WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці

2026-04-15T13:54:40Z

Natalia.sabadakh: /* Строки розгляду питання */

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#Text Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4174-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань розкриття банківської таємниці та заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06 Постанова Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 "Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»]
==Поняття банківської таємниці==
'''Банківською таємницею,''' згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/conv/paran983#n983 частиною першою статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] , є - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.

'''Банківською таємницею, зокрема, є''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B5%D1%8E%2C%20%D0%B7%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83 (частина друга статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"):]

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;

10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;

11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;

13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%97,%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F частини третьої статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність]", '''банківська таємниця не поширюється на:'''

* інформацію, що підлягає обов’язковому опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України;
* на відомості про боржників, які є пов’язаними з банком особами, що прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед банком на строк понад 180 днів, а також про вимоги банків до таких боржників, а щодо банку, процедура ліквідації якого розпочата відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#Text Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»];
* на відомості про всіх боржників, які, за даними бухгалтерського обліку банку, прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком незалежно від строку прострочення.

Інформація з системи депозитарного обліку, що знаходиться у володінні Національного банку України та банків як учасників депозитарної системи України, не є банківською таємницею. Розкриття та захист інформації, що міститься в системі депозитарного обліку, здійснюється Національним банком України та банками на підставі та в порядку, встановлених законом про депозитарну систему України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8,%D0%B4%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 частина четверта статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"]).

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%2D%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%27%D1%8F%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2. частина п’ята статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"]).

==Збереження та захист банківської таємниці==
Правова охорона прав власника банківської таємниці починається з моменту укладання в письмовій формі договору між клієнтом – з одного боку, та банківською установою – з іншого.

'''Банки та Національний банк України зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D1%96%20%D0%BA%D0%BB%D1%96%D1%94%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC (частина перша статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»):]
# обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
# організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
# застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
# застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96,%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%96%D0%B2 частини другої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»], керівники та службовці банку, Національного банку України при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків, Національного банку України зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб інформацію, що становить банківську таємницю, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що становить банківську таємницю, зобов’язані забезпечувати збереження такої інформації, не розголошувати її та не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання інформації, що становить банківську таємницю, несуть кримінальну та іншу відповідальність згідно з законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%2C%20%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC частина третя статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»])

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003 частини четвертої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»], особи, винні в розголошенні інформації, що становить банківську таємницю, та/або її використанні на свою користь чи на користь третіх осіб, що заподіяло банку чи його клієнту збитки, зобов’язані відшкодувати заподіяні збитки та моральну шкоду відповідно до закону.

Обмеження щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1014 62] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n2316 62'''-2'''] Закону України "Про банки і банківську діяльність", не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених Національним банком України осіб, які в межах повноважень, наданих законом, здійснюють функції банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, нагляду на ринках небанківських фінансових послуг, захисту прав споживачів фінансових послуг, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003 частина п’ята статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»]).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення заходів щодо підготовки до запровадження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, попередньо кваліфікованим особам, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Зазначені особи зобов’язані забезпечувати збереження банківської таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%A4%D0%BE%D0%BD%D0%B4%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96 частина восьма статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»]).

== Порядок розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю ==

=== Особи, у тому числі органи державної влади, яким може бути надана інформація, що містить банківську таємницю ===
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5060 стаття 1076 Цивільного кодексу України).]

Порядок розкриття банками банківської таємниці зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/page#n1014 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] .

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=11.%20%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%20%D1%83,%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 пункту 11 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267], банк у разі надходження до нього письмової вимоги про надання інформації, що містить банківську таємницю, зобов'язаний розкрити цю інформацію або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації '''протягом 10 робочих днів''' з дня отримання вимоги, якщо інші строки не встановлені законодавством України. 
Якщо підготовка інформації перевищує вищезазначений строк її надання, банк зобов'язаний письмово повідомити про це службову особу або відповідний державний орган, що звернувся з вимогою про надання інформації, та зазначити, у який строк надаватиметься інформація, що містить банківську таємницю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%89%D1%83%D1%94%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D1%97%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B5%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D0%B2%D1%81%D1%8F%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E пункт 12 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267)]. 
Банки надають на адресу уповноваженого державного органу та осіб, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Законі України «Про банки і банківську діяльність»], інформацію, що становить банківську таємницю, у паперовій або електронній формі, якщо це визначено в запиті уповноваженого державного органу та осіб, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Законі України «Про банки і банківську діяльність»]. Інформація, яка надсилається в електронній формі, має бути підписана вповноваженою особою кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»]. Передавання інформації, що становить банківську таємницю, в електронному вигляді здійснюється в зашифрованому вигляді та/або захищеними каналами зв’язку згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку з питань інформаційної безпеки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=13.%20%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C,%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B8. пункт 13 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267])

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1014 статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] , інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками:
{| class="wikitable"
|1)
|на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.
|інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;
|-
|2)
|за рішенням суду
|банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю в обсязі, визначеному рішенням суду;
|-
|3)
|<nowiki>- органам прокуратури України,</nowiki>

- Служби безпеки України, - Державному

бюро розслідувань,

- органам Національної поліції України,

-Національному антикорупційному бюро України,

- Бюро економічної безпеки України,

- Національному агентству з питань запобігання корупції,

- Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
|на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента, найменування надавача платіжних послуг контрагента;
|-
|4)
|органам Антимонопольного комітету України, голові його територіального відділення
|на їхні запити (письмову вимогу) щодо банківських рахунків клієнта та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента; ідентифікаційні дані клієнта (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що були використані при реєстрації в електронному кабінеті для доступу до системи дистанційного обслуговування, інформацію щодо IP-адрес та пристроїв, що використовуються клієнтом для реєстрації в системі, дистанційного обслуговування, ідентифікаційні дані уповноважених осіб клієнта (прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків), які мають право вчиняти дії, отримувати послуги банку від імені цього клієнта з наданням документів, що підтверджують повноваження таких осіб; інформацію про вчинення клієнтом (уповноваженою особою клієнта) таких правочинів: отримання у банку кредиту (копію кредитного договору, відомості про наявність та вид забезпечення такого кредиту, перелік та вид активів, що є предметом застави, майнової поруки за таким кредитом), ідентифікаційні дані інших осіб (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), які виступають поручителями чи гарантами за таким кредитом, інформацію про обставини отримання клієнтом банківської гарантії (документи, на підставі яких її отримано) та відповідну копію такої гарантії;
|-
|5)
|центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику
|а) на його запит щодо наявності банківських рахунків/електронних гаманців;

б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України;

в) на його запит щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

г) на його запит - щодо операцій за рахунками електронних резидентів (е-резидентів), а саме відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента;

ґ) на його запит відповідно до статті 44-1 Податкового кодексу України;

д) на його запит у випадках, встановлених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України;

е) у випадках та в обсязі, визначених статтею 39-3 Податкового кодексу України;
|-
|6)
|центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму
|на його запит у випадках, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|7)
|органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям
|на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», - щодо банківських рахунків/електронних гаманців клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків/електронних гаманців, номери рахунків/електронних гаманців, залишок коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях, операції списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
|-
|8)
|Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку
|у разі самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;
|-
|9)
|іншим банкам
|на їхні запити у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|10)
|центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат
|на його запит щодо банківських рахунків/електронних гаманців фізичних осіб, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичних осіб, які звернулися за призначенням державних виплат, операцій списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці і залишки за такими рахунками/електронними гаманцями на визначену дату або за конкретний проміжок часу;
|-
|11)
|особам, зазначеним власником рахунку (вкладу)/електронного гаманця у відповідному розпорядженні банку
|у разі смерті такого власника рахунку (вкладу)/електронного гаманця - на їхній запит щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлого власника та залишку коштів/електронних грошей на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях;
|-
|12)
|нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя)
|на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлої особи та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна такої особи, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такою особою; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлому бенефіціару;
|-
|13)
|нотаріусам (для вжиття заходів з метою встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин)
|на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такими особами; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування бенефіціарам, які визнані безвісно відсутніми або зниклими безвісти за особливих обставин;
|-
|14)
|держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб
|підприємців та громадських формувань у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|15)
|арбітражним керуючим
|на їхні запити стосовно боржників, щодо яких арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією, в порядку, встановленому статтею 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства, - щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного клієнта (юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця) про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання клієнту в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.
|}

=== Оформлення запиту/вимоги про розкриття інформації, що містить банківську таємницю ===
Національний банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, про фізичну або юридичну особу на письмовий запит такої фізичної або юридичної особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#Text пункт 1 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267]).

Запит до Національного банку має містити інформацію, що дає змогу ідентифікувати запитувача, та може надаватися в паперовому або електронному вигляді на адреси, зазначені на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#Text:~:text=2.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,2023%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%E2%84%96%20172 пункту 2 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці], письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку, письмовий запит фізичної особи-бенефіціара та/або обтяжувача підписується:

1) у паперовому вигляді цією особою. Її власноручний підпис засвідчується підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою або нотаріально;

2) в електронному вигляді - кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом з кваліфікованим сертифікатом, або іншим електронним підписом цієї особи, створеним відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0172500-23#n20 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2023 року № 172] .

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n59:~:text=3.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,%E2%84%96%20172. пункту 3 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці], письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку, письмовий запит бенефіціара та/або обтяжувача підписується:

1) у паперовому вигляді власноручно керівником або уповноваженою ним особою;

2) в електронному вигляді - кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом з кваліфікованим сертифікатом, або іншим електронним підписом керівника чи уповноваженої ним особи, створеним відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0172500-23#n20 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2023 року № 172] .

Уповноважена особа під час надання запиту (дозволу), обов’язково додає документ (належним чином засвідчена копія документа), який підтверджує повноваження цієї особи на підписання запиту (дозволу). Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n59:~:text=3.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,%E2%84%96%20172. пункт 4 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці]).

== Судовий порядок ==
===Куди звернутися?===
Заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи подаються до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. З урахуванням положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n515 статті 95 Цивільного кодексу України], такі заяви можуть бути також подані й за місцезнаходженням філії, представництва, іншого структурного підрозділу цього банку, які здійснюють банківську діяльність від імені банку та обслуговують юридичну або фізичну особу. 
Враховуючи, що філії, представництва чи інший структурний підрозділ банку не є юридичними особами, тому особою, яка бере участь у справі (заінтересованою особою), є банк.
===Перелік необхідних документів===
Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7328 статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України], а також вимогам, які містяться в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8496 статті 348 Цивільно процесуального кодексу України].

Зокрема, у заяві обов'язково зазначається:
* найменування суду, до якого подається заява;
* ім'я (найменування) особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю;ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником;
* найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
* обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;
* обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
До заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, додається оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору, за винятком випадків, коли заявник звільнений від їх оплати згідно із законом або це питання вирішено судом у порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n6974 статті 136 Цивільного процесуального кодексу України,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page#n99 статті 8 Закону України "Про судовий збір"]. 
Недотримання правил щодо форми і змісту заяв є наслідком застосування судами вимог про залишення заяви без руху, а у разі їх неусунення – повернення заявнику [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7423 (частина перша, друга статті 185 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
===Вартість===
За подання заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page#n32 статтею 4 Закону України «Про судовий збір»].
За винятком випадків, коли заявник звільнений від оплати згідно із законом або це питання вирішено судом в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n6974 <nowiki>статті 136 Цивільного процесуального кодексу України ].</nowiki>]
=== Порядок розгляду ===
Заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи розглядаються у порядку окремого провадження відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8493 глави 12 Цивільного процесуального кодексу України] суддею одноособово без проведення попереднього судового засідання.

Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку, за наявності у справі даних про їх повідомлення, не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою. У такому разі при повторній неявці заявника настають наслідки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7934 пунктом 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України].
===Підстави для відмови===
У тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи грунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов’язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»]).

===Виконання судового рішення та його оскарження===
Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8507 частина третя статті 350 Цивільного процесуального кодексу України]). Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація.
Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

==Відповідальність за розголошення банківської таємниці==
Банк, а також його посадові особи, винні в незаконному розголошенні банківської таємниці, несуть відповідальність за це відповідно до закону – від цивільно-правової до кримінальної. 
Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5060 частини другої статті 1076 Цивільного кодексу України] у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди. 
Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю; розголошення банківської таємниці тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1543 231] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1547 232] Кримінального кодексу України (карається штрафом від трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років відповідно).
[[index.php?title=Категорія:Банківське право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці

2026-04-15T13:50:12Z

Natalia.sabadakh: /* Порядок розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю */

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#Text Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4174-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань розкриття банківської таємниці та заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06 Постанова Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 "Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»]
==Поняття банківської таємниці==
'''Банківською таємницею,''' згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/conv/paran983#n983 частиною першою статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] , є - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.

'''Банківською таємницею, зокрема, є''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B5%D1%8E%2C%20%D0%B7%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83 (частина друга статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"):]

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;

10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;

11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;

13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%97,%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F частини третьої статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність]", '''банківська таємниця не поширюється на:'''

* інформацію, що підлягає обов’язковому опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України;
* на відомості про боржників, які є пов’язаними з банком особами, що прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед банком на строк понад 180 днів, а також про вимоги банків до таких боржників, а щодо банку, процедура ліквідації якого розпочата відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#Text Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»];
* на відомості про всіх боржників, які, за даними бухгалтерського обліку банку, прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком незалежно від строку прострочення.

Інформація з системи депозитарного обліку, що знаходиться у володінні Національного банку України та банків як учасників депозитарної системи України, не є банківською таємницею. Розкриття та захист інформації, що міститься в системі депозитарного обліку, здійснюється Національним банком України та банками на підставі та в порядку, встановлених законом про депозитарну систему України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8,%D0%B4%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 частина четверта статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"]).

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%2D%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%27%D1%8F%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2. частина п’ята статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"]).

==Збереження та захист банківської таємниці==
Правова охорона прав власника банківської таємниці починається з моменту укладання в письмовій формі договору між клієнтом – з одного боку, та банківською установою – з іншого.

'''Банки та Національний банк України зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D1%96%20%D0%BA%D0%BB%D1%96%D1%94%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC (частина перша статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»):]
# обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
# організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
# застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
# застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96,%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%96%D0%B2 частини другої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»], керівники та службовці банку, Національного банку України при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків, Національного банку України зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб інформацію, що становить банківську таємницю, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що становить банківську таємницю, зобов’язані забезпечувати збереження такої інформації, не розголошувати її та не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання інформації, що становить банківську таємницю, несуть кримінальну та іншу відповідальність згідно з законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%2C%20%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC частина третя статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»])

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003 частини четвертої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»], особи, винні в розголошенні інформації, що становить банківську таємницю, та/або її використанні на свою користь чи на користь третіх осіб, що заподіяло банку чи його клієнту збитки, зобов’язані відшкодувати заподіяні збитки та моральну шкоду відповідно до закону.

Обмеження щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1014 62] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n2316 62'''-2'''] Закону України "Про банки і банківську діяльність", не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених Національним банком України осіб, які в межах повноважень, наданих законом, здійснюють функції банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, нагляду на ринках небанківських фінансових послуг, захисту прав споживачів фінансових послуг, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003 частина п’ята статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»]).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення заходів щодо підготовки до запровадження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, попередньо кваліфікованим особам, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Зазначені особи зобов’язані забезпечувати збереження банківської таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%A4%D0%BE%D0%BD%D0%B4%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96 частина восьма статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»]).

== Порядок розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю ==

=== Особи, у тому числі органи державної влади, яким може бути надана інформація, що містить банківську таємницю ===
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5060 стаття 1076 Цивільного кодексу України).]

Порядок розкриття банками банківської таємниці зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/page#n1014 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] .

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=11.%20%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%20%D1%83,%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 пункту 11 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267], банк у разі надходження до нього письмової вимоги про надання інформації, що містить банківську таємницю, зобов'язаний розкрити цю інформацію або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації '''протягом 10 робочих днів''' з дня отримання вимоги, якщо інші строки не встановлені законодавством України. 
Якщо підготовка інформації перевищує вищезазначений строк її надання, банк зобов'язаний письмово повідомити про це службову особу або відповідний державний орган, що звернувся з вимогою про надання інформації, та зазначити, у який строк надаватиметься інформація, що містить банківську таємницю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%89%D1%83%D1%94%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D1%97%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B5%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D0%B2%D1%81%D1%8F%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E пункт 12 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267)]. 
Банки надають на адресу уповноваженого державного органу та осіб, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Законі України «Про банки і банківську діяльність»], інформацію, що становить банківську таємницю, у паперовій або електронній формі, якщо це визначено в запиті уповноваженого державного органу та осіб, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Законі України «Про банки і банківську діяльність»]. Інформація, яка надсилається в електронній формі, має бути підписана вповноваженою особою кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»]. Передавання інформації, що становить банківську таємницю, в електронному вигляді здійснюється в зашифрованому вигляді та/або захищеними каналами зв’язку згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку з питань інформаційної безпеки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=13.%20%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C,%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B8. пункт 13 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267])

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1014 статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] , інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками:
{| class="wikitable"
|1)
|на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.
|інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;
|-
|2)
|за рішенням суду
|банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю в обсязі, визначеному рішенням суду;
|-
|3)
|<nowiki>- органам прокуратури України,</nowiki>

- Служби безпеки України, - Державному

бюро розслідувань,

- органам Національної поліції України,

-Національному антикорупційному бюро України,

- Бюро економічної безпеки України,

- Національному агентству з питань запобігання корупції,

- Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
|на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента, найменування надавача платіжних послуг контрагента;
|-
|4)
|органам Антимонопольного комітету України, голові його територіального відділення
|на їхні запити (письмову вимогу) щодо банківських рахунків клієнта та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента; ідентифікаційні дані клієнта (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що були використані при реєстрації в електронному кабінеті для доступу до системи дистанційного обслуговування, інформацію щодо IP-адрес та пристроїв, що використовуються клієнтом для реєстрації в системі, дистанційного обслуговування, ідентифікаційні дані уповноважених осіб клієнта (прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків), які мають право вчиняти дії, отримувати послуги банку від імені цього клієнта з наданням документів, що підтверджують повноваження таких осіб; інформацію про вчинення клієнтом (уповноваженою особою клієнта) таких правочинів: отримання у банку кредиту (копію кредитного договору, відомості про наявність та вид забезпечення такого кредиту, перелік та вид активів, що є предметом застави, майнової поруки за таким кредитом), ідентифікаційні дані інших осіб (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), які виступають поручителями чи гарантами за таким кредитом, інформацію про обставини отримання клієнтом банківської гарантії (документи, на підставі яких її отримано) та відповідну копію такої гарантії;
|-
|5)
|центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику
|а) на його запит щодо наявності банківських рахунків/електронних гаманців;

б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України;

в) на його запит щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

г) на його запит - щодо операцій за рахунками електронних резидентів (е-резидентів), а саме відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента;

ґ) на його запит відповідно до статті 44-1 Податкового кодексу України;

д) на його запит у випадках, встановлених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України;

е) у випадках та в обсязі, визначених статтею 39-3 Податкового кодексу України;
|-
|6)
|центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму
|на його запит у випадках, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|7)
|органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям
|на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», - щодо банківських рахунків/електронних гаманців клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків/електронних гаманців, номери рахунків/електронних гаманців, залишок коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях, операції списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
|-
|8)
|Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку
|у разі самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;
|-
|9)
|іншим банкам
|на їхні запити у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|10)
|центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат
|на його запит щодо банківських рахунків/електронних гаманців фізичних осіб, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичних осіб, які звернулися за призначенням державних виплат, операцій списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці і залишки за такими рахунками/електронними гаманцями на визначену дату або за конкретний проміжок часу;
|-
|11)
|особам, зазначеним власником рахунку (вкладу)/електронного гаманця у відповідному розпорядженні банку
|у разі смерті такого власника рахунку (вкладу)/електронного гаманця - на їхній запит щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлого власника та залишку коштів/електронних грошей на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях;
|-
|12)
|нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя)
|на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлої особи та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна такої особи, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такою особою; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлому бенефіціару;
|-
|13)
|нотаріусам (для вжиття заходів з метою встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин)
|на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такими особами; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування бенефіціарам, які визнані безвісно відсутніми або зниклими безвісти за особливих обставин;
|-
|14)
|держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб
|підприємців та громадських формувань у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|15)
|арбітражним керуючим
|на їхні запити стосовно боржників, щодо яких арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією, в порядку, встановленому статтею 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства, - щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного клієнта (юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця) про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання клієнту в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.
|}

=== Оформлення запиту/вимоги про розкриття інформації, що містить банківську таємницю ===
Національний банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, про фізичну або юридичну особу на письмовий запит такої фізичної або юридичної особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#Text пункт 1 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267]).

Запит до Національного банку має містити інформацію, що дає змогу ідентифікувати запитувача, та може надаватися в паперовому або електронному вигляді на адреси, зазначені на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#Text:~:text=2.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,2023%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%E2%84%96%20172 пункту 2 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці], письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку, письмовий запит фізичної особи-бенефіціара та/або обтяжувача підписується:

1) у паперовому вигляді цією особою. Її власноручний підпис засвідчується підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою або нотаріально;

2) в електронному вигляді - кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом з кваліфікованим сертифікатом, або іншим електронним підписом цієї особи, створеним відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0172500-23#n20 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2023 року № 172] .

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n59:~:text=3.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,%E2%84%96%20172. пункту 3 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці], письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку, письмовий запит бенефіціара та/або обтяжувача підписується:

1) у паперовому вигляді власноручно керівником або уповноваженою ним особою;

2) в електронному вигляді - кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом з кваліфікованим сертифікатом, або іншим електронним підписом керівника чи уповноваженої ним особи, створеним відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0172500-23#n20 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2023 року № 172] .

Уповноважена особа під час надання запиту (дозволу), обов’язково додає документ (належним чином засвідчена копія документа), який підтверджує повноваження цієї особи на підписання запиту (дозволу). Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n59:~:text=3.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,%E2%84%96%20172. пункт 4 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці]).

== Судовий порядок ==
===Куди звернутися?===
Заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи подаються до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. З урахуванням положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n515 статті 95 Цивільного кодексу України], такі заяви можуть бути також подані й за місцезнаходженням філії, представництва, іншого структурного підрозділу цього банку, які здійснюють банківську діяльність від імені банку та обслуговують юридичну або фізичну особу. 
Враховуючи, що філії, представництва чи інший структурний підрозділ банку не є юридичними особами, тому особою, яка бере участь у справі (заінтересованою особою), є банк.
===Перелік необхідних документів===
Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7328 статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України], а також вимогам, які містяться в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8496 статті 348 Цивільно процесуального кодексу України].

Зокрема, у заяві обов'язково зазначається:
* найменування суду, до якого подається заява;
* ім'я (найменування) особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю;ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником;
* найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
* обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;
* обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
До заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, додається оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору, за винятком випадків, коли заявник звільнений від їх оплати згідно із законом або це питання вирішено судом у порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n6974 статті 136 Цивільного процесуального кодексу України,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page#n99 статті 8 Закону України "Про судовий збір"]. 
Недотримання правил щодо форми і змісту заяв є наслідком застосування судами вимог про залишення заяви без руху, а у разі їх неусунення – повернення заявнику [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7423 (частина перша, друга статті 185 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
===Вартість===
За подання заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page#n32 статтею 4 Закону України «Про судовий збір»].
За винятком випадків, коли заявник звільнений від оплати згідно із законом або це питання вирішено судом в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n6974 <nowiki>статті 136 Цивільного процесуального кодексу України ].</nowiki>]
=== Порядок розгляду ===
Заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи розглядаються у порядку окремого провадження відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8493 глави 12 Цивільного процесуального кодексу України] суддею одноособово без проведення попереднього судового засідання.

Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку, за наявності у справі даних про їх повідомлення, не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою. У такому разі при повторній неявці заявника настають наслідки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7934 пунктом 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України].
===Строки розгляду питання===
Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - з повідомленням тільки заявника.
===Підстави для відмови===
У тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи грунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов’язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»]).

===Виконання судового рішення та його оскарження===
Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8507 частина третя статті 350 Цивільного процесуального кодексу України]). Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація.
Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

==Відповідальність за розголошення банківської таємниці==
Банк, а також його посадові особи, винні в незаконному розголошенні банківської таємниці, несуть відповідальність за це відповідно до закону – від цивільно-правової до кримінальної. 
Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5060 частини другої статті 1076 Цивільного кодексу України] у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди. 
Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю; розголошення банківської таємниці тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1543 231] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1547 232] Кримінального кодексу України (карається штрафом від трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років відповідно).
[[index.php?title=Категорія:Банківське право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці

2026-04-15T13:39:52Z

Natalia.sabadakh:

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#Text Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4174-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань розкриття банківської таємниці та заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06 Постанова Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 "Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»]
==Поняття банківської таємниці==
'''Банківською таємницею,''' згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/conv/paran983#n983 частиною першою статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] , є - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.

'''Банківською таємницею, зокрема, є''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B5%D1%8E%2C%20%D0%B7%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B0,%D1%82%D0%B0%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83 (частина друга статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"):]

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;

10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;

11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;

13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%97,%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F частини третьої статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність]", '''банківська таємниця не поширюється на:'''

* інформацію, що підлягає обов’язковому опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов’язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України;
* на відомості про боржників, які є пов’язаними з банком особами, що прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед банком на строк понад 180 днів, а також про вимоги банків до таких боржників, а щодо банку, процедура ліквідації якого розпочата відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#Text Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»];
* на відомості про всіх боржників, які, за даними бухгалтерського обліку банку, прострочили виконання зобов’язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком незалежно від строку прострочення.

Інформація з системи депозитарного обліку, що знаходиться у володінні Національного банку України та банків як учасників депозитарної системи України, не є банківською таємницею. Розкриття та захист інформації, що міститься в системі депозитарного обліку, здійснюється Національним банком України та банками на підставі та в порядку, встановлених законом про депозитарну систему України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B8,%D0%B4%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%83%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 частина четверта статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"]).

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n983:~:text=%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%2D%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%27%D1%8F%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2. частина п’ята статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"]).

==Збереження та захист банківської таємниці==
Правова охорона прав власника банківської таємниці починається з моменту укладання в письмовій формі договору між клієнтом – з одного боку, та банківською установою – з іншого.

'''Банки та Національний банк України зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9,%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D1%96%20%D0%BA%D0%BB%D1%96%D1%94%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BC (частина перша статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»):]
# обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;
# організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;
# застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;
# застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96,%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%96%D0%B2 частини другої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»], керівники та службовці банку, Національного банку України при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків, Національного банку України зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб інформацію, що становить банківську таємницю, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що становить банківську таємницю, зобов’язані забезпечувати збереження такої інформації, не розголошувати її та не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання інформації, що становить банківську таємницю, несуть кримінальну та іншу відповідальність згідно з законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E%2C%20%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC частина третя статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»])

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003 частини четвертої статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»], особи, винні в розголошенні інформації, що становить банківську таємницю, та/або її використанні на свою користь чи на користь третіх осіб, що заподіяло банку чи його клієнту збитки, зобов’язані відшкодувати заподіяні збитки та моральну шкоду відповідно до закону.

Обмеження щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1014 62] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n2316 62'''-2'''] Закону України "Про банки і банківську діяльність", не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених Національним банком України осіб, які в межах повноважень, наданих законом, здійснюють функції банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, нагляду на ринках небанківських фінансових послуг, захисту прав споживачів фінансових послуг, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003 частина п’ята статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»]).

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення заходів щодо підготовки до запровадження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, попередньо кваліфікованим особам, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Зазначені особи зобов’язані забезпечувати збереження банківської таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1003:~:text=%D0%A4%D0%BE%D0%BD%D0%B4%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2,%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96 частина восьма статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»]).

== Порядок розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю ==

=== Особи, у тому числі органи державної влади, яким може бути надана інформація, що містить банківську таємницю ===
Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5060 стаття 1076 Цивільного кодексу України).]

Порядок розкриття банками банківської таємниці зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/page#n1014 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] .

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=11.%20%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%20%D1%83,%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 пункту 11 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267], банк у разі надходження до нього письмової вимоги про надання інформації, що містить банківську таємницю, зобов'язаний розкрити цю інформацію або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації '''протягом 10 робочих днів''' з дня отримання вимоги, якщо інші строки не встановлені законодавством України. 
Якщо підготовка інформації перевищує вищезазначений строк її надання, банк зобов'язаний письмово повідомити про це службову особу або відповідний державний орган, що звернувся з вимогою про надання інформації, та зазначити, у який строк надаватиметься інформація, що містить банківську таємницю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%89%D1%83%D1%94%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D1%97%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%86%D0%B5%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D0%B2%D1%81%D1%8F%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8E пункт 12 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267)]. 
Банки надають на адресу уповноваженого державного органу та осіб, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Законі України «Про банки і банківську діяльність»], інформацію, що становить банківську таємницю, у паперовій або електронній формі, якщо це визначено в запиті уповноваженого державного органу та осіб, визначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#Text Законі України «Про банки і банківську діяльність»]. Інформація, яка надсилається в електронній формі, має бути підписана вповноваженою особою кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»]. Передавання інформації, що становить банківську таємницю, в електронному вигляді здійснюється в зашифрованому вигляді та/або захищеними каналами зв’язку згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку з питань інформаційної безпеки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n18:~:text=13.%20%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C,%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D0%B8. пункт 13 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267])

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14#n1014 статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»] , інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками:
{| class="wikitable"
|1)
|на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.
|інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;
|-
|2)
|за рішенням суду
|банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю в обсязі, визначеному рішенням суду;
|-
|3)
|<nowiki>- органам прокуратури України,</nowiki>

- Служби безпеки України, - Державному

бюро розслідувань,

- органам Національної поліції України,

-Національному антикорупційному бюро України,

- Бюро економічної безпеки України,

- Національному агентству з питань запобігання корупції,

- Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів
|на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента, інформацію про унікальні ідентифікатори та/або номери емісійних платіжних інструментів контрагента, єдиний ідентифікатор Національного банку України (код ID НБУ) надавача платіжних послуг контрагента, найменування надавача платіжних послуг контрагента;
|-
|4)
|органам Антимонопольного комітету України, голові його територіального відділення
|на їхні запити (письмову вимогу) щодо банківських рахунків клієнта та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента; ідентифікаційні дані клієнта (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), що були використані при реєстрації в електронному кабінеті для доступу до системи дистанційного обслуговування, інформацію щодо IP-адрес та пристроїв, що використовуються клієнтом для реєстрації в системі, дистанційного обслуговування, ідентифікаційні дані уповноважених осіб клієнта (прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків), які мають право вчиняти дії, отримувати послуги банку від імені цього клієнта з наданням документів, що підтверджують повноваження таких осіб; інформацію про вчинення клієнтом (уповноваженою особою клієнта) таких правочинів: отримання у банку кредиту (копію кредитного договору, відомості про наявність та вид забезпечення такого кредиту, перелік та вид активів, що є предметом застави, майнової поруки за таким кредитом), ідентифікаційні дані інших осіб (для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), які виступають поручителями чи гарантами за таким кредитом, інформацію про обставини отримання клієнтом банківської гарантії (документи, на підставі яких її отримано) та відповідну копію такої гарантії;
|-
|5)
|центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику
|а) на його запит щодо наявності банківських рахунків/електронних гаманців;

б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України;

в) на його запит щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

г) на його запит - щодо операцій за рахунками електронних резидентів (е-резидентів), а саме відомості на визначену дату або за визначений період часу про операції зарахування коштів на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані та номер рахунку контрагента;

ґ) на його запит відповідно до статті 44-1 Податкового кодексу України;

д) на його запит у випадках, встановлених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України;

е) у випадках та в обсязі, визначених статтею 39-3 Податкового кодексу України;
|-
|6)
|центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму
|на його запит у випадках, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|7)
|органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям
|на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», - щодо банківських рахунків/електронних гаманців клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків/електронних гаманців, номери рахунків/електронних гаманців, залишок коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях, операції списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
|-
|8)
|Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку
|у разі самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;
|-
|9)
|іншим банкам
|на їхні запити у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|10)
|центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат
|на його запит щодо банківських рахунків/електронних гаманців фізичних осіб, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичних осіб, які звернулися за призначенням державних виплат, операцій списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці і залишки за такими рахунками/електронними гаманцями на визначену дату або за конкретний проміжок часу;
|-
|11)
|особам, зазначеним власником рахунку (вкладу)/електронного гаманця у відповідному розпорядженні банку
|у разі смерті такого власника рахунку (вкладу)/електронного гаманця - на їхній запит щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлого власника та залишку коштів/електронних грошей на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях;
|-
|12)
|нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку у спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя)
|на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців померлої особи та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна такої особи, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такою особою; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлому бенефіціару;
|-
|13)
|нотаріусам (для вжиття заходів з метою встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин)
|на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів)/електронних гаманців фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та залишку коштів/електронних грошей, банківських металів на цих рахунках; щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на зберіганні та/або в заставі банку як заклад; щодо наявності договорів про надання в оренду індивідуального банківського сейфа, укладених з такими особами; щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування бенефіціарам, які визнані безвісно відсутніми або зниклими безвісти за особливих обставин;
|-
|14)
|держателю Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб
|підприємців та громадських формувань у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
|-
|15)
|арбітражним керуючим
|на їхні запити стосовно боржників, щодо яких арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією, в порядку, встановленому статтею 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства, - щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного клієнта (юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця) про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання клієнту в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.
|}

=== Оформлення запиту/вимоги про розкриття інформації, що містить банківську таємницю ===
Національний банк розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, про фізичну або юридичну особу на письмовий запит такої фізичної або юридичної особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#Text пункт 1 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України 14.07.2006 №267]).

Запит до Національного банку має містити інформацію, що дає змогу ідентифікувати запитувача, та може надаватися в паперовому або електронному вигляді на адреси, зазначені на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#Text:~:text=2.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,2023%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%E2%84%96%20172 пункту 2 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці], письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку, письмовий запит фізичної особи-бенефіціара та/або обтяжувача підписується:

1) у паперовому вигляді цією особою. Її власноручний підпис засвідчується підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою або нотаріально;

2) в електронному вигляді - кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом з кваліфікованим сертифікатом, або іншим електронним підписом цієї особи, створеним відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0172500-23#n20 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2023 року № 172] .

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n59:~:text=3.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,%E2%84%96%20172. пункту 3 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці], письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку, письмовий запит бенефіціара та/або обтяжувача підписується:

1) у паперовому вигляді власноручно керівником або уповноваженою ним особою;

2) в електронному вигляді - кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом з кваліфікованим сертифікатом, або іншим електронним підписом керівника чи уповноваженої ним особи, створеним відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0172500-23#n20 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 грудня 2023 року № 172] .

Уповноважена особа під час надання запиту (дозволу), обов’язково додає документ (належним чином засвідчена копія документа), який підтверджує повноваження цієї особи на підписання запиту (дозволу). Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0935-06#n59:~:text=3.%20%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82,%E2%84%96%20172. пункт 4 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці]).

== Судовий порядок ==
===Куди звернутися?===
Заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи подаються до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. З урахуванням положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n515 статті 95 Цивільного кодексу України], такі заяви можуть бути також подані й за місцезнаходженням філії, представництва, іншого структурного підрозділу цього банку, які здійснюють банківську діяльність від імені банку та обслуговують юридичну або фізичну особу. 
Враховуючи, що філії, представництва чи інший структурний підрозділ банку не є юридичними особами, тому особою, яка бере участь у справі (заінтересованою особою), є банк.
===Перелік необхідних документів===
Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи за формою і змістом повинна відповідати загальним правилам, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7328 статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України], а також вимогам, які містяться в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8496 статті 348 Цивільно процесуального кодексу України].

Зокрема, у заяві обов'язково зазначається:
* найменування суду, до якого подається заява;
* ім'я (найменування) особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю;ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, коли заява подається представником;
* найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю;
* обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено;
* обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
До заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, додається оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору, за винятком випадків, коли заявник звільнений від їх оплати згідно із законом або це питання вирішено судом у порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n6974 статті 136 Цивільного процесуального кодексу України,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page#n99 статті 8 Закону України "Про судовий збір"]. 
Недотримання правил щодо форми і змісту заяв є наслідком застосування судами вимог про залишення заяви без руху, а у разі їх неусунення – повернення заявнику [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7423 (частина перша, друга статті 185 Цивільного процесуального кодексу України)]. 
===Вартість===
За подання заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page#n32 статтею 4 Закону України «Про судовий збір»].
За винятком випадків, коли заявник звільнений від оплати згідно із законом або це питання вирішено судом в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n6974 <nowiki>статті 136 Цивільного процесуального кодексу України ].</nowiki>]
=== Порядок розгляду ===
Заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи розглядаються у порядку окремого провадження відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8493 глави 12 Цивільного процесуального кодексу України] суддею одноособово без проведення попереднього судового засідання.

Неявка в судове засідання без поважних причин заявника та (або) особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, чи їх представників або представника банку, за наявності у справі даних про їх повідомлення, не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою. У такому разі при повторній неявці заявника настають наслідки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n7934 пунктом 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України].
===Строки розгляду питання===
Справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - з повідомленням тільки заявника.
===Підстави для відмови===
У тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи грунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов’язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»]).

===Виконання судового рішення та його оскарження===
Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page#n8507 частина третя статті 350 Цивільного процесуального кодексу України]). Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявнику та особі, щодо якої надається інформація.
Особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

==Відповідальність за розголошення банківської таємниці==
Банк, а також його посадові особи, винні в незаконному розголошенні банківської таємниці, несуть відповідальність за це відповідно до закону – від цивільно-правової до кримінальної. 
Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5060 частини другої статті 1076 Цивільного кодексу України] у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди. 
Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю; розголошення банківської таємниці тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1543 231] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1547 232] Кримінального кодексу України (карається штрафом від трьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років відповідно).
[[index.php?title=Категорія:Банківське право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Соціальне обслуговування неповнолітніх

2026-03-17T10:11:16Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#Text Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n3 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n2 Закон України "Про соціальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#Text Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n2 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978 "Деякі питання соціального захисту дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю"]
==Поняття соціального обслуговування неповнолітніх==
Соціальні послуги — це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають і передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n89 пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальні послуги»].

Стосовно неповнолітніх така система охоплює сприяння, підтримку та послуги, що надаються соціальними службами окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення складних життєвих обставин, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n6 пункту 15 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»], складні життєві обставини — це обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров'я та розвиток особи, функціонування сім'ї, які особа/сім'я не може подолати самостійно.

Охорона дитинства — це система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав, визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n8 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»].

Тому соціальне обслуговування неповнолітніх — це не лише допомога в кризових ситуаціях, а й профілактика, адаптація та створення можливостей для повноцінного розвитку дітей.

==Соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах==
Найбільш поширеною дошкільною дитячою установою є дитячий садок, який забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми віком від двох до шести або семи років, а дітьми з особливими освітніми потребами - до семи або восьми років,з денним перебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n432 частини 1 статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту»].

Соціальне обслуговування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах надається за плату, розмір якої встановлюється засновником відповідного закладу і передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n235 статтею 19 Закону України «Про дошкільну освіту»]. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n235 Частина 7 даної стаття] також визначає, що харчування у державних і комунальних закладах дошкільної освіти дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з інвалідністю, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"], дітей з числа осіб, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n147 статтями 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], дітей із сімей, сукупний дохід яких на кожного члена сім’ї за попередній квартал не перевищував рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування вихованців, здійснюється за кошти засновника відповідного закладу дошкільної освіти.

Засновник державного або комунального закладу дошкільної освіти може встановлювати додаткові пільги з оплати харчування вихованців у закладі дошкільної освіти в межах відповідних бюджетних призначень на такі цілі.

==Соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьків==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n88 статті 5 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»], за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов’язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n68 статті 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ,] державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:

* мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;
* житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;
* мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
* мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;
* мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих закладах освіти до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних закладів освіти;
* мінімального стандарту медичного обслуговування;
* мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;
* мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
* мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n68 (стаття 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n100 частини 3 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»], право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n100:~:text=%D0%94%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC%2D%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Частиною 4 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам із їх числа, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачується соціальна стипендія, а курсантам військових закладів освіти, закладів освіти Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліцеїстам військових ліцеїв, ліцеїв безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою з числа зазначених осіб - посадовий оклад у розмірі не менше 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а після досягнення такими дітьми 18 років - у розмірі не меншому 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Соціальна стипендія та посадовий оклад у розмірах, передбачених у першому реченні цієї частини, виплачуються також учням, студентам (курсантам), які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (батьки яких померли/оголошені померлими, загинули або пропали безвісти). Порядок виплати та розмір соціальної стипендії, посадового окладу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі не менше трьох місячних соціальних стипендій, посадових окладів, які їм призначені. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для закладів освіти у відповідних бюджетах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n100:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%83,%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%85. (частина 5 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ).]

==Соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку==
Поняття "дитячий будинок-інтернат” визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n13 пунктом 1 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978.] Це стаціонарна соціально-медична установа, призначена для тимчасового (до шести місяців) або постійного (понад шість місяців) перебування або проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років та осіб з інвалідністю віком до 35 років з порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в будинку-інтернаті незалежно від наявності осіб, зобов’язаних згідно із законом їх утримувати.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n72 пункту 23 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978], профіль будинку-інтернату (відділення), влаштуванню до якого підлягає дитина з інвалідністю, визначається відповідним структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на підставі висновків і рекомендацій лікарсько-консультативної комісії та інклюзивно-ресурсного центру.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n13:~:text=%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B8%2D%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F,%D1%96%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B2 пункту 5 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978,]будинки-інтернати поділяються на:

* будинки-інтернати (відділення) I профілю (змішані за статтю) для вихованців з легкою розумовою відсталістю та/або розладами психіки, що супроводжуються стійкими фізичними порушеннями опорно-рухового апарату, для яких самостійне пересування є значно ускладненим або неможливим;
* будинки-інтернати (відділення) II профілю (розділені за статтю) для вихованців з помірною розумовою відсталістю та/або тяжкими розладами психіки, які потребують догляду, навчання та реабілітації, можуть самостійно пересуватися та себе обслуговувати;
* будинки-інтернати (відділення) III профілю (розділені за статтю) для вихованців з тяжкою і глибокою розумовою відсталістю та/або стійкими розладами психіки, які потребують догляду, навчання та реабілітації, можуть самостійно пересуватися і частково себе обслуговувати;
* будинки-інтернати (відділення) IV профілю (змішані за статтю) для вихованців з тяжкою і глибокою розумовою відсталістю та/або стійкими хронічними розладами психіки, які потребують паліативного догляду, навчання і реабілітації та для яких самостійне пересування є значно ускладненим або неможливим.

Засновник може утворювати комплексний будинок-інтернат з поєднанням двох і більше профілів.

Основними завданнями будинку-інтернату згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n32 пункту 7 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978] є:

1) забезпечення прав та інтересів, денної зайнятості, належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, залучення до життєдіяльності територіальної громади, реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям/підопічним;

2) надання таких соціальних послуг, як стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів, соціально-психологічна реабілітація, а також у разі потреби денний догляд, паліативний догляд, підтримане проживання, консультування, соціальна профілактика, кризове та екстренне втручання;

3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, а також планових профілактичних, санітарно-протиепідемічних та оздоровчих заходів.

Вихованці/підопічні будинку-інтернату відповідно до встановлених норм забезпечуються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n32 пункт 8 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978]):

* житловою площею з усіма комунально-побутовими зручностями;
* одягом, взуттям, постільною білизною, м’яким і твердим інвентарем, засобами особистої гігієни та столовим посудом;
* раціональним не менше ніж чотириразовим харчуванням, у тому числі дієтичним, з урахуванням віку і стану здоров’я вихованців/підопічних у межах натуральних норм харчування. Проміжки часу між прийманням їжі не повинні перевищувати чотирьох годин, останнє приймання їжі організовується за дві години до сну;
* лікарськими засобами, технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення, спортивним інвентарем для оздоровлення, фізичної терапії та реабілітації, засобами навчання, виховання та корекції у порядку, встановленому законодавством.

.
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Соціальне обслуговування неповнолітніх

2026-03-17T10:10:32Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#Text Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n3 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n2 Закон України "Про соціальні послуги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#Text Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n2 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/757-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 757 "Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1686-2006-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 року № 1686 "Про затвердження Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978 "Деякі питання соціального захисту дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю"]
==Поняття соціального обслуговування неповнолітніх==
Соціальні послуги — це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають і передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n89 пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальні послуги»].

Стосовно неповнолітніх така система охоплює сприяння, підтримку та послуги, що надаються соціальними службами окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення складних життєвих обставин, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n6 пункту 15 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»], складні життєві обставини — це обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров'я та розвиток особи, функціонування сім'ї, які особа/сім'я не може подолати самостійно.

Охорона дитинства — це система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав, визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n8 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»].

Тому соціальне обслуговування неповнолітніх — це не лише допомога в кризових ситуаціях, а й профілактика, адаптація та створення можливостей для повноцінного розвитку дітей.

==Соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах==
Найбільш поширеною дошкільною дитячою установою є дитячий садок, який забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми віком від двох до шести або семи років, а дітьми з особливими освітніми потребами - до семи або восьми років,з денним перебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n432 частини 1 статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту»].

Соціальне обслуговування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах надається за плату, розмір якої встановлюється засновником відповідного закладу і передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n235 статтею 19 Закону України «Про дошкільну освіту»]. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n235 Частина 7 даної стаття] також визначає, що харчування у державних і комунальних закладах дошкільної освіти дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з інвалідністю, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"], дітей з числа осіб, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n147 статтями 10 і 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], дітей із сімей, сукупний дохід яких на кожного члена сім’ї за попередній квартал не перевищував рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування вихованців, здійснюється за кошти засновника відповідного закладу дошкільної освіти.

Засновник державного або комунального закладу дошкільної освіти може встановлювати додаткові пільги з оплати харчування вихованців у закладі дошкільної освіти в межах відповідних бюджетних призначень на такі цілі.

==Соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьків==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n88 статті 5 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»], за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов’язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n68 статті 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ,] державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:

* мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;
* житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;
* мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
* мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;
* мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих закладах освіти до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних закладів освіти;
* мінімального стандарту медичного обслуговування;
* мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;
* мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
* мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n68 (стаття 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n100 частини 3 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»], право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n100:~:text=%D0%94%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC%2D%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BC%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8F%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Частиною 4 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»] визначено, що дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам із їх числа, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачується соціальна стипендія, а курсантам військових закладів освіти, закладів освіти Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліцеїстам військових ліцеїв, ліцеїв безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою з числа зазначених осіб - посадовий оклад у розмірі не менше 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а після досягнення такими дітьми 18 років - у розмірі не меншому 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Соціальна стипендія та посадовий оклад у розмірах, передбачених у першому реченні цієї частини, виплачуються також учням, студентам (курсантам), які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (батьки яких померли/оголошені померлими, загинули або пропали безвісти). Порядок виплати та розмір соціальної стипендії, посадового окладу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі не менше трьох місячних соціальних стипендій, посадових окладів, які їм призначені. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для закладів освіти у відповідних бюджетах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n100:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%83,%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%85. (частина 5 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ).]

==Соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку==
Поняття "дитячий будинок-інтернат” визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n13 пунктом 1 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978.] Це стаціонарна соціально-медична установа, призначена для тимчасового (до шести місяців) або постійного (понад шість місяців) перебування або проживання дітей з інвалідністю віком від 4 до 18 років та осіб з інвалідністю віком до 35 років з порушеннями фізичного, інтелектуального розвитку та психічними розладами, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, освітніх послуг, комплексу реабілітаційних заходів і згідно з медичним висновком не мають протипоказань для перебування в будинку-інтернаті незалежно від наявності осіб, зобов’язаних згідно із законом їх утримувати.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n72 пункту 23 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978], профіль будинку-інтернату (відділення), влаштуванню до якого підлягає дитина з інвалідністю, визначається відповідним структурним підрозділом з питань соціального захисту населення на підставі висновків і рекомендацій лікарсько-консультативної комісії та інклюзивно-ресурсного центру.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n13:~:text=%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B8%2D%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F,%D1%96%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B2 пункту 5 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978,]будинки-інтернати поділяються на:

* будинки-інтернати (відділення) I профілю (змішані за статтю) для вихованців з легкою розумовою відсталістю та/або розладами психіки, що супроводжуються стійкими фізичними порушеннями опорно-рухового апарату, для яких самостійне пересування є значно ускладненим або неможливим;
* будинки-інтернати (відділення) II профілю (розділені за статтю) для вихованців з помірною розумовою відсталістю та/або тяжкими розладами психіки, які потребують догляду, навчання та реабілітації, можуть самостійно пересуватися та себе обслуговувати;
* будинки-інтернати (відділення) III профілю (розділені за статтю) для вихованців з тяжкою і глибокою розумовою відсталістю та/або стійкими розладами психіки, які потребують догляду, навчання та реабілітації, можуть самостійно пересуватися і частково себе обслуговувати;
* будинки-інтернати (відділення) IV профілю (змішані за статтю) для вихованців з тяжкою і глибокою розумовою відсталістю та/або стійкими хронічними розладами психіки, які потребують паліативного догляду, навчання і реабілітації та для яких самостійне пересування є значно ускладненим або неможливим.

Засновник може утворювати комплексний будинок-інтернат з поєднанням двох і більше профілів.

Основними завданнями будинку-інтернату згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n32 пункту 7 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978] є:

1) забезпечення прав та інтересів, денної зайнятості, належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, залучення до життєдіяльності територіальної громади, реабілітації та надання медичної допомоги вихованцям/підопічним;

2) надання таких соціальних послуг, як стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів, соціально-психологічна реабілітація, а також у разі потреби денний догляд, паліативний догляд, підтримане проживання, консультування, соціальна профілактика, кризове та екстренне втручання;

3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, а також планових профілактичних, санітарно-протиепідемічних та оздоровчих заходів.

Вихованці/підопічні будинку-інтернату відповідно до встановлених норм забезпечуються ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n32 пункт 8 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978]):

* житловою площею з усіма комунально-побутовими зручностями;
* одягом, взуттям, постільною білизною, м’яким і твердим інвентарем, засобами особистої гігієни та столовим посудом;
* раціональним не менше ніж чотириразовим харчуванням, у тому числі дієтичним, з урахуванням віку і стану здоров’я вихованців/підопічних у межах натуральних норм харчування. Проміжки часу між прийманням їжі не повинні перевищувати чотирьох годин, останнє приймання їжі організовується за дві години до сну;
* лікарськими засобами, технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення, спортивним інвентарем для оздоровлення, фізичної терапії та реабілітації, засобами навчання, виховання та корекції у порядку, встановленому законодавством.

.
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Соціальне обслуговування неповнолітніх

2026-03-16T15:46:50Z

Natalia.sabadakh:

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#Text Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15 Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n3 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#Text Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/226-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/956-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 956 "Про проведення експерименту з призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають під опікою (піклуванням) або у відповідних закладах, за принципом "гроші ходять за дитиною"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/757-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 757 "Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1686-2006-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 року № 1686 "Про затвердження Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю"]
==Поняття соціального обслуговування неповнолітніх==
Соціальні послуги — це дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають і передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n89 пунктом 1 статті 9 Закону України «Про соціальні послуги»].

Стосовно неповнолітніх така система охоплює сприяння, підтримку та послуги, що надаються соціальними службами окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення складних життєвих обставин, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n6 пункту 15 статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»], складні життєві обставини — це обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров'я та розвиток особи, функціонування сім'ї, які особа/сім'я не може подолати самостійно.

Охорона дитинства — це система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав, визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#n8 статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»].

Тому соціальне обслуговування неповнолітніх — це не лише допомога в кризових ситуаціях, а й профілактика, адаптація та створення можливостей для повноцінного розвитку дітей.

==Соціальне обслуговування дітей дошкільного віку в дошкільних дитячих закладах==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n432 підпункту 2 пункту 1 статті 35 Закону України «Про дошкільну освіту»], найбільш поширеною дошкільною дитячою установою є дитячий садок, який забезпечує здобуття дошкільної освіти дітьми віком від двох до шести або семи років, а дітьми з особливими освітніми потребами - до семи або восьми років,з денним перебуванням і обслуговуванням у ньому дитини в робочі дні тижня.

Соціальне обслуговування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах надається за плату, розмір якої встановлюється засновником відповідного закладу і передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n235 статтею 19 Закону України «Про дошкільну освіту»].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3788-20#n235 статті 19 Закону України «Про дошкільну освіту»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/816-2025-%D0%BF#n10 пункту 3 Порядку встановлення плати за харчування вихованців у державних і комунальних закладах дошкільної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2025 року № 816], розмір плати зменшується для батьків із пільгових категорій за рішенням органу місцевого самоврядування. Законом про Державний бюджет на відповідний рік встановлюється гарантований мінімум для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних закладах. Від плати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім'ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму).

Засновник закладу забезпечує безкоштовним харчуванням: дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей з інвалідністю та з особливими освітніми потребами; дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-14#Text Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»]; дітей загиблих ветеранів війни та Захисників України.

==Соціальне обслуговування дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьків==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n88 статті 5 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»], за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов’язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n68 статті 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» ,] державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:

· мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття; житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи;

· мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця - встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

· мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;

· мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів;

· мінімального стандарту медичного обслуговування;

· мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загальнопізнавального та виховного спрямування;

· мінімального стандарту забезпечення дитини до надання їй статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

· мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n68 (стаття 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n100 частини 3 статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»], право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення виплачується стипендія в розмірі, який на 50 відсотків перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики.

Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах. Оскільки, на повне державне забезпечення мають право діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які мають цей статус, відповідна служба у справах дітей зобов’язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам із їх числа, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачується соціальна стипендія, а курсантам військових навчальних закладів, навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліцеїстам військових ліцеїв, ліцеїв цивільного захисту та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою з числа зазначених осіб - посадовий оклад у розмірі не менше 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а після досягнення такими дітьми 18 років - у розмірі не меншому 150 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Соціальна стипендія та посадовий оклад у розмірах, передбачених у першому реченні цієї частини, виплачуються також учням, студентам (курсантам), які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (батьки яких померли/оголошені померлими, загинули або пропали безвісти), згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15#n100 частини 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]. Порядок виплати та розмір соціальної стипендії, посадового окладу затверджується Кабінетом Міністрів України.

==Соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/978-2016-%D0%BF#n13 пункту 1 Типового положення про дитячий будинок-інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 978], соціальне обслуговування дітей з вадами фізичного або розумового розвитку здійснюється дитячими будинками-інтернатами. Соціальне обслуговування дітей у державних і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах надається за плату, розмір якої встановлюється органами місцевого самоврядування.

Вони є соціально-медичними закладами для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років із вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.
Соціальна реабілітація осіб з інвалідністю — це відповідний комплекс заходів, що спрямовані на відновлення здоров’я і здібностей такої особи та створення йому необхідних умов і рівних можливостей у всіх сферах життєдіяльності.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n297 статті 24 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»], основними видами реабілітаційної допомоги особі з інвалідністю є:
* медична реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія поступовим протезуванням);
* професійна реабілітація (професійна орієнтація, професійне навчання або перекваліфікація, раціональне працевлаштування);
* соціально-побутова реабілітація (соціально-побутове влаштування та обслуговування).
Основним документом, що визначає види, форми й обсяг реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення та конкретних виконавців, є індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю, що розробляється лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів з урахуванням місцевих можливостей, соціально-економічних, географічних і національних особливостей.

Вона розробляється на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1686-2006-%D0%BF#Text Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 року № 1686]. Ця програма має реабілітаційний характер.

Особа з інвалідністю може відмовитися від того чи іншого виду, форми й обсягу реабілітаційних заходів або від реалізації програми в цілому. За наявності згоди особи з інвалідністю з індивідуальною програмою реабілітації, вона зобов’язується активно сприяти її реалізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n290 частина 4 статті 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»]).
[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[index.php?title=Категорія:Діти]]

Недійсність та скасування усиновлення дитини

2026-02-11T10:47:12Z

Natalia.sabadakh: /* Недійсність усиновлення */

== Нормативна база==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав"]

== Недійсність усиновлення==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1221 Статтею 236 Сімейного кодексу України] визначені підстави визнання усиновлення недійсним.

'''Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду:'''
* якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною.
* якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення).
'''Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду:'''
* якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.
* у разі відсутності згоди на усиновлення осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1146 статтях 220-222 Сімейного кодексу України].
* якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, за умови якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

=== Правові наслідки визнання усиновлення недійсним ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1227 статті 237 Сімейного кодексу України], усиновлення, визнане недійсним, скасовується з моменту його здійснення.

'''У разі визнання усиновлення недійсним:'''
* припиняються права та обов'язки, які виникли раніше і встановлені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини.
* відновлюються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням.
* дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, за бажанням батьків або інших родичів передається їм.
* дитина, яка досягла чотирнадцяти років, місце її подальшого проживання визначається за її згодою.

У разі якщо передання дитини батькам або іншим родичам неможливе, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1227:~:text=5.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC. частини 5 статті 237 Сімейного кодексу України,] у разі визнання усиновлення недійсним відновлюються прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. За бажанням дитини вона має право надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1227 Частиною 6 статті 237 Сімейного кодексу України] визначено, що суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, на строк '''не більш як два роки''', якщо дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати матеріальну допомогу.

== Скасування усиновлення==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1238 Статтею 238 Сімейного кодексу України] визначений порядок та підстави скасування усиновлення.

'''Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:'''
* воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;
* дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;
* між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1238 частини 2 статті 238 Сімейного кодексу України], скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.

Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї.

Усиновлення повнолітньої особи може бути '''скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача''' і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1238 частина 4 статті 238 Сімейного кодексу України]).

=== Правові наслідки скасування усиновлення ===
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1247 статті 239 Сімейного кодексу України], у разі скасування усиновлення:'''
* припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами.
* відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.
* дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.
* з підстави, зазначеної у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1238 пункті 1 частини першої статті 238 Сімейного Кодексу України], якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення.
* дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1247 частини 6 статті 239 Сімейного кодексу України], у разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1238 пункті 1 частини першої статті 238 Сімейного Кодексу України], якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу.

==Порядок розгляду судами справ про про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a17#o102 частин першої, другої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), ратифікованої Законом України № 3017-VI від 15 лютого 2011 року], усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Згідно статтей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2#n6169 19], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15?find=1&text=%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2#n6195 23] Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Справи про скасування усиновлення, як і справи про визнання усиновлення недійсним, вирішуються в порядку позовного провадження з обов’язковою участю органу опіки та піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n109 частина 4 статті 19 Сімейного Кодексу]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1254 статті 240 Сімейного Кодексу України], право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають:
* батьки;
* усиновлювач;
* опікун;
* піклувальник;
* орган опіки та піклування;
* прокурор;
* усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України] позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Проте, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6213 пунктом 9 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України] передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Позовна давність щодо вимоги про скасування усиновлення не встановлена.

== Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1256 статті 241 Сімейного кодексу України], після набрання чинності рішення суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення, суд '''у місячний строк''' зобов'язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Екологічні проблеми зберігання та утилізації відходів в Україні

2026-01-14T14:25:23Z

Natalia.sabadakh: /* Поняття та класифікація відходів в Україні */

== Нормативна база ==
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Закон України "Про управління відходами»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1947-14 Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/255/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами"]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/619-14 Закон України "Про металобрухт"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку класифікації відходів та Національного переліку відходів" від 20 жовтня 2023 року №1102]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розроблення, погодження та затвердження місцевих планів управління відходами" від 05 вересня 2023 року № 947]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1073-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку поводження з відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 27 вересня 2022 року №1073]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року № 820 "Про схвалення Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року"]
==Поняття та класифікація відходів в Україні==
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Законом України "Про управління відходами"], '''відходи''' - це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n105 статті 7 Закону України "Про управління відходами",] вони поділяються на два класи:

# небезпечні відходи;
# відходи, що не є небезпечними.

Відходи класифікують шляхом віднесення їх до відповідної групи, підгрупи та виду відходів з урахуванням:

# джерела походження відходів;
# властивостей, у зв’язку з наявністю яких відходи є небезпечними;
# наявності у відходах компонентів із вмістом небезпечних речовин, перевищення лімітів концентрації яких може призвести до визнання відходів небезпечними.

Класифікація відходів проводиться:

# утворювачами відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств;
# суб’єктами господарювання у сфері управління відходами.

Відповідно до пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2023-%D0%BF#n12 Порядку класифікації відходів] , у разі коли утворювач відходів невідомий, класифікація відходів проводиться власником відходів.

Класифікація здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2023-%D0%BF#n204 Національного переліку відходів] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2023-%D0%BF#n12 Порядку класифікації відходів] з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n987 Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додаток 3)]. Зміна класу небезпечних відходів не повинна досягатися шляхом розбавлення або змішування відходів для зниження початкової концентрації небезпечних речовин до рівня, що є нижчим за порогові значення, для визначення відходів небезпечними.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2023-%D0%BF#n204 Національний перелік відходів] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2023-%D0%BF#n12 Порядок класифікації відходів] затверджуються Кабінетом Міністрів України. Національний перелік відходів підлягає перегляду кожні три роки.

Особлива увага в законодавстві приділяється небезпечним відходам, тому що вони самостійно або при вступі в контакт із іншими речовинами можуть заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу і здоров'ю людини. Залежно від шкідливості їх властивостей вони поділяються на токсичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні і радіоактивні відходи.

Токсичними (отрутними) є відходи, які при влученні всередину організму через органи дихання, травлення або через шкіру здатні викликати смерть людини або робити на нього сильний негативний вплив. Питання управління токсичними відходами знайшли відображення у Загальнодержавній програмі поводження з токсичними відходами, затвердженій [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1947-14 Законом України від 14 вересня 2000 року "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами".] 
Найнебезпечнішими є радіоактивні відходи. Поняття радіоактивних відходів закріплюється в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/255/95-%D0%B2%D1%80 Законі України "Про поводження з радіоактивними відходами"]. До них належать матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. В свою чергу такі відходи, залежно від рівня звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, підрозділяються на довгоіснуючі і короткоіснуючі.

Найбільш в законодавстві врегульоване питання відносно збирання і переробки металобрухту. Спеціальним нормативним актом у цій галузі є [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/619-14 Закон України "Про металобрухт"], який регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом.
==Спалювання, сумісне спалювання та захоронення відходів==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n488 статті 38 Закону України "Про управління відходами"] , установки спалювання відходів та установки сумісного спалювання відходів включають усі лінії спалювання або сумісного спалювання, приймання та зберігання відходів, технічні засоби з попереднього оброблення на об’єкті, системи подання відходів, палива та атмосферного повітря, котли, технічні засоби для оброблення відхідних газів, встановлені на ділянці стаціонарні технічні засоби для оброблення чи зберігання залишків і стічних вод, димові труби, пристрої та системи для управління операціями спалювання чи сумісного спалювання, обліку та моніторингу умов спалювання чи сумісного спалювання.

Якщо для термічного оброблення відходів застосовують інші процеси, ніж окиснення, такі як піроліз, процес газифікації або плазмового оброблення, установки спалювання відходів або установки сумісного спалювання відходів включають процес термічного оброблення і процес спалювання.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n504 статті 40 Закону України "Про управління відходами]", захоронення відходів здійснюється на полігонах, що відповідають вимогам законодавства та технологічне обладнання яких забезпечує захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод. Суб’єкт господарювання, що здійснює управління полігоном, повинен мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів, а в разі захоронення небезпечних відходів - ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Полігони поділяються на такі класи:

# полігони для небезпечних відходів;
# полігони для відходів, що не є небезпечними;
# полігони для інертних відходів.

==Перероблення будівельних відходів ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Закон України "Про управління відходами"] є рамковим та визначає загальні принципи управління відходами, у тому числі, відходами від будівництва та руйнувань.

Внаслідок масштабних руйнувань інфраструктури під час війни, Україна зіткнулася з гострою проблемою утилізації та використання будівельного сміття. Серед основних загроз – забруднення ґрунтових вод та ґрунтів токсичним фільтратом, пилове забруднення атмосферного повітря небезпечними речовинами, ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1073-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поводження з відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 27 вересня 2022 року №1073] містить класифікацію та вимоги до обліку відходів, включаючи вимоги до їх обробки, терміналів, полігонів, а також шляхи повторного використання відходів у будівництві.

Поводження з відходами від руйнувань передбачає комплекс організаційно-технічних заходів та робіт (операцій), що здійснюються з метою забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення таких відходів.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1073-2022-%D0%BF#n11:~:text=10.%20%D0%97%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC,%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE). пункту 10 Порядку управління відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України], за походженням відходи від руйнувань поділяються на:

* відходи, що утворилися внаслідок пошкодження (руйнування) об’єктів, - повного або часткового порушення їх цілісності внаслідок позапроєктних впливів, зумовлених бойовими діями, зокрема потрапляння засобів ураження, вибухів, пожеж;
* відходи, що утворилися в результаті виконання робіт з демонтажу пошкоджених (зруйнованих) об’єктів (поетапного контрольованого часткового чи повного розбирання на окремі елементи та вироби або неконтрольованого знесення внаслідок обвалення під час використання бульдозерів, металевої кулі на стрілі, вибухової сили тощо).

Діяльність щодо операцій з поводження з відходами від руйнувань провадиться в рамках виконання відновлювальних робіт з ліквідації наслідків збройної агресії та бойових дій під час воєнного стану та у відбудовний період протягом 90 календарних днів після припинення або скасування на території України воєнного стану та не підлягає оцінці впливу на довкілля.

==Плани і програми управління відходами==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n703 статті 49 Закону України "Про управління відходами"], плани управління відходами розробляються на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні підприємств, організацій та установ.

Національний, регіональні та місцеві плани управління відходами розробляються на основі даних, отриманих у результаті статистичних спостережень, адміністративних даних центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також даних обліку та звітності, наданих підприємствами, установами, організаціями.

Проекти національного, регіональних та місцевих планів управління відходами підлягають стратегічній екологічній оцінці та після їх затвердження оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу, що їх затверджує.

==Національна стратегія управління відходами в Україні==
Національна програма запобігання утворенню відходів розробляється на період 10 років центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Національна програма запобігання утворенню відходів визначає:

1) цільові показники запобігання утворенню відходів;

2) перелік заходів, спрямованих на запобігання утворенню відходів;

3) перелік організаційно-економічних інструментів, що мають бути запроваджені для виконання визначених завдань;

4) перелік показників оцінки досягнення цілей та виконання заходів щодо запобігання утворенню відходів, що дають змогу здійснювати моніторинг та оцінку стану виконання програми.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, один раз на два роки здійснює оцінку ефективності виконання Національної програми запобігання утворенню відходів та оприлюднює її на своєму офіційному веб-сайті.

Уряд схвалив [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80 Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року.] Стратегія має на меті впровадження системного підходу до поводження з відходами на державному та регіональному рівнях, зменшення обсягів утворення відходів шляхом збільшення обсягу їх переробки та повторного використання. Її реалізація здійснюватиметься трьома етапами: перший - 2017-2018 роки, другий - 2019-2023 роки, третій - 2024-2030 роки. Очікується, що реалізація Стратегії сприятиме впровадженню системи управління відходами на інноваційних засадах; розробленню відповідного законодавства; покращенню стану навколишнього природного середовища, а також санітарного та епідемічного благополуччя населення. Також планується залучення інвестицій у сферу поводження з відходами, а відтак створення сучасної інфраструктури, запровадження новітніх технологій, зменшення обсягів їх захоронення на полігонах тощо. Зокрема, Стратегія передбачає створення до 2030 року 800 нових потужностей із переробки вторинної сировини, утилізації та компостування біовідходів, зменшення загального обсягу захоронення побутових відходів з 95% до 30%, мінімізацію загального обсягу відходів, що захоронюються, з 50% до 35%, а також створення мережі з 50 регіональних полігонів, які відповідатимуть вимогам 31-ої Директиви ЄС. Для забезпечення моніторингу та контролю поводження з відходами буде діяти інформаційна система, яка включатиме відомості про номенклатуру та кількість відходів, що утворюються, перероблюються, утилізуються та видаляються. Також буде обліковано суб'єкти господарювання, що надають такі послуги.

Війна в Україні докорінно змінила структуру та масштаб проблем утилізації відходів, станом на початок 2026 року, створивши критичні загрози для екосистем. У зонах бойових дій та на деокупованих територіях тверді побутові відходи перемішуються з небезпечними військовими відходами (залишками боєприпасів, паливно-мастильними матеріалами), що унеможливлює їх безпечну утилізацію на звичайних полігонах.

На сьогодні діє програма [https://wm4u.org.ua/about-programme/ «Посилення управління побутовими відходами в Україні 2024–2027» (WM4U)], спрямована на впровадження європейських стандартів утилізації. Це одна з наймасштабніших ініціатив Швеції для України у сфері розвитку та співпраці. Програма фінансується Урядом Швеції через Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку, й впроваджується Шведською асоціацією з управління відходами та рециклінгом, а також міжнародним підрозділом Шведської асоціації місцевих влад і регіонів у 2024–2027 роках. Вона спрямована на покращення системи муніципального управління побутовими відходами в Україні, приведення її у відповідність зі стандартами Європейського Союзу, що сприятиме екологічній сталості, захисту клімату та підвищенню якості життя громадян України.

==Відповідальність за порушення законодавства у сфері управління відходами==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n774 статті 57 Закону України "Про управління відходами»] , особи, винні за порушення у сфері управління відходами, несуть відповідно до закону дисциплінарну, адміністративну, адміністративно-господарську, цивільну чи кримінальну відповідальність за:

1) здійснення операцій у сфері управління відходами без відповідного дозволу на здійснення таких операцій або недотримання умов дозволу;

2) порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або неподання такої декларації;

3) порушення правил ведення обліку утворення відходів та операцій з управління відходами;

4) порушення строків та/або порядку подання звітності про утворення, збирання, перевезення та оброблення відходів;

5) порушення вимог щодо передачі відходів суб’єктам господарювання у сфері управління відходами;

6) порушення встановленого порядку управління відходами, що призвело до негативного впливу на здоров’я людей, забруднення навколишнього природного середовища та завдало економічних збитків;

7) порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок та виробництв з оброблення відходів, полігонів для захоронення відходів;

8) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту відходів через територію України;

9) невиконання розпоряджень органів, що здійснюють державний контроль і нагляд за операціями з управління відходами та за місцями їх збирання та оброблення;

10) приховування, викривлення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями щодо безпечності утворення відходів та управління ними, у тому числі про аварійні скиди відходів та їх наслідки;

11) несплату або несвоєчасну сплату екологічного податку за розміщення відходів;

12) невиконання цільових показників щодо підготовки відходів до повторного використання, рециклінгу, іншого матеріального відновлення, включаючи зворотне заповнення.

Законом може бути встановлено відповідальність також за інші порушення у сфері управління відходами.

 
'''До дисциплінарної відповідальності''' притягуються особи, які у разі порушення законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов'язків. У такому випадку на фізичну особу застосовуються дисциплінарні стягнення у вигляді догани, або звільнення з посади, які накладаються на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n855 статті 149 Кодексу України про працю України].

'''Адміністративна відповідальність''' за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення, передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n509 статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення] і тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зокрема, громадяни та посадові особи можуть бути притягнуті за такі правопорушення:

''1) псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n315 стаття 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);''

''2) забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n382 стаття 59 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);''

''3) пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, промисловими і комунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n452 стаття 72 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);''

''4) засмічення лісів відходами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n456 стаття 73 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);''

''5) порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n509 стаття 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).''

''За вищезгадані адміністративні правопорушення, протоколи щодо їх складання, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення] , мають право уповноважені на те посадові особи:''

''- державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель виконавчих комітетів сільських, селищних;''

''- громадський лісовий інспектор;''

''- єгері та посадові особи користувачів мисливських угідь, уповноважених на охорону державного мисливського фонду.''

'''Цивільна відповідальність''' полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. У випадку порушення в сфері поводження з відходами застосовуються загальні правила відшкодування шкоди, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n748 статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища]”. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

'''Кримінальна відповідальність''' у випадку порушення поводження з відходами в основному передбачена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1336 Розділі 7 Особливої частини Кримінального кодексу України], але також і окремою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1836 статтею 268 Кримінального кодексу України] у випадку незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу.

Кримінальна відповідальність щодо незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1836 стаття 268 Кримінального кодексу України] ) передбачає:

1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, - караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

==Вирішення спорів у сфері поводження з відходами==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n791 статті 59 Закону України "Про управління відходами"] спори, що виникають у сфері управління відходами, вирішуються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Закону України "Про адміністративну процедуру]" та/або адміністративним судом.

Міжнародними договорами України може бути передбачено інший порядок розгляду спорів щодо транскордонного перевезення відходів
[[index.php?title=Категорія:Екологічне право]]

Екологічні проблеми зберігання та утилізації відходів в Україні

2026-01-13T10:12:51Z

Natalia.sabadakh: /* Національна стратегія управління відходами в Україні */

== Нормативна база ==
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Закон України "Про управління відходами»]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1947-14 Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/255/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами"]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/619-14 Закон України "Про металобрухт"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку класифікації відходів та Національного переліку відходів" від 20 жовтня 2023 року №1102]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/947-2023-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розроблення, погодження та затвердження місцевих планів управління відходами" від 05 вересня 2023 року № 947]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1073-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку поводження з відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 27 вересня 2022 року №1073]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року № 820 "Про схвалення Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року"]
==Поняття та класифікація відходів в Україні==
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Законом України "Про управління відходами"], '''відходи''' - це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

Згідно Національний переліку відходів, вони поділяються на два класи:

# небезпечні відходи;
# відходи, що не є небезпечними.

Відходи класифікують шляхом віднесення їх до відповідної групи, підгрупи та виду відходів з урахуванням:

# джерела походження відходів;
# властивостей, у зв’язку з наявністю яких відходи є небезпечними;
# наявності у відходах компонентів із вмістом небезпечних речовин, перевищення лімітів концентрації яких може призвести до визнання відходів небезпечними.

Класифікація відходів проводиться:

# утворювачами відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств;
# суб’єктами господарювання у сфері управління відходами.

У разі коли утворювач відходів невідомий, класифікація відходів проводиться власником відходів.

Національний перелік відходів і Порядок класифікації відходів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Національний перелік відходів підлягає перегляду кожні три роки.

Особлива увага в законодавстві приділяється небезпечним відходам, тому що вони самостійно або при вступі в контакт із іншими речовинами можуть заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу і здоров'ю людини. Небезпечними є відходи, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Залежно від шкідливості їх властивостей вони поділяються на токсичні, біологічні, вибухонебезпечні, вогненебезпечні і радіоактивні відходи.

Токсичними (отрутними) є відходи, які при влученні всередину організму через органи дихання, травлення або через шкіру здатні викликати смерть людини або робити на нього сильний негативний вплив. Питання управління токсичними відходами знайшли відображення у Загальнодержавній програмі поводження з токсичними відходами, затвердженій [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1947-14 Законом України від 14 вересня 2000 року "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами".] 
Найнебезпечнішими є радіоактивні відходи. Поняття радіоактивних відходів закріплюється в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/255/95-%D0%B2%D1%80 Законі України "Про поводження з радіоактивними відходами"]. До них належать матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. В свою чергу такі відходи, залежно від рівня звільнення яких від контролю органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, підрозділяються на довгоіснуючі і короткоіснуючі.

Найбільш в законодавстві врегульоване питання відносно збирання і переробки металобрухту. Спеціальним нормативним актом у цій галузі є [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/619-14 Закон України "Про металобрухт"], який регулює відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом.
==Спалювання, сумісне спалювання та захоронення відходів==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n488 статті 38 Закону України "Про управління відходами"] , установки спалювання відходів та установки сумісного спалювання відходів включають усі лінії спалювання або сумісного спалювання, приймання та зберігання відходів, технічні засоби з попереднього оброблення на об’єкті, системи подання відходів, палива та атмосферного повітря, котли, технічні засоби для оброблення відхідних газів, встановлені на ділянці стаціонарні технічні засоби для оброблення чи зберігання залишків і стічних вод, димові труби, пристрої та системи для управління операціями спалювання чи сумісного спалювання, обліку та моніторингу умов спалювання чи сумісного спалювання.

Якщо для термічного оброблення відходів застосовують інші процеси, ніж окиснення, такі як піроліз, процес газифікації або плазмового оброблення, установки спалювання відходів або установки сумісного спалювання відходів включають процес термічного оброблення і процес спалювання.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n504 статті 40 Закону України "Про управління відходами]", захоронення відходів здійснюється на полігонах, що відповідають вимогам законодавства та технологічне обладнання яких забезпечує захист ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, контроль викидів в атмосферне повітря, забруднення ґрунтів і підземних вод. Суб’єкт господарювання, що здійснює управління полігоном, повинен мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів, а в разі захоронення небезпечних відходів - ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Полігони поділяються на такі класи:

* полігони для небезпечних відходів;
* полігони для відходів, що не є небезпечними;
* полігони для інертних відходів.

==Перероблення будівельних відходів ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Закон України "Про управління відходами"] є рамковим та визначає загальні принципи управління відходами, у тому числі, відходами від будівництва та руйнувань.

Внаслідок масштабних руйнувань інфраструктури під час війни, Україна зіткнулася з гострою проблемою утилізації та використання будівельного сміття. Серед основних загроз – забруднення ґрунтових вод та ґрунтів токсичним фільтратом, пилове забруднення атмосферного повітря небезпечними речовинами, ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1073-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поводження з відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 27 вересня 2022 року №1073] містить класифікацію та вимоги до обліку відходів, включаючи вимоги до їх обробки, терміналів, полігонів, а також шляхи повторного використання відходів у будівництві.

Поводження з відходами від руйнувань передбачає комплекс організаційно-технічних заходів та робіт (операцій), що здійснюються з метою забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації, видалення, знешкодження і захоронення таких відходів.

За походженням відходи від руйнувань поділяються на:

* відходи, що утворилися внаслідок пошкодження (руйнування) об’єктів, - повного або часткового порушення їх цілісності внаслідок позапроєктних впливів, зумовлених бойовими діями, зокрема потрапляння засобів ураження, вибухів, пожеж;
* відходи, що утворилися в результаті виконання робіт з демонтажу пошкоджених (зруйнованих) об’єктів (поетапного контрольованого часткового чи повного розбирання на окремі елементи та вироби або неконтрольованого знесення внаслідок обвалення під час використання бульдозерів, металевої кулі на стрілі, вибухової сили тощо).

Діяльність щодо операцій з поводження з відходами від руйнувань провадиться в рамках виконання відновлювальних робіт з ліквідації наслідків збройної агресії та бойових дій під час воєнного стану та у відбудовний період протягом 90 календарних днів після припинення або скасування на території України воєнного стану та не підлягає оцінці впливу на довкілля.

==Плани і програми управління відходами==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n703 статті 49 Закону України "Про управління відходами"], плани управління відходами розробляються на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також на рівні підприємств, організацій та установ.

Національний, регіональні та місцеві плани управління відходами розробляються на основі даних, отриманих у результаті статистичних спостережень, адміністративних даних центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також даних обліку та звітності, наданих підприємствами, установами, організаціями.

Проекти національного, регіональних та місцевих планів управління відходами підлягають стратегічній екологічній оцінці та після їх затвердження оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу, що їх затверджує.

==Національна стратегія управління відходами в Україні==
Національна програма запобігання утворенню відходів розробляється на період 10 років центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Національна програма запобігання утворенню відходів визначає:

1) цільові показники запобігання утворенню відходів;

2) перелік заходів, спрямованих на запобігання утворенню відходів;

3) перелік організаційно-економічних інструментів, що мають бути запроваджені для виконання визначених завдань;

4) перелік показників оцінки досягнення цілей та виконання заходів щодо запобігання утворенню відходів, що дають змогу здійснювати моніторинг та оцінку стану виконання програми.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, один раз на два роки здійснює оцінку ефективності виконання Національної програми запобігання утворенню відходів та оприлюднює її на своєму офіційному веб-сайті.

Уряд схвалив [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80 Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року.] Стратегія має на меті впровадження системного підходу до поводження з відходами на державному та регіональному рівнях, зменшення обсягів утворення відходів шляхом збільшення обсягу їх переробки та повторного використання. Її реалізація здійснюватиметься трьома етапами: перший - 2017-2018 роки, другий - 2019-2023 роки, третій - 2024-2030 роки. Очікується, що реалізація Стратегії сприятиме впровадженню системи управління відходами на інноваційних засадах; розробленню відповідного законодавства; покращенню стану навколишнього природного середовища, а також санітарного та епідемічного благополуччя населення. Також планується залучення інвестицій у сферу поводження з відходами, а відтак створення сучасної інфраструктури, запровадження новітніх технологій, зменшення обсягів їх захоронення на полігонах тощо. Зокрема, Стратегія передбачає створення до 2030 року 800 нових потужностей із переробки вторинної сировини, утилізації та компостування біовідходів, зменшення загального обсягу захоронення побутових відходів з 95% до 30%, мінімізацію загального обсягу відходів, що захоронюються, з 50% до 35%, а також створення мережі з 50 регіональних полігонів, які відповідатимуть вимогам 31-ої Директиви ЄС. Для забезпечення моніторингу та контролю поводження з відходами буде діяти інформаційна система, яка включатиме відомості про номенклатуру та кількість відходів, що утворюються, перероблюються, утилізуються та видаляються. Також буде обліковано суб'єкти господарювання, що надають такі послуги.

Війна в Україні докорінно змінила структуру та масштаб проблем утилізації відходів, станом на початок 2026 року, створивши критичні загрози для екосистем. У зонах бойових дій та на деокупованих територіях тверді побутові відходи перемішуються з небезпечними військовими відходами (залишками боєприпасів, паливно-мастильними матеріалами), що унеможливлює їх безпечну утилізацію на звичайних полігонах.

На сьогодні діє програма [https://wm4u.org.ua/about-programme/ «Посилення управління побутовими відходами в Україні 2024–2027» (WM4U)], спрямована на впровадження європейських стандартів утилізації. Це одна з наймасштабніших ініціатив Швеції для України у сфері розвитку та співпраці. Програма фінансується Урядом Швеції через Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку, й впроваджується Шведською асоціацією з управління відходами та рециклінгом, а також міжнародним підрозділом Шведської асоціації місцевих влад і регіонів у 2024–2027 роках. Вона спрямована на покращення системи муніципального управління побутовими відходами в Україні, приведення її у відповідність зі стандартами Європейського Союзу, що сприятиме екологічній сталості, захисту клімату та підвищенню якості життя громадян України.

==Відповідальність за порушення законодавства у сфері управління відходами==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n774 статті 57 Закону України "Про управління відходами»] , особи, винні за порушення у сфері управління відходами, несуть відповідно до закону дисциплінарну, адміністративну, адміністративно-господарську, цивільну чи кримінальну відповідальність за:

1) здійснення операцій у сфері управління відходами без відповідного дозволу на здійснення таких операцій або недотримання умов дозволу;

2) порушення встановленого порядку подання декларації про відходи або неподання такої декларації;

3) порушення правил ведення обліку утворення відходів та операцій з управління відходами;

4) порушення строків та/або порядку подання звітності про утворення, збирання, перевезення та оброблення відходів;

5) порушення вимог щодо передачі відходів суб’єктам господарювання у сфері управління відходами;

6) порушення встановленого порядку управління відходами, що призвело до негативного впливу на здоров’я людей, забруднення навколишнього природного середовища та завдало економічних збитків;

7) порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок та виробництв з оброблення відходів, полігонів для захоронення відходів;

8) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту відходів через територію України;

9) невиконання розпоряджень органів, що здійснюють державний контроль і нагляд за операціями з управління відходами та за місцями їх збирання та оброблення;

10) приховування, викривлення або відмову від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями щодо безпечності утворення відходів та управління ними, у тому числі про аварійні скиди відходів та їх наслідки;

11) несплату або несвоєчасну сплату екологічного податку за розміщення відходів;

12) невиконання цільових показників щодо підготовки відходів до повторного використання, рециклінгу, іншого матеріального відновлення, включаючи зворотне заповнення.

Законом може бути встановлено відповідальність також за інші порушення у сфері управління відходами. 
'''До дисциплінарної відповідальності''' притягуються особи, які у разі порушення законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов'язків. У такому випадку на фізичну особу застосовуються дисциплінарні стягнення у вигляді догани, або звільнення з посади які накладаються на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n855 ст. 149 Кодексу України про працю України].

'''Адміністративна відповідальність''' за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення, передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n509 статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення] і тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зокрема, громадяни та посадові особи можуть бути притягнуті за такі правопорушення:

''1) пспсування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n315 стаття 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);''

''2) забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n382 стаття 59Кодексу України про адміністративні правопорушення]);''

''3) пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, промисловими і комунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n452 стаття 72 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);''

''4) засмічення лісів відходами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n456 стаття 73 Кодексу України про адміністративні правопорушення]);''

''5) порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n509 стаття 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).''

''За вищезгадані адміністративні правопорушення, протоколи щодо їх складання, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення] , мають право уповноважені на те посадові особи:''

''- державні інспектори з контролю за використанням та охороною земель виконавчих комітетів сільських, селищних;''

''- громадський лісовий інспектор;''

''- єгері та посадові особи користувачів мисливських угідь, уповноважених на охорону державного мисливського фонду.''

''- Особливості застосування цивільної відповідальності''

'''Цивільна відповідальність''' полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. У випадку порушення в сфері поводження з відходами застосовуються загальні правила відшкодування шкоди, визначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n748 статті 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища]”. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

'''Кримінальна відповідальність''' у випадку порушення поводження з відходами в основному передбачена у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1336 Розділі 7 Особливої частини Кримінального кодексу України], але також і окремою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1836 статтею 268 Кримінального кодексу України] у випадку незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу.

Кримінальна відповідальність щодо незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1836 стаття 268 Кримінального кодексу України] ) передбачає:

1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, - караються штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

==Вирішення спорів у сфері поводження з відходами==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#n791 статті 59 Закону України "Про управління відходами"] спори, що виникають у сфері управління відходами, вирішуються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text Закону України "Про адміністративну процедуру]" та/або адміністративним судом.

Міжнародними договорами України може бути передбачено інший порядок розгляду спорів щодо транскордонного перевезення відходів
[[index.php?title=Категорія:Екологічне право]]

Набувальна давність

2025-12-11T14:30:11Z

Natalia.sabadakh: /* Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]

== Поняття набувальної давності ==
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.

== Умови набуття права власності шляхом набувальної давності ==
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України]. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:
* добросовісне володіння;
* відкрите володіння;
* безперервне володіння;
* тривале володіння;
* наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
* законність об`єкта володіння;
* відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
За відсутності будь-якої з перелічених умов, набуття права власності за набувальною давністю є неможливим.
== Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 Статтею 344 Цивільного кодексу України] визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Кодексом]. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається '''за рішенням суду'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частини 2 статті 344 Цивільного кодексу України], особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною третьою статті 344 Цивільного кодексу України], якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю:

* на нерухоме майно — через п’ятнадцять років;
* на рухоме майно — через п’ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

== Судова практика у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю ==
Враховуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran6094#n6094 пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України], відповідно до яких правила [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344] цього Кодексу щодо набувальної давності поширюються також на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] застосовуються до правовідносин, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому, суди мають виходити з того, що якщо строк давнісного володіння розпочався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Водночас, якщо перебіг строку володіння за давністю розпочався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Враховуючи положення статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 16], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 344], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2117 396 Цивільного кодексу України], до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2082 статей 387], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2099 391 Цивільного кодексу України.]

Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2084 статті 388 Цивільного кодексу України]за наявності відповідних заперечень з боку відповідача.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n94 статей 15, 16 Цивільного кодексу України], а також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України], згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
=== Правова позиція Верховного Суду України ===
У справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89006375 № 552/1354/18 від 28 квітня 2020 року Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду] виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).
=== Хто є відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю? ===
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, а також між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.
===Судовий збір===
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Оскільки це позовне провадження майнового характеру, судовий збір залежить від ціни позову, яка в свою чергу визначається експертною оцінкою майна.
==Набувальна давність на земельну ділянку.==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України], набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Статтею 119 Земельного кодексу України] передбачено право громадян набувати права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України].

Так, наприклад, добросовісне користування земельною ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років. Наявність у сукупності всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до місцевої ради з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування.

Необхідно враховувати, що право на отримання земельної ділянки за давністю користування виникає лише з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Верховний суд України у своєму листі від [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08] визначив, що норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 статті 119 Земельного кодексу України] щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1896 пункту 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 Стаття 119 Земельного кодексу України] передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності '''лише щодо громадян''' ''(Постанова ВС від 30 вересня 2020 року по справі №522/1513/18).''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 справі № 742/2916/15-ц від 11.04.2018] Верховний суд України зробив висновок, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 стаття 119 Земельного кодексу України] значно відрізняється від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 частині 1 цієї статті], оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 123 Земельного кодексу України]).
===Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності===
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність (в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України]).

Безкоштовна приватизація земельної ділянки здійснюється за наступним порядком:
# Подання громадянином України до відповідного органу виконавчої влади або до органу місцевого самоврядування заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України].
# Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
# Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку, до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
# Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією. Термін: визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
# Подання до місцевих рад або районної державної адміністрації розробленої документації із землеустрою.
# Прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статтею 125 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А тому після отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку необхідно здійснити реєстрацію такого права.
===Оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність.===
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Належними судами для оскарження відмови є окружні адміністративні суди.

=== Правова позиція Верховного суду України ===
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362778 Постанові Верховного суду по справі №318/1274/18 від 20 січня 2021 року] суд розглянув підстави набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давність. Судом встановлено, що особа володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом. За таких обставин позивач вважав, що має право набути право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодесу України].

Верховний суд України ''відмовився визнати право власності на земельну ділянку відповідно до строку позовної давності та пояснив, що в даному випадку є інший спосіб захистити право власності на земельну ділянку, пославшись на юридичну долю земельної ділянки та об'єднання будинків і будівель на ній.''

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При застосуванні положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 статті 120 Земельного кодексу України] поєднанні з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статті 125 Земельного кодексу України] у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 частині першій статті 120 Земельного кодексу України], особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Набувальна давність

2025-12-11T14:24:01Z

Natalia.sabadakh: /* Як зареєструвати право власності за набувальною давністю? */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]

== Поняття набувальної давності ==
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.

== Умови набуття права власності шляхом набувальної давності ==
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України]. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:
* добросовісне володіння;
* відкрите володіння;
* безперервне володіння;
* тривале володіння;
* наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
* законність об`єкта володіння;
* відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
За відсутності будь-якої з перелічених умов, набуття права власності за набувальною давністю є неможливим.
== Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 Статтею 344 Цивільного кодексу України] визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Кодексом]. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається '''за рішенням суду'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частини 2 статті 344 Цивільного кодексу України], особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною третьою статті 344 Цивільного кодексу України], якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю:

* на нерухоме майно — через п’ятнадцять років;
* на рухоме майно — через п’ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

== Судова практика у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю ==
Враховуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran6094#n6094 пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України], відповідно до яких правила [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344] цього Кодексу щодо набувальної давності поширюються також на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] застосовуються до правовідносин, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому, суди мають виходити з того, що якщо строк давнісного володіння розпочався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Водночас, якщо перебіг строку володіння за давністю розпочався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Враховуючи положення статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 16], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 344], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2117 396 Цивільного кодексу України], до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2082 статей 387], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2099 391 Цивільного кодексу України.]

Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2084 статті 388 Цивільного кодексу України]за наявності відповідних заперечень з боку відповідача.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n94 статей 15, 16 Цивільного кодексу України], а також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України], згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
=== Правова позиція Верховного Суду України ===
У справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89006375 № 552/1354/18 від 28 квітня 2020 року Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду] виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).
=== Хто є відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю? ===
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, а також між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.
===Судовий збір===
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Оскільки це позовне провадження майнового характеру, судовий збір залежить від ціни позову, яка в свою чергу визначається експертною оцінкою майна.
==Набувальна давність на земельну ділянку.==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України], набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Статтею 119 Земельного кодексу України] передбачено право громадян набувати права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України].

Так, наприклад, добросовісне користування земельною ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років. Наявність у сукупності всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до місцевої ради з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування.

Необхідно враховувати, що право на отримання земельної ділянки за давністю користування виникає лише з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Верховний суд України у своєму листі від [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08] визначив, що норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 статті 119 Земельного кодексу України] щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1896 пункту 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 Стаття 119 Земельного кодексу України] передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності '''лише щодо громадян''' ''(Постанова ВС від 30 вересня 2020 року по справі №522/1513/18).''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 справі № 742/2916/15-ц від 11.04.2018] Верховний суд України зробив висновок, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 стаття 119 Земельного кодексу України] значно відрізняється від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 частині 1 цієї статті], оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 123 Земельного кодексу України]).
===Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності===
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність (в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України]).

Безкоштовна приватизація земельної ділянки здійснюється за наступним порядком:
# Подання громадянином України до відповідного органу виконавчої влади або до органу місцевого самоврядування заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України].
# Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
# Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку, до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
# Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією. Термін: визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
# Подання до місцевих рад або районної державної адміністрації розробленої документації із землеустрою.
# Прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статтею 344 Цивільного кодексу України] право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статтею 125 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А тому після отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку необхідно здійснити реєстрацію такого права.
===Оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність.===
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Належними судами для оскарження відмови є окружні адміністративні суди.

=== Правова позиція Верховного суду України ===
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362778 Постанові Верховного суду по справі №318/1274/18 від 20 січня 2021 року] суд розглянув підстави набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давність. Судом встановлено, що особа володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом. За таких обставин позивач вважав, що має право набути право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодесу України].

Верховний суд України ''відмовився визнати право власності на земельну ділянку відповідно до строку позовної давності та пояснив, що в даному випадку є інший спосіб захистити право власності на земельну ділянку, пославшись на юридичну долю земельної ділянки та об'єднання будинків і будівель на ній.''

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При застосуванні положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 статті 120 Земельного кодексу України] поєднанні з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статті 125 Земельного кодексу України] у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 частині першій статті 120 Земельного кодексу України], особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Набувальна давність

2025-12-11T12:55:08Z

Natalia.sabadakh: /* Як зареєструвати права власності за набувальною давністю? */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]

== Поняття набувальної давності ==
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.

== Умови набуття права власності шляхом набувальної давності ==
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України]. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:
* добросовісне володіння;
* відкрите володіння;
* безперервне володіння;
* тривале володіння;
* наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
* законність об`єкта володіння;
* відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
За відсутності будь-якої з перелічених умов, набуття права власності за набувальною давністю є неможливим.
== Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 Статтею 344 Цивільного кодексу України] визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Кодексом]. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається '''за рішенням суду'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частини 2 статті 344 Цивільного кодексу України], особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною третьою статті 344 Цивільного кодексу України], якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю:

* на нерухоме майно — через п’ятнадцять років;
* на рухоме майно — через п’ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

== Як зареєструвати право власності за набувальною давністю? ==
Державна реєстрація прав на нерухомі речі, набуті за давністю, здійснюється лише на підставі рішення суду, а передача у власність земельної ділянки - на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

== Судова практика у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю ==
Враховуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran6094#n6094 пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України], відповідно до яких правила [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344] цього Кодексу щодо набувальної давності поширюються також на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] застосовуються до правовідносин, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому, суди мають виходити з того, що якщо строк давнісного володіння розпочався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Водночас, якщо перебіг строку володіння за давністю розпочався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Враховуючи положення статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 16], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 344], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2117 396 Цивільного кодексу України], до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2082 статей 387], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2099 391 Цивільного кодексу України.]

Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2084 статті 388 Цивільного кодексу України]за наявності відповідних заперечень з боку відповідача.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n94 статей 15, 16 Цивільного кодексу України], а також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України], згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
=== Правова позиція Верховного Суду України ===
У справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89006375 № 552/1354/18 від 28 квітня 2020 року Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду] виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).
=== Хто є відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю? ===
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, а також між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.
===Судовий збір===
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Оскільки це позовне провадження майнового характеру, судовий збір залежить від ціни позову, яка в свою чергу визначається експертною оцінкою майна.
==Набувальна давність на земельну ділянку.==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України], набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Статтею 119 Земельного кодексу України] передбачено право громадян набувати права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України].

Так, наприклад, добросовісне користування земельною ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років. Наявність у сукупності всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до місцевої ради з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування.

Необхідно враховувати, що право на отримання земельної ділянки за давністю користування виникає лише з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Верховний суд України у своєму листі від [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08] визначив, що норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 статті 119 Земельного кодексу України] щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1896 пункту 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 Стаття 119 Земельного кодексу України] передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності '''лише щодо громадян''' ''(Постанова ВС від 30 вересня 2020 року по справі №522/1513/18).''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 справі № 742/2916/15-ц від 11.04.2018] Верховний суд України зробив висновок, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 стаття 119 Земельного кодексу України] значно відрізняється від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 частині 1 цієї статті], оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 123 Земельного кодексу України]).
===Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності===
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність (в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України]).

Безкоштовна приватизація земельної ділянки здійснюється за наступним порядком:
# Подання громадянином України до відповідного органу виконавчої влади або до органу місцевого самоврядування заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України].
# Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
# Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку, до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
# Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією. Термін: визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
# Подання до місцевих рад або районної державної адміністрації розробленої документації із землеустрою.
# Прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статтею 344 Цивільного кодексу України] право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статтею 125 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А тому після отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку необхідно здійснити реєстрацію такого права.
===Оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність.===
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Належними судами для оскарження відмови є окружні адміністративні суди.

=== Правова позиція Верховного суду України ===
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362778 Постанові Верховного суду по справі №318/1274/18 від 20 січня 2021 року] суд розглянув підстави набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давність. Судом встановлено, що особа володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом. За таких обставин позивач вважав, що має право набути право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодесу України].

Верховний суд України ''відмовився визнати право власності на земельну ділянку відповідно до строку позовної давності та пояснив, що в даному випадку є інший спосіб захистити право власності на земельну ділянку, пославшись на юридичну долю земельної ділянки та об'єднання будинків і будівель на ній.''

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При застосуванні положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 статті 120 Земельного кодексу України] поєднанні з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статті 125 Земельного кодексу України] у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 частині першій статті 120 Земельного кодексу України], особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Набувальна давність

2025-12-10T09:55:40Z

Natalia.sabadakh: /* Умови на яких базується право власності за набувальною давністю */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]
== Що таке набувальна давність? ==
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.
== Як зареєструвати права власності за набувальною давністю? ==
Державна реєстрація прав на нерухомі речі, набуті за давністю, здійснюється лише на підставі рішення суду, а передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
== Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 Статтею 344 Цивільного кодексу України] визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається '''за рішенням суду'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частини 2 статті 344 Цивільного кодексу України], особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною третьою статті 344 Цивільного кодексу України], якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю:

* на нерухоме майно — через п’ятнадцять років;
* на рухоме майно — через п’ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 статті 119 Земельного кодексу України], громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України.]
===Умови на яких базується право власності за набувальною давністю===
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України]. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:
* добросовісне володіння;
* відкрите володіння;
* безперервне володіння;
* тривале володіння;
* наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
* законність об`єкта володіння;
* відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
'''Добросовісне володіння''' майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Добросовісність означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

'''Володіння визначається відкритим''' якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховання цього майна.

'''Володіння визначається безперервним''' якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

'''Тривалість володіння''' передбачає, що має закінчиться визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

За відсутності будь-якої з перелічених умов, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є неможливим.

===Судова практика у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю===
Враховуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran6094#n6094 пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України], відповідно до яких правила [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344] цього Кодексущодо набувальної давності поширюються також на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] застосовуються до правовідносин, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що якщо строк давнісного володіння розпочався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Водночас, якщо перебіг строку володіння за давністю розпочався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Враховуючи положення статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 16], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 344], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2117 396 Цивільного кодексу України], до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2082 статей 387], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2099 391 Цивільного кодексу України.]

Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2084 статті 388 Цивільного кодексу України]за наявності відповідних заперечень з боку відповідача.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n94 статей 15, 16 Цивільного кодексу України], а також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України], згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
=== Правова позиція Верховного Суду України ===
У справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89006375 № 552/1354/18. від 28 квітня 2020 року КЦС ВС] виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).
=== Хто є відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю ===
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, а також між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.
===Судовий збір===
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Оскільки це позовне провадження майнового характеру, судовий збір залежить від ціни позову, яка в свою чергу визначається експертною оцінкою майна.
==Набувальна давність на земельну ділянку.==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України] набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Статтею 119 Земельного кодексу України] передбачено право громадян набувати права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст. 121 Земельного кодексу України].

Умовою набуття зазначеними суб'єктами такого права виступає добросовісне, відкрите і безперервне користування відповідною земельною ділянкою протягом 15 років.

Так, наприклад, добросовісне користування земельною ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років.

Наявність у сукупності всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до місцевої ради з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування.

Необхідно враховувати, що право на отримання земельної ділянки за давністю користування виникає лише з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Верховний суд України у своєму листі від [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08] визначив, що норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 ст. 119 Земельного кодексу України] щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1896 п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 Стаття 119 Земельного кодексу України] передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності '''лише щодо громадян'''.''(Постанова ВС від 30 вересня 2020 року по справі №522/1513/18)''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 справі № 742/2916/15-ц від 11.04.2018] Верховний суд України зробив висновок, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 стаття 119 Земельного кодексу України] значно відрізняється від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 частині 1 цієї статті], оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 123 Земельного кодексу України]).
===Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності.===
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність (в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України]).

Безкоштовна приватизація земельної ділянки здійснюється за наступним порядком:
# Подання громадянином України до відповідного органу виконавчої влади або до органу місцевого самоврядування заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст.121 Земельного кодексу України].
# Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
# Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку, до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
# Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією. Термін: визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
# Подання до місцевих рад або районної державної адміністрації розробленої документації із землеустрою.
# Прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статтею 344 Цивільного кодексу України] право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст. 125 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А тому після отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку необхідно здійснити реєстрацію такого права.
===Оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність.===
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Належними судами для оскарження відмови є окружні адміністративні суди.

=== '''Правова позиція Верховного суду України''' ===
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362778 Постанові Верховного суду по справі №318/1274/18 від 20 січня 2021 року] суд розглянув підстави набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давність. Судом встановлено, що особа володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом. За таких обставин позивач вважав, що має право набути право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 ЦК України].

Верховний суд України ''відмовився визнати право власності на земельну ділянку відповідно до строку позовної давності та пояснив, що в даному випадку є інший спосіб захистити право власності на земельну ділянку, пославшись на юридичну долю земельної ділянки та об'єднання будинків і будівель на ній.''

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При застосуванні положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 статті 120 Земельного кодексу України] поєднанні з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статті 125 Земельного кодексу України] у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 частині першій статті 120 ЗК України], особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Набувальна давність

2025-12-09T12:42:18Z

Natalia.sabadakh: /* Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]
== Що таке набувальна давність? ==
Набувальна давність – це один із способів набуття права власності на чуже майно особою, яка добросовісно заволоділа цим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, земельною ділянкою — протягом 15 років.
== Як зареєструвати права власності за набувальною давністю? ==
Державна реєстрація прав на нерухомі речі, набуті за давністю, здійснюється лише на підставі рішення суду, а передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
== Набувальна давність на рухоме і нерухоме майно ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 Статтею 344 Цивільного кодексу України] визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається '''за рішенням суду'''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частини 2 статті 344 Цивільного кодексу України], особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною третьою статті 344 Цивільного кодексу України], якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю:

* на нерухоме майно — через п’ятнадцять років;
* на рухоме майно — через п’ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 статті 119 Земельного кодексу України], громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 статтею 121 Земельного кодексу України.]
===Умови на яких базується право власності за набувальною давністю===
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України]. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним:
* добросовісне володіння;
* відкрите володіння;
* безперервне володіння;
* тривале володіння;
* наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
* законність об`єкта володіння;
* відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
'''Добросовісне володіння''' майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Добросовісність означає фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

'''Володіння визначається відкритим''' якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні.Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховання цього майна.

'''Володіння визначається безперервним''' якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

'''Тривалість володіння''' передбачає, що має закінчиться визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

За відсутності будь-якої з перерахованих умов не можливо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
===Судова практика у справах за позовом про визнання права власності за набувальною давністю===
Враховуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran6094#n6094 пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України]про те, що правила [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344] даного кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv/paran1860#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Враховуючи положення статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 16], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 344], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2117 396 Цивільного кодексу України],до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2082 статей 387], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2099 391 Цивільного кодексу України.]

Під час розгляду позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, пред'явленого давнісним володільцем, застосуванню підлягають також положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n2084 статті 388 Цивільного кодексу України]за наявності відповідних заперечень з боку відповідача.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n94 статей 15, 16 Цивільного кодексу України], а також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України], згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
=== Правова позиція Верховного Суду України ===
У справі [http://reyestr.court.gov.ua/Review/89006375 № 552/1354/18. від 28 квітня 2020 року КЦС ВС] виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року № 607/21758/19 (провадження № 61-18513св20).
=== Хто є відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю ===
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідач у даній категорії справ має не визнавати або оспорювати це право позивача, а також між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження.
===Судовий збір===
За подання позову особа сплачує судовий збір у розмірі, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»], оскільки це позовне провадження майнового характеру, судовий збір залежить від ціни позову, яка в свою чергу визначається експертною оцінкою майна.
==Набувальна давність на земельну ділянку.==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran6109#n1860 ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України] набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 Статтею 119 Земельного кодексу України] передбачено право громадян набувати права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність). Так, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України] в межах норм, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст. 121 Земельного кодексу України].

Умовою набуття зазначеними суб'єктами такого права виступає добросовісне, відкрите і безперервне користування відповідною земельною ділянкою протягом 15 років.

Так, наприклад, добросовісне користування земельною ділянкою може бути пов'язане з оплатою земельного податку, поданням заяви на адресу уповноваженого органу про закріплення за громадянином цієї ділянки тощо. Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років.

Наявність у сукупності всіх зазначених умов породжує у громадянина право на звернення до місцевої ради з клопотанням про передачу відповідної земельної ділянки у власність або надання у користування.

Необхідно враховувати, що право на отримання земельної ділянки за давністю користування виникає лише з моменту закінчення 15-річного строку добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою. Верховний суд України у своєму листі від [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08] визначив, що норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 ст. 119 Земельного кодексу України] щодо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1896 п. 1 розділу IX "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 Стаття 119 Земельного кодексу України] передбачає можливість отримання земельних ділянок у власність на підставі набувальної давності '''лише щодо громадян'''.''(Постанова ВС від 30 вересня 2020 року по справі №522/1513/18)''

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 справі № 742/2916/15-ц від 11.04.2018] Верховний суд України зробив висновок, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 стаття 119 Земельного кодексу України] значно відрізняється від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 Цивільного кодексу України] та не передбачає жодних переваг для осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv/paran1017#n1017 частині 1 цієї статті], оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не приводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статті 118], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1056 123 Земельного кодексу України]).
===Право власності на земельну ділянку на підставі набувальної давності.===
Передача у власність земельної ділянки на підставі набувальної давності відбувається у порядку, визначеному для безоплатної передачі земельних ділянок у власність (в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 статтею 118 Земельного кодексу України]).

Безкоштовна приватизація земельної ділянки здійснюється за наступним порядком:
# Подання громадянином України до відповідного органу виконавчої влади або до органу місцевого самоврядування заяви про безоплатну передачу земельної ділянки у власність. У заяві вказується площа та цільове призначення земельної ділянки. Площа не може перевищувати норм, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1031 ст.121 Земельного кодексу України].
# Прийняття рішення місцевою радою або районною державною адміністрацією про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
# Звернення особи, яка бажає приватизувати земельну ділянку, до землевпорядної організації і укладення договору з метою розробки документації із землеустрою.
# Розробка документації із землеустрою землевпорядною організацією. Термін: визначається за домовленістю між замовником землевпорядної документації та землевпорядною організацією.
# Подання до місцевих рад або районної державної адміністрації розробленої документації із землеустрою.
# Прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статтею 344 Цивільного кодексу України] право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 ст. 125 Земельного кодексу України] право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А тому після отримання рішення про передачу у власність земельної ділянки та отримання державного акта на право власності на земельну ділянку необхідно здійснити реєстрацію такого права.
===Оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність.===
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Належними судами для оскарження відмови є окружні адміністративні суди.

=== '''Правова позиція Верховного суду України''' ===
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94362778 Постанові Верховного суду по справі №318/1274/18 від 20 січня 2021 року] суд розглянув підстави набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давність. Судом встановлено, що особа володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом. За таких обставин позивач вважав, що має право набути право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1860 статті 344 ЦК України].

Верховний суд України ''відмовився визнати право власності на земельну ділянку відповідно до строку позовної давності та пояснив, що в даному випадку є інший спосіб захистити право власності на земельну ділянку, пославшись на юридичну долю земельної ділянки та об'єднання будинків і будівель на ній.''

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При застосуванні положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 статті 120 Земельного кодексу України] поєднанні з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1104 статті 125 Земельного кодексу України] у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1021 частині першій статті 120 ЗК України], особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від них.
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Земельне право]]

Державна реєстрація шлюбу у скорочені строки "Шлюб за добу"

2025-11-11T16:19:59Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#Text Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502-2016-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 502 “Про запровадження реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1018-16#Text Наказ Міністерства юстиції України від 22 липня 2016 року № 2247/5 "Про реалізацію пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/127/94#Text Консульський статут України, затверджений Указом президента України від 02.04.1994 №127/94]
==Хто може вступити у шлюб і з якого віку?==
Законодавство України не передбачає значних обмежень для осіб, які мають намір укласти шлюб. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n131 статті 23 Сімейного кодексу України], право на шлюб мають особи, які:

* досягли '''вісімнадцятирічного віку''';
* '''не перебувають у зареєстрованому шлюбі''' на момент подання документів до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

У '''виняткових випадках''', особа, яка досягла '''[[Надання права на шлюб неповнолітній особі|шістнадцятирічного віку]]''', може отримати право на укладення шлюбу '''на підставі рішення суду''', якщо буде встановлено, що це '''відповідає її інтересам'''.

==“Шлюб за добу”: що це за послуга?==
"Шлюб за добу" - це пілотний проект. Його суть полягає у можливості зареєструвати шлюб у скорочений термін, в тому числі за добу за принципом екстериторіальності, тобто не має значення місце проживання громадян, які бажають вступити до шлюбу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502-2016-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 502 “Про запровадження реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу”] поширює дію послуги за обраним заявниками місцем у мм. Києві, Львові, Одесі, Херсоні, Маріуполі, Сєвєродонецьку, Вінниці, Дніпрі, Луцьку, Миколаєві, Кам’янець-Подільському, Рівному, Житомирі, Харкові, Ужгороді, Чернівцях, Івано-Франківську, Сумах, Тернополі, Чернігові, Кривому Розі, Бахмуті, Запоріжжі, Білій Церкві, Борисполі, Кропивницькому, Станиці Луганській, Білгород-Дністровському, Полтаві, Кременчуці, Чугуєві, Хмельницькому, Черкасах, Хотині, Ковелі, Нововолинську, Нікополі, Кам’янському, Волновасі, Лимані, Покровську, Коростені, Мукачеві, Тячеві, Олександрії, Вознесенську, Первомайську Миколаївської області, Ізмаїлі, Дубному, Сарнах, Тростянці Сумської області, Генічеську, Новій Каховці, Каневі, Смілі, Вижниці, Володимир-Волинському, Радомишлі, Вишгороді, Трускавці, Чорноморську, Ромнах, Чорткові, Умані, Ніжині, Бердичеві, Новограді-Волинському, Калуші, Шостці, Корюківці, Коломиї, Кременці та с. Холодна Балка Біляївського району Одеської області, с. Білозір’я Черкаського району Черкаської області, с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області.

==Яка процедура?==
Процедура державної реєстрації шлюбу передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#n112 статтею 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] .

Для того, щоб провести державну реєстрацію шлюбу потрібно звернутись будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану (надалі -ДРАЦС). При цьому, не має жодного значення, де зареєстровані наречені. Адже реєстрація шлюбу проводиться за принципом екстериторіальності, тобто документи можна подати до будь-якого органу ДРАЦС в будь-якому населеному пункті.

Для того, щоб скористатися сервісом з реєстрації шлюбу у скорочені строки, нареченим необхідно ''зробити кілька простих кроків'':

# [https://minjust.gov.ua/m/de-zareestruvati-shlyub-za-24-godini Звернутись до організатора державної реєстрації шлюбу, відомості про якого розміщені відповідним територіальним органом юстиції на офіційному сайті].
# Обрати дату та час для проведення державної реєстрації шлюбу.
# Укласти цивільно-правовий договір про надання послуги.
# Прибути на церемонію та пройти реєстрацію шлюбу.

== Куди звернутися? ==
'''Одружитися за добу можна за адресами, зазначеними на [https://minjust.gov.ua/m/de-zareestruvati-shlyub-za-24-godini сайті Міністерства юстиції України]'''

== Дистанційна реєстрація шлюбу ==
Громадяни, які перебувають за межами України, можуть зареєструвати шлюб у дипломатичних представництвах та консульських установах за кордоном. Така процедура регулюється спеціальними актами, що визначають повноваження консульських посадових осіб у сфері державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/127/94#Text Консульський статут України, затверджений Указом президента України від 02.04.1994 №127/94], визначає повноваження консулів щодо здійснення державної реєстрації актів цивільного стану громадян України за межами держави. Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/127/94#o98 стаття 29] передбачає, що консул провадить реєстрацію укладення та розірвання шлюбу відповідно до законодавства України.

== Як подати заяву через Дію? ==
Подати заяву до ДРАЦСу також можна онлайн - через портал Дія. Скористатися послугою можуть громадяни України, старші 18 років, які мають електронний підпис (КЕП/Дія.Підпис).

Щоб подати заяву про шлюб у Дії, потрібно:

1. [https://diia.gov.ua/ Авторизуватися на порталі Дія.]

2. [https://diia.gov.ua/services/zayava-na-shlyub?utm_source=chatgpt.com Обрати послугу Заява про шлюб.]

3. Заповнити заяву: обираєте час, дату та місце реєстрації шлюбу, церемонію у святковій залі та інші додаткові послуги.

4. Сплатити адміністративний збір.

5. Підписати заяву електронним підписом.

6. Далі ваш партнер отримає посилання на заяву електронною поштою. Він має авторизуватися у кабінеті на порталі, перейти за посиланням з пошти та підписати заяву електронним підписом.

Обраний ДРАЦС надішле результат розгляду заяви та деталі щодо церемонії на вашу електронну пошту.

== Вартість ==
Вартість послуг з організації проведення державної реєстрації шлюбу передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17?find=1&text=%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5+%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%BE#n176 статтею 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] та складається з:

· вартості послуг Організатора;

· вартості додаткових послуг локації;

· платних послуг органу державної реєстрації актів цивільного стану;

· державного мита передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n39 пунктом 5 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито»].

==Переваги застосування “Шлюбу за добу”==
• Реєстрація шлюбу у зручний для наречених час та в обраній локації.

• Відсутність необхідності особистого звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) для подання заяви.

• Відсутність необхідності чекати стандартний місячний строк.
[[index.php?title=Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]

Державна реєстрація шлюбу у скорочені строки "Шлюб за добу"

2025-11-11T16:17:16Z

Natalia.sabadakh: /* “Шлюб за добу”: що це за послуга? */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502-2016-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 502 “Про запровадження реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1018-16#Text Наказ Міністерства юстиції України від 22 липня 2016 року № 2247/5 "Про реалізацію пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу"]
==Хто може вступити у шлюб і з якого віку?==
Законодавство України не передбачає значних обмежень для осіб, які мають намір укласти шлюб. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n131 статті 23 Сімейного кодексу України], право на шлюб мають особи, які:

* досягли '''вісімнадцятирічного віку''';
* '''не перебувають у зареєстрованому шлюбі''' на момент подання документів до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

У '''виняткових випадках''', особа, яка досягла '''[[Надання права на шлюб неповнолітній особі|шістнадцятирічного віку]]''', може отримати право на укладення шлюбу '''на підставі рішення суду''', якщо буде встановлено, що це '''відповідає її інтересам'''.

==“Шлюб за добу”: що це за послуга?==
"Шлюб за добу" - це пілотний проект. Його суть полягає у можливості зареєструвати шлюб у скорочений термін, в тому числі за добу за принципом екстериторіальності, тобто не має значення місце проживання громадян, які бажають вступити до шлюбу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/502-2016-%D1%80#Text Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 502 “Про запровадження реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу”] поширює дію послуги за обраним заявниками місцем у мм. Києві, Львові, Одесі, Херсоні, Маріуполі, Сєвєродонецьку, Вінниці, Дніпрі, Луцьку, Миколаєві, Кам’янець-Подільському, Рівному, Житомирі, Харкові, Ужгороді, Чернівцях, Івано-Франківську, Сумах, Тернополі, Чернігові, Кривому Розі, Бахмуті, Запоріжжі, Білій Церкві, Борисполі, Кропивницькому, Станиці Луганській, Білгород-Дністровському, Полтаві, Кременчуці, Чугуєві, Хмельницькому, Черкасах, Хотині, Ковелі, Нововолинську, Нікополі, Кам’янському, Волновасі, Лимані, Покровську, Коростені, Мукачеві, Тячеві, Олександрії, Вознесенську, Первомайську Миколаївської області, Ізмаїлі, Дубному, Сарнах, Тростянці Сумської області, Генічеську, Новій Каховці, Каневі, Смілі, Вижниці, Володимир-Волинському, Радомишлі, Вишгороді, Трускавці, Чорноморську, Ромнах, Чорткові, Умані, Ніжині, Бердичеві, Новограді-Волинському, Калуші, Шостці, Корюківці, Коломиї, Кременці та с. Холодна Балка Біляївського району Одеської області, с. Білозір’я Черкаського району Черкаської області, с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області.

==Яка процедура?==
Процедура державної реєстрації шлюбу передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17#n112 статтею 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] .

Для того, щоб провести державну реєстрацію шлюбу потрібно звернутись будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану (надалі -ДРАЦС). При цьому, не має жодного значення, де зареєстровані наречені. Адже реєстрація шлюбу проводиться за принципом екстериторіальності, тобто документи можна подати до будь-якого органу ДРАЦС в будь-якому населеному пункті.

Для того, щоб скористатися сервісом з реєстрації шлюбу у скорочені строки, нареченим необхідно ''зробити кілька простих кроків'':

# [https://minjust.gov.ua/m/de-zareestruvati-shlyub-za-24-godini Звернутись до організатора державної реєстрації шлюбу, відомості про якого розміщені відповідним територіальним органом юстиції на офіційному сайті].
# Обрати дату та час для проведення державної реєстрації шлюбу.
# Укласти цивільно-правовий договір про надання послуги.
# Прибути на церемонію та пройти реєстрацію шлюбу.

== Куди звернутися? ==
'''Одружитися за добу можна за адресами, зазначеними на [https://minjust.gov.ua/m/de-zareestruvati-shlyub-za-24-godini сайті Міністерства юстиції України]'''

== Дистанційна реєстрація шлюбу ==
Громадяни, які перебувають за межами України, можуть зареєструвати шлюб у дипломатичних представництвах та консульських установах за кордоном. Така процедура регулюється спеціальними актами, що визначають повноваження консульських посадових осіб у сфері державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/127/94#Text Консульський статут України, затверджений Указом президента України від 02.04.1994 №127/94], визначає повноваження консулів щодо здійснення державної реєстрації актів цивільного стану громадян України за межами держави. Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/127/94#o98 стаття 29] передбачає, що консул провадить реєстрацію укладення та розірвання шлюбу відповідно до законодавства України.

== Як подати заяву через Дію? ==
Подати заяву до ДРАЦСу також можна онлайн - через портал Дія. Скористатися послугою можуть громадяни України, старші 18 років, які мають електронний підпис (КЕП/Дія.Підпис).

Щоб подати заяву про шлюб у Дії, потрібно:

1. [https://diia.gov.ua/ Авторизуватися на порталі Дія.]

2. [https://diia.gov.ua/services/zayava-na-shlyub?utm_source=chatgpt.com Обрати послугу Заява про шлюб.]

3. Заповнити заяву: обираєте час, дату та місце реєстрації шлюбу, церемонію у святковій залі та інші додаткові послуги.

4. Сплатити адміністративний збір.

5. Підписати заяву електронним підписом.

6. Далі ваш партнер отримає посилання на заяву електронною поштою. Він має авторизуватися у кабінеті на порталі, перейти за посиланням з пошти та підписати заяву електронним підписом.

Обраний ДРАЦС надішле результат розгляду заяви та деталі щодо церемонії на вашу електронну пошту.

== Вартість ==
Вартість послуг з організації проведення державної реєстрації шлюбу передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2398-17?find=1&text=%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5+%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%BE#n176 статтею 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»] та складається з:

· вартості послуг Організатора;

· вартості додаткових послуг локації;

· платних послуг органу державної реєстрації актів цивільного стану;

· державного мита передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93#n39 пунктом 5 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито»].

==Переваги застосування “Шлюбу за добу”==
• Реєстрація шлюбу у зручний для наречених час та в обраній локації.

• Відсутність необхідності особистого звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) для подання заяви.

• Відсутність необхідності чекати стандартний місячний строк.
[[index.php?title=Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]

Черговість задоволення вимог стягувачів та порядок виплати стягнутих грошових сум

2025-11-11T15:28:44Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3048-20#Text Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
== Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів ==
Черговість задоволення вимог стягувача у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n452 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження"]:
*'''перша черга''' - забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

*'''друга черга''' - вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|кримінального]] або адміністративного правопорушення, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|каліцтва або іншого ушкодження здоров’я]], а також у зв’язку з втратою годувальника;
*'''третя черга''' - вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
*'''четверта черга''' - вимоги стягувачів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;
*'''п’ята черга''' - всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
===Як стягується заборгованість по виплаті заробітної плати у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів===
Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов’язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов’язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8,%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8. частина друга статті 46 Закону України "Про виконавче провадження")].
==Порядок виплати стягнутих грошових сум==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n461 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»,] грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок [[Інститут приватних виконавців|приватного виконавця]].

'''Стягувачу - фізичній особі''' стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про [[Примусове виконання рішення про відібрання дитини|примусове виконання рішення]] рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

'''Стягувачу - юридичній особі''' стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n495 статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження»].

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n461 статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження"], а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).
===Перерахунок стягнутих грошових сум ===
Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572 пункт 12 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5).]

Як передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9,%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96. пунктом 13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5], у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне '''розпорядження''' (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.

Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов’язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572:~:text=15.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункту 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5], у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452 статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження] та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

===Якщо кошти не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року===
У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем '''протягом одного року''' з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572:~:text=16.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%BC. абзац перший пункту 16 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]).

Відповідальна особа органу державної виконавчої служби у передостанній день закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку письмово повідомляє про це начальника органу державної виконавчої служби, який не пізніше наступного робочого дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Приватний виконавець здійснює перерахування коштів до Державного бюджету України не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78534731 Постанова Великої палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17]: передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 45 та 46 Закону «Про виконавче провадження»] правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого порядку черговості задоволення вимог стягувачів). Також палата Верховного Суду зауважує на тому, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 46 Закону «Про виконавче провадження»] , визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 Закон України «Про виконавче провадження»] прямо цього не передбачає.
== Див. також ==
* [[Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]]
[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Черговість задоволення вимог стягувачів та порядок виплати стягнутих грошових сум

2025-11-11T15:25:24Z

Natalia.sabadakh: /* Якщо кошти не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
== Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів ==
Черговість задоволення вимог стягувача у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n452 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження"]:
*'''перша черга''' - забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

*'''друга черга''' - вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|кримінального]] або адміністративного правопорушення, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|каліцтва або іншого ушкодження здоров’я]], а також у зв’язку з втратою годувальника;
*'''третя черга''' - вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
*'''четверта черга''' - вимоги стягувачів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;
*'''п’ята черга''' - всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
===Як стягується заборгованість по виплаті заробітної плати у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів===
Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов’язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов’язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8,%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8. частина друга статті 46 Закону України "Про виконавче провадження")].
==Порядок виплати стягнутих грошових сум==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n461 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»,] грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок [[Інститут приватних виконавців|приватного виконавця]].

'''Стягувачу - фізичній особі''' стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про [[Примусове виконання рішення про відібрання дитини|примусове виконання рішення]] рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

'''Стягувачу - юридичній особі''' стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n495 статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження»].

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n461 статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження"], а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).
===Перерахунок стягнутих грошових сум ===
Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572 пункт 12 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5).]

Як передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9,%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96. пунктом 13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5], у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне '''розпорядження''' (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.

Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов’язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572:~:text=15.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункту 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5], у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452 статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження] та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

===Якщо кошти не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року===
У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем '''протягом одного року''' з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572:~:text=16.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%83%D0%BC. абзац перший пункту 16 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]).

Відповідальна особа органу державної виконавчої служби у передостанній день закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку письмово повідомляє про це начальника органу державної виконавчої служби, який не пізніше наступного робочого дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Приватний виконавець здійснює перерахування коштів до Державного бюджету України не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78534731 Постанова Великої палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17]: передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 45 та 46 Закону «Про виконавче провадження»] правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого порядку черговості задоволення вимог стягувачів). Також палата Верховного Суду зауважує на тому, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 46 Закону «Про виконавче провадження»] , визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 Закон України «Про виконавче провадження»] прямо цього не передбачає.
== Див. також ==
* [[Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]]
[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Черговість задоволення вимог стягувачів та порядок виплати стягнутих грошових сум

2025-11-11T15:23:44Z

Natalia.sabadakh: /* Порядок виплати стягнутих грошових сум */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
== Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів ==
Черговість задоволення вимог стягувача у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n452 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження"]:
*'''перша черга''' - забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

*'''друга черга''' - вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|кримінального]] або адміністративного правопорушення, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|каліцтва або іншого ушкодження здоров’я]], а також у зв’язку з втратою годувальника;
*'''третя черга''' - вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
*'''четверта черга''' - вимоги стягувачів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;
*'''п’ята черга''' - всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
===Як стягується заборгованість по виплаті заробітної плати у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів===
Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов’язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов’язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8,%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8. частина друга статті 46 Закону України "Про виконавче провадження")].
==Порядок виплати стягнутих грошових сум==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n461 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»,] грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок [[Інститут приватних виконавців|приватного виконавця]].

'''Стягувачу - фізичній особі''' стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про [[Примусове виконання рішення про відібрання дитини|примусове виконання рішення]] рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

'''Стягувачу - юридичній особі''' стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n495 статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження»].

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n461 статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження"], а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).
===Перерахунок стягнутих грошових сум ===
Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572 пункт 12 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5).]

Як передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9,%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96. пунктом 13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5], у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне '''розпорядження''' (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.

Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов’язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572:~:text=15.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункту 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5], у разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452 статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження] та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.

===Якщо кошти не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року===
У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем '''протягом одного року''' з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572 абзац перший пункту 16 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]).

Відповідальна особа органу державної виконавчої служби у передостанній день закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку письмово повідомляє про це начальника органу державної виконавчої служби, який не пізніше наступного робочого дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Приватний виконавець здійснює перерахування коштів до Державного бюджету України не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78534731 Постанова Великої палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17]: передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 45 та 46 Закону «Про виконавче провадження»] правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого порядку черговості задоволення вимог стягувачів). Також палата Верховного Суду зауважує на тому, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 46 Закону «Про виконавче провадження»] , визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 Закон України «Про виконавче провадження»] прямо цього не передбачає.
== Див. також ==
* [[Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]]
[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Черговість задоволення вимог стягувачів та порядок виплати стягнутих грошових сум

2025-11-11T15:11:41Z

Natalia.sabadakh: /* Порядок виплати стягнутих грошових сум */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
== Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів ==
Черговість задоволення вимог стягувача у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n452 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження"]:
*'''перша черга''' - забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

*'''друга черга''' - вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|кримінального]] або адміністративного правопорушення, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|каліцтва або іншого ушкодження здоров’я]], а також у зв’язку з втратою годувальника;
*'''третя черга''' - вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
*'''четверта черга''' - вимоги стягувачів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;
*'''п’ята черга''' - всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
===Як стягується заборгованість по виплаті заробітної плати у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів===
Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов’язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов’язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8,%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8. частина друга статті 46 Закону України "Про виконавче провадження")].
==Порядок виплати стягнутих грошових сум==
Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок [[Інститут приватних виконавців|приватного виконавця]].

'''Стягувачу - фізичній особі''' стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про [[Примусове виконання рішення про відібрання дитини|примусове виконання рішення]] рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

'''Стягувачу - юридичній особі''' стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n495 статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження»].

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n461 статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження"], а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).
===Перерахунок стягнутих грошових сум ===
Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572 пункт 12 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5).]

У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне '''розпорядження''' (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби.

Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов’язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

У разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452 статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження] та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
===Якщо кошти не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року===
У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем '''протягом одного року''' з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572 абзац перший пункту 16 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]).

Відповідальна особа органу державної виконавчої служби у передостанній день закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку письмово повідомляє про це начальника органу державної виконавчої служби, який не пізніше наступного робочого дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Приватний виконавець здійснює перерахування коштів до Державного бюджету України не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78534731 Постанова Великої палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17] (передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 45 та 46 Закону «Про виконавче провадження»] правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого порядку черговості задоволення вимог стягувачів). Також палата Верховного Суду зауважує на тому, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 46 Закону «Про виконавче провадження»] визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 Закон України «Про виконавче провадження»] прямо цього не передбачає.
== Див. також ==
* [[Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]]
[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Черговість задоволення вимог стягувачів та порядок виплати стягнутих грошових сум

2025-11-11T15:09:51Z

Natalia.sabadakh: /* Як стягується заборгованість по виплаті заробітної плати у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]
== Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів ==
Черговість задоволення вимог стягувача у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n452 статті 46 Закону України "Про виконавче провадження"]:
*'''перша черга''' - забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

*'''друга черга''' - вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|кримінального]] або адміністративного правопорушення, [[Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи|каліцтва або іншого ушкодження здоров’я]], а також у зв’язку з втратою годувальника;
*'''третя черга''' - вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами;
*'''четверта черга''' - вимоги стягувачів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;
*'''п’ята черга''' - всі інші вимоги.
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми.
===Як стягується заборгованість по виплаті заробітної плати у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів===
Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов’язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

У разі якщо виконавчі документи щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інших вимог, пов’язаних із трудовими правовідносинами, надійшли протягом одного дня і стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог за такими виконавчими документами, відповідні вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452:~:text=%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8,%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B8. частина друга статті 46 Закону України "Про виконавче провадження")].
==Порядок виплати стягнутих грошових сум==
Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок [[Інститут приватних виконавців|приватного виконавця]].

'''Стягувачу - фізичній особі''' стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про [[Примусове виконання рішення про відібрання дитини|примусове виконання рішення]] рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

'''Стягувачу - юридичній особі''' стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n495 Закону України «Про виконавче провадження»].

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n461 статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження"], а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).
===Перерахунок стягнутих грошових сум ===
Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень.

У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов'язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572 пункт 12 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5).]

У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне '''розпорядження''' (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби.

Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов’язаний перерахувати кошти стягувачу - фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

У разі надходження суми, яка не задовольняє вимоги усіх стягувачів, а також за необхідності відрахування виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження виконавець невідкладно складає розрахунок, який повинен містити загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/page#n452 статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження] та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов. Розрахунок долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
===Якщо кошти не витребувані сторонами виконавчого провадження протягом року===
У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем '''протягом одного року''' з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2572 абзац перший пункту 16 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5]).

Відповідальна особа органу державної виконавчої служби у передостанній день закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку письмово повідомляє про це начальника органу державної виконавчої служби, який не пізніше наступного робочого дня визначає особу для підготовки розпорядження про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Дозвіл на перерахування коштів з депозитного рахунку надається виключно начальником органу державної виконавчої служби або уповноваженою ним особою, який є розпорядником рахунку.

Приватний виконавець здійснює перерахування коштів до Державного бюджету України не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку зберігання коштів на депозитному рахунку.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78534731 Постанова Великої палати Верховного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17] (передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 45 та 46 Закону «Про виконавче провадження»] правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого порядку черговості задоволення вимог стягувачів). Також палата Верховного Суду зауважує на тому, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 46 Закону «Про виконавче провадження»] визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n444 Закон України «Про виконавче провадження»] прямо цього не передбачає.
== Див. також ==
* [[Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів]]
[[index.php?title=Категорія:Виконавче провадження]]

Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів

2025-10-16T11:53:32Z

Natalia.sabadakh: /* Порядок організації житлово-будівельного кооперативу */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n8 Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF Постанова Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 “Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#Text Постанова Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року № 186"Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352.]
==Поняття житлово-будівельного кооперативу==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n49 Статтею 6 Закону України "Про кооперацію"] визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об’єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n8 Закон України «Про кооперацію»] не містить окремого поняття «житлово-будівельний кооператив», але дозволяє класифікувати його як обслуговуючий кооператив (як зазначено в листі [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352).]

У [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text:~:text=%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%20%20%2D%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2,%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83%3B листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352] зазначено, що обслуговуючий кооператив — це кооператив, який:

* створюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб;
* надає послуги переважно своїм членам, а також іншим особам;
* обсяг послуг для сторонніх осіб не перевищує 20% загального обороту кооперативу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n635 статті 133 Житлового кодексу України] , громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

==Порядок організації житлово-будівельного кооперативу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n90 статті 12 Житлового кодексу України], держава у сфері житлових відносин забезпечує встановлення порядку організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів, прав і обов’язків їх членів.

Житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o21 пунктом 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186].

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n657 статті 137 Житлового кодексу України] , житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих рад, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловим кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o20 Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу] та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#Text Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу] загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку. Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

З дня реєстрації статуту кооператив набуває прав юридичної особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o21:~:text=%D0%97%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%20%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%83%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%0A%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8. абзац третій пункту 5 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу)].

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n664 статтею 138 Житлового кодексу України], виконавчі комітети місцевих рад здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків. Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради вправі скасувати рішення загальних зборів чи правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству.

Розподіл квартир між членами кооперативу провадиться перед здачею жилого будинку в експлуатацію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o21:~:text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%20%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%20%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%20%0A%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B5%D1%8E%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83%20%D0%B2%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E. третій абзац пункту 4 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу])

==Прийом громадян до членів житлово-будівельного кооперативу==
На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n189 статті 32 Житлового кодексу України], громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n191 статті 33 Житлового кодексу України], потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o39 пункту 9 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу], громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу, приймаються до кооперативу, який організовується, в порядку черговості, що визначається за часом взяття на облік.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o39 Пунктом 9 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу] визначено, що:

'''у першу чергу до житлово-будівельних кооперативів приймаються такі громадяни:'''
# ті, що перебувають на обліку для одержання жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду;
# ті, що користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n251 стаття 45 Житлового кодексу України]);
# з числа молодих сімей при народженні дитини у перші три роки після шлюбу;
# з числа осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни;
# з числа осіб, на яких поширюється чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”].
'''поза чергою до членів житлово-будівельних кооперативів приймаються такі громадяни:'''
# ті, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n269 (стаття 46 Житлового кодексу України);]
# ті, будинки яких є в приватній власності та підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n795 стаття 171 Житлового кодексу України]).
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n650 статті 136 Житлового кодексу України], право першочергового та позачергового прийому до членів житлово-будівельного кооперативу може бути надано й іншим громадянам. До членів діючого житлово-будівельного кооперативу приймаються насамперед громадяни, які користуються переважним правом на вступ до даного кооперативу, а в разі їх відсутності - інші громадяни відповідно до черговості, встановленої в цій статті, якщо інше не передбачено законодавством.

==Права та обов'язки членів житлово-будівельного кооперативу та членів їх сімей==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n712 статті 149 Житлового кодексу України], права і обов'язки члена житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім'ї, умови користування і підстави припинення користування жилими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF?find=1&text=%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#o107 пункту 30 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу], член житлово-будівельного кооперативу має право:
# обирати й бути обраним до органів управління та до ревізійної комісії кооперативу;
# за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити у займане ним жиле приміщення інших осіб;
# на збереження жилого приміщення при тимчасовій відсутності, незалежно від причин і строку;
# стягнути з кооперативу вартість проведеного ремонту або зарахувати її в рахунок внесків на експлуатацію і ремонт будинку у випадках, коли ремонт займаного приміщення викликаний невідкладною необхідністю, а кооператив не виконав обов'язків по ремонту;
# вийти з кооперативу, подавши про це заяву до правління кооперативу.
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF?find=1&text=%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#o107:~:text=46.%20%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%2D%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%3A пункту 46 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу], член житлово-будівельного кооперативу зобов'язаний:
# виконувати вимоги статуту житлово-будівельного кооперативу і рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених);
# у встановлений строк внести вступний і пайовий внески;
# своєчасно вносити платежі у погашення банківського кредиту і в покриття витрат кооперативу на експлуатацію і капітальний ремонт жилого будинку;
# використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, забезпечувати схоронність приміщення, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання та об'єктів благоустрою;
# дотримуватися правил утримання жилого будинку та прибудинкової території;
# проводити за свій рахунок поточний ремонт жилого приміщення, а в разі вибуття з кооперативу із звільненням приміщення — здати його у належному стані;
# при одержанні іншого житлового приміщення звільнити з відповідними членами сім'ї та іншими особами займану квартиру.
На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n186 статті 19-1 Закону України "Про кооперацію], член житлово-будівельного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

==Виключення з житлово-будівельного кооперативу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n696 статті 147 Житлового кодексу України], члена житлово-будівельного кооперативу може бути виключено з кооперативу у випадках:

1) подання відомостей, що не відповідають дійсності і були підставою для прийому до кооперативу, а також неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про прийом до членів кооперативу;

2) встановлення вироком суду, що пайовий внесок складається з коштів, добутих злочинним шляхом;

3) систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил соціалістичного співжиття, що робить неможливим для інших проживання з членом кооперативу в одній квартирі чи в одному будинку, якщо заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними;

4) систематичного здавання жилого приміщення в найом з метою одержання нетрудових доходів;

5) виїзду на інше постійне місце проживання;

6) несплати пайового внеску;

7) систематичної несплати без поважних причин внесків на погашення банківського кредиту або внесків на експлуатацію та ремонт будинку;

8) в інших випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#Text Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу].

Порядок виключення з житлово-будівельного кооперативу встановлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#Text Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу]. Рішення про виключення з житлово-будівельного кооперативу може бути оспорено в судовому порядку.

[[index.php?title=Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]

Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів

2025-10-16T11:52:03Z

Natalia.sabadakh: /* Порядок організації житлово-будівельного кооперативу */

Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів

2025-10-16T11:33:19Z

Natalia.sabadakh: /* Порядок організації житлово-будівельного кооперативу */

Компенсація за невикористану відпустку

2025-10-14T14:47:01Z

Natalia.sabadakh: /* Як визначити кількість днів невикористаної відпустки */

==Нормативна база==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF#Text Постанова Кабімену міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року N 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”]
==Коли можна отримати компенсацію за відпустки==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статті 24 Закону України “Про відпустки”] , '''у разі звільнення працівника''' йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 статті 83 Кодексу законів про працю України] '''працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом''' осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був ''увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу''.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. Також '''у разі смерті працівника''' грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 Кодексу законів про працю України]).

==Як визначити кількість днів невикористаної відпустки==
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 частина перша статті 6 Закону України “Про відпустки"] ). На кожну конкретну дату можна порахувати кількість днів щорічної відпустки, заробленої працівником, починаючи із дати його прийняття на роботу.

Святкові та неробочі дні, які передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 статтею 73 Кодексу законів про працю України], при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховують ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n43 частина друга статті 5 Закону України "Про відпустки"]).

'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У період дії воєнного стану не застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n43 частини другої статті 5 Закону Украни "Про відпустки"] згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-IX від 15.03.2022] з урахуванням змін, внесених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n2 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022].'''

У [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Листі Міністерства соціальної політики України від 24.06.2011 № 208/13/116-11] рекомендовано застосовувати пропорційний підхід для визначення кількості днів щорічної відпустки, що належать працівнику. Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/100-95-%D0%BF#n19 постанові Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"], тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

'''Формула для розрахунку кількості днів невикористаної відпустки:'''

кількість днів відпустки = (кількість календарних днів, відпрацьованих у робочому році / 365) × норма щорічної відпустки,

де кількість календарних днів, відпрацьованих у робочому році — період з дати початку робочого року до дати звільнення або розрахунку компенсації. Норма щорічної відпустки — встановлена тривалість щорічної основної (та додаткової, якщо є) відпустки, зазвичай 24 календарні дні.

Приклад: працівник має право на 24 календарні дні щорічної основної відпустки. Робочий рік — з 01.01.2025 по 09.10.2025. Відпрацьовано 282 календарні дні.

(282 / 365) × 24 ≈ 18.54 ≈ 19 днів

Отже, працівнику належить 19 календарних днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації у разі невикористання.

==Чи можливо отримати компенсацію за невикористану відпустку без звільнення==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 24 Закону України "Про відпустки"], за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Наприклад, якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника 28 календарних днів (24 к. д. - щорічна основна відпустка і 4 к. д. - щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарних дні він може отримати компенсацію ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року N 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 Частиною 5 статті 24 Закону України "Про відпустки"] визначено, що особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією '''не допускається'''.

==Чи впливає неповний робочий день або неповний робочий тиждень на розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні==
Тривалість щорічної основної відпустки працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, не відрізняється від тривалості відпустки працівника, який працює повний робочий день, тобто вона становить не менше 24 календарних днів. Робота на неповний робочий час, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n373 частиною 3 статті 56 Кодексу законів про працю України], не обмежує трудових прав працівника, включно з правом на повну тривалість відпустки

==Чи потрібно виплачувати компенсацію сезонним працівникам та тим, які прийняті на тимчасову роботу==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України] для сезонних та тимчасових працівників передбачені такі ж трудові права та гарантії, як і для постійних робітників. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 статті 6 Закону України "Про відпустки"] сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF#Text Постанова Кабімену міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей"]).

==Чи виплачується компенсація за відпустку працівнику, який був на випробувальному терміні==
Коли працівнику було встановлено випробувальний термін і його звільняють як такого, що не пройшов випробовування за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n171 статтею 28 Кодексу законів про працю України], йому зобов’язані теж нарахувати та виплатити компенсацію за дні невикористаної відпустки, як і іншим працівникам.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n161 статті 26 Кодексу законів про працю України] зазначено, що у період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Це означає, що '''працівник, який працює на умовах випробування, має ті самі трудові права''', що й інші працівники, включно з правом на компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні.

==Як розрахувати суму компенсації==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n42 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100] , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n42:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%B2,%D1%8F%D0%BA%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8C. абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100]працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n100 пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100] , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 стаття 73 Кодексу законів про працю України]), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

==Чи можна виплатити грошову компенсацію за невикористані за декілька років дні відпусток без звільнення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статті 24 Закону України "Про відпустки"] , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 Статтею 24 Закону України "Про відпустки"] визначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. Основною умовою для одержання грошової компенсацiї за частину щорiчної вiдпустки є '''обов’язкове використання працiвником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки'''. Оскільки 24 календарних дні надаються за робочий рік, то за два робочі роки буде 48 календарних днів. І ці дні за перший, другий (наступні) роки треба використати. Тільки пiсля використання працівником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки за робочий рiк, за який надається вiдпустка, за бажанням працiвника (за його письмовою заявою) за решту днiв невикористаної щорiчної вiдпустки може бути виплачено грошову компенсацiю.

==Утримання надміру використаних днів відпустки==
У межах положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n239 частини 1 статті 22 Закону України «Про відпустки»], у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. '''Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:'''

# призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
# переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
# відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
# змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
# виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
# нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
# поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
# направленням на навчання;
# виходом на пенсію.

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n239 частина 3 статті 22 Закону України «Про відпустки»]).

==Відповідальність за порушення, пов'язані з компенсацією за невикористану відпустку==
Ненарахування і невиплата компенсації відпустки вважається нeдотриманням мінімальних державних гарантій з oплати праці. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 абзацом чeтвертим частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України], в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці юридичними та фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, вони несуть відповідальність у вигляді штрафу - двократного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 статтею 265 Кодексу законів про працю України], не застосовуються, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n94 статтею 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".]

==Способи захисту права працівників на виплату компенсації за невикористану відпустку:==
* в позасудовому порядку;
* в судовому порядку.
===Позасудовий порядок===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1195 частиною першою статті 225 Кодексу законів про працю України] працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1182 стаття 223 Кодексу законів про працю України]).

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з роботодавцем [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1191 (частина друга статті 224 Кодексу законів про працю України]).

====Строк розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1200 статті 226 Кодексу законів про працю України] по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників роботодавця. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

====Порядок оскарження рішення комісії по трудовим спорах====
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи роботодавець можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1213 (стаття 228 Кодексу законів про працю України).]
====Порядок виконання рішень комісії по трудових спорах====
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню роботодавцем у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1213 (стаття 228 Кодексу законів про працю України]), за винятком випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1260 частиною п'ятою статті 235 Кодексу законів про працю України]. При цьому, у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1216 (стаття 229 Кодексу законів про працю України)] працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1219 (стаття 230 Кодексу законів про працю України]).

===Судовий порядок. Позовне провадження. До якого суду звернутись. Строк звернення до суду===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України], у разі наявності спору щодо компенсації за невикористану відпустку, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Винятки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1248 частиною другою цієї статті], стосуються таких випадків:

* у справах про звільнення — звернення до суду можливе протягом одного місяця з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
* у справах про виплату всіх сум, належних при звільненні — звернення здійснюється протягом тримісячного строку з дня отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n697 відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України)].

Домашній працівник також має право звернутися до суду у справах про звільнення в межах одного місяця з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1252 статті 234 Кодексу законів про працю України] , у разі пропуску з поважних причин строків, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.

====Вартість====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 Закону України "Про судовий збір"], позивачі у справах про стягнення компенсації за невикористану відпустку від сплати судового збору звільняються.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94237142 Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19] (щодо невиплати поліцейським грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення). 
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]

Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів

2025-10-13T11:38:33Z

Natalia.sabadakh: /* Поняття житлово-будівельного кооперативу */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n8 Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF Постанова Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 “Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#Text Постанова Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року № 186"Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352.]
==Поняття житлово-будівельного кооперативу==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n49 Статтею 6 Закону України "Про кооперацію"] визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об’єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n8 Закон України «Про кооперацію»] не містить окремого поняття «житлово-будівельний кооператив», але дозволяє класифікувати його як обслуговуючий кооператив (як зазначено в листі [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352).]

У [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text:~:text=%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%20%20%2D%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2,%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83%3B листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352] зазначено, що обслуговуючий кооператив — це кооператив, який:

* створюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб;
* надає послуги переважно своїм членам, а також іншим особам;
* обсяг послуг для сторонніх осіб не перевищує 20% загального обороту кооперативу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n635 статті 133 Житлового кодексу України] , громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

==Порядок організації житлово-будівельного кооперативу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n90 статті 12 Житлового кодексу України], держава у сфері житлових відносин забезпечує встановлення порядку організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів, прав і обов’язків їх членів.

Житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками), згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o21 пунктом 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186].

У відповідоності до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n657 статті 137 Житлового кодексу України] , житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих рад, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловим кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#Text Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу] та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#Text Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу] загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку. Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

З дня реєстрації статуту кооператив набуває прав юридичної особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o21:~:text=%D0%97%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%20%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%83%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%0A%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8. абзац третій пункту 5 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу)].

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n664 статті 138 Житлового кодексу України], виконавчі комітети місцевих рад здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків. Виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради вправі скасувати рішення загальних зборів чи правління кооперативу, якщо воно суперечить законодавству.

Розподіл квартир між членами кооперативу провадиться перед здачею жилого будинку в експлуатацію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o21:~:text=%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%20%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%20%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%20%0A%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B5%D1%8E%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83%20%D0%B2%20%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E. третій абзац пункту 4 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу])

==Прийом громадян до членів житлово-будівельного кооперативу==
На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n189 статті 32 Житлового кодексу України], громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n191 статті 33 Житлового кодексу України], потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o39 пункту 9 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу], громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу, приймаються до кооперативу, який організовується, в порядку черговості, що визначається за часом взяття на облік.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#o39 Пунктом 9 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу] визначено, що:

'''у першу чергу до житлово-будівельних кооперативів приймаються такі громадяни:'''
# ті, що перебувають на обліку для одержання жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду;
# ті, що користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n251 стаття 45 Житлового кодексу України]);
# з числа молодих сімей при народженні дитини у перші три роки після шлюбу;
# з числа осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни;
# з числа осіб, на яких поширюється чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”].
'''поза чергою до членів житлово-будівельних кооперативів приймаються такі громадяни:'''
# ті, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n269 (стаття 46 Житлового кодексу України);]
# ті, будинки яких є в приватній власності та підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n795 стаття 171 Житлового кодексу України]).
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n650 статті 136 Житлового кодексу України], право першочергового та позачергового прийому до членів житлово-будівельного кооперативу може бути надано й іншим громадянам. До членів діючого житлово-будівельного кооперативу приймаються насамперед громадяни, які користуються переважним правом на вступ до даного кооперативу, а в разі їх відсутності - інші громадяни відповідно до черговості, встановленої в цій статті, якщо інше не передбачено законодавством.

==Права та обов'язки членів житлово-будівельного кооперативу та членів їх сімей==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n712 статті 149 Житлового кодексу України], права і обов'язки члена житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім'ї, умови користування і підстави припинення користування жилими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF?find=1&text=%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#o107 пункту 30 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу], член житлово-будівельного кооперативу має право:
# обирати й бути обраним до органів управління та до ревізійної комісії кооперативу;
# за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити у займане ним жиле приміщення інших осіб;
# на збереження жилого приміщення при тимчасовій відсутності, незалежно від причин і строку;
# стягнути з кооперативу вартість проведеного ремонту або зарахувати її в рахунок внесків на експлуатацію і ремонт будинку у випадках, коли ремонт займаного приміщення викликаний невідкладною необхідністю, а кооператив не виконав обов'язків по ремонту;
# вийти з кооперативу, подавши про це заяву до правління кооперативу.
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF?find=1&text=%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#o107:~:text=46.%20%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%2D%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83%20%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%3A пункту 46 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу], член житлово-будівельного кооперативу зобов'язаний:
# виконувати вимоги статуту житлово-будівельного кооперативу і рішення загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених);
# у встановлений строк внести вступний і пайовий внески;
# своєчасно вносити платежі у погашення банківського кредиту і в покриття витрат кооперативу на експлуатацію і капітальний ремонт жилого будинку;
# використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, забезпечувати схоронність приміщення, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання та об'єктів благоустрою;
# дотримуватися правил утримання жилого будинку та прибудинкової території;
# проводити за свій рахунок поточний ремонт жилого приміщення, а в разі вибуття з кооперативу із звільненням приміщення — здати його у належному стані;
# при одержанні іншого житлового приміщення звільнити з відповідними членами сім'ї та іншими особами займану квартиру.
На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n186 статті 19-1 Закону України "Про кооперацію], член житлово-будівельного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

==Виключення з житлово-будівельного кооперативу==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n696 статті 147 Житлового кодексу України], Члена житлово-будівельного кооперативу може бути виключено з кооперативу у випадках:

1) подання відомостей, що не відповідають дійсності і були підставою для прийому до кооперативу, а також неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про прийом до членів кооперативу;

2) встановлення вироком суду, що пайовий внесок складається з коштів, добутих злочинним шляхом;

3) систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил соціалістичного співжиття, що робить неможливим для інших проживання з членом кооперативу в одній квартирі чи в одному будинку, якщо заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними;

4) систематичного здавання жилого приміщення в найом з метою одержання нетрудових доходів;

5) виїзду на інше постійне місце проживання;

6) несплати пайового внеску;

7) систематичної несплати без поважних причин внесків на погашення банківського кредиту або внесків на експлуатацію та ремонт будинку;

8) в інших випадках, передбачених Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу.

Порядок виключення з житлово-будівельного кооперативу встановлюється Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу. Рішення про виключення з житлово-будівельного кооперативу може бути оспорено в судовому порядку.

[[index.php?title=Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]

Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів

2025-10-10T13:44:21Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n8 Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF Постанова Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186 “Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF#Text Постанова Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 року № 186"Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352.]
==Поняття житлово-будівельного кооперативу==
Чіткого визначення поняття «житлово-будівельний кооператив» (ЖБК) у чинному законодавстві України наразі немає. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n8 Закон України «Про кооперацію»] не містить окремого поняття «житлово-будівельний кооператив», але дозволяє класифікувати його як обслуговуючий кооператив (як зазначено в листі [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352).]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n49 Статтею 6 Закону України "Про кооперацію"] визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об’єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану, одним із типів якого є житлово-будівельний кооператив. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

У [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text:~:text=%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%20%20%2D%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2,%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83%3B листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352] зазначено, що обслуговуючий кооператив — це кооператив, який:

* створюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб;
* надає послуги переважно своїм членам, а також іншим особам;
* обсяг послуг для сторонніх осіб не перевищує 20% загального обороту кооперативу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n635 статті 133 Житлового кодексу України] , громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

==Порядок організації житлово-будівельного кооперативу==
ЖБК '''організуються''' при виконавчих органах місцевих рад, при підприємствах, установах і організаціях '''на підставі списку бажаючих осіб''' вступити до кооперативу.

Громадяни, які вступають до кооперативу проводять загальні збори, на яких приймається рішення про організацію кооперативу. Це рішення, а також список громадян (з членами їхніх сімей), які вступають до кооперативу, затверджуються виконавчим органом місцевої ради.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.Після його реєстрації у виконавчому органі місцевої ради кооператив набуває прав юридичної особи.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу обирають правління та ревізійну комісію. Збори також затверджують погоджені з виконавчим органом і будівельною організацією проект і зведений кошторис на будівництво жилого будинку та надвірних будівель і встановлюють розмір вступного внеску.

До кооперативів, що організовуються при підприємствах,установах,організаціях приймають працівників цих організацій, які перебувають на обліку бажаючих вступити до кооперативу (в списку осіб,які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою), а також інших громадян у порядку доукомплектування кооперативів за направленням виконавчого органу місцевої ради. При одній організації з дозволу виконавчого органу районної,міської, районної в місті ради може організовуватися кооператив для працівників кількох підприємств,установ,організацій, розташованих у даному населеному пункті.
==Прийом громадян до членів житлово-будівельного кооперативу==
Громадяни приймаються до членів ЖБК після досягнення ними 18-річного віку, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до ЖБК та внесені до єдиного державного реєстру громадян, що потребують поліпшення житлових умов або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу.

Громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до ЖБК, приймаються до кооперативу, який організовується, в порядку черговості, що визначається за часом взяття на облік. Кількість громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, має відповідати кількості квартир у жилому будинку(будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради, але не може бути менше 5 чоловік.

'''У першу чергу до ЖБК приймаються такі громадяни:'''
# ті, що перебувають на обліку для одержання жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду;
# ті, що користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду;
# з числа молодих сімей при народженні дитини у перші три роки після шлюбу;
# з числа осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни;
# з числа осіб, на яких поширюється чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”].
'''Поза чергою до членів ЖБК приймаються такі громадяни:'''
# ті, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n269 ст. 46 ЖК УРСР]);
# ті, будинки яких підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки. У разі вибуття члена ЖБК з кооперативу до заселення будинку або виключення його з кооперативу у зв'язку з виїздом на інше постійне місце проживання чи несплатою пайового внеску член його сім'ї, який перебуває разом з ним на обліку бажаючих вступити до кооперативу, має переважне право перед іншими особами на вступ до кооперативу.Тому з подружжя члена кооперативу, якому належить право на частину паєнагромадження, надається перевага перед іншими членами сім'ї. Громадяни, включені до затвердженого списку осіб, які у ЖБК, що організовується, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту,а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим органом місцевої ради рішення загальних зборів членів ЖБК про прийом до кооперативу.
==Права та обов'язки членів житлово-будівельного кооперативу та членів їх сімей==
Заселення квартир у будинку ЖБК проводиться за ордерами, що видаються виконавчим органом місцевої ради. Прийнятій до ЖБК особі, за рішенням загальних зборів членів ЖБК, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску та граничного розміру жилої площі (13,65 квадратного метра на одну особу).

'''Член ЖБК має право:'''
# обирати й бути обраним до органів управління та до ревізійної комісії кооперативу;
# за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити у займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб;
# на збереження жилого приміщення при тимчасовій відсутності, незалежно від причин і строку;
# стягнути з кооперативу вартість проведеного ремонту або зарахувати її в рахунок внесків на експлуатацію і ремонт будинку у випадках, коли ремонт займаного приміщення викликаний невідкладною необхідністю, а ЖБК не виконав обов'язків по ремонту;
# вийти з кооперативу, подавши про це заяву до правління ЖБК.
'''Член ЖБК зобов'язаний:'''
# виконувати вимоги статуту ЖБК і рішення загальних зборів членів кооперативу;
# у встановлений строк внести вступний і пайовий внески;
# своєчасно вносити платежі у погашення банківського кредиту і в покриття витрат кооперативу на експлуатацію і капітальний ремонт жилого будинку;
# використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, забезпечувати його схоронність;
# дотримуватися правил утримання жилого будинку та прибудинкової території;
# проводити за свій рахунок поточний ремонт жилого приміщення, а в разі вибуття з кооперативу із звільненням приміщення — здати його у належному стані;
# при одержанні іншого житлового приміщення звільнити всім займану квартиру.
==Виключення з житлово-будівельного кооперативу==
'''Члена ЖБК може бути виключено з кооперативу у випадках:'''
# подання відомостей, що не відповідають дійсності і були підставою для прийому до ЖБК, а також неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про прийом до членів кооперативу;
# встановлення вироком суду, що пайовий внесок складається з коштів, добутих злочинним шляхом;
# неодержання ордеру та не заселення квартири без поважних причин протягом місяця з дня видачі ордерів членам даного кооперативу;
# систематичного руйнування або псування жилого приміщення, якщо заходи громадського впливу виявилися безрезультатними;
# систематичної здачі жилого приміщення в найм, з метою одержання нетрудових доходів;
# виїзду на інше постійне місце проживання;
# несплати пайового внеску;
# систематичної несплати без поважних причин внесків на погашення банківського кредиту або внесків на експлуатацію та ремонт будинку;
#систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил соціалістичного співжиття, що робить неможливим для інших проживання з членом кооперативу в одній квартирі чи в одному будинку, якщо заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Порядок виключення з житлово-будівельного кооперативу встановлюється Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу. Рішення про виключення з житлово-будівельного кооперативу може бути оспорено в судовому порядку.

Член житлово-будівельного кооперативу, виключений з кооперативу, втрачає право користування квартирою в будинку кооперативу і в разі відмовлення звільнити її підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Якщо члена кооперативу виключено з кооперативу з підстав, передбачених пунктами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 Житлового кодексу України], то виселенню підлягають також члени його сім'ї та інші особи, які проживають разом з ним.

Якщо член житлово-будівельного кооперативу вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Членів сім'ї члена житлово-будівельного кооперативу та інших осіб, які проживають разом з ним, може бути виселено в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення також у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частиною першою статті 116 Житлового кодексу України.]
[[index.php?title=Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]

Забезпечення громадян жилими приміщеннями в будинках житлово-будівельних кооперативів

2025-10-10T13:41:10Z

Natalia.sabadakh: /* Поняття житлово-будівельного кооперативу */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n8 Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/186-85-%D0%BF Постанова Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186 “Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352.]
==Поняття житлово-будівельного кооперативу==
Чіткого визначення поняття «житлово-будівельний кооператив» (ЖБК) у чинному законодавстві України наразі немає. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n8 Закон України «Про кооперацію»] не містить окремого поняття «житлово-будівельний кооператив», але дозволяє класифікувати його як обслуговуючий кооператив (як зазначено в листі [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352).]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1087-15#n49 Статтею 6 Закону України "Про кооперацію"] визначено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об’єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану, одним із типів якого є житлово-будівельний кооператив. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

У [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1352563-07#Text:~:text=%D0%BE%D0%B1%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%20%20%2D%20%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2,%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%20%D0%BA%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D1%83%3B листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.02.2007 № 1352] зазначено, що обслуговуючий кооператив — це кооператив, який:

* створюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб;
* надає послуги переважно своїм членам, а також іншим особам;
* обсяг послуг для сторонніх осіб не перевищує 20% загального обороту кооперативу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/5464-10#n635 статті 133 Житлового кодексу України] , громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

==Порядок організації житлово-будівельного кооперативу==
ЖБК '''організуються''' при виконавчих органах місцевих рад, при підприємствах, установах і організаціях '''на підставі списку бажаючих осіб''' вступити до кооперативу.

Громадяни, які вступають до кооперативу проводять загальні збори, на яких приймається рішення про організацію кооперативу. Це рішення, а також список громадян (з членами їхніх сімей), які вступають до кооперативу, затверджуються виконавчим органом місцевої ради.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.Після його реєстрації у виконавчому органі місцевої ради кооператив набуває прав юридичної особи.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу обирають правління та ревізійну комісію. Збори також затверджують погоджені з виконавчим органом і будівельною організацією проект і зведений кошторис на будівництво жилого будинку та надвірних будівель і встановлюють розмір вступного внеску.

До кооперативів, що організовуються при підприємствах,установах,організаціях приймають працівників цих організацій, які перебувають на обліку бажаючих вступити до кооперативу (в списку осіб,які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою), а також інших громадян у порядку доукомплектування кооперативів за направленням виконавчого органу місцевої ради. При одній організації з дозволу виконавчого органу районної,міської, районної в місті ради може організовуватися кооператив для працівників кількох підприємств,установ,організацій, розташованих у даному населеному пункті.
==Прийом громадян до членів житлово-будівельного кооперативу==
Громадяни приймаються до членів ЖБК після досягнення ними 18-річного віку, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до ЖБК та внесені до єдиного державного реєстру громадян, що потребують поліпшення житлових умов або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу.

Громадяни, які перебувають на обліку бажаючих вступити до ЖБК, приймаються до кооперативу, який організовується, в порядку черговості, що визначається за часом взяття на облік. Кількість громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, має відповідати кількості квартир у жилому будинку(будинках) кооперативу, запланованому до будівництва.

При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради, але не може бути менше 5 чоловік.

'''У першу чергу до ЖБК приймаються такі громадяни:'''
# ті, що перебувають на обліку для одержання жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду;
# ті, що користуються правом першочергового одержання жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду;
# з числа молодих сімей при народженні дитини у перші три роки після шлюбу;
# з числа осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни;
# з числа осіб, на яких поширюється чинність [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”].
'''Поза чергою до членів ЖБК приймаються такі громадяни:'''
# ті, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n269 ст. 46 ЖК УРСР]);
# ті, будинки яких підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельної ділянки. У разі вибуття члена ЖБК з кооперативу до заселення будинку або виключення його з кооперативу у зв'язку з виїздом на інше постійне місце проживання чи несплатою пайового внеску член його сім'ї, який перебуває разом з ним на обліку бажаючих вступити до кооперативу, має переважне право перед іншими особами на вступ до кооперативу.Тому з подружжя члена кооперативу, якому належить право на частину паєнагромадження, надається перевага перед іншими членами сім'ї. Громадяни, включені до затвердженого списку осіб, які у ЖБК, що організовується, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту,а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим органом місцевої ради рішення загальних зборів членів ЖБК про прийом до кооперативу.
==Права та обов'язки членів житлово-будівельного кооперативу та членів їх сімей==
Заселення квартир у будинку ЖБК проводиться за ордерами, що видаються виконавчим органом місцевої ради. Прийнятій до ЖБК особі, за рішенням загальних зборів членів ЖБК, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску та граничного розміру жилої площі (13,65 квадратного метра на одну особу).

'''Член ЖБК має право:'''
# обирати й бути обраним до органів управління та до ревізійної комісії кооперативу;
# за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити у займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб;
# на збереження жилого приміщення при тимчасовій відсутності, незалежно від причин і строку;
# стягнути з кооперативу вартість проведеного ремонту або зарахувати її в рахунок внесків на експлуатацію і ремонт будинку у випадках, коли ремонт займаного приміщення викликаний невідкладною необхідністю, а ЖБК не виконав обов'язків по ремонту;
# вийти з кооперативу, подавши про це заяву до правління ЖБК.
'''Член ЖБК зобов'язаний:'''
# виконувати вимоги статуту ЖБК і рішення загальних зборів членів кооперативу;
# у встановлений строк внести вступний і пайовий внески;
# своєчасно вносити платежі у погашення банківського кредиту і в покриття витрат кооперативу на експлуатацію і капітальний ремонт жилого будинку;
# використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, забезпечувати його схоронність;
# дотримуватися правил утримання жилого будинку та прибудинкової території;
# проводити за свій рахунок поточний ремонт жилого приміщення, а в разі вибуття з кооперативу із звільненням приміщення — здати його у належному стані;
# при одержанні іншого житлового приміщення звільнити всім займану квартиру.
==Виключення з житлово-будівельного кооперативу==
'''Члена ЖБК може бути виключено з кооперативу у випадках:'''
# подання відомостей, що не відповідають дійсності і були підставою для прийому до ЖБК, а також неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про прийом до членів кооперативу;
# встановлення вироком суду, що пайовий внесок складається з коштів, добутих злочинним шляхом;
# неодержання ордеру та не заселення квартири без поважних причин протягом місяця з дня видачі ордерів членам даного кооперативу;
# систематичного руйнування або псування жилого приміщення, якщо заходи громадського впливу виявилися безрезультатними;
# систематичної здачі жилого приміщення в найм, з метою одержання нетрудових доходів;
# виїзду на інше постійне місце проживання;
# несплати пайового внеску;
# систематичної несплати без поважних причин внесків на погашення банківського кредиту або внесків на експлуатацію та ремонт будинку;
#систематичного руйнування чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення правил соціалістичного співжиття, що робить неможливим для інших проживання з членом кооперативу в одній квартирі чи в одному будинку, якщо заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Порядок виключення з житлово-будівельного кооперативу встановлюється Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу. Рішення про виключення з житлово-будівельного кооперативу може бути оспорено в судовому порядку.

Член житлово-будівельного кооперативу, виключений з кооперативу, втрачає право користування квартирою в будинку кооперативу і в разі відмовлення звільнити її підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Якщо члена кооперативу виключено з кооперативу з підстав, передбачених пунктами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 1, 2, 4, 6, 7 статті 147 Житлового кодексу України], то виселенню підлягають також члени його сім'ї та інші особи, які проживають разом з ним.

Якщо член житлово-будівельного кооперативу вибув з кооперативу або переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, а займане ним жиле приміщення не закріплено в установленому порядку за членами його сім'ї, вони, а також інші особи, що проживають у цьому приміщенні, підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Членів сім'ї члена житлово-будівельного кооперативу та інших осіб, які проживають разом з ним, може бути виселено в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення також у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n708 частиною першою статті 116 Житлового кодексу України.]
[[index.php?title=Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]

Компенсація за невикористану відпустку

2025-10-10T11:09:17Z

Natalia.sabadakh: /* Чи можна виплатити грошову компенсацію за невикористані за декілька років дні відпусток без звільнення */

==Нормативна база==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року N 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”]
==Коли можна отримати компенсацію за відпустки==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статті 24 Закону України “Про відпустки”] , '''у разі звільнення працівника''' йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 статті 83 Кодексу законів про працю України] '''працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом''' осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був ''увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу''.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. Також '''у разі смерті працівника''' грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 Кодексу законів про працю України]).

==Як визначити кількість днів невикористаної відпустки==
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 частина перша статті 6 Закону України “Про відпустки"] ). На кожну конкретну дату можна порахувати кількість днів щорічної відпустки, заробленої працівником, починаючи із дати його прийняття на роботу.

Святкові та неробочі дні, які передбачені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 статті 73 Кодексу законів про працю України], при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховують ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n43 частина друга статті 5 Закону України "Про відпустки"]).

'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У період дії воєнного стану не застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n43 частини другої статті 5 Закону Украни "Про відпустки"] згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-IX від 15.03.2022] з урахуванням змін, внесених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n2 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022].'''

У [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Листі Міністерства соціальної політики України від 24.06.2011 № 208/13/116-11] рекомендовано застосовувати пропорційний підхід для визначення кількості днів щорічної відпустки, що належать працівнику.

Розрахунок кількості днів:

• здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу у робочому році;

• загального нормативного акта щодо цього немає, тому рекомендовано орієнтуватися на [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/100-95-%D0%BF#n19 Порядок обчислення середньої заробітної плати] ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/100-95-%D0%BF#n2 Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100]).

'''Формула для розрахунку кількості днів невикористаної відпустки:'''

кількість днів відпустки = (кількість календарних днів, відпрацьованих у робочому році / 365) × норма щорічної відпустки,

де кількість календарних днів, відпрацьованих у робочому році — період з дати початку робочого року до дати звільнення або розрахунку компенсації. Норма щорічної відпустки — встановлена тривалість щорічної основної (та додаткової, якщо є) відпустки, зазвичай 24 календарні дні.

Приклад: працівник має право на 24 календарні дні щорічної основної відпустки. Робочий рік — з 01.01.2025 по 09.10.2025. Відпрацьовано 282 календарні дні.

(282 / 365) × 24 ≈ 18.54 ≈ 19 днів

Отже, працівнику належить 19 календарних днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації у разі невикористання.

==Чи можливо отримати компенсацію за невикористану відпустку без звільнення==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 24 Закону України "Про відпустки"] , за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Наприклад, якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника 28 календарних днів (24 к. д. - щорічна основна відпустка і 4 к. д. - щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарних дні він може отримати компенсацію ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року N 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 Частиною 5 статті 24 Закону України "Про відпустки"] визначено, що особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією '''не допускається'''.

==Чи впливає неповний робочий день або неповний робочий тиждень на розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні==
Тривалість щорічної основної відпустки працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, не відрізняється від тривалості відпустки працівника, який працює повний робочий день, тобто вона становить не менше 24 календарних днів. Робота на неповний робочий час, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n373 частиною 3 статті 56 Кодексу законів про працю України], не обмежує трудових прав працівника, включно з правом на повну тривалість відпустки

==Чи потрібно виплачувати компенсацію сезонним працівникам та тим, які прийняті на тимчасову роботу==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України] для сезонних та тимчасових працівників передбачені такі ж трудові права та гарантії, як і для постійних робітників. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 статті 6 Закону України "Про відпустки"] сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF#Text Постанова Кабімену міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей"]).

==Чи виплачується компенсація за відпустку працівнику, який був на випробувальному терміні==
Коли працівнику було встановлено випробувальний термін і його звільняють як такого, що не пройшов випробовування за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n171 статтею 28 Кодексу законів про працю України], йому зобов’язані теж нарахувати та виплатити компенсацію за дні невикористаної відпустки, як і іншим працівникам.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n161 статті 26 Кодексу законів про працю України] зазначено, що у період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Це означає, що '''працівник, який працює на умовах випробування, має ті самі трудові права''', що й інші працівники, включно з правом на компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні.

==Як розрахувати суму компенсації==
Як зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text листі Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року № 208/13/116-11 "Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток"], кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF постанові Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]. Тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n42 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100] , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n42:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%B2,%D1%8F%D0%BA%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8C. абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100]працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n100 пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100] , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 стаття 73 Кодексу законів про працю України]), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

==Чи можна виплатити грошову компенсацію за невикористані за декілька років дні відпусток без звільнення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статті 24 Закону України "Про відпустки"] , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 Статтею 24 Закону України "Про відпустки"] визначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. Основною умовою для одержання грошової компенсацiї за частину щорiчної вiдпустки є '''обов’язкове використання працiвником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки'''. Оскільки 24 календарних дні надаються за робочий рік, то за два робочі роки буде 48 календарних днів. І ці дні за перший, другий (наступні) роки треба використати. Тільки пiсля використання працівником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки за робочий рiк, за який надається вiдпустка, за бажанням працiвника (за його письмовою заявою) за решту днiв невикористаної щорiчної вiдпустки може бути виплачено грошову компенсацiю.

==Утримання надміру використаних днів відпустки==
У межах положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n239 статті 22 Закону України «Про відпустки»], у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. '''Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:'''

# призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
# переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
# відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
# змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
# виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
# нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
# поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
# направленням на навчання;
# виходом на пенсію.

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n239 частина 3 статті 22 Закону України «Про відпустки»]).

==Відповідальність за порушення, пов'язані з компенсацією за невикористану відпустку==
Ненарахування і невиплата компенсації відпустки вважається нeдотриманням мінімальних державних гарантій з oплати праці. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 абзацом чeтвертим частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України], в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці юридичними та фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, вони несуть відповідальність у вигляді штрафу - двократного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 статтею 265 Кодексу законів про працю України], не застосовуються, згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n94 статтею 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".]

==Способи захисту права працівників на виплату компенсації за невикористану відпустку:==
* в позасудовому порядку;
* в судовому порядку.
===Позасудовий порядок===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1195 частиною першою статті 225 Кодексу законів про працю України] працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1182 стаття 223 Кодексу законів про працю України]).

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з роботодавцем [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1191 (частина друга статті 224 Кодексу законів про працю України]).

====Строк розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1200 статті 226 Кодексу законів про працю України] по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників роботодавця. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

====Порядок оскарження рішення комісії по трудовим спорах====
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи роботодавець можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1213 (стаття 228 Кодексу законів про працю України).]
====Порядок виконання рішень комісії по трудових спорах====
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню роботодавцем у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1213 (стаття 228 Кодексу законів про працю України]), за винятком випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1260 частиною п'ятою статті 235 Кодексу законів про працю України]. При цьому, у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1216 (стаття 229 Кодексу законів про працю України)] працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1219 (стаття 230 Кодексу законів про працю України]).

===Судовий порядок. Позовне провадження. До якого суду звернутись. Строк звернення до суду===
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України], у разі наявності спору щодо компенсації за невикористану відпустку, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Винятки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1248 частиною другою цієї статті], стосуються таких випадків:

* у справах про звільнення — звернення до суду можливе протягом одного місяця з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення;
* у справах про виплату всіх сум, належних при звільненні — звернення здійснюється протягом тримісячного строку з дня отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n697 відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України)].

Домашній працівник також має право звернутися до суду у справах про звільнення в межах одного місяця з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1252 статті 234 Кодексу законів про працю України] , у разі пропуску з поважних причин строків, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, минуло не більше одного року.

====Вартість====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 Закону України "Про судовий збір"], позивачі у справах про стягнення компенсації за невикористану відпустку від сплати судового збору звільняються.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94237142 Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19] (щодо невиплати поліцейським грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення). 
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]

Компенсація за невикористану відпустку

2025-10-10T10:26:25Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

==Нормативна база==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року N 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”]
==Коли можна отримати компенсацію за відпустки==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статті 24 Закону України “Про відпустки”] , '''у разі звільнення працівника''' йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 статті 83 Кодексу законів про працю України] '''працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом''' осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був ''увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу''.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. Також '''у разі смерті працівника''' грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 Кодексу законів про працю України]).

==Як визначити кількість днів невикористаної відпустки==
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 частина перша статті 6 Закону України “Про відпустки"] ). На кожну конкретну дату можна порахувати кількість днів щорічної відпустки, заробленої працівником, починаючи із дати його прийняття на роботу.

Святкові та неробочі дні, які передбачені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 статті 73 Кодексу законів про працю України], при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховують ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n43 частина друга статті 5 Закону України "Про відпустки"]).

'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У період дії воєнного стану не застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n43 частини другої статті 5 Закону Украни "Про відпустки"] згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-IX від 15.03.2022] з урахуванням змін, внесених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n2 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022].'''

У [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Листі Міністерства соціальної політики України від 24.06.2011 № 208/13/116-11] рекомендовано застосовувати пропорційний підхід для визначення кількості днів щорічної відпустки, що належать працівнику.

Розрахунок кількості днів:

• здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу у робочому році;

• загального нормативного акта щодо цього немає, тому рекомендовано орієнтуватися на [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/100-95-%D0%BF#n19 Порядок обчислення середньої заробітної плати] ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/100-95-%D0%BF#n2 Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100]).

'''Формула для розрахунку кількості днів невикористаної відпустки:'''

кількість днів відпустки = (кількість календарних днів, відпрацьованих у робочому році / 365) × норма щорічної відпустки,

де кількість календарних днів, відпрацьованих у робочому році — період з дати початку робочого року до дати звільнення або розрахунку компенсації. Норма щорічної відпустки — встановлена тривалість щорічної основної (та додаткової, якщо є) відпустки, зазвичай 24 календарні дні.

Приклад: працівник має право на 24 календарні дні щорічної основної відпустки. Робочий рік — з 01.01.2025 по 09.10.2025. Відпрацьовано 282 календарні дні.

(282 / 365) × 24 ≈ 18.54 ≈ 19 днів

Отже, працівнику належить 19 календарних днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації у разі невикористання.

==Чи можливо отримати компенсацію за невикористану відпустку без звільнення==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 24 Закону України "Про відпустки"] , за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Наприклад, якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника 28 календарних днів (24 к. д. - щорічна основна відпустка і 4 к. д. - щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарних дні він може отримати компенсацію ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року N 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 Частиною 5 статті 24 Закону України "Про відпустки"] визначено, що особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією '''не допускається'''.

==Чи впливає неповний робочий день або неповний робочий тиждень на розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні==
Тривалість щорічної основної відпустки працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, не відрізняється від тривалості відпустки працівника, який працює повний робочий день, тобто вона становить не менше 24 календарних днів. Робота на неповний робочий час, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n373 частиною 3 статті 56 Кодексу законів про працю України], не обмежує трудових прав працівника, включно з правом на повну тривалість відпустки

==Чи потрібно виплачувати компенсацію сезонним працівникам та тим, які прийняті на тимчасову роботу==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України] для сезонних та тимчасових працівників передбачені такі ж трудові права та гарантії, як і для постійних робітників. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 статті 6 Закону України "Про відпустки"] сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF#Text Постанова Кабімену міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей"]).

==Чи виплачується компенсація за відпустку працівнику, який був на випробувальному терміні==
Коли працівнику було встановлено випробувальний термін і його звільняють як такого, що не пройшов випробовування за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n171 статтею 28 Кодексу законів про працю України], йому зобов’язані теж нарахувати та виплатити компенсацію за дні невикористаної відпустки, як і іншим працівникам.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n161 статті 26 Кодексу законів про працю України] зазначено, що у період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Це означає, що '''працівник, який працює на умовах випробування, має ті самі трудові права''', що й інші працівники, включно з правом на компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні.

==Як розрахувати суму компенсації==
Як зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text листі Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року № 208/13/116-11 "Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток"], кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF постанові Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]. Тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n42 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100] , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n42:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%B2,%D1%8F%D0%BA%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8C. абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100]працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

На підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n100 пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100] , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 стаття 73 Кодексу законів про працю України]), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

==Чи можна виплатити грошову компенсацію за невикористані за декілька років дні відпусток без звільнення==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статті 24 Закону України "Про відпустки"] , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу (частина 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статті 24 Закону України "Про відпустки"] ).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 Статтею 24 Закону України "Про відпустки"] визначено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. Основною умовою для одержання грошової компенсацiї за частину щорiчної вiдпустки є '''обов’язкове використання працiвником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки'''. Оскільки 24 календарних дні надаються за робочий рік, то за два робочі роки буде 48 календарних днів. І ці дні за перший, другий (наступні) роки треба використати. Тільки пiсля використання працівником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки за робочий рiк, за який надається вiдпустка, за бажанням працiвника (за його письмовою заявою) за решту днiв невикористаної щорiчної вiдпустки може бути виплачено грошову компенсацiю.

==Утримання надміру використаних днів відпустки==
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n239 (стаття 22 Закону)]. '''Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:'''
# призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
# переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
# відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
# змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
# виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
# нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
# поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
# направленням на навчання;
# виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться
==Відповідальність за порушення, пов'язані з компенсацією за невикористану відпустку==
Ненарахування і невиплата компенсації відпустки вважається нeдотриманням мінімальних державних гарантій з oплати праці. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 абзацом чeтвертим частини 2 статті 265 KЗпП України], в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці юридичними та фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, вони несуть відповідальність у вигляді штрафу - двократного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 статтею 265 КЗпП України], не застосовуються згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n94 Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"].

==Способи захисту права працівників на виплату компенсації за невикористану відпустку:==
* в позасудовому порядку;
* в судовому порядку.
===Позасудовий порядок. Куди звернутись===
Згідно з частиною першою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1195 225 КЗпП України] працівник для вирішення спору про виплату належної йому компенсації за невикористану відпустку може звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1182 (стаття 223 КЗпП України)].

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1191 (частина друга статті 224 КЗпП України)].
====Строк розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1200 статті 226 КЗпП України] комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи. Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід. На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем .
====Порядок оскарження рішення комісії по трудовим спорах====
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1213 стаття 228 КЗпП України).]
====Порядок виконання рішень комісії по трудових спорах====
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1200 (стаття 228 КЗпП України)], за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1255 статті 235 КЗпП України]. При цьому, У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1216 (стаття 229 КЗпП України)] працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1216 (статті 229, 230 КЗпП України)].
===Судовий порядок. Позовне провадження. До якого суду звернутись. Строк звернення до суду===
У разі наявності спору щодо компенсації за невикористану відпустку працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 статті 233 КЗпП України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1252 статті 234 КЗпП України], у разі пропуску з поважних причин строків, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 статтею 233 КЗпП України], районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
====Вартість====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 Закону України "Про судовий збір"], позивачі у справах про стягнення компенсації за невикористану відпустку від сплати судового збору звільняються.
====Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні====
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n697 статті 116 КЗпП України], при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n701 117 КЗпП України)].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94237142 Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19] (щодо невиплати поліцейським грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення). 
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]

Компенсація за невикористану відпустку

2025-10-09T14:38:37Z

Natalia.sabadakh: /* Коли можна отримати компенсацію за відпустки */

==Нормативна база==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
==Коли можна отримати компенсацію за відпустки==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статті 24 Закону України “Про відпустки”] , '''у разі звільнення працівника''' йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 статті 83 Кодексу законів про працю України] '''працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом''' осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був ''увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу''.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. Також '''у разі смерті працівника''' грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n541 стаття 83 Кодексу законів про працю України]).

==Як визначити кількість днів невикористаної відпустки==
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 частина перша статті 6 Закону України “Про відпустки"] ). На кожну конкретну дату можна порахувати кількість днів щорічної відпустки, заробленої працівником, починаючи із дати його прийняття на роботу.

Святкові та неробочі дні, які передбачені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 статті 73 Кодексу законів про працю України], при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховують ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n43 частина друга статті 5 Закону України "Про відпустки"]).

'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У період дії воєнного стану не застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n43 частини другої статті 5 Закону Украни "Про відпустки"] згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" № 2136-IX від 15.03.2022] з урахуванням змін, внесених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2352-20#n2 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022].'''

У [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Листі Міністерства соціальної політики України від 24.06.2011 № 208/13/116-11] рекомендовано застосовувати пропорційний підхід для визначення кількості днів щорічної відпустки, що належать працівнику.

Розрахунок кількості днів:

• здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу у робочому році;

• загального нормативного акта щодо цього немає, тому рекомендовано орієнтуватися на [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/100-95-%D0%BF#n19 Порядок обчислення середньої заробітної плати] ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/100-95-%D0%BF#n2 Постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100]).

'''Формула для розрахунку кількості днів невикористаної відпустки:'''

кількість днів відпустки = (кількість календарних днів, відпрацьованих у робочому році / 365) × норма щорічної відпустки,

де кількість календарних днів, відпрацьованих у робочому році — період з дати початку робочого року до дати звільнення або розрахунку компенсації. Норма щорічної відпустки — встановлена тривалість щорічної основної (та додаткової, якщо є) відпустки, зазвичай 24 календарні дні.

Приклад: працівник має право на 24 календарні дні щорічної основної відпустки. Робочий рік — з 01.01.2025 по 09.10.2025. Відпрацьовано 282 календарні дні.

(282 / 365) × 24 ≈ 18.54 ≈ 19 днів

Отже, працівнику належить 19 календарних днів щорічної відпустки, які підлягають компенсації у разі невикористання.

==Чи можливо отримати компенсацію за невикористану відпустку без звільнення==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 24 Закону України "Про відпустки"] , за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Наприклад, якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника 28 календарних днів (24 к. д. - щорічна основна відпустка і 4 к. д. - щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, визначена колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарних дні він може отримати компенсацію ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року N 208/13/116-11 “Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток”]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 Частиною 5 статті 24 Закону України "Про відпустки"] визначено, що особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією '''не допускається'''.

==Чи впливає неповний робочий день або неповний робочий тиждень на розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні==
Тривалість щорічної основної відпустки працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, не відрізняється від тривалості відпустки працівника, який працює повний робочий день, тобто вона становить не менше 24 календарних днів. Робота на неповний робочий час, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n373 частиною 3 статті 56 Кодексу законів про працю України], не обмежує трудових прав працівника, включно з правом на повну тривалість відпустки

==Чи потрібно виплачувати компенсацію сезонним працівникам та тим, які прийняті на тимчасову роботу==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексом законів про працю України] для сезонних та тимчасових працівників передбачені такі ж трудові права та гарантії, як і для постійних робітників. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n48 статті 6 Закону України "Про відпустки"] сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/278-97-%D0%BF#Text Постанова Кабімену міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 "Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей"]).

==Чи виплачується компенсація за відпустку працівнику, який був на випробувальному терміні==
Коли працівнику було встановлено випробний термін і його звільняють як такого, що не пройшов випробовування за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n171 статтею 28 Кодексу законів про працю України], йому зобов’язані теж нарахувати та виплатити компенсацію за дні невикористаної відпустки, як і іншим працівникам.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n161 статті 26 Кодексу законів про працю України] зазначено, що у період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Це означає, що '''працівник, який працює на умовах випробування, має ті самі трудові права''', що й інші працівники, включно з правом на компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні.

==Як розрахувати суму компенсації==
Як зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0208739-11#Text листі Міністерства праці та соціальної політики України від 24 червня 2011 року № 208/13/116-11 "Щодо грошової компенсації працівникам за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток"], кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, має розраховуватися виходячи з фактичної належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу. Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF постанові Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"], тобто прив'язку розрахунку днів відпустки робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n454 73 КЗпП України),] які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Для виплати грошової компенсації за невикористані працівником дні відпустки терміну давності не встановлено, тобто якщо працівник не брав щорічні та «дитячі» відпустки кілька років, під час звільнення компенсацію надають за всі роки ([https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v6_08203-08#Text лист Міністерства праці та соціальної політики України від 22 лютого 2008 року N 33/13/116-08]).
==Чи можна виплатити грошову компенсацію за невикористані за декілька років дні відпусток без звільнення==
'''Якщо працівник не був у відпустці тривалий час (або використав вибірково тільки окремі дні відпусток) і бажає, не звільняючись, отримати грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток?'''

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 статтею 24 Закону] '''тільки в разі звільнення працівника''' йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, способом отримати грошову компенсацію за невикористану відпустку є звільнення працівника.

Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Другий варіант ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n258 стаття 24 Закону]): за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Основною умовою для одержання грошової компенсацiї за частину щорiчної вiдпустки є '''обов’язкове використання працiвником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки'''. Оскільки 24 календарних дні надаються за робочий рік, то за два робочі роки буде 48 календарних днів. І ці дні за перший, другий (наступні) роки треба використати. Тільки пiсля використання працівником 24 календарних днiв щорiчної вiдпустки за робочий рiк, за який надається вiдпустка, за бажанням працiвника (за його письмовою заявою) за решту днiв невикористаної щорiчної вiдпустки може бути виплачено грошову компенсацiю.
==Утримання надміру використаних днів відпустки==
У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n239 (стаття 22 Закону)]. '''Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:'''
# призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
# переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
# відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
# змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
# виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
# нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
# поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
# направленням на навчання;
# виходом на пенсію.
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться
==Відповідальність за порушення, пов'язані з компенсацією за невикористану відпустку==
Ненарахування і невиплата компенсації відпустки вважається нeдотриманням мінімальних державних гарантій з oплати праці. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 абзацом чeтвертим частини 2 статті 265 KЗпП України], в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці юридичними та фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, вони несуть відповідальність у вигляді штрафу - двократного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1422 статтею 265 КЗпП України], не застосовуються згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n94 Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"].

==Способи захисту права працівників на виплату компенсації за невикористану відпустку:==
* в позасудовому порядку;
* в судовому порядку.
===Позасудовий порядок. Куди звернутись===
Згідно з частиною першою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1195 225 КЗпП України] працівник для вирішення спору про виплату належної йому компенсації за невикористану відпустку може звернутися із заявою до комісії по трудових спорах (у разі її створення) у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1182 (стаття 223 КЗпП України)].

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1191 (частина друга статті 224 КЗпП України)].
====Строк розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1200 статті 226 КЗпП України] комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи. Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід. На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем .
====Порядок оскарження рішення комісії по трудовим спорах====
У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1213 стаття 228 КЗпП України).]
====Порядок виконання рішень комісії по трудових спорах====
Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1200 (стаття 228 КЗпП України)], за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1255 статті 235 КЗпП України]. При цьому, У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1216 (стаття 229 КЗпП України)] працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. На підставі посвідчення, пред’явленого не пізніше тримісячного строку до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю, державний виконавець чи приватний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1216 (статті 229, 230 КЗпП України)].
===Судовий порядок. Позовне провадження. До якого суду звернутись. Строк звернення до суду===
У разі наявності спору щодо компенсації за невикористану відпустку працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 статті 233 КЗпП України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1252 статті 234 КЗпП України], у разі пропуску з поважних причин строків, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 статтею 233 КЗпП України], районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
====Вартість====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 Закону України "Про судовий збір"], позивачі у справах про стягнення компенсації за невикористану відпустку від сплати судового збору звільняються.
====Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні====
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n697 статті 116 КЗпП України], при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n701 117 КЗпП України)].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/94237142 Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19] (щодо невиплати поліцейським грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, що передують року звільнення). 
[[index.php?title=Категорія:Трудове право]]

Усиновлення дитини громадянами України, зміна її прізвища, ім'я та по батькові

2025-09-23T10:28:00Z

Natalia.sabadakh: /* Хто підлягає усиновленню? */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 "Про затвердження порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений".]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 пункту 80 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 24 вересня 2008 р. № 866], під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану проходження особами, які перебувають з дитиною у сімейних відносинах, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, під опіку, піклування, '''курсу навчання з виховання таких дітей у центрі соціальних служб не вимагається'''.

'''У разі коли усиновлена дитина тимчасово переміщена (евакуйована) за межі України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану''', усиновлювачі зобов’язані забрати дитину в присутності посадової особи консульської установи України після пред’явлення документів, перелік яких визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF#top пунктом 82-2 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 (із змінами від 24 травня 2022 року)].

'''За фактом передання усиновленої дитини''' усиновлювачам посадовою особою консульської установи України у присутності усиновлювачів '''складається акт про передання усиновленої дитини''', в якому зазначається факт прийняття дитини усиновлювачами, особа, яка здійснювала догляд за дитиною до її передання усиновлювачам, посадова особа консульської установи України, в присутності якої здійснювалося передання дитини, особа усиновлювачів, їх підписи, реквізити рішення суду про усиновлення дитини, дата та місце передання дитини усиновлювачам.
|}
== Хто підлягає усиновленню? ==
'''Діти, що перебувають на обліку, як:'''
# діти-сироти;
# діти, позбавлені батьківського піклування;
# діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF#n24 пунктів 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 "Про затвердження порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений"], облік дітей, які можуть бути усиновлені, здійснюється службами у справах дітей районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських, районних у місті (у разі утворення), сільських, селищних рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Державною службою у справах дітей.

'''Діти, які не перебувають на обліку:'''

# дитина, яка є громадянином України, але проживає за її межами, усиновлення такої дитини здійснюється за умови надання дозволу Державною службою у справах дітей;
# усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя.

== Хто може усиновити дитину? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1046 статті 207 Сімейного Кодексу України] усиновленням є прийняття у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадків, коли усиновлення здійснюється громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, або якщо усиновлювач не є громадянином України чи усиновлення дитини, яка є громадянином України здійснюється іноземцем.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1061 статті 211 Сімейного Кодексу України] '''усиновлювачем''' дитини може бути:
* дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини;
* усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, '''не менш як на п'ятнадцять років.''' У разі усиновлення повнолітньої особи '''різниця у віці не може бути меншою''', ніж вісімнадцять років.
* подружжя;
* особи, які проживають однією сім'єю за рішенням суду щодо усиновлення ними дитини;
* якщо дитина має лише матір, вона може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати перебуває у шлюбі;
* якщо дитина має лише батька, вона може бути усиновлена жінкою, з якою він перебуває у шлюбі;
* якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
===Особи, які мають переважне право на усиновлення дитини===
За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:
* в сім'ї якого виховується дитина;
* який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
* який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;
* який є родичем дитини.
Крім зазначених осіб, переважне право на усиновлення дитини має '''подружжя''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1097 (стаття 213 Сімейного кодексу України]).

==Порядок взяття на облік кандидатів в усиновлювачі==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF#n153 пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей"], громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються із заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, міської, районної у місті (у разі утворення), сільської, селищної ради ради за місцем проживання та подають разом з нею такі документи:

1) копію документа, що посвідчує особу;

2) копію реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу) (за наявності);

3) копію документу, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

4) довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.

У разі коли усиновлювачами є подружжя, довідку про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;

5) копію свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);

6) висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF#n621 додатком 3];

7) документ про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, виданий територіальним центром з надання сервісних послуг МВС;

8) копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;

9) згоду другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально;

10) лист територіального органу Національної поліції про відсутність чи наявність фактів вчинення особою домашнього насильства або насильства за ознакою статі, що підтверджує/спростовує застосування до неї адміністративного стягнення за відповідною статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення].

Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі вище зазначені документи. Витребування у заявників не зазначених документів не допускається.

Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто або через законного представника, шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом) чи заповнивши заяву на отримання послуги онлайн за [https://diia.gov.ua/services/usinovlennya-reyestraciya-kandidatom посиланням].

За результатами розгляду заяви та вище вказаних документів приймається рішення щодо:
# Взяття на облік кандидатів в усиновлювачі із занесенням даних про заявників до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі.
# Висновок про можливість бути усиновлювачами.
# Відмова у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі.

Отримати результати надання послуги заявник може особисто або через законного представника, поштовим відправленням на вказану при поданні заяви адресу (рекомендованим листом) чи на сайті: https://diia.gov.ua. Строк розгляду заяви - 10 робочих днів.

В умовах воєнного стану, усиновлення дітей, які перебувають на території України, можливе лише в тих регіонах, де немає воєнних дій та працюють державні органи влади України.

Діти, які залишились сиротами внаслідок воєнного конфлікту та ще не перебувають на обліку з усиновлення, не можуть бути усиновленими.

== Хто не може бути усиновлювачами ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1076 статті 212 Сімейного кодексу України] усиновлювачами не можуть бути:

# обмежені у дієздатності;
# визнані недієздатними;
# позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
# які були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
# мають психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин, наявність яких встановлено на підставах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Законом України "Про психіатричну допомогу"] та іншими законами України, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;
# зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
# не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
# мають захворювання, розлади або стани, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, які встановлені за результатами медичного огляду, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;
# є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
# були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 164], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 166], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1107 167], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1117 169], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1185 181], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187] Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;
# за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
# є особами без громадянства;
# перебувають у шлюбі з особою, яка:

-позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

-була усиновлювачем (опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з її вини;

-має психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин, наявність яких встановлено на підставах, передбачених Законом України "Про психіатричну допомогу" та іншими законами України, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

-зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;

-страждає на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, які встановлені за результатами медичного огляду, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

-була засуджена за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

14. вчинили домашнє насильство, насильство за ознакою статі та до них було застосовано адміністративне стягнення за його вчинення;

15. є громадянами держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції;

16. перебувають у шлюбі з громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції.

Крім вищевказаних осіб, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

== Порядок звернення до суду про усиновлення дитини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8334 статті 310 Цивільного процесуального кодексу України], заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
==== Після отримання висновку заявники звертаються до місцевого суду із заявою про усиновлення із доданими до неї документами: ====
* копія паспорта заявника;
* копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* характеристики на заявника з місця роботи;
* довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
* характеристика на дитину з навчального закладу;
* висновок служби у справах дітей про можливість бути усиновлювачем;
* довідка про відсутність судимостей;
* довідки про стан здоров'я заявника;
* довідки про стан здоров'я дитини;
* документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
* квитанція про сплату [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 судового збору] 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 01.01.2025 рік це складає 605 грн 60 коп.;
* інші документи, визначені законом (за потреби);
* копії заяв за кількістю заінтересованих осіб.
<big>Заява про усиновлення дитини повинна містити:</big>
* найменування суду, до якого подається заява,
* ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини,
* місце проживання дитини,
* відомості про стан здоров’я дитини.
{| class="wikitable"
|-
| '''''Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини.'''''
|}
'''Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:'''
# стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
# мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
# мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;
# взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;
# особу дитини та стан її здоров'я;
# ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
== Зміна прізвища, імені, по батькові при усиновленні ==
* якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини.
* за заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.
* якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.
* якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
{| class="wikitable"
|-
| '''Звертаємо Вашу увагу!''' Про перелічені зміни суд зазначає у рішенні про усиновлення.
|}
• Усиновителі подають в суд заяву про усиновлення, в якій повинно міститися клопотання про зміну прізвища, імені та по батькові дитини.

• Суд робить позначку про зміну прізвища, імені та по батькові усиновленої дитини або повнолітньої особи в рішенні про усиновлення.

На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. При цьому Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

▶[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/73/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.doc Зразок заяви про усиновлення дитини]

[[index.php?title=Категорія:Діти]]
[[index.php?title=Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]

Санаторно-курортне лікування учасників бойових дій

2025-09-22T08:23:22Z

Natalia.sabadakh: /* Суб'єкти забезпечення безоплатними путівками */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#n120 Закон України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/734-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 734 "Про затвердження Порядку направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів державного бюджету"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад]
== Поняття санаторно-курортного лікування ==
Санаторно-курортне лікування - це медична допомога, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою із застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально-оздоровчій місцевості та в санаторно-курортних закладах. Санаторно-курортна справа в Україні є традиційно невід’ємною частиною національної системи охорони здоров’я, що дозволяє ефективно здійснювати профілактику захворювань.
== Суб'єкти забезпечення безоплатними путівками ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад], право на забезпечення безоплатними путівками є:
# Учасники бойових дій - не частіше ніж один раз на рік строком на 21 день;
#Особи з інвалідністю внаслідок війни - позачергово щороку строком на 21 день;
#Особи з інвалідністю внаслідок війни із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) - відповідно до медичних рекомендацій, з них: I та II груп - до санаторіїв (відділень) спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів; III групи - до санаторіїв неврологічного профілю з лікуванням строком на 21 день;
#Постраждалі учасники Революції Гідності - не частіше ніж один раз на рік строком на 21 день;
#Учасники війни - не частіше ніж один раз на два роки строком на 21 день;
#Члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України - не частіше ніж один раз на два роки строком на 21 день.
#Учасники бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, забезпечуються путівками строком на 18-21 календарний день позачергово щороку (із січня до грудня);
#Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням строком на 18-21 календарний день першочергово не частіше ніж один раз на два роки;
#Особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, мають право на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням строком на 18 календарних днів або на одержання компенсації не пізніше ніж через 12 місяців після звільнення з місць несвободи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#n120 стаття 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»]).
== Грошова компенсація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"], компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки.

'''Середня вартість путівки''' для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

'''Станом на 2025 рік – 826 грн.'''

Відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"]:

'''Грошова''' '''компенсація''' виплачується у таких розмірах (округлених до однієї гривні):

•    особам з інвалідністю I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки;

•    особам з інвалідністю III групи - 75 відсотків середньої вартості путівки.

Після   отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особами,   період наступного їх перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з дня подання ними заяви та необхідних документів. Підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи:
* заява про виплату компенсації;
* про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки,
* про підтвердження   проходження   санаторно-курортного лікування або зворотний     талон     санаторно-курортної     путівки    строком санаторно-курортного лікування не менш як 18 днів;
* посвідчення особи, що підтверджує її належність до вище зазначеної категорії громадян.
Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього   періоду   не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки. Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування).

Компенсація за доплату, пов’язану з поліпшенням умов проживання в санаторії, та за продовження строку лікування не здійснюється.

У разі зміни статусу особи період перебування її на обліку для одержання грошової компенсації обчислюється з дня набуття нового статусу.

У разі смерті особи, яка мала право на грошову компенсацію або компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана нею сума не виплачується.
== Необхідні кроки для одержання санаторно-курортного лікування ==
В першу чергу, потрібно стати на облік в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення районних, районних в м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органах міських рад для санаторно-курортного лікування.

Після цього потрібно подати документи (особисто або через уповноважену особу) до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або за місцем обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту:
# паспорт (копію та оригінал);
# копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
# заяву на видачу путівки;
# медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о;
# копію посвідчення учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни та документ, що підтверджує безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (оригінал подається для перевірки);
# копію військового квитка (за наявності);
# копію довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (для осіб з інвалідністю).
Після цього працівники органів соціального захисту населення повинні надати ґрунтовну консультацію щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням, ознайомити із відповідним переліком санаторно-курортних закладів, які здійснюють лікування і врешті-решт видати санаторно-курортну путівку.

Згідно пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"] , особа, яка перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення, але в поточному році одержала безоплатну путівку, знімається з обліку. Поділ путівки та передача її іншій особі забороняється.

Повторне взяття на облік проводиться на підставі копії (дубліката) медичної довідки лікувальної установи за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0680-12#n3 формою 070/о], що додається до попередньої заяви, якщо строк дії зазначеної довідки не закінчився.

За особою, яка перебуває на обліку, але не отримала безоплатну путівку в поточному році, зберігається право на забезпечення путівкою на наступний рік за умови поновлення медичної довідки лікувальної установи за формою № 070/о, якщо строк дії попередньої довідки закінчився.

Особи, які були письмово повідомлені про умову поновлення такої довідки, але протягом шести місяців з дня закінчення її строку дії не виконали цієї умови, знімаються з обліку.

Згідно пункту 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"] у разі відмови особи від путівки складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0163-18#n30 акт] відмови від путівки за формою, затвердженою Мінветеранів, а зазначеною путівкою забезпечується інша особа у порядку черговості.

[[index.php?title=Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[index.php?title=Категорія:Військовослужбовці]]

Санаторно-курортне лікування учасників бойових дій

2025-09-12T13:35:01Z

Natalia.sabadakh: /* Грошова компенсація */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/734-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 734 "Про затвердження Порядку направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів державного бюджету"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад]
== Поняття санаторно-курортного лікування ==
Санаторно-курортне лікування - це медична допомога, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою із застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально-оздоровчій місцевості та в санаторно-курортних закладах. Санаторно-курортна справа в Україні є традиційно невід’ємною частиною національної системи охорони здоров’я, що дозволяє ефективно здійснювати профілактику захворювань.
== Суб'єкти забезпечення безоплатними путівками ==
# Учасники бойових дій - не частіше ніж один раз на рік строком на 21 день;
#Особи з інвалідністю внаслідок війни - позачергово щороку строком на 21 день;
#Особи з інвалідністю внаслідок війни із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) - відповідно до медичних рекомендацій, з них: I та II груп - до санаторіїв (відділень) спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів; III групи - до санаторіїв неврологічного профілю з лікуванням строком на 21 день;
#Постраждалі учасники Революції Гідності - не частіше ніж один раз на рік строком на 21 день;
#Учасники війни - не частіше ніж один раз на два роки строком на 21 день;
#Члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України - не частіше ніж один раз на два роки строком на 21 день.
#Учасники бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, забезпечуються путівками строком на 18-21 календарний день позачергово щороку (із січня до грудня);
#Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням строком на 18-21 календарний день першочергово не частіше ніж один раз на два роки.
== Грошова компенсація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"], компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки.

'''Середня вартість путівки''' для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

'''Станом на 2025 рік – 826 грн.'''

Відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"]:

'''Грошова''' '''компенсація''' виплачується у таких розмірах (округлених до однієї гривні):

•    особам з інвалідністю I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки;

•    особам з інвалідністю III групи - 75 відсотків середньої вартості путівки.

Після   отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особами,   період наступного їх перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з дня подання ними заяви та необхідних документів. Підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи:
* заява про виплату компенсації;
* про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки,
* про підтвердження   проходження   санаторно-курортного лікування або зворотний     талон     санаторно-курортної     путівки    строком санаторно-курортного лікування не менш як 18 днів;
* посвідчення особи, що підтверджує її належність до вище зазначеної категорії громадян.
Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього   періоду   не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки. Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування).

Компенсація за доплату, пов’язану з поліпшенням умов проживання в санаторії, та за продовження строку лікування не здійснюється.

У разі зміни статусу особи період перебування її на обліку для одержання грошової компенсації обчислюється з дня набуття нового статусу.

У разі смерті особи, яка мала право на грошову компенсацію або компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана нею сума не виплачується.
== Необхідні кроки для одержання санаторно-курортного лікування ==
В першу чергу, потрібно стати на облік в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення районних, районних в м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органах міських рад для санаторно-курортного лікування.

Після цього потрібно подати документи (особисто або через уповноважену особу) до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або за місцем обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту:
# паспорт (копію та оригінал);
# копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
# заяву на видачу путівки;
# медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о;
# копію посвідчення учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни та документ, що підтверджує безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (оригінал подається для перевірки);
# копію військового квитка (за наявності);
# копію довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (для осіб з інвалідністю).
Після цього працівники органів соціального захисту населення повинні надати ґрунтовну консультацію щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням, ознайомити із відповідним переліком санаторно-курортних закладів, які здійснюють лікування і врешті-решт видати санаторно-курортну путівку.

Згідно пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"] , особа, яка перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення, але в поточному році одержала безоплатну путівку, знімається з обліку. Поділ путівки та передача її іншій особі забороняється.

Повторне взяття на облік проводиться на підставі копії (дубліката) медичної довідки лікувальної установи за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0680-12#n3 формою 070/о], що додається до попередньої заяви, якщо строк дії зазначеної довідки не закінчився.

За особою, яка перебуває на обліку, але не отримала безоплатну путівку в поточному році, зберігається право на забезпечення путівкою на наступний рік за умови поновлення медичної довідки лікувальної установи за формою № 070/о, якщо строк дії попередньої довідки закінчився.

Особи, які були письмово повідомлені про умову поновлення такої довідки, але протягом шести місяців з дня закінчення її строку дії не виконали цієї умови, знімаються з обліку.

Згідно пункту 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"] у разі відмови особи від путівки складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0163-18#n30 акт] відмови від путівки за формою, затвердженою Мінветеранів, а зазначеною путівкою забезпечується інша особа у порядку черговості.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Санаторно-курортне лікування учасників бойових дій

2025-09-12T13:29:46Z

Natalia.sabadakh: /* Необхідні кроки для одержання санаторно-курортного лікування */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/734-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 734 "Про затвердження Порядку направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів державного бюджету"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад]
== Поняття санаторно-курортного лікування ==
Санаторно-курортне лікування - це медична допомога, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою із застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально-оздоровчій місцевості та в санаторно-курортних закладах. Санаторно-курортна справа в Україні є традиційно невід’ємною частиною національної системи охорони здоров’я, що дозволяє ефективно здійснювати профілактику захворювань.
== Суб'єкти забезпечення безоплатними путівками ==
# Учасники бойових дій - не частіше ніж один раз на рік строком на 21 день;
#Особи з інвалідністю внаслідок війни - позачергово щороку строком на 21 день;
#Особи з інвалідністю внаслідок війни із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) - відповідно до медичних рекомендацій, з них: I та II груп - до санаторіїв (відділень) спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів; III групи - до санаторіїв неврологічного профілю з лікуванням строком на 21 день;
#Постраждалі учасники Революції Гідності - не частіше ніж один раз на рік строком на 21 день;
#Учасники війни - не частіше ніж один раз на два роки строком на 21 день;
#Члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України - не частіше ніж один раз на два роки строком на 21 день.
#Учасники бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, забезпечуються путівками строком на 18-21 календарний день позачергово щороку (із січня до грудня);
#Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням строком на 18-21 календарний день першочергово не частіше ніж один раз на два роки.
== Грошова компенсація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"], компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки.

'''Середня вартість путівки''' для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

'''Станом на 2025 рік – 826 грн.'''

'''Грошова''' '''компенсація''' виплачується у таких розмірах (округлених до однієї гривні):

•    особам з інвалідністю I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки;

•    особам з інвалідністю III групи - 75 відсотків середньої вартості путівки.

Після   отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особами,   період наступного їх перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з дня подання ними заяви та необхідних документів. Підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи:
* заява про виплату компенсації;
* про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки,
* про підтвердження   проходження   санаторно-курортного лікування або зворотний     талон     санаторно-курортної     путівки    строком санаторно-курортного лікування не менш як 18 днів;
* посвідчення особи, що підтверджує її належність до вище зазначеної категорії громадян.
Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього   періоду   не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки. Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування).

Компенсація за доплату, пов’язану з поліпшенням умов проживання в санаторії, та за продовження строку лікування не здійснюється.

У разі зміни статусу особи період перебування її на обліку для одержання грошової компенсації обчислюється з дня набуття нового статусу.

У разі смерті особи, яка мала право на грошову компенсацію або компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана нею сума не виплачується.
== Необхідні кроки для одержання санаторно-курортного лікування ==
В першу чергу, потрібно стати на облік в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення районних, районних в м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органах міських рад для санаторно-курортного лікування.

Після цього потрібно подати документи (особисто або через уповноважену особу) до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або за місцем обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту:
# паспорт (копію та оригінал);
# копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
# заяву на видачу путівки;
# медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о;
# копію посвідчення учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни та документ, що підтверджує безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (оригінал подається для перевірки);
# копію військового квитка (за наявності);
# копію довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (для осіб з інвалідністю).
Після цього працівники органів соціального захисту населення повинні надати ґрунтовну консультацію щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням, ознайомити із відповідним переліком санаторно-курортних закладів, які здійснюють лікування і врешті-решт видати санаторно-курортну путівку.

Згідно пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"] , особа, яка перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення, але в поточному році одержала безоплатну путівку, знімається з обліку. Поділ путівки та передача її іншій особі забороняється.

Повторне взяття на облік проводиться на підставі копії (дубліката) медичної довідки лікувальної установи за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0680-12#n3 формою 070/о], що додається до попередньої заяви, якщо строк дії зазначеної довідки не закінчився.

За особою, яка перебуває на обліку, але не отримала безоплатну путівку в поточному році, зберігається право на забезпечення путівкою на наступний рік за умови поновлення медичної довідки лікувальної установи за формою № 070/о, якщо строк дії попередньої довідки закінчився.

Особи, які були письмово повідомлені про умову поновлення такої довідки, але протягом шести місяців з дня закінчення її строку дії не виконали цієї умови, знімаються з обліку.

Згідно пункту 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"] у разі відмови особи від путівки складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0163-18#n30 акт] відмови від путівки за формою, затвердженою Мінветеранів, а зазначеною путівкою забезпечується інша особа у порядку черговості.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Санаторно-курортне лікування учасників бойових дій

2025-09-12T13:22:08Z

Natalia.sabadakh: /* Грошова компенсація */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/734-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 734 "Про затвердження Порядку направлення дітей до дитячих закладів оздоровлення та відпочинку за рахунок коштів державного бюджету"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187-2006-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад]
== Поняття санаторно-курортного лікування ==
Санаторно-курортне лікування - це медична допомога, що здійснюється з профілактичною, лікувальною або реабілітаційною метою із застосуванням природних лікувальних факторів в умовах перебування на курорті або лікувально-оздоровчій місцевості та в санаторно-курортних закладах. Санаторно-курортна справа в Україні є традиційно невід’ємною частиною національної системи охорони здоров’я, що дозволяє ефективно здійснювати профілактику захворювань.
== Суб'єкти забезпечення безоплатними путівками ==
# Учасники бойових дій - не частіше ніж один раз на рік строком на 21 день;
#Особи з інвалідністю внаслідок війни - позачергово щороку строком на 21 день;
#Особи з інвалідністю внаслідок війни із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) - відповідно до медичних рекомендацій, з них: I та II груп - до санаторіїв (відділень) спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів; III групи - до санаторіїв неврологічного профілю з лікуванням строком на 21 день;
#Постраждалі учасники Революції Гідності - не частіше ніж один раз на рік строком на 21 день;
#Учасники війни - не частіше ніж один раз на два роки строком на 21 день;
#Члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України - не частіше ніж один раз на два роки строком на 21 день.
#Учасники бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, забезпечуються путівками строком на 18-21 календарний день позачергово щороку (із січня до грудня);
#Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, забезпечуються санаторно-курортним лікуванням строком на 18-21 календарний день першочергово не частіше ніж один раз на два роки.
== Грошова компенсація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/785-2004-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785 "Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян"], компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки.

'''Середня вартість путівки''' для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

'''Станом на 2025 рік – 826 грн.'''

'''Грошова''' '''компенсація''' виплачується у таких розмірах (округлених до однієї гривні):

•    особам з інвалідністю I і II групи - 100 відсотків середньої вартості путівки;

•    особам з інвалідністю III групи - 75 відсотків середньої вартості путівки.

Після   отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування особами,   період наступного їх перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням або для отримання наступної компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з дня подання ними заяви та необхідних документів. Підставою для виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування є такі документи:
* заява про виплату компенсації;
* про сплату повної вартості санаторно-курортної путівки,
* про підтвердження   проходження   санаторно-курортного лікування або зворотний     талон     санаторно-курортної     путівки    строком санаторно-курортного лікування не менш як 18 днів;
* посвідчення особи, що підтверджує її належність до вище зазначеної категорії громадян.
Грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього   періоду   не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки. Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування).

Компенсація за доплату, пов’язану з поліпшенням умов проживання в санаторії, та за продовження строку лікування не здійснюється.

У разі зміни статусу особи період перебування її на обліку для одержання грошової компенсації обчислюється з дня набуття нового статусу.

У разі смерті особи, яка мала право на грошову компенсацію або компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана нею сума не виплачується.
== Необхідні кроки для одержання санаторно-курортного лікування ==
В першу чергу, потрібно стати на облік в структурному підрозділі з питань соціального захисту населення районних, районних в м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органах міських рад для санаторно-курортного лікування.

Після цього потрібно подати документи (особисто або через уповноважену особу) до органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або за місцем обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту:
# паспорт (копію та оригінал);
# копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
# заяву на видачу путівки;
# медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о;
# копію посвідчення учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни та документ, що підтверджує безпосереднє залучення особи до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (оригінал подається для перевірки);
# копію військового квитка (за наявності);
# копію довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (для осіб з інвалідністю).
Після цього працівники органів соціального захисту населення повинні надати ґрунтовну консультацію щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням, ознайомити із відповідним переліком санаторно-курортних закладів, які здійснюють лікування і врешті-решт видати санаторно-курортну путівку.

Особа, яка перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення, але в поточному році одержала безоплатну путівку, знімається з обліку. Поділ путівки та передача її іншій особі забороняється.

Повторне взяття на облік проводиться на підставі копії (дубліката) медичної довідки лікувальної установи за формою 070/о, що додається до попередньої заяви, якщо строк дії зазначеної довідки не закінчився.

За особою, яка перебуває на обліку, але не отримала безоплатну путівку в поточному році, зберігається право на забезпечення путівкою на наступний рік за умови поновлення медичної довідки лікувальної установи за формою № 070/о, якщо строк дії попередньої довідки закінчився.

Особи, які були письмово повідомлені про умову поновлення такої довідки, але протягом шести місяців з дня закінчення її строку дії не виконали цієї умови, знімаються з обліку.

Згідно пункту 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2015-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 200 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на забезпечення постраждалих учасників Революції Гідності, учасників антитерористичної операції та осіб, які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях санаторно-курортним лікуванням"] у разі відмови особи від путівки складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0163-18#n30 акт] відмови від путівки за формою, затвердженою Мінветеранів, а зазначеною путівкою забезпечується інша особа у порядку черговості.

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Звернення до суду: наказне провадження

2025-09-12T11:36:01Z

Natalia.sabadakh:

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У період воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не можуть бути припинені повноваження судів.

В умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено. Ніяких скорочених чи прискорених процедур здійснення правосуддя немає. Всі суди, де це можливо, якщо вони не мають значних технічних пошкоджень чи не зруйновані повністю внаслідок бомбардувань та обстрілів, працюватимуть. 02.03.2022 Радою суддів України оприлюднено [http://rsu.gov.ua/ua/news/usim-sudam-ukraini-rsu-opublikuvala-rekomendacii-sodo-rooti-sudiv-v-umovah-voennogo-stanu?fbclid=IwAR0VM0X_cvUvaRJJhv789PiILaLhCbN82XRK6nsn2QdOUDHQc-2f_vngUK8 рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану]

'''Зверніть увагу! [https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ Перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено/відновлення у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану та розпорядження Верховного Суду щодо зміни/відновлення територіальної підсудності судових справ].'''
|}
==Поняття "наказне провадження"==
'''''Наказне провадження''''' є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження"]).

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7217 статтею 161 ЦПК України.]
==Хто має право звернутися до суду==
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також [[Представництво в цивільному процесі|органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7213 частина друга статті 160 ЦПК України).]
==Куди звернутися==
Заява про видачу судового наказу подається до '''суду першої інстанції''' за загальними [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі#До якого суду звернутися (підсудність справи)|правилами підсудності]], встановленими ЦПК України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7227 (стаття 162 ЦПК України).]
==Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ==
Судовий наказ може бути видано ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7217 стаття 161 ЦПК України]), у разі якщо: '''1) заявлено вимогу про [[Стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати|стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку]];''' Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (пункт 12 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови] [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження"]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n9115 положень пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України] судовий наказ про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

'''2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;''' Якщо місце перебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n6945 стаття 132 ЦПК України]). За своєю природою ця вимога є цивільно-правовою, а отже, на неї поширюється загальна позовна давність у 3 роки. Звернутися до суду з заявою можуть органи внутрішніх справ та інші особи, у яких виникло право вимоги. Заявником може бути заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

'''3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;'''

Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

'''4) заявлено вимогу про [[Стягнення аліментів в порядку наказного провадження|стягнення аліментів]] у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із [[Встановлення факту батьківства|встановленням]] чи [[Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини|оспорюванням батьківства (материнства)]] та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; ''' Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv/paran9115#n9115 пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України] судовий наказ про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати

'''5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;'''

'''6)заявлено вимогу про [[Права споживачів у разі придбання товару неналежної якості|повернення вартості товару неналежної якості]], якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;'''

Видача судового наказу за заявленою вимогою про повернення вартості товару неналежної якості можлива лише за заздалегідь прийнятого рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола осіб. Судовий наказ не може бути виданий за заявою, в якій зазначено вимогу про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди, завданих неналежною якістю товару, оскільки вони є предметом розгляду в порядку позовного провадження (пункт 15 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови] [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження"]).

'''7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''
==Форма і зміст заяви про видачу судового наказу==
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Форма і зміст заяви повинні відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv/paran7229#n7229 статті 163 ЦПК України], зокрема '''у заяві повинно бути зазначено''': 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додається:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 підпункту 41 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"] (у 2025 році – 302,80 гривень);

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

5) Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов’язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі
==Строки розгляду заяви судом==
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу '''протягом 5 днів''' з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - '''протягом 5 днів''' з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п’ятою, шостою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 165 ЦПК України], інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.

Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
==Підстави для відмови у видачі судового наказу==
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7229 163 ЦПК України]; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6142 частини шостої статті 14 ЦПК України] зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 161 ЦПК України]; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7441 статті 186 ЦПК України]; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7244 статті 164 ЦПК України]; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу '''не пізніше 10 днів''' з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 статті 165 ЦПК України], не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 165 ЦПК України], унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
==Оскарження судового наказу==
Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку '''не підлягає''', проте може бути скасований місцевим судом (тобто в місцевий суд може бути подана заява про скасування судового наказу).
==Порядок скасування судового наказу==
===Форма і зміст заяви про скасування судового наказу===
Боржник має право '''протягом 15 днів''' з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 статті 161 ЦПК України]. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7293 стаття 170 ЦПК України]) та має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місце знаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
[[Файл:Зразок заяви про скасування судового наказу.docx|міні|Заява про скасування судового наказу (зразок)]]До заяви додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору відповідно до підпункту 42 пункту 1 частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 статті 4 Закону України "Про судовий збір"] (у 2025 році – 151,40 грн.); 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу встановленого строку. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 статті 161 ЦПК України] боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 статті 161 ЦПК України], судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
===Розгляд заяви про скасування судового наказу===
Заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 170 ЦПК], повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7310 стаття 171 ЦПК України]).

У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз’яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9207 статтею 444 ЦПК.]
==Набрання судовим наказом законної сили та видача його==
У разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу '''протягом 5 днів після''' закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили. Крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 статті 161 ЦПК], коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі.

Суд протягом п’яти днів з дня набрання судовим наказом законної сили надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого судового наказу в Єдиному державному реєстрі судових рішень та Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, стягувачу до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7314 пункт 2 статті 172 ЦПК]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ст. 269 ЦПК України], суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що поставляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Ухвалою суду питання про виправлення описки вирішується без повідомлення учасників справи.
==Див. також==
*[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
*[[Звернення до суду: окреме провадження]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Звернення до суду: наказне провадження

2025-09-12T10:57:40Z

Natalia.sabadakh: /* Форма і зміст заяви про скасування судового наказу */

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" (далі - Постанова)]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
У період воєнного стану, відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" не можуть бути припинені повноваження судів.

В умовах воєнного стану робота судів не припинена, конституційне право на судовий захист не обмежено. Ніяких скорочених чи прискорених процедур здійснення правосуддя немає. Всі суди, де це можливо, якщо вони не мають значних технічних пошкоджень чи не зруйновані повністю внаслідок бомбардувань та обстрілів, працюватимуть. 02.03.2022 Радою суддів України оприлюднено [http://rsu.gov.ua/ua/news/usim-sudam-ukraini-rsu-opublikuvala-rekomendacii-sodo-rooti-sudiv-v-umovah-voennogo-stanu?fbclid=IwAR0VM0X_cvUvaRJJhv789PiILaLhCbN82XRK6nsn2QdOUDHQc-2f_vngUK8 рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану]

'''Зверніть увагу! [https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/terutor_pidsudnist/ Перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено/відновлення у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану та розпорядження Верховного Суду щодо зміни/відновлення територіальної підсудності судових справ].'''
|}
==Поняття "наказне провадження"==
'''''Наказне провадження''''' є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення (пункт 1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови]).

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7217 статтею 161 ЦПК України.]
==Хто має право звернутися до суду==
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також [[Представництво в цивільному процесі|органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7213 частина друга статті 160 ЦПК України).]
==Куди звернутися==
Заява про видачу судового наказу подається до '''суду першої інстанції''' за загальними [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі#До якого суду звернутися (підсудність справи)|правилами підсудності]], встановленими ЦПК України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7227 (стаття 162 ЦПК України).]
==Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ==
Судовий наказ може бути видано ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n7217 стаття 161 ЦПК України]), у разі якщо: '''1) заявлено вимогу про [[Стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати|стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку]];''' Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати (пункт 12 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n9115 положень пункту 2 частини першої статті 430 ЦПК України] судовий наказ про виплату заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати.

'''2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;''' Якщо місце перебування відповідача в справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, невідоме, суд ухвалою оголошує його розшук. Розшук проводиться органами внутрішніх справ, а витрати на його проведення стягуються з відповідача в дохід держави за рішенням суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:side#n6945 стаття 132 ЦПК України]). За своєю природою ця вимога є цивільно-правовою, а отже, на неї поширюється загальна позовна давність у 3 роки. Звернутися до суду з заявою можуть органи внутрішніх справ та інші особи, у яких виникло право вимоги. Заявником може бути заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

'''3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;'''

Якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

'''4) заявлено вимогу про [[Стягнення аліментів в порядку наказного провадження|стягнення аліментів]] у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із [[Встановлення факту батьківства|встановленням]] чи [[Оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини|оспорюванням батьківства (материнства)]] та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; ''' Відповідно до вимог [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page12 пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України] судовий наказ про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню, а згідно з частиною другою цієї статті суд має право допустити негайне виконання судового наказу в разі стягнення всієї суми заборгованості із заробітної плати

'''5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;'''

'''6)заявлено вимогу про [[Права споживачів у разі придбання товару неналежної якості|повернення вартості товару неналежної якості]], якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;'''

Видача судового наказу за заявленою вимогою про повернення вартості товару неналежної якості можлива лише за заздалегідь прийнятого рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола осіб. Судовий наказ не може бути виданий за заявою, в якій зазначено вимогу про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди, завданих неналежною якістю товару, оскільки вони є предметом розгляду в порядку позовного провадження (пункт 15 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014740-11 Постанови]).

'''7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.'''
==Форма і зміст заяви про видачу судового наказу==
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

Форма і зміст заяви повинні відповідати вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv/paran7229#n7229 статті 163 ЦПК України], зокрема '''у заяві повинно бути зазначено''': 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додається:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі відповідно до підпункту 41 пункту 1 частини другої [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статті 4 Закону України "Про судовий збір"] (у 2025 році – 302,80 гривень);

2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

5) Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов’язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі
==Строки розгляду заяви судом==
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу '''протягом 5 днів''' з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - '''протягом 5 днів''' з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п’ятою, шостою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 165 ЦПК України], інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.

Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
==Підстави для відмови у видачі судового наказу==
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7229 163 ЦПК України]; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6142 частини шостої статті 14 ЦПК України] зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 161 ЦПК України]; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7441 статті 186 ЦПК України]; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7244 статті 164 ЦПК України]; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу '''не пізніше 10 днів''' з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 статті 165 ЦПК України], не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7247 165 ЦПК України], унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
==Оскарження судового наказу==
Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку '''не підлягає''', проте може бути скасований місцевим судом (тобто в місцевий суд може бути подана заява про скасування судового наказу).
==Порядок скасування судового наказу==
===Форма і зміст заяви про скасування судового наказу===
Боржник має право '''протягом 15 днів''' з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 161 ЦПК України]. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7293 стаття 170 ЦПК України]) та має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місце знаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
[[Файл:Зразок заяви про скасування судового наказу.docx|міні|Заява про скасування судового наказу (зразок)]]До заяви додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору відповідно до підпункту 42 пункту 1 частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 статті 4 Закону України "Про судовий збір"] (у 2025 році – 151,40 грн.); 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу встановленого строку. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 161 ЦПК України] боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 161 ЦПК України], судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
===Розгляд заяви про скасування судового наказу===
Заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page5 статті 170 ЦПК], повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7310 стаття 171 ЦПК України]).

У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз’яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9207 статтею 444 ЦПК.]
==Набрання судовим наказом законної сили та видача його==
У разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу '''протягом 5 днів після''' закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили. Крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7217 статті 161 ЦПК], коли судовий наказ набирає законної сили у день його видачі.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8081 ст. 269 ЦПК України], суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що поставляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Ухвалою суду питання про виправлення описки вирішується без повідомлення учасників справи.
==Див. також==
*[[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
*[[Звернення до суду: окреме провадження]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Усиновлення дитини громадянами України, зміна її прізвища, ім'я та по батькові

2025-09-04T14:29:13Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 "Про затвердження порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений".]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15 пункту 80 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 24 вересня 2008 р. № 866], під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану проходження особами, які перебувають з дитиною у сімейних відносинах, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, під опіку, піклування, '''курсу навчання з виховання таких дітей у центрі соціальних служб не вимагається'''.

'''У разі коли усиновлена дитина тимчасово переміщена (евакуйована) за межі України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану''', усиновлювачі зобов’язані забрати дитину в присутності посадової особи консульської установи України після пред’явлення документів, перелік яких визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF#top пунктом 82-2 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 (із змінами від 24 травня 2022 року)].

'''За фактом передання усиновленої дитини''' усиновлювачам посадовою особою консульської установи України у присутності усиновлювачів '''складається акт про передання усиновленої дитини''', в якому зазначається факт прийняття дитини усиновлювачами, особа, яка здійснювала догляд за дитиною до її передання усиновлювачам, посадова особа консульської установи України, в присутності якої здійснювалося передання дитини, особа усиновлювачів, їх підписи, реквізити рішення суду про усиновлення дитини, дата та місце передання дитини усиновлювачам.
|}
== Хто підлягає усиновленню? ==
'''Діти, що перебувають на обліку, як:'''
# діти-сироти;
# діти, позбавлені батьківського піклування;
# діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.
'''Облік дітей''', які можуть бути усиновлені, '''здійснюється службами у справах дітей''' районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та [https://nssu.gov.ua/ Національною соціальною сервісною службою України.]

'''Діти, які не перебувають на обліку:'''
# дитина, яка є громадянином України, але проживає за її межами, усиновлення такої дитини здійснюється за умови надання дозволу Національною соціальною сервісною службою України;
# усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя.
== Хто може усиновити дитину? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1046 статті 207 Сімейного Кодексу України] усиновленням є прийняття у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадків, коли усиновлення здійснюється громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, або якщо усиновлювач не є громадянином України чи усиновлення дитини, яка є громадянином України здійснюється іноземцем.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1061 статті 211 Сімейного Кодексу України] '''усиновлювачем''' дитини може бути:
* дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини;
* усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, '''не менш як на п'ятнадцять років.''' У разі усиновлення повнолітньої особи '''різниця у віці не може бути меншою''', ніж вісімнадцять років.
* подружжя;
* особи, які проживають однією сім'єю за рішенням суду щодо усиновлення ними дитини;
* якщо дитина має лише матір, вона може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати перебуває у шлюбі;
* якщо дитина має лише батька, вона може бути усиновлена жінкою, з якою він перебуває у шлюбі;
* якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
===Особи, які мають переважне право на усиновлення дитини===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1097 статті 213 Сімейного кодексу України].
1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:
* в сім'ї якого виховується дитина;
* який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
* який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;
* який є родичем дитини.
2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, переважне право на усиновлення дитини має '''подружжя'''.
==Порядок взяття на облік кандидатів в усиновлювачі==
Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою до служби у справах дітей за місцем свого проживання. Про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі служба у справах дітей повідомляє заявнику в електронній формі з одночасним повідомленням за допомогою телефонного зв’язку. Отримати результати надання послуги заявник може особисто або через законного представника, поштовим відправленням на вказану при поданні заяви адресу (рекомендованим листом).

Подати заяву на отримання послуги заявник може особисто або через законного представника, шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом) чи заповнивши заяву на отримання послуги онлайн на сайті: https://diia.gov.ua/services/usinovlennya-reyestraciya-kandidatom.

===== Документи, що необхідно надати для отримання послуги: =====
Заява про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі.

Копія паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу.

Копія реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб ― платників податків або інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу) (за наявності).

Копію документу, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності).

Довідка про заробітну плату за останніх шість місяців або відомості з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік.

Копія свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі).

Висновок про стан здоров’я кожного заявника.

Довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС.

Копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

Засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством.

Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі необхідні документи. Витребування у заявників не зазначених документів не допускається.

За результатами розгляду заяви та вище вказаних документів приймається рішення щодо:

# Взяття на облік кандидатів в усиновлювачі із занесенням даних про заявників до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі.
# Висновок про можливість бути усиновлювачами.
# Відмова у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі.

Отримати результати надання послуги заявник може особисто або через законного представника, поштовим відправленням на вказану при поданні заяви адресу (рекомендованим листом) чи на сайті: https://diia.gov.ua. Строк розгляду заяви - 10 робочих днів.

В умовах воєнного стану, усиновлення дітей, які перебувають на території України, можливе лише в тих регіонах, де немає воєнних дій та працюють державні органи влади України.

Діти, які залишились сиротами внаслідок воєнного конфлікту та ще не перебувають на обліку з усиновлення, не можуть бути усиновленими.

== Хто не може бути усиновлювачами ==
* усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі;
* особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину;
* якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі;
* якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі;
* обмежені у дієздатності;
* визнані недієздатними;
* позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
* які були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
* перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
* іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
* були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n939 148], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n953 150], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n961 150-1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 164], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 166, 167, 169], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1185 181], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2270 324], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 442] Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
* за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
* є особами без громадянства;
* перебувають у шлюбі з особою, яка:
** позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
** була усиновлювачем (опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з її вини;
** перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
** зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
** страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
** була засуджена за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n939 148], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n953 150], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n961 150-1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 164], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 166, 167, 169], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1185 181], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2270 324], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 442] Кримінального кодексу України, або має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
** були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n939 148], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n953 150], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n961 150-1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 164], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1104 166, 167, 169], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1185 181], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2270 324], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 442] Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;
** були притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі;
** мають психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин, наявність яких встановлено на підставах, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Законом України «Про психіатричну допомогу»] та іншими законами України, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України»;
** мають захворювання, розлади або стани, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, які встановлені за результатами медичного огляду, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;
** є громадянами держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції;
** перебувають у шлюбі з громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції.
* інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
== Порядок звернення до суду про усиновлення дитини. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8334 статті 310 ЦПК України], заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
==== Після отримання висновку заявники звертаються до місцевого суду із заявою про усиновлення із доданими до неї документами: ====
* копія паспорта заявника;
* копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* характеристики на заявника з місця роботи;
* довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
* характеристика на дитину з навчального закладу;
* висновок служби у справах дітей про можливість бути усиновлювачем;
* довідка про відсутність судимостей;
* довідки про стан здоров'я заявника;
* довідки про стан здоров'я дитини;
* документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
* квитанція про сплату [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 судового збору] 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 01.01.2025 рік це складає 605 грн 60 коп.;
* інші документи, визначені законом (за потреби);
* копії заяв за кількістю заінтересованих осіб.
<big>Заява про усиновлення дитини повинна містити:</big>
* найменування суду, до якого подається заява,
* ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини,
* місце проживання дитини,
* відомості про стан здоров’я дитини.
{| class="wikitable"
|-
| '''''Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини.'''''
|}
'''Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:'''
# стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
# мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
# мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;
# взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;
# особу дитини та стан її здоров'я;
# ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
== Зміна прізвища, імені, по батькові при усиновленні: ==
* якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини.
* за заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.
* якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.
* якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
{| class="wikitable"
|-
| '''Звертаємо Вашу увагу!''' Про перелічені зміни суд зазначає у рішенні про усиновлення.
|}
• Усиновителі подають в суд заяву про усиновлення, в якій повинно міститися клопотання про зміну прізвища, імені та по батькові дитини.

• Суд робить позначку про зміну прізвища, імені та по батькові усиновленої дитини або повнолітньої особи в рішенні про усиновлення.

На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. При цьому Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.
== [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/73/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.doc Зразок заяви про усиновлення дитини] ==
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Діти]]

Усиновлення дитини громадянами України, зміна її прізвища, ім'я та по батькові

2025-09-04T14:11:23Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 "Про затвердження порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений".]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#n15:~:text=80.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81,%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F. пункту 80 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 24 вересня 2008 р. № 866], під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану проходження особами, які перебувають з дитиною у сімейних відносинах, в сім’ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, під опіку, піклування, '''курсу навчання з виховання таких дітей у центрі соціальних служб не вимагається'''.

'''У разі коли усиновлена дитина тимчасово переміщена (евакуйована) за межі України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану''', усиновлювачі зобов’язані забрати дитину в присутності посадової особи консульської установи України після пред’явлення документів, перелік яких визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF#top пунктом 82-2 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 (із змінами від 24 травня 2022 року)].

'''За фактом передання усиновленої дитини''' усиновлювачам посадовою особою консульської установи України у присутності усиновлювачів '''складається акт про передання усиновленої дитини''', в якому зазначається факт прийняття дитини усиновлювачами, особа, яка здійснювала догляд за дитиною до її передання усиновлювачам, посадова особа консульської установи України, в присутності якої здійснювалося передання дитини, особа усиновлювачів, їх підписи, реквізити рішення суду про усиновлення дитини, дата та місце передання дитини усиновлювачам.
|}
== Хто підлягає усиновленню? ==
'''Діти, що перебувають на обліку, як:'''
# діти-сироти;
# діти, позбавлені батьківського піклування;
# діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.
'''Облік дітей''', які можуть бути усиновлені, '''здійснюється службами у справах дітей''' районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та [https://nssu.gov.ua/ Національною соціальною сервісною службою України.]

'''Діти, які не перебувають на обліку:'''
# дитина, яка є громадянином України, але проживає за її межами, усиновлення такої дитини здійснюється за умови надання дозволу Національною соціальною сервісною службою України;
# усиновлення одним з подружжя дитини другого з подружжя.
== Хто може усиновити дитину? ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 207 Сімейного Кодексу України] усиновленням є прийняття у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадків, коли усиновлення здійснюється громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України, або якщо усиновлювач не є громадянином України чи усиновлення дитини, яка є громадянином України здійснюється іноземцем.

Згідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 211 Сімейного Кодексу України] '''усиновлювачем''' дитини може бути:
* дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини;
* усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, '''не менш як на п'ятнадцять років.''' У разі усиновлення повнолітньої особи '''різниця у віці не може бути меншою''', ніж вісімнадцять років.
* подружжя;
* особи, які проживають однією сім'єю за рішенням суду щодо усиновлення ними дитини;
* якщо дитина має лише матір, вона може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати перебуває у шлюбі;
* якщо дитина має лише батька, вона може бути усиновлена жінкою, з якою він перебуває у шлюбі;
* якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
===Особи, які мають переважне право на усиновлення дитини===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 213 Сімейного кодексу України].
1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:
* в сім'ї якого виховується дитина;
* який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;
* який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;
* який є родичем дитини.
2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, переважне право на усиновлення дитини має '''подружжя'''.
==Порядок взяття на облік кандидатів в усиновлювачі==
Громадяни України, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Заяву повинно бути написано в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчено ним.

До заяви додаються такі документи:
# копія паспорта;
# довідка про заробітну плату за останні 6 місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом Державної Фіскальної Служби.У разі коли усиновлювачами є сімейна пара, довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органами ДФС, може подавати один із подружжя, який має постійний дохід;
# копія свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі);
# висновок про стан здоров'я кожного заявника;
# засвідчена нотаріально письмова згода 2-го з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
# довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органом внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
# копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
# довідка про проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з рекомендаціями щодо кількості, віку та стану здоров'я дітей, яких може усиновити заявник, за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У разі коли громадяни України, які бажають усиновити дитину, є її родичами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками чи батьками-вихователями, така довідка не подається.
Після одержання заяви та вище вказаними документами служба у справах дітей протягом 10-ти робочих днів:
# Перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства;
# Проводить бесіду із заявниками;
# Складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників;
# Розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок і в разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі. Заява вважається поданою, якщо до неї додані всі документи, зазначені в цьому пункті. Витребування у заявників документів, не зазначених у цьому пункті, не допускається. Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

В умовах воєнного стану, усиновлення дітей, які перебувають на території України, можливе лише в тих регіонах, де немає воєнних дій та працюють державні органи влади України.

Діти, які залишились сиротами внаслідок воєнного конфлікту та ще не перебувають на обліку з усиновлення, не можуть бути усиновленими.

== Хто не може бути усиновлювачами ==
* усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі;
* особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину;
* якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі;
* якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі;
* обмежені у дієздатності;
* визнані недієздатними;
* позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
* які були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
* перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
* іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
* були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
* за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
* є особами без громадянства;
* перебувають у шлюбі з особою, яка:
** позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
** була усиновлювачем (опікуном, піклувальником, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з її вини;
** перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
** зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
** страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
** була засуджена за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України], або має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
** були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;
** були притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі;
** мають психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин, наявність яких встановлено на підставах, передбаченому Законом України «Про психіатричну допомогу» та іншими законами України, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України»;
** мають захворювання, розлади або стани, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, які встановлені за результатами медичного огляду, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;
** є громадянами держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції;
** перебувають у шлюбі з громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції.
* інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
== Порядок звернення до суду про усиновлення дитини. ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8334 ст. 310 ЦПК України], заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
==== Після отримання висновку заявники звертаються до місцевого суду із заявою про усиновлення із доданими до неї документами: ====
* копія паспорта заявника;
* копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* характеристики на заявника з місця роботи;
* довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
* характеристика на дитину з навчального закладу;
* висновок служби у справах дітей про можливість бути усиновлювачем;
* довідка про відсутність судимостей;
* довідки про стан здоров'я заявника;
* довідки про стан здоров'я дитини;
* документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
* квитанція про сплату [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 судового збору] 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 01.01.2025 рік це складає 605 грн 60 коп.;
* інші документи, визначені законом (за потреби);
* копії заяв за кількістю заінтересованих осіб.
<big>Заява про усиновлення дитини повинна містити:</big>
* найменування суду, до якого подається заява,
* ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини,
* місце проживання дитини,
* відомості про стан здоров’я дитини.
{| class="wikitable"
|-
| '''''Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини.'''''
|}
'''Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:'''
# стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
# мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
# мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;
# взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;
# особу дитини та стан її здоров'я;
# ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
== Зміна прізвища, імені, по батькові при усиновленні: ==
* якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини.
* за заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.
* якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.
* якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.
{| class="wikitable"
|-
| '''Звертаємо Вашу увагу!''' Про перелічені зміни суд зазначає у рішенні про усиновлення.
|}
• Усиновителі подають в суд заяву про усиновлення, в якій повинно міститися клопотання про зміну прізвища, імені та по батькові дитини.

• Суд робить позначку про зміну прізвища, імені та по батькові усиновленої дитини або повнолітньої особи в рішенні про усиновлення.

На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. При цьому Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.
== [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/7/73/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.doc Зразок заяви про усиновлення дитини] ==
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми‎]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Діти]]

Діяльність у сфері сільського зеленого туризму

2025-08-12T08:21:30Z

Natalia.sabadakh: /* Нормативна база */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про туризм"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#Text Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text Закон України "Про громадські об'єднання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/297-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 297 "Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#Text Наказ Державної туристичної адміністрації України "Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг " № 19 від 16.03.2004 p].).
==Поняття "сільський зелений туризм"==
Сільський зелений туризм -це вид відпочинку, який передбачає перебування туристів у сільській місцевості з метою відпочинку, ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями та звичаями, використовуючи природний, матеріальний та культурний потенціал цієї місцевості. Це форма відпочинку в приватних господарствах сільської місцевості з використанням майна та трудових ресурсів особистого селянського, підсобного або фермерського господарства, природно-рекреаційних особливостей місцевості та культурної, історичної та етнографічної спадщини регіону.

==Суб'єкти діяльності в сфері сільського зеленого туризму==
* сільські господарі, а також створені ними громадські організації, їхні об'єднання, діяльність яких є необхідною умовою для належного створення пропозиції та надання послуг сільського зеленого туризму;
* фізичні особи - споживачі послуг сільського зеленого туризму;
* фізичні та/або юридичні особи, що надають допоміжні послуги (агентські, посередницькі, рекламні, інформаційні тощо) сільським господарям або споживачам послуг сільського зеленого туризму.

== Послуги з тимчасового розміщення (проживання) ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/297-2006-%D0%BF#o3 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 297] '''послуги з тимчасового розміщення (проживання)''' – це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

'''Індивідуальні''' — житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної.

'''Колективні''' — засоби розміщення загальною кількістю місць 30 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами.

Забороняється надавати послуги з тимчасового розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії. Встановлення об’єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим засобам тимчасового розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії, перегляд встановленої категорії здійснюється за заявою суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги. Категорія готелю встановлюється на п’ять років [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80#n258 (стаття 19 Закону України “Про туризм”]).

Власник садиби не зобов’язаний мати освіту за спеціальністю “готельне господарство”, щоб надавати послуги з розміщення і харчування туристів. Проте, треба пам’ятати, що в разі наявності десяти або більше місць для розміщення туристів, власник садиби буде зобов’язаний виконувати вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#o15 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#Text Наказ Державної туристичної адміністрації України "Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг " № 19 від 16.03.2004 p].).
==Права та обов'язки суб'єктів діяльності в сфері сільського зеленого туризму==
'''Сільські господарі мають право:'''
* самостійно визначати назву, перелік, обсяги, вартість послуг сільського зеленого туризму, встановлювати розпорядок роботи, приймати остаточне рішення щодо надання або ненадання послуги, вільно розпоряджатись своїм майном та реалізовувати інші права, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та іншими актами чинного законодавства України;
* вимагати від замовників (споживачів) послуг сільського зеленого туризму документи, що містять інформацію про їхню особу та про місце постійного проживання (реєстрації);
* вести самостійну діяльність з рекламування особистого селянського (фермерського) господарства та залучення туристів до користування туристичними послугами сільського зеленого туризму, що надаються сільськими господарями;
* з метою захисту своїх законних прав і інтересів у сфері надання послуг сільського зеленого туризму, створювати неприбуткові організації з туристичної діяльності, а також їхнє об'єднання в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text Законом України "Про громадські об'єднання"], іншими законами України;
* реалізовувати інші права, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] і законами України.
'''Сільські господарі зобов'язані:'''
* забезпечувати умови розміщення (проживання) та харчування туристів у відповідності до протипожежних, санітарних та інших вимог, передбачених нормативними актами України для будинків/помешкань;
* подавати декларації про одержаний дохід до органів податкової служби;
* вживати заходів із охорони і збереження навколишнього середовища.
==Соціально-економічне значення сільського зеленого туризму==
* стимулює розвиток селянських господарств, які займаються зеленим туризмом;
* сприяє розвитку місцевої інфраструктури;
* сприяє збуту надлишків сільськогосподарської продукції, збільшуючи додаткові прибутки селян і відрахування у місцеві бюджети;
* активізує місцевий ринок праці, підвищує зайнятість, затримує молодь на селі, зменшуючи потребу в закордонному заробітчанстві;
* сприяє охороні туристичних ресурсів, насамперед збереженню етнокультурної самобутності українців;
* сприяє підвищенню культурного рівня мешканців села та підвищенню екологічної свідомості.
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Діяльність у сфері сільського зеленого туризму

2025-08-12T07:57:12Z

Natalia.sabadakh:

Діяльність у сфері сільського зеленого туризму

2025-08-12T07:54:10Z

Natalia.sabadakh: /* Слабкі сторони сільського зеленого туризму: */

Діяльність у сфері сільського зеленого туризму

2025-08-11T14:43:08Z

Natalia.sabadakh: /* Поняття "сільський зелений туризм" */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про туризм"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#Text Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/297-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 297 "Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#Text Наказ Державної туристичної адміністрації України "Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг " № 19 від 16.03.2004 p].).
==Поняття "сільський зелений туризм"==
Сільський зелений туризм -це вид відпочинку, який передбачає перебування туристів у сільській місцевості з метою відпочинку, ознайомлення з місцевим способом життя, культурою, традиціями та звичаями, використовуючи природний, матеріальний та культурний потенціал цієї місцевості. Це форма відпочинку в приватних господарствах сільської місцевості з використанням майна та трудових ресурсів особистого селянського, підсобного або фермерського господарства, природно-рекреаційних особливостей місцевості та культурної, історичної та етнографічної спадщини регіону.

==Суб'єкти діяльності в сфері сільського зеленого туризму==
* сільські господарі, а також створені ними громадські організації, їхні об'єднання, діяльність яких є необхідною умовою для належного створення пропозиції та надання послуг сільського зеленого туризму;
* фізичні особи - споживачі послуг сільського зеленого туризму;
* фізичні та/або юридичні особи, що надають допоміжні послуги (агентські, посередницькі, рекламні, інформаційні тощо) сільським господарям або споживачам послуг сільського зеленого туризму.
==Особливості діяльності з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму==
Діяльність з надання послуг у сфері сільського зеленого туризму не відноситься до підприємницької діяльності за умови, якщо сукупний річний дохід від діяльності у сфері сільського зеленого туризму не перевищує річного розміру прожиткового мінімуму у розрахунку на сільського господаря та на кожного члена родини, які постійно проживають з ним. Розмір прожиткового мінімуму встановлюється законодавством України.

У разі перевищення рівня доходів, надання послуг сільського зеленого туризму має здійснюватись на засадах підприємництва. При цьому, в якості суб'єкта підприємницької діяльності може бути зареєстрований як сам сільський господар, так і будь-хто із членів його родини, що постійно проживає з ним та не має обмежень у здійсненні зазначеної діяльності.

У випадку розташування сільської садиби в сільській місцевості, яке відноситься до курортної та/або лікувально-оздоровчої зони, сільські господарі або члени його родини зобов'язані зареєструватися як суб'єкти підприємницької діяльності. Оголошення природних територій курортними і лікувально-оздоровчими зонами здійснюється згідно з чинним законодавством України. Ліцензування послуг із розміщення та харчування туристів законом не вимагається. В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80#n63 статті 5 Закону України “Про туризм”] це прописано чітко.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/297-2006-%D0%BF#o3 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 297] '''послуги з тимчасового розміщення (проживання)''' – це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов’язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.

'''Індивідуальні''' — житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної.

'''Колективні''' — засоби розміщення загальною кількістю місць 30 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами.

Забороняється надавати послуги з тимчасового розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії. Встановлення об’єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим засобам тимчасового розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії, перегляд встановленої категорії здійснюється за заявою суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги. Категорія готелю встановлюється на п’ять років [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80#n258 (стаття 19 Закону України “Про туризм”]).

Власник садиби не зобов’язаний мати освіту за спеціальністю “готельне господарство”, щоб надавати послуги з розміщення і харчування туристів. Проте, треба пам’ятати, що в разі наявності десяти або більше місць для розміщення туристів, власник садиби буде зобов’язаний виконувати вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#o15 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0413-04#Text Наказ Державної туристичної адміністрації України "Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг " № 19 від 16.03.2004 p].).

====== Слабкі сторони сільського зеленого туризму: ======
- несприятливе правове та економічне середовище для діяльності сільського населення;

- недостатньо використовується досвід сусідніх країн;

- неузгодженість дій центральних органів виконавчої влади у сфері туризму та аграрної політики, інших;

- перекоси в розумінні суті сільського туризму;

- відсутність привабливих кредитних ресурсів для сільського населення та сприятливих умов для інвестицій;

- на всеукраїнському рівні відсутня реклама сільського туризму;

- проблеми в отриманні гарантованих та якісних послуг, недостатня можливість захисту прав сторін;

- недостатня кількість високоякісних об'єктів розміщення в центрі та на сході країни;

- складність доступу до інформації щодо невикористаних туристичних можливостей села;

- відсутні навчальні центри для підготовки та перепідготовки менеджерів та сільського населення.
==Права та обов'язки суб'єктів діяльності в сфері сільського зеленого туризму==
'''Сільські господарі мають право:'''
* самостійно визначати назву, перелік, обсяги, вартість послуг сільського зеленого туризму, встановлювати розпорядок роботи, приймати остаточне рішення щодо надання або ненадання послуги, вільно розпоряджатись своїм майном та реалізовувати інші права, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та іншими актами чинного законодавства України;
* вимагати від замовників (споживачів) послуг сільського зеленого туризму документи, що містять інформацію про їхню особу та про місце постійного проживання (реєстрації);
* вести самостійну діяльність з рекламування особистого селянського (фермерського) господарства та залучення туристів до користування туристичними послугами сільського зеленого туризму, що надаються сільськими господарями;
* в разі, якщо сукупний річний дохід від діяльності у сфері сільського зеленого туризму не перевищує річного розміру прожиткового мінімуму у розрахунку на сільського господаря та кожного члена родини, які постійно проживають з ним у межах однієї сільської садиби, вести діяльність з надання туристичних послуг в сфері сільського зеленого туризму, які визначені цим Законом, без реєстрації сільського господаря або будь-кого з членів його родини як суб'єктів підприємницької діяльності з надання туристичних послуг;
* вносити до уповноважених органів місцевої державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, а також інших органів, що здійснюють регулювання в сфері сільського зеленого туризму, пропозиції щодо збереження та збагачення туристичних ресурсів села, території, регіону; розвитку туристичної діяльності в сфері СЗТ, вдосконалення законодавчої та іншої бази в галузі туризму;
* отримувати від уповноважених органів місцевої державної адміністрації, органів місцевого самоврядування, а також інших органів, що здійснюють регулювання в сфері сільського зеленого туризму, передбачену законами України допомогу в необхідній професійній підготовці особистого селянського, особистого підсобного або фермерського господарства, а також самих господарів та членів їхніх родини до діяльності в сфері надання туристичних послуг сільського зеленого туризму;
* з метою захисту своїх законних прав і інтересів у сфері надання послуг сільського зеленого туризму, створювати неприбуткові організації з туристичної діяльності, а також їхнє об'єднання в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, Законом України "Про об'єднання громадян", іншими законами України;
* виступати спонсорами у місцевих програмах, спрямованих на розвиток і збільшення туристичної привабливості місцевих населених пунктів (сіл), програмах збагачення природних ресурсів довкілля, збереження та відновлення об'єктів туристичного показу, програмах розвитку окремих туристичних об'єктів і галузі туризму в цілому;
* реалізовувати інші права, передбачені Конституцією України і законами України.
'''Сільські господарі зобов'язані:'''
* в разі, якщо сукупний річний дохід від діяльності у сфері сільського зеленого туризму перевищує сукупний річний розмір прожиткового мінімуму у розрахунку на сільського господаря та кожного члена його родини, які постійно проживають з ним в межах однієї сільської садиби, зареєструватись у визначеному законодавством України порядку як суб'єкт підприємницької діяльності;
* забезпечувати умови розміщення (проживання) та харчування туристів у відповідності до протипожежних, санітарних та інших вимог, передбачених нормативними актами України для будинків/помешкань;
* вести книгу реєстрації туристів;
* подавати статистичні відомості;
* подавати декларації про одержаний дохід до органів податкової служби;
* надавати туристам необхідну і достовірну інформацію щодо місць розташування та графіку роботи об'єктів сфери обслуговування, поліклініки, міліції, пошти, телеграфу, ощадних кас, банків та інших закладів;
* вживати заходів із охорони і збереження навколишнього середовища (поширювати серед туристів інформацію про правила екологічно безпечної поведінки; не допускати появи смітників шляхом встановлення спеціальних контейнерів для сміття вздовж туристичних маршрутів; відмічати спеціальними знаками місця для складання побутових відходів; здійснювати інші заходи із збереження довкілля, тощо);
* наявність спеціальної освіти не обов'язкова.
==Соціально-економічне значення сільського зеленого туризму==
* стимулює розвиток селянських господарств, які займаються зеленим туризмом;
* сприяє розвитку місцевої інфраструктури;
* сприяє збуту надлишків сільськогосподарської продукції, збільшуючи додаткові прибутки селян і відрахування у місцеві бюджети;
* активізує місцевий ринок праці, підвищує зайнятість, затримує молодь на селі, зменшуючи потребу в закордонному заробітчанстві;
* сприяє охороні туристичних ресурсів, насамперед збереженню етнокультурної самобутності українців;
* створює можливості для змістовного відпочинку незаможних людей;
* сприяє підвищенню культурного рівня мешканців села та підвищенню екологічної свідомості.
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Спеціальне водокористування

2025-08-11T14:00:01Z

Natalia.sabadakh: /* Видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Водний кодекс України]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2806-15 Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text Закон України "Про природно-заповідний фонд України"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3677-17#Text Закон України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_129#Text Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-96-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 966 "Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/572-2021-%D0%BF#n10 Постанова Кабінету Міністрів України від 02 червня 2021 р. № 572 "Про затвердження Типового договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0767-09#Text Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів"]

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0887-17/paran2#n2 Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 23 червня 2017 року № 234 "Про затвердження форми дозволу на спеціальне водокористування та форми нормативного розрахунку водокористування і водовідведення"]
== Зміст та строки спеціального водокористування ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n477 статті 48 Водного кодексу України] спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n507 статті 50 Водного кодексу України] строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (на три роки) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).
У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
== Види спеціального водокористування ==
=== Забір води з водних об'єктів із застуванням споруд або технічних пристроїв ===
Спеціальним водокористування є лише такий забір води, який пов'язаний із використанням споруд та пристроїв, які спричиняють істотний вплив на навколишнє середовище, права на свободи водокористувачів.
=== Використання води ===
Згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n23 статті 1 Водного кодексу України] використання води становить собою "процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб"; термін "використання води" означає як вилучення води з природних водних об'єктів, так і її вилучення їх з технічних систем.
=== Скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти ===
Різновидом спеціального водокористування [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n477 частиною 1 статті 48 Водного кодексу України] визначено скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, тобто, привнесення забруднюючих речовин у "природні ланки кругообігу води".

Під скиданням забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, як різновидом спеціального водокористування, слід розуміти скидання таких речовин саме до водних об'єктів. Скидання забруднюючих речовин із зворотними водами на земельні ділянки чи поля фільтрації необхідно розглядати як видалення відходів і поширювати на ці операції положення законодавства про розміщення відходів.
=== Що не належать до спеціального водокористування ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n477 частини 3 статті 48 Водного кодексу України] , не належать до спеціального водокористування:
* пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
* скид води з водних об’єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій;
* подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;
* усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);
* використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;
* вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;
* виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;
* видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин;
* прокладання трубопроводів і кабелів;
* проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;
* використання поверхневих вод для судноплавства;
* подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів;
* проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення;
* забір та/або використання води в об’ємі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води;
* інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.
== Порядок видачі та припинення дозволу на спеціальне водокористування ==
=== Суб’єкти спеціальне водокористування ===
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5#n493 стаття 49 Водного кодексу України]).
=== Ограни, уповноважені на видачу дозволу для здійснення спеціального водокористування ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0887-17#n15 Дозвіл на спеціальне водокористування] видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади (відповідним підрозділом Державного агентства водних ресурсів України), що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n493 стаття 49 Водного кодексу України]).
=== Документи, необхідні для отримання дозволу на спеціальне водокористування ===
Подання юридичною або фізичною особою, фізичною особою - підприємцем заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування та відповідних документів, а також видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) їй цього дозволу здійснюються в паперовій або електронній формі.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15#Text Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності]" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа - підприємець звертається до органів, зазначених у частині другій цієї статті, із заявою, до якої додаються:
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0888-17 обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення];
* опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;
* нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);
* затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій);
* копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).
Зазначений перелік документів є вичерпним.
=== Видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування ===
Видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу

Органи, зазначені у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n493 частині 2 статті 49 Водного кодексу України], зобов’язані протягом п’яти робочих днів з дня надходження заяви на отримання дозволу на спеціальне водокористування надіслати копії відповідних документів:
* у разі використання підземних вод - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;
* у разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних, - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, зобов’язані протягом 15 календарних днів з дня одержання копій документів надати безоплатно органу, що приймає рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, висновки в електронній формі щодо можливості його видачі.

Обмін документами між органами виконавчої влади, зазначеними в статті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n493 49 Водного кодексу України], здійснюється в електронній формі у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0462-19#n14 порядку], встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Органи, зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n493:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D1%83%D1%94%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83%20%D1%83%20%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. частині другій статті 49 Водного кодексу України,] під час прийняття рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування або про відмову в його видачі враховують відповідні висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

У разі ненадання протягом встановленого строку центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, висновку щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування вважається, що відповідний центральний орган виконавчої влади не заперечує проти видачі такого дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування є:

- подання неповного пакета документів, передбачених статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n493:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D1%83%D1%94%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D1%83%20%D1%83%20%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. 49 Водного кодексу України], за умови що суб’єкту господарювання або фізичній особі було надано можливість їх додати;

- виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів, за умови що суб’єкту господарювання або фізичній особі було надано можливість усунути недоліки заяви, додати необхідні документи та відомості;

- негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, про можливість здійснення спеціального водокористування.

=== Підстава для переоформлення, видачі дублікату та анулювання дозволу на спеціальне водокористування ===
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"] в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Видача, відмова у видачі, переоформлення, анулювання дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) (для здійснення промислового рибальства, дослідного вилову), дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів за межами юрисдикції України, форми реєстрації уловів (експорту, реекспорту) антарктичного та патагонського іклачів, підтвердження походження водних біоресурсів (сертифікат законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування для експорту продуктів лову, сертифікат реекспорту імпортованих продуктів лову, форма підтвердження переробки імпортованих продуктів лову для їх експорту), дозволу на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифіката на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об’єктами регулювання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_129 Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення], в частині осетрових видів риб і виробленої з них продукції здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3677-17#Text Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів]".

Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n493 статті 49 Водного кодексу України] підставою для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування є зміна найменування або місцезнаходження юридичної особи чи зміна прізвища, імені, по батькові або місця проживання фізичної особи, фізичної особи - підприємця, приватизація єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства без зміни характеристик спеціального водокористування, визначених у раніше виданому дозволі.

Переоформлення дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за заявою, до якої додається дозвіл, що підлягає переоформленню.

Строк видачі переоформленого дозволу на спеціальне водокористування становить два робочі дні з дня одержання заяви про його переоформлення.

Підставою для видачі дубліката дозволу на спеціальне водокористування є його втрата або пошкодження.

Видача дубліката дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за заявою протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про його видачу.

Дозвіл на спеціальне водокористування анулюється з підстав, визначених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n542 статтею 55 Водного кодексу України].

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені органом, що видав дозвіл, без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Форма дозволу на спеціальне водокористування та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0567-18#n13 заяви] для його отримання, а також форма нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Видача дозволу на спеціальне водокористування суб’єкту господарювання, який приватизував єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, здійснюється шляхом переоформлення раніше виданого дозволу на строк його дії.
== Строки спеціального водокористування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5#n507 Відповідно до статті 50 Водного кодексу України], строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (на три роки) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
== Користування водними об'єктами на умовах оренди ==
Водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми можуть надаватися у користування для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт на умовах оренди.

Однак, водні об'єкти, що використовуються для питних потреб та ті, що розташовані в межах територій та об'єктів, які перебувають під охороною відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text Закону України "Про природно-заповідний фонд України"], не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб.

Водні об’єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об’єктом поширюється на такий водний об’єкт.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80?find=1&text=%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5#n512 статті 51 Водного кодексу України] орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/572-2021-%D0%BF#n10 Типовий договір] оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об’єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом.
== Підстави для припинення права спеціального водокористування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80 Статтею 55 Водного кодексу України], визначено підстави для припинення права спеціального водокористування. Припинення права спеціального водокористування здійснюється шляхом анулювання дозволу на спеціальне водокористування.

Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, анулює його у разі:
* звернення водокористувача із заявою про анулювання дозволу на спеціальне водокористування;
* визнання водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
* припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація) або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, смерті фізичної особи, яка одержала дозвіл.
Орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання дозволу з підстав:
* встановлення факту подання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
* передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
* виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;
* систематичної, протягом двох і більше податкових (звітних) періодів, несплати збору за спеціальне водокористування в установлені законом строки;
* порушення умов спеціального водокористування та охорони вод, стосовно яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, раніше було видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Рішення органу, що видав дозвіл, про анулювання дозволу на спеціальне водокористування видається юридичній або фізичній особі протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття. У такому разі дія дозволу припиняється через 30 днів з дня прийняття рішення про його анулювання.
== Відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#n561 статті 57 Водного кодексу України] водокористувачам відшкодовуються збитки, завдані припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, за винятком випадків, коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з вини самого водокористувача чи за його клопотанням.

Порядок відшкодування таких збитків водокористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-96-%D0%BF#Text Порядком відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. N 966], збитки відшкодовуються юридичними та фізичними особами, дії яких призвели до припинення права або погіршення умов спеціального водокористування. До дій зазначених осіб, що призвели до припинення права або зміни умов спеціального водокористування, належать:
* порушення ними правил спеціального водокористування та охорони вод, що спричиняє порушення прав, наданих іншим водокористувачам;
* порушення правил охорони і користування водами для потреб гідроенергетики, водного та повітряного транспорту, що спричиняє порушення прав, наданих іншим водокористувачам;
* передача водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
* визначення водного об'єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
* дії, що спричинили погіршення умов першочергового задоволення питних та господарсько-побутових потреб населення;
* інші дії, що спричинили припинення права або зміну умов спеціального водокористування.
Збитки, завдані припиненням права або зміною умов спеціального водокористування, не відшкодовуються у випадках коли таке припинення (зміна умов) було здійснено з вини самого водокористувача чи за його клопотанням.

Визначення розміру збитків, завданих водокористувачам, чиї права на спеціальне водокористування були припинені, а також збитків, завданих водокористувачам внаслідок зміни умов спеціального водокористування, здійснюється згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-96-%D0%BF#Text Методикою розрахунків збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування].

Відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням водокористувачами експертизи, здійснюється за рахунок осіб, дії яких призвели до припинення права або зміни умов спеціального водокористування.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати

2025-07-14T11:14:39Z

Natalia.sabadakh: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину ==
* Досягнення дитиною повноліття.
У цьому випадку батько звільняється від сплати аліментів, якщо дитина досягла вісімнадцяти років. Також така дитина повинна бути працездатною та не навчатися у вищому навчальному закладі.
* Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків.
Окрім цього, дохід дитини повинен повністю забезпечувати її потреби. Якщо дохід дитини зменшився та не забезпечує її потреби, то заінтересована особа (той, з ким проживає дитина) може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
{| class="wikitable"
|-
| Зверніть увагу, батьки можуть бути звільненні від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
|}
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n967 ст. 189 СК України], якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то звільнення від сплати аліментів можливе у разі виникнення наступних обставин:
* закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу;
* загибель однієї зі сторін угоди.
Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, то в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких наступає звільнення від сплати аліментів:
* досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n912 ст. 180 СК України], батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей;
* припинення навчання повнолітнюю дитиною;
* зміна місця проживання дитини;
* усиновлення дитини іншою особою;
* у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах;
* вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги;
* смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються;
* виключення із актового запису.
[[Файл:ПЗ про припинення від сплати аліментів та звільнення від сплати аліментів зразок.doc|міні]]
Відповідно до правової позиції, викладеній в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98482911 постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20], наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов’язку утримання дитини, адже за змістом положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n912 статті 180 СК України] обов'язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов’язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв’язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є ( і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1013 197 СК України], і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом і буде залежати від низки причин, від сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105110276 постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц] звернено увагу на застосування принципу найкращих інтересів дитини у справах щодо припинення стягнення аліментів. Міжнародні норми закріплюють, що в кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

== Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на майно ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n971 ст.190 Сімейного кодексу України] батьки дитини мають право укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку та ін.).

Такий договір можна укласти лише з дозволу органів опіки та піклування.
Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років.
Договір про припинення права на аліменти посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації.

Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

З метою забезпечення охорони майнових прав неповнолітньої дитини, яка стала власником нерухомого майна на підставі договору про припинення права на аліменти для дитини, та забезпечення її утримання, встановлено правило про неможливість звернення стягнення на це майно. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.

Укладений договір про припинення права на аліменти для дитини визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

За позовом відчужувача нерухомого майна договір може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню.

===== Кому належатиме нерухоме майно =====
Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або ж дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності.

Закон не визначає розмірів часток у праві спільної часткової власності.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87243178 Постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 672/198/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98482911 Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105110276 Постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати

2025-07-14T11:13:08Z

Natalia.sabadakh: /* Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Перелік підстав звільнення одного з батьків від обов’язку утримувати дитину ==
* Досягнення дитиною повноліття.
У цьому випадку батько звільняється від сплати аліментів, якщо дитина досягла вісімнадцяти років. Також така дитина повинна бути працездатною та не навчатися у вищому навчальному закладі.
* Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків.
Окрім цього, дохід дитини повинен повністю забезпечувати її потреби. Якщо дохід дитини зменшився та не забезпечує її потреби, то заінтересована особа (той, з ким проживає дитина) може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
{| class="wikitable"
|-
| Зверніть увагу, батьки можуть бути звільненні від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
|}
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n967 ст. 189 СК України], якщо між подружжям було підписано угоду про сплату аліментів, то звільнення від сплати аліментів можливе у разі виникнення наступних обставин:
* закінчився термін дії угоди, наприклад документ, може бути підписаний на певний строк, після закінчення якого він перестає мати силу;
* загибель однієї зі сторін угоди.
Якщо аліментні зобов’язання виникли на підставі рішення суду, то в цьому випадку можна виділити наступні обставини, в результаті яких наступає звільнення від сплати аліментів:
* досягнення дитиною повнолітнього віку та повної дієздатності, адже згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n912 ст. 180 СК України], батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей;
* припинення навчання повнолітнюю дитиною;
* зміна місця проживання дитини;
* усиновлення дитини іншою особою;
* у разі виникнення ситуації, внаслідок якої суд визнає, що людина, яка потребує отримання аліментів, відновила свою працездатність або перестала потребувати грошових виплатах;
* вступ людини, яка потребує отримання аліментів, в новий шлюб, тим самим появу іншого способу матеріальної допомоги;
* смерть людини, яка зобов’язана виплачувати аліменти або смерть людини, якій ці аліменти виплачуються;
* виключення із актового запису.
[[Файл:ПЗ про припинення від сплати аліментів та звільнення від сплати аліментів зразок.doc|міні]]
Відповідно до правової позиції, викладеній в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98482911 постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 477/1165/20], наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька дитини є, зокрема, відсутність у позивача від самого початку існування спірних правовідносин обов’язку утримання дитини, адже за змістом положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n912 статті 180 СК України] обов'язок утримання дитини несуть лише її батьки. Аліментний обов’язок позивача був заснований на факті батьківства, а виключення відомостей про батька з актових записів про народження дітей у зв’язку з тим, що позивач не є біологічним батьком дітей, підтверджує, що позивач не є ( і, відповідно ніколи не був) батьком дітей. Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1013 197 СК України], і відповідно, є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка утворилась за період, коли він був записаний батьком дітей.

У будь-якому випадку рішення про звільнення від сплати аліментів приймається судом і буде залежати від низки причин, від сімейного і матеріального благополуччя та інших життєво важливих обставин.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105110276 постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц] звернено увагу на застосування принципу найкращих інтересів дитини у справах щодо припинення стягнення аліментів. Міжнародні норми закріплюють, що в кожному з питань, які стосуються дітей, всі органи мають керуватися принципом найкращих інтересів дитини. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

== Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на майно ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n971 ст.190 Сімейного кодексу України] батьки дитини мають право укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку із передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку та ін.).

Такий договір можна укласти лише з дозволу органів опіки та піклування.
Дитина може брати участь в укладенні договору, якщо вона досягла 14 років.
Договір про припинення права на аліменти посвідчується нотаріально та підлягає державній реєстрації.

Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

З метою забезпечення охорони майнових прав неповнолітньої дитини, яка стала власником нерухомого майна на підставі договору про припинення права на аліменти для дитини, та забезпечення її утримання, встановлено правило про неможливість звернення стягнення на це майно. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.

Укладений договір про припинення права на аліменти для дитини визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

За позовом відчужувача нерухомого майна договір може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню.

===== Кому належатиме нерухоме майно =====
Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або ж дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності.

Закон не визначає розмірів часток у праві спільної часткової власності.У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87243178 Постанова Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 672/198/19]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98482911 Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Відкриття банківського рахунку за кордоном фізичною особою, громадянином України

2025-07-14T10:42:48Z

Natalia.sabadakh: /* Оподаткування доходів, отриманих за кордоном */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19 Закон України "Про валюту і валютні операції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v78-7872-18#Text Лист Державної Фіскальної Служби України від 02.01.2018 № 78/7/99-99-01-02-02-17 "Щодо міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування"]
== Умови відкриття банківського рахунку в іноземному банку ==
У зв'язку із запровадженням безвізового режиму між Україною, ЄС та деякими іншими країнами посилюється трудова міграція громадян. Доходи, які отримані легально за кордоном, фізичні особи мають право розміщувати на власних банківських рахунках, відкритих в установах іноземних банків.
Уповноваженою особою в більшості випадків відкриття рахунків неможливе. Деякі європейські банки можуть вимагати внесення не знижувального залишку на рахунок в певній сумі. Також можуть відмовити у відкритті рахунку без пояснення причин. Найчастіше це пов’язано із не проходженням процедури ідентифікації клієнта щодо можливості «відмивання» грошей, отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму.
== Документи для відкриття рахунку ==
Найчастіше під час відкриття рахунку в іноземному банку необхідно надати стандартний пакет документів: закордонний паспорт, документ про реєстрацію (тимчасового або постійного) місця проживання, отриманий у муніципалітеті, декларацію про майновий стан та доходи з відміткою або довідкою з Державної податкової служби про отримані доходи та сплачені податки. Також можуть вимагати додаткові документи: контракт із роботодавцем та дозвіл на в'їзд та легальне перебування в країні (візу), якщо перебування на території даної держави потребує такої візи, інші документи відповідно до вимог місцевого законодавства та відповідних банківських установ. Кожен банк пред'являє індивідуальні вимоги до мінімального пакета документів, тому конкретний перелік краще запрошувати заздалегідь. Рекомендована особиста присутність при відкритті рахунку.
== Банківські операції, які не підлягають ліцензуванню ==
Національний банк України переглянув вимоги до ліцензування операцій фізичних осіб із розміщення коштів на закордонних рахунках та здійснення інвестицій за межі України. Фізичні особи можуть відкривати рахунки у фінансових установах інших країн та розміщувати на закордонних рахунках іноземну валюту, джерелом походження якої є офіційний дохід у формі заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, дивідендів, отриманий за межами України без індивідуальних ліцензій НБУ. Також, фізичні особи без індивідуальних ліцензій НБУ можуть здійснювати інвестиції за кордон.
== Оподаткування доходів, отриманих за кордоном ==
Необхідно зазначити, що можливість проведення низки операцій із розміщення коштів на закордонних рахунках та здійснення інвестицій за межі України без індивідуальних ліцензій НБУ не звільнює фізичних осіб від зобов’язання декларувати доходи та сплачувати з них податки у відповідності до п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n250 .3 ст.13 Податкового кодексу України]. Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Податковим кодексом України. Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8575 Податкового кодексу] чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію та оподатковується за ставкою, визначеною в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3850 п.1 ст.167 Податкового кодексу України] - 18 відсотків, а також оподатковуються військовим збором за ставкою 5 відсотків. Сума іноземного доходу перераховується у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів. З метою уникнення подвійного оподаткування платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном. Для отримання права на зарахування податків, сплачених за межами України, платник зобов’язаний одержати довідку про суму сплаченого податку, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Така довідка видається державним органом країни, де отримується дохід, уповноваженим утримувати цей податок. Довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні. Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.

Порядок оподаткування іноземних доходів регламентується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3965 п.11 ст. 170 Податкового кодексу України]. Суму такого зменшення резидент визначає в річній декларації. [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v78-7872-18#Text Листом ДФС України від 02.01.2018 № 78/7/99-99-01-02-02-17] визначений перелік країн, з якими набрали чинності міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування.
== Порушення валютного законодавства ==
Порушення фізичною особою валютного законодавства, а саме неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі іноземного банку, приховування валютних та інших доходів тягне за собою виникнення адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.
[[Категорія:Банківське право]]

Техніко-криміналістичне дослідження документів: встановлення змін, текстів, підробок

2025-06-12T14:35:46Z

Natalia.sabadakh: /* Встановлення слабковидимих і невидимих текстів */

== Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
== Поняття і сутність техніко-криміналістичного дослідження документів ==
Документи - письмові докази мають значення для встановлення істини у справі завдяки лише своєму змісту (наприклад, висновок експерта, акт ревізії тощо). При цьому вони не є об'єктом криміналістичного дослідження і можуть замінюватися у справі копіями або дублікатами. У практиці техніко-криміналістичних досліджень звичайно мають справу з письмовими документами як речовими доказами. Документи можуть бути виготовлені рукописним, машинописним, комп'ютерним, поліграфічним або іншим способом, за допомогою письмових знаків, інших графічних зображень, виконаних чорнилами, пастами для кулькових ручок, тушшю, олівцем, друкарською фарбою або іншою речовиною. Як матеріал для виготовлення письмового документа можуть бути використані папір, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ін.
Об'єктами дослідження є зміст документа, матеріали і знаряддя письма.
Існують певні правила поводження з документами - речовими доказами, а саме:
* необхідно обережно поводитись з документами (на них заборонено робити будь-які позначки, перегинати їх, класти на забруднені поверхні тощо);
* документи слід розміщувати і зберігати в окремих конвертах з відповідними написами;
* для зберігання документів повинні бути створені відповідні умови (запобіжні заходи щодо впливу променів світла, вологості, хімічних речовин).
==== Встановлення змін в документі ====
Способами змінення документів є підчистка, травлення і змивання тексту, дописка і виправлення записів, переклеювання фотокарток та заміна окремих частин документа.

Підчистка - спосіб змінення змісту документа, при якому здійснюється механічне видалення частини тексту. Видалення штрихів може бути підготовчим етапом для внесення нових записів. При підчистці текст стирають (тертям гумкою) або зіскрібають гострим предметом (лезом бритви). Ознаками підчистки є порушення верхнього прошарку паперу, зменшення товщини паперу, ушкодження лініювання або захисної сітки, залишки підчищених штрихів, розмиття барвника в штрихах нового тексту.

Дописка - спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмових знаків. Дописка проводиться щодо літерних або цифрових записів. Ознаками дописки є нерівномірність проміжків між рядками, словами, буквами у середині слів; зменшений розмір і розгін почерку певної частини тексту; неоднаковий нахил штрихів однойменних знаків; наявність обведення штрихів основного тексту.

Виправлення - спосіб зміни початкового змісту документа шляхом переробки одних письмових знаків на інші. Виправлення провадиться стосовно літерних і шарових записів. Виправляються, як правило, близькі за конфігурацією цифри і літери. Ознаками виправлення є відмінність у відтінку та інтенсивності забарвлення штрихів у літерах, цифрах і словах.

Заміна частин документа - один із способів часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, вклеюванні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки.
Ознаками заміни аркушів є порушення порядку нумерації сторінок або невідповідність номерів сторінок; розходження у графічних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисної сітки, формі та розмірах лінування; невідповідність аркушів за розміром або якістю паперу; додаткові проколи у місцях кріплення аркушів та ін.

Ознаками переклеювання фотокартки є відсутність на фотокартці відбитка печатки; розходження у графічних ознаках літер у частинах відбитка на фотокартці та документі; наявність розрізу на фотокартці; розходження в кольорі часток клею, що виступає з-під фотокартки.
==== Встановлення слабковидимих і невидимих текстів ====
'''Встановлення слабковидимих та невидимих текстів''' є складним завданням, що вимагає глибоких знань у галузі криміналістики, хімії, фізики та досвіду роботи зі спеціалізованим обладнанням. Метою завжди є отримання максимально повної та об'єктивної інформації з документа, мінімізуючи при цьому будь-яке потенційне пошкодження оригіналу.

При дослідженні «згаслих» текстів застосовуються такі методи, як фотозйомка видимої та інфрачервоної люмінесценції, кольоророзрізнення, дифузно-копіювальний та адсорбційно-люмінесцентний методи. Слабковидимі штрихи можуть бути прочитані за допомогою світлофільтрів, які посилюють контрастність тексту. В лабораторних умовах застосовують опромінювання документа за допомогою лазера і спостереження люмінесценції за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
При огляді документа можуть бути використані ультрафіолетові освітлювачі. Органічні речовини можна виявити фотографуванням в ультрафіолетових променях. Під час лабораторних досліджень застосовують рентгенівське опромінення, хімічний аналіз і спеціальні методи виявлення невидимих текстів.

==== Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів ====
Виявлення залитих і закреслених текстів є можливим за допомогою огляду документа на просвітлення або в бічному світлі. Позитивний результат може дати огляд з використанням світлофільтра того ж самого кольору, що й барвник, яким залитий текст документа. Закреслені тексти можуть бути встановлені за рельєфом штрихів на зворотньому боці документа.
Відомими методами дослідження залитих текстів є:
* розпізнавання кольору - спосіб фотозйомки із застосуванням світлофільтрів;
* фотозйомка в інфрачервоних променях (доцільна при виявленні запису, який виконаний речовиною, що поглинає ці промені);
* фотозйомка у прямопадаючих та бічних променях світла;
* фотозйомка в рентгенівських променях (метод отримання тіньового зображення за рахунок дії на фотоматеріал рентгенівських променів, які пройшли крізь об'єкт, що фотографується);
* фотозйомка в інфрачервоних променях (фотозйомка об'єкта, який освітлюється тепловими променями. На об'єктив одягається інфрачервоний фільтр, а об'єкт освітлюється за допомогою ламп розжарювання) або ультрафіолетових променях (метод заснований на дії ультрафіолетових променів, відбитих від об'єкта зйомки);
* дифузно-копіювальний метод (рекомендується для текстів, які виконані водорозчинними речовинами (наприклад, чорнилом) і закритих нерозчинними (друкарською фарбою);
* адсорбційно-люмінесцентний метод (для копіювання використовується розчинник з вибірковою дією).
Виявлення записів на спалених документах має свої особливості. Вплив високих температур на матеріал документа змінює його властивості. Так, при температурі близько 500 °С папір стає крихким і при доторканні руйнується. При такому стані документів виявити записи неможливо.
Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж 150-250 °С. З такими документами необхідно поводитись дуже обережно. Дрібні шматочки вилучаються за допомогою гумової груші.
==== Встановлення технічних підробок підписів ====
Технічна підробка підпису передбачає наслідування почерку особи, від імені якої виконується підпис, або використання різних технічних пристосувань. Способами підробки підписів є такі:
* утворення підпису шляхом звичайного наслідування іншій особі;
* копіювання підпису на просвітлення;
* передавлювання через копіювальний папір;
* передавлювання дійсного підпису загостреним предметом на інший документ з наступним обведенням;
* виготовлення з дійсного підпису факсиміле (точне відтворення підпису фотомеханічним способом; підписи, нанесені за допомогою факсиміле, мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше);
* використання комп'ютерних можливостей сканування дійсного підпису з наступною принтерною роздруківкою на документі.
Ознаки технічної підробки підпису охоплюють: сліди зупинок писемного приладу у вигляді потовщень або надривів штрихів, нетвердість рухів, наявність у штрихах і біля них часток іншого барвника, звивистість і тупі закінчення штрихів, підрисовку штрихів, вдавлені борозенки, які не завжди співпадають з чорнильним обведенням та ін.
У процесі дослідження підпису необхідно встановити дійсний він чи підроблений. Під час експертизи підписів вирішуються такі типові питання: чи не скопійовано даний підпис з якогось іншого підпису за допомогою технічних засобів, якщо так, то яких саме; чи не скопіювало підпис на досліджуваному документі з якогось іншого підпису, поданого для порівняння.
==== Встановлення підробки відбитків печаток та штампів ====
Відбиток печатки (штампу) передбачає перенесення відповідної штемпельної фарби на поверхню паперу або видавлювання на її поверхні відповідного рельєфу. Дослідження відбитків печаток і штампів здійснюється з метою встановлення їх тотожності або встановлення способу їх підробки. Печатка виготовляється з гуми.
Типові питання, які вирішуються при дослідженні відбитків печаток і штампів, такі:
* яким способом виготовлено печатку (штамп), відтиск якої є на документі;
* яким способом відтворено відбиток печатки (штампу) на документі;
* чи є нанесений відтиск печатки на документі даною печаткою; чи однією печаткою (або штампом) залишені відбитки в документах та ін.
Ознаки, що свідчать про спосіб підробки (перерисовку відтиску, кустарне виготовлення, копіювання справжнього відтиску, формування відтиску за допомогою комп'ютерної графіки), такі: нестандартність букв, неоднакова висота, ширина літер, різна товщина штрихів, різні проміжки між словами, нерадіальне розташування знаків по колу, дзеркальність окремих знаків, помилки у тексті, різниця написання в тексті однойменних літер, несиметричність розміщення літер, розмиття окремих штрихів, відсутність штемпельного барвника в штрихах.
При ідентифікації печаток (штампів) за їх відтисками досліджуються загальні та окремі ознаки (форма і розміри відтисків в цілому, взаємне розташування складових частин відтисків, графічні ознаки літер, цифр, герба, емблеми, дрібні особливості окремих знаків тощо). Для проведення експертизи необхідні експериментальні та вільні зразки.

== '''Вимоги до матеріалів, які потрібно надавати для дослідження''' ==
За допомогою експертизи документів встановлюють вид, рід та безліч інших класифікаційних категорій матеріалів, за допомогою яких або безпосередньо на яких був виготовлений документ, а також їх групова та родова загальна приналежність. Для проведення такої експертизи (дослідження) необхідно надати експерту відповідні вільні зразки та порівнювальний матеріал.

У документі про призначення експертизи необхідно конкретизувати об’єкти, що підлягають дослідженню:

* вказати повну назву документа, наведену в документі дату його складання;

* дати інформацію про обставини виявлення документів – речових доказів (дата, місце виявлення, вилучення);

* вказати безпосередній об’єкт дослідження – описати його зміст (знак, слово, рядок, інше), місце розташування в документі;

* при направленні на експертизу матеріалів справи вказати місце розташування документа в матеріалах справи – лист справи; чітко позначити досліджувані документи та порівняльні матеріали, щоб не привести до їх змішування при проведенні експертизи.

'''При призначенні експертиз, що потребують проведення матеріалознавчих досліджень документа (визначення складу матеріалів письма в штрихах реквізитів, визначення складу і властивостей основи інше); проведенні ідентифікації відтисків печаток, штампів, друкарської техніки, писального приладу; визначення внесення змін у документ та встановлення його первісного змісту не допускається подання на експертизу технічного зображення документу (копії) замість його оригіналу.'''

'''Якщо об’єктами експертизи стають технічні засоби: пишучі прилади, знакодрукуючі (знакосинтезуючі) пристрої, засоби розмножувальної техніки, друкарські форми, то в залежності від експертного завдання і конкретної ситуації на експертизу можуть бути представлені або технічні засоби безпосередньо, або виконані за їх допомогою порівняльні матеріали – зразки наступних видів: експериментальні зразки або (та) вільні зразки.'''

== Корисні посилання ==
* [https://lib.univer.km.ua/sites/default/files/Право/Салтевський%20М%20В%20Криміналістика%20у%20сучасному%20викладі.pdf Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному вигляді): Підручник. - К.: Кондор, 2005]
* Гора І. В., Колесник В. А. Криміналістика. ч. 1: Криміналістична техніка. - К.: Алерта, 2005
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Економічна концентрація суб'єктів господарювання та контроль за її здійсненням

2025-06-12T14:32:08Z

Natalia.sabadakh: /* Поняття економічної концентрації */

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14#Text Закон України "Про захист від економічної конкуренції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0284-02#Text Розпорядження Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року № 33-р "Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання"]
==Поняття економічної концентрації==
Концентрація — це процес злиття підприємств, компаній та інших ринкових активів, внаслідок якого зростає економічна влада учасників ринку.
В українському конкурентному законодавстві концентрацією визнається:
# злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;
# набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи їх частинами, зокрема, шляхом: - безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, фінансовий лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується; - призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи,
# створення двома і більше суб’єктами господарювання суб’єкта господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом;
# безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25% або 50% голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.
Опосередковане (через інших осіб) придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді єдиного майнового комплексу суб’єкта господарювання чи його структурного підрозділу, це отримання однією юридичною чи фізичною особою можливості впливати на реалізацію прав, що випливають з володіння чи управління (користування) частками (акціями, паями), активами (майном) іншої юридичної особи, завдяки: 1) наявності контролю над особами, які набувають у власність чи одержують в управління (користування) зазначені частки (акції, паї), активи (майно); 2) наявності або появі контролю над тими юридичними особами, які володіють чи управляють (користуються) зазначеними частками (акціями, паями), активами (майном); 3) поєднанню наведених умов.

Набуття у власність банком активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання в результаті звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, або в результаті набуття у власність банком предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження в інший спосіб, у тому числі в межах процедур банкрутства або виконавчого провадження за умови, що банк та пов’язані з ним відносинами контролю суб’єкти господарювання не братимуть участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання, частки (акції, паї) якого є предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, та не використовуватимуть активи у вигляді єдиного майнового комплексу, який є предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, для здійснення господарської діяльності протягом усього періоду володіння предметом застави (іпотеки) чи іншим забезпечувальним обтяженням.

==Випадки, коли необхідно отримувати дозвіл на концентрацію==
Дозвіл Антимонопольного комітету України (АМКУ) на концентрацію суб’єктів господарювання необхідно отримувати не у будь-якому випадку.

Отримання попереднього дозволу АМКУ потребують концентрації, якщо:
*сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у т.ч. за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує суму, еквівалентну 4 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного;
*або сукупна вартість активів, або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб’єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб’єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб’єкта господарювання з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у т.ч. за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.
Концентрація, яка потребує дозволу, забороняється до надання дозволу на її здійснення. Дозвіл на концентрацію може бути наданий лише у разі, якщо така концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

За здійснення концентрації без дозволу, якщо такий дозвіл був необхідний, АМКУ може накласти значні штрафи (до 5% доходу суб'єкта господарювання за останній звітний рік) та зобов'язати вчинити дії, що відновлять попередній стан або усунуть негативний вплив на конкуренцію ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14#n454 пункт 12 частин 1 статті 50], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2210-14#n478 частина 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"]).

==Процедура отримання дозволу на концентрацію==
Процедура розгляду заяв про надання дозволу на концентрацію в Україні складається з таких етапів:
# попередній розгляд заяви для визначення, чи концентрація між суб’єктами господарювання може спричинити негативні наслідки для конкуренції на задіяному ринку;
# винесення відповідного рішення та за необхідності порушення справи про концентрацію;
# збір та детальний аналіз інформації, необхідної для прийняття рішення про надання дозволу чи заборону концентрації;
# прийняття відповідного рішення з чітким поясненням причин та за необхідності покладенням зобов’язань на учасників концентрації.
Розглядаючи матеріали, які надані для отримання дозволу на концентрацію, фахівці Антимонопольного комітету України здійснюють: поглиблений аналіз заявленої концентрації; розгляд можливих об’єктивних економічних наслідків такої концентрації як для ринку, на якому функціонують суб’єкти господарювання, так і для самих учасників концентрації.

Якщо органами АМКУ надано дозвіл на концентрацію, необхідно пам’ятати, що концентрація має бути здійснена протягом року з дня прийняття рішення про надання дозволу на неї, якщо більший строк не визначено у рішенні. Якщо концентрація у цей строк не здійснена, учасники мають подати нову заяву про отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України на концентрацію.

У разі відмови Антимонопольного комітету України в наданні дозволу учасники концентрації все одно можуть його отримати, але їм потрібно буде довести, що позитивний ефект зазначеної концентрації для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. У цьому випадку учасники можуть звернутися до Кабінету міністрів України з заявою про надання дозволу на концентрацію. Кабінет міністрів може дозволити концентрацію, на здійснення якої Комітет не надав дозволу, якщо позитивний ефект зазначеної концентрації для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. При цьому Кабінет міністрів України теж керується відповідними принципами, згідно з якими дозвіл не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією, не є необхідними для досягнення мети концентрації чи становлять загрозу системі ринкової економіки.

Органи Антимонопольного комітету України забороняють концентрацію в разі, якщо за результатами розгляду справи про концентрацію було підтверджено наявність підстав для заборони концентрації, а запропоновані учасниками концентрації зобов’язання не усувають негативних наслідків для конкуренції після їх впровадження. У такому випадку в рішенні органу Комітету зазначається обґрунтування недостатності запропонованих учасниками концентрації зобов’язань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0284-02#n242 підпункту 3 пункт 13 розділу XI Порядок розгляду заяви про надання дозволу на концентрацію]).

==Що не вважається концентрацією==
Не вважаються концентрацією:
# створення суб’єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії.
# придбання часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання. У такому випадку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обґрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку;
# дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;
# набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади;
# набуття у власність банком чи іншою фінансовою установою активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання у разі, якщо таке набуття у власність передбачено планом реструктуризації, шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, за умови їх наступного відчуження суб’єктам господарювання, не пов’язаним відносинами контролю з цим банком чи з цією фінансовою установою, протягом двох років з дня такого набуття у власність.
[[Категорія:Господарське право]]