WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай)

2024-03-21T12:24:05Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/720/95 Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"]
== Вирішення спору в позасудовому порядку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] повноваження видачі громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай), покладені на відповідні районні державні адміністрації.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/720/95 п. 5 вищевикладеного Указу] видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводяться відповідною районною державною адміністрацією.

Перш за все, '''в разі втрати оригіналу сертифікату необхідно опублікувати в пресі інформаційне повідомлення про його втрату''' ([https://wiki.legalaid.gov.ua/images/5/50/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D1%83.doc Зразок повідомлення в газету]).

'''Додатково''', '''у разі відсутності даних про сертифікат''' на право на відповідну земельну частку (пай) '''потрібно звернутися до відповідного управління Держгеокадастру своєї місцевості з письмовим запитом''' про надання вичерпної інформації по своєму сертифікату, який видавався громадянину.

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/8/8a/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%83_%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83_2021.docx Зразок заяви до відділу Держгеокадастру про надання інформації 2021 р.]
=== '''Куди звернутися''' ===
Для отримання дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай), необхідно звернутися письмово '''до районної державної адміністрації''', яка його видала з копією оголошення про втрату сертифікату.
=== '''Перелік необхідних документів:''' ===
* заява про видачу дублікату сертифікату
* копія паспорту
* копія ідентифікаційного номеру
* копія сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай) ('''у разі наявності такої копії''')
* копія оголошення з газети про втрату сертифікату
=== '''Вартість''' ===
Безкоштовно
=== '''Строк розгляду''' ===
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян»])
== Вирішення спору в судовому порядку в порядку спрощеного позовного провадження ==
У разі отримання письмової відповіді від районної державної адміністрації про неможливість видати відповідний дублікат сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай), громадянин повинен звернутися за вирішенням зазначеного питання до суду першої інстанції - міського, районного суду за місцем знаходженням відповідача (РДА), з позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай).

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e6/%D0%97%D0%A0%D0%90%D0%97%D0%9E%D0%9A_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BA%D1%83_%28%D0%BF%D0%B0%D0%B9%29_2021.docx Зразок позовної заяви про визнання права на земельну частку пай 2021 рік]
=== '''Судовий збір''' ===
За подання заяви про визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай) в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.
=== '''Строк розгляду справи''' ===
Суд відкриває провадження у справі протягом п’яти днів з дня надходження позовної заяви. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 1 ст. 187 ЦПК України]).

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.ч. 2-3 ст. 189 ЦПК України]).

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.ч. 2-3 ст. 210 ЦПК України]).
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/41927227 Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 у справі № 357/12385/14-ц.]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Суди]]

Оформлення протоколу розбіжностей до договору оренди земельної ділянки

2024-03-21T12:20:36Z

Mykola.kutsekon: 11

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України « Про оренду землі»]
== Загальні положення ==
Більшість проблем власників земельних ділянок, пов’язаних із виконанням договорів оренди землі, викликані тим, що вони підписуються власниками у редакції, запропонованій виключно орендарем, без уважного вивчення умов договору.

Для того, щоб ці проблеми не виникали, потрібно чітко висловлювати орендарю свою позицію щодо умов договору до його підписання. При цьому не слід боятись того, що у разі наявності зауважень, орендар не буде укладати договір. Узгодження умов договору його сторонами – звична практика у господарській діяльності .

Відповідно до положень статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»] '''оренда землі''' - це засноване на договорі строкове платне володіння й користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»] орендарі набувають права оренди ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України « Про оренду землі»] '''договір оренди землі''' — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння й користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до положень статті 626 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''договором є''' домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
'''Зміст договору''' в розумінні статті 628 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі»] визначено '''істотні умови договору оренди,''' якими є :
* об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір ділянки);
* строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення й перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
== Порядок оформлення протоколу розбіжностей до договору оренди земельної ділянки ==
'''''По-перше''''', необхідно уважно вивчити умови договору оренди земельної ділянки, виявити ті пункти, які Вас не влаштовують, і ті пункти, формулювання яких Ви хотіли б змінити.
[[Файл:Протокол розбіжностей.jpeg|міні|Протокол розбіжностей]]
'''''По-друге''''', узгодити умови договору можна усно із уповноваженим представником орендаря, або скласти протокол розбіжностей.
У протоколі розбіжностей можна запропонувати:
* виключити певні пункти;
* викласти певні пункти у новій редакції;
* замінити слова у пунктах договору;
* доповнити договір новим пунктом.
Наприкінці протоколу доцільно зазначити, що у разі підписання протоколу обома сторонами:
* договір оренди вважається укладеним зі змінами, передбаченими цим протоколом;
* протокол є невід’ємною частиною договору оренди.
'''''По-третє''''', підпишіть протокол розбіжностей у двох примірниках. Обов’язково зазначте дату підписання протоколу (Вона не має бути пізнішою, ніж дата укладення договору оренди).

'''''І, нарешті''''', надайте підписані примірники договору і протоколу іншій стороні договору(краще надіслати рекомендованим листом на адресу орендаря).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана розглянути його та вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною.
У разі наявності у Орендаря застережень щодо запропонованих Орендодавцем умов договору, він складає і надає Орендодавцю протокол врегулювання розбіжностей, в якому вказує умови, які його не влаштовують, і надає пропозиції щодо їх виключення або зміни їх формулювань. В такому випадку договір оренди землі вважається укладеним з моменту підписання Орендодавцем протоколу врегулювання розбіжностей.

У разі, якщо інша сторона договору підпише і договір, і протокол, усі запропоновані в протоколі умови будуть вважатись прийнятими, а сам договір – укладеним. По одному підписаному примірнику договору та протоколу мають бути повернені сторонам.
[[Категорія:Право користування землями]]

Договір перевезення повітряним транспортом (авіаперевезення), квиток

2024-03-20T07:07:21Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_594 Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень// Міжнародний документ від 28 травня 1999 року]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закон України “Про ліцензування видів господарської діяльності”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про транспорт”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19#n10 Наказ Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239 "Про затвердження Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу""]
== Загальні положення про договір перевезення ==
Відповідно до ч.1 ст. 908 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

'''Повітряне перевезення''' - це перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, яке здійснюється повітряним судном.

Відповідно до ст. 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] повітряні перевезення '''''виконуються на підставі договору''''' між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами).

Договір перевезення повітряним транспортом є [[Поняття та умови договору в цивільному праві|цивільно-правовим договором]] на нього в повній мірі поширюються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України.]

'''''За договором перевезення пасажира''''' одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч. 1 ст. 910 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Договірні зобов'язання, що випливають з договору повітряного перевезення, належать до групи договорів про надання перевізних послуг. Тобто, на нього розповсюджуються положення Глави 63 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України “Послуги. Загальні положення.”] Положення цієї глави, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4306 ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України,] можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Окрім того, спеціальній регламентації послуг з перевезення присвячено норми Глави 64 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] “Перевезення”.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (ч. 2 ст. 910 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

'''Документами на повітряне перевезення є: '''
# квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира;
# багажна квитанція (паперова або електронна) - при перевезенні речей як багажу пасажира;
# транспортна накладна (авіаційна вантажна накладна) у паперовому або електронному вигляді - при перевезенні вантажу.
== Основні ознаки договору перевезення повітряним транспортом==
* Договір перевезення повітряним транспортом є договором про надання перевізних послуг, тобто послуг з переміщення пасажирів, багажу, вантажу та пошти.
* Договір є двостороннім. Однією із сторін будь-якого договору повітряного перевезення є повітряний перевізник (будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки та яка отримала ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів).
* Договір перевезення пасажира і багажу є за своїм характером консенсуальним, але може бути і реальним.
* Договір перевезення повітряним транспортом є формальним договором, оскільки він укладається в письмовій формі з дотриманням усіх встановлених законодавством обов'язкових реквізитів. Вимога щодо форми вважається дотриманою, якщо дотримана форма документа на перевезення, який опосередковує і підтверджує укладення даного виду договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами). Такими документами, зокрема, є авіаквиток (при перевезенні пасажира), багажна квитанція (при перевезенні багажу), вантажна накладна (при перевезенні вантажу).(ч. 3 ст. 98 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]).
* Договір перевезення повітряним транспортом є оплатним договором, оскільки діям перевізника відповідає обов'язок відправника чи пасажира вчинити зустрічну дію, а саме, сплатити провізну плату.
* Договір перевезення пасажирів і багажу є публічним, тобто відповідно до ч. 1 ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], повітряний перевізник бере на себе обов'язок надавати послуги з перевезення кожному, хто до нього звернеться.
{| class="wikitable"
| '''Важливо!'''
Авіаційний перевізник '''''зобов'язаний відмовити пасажиру''''' в міжнародному перевезенні у разі відсутності в нього документів, необхідних для в'їзду в Україну чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України.

За здійснення міжнародного перевезення пасажира без документів, необхідних для в'їзду на територію України чи для в'їзду або транзиту на/через територію іноземної держави з України, авіаційний перевізник несе відповідальність у порядку та розмірах, установлених законом.
|}
== Строк виконання перевізником забов'язань за договором перевезення повітряним транспортом ==
У відповідності до ст. 919 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], перевізник зобов'язаний доставити пасажира, багаж, вантаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
== Оплата за договором перевезення повітряним транспортом==
Згідно зі ст. 916 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], плата за перевезення пасажирів, багажу, пошти, вантажу, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.
== Пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення ==
До пред'явлення перевізникові [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|позову]], що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 925 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
== Позовна давність ==
Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується [[позовна давність]] в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

'''''Позови щодо перевезення у закордонному сполученні'''''

Позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами) (ст. 926 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
== Додатково ==
Див. додатково 
[[Договір перевезення пасажира та багажу]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій

2024-02-28T08:31:14Z

Mykola.kutsekon: /* Куди звертатися */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3748-12 Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затверджене Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року № 3748-ХІІ]
== Загальні положення ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] передбачає право громадян на проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в статті 39:

Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Так стаття 39 Конституції України визначає, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Стаття 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини] і основоположних свобод передбачає що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Також ст. 315 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає право на мирні зібрання.
Так, фізичні особи мають право вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо.Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону.
Отже, стаття 24 Конституції України у взаємозв’язку з її частиною першою статті 35, частиною першою статті 39 Конституції України зобов’язує державу створювати єдині правові механізми, що регулюють проведення громадянами, громадськими або релігійними організаціями, іншими суб’єктами права публічних мирних зібрань релігійного та нерелігійного характеру. Такі зібрання мають проводитися після завчасного сповіщення відповідними суб’єктами права органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
== Основні поняття: ==
Всі зібрання громадян в залежності від поставленої перед ними мети та методів їх проведення можуть бути поділені на кілька категорій: збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації.
*'''Збори''' - це спільна, спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, викликана необхідністю обговорення різних політичних, соціальних,
економічних, культурних та інших проблем.
*'''Мітинг''' - масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові). 
*'''Демонстрація''' - масове находження громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, в тому числі з питань протесту або незгоди будь з чим. (Цей захід може проявлятися також у проступку однієї особи, здійсненні нею вчинку з метою підкреслення свого відношення до будь-якої події чи посадової особи тощо.) 
*'''Вуличний похід''' проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики. 
*'''Пікетування''' - форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об'єднань, підприємств з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації.
== Куди звертатися ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-01#Text Конституційний суд України в рішенні від 19 квітня 2001 року] визначив, що громадяни «мають сповістити органи влади про проведення заходів заздалегідь, тобто в прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене ст. 39 Конституції право громадян, а мають служити його гарантією й водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.»
Тобто, законодавством не встановлено точного строку подачі такого повідомлення. Установлення такого строку в інших, ніж закон, нормативних актах суперечить ст. 39 Конституції й може бути скасовано в порядку адміністративного судочинства.
== Порядок проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій ==
Заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації подається до виконавчого органу місцевої ради в письмовій формі.

'''В заяві зазначаються:'''
* - дату проведення, час початку та орієнтовну тривалість заходу;
* - мету і форму проведення заходу;
* - місце проведення заходу;
* - маршрут пересування демонстрантів чи учасників походу (для заходів, які пов’язані з переміщенням учасників – релігійні процесії, походи, демонстрації тощо);
* - передбачувана кількість учасників заходу;
* - прізвища, імена та по батькові або найменування організаторів (організатора) мирного заходу, адреси та номери їх (його) телефонів;
* - дата подання повідомлення. Як правило, рівень шуму при проведенні мирних заходів, у тому числі під час використання звуковідтворювальної, аудіо-, відеоапаратури тощо, не повинен перевищувати встановленого санітарними нормами в залежності від характеру та місця проведення мирного заходу.
Якщо виконавчий орган виявить порушення законодавства з боку організаторів масових заходів то він повинен звернутися до суду з заявою про заборону проведення заходів, при цьому виконавчий орган має право при потребі запропонувати тим, хто звернувся з заявою, інші час і місце проведення заходу.
Згідно із статтею 21 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"] публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії на вулицях, майданах та в інших громадських місцях проводяться щоразу з дозволу відповідної місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради. Клопотання про видачу вказаного дозволу подається не пізніш як за десять днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, які не терплять зволікання.
== Обмеження щодо проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] в ч. 2 ст. 39 говорить, що право громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації можна обмежити винятково "з метою попередження заворушень чи злочинів, для охорони здоров'я населення захисту прав і свобод інших людей". Зміст ст. 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] відповідає положенням міжнародних договорів. 
Заборона мирного зібрання може відбуватися виключно Окружним адміністративним судом відповідно до статті 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України]. Виконання такого рішення здійснюється негайно виконавчою службою з можливою допомогою поліції. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд, що виніс рішення по справі.
Припинення мирного зібрання поліцією без рішення суду може відбуватися лише при загрозі масовим заворушенням чи вчиненні злочинів. Органи місцевої влади не можуть самостійно заборонити проведення мирного зібрання.

Так, у ч. 1 ст. 20 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальної декларації прав людини] встановлено, що "кожна людина має право на свободу мирних зборів та асоціацій", а у ст. 21 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права]" визначається право, на мирні збори. Користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які необхідні в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я й моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. 
Статтею 21 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права] вказано: "Визнається право на мирні збори. Користування цим правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб".
== Відповідальність за порушення порядку проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій ==
За порушення порядку проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, згідно чинного законодавства України. 
''Адміністративна відповідальність'' настає за:
* порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (стаття 185-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП України]);
* надання посадовими особами для проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій приміщень, транспорту, технічних засобів або створення інших умов для організації і проведення зазначених заходів (стаття 185-2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КпАП України]).
''Кримінальна відповідальність'' застосовується за:
* за блокування транспортних комунікацій, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, а також захопленні вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства несуть кримінальну відповідальність відповідно до статті 279 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1920 Кримінального кодексу України].
* організацію масових заворушень, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях (стаття 294 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
* публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту (стаття 295 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);
== Оскарження відмови, щодо проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій ==
Рішення та дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які порушують право на проведення зборів, мітингів та демонстрацій можуть бути оскаржені у суді в порядку адміністративного судочинства.
== Див. також ==
* [[Оскарження рішень, дій та бездіяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування]]
* [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Порядок переміщення (пересилання) міжнародних поштових та експрес-відправлень

2024-02-28T08:14:17Z

Mykola.kutsekon: /* Правила переміщення міжнародних поштових та експрес-відправлень */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
== Правила переміщення міжнародних поштових та експрес-відправлень ==
Ввезення експрес-перевізником міжнародних експрес-відправлень на митну територію України або їх вивезення за межі цієї території через пункти пропуску, розташовані у міжнародних аеропортах, а також їх перевантаження здійснюються безпосередньо під бортом повітряного судна або з зони митного контролю пункту пропуску. Перевантаження здійснюється в присутності посадової особи контролюючого органу та відповідних службових осіб аеропорту та перевізника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1927 ч. 2 ст. 233 Митного кодексу України]).

Митний орган, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, здійснює пропуск вантажу експрес-перевізника на митну територію України на підставі поданих експрес-перевізником відповідно до вимог статті 194-1 Митного кодексу України загальної декларації прибуття та митної декларації, передбаченої частиною першою статті 94 Митного кодексу України, яка одночасно є документом контролю доставки з пункту пропуску через державний кордон України до центральної сортувальної станції, та направляє його під митним контролем до митного органу призначення.

Вивезення вантажу експрес-перевізника, а також його пропуск за межі митної території України та контроль доставки від центральної сортувальної станції до пункту пропуску через державний кордон України здійснюються на підставі поданої експрес-перевізником митної декларації, передбаченої частиною першою статті 94 Митного кодексу України. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1927 ч. 3 ст. 233 Митного кодексу України]).

У пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України до товарів, які переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, контроль за дотриманням заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності не здійснюється, а заходи офіційного контролю не проводяться. Митні формальності щодо таких товарів проводяться в найкоротший строк. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1927 ч. 5 ст. 233 Митного кодексу України]).

Міжнародні поштові (крім тих, що переміщуються через територію України транзитом) та експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих відправленнях ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n1935 ч. 8 ст. 233 Митного кодексу України]).
*Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються операторами поштового зв’язку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв’язку, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або за місцем розташування (проживання) одержувача або відправника. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4673 ч. 14 ст. 233 Митного кодексу України]).

*Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях, здійснюються в центральних (регіональних) сортувальних станціях або за місцем розташування (проживання) одержувача (відправника) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n4673 ч. 15 ст. 233 Митного кодексу України]).
== Додаткова оплата за міжнародні поштові відправлення для фізичних осіб ==
З першого липня 2019 р. вступили в дію правила розмитнення для поштових та експрес-відправлень із-за кордону: згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n4612 ст. 191.1.3 Податкового кодексу України], якщо ціна товару (так звана «фактурна вартість» міжнародного відправлення), ''що надходить від одного відправника одним несупроводжуваним пересиланням фізичній особі в Україну'', становить більш ніж еквівалент в 100 євро (що визначається за курсом валюти відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n15324 ст. 191.1.5 Податкового кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n9831 ст. 39 (1).1]), одержувач має сплатити додаткові кошти у вигляді ПДВ у розмірі 20% від суми, що перевищує безмитний ліміт в 100 євро (при вартості замовлення від 100 до 150 євро), а якщо вартість перевищує еквівалент в 150 євро, то додатково до 20% ПДВ ще й здійснити розмитнення у розмірі 10% мита від суми, що перевищує 150 євро еквіваленту вартості товару.

Наприклад, вартість одного несупроводжуваного міжнародного пересилання в Україну від одного відправника для фізичної особи - одержувача згідно платіжних документів еквівалентна 180 євро. Одержувач має сплатити 20% ПДВ з 80 євро (що становитиме 16), та 10% «ввізного мита» з суми, що перевищує 150 євро, тобто 10% від 30 євро (ще 3). Разом це складатиме 16+3=19 євро податків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n9831 в національній валюті]).

Одержувач пересилання може за власним бажанням самостійно оформити митні документи, заповнивши стандартну [https://wiki.legalaid.gov.ua/images/b/bb/Form_deklar_MD16.doc форму М-16], та отримати пересилання після проведення митних процедур, чи довірити цю роботу агенту кур'єрської служби за окрему доплату. В останньому випадку процедура значно спрощується та не потребує особистого втручання, необхідно лише надіслати агенту електронною поштою скан-копії чи фотографії перших двох сторінок паспорту, ІНН та банківської квитанції або чеку про оплату товару, або іншого документу, що підтверджує вартість відправлення, і очікувати пересилання, як зазвичай, а додаткові кошти сплатити під час отримання.
{| class="wikitable"
|-
| Корисно! [https://tax.gov.ua Вебсайт Державної податкової служби України]
|}
[[Категорія:податкове право]]
[[Категорія:митне право]]

Звільнення від нарахованої заборгованості по сплаті аліментів

2024-02-28T07:57:42Z

Mykola.kutsekon: 11

Порядок припинення стягнення аліментів на дружину

2024-02-28T07:45:30Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Підстави припинення сплати аліментів ==
Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n428 ст. 84 СК України])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n413 Статтею 82 Сімейного кодексу України] визначені загальні підстави припинення права одного з подружжя на утримання.
Так, право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

'''Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:'''
 '''1)''' одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

'''2)''' платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
 
'''Крім того, право одного з подружжя на утримання припиняється у наступних випадках:'''
* Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:
- подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;

- непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення;

- непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;

- одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Також це поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n421 ст. 83 СК України])
* Право дружини на утримання, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n428 статтею 84 СК України], припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Крім того, право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n435 ст. 85 СК України])

* Право чоловіка на утримання, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n438 статтею 86 СК України], припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Також, право чоловіка на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n443 ст. 87 СК України]).

* Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений. Право власності на нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n450 ст. 89 СК України])
== Судовий порядок врегулювання ==
У разі наявності однієї із істотних підстав, особа з якої стягуються аліменти на дитину/дітей, має право звернутися до суду у рамках позовного провадження з '''позовною заявою про припинення стягнення аліментів на дружину'''.
== Куди звертатися ==
Для подачі заяви потрібно звертатися в міський чи районний суд, за місцем проживання або перебування відповідача.
== Вартість ==
За подання позовної заяви немайнового характеру, в порядку позовного провадження фізична особа повинна сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору. Так, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 п.3 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір"], від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
== Письмові докази ==
'''Крім самої заяви необхідно надати письмові докази, які б підтверджували викладені позовні вимоги'''.
 
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:wide-#n6592 ст. 77 ЦПК України], належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
 Такими доказами можуть бути, наступні документи:
* копія свідоцтва про народження дитини/дітей;
* копія свідоцтва про укладення шлюбу/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/ копія рішення про розірвання шлюбу;
* копія паспорту сторін;
* копія картки фізичної особи-платника податків сторін;
* довідка з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію;
* пояснення свідків;
* довідка про доходи з місця роботи/навчання;
* інформація про наявність чи відсутність житла;
* інформація про стан здоров’я, тощо.
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок припинення стягнення аліментів на дружину

2024-02-28T07:44:20Z

Mykola.kutsekon: 11

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Підстави припинення сплати аліментів ==
Дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n428 ст. 84 СК України])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n413 Статтею 82 Сімейного кодексу України] визначені загальні підстави припинення права одного з подружжя на утримання.
Так, право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу.

Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин.

Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

'''Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:'''
 '''1)''' одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;

'''2)''' платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
 
'''Крім того, право одного з подружжя на утримання припиняється у наступних випадках:'''
* Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:
- подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
- непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення;
- непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
- одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.
Також це поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n421 ст. 83 СК України])
* Право дружини на утримання, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n428 статтею 84 СК України], припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Крім того, право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n435 ст. 85 СК України])

* Право чоловіка на утримання, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n438 статтею 86 СК України], припиняється, якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Також, право чоловіка на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n443 ст. 87 СК України]).

* Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути нотаріально посвідчений. Право власності на нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо особи домовилися про припинення права на утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати, обумовлена грошова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса до посвідчення договору. На майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання, не може бути звернене стягнення. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n450 ст. 89 СК України])
== Судовий порядок врегулювання ==
У разі наявності однієї із істотних підстав, особа з якої стягуються аліменти на дитину/дітей, має право звернутися до суду у рамках позовного провадження з '''позовною заявою про припинення стягнення аліментів на дружину'''.
== Куди звертатися ==
Для подачі заяви потрібно звертатися в міський чи районний суд, за місцем проживання або перебування відповідача.
== Вартість ==
За подання позовної заяви немайнового характеру, в порядку позовного провадження фізична особа повинна сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору. Так, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 п.3 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір"], від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
== Письмові докази ==
'''Крім самої заяви необхідно надати письмові докази, які б підтверджували викладені позовні вимоги'''.
 
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/sp:wide-#n6592 ст. 77 ЦПК України], належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
 Такими доказами можуть бути, наступні документи:
* копія свідоцтва про народження дитини/дітей;
* копія свідоцтва про укладення шлюбу/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/ копія рішення про розірвання шлюбу;
* копія паспорту сторін;
* копія картки фізичної особи-платника податків сторін;
* довідка з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію;
* пояснення свідків;
* довідка про доходи з місця роботи/навчання;
* інформація про наявність чи відсутність житла;
* інформація про стан здоров’я, тощо.
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок припинення стягнення аліментів на дитину

2024-02-19T10:55:47Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»]
== Підстави припинення сплати аліментів ==
=== Письмова домовленість (угода) ===
'''При наявності письмової домовленості (угоди) між сторонами''' про визначення сплати аліментів на дитину (дітей), загальними підставами припинення сплати аліментів визначається безпосередньо умовами договору (смерть осіб; закінчення терміну дії договору; форс-мажорні обставини, тощо)
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 189 СК України], батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
=== Стягнення аліментів у судовому порядку ===
'''При наявності рішення суду про стягнення аліментів:'''
* '''у разі досягнення дитиною повноліття''' ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 180 СК України]);
* '''у зв’язку із зміною місця проживання дитини, фактичним проживання з другим із батьків або законним представником''' ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 181 СК України]);
* '''якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n912 ч. 1 ст. 188 СК України]).
''Місце проживання дитини визначається:''
 
- яка не досягла десяти років - за згодою батьків;
 
- яка досягла десяти років - за спільною згодою батьків та самої дитини;
 
- якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років - визначається нею самою. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 (ст. 160 СК України)]
 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Статтею 180 СК України] передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. '''Аліменти сплачуються тому з батьків з ким проживають діти'''.

Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.2, ч.3 ст. 181 СК України], за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду '''кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються''' у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі '''за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.'''

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Статтею 192 СК України] визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 179 Сімейного кодексу України], аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
* '''у разі досягнення повнолітніми дочкою, сина 23 років, якщо вони продовжує навчання та знаходяться на утриманні батьків''' ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 199 СК України]);

* '''у разі припинення навчання повнолітніми дочкою, сина''' ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 2 ст. 199 СК України]).

* '''у разі неможливості батькам надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину, які продовжують навчання''' ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч. 1 ст. 199 СК України]);

* '''якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків''' і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 188 СК України]);

* '''у разі усиновлення дитини''', так як з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 232 СК України])

* '''у разі смерті дитини або платника аліментів''';

* '''у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно'''. Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину. На майно, одержане за договором відповідно до частини першої цієї статті, не може бути звернене стягнення. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування. ( [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 190 СК України])
== Судовий порядок врегулювання ==
У разі наявності однієї із істотних підстав, особа з якої стягуються аліменти на дитину/дітей, має право звернутися до суду у рамках позовного провадження з позовною заявою про припинення стягнення аліментів.
== Куди звертатися ==
Для подачі заяви потрібно звертатися в міський чи районний суд, за місцем проживання або перебування відповідача.
== Вартість ==
За подання позовної заяви немайнового характеру, в порядку позовного провадження фізична особа повинна сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.
== Письмові докази ==
Крім самої заяви необхідно надати письмові докази, які б підтверджували викладені позовні вимоги.
 
Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 77 ЦПК України], належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

''Такими доказами можуть бути, наступні документи:''
* копія свідоцтва про народження дитини/дітей;
* копія свідоцтва про укладення шлюбу/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/ копія рішення про розірвання шлюбу;
* копія паспорту сторін;
* копія картки фізичної особи-платника податків сторін;
* акт обстеження умов проживання;
* довідка з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію;
* заява дитини до служби у справах дітей про намір проживати з одним із батьків;
* копія рішення суду або служби у справах дітей про визначення місця проживання дитини;
* довідка з навчального закладу дитини;
* пояснення свідків;
* службова характеристика;
* довідка про доходи з місця роботи/навчання;
* інформація про наявність житла, тощо.
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Діти]]

Порядок оскарження постанови слідчого про відмову у визнанні особи потерпілою

2024-02-19T10:42:26Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"]
== Вирішення спору в судовому порядку ==
Так, '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 5 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України ( далі - КПК України])''' передбачено, що '''на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача, про відмову у визнанні потерпілим'''.

Зокрема, відповідно до '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 1 статті 55 КПК України]''' '''потерпілим''' у кримінальному провадженні '''може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди'''.

При цьому, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого ( [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 2 ст. 55 КПК України]).

Правилами частини '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 5 статті 55 КПК України]''' визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктами 5-6 статті 110 КПК України]''' визначено, що '''постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з''':

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:
* місце і час прийняття постанови;
* прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову;
2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про:
* зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;
* мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу;
3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про:
* зміст прийнятого процесуального рішення;
* місце та час (строки) його виконання;
* особу, якій належить виконати постанову;
* можливість та порядок оскарження постанови.
Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

== Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ==
Згідно '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 304 КПК України]''':

1. '''Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого''' дізнавача чи прокурора, передбачені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною першою статті 303 цього Кодексу], '''можуть бути подані''' '''особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності'''. '''Якщо рішення слідчого , дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії'''.

2. Скарга повертається, якщо:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
== Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування ==
Відповідно до вимог '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 305 КПК України]''':

1. Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора.

2. '''Слідчий, дізнавач чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення''', передбачені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу], '''припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою'''.
== Судовий збір ==
За подання скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача на постанову про відмову у визнанні потерпілим - '''судовий збір не сплачується'''. (пункт 13 частини 2 статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України "Про судовий збір"])
== Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування ==
Згідно '''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 306 КПК України]''':

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], з урахуванням положень цієї глави.

2. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування '''розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги''', крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.

3. '''Розгляд скарг''' на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування '''здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу''', чи її захисника, представника '''та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується'''. '''Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги'''.
== Рішення слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування ==
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Стаття 307 КПК України]''':

1. За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

2. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов’язання припинити дію;

3) зобов’язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

3. '''Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги''' на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора '''не може бути оскаржена''', '''окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.'''
== Зразок скарги на бездіяльність слідчого та постанову про відмову у визнанні потерпілим ==
[[Файл:Зразок скарги на бездіяльність слідчого та постанову про відмову у визнанні потерпілим.docx|міні|Зразок скарги на бездіяльність слідчого та постанову про відмову у визнанні потерпілим]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]

Проходження митного контролю

2024-02-19T10:33:29Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF#n16 Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1014-12#n19 Порядок заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних з провадженням підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 2012 року № 614]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1036-18 Порядок виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 серпня 2018 року № 671]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1372-12 Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0657201-16#n24 Наказ Міністерства фінансів України від 25 липня 2016 року № 657 "Про затвердження переліків даних, необхідних для функціонування інформаційно-телекомунікаційної системи органів доходів і зборів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0374-12#n16 Наказ Міністерства фінансів України від 22 лютого 2012 року № 246 "Про затвердження зразків бланків єдиного адміністративного документа, додаткових аркушів, доповнень і специфікації та їх Технічного опису"]
* [http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/mitne-zakonodavstvo/listi/69876.html Лист Державної фіскальної служби України від 29 вересня 2016 року № 32089/7/99-99-18-02-02-17]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''![[Файл:Митне оформлення в умовах воєнного стану.jpg|міні]]
09 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236-2022-п#Text постанову № 236 «Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану».]

Так, на період дії воєнного стану під час ввезення на митну територію України товарів їх декларування та митне оформлення відповідно до митного режиму імпорту може здійснюватися шляхом подання попередньої митної декларації, яка містить всю необхідну інформацію для випуску товарів, без пред’явлення таких товарів митному органу відповідно до частини п’ятої статті 259 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2140 Митного кодексу України], або за місцем перетину митного кордону України шляхом подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку, або в будь-якому митному органі в установленому законодавством порядку. Митне оформлення товарів здійснюється без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (крім державного експортного контролю).

Державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією.
|}
== Загальна інформація ==
'''Митний контроль''' – це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України], законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України]).

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно '''митними органами''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України] та інших законів України і передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина перша-третя статті 318 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]).

'''Форми митного контролю:'''
* перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2799 Митного кодексу України] надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;
* митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян);
* облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;
* усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;
* огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи;
* перевірка обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;
* проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
* направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу;
* пост-митний контроль (стаття 339 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]).
Декларант має право обрати '''митний режим''', у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митним кодексом України]. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей (стаття 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]).
== Процедура декларування ==
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]).

'''Митна декларація''' - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (пункт 20 частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України]).

Види митних декларацій:

♦ митна декларація, заповнена у звичайному порядку - містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим (стаття 258 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]);

♦ попередня митна декларація - подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України (стаття 259 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]);

♦ тимчасова митна декларація - якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу '''тимчасову митну декларацію''' на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (стаття 260 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]);

♦ періодична митна декларація - може подаватися на регулярне переміщення через митний кордон України товарів однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах протягом не більше 180 днів та під зобов’язання про подання додаткової декларації на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця (стаття 260 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]);

♦ спрощена митна декларація - використовується для декларування та випуску в заявлений митний режим товарів, декларантом яких є підприємство, яке отримало авторизацію АЕО - С і має дозвіл на застосування спеціального спрощення "процедура спрощеного декларування" (стаття 2601 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]);

♦ додаткова декларація - у разі подання попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, '''протягом 10 робочих днів''' з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу (частинf першf статті 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України]).

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF#n16 Положенням про митні декларації та формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1014-12#n19 Порядком заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов’язаних з провадженням підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 2012 року № 614].
== Подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю ==
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості (стаття 335 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]):
* '''при перевезенні автомобільним транспортом:'''
# документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
# транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
# визначений [https://www.ukrposhta.ua/ua/akty-vsesvitnoho-poshtovoho-soiuzu актами Всесвітнього поштового союзу] документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
# комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
# відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
# найменування товарів;
# вага брутто товарів (у кілограмах) або об’єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;
* '''при перевезенні водним транспортом:'''
# генеральна декларація, що містить, зокрема, найменування та опис судна, відомості про його реєстрацію та національну належність, прізвище капітана, прізвище та адресу суднового агента;
# декларація про вантаж, яка містить, зокрема, відомості про найменування портів відправки, портів заходу судна, завантаження та вивантаження товарів, першого порту відправки товарів, порту вивантаження товарів, що залишаються на борту, перелік коносаментів або інших документів, що підтверджують наявність та зміст договору морського (річкового) перевезення, кількість вантажних місць товару, опис та вид упаковки товарів, які підлягають вивантаженню у даному порту;
# декларація про припаси (суднові припаси), яка містить, зокрема, відомості про найменування суднових припасів, що є в наявності на судні, та їх кількість;
# декларація про особисті речі екіпажу судна;
# суднова роль, що містить відомості про кількість і склад членів екіпажу під час прибуття і відправлення судна, зокрема, прізвища, імена, громадянство, звання або посаду, дату і місце народження, вид і номер документа, що посвідчує особу;
# список пасажирів, що містить відомості про пасажирів під час прибуття і відправлення судна, зокрема, кількість пасажирів на судні, прізвища, імена, громадянство, дату і місце народження, порти посадки і висадки;
# визначений [https://www.ukrposhta.ua/ua/akty-vsesvitnoho-poshtovoho-soiuzu актами Всесвітнього поштового союзу] документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
# транспортні (перевізні) документи на товари (за наявності), які містять, зокрема, відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки;
# комерційні документи (за наявності) на товари та відомості про розміщення товарів на борту судна;
# відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини;
# відомості про наявність (відсутність) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів;
* '''при перевезенні повітряним транспортом:'''
# стандартний документ перевізника, передбачений укладеними відповідно до закону міжнародними договорами в галузі цивільної авіації (генеральна декларація);
# документи, що містять відомості про товари, які перевозяться на борту (вантажні відомості, авіаційні вантажні накладні);
# документ, що містить відомості про припаси (бортові припаси) та про кількість припасів (бортових припасів), завантажених на борт судна та вивантажених з нього;
# транспортні (перевізні) документи;
# комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться;
# визначений [https://www.ukrposhta.ua/ua/akty-vsesvitnoho-poshtovoho-soiuzu актами Всесвітнього поштового союзу] документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
# відомості про знаки національної належності та реєстраційні знаки судна, номер рейсу, маршрут польоту, пункт вильоту та пункт прибуття судна;
# відомості про найменування підприємства (організації, установи), що експлуатує судно, та кількість членів екіпажу;
# список пасажирів із зазначенням їх кількості на судні, прізвищ та ініціалів, пунктів посадки та висадки; відомості щодо багажу пасажирів (пасажирська відомість);
# найменування товарів, номери вантажних накладних, кількість місць за кожною накладною, пунктів завантаження та пунктів вивантаження товарів;
# відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини;
# відомості про наявність (відсутність) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів;
* '''при перевезенні залізничним транспортом:'''
# транспортні (перевізні) документи;
# передатну відомість на залізничний рухомий склад;
# документ, що засвідчує наявність припасів (за наявності припасів);
# визначений [https://www.ukrposhta.ua/ua/akty-vsesvitnoho-poshtovoho-soiuzu актами Всесвітнього поштового союзу] документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
# комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться;
* '''при переміщенні трубопровідним транспортом та лініями електропередачі:'''
# зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
# акт прийому-передачі товарів або довідка, що підтверджує кількість товарів;
# комерційні та супровідні документи (за наявності їх у власника трубопровідного транспорту, лінії електропередачі) на товари, що переміщуються через митний кордон України, а на момент митного оформлення - рахунок-фактуру;
# найменування та адреса відправника товарів;
# найменування та адреса отримувача товарів;
# документи (дозволи, сертифікати), що підтверджують показники товару.
Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Якщо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митним кодексом України] та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, у формі електронних документів, засвідчених електронним цифровим підписом, через [https://cabinet.customs.gov.ua/ єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі"], митним органам забороняється вимагати надання таких документів (відомостей) декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником чи іншою заінтересованою особою.

Разом з митною декларацією митному органу подаються '''рахунок або інший документ''', який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митним кодексом України], '''декларація митної вартості'''.

У встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митним кодексом України] порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:
# документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;
# зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;
# транспортні (перевізні) документи;
# комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;
# у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
# документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв’язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);
# у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митним кодексом України], - документи, що підтверджують країну походження товару;
# у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;
# у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;
# у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;
# у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митним кодексом України].
Під час надання митному органу попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України митному органу надаються такі документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій:
* для ввезення товарів на митну територію України:
# заява встановленої форми про намір здійснити ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення або попередня митна декларація);
# відомості про найменування, обсяг (кількість) та вартість товарів, які планується ввезти на митну територію України;
# вид транспорту, яким планується здійснити ввезення товарів на митну територію України;
# назва пункту пропуску через державний кордон України (митному органу), через який планується ввезення товарів;
# відомості про документи, що підтверджують дотримання встановлених відповідно до закону заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України;
* для вивезення товарів з митної території України - митна декларація на товари або супровідні документи на товари у випадках, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митним кодексом України], які подаються митному для митного контролю.
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0657201-16#n24 Перелік документів та/або відомостей, які необхідно подати відповідному контролюючому органові для завершення відповідного виду державного контролю, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25 липня 2016 року № 657]
|}
== Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу ==
Якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, які підлягають обліку і заходам офіційного контролю, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, митний орган має право провести огляд, а в разі необхідності - і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням (частина перша статті 339 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]).

Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу громадянина здійснюються '''в присутності''' цього громадянина чи уповноваженої ним особи.

Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи здійснюються:
* якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний багаж містить товари, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, тварин та рослин, а також довкілля;
* якщо громадянин або уповноважена ним особа не з’явилися протягом одного місяця з дня надходження до митниці призначення несупроводжуваного багажу;
* у разі залишення на території України ручної поклажі, багажу з порушенням зобов’язання про їх транзит через територію України.
Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу за відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

Про здійснення огляду та переогляду складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1004-12#n6 акт огляду (переогляду) встановленої форми], один примірник якого передається громадянину або уповноваженій ним особі або представнику підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.
== Особистий огляд громадян ==
Особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за '''письмовим рішенням''' керівника митного органу або його заступника, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або у транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України (частина перша статті 340 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]).

Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред’явити громадянину [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0496-15#n17 письмове рішення (встановленої форми)] керівника митного органу або його заступника, '''ознайомити''' громадянина з його правами та обов’язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно видати приховані та/або не задекларовані товари. У разі відмови громадянина від добровільної видачі прихованих та/або не задекларованих товарів на рішенні про проведення особистого огляду робиться відповідний запис, завірений підписом посадової особи органу доходів і зборів, яка пред’являла зазначене рішення громадянинові.

Права громадянина, стосовно якого здійснюється особистий огляд:
* до початку проведення особистого огляду ознайомитися з рішенням про проведення особистого огляду та порядком його проведення;
* ознайомитися із своїми правами та обов’язками під час проведення особистого огляду;
* надавати пояснення та заявляти клопотання;
* добровільно видати товари, що переміщуються ним через митний кордон України з порушенням вимог законодавства з питань державної митної справи;
* робити заяви з обов’язковим внесенням їх посадовою особою органу доходів і зборів, яка проводить особистий огляд, до протоколу проведення такого огляду;
* користуватися рідною мовою та послугами перекладача;
* ознайомитися з актом проведення особистого огляду після його складення та зробити заяву, яка підлягає внесенню до акта;
* оскаржувати рішення, дії органу доходів і зборів щодо проведення такого огляду.
=== Вимоги до проведення особистого огляду ===
Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, стосовно якого проводиться особистий огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї самої статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, та працівники митного органу. Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі в ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає особистому огляду, проводиться '''виключно медичним працівником''' ( частина п'ята статті 340 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України] ).

Під час проведення особистого огляду складається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0496-15#n20 протокол за встановленою формою].

Громадянин, який пройшов особистий огляд, має право зробити заяву з обов’язковим занесенням її до протоколу. Копія протоколу надається громадянинові.
== Оскарження рішень митного органу ==
Рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до органу (посадової особи) вищого рівня або [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|безпосередньо до суду]] в порядку, визначеному законом (стаття 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2644 Митного кодексу України]).
== Відповідальність за порушення митних правил ==
За порушення митних правил до громадянина може бути притягнуто до [[Порушення митних правил та відповідальність за них|адміністративної]] або [[Відповідальність за контрабанду та порушення митних правил|кримінальної]] відповідальності.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/64612577 Постанова Любомльський районний суд Волинської області від 02 лютого 2017 року у справі № 163/267/17] (митний спір щодо порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю та недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення)
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/71692611 Постанова Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 807/3168/14] (митний контроль не є складовою частиною митного оформлення. Ці дві правові категорії мають свої власні системні характеристики)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_e50 Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2019 року у справі "Садоха проти України"]
[[Категорія: Митне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Підстави та порядок стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії

2024-01-22T11:31:33Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива»] (далі – Постанова)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0634-97#Text Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 р. № 39/283/90/5 «Про затвердження Порядку повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями»] (далі – Порядок)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0548-18#Text Наказ Міністерства соціальної політики України від 02 травня 2018 року № 604 «Про затвердження форм Заяви про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі та Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії»]
== Загальні положення ==
Надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію можна визначити як бюджетні кошти у вигляді житлової субсидії набуті особою без достатньої правової підстави.

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункту 9 Постанови] Призначення житлових субсидій здійснюється:

- до 30 листопада 2022 р. включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення);

- починаючи з 1 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.

Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.

Заяви про призначення та надання житлової субсидії з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян:

- структурними підрозділами з питань соціального захисту населення - до 30 листопада 2022 р. включно в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія);-

- органами Пенсійного фонду України починаючи з 1 грудня 2022 р., у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).

Сформована та підписана електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заява разом із декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, (далі - декларація) передається засобами Порталу Дія шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами Мінсоцполітики та Пенсійного фонду України до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення/органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи).

Заяви з необхідними документами та/або відомостями також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або військової адміністрації (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження уповноваженому органу.

Для [[Порядок надання населенню субсидій. Підстави для припинення надання раніше призначеної субсидії|призначення житлової субсидії]] громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом подає за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання) до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення:
* заяву;
* декларацію;
* довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
* копію [[Реструктуризація заборгованості із квартирної плати, плати за житлово – комунальні послуги, послуги за спожитий газ та електроенергію|договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг]] (у разі наявності);
* [[Договір найму (оренди)|договір наймання (оренди) житла]] (у разі наявності);
* інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби).
Необхідно мати на увазі, що громадянин несе відповідальність за подані відомості в заяві, декларації, інших документах, що вплинули на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункт 49 Постанови]).

При цьому, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пунктом 90 Постанови] передбачено, що громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов’язаний протягом 30 календарних днів поінформувати уповноважений орган (до 30 листопада 2022 р. включно - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, з 1 грудня 2022 р. - орган Пенсійного фонду України) про виникнення обставин, зокрема щодо:

- зміни складу зареєстрованих/задекларованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарств;

- зміни соціального статусу членів домогосподарства;

- зміни у складі сім’ї члена домогосподарства;

- зміни переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання;

- зміни управителя, виконавця комунальних послуг (крім випадків, коли інформація про зміну надається виконавцем послуги), створення об’єднання;

- настання умов, зазначених у підпунктах 2, 4, 8-10 пункту 14 цього Положення;

- отримання ним або членом сім’ї особи із складу домогосподарства одноразово доходу у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (крім цільової благодійної допомоги, що надається на здобуття освіти, отримання медичних послуг, подолання наслідків стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених зонами надзвичайної екологічної ситуації; страхових виплат на медичну та соціальну допомогу; спадщини у вигляді нерухомого майна або основної його частини; гранту або стипендії на навчання);

- про перебування за кордоном особи із складу домогосподарства або члена сім’ї особи із складу домогосподарства сукупно більш як 60 днів;

- настання умов, за яких втрачається право на отримання субсидії на понаднормову площу житла.

Норми цього пункту не застосовуються в період дії воєнного стану в Україні на території адміністративно-територіальних одиниць, визначених у переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204. Громадяни, яким призначено житлову субсидію, зобов’язані повідомити про обставини, передбачені цим пунктом, протягом місяця після припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

У разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб; складу сім’ї члена домогосподарства; переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання; отримання особою або членом сім’ї особи із складу домогосподарства одноразово доходу у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (крім цільової благодійної допомоги, що надається на здобуття освіти, отримання медичних послуг, подолання наслідків стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених зонами надзвичайної екологічної ситуації; страхових виплат на медичну та соціальну допомогу; спадщини у вигляді нерухомого майна або основної його частини; гранту або стипендії на навчання), подаються нові заява та декларація ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункт 91 Постанови]).
== Підстави стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункту 125 Постанови] підставами стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії є випадки, передбачені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top абзацах четвертому - сьомому пункту 119 Постанови], а саме:

♦ у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, подав фальшиві документи, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) на день призначення житлової субсидії;

♦ громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункті 90 Постанови], протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення, а саме про:
* зміни складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарств;
* зміни соціального статусу членів домогосподарства;
* зміни у складі сім’ї члена домогосподарства;
* зміни переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання;
* зміни управителя, виконавця комунальних послуг (крім випадків, коли інформація про зміну надається виконавцем послуги), створення об’єднання;
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства має у власності: транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше п’яти років (крім мопеда і причепа); більше ніж один транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа). При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля, а також транспортні засоби, придбані батьками-вихователями [[Дитячий будинок сімейного типу|дитячих будинків сімейного типу]]. Наявність (відсутність) у власності зазначених осіб транспортних засобів зазначається у декларації.
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50 тис. гривень: купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), іншого нерухомого майна, транспортного засобу (механізму), цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування); платіж (платежі), що випливає з правочинів, за якими передбачено набуття майнових прав на нерухоме майно та/або транспортні засоби (механізми) (крім об’єктів спадщини та дарування); внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації; благодійну діяльність (виключно у вигляді сплати коштів); надання поворотної/безповоротної фінансової допомоги, позики;
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства має у власності більше ніж одне житлове приміщення (квартиру, будинок), крім житла, яке належить на правах спільної сумісної або часткової власності, розташованого в сільській місцевості, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири) за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505. Інформація про наявність (відсутність) у власності зазначених осіб житлових приміщень зазначається у декларації;
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 100 тис. гривень, про що зазначається в декларації;
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. гривень;
* отримання ним або членом сім’ї особи із складу домогосподарства одноразово доходу у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (крім цільової благодійної допомоги, що надається на здобуття освіти, отримання медичних послуг, подолання наслідків стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених зонами надзвичайної екологічної ситуації; страхових виплат на медичну та соціальну допомогу; спадщини у вигляді нерухомого майна або основної його частини; гранту або стипендії на навчання);
* настання умов, за яких втрачається право на отримання субсидії на понаднормову площу житла.
♦ під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства державним соціальним інспектором виявлено ознаки порушення норм законодавства щодо призначення житлової субсидії, які вплинули на право призначення житлової субсидії або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії;

♦ Якщо під час проведення автоматичного розрахунку житлової субсидії на опалювальний сезон у випадку, зазначеному в абзаці десятому підпункту 3 пункту 14 цього Положення, до структурного підрозділу з питань соціального захисту надійде інформація про несплату особою (або за неї) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи сплату його в розмірі, меншому ніж мінімальний, за будь-який місяць протягом строку призначення житлової субсидії, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення приймає рішення про припинення надання раніше призначеної житлової субсидії.

♦ якщо в будь-який місяць протягом строку призначення житлової субсидії за рішенням комісії особа, що працює за трудовим договором (доходи якої під час призначення житлової субсидії були за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України відсутні; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування)), припинить дію трудового договору за ініціативою працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 38 і 39 Кодексу законів про працю України], крім випадку, коли строковий трудовий договір розірвано достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором), за угодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункт 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України]), у зв’язку із закінченням строку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункт 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України]) або відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункт 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України]) (зазначена умова діяла до 1 травня 2021 року, при цьому може бути підставою стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за минулі періоди);

♦ виявлення неправильних відомостей, виданих юридичними особами (довідки про доходи, про склад зареєстрованих осіб, про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами) та фізичними особами-підприємцями (довідки про доходи) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0634-97#Text пункт 1 Порядку]).
== Порядок стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії ==
Уповноважені органи мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункт 56 Постанови]).

За наявності виявлених підстав''',''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункту 125 Постанови], на вимогу кошти надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертаються громадянами на рахунок Пенсійного фонду України.

У разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України] не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Якщо заявнику призначається житлова субсидія на наступний термін, суми субсидій, що були надміру перераховані внаслідок допущеної помилки розрахунку розміру раніше призначеної субсидії, враховуються при призначенні субсидії на новий термін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0634-97#Text пункт 3 Порядку]).

У разі необхідності проведення перерахунку житлових субсидій за минулі періоди строк, за який здійснюється такий перерахунок, не обмежується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункт 94 Постанови]).

== Оскарження стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text частини 2 статті 19 Конституції України], органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

У випадку стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за відсутності визначених законодавством підстав та/або з порушенням встановленого порядку, рішення, дії або бездіяльність структурного підрозділу з питань соціального захисту населення можуть бути оскаржені в суді в порядку [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного судочинства]].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85711888 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 332/2805/18] (законодавець пов'язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії з недобросовісністю набувача, яку має довести позивач. Враховуючи відсутність умислу у відповідачки на навмисне подання інформації про більшу кількість зареєстрованих у квартирі осіб, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для примусового повернення отриманих відповідачем коштів у вигляді житлової субсидії).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86000005 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17] (повідомлення з вимогою про повернення надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії не є адміністративним актом суб`єкта владних повноважень, не має обов`язкового характеру і безпосередньо не породжує настання відповідальності або інших негативних наслідків для отримувача субсидії, а тому, оскарження такого повідомлення не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88986731 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 206/3841/17] (стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повинно відбуватись лише на передбачених законодавством підставах).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86986923 Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 540/2242/19] (законодавством не передбачено припинення надання субсидії чи не призначення субсидії на наступний період у разі наявності надміру виплачених сум субсидій споживачеві, які утворились через помилку уповноваженого органу у разі відсутності зловживань з боку отримувача субсидії).
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок стягнення заборгованості за аліментами

2024-01-22T11:29:43Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
== Вступ ==
На практиці бувають ситуації, коли на підставі рішення суду про [[Порядок припинення стягнення аліментів на дитину|стягнення аліментів]], відкрите [[Виконання судових рішень у цивільних справах|виконавче провадження]], а платник аліментів має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини. Отже виникає питання у який спосіб має здійснюватись стягнення такої заборгованості за аліментами?

Враховуючи наведне, доцільно зазначити, що частиною 3 статті 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України], передбачено, що заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України], погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. З огляду на зміст наведеної норми права, можна зробити висновок, що отримувач аліментів має звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з аліментів на утримання дитини.

Однак, наведений спосіб стягнення заборгованості за аліментами не є вірним, оскільки у даному випадку стягненню за рішенням суду підлягає розмір заборгованості, що утворився внаслідок відрахування аліментів на дитину за добровільною ініціативою платника або одержувача аліментів. Для стягнення ж заборгованості яка утворилась на підставі рішення суду необхідно приймати до уваги вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] та «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5].
== Порядок стягнення заборгованості ==
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Згідно пункту 7 частини 1 статті 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів. Також, пунктом 9 розділу ХVI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text «Інструкції з організації примусового виконання рішень»], затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 встановлено, що виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Згідно пункту 10 розділу ХVI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкції], у разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду визначений статтею 71 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text «Про виконавче провадження».]

Так, відповідно до частини 3 статті 71 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text «Про виконавче провадження»] визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України.]

Виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов’язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
# надходження виконавчого документа на виконання від стягувача.
# подання заяви стягувачем або боржником.
# надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи.
# надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби.
# закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 8 статті 71 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Про виконавче провадження»] суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
== Заходи впливу на осіб, що мають заборгованість з аліментів ==
Частиною 2 статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що за наявності '''заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.''' Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, згідно частини 9 статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"], '''державний виконавець виносить вмотивовані постанови''':
# про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України''' - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами''' - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю,''' пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання''' - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Слід зазначити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України '''з[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-20#Text упиняється дія постанов державних виконавців''' про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною''' мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії'''].

Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів '''за 6 місяців''' з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк '''від 120 до 240 годин'''. Повторне протягом року вчинення правопорушення тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк '''від 240 до 360 годин'''.

Однак вищевказані засоби впливу на боржника не є вичерпними, оскільки державний виконавець, на підставі частини 14 статті 71 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text «Про виконавче провадження»,] '''за наявності заборгованості зі сплати аліментів''', сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів '''за один рік,''' виносить постанову про накладення на боржника '''штрафу у розмірі 20 відсотків''' суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за '''два роки''', виконавець виносить постанову про накладення на боржника '''штрафу у розмірі 30 відсотків''' суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів '''за три роки''', виконавець виносить постанову про накладення на боржника '''штрафу у розмірі 50 відсотків''' суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
== Висновок ==
Таким чином, у разі відсутності спору про розмір заборгованості зі сплати аліментів, які вже стягнуті рішенням суду, відсутні і правові підстави для повторного стягнення вказаної заборгованості рішенням суду. Заборгованість з аліментів стягується саме виконавцем відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»], а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
== Див. також ==
* [[Звернення стягнення на доходи боржника]]
* [[Відповідальність за прострочення сплати аліментів]]
* [[Стягнення аліментів за минулий час]]
* [[Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті]]
* [[Строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Огляд транспортного засобу під час зупинки поліцейським

2023-12-05T06:36:26Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2223 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n560 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text Закон України "Про Національну поліцію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1496-15#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06.11.2015 № 1376 "Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції"].
== Підстави зупинення транспортного засобу поліцейським ==
За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n282 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію»] поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
* якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
*якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
*якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
*якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
*якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
*якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
*якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
*якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
*порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
*якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
*якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених;
*якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
*якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Однак, слід зауважити, що '''поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.'''

Під час зупинки транспортного засобу поліцейським можуть здійснюватись поверхнева перевірка і огляд транспортного засобу. Зазначені поліцейські заходи мають певні особливості.
== Поверхнева перевірка транспортного засобу поліцейським ==
Поверхнева перевірка, як превентивний поліцейський захід, є здійсненням візуального огляду транспортного засобу особи, яка не підозрюється у вчиненні адміністративного/кримінального правопорушення, проте існують підстави для такої перевірки.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n271 Статтею 34 Закону України "Про Національну поліцію"] визначено, що поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку транспортного засобу у таких випадках:
# якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
# якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
# якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.
Поверхнева перевірка транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Під час поверхневої перевірки транспортного засобу особа повинна самостійно показати поліцейському вміст транспортного засобу.

При виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2223 статті 237 Кримінального процесуального кодексу України]

Отже, поверхнева перевірка транспортного засобу може здійснюватися за відсутності вчинення адміністративного правопорушення. Законом не передбачено наявність свідків при проведенні поверхневої перевірки.
== Огляд транспортного засобу поліцейським ==
'''Огляд транспортного засобу''' – застосовується до особи, як захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також поліцейські, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.

Огляд транспортного засобу, як визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n560 статтею 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення], може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів Національної поліції, згідно вимог статті з наступних підстав:
* якщо водій або власник авто вчинили адміністративне правопорушення;
* якщо автомобіль містить ознаки, що свідчать про вчинення правопорушення;
* якщо наявне конкретне орієнтування (стосується автомобілів, чиї номерні знаки були зафіксовані при скоєнні адміністративного правопорушення).
Огляд транспортних засобів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках транспортний засіб може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).

Про огляд транспортного засобу складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

'''Зверніть увагу!''' Водій повинен знати, що '''огляд транспортного засобу не може проводитися з метою вирішення питання про можливе його затримання.''' Водій може бути затриманий лише на підставах, які виникли до проведення огляду. Огляд транспортного засобу може бути проведений лише в разі вчинення адміністративного правопорушення та складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1496-15#n54 пунктом 12 розділу ІІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. № 1376,] зазначено, що про проведення особистого огляду та огляду речей складається протокол, у якому зазначаються:
* дата, час, місце його складення;
* посадова особа органу поліції, яка його склала (повністю, без скорочень);
* прізвища, імена та по батькові, місця проживання двох понятих (повністю, без скорочень);
* прізвище, ім’я, та по батькові (повністю, без скорочень), місце проживання особи, яку оглядають та у якої оглядають речі, цінності, документи, що є знаряддям або об’єктом правопорушення;
* індивідуальні ознаки речей, цінностей, документів;
* місця та обставини виявлення.
Протокол особистого огляду та огляду речей підписують особа, яку було піддано оглядові та у якої оглядали речі, поняті та посадова особа органу поліції, яка його склала.

Про особистий огляд та огляд речей особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи в протоколі про адміністративне затримання, де зазначаються:
* прізвища, імена та по батькові, місця проживання двох понятих;
* перелік речей, що оглядаються, та предметів одягу, що є на особі на час її затримання;
* відомості щодо наявності або відсутності у затриманої особи тілесних ушкоджень. Якщо виявлено тілесні ушкодження, потрібно зазначити, на яких саме частинах тіла вони є та їх характер (синці, подряпини, різані рани, тощо).
При надходженні від затриманої особи під час проведення особистого огляду, огляду речей скарг чи зауважень у протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис із зазначенням їх суті.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Фактичні шлюбні відносини

2023-12-05T06:31:37Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
==Загальні положення==
'''Шлюб''' – це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] (далі - СК України).

Проживання однією сім’єю не є підставою для виникнення у осіб прав та обов’язків подружжя (частина друга статті 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

Стаття 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України] встановлює таке поняття, як жінка та чоловік, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою (так званий "конкубінат").

Такі відносини між чоловіком і жінкою можна називати «фактичним шлюбом», «цивільним шлюбом» і вони повинні відповідати таким '''критеріям:'''
# у фактичних шлюбних відносинах можуть перебувати тільки жінка та чоловік (різностатевість);
# намір жінки та чоловіка встановити стійкі відносини, притаманні шлюбу;
# відсутність зареєстрованого в органах державної реєстрації актів цивільного стану шлюбу як між особами, які спільно проживають, так і з будь-якою іншою особою;
# особи проживають разом;
# ведуть спільне господарство;
# взаємне матеріальне забезпечення та піклування;
# не анонімність (публічність) відносин, відсутність приховування їх перед третіми особами.
Поняття «громадянський шлюб» означає шлюб, який оформлений в органах державної влади і зареєстрований в органі реєстрації актів цивільного стану (скорочено РАЦС), рання назва (ЗАГС).

З набранням чинності 01 січня 2004 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] визнає осіб, що проживають у фактичних шлюбних відносинах, сім’єю. Але виникає проблема у випадку, коли чоловік (жінка) проживає у «фактичному шлюбі» і одночасно перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Це означає, що «фактичні дружина і чоловік» не можуть вважатися сім’єю. Однак, подружжя вважається сім’єю навіть коли вони проживають окремо.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] прирівнює «фактичний шлюб» до зареєстрованого. Водночас, погоджуючись на «фактичний шлюб», громадяни допускають невизначеність своїх подальших відносин у юридичному розумінні. Громадяни, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, перебувають під захистом закону і такого захисту вони не позбавляються навіть тоді, коли дружина й чоловік з різних причин не проживають спільно.
==Майнові права у фактичних шлюбних відносинах ==
Відповідно до частини першої статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, '''майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності,''' якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Якщо перед чоловіком та жінкою постає питання поділу майна, що було набуте ними під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то є певні юридичні проблеми. Перед тим, як взятися за розподіл спільно нажитого майна, прийдеться довести наявність сімейних відносин у суді шляхом подання заяви про '''[[Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу|встановлення факту проживання однією сім’єю як чоловік та дружина]]''' і надати докази спільного проживання. Однак, встановити факт, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням.
[[Файл:Фактичні шлюбні відносини.jpg|міні|https://mitrax.com.ua/uk/blog/czivilnij-shlyub-yak-rozdiliti-majno-ta-oformiti-batkivstvo/]]

=== Поділ спільного майна нажитого у фактичному шлюбі ===
У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику фактичних шлюбних відносин потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього '''необхідно довести''' не сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах, а '''факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини'''. Практика показує, що зробити це не завжди просто.

Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.

Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

Щоб уникнути такого становища, необхідно все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у [[Договір купівлі – продажу|договорі купівлі-продажу]] слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] вони вважаються рівними. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться.

Також, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна.

Зокрема, в договорі може бути визначене право одного з учасників фактичних шлюбних відносин користуватися речами другого без заміни використаних речей; визначатися рівна участь фактичного чоловіка або дружини у витратах на оренду житлового приміщення для спільного проживання; зазначатися обов’язок учасника фактичного подружжя, який розірвав фактичні шлюбні відносини, виселитися з такого приміщення та обов’язок іншого звільнити першого від витрат з оплати житла. В договорі можна передбачити спільну часткову власність на придбання під час спільного проживання предметів домашнього вжитку та порядок їх поділу в разі припинення фактичного шлюбу.

Однак усі угоди мають відповідати загальним положенням цивільного законодавства про умови дійсності угод. Вони не мають містити положень, що встановлюють права та обов’язки, які насправді можуть виникнути лише із законного шлюбу. Так, наприклад, фактичне подружжя не має права укладати [[Порядок укладення та розірвання шлюбного договору. Визнання недійсним шлюбного договору|шлюбний договір]].

Відмінність зареєстрованого шлюбу від фактичного у сфері укладення договорів полягає в тому, що договір, укладений одним з учасників фактичних шлюбних відносин в інтересах сім’ї з третьою особою, не створює обов’язків для іншого учасника (якщо в самому договорі не вказане інше), навіть якщо майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім’ї. Крім того, в разі укладення одним із фактичного подружжя стосовно спільного майна договору, який потребує оформлення у нотаріуса або підлягає державній реєстрації, згода іншого не вимагається. При зареєстрованому шлюбі така згода не тільки вимагається, а й має бути належним чином оформлена (нотаріально засвідчується) (частина третя статті 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

Проблеми можуть виникнути також і при визначенні строків, у межах яких учасник фактичних шлюбних відносин може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. По суті йдеться про відсутність чіткого визначення факту (дати) виникнення фактичних шлюбних відносин, що в свою чергу породжує складності відносно процедури обчислення строків [[Позовна давність|позовної давності]].
== Діти у фактичних шлюбних відносинах ==
При визначенні походження дитини, батьки якої не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, а мають фактичні шлюбні відносини, виникають певні юридичні питання.

Так, статтею 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] та статтею 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України] визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Отже, від того, народжена дитина у шлюбі чи поза ним буде залежати тільки порядок реєстрації народження цієї дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Якщо дитина народилася у зареєстрованому шлюбі це питання вирішується набагато простіше, оскільки дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.

Але, у випадку фактичного шлюбу, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначається:
* за заявою матері та батька дитини;

* за [[Визнання батьківства|заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини]];
* за [[Встановлення факту батьківства|рішенням суду]].
== Особисті немайнові права подружжя у фактичних шлюбних відносинах ==
Щодо особистих немайнових прав, то відмінностей між зареєстрованим і незареєстрованим шлюбом небагато. І в першому, і в другому випадку чоловіку й жінці гарантовані рівні права та можливості відповідно до основних прав і свобод людини. Зокрема, вони вільні у виборі занять, професії, місця проживання, мають право на свободу думки, совісті та релігії. І при фактичному шлюбі, і при зареєстрованому жінка й чоловік наділені правом розподілити між собою сімейні обов’язки та разом вирішувати питання життя сім’ї (наприклад, утримання, виховання та навчання спільних неповнолітніх дітей). Учасники сімейних відносин зобов’язані турбуватися про здоров’я, розвиток і матеріальне забезпечення своїх дітей. Обидві сторони відповідальні одна перед одною та перед іншими членами сім’ї за свою поведінку. І чоловік, і жінка мають право на особисту свободу, фізичний і духовний розвиток, на повагу до своєї індивідуальності та на повагу до будь-якої праці, що здійснюється в інтересах сім’ї.

Однак право одного з учасників сімейних відносин змінити своє прізвище на прізвище іншого учасника виникає лише у зв’язку з реєстрацією шлюбу.
==Аліменти на утримання одного із подружжя, що перебували у фактичному шлюбі ==
Виникнення аліментних майнових прав на [[Аліменти: право на утримання одного з подружжя|утримання]] не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Чинне законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України] ), і у випадку фактичних шлюбних відносин (стаття 91 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

Законні чоловік і дружина мають матеріально підтримувати один одного незалежно від будь-яких обставин.

У разі ж фактичного шлюбу законодавство вимагає, по-перше, щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а по-друге, визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання. Так, на аліменти має право той з учасників фактичних шлюбних відносин, хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитини. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України], не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися, оскільки, якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік, а якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їй спочатку доведеться знову ж таки доводити [[Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу|факт спільного проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу]], від якого вона хоче отримати аліменти.

Крім того, пов’язуючи право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України] не визначає який термін спільного проживання буде визнаватись тривалим. Тобто, в кожному конкретному випадку суд індивідуально визначає чи є підстави для надання утримання чи ні.
== Перехід на пенсію у зв’язку з втратою годувальника за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі) ==
Жінка не має право на [[Пенсія в разі втрати годувальника|пенсію у зв’язку з втратою годувальника]] за чоловіка, з яким на час його смерті перебувала в фактичних шлюбних відносинах (цивільному шлюбі).

Право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника має дружина, яка досягла пенсійного віку та має необхідний страховий стаж, передбачений статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] та перебувала на утриманні померлого годувальника.

Шлюб має бути оформлений відповідно до законодавства. Сумісне проживання без укладання шлюбу не дає права на призначення даного виду пенсії.
==Спадкування у фактичному шлюбі ==
У спадкуванні є відмінності, які відрізняють фактичний шлюб від зареєстрованого. Фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно, протягом досить тривалого часу. Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений [[Спадкування за заповітом|заповіт]] або якщо він знаходився на утриманні померлого.

Особа, яка прожила у фактичному шлюбі не один десяток років, може отримати мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримати їх зовсім. Після смерті одного із подружжя, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів.

Згідно зі статтею 1264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] у четверту чергу право на [[спадкування за законом]] мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.

Навіть у цьому випадку, для вступу у спадщину за померлим, з яким проживав у фактичному шлюбі, є складною процедурою, оскільки необхідно тільки через суд доводити [[Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу|факт проживання однією сім’єю як чоловік та дружина]].

== Корисні поислання ==

* [http://www.pjv.nuoua.od.ua/v6_2016/18.pdf Правове регулювання конкубінату за сімейним законодавством України]
* [https://vkp.ua/publication/the_concept_and_legal_standards_of_civil_marriage Поняття та правові наслідки конкубінату]
* [https://mitrax.com.ua/uk/blog/czivilnij-shlyub-yak-rozdiliti-majno-ta-oformiti-batkivstvo/ Цивільний шлюб: що це і чим він відрізняється від офіційного]

[[Категорія:Шлюб: укладення, розірвання, визнання недійсним]]

Відмінності порядку поновлення договору оренди землі та порядку укладення договору оренди землі на новий строк

2023-12-05T06:27:43Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2344 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
== Визначення термінів ==
Статтею 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі]» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі]» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
== Форма договору оренди землі ==
Договір оренди землі, як зазначено у статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі]», укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
== Способи переукладення договору оренди землі ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»] від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, '''поновлення''' і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}
Так,'' вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін'' відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування таприватної власності.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі]» у разі закінчення строку дії договору оренди землі передбачає два способи переукладення такого договору:
# Поновлення договору оренди землі (стаття 322 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закону України «Про оренду землі]», ст. 126-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2344 Земельного кодексу України]);
# Укладення договору оренди землі на новий строк (стаття 33 Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Про оренду землі]»).
Наведені способи переукладення договору оренди землі мають певні відмінності, а саме:
{| class="wikitable"
|'''Укладення договору оренди землі на новий строк (ст. 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»])'''
|'''Поновлення договору оренди землі (ст. 322 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»], ст. 126-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2344 Земельного кодексу України])'''
|-
|<nowiki>- орендар, має належно виконувати обов’язки за умовами договору;</nowiki>
- тільки у разі належного виконання обов’язків за умовами договору орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк;

- орендар зобов’язаний повідомити орендодавця про бажання укладення договору оренди землі на новий строк у строк, встановлений договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі;

- до листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору оренди;

- умови договору можуть бути змінені за згодою сторін;

- у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється;

- укладається новий договір оренди;

- право оренди підлягає державній реєстрації.
|<nowiki>- умова щодо поновлення договору має бути передбачена договором оренди землі.</nowiki>
- договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах;

- поновлення договору не вимагає вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення;

- вчинення будь-яких дій сторонами договору для його поновлення не вимагається;

- умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою;

- поновлення договору оренди землі відбувається за умови не надання однієї із сторін заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору;

- відмова від поновлення договору здійснюється не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, шляхом подання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідної заяви;

- новий договір не укладається, натомість продовжується державна реєстрація речового права на той самий строк.
|}
Отже, наведені способи переукладення договору оренди землі значно різняться.

Процедура укладення договору оренди землі на новий строк є дещо складнішою порівняно з процедурою поновлення договору оренди землі. Однак на поновлення договору оренди землі є певні обмеження: визначення умови щодо поновлення договору у договорі оренди землі та заборона щодо поновлення договору земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності орендатора.
[[Категорія:Право користування землями]]

Порядок стягнення заборгованості за аліментами

2023-12-05T06:25:36Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
== Вступ ==
На практиці бувають ситуації, коли на підставі рішення суду про [[Порядок припинення стягнення аліментів на дитину|стягнення аліментів]], відкрите [[Виконання судових рішень у цивільних справах|виконавче провадження]], а платник аліментів має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини. Отже виникає питання у який спосіб має здійснюватись стягнення такої заборгованості за аліментами?

Враховуючи наведне, доцільно зазначити, що частиною 3 статті 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України], передбачено, що заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України], погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. З огляду на зміст наведеної норми права, можна зробити висновок, що отримувач аліментів має звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з аліментів на утримання дитини.

Однак, наведений спосіб стягнення заборгованості за аліментами не є вірним, оскільки у даному випадку стягненню за рішенням суду підлягає розмір заборгованості, що утворився внаслідок відрахування аліментів на дитину за добровільною ініціативою платника або одержувача аліментів. Для стягнення ж заборгованості яка утворилась на підставі рішення суду необхідно приймати до уваги вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] та «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5].
== Порядок стягнення заборгованості ==
Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Згідно пункту 7 частини 1 статті 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів. Також, пунктом 9 розділу ХVI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text «Інструкції з організації примусового виконання рішень»], затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 встановлено, що виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Згідно пункту 10 розділу ХVI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#Text Інструкції], у разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду визначений статтею 71 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text «Про виконавче провадження».]

Так, відповідно до частини 3 статті 71 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text «Про виконавче провадження»] визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейним кодексом України.]

Виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов’язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
# надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
# подання заяви стягувачем або боржником;
# надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
# надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
# закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 8 статті 71 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Про виконавче провадження»] суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.
== Заходи впливу на осіб, що мають заборгованість з аліментів ==
Частиною 2 статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»] передбачено, що за наявності '''заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника.''' Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, згідно частини 9 статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"], '''державний виконавець виносить вмотивовані постанови''':
# про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України''' - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами''' - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю,''' пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
# про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання''' - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Слід зазначити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України '''з[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-20#Text упиняється дія постанов державних виконавців''' про '''встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною''' мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії'''].

Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів '''за 6 місяців''' з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк '''від 120 до 240 годин'''. Повторне протягом року вчинення правопорушення тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк '''від 240 до 360 годин'''.

Однак вищевказані засоби впливу на боржника не є вичерпними, оскільки державний виконавець, на підставі частини 14 статті 71 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text «Про виконавче провадження»,] '''за наявності заборгованості зі сплати аліментів''', сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів '''за один рік,''' виносить постанову про накладення на боржника '''штрафу у розмірі 20 відсотків''' суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за '''два роки''', виконавець виносить постанову про накладення на боржника '''штрафу у розмірі 30 відсотків''' суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів '''за три роки''', виконавець виносить постанову про накладення на боржника '''штрафу у розмірі 50 відсотків''' суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
== Висновок ==
Таким чином, у разі відсутності спору про розмір заборгованості зі сплати аліментів, які вже стягнуті рішенням суду, відсутні і правові підстави для повторного стягнення вказаної заборгованості рішенням суду. Заборгованість з аліментів стягується саме виконавцем відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України «Про виконавче провадження»], а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
== Див. також ==
* [[Звернення стягнення на доходи боржника]]
* [[Відповідальність за прострочення сплати аліментів]]
* [[Стягнення аліментів за минулий час]]
* [[Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті]]
* [[Строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Правовий статус журналіста

2023-11-06T06:22:02Z

Mykola.kutsekon: 1

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text Закон України «Про телебачення і радіомовлення»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закон України «Про інформацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»]
== '''Поняття журналіст''' ==
'''Журналіст''' - творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац третій пункту „б” частини першої статті 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»])

Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням, що підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text абзац перший ст. 25 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»])

'''Телерадіожурналіст''' - штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text абзац 69 ст.1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»])

''Документами, що підтверджують статус журналіста можуть бути'':

♦редакційне посвідчення;

♦посвідчення журналіста, видане Національною спілкою журналістів України;

♦посвідчення журналіста, видане медіа-профспілкою;

♦прес-карта інших журналістських, у тому числі міжнародних, організацій.

У документі, що посвідчує статус журналіста обов’язково мають бути наступні дані: прізвище, ім’я, по батькові, фото журналіста; найменування організації, яка видала документ; підпис посадової особи організації, що видала документ; печатка організації; зазначення терміну дії.
== '''Права та обов’язки журналіста''' ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст.34 Конституції України], кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати,використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів закріплені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text ст.25 Закону України «Про інформацію»] та полягають у наступному:
# Під час виконання професійних обов'язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо - та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
# Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством;
# Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі закону;
# Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій та на територіях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацію або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), крім випадків, передбачених законом;
# Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім'ям (псевдонімом);
# Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням;
# Права та обов'язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації, які працюють в Україні.
З метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності суб'єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію. Усі дії, пов'язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації. Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб'єкт владних повноважень. Акредитація журналіста, працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації. У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової інформації, зазначаються його прізвище, ім'я та по батькові, адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність. У поданні засобу масової інформації зазначаються його повне найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв'язку, прізвище, ім'я та по батькові журналіста, працівника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу. В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною. Суб'єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації. Журналіст, працівник засобу масової інформації зобов'язаний дотримуватися встановлених суб'єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text п.п. 1,2,6 ст.26 Закону України «Про інформацію»])

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text п.4 ст.58 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»] зазначено, що журналіст телерадіоорганізації має право по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані телерадіоорганізацією, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайну ситуацію, надзвичайний стан або вжиті адміністративні та медико-санітарні заходи (карантин), та безперешкодно виконувати свої професійні обов’язки.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Статтею 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»] зазначено обов’язки журналіста:

1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;

2) подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;

3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;

4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;

5) представлятися та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації;

6) виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;

7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.

Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов’язків.

Обов’язки телерадіожурналіста зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text ст.60 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»], а саме:

а) дотримуватися програмної концепції телерадіоорганізації, керуватися її статутом;

б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації;

в) не допускати поширення інформації, передбаченої частиною другою статті 6 цього Закону;

г) не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність;

ґ) виконувати інші вимоги, які випливають із цього Закону і статуту телерадіоорганізації та укладеного ним з телерадіоорганізацією трудового договору.
== '''Відповідальність журналіста''' ==
Тільки за наявності умислу настає відповідальність журналіста за поширення ним недостовірної, неповної або неупередженої інформації. Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації є таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно небезпечні наслідки. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 5 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»]).

У разі відшкодування, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] журналістом і засобом масової інформації заподіяної ними моральної (немайнової) шкоди на них покладається солідарна відповідальність з урахуванням міри вини кожного. У разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності, ділової репутації та врегулювання спору в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у відшкодуванні моральної шкоди. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 3,4 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»])

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Ст.42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзац 2, 6 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»], передбачено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:

1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);

2) вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text Закону України "Про доступ до публічної інформації"], або у відповіді на звернення, подане відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text Закону України "Про звернення громадян"];

3) вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб’єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;

4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;

5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом;

6) законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.

Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі. Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

На журналіста поширюється також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text ст.ст.27, 28 Закону України «Про інформацію»], згідно яких порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України; інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
== '''Відповідальність за порушення прав журналіста''' ==
Професійний журналіст редакції при виконанні службових обов’язків перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканність журналіста охороняються законом.( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Стаття 43 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»])

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-%D0%B2%D1%80#Text абзацу 1,2 ст.17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»] відповідальність за вчинення кримінального правопорушення проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його службовій діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівника правоохоронного органу. Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статею 171 Кримінального кодексу України] зазначено перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
# Незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб’єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності - карається штрафом до ''п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або арештом на строк до ''шести місяців'', або обмеженням волі на строк до ''трьох років''.
# Вплив у будь-якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю - караються штрафом до ''двохсот неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або арештом на строк до ''шести місяців'', або обмеженням волі на строк до ''чотирьох років''.
# Дії, передбачені частиною другою цієї статті, якщо вони були вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, - караються штрафом ''від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів'' доходів громадян або обмеженням волі на строк до ''п’яти років'', з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до ''трьох років'' або без такого.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text В ст. 345-1. Кримінального кодексу України] вказано щодо погроз або насильство щодо журналіста
# Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
# Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
# Умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
# Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.
''Примітка''. Під професійною діяльністю журналіста у цій статті та статтях 171, 347-1, 348-1 цього Кодексу слід розуміти систематичну діяльність особи, пов’язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статтею 347-1 Кримінального кодексу України] закріплено умисне знищення або пошкодження майна журналіста
# Умисне знищення або пошкодження майна, що належить журналісту, його близьким родичам чи членам сім’ї, у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.
# Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст.348-1 Кримінального кодексу України] зазначено посягання на життя журналіста

♦Вбивство або замах на вбивство журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї у зв’язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності - караються позбавленням волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Захоплення журналіста як заручника регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст.349-1 Кримінального кодексу України]

♦Захоплення або тримання як заручника журналіста, його близьких родичів чи членів сім’ї з метою спонукання цього журналіста вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника -караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Детальний план території

2023-11-06T06:20:00Z

Mykola.kutsekon: 1

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]
== Детальний план території ==
Містобудівна документація – самий масивний об'єм всіх матеріалів, пов'язаних з землею та об'єктами нерухомості. До її складу входить безліч окремих документів. Серед них є і '''детальний план території'''- це найперший документ для процедури проектування. Причому, проектуватися може що завгодно – і цілі житлові масиви, квартали, окремі будівлі житлового та нежитлового призначення, інженерні конструкції, і об'єкти інфраструктури. Він знадобиться також у разі вирішення земельних питань, наприклад, відведення конкретної ділянки. За допомогою детального плану території можна визначити розвиток конкретної місцевості і її планувальну організацію. Детальний план повинен бути виконаний в досить великому масштабі, щоб чітко були видні всі деталі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»] визначено поняття '''детальний план теріторії''' – це одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід’ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території може передбачати також формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Формування таких земельних ділянок є обов’язковим, якщо на зазначених земельних ділянках розташовані або передбачається спорудження:

за кошти державного або місцевого бюджету: об’єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров’я, культури, житлово-комунального господарства); об’єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та/або схемою планування області; об’єктів, для розміщення яких відповідно до цього Закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності;

інших об’єктів, визначених замовником у завданні на проектування.

Формування земельних ділянок для розміщення об’єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.

Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об’єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров’я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.

Після затвердження детального плану території відомості про земельні ділянки, зазначені в цій частині, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об’єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад та зміст детального плану території встановлюється "ДБН Б.1.1-14:2012 Склад та зміст детального плану території", затвердженими [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0107858-12#Text наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 № 107].

Доступ до матеріалів детального плану території, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.

У разі наявності в детальному плані території інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, така інформація подається у вигляді окремого файлу, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які розробили детальний план території.
=== Детальним планом території визначаються: ===
* принципи планувально-просторової організації забудови;
* червоні лінії та лінії регулювання забудови;
* функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
* містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
* потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
* доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
* черговість та обсяги інженерної підготовки території;
* систему інженерних мереж;
* порядок організації транспортного і пішохідного руху;
* порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
* межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об’єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Як і інша містобудівна документація, детальний план території містить у своєму складі як графічні, так і текстові матеріали, які не підлягають експертизі. За умови відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території можливе внесення змін до детального плану території.
== Детальний план території дає можливість: ==
* передачі (надання) земельних ділянок із земель комунальної власності у власність або користування фізичним і юридичним особам для містобудівних потреб;
* зміни цільового призначення земельної ділянки, відповідного детальному плану території;
* дає визначення зонування населених пунктів (визначення вільних ділянок);
* дає можливість відведення землі, проведення землевпорядних робіт, деталізації тереторії, ділянок, вулиць і планування забудови;
* для визначення прибудинкової території власників ОСББ, для розподілу територій, щоб визначити хто є власником;
* для забудовників детальний план території показує потенційні площі для будівництва;
В межах населеного пункту детальний план уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
В такому випадку детальний план розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план може бути розроблений і на територію за межами населеного пункту. У такому разі план розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією в аналогічний строк.

Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території. Детальний план території не підлягає експертизі.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід’ємною частиною детального плану території.

Відсутність відповідно затвердженого детального плану території чи плану зонування забороняє передачу (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб.

Забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території.

[https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ За безоплатною правничою допомогою можна звернутись до центрів з надання безоплатної правової допомоги.]
[[Категорія:Житлове право]]

Порядок внесення змін в сертифікат на земельну частку (пай) на підставі рішення суду

2023-11-06T06:17:31Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text Указ Президента України 10 листопада 1994 року № 666 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»]
== Загальні положення щодо поняття сертифікату ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України] визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Статтею 14 Конституції України] встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»] '''основний документ, що підтверджує право на земельну частку (пай)''' – '''це сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. '''

Разом з тим право на земельну частку (пай) може бути об’єктом спадкування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/666/94#Text ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»]. А на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-15#Text ст. 1 Закону № 899] право на земельну частку (пай) мають, у тому числі, і громадяни – спадкоємці права на пай, посвідченого сертифікатом.

'''''Форма сертифіката на право на земельну частку (пай)''''', затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-95-п#Text постановою КМУ від 12.10.1995 року № 801], передбачає можливість вносити до нього зміни у зв’язку з передачею відповідного права (зокрема і на підставі рішення суду). Ці зміни вносить відповідна районна (міська) державна адміністрація, якою було видано належний сертифікат.
== До кого звертатись для внесення змін в сертифікат ==
Отже, після того, як рішення суду набере законної сили Вам потрібно звернутися з відповідною '''заявою про внесення змін в сертифікат до районної (міської) державної адміністрації'''.

Підставою звернення є рішення суду, яке буде ще одним документом, що підтверджує право на земельну частку (пай).
=== Необхідні документи ===
До заяви про внесення змін в сертифікат на підставі рішення суду необхідно додати:
# Оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай);
# Засвідчена належним чином копія рішення суду від ______________ року № _______ видане ___________ судом, права № _________;
# Копія паспорта, копія облікової картки платника податків.
=== Вартість ===
Вартість адміністративної послуги – безкоштовно.
=== Зразок заяви про внесення змін в сертифікат на підставі рішення суду ===
''! Звертаємо Вашу увагу, що внесення змін на підставі рішення суду в сертифікат не породжує право власності на земельну ділянку (пай), оскільки відповідно до ст. 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] право власності, зокрема, на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.''
[[Файл:Зразок заяви про внесення змін в сертифікат на підставі рішення суду.docx|міні|Зразок заяви про внесення змін в сертифікат на підставі рішення суду]]
== Отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ==
Для того щоб зареєструвати право власності на земельну ділянку Вам потрібно '''звернутися''' '''з''' відповідним '''клопотанням до міської, сільської чи селищної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка для отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)'''.
=== Необхідні документи ===
* Ксерокопії паспорта та копія облікової картки платника податків;
* Довідка міської/сільської/селищної ради про результати жеребкування від ___ року № ____;
* Засвідчений належним чином протокол жеребкування від ________ року № ________;
* Нотаріально завірена копія сертифікату на земельну частку (пай);
* Засвідчена належним чином копія рішення суду від ______ року справа № _________;
* Схематичне розташування земельної ділянки з <Проекту організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП _________> від _____ року № ___________.
=== Вартість ===
Вартість адміністративної послуги – безкоштовно.
=== Зразок клопотання для отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ===
[[Файл:Зразок клопотання для отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельно.docx|міні|Зразок клопотання для отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)]]
== Виготовлення технічну документацію із землеустрою ==
Для того щоб виготовити технічну документацію із землеустрою Вам необхідно звернутися до відповідної державної або приватної землевпорядної організації, яка має ліцензію на виготовлення технічної документації із землеустрою та надати їй наступний перелік документів:
* копію паспорта;
* копію ідентифікаційного номеру;
* оригінал рішення селищної ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації
* копію свідоцтва про право власності тощо.
'''Термін розробки землевпорядної документації''' – не більше 6 місяців.

'''Вартість''' – умови визначаються договором укладеним між землевпорядною організацією та заявником, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text ч.3 ст.123 Земельного кодексу України].

Землевпорядна організація готує документацію із землеустрою, необхідну для присвоєння кадастрового номера, та файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді.

Органи земельних ресурсів на основі розробленої документації із землеустрою присвоюють кадастровий номер земельній ділянці та видають власнику витяг з Поземельної книги із зазначенням кадастрового номера.

Додатково, для отримання витягу з кадастру заявнику або уповноваженій ним особі необхідно подати Державному кадастровому реєстраторові наступні документи:
# заяву встановленої форми;
# документ, що підтверджує оплату послуг з надання витягу з Державного земельного кадастру.
Отримання витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру відбувається - на платній основі.

Крім того, дану послугу можна отримати шляхом заповнення відповідної онлайн - форми на сайті «Електронні сервіси» КАДАСТР 2.0. https://e.land.gov.ua.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13 серпня 2021 року № 127 «Про визнання такими, що втратив чинність, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376», '''зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31 серпня 2021 року № 1142/36764''', визнається таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (зі змінами).
== Затвердження технічної документації із землеустрою ==
Після розроблення технічної документації із землеустрою Вам необхідно знову звернутися до міської/сільської/селищної ради за місцезнаходженням земельної ділянки з відповідним клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою.
=== Необхідні документи ===
* Ксерокопія паспорту та копія облікової картки платника податків.
* Оригінал та копія технічної документації.
* Оригінал та копія витягу з державного реєстру ДЗК від _______ року № ________.
=== Вартість ===
Вартість адміністративної послуги – безкоштовно.
=== Зразок клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою ===
[[Файл:Зразок клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою.docx|міні|Зразок клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою ]]
''До відома! Витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянку для оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими.''
== Реєстрація права власності на земельну частку (пай) ==
Для того, щоб зареєструвати право власності на земельну ділянку (пай) необхідно звернутись в місцевий центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), з відповідними документами:
* витяг з Державного земельного кадастру (ДЗК);
* копію та оригінал паспорту заявника;
* копію та оригінал ідентифікаційного номеру;
* підтвердження оплати адміністративного збору;
* документ – підстава виникнення права на ділянку (у Вашому випадку свідоцтво на спадщину за заповітом).
Адміністративний збір при цьому становить - 0,1 мінімальної заробітної плати згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text ч. 1 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»].
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Суди]]

Кіберполіція. Кібербезпека України

2023-11-06T06:12:21Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_575 Конвенція про кіберзлочинність Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 23 листопада 2001 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19 Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/831-2015-п Постанова Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року № 831 «Про утворення територіального органу Національної поліції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/518-2019-п Загальні вимоги до кіберзахисту об'єктів критичної інфраструктури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 518]
== Визначення терміну "Кіберполіція" ==
'''Кіберполіція''' (Департамент кіберполіції Національної поліції України) - міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, який входить до структури кримінальної поліції Національної поліції та відповідно до законодавства України забезпечує реалізацію державної політики у сфері боротьби з кіберзлочинністю, організовує та здійснює відповідно до законодавства оперативно-розшукову діяльність. Спеціалізується на попередженні, виявленні, припиненні та розкритті кримінальних правопорушень, механізмів підготовки, вчинення або приховування яких передбачає використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), телекомунікаційних та комп'ютерних інтернет-мереж і систем.
== Завдання кіберполіції ==
Основними завданнями Кіберполіції є:
# Реалізація державної політики у сфері протидії кіберзлочинності;
# Завчасне інформування населення про появу новітніх кіберзлочинів;
# Впровадження програмних засобів для систематизації та аналізу інформації про кіберінциденти, кіберзагрози та кіберзлочини;
# Реагування на запити закордонних партнерів, що надходитимуть каналами Національної цілодобової мережі контактних пунктів;
# Участь у підвищенні кваліфікації працівників поліції щодо застосування комп'ютерних технологій у протидії злочинності;
# Участь у міжнародних операціях та співпраця в режимі реального часу. Забезпечення діяльності мережі контактних пунктів між 90 країнами світу;
# Протидія кіберзлочинам.
== Вимоги до кіберполіцейського ==
''Вимоги для кандидатів на посади інспекторів кіберполіції:''
* прагнення до якісних змін;
* громадянство України;
* вік від 21 року;
* відсутність судимості;
* юридична освіта (бажано);
* знання чинного законодавства України у сфері правоохоронної діяльності;
* володіння основами комп'ютерної грамотності на рівні досвідченого користувача;
* мінімальні навички комп'ютерно-технічних досліджень;
* володіння українською та англійською мовами;
* аналітичні здібності;
* достатній рівень фізичної підготовки.
''Вимоги для кандидатів на посади спеціальних агентів інформаційних технологій:''
* прагнення до якісних змін;
* громадянство України;
* вік від 21 року;
* відсутність судимості;
* технічна освіта (бажано);
* розуміння принципів мережевої безпеки;
* навички у сфері обчислювальної техніки та програмування (досвід програмування на мовах високого та низького рівня і реверс-інжинірингу шкідливого програмного забезпечення);
* схильність до аналізу слідів залишених у ході атак експлоїтів та шкідливого забезпечення;
* володіння українською та англійською (або німецькою) мовами.
== Види кіберзлочинів ==
''Відповідно до Конвенції про кіберзлочинність:''
* правопорушення проти конфіденційності, цілісності та доступності комп. даних і систем
* правопорушення, пов’язані з комп’ютерами
* правопорушення, пов’язані зі змістом
* правопорушення, пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав
''Види кіберзлочинів відповідно до ККУ:''
 
'''Злочини, що вчиняються за допомогою комп’ютерних технологій'''
* порушення авторського права і
* суміжних прав ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 176 КК України])
* шахрайство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 3 ст. 190 КК України])
* незаконні дії з документами на переказ, платіж. картками, банк. рахунками ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 200 КК України])
* незаконне збирання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 231 КК України])
* ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних матеріалів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 301 КК України])
 '''Злочини у сфері використання комп’ютерів, систем та мереж'''
* несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 361 КК України])
* створення шкідливих програмних чи технічних засобів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 361-1 КК України])
* несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 361-2 КК України])
* несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється комп'ютерах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст.362 КК України])
* порушення правил експлуатації комп'ютерів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 363 КК України])
* перешкоджання роботі комп'ютерів шляхом розповсюдження повідомлень електрозв'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 363-1 КК України])
== Протидія кіберполіції кіберзлочинам ==
''У сфері використання платіжних систем:''
* '''скімінг (шимінг)''' — незаконне копіювання вмісту треків магнітної смуги (чипів) банківських карток;
* '''кеш-трапінг''' — викрадення готівки з банкомату шляхом встановлення на шатер банкомату спеціальної утримуючої накладки;
* '''кардінг''' — незаконні фінансові операції з використанням платіжної картки або її реквізитів, що не ініційовані або не підтверджені її держателем;
* несанкціоноване списання коштів з банківських рахунків за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування.
''У сфері електронної комерції та господарської діяльності:''
* '''фішинг''' — виманювання у користувачів Інтернету їх логінів та паролів до електронних гаманців, сервісів онлайн аукціонів, переказування або обміну валюти, тощо;
* '''онлайн-шахрайство''' — заволодіння коштами громадян через інтернет-аукціони, інтернет-магазини, сайти та телекомунікаційні засоби зв'язку.
''У сфері інформаційної безпеки:''
* '''соціальна інженерія''' — технологія управління людьми в Інтернет просторі;
* '''шкідливе програмне забезпечення''' (англ. malware) — створення та розповсюдження вірусів і шкідливого програмного забезпечення;
* '''протиправний контент''' — контент, який пропагує екстремізм, тероризм, наркоманію, порнографію, культ жорстокості і насильства;
* '''рефайлінг''' — незаконна підміна телефонного трафіку.
''У сфері інтелектуальної власності:''
* '''піратство''' — незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в Інтернеті;
* '''кардшарінг''' — надання незаконного доступу до перегляду супутникового та кабельного TV.
== Суб’єкти забезпечення кібербезпеки ==
1. Координація діяльності у сфері кібербезпеки як складової національної безпеки України здійснюється Президентом України через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України.

2. Національний координаційний центр кібербезпеки як робочий орган Ради національної безпеки і оборони України здійснює координацію та контроль за діяльністю суб’єктів сектору безпеки і оборони, які забезпечують кібербезпеку, вносить Президентові України пропозиції щодо формування та уточнення Стратегії кібербезпеки України.

3. Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кібербезпеки, захист прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України у кіберпросторі, боротьбу з кіберзлочинністю; організовує та забезпечує необхідними силами, засобами і ресурсами функціонування національної системи кібербезпеки; формує вимоги та забезпечує функціонування системи аудиту інформаційної безпеки на об’єктах критичної інфраструктури (крім об’єктів критичної інфраструктури у банківській системі України).

4. Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи із забезпечення кібербезпеки, є:
 1) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
 2) місцеві державні адміністрації;
 3) органи місцевого самоврядування;
 4) правоохоронні, розвідувальні і контррозвідувальні органи, суб’єкти оперативно-розшукової діяльності;
 5) Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до закону;
 6) Національний банк України;
 7) підприємства, установи та організації, віднесені до об’єктів критичної інфраструктури;
 8) суб’єкти господарювання, громадяни України та об’єднання громадян, інші особи, які провадять діяльність та/або надають послуги, пов’язані з національними інформаційними ресурсами, інформаційними електронними послугами, здійсненням електронних правочинів, електронними комунікаціями, захистом інформації та кіберзахистом.

5. Суб’єкти забезпечення кібербезпеки у межах своєї компетенції:
 1) здійснюють заходи щодо запобігання використанню кіберпростору у воєнних, розвідувально-підривних, терористичних та інших протиправних і злочинних цілях;
 2) здійснюють виявлення і реагування на кіберінциденти та кібератаки, усунення їх наслідків;
 3) здійснюють інформаційний обмін щодо реалізованих та потенційних кіберзагроз;
 4) розробляють і реалізують запобіжні, організаційні, освітні та інші заходи у сфері кібербезпеки, кібероборони та кіберзахисту;
 5) забезпечують проведення аудиту інформаційної безпеки, у тому числі на підпорядкованих об’єктах та об’єктах, що належать до сфери їх управління;
 6) здійснюють інші заходи із забезпечення розвитку та безпеки кіберпростору.
== Контакти кіберполіції ==
Вся контактна інформація про Департамент кіберполіції Національної поліції України можна знайти на офіційному сайті установи в розділі "'''[https://cyberpolice.gov.ua/contacts/ Контакти]'''"
 '''Юридична адреса''': вул. Бориспільська,19, м.Київ, 02093, Україна
 '''Фактична адреса''': вул. Бориспільська,19, м.Київ, 02093, Україна
== Електронне звернення ==
'''Для отримання on-line допомоги та надання даних для оперативного реагування на кібер інциденти необхіно перейти '''[https://ticket.cyberpolice.gov.ua за посиланням]''' та заповнити відповідну форму електронного звернення, яке складається з 5 (п`яти) розділів:'''
 '''1. Розділ''' '''Ознайомлення з ПАМ’ЯТКОЮ щодо ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події'''

'''2. Розділк''' '''Обрання категорії звернення:'''
* Повідомлення про онлайн правопорушення (онлайн) шахрайство)
''В даному розділі Ви маєте можливість повідомити про правопорушення пов’язане з онлайн шахрайством на онлайн майданчиках (OLX, AUTORIA, RIA, PROM.UA та інші), інтернет-магазинах, фінансових ринках (Forex, Бінарні аукціони, фінансові піраміди), сайтів під виглядом проведення розіграшу цінних призів, тощо''
* Порушення авторьских прав
''В даному розділі Ви маєте можливість повідомити про правопорушення у сфері авторського права (твори науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, тощо)''
* Розповсюдження порнографічного контенту
''В даному розділі Ви маєте можливість повідомити про правопорушення пов’язаних з розповсюдженням матеріалівпорнографічного змісту (а також порнографії за участю неповнолітніх осіб)''
* Несанкціоноване втручання (ШПЗ, втручання в ЕОМ, несанкціонований доступ до облікових записів, ШПЗ, тощо)
''В даному розділі Ви маєте можливість повідомити про правопорушення повязане з несанкціонованим втручанням в роботу ЕОМ, несанкціонованим доступом до облікових записів, шкідливе програмне забезпечення (віруси блокувальники), блокування доступу до ресурсів (Dos/DDoS)''
* По іншим питанням
'''3. Розділ''' '''Контактна інформація'''
В даному розділі зазначаються:
* Особисті данні про заявника (Прізвище, Ім'я, По-батькові, Дата народження, Данні паспорту (ID картки), Номер телефону, Електронна пошта);
* Адреса проживання (Регіон, Населений пункт, Індекс, Вулиця, Номер будинку, Номер квартири);
* Адреса реєстрації(Регіон, Населений пункт, Індекс, Вулиця, Номер будинку, Номер квартири).
'''4. Розділ''' '''Дані про подію''' '''5. Розділ''' '''Відправлення електронного звернення.''' '''''Електронні звернення опрацьовуються у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Закону України "Про звернення громадян"].'''''
== Корисні посилання ==
* [https://cyberpolice.gov.ua Офіційний сайт кіберполіції]
* [https://cert.gov.ua Офіційний сайт CERT-UA]
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/Кіберполіція_(Україна) Вікіпедія]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[ Категорія: Правоохоронні органи]]

Права та обов'язки батьків здобувачів освіти

2023-10-11T06:25:17Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]

== Права батьків здобувачів освіти ==
'''Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.'''
 
Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.
 
'''Батьки здобувачів освіти''' , відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 55 Закону України «Про освіту»] '''мають право:'''

* захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;
* звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
* обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;
* брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;
* завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;
* брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;
* отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

== Обов’язки батьків здобувачів освіти ==
* виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;
* сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
* поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
* дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;
* формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;
* настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
* формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
* виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;
* дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

== Роль держави ==
Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.
 

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.
 

Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

== Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини ==
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
 

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною п’ятою статті 157 Сімейного Кодексу України].
 

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні, то порядок визначається органом опіки та піклування. У випадку, якщо батьки не підкоряються рішенню органу опіки, то кожен з батьків має право звернутися в суд для вирішення суперечки.

== Відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей ==
'''За невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей передбачена адміінстартивна відповідальність відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП)], а саме:'''
 

* Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей -
- тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
* Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
- тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 

* Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП,] крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП],
- тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 

* Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України], якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність,
- тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
* Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, - тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 
* Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -
- тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі.
 
* Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини,
- тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

== Освіта осіб з особливими освітніми потребами ==
Особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку.
 
Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що враховують їхні потреби та індивідуальні можливості.
 
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну.
 
Навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами, зокрема тими, що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю, у закладах дошкільної, позашкільної та середньої освіти здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку.
 
Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Категорії осіб з особливими освітніми потребами визначаються актами [https://www.kmu.gov.ua/ Кабінету Міністрів України].

[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп'яніння

2023-10-11T06:23:03Z

Mykola.kutsekon:

== Нормативні документи ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року № 11 "Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення"]
== Особи, що мають право складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП ==
У випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1082 статтею 130 КУпАП], відповідною уповноваженою на те посадовою особою складається протокол ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n361 стаття 254 КУпАП]).
Згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n361 255 КУпАП], у разі керування особою транспортними засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння протокол про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції). Такий протокол про адміністративне правопорушення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
== Органи, що розглядають справу про адміністративне правопорушення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n361 Статтею 257 КУпАП] визначено, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Так, згідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 статті 221 КУпАП] судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1082 статтею 130 КУпАП].
За таких обставин, слід зазначити, що протокол після складання та підписання уповноваженою на те посадовою особо органів внутрішніх справ направляється на розгляд до суду.
За загальним правилом, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n645 статті 276 КУпАП], справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
== Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення ==
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, вручається повістка в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n661 2772 КУпАП]).
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу суду. Суддя оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n702 280 КУпАП] визначено певний перелік обставин, що підлягають судом з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Так суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати:

* чи було вчинено адміністративне правопорушення;
* чи винна дана особа в його вчиненні;
* чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
* чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність;
* чи заподіяно майнову шкоду;
* чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу;
* з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

== Докази ==
Згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n350 251 КУпАП] доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються:

- протоколом про адміністративне правопорушення;

- поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків;

- висновком експерта;

- речовими доказами;

- показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису;

- актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу;

- протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (посадові особи Національної поліції).
== Рішення в справі ==
Згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n743 284 КУпАП] розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1082 статтею 130 КУпАП], суд виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про закриття справи.
== Строки розгляду справи ==
Частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n195 6 статті 38 КУпАП] передбачено адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1082 статтею 130] цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n195 статтею 38 КУпАП] є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Отже, якщо судом впродовж року з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1082 статтею 130 КУпАП], не прийнято постанову про притягнення особи до відповідальності, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Порядок проведення інвентаризації земель

2023-10-11T06:19:41Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України « Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/476-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»]
* У[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1776-15#Text года про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікована Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1098-2021-%D0%BF#n12 Постанова КМУ від 20 жовтня 2021 р. № 1098 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України"]
== Поняття інвентаризації землі, об’єкти та принципи її проведення. ==
Інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»] дає більш точне визначення: інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування земельних ділянок, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Державна інвентаризація земель проводиться шляхом формування земельних ділянок незалежно від форми власності, визначення їх угідь та у разі потреби віднесення таких земельних ділянок до певних категорій для інформаційного наповнення Державного земельного кадастру.

Інвентаризація земель проводиться з урахуванням принципів: плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення.

Об’єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки, в тому числі ті, на яких розміщені меліоративні

мережі або їх складова частина (складові частини).

Інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, територій, межі яких визначені проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, масивів земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок.

=== Таким чином, в результаті проведення інвентаризації землі: ===
створюється повноцінна база даних про всі земельні ділянки в межах населеного пункту на паперових та електронних носіях. Завдяки цьому підвищується його інвестиційна привабливість, спрощується пошук потенційних земельних ділянок для інвестора та містобудівних потреб;
# влада отримує можливість організації постійного контролю за використанням земель в населеному пункті;
# виявлення всіх землекористувачів, власників землі зі встановленням меж їх ділянок;
# виявлення земельних ділянок, що не використовуються або використовуються нераціонально, не за цільовим призначенням;
# значно скорочуються витрати жителів села, селища, міста при виготовленні кадастрового номеру земельної ділянки, приватизації землі та ін.
== Порядок проведення інвентарізації земель. ==
Підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації, судові рішення.
=== ''Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:'' ===
* для земель державної власності — рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою;
* в інших випадках — рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.
=== ''При проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо:'' ===
* внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;
* формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;
* формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;
* формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву.
* при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо:
* внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;
* формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;
* формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;
* формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву;
* виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру щодо меж земельних ділянок та інших відомостей про земельні ділянки.
Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення. не менш як 75 відсотків земель якого належить одній або декільком особам на праві власності або користування, може проводитися за відсутності рішення органів, зазначених у пункті а частини четвертої статті 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»]

Проведення державної інвентаризації земель забезпечує Держгеокадастр або його територіальний орган шляхом прийняття наказу про проведення державної інвентаризації земель. Замовниками технічної документації можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

'''''Виконавцями є:'''''
* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
* фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації.
Строк складення технічної документації не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

'''''Вихідними даними для проведення інвентаризації земель є:'''''
* матеріали з Державного фонду документації із землеустрою;
* відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній (цифровій) формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; електронних документів, що містять відомості про результати робіт із землеустрою;
* містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку;
* планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1776-15#Text Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003 р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV;]
* відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
* копії документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку.
Під час проведення інвентаризації земель можуть використовуватися матеріали дистанційного зондування землі, лісовпорядкування, проекти створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі.

'''''Роботи з інвентаризації земель включають:'''''
# Обстежувальні роботи.
Обстежувальні роботи включають збір та аналіз виконавцем вихідних даних для проведення інвентаризації земель, складення робочого інвентаризаційного плану.
Робочий інвентаризаційний план складається у разі, коли об’єктами інвентаризації є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення. Робочий інвентаризаційний план не складається у разі інвентаризації окремої земельної ділянки (окремих земельних ділянок).
Робочий інвентаризаційний план складається на основі чергового кадастрового плану або інших планово-картографічних матеріалів у межах міст та селищ у масштабі не менш як 1:5000, у межах сіл та масивів земель сільськогосподарського призначення у масштабі не менш як 1:2000, у межах територій, визначених проектами формування території і встановлення меж сільських, селищних рад, у масштабі не менш як 1:10000, у межах районів у масштабі 1:25000 із зазначенням меж:
* об’єкта інвентаризації;
* адміністративно-територіальних одиниць, які ввійшли до складу об’єкта інвентаризації;
* територій, визначених проектами формування території і встановлення меж сільських, селищних рад;
* земель незалежно від форми власності;
* земельних ділянок, які внесено до Державного земельного кадастру;
* обмежень у використанні земельних ділянок;
* обтяжень прав на земельні ділянки;
* угідь.
# 2. Топографо-геодезичні та проектно-вишукувальні роботи.
Топографо-геодезичні роботи виконуються в єдиній державній системі координат з метою визначення або уточнення меж земельних ділянок, обмежень у їх використанні, обтяжень прав на земельні ділянки та угідь, які потребують уточнення або за якими неможливо визначити такі межі під час виконання обстежувальних робіт.
Під час виконання топографо-геодезичних робіт також здійснюється обстеження земельних ділянок щодо наявності та/або відсутності електромереж напругою 0,4 кВ і більше, магістральних трубопроводів та інших об’єктів, навколо яких встановлюється обмежене використання земельних ділянок.
Проектно-вишукувальні роботи передбачають оброблення даних, отриманих у результаті виконання топографо-геодезичних робіт.
Під час виконання проектно-вишукувальних робіт на робочому інвентаризаційному плані зазначаються межі земельних ділянок, обмежень у їх використанні, обтяжень прав на земельні ділянки та угідь, отримані за результатами виконання топографо-геодезичних робіт, складаються поконтурні відомості з експлікацією, в яких зазначаються номери контурів, площа земельних ділянок, їх кадастрові номери (у разі наявності), площа угідь, що фактично використовуються на момент проведення інвентаризації, площа обмежень у їх використанні, обтяжень прав на земельні ділянки, а також зведений інвентаризаційний план.
Зведений інвентаризаційний план складається з дотриманням умовних позначень.
Зведений інвентаризаційний план складається у разі, коли об’єктами інвентаризації є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення.
Зведений інвентаризаційний план не складається у разі інвентаризації окремої земельної ділянки (окремих земельних ділянок).

'''Окремо складаються переліки земельних ділянок (земель):'''
* наданих у власність (користування) з присвоєнням кадастрових номерів;
* наданих у власність (користування) без присвоєння кадастрових номерів;
* не наданих у власність та користування у розрізі угідь;
* що використовуються без документів, які посвідчують речові права на них;
* що використовуються не за цільовим призначенням;
* нерозподілених, невитребуваних земельних часток (паїв);
* відумерлої спадщини.
'''На зведеному інвентаризаційному плані зазначаються межі: '''
* об’єкта інвентаризації;
* адміністративно-територіальних одиниць, які ввійшли до складу об’єкта інвентаризації;
* територій, визначених проектами формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад;
* земельних ділянок, наданих у власність (користування);
* земель і земельних ділянок, не наданих у власність (користування);
* земельних ділянок, що використовуються без документів, які посвідчують речові права на них, або не за цільовим призначенням;
* обмежень у використанні земельних ділянок;
* обтяжень прав на земельні ділянки;
* нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних земельних часток (паїв);
* земельних ділянок (земель) відумерлої спадщини;
* угідь;
* водних об’єктів і гідротехнічних споруд, дорожньої мережі, електромереж напругою 0,4 кВ і більше, продуктопроводів та інших об’єктів, навколо яких встановлюється обмежене використання земельних ділянок;
* зрошуваних та осушуваних земель.
# 3. Складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній (цифровій) формі.
За результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України “Про землеустрій]”.
Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 [https://www.google.com/search?client=firefox-b-d&q=%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Земельного кодексу України].
Виконавці подають копії матеріалів, отриманих за результатами проведення інвентаризації земель, до місцевого фонду документації із землеустрою в паперовій та електронній (цифровій) формі.
Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру.

[https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ За безоплатною правовою допомогою можна звернутись до центрів з надання безоплатної правової допомоги.]
[[Категорія:Земельне право]]

Особливості здійснення кримінального провадження на період карантину

2023-10-11T06:17:17Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-20 Закон України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»]
== Загальна інформація ==
Судова влада не може зупиняти свою діяльність навіть в умовах карантину. Однак і працювати так, як раніше, не може. Тому відбулись дееякі зміни відбулися в чинному процесуальному законодавстві.

23 квітня 2020 року набув чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-20 Закон України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)] (далі-Закон).

Положення Закону згідно з абз. 1 п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України у редакції Закону мають тимчасовий характер, '''діють виключно на період дії карантину''', встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19), '''та передбачають особливості лише щодо:'''
* '''здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях слідчим суддею суду першої інстанції''' ;
* '''розгляду судом окремих питань під час судового провадження'''.
== Відкритість і гласність судового процесу ==
Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито.

Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі:
# якщо обвинуваченим є неповнолітній;
# розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
# необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
# якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
# необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні".
Суд ( або слідчий суддя) може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"], якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоровʼю особи (ГПК, КПК, ЦПК).

Наприклад, це означає можливі обмеження для журналістів у висвітлюванні судових процесів, для судових спостерігачів/моніторів у перевірці дотримання права на справедливий суд через відсутність можливості бути присутніми під час засідань та слідкувати за всіма його деталями.
== Тимчасові особливості під час судового провадження. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-20 абз. 3 п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК] у редакції Закону у разі неможливості визначити слідчого суддю у суді першої інстанції (наприклад, у випадку задоволення відводу (самовідводу) слідчому судді та неможливості передання клопотання на розгляд іншому слідчому судді чи в інших випадках неможливості здійснення повноважень щодо судового контролю слідчим суддею цього суду), місцевий суд вносить вмотивоване подання (тобто із зазначенням конкретних підстав для передання відповідного клопотання) про передачу клопотання, яке має розглядатися слідчим суддею, для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

У такому випадку, за поданням місцевого суду, питання про передачу клопотання на розгляд до іншого суду залежно від розташування останнього відносно першого (в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції чи в межах юрисдикції різних апеляційних судів) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, розглядається головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів), про що постановляється відповідна ухвала.

Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються.

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України], або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Абз. 5 Закону передбачено, що у разі неможливості у визначений КПК строк суддею (якщо провадження розглядається суддею одноособово) або колегією суддів розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути:
* передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 35 КПК]; або
* розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально; або
* може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому абз. 6 цього Закону.
В інших випадках, не пов’язаних з розглядом клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміна підсудності вирішується у порядку, передбаченому ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

Питання про передачу клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке має розглядатися судом під час судового провадження, для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду) за вмотивованим поданням місцевого суду чи суду апеляційної інстанції (наприклад, під час вирішення питання, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК]) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється відповідна ухвала.

Законом встановлена можливість за рішенням слідчого судді, суду, прийнятим із власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження, під час здійснення слідчим суддею судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, а також судом під час судового провадження '''проведення судових засідань у режимі відеоконференції'''. Про прийняття такого рішення мають бути повідомлені сторони у порядку, визначеному ст. 135 КПК, а саме судове засідання у режимі відеоконференції має бути проведено з дотриманням правил, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частинами 3–9 ст. 336 КПК], які регламентують порядок проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження.

Винятком є випадки розгляду клопотання слідчим суддею, судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою. Такі клопотання може бути розглянуто слідчим суддею (судом) у режимі відеоконференції '''виключно''' якщо підозрюваний (обвинувачений) проти цього не заперечуватиме.

Положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/558-20 абз. 10 п. 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК] в редакції Закону за своїм змістом мають імперативний характер та зобов’язує прокурора/слідчого за погодженням із прокурором під час досудового розслідування та під час судового розгляду подавати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Зокрема, якщо таке клопотання розглядається в загальному порядку, згідно з ч. 1 ст. 199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] подається не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Укладання меморандуму про співпрацю

2023-09-12T10:43:00Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Визначення поняття меморандуму ==
'''Мемора́ндум''' — дипломатичний документ, у якому докладно викладається факт, та юридичний бік будь-якого питання і наводяться відповідні аргументи.

Термін може мати такі значення:
* дипломатичний документ, в якому викладений фактичний, документальний чи юридичний бік якогось питання. Як правило, додається до ноти або вручається особисто представнику іншої країни.
* лист з нагадуванням про що-небудь (у торгівлі);
* доповідна записка, службова довідка, довідка;
* перерахування в страхових полісах (особливо морських) небезпек, страхування від яких не проводиться.
== Види меморандумів ==
Меморандум за змістом буває '''зовнішнім''' і '''внутрішнім'''.
 
Зовнішній меморандум направляється особам, що звернулися в юридичну фірму.
 
Внутрішній меморандум адресований усім або окремим співробітникам тієї організації, всередині якої його було створено; він залишається всередині компанії і не призначений для читання третіми особами.
== Структура меморандуму: ==
Меморандум про співпрацю за замістом має наступну структуру:
=== Назва меморандуму ===
Наприклад: МЕМОРАНДУМ про співпрацю та взаєморозуміння в сфері надання послуг з управління багатоквартирними будинками на території населених пунктів, що входять до складу міської ради.
=== Місце і дата укладення меморандуму ===
м. ___________ "___" __________ 20___ р.
=== Вступна частина (преамбула) меморандуму ===
Вступна частина (преамбула) меморандуму повинна містити дані про сторін.
Якщо стороною є фізична особа, то зазначаємо ПІБ, ідентифікаційний номер або паспортні дані, адреса реєстрації особи та адреса для листування.
 
Для юридичних осіб – повне найменування (Публічне акціонерне товариство "Назва_товариства"), ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) та адреса місцезнаходження. Також обов’язковим елементом є посада особи, яка підписує договір, та назва документу, на підставі якого така особа діє (на підставі статуту, довіреності, протоколу тощо).
 
Для фізичних осіб–підприємців – повне найменування та повноваження та виписка з ЄДР на основі якого діє ФОП.
=== Загальні положення (терміни та визначення) ===
Наприклад:
 
Терміни та визначення, що використовуються в даному Меморандумі:
 
''Координатор'' - уповноважений виконавчий орган міської ради, який контролює і надає всебічну підтримку Сторонам в реалізації завдань, які передбачені Меморандумом.
 
''Управитель багатоквартирного будинку'' – фізична особа - підприємець або юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
 
''ОСББ'' (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку) – юридична особа, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна та самостійно здійснюють управління будинком.
 
''Уніфікована муніципальна база даних'' – база даних, яка поєднує інформацію, необхідну для формування взаємовідносин між всіма учасниками в сфері житлово-комунального господарства (інформація про рівень благоустрою будинку, площі квартир/ будинків, інформація про споживачів, обсяги споживання, тарифи на нарахування за житлово-комунальні послуги, тощо) та виконавчими органами Вовчанської міської ради, які реалізують державну політику щодо комплексного розвитку житлово-комунального господарства та соціального захисту населення.
=== Предмет та мета меморандуму. Основні принципи та напрями співробітництва ===
Наприклад:
 
Підписанням даного Меморандуму Сторони засвідчують, що діють на засадах паритетності та рівноправності у взаємовідносинах і мають намір спрямувати зусилля на ефективне співробітництво щодо:
* сталого забезпечення населення міста житлово-комунальними послугами;
* безпечних та комфортних умов проживання в квартирах житлових будинків;
* соціального захисту споживачів житлово-комунальних послуг;
* забезпечення належного рівня благоустрою на прибудинкових територіях;
* проведення капітального ремонту багатоповерхових житлових будинків, в т. ч. на умовах співфінансування з міського бюджету;
* проведення робіт з благоустрою прибудинкових територій, в т.ч. на умовах співфінансування з міського бюджету;
* реалізації проектів з енергоефективності та підвищення обізнаності громадськості щодо енергоощадливості;
* реалізації міських програм у сфері надання житлово-комунальних послуг;
* долучення до загальноміських заходів, в т.ч. пов’язаних з санітарним очищенням територій населених пунктів, що входять до складу Вінницької міської об’єднаної територіальної громади;
* супроводження, наповнення та актуалізація інформації уніфікованої муніципальної бази даних;
* сприяннярозв'язанню проблем в сфері надання житлово-¬комунальних послуг та сприяння в їх вирішенні.
=== Права та обов’язки Сторін ===
Наприклад:
 
Сторони беруть на себе зобов'язання, в межах компетенції, забезпечувати співпрацю з питань:
 
Належного та ефективного управління та утримання будинків і прибудинкових територій у відповідності до чинного законодавства, норм та Правил благоустрою міста Вовчанськ, в т. ч.:
 
● забезпечення технічного обслуговування житлових будинків та технічного обладнання, в т.ч. вчасного проведення технічного обслуговування димових, вентиляційних каналів, систем автоматики та димовидалення, пожежогасіння;
 
● негайної ліквідації аварійних ситуацій, не пізніше 3-х годин з моменту виникнення, пов’язаних з пошкодженням інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів, що перешкоджає постачанню комунальних послуг, спричиняє або може спричинити шкоду життю та здоров’ю людей, пошкодженню майна;
 
● оперативного реагування на звернення громадян, які надходять до відділу оперативного реагування «Цілодобова варта» Вовчанської міської ради та обліку звернень громадян;
 
● забезпечення проведення поточного ремонту житлових будинків;
 
● проведення підготовки житлових будинків до сезонної експлуатації для забезпечення нормативних санітарно-технічних вимог щодо експлуатації приміщень житлових будинків і режимів функціонування інженерного обладнання;
 
● своєчасного проведення заходів, направлених на безпечну експлуатацію ліфтів;
 
● утримання місць загального користування житлових будинків в належному санітарному стані, в т.ч. підвалів, горищ, технічних поверхів;
 
● організації та проведенні робіт з благоустрою прибудинкових територій.
 
Організації та проведення капітального ремонту багатоповерхових житлових будинків та благоустрою прибудинкових територій.
 
Організації та проведення робіт з благоустрою прибудинкових територій.
 
Оперативного обміну інформацією в частині управління та утримання будинків і прибудинкових територій.
 
Проведення заходів та робіт, направлених на енергозбереження в житлових будинках.
* Управителі багатоквартирних будинків та ОСББ зобов’язуються:
а) погоджувати з Координатором заходи, пов’язані з підготовкою житлового фонду до роботи в осінньо-зимовий період;
 
б) погоджувати з Координатором місця улаштування дитячих, спортивних, господарських майданчиків на прибудинкових територіях;
 
в) погоджувати з Координатором проведення весняних заходів, пов’язаних з благоустроєм прибудинкових територій;
 
г) допускати Координатора до перевірки на предмет ефективності утримання житлових будинків та прибудинкових територій (за потреби, у т.ч. при наявності звернень та скарг від громадян);
 
д) на запит Координатора надавати інформацію, яка стосується управління та утримання житлових будинків.

 
''Супроводження та наповнення уніфікованої муніципальної бази даних та її використання Сторонами:''
 
Учасники, в межах компетенції, зобов'язуються супроводжувати, наповнювати уніфіковану муніципальну базу даних та забезпечувати актуалізацію даних в ній;
 
Координатор та Учасники використовують уніфіковану муніципальну базу даних для забезпечення своєї діяльності.
 
Забезпечують співпрацю з питань створення нових та використання діючих механізмів збору інформації щодо споживання житлово-комунальних послуг, в тому числі, які обліковуються індивідуальними приладами обліку, через використання різних засобів: Інтернет, стаціонарного телефонного чи мобільного зв'язку.
 
Учасники забезпечують можливість централізованого інформування споживачів про стан нарахування та заборгованості за житлово-комунальні послуги (Єдиний рахунок за надані житлово-комунальні та інші послуги).
 
Для реалізації положень цього Меморандуму сторони можуть укладати відповідні договори.
 
Учасники, в межах компетенції, забезпечують виконання рішень міської ради та її виконавчого комітету, які регулюють питання функціонування житлово-комунального господарства об’єднаної територіальної громади.
=== Комунікація між сторонами ===
Сторони інформуватимуть і консультуватимуть одна одну з питань спільних інтересів, пов'язаних з реалізацією положень цього Меморандуму.
 
Сторони узгоджуватимуть дії, проводитимуть обмін інформацією та даними (збір, аналіз), а також забезпечуватимуть розповсюдження інформації та даних в спільних інтересах.
 
Сторони можуть скликати зустрічі у відповідні строки для узгодження, обговорення, перегляду заходів, які мають бути здійснені відповідно до Меморандуму, та планувати подальші дії.
 
Сторони зобов'язуються підтримувати ділові контакти та вживати всіх необхідних заходів для забезпечення ефективності ділових зв’язків, сприяти розвитку та забезпечення досягнення зазначених в Меморандумі цілей.
 
Сторони зобов'язуються користуватися та обмінюватися інформацією в межах даного Меморандуму в узгоджених форматах та відповідно до чинного законодавства України.
=== Строки, порядок внесення змін і доповнень до Меморандуму ===
Меморандум вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін. Дія Меморандуму продовжується, доки Сторони зацікавлені у співробітництві.
 
Зміни та доповнення до Меморандуму вносяться у письмовій формі за взаємною згодою Сторін.
 
Будь-які суперечки між Сторонами щодо тлумачення та застосування положень даного Меморандуму вирішуються шляхом консультацій або переговорів між Сторонами.
=== Прикінцеві положення ===
Прикинцеві положення орієнтовно повинні мати такі умови:
 
Меморандум є відкритим для приєднання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері надання послуг з управління багато-квартирними будинками на території населених пунктів, що входять до складу Вінницької міської об’єднаної територіальної громади, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (які здійснюють самостійне управління багато-квартирним будинком).
 
Виконання умов Меморандуму є обов'язковим для кожної Сторони, що його підписала або приєдналася до нього.
 
У разі систематичного невиконання умов Меморандуму Координатор в односторонньому порядку може виключити Учасника з даного Меморандуму попередивши Учасника про такі наміри за 5 календарних днів.
 
Меморандум укладено українською мовою в кількості примірників Учасників Сторін Меморандуму. Усі підписані примірники Меморандуму мають однакову юридичну силу (по одному примірнику кожному Учаснику Сторони Меморандуму).
=== Реквізити та підписи Сторін ===
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Громадський сектор]]

Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади

2023-09-12T10:40:47Z

Mykola.kutsekon: 1.1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/493/92 Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/731-92-п Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»]

== Порядок підготовки нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України ==
1. '''Відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативно-правовий акт:'''
* повинен розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
* не повинен містити повторів норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах;
* не повинен дублювати однакові за змістом положення, які містяться в тексті цього нормативно-правового акта;
* повинен бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим і послідовним;
* не повинен містити суперечливих норм права;
* не повинен включати положень, що належать до одного й того самого предмета правового регулювання;
* повинен бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру.

2. При розробці нормативно-правового акта слід виходити з необхідності правового регулювання управлінської діяльності суб'єкта нормотворення, однією з форм реалізації якої є видання розпорядчих документів, вид яких (наказ, постанова, розпорядження, рішення) визначається законами та положеннями.

3. '''Розпорядчий документ повинен містити реквізити та заголовок, а також такі структурні складові:'''
* констатуючу частину (преамбулу);
* розпорядчу частину:
* нормативний корпус (положення щодо сфери правового регулювання (за потреби); загальні та спеціальні норми права; способи реалізації норм права);
* корелятивні зміни (за потреби);
* форму оприлюднення (за потреби);
* положення про набрання чинності;
* додатки (за потреби).

4. Розпорядчий документ виготовляється на бланку та повинен містити обов’язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування суб'єкта нормотворення, назву виду документа, дату, реєстраційний індекс документа, місце видання, заголовок до тексту, текст, підпис.

'''Датою документа є''' відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або видання. Дата зазначається арабськими цифрами в один рядок у такій послідовності: число, місяць, рік.

Дата оформляється цифровим або словесно-цифровим способом. У разі оформлення дати цифровим способом число і місяць проставляються двома парами цифр, розділеними крапкою; рік - чотирма цифрами, крапка наприкінці не ставиться. Наприклад: «05.03.2020».

На першій сторінці нормативно-правового акта для проставлення відмітки про державну реєстрацію повинно бути вільне місце (60 х 100 міліметрів) у верхньому правому куті після номера акта.
Розпорядчий документ підписується керівником суб’єкта нормотворення.

5. '''Заголовок розпорядчого документа''' повинен бути лаконічним, указувати на предмет правового регулювання, відповідати на питання «про що?» та розміщуватися у лівій частині бланка під датою документа. Якщо в документі йдеться про кілька питань, його заголовок може бути узагальнений (наприклад, «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів»).

Заголовок, обсяг якого перевищує 150 знаків (5 рядків), дозволяється продовжувати до межі правого поля. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Розпорядчий документ не може мати заголовок, тотожний заголовку іншого чинного нормативно-правового акта, крім актів про внесення змін або втрату чинності (скасування).

6. '''Розпорядчий документ повинен мати преамбулу''' - вступну частину, яка має посилання на відповідну структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, дає стислу інформацію про необхідність та мету прийняття цього акта і підлягає врахуванню при роз’ясненні та застосуванні нормативно-правового акта. Преамбула не може містити норм права і не повинна дублювати інших структурних одиниць нормативно-правового акта.

Внесення змін до преамбули не допускається.

== Вимоги до розпорядчого документа ==

'''Розпорядчий документ може містити такі структурні одиниці:'''
* пункти, підпункти, абзаци.

'''Структурні одиниці розпорядчого документа починаються з абзацу і повинні мати:'''
* пункти - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;
* підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з дужкою.

Абзаци пунктів і підпунктів починаються без будь-якої позначки (дефіс, крапка тощо).

Кожна структурна одиниця розпорядчого документа (крім абзацу) відокремлюється від попередньої пропуском рядка.

'''Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, повинен містити гриф затвердження, заголовок і такі структурні складові:'''
* визначення термінів (за потреби);
* нормативний корпус: положення щодо сфери правового регулювання; загальні та спеціальні норми права; способи реалізації норм права; додатки (за потреби).

== Зміни до нормативно-правового акта: ==

Унесення змін до нормативно-правового акта або визнання його таким, що втратив чинність, здійснюється самим суб'єктом нормотворення або його правонаступником шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду й однакової юридичної сили або в іншому порядку, передбаченому законом.
Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований самим суб'єктом нормотворення повністю або в частині окремої структурної одиниці розпорядчого документа. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований в установленому законом порядку.

У разі припинення нормотворчих повноважень відповідного суб'єкта нормотворення питання про внесення змін, визнання таким, що втратив чинність, чи скасування нормативно-правового акта такого суб'єкта нормотворення вирішуються уповноваженим відповідно до Конституції чи законів України органом.

'''Змінами, що вносяться до нормативно-правового акта, може бути передбачено:'''
* заміну слів, цифр, доповнення словами, цифрами та їх виключення;
* нову редакцію розділів, підрозділів (глав), пунктів, підпунктів, абзаців, речень;
* доповнення розділами, підрозділами (главами), пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями або їх виключення.

Зміни до нормативно-правового акта оформлюються розпорядчим документом того самого виду, що й основний документ, за винятком випадку, коли вид розпорядчого документа суб’єкта нормотворення змінився.

У разі внесення до нормативно-правового акта значних за обсягом змін (більше двох сторінок) до розпорядчого документа окремо додається текст змін під грифом затвердження, а в розпорядчому документі дається таке формулювання: «Затвердити Зміни до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата та реєстраційний індекс, дата і номер його державної реєстрації у Міністерстві юстиції України), що додаються».

На окремому аркуші у верхньому правому куті зазначається гриф затвердження, що складається зі слова «ЗАТВЕРДЖЕНО», назви виду документа, яким затверджується створений документ, у називному відмінку із зазначенням його дати і номера, під грифом залишається місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта, а нижче розміщуються заголовок та текст змін.

Наприклад:
«ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
фінансів України
03 березня 2020 року № 1277

Місце для проставлення відмітки
про державну реєстрацію
(60 х 100 міліметрів)

== Порядок подання нормативно-правових актів до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію ==
Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами обмеження доступу до документа («Для службового користування», «Таємно», «Цілком таємно», «Особливої важливості»), а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що:
* зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;
* мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

При цьому на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, які мають як одну з указаних ознак, так і декілька.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/731-92-%D0%BF#n35 пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731] '''у''' '''невідкладних випадках, пов’язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб’єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб’єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами.'''

== Акти, які не подаються на державну реєстрацію: ==

* персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
* дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано;
оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи;
якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення органів вищого рівня;
* спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;
* рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

== Строки подачі нормативно – правових актів на державну реєстрацію ==
Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію суб’єктами нормотворення '''протягом п’яти робочих днів після їх прийняття'''.

У разі виникнення сумніву щодо відповідності актів ознакам, зазначеним у пункті 3.2 розділу, такі акти також підлягають поданню на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. Остаточне рішення щодо необхідності державної реєстрації таких актів приймає Міністерство юстиції України після проведення їх правової експертизи.

Нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати Конституції та законодавству України, Конвенції, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційному законодавству, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, правилам нормопроектувальної техніки, узгоджуватися з раніше прийнятими нормативно-правовими актами, викладатися згідно з правилами правопису та вимогами Типової інструкції.

== Кількість примірників нормативно – правових актів, що подаються на державну реєстрацію ==
Нормативно-правові акти '''подаються''' на державну реєстрацію '''у трьох примірниках:''' оригінал та дві завірені в установленому законодавством порядку копії розпорядчого документа (наказу, розпорядження, рішення, постанови), а також затверджених ним правил, положення, інструкції, порядку тощо і додатків до них.

Копії розпорядчого документа, нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, додатків до розпорядчого документа та до нормативно-правового акта, затверджених розпорядчим документом, повинні бути чіткими для прочитання, завірені в порядку, установленому Типовою інструкцією, текст має бути розміщений через півтора міжрядкових інтервали на аркушах формату А4 без звороту з використанням гарнітури Times New Roman та шрифту розміром 14 друкарських пунктів.

'''Разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до нього до Міністерства юстиції України подаються:'''
* пояснювальна записка за формою, визначеною в додатку 4 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (із змінами). До неї долучається завірена в установленому законодавством порядку копія висновку юридичної служби суб’єкта нормотворення, складеного за результатами проведеної юридичної експертизи проекту нормативно-правового акта,;
* відомості про чинні нормативно-правові акти з питання, що належить до сфери правового регулювання прийнятого нормативно-правового акта, інформація про строки приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію, а також про нормативно-правові акти, що втрачають чинність у зв’язку з прийняттям цього акта;
* копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані та порівняльна таблиця;
* відомості про офіційне погодження нормативно-правового акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов’язковим згідно із законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб’єкту нормотворення, та дві копії).

У разі коли на державну реєстрацію міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають нормативно-правовий акт з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, вони також повідомляють за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, із доданням відповідних підтвердних документів (листів, аркушів зовнішнього погодження тощо) про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо цього акта та про проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій. При цьому необхідність врахування зазначених зауважень і пропозицій визначають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які приймають цей акт.

'''У разі подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, що стосуються прав осіб з інвалідністю, застосовується такий самий порядок підтвердження позиції громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які мають всеукраїнський статус, відповідно до їх статутної діяльності:'''
* оригінал та дві копії рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику про погодження проекту нормативно-правового акта (для регуляторних нормативно-правових актів);
* довідку щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950;
* висновок Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини. У разі відсутності цього документа суб’єкт нормотворення надає копію супровідного листа про подання до Міністерства юстиції України комплекту документів, необхідного для отримання висновку Міністерства юстиції щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб’єкту нормотворення, та дві копії);
* висновок про проведення антидискримінаційної експертизи за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 61 «Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів», та завірена в установленому законодавством порядку його копія;
* висновок про проведення гендерно-правової експертизи за формою, визначеною в додатку 2 до Порядку проведення гендерно-правової експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 року № 997, та завірена в установленому законодавством порядку його копія;
* висновок Державного агентства з питань електронного урядування України про проведення цифрової експертизи за формою, визначеною в додатку 21 до Регламенту Кабінету Міністрів України;
* інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).

== Проведення державної реєстрації нормативно-правових актів ==
Нормативно-правові акти, що надійшли до Управління державної реєстрації нормативно-правових актів (далі - Управління), заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, який ведеться в Управлінні.

Спеціалісти Управління проводять правову експертизу нормативно-правових актів, а саме перевіряють їх відповідність Конституції та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки.

Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб’єкта нормотворення на прийняття цього нормативно-правового акта, забезпечення його відповідності законодавству, якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.

Експертиза нормативно-правового акта, у якому міститься одна або декілька норм права, що стосуються зміни обсягу процесуальних прав та обов’язків громадянина; надання адміністративних послуг; проведення конкурсних (тендерних) процедур; здійснення державних закупівель; надання дискреційних повноважень органам державної влади, органам місцевого самоврядування чи їх посадовим особам; фінансування поточної діяльності політичних партій та виборчих компаній, провадиться із залученням Департаменту з питань правосуддя та національної безпеки.

== Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта в органах юстиції ==
'''Строк проведення державної реєстрації''' нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України '''становить 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до Міністерства юстиції України.'''

'''У разі потреби''' (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акта із залученням експертів, вивчення значної кількості актів законодавства тощо) '''строки можуть бути продовжені''' директором Департаменту, '''але не більш як на 10 робочих днів'''. У цьому разі працівник Управління, який проводить правову експертизу нормативно-правового акта (далі - виконавець), готує доповідну записку за підписом начальника Управління, яка подається на погодження директору Департаменту.

У разі продовження строку проведення державної реєстрації нормативно-правового акта про це повідомляється суб'єкт нормотворення.

== Занесення нормативно-правових актів до Державного реєстру нормативно-правових актів та набрання ними чинності ==
Нормативно-правовий акт заноситься до Державного реєстру за датою підписання наказу про його державну реєстрацію, відповідно до якого йому присвоюється реєстраційний номер, що складається з двох частин: число перед правобічною похилою рискою - це порядковий номер, що починається з 01 січня кожного року, після правобічної похилої риски - це число, що означає загальну кількість нормативно-правових актів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України з дня запровадження державної реєстрації нормативно-правових актів. Застосування у Державному реєстрі поряд з цифровою літерної нумерації не допускається.

У разі якщо одним розпорядчим документом затверджуються декілька нормативно-правових актів, нормативно-правовому акту, що затверджується першим, присвоюється реєстраційний номер розпорядчого документа, а іншим нормативно-правовим актам - наступні реєстраційні номери в такому порядку, як вони зазначені в розпорядчому документі.

== Особливості проведення державної реєстрації нормативно-правових актів в електронній формі ==
Підготовка та подання нормативно-правових актів в електронній формі на державну реєстрацію здійснюються відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у тому числі цього Порядку, та з урахуванням вимог Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55.

У разі якщо нормативно-правовий акт відповідає вимогам законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, орган державної реєстрації приймає рішення про його державну реєстрацію.
Кожен запис державного реєстру засвідчується спеціально для цього призначеною електронною печаткою органу державної реєстрації. Відповідне засвідчення здійснює уповноважена особа органу державної реєстрації.

У разі необхідності з відповідного реєстру робляться витяги в електронній та паперовій формах.

У разі подання нормативно-правового акта в електронній формі з державного реєстру одразу за фактом засвідчення запису про державну реєстрацію відповідного акта автоматично надсилається повідомлення органу видання цього акта через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади з такими реєстраційними даними: дата державної реєстрації, номер акта згідно з державним реєстром. Реєстраційні дані нормативно-правового акта автоматично завантажуються до реєстраційно-моніторингової картки відповідного акта у системі електронного документообігу органу видання цього акта та не можуть бути спотворені шляхом їх редагування.
[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади

2023-09-12T10:39:01Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/493/92 Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/731-92-п Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»]

== Порядок підготовки нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України ==
1. '''Відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативно-правовий акт:'''
* повинен розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;
* не повинен містити повторів норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах;
* не повинен дублювати однакові за змістом положення, які містяться в тексті цього нормативно-правового акта;
* повинен бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим і послідовним;
* не повинен містити суперечливих норм права;
* не повинен включати положень, що належать до одного й того самого предмета правового регулювання;
* повинен бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру.

2. При розробці нормативно-правового акта слід виходити з необхідності правового регулювання управлінської діяльності суб'єкта нормотворення, однією з форм реалізації якої є видання розпорядчих документів, вид яких (наказ, постанова, розпорядження, рішення) визначається законами та положеннями.

3. '''Розпорядчий документ повинен містити реквізити та заголовок, а також такі структурні складові:'''
* констатуючу частину (преамбулу);
* розпорядчу частину:
* нормативний корпус (положення щодо сфери правового регулювання (за потреби); загальні та спеціальні норми права; способи реалізації норм права);
* корелятивні зміни (за потреби);
* форму оприлюднення (за потреби);
* положення про набрання чинності;
* додатки (за потреби).

4. Розпорядчий документ виготовляється на бланку та повинен містити обов’язкові для певного його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування суб'єкта нормотворення, назву виду документа, дату, реєстраційний індекс документа, місце видання, заголовок до тексту, текст, підпис.

'''Датою документа є''' відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або видання. Дата зазначається арабськими цифрами в один рядок у такій послідовності: число, місяць, рік.

Дата оформляється цифровим або словесно-цифровим способом. У разі оформлення дати цифровим способом число і місяць проставляються двома парами цифр, розділеними крапкою; рік - чотирма цифрами, крапка наприкінці не ставиться. Наприклад: «05.03.2020».

На першій сторінці нормативно-правового акта для проставлення відмітки про державну реєстрацію повинно бути вільне місце (60 х 100 міліметрів) у верхньому правому куті після номера акта.
Розпорядчий документ підписується керівником суб’єкта нормотворення.

5. '''Заголовок розпорядчого документа''' повинен бути лаконічним, указувати на предмет правового регулювання, відповідати на питання «про що?» та розміщуватися у лівій частині бланка під датою документа. Якщо в документі йдеться про кілька питань, його заголовок може бути узагальнений (наприклад, «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів»).

Заголовок, обсяг якого перевищує 150 знаків (5 рядків), дозволяється продовжувати до межі правого поля. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Розпорядчий документ не може мати заголовок, тотожний заголовку іншого чинного нормативно-правового акта, крім актів про внесення змін або втрату чинності (скасування).

6. '''Розпорядчий документ повинен мати преамбулу''' - вступну частину, яка має посилання на відповідну структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, дає стислу інформацію про необхідність та мету прийняття цього акта і підлягає врахуванню при роз’ясненні та застосуванні нормативно-правового акта. Преамбула не може містити норм права і не повинна дублювати інших структурних одиниць нормативно-правового акта.

Внесення змін до преамбули не допускається.

== Вимоги до розпорядчого документа ==

'''Розпорядчий документ може містити такі структурні одиниці:'''
* пункти, підпункти, абзаци.

'''Структурні одиниці розпорядчого документа починаються з абзацу і повинні мати:'''
* пункти - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;
* підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з дужкою.

Абзаци пунктів і підпунктів починаються без будь-якої позначки (дефіс, крапка тощо).

Кожна структурна одиниця розпорядчого документа (крім абзацу) відокремлюється від попередньої пропуском рядка.

'''Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, повинен містити гриф затвердження, заголовок і такі структурні складові:'''
* визначення термінів (за потреби);
* нормативний корпус: положення щодо сфери правового регулювання; загальні та спеціальні норми права; способи реалізації норм права; додатки (за потреби).

== Зміни до нормативно-правового акта: ==

Унесення змін до нормативно-правового акта або визнання його таким, що втратив чинність, здійснюється самим суб'єктом нормотворення або його правонаступником шляхом прийняття нормативно-правового акта того самого виду й однакової юридичної сили або в іншому порядку, передбаченому законом.
Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований самим суб'єктом нормотворення повністю або в частині окремої структурної одиниці розпорядчого документа. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований в установленому законом порядку.

У разі припинення нормотворчих повноважень відповідного суб'єкта нормотворення питання про внесення змін, визнання таким, що втратив чинність, чи скасування нормативно-правового акта такого суб'єкта нормотворення вирішуються уповноваженим відповідно до Конституції чи законів України органом.

'''Змінами, що вносяться до нормативно-правового акта, може бути передбачено:'''
* заміну слів, цифр, доповнення словами, цифрами та їх виключення;
* нову редакцію розділів, підрозділів (глав), пунктів, підпунктів, абзаців, речень;
* доповнення розділами, підрозділами (главами), пунктами, підпунктами, абзацами, реченнями або їх виключення.

Зміни до нормативно-правового акта оформлюються розпорядчим документом того самого виду, що й основний документ, за винятком випадку, коли вид розпорядчого документа суб’єкта нормотворення змінився.

У разі внесення до нормативно-правового акта значних за обсягом змін (більше двох сторінок) до розпорядчого документа окремо додається текст змін під грифом затвердження, а в розпорядчому документі дається таке формулювання: «Затвердити Зміни до (заголовок нормативно-правового акта, вид розпорядчого документа, яким він затверджений, найменування суб'єкта нормотворення, дата та реєстраційний індекс, дата і номер його державної реєстрації у Міністерстві юстиції України), що додаються».

На окремому аркуші у верхньому правому куті зазначається гриф затвердження, що складається зі слова «ЗАТВЕРДЖЕНО», назви виду документа, яким затверджується створений документ, у називному відмінку із зазначенням його дати і номера, під грифом залишається місце для напису про державну реєстрацію нормативно-правового акта, а нижче розміщуються заголовок та текст змін.

Наприклад:
«ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
фінансів України
03 березня 2020 року № 1277

Місце для проставлення відмітки
про державну реєстрацію
(60 х 100 міліметрів)

== Порядок подання нормативно-правових актів до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію ==
Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами обмеження доступу до документа («Для службового користування», «Таємно», «Цілком таємно», «Особливої важливості»), а також прийняті в порядку експерименту, якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що:
* зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації;
* мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

При цьому на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, які мають як одну з указаних ознак, так і декілька.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/731-92-%D0%BF#n35 пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731] '''У невідкладних випадках, пов’язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб’єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб’єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами.'''

== Акти, які не подаються на державну реєстрацію: ==

* персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
* дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано;
оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи;
якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення органів вищого рівня;
* спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;
* рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

== Строки подачі нормативно – правових актів на державну реєстрацію ==
Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію суб’єктами нормотворення '''протягом п’яти робочих днів після їх прийняття'''.

У разі виникнення сумніву щодо відповідності актів ознакам, зазначеним у пункті 3.2 розділу, такі акти також підлягають поданню на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України. Остаточне рішення щодо необхідності державної реєстрації таких актів приймає Міністерство юстиції України після проведення їх правової експертизи.

Нормативно-правовий акт, що подається на державну реєстрацію, має відповідати Конституції та законодавству України, Конвенції, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційному законодавству, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, правилам нормопроектувальної техніки, узгоджуватися з раніше прийнятими нормативно-правовими актами, викладатися згідно з правилами правопису та вимогами Типової інструкції.

== Кількість примірників нормативно – правових актів, що подаються на державну реєстрацію ==
Нормативно-правові акти '''подаються''' на державну реєстрацію '''у трьох примірниках:''' оригінал та дві завірені в установленому законодавством порядку копії розпорядчого документа (наказу, розпорядження, рішення, постанови), а також затверджених ним правил, положення, інструкції, порядку тощо і додатків до них.

Копії розпорядчого документа, нормативно-правового акта, затвердженого розпорядчим документом, додатків до розпорядчого документа та до нормативно-правового акта, затверджених розпорядчим документом, повинні бути чіткими для прочитання, завірені в порядку, установленому Типовою інструкцією, текст має бути розміщений через півтора міжрядкових інтервали на аркушах формату А4 без звороту з використанням гарнітури Times New Roman та шрифту розміром 14 друкарських пунктів.

'''Разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до нього до Міністерства юстиції України подаються:'''
* пояснювальна записка за формою, визначеною в додатку 4 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (із змінами). До неї долучається завірена в установленому законодавством порядку копія висновку юридичної служби суб’єкта нормотворення, складеного за результатами проведеної юридичної експертизи проекту нормативно-правового акта,;
* відомості про чинні нормативно-правові акти з питання, що належить до сфери правового регулювання прийнятого нормативно-правового акта, інформація про строки приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію, а також про нормативно-правові акти, що втрачають чинність у зв’язку з прийняттям цього акта;
* копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані та порівняльна таблиця;
* відомості про офіційне погодження нормативно-правового акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов’язковим згідно із законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб’єкту нормотворення, та дві копії).

У разі коли на державну реєстрацію міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають нормативно-правовий акт з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, вони також повідомляють за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, із доданням відповідних підтвердних документів (листів, аркушів зовнішнього погодження тощо) про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо цього акта та про проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій. При цьому необхідність врахування зазначених зауважень і пропозицій визначають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які приймають цей акт.

'''У разі подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів, що стосуються прав осіб з інвалідністю, застосовується такий самий порядок підтвердження позиції громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які мають всеукраїнський статус, відповідно до їх статутної діяльності:'''
* оригінал та дві копії рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику про погодження проекту нормативно-правового акта (для регуляторних нормативно-правових актів);
* довідку щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) за формою, визначеною в додатку 1 до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950;
* висновок Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини. У разі відсутності цього документа суб’єкт нормотворення надає копію супровідного листа про подання до Міністерства юстиції України комплекту документів, необхідного для отримання висновку Міністерства юстиції щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб’єкту нормотворення, та дві копії);
* висновок про проведення антидискримінаційної експертизи за формою, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 61 «Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів», та завірена в установленому законодавством порядку його копія;
* висновок про проведення гендерно-правової експертизи за формою, визначеною в додатку 2 до Порядку проведення гендерно-правової експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2018 року № 997, та завірена в установленому законодавством порядку його копія;
* висновок Державного агентства з питань електронного урядування України про проведення цифрової експертизи за формою, визначеною в додатку 21 до Регламенту Кабінету Міністрів України;
* інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).

== Проведення державної реєстрації нормативно-правових актів ==
Нормативно-правові акти, що надійшли до Управління державної реєстрації нормативно-правових актів (далі - Управління), заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, який ведеться в Управлінні.

Спеціалісти Управління проводять правову експертизу нормативно-правових актів, а саме перевіряють їх відповідність Конституції та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки.

Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб’єкта нормотворення на прийняття цього нормативно-правового акта, забезпечення його відповідності законодавству, якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.

Експертиза нормативно-правового акта, у якому міститься одна або декілька норм права, що стосуються зміни обсягу процесуальних прав та обов’язків громадянина; надання адміністративних послуг; проведення конкурсних (тендерних) процедур; здійснення державних закупівель; надання дискреційних повноважень органам державної влади, органам місцевого самоврядування чи їх посадовим особам; фінансування поточної діяльності політичних партій та виборчих компаній, провадиться із залученням Департаменту з питань правосуддя та національної безпеки.

== Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта в органах юстиції ==
'''Строк проведення державної реєстрації''' нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України '''становить 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до Міністерства юстиції України.'''

'''У разі потреби''' (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акта із залученням експертів, вивчення значної кількості актів законодавства тощо) '''строки можуть бути продовжені''' директором Департаменту, '''але не більш як на 10 робочих днів'''. У цьому разі працівник Управління, який проводить правову експертизу нормативно-правового акта (далі - виконавець), готує доповідну записку за підписом начальника Управління, яка подається на погодження директору Департаменту.

У разі продовження строку проведення державної реєстрації нормативно-правового акта про це повідомляється суб'єкт нормотворення.

== Занесення нормативно-правових актів до Державного реєстру нормативно-правових актів та набрання ними чинності ==
Нормативно-правовий акт заноситься до Державного реєстру за датою підписання наказу про його державну реєстрацію, відповідно до якого йому присвоюється реєстраційний номер, що складається з двох частин: число перед правобічною похилою рискою - це порядковий номер, що починається з 01 січня кожного року, після правобічної похилої риски - це число, що означає загальну кількість нормативно-правових актів, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України з дня запровадження державної реєстрації нормативно-правових актів. Застосування у Державному реєстрі поряд з цифровою літерної нумерації не допускається.

У разі якщо одним розпорядчим документом затверджуються декілька нормативно-правових актів, нормативно-правовому акту, що затверджується першим, присвоюється реєстраційний номер розпорядчого документа, а іншим нормативно-правовим актам - наступні реєстраційні номери в такому порядку, як вони зазначені в розпорядчому документі.

== Особливості проведення державної реєстрації нормативно-правових актів в електронній формі ==
Підготовка та подання нормативно-правових актів в електронній формі на державну реєстрацію здійснюються відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у тому числі цього Порядку, та з урахуванням вимог Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55.

У разі якщо нормативно-правовий акт відповідає вимогам законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, орган державної реєстрації приймає рішення про його державну реєстрацію.
Кожен запис державного реєстру засвідчується спеціально для цього призначеною електронною печаткою органу державної реєстрації. Відповідне засвідчення здійснює уповноважена особа органу державної реєстрації.

У разі необхідності з відповідного реєстру робляться витяги в електронній та паперовій формах.

У разі подання нормативно-правового акта в електронній формі з державного реєстру одразу за фактом засвідчення запису про державну реєстрацію відповідного акта автоматично надсилається повідомлення органу видання цього акта через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади з такими реєстраційними даними: дата державної реєстрації, номер акта згідно з державним реєстром. Реєстраційні дані нормативно-правового акта автоматично завантажуються до реєстраційно-моніторингової картки відповідного акта у системі електронного документообігу органу видання цього акта та не можуть бути спотворені шляхом їх редагування.
[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади]]
[[Категорія:Адміністративне право]]

Особливості продажу автомобіля: договір купівлі-продажу чи довіреність

2023-09-12T10:36:20Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== Загальні положення ==
Придбання автомобіля завжди хвилююча обставина, потрібно: визначитися з ціною, маркою і моделлю, комплектацією, кольором та багатьма іншими дрібницями. Хтось може собі дозволити купити автомобіль з салону, а, той, у кого така фінансова спроможність відсутня, поглядає в бік ринку вживаних автомобілів.

В даний час все більшою популярністю починає користуватися спосіб купівлі-продажу автомобіля по, так званій, «генеральній довіреності». Все більша кількість людей намагається уникнути довгої процедури виснажливого складання договору купівлі-продажу, сплати податків по ньому, і декларування доходу, отриманого в результаті даної угоди.
Придбаючи майно, кожен з нас прагне отримати комплекс майнових та немайнових прав і обов'язків з яких складається право власності.

Але, слід звернути увагу на той факт, що чинне цивільне законодавство визначає поняття довіреності тільки як письмового документа, що видається однією особою іншій особі для представництва інтересів довірителя перед третіми особами. Даний спосіб придбання та продажу транспортного засобу, звичайно спрощує процедуру і заощаджує час, але існує ще так же ряд «підводних каменів». Звичайно, в даній ситуації більше ризикує покупець зіткнувшись з несумлінним продавцем, але, особу, яка зважилася продати автомобіль по довіреності так само можуть чекати не дуже приємні моменти.

Продавець повинен правильно розуміти, що передаючи автомобіль за дорученням він не передає своє право власності і де-юре залишається його власником. У зв'язку з цим його можуть надалі переслідувати такі неприємності як звернення страхової компанії до власника з регресною вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП третій особі, так само, продавець не може знати чи в законних цілях використовуватимуть відчужене їм авто, чи не стануть їм надалі цікавитися правоохоронні органи?
== Купівля автомобіля за довіреністю ==
І так, отримання в руки техпаспорту, або нотаріально посвідченої довіреності не створює права власності щодо автомобіля і за своєю суттю не є дією пов'язаною з придбанням.

При посвідченні довіреності на автомобіль в класичних випадках передається право користування, але в деяких випадках це право може бути доповнено правом розпорядження(продаж, дарування, рента і т.д.), користування (оренда, застава, позика тощо), знищення або фізична відмова від майна.

Довіреність має бути посвідчена нотаріусом, не може бути видана в простій письмовій формі.

Якщо ви все ж таки придбали автомобіль, лише отримавши на руки технічний паспорт, або нотаріально посвідчену довіреність, то повинні розуміти, що право власності на цей транспортний засіб залишається у попереднього володільця. Така угода в собі може нести безліч прихованих нюансів, які «продавець» умисно не озвучує.
=== '''Ризики купівлі автомобіля за довіреністю'''===
Неприємності в результаті видачі генеральної довіреності на продаж автомобіля можуть бути, як і для власника, так і для потенційного покупця. Власник автомобіля не може бути застрахований від штрафів або інших незаконних дій з використанням транспортного засобу представником по генеральній довіреності. Мнимий покупець, який купує автомобіль по довіреності має наступні ризики:

'''''Основними ризиками при купівлі транспортного засобу за довіреністю є:'''''

'''1.''' Довіреність може бути відкликана в будь-який час. Зробити це після отримання грошей власнику не складе особливих труднощів, для цього йому необхідно буде лише відвідати нотаріуса і відкликати довіреність;

'''2.''' Дія довіреності припиняється після закінчення терміну на який вона була видана. Тобто після закінчення строку її дії покупець фактично не можете користуватися зазначеним транспортним засобом ;

'''3.''' Дія довіреності припиняється в разі смерті або визнання недієздатним або померлим продавця. Цей момент є дійсно проблемним, оскільки окрім того, що з моменту смерті покупець не має ніякого права на автомобіль, не слід забувати і про спадкоємців з боку продавця, які в будь-який момент можуть пред'явити свої вимоги стосовно транспортного засобу;

'''4.''' Купуючи автомобіль за довіреністю покупець стає «заручником» сімейної ситуації та відносин продавця. Якщо чоловік / дружина продавця вирішать розірвати шлюб і зажадати половину від спільно нажитого майна, і звичайно ж включити в перелік майна, що підлягає поділу цей автомобіль, то покупець буде в абсолютно програшній ситуації;

'''5.''' У випадку якщо покупець вирішить продати автомобіль власник має право зажадати від нього суму грошей, отриману за продаж автомобілю, і юридично він правий. Оскільки угоди, скоєні по довіреності фактично укладаються від імені власника, тобто довіреністю він надав право підписати договір від його імені, але не отримати грошові кошти за купівлю-продаж;

'''6.''' Власник-продавець в будь-який момент може самостійно здійснити відчуження транспортного засобу. В цьому випадку новий власник має повне право зажадати в своє законно придбане майно;

'''7.''' Згідно з положеннями ч.4 ст. 250 ЦК України довірена особа (тобто покупець) несе відповідальність за збитки завдані довірителю (продавцю). Виходячи з положень чинного законодавства продавець може звернутися до суду з метою отримати від покупця додаткові грошові кошти за якусь надуману шкоду його майну.

'''''Нюанси, які попередній власник може приховати:'''''
*застава - наприклад колишній власник міг взяти іпотеку на нерухомість (оформити будь-який інший договір) і в якості гарантії виконання своїх зобов'язань перед банком (іншою особою) передав в заставу автомобіль, який щойно нібито продав. У разі неплатоспроможності продавця за договором в якому автомобіль є заставою, на автомобіль буде накладено арешт з подальшим відчуженням.
* арешт - коли починається даний етап, то значить, що стадія із заставою пройшла і в даному випадку не успішно для «покупця».
*кредит - автомобіль, який щойно придбали, може бути придбано в кредит. На день придбання кредитний договір може бути чинним та мати прострочені платежі. Такий автомобіль не можна купити / продати без узгодження з банком, а також не можна буде в разі потреби на себе перереєструвати до погашення всіх зобов'язань перед банком (крім випадків, коли банк не проти зміни власника і дав на це письмовий дозвіл).
*викрадення (угон) - автомобіль може продавати не його власник, а документи, які пред'являють можут бути підробленими. При відсутності спеціальних знань і доступу до баз даних в яких міститься така інформація, виявлення даного нюансу зводиться до нулю.
*двійник - автомобіль може бути раніше викрадений, або привезений з-за кордону і щоб не проходити процедуру розмитнення і ухилитися від сплати податків і зборів, знаходять аналогічний по марці, моделі і кольору автомобіль, роблять дублікат комплекту номерного знаку та підроблюють техпаспорт. Відрізнити автомобіль двійник від справжнього, без перевірки по базах даних неможливо.
==='''Договір купівлі-продажу'''===
Відповідно до частини першої статті 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], встановлює, що власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Правом володіння є право фактичного, фізичного та господарського впливу на річ (майно). Право володіння притаманне тим речам, які знаходяться у власності.

Правом користування є можливість власника та / або інших осіб вилучати з речі її корисні властивості, привласнення плодів і доходів, принесених річчю для задоволення своїх потреб.

Правом розпорядження є можливість власника визначати юридичну і фактичну долю майна, а саме: відчуження (продаж, дарування, рента і т.д.), передача іншим особам у володіння та / або користування (оренда, застава, позика тощо) , знищення або фізична відмови від майна.

Єдиний спосіб придбання права власності на автомобіль - це оформлення договору купівлі-продажу.

Згідно статті 655 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При придбанні вживаного автомобіля, надійним способом є укладення договору купівлі-продажу у нотаріуса. Нотаріус перевіряє достовірність наданих документів і відсутність обтяжень (арешту, заборони, наявність кредиту) на транспортний засіб.
Перед підписанням договору купівлі-продажу необхідно уважно ознайомитися з його змістом.

'''''У бланку угоди повинні бути такі положення:'''''
*дата і місце оформлення договору купівлі-продажу автомобіля, потрібні відомості про обидві сторони відповідно підтверджуючих особи документів;
*інформація про транспортний засіб як предмет угоди на підставі технічної документації;
*деталі вартості та варіантів оплати;
*підписи, що підтверджують згоду сторін і приводять договір в дію.
Також, не варто забувати і про акт прийому-передачі, який відображає фактичну передачу транспортного засобу із зазначеним станом на момент придбання.
Повністю завершеною угода може вважатися тільки після внесення відповідних даних про нового власника в технічні документи на транспортний засіб.
Також, переоформити право власності на автомобіль можна, оформивши договір купівлі-продажу з наступною реєстрацією автомобіля на нового власника в сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до частини першої статті 210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Також при купівлі-продажу автотранспортного засобу необхідно пам'ятати і про сплату податків.

'''''Які податки потрібно сплатити при купівлі-продажу авто'''

Оподаткування продажу авто: якщо протягом року власник перший раз продає машину, податок платити не потрібно, в інших випадках розмір податку складе 5% від вартості, зазначеної в договорі, але не нижче його середньоринкової або оціночної вартості.
Оподаткування купівлі авто: податок потрібно платити при купівлі нової машини. Збір до Пенсійного Фонду складає 3-5% в залежності від вартості автомобіля та розміру прожиткового мінімуму:
* 3% - якщо вартість машини не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня звітного року;
* 4% - якщо вартість транспорту від 165 до 290 розмірів прожиткового мінімуму;
* 5% - якщо вартість авто перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму.
== Купівля автомобіля з автосалону==
При купівлі нового транспортного засобу в автосалоні, майбутній автовласник набуває не тільки відмінну і бажану модель, але і надійний і безпечний спосіб реєстрації авто, яким займається дилер.

Процедура купівлі транспортного засобу в автосалоні обов'язково супроводжується складанням договору купівлі-продажу автомобіля та його подальшим підписанням.

'''''Тут варто уважно все переглянути і прочитати, а особливо звернути увагу на такі пункти:'''''
*термін поставки транспортного засобу;
*подробиці, пов'язані з авансовою виплатою;
*точна модифікація і комплектація автомобіля.
Придбати автомобіль недостатньо, потрібно бути вкрай уважним і при його отриманні.

Основною порадою для безпечної покупки є - не потрібно нічого підписувати, не переконавшись у відсутності якихось недоліків і дефектів.

'''''Після підписання договору всі наступні претензії і обурення буде складно довести, тому, коли автомобіль отриманий потрібно ретельно перевірити:'''''
*відповідність комплектації;
*стан лакофарбового покриття;
*роботу і справність всіх систем автомобіля і світлових приладів;
*роботу двигуна і рівні рідин всіх бачків.
Після з'ясування всіх деталей та питань, що цікавлять, можна переходити від процедури оформлення до реєстрації транспортного засобу.
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників

2023-08-15T12:27:36Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України «Про освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text Закон України «Про повну загальну середню освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text Закон України «Про вищу освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#Text Закон України «Про фахову передвищу освіту»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4312-17#Text Закон України «Про професійний розвиток працівників»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 800 зі змінами від 27.12.2019 року № 1133]

* [https://mon.gov.ua/ua/npa/deyaki-pitannya-profesijnogo-rozvitku-naukovo-pedagogichnih-pracivnikiv Методичні рекомендації для професійного розвитку науково-педагогічних працівників, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 04 грудня 2020 року № 1504]

== Загальні положення ==
Засади професійного розвитку науково-педагогічних працівників визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n861 статтею 59 Закону України «Про освіту»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n938 статтею 60 Закону України «Про вищу освіту»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#n311 статтею 24 Закону України «Про фахову передвищу освіту»].

Процедуру, види, форми, обсяг (тривалість), умови підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів освіти і установ усіх форм власності та сфер управління визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Порядком підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 800 "Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників"] (далі - Порядок).

'''Метою''' підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників є їх професійний розвиток відповідно до державної політики у галузі освіти та забезпечення якості освіти (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Порядку]).

== Форми і види підвищення кваліфікації ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#n26 пункту 6 Порядку] ''формами підвищення кваліфікації'' є:
* інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);
* дуальна, на робочому місці, на виробництві тощо.
Форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись.

''Основними видами підвищення кваліфікації є:''
* навчання за програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо;
* стажування.

== Напрями підвищення кваліфікації ==
Основними напрямами підвищення кваліфікації є:

* розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій);
* формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей вмінь, визначених частиною першою статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закону України "Про освіту"];
* психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки;
* створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості (специфіка) інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами;
* використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку;
* мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність;
* формування професійних компетентностей галузевого спрямування, опанування новітніми виробничими технологіями, ознайомлення із сучасним устаткуванням, обладнанням, технікою, станом і тенденціями розвитку галузі економіки, підприємства, організації та установи, вимогами до рівня кваліфікації працівників за відповідними професіями (для працівників закладів професійної (професійно - технічної) освіти);
* розвиток управлінської компетентності (для керівників закладів освіти, науково-методичних установ та їх заступників) тощо (пункт 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Порядку]).

У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період в межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством.

== Суб’єкт підвищення кваліфікації ==
Відповідно до пункту 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#n37 Порядку] суб'єктом підвищення кваліфікації може бути заклад освіти (його структурний підрозділ), наукова установа, інша юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників.

Суб'єкт підвищення кваліфікації може організовувати освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації за місцем провадження власної освітньої діяльності та/або за місцем роботи педагогічних та/або науково-педагогічних працівників, за іншим місцем (місцями) та/або дистанційно, якщо це передбачено договором та/або відповідною програмою.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники вільні у виборі суб'єктів підвищення кваліфікації.

Під час вибору науково-педагогічним працівником чи вченою (педагогічною) радою закладу освіти суб'єкта підвищення кваліфікації слід звертати увагу на відкритість і достовірність інформації про діяльність суб'єкта підвищення кваліфікації та відповідні програми, якість надання відповідних послуг.

== Програми підвищення кваліфікації ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#n40 пункту 10 Порядку] програма підвищення кваліфікації затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про:
# її розробника (розробників);
#найменування; мету;
#напрям;
#зміст;
#обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС);
#форму (форми) підвищення кваліфікації;
#перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо).
Програма також може містити інформацію про:

# розподіл годин за видами діяльності (консультація; аудиторна, практична, самостійна і контрольна робота тощо);
# особу (осіб), які виконують програму (рівень вищої освіти, категорія, науковий ступінь, педагогічне/вчене звання, місце та/або досвід роботи тощо);
# строки виконання програми;
# місце виконання програми (за місцезнаходженням суб’єкта підвищення кваліфікації та/або за місцезнаходженням замовника тощо), очікувані результати навчання;
# вартість (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання освітньої послуги;
# графік освітнього процесу;
# мінімальну та максимальну кількість осіб в групі;
# академічні, професійні можливості за результатами опанування програми;
# можливість надання подальшої підтримки чи супроводу;
# додаткові послуги (організація трансферу, забезпечення проживання і харчування, перелік можливих послуг для осіб з інвалідністю тощо);
# документ, що видається за результатами підвищення кваліфікації тощо.

Обсяг (тривалість) програми підвищення кваліфікації визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи.

Суб’єкти підвищення кваліфікації забезпечують відкритість і доступність інформації про кожну власну програму підвищення кваліфікації шляхом її оприлюднення на своїх веб-сайтах.

== Особливості підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів загальної середньої, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти ==
Кожен педагогічний працівник зобов’язаний '''щороку''' підвищувати свою кваліфікацію відповідно до законодавства (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n838 статті 51 Закону України «Про повну загальну середню освіту»]).

Педагогічні працівники закладів дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти підвищують свою кваліфікацію '''не рідше одного разу на п’ять років''' відповідно до спеціальних законів (пункт 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#n71 Порядку]).

Кожен педагогічний і науково-педагогічний працівник закладу загальної середньої та фахової передвищої освіти зобов’язаний '''щороку''' підвищувати кваліфікацію з урахуванням особливостей, визначених законодавством.

Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного або науково-педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти '''не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років.'''

Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу дошкільної, позашкільної та фахової передвищої освіти встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але '''не може бути менше ніж 120 годин на п’ять років'''.

Керівник, заступники керівника, керівник філії, відділення, циклової, методичної комісії закладу дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади '''протягом двох перших років роботи'''.
[[Файл:Підвищення кваліфікації педагогічних працівників.jpg|міні]]

=== Планування підвищення кваліфікації ===
Планування підвищення кваліфікації працівників закладу освіти здійснюється двома етапами.

'''І етап:''' здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом затвердження педагогічною радою орієнтовного плану підвищення кваліфікації, який повинен містити інформацію про:

* загальну кількість педагогічних працівників, які проходитимуть підвищення кваліфікації;
* основні напрями;
* орієнтовний перелік суб’єктів підвищення кваліфікації.

Орієнтовний план підвищення кваліфікації формується з урахуванням пропозицій педагогічних працівників і оприлюднюється на інформаційному стенді закладу освіти та на його веб-сайті (у разі відсутності веб-сайту закладу освіти - на веб-сайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) щороку протягом двох робочих днів з дня його затвердження, але не пізніше 25 грудня поточного року.

'''ІІ етап:''' розпочинається після затвердження в установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік. Керівник закладу освіти (уповноважені ними особи) невідкладно оприлюднюють загальний обсяг коштів, передбачений для підвищення кваліфікації працівників закладу освіти, які мають право на підвищення кваліфікації за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів, а також за рахунок інших коштів, передбачених у кошторисі закладу освіти для підвищення кваліфікації.

Протягом наступних 15 календарних днів з дня отримання зазначеної інформації кожен педагогічний та науково-педагогічний працівник, який має право на підвищення кваліфікації за рахунок зазначених коштів, подає керівникові відповідного закладу освіти (уповноваженій ним особі) пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка містить інформацію про тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форми, обсяг (тривалість), суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації (із зазначенням інформації, визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Порядком]), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги (пункт 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Порядку]).

На підставі плану підвищення кваліфікації керівник закладу освіти (уповноважена ним особа) забезпечує укладення між закладом освіти та суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації договору про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік.

'''Не пізніше 25 грудня''' працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ним підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства (пункт 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Порядку]).

== Особливості підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів вищої та післядипломної освіти ==
Педагогічні та науково-педагогічні працівники закладів вищої та післядипломної освіти підвищують свою кваліфікацію '''не рідше одного разу на п’ять років,''' обсяг якої не може бути меншим ніж шість кредитів ЄКТС ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#n95 пункт 21 Порядку]).

Педагогічні (вчені) ради закладів вищої та післядипломної освіти самостійно визначають організаційні питання планування та проведення підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи, з урахуванням вимог законодавства.

Результати підвищення кваліфікації враховуються під час проведення атестації педагогічних працівників закладів вищої та післядипломної освіти, а також під час обрання на посаду за конкурсом чи укладення трудового договору з науково-педагогічними працівниками таких закладів.

Педагогічні і науково-педагогічні працівники закладів вищої та післядипломної освіти можуть підвищувати свою кваліфікацію у закладі освіти, в якому вони працюють.

Результати підвищення кваліфікації не потребують визнання вченою (педагогічною) радою.

Керівник, заступник керівника закладу вищої, післядипломної освіти, керівник, заступник керівника факультету, інституту чи іншого структурного підрозділу, керівник кафедри, завідувач аспірантури, докторантури закладу вищої освіти, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до займаної посади протягом двох перших років роботи.

== Визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n863 частиною другою статті 59 Закону України «Про освіту»] результати підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження.

Результати підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної (вченої) ради відповідного закладу освіти.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-п#n106 пункту 25 Порядку] педагогічний або науково-педагогічний працівник '''протягом одного місяця''' після завершення підвищення кваліфікації подає до педагогічної (вченої) ради закладу освіти '''клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації''' та '''документ про проходження підвищення кваліфікації'''.

У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації подається звіт про результати підвищення кваліфікації або творча робота, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на веб-сайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного або науково-педагогічного працівника (у разі наявності). Форму звіту визначає відповідний заклад освіти.

Клопотання протягом місяця з дня його подання розглядається на засіданні педагогічної (вченої) ради закладу освіти. Вчена рада закладу вищої освіти може доручити розгляд таких питань педагогічним (вченим) радам структурних підрозділів.

Для визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна (вчена) рада заслуховує педагогічного або науково-педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб’єктом підвищення кваліфікації умов договору та повинна прийняти рішення про визнання результатів підвищення кваліфікації або невизнання результатів підвищення кваліфікації.

У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна (вчена) рада закладу освіти може надати рекомендації педагогічному або науково-педагогічному працівнику щодо повторного підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації та/або прийняти рішення щодо неможливості подальшого включення такого суб’єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг.

Результатом підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, може бути присвоєння їм повних та/або часткових професійних та/або освітніх кваліфікацій у встановленому законодавством порядку.

Окремі види діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників (участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти можуть бути визнані як підвищення кваліфікації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text Порядку].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#n511 статті 34 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”] згідно з рішенням вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи або вченої ради закладу вищої освіти наукове стажування може бути прирівняне до підвищення кваліфікації. У такому разі звіт підлягає затвердженню вченою радою закладу вищої освіти або вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи.

Один тиждень наукового стажування науково-педагогічних працівників закладів вищої і післядипломної освіти зараховується як підвищення кваліфікації в обсязі 30 годин або одного кредиту ЄКТС.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#n120 пункту 29 Порядку] результати інформальної освіти (самоосвіти) педагогічних або науково-педагогічних працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання "старший вчитель"), можуть бути визнані педагогічними (вченими) радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації педагогічних або науково-педагогічних працівників.

Обсяг підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) зараховується відповідно до визнаних результатів навчання, але не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік.

Здобуття першого (бакалаврського), другого (магістерського) рівня вищої освіти, третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня або наукового рівня вищої освіти вперше або за іншою спеціальністю у межах професійної діяльності або галузі знань визнається як підвищення кваліфікації педагогічних або науково-педагогічних працівників.

'''У документі про підвищення кваліфікації зазаначаються:'''
* повне найменування суб'єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (у разі наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації науково-педагогічним працівникам (для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців);
* тема (напрям, найменування) та обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації у годинах та/або кредитах ЄКТС;
* прізвище, ім'я та по батькові (у разі наявності) особи, яка підвищила кваліфікацію;
* опис досягнутих результатів навчання;
* дата видачі та обліковий запис документа;
* найменування посади (у разі наявності), прізвище, ініціали особи, яка підписала документ від імені суб'єкта підвищення кваліфікації та її підпис ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#n120 пункт 13 Порядку]).

== Стажування ==
Стажування є основним складником професійного розвитку науково-педагогічних працівників.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#n281 частини шостої статті 18 Закону України «Про освіту»] '''стажування''' – це набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань.

Стажування науково-педагогічних працівників може здійснюватися в закладах освіти, установах, організаціях та на підприємствах, а також в закладі освіти за місцем роботи науково-педагогічного працівника. Керівником стажування у такому випадку рекомендовано призначати науково-педагогічного чи наукового працівника, який працює у суб’єкта підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, має науковий ступінь та/або вчене звання і не менше 10-ти років досвіду роботи на посадах науково-педагогічних чи наукових працівників.

Між закладом освіти, науково-педагогічний працівник, якого проходить стажування, та суб’єктом підвищення кваліфікації рекомендовано укладати відповідний договір, що передбачає стажування одного чи декількох науково-педагогічних працівників.

Стажування здійснюється за індивідуальною програмою, що розробляється і затверджується суб’єктом підвищення кваліфікації та містить інформацію щодо обсягу (тривалості) програми, очікувані результати або будь-яку іншу інформацію, що стосується проходження стажування науково-педагогічним працівником.

== Див. також ==

* [[Порядок атестації педагогічних працівників]]
* [[Права та обов'язки педагогічного працівника загальноосвітнього закладу. Порядок оскарження його дій чи бездіяльністі]]
* [[Сертифікація педагогічних працівників]]

[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Атестація]]

Право на свободу світогляду і віросповідання людини в Україні

2023-08-11T08:12:11Z

Mykola.kutsekon: 1

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12 Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації"]
==Зміст права на свободу совісті та віросповідання.==
Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособове чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежено законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Згідно Конституції України свобода світогляду і віросповідання означає:
# свободу вибору релігії або відмову від всякого віросповідання;
# свободу проводити релігійні обряди;
# свободу засновувати нові релігійні організації.
Законодавством встановлена кримінальна відповідальність за перешкоджання релігійній діяльності, яка не порушує права і свободи громадян, а також за організацію релігійної групи, яка несе загрозу життю і здоров'ю громадян.
==Види та правовий статус релігійних організацій.==
Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Будь-яка оформлена релігійна організація має «управлінський орган» і «виконавчий орган»; чітку структуру, цілісність чого забезпечується віровченням. Між цими підсистемами існують нормативно оформлені, ієрархічно витримані відносини, що дозволяють керувати релігійною діяльністю та упорядковувати її проведення.
У кожній релігійній системі виникають організації, які виконують ряд функцій:
* вироблення систематизованого віровчення;
* розробку систем його ідеологічного захисту;
* керівництво і здійснення культової діяльності;
* контроль за діяльністю (і мисленням) членів, вживання санкцій за невиконання релігійних норм;
* підтримку зв'язків зі світськими організаціями, державним апаратом.
==Засади взаємодії релігійних організацій з державою.==
Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Установлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.
== Суб'єкти здійснення державного контролю за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації.==
Забезпечення виконання та додержання законодавства про свободу совісті, світогляду, віросповідання та релігійні організації здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері релігії, інші центральні органи виконавчої влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом:
* здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій;
* офіційного погодження можливості зайняття проповідницькою чи іншою канонічною діяльністю, виконання релігійних обрядів священнослужителями, релігійними проповідниками, наставниками, іншими представниками зарубіжних релігійних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні;
* здійснення контактів і координаційних зв’язків із відповідними органами інших держав;
* забезпечення релігієзнавчої експертизи за участю представників релігійних організацій та відповідних спеціалістів;
* сприяння зміцненню взаєморозуміння і терпимості між релігійними організаціями різних віросповідань;
* сприяння участі релігійних організацій у міжнародних релігійних рухах, форумах, ділових контактах із міжнародними релігійними центрами та зарубіжними релігійними організаціями.
[[Категорія:Конституційне право]]
[[Категорія:Особисті немайнові права фізичної особи]]

Правовий статус військовополонених

2023-08-11T08:09:00Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text#Text Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12.08.1949]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0704-17#Text Інструкція про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 413 "Про затвердження Порядку тримання військовополонених"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 257 "Про утворення Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/721-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2022 року № 721 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
В Україні запрацював '''Об'єднаний центр з пошуку та звільнення полонених при Службі безпеки України'''.

Для звернень громадян цілодобово працюють телефони:

+38 067 650 83 32

+38 098 087 36 01

та електронна скринька: united.centre.ssu@gmail.com

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/257-2022-п#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2022 року № 257] утворено Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та затверджено Положення про нього. Організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Координаційного штабу покладено на [https://minre.gov.ua Мінреінтеграції].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2022-п#Text Порядок тримання військовополонених з моменту введення воєнного стану, який охоплює воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022 року № 413.]

'''Зверніть увагу! [https://nib.gov.ua/pow/uk.pdf Інформація Національного інформаційного бюро та Мінреінтеграції: Що робити у разі, коли Ваша близька людина потрапила до полону держави-агресора?]'''
|}
== Загальна інформація ==
Правовий статус військовополоненого визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text#Text Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 року (далі – Конвенція)], яку було ратифіковано Указом ПВР УРСР від 03.07.1954 року, а для України Конвенція набула чинності 03.01.1955 року.

Положення Конвенції застосовуються не лише в мирний час, а й:
* в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо стан війни не визнаний однією з них;
* в усіх випадках часткової або повної окупації території Високої Договірної Сторони, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. 
В українському законодавстві визначення поняття військовополонених надано в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0704-17?find=1&text#top Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164] (далі – Інструкція).
== Визначення поняття ==
Конвенція та Інструкція дають таке визначення поняття "'''військовополонені"''' '''- це особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій:'''
{| class="wikitable"
|-
| ◆ Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил
|-
| ◆ Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:
# ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;
# вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;
# вони носять зброю відкрито;
# вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни
|-
| ◆ Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує
|-
|◆ Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком, наведеним у додатку.
|-
| ◆ Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права.
|-
| ◆ Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни.
|}
Зазначені '''особи вважаються військовополоненими з моменту коли вони підпадають під владу супротивника, до їхнього остаточного звільнення та репатріації'''. А якщо з'являється сумнів, чи належать особи, які брали участь у воєнних діях і потрапили до рук супротивника, до військовополонених, то такі особи користуються захистом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD#w1_4 Конвенції] доти, доки їхній статус не буде визначений компетентним трибуналом.
== Хто не вважається військовополоненим ==
Не вважаються військовополоненими, однак користуються пільгами та захистом, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD#w1_4 Конвенцією] '''особи зі складу медичного та духовного персоналу,''' затримані державою, що тримає в полоні, з метою надання допомоги військовополоненим. Також їм забезпечують усі можливості для надання медичної та духовної допомоги військовополоненим. '''Під час виконання своїх медичних та духовних обов'язків вони також користуються такими привілеями:''' - їм дозволяється періодично відвідувати військовополонених, які перебувають у складі робочих команд або в госпіталях поза табором. Із цією метою держава, що тримає в полоні, надає в розпорядження їх необхідні транспортні засоби; - у кожному таборі старший офіцер медичної служби несе відповідальність перед військовими властями табору за все, що пов'язане з діяльністю затриманого медичного персоналу; - хоча вони повинні дотримуватися внутрішнього порядку табору, в якому їх тримають, таких осіб не можна змушувати виконувати будь-яку роботу, що не пов'язана з їхніми медичними або релігійними обов'язками.
== Захист та права військовополонених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text#Text Конвенції] ==
'''Відповідно до статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text#Text Конвенції] військовополонені перебувають в руках ворожої держави, а не окремих осіб чи військових частин, які взяли їх у полон.''' '''Незалежно від відповідальності, яку можуть нести окремі особи, держава, що тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополоненими.'''

У разі передачі на утримання військовополонених іншій державі, відповідальність за дотримання положень Конвенції буде нести держава, що прийняла полонених. Отже, з моменту отримання статусу військовополоненого особа підпадає під захист Конвенції, за дотриманням положень якої несе відповідальність держава, яка утримує військовополонених.

Основою поводження з військовополоненими є принципи гуманності.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text#Text Конвенцією] '''з військовополоненими необхідно завжди поводитись гуманно.''' Будь-який незаконний акт чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, які спричиняють смерть або створюють серйозну загрозу здоров'ю військовополоненого, що перебуває під її охороною, забороняються та будуть розглядатись як серйозне порушення цієї Конвенції. Зокрема, '''жодного військовополоненого не можна піддавати фізичному каліченню або медичним чи науковим експериментам будь-якого характеру,''' які не обгрунтовані потребою в проведенні медичного, стоматологічного або стаціонарного лікування військовополоненого та не здійснюються в його інтересах. Так само військовополонені завжди повинні бути захищеними, зокрема від актів насилля чи залякування, а також від образ та цікавості публіки.

Військовополонені за всіх обставин '''мають право на повагу до їхньої особи й честі'''. Із жінками необхідно поводитися з усією повагою, зумовленою їхньою статтю, й у всіх випадках з ними необхідно поводитися так само прихильно, як і з чоловіками. Військовополонені повністю зберігають свою цивільну правоздатність, яку вони мали на момент узяття в полон. Держава, що тримає в полоні, не може обмежувати здійснення прав, які забезпечує така правоздатність, за винятком того, наскільки такого обмеження вимагають умови полону.

Держава, що тримає в полоні, зобов'язана забезпечувати '''безоплатне утримання''' їх, а також '''надавати їм безоплатну медичну допомогу''', якої вимагає їхній стан здоров'я.

'''Будь-які фізичні чи моральні тортури та будь-яка інша форма примусу не можуть застосовуватися до військовополонених для одержання від них будь-яких відомостей.''' Військовополоненим, які відмовляються відповідати, не можна погрожувати, не можна їх ображати, переслідувати або вдаватися до обмежень їхніх прав.

Кожний військовополонений під час допиту зобов'язаний повідомити лише своє прізвище, ім'я та військове звання, дату народження та армійський, полковий, особовий чи серійний номер або, якщо цього немає, іншу рівноцінну інформацію.

'''Усі речі та предмети особистого користування залишаються в розпорядженні військовополонених.''' Держава, що тримає в полоні, забезпечує військовополонених продуктами й питною водою в достатній кількості, а також необхідним одягом і надає їм необхідну медичну допомогу. Одяг, білизна та взуття видаються військовополоненим у достатній кількості державою, що тримає в полоні, з урахуванням кліматичних умов місцевості, де вони перебувають.

Військовополонені, що були захоплені у зоні бойових дій, повинні у короткий строк бути евакуйовані до таборів, розміщених у зоні, що знаходиться на достатній відстані від зони бойових дій, для того щоб вони перебували в безпеці. Умови перебування в таких таборах повинні бути не менш сприятливими, ніж умови, якими користуються війська, що утримують їх у полоні, розташовані в цій самій місцевості.

'''Держава, що тримає в полоні, може використовувати працю військовополонених, які є працездатними, беручи до уваги їхній вік, стать, військове звання та фізичну здатність виконувати певну роботу''' й маючи на меті, зокрема, підтримання їх у доброму фізичному та психічному стані.

'''Жодного військовополоненого не дозволяється використовувати для виконання роботи, яка має шкідливий для здоров'я або небезпечний характер,''' якщо він з власної волі не береться за виконання такої роботи.

'''Військовополонені мають право одержувати поштою чи будь-якими іншими способами посилки, індивідуальні та колективні''', які містять, зокрема, продукти харчування, одяг, медикаменти й предмети релігійного, освітнього або розважального характеру, які можуть задовольнити їхні потреби, зокрема книжки, предмети культу, наукове обладнання, екзаменаційні білети, музичні інструменти, спортивний інвентар і матеріали, що дозволяють військовополоненим продовжувати навчання або займатися мистецькою діяльністю.

== Санкції за скоєні військовополоненими порушення ==
Військовополонений підпорядковується законам, статутам і наказам, які є чинними у збройних силах держави, що тримає в полоні.
Військова влада й суди держави, що тримає в полоні, не можуть застосовувати до військовополонених будь-яких інших покарань, крім тих, які передбачено за такі самі правопорушення для осіб зі складу збройних сил зазначеної держави, які вчинили такі самі діяння.

Будь-які колективні покарання за індивідуальні діяння, тілесні покарання, тримання в приміщеннях без денного світла та взагалі будь-які види тортур або прояві жорстокості заборонено.

Жодного військовополоненого не можна передавати до суду або засуджувати за дію, яка не заборонена законодавством держави, що тримає в полоні, або міжнародним правом, чинним на момент здійснення цієї дії.

Військовополонені відбувають покарання, до яких вони були засуджені за вироками, що набрали законної сили, у тих самих закладах та в тих самих умовах, що й особи зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні. Ці умови в усіх випадках повинні відповідати вимогам збереження здоров'я та гуманності.

== Звільнення та репатріація військовополонених ==
Військовополонених звільняють і репатріюють без зволікання після закінчення бойових дій.

Утримання у полоні за деяких обставин може завершитися раніше. Важкопоранені та важкохворі військовополонені повинні бути відправлені на батьківщину або госпіталізовані у нейтральних країнах, як тільки вони будуть у стані, що дозволяє їх перевезення. Не чекаючи закінчення війни, конфліктуючі сторони з гуманних міркувань можуть домовитися про обмін військовополоненими ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153?find=1&text#o516 частина IV Конвенції]).
[[Категорія:Міжнародне право]]

Припинення договору оренди землі у разі ліквідації юридичної особи

2023-08-11T08:04:55Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативні акти ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України «Про оренду землі»]
== Право оренди земельної ділянки ==
Чинним законодавством України, а саме ст. 93 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Також згідно зі ст. 1 Закон України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Про оренду землі]» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
== Орендарі земельних ділянок ==
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Статтею 5 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Про оренду землі]» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

в) громадяни і юридичні особи, іноземці та особи без громадянства, міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави.
== Договір оренди землі ==
Поняття договору оренди землі має своє відображення у статті 13 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Про оренду землі]». Так договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, з огляду на наведене, юридичні особи, які використовують земельні ділянки на підставі договору оренди землі – є орендарями земельних ділянок.
== Реорганізація юридичної особи ==
Під час здійснення господарської діяльності юридичні особи можуть бути реорганізовані. Реорганізація юридичної особи може відбуватися декількома шляхами.

Так, статтею 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
== Особливості переукладання договору оренди землі у разі реорганізації юридичної особи-орендаря ==
Законодавством України, що регулює земельні відносини, передбачені певні особливості переукладання договору оренди землі у разі реорганізації юридичної особи-орендаря. Так, статтею 16 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Про оренду землі]» встановлено, що зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.

Дане правило має своє відображення і у ст. 32. Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Про оренду землі]», де зазначено, що реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Однак стаття 31 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Про оренду землі]» передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі в.ч. ліквідації юридичної особи-орендаря.

Отже, за таких обставин, у разі коли юридична особа - орендар приєднується до іншої юридичної особи договір оренди землі припиняється та може бути укладено з іншою юридичною особою.

У випадку приєднання до юридичної особи – орендаря іншої юридичної особи, або зміни найменування юридичної особи - орендаря, або зміни типу акціонерного товариства, підстави для припинення договору оренди землі відсутні.
== Що робити коли орендар відмовляється в розірванні чи переукладенні договору ==
Після ліквідації юридичної особи, колишні власники такої юридичної особи іноді не дають згоди щодо припинення договору та продовжують використовувати земельну ділянку у власних цілях. В таких випадках орендодавцю (власнику земельної ділянки) необхідно звернутися до орендаря з письмовою заявою щодо розірвання такого договору. На даний лист Ви можете отримати відмову або не отримати відповідь взагалі. Наступним кроком потрібно буде звернутися до суду щодо визнання договору оренди землі припиненим. Після рішення суду договір оренди землі буде припинений а земельна ділянка буде повернена Вам у власність.

== Див. також ==
* [[ Договір оренди земельної ділянки]]
* [[Припинення договору оренди землі]]
* [[Визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (нікчемним)]]
* [[Дострокове розірвання договору оренди землі]]
* [[Орендна плата за користування земельною ділянкою]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Договір оренди]]
[[Категорія:Господарське право]]

Договір спільної діяльності

2023-07-12T09:26:30Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/112-97-п Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 112 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Наказ Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів»]

== Правове регулювання договору про спільну діяльність ==
Правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення спільної діяльності її учасниками, в основному передбачено [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України] (ст. 1130 — 1143) та іншими нормативними актами.

Так, у відповідності до статті 1130 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Частиною 2 даної норми передбачено, що спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Законодавство встановлює обов’язковість письмової форми даного виду договору та його реєстрацію. Отже згідно з п. 1. ст. 1131 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Необхідність реєстрації такого договору обумовлена вимогами пунктом 64.6. статті 64 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], якою передбачено що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.
У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно.
Облік таких договорів здійснюється відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588].

Отже, пунктом 4.6 даного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1562-11#Text Порядку] передбачено, що для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа подає одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ або заявою про реєстрацію платника акцизного податку до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи:
* заяву за формою № 1-ОПП;
* копію договору (контракту) про спільну діяльність.
* До цих документів додаються:
* інформаційна картка договору з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію договору, якщо до складу учасників договору про спільну діяльність входить іноземний інвестор;
* копії документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо договором передбачене використання нерухомого майна державної власності, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність;
* копії спеціальних дозволів на користування надрами, якщо договором передбачене використання надр.
Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Взяття на облік договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності за участю іноземного інвестора здійснюється після державної реєстрації договору (контракту) Міністерством економіки Автономної Республіки Крим, обласним, Київським або Севастопольським міським управлінням зовнішніх економічних зв'язків згідно з Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженим [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/112-97-п постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 112].
== Сторони та строк дії договору ==
Цивільний кодекс України не містить обмежень щодо кола суб'єктів — учасників спільної діяльності: ними можуть бути як фізичні особи, так і суб'єкти підприємницької діяльності. Учасниками спільної діяльності можуть бути також нерезиденти.
Договори про спільну діяльність можуть бути як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників спільної діяльності.
Частиною 2 статті 1142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5367 Цивільного кодексу України] передбачено що учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору. Тобто договори про спільну діяльність залежно від строку дії поділяються на безстрокові, строкові, для досягнення мети, визначеної у договорі як скасувальна умова.
== Форми здійснення спільної діяльності та форма договору ==
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі (ст. 1131 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Умови договору про спільну діяльність:
# координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ;
# правовий статус виділеного для спільної діяльності майна;
# покриття витрат та збитків учасників;
# участь учасників у результатах спільних дій;
# інші умови, які сторони вважають істотними для таких договорів, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності, встановлюються сторонами у договорі за взаємною згодою.
Відповідно до частини 2 статті 1130 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/435-15 Цивільного кодексу України] спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Таким чином, спільна діяльність може провадитися у двох формах: шляхом об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів.
Так, згідно ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Під вкладами учасника у контексті статті 1133 Цивільного кодексу України вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
== Відповідальність учасників за спільними зобов’язаннями ==
Статтею 1138 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає:
# якщо договір простого товариства не пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов’язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно;
# якщо договір простого товариства пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнення.
== Припинення спільної діяльності ==
Статтею 1141 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що договір простого товариства припиняється у разі:
# визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
# оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
# смерті фізичної особи - учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);
# відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
# спливу строку договору простого товариства;
# виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
# досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Одним зі способів припинення спільного товариства є відмова учасника від подальшої участі в договорі простого товариства (ст. 1142 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/435-15 Цивільного кодексу України]).
Так учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору.
Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.
Учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Кваліфікаційна комісія, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста

2023-07-12T09:24:21Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14 Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5394-17 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції господарської діяльності з проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1582-21 Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України 27 жовтня 2021 року № 317 «Про питання сертифікації інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів»]
== Порядок роботи Комісії ==
Засади роботи Кваліфікаційної комісії, процедура видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та Кваліфікаційної комісії, процедуру видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-геодезиста,визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1582-21#Text Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, та Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 жовтня 2021 року № 317.]

Організаційною формою роботи Комісій є засідання, які проводяться в міру надходження документів або виникнення питань, розгляд яких потребує прийняття рішення, але не рідше, ніж один раз на місяць. Засідання Комісії підлягають відеофіксації.
 
Засідання Комісії можуть проводитися в режимі відеоконференції. Члени Комісії (крім голови Комісії та секретаря Комісії) можуть брати участь у роботі Комісії в онлайн-режимі.
 
Засідання Комісії є правомочним у разі участі у ньому більш як половини загального складу Комісії. Рішення Комісії, крім рішень про анулювання сертифіката інженера-землевпорядника та про затвердження програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників, приймаються на її засіданні простою більшістю голосів присутніх членів Комісії. Рішення Комісії про анулювання сертифіката інженера-землевпорядника та про затвердження програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників приймаються на її засіданні трьома чвертями голосів від загального складу Комісії.
 
Засідання проводить голова Комісії, а в разі його відсутності - інший уповноважений головою Комісії член цієї комісії.
 
Рішення Комісії приймаються шляхом відкритого голосування присутніх на засіданні членів Комісії та оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії та секретарем Комісії.
 
Член Комісії, який не погоджується з прийнятим Комісією рішенням, може висловити окрему думку в письмовому вигляді, що додається до протоколу.
 
Підрахунок голосів проводить секретар Комісії (інший уповноважений головою Комісії член цієї комісії).
 
У разі рівного розподілу голосів голос голови Комісії є вирішальним.
 
Рішення Комісії може бути оскаржено в суді.
 
Протокол засідання Комісії, окрема думка чи окремі думки (у разі наявності), посилання на відеозапис засідання Комісії підлягають оприлюдненню на офіційному вебсайті Держгеокадастру не пізніше ніж через сім календарних днів після проведення засідання без зазначення персональних даних осіб, які згадуються в оприлюднених документах. Разом із текстом протоколу можуть оприлюднюватись інші матеріали.
 
Загальне керівництво діяльністю Комісії здійснює її голова.
== Повноваження Голови Комісії ==
'''Голова Комісії:'''
* приймає рішення про проведення засідань комісії та формує порядок денний засіданнь;
* проводить засідання комісії;
* підписує кваліфікаційні сертифікати та їх дублікати, рішення, листи та інші документи комісії;
* здійснює інші повноваження, передбачені Порядком .
== Повноваження секретаря Комісії ==
'''Секретар Комісії:'''
* вживає заходів, спрямованих на забезпечення діяльності комісії та реалізацію повноважень її членів;
* здійснює прийом та реєстрацію документів, які надійшли на розгляд комісії, забезпечує оформлення документів комісії;
* веде протокол засідання комісії;
* за дорученням голови представляє комісію у відносинах з фізичними та юридичними особами;
* здійснює інші повноваження, передбачені Порядком.
== Повноваження членів Комісії ==
'''Члени Комісії:'''
* ознайомлюються з порядком денним та матеріалами, поданими на розгляд комісії;
* ініціюють внесення на розгляд комісії питань, що належать до її компетенції;
* заявляють клопотання, висловлюють пропозиції, зауваження з питань, що розглядаються;
* готують проекти рішень Комісії у випадках, визначених Порядком;
* беруть участь у прийнятті рішень шляхом голосування;
* висловлюють окрему думку з оформленням її у письмовому вигляді;
* беруть участь у діяльності Комісії;
* дотримуються норм професійної етики під час розгляду поданих матеріалів та об’єктивності й неупередженості під час голосування;
* завчасно інформують голову або секретаря Комісії про неможливість участі у засіданні.
== Порядок видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ==
Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника видається особам, які склали кваліфікаційний іспит.
 
Складання інженерами-землевпорядниками кваліфікаційного іспиту та підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників здійснюються на базі факультетів землевпорядного профілю у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації, які уклали договір з Держгеокадастром.
 
Кваліфікаційний іспит включає перевірку теоретичної підготовки та практичних навичок щодо складання документації із землеустрою та оцінки земель і роботи з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва. 
Кваліфікаційний іспит проводиться в міру комплектування груп відповідно до черговості поданих заяв, але не рідше, ніж один раз на місяць.
== Які документи подаються до Комісії для складання іспиту для кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника ==
'''Інженер-землевпорядник, зацікавлений у складанні кваліфікаційного іспиту, з метою отримання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника подає до Комісії:'''
* заяву за формою, наведеною у додатку 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1582-21#n21 Порядку;]
* копію документа про вищу освіту у галузі знань землеустрою за освітньо - кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра;
* документ, що підтверджує стаж роботи;
* рекомендації керівника стажування;
* перелік документації із землеустрою та/або оцінки земель, у складенні якої інженер-землевпорядник брав участь, засвідчений керівником стажування;
* копії двох схем та/або проектів землеустрою, та/або технічної документації з оцінки земель, у складенні яких інженер-землевпорядник брав участь.
== Які документи подаються до Комісії для складання іспиту для кваліфікаційного сертифіката інженер-геодезиста ==
Інженер-геодезист, зацікавлений у складанні кваліфікаційного іспиту за відповідним напрямом, з метою отримання кваліфікаційного сертифіката інженера-геодезиста подає до Комісії:
* заяву за формою, наведеною у додатку 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1583-21#n4 Порядку;]
* копію документа про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра відповідно до закону;
* документ, що підтверджує стаж роботи.
== Як проводиться іспит ==
Кваліфікаційний іспит проводиться у формі тестування. Комісія затверджує перелік питань та встановлює кількість балів, які має набрати особа під час проходження тестування.
 
За підсумками засідання Комісії, на якому проводився кваліфікаційний іспит, рішення Комісії про результати іспиту оформлюється протоколом. Результат кваліфікаційного іспиту оцінюється як «склав» або «не склав».
 
Під час складання кваліфікаційного іспиту особи, зацікавлені у складанні кваліфікаційного іспиту, не мають права користуватися нормативно-правовими актами, навчальною або іншою літературою, засобами зв’язку та іншими технічними засобами.
 
Невиконання цих умов відображається в протоколі засідання Комісії і особа, зацікавлена у складанні кваліфікаційного іспиту, визнається Комісією такою, що не склала іспит.
 
Комісія повідомляє про результати проведення іспиту в день його проведення..
 
Протокол складається у двох примірниках: один примірник зберігається у навчальному закладі, другий - у Держгеокадастрі.
 
Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-геодезиста може бути оскаржено в суді.
== Строк дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста ==
Строк дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста не обмежений у часі, крім випадків, визначених законом.
 
Рішення про зупинення дії кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника або інженера-геодезиста приймається Держгеокадастром у разі:

невиконання вимог щодо підвищення кваліфікації у встановлені законом строки <blockquote>(Увага! Згідно вимог чинного законодавства, сертифіковані інженери-землевпорядники зобов’язані 1 раз у 4 роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації, а також сертифіковані інженери-геодезисти зобов’язані 1 раз на 2 роки підвищувати свою кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації.
У зв’язку із запровадження в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text Україні воєнного стану], у вищих навчальних закладах, які уклали договір з Держгеокадастром не провадяться курси підвищення кваліфікації, а тому Держгеокадастр не вважатиме відсутність вчасно отриманого свідоцтва про підвищення кваліфікації порушенням норм чинного законодавства.);</blockquote>надходження подання Кваліфікаційної комісії про зупинення дії кваліфікаційного сертифіката відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text статті 66-1 Закону України «Про землеустрій»] або частини сьомої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#Text статті 24 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність]»;
надання завідомо неправдивих даних, що призвело до викривлення інформації в Державних реєстрах сертифікованих інженерів-землевпорядників або інженерів-геодезистів.
 
Дія кваліфікаційного сертифіката поновлюється Держгеокадастром у тижневий строк після усунення особою наявних зауважень.
== За яких підстав Комісія робить подання до Держгеокадастру про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката ==
Комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:
* встановлення Комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

* рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;

* наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення;

* з’ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.
 
На підставі подання Комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката Держгеокадастр приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Комісії.
 
Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.
 
Рішення про видачу кваліфікаційного сертифіката інженеру-землевпоряднику, який був позбавлений його, приймається Комісією в порядку, передбаченому для видачі кваліфікаційного сертифіката.

Рішення про зупинення дії кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у разі:
* невиконання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text частини шостої статті 32, частини тринадцятої статті 66 Закон України "Про землеустрій"];

* зазначення завідомо неправдивих даних, що призвело до викривлення інформації в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.
Дія кваліфікаційного сертифіката поновлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у тижневий строк після усунення особою наявних зауважень.

Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.
== Підстави анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника Держгеокадастром ==
'''Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється Держгеокадастром:'''
* за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника;
* у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою;
* за поданням Комісії у разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text статті 68 Закону України «Про землеустрій»];
* на підставі свідоцтва про смерть.
 
Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника може бути також анульований за рішенням суду. 
Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника або інженера-геодезиста може бути оскаржено до суду.
[[Категорія: Земельне право]]

Стягнення неустойки за несвоєчасне повернення банківського вкладу

2023-07-12T09:22:22Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України "Про банки і банківську діяльність]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"]
== Поняття банківського вкладу ==
Статтею 2 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Про банки і банківську діяльність]» передбачається що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Отже, за змістом наведеної норми вклад має бути розміщений на договірних засадах.

Регулювання правовідносини щодо банківського вкладу має своє відображення в т.ч. в статті 1058 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], де зазначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачені певні види банківських вкладів, а саме:

- договір банківського вкладу на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу);

- договір банківського вкладу на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Так, за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, а за договором банківського строкового вкладу банк зобов’язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Таким чином, гроші передані клієнтом банку, на умовах договору банківського вкладу мають бути повернуті банком.
== Відповідальність за несвоєчасне повернення банківського вкладу ==
У разі несвоєчасного повернення банком банківського вкладу, законодавством передбачена певна відповідальність банку.

Так, частиною п’ятою статті 10 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Про захист прав споживачів]» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг]», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»] подано такі визначення: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Згідно із частиною третьою статті 549 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов’язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов’язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов’язання.

Крім того, до моменту вчинення порушення пеня виконує забезпечувальну функцію, і, навпаки, з моменту порушення – вважається мірою відповідальності.

Отже, закінчення строку дії договору і невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п’ятою статті 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України «Про захист прав споживачів»], а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Тобто, у разі виникнення у банку обов’язку по поверненню клієнту вкладу, за кожен день прострочення повернення вкладу банк має сплатити клієнту пеню у розмірі 3% від суми неповерненого вкладу.
== Додатково дивись також: ==
* [[Особливості укладення договорів банківського вкладу (в тому числі відшкодування коштів за вкладом у випадку ліквідації банків)]]
* [[Збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Підстави та порядок вільного використання об’єктів авторського права та суміжних прав

2023-07-12T09:16:51Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n4 Закон України «Про авторське право і суміжні права»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2415-19#Text Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»]
== '''Поняття об’єктів авторського права та суміжних прав''' ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n163 Статтею 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] визначено, що об’єктами [[Авторське право|авторського права]] є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

5) театральні постановки, сценічні переробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;

6) аудіовізуальні твори;

7) тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;

8) твори образотворчого мистецтва;

9) фотографічні твори;

10) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;

11) твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;

12) твори художнього дизайну;

13) похідні твори;

14) збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;

15) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;

16) комп’ютерні програми;

17) бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

18) інші твори.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n476 Статтею 34 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] зазначено, що об’єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є:
* виконання;
* фонограма;
* відеограма;
* програма організації мовлення.
== '''Підстави вільного використання об’єктів авторського права та суміжних прав''' ==
Законодавство встановлює строк чинності майнових авторських прав на твір, які виникають з моменту його створення і діють протягом певного часу після смерті автора.

Вільне використання об’єктів авторського права може здійснюватися без виплати авторської винагороди і з виплатою авторської винагороди. В окремих випадках вільне використання творів визнається законодавством усіх держав світу і допускається міжнародними конвенціями з авторського права. Але таке використання стосується лише правомірно оприлюднених творів, не порушуючи особистих немайнових прав авторів, та дозволяється при умові, що цим не завдає шкоди розповсюдженню творів та не обмежує законні інтереси авторів.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 446 Цивільного кодексу] України та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n440 статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] авторське право на твір є чинним з моменту створення твору і діє протягом усього життя автора та 70 років після його смерті.

Але передбачено такі винятки:
# авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора ;
# авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітаціїї;
# авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування;
# для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n440 частиною третьою статті 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»];
# у разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.
В усіх зазначених випадках чинність авторського права починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n450 статтею 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 11 цього Закону. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text пункту 8 статті 7 Бернської конвенції Про охорону літературних і художніх творів]- термін охорони авторських прав у будь-якому випадку визначається законом країни, в якій витребується охорона; проте, якщо законодавством цієї країни не передбачено інше, цей термін не може бути більш тривалим, ніж термін, встановлений в країні походження твору.

Статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%B7+%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%8E+%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E#n519 38-41Закону України «Про авторське право і суміжні права»] допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%B7+%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%8E+%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E#n638 Статтею 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] зазначено строк дії суміжних прав:
# Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Особисті немайнові права виконавців, передбачені частиною першою статті 38 цього Закону, охороняються безстроково.
# Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу.
# Організації мовлення користуються наданими цим Законом правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.
# Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту.
# До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах установленого цією статтею строку.
== '''Порядок вільного використання об’єктів авторського права та суміжних прав''' ==
Випадки вільного використання творів без виплати авторської винагороди встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%B7+%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%8E+%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E#n309 статтями 22-28 Закону України «Про авторське право і суміжні права».]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%B7+%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%8E+%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E#n309 Частина друга статті 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] визначає порядок вільного використання творів із зазначенням імені автора. Відповідно до вказаної частини статті '''без згоди автора''' (чи іншої особи, яка має авторське право), '''але''' '''з обов'язковим зазначенням імені автора''' і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;

6) видання та відтворення випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та аудіотворів (аудіодокументів, аудіокниг) з нанесенням спеціального цифрового формату для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією, розмітки для зручної навігації з метою розповсюдження між особами з інвалідністю по зору та осіб з дислексією, а також поповнення бібліотечних фондів спеціалізованих бібліотек, бібліотек навчальних закладів та центрів реабілітації для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю по зору, громадських організацій сліпих, підприємств, установ, організацій, де працюють особи з інвалідністю по зору, крім випадків прямого чи опосередкованого використання цих творів з комерційною метою;

7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

9'''-'''1) використання правомірно оприлюднених літературних, художніх, музичних та інших творів для створення на їх основі іншого твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії, попурі або карикатури;

10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 цього Закону;

11) адаптація існуючих і створюваних аудіовізуальних творів для сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією шляхом застосування аудіодискрипції (тифлокоментування).

Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D1%80%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3#n356 Стаття 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] встановлює порядок вільного відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом. Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп’ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%B4%D0%BB%D1%8F+%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F#n309 Відповідно до статті 22 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] дозволено вільне відтворення примірни ків твору для навчання. Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право:

1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:

а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

Порядок вільного копіювання, модифікації та декомпіляції комп'ютерних програм визначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%B4%D0%BB%D1%8F+%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F#n374 статті 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права»].

Без дозволу суб’єктів авторського права на комп’ютерну програму і безоплатно законний користувач комп’ютерної програми має право:

1) внести до комп’ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов’язаних з функціонуванням комп’ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам’яті комп’ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право;

2) виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп’ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає бути правомірним;

3) декомпілювати комп’ютерну програму (перетворити її з об’єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп’ютерною програмою, за дотримання таких умов:

а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;

б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп’ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;

в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп’ютерної програми, схожої на декомпільовану комп’ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право;

4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп’ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам’ять (збереження) комп’ютерної програми.

2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп’ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп’ютерну програму.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%B4%D0%BB%D1%8F+%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F#n402 статті 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] допускається вільне відтворення творів у особистих цілях

1. Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім:

а) творів архітектури у формі будівель і споруд;

б) комп’ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24 цього Закону;

в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону;

2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у таких випадках визначено статтею 42 цього Закону та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2415-19#Text Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20?find=1&text=%D0%B4%D0%BB%D1%8F+%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F#n618 Статтею 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] зазначені обмеження майнових прав виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення :

1. Допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 22-28 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови:

а) відтворення зазначених об’єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;

б) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;

в) за суб’єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Передбачене цією частиною використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, передбачених статтями 11 і 37 цього Закону.

2. Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також репрографічне відтворення літературних, фотографічних, образотворчих та інших подібних творів без згоди суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, але з виплатою їм винагороди у порядку, встановленому законом. Особливості виплати винагороди у таких випадках визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2415-19#Text Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав"].

3. Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Стаття 444 Цивільного кодексу України] також зазначає випадки правомірного використання твору без згоди автора

1. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

2. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Статтею 456 Цивільного кодексу України] заначено строки чинності суміжних майнових прав:
# Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання.
# Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п'ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.
# Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.
# Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.
== Див. також ==
* [[Авторське право]]
* [[Суміжні права]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності]]

Адміністративний договір

2023-06-12T06:49:22Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
== Поняття та ознаки адміністративного договору ==
В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text п.16 частини першої ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України] визначено, що '''адміністративний договір''' - спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону:
* для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб’єктами владних повноважень;
* для делегування публічно-владних управлінських функцій;
* для перерозподілу або об’єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;
* замість видання індивідуального акта;
* для врегулювання питань надання адміністративних послуг.
Тобто під ''адміністративним договором'' слід розуміти публічну угоду двох чи більше суб’єктів адміністративного права, один з яких завжди є суб’єктом публічної адміністрації.

Ознаками адміністративного договору є:
* суб’єктивна – у ньому обов’язково бере участь суб’єкт публічної адміністрації;
* предметна – його змістом є права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта публічної адміністрації.
== Види адміністративних договорів ==
Видами адміністративних договорів є:
* координаційні договори, що укладаються між рівнозначними суб’єктами публічної адміністрації;
* субординаційні договори, що укладаються між суб’єктами публічної адміністрації, які перебувають у відносинах влади–підпорядкування;
* мирові угоди, що укладаються між суб’єктами права з метою врегулювання конфлікту на основі взаємних поступок;
* договори обміну зобов’язаннями, коли суб’єкти права беруть на себе зустрічні зобов’язання;
* договори про кооперацію, що укладаються між суб’єктами публічної адміністрації та приватними особами з метою реалізації публічних повноважень.
'''Прикладом адміністративного договору''' є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/724_023#Text Адміністративний договір про порядок застосування Угоди між Україною та Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян від 17.01.2001], а також угоди регіонального розвитку між обласними радами та Кабінетом Міністрів України, які встановлюють взаємні права та обов’язки між вищим органом виконавчої влади й органом місцевого самоврядування.
== Передумови та підстави укладення адміністративного договору ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text Статтею 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»] встановлено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Держава є суб’єктом публічного права. При цьому вона бере участь у цивільних правовідносинах або безпосередньо через відповідні державні органи, або опосередковано через створювані нею юридичні особи. Проте, у будь-якому випадку цивільні права та обов’язки виникають для держави як єдиного суб’єкта цивільних правовідносин. Зазначений висновок також базується на положенні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 170 Цивільного кодексу України]: держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

'''Ознаки''' такого договору:
# предмет договору – публічні правовідносини у процесі реалізації певним суб’єктом владних управлінських функцій;
# суб’єкти договору – один із суб’єктів наділений владними повноваженнями;
# обов’язкова наявність адміністративної правосуб’єктності сторін;
# мета договору – задоволення публічних інтересів.
'''Передумови укладання '''адміністративного договору:
* нормативні;
* програмно–цільові;
* компетенційні;
* адміністративно–процедурні.
== Вимоги до законності адміністративного договору ==
Вимоги до законності адміністративного договору:
* загальні вимоги публічного права;
* спеціальні законодавчі вимоги до адміністративних договорів;
* позагалузеві вимоги, запозичені з цивільного права.
== Протиправні адміністративні договори ==
Протиправні адміністративні договори мають ознаки:
* нікчемності адміністративного договору;
* недійсності адміністративного договору;
* юридичних наслідків протиправності адміністративного договору.
[[Категорія:Адміністративне право]]

Підстави та порядок стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії

2023-06-12T06:40:26Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top Постанова Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива»] (далі – Постанова)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0634-97#Text Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 р. № 39/283/90/5 «Про затвердження Порядку повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями»] (далі – Порядок)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0548-18#Text Наказ Міністерства соціальної політики України від 02 травня 2018 року № 604 «Про затвердження форм Заяви про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі та Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії»]
== Загальні положення ==
Надміру перераховану (виплачену) житлову субсидію можна визначити як бюджетні кошти у вигляді житлової субсидії набуті особою без достатньої правової підстави.

У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункту 9 Постанови] Призначення житлових субсидій здійснюється:

- до 30 листопада 2022 р. включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення);

- починаючи з 1 грудня 2022 р. - органами Пенсійного фонду України.

Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.

Заяви про призначення та надання житлової субсидії з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян:

- структурними підрозділами з питань соціального захисту населення - до 30 листопада 2022 р. включно в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія);-

- органами Пенсійного фонду України починаючи з 1 грудня 2022 р., у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).

Сформована та підписана електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заява разом із декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, (далі - декларація) передається засобами Порталу Дія шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами Мінсоцполітики та Пенсійного фонду України до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення/органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважені органи).

Заяви з необхідними документами та/або відомостями також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або військової адміністрації (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження уповноваженому органу.

Для [[Порядок надання населенню субсидій. Підстави для припинення надання раніше призначеної субсидії|призначення житлової субсидії]] громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом подає за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання) до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення:
* заяву;
* декларацію;
* довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
* копію [[Реструктуризація заборгованості із квартирної плати, плати за житлово – комунальні послуги, послуги за спожитий газ та електроенергію|договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг]] (у разі наявності);
* [[Договір найму (оренди)|договір наймання (оренди) житла]] (у разі наявності);
* інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (у разі потреби).
Необхідно мати на увазі, що громадянин несе відповідальність за подані відомості в заяві, декларації, інших документах, що вплинули на встановлення права на призначення житлової субсидії та на визначення її розміру ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункт 49 Постанови]).

При цьому, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пунктом 90 Постанови] передбачено, що громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов’язаний протягом 30 календарних днів поінформувати уповноважений орган (до 30 листопада 2022 р. включно - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, з 1 грудня 2022 р. - орган Пенсійного фонду України) про виникнення обставин, зокрема щодо:

- зміни складу зареєстрованих/задекларованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарств;

- зміни соціального статусу членів домогосподарства;

- зміни у складі сім’ї члена домогосподарства;

- зміни переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання;

- зміни управителя, виконавця комунальних послуг (крім випадків, коли інформація про зміну надається виконавцем послуги), створення об’єднання;

- настання умов, зазначених у підпунктах 2, 4, 8-10 пункту 14 цього Положення;

- отримання ним або членом сім’ї особи із складу домогосподарства одноразово доходу у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (крім цільової благодійної допомоги, що надається на здобуття освіти, отримання медичних послуг, подолання наслідків стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених зонами надзвичайної екологічної ситуації; страхових виплат на медичну та соціальну допомогу; спадщини у вигляді нерухомого майна або основної його частини; гранту або стипендії на навчання);

- про перебування за кордоном особи із складу домогосподарства або члена сім’ї особи із складу домогосподарства сукупно більш як 60 днів;

- настання умов, за яких втрачається право на отримання субсидії на понаднормову площу житла.

Норми цього пункту не застосовуються в період дії воєнного стану в Україні на території адміністративно-територіальних одиниць, визначених у переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка”, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204. Громадяни, яким призначено житлову субсидію, зобов’язані повідомити про обставини, передбачені цим пунктом, протягом місяця після припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

У разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб; складу сім’ї члена домогосподарства; переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання; отримання особою або членом сім’ї особи із складу домогосподарства одноразово доходу у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (крім цільової благодійної допомоги, що надається на здобуття освіти, отримання медичних послуг, подолання наслідків стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених зонами надзвичайної екологічної ситуації; страхових виплат на медичну та соціальну допомогу; спадщини у вигляді нерухомого майна або основної його частини; гранту або стипендії на навчання), подаються нові заява та декларація ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункт 91 Постанови]).
== Підстави стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункту 125 Постанови] підставами стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії є випадки, передбачені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top абзацах четвертому - сьомому пункту 119 Постанови], а саме:

♦ у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, подав фальшиві документи, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) на день призначення житлової субсидії;

♦ громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункті 90 Постанови], протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення, а саме про:
* зміни складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарств;
* зміни соціального статусу членів домогосподарства;
* зміни у складі сім’ї члена домогосподарства;
* зміни переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання;
* зміни управителя, виконавця комунальних послуг (крім випадків, коли інформація про зміну надається виконавцем послуги), створення об’єднання;
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства має у власності: транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше п’яти років (крім мопеда і причепа); більше ніж один транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з року випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа). При цьому не враховуються транспортні засоби, одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля, а також транспортні засоби, придбані батьками-вихователями [[Дитячий будинок сімейного типу|дитячих будинків сімейного типу]]. Наявність (відсутність) у власності зазначених осіб транспортних засобів зазначається у декларації.
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив на суму, яка на дату проведення операції перевищує 50 тис. гривень: купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), іншого нерухомого майна, транспортного засобу (механізму), цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування); платіж (платежі), що випливає з правочинів, за якими передбачено набуття майнових прав на нерухоме майно та/або транспортні засоби (механізми) (крім об’єктів спадщини та дарування); внески до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації; благодійну діяльність (виключно у вигляді сплати коштів); надання поворотної/безповоротної фінансової допомоги, позики;
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства має у власності більше ніж одне житлове приміщення (квартиру, будинок), крім житла, яке належить на правах спільної сумісної або часткової власності, розташованого в сільській місцевості, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири) за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505. Інформація про наявність (відсутність) у власності зазначених осіб житлових приміщень зазначається у декларації;
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства на 1 число місяця, з якого призначається житлова субсидія, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 100 тис. гривень, про що зазначається в декларації;
* будь-хто із складу домогосподарства або член сім’ї особи із складу домогосподарства протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії, призначенням житлової субсидії без звернення здійснив операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти, а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 50 тис. гривень;
* отримання ним або членом сім’ї особи із складу домогосподарства одноразово доходу у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (крім цільової благодійної допомоги, що надається на здобуття освіти, отримання медичних послуг, подолання наслідків стихійного лиха, аварій, епідемій та епізоотій загальнодержавного або місцевого характеру, екологічних, техногенних та інших катастроф у місцевостях, оголошених зонами надзвичайної екологічної ситуації; страхових виплат на медичну та соціальну допомогу; спадщини у вигляді нерухомого майна або основної його частини; гранту або стипендії на навчання);
* настання умов, за яких втрачається право на отримання субсидії на понаднормову площу житла.
♦ під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства державним соціальним інспектором виявлено ознаки порушення норм законодавства щодо призначення житлової субсидії, які вплинули на право призначення житлової субсидії або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії;

♦ Якщо під час проведення автоматичного розрахунку житлової субсидії на опалювальний сезон у випадку, зазначеному в абзаці десятому підпункту 3 пункту 14 цього Положення, до структурного підрозділу з питань соціального захисту надійде інформація про несплату особою (або за неї) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи сплату його в розмірі, меншому ніж мінімальний, за будь-який місяць протягом строку призначення житлової субсидії, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення приймає рішення про припинення надання раніше призначеної житлової субсидії.

♦ якщо в будь-який місяць протягом строку призначення житлової субсидії за рішенням комісії особа, що працює за трудовим договором (доходи якої під час призначення житлової субсидії були за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України відсутні; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування)), припинить дію трудового договору за ініціативою працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text статті 38 і 39 Кодексу законів про працю України], крім випадку, коли строковий трудовий договір розірвано достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором), за угодою сторін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункт 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України]), у зв’язку із закінченням строку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункт 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України]) або відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text пункт 6 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України]) (зазначена умова діяла до 1 травня 2021 року, при цьому може бути підставою стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за минулі періоди);

♦ виявлення неправильних відомостей, виданих юридичними особами (довідки про доходи, про склад зареєстрованих осіб, про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами) та фізичними особами-підприємцями (довідки про доходи) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0634-97#Text пункт 1 Порядку]).
== Порядок стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії ==
Уповноважені органи мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від інших підприємств, установ і організацій інформацію, необхідну для призначення житлових субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за їх призначенням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункт 56 Постанови]).

За наявності виявлених підстав''',''' відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункту 125 Постанови], на вимогу кошти надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертаються громадянами на рахунок Пенсійного фонду України.

У разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України] не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому, правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Якщо заявнику призначається житлова субсидія на наступний термін, суми субсидій, що були надміру перераховані внаслідок допущеної помилки розрахунку розміру раніше призначеної субсидії, враховуються при призначенні субсидії на новий термін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0634-97#Text пункт 3 Порядку]).

У разі необхідності проведення перерахунку житлових субсидій за минулі періоди строк, за який здійснюється такий перерахунок, не обмежується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF#top пункт 94 Постанови]).

== Оскарження стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text частини 2 статті 19 Конституції України], органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

У випадку стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за відсутності визначених законодавством підстав та/або з порушенням встановленого порядку, рішення, дії або бездіяльність структурного підрозділу з питань соціального захисту населення можуть бути оскаржені в суді в порядку [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного судочинства]].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85711888 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 332/2805/18] (законодавець пов'язує повернення надмірно отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії з недобросовісністю набувача, яку має довести позивач. Враховуючи відсутність умислу у відповідачки на навмисне подання інформації про більшу кількість зареєстрованих у квартирі осіб, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для примусового повернення отриманих відповідачем коштів у вигляді житлової субсидії).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86000005 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17] (повідомлення з вимогою про повернення надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії не є адміністративним актом суб`єкта владних повноважень, не має обов`язкового характеру і безпосередньо не породжує настання відповідальності або інших негативних наслідків для отримувача субсидії, а тому, оскарження такого повідомлення не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88986731 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 206/3841/17] (стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повинно відбуватись лише на передбачених законодавством підставах).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86986923 Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 540/2242/19] (законодавством не передбачено припинення надання субсидії чи непризначення субсидії на наступний період у разі наявності надміру виплачених сум субсидій споживачеві, які утворились через помилку уповноваженого органу у разі відсутності зловживань з боку отримувача субсидії).
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Пільги на користування комунальними послугами]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Суди]]

Проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу

2023-06-12T06:16:00Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закон України “Про дорожній рух”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text Закон України “Про автомобільний транспорт”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16#Text Закон України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу” (далі – Порядок)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 512 “Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (далі – Правила дорожнього руху)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2169-12#Text Наказ Міністерства Інфраструктури України від 26 листопада 2012 року № 710 “Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03#Text Наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»]
== Що таке обов'язковий технічний контроль транспортного засобу? ==
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 3 ст. 35 Закону України “Про дорожній рух”]).

Перевірка технічного стану транспортного засобу полягає у визначенні відповідності транспортного засобу встановленим до конструкції і технічного стану вимогам, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text Порядком]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text від 30 січня 2012 р. № 137] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text пп. 11 п. 2 Порядку]).

За результатами перевірки технічного стану транспортних засобів встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text абз. 1 п. 1 Порядку]).
== Обов’язковість проходження технічного контролю ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text статтею 29 Закону України «Про дорожній рух»] до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text статті 33 Закону України «Про дорожній рух»] технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.

Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Статтею 35 Закону України “Про дорожній рух”] та пунктами 1, 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text Порядку][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text від 30 січня 2012 р. № 137]визначаються транспортні засоби, які підлягають обов’язковому технічному контролю та періодичність його проходження, а також визначають транспортні засоби, які звільнені від проходження обов’язкового технічного контролю.
=== Транспортні засоби, які підлягають обов’язковому технічному контролю ===
Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 1 ст. 35 ЗУ “Про дорожній рух”]).
=== Транспортні засоби, які не підлягають обов’язковому технічному контролю ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»] обов'язковому технічному контролю не підлягають:
* легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
* легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
* технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16#Text Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"].
'''Важливо!''' Транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text пп. 15 п. 2 Порядку]).
==== Як визначити тип автомобіля: легковий чи вантажний? ====
Вантажним автомобілем згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»] є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Легковим є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт»] при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль - мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Тип транспортного засобу (легковий або вантажний) зазначається в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт), полісі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

'''!!! Звертаємо Вашу увагу,''' що категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто, по допустиму масу автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль може бути призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями бути вантажним ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/84988791 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 126/1030/17]).
==== Що таке технічні засоби для агропромислового комплексу? ====
Технічні засоби для агропромислового комплексу - машини, механізми, обладнання, устаткування, технологічні комплекси і лінії з них, які використовуються в сільському господарстві, харчовій та переробній промисловості для вирощування, збирання, зберігання та перероблення сільськогосподарської продукції, а також для надання послуг з технічного сервісу. До машин відносяться трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні та меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закону України "Про дорожній рух"], що беруть участь у русі на вулично-дорожній мережі загального користування під час переїзду до/з місця виконання робіт у встановленому законодавством порядку, перелік видів яких ведеться і постійно оновлюється в електронному вигляді центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16#Text п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"]).

Відомчу реєстрацію та облік тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (Держпродспоживслужба) ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text абз. 10 ч. 8 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух»]).

Таким чином, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми, які зареєстровані в територіальних органах Держпродспоживслужби України, не підлягають обов'язковому технічному контролю.
=== Періодичність проходження обов’язкового технічного контролю ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»] періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
* для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
* для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
* для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
'''Важливо!''' Визначення поняття «строк експлуатації» наведено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03#Text Наказі Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»], відповідно до якої строк експлуатації - період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
{| class="wikitable"
|+Обов'язковість та періодичність проходження обов'язкового технічного контролю
| colspan="2" |Тип транспортного засобу (ТЗ)
|Строк експлуатації ТЗ
| colspan="3" |Використання ТЗ для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку
|Використання ТЗ для перевезення пасажирів або вантажів без мети отримання прибутку
|Використання ТЗ для перевезення небезпечних вантажів
|-
| colspan="2" |Мопед, мотоцикл
| colspan="5" |Не потребує
|
|-
| colspan="2" rowspan="2" |Легковий
|до 2 років
|Не потребує
| colspan="2" rowspan="2" |таксі - 1 раз в рік
| rowspan="2" |не потребує
| rowspan="11" |2 раза в рік
|-
|більше 2 років
|1 раз в 2 роки
|-
| rowspan="3" |Вантажний
| rowspan="2" |вантажопідйомністю до 3,5 т
|до 2 років
| colspan="4" |не потребує
|-
|більше 2 років
| colspan="4" |1 раз в 2 роки
|-
|вантажопідйомністю більше 3,5 т
| colspan="5" |1 раз в рік
|-
| colspan="2" |Автобус
| colspan="5" |2 рази в рік
|-
| colspan="2" rowspan="2" |Причіп до легкового ТЗ
|до 2 років
| colspan="2" |не потребує
| colspan="2" rowspan="2" |не потребує
|-
|більше 2 років
| colspan="2" |1 раз в 2 роки
|-
| rowspan="3" |Причіп до вантажного ТЗ
| rowspan="2" |Вантажний ТЗ вантажопідйомністю до 3,5 т
|до 2 років
| colspan="4" |не потребує
|-
|більше 2 років
| colspan="4" |1 раз в 2 роки
|-
|Вантажний ТЗ вантажопідйомністю більше 3,5 т
| colspan="5" |1 раз в рік
|-
| colspan="2" |Технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16#Text Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"];
| colspan="6" |Не потребує
|}
== Куди звертатись ==
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»]).

Особа має право вільного вибору виконавця проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу. Обмеження щодо вибору виконавця, зокрема залежно від місця реєстрації транспортного засобу, не допускається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 4 Порядку]).

Ознайомитись з переліком суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю можна за [https://hsc.gov.ua/map-otk/ мапою Головного сервісного центру МВС].
== Як проводиться обов’язковий технічний контроль ==
=== Підготовчі дії до обов’язкового технічного контролю ===
Для проведення обов’язкового технічного контролю приймається повністю укомплектований, заправлений експлуатаційними рідинами (згідно з експлуатаційною документацією виробника) транспортний засіб за відсутності нашарувань бруду, що може вплинути на результати перевірки його технічного стану.

Обов’язковий технічний контроль транспортного засобу проводиться після здійснення його зовнішнього огляду з метою ідентифікації транспортного засобу, звірки ідентифікаційних номерів та номерних знаків транспортного засобу з даними реєстраційних документів, встановлення комплектності . ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 12, 15 Порядку]).
=== Вартість обов’язкового технічного контролю ===
Вартість проведення обов’язкового технічного контролю визначається суб'єктом проведення обов'язкового технічного контролю та оприлюднюється шляхом розміщення на інформаційному стенді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 8 Порядку]).
=== Необхідні документи ===
Для проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу замовник подає виконавцю особисто або через уповноважену особу:
* паспорт або інший документ, що посвідчує особу (у разі подання документів уповноваженою особою така особа, крім документа, що зазначений в цьому абзаці, пред’являє виконавцю документ, що підтверджує її повноваження);
* свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 11 Порядку]).
=== Контроль та фотофіксація процесу обов’язкового технічного контролю ===
Замовник має право спостерігати за процесом обов’язкового технічного контролю транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 14 Порядку]).

Фотофіксація процесу проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу здійснюється виконавцем під час зовнішнього огляду транспортного засобу із фіксацією:
* передньої та лівої або правої частини транспортного засобу;
* перевірки увімкнених фар ближнього світла та протитуманних фар (за наявності);
* перевірки гальмової системи методом стендових випробувань і загального вигляду транспортного засобу на гальмовому стенді, номерного знака та увімкнених сигналів гальмування;
* показника одометра.
Матеріали фотофіксації мають забезпечувати можливість чітко визначати марку, колір, номерний знак транспортного засобу, на фотографіях обов’язково зазначається дата фотофіксації, яка повинна відповідати даті видачі протоколу перевірки технічного стану. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 16 Порядку]).

Головний сервісний центр МВС та територіальні органи з надання сервісних послуг МВС забезпечують проведення моніторингу інформації про результати обов’язкового технічного контролю, що є основною формою контролю за діяльністю суб’єктів здійснення обов’язкового технічного контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text п. 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]).
=== Час обов’язкового технічного контролю ===
Розрахунковий оперативний час обов’язкового технічного контролю транспортного засобу загального призначення максимально становить:
* 30 (40) хвилин - для причепів (напівпричепів);
* 40 хвилин - для легкових автомобілів;
* 60 хвилин - для вантажних автомобілів;
* 65 хвилин - для автобусів.
Для спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів або транспортних засобів, обладнаних додатковим устаткованням, оперативний час може бути змінено. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 17 Порядку]).
=== Результат обов’язкового технічного контролю ===
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»]).

У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 18 Порядку]).

Виконавець попереджає замовника про виявлену невідповідність та видає акт невідповідності під розписку.

Незареєстрована в установленому законодавством порядку зміна конструкції транспортного засобу вважається істотною невідповідністю.

Незначну невідповідність замовник може самостійно усунути на місці перевірки технічного стану транспортного засобу.

Повторна перевірка технічного стану транспортного засобу проводиться після усунення невідповідності, виявленої під час попередньої перевірки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п.п. 20-21 Порядку]).

Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу може бути визнаний недійсним уповноваженою особою центру МВС у випадках визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text п. 7 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”], а саме:
* видачі суб’єктом здійснення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу з порушенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. № 137] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2169-12#Text Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затверджених наказом Мінінфраструктури від 26.11. 2012 р. № 710] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text пп. 1-13 п. 7 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]);
* отримання від органів державного нагляду (контролю), Національної поліції України інформації про перебування транспортного засобу в непридатному для експлуатації стані (пошкоджений унаслідок дорожньо-транспортної пригоди або розукомплектований, через що непридатний до експлуатації) або встановлення за результатами перевірки, проведеної з використанням спеціальних пристроїв (приладів), невідповідностей технічного стану транспортного засобу та його обладнання вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища, а також вимогам правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації, за наявності яких експлуатація транспортних засобів забороняється ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text пп. 14 п. 7 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]);
* виявлення під час надання адміністративних послуг територіальним органом з надання сервісних послуг МВС невідповідності конструкції, технічного стану транспортного засобу, його обладнання вимогам, встановленим до такого транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF#Text п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 512 “Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг”]).
== Відповідальність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ст. 37 Закону України «Про дорожній рух»] забороняється експлуатація транспортних засобів що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його.

Згідно з положенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text пункту 31.3 Правил дорожнього руху], забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч. 3 ст. 121 Кодекс України про адміністративні правопорушення] керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).

При цьому, повторне протягом року вчинення вищезазначеного правопорушення тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84988795 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/483/17] (службовий автомобіль не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку і тому не підлягає обов'язковому технічному контролю).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84988791 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 126/1030/17] ( категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями є вантажним. Віднесення автомобіля з кузовом, що є фургоном, за своїм типом до вантажного транспортного засобу, обумовлює необхідність проведення обов`язкового технічного контролю такого автомобіля).
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу

2023-06-12T06:10:02Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закон України “Про дорожній рух”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text Закон України “Про автомобільний транспорт”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16#Text Закон України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 “Про затвердження Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу” (далі – Порядок)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 512 “Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (далі – Правила дорожнього руху)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2169-12#Text Наказ Міністерства Інфраструктури України від 26 листопада 2012 року № 710 “Про затвердження Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03#Text Наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»]
== Що таке обов'язковий технічний контроль транспортного засобу? ==
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 3 ст. 35 Закону України “Про дорожній рух”]).

Перевірка технічного стану транспортного засобу полягає у визначенні відповідності транспортного засобу встановленим до конструкції і технічного стану вимогам, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text Порядком]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text від 30 січня 2012 р. № 137] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text пп. 11 п. 2 Порядку]).

За результатами перевірки технічного стану транспортних засобів встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text абз. 1 п. 1 Порядку]).
== Обов’язковість проходження технічного контролю ==
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text статтею 29 Закону України «Про дорожній рух»] до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text статті 33 Закону України «Про дорожній рух»] технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.

Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Статтею 35 Закону України “Про дорожній рух”] та пунктами 1, 3 визначаються транспортні засоби, які підлягають обов’язковому технічному контролю та періодичність його проходження, а також визначають транспортні засоби, які звільнені від проходження обов’язкового технічного контролю.
=== Транспортні засоби, які підлягають обов’язковому технічному контролю ===
Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 1 ст. 35 ЗУ “Про дорожній рух”]).
=== Транспортні засоби, які не підлягають обов’язковому технічному контролю ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»] обов'язковому технічному контролю не підлягають:
* легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
* легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
* технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16#Text Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"].
'''Важливо!''' Транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text пп. 15 п. 2 Порядку]).
==== Як визначити тип автомобіля: легковий чи вантажний? ====
Вантажним автомобілем згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»] є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Легковим є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344-14#Text ч.ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт»] при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль - мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Тип транспортного засобу (легковий або вантажний) зазначається в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорт), полісі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

'''!!! Звертаємо Вашу увагу,''' що категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто, по допустиму масу автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль може бути призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями бути вантажним ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/84988791 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 126/1030/17]).
==== Що таке технічні засоби для агропромислового комплексу? ====
Технічні засоби для агропромислового комплексу - машини, механізми, обладнання, устаткування, технологічні комплекси і лінії з них, які використовуються в сільському господарстві, харчовій та переробній промисловості для вирощування, збирання, зберігання та перероблення сільськогосподарської продукції, а також для надання послуг з технічного сервісу. До машин відносяться трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні та меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text Закону України "Про дорожній рух"], що беруть участь у русі на вулично-дорожній мережі загального користування під час переїзду до/з місця виконання робіт у встановленому законодавством порядку, перелік видів яких ведеться і постійно оновлюється в електронному вигляді центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16#Text п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"]).

Відомчу реєстрацію та облік тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (Держпродспоживслужба) ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text абз. 10 ч. 8 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух»]).

Таким чином, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми, які зареєстровані в територіальних органах Держпродспоживслужби України, не підлягають обов'язковому технічному контролю.
=== Періодичність проходження обов’язкового технічного контролю ===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»] періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
* для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
* для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
* для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
'''Важливо!''' Визначення поняття «строк експлуатації» наведено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03#Text Наказі Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»], відповідно до якої строк експлуатації - період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.
{| class="wikitable"
|+Обов'язковість та періодичність проходження обов'язкового технічного контролю
| colspan="2" |Тип транспортного засобу (ТЗ)
|Строк експлуатації ТЗ
| colspan="3" |Використання ТЗ для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку
|Використання ТЗ для перевезення пасажирів або вантажів без мети отримання прибутку
|Використання ТЗ для перевезення небезпечних вантажів
|-
| colspan="2" |Мопед, мотоцикл
| colspan="5" |Не потребує
|
|-
| colspan="2" rowspan="2" |Легковий
|до 2 років
|Не потребує
| colspan="2" rowspan="2" |таксі - 1 раз в рік
| rowspan="2" |не потребує
| rowspan="11" |2 раза в рік
|-
|більше 2 років
|1 раз в 2 роки
|-
| rowspan="3" |Вантажний
| rowspan="2" |вантажопідйомністю до 3,5 т
|до 2 років
| colspan="4" |не потребує
|-
|більше 2 років
| colspan="4" |1 раз в 2 роки
|-
|вантажопідйомністю більше 3,5 т
| colspan="5" |1 раз в рік
|-
| colspan="2" |Автобус
| colspan="5" |2 рази в рік
|-
| colspan="2" rowspan="2" |Причіп до легкового ТЗ
|до 2 років
| colspan="2" |не потребує
| colspan="2" rowspan="2" |не потребує
|-
|більше 2 років
| colspan="2" |1 раз в 2 роки
|-
| rowspan="3" |Причіп до вантажного ТЗ
| rowspan="2" |Вантажний ТЗ вантажопідйомністю до 3,5 т
|до 2 років
| colspan="4" |не потребує
|-
|більше 2 років
| colspan="4" |1 раз в 2 роки
|-
|Вантажний ТЗ вантажопідйомністю більше 3,5 т
| colspan="5" |1 раз в рік
|-
| colspan="2" |Технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/229-16#Text Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"];
| colspan="6" |Не потребує
|}
== Куди звертатись ==
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 5 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»]).

Особа має право вільного вибору виконавця проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу. Обмеження щодо вибору виконавця, зокрема залежно від місця реєстрації транспортного засобу, не допускається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 4 Порядку]).

Ознайомитись з переліком суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю можна за [https://hsc.gov.ua/map-otk/ мапою Головного сервісного центру МВС].
== Як проводиться обов’язковий технічний контроль ==
=== Підготовчі дії до обов’язкового технічного контролю ===
Для проведення обов’язкового технічного контролю приймається повністю укомплектований, заправлений експлуатаційними рідинами (згідно з експлуатаційною документацією виробника) транспортний засіб за відсутності нашарувань бруду, що може вплинути на результати перевірки його технічного стану.

Обов’язковий технічний контроль транспортного засобу проводиться після здійснення його зовнішнього огляду з метою ідентифікації транспортного засобу, звірки ідентифікаційних номерів та номерних знаків транспортного засобу з даними реєстраційних документів, встановлення комплектності . ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 12, 15 Порядку]).
=== Вартість обов’язкового технічного контролю ===
Вартість проведення обов’язкового технічного контролю визначається суб'єктом проведення обов'язкового технічного контролю та оприлюднюється шляхом розміщення на інформаційному стенді ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 8 Порядку]).
=== Необхідні документи ===
Для проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу замовник подає виконавцю особисто або через уповноважену особу:
* паспорт або інший документ, що посвідчує особу (у разі подання документів уповноваженою особою така особа, крім документа, що зазначений в цьому абзаці, пред’являє виконавцю документ, що підтверджує її повноваження);
* свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 11 Порядку]).
=== Контроль та фотофіксація процесу обов’язкового технічного контролю ===
Замовник має право спостерігати за процесом обов’язкового технічного контролю транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 14 Порядку]).

Фотофіксація процесу проведення обов’язкового технічного контролю транспортного засобу здійснюється виконавцем під час зовнішнього огляду транспортного засобу із фіксацією:
* передньої та лівої або правої частини транспортного засобу;
* перевірки увімкнених фар ближнього світла та протитуманних фар (за наявності);
* перевірки гальмової системи методом стендових випробувань і загального вигляду транспортного засобу на гальмовому стенді, номерного знака та увімкнених сигналів гальмування;
* показника одометра.
Матеріали фотофіксації мають забезпечувати можливість чітко визначати марку, колір, номерний знак транспортного засобу, на фотографіях обов’язково зазначається дата фотофіксації, яка повинна відповідати даті видачі протоколу перевірки технічного стану. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 16 Порядку]).

Головний сервісний центр МВС та територіальні органи з надання сервісних послуг МВС забезпечують проведення моніторингу інформації про результати обов’язкового технічного контролю, що є основною формою контролю за діяльністю суб’єктів здійснення обов’язкового технічного контролю ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text п. 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]).
=== Час обов’язкового технічного контролю ===
Розрахунковий оперативний час обов’язкового технічного контролю транспортного засобу загального призначення максимально становить:
* 30 (40) хвилин - для причепів (напівпричепів);
* 40 хвилин - для легкових автомобілів;
* 60 хвилин - для вантажних автомобілів;
* 65 хвилин - для автобусів.
Для спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів або транспортних засобів, обладнаних додатковим устаткованням, оперативний час може бути змінено. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 17 Порядку]).
=== Результат обов’язкового технічного контролю ===
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»]).

У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п. 18 Порядку]).

Виконавець попереджає замовника про виявлену невідповідність та видає акт невідповідності під розписку.

Незареєстрована в установленому законодавством порядку зміна конструкції транспортного засобу вважається істотною невідповідністю.

Незначну невідповідність замовник може самостійно усунути на місці перевірки технічного стану транспортного засобу.

Повторна перевірка технічного стану транспортного засобу проводиться після усунення невідповідності, виявленої під час попередньої перевірки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text п.п. 20-21 Порядку]).

Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу може бути визнаний недійсним уповноваженою особою центру МВС у випадках визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text п. 7 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”], а саме:
* видачі суб’єктом здійснення обов’язкового технічного контролю транспортних засобів протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу з порушенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137-2012-%D0%BF#Text Порядку проведення обов’язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 р. № 137] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2169-12#Text Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затверджених наказом Мінінфраструктури від 26.11. 2012 р. № 710] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text пп. 1-13 п. 7 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]);
* отримання від органів державного нагляду (контролю), Національної поліції України інформації про перебування транспортного засобу в непридатному для експлуатації стані (пошкоджений унаслідок дорожньо-транспортної пригоди або розукомплектований, через що непридатний до експлуатації) або встановлення за результатами перевірки, проведеної з використанням спеціальних пристроїв (приладів), невідповідностей технічного стану транспортного засобу та його обладнання вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища, а також вимогам правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації, за наявності яких експлуатація транспортних засобів забороняється ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0031-20#Text пп. 14 п. 7 Наказу Міністерства внутрішніх справ від 06 листопада 2019 року № 928 “Про затвердження Порядку проведення моніторингу інформації про результати обов'язкового технічного контролю, що передається суб'єктами здійснення обов'язкового технічного контролю до загальнодержавної бази даних”]);
* виявлення під час надання адміністративних послуг територіальним органом з надання сервісних послуг МВС невідповідності конструкції, технічного стану транспортного засобу, його обладнання вимогам, встановленим до такого транспортного засобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/512-2012-%D0%BF#Text п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 512 “Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов’язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати за надання таких послуг”]).
== Відповідальність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12#Text ст. 37 Закону України «Про дорожній рух»] забороняється експлуатація транспортних засобів що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його.

Згідно з положенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF#Text пункту 31.3 Правил дорожнього руху], забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, зокрема, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text ч. 3 ст. 121 Кодекс України про адміністративні правопорушення] керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).

При цьому, повторне протягом року вчинення вищезазначеного правопорушення тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84988795 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/483/17] (службовий автомобіль не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку і тому не підлягає обов'язковому технічному контролю).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84988791 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 126/1030/17] ( категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями є вантажним. Віднесення автомобіля з кузовом, що є фургоном, за своїм типом до вантажного транспортного засобу, обумовлює необхідність проведення обов`язкового технічного контролю такого автомобіля).
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Призначення дострокової пенсії за віком для батьків, які виховали п'ятьох і більше дітей, батьків осіб з інвалідністю з дитинства

2023-05-24T09:17:10Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України "Про звернення громадян"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Постанова Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
== Хто має право на призначення дострокової пенсії ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»], '''право на призначення дострокової пенсії за віком мають''':
* жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку,
* матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку,
після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. 
При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. 
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п’ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, '''батьку''' призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років. 
Пенсія за віком, в тому числі й та, яка була призначена достроково, '''призначається довічно'''. 
'''''Перепризначення пенсії у зв’язку з досягненням загальновстановленого пенсійного віку законодавством не передбачено.'''''
== Порядок звернення для призначення дострокової пенсії ==
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Порядку №1566/11846]). 
Заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Така заява може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал або засоби Порталу Дія) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text п. 1.1 Порядку №1566/11846]). До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу;

4) відомості про місце проживання особи;

5) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;

6) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта.

Тобто, ''до заяви'' о''рієнтовно має бути додано наступні документи:''
* копія паспорту особи;
* копія довідки РНОКПП (ідентифікаційний номер);
* копія [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Трудова_книжка_-_основний_документ_про_трудову_діяльність трудової книжки] особи;
* форма [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Форма_ОК-5_та_форма_ОК-7:_отримання_та_використання ОК-5] (отримати можливо за допомогою [https://diia.gov.ua/services/dovidka-ok-5 ДІЇ], [https://portal.pfu.gov.ua/sidebar/Templates/Organizations порталу ПФУ] чи в територіальних органах Пенсійного фонду України);
* копія військового квитка;
* копія довідки з освітнього закладу;
* копія диплому з вищого навчального закладу;
* копія свідоцтва про укладення шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини;
* копія довідки до акту МСЕК про інвалідність;
* копія довідки з сільської/селищної/міської ради про підтвердження факту виховання дитини з інвалідністю до 6 річного віку матір’ю, батьком (складається виконавчим органом на підставі письмових пояснень свідків);
* копія паспорту дружини (у разі подання відповідної заяви батьком дитини з інвалідністю);
* копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера дружини ( у разі подання відповідної заяви батьком дитини з інвалідністю);
* копія трудової книжки дружини (у разі подання відповідної заяви батьком дитини з інвалідністю).
== Термін розгляду заяви органом УПФУ ==
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Порядку №1566/11846]).
== Вирішення спору в судовому порядку ==
У разі отримання письмової відмови ПФУ щодо неможливості призначення дострокової пенсії, як матері/батькові дитини з інвалідністю, особа має право звернутися в рамках адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду, на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч. 1 ст. 19 КАСУ] з адміністративним позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
[[Файл:Зразок адмін.позов (призначення дострокової пенсії для батьків дитини з інвалідністю).docx|міні]]
== Строк звернення до адміністративного суду ==
Строк звернення до адміністративного суду встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ст. 122 КАСУ], відповідно до якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи '''встановлюється шестимісячний строк''', який, якщо не встановлено інше, обчислюється '''з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів'''. У разі подання особою позову ''після закінчення строків''''', установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду''', або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, '''позов залишається без руху'''. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 ч.1 ст. 123 КАСУ]).
<nowiki/>''<nowiki/>''
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. (ч. 2 ст. 123 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАСУ]).
== Підсудність справи ==
Адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. (ч. 1 стаття 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАСУ]).
== Судовий збір ==
За подання позову особа сплачує '''судовий збір''' у розмірі, передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. У такій категорії справ розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/86899917 Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 р. справа № 617/1798/19]
== Див. також: ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Пенсія_за_віком._Умови_дострокового_виходу_на_пенсію_за_віком Пенсія за віком. Умови дострокового виходу на пенсію за віком]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Багатодітна_сім%27я:_підтвердження_статусу_та_пільги Багатодітна сім'я: підтвердження статусу та пільги]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Надбавка_на_догляд_за_особами_з_інвалідністю_з_дитинства_та_дітьми_з_інвалідністю Надбавка на догляд за особами з інвалідністю з дитинства та дітьми з інвалідністю]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Суди]]
[[ Категорія: Пенсіонери]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Ввезення в Україну та вивезення за межі України готівкових коштів та банківських металів

2023-05-15T06:26:42Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19 Закон України "Про валюту і валютні операції"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2019-%D0%BF#n14 Постанова Кабінету Міністрів України від від 27 лютого 2019 року № 203 "Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003500-19 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затверджене постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 3 (далі - Положення)]
== Загальні положення ==
'''Готівкова валюта''' - це готівкова валюта України і готівкова іноземна валюта у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, банкноти і монети, вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу (підпункт 1 пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003500-19 Положення]).
== Ввезення та вивезення готівки фізичною особою ==
Якщо фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що '''не перевищує в еквіваленті 10000 євро''', без письмового декларування митному органу, '''дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро''', - за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі (пункти 6-7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003500-19 Положення]).

Для декларування фізиній особі потрібно заповнити [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2019-%D0%BF#n14 Декларацію транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей], що може виготовлятися шляхом роздрукування із застосуванням засобів комп’ютерної техніки або їх копіювання на папері формату А4 (210 х 296 міліметрів).
== Ввезення та вивезення готівки/банківських металів юридичною особою ==
Юридична особа ввозить в Україну або вивозить за межі України готівкову валюту/банківські метали через повноважного представника (особа, що має необхідні повноваження згідно із законодавством щодо здійснення конкретних дій) '''без обмеження суми''' на умовах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/203-2019-%D0%BF#n14 письмового декларування] митному органу в повному обсязі за умови, що таке ввезення/вивезення зумовлене господарською діяльністю.

Підставою для ввезення юридичною особою в Україну/вивезення за межі України банківських металів є '''договір із контрагентом''' або документ, що його замінює.

Підставою для ввезення юридичною особою в Україну банківських металів, афінаж (металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок) яких здійснено з дорогоцінних металів, вивезених за межі митної території України, є договір із контрагентом або документ, що його замінює, та '''договір на поставку банківських металів''' Національному банку (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003500-19 Положення]).

Юридичні особи здійснюють вивезення банківських металів, виготовлених українськими виробниками, за наявності '''письмової відмови''' [https://bank.gov.ua/ Національного банку] від купівлі банківських металів (виготовлених українськими виробниками), що вивозяться.
== Пересилання готівки ==
Пересилання в Україну/з України готівкової валюти і банківських металів у міжнародних поштових відправленнях здійснюється виключно з '''оголошеною їх вартістю та''' на умовах та в порядку, визначених для ввезення/вивезення готівкової валюти і банківських металів фізиними/юридичними особами відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003500-19 Положення]. 
 
[[Категорія:Банківське право]]
[[Категорія:Митне право]]

Послуги з вивезення побутових відходів. Плата за надані послуги

2023-05-15T06:24:50Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України “Про житлово-комунальні послуги”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80/page Закону України "Про відходи"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1070-2008-%D0%BF Правила надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1010-2006-%D0%BF Порядок формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010]
== Загальні положення ==
Відповідності до частини другої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”] до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1070-2008-%D0%BF Правила надання послуг з вивезення побутових відходів], затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070 визначають поняття: 
'''побутові відходи''' - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. 
Власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. 
Виконавець послуг з вивезення побутових відходів визначається на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
До послуг належать операції поводження з побутовими відходами (''збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення''), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування. 
Збирання та перевезення побутових відходів здійснюються спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. 
Вивезення побутових відходів здійснюється відповідно до схеми санітарного очищення населених пунктів із забезпеченням роздільного збирання побутових відходів. 
Під час надання послуг з вивезення побутових відходів великогабаритні та ремонтні відходи у складі побутових відходів вивозяться окремо від інших видів побутових відходів. 
Небезпечні відходи у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів, а також повинні відокремлюватися на етапі збирання чи сортування і передаватися споживачами та виконавцями послуг з вивезення побутових відходів спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. 
Житлові масиви і внутрішньодворові території,дороги загального користування та інші об'єкти благоустрою населених пунктів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів. 
Послуги надаються з урахуванням розміру території, схеми санітарного очищення,затвердженої в установленому порядку, та інших умов, передбачених законодавством у сфері житлово-комунального господарства. 
Обсяг надання послуг розраховується на підставі норм, затверджених органом місцевого самоврядування. 
Норми надання послуг визначаються на підставі правил, встановлених центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. 
== Під час укладання договору про надання послуг: ==
# сторони узгоджують графік їх надання виходячи з потреби споживача, норм надання та якості послуг;
# виконавець послуг на вимогу споживача зобов'язаний пред'явити:
* правила надання послуг;
* графік вивезення відходів;
* тарифи на надання послуг;
* інформацію про пільги, передбачені законодавчими актами для окремих категорій населення.
Типовий договір про надання послуг з вивезення побутових відходів міститься у Додатку 1 до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1070-2008-%D0%BF Правил надання послуг з вивезення побутових відходів,затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 № 1070].
У разі надання одноразової послуги замовлення складається за погодженням сторін згідно з формою, що встановлюється її виконавцем. 
 
Також вивіз відходів може здійснюватися напідставі публічного договору відповідно до ст. 633 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] 
'''Публічним''' є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
== Плата за надані послуги ==
Механізм формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів передбачений [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1010-2006-%D0%BF Порядком формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010].
Формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін підприємства. (передбачено розділом ІІ порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів). 
У разі зміни вартості послуги її виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це споживачеві із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань. 
У разі надання відповідно до законодавчих актів окремим громадянам пільг плата за послуги вноситься на підставі поданих виконавцю документів, що підтверджують право на пільги та їх розмір.
[[Категорія:Житлове право]]
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]

Права пасажира на компенсацію у разі відмови у перевезенні, скасуванні чи тривалої затримки авіарейсів

2023-05-15T06:22:29Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України “Про захист прав споживачів”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Наказ Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року №1239 "Про затвердження Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу"]
== Порядок застосування компенсації ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] посідає центральне місце у регулюванні відносин перевезення, тому всі норми, які містяться в інших законодавчих і нормативних актах, зокрема, норми і [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] мають йому відповідати, за винятком тих випадків, коли Цивільним кодексом передбачено можливість врегулювання перевізних відносин законом по-іншому.

Авіаперевізник у своїх правилах повинен встановити та довести до відома пасажирів порядок виплати компенсації і надання допомоги пасажирам у разі відмови від прийняття на борт або скасування польоту чи затримки вильоту, зниження класу обслуговування пасажира, повернення плати за ненадану послугу з повітряного перевезення, розмір та спосіб виплати компенсації і обслуговування пасажирів, яким відмовлено у прийнятті на борт. Зазначені правила повинні відповідати вимогам та правилам, установленим міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законодавству України, в тому числі авіаційним правилам України. При цьому розмір виплати компенсації та надання допомоги пасажирам мають бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 пункт 6 статті 100 Повітряного кодексу України]). 
Права пасажира на компенсацію та порядок виплати у разі відмови у перевезенні, скасуванні чи тривалої затримки авіарейсів закріплені в розділі ХІІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України.]

Положення цього розділу застосовуються до пасажирів (регулярних та чартерних рейсів), яким відмовлено у перевезенні проти їхньої волі або рейс яких скасовано чи затримано, за умови, що пасажир має підтверджене бронювання на відповідний рейс та присутній для проходження реєстрації у час, що передбачений правилами авіаперевізника та письмово зазначений (включаючи електронні засоби), або, якщо час реєстрації не зазначено, не пізніше ніж за 45 хвилин до зазначеного часу відправлення, чи забронював рейс, який затримано/перенесено авіаперевізником або фрахтувальником повітряного судна (туроператором) на інший рейс незалежно від причин затримки/перенесення. 
Положення цього розділу не застосовуються до пасажирів, які подорожують безплатно або за зменшеною вартістю, яка безпосередньо або опосередковано не доступна іншим пасажирам, однак ці положення застосовуються до пасажирів, яким видано квитки згідно з програмою авіаперевізника для пасажирів, які часто літають (програмою лояльності). 
Якщо авіаперевізник виплачує компенсацію або надає послуги, передбачені цим розділом, жодне положення цього розділу не може тлумачитися як таке, що обмежує право перевізника вимагати компенсації у порядку регресу від будь-якої особи, включаючи третіх осіб, зокрема за вимогами про відшкодування туристичним оператором або іншою особою, з якою перевізник уклав договір. Відповідно жодне положення цього розділу не може тлумачитися як таке, що обмежує право туристичного оператора або третіх осіб, інших, ніж пасажир, з якими перевізник уклав договір, вимагати відшкодування або компенсації від перевізника згідно із законодавством. 
Згідно з пунктом 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19#Text Авіаційних правил України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затверджених наказом Державної авіаційної служби № 1126 від 14.08.2020], рейс уважається виконаним, у разі передачі його виконання іншому авіаперевізнику, який забезпечує перевезення усіх пасажирів переданого рейсу спеціально організованим рейсом.

Зміна аеродрому вильоту або прильоту у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці не може вважатися скасуванням рейсу.

Крім випадків скасування рейсу авіаперевізником, рейс уважається скасованим, у разі затримки при відправленні понад 48 годин.
== Компенсація у разі відмови у перевезенні ==
Згідно з ст. 104 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України] у разі якщо авіаперевізник мотивовано очікує на відмову пасажирам у посадці на рейс, він зобов'язаний провести опитування з метою виявлення пасажирів, готових відмовитися від свого підтвердженого бронювання в обмін на узгоджену між пасажиром, який за власним бажанням відмовляється від посадки на рейс, та перевізником винагороду. 
Крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов'язаний запропонувати пасажиру на вибір: 
# відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості;
# зміну маршруту, яка здійснюється за відповідних транспортних умов: до кінцевого пункту призначення - за першої можливості або у пізніший час за бажанням пасажира та за наявності вільних місць. 
Перевезення пасажира з аеропорту, де сталася відмова у перевезенні, до аеропорту, з якого починається запропонований перевізником альтернативний маршрут, та від аеропорту альтернативної посадки до аеропорту, куди пасажир мав прибути рейсом, на який йому відмовлено у перевезенні, здійснюється за рахунок перевізника. 
Якщо пасажирів, які б виявили бажання відмовитися від подорожі цим рейсом, не виявлено або їх кількість є недостатньою, перевізник має право відмовити пасажиру у перевезенні проти його волі. 
Якщо пасажирам відмовлено у перевезенні проти їхньої волі, перевізник має виплатити їм компенсацію у таких розмірах: 
'''250 євро''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''400 євро''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''600 євро''' - для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів. 
Під час визначення відстані за основу береться останній пункт, у якому відмова від перевезення або невиконання рейсу, який було раніше заплановано та на який заброньовано принаймні одне місце, створить затримку прибуття пасажирів у запланований час. 
Перевізник має право зменшити розмір компенсації на 50 відсотків, якщо пасажиру пропонується заміна маршруту перевезення до його пункту призначення альтернативними рейсами, час прибуття яких не перевищує запланованого: 
'''''на дві години''''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''''на три години''''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''''на чотири години''''' - для рейсів, не зазначених у абзацах другому та третьому цієї частини. 
Відстань, зазначена в цій частині цієї статті, вимірюється за методом ортодромічної відстані маршруту. 
Виплата компенсації не звільняє перевізника від обов'язку запропонувати пасажиру на вибір послуги та відшкодування витрат. 
== Компенсація пасажирам у разі скасування авіарейсу ==
У відповідності до ст. 105 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]
Пасажир має право на компенсацію, якщо його не поінформовано про скасування рейсу: 
* щонайменше за два тижні до запланованого часу відправлення;
* у період не більше ніж за два тижні і не менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за дві години до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через чотири години після запланованого часу прибуття;
* менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття. 
Авіаперевізник, скасовуючи або затримуючи рейс, повинен надавати пасажирам на їх запит пояснення щодо підстав скасування чи затримки рейсу. У разі необхідності забезпечення своєчасної пересадки трансферних пасажирів на стикувальні рейси перевізник за першої можливості повинен запропонувати їм альтернативні маршрути перевезення. 
Перевізник не зобов'язаний виплачувати компенсацію, якщо він може надати підтвердження того, що причиною скасування рейсу була дія непереборної сили або надзвичайна ситуація, якій не можна було запобігти, навіть якби було вжито усіх заходів. 
Доведення факту інформування пасажира про правила та умови перевезення, порядок бронювання місць на рейсах, тарифи, такси (збори), про розклад та строки виконання рейсу покладається на авіаперевізника, його агента з продажу, туристичного оператора та інших уповноважених організацій за місцем укладання договору повітряного перевезення. 
У разі скасування рейсу авіаперевізником та продовження пасажиром подорожі іншим рейсом (рейсами) або за іншим маршрутом пасажирам має бути безплатно запропоновано та забезпечено: 
* харчування та прохолодні напої відповідно до часу очікування нового рейсу;
* місця в готелі у разі, якщо пасажири змушені чекати на відправлення впродовж однієї або більше ночей чи якщо час додаткового очікування відправлення більший, ніж передбачалося;
* наземний трансфер за маршрутом аеропорт - готель - аеропорт;
* два телефонні дзвінки або телекс-, факс-повідомлення, або повідомлення електронною поштою, якщо для цього є технічні умови аеропорту. 
Авіаперевізник зобов'язаний приділяти особливу увагу потребам пасажирів з обмеженими фізичними можливостями (особам з інвалідністю), та осіб, які їх супроводжують, а також потребам дітей без супроводу дорослих.

Пасажирам з обмеженими фізичними можливостями (особам з інвалідністю) має надаватися безплатна особлива допомога, яка гарантує отримання цією категорією пасажирів послуг, передбачених для всіх пасажирів. Така допомога включає надання інформації та вказівок у формі, зрозумілій пасажирам з функціональними порушеннями органів відчуттів та сприймання.

З метою полегшення пересування осіб з інвалідністю та осіб похилого віку між повітряним судном та аеровокзалом після прибуття і під час вильоту в разі потреби забезпечується надання підйомних систем або інших пристроїв за відсутності телескопічних пасажирських трапів, вживаються заходи для того, щоб пасажири, які мають вади слуху та зору, мали можливість отримувати інформацію про рейси.

У разі відмови у перевезенні, скасування або затримки рейсу незалежно від тривалості пасажири з обмеженими фізичними можливостями (особи з інвалідністю) та особи, що їх супроводжують, а також діти без супроводу відповідно до розділу XIII цього Кодексу мають право на допомогу в першу чергу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 стаття 102 Повітряного кодексу України]). 
== Компенсація пасажиру у разі затримки рейсу ==
Авіаперевізник повинен надати пасажирам сприяння, передбачене пунктами 1 і 4 частини п'ятої статті 105 цього Кодексу, у разі затримки рейсу: 
'''до двох годин''' - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;

'''до трьох годин''' - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;

'''на чотири години і більше від запланованого часу відправлення''' - для інших рейсів. 
Якщо виконання затриманого рейсу відкладається на день, наступний за днем його виконання, передбаченим розкладом і зазначеним у квитку, перевізник повинен надати пасажирам номери у готелі, харчування та забезпечити трансфер за маршрутом аеропорт - готель - аеропорт. 
Якщо затримка рейсу перевищує п'ять годин, пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3393-17 Повітряного кодексу України]. 
== Компенсація пасажирам за зміну класу обслуговування ==
Авіаперевізник не має права вимагати будь-якої додаткової плати, якщо він розміщує пасажира у класі, вищому за зазначений у квитку. 
Якщо авіаперевізник розміщує пасажира у класі, нижчому за зазначений у квитку, то він впродовж семи днів повинен відшкодувати пасажиру:
* 30 відсотків тарифу - для рейсів дальністю до 1500 кілометрів;
* 50 відсотків тарифу - для рейсів дальністю від 1500 до 3500 кілометрів;
* 75 відсотків тарифу - для інших рейсів.
Компенсація за розміщення пасажира у класі, нижчому за той, що зазначений у його квитку, розраховується за сегмент, у якому здійснено пониження у класі обслуговування, методом прорейтового розподілу.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Захист прав інтелектуальної власності

2023-04-18T06:33:00Z

Mykola.kutsekon: 124

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільній кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»]
*Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності"
== Поняття права інтелектуальної власності ==
'''Право інтелектуальної власності - це''' право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 418 Цивільного кодексу України]).

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним Кодексом України], Законам України: [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/236/96-%D0%B2%D1%80#Text «Про захист від недобросовісної конкуренції»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12#Text «Про авторське право і суміжні права»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12#Text «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3688-12#Text «Про охорону прав на промислові зразки»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3689-12#Text «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3116-12#Text «Про охорону прав на сорти рослин»] та іншими законами. '''Право інтелектуальної власності є непорушним'''. '''Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом'''.

'''Інтелектуальна власність -''' збірне поняття, що означає сукупність виняткових прав на результати творчої діяльності і засоби індивідуалізації. Охоплює права, що відносяться до літературних, художніх і наукових творів, виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телепередач, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань і т.п.
== Види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності ==
=== Кримінальна ===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 176 Кримінального кодексу України], до кримінальної відповідальності притягаються особи, винні в такому порушенні авторського права і суміжних прав, як незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Стаття 177 Кримінального кодексу України] визнає кримінально караним порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі. 
=== Адміністративна ===
Щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, то [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення] визнає адміністративно караним таке порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом. 
=== Цивільно-правова ===
Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.
Цивільно-правова ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 книга четверта Цивільного Кодексу України])
== Форми захисту прав інтелектуальної власності ==
'''Форма захисту – це''' комплекс організаційних заходів, спрямованих на захист прав і законних інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, винахідників та інших суб’єктів прав інтелектуальної власності. 
* юрисдикційна;
* неюрисдикційна.
=== Неюрисдикційна форма: ===
'''Неюрисдикційна форма захисту прав включає''' дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Переважною формою неюрисдикційного захисту є самозахист, що проявляється в активних чи пасивних діях особи, спрямованих на запобігання чи припинення порушення власного суб’єктивного права. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Стаття 19 Цивільного кодексу України] передбачає самозахист цивільних прав. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань. Самозахистом визнається застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, та характеру дій, якими ці права порушені, і не можуть суперечити вимогам закону. Способи самозахисту можуть обиратися особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором. Ця форма самозахисту у відносинах авторства на практиці трапляється в поодиноких випадках. І хоча вона є дещо малозначущою, та все ж не може ігноруватися, бо стаття 55 Конституції України гарантує кожному невід’ємне право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи.
=== Юрисдикційна форма: ===
'''Юрисдикційна форма захисту прав передбачає''' діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності або прав, що оспорюються. Суть її полягає у зверненні особи, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, за захистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права і припинення правопорушення. 
Юрисдикційна форма захисту прав '''поділяється на загальну і спеціальну форму''' здійснення передбачених законом засобів захисту. Відповідно до загальної форми захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку. Спеціальною формою захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності є адміністративний порядок захисту цих прав. Він застосовується лише у випадках, вказаних у законодавстві. Наявність інституту юрисдикційного захисту відповідає міжнародним вимогам щодо захисту авторських прав. Інститут юрисдикційного захисту містить великий потенціал, здатний забезпечити врегулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності на достатньому рівні. 
Найефективнішою юрисдикційною формою захисту права інтелектуальної власності є судовий захист, що здійснюються судами загальної юрисдикції у порядку цивільного чи кримінального провадження, адміністративними та господарськими судами. Судовий захист здійснюється в Україні на загальних принципах судочинства.
== Судовий захист прав інтелектуальної власності в Україні ==
Цивільний кодекс України передбачає '''дві групи норм щодо захисту права інтелектуальної власності''' — '''загальні цивільно-правові норми''' і '''спеціальні, передбачені законами України про інтелектуальну власність'''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] передбачає захист цивільних прав у судовому порядку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. ст. 16, 432 Цивільного кодексу України]).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб´єкта права інтелектуальної власності та їх майнові права. Порушенням визнається піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав — опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп´ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

До порушення права інтелектуальної власності відноситься плагіат -- оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають право інтелектуальної власності і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп´ютерних програм), фонограм, відеограм, програм мовлення визнається порушенням права інтелектуальної власності.

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також вчинення дій, що створюють загрозу порушення нього права; будь-які дії свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема, в електронній формі, про управління правами без дозволу суб´єктів права інтелектуальної власності чи особи, яка здійснює таке управління; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об´єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб´єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема, в електронній формі.

Порушення права інтелектуальної власності визнається також порушення умов договору щодо використання об´єктів цього права.

 
ВІдповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 432 Цивільного кодексу України] '''суд''' у випадках та в порядку, встановлених законом, '''може постановити рішення, зокрема, про''':
 
'''1)''' застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
 
'''2)''' зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
 
'''3)''' вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;
 
'''4)''' вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
 
'''5)''' застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
 
'''6)''' опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Спори у сфері інтелектуальної власності вирішуються спеціальним судом – Вищим судом з питань інтелектуальної власності. У своєї діяльності він користується Господарським процесуальним кодексом України.

Зокрема '''[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ч. 2 ст.20 Господарського процесуального кодексу України]''' передбачено, що '''Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності''', зокрема:

'''1)''' справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

'''2)''' справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов’язані з ними законні інтереси;

'''3)''' справи про визнання торговельної марки добре відомою;

'''4)''' справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

'''5)''' справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

'''6)''' справи у спорах, які виникають із відносин, пов’язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.

'''Громадянин на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління або громадської організації. Він може звернутися до вищої організації відповідача, до творчої спілки, до якої входить відповідач, до антимонопольного органу. Такі спори частіше розв’язуються в адміністративному порядку'''
([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України])
== Міжнародні стандарти захисту прав інтелектуальної власності ==
Існує цілий ряд міжнародних договорів, що регулюють відносини в сфері інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Однак, серед міжнародних
стандартів щодо правової охорони інтелектуальної власності '''особливу роль відіграє [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності]''' (далі –
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угода ТРІПС]), '''функції адміністрування''' якої '''покладені на Світову організацію торгівлі''' (далі – СОТ). '''Угодою ТРІПС встановлені норми, що погоджені'''
країнами''' – членами СОТ як мінімальні вимоги до правової охорони інтелектуальної власності. '''Всі країни – члени СОТ, а також ті країни, які хотіли б
стати її членами в майбутньому, повинні дотримуватися цих норм'''. '''

'''Положення, що викладені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угоді TРІПС]''', багато в чому '''співпадають з положеннями давно існуючих міжнародних договорів''' з питань правової
охорони інтелектуальної власності. Наприклад, положення, які вимагаються '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів]'''
(далі – [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_051#Text Бернська конвенція]), включені до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угоди ТРІПС] і застосовуються до правової охорони творів, які захищаються авторським правом. 
Подібним же чином в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угоду ТРІПС] включені положення щодо правової охорони винаходів та торговельних марок, які містяться в '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_123#Text Паризькій конвенції]'''
про охорону промислової власності''' (далі – Паризька конвенція). '''

Що стосується '''захисту прав інтелектуальної власності''', то '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угода ТРІПС] вимагає від країн''' – членів СОТ '''встановлювати справедливі й рівні для всіх процедури захисту прав, які не є необґрунтовано обтяжливими, складними або затратними, а також не обмежуються в часі для прийняття дій'''. З огляду на характер шкоди, яка може бути завдана у разі, коли порушення прав інтелектуальної власності залишаються без уваги, '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/981_018#Text Угода TРІПС] вимагає термінового вжиття засобів захисту прав''', включаючи попередні або тимчасові заходи, без попереднього повідомлення підозрюваного порушника. Процедури повинні містити в собі гарантії, що рішення будуть прийматися на основі представлених сторонами доказів неупередженим
суддею, який раціонально застосовує норми закону.
== Див. також ==
* [[Право інтелектуальної власності]]
* [[Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності]]
* [[Право інтелектуальної власності на комерційне найменування, комерційну таємницю та торгівельну марку]]
* [[Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок]]
* [[Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин]]
* [[Право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками]]
* [[Право інтелектуальної власності на торговельні марки]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Договір підряду

2023-04-18T06:26:45Z

Mykola.kutsekon: 1111.1

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/668-2005-п Постанова Кабінету міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/313-94-п Постанова Кабінету міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 "Про затвердження правил побутового обслуговування населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-79 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 липня 1979 року № 4 "Про застосування в судовій практиці деяких норм законодавства, яким регулюються відносини по побутовому обслуговуванню населення"]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_375600-05 Лист Вищого господарського суду України від 10 березня 2005 року № 01-8/375 "Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов'язаних з виконанням зобов'язань за договорами підряду"]
== Поняття договору підряду ==
'''Договір підряду''' - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4040 ЦК України]).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Договір підряду вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами договору (консенсуальний договір).

Види договору підряду:
* [[Договір побутового підряду|побутовий]];
* [[Договір будівельного підряду|будівельний]];
* [[Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт|проведення проектних та пошукових робіт]];
* [[Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт|виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт]].
== Сторони договору ==
Підрядник - фізична або юридична особа, яка має необхідну дієздатність (наприклад, наявність ліцензії на виконання певних робіт або отримання спеціального дозволу).

Замовник - фізична або юридична особа, яка має необхідну дієздатність.
== Істотні умови договору ==
'''Предмет:''' результат виконаної роботи у вигляді виготовлення, обробки, переробки, ремонту речі або результату виконання іншої роботи. Результат роботи повинен бути наочним та віддільним від діяльності підрядника.

'''Ціна роботи''' включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами .(стаття 843 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4040 ЦК України]).

Ціна у договорі може бути визначена у кошторисі (документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт), який стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим (стаття 844 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4040 ЦК України]).

Приблизний кошторис дає змогу сторонам в ході виконання робіт відступити від визначених в ньому цін без додаткових погоджень і скоригувати їх автоматично, залежно від фактичних витрат підрядника як в бік зменшення, так в бік збільшення. Єдина умова для цього — таке перевищення не повинно істотно збільшувати визначений сторонами кошторис, внаслідок проведення додаткових робіт. Якщо в ході робіт виникне необхідність значно перевищити приблизний кошторис підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника.

Твердий кошторис не допускає зміни ціни, обумовленій в ньому, в односторонньому або автоматичному режимі. Його зміна допускається тільки за погодженням контрагентів, а ризик його перевищення у разі відсутності згоди на це замовника несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

'''Строк виконання роботи''' (її окремих етапів) встановлюється у договору за згодою сторін. Якщо строк не встановлений, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки відповідно до сутності зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4040 ЦК України]).
== Форма договору ==
Договір укладається у простій письмовій формі. За домовленістю зі сторонами можливе [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальне посвідчення]] договору. 
[[Файл:Зразок-договір підряду.docx|міні]]
== Права та обов'язки сторін ==
{| class="wikitable"
!Сторони
!Права
!Обов'язки
|-
|Підрядник
|
* вимагати виконання іншою стороною обов'язків, встановлених договором, законом;
* ощадливо вести роботи за умови забезпечення належної їх якості;
* відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожує якості або придатності результату роботи;
* не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником;
* притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду
|
* виконати роботу, встановлену договором зі свого матеріалу і своїми засобами;
* відзвітувати перез замовником про використання матеріалу, повернути його залишок (якщо робота виконувалася з матеріалу замовника);
* вжити всіх заходів для збереження майна, переданого замовником;
* вчасно попередити замовника:
# про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника;
# про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботу;
# про наявність інших обставин, що не залежать відпідрядника, які загрожують якості або придатносьі результату роботи;
* відмовитися від виконання договору з правом на відшкодування збитків, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог;
* передати замовникові разом із результатами роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета, якщо це передбачено договром або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим
|-
|Замовник
|
* вимагати виконання іншою стороною обов'язків, встановлених договором, законом;
* у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника;
* відмовитися від та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим;
* у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору;
* за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором, кщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі
|
* сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором;
* прийняти виконану роботу відповідно до договору, оглянути її і у разі виявлення допущених у роботі відступлень від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику;
* оплатити виконану роботу
|}
== Залучення до виконання робіт субпідрядника ==
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 838 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4040 ЦК України]).
== [[Розірвання договору підряду та повернення сплачених коштів|Умови припинення договору]] ==
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/68916879 Постанова Вищого господарського суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 922/4783/16] (не встановлено чи спрямований позов на захист саме порушеного права або чи підрядник намагається рішення суду встановити юридичний факт)
== Див. також ==
* [[Розірвання договору підряду та повернення сплачених коштів]]
* [[Договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт]]
* [[Договір будівельного підряду]]
* [[Договір побутового підряду]]
* [[Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Поворот виконання рішення суду у цивільній справі

2023-04-18T06:23:35Z

Mykola.kutsekon: 1111

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-03#Text Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора)]
== Що таке поворот виконання рішення ==
'''Поворот виконання рішення''' – це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. (речення перше, друге абзацу п’ятого підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України)
 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Статтею 1212 ЦК України] встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша).
 
Як наголошено в [http://www.ccu.gov.ua/docs/470 Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003], «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини).
== Вирішення спору в судовому порядку ==
Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ст. 444 ЦПК України]:
 
Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
* закриває провадження у справі;
* залишає позов без розгляду;
* відмовляє в позові повністю;
* задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
 Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він:
* закриває провадження у справі;
* залишає позов без розгляду;
* відмовляє в позові повністю;
* або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він:
* закриває провадження у справі;
* залишає позов без розгляду;
* відмовляє в позові повністю;
* задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони про поворот виконання рішення суду.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text частин першої - третьої статті 444 ЦПК України], заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
== Орієнтовний перелік документів , який може бути доданий до заяви: ==
* копія паспорту заявника;
* копія ідентифікаційного номеру заявника;
* документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем ( наприклад: копія листа УПФУ та бухгалтерської виписки про відраховані кошти, копія Постанови про закриття виконавчого провадження, тощо).
== Судовий збір ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ч. 7 ст. 444 ЦПК України], за подання заяви про поворот виконання - судовий збір не сплачується.
== Підсудність справи ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Статтею 446 ЦПК України] визначено наступне:
 
Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
 
Процесуальні питання, пов’язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
== Строк звернення до суду ==
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ( ч. 10 ст. 444 ЦПК України)]
== Порядок та строк розгляду заяви судом ==
Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ( ч. 10 ст. 444 ЦПК України)]

При вирішенні питання про поворот виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text п. 8 ст. 444 ЦПК України])
== Особливості повороту виконання в окремих категоріях справ ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Статтею 445 ЦПК України] визначено, що:
* у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

* у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
== Право на оскарження ухвали суду першої інстанції ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text п. 29 ч. 1 ст. 353 ЦПК України], окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення.
== Судова практика: ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/77703651 Ухвала Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 листопада 2018 року, справа № 207/987/17]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/79689880 Ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 р., справа № 200/5976/15-ц]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/83301745 Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року, справа № 336/9595/14]
== Корисні посилання ==
* [http://ccu.gov.ua/storinka-knygy/556-vykonannya-rishen-sudu Офіційний веб-сайт Конституційного Суду України]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Порушення під час досудового розслідування вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

2023-03-17T10:56:51Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
== Передумови виникнення порушення ==
Для початку, щоб було зрозуміло, про що йде мова, змоделюю ситуацію, яка, нажаль, стає дедалі поширеною. Отже, особа звертається до правоохоронних органів з заявою про відкриття кримінального провадження. Кримінальне провадження відкрито, відомості занесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, розпочате досудове розслідування, потерпілому вручена пам’ятка про його права. Через деякий час потерпілий цікавиться результатами досудового розслідування і дізнається, що постановою слідчого кримінальне провадження закрито. Потерпілий оскаржує слідчому судді постанову про закриття кримінального провадження. У разі обґрунтованості скарги, слідчі судді, як правило такі скарги задовольняють. Постанова слідчого скасовується і досудове слідство продовжується. Через декілька місяців ситуація повторюється. Вона повторюється втретє, вчетверте … Таким чином, потерпілий потрапляє в таке собі «коло» з якого, здається, неможливо вибратися. Але це не так. У даному випадку існують міжнародні механізми захисту порушених прав.
== Суть порушень вимог Конвенції ==
В наведеному прикладі має місце порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод] (далі по тексту - Конвенції).

Однією із складових права на справедливий суд, яке закріплене в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод], є доступ до правосуддя.

У даному конкретному випадку передача обвинувального висновку до суду здійснюється в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text § 3 глави 24 Кримінального процесуального кодексу України] і жодним чином не пов’язана з волевиявленням потерпілого, що є порушенням доступу до правосуддя в контексті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ст. 6 Конвенції].

Одночасно, має місце й порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ст. 13 Конвенції], в якій зазначено :

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

В описаній ситуації у потерпілого є тільки можливість, оскаржувати дії або бездіяльність слідчого у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 303 КПК України], що не є ефективним засобом захисту порушених прав.

У рішенні ЄСПЛ від 17 вересня 2014 р. у справі «Мокану та інші проти Румунії» (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08), п. 321, Суд вказав: «Який би спосіб не було обрано, органи влади повинні діяти за власною ініціативою. На додаток, для того, щоби бути ефективним, розслідування має бути здатним привести до встановлення і покарання винних осіб».

Особливу увагу треба звернути на те, що '''при наявності систематичного (три і більше разів) скасування слідчим суддею постанови про закриття кримінального провадження, у потерпілого є можливість відразу звернутися до Європейського суду з прав людини.'''

Вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ч. 1 ст. 35 Конвенції] щодо вичерпаності національних засобів юридичного захисту будуть дотримані, оскільки, як було зазначено вище, вони обмежуються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 303 КПК України].
== Строки звернення ==
Що стосується строків звернення, то у даному випадку мають місце тривалі порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції].

У рішенні Суду від 17 вересня 2014 р. у справі «Мокану та інші проти Румунії» (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08), п. 261, Суд вказав:

«У справах з триваючою ситуацією перебіг періоду починається заново кожного дня і лише коли ця ситуація загалом завершується, тоді шестимісячний термін фактично розпочинає свій перебіг» (дивись рішення у справі «Варнава та інші проти Туреччини» [Varnava and Others v. Turkey] [Велика Палата], заяви №№ 16064/90, 16065/90, 16066/90, 16068/90, 16069/90, 16070/90, 16071/90, 16072/90 і 16073/90, пункт 159, ECHR-2009, і згадане вище рішення у справі «Сабрі Гюнеш», пункт 54).
== Практика ЄСПЛ ==
«Мокану та інші проти Румунії» (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08)
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай)

2023-03-17T10:54:26Z

Mykola.kutsekon: 1

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/720/95 Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"]
== Вирішення спору в позасудовому порядку ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/720/95#Text Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»] повноваження видачі громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай), покладені на відповідні районні державні адміністрації.

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/720/95 п. 5 вищевикладеного Указу] видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводяться відповідною районною державною адміністрацією.

Перш за все, '''в разі втрати оригіналу сертифікату необхідно опублікувати в пресі інформаційне повідомлення про його втрату''' ([https://wiki.legalaid.gov.ua/images/5/50/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D1%83.doc Зразок повідомлення в газету]).

'''Додатково''', '''у разі відсутності даних про сертифікат''' на право на відповідну земельну частку (пай) '''потрібно звернутися до відповідного управління Держгеокадастру своєї місцевості з письмовим запитом''' про надання вичерпної інформації по своєму сертифікату, який видавався громадянину.

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/8/8a/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%83_%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83_2021.docx Зразок заяви до відділу Держгеокадастру про надання інформації 2021 р.]
=== '''Куди звернутися''' ===
Для отримання дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай), необхідно звернутися письмово '''до районної державної адміністрації''', яка його видала з копією оголошення про втрату сертифікату.
=== '''Перелік необхідних документів:''' ===
* Заява про видачу дублікату сертифікату
* копія паспорту
* копія ідентифікаційного номеру
* копія сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай) ( '''у разі наявності такої копії''')
* копія оголошення з газети про втрату сертифікату
=== '''Вартість''' ===
Безкоштовно
=== '''Строк розгляду''' ===
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян»])
== Вирішення спору в судовому порядку в порядку спрощеного позовного провадження ==
У разі отримання письмової відповіді від районної державної адміністрації про неможливість видати відповідний дублікат сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай), громадянин повинен звернутися за вирішенням зазначеного питання до суду першої інстанції - міського, районного суду за місцем знаходженням відповідача (РДА), з позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай).

[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e6/%D0%97%D0%A0%D0%90%D0%97%D0%9E%D0%9A_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BA%D1%83_%28%D0%BF%D0%B0%D0%B9%29_2021.docx Зразок позовної заяви про визнання права на земельну частку пай 2021 рік]
=== '''Судовий збір''' ===
За подання заяви про визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай) в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.
=== '''Строк розгляду справи''' ===
Суд відкриває провадження у справі протягом п’яти днів з дня надходження позовної заяви. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 1 ст. 187 ЦПК України]).

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.ч. 2-3 ст. 189 ЦПК України]).

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.ч. 2-3 ст. 210 ЦПК України]).
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/41927227 Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 у справі № 357/12385/14-ц.]
[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Суди]]