WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Ювенальна юстиція

2019-07-03T12:47:25Z

Mykola.kravchenko: /* Функції ювенальної юстиції */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року];
* Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 року;
* Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх («Ер-Ріядські керівні принципи») від 14 грудня 1990 року;
* Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 травня 2012 року № 4651-VI;
* Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ;
* Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року № 2558-ІІІ;
* Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 року № 2789-ІІІ;
* Законі України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.
* Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-ІV;
* Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 2;
* Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16 квітня 2004 року № 5;
* Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, схвалена Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011;

== Ювенальна юстиція ==
Поняття «ювенальна юстиція» походить від латинського «juvenalis» юнацький та «justitia» правосуддя. Ювенальна юстиція включає в себе профілактику підліткової злочинності та соціально-психологічну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили злочин (у тому числі засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі), так і неповнолітніх жертв злочинів.
Ювенальна юстиція направлена на роботу із двома категоріями дітей – це діти-правопорушники та діти, які опинились у складних життєвих обставинах (сироти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні, свідки та жертви злочинів тощо).

== Функції ювенальної юстиції ==
До основних функцій ювенальної юстиції відносяться:
# Охоронна, що передбачає забезпечення судового захисту неповнолітнього як потерпілого, підсудного, засудженого тощо шляхом закриття справи про злочин неповнолітнього або про посягання на злочин, зменшення розміру покарання у зв’язку з неповноліттям відповідно до Кримінального кодексу України; надання переваги виховному впливу перед примусовими заходами тощо; цей принцип пов’язаний із відновною та примирною функціями;Саме тому поступово складається концепція комплексної (змішаної) юрисдикції ювенального суду, якому мають бути підсудними всі справи, де потерпілою особою є дитина;
# Відновна та примирна, відповідно до якої правосуддя у справах неповнолітніх має бути не каральним, а перш за все таким, що відновлює порушені права та свободи жертви злочину або потерпілого від правопорушення, сприяє усвідомленню правопорушником необхідності відповідати за свої вчинки і здійсненню заходів для відшкодування завданої шкоди. Залагодження конфліктів та вирішення ситуацій, пов’язаних з правопорушеннями, відбувається шляхом досягнення порозуміння між сторонами судового процесу із залученням їх соціального оточення та представників місцевих громад;
# Реабілітаційна, яка передбачає, що реабілітація стосується і дитини, яка потерпіла від жорстокого поводження або недбалого піклування, і неповнолітнього правопорушника, який має бути ресоціалізований. Для цього ювенальний суд має стати координатором програм і проектів, а також центральною інституцією серед низки державних та недержавних, які працюють з дітьми.

== Правосуддя щодо неповнолітніх в міжнародному праві ==
Центральним документом щодо забезпечення прав неповнолітніх є Конвенція ООН про права дитини 1989 р. Згідно з цією Конвенцією, дітьми вважаються всі особи, які не досягли 18 років. 
Визначальним міжнародним нормативно-правовим актом, який безпосередньо стосується відповідальності неповнолітніх є Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 року. «Пекінські правила» у якості основних цілей передбачають: прагнення всіх держав сприяти благополуччю неповнолітніх (п. 1.1); створення умов для забезпечення змістовного життя підлітка у суспільстві (п. 1.2); реалізації заходів щодо мобілізації всіх можливих ресурсів з метою сприяння благополуччю підлітка; максимального зменшення втручання в життя підлітка закону; ефективного, справедливого та гуманного поводження з підлітком, який перебуває у конфлікті з законом (п. 1.3); всебічного забезпечення в межах кожної країни соціальної справедливості для всіх неповнолітніх (п. 1.4); створення системи підвищення кваліфікації персоналу для служби правосуддя стосовно неповнолітніх (п. 1.6) 
«Пекінські правила» вперше конкретизували поняття «неповнолітнього правопорушника», під яким розуміється «дитина або молода людина, яка в межах існуючої правової системи може бути притягнута до відповідальності за правопорушення в такій формі, яка відрізняється від відповідальності, що застосовується до дорослих», тобто вперше особа неповнолітнього правопорушника визначається у якості спеціального суб’єкта юридичної відповідальності у віковому діапазоні від 7 до 18 років або старше, що пов’язане з різними мінімальними віковими межами залежно від історичних і культурних особливостей розвитку тієї чи іншої держави. 
«Пекінські правила» також мають подвійну специфіку застосування у просторі: по-перше, їх норми сформульовані таким чином, щоб вони могли застосовуватися в рамках різних правових систем; по-друге, вони визначають єдині мінімальні стандарти, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх. 
Серед міжнародних актів щодо поводження з неповнолітніми певна роль належить Керівним принципам ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх («Ер-Ріядські керівні принципи»), які були ухвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1990 р. 
У ст. 5 «Ер-Ріядських керівних принципів» наголошується на тому, що «...варто уникати... покарання дитини за поведінку, яка не заподіює серйозної шкоди розвиткові самої дитини або шкоди іншим». Таким чином, «Ер-Ріядські керівні принципи» визначають, що вчинки молодих людей або їх поведінка, яка не відповідає нормам і цінностям, прийнятним у конкретному суспільстві або конкретній державі, у багатьох випадках пов’язані із процесом дорослішання, тобто поведінка більшості індивідів з часом як правило змінюється. 
Керівні принципи тлумачаться і застосовуються в широких межах, запропонованих Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права. Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Декларацією прав дитини і Конвенцією про права дитини та в контексті Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила), а також інших документів і норм, що стосуються інтересів і благополуччя всіх дітей і молоді. 
Згідно з рекомендаціями «Ер-Ріядських керівних принципів» національне планування запобігання злочинності неповнолітніх повинно включати у себе наступні обов’язкові заходи:
* поглиблений аналіз проблем;
* переліки існуючих програм, послуг, установ і наявних ресурсів;
* чіткі обов’язки компетентних організації, установ і співробітників, що беруть участь у діяльності щодо запобігання злочинності неповнолітніх;
* механізми для належної координації діяльності урядових і неурядових установ в галузі запобігання злочинності неповнолітніх;
* політику, програми і стратегії на основі прогнозування, які повинні знаходитися під постійним контролем і піддаватися ретельному аналізу в ході їх здійснення;
* методи ефективного зниження можливості здійснення правопорушень неповнолітніми;
* участь общини у межах широкого кола послуг і програм щодо запобігання злочинності неповнолітніх;
* тісна співпраця між національними, державними і місцевими органами управління за участю приватного сектора, представників общини, а також установ, що займаються питаннями праці неповнолітніх, догляду за дітьми тощо в ухваленні і проведенні спільних заходів із запобігання злочинності серед неповнолітніх і молоді;
* наявність кваліфікованого персоналу на всіх рівнях.
На Секретаріат Організації Об’єднаних Націй покладене завдання спільно із зацікавленими установами проводити дослідження, координувати наукову співпрацю, розробляти та рекомендувати варіанти національної політики і здійснювати контроль з їх реалізацією, а також слугувати джерелом надійної інформації про ефективні шляхи запобігання правопорушень серед неповнолітніх.

== Ювенальна юстиція в Україні ==
Питання запровадження ювенальної юстиції та відновного правосуддя для України є дуже актуальним, оскільки стан підліткової злочинності в державі викликає глибоку занепокоєність та зумовлює необхідність пошуку нових засобів її попередження. 
На сьогодні система ювенальної юстиції в Україні перебуває в процесі становлення. 
Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011, схвалена Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, яка має забезпечити створення в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити законність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов'язаного з її перевихованням та дальшою соціальною підтримкою, а також надати змогу сформувати у громадськості розуміння важливості питання особливого захисту прав і інтересів дітей, зменшити рівень дитячої злочинності. 
Відправною точкою стало прийняття в 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу України, глава 38 якого присвячена кримінальному провадженню щодо неповнолітніх. 
Черговий важливим етапом по запровадженню механізмів ювенальної юстиції в Україні стали зміни до Конституції України прийняті у Законі України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII., статтею 125 якого передбачено створення ювенальних (спеціалізованих) судів.

[[категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[категорія:Слідчі дії]]
[[категорія:Діти]]
[[категорія:Кримінальне право]]

Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців

2019-07-03T12:27:24Z

Mykola.kravchenko: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0671-17/paran16#n16 Наказ Міністерства інфраструктури України від 10.05.2017 №171]

== Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців ==
'''Продовольче забезпечення військовослужбовців''' здійснюється за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0767-16/paran17#n17 нормами] і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. 

'''Речове забезпечення військовослужбовців''' здійснюється за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0671-17/paran16#n16 нормами] і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 порядок] грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. 

При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
* підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
* добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
== Порядок здійснення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 Порядок] грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. 

=== Момент виникнення права на отримання предметів речового майна ===
'''Грошова компенсація виплачується''' військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення '''у разі''':
* звільнення з військової служби;
* загибелі (смерті) військовослужбовця.
=== Суб’єкти права на отримання грошової компенсації ===
Право на виплати за неотримане речове майно '''мають''' військовослужбовці:
* Збройних Сил;
* Національної гвардії;
* Служби безпеки України;
* Служби зовнішньої розвідки;
* Держприкордонслужби;
* Держспецтрансслужби;
* Держспецзв’язку;
* Управління державної охорони.
Виплата грошової компенсації здійснюється особам '''офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.''' 

Дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 Порядку] '''не поширюється''' на:
* військовослужбовців строкової військової служби;
* курсантів вищих військових навчальних закладів;
* курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
=== Підстава для отримання компенсації військовослужбовцями ===
Грошова компенсація виплачується ''військовослужбовцям'' за місцем військової служби <big>'''за їх заявою (рапортом) на підставі наказу'''</big> командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а ''командирам (начальникам) військової частини'' - <big>'''наказу'''</big> старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації <big>'''на підставі довідки про вартість речового майна,'''</big> що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

<big>'''Довідка про вартість речового майна'''</big>, що належить до видачі, '''видається''' речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв’язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 Порядку].
=== Розмір грошової компенсації ===
Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв’язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
=== Право членів сім’ї військовослужбовця на компенсацію ===
'''У разі загибелі (смерті) військовослужбовця''' грошова компенсація виплачується рівними частками членам його сім’ї та утриманцям. 

Члени сім’ї та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця '''подають''' за місцем його військової служби '''заяву про отримання грошової компенсації'''. 

Грошова компенсація членам сім’ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця виплачується у разі, '''коли заява надійшла протягом трьох років''' з дня загибелі (смерті) або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим. 

Члени сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], а утриманці - відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України] “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

[[Категорія:Військова служба]]

Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців

2019-07-03T12:24:42Z

Mykola.kravchenko: /* Нормативна база */ Указ Президента України Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах Україн

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0671-17/paran16#n16 Наказ Міністерства інфраструктури України від 10.05.2017 №171]
[[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008|Указ Президента України Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України]]

== Продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців ==
'''Продовольче забезпечення військовослужбовців''' здійснюється за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0767-16/paran17#n17 нормами] і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. 

'''Речове забезпечення військовослужбовців''' здійснюється за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0671-17/paran16#n16 нормами] і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 порядок] грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. 

При переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
* підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
* добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
== Порядок здійснення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 Порядок] грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. 

=== Момент виникнення права на отримання предметів речового майна ===
'''Грошова компенсація виплачується''' військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення '''у разі''':
* звільнення з військової служби;
* загибелі (смерті) військовослужбовця.
=== Суб’єкти права на отримання грошової компенсації ===
Право на виплати за неотримане речове майно '''мають''' військовослужбовці:
* Збройних Сил;
* Національної гвардії;
* Служби безпеки України;
* Служби зовнішньої розвідки;
* Держприкордонслужби;
* Держспецтрансслужби;
* Держспецзв’язку;
* Управління державної охорони.
Виплата грошової компенсації здійснюється особам '''офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.''' 

Дія [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 Порядку] '''не поширюється''' на:
* військовослужбовців строкової військової служби;
* курсантів вищих військових навчальних закладів;
* курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
=== Підстава для отримання компенсації військовослужбовцями ===
Грошова компенсація виплачується ''військовослужбовцям'' за місцем військової служби <big>'''за їх заявою (рапортом) на підставі наказу'''</big> командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а ''командирам (начальникам) військової частини'' - <big>'''наказу'''</big> старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації <big>'''на підставі довідки про вартість речового майна,'''</big> що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

<big>'''Довідка про вартість речового майна'''</big>, що належить до видачі, '''видається''' речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв’язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF/paran9#n9 Порядку].
=== Розмір грошової компенсації ===
Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв’язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
=== Право членів сім’ї військовослужбовця на компенсацію ===
'''У разі загибелі (смерті) військовослужбовця''' грошова компенсація виплачується рівними частками членам його сім’ї та утриманцям. 

Члени сім’ї та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця '''подають''' за місцем його військової служби '''заяву про отримання грошової компенсації'''. 

Грошова компенсація членам сім’ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця виплачується у разі, '''коли заява надійшла протягом трьох років''' з дня загибелі (смерті) або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим. 

Члени сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], а утриманці - відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закону України] “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

[[Категорія:Військова служба]]

Особливості використання “зеленого” тарифу

2019-04-05T13:30:35Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80 Закону України ”Про електроенергетику”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/v0428874-17/paran17#n17 Постанова НКРЕ від 30.03.2017 № 428 Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію для приватних домогосподарств]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0539-14 Постанова НКРЕ від 27.02.2014 № 170 Про затвердження Порядку продажу, обліку та розрахунків за електричну енергію, що вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств]

== Поняття "зеленого" тарифу та види джерел==
“Зелений” тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії ( крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні-та малими гідроелектростанціями ), у тому числі на введених в експлуатацію пускових комплексах.
Електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії ( крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні-та малими гідроелектростанціями), може бути реалізована на оптовому ринку електричної енергії України, за договорами зі споживачами або за договорами з енергопостачальниками.
Постачальники електроенергії (енергоринком) зобов’язані придбати від наступних джерел:
*малі гідроелектростанції (встановленою потужністю до 10 МВт);
*вітрові електростанції;
*сонячні електростанції;
*електростанції, що використовують біомасу як паливо.

==Ставки "зеленого" тарифу==
Згідно з Постановою НКРЕКП від 30.03.2017 № 428 встановлено наступні тарифи на електроенергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики, які вмонтовані (встановлені) на дахах та/або фасадах приватних домогосподарств (будинків, будівель та споруд), величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію:
*з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року – 1032,88 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року – 928,97 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року – 576,92 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року – 547,46 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року – 521,09 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 468,36 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року – 417,18 коп/кВт·год (без ПДВ).
Одночасно встановлено «зелений» тариф на електричну енергію для приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії вітру об’єктами електроенергетики, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, та які введені в експлуатацію:
*з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2019 року – 334,99 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року – 300,87 коп/кВт·год (без ПДВ);
*з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2029 року – 268,30 коп/кВт·год (без ПДВ).

==Встановлення сонячної електростанції та продаж електроенергії за "зеленим" тарифом==
Електрична енергія, вироблена з енергії сонячного випромінювання об’єктами електроенергетики (генеруючими установками ) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 10 КВт, придбавається енергопостачальниками, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території провадження ліцензійної діяльності, за “зеленим” тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електроенергії такими приватними домогосподарствами. 
Виробництво електоенергії з енергії сонячного випромінювання приватними домогосподарствами здійснюється без відповідної ліцензії. Порядок продажу та обліку такої електроенергії, а також розрахунків за неї затверджується національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

==Вимоги, яких необхідно дотримуватися при встановленні сонячної електростанції у приватних домогосподарствах==
*площа даху та/або фасаду має бути достатня для розміщення сонячних батарей загальною потужністю до 30кВт;
*орієнтація поля сонячних батарей на південь, як виняток: схід-захід або пд.схід-пд.захід;
*кут нахилу фотомодулів;
*характеристики покрівлі достатні для додаткових вагових навантажень.
*відсутність будівель, споруд, дерев та інших предметів, які б затіняли сонячні батареї.

==Стадії оформлення сонячної електростанції для використання "зеленого тарифу"==
*погодження з місцевим РЕМ виділеної потужності на будинок;
*встановлення фотомодулів;
*написання заявки - повідомлення енергопостачальній компанії та підготування схеми підключення генеруючої установки з використанням мережевого інвертора;
*узгодження з енергопостачальником схеми підключення та укладання договору на улаштування вузлу обліку*, отримання рахунку на оплату цих послуг по улаштуванню автоматизованого обліку;
*приведення енергопостачальником систему автоматизованного обліку в активний стан для можливості обліку виробленої та спожитої електроенергії (протягом 5-ти днів з моменту оплати послуг);
*укладення додаткової угоди купівлі - продажу електроенергії між енергпостачальником та власником домогосподарства.

[[Категорія: Цивільне право]] [[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Пільгові категорії вступників

2019-04-05T12:26:08Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1515-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 13 жовтня 2016 року № 1236 «Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 році»]

== Право на зарахування до ВНЗ за результатами співбесіди ==
На зарахування до вищого навчального закладу за результатами співбесіди мають право:
# особи, визнані інвалідами війни відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/paran82#n82 пунктів 10-14 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"];
# яким [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"] (далі - Закон) надане право на прийом без екзаменів ''(особи, які закінчили середні та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками)'' до державних вищих навчальних закладів за результатами співбесіди: 
#* особи, віднесені до категорії 1;
#* потерпілі діти, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 Закону, та їх батьки. [[Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи|Категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи]] 
# особи з інвалідністю, які неспроможні відвідувати навчальний заклад (''за рекомендацією органів охорони здоров'я та соціального захисту населення'').

== Конкурсний відбір за результатами іспитів або ЗНО ==
I. За результатами вступних іспитів або ЗНО '''2016 або 2017 року''':
* визнані учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/conv "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], у тому числі ті, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової служби) в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України; 
* діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа; 
* звільнені з військової служби (у тому числі демобілізовані) після 30 листопада 2016 року;
* громадяни України, які в рік вступу здобули повну загальну середню освіту за кордоном. 
II. За результатами ЗНО 2016 або 2017 року, або вступних іспитів з певного(их) навчального(их) предмета(ів), з яких особа не брала участь в основній та додатковій сесіях ЗНО 2017 року через наявність захворювання або патологічного стану, зазначеного в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1707-16/paran36#n36 Переліку захворювань та патологічних станів, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання], затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 29 серпня 2016 року № 1027/900, (за умови подання до приймальної комісії вищого навчального закладу одного з документів, зазначених у підпункті 1 пункту 2 зазначеного наказу. 

III. За результатами ЗНО 2016 або вступних іспитів особи, яким за рішенням регламентної комісії при регіональному центрі оцінювання якості освіти відмовлено в реєстрації для участі в 2017 році в зовнішньому незалежному оцінюванні через неможливість створення особливих (спеціальних) умов (за умови подання до приймальної комісії вищого навчального закладу копії медичного висновку за формою первинної облікової документації № 086-3/о "Медичний висновок про створення особливих (спеціальних) умов для проходження зовнішнього незалежного оцінювання", затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 29 серпня 2016 року № 1027/900 "Деякі питання участі в зовнішньому незалежному оцінюванні та вступних іспитах осіб, які мають певні захворювання та/або патологічні стани, інвалідність", що завірений підписом секретаря регламентної комісії при регіональному центрі оцінювання якості освіти і печаткою регіонального центру оцінювання якості освіти, та відповідного витягу з протоколу засідання регламентної комісії при регіональному центрі оцінювання якості освіти). 

IV. За результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання '''до вищих навчальних закладів на території Луганської і Донецької областей та переміщених вищих навчальних закладів''', визначених відповідно до Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0907-16 наказом Міністерства освіти і науки України від 21 червня 2016 року № 697] - громадяни України, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), територія населених пунктів на лінії зіткнення або які переселилися з неї після 01 січня 2017 року. 

V. За результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання під час вступу до уповноважених вищих навчальних закладів, визначених відповідно до Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0795-16 наказом Міністерства освіти і науки України від 24 травня 2016 року № 560] - громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї після 01 січня 2017 року.

== Вступ для здобуття ступеня магістра зі спеціальності «Право» ==
За результатами вступного іспиту з іноземної мови та фахових випробувань мають право на участь у конкурсному відборі наступні особи:
* особи, у яких є захворювання, зазначені у Переліку захворювань, що можуть бути перешкодою для проходження громадянами зовнішнього незалежного оцінювання, затвердженому [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1707-16 наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я України від 29 серпня 2016 року № 1027/900];
* особи, звільнені з військової служби (у тому числі демобілізовані) після 30 листопада 2016 року;
* особи, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової служби) в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України.
VI. Проходять вступні випробування у формі вступних іспитів (замість зовнішнього незалежного оцінювання і якщо не складали зовнішнє незалежне оцінювання з відповідних предметів у 2019 році) та в разі отримання кількості балів за кожний з них не менше ніж встановлений закладом вищої освіти мінімальний рівень допускаються до участі в конкурсному відборі:
особи, звільнені з військової служби (у тому числі демобілізовані) починаючи з 01 грудня 2018 року включно; громадяни України, які в рік вступу здобули повну загальну середню освіту за кордоном. Особи цих категорій беруть участь у конкурсному відборі за результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання (результати вступних іспитів зараховуються з предметів, з яких вступник не складав зовнішнє незалежне оцінювання). Особи, зазначені в абзаці третьому цього пункту, беруть участь у конкурсному відборі на місця державного або регіонального замовлення лише в разі вступу тільки за результатами зовнішнього незалежного оцінювання.
== Конкурсний відбір в межах квоти ==
1. Беруть участь у конкурсному відборі в межах квоти-3 на місця регіонального замовлення (крім випадку, коли в заяві зазначено: «Претендую на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб, повідомлений про неможливість переведення в межах вступної кампанії на місця державного або регіонального замовлення»): особи, що здобули повну загальну середню освіту у закладах освіти певної адміністративно-територіальної одиниці, - під час вступу на конкурсні пропозиції, для яких встановлено квоту-3. 

2. Беруть участь у конкурсному відборі в межах квоти-4 на місця державного або регіонального замовлення (крім випадку, коли в заяві зазначено: «Претендую на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб, повід 37 в межах вступної кампанії на місця державного або регіонального замовлення»): особи, які мають право на першочергове зарахування до вищих педагогічних навчальних закладів відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закону України «Про вищу освіту»] та Порядку реалізації права на першочергове зарахування до закладів вищої медичної і педагогічної освіти за державним (регіональним) замовленням осіб, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищі міського типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 року № 417 під час вступу на конкурсні пропозиції, для яких встановлено квоту-4. 

3. Особи, які користуються спеціальними умовами участі в конкурсному відборі на здобуття вищої освіти за державним (регіональним) замовленням та за рахунок цільових пільгових державних кредитів на основі повної загальної середньої освіти відповідно до пунктів другого - шостого, дев'ятого цього розділу і не були зараховані на місця державного (регіонального) замовлення, мають право брати участь у конкурсі на загальних засадах відповідно до конкурсного бала. 

4. Підлягають переведенню на вакантні місця державного або регіонального замовлення в порядку, передбаченому цими Умовами, якщо вони зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на відкриту або фіксовану (закриту) конкурсну пропозицію: 

* діти із сімей: осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; 

* осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; 
*
* осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної 38 гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; 

* осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; 

* військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також дітям із сімей працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; 39 осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності; 

* діти, один з батьків яких помер внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил); 

* діти учасників бойових дій на території інших держав, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час воєнних дій та конфліктів на території інших держав, а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на території інших держав під час цих дій та конфліктів; 

* особи, у яких один з батьків (усиновлювачів) був військовослужбовцем, який загинув чи визнаний судом безвісно відсутньою особою під час виконання ним обов'язків військової служби. 
== Перевод на вакантні місця державного або регіонального замовлення ==
Можуть бути переведені на вакантні місця державного або регіонального замовлення в порядку, передбаченому цими Умовами, якщо вони зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на відкриту або фіксовану (закриту) конкурсну пропозицію:
* особи з інвалідністю I, II груп та діти з інвалідністю віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю; особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - категорія 1 та особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2; діти осіб, визнаних постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
* шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менше ніж три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та мають стаж підземної роботи не менше ніж 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали особами з інвалідністю I або II групи;
* особи, які користуються спеціальними умовами участі в конкурсному відборі на здобуття вищої освіти за державним (регіональним) замовленням та за рахунок цільових пільгових державних кредитів на основі повної загальної середньої освіти відповідно до пунктів 2 - 7 цього розділу і не були зараховані на місця державного (регіонального) замовлення (крім випадку, коли у відповідних заявах зазначено: "Претендую на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб"). 

Можуть бути переведені на вакантні місця державного або регіонального замовлення в порядку, передбаченому цими Умовами, якщо вони зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на відкриту або фіксовану (закриту) конкурсну пропозицію, а також на місця за рахунок цільових пільгових державних кредитів осіб у порядку, передбаченому законодавством, якщо вони зараховані на навчання за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб:
* особи, які є внутрішньо переміщеними особами відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";
* діти з багатодітних сімей (п’ять і більше дітей).

[[Категорія: Право на освіту]] [[Категорія: Пільги у сфері освіти]] [[Категорія: Діти-сироти]] [[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]] [[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]] [[Категорія: Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]

Пільгові категорії вступників

2019-04-05T11:58:15Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1515-16 Наказ Міністерства освіти і науки України від 13 жовтня 2016 року № 1236 «Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 році»]

== Право на зарахування до ВНЗ за результатами співбесіди ==
На зарахування до вищого навчального закладу за результатами співбесіди мають право:
# особи, визнані інвалідами війни відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/paran82#n82 пунктів 10-14 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"];
# яким [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/796-12 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"] (далі - Закон) надане право на прийом без екзаменів ''(особи, які закінчили середні та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками)'' до державних вищих навчальних закладів за результатами співбесіди: 
#* особи, віднесені до категорії 1;
#* потерпілі діти, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 Закону, та їх батьки. [[Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи|Категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи]] 
# особи з інвалідністю, які неспроможні відвідувати навчальний заклад (''за рекомендацією органів охорони здоров'я та соціального захисту населення'').

== Конкурсний відбір за результатами іспитів або ЗНО ==
I. За результатами вступних іспитів або ЗНО '''2016 або 2017 року''':
* визнані учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/conv "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"], у тому числі ті, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової служби) в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України; 
* діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа; 
* звільнені з військової служби (у тому числі демобілізовані) після 30 листопада 2016 року;
* громадяни України, які в рік вступу здобули повну загальну середню освіту за кордоном. 
II. За результатами ЗНО 2016 або 2017 року, або вступних іспитів з певного(их) навчального(их) предмета(ів), з яких особа не брала участь в основній та додатковій сесіях ЗНО 2017 року через наявність захворювання або патологічного стану, зазначеного в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1707-16/paran36#n36 Переліку захворювань та патологічних станів, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання], затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 29 серпня 2016 року № 1027/900, (за умови подання до приймальної комісії вищого навчального закладу одного з документів, зазначених у підпункті 1 пункту 2 зазначеного наказу. 

III. За результатами ЗНО 2016 або вступних іспитів особи, яким за рішенням регламентної комісії при регіональному центрі оцінювання якості освіти відмовлено в реєстрації для участі в 2017 році в зовнішньому незалежному оцінюванні через неможливість створення особливих (спеціальних) умов (за умови подання до приймальної комісії вищого навчального закладу копії медичного висновку за формою первинної облікової документації № 086-3/о "Медичний висновок про створення особливих (спеціальних) умов для проходження зовнішнього незалежного оцінювання", затвердженою наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від 29 серпня 2016 року № 1027/900 "Деякі питання участі в зовнішньому незалежному оцінюванні та вступних іспитах осіб, які мають певні захворювання та/або патологічні стани, інвалідність", що завірений підписом секретаря регламентної комісії при регіональному центрі оцінювання якості освіти і печаткою регіонального центру оцінювання якості освіти, та відповідного витягу з протоколу засідання регламентної комісії при регіональному центрі оцінювання якості освіти). 

IV. За результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання '''до вищих навчальних закладів на території Луганської і Донецької областей та переміщених вищих навчальних закладів''', визначених відповідно до Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0907-16 наказом Міністерства освіти і науки України від 21 червня 2016 року № 697] - громадяни України, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), територія населених пунктів на лінії зіткнення або які переселилися з неї після 01 січня 2017 року. 

V. За результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання під час вступу до уповноважених вищих навчальних закладів, визначених відповідно до Порядку прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0795-16 наказом Міністерства освіти і науки України від 24 травня 2016 року № 560] - громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї після 01 січня 2017 року.

== Вступ для здобуття ступеня магістра зі спеціальності «Право» ==
За результатами вступного іспиту з іноземної мови та фахових випробувань мають право на участь у конкурсному відборі наступні особи:
* особи, у яких є захворювання, зазначені у Переліку захворювань, що можуть бути перешкодою для проходження громадянами зовнішнього незалежного оцінювання, затвердженому [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1707-16 наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я України від 29 серпня 2016 року № 1027/900];
* особи, звільнені з військової служби (у тому числі демобілізовані) після 30 листопада 2016 року;
* особи, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової служби) в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України.
VI. Проходять вступні випробування у формі вступних іспитів (замість зовнішнього незалежного оцінювання і якщо не складали зовнішнє незалежне оцінювання з відповідних предметів у 2019 році) та в разі отримання кількості балів за кожний з них не менше ніж встановлений закладом вищої освіти мінімальний рівень допускаються до участі в конкурсному відборі:
особи, звільнені з військової служби (у тому числі демобілізовані) починаючи з 01 грудня 2018 року включно; громадяни України, які в рік вступу здобули повну загальну середню освіту за кордоном. Особи цих категорій беруть участь у конкурсному відборі за результатами вступних іспитів та/або зовнішнього незалежного оцінювання (результати вступних іспитів зараховуються з предметів, з яких вступник не складав зовнішнє незалежне оцінювання). Особи, зазначені в абзаці третьому цього пункту, беруть участь у конкурсному відборі на місця державного або регіонального замовлення лише в разі вступу тільки за результатами зовнішнього незалежного оцінювання.
== Конкурсний відбір в межах квоти ==
1. Беруть участь у конкурсному відборі в межах квоти-3 на місця регіонального замовлення (крім випадку, коли в заяві зазначено: «Претендую на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб, повідомлений про неможливість переведення в межах вступної кампанії на місця державного або регіонального замовлення»): особи, що здобули повну загальну середню освіту у закладах освіти певної адміністративно-територіальної одиниці, - під час вступу на конкурсні пропозиції, для яких встановлено квоту-3. 

2. Беруть участь у конкурсному відборі в межах квоти-4 на місця державного або регіонального замовлення (крім випадку, коли в заяві зазначено: «Претендую на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб, повід 37 в межах вступної кампанії на місця державного або регіонального замовлення»): особи, які мають право на першочергове зарахування до вищих педагогічних навчальних закладів відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 44 Закону України «Про вищу освіту» та Порядку реалізації права на першочергове зарахування до закладів вищої медичної і педагогічної освіти за державним (регіональним) замовленням осіб, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищі міського типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 року № 417 під час вступу на конкурсні пропозиції, для яких встановлено квоту-4. 

3. Особи, які користуються спеціальними умовами участі в конкурсному відборі на здобуття вищої освіти за державним (регіональним) замовленням та за рахунок цільових пільгових державних кредитів на основі повної загальної середньої освіти відповідно до пунктів другого - шостого, дев'ятого цього розділу і не були зараховані на місця державного (регіонального) замовлення, мають право брати участь у конкурсі на загальних засадах відповідно до конкурсного бала. 

4. Підлягають переведенню на вакантні місця державного або регіонального замовлення в порядку, передбаченому цими Умовами, якщо вони зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на відкриту або фіксовану (закриту) конкурсну пропозицію: 

* діти із сімей: осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; 

* осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; 
*
* осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної 38 гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; 

* осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; 

* військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також дітям із сімей працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; 39 осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності; 

* діти, один з батьків яких помер внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил); 

* діти учасників бойових дій на території інших держав, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час воєнних дій та конфліктів на території інших держав, а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на території інших держав під час цих дій та конфліктів; 

* особи, у яких один з батьків (усиновлювачів) був військовослужбовцем, який загинув чи визнаний судом безвісно відсутньою особою під час виконання ним обов'язків військової служби. 
== Перевод на вакантні місця державного або регіонального замовлення ==
Можуть бути переведені на вакантні місця державного або регіонального замовлення в порядку, передбаченому цими Умовами, якщо вони зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на відкриту або фіксовану (закриту) конкурсну пропозицію:
* особи з інвалідністю I, II груп та діти з інвалідністю віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю; особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - категорія 1 та особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2; діти осіб, визнаних постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
* шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менше ніж три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та мають стаж підземної роботи не менше ніж 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали особами з інвалідністю I або II групи;
* особи, які користуються спеціальними умовами участі в конкурсному відборі на здобуття вищої освіти за державним (регіональним) замовленням та за рахунок цільових пільгових державних кредитів на основі повної загальної середньої освіти відповідно до пунктів 2 - 7 цього розділу і не були зараховані на місця державного (регіонального) замовлення (крім випадку, коли у відповідних заявах зазначено: "Претендую на участь у конкурсі виключно на місця за кошти фізичних та/або юридичних осіб"). 

Можуть бути переведені на вакантні місця державного або регіонального замовлення в порядку, передбаченому цими Умовами, якщо вони зараховані на навчання за іншими джерелами фінансування на відкриту або фіксовану (закриту) конкурсну пропозицію, а також на місця за рахунок цільових пільгових державних кредитів осіб у порядку, передбаченому законодавством, якщо вони зараховані на навчання за рахунок коштів фізичних та/або юридичних осіб:
* особи, які є внутрішньо переміщеними особами відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";
* діти з багатодітних сімей (п’ять і більше дітей).

[[Категорія: Право на освіту]] [[Категорія: Пільги у сфері освіти]] [[Категорія: Діти-сироти]] [[Категорія: Діти, позбавлені батьківського піклування]] [[Категорія: Ветерани війни та учасники АТО]] [[Категорія: Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи]]

Порядок та умови призначення пільгової пенсії для учасників бойових дій

2019-04-05T11:40:09Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»] 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1603-15 Закон України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни»] 

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми (добровільний, позасудовий та судовий порядок) ==
Пенсії учасникам бойових дій розраховують згідно зі ст. 27, 28 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] і залежить їх розмір від тривалості страхового (трудового) стажу та заробітної плати (доходу). 

Згідно з Постановою КМУ від 28 липня 2010 р. № 656 1 січня 2012 р. інвалідам війни та учасникам бойових дій, у яких розмір пенсійних виплат не досягає: '''''у інвалідів 1 групи — 285% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи — 255%, 3 групи — 225%, учасників бойових дій — 165%''''', виплачують щомісячну державну адресну допомогу до пенсії у розмірі, що не сягає зазначених розмірів. У разі зміни прожиткового мінімуму проводять перерахунок. 

Згідно з [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1603-15 Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни»] передбачена щомісячна виплата цільової грошової допомоги: '''''інвалідам війни 1 групи в розмірі 70 грн, інвалідам 2 і 3 груп — 50 грн, учасникам бойових дій — 40 грн, незалежно від розміру пенсій, надбавок, підвищень, додаткової пенсії та ін'''''. 

В учасників АТО є можливість скористатися правом на достроковий вихід на пенсію передбачений п.3 Заключних положень [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»], а саме:
- військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення '''''чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок'''''. 

== Добровільний порядок ==
'''Куди звернутися''' 
Необхідно звернутись до органів пенсійного фонду за місцем проживання із письмовою заявою про призначення дострокової пільгової пенсії.

'''Вартість''' 
Даний порядок є безоплатним та не потребує жодних коштів.

'''Перелік та зразки необхідних документів''' 
Для призначення дострокової пенсії необхідно подати до відповідного управління Пенсійного фонду такий пакет документів: 
* паспорт (інший документ, що засвідчує особу, її місце проживання (реєстрації та вік) та ідентифікаційний номер;
* письмова заява про призначення дострокової пенсії [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E (додаток 1.1)];
* документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
* документи, які підтверджують страховий стаж;
Документами, які підтверджують трудовий стаж, можуть бути трудова книжка, диплом (в разі навчання за денною формою), військовий квиток, довідки, видані за місцем роботи, служби, навчання; свідоцтва про народження дітей для жінок, які не працювали і здійснювали догляд за дітьми до 3-річного віку; документи, що підтверджують догляд за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом або пристарілим; документи, що підтверджують періоди здійснення особою підприємницької діяльності.
* посвідчення учасника бойових дій/довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції;
* довідку про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E (додаток 1.2)]. 
Перелік та зразки документів є індивідуальними та потребують уточнення в органах ПФУ. 

'''Строки розгляду питання''' 
Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження, що відповідає вимогам ст. 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

'''Підстави для відмови''' 
Підставою відмови може бути лише відсутність усіх необхідних документів, які підтверджують правовий статус вік та стаж роботи. 

'''Порядок оскарження''' 
Відмова у призначенні пільгової пенсії може бути оскаржена в судовому порядку.

'''Особливі випадки''' 
Особливим випадком у даній ситуації може бути ліквідація чи реорганізація підприємства, установи, організації, яка може підтвердити стаж роботи заявника. При цьому необхідно звернутись із запитом до державного архіву за місцем реєстрації даної організації.

== Позасудовий порядок ==
Позасудовий порядок врегулювання спору при призначенні пільгової пенсії може включати в себе звернення зі скаргою до вищестоящої організації, наприклад УПФУ обласного значення.

== Судовий порядок ==
В разі неправомірної відмови учаснику АТО у призначенні пільгової пенсії, останній вправі звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства із позовом про визнання дій ПФУ протиправними та зобов’язанням призначити та виплатити пенсію.

'''Куди звернутися''' 
Відповідно до правил адміністративного судочинства з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем знаходження відповідача.

'''Вартість''' 
При зверненні до суду сплачується судовий збір у розмірі, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] в залежності від кількості позовних вимог. При цьому враховується наявність у позивача пільг, які передбачають звільнення від сплати судового збору у відповідності до цього ж закону. Так учасники АТО мають пільги визначені п. 13 ч. 1 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] і в даному випадку звільнені від сплати судового збору.

'''Перелік та зразки необхідних документів''' 
Адміністративний позов про визнання неправомірними дії управління _______________________Пенсійного Фонду України у Вінницькій області [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E (додаток 2)].

'''Строки розгляду питання''' 
Згідно вимог ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але '''''не більше місяця з дня відкриття провадження у справі''''', якщо інше не встановлено цим Кодексом При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним.

'''Підстави для відмови''' 
Підставою для відмови у даному позові може бути недосягнення позивачем віку чи відсутність стажу роботи визначених законом.

'''Порядок оскарження''' 
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається '''''протягом десяти днів з дня отримання копії постанови'''''. (ст. 186 КАС України).

'''Особливі випадки''' 
Особливими випадками в даному випадку є оспорення відповідачем наявності стажу чи статусу учасника АТО.

[[Категорія:Призначення пенсії‏‎]]

Порядок та умови призначення пільгової пенсії для учасників бойових дій

2019-04-05T11:34:58Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»] 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1603-15 Закон України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни»] 

== Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми (добровільний, позасудовий та судовий порядок) ==
Пенсії учасникам бойових дій розраховують згідно зі ст. 27, 28 [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] і залежить їх розмір від тривалості страхового (трудового) стажу та заробітної плати (доходу). 

Згідно з Постановою КМУ від 28 липня 2010 р. № 656 1 січня 2012 р. інвалідам війни та учасникам бойових дій, у яких розмір пенсійних виплат не досягає: '''''у інвалідів 1 групи — 285% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи — 255%, 3 групи — 225%, учасників бойових дій — 165%''''', виплачують щомісячну державну адресну допомогу до пенсії у розмірі, що не сягає зазначених розмірів. У разі зміни прожиткового мінімуму проводять перерахунок. 

Згідно з Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» передбачена щомісячна виплата цільової грошової допомоги: '''''інвалідам війни 1 групи в розмірі 70 грн, інвалідам 2 і 3 груп — 50 грн, учасникам бойових дій — 40 грн, незалежно від розміру пенсій, надбавок, підвищень, додаткової пенсії та ін'''''. 

В учасників АТО є можливість скористатися правом на достроковий вихід на пенсію передбачений п.3 Заключних положень [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»], а саме:
- військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення '''''чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок'''''. 

== Добровільний порядок ==
'''Куди звернутися''' 
Необхідно звернутись до органів пенсійного фонду за місцем проживання із письмовою заявою про призначення дострокової пільгової пенсії.

'''Вартість''' 
Даний порядок є безоплатним та не потребує жодних коштів.

'''Перелік та зразки необхідних документів''' 
Для призначення дострокової пенсії необхідно подати до відповідного управління Пенсійного фонду такий пакет документів: 
* паспорт (інший документ, що засвідчує особу, її місце проживання (реєстрації та вік) та ідентифікаційний номер;
* письмова заява про призначення дострокової пенсії [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E (додаток 1.1)];
* документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
* документи, які підтверджують страховий стаж;
Документами, які підтверджують трудовий стаж, можуть бути трудова книжка, диплом (в разі навчання за денною формою), військовий квиток, довідки, видані за місцем роботи, служби, навчання; свідоцтва про народження дітей для жінок, які не працювали і здійснювали догляд за дітьми до 3-річного віку; документи, що підтверджують догляд за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом або пристарілим; документи, що підтверджують періоди здійснення особою підприємницької діяльності.
* посвідчення учасника бойових дій/довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції;
* довідку про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E (додаток 1.2)]. 
Перелік та зразки документів є індивідуальними та потребують уточнення в органах ПФУ. 

'''Строки розгляду питання''' 
Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії не пізніше 10 днів з дня їх надходження, що відповідає вимогам ст. 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

'''Підстави для відмови''' 
Підставою відмови може бути лише відсутність усіх необхідних документів, які підтверджують правовий статус вік та стаж роботи. 

'''Порядок оскарження''' 
Відмова у призначенні пільгової пенсії може бути оскаржена в судовому порядку.

'''Особливі випадки''' 
Особливим випадком у даній ситуації може бути ліквідація чи реорганізація підприємства, установи, організації, яка може підтвердити стаж роботи заявника. При цьому необхідно звернутись із запитом до державного архіву за місцем реєстрації даної організації.

== Позасудовий порядок ==
Позасудовий порядок врегулювання спору при призначенні пільгової пенсії може включати в себе звернення зі скаргою до вищестоящої організації, наприклад УПФУ обласного значення.

== Судовий порядок ==
В разі неправомірної відмови учаснику АТО у призначенні пільгової пенсії, останній вправі звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства із позовом про визнання дій ПФУ протиправними та зобов’язанням призначити та виплатити пенсію.

'''Куди звернутися''' 
Відповідно до правил адміністративного судочинства з даним позовом позивач звертається до місцевого загального суду за місцем знаходження відповідача.

'''Вартість''' 
При зверненні до суду сплачується судовий збір у розмірі, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] в залежності від кількості позовних вимог. При цьому враховується наявність у позивача пільг, які передбачають звільнення від сплати судового збору у відповідності до цього ж закону. Так учасники АТО мають пільги визначені п. 13 ч. 1 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] і в даному випадку звільнені від сплати судового збору.

'''Перелік та зразки необхідних документів''' 
Адміністративний позов про визнання неправомірними дії управління _______________________Пенсійного Фонду України у Вінницькій області [https://drive.google.com/drive/folders/0B84Fn7fObilueXdLd2ItY2hyQ0E (додаток 2)].

'''Строки розгляду питання''' 
Згідно вимог ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але '''''не більше місяця з дня відкриття провадження у справі''''', якщо інше не встановлено цим Кодексом При цьому варто зазначити, що строки розгляду кожної справи залежить від її складності та є індивідуальним.

'''Підстави для відмови''' 
Підставою для відмови у даному позові може бути недосягнення позивачем віку чи відсутність стажу роботи визначених законом.

'''Порядок оскарження''' 
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається '''''протягом десяти днів з дня отримання копії постанови'''''. (ст. 186 КАС України).

'''Особливі випадки''' 
Особливими випадками в даному випадку є оспорення відповідачем наявності стажу чи статусу учасника АТО.

[[Категорія:Призначення пенсії‏‎]]

Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві

2019-04-05T11:16:41Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print1497374213730436 * Закон України «Про запобігання корупції»]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FN022893.html «Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб», затверджені Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №2 від 14.07.2016 року]

== Поняття конфлікту інтересів ==

Конфлікт інтересів - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій. 

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (Ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції»). 

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (Ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції»).

== Запобігання конфлікту інтересів ==

Згідно ст 28 ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/conv «Про запобігання корупції»] суб’єкти,зазначені у частині 1,2 ст. 3 цього закону, зобов’язані:
*вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
*повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
*не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
*вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

== Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів ==

Згідно ст. 29. ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/conv "Про запобігання корупції"] зовнішнє регулювання конлікту інтересів здійснюється наступнив шляхом:
# усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
# застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
# обмеження доступу особи до певної інформації;
# перегляд обсягу службових повноважень особи;
# переведення особи на іншу посаду;
# звільнення особи.
Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. 

Інших способів самостійного врегулювання конфлікту інтересів законодавець не передбачив.

== Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції ==

1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
# повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
# запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
# брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
# вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
# проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
# здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
# здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.(ст.21 ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/conv "Про запобігання корупції"])

== Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів ==

Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті 65 Закону, якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. 

При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності: 

'''дисциплінарну відповідальність за:'''
# неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
# неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності (застосовується обов'язково) (ч.2 статті 65 Закону)
'''цивільно-правову відповідальність за:'''
* вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
'''адміністративну відповідальність за:'''
# неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 КУпАП);
# вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 КУпАП);
# за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з (обов'язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 КУпАП). 

В аспекті '''кримінальної відповідальності''' за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання службовим становищем» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 364 Кримінального кодексу України]), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv стаття 368 Кримінального кодексу України]) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Конфлікт інтересів в антикорупційному законодавстві

2019-04-05T11:13:42Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/print1497374213730436 * Закон України «Про запобігання корупції»]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FN022893.html «Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб», затверджені Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №2 від 14.07.2016 року]

== Поняття конфлікту інтересів ==

Конфлікт інтересів - це конфлікт між публічно-правовими обов'язками і приватними інтересами державної посадової особи, за якого її приватні інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи, здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов'язків або функцій. 

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (Ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції»). 

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень (Ст.1 ЗУ «Про запобігання корупції»).

== Запобігання конфлікту інтересів ==

Згідно ст 28 ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/conv «Про запобігання корупції»] суб’єкти,зазначені у частині 1,2 ст. 3 цього закону, зобов’язані:
*вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
*повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
*не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
*вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

== Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів ==

Згідно ст. 29. ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/conv "Про запобігання корупції"] зовнішнє регулювання конлікту інтересів здійснюється наступнив шляхом:
# усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
# застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;
# обмеження доступу особи до певної інформації;
# перегляд обсягу службових повноважень особи;
# переведення особи на іншу посаду;
# звільнення особи.
Самостійне врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. 

Інших способів самостійного врегулювання конфлікту інтересів законодавець не передбачив.

== Участь громадськості в заходах щодо запобігання корупції ==

1. Громадські об’єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:
# повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;
# запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;
# брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;
# вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;
# проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;
# проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;
# здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;
# здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.
2. Громадському об’єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.(ст.21 ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/conv "Про запобігання корупції"])

== Відповідальність за вчинення дій, прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів ==

Загальні засади відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення визначені у частині першій статті 65 Закону, якою передбачено, що за їх вчинення особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. 

При цьому, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відноситься до порушень, пов'язаних із корупцією, за яке законом встановлено такі види відповідальності: 

'''дисциплінарну відповідальність за:'''
# неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів (може застосовуватися в залежності від конкретних обставин вчинення проступку та ступені вини особи);
# неповідомлення про реальний конфлікт інтересів та/або вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, за умови, що судом на особу не накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності (застосовується обов'язково) (ч.2 статті 65 Закону)
'''цивільно-правову відповідальність за:'''
* вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди відповідно до Цивільного кодексу України).
'''адміністративну відповідальність за:'''
# неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів (штраф від 1 700 до 3 400 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.1 статті 172-7 КУпАП);
# вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів (штраф від 3 400 до 6 800 гривень, а в разі застосування положень частини п'ятої статті 30 КУпАП, то додатково із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від шести місяців до одного року) (ч.2. статті 172-7 КУпАП);
# за будь-яку із вищевказаних дій, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення (штраф від 6 800 до 13 600 гривень з (обов'язковим) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік) (ч.3.статті 172-7 КУпАП). 

В аспекті '''кримінальної відповідальності''' за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів важливо пам'ятати, що у випадках, коли приватний інтерес фактично призвів до прийняття правомірних або неправомірних рішень, а так само до вчинення правомірних чи неправомірних діянь, вони можуть розглядатися з точки зору наявності ознак таких корупційних злочинів як «Зловживання службовим становищем» (стаття 364 Кримінального кодексу України), «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» (стаття 368 Кримінального кодексу України) тощо, а не лише як «конфлікт інтересів».

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]

Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність

2019-04-05T11:02:58Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301] 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58] 

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядок виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5] 

== Загальні поняття ==
[[Файл:2222.jpg|міні]]
'''Трудова книжка''' є основним документом про трудову діяльність працівника (ст.48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). 
Трудові книжки ведуться на: 
* всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів;
* позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
* студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Трудові книжки старого зразка дійсні і обміну не підлягають. 

== Оформлення трудової книжки вперше ==
У статті 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page2 КЗпП] зазначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. 

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки, така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. 

Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. Слід зазначити, що днем прийняття на роботу є день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу. Якщо цей день не вказаний в наказі, то днем початку роботи є день видання наказу. Якщо і наказ не був виданий, таким днем вважається день фактичного допуску до роботи. 

== Порядок заповнення трудової книжки ==
Трудові книжки заповнюють одночасно українською та російською мовами. Для цього у формі трудової книжки передбачено відповідні розділи (пункт 2.1. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] (далі - Інструкція). 
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою. 

==== Що вноситься і що не вноситься до трудової книжки: ====
До трудової книжки вносяться:
* відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
* відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
* відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
* відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди. 
До трудової книжки не вносяться:
* стягнення;
* премії, передбачені системою заробітної плати, або виплата яких носить регулярний характер. 

==== Строки внесення записів ====
Всі записи у трудовій книжці робить власник або уповноважений ним орган після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, причому записи мають точно відповідати тексту наказу. 
З кожним записом до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення та звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці. 
=== Заповнення першої сторінки ===
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження ([https://docs.google.com/document/d/11nhpYSa3DmewI1m6AWTIs61R2mo0H0Ffyn8ER1iJUPo/edit Трудова книжка]). 

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. 

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. 

Зміну записів у трудових книжках про прізвище, ім’я та по батькові і дату народження виконує власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів). Зазначені зміни вносять на першу сторінку (титульну) трудової книжки. Однією рискою закреслюють, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дату народження, записують нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряють підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. 

=== Внесення записів до розділу "Відомості про роботу" ===
==== Записи про прийняння на роботу ====
У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду ([https://docs.google.com/document/d/13hzh91jH7cOei7JEGC-1YEIAN6E8CEYN11WWQYCw2wE/edit Розділ "Відомості про роботу"]). 

==== Записи про перейменування підприємства, установи, організації ====
Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]). 

==== Записи про звільнення ====
Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page2 КЗпП України]". 

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "Звільнений за власним бажанням" у зв'язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст.38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page2 КЗпП України]". 

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: 
у графі 1 ставиться порядковий номер запису; 
у графі 2 - дата звільнення; 
у графі 3 - причина звільнення; 
у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. 

Днем звільнення вважається останній день роботи.

==== Інші записи ====
До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: 
* про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби; 
* про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); 
* про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]; 
* про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників; 
* про час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. є ст.56 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], у тому числі за пристарілим, який досяг 80-річного віку (згідно з медичним висновком); 
* безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. 

Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві. 

=== Внесення записів до розділів "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" ===
До трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" відносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці ([https://docs.google.com/document/d/1XI06E5ca62ojYuIj_5CxTBXj8AeM-153YwZKTK6906Y/edit Розділ "Відомості про нагородження"], [https://docs.google.com/document/d/1Q_4ZAsVhsurxyNX5PvM-d-J3Cu3-O3fu4chrc5vQuWY/edit розділ "Відомості про заохочення"]). 
'''Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення''': 
у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства, 
нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника); 
у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення; 
у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням; 
у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа). 

== Порядок дій у разі виявлення неправильних чи неточних записів ==
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. 
Відповідно до пункту 2.8. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції], якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – архівом. 
Згідно з п. 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції], у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. 
==== Зміна запису відомостей про роботу ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)''"
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 
==== Визнання запису недійсним у разі незаконного звільнення (переведення) і поновлення на попередній роботі ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі''".
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 

==== Зміна формулювання причини звільнення ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним" звільнений...''" і зазначається нове формулювання
* у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. 

== Дублікат трудової книжки ==

Якщо з оригіналом трудової книжки, який існує в одному екземплярі, що-небудь трапляється, виникає необхідність поновлення відомостей, які знаходяться в ньому. Тому, видається дублікат трудової книжки. 

'''Дублікат''' – це другий екземпляр документу, який має ту ж саму силу, що і оригінал. '''''Ознаками дублікату трудової книжки є''''': 
* дублікат трудової книжки має однакову з оригіналом юридичну силу, відповідно видається повторно, тобто в випадку коли по якихось причинах неможливо скористатися оригіналом; 
* в дублікаті трудової книжки відображаються всі відомості, які є в оригіналі документу, а саме: 
# відомості про працівника;
# відомості про роботу;
# відомості про нагородження;
# відомості про заохочення. 

Особа, яка згубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов’язана негайно заявити про це власнику чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - в інші строки, власник або уповноважений ним орган видає працівникові іншу трудову книжку чи вкладиш до неї (нових зразків) із написом “Дублікат” у правому верхньому куті першої сторінки. 

Дублікат трудової книжки чи вкладиш до неї заповнюється згідно із загальними правилами ведення трудових книжок. 

У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження” і “Відомості про заохочення” при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). 

У разі якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки до розділу “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до працевлаштування на це підприємство, який підтверджується документами. 

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, у які періоди часу та на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. 

Для підтвердження стажу роботи працівника на попередніх місцях роботи йому необхідно звернутися до своїх попередніх роботодавців для отримання документів, які підтвердять такий стаж. До останніх належить: витяги з наказів, копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, копії особових карток тощо. Такі документи повинні бути підписані посадовими особами підприємств, на яких трудився власник втраченої трудової книжки, та засвідчені печаткою. Якщо підприємство — попереднє місце роботи — ліквідоване та більше не функціонує, за відповідною довідкою потрібно звертатися до місцевої державної архівної установи. 

Керуючись пунктом 1 розділу 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5], архівні довідки про підтвердження трудового стажу оформлюються лише за той період роботи, відомості про який є в документах архіву. Водночас зазначаються точна назва посади, яку обіймала фізична особа, і період її роботи на цій посаді. Відомості про роботу в різних установах надаються в одній довідці. 

Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. 

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним. 

Але не тільки втрата трудової може бути причиною видачі її дубліката. Це можливо також у разі, якщо трудова книжка працівника стала непридатною для подальших записів. Наприклад, обгоріла, розірвалася, забруднилася тощо. Перш, ніж видати дублікат такої книжки, на першій сторінці старої трудової необхідно зробити напис: “Замість видано дублікат”. Лише після цього працівнику видають дублікат трудової книжки. При влаштуванні на нове місце роботи працівник повинен пред’являти такий дублікат. 

Відсутність доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом цивільного захисту України] або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, являється однією із причин, при якій здійснюється видача дубліката трудової книжки. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі. 

== Вкладиш до трудової книжки ==
# Оформляється у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів.
# Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки вгорі ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з написом «Виданий вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
# Він має встановлену форму ([https://docs.google.com/document/d/1c-_uv-yAhmUpnCeRpNgkgzXx8cixNXtcO2vHjZaiSDE/edit Вкладиш до трудової книжки]).
# Вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. У ньому не можна робити скорочені записи. 
{| class="wikitable"
|-
| '''ВАЖЛИВО!''' Вкладиш без трудової книжки недійсний.
|}

== Видача трудової книжки у разі звільнення ==

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням. 

У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади. 

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. 

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. 

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]. 

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. 

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. 

У разі смерті працівника трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у графі 3 записується: "Роботу припинено у зв'язку зі смертю", далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.

[[Категорія: Трудова книжка. Трудовий стаж]]
[[Категорія: Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія: Атестація]]

Порядок звільнення особи з-під варти

2019-04-05T10:55:47Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print1476633632917284 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [http://pidruchniki.com/1233090949171/pravo/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukrayini_naukovo-praktichniy_komentar Кримінальний процесуальний кодекс. Науково - практичний коментар].

== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання ==
Відповідно до ч.1 ст. 202 КПК у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно. 

У ч. 1 вищевказаної статті законодавець встановлює процедуру звільнення з-під варти підозрюваного, обвинуваченого в межах здійснення законного затримання за ухвалою слідчого судді, суду (чи без неї) під час обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Так, у рішенні про застосування даного заходу повинно бути зазначено, що підозрюваний, обвинувачений після того, як йому роз'яснено і доведено під розпис суть і наслідки покладених на нього обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч. 5 ст. 194 КПК], підлягає негайному звільненню з-під варти.
== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки ==

Відповідно до ч.2 ст. 202 КПК у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно після надання його поручителями визначеного зобов'язання. 

Суттєвих відмінностей у процедурі звільнення особи з під варти у разі застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання та особистої поруки не має. Єдиною відмінністю є те, що окрім підозрюваного, обвинуваченого з обов'язками про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ст. 194 КПК] і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу про те вимогу, слід ознайомити і довести під розпис поручителя (поручителів), про що складається відповідний протокол.

== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч.3 ст. 202 КПК] у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:

# негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово;
# негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
Обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передбачає можливість звільнення з-під варти як у залі суду, так і за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. За умови покладання на останнього обов'язку не залишати своє житло у залі суду на тілі підозрюваного, обвинуваченого закріплюється електронний засіб контролю і працівники органів внутрішніх справ доставляють його до місця безпосереднього здійснення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. В ухвалі про зміну запобіжного заходу зазначається про обов'язки, покладені на підозрюваного, обвинуваченого, у тому числі про заборону залишати конкретне житло цілодобово або у певний період доби. 
За умови покладання на підозрюваного, обвинуваченого обов'язку заборони залишення житла лише у певний період доби звільнення з-під варти здійснюється після закріплення на тілі електронного засобу контролю. Порядок його застосування та наслідки втручання у його роботу роз'яснюються підозрюваному, обвинуваченому, про що складається протокол.

== Звільнення особи з під варти у разі внесення застави ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч.4 ст. 202 КПК] підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. 
Під час виконання ухвали і безпосереднього здійснення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений може бути звільнений за умови внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. 
Для цього сторона захисту повинна надати адміністрації місця попереднього ув'язнення документи, які підтверджують факт внесення застави. Протягом одного робочого дня подані документи перевіряються і встановлюється їх законність. Перелік перевірочних дій законодавцем не визначається, однак у будь-якому випадку для цього слід одержати за запитом (усним чи письмовим) підтвердження від фінансової установи, на рахунок якої внесено грошові кошти, а не тільки перевірити документи, які подані стороною захисту. 
Після проведення перевірочних дій щодо внесення коштів у вигляді застави адміністрація установи попереднього ув'язнення за відсутності будь-яких судових рішень стосовно підозрюваного, обвинуваченого, які набрали законної сили і прямо передбачають тримання під вартою (наприклад, ухвал слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по інших кримінальних провадженнях), зобов'язана звільнити особу з-під варти. Перед звільненням про факт внесення застави та результати перевірки повідомляється слідчий (під час досудового розслідування) та прокурор, слідчий суддя, суд усно і письмово - шляхом направлення повідомлення в порядку, встановленому КПК для здійснення відповідної процедури. 
Після звільнення особи з-під варти відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч. 4 ст. 202 КПК] запобіжний захід у вигляді тримання під вартою автоматично змінюється на заставу і додаткового процесуального розгляду даного питання чи документального оформлення не потребує.

== Негайне звільнення з під варти ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч. 5 ст. 202 КПК] у разі постановлений слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv статті 206] цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. 

В частині 5 цієї статті законодавець зазначає випадки, коли підозрюваний, обвинувачений підлягає негайному звільненню з-під варти. В одних із них звільнення відбувається після прийняття рішення слідчого судді, суду, наприклад, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший або про відмову у продовженні строків його застосування. Інші випадки пов'язуються із закінченням дії строку тримання під вартою і відсутністю будь-яких інших судових рішень, які дають підстави для законного залишення підозрюваного, обвинувачення у місцях попереднього ув'язнення.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Порядок звільнення особи з-під варти

2019-04-05T10:54:10Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/print1476633632917284 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [http://pidruchniki.com/1233090949171/pravo/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukrayini_naukovo-praktichniy_komentar Кримінальний процесуальний кодекс. Науково - практичний коментар].

== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання ==
Відповідно до ч.1 ст. 202 КПК у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно. 

У ч. 1 вищевказаної статті законодавець встановлює процедуру звільнення з-під варти підозрюваного, обвинуваченого в межах здійснення законного затримання за ухвалою слідчого судді, суду (чи без неї) під час обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання. Так, у рішенні про застосування даного заходу повинно бути зазначено, що підозрюваний, обвинувачений після того, як йому роз'яснено і доведено під розпис суть і наслідки покладених на нього обов'язків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv ч. 5 ст. 194 КПК], підлягає негайному звільненню з-під варти.
== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки ==

Відповідно до ч.2 ст. 202 КПК у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно після надання його поручителями визначеного зобов'язання. 

Суттєвих відмінностей у процедурі звільнення особи з під варти у разі застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов’язання та особистої поруки не має. Єдиною відмінністю є те, що окрім підозрюваного, обвинуваченого з обов'язками про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи до суду на першу про те вимогу, слід ознайомити і довести під розпис поручителя (поручителів), про що складається відповідний протокол.

== Звільнення особи з під варти у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ==

Відповідно до ч.3 ст. 202 КПК у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:

# негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово;
# негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
Обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передбачає можливість звільнення з-під варти як у залі суду, так і за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. За умови покладання на останнього обов'язку не залишати своє житло у залі суду на тілі підозрюваного, обвинуваченого закріплюється електронний засіб контролю і працівники органів внутрішніх справ доставляють його до місця безпосереднього здійснення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. В ухвалі про зміну запобіжного заходу зазначається про обов'язки, покладені на підозрюваного, обвинуваченого, у тому числі про заборону залишати конкретне житло цілодобово або у певний період доби. 
За умови покладання на підозрюваного, обвинуваченого обов'язку заборони залишення житла лише у певний період доби звільнення з-під варти здійснюється після закріплення на тілі електронного засобу контролю. Порядок його застосування та наслідки втручання у його роботу роз'яснюються підозрюваному, обвинуваченому, про що складається протокол.

== Звільнення особи з під варти у разі внесення застави ==

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. 
Під час виконання ухвали і безпосереднього здійснення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений може бути звільнений за умови внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. 
Для цього сторона захисту повинна надати адміністрації місця попереднього ув'язнення документи, які підтверджують факт внесення застави. Протягом одного робочого дня подані документи перевіряються і встановлюється їх законність. Перелік перевірочних дій законодавцем не визначається, однак у будь-якому випадку для цього слід одержати за запитом (усним чи письмовим) підтвердження від фінансової установи, на рахунок якої внесено грошові кошти, а не тільки перевірити документи, які подані стороною захисту. 
Після проведення перевірочних дій щодо внесення коштів у вигляді застави адміністрація установи попереднього ув'язнення за відсутності будь-яких судових рішень стосовно підозрюваного, обвинуваченого, які набрали законної сили і прямо передбачають тримання під вартою (наприклад, ухвал слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по інших кримінальних провадженнях), зобов'язана звільнити особу з-під варти. Перед звільненням про факт внесення застави та результати перевірки повідомляється слідчий (під час досудового розслідування) та прокурор, слідчий суддя, суд усно і письмово - шляхом направлення повідомлення в порядку, встановленому КПК для здійснення відповідної процедури. 
Після звільнення особи з-під варти відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою автоматично змінюється на заставу і додаткового процесуального розгляду даного питання чи документального оформлення не потребує.

== Негайне звільнення з під варти ==

Відповідно до ч. 5 ст. 202 КПК у разі постановлений слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. 

В частині 5 цієї статті законодавець зазначає випадки, коли підозрюваний, обвинувачений підлягає негайному звільненню з-під варти. В одних із них звільнення відбувається після прийняття рішення слідчого судді, суду, наприклад, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший або про відмову у продовженні строків його застосування. Інші випадки пов'язуються із закінченням дії строку тримання під вартою і відсутністю будь-яких інших судових рішень, які дають підстави для законного залишення підозрюваного, обвинувачення у місцях попереднього ув'язнення.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай)

2018-11-30T12:53:05Z

Mykola.kravchenko:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/720/95 Указ Президента України від 08.08.95 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР]

== '''Вирішення спору в позасудовому порядку''' ==
 
Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» повноваження видачі громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай), покладені на відповідні районні державні адміністрації.
 
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/720/95 п. 5 вищевикладеного Указу] видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводяться відповідною районною державною адміністрацією.
 
Перш за все, '''в разі втрати оригіналу сертифікату необхідно опублікувати в пресі інформаційне повідомлення про його втрату'''.

 
=== '''ЗРАЗОК ПОВІДОМЛЕННЯ В ГАЗЕТУ:''' ===
''Повідомлення! Загублений земельний сертифікат на право на земельну частку пай серії _____ № ______ зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. _________ на ім’я Іванова Івана Івановича за № ___ відповідно до розпорядження голови ______________РДА від _________ року вважати не дійсним.''

 
'''Додатково''', '''у разі відсутності даних про сертифікат''' на право на відповідну земельну частку (пай) '''потрібно звернутися до відповідного управління Держгеокадастру своєї місцевості з письмовим запитом''' про надання вичерпної інформації по своєму сертифікату, який видавався громадянину.
 
 
=== '''ЗРАЗОК ЗАЯВИ:''' ===
 
'''Начальнику відділу у _______ районі
 
Головного управління Держгеокадастру у ________ області'''
 
вул. ______, буд. _______, м. __________,
 
________ області, індекс

 
Іванова Івана Івановича,
 
___.____._____ року народження,
 
уродженця с. _________________
 
мешканця вул. ________________
 
Контактний телефон +380 _________
 
Ідентифікаційний номер - __________
 
Паспорт серія ___ № ______, виданий ___________________ від ______ р.

ЗАЯВА

У зв’язку із втратою належного мені сертифікату на право на земельну частку пай серії _____ № ______ зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. _________ на моє ім’я, Іванова Івана Івановича за № ___ відповідно до розпорядження голови ______________РДА від _________ року, прошу надати мені наступну інформацію:

1. Чи дійсно видавався мені Іванову Івану Івановичу сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ___ № № ________ зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. ______ за № ____ відповідно до розпорядження голови __________ РДА від __________ року?

2. Чи отримував Іванов Іван Іванович державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі сертифікату серії ___ № ________ зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП ім. ________ за № ____ відповідно до розпорядження голови __________ РДА від _________ року?
3. Додатково прошу вказати повну інформацію про мій сертифікат, що має істотне значення ( площа, цільове призначення, тощо).

4. В разі проведення жеребкування між членами КСП ім. ______ прошу вказати номер та площу земельної ділянки, яка припала Іванову Івану Івановичу та надати схему розташування земельної ділянки для виділення в натурі (на місцевості).

5. Додатково прошу роз’яснити чи можлива видача мені дублікату сертифікату на право на земельну частку (пай) в зв’язку з його втратою?

Додаток: копія мого паспорту на ___ арк.; копія мого ідентифікаційного номеру на ___ арк.

Я, _________________________________________________________, даю згоду на оброблення моїх персональних, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» та несу відповідальність за достовірність наданої інформації та поданих документів.
«___» __________ 2018 р. ________________ / _________________/
підпис ПІП
 
=== '''Куди звернутися''' ===

Для отримання дубліката сертифіката на право на земельну частку (пай), необхідно звернутися письмово '''до районної державної адміністрації''', яка його видала з копією оголошення про втрату сертифікату.

 
=== '''Перелік необхідних документів:''' ===
''
* Заява про видачу дублікату сертифікату
* копія паспорту
* копія ідентифікаційного номеру
* копія сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай) ( '''у разі наявності такої копії''')
* копія оголошення з газети про втрату сертифікату''

=== '''Вартість''' ===
Безкоштовно

=== '''Строк розгляду''' ===
 
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян»])

== '''Вирішення спору в судовому порядку в порядку спрощеного позовного провадження''' ==
У разі отримання письмової відповіді від районної державної адміністрації про неможливість видати відповідний дублікат сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай), громадянин повинен звернутися за вирішенням зазначеного питання до суду першої інстанції - міського, районного суду за місцем знаходженням відповідача (РДА), з позовною заявою про визнання права на земельну частку (пай).

=== '''Судовий збір''' ===
За подання заяви Про визнання права на земельну частку (пай) у зв’язку з втратою сертифікату на право на відповідну земельну частку (пай) в порядку позовного провадження особа повинна сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"]) крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

=== '''Строк розгляду справи''' ===
''Загальний''
 

Суд відкриває провадження у справі протягом п’яти днів з дня надходження позовної заяви. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 1 ст. 187 ЦПК України]).
 
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.ч. 2-3 ст. 189 ЦПК України])
 
Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.ч. 2-3 ст. 210 ЦПК України])

=== '''Шаблон позовної заяви про визнання права на земельну частку (пай)''' ===

 
'''ДО _____________ РАЙОНОГО СУДУ
 
______________________ОБЛАСТІ'''
 
вул. _____, буд. ____, м. ___________,
 
_________________ області, індекс
 

Позивач: Іванов Іван Іванович,
 
____.____.______ року народження,
 
уродженець ______________________
 
мешканець _______________________
 
Ідентифікаційний номер – __________
 
Контактний телефон +380 ___________
 
Електронна пошта: _________________

 
Відповідач: _________ районна державна
 
адміністрація _________ області
 
вул. ______, буд. ____, м. ____________,
 
____________ область, індекс
 
Контактний телефон ______________
 
Електронна пошта: ________________
 

Третя особа: _______________ сільська рада
 
___________ району ____________ області
 
вул. ___________, буд. _____, с. ________,
 
____________ р-ну, ________ області, індекс
 
Контактний телефон ____________
 
Електронна пошта: ________________

 
Судовий збір – ___ грн. ___ коп.

 
'''ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання права на земельну частку (пай)'''
 

Відповідно до розпорядження Вовчанської державної районної адміністрації № ___від _______ року мені була виділена земельна частка (пай), розміром 7,49 умовних кадастрових гектари, розташованої в КСП ім. ________ село ______ _____ району ________ області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано належний сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ___ № ______, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № _____ від _______ року.
 

Однак, станом на цей час вищевказаний оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), було втрачено, про що в _________ газеті "______" за № ___ (_____) від ______ року було опубліковано відповідне оголошення про те, що загублений сертифікат на земельну частку (пай), серії ___ N _____ на ім'я Іванова Івана Івановича вважати недійсним.
 

Звернувшись усно до ________ районної державної адміністрації ______ області з копією оголошення про втрату сертифікату на право на земельну частку (пай), мені було роз’яснено, що видати дублікат документа на сьогодні є не можливим, тому мені необхідно вирішити зазначене питання тільки у судовому порядку.
 

Підтвердження мого права на земельну частку (пай), для мене є важливим, так як надасть змогу реалізувати в подальшому свої права та інтереси, отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укласти договір оренди земель сільськогосподарського призначення, тощо.
 

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
 

Виходячи з норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Закону України "Про оренду землі", громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.
 

Листом відділу у ______ районі Головного управління Держгеокадастру у _____ області за № _____ від _____ року підтверджується той факт, що реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб, державних актів на право постійного користування, договорів оренди землі за моїм ім’ям не здійснювалася, інформація про наявність зареєстрованого державного акту на вищевказану земельну ділянку (пай) – відсутня.
 

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
 

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
 

Таким чином, на моє ім'я дійсно було оформлено в установленому законом порядку сертифікат на земельну частку (пай), оригінал якого втрачено, державний акт на право власності на земельну ділянку на моє ім’я не виготовлявся, отримати дублікат сертифікату я не маю можливості.
 

На виконання вимог 175 Цивільного процесуального кодексу України, повідомляю наступне:
* вжиття заходів досудового врегулювання спору проводилися;
* вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви здійснювалися;
* оригінали письмових доказів, копії яких додано до заяви, наявні у позивача;
* іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подано.
 

Тому, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3-5, 175-177 ЦПК України, ст. ст. 328, 392 ЦК України, Указом Президента України від 08.08.95 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)",

 
'''П Р О Ш У С УД:'''

 
1. Прийняти позовну заяву і відкрити провадження у справі.
 

2. Визнати за мною, Івановим Іваном Івановичем (______ року народження, уродженець _______, мешканець ________, ідентифікаційний номер – ______) право на земельну частку (пай) розміром 7,49 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж в натурі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в КСП ім. _______ село _____ _______ району ______ області, на підставі сертифікату серія ___ № _____, виданого ______ державною районною адміністрацією _____ області на підставі рішення від _______ р. № ____, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № ____ від ______ р..
 

''Додаток:
* квитанція щодо сплати судового збору;
* заява до відділу у ______ районі ГУ Держгеокадастру у Х\о від ___.___.2018 р.;
* лист відділу у _________ районі ГУ Держгеокадастру у Х\о від __.___.2018 №______;
* лист РДА від ______ р. вих. № ____________;
* газета від __.___.2018 р. № ___;
* копія паспорту;
* копія ідентифікаційного номеру;
* заявка про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою
* SMS-повідомлення;
* копії позовної заяви з відповідним додатком для відповідача та третьої особи.
''
 
''' «____» _________ 2018 року ''підпис'' І.І. Іванов'''

=== Практика судових рішень ===
* Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2014 справа № 357/12385/14-ц, провадження 2/357/3771/14.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/41927227

[[Категорія: Право власності на землю]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Суди]]

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій)

2018-11-23T07:06:57Z

Mykola.kravchenko:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
== '''Загальні відомості''' ==
'''Емфітевзис''' — '''''це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарського виробництва (користувач).''''' 

Він вигідний і зручний тим, що коли власник землі не бажає втрачати право власності на землю, але й сам не має можливості обробляти її, то в такому разі він може передати її в довгострокове користування іншим особам на підставі речового права. 

'''Суперфіцій - це право користування чужою земельною ділянкою для забудови, окремий вид прав на чужі речі (глава 34 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). '''

== '''Види прав користування чужими земельними ділянками та їх особливості''' ==

=== Емфітевзис ===
Підставою встановлення емфітевзису є договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір про емфітевзис).За цим договором власник земельної ділянки відплатно чи безвідплатно передає іншій особі право користування земельною ділянкою, зберігаючи щодо неї право власності. Договір про встановлення емфітевзису формально є консенсуальним, оскільки для виникнення емфітевтичного права не вимагається передачі земельної ділянки. Реалізувати це право можливо з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК]). Отже, виникає ситуація, подібна до тієї, що має місце при переході права власності за договором: момент укладення договору і перехід речового права може не збігатися в часі (ст.334 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК]). 

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
'''Емфітевзис''' укладається, як правило, на невизначений строк, але може бути укладений і на певний строк.
При укладенні договору на невизначений строк, кожна зі сторін може відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за один рік до такої відмови.
Це право відчужуване, тобто емфітевт у будь-який час може продати чи в будь-який інший спосіб відчужувати це право користування землею. 
'''''Слід підкреслити, що відчужується не земля (емфітевт не має права розпоряджатися землею), а саме право користування землею. '''''

При продажу права користування землею користувач зобов’язаний своєчасно сповістити про це власника землі. Якщо продаж права користування буде здійснено без сповіщення про це власника земельної ділянки, останній має право вимагати через суд визнання продажу недійсним.
При відчуженні емфітевзису емфітевтом третім особам власник землі має право на визначену договором частину від ціни продажу (процент). Власнику землі належить переважне перед іншими право викупу права користування.
Він має право вимагати від емфітевта використання землі за призначенням, обумовленим у договорі.
Власнику належить також право на винагороду за використання землі. Розмір винагороди, її форма, умови, порядок та строки виплати визначаються договором. 

=== Суперфіцій ===
це право користування чужою земельною ділянкою для забудови, окремий вид прав на чужі речі (глава 34 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
Тобто власник земельної ділянки передає ділянку чи її частину в користування фізичній чи юридичній особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд чи будівель безплатно або за обумовлену плату.

Суперфіцій може бути встановлено законом, договором або заповітом на визначений або невизначений строк. 
Земельна ділянка, передана у суперфіцій, може бути використана лише для забудови (ст. 413 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу]). 
Власник землі переданої для забудови, має право на плату за користування нею. Якщо земля забудована промисловими об’єктами, договором може бути передбачене право власника землі на частині доходу землекористувача. 

== '''Права та обов’язки сторін''' ==
Користувач земельної ділянки зобов’язаний виплачувати її власнику обумовлену винагороду за користування нею, а також здійснювати інші платежі, пов’язані з користуванням землею, та справляти встановлені щодо неї повинності. (ст. 415 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу]). 
Він зобов’язаний:
* використовувати землю відповідно до її цільового призначення,
* підвищувати її родючість,
* застосовувати природоохоронні технології виробництва,
* утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. 
Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови визначені також [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n636 ст.102-1 ЗК України]

== '''Підстави припинення''' ==
'''Емфітевзис припиняється у разі''':
* поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
* закінчення строку, на який було надано право користування;
* викупу земельної ділянки з метою суспільної необхідності; рішення суду. 

'''Суперфіцій може бути припинений:'''
* поєднанням в одній особі власника землі та землекористувача;
* закінченням строку договору, яким встановлено суперфіцій;
* судовим рішенням;
* невикористанням суперфіція протягом трьох років. 

'''''Перехід права власності на земельну ділянку до інших осіб не припиняє суперфіція.'''''

Водночас право власності на побудовані на чужій землі будівлі та споруди належить суперфіціарію. При переході права власності на нерухомі майно від суперфіціарія до інших осіб, останні набувають також права користування відповідною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що й попередній власник нерухомого майна – колишній суперфіціарій. 

У разі припинення суперфіція право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається домовленістю між власником ділянки і власником нерухомого майна. За відсутності такої угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначає суд.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника нерухомого майна його знесення та приведення ділянки до стану, в якому вона перебувала до встановлення суперфіція (частина перша ст. 417 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу]). 

Коли знесення будівлі або споруди, що знаходиться на земельній ділянці, забороняється законом (житлові будинки, пам’ятки історії та культури тощо) або є нераціональним у зв’язку з явним перевищенням вартості будівлі чи споруди порівняно з вартістю відведеної під них землі, <big>суд може з урахуванням підстав припинення користування земельною ділянкою та за наявності відповідної вимоги сторін:</big>
* визнати право власника нерухомого майна на придбання права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, або право власника землі на придбання нерухомого майна, що залишилось на земельній
* ділянці;
* визначити власнику нерухомого майна умови користування земельною ділянкою на новий строк. 
Емфітевзис і суперфіцій захищаються тими ж цивільно-правовими засобами, що і право власності. Вони можуть захищатися також від власника землі, на яку встановлено
емфітевзис і суперфіцій. 

<big>''Тепер, коли земля в Україні стала об’єктом цивільно-правових відносин, право користування чужою землею для сільськогосподарських потреб та право користування чужою землею для забудови набувають дуже важливого значення''.
</big>
== '''Зразки правочинів''' ==

[[Файл:Договір ПРО НАДАННЯ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПОТРЕБ (ЕМФІТЕВЗИС).docx|міні|ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПОТРЕБ (ЕМФІТЕВЗИС)]]

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Правове регулювання підводного полювання в Україні

2018-10-09T06:00:28Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативно правова база ==
 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2894-14 Закон України "Про тваринний світ"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 Наказ № 19 від 15.02.1999 року «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1126-98-%D0%BF Постанова від 18 липня 1998 р. N 1126 Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства]

== Загальні положення щодо підводного полювання: ==
 

У відповідності до Закону України «Про тваринний світ» на території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. 

Підводне полювання як вид любительського та спортивного рибальства на водних об’єктах України регулюється виключно Правилами любительського та спортивного рибальства затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999 року , тому підводне полювання дозволяється:
* гарпунними рушницями без застосування аквалангів та інших автономних дихальних приладів на ділянках водойм, визначених органами рибоохорони для любительського рибальства та при наявності посвідчень підводного мисливця;
* підводне полювання здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог Правил щодо строків, місць лову, норм лову, наявності документів на право лову. 

'''Відповідно до Правил любительське рибальство в тому числі і підводне полювання на водні біоресурси заборонено здійснювати:'''
* у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій;
* у підвідних і магістральних каналах, підводах рибогосподарських та меліоративних систем, в шлюзових каналах тощо;
* у новостворених водосховищах;
* на промислових ділянках, закріплених за користувачами водних біоресурсів, а також на відстані від берега більше як 3 км в Чорному морі і 1,5 км – в Азовському морі;
* у верхніх б’єфах гребель на відстані більше ніж за 500 м, в нижніх – на відстані в межах встановлених Правил рибальства;
* поблизу мостів, які охороняються, в межах режимних зон охорони;
* у радіусі 500 м навколо риборозплідних господарств;
* на водоймах, що розташовані в зоні евакуації (відчуження), на територіях радіоактивно забруднених внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
* на зимувальних ямах (перелік зимувальних визначаються органами держрибохорони через засоби масової інформації). 

'''Також заборонено:'''

* застосовувати без дозволу органів рибоохорони нові знаряддя та способи лову, які не передбачені цими Правилами рибальства;
* перебувати на водоймі або поблизу неї з вибуховими та отруйними речовинами, а також зі знаряддями лову, застосування яких у даний час і в цьому місці заборонено, а також зберігати заборонені знаряддя лову на водоймах або поблизу них;
* продаж або скуповування риби, ікри і водних безхребетних та продуктів їх переробки без наявності документа, який підтверджує законність їх придбання, та сертифіката якості;
* миття у рибогосподарських водоймах або в їх прибережних смугах транспортних засобів, а також проведення робіт, які негативно впливають на стан водойм;
* зупинка плавзасобів в заборонених для рибальства місцях, за винятком зупинок біля населених пунктів та випадків конечної потреби (шторм, туман, аварія тощо);
* організація змагань з рибальства в період нересту риби;
* пересування автотранспортних засобів, крім тих, що належать природоохоронним та правоохоронним органам, по кризі рибогосподарських водойм у період льодоставу (за винятком спеціально обладнаних льодових трас);
* пересування плавзасобів у заборонених для рибальства зонах (за винятком установлених суднових ходів), а на ділянках, оголошених органами рибоохорони нерестовищами в період нересту - всіх плавучих засобів, крім суден спеціально уповноважених органів, які здійснюють охорону водних живих ресурсів;
* лов морських ссавців, риби та інших водних живих ресурсів, занесених до Червоної книги України;
* вивезення (винесення) риби, раків та інших водних живих ресурсів у кількості, що перевищує добову норму лову, або заборонених до лову правилами рибальства;
* вилучення із води знарядь лову, які належать іншим особам, та об'єктів лову, які є в цих знаряддях тощо; 

Забороняється лов водних живих ресурсів :із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм; 

== Право на підводне полювання ==

Відповідно до п 3.1 та п 3.2 любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства. Любительське і спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється безоплатно та без надання спеціальних дозволів.

== Громадяни, які займаються підводним полюванням, зобовʹязані: ==

* виконувати вимоги Правил рибальства;
* підтримувати належний санітарний стан водойм,не залишати на берегах водойм і на кризі сміття та інші відходи,не допускати засмічення та забруднення водойм іншим чином;
* мати при собі документи, що дають право на риболовлю на окремих водоймах, де впроваджено лов риби за дозволами, і пред'являти їх працівникам органів рибоохорони або інших уповноважених на те органів за їх вимогою;
* не допускати пошкодження покажчиків, щитів та інших знаків, встановлених на водоймах та на їх берегах.
{| class="wikitable"

'''Дозволяється одній особі вилов за одну добу перебування на водоймі таких видів у таких кількостях:
'''

|-
! Об'єкти лову (добування) !! Водойми загального користування !! Водойми, закріплені за громадськими об'єднаннями,а також ті, де проваджене платне рибальство

|-
| Риба (кг) || 3 || 5
|-
| Раки (шт) || 30 || 50
|-
| Мідії(кг)|| 5 || 8
|-
| Рапана (шт)|| 10 || 20
|-
| Креветки (кг) || 1|| 2
|}

''* Вивезення з водойми риби та безхребетних - як у свіжому, так і в обробленому вигляді, - незалежно від терміну перебування на водоймі дозволяється в розмірі не більше за добову норму, за винятком випадків, коли вага однієї рибини перевищує встановлену норму вилову.''

== Контроль за дотриманням правил рибальства ==

''* Контроль за дотриманням правил рибальства здійснюють органи рибоохорони '''Держрибагентства''' та інші спеціально уповноважені на те органи.''

== Відповідальність за порушення правил ==

* Особи, винні в порушенні Правил рибальства, несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
* Шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах,
* відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. N 32 ( 32-98-п ).
* Застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення Правил рибальства.
* Незаконно виловлені водні живі ресурси підлягають вилученню в установленому законодавством порядку.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99/page2 '''Мінімальні розміри (в см) риб і водних безхребетних, дозволених до вилову рибалками-любителями''']

{| class="wikitable"
|-
! Види риб і водних безхребетних !! На внутрішніх водоймах !! Чорноморському регіоні !! Азовському регіоні !! зокрема р. Дунай з придатковою системою, передгирловому просторі, оз. Сасик
|-
| Барабуля || - || 8,5 || - || 8,5
|-
| В"язь || 28 || 24 || 22 || 22
|-
| Берш || 28 || - || - || 25
|-
| Головень || 24 || 28 || -|| -
|-
| Бичок || - || 11 || - || 8
|-
| Вугор|| 50|| 50 || - || -
|-
| Білий амур|| 40 || 45 || - || -
|-
| Камбала-глоса || - || 15|| - || 17
|-
| Білизна || 30 || 40 || - || 35
|-
| Карась || - || 10 || -|| -
|-
| Карась сріблястий || - || 15 || - || -
|-
| Катран || - || 85|| - || -
|-
| Кефаль || - || 20 || - || 20
|-
| Кефаль-пеленгас || - || 38 || - || 33
|-
| Короп || 25|| 25 || - || 25
|-
| Лин || 20 || 20 || 13 || 17
|-
| Лящ || 32 || 30 || 20 || 28
|-
| Мерланг || - || 12 || - || -
|-
| Оселедець ||- || 17 || 16 || 14
|-
| Підуст || 25 || 25 || - || -
|-
| Плітка || 18 || - || - || -
|-
| Пузанок || - || 11 || - || -
|-
| Рибець || - || 22 || - || 22
|-
| Сазан || 35 || 32 || 30 || 30
|-
| Сиг || - ||25 || - || -
|-
| Синець || 22 || 24 || - || 24
|-
| Скумбрія || - || 15 || -|| 15
|-
| Сом || 70 || 60 || 50 || 60
|-
| Ставрида || - || 10 || -|| 10
|-
| Судак || 42 || 38 || 30 || 38
|-
| Тараня || 18 || 18 || - || 14
|-
| Толстолоб || 40 || 40 || - || 40
|-
| Чехоня|| 24 || 24 || - || -
|-
| Щука || 35 || 32 ||- || -
|-
| Беззубка|| -|| 12|| - || -
|-
| Креветки || -|| 3,5|| -|| -
|-
| Мідія || -|| 5|| -|| -
|-
| Перловиця|| -|| 7|| -|| -
|-
| Рак|| 10|| 10|| 9|| 9
|-

[[Категорія:Екологічне право]]

Визнання фізичної особи недієздатною

2018-10-09T05:49:41Z

Mykola.kravchenko:

== '''Нормативна база''' ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-І\/];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-І\/];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 року № 3]. 

== '''Підстави визнання фізичної особи недієздатною''' ==
[[Файл: Визнання фізичної особи недієздатною- що змінилося у законодавстві.jpg|200px|thumb|right|Визнання фізичної особи недієздатною- що змінилося у законодавстві]]

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України]). Тому до заяви мають бути додані докази такого психічного стану: довідка про стан здоров’я та виписка з історії хвороби. 

Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 39 Цивільного кодексу України]). 

== '''Порядок визнання фізичної особи недієздатною''' ==

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 39 Цивільного кодексу України]). 

=== '''Куди подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною?''' ===

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу. 

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Хто може подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною?''' ===

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 3 ст. 296 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Вимоги до змісту заяви про визнання фізичної особи недієздатною''' ===

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 3 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України]). 
=== '''Вартість''' ===
Відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.2 ст.299 Цивільного процесуального кодексу України] Судові витрати,пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться за рахунок держави. Про те, в разі, якщо суд встановить, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 299 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Чи потрібно призначення експертизи?''' ===

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. 

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 298 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Як відбувається розгляд справи в суді?''' ===

Справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. 

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я. 

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу. 

=== '''Особливості рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною''' ===
[[Файл:Встановлення опіки над особою, яка визнана недієздатною.jpg|міні|Встановлення опіки над особою, яка визнана недієздатною ]]
Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна. 

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. 

Суд розглядає питання про звільнення опікуна в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна. 

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною. 

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи. 

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. 

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 7 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу України]. 

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. 

Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 299 Цивільного процесуального кодексу України]. 

== '''З якого моменту фізична особа вважається недієздатною?''' ==

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. 

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 40 Цивільного кодексу України]). 

== '''Які правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною?''' ==

# Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
# Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.
# Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
# Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1184 Цивільного кодексу України]). 

== '''Чи можливо поновити цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною?''' ==

За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 42 Цивільного кодексу України]). 

Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]. 

[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною‎]]
[[Категорія: Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія: Суди‎]]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2018-10-08T13:46:53Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0001400-60 УКАЗ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА СССР Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0148400-60 ПОСТАНОВЛЕНИЕ О порядке применения Указа Президиума Верховного Совета СССР от 10 февраля 1960 г. "Об упорядочении льгот для лиц, работающих в районах Крайнего Севера и в местностях, приравненных к районам Крайнего Севера"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію. Відповідно до п.1 ст. 1 Угоди: «громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком):
- чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
- жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років».
Таким чином цей нормативно правовий акт встановлює необхідні умови для пільгового пенсійного забезпечення, зокрема це - набуття особою певної тривалості «пільгового» стажу при певній тривалості «загального» стажу та досягнення певного віку.

Слід зазначити, що кратність стажу, як пільга яка була передбачена Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 р. № 148, не застосовується при визначенні тривалості «пільгового» стажу необхідного для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що «пільговий» стаж обчислюється на підставі трудової книжки, письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них строком не менше трьох років, так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.
Також потрібно розуміти, що до «пільгового» стажу не зараховуються періоди, які можуть бути зараховані до загального стажу (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини.

Крім того Угода містить ряд положень імперативного характеру, зокрема, що стосуються переліку районів Крайньої Півночі:
«При визначенні права на пенсію у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року».
Також Угодою регламентоване право особи на застосування законодавства тієї договірної сторони в якій призначається пенсія у випадку, коли воно встановлює пільги в більшому обсязі ніж встановлено Угодою.

При визначенні права на пенсію відповідно до Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року.Пізніше Перелік був доповнений Російським урядом, однак для визначення права на пільгову пенсію згідно Угоди робота в районах, внесених до Переліку після 1 січня 1992 року не враховується.З Переліком районів Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостей можна ознайомитись на сайті Верховної Ради України, за посиланням: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012400-83.

'''Щодо стажу роботи ,що набутий у період до 1 січня 1991 року, то: '''

Період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

[[Категорія: Призначення пенсії]]

Заміна сторони у виконавчому провадженні

2018-10-08T13:40:38Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства в Україні]
== Правове регулювання виконання судових рішень на території України ==
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran5253#n5253 '''до ст. 1291 Конституції України'''] «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4801#n4801 '''п.9 ч.3 ст.129 Конституції України'''] , є «обов’язковість рішень суду». Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов’язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави. 
На підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran132#n132 '''ч. 2,3 ст. 14 КАС України'''] - «Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом». 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran97#n97 '''Ч.1 ст.14 ЦПК України'''] закріпила – «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами». 

== Сторони виконавчого провадження та порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==

'''Сторонами''' виконавчого провадження '''є стягувач і боржник'''. 
''Стягувачем'' є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. 
''Боржником'' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення. 

== Порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==
'''Хто може звернутися із заявою для заміни сторони:''' 
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. 

'''Строки розгляду заяви:''' 
Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. 
Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. 
Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, приватному виконавцю 

У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред’явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому провадженні, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону.
Коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, на підставі ст.11 Закону, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду з заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні.

== Судовий розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 '''ч.3 ст.442 Цивільно-процесуального кодексу України'''], суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. 
Суд, розглянувши заяву сторони або подання державного виконавця, на підставі ''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9197 ст. 259, 260, 353, 442 ЦПК України]''', ст.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran29#n29 Закону України «Про виконавче провадження»], виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження. 
При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам ст. 4 Закону (вимоги до виконавчого документу), а саме – '''в ухвалі повинно бути зазначено''': 
* назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
* дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
* повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
* ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
* реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
* резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
* дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
* строк пред’явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти. 
Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні. 
''Зважаючи на викладене – звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа (рішення, наказу тощо).'' 
== Заміна сторони у виконавчому провадженні в адміністративному судочинстві ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12523 ст. 379 КАСУ] у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. 

Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. 

Ухвалу суду за результатами вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом. 

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи

2018-10-08T12:59:53Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України «Про адміністративні правопорушення»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page4 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України «Про судову експертизу»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-97 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Наказ Міністерства охорони Здоров’я України від 17.01.1995 року №6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0219-02 Наказ Міністерства охорони Здоров’я України N 397 від 08.10.2001 року «Порядок проведення судово-психіатричної експертизи»]

== Поняття судово-психіатричної експертизи ==

'''''Судово-психіатрична експертиза''''' — це науково-практичне дослідження, що здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-психіатричним експертом з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

== Мета та підстави проведення ==

Судово-психіатрична експертиза призначається ''органами досудового слідства та суду'' і проводиться за їх відповідним рішенням з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи. Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду. 

До критеріїв призначення судово-психіатричної експертизи відносяться:
* відомості про те, що особа перебувала або перебуває під наглядом психоневрологічного (ПНД) або наркологічного диспансеру, або перебувала на лікуванні в психіатричному або наркологічному лікувальному закладі, визнавалась по іншій справі неосудною та знаходилась на примусовому лікуванні, має інвалідність по психічному захворюванню;
* відомості про те, що особа була звільнена від служби в армії у зв'язку з психічним розладом;
* відомості про те, що особа навчалась у школі для розумово відсталих;
* відомості про неправильну або дивну поведінки особи у період, який передував злочину, дані про незвичайну поведінку обвинуваченого, підсудного в період скоєння діяння, що йому інкримінується, або поведінку, яка не адекватна ситуації під час проведення з ним судових або слідчих дій;
* відомості з показань свідків, родичів, знайомих, із виробничих і побутових характеристик про особливості поведінки (недоречні висловлювання та вчинки, немотивовані приступи збудження, судомні приступи, інтелектуальна неспроможність, спроби самогубства тощо), які розглядались свідками як прояви психічних розладів;
* повідомлення особи про свої хворобливі переживання та суб'єктивні відчуття, які можуть свідчити про наявність будь-яких розладів психічної діяльності;
* відомості про перенесені захворювання головного мозку (черепно-мозкові травми, менінго-енцефаліти, порушення мозкового кровообігу тощо) або тяжкі соматичні захворювання, які супроводжуються психічними порушеннями.

== Види судово-психіатричної експертизи ==

Експертиза може проводитись амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно, у судовому засіданні. Крім того експертиза може бути первинна, додаткова і повторна.

Первинною є експертиза, яка призначається у даній справі з даних питань уперше.

Додатковою є експертиза, яка призначається для вирішення окремих питань, які не були поставлені при первинній експертизі, а також у разі неповноти або недостатньої якості первинної експертизи, і проведення її доручається експертам у тому самому або іншому складі.

Повторною є експертиза, яка призначається, якщо висновок первинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви щодо його правильності і визнаний органами дізнання, слідчим, прокурором, судом необґрунтованим. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому більш кваліфікованому складу експертів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page4 стаття 102 Кодексу адміністративного судочинства України]).

== Суб’єкт проведення експертизи ==
Судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.

Перелік установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи та Перелік установ, в яких проводяться стаціонарні судово-психіатричні експертизи особам, які тримаються під вартою, затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26.06.2017 р. № 722 [http://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-29062017--722-pro-organizaciju-sluzhbi-sudovo-psihiatrichnoi-ekspertizi «Про організацію служби судово-психіатричної експертизи»].

Безпосереднє дослідження в експертній установі (підрозділі) доручається лікарю - судово-психіатричному експерту одноособово або у складі амбулаторних (стаціонарних) судово-психіатричних експертних комісій.

== Об’єкт проведення експертизи ==
Об'єктами судово-психіатричної експертизи є:
* підозрювані, стосовно яких під час дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності обвинувачені та підсудні, стосовно яких під час слідства та судового розгляду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні;
* свідки та потерпілі, стосовно яких під час слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;
* потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у їх психічному стані з вчиненими щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);
* позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;
* позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість установленого раніше психіатричного діагнозу та застосування щодо них медичних заходів;
* матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інші процесуальні джерела інформації про психічний стан особи, відносно якої проводиться експертиза.

== Завдання судово-психіатричної експертизи ==
* Визначення неосудності за вчинене діяння в кримінальному процесі.
* Встановлення недієздатності за вчинені конкретні дії або під час загострення психічного захворювання в цивільному судочинстві.
* Уточнення процесуальної дієздатності в кримінальному (судово-слідчому) і цивільному процесі.
* Рекомендації за свідченнями примусових заходів медичного характеру.
* Обґрунтування прогностичних можливостей перебігу психічного захворювання.
* Розгляд психічних протипоказань для відбування покарання в установах кримінально-виконавчої системи.

== Порядок проведення судово-психіатричної експертизи ==
Учасник процесу на підставі окремих матеріалів справи, що викликають сумнів в осудності та психічній повноцінності обвинувачуваного своїм вмотивованим рішенням призначає проведення цього виду експертизи. При цьому орган, який призначив експертизу, обов'язково надає експерту матеріали, що спонукають до сумнівів щодо осудності обвинувачуваного.

Початок виконання експертизи відлічується з моменту, коли експерт отримав усі необхідні об'єкти експертизи для того, щоб дати відповіді на поставлені запитання. Завершенням судово-психіатричного дослідження вважається день огляду підекспертного експертною комісією і прийняття нею остаточного рішення.

Експерт не має права розголошувати дані попереднього слідства чи дізнання, які стали відомі йому у зв'язку з проведенням експертизи. За розголошення цих даних, ухиляння чи відмову надати висновки, а також за надання неправдивого висновку експерт несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Акт судово-психіатричної експертизи є одним із джерел доказів у кримінальній та цивільній справах.

Акт експертизи і його висновки підлягають оцінці органами розслідування та суду на предмет відповідності інструктивним вимогам, інформативності та вірогідності викладених у ньому фактів, повноти та наукової обгрунтованості висновків і відповідей на поставлені питання.

== Зразки клопотань про призначення судово-психіатричної експертизи ==
[http://personal-advokat.com.ua/zrazky-doc/10-zrazky-dokumentiv/102-klopotannya-pro-provedennya-sudovo-psikhiatrichnoji-ekspertizi.html 1. Клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи]

[http://bibliograph.com.ua/ugolovnoe-pravo-7/40.htm 2. КЛОПОТАННЯ про призначення судово-психіатричної експертизи]

[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Виплата військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно

2018-10-08T12:55:54Z

Mykola.kravchenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України...

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно"] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/178-2016-%D0%BF "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
== Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ==
Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація). 

Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. 

'''Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:''' 

- звільнення з військової служби; 

- загибелі (смерті) військовослужбовця. 

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. 

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв’язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком. 
У разі загибелі (смерті) військовослужбовця грошова компенсація виплачується рівними частками членам його сім’ї та утриманцям.
Члени сім’ї та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця подають за місцем його військової служби заяву про отримання грошової компенсації.
Грошова компенсація членам сім’ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця виплачується у разі, коли заява надійшла протягом трьох років з дня загибелі (смерті) або з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення його померлим.
Члени сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”]. 

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв’язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

[[Категорія: Військова служба]]

Визнання особи, яка зловживає азартними іграми, обмежено дієздатною

2018-10-08T09:56:21Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 19, ст.143 )]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72 Постанова Пленуму Верховного Cуду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" (N 3 від 28.03.72 р.)]
== Загальна інформація. ==
Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, згідно ст.36 ЦКУ можуть служити: психічний розлад, істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; а також зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми, якщо при цьому людина ставить себе і свою сім’ю у важке матеріальне становище. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. 

Така людина може самостійно вчиняти лише дрібні побутові угоди. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються тільки за згодою піклувальника. Грубо кажучи, купити хліб у магазині людина, чия цивільна дієздатність обмежена, може самостійно, а от для того, щоб взяти кредит або продати квартиру йому необхідна згода піклувальника. 

У той же час, відмова піклувальника дати згоду на вчинення правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, може бути оскаржена особою, цивільна дієздатність якої обмежена, до органу опіки та піклування або суд. 
Одержання заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпорядження ними здійснюються також піклувальником. Однак піклувальник може письмово дозволити фізичній особі, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно одержувати заробіток, пенсію, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними. 

Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, заподіяну нею іншій особі.недієздатною подається до суду за місцем її проживання, а якщо людина перебуває на лікуванні в наркологічному або психіатричному закладі, – за місцезнаходженням цього закладу. 

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України. 

== Хто має право звертатися. ==
Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім’ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.
Із заявою про визнання фізичної особи недієздатною може звернутися будь-який член сім’ї, близький родич, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, а також психіатричний заклад. 

== Вартість. ==
За подання заяви про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"] судовий збір не справляється.
Але якщо суд встановить, що заявник діяв несумлінно, з метою позбавлення дієздатності або обмеження дієздатності психічно здорової особи, суд стягує всі судові витрати із заявника. Новелою ЦК (ст. 39) є те, що в ньому передбачено право на відшкодування заявником моральної шкоди у разі пред'явлення ним недобросовісної вимоги без достатніх підстав. 

== Перелік необхідних документів. ==
=== Зміст заяви ===
У заяві повинно бути зазначено, стосовно яких прав варто обмежити дієздатність громадянина:
• одержувати й самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами;
• укладати угоди (договори дарування, купівлі-продажу, позики і т. д.). 

Громадянин, про обмеження цивільної дієздатності якого подана в суд заява, стає особою, що бере участь у справі. Тому незалежно від стану здоров'я йому повинна надсилатися копія заяви. Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 64 Конституції України, ст. ст. 31, 32, 38 ЦПК] України він має право всіма законними способами відстоювати в суді свої інтереси, доручати ведення справи своєму представникові, адвокатові. 

2. Визнання громадянина недієздатним можливо за умови, що воно викликає певні правові наслідки. У тих випадках, коли психічно хвора особа не є небезпечною, визнання її недієздатною є порушенням його прав, що передбачено Європейською конвенцією про права людини від 4 листопада 1950 р. ([[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17|ст. ст. 5 - 9, розділ 1]]).
В заяві про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним повинна бути зазначена мета, для досягнення якої необхідно визнати його таким.
Разом із заявою про визнання громадянина обмежено дієздатним або недієздатним особа, що звертається з такою заявою, повинна представити суду такі документи: 

- докази, що підтверджують хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Такими доказами можуть бути:
* а) виписка з історії хвороби;
* б) довідка про стан здоров'я;
* в) виписка з військового квитка про причину звільнення з армії або відсторонення від проходження військової служби;
* г) довідка військового госпіталю про поранення, травму голови;
* д) документи й акти, складені працівниками міліції, представниками громадськості;
* е) показання свідків, лікарів про дивну поведінку громадянина в побуті, на вулиці, про наявність захворювання;
* ж) інші докази, які свідчать, що в громадянина є серйозні відхилення від звичайних норм поведінки (постійно сміється, смикається, жестикулює, командує, співає тощо). 

При наявності достатніх даних про хронічний, стійкий психічний розлад громадянина для визначення його психічного стану судді (суду) слід призначити судово-психіатричну експертизу й отримати медичний висновок;
=== - докази, що підтверджують факти зловживання особою спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами: ===
* а) протоколи зборів трудового колективу, де працює особа;
* б) протоколи засідань громадських організацій, житлово-експлуатаційних організацій, вуличних комітетів;
* в) акти й протоколи органів міліції;
* г) постанови судді про притягнення до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство;
* д) довідки медичних установ, про те, що громадянин лікувався від наркоманії, зловживання спиртними напоями;
* е) акти адміністрації про відсторонення від роботи особи, що з'явилася на роботі в стані алкогольного або токсичного сп'яніння;
* ж) копії рішень судів у справах про звільнення особи з роботи за [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України];
* з) різні протоколи, медичні довідки, картки та ін. 

=== - докази про матеріальне становище особи, щодо якої порушена справа про обмеження дієздатності: ===
* а) довідка про заробітну плату;
* б) довідка про одержувану пенсію, про інші доходи;
* в) довідка про наявність майна, його вартість і значимість для сім'ї.
=== - докази про доходи сім'ї та кількість її членів: ===
* а) довідки про заробітну плату членів сім'ї;
* б) довідки про пенсію й інші доходи;
* в) довідка про наявність у сім'ї як загального, так і роздільного майна;
* г) довідка житлово-експлуатаційних організацій або вуличних комітетів про склад сім'ї, наявність утриманців (не тільки тих, які проживають із цією особою, але й тих, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати, наприклад, платити аліменти дитині від першого шлюбу, утримувати матір, батька - інвалідів I групи або які потребують його допомоги на інших законних підставах);
=== - характеристики з місця роботи й проживання. ===
Назва заяви повинна вказувати на її зміст. Наприклад, "Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи" або "Заява про визнання особи недієздатною" тощо.
=== ЗРАЗОК ===

<nowiki>______________ (назва суду)

Заявник : ________________________
(ПІБ, повна адреса, номер телефону, ІПН)
Третя особа: Міський відділ органу опіки та піклування
________________________
(адреса, телефон)

ЗАЯВА
про обмеження цивільної дієздатності
_____ (ПІБ особи, відносно якої ставиться питання про обмеження цивільної дієздатності) який проживає разом зі мною з ______ року і доводиться мені чоловіком з ________ 20__ р. Протягом останніх ____ років він всі отримані гроші витрачає на азартні ігри чим ставить сім'ю в тяжке матеріальне становище. У зв'язку із зловживанням азартних ігор має довідку про психічний розлад здоров'я.
Згідно зі ст. 36 - 37 Цивільного кодексу України та ст. 295-297 Цивільного процесуального кодексу України,

ПРОШУ:
1. Визнати обмежено дієздатним _______ (П.І.Б., рік та місце народження).
2. Призначити судово-психіатричну експертизу.</nowiki>

Додаток:
1. Копія свідоцтва про укладення шлюбу;
2. Копія свідоцтва про народження дитини;
3. Довідку про психічний розлад здоров'я;
4. Довідка про заробітну плату чоловіка;
5. Довідка лікаря-нарколога;
6. Копія заяви для сторін.

Дата (Підпис) (П.І.Б.) 

== Призначення експертизи. ==
1.Після порушення справи суддя повинен здійснити в порядку провадження у справі до судового розгляду таке коло процесуальних дій: визначити склад учасників, необхідні докази, призначити справу до розгляду, зробити виклики і повідомлення учасникам процесу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для призначення цієї експертизи. 

У тому випадку, коли заявник припускає, що громадянин страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, але при поданні заяви в суд не може представити офіційні документи про це з лікувальної установи, заява не може бути прийнята судом. 

У цьому випадку суд залишає заяву без руху і пропонує заявникові надати такі документи, в іншому випадку суддя повертає таку заяву заявникові (п. 4 ст. 121 ЦПК). По такій справі не можна призначати експертизу, тому що будуть порушені права громадянина, передбачені Європейською конвенцією про права людини. 

=== В ухвалі про призначення експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання: ===
# чи хворіє дана особа на психічну хворобу;
# чи розуміє вона значення своїх дій та чи може керувати ними.
Зазначена ухвала є обов'язковою для особи, тобто вона зобов'язана з'явитися на судово-психіатричну експертизу. 

2. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Cуду України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" у виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляється від проходження експертизи, він за ухвалою суду може бути направлений на експертизу в примусовому порядку. Питання про таке направлення на експертизу розглядається в судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора та психіатра. У цій же ухвалі суд зазначає, якій установі доручається проведення експертизи і на який орган у випадку примусового призначення експертизи покладається обов'язок його виконувати. Ухвала на виконання надсилається органам внутрішніх справ. 

Порядок реалізації приводу регулюється п. 14.7 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.11.2010 р. N 550. Дільничний інспектор міліції виконує доручення органів слідства, дізнання, прокуратури, суду та за їх постановою здійснює привід підозрюваних, обвинувачених, підсудних, свідків та потерпілих. 
Підставою для виконання приводу є ухвала суду, постанова прокурора, постанова судді, постанова слідчого чи органу дізнання. Привід виконується органом внутрішніх справ і, як правило, за місцем фактичного проживання особи, яка ухиляється від явки за викликом. В ухвалі про привід зазначається ім'я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу. Ухвала про привід у суд передається для виконання до органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу. Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до ст. 51 ЦПК, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди I та II групи, особи, які доглядають дітей віком до 6 років або дітей-інвалідів. У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу, через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання. 
У випадку постановлення ухвали про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу, в ній повинні бути вказані факти явного ухилення від проходження експертизи. 

== Розгляд справи. ==
'''1.''' Відповідно до ч. 1 даної статті та п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. 
В тому випадку, якщо справа буде розглянута без участі органів опіки і піклування, рішення в будь-якому випадку підлягає скасуванню. Суд повинен вжити необхідних заходів для явки представників органів опіки і піклування в судове засідання, аж до застосування по відношенню до них заходів адміністративної відповідальності. 
Громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається в судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров'я. Неявка громадянина в судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу в його відсутності при додержанні вимог, передбачених ст. 299 ЦПК. 

'''2.''' Слід мати на увазі, що від вирішення питання про дієздатність особи залежить можливість його участі у розв'язанні інших цивільних справ. Тому заяви про визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною підлягають розглядові окремо від інших вимог у порядку, передбаченому ст. ст. 295-300 ЦПК України. 

Одночасно зі спором про право цивільне, питання про обмежену дієздатність або недієздатність особи може вирішуватись судом лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина. (п. 8 постанови Пленуму ВС України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним"). Проте ВСУ не вказав, в порядку якого судочинства повинна вирішуватися дана категорія справ. Очевидно, що питання про обмежену дієздатність або недієздатність особи може вирішуватись судом, коли спір виник після смерті цього громадянина в порядку позовного провадження. 

== Підстави для відмови. ==
Оскільки законодавець зобов'язав заявника (п. 1 ст. 297 ЦПК) викласти обставини, що свідчать про підстави порушення даної категорії справ, а також [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 175 ЦПК] (форма і зміст позовної заяви) містить вимогу щодо зазначення доказів, які підтверджують кожну із обставин, суди вправі у разі недотримання з боку заявника даних процесуальних вимог залишати заяву без руху в порядку ст. 121 ЦПК. 

== Порядок оскарження ==
Рішення суду в справі набуває законної сили в звичайному порядку, тобто воно може бути оскаржене в суді апеляційної інстанції. 

== Поновлення цивільної дієздатності. ==
Відновлення повної цивільної дієздатності також відбувається за рішенням суду, в тому випадку якщо людина одужала або її стан покращився настільки, що вона може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також перестала зловживати спиртними напоями, наркотичними речовинами, азартними іграми і т. д. З моменту вступу в силу рішення суду про поновлення цивільної дієздатності опіка чи піклування припиняються. 

== Особливі випадки. ==
Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦК: якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною. 
Якщо справу про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним було порушено за заявою особи, яка не мала на це повноважень, суд не відмовляє в задоволенні заяви, а закриває провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК , оскільки такі заяви зазначених осіб не підлягають розгляду в судах. 

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]

Визнання фізичної особи недієздатною

2018-08-21T06:19:11Z

Mykola.kravchenko: /* Вартість */

== '''Нормативна база''' ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-І\/];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-І\/];
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72 Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28 березня 1972 року № 3]. 

== '''Підстави визнання фізичної особи недієздатною''' ==
[[Файл: Визнання фізичної особи недієздатною- що змінилося у законодавстві.jpg|200px|thumb|right|Визнання фізичної особи недієздатною- що змінилося у законодавстві]]

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 39 Цивільного кодексу України]). Тому до заяви мають бути додані докази такого психічного стану: довідка про стан здоров’я та виписка з історії хвороби. 

Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 39 Цивільного кодексу України]). 

== '''Порядок визнання фізичної особи недієздатною''' ==

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 2 ст. 39 Цивільного кодексу України]). 

=== '''Куди подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною?''' ===

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу. 

Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 295 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Хто може подати заяву про визнання фізичної особи недієздатною?''' ===

Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 3 ст. 296 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Вимоги до змісту заяви про визнання фізичної особи недієздатною''' ===

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 3 ст. 297 Цивільного процесуального кодексу України]). 
=== '''Вартість''' ===
Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ " Про судовий збір"] за подачу фізичною особою заяви у справах окремого провадження ставка судового збору складає '''0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб''' ( станом на 2018 рік = 352,40 грн). 

Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «[https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Судова влада України]».
Відповідно ч.2 ст.299 Цивільного процесуального кодексу України "Судові витрати,пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться за рахунок держави.

=== '''Чи потрібно призначення експертизи?''' ===

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. 

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 298 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Як відбувається розгляд справи в суді?''' ===

Справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров’я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. 

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров’я. 

Для визначення фактичної можливості такої особи з’явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу. 

Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною відносяться на рахунок держави. 

Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 299 Цивільного процесуального кодексу України]). 

=== '''Особливості рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною''' ===
[[Файл:Встановлення опіки над особою, яка визнана недієздатною.jpg|міні|Встановлення опіки над особою, яка визнана недієздатною ]]
Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна. 

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. 

Суд розглядає питання про звільнення опікуна в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про звільнення опікуна. 

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною. 

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи. 

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. 

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п’ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 6 ст. 300 Цивільного процесуального кодексу України]. 

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. 

Суд зобов’язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 299 Цивільного процесуального кодексу України]. 

== '''З якого моменту фізична особа вважається недієздатною?''' ==

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. 

Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 40 Цивільного кодексу України]). 

== '''Які правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною?''' ==

# Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
# Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.
# Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
# Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 1184 Цивільного кодексу України]). 

== '''Чи можливо поновити цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною?''' ==

За заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 42 Цивільного кодексу України]). 

Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України]. 

[[Категорія: Опіка та піклування, визнання особи недієздатною, або обмежено дієздатною‎]]
[[Категорія: Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія: Суди‎]]

Порядок проведення судово-психіатричної експертизи

2018-07-03T13:18:10Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України «Про адміністративні правопорушення»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page4 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України «Про судову експертизу»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-97 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Наказ Міністерства охорони Здоров’я України від 17.01.1995 року №6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0219-02 Наказ Міністерства охорони Здоров’я України N 397 від 08.10.2001 року «Порядок проведення судово-психіатричної експертизи»]

== Поняття судово-психіатричної експертизи ==

'''''Судово-психіатрична експертиза''''' — це науково-практичне дослідження, що здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-психіатричним експертом з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

== Мета та підстави проведення ==

Судово-психіатрична експертиза призначається ''органами досудового слідства та суду'' і проводиться за їх відповідним рішенням з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи. Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду. 

До критеріїв призначення судово-психіатричної експертизи відносяться:
* відомості про те, що особа перебувала або перебуває під наглядом психоневрологічного (ПНД) або наркологічного диспансеру, або перебувала на лікуванні в психіатричному або наркологічному лікувальному закладі, визнавалась по іншій справі неосудною та знаходилась на примусовому лікуванні, має інвалідність по психічному захворюванню;
* відомості про те, що особа була звільнена від служби в армії у зв'язку з психічним розладом;
* відомості про те, що особа навчалась у школі для розумово відсталих;
* відомості про неправильну або дивну поведінки особи у період, який передував злочину, дані про незвичайну поведінку обвинуваченого, підсудного в період скоєння діяння, що йому інкримінується, або поведінку, яка не адекватна ситуації під час проведення з ним судових або слідчих дій;
* відомості з показань свідків, родичів, знайомих, із виробничих і побутових характеристик про особливості поведінки (недоречні висловлювання та вчинки, немотивовані приступи збудження, судомні приступи, інтелектуальна неспроможність, спроби самогубства тощо), які розглядались свідками як прояви психічних розладів;
* повідомлення особи про свої хворобливі переживання та суб'єктивні відчуття, які можуть свідчити про наявність будь-яких розладів психічної діяльності;
* відомості про перенесені захворювання головного мозку (черепно-мозкові травми, менінго-енцефаліти, порушення мозкового кровообігу тощо) або тяжкі соматичні захворювання, які супроводжуються психічними порушеннями.

== Види судово-психіатричної експертизи ==

Експертиза може проводитись амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно, у судовому засіданні. Крім того експертиза може бути первинна, додаткова і повторна.

Первинною є експертиза, яка призначається у даній справі з даних питань уперше.

Додатковою є експертиза, яка призначається для вирішення окремих питань, які не були поставлені при первинній експертизі, а також у разі неповноти або недостатньої якості первинної експертизи, і проведення її доручається експертам у тому самому або іншому складі.

Повторною є експертиза, яка призначається, якщо висновок первинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликає сумніви щодо його правильності і визнаний органами дізнання, слідчим, прокурором, судом необґрунтованим. Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а її проведення доручається іншому більш кваліфікованому складу експертів.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page4 стаття 102 Кодексу адміністративного судочинства України]).

== Суб’єкт проведення експертизи ==
Судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань.

Перелік установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи та Перелік установ, в яких проводяться стаціонарні судово-психіатричні експертизи особам, які тримаються під вартою, затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 26.06.2017 р. № 722 [http://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-29062017--722-pro-organizaciju-sluzhbi-sudovo-psihiatrichnoi-ekspertizi «Про організацію служби судово-психіатричної експертизи»].

Безпосереднє дослідження в експертній установі (підрозділі) доручається лікарю - судово-психіатричному експерту одноособово або у складі амбулаторних (стаціонарних) судово-психіатричних експертних комісій.

== Об’єкт проведення експертизи ==
Об'єктами судово-психіатричної експертизи є:
* підозрювані, стосовно яких під час дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності обвинувачені та підсудні, стосовно яких під час слідства та судового розгляду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні;
* свідки та потерпілі, стосовно яких під час слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;
* потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у їх психічному стані з вчиненими щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);
* позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;
* позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість установленого раніше психіатричного діагнозу та застосування щодо них медичних заходів;
* матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інші процесуальні джерела інформації про психічний стан особи, відносно якої проводиться експертиза.

== Завдання судово-психіатричної експертизи ==
* Визначення неосудності за вчинене діяння в кримінальному процесі.
* Встановлення недієздатності за вчинені конкретні дії або під час загострення психічного захворювання в цивільному судочинстві.
* Уточнення процесуальної дієздатності в кримінальному (судово-слідчому) і цивільному процесі.
* Рекомендації за свідченнями примусових заходів медичного характеру.
* Обґрунтування прогностичних можливостей перебігу психічного захворювання.
* Розгляд психічних протипоказань для відбування покарання в установах кримінально-виконавчої системи.

== Порядок проведення судово-психіатричної експертизи ==
Учасник процесу на підставі окремих матеріалів справи, що викликають сумнів в осудності та психічній повноцінності обвинувачуваного своїм вмотивованим рішенням призначає проведення цього виду експертизи. При цьому орган, який призначив експертизу, обов'язково надає експерту матеріали, що спонукають до сумнівів щодо осудності обвинувачуваного.

Початок виконання експертизи відлічується з моменту, коли експерт отримав усі необхідні об'єкти експертизи для того, щоб дати відповіді на поставлені запитання. Завершенням судово-психіатричного дослідження вважається день огляду підекспертного експертною комісією і прийняття нею остаточного рішення.

Експерт не має права розголошувати дані попереднього слідства чи дізнання, які стали відомі йому у зв'язку з проведенням експертизи. За розголошення цих даних, ухиляння чи відмову надати висновки, а також за надання неправдивого висновку експерт несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Акт судово-психіатричної експертизи є одним із джерел доказів у кримінальній та цивільній справах.

Акт експертизи і його висновки підлягають оцінці органами розслідування та суду на предмет відповідності інструктивним вимогам, інформативності та вірогідності викладених у ньому фактів, повноти та наукової обгрунтованості висновків і відповідей на поставлені питання.

== Зразки клопотань про призначення судово-психіатричної експертизи ==
[http://personal-advokat.com.ua/zrazky-doc/10-zrazky-dokumentiv/102-klopotannya-pro-provedennya-sudovo-psikhiatrichnoji-ekspertizi.html 1. Клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи]

[http://bibliograph.com.ua/ugolovnoe-pravo-7/40.htm 2. КЛОПОТАННЯ про призначення судово-психіатричної експертизи]

[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Заміна сторони у виконавчому провадженні

2018-07-03T13:10:17Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства в Україні]
== Правове регулювання виконання судових рішень на території України ==
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran5253#n5253 '''до ст. 1291 Конституції України'''] «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4801#n4801 '''п.9 ч.3 ст.129 Конституції України'''] , є «обов’язковість рішень суду». Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов’язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави. 
На підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran132#n132 '''ч. 2,3 ст. 14 КАС України'''] - «Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом». 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran97#n97 '''Ч.1 ст.14 ЦПК України'''] закріпила – «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами». 

== Сторони виконавчого провадження та порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==

'''Сторонами''' виконавчого провадження '''є стягувач і боржник'''. 
''Стягувачем'' є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. 
''Боржником'' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення. 

== Порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==
'''Хто може звернутися із заявою для заміни сторони:''' 
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. 

'''Строки розгляду заяви:''' 
Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. 
Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. 
Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, приватному виконавцю 

У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред’явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому провадженні, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону.
Коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, на підставі ст.11 Закону, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду з заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні.

== Судовий розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження ==
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran2507#n2507 '''ч.2 ст.378 Цивільно-процесуального кодексу України'''], суд у десятиденний строк розглядає питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Про прийняте рішення суд обов’язково повідомляє державного виконавця. 
Суд, розглянувши заяву сторони або подання державного виконавця, на підставі '''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran1369#n1369 ст. 209, 210], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran1816#n1816 293], 378 ЦПК України''', ст.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran29#n29 Закону України «Про виконавче провадження»], виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження. 
При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам ст. 4 Закону (вимоги до виконавчого документу), а саме – '''в ухвалі повинно бути зазначено''': 
* назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
* дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
* повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
* ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
* реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
* резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
* дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
* строк пред’явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти. 
Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні. 
''Зважаючи на викладене – звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа (рішення, наказу тощо).''

[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]

Заміна сторони у виконавчому провадженні

2018-07-03T13:05:29Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база: ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3477-15 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства в Україні]
== Правове регулювання виконання судових рішень на території України ==
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran5253#n5253 '''до ст. 1291 Конституції України'''] «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4801#n4801 '''п.9 ч.3 ст.129 Конституції України'''] , є «обов’язковість рішень суду». Отже, у найвищому за юридичною силою законі закріплено конституційний принцип обов’язковості рішень судів, за ознакою територіальності – на всій території нашої держави. 
На підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/paran132#n132 '''ч. 2,3 ст. 14 КАС України'''] - «Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом». 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran97#n97 '''Ч.1 ст.14 ЦПК України'''] закріпила – «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами». 

== Сторони виконавчого провадження та порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==

'''Сторонами''' виконавчого провадження '''є стягувач і боржник'''. 
''Стягувачем'' є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. 
''Боржником'' є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення. 

== Порядок заміни сторони у виконавчому провадженні ==
'''Хто може звернутися із заявою для заміни сторони:''' 
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. 

'''Строки розгляду заяви:''' 
Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. 
Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. 
Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, приватному виконавцю 

У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред’явлено до державної виконавчої служби, стороні необхідно звернутися до суду з письмовою заявою про заміну сторони у виконавчому написі. До такої заяви зазвичай додаються докази того, що юридична особа являється правонаступником тієї юридичної особи, яка вибула (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копії протоколів зборів тощо). Без ухвали суду про заміну сторони у виконавчому провадженні, державний виконавець не має права самостійно замінити сторону.
Коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, на підставі ст.11 Закону, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду з заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні.

== Судовий розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження ==
Згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran2507#n2507 '''ч.2 ст.378 Цивільно-процесуального кодексу України'''], суд у десятиденний строк розглядає питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Про прийняте рішення суд обов’язково повідомляє державного виконавця. 
Суд, розглянувши заяву сторони або подання державного виконавця, на підставі '''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran1369#n1369 ст. 209, 210], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran1816#n1816 293], 378 ЦПК України''', ст.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran29#n29 Закону України «Про виконавче провадження»], виносить ухвалу про заміну сторони, виконавчого провадження. 
При цьому текст ухвали повинен суворо відповідати вимогам ст. 4 Закону (вимоги до виконавчого документу), а саме – '''в ухвалі повинно бути зазначено''': 
#назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
#дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
#повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
#ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
#реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
#резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
#дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
#строк пред’явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти. 
Невиконання судом цих вимог унеможливлює примусове виконання у виконавчому провадженні. 
Зважаючи на викладене – звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження – це не лише обов’язковість вимог закону, але і гарантія своєчасного, повного, реального виконання виконавчого документа (рішення, наказу тощо).

[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Господарський процес]]

Правове регулювання підводного полювання в Україні

2018-07-03T12:50:39Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативно правова база ==
 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2894-14 Закон України "Про тваринний світ"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99 Наказ № 19 від 15.02.1999 року «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1126-98-%D0%BF Постанова від 18 липня 1998 р. N 1126 Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства]

== Загальні положення щодо підводного полювання: ==
 

У відповідності до Закону України «Про тваринний світ» на території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. 

Підводне полювання як вид любительського та спортивного рибальства на водних об’єктах України регулюється виключно Правилами любительського та спортивного рибальства затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999 року , тому підводне полювання дозволяється:
* гарпунними рушницями без застосування аквалангів та інших автономних дихальних приладів на ділянках водойм, визначених органами рибоохорони для любительського рибальства та при наявності посвідчень підводного мисливця;
* підводне полювання здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог Правил щодо строків, місць лову, норм лову, наявності документів на право лову. 

'''Відповідно до Правил любительське рибальство в тому числі і підводне полювання на водні біоресурси заборонено здійснювати:'''
* у каналах теплоенергоцентралей, підвідних та скидних каналах електростанцій;
* у підвідних і магістральних каналах, підводах рибогосподарських та меліоративних систем, в шлюзових каналах тощо;
* у новостворених водосховищах;
* на промислових ділянках, закріплених за користувачами водних біоресурсів, а також на відстані від берега більше як 3 км в Чорному морі і 1,5 км – в Азовському морі;
* у верхніх б’єфах гребель на відстані більше ніж за 500 м, в нижніх – на відстані в межах встановлених Правил рибальства;
* поблизу мостів, які охороняються, в межах режимних зон охорони;
* у радіусі 500 м навколо риборозплідних господарств;
* на водоймах, що розташовані в зоні евакуації (відчуження), на територіях радіоактивно забруднених внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;
* на зимувальних ямах (перелік зимувальних визначаються органами держрибохорони через засоби масової інформації). 

'''Також заборонено:'''

* застосовувати без дозволу органів рибоохорони нові знаряддя та способи лову, які не передбачені цими Правилами рибальства;
* перебувати на водоймі або поблизу неї з вибуховими та отруйними речовинами, а також зі знаряддями лову, застосування яких у даний час і в цьому місці заборонено, а також зберігати заборонені знаряддя лову на водоймах або поблизу них;
* продаж або скуповування риби, ікри і водних безхребетних та продуктів їх переробки без наявності документа, який підтверджує законність їх придбання, та сертифіката якості;
* миття у рибогосподарських водоймах або в їх прибережних смугах транспортних засобів, а також проведення робіт, які негативно впливають на стан водойм;
* зупинка плавзасобів в заборонених для рибальства місцях, за винятком зупинок біля населених пунктів та випадків конечної потреби (шторм, туман, аварія тощо);
* організація змагань з рибальства в період нересту риби;
* пересування автотранспортних засобів, крім тих, що належать природоохоронним та правоохоронним органам, по кризі рибогосподарських водойм у період льодоставу (за винятком спеціально обладнаних льодових трас);
* пересування плавзасобів у заборонених для рибальства зонах (за винятком установлених суднових ходів), а на ділянках, оголошених органами рибоохорони нерестовищами в період нересту - всіх плавучих засобів, крім суден спеціально уповноважених органів, які здійснюють охорону водних живих ресурсів;
* лов морських ссавців, риби та інших водних живих ресурсів, занесених до Червоної книги України;
* вивезення (винесення) риби, раків та інших водних живих ресурсів у кількості, що перевищує добову норму лову, або заборонених до лову правилами рибальства;
* вилучення із води знарядь лову, які належать іншим особам, та об'єктів лову, які є в цих знаряддях тощо; 

Забороняється лов водних живих ресурсів :із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм; 

== Право на підводне полювання ==

Відповідно до п 3.1 та п 3.2 Любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства. Любительське і спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється безоплатно та без надання спеціальних дозволів.

== Громадяни, які займаються підводним полюванням, зобовʹязані: ==

* виконувати вимоги Правил рибальства;
* підтримувати належний санітарний стан водойм,не залишати на берегах водойм і на кризі сміття та інші відходи,не допускати засмічення та забруднення водойм іншим чином;
* мати при собі документи, що дають право на риболовлю на окремих водоймах, де впроваджено лов риби за дозволами, і пред'являти їх працівникам органів рибоохорони або інших уповноважених на те органів за їх вимогою;
* не допускати пошкодження покажчиків, щитів та інших знаків, встановлених на водоймах та на їх берегах.
{| class="wikitable"

'''Дозволяється одній особі вилов за одну добу перебування на водоймі таких видів у таких кількостях:
'''

|-
! Об'єкти лову (добування) !! Водойми загального користування !! Водойми, закріплені за громадськими об'єднаннями,а також ті, де проваджене платне рибальство

|-
| Риба (кг) || 3 || 5
|-
| Раки (шт) || 30 || 50
|-
| Мідії(кг)|| 5 || 8
|-
| Рапана (шт)|| 10 || 20
|-
| Креветки (кг) || 1|| 2
|}

''* Вивезення з водойми риби та безхребетних - як у свіжому, так і в обробленому вигляді, - незалежно від терміну перебування на водоймі дозволяється в розмірі не більше за добову норму, за винятком випадків, коли вага однієї рибини перевищує встановлену норму вилову.''

== Контроль за дотриманням правил рибальства ==

''* Контроль за дотриманням правил рибальства здійснюють органи рибоохорони '''Держрибагентства''' та інші спеціально уповноважені на те органи.''

== Відповідальність за порушення правил ==

* Особи, винні в порушенні Правил рибальства, несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
* Шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах,
* відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. N 32 ( 32-98-п ).
* Застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення Правил рибальства.
* Незаконно виловлені водні живі ресурси підлягають вилученню в установленому законодавством порядку.

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99/page2 '''Мінімальні розміри (в см) риб і водних безхребетних, дозволених до вилову рибалками-любителями''']

{| class="wikitable"
|-
! Види риб і водних безхребетних !! На внутрішніх водоймах !! Чорноморському регіоні !! Азовському регіоні !! зокрема р. Дунай з придатковою системою, передгирловому просторі, оз. Сасик
|-
| Барабуля || - || 8,5 || - || 8,5
|-
| В"язь || 28 || 24 || 22 || 22
|-
| Берш || 28 || - || - || 25
|-
| Головень || 24 || 28 || -|| -
|-
| Бичок || - || 11 || - || 8
|-
| Вугор|| 50|| 50 || - || -
|-
| Білий амур|| 40 || 45 || - || -
|-
| Камбала-глоса || - || 15|| - || 17
|-
| Білизна || 30 || 40 || - || 35
|-
| Карась || - || 10 || -|| -
|-
| Карась сріблястий || - || 15 || - || -
|-
| Катран || - || 85|| - || -
|-
| Кефаль || - || 20 || - || 20
|-
| Кефаль-пеленгас || - || 38 || - || 33
|-
| Короп || 25|| 25 || - || 25
|-
| Лин || 20 || 20 || 13 || 17
|-
| Лящ || 32 || 30 || 20 || 28
|-
| Мерланг || - || 12 || - || -
|-
| Оселедець ||- || 17 || 16 || 14
|-
| Підуст || 25 || 25 || - || -
|-
| Плітка || 18 || - || - || -
|-
| Пузанок || - || 11 || - || -
|-
| Рибець || - || 22 || - || 22
|-
| Сазан || 35 || 32 || 30 || 30
|-
| Сиг || - ||25 || - || -
|-
| Синець || 22 || 24 || - || 24
|-
| Скумбрія || - || 15 || -|| 15
|-
| Сом || 70 || 60 || 50 || 60
|-
| Ставрида || - || 10 || -|| 10
|-
| Судак || 42 || 38 || 30 || 38
|-
| Тараня || 18 || 18 || - || 14
|-
| Толстолоб || 40 || 40 || - || 40
|-
| Чехоня|| 24 || 24 || - || -
|-
| Щука || 35 || 32 ||- || -
|-
| Беззубка|| -|| 12|| - || -
|-
| Креветки || -|| 3,5|| -|| -
|-
| Мідія || -|| 5|| -|| -
|-
| Перловиця|| -|| 7|| -|| -
|-
| Рак|| 10|| 10|| 9|| 9
|-

[[Категорія:Екологічне право]]

Договір зберігання

2018-07-03T12:45:26Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

Договору зберігання присвячено гл. 66 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України). Додатково зберігання у товарному складі регулюється ст. 294 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарського кодексу України] (далі - ГК України), а також Законом України від 23 грудня 2004 року "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2286-15 Про сертифіковані товарні склали та прості і подвійні складські свідоцтва]". 

Іншими законодавчими актами визначається специфіка зберігання окремих речей, з огляду на їх особливі властивості - наприклад, Законом України "[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/37-15 Про зерно та ринок зерна в Україні]" встановлюються, відповідно, умови зберігання зерна. 

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України] (далі - МК України) регламентує тимчасове зберігання товарів та транспортних засобів у спеціалізованих складах. Законом України від 24 січня 1997 року "[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/51/97-%D0%B2%D1%80 Про державний матеріальний резерв]" визначаються умови та порядок зберігання відповідних матеріальних цінностей. 

== Поняття та основні характеристики договору ==

Відносини, пов'язані з укладенням, дією та розірванням договорів зберігання регулюються розділом 66 Цивільного кодексу України. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй іншою стороною (поклажодавцем), і повернути її останньому цілісною. 

Сторонами договору зберігання можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, яка здійснює зберігання на основі підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому в майбутньому. 

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування. 

''Публічним є договір, за яким одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок надавати послугу кожному, хто звернеться до неї. Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів (крім тих, кому законодавством надані пільги). Підприємець не може відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливості для надання послуги.'' 

== Форма договору ==
Договір зберігання укладають письмово, якщо:
* сторонами договору є юридичні особи;
* сторонами договору є фізична і юридична особа;
* сторонами договору є фізичні особи, а ціна договору в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 

Договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений письмово незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. 

В інших випадках договір зберігання може бути укладений усно. 

Договір, укладений не письмово, не є недійсним, але в разі розгляду суперечки судом, що випливає з такого договору, рішення не може ґрунтуватися на показаннях свідків. 

За надзвичайних обставин (пожежі, повені тощо) прийняття речі на зберігання може підтверджуватися показаннями свідків. 

Крім того, письмова форма вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання засвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, виданим зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею номерного жетона, іншого знака, якщо це встановлено законодавством або є звичайним для цього виду зберігання. 

== Істотні умови договору ==

Істотними умовами договорів зберігання є умови про річ, ціну та строк дії договору. 

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом терміну, встановленого в договорі зберігання. Після закінчення встановленого терміну зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати річ, а той зобов'язаний це зробити. Водночас закінчення строку зберігання не звільняє їх від обов'язку щодо зберігання, якщо самим договором не передбачено інше. Продовження зберігання речі після закінчення строку, встановленого договором, дає зберігачу право вимагати оплату за весь фактичний час зберігання. 

Якщо строк зберігання в договорі не встановлений і не може бути визначений, зважаючи на його умови, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Вимогу про повернення має бути виконано у розумний строк (7 днів), якщо інше не передбачено договором. 

Якщо зберігач ухиляється від повернення прийнятої на зберігання речі, поклажодавець може скласти відповідний акт і запропонувати зберігачу підписати його. У разі відмови поклажодавець підписує такий акт сам, вказавши, що зберігач від його підписання відмовився. Такий документ в суді слугуватиме доказом неправомірної відмови від повернення речі зберігачем. 

За загальним правилом, договір зберігання є оплатним, якщо в ньому не передбачено інше. Розмір оплати і терміни її внесення встановлюються договором. Якщо зберігання припинилося достроково внаслідок обставин, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. 

Крім того, зберігач має право на відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням речі. Види таких витрат доцільно передбачити в договорі (витрати на електроенергію, опалення тощо). Розмір таких витрат може бути включений у плату за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити (надзвичайні витрати) підлягають відшкодуванню понад плату за зберігання. 

Для суб'єктів господарювання факт надміру витрачених зберігачем коштів, їх розмір і порядок відшкодування можна зафіксувати окремим документом, засвідченим підписами і печатками сторін. 

== Види договору ==

'''''Зберігання на товарному складі.''''' За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути товар цілісним. 
На підтвердження прийняття товару товарний склад видає один із складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво або подвійне складське свідоцтво (складається з двох частин — складське свідоцтво та заставне свідоцтво (варіант)). Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може передаватися в заставу протягом строку зберігання товару на складі на підставі застави цього свідоцтва. Власник заставного свідоцтва має право застави на товар на суму кредиту і відсотків за ним. У цьому випадку на заставному свідоцтві роблять відповідну відмітку. Товар може бути виданий зі складу лише в обмін на обидва свідоцтва разом. 

Складське та заставне свідоцтво можуть передавати разом або окремо шляхом індосаменту. 

'''''Зберігання речей у ломбарді.''''' Укладається між ломбардом і фізичною особою та оформляється видачею іменної квитанції. Річ, яку поклажодавець не забрав з ломбарду після закінчення трьох місяців з дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом. З суми виторгу віднімається плата за зберігання та інші платежі, які належить зробити ломбарду. Залишок суми повертається поклажодавцю. 

'''''Договір зберігання цінностей у банку.''''' Банк може прийняти на зберігання документи, цінні папери, коштовні метали, каміння, інші цінності. Укладення договору засвідчується видачею банком іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцю. Можливі два варіанти: надання індивідуального банківського сейфа, який охороняється банком, і надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком. У першому випадку банк приймає цінності, контролює їх розміщення в сейф і одержання з сейфа. У другому — банк не відповідає за вміст сейфа, до цих правовідносин застосовують норми, які регулюють відносини майнового найму (оренди). 

'''''Зберігання речей у камерах схову.''''' Здійснюється в камерах схову загального користування, які перебувають у веденні організацій і підприємств транспорту. Послуга має надаватися незалежно від наявності пасажирського документа. На підтвердження прийняття речі на зберігання видається квитанція або номерний жетон. Збитки, завдані поклажодавцю в результаті втрати, нестачі або пошкодження речі, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої за її передання на зберігання. Якщо річ не забрали у встановлені терміни, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Після закінчення цього терміну річ може бути продана у порядку, встановленому законом. До договорів зберігання речі в автоматичних камерах схову застосовують положення про майновий найм (оренду). 

'''''Зберігання речей у гардеробі.''''' Якщо річ здана в гардероб організації, зберігачем є ця організація. Зберігач речі, зданої в гардероб, незалежно від того, зберігання здійснюється за плату або безоплатно, зобов'язаний прийняти всі необхідні заходи щодо забезпечення збереження речі. Це також стосується зберігання верхнього одягу, головних уборів у місцях, спеціально відведених для цього, в установах охорони здоров'я та інших закладах. 

'''''Зберігання речей пасажира під час його перевезення.''''' Перевізник зобов'язаний забезпечити збереження валіз (сумок), особистих речей пасажира (крім коштовностей та грошей), які пасажир перевозить у відведеному місці. 

'''''Зберігання речей у готелі.''''' Готель відповідає за збереження речей, внесених у готель особою, що мешкає у ньому. Річ вважається внесеною у готель, якщо її передано працівникам готелю або перебуває у відведеному приміщенні. При цьому готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. У разі втрати або пошкодження речі потрібно негайно повідомити про це адміністрацію готелю. Якщо до закінчення терміну проживання особа не висунула свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені або пошкоджені. Це ж стосується зберігання речей у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає. 

'''''Зберігання речей, що є предметом спору.''''' Дві або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, можуть передати цю річ третій особі, яка бере на себе обов'язок після вирішення спору повернути річ особі, визначеній за рішенням суду або за погодженням усіх осіб, між якими є спір.
Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання за рішенням суду.
Зберігачем у цьому разі може бути особа, призначена судом, або особа, визначена за домовленістю сторін, між якими є спір. Річ передається на зберігання іншій особі за її згодою, якщо інше не встановлено законом. Зберігач має право на плату за рахунок сторін, між якими є спір. 

'''''Зберігання автотранспортних засобів.''''' Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах і гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов’язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першої вимоги поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється на відносини між гаражно-будівельним або гаражним кооперативом і їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання засвідчується квитанцією (номером, жетоном). 

'''''Договір охорони.''''' За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи або майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, що охороняється, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісяця платити охоронцеві встановлену плату. 

== Зразки основних видів договору зберігання ==
=== Зразок №1. Договір складського зберігання ===

м. _____________________ "___" ____________ 20__ р. 

_________________________________________________________________
(вказати найменування сторони) 

(надалі іменується "Товарний склад") в особі ____________________ 

_________________________________________________________________, 

(вказати посаду, прізвище, ім'я, по батькові)
що діє на підставі ______________________________________________, 

(вказати: статуту, довіреності, положення тощо)
з однієї сторони,
та
__________________________________________________________________ 

(вказати найменування сторони)
(надалі іменується "Поклажодавець") в особі ______________________ 

__________________________________________________________________, 

(вказати посаду, прізвище, ім'я, по батькові)
що діє на підставі _______________________________________________, 
(вказати: статуту, довіреності, положення тощо)
з іншої сторони, 

(в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона")
уклали цей Договір складського зберігання (надалі іменується "Договір") про наступне. 

<big>1. Загальні положення</big> 

1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому Поклажодавцем (надалі іменується "товар"), і повернути цей товар Поклажедавцеві у схоронності. 

1.2. За цим Договором на зберігання передається наступний товар: ______________________________________________________________________. 

1.2.1. Докладний перелік майна, що передається на зберігання, його кількість і оцінка мають бути визначені в складських документах, що видаються Товарним складом Поклажодавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання (подвійне складське свідоцтво). 

1.3. Строк зберігання: _____________________________________________. 

1.4. Місце зберігання: _____________________________________________. 

1.5. Порядок і строк передання товару на зберігання: _______________. 

1.6. Умови зберігання: _____________________________________________. 

1.7. Порядок повернення товару після закінчення строку зберігання: ______________________. 

1.8. Товар, прийнятий на зберігання за подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання шляхом застави відповідного свідоцтва. 

1.9. Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі, у повному обсязі. 

1.10. Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але не може взяти його зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. 

1.11. Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму виданого за заставним свідоцтвом кредиту та відсотків за ним. У разі застави майна про це робиться відмітка на складському свідоцтві. 

1.12. Товарний склад видає товар володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше, як в обмін на обидва свідоцтва разом. 

1.13. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, товар видається Товарним складом не інакше, як в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. 

1.14. Товарний склад, що видав товар володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суму боргу за ним, несе відповідальність перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї забезпеченої за ним суми. 

1.15. Володілець складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився на складі. 

1.16. При переданні товару на зберігання третій особі Товарним складом, якщо він вимушений зробити це в інтересах Поклажодавця і не має можливості отримати його згоду, умови цього Договору зберігають чинність і Товарний склад відповідає за дії особи, якій він передав товар на зберігання. 

1.17. У разі, коли товар, що є на зберіганні, пошкоджений або ж виникла реальна загроза його пошкодження, а також якщо виникли інші обставини, що не дають змоги забезпечити схоронність товару, а вжиття заходів з боку Поклажодавця очікувати неможливо, Товарний склад має право продати товар чи його частину самостійно. Якщо зазначені причини виникли з підстав, за які Товарний склад не відповідає, він має право за рахунок купівельної ціни відшкодувати свої витрати з продажу товару. 

1.18. Товар повертається Поклажодавцю в такому стані, в якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей. 

<big>2. Права та обов'язки сторін</big> 

2.1. Товарний склад зобов'язаний: 

2.1.1. під час приймання товару провести за власний рахунок огляд товару, визначити його кількість та зовнішній стан шляхом _____________________; 

2.1.2. повідомити Поклажодавця про самостійно вжиті негайні заходи, що змінюють умови зберігання та спрямовані на забезпечення збереження товару шляхом _______________ в строк _________________; 

2.1.3. при виявленні пошкодження товару скласти про це акт і негайно повідомити Поклажодавця шляхом ______________ в строк ________________; 

2.1.4. видати Поклажодавцеві подвійне складське свідоцтво, що підтверджує приймання товару на зберігання в строк ______________ шляхом _________________; 

2.1.5. надавати можливість Поклажодавцю здійснювати огляд товару шляхом ______________ в строк ____________________. 

2.1.6. вживати всіх заходів для забезпечення схоронності товару. 

2.2. Кожна із Сторін при поверненні товару після закінчення строку зберігання має право вимагати його огляду та перевірки якості шляхом _________ в строк _______________. При цьому пов'язані з цим витрати несе Сторона, яка вимагає такі огляд та перевірку. 

2.3. Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений Сторонами, заява про нестачу або пошкодження майна внаслідок його неналежного зберігання має бути зроблена Поклажодавцем у письмовій формі при одержанні товару, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі приймання товару, - протягом трьох календарних днів після його одержання. 

2.3.1. У випадку відсутності заяви Поклажодавця, передбаченої п. 2.3 цього Договору, вважається, що товар був повернений Товарний складом відповідно до умов цього Договору. 

2.4. Якщо для забезпечення схоронності товару необхідною є термінова зміна умов зберігання, Товарний склад зобов'язаний вжити термінових заходів для забезпечення належного зберігання та сповістити про них Поклажодавця. 

2.5. Товарний склад зобов'язаний на першу вимогу Поклажодавця повернути йому товар навіть коли передбачений Договором строк його зберігання не закінчився. 

<big>3. Відповідальність сторін за порушення договору</big>

3.1. У випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. 

3.1.1. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. 

3.2. Товарний склад відповідає за втрату (нестачу, знищення) або пошкодження (псування) товару, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості товару, про які Товарний склад, приймаючи їх на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності. 

<big>4.Розмір плати за зберігання та порядок її сплати</big> 

4.1. Плата за зберігання товару становить ___ грн. та підлягає сплаті Поклажодавцю шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Товарного складу в строк __________________. 

4.2. Витрати Товарного складу на зберігання відшкодовуються в розмірі, в порядку та в строки, передбачені в додатку N ___ до цього Договору. 

<big>5. Вирішення спорів</big> 

5.1. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. 

5.2. Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. 

<big>6. Дія договору</big> 

6.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. 

6.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього Договору та закінчується ____________________________________. 

6.3. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. 

6.4. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. 

6.5. Зміни до цього Договору набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України. 

6.6. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. 

6.7. Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України. 

<big>7.Прикінцеві положення</big> 

7.1. Усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. 

7.2. На момент укладення цього Договору Товарний склад є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах. 

7.3. Після набрання чинності цим Договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості Сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього Договору. 

7.4. Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов'язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків. 

7.5. Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою Стороною. 

7.6. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками. 

7.7. Всі виправлення за текстом цього Договору мають силу та можуть братися до уваги виключно за умови, що вони у кожному окремому випадку датовані, засвідчені підписами Сторін та скріплені їх печатками. 

7.8. Цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін. 

<big>Місцезнаходження і реквізити сторін</big> 

Товарний склад 

______________________________ 

______________________________ 

______________________________ 

______________________________ 

______________________________ 

підпис

Поклажодавець
_____________________________
_____________________________
_____________________________
_____________________________
_____________________________

підпис 

=== Зразок №2. Договір зберігання автотранспортного засобу ===
с.Сигнівка 01 квітня 2011 р. 

______________________________, надалі – „Власник”, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, та ________________________________, надалі – „Зберігач”, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали цей Договір про наступне: 

<big>1. Предмет договору</big> 

1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором згідно відповідних документів, які є невід’ємною частиною цього Договору, Власник передаватиме, а Зберігач прийматиме на відповідальне зберігання автомобілі: 

1. ЗАЗ ТF699Р, № кузова ______________,2011 р.в. 

2. ЗАЗ ТF699Р, № кузова ______________, 2011 р.в. 
(надалі іменується “майно”). 
<big>
2. Обов'язки та права зберігача</big> 

2.1.Зберігач зобов’язаний: 

2.1.1. Приймати автотранспортний засіб на зберігання посвідчуючи прийом шляхом відмітки в журналі реєстрації Власника про здачу майна на стоянку, або про отримання даного майна зі стоянки. 

2.1.2. Не допускати проникнення в майно сторонніх осіб. 

2.1.3. Вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього Договору; 

2.1.4. Нести відповідальність за втрату або ушкодження майна Власника, що знаходиться у Зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від Власника до закінчення його зберігання; 

2.1.5.Повернути майно Власникові за першою вимогою останнього. 

2.1.6.Надати Власникові право на стоянку транспортного засобу в одному й тому ж місці. У разі потреби в зміні місця зберігання транспортного засобу, його переміщення провадиться за погодженням сторін. 

2.1.7. Повідомити Власника про постановку на стоянку транспортного засобу, представником Власника, який перебуває в нетверезому стані. 

2.1.8.Видавати транспортний засіб іншій особі за умови пред’явлення оформленого відповідно до законодавства доручення Власника та перепустки чи документа, що посвідчує особу одержувача транспортного засобу. 

2.1.9. Дозволити технічне обслуговування транспортного засобу тільки в спеціально відведених і обладнаних на стоянці місцях. 

2.1.10. Забезпечити безперешкодний в’їзд-виїзд на місце/ з місця стоянки. 

2.2. У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, то він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру пошкодження, часу в’їзду на автостоянку, марки і номера транспортного засобу. 

2.3. Якщо транспортний засіб знаходяться в гаражі, останні мають бути обладнані витяжною вентиляцією, вогнегасником, ящиком з піском, внутрішніми і зовнішніми запорами (замками). 

2.4. Зберігач не має права користуватись майном. 

2.5. Зберігач має право не видавати транспортний засіб представникові Власника, без подання останнім належних документів. 

2.6. Зберігач має право не видавати транспортний засіб представникові Власника який перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. 

2.7. Зберігач має право вимагати від Власника виконання його обов’язків за даним договором. 

2.8. Припинити виконання своїх обов’язків в односторонньому порядку за даним договором в разі непроплати Власником робіт Зберігача. 

<big>3. Обов'язки та права власника</big> 

3.1. Власник зобов’язаний: 

3.1.1. Вчасно та в повному обсязі оплачувати роботи Зберігача. 

3.1.2. Зачиняти транспортний засіб, що знаходяться на стоянці на замки. 

3.1.3. Зафіксувати транспортний засіб від довільного руху. 

3.1.4. В разі використання гаражу особисто відчиняти та зачиняти гараж на ключ. 

3.1.5. Ознайомитися з Правилами зберігання транспорту, розписатися про це в журналі обліку транспортних засобів і виконувати всі вимоги Правил. 

3.1.6. Оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами Правил, подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника. 

3.1.7. Пред’явити транспортний засіб на огляд черговому приймальнику і після належного оформлення поставити його на місце зберігання. 

3.1.8. Виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки, та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті. 

3.1.9.У разі термінового виїзду під час снігових заметів самостійно забезпечувати собі розчищення проїзду. 

3.1.10. У разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе. 

3.1.11.Після закінчення строку дії Договору забрати у Зберігача майно. 

3.2. Власник має право у будь-який час забирати у Зберігача майно, яке знаходиться на зберіганні. 

<big>4. Розрахунок і порядок оплати</big> 

4.1. За зберігання майна Власник сплачує Зберігачу кошти у розмірі 150,00 грн. в місяць. 

4.2. Оплата здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та підготовленого Зберігачем акту виконаних робіт, шляхом перерахування передбачених у п. 4.1 сум коштів на поточний рахунок Зберігача. 
<big>
5. Відповідальність сторін</big> 

5.1. У випадку порушення своїх зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. 

5.2.Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов’язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. 

5.3. Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення Власникові. 

<big>6.Строк дії договору та інші умови</big> 

6.1.Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє безстроково. 

6.2.Зміни в цей Договір можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору. 

6.3.Договір може бути припинений в односторонньому порядку в разі невиконання іншою стороною своїх обов’язків. 

6.4. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід’ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін. 

6.5.Усі спори, що пов’язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін. 

6.6.Усі правовідносини, що виникають у зв’язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства. 

6.7. Цей Договір складений українською мовою, у 2-х оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін. 

<big>7. Місцезнаходження і реквізити сторін</big> 
=== Зразок №3. Договір про надання охоронних послуг ===

"__" ________ 201__ р місто Харків 

___________________________________, яке діє на підставі Ліцензії на право здійснення охоронної діяльності ____________________________________в особі ___________________________, який діє на підставі 
______________________ у подальшому «Виконавець», з одного боку, і ________________________________________ в особі ______________________ яка діє на підставі________________, названа у подальшому "Замовник", з іншого боку, разом -"Сторони", уклали цей договір (далі - Договір) про наступне: 

<big>1. Предмет договору</big> 

1. «Виконавець» надає, а «Замовник» приймає та сплачує надані «Виконавцем» послуги по охороні
відокремлених приміщень, будівель, ділянок «Замовника» вказаних у додатку № 1 до договору, далі у
тексті - "Об'єкт". 

2. Обов'язковою умовою на час укладення та здійснення договору є наявність у "Замовника" повноважень на його володіння (користування) "Об'єктом" (у формі права власності, права на повне господарське відання, оперативне управління, оренда, лізинг, доручення тощо), у особи, яка підписує договір повноважень на укладення договорів відповідно Статуту "Замовника" та чинного законодавства, відомості про що надаються «Виконавцю», в завіреній "Замовником" письмовій формі. 

3. Подання «Виконавця» про необхідність додержання встановленого режиму охорони та здійснення заходів по зміцненню технічного стану “Об’єкту”, є обов'язковими для розгляду та виконання "Замовником".
<big>II. Сума договору та умови розрахунку</big> 

1. Сума оплати за послуги, які надаються відповідно цього договору становить: ______________________________________в місяць без ПДВ. 

2. Оплата за послуги, які надаються здійснюється щомісячно платіжними дорученнями "Замовника", що здаються в установу банку не пізніше 25 числа поточного місяця. 

3. Послуга передбачена цим договором вважається наданою якісно і в повному обсязі, якщо протягом місяця у якому вона надавалась, від «Замовника» не надходило письмових претензій. 

4. Акт виконаних робіт підписується Сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору. 

<big>III. Обов'язки сторін</big> 
''3.1. ОБОВ'ЯЗКИ "Виконавця"'' 

1. Забезпечувати у межах наданих повноважень наступні заходи, спрямовані на попередження правопорушень та крадіжок на «Об'єкті» «Замовника», шляхом: 

1.1. приймання під охорону вказаних у додатку № 1 "Об'єктів". 

1.2. здійснення контролю за цілісністю "об'єкта" та схоронністю майна, що на ньому зберігається; 

1.3. здійснення на "Об'єкті" запровадженого "Замовником" пропускного режиму, у тому числі не допускання проникнення на "Об'єкт" сторонніх осіб; 

1.4. припинення шляхом здійснення заходів оперативного реагування на безпосередні правопорушення проти майна "Замовника" на "Об'єкті; 

2. Забезпечувати дотримання встановлених правил пожежної безпеки на постах силами охоронців під час несення ними служби, а у випадку виявлення на об'єкті пожежі або спрацювання охоронно-пожежної
сигналізації негайно повідомити про це пожежну частину, вжити можливих заходів по ліквідації пожежі. 

3. При виявленні охоронцями ознак проникнення сторонніх осіб на "Об'єкт" вжити заходів по їх затриманню. 

4. Забезпечувати недоторканності місця вчинення протиправних дій проти майна "Замовника" на "Об'єкті" до прибуття представників правоохоронних органів. 

5. Не допускати розголошення відомостей щодо діяльності "Замовника", які стали відомі його працівникам під час виконання ними обов'язків передбачених цим договором. 
<big>
''3.2. Обов'язки замовника'' 

1. Здійснювати визначені актами обстеження та договором заходи необхідні для зміцнення технічного стану "Об'єкта», створювати належні умови для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей та сприяти "Виконавцю" при виконанні ним своїх завдань, а також в удосконаленні організації охорони "Об'єкта" та зміцненні пропускного і внутрішньо об'єктного режимів. 

2. Перед здаванням "Об'єкта" під охорону : 

2.1. Вимикати електроприлади, інші джерела вогню та системи водопостачання у аварійному стані. 

2.2. Замикати на замки зовнішні двері складів, виробничих цехів, та інших службових приміщень. 

3. Залучати уповноважених представників "Виконавця" до роботи комісії по зняттю залишків та визначення суми збитку, заподіяного майну "Замовника" внаслідок неналежного виконання (невиконання) "Виконавцем" зобов'язань за договором. 

4. Повідомляти "Виконавця" в строк за 10 діб до початку робіт про проведення капітального ремонту приміщень або переобладнанню "Об'єкта", про зміну на ньому режиму, профілю робіт, появі нових або заміні місць зберігання цінностей, а також про проведення заходів, внаслідок яких може виникнути необхідність зміни характеру заходів пов'язаних з попередження правопорушень на «Об'єктах». 

5. Знайомити представників «Виконавця» з існуючими на "Об'єкті" правилами з охорони праці, які стосуються здійснення "Виконавцем" своїх функцій, та здійснювати необхідні заходи по створенню безпечних умов праці охоронців "Виконавця". 

6. Надавати "Виконавцю" безкоштовно службові та підсобні приміщення, обладнання, інвентар, комунальні послуги (водопостачання, освітлення, опалення, прибирання та ремонт приміщень) для належного виконання покладених на нього функцій. 

7. Забезпечувати охоронців місцями обігріву та захисту від непогоди (з оснащенням місць обігріву опалювальними приладами тільки промислового виробництва). 

8. Своєчасно вносити плату за послуги "Виконавця". 

9. Повідомляти "Виконавця" про всі недоліки та порушення служби особовим складом охоронців для прийняття необхідних заходів. 

10. Здавати під охорону зазначені у додатку № 1 "Об'єкти". 

<big>ІV.Права сторін</big> 

''4.1. Права "Виконавця":'' 

1. У випадку ненадходження від «Замовника» оплати за послуги передбачені договором, у встановлений пунктом 2 Розділу II цього Договору строк, припинити надання послуг і розірвати Договір. 

2. У відповідності до визначених законодавством повноважень, у тому числі за допомогою належних йому технічних засобів відповідно до їх призначення, фіксувати та документувати події, які можуть мати юридичні наслідки для визначення умов та обсягів відповідальності сторін за цим Договором. 

3. Приймати участь у роботі комісій у складі з уповноважених представників "Замовника" та "Виконавця" при обстеженні "Об'єкта" з метою встановлення розмірів майнових збитків, спричинених "Замовнику" через неналежне виконання "Виконавцем" зобов'язань за Договором; 

4. Вимагати від "Замовника" створення безпечних умов праці для виконання охоронниками зобов'язань "Виконавця" за Договором, пов'язаних із здійсненням заходів по охороні "Об'єкту". 
''
4.2. Права "Замовника"'' 

1. Вимагати від "Виконавця" належного виконання його працівниками службових обов'язків відповідно Договору. 

2. Самостійно призначити довірених осіб для участі в комісії по обстеженню "Об'єкта". 

3. Вимагати від "Виконавця" недопущення розголошення ним відомостей щодо діяльності "Замовника", які стали відомі його працівникам під час виконання ними обов'язків передбачених цим договором. 

4. Достроково розірвати договір в односторонньому порядку при умові письмового попередження "Виконавця" за 15 днів. 

<big>V. Відповідальність "Виконавця"</big> 

''Порядок визначення обсягів відповідальності "Виконавця"'' 

1."Виконавець" несе майнову відповідальність за збитки, спричинені майну "Замовника", що зберігалось на «Об'єкті», сторонніми особами внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за
Договором згідно з діючим законодавством України. 

Факти неналежного виконання "Виконавцем" своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню ним, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку. 

2. "Виконавцем" в установленому порядку відшкодовуються збитки заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей здійснене шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу в результаті неналежного виконання «Виконавцем» обов'язків відповідно договору; 

3. Про порушення цілісності «Об'єкта» та заподіяні збитки (пошкодження майна) "Виконавець" сповіщає "Замовника". До прибуття представників органу внутрішніх справ або слідства "Виконавець" забезпечує недоторканість місця події. 

4. Факти крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна "Замовника" сторонніми особами, які проникли на «Об'єкт» з вини "Виконавця", встановлюється органами дізнання, слідства або судом. 

5. При наявності письмової заяви "Замовника" про заподіяні збитки, уповноважені представники "Виконавця" зобов'язані брати участь в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей та у визначенні розміру цих збитків, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути проведене терміново по прибутті представників Сторін на місце події. 

6. Відшкодування "Замовнику" збитків, допущених з вини "Виконавця" здійснюється за поданням "Замовником" "Виконавцю" постанови органу дізнання, слідства або вироку суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на «Об'єкт» з вини "Виконавця". 

Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості вкрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складеними за участю "Виконавця" та звіреними з бухгалтерськими даними. До збитків, що підлягають відшкодуванню, включається вартість викраденого або знищеного майна, розмір зниження у ціні, пошкодження товарно-матеріальних цінностей або витрати пов'язані з відновленням пошкодженого майна. 

7. При поверненні "Замовнику" викрадених товарно-матеріальних цінностей присутність уповноважених працівників "Виконавця» є обов'язковою. Вартість, повернутих товарно-матеріальних цінностей вилучається із загальної суми позову "Замовника" до "Виконавця", а раніш сплачена сума за дані цінності повертається "Виконавцю". Якщо частина повернених товарно-матеріальних цінностей виявиться неповноцінною, про це складається акт за участю обох Сторін і компетентних осіб для визначення відсотку придатності вказаних цінностей. У цьому випадку "Виконавець" відшкодовує "Замовнику" розмір уцінки. 

8. "Виконавець" несе відповідальність, згідно чинного законодавства за розголошення ним відомостей щодо діяльності "Замовника", які стали відомі працівникам "Виконавця" під час здійснення ними обов'язків, передбачених цим договором. 

9. Претензії по відшкодуванню матеріальних збитків подаються "Замовником" і розглядаються "Виконавцем" згідно з чинним законодавством. 

<big>VI. Умови звільнення «Виконавця» від відповідальності</big> 

1."Виконавець" звільняється від відповідальності за заподіяні збитки при відсутності його вини в їх спричиненні. 

"Виконавець" не несе відповідальності: 

1.2. за майнові збитки, заподіяні "Замовнику" при масових порушеннях громадського порядку; 

1.2. за крадіжку товарно-матеріальних цінностей при невиконанні "Замовником" у встановлені двостороннім актом строки вимог по технічному зміцненню "Об'єкта", якщо це стало умовою здійснення крадіжки; 

2. "Виконавець" не несе відповідальності, якщо збитки на «Об'єкті» нанесені за умов: 

2.1. стихійного лиха та пожежі; 

2.2. недотримання "Замовником" правил протипожежної безпеки на "Об'єкті"; 

2.3. екологічних катастроф; 

2.4. аварій побутових комунікацій на "Об'єкті", а також правомірного здійснення спеціальними службами, у зв'язку з цим, невідкладних ремонтних чи аварійно-рятувальних робіт; 

2.5. правомірного здійснення працівниками уповноважених правоохоронних органів визначених законодавством оперативно-слідчих дій щодо "Об'єкта" та майна, що на ньому зберігається; 

2.6. спричинення збитків внаслідок дій охоронників в умовах необхідної оборони або крайньої необхідності; 

2.7. якщо особа, яка протиправно проникла на "Об'єкт" і нанесла майнову шкоду "Замовнику", затримана безпосередньо на «Об'єкті» або при переслідуванні при втечі з "Об'єкта" та її вина в спричиненні збитків доведена в установленому порядку; 

2.8. проникнення на "Об'єкт" сторонніх осіб через місця від укріплення яких, "Замовник" відмовився згідно з актом обстеження "Об'єкта". 

3. "Виконавець" звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено "Замовником" самостійно без повідомлення "Виконавця" про порушення цілісності "Об'єкта" та/або без участі
відповідальних працівників "Виконавця", при відсутності письмового повідомлення останнього про час зняття залишків товарно-матеріальних цінностей та визначення розмірів збитків. 

VІІ. Відповідальність "Замовника" 

1. У випадку несвоєчасної (неповної) оплати відповідно договору нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу. 

2. «Замовник» відшкодовує «Виконавцю» всі витрати понесені останнім при стягненні суми заборгованості за цим договором. 

3. "Замовник" несе повну відповідальність за достовірність інформації, наданої "Виконавцю" під час укладення договору щодо володіння (користування) "Об'єктом", та повноважень особи , яка підписую договір. 

<big>VIII. Особливі умови договору</big> 

1. Договір може бути розірваним за домовленістю сторін шляхом підписання двосторонньої угоди. 

2. Договір може бути достроково розірваний "Виконавцем" в односторонньому порядку у наступних випадках: 

2.1. Доведення в установленому порядку факту відсутності у "Замовника" на час укладення договору або втрати під час його виконання повноважень на володіння "Об'єктом" (у формі права власності, права на повне господарське відання, оперативне управління, оренди, лізингу, доручення тощо). 

2.2. Якщо "Замовник" не виконав умови розділу II Договору у частині оплати за послуги, які надаються при умові письмового попередження "Замовника" за 5 днів. 

2.3. Якщо "Замовником" грубо порушуються вимоги щодо забезпечення безпечних умов праці та особистої безпеки працівників "Виконавця", які виконують функції передбачені договором. 

2.4. При виникненні об'єктивних обставин, що перешкоджають продовженню «Виконавцем» обов'язків відповідно договору ( ліквідація «Виконавця», як юридичної особи та інші обставини); 

3. У разі невиконання зазначених в актах технічного обстеження "Об'єкта" вимог "Виконавця" по усуненню недоліків у технічному стані "Об'єкту", договір може бути розірваний в односторонньому порядку при умові письмового попередження "Замовника" за 15 днів. 

4. «Замовник» не заперечує проти залучення „Виконавцем” до надання охоронних послуг третіх осіб, при цьому „Виконавець” залишається відповідальним перед «Замовником» за якість послуг, що надаються відповідно цього договору. 

<big>IX. Прикінцеві положення.</big> 

1. Цей договір набуває чинності з „__” _______ 201__ року і діє один рік. 

Якщо за два місяці до закінчення строку договору жодна з Сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається подовженим на тих же умовах на кожний наступний строк. 

2.Усі повідомлення, направлені Сторонами одна одній у зв'язку з цією угодою повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені цінним
листом з описом вкладення з повідомленням про одержання його адресатом, телеграфом, засобами факсимільного зв'язку, або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін. 

У невідкладних випадках повідомлення може бути передане однією Стороною іншій Стороні по телефону з одночасним дублюванням його з дотриманням викладених вище вимог. 

3. Усі правовідносини, що виникають або можуть виникнути між Сторонами у зв'язку з цим договором, регулюються виключно чинним законодавством України. 

4. Договір з додатками, які є його невід'ємною частиною, складається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, з яких один примірник знаходиться у "Виконавця", другий - у "Замовника".
Невід'ємною частиною цього договору є також всі додаткові угоди до нього за умови, якщо вони складені у письмовій формі і підписані Сторонами. 

<big>
X. Реквізити сторін</big> 

"Виконавець": ____________________________________ 

____________________________________ 

____________________________________ 

"Замовник": _____________________________________ 

_____________________________________ 

______________________________________ 

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Особисті немайнові права фізичної особи

2018-07-03T12:38:58Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база. ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"].
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/239/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про донорство крові та її компонентів"].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права].
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основних свобод].
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)].
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України].

== Поняття особистих немайнових прав у цивільному законодавстві України. ==
Особисті немайнові права можна визначити як права специфічні. Специфіка їх полягає в тому, що вони не несуть в собі економічного змісту, не мають грошової оцінки. Це випливає з їх назви — немайнові права. 
Індивідуалізація особистості — ще одна важлива ознака особистих немайнових прав. Це дає змогу відрізняти суб'єктів права від інших, визначаючи їх своєрідність, самобутність, а іноді і неповторність. При індивідуалізації немайнові права мають переваги над майновими. 
Особисті немайнові правовідносини займають вище місце ніж хрестоматійні для цивільного права майнові відносини і це підкреслює важливість даного виду відносин у цивільно – правовій системі.
Аналізуючи [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1487#n1487 статтю 269 ЦК України], слід зазначити, що особисті немайнові права – це юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній фізичній особі за законом і характеризуються немайновістю та особистістю. 
'''Для характеристики особистих немайнових прав особи слід керуватися такими ознаками:'''
* Дане право належить кожній особі – це означає, що воно належить усім без винятку особам (фізичним і юридичним) за умови, що наявність цього права в особи не суперечить її сутності. При цьому всі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;
* Дане право належить особі довічно – це означає, що воно належить фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі – до моменту припинення;
* Дане право належить особі за законом – це означає, що підставою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя , здоров`я, свободу та особисту недоторканість, ім`я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виникати в осіб з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а право на зміну імені має особа, яка дося- гнула 16 років, тощо;
* Дане право є немайновим – це означає, що в ньому відсутній майновий (економічний) зміст, тобто фактично неможливо визначити вартість цього права, а відповідно і блага, що є його об`єктом, у г- рошовому еквіваленті;
* Дане право є особистісним – це означає, що воно не може бути відчужене (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи – носія цих прав та / або передане іншим особам.
Що стосується правової природи особистих немайнових прав, то на сьогодні їх цивілістична природа в літературі фактично не оскаржується. Однак окремими авторами особистим немайновим правам приписується конституційно – правова природа. В [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], зокрема в розділі другому, закріплюються основні особисті права громадян, однак у ній неможливо та й недоцільно передбачити основні способи реалізації та охорони цих прав.

== Види особистих немайнових прав. ==
Особисті немайнові права належать усім без винятку фізичним особам незалежно від віку, дієздатності, інших обставин, зокрема від того, де та у зв'язку з якими подіями життя вони перебувають. 
Слід зазначити, що основна частина особистих немайнових прав виникає у зв'язку з народженням і з моменту народження, тобто вони є природними правами людини. Для інших момент їх виникнення не має точної фіксації, він пов'язується з різними обставинами, які зумовлюються багатьма чинниками. Тому момент виникнення особистих немайнових прав можна визначити як специфічний. У новому ЦК України визначено дві підстави виникнення особистих немайнових прав — народження людини і припис закону. 
В літературі існує й інша думка: немайнові права можуть виникати в результаті юридичних дій (право особи на інформацію, тобто правомірні дії суб'єкта цивільного права, вчинені незалежно від наміру викликати певні правові наслідки, які проте можуть виникнути внаслідок закону), при настанні певних подій (кожній людині від народження належить право на ім'я незалежно від її вольової поведінки) або породжуватися актами компетентних органів (набуття особою права на опіку внаслідок визнання її у встановленому законом порядку недієздатною). 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] поділяє особисті немайнові права фізичної особи за спрямованістю або за цільовим призначенням на дві групи: ті, що забезпечують природне існування фізичної особи ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1535#n1535 глава 21]) і ті, що забезпечують її соціальне буття ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1606#n1606 глава 22]). 
Можна також взяти за основу поділу порядок виникнення особистих немайнових прав: на такі, що належать фізичним особам від народження, і такі, що їм належать за законом. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1493#n1493 ч. І ст. 270 ЦК України]). 
'''Так різні види особистих немайнових прав можна зібрати у три правові інститути:'''
* права на немайнові блага, втілені у самій особистості;
* право на особисту недоторканність, свободу; право на життя та охорону здоров'я;
* право на недоторканність особистого життя.
'''За цільовим спрямуванням особисті немайнові права пропонується класифікувати на:'''
* особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистосте (право на ім'я, право на честь, гідність, ділову репутацію та ін.);
* особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особи (життя, свобода, вибір місця перебування, місця проживання тощо);
* особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста та сімейна таємниця, невтручання у приватне життя, честь і гідність).
=== Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи. ===
'''До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, відповідно до глави 21 ЦК України, слід відносити:'''
* Право на життя;
* Право на здоров`я;
* Право на безпечне довкілля;
* Право на свободу та особисту недоторканість;
* Право на сім`ю, опіку, піклування та патронатне виховання.
Головним, фундаментальним правом людини є право на життя. Існування цього права обумовлено самим існуванням людини, воно є найбільш природним. 
Невід'ємне право на життя кожної людини проголошено на міжнародному рівні. Вперше міжнародно-правова регламентація права на життя була дана у Загальній декларації прав людини 1948 р. Стаття 3 Декларації проголошує, що кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність, однак не містить тлумачення цього права. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р. у ст. 2 закріплює положення про те, що право кожної особи на життя не тільки проголошується, а й охороняється законом. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. в ст. 6 встановлює, що право на життя є невід'ємним правом будь-якої людини, яке охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Стаття 27 Конституції України проголошує: "Кожна людина має невід'ємне право на життя. Обов'язок держави — захищати життя людини." ЦК України у ст. 281 "Право на життя" закріплює невід'ємне право на життя кожної фізичної особи. Відповідно до ч. 2 цієї статті особа не може бути позбавлена життя і має право його захищати від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом. 
Складним і дискусійним завжди було саме поняття життя. Можна сказати, що життя — це фізичне, духовне та соціальне функціонування людини як комплексного біосоціального організму. Життя є триваючим процесом, а тому важливе значення має визначення моменту появи життя і моменту його припинення. Для права ці проблеми пов'язані із визначенням юридичне значимих фактів та їх правовими наслідками.
Характерною особливістю права на життя є те, що його виникнення чи припинення у більшості випадків не залежить від волі управомоченої особи.
Народження та смерть людини — особливий різновид юридичних фактів, що належать до подій. Під юридичним фактом народження розуміється початок самостійного дихання дитини. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1538#n1538 Частина 6 ст. 281 ЦК України] приділяє увагу питанням штучного переривання вагітності. Перспективне законодавство визнає суб'єктом права лише ту дитину, яка народилася живою, а до народження дитина є лише можливим майбутнім суб'єктом права. 
Початок і кінець життя людини являють собою юридичний факт — подію, з якою пов'язані виникнення, зміна, припинення правовідносин. 
Щодо смерті, то розрізняють смерть клінічну та біологічну. Клінічна смерть передбачає можливість відновлення життєдіяльності, але в суворо обмежений період. 
У стані клінічної смерті громадянин є суб'єктом права. Це означає, що медичні працівники зобов'язані надавати йому допомогу. Моментом смерті, таким чином, є незворотне припинення діяльності мозку, яке визначається медиками за спеціально розробленими ознаками. 
Людина може передчасно припинити своє життя шляхом самогубства. 
У нинішній час юристів, медиків і усе суспільство хвилює проблема евтаназії. Термін "евтаназія" у перекладі з грецької означає "легка, щаслива смерть". Так звана Цюріхська декларація, прийнята на міжнародному симпозіумі Світової федерації "Право померти" від 14 жовтня 1998 р. містить таке визначення евтаназії: "дієздатні дорослі особи, які переносять жорстокі та нестерпні страждання, мають право на отримання медичної допомоги з метою покінчити з життям, якщо це їхня постійна, добровільна і усвідомлена вимога". 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1538#n1538 ЦК України у ч. 4 ст. 281] закріплює положення, яке забороняє задовольнити прохання фізичної особи про припинення її життя. Можливість дослідів визнається [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1538#n1538 ч. З ст. 281 ЦК України] та Основами законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (ст. 45). За [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1#n1 ЦК України], медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. Відповідно до ст. 28 Конституції України, жодна людина без її згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. 
Серед особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1#n1 ЦК України] називає право кожної фізичної особи на охорону здоров'я ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1555#n1555 ст. 283]). 
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права у ч. 1 ст. 12 визнає право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я, а згідно зі Статутом Всесвітньої організації охорони здоров'я, який був прийнятий Міжнародною конференцією охорони здоров'я у Нью-Йорку і підписаний 22 липня 1946 р., здоров'я є станом повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не лише характеризується відсутністю хвороб чи фізичних дефектів. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1555#n1555 ч. 2 ст. 283 ЦК України] охорона здоров'я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом. Частина 3 ст. 49 Конституції України передбачає, що у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно, а існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. 
Частина 1 ст. 38 Основ та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1555#n1555 ч. 2 ст. 284 ЦК України] надають фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Якщо інформація про хворобу особи може погіршити стан її здоров'я, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити їх можливість ознайомитися з окремими медичними документами ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1565#n1565 ч. З ст. 285 ЦК України]). 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1#n1 ЦК України] пропонує: якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити стан її здоров'я або погіршити стан здоров'я батьків (усиновителів), опікуна, піклувальника, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість їх ознайомитися з окремими медичними документами. ЦК України забороняє вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. 
Особистими немайновими правами, що забезпечують природне існування фізичної особи, є право на свободу та право на особисту недоторканність. Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Статті 3 і 5 Загальної декларації прав людини, ст. 7 та п. 1 ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права також закріплюють це право кожної людини. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1#n1 ЦК України] присвячує названим правам дві окремі статті — [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1578#n1578 ст. 288 "Право на свободу"] і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1581#n1581 ст. 289 "Право на особисту недоторканність"]. Свобода включає у себе економічну, політичну та індивідуальну свободу. Під фізичною свободою розуміється можливість належати собі у конкретному фізичному світі, рухатися, переміщуватися у просторі. До сфери індивідуальної свободи входять такі блага, як особисте та сімейне життя, задоволення суто індивідуальних потреб, моральні відносини тощо. Якщо в результаті примусу обмежується фізична свобода особи, то автоматично обмежується його політична, економічна та індивідуальна свобода. 
Право на свободу включає заборону будь-якої форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення дій, що порушують публічний порядок, а також тримання фізичної особи в неволі ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1578#n1578 частини 2 ст. 288 ЦК України]). Право на особисту недоторканність розкривається у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1587#n1587 ст. 290 ЦК України] як право, згідно з яким фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1581#n1581 ч. 2 ст. 289]). 
10 грудня 1984 р. Генеральна Асамблея 00Н прийняла Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання". Цей документ був підписаний Україною 27 лютого 1986 р.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1581#n1581 Частина 3 ст. 289 ЦК України] містить положення, згідно з яким фізичне покарання батьками (усиновителями), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх дітей та підопічних не допускається. 
З 27 вересня 1991 р. набула чинності в Україні Конвенція про права дитини,'' яка була прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н 20 листопада 1989р. Цьому міжнародно-правовому акту відповідають положення нового Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р, а саме статті 7, 150, 164, 170 та ін. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1587#n1587 Стаття 290 ЦК України] закріплює право повнолітньої дієздатної фізичної особи бути донором крові та її компонентів. З точки зору суспільства перевагу слід надавати здоров'ю живої людини, хоч слід також поважати пам'ять померлого. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" від 23 червня 1995 р., донорство крові та її компонентів є добровільним актом волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання у наукових дослідженнях. 
Право на сім'ю закріплено у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1594#n1594 ст. 291 ЦК України]: фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. Частина 3 ст. 16 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права визначають сім'ю природним і основним осередком суспільства та держави. 
Конституція України у ст. 51 проголошує: "Сім'я, дитинство, материнство батьківство охороняються законом." 
Нині ст. З Сімейного кодексу України визначає сім'ю первинним та основним осередком суспільства і вказує на те, щі сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом мають взаємні права та обов'язки. 
'''Право особи на сім'ю визначено у ст. 4 Сімейного кодексу України і включає:''' право на створення сім'ї; право кожної особи на проживання в сім'ї; право кожної особи на повагу до свого сімейного життя.
Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1594#n1594 ч. 4 ст. 291 ЦК України]). Це положення збігається зі ст. 32 Конституції, згідно з якою ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, ст. 12 Загально декларації прав людини та ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1594#n1594 ч. 2 ст. 291 ЦК України] фізична особа не може бути проти ї волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом, а згідно з ч. і ст. 4 Сімейного кодексу України особа може бути примусово ізольована від сім'я лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1599#n1599 Стаття 292 ЦК України] закріплює право малолітньої, неповнолітньої особи а також фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, на опіку або піклування . Детальніше норми щодо опіки та піклування розкриваються відповідними статтями ЦК України та гл. 19 Сімейного кодексу України. Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання у сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; ні забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника. 
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1601#n1601 Частина 1 ст. 293 ЦК України] закріплює право фізичної особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а також право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. 
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. 
Назване право належить до абсолютних особистих немайнових прав. Це суб'єктивне право відображає перш за все міру можливої поведінки самої управомоченої особи. Право на одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров'я населення закріплене у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р.
=== Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. ===
'''До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1607#n1607 главою 22 ЦК України] слід відносити:'''
* Право на ім`я;
* [[Захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи|Право на честь, гідність та ділову репутацію]];
* Право на індивідуальність;
* Право на зображення та голос;
* Право на особисте життя;
* Право на особисті папери та таємницю кореспонденції;
* Право на інформацію;
* Право на свободу творчості;
* Право на вибір роду занять;
* Право на місце проживання;
* Право на недоторканість житла;
* Право на пересування;
* Право на свободу об`єднань;
* Право на мирні зібрання.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1607#n1607 Глава 22 ЦК України] містить ряд статей, пов'язаних із правом фізичної особи на ім'я. Право громадянина на ім'я забезпечує особі правову індивідуалізацію. Традиційно це право надає його носієві юридичне забезпечену можливість мати ім'я і вимагати від оточуючих, щоб його називали власним іменем. 
В широкому розумінні під ім'ям особи розуміють власне ім'я громадянина, його по батькові та прізвище. У Декларації прав дитини 1959 р. проголошено, що "дитині від народження має належати право на ім'я". Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини. 
Відповідно до ст. 146 Сімейного кодексу України ім'я дитини визначається за згодою батьків, а в разі народження дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбі і за умови відсутності добровільного визнання батьківства — матір'ю дитини. За [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1612#n1612 ч. 2 ст. 295 ЦК України] фізична особа має право на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1612#n1612 Стаття 295 ЦК України] надає право фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років, змінити своє прізвище та ім'я у порядку, встановленому законом, а фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років наділяється правом змінити своє прізвище за згодою батьків або одного з батьків, з ким вона проживає, чи піклувальника. По батькові фізичної особи може бути змінено у разі зміни її батьком свого імені ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1612#n1612 ч. З ст. 295 ЦК України]). Що стосується прізвища фізичної особи, то воно може бути змінене відповідно до закону у разі реєстрації шлюбу або визнання його недійсним. 
Використання імені може бути обмежене в таких випадках, наприклад, використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті — за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає — батьків, братів чи сестер. 
Важливими особистими немайновими благами є честь, гідність та ділова репутація фізичної особи. 
Згідно зі ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не повинен зазнавати такого, що принижує його гідність, поводження і покарання, а також посягання на його честь та репутацію (статті 5, 12 Загальної декларації прав людини; статті 7 і 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права). 
На думку ряду авторів, зі словом "честь" пов'язується оцінка суспільством моральних та інтелектуальних якостей людини, а зі словом "гідність" — усвідомлення самою людиною факту, що вона володіє незганьбленими моральними та інтелектуальними якостями. Враховуючи те, що честь і гідність є особистими немайновими благами, невіддільними від особистості, можна вважати, що це право виникає з моменту народження людини. 
В юридичній літературі досить часто право на честь і гідність та право на ділову репутацію об'єднуються в одне суб'єктивне право громадян. Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1#n1 ЦК України] право на недоторканність ділової репутації є самостійним особистим немайновим правом фізичної особи ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1645#n1645 ст. 299]), а право на повагу до гідності та честі міститься у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1637#n1637 ст. 297], в якій вказано, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, а гідність та честь фізичної особи є недоторканними. 
Автори вказують на те, що якщо право на честь і гідність належить кожній особі, то носіями ділової репутації можуть бути далеко не всі суб'єкти цивільного права, наприклад, не можуть мати ділову репутацію непрацюючі пенсіонери, інваліди, які не мають фізичної можливості займатися певною справою та ін. Із цього робиться висновок, що ділову репутацію можуть мати громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність та юридичні особи.
Серед особистих немайнових прав [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1#n1 ЦК України] визнає і право фізичної особи на індивідуальність, тобто право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. 
Фізична особа має право на особисте життя, самостійно визначаючи своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, зберігаючи у таємниці обставини свого особистого життя. У повному обсязі це право у чинному цивільному законодавстві ще не закріплено. Визначено лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Немає в цивільному законодавстві також ефективних специфічних заходів захисту права громадянина на таємницю особистого життя. 
Право на особисті папери дає можливість громадянину перешкодити третім особам доступ до особистої документації В ПК України йдеться про правову охорону особистих паперів — документів, фотографій, щоденників та інших записів, особистих архівних матеріалів тощо. 
Що стосується авторського права на листи, нотатки, щоденники, помітки та інше, то необхідно відрізняти його від права громадянина на особисту документацію. Слід пам'ятати, що авторське право лише визнає громадянина автором твору, забороняючи третім особам публікацію, відтворення або розповсюдження творів, що містяться у документах, але не встановлює заборони для третіх осіб знайомитися зі змістом самого твору (листа, щоденника тощо).
Важливим особистим немайновим правом завжди визнавалося право на таємницю кореспонденції ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1673#n1673 ст. 306 ЦК України]). Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. 
У кодексі розроблено положення, згідно з якими кореспонденція, що стосується особи, може бути долучена до судової справи (але не публічно розголошена) лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для розв'язання справи ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1673#n1673 ч. 4 ст. 306 ЦК України]). 
Конституція України закріплює право кожного громадянина вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно. письмово або в інший спосіб — на свій вибір (ст. 34). Право на інформацію проголошується і [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1#n1 ЦК України] ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1657#n1657 ст. 302]). 
'''Інформація''' — це те найважливіше, що передувало появі матеріального. Будучи нематеріальною за своєю сутністю, інформація є першоджерелом і поясненням усього існуючого у світі. Через таке глибинне розуміння інформації можливе вирішення цілого комплексу як загальнотеоретичних, філософських, так і правових проблем. 
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. 
Стаття 10 цього Закону серед гарантій права на інформацію називає, зокрема:
# обов'язок органів державної влади, органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;
# вільний доступ суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів;
# створення у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, які забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1657#n1657 Стаття 302 ЦК України] регулює питання щодо достовірності інформації. 
Про захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео зйомок йдеться у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1683#n1683 ст. 307 ЦК України]. Такі дії можливі лише за згодою цієї особи.
Основні положення щодо охорони інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах, містяться у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1693#n1693 ст. 309 ЦК України]. Фотографія та інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи. Інша ситуація передбачена у випадку, якщо фізична особа позувала авторові за плату. В такому разі фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди. 
Право фізичної особи на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості і право на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості передбачається [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1693#n1693 ст. 309 ЦК України].
Важливою гарантією названого права слід визнати те, що згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1693#n1693 ч. 2 ст. 309 ЦК України] цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності не допускається. 
Фізична особа має право на місце проживання і на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом. Право громадян на недоторканність житла ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1700#n1700 ст. 311 ЦК України]) розуміється як особисте немайнове право, згідно з яким управомочена особа може діяти у своєму житлі (помешканні) на свій розсуд і перешкоджати будь-яким спробам вторгнення у нього поза волею осіб, які в ньому проживають, крім випадків, які прямо передбачені в законі. 
Конституція України в ст. 30 гарантує, що ніхто не має права увійти до житла проти волі осіб, які проживають у ньому без вмотивованого рішення.
Названі положення доповнюються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1710#n1710 ст. 313 ЦК України] і ст. 33 Конституції України , що присвячена праву фізичної особи на Свободу пересування, яка може бути обмежена у здійсненні цього права лише у випадках, встановлених законом. 
Юридичний зміст цього права включає ряд повноважень, серед яких можна назвати, зокрема:
* право вільно пересуватися у межах своєї держави;
* право на вибір місця перебування;
* право на вільний виїзд за межі своєї держави;
* право на безперешкодне повернення у свою країну.
Цивілістичний підхід до поняття свободи пов'язаний із дієздатністю фізичної особи. Недієздатна особа, визнана такою судом, може розглядатись як цілком позбавлена свободи. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1710#n1710 частини 5 і 6 ст. 313 ЦК України]).
За [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1705#n1705 ст. 312 ЦК України] фізична особа має право на вибір та зміну роду занять. 
Кожен має можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1705#n1705 Частина 3 ст. 312 ЦК України] та ст.43 Конституції України забороняє використання примусової праці. Не вважається примусовою працею за Конституцією військова або альтернативна служба, а також робота, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. 
Право фізичних осіб на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації тощо і вільно збиратися на мирні збори, конференції, засідання, фестивалі тощо передбачені статтями [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1720#n1720 314] та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1723#n1723 315 ЦК України] та ст. 36 Конституції України. 
За ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р., об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Цей Закон регулює порядок створення та діяльності політичних партій і громадські організації. 

== Захист особистих немайнових прав. ==
Цивільне право здатне регулювати особисті немайнові відносини до моменту їхнього порушення. Відносини формуються і розвиваються у нормальному (непорушному) стані, коли поведінка інших суб`єктів
відповідає вимогам закону. Громадяни та організації повинні наділятися правом на захист. Це пояснюється тим, що неможливо встановити санкцію, якщо не визначено права і обов`язки, які ця санкція охороняє чи забезпечує дотримання. Регулювання будь-яких суспільних відносин означає і їх правову охорону. Право на захист - це лише одна з правомочностей суб`єктивного цивільного права. 
Право на захист особистих немайнових прав – це регламентоване правове регулювання на випадок оспорення, невизнання, заперечення, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права. 
'''Змістом права на захист особистих немайнових прав є такі повноваження:'''
* Вимагати не порушення цих прав;
* Вимагати припинення всіх діянь, якими порушуються ці права;
* Вимагати відновлення вказаних особистих немайнових прав у випадку їх порушення.
Для захист особистих немайнових прав кожна особа, у якої було порушено її право має право звернутися до суду. Згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Ст. 55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Законодавством про судоустрій України гарантується усім суб`єктам правовідносин захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. 
Для захисту особистих немайнових прав можна застосовувати загальні способи захисту прав ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 ст. 16 ЦК України]) та спеціальні, які встановлюються спеціально для певної категорії прав, в цілому та для конкретного права зокрема ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1511#n1511 ст. 276], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1514#n1514 277], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1528#n1528 278 ЦК України]). 
Враховуючи немайновий характер цих прав, відповідальність за їх порушення повинна мати переважно немайновий зміст. З цього випливає, що найважливішим напрямом удосконалення охорони особистих немайнових прав є розширення за їх порушення кола саме немайнових санкції. 
=== Законодавчій захист. ===
'''Законодавчій захист''' – зафіксоване положення закону норми про право звернення особи до суду щодо захисту свого порушеного майнового або немайнового права. Дана норми може бути зафіксовані в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1#n1 ЦК України], Конституцією України та відповідними законами України. 
Якщо аналізувати свіввідношення даного видів захисту, то адміністративний та судовий співвідносяться, як часткове до загального, а саме до законодавчого захисту. Підтвердження цього можемо використати конституційну норму проте, що діяльність всіх державних органів базується виключно на законі. 
Закон встановлює можливість оскарження рішення суду певної інстанції, що передбачає можливість об`єктивного вирішення справи. 
Засоби захисту повинні бути передбачені в законі (наприклад, в разі затримання особи їй повинна бути надана можливість викликати адвоката, повідомити близьких або інших осіб; При нанесенні її тілесних ушкоджень – можливість викликати названого нею лікаря тощо). Законодавчого захисту потребує, наприклад, репутація підприємців. Мають право розраховувати на захист своєї репутації і лікарі, педагоги, державні службовці. 
З позовом можна звернутися тільки до суду, а засоби захисту прав цього інституту можуть бути іншими. 
=== Судовий захист ===
Судові способи захисту являють собою передбачені законом засоби примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання порушених прав. Судовий захист особистих немайнових прав здіснюється судом. Систему суддів загальної юрисдикції складають: Місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України (ст. 18 ЗУ «Про судоустрій») Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran97#n97 статті 16 ЦК України]: «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу». Будь – яка заінтересована особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відповідно до ст. 4 ЦПК України. Ст. 6 ЗУ “Про судоустрій України” тлумачить, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді. Вирішуючи цивільні справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди керуються постановою Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” від 28 вересня 1990 року.
Серед засобів захисту можна виділити загальногромадянські (ст. 16 ЦК України) та спеціальні засоби. 
'''До загальногромадянських засобів відносяться:'''
* визнання права;
* відновлення права;
* припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
* відшкодування збитків;
* [[Визнання правочину недійсним|визнання правочину недійсним]];
* примусове виконання обов`язку в натурі;
* зміна правовідношення;
* припинення правовідношення;
* визнання незаконними рушення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
'''Що стосується спеціальних способів захисту, то вони поділяються також на дві підгрупи''':
* ті, що можуть застосовуватися до всіх особистих немайнових прав (відновлення порушеного особистого немайнового права ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1511#n1511 ст.276 ЦК]), спростування недостовірної інформації ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1514#n1514 ст.277 ЦК]) та заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1528#n1528 ст.278 ЦК]));
* ті, що можуть застосовуватися тільки до певного особистого немайнового права. До даної категорії способів захисту слід відносити, наприклад, можливість вимагати виправлення імені у випадку його порушення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1608#n1608 ч. З ст.294 ЦК]).

=== Адміністративний захист. ===
Адміністративний захист особистих немайнових і майнових прав здійснюється відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran112#n112 статті 17 ЦК України]. Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування. Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ Конституцією Україн]и. 
'''До адміністративного порядку захисту цивільних прав належать:'''
* Оскарження дій та актів державних органів у вищий орган виконавчої влади;
* Прийняття органами держави чи місцевого самоврядування, які наділені юрисдикційними повноваженнями, рішення щодо використання способів захисту, визначених ЦК.
Найбільш поширеним способом захисту в адміністративному порядку є визнання правового акту незаконним або його скасування. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4722#n4722 Ст. 118 Конституції України] передбачає, що рішення голів місцевих державних адміністрацій, які суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. 
Якщо особи приватного права набувають цивільних прав та обов`язків за принципом “Дозволено все, що незаборонене законом”, то органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4223#n4223 ст. 19 Конституції України]). 
Держав відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran4178#n4178 ст. 3 Конституції України]).

[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Договір управління майном

2018-07-03T12:33:48Z

Mykola.kravchenko:

== НОРМАТИВНА БАЗА ==

# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський Кодекс України]
# http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_3650486.html
# http://sudreestr.org.ua/reestr/rishennya-79461/
# http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8702720

== Поняття, предмет та форма договору управління майном ==

Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1029 Цивільного кодексу України] за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.
 
Договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

'''Істотними умовами договору управління майном є:''' 
перелік майна, що передається в управління та розмір і форма плати за управління майном.
Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном. Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору управління майном після закінчення його строку договір вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.

== Установник управління ==
Установником управління є власник майна. Якщо власником майна є фізична особа, місце перебування якої невідоме або її визнано безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування. Якщо власником майна є малолітня особа або фізична особа, яка визнана недієздатною, установником управління може бути опікун або орган опіки та піклування. Якщо власником майна є неповнолітня особа, установником управління є ця особа за дозволом батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Якщо власником майна є особа, цивільна дієздатність якої обмежена, установником управління є її піклувальник. У випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи договір управління не припиняється, крім випадків, коли право власності на майно переходить внаслідок звернення на нього стягнення.

== Управитель ==
Управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом. Вигодонабувач не може бути управителем. Управитель діє без довіреності. Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

== Права та обов'язки сторін договору управління майном ==

Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління. Управитель має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на майно, передане в управління, відповідно до статті 396 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] .

Управитель управляє майном особисто, крім випадків, встановлених статтею 1041 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]. Управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов'язані з управлінням майном, зобов'язаний повідомляти осіб, з якими він вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна. У правочинах щодо майна, переданого в управління, які вчиняються у письмовій формі, вказується про те, що вони вчинені управителем. У разі відсутності такої вказівки управитель зобов'язується перед третіми особами особисто.

Крім того, майно, що є предметом договору застави, може бути передане в управління. Установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно, яке передається в управління, є предметом договору застави. Якщо установник управління не попередив управителя і сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель має право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном. Звернення стягнення на майно, передане в управління, за вимогою кредитора установника управління не допускається, крім випадку визнання установника управління банкрутом або звернення стягнення за вимогою заставодержателя на майно, що є предметом договору застави. У разі визнання установника управління банкрутом договір управління цим майном припиняється і воно включається до ліквідаційної маси.

== Інші істотні умови договору ==

Управитель може доручити іншій особі (замісникові) вчинити від його імені дії, необхідні для управління майном, якщо це передбачено договором управління майном або цього вимагають інтереси установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки установника управління. Управитель відповідає за дії обраного ним замісника, як за свої власні.
 
Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

== Відповідальність управителя ==

Управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду. Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача. Управитель несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв'язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Субсидіарна відповідальність управителя, встановлена частиною другою цієї статті, настає також у разі вчинення правочинів з перевищенням наданих йому повноважень або встановлених обмежень, за умови, що треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не могли знати про перевищення управителем повноважень або встановлених обмежень. У цьому разі установник управління може вимагати від управителя відшкодування завданих ним збитків.

== Припинення договору управління майном ==

==== Договір управління майном припиняється у разі: ====

* загибелі майна, переданого в управління;
* припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку
* смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором;
* відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором;
* визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті;
* відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном;
* відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором;
* визнання фізичної особи - установника управління банкрутом;
* повного завершення виконання сторонами договору управління майном;
* дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

2018-07-03T12:17:40Z

Mykola.kravchenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] == Види договорі...

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]

== Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності ==
'''1. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів:'''
* ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
* ліцензійний договір;
* договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
* договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
* інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
'''2. Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.''' 

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним. 

Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.
== Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності ==
'''1.''' Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). 

'''2.''' Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. 

'''3.''' Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. 

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. 

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері. 

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. 

'''4.''' За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).
== Ліцензійний договір ==
'''1.''' За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. 

'''2.''' У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. 

'''3.''' У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. 

'''4.''' Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. 

'''5.''' Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними. 

'''6.''' Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. 

'''7.''' У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України. 

'''8.''' Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. 

'''9.''' Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України], є нікчемними.
=== Строк ліцензійного договору ===
* Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
* Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.
* У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна із сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.
=== Типовий ліцензійний договір ===

* Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори. 
* Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об'єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно з становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором або законом.

== Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності ==
'''1.''' За договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. 

'''2.''' Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником. 

'''3.''' Оригінал твору образотворчого мистецтва, створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором. 

'''4.''' Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними. 

== Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності ==
'''1.''' За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. 

'''2.''' Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. 

'''3.''' Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними. 

== Державна реєстрація договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності ==
'''1.''' Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України], не підлягають обов'язковій державній реєстрації. 

* Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом.
* Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права. 

'''2.''' Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

[[Категорія:Право інтелектуальної власності]]

Отримання документа про освіту на території України особами, які мешкають на тимчасово окупованій території

2018-03-28T13:42:08Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0795-16 Порядок прийому для здобуття вищої та професійно-технічної освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 24 травня 2016 року № 560]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0793-16 Порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 19 травня 2016 року № 537]
* [http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/5687- Наказ Міністерства освіти і науки України від 14 червня 2016 року № 667 "Про затвердження переліку уповноважених вищих навчальних закладів"]

== Перелік уповноважених вищих навчальних закладів, на базі яких створені Центри «Крим-Україна» ==
* Придніпровська державна академія будівництва та архітектури.
* Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет.
* Запорізький національний університет.
* Чорноморський державний університет імені Петра Могили.
* Львівський навчально-науковий інститут ДВНЗ «Університет банківської справи».
* Національний університет «Львівська політехніка».
* Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка.
* Херсонський державний університет.
* Херсонський національний технічний університет.
* Херсонська державна морська академія.
* Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського (м.Київ).
* Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана(пункт 1 Наказу Міністерства освіти і науки №667).

== Центри «Крим-Україна», діяльність та завдання ==
З 1 липня 2016 року на материковій частині України відкрилися Освітні центри «Крим – Україна», звернувшись куди мешканці тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь можуть за спрощеною процедурою отримати атестат державного зразка та в подальшому вступити до уповноважених вищих навчальних закладів, включаючи коледжі і технікуми в їх структурах.
Центри працюють з 1 липня до 20 вересня.

'''''Центри:'''''

* забезпечують консультування та допомогу в оформленні декларації Заявника (відповідальний - уповноважений загальноосвітній навчальний заклад);
* сприяють проведенню річного оцінювання та державної підсумкової атестації Заявника з української мови та історії України, видачу йому документів державного зразка про базову або повну загальну середню освіту (відповідальний - уповноважений загальноосвітній навчальний заклад);
* організовують оформлення документів Заявника як вступника, проведення вступного випробування до вищого навчального закладу та (в разі проходження конкурсного відбору) надання рекомендації для вступу до уповноваженого вищого навчального закладу та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації у його структурі (відповідальний - уповноважений вищий навчальний заклад), до професійно-технічних навчальних закладів;
* сприяють поселенню Заявника на час проходження річного оцінювання, державної підсумкової атестації та проведення вступного випробування до гуртожитку вищого навчального закладу (у разі необхідності - до надання рекомендації для вступу до уповноваженого вищого навчального закладу або відмови в її наданні);
* сприяють отриманню Заявником документів, що посвідчують особу.

== Порядок звернення до Центрів для отримання документів про загальну освіту ==
Заявники для отримання документів про загальну середню освіту, необхідних для здобуття вищої та професійно-технічної освіти, проходять річне оцінювання та державну підсумкову атестацію за екстернатною формою в уповноважених загальноосвітніх навчальних закладах(пункт 1 розділу 3 Наказу Міністерства освіти і науки України №560)
'''Зарахування Заявників на екстернатну форму навчання до уповноваженого загальноосвітнього навчального закладу здійснюється згідно з наказом його керівника та за:'''
* заявою (для повнолітніх Заявників);
* заявою батьків (одного з батьків) або інших законних представників (для неповнолітніх Заявників).
* Під час подання заяви Заявник пред'являє особисто: документ, що посвідчує особу.
* До заяви, поданої в паперовій формі, Заявник додає декларацію з наклеєною на неї фотокарткою.
* Заявник має право додати до декларації, у тому числі шляхом надсилання електронною поштою, інші матеріали (у паперовому вигляді або у форматі цифрових зображень), які можуть прямо чи опосередковано підтверджувати наведену в декларації інформацію.
* Посадова особа уповноваженого загальноосвітнього навчального закладу робить копії з оригіналів поданих документів та завіряє їх в установленому порядку. Оригінали документів повертаються Заявнику(пункт 2 розділу 3 Наказу Міністерства освіти і науки України №560)

== Порядок проведення атестації, необхідної для отримання документів про загальну середню освіту ==
Річне оцінювання та державна підсумкова атестація Заявників, зарахованих на екстернатну форму навчання до випускних 9, 11-тих класів, проводиться на наступний день після отримання заяви або в інші строки, визначені Заявником (його законним представником) у заяві про зарахування на екстернатну форму навчання, але не раніше 12 липня і не пізніше 20 вересня поточного року.

Результати річного оцінювання з навчальних предметів визначаються посадовою особою уповноваженого загальноосвітнього навчального закладу відповідно до декларації та зазначаються в додатку до документа про загальну середню освіту як «атестований». Результати річного оцінювання з української мови та історії України визначаються відповідно до результатів державної підсумкової атестації з цих предметів та зазначаються у додатку до документа про загальну середню освіту як «атестований». Середній бал документа про освіту розраховується як середній бал результатів державної підсумкової атестації(пункт 3 розділу 3 Наказом Міністерства освіти і науки України №560) 

Заявник має право впродовж наступного навчального року пройти річне оцінювання у порядку, визначеному абзацами другим та третім пункту 2.2 розділу ІІ [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/en/z0498-08 Положення про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах], затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19 травня 2008 року № 431, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 червня 2008 року за № 498/15189. При цьому Заявникові видається новий додаток до документа про загальну середню освіту.

Тобто, для отримання атестату за спрощеною процедурою необхідно звернутися до зручного заявнику Центру і обов’язково письмово скласти державну підсумкову атестацію (ДПА) з української мови та історії України.

Документ протягом трьох місяців замінюється на документ про загальну середню освіту в Центрі, а в додатку до нього з усіх предметів ставиться відмітка «атестовано». За бажанням, протягом 2016 – 2017 років, можна пройти річне оцінювання та отримати додаток до документу з реальними оцінками.
Довідка уповноваженого загальноосвітнього навчального закладу в довільній формі про успішне проходження річного оцінювання та державної підсумкової атестації є підставою для допуску Заявника до вступних випробувань та зарахування до вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Ця довідка дійсна впродовж трьох місяців і повинна бути замінена на документ про загальну середню освіту та додаток до нього.

== Порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій в системі вищої освіти ==
''Порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій в системі вищої освіти закріплений у розділі 2 Наказу Міністерства освіти і науки України № 537.''

Апеляційні заяви щодо процедури атестації та її результати подаються до вищого навчального закладу. Апеляційна комісія вищого навчального закладу за результатами розгляду апеляційної заяви приймає відповідне рішення, яке затверджується керівником вищого навчального закладу.Заявник має право оскаржити зазначене рішення в судовому порядку.

Крім того, Заявник має право звернутись для проходження атестації до іншого вищого навчального закладу(пункт12,13 Наказу Міністерства освіти і науки України №537)
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів‎]]
[[Категорія:Внутрішньо переміщені особи‎]]

Порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця

2018-03-28T12:30:02Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 32535 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7]

== Склад спадщини ==
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) 
1. За змістом даної статті до складу спадкової маси входить сукупність прав та обов'язків, носієм яких був спадкодавець і які переходять до його спадкоємців після відкриття спадщини. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця. Виняток складають ті з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам (див. коментар до ст. 1219 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

2. За загальним правилом до спадкоємців переходять права та обов'язки спадкодавця у тому ж вигляді, в якому вони йому належали. Водночас в деяких випадках законодавством можуть встановлюватися обмеження щодо кількості і складу майна, яке переходить до спадкоємців. 
3. Вперше у вітчизняному законодавстві вказується те, що склад спадщини визначається не на день, а на момент смерті спадкодавця. За цивільним законодавством УРСР коло прав та обов'язків спадкодавця визначалося на час відкриття спадщини, яким згідно зі ст. 525 ЦК УРСР визнавався день смерті спадкодавця (ця норма збереглася у ст. 1220 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] України). Таким чином, права та обов'язки спадкодавця включалися до складу спадщини лише якщо вони належали спадкодавцеві на день його смерті, тобто до кінця тієї календарної доби, коли відкривалася спадщина. Причому зазначені права та обов'язки переходили до спадкоємців такої особи незалежно від того, чи вони були набуті (припинені) спадкодавцем до або після настання смерті. Головне, щоб вони існували до кінця тієї доби, коли сталася смерть спадкодавця.
Новий ЦК України передбачає, що задля точного і об'єктивного вирішення питання про склад спадщини повинен бути врахований саме момент 
(година та хвилина) набуття чи припинення прав та обов'язків. Так, якщо після настання смерті спадкодавця, але в один день (добу) з її настанням спадкодавцеві була нарахована грошова винагорода або судом було прийнято рішення про конфіскацію його майна, такі акти не породжують юридичних наслідків спадкування. В першому випадку спадкодавець не встиг набути право на винагороду і тому останнє не може переходити до членів його сім'ї або входити до складу спадщини за правилами ст. 1227 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] України; в другому - оскільки рішення про конфіскацію прийняте вже після смерті суб'єкта права власності, майно спадкодавця не переходить у доход держави, а включається до спадкової маси. 

Разом з тим не можна не відзначити, що редакція ст. 1218 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] суперечить імперативній нормі ч. 5 ст. 1268 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] про те, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно ч. 2 ст. 1220 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] України є саме день, а не момент смерті спадкодавця.

== Права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини ==
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
# особисті немайнові права;
# право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
# право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
# права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
# права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] (стаття 1219 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Спадкоємці ==
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Заведення спадкової справи ==
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, '''претензії кредиторів''' (п.п.2.1 п.2 гл.10 Розділу ІІ [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України]).

== Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців ==
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить '''протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини''', пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом '''одного року від настання строку вимоги'''.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Способи пред’явлення вимог кредитора ==
* безпосередньо до спадкоємців;
* опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а за межами України – через консула.
Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

== Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора ==
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).
На відміну від спадкоємця, який прийняв спадщину та відповідно до статті 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора, на набувача за спадковим договором такий обов'язок не покладається (абз.6 п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 «Про судову практику у справах про спадкування» №7]»
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. (стаття 1282 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

== Подача претензії. Куди звернутись ==
У журналі реєстрації вхідних документів підлягають реєстрації: заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, '''претензії кредиторів''', повідомлення про накладення заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення суду і слідчих органів про накладення арешту та інші, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур'єром до дня вчинення нотаріальної дії, заяви батьків про надання згоди неповнолітній дитині на відчуження майна, заява одного з подружжя про згоду на розпорядження майном, заява від співвласника про відмову від переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності, заяви про скасування заповіту або довіреності тощо, незалежно від того, чи були вони подані нотаріусу особисто або повіреною особою, кур'єром, чи надійшли поштою.
Подальша реєстрація таких документів здійснюється у встановленому порядку (п.8.9 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правила ведення нотаріального діловодства]).

Заяви про прийняття спадщини; заяви про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або заяви про відмову від спадщини; заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину; заяви про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя; заяви спадкоємця про одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); '''претензії кредиторів''', а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування тощо реєструються в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи (п.11.1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Правила ведення нотаріального діловодства])

== Позовна давність ==
На вимоги про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (стаття 1232 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]), а також витрат на охорону спадкового майна (стаття 1283 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]) не поширюються правила статті 1281 цього Кодексу про порядок і строки пред'явлення вимог кредитором спадкодавця, оскільки вони не випливають із зобов'язань спадкодавця. Тому на такі вимоги поширюється '''загальна позовна давність''' (стаття 257 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]). Вимоги про відшкодування зазначених витрат можуть бути пред'явлені й до територіальної громади, яка стала власником спадщини, визнаної судом відумерлою (п.15 Постанова Пленуму Верховного суду України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 «Про судову практику у справах про спадкування» №7])

[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання

2018-03-28T12:00:51Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1095-2004-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1095 "Деякі питання запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1312-2005-п Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1312 "Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0524-16 Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 288/189 "Деякі питання охорони пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання працівниками поліції охорони Національної поліції України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0118-17 Наказ Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2017 року № 25 "Деякі питання нормативного забезпечення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0272-15 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2014 року № 1526]

== Поняття Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) - це оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою (частина 1 статті 45 Закону України «Про вищу освіту»).

Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться з метою забезпечення права осіб на рівний доступ до освіти (пункт 2 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

== Створення Українського центру оцінювання якості освіти ==

Український центр оцінювання якості за своєю правовою формою є бюджетною організацією з регіональними представництвами в містах: Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Одеса, Сімферополь та Харків(пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1095)

Український центр оцінювання якості за своєю правовою формою є бюджетною організацією з регіональними представництвами в містах: Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Одеса, Сімферополь та Харків(пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1095).

== Суб’єкти ==

'''Суб’єктами зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти є:'''
* МОН;
* Український центр оцінювання якості освіти;
* регіональні центри оцінювання якості освіти;
* орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - обласні органи управління освітою (пункт 12 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

''Повноваження кожного з цих суб’єктів закріплені у статтях 13-16 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти.''

== Учасники Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Участь у зовнішньому незалежному оцінюванні може взяти особа, яка є випускником навчального закладу системи загальної середньої освіти або має певний освітній рівень і зареєструвалася для проходження зовнішнього незалежного оцінювання в установленому порядку (далі - учасник зовнішнього оцінювання(пункт 6 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

'''Обов’язки учасників зовнішнього оцінювання наведені у пункті 9 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти.
'''

== Реєстрація учасників ==

Для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (далі - зовнішнє оцінювання), можуть зареєструватися особи, які мають повну загальну середню освіту або є випускниками навчальних закладів системи загальної середньої освіти поточного навчального року(пункт 2 розділу 1 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).
== Права та обов'язки учасників зовнішнього незалежного оцінювання == 
1. '''Учасник зовнішнього оцінювання має право на:'''

1) доступ до інформації про:

* програми зовнішнього оцінювання;
* форми завдань сертифікаційних робіт;
* строки та порядок проведення зовнішнього оцінювання;
* час і місце проведення зовнішнього оцінювання;
* використання в пунктах зовнішнього оцінювання технічних пристроїв, необхідних для здійснення контролю за проведенням зовнішнього оцінювання;
* порядок визначення, спосіб та час офіційного оголошення результатів зовнішнього оцінювання; 

2) виконання сертифікаційних робіт, розроблених згідно з програмами зовнішнього оцінювання, затвердженими наказами Міністерства освіти і науки України;

3) проходження зовнішнього оцінювання з установленої Міністерством освіти і науки України кількості навчальних предметів;

4) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення зовнішнього оцінювання;

5) безпечні умови під час проходження зовнішнього оцінювання;

6) отримання безкоштовної медичної допомоги в пункті зовнішнього оцінювання (у разі потреби);

7) оскарження процедури проведення та результатів зовнішнього оцінювання (апеляцію);

8) ознайомлення зі своєю сертифікаційною роботою після оголошення результатів зовнішнього оцінювання з відповідного навчального предмета, отримання засвідченої копії такої роботи.

2. '''Учасник зовнішнього оцінювання зобов’язаний:''' 

1) ознайомитися з цим Порядком, дотримуватися його вимог;

2) своєчасно прибути до пункту зовнішнього оцінювання із сертифікатом зовнішнього незалежного оцінювання (далі - Сертифікат) і документом, на підставі якого особу зареєстровано для участі в зовнішньому оцінюванні (серія (за наявності) та номер якого вказані в Сертифікаті);

3) ввічливо ставитися до учасників зовнішнього оцінювання і працівників пункту зовнішнього оцінювання;

4) виконувати вказівки та вимоги працівників пункту зовнішнього оцінювання щодо процедури проходження зовнішнього оцінювання;

5) після завершення часу, відведеного для виконання сертифікаційної роботи, повернути матеріали зовнішнього оцінювання (крім зошита із завданнями сертифікаційної роботи) працівникам пункту зовнішнього оцінювання;

6) виконувати сертифікаційну роботу на робочому місці, визначеному Українським центром;

7) виконувати та оформляти сертифікаційну роботу згідно з правилами, зазначеними в зошиті із завданнями;

8) до виходу з пункту зовнішнього оцінювання надати уповноваженій особі Українського центру оцінювання якості освіти Сертифікат для проставлення відмітки про проходження зовнішнього оцінювання.

== Суб’єктами проведення реєстрації є: ==

* Український центр оцінювання якості освіти (далі - Український центр);
* апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти (далі - апеляційна комісія);
* регіональні центри оцінювання якості освіти (далі - регіональні центри);
* регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти (далі - регламентні комісії);
* органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - обласні органи управління освітою);
* місцеві органи управління освітою;
* загальноосвітні навчальні заклади, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти (далі - загальноосвітні навчальні заклади);
* пункти реєстрації((пункт 1 розділу 2 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

'''Обов’язки особи, яка бажає зареєструватися для участі в зовнішньому оцінюванні закріплюється у пункті 1 розділі 3 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278'''

'''Реєстрація для участі в додатковій сесії зовнішнього оцінювання здійснюється відповідно до пункту 1 розділу 5 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278'''

'''Окремі категорії осіб, які не мають можливості пройти зовнішнє оцінювання під час основної сесії, можуть у межах часу, відведеного на реєстрацію (перереєстрацію), зареєструватися для участі в додатковій сесії зовнішнього оцінювання (пункт 1 розділу 5 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

== Інформування про результати реєстрації ==

Особі, яка зареєстрована для проходження зовнішнього оцінювання (учаснику зовнішнього оцінювання), регіональний центр надсилає рекомендованим поштовим відправленням індивідуальні конверти:

* випускникам минулих років та учням (слухачам, студентам) професійно-технічних, вищих навчальних закладів за адресою, зазначеною в реєстраційній картці;
* випускникам поточного навчального року за адресою загальноосвітнього навчального закладу, де вони навчаються(пункт 1 розділу 6 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

''Підстави,відповідно до яких особі може бути відмовлено у реєстрації (перереєстрації) для участі в зовнішньому оцінюванні наводяться у пункті 1 розділі 8 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278.
''
== Проведення зовнішнього незалежного оцінювання ==

Зовнішнє незалежне оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти проводиться щороку і використовується для прийому до вищих навчальних закладів на конкурсній основі(пункт 26 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання розробляються відповідно до програм зовнішнього незалежного оцінювання.
Завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання (банк завдань) розробляються педагогічними, науковими, науково-педагогічними працівниками.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання затверджуються МОН одночасно із затвердженням строків проведення зовнішнього незалежного оцінювання та переліку навчальних предметів за погодженням з громадськими об’єднаннями керівників вищих навчальних закладів.
Перелік програм зовнішнього незалежного оцінювання для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти, затверджується МОН та не пізніше ніж за півтора року до проведення зовнішнього незалежного оцінювання оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти не можуть виходити за межі навчальних програм загальної середньої освіти, затверджених відповідно до законодавства.

Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання укладаються державною мовою. За бажанням особи такі завдання надаються мовою національних меншин, якщо цією мовою здійснюється навчання в системі загальної середньої освіти (крім завдань з української мови і літератури, російської мови та іноземних мов(пункт 30 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

'''Перелік осіб, які беруть участь у додатковій сесії зовнішнього незалежного оцінювання міститься у пункт 32 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).'''

Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться із забезпеченням створення умов конфіденційності змісту завдань сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання до початку їх використання за призначенням, а також доставки, обробки та зберігання.
Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання з кожного навчального предмета належать до інформації з обмеженим доступом з моменту створення добірки таких завдань з кожного навчального предмета до моменту санкціонованого відкриття пакетів з такими завданнями(пункт 37 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

== Засоби забезпечення громадського порядку від час підготовки та проведення Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Забезпечення створення безпечних умов проведення зовнішнього незалежного оцінювання, виконання заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій здійснюється місцевими органами виконавчої влади разом з ДСНС та її територіальними органами, які проводять профілактичні огляди пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання щодо наявності вибухонебезпечних та отруйних речовин.

Громадський порядок, громадську безпеку в місцях проведення зовнішнього незалежного оцінювання забезпечують МВС, його органи та підрозділи(пункт 39,40 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Національна поліція України, Департамент поліції охорони як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, начальники територіальних органів поліції охорони забезпечують виконання Інструкцій з охорони пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання працівниками поліції охорони Національної поліції України під час виконання функцій з охорони та забезпечення публічної безпеки і порядку в пунктах проведення зовнішнього незалежного оцінювання на підставі укладених договорів(пункт 2 Наказу Міністерства освіти і науки України,Міністерства Внутрішніх Справ №288/189).

== Результати Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Результати зовнішнього незалежного оцінювання використовуються для:

#прийому на навчання до навчальних закладів на наступний освітній рівень;
#вивчення стану функціонування системи освіти та прогнозування її подальшого розвитку(пункт 54 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095)

Підтвердженням результатів зовнішнього незалежного оцінювання є відповідні відомості, що формуються за підсумками проведення зовнішнього незалежного оцінювання з кожного навчального предмета (сесії) як персоніфікований реєстр результатів учасників зовнішнього оцінювання, укладений в алфавітному порядку. Така відомість повинна бути затверджена керівником Українського центру оцінювання якості освіти(пункт 56 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Результати зовнішнього незалежного з певного навчального предмета можуть бути анульовані на підставах, які закріплені у пункт 59 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Результати зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета анулюються рішенням Українського центру оцінювання якості освіти за поданням регламентних комісій регіональних центрів оцінювання якості освіти(пункт 57 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Офіційне оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється не пізніше ніж через три тижні з дня проведення зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета(пункт 59 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

== Апеляція ==

Предметом апеляції є:
# відмова в реєстрації для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні;
# порушення під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання в пункті його проведення, що може вплинути на об’єктивність результату зовнішнього незалежного оцінювання;
# результат зовнішнього незалежного оцінювання(пункт 60 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Розгляд апеляційної заяви щодо порушень під час реєстрації для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні здійснюють регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти. Прийом апеляційних заяв здійснюється протягом чотирнадцяти календарних днів з дня завершення реєстрації(пункт 61 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Особа може оскаржити рішення регламентної комісії, прийняте щодо неї, шляхом подання заяви до апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти. Відповідна заява подається до апеляційної комісії не пізніше ніж через п’ять робочих днів з моменту отримання рішення, що оскаржується, та розглядається протягом десяти робочих днів з дня її надходження(пункт 64 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Розгляд апеляційної заяви щодо результатів виконання завдань сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання здійснює апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти. Прийом відповідних заяв здійснюється протягом п’яти календарних днів з дня офіційного оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета.

За результатами розгляду апеляційної заяви комісія приймає рішення про її задоволення та перегляд кількості балів або про відмову в задоволенні заяви у зв’язку з недостатністю підстав для зміни результату((пункт 65 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Права Апеляційної комісії закріплені у пункті 6 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).

Склад апеляційної комісії міститься у пункті 7 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).

Рішення апеляційної комісії приймається більшістю голосів за умови присутності на засіданні не менш як двох третин від загальної кількості членів апеляційної комісії. У разі рівної кількості голосів «за» та «проти» приймається рішення, яке підтримав голова апеляційної комісії. Рішення апеляційної комісії оформлюється протоколом(пункт 14 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]

Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання

2018-03-28T11:59:54Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1095-2004-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1095 "Деякі питання запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1312-2005-п Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1312 "Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0524-16 Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 288/189 "Деякі питання охорони пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання працівниками поліції охорони Національної поліції України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0118-17 Наказ Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2017 року № 25 "Деякі питання нормативного забезпечення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0272-15 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2014 року № 1526]

== Поняття Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) - це оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою (частина 1 статті 45 Закону України «Про вищу освіту»).

Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться з метою забезпечення права осіб на рівний доступ до освіти (пункт 2 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

== Створення Українського центру оцінювання якості освіти ==

Український центр оцінювання якості за своєю правовою формою є бюджетною організацією з регіональними представництвами в містах: Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Одеса, Сімферополь та Харків(пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1095)

Український центр оцінювання якості за своєю правовою формою є бюджетною організацією з регіональними представництвами в містах: Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Одеса, Сімферополь та Харків(пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1095).

== Суб’єкти ==

'''Суб’єктами зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти є:'''
* МОН;
* Український центр оцінювання якості освіти;
* регіональні центри оцінювання якості освіти;
* орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - обласні органи управління освітою (пункт 12 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

''Повноваження кожного з цих суб’єктів закріплені у статтях 13-16 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти.''

== Учасники Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Участь у зовнішньому незалежному оцінюванні може взяти особа, яка є випускником навчального закладу системи загальної середньої освіти або має певний освітній рівень і зареєструвалася для проходження зовнішнього незалежного оцінювання в установленому порядку (далі - учасник зовнішнього оцінювання(пункт 6 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

'''Обов’язки учасників зовнішнього оцінювання наведені у пункті 9 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти.
'''

== Реєстрація учасників ==

Для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (далі - зовнішнє оцінювання), можуть зареєструватися особи, які мають повну загальну середню освіту або є випускниками навчальних закладів системи загальної середньої освіти поточного навчального року(пункт 2 розділу 1 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).
== Права та обов'язки учасників зовнішнього незалежного оцінювання == 
1. '''Учасник зовнішнього оцінювання має право на:'''

1) доступ до інформації про:

* програми зовнішнього оцінювання;
* форми завдань сертифікаційних робіт;
* строки та порядок проведення зовнішнього оцінювання;
* час і місце проведення зовнішнього оцінювання;
* використання в пунктах зовнішнього оцінювання технічних пристроїв, необхідних для здійснення контролю за проведенням зовнішнього оцінювання;
* порядок визначення, спосіб та час офіційного оголошення результатів зовнішнього оцінювання;
2) виконання сертифікаційних робіт, розроблених згідно з програмами зовнішнього оцінювання, затвердженими наказами Міністерства освіти і науки України;

3) проходження зовнішнього оцінювання з установленої Міністерством освіти і науки України кількості навчальних предметів;

4) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення зовнішнього оцінювання;

5) безпечні умови під час проходження зовнішнього оцінювання;

6) отримання безкоштовної медичної допомоги в пункті зовнішнього оцінювання (у разі потреби);

7) оскарження процедури проведення та результатів зовнішнього оцінювання (апеляцію);

8) ознайомлення зі своєю сертифікаційною роботою після оголошення результатів зовнішнього оцінювання з відповідного навчального предмета, отримання засвідченої копії такої роботи.

2. '''Учасник зовнішнього оцінювання зобов’язаний:'''

1) ознайомитися з цим Порядком, дотримуватися його вимог;

2) своєчасно прибути до пункту зовнішнього оцінювання із сертифікатом зовнішнього незалежного оцінювання (далі - Сертифікат) і документом, на підставі якого особу зареєстровано для участі в зовнішньому оцінюванні (серія (за наявності) та номер якого вказані в Сертифікаті);

3) ввічливо ставитися до учасників зовнішнього оцінювання і працівників пункту зовнішнього оцінювання;

4) виконувати вказівки та вимоги працівників пункту зовнішнього оцінювання щодо процедури проходження зовнішнього оцінювання;

5) після завершення часу, відведеного для виконання сертифікаційної роботи, повернути матеріали зовнішнього оцінювання (крім зошита із завданнями сертифікаційної роботи) працівникам пункту зовнішнього оцінювання;

6) виконувати сертифікаційну роботу на робочому місці, визначеному Українським центром;

7) виконувати та оформляти сертифікаційну роботу згідно з правилами, зазначеними в зошиті із завданнями;

8) до виходу з пункту зовнішнього оцінювання надати уповноваженій особі Українського центру оцінювання якості освіти (далі - уповноважена особа Українського центру) Сертифікат для проставляння відмітки про проходження зовнішнього оцінювання.

== Суб’єктами проведення реєстрації є: ==

* Український центр оцінювання якості освіти (далі - Український центр);
* апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти (далі - апеляційна комісія);
* регіональні центри оцінювання якості освіти (далі - регіональні центри);
* регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти (далі - регламентні комісії);
* органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - обласні органи управління освітою);
* місцеві органи управління освітою;
* загальноосвітні навчальні заклади, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти (далі - загальноосвітні навчальні заклади);
* пункти реєстрації((пункт 1 розділу 2 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

'''Обов’язки особи, яка бажає зареєструватися для участі в зовнішньому оцінюванні закріплюється у пункті 1 розділі 3 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278'''

'''Реєстрація для участі в додатковій сесії зовнішнього оцінювання здійснюється відповідно до пункту 1 розділу 5 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278'''

'''Окремі категорії осіб, які не мають можливості пройти зовнішнє оцінювання під час основної сесії, можуть у межах часу, відведеного на реєстрацію (перереєстрацію), зареєструватися для участі в додатковій сесії зовнішнього оцінювання (пункт 1 розділу 5 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

== Інформування про результати реєстрації ==

Особі, яка зареєстрована для проходження зовнішнього оцінювання (учаснику зовнішнього оцінювання), регіональний центр надсилає рекомендованим поштовим відправленням індивідуальні конверти:

* випускникам минулих років та учням (слухачам, студентам) професійно-технічних, вищих навчальних закладів за адресою, зазначеною в реєстраційній картці;
* випускникам поточного навчального року за адресою загальноосвітнього навчального закладу, де вони навчаються(пункт 1 розділу 6 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

''Підстави,відповідно до яких особі може бути відмовлено у реєстрації (перереєстрації) для участі в зовнішньому оцінюванні наводяться у пункті 1 розділі 8 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278.
''
== Проведення зовнішнього незалежного оцінювання ==

Зовнішнє незалежне оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти проводиться щороку і використовується для прийому до вищих навчальних закладів на конкурсній основі(пункт 26 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання розробляються відповідно до програм зовнішнього незалежного оцінювання.
Завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання (банк завдань) розробляються педагогічними, науковими, науково-педагогічними працівниками.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання затверджуються МОН одночасно із затвердженням строків проведення зовнішнього незалежного оцінювання та переліку навчальних предметів за погодженням з громадськими об’єднаннями керівників вищих навчальних закладів.
Перелік програм зовнішнього незалежного оцінювання для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти, затверджується МОН та не пізніше ніж за півтора року до проведення зовнішнього незалежного оцінювання оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти не можуть виходити за межі навчальних програм загальної середньої освіти, затверджених відповідно до законодавства.

Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання укладаються державною мовою. За бажанням особи такі завдання надаються мовою національних меншин, якщо цією мовою здійснюється навчання в системі загальної середньої освіти (крім завдань з української мови і літератури, російської мови та іноземних мов(пункт 30 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

'''Перелік осіб, які беруть участь у додатковій сесії зовнішнього незалежного оцінювання міститься у пункт 32 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).'''

Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться із забезпеченням створення умов конфіденційності змісту завдань сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання до початку їх використання за призначенням, а також доставки, обробки та зберігання.
Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання з кожного навчального предмета належать до інформації з обмеженим доступом з моменту створення добірки таких завдань з кожного навчального предмета до моменту санкціонованого відкриття пакетів з такими завданнями(пункт 37 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

== Засоби забезпечення громадського порядку від час підготовки та проведення Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Забезпечення створення безпечних умов проведення зовнішнього незалежного оцінювання, виконання заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій здійснюється місцевими органами виконавчої влади разом з ДСНС та її територіальними органами, які проводять профілактичні огляди пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання щодо наявності вибухонебезпечних та отруйних речовин.

Громадський порядок, громадську безпеку в місцях проведення зовнішнього незалежного оцінювання забезпечують МВС, його органи та підрозділи(пункт 39,40 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Національна поліція України, Департамент поліції охорони як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, начальники територіальних органів поліції охорони забезпечують виконання Інструкцій з охорони пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання працівниками поліції охорони Національної поліції України під час виконання функцій з охорони та забезпечення публічної безпеки і порядку в пунктах проведення зовнішнього незалежного оцінювання на підставі укладених договорів(пункт 2 Наказу Міністерства освіти і науки України,Міністерства Внутрішніх Справ №288/189).

== Результати Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Результати зовнішнього незалежного оцінювання використовуються для:

#прийому на навчання до навчальних закладів на наступний освітній рівень;
#вивчення стану функціонування системи освіти та прогнозування її подальшого розвитку(пункт 54 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095)

Підтвердженням результатів зовнішнього незалежного оцінювання є відповідні відомості, що формуються за підсумками проведення зовнішнього незалежного оцінювання з кожного навчального предмета (сесії) як персоніфікований реєстр результатів учасників зовнішнього оцінювання, укладений в алфавітному порядку. Така відомість повинна бути затверджена керівником Українського центру оцінювання якості освіти(пункт 56 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Результати зовнішнього незалежного з певного навчального предмета можуть бути анульовані на підставах, які закріплені у пункт 59 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Результати зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета анулюються рішенням Українського центру оцінювання якості освіти за поданням регламентних комісій регіональних центрів оцінювання якості освіти(пункт 57 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Офіційне оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється не пізніше ніж через три тижні з дня проведення зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета(пункт 59 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

== Апеляція ==

Предметом апеляції є:
# відмова в реєстрації для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні;
# порушення під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання в пункті його проведення, що може вплинути на об’єктивність результату зовнішнього незалежного оцінювання;
# результат зовнішнього незалежного оцінювання(пункт 60 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Розгляд апеляційної заяви щодо порушень під час реєстрації для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні здійснюють регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти. Прийом апеляційних заяв здійснюється протягом чотирнадцяти календарних днів з дня завершення реєстрації(пункт 61 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Особа може оскаржити рішення регламентної комісії, прийняте щодо неї, шляхом подання заяви до апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти. Відповідна заява подається до апеляційної комісії не пізніше ніж через п’ять робочих днів з моменту отримання рішення, що оскаржується, та розглядається протягом десяти робочих днів з дня її надходження(пункт 64 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Розгляд апеляційної заяви щодо результатів виконання завдань сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання здійснює апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти. Прийом відповідних заяв здійснюється протягом п’яти календарних днів з дня офіційного оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета.

За результатами розгляду апеляційної заяви комісія приймає рішення про її задоволення та перегляд кількості балів або про відмову в задоволенні заяви у зв’язку з недостатністю підстав для зміни результату((пункт 65 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Права Апеляційної комісії закріплені у пункті 6 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).

Склад апеляційної комісії міститься у пункті 7 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).

Рішення апеляційної комісії приймається більшістю голосів за умови присутності на засіданні не менш як двох третин від загальної кількості членів апеляційної комісії. У разі рівної кількості голосів «за» та «проти» приймається рішення, яке підтримав голова апеляційної комісії. Рішення апеляційної комісії оформлюється протоколом(пункт 14 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]

Порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання

2018-03-28T11:58:39Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України «Про вищу освіту»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1095-2004-п Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1095 "Деякі питання запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1312-2005-п Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1312 "Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0524-16 Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 288/189 "Деякі питання охорони пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання працівниками поліції охорони Національної поліції України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0118-17 Наказ Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2017 року № 25 "Деякі питання нормативного забезпечення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0272-15 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2014 року № 1526]

== Поняття Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) - це оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою (частина 1 статті 45 Закону України «Про вищу освіту»).

Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться з метою забезпечення права осіб на рівний доступ до освіти (пункт 2 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

== Створення Українського центру оцінювання якості освіти ==

Український центр оцінювання якості за своєю правовою формою є бюджетною організацією з регіональними представництвами в містах: Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Одеса, Сімферополь та Харків(пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1095)

Український центр оцінювання якості за своєю правовою формою є бюджетною організацією з регіональними представництвами в містах: Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Івано-Франківськ, Київ, Львів, Одеса, Сімферополь та Харків(пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1095).

== Суб’єкти ==

'''Суб’єктами зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти є:'''
* МОН;
* Український центр оцінювання якості освіти;
* регіональні центри оцінювання якості освіти;
* орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - обласні органи управління освітою (пункт 12 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

''Повноваження кожного з цих суб’єктів закріплені у статтях 13-16 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти.''

== Учасники Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Участь у зовнішньому незалежному оцінюванні може взяти особа, яка є випускником навчального закладу системи загальної середньої освіти або має певний освітній рівень і зареєструвалася для проходження зовнішнього незалежного оцінювання в установленому порядку (далі - учасник зовнішнього оцінювання(пункт 6 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти).

'''Обов’язки учасників зовнішнього оцінювання наведені у пункті 9 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти.
'''

== Реєстрація учасників ==

Для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти (далі - зовнішнє оцінювання), можуть зареєструватися особи, які мають повну загальну середню освіту або є випускниками навчальних закладів системи загальної середньої освіти поточного навчального року(пункт 2 розділу 1 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).
== Права та обов'язки учасників зовнішнього незалежного оцінювання == 
1. Учасник зовнішнього оцінювання має право на:

1) доступ до інформації про:

* програми зовнішнього оцінювання;
*
* форми завдань сертифікаційних робіт;
*
* строки та порядок проведення зовнішнього оцінювання;
*
* час і місце проведення зовнішнього оцінювання;
*
* використання в пунктах зовнішнього оцінювання технічних пристроїв, необхідних для здійснення контролю за проведенням зовнішнього оцінювання;
*
* порядок визначення, спосіб та час офіційного оголошення результатів зовнішнього оцінювання;
*
2) виконання сертифікаційних робіт, розроблених згідно з програмами зовнішнього оцінювання, затвердженими наказами Міністерства освіти і науки України;

3) проходження зовнішнього оцінювання з установленої Міністерством освіти і науки України кількості навчальних предметів;

4) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення зовнішнього оцінювання;

5) безпечні умови під час проходження зовнішнього оцінювання;

6) отримання безкоштовної медичної допомоги в пункті зовнішнього оцінювання (у разі потреби);

7) оскарження процедури проведення та результатів зовнішнього оцінювання (апеляцію);

8) ознайомлення зі своєю сертифікаційною роботою після оголошення результатів зовнішнього оцінювання з відповідного навчального предмета, отримання засвідченої копії такої роботи.

2. Учасник зовнішнього оцінювання зобов’язаний:

1) ознайомитися з цим Порядком, дотримуватися його вимог;

2) своєчасно прибути до пункту зовнішнього оцінювання із сертифікатом зовнішнього незалежного оцінювання (далі - Сертифікат) і документом, на підставі якого особу зареєстровано для участі в зовнішньому оцінюванні (серія (за наявності) та номер якого вказані в Сертифікаті);

3) ввічливо ставитися до учасників зовнішнього оцінювання і працівників пункту зовнішнього оцінювання;

4) виконувати вказівки та вимоги працівників пункту зовнішнього оцінювання щодо процедури проходження зовнішнього оцінювання;

5) після завершення часу, відведеного для виконання сертифікаційної роботи, повернути матеріали зовнішнього оцінювання (крім зошита із завданнями сертифікаційної роботи) працівникам пункту зовнішнього оцінювання;

6) виконувати сертифікаційну роботу на робочому місці, визначеному Українським центром;

7) виконувати та оформляти сертифікаційну роботу згідно з правилами, зазначеними в зошиті із завданнями;

8) до виходу з пункту зовнішнього оцінювання надати уповноваженій особі Українського центру оцінювання якості освіти (далі - уповноважена особа Українського центру) Сертифікат для проставляння відмітки про проходження зовнішнього оцінювання.

== Суб’єктами проведення реєстрації є: ==

* Український центр оцінювання якості освіти (далі - Український центр);
* апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти (далі - апеляційна комісія);
* регіональні центри оцінювання якості освіти (далі - регіональні центри);
* регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти (далі - регламентні комісії);
* органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурні підрозділи з питань освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - обласні органи управління освітою);
* місцеві органи управління освітою;
* загальноосвітні навчальні заклади, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти (далі - загальноосвітні навчальні заклади);
* пункти реєстрації((пункт 1 розділу 2 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

'''Обов’язки особи, яка бажає зареєструватися для участі в зовнішньому оцінюванні закріплюється у пункті 1 розділі 3 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278'''

'''Реєстрація для участі в додатковій сесії зовнішнього оцінювання здійснюється відповідно до пункту 1 розділу 5 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278'''

'''Окремі категорії осіб, які не мають можливості пройти зовнішнє оцінювання під час основної сесії, можуть у межах часу, відведеного на реєстрацію (перереєстрацію), зареєструватися для участі в додатковій сесії зовнішнього оцінювання (пункт 1 розділу 5 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

== Інформування про результати реєстрації ==

Особі, яка зареєстрована для проходження зовнішнього оцінювання (учаснику зовнішнього оцінювання), регіональний центр надсилає рекомендованим поштовим відправленням індивідуальні конверти:

* випускникам минулих років та учням (слухачам, студентам) професійно-технічних, вищих навчальних закладів за адресою, зазначеною в реєстраційній картці;
* випускникам поточного навчального року за адресою загальноосвітнього навчального закладу, де вони навчаються(пункт 1 розділу 6 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278).

''Підстави,відповідно до яких особі може бути відмовлено у реєстрації (перереєстрації) для участі в зовнішньому оцінюванні наводяться у пункті 1 розділі 8 Наказу Міністерства освіти і науки України №1278.
''
== Проведення зовнішнього незалежного оцінювання ==

Зовнішнє незалежне оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти проводиться щороку і використовується для прийому до вищих навчальних закладів на конкурсній основі(пункт 26 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання розробляються відповідно до програм зовнішнього незалежного оцінювання.
Завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання (банк завдань) розробляються педагогічними, науковими, науково-педагогічними працівниками.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання затверджуються МОН одночасно із затвердженням строків проведення зовнішнього незалежного оцінювання та переліку навчальних предметів за погодженням з громадськими об’єднаннями керівників вищих навчальних закладів.
Перелік програм зовнішнього незалежного оцінювання для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти, затверджується МОН та не пізніше ніж за півтора року до проведення зовнішнього незалежного оцінювання оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Програми зовнішнього незалежного оцінювання за результатами здобуття повної загальної середньої освіти не можуть виходити за межі навчальних програм загальної середньої освіти, затверджених відповідно до законодавства.

Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання укладаються державною мовою. За бажанням особи такі завдання надаються мовою національних меншин, якщо цією мовою здійснюється навчання в системі загальної середньої освіти (крім завдань з української мови і літератури, російської мови та іноземних мов(пункт 30 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

'''Перелік осіб, які беруть участь у додатковій сесії зовнішнього незалежного оцінювання міститься у пункт 32 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).'''

Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться із забезпеченням створення умов конфіденційності змісту завдань сертифікаційних робіт зовнішнього незалежного оцінювання до початку їх використання за призначенням, а також доставки, обробки та зберігання.
Завдання сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання з кожного навчального предмета належать до інформації з обмеженим доступом з моменту створення добірки таких завдань з кожного навчального предмета до моменту санкціонованого відкриття пакетів з такими завданнями(пункт 37 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

== Засоби забезпечення громадського порядку від час підготовки та проведення Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Забезпечення створення безпечних умов проведення зовнішнього незалежного оцінювання, виконання заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій здійснюється місцевими органами виконавчої влади разом з ДСНС та її територіальними органами, які проводять профілактичні огляди пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання щодо наявності вибухонебезпечних та отруйних речовин.

Громадський порядок, громадську безпеку в місцях проведення зовнішнього незалежного оцінювання забезпечують МВС, його органи та підрозділи(пункт 39,40 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Національна поліція України, Департамент поліції охорони як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, начальники територіальних органів поліції охорони забезпечують виконання Інструкцій з охорони пунктів проведення зовнішнього незалежного оцінювання працівниками поліції охорони Національної поліції України під час виконання функцій з охорони та забезпечення публічної безпеки і порядку в пунктах проведення зовнішнього незалежного оцінювання на підставі укладених договорів(пункт 2 Наказу Міністерства освіти і науки України,Міністерства Внутрішніх Справ №288/189).

== Результати Зовнішнього незалежного оцінювання ==

Результати зовнішнього незалежного оцінювання використовуються для:

#прийому на навчання до навчальних закладів на наступний освітній рівень;
#вивчення стану функціонування системи освіти та прогнозування її подальшого розвитку(пункт 54 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095)

Підтвердженням результатів зовнішнього незалежного оцінювання є відповідні відомості, що формуються за підсумками проведення зовнішнього незалежного оцінювання з кожного навчального предмета (сесії) як персоніфікований реєстр результатів учасників зовнішнього оцінювання, укладений в алфавітному порядку. Така відомість повинна бути затверджена керівником Українського центру оцінювання якості освіти(пункт 56 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Результати зовнішнього незалежного з певного навчального предмета можуть бути анульовані на підставах, які закріплені у пункт 59 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Результати зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета анулюються рішенням Українського центру оцінювання якості освіти за поданням регламентних комісій регіональних центрів оцінювання якості освіти(пункт 57 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Офіційне оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання здійснюється не пізніше ніж через три тижні з дня проведення зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета(пункт 59 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

== Апеляція ==

Предметом апеляції є:
# відмова в реєстрації для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні;
# порушення під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання в пункті його проведення, що може вплинути на об’єктивність результату зовнішнього незалежного оцінювання;
# результат зовнішнього незалежного оцінювання(пункт 60 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Розгляд апеляційної заяви щодо порушень під час реєстрації для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні здійснюють регламентні комісії при регіональних центрах оцінювання якості освіти. Прийом апеляційних заяв здійснюється протягом чотирнадцяти календарних днів з дня завершення реєстрації(пункт 61 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Особа може оскаржити рішення регламентної комісії, прийняте щодо неї, шляхом подання заяви до апеляційної комісії при Українському центрі оцінювання якості освіти. Відповідна заява подається до апеляційної комісії не пізніше ніж через п’ять робочих днів з моменту отримання рішення, що оскаржується, та розглядається протягом десяти робочих днів з дня її надходження(пункт 64 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Розгляд апеляційної заяви щодо результатів виконання завдань сертифікаційної роботи зовнішнього незалежного оцінювання здійснює апеляційна комісія при Українському центрі оцінювання якості освіти. Прийом відповідних заяв здійснюється протягом п’яти календарних днів з дня офіційного оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання з певного навчального предмета.

За результатами розгляду апеляційної заяви комісія приймає рішення про її задоволення та перегляд кількості балів або про відмову в задоволенні заяви у зв’язку з недостатністю підстав для зміни результату((пункт 65 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти,затверджений Кабінетом Міністрів України №1095).

Права Апеляційної комісії закріплені у пункті 6 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).

Склад апеляційної комісії міститься у пункті 7 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).

Рішення апеляційної комісії приймається більшістю голосів за умови присутності на засіданні не менш як двох третин від загальної кількості членів апеляційної комісії. У разі рівної кількості голосів «за» та «проти» приймається рішення, яке підтримав голова апеляційної комісії. Рішення апеляційної комісії оформлюється протоколом(пункт 14 Положення про апеляційну комісію при Українському центрі оцінювання якості освіти затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України №1526).
[[Категорія:Право на освіту]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]

Спадковий договір

2018-03-28T11:45:37Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України "Про нотаріат"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/491-2011-п Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1318-10 Наказ Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0001323-09 Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"] 
== Історія виникнення спадкового договору ==
Спадковий договір отримав своє визнання з часів рецепції римського права у європейські правові системи. Але, саме римське приватне право визнавало виключно дві підстави для відкриття спадщини: за заповітом або за законом. 
Спадкового договору римське право не допускало у спадщині, воно оголошувало недійсними будь-які договори, які обмежували волю заповідача, і навіть договори про відмову від спадщини, що повинна була відкритися. 

Разом з тим, Римський закон допускав, як особливий вид договору, дарування на випадок смерті, який не вважався обов’язковим для дарувальника і останній, у будь-який час до відкриття спадщини, міг його скасувати. 

У Стародавньому Римі, як свідчать джерела, іноді зустрічалися договори щодо спадкування – pacta de seccessione futura, але вони не мали юридичної сили. 

Цивільний кодекс України передбачає низку нових інститутів, які раніше не були відомі нашому цивільному законодавству. Таким є інститут спадкового договору. 

Спадковий договір з такою назвою був відомий і застосовувався на території України задовго до його законодавчого врегулювання в сучасному розумінні. З поширенням у 1811 році дії положень Цивільного кодексу Австрії на території західноукраїнських земель, які перебували у складі Австрійської монархії, аж до 1933 року, коли почав діяти Польський кодекс зобов’язань. Згідно з чинним на той час законодавством, спадковий договір був однією з підстав спадкування, поряд із заповітом та законом, і вважався чинним лише за умови укладення його між подружжям. Сучасне правове регулювання інституту спадкового договору в Україні кардинально відрізняється від його правового регулювання за часів перебування західноукраїнських земель у складі Австрійської монархії.

На сьогодні небагато українців знають, що крім спадкування за заповітом або за законом, майно може перейти до іншої особи після смерті власника на підставі спадкового договору.
== Поняття спадкового договору ==
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (стаття 1302 Цивільного кодексу України).

== Сторони у спадковому договорі ==
* Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.
* Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.(стаття 1303 Цивільного кодексу України).

== Вимоги до сторін спадкового договору ==
Відчуджувачем та набувачем за спадковим договором може бути як повністю дієздатна особа так і особи,зазначені у статтях 32,36 ЦК (абз.2 п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7».

== Предмет договору ==
Предметом договору є майно, яке належить відчужувачу і переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача, тобто це може бути будь-яке майно, як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (стаття 1302 Цивільного кодексу України).
=== Особливості спадкового договору з участю подружжя ===

* Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.
* Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.(стаття 1306 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом спадкового договору є майно, що знаходиться в особистій власності одного з подружжя, такий договір укладається в загальному порядку (статті 638 Цивільного кодексу України).
Майно, яке було придбане в період спільного подружнього життя, належить подружжю на праві спільної сумісної власності (статті 60-62 Сімейного кодексу України). Тому спадковий договір на все спільне майно не може бути укладений без згоди другого з подружжя.
Якщо договір було укладено без згоди другого з подружжя, це тягне недійсність правочину (стаття 215 Цивільного Кодексу). У випадку, якщо подружжя відчужувача не згодне із включенням спільно нажитого майна в спадковий договір, і подружжя не дійшло згоди з приводу цього майна, то відчужувач може в судовому порядку встановити свою частку в спільному майні і після цього укласти окремий спадковий договір.

== Державна реєстрація Спадкових договорів ==
Державній реєстрації у Спадковому реєстрі підлягають: 
1) заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України "Про нотаріат", а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів; 
2) заповіти, посвідчені (складені та/або прийняті на зберігання) і зареєстровані в іноземних державах, які є учасницями Конвенції,а також зміни до них та скасування заповітів у разі подання в установленому порядку Мін'юсту відповідних запитів ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/491-2011-п постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 491 "Про затвердження Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі"]).

== Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя ==
У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. (п.1.1 гл.11 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). 

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте ним до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що
належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, право на їх частку визнається за другим з подружжя в судовому порядку(п.7 р.4 Методичних Рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя). 

Про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя тому з подружжя, який є живим, нотаріус повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину. 

Спадкоємці, які з'явилися до нотаріуса, особисто подають заяву про те, що їм доведено до відома про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя і, у разі їх незгоди, роз'яснено порядок звернення до суду. 

Відсутнім спадкоємцям надсилається повідомлення поштою. У такому повідомленні зазначається склад спільного сумісного майна подружжя, на частку якого другому з подружжя, який є живим, видано свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у разі оспорювання спадкоємцями майнових прав того з подружжя, що є живим. 

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органу опіки і піклування. 

'''Для одержання такого свідоцтва нотаріусу надається:''' 
- письмова заява про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. На заяві, яка підшивається до спадкової справи, нотаріусом встановлюється особа, яка подала заяву, із зазначенням реквізитів відповідних документів, за яким її встановлено, робиться відмітка про перевірку справжності підпису. На заяві, яка надійшла поштою, справжність підпису пережившого подружжя повинна бути засвідчена нотаріально; 
- свідоцтво про смерть одного з подружжя, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі); 
- свідоцтво про шлюб, видане органом державної реєстрації актів цивільного стану (копія залишається в спадковій справі); 
- документ, який підтверджує право спільної сумісної власності подружжя на майно. 

Якщо той з подружжя, який є живим, не має можливості надати нотаріусу документ, що підтверджує реєстрацію шлюбу зі спадкодавцем, то питання визнання права власності мають вирішуватися у судовому порядку (п.5 р.4 Методичних Рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя).

== Подання заяви ==
У журналі реєстрації вхідних документів підлягають реєстрації: заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів, повідомлення про накладення заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення суду і слідчих органів про накладення арешту та інші, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур'єром до дня вчинення нотаріальної дії, заяви батьків про надання згоди неповнолітній дитині на відчуження майна, заява одного з подружжя про згоду на розпорядження майном, заява від співвласника про відмову від переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності, заяви про скасування заповіту або довіреності тощо, незалежно від того, чи були вони подані нотаріусу особисто або повіреною особою, кур'єром, чи надійшли поштою.
Подальша реєстрація таких документів здійснюється у встановленому порядку. (п.8.9 Правила ведення нотаріального діловодства).

== Забезпечення виконання спадкового договору ==
* На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
* Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
* Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини(стаття 1307 Цивільного кодексу України).

== Відшкодування витрат ==
У разі смерті набувача спадковий договір вважається припиненим. У цьому випадку спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат, яких вони зазнали при виконанні спадкового договору в тій частині зобов'язань, які були виконані набувачем до його смерті. 

Якщо відповідно до спадкового договору набувач зобов'язаний був вчинити певні дії після смерті відчужувача, то у разі смерті набувача обов'язок вчинити ці дії переходить до його спадкоємців (абз. 7 п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7).

== Розірвання спадкового договору ==

1. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача(стаття 1308 Цивільного кодексу України).

За змістом цього правила інші особи,у тому числі спадкоємці відчуджувача,не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору(абз 5. р.28 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

== Вартість ==
Судам необхідно враховувати, що кожна позовна заява - первісна й зустрічна, а також заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується судовим збором залежно від ціни позову, яка визначається виходячи з вартості відшукуваного майна.Розмір судового збору, порядок його сплати та звільнення від
сплати встановлюються законом (абз. 1,2. р. 29 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"). 
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі(стаття 4 Закону України "Про судовий збір"). 

''Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.'' 

За подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати(стаття 6 Закону України «Про судовий збір»).

''Перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях,наведений у статті 5 Закону України «Про судовий збір»''

[[Категорія:Спадкове право]]

Підстави закриття провадження у кримінальній справі

2018-03-28T11:40:51Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12 Лист ВССУ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 15.11.2012 № 223-1679/0/4-12]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0223740-13 Доповнення інформації до листа ВССУ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13]
== Закриття кримінального провадження ==
Однією з форм закінчення досудового розслідування у кримінальній справі є закриття кримінального провадження (ч.2 ст.283 КПК).

'''Згідно ч.1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі:'''
* встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
* встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
* не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
* набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
* помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
* існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
* потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (ст.56, 477 КПК);
* стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
* стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
* існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст. 284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності.
'''Також провадження закривається судом з підстав передбачених ч. 2 ст. 284 КПК:'''
* у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
* якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення (ст. 340 КПК), за винятком випадків, передбачених КПК (ст. 341 КПК);
* досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

=== Закриття кримінального провадження щодо юридичної особи ===
'''Згідно ч. 3 ст. 284 КПК, провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі:'''
* встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру;
* закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.

== Порядок закриття кримінального провадження ==
=== Закриття кримінального провадження слідчим ===
Закриття кримінального провадження слідчим або прокурором здійснюється шляхом прийняття постанови про закриття кримінальної справи (ч.4 ст. 284 КПК).
 
Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 9, 10 ч.1 ст. 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
 
Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови (ч.6 ст.284 КПК).
 
У разі закінчення досудового розслідування, ці відомості вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.3 ст.283 КПК).

=== Закриття кримінального провадження прокурором ===
Прокурор може прийняти постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з усіх підстав, передбачених ч. 1ст. 284 КПК.
 
'''УВАГА! Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення (ч.5 ст.284 КПК).'''
 
Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ч.6 ст.284 КПК).
=== Закриття кримінального провадження судом ===
Якщо суд виявить обставини передбачені п.1 і 2 ч.1 ст.284 КПК під час судового розгляду, то зобов’язаний буде ухвалити виправдувальний вирок (ч.7 ст.284 КПК).
 
Якщо обставини, передбачені п. 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч.1 ст.284 КПК, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 284 КПК, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження (ч.7 ст.284 КПК).
 
Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.284 КПК, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку (ч.8 ст.284 КПК). 
Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття кримінального провадження або ухвалення вироку на підставі його звільнення від кримінальної відповідальності, то в цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК]. 
Про закриття кримінального провадження ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Наслідки неприбуття обвинуваченого в судове засідання

2018-03-28T10:37:11Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://pidruchniki.com/1233090949171/pravo/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukrayini_naukovo-praktichniy_komentar Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар]

== Наслідки неявки в судове засідання особи, до якої не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ==
'''Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].'''
 

1. Вимога закону про обов'язкову участь обвинуваченого у судовому розгляді є додатковою гарантією захисту його прав, оскільки надає йому можливість самому захищати свої права і законні інтереси в суді. Розглядувана вимога дає можливість суду безпосередньо заслухати обвинуваченого, вислухати його доводи, спрямовані на спростування обвинувачення чи на пом'якшення покарання, перевірити й оцінити їх у сукупності з іншими наявними у справі доказами та винести законне і обґрунтоване рішення. У випадку неприбуття обвинуваченого за викликом у судове засідання суд відкладає розгляд справи, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду (наприклад, шляхом відправлення повістки про виклик).
 
Закон вимагає з'ясування причини неприбуття обвинуваченого та ст. 138 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] надає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, який не є вичерпним. У будь-якому випадку обвинувачений зобов'язаний довести поважність причини своєї неявки, оскільки в протилежному випадку суд своєю ухвалою може постановити рішення про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення. Поважність причини неявки повинна бути доведена до відома суду і засвідчена відповідними документами. Якщо такі причини суду стали відомі за час, достатній для перенесення справи і повідомлення учасників провадження про інший день розгляду справи, суд зобов'язаний використати таку можливість.

 
2. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосований, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Про порядок здійснення приводу див. ст.ст. 140- 143, 188 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] та коментар до них.

 
3. Грошове стягнення накладається ухвалою суду на обвинуваченого в тому випадку, якщо він не виконав свій процесуальний обов'язок без поважної причини і якщо таке стягнення є необхідним (див. ст.ст. 139, 144 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Зазначені дії суду мають бути відображені у журналі судового засідання.

 
4. Обвинуваченому необхідно сумлінно ставитись до свого обов'язку бути присутнім за викликом у судовому засіданні, оскільки, крім перерахованих наслідків, неприбуття за викликом до суду може бути однією з підстав для обрання чи зміни до нього запобіжного заходу, оскільки метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків (див. ч. 1 ст. 177 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Так, одним з основних обов'язків обвинуваченого є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це осіб, які його викликають (див. п. 1 ч. 7 ст. 42 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Необхідно зазначити, що дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше (наприклад, особисте зобов'язання), є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу (див. п. 9 ч. 1 ст. 178 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

 
5. При проведенні спрощеного провадження у справах щодо кримінальних проступків судовий розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку без судового розгляду в судовому засіданні може бути проведений без участі обвинуваченого, якщо до суду надійшло клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Проведення такого засідання без участі обвинуваченого можливе, якщо він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а також якщо потерпілий проти цього не заперечує (див. ч. 1 ст. 381 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). В такому разі обвинувачений позбавлений можливості оскаржувати вирок суду з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження (див. ч. 1 ст. 394 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

 
6. Необхідно звернути увагу на випадки, коли неприбуття обвинуваченого за викликом не перешкоджає проведенню засідання без його участі: при розгляді питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого (див. ч. 4 ст. 34 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про накладення грошового стягнення (див. ч. 1 ст. 146 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про скасування грошового стягнення (див. ч. 2 ст. 147 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів (див. ч. 4 ст. 163 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про арешт майна (див. ч. 1 ст. 172 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), питання про звернення застави в дохід держави (див. ч. 9 ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]) та в деяких інших випадках, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

 
7. Якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку хворобу, то питання про відкладення або зупинення судового провадження вирішується відповідно до вимог ст. 335 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. Коли суд дійде висновку про відкладення справи, він зобов'язаний вислухати клопотання учасників судового провадження, які з'явилися на розгляд, щодо продовження судового розгляду стосовно інших обвинувачених і вирішити їх по суті. 

Якщо неявка обвинуваченого викликана неповажними причинами - умисним ухиленням від явки в суд, доведенням себе до стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння тощо, суд має право застосувати заходи процесуального примусу: постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК.

Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час (ч. 1 ст. 140 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК]). Суду необхідно забезпечувати право обвинувачуваного на повагу до його честі й гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження з ним як із невинуватим. Тому, пересвідчившись у неповажності причин неявки обвинуваченого до суду та визнавши за необхідне застосувати до нього привід, суд зобов'язаний це належним чином мотивувати. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали (ч. 2 ст. 140 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК]). Ухвала про привід виноситься у нарадчій кімнаті. В ухвалі чи постанові також доцільно зазначити про новий день і час розгляду справи та вирішити питання про покладення на підсудного судових витрат. 

Виконання ухвали про здійснення приводу може бути доручене відповідним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства або органів державного бюро розслідувань. Ухвала про здійснення приводу оголошується обвинуваченому особою, яка виконує ухвалу. Це покладає на обвинуваченого обов'язок прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу (детальніше про порядок виконання ухвали про здійснення приводу див. ст. 143 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page КПК]).

== Судовий розгляд у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого ==

Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
 

Якщо у справі декілька обвинувачених, суд постановляє ухвалу лише стосовно тих обвинувачених, щодо яких існують обставини для спеціального судового провадження.
 

Участь захисника у спеціальному судовому провадженні є обов’язковою.
 

Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов’язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу]. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
 

Якщо підстави для постановлення судом ухвали про спеціальне судове провадження перестали існувати, подальший судовий розгляд розпочинається спочатку згідно із загальними правилами, передбаченими [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].
[[Категорія:Доробити]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2018-03-28T09:00:15Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]

== Загальні положення ==

Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 28 Конституції України]). 

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування. 

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 92 КК України]). 

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: 
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України]; 
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.

== Ознаки ==

Примусові заходи медичного характеру: 

* призначаються судом; 

* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання; 

* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини; 

* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди; 

* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.

== Категорії осіб ==

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 

* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 

* які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 

* які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

== Види примусових заходів медичного характеру ==

Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 

* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. 

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. 

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. 

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==

Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 95 КК України]). 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. 
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання. 

За змістом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page статті 95 КК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).

== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==

''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження. 

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження. 

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження. 

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]). 

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. 

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою. 

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді. 

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

== Примусове лікування ==

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. 

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==

 
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 ЗУ "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: 

* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; 

* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію. 

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. 

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 ЗУ "Про психіатричну допомогу"], додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. 

Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2018-03-28T08:58:23Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]

== Загальні положення ==

Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 28 Конституції України]). 

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування. 

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 92 КК України]). 

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: 
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України]; 
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.

== Ознаки ==

Примусові заходи медичного характеру: 

* призначаються судом; 

* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання; 

* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини; 

* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди; 

* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.

== Категорії осіб ==

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 

* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 

* які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 

* які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

== Види примусових заходів медичного характеру ==

Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 

* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. 

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. 

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. 

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==

Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 95 КК України]). 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. 
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання. 

За змістом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page статті 95 КК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).

== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==

''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження. 

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження. 

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження. 

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]). 

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. 

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою. 

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді. 

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

== Примусове лікування ==

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. 

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==

 
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 ЗУ "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: 

* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; 

* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію. 

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. 

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. 

Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2018-03-28T08:56:37Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]

== Загальні положення ==

Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 28 Конституції України]). 

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування. 

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 92 КК України]). 

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: 
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України]; 
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.

== Ознаки ==

Примусові заходи медичного характеру: 

* призначаються судом; 

* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання; 

* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини; 

* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди; 

* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.

== Категорії осіб ==

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 

* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 

* які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 

* які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

== Види примусових заходів медичного характеру ==

Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 

* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. 

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. 

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. 

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==

Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 95 КК України]). 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. 
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання. 

За змістом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page статті 95 КК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).

== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==

''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження. 

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження. 

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження. 

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]). 

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. 

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою. 

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді. 

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

== Примусове лікування ==

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. 

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==

 
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 ЗУ "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: 

* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; 

* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку ==
Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.
Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.
У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.

[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2018-03-28T08:51:43Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]

== Загальні положення ==

Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 28 Конституції України]). 

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування. 

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 92 КК України]). 

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: 
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України]; 
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.

== Ознаки ==

Примусові заходи медичного характеру: 

* призначаються судом; 

* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання; 

* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини; 

* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди; 

* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.

== Категорії осіб ==

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 

* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 

* які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 

* які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

== Види примусових заходів медичного характеру ==

Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 

* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. 

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. 

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. 

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==

Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 95 КК України]). 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. 
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання. 

За змістом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page статті 95 КК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).

== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==

''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження. 

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження. 

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження. 

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]). 

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. 

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою. 

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді. 

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

== Примусове лікування ==

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. 

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==

 
Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 ЗУ "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: 

* вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; 

* неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

== Продовження госпіталізації особи в примусовому порядку
==
[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2018-03-28T08:47:25Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]

== Загальні положення ==

Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 28 Конституції України]). 

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування. 

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 92 КК України]). 

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: 
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України]; 
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.

== Ознаки ==

Примусові заходи медичного характеру: 

* призначаються судом; 

* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання; 

* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини; 

* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди; 

* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.

== Категорії осіб ==

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 

* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 

* які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 

* які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

== Види примусових заходів медичного характеру ==

Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 

* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. 

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. 

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. 

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==

Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 95 КК України]). 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. 
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання. 

За змістом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page статті 95 КК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).

== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==

''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження. 

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження. 

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження. 

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]). 

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. 

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою. 

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді. 

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

== Примусове лікування ==

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. 

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==

Згідно статті 14 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 ЗУ "Про психіатричну допомогу"] особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:

* * вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих; 
*
* * неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]

Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування

2018-03-28T08:27:17Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судових збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]

== Загальні положення ==

Згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України]) і кожен має право на повагу до його гідності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 28 Конституції України]). 

Чинним кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством передбачено систему норм, спрямованих на об'єктивне й гуманне вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням інтересів осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, страждаючи на психічні хвороби або маючи інші психічні розлади, що зумовлюють потребу в застосуванні примусових заходів медичного характеру чи примусового лікування. 

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – КК України), в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 92 КК України]). 

Пунктом 1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 постанови Пленуму Верховного Суду України] визначено, що метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: 
# вилікування чи поліпшення стану здоров'я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України]; 
# запобігання вчиненню зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.

== Ознаки ==

Примусові заходи медичного характеру: 

* призначаються судом; 

* є заходами державного примусу (ізоляції) психічно хворої людини в приміщенні стаціонарного психіатричного закладу, але такі заходи позбавлені властивостей, характерних для покарання; 

* спрямовані на обов’язкове лікування психічно хворої людини; 

* надають лікарям психіатричного закладу право проводити лікування особи за наявності у неї тяжкого психічного розладу незалежно від її згоди; 

* мають запобігти вчиненню психічно хворою людиною нових суспільно небезпечних діянь.

== Категорії осіб ==

Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: 

* які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння; 

* які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 

* які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

== Види примусових заходів медичного характеру ==

Відповідно до положень статті 94 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 

* надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 

* госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. 

Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. 

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. 

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. 

Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

== Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру ==

Згідно ч. 1 ст. 514 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page стаття 95 КК України]). 

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів '''''не рідше одного разу на 6 місяців''''' для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. 
У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру '''''понад 6 місяців''''' представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу '''''на строк, який не може перевищувати 6 місяців'''''. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом. 

У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання. 

За змістом [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page статті 95 КК України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 статті 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”] зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України]).

== Судовий розгляд заяв про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку ==

''Слід відрізняти примусові заходи медичного характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння або злочин у стані неосудності, обмеженої осудності або захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку чи під час відбування покарання від надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Останнє не зумовлюється призначенням особі певного виду покарання.''

Надання в примусовому порядку невідкладної амбулаторної чи стаціонарної допомоги у психіатричних закладах охорони здоров'я особам, які мають психічні розлади, але не вчинили жодного суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], за відсутності усвідомленої згоди таких осіб або згоди їхніх законних представників здійснюється згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закону України “Про психіатричну допомогу”] за рішенням суду, яке постановлюється в порядку цивільного судочинства, відповідно до положень Глави 10 Розділу IV [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем проживання цієї особи у '''''триденний строк''''' з дня її надходження. 

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''протягом 24 годин''''' з дня її надходження. 

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження. 

Заяви представників психіатричних закладів про продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження психіатричного закладу '''''у десятиденний строк''''' з дня їх надходження ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 стаття 22 Закону України “Про психіатричну допомогу”]). 

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй такої допомоги. 

Участь при розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм психіатричної допомоги, є обов'язковою. 

Особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, протягом розгляду справи в суді. 

Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов´язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

== Примусове лікування ==

Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. 

У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. У разі призначення інших видів покарань примусове лікування здійснюється у спеціальних лікувальних закладах.
== Підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку ==

[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]

Підстави закриття провадження у кримінальній справі

2018-01-15T13:41:16Z

Mykola.kravchenko: /* Закриття кримінального провадження */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12 Лист ВССУ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 15.11.2012 № 223-1679/0/4-12]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0223740-13 Доповнення інформації до листа ВССУ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13]
== Закриття кримінального провадження ==
Однією з форм закінчення досудового розслідування у кримінальній справі є закриття кримінального провадження (ч.2 ст.283 КПК).

'''Згідно ч.1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі:'''
* встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
* встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
* не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
* набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
* помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
* існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
* потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (ст.56, 477 КПК);
* стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
* стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
* існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст. 284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності.
'''Також провадження закривається судом з підстав передбачених ч. 2 ст. 284 КПК:'''
* у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
* якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення (ст. 340 КПК), за винятком випадків, передбачених КПК (ст. 341 КПК);
* досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

=== Закриття кримінального провадження щодо юридичної особи ===
'''Згідно ч. 3 ст. 284 КПК, провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі:'''
* встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру;
* закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.

== Порядок закриття кримінального провадження ==
=== Закриття кримінального провадження слідчим ===
Закриття кримінального провадження слідчим або прокурором здійснюється шляхом прийняття постанови про закриття кримінальної справи (ч.4 ст. 284 КПК).
 
Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 9, 10 ч.1 ст. 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
 
Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови (ч.6 ст.284 КПК).
 
У разі закінчення досудового розслідування, ці відомості вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.3 ст.283 КПК).

=== Закриття кримінального провадження прокурором ===
Прокурор може прийняти постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з усіх підстав, передбачених ч. 1ст. 284 КПК.
 
'''УВАГА! Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення (ч.5 ст.284 КПК).'''
 
Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ч.6 ст.284 КПК).
=== Закриття кримінального провадження судом ===
Якщо суд виявить обставини передбачені п.1 і 2 ч.1 ст.284 КПК під час судового розгляду, то зобов’язаний буде ухвалити виправдувальний вирок (ч.7 ст.284 КПК).
 
Якщо обставини, передбачені п. 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч.1 ст.284 КПК, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 284 КПК, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження (ч.7 ст.284 КПК).
 
Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.284 КПК, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку (ч.8 ст.284 КПК).
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Підстави закриття провадження у кримінальній справі

2018-01-15T13:38:23Z

Mykola.kravchenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс Україн...

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12 Лист ВССУ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 15.11.2012 № 223-1679/0/4-12]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0223740-13 Доповнення інформації до листа ВССУ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13]
== Закриття кримінального провадження ==
Однією з форм закінчення досудового розслідування у кримінальній справі є закриття кримінального провадження (ч.2 ст.283 КПК).

'''Згідно ч.1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі:'''
* встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
* встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
* не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
* набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
* помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
* існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
* потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (ст.56, 477 КПК);
* стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
* стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
* існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст.284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності.
'''Також провадження закривається судом з підстав передбачених ч.2 ст.284 КПК:'''
* у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;
* якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення (ст.340 КПК), за винятком випадків, передбачених КПК (ст.341 КПК);
* досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

=== Закриття кримінального провадження щодо юридичної особи ===
'''Згідно ч. 3 ст. 284 КПК, провадження щодо юридичної особи підлягає закриттю у разі:'''
* встановлення відсутності підстав для застосування до неї заходів кримінально-правового характеру;
* закриття кримінального провадження чи ухвалення виправдувального вироку щодо уповноваженої особи юридичної особи.
== Порядок закриття кримінального провадження ==
=== Закриття кримінального провадження слідчим ===
Закриття кримінального провадження слідчим або прокурором здійснюється шляхом прийняття постанови про закриття кримінальної справи (ч.4 ст. 284 КПК).
 
Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 9, 10 ч.1 ст. 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
 
Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови (ч.6 ст.284 КПК).
 
У разі закінчення досудового розслідування, ці відомості вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч.3 ст.283 КПК).

=== Закриття кримінального провадження прокурором ===
Прокурор може прийняти постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з усіх підстав, передбачених ч. 1ст. 284 КПК.
 
'''УВАГА! Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення (ч.5 ст.284 КПК).'''
 
Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ч.6 ст.284 КПК).
=== Закриття кримінального провадження судом ===
Якщо суд виявить обставини передбачені п.1 і 2 ч.1 ст.284 КПК під час судового розгляду, то зобов’язаний буде ухвалити виправдувальний вирок (ч.7 ст.284 КПК).
 
Якщо обставини, передбачені п. 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч.1 ст.284 КПК, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 284 КПК, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження (ч.7 ст.284 КПК).
 
Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.284 КПК, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку (ч.8 ст.284 КПК).
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Наслідки неприбуття обвинуваченого в судове засідання

2018-01-15T12:26:38Z

Mykola.kravchenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://pidruchniki.com/1233090949171/pravo/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukrayini_naukovo-praktichniy_komentar Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар]

== Наслідки неявки в судове засідання особи, до якої не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ==
'''Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].'''
 

1. Вимога закону про обов'язкову участь обвинуваченого у судовому розгляді є додатковою гарантією захисту його прав, оскільки надає йому можливість самому захищати свої права і законні інтереси в суді. Розглядувана вимога дає можливість суду безпосередньо заслухати обвинуваченого, вислухати його доводи, спрямовані на спростування обвинувачення чи на пом'якшення покарання, перевірити й оцінити їх у сукупності з іншими наявними у справі доказами та винести законне і обґрунтоване рішення. У випадку неприбуття обвинуваченого за викликом у судове засідання суд відкладає розгляд справи, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду (наприклад, шляхом відправлення повістки про виклик).
 
Закон вимагає з'ясування причини неприбуття обвинуваченого та ст. 138 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] надає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, який не є вичерпним. У будь-якому випадку обвинувачений зобов'язаний довести поважність причини своєї неявки, оскільки в протилежному випадку суд своєю ухвалою може постановити рішення про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення. Поважність причини неявки повинна бути доведена до відома суду і засвідчена відповідними документами. Якщо такі причини суду стали відомі за час, достатній для перенесення справи і повідомлення учасників провадження про інший день розгляду справи, суд зобов'язаний використати таку можливість.

 
2. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосований, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Про порядок здійснення приводу див. ст.ст. 140- 143, 188 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] та коментар до них.

 
3. Грошове стягнення накладається ухвалою суду на обвинуваченого в тому випадку, якщо він не виконав свій процесуальний обов'язок без поважної причини і якщо таке стягнення є необхідним (див. ст.ст. 139, 144 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Зазначені дії суду мають бути відображені у журналі судового засідання.

 
4. Обвинуваченому необхідно сумлінно ставитись до свого обов'язку бути присутнім за викликом у судовому засіданні, оскільки, крім перерахованих наслідків, неприбуття за викликом до суду може бути однією з підстав для обрання чи зміни до нього запобіжного заходу, оскільки метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків (див. ч. 1 ст. 177 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Так, одним з основних обов'язків обвинуваченого є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це осіб, які його викликають (див. п. 1 ч. 7 ст. 42 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Необхідно зазначити, що дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше (наприклад, особисте зобов'язання), є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу (див. п. 9 ч. 1 ст. 178 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

 
5. При проведенні спрощеного провадження у справах щодо кримінальних проступків судовий розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку без судового розгляду в судовому засіданні може бути проведений без участі обвинуваченого, якщо до суду надійшло клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Проведення такого засідання без участі обвинуваченого можливе, якщо він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а також якщо потерпілий проти цього не заперечує (див. ч. 1 ст. 381 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). В такому разі обвинувачений позбавлений можливості оскаржувати вирок суду з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження (див. ч. 1 ст. 394 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

 
6. Необхідно звернути увагу на випадки, коли неприбуття обвинуваченого за викликом не перешкоджає проведенню засідання без його участі: при розгляді питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого (див. ч. 4 ст. 34 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про накладення грошового стягнення (див. ч. 1 ст. 146 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про скасування грошового стягнення (див. ч. 2 ст. 147 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів (див. ч. 4 ст. 163 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про арешт майна (див. ч. 1 ст. 172 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), питання про звернення застави в дохід держави (див. ч. 9 ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]) та в деяких інших випадках, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

 
7. Якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку хворобу, то питання про відкладення або зупинення судового провадження вирішується відповідно до вимог ст. 335 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. Коли суд дійде висновку про відкладення справи, він зобов'язаний вислухати клопотання учасників судового провадження, які з'явилися на розгляд, щодо продовження судового розгляду стосовно інших обвинувачених і вирішити їх по суті.

== Судовий розгляд у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого ==

Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
 

Якщо у справі декілька обвинувачених, суд постановляє ухвалу лише стосовно тих обвинувачених, щодо яких існують обставини для спеціального судового провадження.
 

Участь захисника у спеціальному судовому провадженні є обов’язковою.
 

Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов’язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу]. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
 

Якщо підстави для постановлення судом ухвали про спеціальне судове провадження перестали існувати, подальший судовий розгляд розпочинається спочатку згідно із загальними правилами, передбаченими [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Наслідки неприбуття обвинуваченого в судове засідання

2018-01-15T12:23:39Z

Mykola.kravchenko: /* 1.Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://pidruchniki.com/1233090949171/pravo/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukrayini_naukovo-praktichniy_komentar Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар]

== Наслідки неявки в судове засідання особи, до якої не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ==
'''Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].'''
 

1. Вимога закону про обов'язкову участь обвинуваченого у судовому розгляді є додатковою гарантією захисту його прав, оскільки надає йому можливість самому захищати свої права і законні інтереси в суді. Розглядувана вимога дає можливість суду безпосередньо заслухати обвинуваченого, вислухати його доводи, спрямовані на спростування обвинувачення чи на пом'якшення покарання, перевірити й оцінити їх у сукупності з іншими наявними у справі доказами та винести законне і обґрунтоване рішення. У випадку неприбуття обвинуваченого за викликом у судове засідання суд відкладає розгляд справи, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду (наприклад, шляхом відправлення повістки про виклик).
 
Закон вимагає з'ясування причини неприбуття обвинуваченого та ст. 138 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] надає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, який не є вичерпним. У будь-якому випадку обвинувачений зобов'язаний довести поважність причини своєї неявки, оскільки в протилежному випадку суд своєю ухвалою може постановити рішення про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення. Поважність причини неявки повинна бути доведена до відома суду і засвідчена відповідними документами. Якщо такі причини суду стали відомі за час, достатній для перенесення справи і повідомлення учасників провадження про інший день розгляду справи, суд зобов'язаний використати таку можливість.

 
2. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосований, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Про порядок здійснення приводу див. ст.ст. 140- 143, 188 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] та коментар до них.

 
3. Грошове стягнення накладається ухвалою суду на обвинуваченого в тому випадку, якщо він не виконав свій процесуальний обов'язок без поважної причини і якщо таке стягнення є необхідним (див. ст.ст. 139, 144 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Зазначені дії суду мають бути відображені у журналі судового засідання.

 
4. Обвинуваченому необхідно сумлінно ставитись до свого обов'язку бути присутнім за викликом у судовому засіданні, оскільки, крім перерахованих наслідків, неприбуття за викликом до суду може бути однією з підстав для обрання чи зміни до нього запобіжного заходу, оскільки метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків (див. ч. 1 ст. 177 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Так, одним з основних обов'язків обвинуваченого є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це осіб, які його викликають (див. п. 1 ч. 7 ст. 42 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Необхідно зазначити, що дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше (наприклад, особисте зобов'язання), є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу (див. п. 9 ч. 1 ст. 178 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

 
5. При проведенні спрощеного провадження у справах щодо кримінальних проступків судовий розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку без судового розгляду в судовому засіданні може бути проведений без участі обвинуваченого, якщо до суду надійшло клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Проведення такого засідання без участі обвинуваченого можливе, якщо він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а також якщо потерпілий проти цього не заперечує (див. ч. 1 ст. 381 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). В такому разі обвинувачений позбавлений можливості оскаржувати вирок суду з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження (див. ч. 1 ст. 394 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

 
6. Необхідно звернути увагу на випадки, коли неприбуття обвинуваченого за викликом не перешкоджає проведенню засідання без його участі: при розгляді питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого (див. ч. 4 ст. 34 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про накладення грошового стягнення (див. ч. 1 ст. 146 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про скасування грошового стягнення (див. ч. 2 ст. 147 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів (див. ч. 4 ст. 163 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про арешт майна (див. ч. 1 ст. 172 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), питання про звернення застави в дохід держави (див. ч. 9 ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]) та в деяких інших випадках, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

 
7. Якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку хворобу, то питання про відкладення або зупинення судового провадження вирішується відповідно до вимог ст. 335 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. Коли суд дійде висновку про відкладення справи, він зобов'язаний вислухати клопотання учасників судового провадження, які з'явилися на розгляд, щодо продовження судового розгляду стосовно інших обвинувачених і вирішити їх по суті.

== Судовий розгляд у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого ==

Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
 

Якщо у справі декілька обвинувачених, суд постановляє ухвалу лише стосовно тих обвинувачених, щодо яких існують обставини для спеціального судового провадження.
 

Участь захисника у спеціальному судовому провадженні є обов’язковою.
 

Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов’язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу]. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
 

Якщо підстави для постановлення судом ухвали про спеціальне судове провадження перестали існувати, подальший судовий розгляд розпочинається спочатку згідно із загальними правилами, передбаченими [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Наслідки неприбуття обвинуваченого в судове засідання

2018-01-15T12:23:27Z

Mykola.kravchenko: /* Нормативна база */

== 1.Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://pidruchniki.com/1233090949171/pravo/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukrayini_naukovo-praktichniy_komentar Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар]

== Наслідки неявки в судове засідання особи, до якої не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ==
'''Якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].'''
 

1. Вимога закону про обов'язкову участь обвинуваченого у судовому розгляді є додатковою гарантією захисту його прав, оскільки надає йому можливість самому захищати свої права і законні інтереси в суді. Розглядувана вимога дає можливість суду безпосередньо заслухати обвинуваченого, вислухати його доводи, спрямовані на спростування обвинувачення чи на пом'якшення покарання, перевірити й оцінити їх у сукупності з іншими наявними у справі доказами та винести законне і обґрунтоване рішення. У випадку неприбуття обвинуваченого за викликом у судове засідання суд відкладає розгляд справи, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду (наприклад, шляхом відправлення повістки про виклик).
 
Закон вимагає з'ясування причини неприбуття обвинуваченого та ст. 138 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] надає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, який не є вичерпним. У будь-якому випадку обвинувачений зобов'язаний довести поважність причини своєї неявки, оскільки в протилежному випадку суд своєю ухвалою може постановити рішення про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення. Поважність причини неявки повинна бути доведена до відома суду і засвідчена відповідними документами. Якщо такі причини суду стали відомі за час, достатній для перенесення справи і повідомлення учасників провадження про інший день розгляду справи, суд зобов'язаний використати таку можливість.

 
2. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосований, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Про порядок здійснення приводу див. ст.ст. 140- 143, 188 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] та коментар до них.

 
3. Грошове стягнення накладається ухвалою суду на обвинуваченого в тому випадку, якщо він не виконав свій процесуальний обов'язок без поважної причини і якщо таке стягнення є необхідним (див. ст.ст. 139, 144 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

Зазначені дії суду мають бути відображені у журналі судового засідання.

 
4. Обвинуваченому необхідно сумлінно ставитись до свого обов'язку бути присутнім за викликом у судовому засіданні, оскільки, крім перерахованих наслідків, неприбуття за викликом до суду може бути однією з підстав для обрання чи зміни до нього запобіжного заходу, оскільки метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків (див. ч. 1 ст. 177 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Так, одним з основних обов'язків обвинуваченого є прибуття за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це осіб, які його викликають (див. п. 1 ч. 7 ст. 42 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Необхідно зазначити, що дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше (наприклад, особисте зобов'язання), є також однією з обставин, що враховується при обранні запобіжного заходу (див. п. 9 ч. 1 ст. 178 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

 
5. При проведенні спрощеного провадження у справах щодо кримінальних проступків судовий розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку без судового розгляду в судовому засіданні може бути проведений без участі обвинуваченого, якщо до суду надійшло клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором. Проведення такого засідання без участі обвинуваченого можливе, якщо він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а також якщо потерпілий проти цього не заперечує (див. ч. 1 ст. 381 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). В такому разі обвинувачений позбавлений можливості оскаржувати вирок суду з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження (див. ч. 1 ст. 394 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).

 
6. Необхідно звернути увагу на випадки, коли неприбуття обвинуваченого за викликом не перешкоджає проведенню засідання без його участі: при розгляді питання про передання кримінального провадження з одного суду до іншого (див. ч. 4 ст. 34 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про накладення грошового стягнення (див. ч. 1 ст. 146 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про скасування грошового стягнення (див. ч. 2 ст. 147 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів (див. ч. 4 ст. 163 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), розгляд клопотання про арешт майна (див. ч. 1 ст. 172 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), питання про звернення застави в дохід держави (див. ч. 9 ст. 182 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]) та в деяких інших випадках, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].

 
7. Якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку хворобу, то питання про відкладення або зупинення судового провадження вирішується відповідно до вимог ст. 335 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. Коли суд дійде висновку про відкладення справи, він зобов'язаний вислухати клопотання учасників судового провадження, які з'явилися на розгляд, щодо продовження судового розгляду стосовно інших обвинувачених і вирішити їх по суті.

== Судовий розгляд у кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченого ==

Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
 

Якщо у справі декілька обвинувачених, суд постановляє ухвалу лише стосовно тих обвинувачених, щодо яких існують обставини для спеціального судового провадження.
 

Участь захисника у спеціальному судовому провадженні є обов’язковою.
 

Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов’язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу]. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
 

Якщо підстави для постановлення судом ухвали про спеціальне судове провадження перестали існувати, подальший судовий розгляд розпочинається спочатку згідно із загальними правилами, передбаченими [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]