WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів вулицями населеного пункту

2023-09-25T06:42:56Z

Mykola.babii: Актуалізація законодавства

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2344-14/page?text=%E2%E5%EB%E8%EA%EE%E2 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2806-15 Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1212-14 Закон України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 "Про затвердження Правил дорожнього руху" (далі - Правила дороднього руху)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/30-2001-%D0%BF Постанова КМУ від 18 січня 2001 р. № 30 "Про затвердження Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (далі - Правила проїзду)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/879-2007-%D0%BF Постанова КМУ від 27 червня 2007 р. № 879 "Про затвердження Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15#Text Закон України "Про автомобільні дороги"]

== Поняття великогабаритних та великовагових транспортних засобів ==

1.1. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається <big>'''великогабаритним'''</big>, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правил дорожнього руху], а саме:

* за шириною 2,6 м;
* за висотою від поверхні дороги - 4 м;
* транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м);
* за довжиною - 22 м;
* вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

1.2. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається <big>'''великоваговим'''</big>, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правил дорожнього руху], а саме:

* навантаження на одиночну вісь понад 11,5 т;
* навантаження на здвоєні осі понад 16 т (і більше в залежності від відстані між осями);
* навантаження на строєні осі понад 21 т (і більше в залежності від відстані між осями);
* фактичною масою понад 40 т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/30-2001-%D0%BF#n10 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами], затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами” (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги щодо габаритів та ваги транспортних засобів не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).

== Умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів ==

* Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
* Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"], через центри наданн
* Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв’язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
* Рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/30-2001-%D0%BF Правил проїзду]), здійснюється без дозволу.

== Порядок погодження маршрутів ==

* У разі коли маршрут великогабаритних та великовагових транспортних засобів проходить автомобільними дорогами загального користування кількох областей та Автономної Республіки Крим, видача дозволу погоджується з Агентством відновлення. Якщо маршрут не виходить за межі однієї області чи Автономної Республіки Крим, видача дозволу погоджується з відповідним підприємством Агентства відновлення в області чи Автономній Республіці Крим.
* Якщо маршрут проходить вулицями населених пунктів, видача дозволу погоджується з власниками автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноваженими ними організаціями, які відповідають за експлуатаційне утримання цих доріг, вулиць та залізничних переїздів.
* У разі коли висота великогабаритного транспортного засобу з вантажем або без нього від поверхні дороги становить більш як 4,5 метра, видача дозволу погоджується із службами міського електротранспорту, електромережі, електрифікації, електрозв'язку, мостового господарства.
* Якщо габарити великогабаритного транспортного засобу перевищують за шириною 5 метрів, за довжиною 26 метрів, за висотою 4,5 метра, а загальна маса великовагового транспортного засобу перевищує 52 тонни, маршрут, який проходить через залізничні переїзди, додатково погоджується з дистанцією колії залізниці (державна власність) або власниками переїздів (інші форми власності) чи уповноваженими ними організаціями. Для забезпечення пропуску таких транспортних засобів через залізничні переїзди перевізники повинні подати заявку начальникові дистанції колії або власникам переїздів чи уповноваженим ними організаціям не пізніше ніж за 24 години до моменту перетину залізничної колії.
* Якщо загальна маса великовагового транспортного засобу перевищує 60 тонн, власник автомобільних доріг чи вулиць або уповноважена ним організація, яка відповідає за їх експлуатаційне утримання, приймає рішення про проведення (за рахунок замовника) спеціального обстеження або/і випробування будівель, споруд і мереж на маршруті та у разі потреби про укріплення штучних споруд.

== Вимоги до організації проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів ==

* Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/30-2001-%D0%BF Правил проїзду], або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
* Супровід патрульним автомобілем Національної поліції обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,75 чи довжина 30 метрів або він під час руху хоча б частково займатиме смугу зустрічного руху.
* Проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів повинен здійснюватися в період найменшої інтенсивності руху. У світлий час доби їх проїзд здійснюється з постійно ввімкненими фарами ближнього світла та проблисковим маячком оранжевого кольору.
* У дозволі може бути обмежено максимальну швидкість руху великогабаритних та великовагових транспортних засобів на всьому маршруті або на окремих його ділянках залежно від дорожніх умов, габаритів, маси та особливостей вантажу, що перевозиться.

== Порядок отримання дозволу ==

* Видача дозволу та подання документів, необхідних для його отримання, переоформлення, видачі дубліката та анулювання, здійснюються через центр надання адміністративних послуг.
* Перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Агентством відновлення підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається уповноваженим підрозділом Національної поліції через центри надання адміністративних послуг. (п.32 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/879-2007-%D0%BF Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні])

=== Перелік документів для отримання дозволу ===

''Для отримання дозволу перевізник або уповноважена ним особа подає'':

* заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи;
* копії погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку щодо проїзду автотранспорту;
* документ, що підтверджує внесення плати за оформлення дозволу.

Переоформлення, видача дубліката та анулювання дозволу здійснюється на безоплатній основі.

Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу приймається уповноваженим підрозділом Національної поліції в десятиденний строк.

=== Підстави для відмови у видачі дозволу ===

''Підставою для відмови у видачі дозволу є:''

* подання перевізником не у повному обсязі документів, необхідних для одержання дозволу;
* виявлення в документах, поданих перевізником, недостовірних відомостей.

У разі відмови у видачі дозволу, плата за його оформлення повертається.

=== Підстави для переоформлення дозволу ===
Підставою для переоформлення дозволу є:
* зміна найменування перевізника, а у разі коли перевізником є фізична особа - підприємець, - прізвища, імені, по батькові;
* зміна місцезнаходження перевізника;
* зміни в маршруті руху транспортного засобу, вагові або габаритні параметри якого перевищують нормативні;
* заміна транспортного засобу або водія, що здійснює перевезення вантажу.

Підставою для видачі дубліката дозволу є його втрата або пошкодження.

=== Підстави для анулювання дозволу ===

''Підставою для анулювання дозволу є:''

* звернення перевізника із заявою про авалювання дозволу;
* припинення юридичної особи перевізника;
* припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
* встановлення факту зазначення в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
* настання надзвичайної ситуації (несприятливі погодні умови, землетруси, дорожньо-транспортні пригоди, техногенні аварії, страйки, провадження виробничої діяльності на вулично-дорожній мережі тощо), що створюють загрозу безпеці дорожнього руху за маршрутом руху, визначеним у дозволі.

=== Плата за оформлення дозволу ===

За оформлення дозволу справляється плата, розмір якої визначається законодавством у сфері надання адміністративних послуг.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1212-14 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України"] (п. 27 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/879-2007-%D0%BF Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні])

В порядку, передбаченому статтею 5 Закону України "[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1212-14 Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України]" ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю вантажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у таких розмірах:

{| class="wikitable"
|-
! rowspan="2" | Вид транспортного засобу !! colspan="2" | Ставка єдиного збору за одиницю транспортного засобу в євро
|-
| за проведення контролю || за проїзд автомобільними дорогами за кожен кілометр проїзду
|-
| 1 .Вантажні автомобілі з/або без причепів та тягачі з/або без напівпричепів до 20 тонн включно|| 10 || 0,04
|-
| понад 20 до 40 тонн включно || 20 || 0,04
|-
| 2. Великовагові автотранспортні засоби понад 40 до 44 тонн включно || 20 || 0,2
|-
| понад 44 до 52 тонн включно || 20 || 0,4
|-
| від 52 до 60 тонн включно || 20 || 0,54
|-
| понад 60 тонн (за кожні наступні 10 тонн) || 20 || 1,56
|-
| 3. Великовагові автотранспортні засоби з перевищенням осьових навантажень до 5 % включно || - || 0,1
|-
| понад 5 % до 10 % включно || - || 0,2
|-
| понад 10 % до 20 % включно || - || 0,54
|-
| понад 20 % за кожні наступні 5 % || - || 0,30
|-
| 4. Великогабаритні автотранспортні засоби з перевищенням встановлених параметрів ширини, висоти, довжини за кожний параметр || - || 0,06
|}

== Відповідальність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю ==

Учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Про випадки невиконання водієм транспортного засобу законних вимог посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки та її територіальних органів щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальний орган, що здійснює габаритно-ваговий контроль, оперативно повідомляє уповноваженим підрозділам Національної поліції.

Відповідальність за збереження великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, рух яких заборонено, за весь час з моменту заборони руху до його відновлення несе перевізник, а в разі перевезення вантажу - вантажовідправник.

Відповідальність за збитки, завдані власникові великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу чи вантажу, а також третім особам у зв'язку із забороною руху внаслідок невідповідності фактичної ваги вантажу даним, зазначеним у товарно-транспортній документації, несе вантажовідправник.

Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.

Стаття 132-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]. ''Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами'' -

тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.) і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока (680 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500 грн.) - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн.) - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн.) - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000 грн.) - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів вулицями населеного пункту

2023-09-25T05:56:44Z

Mykola.babii: Актуалізація законодавства

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2344-14/page?text=%E2%E5%EB%E8%EA%EE%E2 Закон України "Про автомобільний транспорт"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2806-15 Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1212-14 Закон України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 "Про затвердження Правил дорожнього руху" (далі - Правила дороднього руху)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/30-2001-%D0%BF Постанова КМУ від 18 січня 2001 р. № 30 "Про затвердження Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (далі - Правила проїзду)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/879-2007-%D0%BF Постанова КМУ від 27 червня 2007 р. № 879 "Про затвердження Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15#Text Закон України "Про автомобільні дороги"]

== Поняття великогабаритних та великовагових транспортних засобів ==

1.1. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається <big>'''великогабаритним'''</big>, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правил дорожнього руху], а саме:

* за шириною 2,6 м;
* за висотою від поверхні дороги - 4 м;
* транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м);
* за довжиною - 22 м;
* вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

1.2. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається <big>'''великоваговим'''</big>, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF/page Правил дорожнього руху], а саме:

* навантаження на одиночну вісь понад 11,5 т;
* навантаження на здвоєні осі понад 16 т (і більше в залежності від відстані між осями);
* навантаження на строєні осі понад 21 т (і більше в залежності від відстані між осями);
* фактичною масою понад 40 т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/30-2001-%D0%BF#n10 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами], затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами” (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги щодо габаритів та ваги транспортних засобів не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).

== Умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів ==

* Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
* Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2806-15 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"], через центри наданн
* Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв’язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
* Рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/30-2001-%D0%BF Правил проїзду]), здійснюється без дозволу.

== Порядок погодження маршрутів ==

* У разі коли маршрут великогабаритних та великовагових транспортних засобів проходить автомобільними дорогами загального користування кількох областей та Автономної Республіки Крим, видача дозволу погоджується з Агентством відновлення. Якщо маршрут не виходить за межі однієї області чи Автономної Республіки Крим, видача дозволу погоджується з відповідним підприємством Агентства відновлення в області чи Автономній Республіці Крим.
* Якщо маршрут проходить вулицями населених пунктів, видача дозволу погоджується з власниками автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноваженими ними організаціями, які відповідають за експлуатаційне утримання цих доріг, вулиць та залізничних переїздів.
* У разі коли висота великогабаритного транспортного засобу з вантажем або без нього від поверхні дороги становить більш як 4,5 метра, видача дозволу погоджується із службами міського електротранспорту, електромережі, електрифікації, електрозв'язку, мостового господарства.
* Якщо габарити великогабаритного транспортного засобу перевищують за шириною 5 метрів, за довжиною 26 метрів, за висотою 4,5 метра, а загальна маса великовагового транспортного засобу перевищує 52 тонни, маршрут, який проходить через залізничні переїзди, додатково погоджується з дистанцією колії залізниці (державна власність) або власниками переїздів (інші форми власності) чи уповноваженими ними організаціями. Для забезпечення пропуску таких транспортних засобів через залізничні переїзди перевізники повинні подати заявку начальникові дистанції колії або власникам переїздів чи уповноваженим ними організаціям не пізніше ніж за 24 години до моменту перетину залізничної колії.
* Якщо загальна маса великовагового транспортного засобу перевищує 60 тонн, власник автомобільних доріг чи вулиць або уповноважена ним організація, яка відповідає за їх експлуатаційне утримання, приймає рішення про проведення (за рахунок замовника) спеціального обстеження або/і випробування будівель, споруд і мереж на маршруті та у разі потреби про укріплення штучних споруд.

== Вимоги до організації проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів ==

* Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/30-2001-%D0%BF Правил проїзду], або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
* Супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу перевищує 3,50 чи довжина 24 метрів або він під час руху хоча б частково займатиме смугу зустрічного руху.
* Проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів повинен здійснюватися в період найменшої інтенсивності руху. У світлий час доби їх проїзд здійснюється з постійно ввімкненими фарами ближнього світла та проблисковим маячком оранжевого кольору.
* У дозволі може бути обмежено максимальну швидкість руху великогабаритних та великовагових транспортних засобів на всьому маршруті або на окремих його ділянках залежно від дорожніх умов, габаритів, маси та особливостей вантажу, що перевозиться.

== Порядок отримання дозволу ==

* Видача дозволу та подання документів, необхідних для його отримання, переоформлення, видачі дубліката та анулювання, здійснюються через центр надання адміністративних послуг.
* Перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов'язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу після отримання погодження маршруту видається відповідним уповноваженим підрозділом Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту. (п.32 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/879-2007-%D0%BF Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні])

=== Перелік документів для отримання дозволу ===

''Для отримання дозволу перевізник або уповноважена ним особа подає'':

* заяву, в якій зазначаються заплановані строки проїзду транспортного засобу, маршрут руху, геометричні (висота, ширина, довжина) і вагові (загальна вага, осьові навантаження) параметри транспортного засобу, інформація про вантаж, найменування, адреса, телефон перевізника та прізвище відповідальної за перевезення особи;
* копії погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку щодо проїзду автотранспорту;
* документ, що підтверджує внесення плати за оформлення дозволу.

Переоформлення, видача дубліката та анулювання дозволу здійснюється на безоплатній основі.

Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу приймається уповноваженим підрозділом Національної поліції в десятиденний строк.

=== Підстави для відмови у видачі дозволу ===

''Підставою для відмови у видачі дозволу є:''

* подання перевізником не у повному обсязі документів, необхідних для одержання дозволу;
* виявлення в документах, поданих перевізником, недостовірних відомостей.

У разі відмови у видачі дозволу, плата за його оформлення повертається.

=== Підстави для переоформлення дозволу ===
Підставою для переоформлення дозволу є:
* зміна найменування перевізника, а у разі коли перевізником є фізична особа - підприємець, - прізвища, імені, по батькові;
* зміна місцезнаходження перевізника;
* зміни в маршруті руху транспортного засобу, вагові або габаритні параметри якого перевищують нормативні;
* заміна транспортного засобу або водія, що здійснює перевезення вантажу.

Підставою для видачі дубліката дозволу є його втрата або пошкодження.

=== Підстави для анулювання дозволу ===

''Підставою для анулювання дозволу є:''

* звернення перевізника із заявою про авалювання дозволу;
* припинення юридичної особи перевізника;
* припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
* встановлення факту зазначення в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
* настання надзвичайної ситуації (несприятливі погодні умови, землетруси, дорожньо-транспортні пригоди, техногенні аварії, страйки, провадження виробничої діяльності на вулично-дорожній мережі тощо), що створюють загрозу безпеці дорожнього руху за маршрутом руху, визначеним у дозволі.

=== Плата за оформлення дозволу ===

За оформлення дозволу справляється плата, розмір якої визначається законодавством у сфері надання адміністративних послуг.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1212-14 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України"] (п. 27 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/879-2007-%D0%BF Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні])

В порядку, передбаченому статтею 5 Закону України "[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1212-14 Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України]" ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю вантажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у таких розмірах:

{| class="wikitable"
|-
! rowspan="2" | Вид транспортного засобу !! colspan="2" | Ставка єдиного збору за одиницю транспортного засобу в євро
|-
| за проведення контролю || за проїзд автомобільними дорогами за кожен кілометр проїзду
|-
| 1 .Вантажні автомобілі з/або без причепів та тягачі з/або без напівпричепів до 20 тонн включно|| 4 || 0,04
|-
| понад 20 до 40 тонн включно || 20 || 0,04
|-
| 2. Великовагові автотранспортні засоби понад 40 до 44 тонн включно || 20 || 0,2
|-
| понад 44 до 52 тонн включно || 20 || 0,4
|-
| від 52 до 60 тонн включно || 20 || 0,54
|-
| понад 60 тонн (за кожні наступні 10 тонн) || 20 || 1,56
|-
| 3. Великовагові автотранспортні засоби з перевищенням осьових навантажень до 5 % включно || - || 0,1
|-
| понад 5 % до 10 % включно || - || 0,2
|-
| понад 10 % до 20 % включно || - || 0,54
|-
| понад 20 % за кожні наступні 5 % || - || 0,30
|-
| 4. Великогабаритні автотранспортні засоби з перевищенням встановлених параметрів ширини, висоти, довжини за кожний параметр || - || 0,06
|}

== Відповідальність за рух без дозволу ==

''Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:''

* до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
* на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
* більше як на 40 відсотків - у п’ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. (пункт 31-1. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/879-2007-%D0%BF Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні])

Стаття 132-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]. ''Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами'' -
Порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -

тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів (510 грн.) доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока (680 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -

тягнe зa сoбoю нaклaдeння штрaфy нa водiїв у рoзмiрi: п’ятисoт нeoпoдaткoвуваних мiнiмyмiв дoхoдiв грoмадян - у рaзi пeрeвищeння встанoвлeних зaкoнoдaвствoм гaбaритнo-вaгoвих нoрм вiд 5% дo 10% включнo; oднiєї тисячi нeoпoдaткoвувaних мiнiмумiв дoхoдiв грoмaдян - у рaзi пeрeвищeння встaновлeних зaкoнoдaвствoм гaбaритнo-вaгoвих нoрм пoнaд 10%, aле нe бiльшe 20%; двoх тисяч нeoпoдaткoвувaних мiнiмумiв дoхoдiв грoмaдян - e рaзi пeрeвищeння встанoвлених зaкoнoдaвствoм гaбaритнo-вaгoвих нoрм пoнaд 20%.

[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Пільги на оплату житлово-комунальних послуг колишнім працівникам та ветеранам МВС

2023-08-17T06:44:26Z

Mykola.babii: Відредаговано відповідно до змін, внесених до законодавства.

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/203/98-вр Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-п Постанова Кабінету міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі»]

== Категорії осіб з числа колишніх працівників та ветеранів МВС які мають право на пільги з оплати житлово-комунальних послуг ==

Відповідно до [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/203/98-вр п. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»] ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани Національної поліції, ветерани податкової міліції, ветерани державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і члени їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством мають право на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном або 50-відсоткову знижку вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

== Куди звертатись за отриманням пільги на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі ==
Для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги або їх законні представники звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком, до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі до органів Пенсійного фонду України.

== Механізм виплати пільги ==
Виплата розрахованої суми пільги здійснюється у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ “Ощадбанк” на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ “Ощадбанк” договору (далі - рахунок для виплати пільг). За заявою пільговика, поданою структурному підрозділу з питань соціального захисту населення до 15 жовтня (15 травня), але не пізніше 15 жовтня 2022 р., у якій зазначаються виплатні реквізити, виплата пільги здійснюється у грошовій готівковій формі з початку опалювального (неопалювального) сезону. Пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов’язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитої послуги з урахуванням суми пільги, перерахованої управителям, об’єднанням, виконавцям комунальних послуг або виплаченої таким пільговикам готівкою

== Відповідальність за подання неправдивих відомостей ==
Уповноважені органи мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для надання пільг. Суми пільг, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пільговика або неповідомлення ним уповноваженому органу про зміну обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-%D0%BF#Text пункті 3 "Порядку про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі"], на вимогу уповноваженого органу повертаються пільговиком. У разі відмови пільговика добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) пільги питання про її примусове стягнення вирішується в судовому порядку.

[[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги‎]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Порядок оформлення відмови від медичного втручання

2023-04-18T07:34:30Z

Mykola.babii: Змінив деякі посилання на нормативні акти та суть тексту

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Tex Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12#Text Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14#Text Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закон України «Про психіатричну допомогу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]
* [https://phc.org.ua/sites/default/files/uploads/files/hartia.pdf Європейська хартія прав пацієнтів в Україні]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001748-09#Text Етичний кодекс лікаря України]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 28 Конституції України] жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, ''коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n344 (стаття 42 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»)] (далі - Основи).

Відповідно до законодавства медичне втручання, пов'язане з ризиком для здоров'я пацієнта, допускається як виняток ''в умовах гострої потреби, коли можлива шкода'' від застосування методів діагностики, профілактики або лікування ''є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання'', а усунення небезпеки для здоров'я пацієнта ''іншими методами неможливе'' (абзац другий статті 42 Основ) .

Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають:
* сучасним науково обгрунтованим вимогам;
* спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров'ю пацієнта;
* застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта;
* лікар вживає всіх належних у таких випадках заходів для відвернення шкоди життю та здоров'ю пацієнта [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n344 (абзац третій статті 42 Основ)].
''Разом з тим, кожна особа має право отримувати повну інформацію, яка забезпечить їй можливість брати активну участь у прийнятті рішень щодо медичного втручання та/або участі у наукових дослідженнях'' ([https://phc.org.ua/sites/default/files/uploads/files/hartia.pdf стаття 4 Європейська хартія прав пацієнтів]) .

Крім цього, фізична особа може бути зобов'язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1570 (частина четверта статті 286 Цивільний кодекс України)](далі - ЦКУ).

''Забороняється медичне втручання, яке може викликати розлад генетичного апарату людини'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n344 (стаття 29 Основ)].

У п. 3.4 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001748-09#Text Етичного кодексу лікаря України] від 27.09.2009 р. визначено, що лікар має право відмовитися від лікування хворого(за винятком випадків невідкладної допомоги), якщо:
* лікар упевнений, що між ним і пацієнтом відсутня необхідна взаємна довіра;
* коли він відчуває себе недостатньо компетентним для проведення лікування;
* якщо не має у своєму розпорядженні необхідних можливостей для проведення лікування;
* в інших випадках, якщо це не суперечить Клятві лікаря України.
При цьому лікар повинен вжити всіх заходів щодо інформування хворого про згадані умови, а також надати йому відповідні рекомендації.
== Надати відмову від медичного втручання має право: ==
* з 18 років – пацієнт з повною цивільною дієздатністю, що усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частина четверта статті 284 ЦК)];
* до 18 років – пацієнт, що набув повну цивільну дієздатність і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 ( абзац четвертий статті 43 Основ] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 34], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text 35 ЦКУ)];
* з 14 років – неповнолітній пацієнт, дієздатність якого не обмежена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (частина третя статті 284 ЦКУ)];
* до 14 років – законні представники (батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники) малолітнього пацієнта [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (стаття 43 Основ)];
* законні представники пацієнта визнаного недієздатним або обмежено дієздатним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (абзац перший статті 43 Основ)].
== Наслідки відмови від медичного втручання для пацієнтів та лікарів ==
Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (абзац третій статті 43 Основ)].

'''Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (абзац п`ятий статті 43 Основ)].

Якщо лікар дотримався усіх необхідних умов щодо інформування пацієнта про проведення медичного втручання та здійснив відповідне фіксування відмови пацієнта від такого втручання – у разі настання тяжких наслідків лікар не несе відповідальності.
== Випадки, коли не потрібна згода на медичне втручання ==
Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання '''не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта''' за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 (абзац другий статті 43 Основ)].

У невідкладних випадках, '''за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи''' або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (частина п’ята статті 284 ЦКУ)].
=== Інші випадки, коли не потрібна згода на медичне втручання ===
* застосування примусових заходів медичного характеру – '''надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи''', яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України (далі – ККУ), '''в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діяння''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n515 (стаття 92 ККУ)];

* примусове лікування за рішенням суду, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та мають хворобу, '''що становить небезпеку для здоров'я інших осіб''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n515 (частина перша стаття 92 ККУ)];

* особи, '''хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби, в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню,''' а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, обов'язковому медичному нагляду і карантину у встановленому порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12/conv#n745 (абзац другий статті 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя»)] ;

* профілактичні щеплення проти туберкульозу проводяться відповідно до законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14/conv#n281 (частина перша статті 12 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»)];

* психіатричний огляд особи може бути проведено без усвідомленої згоди пацієнта або без згоди його законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14/conv#n124 (стаття 11 Закону України «Про психіатричну допомогу»)] ;

* амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14/conv#n124 (стаття 12 Закону України «Про психіатричну допомогу»)];

* особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: '''вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14/conv#n124 (стаття 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»)];

* особи, хворі на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом, підлягають обов'язковому лікуванню (за їх бажанням - анонімно) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14/conv#n217 (абзац перший статті 26 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»)];

* медичний огляд осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами проводиться за направленням поліцейських, а медичне обстеження - за направленням лікаря-нарколога. '''Особа, яка ухиляється від медичного огляду чи медичного обстеження, підлягає приводу до наркологічного закладу органом Національної поліції''' ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80/conv#n85 абзац перший статті 13 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»]);

* особа, яка визнана хворою на наркоманію, але '''ухиляється від добровільного лікування або продовжує після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у зв'язку з її небезпечною поведінкою''' до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи, за рішенням суду '''може бути направлена на лікування від наркоманії''' до спеціалізованого лікувального закладу органів охорони здоров'я, а неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, - до спеціалізованих лікувально-виховних закладів терміном до одного року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80/conv#n85 (стаття 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»)] .
== Оформлення відмови від медичного втручання ==
''Законодавством України не передбачено затвердженого зразка відмови від медичного втручання.''

Кожен медичний заклад може розробити власну форму відмови від медичного втручання та відповідний акт для підписання його сторонами: пацієнтом або його законним представником, лікарем, що здійснює лікування та свідками.

Не потрібно забувати у разі надання відмови від медичного втручання про збереження лікарської таємниці у випадках передбачених законодавством [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n339 (стаття 40 Основ)].

У бланку письмової відмови має зазначатися інформація щодо діагнозу пацієнта, мета, тривалість, наслідки, прогнози та ризики такого медичного втручання.

Формально відмова пацієнта майже ідентична письмовій згоді на медичне втручання. Однак існує відмінність у змістовому оформленні окремих розділів цих документів. Зокрема, для пацієнта-відмовника головний акцент необхідно зробити на потенційних ризиках для здоров’я, працездатності чи й житті у разі відсутності медичного втручання.

«Акт про підтвердження відмови від медичного втручання та письмового оформлення відмови» оформлюється за підписом свідків, які можуть підтвердити, що пацієнт на цей момент міг адекватно сприймати та аналізувати надану йому інформацію, відповідав на запитання та сам їх ставив. В цьому ж акті необхідно зафіксувати факт інформування пацієнта, а також викласти зміст наданої йому інформації.

'''Якщо відмову надають законні представники, після її підписання медичний заклад повинен повідомити про це органи опіки та піклування.''' Термін такого повідомлення та форма його здійснення не передбачена законом.

Крім цього, надання відмови від медичного втручання може фіксуватися шляхом занесення відповідного запису в амбулаторну картку пацієнта, у історії хвороби та іншими способами.
== Дії, у разі порушення права пацієнта на відмову від медичного втручання ==
У разі порушення ваших прав гарантованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та законами України потрібно повідомити про це '''медичного працівника.'''

Якщо звернення до медичного працівника не допомого владнати ситуацію, потрібно '''звертатися з письмовою заявою або ж скаргою на ім’я головного лікаря''' з проханням вирішити ситуацію або ж надати роз’яснення. Звернення в лікарні мають зареєструвати. Відповідь на звернення має надаватися протягом терміну визначеного законодавством. У разі неможливості безпосередньо передати звернення, можливо його надіслати рекомендованим листом.

У разі ігнорування вашої заяви або скарги, ненадання відповіді, не вирішення проблеми – потрібно звертатися '''у департамент або управління охорони здоров’я у вашій області''' із письмовою заявою або скаргою та з проханням надати вхідний номер звернення.

Якщо вище перераховані дії не надали належного результату та не вирішили вашу ситуацію, потрібно звертатися '''на гарячу лінію місцевих органів виконавчої влади''' або/та '''на гарячу лінію Уряду за телефоном 1545.'''
== Порядок дій припинення декларації з боку лікаря в наслідок відмови пацієнта виконувати медичні приписи ==
# Згідно з нормою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/conv#n348 ст. 34 Основ] лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення. Лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
2.Порядок дій припинення декларації з боку лікаря прописаний у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18#Text Наказі МОЗ від 19.03.2018 № 503.]
# Лікар ПМД подає заяву (на ім’я керівника закладу) про відмову від подальшого ведення пацієнта у зв’язку з тим, що той не виконує медичних приписів чи правил внутрішнього розпорядку надавача медичних послуг. Це є підставою для припинення декларації. Форму такої заяви нормативно не визначено, тож її можна написати у довільній формі.
# Лікар повинен документально зафіксувати факти згаданих порушень з боку пацієнта у медичній карті, оформити акт за підписами принаймні двох осіб у якості свідків і подати головному лікарю закладу разом із заявою про відмову від ведення пацієнта. Тоді вона буде визнана законною.
# Згідно з п. 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров’я'''»'''] протягом десяти робочих днів уповноважені працівники медичної інформаційної системи мають перевірити заяву та внести до центральної бази даних запрошувані зміни.
# Після цього надавач первинної медичної допомоги повинен впродовж одного місяця з дати припинення декларації про вибір лікаря повідомити про це пацієнта (його законного представника) у той спосіб зв’язку, який обрано й вказано пацієнтом у його декларації. Аналогічний механізм відмови від ведення пацієнта передбачено й для лікарів інших спеціальностей (наприклад, вузького спеціаліста, під диспансерним наглядом якого перебуває пацієнт, чи акушера – гінеколога, котрий веде вагітну). Тому лікарям важливо прискіпливо фіксувати усі призначення, направлення, а також факти їх виконання або невиконання з боку пацієнт
== Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство ==
=== Загальні положення ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 144 ККУ] '''насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора''' - карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років або виправними роботами на строк до 2-х років, або обмеженням волі на строк до 2-х років, з штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.

Те саме діяння, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 цієї статті], вчинене щодо '''неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного''', - караються обмеженням волі на строк до 5-ти років або позбавленням волі на строк до 3-х років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років або без такого.

Те саме діяння, передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 та ч. 2 цієї статті], вчинене з'''а попередньою змовою групою осіб або з метою продажу''', - караються позбавленням волі на строк до 5-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.
== Об’єкт злочину ==
Об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров’я особи.
== Об’єктивна сторона ==
Об'єктивна сторона злочину - діяння, що полягає у вилученні крові у людини.

Спосіб вилучення - у формі насильства та обману.

Під насильством у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 144 ККУ] мається на увазі завдання потерпілому побоїв, заподіяння легких тілесних ушкоджень, застосування погроз, зв'язування потерпілого та вчинення інших насильницьких дій щодо нього.

Вилучення крові шляхом обману є введення потерпілого в оману щодо кількості крові, яка буде взята, напрямів її використання, умов її вилучення, оплати процедури та для вчинення інших дій з ціллю отримання згоди на донорство від потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту вилучення у людини мінімально необхідної кількості крові для використання її як донора.
== Суб’єкт злочину ==
Суб'єкт злочину загальний, тобто фізична особа, осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 16 років.

Суб'єктом злочину також можуть бути медичні працівники закладів охорони здоров’я, спеціалізованих установ і закладів переливання крові.
== Суб’єктивна сторона ==
Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі.

Спеціальна мета - вилученення у потерпілого крові для використання її у лікувальних процесах, виготовлення лікарських препаратів, проведення наукових експериментів та досліджень.
== Кваліфікуючі ознаки злочину ==
Відповідно до частини 2 дії передбачені частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 1 статті 144 ККУ] вчиненні щодо:
* неповнолітньої особи;
* особи, яка перебувала в безпорадному стані;
* особи, яка перебувала у матеріальній залежності від винного.
== Особливо кваліфікуючі ознаки злочину ==
Відповідно до частини 3 дії передбаченні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною 1 та частиною 2 статті 144 ККУ] вчиненні:
* за попередньою змовою групою осіб;
* з метою продажу.
Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (стаття 28 ККУ)] [[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n125]].
== Розмежування складів злочину ==
У разі вилучення крові, яке відбулося через заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень або смерті, діяння підлягає кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 121, 122, 125 або 115 ККУ].

У разі якщо потерпіла особа була заражена ВІЛ або іншою невиліковною хворобою, кваліфікація відбувається за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 130 ККУ] .

Якщо особа постраждала від торгівлі людьми з метою насильницького донорства крові, то злочин кваліфікується за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 149 ККУ] .
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання

2023-03-21T14:23:23Z

Mykola.babii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text Закон України "Про пробацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19#Text Порядок здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі затверджений наказом Міністерства юстиції України № 272/5 від 29.01.2019року]
== Поняття, основні функції та завдання уповноваженого органу з питань пробації ==
'''Пробація -''' це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19#Text п.6, ч.1 ст. 2 Закону України «Про пробацію»)].
Метою наглядових та соціально-виховних заходів є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.
'''Функції уповноваженого органу з питань пробації під час здійснення нагляду при виконанні судових рішень, що набрали законної сили, законів про амністію, актів про помилування:'''

* веде облік засуджених осіб;
* викликає засуджених осіб до уповноваженого органу з питань пробації;
* роз’яснює засудженим особам порядок та умови відбування покарання;
* здійснює контроль за виконанням засудженою особою обов’язків, встановлених законом та покладених на неї судом;
* здійснює профілактичні та виховні бесіди із засудженою особою;
* відвідує засуджену особу за місцем проживання (у разі необхідності) з метою забезпечення контролю за поведінкою та способом життя;
* здійснює збір інформації, необхідної для оцінки ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень (далі - оцінка ризиків);
* проводить оцінку ризиків;
* здійснює спільно із службами у справах дітей ознайомлювальні, профілактичні бесіди з батьками неповнолітніх, їх законними представниками, членами сім’ї з метою усунення причин і умов, які спонукали до вчинення кримінального правопорушення;
* уживає заходів щодо недопущення, а в разі настання - до негайного припинення порушень вимог судових рішень;
* організовує першочергові заходи з виявлення засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме;
* звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме;
* раз на три місяці надсилає до підрозділів інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів Національної поліції України запити з метою з’ясування випадків учинення засудженими особами нових кримінальних правопорушень, а також з’ясування випадків учинення засудженими особами адміністративних правопорушень;
* у разі отримання інформації про вчинення засудженими особами нових кримінальних правопорушень надсилає запити до компетентних органів, які здійснюють досудове розслідування відповідно до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, з метою отримання інформації про внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та копії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу стосовно засудженої особи або повідомлення слідчого, що такий захід не застосовувався;
* за зверненням слідчого, який здійснює досудове розслідування стосовно засудженої особи, що перебуває на обліку в уповноваженому органі з питань пробації, надає інформаційну довідку на таку особу, а також відомості щодо невідбутої частини як основного, так і додаткового покарання на час вчинення злочину;
* погоджує виїзд за межі України засудженим особам, яким встановлено законом або покладено судом обов’язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
* у разі необхідності, але не менше ніж раз на три місяці, стосовно засуджених осіб, яким заборонено виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, надсилає запити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із зазначенням номера особової справи для встановлення факту перетину засудженими особами державного кордону. Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у місячний строк після отримання таких запитів за наявності відомостей для однозначної ідентифікації осіб надає інформацію про перетинання засудженими особами державного кордону на виїзд з України та їх повернення в Україну без погодження уповноваженого органу з питань пробації.

=== Функції територіальних органів Національної поліції України під час здійснення нагляду за засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі ===
'''Територіальні органи Національної поліції України виконують:'''
* ухвали суду та клопотання (подання) уповноваженого органу з питань пробації про передання матеріалів для проведення подальших розшукових заходів за формою, визначеною у додатку 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19#Text Порядку], щодо осіб, місцезнаходження яких невідоме;
* ухвали суду про привід засуджених осіб, які ухиляються від явки до суду, у зв’язку з розглядом внесеного уповноваженим органом з питань пробації клопотання (подання), форма якого наведена в додатку 2 до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0120-19#Text Порядку].
'''Підрозділи інформаційно-аналітичної підтримки територіальних органів Національної поліції України''' за запитами персоналу уповноваженого органу пробації надають інформацію щодо розшуку, притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності засуджених осіб, які перебувають на обліку в уповноваженому органі з питань пробації.

Після отримання повідомлення у вигляді сповіщення про засуджену особу ці підрозділи забезпечують унесення таких відомостей засобами інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» до відповідних баз (банків) даних єдиної інформаційної системи МВС.
== Органи, що здійснюють нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням ==
'''Нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання''' з випробуванням, протягом іспитового строку '''здійснюється:'''
* уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого;
* стосовно військовослужбовців - командирами військових частин.
'''До соціально-виховної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням''', '''можуть залучатися:'''
* працівники органів державної влади;
* органів місцевого самоврядування;
* громадські об’єднання;
* релігійні та благодійні організації.
== Порядок здійснення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text '''Відповідно до ст. 164 Кримінально-виконавчого кодексу України''']''', уповноважений орган з питань пробації:'''
* веде облік засуджених протягом іспитового строку;
* роз’яснює засудженим порядок виконання обов’язків, покладених на них судом;
* здійснює нагляд за засудженими;
* вживає заходів з припинення порушень судових рішень;
* організовує першочергові заходи з виявлення засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
* звертається до відповідних правоохоронних органів щодо розшуку засуджених, місцезнаходження яких невідоме;
* здійснює інші повноваження, передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України та Законом України "Про пробацію".
У разі призову засудженого на строкову військову службу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається копія вироку, а в необхідних випадках до неї додаються інші документи, які потрібні для здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем проходження служби.

'''Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані:'''
* виконувати обов'язки, які покладені на них судом;
* повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
* з'являтися за викликом до зазначеного органу.
У разі якщо засуджений з незалежних від нього обставин не може виконати обов’язок (обов’язки), покладені на нього судом, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду обґрунтоване подання про зміну таких обов’язків.
== Обчислення іспитового строку ==
'''Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду''', [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text відповідно до ч.1 ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України].

''Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.''
== Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням ==
Якщо засуджений не виконує обов’язки, встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов’язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов’язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об’єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.

У разі вчинення засудженим адміністративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда.

У разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
[[Категорія:Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Заходи з евакуації

2023-02-14T09:13:31Z

Mykola.babii:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text Кодекс цивільного захисту України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 841 «Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0938-17#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10 липня 2017 року № 579 "Про затвердження Методики планування заходів з евакуації "]
== Поняття евакуації та її мета ==
'''Евакуація''' - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text стаття 2 Кодексу цивільного захисту України).]

'''Основна мета евакуації''' — забезпечення безпеки кожної людини і всіх.

Масштаби евакуації залежать від величини поширення ураження чи загрози надзвичайної ситуації.
== Види евакуації ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text статті 33 Кодексу цивільного захисту України] розрізняють такі види евакуації:

'''1) обов’язкова'''

'''2) загальна або часткова'''

'''3) тимчасова або безповоротна'''

В залежності від обстановки, що склалася під час надзвичайної ситуації, проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

'''Обов’язковій евакуації''' підлягає населення у разі виникнення загрози аварії з викидом радіоактивних і небезпечних хімічних речовин, катастрофічного затоплення місцевості та землетрусів, масових лісових і торф’яних пожеж, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів, надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежо-небезпечних об’єктах Збройних Сил, збройних конфліктів (із районів можливих бойових дій у безпечні райони).

'''Загальна евакуація''' населення проводиться із зон радіоактивного та хімічного забруднення, катастрофічного затоплення населених пунктів у разі руйнування гідротехнічних (гідрозахисних) споруд, хвиля прориву яких може досягнути зазначених населених пунктів менше ніж за чотири години, можливого ураження в разі виникнення надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежонебезпечних об’єктах Збройних Сил.

'''Часткова евакуація''' населення проводиться на підставі рішення місцевої держадміністрації або посадової особи, яка має повноваження щодо прийняття такого рішення.

Для проведення загальної евакуації населення залучаються наявні транспортні засоби відповідної адміністративної території, а в разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - додатково транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян.

''Часткова евакуація населення'' проводиться з використанням транспортних засобів, що експлуатуються згідно з графіком роботи.

Залучення додаткових транспортних засобів під час проведення часткової евакуації населення здійснюється за рішенням місцевої держадміністрації або посадової особи, яка має повноваження щодо прийняття такого рішення.

Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення, що визначається на підставі інформації суб’єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій.

Обсяги та черговість проведення евакуації матеріальних і культурних цінностей, їх детальний перелік визначаються органами державної влади, суб’єктами господарювання, громадськими об’єднаннями та/або громадянами, в управлінні, віданні або власності яких перебувають зазначені цінності, та враховуються під час планування заходів з евакуації.

Приймання, перевезення, розміщення, облік та зберігання евакуйованих матеріальних і культурних цінностей здійснюється органом, відповідальним за організацію проведення евакуації, у визначеному законодавством порядку.
== Організація проведення евакуації ==
Організацію проведення евакуації регулює [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#Text Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013р. №841.]

Успішність проведення евакуації залежить від підготовленості керівництва об'єктів, населених пунктів, адміністративних територій, керівників держави, населення, сил і засобів.

'''Щоб організовано провести евакуацію, не допустити паніки і загибелі людей необхідно'''

♦ завчасно планувати евакуацію населення;

♦ визначити райони, придатні для розміщення евакуйованих з небезпечних зон;

♦ організувати оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;

♦ організувати управління евакуацією, турбуватись про життєзабезпечення в місцях розміщення евакуйованого населення;

♦ організувати навчання дітям під час проведення евакуації.

Організація проведення евакуації та підготовка районів для розміщення евакуйованого населення і його життєзабезпечення, а також зберігання матеріальних і культурних цінностей покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та керівників суб’єктів господарювання.

'''Рішення про проведення евакуації приймають на:'''

♦ державному рівні - Кабінет Міністрів України;

♦ регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації;

♦ місцевому рівні - районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;

♦ рівні конкретного суб’єкта господарювання - його керівник.

У разі виникнення загрози життю або здоров’ю громадянам України на території іноземних держав їх евакуація проводиться за рішенням МЗС.

Рішення про проведення евакуації населення із зони радіоактивного забруднення приймається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими держадміністраціями на підставі інформації суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень в їх роботі та розрахунок прогнозованого дозового навантаження на населення.

У невідкладних випадках, зокрема у разі безпосередньої загрози життю та здоров’ю населення, рішення про проведення екстреної евакуації населення приймає керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а за його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації та має повноваження для прийняття таких рішень.

У разі виникнення надзвичайної ситуації на транспорті під час перевезення пасажирів відповідальність за їх евакуацію покладається на підприємства, установи, організації, що здійснюють транспортні перевезення, та сили цивільного захисту.

'''Проведення евакуації забезпечується шляхом:'''

♦ створення на регіональному та місцевому рівні органів з евакуації, а також органів з евакуації на об’єктах господарювання;

♦ розроблення плану евакуації населення;

♦ визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та матеріальних і культурних цінностей;

♦ організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;

♦ організації управління евакуацією;

♦ життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях його безпечного розміщення;

♦ участі у командно-штабних навчаннях та об’єктових тренуваннях;

♦ навчання населення діям під час проведення евакуації.

Оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації проводиться відповідно до Порядку організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Навчання населення діям під час проведення евакуації населення здійснюється відповідно до Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 444.
== Органи з евакуації, їх функції та завдання ==
Для планування, підготовки та проведення евакуації у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та на об’єктах господарювання утворюються органи з евакуації.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/841-2013-%D0%BF#Text Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013р. №841] '''до органів з евакуації належать:'''

'''1) комісії з питань евакуації'''

''' 2) збірні пункти евакуації'''

''' 3) проміжні пункти евакуації'''

''' 4)''' '''приймальні пункти евакуації'''

''Комісії з питань евакуації'' відповідають за планування евакуації на відповідному рівні, підготовку населення до здійснення заходів з евакуації, підготовку органів з евакуації до виконання завдань, здійснення контролю за підготовкою проведення евакуації, приймання і розміщення евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей.

''Збірні пункти евакуації'' призначені для збору і реєстрації евакуйованого населення та організації його вивезення (виведення) у безпечні райони і розміщуються поблизу залізничних станцій, морських і річкових портів, пристаней, маршрутів евакуації, а також на наявних міських площах, у відкритих безпечних місцях або безпечних приміщеннях.

''Проміжні пункти евакуації'' розміщуються на зовнішньому кордоні зони надзвичайної ситуації, пов’язаної з радіоактивним (хімічним) забрудненням, для пересадки населення з транспорту, що працював у зоні надзвичайної ситуації, на дезактивовані транспортні засоби, які здійснюють перевезення на незабруднені (незаражені) території.

''Приймальні пункти евакуації'' розгортаються для приймання, ведення обліку евакуйованого населення, матеріальних і культурних цінностей та відправлення їх до місць постійного (тимчасового) розміщення (збереження) у безпечних районах.

Збірні пункти евакуації, проміжні пункти евакуації та приймальні пункти евакуації забезпечуються зв’язком з районними, міськими, районними у містах, селищними, сільськими комісіями з питань евакуації, комісіями з питань евакуації, утвореними на об’єктах господарювання, пунктами посадки на транспортні засоби, вихідними пунктами руху пішки, медичними і транспортними службами.

Контроль за роботою органів з евакуації здійснюється органом, який приймає рішення про проведення евакуації.

На центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання, що проводять евакуацію населення, покладається:

♦ розроблення і виконання плану евакуації населення;

♦ визначення і підготовка безпечного району для евакуйованого населення і його життєзабезпечення;

♦ здійснення контролю за плануванням, підготовкою і проведенням заходів з евакуації підпорядкованими їм органами з евакуації.

До планування та здійснення заходів з евакуації залучається Мінінфраструктури.

Координація дій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих держадміністрацій, органів місцевого самоврядування під час проведення евакуації здійснюється центральними органами виконавчої влади через відповідні територіальні органи у межах їх повноважень.
== Планування евакуації населення ==
Планування заходів з евакуації населення здійснюється за методикою, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0938-17#Text наказом МВС України від 10.07.2017 № 579.]

План евакуації населення розробляється комісією з питань евакуації, підписується її головою, затверджується керівником органу, який утворив таку комісію, та погоджується органом, на території якого планується розміщення евакуйованого населення.

Комісія з питань евакуації, утворена Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування, на території якого планується розміщення евакуйованого населення, розробляє план його приймання і розміщення у безпечному районі, який затверджується керівником органу, що утворив відповідну комісію.

Заходи з евакуації в разі виникнення загрози збройних конфліктів (із районів можливих бойових дій у безпечні райони) відображаються у плані цивільного захисту на особливий період окремим розділом, де визначаються особливості проведення обов’язкової евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей.
== Порядок проведення евакуації ==
Оповіщення органів з евакуації про початок евакуації населення здійснюється за рішенням органу, що їх утворив.

Порядок здійснення запланованих заходів з евакуації населення з урахуванням обстановки, що склалася, уточнюється органом з евакуації.

Комісії з питань евакуації, утворені в безпечних районах, організовують приймання, розміщення і життєзабезпечення евакуйованого населення.

Збірні пункти евакуації уточнюють чисельність евакуйованого населення, порядок його відправлення, організовують їх збір та ведення обліку, здійснюють посадку населення на транспортні засоби, формують піші і транспортні колони, інформують комісії з питань евакуації про відправлення населення, організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.

Евакуація особового складу збірних пунктів евакуації організовується після завершення евакуації населення на підставі рішення органу, що утворив такі органи.

Приймальні пункти евакуації організовують у безпечному районі підготовку пунктів висадки, уточнюють кількість населення, що прибуло, і порядок подачі транспортних засобів для його вивезення із зазначених та проміжних пунктів евакуації до пунктів розміщення, організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню та охорону громадського порядку.

Для інформаційного забезпечення евакуйованого населення про порядок дій у різних ситуаціях та оперативну обстановку Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, органом місцевого самоврядування використовуються системи оповіщення, засоби радіомовлення і телебачення.
== Розміщення евакуйованого населення ==
Евакуація населення проводиться у безпечні райони, визначені органом, який приймає рішення про проведення евакуації.

У разі коли евакуйоване населення неможливо розмістити у безпечному районі, його частина може розміщуватися на території регіону, суміжного з небезпечним районом, за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями такого регіону.

Порядок розміщення евакуйованого населення визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою держадміністрацією, на території якої планується розміщувати евакуйоване населення, за заявкою органу, що приймає рішення про проведення евакуації.

Евакуйоване населення розміщується у готелях, санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку, дитячих оздоровчих таборах та у придатних для проживання будівлях підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Розміщення евакуйованого населення здійснюється за встановленими видами та обсягами послуг з його життєзабезпечення.

Фінансування заходів з евакуації здійснюється за рахунок коштів, передбачених відповідно до вимог законодавства для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

2022-07-26T17:05:43Z

Mykola.babii: /* Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій */ відредаговано відповідно до змін, внесених до Кодексу цивільного захисту України

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Закон України "Про будівельні норми"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/733-2017-%D0%BF Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/138-2017-%D0%BF Порядк створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/444-2013-%D0%BF Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0046-20 Порядок організації та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2019 року № 911]
== Оповіщення та інформування суб’єктів забезпечення цивільного захисту ==
Основними правовими актами у сфері цивільного захисту в Україні є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс Цивільного захисту України].

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом Цивільного захисту населення України], регулюються відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначаються повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 розділом IV] даного Кодексу визначено порядок захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій, визначено першочерговий алгоритм дій у разі загрози або у разі виникнення таких ситуацій, визначено заходи і засоби щодо їх запобігання та усунення, визначено види захисту населення і територій у надзвичайних ситуаціях, закріплено необхідність навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях як обов'язок формування культури безпеки життєдіяльності населення як способу підвищення рівня безпеки.
=== Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій ===
Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій полягає у своєчасному доведенні такої інформації до органів управління цивільного захисту, сил цивільного захисту, суб’єктів господарювання та населення.

Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій забезпечується шляхом:

1) функціонування загальнодержавної, територіальних, місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій, спеціальних, локальних та об’єктових систем оповіщення;

2) централізованого використання електронних комунікаційних мереж загального користування, у тому числі мобільного (рухомого) зв’язку, відомчих електронних комунікаційних мереж і електронних комунікаційних мереж суб’єктів господарювання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також мереж загальнонаціонального, регіонального та місцевого радіомовлення і телебачення та інших технічних засобів передавання (відображення) інформації;

3) автоматизації процесу передачі сигналів і повідомлень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;

4) функціонування на об’єктах підвищеної небезпеки автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

5) організаційно-технічної інтеграції різних систем централізованого оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення;

6) функціонування в населених пунктах, а також місцях масового перебування людей сигнально-гучномовних пристроїв та електронних інформаційних табло для передачі інформації з питань цивільного захисту.
Порядок організації оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту визначається положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
=== Інформування у сфері цивільного захисту ===
Інформацію з питань цивільного захисту становлять відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них.
Органи управління цивільного захисту зобов’язані сприяти засобам масової інформації у наданні населенню оперативних відомостей, зазначених у частині першій цієї статті, а також про свою діяльність з питань цивільного захисту, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі. Оприлюднення інформації про наслідки надзвичайної ситуації здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 законодавства про інформацію].
== Укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту та евакуаційні заходи ==
=== Укриття населення у фонді захисних спорудах цивільного захисту ===
До захисних споруд цивільного захисту належать:
1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
Для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення - наземні або підземні споруди чи їх окремі частини, що спроектовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, у тому числі для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей.
В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту та створення найпростіших укриттів.

Швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - це споруда, що зводиться (виготовляється, монтується) за короткий час із спеціальних конструкцій (виробів), вимоги до яких встановлюються будівельними нормами, стандартами та правилами.

Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.
Укриттю підлягають:
1) у сховищах:

а) працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів;

б) працівники найбільшої працюючої зміни атомних електростанцій, інших ядерних установок, працівники суб’єктів господарювання, які забезпечують функціонування таких станцій (установок) та перебувають у зоні можливих значних руйнувань навколо них;

в) працівники найбільшої працюючої зміни суб’єктів господарювання, віднесених до категорії особливої важливості цивільного захисту та розташованих за межами зон можливих значних руйнувань населених пунктів;

г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, які не підлягають евакуації в безпечне місце і перебувають у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів;

2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб’єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров’я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах;

3) у спорудах подвійного призначення - населення, яке підлягає укриттю в захисних спорудах цивільного захисту, крім таких споруд, що мають перебувати в постійній готовності до використання за призначенням;

4) у найпростіших укриттях - населення, яке не підлягає укриттю в захисних спорудах та спорудах подвійного призначення.
Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, яке підлягає укриттю в захисних спорудах цивільного захисту, крім таких споруд, що мають перебувати в постійній готовності до використання за призначенням, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.
Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.
Проектування, будівництво, пристосування і розміщення захисних споруд та споруд подвійного призначення здійснюються згідно з нормами, які розробляються відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Про будівельні норми]".
Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб’єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
У разі використання однієї захисної споруди кількома суб’єктами господарювання вони беруть участь в утриманні споруди відповідно до укладених між ними договорів.
Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.
Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Захисні споруди у мирний час можуть передаватися в оренду для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням цільового призначення таких споруд, крім тих, що перебувають у постійній готовності до використання за призначенням, а саме:
1) в яких розташовані пункти управління;

2) призначених для укриття працівників суб’єктів господарювання, що мають об’єкти підвищеної небезпеки;

3) розташованих у зонах спостереження атомних електростанцій та призначених для укриття населення під час радіаційних аварій.
=== Заходи з евакуації ===
Евакуація проводиться на державному, регіональному, місцевому або об’єктовому рівні.
Залежно від особливостей надзвичайної ситуації встановлюються такі види евакуації:
1) обов’язкова;

2) загальна або часткова;

3) тимчасова або безповоротна.
Рішення про проведення евакуації приймають:
1) на державному рівні - Кабінет Міністрів України;

2) на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

3) на місцевому рівні - районні, районні у містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;

4) на об’єктовому рівні - керівники суб’єктів господарювання.

У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити або потрапило до зони радіоактивного забруднення, приймається Радою міністрів Автономної Республіки Крим та місцевими державними адміністраціями на підставі інформації суб’єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі та прогнозоване дозове навантаження на населення.

У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а в разі його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.
Обов’язкова евакуація населення завчасно планується та проводиться у разі виникнення загрози:

1) аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

2) катастрофічного затоплення місцевості;

3) масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;

4) збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій, які визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України на особливий період, у безпечні райони);

5) надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежонебезпечних об’єктах Збройних Сил України та/або військових формувань, створених відповідно до законів України, а також суб’єктів господарювання, які використовують у своїй діяльності вибухопожежонебезпечні об’єкти.
Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із зон:
1) можливого радіоактивного та хімічного забруднення;

2) катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд;

3) можливого ураження в разі виникнення надзвичайних ситуацій на арсеналах, базах (складах) озброєння, ракет, боєприпасів і компонентів ракетного палива, інших вибухопожежонебезпечних об’єктах Збройних Сил України та/або військових формувань, створених відповідно до законів України, а також суб’єктів господарювання, які використовують у своїй діяльності вибухопожежонебезпечні об’єкти.
Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоров’я у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоров’я, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням органів і посадових осіб, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Проведення евакуації забезпечується шляхом:
1) утворення регіональних, місцевих та об’єктових органів з евакуації;

2) планування евакуації;

3) визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;

4) організації оповіщення керівників суб’єктів господарювання і населення про початок евакуації;

5) організації управління евакуацією;

6) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;

7) навчання населення діям під час проведення евакуації.
За рішенням органів, зазначених у частині третій цієї статті (крім керівників суб’єктів господарювання), для виведення чи вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій залучаються у порядку, встановленому законом, транспортні засоби суб’єктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоров’ю населення - усі наявні транспортні засоби суб’єктів господарювання та громадян.
Суб’єкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсуються вартість надання послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Працівник суб’єкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у зв’язку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до закону.
Евакуація громадян України та членів їхніх сімей з території інших держав, на якій виникли надзвичайні ситуації або існує загроза їх виникнення, проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Координація заходів, пов’язаних з плануванням і проведенням евакуації, передбаченої цією частиною, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин.
Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення. Перелік, обсяг матеріальних і культурних цінностей та черговість проведення їх евакуації визначаються органами державної влади, суб’єктами господарювання, у віданні або власності яких перебувають зазначені цінності, та враховуються під час планування заходів з евакуації.
== Інженерний захист територій, радіаційний і хімічний захист: ==
=== Інженерний захист територій ===
1. Інженерний захист територій включає:

1) проведення зонування територій за наявністю об’єктів підвищеної небезпеки і небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів, ризику виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з ними, а також інших небезпечних зон, визначених відповідно до державних будівельних норм;

2) віднесення території та населених пунктів до відповідних груп цивільного захисту та віднесення суб’єктів господарювання до відповідних категорій цивільного захисту;

3) розроблення та включення вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту до відповідних видів містобудівної і проектної документації та реалізація їх під час будівництва і експлуатації;

4) урахування можливих проявів небезпечних геологічних, гідрогеологічних та метеорологічних явищ і процесів та негативних наслідків аварій під час розроблення генеральних планів населених пунктів і ведення містобудування;

5) розміщення об’єктів підвищеної небезпеки з урахуванням наслідків аварій, що можуть статися на таких об’єктах;

6) розроблення і здійснення заходів щодо безаварійного функціонування об’єктів підвищеної небезпеки;

7) будівництво споруд, будівель, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

8) будівництво протизсувних, протиповеневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення, їх утримання у функціональному стані;

9) обстеження будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій, розроблення та здійснення заходів щодо їх безпечної експлуатації;

10) інші заходи інженерного захисту територій залежно від ситуації, що склалася.

Здійснення заходів інженерного захисту територій покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
Розроблення містобудівної документації та проектування об’єктів, що належать суб’єктам господарювання і можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій та вплинути на стан захисту населення і територій, здійснюються з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту.
Заходи цивільного захисту об’єктів будівництва визначаються у проектній документації відповідно до будівельних норм.
Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту, дотримання яких обов’язкове під час розроблення містобудівної та проектної документації, визначаються відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1704-17 Про будівельні норми]".
=== Радіаційний і хімічний захист населення і територій ===
Радіаційний і хімічний захист населення і територій включає:

1) виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки;

2) організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю;

3) розроблення та впровадження типових режимів радіаційного захисту;

4) використання засобів колективного захисту;

5) використання засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю аварійно-рятувальними службами, формуваннями та спеціалізованими службами цивільного захисту, які беруть участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасінні пожеж в осередках ураження радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів та населення, яке проживає у зонах небезпечного забруднення;

6) йодне блокування щитовидної залози осіб, які залучаються до ліквідації радіаційної аварії, персоналу радіаційно небезпечних об’єктів та населення, яке потрапляє в зони можливого радіоактивного забруднення;

7) надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів індивідуального захисту, приладів дозиметричного та хімічного контролю;

8) проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна, транспорту, будівель, доріг та окремих ділянок місцевості;

9) розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

10) інші заходи радіаційного і хімічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Радіаційний і хімічний захист населення і територій забезпечується:

1) визначенням суб’єктів господарювання, на яких обладнуються місця для проведення санітарної обробки населення та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

2) завчасним накопиченням і підтриманням у готовності:

а) засобів колективного та індивідуального захисту;

б) приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю;

в) засобів фармакологічного протирадіаційного захисту для йодної профілактики населення, рятувальників та персоналу радіаційно небезпечних об’єктів радіоактивними ізотопами йоду з метою запобігання опроміненню щитоподібної залози.

Здійснення заходів радіаційного і хімічного захисту та його забезпечення покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту. Порядок забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
== Медичний, біологічний і психологічний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ==
=== Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ===
Медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає:

1) надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, проведення їх медико-психологічної реабілітації. Медична допомога населенню забезпечується службою медицини катастроф, керівництво якою здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

2) планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності;

3) своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та своєчасне проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

4) контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання;

5) завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

6) утворення в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових тимчасових мобільних медичних підрозділів або залучення додаткових закладів охорони здоров’я;

7) накопичення медичного та спеціального майна і техніки;

8) підготовку та перепідготовку медичних працівників з надання екстреної медичної допомоги;

9) навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни;

10) здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров’я населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

11) проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації;

12) санітарну охорону територій та суб’єктів господарювання в зоні надзвичайної ситуації;

13) здійснення інших заходів, пов’язаних з медичним захистом населення, залежно від ситуації, що склалася.

Для проведення медико-психологічної реабілітації осіб, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, при санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності утворюються центри медико-психологічної реабілітації. Перелік санаторно-курортних закладів, в яких утворюються центри медико-психологічної реабілітації, затверджується спільним актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.
=== Біологічний захист населення, тварин і рослин ===
Біологічний захист населення, тварин і рослин включає:

1) своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію;

2) прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних і лікувальних заходів;

3) проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження населення;

4) своєчасне застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

5) запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину;

6) здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження суб’єктів господарювання, тварин та санітарної обробки населення;

7) надання екстреної медичної допомоги ураженим біологічними патогенними агентами;

8) інші заходи біологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Біологічний захист населення, тварин і рослин додатково включає встановлення протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів та їх дотримання суб’єктами господарювання, закладами охорони здоров’я та населенням. Здійснення заходів біологічного захисту покладається на суб’єктів забезпечення цивільного захисту.
=== Психологічний захист населення ===
Заходи психологічного захисту населення спрямовуються на зменшення та нейтралізацію негативних психічних станів і реакцій серед населення у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій і включають:

1) планування діяльності, пов’язаної з психологічним захистом;

2) своєчасне застосування ліцензованих та дозволених до застосування в Україні інформаційних, психопрофілактичних і психокорекційних методів впливу на особистість;

3) виявлення за допомогою психологічних методів чинників, які сприяють виникненню соціально-психологічної напруженості;

4) використання сучасних психологічних технологій для нейтралізації негативного впливу чинників надзвичайних ситуацій на населення;

5) здійснення інших заходів психологічного захисту залежно від ситуації, що склалася.

Організація та здійснення заходів психологічного захисту населення покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
== Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях ==
Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях здійснюється:

1) за місцем роботи - працюючого населення;

2) за місцем навчання - здобувачів освіти;

3) за місцем проживання - непрацюючого населення.

Організація навчання діям у надзвичайних ситуаціях покладається:

1) працюючого та непрацюючого населення - на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, які розробляють і затверджують відповідні організаційно-методичні вказівки та програми з підготовки населення до таких дій;

2) здобувачів освіти - на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, який розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, з надання домедичної допомоги за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та на заклади освіти, що забезпечують здобуття освіти відповідного рівня.

Порядок здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях встановлюється Кабінетом Міністрів України.
=== Навчання працюючого населення ===
Навчання працюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях є обов’язковим і здійснюється в робочий час за рахунок коштів роботодавця за програмами підготовки населення діям у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту. Навчання працівників центральних органів виконавчої влади, інших органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання із числа керівного складу і фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, організовується роботодавцем відповідно до порядку проведення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів цивільного захисту, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Особи під час прийняття на роботу та працівники щороку за місцем роботи проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях. Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, мають попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.
=== Навчання здобувачів освіти ===
Навчання здобувачів освіти діям у надзвичайних ситуаціях та правилам пожежної безпеки є обов’язковим і здійснюється під час освітнього процесу дітей старшого дошкільного віку за навчальними планами і програмами розвитку дітей, учнів - за навчальними планами і програмами з навчальних предметів, студентів на кожному рівні вищої освіти - за програмами навчальних дисциплін та планами об’єктових тренувань з питань цивільного захисту за рахунок коштів, передбачених на фінансування закладів освіти, що забезпечують здобуття освіти відповідного рівня.

Для підвищення якості освітнього процесу з дітьми та учнями з питань захисту життя, формування культури безпеки і норм поведінки у надзвичайних ситуаціях у закладах дошкільної освіти щороку проводяться Тижні безпеки дитини, у закладах загальної середньої та професійно-технічної освіти - Дні цивільного захисту.

Популяризація серед здобувачів освіти знань у сфері цивільного захисту, у тому числі щодо дій у надзвичайних ситуаціях та правил пожежної безпеки, організовується і здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, разом із іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування за участю громадських об’єднань шляхом підготовки та реалізації комплексу заходів відповідного спрямування.
=== Навчання непрацюючого населення ===
Непрацююче населення самостійно вивчає пам’ятки та інший інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту, правила пожежної безпеки у побуті та громадських місцях та має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, через засоби масової інформації іншу наочну продукцію, відомості про надзвичайні ситуації, у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними ситуаціями.
[[Категорія:Екологічне право]]

Договір ренти

2022-05-28T10:57:48Z

Mykola.babii: Додана нова інформація, виправлені граматичні помилки та неправильно зазначені статті ЦК України

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику розгляду судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]

== Поняття договору ренти ==
<big>'''''Договір ренти'''''</big> - це домовленість сторін, згідно з якою одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (стаття 731 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]). Договір ренти позиціонується як самостійний, відмінний від інших договорів відчуження, але вищезазначена стаття передбачає застосування до нього положень про договір купівлі-продажу, якщо при укладенні договору ренти майно передається за плату, або положень про договір дарування, при передачі майна безоплатно, якщо це не суперечить суті договору ренти. Договір ренти відноситься до групи алеаторних (ризикових) договорів. Елемент ризику, що приймається кожною з сторін в силу укладення договору, полягає у вірогідності того, що або один, або другий контрагент фактично отримає зустрічне задоволення меншого об'єму, ніж ним самим надане. Характерною особливістю договору ренти є те, що майно, яке передається під виплату ренти, одразу ж переходить у власність платника ренти, який вправі відчужувати його одразу ж після отримання, за винятком спеціально обумовлених у законі або договорі випадків. А одержувач ренти за передане ним за договором майно отримує довгострокове зобов'язання з боку платника по виплаті ренти.
== Істотні умови договору ==
'''Предмет:''' не вилучене із цивільного обороту майно (рухоме та нерухоме). Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Під виплату ренти можлива передача нерухомого майна, майнових прав, інформації, результатів діяльності надання послуг тощо. Сторони в договорі повинні зазначити майно, що передається під виплату ренти, із зазначенням характеристик та ознак з метою їхньої ідентифікації (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]).

'''Ціна:''' для встановлення необхідно попередньо провести оцінку вартості майна, що передається під виплату ренти (наприклад, якщо предметом договору є земельна ділянка, необхідно провести [[Проведення оцінки майна та майнових прав|експертну грошову оцінку землі]] відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України «Про оренду землі»]).

'''Розмір і форма рентних платежів:''' визначаються на розсуд сторін і не залежить від вартості переданого майна. Договором може бути передбачена виплата ренти шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг, які за своєю вартістю повинні відповідати грошовій сумі ренти. Не виключена можливість встановлення сторонами змішаної суми ренти, яка поряд з виплатою грошових коштів може передбачати надання утримання в натурі. Розмір ренти встановлюється договором.

Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором. (частина друга статті 737 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]).

'''Строк виплати ренти:''' може бути встановлений обов'язок платника виплачувати ренту ''протягом встановленого строку'' або ''безстроково''. У випадку, якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про [[Договір купівлі – продажу|договір купівлі-продажу]], якщо майно передається безоплатно – положення про [[договір дарування]], якщо це не суперечить суті договору ренти. (частина друга статті 734 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]).

Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти (стаття 738 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]). 

== Сторони договору ==
Сторонами договору ренти є одержувач і платник ренти. Як одержувачами, так і платниками ренти можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи в межах їх цивільної праводієздатності.
{| class="wikitable"
|+
!Сторона договору
!Хто може бути стороною договору
!Права сторін
!Обов'язки сторін
|-
|Одержувач
|Фізична або юридична особа, що відчужує майно під виплату ренти
| - вимагати від платника ренти сплати передбачених договором платежів;
- давати згоду на відчуження майна, отриманого платником ренти за договором до його припинення;

- вимагати виконання інших зобов'язань від платника ренти згідно з законом і умовами договору
| -------
|-
|Платник
|Фізична або юридична особа, щопридбає у власність майно і виплачує ренту
| ------
| - сплачувати передбачені договором ренти платежі на користь одержувача ренти;
- не відчужувати отримане майно без згоди одержувача ренти до припинення договору
|}

== Форма укладання договору ==
Договір ренти обов'язково укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (зразки [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluTEVuU1BiYnFXcGM договору безстрокової ренти] та [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObilucm9KMVdqZDlYSkE договору ренти за плату]). Крім того, договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає державній реєстрації у зв'язку з тим, що правочини, пов'язані з відчуженням нерухомого майна, підлягають обов'язковій державній реєстрації відповідно до статті 182, 210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України].

== Відповідальність за прострочення виплати ренти ==
За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти ''проценти'' (стаття 736 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]). У випадку, якщо сторони договору ренти не визначили розмір процентів, які підлягають сплаті за прострочення виплати ренти, для боржника настає відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, передбачена частиною другою статті 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України].

== Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти ==
Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти (стаття 739 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]). Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною. Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти. Договір ренти припиняється ''після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови'' платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними. Сторони договору ренти залишають за собою право встановити умови, відповідно до яких платник безстрокової ренти має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язання. Зобов'язання з виплати ренти може бути припинене у випадку досягнення сторонами договору згоди про розірвання договору.

== Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти ==
Одержувач ренти, на відміну від платника, має право вимагати розірвання договору ренти лише у випадках, встановлених, зокрема статтею 740 Цивільного кодексу України, або договором.

Відповідно до частини 1 статті 740 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 Цивільного кодексу України] одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

* платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;
* платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;
* платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

Перелік підстав, що дають право одержувачу безстрокової ренти розірвати договір ренти носить не виключний характер і може бути розширений сторонами, та закріплений у договорі. Наприклад, договір ренти може додатково вказувати на такі випадки, як перехід обтяженого рентою майна до іншої особи, суттєва зміна складу, якості чи призначення майна, що передане під виплату безстрокової ренти, виїзд платника безстрокової ренти на постійне місце проживання за кордон тощо.

У випадку розірвання договору ренти сторони мають самостійно врегулювати порядок розрахунків.

Якщо сторонами не врегульовано порядок розрахунків при розірванні договору, то частиною другою та третьою статті 741 Цивільного кодексу України встановлено правила її визначення, в залежності від того, платно чи безоплатно було передано майно у власність платника ренти, що виступає предметом ренти. В обох випадках одержувач ренти має право вимагати виплати від платника ренти річної суми рентних платежів.

Якщо майно передано по договору ренти безоплатно, то згідно з частиною першою статті 742 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна несе платник ренти, тобто діє загальне правило, встановлене статтею 323 Цивільного кодексу України. Дана норма носить імперативний характер і не може бути змінена сторонами договору ренти.

== Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору ==
Розрахунки за договором ренти у випадку його розірвання здійснюються наступним чином:
# якщо договором ренти ''не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти'', розрахунки провадяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безоплатно.
# якщо майно було передано у власність платника ренти ''безоплатно'', у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти.
# якщо майно було передано у власність платника ренти ''за плату'', одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.
На практиці встановлюються правила про викупну ціну ренти, яку сторони повинні самостійно визначити у договорі. У випадку, якщо сторони умову про викупну ціну ренти не погодили, частини друга та третя статті 741 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України] встановлюють правила розрахунку між сторонами у разі розірвання договору ренти, в залежності від того, за плату чи безоплатно у власність платника ренти було придбане майно, що виступає предметом ренти.

== Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти ==
'''Безстрокова рента:''' ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати. (стаття 742 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України])

'''Строкова рента:''' при випадковому знищенні або випадковому пошкодженні майна, переданого під виплату ренти на певний строк, платник ренти не звільняється від обов'язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти. (стаття 743 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України])

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір ренти

2022-05-28T10:41:37Z

Mykola.babii: /* Поняття договору ренти */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику розгляду судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]

== Поняття договору ренти ==
<big>'''''Договір ренти'''''</big> - це домовленість сторін, згідно з якою одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі ('''стаття 731 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]'''). Договір ренти позиціонується як самостійний, відмінний від інших договорів відчуження, але вищезазначена стаття передбачає застосування до нього положень про договір купівлі-продажу, якщо при укладенні договору ренти майно передається за плату, або положень про договір дарування, у випадку передачі майна безоплатно, якщо це не суперечить суті договору ренти. Договір ренти відноситься до групи алеаторних (ризикових) договорів. Елемент ризику, що приймається кожною з сторін в силу укладення договору, полягає у вірогідності того, що або один, або другий контрагент фактично отримає зустрічне задоволення меншого об'єму, ніж ним самим надане. Характерною особливістю договору ренти є те, що майно, яке передається під виплату ренти, одразу ж переходить у власність платника ренти, який вправі відчужувати його одразу ж після отримання, за винятком спеціально обумовлених у законі або договорі випадків. А одержувач ренти за передане ним за договором майно отримує довгострокове зобов'язання з боку платника по виплаті ренти.
== Істотні умови договору ==
'''Предмет:''' не вилучене із цивільного обороту майно (рухоме та нерухоме). Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Під виплату ренти можлива передача нерухомого майна, майнових прав, інформації, результатів діяльності надання послуг тощо. Сторони в договорі повинні зазначити майно, що передається під виплату ренти, із зазначенням характеристик та ознак з метою їхньої ідентифікації (стаття 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]).

'''Ціна:''' для встановлення необхідно попередньо провести оцінку вартості майна, що передається під виплату ренти (наприклад, якщо предметом договору є земельна ділянка, необхідно провести [[Проведення оцінки майна та майнових прав|експертну грошову оцінку землі]] відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України «Про оренду землі»]).

'''Розмір і форма рентних платежів:''' визначаються на розсуд сторін і не залежить від вартості переданого майна. Договором може бути передбачена виплата ренти шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг, які за своєю вартістю повинні відповідати грошовій сумі ренти. Не виключена можливість встановлення сторонами змішаної суми ренти, яка поряд з виплатою грошових коштів може передбачати надання утримання в натурі. Розмір ренти встановлюється договором.

Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти. Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором. (частина друга статті 737 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]).

'''Строк виплати ренти:''' може бути встановлений обов'язок платника виплачувати ренту ''протягом встановленого строку'' або ''безстроково''. У випадку, якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про [[Договір купівлі – продажу|договір купівлі-продажу]], якщо майно передається безоплатно – положення про [[договір дарування]], якщо це не суперечить суті договору ренти. (частина друга статті 734 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]).

Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти (стаття 738 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]). 

== Сторони договору ==
Сторонами договору ренти є одержувач і платник ренти. Як одержувачами, так і платниками ренти можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи в межах їх цивільної правоздатності.
{| class="wikitable"
|+
!Сторона договору
!Хто може бути стороною договору
!Права сторін
!Обов'язки сторін
|-
|Одержувач
|Фізична або юридична особа, що відчужує майно під виплату ренти
| - вимагати від платника ренти сплати передбачених договором платежів;
- давати згоду на відчуження майна, отриманого платником ренти за договором до його припинення;

- вимагати виконання інших зобов'язань від платника ренти згідно з законом і умовами договору
| -------
|-
|Платник
|Фізична або юридична особа, що придбаває у власність майно і виплачує ренту
| ------
| - сплачувати передбачені договором ренти платежі на користь одержувача ренти;
- не відчужувати отримане майно без згоди одержувача ренти до припинення договору
|}

== Форма укладання договору ==
Договір ренти обов'язково укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (зразки [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluTEVuU1BiYnFXcGM договору безстрокової ренти] та [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObilucm9KMVdqZDlYSkE договору ренти за плату]). Крім того, договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає державній реєстрації у зв'язку з тим, що правочини, пов'язані з відчуженням нерухомого майна, підлягають обов'язковій державній реєстрації відповідно до статті 182, 210 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України].

== Відповідальність за прострочення виплати ренти ==
За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти ''проценти'' (стаття 736 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]). У випадку, якщо сторони договору ренти не визначили розмір процентів, які підлягають сплаті за прострочення виплати ренти, для боржника настає відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, передбачена частиною другою статті 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України].

== Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти ==
Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти (стаття 739 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України]). Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною. Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти. Договір ренти припиняється ''після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови'' платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними. Сторони договору ренти залишають за собою право встановити умови, відповідно до яких платник безстрокової ренти має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язання. Зобов'язання з виплати ренти може бути припинене у випадку досягнення сторонами договору згоди про розірвання договору.

== Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти ==
Одержувач ренти, на відміну від платника, має право вимагати розірвання договору ренти лише у випадках, встановлених, зокрема статтею 740 Цивільного кодексу України, або договором.

Відповідно до частини 1 статті 740 Цивільного кодексу України, одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

* платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;
* платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;
* платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

Перелік підстав, що дають право одержувачу безстрокової ренти розірвати договір ренти носить не виключний характер і може бути розширений сторонами, та закріплений у договорі. Наприклад, договір ренти може додатково вказувати на такі випадки, як перехід обтяженого рентою майна до іншої особи, суттєва зміна складу, якості чи призначення майна, що передане під виплату безстрокової ренти, виїзд платника безстрокової ренти на постійне місце проживання за кордон тощо.

У випадку розірвання договору ренти сторони мають самостійно врегулювати порядок розрахунків.

Якщо сторонами не врегульовано порядок розрахунків при розірванні договору, то частиною другою та третьою статті 741 Цивільного кодексу України встановлено правила її визначення, в залежності від того, платно чи безоплатно було передано майно у власність платника ренти, що виступає предметом ренти. В обох випадках одержувач ренти має право вимагати виплати від платника ренти річної суми рентних платежів.

Якщо майно передано по договору ренти безоплатно, то згідно з частиною першою статті 742 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна несе платник ренти, тобто діє загальне правило, встановлене статтею 323 Цивільного кодексу України. Дана норма носить імперативний характер і не може бути змінена сторонами договору ренти.

== Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору ==
Розрахунки за договором ренти у випадку його розірвання здійснюються наступним чином:
# якщо договором ренти ''не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти'', розрахунки провадяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безоплатно.
# якщо майно було передано у власність платника ренти ''безоплатно'', у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти.
# якщо майно було передано у власність платника ренти ''за плату'', одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.
На практиці встановлюються правила про викупну ціну ренти, яку сторони повинні самостійно визначити у договорі. У випадку, якщо сторони умову про викупну ціну ренти не погодили, частини друга та третя статті 741 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України] встановлюють правила розрахунку між сторонами у разі розірвання договору ренти в залежності від того, за плату чи безоплатно у власність платника ренти було передане майно, що виступає предметом ренти.

== Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти ==
'''Безстрокова рента:''' ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати. (стаття 742 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України])

'''Строкова рента:''' при випадковому знищенні або випадковому пошкодженні майна, переданого під виплату ренти на певний строк, платник ренти не звільняється від обов'язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти. (статті 743 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2793 ЦК України])

[[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]

Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх

2021-11-02T06:38:49Z

Mykola.babii:

== Нормативна база: ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211#Text Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, які стосуються відправлення правосуддя по відношенню до неповнолітніх ("Пекінські правила")]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадські і політичні права]

== Загальна характеристика ==
Особливості проваджень щодо неповнолітніх у кримінальному процесі визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text ч. 4 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права], згідно з якою “стосовно неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню”.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211#Text Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (“Пекінські правила”, 1985 р.)] спрямовують на те, щоб кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснювались швидко і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть ці провадження, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами для того, щоб обмежити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекомендують при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причини вчинення злочину та особливості підлітка і виходити при цьому з принципу “мінімальної достатності”. Правила рекомендують створення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх.

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text гл. 38 КПК України].

=== При провадженні досудового розслідування та при судовому провадженні щодо неповнолітніх, крім обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 91 КПК України], необхідно з'ясувати обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 485 КПК України], зокрема: ===
* повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з психічною хворобою, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
* ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння;
* умови життя та виховання неповнолітнього;
* наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх враховує вікові, інтелектуальні, психологічні й інші особливості цих осіб, відсутність у них життєвого досвіду, певне обмеження загальної громадянської дієздатності і матеріальної відповідальності та ін. Крім того, беручи до уваги специфіку відповідальності суб’єктів, законом передбачені додаткові гарантії встановлення істини, охорони прав і законних інтересів неповнолітніх, попереджувального впливу судочинства.

В провадженні щодо неповнолітніх обов'язково беруть участь батьки або інші законні представники неповнолітнього в кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 488 КПК України)], а також представник служби у справах дітей і кримінальної поліції у справах дітей.

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 176 КПК], може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 493 КПК України]). До того ж, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 492 КПК України] передбачає специфіку застосування таких запобіжних заходів, як затримання та тримання під вартою.

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 368 КПК України], суд зобов'язаний врахувати норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст.ст. 498-502 КПК України], які присвячені застосуванню примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності. До того ж, КПК України передбачає спеціальну підставу для закриття кримінального провадження судом - у зв’язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ч. 2 ст.105 КК України] ).

== Судова практика ==
'''[http://reyestr.court.gov.ua/Review/69990427 Краснокутський районний суд Харківської області справа № 627/401/17 від 26.10.2017]'''
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Конфіденційна інформація

2021-03-22T12:00:41Z

Mykola.babii: Видалено застарілі НПА, внесені зміни до Законів,також статтю доповнено новою/актуальною інформацією,відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/994_326 Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_243 Директива 97/66/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі" від 15 грудня 1997 року]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ Цивільний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Закон України "Про доступ до публічної інформації"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/74/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про інформаційні агентства"]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0010760-16 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України 29 вересня 2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації"]

== Конфіденційна інформація як підвид інформації з обмеженим доступом ==
Конфіденційна інформація – (від англ. confidence — довіра) це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n128 статті 21 Закону України "Про інформацію"], конфіденційна інформація разом із службовою та таємною інформацією належить до інформації з обмеженим доступом.

'''Інформація з обмеженим доступом''' – це така інформація, доступ до якої має лише обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено розпорядником інформації відповідно до закону. Обмеження доступу до інформації здійснюється в інтересах національної безпеки або охорони законних прав фізичних та юридичних осіб.
Важливо! Обмежується доступ до інформації, а не до документу. Відповідно, якщо в одному документі міститься відкрита і закрита інформація, то відкрита інформація може бути надана на ознайомлення зацікавленій особі у вигляді окремого документу.

За змістом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#n35 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»] вбачається, що інформація з обмеженим доступом, може бути наступною:
* конфіденційна інформація;
* таємна інформація – інформація, доступ до якої обмежується і розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю;
* службова інформація - що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці

'''До конфіденційної інформації''', що є власністю держави і перебуває в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, '''не можуть бути віднесені відомості:'''
* про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
* про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
* про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
* стосовно стану справ із правами і свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень;
* про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
* щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов’язковому оприлюдненню відповідно до закону;
* інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

== Конфіденційна інформація про фізичну та юридичну особу ==
Конфіденційна інформація умовно поділяється на конфіденційну інформацію про фізичну особу та конфіденційну інформацію про юридичну особу.

Підставою для визначення інформації конфіденційною є бажання фізичної чи юридичної особи вважати певну інформацію про неї чи інформацію, що знаходиться у її володінні, конфіденційною. Персональні дані та відомості про фізичну особу є тотожними поняттями. А інформація про особу поширюється не тільки на фізичних а й на юридичних осіб. Будь-яка інформація про особу може бути віднесена на розсуд особи до конфіденційної, якщо це не заборонено Законом. Втім, не вся інформація про особу є конфіденційною. 
''Не належать до інформації з обмеженим доступом: декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади та обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії.''

=== Конфіденційна інформація про фізичну особу ===
Конфіденційна інформація є підвидом інформації про особу і не вичерпується персональними даними. В Законах прямо визначено, що є конфіденційною інформацією про особу. Це, зокрема:
* відомості про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, адреса, дата та місце народження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#n84 частина друга статті 11 Закону України «Про інформацію»]); реєстраційний ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n1602 пункт 70.15.2 статті 70 Податкового кодексу України]);
* відомості про місце проживання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#n44 частина восьма статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні»]);
* відомості про особисте життя громадян, одержані із звернень громадян ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n52 стаття 10 Закону України «Про звернення громадян»]);
* первинні дані, отримані в процесі проведення Перепису населення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2058-14#n137 стаття 16 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення»]);
* відомості, що подаються заявником на визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n83 частина десята статті 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»]);
* інформація про пенсійні внески, пенсійні виплати та інвестиційний прибуток (збиток), що обліковується на індивідуальному пенсійному рахунку учасника пенсійного фонду, пенсійні депозитні рахунки фізичних осіб, договори страхування довічної пенсії ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1057-15#n956 частина третя статті 53 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»];
* інформація про страхові внески до накопичувальної системи пенсійного страхування, про суму коштів, що обліковується на накопичувальному пенсійному рахунку учасника накопичувальної системи пенсійного страхування, про умови та стан виконання договорів страхування довічної пенсії, про персональні дані учасників накопичувальної системи пенсійного страхування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n1660 частина друга статті 97 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»]);
* відомості щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, хід їх виконання та результати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4279 стаття 895 Цивільного кодексу України])
* інформація яка може сприяти ідентифікації особи неповнолітнього правопорушника або яка стосується факту самогубства неповнолітнього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#n925 частина третя статті 62 Закону України «Про телебачення та радіомовлення»]);
* інформація про померлого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1102-15#n82 стаття 7 Закону України Про поховання та похоронну справу»]);
* відомості про оплату праці працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n160 стаття 31 Закону України «Про оплату праці»]) Відомості про оплату праці надаються лише у випадках передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника);
* заявки та матеріали на видачу патентів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12#n261 стаття 19 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»]);
* дані про особу взяту під захист у кримінальному судочинстві ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3781-12#n66 стаття 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»]);
* матеріали заявки фізичної чи юридичної особи на реєстрацію сорту рослин, результати експертизи сорту рослин ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3116-12#n277 стаття 23 Закону України "Про охорону прав на сорти рослин"]);
* дані осіб, що взяті під захист ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3781-12 стаття 10 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»]);
* сукупність відомостей про фізичних осіб які постраждали від насильства (персональні дані), що містяться в Реєстрі, є інформацією з обмеженим доступом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#n254 частина десята статті 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству]);
* інформація,що стосується митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n2183 частина перша статті 56 Митного кодексу України]);
* інформація,що міститься в заяві про державну реєстрацію лікарського засобу та додатка до них ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/123/96-%D0%B2%D1%80#n97 частина восьма статті 9 Закону України «Про лікарські засоби»]);
* інформація про місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, реєстраційні номери транспортних засобів, номери банківських рахунків, номери платіжних карток, інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні, інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3262-15#o40 стаття 7 Закону України «Про доступ до судових рішень»)].

Цей перелік не є вичерпним і може бути доповнений іншими законодавчими актами.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#n63 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації"] кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто. 

'''Кожна особа має право:'''
# знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються;
# як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються;
# вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання;
# використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
# на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
# на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Право особи на свою приватну сферу абсолютне (це таємниця приватного життя, лікарська таємниця, таємниця сповіді, сюди також слід віднести банківську таємницю, оскільки кожна особа має право вимагати від необмеженого кола осіб обов'язкової заборони на збирання вказаних відомостей, а якщо ці відомості стали відомими особі у зв'язку з її професійною діяльністю, то - нерозголошення).

=== Конфіденційна інформація про юридичну особу ===
Що стосується конфіденційної інформації для юридичної особи, то це інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності юридичної особи. Розголошення даних, що містяться в таких документах, може бути використано конкурентами і, відповідно, завдати економічної та іншої шкоди юридичній особі.
Важливо уточнити, що конфіденційна інформація є тотожною комерційній таємниці. Особливістю відомостей, що складають комерційну таємницю, як вид конфіденційної інформації, є їх комерційний і господарський характер. Іншими словами, це інформація, що має економічну цінність, здатна впливати на фінансове становище суб’єкта підприємницької діяльності, розмір одержуваного ним прибутку.

'''При цьому, згідно з [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/611-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 року "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці"], комерційну таємницю не становлять:'''
# установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
# інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
# дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
# відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
# документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
# інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
# документи про платоспроможність;
# відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
# відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

== Розпорядники конфіденційної інформації ==
'''Розпорядниками''', тобто особами, які відповідно до їх повноважень володіють конфіденційною інформацією, '''являються''':
* суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
* юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
* особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
* суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2939-17 Законом України «Про доступ до публічної інформації»] розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4263 статті 32 Конституції України].

'''Розпорядник інформації зобов'язаний:'''
* надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується;
* використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
* вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
* виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
* надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
* вести облік запитів на інформацію;
* визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
* мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

== Відповідальність за неправомірне використання конфіденційної інформації ==
===Кримінальна відповідальність===
Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за порушення недоторканості приватного життя.

:'''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1190 Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя]'''''

::''1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, -''
::''караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.''

::''2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, -''
::''караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.''

::'''''Примітка'''. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.''

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України у статті 32] встановила право кожного громадянина на недоторканність приватного життя, на особисту і сімейну таємницю, а також заборонила збирання, зберігання, поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Однією з гарантій здійснення цього права громадян є [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 182 КК України.] Таке право може бути обмежене тільки відповідно до закону на підставі судового рішення.

Небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує суспільні відносини, що забезпечують недоторканність приватного життя особи. Предметом злочину є конфіденційна інформація про особу. Така інформація може закріплюватися на різних матеріальних носіях: папері, касетах, дискетах, фотографіях, міститися у творі, що публічно демонструється, або у творі, виданому в засобах масової інформації, тощо. До конфіденційних належать відомості, які становлять особисту або сімейну таємницю особи, наприклад, інформація про сімейний стан, стан здоров’я, майновий стан, відомості про дату народження тощо, а також будь-які інші відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Не може визнаватися конфіденційною така інформація, яка вже була раніше оприлюднена шляхом публікації або у будь-який інший спосіб. Потерпілим від даного злочину може бути будь-яка особа, щодо якої збиралася, використовувалася або поширювалася конфіденційна інформація.

'''Об’єктивна сторона злочину''' виражається у вчиненні щодо особи однієї із таких альтернативних дій, а саме у незаконному: а) збиранні конфіденційної інформації щодо цієї особи; б) зберіганні такої інформації; в) використанні; г) знищенні; або д) поширенні вказаної конфіденційної інформації; або е) незаконній зміні такої інформації.

Незаконність стосовно кожної із зазначених дій означає: а) відсутність згоди фізичної особи на її здійснення; або б) відсутність передбачених Конституцією України та законами України правових підстав для вчинення цих дій без згоди особи.

===Адміністративна відповідальність===
Кодексом України про адміністративні правопорушення також передбачена відповідальність за неправомірне використання конфіденційної інформації. Це, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1490 стаття '''164-3'''] - Недобросовісна конкуренція (ч. 3 - Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також іншої конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця) -, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2038 стаття '''186-3''']- порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2488 стаття '''212-2'''] - порушення законодавства про державну таємницю.

===Цивільно-правова відповідальність===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1570 Статтями 286] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1657 302 Цивільного кодексу України] передбачена заборона поширення інформації про фізичну особу без її згоди. Так, при наявності відповідних фактів, право особи на приватне життя якої було порушене, вона має право звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди чи іншим видом позову.

Також, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4141 статті 862 ЦК України] якщо сторона у договорі підряду внаслідок виконання договору одержала від другої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права повідомляти їх іншим особам без згоди другої сторони.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4279 статті 895 ЦК України] виконавець і замовник зобов'язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встановлено договором. Обсяг відомостей, що належать до конфіденційних, встановлюється договором.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія: Територіальні органи]]