WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Кримінальна відповідальність за кіберзлочини

2018-08-01T15:01:34Z

Mykhailo.kravchuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_575 Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність від 23.11.2001 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_687 Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи від 28.01.2003 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1587-14 Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» від 23.03.2000 № 1587-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/23-16. Закон України «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи» від 21.07.2006 № 23-V]

== Поняття ==

'''Кіберзлочин''' – суспільно небезпечне винне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачено законодавством, вчинене в кіберпросторі за допомогою електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, яке полягає в протиправному, несанкціонованому створенні, зберіганні, обробці, підробці, блокуванні, знищенні об’єктів інформаційної інфраструктури. 

== Властивості ==

* інтелектуальний характер кіберзлочинів – здійснення кіберзлочину вимагає певного набору знань;
* кіберзлочини, на відміну від інших інтелектуальних злочинів, доступні людям невисоких соціальних і вікових можливостей - для здійснення кіберзлочинів не треба займати високе соціальне положення, досить мати доступ до мережі Інтернет і електронну обчислювальну машину;
* анонімність і неперсоніфікованість кіберзлочинів – механізми ідентифікації глобальної мережі дозволяють особі здійснювати операції анонімно або видавати себе за іншу особу, змінювати біографічні дані або соціальний статус;

* висока латентність кіберзлочинності, одними з основних причин якої є наступні фактори:

# збиток від кіберзлочину часто здається жертві незначним в порівнянні з процедурою розслідування, яка здатна забрати час, але не гарантує притягнення до відповідальності винного і компенсації збитків;
# некомпетентність працівників правоохоронних органів в питанні встановлення факту вчинення кіберзлочину;
# побоювання нашкодити власній репутації в ділових колах і як наслідок – втрата значної кількості клієнтів. Ця обставина особливо характерна для банків і великих фінансово-промислових корпорацій, які широко впроваджують автоматизацію своїх виробничих процесів;
# неминуче розкриття в ході досудового розслідування системи безпеки організації;
# побоювання, що в ході розслідування злочину виявиться незаконний механізм вчинення окремих фінансово-економічних операцій;
# факт вчинення кіберзлочину ставить під сумнів професійну придатність та компетентність окремих посадових осіб, що в кінцевому результаті може призвести до негативних для них наслідків;
# правова неосвіченість переважної більшості посадових осіб в питаннях специфіки кіберзлочинів.
* швидке зростання кіберзлочинності, що пов’язане зі все більшим розповсюдженням Інтернету в різних сферах і здешевлення Інтернет-послуг;
* віддаленість кіберзлочинців – злочинця і жертву можуть розділяти тисячі кілометрів, оскільки немає відмінностей в скоєнні злочину проти комп’ютерних систем, розташованих на сусідній вулиці або в іншій країні, якщо злочин вчинюється за допомогою мережі Інтернет.

Кіберзлочинність є новим та специфічним явищем злочинної діяльності. Саме ця новизна та специфічність вимагають від судових та правоохоронних органів застосування нових, особливих засобів та методів їх виявлення, розслідування та судового розгляду щодо них.

== Система кіберзлочинів ==

1) правопорушення проти конфіденційності, цілісності та доступності комп'ютерних даних і систем – незаконний доступ, нелегальне перехоплення, втручання у дані, втручання у систему, зловживання пристроями;

2) правопорушення, пов'язані з комп'ютерами - підробка, пов'язана з комп'ютерами, шахрайство, пов'язане з комп'ютерами;

3) правопорушення, пов'язані зі змістом - правопорушення, пов'язані з дитячою порнографією;

4) правопорушення, пов'язані з порушенням авторських та суміжних прав.

== Класифікація кіберзлочинів ==

Залежно від мотивів:

* кіберзлочини, спрямовані на заволодіння коштами;
* кіберзлочини, спрямовані на заволодіння інформацією (для власного користування або для подальшого продажу);
* втручання в роботу інформаційних систем з метою отримання доступу до автоматизованих систем управління (для навмисного пошкодження за винагороду або для нанесення шкоди конкурентам);
* інші злочини. 

== Види кіберзлочинів зокрема ==
* несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (стаття 361 КК України);
* створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут (стаття 361 КК України);
* несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації (стаття 361 КК України);
* несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (стаття 362 КК України);
* порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (стаття 363 КК України);
* перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку (стаття 363 КК України).

Крім того, діяльність кіберзлочинців кваліфікується за статтею 200 КК України – незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення та ч.3 190 КК України "Шахрайство з використанням електронно-обчислювальної техніки", ст. 231 «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю»

== Кримінально-правові ознаки кіберзлочинів ==

'''Суспільна небезпечність''' кіберзлочинів, що обумовлюється такими факторами:
* інтенсивне впровадження різноманітних інформаційних технологій і процесів, заснованих на використанні електронно-обчислювальних машин, у багатьох сферах людської діяльності;
* високий масштабний коефіцієнт зусиль злочинців у цій сфері;
* відносна доступність для широкого кола осіб спеціальних знань і техніки, необхідної для вчинення злочину. 

'''Кримінальна протиправність''' тісно пов’язана із суспільною небезпечністю, є її законодавчою оцінкою. Вона проявляється в порушенні особою норми законодавства, яка забороняє вчинення небезпечного діяння, що передбачене диспозицією кримінально-правової норми, і встановлює за його вчинення санкції кримінального покарання. Конкретні ознаки кримінальної протиправності передбачені законом у складі конкретного злочину. Так, ознаки протиправності кіберзлочинів відображені в об’єктивній стороні їх складу. 

'''Караність''' характеризується тим, що кримінальний закон, забороняючи певні діяння, передбачає за порушення цих заборон застосування покарання. Так, караність як кримінально-правова ознака кіберзлочинів виражена у санкціях, передбачених Розділом XVI КК України. 

'''Винність''' – розкриває суб’єктивну психологічну характеристику вчинення злочину. У сучасному кримінальному праві виключається об’єктивне інкримінування, тобто відповідальність за шкоду, заподіяну за відсутності вини, яка полягає у психічному ставленні особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та їх наслідків. Це в свою чергу відображено у ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Винність як кримінально-правова ознака комп’ютерних злочинів виражена в суб’єктивній стороні їх складу. 

'''Віртуальність''', як елемент характеристики злочинів даного виду, пов’язується дослідниками з процесами обробки комп’ютерних даних наступним чином:
* комп’ютерні системи забезпечують функціонування штучного середовища (віртуального середовища), у якому відбувається процеси обробки (циркуляція) комп’ютерних даних, а також можуть вчинятися протиправні впливи на ці процеси;
* механізм протиправного впливу на процеси обробки комп’ютерних даних (як і протидії його розслідуванню) має віртуальну складову, пов’язану з використанням процедур обробки комп’ютерних даних зі злочинною метою;
* протиправний вплив на процеси обробки комп’ютерних даних залишає нетрадиційні сліди (віртуальні сліди), які проявляються у: стані комп’ютерних даних, результатах їх обробки; режимах (характеристиках) процесів обробки комп’ютерних даних.

== Склад кіберзлочинів ==
{| class="wikitable"

|-
! Ознака !! Особливості
|-
| Суб’єкт кіберзлочинів || Суб’єктами кіберзлочинів можуть бути фізичні осудні особи, які до моменту їх вчинення досягли шістнадцятирічного віку. В той же час, спеціальний суб’єкт має місце у двох випадках:
несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (ст. 362 КК України), де суб’єктом виступає особа, що має право доступу до інформації (ст. 362 КК України); порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (ст. 363 КК України), де суб’єктом виступає особа, яка відповідає за експлуатацію електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.
|-
| Суб’єктивна сторона кіберзлочинів || Суб’єктивна сторона кіберзлочинів характеризується прямим умислом і, зазвичай, корисливим мотивом; діяння, передбачене ст. 363 КК України, а саме, порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, може вчинятися як умисно, так і через необережність, ставлення до порушення правил може бути умисним (хоч є позиція, що діяння може вчинятися лише у формі необережності).
|-
| Об’єкт кіберзлочинів || Об’єктом злочину є суспільні відносини, на які посягають злочини, а предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.
|-
| Об’єктивна сторона кіберзлочинів || Об’єктивну сторону, як елемент складу злочину характеризують дев’ять ознак. До них відносяться: суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням та наслідками, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. |}

== Кримінальна відповідальність ==
# карається штрафом,
# обмеженням волі,
# позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

== Категорія: Кримінальне право ==

Кримінальна відповідальність за кіберзлочини

2018-08-01T14:59:24Z

Mykhailo.kravchuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_575 Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність від 23.11.2001 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_687 Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи від 28.01.2003 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1587-14 Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» від 23.03.2000 № 1587-III]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/23-16. Закон України «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи» від 21.07.2006 № 23-V]

== Поняття ==

'''Кіберзлочин''' – суспільно небезпечне винне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачено законодавством, вчинене в кіберпросторі за допомогою електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, яке полягає в протиправному, несанкціонованому створенні, зберіганні, обробці, підробці, блокуванні, знищенні об’єктів інформаційної інфраструктури. 

== Властивості ==

* інтелектуальний характер кіберзлочинів – здійснення кіберзлочину вимагає певного набору знань;
* кіберзлочини, на відміну від інших інтелектуальних злочинів, доступні людям невисоких соціальних і вікових можливостей - для здійснення кіберзлочинів не треба займати високе соціальне положення, досить мати доступ до мережі Інтернет і електронну обчислювальну машину;
* анонімність і неперсоніфікованість кіберзлочинів – механізми ідентифікації глобальної мережі дозволяють особі здійснювати операції анонімно або видавати себе за іншу особу, змінювати біографічні дані або соціальний статус;

* висока латентність кіберзлочинності, одними з основних причин якої є наступні фактори:

# збиток від кіберзлочину часто здається жертві незначним в порівнянні з процедурою розслідування, яка здатна забрати час, але не гарантує притягнення до відповідальності винного і компенсації збитків;
# некомпетентність працівників правоохоронних органів в питанні встановлення факту вчинення кіберзлочину;
# побоювання нашкодити власній репутації в ділових колах і як наслідок – втрата значної кількості клієнтів. Ця обставина особливо характерна для банків і великих фінансово-промислових корпорацій, які широко впроваджують автоматизацію своїх виробничих процесів;
# неминуче розкриття в ході досудового розслідування системи безпеки організації;
# побоювання, що в ході розслідування злочину виявиться незаконний механізм вчинення окремих фінансово-економічних операцій;
# факт вчинення кіберзлочину ставить під сумнів професійну придатність та компетентність окремих посадових осіб, що в кінцевому результаті може призвести до негативних для них наслідків;
# правова неосвіченість переважної більшості посадових осіб в питаннях специфіки кіберзлочинів.
* швидке зростання кіберзлочинності, що пов’язане зі все більшим розповсюдженням Інтернету в різних сферах і здешевлення Інтернет-послуг;
* віддаленість кіберзлочинців – злочинця і жертву можуть розділяти тисячі кілометрів, оскільки немає відмінностей в скоєнні злочину проти комп’ютерних систем, розташованих на сусідній вулиці або в іншій країні, якщо злочин вчинюється за допомогою мережі Інтернет.

Кіберзлочинність є новим та специфічним явищем злочинної діяльності. Саме ця новизна та специфічність вимагають від судових та правоохоронних органів застосування нових, особливих засобів та методів їх виявлення, розслідування та судового розгляду щодо них.

== Система кіберзлочинів ==

1) правопорушення проти конфіденційності, цілісності та доступності комп'ютерних даних і систем – незаконний доступ, нелегальне перехоплення, втручання у дані, втручання у систему, зловживання пристроями;

2) правопорушення, пов'язані з комп'ютерами - підробка, пов'язана з комп'ютерами, шахрайство, пов'язане з комп'ютерами;

3) правопорушення, пов'язані зі змістом - правопорушення, пов'язані з дитячою порнографією;

4) правопорушення, пов'язані з порушенням авторських та суміжних прав.

== Класифікація кіберзлочинів ==

Залежно від мотивів:

* кіберзлочини, спрямовані на заволодіння коштами;
* кіберзлочини, спрямовані на заволодіння інформацією (для власного користування або для подальшого продажу);
* втручання в роботу інформаційних систем з метою отримання доступу до автоматизованих систем управління (для навмисного пошкодження за винагороду або для нанесення шкоди конкурентам);
* інші злочини. 

== Види кіберзлочинів зокрема ==
* несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (стаття 361 КК України);
* створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут (стаття 361 КК України);
* несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації (стаття 361 КК України);
* несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (стаття 362 КК України);
* порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (стаття 363 КК України);
* перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку (стаття 363 КК України).

Крім того, діяльність кіберзлочинців кваліфікується за статтею 200 КК України – незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення та ч.3 190 КК України "Шахрайство з використанням електронно-обчислювальної техніки", ст. 231 «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю»

== Кримінально-правові ознаки кіберзлочинів ==

'''Суспільна небезпечність''' кіберзлочинів, що обумовлюється такими факторами:
* інтенсивне впровадження різноманітних інформаційних технологій і процесів, заснованих на використанні електронно-обчислювальних машин, у багатьох сферах людської діяльності;
* високий масштабний коефіцієнт зусиль злочинців у цій сфері;
* відносна доступність для широкого кола осіб спеціальних знань і техніки, необхідної для вчинення злочину. 

'''Кримінальна протиправність''' тісно пов’язана із суспільною небезпечністю, є її законодавчою оцінкою. Вона проявляється в порушенні особою норми законодавства, яка забороняє вчинення небезпечного діяння, що передбачене диспозицією кримінально-правової норми, і встановлює за його вчинення санкції кримінального покарання. Конкретні ознаки кримінальної протиправності передбачені законом у складі конкретного злочину. Так, ознаки протиправності кіберзлочинів відображені в об’єктивній стороні їх складу. 

'''Караність''' характеризується тим, що кримінальний закон, забороняючи певні діяння, передбачає за порушення цих заборон застосування покарання. Так, караність як кримінально-правова ознака кіберзлочинів виражена у санкціях, передбачених Розділом XVI КК України. 

'''Винність''' – розкриває суб’єктивну психологічну характеристику вчинення злочину. У сучасному кримінальному праві виключається об’єктивне інкримінування, тобто відповідальність за шкоду, заподіяну за відсутності вини, яка полягає у психічному ставленні особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та їх наслідків. Це в свою чергу відображено у ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Винність як кримінально-правова ознака комп’ютерних злочинів виражена в суб’єктивній стороні їх складу. 

'''Віртуальність''', як елемент характеристики злочинів даного виду, пов’язується дослідниками з процесами обробки комп’ютерних даних наступним чином:
* комп’ютерні системи забезпечують функціонування штучного середовища (віртуального середовища), у якому відбувається процеси обробки (циркуляція) комп’ютерних даних, а також можуть вчинятися протиправні впливи на ці процеси;
* механізм протиправного впливу на процеси обробки комп’ютерних даних (як і протидії його розслідуванню) має віртуальну складову, пов’язану з використанням процедур обробки комп’ютерних даних зі злочинною метою;
* протиправний вплив на процеси обробки комп’ютерних даних залишає нетрадиційні сліди (віртуальні сліди), які проявляються у: стані комп’ютерних даних, результатах їх обробки; режимах (характеристиках) процесів обробки комп’ютерних даних.

== Склад кіберзлочинів ==
{| class="wikitable"
|}
{| class="wikitable"
|-
! Ознака !! Особливості
|-
| Суб’єкт кіберзлочинів || Суб’єктами кіберзлочинів можуть бути фізичні осудні особи, які до моменту їх вчинення досягли шістнадцятирічного віку. В той же час, спеціальний суб’єкт має місце у двох випадках:
несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (ст. 362 КК України), де суб’єктом виступає особа, що має право доступу до інформації (ст. 362 КК України); порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (ст. 363 КК України), де суб’єктом виступає особа, яка відповідає за експлуатацію електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.
|-
| Суб’єктивна сторона кіберзлочинів || Суб’єктивна сторона кіберзлочинів характеризується прямим умислом і, зазвичай, корисливим мотивом; діяння, передбачене ст. 363 КК України, а саме, порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, може вчинятися як умисно, так і через необережність, ставлення до порушення правил може бути умисним (хоч є позиція, що діяння може вчинятися лише у формі необережності).
|-
| Об’єкт кіберзлочинів || Об’єктом злочину є суспільні відносини, на які посягають злочини, а предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.
|-
| Об’єктивна сторона кіберзлочинів || Об’єктивну сторону, як елемент складу злочину характеризують дев’ять ознак. До них відносяться: суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням та наслідками, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. 

Характерною особливістю злочинів, передбачених статтями 361-363-1 КК України, є те, що вони вчиняються, зазвичай, шляхом активних дій. Винятком є злочин, передбачений ст. 363 КК України, а саме, порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, що може вчинятися шляхом дії або бездіяльності. Що стосується злочинних наслідків, то їх характер та розмір залежать від особливостей діяння та умов, за яких воно вчиняється.

== Кримінальна відповідальність ==
# карається штрафом,
# обмеженням волі,
# позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

== Категорія: Кримінальне право ==

Кримінальна відповідальність за кіберзлочини

2018-08-01T14:29:17Z

Mykhailo.kravchuk:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_575 Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність від 23.11.2001 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_687 Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи від 28.01.2003 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1587-14 Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» від 23.03.2000 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/23-16. Закон України «Про ратифікацію Додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи» від 21.07.2006 р.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/537-16 Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки» від 09.01.2007 р.]

== Поняття та загальна характеристика кіберзлочинів =

Кіберзлочин – суспільно небезпечне винне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачено законодавством, вчинене в кіберпросторі за допомогою електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, яке полягає в протиправному, несанкціонованому створенні, зберіганні, обробці, підробці, блокуванні, знищенні об’єктів інформаційної інфраструктури. 

Аналізуючи суть кіберзлочинів, можна виділити наступні характерні властивості:
* інтелектуальний характер кіберзлочинів – здійснення кіберзлочину вимагає певного набору знань;
* кіберзлочини, на відміну від інших інтелектуальних злочинів, доступні людям невисоких соціальних і вікових можливостей - для здійснення кіберзлочинів не треба займати високе соціальне положення, досить мати доступ до мережі Інтернет і електронну обчислювальну машину;
* анонімність і неперсоніфікованість кіберзлочинів – механізми ідентифікації глобальної мережі дозволяють особі здійснювати операції анонімно або видавати себе за іншу особу, змінювати біографічні дані або соціальний статус;
* висока латентність кіберзлочинності, одними з основних причин якої є наступні фактори:

# збиток від кіберзлочину часто здається жертві незначним в порівнянні з процедурою розслідування, яка здатна забрати час, але не гарантує притягнення до відповідальності винного і компенсації збитків;
# некомпетентність працівників правоохоронних органів в питанні встановлення факту вчинення кіберзлочину;
# побоювання нашкодити власній репутації в ділових колах і як наслідок – втрата значної кількості клієнтів. Ця обставина особливо характерна для банків і великих фінансово-промислових корпорацій, які широко впроваджують автоматизацію своїх виробничих процесів;
# неминуче розкриття в ході досудового розслідування системи безпеки організації;
# побоювання, що в ході розслідування злочину виявиться незаконний механізм вчинення окремих фінансово-економічних операцій;
# факт вчинення кіберзлочину ставить під сумнів професійну придатність та компетентність окремих посадових осіб, що в кінцевому результаті може призвести до негативних для них наслідків;
# правова неосвіченість переважної більшості посадових осіб в питаннях специфіки кіберзлочинів.
* швидке зростання кіберзлочинності, що пов’язане зі все більшим розповсюдженням Інтернету в різних сферах і здешевлення Інтернет-послуг;
* віддаленість кіберзлочинців – злочинця і жертву можуть розділяти тисячі кілометрів, оскільки немає відмінностей в скоєнні злочину проти комп’ютерних систем, розташованих на сусідній вулиці або в іншій країні, якщо злочин вчинюється за допомогою мережі Інтернет.

Кіберзлочинність є новим та специфічним явищем злочинної діяльності. Саме ця новизна та специфічність вимагають від судових та правоохоронних органів застосування нових, особливих засобів та методів їх виявлення, розслідування та судового розгляду щодо них.
== Класифікація кіберзлочинів ==

Залежно від мотивів:
* кіберзлочини, спрямовані на заволодіння коштами;
* кіберзлочини, спрямовані на заволодіння інформацією (для власного користування або для подальшого продажу);
* втручання в роботу інформаційних систем з метою отримання доступу до автоматизованих систем управління (для навмисного пошкодження за винагороду або для нанесення шкоди конкурентам);
* інші злочини. 

Досить поширеною також є класифікація, яка поділяє кіберзлочини залежно від шкоди, яка завдається охоронюваному законом громадському порядку та моральності. На основі цього критерію виділяють наступні групи злочинів: агресивні – сюди належить погроза фізичної розправи (наприклад, передана через електронну пошту), кіберпереслідування, кіберсталкінг (протиправне сексуальне домагання та переслідування іншої особи через Інтернет), дитяча порнографія (створення порнографічних матеріалів, виготовлених із зображенням дітей, розповсюдження цих матеріалів, отримання доступу до них); неагресивні – кіберзлочини, які вчиняються виключно з корисливих мотивів. До цієї категорії можна віднести кіберкрадіжку, кібервандалізм, кібершахрайство, кібершпигунство, розповсюдження спаму та вірусних програм. 

Виділяють також підстави, які є другорядними в процесі класифікації кіберзлочинів, і висвітлюють їх окремі особливості. Так, наприклад, кіберзлочини поділяють за тривалістю їх вчинення: довготривалі – кіберзлочини, що потребуються значних матеріальних та організаційних ресурсів (подолання інформаційного захисту за допомогою DDos-атаки); короткотривалі (спотворення інформації в каналі за допомогою шкідливого програмного забезпечення).

Розділ ХVІ Кримінального кодексу України (далі – КК України), містить такі види кіберзлочинів зокрема:
* несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку (стаття 361 КК України);
* створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут (стаття 361 КК України);
* несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації (стаття 361 КК України);
* несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (стаття 362 КК України);
* порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (стаття 363 КК України);
* перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку (стаття 363 КК України).
Крім того, діяльність кіберзлочинців кваліфікується за статтею 200 КК України – незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення та ч.3 190 КК України "Шахрайство з використанням електронно-обчислювальної техніки", ст. 231 «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю»
== Кримінально-правові ознаки кіберзлочинів ==

'''Суспільна небезпечність''' кіберзлочинів, що обумовлюється такими факторами:
* інтенсивне впровадження різноманітних інформаційних технологій і процесів, заснованих на використанні електронно-обчислювальних машин, у багатьох сферах людської діяльності;
* високий масштабний коефіцієнт зусиль злочинців у цій сфері;
* відносна доступність для широкого кола осіб спеціальних знань і техніки, необхідної для вчинення злочину. 

'''Кримінальна протиправність''' тісно пов’язана із суспільною небезпечністю, є її законодавчою оцінкою. Вона проявляється в порушенні особою норми законодавства, яка забороняє вчинення небезпечного діяння, що передбачене диспозицією кримінально-правової норми, і встановлює за його вчинення санкції кримінального покарання. Конкретні ознаки кримінальної протиправності передбачені законом у складі конкретного злочину. Так, ознаки протиправності кіберзлочинів відображені в об’єктивній стороні їх складу. 

'''Караність''' характеризується тим, що кримінальний закон, забороняючи певні діяння, передбачає за порушення цих заборон застосування покарання. Так, караність як кримінально-правова ознака кіберзлочинів виражена у санкціях, передбачених Розділом XVI КК України. 

'''Винність''' – розкриває суб’єктивну психологічну характеристику вчинення злочину. У сучасному кримінальному праві виключається об’єктивне інкримінування, тобто відповідальність за шкоду, заподіяну за відсутності вини, яка полягає у психічному ставленні особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та їх наслідків. Це в свою чергу відображено у ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Винність як кримінально-правова ознака комп’ютерних злочинів виражена в суб’єктивній стороні їх складу. 

'''Віртуальність''', як елемент характеристики злочинів даного виду, пов’язується дослідниками з процесами обробки комп’ютерних даних наступним чином:
* комп’ютерні системи забезпечують функціонування штучного середовища (віртуального середовища), у якому відбувається процеси обробки (циркуляція) комп’ютерних даних, а також можуть вчинятися протиправні впливи на ці процеси;
* механізм протиправного впливу на процеси обробки комп’ютерних даних (як і протидії його розслідуванню) має віртуальну складову, пов’язану з використанням процедур обробки комп’ютерних даних зі злочинною метою;
* протиправний вплив на процеси обробки комп’ютерних даних залишає нетрадиційні сліди (віртуальні сліди), які проявляються у: стані комп’ютерних даних, результатах їх обробки; режимах (характеристиках) процесів обробки комп’ютерних даних.

== Склад кіберзлочинів ==

Склад кіберзлочинів – це юридична конструкція, що являє собою систему об’єктивних і суб’єктивних ознак, закріплених у диспозиції кримінально-правової норми, що описується у відповідній статті Особливої частини, а також в окремих статтях Загальної частини КК України, і визначають у своїй сукупності конкретне суспільно небезпечне діяння як злочин.

=== Суб’єкт кіберзлочинів ===

Суб’єктами кіберзлочинів можуть бути фізичні осудні особи, які до моменту їх вчинення досягли шістнадцятирічного віку. В той же час, спеціальний суб’єкт має місце у двох випадках:
# несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (ст. 362 КК України), де суб’єктом виступає особа, що має право доступу до інформації (ст. 362 КК України);
# порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (ст. 363 КК України), де суб’єктом виступає особа, яка відповідає за експлуатацію електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.

=== Суб’єктивна сторона кіберзлочинів ===

Суб’єктивна сторона кіберзлочинів характеризується прямим умислом і, зазвичай, корисливим мотивом; діяння, передбачене ст. 363 КК України, а саме, порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, може вчинятися як умисно, так і через необережність, ставлення до порушення правил може бути умисним (хоч є позиція, що діяння може вчинятися лише у формі необережності).

=== Об’єкт кіберзлочинів ===

Об’єктом злочину є суспільні відносини, на які посягають злочини, а предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких кримінальний закон пов’язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину. 

Згідно з існуючим у науці кримінального права підходом об’єкт злочину «по вертикалі» поділяють на: загальний, родовий (видовий) та безпосередній. Деякі автори зазначають про поділ об’єкта по «горизонталі» на основний, додатковий, факультативний. 

Загальний об’єкт кіберзлочинів – це сукупність суспільних відносин як цілісної системи, що охороняється кримінальним законодавством. Інформаційні відносини та інформаційна безпека мають досить важливе значення у сукупності суспільних відносин сучасного типу держави. 

Родовий об’єкт кіберзлочинів – це врегульовані законом суспільні відносини автоматизованої обробки інформації (зокрема, забезпечення безпеки її обробки); інформаційні відносини, засобом забезпечення яких є комп’ютери, комп’ютерні системи і мережі, мережі електрозв’язку; суспільні відносини у сфері комп’ютерної інформації, зміст яких полягає у здійсненні суб’єктом відносин правомірної інформаційної діяльності щодо предмета цих відносин та обов’язків інших учасників цьому не перешкоджати. 

Безпосередній об’єкт, як правило, являє собою конкретні суспільні відносини, що охороняються кримінальним законодавством і яким, відповідно, заподіюється шкода злочином, що підпадає під ознаки відповідного складу. Інакше кажучи, це об’єкт конкретного, окремого злочину, складова частина родового об’єкту.

=== Об’єктивна сторона кіберзлочинів ===

Об’єктивну сторону, як елемент складу злочину характеризують дев’ять ознак. До них відносяться: суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням та наслідками, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби вчинення злочину. 

Характерною особливістю злочинів, передбачених статтями 361-363-1 КК України, є те, що вони вчиняються, зазвичай, шляхом активних дій. Винятком є злочин, передбачений ст. 363 КК України, а саме, порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється, що може вчинятися шляхом дії або бездіяльності. Що стосується злочинних наслідків, то їх характер та розмір залежать від особливостей діяння та умов, за яких воно вчиняється.

[[Категорія:Доробити‎]]

Поняття та види неустойки

2018-08-01T14:25:41Z

Mykhailo.kravchuk:

== Нормативна база ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV]

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]

== Поняття неустойки, пені, штрафу ==
Відповідно до статті 549 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу] '''неустойка''' - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойка знайшла правове регулювання також у положеннях Господарського кодексу України, де для її визначення застосовується термін "штрафні санкції". Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

'''''Штрафом''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 
'''''Пенею''''' є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. 

== Види неустойки ==
'''''Окрім штрафу та пені також є інші види неустойки до яких відносять''''' :

{| class="wikitable"
|-
! Підстава для класифікації!! Вид
|-
| '''''Залежно від способу встановлення''''' ||
* законна
* договірна
|-
| '''''Залежно від способу обчислення''''' ||
* у твердо визначеній грошовій сумі
* у процентному відношення до суми зобов'язань
|-
| '''''За періодичністю виплат''''' ||
* одноразова
* щомісячна
* щоденна
|-
| '''''Залежно від предмета неустойки''''' ||
* у грошовій сумі
* у нерухомому майні
* у рухомому майні
|}

== Підстави виникнення права на неустойку ==
''Право на неустойку'' виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 

 Проценти на неустойку не нараховуються .

Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання, а саме :
* особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили;
* не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

=== Предмет неустойки ===

'''Предметом неустойки''' може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. 

''' Розмір неустойки''', встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом . Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

 Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення .

=== Правові наслідки сплати (передання) неустойки ===

Сплата (передання) неустойки '''не звільняє боржника''' від виконання свого обов'язку в натурі. 

Сплата (передання) неустойки '''не позбавляє кредитора права''' на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

== Розмір штрафних санкцій ==

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Господарське право]]

Посвідчення заповітів

2018-08-01T10:22:13Z

Mykhailo.kravchuk:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/419-94-%D0%BF Порядок посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затверджений постановою КМУ від 15.06.1994 №419]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1298-11 Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 № 3306/5]

==Загальні правила посвідчення заповітів==
Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі.
Одночасно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює вимоги щодо форми заповіту, зокрема, стаття 1247 цього кодексу передбачає, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем.

==Посвідчення заповіту нотаріусом==
# Згідно норми ст. 1248 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
# Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] та особисто подані нотаріусу. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

== Вимоги до змісту заповіту. ==
# Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.
# Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.
# За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
# Заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.
# Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
# Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства.
# До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

== Посвідчення секретного заповіту. ==
Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/paran349#n349 затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5], Нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом.
* Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
* Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.
* Нотаріус ставить на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
* На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.

== Посвідчення заповіту іншими посадовими чи службовими особами ==

{| class="wikitable"
|-
! Категорія !! Посадова особа, що посвідчує
|-
| особа, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів || головний лікар, його заступник з медичної частини або черговиий лікар цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів
|-
| особа, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України || капітан морських або річкових суден
|-
| особа, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції|| начальник цієї експедиції
|-
| військовослужбовці, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця || командир (начальник) цих частини, з'єднання, установи або закладу
|-
| особа, яка тримається в установі виконання покарань,та особа, яка тримається у слідчому ізоляторі || начальник такої установи
|-
| особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів || уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування
|-

|}

Посадові, службові особи при посвідченні заповітів і довіреностей зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю та не розголошувати відомості, отримані під час їх посвідчення. Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється на осіб, яким про посвідчення заповіту та довіреності стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для їх посвідчення як свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

''Посадові, службові особи зобов’язані:''
* роз’яснити фізичним особам, від імені яких посвідчуються заповіти і довіреності, їх права і обов'язки, попереджають про наслідки їх посвідчення для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
* перевірити відповідність посвідчуваних заповітів і довіреностей вимогам закону; встановити дійсні наміри особи (правильне розуміння нею значення, умов правочину та його правових наслідків), що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, до їх посвідчення, а також відсутність у неї будь-яких заперечень щодо кожної з умов правочину;
* попередити про правові наслідки посвідчення заповітів і довіреностей;
* роз'яснити порядок скасування та складення нового заповіту, скасування довіреностей;
* скласти у разі потреби проекти заповітів чи довіреностей на усне прохання фізичних осіб;
* посвідчують заповіти і довіреності на усне прохання фізичних осіб.

==Порядок посвідчення заповіту ==
Посадові, службові особи з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які звернулися за посвідченням заповітів і довіреностей, виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, що досягла 18-річного віку (повноліття). Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, що досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором, фізичній особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, що записана матір'ю або батьком дитини. У разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. На підтвердження набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності посадовій, службовій особі подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка з наказу про призначення на посаду, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини тощо). У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, припинення дії трудового договору або припинення фізичною особою провадження підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність зберігається. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими пунктом 6 цього Порядку (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності. Посадова, службова особа має право відмовити у посвідченні заповіту чи довіреності у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання недієздатною або обмежено дієздатною фізичної особи, що звернулася за таким посвідченням. Посадові, службові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють її цивільну дієздатність.

==Посвідчення заповіту при свідках==
Статтею 1253 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
Посвідчення заповіту при свідках здійснюється у випадку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.
Крім того, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках та якщо заповіт посвідчується іншою посадовою чи службовою особою у випадках посвідчення:
- заповіту особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів;.
- заповіту особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України;
- заповіту особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції;
- заповіту військовослужбовця, в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця;
- заповіту особи, яка тримається в установі виконання покарань;
- заповіту особи, яка тримається у слідчому ізоляторі.
Посвідчення вказаних заповітів здійснюється за умови присутності не менш як двох свідків.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:
1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Аналогічні положення щодо посвідчення заповіту при свідках містяться в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Спадкове право]]

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири

2017-02-28T15:30:49Z

Mykhailo.kravchuk: /* Третя дія або судове врегулювання: */

Затоплення квартири – один із ризиків мешканців багатоквартирних будинків, якому може піддатися кожна особа і якому неможливо запобігти заздалегідь.

== Нормативно правова база: ==

1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ Цивільний кодекс України];

2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/ Житловий кодекс Української РСР.]

3. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/stru#Stru/ Закон України “Про судовий збір”.]

4. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"].

=== Дії постраждалого при затопленні квартири: ===

== Перша дія: ==
по-перше, не намагайтеся “привести до ладу квартиру”, а саме зафіксуйте найбільш яскраві місця при затопленні (фото та відеофіксація);

по-друге, зверніться до ЖЕКу і запросіть інженера для складання спеціального акту (це найважливіший документ!). Звертаючись по телефону, завжди запитуйте, ім'я і прізвище людини, що приймає вашу скаргу, в подальшому це буде доказом безвідповідальності працівників ЖЕКу. Акт складається у трьох примірниках (у разі наявності винної сторони) з представниками ЖЕКу та сусідів-свідків – для сторін інциденту і для ЖЕКу. Акт може бути довільної форми, однак у ньому в обов’язковому порядку має бути зазначено: '''дата складання акта, адреса квартири, причина затоплення'''.

'''''Важливо'''! Якщо ви не дочекалися співробітників ЖЕКу, то складайте акт самостійно з залученням кількох свідків події. Без цього документа, складеного в день, коли сусіди затопили квартиру, або, в крайньому випадку, на наступний день неможливо відстояти свої права в суді на відшкодування збитку. Про факт відсутності викликаних представників ЖЕКу на місці події необхідно обов'язково вказати в акті.''

== Друга дія або досудове врегулювання: ==

Отже у вас є акт фіксації пошкодження вашого майна в результаті затоплення квартири, тому Ви можете звертатися до сусідів щодо відшкодування шкоди у грошовому еквіваленті або наданні послуг щодо ремонтних робіт.

== Третя дія або судове врегулювання: ==

Якщо все ж таки сусіди добровільно відмовились відшкодовувати збитки завдані при затопленні квартири звертаєтесь до суду. Згідно п. 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При зверненні до суду Вам необхідно буде:

- написати позовну заяву (згідно ст. 119 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуального кодексу України]);
до позовної заяви обов`язково додаються такі документи:

а) акт про затоплення квартири, бажано з інформацією про причини затоплення;

б) документи, що підтверджують право власності або володіння квартирою ;

в) квитанція про сплату судового збору, якщо ви не належите до категорії осіб які звільнені від сплати судового збору (згідно ЗУ “[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Про судовий збір]”)

Також до суду має сенс надати висновок незалежного експерта, щодо розміру завдано матеріальної шкоди. Проте також судового розгляду можливо заявити клопотання про призначення судової експертизи, якщо суд сумнівається у розмірі завданої Вам шкоди.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В п. 3 ч. 2 ст 23 ЦК України вказано, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна

Цивільний кодекс України містить вказівку на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Але в той же час законодавець не дає чіткої відповіді, які обставини є істотними, і це, у свою чергу, призводить до того, що суди в одних і тих же справах визначають різний розмір компенсації завданої шкоди.
У п. 9 постанови Пленуму ВСУ N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин...
Також судами враховуються такі критерії, умови, які впливають на розмір компенсації: вік потерпілого, його матеріальне становище, об'єктивні фактори, рівень доходів на теперішній час та інші.

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири

2017-02-28T15:27:41Z

Mykhailo.kravchuk: /* Друга дія або досудове врегулювання: */ "факт фіксації" некоректний вираз

Затоплення квартири – один із ризиків мешканців багатоквартирних будинків, якому може піддатися кожна особа і якому неможливо запобігти заздалегідь.

== Нормативно правова база: ==

1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ Цивільний кодекс України];

2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/ Житловий кодекс Української РСР.]

3. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/stru#Stru/ Закон України “Про судовий збір”.]

4. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"].

=== Дії постраждалого при затопленні квартири: ===

== Перша дія: ==
по-перше, не намагайтеся “привести до ладу квартиру”, а саме зафіксуйте найбільш яскраві місця при затопленні (фото та відеофіксація);

по-друге, зверніться до ЖЕКу і запросіть інженера для складання спеціального акту (це найважливіший документ!). Звертаючись по телефону, завжди запитуйте, ім'я і прізвище людини, що приймає вашу скаргу, в подальшому це буде доказом безвідповідальності працівників ЖЕКу. Акт складається у трьох примірниках (у разі наявності винної сторони) з представниками ЖЕКу та сусідів-свідків – для сторін інциденту і для ЖЕКу. Акт може бути довільної форми, однак у ньому в обов’язковому порядку має бути зазначено: '''дата складання акта, адреса квартири, причина затоплення'''.

'''''Важливо'''! Якщо ви не дочекалися співробітників ЖЕКу, то складайте акт самостійно з залученням кількох свідків події. Без цього документа, складеного в день, коли сусіди затопили квартиру, або, в крайньому випадку, на наступний день неможливо відстояти свої права в суді на відшкодування збитку. Про факт відсутності викликаних представників ЖЕКу на місці події необхідно обов'язково вказати в акті.''

== Друга дія або досудове врегулювання: ==

Отже у вас є акт фіксації пошкодження вашого майна в результаті затоплення квартири, тому Ви можете звертатися до сусідів щодо відшкодування шкоди у грошовому еквіваленті або наданні послуг щодо ремонтних робіт.

== Третя дія або судове врегулювання: ==

Якщо все ж таки сусіди добровільно відмовились відшкодовувати збитки завдані при залитті квартири звертаєтесь до суду. Згідно п. 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При зверненні до суду Вам необхідно буде:

- написати позовну заяву (згідно ст. 119 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуального кодексу України]);
до позовної заяви обов`язково додаються такі документи:

а) акт про затоплення квартири, бажано з інформацією про причини затоплення;

б) документи, що підтверджують право власності або володіння квартирою ;

- сплатити судовий збір (згідно ЗУ “[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Про судовий збір]”)

Також до суду має сенс надати висновок незалежного експерта, щодо розміру завдано матеріальної шкоди, проте в самому судовому засіданні можна заявити клопотання про призначення судової експертизи.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В п. 3 ч. 2 ст 23 ЦК України вказано, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна

Цивільний кодекс України містить вказівку на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Але в той же час законодавець не дає чіткої відповіді, які обставини є істотними, і це, у свою чергу, призводить до того, що суди в одних і тих же справах визначають різний розмір компенсації завданої шкоди.
У п. 9 постанови Пленуму ВСУ N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин...
Також судами враховуються такі критерії, умови, які впливають на розмір компенсації: вік потерпілого, його матеріальне становище, об'єктивні фактори, рівень доходів на теперішній час та інші.

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири

2017-02-28T15:25:59Z

Mykhailo.kravchuk: /* Третя дія або судове врегулювання: */ суд не відкидає докази через те що вони зібрані в досудовому порядку, як стверджує автор

Затоплення квартири – один із ризиків мешканців багатоквартирних будинків, якому може піддатися кожна особа і якому неможливо запобігти заздалегідь.

== Нормативно правова база: ==

1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ Цивільний кодекс України];

2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/ Житловий кодекс Української РСР.]

3. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/stru#Stru/ Закон України “Про судовий збір”.]

4. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"].

=== Дії постраждалого при затопленні квартири: ===

== Перша дія: ==
по-перше, не намагайтеся “привести до ладу квартиру”, а саме зафіксуйте найбільш яскраві місця при затопленні (фото та відеофіксація);

по-друге, зверніться до ЖЕКу і запросіть інженера для складання спеціального акту (це найважливіший документ!). Звертаючись по телефону, завжди запитуйте, ім'я і прізвище людини, що приймає вашу скаргу, в подальшому це буде доказом безвідповідальності працівників ЖЕКу. Акт складається у трьох примірниках (у разі наявності винної сторони) з представниками ЖЕКу та сусідів-свідків – для сторін інциденту і для ЖЕКу. Акт може бути довільної форми, однак у ньому в обов’язковому порядку має бути зазначено: '''дата складання акта, адреса квартири, причина затоплення'''.

'''''Важливо'''! Якщо ви не дочекалися співробітників ЖЕКу, то складайте акт самостійно з залученням кількох свідків події. Без цього документа, складеного в день, коли сусіди затопили квартиру, або, в крайньому випадку, на наступний день неможливо відстояти свої права в суді на відшкодування збитку. Про факт відсутності викликаних представників ЖЕКу на місці події необхідно обов'язково вказати в акті.''

== Друга дія або досудове врегулювання: ==

Отже у вас на руках є факт фіксації пошкодження вашого майна (акт) в результаті затоплення квартири, тому ви можете звертатися до сусідів щодо відшкодування шкоди у грошовому еквіваленті або наданні послуг щодо ремонтних робіт.

== Третя дія або судове врегулювання: ==

Якщо все ж таки сусіди добровільно відмовились відшкодовувати збитки завдані при залитті квартири звертаєтесь до суду. Згідно п. 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При зверненні до суду Вам необхідно буде:

- написати позовну заяву (згідно ст. 119 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуального кодексу України]);
до позовної заяви обов`язково додаються такі документи:

а) акт про затоплення квартири, бажано з інформацією про причини затоплення;

б) документи, що підтверджують право власності або володіння квартирою ;

- сплатити судовий збір (згідно ЗУ “[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Про судовий збір]”)

Також до суду має сенс надати висновок незалежного експерта, щодо розміру завдано матеріальної шкоди, проте в самому судовому засіданні можна заявити клопотання про призначення судової експертизи.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В п. 3 ч. 2 ст 23 ЦК України вказано, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна

Цивільний кодекс України містить вказівку на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Але в той же час законодавець не дає чіткої відповіді, які обставини є істотними, і це, у свою чергу, призводить до того, що суди в одних і тих же справах визначають різний розмір компенсації завданої шкоди.
У п. 9 постанови Пленуму ВСУ N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин...
Також судами враховуються такі критерії, умови, які впливають на розмір компенсації: вік потерпілого, його матеріальне становище, об'єктивні фактори, рівень доходів на теперішній час та інші.

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири

2017-02-28T15:21:55Z

Mykhailo.kravchuk: /* Третя дія або судове врегулювання: */ надумане твердження

Затоплення квартири – один із ризиків мешканців багатоквартирних будинків, якому може піддатися кожна особа і якому неможливо запобігти заздалегідь.

== Нормативно правова база: ==

1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ Цивільний кодекс України];

2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/ Житловий кодекс Української РСР.]

3. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/stru#Stru/ Закон України “Про судовий збір”.]

4. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"].

=== Дії постраждалого при затопленні квартири: ===

== Перша дія: ==
по-перше, не намагайтеся “привести до ладу квартиру”, а саме зафіксуйте найбільш яскраві місця при затопленні (фото та відеофіксація);

по-друге, зверніться до ЖЕКу і запросіть інженера для складання спеціального акту (це найважливіший документ!). Звертаючись по телефону, завжди запитуйте, ім'я і прізвище людини, що приймає вашу скаргу, в подальшому це буде доказом безвідповідальності працівників ЖЕКу. Акт складається у трьох примірниках (у разі наявності винної сторони) з представниками ЖЕКу та сусідів-свідків – для сторін інциденту і для ЖЕКу. Акт може бути довільної форми, однак у ньому в обов’язковому порядку має бути зазначено: '''дата складання акта, адреса квартири, причина затоплення'''.

'''''Важливо'''! Якщо ви не дочекалися співробітників ЖЕКу, то складайте акт самостійно з залученням кількох свідків події. Без цього документа, складеного в день, коли сусіди затопили квартиру, або, в крайньому випадку, на наступний день неможливо відстояти свої права в суді на відшкодування збитку. Про факт відсутності викликаних представників ЖЕКу на місці події необхідно обов'язково вказати в акті.''

== Друга дія або досудове врегулювання: ==

Отже у вас на руках є факт фіксації пошкодження вашого майна (акт) в результаті затоплення квартири, тому ви можете звертатися до сусідів щодо відшкодування шкоди у грошовому еквіваленті або наданні послуг щодо ремонтних робіт.

== Третя дія або судове врегулювання: ==

Якщо все ж таки сусіди добровільно відмовились відшкодовувати збитки завдані при залитті квартири звертаєтесь до суду. Згідно п. 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При зверненні до суду Вам необхідно буде:

- написати позовну заяву (згідно ст. 119 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуального кодексу України]);
до позовної заяви обов`язково додаються такі документи:

а) акт про затоплення квартири, бажано з інформацією про причини затоплення;

б) документи, що підтверджують право власності або володіння квартирою ;

- сплатити судовий збір (згідно ЗУ “[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Про судовий збір]”)

На думку деяких фахівців, ще до суду має сенс провести незалежну експертизу, за свій рахунок, яку необхідно замовити в організації, що спеціалізується на складанні проектно – кошторисної документації, яка має відповідну ліцензію.
Але як показує практика, Вам краще вказати самому суму яку ви вважаєте отримати від позивача, оскільки проведення незалежної експертизи “дуже дороге задоволення”, а також інша сторона може бути не згодна з даним рішенням та в самому судовому засіданні заявити клопотання, щодо проведення незалежної експертизи назначеною судом.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В п. 3 ч. 2 ст 23 ЦК України вказано, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна

Цивільний кодекс України містить вказівку на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Але в той же час законодавець не дає чіткої відповіді, які обставини є істотними, і це, у свою чергу, призводить до того, що суди в одних і тих же справах визначають різний розмір компенсації завданої шкоди.
У п. 9 постанови Пленуму ВСУ N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин...
Також судами враховуються такі критерії, умови, які впливають на розмір компенсації: вік потерпілого, його матеріальне становище, об'єктивні фактори, рівень доходів на теперішній час та інші.

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири

2017-02-28T15:19:10Z

Mykhailo.kravchuk: /* Нормативно правова база: */ не відповідність законодавства що регулює питання

Затоплення квартири – один із ризиків мешканців багатоквартирних будинків, якому може піддатися кожна особа і якому неможливо запобігти заздалегідь.

== Нормативно правова база: ==

1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ Цивільний кодекс України];

2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/ Житловий кодекс Української РСР.]

3. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/stru#Stru/ Закон України “Про судовий збір”.]

4. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"].

=== Дії постраждалого при затопленні квартири: ===

== Перша дія: ==
по-перше, не намагайтеся “привести до ладу квартиру”, а саме зафіксуйте найбільш яскраві місця при затопленні (фото та відеофіксація);

по-друге, зверніться до ЖЕКу і запросіть інженера для складання спеціального акту (це найважливіший документ!). Звертаючись по телефону, завжди запитуйте, ім'я і прізвище людини, що приймає вашу скаргу, в подальшому це буде доказом безвідповідальності працівників ЖЕКу. Акт складається у трьох примірниках (у разі наявності винної сторони) з представниками ЖЕКу та сусідів-свідків – для сторін інциденту і для ЖЕКу. Акт може бути довільної форми, однак у ньому в обов’язковому порядку має бути зазначено: '''дата складання акта, адреса квартири, причина затоплення'''.

'''''Важливо'''! Якщо ви не дочекалися співробітників ЖЕКу, то складайте акт самостійно з залученням кількох свідків події. Без цього документа, складеного в день, коли сусіди затопили квартиру, або, в крайньому випадку, на наступний день неможливо відстояти свої права в суді на відшкодування збитку. Про факт відсутності викликаних представників ЖЕКу на місці події необхідно обов'язково вказати в акті.''

== Друга дія або досудове врегулювання: ==

Отже у вас на руках є факт фіксації пошкодження вашого майна (акт) в результаті затоплення квартири, тому ви можете звертатися до сусідів щодо відшкодування шкоди у грошовому еквіваленті або наданні послуг щодо ремонтних робіт.

== Третя дія або судове врегулювання: ==

Якщо все ж таки сусіди добровільно відмовились відшкодовувати збитки завдані при залитті квартири звертаєтесь до суду. Згідно п. 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При зверненні до суду Вам необхідно буде:

- написати позовну заяву (згідно ст. 119 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуального кодексу України]);
до позовної заяви обов`язково додаються такі документи:

а) акт про затоплення квартири, бажано з інформацією про причини затоплення;

б) документи, що підтверджують право власності або володіння квартирою ;

- сплатити судовий збір (згідно ЗУ “[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Про судовий збір]”)

На думку деяких фахівців, ще до суду має сенс провести незалежну експертизу, за свій рахунок, яку необхідно замовити в організації, що спеціалізується на складанні проектно – кошторисної документації, яка має відповідну ліцензію.
Але як показує практика, Вам краще вказати самому суму яку ви вважаєте отримати від позивача, оскільки проведення незалежної експертизи “дуже дороге задоволення”, а також інша сторона може бути не згодна з даним рішенням та в самому судовому засіданні заявити клопотання, щодо проведення незалежної експертизи назначеною судом. Якщо така експертиза буде призначена судом, її висновки будуть мати для суду набагато більшу силу і витрати понесені на “досудову” експертизу можуть виявитися безглуздими.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В п. 3 ч. 2 ст 23 ЦК України вказано, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна

Цивільний кодекс України містить вказівку на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Але в той же час законодавець не дає чіткої відповіді, які обставини є істотними, і це, у свою чергу, призводить до того, що суди в одних і тих же справах визначають різний розмір компенсації завданої шкоди.
У п. 9 постанови Пленуму ВСУ N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин...
Також судами враховуються такі критерії, умови, які впливають на розмір компенсації: вік потерпілого, його матеріальне становище, об'єктивні фактори, рівень доходів на теперішній час та інші.

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]

Відшкодування матеріальної та моральної шкоди при затопленні квартири

2017-02-28T15:17:38Z

Mykhailo.kravchuk: зміна законодавства

Затоплення квартири – один із ризиків мешканців багатоквартирних будинків, якому може піддатися кожна особа і якому неможливо запобігти заздалегідь.

== Нормативно правова база: ==

1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ Цивільний кодекс України];

2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/ Житловий кодекс Української РСР.]

3. [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.]

4. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"].

=== Дії постраждалого при затопленні квартири: ===

== Перша дія: ==
по-перше, не намагайтеся “привести до ладу квартиру”, а саме зафіксуйте найбільш яскраві місця при затопленні (фото та відеофіксація);

по-друге, зверніться до ЖЕКу і запросіть інженера для складання спеціального акту (це найважливіший документ!). Звертаючись по телефону, завжди запитуйте, ім'я і прізвище людини, що приймає вашу скаргу, в подальшому це буде доказом безвідповідальності працівників ЖЕКу. Акт складається у трьох примірниках (у разі наявності винної сторони) з представниками ЖЕКу та сусідів-свідків – для сторін інциденту і для ЖЕКу. Акт може бути довільної форми, однак у ньому в обов’язковому порядку має бути зазначено: '''дата складання акта, адреса квартири, причина затоплення'''.

'''''Важливо'''! Якщо ви не дочекалися співробітників ЖЕКу, то складайте акт самостійно з залученням кількох свідків події. Без цього документа, складеного в день, коли сусіди затопили квартиру, або, в крайньому випадку, на наступний день неможливо відстояти свої права в суді на відшкодування збитку. Про факт відсутності викликаних представників ЖЕКу на місці події необхідно обов'язково вказати в акті.''

== Друга дія або досудове врегулювання: ==

Отже у вас на руках є факт фіксації пошкодження вашого майна (акт) в результаті затоплення квартири, тому ви можете звертатися до сусідів щодо відшкодування шкоди у грошовому еквіваленті або наданні послуг щодо ремонтних робіт.

== Третя дія або судове врегулювання: ==

Якщо все ж таки сусіди добровільно відмовились відшкодовувати збитки завдані при залитті квартири звертаєтесь до суду. Згідно п. 1. ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При зверненні до суду Вам необхідно буде:

- написати позовну заяву (згідно ст. 119 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно-процесуального кодексу України]);
до позовної заяви обов`язково додаються такі документи:

а) акт про затоплення квартири, бажано з інформацією про причини затоплення;

б) документи, що підтверджують право власності або володіння квартирою ;

- сплатити судовий збір (згідно ЗУ “[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Про судовий збір]”)

На думку деяких фахівців, ще до суду має сенс провести незалежну експертизу, за свій рахунок, яку необхідно замовити в організації, що спеціалізується на складанні проектно – кошторисної документації, яка має відповідну ліцензію.
Але як показує практика, Вам краще вказати самому суму яку ви вважаєте отримати від позивача, оскільки проведення незалежної експертизи “дуже дороге задоволення”, а також інша сторона може бути не згодна з даним рішенням та в самому судовому засіданні заявити клопотання, щодо проведення незалежної експертизи назначеною судом. Якщо така експертиза буде призначена судом, її висновки будуть мати для суду набагато більшу силу і витрати понесені на “досудову” експертизу можуть виявитися безглуздими.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В п. 3 ч. 2 ст 23 ЦК України вказано, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна

Цивільний кодекс України містить вказівку на те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Але в той же час законодавець не дає чіткої відповіді, які обставини є істотними, і це, у свою чергу, призводить до того, що суди в одних і тих же справах визначають різний розмір компенсації завданої шкоди.
У п. 9 постанови Пленуму ВСУ N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин...
Також судами враховуються такі критерії, умови, які впливають на розмір компенсації: вік потерпілого, його матеріальне становище, об'єктивні фактори, рівень доходів на теперішній час та інші.

[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]

Оформлення права власності на кооперативну квартиру

2017-02-27T15:22:33Z

Mykhailo.kravchuk: /* Завершальний етап оформлення права власності */

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1087-15 Закон України "Про кооперацію"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]

== Поняття терміну кооператив ==

'''Кооператив''' – це юридична особа, створена фізичними і (або) юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської чи іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на основі самоврядування.

== Сутність житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) ==

Метою створення ЖБК є будівництво житлового будинку та забезпечення членів кооперативу та їх сімей житлом в ньому. Діють кооперативи на підставі статуту, який підлягає реєстрації в місцевому виконкомі. Член кооперативу робить вступний внесок, а в подальшому оплачував ще й пайові внески, в розмірі визначеному статутом. За це він отримував в безкоштовне користування квартиру для проживання разом з родиною. При цьому сам будинок з усіма прибудовами і прибудинковою територією був власністю кооперативу. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] в редакції від 11.02.2010р. Право власності на нерухомість підлягає обов’язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації. У той же час, відповідно до раніше діючому ЗУ «Про власність» право власності члена житлового кооперативу на квартиру дійсно виникало з моменту виплати паю і не вимагало реєстрації, що і вводить багатьох в оману. Разом з тим, навіть у випадку, якщо пай був виплачений тоді, коли реєстрація прав на нерухомість не була обов’язковою, на даний момент без державної реєстрації власник не зможе розпорядитися своїм житлом: продати, подарувати, передати в управління або іпотеку. Проблеми можуть виникнути і при оформленні спадщини на незареєстровану квартиру в ЖБК. Тому настійно '''рекомендується всім власникам житла в кооперативному будинку пройти процедуру оформлення та реєстрації права власності.
'''
== Послідовність дій для реєстрації права власності на кооперативну квартиру ==

'''Для початку потрібно звернутися до голови правління кооперативу для отримання таких документів (якщо їх немає на руках):''' 

'''1.''' Ордери або витяг з рішення райдержадміністрації про вселення в житлове приміщення (оригінал та ксерокопія). 

'''2.''' Довідки житлово-будівельного кооперативу про членство в кооперативі і повне внесення цим членом кооперативу пайового внеску (в довідці повинні бути зазначені дата, коли власник був прийнятий в члени кооперативу, дата, коли був виплачений пай, стояти підпис голови кооперативу та печатка). 

Далі з цими документами, а також паспортом та ідентифікаційним кодом слід <big>звернутися в БТІ для виготовлення технічного паспорта на квартиру</big>. Якщо оформленням документів займається не власник, необхідна наявність нотаріально посвідченої довіреності на вчинення дій з оформлення та реєстрації нерухомості. Технічний паспорт на квартиру виготовляється після виїзду інженера «на місцевість» та проведення огляду, обміру житла.
Останнім етапом буде безпосередньо реєстрація права власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. '''З усіма документами потрібно звернутися до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби управління юстиції за місцем знаходження об’єкту.''' 

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові Заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін’юст. Заявник під час подання заяви особисто пред’являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Заявником подаються вищезазначені документи в оригіналах та належним чином завірені копії та квитанцію, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав та квитанцію про сплату адміністративного збору (крім випадків, коли особа звільнена від сплати адміністративного збору).

== Завершальний етап оформлення права власності ==

В кінцевому результаті, власник кооперативної квартири буде мати на руках такі документи: 

* свідоцтво про право власності на квартиру; (з 01.01.2016року не передбачено видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно)
* витяг про реєстрацію в Державному реєстрі прав власності; 
* технічний паспорт. 

Тепер процедуру реєстрації права власності на кооперативну квартиру можна вважати завершеною. Така нерухомість може бути відчужена на підставі цивільно-правового договору (купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання), передана в управління або іпотеку і т.д і т.п.

[[Категорія:Житлове право]]

Оренда земельних ділянок

2017-02-27T15:10:01Z

Mykhailo.kravchuk: беззмістовна товтологія

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типовий договір оренди землі, затверджений Постановою Кабміну №220 від 3 березня 2004 року]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]

== Основні аспекти ==
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 

Згідно із частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. 

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. 

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. 

Таким чином, обов’язок орендаря земельної ділянки щодо виплати орендної плати за використання земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації договору оренди землі. 

Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду. 

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. 

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. 

Згідно з частинами першою та п’ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. 

''Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено вичерпний перелік істотних умов договору оренди землі, якими є:''
* об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
* строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. 

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. ([http://www.krapka.org.ua/%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B2%D1%81%D1%83-%D0%B2%D1%96%D0%B4-04-06-2014-%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83-%D1%83-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96/ Правовий висновок ВСУ від 2014.06.04 справа № 6-55цс14]) 

Таким чином, Законом України «Про оренду землі» встановлено вичерпний перелік підстав для визнання договору оренди недійсним. 

Згідно з даними нормами, які чітко виписані в законі, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для звернення до суду (як правило, орендодавця) про визнання такого договору недійсним. 

В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а тому підлягає обов’язково встановленню, чи дійсно порушуються права позивачів у зв’язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також необхідно з’ясовувати, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів. Вказані твердження грунтуються на положеннях ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України. 

Водночас, варто відзначити, що форма Типового договору оренди землі, затверджена Постановою Кабміну №220 від 3 березня 2004 року досі містить розширений перелік умов договору оренди земельної ділянки. За загальним правилом ст. 179 Господарського кодексу України зміст типових договорів не підлягає зміні, а лише конкретизації.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. 

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. 

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. 

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 

Положеннями статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» визначає момент передачі землі, а саме пов’язує цей момент з фактом державної реєстрації власне права оренди, а не з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі, як було раніше. Тепер земельна ділянка вважається переданою в оренду одночасно із реєстрацією права оренди у державному реєстрі. При цьому оформлення окремого акту приймання-передачі земельної ділянки не вимагається. 

Строк дії договору оренди землі визначено ст. 19 Закону України «Про оренду землі» і визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. 

Важливою умовою при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства є встановлення строку дії договору оренди землі за згодою сторін, який не може бути меншим за 7 років. 

При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації. 

Законом України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. 

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі. 

Також слід зазначити, згідно із статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. 

Тобто, з урахуванням повноважень щодо передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), орендна плата за їх використання на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку надходить тому органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, який прийняв рішення про надання земельної частки (паю) в оренду.

Оренда земельних ділянок

2017-02-27T15:08:26Z

Mykhailo.kravchuk: надуманий висновок. Без істотних умов договір втрачає сенс та не вважається укладеним

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типовий договір оренди землі, затверджений Постановою Кабміну №220 від 3 березня 2004 року]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]

== Основні аспекти ==
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 

Згідно із частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. 

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. 

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. 

Таким чином, обов’язок орендаря земельної ділянки щодо виплати орендної плати за використання земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації договору оренди землі. 

Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду. 

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. 

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. 

Згідно з частинами першою та п’ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. 

''Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено вичерпний перелік істотних умов договору оренди землі, якими є:''
* об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
* строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. 

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. ([http://www.krapka.org.ua/%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B2%D1%81%D1%83-%D0%B2%D1%96%D0%B4-04-06-2014-%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83-%D1%83-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96/ Правовий висновок ВСУ від 2014.06.04 справа № 6-55цс14]) 

Таким чином, Законом України «Про оренду землі» встановлено вичерпний перелік підстав для визнання договору оренди недійсним. 

Згідно з даними нормами, які чітко виписані в законі, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для звернення до суду (як правило, орендодавця) про визнання такого договору недійсним. 

В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а тому підлягає обов’язково встановленню, чи дійсно порушуються права позивачів у зв’язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також необхідно з’ясовувати, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів. Вказані твердження грунтуються на положеннях ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України. 

Водночас, варто відзначити, що форма Типового договору оренди землі, затверджена Постановою Кабміну №220 від 3 березня 2004 року досі містить розширений перелік умов договору оренди земельної ділянки. За загальним правилом ст. 179 Господарського кодексу України зміст типових договорів не підлягає зміні, а лише конкретизації. Тому, до приведення форми Типового договору у відповідність до закону, найбільш обережною позицією буде визначення в договорі всіх умов, передбачених Типовим договором. 

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. 

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. 

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. 

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 

Положеннями статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» визначає момент передачі землі, а саме пов’язує цей момент з фактом державної реєстрації власне права оренди, а не з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі, як було раніше. Тепер земельна ділянка вважається переданою в оренду одночасно із реєстрацією права оренди у державному реєстрі. При цьому оформлення окремого акту приймання-передачі земельної ділянки не вимагається. 

Строк дії договору оренди землі визначено ст. 19 Закону України «Про оренду землі» і визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. 

Важливою умовою при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства є встановлення строку дії договору оренди землі за згодою сторін, який не може бути меншим за 7 років. 

При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації. 

Законом України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. 

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі. 

Також слід зазначити, згідно із статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. 

Тобто, з урахуванням повноважень щодо передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), орендна плата за їх використання на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку надходить тому органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, який прийняв рішення про надання земельної частки (паю) в оренду.

Оренда земельних ділянок

2017-02-27T15:05:22Z

Mykhailo.kravchuk: практика Верховного суду України

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Типовий договір оренди землі, затверджений Постановою Кабміну №220 від 3 березня 2004 року]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»]

== Основні аспекти ==
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 

Згідно із частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. 

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. 

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. 

Таким чином, обов’язок орендаря земельної ділянки щодо виплати орендної плати за використання земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації договору оренди землі. 

Відповідно до вимог статті 90 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право передавати земельну ділянку в оренду. 

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. 

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. 

Згідно з частинами першою та п’ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. 

''Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено вичерпний перелік істотних умов договору оренди землі, якими є:''
* об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
* строк дії договору оренди;
* орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. 

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. ([http://www.krapka.org.ua/%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B2%D1%81%D1%83-%D0%B2%D1%96%D0%B4-04-06-2014-%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83-%D1%83-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96/ Правовий висновок ВСУ від 2014.06.04 справа № 6-55цс14]) 

Таким чином, Законом України «Про оренду землі» встановлено вичерпний перелік підстав для визнання договору оренди недійсним. 

Згідно з даними нормами, які чітко виписані в законі, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов є підставою для звернення до суду (як правило, орендодавця) про визнання такого договору недійсним. 

В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а тому підлягає обов’язково встановленню, чи дійсно порушуються права позивачів у зв’язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також необхідно з’ясовувати, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів. Вказані твердження грунтуються на положеннях ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України. 

Отже, відсутність істотних умов у договорі далеко не завжди може бути підставою для визнання договору недійсним в судовому порядку. В кожному конкретному випадку необхідно буде доводити порушення права позивачів в зв’язку з відсутністю в договорі істотних умов. 

Водночас, варто відзначити, що форма Типового договору оренди землі, затверджена Постановою Кабміну №220 від 3 березня 2004 року досі містить розширений перелік умов договору оренди земельної ділянки. За загальним правилом ст. 179 Господарського кодексу України зміст типових договорів не підлягає зміні, а лише конкретизації. Тому, до приведення форми Типового договору у відповідність до закону, найбільш обережною позицією буде визначення в договорі всіх умов, передбачених Типовим договором. 

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. 

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. 

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. 

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 

Положеннями статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» визначає момент передачі землі, а саме пов’язує цей момент з фактом державної реєстрації власне права оренди, а не з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі, як було раніше. Тепер земельна ділянка вважається переданою в оренду одночасно із реєстрацією права оренди у державному реєстрі. При цьому оформлення окремого акту приймання-передачі земельної ділянки не вимагається. 

Строк дії договору оренди землі визначено ст. 19 Закону України «Про оренду землі» і визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. 

Важливою умовою при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства є встановлення строку дії договору оренди землі за згодою сторін, який не може бути меншим за 7 років. 

При передачі в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 10 років. До договору оренди землі включається зобов’язання орендаря здійснювати інвестиції у розвиток та модернізацію відповідних меліоративних систем і об’єктів інженерної інфраструктури та сприяти їх належній експлуатації. 

Законом України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. 

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі. 

Також слід зазначити, згідно із статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. 

Тобто, з урахуванням повноважень щодо передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), орендна плата за їх використання на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку надходить тому органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, який прийняв рішення про надання земельної частки (паю) в оренду.

Право земельного сервітуту

2017-02-27T10:34:58Z

Mykhailo.kravchuk: /* Зразок договору сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці */

== Нормативна база ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/stru#Stru Земельний кодекс України]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru#Stru Цивільний кодекс України ]

== Загальні визначення ==
У сучасному українському законодавстві право сервітуту регулюється Цивільним та Земельним кодексами України.
Так, Цивільний кодекс України визначає сервітут одним з речових прав на чуже майно. Сервітут встановлюється, згідно зі статтею 401 Цивільного кодексу України, щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

== Сервітут в цивільному праві==
Цивільний кодекс України поділяє сервітути на земельні та особисті.
Підставою для такого поділу є спосіб визначення сервітуарію – особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітуарієм за земельним сервітутом є власник (володілець), постійний користувач чи тимчасовий користувач, панівної земельної ділянки, для задоволення потреб користування якою встановлено сервітут, за рахунок обмеження у користуванні обслуговуючої земельної ділянки. Таким чином, існування земельного сервітуту пов’язане з існуванням двох земельних ділянок, коли для повноцінного використання однієї земельної ділянки необхідне обмеження у користуванні іншої земельної ділянки. Причому такі земельні ділянки можуть не мати спільних меж, головною ознакою є доповнення однієї земельної ділянки за рахунок обмеження іншої.
Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи (частина перша статті 101 Земельного кодексу України).
Зазначимо також, що сервітут може бути встановлений будь-якою особою, що володіє земельною ділянкою на якомусь титулі. Тому постійний користувач земельної ділянки, окрім власника, може обтяжити земельну ділянку сервітутом. Проте користувач земельної ділянки, окрім власника, може обтяжити земельну ділянку сервітутом лише на час свого користування, і лише у разі коли законом або договором йому передано право розпорядження земельною ділянкою. З іншого боку, відносно земельної ділянки, наданої в користування третій особі, власник може встановити сервітут лише за згодою користувача.

== Особистий сервітут ==
Сервітуарієм за особистим сервітутом є певна особа, інтересам якої служить обслуговуюча річ. Права, що випливають з особистого сервітуту, належать лише цій конкретно визначеній особі та не можуть бути передані сервітуарієм іншій особі, навіть її спадкоємцям.
За особистим сервітутом права закріплені особисто за сервітуарієм та припиняються після його смерті.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). У таких правовіносинах підлягають застосуванню не норми ЖК УРСР, а норми, передбачені главою 32 ЦК України. Тобто стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Таких висновків дійшов [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14/conv/print1482220648784246 Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5].

== Земельний сервітут ==
Право земельного сервітуту закріплено за певним обтяжуючим об’єктом по відношенню до іншого обтяженого об’єкту, а не щодо конкретної особи, відтак - не залежить від власників відповідних об’єктів сервітуту.
Земельним кодексом України право земельного сервітуту визначається як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право:
вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом;
на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту, спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту.
Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права та обов'язки, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут). Також невід'ємною частиною договору земельного сервітуту є технічний (кадастровий) план спірної земельної ділянки, яким визначається обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту.
Земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам (частина друга статті 101 Земельного кодексу України). При цьому з земельні сервітути здійснюються способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється, а встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

== Земельні сервітути за терміном дії ==
Земельний кодекс України поділяє земельні сервітути за терміном їх дії (на постійні та строкові).
Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені, визначені статтею 99 ЗК України:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Зазначений перелік не є вичерпним.

== Припинення сервітуту ==
Підставами припинення сервітуту є:

1) поєднання в одній особі сервітуарія та власника;

2) відмова сервітуарія від сервітуту;

3) закінчення строку, при встановлені строкового сервітуту;

4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

5) невикористання сервітуту протягом певного періоду (окремі випадки)

6) смерть особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

1) припинення підстав його встановлення;

2) встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням;

3) невиконання або неналежне виконання умов договору сервітуарієм.

== Зразок договору сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці ==

<big>ДОГОВІР
про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці

м. " " _________ 2017 року

Цей договір укладено між власником/володільцем земельної ділянки, зокрема ________________ (надалі – "Власник/Володілець"), з однієї сторони, та _________________________, (надалі –"Сервітуарій"), з другої сторони, що разом іменуються "Сторони", а кожна окремо – "Сторона", уклали цей договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: площа, кадастровий номер, цільове призначення, правовий режим, яка розташована за адресою: Вінницька область, Козятинський р-н, м.Козятин, вул..Сєдова встановлює земельний сервітут в інтересах Сервітуарія на право проходу та проїзду по земельній ділянці

1.2. Право користування земельною ділянкою для проходу Сервітуарія виникає щодо частини земельної ділянки довжиною ___ (______) метрів та шириною _ (____) метрів, що визначена як доро¬га літ. ____ на Плані земельної ділянки «_____________» за адресою: ____ (надалі - частина земельної ділянки).

1.3. Відповідно до встановленого цим договором сервітуту, після його укладення у Сервітуарія виникає право проходу по частині земельної ділянки. Сервітут не надає Сервітуарію іншого, ніж визначене цим договором, права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: ______

1.4. Земельна ділянка, що знаходиться за адресою: ___належить Власнику майна на праві приватної власності згідно з Державним актом про право приватної власності на земельну ділянку серії __ ________, реєстраційний ___________, виданий _______ року на підставі розпорядження державної адміністрації _______ № _____ від _____ року.

1.5. Власник майна стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів щодо відчуження чи щодо користування з іншими особами. Треті особи не мають прав на земельну ділянку.

1.6. Під забороною відчуження (арештом) згідно з довідкою, виданою з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна земельна ділянка не перебуває.

1.7. Власник (володілець) повинен попередити іншу сторону про права третіх осіб на земельну ділянку, в тому числі про укладений договір оренди земельної ділянки.

1.8. У випадку, коли земельна ділянка, відносно якої встановлюється сервітут, надана в оренду, то укладання даного договору можливе виключно з письмової згоди орендаря на умовах цього договору з обов'язковим попереднім внесенням змін та доповнень до договору оренди. Зміни та доповнення до договору оренди повинні відповідати умовам цього договору.

2. ТЕРМІН ДІЇ ДОГОВОРУ

2.1. Згідно з цим Договором земельний сервітут встановлюється безстроково.

3. РОЗРАХУНКИ ПО ДОГОВОРУ

3.1. Плата по договору розрахована на один рік у розмірі ___________________________________.

3.2. Плата по договору вноситься Сервітуарієм (дата, порядок внесення плати) ______________, але не пізніш ________________. Надання послуг та передача продукції оформляється відповідними актами, засвідченими підписами сторін (для юридичних осіб підпис посвідчується печаткою).

3.3. Форма плати ____________________________________________________________________

• грошова _____________________________________________________________ (у гривнях);

• відробіткова ________________________________________________________________________ (надання послуг: види послуг, вартість, місце та строки надання);

• натуральна - за визначеною кількістю або часткою продукції _________________________________________________________________________________________ (перелік продукції, її якісні показники, вартість, місце, порядок і строки поставки). В разі сплати не в грошовій формі, між сторонами складається протокол з фіксацією виду оплати та її грошової оцінки. Протокол складається не менш ніж в двох екземплярах і засвідчується підписом сторін (для юридичних осіб підпис посвідчується печаткою).

3.4 Розрахунок між сторонами оформляється відповідними документами (актами, квитанціями тощо), які оформляються не менш ніж в двох екземплярах і посвідчуються підписом сторін (для юридичних осіб підпис посвідчується печаткою).

3.5. Сервітуарій (повністю, частково) звільняється від плати з таких підстав: _________________________________________________________________________________________.

3.6. У разі дострокового припинення або розірвання договору, внесена на майбутній період плата повертається протягом шести місяців з дня припинення чи розірвання договору.

3.7. Умови договору про розмір плати можуть переглядатися за згодою сторін у випадках:

• погіршення стану земельної ділянки не з вини СЕРВІТУАРІЯ, що підтверджено документально;

• збільшення розмірів плати за землю, які сплачує власник (володілець);

• в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

У разі зміни плати на вимогу однієї із сторін, зацікавлена сторона повинна повідомити про те іншу сторону не пізніше, ніж за _____________________. При досягненні згоди між сторонами, укладається додаткова угода про зміну умов договору щодо розрахунків.

3.8. Земельний податок сплачується відповідно до вимог п. 20 ст. 12 Закону України "Про плату за землю".

3.9. У випадку визнання договору недійсним, одержана власником (володільцем) земельної ділянки плата за фактичний строк дії договору, не повертається.

4. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

4.1. Власник (володілець) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, _________________________________________________________________________________________ має право:

• вимагати своєчасного внесення плати;

• відвідувати земельну ділянку з метою контролю за використанням та станом земельної смуги, на яку встановлено земельний сервітут;

• вимагати відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту, у розмірі їх фактичної вартості.

зобов'язаний:

• не перешкоджати використанню земельної ділянки в межах встановленого сервітуту;

• не втручатися у господарську діяльність Сервітуарія;

• у разі вилучення із власності земельної ділянки, з підстав і в порядку, передбачених чинним законодавством, відшкодувати виникаючі при цьому збитки Сервітуарію.

4.2. Сервітуарій має право:

• приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації цього договору;
• здійснювати ________________________________________________________________________
• вимагати усунення перешкод, які виникають при використанні земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут;
• користуватися на умовах платності (безоплатно) та у відповідності з діючим порядком інженерними комунікаціями Власника (володільця) земельної ділянки.
зобов'язаний:
• своєчасно вносити плату за встановлення земельного сервітуту;
• належно використовувати встановлений земельний сервітут відповідно до цільового призначення земельної ділянки;
• не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану землі;
• дотримуватися умов користування сервітутом, встановлених цим Договором;
• не передавати будь-яким способом земельний сервітут іншим фізичним і юридичним особам;
• відшкодувати Власнику (володільцю) збитки в зв'язку з погіршенням якості земель в результаті своєї господарської діяльності;
• після закінчення терміну договору припинити використання і повернути земельну ділянку в попередньому стані;
• гарантувати, що виконавчі державні органи та органи місцевого самоврядування, санітарні, протипожежні, землевпорядні органи, а також органи екологічної безпеки та архітектури не будуть обмежуватись стосовно доступу до земельної ділянки для виконання їх обов'язків в межах їх повноважень.

4.3. Сторони зобов'язані дотримуватися правил добросусідства.

4.4. Сторони несуть витрати, пов'язані з оформленням і реєстрацією цього Договору та виділенням земельного сервітуту в натурі, за погодженням.

4.5. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

4.6. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

4.7. Предмет сервітуту не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом Сервітуарієм іншим фізичним та юридичним особам.

4.8. Сторони спільно несуть витрати на підтримання земельної ділянки, обмеженої сервітутом в стані, належному до використання.

4.9. Покращення стану земельної ділянки, проведені Сервітуарієм, підлягають відшкодуванню згідно норм цивільного законодавства.

4.10. Земельний сервітут не позбавляє Власника (володільця) земельної ділянки прав володіння користування та розпорядження нею.

5. УМОВИ ЗМІНИ, ПРИПИНЕННЯ І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

5.1. Зміна умов договору, його дострокове розірвання можливі за взаємною згодою сторін. Зміна умов договору і дострокове розірвання оформляється додатковою угодою до цього договору і підлягає державній реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору чи його розірвання спір вирішується у судовому порядку. Дострокове розірвання договору має здійснюватись за умови письмового попередження іншої сторони за _________________________ місяців.

5.2. Договір підлягає припиненню за умов і в порядку, передбачених ст. 102 Земельного кодексу України.

5.3. Договір втрачає чинність в разі його припинення на дату державної реєстрації.

6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН, ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
6.1. За порушення умов Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

6.2. У разі несвоєчасного внесення плати за земельний сервітут Сервітуарій, в інтересах якого його встановлено, сплачує пеню за кожен день затримки у розмірі ________________________________________________________________________________________.

6.3. Спори, що виникають у зв'язку з встановленням та використанням земельного сервітуту, вирішуються у судовому порядку.

7. ФОРС-МАЖОР

7.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по даному договору, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору, в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ані передбачати, ані подолати розумними заходами (форс-мажор).

7.2. Ризик випадкової загибелі частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, несе ____________________________________________________________________________.

7.3. У разі знищення або пошкодження частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, в результаті недбалого, безгосподарського ставлення, відшкодування провадиться стороною, з вини якої це сталося.

8. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

8.1. Право земельного сервітуту виникає після підписання цього Договору сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

8.2. Цей договір укладено утрьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, з яких два примірники передаються сторонам договору, третій знаходиться в реєстраційній справі в органі, який здійснив державну реєстрацію.

8.3. Невід'ємною частиною цього договору є план меж земельного сервітуту.

9. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Власник (користувач) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут:
_________________________________________________________________________________________
Власник (землекористувач), в інтересах якого встановлюється земельний сервітут:
_________________________________________________________________________________________
Договор зареєстровано
__________________________________________________________________________________</big>

Право земельного сервітуту

2017-02-27T10:33:55Z

Mykhailo.kravchuk:

== Нормативна база ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/stru#Stru Земельний кодекс України]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru#Stru Цивільний кодекс України ]

== Загальні визначення ==
У сучасному українському законодавстві право сервітуту регулюється Цивільним та Земельним кодексами України.
Так, Цивільний кодекс України визначає сервітут одним з речових прав на чуже майно. Сервітут встановлюється, згідно зі статтею 401 Цивільного кодексу України, щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

== Сервітут в цивільному праві==
Цивільний кодекс України поділяє сервітути на земельні та особисті.
Підставою для такого поділу є спосіб визначення сервітуарію – особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітуарієм за земельним сервітутом є власник (володілець), постійний користувач чи тимчасовий користувач, панівної земельної ділянки, для задоволення потреб користування якою встановлено сервітут, за рахунок обмеження у користуванні обслуговуючої земельної ділянки. Таким чином, існування земельного сервітуту пов’язане з існуванням двох земельних ділянок, коли для повноцінного використання однієї земельної ділянки необхідне обмеження у користуванні іншої земельної ділянки. Причому такі земельні ділянки можуть не мати спільних меж, головною ознакою є доповнення однієї земельної ділянки за рахунок обмеження іншої.
Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи (частина перша статті 101 Земельного кодексу України).
Зазначимо також, що сервітут може бути встановлений будь-якою особою, що володіє земельною ділянкою на якомусь титулі. Тому постійний користувач земельної ділянки, окрім власника, може обтяжити земельну ділянку сервітутом. Проте користувач земельної ділянки, окрім власника, може обтяжити земельну ділянку сервітутом лише на час свого користування, і лише у разі коли законом або договором йому передано право розпорядження земельною ділянкою. З іншого боку, відносно земельної ділянки, наданої в користування третій особі, власник може встановити сервітут лише за згодою користувача.

== Особистий сервітут ==
Сервітуарієм за особистим сервітутом є певна особа, інтересам якої служить обслуговуюча річ. Права, що випливають з особистого сервітуту, належать лише цій конкретно визначеній особі та не можуть бути передані сервітуарієм іншій особі, навіть її спадкоємцям.
За особистим сервітутом права закріплені особисто за сервітуарієм та припиняються після його смерті.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). У таких правовіносинах підлягають застосуванню не норми ЖК УРСР, а норми, передбачені главою 32 ЦК України. Тобто стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Таких висновків дійшов [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14/conv/print1482220648784246 Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5].

== Земельний сервітут ==
Право земельного сервітуту закріплено за певним обтяжуючим об’єктом по відношенню до іншого обтяженого об’єкту, а не щодо конкретної особи, відтак - не залежить від власників відповідних об’єктів сервітуту.
Земельним кодексом України право земельного сервітуту визначається як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право:
вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом;
на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту, спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту.
Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права та обов'язки, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут). Також невід'ємною частиною договору земельного сервітуту є технічний (кадастровий) план спірної земельної ділянки, яким визначається обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту.
Земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам (частина друга статті 101 Земельного кодексу України). При цьому з земельні сервітути здійснюються способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється, а встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

== Земельні сервітути за терміном дії ==
Земельний кодекс України поділяє земельні сервітути за терміном їх дії (на постійні та строкові).
Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені, визначені статтею 99 ЗК України:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Зазначений перелік не є вичерпним.

== Припинення сервітуту ==
Підставами припинення сервітуту є:

1) поєднання в одній особі сервітуарія та власника;

2) відмова сервітуарія від сервітуту;

3) закінчення строку, при встановлені строкового сервітуту;

4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

5) невикористання сервітуту протягом певного періоду (окремі випадки)

6) смерть особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:

1) припинення підстав його встановлення;

2) встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням;

3) невиконання або неналежне виконання умов договору сервітуарієм.

== Зразок договору сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці ==

<big>ДОГОВІР
про встановлення сервітуту для проходу та проїзду по земельній ділянці</big>

м. " " _________ 2017 року

Цей договір укладено між власником/володільцем земельної ділянки, зокрема ________________ (надалі – "Власник/Володілець"), з однієї сторони, та _________________________, (надалі –"Сервітуарій"), з другої сторони, що разом іменуються "Сторони", а кожна окремо – "Сторона", уклали цей договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: площа, кадастровий номер, цільове призначення, правовий режим, яка розташована за адресою: Вінницька область, Козятинський р-н, м.Козятин, вул..Сєдова встановлює земельний сервітут в інтересах Сервітуарія на право проходу та проїзду по земельній ділянці

1.2. Право користування земельною ділянкою для проходу Сервітуарія виникає щодо частини земельної ділянки довжиною ___ (______) метрів та шириною _ (____) метрів, що визначена як доро¬га літ. ____ на Плані земельної ділянки «_____________» за адресою: ____ (надалі - частина земельної ділянки).

1.3. Відповідно до встановленого цим договором сервітуту, після його укладення у Сервітуарія виникає право проходу по частині земельної ділянки. Сервітут не надає Сервітуарію іншого, ніж визначене цим договором, права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: ______

1.4. Земельна ділянка, що знаходиться за адресою: ___належить Власнику майна на праві приватної власності згідно з Державним актом про право приватної власності на земельну ділянку серії __ ________, реєстраційний ___________, виданий _______ року на підставі розпорядження державної адміністрації _______ № _____ від _____ року.

1.5. Власник майна стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище земельна ділянка не перебуває під арештом чи забороною, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, у податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів щодо відчуження чи щодо користування з іншими особами. Треті особи не мають прав на земельну ділянку.

1.6. Під забороною відчуження (арештом) згідно з довідкою, виданою з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна земельна ділянка не перебуває.

1.7. Власник (володілець) повинен попередити іншу сторону про права третіх осіб на земельну ділянку, в тому числі про укладений договір оренди земельної ділянки.

1.8. У випадку, коли земельна ділянка, відносно якої встановлюється сервітут, надана в оренду, то укладання даного договору можливе виключно з письмової згоди орендаря на умовах цього договору з обов'язковим попереднім внесенням змін та доповнень до договору оренди. Зміни та доповнення до договору оренди повинні відповідати умовам цього договору.

2. ТЕРМІН ДІЇ ДОГОВОРУ

2.1. Згідно з цим Договором земельний сервітут встановлюється безстроково.

3. РОЗРАХУНКИ ПО ДОГОВОРУ

3.1. Плата по договору розрахована на один рік у розмірі ___________________________________.

3.2. Плата по договору вноситься Сервітуарієм (дата, порядок внесення плати) ______________, але не пізніш ________________. Надання послуг та передача продукції оформляється відповідними актами, засвідченими підписами сторін (для юридичних осіб підпис посвідчується печаткою).

3.3. Форма плати ____________________________________________________________________

• грошова _____________________________________________________________ (у гривнях);

• відробіткова ________________________________________________________________________ (надання послуг: види послуг, вартість, місце та строки надання);

• натуральна - за визначеною кількістю або часткою продукції _________________________________________________________________________________________ (перелік продукції, її якісні показники, вартість, місце, порядок і строки поставки). В разі сплати не в грошовій формі, між сторонами складається протокол з фіксацією виду оплати та її грошової оцінки. Протокол складається не менш ніж в двох екземплярах і засвідчується підписом сторін (для юридичних осіб підпис посвідчується печаткою).

3.4 Розрахунок між сторонами оформляється відповідними документами (актами, квитанціями тощо), які оформляються не менш ніж в двох екземплярах і посвідчуються підписом сторін (для юридичних осіб підпис посвідчується печаткою).

3.5. Сервітуарій (повністю, частково) звільняється від плати з таких підстав: _________________________________________________________________________________________.

3.6. У разі дострокового припинення або розірвання договору, внесена на майбутній період плата повертається протягом шести місяців з дня припинення чи розірвання договору.

3.7. Умови договору про розмір плати можуть переглядатися за згодою сторін у випадках:

• погіршення стану земельної ділянки не з вини СЕРВІТУАРІЯ, що підтверджено документально;

• збільшення розмірів плати за землю, які сплачує власник (володілець);

• в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

У разі зміни плати на вимогу однієї із сторін, зацікавлена сторона повинна повідомити про те іншу сторону не пізніше, ніж за _____________________. При досягненні згоди між сторонами, укладається додаткова угода про зміну умов договору щодо розрахунків.

3.8. Земельний податок сплачується відповідно до вимог п. 20 ст. 12 Закону України "Про плату за землю".

3.9. У випадку визнання договору недійсним, одержана власником (володільцем) земельної ділянки плата за фактичний строк дії договору, не повертається.

4. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

4.1. Власник (володілець) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, _________________________________________________________________________________________ має право:

• вимагати своєчасного внесення плати;

• відвідувати земельну ділянку з метою контролю за використанням та станом земельної смуги, на яку встановлено земельний сервітут;

• вимагати відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту, у розмірі їх фактичної вартості.

зобов'язаний:

• не перешкоджати використанню земельної ділянки в межах встановленого сервітуту;

• не втручатися у господарську діяльність Сервітуарія;

• у разі вилучення із власності земельної ділянки, з підстав і в порядку, передбачених чинним законодавством, відшкодувати виникаючі при цьому збитки Сервітуарію.

4.2. Сервітуарій має право:

• приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації цього договору;
• здійснювати ________________________________________________________________________
• вимагати усунення перешкод, які виникають при використанні земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут;
• користуватися на умовах платності (безоплатно) та у відповідності з діючим порядком інженерними комунікаціями Власника (володільця) земельної ділянки.
зобов'язаний:
• своєчасно вносити плату за встановлення земельного сервітуту;
• належно використовувати встановлений земельний сервітут відповідно до цільового призначення земельної ділянки;
• не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану землі;
• дотримуватися умов користування сервітутом, встановлених цим Договором;
• не передавати будь-яким способом земельний сервітут іншим фізичним і юридичним особам;
• відшкодувати Власнику (володільцю) збитки в зв'язку з погіршенням якості земель в результаті своєї господарської діяльності;
• після закінчення терміну договору припинити використання і повернути земельну ділянку в попередньому стані;
• гарантувати, що виконавчі державні органи та органи місцевого самоврядування, санітарні, протипожежні, землевпорядні органи, а також органи екологічної безпеки та архітектури не будуть обмежуватись стосовно доступу до земельної ділянки для виконання їх обов'язків в межах їх повноважень.

4.3. Сторони зобов'язані дотримуватися правил добросусідства.

4.4. Сторони несуть витрати, пов'язані з оформленням і реєстрацією цього Договору та виділенням земельного сервітуту в натурі, за погодженням.

4.5. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

4.6. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

4.7. Предмет сервітуту не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом Сервітуарієм іншим фізичним та юридичним особам.

4.8. Сторони спільно несуть витрати на підтримання земельної ділянки, обмеженої сервітутом в стані, належному до використання.

4.9. Покращення стану земельної ділянки, проведені Сервітуарієм, підлягають відшкодуванню згідно норм цивільного законодавства.

4.10. Земельний сервітут не позбавляє Власника (володільця) земельної ділянки прав володіння користування та розпорядження нею.

5. УМОВИ ЗМІНИ, ПРИПИНЕННЯ І РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

5.1. Зміна умов договору, його дострокове розірвання можливі за взаємною згодою сторін. Зміна умов договору і дострокове розірвання оформляється додатковою угодою до цього договору і підлягає державній реєстрації. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору чи його розірвання спір вирішується у судовому порядку. Дострокове розірвання договору має здійснюватись за умови письмового попередження іншої сторони за _________________________ місяців.

5.2. Договір підлягає припиненню за умов і в порядку, передбачених ст. 102 Земельного кодексу України.

5.3. Договір втрачає чинність в разі його припинення на дату державної реєстрації.

6. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН, ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
6.1. За порушення умов Договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

6.2. У разі несвоєчасного внесення плати за земельний сервітут Сервітуарій, в інтересах якого його встановлено, сплачує пеню за кожен день затримки у розмірі ________________________________________________________________________________________.

6.3. Спори, що виникають у зв'язку з встановленням та використанням земельного сервітуту, вирішуються у судовому порядку.

7. ФОРС-МАЖОР

7.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по даному договору, якщо це невиконання з'явилося наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору, в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ані передбачати, ані подолати розумними заходами (форс-мажор).

7.2. Ризик випадкової загибелі частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, несе ____________________________________________________________________________.

7.3. У разі знищення або пошкодження частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, в результаті недбалого, безгосподарського ставлення, відшкодування провадиться стороною, з вини якої це сталося.

8. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

8.1. Право земельного сервітуту виникає після підписання цього Договору сторонами з дати його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.

8.2. Цей договір укладено утрьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, з яких два примірники передаються сторонам договору, третій знаходиться в реєстраційній справі в органі, який здійснив державну реєстрацію.

8.3. Невід'ємною частиною цього договору є план меж земельного сервітуту.

9. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Власник (користувач) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут:
_________________________________________________________________________________________
Власник (землекористувач), в інтересах якого встановлюється земельний сервітут:
_________________________________________________________________________________________
Договор зареєстровано
__________________________________________________________________________________

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:36:23Z

Mykhailo.kravchuk: /* Припинення сервітуту */

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:35:49Z

Mykhailo.kravchuk: /* Припинення сервітуту */ розширено підстави припинення сервітуту

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:20:58Z

Mykhailo.kravchuk: /* Загальні визначення */

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:19:42Z

Mykhailo.kravchuk: /* Земельні сервітути за терміном дії */

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:18:52Z

Mykhailo.kravchuk: не вірно визначено види сервітутів

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:14:52Z

Mykhailo.kravchuk: /* Земельний сервітут */ технічно (кадастровий) план є невід'ємним додатком до договору земельного сервітуту, а не "слід додати план"

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:10:00Z

Mykhailo.kravchuk: /* Земельний сервітут */ хибний висновок що земельний сервітут укладається в простій письмовій формі!

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:08:30Z

Mykhailo.kravchuk: /* Земельний сервітут */ хибний висновок що землекористувачі не можуть бути стороною при укладені договору сервітуту

Право земельного сервітуту

2017-02-27T09:04:53Z

Mykhailo.kravchuk: /* Особистий сервітут */ додано судову практику про застосування норм ЦК, а не ЖК при розгляді права користування членами сім'ї житловим прим

Право земельного сервітуту

2017-02-27T08:51:01Z

Mykhailo.kravchuk: /* Сервітут в цивільному праві */ невірно визначено коло Сервітуарія зазначивши що це лише власник

Право земельного сервітуту

2017-02-27T08:24:23Z

Mykhailo.kravchuk: /* Нормативна база */

Право земельного сервітуту

2017-02-27T08:23:23Z

Mykhailo.kravchuk: /* Нормативна база */

Право земельного сервітуту

2017-02-27T08:22:41Z

Mykhailo.kravchuk:

== Нормативна база ==
Земельний кодекс України [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/stru#Stru Земельний кодекс України]
Цивільний кодекс України http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru#Stru

== Загальні визначення ==
У сучасному українському законодавстві право сервітуту регулюється в основному Цивільним та Земельним кодексами України.
Так, Цивільний кодекс України визначає сервітут одним з речових прав на чуже майно. Сервітут встановлюється, згідно зі статтею 401 Цивільного кодексу України, щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
== Сервітут в цивільному праві==
Цивільний кодекс України поділяє сервітути на земельні та особисті.
Підставою для такого поділу є спосіб визначення сервітуарію – особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітуарієм за земельним сервітутом є власник (володілець) так званої панівної земельної ділянки, для задоволення потреб користування якою встановлено сервітут, за рахунок встановлення обмежень у користуванні так званої обслуговуючої земельної ділянки. Таким чином, існування земельного сервітуту пов’язане з існуванням двох земельних ділянок, які, за загальним правилом, мають бути сусідніми. Причому "сусідні" – не значить "суміжні", сусідніми можуть бути земельні ділянки, що не мають спільної межі. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи (частина перша статті 101 Земельного кодексу України).
== Особистий сервітут ==
Сервітуарієм за особистим сервітутом є певна особа, інтересам якої служить обслуговуюча річ. Права, що випливають з особистого сервітуту, належать лише цій конкретно визначеній особі та не можуть бути передані сервітуарієм іншій особі, навіть її спадкоємцям.
За особистим сервітутом права закріплені особисто за сервітуарієм та припиняються після його смерті,
== Земельний сервітут ==
Право земельного сервітуту закріплено за певним обтяжуючим об’єктом по відношенню до іншого обтяженого об’єкту, а не щодо конкретної особи, відтак - не залежить від власників відповідних об’єктів сервітуту.
Земельним кодексом України право земельного сервітуту визначається як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право:
вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом;
на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту, спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту. Отже, землекористувачі, що не є власниками земельної ділянки, не можуть бути стороною у договорі про встановлення сервітутів.
Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Земельний кодекс України (так само як і Цивільний кодекс України) не запроваджує форми договору про встановлення земельного сервітуту. Втім, оскільки право на земельний сервітут виникає з моменту його державної реєстрації, що здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, на наш погляд, договір про встановлення сервітуту має укладатися у простій письмовій формі.
Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут). Також до договору слід додати план земельної ділянки з визначеною сферою його дії.
Земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам (частина друга статті 101 Земельного кодексу України). При цьому з емельні сервітути здійснюються способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється, а встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
== Земельні сервітути за терміном дії ==
Земельний кодекс України поділяє земельні сервітути лише за терміном їх дії (на постійні та строкові) та наводить їх приблизний перелік (стаття 99 Земельного кодексу України):
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
== Припинення сервітуту ==
На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: припинення підстав його встановлення; коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.

Право земельного сервітуту

2017-02-27T08:20:22Z

Mykhailo.kravchuk: нормативна база

== Нормативна база ==
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/stru#Stru
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/stru#Stru

== Загальні визначення ==
У сучасному українському законодавстві право сервітуту регулюється в основному Цивільним та Земельним кодексами України.
Так, Цивільний кодекс України визначає сервітут одним з речових прав на чуже майно. Сервітут встановлюється, згідно зі статтею 401 Цивільного кодексу України, щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
== Сервітут в цивільному праві==
Цивільний кодекс України поділяє сервітути на земельні та особисті.
Підставою для такого поділу є спосіб визначення сервітуарію – особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Сервітуарієм за земельним сервітутом є власник (володілець) так званої панівної земельної ділянки, для задоволення потреб користування якою встановлено сервітут, за рахунок встановлення обмежень у користуванні так званої обслуговуючої земельної ділянки. Таким чином, існування земельного сервітуту пов’язане з існуванням двох земельних ділянок, які, за загальним правилом, мають бути сусідніми. Причому "сусідні" – не значить "суміжні", сусідніми можуть бути земельні ділянки, що не мають спільної межі. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи (частина перша статті 101 Земельного кодексу України).
== Особистий сервітут ==
Сервітуарієм за особистим сервітутом є певна особа, інтересам якої служить обслуговуюча річ. Права, що випливають з особистого сервітуту, належать лише цій конкретно визначеній особі та не можуть бути передані сервітуарієм іншій особі, навіть її спадкоємцям.
За особистим сервітутом права закріплені особисто за сервітуарієм та припиняються після його смерті,
== Земельний сервітут ==
Право земельного сервітуту закріплено за певним обтяжуючим об’єктом по відношенню до іншого обтяженого об’єкту, а не щодо конкретної особи, відтак - не залежить від власників відповідних об’єктів сервітуту.
Земельним кодексом України право земельного сервітуту визначається як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право:
вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом;
на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту, спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту. Отже, землекористувачі, що не є власниками земельної ділянки, не можуть бути стороною у договорі про встановлення сервітутів.
Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Земельний кодекс України (так само як і Цивільний кодекс України) не запроваджує форми договору про встановлення земельного сервітуту. Втім, оскільки право на земельний сервітут виникає з моменту його державної реєстрації, що здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, на наш погляд, договір про встановлення сервітуту має укладатися у простій письмовій формі.
Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут). Також до договору слід додати план земельної ділянки з визначеною сферою його дії.
Земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам (частина друга статті 101 Земельного кодексу України). При цьому з емельні сервітути здійснюються способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється, а встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
== Земельні сервітути за терміном дії ==
Земельний кодекс України поділяє земельні сервітути лише за терміном їх дії (на постійні та строкові) та наводить їх приблизний перелік (стаття 99 Земельного кодексу України):
а) право проходу та проїзду на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
== Припинення сервітуту ==
На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках: припинення підстав його встановлення; коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.