https://legalaid.wiki/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=Mykhailo.filipenko 2026-04-20T09:23:28Z Внесок користувача MediaWiki 1.43.0 https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2_%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%85&diff=60521 2026-03-12T11:49:38Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України &quot;Про захист прав споживачів&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 115]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленум Верховного суду &quot;Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди&quot;] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України &quot;Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди&quot;] <br /> == Класифікація автостоянок ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 пункту 2 Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках], '''за термінами зберігання автостоянки поділяються на:'''<br /> <br /> * '''''довготермінові''''' - для постійного зберігання транспортних засобів громадян, які проживають у даному населеному пункті;<br /> * '''''сезонні''''' - для тимчасового зберігання транспортних засобів громадян у зонах відпочинку;<br /> * '''''денні''''' - розташовані при вокзалах, портах, спортивних спорудах, торговельних, видовищних, інших підприємствах та організаціях, у місцях масового відпочинку;<br /> * '''''нічні''''' - для тимчасового зберігання транспортних засобів на тупикових та малозавантажених вулицях.<br /> <br /> '''за способом зберігання автостоянки поділяються на:'''<br /> <br /> * '''''відкриті;'''''<br /> [[Файл:Https---dengodel.com-wp-content-uploads-posts-2014-08-1408045348 biznes-plan-avtostoyanki-1.jpg|міні|Відкрита автостоянка]]<br /> <br /> * '''''з навісами, та(або) гаражами,''''' закріпленими за автостоянками;<br /> [[Файл:Https---wiki.legalaid.gov.ua-index.php-Спеціальна-Приховане завантаження-thumb-16nlrxdoycqk.7xm2gb.988.jpg-120px-16nlrxdoycqk.7xm2gb.988.jpg|міні|Автостоянка з навісами, та (або) гаражами.]]<br /> * '''''змішані''''' - де поряд з місцями для відкритого зберігання, а також навісами та(або) гаражами, закріпленими за автостоянками, є гаражі чи навіси, що належать власникам транспортних засобів на правах приватної власності.&lt;br&gt;<br /> [[Файл:Kak-otkrit-avtostoyanky-s-nula2.jpg|міні|Змішані автостоянки.]]<br /> <br /> == Підстави виникнення зобов'язань із зберігання автотранспортних засобів ==<br /> <br /> Однією з підстав виникнення зобов'язань із зберігання майна є '''договір зберігання''', який належить до категорії договорів про надання послуг. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4430 статті 936 Цивільного кодексу України], за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. <br /> <br /> Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.<br /> <br /> Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4434 статтей 937], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1183 208 Цивільного кодексу України] '''договір зберігання укладається в письмовій формі'''. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. <br /> <br /> Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4593 статті 977 Цивільного кодексу України], якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності, такий договір є публічним. <br /> <br /> За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.<br /> <br /> Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.<br /> <br /> Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).<br /> <br /> Враховуючи вищевикладене договір зберігання вважається укладеним з моменту прийняття транспортного засобу на зберігання, яке посвідчується відповідною відміткою в журналі обліку довготермінового чи тимчасового зберігання транспортних засобів та видачею поклажодавцю квитанції про прийняття транспортного засобу на зберігання.<br /> <br /> == Умови зберігання транспортних засобів на автостоянках ==<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 пункту 30 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках] - на автостоянці повинні вестися: <br /> <br /> * журнал обліку транспортних засобів довготермінового зберігання; <br /> * журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання; <br /> * журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів; <br /> * журнал обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних; <br /> * касова книга; <br /> * книга скарг та пропозицій; <br /> * книжки квитанцій.<br /> <br /> Автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.<br /> <br /> У службовому приміщенні, де розміщується черговий приймальник автостоянки, повинні бути вивішені ці [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#Text Правила], розпорядок роботи, інформація про тарифи за надання послуг, правила пожежної безпеки та техніки безпеки, обов'язки чергового приймальника, план-схема автостоянки із зазначенням напрямку руху транспорту і номерів місць зберігання, план термінової евакуації транспортних засобів, номери телефонів власника (органу, що здійснює функції з управління майном) автостоянки, державних органів у справах захисту прав споживачів, поліції, пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, книга скарг та пропозицій, зразки оформлення перепустки і квитанції на зданий для зберігання транспортний засіб.<br /> <br /> На території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Працівники автостоянки зобов'язані надавати послуги з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України &quot;Про захист прав споживачів&quot;], знати і виконувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках.]<br /> <br /> == Правила оформлення транспортного засобу на автостоянку ==<br /> <br /> * Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом або водієм транспортного засобу, що належить суб'єкту господарської діяльності, за умови наявності відповідно оформлених документів.<br /> <br /> * Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб, а також страховий поліс, якщо транспортний засіб застрахований.<br /> <br /> * Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому.<br /> <br /> * Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком.<br /> <br /> * У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру пошкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера транспортного засобу та прізвища власника.<br /> <br /> * Дозвіл на тимчасове зберігання транспортного засобу видається черговим приймальником, а на довготермінове - уповноваженою посадовою особою автостоянки.<br /> <br /> * Володільцеві транспортного засобу, що користується послугами довготермінового зберігання, надається право на стоянку транспортного засобу в одному й тому ж місці. У разі потреби в зміні місця зберігання транспортного засобу, його переміщення провадиться за рішенням посадової особи, яка видала дозвіл на довготермінове зберігання.<br /> <br /> * Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.<br /> <br /> * На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.<br /> <br /> * Транспортні засоби, що знаходяться на автостоянках, повинні бути зачинені на замки, зняті з гальм та передач і зафіксовані від довільного руху. Автостоянки мають бути забезпечені необхідними технічними пристроями для фіксації транспортних засобів. Скло дверцят повинно бути зафіксоване в піднятому положенні, зовнішні дзеркала та щітки зі скла зняті, акумуляторна батарея відключена.<br /> <br /> * На автостоянках, що знаходяться в центрі міста, біля історичних пам'ятників, видовищних закладів та в місцях транспортних розв'язок, використання чохлів та інших засобів укриття транспортних засобів забороняється. На автостоянках, де дозволено використання зазначених засобів укриття, останні не повинні закривати колеса та номерні знаки. Використання засобів укриття, які не відповідають цим умовам, забороняється.<br /> <br /> * Якщо транспортні засоби на автостоянках знаходяться в гаражах, останні мають бути обладнані витяжною вентиляцією, вогнегасником, ящиком з піском, внутрішніми і зовнішніми запорами (замками). ''Володілець транспортного засобу повинен особисто відчиняти та зачиняти гараж на ключ''.<br /> <br /> * На автостоянках, що обслуговують автотуристів, дозволяється, як виняток, тимчасовий відпочинок у салонах автомобілів, а також у фургонах їх володільців.<br /> <br /> == Порядок видачі транспортного засобу з автостоянки ==<br /> * Транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу.<br /> <br /> * Транспортний засіб може бути виданий іншій особі за умови пред'явлення оформленого відповідно до законодавства доручення власника та перепустки чи документа, що посвідчує особу одержувача транспортного засобу.<br /> <br /> * У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на приналежність транспортного засобу. Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.<br /> <br /> * Володільцеві транспортного засобу, який перебуває в нетверезому стані, в'їзд на автостоянку та виїзд з неї не дозволяється.<br /> <br /> == Обов’язки власника автотранспортного засобу ==<br /> '''Володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний:''' <br /> <br /> * ознайомитися з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках], розписатися про це в журналі обліку транспортних засобів і виконувати всі вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 Правил];<br /> <br /> * оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 Правил], подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника;<br /> <br /> * пред'явити транспортний засіб на огляд черговому приймальнику і після належного оформлення поставити його на місце зберігання, зафіксувавши від довільного руху;<br /> <br /> * внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку;<br /> <br /> * виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті;<br /> <br /> * у разі термінового виїзду під час снігових заметів самостійно забезпечувати собі розчистку проїзду;<br /> <br /> * у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе;<br /> <br /> * Інші обов'язки володільців транспортних засобів визначаються договором на зберігання транспортного засобу.<br /> <br /> '''''Інші права та обов´язки сторін, особливості їх відповідальності визначаються договором зберігання транспортних засобів на стоянках.'''''<br /> <br /> == Відповідальність працівників автостоянки за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки. ==<br /> Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 пунктів 8, 27 вищезазначених правил] на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки. Автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 цими Правилами], а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4453 статті 942 Цивільного кодексу України] зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4484 статті 950 Цивільного кодексу України] за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.<br /> <br /> Договір зберігання є реальним правочином, оскільки обов'язок зберігати річ виникає лише після її передачі зберігачеві. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5568 статті 1192 Цивільного кодексу України], якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92#o4 Пунктом 9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року &quot;Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди&quot;] передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особи обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування можливий. Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5471 частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України] моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»], під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. <br /> <br /> Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text пунктів 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»], у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.<br /> [[index.php?title=Категорія:Цивільне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%83_%D1%87%D0%B8_%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%BC&diff=59621 2026-01-05T13:45:33Z

<p>Mykhailo.filipenko: Приведено у відповідіність текст статті 2 Закон України «Про відпустки»</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Закон України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Порядок про надання відпустки при народженні дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 693]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/356-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України &quot;Про внесення змін до Порядку надання відпустки при народженні дитини&quot; від 29.03.2024 року № 356]<br /> == Відпустка при народженні дитини ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n13 статті 2 Закон України «Про відпустки»] право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. <br /> <br /> Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України. <br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 Стаття 4 Закон України «Про відпустки»] закріплює види відпусток, одним з яких відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті є соціальні відпустки.<br /> <br /> Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Законом України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»] пункт 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 4 Закон України «Про відпустки»] доповнено абзацом шостим який зазначає одним із видів соціальної відпустки - відпустка при народженні дитини.<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n331 Статтею 19-1 Закону України &quot;Про відпустки&quot;], визначено, що '''відпустка при народженні дитини''' - це одноразова оплачувана відпустка тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини.<br /> == Тривалість відпустки при народженні дитини ==<br /> Тривалість відпустки при народженні дитини &lt;u&gt;не може перевищувати 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів&lt;/u&gt;. Як зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пункті 4 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затверджененого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 693] (далі - Порядок), відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), &lt;u&gt;не пізніше ніж протягом трьох місяців&lt;/u&gt; з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником &lt;u&gt;не пізніше 104-го дня з дня народження дитини&lt;/u&gt;.<br /> [[Файл:Відпустка при народженні дитини.jpg|міні]]<br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пункт 11 Порядку] закріплює, що у разі народження двох і більше дітей від однієї вагітності тривалість відпустки не збільшується.<br /> == Особи які мають право на відпустки та механізм надання відпустки при народженні дитини ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n331 статті 19-1 Закону України «Про відпустки»] до осіб які мають право на відпустки належать: <br /> <br /> 1) чоловік, дружина якого народила дитину;<br /> <br /> 2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, ''що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини'', в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;<br /> <br /> 3) одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, ''мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком''), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.<br /> <br /> Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених вище.<br /> <br /> Звертаємо вашу увагу, що відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Порядку] іншими повнолітніми родичами є повнолітній рідний брат або сестра.<br /> <br /> Враховуємо ту обставину, що у разі коли батьківські обов'язки повністю виконуються одним із батьків і є статус &quot;одинока мати&quot; або &quot;одинокий батько&quot;,- використати право на відпустку при народженні дитини можуть родичі визначені пунктом 3. Таке право виникає за наявності офіційно визначеного статусу ( '''''&quot;одинока мати&quot;''' - мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком; '''&quot;одинокий батько&quot;''' - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою'').<br /> <br /> Механізм надання відпустки при народженні дитини згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 19-1 Закону України «Про відпустки»] передбачає звернення особи, яка має право на відпуску у відповідності до вищезазначеної статті, з письмовою заявою та необхідними документами до власника або уповноваженого ним органу. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.<br /> <br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пунктом 10 Порядку] передбачено, що працівник, який протягом трьох місяців з дня народження дитини був звільнений та працевлаштований на інше підприємство (в установу, організацію) чи до фізичної особи, яка використовує найману працю, до заяви про надання відпустки повинен додати також довідку про її невикористання на попередньому місці роботи.<br /> <br /> '''Увага Постановою КМУ від 29.03.2024 року №356 внесено зміни до Порядку:''' <br /> <br /> Підпункти 2 і 3 пункту 3 викладено в такій редакції:<br /> <br /> “2) батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується письмовою заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;<br /> <br /> 3) баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі письмової заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.”.<br /> <br /> 2. Пункт 7 викласти в такій редакції:<br /> <br /> “7. Особи, зазначені у підпункті 2 пункту 3 цього Порядку, під час подання письмової заяви про надання відпустки повинні пред’явити свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена відповідна інформація про батька дитини, та письмову заяву матері дитини про те, що вони з батьком дитини спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.”.<br /> <br /> == Документи, які необхідні для отримання відпустки при народженні дитини ==<br /> Пунктами 6 - 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 Порядку] зазначено, що під час подання заяви про надання відпустки відповідні особі повинні пред’явити &lt;u&gt;наступні документи&lt;/u&gt;:<br /> <br /> - чоловік, дружина якого народила дитину під час подання заяви про надання відпустки повинен пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб;<br /> <br /> - батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки під час подання заяви про надання відпустки повинен пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, довідку про реєстрацію місця проживання;<br /> <br /> - баба, дід або інший повнолітній родич дитини, батько якої є одиноким, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокого батька, в якій засвідчується невикористання ним такої відпустки та зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною, із числа осіб, визначених підпунктом 3 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-п#n8 Порядку]. Для підтвердження статусу “одинокого батька” такі особи також додають свідоцтво про смерть матері дитини або рішення суду про позбавлення її батьківських прав, визнання безвісно відсутньою чи оголошення померлою;<br /> <br /> - баба, дід або інший повнолітній родич дитини, мати якої є одинокою, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокої матері, в якій зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною, із числа осіб, передбачених підпунктом 3 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-п#n8 Порядку]. Для підтвердження статусу “одинокої матері” такі особи також додають копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дитини чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text статті 135 Сімейного кодексу України], або свідоцтво про смерть батька дитини чи рішення суду про позбавлення його батьківських прав, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим.<br /> [[index.php?title=Категорія:Відпустка]]<br /> [[index.php?title=Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=57854 2025-10-13T05:52:04Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України &quot;Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей&quot;]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 2 &quot;Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру&quot;] <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (статті 498-502). <br /> <br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. <br /> <br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися. <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою .<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.<br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України.]<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру ===<br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.<br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього ===<br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння;<br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо;<br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити;<br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення;<br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних особами з інвалідністю, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. № 859 &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;]. Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження.<br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> <br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України.]<br /> <br /> Так відповідно статті 392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> Відповідно положень статті 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом], може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.<br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. <br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України.]<br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (стаття 502). Так, ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.<br /> <br /> '''З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України &quot;Про правовий режим воєнного стану&quot;] в Україні введено режим воєнного стану.''' Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності в умовах воєнного стану здійснюється у звичайному порядку.<br /> [[index.php?title=Категорія:Суди]]<br /> [[index.php?title=Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]<br /> [[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8&diff=57093 2025-09-11T12:06:27Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]<br /> == Поняття договору міни ==<br /> Відповідно до статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за '''договором міни (бартеру)''' кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.&lt;br&gt;&lt;u&gt;Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.&lt;/u&gt; &lt;br&gt;Договором '''може бути встановлена доплата''' за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. &lt;br&gt;Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. &lt;br&gt;Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). &lt;br&gt;Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. <br /> == Набуття права власності на земельні ділянки ==<br /> Згідно зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 131 Земельного кодексу України]  &lt;u&gt;укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.<br /> Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом їх передачі у довірчу власність (у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється), чи шляхом звернення стягнення на них.<br /> Земельні ділянки, зазначені в абзаці першому цієї частини:а) можуть бути відчужені за договором дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору лише на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи);<br /> <br /> б) без згоди суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки:<br /> * можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним частиною другою статті 37'''&lt;sup&gt;-1&lt;/sup&gt;''' цього Кодексу;<br /> * не можуть передаватися власниками у заставу(іпотеку);<br /> * не можуть бути внесені до статутного (складеного) капіталу юридичної особи<br /> * не можуть бути передані у довірчу власність;<br /> Вимоги цієї частини не поширюються на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок) та земельні ділянки для садівництва.<br /> <br /> У свою чергу, без згоди суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частиною другою статті 37-1 Земельного кодексу України.]<br /> == Предмет договору міни ==<br /> Предме­том договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на прав<br /> [[Категорія:Цивільне право]]<br /> і<br /> [[Категорія:Земельне право]] <br /> [[Категорія:Нотаріальні дії]]<br /> власності, мають установлені межі та певне місце розташування.<br /> == Вимоги щодо укладення договору міни земельної ділянки ==<br /> Укладання договорів міни земельних ділянок здійснюється відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] з урахуванням вимог, визначених статтею 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], а саме  угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. '''Угоди повинні містити:'''<br /> <br /> * назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);<br /> * вид угоди;<br /> * предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);<br /> * документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;<br /> * відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;<br /> * відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);<br /> * договірну ціну;<br /> * права та обов'язки сторін;<br /> * кадастровий номер земельної ділянки;<br /> * момент переходу права власності на земельну ділянку.<br /> <br /> Згідно із статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за договором міни кожна із сторін зобов'язується пе­редати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Предме­том договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на праві власності, мають установлені межі та певне місце розташування.<br /> <br /> Слід зазначити, статтею 716 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що до договорів міни застосо­вуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.<br /> <br /> Договори міни земельними ділянками, які укладено з порушенням встанов­леного законом порядку обміну, &lt;u&gt;визнаються недійсними за рішенням суду.&lt;/u&gt;<br /> <br /> За укладення правочинів з порушенням земельного законодавства грома­дяни та юридичні особи несуть ''цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.''<br /> <br /> Відповідно до вимог чинного законодавства у договорі про перехід права власності на земельну ділянку зазначається вартість земельної ділянки, що обмінюється.<br /> <br /> Визначення вартості земельних ділянок необхідно для того, щоб встано­вити, чи є їх вартість рівноцінною. Також, слід мати на увазі, що це є вимо­гою Цивільного і Земельного кодексів України.<br /> == Нормативно грошова оцінка земельної ділянки ==<br /> Перед укладенням договору міни земельної ділянки проводиться норматив­на грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовується для справляння дер­жавного мита при укладенні угод та експертна грошова оцінка земельної ділян­ки, яка застосовується для встановлення дійсної вартості земельної ділянки.<br /> <br /> Розробниками технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.<br /> == Міна земельної ділянки на інше майно ==<br /> Чинний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] не містить заборони щодо виду товару, на який саме можуть обмінюватись земельні ділянки: тільки на рівноцінні земельні ділянки чи на будь-яке інше майно.<br /> <br /> Разом з тим, частина 3 статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що договором міни може бути встано­влена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Поруч з цим, частиною 4 цієї ж статті передбачено можливість обміну майна на роботи (послуги). Це означає, що згідно чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] земельну ді­лянку можна обміняти на іншу земельну ділянку (не обов'язково рівноцін­ну), будь-який інший товар, роботи (послуги).<br /> == Перехід права власності на обмінювані зе­мельні ділянки та/чи інше майно ==<br /> Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто при проведенні міни пе­редбачена одночасність виникнення права власності на обмінювані товари в обох сторін, незалежно від того, хто отримав товар в своє розпорядження ра­ніше. Право власності виникає після останньої за часом передачі товару, а не за першою подією.<br /> == Державне мито за нотаріальне посвід­чення договору міни земельної ділянки ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження стягу­ється державне мито у розмірі 1% від суми договору, але не менше од­ного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 17 грн.<br /> <br /> Від сплати державного мита звільняються лише громадяни, власники зе­мельних часток (паїв), яким виділили в натурі (на місцевості) земельні ділян­ки, при посвідченні договорів міни земельних ділянок (пункт 45 частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]).  </div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8&diff=57091 2025-09-11T12:04:15Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]<br /> == Поняття договору міни ==<br /> Відповідно до статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за '''договором міни (бартеру)''' кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.&lt;br&gt;&lt;u&gt;Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.&lt;/u&gt; &lt;br&gt;Договором '''може бути встановлена доплата''' за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. &lt;br&gt;Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. &lt;br&gt;Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). &lt;br&gt;Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. <br /> == Набуття права власності на земельні ділянки ==<br /> Згідно зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 131 Земельного кодексу України]  &lt;u&gt;укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.<br /> Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом їх передачі у довірчу власність (у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється), чи шляхом звернення стягнення на них.<br /> <br /> '''Земельні ділянки, зазначені в абзаці першому цієї частини:'''а) можуть бути відчужені за договором дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору лише на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи);<br /> <br /> б) без згоди суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки:<br /> * можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним частиною другою статті 37'''&lt;sup&gt;-1&lt;/sup&gt;''' цього Кодексу;<br /> * не можуть передаватися власниками у заставу(іпотеку);<br /> * не можуть бути внесені до статутного (складеного) капіталу юридичної особи<br /> * не можуть бути передані у довірчу власність;<br /> Вимоги цієї частини не поширюються на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок) та земельні ділянки для садівництва.<br /> <br /> У свою чергу, без згоди суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частиною другою статті 37-1 Земельного кодексу України.]<br /> == Предмет договору міни ==<br /> Предме­том договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на прав<br /> [[Категорія:Цивільне право]]<br /> і<br /> [[Категорія:Земельне право]] <br /> [[Категорія:Нотаріальні дії]]<br /> власності, мають установлені межі та певне місце розташування.<br /> == Вимоги щодо укладення договору міни земельної ділянки ==<br /> Укладання договорів міни земельних ділянок здійснюється відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] з урахуванням вимог, визначених статтею 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], а саме  угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. '''Угоди повинні містити:'''<br /> <br /> * назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);<br /> * вид угоди;<br /> * предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);<br /> * документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;<br /> * відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;<br /> * відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);<br /> * договірну ціну;<br /> * права та обов'язки сторін;<br /> * кадастровий номер земельної ділянки;<br /> * момент переходу права власності на земельну ділянку.<br /> <br /> Згідно із статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за договором міни кожна із сторін зобов'язується пе­редати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Предме­том договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на праві власності, мають установлені межі та певне місце розташування.<br /> <br /> Слід зазначити, статтею 716 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що до договорів міни застосо­вуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.<br /> <br /> Договори міни земельними ділянками, які укладено з порушенням встанов­леного законом порядку обміну, &lt;u&gt;визнаються недійсними за рішенням суду.&lt;/u&gt;<br /> <br /> За укладення правочинів з порушенням земельного законодавства грома­дяни та юридичні особи несуть ''цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.''<br /> <br /> Відповідно до вимог чинного законодавства у договорі про перехід права власності на земельну ділянку зазначається вартість земельної ділянки, що обмінюється.<br /> <br /> Визначення вартості земельних ділянок необхідно для того, щоб встано­вити, чи є їх вартість рівноцінною. Також, слід мати на увазі, що це є вимо­гою Цивільного і Земельного кодексів України.<br /> == Нормативно грошова оцінка земельної ділянки ==<br /> Перед укладенням договору міни земельної ділянки проводиться норматив­на грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовується для справляння дер­жавного мита при укладенні угод та експертна грошова оцінка земельної ділян­ки, яка застосовується для встановлення дійсної вартості земельної ділянки.<br /> <br /> Розробниками технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.<br /> == Міна земельної ділянки на інше майно ==<br /> Чинний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] не містить заборони щодо виду товару, на який саме можуть обмінюватись земельні ділянки: тільки на рівноцінні земельні ділянки чи на будь-яке інше майно.<br /> <br /> Разом з тим, частина 3 статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що договором міни може бути встано­влена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Поруч з цим, частиною 4 цієї ж статті передбачено можливість обміну майна на роботи (послуги). Це означає, що згідно чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] земельну ді­лянку можна обміняти на іншу земельну ділянку (не обов'язково рівноцін­ну), будь-який інший товар, роботи (послуги).<br /> == Перехід права власності на обмінювані зе­мельні ділянки та/чи інше майно ==<br /> Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто при проведенні міни пе­редбачена одночасність виникнення права власності на обмінювані товари в обох сторін, незалежно від того, хто отримав товар в своє розпорядження ра­ніше. Право власності виникає після останньої за часом передачі товару, а не за першою подією.<br /> == Державне мито за нотаріальне посвід­чення договору міни земельної ділянки ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження стягу­ється державне мито у розмірі 1% від суми договору, але не менше од­ного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 17 грн.<br /> <br /> Від сплати державного мита звільняються лише громадяни, власники зе­мельних часток (паїв), яким виділили в натурі (на місцевості) земельні ділян­ки, при посвідченні договорів міни земельних ділянок (пункт 45 частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]).  </div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8&diff=57089 2025-09-11T11:57:01Z

<p>Mykhailo.filipenko: Приведено у відповідність нормам ЗК України</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]<br /> == Поняття договору міни ==<br /> Відповідно до статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за '''договором міни (бартеру)''' кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.&lt;br&gt;&lt;u&gt;Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.&lt;/u&gt; &lt;br&gt;Договором '''може бути встановлена доплата''' за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. &lt;br&gt;Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. &lt;br&gt;Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). &lt;br&gt;Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. <br /> == Набуття права власності на земельні ділянки ==<br /> Згідно зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 131 Земельного кодексу України]  &lt;u&gt;укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.<br /> Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом їх передачі у довірчу власність (у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється), чи шляхом звернення стягнення на них.<br /> <br /> <br /> Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом їх передачі у довірчу власність (у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється), чи шляхом звернення стягнення на них.<br /> # '''без згоди''' суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки:<br /> * можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним частиною другою статті 37'''&lt;sup&gt;-1&lt;/sup&gt;''' цього Кодексу;<br /> * не можуть передаватися власниками у заставу(іпотеку);<br /> * не можуть бути внесені до статутного (складеного) капіталу юридичної особи<br /> * не можуть бути передані у довірчу власність;<br /> Вимоги цієї частини не поширюються на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок) та земельні ділянки для садівництва.<br /> <br /> У свою чергу, без згоди суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частиною другою статті 37-1 Земельного кодексу України.]<br /> == Предмет договору міни ==<br /> Предме­том договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на прав<br /> [[Категорія:Цивільне право]]<br /> і<br /> [[Категорія:Земельне право]] <br /> [[Категорія:Нотаріальні дії]]<br /> власності, мають установлені межі та певне місце розташування.<br /> == Вимоги щодо укладення договору міни земельної ділянки ==<br /> Укладання договорів міни земельних ділянок здійснюється відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] з урахуванням вимог, визначених статтею 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], а саме  угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. '''Угоди повинні містити:'''<br /> <br /> * назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);<br /> * вид угоди;<br /> * предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);<br /> * документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;<br /> * відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;<br /> * відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);<br /> * договірну ціну;<br /> * права та обов'язки сторін;<br /> * кадастровий номер земельної ділянки;<br /> * момент переходу права власності на земельну ділянку.<br /> <br /> Згідно із статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за договором міни кожна із сторін зобов'язується пе­редати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Предме­том договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на праві власності, мають установлені межі та певне місце розташування.<br /> <br /> Слід зазначити, статтею 716 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що до договорів міни застосо­вуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.<br /> <br /> Договори міни земельними ділянками, які укладено з порушенням встанов­леного законом порядку обміну, &lt;u&gt;визнаються недійсними за рішенням суду.&lt;/u&gt;<br /> <br /> За укладення правочинів з порушенням земельного законодавства грома­дяни та юридичні особи несуть ''цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.''<br /> <br /> Відповідно до вимог чинного законодавства у договорі про перехід права власності на земельну ділянку зазначається вартість земельної ділянки, що обмінюється.<br /> <br /> Визначення вартості земельних ділянок необхідно для того, щоб встано­вити, чи є їх вартість рівноцінною. Також, слід мати на увазі, що це є вимо­гою Цивільного і Земельного кодексів України.<br /> == Нормативно грошова оцінка земельної ділянки ==<br /> Перед укладенням договору міни земельної ділянки проводиться норматив­на грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовується для справляння дер­жавного мита при укладенні угод та експертна грошова оцінка земельної ділян­ки, яка застосовується для встановлення дійсної вартості земельної ділянки.<br /> <br /> Розробниками технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.<br /> == Міна земельної ділянки на інше майно ==<br /> Чинний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] не містить заборони щодо виду товару, на який саме можуть обмінюватись земельні ділянки: тільки на рівноцінні земельні ділянки чи на будь-яке інше майно.<br /> <br /> Разом з тим, частина 3 статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що договором міни може бути встано­влена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Поруч з цим, частиною 4 цієї ж статті передбачено можливість обміну майна на роботи (послуги). Це означає, що згідно чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] земельну ді­лянку можна обміняти на іншу земельну ділянку (не обов'язково рівноцін­ну), будь-який інший товар, роботи (послуги).<br /> == Перехід права власності на обмінювані зе­мельні ділянки та/чи інше майно ==<br /> Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто при проведенні міни пе­редбачена одночасність виникнення права власності на обмінювані товари в обох сторін, незалежно від того, хто отримав товар в своє розпорядження ра­ніше. Право власності виникає після останньої за часом передачі товару, а не за першою подією.<br /> == Державне мито за нотаріальне посвід­чення договору міни земельної ділянки ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження стягу­ється державне мито у розмірі 1% від суми договору, але не менше од­ного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 17 грн.<br /> <br /> Від сплати державного мита звільняються лише громадяни, власники зе­мельних часток (паїв), яким виділили в натурі (на місцевості) земельні ділян­ки, при посвідченні договорів міни земельних ділянок (пункт 45 частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]).  </div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD&diff=56030 2025-07-16T06:38:27Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>= Нормативна база =<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2475-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 &quot;Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0133-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2018 № 256/5/65 &quot;Про затвердження Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження&quot;]<br /> <br /> == Загальна інформація ==<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#n34 Стаття 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»] передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.<br /> <br /> Див. додатково [[Підстави для обмеження права громадян на виїзд за кордон]]<br /> <br /> Чинне законодавство передбачає альтернативні акти, на підставі яких може бути скасовано тимчасове обмеження особи на виїзд за межі України: відповідне ''судове рішення'' або ''постанова виконавця''. <br /> <br /> Подальша дія заборони громадянину у праві виїзду за межі України порушує гарантовані права вільно залишати територію держави.<br /> <br /> == Зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження ==<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n411 Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження»] (далі - Закон) передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження. <br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2787 пункту 4 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5] (далі - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1679 Інструкція]) '''тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про:'''<br /> # '''закінчення виконавчого провадження''' на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n392 пунктів 1-3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n396 5-7], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n400 9-12], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n405 14], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n406 15 частини першої статті 39 Закону];<br /> # '''скасування тимчасового обмеження''' у праві виїзду особи з України на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2964 пунктів 19], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2492 20 розділу III], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2648 пункту 16 розділу VIII], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n3045 пункту 6 розділу XVI цієї Інструкції]:<br /> * встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2433 п. 19 Розділу III Інструкції]);<br /> * повернення виконавчого документа стягувачу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2433 п.20 Розділу III Інструкції]);<br /> * скасування судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;<br /> * арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2614 п.16 Розділу VIII Інструкції]);<br /> * у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n3007 п.6 Розділу XVI Інструкції]).<br /> <br /> У такому випадку після винесення постанови про закриття виконавчого провадження виконавець надсилає електронну копію документа до Адміністрації прикордонної служби України, де знімається заборона.<br /> <br /> Як в цивільному, так і в господарському процесах виконавець, який вніс подання, сторони виконавчого провадження та інші зацікавлені особи мають право оскаржити ухвалу суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.<br /> <br /> В той же час, оскарження судових рішень щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в касаційному порядку положеннями законом не передбачено.<br /> <br /> == Скасування тимчасового обмеження за рішенням суду ==<br /> Сьогодні в практиці почастішали випадки, коли виконавче провадження, в якому було встановлено тимчасову заборону на виїзд за кордон вже закрито, а матеріали його знищені. Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом] заборона повинна була бути знята одночасно з закриттям виконавчого провадження. Подальше існування заборони говорить про бездіяльність виконавця. <br /> <br /> До суду в такому випадку, з оскарженням бездіяльності виконавця, потрібно буде звертатися в порядку адміністративного судочинства, з позовом про зобов'язання виконавця вчинити певні дії. У тексті заяви слід приділити увагу обґрунтуванню того, ''чому суду слід скасувати раніше застосовану заборону, посилаючись на фактичні, життєві обставини і підкріплюючи таку необхідність нормами права.''<br /> <br /> Положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] окрім іншого передбачено право боржника звернутися до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження.<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n97 Статтею 16 ЦК України] передбачене право кожної особи звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однім із способів захисту у відновленні становища, яке існувало до порушення.<br /> <br /> З набранням чинності 28.08.2018 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2475-19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9192 статтю 441 ЦК України] доповнено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2475-19#n134 частинами 5-8], які передбачають '''право боржника звернутися до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження.''' <br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачає те, що '''така заява розглядається у ''десятиденний строк''''' з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов’язкової участі державного (приватного) виконавця.<br /> <br /> За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.<br /> <br /> '''На підставі ухвали суду про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України уповноважений орган Державної прикордонної служби України вилучає (знімає з контролю) бази даних інформацію про встановлення тимчасового обмеження та про особу, щодо якої діяло тимчасове обмеження.'''<br /> <br /> Верховний суд у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92842139 постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року], виклав правову позицію, яка полягає у наступному, ''&quot;тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.''<br /> <br /> ''Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:''<br /> <br /> ''У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).''<br /> <br /> '''''Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу''' (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).''<br /> <br /> ''Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку '''влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.'''''<br /> <br /> ''Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості''' (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).'''''<br /> <br /> ''Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».''<br /> <br /> ''Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.&quot;'''<br /> <br /> == Вилучення інформації про встановлення тимчасового обмеження з бази даних Державної прикордонної служби України ==<br /> У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0133-18 Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженому наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України 30.01.2018 № 256/5/65], щодо вирішення цього питання містяться положення про те, що інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку про дату набрання законної сили.<br /> <br /> Засвідчена судом копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України з відміткою про дату набрання законної сили у разі її надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця '''не пізніше наступного робочого дня після надходження''' сканується у кольоровому зображенні та вноситься до Системи.<br /> <br /> '''Виконавець формує в Системі супровідний лист на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням електронного цифрового підпису, до якого додається сканована копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, та передає за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.'''<br /> <br /> '''Також інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає (знімає з контролю) з бази даних в разі винесення постанови про:'''<br /> * винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n392 пунктів 1-3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n396 5-7], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n400 9-12], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n405 14],[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n406 15 частини першої статті 39 Закону];<br /> * винесення постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2964 пунктів 19], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2492 20 розділу III], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n2648 пункту 16 розділу VIII], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n3045 пункту 6 розділу XVI Інструкції];<br /> *скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчим документом про стягнення аліментів.<br /> <br /> У разі якщо судовим рішенням особу тимчасово обмежено у праві виїзду з України до виконання зобов’язань за зведеним виконавчим провадженням, інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі постанов державного або приватного виконавця, зазначених у цьому пункті, за кожним виконавчим провадженням (виконавчим документом), що входить до складу зведеного виконавчого провадження та зазначено у судовому рішенні про тимчасове обмеження особи у праві виїзду з України.<br /> <br /> Після реєстрації в Системі документа, на підставі якого здійснюється вилучення інформації з бази даних, та супровідного листа на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням кваліфікованого електронного підпису зазначена інформація передається виконавцем за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.<br /> <br /> Уповноважений орган Держприкордонслужби після розгляду документів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0133-18#n59 пунктах 4], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0133-18#n62 5 цього розділу], приймає їх до виконання та вилучає інформацію про особу з бази даних або обґрунтовано відмовляє у прийнятті до виконання '''не пізніше трьох робочих днів'''.<br /> <br /> У разі вилучення інформації про особу з бази даних на підставі надісланої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби '''протягом трьох робочих днів листом інформує суд''', який виніс відповідне рішення, відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця на поштову або електронну адресу.<br /> <br /> У разі відмови у прийнятті до виконання судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України (через неналежне оформлення копії цього рішення, надісланої судом) уповноважений орган Держприкордонслужби '''протягом трьох робочих днів''' листом інформує суд, який виніс відповідне рішення, відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця на поштову або електронну адресу із зазначенням причин відмови.<br /> <br /> Про вилучення інформації щодо особи з бази даних уповноважений орган Держприкордонслужби надсилає повідомлення органу державної виконавчої служби, державний виконавець якого виніс відповідну постанову, приватному виконавцю через Систему '''протягом трьох робочих днів'''.<br /> <br /> == Як завчасно дізнатися про існування тимчасової заборони == <br /> Подекуди трапляються випадки, коли боржник з різних причин може не знати про свій борг, а дізнається вже у пункті пропуску через державний кордон України. Тому, щоб уберегти себе від неприємних сюрпризів, рекомендуємо перевірити себе у Єдиному реєстрі боржників: [https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors www.erb.minjust.gov.ua] .<br /> <br /> Або ж звернутися до Державної прикордонної служби України з заявою про надання інформації про можливе існування відносно Вас тимчасового обмеження на право виїзду за межі України.<br /> <br /> [[Файл:Заява про можливе існування тимчасового обмеження.doc]]<br /> [[Категорія:Адміністративне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80:_%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&diff=55398 2025-06-13T10:53:12Z

<p>Mykhailo.filipenko: Перевірено актуальність викладеної інформації</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів&quot;]<br /> == Загальна характеристика публічного договору ==<br /> Публічний договір - сукупність цивільно-правових норм, що регулюють договірні правовідносини, які виникають у сфері підприємницької діяльності, де є економічна нерівність сторін, що вимагає встановлення додаткових правових гарантій для більш слабкої сторони, тобто - споживача. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Загальною нормою, що містить основні положення про публічний договір, є ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]. <br /> <br /> Також діють спеціальні норми, які регулюють конкретні види публічних договорів. Спеціальні закони та підзаконні акти, прийняті для розвитку норм щодо публічного договору, здійснюють детальне регулювання найважливіших положень для деяких договорів. <br /> <br /> Законодавець виокремлює публічний договір з-поміж інших як такий, специфічною рисою якого є обов'язок його сторони (а нею завжди є підприємець) здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Як правило, публічними є договори, що укладаються при купівлі-продажу в роздрібній торгівлі, при перевезенні транспортом загального користування, наданні послуг зв'язку, медичного, готельного, банківського обслуговування тощо (ч. І ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Відмінною рисою цих договорів є те, що підприємець не тільки зобов'язаний, здійснюючи свою діяльність, укладати відповідні договори з всіма і з кожним, хто до нього звернеться, а й умови цих договорів мають бути однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (наприклад, при укладенні договорів перевезення певні пасажири мають пільги по оплаті проїзду). Підприємець не наділяється правом ані надавати переваги одному споживачу перед іншим (частини 2 та 3 ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]), ані відмовлятися від укладення договору за наявності в нього такої можливості (ч. 4 ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).&lt;br /&gt;<br /> Необхідно відмітити, що ст.633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] дає примірний перелік видів економічної діяльності, а звідси і договорів, на які поширюється режим публічного договору.&lt;br /&gt;<br /> Визнаються публічними всі договори, що підпадають під дію [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»], ст. 19 якого визнає за всіма особами рівною мірою право «на задоволення їх потреб у сфері торгових і інших видів обслуговування». При цьому не допускається встановлення будь-яких переваг, прямих чи непрямих обмежень прав споживачів. Споживачеві надається також право на вільний вибір товарів і послуг, а на продавця (суб’єкта підприємницької діяльності, що виконує роботу чи надає послуги) покладається обов’язок усілякого сприяння споживачеві у вільному виборі товарів і послуг (предмета договору). Тобто, споживач повинен безпосередньо в силу загону вправі вимагати у відповідного суб’єкта підприємницької діяльності укладення договору для задоволення побутових потреб, якщо цей суб’єкт неправомірно ухиляється від його укладення. З аналізу змісту названого Закону випливає, що його дія поширюється на всі відносини по виконанню робіт, наданню послуг, продажу товарів особам для їх власних побутових потреб, а укладені з цією метою договори є публічні.<br /> == Поняття та ознаки публічного договору ==<br /> Відповідно до ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] '''''публічний договір - це договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо)'''.'' Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.&lt;br /&gt;<br /> '''Ознаки публічного договору:'''&lt;br /&gt;<br /> * наявність зобов’язання сторони договору – особи, що діє у сфері публічного договору;<br /> * особа, які діє у сфері публічного договору здійснює продаж товарів, виконання робіт або надання послуг широкому загалу споживачів, тобто будь-кому, хто до неї звернеться. Ця ознака публічного договору, що знаходить вираз у можливості для будь-якого споживача скористатись послугами (товаром), який пропонується згідно із умовами публічного договору;<br /> * публічний договорі повинен встановлювати однакові умови для всіх споживачів, а пільги надаються лише по оплаті за послуги чи товари в установленому законом порядку.<br /> == Умови публічного договору: ==<br /> # стороною договору обов'язково виступає суб'єкт підприємницької діяльності;<br /> # зазначений суб'єкт здійснює такі види підприємницької діяльності, як: реалізацію товарів, виконання робіт і надання послуг у сферах, перелік яких у ЦК сформульовано невичерпно;&lt;br /&gt;<br /> # вказані види діяльності повинні здійснюватися суб'єктом підприємництва щодо кожного, хто звернеться до нього;&lt;br /&gt;<br /> # умови такого договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги;&lt;br /&gt;<br /> # підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору, як¬що інше не встановлено законом;&lt;br /&gt;<br /> # підприємець, за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), не має права відмовитися від укладення публічного договору, а у разі його необґрунтованої відмови - він має відшкодувати збитки, завдані нею споживачеві. Необґрунтованою слід вважати відмову у випадках, коли суб'єкт підприємницької діяльності не може довести відсутність у нього зазначеної можливості;&lt;br /&gt;<br /> # при укладенні та виконанні публічного договору сторони повинні виконувати обов'язкові для них правила, встановлені актами цивільного законодавства (типові умови окремих видів публічних договорів);&lt;br /&gt;<br /> Умови публічного договору, які не відповідають цим правилам, або порушують правило щодо однаковості його умов для усіх споживачів, є '''нікчемними''' (ч. 6 ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).<br /> == Види публічних договорів ==<br /> '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] публічними називає такі види договорів:'''<br /> * договір роздрібної купівлі-продажу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 698 ЦК України]);<br /> * договір прокату ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 787 ЦК України]);<br /> * договір побутового підряду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 865 ЦК України]);<br /> * договір про надання послуг зв'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 1 ст. 633 ЦК України]);<br /> * договір про надання медичних послуг ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.1 ст. 633 ЦК України]);<br /> * договір про надання готельного обслуговування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 1 ст. 633 ЦК України]);<br /> * договір банківського обслуговування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.1 ст. 633 ЦК України]);<br /> * договір перевезення транспортом загального користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 1 ст. 633 ЦК України, ст. 915 ЦК України]);<br /> * договір банківського вкладу, у якому вкладником є громадянин (ч. 2 ст 1058 ЦК України);<br /> * договір зберігання речей на складі (у камерах, приміщеннях) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.3 ст. 936 ЦК України]);<br /> * договір складського зберігання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.2 ст. 957 ЦК України]);<br /> * договір зберігання автотранспортних засобів, що здійснюються суб'єктом підприємницької діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.1 ст.977 ЦК України]).<br /> == Сторони публічного договору: права та обов'язки ==<br /> Сторони публічного договору чітко визначені законодавцем - це '''підприємець''', який виступає зобов'язаною стороною в договорі, контрагентом підприємця невизначене коло осіб - &quot;кожен, хто до нього звернеться&quot; ('''споживач''').<br /> <br /> Сторона, яка реалізує товари (виконує роботу, надає послуги) має діяти як суб'єкт підприємницької діяльності.Це може бути юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, або фізична особа - підприємець. При визначені кола осіб, на яких поширюється такий обов'язок, слід враховувати положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 86 ЦК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ч.3 ст. 45 ГК України,] які розширюють коло таких осіб.<br /> <br /> Іншій стороні - споживачеві надається право на вільний вибір товарів і послуг, а на продавця (суб'єкта підприємницької діяльності, що виконує роботи чи надає послуги) покладаться обов'язок всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і послуг (предмета договору). Тобто споживач в силу закону, вправі вимагати у відповідного суб'єкта підприємницької діяльності укладення договору для задоволення побутових потреб, якщо цей суб'єкт неправомірно ухиляється від його укладення.<br /> <br /> У випадках коли підприємець надає послуги, виконує роботу, передає товар на більш вигідних умовах для споживача, механізм забезпечення принципу однаковості, встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 6 ст 633 ЦК] України не застосовується, так як [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 2 ст. 787 ЦКУ] визначає нікчемним тільки такі умови договору, які погіршують становище споживача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору. <br /> [[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]<br /> [[Категорія: Суди]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&diff=54195 2025-04-15T10:45:25Z

<p>Mykhailo.filipenko: Перевірено на актуальність нормам діючого законодавства</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/614-2023-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2023 р. № 614 &quot;Про затвердження Правил побутового обслуговування населення&quot;]<br /> == Поняття договору побутового підряду ==<br /> '''Договір побутового підряду''' - це договір підряду, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4149 ч. 1 ст. 865 ЦК України]) .<br /> <br /> == Характеристика та особливості договору побутового підряду ==<br /> &lt;u&gt;'''Сторони договору'''&lt;/u&gt; побутового підряду аналогічні сторонам загального договору підряду, що розглядався вище - '''підрядник і замовник'''. &lt;br&gt;<br /> Проте сторони договору побутового підряду характеризуються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити цей договір як самостійний вид зобов'язань.&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Підрядник'''&lt;/u&gt; повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення потреб замовника (клієнта). &lt;br&gt;<br /> При цьому &lt;u&gt;'''підрядником може бути'''&lt;/u&gt;''' як юридична так і фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.'''&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Замовником'''&lt;/u&gt; за договором побутового підряду &lt;u&gt;'''може бути'''&lt;/u&gt;''' лише фізична особа.''' Зважаючи на положення ч. З ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], яке поширює на відносини за договором побутового підряду, не врегульовані Кодексом, законодавство про захист прав споживачів, фізична особа (замовник) набуває статусу споживача, який задовольняє особисті потреби за рахунок отриманого за договором, про що докладніше йдеться далі.&lt;br /&gt;<br /> Замовник дає підряднику завдання на виконання роботи, деталізуючи підряднику суть роботи, яку останній повинен виконати. &lt;br&gt;<br /> Роботою, що виконується за договором побутового підряду, за п. 21 ч. І ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> В контексті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] замовник є споживачем, який придбаває, замовляє, використовує або висловлює намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, &lt;u&gt;'''замовник є кінцевим споживачем'''&lt;/u&gt; результатів виконаної за договором побутового підряду роботи.<br /> == Зміст та предмет договору побутового підряду ==<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] договір побутового підряду є публічним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться, встановлюючи однакові умови для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, не маючи права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору побутового підряду і відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 633 ЦК України] ).&lt;br /&gt;<br /> Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4165 ст. 870 ЦК України] за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не встановлено договором.&lt;br /&gt;<br /> Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору побутового підряду, вказуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч.1 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> Частина 2 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає право замовника в будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.&lt;br /&gt;<br /> Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.<br /> == Форма договору ==<br /> Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.<br /> Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.&lt;br /&gt;<br /> Форма договору: усна або письмова.<br /> == Плата ==<br /> Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 873 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] робота, виконана за договором побутового підряду, оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Вартість робіт визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом 2 місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника. Замість продажу, підрядник має право притримати предмет договору побутового підряду або вимагати відшкодування.<br /> == Виконання договору підряду та відповідальність за його порушення ==<br /> Виконання договірного зобов'язання - це процес, динамічний стан зобов'язання, завдяки якому реалізуються (здійснюються) права і обов'язки сторін зобов'язання.&lt;br&gt;<br /> Виконання договору побутового підряду регулюється загальними нормами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] щодо виконання зобов'язання (статті 526-545) та щодо виконання договору підряду.&lt;br /&gt;<br /> Елементами виконання договору є його виконання належними сторонами, спосіб виконання, строк (термін) виконання та місце виконання. Перші три елементи виконання договору не мають значних особливостей стосовно договору побутового підряду. Тому договір побутового підряду буде вважатися виконаним належними сторонами, якщо його виконають особи, зазначені в договорі. Способом виконання даного договору є виконання певної роботи на замовлення замовника, що в результаті буде мати уречевлений характер. &lt;br /&gt;<br /> Договір побутового замовлення буде вважатися виконаним у строк, коли робота виконана у строк, визначений у договорі.<br /> Стосовно місця виконання за договором побутового підряду, то ним може бути, як правило, як місце знаходження підрядника, так і місце проживання замовника чи місце використання (експлуатації) відповідного виробу (товару, речі). У параграфі 2 &quot;Договір побутового підряду&quot; главі 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] немає конкретики щодо місця виконання даного договору. Воно, як правило, визначається в підзаконних нормативно-правових актах.&lt;br /&gt;<br /> Наслідком належного виконання договору побутового підряду є його припинення.<br /> За порушення умов договору побутового підряду настає цивільно-правова відповідальність.<br /> == Див. також ==<br /> * [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&amp;oldid=9284 Договір підряду]&lt;br&gt;<br /> &lt;span style=&quot;color:#008B45&quot;&gt;&lt;/span&gt;<br /> [[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2_%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D1%85&diff=53409 2025-03-13T06:53:24Z

<p>Mykhailo.filipenko: /* Підстави виникнення зобов&#039;язань із зберігання автотранспортних засобів */</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України &quot;Про захист прав споживачів&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 115]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленум Верховного суду &quot;Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди&quot;] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України &quot;Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди&quot;] <br /> == Класифікація автостоянок ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 п. 2 Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках], '''за термінами зберігання автостоянки поділяються на:'''<br /> <br /> * '''''довготермінові''''' - для постійного зберігання транспортних засобів громадян, які проживають у даному населеному пункті;<br /> * '''''сезонні''''' - для тимчасового зберігання транспортних засобів громадян у зонах відпочинку;<br /> * '''''денні''''' - розташовані при вокзалах, портах, спортивних спорудах, торговельних, видовищних, інших підприємствах та організаціях, у місцях масового відпочинку;<br /> * '''''нічні''''' - для тимчасового зберігання транспортних засобів на тупикових та малозавантажених вулицях.<br /> <br /> '''за способом зберігання автостоянки поділяються на:'''<br /> <br /> * '''''відкриті;'''''<br /> [[Файл:Https---dengodel.com-wp-content-uploads-posts-2014-08-1408045348 biznes-plan-avtostoyanki-1.jpg|міні|Відкрита автостоянка]]<br /> <br /> * '''''з навісами, та(або) гаражами,''''' закріпленими за автостоянками;<br /> [[Файл:Https---wiki.legalaid.gov.ua-index.php-Спеціальна-Приховане завантаження-thumb-16nlrxdoycqk.7xm2gb.988.jpg-120px-16nlrxdoycqk.7xm2gb.988.jpg|міні|Автостоянка з навісами, та (або) гаражами.]]<br /> * '''''змішані''''' - де поряд з місцями для відкритого зберігання, а також навісами та(або) гаражами, закріпленими за автостоянками, є гаражі чи навіси, що належать власникам транспортних засобів на правах приватної власності.&lt;br&gt;<br /> [[Файл:Kak-otkrit-avtostoyanky-s-nula2.jpg|міні|Змішані автостоянки.]]<br /> <br /> == Підстави виникнення зобов'язань із зберігання автотранспортних засобів ==<br /> <br /> Однією з підстав виникнення зобов'язань із зберігання майна є '''договір зберігання''', який належить до категорії договорів про надання послуг. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4430 ст. 936 Цивільного кодексу України], за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. <br /> <br /> Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.<br /> <br /> Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4434 ст. ст. 937], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1183 208 Цивільного кодексу України] '''договір зберігання укладається в письмовій формі'''. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. <br /> <br /> Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4593 ст. 977 Цивільного кодексу України], якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності, такий договір є публічним. <br /> <br /> За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.<br /> <br /> Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.<br /> <br /> Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).<br /> <br /> Враховуючи вищевикладене договір зберігання вважається укладеним з моменту прийняття транспортного засобу на зберігання, яке посвідчується відповідною відміткою в журналі обліку довготермінового чи тимчасового зберігання транспортних засобів та видачею поклажодавцю квитанції про прийняття транспортного засобу на зберігання.<br /> <br /> == Умови зберігання транспортних засобів на автостоянках ==<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 п. 30 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках] - на автостоянці повинні вестися: <br /> <br /> * журнал обліку транспортних засобів довготермінового зберігання; <br /> * журнал обліку транспортних засобів тимчасового зберігання; <br /> * журнал обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів; <br /> * журнал обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних; <br /> * касова книга; <br /> * книга скарг та пропозицій; <br /> * книжки квитанцій.<br /> <br /> Автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.<br /> <br /> У службовому приміщенні, де розміщується черговий приймальник автостоянки, повинні бути вивішені ці [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#Text Правила], розпорядок роботи, інформація про тарифи за надання послуг, правила пожежної безпеки та техніки безпеки, обов'язки чергового приймальника, план-схема автостоянки із зазначенням напрямку руху транспорту і номерів місць зберігання, план термінової евакуації транспортних засобів, номери телефонів власника (органу, що здійснює функції з управління майном) автостоянки, державних органів у справах захисту прав споживачів, поліції, пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, книга скарг та пропозицій, зразки оформлення перепустки і квитанції на зданий для зберігання транспортний засіб.<br /> <br /> На території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Працівники автостоянки зобов'язані надавати послуги з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України &quot;Про захист прав споживачів&quot;], знати і виконувати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках.]<br /> <br /> == Правила оформлення транспортного засобу на автостоянку ==<br /> <br /> * Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом або водієм транспортного засобу, що належить суб'єкту господарської діяльності, за умови наявності відповідно оформлених документів.<br /> <br /> * Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб, а також страховий поліс, якщо транспортний засіб застрахований.<br /> <br /> * Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому.<br /> <br /> * Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком.<br /> <br /> * У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру пошкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера транспортного засобу та прізвища власника.<br /> <br /> * Дозвіл на тимчасове зберігання транспортного засобу видається черговим приймальником, а на довготермінове - уповноваженою посадовою особою автостоянки.<br /> <br /> * Володільцеві транспортного засобу, що користується послугами довготермінового зберігання, надається право на стоянку транспортного засобу в одному й тому ж місці. У разі потреби в зміні місця зберігання транспортного засобу, його переміщення провадиться за рішенням посадової особи, яка видала дозвіл на довготермінове зберігання.<br /> <br /> * Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.<br /> <br /> * На всіх автостоянках плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених у договорі зберігання транспортного засобу.<br /> <br /> * Транспортні засоби, що знаходяться на автостоянках, повинні бути зачинені на замки, зняті з гальм та передач і зафіксовані від довільного руху. Автостоянки мають бути забезпечені необхідними технічними пристроями для фіксації транспортних засобів. Скло дверцят повинно бути зафіксоване в піднятому положенні, зовнішні дзеркала та щітки зі скла зняті, акумуляторна батарея відключена.<br /> <br /> * На автостоянках, що знаходяться в центрі міста, біля історичних пам'ятників, видовищних закладів та в місцях транспортних розв'язок, використання чохлів та інших засобів укриття транспортних засобів забороняється. На автостоянках, де дозволено використання зазначених засобів укриття, останні не повинні закривати колеса та номерні знаки. Використання засобів укриття, які не відповідають цим умовам, забороняється.<br /> <br /> * Якщо транспортні засоби на автостоянках знаходяться в гаражах, останні мають бути обладнані витяжною вентиляцією, вогнегасником, ящиком з піском, внутрішніми і зовнішніми запорами (замками). ''Володілець транспортного засобу повинен особисто відчиняти та зачиняти гараж на ключ''.<br /> <br /> * На автостоянках, що обслуговують автотуристів, дозволяється, як виняток, тимчасовий відпочинок у салонах автомобілів, а також у фургонах їх володільців.<br /> <br /> == Порядок видачі транспортного засобу з автостоянки ==<br /> * Транспортний засіб видається з автостоянки після здавання черговому приймальнику перепустки у разі його довготермінового зберігання чи пред'явлення квитанції (касового чека) про оплату - у разі тимчасового зберігання та після того, як одержувач розпишеться в журналі обліку щоденного та одноразового заїзду і виїзду транспортних засобів. Наступна постановка транспортного засобу на зберігання посвідчується відміткою і розписом чергового приймальника в цьому журналі. При цьому перепустка чи квитанція (касовий чек) повертається володільцеві транспортного засобу.<br /> <br /> * Транспортний засіб може бути виданий іншій особі за умови пред'явлення оформленого відповідно до законодавства доручення власника та перепустки чи документа, що посвідчує особу одержувача транспортного засобу.<br /> <br /> * У разі втрати перепустки чи квитанції (касового чека) транспортний засіб видається володільцеві на підставі його письмової заяви та документів, які посвідчують його особу і підтверджують права на приналежність транспортного засобу. Відомості про пред'явлені документи заносяться до журналу обліку транспортних засобів.<br /> <br /> * Володільцеві транспортного засобу, який перебуває в нетверезому стані, в'їзд на автостоянку та виїзд з неї не дозволяється.<br /> <br /> == Обов’язки власника автотранспортного засобу ==<br /> '''Володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний:''' <br /> <br /> * ознайомитися з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках], розписатися про це в журналі обліку транспортних засобів і виконувати всі вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 Правил];<br /> <br /> * оформити транспортний засіб на зберігання згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 Правил], подати при цьому черговому приймальнику перелік предметів, які знаходяться в салоні (кабіні) транспортного засобу, але не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником (телевізор, магнітофон, холодильник та інше майно). Перелік повинен бути внесений до журналу обліку транспортних засобів довготермінового або тимчасового зберігання і засвідчений підписами володільця та чергового приймальника;<br /> <br /> * пред'явити транспортний засіб на огляд черговому приймальнику і після належного оформлення поставити його на місце зберігання, зафіксувавши від довільного руху;<br /> <br /> * внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку;<br /> <br /> * виконувати правила техніки безпеки, пожежної безпеки та утримувати зайняте транспортним засобом місце у чистоті;<br /> <br /> * у разі термінового виїзду під час снігових заметів самостійно забезпечувати собі розчистку проїзду;<br /> <br /> * у разі виявлення некомплектності транспортного засобу негайно повідомити про це чергового приймальника і подати з цього питання письмову заяву у двох примірниках, один з яких з відміткою чергового приймальника про її одержання залишити у себе;<br /> <br /> * Інші обов'язки володільців транспортних засобів визначаються договором на зберігання транспортного засобу.<br /> <br /> '''''Інші права та обов´язки сторін, особливості їх відповідальності визначаються договором зберігання транспортних засобів на стоянках.'''''<br /> <br /> == Відповідальність працівників автостоянки за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки. ==<br /> Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 п. п. 8, 27 вищезазначених правил] на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам, встановлювати ящики та шафи для зберігання інвентарю, запасних частин чи інструментів. Відповідальність за охорону транспортних засобів та майна, що тимчасово або постійно знаходиться на території автостоянки, за додержання санітарних і пожежних правил, інших вимог несуть працівники автостоянки. Автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/115-96-%D0%BF#o11 цими Правилами], а у разі їх зникнення, розукомплектування чи пошкодження під час зберігання несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4453 ст. 942 Цивільного кодексу України] зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4484 ст. 950 Цивільного кодексу України] за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.<br /> <br /> Договір зберігання є реальним правочином, оскільки обов'язок зберігати річ виникає лише після її передачі зберігачеві. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5568 ст. 1192 Цивільного кодексу України], якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92#o4 Пунктом 9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року &quot;Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди&quot;] передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особи обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування можливий. Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5471 ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України] моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»], під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. <br /> <br /> Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95#Text п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»], у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.<br /> [[Категория: Цивільне право ]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97&diff=52991 2025-02-14T11:47:37Z

<p>Mykhailo.filipenko: Перевірено актуальність викладеної інформації</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закон України &quot;Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції&quot;]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v2710740-14 Розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 &quot;Про визначення територіальної підсудності&quot;]<br /> == Особливості визначення територіальної підсудності в районі проведення антитерористичної операції ==<br /> [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції»] (далі - Закон) визначає заходи правового реагування в районі проведення антитерористичної операції і спрямований на забезпечення доступу громадян та юридичних осіб до суду. <br /> <br /> У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції &lt;u&gt;змінити територіальну підсудність судових справ&lt;/u&gt;, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, адміністративних справ, господарських справ і кримінальних проваджень місцевими та апеляційними судами, що визначаються Головою Верховного Суду.<br /> <br /> Суди згідно з визначеною відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону] підсудністю та відповідно до вимог процесуального законодавства &lt;u&gt;здійснюють розгляд справ та вирішують процесуальні питання&lt;/u&gt;, які виникають після ухвалення судового рішення.<br /> <br /> Питання, що відносяться до повноважень слідчого судді у кримінальних провадженнях, що перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя розглядаються &lt;u&gt;слідчими суддями місцевих загальних судів&lt;/u&gt;, визначених Головою Верховного Суду.<br /> <br /> Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону] справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам '''''протягом десяти робочих днів''''' з дня прийняття розпорядження Головою Верховного Суду.<br /> <br /> У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Законом] підсудності, вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є &lt;u&gt;достатніми для ухвалення відповідного судового рішення&lt;/u&gt;.<br /> <br /> Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v2710740-14 розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 &quot;Про визначення територіальної підсудності&quot;] [https://dsa.court.gov.ua/dsa/ Державна судова адміністрація України] складає перелік місцевих та апеляційних судів, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції і в яких неможливо здійснювати правосуддя, та направляє відповідні подання до голів вищих спеціалізованих судів для прийняття рішень.<br /> == Куди звернутися ==<br /> Відповідно до частини першої статті 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону] на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам визначають територіальну підсудність кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду такими місцевими загальними та апеляційними судами.<br /> == Порядок виклику до суду та повідомлення про судове рішення ==<br /> Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж '''''за двадцять днів''''' до дати відповідного судового засідання.<br /> <br /> Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж '''''за десять днів''''' до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.<br /> <br /> З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.<br /> <br /> Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.<br /> <br /> З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.<br /> <br /> Порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов’язків.<br /> == Розслідування кримінальних правопорушень ==<br /> Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених в районі проведення антитерористичної операції, у разі неможливості здійснювати досудове розслідування визначається &lt;u&gt;Генеральним прокурором&lt;/u&gt;.<br /> <br /> Матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, у разі неможливості здійснювати досудове розслідування передаються органам досудового розслідування, визначеним Генеральним прокурором, '''''протягом десяти робочих днів''''' з дня визначення підслідності (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону]).<br /> == Визначення територіальної підсудності в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції==<br /> Державна судова адміністрація України на підставі прийнятих в установленому законом порядку рішень про зміну меж або завершення антитерористичної операції в разі відновлення належних умов діяльності місцевих судів, апеляційних судів, які знаходяться в районі, де проводилася антитерористична операція, направляє до Верховного Суду подання &lt;u&gt;про можливість відновлення роботи&lt;/u&gt; відповідного місцевого, апеляційного суду. Голова Верховного Суду видає '''розпорядження''' про відновлення роботи визначеного в поданні Державної судової адміністрації України місцевого або апеляційного суду.<br /> <br /> Місцеві та апеляційні суди, які розпочали розгляд справ відповідно до частин першої і другої [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 статті 1 Закону], після видання Головою Верховного Суду розпорядження про відновлення роботи відповідних місцевих або апеляційних судів у зв’язку із зміною меж району або завершенням антитерористичної операції продовжують розгляд таких справ.<br /> <br /> Органи досудового розслідування, які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень відповідно до положень статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону], в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції продовжують досудове розслідування таких кримінальних правопорушень.<br /> == Особливі випадки ==<br /> '''''Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 зі статтею 139 Кримінального процесуального кодексу України] ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи [[Спеціальне судове провадження|спеціального судового провадження]]. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.'''''<br /> [[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Цивільне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Господарський процес]]<br /> [[Категорія:Адміністративне правопорушення]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%83_%D1%87%D0%B8_%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%BC&diff=52557 2025-01-17T06:55:31Z

<p>Mykhailo.filipenko: Відредаговано зміст статті 19-1 Закону України &quot;Про відпустки&quot;</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Закон України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Порядок про надання відпустки при народженні дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 693]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/356-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України &quot;Про внесення змін до Порядку надання відпустки при народженні дитини&quot; від 29.03.2024 року № 356]<br /> == Відпустка при народженні дитини ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n13 статті 2 Закон України «Про відпустки»] право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. <br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 Стаття 4 Закон України «Про відпустки»] закріплює види відпусток, одним з яких відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 є соціальні відпустки.<br /> <br /> Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Законом України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»] пункт 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 4 Закон України «Про відпустки»] доповнено абзацом шостим який зазначає одним із видів соціальної відпустки - відпустка при народженні дитини.<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n331 Статтею 19-1 Закону України &quot;Про відпустки&quot;], визначено, що '''відпустка при народженні дитини''' - це одноразова оплачувана відпустка тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини.<br /> == Тривалість відпустки при народженні дитини ==<br /> Тривалість відпустки при народженні дитини &lt;u&gt;не може перевищувати 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів&lt;/u&gt;. Як зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пункті 4 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затверджененого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 693] (далі - Порядок), відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), &lt;u&gt;не пізніше ніж протягом трьох місяців&lt;/u&gt; з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником &lt;u&gt;не пізніше 104-го дня з дня народження дитини&lt;/u&gt;.<br /> [[Файл:Відпустка при народженні дитини.jpg|міні]]<br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пункт 11 Порядку] закріплює, що у разі народження двох і більше дітей від однієї вагітності тривалість відпустки не збільшується.<br /> == Особи які мають право на відпустки та механізм надання відпустки при народженні дитини ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n331 статті 19-1 Закону України «Про відпустки»] до осіб які мають право на відпустки належать: <br /> <br /> 1) чоловік, дружина якого народила дитину;<br /> <br /> 2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, ''що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини'', в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;<br /> <br /> 3) одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, ''мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком''), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.<br /> <br /> Відпустка при народженні дитини надається лише одній з осіб, зазначених вище.<br /> <br /> Звертаємо вашу увагу, що відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Порядку] іншими повнолітніми родичами є повнолітній рідний брат або сестра.<br /> <br /> Враховуємо ту обставину, що у разі коли батьківські обов'язки повністю виконуються одним із батьків і є статус &quot;одинока мати&quot; або &quot;одинокий батько&quot;,- використати право на відпустку при народженні дитини можуть родичі визначені пунктом 3. Таке право виникає за наявності офіційно визначеного статусу ( '''''&quot;одинока мати&quot;''' - мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком; '''&quot;одинокий батько&quot;''' - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою'').<br /> <br /> Механізм надання відпустки при народженні дитини згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 19-1 Закону України «Про відпустки»] передбачає звернення особи, яка має право на відпуску у відповідності до вищезазначеної статті, з письмовою заявою та необхідними документами до власника або уповноваженого ним органу. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.<br /> <br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пунктом 10 Порядку] передбачено, що працівник, який протягом трьох місяців з дня народження дитини був звільнений та працевлаштований на інше підприємство (в установу, організацію) чи до фізичної особи, яка використовує найману працю, до заяви про надання відпустки повинен додати також довідку про її невикористання на попередньому місці роботи.<br /> <br /> '''Увага Постановою КМУ від 29.03.2024 року №356 внесено зміни до Порядку:''' <br /> <br /> Підпункти 2 і 3 пункту 3 викладено в такій редакції:<br /> <br /> “2) батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується письмовою заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;<br /> <br /> 3) баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі письмової заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.”.<br /> <br /> 2. Пункт 7 викласти в такій редакції:<br /> <br /> “7. Особи, зазначені у підпункті 2 пункту 3 цього Порядку, під час подання письмової заяви про надання відпустки повинні пред’явити свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена відповідна інформація про батька дитини, та письмову заяву матері дитини про те, що вони з батьком дитини спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.”.<br /> <br /> == Документи, які необхідні для отримання відпустки при народженні дитини ==<br /> Пунктами 6 - 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 Порядку] зазначено, що під час подання заяви про надання відпустки відповідні особі повинні пред’явити &lt;u&gt;наступні документи&lt;/u&gt;:<br /> <br /> - чоловік, дружина якого народила дитину під час подання заяви про надання відпустки повинен пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб;<br /> <br /> - батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки під час подання заяви про надання відпустки повинен пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, довідку про реєстрацію місця проживання;<br /> <br /> - баба, дід або інший повнолітній родич дитини, батько якої є одиноким, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокого батька, в якій засвідчується невикористання ним такої відпустки та зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною, із числа осіб, визначених підпунктом 3 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-п#n8 Порядку]. Для підтвердження статусу “одинокого батька” такі особи також додають свідоцтво про смерть матері дитини або рішення суду про позбавлення її батьківських прав, визнання безвісно відсутньою чи оголошення померлою;<br /> <br /> - баба, дід або інший повнолітній родич дитини, мати якої є одинокою, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокої матері, в якій зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною, із числа осіб, передбачених підпунктом 3 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-п#n8 Порядку]. Для підтвердження статусу “одинокої матері” такі особи також додають копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дитини чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text статті 135 Сімейного кодексу України], або свідоцтво про смерть батька дитини чи рішення суду про позбавлення його батьківських прав, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим.<br /> [[Категорія:Відпустка]]<br /> [[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&diff=51717 2024-11-20T11:30:57Z

<p>Mykhailo.filipenko: Перевірено актуальність статті вимогам законодавства</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/614-2023-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2023 р. № 614 &quot;Про затвердження Правил побутового обслуговування населення&quot;]<br /> == Поняття договору побутового підряду ==<br /> '''Договір побутового підряду''' - це договір підряду, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4149 ч. 1 ст. 865 ЦК України]).<br /> <br /> == Характеристика та особливості договору побутового підряду ==<br /> &lt;u&gt;'''Сторони договору'''&lt;/u&gt; побутового підряду аналогічні сторонам загального договору підряду, що розглядався вище - '''підрядник і замовник'''. &lt;br&gt;<br /> Проте сторони договору побутового підряду характеризуються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити цей договір як самостійний вид зобов'язань.&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Підрядник'''&lt;/u&gt; повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення потреб замовника (клієнта). &lt;br&gt;<br /> При цьому &lt;u&gt;'''підрядником може бути'''&lt;/u&gt;''' як юридична так і фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.'''&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Замовником'''&lt;/u&gt; за договором побутового підряду &lt;u&gt;'''може бути'''&lt;/u&gt;''' лише фізична особа.''' Зважаючи на положення ч. З ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], яке поширює на відносини за договором побутового підряду, не врегульовані Кодексом, законодавство про захист прав споживачів, фізична особа (замовник) набуває статусу споживача, який задовольняє особисті потреби за рахунок отриманого за договором, про що докладніше йдеться далі.&lt;br /&gt;<br /> Замовник дає підряднику завдання на виконання роботи, деталізуючи підряднику суть роботи, яку останній повинен виконати. &lt;br&gt;<br /> Роботою, що виконується за договором побутового підряду, за п. 21 ч. І ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> В контексті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] замовник є споживачем, який придбаває, замовляє, використовує або висловлює намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, &lt;u&gt;'''замовник є кінцевим споживачем'''&lt;/u&gt; результатів виконаної за договором побутового підряду роботи.<br /> == Зміст та предмет договору побутового підряду ==<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] договір побутового підряду є публічним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться, встановлюючи однакові умови для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, не маючи права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору побутового підряду і відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 633 ЦК України] ).&lt;br /&gt;<br /> Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n4165 ст. 870 ЦК України] за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не встановлено договором.&lt;br /&gt;<br /> Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору побутового підряду, вказуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч.1 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> Частина 2 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає право замовника в будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.&lt;br /&gt;<br /> Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.<br /> == Форма договору ==<br /> Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.<br /> Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.&lt;br /&gt;<br /> Форма договору: усна або письмова.<br /> == Плата ==<br /> Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 873 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] робота, виконана за договором побутового підряду, оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Вартість робіт визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом 2 місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника. Замість продажу, підрядник має право притримати предмет договору побутового підряду або вимагати відшкодування.<br /> == Виконання договору підряду та відповідальність за його порушення ==<br /> Виконання договірного зобов'язання - це процес, динамічний стан зобов'язання, завдяки якому реалізуються (здійснюються) права і обов'язки сторін зобов'язання.&lt;br&gt;<br /> Виконання договору побутового підряду регулюється загальними нормами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] щодо виконання зобов'язання (статті 526-545) та щодо виконання договору підряду.&lt;br /&gt;<br /> Елементами виконання договору є його виконання належними сторонами, спосіб виконання, строк (термін) виконання та місце виконання. Перші три елементи виконання договору не мають значних особливостей стосовно договору побутового підряду. Тому договір побутового підряду буде вважатися виконаним належними сторонами, якщо його виконають особи, зазначені в договорі. Способом виконання даного договору є виконання певної роботи на замовлення замовника, що в результаті буде мати уречевлений характер. &lt;br /&gt;<br /> Договір побутового замовлення буде вважатися виконаним у строк, коли робота виконана у строк, визначений у договорі.<br /> Стосовно місця виконання за договором побутового підряду, то ним може бути, як правило, як місце знаходження підрядника, так і місце проживання замовника чи місце використання (експлуатації) відповідного виробу (товару, речі). У параграфі 2 &quot;Договір побутового підряду&quot; главі 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] немає конкретики щодо місця виконання даного договору. Воно, як правило, визначається в підзаконних нормативно-правових актах.&lt;br /&gt;<br /> Наслідком належного виконання договору побутового підряду є його припинення.<br /> За порушення умов договору побутового підряду настає цивільно-правова відповідальність.<br /> == Див. також ==<br /> * [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&amp;oldid=9284 Договір підряду]&lt;br&gt;<br /> &lt;span style=&quot;color:#008B45&quot;&gt;&lt;/span&gt;<br /> [[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=50940 2024-10-18T06:01:40Z

<p>Mykhailo.filipenko: Перевірено на актуальність нормам діючого законодавства</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України &quot;Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей&quot;]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 2 &quot;Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру&quot;] <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (ст.498-502). <br /> <br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. <br /> <br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися. <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою .<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.<br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України.]<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру ===<br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.<br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього ===<br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння;<br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо;<br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити;<br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення;<br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних особами з інвалідністю, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. № 859 &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;]. Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження.<br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> <br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України.]<br /> <br /> Так відповідно ст. 392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> Відповідно положень ст. 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом], може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.<br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. <br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України.]<br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (ст.502). Так, ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.<br /> <br /> '''З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України &quot;Про правовий режим воєнного стану&quot;] в Україні введено режим воєнного стану.''' Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності в умовах воєнного стану здійснюється у звичайному порядку.<br /> [[Категорія:Суди]]<br /> [[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]<br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8&diff=50155 2024-09-13T08:51:28Z

<p>Mykhailo.filipenko: Відредаговано розділ Предмет договору міни</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5]<br /> == Поняття договору міни ==<br /> Відповідно до статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за '''договором міни (бартеру)''' кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.&lt;br&gt;&lt;u&gt;Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.&lt;/u&gt; &lt;br&gt;Договором '''може бути встановлена доплата''' за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. &lt;br&gt;Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. &lt;br&gt;Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). &lt;br&gt;Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. <br /> == Набуття права власності на земельні ділянки ==<br /> Згідно зі [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статтею 131 Земельного кодексу України]  &lt;u&gt;укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.<br /> Земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом їх передачі у довірчу власність (у разі якщо відповідно до закону право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється), чи шляхом звернення стягнення на них.<br /> <br /> <br /> '''Земельні ділянки, зазначені в абзаці першому цієї частини:''' <br /> <br /> #можуть бути відчужені за договором дарування, довічного утримання (догляду), спадкового договору лише на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи);<br /> <br /> # '''без згоди''' суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки:<br /> <br /> * можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним частиною другою статті 37'''&lt;sup&gt;-1&lt;/sup&gt;''' цього Кодексу;<br /> * не можуть передаватися власниками у заставу(іпотеку);<br /> * не можуть бути внесені до статутного (складеного) капіталу юридичної особи<br /> * не можуть бути передані у довірчу власність;<br /> Вимоги цієї частини не поширюються на земельні ділянки несільськогосподарських угідь (крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок) та земельні ділянки для садівництва.<br /> <br /> У свою чергу, без згоди суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки, земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому самому масиві земель сільськогосподарського призначення, за правилом, визначеним [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частиною другою статті 37-1 Земельного кодексу України.]<br /> == Предмет договору міни ==<br /> Предме­том договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на прав<br /> [[Категорія:Цивільне право]]<br /> і<br /> [[Категорія:Земельне право]] <br /> [[Категорія:Нотаріальні дії]]<br /> власності, мають установлені межі та певне місце розташування.<br /> == Вимоги щодо укладення договору міни земельної ділянки ==<br /> Укладання договорів міни земельних ділянок здійснюється відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] з урахуванням вимог, визначених статтею 132 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України], а саме  угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. '''Угоди повинні містити:'''<br /> <br /> * назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);<br /> * вид угоди;<br /> * предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);<br /> * документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;<br /> * відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;<br /> * відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);<br /> * договірну ціну;<br /> * права та обов'язки сторін;<br /> * кадастровий номер земельної ділянки;<br /> * момент переходу права власності на земельну ділянку.<br /> <br /> Згідно із статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] за договором міни кожна із сторін зобов'язується пе­редати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Предме­том договору міни можуть бути земельні ділянки, які належать громадянам на праві власності, мають установлені межі та певне місце розташування.<br /> <br /> Слід зазначити, статтею 716 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що до договорів міни застосо­вуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.<br /> <br /> Договори міни земельними ділянками, які укладено з порушенням встанов­леного законом порядку обміну, &lt;u&gt;визнаються недійсними за рішенням суду.&lt;/u&gt;<br /> <br /> За укладення правочинів з порушенням земельного законодавства грома­дяни та юридичні особи несуть ''цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.''<br /> <br /> Відповідно до вимог чинного законодавства у договорі про перехід права власності на земельну ділянку зазначається вартість земельної ділянки, що обмінюється.<br /> <br /> Визначення вартості земельних ділянок необхідно для того, щоб встано­вити, чи є їх вартість рівноцінною. Також, слід мати на увазі, що це є вимо­гою Цивільного і Земельного кодексів України.<br /> == Нормативно грошова оцінка земельної ділянки ==<br /> Перед укладенням договору міни земельної ділянки проводиться норматив­на грошова оцінка земельної ділянки, яка застосовується для справляння дер­жавного мита при укладенні угод та експертна грошова оцінка земельної ділян­ки, яка застосовується для встановлення дійсної вартості земельної ділянки.<br /> <br /> Розробниками технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.<br /> == Міна земельної ділянки на інше майно ==<br /> Чинний [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] не містить заборони щодо виду товару, на який саме можуть обмінюватись земельні ділянки: тільки на рівноцінні земельні ділянки чи на будь-яке інше майно.<br /> <br /> Разом з тим, частина 3 статті 715 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що договором міни може бути встано­влена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Поруч з цим, частиною 4 цієї ж статті передбачено можливість обміну майна на роботи (послуги). Це означає, що згідно чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] земельну ді­лянку можна обміняти на іншу земельну ділянку (не обов'язково рівноцін­ну), будь-який інший товар, роботи (послуги).<br /> == Перехід права власності на обмінювані зе­мельні ділянки та/чи інше майно ==<br /> Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто при проведенні міни пе­редбачена одночасність виникнення права власності на обмінювані товари в обох сторін, незалежно від того, хто отримав товар в своє розпорядження ра­ніше. Право власності виникає після останньої за часом передачі товару, а не за першою подією.<br /> == Державне мито за нотаріальне посвід­чення договору міни земельної ділянки ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»] за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження стягу­ється державне мито у розмірі 1% від суми договору, але не менше од­ного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 17 грн.<br /> <br /> Від сплати державного мита звільняються лише громадяни, власники зе­мельних часток (паїв), яким виділили в натурі (на місцевості) земельні ділян­ки, при посвідченні договорів міни земельних ділянок (пункт 45 частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито»]).  </div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80:_%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8&diff=49024 2024-07-15T12:54:10Z

<p>Mykhailo.filipenko: Перевірено актуальність статті вимогам законодавства</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів&quot;]<br /> == Загальна характеристика публічного договору ==<br /> Публічний договір - сукупність цивільно-правових норм, що регулюють договірні правовідносини, які виникають у сфері підприємницької діяльності, де є економічна нерівність сторін, що вимагає встановлення додаткових правових гарантій для більш слабкої сторони, тобто - споживача. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Загальною нормою, що містить основні положення про публічний договір, є ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]. <br /> <br /> Також діють спеціальні норми, які регулюють конкретні види публічних договорів. Спеціальні закони та підзаконні акти, прийняті для розвитку норм щодо публічного договору, здійснюють детальне регулювання найважливіших положень для деяких договорів. <br /> <br /> Законодавець виокремлює публічний договір з-поміж інших як такий, специфічною рисою якого є обов'язок його сторони (а нею завжди є підприємець) здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Як правило, публічними є договори, що укладаються при купівлі-продажу в роздрібній торгівлі, при перевезенні транспортом загального користування, наданні послуг зв'язку, медичного, готельного, банківського обслуговування тощо (ч. І ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Відмінною рисою цих договорів є те, що підприємець не тільки зобов'язаний, здійснюючи свою діяльність, укладати відповідні договори з всіма і з кожним, хто до нього звернеться, а й умови цих договорів мають бути однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (наприклад, при укладенні договорів перевезення певні пасажири мають пільги по оплаті проїзду). Підприємець не наділяється правом ані надавати переваги одному споживачу перед іншим (частини 2 та 3 ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]), ані відмовлятися від укладення договору за наявності в нього такої можливості (ч. 4 ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).&lt;br /&gt;<br /> Необхідно відмітити, що ст.633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] дає примірний перелік видів економічної діяльності, а звідси і договорів, на які поширюється режим публічного договору.&lt;br /&gt;<br /> Визнаються публічними всі договори, що підпадають під дію [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України «Про захист прав споживачів»], ст. 19 якого визнає за всіма особами рівною мірою право «на задоволення їх потреб у сфері торгових і інших видів обслуговування». При цьому не допускається встановлення будь-яких переваг, прямих чи непрямих обмежень прав споживачів. Споживачеві надається також право на вільний вибір товарів і послуг, а на продавця (суб’єкта підприємницької діяльності, що виконує роботу чи надає послуги) покладається обов’язок усілякого сприяння споживачеві у вільному виборі товарів і послуг (предмета договору). Тобто, споживач повинен безпосередньо в силу загону вправі вимагати у відповідного суб’єкта підприємницької діяльності укладення договору для задоволення побутових потреб, якщо цей суб’єкт неправомірно ухиляється від його укладення. З аналізу змісту названого Закону випливає, що його дія поширюється на всі відносини по виконанню робіт, наданню послуг, продажу товарів особам для їх власних побутових потреб, а укладені з цією метою договори є публічні.<br /> == Поняття та ознаки публічного договору ==<br /> Відповідно до ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] '''''публічний договір - це договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо)'''.'' Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законом і іншими правовими актами. Ціна товарів, робіт і послуг, а також інші умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законом і іншими правовими актами допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.&lt;br /&gt;<br /> '''Ознаки публічного договору:'''&lt;br /&gt;<br /> * наявність зобов’язання сторони договору – особи, що діє у сфері публічного договору;<br /> * особа, які діє у сфері публічного договору здійснює продаж товарів, виконання робіт або надання послуг широкому загалу споживачів, тобто будь-кому, хто до неї звернеться. Ця ознака публічного договору, що знаходить вираз у можливості для будь-якого споживача скористатись послугами (товаром), який пропонується згідно із умовами публічного договору;<br /> * публічний договорі повинен встановлювати однакові умови для всіх споживачів, а пільги надаються лише по оплаті за послуги чи товари в установленому законом порядку.<br /> == Умови публічного договору: ==<br /> # стороною договору обов'язково виступає суб'єкт підприємницької діяльності;<br /> # зазначений суб'єкт здійснює такі види підприємницької діяльності, як: реалізацію товарів, виконання робіт і надання послуг у сферах, перелік яких у ЦК сформульовано невичерпно;&lt;br /&gt;<br /> # вказані види діяльності повинні здійснюватися суб'єктом підприємництва щодо кожного, хто звернеться до нього;&lt;br /&gt;<br /> # умови такого договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги;&lt;br /&gt;<br /> # підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору, як¬що інше не встановлено законом;&lt;br /&gt;<br /> # підприємець, за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг), не має права відмовитися від укладення публічного договору, а у разі його необґрунтованої відмови - він має відшкодувати збитки, завдані нею споживачеві. Необґрунтованою слід вважати відмову у випадках, коли суб'єкт підприємницької діяльності не може довести відсутність у нього зазначеної можливості;&lt;br /&gt;<br /> # при укладенні та виконанні публічного договору сторони повинні виконувати обов'язкові для них правила, встановлені актами цивільного законодавства (типові умови окремих видів публічних договорів);&lt;br /&gt;<br /> Умови публічного договору, які не відповідають цим правилам, або порушують правило щодо однаковості його умов для усіх споживачів, є '''нікчемними''' (ч. 6 ст. 633 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).<br /> == Види публічних договорів ==<br /> '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] публічними називає такі види договорів:'''<br /> * договір роздрібної купівлі-продажу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 698 ЦК України]);<br /> * договір прокату ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 787 ЦК України]);<br /> * договір побутового підряду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 865 ЦК України]);<br /> * договір про надання послуг зв'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 1 ст. 633 ЦК України]);<br /> * договір про надання медичних послуг ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.1 ст. 633 ЦК України]);<br /> * договір про надання готельного обслуговування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 1 ст. 633 ЦК України]);<br /> * договір банківського обслуговування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.1 ст. 633 ЦК України]);<br /> * договір перевезення транспортом загального користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 1 ст. 633 ЦК України, ст. 915 ЦК України]);<br /> * договір банківського вкладу, у якому вкладником є громадянин (ч. 2 ст 1058 ЦК України);<br /> * договір зберігання речей на складі (у камерах, приміщеннях) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.3 ст. 936 ЦК України]);<br /> * договір складського зберігання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.2 ст. 957 ЦК України]);<br /> * договір зберігання автотранспортних засобів, що здійснюються суб'єктом підприємницької діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч.1 ст.977 ЦК України]).<br /> == Сторони публічного договору: права та обов'язки ==<br /> Сторони публічного договору чітко визначені законодавцем - це '''підприємець''', який виступає зобов'язаною стороною в договорі, контрагентом підприємця невизначене коло осіб - &quot;кожен, хто до нього звернеться&quot; ('''споживач''').<br /> <br /> Сторона, яка реалізує товари (виконує роботу, надає послуги) має діяти як суб'єкт підприємницької діяльності.Це може бути юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, або фізична особа - підприємець. При визначені кола осіб, на яких поширюється такий обов'язок, слід враховувати положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ст. 86 ЦК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ч.3 ст. 45 ГК України,] які розширюють коло таких осіб.<br /> <br /> Іншій стороні - споживачеві надається право на вільний вибір товарів і послуг, а на продавця (суб'єкта підприємницької діяльності, що виконує роботи чи надає послуги) покладаться обов'язок всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і послуг (предмета договору). Тобто споживач в силу закону, вправі вимагати у відповідного суб'єкта підприємницької діяльності укладення договору для задоволення побутових потреб, якщо цей суб'єкт неправомірно ухиляється від його укладення.<br /> <br /> У випадках коли підприємець надає послуги, виконує роботу, передає товар на більш вигідних умовах для споживача, механізм забезпечення принципу однаковості, встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 6 ст 633 ЦК] України не застосовується, так як [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3141 ч. 2 ст. 787 ЦКУ] визначає нікчемним тільки такі умови договору, які погіршують становище споживача <br /> <br /> порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору.<br /> [[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]<br /> [[Категорія: Суди]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97&diff=48331 2024-06-12T08:31:09Z

<p>Mykhailo.filipenko: Відредаговано статтю 1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції. Додано перелік судів, підсудність яких змінено</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закон України &quot;Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції&quot;]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v2710740-14 Розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 &quot;Про визначення територіальної підсудності&quot;]<br /> == Особливості визначення територіальної підсудності в районі проведення антитерористичної операції ==<br /> [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції»] (далі - Закон) визначає заходи правового реагування в районі проведення антитерористичної операції і спрямований на забезпечення доступу громадян та юридичних осіб до суду. <br /> <br /> У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції &lt;u&gt;змінити територіальну підсудність судових справ&lt;/u&gt;, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, адміністративних справ, господарських справ і кримінальних проваджень місцевими та апеляційними судами, що визначаються Головою Верховного Суду.<br /> <br /> Суди згідно з визначеною відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону] підсудністю та відповідно до вимог процесуального законодавства &lt;u&gt;здійснюють розгляд справ та вирішують процесуальні питання&lt;/u&gt;, які виникають після ухвалення судового рішення.<br /> <br /> Питання, що відносяться до повноважень слідчого судді у кримінальних провадженнях, що перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя розглядаються &lt;u&gt;слідчими суддями місцевих загальних судів&lt;/u&gt;, визначених Головою Верховного Суду.<br /> <br /> Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону] справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам '''''протягом десяти робочих днів''''' з дня прийняття розпорядження Головою Верховного Суду.<br /> <br /> У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Законом] підсудності, вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є &lt;u&gt;достатніми для ухвалення відповідного судового рішення&lt;/u&gt;.<br /> <br /> Державна судова адміністрація України складає перелік місцевих та апеляційних судів, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції і в яких неможливо здійснювати правосуддя, та направляє відповідні подання до голів вищих спеціалізованих судів для прийняття рішень, передбачених частинами першою і другою статті 1 цього Закону. <br /> <br /> На підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), видано [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v2710740-14 розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 &quot;Про визначення територіальної підсудності&quot;] , яким визначаю територіальну підсудність:<br /> <br /> цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, підсудних місцевим загальним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції;<br /> <br /> кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним) судам, апеляційним судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, для забезпечення розгляду такими місцевими загальними та апеляційними судами. <br /> <br /> == Куди звернутися ==<br /> Луганська область<br /> {| class=&quot;wikitable&quot;<br /> |№<br /> |Суд, територіальна підсудність справ якого змінюється<br /> |Суд, якому визначається територіальна підсудність справ<br /> |-<br /> |1<br /> |Апеляційний суд Луганської області<br /> |Апеляційний суд Харківської області<br /> |-<br /> |2<br /> |Алчевський міський суд Луганської області<br /> |Лисичанський міський суд Луганської області<br /> |-<br /> |3<br /> |Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області<br /> |Старобільський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |4<br /> |Брянківський міський суд Луганської області<br /> |Лисичанський міський суд Луганської області<br /> |-<br /> |5<br /> |Кіровський міський суд Луганської області<br /> |Кремінський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |6<br /> |Краснодонський міськрайонний суд Луганської області<br /> |Сватівський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |7<br /> |Краснолуцький міський суд Луганської області<br /> |Новопсковський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |8<br /> |Лутугинський районний суд Луганської області<br /> |Білокуракинський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |9<br /> |Первомайський міський суд Луганської області<br /> |Рубіжанський міський суд Луганської області<br /> |-<br /> |10<br /> |Ровеньківський міський суд Луганської області<br /> |Біловодський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |11<br /> |Свердловський міський суд Луганської області<br /> |Біловодський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |12<br /> |Стахановський міський суд Луганської області<br /> |Сєвєродонецький міський суд Луганської області<br /> |-<br /> |13<br /> |Станично-Луганський районний суд Луганської області<br /> |Новопсковський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |14<br /> |Артемівський районний суд міста Луганська<br /> |Білокуракинський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |15<br /> |Жовтневий районний суд міста Луганська<br /> |Троїцький районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |16<br /> |Кам'янобрідський районний суд міста Луганська<br /> |Марківський районний суд Луганської області<br /> |-<br /> |17<br /> |Ленінський районний суд міста Луганська<br /> |Сватівський районний суд Луганської області<br /> |}<br /> Донецька область<br /> {| class=&quot;wikitable&quot;<br /> |№<br /> |Суд, територіальна підсудність справ якого змінюється<br /> |Суд, якому визначається територіальна підсудність справ<br /> |-<br /> |1<br /> |Апеляційний суд Донецької області (крім справ, кримінальних проваджень, які підлягають / знаходяться на розгляді в апеляційному суді Донецької області, розміщеному в місті Маріуполі Донецької області)<br /> |Апеляційний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |2<br /> |Авдіївський міський суд Донецької області<br /> |Добропільський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |3<br /> |Амвросіївський районний суд Донецької області<br /> |Оріхівський районний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |4<br /> |Дебальцевський міський суд Донецької області<br /> |Олександрівський районний суд Донецької області<br /> |-<br /> |5<br /> |Докучаєвський міський суд Донецької області<br /> |Пологівський районний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |6<br /> |Єнакіївський міський суд Донецької області<br /> |Артемівський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |7<br /> |Жданівський міський суд Донецької області<br /> |Артемівський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |8<br /> |Кіровський міський суд Донецької області<br /> |Чернігівський районний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |9<br /> |Мар'їнський районний суд Донецької області<br /> |Покровський районний суд Дніпропетровської області<br /> |-<br /> |10<br /> |Новоазовський районний суд Донецької області<br /> |Приазовський районний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |11<br /> |Сніжнянський міський суд Донецької області<br /> |Куйбишевський районний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |12<br /> |Старобешівський районний суд Донецької області<br /> |Токмацький районний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |13<br /> |Торезький міський суд Донецької області<br /> |Бердянський міськрайонний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |14<br /> |Тельманівський районний суд Донецької області<br /> |Приморський районний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |15<br /> |Харцизький міський суд Донецької області<br /> |Добропільський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |16<br /> |Шахтарський міськрайонний суд Донецької області<br /> |Бердянський міськрайонний суд Запорізької області<br /> |-<br /> |17<br /> |Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області<br /> |Дружківський міський суд Донецької області<br /> |-<br /> |18<br /> |Калінінський районний суд міста Горлівки<br /> |Слов'янський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |19<br /> |Микитівський районний суд міста Горлівки<br /> |Слов'янський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |20<br /> |Центрально-Міський районний суд міста Горлівки<br /> |Слов'янський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |21<br /> |Будьоннівський районний суд міста Донецька<br /> |Красноармійський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |22<br /> |Ворошиловський районний суд міста Донецька<br /> |Селидівський міський суд Донецької області<br /> |-<br /> |23<br /> |Кіровський районний суд міста Донецька<br /> |Красноармійський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |24<br /> |Київський районний суд міста Донецька<br /> |Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області<br /> |-<br /> |25<br /> |Калінінський районний суд міста Донецька<br /> |Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області<br /> |-<br /> |26<br /> |Куйбишевський районний суд міста Донецька<br /> |Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області<br /> |-<br /> |27<br /> |Ленінський районний суд міста Донецька<br /> |Дзержинський міський суд Донецької області<br /> |-<br /> |28<br /> |Петровський районний суд міста Донецька<br /> |Краснолиманський міський суд Донецької області<br /> |-<br /> |29<br /> |Пролетарський районний суд міста Донецька<br /> |Дзержинський міський суд Донецької області<br /> |-<br /> |30<br /> |Кіровський районний суд міста Макіївки<br /> |Краматорський міський суд Донецької області<br /> |-<br /> |31<br /> |Совєтський районний суд міста Макіївки<br /> |Краматорський міський суд Донецької області<br /> |-<br /> |32<br /> |Гірницький районний суд міста Макіївки<br /> |Краматорський міський суд Донецької області<br /> |-<br /> |33<br /> |Центрально-Міський районний суд міста Макіївки<br /> |Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |34<br /> |Червоногвардійський районний суд міста Макіївки<br /> |Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області<br /> |-<br /> |35<br /> |Волноваський районний суд Донецької області<br /> |Великоновосілківський районний суд Донецької області<br /> |}<br /> <br /> == Порядок виклику до суду та повідомлення про судове рішення ==<br /> Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж '''''за двадцять днів''''' до дати відповідного судового засідання.<br /> <br /> Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж '''''за десять днів''''' до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.<br /> <br /> З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.<br /> <br /> Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.<br /> <br /> З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.<br /> <br /> Порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов’язків.<br /> == Розслідування кримінальних правопорушень ==<br /> Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених в районі проведення антитерористичної операції, у разі неможливості здійснювати досудове розслідування визначається &lt;u&gt;Генеральним прокурором&lt;/u&gt;.<br /> <br /> Матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, у разі неможливості здійснювати досудове розслідування передаються органам досудового розслідування, визначеним Генеральним прокурором, '''''протягом десяти робочих днів''''' з дня визначення підслідності (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону]).<br /> == Визначення територіальної підсудності в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції==<br /> Державна судова адміністрація України на підставі прийнятих в установленому законом порядку рішень про зміну меж або завершення антитерористичної операції в разі відновлення належних умов діяльності місцевих судів, апеляційних судів, які знаходяться в районі, де проводилася антитерористична операція, направляє до Верховного Суду подання &lt;u&gt;про можливість відновлення роботи&lt;/u&gt; відповідного місцевого, апеляційного суду. Голова Верховного Суду видає '''розпорядження''' про відновлення роботи визначеного в поданні Державної судової адміністрації України місцевого або апеляційного суду.<br /> <br /> Місцеві та апеляційні суди, які розпочали розгляд справ відповідно до частин першої і другої [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 статті 1 Закону], після видання Головою Верховного Суду розпорядження про відновлення роботи відповідних місцевих або апеляційних судів у зв’язку із зміною меж району або завершенням антитерористичної операції продовжують розгляд таких справ.<br /> <br /> Органи досудового розслідування, які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень відповідно до положень статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18 Закону], в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції продовжують досудове розслідування таких кримінальних правопорушень.<br /> == Особливі випадки ==<br /> '''''Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 зі статтею 139 Кримінального процесуального кодексу України] ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи [[Спеціальне судове провадження|спеціального судового провадження]]. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.'''''<br /> [[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Цивільне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Господарський процес]]<br /> [[Категорія:Адміністративне правопорушення]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%83_%D1%87%D0%B8_%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%BC&diff=47969 2024-05-17T08:39:58Z

<p>Mykhailo.filipenko: Перевірено актуальність викладеної інформації</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Закон України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Порядок про надання відпустки при народженні дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 693]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/356-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України &quot;Про внесення змін до Порядку надання відпустки при народженні дитини&quot; від 29.03.2024 року № 356]<br /> == Відпустка при народженні дитини ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n13 статті 2 Закон України «Про відпустки»] право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. <br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n23 Стаття 4 Закон України «Про відпустки»] закріплює види відпусток, одним з яких відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 є соціальні відпустки.<br /> <br /> Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Законом України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»] пункт 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 4 Закон України «Про відпустки»] доповнено абзацом шостим який зазначає одним із видів соціальної відпустки - відпустка при народженні дитини.<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n331 Статтею 19-1 Закону України &quot;Про відпустки&quot;], визначено, що '''відпустка при народженні дитини''' - це одноразова оплачувана відпустка тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини.<br /> == Тривалість відпустки при народженні дитини ==<br /> Тривалість відпустки при народженні дитини &lt;u&gt;не може перевищувати 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів&lt;/u&gt;. Як зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пункті 4 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затверджененого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 693] (далі - Порядок), відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), &lt;u&gt;не пізніше ніж протягом трьох місяців&lt;/u&gt; з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником &lt;u&gt;не пізніше 104-го дня з дня народження дитини&lt;/u&gt;.<br /> [[Файл:Відпустка при народженні дитини.jpg|міні]]<br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пункт 11 Порядку] закріплює, що у разі народження двох і більше дітей від однієї вагітності тривалість відпустки не збільшується.<br /> == Особи які мають право на відпустки та механізм надання відпустки при народженні дитини ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n331 статті 19-1 Закону України «Про відпустки»] до осіб які мають право на відпустки належать: <br /> <br /> 1) чоловік, дружина якого народила дитину;<br /> <br /> 2) батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, ''що підтверджується заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини'', в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;<br /> <br /> 3) одній із таких осіб: бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, ''мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком''), на підставі заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.<br /> <br /> Звертаємо вашу увагу, що відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Порядку] іншими повнолітніми родичами є повнолітній рідний брат або сестра.<br /> <br /> Враховуємо ту обставину, що у разі коли батьківські обов'язки повністю виконуються одним із батьків і є статус &quot;одинока мати&quot; або &quot;одинокий батько&quot;. Використати право на відпустку при народженні дитини можуть родичі визначені пунктом 3. Таке право виникає за наявності офіційно визначеного статусу ( '''''&quot;одинока мати&quot;''' - мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком; '''&quot;одинокий батько&quot;''' - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою'').<br /> <br /> Механізм надання відпустки при народженні дитини згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 19-1 Закону України «Про відпустки»] передбачає звернення особи, яка має право на відпуску у відповідності до вищезазначеної статті, з письмовою заявою та необхідними документами до власника або уповноваженого ним органу. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.<br /> <br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пунктом 10 Порядку] передбачено, що працівник, який протягом трьох місяців з дня народження дитини був звільнений та працевлаштований на інше підприємство (в установу, організацію) чи до фізичної особи, яка використовує найману працю, до заяви про надання відпустки повинен додати також довідку про її невикористання на попередньому місці роботи.<br /> <br /> '''Увага Постановою КМУ від 29.03.2024 року №356 внесено зміни до Порядку:''' <br /> <br /> Підпункти 2 і 3 пункту 3 викладено в такій редакції:<br /> <br /> “2) батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується письмовою заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;<br /> <br /> 3) баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі письмової заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.”.<br /> <br /> 2. Пункт 7 викласти в такій редакції:<br /> <br /> “7. Особи, зазначені у підпункті 2 пункту 3 цього Порядку, під час подання письмової заяви про надання відпустки повинні пред’явити свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена відповідна інформація про батька дитини, та письмову заяву матері дитини про те, що вони з батьком дитини спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.”.<br /> <br /> == Документи, які необхідні для отримання відпустки при народженні дитини ==<br /> Пунктами 6 - 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 Порядку] зазначено, що під час подання заяви про надання відпустки відповідні особі повинні пред’явити &lt;u&gt;наступні документи&lt;/u&gt;:<br /> <br /> - чоловік, дружина якого народила дитину під час подання заяви про надання відпустки повинен пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб;<br /> <br /> - батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки під час подання заяви про надання відпустки повинен пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, довідку про реєстрацію місця проживання;<br /> <br /> - баба, дід або інший повнолітній родич дитини, батько якої є одиноким, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокого батька, в якій засвідчується невикористання ним такої відпустки та зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною, із числа осіб, визначених підпунктом 3 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-п#n8 Порядку]. Для підтвердження статусу “одинокого батька” такі особи також додають свідоцтво про смерть матері дитини або рішення суду про позбавлення її батьківських прав, визнання безвісно відсутньою чи оголошення померлою;<br /> <br /> - баба, дід або інший повнолітній родич дитини, мати якої є одинокою, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокої матері, в якій зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною, із числа осіб, передбачених підпунктом 3 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-п#n8 Порядку]. Для підтвердження статусу “одинокої матері” такі особи також додають копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дитини чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text статті 135 Сімейного кодексу України], або свідоцтво про смерть батька дитини чи рішення суду про позбавлення його батьківських прав, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим.<br /> [[Категорія:Відпустка]]<br /> [[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=45334 2023-11-06T06:47:23Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України &quot;Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей&quot;]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 2 &quot;Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру&quot;] <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (ст.498-502). <br /> <br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. <br /> <br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися. <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.<br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України.]<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру ===<br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.<br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього ===<br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння;<br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо;<br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити;<br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення;<br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних особами з інвалідністю, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. № 859 &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;]. Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження.<br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> <br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України.]<br /> <br /> Так відповідно ст. 392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> Відповідно положень ст. 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом], може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.<br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. <br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України.]<br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (ст.502). Так, ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.<br /> <br /> '''З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України &quot;Про правовий режим воєнного стану&quot;] в Україні введено режим воєнного стану.''' Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності в умовах воєнного стану здійснюється у звичайному порядку.<br /> [[Категорія:Суди]]<br /> [[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]<br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%83_%D1%87%D0%B8_%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%BC&diff=43505 2023-06-21T06:21:12Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Закон України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Порядок про надання відпустки при народженні дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 693]<br /> == Відпустка при народженні дитини ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 2 Закон України «Про відпустки»] право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. <br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Стаття 4 Закон України «Про відпустки»] закріплює види відпусток, одним з яких відповідно до пункт 4 частини першої статті 4 вищезазначеного Закону є соціальні відпустки.<br /> <br /> Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Законом України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»] пункт 4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 4 Закон України «Про відпустки»] доповнено абзацом шостим який зазначає одним із видів соціальної відпустки - відпустка при народженні дитини.<br /> <br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-20#Text Закон України від 15.04.2021 № 1401-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»] доповнює [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»] статтею 19-1, відповідно до якої '''відпустка при народженні дитини''' - це одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини.<br /> == Тривалість відпустки при народженні дитини ==<br /> Тривалість відпустки при народженні дитини &lt;u&gt;не може перевищувати 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів&lt;/u&gt;. Як зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пункті 4 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затверджененого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 693] (далі - Порядок), відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), &lt;u&gt;не пізніше ніж протягом трьох місяців&lt;/u&gt; з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником &lt;u&gt;не пізніше 104-го дня з дня народження дитини&lt;/u&gt;.<br /> [[Файл:Відпустка при народженні дитини.jpg|міні]]<br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пункт 11 Порядку] закріплює, що у разі народження двох і більше дітей від однієї вагітності тривалість відпустки не збільшується.<br /> == Особи які мають право на відпустки та механізм надання відпустки при народженні дитини ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 19-1 Закону України «Про відпустки»] до осіб які мають право на відпустки належать: <br /> <br /> 1) чоловік, дружина якого народила дитину;<br /> <br /> 2) батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;<br /> <br /> 3) баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).<br /> <br /> Звертаємо вашу увагу, що відповідно до пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Порядку] іншими повнолітніми родичами є повнолітній рідний брат або сестра.<br /> <br /> Враховуємо ту обставину, що у разі коли батьківські обов'язки повністю виконуються одним із батьків і є статус &quot;одинока мати&quot; або &quot;одинокий батько&quot;. Використати право на відпустку при народженні дитини можуть родичі визначені пунктом 3. Таке право виникає за наявності офіційно визначеного статусу ( '''''&quot;одинока мати&quot;''' - мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком; '''&quot;одинокий батько&quot;''' - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою'').<br /> <br /> Механізм надання відпустки при народженні дитини згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 19-1 Закону України «Про відпустки»] передбачає звернення особи, яка має право на відпуску у відповідності до вищезазначеної статті, з письмовою заявою та необхідними документами до власника або уповноваженого ним органу. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку.<br /> <br /> Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 пунктом 10 Порядку] передбачено, що працівник, який протягом трьох місяців з дня народження дитини був звільнений та працевлаштований на інше підприємство (в установу, організацію) чи до фізичної особи, яка використовує найману працю, до заяви про надання відпустки повинен додати також довідку про її невикористання на попередньому місці роботи.<br /> == Документи, які необхідні для отримання відпустки при народженні дитини ==<br /> Пунктами 6 - 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#n8 Порядку] зазначено, що під час подання заяви про надання відпустки відповідні особі повинні пред’явити &lt;u&gt;наступні документ&lt;/u&gt;:<br /> <br /> - чоловік, дружина якого народила дитину під час подання заяви про надання відпустки повинен пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб;<br /> <br /> - батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки під час подання заяви про надання відпустки повинен пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, довідку про реєстрацію місця проживання;<br /> <br /> - баба, дід або інший повнолітній родич дитини, батько якої є одиноким, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокого батька, в якій засвідчується невикористання ним такої відпустки та зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною, із числа осіб, визначених підпунктом 3 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-п#n8 Порядку]. Для підтвердження статусу “одинокого батька” такі особи також додають свідоцтво про смерть матері дитини або рішення суду про позбавлення її батьківських прав, визнання безвісно відсутньою чи оголошення померлою;<br /> <br /> - баба, дід або інший повнолітній родич дитини, мати якої є одинокою, під час подання заяви про надання відпустки повинні пред’явити документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини, а також заяву одинокої матері, в якій зазначається особа, що фактично здійснюватиме догляд за дитиною, із числа осіб, передбачених підпунктом 3 пункту 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-п#n8 Порядку]. Для підтвердження статусу “одинокої матері” такі особи також додають копію витягу з Реєстру про державну реєстрацію народження дитини чи довідки про народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text статті 135 Сімейного кодексу України], або свідоцтво про смерть батька дитини чи рішення суду про позбавлення його батьківських прав, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим.<br /> [[Категорія:Відпустка]]<br /> [[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&diff=41673 2023-02-20T08:54:05Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 «Про затвердження правил побутового обслуговування населення»] <br /> == Поняття договору побутового підряду ==<br /> '''Договір побутового підряду''' - це договір підряду, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).<br /> <br /> == Характеристика та особливості договору побутового підряду ==<br /> &lt;u&gt;'''Сторони договору'''&lt;/u&gt; побутового підряду аналогічні сторонам загального договору підряду, що розглядався вище - '''підрядник і замовник'''. &lt;br&gt;<br /> Проте сторони договору побутового підряду характеризуються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити цей договір як самостійний вид зобов'язань.&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Підрядник'''&lt;/u&gt; повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення потреб замовника (клієнта). &lt;br&gt;<br /> При цьому &lt;u&gt;'''підрядником може бути'''&lt;/u&gt;''' як юридична так і фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.'''&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Замовником'''&lt;/u&gt; за договором побутового підряду &lt;u&gt;'''може бути'''&lt;/u&gt;''' лише фізична особа.''' Зважаючи на положення ч. З ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], яке поширює на відносини за договором побутового підряду, не врегульовані Кодексом, законодавство про захист прав споживачів, фізична особа (замовник) набуває статусу споживача, який задовольняє особисті потреби за рахунок отриманого за договором, про що докладніше йдеться далі.&lt;br /&gt;<br /> Замовник дає підряднику завдання на виконання роботи, деталізуючи підряднику суть роботи, яку останній повинен виконати. &lt;br&gt;<br /> Роботою, що виконується за договором побутового підряду, за п. 21 ч. І ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> В контексті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] замовник є споживачем, який придбаває, замовляє, використовує або висловлює намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, &lt;u&gt;'''замовник є кінцевим споживачем'''&lt;/u&gt; результатів виконаної за договором побутового підряду роботи.<br /> == Зміст та предмет договору побутового підряду ==<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] договір побутового підряду є публічним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться, встановлюючи однакові умови для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, не маючи права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору побутового підряду і відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт (ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] ).&lt;br /&gt;<br /> Згідно зі ст. 870 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не встановлено договором.&lt;br /&gt;<br /> Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору побутового підряду, вказуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч.1 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> Частина 2 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає право замовника в будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.&lt;br /&gt;<br /> Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.<br /> == Форма договору ==<br /> Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.<br /> Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.&lt;br /&gt;<br /> Форма договору: усна або письмова<br /> == Плата ==<br /> Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 873 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] робота, виконана за договором побутового підряду, оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Вартість робіт визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом 2 місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника. Замість продажу, підрядник має право притримати предмет договору побутового підряду або вимагати відшкодування.<br /> == Виконання договору підряду та відповідальність за його порушення ==<br /> Виконання договірного зобов'язання - це процес, динамічний стан зобов'язання, завдяки якому реалізуються (здійснюються) права і обов'язки сторін зобов'язання.&lt;br&gt;<br /> Виконання договору побутового підряду регулюється загальними нормами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] щодо виконання зобов'язання (статті 526-545) та щодо виконання договору підряду.&lt;br /&gt;<br /> Елементами виконання договору є його виконання належними сторонами, спосіб виконання, строк (термін) виконання та місце виконання. Перші три елементи виконання договору не мають значних особливостей стосовно договору побутового підряду. Тому договір побутового підряду буде вважатися виконаним належними сторонами, якщо його виконають особи, зазначені в договорі. Способом виконання даного договору є виконання певної роботи на замовлення замовника, що в результаті буде мати уречевлений характер. &lt;br /&gt;<br /> Договір побутового замовлення буде вважатися виконаним у строк, коли робота виконана у строк, визначений у договорі.<br /> Стосовно місця виконання за договором побутового підряду, то ним може бути, як правило, як місце знаходження підрядника, так і місце проживання замовника чи місце використання (експлуатації) відповідного виробу (товару, речі). У параграфі 2 &quot;Договір побутового підряду&quot; главі 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] немає конкретики щодо місця виконання даного договору. Воно, як правило, визначається в підзаконних нормативно-правових актах.&lt;br /&gt;<br /> Наслідком належного виконання договору побутового підряду є його припинення.<br /> За порушення умов договору побутового підряду настає цивільно-правова відповідальність.<br /> == Див. також ==<br /> * [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&amp;oldid=9284 Договір підряду]&lt;br&gt;<br /> &lt;span style=&quot;color:#008B45&quot;&gt;&lt;/span&gt;<br /> [[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&diff=41671 2023-02-20T08:51:38Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 «Про затвердження правил побутового обслуговування населення»] <br /> == Поняття договору побутового підряду ==<br /> Договір побутового підряду - це договору підряду, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).<br /> <br /> == Характеристика та особливості договору побутового підряду ==<br /> &lt;u&gt;'''Сторони договору'''&lt;/u&gt; побутового підряду аналогічні сторонам загального договору підряду, що розглядався вище - '''підрядник і замовник'''. &lt;br&gt;<br /> Проте сторони договору побутового підряду характеризуються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити цей договір як самостійний вид зобов'язань.&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Підрядник'''&lt;/u&gt; повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення потреб замовника (клієнта). &lt;br&gt;<br /> При цьому &lt;u&gt;'''підрядником може бути'''&lt;/u&gt;''' як юридична так і фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.'''&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Замовником'''&lt;/u&gt; за договором побутового підряду &lt;u&gt;'''може бути'''&lt;/u&gt;''' лише фізична особа.''' Зважаючи на положення ч. З ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], яке поширює на відносини за договором побутового підряду, не врегульовані Кодексом, законодавство про захист прав споживачів, фізична особа (замовник) набуває статусу споживача, який задовольняє особисті потреби за рахунок отриманого за договором, про що докладніше йдеться далі.&lt;br /&gt;<br /> Замовник дає підряднику завдання на виконання роботи, деталізуючи підряднику суть роботи, яку останній повинен виконати. &lt;br&gt;<br /> Роботою, що виконується за договором побутового підряду, за п. 21 ч. І ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> В контексті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] замовник є споживачем, який придбаває, замовляє, використовує або висловлює намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, &lt;u&gt;'''замовник є кінцевим споживачем'''&lt;/u&gt; результатів виконаної за договором побутового підряду роботи.<br /> == Зміст та предмет договору побутового підряду ==<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] договір побутового підряду є публічним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться, встановлюючи однакові умови для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, не маючи права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору побутового підряду і відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт (ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] ).&lt;br /&gt;<br /> Згідно зі ст. 870 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не встановлено договором.&lt;br /&gt;<br /> Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору побутового підряду, вказуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч.1 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> Частина 2 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає право замовника в будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.&lt;br /&gt;<br /> Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.<br /> == Форма договору ==<br /> Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.<br /> Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.&lt;br /&gt;<br /> Форма договору: усна або письмова<br /> == Плата ==<br /> Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 873 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] робота, виконана за договором побутового підряду, оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Вартість робіт визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом 2 місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника. Замість продажу, підрядник має право притримати предмет договору побутового підряду або вимагати відшкодування.<br /> == Виконання договору підряду та відповідальність за його порушення ==<br /> Виконання договірного зобов'язання - це процес, динамічний стан зобов'язання, завдяки якому реалізуються (здійснюються) права і обов'язки сторін зобов'язання.&lt;br&gt;<br /> Виконання договору побутового підряду регулюється загальними нормами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] щодо виконання зобов'язання (статті 526-545) та щодо виконання договору підряду.&lt;br /&gt;<br /> Елементами виконання договору є його виконання належними сторонами, спосіб виконання, строк (термін) виконання та місце виконання. Перші три елементи виконання договору не мають значних особливостей стосовно договору побутового підряду. Тому договір побутового підряду буде вважатися виконаним належними сторонами, якщо його виконають особи, зазначені в договорі. Способом виконання даного договору є виконання певної роботи на замовлення замовника, що в результаті буде мати уречевлений характер. &lt;br /&gt;<br /> Договір побутового замовлення буде вважатися виконаним у строк, коли робота виконана у строк, визначений у договорі.<br /> Стосовно місця виконання за договором побутового підряду, то ним може бути, як правило, як місце знаходження підрядника, так і місце проживання замовника чи місце використання (експлуатації) відповідного виробу (товару, речі). У параграфі 2 &quot;Договір побутового підряду&quot; главі 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] немає конкретики щодо місця виконання даного договору. Воно, як правило, визначається в підзаконних нормативно-правових актах.&lt;br /&gt;<br /> Наслідком належного виконання договору побутового підряду є його припинення.<br /> За порушення умов договору побутового підряду настає цивільно-правова відповідальність.<br /> == Див. також ==<br /> * [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&amp;oldid=9284 Договір підряду]&lt;br&gt;<br /> &lt;span style=&quot;color:#008B45&quot;&gt;&lt;/span&gt;<br /> [[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&diff=41669 2023-02-20T08:45:15Z

<p>Mykhailo.filipenko: Виправлено граматичні помилки, та проведено незначне форматування тексту</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 «Про затвердження правил побутового обслуговування населення»] <br /> == Поняття договору побутового підряду ==<br /> '''Договір побутового підряду''' - це договір підряду, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).<br /> <br /> == Характеристика та особливості договору побутового підряду ==<br /> &lt;u&gt;'''Сторони договору'''&lt;/u&gt; побутового підряду аналогічні сторонам загального договору підряду, що розглядався вище - '''підрядник і замовник'''. &lt;br&gt;<br /> Проте сторони договору побутового підряду характеризуються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити цей договір як самостійний вид зобов'язань.&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Підрядник'''&lt;/u&gt; повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення потреб замовника (клієнта). &lt;br&gt;<br /> При цьому &lt;u&gt;'''підрядником може бути'''&lt;/u&gt;''' як юридична так і фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.'''&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Замовником'''&lt;/u&gt; за договором побутового підряду &lt;u&gt;'''може бути'''&lt;/u&gt;''' лише фізична особа.''' Зважаючи на положення ч. З ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], яке поширює на відносини за договором побутового підряду, не врегульовані Кодексом, законодавство про захист прав споживачів, фізична особа (замовник) набуває статусу споживача, який задовольняє особисті потреби за рахунок отриманого за договором, про що докладніше йдеться далі.&lt;br /&gt;<br /> Замовник дає підряднику завдання на виконання роботи, деталізуючи підряднику суть роботи, яку останній повинен виконати. &lt;br&gt;<br /> Роботою, що виконується за договором побутового підряду, за п. 21 ч. І ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> В контексті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] замовник є споживачем, який придбаває, замовляє, використовує або висловлює намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, &lt;u&gt;'''замовник є кінцевим споживачем'''&lt;/u&gt; результатів виконаної за договором побутового підряду роботи.<br /> == Зміст та предмет договору побутового підряду ==<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] договір побутового підряду є публічним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться, встановлюючи однакові умови для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, не маючи права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору побутового підряду і відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт (ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] ).&lt;br /&gt;<br /> Згідно зі ст. 870 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не встановлено договором.&lt;br /&gt;<br /> Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору побутового підряду, вказуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч.1 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> Частина 2 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає право замовника в будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.&lt;br /&gt;<br /> Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.<br /> == Форма договору ==<br /> Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.<br /> Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.&lt;br /&gt;<br /> Форма договору: усна або письмова<br /> == Плата ==<br /> Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 873 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] робота, виконана за договором побутового підряду, оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Вартість робіт визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом 2 місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника. Замість продажу, підрядник має право притримати предмет договору побутового підряду або вимагати відшкодування.<br /> == Виконання договору підряду та відповідальність за його порушення ==<br /> Виконання договірного зобов'язання - це процес, динамічний стан зобов'язання, завдяки якому реалізуються (здійснюються) права і обов'язки сторін зобов'язання.&lt;br&gt;<br /> Виконання договору побутового підряду регулюється загальними нормами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] щодо виконання зобов'язання (статті 526-545) та щодо виконання договору підряду.&lt;br /&gt;<br /> Елементами виконання договору є його виконання належними сторонами, спосіб виконання, строк (термін) виконання та місце виконання. Перші три елементи виконання договору не мають значних особливостей стосовно договору побутового підряду. Тому договір побутового підряду буде вважатися виконаним належними сторонами, якщо його виконають особи, зазначені в договорі. Способом виконання даного договору є виконання певної роботи на замовлення замовника, що в результаті буде мати уречевлений характер. &lt;br /&gt;<br /> Договір побутового замовлення буде вважатися виконаним у строк, коли робота виконана у строк, визначений у договорі.<br /> Стосовно місця виконання за договором побутового підряду, то ним може бути, як правило, як місце знаходження підрядника, так і місце проживання замовника чи місце використання (експлуатації) відповідного виробу (товару, речі). У параграфі 2 &quot;Договір побутового підряду&quot; главі 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] немає конкретики щодо місця виконання даного договору. Воно, як правило, визначається в підзаконних нормативно-правових актах.&lt;br /&gt;<br /> Наслідком належного виконання договору побутового підряду є його припинення.<br /> За порушення умов договору побутового підряду настає цивільно-правова відповідальність.<br /> == Див. також ==<br /> * [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&amp;oldid=9284 Договір підряду]&lt;br&gt;<br /> &lt;span style=&quot;color:#008B45&quot;&gt;&lt;/span&gt;<br /> [[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&diff=41668 2023-02-20T08:41:21Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313 «Про затвердження правил побутового обслуговування населення»] <br /> == Поняття договору побутового підряду ==<br /> '''Договір побутового підряду''' - це догововір, за яким одна сторона (підрядник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).<br /> <br /> == Характеристика та особливості договору побутового підряду ==<br /> &lt;u&gt;'''Сторони договору'''&lt;/u&gt; побутового підряду аналогічні сторонам загального договору підряду, що розглядався вище - '''підрядник і замовник'''. &lt;br&gt;<br /> Проте сторони договору побутового підряду характеризуються рядом специфічних рис, наявність яких дозволяє відокремити цей договір як самостійний вид зобов'язань.&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Підрядник'''&lt;/u&gt; повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки договір побутового підряду укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності із задоволення потреб замовника (клієнта). &lt;br&gt;<br /> При цьому &lt;u&gt;'''підрядником може бути'''&lt;/u&gt;''' як юридична так і фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності.'''&lt;br /&gt;<br /> &lt;u&gt;'''Замовником'''&lt;/u&gt; за договором побутового підряду &lt;u&gt;'''може бути'''&lt;/u&gt;''' лише фізична особа.''' Зважаючи на положення ч. З ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], яке поширює на відносини за договором побутового підряду, не врегульовані Кодексом, законодавство про захист прав споживачів, фізична особа (замовник) набуває статусу споживача, який задовольняє особисті потреби за рахунок отриманого за договором, про що докладніше йдеться далі.&lt;br /&gt;<br /> Замовник дає підряднику завдання на виконання роботи, деталізуючи підряднику суть роботи, яку останній повинен виконати. &lt;br&gt;<br /> Роботою, що виконується за договором побутового підряду, за п. 21 ч. І ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] є діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> В контексті [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону &quot;Про захист прав споживачів&quot;] замовник є споживачем, який придбаває, замовляє, використовує або висловлює намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отже, &lt;u&gt;'''замовник є кінцевим споживачем'''&lt;/u&gt; результатів виконаної за договором побутового підряду роботи.<br /> == Зміст та предмет договору побутового підряду ==<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 865 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] договір побутового підряду є публічним договором, що накладає на підрядника обов'язки виконувати роботи кожному, хто до нього звернеться, встановлюючи однакові умови для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги, не маючи права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору побутового підряду і відмовлятись від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей виконання відповідних робіт (ст. 633 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] ).&lt;br /&gt;<br /> Згідно зі ст. 870 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] за договором побутового підряду підрядник виконує роботу зі свого матеріалу, а за бажанням замовника - з його матеріалу. Якщо робота виконується з матеріалу підрядника, вартість матеріалу оплачується замовником частково або в повному обсязі, за погодженням сторін, з остаточним розрахунком при одержанні замовником виконаної підрядником роботи. У випадках, передбачених договором, матеріал може бути наданий підрядником у кредит (із розстроченням платежу). Подальша зміна ціни наданого в кредит матеріалу не призводить до перерахунку, якщо інше не встановлено договором.&lt;br /&gt;<br /> Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у квитанції або іншому документі, що видається підрядником при укладенні договору побутового підряду, вказуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч.1 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] підрядник не має права нав'язувати замовникові включення до договору побутового підряду додаткових оплатних робіт або послуг. У разі порушення цієї вимоги замовник має право відмовитися від оплати відповідних робіт або послуг.&lt;br /&gt;<br /> Частина 2 ст. 867 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає право замовника в будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті.&lt;br /&gt;<br /> Предметом договору побутового підряду є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.<br /> == Форма договору ==<br /> Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.<br /> Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.&lt;br /&gt;<br /> Форма договору: усна або письмова<br /> == Плата ==<br /> Вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 873 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] робота, виконана за договором побутового підряду, оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі. Вартість робіт визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.&lt;br /&gt;<br /> У разі нез'явлення замовника за одержанням виконаної роботи або іншого ухилення замовника від її прийняття підрядник має право, письмово попередивши замовника, зі спливом 2 місяців від дня такого попередження продати предмет договору побутового підряду за розумну ціну, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести у депозит нотаріуса на ім'я замовника. Замість продажу, підрядник має право притримати предмет договору побутового підряду або вимагати відшкодування.<br /> == Виконання договору підряду та відповідальність за його порушення ==<br /> Виконання договірного зобов'язання - це процес, динамічний стан зобов'язання, завдяки якому реалізуються (здійснюються) права і обов'язки сторін зобов'язання.&lt;br&gt;<br /> Виконання договору побутового підряду регулюється загальними нормами [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] щодо виконання зобов'язання (статті 526-545) та щодо виконання договору підряду.&lt;br /&gt;<br /> Елементами виконання договору є його виконання належними сторонами, спосіб виконання, строк (термін) виконання та місце виконання. Перші три елементи виконання договору не мають значних особливостей стосовно договору побутового підряду. Тому договір побутового підряду буде вважатися виконаним належними сторонами, якщо його виконають особи, зазначені в договорі. Способом виконання даного договору є виконання певної роботи на замовлення замовника, що в результаті буде мати уречевлений характер. &lt;br /&gt;<br /> Договір побутового замовлення буде вважатися виконаним у строк, коли робота виконана у строк, визначений у договорі.<br /> Стосовно місця виконання за договором побутового підряду, то ним може бути, як правило, як місце знаходження підрядника, так і місце проживання замовника чи місце використання (експлуатації) відповідного виробу (товару, речі). У параграфі 2 &quot;Договір побутового підряду&quot; главі 61 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] немає конкретики щодо місця виконання даного договору. Воно, як правило, визначається в підзаконних нормативно-правових актах.&lt;br /&gt;<br /> Наслідком належного виконання договору побутового підряду є його припинення.<br /> За порушення умов договору побутового підряду настає цивільно-правова відповідальність.<br /> == Див. також ==<br /> * [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83&amp;oldid=9284 Договір підряду]&lt;br&gt;<br /> &lt;span style=&quot;color:#008B45&quot;&gt;&lt;/span&gt;<br /> [[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎ ]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=39955 2022-11-07T07:24:00Z

<p>Mykhailo.filipenko: /* застосування примусових заходів виховного характеру в умовах воєнного стану*/</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 2 &quot;Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру&quot;] <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] (ст.498-502). <br /> <br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. <br /> <br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та працевлаштуватися. <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.<br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами Кримінального процесуального Кодексу.<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру ===<br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.<br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього ===<br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального Кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння;<br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо;<br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити;<br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення;<br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних особами з інвалідністю, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. № 859 &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;]. Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження.<br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> <br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України.]<br /> <br /> Так відповідно ст. 392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> Відповідно положень ст. 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кримінальним процесуальним Кодексом, може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.<br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. <br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].<br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (ст.502) відповідно якої: «Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.<br /> <br /> '''З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України &quot;Про правовий режим воєнного стану&quot;, в Україні введено режим воєнного стану.''' Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності в умовах воєнного стану здійснюється в звичайному порядку.<br /> [[Категорія:Суди]]<br /> [[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]<br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=25685 2021-02-15T14:15:12Z

<p>Mykhailo.filipenko: /* Нормативна база */</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України Верховна Рада України] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 2 &quot;Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру&quot;] <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;]<br /> <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] (ст.498-502)<br /> &lt;br /&gt;<br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та <br /> працевлаштуватися. <br /> <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, дізнавачем, які спеціально уповноважені керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується,<br /> а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами Кримінального процесуального Кодексу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> <br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру === <br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> <br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього === <br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального Кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння; <br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо; <br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити; <br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення; <br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних інвалідами, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР ) &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. N 859 ( 859-93-п ) &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;] (зі змінами, внесеними постановою від 11 серпня 1995 р. N 646 ( 646-95-п ).Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження. <br /> <br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> <br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом.]<br /> <br /> Так відповідно ст.392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> <br /> Відповідно положень ст. 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;&lt;br /&gt;<br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кримінальним процесуальним Кодексом, може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу].&lt;br /&gt;<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].<br /> <br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> <br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (ст.502) відповідно якої: «Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.<br /> <br /> [[Категорія:Суди]]<br /> [[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]<br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=14695 2019-08-16T08:49:52Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI] <br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України* Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III]<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 2&lt;nowiki/&gt;«Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»&lt;nowiki/&gt;,] <br /> <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР )* &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;]<br /> <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> <br /> &lt;br /&gt;<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] (ст.498-502)<br /> &lt;br /&gt;<br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та <br /> працевлаштуватися. <br /> <br /> <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується,<br /> а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> <br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами Кримінального процесуального Кодексу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> <br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру === <br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> <br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього === <br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального Кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння; <br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо; <br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити; <br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення; <br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних інвалідами, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР ) &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. N 859 ( 859-93-п ) &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;] (зі змінами, внесеними постановою від 11 серпня 1995 р. N 646 ( 646-95-п ).Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження. <br /> <br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> <br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом.]<br /> <br /> Так відповідно ст.392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> <br /> Відповідно положень ст. 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;&lt;br /&gt;<br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кримінальним процесуальним Кодексом, може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу].&lt;br /&gt;<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].<br /> <br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> <br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (ст.502) відповідно якої: «Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.<br /> <br /> [[Категорія:Суди]]<br /> [[Категорія:Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]<br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=2701 2017-03-31T07:58:02Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI] <br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України* Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III]<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 2&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;«Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;,] <br /> <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР )* &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;]<br /> <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> <br /> &lt;br /&gt;<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] (ст.498-502)<br /> &lt;br /&gt;<br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та <br /> працевлаштуватися.<br /> <br /> <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується,<br /> а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> <br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами Кримінального процесуального Кодексу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> <br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру === <br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> <br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього === <br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального Кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння; <br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо; <br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити; <br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення; <br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних інвалідами, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР ) &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. N 859 ( 859-93-п ) &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;] (зі змінами, внесеними постановою від 11 серпня 1995 р. N 646 ( 646-95-п ).Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження. <br /> <br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> <br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом.]<br /> <br /> Так відповідно ст.392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> <br /> Відповідно положень ст. 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;&lt;br /&gt;<br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кримінальним процесуальним Кодексом, може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу].&lt;br /&gt;<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].<br /> <br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> <br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (ст.502) відповідно якої: «Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.<br /> <br /> [[Категорія: Суди]]<br /> [[Категорія: Кримінальне право]]<br /> [[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=2698 2017-03-31T07:52:42Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI] <br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України* Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III]<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 2&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;«Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;,] <br /> <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР )* &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;]<br /> <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> <br /> &lt;br /&gt;<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] (ст.498-502)<br /> &lt;br /&gt;<br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та <br /> працевлаштуватися.<br /> <br /> <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується,<br /> а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> <br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами Кримінального процесуального Кодексу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> <br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру === <br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> <br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього === <br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального Кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння; <br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо; <br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити; <br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення; <br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних інвалідами, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР ) &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. N 859 ( 859-93-п ) &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;] (зі змінами, внесеними постановою від 11 серпня 1995 р. N 646 ( 646-95-п ).Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження. <br /> <br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> <br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом.]<br /> <br /> Так відповідно ст.392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> <br /> Відповідно положень ст. 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;&lt;br /&gt;<br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кримінальним процесуальним Кодексом, може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу].&lt;br /&gt;<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].<br /> <br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> <br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (ст.502) відповідно якої: «Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.<br /> <br /> [[Категорія: Суди]]<br /> [[Категорія: Кримінальне право]]</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=2695 2017-03-31T07:05:50Z

<p>Mykhailo.filipenko: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI] <br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України* Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III]<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 2&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;«Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»&lt;nowiki&gt;&lt;/nowiki&gt;,] <br /> <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР )* &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;]<br /> <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> <br /> &lt;br /&gt;<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] (ст.498-502)<br /> &lt;br /&gt;<br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та <br /> працевлаштуватися.<br /> <br /> <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України]. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу], а саме: <br /> # переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> # знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> # незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> # перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> # вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується,<br /> а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> <br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами Кримінального процесуального Кодексу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.<br /> <br /> === Ухвала суду про застосування примусових заходів виховного характеру === <br /> Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:<br /> # чи мало місце суспільно небезпечне діяння;<br /> # чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;<br /> # чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо під час судового розгляду не буде доведено однієї з обставин, передбачених у '''пункті 1 або 2''', суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціального навчально-виховного закладу на уповноважений підрозділ органів Національної поліції покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціального навчально-виховного закладу.<br /> <br /> === Види примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані судом до неповнолітнього === <br /> Статтею 105 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального Кодексу України] передбачено виключний перелік примусових заходів виховного характеру, які суд застосовує до неповнолітнього:<br /> # '''&lt;big&gt;застереження&lt;/big&gt;''' – є одним із найм'якших заходів виховного характеру, може бути зроблено шляхом роз'яснення судом неповнолітньому наслідків його дій - шкоди, завданої охоронюваним законом правам особи (осіб), інтересам суспільства або держави, - та оголошення неповнолітньому осуду за ці дії, а також попередження про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового суспільно-небезпечного діяння; <br /> # &lt;big&gt;'''обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього'''&lt;/big&gt; - слід розуміти як: обмеження перебування поза домівкою в певний час доби; заборону відвідувати певні місця, змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд, місце проживання, навчання чи роботи, виїжджати в іншу місцевість; покладення обов'язку продовжити навчання, пройти курс лікування (за наявності хворобливого потягу до спиртного або в разі вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів) тощо; <br /> # '''&lt;big&gt;передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання&lt;/big&gt;''' допускається лише за наявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Особами, які заміняють батьків, є, зокрема, усиновителі, опікуни і піклувальники. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд має вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують. Неможлива передача неповнолітнього під нагляд батька чи матері, які позбавлені батьківських прав, а також батьків чи інших осіб, котрі через свою поведінку не здатні позитивно впливати на нього. Хоча в законі не передбачено обов'язкове отримання згоди батьків або осіб, які їх заміняють, на передачу їм неповнолітнього під нагляд, суд має отримати таку згоду. Неповнолітнього можна передати під нагляд педагогічного (за місцем навчання) чи трудового (за місцем роботи) колективу – за згодою цього колективу, а також під нагляд окремих громадян – на їхнє прохання. При цьому як педагогічний чи трудовий колектив, так і окремий громадянин мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов'язані це робити; <br /> # '''&lt;big&gt;покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків&lt;/big&gt;''' – можна застосовувати лише до неповнолітнього, який досяг 15 років, має майно чи кошти, що є його власністю, або самостійно одержує заробіток (заробітну плату, стипендію тощо). У постанові (ухвалі) суд повинен зазначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, та строки виконання цього рішення; <br /> # '''&lt;big&gt;направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.&lt;/big&gt;''' Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. Направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру. До таких установ не можна направляти осіб, визнаних інвалідами, а також тих, кому згідно з висновком відповідних спеціалістів перебування там протипоказане за станом здоров'я через наявність певних захворювань. До спеціальних навчально-виховних установ належать загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації. Їх статус визначений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Законом України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР ) &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;] Мережа цих установ і положення про них затверджені [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/859-93-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 1993 р. N 859 ( 859-93-п ) &quot;Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації&quot;] (зі змінами, внесеними постановою від 11 серпня 1995 р. N 646 ( 646-95-п ).Неповнолітній, якого направлено до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, за своїм правовим статусом є учнем, щодо якого положеннями про ці навчально-виховні установи встановлено певні обмеження. <br /> <br /> До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у '''пунктах 2 та 3''' частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.<br /> <br /> == Порядок оскарження ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом.]<br /> <br /> Так відповідно ст.392 зазначеного Кодексу в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:<br /> # вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;<br /> # '''ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;'''<br /> # інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> <br /> Відповідно положень ст. 393 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] право на апеляційне оскарження мають законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;&lt;br /&gt;<br /> Апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кримінальним процесуальним Кодексом, може бути подана на ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня її проголошення;&lt;br /&gt;<br /> <br /> Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга подається в письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються:<br /> # найменування суду апеляційної інстанції;<br /> # прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> # судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;<br /> # вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;<br /> # клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;<br /> # перелік матеріалів, які додаються.&lt;br /&gt;<br /> <br /> <br /> Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази, які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо апеляційну скаргу подає захисник, законний представник неповнолітнього, то до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують їх повноваження відповідно до вимог [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу].&lt;br /&gt;<br /> <br /> До апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом].<br /> <br /> == Дострокове звільнення від примусового заходу виховного характеру ==<br /> <br /> Чинним [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним Кодексом України] передбачено можливість звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру (ст.502) відповідно якої: «Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексом.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з’ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.</div>

Mykhailo.filipenko https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83_%D0%B4%D0%BE_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BD%D0%B5_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96&diff=2681 2017-03-30T13:57:12Z

<p>Mykhailo.filipenko: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс Украї...</p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI] <br /> * <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України* Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III]<br /> * <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 [[Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 2&lt;nowiki&gt;]]&lt;/nowiki&gt;[[«Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру»&lt;nowiki&gt;]]&lt;/nowiki&gt;,] <br /> * <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України від 24 січня 1995 р. N 20/95-ВР ( 20/95-ВР )* &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;]<br /> * <br /> == Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> <br /> &lt;br /&gt;<br /> Порядку застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності присвячено параграф 2 глави 38 Кримінального процесуального Кодексу України (ст.498-502)<br /> &lt;br /&gt;<br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Метою застосування таких заходів має бути забезпечення інтересів неповнолітнього, які полягають в одержанні не тільки належного виховання, а й освіти, лікування, соціальної, психологічної допомоги, захисту від жорстокого поводження, насильства та експлуатації, а також у наявності можливості адаптуватися до реалій суспільного життя, підвищити загальноосвітній і культурний рівень, набути професії та <br /> працевлаштуватися.<br /> <br /> <br /> == Порядок провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру ==<br /> Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.<br /> Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За наявності достатніх підстав вважати, що особа яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, вона може бути поміщена у приймальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним Кодексом України для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слідчий суддя, суд зобов’язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-розподільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального Кодексу, а саме: <br /> 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;<br /> 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;<br /> 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;<br /> 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;<br /> 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.<br /> а також те, що жоден із більш м’яких заходів не може запобігти цьому.<br /> Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.<br /> <br /> == Порядок судового розгляду кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів виховного характеру. ==<br /> <br /> Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника та представників служби у справах дітей і уповноваженого підрозділу органів Національної поліції, якщо вони з’явилися або були викликані в судове засідання, згідно із загальними правилами Кримінального процесуального Кодексу.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.</div>

Mykhailo.filipenko