WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Права та обов'язки користувачів надр

2022-09-29T13:54:22Z

Mariia.osaulenko:

== '''Нормативна база''' ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text Кодекс України про надра;]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища]";
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14#Text Закон України "Про угоди про розподіл продукції"];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2545-19#Text Закон України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях]
== Загальні положення ==
==== '''''Надра''''' - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. ====
'''''Користувачі надр''''' - підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Користувачами надр на умовах угод про розподіл продукції можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи України або інших держав, об'єднання юридичних осіб, створені в Україні чи за межами України (інвестори), що відповідають вимогам законодавства України. Об'єднання юридичних осіб, що не є юридичною особою, може бути користувачем надр відповідно до угоди про розподіл продукції за умови, що учасники такого об'єднання несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, передбаченими угодою про розподіл продукції.

'''''Позивачі''''' - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, - звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів та відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про надра.

Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними.

Надра надаються у користування для:

геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

видобування корисних копалин;

будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції;

геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ);

задоволення інших потреб.

== '''Права та обов’язки користувачів надр''' ==
=== Права: ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра] користувачі надр мають право:
* здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції;
* розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу;
* здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини;
* на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами;
* користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції.
=== Обов’язки: ===
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text ч. 2 ст. 24 Кодексу України про надра] користувачі надр зобов'язані:
* використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;
* забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;
* забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;
* приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
*здійснювати підготовку і розкриття звітів (консолідованих звітів) про платежі на користь держави та інформації про укладені договори (угоди) щодо користування надрами в обсязі та у порядку, встановлених Законом України "Про забезпечення прозорості у видобувних галузях;
* виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Права та обов’язки користувача надр виникають з дня отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення права користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених Кодексом.

== '''Плата за користування надрами''' ==
Користування надрами є платним. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;

2) рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
== '''Строки користування надрами''' ==
'''''Надра надаються у постійне або тимчасове користування.'''''

Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку.

Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Спеціальний дозвіл на геологічне вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ), надається строком на п’ять років.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.
== '''Захист прав та порядок розгляду спорів з питань користування надрами''' ==
Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.

Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

Спори з питань користування надрами розглядаються органом державного геологічного контролю, органом державного гірничого нагляду, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцевими радами або судом у порядку, встановленому законодавством України.

Місцеві ради вирішують спори з питань користування надрами, пов'язані з розробкою родовищ корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод.

Спори з питань користування надрами, які виникають з іншими державами, а також між іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та власником надр, розглядаються відповідно до законодавства України.

Спори з питань користування надрами на умовах розподілу продукції вирішуються відповідно до умов, передбачених такими угодами, що укладаються відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції".
== '''Відповідальність за порушення законодавства про надра''' ==
'''''Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність''''' згідно з законодавством України.

'''Цивільно-правова відповідальність''' полягає у відшкодуванні збитків, завданих внаслідок порушень законодавства про надра.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1097-11#Text Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.08.2011 р. № 303, яким затверджено Методику визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами].

'''Кримінальна відповідальність''' передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1616 ст. 240 Кримінального кодексу України]. Санкція даної статті передбачає накладення штрафу від 8500 грн. до позбавленням волі на строк до восьми років.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у:

- самовільному користуванні надрами (''Згідно зі ст. 47 КпАП - за самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності на надра - накладаються штрафні санкції, що становлять - на громадян від 1700 грн. до 3400 грн. та на посадових осіб від 3400 грн. до 8500 грн.'');

- порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;

- вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;

- наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;

- пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

- порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

- невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

- знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;

- незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;

- невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства про надра.
== Див. також ==
* [[Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами]]
* [[Спори з питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Оформлення договорів відчуження земельних ділянок при відсутності правовстановлюючих документів (втрата, оформлення з помилками)

2021-12-01T10:31:21Z

Mariia.osaulenko:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]

== Що таке відчуження земельної ділянки? ==
'''Відчуження земельної ділянки''' – це передача права на земельну ділянку (тобто права володіння, користування та розпорядження землею) її власником іншій фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді чи державі. 
Відчуження може бути '''платне''' (купівля-продаж, міна) і '''безоплатне''' (дарування, спадщина тощо).

== Правовстановлюючі документи на земельну ділянку ==
<big>'''Документи, які підтверджують, що особа є власником земельної ділянки можна розділити на дві групи:'''</big>

'''1. Документи, видані до 1 січня 2013р.:'''
* державний акт на право приватної власності на землю;
* державний акт на право власності на землю;
* державний акт на право власності на земельну ділянку.

'''2. Документи, які видавалися після 1 січня 2013.:'''
* свідоцтво про право власності на нерухоме майно;
* витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
 
При зміні власника право власності на земельну ділянку без зміни її меж та цільового призначення також посвідчується '''договором купівлі-продажу''' або '''свідоцтвом про право на спадщину'''.

== Оформлення договору відчуження у разі втрати правовстановлюючого документа ==
Якщо оригінал правовстановлюючого документа загублений, викрадений або пошкоджений, можна отримати дублікат такого документа. Для цього необхідно звернутися у відповідну <big>інстанцію, яка видала оригінал документа</big>.

=== Куди звертатись? ===
За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа, лише суб’єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат. При цьому, втрата чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідний суб’єкт видавав документ, не є підставою для відмови у видачі дубліката документа. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб’єктом, який видав такий документ, це '''ліквідація (припинення діяльності) такого суб’єкта'''. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб’єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).

Документи, що підтверджують факт переходу права власності на нерухоме майно від попереднього власника до нового (договори купівлі-продажу, міни, дарування тощо), як правило, видаються нотаріусами. Видача дубліката або копії втраченого документа, виданого вище зазначеними посадовими особами, здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів дублікат втраченого документа видається нотаріусом, який посвідчував такий документ.

'''Отримати дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно може лише його власник.'''

Якщо оформити дублікати загублених правовстановлюючих документів не представляється можливим у силу певних причин, то необхідно подати до суду позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянку або про встановлення юридичного факту. '''Рішення суду в такому випадку є правовстановлюючим документом.'''

Далі дублікат правовстановлюючого документа реєструється в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF пункту 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень], затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно '''подаються:'''
#копія примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
#оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження або місцевої чи регіональної сфери розповсюдження за місцезнаходженням нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені '''назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім’я виданий, яким органом''' (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа). 

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 131 ЗК України]). Угоди про перехід права власності на земельні ділянки '''укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 132 ЗК України)].

'''Отже, після відновлення втраченого правовстановлюючого документа на земельну ділянку необхідно звернутись до нотаріуса для оформлення договору відчуження.'''

=== Вартість ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] за державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі '''0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.''' За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі: 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк '''два робочі дні'''; 2 прожиткових мінімума для працездатних осіб - у строк '''один робочий день'''; 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк '''2 години'''. 

== Оформлення договору відчуження, якщо правовстановлюючий документ оформлений з помилками ==
Якщо при оформленні договору відчуження земельної ділянки у документі, що посвідчує право власності на таку земельну ділянку виявлено помилку, то її необхідно виправити. Зробити це можливо двома способами - '''позасудовим і судовим.'''

=== Куди звернутись? ===
1. '''Позасудовий спосіб''' передбачає звернення до органу, що видав документ. 

Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ '''даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу''', який видав правовстановлюючий документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок). Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.

2. '''Судовий''' - шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі. Суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:
* Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);
* Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;
* Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.
* Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право. 

Дана категорія справ розглядається судом у порядку '''окремого провадження'''.

<big>'''Окреме провадження'''</big> — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. 

<big>Заява про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу</big> повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 175 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 ЦПК України. Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи та в ній повинно бути зазначено:
* який факт заявник просить встановити та з якою метою;
* причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
* докази, що підтверджують факт. 

'''До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.'''

=== Вартість ===
До заяви обов’язково необхідно додати документ, що '''підтверджує сплату судового збору'''. Розмір судового збору для фізичних осіб становить '''0,2 розміру прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20 Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»] установлено станом на 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2270 гривень. Отже, за подання в 2021 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі '''454 грн. 00 коп.'''

<big>'''Таким чином, після виправлення помилки у правовстановлюючому документі на земельну ділянку та отримання належного документа, необхідно звернутись до нотаріуса для оформлення договору відчуження.'''</big>
[[Категорія:Право власності на землю]]

Оформлення договорів відчуження земельних ділянок при відсутності правовстановлюючих документів (втрата, оформлення з помилками)

2021-07-29T12:49:25Z

Mariia.osaulenko:

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]

== Що таке відчуження земельної ділянки? ==
'''Відчуження земельної ділянки''' – це передача права на земельну ділянку (тобто права володіння, користування та розпорядження землею) її власником іншій фізичній чи юридичній особі, територіальній громаді чи державі. 
Відчуження може бути '''платне''' (купівля-продаж, міна) і '''безоплатне''' (дарування, спадщина тощо).

== Правовстановлюючі документи на земельну ділянку ==
<big>Документи, які підтверджують, що особа є власником земельної ділянки можна розділити на 2 групи:</big>

'''1. Документи, видані до 1 січня 2013р.:'''
* державний акт на право приватної власності на землю;
* державний акт на право власності на землю;
* державний акт на право власності на земельну ділянку.

'''2. Документи, які видавалися після 1 січня 2013.:'''
* свідоцтво про право власності на нерухоме майно;
* витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
 
При зміні власника право власності на земельну ділянку без зміни її меж та цільового призначення також посвідчується '''договором купівлі-продажу''' або '''свідоцтвом про право на спадщину'''.

== Оформлення договору відчуження у разі втрати правовстановлюючого документа ==
Якщо оригінал правовстановлюючого документа загублений, викрадений або пошкоджений, можна отримати дублікат такого документа. Для цього необхідно звернутися у відповідну <big>інстанцію, яка видала оригінал документа</big>.

=== Куди звертатись? ===
За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа, лише суб’єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат. При цьому, втрата чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого відповідний суб’єкт видавав документ, не є підставою для відмови у видачі дубліката документа. Єдиною підставою, за наявності якої видача дубліката документа не може бути здійснена суб’єктом, який видав такий документ, це '''ліквідація (припинення діяльності) такого суб’єкта'''. У такому випадку видача дубліката документа здійснюється правонаступником відповідного суб’єкта або архівною установою (якщо передбачається передача документів до архіву).

Документи, що підтверджують факт переходу права власності на нерухоме майно від попереднього власника до нового (договори купівлі-продажу, міни, дарування тощо), як правило, видаються нотаріусами. Видача дубліката або копії втраченого документа, виданого вище зазначеними посадовими особами, здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів дублікат втраченого документа видається нотаріусом, який посвідчував такий документ.

'''Отримати дублікат свідоцтва про право власності на нерухоме майно може лише його власник.'''

Якщо оформити дублікати загублених правовстановлюючих документів не представляється можливим у силу певних причин, то необхідно подати до суду позовну заяву про визнання права власності на земельну ділянку або про встановлення юридичного факту. '''Рішення суду в такому випадку є правовстановлюючим документом.'''

Далі дублікат правовстановлюючого документа реєструється в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF пункту 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень], затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно '''подаються:'''
#копія примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
#оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження або місцевої чи регіональної сфери розповсюдження за місцезнаходженням нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені '''назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім’я виданий, яким органом''' (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа). 

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 131 ЗК України]). Угоди про перехід права власності на земельні ділянки '''укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 132 ЗК України)].

'''Отже, після відновлення втраченого правовстановлюючого документа на земельну ділянку необхідно звернутись до нотаріуса для оформлення договору відчуження.'''

=== Вартість ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»] за державну реєстрацію права власності справляється адміністративний збір у розмірі '''0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.''' За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі: 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк '''два робочі дні'''; 2 прожиткових мінімума для працездатних осіб - у строк '''один робочий день'''; 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк '''2 години'''. 

== Оформлення договору відчуження, якщо правовстановлюючий документ оформлений з помилками ==
Якщо при оформленні договору відчуження земельної ділянки у документі, що посвідчує право власності на таку земельну ділянку виявлено помилку, то її необхідно виправити. Зробити це можливо двома способами - '''позасудовим і судовим.'''

=== Куди звернутись? ===
1. '''Позасудовий спосіб''' передбачає звернення до органу, що видав документ. 

Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ '''даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу''', який видав правовстановлюючий документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок). Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.

2. '''Судовий''' - шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа конкретній особі. Суд може розглянути справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо:
* Такі факти породжують юридичні наслідки (тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав громадян);
* Законодавством не передбачено інший порядок їх встановлення;
* Встановлення факту не пов’язано з наступним вирішенням спору про право.
* Якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право. 

Дана категорія справ розглядається судом у порядку '''окремого провадження'''.

<big>'''Окреме провадження'''</big> — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. 

<big>Заява про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу</big> повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 175 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 ЦПК України. Така заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання особи та в ній повинно бути зазначено:
* який факт заявник просить встановити та з якою метою;
* причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
* докази, що підтверджують факт. 

'''До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про те, що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.'''

=== Вартість ===
До заяви обов’язково необхідно додати документ, що '''підтверджує сплату судового збору'''. Розмір судового збору для фізичних осіб становить '''0,2 розміру прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому заява подається до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20 Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»] установлено станом на 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2102 гривень. Отже, за подання в 2020 році фізичною особою заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно сплатити судовий збір у розмірі '''420 грн. 40 коп.'''

<big>'''Таким чином, після виправлення помилки у правовстановлюючому документі на земельну ділянку та отримання належного документа, необхідно звернутись до нотаріуса для оформлення договору відчуження.'''</big>
[[Категорія:Право власності на землю]]

Порядок проведення огляду у кримінальному процесі

2021-07-29T12:38:51Z

Mariia.osaulenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування»]

== Поняття огляду ==

'''Огляд''' – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення
== Мета огляду ==
Метою проведення огляду є виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
== Види оглядів ==
Можна виділити такі види оглядів:

'''<big>1) огляд місцевості;</big>'''

'''<big>2) огляд приміщень;</big>'''

'''<big>3) огляд речей;</big>'''

'''<big>4) огляд документів;</big>'''

'''<big>5) огляд трупа;</big>'''

'''<big>6) огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією.</big>'''

'''<big>Комплексною слідчою (розшуковою) дією є огляд житла чи іншого володіння особи</big>'''

Відповідно до частини 2 статті 237 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] передбачає, що проведення огляду житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

'''''Огляд житла чи іншого володіння особи''''' здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

''Слідчий, прокурор має право до постановлений ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише:''
* - у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);
* - за добровільною згодою особи, яка ними володіє (ч. 1 ст. 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише '''<big>речей і документів</big>''', які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

'''<big>Комплексною слідчою (розшуковою) дією є також огляд місця події</big>'''

Як визначено законом, у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР ('''ч. 3 ст. 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]''').

'''<big>Огляд трупа</big>'''

У відповідності до закону огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил КПК про огляд житла чи іншого володіння особи.

Закон встановлює, що після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора, незалежно від того, яким уповноваженим органом досудового розслідування здійснюється досудове провадження і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.
=== Проведення огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією ===
Згідно з КПК ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил '''ст. 238 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]'''. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. Законом передбачено, що у разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи. 

Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. 

Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.
== Підстава для проведення огляду ==
Фактичною підставою для проведення огляду є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. При наявності достатніх даних, що вказують на необхідність проведення огляду, слідчий чи прокурор приймає рішення про його проведення. Як правило, це рішення ніде спеціально не фіксується. Вимога закону обов'язково отримати вмотивовану ухвалу слідчого судді встановлена, тільки коли необхідно здійснити огляд житла чи іншого володіння особи.

== Порядок проведення огляду ==
Відповідно до вимог закону слідчий або прокурор повинні вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення огляду осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (див. також '''ч. 3 ст. 223 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]'''). Найчастіше мова йде про власників житла чи іншого володіння особи, речей чи документів, які повинні бути оглянуті в ході огляду. їх присутність під час огляду є гарантією законного та об'єктивного відображення результатів цієї слідчої дії, дотримання правових приписів кримінального процесуального закону. 

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. 
'''Згідно зі змінами, внесеними до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], необхідна обов’язкова присутність під час огляду житла чи іншого володіння особи адвоката, оскільки якщо під час виконання ухвали про дозвіл на огляд житла чи іншого володіння особи адвоката не було допущено до цієї слідчої (розшукової) дії, отримані докази є неприпустимими. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження.''' 
Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. 

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

== Фіксування результатів огляду ==
До основних способів фіксації огляду належать:
* '''протоколювання;'''
* '''фотографування, відеозапис, кінозйомка, звукозапис;'''
* '''копіювання та моделювання;'''
* '''вимірювання, складання планів і схем;'''
* '''вилучення предмета разом із слідами.'''
 
'''Згідно зі змінами, внесеними до статті 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування»] виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Тому проведення огляду житла чи іншого володіння особи також проводиться з обов’язковою фіксацією.''' 
Основним способом фіксації результатів огляду є '''складання протоколу'''. Складання протоколу вимагає дотримання ряду певних вимог: протокол повинен бути повним і містити детальний опис окремих слідів та інших обставин злочину; всі виявлені об'єкти, предмети та обставини повинні бути зафіксовані у протоколі огляду точно у такому вигляді, в якому вони знаходилися у момент здійснення огляду та спостерігалися слідчим. Якщо до обстановки вносилися певні зміни, то факти внесення таких змін повинні бути встановлені слідчим, шляхом проведення інших слідчих дій - допитами, експертизами, відтворенням обстановки та обставин події тощо.
Протокол огляду складається з 3-х основних частин: вступної, описової та заключної. 

У вступній частині протоколу зазначається: час і місце складання протоколу; посада та прізвища осіб, які проводили огляд та брали участь у його проведенні, прізвища та адреси понятих; підстави для проведення огляду та посилання на відповідні норми КПК України; відмітки про роз'яснення учасникам огляду і понятим їх прав і обов'язків; умови в яких проводився огляд; час початку та закінчення огляду. 

Описова частина протоколу має містити відомості щодо послідовності дій під час проведення огляду та отримані в результаті огляду відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи. В протоколі послідовно описуються окремі об'єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини, якщо такі будуть встановлені.
Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації. 

Заключна частина протоколу містить відомості щодо вилучених предметів та слідів, умов та методів їх виявлення, фіксації (фото-, кіно-, відеозйомка, дані про чутливість плівки, умови зйомки, параметри зйомки) та вилучення (копіювання на дактоплівку, виготовлення гіпсового зліпку тощо). У цій частини протоколу зазначається про наявність або відсутність зауважень понятих та інших учасників огляду щодо порядку огляду, вилучення слідів та інших предметів, а також інших дій, вчинених слідчим. Протокол підписує слідчий, а також поняті та інші учасники огляду. 

До протоколу огляду місця події можуть додаватися плани, схеми місця події, фотознімки, кіно- та відеоплівки.
При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення.
На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням "північ-південь" для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об'єкти. 

'''Всі технічні засоби, які використовують для фіксації процесу огляду та його результатів, можна згрупувати таким чином:'''
- фотографічні засоби;
- кінематографічні;
- відеозаписуючі;
- звукозаписуючі;
- вимірювальні;
- моделюючі;
- аналітичні:
- пошукові;
- кібернетичні.
[[Категорія:Слідчі дії]]

Визначення місця проживання дитини

2020-09-07T07:45:49Z

Mariia.osaulenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН Про права дитини]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/page Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»]

Нерідко після припинення спільного проживання колишні закохані пари залишаються у вкрай конфліктних відносинах. Найбільш прикрою видається ситуація, в якій заручниками дорослих баталій стають діти. Одним із ключових питань, яке необхідно вирішувати батькам при припиненні спільного проживання, є те, з ким залишиться жити дитина.

== Право батьків на визначення місця проживання дитини ==
Згідно зі '''статтею 160 Сімейного кодексу України''', місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо ж дитині від 10 до 14 років, вона спільно з батьками бере участь у прийнятті рішення щодо свого місця проживання. В свою чергу, дитина, якій виповнилося 14 років та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання.

== Укладення договору про визначення місця проживання дитини ==
Відповідно до ч. 4 ст. 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page СК України] батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Предметом даного договору є визначення місця проживання та дії з виховання, навчання, догляду за дитиною або поєднаних цих елементів, спрямованих на забезпечення нормального фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

== Вирішення спору між батьками органом опіки та піклування ==
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування.

=== Куди звернутися ===
Для вирішення спору органом опіки та піклування необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради. Місцевий орган опіки та піклування, який призначить засідання комісії, викличе обох батьків, проведе з ними бесіди, оцінить інші обставини та винесе відповідне рішення.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
Відповідно до пункту 72 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF/page постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини»] для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини:
* заяву;
* копію паспорта;
* довідку з місця реєстрації (проживання);
* копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
* копію свідоцтва про народження дитини;
* довідку з місця навчання, виховання дитини;
* довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

=== Строки розгляду питання ===
Засідання спеціальних комісій у органах опіки та піклування проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць.

== Визначення місця проживання дитини у судовому порядку ==
Звернення до суду відбувається шляхом подачі позовної заяви з необхідними документами Позивачем (особа, яка звертається до суду з позовною заявою, тобто той з батьків, хто бажає, щоб з ним залишилася проживати дитина) до Відповідача (той з батьків, хто проживатиме окремо від дитини).

З метою позитивного для Позивача вирішення даного спору, в суді необхідно доводити наступні обставини:
* відповідальне ставлення до своїх батьківських обов’язків
* стан здоров’я як батьків, так і дитини
* матеріальне становище батьків
* можливість забезпечення належних житлових умов
* сімейний стан батьків
* інші обставини(шкідливі звички, графіки роботи, професія і т.д.)

=== Куди звернутися ===
Позовна заява про визначення місця проживання дитини подається в порядку цивільного судочинства до <big>районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування Відповідача</big>.

=== Вартість ===
Порядок та підстави для сплати судового збору регулюються [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»]. Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]). Станом на 01.01.2020 розмір судового збору складає 840,80 грн.

=== Перелік та зразки необхідних документів ===
'''До суду подається:'''
# Позовна заява
# Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.
# Копія паспорта позивача.
# Копії рішення суду про розлучення.
# Характеристика з місця роботи позивача та її дві копії.
# Характеристика з місця проживання позивача та її дві копії.
# Довідка з місця проживання позивача та її дві копії.
# Дві копії декларації про дохід позивача.
# Довідка ЦМЛ про стан здоров'я позивача та її дві копії.
# Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання позивача та дві його копії.
# Дві копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП.
# Акт санітарно-епідеміологічного обстеження квартири позивача та дві його копії.
# Епікриз (ПІБ дитини).
# Квитанції про сплату судового збору. 

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Зразок позовної заяви'''
[[Файл:Позов про визначення місця проживання дитини зразок.docx|міні]]

=== Строки розгляду питання ===
Відповідно до статті 157 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але <big>не більш як на п'ятнадцять днів</big>.
=== Підстави для відмови ===
Згідно зі статтею 121 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який <big>не може перевищувати п'яти днів</big> з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач виконає вимоги ухвали щодо усунення недоліків, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається не поданою і повертається позивачеві.
Крім цього, заява повертається у випадках, коли:

# позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
# заяву подано недієздатною особою;
# заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
# справа не підсудна цьому суду;
# подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 ЦПК. 

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

=== Порядок оскарження ===
Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом <big>тридцяти днів</big> '''з дня його проголошення'''. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом <big>п'ятнадцяти</big> днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

== Практичні аспекти вирішення питання про встановлення місця проживання дитини ==

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними, як вже зазначалося раніше, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Яблуком розбрату у подібних справах зазвичай стає наведена у Декларації з прав дитини 1959 року презумпція закріплення проживання дитини разом з матір’ю, відповідно до якої малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю. Однак наразі вона не підтримується ані сучасним європейським законодавством, ані рішеннями Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, а також забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

За практикою ЄСПЛ врахування того, що слугує найкращим інтересам дитини, має вирішальне значення в кожній справі такого типу («Ельшольц проти Німеччини»). Наразі існує широкий консенсус на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси («Нойлінґер і Шурук проти Швейцарії»). При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два фактори: по-перше, збереження її зв’язків з сім’єю, окрім випадків, коли доведено, що сім’я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, забезпечення її розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним («Мамчур проти України»).

В окремій думці у справі «М.С. проти України» суддя Карло Ранзоні наголошує, що, згідно з позицією ЄСПЛ, батьки повинні мати рівні права в спорах про опіку («Зоммерфельд проти Німеччини») і що найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків ( «Сахін проти Німеччини»).

Насамкінець, у Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Рівність та спільна батьківська відповідальність: роль батьків» (Equality and shared parental responsibility: the role of fathers) № 2079 від 02 жовтня 2015 року Асамблея твердо висловила позицію, що саме розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи стосовно ролей жінок та чоловіків у сім’ї і є відображенням соціологічних змін, які відбулися протягом останніх 50 років. У зв’язку з цим, Парламентська Асамблея закликала всіх її членів, зокрема і Україну, забезпечити законодавчими нормами та адміністративною практикою рівність прав батьків щодо їх дітей.
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Порядок реєстрації місця проживання/перебування, у тому числі новонародженої дитини

2020-06-03T13:35:49Z

Mariia.osaulenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/888-19 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру"]

== Загальні положення ==
Реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - паспортний документ), довідки про звернення за захистом в Україні.

== Визначення термінів ==
'''Місце перебування''' - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком '''менше шести місяців''' на рік;

'''Місце проживання''' - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

'''Реєстрація''' - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому
Кабінетом Міністрів України порядку.

== Куди звернутись ==
[[Файл:Як зареєструвати місце проживання?.jpg|200px|thumb|right|Як зареєструвати місце проживання?]]
Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС ) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб, що проживають або перебувають у спеціалізованих соціальних установах, закладах соціального обслуговування та соціального захисту (далі - заклад/установа), здійснюється територіальним підрозділом ДМС у взаємодії із закладом/установою відповідно до території обслуговування територіального підрозділу ДМС.

== Вартість ==
Згідно ст. 11-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"],за реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір:
* у разі звернення особи протягом 30 днів з моменту зняття з реєстрації в розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати;
* у разі звернення особи з порушенням зазначеного терміну - в розмірі 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати;
* у разі реєстрації місця проживання одночасно зі зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується тільки за одну адміністративну послугу і зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання.

== Перелік необхідних документів ==
Відповідно до ст. 6 Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"],
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку. 
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
* письмову заяву;
* документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
* квитанцію про сплату адміністративного збору;
* документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
* військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
* заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
* документ, що посвідчує особу представника;
* документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

== Обов’язковість реєстрації ==
Згідно ст. 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"], громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані '''протягом тридцяти календарних днів''' після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини '''протягом трьох місяців''' з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.
Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі коли особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.

== Підстави для відмови у реєстрації ==
Згідно ст. 9-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"],
орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа не подала необхідних документів або інформації;
* у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
* звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови.

== Реєстрація новонародженої дитини ==
Відповідно ст. 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"],
Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини '''протягом трьох місяців''' з дня державної реєстрації її народження. За бажанням батьків чи одного з них документи, передбачені цією статтею для реєстрації місця проживання дитини, можуть бути подані органам державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють зазначені документи органам реєстрації для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.

Державна реєстрація місця проживання новонародженої дитини відповідно до [[Порядку надання комплексної послуги “єМалятко]]”, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/691-2019-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 691 “Про реалізацію експериментального проекту щодо створення сприятливих умов для реалізації прав дитини]”, здійснюється виключно на підставі відомостей, отриманих в порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром актів цивільного стану громадян.

== Особливості реєстрації місця проживання бездомних осіб ==
Згідно ст. 6-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"], бездомні та інші особи, які не мають постійного місця проживання, реєструються '''за адресою спеціалізованої соціальної установи''', закладу соціального обслуговування та соціального захисту, створених органами місцевого самоврядування.
Подання заяви про реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання таких осіб у порядку і строки, встановлені цим Законом, покладається на відповідну спеціалізовану соціальну установу, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, де проживають зазначені особи.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84005908?fbclid=IwAR3F0c-bB4BmGyZTQ95m_BNmijtEqqIui0QXOUwhjHR34QERPhp__Zoxt0c Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 731/34/17-ц] (наявність у позивача іншого приватизованого приміщення є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання права проживання та реєстрації без згоди власників).
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Контроль за виконанням колективного договору

2019-12-05T15:15:07Z

Mariia.osaulenko: /* Нормативна база */

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1477916104578204 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3356-12/print1477916104578204 Закон України «Про колективні договори і угоди»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»]
== '''Поняття колективного договору''' ==
'''Колективний договір''' — угода, яка укладається між власником або уповноваженим органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом. 
'''''Колективний договір укладається''''': 
# на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, а також у структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів; 
# відповідно до чинного законодавства (ст.ст.10-20 Гл. 2 Кодексу законів про працю України, ст.1 ЗУ "Про колективні договори і угоди" та ін.) та узятих сторонами зобов'язань. 
'''Його основна ціль''' - урегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

== Контроль за виконанням колективного договору ==
Згідно зі [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3356-12/print1477916104578204 ст.15 ЗУ «Про колективні договори та угоди»] контроль за виконанням колективного договору, угоди проводиться безпосередньо сторонами, що їх уклали, чи уповноваженими ними представниками. 
Сторони, що підписали колективний договір (угоду), щорічно в строки, передбачені колективним договором (угодою), '''звітують про їх виконання'''. 
'''Для здійснення контролю''' за виконанням колективного договору (угоди) '''можуть створюватися комісії''', які за наслідками перевірки '''складають акт''', який '''є основним документом''', який свідчить про результати роботи по виконанню колективного договору (угоди). Одночасно він є підставою для вжиття заходів щодо усунення виявлених недоліків. 

''' '''
=== Суб’єкти контролю за виконанням колективного договору ===



а) '''сторони, що уклали колективний договір''' (самостійно контролюють його виконання;вправі уповноважити своїх представників). 

б) '''профспілки''' (спеціальні правила встановлені частиною четвертою ст. 20 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності]"). У разі порушення роботодавцями, їх об'єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору (угоди) профспілки, їх об'єднання мають право надсилати їм '''подання про усунення таких порушень'''. У випадку відмови усунути ці порушення або недосягнення угоди в зазначений строк '''профспілки мають право оскаржити неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб до місцевого суду'''. Також це правило включене до ст. 19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]. Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08/print1477916104578204 з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу законів про працю України] виборний орган [[Порядок створення первинної організації професійної спілки|первинної профспілкової організації]] на підприємстві, в установі, організації: 
* укладає та контролює виконання колективного договору,
* звітує про його виконання на загальних зборах трудового колективу,
* звертається з вимогою про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору, а саме:
# до вищестоящих органів – для притягнення до дисциплінарної відповідальності,
# до представників '''Державної служби України з питань праці''' – для притягнення до адміністративної відповідальності,
# до '''органів Національної поліції України''' – для притягнення до кримінальної відповідальності. 

в) '''[http://dsp.gov.ua/ Державна служба України з питань праці]''', яка є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, має право за зверненням фізичних та юридичних осіб проводити перевірки додержання роботодавцями законодавства про працю. 

''' '''
=== Порядок звернення у разі порушень ===



* до Державної служби України з питань праці:
# Працівник особисто звертається у випадку порушення чи невиконання роботодавцем умов колективного договору. 
# Державна служба України з питань праці за зверненням особи здійснює відповідну перевірку. 
# За результатами перевірки у разі виявлення порушень посадовими особами Держпраці: 1) видаються обов’язкові для виконання роботодавцями приписи про усунення порушень; 2) можуть складатися протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 41-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення чи невиконання колективного договору (угоди).

* до роботодавців, їх об'єднань, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування: 
# Профспілки або їх об'єднання направляють їм подання про усунення порушень умов колективного договору (угоди). 
# Дане подання розглядається у тижневий термін. 
# У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

* до суду: 
# працівник має право звернутися особисто за захистом порушених прав, якщо роботодавцем порушуються чи не виконуються умови чинного колективного договору, що стосуються конкретного працівника (наприклад, положення, які регулюють умови оплати праці). 

== '''Види відповідальності за невиконання колективного договору''' ==

За порушення чи невиконання умов колективного договору, законодавством передбачені такі види відповідальності: 
* адміністративна
* дисциплінарна
* кримінальна
* матеріальна 

Випадки відповідальності '''регламентуються ст.ст.18-20 Закону України [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3356-12/print1477916104578204 “Про колективні договори і угоди”], ч.ч.1-4, 7 ст.41, ст.41-1 - 41-3, 188-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення], ст.ст.170, 172, 173, 174 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].''' 

=== <big>Адміністративна відповідальність</big> ===
Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору (угоди) особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів тягне за собою накладення '''''штрафу до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'''''. 

==== <big>Органи, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення</big> ====
Згідно зі ст.255 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення] у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст.ст.218 - 221 цього Кодексу, '''протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади''', що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю '''(Державна служба України з питань праці)'''. 

==== <big>Строки розгляду</big> ====
Згідно зі ст.277 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення] справа про адміністративне правопорушення розглядається '''у п'ятнадцятиденний строк''' з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. 

==== <big>Порядок оскарження</big> ====
Згідно зі ст. 294 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/print1477916104578204 Кодексу України про адміністративні правопорушення] постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у апеляційному порядку '''протягом десяти днів''' з дня винесення постанови: 
# особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, 
# її законним представником, 
# захисником, 
# потерпілим, 
# його представником. 

'''Апеляційна скарга''' подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд. 

=== <big>Дисциплінарна відповідальність</big> ===

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні власником або уповноваженим ним органом на працівника за порушення дисципліни праці, вчинення дисциплінарного проступку стягнення: 
* оголошення догани або звільнення з роботи.
* Ст.45 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України] передбачено також, що на вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівним працівником або усунути його із займаної посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язань за колективним договором. 

=== <big>Матеріальна відповідальність</big> ===

Матеріальна відповідальність полягає у зобов'язанні працівника відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству невиконанням зобов'язань за колективним договором.

=== <big>Кримінальна відповідальність</big> ===
'''[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України] передбачена відповідальність у сфері трудових прав і свобод людини, зокрема, за''': 

* умисне перешкоджання законній діяльності профспілок, політичній партій, громадських організацій (ст.170 КК України)
* [[Грубе порушення законодавства про працю|грубе порушення законодавства про працю]] (ст.172 КК України)
* грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності (ст.173 КК України)
* безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства,установи, організації незалежно від форм власності (ст.175 КК України).

[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Адміністративне право‎]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]

Порядок реєстрації місця проживання/перебування, у тому числі новонародженої дитини

2019-10-22T11:41:31Z

Mariia.osaulenko:

== Нормативна база. ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/888-19 Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг » від 10.12.2015 № 888-VIII];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/207-2016-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру від 02.03.2016 № 207»];
== Визначення термінів. ==
'''Місце перебування''' - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком '''менше шести місяців''' на рік; 

'''Місце проживання''' - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; 

'''Реєстрація''' - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому
Кабінетом Міністрів України порядку.

== Куди звернутись. ==
[[Файл:Як зареєструвати місце проживання?.jpg|200px|thumb|right|Як зареєструвати місце проживання?]]
Згідно ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється органом реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

== Вартість. ==
Згідно ст. 11-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»],за реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір:
* у разі звернення особи протягом 30 днів з моменту зняття з реєстрації в розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати;
* у разі звернення особи з порушенням зазначеного терміну - в розмірі 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати;
* у разі реєстрації місця проживання одночасно зі зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується тільки за одну адміністративну послугу і зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання.

== Перелік необхідних документів. ==
Відповідно до ст. 6 Закону України [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»],
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку. 
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
* письмову заяву;
* документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
* квитанцію про сплату адміністративного збору;
* документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
* військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
* заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання). 

У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
* документ, що посвідчує особу представника;
* документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

== Обов’язковість реєстрації. ==
Згідно ст. 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»], громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані '''протягом тридцяти календарних днів''' після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини '''протягом трьох місяців''' з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.
Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі коли особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку.

== Підстави для відмови у реєстрації. ==
Згідно ст. 9-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»],
орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
* особа не подала необхідних документів або інформації;
* у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;
* звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови.

== Реєстрація новонародженої дитини. ==
Відповідно ст. 6 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»],
Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини '''протягом трьох місяців''' з дня державної реєстрації її народження. За бажанням батьків чи одного з них документи, передбачені цією статтею для реєстрації місця проживання дитини, можуть бути подані органам державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють зазначені документи органам реєстрації для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.

== Особливості реєстрації місця проживання бездомних осіб ==
Згідно ст. 6-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»],
Бездомні та інші особи, які не мають постійного місця проживання, реєструються '''за адресою спеціалізованої соціальної установи''', закладу соціального обслуговування та соціального захисту, створених органами місцевого самоврядування.
Подання заяви про реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання таких осіб у порядку і строки, встановлені цим Законом, покладається на відповідну спеціалізовану соціальну установу, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, де проживають зазначені особи.

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]