https://legalaid.wiki/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=Mariia.kuzminska 2026-04-22T09:16:55Z Внесок користувача MediaWiki 1.43.0 https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96_%D0%B2_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97&diff=27095 2021-03-18T11:44:34Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br /> == Суд касаційної інстанції==<br /> Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.([http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2B6D221CBC3D9659C2257AF30033B26A Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України]).<br /> === Повноваження суду касаційної інстанції===<br /> '''Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:'''<br /> # залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;<br /> # скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;<br /> # скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;<br /> # скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;<br /> # скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;<br /> # у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;<br /> # у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 пунктах 1-6 ч. 1 ст. 409 ЦПК.]<br /> == Право касаційного оскарження==<br /> Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:<br /> # рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,які не підлягають касаційному оскарженню;<br /> # ухвали суду першої інстанції, вказані у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 ч.1 ст. 353 ЦПК], після їх перегляду в апеляційному порядку;<br /> # ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.&lt;br /&gt;<br /> === Підставами касаційного оскарження===<br /> Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.<br /> === Рішення та ухвали які не підлягають касаційному оскарженню===<br /> '''Не підлягають касаційному оскарженню:'''&lt;br /&gt;<br /> # рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;<br /> # судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:<br /> * касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;<br /> * особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;<br /> * справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;<br /> * суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.&lt;br /&gt;<br /> Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи.<br /> == Строк на касаційне оскарження==<br /> Касаційна скарга на судове рішення подається '''протягом тридцяти днів''' з дня його проголошення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється '''з дня складення повного судового рішення.'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана '''протягом тридцяти днів''' з дня вручення йому такого судового рішення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 3 ст. 394 ЦПК.]<br /> == Порядок подання касаційної скарги==<br /> Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.<br /> == Форма і зміст касаційної скарги==<br /> Касаційна скарга подається у письмовій формі.&lt;br /&gt;<br /> '''У касаційній скарзі повинно бути зазначено:'''<br /> # найменування суду, до якого подається скарга;<br /> # повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;<br /> # повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);<br /> # рішення (ухвала), що оскаржується;<br /> # підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК] підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК] в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК] в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК], в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);<br /> # клопотання особи, яка подає скаргу;<br /> # перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги;<br /> # дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.<br /> До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''До касаційної скарги додаються:'''<br /> # копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи;<br /> # докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності;<br /> # документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.<br /> == Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги==<br /> Касаційна скарга реєструється у день її надходження до суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді, визначеному в порядку, встановленому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 33 ЦПК.]&lt;br /&gt;<br /> <br /> У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 392 ЦПК,] застосовуються положення [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 185 ЦПК], про що суддею постановляється відповідна ухвала.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 390 ЦПК], і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом '''десяти днів''' з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження на [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 підставі п. 4 ч. 2 ст. 394 ЦПК.]&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо:'''<br /> # касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;<br /> # скаргу подано у інший спосіб, ніж до суду касаційної інстанції;<br /> # до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання;<br /> # у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує '''протягом двадцяти днів''' з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом '''двадцяти днів''' з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 272 ЦПК]. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами, а касаційна скарга залишається в суді касаційної інстанції.<br /> == Відкриття касаційного провадження у справі==<br /> Ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє '''не пізніше ніж через двадцять днів''' з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.<br /> == Відзив на касаційну скаргу==<br /> Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Відзив на касаційну скаргу має містити:'''<br /> # найменування суду касаційної інстанції;<br /> # ім’я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адресу електронної пошти, за наявності;<br /> # обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги;<br /> # у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на касаційну скаргу;<br /> # перелік матеріалів, що додаються.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).&lt;br /&gt;<br /> <br /> До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.<br /> [[Файл:Відзив на касаційну скаргу зразок.odt|міні]]<br /> <br /> == Закриття касаційного провадження==<br /> '''Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:'''<br /> # після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги;<br /> # після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;<br /> # після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося.<br /> == Приєднання до касаційної скарги==<br /> Учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції.&lt;br /&gt;<br /> <br /> До заяви про приєднання до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору та докази надсилання копії заяви іншим учасникам справи.<br /> <br /> == Доповнення, зміна або відкликання касаційної скарги або відмова від неї==<br /> Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її '''протягом строку на касаційне оскарження.'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У разі закриття касаційного провадження у зв’язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч. 5 ст. 206 ЦПК.]<br /> == Строки розгляду касаційної скарги==<br /> Касаційна скарга на судові рішення, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК], має бути розглянута '''протягом шістдесяти днів''', а на ухвали, передбачені [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 пунктами 2 і 3 ч. 1 стю 389 ЦПК], - '''протягом тридцяти днів''' з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі.<br /> [[категорія:Цивільне процесуальне право‏‎]]<br /> [[категорія:Оскарження рішення суду‏‎]]<br /> [[категорія:Суди‏‎]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%85&diff=27094 2021-03-18T11:39:33Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закону України &quot;Про фермерське господарство&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text Закон України &quot;Про особисте селянське господарство&quot;]<br /> <br /> == Основні положення ==<br /> Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-15#Text статті 1 Закону України &quot;Про особисте селянське господарство&quot;] особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.<br /> <br /> До майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.&lt;br&gt;<br /> <br /> Також відповідно до статті 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] землі фермерського господарства можуть складатися із:<br /> • земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;<br /> • земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;<br /> • земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.<br /> <br /> Тобто, у випадку особистого селянського господарства жодних відмінностей від загальних положень спадкування немає, оскільки особисте селянське господарство є не організаційно-правовою формою юридичної особи, а діяльністю, відповідно, власного майна з особливим статусом не має.<br /> <br /> Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text статті 1 Закону України &quot;Про фермерське господарство&quot;] фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.<br /> <br /> Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства)<br /> <br /> В установчому документі зазначаються:<br /> # Найменування господарства.<br /> # Його місцезнаходження та юридична адреса.<br /> # Предмет і мета діяльності.<br /> # Порядок формування майна (складеного капіталу).<br /> # Органи управління, порядок прийняття ними рішень.<br /> # Порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.<br /> <br /> Смерть голови фермерського господарства не є підставою припинення його діяльності за умови, що залишається хоча б один член такого господарства, який бажає продовжити його діяльність. Так, відповідно до ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закону України «Про фермерське господарство»] членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Оскільки після смерті голови фермерського господарства членом такого господарства залишається інший з подружжя, фермерське господарство не підлягає ліквідації.<br /> <br /> Однак якщо спадкодавець був єдиним членом фермерського господарства, то господарство, як юридична особа, припиняє своє існування (у зв’язку зі смертю єдиного члена господарства). Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. У разі виникнення спору з приводу того, кому зі спадкоємців повинна перейти земельна ділянка, якщо вона не підлягатиме поділу з вищенаведених підстав, спір повинен вирішуватися в судовому порядку (ч .2 ст. 23 ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text “Про фермерське господарство”])<br /> <br /> Порядок спадкування майна члена фермерського господарства здійснюється з урахуванням вимог законодавства України, а саме відповідно до закону. (ч .1 ст. 23 ЗУ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text “Про фермерське господарство”]).<br /> == Спадкування у фермерському господарстві ==<br /> Фермерське господарство складається з:<br /> # Майна, переданого до складеного капіталу;<br /> # Нерозподіленого прибутку;<br /> # Майнових зобов'язань;<br /> # Інших зобов’язань.<br /> Фермерським господарствам можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.<br /> <br /> Успадкування фермерського господарства (в цілому або частини - у випадку наявності декількох спадкоємців) полягає у спадкуванні права на частку в статутному (складеному) капіталі. При цьому спадкування права на участь не входить до складу спадщини відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 1219 Цивільного кодексу України].<br /> <br /> === Варіанти спадкування ===<br /> У випадку створення фермерського господарства одним учасником:<br /> <br /> 1) якщо є лише один спадкоємець - він буде спадкувати безпосередньо майно фермерського господарства, за бажанням може бути включений до складу фермерського господарства замість померлого учасника для подальшого ведення фермерського господарства.<br /> <br /> 2) якщо є декілька спадкоємців - спадкують безпосередньо майно фермерського господарства у визначених долях, за бажанням кожен зі спадкоємців може бути включений до складу фермерського господарства.<br /> <br /> Якщо ніхто зі спадкоємців не бажатиме займатися фермерською діяльністю, то таке господарства припиняється відповідно до вимог статті 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text Закону України &quot;Про фермерське господарство]&quot;.<br /> <br /> === Порядок спадкування ===<br /> <br /> Алгоритм успадкування майна фермерського господарства:<br /> # Звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для прийняття спадщини.<br /> # Отримання свідоцтва про право на спадщину після спливу 6-місячного строку з моменту смерті спадкодавця. При цьому, видача свідоцтва про право на спадщину на майно здійснюється нотаріусом на підставі правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві, в залежності від того типу майна, яке належить фермерському господарству (земельні ділянки, будівлі, техніка, грошові кошти тощо). Для кожного конкретного випадку спадкування фермерського господарства перелік необхідних документів буде визначатись індивідуально, оскільки перш за все нотаріусу необхідно ознайомитись зі статутом господарства. Адже саме статут установлює первісні внески до фермерського господарства (що характеризують статус майна господарства), визначає порядок формування майна господарства (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього тощо. Нотаріус після детального аналізу основних положень статуту визначає, що є спадковим майном фермерського господарства, який правовий статус такого майна та, відповідно, які саме документи необхідні для оформлення спадкових прав.<br /> [[Категорія:Спадкове право]]<br /> [[Категорія:Нотаріат]]<br /> [[Категорія:Земельне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BE%D0%B1%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B6%D1%83_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D1%83_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%8E_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=26931 2021-03-12T12:40:58Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>= Нормативна база =<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»];<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/651-14 Закон України «Про загальну середню освіту»];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1841-14 Закон України «Про позашкільну освіту»];<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закон України «Про наукову-та науково-технічну діяльність»];<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України «Про пенсійне забезпечення»];<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/78-2001-%D0%BF Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»];<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-%D0%BF Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічним та науково-педагогічних працівників»];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/909-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 « Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»];<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1130-05 Наказ Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2009 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2005 року за № 1130/11410];<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06 Порядок, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6].<br /> <br /> = Особливості обчислення педагогічного стажу для встановлення надбавки за вислугу років =<br /> Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти затверджено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/78-2001-%D0%BF Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» (зі змінами)]. <br /> До стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників зараховується час роботи на посадах, визначених в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-%D0%BF Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14 червня 2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічним та науково-педагогічних працівників»].<br /> Основним документом для визначення стажу педагогічної роботи є трудова книжка та інші документи (витяги з наказів, відомостей про виплату заробітної плати тощо), що відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.<br /> Відповідальність за обчислення стажу покладається на роботодавця.<br /> Розміри надбавки у відсотках та періоди роботи, що зараховуються до відповідного спеціального стажу для працівників освітянської галузі: до 3 років – 0%; від 3 до 10 років – 10%; від 10 до 20 років – 20%; більше 20 років – 30%.<br /> Розмір надбавки за вислугу років у зв'язку зі збільшенням спеціального стажу підвищується:<br /> * з місяця, що настає за тим, у якому виникло таке право, якщо документи, необхідні для обчислення стажу, знаходяться в цьому закладі (установі);<br /> * з дня подання працівником відповідних документів про стаж, що дають право на таке підвищення.<br /> Отже, якщо вказані документи знаходяться в установі, закладі, організації, то контроль за зміною тривалості спеціального стажу роботи покладається на адміністрацію цих закладів, тобто на роботодавця. <br /> <br /> Стаж роботи за спеціальністю особам, яким встановлюється надбавка за вислугу років, обчислюється сумарно за час роботи на всіх посадах, зазначених у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-%D0%BF Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» від 14.06.2000 № 963].<br /> Виплачується надбавка за вислугу років на підставі наказу чи іншого розпорядчого документа, виданого керівником відповідного закладу, установи.<br /> <br /> До стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років, зараховується не лише стаж, набутий на посадах, визначених у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/963-2000-%D0%BF Переліку № 963], а також й періоди, передбачені пунктом 2 Порядку № 78, іншими нормативними актами України. До таких періодів слід віднести:<br /> * час перебування громадян на військовій службі (ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] від 20.12.1991 № 2011 -XII);<br /> * військова служба в Службі безпеки (ч. 2 ст. 27 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закону України «Про Службу безпеки України»] від 25.03.1992 № 2229-ХІІ);<br /> * Відповідно до Порядку № 78 до стажу педагогічної роботи зараховується час перебування громадянина України на військовій службі (незалежно від того, коли працівник проходив службу).<br /> З 01.01.2009 відповідно до змін, внесених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/535-2008-%D0%BF#Text постановою Кабміну «Про доповнення пункту 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти» від 11.06.2008 № 535 до Порядку № 78], до стажу педроботи викладачів професійно-теоретичної підготовки, старших майстрів та майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів (далі — ПТНЗ), зараховується час роботи за відповідною професією (спеціальністю) на виробництві та у сфері послуг.<br /> Особливістю обчислення стажу роботи для вказаної категорії працівників є те, що час роботи за робітничою професією зараховується за умови, що кваліфікаційний розряд, клас, категорія, група, за якою вони працювали (і це все документально підтверджено), є вищим від планового кваліфікаційного розряду, класу, категорії, групи, які присвоюються випускникам ПТНЗ.<br /> Щодо зарахування до стажу педагогічної роботи часу навчання в аспірантурі зауважимо, що період навчання в аспірантурі чи ад'юнктурі за денною (очною) формою та перебування в докторантурі (ст. 22-3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/848-19 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»] від 13.12.1991 № 1977-ХИ; далі — Закон № 1977) зараховується до стажу наукової роботи, що дає право встановлювати науковим працівникам надбавки за цей стаж (п. 2 Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою Кабміну від 14.04.2004 № 494). До такого стажу також включається і час роботи на посадах наукових працівників, визначених у статті 22-1 Закону № 1977, у т. ч. докторантів.<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/2013#Text Порядок № 78 і Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затверджене Указом Президента України «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» від 16.01.2013 № 20/2013], не передбачають зарахування до педагогічного, науково-педагогічного стажу роботи часу служби в органах надзвичайних ситуацій.<br /> Отже, час навчання в аспірантурі (ад'юнктурі) та перебування в докторантурі, а також час служби в органах надзвичайних ситуацій до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років не зараховується.<br /> Надбавка за вислугу років педагогічним працівникам виплачується як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.<br /> Працівникам, які обіймають посади, зазначені у Переліку № 963, і одночасно займаються викладацькою роботою, надбавка нараховується на посадовий оклад, установлений за основною посадою, і за години навчального навантаження.<br /> <br /> == Пенсійний вік, право на пенсію за вислугу років для працівників бюджетної сфери ==<br /> Для реалізації права на призначення пенсії за віком законодавством встановлено порядок звернення громадянами до органів [https://www.pfu.gov.ua/ Пенсійного фонду України] (добровільний порядок). У разі прийняття органами Пенсійного фонду України рішення про відмову в призначенні пенсії за віком, особа отримує право звернутися до суду для оскарження відповідного рішення (судовий порядок). <br /> Відповідно до змін внесених до пункту «е» статті 55 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»], працівники освіти після досягнення 55 років (для деяких інший вік) і за наявності необхідної кількості спеціального стажу роботи мають право на пенсію за вислугу років. Раніше педагогічні працівники виходили на пенсію за вислугу років незалежно від віку. Зверніть увагу, що збережено право виходу на пенсію за вислугу років незалежно від віку особам, які в період до 01.01.2016 вже мали спеціальний стаж на відповідних посадах станом на 01.04.2015 — 25 р.; на 31.12.2015 — 25 р. 6 міс.<br /> Стаття 55. Право на пенсію за вислугу років мають:<br /> е) працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:<br /> * з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;<br /> * з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;<br /> * з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;<br /> * з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;<br /> * з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.<br /> До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення:<br /> які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;<br /> 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:<br /> * 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;<br /> * 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;<br /> * 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;<br /> * 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;<br /> * 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;<br /> * 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;<br /> * 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;<br /> * 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;<br /> * 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;<br /> * 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;<br /> * 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 954 внесено зміни до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909].<br /> Зазначеною постановою Уряду надано право на пенсію за вислугу років асистентам вихователів, які працюють в інклюзивних групах дошкільних навчальних закладів. Крім того, перелік посад працівників дошкільних навчальних закладів, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, доповнено посадою директора.<br /> Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.<br /> <br /> == Позасудовий порядок ==<br /> Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. <br /> Для призначення пенсії необхідно подати заяву до органів Пенсійного фонду України. Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника.<br /> Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. При цьому пенсії за віком призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. <br /> <br /> === Перелік необхідних документів ===<br /> Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»], затвердженого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05 постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1] до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:<br /> <br /> 1. документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;<br /> <br /> 2. трудова книжка та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637].<br /> У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року.<br /> У тих випадках, коли в трудовій книжці немає відомостей, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій (далі – підприємства) або їх правонаступників. <br /> У довідці мають бути вказані:<br /> * періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;<br /> * професія або посада;<br /> * характер виконуваної роботи;<br /> * розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) Списків, якими передбачено ці роботи;<br /> * первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Видавати такі довідки мають право винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники. Якщо правонаступника немає, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, встановленої для окремих категорій працівників, здійснюється відповідно до Порядку, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, визначеному постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном, відповідними комісіями, що створені при головних управліннях Пенсійного фонду України в кожній області.<br /> 3. документи про місце проживання (реєстрації) особи;<br /> <br /> 4. документи, які засвідчують особливий статус особи (при призначенні відповідної пенсії на пільгових умовах):<br /> <br /> === Строки розгляду питання ===<br /> Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. <br /> Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.<br /> <br /> === Підстави для відмови ===<br /> У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.<br /> Підставами для відмови в призначенні пенсії за віком є:<br /> * відсутність встановленого законодавством стажу;<br /> * недосягнення встановленого законодавством віку;<br /> * відсутність підтвердження належності особи до відповідної категорії (при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах).<br /> <br /> === Порядок оскарження дій, пов’язаних з призначенням пенсії за віком ===<br /> Якщо орган Пенсійного фонду виніс рішення про відмову у призначенні пенсії чи тривалий час не виносить жодного рішення по заяві про призначення пенсії, або вчиняє інші дії чи бездіяльність, які порушують права особи, що звернулася за призначенням пенсії, то ці рішення, дії чи бездіяльності особа може оскаржити:<br /> * шляхом подання письмової скарги до вищого за підлеглістю органу Пенсійного фонду – у місячний термін з моменту ознайомлення особи з рішенням, з яким вона не згодна, але не пізніше одного року з моменту винесення цього рішення; <br /> * шляхом подання до суду <br /> адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 99 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України] (далі — КАСУ).<br /> <br /> === Розгляд скарг на рішення органу Пенсійного фонду України ===<br /> Відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07#Text постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6], письмова скарга на рішення органу Пенсійного фонду подається до вищого за підлеглістю органу Пенсійного фонду. Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник). Подання скарги не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства. Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати.<br /> Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто. У скарзі має бути зазначено:<br /> * прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання заявника;<br /> * найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;<br /> * суть порушеної вимоги;<br /> * інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).<br /> === Строки подання скарги ===<br /> Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.<br /> Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.<br /> Орган Пенсійного фонду України зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.<br /> Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п’яти днів.<br /> У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.<br /> <br /> == Судовий порядок ==<br /> === Підсудність ===<br /> Порядок оскарження рішення про відмову в призначенні пенсії за віком регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ]. <br /> Адміністративний позов подається до суду першої інстанції на вибір позивача: або за місцем проживання позивача, або за місцезнаходженням відповідача. Адміністративний позов може бути подано безпосередньо до суду першої інстанції позивачем (його представником) або надіслано поштою. Якщо позов подається до суду представником позивача, він повинен мати довіреність, яка посвідчує його право на подання позову.<br /> <br /> === Судовий збір ===<br /> Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. <br /> Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру від прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня відповідного року.<br /> Судовий збір заявник має право сплатити через електронні сервіси Міністерства Юстиції України, в тому числі, звернувшись до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання. Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися через сайт судової влади чи звернутися безпосередньо до місцевого суду. <br /> <br /> === Порядок складення позову ===<br /> У адміністративному позові має бути зазначено:<br /> * Найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява.<br /> * Ім'я позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.<br /> * Ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.<br /> * Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.<br /> * У разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо.<br /> * Перелік документів та інших матеріалів, що додаються.<br /> * Квитанція про сплату судового збору.<br /> На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.<br /> Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.<br /> До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.<br /> Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. <br /> Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.<br /> <br /> === Перелік необхідних документів ===<br /> Відповідно до ст. 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАСУ] у позовній заяві зазначаються:<br /> * найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;<br /> * ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;<br /> * ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;<br /> * зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;<br /> * у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;<br /> * перелік документів та інших матеріалів, що додаються.<br /> На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.<br /> Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.<br /> До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.<br /> Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.<br /> Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.<br /> <br /> === Строки подання адміністративної позовної заяви та її розгляду ===<br /> Особа може оскаржити рішення про відмову в призначенні пенсії за віком шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.<br /> Відповідно до ч. 4 ст. 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАСУ], якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.<br /> Відповідно до ч. 1 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАСУ] Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ].<br /> <br /> === Порядок оскарження ===<br /> При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Негайно після закінчення судового розгляду суд приймає постанову іменем України.<br /> Постанова суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.<br /> <br /> [[Категорія:Оплата праці‎]]<br /> [[Категорія:Трудова книжка. Трудовий стаж]]<br /> [[Категорія:Призначення пенсії‎]]<br /> [[Категорія:Пенсійне забезпечення‎]]<br /> [[Категорія:Пенсіонери]]<br /> [[Категорія:Суди]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3_%D1%82%D0%B0_%D1%97%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82&diff=26881 2021-03-11T10:33:21Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України &quot;Про житлово-комунальні послуги&quot;] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/page Закон України &quot;Про захист прав споживачів&quot;]<br /> * [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про звернення громадян&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1412 Цивільний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6206 Цивільний процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-14/print1481721690845070 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг &quot;Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії&quot; від 14.03.2019 року № 312]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг &quot;Про затвердження Кодексу систем розподілу&quot; від 14.03.2018 № 310]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0309874-18 Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг &quot;Про затвердження Кодексу системи передачі&quot; від 14.03.2018 № 309]<br /> <br /> == Поняття житлово-комунальних послуг == <br /> '''Житлово-комунальні послуги''' — це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживачем житлово-комунальних послуг визнається фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Комунальні підприємства є самостійними суб’єктами господарювання, що створюються з метою утримання будинків та прибудинкових територій, надання послуг з ліквідації аварій у житлово-комунальній сфері та забезпечення укладання договорів щодо споживання тепла, водопостачання та водовідведення з виробниками та споживачами таких послуг (ст. 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закону України &quot;Про житлово-комунальні послуги&quot;)].<br /> <br /> Слід зауважити, що надання житлово-комунальних послуг є різновидом договірних зобов‘язань, а тому порядок їх надання, захист прав споживачів житлово-комунальних послуг та врегулювання інших відносин, які виникають довкола житлово-комунальних послуг, регулюється чинним законодавством, а також договорами про надання житлово-комунальних послуг, що їх укладає кожен споживач із організацією-надавачем. Саме тому потрібно подбати про наявність підписаних договорів із організаціями-надавачами житлово-комунальних послуг. Договір - це саме той документ, на підставі якого споживач може пред‘являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, вимагати відшкодування або перерахунку вартості послуг.<br /> <br /> '''Важливо!''' У разі відсутності договору необхідно звернутися до організації, яка надає житлово-комунальні послуги із письмовою заявою з проханням укласти договір про надання відповідної послуги. Разом із цим в заяві слід зазначити бажання споживача отримати інформацію про перелік послуг, їх вартість та споживчі властивості, режим їх надання, структуру цін і тарифів. Таку заяву необхідно зареєструвати в канцелярії організації-надавача послуг. В разі відмови споживачеві в реєстрації його заяви, вона надсилається поштою - рекомендованим листом з повідомленням.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Права споживача житлово-комунальних послуг ==<br /> Права споживачів житлово-комунальних послуг визначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1875-15/page ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»]. &lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Споживач має право:'''&lt;br /&gt;1) одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;<br /> <br /> 2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості;<br /> <br /> 3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров’ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об’єкт нерухомого майна);<br /> <br /> 4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;<br /> <br /> 5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості;<br /> <br /> 6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;<br /> <br /> 7) отримувати від управителя, виконавців комунальних послуг штраф у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт;<br /> <br /> 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку;<br /> <br /> 9) складати та підписувати акти-претензії у зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт;<br /> <br /> 10) без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку;<br /> <br /> 11) без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі;<br /> <br /> 12) у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води;<br /> <br /> 13) розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.&lt;br /&gt;<br /> <br /> === Право споживача на несплату послуг ===<br /> Як передбачає [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1875-15/page ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»], споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг на період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім’ї. Для реалізації цього права споживач повинен звернутися до виконавця послуг з письмовою заявою та офіційними документами, що підтвердять факт відсутності. Це можуть бути документи з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання.<br /> <br /> Наприклад, щоб не платити за послуги холодного та гарячого водопостачання на період тимчасової відсутності споживача і членів його сім’ї, слід звернутися із заявою до виконавця зазначених послуг для опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру або власний будинок. За письмовою заявою споживача виконавець протягом доби відновить надання послуг, знявши пломби. Такий порядок встановлений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF п.32 Правил надання послуг централізованого опалення, подачі холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.05 р. № 630.]&lt;br /&gt;<br /> <br /> === Відшкодування матеріальної шкоди споживачам комунальних послуг ===<br /> Матеріальна шкода відшкодовується на підставі наданих доказів. Доказами можуть бути будь-які дані, що мають відношення до справи та засвідчують факт заподіяння шкоди, а також понесення матеріальних витрат, причинний зв'язок між заподіяною шкодою і діями відповідача. Для визначення розміру заподіяної шкоди та встановлення причинно-наслідкового зв'язку буде необхідно провести відповідну експертизу за рахунок позивача. В подальшому витрати на експертизу можна включити в ціну позову.<br /> <br /> == Оформлення акта-претензії, як механізм досудового врегулювання спору ==<br /> Якщо рівень надаваних послуг не відповідає вимогам, що пред’являються, споживач має право вимагати захисту своїх прав в рамках [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закону України &quot;Про захист прав споживачів] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w12 Закону України &quot;Про житлово-комунальні послуги&quot;]. Цей вид захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг реалізується через складання та підписання актів-претензій у зв’язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт; безоплатному отриманні від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку; безоплатному отриманні інформації про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі. Порядок оформлення претензій споживачів передбачено статтею 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w12 Закону України &quot;Про житлово-комунальні послуги&quot;.]<br /> <br /> Разом з тим споживач має право на ''зменшення розміру плати за надані послуги''. Для цього споживач відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має '''''право викликати представника виконавця для складання та підписання акта-претензії''''', в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. <br /> <br /> Виклик представника виконавця має здійснюватися у спосіб, обумовлений у договорі між споживачем і виконавцем. Найбільш зручним і надійним є направлення письмової заяви, яку необхідно зареєструвати у канцелярії виконавця із одержанням вхідного номера виконавця та підписом особи, яка прийняла заяву.<br /> <br /> '''Зміст заяви про виклик представника виконавця послуг для оформлення акта-претензії або перевірки якості надання послуг:'''<br /> * на підставі якого пункту договору вам мали бути надані послуги,<br /> * послуги надані з порушеннями, чи не надані взагалі,<br /> * вказати, де (адреса, за якою надаються послуги) і коли (як правило, протягом двох днів з моменту отримання заяви виконавцем) має з‘явитися представник виконавця.<br /> За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). '''Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов’язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.''' Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу, споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.<br /> <br /> У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. ''Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п’яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії''. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).<br /> <br /> Статтею 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#Text Закону України &quot;Про житлово-комунальні послуги&quot;] регламентовано порядок оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку, який ґрунтується на тих же принципах. Однак, є деякі особливості, як-от:<br /> * у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником,<br /> <br /> * на вимогу співвласника - сторони договору в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг беруть участь представник об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, якщо управління багатоквартирним будинком здійснює відповідно об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, які в такому разі також підписують акт-претензію,<br /> <br /> * у разі неприбуття представника об’єднання співвласників багатоквартирного будинку або управителя на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та/або підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії, <br /> <br /> * у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, які надаються у багатоквартирному будинку на підставі договору, укладеного між виконавцем таких послуг та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку як колективним споживачем, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюється представником об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Співвласники беруть участь у перевірці за бажанням,<br /> <br /> * на вимогу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку - сторони договору в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг бере участь управитель, який у такому разі також підписує акт-претензію.<br /> <br /> * у разі неприбуття управителя на вимогу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та/або для підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії,<br /> <br /> * у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі колективного договору про надання комунальних послуг, укладеного між виконавцем таких послуг та управителем або іншою уповноваженою співвласником особою, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються таким управителем або іншою уповноваженою співвласником особою. Співвласники або представники об’єднання співвласників багатоквартирного будинку беруть участь у перевірці за бажанням,<br /> <br /> * у разі ненадання, надання неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком виклик управителя для перевірки якості наданих послуг, підписання акта-претензії здійснюється стороною договору про управління багатоквартирним будинком.<br /> &lt;u&gt;&lt;big&gt;Зразок Акта-претензії для споживачів житлово-комунальних послуг&lt;/big&gt;&lt;/u&gt;&lt;br /&gt;[[:Файл:Акт-претензія.odt|Акт-претензія]] (файл)<br /> <br /> === Претензія до енергопостачальника ===<br /> Порядок розгляду звернень, скарг та претензій споживачів - учасників роздрібного ринку електричної енергії передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2019 року № 312]<br /> <br /> Пунктом 8.1.2. Правил, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою,] передбачено, що споживач, у разі порушення його прав та законних інтересів першочергово має звернутись до учасника роздрібного ринку зі зверненням/скаргою/претензією щодо усунення таким учасником порушення та відновлення прав та законних інтересів споживача. До звернення/скарги/претензії додаються наявні оригінали рішень або копії рішень, які приймалися за його зверненням/скаргою/претензією раніше, а також за наявності інші документи, необхідні для розгляду звернення/скарги/претензії, які після його (її) розгляду повертаються споживачу. Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, учасник роздрібного ринку може у строк не більше 3 календарних днів звернутися до споживача за додатковою інформацією, яка необхідна йому для повного та об’єктивного розгляду звернення/скарги/претензії. У разі ненадання споживачем необхідної інформації (документів), пояснень щодо обставин, зазначених у зверненні/скарзі/претензії, учасник роздрібного ринку має надати споживачу роз’яснення (відповідь) виходячи з наявної у нього інформації.<br /> <br /> '''Важливо!''' &lt;u&gt;Ненадання споживачем додаткової інформації не є підставою для відмови учасником роздрібного ринку у розгляді звернення/скарги/претензії споживача&lt;/u&gt;.<br /> <br /> Учасник роздрібного ринку, отримавши від споживача звернення/скаргу/претензію, має її зареєструвати та розглянути відповідно до порядку, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами.] Якщо споживач не погоджується з рішенням, прийнятим за його зверненням/скаргою/претензією, він може оскаржити таке рішення шляхом направлення скарги Регулятору або енергетичному омбудсмену. Скарга може бути подана споживачем протягом 1 року з моменту прийняття рішення учасником роздрібного ринку, що оскаржується, але не пізніше 1 місяця, починаючи з дня, наступного за днем ознайомлення або отримання споживачем цього рішення. <br /> <br /> '''Важливо!''' &lt;u&gt;Учасник роздрібного ринку має право не розглядати скаргу, подану з порушенням зазначеного строку.&lt;/u&gt;<br /> <br /> Пропущений споживачем з поважної причини строк може бути поновлений посадовою особою учасника роздрібного ринку, яка згідно з посадовими обов’язками має повноваження приймати такі рішення.<br /> <br /> Рішення Регулятора, енергетичного омбудсмена або учасника роздрібного ринку, який розглядав звернення/скаргу/претензію, у разі незгоди з ним може бути оскаржено споживачем або учасником роздрібного ринку (щодо рішення Регулятора, енергетичного омбудсмена) шляхом звернення до суду у строки, передбачені законодавством України.<br /> <br /> === Оформлення претензій учасниками роздрібного ринку електричної енергії ===<br /> Цією ж [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Постановою] передбачено, що у разі порушення учасником роздрібного ринку вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правил] та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], учасник роздрібного ринку, щодо якого було вчинено порушення, складає у довільній формі претензію та подає її учаснику роздрібного ринку, яким було вчинено порушення. У разі заподіяння учаснику роздрібного ринку електричної енергії збитків у претензії зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків. До претензії можуть додаватися документи, які підтверджують вину оператора системи (електропостачальника електричної енергії або споживача) та розмір нарахованих збитків.<br /> <br /> &lt;u&gt;Учасник роздрібного ринку протягом 30 календарних днів з дати отримання претензії має усунути порушення та/або відшкодувати збитки, завдані учаснику роздрібного ринку, яким було подано претензію, про що повідомити іншу сторону, чи надати йому обґрунтовану відмову щодо задоволення його претензій повністю або частково.&lt;/u&gt; До відмови щодо задоволення претензії учасник роздрібного ринку може додати документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини. Протягом розгляду претензії учасники роздрібного ринку зобов’язані на запит іншої сторони надавати уточнюючу інформацію та документи, необхідні для розгляду претензії.<br /> <br /> У випадку ненадання учасником роздрібного ринку відповіді на претензію іншого учасника роздрібного ринку у встановлений строк або незгоди зі змістом відповіді учасник роздрібного ринку має право звернутись до енергетичного омбудсмена (в межах його повноважень), Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, Антимонопольного комітету України відповідно до компетенції та/або до суду.<br /> <br /> Спірні питання щодо відшкодування збитків та/або визначення їх розміру вирішуються під час розгляду претензії шляхом переговорів між учасниками роздрібного ринку або в судовому порядку.<br /> <br /> === Претензії щодо якості електричної енергії ===<br /> У разі надходження претензії/скарги споживача щодо якості електричної енергії оператор системи розглядає її протягом 15 днів з дня отримання претензії/скарги, а у разі проведення вимірювань показників якості електричної енергії в точці розподілу (передачі) електричної енергії - протягом 30 днів. Розгляд претензій та скарг споживачів щодо показників якості електричної енергії, вимірювання показників якості електричної енергії, претензій щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок недотримання оператором системи показників якості електропостачання, зокрема внаслідок недотримання показників якості електричної енергії та перерв в електропостачанні, здійснюється відповідно до вимог Кодексу систем розподілу та Кодексу системи передачі та/або правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та/або комунальних послуг, та врегулювання спорів, затверджених Регулятором.<br /> <br /> У разі отримання претензії споживача щодо перерв (обмеження) в електропостачанні, що виникли внаслідок технологічних порушень у роботі мереж оператора системи або планових робіт без повідомлення споживачів в установленому порядку, оператор системи складає акт про застосування обмеження, у якому зазначається тривалість перерви (обмеження) в електропостачанні. Акт про застосування обмеження складається у формі у двох примірниках та підписується уповноваженими представниками споживача та оператора системи. Сторони можуть додати до акта документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини.<br /> <br /> Тривалість перерви (обмеження) визначається спільно за документацією споживача та оператора системи відповідно до диспетчерських оперативних документів оператора системи. Якщо перерва в електропостачанні викликана технологічними порушеннями в роботі мереж оператора системи, то для розрахунку обсягу недовідпущеної електричної енергії тривалість перерви зменшується на проміжок часу, який регламентується Правилами улаштування електроустановок відповідно до категорії надійності електропостачання струмоприймачів споживача.<br /> <br /> === Процедура розгляду скарг та вирішення спорів ===<br /> Учасники роздрібного ринку, які здійснюють розподіл або постачання електричної енергії споживачам, зобов’язані здійснювати розгляд скарг та вирішувати спори у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексом систем розподілу] та іншими нормативно-правовими актами Регулятора.<br /> <br /> Під час здійснення своєї діяльності, зокрема розгляду отриманих від споживачів звернень (скарг/претензій), учасники роздрібного ринку мають дотримуватися розроблених стандартів/вимог/процедур. Стандарти/вимоги/процедури, які розробляються учасниками роздрібного ринку, мають відповідати таким вимогам:<br /> <br /> 1) бути викладені зрозумілою та доступною мовою;<br /> <br /> 2) надавати можливість споживачу подавати звернення/скарги/претензії в усній формі (за допомогою телефону або під час особистого прийому відповідальному працівнику учасника роздрібного ринку) та/або письмовій формі (включаючи засоби електронного зв’язку);<br /> <br /> 3) надавати можливість споживачам з обмеженими можливостями отримувати інформацію, подавати звернення/скарги/претензії у зручний для них спосіб. Для забезпечення такої можливості учасники роздрібного ринку мають розробити інструкцію з урахуванням вимог, визначених законодавством;<br /> <br /> 4) чітко описувати поетапні заходи (алгоритм), які вживає учасник роздрібного ринку в ході розгляду звернення (скарги/претензії), отриманої від споживача, а також порядок особистого прийому споживачів;<br /> <br /> 5) описувати рішення, які може приймати учасник роздрібного ринку за результатами розгляду звернення (скарги/претензії) (вибачення, надання роз’яснень, повідомлення про здійснені заходи щодо усунення порушень, повідомлення про відшкодування збитків/компенсації тощо).<br /> <br /> &lt;u&gt;Процедура розгляду звернень, скарг та претензій, що розробляється електропостачальником та оператором системи, має передбачати:&lt;/u&gt;<br /> <br /> 1) надання попередньої відповіді щодо можливості вирішення питання або повідомлення електропостачальника (оператора системи) про початок розгляду звернення/скарги/претензії та строки його розгляду. Попередня відповідь надається протягом 1 робочого дня від дня отримання звернення/скарги/претензії, якщо у ньому вказана адреса електронної пошти споживача, номер телефону або така інформація відома електропостачальнику (оператору системи);<br /> <br /> 2) час розгляду звернення (скарги/претензії) та надання відповіді;<br /> <br /> 3) реєстрацію усіх отриманих звернень (скарг/претензій) споживачів з використанням загальної класифікації звернень (скарг/претензій), затвердженої [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором.]<br /> <br /> Учасники роздрібного ринку мають здійснювати особистий прийом споживачів, реєстрацію та збереження звернень/скарг/претензій споживачів та додатків до них відповідно до порядку, визначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами] та/або положенням про інформаційно-консультаційний центр по роботі зі споживачами електричної енергії, затвердженим [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором]. Учасники роздрібного ринку мають виконувати функції, які виконує інформаційно-консультаційний центр, незалежно від того, чи створено учасником роздрібного ринку такий центр. Забезпечення виконання такої роботи може виконуватись відповідним структурним підрозділом (сектором) учасника роздрібного ринку чи окремим його працівником.<br /> <br /> Учасники роздрібного ринку мають здійснювати фіксацію отриманих від споживача звернень (скарг/претензій) в окремому єдиному реєстрі із зазначенням наступних даних:<br /> <br /> 1) дата отримання звернення/скарги/претензії;<br /> <br /> 2) реєстраційний номер;<br /> <br /> 3) спосіб, у який подано звернення (скаргу/претензію);<br /> <br /> 4) прізвище, ім’я, по батькові, контактні дані споживача, що подав звернення/скаргу/претензію (або від імені якого було подано звернення (скаргу/претензію);<br /> <br /> 5) тематика звернення/скарги/претензії;<br /> <br /> 6) короткий опис змісту звернення/скарги/претензії;<br /> <br /> 7) короткий опис попередньої відповіді на звернення/скаргу/претензію або повідомлення про отримання звернення/скарги/претензії;<br /> <br /> 8) механізм розгляду звернення/скарги/претензії;<br /> <br /> 9) результат розгляду звернення/скарги/претензії;<br /> <br /> 10) засоби подальшої комунікації, погоджені зі споживачем.<br /> <br /> Отримані учасником роздрібного ринку інформація та/або матеріали від споживача або структурного підрозділу цього учасника роздрібного ринку мають додаватись до звернення/скарги/претензії.<br /> <br /> Усі звернення (скарги/претензії) реєструються учасником роздрібного ринку, як отримані:<br /> <br /> 1) якщо відповідне звернення (скарга/претензія) подане в усній формі (засобами телефонного зв’язку або в офісі учасника роздрібного ринку) - у день його (її) отримання;<br /> <br /> 2) у робочий день отримання звернення/скарги/претензії - якщо відповідне звернення (скарга/претензія) подано у письмовій формі (у тому числі електронною поштою) та отримане учасником роздрібного ринку за 1 годину до завершення робочого дня.<br /> <br /> У разі повторного звернення (скарги/претензії) споживача з питання, яке не було вирішено учасником роздрібного ринку по суті та яке зафіксовано як вирішене, учасник роздрібного ринку має:<br /> <br /> 1) зареєструвати звернення (скаргу/претензію) у реєстрі як окреме звернення (скаргу/претензію), позначивши його як таке, що є повторним та потребує негайного вирішення;<br /> <br /> 2) протягом одного робочого дня з дня отримання повторного звернення/скарги/претензії повідомити споживача про початок його (її) повторного розгляду та вказати строки його (її) вирішення.<br /> <br /> &lt;u&gt;Учасник роздрібного ринку розглядає звернення/скаргу/претензію в найкоротший строк, але не більше 30 календарних днів з дати отримання звернення/скарги/претензії,&lt;/u&gt; якщо менший строк не встановлено чинним законодавством, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0312874-18?find=1&amp;text=%EF%F0%E5%F2%E5%ED%E7%B3#w18 Правилами], Кодексом системи передачі та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18 Кодексом системи розподілу].<br /> <br /> Якщо під час розгляду звернення (скарги/претензії) необхідно здійснити технічну перевірку або провести експертизу засобу комерційного обліку, строк розгляду звернення/скарги/претензії призупиняється на час проведення технічної перевірки або експертизи, про що повідомляється споживач, який подав звернення (скаргу/претензію).<br /> <br /> Відлік перебігу строку розгляду у цьому разі поновлюється з дати отримання результатів технічної перевірки або експертизи, про що повідомляється споживач, який подав звернення (скаргу/претензію). При цьому загальний строк розгляду зазначеного звернення (скарги/претензії) не може перевищувати 45 днів.<br /> <br /> Звернення (скарги/претензії) побутових споживачів, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються першочергово.<br /> <br /> Електропостачальник розглядає звернення споживачів щодо перевірки правильності рахунку за електричну енергію, а оператор системи - рахунку за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, у строк до 5 робочих днів з дня отримання ними такого звернення.<br /> <br /> Разом із відповіддю споживачу надається інформація щодо альтернативних механізмів та шляхів вирішення відповідних спорів (питань) та контактні дані відповідальних органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб, уповноважених розглядати такі звернення/скарги/претензії.<br /> <br /> Якщо споживач не згоден з рішенням, прийнятим за його зверненням/скаргою/претензією, він може оскаржити таке рішення шляхом звернення протягом 1 року з моменту його прийняття до [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятора] або енергетичного омбудсмена. Пропущений з поважної причини строк оскарження рішення може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Розгляд скарг споживачів на дії чи бездіяльність учасників роздрібного ринку та вирішення спорів між ними здійснюються [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором] у порядку, визначеному правилами розгляду звернень споживачів щодо дій суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та/або комунальних послуг, та врегулювання спорів, затвердженими [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором.] Розгляд скарг побутових та малих непобутових споживачів на дії чи бездіяльність суб’єктів роздрібного ринку, вирішення спорів між ними здійснюються енергетичним омбудсменом у порядку, встановленому законодавством України, та [http://www.nerc.gov.ua/ Регулятором] у межах його повноважень, а також вирішуються у судовому порядку.<br /> <br /> == Захист прав споживачів у судовому порядку ==<br /> Якщо врегулювати спір шляхом надсилання акта-претензії не вдалося - є зміст звертатися до суду. Захист прав споживачів здійснюється в порядку цивільного судочинства на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#Text Закону України &quot;Про захист прав споживачів&quot;].<br /> <br /> Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12/page статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»] захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. &lt;br /&gt; <br /> <br /> '''''Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав у всіх судових інстанціях.'''''&lt;br /&gt; <br /> <br /> Статтею 257 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] встановлено, що загальна позовна давність становить три роки - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. <br /> <br /> Що стосується правил підсудності справ, які виникають зі спорів щодо захисту прав споживачів комунальних послуг, то слід мати на увазі, що пунктом 5 статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] регламентовано: &lt;u&gt;позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.&lt;/u&gt;<br /> <br /> == Корисні посилання ==<br /> * [http://www.nerc.gov.ua/ Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг], офіційний web-сайт<br /> * [http://mpe.kmu.gov.ua Міністерство енергетики та вугільної промисловості України] <br /> [[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги]]<br /> [[Категорія: Договірне (зобов’язальне) право]]<br /> [[Категорія:Захист прав споживачів]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A7%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%86%D1%96._%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=26875 2021-03-11T10:09:29Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України &quot;Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності&quot;]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України &quot;Про охорону праці&quot;]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про оплату праці&quot;]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12 Закон України &quot;Про колективні договори і угоди&quot;]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/137/98-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)]<br /> <br /> == Членство у профспілках ==<br /> Відповідно до ст. 7 [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T991045.html Закон України &quot;Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності&quot;] членами профспілок можуть бути особи, які:<br /> *працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, <br /> *забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.<br /> Громадяни України вільно обирають профспілку, до якої вони бажають вступити.<br /> <br /> Підставою для вступу до профспілки є заява громадянина (працівника), подана в первинну організацію профспілки. При створенні профспілки прийому до неї здійснюється установчими зборами.<br /> Ніхто не може бути примушений вступати або не вступати до профспілки.<br /> <br /> '''Члени Профспілки мають право:'''<br /> # На здійснення представництва та захист Профспілкою їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, в судових органах.<br /> # На правовий захист, безкоштовну юридичну та іншу допомогу з питань соціально-економічних і трудових відносин.<br /> # На звернення до всіх профспілкових органів і одержання від них аргументованих відповідей.<br /> # На участь у профспілкових зборах, конференціях, акціях та інших заходах, які проводить Профспілка.<br /> # На вільне обговорення питань, які розглядаються на зборах, засіданнях виборних профспілкових органів різних рівнів, в засобах масової інформації; на висловлення своєї точки зору, внесення пропозицій до резолюцій і постанов профспілкових органів, участь у виробленні програмних документів Профспілки.<br /> # На одержання інформації про роботу профспілкових органів та прийняті ними рішення, участь у роботі відповідних профспілкових органів з питань, що стосуються їх особисто.<br /> # Обирати і бути обраним до профспілкових органів усіх рівнів, за винятком обмежень, встановлених чинним законодавством, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»] і цим Статутом.<br /> # Одержувати за рішенням профспілкових органів на пільгових умовах путівки на санаторно-курортне лікування та відпочинок, отримувати з профспілкового бюджету грошову допомогу на оздоровлення, відвідування хворих, виплати з нагоди професійних свят чи днів народження, грошове заохочення за профспілкову роботу, відшкодування коштів, затрачених на придбання ліків, оплату юридичних послуг, користуватися разом з членами сім’ї культурно-спортивними закладами Профспілки.<br /> # На сприяння в перекваліфікації і працевлаштуванні при безробітті.<br /> # На участь у підготовці, укладенні колективного договору (угоди) та контролі за його виконанням.<br /> '''Члени Профспілки зобов’язані:'''<br /> # Визнавати і виконувати Статут Профспілки.<br /> # Регулярно сплачувати членські внески.<br /> # Брати участь у діяльності первинної профспілкової організації, у якій вони перебувають на обліку.<br /> # Виконувати рішення профспілкових органів.<br /> # Не допускати дій, що наносять збитки профспілковій організації, перешкоджають досягненню мети і виконанню завдань Профспілки, порушують єдність Профспілки, вносять розкол в її ряди.<br /> # Дотримуватись умов колективного договору (угоди).<br /> '''Статутом (положенням) профспілки може бути передбачено:'''<br /> *членство у профспілці осіб, зайнятих творчою діяльністю, <br /> *членів фермерських господарств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, <br /> * осіб, які навчаються у професійно-технічних або вищих навчальних закладах, <br /> * осіб, які звільнилися з роботи чи служби у зв'язку з виходом на пенсію або які тимчасово не працюють.<br /> <br /> '''Статутами (положеннями) може бути передбачено обмеження щодо подвійного членства у профспілках.'''<br /> &lt;br /&gt;Роботодавці не можуть бути членами виборних органів профспілки будь-якого рівня.<br /> Громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.<br /> <br /> == Участь профспілок у захисті прав працівників ==<br /> Відповідно до ст. 2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України &quot;Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності&quot;]професійні спілки створюються з метою здійснення представництва й захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки. Згідно зі ст. 3 дія цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону] поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і профспілкових представників у межах їх повноважень, працедавців, їх об'єднання, а також державні органи і органи місцевого самоврядування. <br /> <br /> Статтею 13 вищезазначеного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#Text Закону] передбачено, що держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки й додержання прав та інтересів профспілок. Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів, співпрацює з профспілками в їх реалізації, сприяє профспілкам у встановленні ділових партнерських взаємовідносин з працедавцями та їх об'єднаннями. Держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного й соціального захисту працівників. З урахуванням вищевикладеного можна зазначити, що чинне законодавство передбачає можливість здійснення профспілками дієвого контролю за дотриманням трудового законодавства та здійснення на належному рівні заходів щодо захисту порушених трудових прав.<br /> <br /> == Прововідносини профспілок, які регулує [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України] ==<br /> [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України] покладає '''повноваження щодо захисту трудових прав та інтересів найманих працівників на професійні спілки.'''<br /> <br /> Так, гл. ХVI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] визначено: <br /> * право громадян на об’єднання у професійні спілки (ст. 243); <br /> * права професійних спілок, їх об’єднань (ст. 244); <br /> * право працівників брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями (ст. 245); <br /> * первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 246); <br /> * повноваження виборного органу первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації (ст. 247); <br /> * гарантії діяльності профспілок (ст. 248); <br /> * обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо створення умов для діяльності профспілок (ст. 249); <br /> * відрахування коштів підприємствами, установами, організаціями первинним профспілковим організаціям на культурно- масову, фізкультурну та оздоровчу роботу (ст. 250); <br /> * обов’язок власника або уповноваженого ним органу надавати інформацію на запити профспілок, їх об’єднань (ст. 251); <br /> * гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів (ст. 252). <br /> <br /> Також ст. 12, 19, 43, 64 та ін. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] прямо передбачена участь профспілок при вирішенні певних питань щодо захисту трудових прав найманих працівників. <br /> <br /> '''З аналізу судової практики вбачається, що профспілки вимушені звертатися до працедавців з такими позовами:''' <br /> # про визнання певних пунктів чи умов колективних договорів недійсними; про визнання такими, що не виконуються, умов колективного договору; <br /> # про визнання неправомірною діяльність або бездіяльність посадових осіб щодо порушення умов колективного договору; <br /> # про спонукання до виконання умов колективного договору; про визнання незаконним звільнення працівника (працівників); <br /> # про визнання незаконним переведення працівника; про порушення гарантій, наданих законом працівникам підприємств, обраних до профспілкових органів; <br /> # про зобов’язання виплати працівникам недонарахованих сум за працю у святкові та вихідні дні; <br /> # про відшкодування збитків, заподіяних ушкодженням здоров’я тощо.<br /> <br /> '''Відповідно до статті 19 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закону України &quot;Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності&quot;] профспілки та їх об'єднання мають право щодо захисту прав та інтересів їх членів, що реалізуються шляхом:'''<br /> <br /> ''* здійснення представництва і захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.&lt;br /&gt;''<br /> ''* у питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках.&lt;br /&gt;''<br /> ''* у питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами.&lt;br /&gt;''<br /> ''* профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого [https://www.rada.gov.ua/ Верховної Ради України] з прав людини, а також міжнародних судових установ.&lt;br /&gt;''<br /> ''* представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства.''<br /> <br /> [[Категорія: Трудове право]]<br /> [[Категорія: Профспілкова діяльність. Колективний договір]]<br /> [[Категорія: Гарантії і компенсації]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%83_%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%B7%D1%96_%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94%D1%97_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B8_%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8E_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7_%D1%81%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%8E_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D1%83&diff=26734 2021-03-05T08:31:53Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>==Нормативна база==<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закон України &quot;Про землеустрій&quot;]<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України &quot;Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень&quot;]<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України «Про державний земельний кадастр»]<br /> == Загальні визначення ==<br /> Право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку це використання частки земельної ділянки яка належить іншому власнику відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України] це право користування чужим майном. Яке встановлюється на підставі (сервітуту) який не може бути встановлено щодо земельної ділянки, для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. <br /> <br /> Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 98 Земельного кодексу України] сервітут це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). <br /> <br /> == Порядок встановлення земельного сервітуту із зазначенням виду «Право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку» ==<br /> Відповідно до статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] - існує чотири можливих підстави для встановлення такого виду сервітуту, як право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку : договір, закон, заповіт, рішення суду. <br /> <br /> Для встановлення сервітуту на підставі договору між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Типова форма договору земельного сервітуту у чинній нормативно-правовій базі не визначена, тому він може укладатися у довільній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут). <br /> <br /> Договір встановлюється за письмовою заявою до іншого власника земельної ділянки в якій зазначається : площа, кадастровий номер, цільове призначення, місце розташування, вказується адреса та відносно кого встановлюється земельний сервітут, вид сервітуту в даному випадку на підставі статті 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] ґ) право відводу води через сусідню земельну ділянку. <br /> Відповідно до статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] даний вид сервітуту підлягає державній реєстрації відповідно статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закону України «Про Землеустрій»] для реєстрації необхідний кадастровий план земельної ділянки, який складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі. Для внесення змін потрібно звернутися до Державного земельному кадастра через державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки.<br /> Даний вид сервітуту поширюватиметься не на всю сусідню земельну ділянку, а лише на її частину, для реєстрації сервітуту слід звернутися до землевпорядної організації та замовити на договірних засадах технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку буде поширюватиметься право сервітуту. <br /> <br /> Відповідно статті 55-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закону України «Про землеустрій»] Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; матеріали польових геодезичних робіт; копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту. <br /> <br /> Землевпорядна організація за дорученням має зареєструвати частину земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, у Державному земельному кадастрі через державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки. Територіальний орган Держземагентства зобов’язаний здійснити державну реєстрацію частини земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня подання необхідних документів.<br /> На підтвердження державної реєстрації буде видано витяг із Державного земельного кадастру. <br /> <br /> Розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, та реєстрація цієї частини ділянки у Державному земельному кадастрі є платними послугами.<br /> Для підготовки технічної документації із землеустрою потрібне звернення до землевпорядної організації. Із переліком таких організацій, які працюють у регіонах, можна ознайомитись на офіційному сайті Держземагентства України (http://www.dazru.gov.ua) у розділі «Ліцензування». <br /> <br /> Відповідно статті 1246 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]. Одним з розпоряджень заповідача може бути встановлення у заповіті сервітуту, тобто надання третій особі, зазначеній або не зазначеній у заповіті, права користування майном, яке перейшло до спадкоємців. <br /> <br /> == Сервітут за терміном дії ==<br /> Вид сервітуту як право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку встановлюється без визнання строку його дії, згідно з ч.2 ст.98 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] є постійним, тобто безстроковим<br /> Відповідно статті 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках: поєднання в одній особі суб’єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки; відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; невикористання земельного сервітуту протягом трьох років.<br /> <br /> == Плата за користування сервітутом ==<br /> Власник земельної ділянки відповідно до статті 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], має право вимагати від особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення.<br /> При встановленні земельного сервітуту розмір плати за землю індексація, форми платежу, строки, порядок внесення, перегляд розміру плати, відповідальність за її несплату встановлюються у договорі про встановлення земельного сервітуту між власником та землекористувачем.<br /> <br /> == Припинення сервітуту ==<br /> 1. Поєднання в одній особі сервітуарія та власника;<br /> <br /> 2. Відмова сервітуарія від сервітуту;<br /> <br /> 3. Закінчення строку, при встановлені строкового сервітуту;<br /> <br /> 4. Припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;<br /> <br /> 5. Невикористання сервітуту протягом певного періоду (окремі випадки)<br /> <br /> 6. Смерть особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.<br /> <br /> == Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку ==<br /> Відповідно до частин 2, 3 ст. 402 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.<br /> <br /> Встановити земельний сервітут на сусідній земельній ділянці може тільки власник або користувач іншої сусідньої земельної ділянки. Позовні вимоги інших осіб, зацікавлених у встановленні сервітуту на земельну ділянку, в судовому порядку задоволенню не підлягають. Не підлягають також задоволенню у судовому порядку вимоги щодо усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою) у випадку, коли власник сусідньої ділянки не вчиняє протиправних дій.<br /> <br /> Якщо доступ до земельної ділянки ускладнено завдяки існуванню сусідньої земельної ділянки, особа має право вимагати саме встановлення сервітуту щодо такої сусідньої ділянки, а не вимагати усунути перешкоди в користуванні вашим майном (негаторний позов) відповідно до статті 391 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]. Звернутись з вимогою щодо встановлення сервітуту можна тільки до власника або користувача сусідньої (суміжної) земельної ділянки. Вимоги до інших осіб також не будуть задоволені судом.<br /> <br /> Зверненню до суду з позовом щодо встановлення сервітуту має передувати письмове звернення до власника сусідньої земельної ділянки з пропозицією щодо укладення договору сервітуту. Якщо подати позов без такого звернення, суд також відмовить у задоволені позову.<br /> <br /> За результатами розгляду справи, суд може встановити земельний сервітут тільки у випадку неможливості позивача задовольнити потреби щодо своєї земельної ділянки іншим способом. Якщо суд встановить, що неможливість нормально використовувати ділянку зумовлена діями самого позивача, суд відмовить в задоволені позову.<br /> <br /> Відповідно до  обґрунтування площі і меж, а також обов’язок виготовлення кадастрового плану земельної ділянки (обов’язковий додаток до договору сервітуту), на яку необхідно встановити сервітут, покладається на заінтересовану особу – позивача. Встановлений сервітут має враховувати витрати власника земельної ділянки по сплаті орендної плати, земельного податку згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]. В рішенні суду має бути чітко вказано, який вид сервітуту встановлюється на суміжній земельній ділянці.<br /> <br /> Договір сервітуту земельної ділянки може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо сервітуарій користується суміжною земельною ділянкою без технічної документації на землю та за відсутності встановлених меж ділянки в натурі (на місцевості).<br /> <br /> Отже, обов’язковими умовами звернення до відповідного суду з позовом щодо встановлення сервітуту мають бути:<br /> підтвердження права власності або користування земельною ділянкою, яка потребує сервітуту на суміжній земельній ділянці;<br /> підтвердження факту звернення до власника чи користувача сусідньої земельної ділянки з письмовою пропозицією укласти договір сервітуту;<br /> підтвердження неможливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, крім встановлення сервітуту.<br /> <br /> Детально в статті: [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2:_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA Вирішення земельних спорів: судовий та позасудовий порядок]<br /> <br /> [[Категорія:Охорона земель]]<br /> [[Категорія:Земельне право]]<br /> [[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]<br /> [[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83_%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9_%D0%B7_%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D1%80%D1%83%D1%85%D1%82%D1%83&diff=26733 2021-03-05T08:19:58Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div><br /> == Нормармативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] (далі - ККУ)<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] (далі- КУпАП) <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-14 Закон України Про металобрухт] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0585-16 Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 524 від 29.03.2016 року &quot;Про затвердження переліку обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом&quot;] (далі – Наказ №524) <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/468-2012-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України &quot;Про затвердження переліку товарів, вивезення (пересилання) яких громадянами за межі митної території України не допускається&quot;№ 468 від 28 травня 2012 року]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1437-11#Text Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України &quot;Про затвердження форм актів обстеження суб'єктів господарювання&quot; від 03.11.2011 N 191]<br /> <br /> == Визначення понять та склад кримінального правопорушення ==<br /> <br /> '''Металобрухт''' - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Операції з металобрухтом''' - це заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Під порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом''' Законодавець відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1467 до ст. 213 ККУ] розуміє - здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами, здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів посадовими особами суб’єктів господарської діяльності, відомості про яких не включено до переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.&lt;br&gt;<br /> <br /> За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1467 статтею 213 ККУ] поняттям «''здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації''» охоплюються два види діяльності:&lt;br&gt;<br /> * здійснення особою, яка не зареєстрована як суб’єкт господарювання, операцій з металобрухтом, що згідно із законом підлягають ліцензуванню;&lt;br&gt;<br /> * здійснення такою самою особою операцій з металобрухтом, які не підлягають ліцензуванню.&lt;br&gt;<br /> '''Операції з металу, що підлягають ліцензуванню'''– це діяльність, пов’язана із ''заготівлею, переробкою брухту чорних'' та ''кольорових металів'' і його ''металургійною переробкою''.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Заготівля металобрухту''' - це діяльність, пов’язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб’єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом.<br /> Переробка металобрухту - це діяльність, пов’язана із доведенням металобрухту шляхом сортування або, в разі потреби, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Металургійна переробка металобрухту''' - переплавка металобрухту в металургійних агрегатах з використанням додаткових матеріалів та особливих технологічних режимів з метою зміни структури металу, доведення його хімічного складу до параметрів, які відповідають вимогам стандартів, та отримання легованої сталі, відповідних марок кольорових металів і їх сплавів із визначеними технологічними та експлуатаційними властивостями.&lt;br&gt;<br /> <br /> Під операціями, що не підлягають ліцензуванню, зокрема, слід розуміти діяльність саме фізичних осіб, пов’язану із ''збиранням'' та ''реалізацією побутового брухту чорних і кольорових металів''.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Збирання металобрухту''' - це діяльність фізичних або юридичних осіб, пов’язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Купівля та/або реалізація металобрухту''' - діяльність, пов’язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Побутовий металобрухт''' - непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Промисловий металобрухт''' - непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки вироби або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту''' - це місце, на базі якого фактично провадяться недозволені операції по збиранню, заготівлі, переробці та реалізації брухту чорних та (або) кольорових металів.&lt;br&gt;<br /> === Об’єкт кримінального правопорушення ===<br /> '''Об’єктом кримінального правопорушення''' є відносини, що виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом, порядок проведення яких регламентуються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-14#Text ЗУ Про металобрухт]. Додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення можуть бути відносини власності, а додатковим факультативним - відносини у сфері оподаткування.&lt;br&gt;<br /> === Предмет кримінального правопорушення ===<br /> '''Предметом кримінального правопорушення''' є як побутовий так і промисловий металобрухт, а також приміщення та споруди для розташування незаконних пунктів його прийому, схову і збуту.&lt;br&gt;<br /> === Об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення ===<br /> '''Об’єктивна сторона кримінального правопорушення''', передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1467 ч. 1 ст. 213 ККУ], полягає в таких діях: здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами відомості про яких не включено до переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом; здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів посадовими особами суб’єктів господарської діяльності, відомості про яких не включено до переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом; надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.&lt;br&gt;<br /> === Суб’єкт кримінального правопорушення ===<br /> '''Суб’єктом кримінального правопорушення''' визнається фізична осудна особа, що досягла 16 років, а також посадові особи суб’єктів господарської діяльності, відомості про яких не включено до переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом.&lt;br&gt;<br /> === Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ===<br /> '''Суб’єктивна сторона''' аналізованого кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, а його мотиви й мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.<br /> <br /> == Кваліфікуючі ознаки ==<br /> <br /> Для кваліфікації кримінального правопорушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1467 ст. 213 ККУ] встановлення факту здійснення зазначених у статті операцій є обов’язковим.&lt;br&gt;<br /> При кваліфікації кримінального правопорушення необхідно також враховувати, що в цих випадках йдеться про '''відсутність державної реєстрації''', обов’язковість якої обумовлена тим, що особа здійснює відповідну діяльність, яка має загальні законодавчі ознаки підприємницької чи іншої господарської діяльності (див. статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n16 3] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#n316 42] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ГК України)]. Також для кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1467 ст. 213 ККУ] ''не має значення, з яким саме металобрухтом – побутовим чи промисловим'' – здійснюються операції в супереч встановленому порядку.&lt;br&gt;<br /> <br /> == Ліцензування та вимоги до діяльності з металобрухтом ==<br /> Повідомляємо, що у зв’язку із втратою чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#Text Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» від 02.03.2015№ 222- VIII], який регулював відносини у сфері ліцензування та визначав, зокрема, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідність отримання ліцензій на право здійснення господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів скасовано.&lt;br&gt;<br /> <br /> У відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#n161 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» від 02.03.2015№ 222- VIII], у разі скасування ліцензування виду господарської діяльності, орган ліцензування втрачає свої повноваження, а ліцензії, видані на здійснення цього виду діяльності, вважаються недійсними.&lt;br&gt;<br /> <br /> Відносини, які виникають у процесі здійснення операцій з металобрухтом регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-14#Text Законом України «Про металобрухт»].&lt;br&gt;<br /> <br /> Законом чітко встановлено, що право здійснювати операції з металобрухтом мають лише спеціалізовані металургійні підприємства, а також їх пункти. Дозвіл на такі операції видають лише за наявності спеціального брухтопереробного та вантажопідйомного обладнання, складів, кваліфікованого персоналу, а також за умов виконання всіх вимог протипожежної, радіаційної та екологічної безпеки.&lt;br&gt;<br /> <br /> Відповідно до вищезазначеного повідомляємо, що спеціалізовані або спеціалізовані металургійні переробні підприємства, а також їх приймальні пункти, мають право здійснювати заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту на підставі акту обстеження.&lt;br&gt;<br /> Форма акта обстеження місцевими державними адміністраціями спеціалізованих підприємств, їх приймальних пунктів та приймальних пунктів спеціалізованих металургійних переробних підприємств (брухт кольорових/чорних металів) затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1437-11#Text наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.11.2011 N 191.]<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0585-16#Text Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 524 від 29.03.2016] затверджено перелік обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству та його приймальним пунктам або спеціалізованому металургійному переробному підприємству при здійсненні операцій з металобрухтом.<br /> <br /> <br /> '''Спеціалізовані підприємства''' (''суб’єкти господарювання всіх форм власності'') - такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Спеціалізовані металургійні переробні підприємства''' - підприємства, які відповідають вимогам, що ставляться Законом до спеціалізованого підприємства, мають у власності виробниче обладнання, яке забезпечує технологію металургійної переробки металобрухту, пов’язану зі зміною структури металу, його хімічного складу відповідно до стандартів, та пройшли атестацію в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''Приймальний пункт спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства''' - виробничий підрозділ спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства, на базі якого проводяться операції із заготівлі та переробки металобрухту. Кожний приймальний пункт повинен мати вагове, брухтопереробне, вантажопідйомне обладнання, а також відповідну ділянку з твердим покриттям, площа якої визначається його виробничими потребами відповідно до Закону.<br /> == Розмежування кримінальної відповідальності від адміністративного проступку ==<br /> Розмежування кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1467 ст. 213 ККУ], та адміністративного проступку, передбаченого ст. 164-10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення]. Кримінальне правопорушення та інші правопорушення різняться, насамперед, ''за ступенем суспільної небезпечності''.&lt;br&gt;<br /> Єдиним законодавчо закріпленим критерієм розмежування кримінального правопорушення щодо порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом і відповідного адміністративного проступку є '''обсяг отриманого доходу''' від проведення таких операцій.<br /> Не кримінальну відповідальність на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1467 ст. 213 ККУ], а за загальним правилом, адміністративну відповідальність мають тягнути такі дії, що можуть мати місце на діючих на підставі отриманих ліцензій чи їх копій спеціалізованих підприємствах та їх приймальних пунктах:&lt;br&gt;<br /> * приймання металобрухту від фізичних осіб без перевірки у них документа, який засвідчує особу, або без оформлення акта приймання із зазначенням даних цього документа та описом металобрухту; <br /> * приймання промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємництва; приймання металобрухту від юридичних осіб без оформлення відповідного акта; <br /> * залучення до операцій з промисловим металобрухтом осіб віком до 18 років; проведення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом тощо.<br /> == Умови та загальні правила діяльності з металобрухтом ==<br /> <br /> ''Спеціалізоване'' або ''спеціалізоване приймання побутового металобрухту'' від фізичних осіб дозволяється лише при пред’явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов’язково оформляється актом приймання. В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту. Фізичні особи можуть здійснювати операції лише з ''побутовим металобрухтом''.&lt;br&gt;<br /> <br /> Приймання ''промислового брухту'' у фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, ''забороняється''.&lt;br&gt;<br /> <br /> Збирання, заготівля, переробка, реалізація промислового металобрухту фізичними особами ''забороняються''.&lt;br&gt;<br /> <br /> Приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів.&lt;br&gt;<br /> '''Типовий зразок акту прийому передачі''' - <br /> [[Файл:Акт приймання металобрухту-1.jpg|безрамки|акт приймання металобрухту]]<br /> [[Файл:Акт приймання металобрухту.jpg|безрамки]]<br /> &lt;br&gt;<br /> <br /> '''Важливо!''' Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-14#n114 ст. 13 Закону України «Про металобрухт»] місцеві державні адміністрації у здійсненні операцій з металобрухтом:&lt;br&gt;<br /> - складають акт обстеження спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів на відповідність вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/619-14#Text Закону України «Про металобрухт»] на територіях відповідних адміністративних одиниць;&lt;br&gt;<br /> <br /> - здійснюють контроль за додержанням спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами та їх приймальними пунктами встановлених умов та правил здійснення операцій з металобрухтом..&lt;br&gt;<br /> <br /> Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є ''обов’язковим''. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.&lt;br&gt;<br /> <br /> Юридичним особам забороняється залучати до операцій з промисловим металобрухтом осіб віком до 18 років.<br /> Перелік обладнання та устаткування, які необхідно мати спеціалізованому підприємству для провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0585-16#Text Наказом №524].<br /> '''Також важливо:''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/468-2012-%D0%BF#Text Постановою Кабінету міністрів України від 28 травня 2012 р. № 468] встановлено перелік товарів (у тому числі й металів) вивезення (пересилання) яких громадянами за межі митної території України не допускається.<br /> == Судова практика ==<br /> <br /> * [http://reyestr.court.gov.ua/Review/71734324 Виправдувальний вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22.01.2018 р у справі № 562/2259/15-к Власник металобрухту може розпоряджатися ним на власний розсуд, або реалізувати його спеціалізованому підприємству, або ж будь-якій фізичній особі, котра виявила бажання його придбати. Держава не може обмежити фізичних чи юридичних осіб у продажі або купівлі будь-яких об’єктів, котрі не вилучені або не обмежені у цивільному обороті. Принципи свободи договору та вільного волевиявлення сторін це гарантують].&lt;br&gt;<br /> * [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74829460 «Закупівлі металобрухту для особистого використання» виправдувальний вирок Путивльського районного суду Сумської області у справі № 574/32/18 від 20.06.2018 р.]&lt;br&gt;<br /> * [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75853671 Виправдувальний вирок Лугинського районного суду Житомирської області по справі № 284/230/17 у зв’язку з недоведеністю прокурором організації незаконного пункту прийому, схову та збуту металобрухту, оскільки ці обставини не підтверджені зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.]&lt;br&gt;<br /> <br /> [[Категорія:Кримінальне право]]<br /> [[Категорія:Злочини]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97,_%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%83_%D0%BD%D1%96%D0%B9&diff=26722 2021-03-04T13:41:42Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>==Нормативна база==<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]&lt;br&gt;<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]&lt;br&gt;<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3341-12 Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»]&lt;br&gt;<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»]&lt;br&gt;<br /> ==Загальне законодавчо визначене поняття злочинної організації та її складових==<br /> ===Визначення поняття===<br /> Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (частина 4 статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], частина 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»]).&lt;br&gt;<br /> Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.<br /> Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.<br /> Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (частини 1-3 статті 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).&lt;br&gt;<br /> Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням, а також особа, яка утворила організовану групу або злочинну організацію чи керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності такої групи або організації (частина 3 статті 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], частина 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»]).&lt;br&gt;<br /> Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.<br /> Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (частини 4,5 статті 12 (частина 3 статті 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).&lt;br&gt;<br /> ==Кримінально-правова характеристика створення злочинної організації==<br /> ===Об’єкт злочину:===<br /> Об’єктом злочину є громадська безпека. Злочинні організації, оскільки вони створюються з метою вчинення злочинів, становлять потенційну загрозу для самих різноманітних правоохоронюваних інтересів.<br /> ===Об’єктивна сторона злочину визначена у наступних формах===<br /> *створення злочинної організації; <br /> *керівництво злочинною організацією;<br /> *участь у злочинній організації;<br /> *участь у злочинах, вчинюваних такою організацією; <br /> *організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп<br /> ===Суб’єкт злочину===<br /> Суб’єкт злочину загальний, тобто фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] може наставати кримінальна відповідальність.&lt;br&gt;<br /> Особа віком від 14 до 16 років може нести відповідальність лише за окремі злочини, вчинені у складі злочинної організації, перелік яких визначений частиною 2 статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України.]<br /> ===Суб’єктивна сторона злочину===<br /> Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння щодо створення злочинної організації, керування злочинною організацією, участі в злочинній організації або у вчиненні злочинів злочинною організацією, а також передбачає, що його дії створюють загрозу громадській безпеці, і бажає настання таких наслідків.<br /> ==Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації==<br /> Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп – карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.&lt;br&gt;<br /> Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.&lt;br&gt;<br /> (стаття 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).<br /> ==Особливості кримінального процесу щодо злочину, передбаченого статтею 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] «Створення злочинної організації»==<br /> У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого, у тому числі розділом IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] який починається із статті 255 «Створення злочинної організації», негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.&lt;br&gt;<br /> Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.&lt;br&gt;<br /> (частини 1,3 статті 250 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).&lt;br&gt;<br /> Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.&lt;br&gt;<br /> Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.&lt;br&gt;<br /> У разі використання для доказування результатів негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або контактів яких проводилися такі дії. Такі особи повідомляються про проведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Кодексу, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.&lt;br&gt;<br /> (частини 1-3 статті 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).&lt;br&gt;<br /> ==Гарантії прав громадян та юридичних осіб під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю==<br /> Забороняється використання спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, їх співробітників, матеріально-технічних засобів для виконання завдань, не віднесених законами України до компетенції цих спеціальних підрозділів.&lt;br&gt;<br /> Одержана спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю та їх співробітниками інформація, не пов’язана з вчиненням злочинів чи інших правопорушень з боку фізичних та юридичних осіб, не може використовуватися на шкоду правам та законним інтересам цих осіб.&lt;br&gt;<br /> Документи та інші джерела, що містять таку інформацію, підлягають знищенню не пізніше шести місяців з дня їх одержання відповідним спеціальним органом по боротьбі з організованою злочинністю.<br /> Фізичні та юридичні особи мають право в порядку, встановленому законодавством України, оскаржити до суду дії співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та інших органів, які вони вважають неправомірними.&lt;br&gt;<br /> (частини 2-4 статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3341-12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»]).&lt;br&gt;<br /> ==Обставини, на які вважається за доцільне звертати увагу при наданні безоплатної вторинної правової допомоги==<br /> Стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо).&lt;br&gt;<br /> На здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.&lt;br&gt;<br /> Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо.&lt;br&gt;<br /> Набуття організованою групою крім ознак внутрішньої ще й ознак зовнішньої стійкості (за наявності ієрархічної побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те, що ця група трансформувалась у злочинну організацію.&lt;br&gt;<br /> (частина 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»]).&lt;br&gt;<br /> Структура злочинного об’єднання - це його внутрішня <br /> побудова, яка визначається відповідною конфігурацією і змістом стійких зв’язків учасників об’єднання та забезпечує психологічну єдність і стабільність останнього.&lt;br&gt;<br /> Ієрархічність злочинної організації полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об’єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв’язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності.&lt;br&gt;<br /> (частина 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-05 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»]).&lt;br&gt;<br /> [[Категорія:Злочини]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%B5_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9&diff=26720 2021-03-04T13:26:24Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України 'Про охорону дитинства&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України &quot;Про освіту&quot;]<br /> <br /> == '''Актуальність питання''' ==<br /> <br /> Належне забезпечення дотримання прав дітей та захист їх інтересів є одним з найважливіших завдань будь-якої держави.Згідно ст.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України &quot;Про охорону дитинства&quot;] система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає також встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди. А закріплення у спеціальній статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей відбулося через необхідність у державі підвищеного захисту дітей. <br /> <br /> Важливим показником є наявність в Україні великої кількості дитячих будинків, притулків і шкіл-інтернатів. Діти-сироти і діти, що залишилися без турботи батьків, перебувають у цілковитій залежності від представників адміністрації або педагогічного персоналу, внаслідок чого невиконання чи неналежне виконання ними обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей може призвести як до завдання психологічних страждань, фізичних ушкоджень, так і до смерті дитини. <br /> У зв’язку із цим, важливим є подолання зазначених негативних явищ, що зумовлює актуалізацію кримінально-правових заходів протидії невиконанню чи неналежному виконанню обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Криміналізація діянь, передбачених ст. 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], обумовлює суспільна небезпечність злочинів проти дітей, яка насамперед полягає у тому, що злочинні дії спрямовано щодо дитини, яка в силу свого віку не може протидіяти злочинцю. <br /> <br /> == '''Кримінальна відповідальність''' ==<br /> <br /> Стаття 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] передбачає кримінальну відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей.<br /> 1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, -<br /> карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.<br /> 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки,<br /> <br /> -<br /> караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.<br /> <br /> Правильне встановлення об’єкта злочину є важливим теоретичним та практичним питанням з огляду на те, що від чіткого визначення об’єкта залежить точне встановлення ознак складу злочину, з’ясування характеру злочину, ступеня його небезпечності для суспільства, правильної кваліфікації та відмежування від інших правопорушень і протиправних дій, оскільки його особливість та властиві йому якості дозволяють якомога повніше розкрити соціально-правовий зміст того чи іншого діяння і його юридичні ознаки. Так, ''об'єктом'' цього злочину є життя і здоров'я дітей. <br /> <br /> Кваліфікуючими ознаками злочину згідно ч. 2 є смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки. При цьому смерть неповнолітнього може настати як внаслідок злочинних дій інших осіб, так і внаслідок нещасного випадку (наприклад, утоплення, падіння у прірву) або самогубства. До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, зникнення його безвісти тощо. <br /> <br /> З ''об'єктивної сторони'' цей злочин полягає у невиконанні або неналежному виконанні особою своїх професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей, що спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого.<br /> <br /> Під поняттям неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей слід розуміти недотримання закріплених в посадових інструкціях прав та обов'язків службовими та посадовими особами, на яких покладено обов'язок належної охорони життя та здоров'я дітей, їх добробут та безпечне проживання і перебування в місцях навчання, проживання, відпочинку тощо.<br /> <br /> Варто визнавати істотною шкодою здоров'ю дитини є не лише порушення фізичного, а і психічного розвитку, останні хоча і не можуть бути прирівняні до тілесних ушкоджень, однак є перешкодою для здорового розвитку неповнолітніх, вибору професії тощо. <br /> <br /> ''Суб'єктом'' злочину є особа, на яку покладено професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх. На практиці найчастіше (майже у 80% випадків) суб’єктами злочину, передбаченого ст. 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], є особи, які виконують саме професійні функції, а саме: няні, вихователі, вчителі, тренери, керівники туристичних груп. <br /> <br /> 3 ''суб'єктивної сторони'' злочин характеризується необережністю.У злочині, передбаченому ст. 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК], є така факультативна ознака суб’єктивної сторони як мотив, проте його особливістю є те, що він є багатоаспектним, опосередкованим легковажним розрахунком, особистісним змістом вчиненого та характером прояву волі. Так, типовою мотивацією діяння, передбаченого ст. 137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК], є кар’єризм та ризиково-небезпечний азарт, інтелектуальні, емоційні та фізичні лінощі, небажання обтяжувати себе аналізом ситуації та її можливих наслідків, прийняття на себе обов’язків, які не відповідають психофізичному стану особи (стрес, втома, вплив хвороби). При цьому шкода може спричинятися як діями, так і бездіяльністю особи, що неналежно виконала чи не виконала покладені на неї обов'язки і також впливом інших факторів:діями інших людей, впливом фізичних, технічних, хімічних, біологічних факторів або ж діями самих дітей.<br /> [[Категорія:Злочини]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2_%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8&diff=26250 2021-02-25T10:41:41Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]<br /> <br /> == Права батьків здобувачів освіти ==<br /> '''Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.''' <br /> &lt;br&gt;<br /> Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.<br /> &lt;br&gt;<br /> '''Батьки здобувачів освіти''' , відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 ст. 55 Закону України «Про освіту»] '''мають право:'''<br /> <br /> * захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти; <br /> * звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти; <br /> * обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти; <br /> * брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти; <br /> * завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини; <br /> * брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану; <br /> * отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.<br /> <br /> == Обов’язки батьків здобувачів освіти == <br /> * виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;<br /> * сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;<br /> * поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;<br /> * дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;<br /> * формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;<br /> * настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;<br /> * формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;<br /> * виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;<br /> * дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).<br /> <br /> == Роль держави == <br /> Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.<br /> &lt;br&gt;<br /> <br /> Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.<br /> &lt;br&gt;<br /> <br /> Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).<br /> <br /> == Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини == <br /> Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.<br /> &lt;br&gt;<br /> <br /> Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частиною п’ятою статті 157 Сімейного Кодексу України].<br /> &lt;br&gt;<br /> <br /> Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди щодо участі у вихованні, то порядок визначається органом опіки та піклування. У випадку, якщо батьки не підкоряються рішенню органу опіки, то кожен з батьків має право звернутися в суд для вирішення суперечки.<br /> <br /> == Відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей == <br /> '''За невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей передбачена адміінстартивна відповідальність відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП)], а саме:''' <br /> &lt;br&gt;<br /> <br /> * Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - <br /> - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. <br /> * Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - <br /> - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. <br /> &lt;br&gt;<br /> <br /> * Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП,] крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП], <br /> - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. <br /> &lt;br&gt;<br /> <br /> * Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальним кодексом України], якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, <br /> - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. <br /> &lt;br&gt;<br /> * Невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, - тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. <br /> &lt;br&gt;<br /> * Діяння, передбачене частиною п’ятою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - <br /> - тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та тимчасове обмеження того з батьків, з ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом - до виконання рішення в повному обсязі. <br /> &lt;br&gt;<br /> * Умисне порушення встановленого законом обмеження щодо строку перебування дитини за межами України у разі самостійного вирішення питання про тимчасовий виїзд дитини за межі України тим із батьків, з яким рішенням суду визначено або висновком органу опіки та піклування підтверджено місце проживання цієї дитини, <br /> - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br /> <br /> == Освіта осіб з особливими освітніми потребами ==<br /> Особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку. <br /> &lt;br&gt;<br /> Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що враховують їхні потреби та індивідуальні можливості. <br /> &lt;br&gt;<br /> Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну. <br /> &lt;br&gt;<br /> Навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами, зокрема тими, що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю, у закладах дошкільної, позашкільної та середньої освіти здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку. <br /> &lt;br&gt;<br /> Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. <br /> Категорії осіб з особливими освітніми потребами визначаються актами [https://www.kmu.gov.ua/ Кабінету Міністрів України].<br /> <br /> [[Категорія: Центральні органи виконавчої влади]]<br /> [[Категорія:Право на освіту]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%96_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82&diff=26233 2021-02-25T10:10:28Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]<br /> * Наказ ДДУПВП “Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань&quot; (Наказ втратив чинність 29.01.2019)<br /> <br /> == Громадські роботи як вид кримінального покарання ==<br /> Стаття 51 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] перелічує види покарань, які можуть бути застосовані судом до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, в числі яких — громадські роботи. Громадські роботи є основним покаранням, тобто таким, не може додаватися до інших покарань і застосовується лише як самостійне покарання за той чи інший злочин. Основні покарання є найбільш суворими позбавленнями і обмеженнями прав і свобод, що застосовуються тільки самостійно і не можуть приєднуватися одне до одного або поєднуватися. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 статті 56 Кримінального кодексу України], громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи можуть бути у виді: прибирання вулиць, парків, скверів, інших територій, роботи з благоустрою населеного пункту, ремонту будівель, комунікацій, вантажно-розвантажуючі роботи, догляд за хворими, сільськогосподарські роботи, роботи по впорядкуванню лісів та інші роботи, щo не потребують спеціальної підготовки чи певної кваліфікації.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ] не передбачає можливості звільнення осіб, засуджених до громадських робіт, від відбування покарання з випробуванням (ст. 75), умовно-дострокового їх звільнення від покарання (ст. 81), а також заміни невідбутоі частини покарання більш м'яким покаранням (ст. 82).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Громадські роботи є одним з видів покарань, які можуть застосовуватись до неповнолітніх. <br /> Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.<br /> <br /> == Строк відбування покарання ==<br /> 1. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи.<br /> <br /> 2. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми - дві години на день, але не менше двадцяти п'яти годин на місяць.&lt;br&gt;<br /> <br /> Вільним від роботи чи навчання часом є вихідні, святкові дні, а також денний час, що залишається після робочого дня (часу навчання). Виконання цього покарання в нічний час (з 22-і до 6-і години) щодо працюючих вдень осіб є недопустимим, оскільки це суперечить нормам законодавства, що встановлюють право особи на відпочинок. Безробітні можуть відбувати це покарання і в нічний час.До відпрацьованого часу зараховується тільки той строк, який засуджена особа відпрацювала згідно з повідомленням власника підприємства, весь інший час до строку відбування покарання не зараховується (у тому числі й час хвороби). Не зараховується до часу відбування покарання час, якщо засуджена особа прибула для виконання робіт у стані сп'яніння.&lt;br /&gt;Кількість відпрацьованих засудженою особою годин заноситься в картку обліку, яка заповнюється щомісяця. Після відпрацювання встановленої вироком суду кількості годин уповноважений орган з питань пробації надсилає власнику підприємства повідомлення про припинення відбування покарання засудженою особою, і вона знімається з обліку. <br /> <br /> == Порядок виконання громадських робіт ==<br /> Виконання покарання у виді громадських робіт включає в себе:<br /> * облік засуджених осіб;<br /> * роз'яснення порядку і умов відбування покарання;<br /> * погодження з органами місцевого самоврядування переліку <br /> * об'єктів, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи;<br /> * здійснення контролю за додержанням умов відбування покарання <br /> * засудженими особами і власником підприємства за місцем відбування <br /> * засудженими особами громадських робіт;<br /> * облік відпрацьованого засудженими особами часу;<br /> * проведення інших заходів, передбачених законом.<br /> <br /> Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою. <br /> Судове рішення приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили або звернення його до виконання.<br /> Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані:<br /> * додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання;<br /> * сумлінно ставитися до праці;<br /> * працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт;<br /> * повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;<br /> * з’являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є:<br /> * несвоєчасне одержання виклику<br /> * хвороба<br /> * інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.<br /> Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.<br /> Стосовно особи, яка після ухвалення судового рішення визнана особою з інвалідністю першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, уповноважений орган з питань пробації направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Після отримання копії вироку суду кожна засуджена особа <br /> викликається до уповноваженого органу з питань пробації (неповнолітній - з батьками або особою, яка їх заміняє). З нею проводиться бесіда, під час якої роз'яснюються порядок та умови відбування покарання, повідомляється про стягнення, які можуть бути накладені, про відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт. За результатами бесіди засуджена особа дає підписку, у якій власноручно зазначає про ознайомлення з вимогами щодо осіб, засуджених до громадських робіт. Крім цього, засуджена особа заповнює анкету. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Заздалегідь визначивши з органом місцевого самоврядування перелік підприємств, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, працівник уповноваженого органу з питань пробації не пізніше десятиденного строку з дня отримання копії вироку суду видає засудженій особі направлення на одне з цих підприємств, де вона відбуватиме покарання. <br /> Працівник уповноваженого органу з питань пробації виносить постанову про встановлення днів явки на реєстрацію та контролює періодичність явки засуджених осіб на реєстрацію.<br /> Періодичність явки на реєстрацію встановлюється постановою, яка затверджується начальником уповноваженого органу з питань пробації та оголошується засудженій особі під підпис, після чого заводиться листок реєстрації .<br /> Періодичність явки засудженої особи на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації встановлюється від одного до чотирьох разів на місяць у залежності від злочину, за який її засуджено, ставлення засудженої особи до відбування покарання та праці. &lt;br /&gt;<br /> <br /> Виконання покарання у виді громадських робіт припиняється, а засуджені особи знімаються з обліку у зв'язку із:<br /> # Відбуттям призначеної судом кількості годин громадських робіт - за наявності повних даних з підприємства про відпрацьований час. <br /> # Засудженням за ухилення від відбування громадських робіт - за наявності вироку суду, який набрав законної сили. <br /> # Амністією - за наявності відповідної постанови (ухвали) суду. <br /> # Скасуванням вироку - за наявності відповідної постанови (ухвали) суду. <br /> # Іншими підставами, передбаченими законодавством. &lt;br /&gt;<br /> <br /> З обліку також знімаються:<br /> # Померлі - за наявності відповідної довідки органу реєстрації актів громадянського стану.<br /> # Особи, засуджені за учинення нового злочину, - за наявності копії вироку суду, що набрав законної сили.<br /> # Засуджені особи, які змінили місце проживання і вибули за межі території обслуговування, - за наявності підтвердження про отримання особової справи уповноваженим органом з питань пробації за новим місцем проживання.<br /> <br /> == Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт ==<br /> Ухилення від відбування громадських робіт утворює склад злочину, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n227 ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України] та карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до нього уповноваженим органом з питань пробації може бути застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України.]&lt;br /&gt;<br /> <br /> Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є:<br /> * систематичне невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;<br /> * невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом Національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.<br /> <br /> [[Категорія:Кримінально-виконавче право]]<br /> [[Категорія:Кримінальне право]]<br /> [[Категорія:Засуджені]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D1%83_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2&diff=25740 2021-02-16T14:39:53Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>= Нормативна база =<br /> <br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12/stru#Stru Закон України “Про пенсійне забезпечення”];<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/stru#Stru Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/909-93-%D0%BF/stru#Stru Постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 р. № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років;];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05/stru#Stru Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1;];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06/stru#Stru Порядок, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1;];<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07/stru#Stru Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6]<br /> <br /> <br /> = Особливості призначення пенсії за вислугу років працівникам медичних закладів =<br /> <br /> <br /> Медичним працівникам за нормами Закону України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text №1788 «Про пенсійне забезпечення»] можуть призначатися пенсії за вислугу років (далі — [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text Закон № 1788]).<br /> Відповідно до норм статті 7 Закону № 1788 пенсія за вислугу років працівникові призначається за умови, якщо він залишає роботу, яка дає право на цю пенсію. Ще однією умовою є наявність спеціального стажу, відповідно до Переліку відповідних посад і закладів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-%D0%BF#Text № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»] (далі- Перелік).<br /> Відповідно до Переліку право на пенсію за вислугу років надано лікарям та середньому медичному персоналу (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров’я:<br /> * лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органів Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів;<br /> * медико-соціальних експертних комісій, бюро судово-медичних експертиз і провізорам, фармацевтам та лаборантам аптек, аптечних кіосків, аптечних магазинів, контрольно-аналітичних лабораторій.<br /> Відповідно до примітки 3 вищезазначеного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.<br /> Незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ робота за спеціальністю, яка передбачена Переліком, дає право на пенсію за вислугу років. Тому працівники закладів та установ приватної форми власності, якщо такі визначені Переліком, мають право на призначення пенсії за вислугу років.<br /> При призначенні даного виду пенсії допускається підсумовування стажу за періоди роботи працівників у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.<br /> Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213-19#Text «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213] збільшено спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам.<br /> При призначенні даного виду пенсії у період:<br /> * з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року необхідно мати – не менше 25 років 6 місяців спеціального стажу;<br /> * з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року – не менше 26 років;<br /> * з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року – не менше 26 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року – не менше 27 років;<br /> * з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року – не менше 27 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року – не менше 28 років;<br /> * з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року – не менше 28 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року – не менше 29 років;<br /> * з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року – не менше 29 років 6 місяців;<br /> * з 1 квітня 2024 року або після цієї дати – не менше 30 років.<br /> Спеціальний стаж обчислюють за даними трудової книжки. Якщо за записами трудової не можна зробити достовірного висновку про страховий стаж, потрібно додатково подати уточнювальну довідку закладу або інші підтвердні документи (положення про заклад; структуру, штатні розписи, акредитаційний сертифікат тощо) до районного (міського) управління ПФУ. Пенсійне законодавство не передбачає зарахування до спеціального стажу часу навчання у вишах та періоду проходження військової служби.&lt;br&gt;<br /> <br /> Відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text Закону України «Про пенсійне забезпечення»] робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Пільгове обчислення (в подвійному розмірі) страхового стажу застосовується лише до 1 січня 2004 року.&lt;br&gt;<br /> <br /> Згідно зі статтею 7 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text «Про пенсійне забезпечення»] пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Отже, у період отримання цього виду пенсії працювати можна лише на посадах і в закладах, які не передбачені Переліком ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-%D0%BF#Text Постанова №909]).&lt;br&gt;<br /> <br /> У разі повернення пенсіонера на роботу на посаду, зазначену в Переліку, виплата пенсії припиняється на весь період роботи і поновлюється після звільнення з роботи.<br /> <br /> <br /> = Позасудовий порядок =<br /> <br /> <br /> Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. &lt;br&gt;<br /> <br /> Для призначення пенсії необхідно подати заяву до органів Пенсійного фонду України. Заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника.&lt;br&gt;<br /> <br /> Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. При цьому пенсії за віком призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. <br /> <br /> <br /> == Перелік необхідних документів ==<br /> <br /> <br /> Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»], затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1] до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:<br /> # документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;<br /> # трудова книжка та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-93-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637;]<br /> # документи про місце проживання (реєстрації) особи;<br /> # документи, які засвідчують особливий статус особи (при призначенні відповідної пенсії на пільгових умовах).<br /> У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року.<br /> У тих випадках, коли в трудовій книжці немає відомостей, що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій (далі – підприємства) або їх правонаступників. <br /> У довідці мають бути вказані:<br /> * періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;<br /> * професія або посада;<br /> * характер виконуваної роботи;<br /> * розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номери) Списків, якими передбачено ці роботи;<br /> * первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.<br /> Видавати такі довідки мають право винятково підприємства, на яких працювала особа, або їх правонаступники. Якщо правонаступника немає, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, встановленої для окремих категорій працівників, здійснюється відповідно до Порядку, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1231-06#Text постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1], за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном, відповідними комісіями, що створені при головних управліннях Пенсійного фонду України в кожній області.<br /> <br /> == Строки розгляду питання ==<br /> <br /> Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. <br /> Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.<br /> <br /> <br /> == Підстави для відмови ==<br /> <br /> <br /> У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.<br /> Підставами для відмови в призначенні пенсії за віком є:<br /> * відсутність встановленого законодавством стажу;<br /> * недосягнення встановленого законодавством віку;<br /> * відсутність підтвердження належності особи до відповідної категорії (при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах).<br /> <br /> <br /> == Порядок оскарження дій, пов’язаних з призначенням пенсії за віком ==<br /> <br /> <br /> Якщо орган Пенсійного фонду виніс рішення про відмову у призначенні пенсії чи тривалий час не виносить жодного рішення по заяві про призначення пенсії, або вчиняє інші дії чи бездіяльність, які порушують права особи, що звернулася за призначенням пенсії, то ці рішення, дії чи бездіяльності особа може оскаржити:<br /> * шляхом подання письмової скарги до вищого за підлеглістю органу Пенсійного фонду – у місячний термін з моменту ознайомлення особи з рішенням, з яким вона не згодна, але не пізніше одного року з моменту винесення цього рішення;<br /> * шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text Кодексу адміністративного судочинства України] (далі — [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ]).<br /> <br /> <br /> == Розгляд скарг на рішення органу Пенсійного фонду України ==<br /> <br /> <br /> Відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07#Text постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6], письмова скарга на рішення органу Пенсійного фонду подається до вищого за підлеглістю органу Пенсійного фонду. Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник). Подання скарги не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства. Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати.<br /> Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто. У скарзі має бути зазначено:<br /> * прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання заявника;<br /> * найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;<br /> * суть порушеної вимоги;<br /> * інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).<br /> <br /> <br /> == Строки подання скарги ==<br /> <br /> <br /> Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.<br /> Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.<br /> Орган Пенсійного фонду України зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.<br /> Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п’яти днів.<br /> У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.<br /> <br /> = Судовий порядок =<br /> <br /> == Підсудність ==<br /> <br /> <br /> Порядок оскарження рішення про відмову в призначенні пенсії за віком регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ.] <br /> Адміністративний позов подається до суду першої інстанції на вибір позивача: або за місцем проживання позивача, або за місцезнаходженням відповідача. Адміністративний позов може бути подано безпосередньо до суду першої інстанції позивачем (його представником) або надіслано поштою. Якщо позов подається до суду представником позивача, він повинен мати довіреність, яка посвідчує його право на подання позову.<br /> <br /> <br /> == Судовий збір ==<br /> <br /> <br /> Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. <br /> Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Про судовий збір]» за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру заявник повинен сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру від прожиткового мінімуму встановленого на на 1 січня календарного року.<br /> Судовий збір заявник має право сплатити через [https://kap.minjust.gov.ua/ електронні сервіси Міністерства Юстиції України], в тому числі, звернувшись до місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за місцем проживання. Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися через сайт судової влади чи звернутися безпосередньо до місцевого суду. <br /> <br /> <br /> == Перелік необхідних документів ==<br /> <br /> <br /> Відповідно до ст. 160 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ] у позовній заяві зазначаються:<br /> # найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;<br /> # повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;<br /> # зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;<br /> # зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;<br /> # виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;<br /> # відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;<br /> # відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;<br /> # перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;<br /> # у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;<br /> # у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;<br /> # власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.<br /> На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.<br /> Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.<br /> До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб’єктом владних повноважень. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.<br /> Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.<br /> Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.<br /> <br /> <br /> == Строки подання адміністративної позовної заяви та її розгляду ==<br /> <br /> <br /> Особа може оскаржити рішення про відмову в призначенні пенсії за віком шляхом подання до суду адміністративної позовної заяви у строк не пізніше 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.<br /> Відповідно до ч. 4 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text КАСУ], якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.<br /> <br /> <br /> <br /> == Порядок оскарження ==<br /> <br /> <br /> При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Негайно після закінчення судового розгляду суд приймає постанову іменем України.<br /> Постанова суду першої інстанції може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.<br /> <br /> [[Категорія:Призначення пенсії]]<br /> [[Категорія:Пенсіонери]]<br /> [[Категорія:Суди]]<br /> [[Категорія:Перерахунок пенсії]]<br /> [[Категорія:Пенсійне забезпечення]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B6%D0%BD%D1%96_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8:_%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F,_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0,_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8_%D1%96_%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=25610 2021-02-12T12:08:15Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> <br /> == Поняття запобіжних заходів ==<br /> <br /> '''Запобіжні заходи''' - це заходи процесуального примусу, які обмежують особисту свободу та свободу пересування підозрюваного (обвинуваченого) і застосовуються з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню об'єктивної істини та здійсненню правосуддя, а також продовжити злочинну діяльність.<br /> До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених коментованою статтею, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]), а до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру також - поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають можливість її небезпечної поведінки (ст. 508 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК]).<br /> <br /> == Система запобіжних заходів ==<br /> <br /> '''Запобіжними заходами є''':<br /> # особисте зобов'язання;<br /> # особиста порука; <br /> # застава;<br /> # домашній арешт;<br /> # тримання під вартою.<br /> <br /> == Характеристика, підстави та умови застосування запобіжних заходів ==<br /> <br /> '''Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи''', яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.<br /> '''Запобіжні заходи застосовуються''': під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.<br /> Для обрання запобіжного заходу потрібна '''система фактичних підстав''': по-перше, це докази вчинення підозрюваним (обвинуваченим) злочин; по-друге, це докази наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може вичинити нові злочини чи протидіяти розслідуванню; по-третє, доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.<br /> Слідчий суддя, відповідно до приписів ч. 3 ст. 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.<br /> <br /> '''Фактичні підстави застосування запобіжних заходів''' - це наявність системи незаперечних доказів вчинення відповідною особою злочину. Оскільки запобіжні заходи застосовуються, як правило, до підозрюваного, а повідомлення про підозру здійснюється лише за наявності достатніх доказів, які викривають особу у вчиненні злочину, то й запобіжні заходи можуть бути обрані тільки за наявності таких доказів.<br /> Підтвердженням такого підходу є положення Закону України &quot;Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду&quot;, згідно якого громадянин має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі його незаконного арешту, а вказане право виникає в тому разі, коли у розслідуваній справі винесено постанову про її закриття за відсутністю складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Отже, законними як арешт, так і інші заходи примусу вважатимуться тільки в разі, коли доведено наявність у діях обвинуваченого складу злочину, коли зібрано неспростовні докази вчинення обвинуваченим (підозрюваним, підсудним) кримінально караного діяння.<br /> <br /> '''Принципово визначимося - якщо немає достатніх доказів для повідомлення про підозру чи обвинувачення, то їх немає і для застосування арешту, застави чи іншого запобіжного заходу.'''<br /> Підтвердженням цього є практика Європейського суду з прав людини. Так, у справі &quot;Канджов проти Болгарії&quot; (2008) суд, аналізуючи дії заявника, які полягали в збиранні підписів під закликом про відставку міністра юстиції та демонстрації двох плакатів, де останнього названо &quot;повним ідіотом&quot; (top idiot), ЄСПЛ не знайшов достатніх підстав для арешту, оскільки не знайшов доказів, які б указували на наявність в його діях ознак злочину.<br /> <br /> Для обрання запобіжного заходу потрібно також мати докази ризиків того, що підозрюваний (обвинувачений) може приховатися від слідства та суду, перешкодити встановленню об'єктивної істини у справі, продовжити злочинну діяльність, перешкодити кримінальному провадженню.<br /> Вирішуючи питання про застосовування запобіжного заходу, слід враховувати також тяжкість вчиненого злочину, особистість обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, сімейний і соціальний стан, майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також брати до уваги обтяжуючі та пом'якшуючі обставини, ступінь суспільної небезпечності злочину.<br /> <br /> Особистість обвинуваченого '''(підозрюваного)''' характеризують, зокрема, його попередня діяльність, тяжкість інкримінованого злочину, наявність або відсутність певних занять, постійного місця проживання, зв'язків тощо. До неповнолітніх, осіб похилого віку, тяжко хворих, вагітних чи жінок, що мають грудних дітей, одиноких матерів, багатодітних батьків взяття під варту, як правило, не застосовується.<br /> <br /> Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.<br /> Законодавцем встановлюється правило невідкладного розгляду слідчим суддею, судом клопотання про застосування певного запобіжного заходу, яке реалізується залежно від обставин двома варіантами його визначення:<br /> <br /> 1) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного чи обвинувачуваного (коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою); <br /> <br /> 2) не пізніше сімдесяти двох годин з моменту, коли клопотання прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, а рівно і клопотання подане підозрюваним, обвинуваченим чи його захисником надійде до суду (буде зареєстровано у канцелярії), якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі.<br /> <br /> Ухвала про застосування запобіжних заходів складається '''з трьох частин: вступної, мотивувальної та резолютивної''' та має містити усі передбачені законом реквізити.<br /> Ухвала про застосування запобіжних заходів складається щонайменше у п'яти примірниках: '''перший''' - приєднується до матеріалів кримінального провадження (надається слідчому), '''другий''' - залишається у суді, '''третій''' - направляється адміністрації місця досудового ув'язнення чи іншого органу виконання ухвали, '''четвертий''' - прокуророві, '''п'ятий''' - має бути вручений підозрюваному (обвинуваченому).<br /> <br /> '''Особисте зобов'язання''' - найбільш м'який запобіжний захід, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у прийнятті від обвинуваченого або підозрюваного письмового зобов'язання про те, що він не буде ухилятись від слідства і суду та покладенні на підозрюваного, обвинуваченого виконання ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, наприклад, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; носити електронний засіб контролю тощо.<br /> <br /> Після порушення особистого зобов'язання запобіжний захід може бути замінено більш суворим. Про це повідомляється особі, щодо якої обирається даний запобіжний захід.<br /> '''Особиста порука''' - один із м'яких запобіжних заходів, який меншою мірою обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші запобіжні заходи, застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони, по-перше, зобов'язуються за необхідності доставити підозрюваного чи обвинуваченого до органу досудового розслідування чи в суд, на першу про те вимогу, а, по-друге, поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до ч. 5 статті 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].<br /> <br /> Відповідно до ч. 5 ст. 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України,] якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність усіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд '''застосовує''' відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:<br /> * прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;<br /> * не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;<br /> * повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;<br /> * утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;<br /> * не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;<br /> * пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;<br /> * докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;<br /> * здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;<br /> * носити електронний засіб контролю. Указані обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.<br /> Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.<br /> Особиста порука відрізняється тим, що для її застосування залучаються представники громадськості, що є важливим фактором суспільного контролю за кримінальним провадженням і однією з процесуальних форм залучення громадськості до перевиховання правопорушників. З іншого боку, особиста порука передбачає грошові стягнення не з особи підозрюваного чи обвинувачуваного за невиконання ними взятих на себе зобов'язань, а з третіх осіб -поручителів. З огляду на це, для самого підозрюваного чи обвинуваченого санкції залишаються найбільш м'якими.<br /> Поручителю відповідно до вимог ст. 180 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] роз'яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права.<br /> Особиста порука застосовується тільки за наявності заяв осіб, які виявили бажання або погодилися взяти на себе зобов'язання поручителя.<br /> Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для з'ясування питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.<br /> Якщо обвинувачений ухиляється від з'явлення до органів дізнання або досудового слідства, особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає про це протокол і долучає його до справи.<br /> <br /> Питання про грошове стягнення з поручителя вирішується слідчим суддею.<br /> У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі:<br /> 1) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м'яке покарання, - від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати;<br /> 2) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, - від п'яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;<br /> 3) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;<br /> 4) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п'ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.<br /> [[Категорія: Кримінальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D1%96_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B2,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%88%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83_%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C&diff=25587 2021-02-11T12:41:58Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України &quot;Про оперативно - розшукову діяльність&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України &quot;Про Національну поліцію&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19 Закон України &quot;Про Державне бюро розслідувань&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України &quot;Про Службу безпеки України&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2331-14 Закон України &quot;Про розвідувальні органи України&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15 Закон України &quot;Про Державну прикордонну службу України&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160/98-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про державну охорону органів влади України та посадових осіб&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2713-15 Закон України &quot;Про Державну кримінально - виконавчу службу України&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України &quot;Про Національне антикорупційне бюро України&quot;]<br /> #[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]<br /> ==Поняття оперативно-розшукової діяльності, органи та підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність==<br /> Оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів (стаття 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закону України &quot;Про оперативно - розшукову діяльність&quot;]).<br /> ===Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами===<br /> *Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції;<br /> *Державного бюро розслідувань - внутрішньої безпеки, забезпечення особистої безпеки;<br /> *Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;<br /> *Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;<br /> *Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;<br /> *Управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;<br /> *Органів доходів і зборів - оперативними підрозділами податкової міліції та підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою;<br /> *Органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України;<br /> *Розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;<br /> *Національного антикорупційного бюро України - детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю.<br /> ==Повноваження органів і підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність==<br /> ===Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані===<br /> #у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень;<br /> #виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали слідчого судді суду і запити повноважних державних органів, установ та організацій про проведення оперативно-розшукових заходів;<br /> #виконувати у межах своєї компетенції запити правоохоронних органів інших держав або міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна;<br /> #інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов’язані з службовою діяльністю посадових осіб;<br /> #здійснювати взаємодію між собою та іншими правоохоронними органами, в тому числі відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів;<br /> #забезпечити із залученням інших підрозділів безпеку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб;<br /> #брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.<br /> ===Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність===<br /> #опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;<br /> #проводити контрольовану поставку та контрольовану і оперативну закупку товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. <br /> #порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;<br /> #ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, <br /> #проводити операції із захоплення злочинців, припинення злочинів, розвідувально - підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;<br /> #відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;<br /> #негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями ст. 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України;] <br /> #з метою виявлення та фіксації діянь, передбачених статтями 305, 307, 309, 311, 318, 321, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], проводити операції з контрольованого вчинення відповідних діянь; <br /> #виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації;<br /> #здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями ст.ст. 260, 263-265 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]; <br /> #накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями ст.ст. 261, 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]; <br /> #здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо- чи відеоконтроль місця згідно з положеннями ст.ст. 269, 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]; <br /> #здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями ст. 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]; <br /> #мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;<br /> #використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями ст. 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]; <br /> #отримувати від юридичних чи фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, що готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;<br /> #використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;<br /> #створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями ст. 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]; <br /> #створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;<br /> #застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про Національну поліцію, Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Митним кодексом України];<br /> #звертатися у межах своїх повноважень із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.<br /> Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, аудіо-, відеоконтроль особи, аудіо-, відеоконтроль місця, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж, накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. <br /> Ці заходи застосовуються виключно з метою запобігання вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, запобігання і припинення терористичних актів та інших посягань спеціальних служб іноземних держав та організацій, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.<br /> Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України зазначені заходи можуть здійснюватися лише за ухвалою слідчого судді без розголошення третій стороні, а заходи, що не потребують дозволу слідчого судді, - без повідомлення прокурора. Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення такого заходу не може перевищувати шести місяців.&lt;br&gt;<br /> До виконання окремих доручень у ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатися працівники інших підрозділів.<br /> Під час виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, пов’язаних із припиненням правопорушень у сфері податкового та митного законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно оперативним підрозділам органів доходів і зборів у межах їх компетенції.&lt;br&gt;<br /> Координація дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснюється Службою безпеки України.<br /> Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 у частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину.<br /> ==Оперативно-розшукова діяльність і кримінальний процес==<br /> ===Використання матеріалів оперативно - розшукової діяльності===<br /> Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються як приводи та підстави для початку досудового розслідування;<br /> *для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;<br /> *для попередження, виявлення, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;<br /> *для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей.<br /> ===Підстави для проведення оперативно - розшукових заходів===<br /> Оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.<br /> Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.<br /> Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.<br /> ===Порядок проведення оперативно - розшукових заходів===<br /> Проведення окремих оперативно-розшукових заходів передбачено в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним законодавством України.<br /> ====Витребовування даних та документів====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність вправі, з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, витребовувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку. <br /> (пункт 4 статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»])<br /> В свою чергу Кримінальним процесуальним кодексом України визначено тимчасовий доступ до речей і документів який полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).<br /> Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, без їх вилучення.<br /> ====Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями ст. 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].<br /> (пункт 12 статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»])&lt;br&gt;<br /> Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв’язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.<br /> ====Конфіденційне співробітництво====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями ст. 275 КПК України. <br /> (пункт 14 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)&lt;br&gt;<br /> Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.<br /> (частина 1 статті 275 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України])<br /> ====Використання помічених та імітаційних засобів====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно з положеннями ст. 273 КПК України. <br /> (пункт 17 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)&lt;br&gt;<br /> За рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. &lt;br&gt;<br /> З цією метою допускається виготовлення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.&lt;br&gt;<br /> Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.<br /> У разі необхідності розкриття до завершення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб’єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це повідомляється орган, співробітником якого є особа, яка таким способом здійснює негласні слідчі (розшукові) дії, та керівник органу досудового розслідування, прокурор, який прийняв рішення про використання таких засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документів або спеціального утворення підприємства, установи, організації приймається керівником органу досудового розслідування, прокурором. У разі необхідності щодо особи, відомості про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, передбачені законом.<br /> (частини 1, 2 і 3 статті 273 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ===Негласні слідчі (розшукові) дії===<br /> Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено проведення негласних слідчих (розшукових) дій, тобто різновиду слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.<br /> Негласні слідчі (розшукові) дії визначені статтями 260, 261, 262, 263, 264, 267, 269, 269-1, 270, 271, 272 Кримінального процесуального кодексу України.<br /> (стаття 246 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ===Окремі заходи оперативно-розшукової діяльності===<br /> Окремі заходи оперативно-розшукової діяльності, визначені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», мають проводитись з дотриманням правил проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема<br /> ====аудіо/відеоконтроль особи,зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право здійснювати аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями ст.ст. 260, 263-265 КПК України; <br /> (пункт 9 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)&lt;br&gt;<br /> *Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.<br /> (стаття 260 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> *Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.<br /> *Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж полягає у проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження, відбору та фіксації змісту інформації, яка передається особою та має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв’язку.<br /> (частини 1 і 3 статті 263 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> *Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.<br /> (частина 1 статті 264 Кримінального процесуального кодексу України)&lt;br&gt;<br /> Зміст інформації, що передається особами через транспортні телекомунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначається у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації.<br /> Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов’язана забезпечити обробку, збереження або передання інформації.<br /> (стаття 265 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Накладення арешту на кореспонденцію, її огляд виїмка====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно з положеннями ст.ст. 261, 262 КПК України;<br /> (пункт 10 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)&lt;br&gt;<br /> Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.<br /> Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здійснювати огляд і виїмку цієї кореспонденції.<br /> Кореспонденцією, передбаченою цією статтею, є листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами.<br /> (частини 2,3,4 статті 261 Кримінального процесуального кодексу України)&lt;br&gt;<br /> Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв’язку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспонденцію, за участю представника цієї установи, а за необхідності - за участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий вирішує питання про відкриття і оглядає затриману кореспонденцію.<br /> При виявленні в кореспонденції речей (у тому числі речовин), документів, що мають значення для певного досудового розслідування, слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отриманням зразків з відповідних відправлень. Зняття копій чи отримання зразків здійснюється з метою збереження конфіденційності накладення арешту на кореспонденцію. У разі необхідності особою, яка проводить огляд поштово-телеграфної кореспонденції, може бути прийняте рішення про нанесення на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю, заміну речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.&lt;br&gt;<br /> У разі відсутності речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції адресату.<br /> Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. У протоколі обов’язково зазначається, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що має бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії чи отримано зразки, а також про проведення інших дій, передбачених частиною другою цієї статті.&lt;br&gt;<br /> Керівники та працівники установ зв’язку зобов’язані сприяти проведенню негласної слідчої (розшукової) дії і не розголошувати факт її проведення чи отриману інформацію.<br /> (стаття 262 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Спостереження за особою, річчю====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями ст.ст. 269, 270 КПК України;<br /> (пункт 11 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)<br /> *Для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об’єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.<br /> За результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис.<br /> (частина 1 статті 269 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> *Аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.<br /> (частина 1 статті 270 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Фіксація слідів тяжких та особливо тяжких злочинів====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями ст. 267 КПК України;<br /> (пункт 7 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)&lt;br&gt;<br /> Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:<br /> #виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;<br /> #виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;<br /> #виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;<br /> #виявлення осіб, які розшукуються;<br /> #встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.<br /> Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.&lt;br&gt;<br /> Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку з відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних.<br /> (стаття 267 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Контроль за вчиненням злочину====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право на проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок, які здійснюються згідно з положеннями ст. 271 КПК України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;<br /> (пункт 2 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)&lt;br&gt;<br /> Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:<br /> #контрольована поставка;<br /> #контрольована та оперативна закупка;<br /> #спеціальний слідчий експеримент;<br /> #імітування обстановки злочину.<br /> Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.&lt;br&gt;<br /> Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.<br /> (стаття 271 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Виконання спеціального завдання====<br /> Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями ст. 272 КПК України;<br /> (пункт 8 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)<br /> Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.<br /> Виконання зазначеними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.<br /> У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 Кримінального процесуального кодексу України, зазначається:<br /> #обґрунтування меж спеціального завдання;<br /> #використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.<br /> Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.<br /> (стаття 272 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ==Обставини на які необхідно звернути увагу==<br /> Обставини, на які вважається за доцільне звертати увагу при наданні безоплатної вторинної правової допомоги за кримінальними провадженнями, які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі матеріалів оперативно-розшукової діяльності та/або коли у кримінальному провадженні використовуються результати оперативно-розшукової діяльності у якості доказів протиправної діяльності особи (осіб)<br /> ===Виключні обставни===<br /> Оперативно-розшукові заходи, пов’язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання лише тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров’я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.<br /> (частина 14 статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)<br /> ===Заборона провокації===<br /> Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. <br /> Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.<br /> Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК України, зобов’язаний:<br /> #викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину;<br /> #зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.<br /> (частини 3 і 7 статті 271 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ===Вилучення оригіналів первинних документів===<br /> Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.<br /> (пункт 4 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)<br /> ===Речі і документи до яких заборонений доступ===<br /> Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:<br /> #листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги;<br /> #об’єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.<br /> (стаття 161 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Охоронювана законом таємниця====<br /> До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:<br /> #інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;<br /> #відомості, які можуть становити лікарську таємницю;<br /> #відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;<br /> #конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;<br /> #відомості, які можуть становити банківську таємницю;<br /> #особисте листування особи та інші записи особистого характеру;<br /> #інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;<br /> #персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;<br /> #державна таємниця.<br /> (стаття 162 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Обов'язок залишити опис речей і документів====<br /> Особа, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов’язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.&lt;br&gt;<br /> На вимогу володільця особою, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів. Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.<br /> (частини 3 і 4 статті 165 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Умови проведення слідчих (розшукових) дій====<br /> Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. <br /> Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 261, 262, 263, 264 Кримінального процесуального кодексу України проводяться на підставі ухвали слідчого судді, а 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.<br /> (частина 2 стаття 246 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Тимчасовий доступ до речей і документів====<br /> Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.<br /> (стаття 159 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Заходи, які здійснюються на підставі ухвали слідчого судді====<br /> *Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в ч.1 ст. 267 КПК України<br /> (стаття 267 Кримінального процесуального кодексу України) <br /> *Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.<br /> (стаття 260 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> *Втручання у приватне спілкування<br /> (частина 1 статті 264 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> *Спостереження за особою згідно з частиною першою цієї статті проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.<br /> (частин 2 статті 269 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> *Аудіо-, відеоконтроль місця.<br /> (частина 2 статті 270 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> *Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу <br /> (частина 2 статті 268 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Обов'язкові реквізити ухвали слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування====<br /> В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування.<br /> (частина 2 статті 263 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Здійснення слідчих (розшукових) дій====<br /> Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.<br /> В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілкування в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування.<br /> (частини 2 і 3 статті 264 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Накладення арешту на кореспонденцію====<br /> Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома проводиться у виняткових випадках на підставі ухвали слідчого судді.<br /> Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, накладений на кореспонденцію арешт вважається скасованим.<br /> (частини 1 і 5 статті 261 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді====<br /> Спостереження за особою до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому частиною першою статті 250 КПК України.<br /> (частина 3 статті 269 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до постановлення ухвали слідчого судді====<br /> Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу до постановлення ухвали слідчого судді може бути розпочато на підставі постанови слідчого, прокурора лише у випадку, передбаченому ч.1 ст. 250 КПК України. <br /> (частини 2,3 і 4 статті 268 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Заборона залучати до конфіденційного співробітництва====<br /> Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов’язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.<br /> (частина 2 статті 275 Кримінального процесуального кодексу України)<br /> ====Використання несправжніх (імітаційних) засоби====<br /> Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, крім випадків, якщо суд встановить порушення вимог цього Кодексу під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.<br /> (частина 4 статті 273 Кримінального процесуального кодексу України).<br /> <br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Правоохоронні органи]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B2_%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D1%96_%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%82&diff=23677 2020-11-18T06:57:00Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»] <br /> <br /> == Свобода слова в інтернеті ==<br /> З однієї сторони, можливість вільного висловлювання в мережі інтернет користувачам гарантовано [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 34] гарантовано право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань. Встановлюється, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб – на свій вибір. '''Однак така інформація повинна поширюватися із дотриманням законодавчих норм про її достовірність та не порочити честь, гідність та ділову репутацію інших осіб.'''&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 3 Конституції України] честь і гідність людини визнані найвищою соціальною цінністю. Порушення цих фундаментальних прав вимагає відповідного захисту. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 ст. 55 Конституції України] кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 15 Цивільного кодексу України] кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таке ж право надається і юридичним особам згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст. 94 Цивільного кодексу України].<br /> <br /> == Способи захисту від розповсюдження в мережі інтернет інформації, що не відповідає дійсності ==<br /> <br /> '''Шкода завдана розповсюдженням в мережі Інтернет інформації, що не відповідає дійсності може бути нанесена як фізичній так і юридичній особі.'''<br /> <br /> Чинне законодавство України виділяє '''два способи захисту: загальні та спеціальні''', які застосовуються в судовому та позасудовому порядку.&lt;br /&gt;<br /> Отже у випадку розміщення в мережі Інтернет інформації, що порушує честь, гідність та ділову репутацію особа, права якої порушено може або ж безпосередньо звернутися до особи, яка здійснила дане порушення, з вимогою про спростування такої інформації, або до суду з позовом ''[[Захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи|про захист гідності, честі та ділової репутації.]]''<br /> <br /> Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»], вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text до статті 275 ЦК] захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. <br /> <br /> '''До таких спеціальних способів захисту відносяться:'''<br /> * ''спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (стаття 277 ЦК])''<br /> * ''заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (стаття 278 ЦК).]'' <br /> <br /> В окремих випадках, що прямо передбачені чинним законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України], ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»]) фізична особа також має право вимагати спростування недостовірної інформації у випадку, коли вона поширена '''стосовно інших осіб.'''&lt;br /&gt;<br /> Насамперед, '''це стосується членів сім’ї фізичної особи, це наприклад подружжя, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки тощо.''' Однак, таке поширення неправдивої інформації стосовно членів сім’ї фізичної особи повинно порушувати особисті немайнові права саме цієї фізичної особи. &lt;br /&gt;<br /> Так, наприклад, коли поширюється недостовірна інформація про те, що фізична особа є дитиною «зрадника батьківщини», то вона має право вимагати спростування цієї інформації не тому, що вона порушує право на повагу до честі та гідності батька, а тому, що нею опосередковано порушується право саме даної фізичної особи на гідність та честь. А вже батько цієї особи має право вимагати спростування такої інформації тому, що ця інформація порушує його право на повагу до честі та гідності. &lt;br /&gt;<br /> '''Такий же порядок''' передбачений і для права на спростування та відповіді щодо неправдивої інформації, яка була поширена '''стосовно осіб, що померли.''' В цьому випадку суб’єктом, що має право вимагати спростування даної інформації чи дати на неї відповідь, законодавець визнає членів сім’ї померлої особи, її близьких родичів та інших заінтересованих осіб. При цьому, вказані особи також вважаються такими, що насамперед, діють у власному інтересі, і вимагають захисту саме власних особистих немайнових прав і лише опосередковано доброго імені померлої особи. Про це йдеться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.2 ст. 277 Цивільного Кодексу України] та ч.2 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»].<br /> <br /> == Особи, які несуть відповідальність за поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет ==<br /> <br /> Відповідно до ст. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»] '''належним відповідачем''' у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет '''є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта''', особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.&lt;br /&gt;<br /> '''Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта — вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.'''&lt;br /&gt;<br /> Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Проте, таку інформацію може бути витребувано лише в процесі судового провадження або в рамках подання клопотання про забезпечення доказів, що, в свою чергу, не дозволяє своєчасно визначитись із суб’єктивним складом учасників судового процесу. <br /> Про це також йдеться і у ''п. 13 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію”''. В даному пункті зазначається, що у разі розміщення інформації в мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного ознайомлення, особа, чиї права та законні інтереси порушені її поширенням, може подавати відповідні позовні вимоги до власника веб-сайту, на якому розміщена ця інформація. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до вимог статей 30 та 65 ГПК від товариства з обмеженою відповідальністю «Хостмайстер», яке на даний час адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет. Після здійснення заходів, пов’язаних з переделегуванням прав адміністрування, ці функції має здійснювати об’єднання «Український мережевий інформаційний центр». &lt;br /&gt;<br /> Якщо інформацію, яка завдає шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання, було розповсюджено на Інтернет-сайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності, то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому сайті з додержанням вимог, визначених частинами третьою-шостою статті 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2782-12#Text Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»]. У разі коли відповідну інформацію розповсюджено у вигляді повідомлень не власником сайту, доступ до якого є вільним, а третіми особами, що є анонімними, то відповідальність за таке розповсюдження інформації та завдану у зв’язку з цим шкоду діловій репутації суб’єкта господарювання має нести саме власник сайту, оскільки його діяльність створила технологічні можливості та умови для поширення негативної інформації, яка не відповідає дійсності та порушує права і законні інтереси особи.<br /> В той же час, '''якщо Інтернет сайт зареєстровано не в Україні''' та відомості про його власника встановити неможливо, то, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у такому випадку '''суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження''' (п.13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»]).&lt;br /&gt;<br /> Окрім того, деякі питання виникають з приводу '''поширення неправдивої інформації''', що порочить честь, гідність та ділову репутацію у випадку, коли вона набула свого поширення '''внаслідок помилки''', що є результатом недосконалості чи тимчасового збою програмного забезпечення. Таке може мати місце у випадку, коли особа відправляла інформацію іншій особі, якої вона стосується, проте попри її волю, внаслідок збою в комп’ютерній мережі чи помилці при комп’ютерній розсилці інформації вона була доставлена іншим адресатам. В такому випадку правильно буде разом з особою, що поширила цю інформацію, покласти відповідальність і на фірму-розробника даного програмного забезпечення, чи особу, що відповідає за його якість. Однак це правило буде чинне лише у випадку, коли даний програмний продукт є ліцензованим.<br /> == Позовна давність ==<br /> При зверненні особи, честь, гідність та ділова репутація якої порушено до суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п.2 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України] '''застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.''' У цьому разі позовна давність буде обчислюватися '''від дня поміщення цих відомостей''', що порочать честь, гідність та ділову репутацію у мережі Інтернет а'''бо від дня, коли особа довідалась або мала довідатись про ці відомості.'''<br /> == Докази ==<br /> Підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: <br /> * поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;<br /> * поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; <br /> * поширення недостовірної інформації, тобто така, яка не відповідає дійсності;<br /> * поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, чи завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. <br /> Згідно чинного законодавства України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.<br /> <br /> У випадку розміщення недостовірної інформації, в мережі Інтернет, особа повинна надати до суду докази розміщення даної інформації. &lt;br /&gt;<br /> Відповідно до п. 9 Інструктивних Вказівок Державного Арбітражу СРСР № И-1-4 від 29.06.79 “Про використання як доказів документів, підготовлених за допомогою електронно-обчислювальної техніки”, які на сьогоднішній день не втратили чинності, дані, що містяться на технічному носії (перфострічці, перфокарті, магнітній стрічці, магнітному диску і т.п.), можуть бути використані як докази в справі тільки у випадках, коли вони перетворені у форму, придатну для звичайного сприйняття і збереження в справі. Отже з цього можна зробити висновок, що формою, придатною для звичайного сприйняття і збереження в справі, може бути паперовий носій – роздруковані сторінки з Інтернету, з посиланням на адресу сайту та автора статті, якщо дана інформація відома.<br /> <br /> Також необхідно звернути увагу на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію в мережі Інтернет, щоб не нести відповідальності за таке поширення може знищити таку інформацію, оприлюднення її в мережі Інтернет припиниться, і ознайомлення судді із даною інформацією безпосередньо в Інтернеті стане неможливим. Таким чином необхідно звертатися до суду у відповідності до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] із письмовою заявою про забезпечення позову із зазначенням причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов та виду забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, в даному випадку таким заходом може бути заборона вчиняти певні дії. Це стосується розгляду справ у порядку цивільного судочинства. <br /> <br /> Відповідно до п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»] від 27.02.2009, № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.&lt;br /&gt;<br /> З огляду на положення ст. 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України], позивач у вказаній категорії справ має належним чином довести, що поширена про нього недостовірна інформація є саме фактичним твердженням. &lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закону України «Про інформацію»], ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). &lt;br /&gt;<br /> Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивост.<br /> == Відшкодування матеріальної та моральної шкода ==<br /> Одночасно із вимогами про захист честі, гідності та ділової репутації позивачі можуть вимагати також відшкодування матеріальна та моральна шкода (ст. 280 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] для фізичних осіб).&lt;br /&gt;<br /> В даних випадках обов’язок довести, що була заподіяна матеріальна чи моральна шкода покладається на позивача, на нього також покладається і обов’язок визначити розмір моральної шкоди, однак у кінцевому етапі розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.<br /> == Спростування недостовірної інформації ==<br /> Спростування недостовірної інформації регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 277 ЦК України], де пердбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.&lt;br /&gt;<br /> Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.&lt;br /&gt;<br /> Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.&lt;br /&gt;<br /> Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.&lt;br /&gt;<br /> Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.&lt;br /&gt;<br /> Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.&lt;br /&gt;<br /> Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.&lt;br /&gt;<br /> Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.&lt;br /&gt;<br /> Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила та у такий же спосіб, у який вона була поширена.&lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Категорія:Цивільне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A2%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=23357 2020-10-26T12:58:20Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/stru Кримінально процесуальний кодекс України]<br /> # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/stru Конституція України]<br /> # [https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 Закон України «Про телекомунікації»]<br /> # [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-14 Закон України «Про поштовий зв’язок»]<br /> <br /> == Місце таємниці спілкування в кримінальному провадженні ==<br /> Таємниця спілкування займає чільне місце серед загальних засад кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 7, ст.14]) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], її зміст ґрунтується на [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/stru ст.ст. 31, 32] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] та нормах міжнародних нормативно-правових актів у галузі прав людини і розглядається як самостійна засада кримінального провадження. Її виокремлено в окрему [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 14] «Таємниця спілкування» КПК України, де йдеться про те, що: <br /> * Під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. <br /> * Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК], з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.<br /> * Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження.<br /> <br /> При цьому спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 3 ст. 258] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]). Під спілкуванням у кримінальному провадженні розуміють передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої за допомогою засобів зв’язку будь-якого типу: поштовим зв’язком, транспортними комунікативними мережами, електронними інформаційними системами, або ж спілкування з адвокатом. Відповідно до ст. 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, а положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ч. 2 ст. 14] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] поширюють цю конституційну гарантію як загальне правило, забороняючи її порушувати визначають, що втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо одержати інформацію неможливо. При цьому обмеженням таємниці спілкування (втручанням до неї) є такі дії, які забезпечують можливість одержати відомості, що були предметом спілкування, за умови, що його учасники можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/stru Ст. 32] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] визначає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Також не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному громадянину гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.<br /> <br /> == Форми спілкування == <br /> '''До основних форм спілкування відносяться:'''<br /> # листування – це обмін будь-якими приватними поштовими відправленнями, тобто листами (звичайні, на замовлення, рекомендовані, цінні), листівками, телеграмами, посилками, бандеролями, іншими поштовими відправленнями, які передаються поштовим зв’язком і в яких міститься певна інформація. Тобто під порушенням таємниці листування розуміють діяння пов’язані з ознайомленням особи, яка не мала на це права, зі змістом чужої кореспонденції шляхом її перлюстрації (таємне розкриття кореспонденції, що пересилається по пошті), ознайомлення зі змістом телеграм, посилок, бандеролей та інших відправлень, або розголошення самого факту листування між певними громадянами чи між певними громадянами і організацією, підприємством чи установою. Злочином є також повідомлення працівником пошти сторонній особі певних фактів зі змісту чужої телеграми або передача їй чужого листа для ознайомлення з його змістом;<br /> # телефонні розмови – це обмін інформацією голосом у реальному часі, тобто це розмови між особами, які відбуваються за допомогою будь-якого телефонного зв’язку, що здійснюється за 178 допомогою телекомунікаційних мереж (провідних чи електромагнітних систем тощо). Порушення таємниці телефонних розмов – це різного роду незаконні дії, пов’язані з прослуховуванням або перехопленням без відома чи без згоди особи її розмови по телефону, а також розголошення сторонній особі працівником поштово-телеграфної установи змісту та самого факту телефонної розмови (хто, з ким, коли вів телефонну розмову). Однак, прослуховування відкритих телефонних переговорів (при відкритій кабіні телефону-автомату, у службовому приміщенні, при сторонніх особах), тобто коли особа, яка розмовляє по телефону, не робить із цього таємниці, не є злочином; <br /> # телеграфна кореспонденція – це будь-які повідомлення (телеграми), що передаються за допомогою телеграфу. Порушення таємниці телеграфної кореспонденції – це незаконні дії, пов’язані з перехопленням без відома чи без згоди особи її повідомлення по телеграфу, або ж розголошення сторонній особі працівником поштово-телеграфної установи не лише змісту, а й самого факту телеграфного повідомлення;<br /> # інша кореспонденція – це повідомлення громадян, зроблені за допомогою інших, більш сучасних форм зв’язку – по телетайпу, телефаксу, або за допомогою пейджингового зв’язку, електронної пошти (електронні листи та інші повідомлення, які передаються через комп’ютер, вайбер), інших телекомунікацій тощо.<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 ст. 1] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1280-15#Text Закону України «Про телекомунікації»] '''телекомунікації (електрозв’язок)''' – це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Порушення таємниці інших повідомлень – це незаконні дії, пов’язані з ознайомленням сторонньої особи з будь-якими повідомленнями, які були передані або передаються засобами зв’язку (технічне обладнання, що використовується для організації зв’язку), наприклад, незаконне ознайомлення з пейджинговим повідомленням, або незаконне ознайомлення зі змістом електронних листів). Слід мати на увазі, що на суб’єктів, які надають послуги поштового зв’язку, та суб’єктів ринку телекомунікації законом покладено обов’язок зберігання таємниці листування та телефонних розмов. Особа, використовуючи телекомунікативні або поштові послуги, довіряє провайдерам телекомунікації чи операторам поштового зв’язку не самий зміст своїх відправлень або повідомлень, а лише передачу кореспонденції або технічне забезпечення обміном інформацією. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-14 ст. 3] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2759-14#Text Закону України «Про поштовий зв’язок»] забезпечення прав користувачів на таємницю інформації є однією із основних засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв’язку. Оператори повинні вживати організаційно-технічні заходи щодо захисту інформації згідно із законодавством України, тобто повинні забезпечити таємницю поштових відправлень, у т. ч. листування та іншої письмової кореспонденції, електронних повідомлень, що пересилаються (передаються) засобами зв’язку. Також заборонено зняття інформації з телекомунікаційних мереж, крім випадків, передбачених законом. Оператори, провайдери телекомунікацій, зобов’язані зберігати таємницю телефонних розмов та іншої інформації, вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається засобами зв’язку або комп’ютер, крім випадків, передбачених законом ([https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 ст. 9] Закону України «Про телекомунікації»). Персонал оператора, провайдера телекомунікацій несе відповідальність за порушення вимог законодавства України щодо збереження таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер ([https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1280-15 ст. 41] Закону України «Про телекомунікації»).<br /> <br /> == Склад злочину, порушення таємниці спілкування ==<br /> <br /> ''Обов’язковими ознаками'' відомостей і повідомлень (інформації) як предмета цього злочину є: їхній ''характер'' – вони повинні становити особисту таємницю громадянина, тобто інформацію, яку адресат або джерело інформації не бажають доводити до відома інших осіб; ''спосіб передачі'' – вона передана чи передається засобами зв’язку, або через комп’ютер – електронною поштою. Так, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1, 2 ст. 306] ЦК України, «листи, телеграми та інші види кореспонденції є власністю адресата. Вони можуть використовуватися, зокрема, шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання потрібна згода цієї особи» . До предмета злочину також слід віднести інформацію про сам факт листування чи розмови однієї людини з іншою, інформацію про особу, якій адресований лист (телеграма) чи з якою велися розмови (її адреса, прізвище, ім’я, по батькові тощо), інформацію про дату та час листування чи розмови. ''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 163] КК України кваліфікуючими ознаками вчинення злочину є:''<br /> # вчинення даних дій щодо державних або громадських діячів;<br /> # вчинення злочину службовою особою; вчинення злочину із використанням спеціальних засобів для негласного зняття інформації.<br /> <br /> ''Об’єктивна сторона'' злочину виражається у вчиненні будь-яких незаконних дій, спрямованих на порушення таємниці кореспонденції, яка передається від однієї особи до іншої за допомогою засобів зв’язку або через комп’ютер.<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 163] КК України ''об’єктивну сторону злочину'' становить порушення таємниці: <br /> # листування; телефонних розмов; <br /> # телеграфної кореспонденції;<br /> # інших повідомлень, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер. <br /> <br /> '''Порушення таємниці спілкування''' – це вчинення будь-яких дій, що полягають у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями приватних осіб, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, без згоди громадянина або з недотриманням встановленого законом порядку ознайомлення з такими відомостями чи повідомленнями, або їх неправомірному розголошенні.<br /> <br /> Такими діями можуть бути перлюстрація особистої кореспонденції, ознайомлення зі змістом телеграм, електронної пошти, підслуховування телефонних переговорів, повідомлення сторонніх осіб про факт листування, телефонної розмови, телеграфного чи іншого повідомлення тощо. При цьому, факт розголошення є більш суспільно небезпечнішим діянням, ніж саме порушення таємниці кореспонденції, адже в результаті розголошення зміст приватного спілкування стає надбанням значного кола осіб, такі діяння виходять за рамки об’єктивних ознак складу злочину і тому порушення таємниці особистої кореспонденції та подальше розголошення її змісту, що становить особисту або сімейну таємницю, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 163, 182] (порушення недоторканності приватного життя) КК України, які за ступенем тяжкості є однаковими. <br /> <br /> ''Злочин вважається закінченим'' із моменту фактичного незаконного ознайомлення третьої особи, тобто особи, яка була не уповноважена знайомитись, із змістом приватного листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції громадян, що передаються чи були передані засобами зв’язку або через комп’ютер. ''Порушення таємниці полягає у вчиненні'' будь-яких дій, спрямованих на незаконне ознайомлення з інформацією, що передається засобами зв’язку без згоди особи, якій ця інформація адресована.<br /> <br /> ''Склад злочину є формальним'', оскільки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 163] КК України не передбачено настання наслідків як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони і має місце і тоді, коли мав місце факт незаконного розголошення відповідної інформації. ''Суб’єктивна сторона злочину характеризується'' прямим умислом, адже винна особа усвідомлює, що незаконно ознайомлюється із відомостями або повідомленнями громадянина, які передаються засобами зв’язку або через комп’ютер та становлять таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції, однак бажає вчиняти такі дії. Мотиви вчинення злочину можуть бути різними (користь, помста, цікавість тощо) і на його кваліфікацію не впливають. Однак норма, яка міститься в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 163 КК] України, спрямована на захист не будь-якої інформації, а тільки такої, що виступає складовою частиною суспільних відносин, які виникають з приводу охорони права на недоторканність приватного життя. Право на таємницю спілкування є складовою частиною приватного життя особи, а тому ознайомлення з особистими документами, прослуховування телефонних розмов є протиправним вторгненням у духовний світ людини без її згоди. ''Тому потерпілою від даного злочину може бути лише приватна особа.'' <br /> <br /> Ідея поваги та захисту таємниці спілкування, як важливої складової таємниці приватного життя людини, втілена в життя в нормах Конституції України і закріплена системою гарантій недоторканності приватного життя в нормах різних галузей права України. Так, Кримінальне право, будучи охоронною галуззю національного права, властивими їй специфічними методами здійснює захист проголошених Конституцією України особистих прав і свобод, у т. ч. й право особи на недоторканність приватного життя, зокрема право на таємницю спілкування, що є невід’ємним правом людини та громадянина України.<br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Кримінальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%92%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B1%D1%80%D0%BE%D1%8F,_%D1%8F%D0%BA_%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%BA%D1%82_%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B6%D1%8F&diff=23338 2020-10-22T08:42:45Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div> <br /> == Нормативна база == <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ &quot;Про право власності на окремі види майна&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]<br /> <br /> == Огляд законодавства ==<br /> <br /> За правилом статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text 60 СК України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.<br /> <br /> Згідно зі статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text 63 СК України] дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.<br /> <br /> Відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text 70 СК України] у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.<br /> <br /> Відповідно до пункту 3 частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text 57 СК України] особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.<br /> <br /> Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 12 ЦПК України]).<br /> <br /> Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 81 ЦПК України] кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.<br /> <br /> Згідно із частиною шостою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 81 ЦПК України] доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.<br /> <br /> Згідно із частиною першою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 76 ЦПК України] доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.<br /> <br /> Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 77 ЦПК України]).<br /> <br /> Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 79 ЦПК України]).<br /> <br /> Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text 80 ЦПК України]).<br /> <br /> '''Громадяни набувають права власності на вогнепальну зброю, придбану ними з відповідного дозволу, що надається органами внутрішніх справ. Згідно Спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна, установленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ &quot;Про право власності на окремі види майна&quot;]''' (далі - Спеціальний порядок).<br /> <br /> == Судова практика == <br /> Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Такий правовий висновок викладений у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/66867560 постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 274/3158/15-ц].<br /> <br /> Відповідно до пункту 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»], до спільної сумісної власності не належить майно одного з подружжя, речі індивідуального користування, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. При цьому, не має значення цінність речі, важливим є лише те, що вона була призначена виключно для задоволення потреб когось із подружжя і тому є його особистою приватною власністю.<br /> <br /> == Висновок ==<br /> <br /> Вогнепальна зброя '''не належить до спільної сумісної власності''' подружжя навіть якщо вона була придбаніа за рахунок спільних коштів подружжя. Після розірвання шлюбу вогнепальна зброя залишається особистою приватною власністю того з подружжя, кому видано відповідний дозвіл згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Спеціального порядку]<br /> <br /> [[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96_%D1%83_%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96_%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8&diff=21052 2020-06-11T11:30:32Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України &quot;Про оренду землі&quot;] <br /> <br /> Оскільки договір найму (оренди) земельної ділянки є правочином, у якому сторони визначають взаємні права та обов’язки, то для його дійсності необхідне дотримання всіх правових вимог і порядку укладення, передбаченого законодавством України. Загальний порядок укладення договору врегульовано Главою 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] «Укладення, зміна і розірвання договору». Водночас, спеціальний порядок укладення договору найму (оренди) земельної ділянки регламентовано ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України «Про оренду землі»]. Крім того, у ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України «Про оренду землі»] визначено порядок передачі об’єкта оренди за договором: об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.<br /> <br /> Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 604 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а також за домовленістю сторін. Водночас, перед тим як досліджувати підстави припинення договору найму (оренди) земельної ділянки, вбачається, необхідно встановити правову природу такого явища як «припинення зобов’язання» та його співвідношення з поняттями «розірвання договору» і «припинення договору». Так, припинення зобов’язання – самостійна стадія динаміки зобов’язальних правовідносин і входить до неї разом із такими стадіями розвитку зобов’язальних правовідносин, як виникнення та зміна правовідношення, виконання суб’єктивних обов’язків, порушення зобов’язання і його захист. Тобто, припинення зобов’язання – обов’язкова стадія будь-якого цивільного правовідношення. Крім того, «Припинення договору за цивільним законодавством України» проведено порівняльний аналіз співвідношення понять «припинення» і «розірвання договору», зокрема відокремлені їх спільні та відмінні ознаки. До спільних ознак належать: права й обов’язки сторін за договором на майбутнє; частина часу припинення договору співпадає з часом, коли договірні відносини можуть бути розірвані, – після його укладення до виконання сторонами його умов чи до закінчення строку його дії; припинення, як і розірвання договору, може відбуватися через суб’єктивні підстави, які передбачені укладеним договором чи законом . Відмінними ознаками припинення і розірвання договору, є: припинення договору, яке відбувається після його укладення до спливу позовної давності, а розірвання договору на вимогу сторони (сторін) чи інших учасників правовідносин – до виконання  сторонами його умов або зазвичай до закінчення строку його дії; для припинення договору необхідна наявність суб’єктивних або об’єктивних підстав, для розірвання – тільки суб’єктивних; розірвання договору може відбуватися за ініціативою однієї або обох сторін внаслідок односторонньої відмови від договору, чи на вимогу інших уповноважених учасників правовідносин, припинення – як за волевиявленням зазначених осіб (учасників), так і за відсутності такого. Щодо позиції законодавця у зазначеному аспекті необхідно звернути увагу на те, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] регламентує лише поняття зобов’язання та договору, а також визначає підстави їх припинення (розірвання). Так, відповідно до ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Водночас, відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. <br /> <br /> В юридичній літературі панує думка, що домінуючою класифікаційною системою всіх підстав (способів) припинення договору (зобов’язання) в юридичній доктрині є їх поділ на суб’єктивні й об’єктивні. У свою чергу, суб’єктивні підстави доцільно групувати залежно від суб’єкта волевиявлення на підстави припинення договору з ініціативи наймодавця, з ініціативи наймача та за згодою сторін. Об’єктивними підставами припинення договору, тобто такими, що не залежать від волі сторін, слід насамперед вважати поєднання боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання зобов’язання, смерть сторони договору – фізичної особи, ліквідацію юридичної особи та ін. Крім того, спеціальні підстави припинення договору найму (оренди) земельної ділянки встановлені ст. 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України «Про оренду землі»,] відповідно до якої такий договір припиняється в разі: 5) ліквідація юридичної особи-орендаря. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] юридична особа ліквідується у таких випадках: а) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; б) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; в) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, – за позовом відповідного органу державної влади; 7) відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем. Згідно ч. 7 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»] предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об’єкт нерухомого майна. Відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем припиняє договір оренди землі з орендарем; 8) набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.<br /> <br /> Договір оренди земельної ділянки припиняється в разі ліквідації юридичної особи-орендаря (ст. 31 Закону № 161). Проте автоматичного припинення права оренди діючим законодавством не передбачено. Відповідно до ст. 18 Закону України від [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 01.07.2004 р. № 1952-IV “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”] державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Тобто для офіційного визнання державою факту припинення речового права (в нашому випадку – права оренди) – державному реєстратору необхідно подати відповідну заяву, до якої додати підтверджуючий документ про ліквідацію орендаря.<br /> <br /> Таким документом є витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, яку заінтересована сторона може отримати або через електронний сервіс https://kap.minjust.gov.ua, або звернувшись до державного реєстратора.<br /> <br /> У той же час орендодавець земельної ділянки (або інша заінтересована особа) не зобов’язаний подавати відомості про ліквідацію орендаря, а лише має на це право. Таким чином, якщо після ліквідації орендаря жодна із заінтересованих сторін не звернеться до державного реєстратора із відповідною заявою, то договір оренди формально вважатиметься діючим. Відповідно суборендар буде на законних підставах використовувати земельну ділянку. На практиці такий період може тривати до закінчення строку дії договору суборенди, якщо:<br /> <br /> ➦ орендар сплатив орендодавцю орендну плату попередньо в повному обсязі за весь період користування – в такому випадку орендодавець може взагалі не цікавитись чи здійснює діяльність орендар і не знати про його ліквідацію;<br /> <br /> ➦ суборендар «домовиться» із орендодавцем і той не повідомлятиме про ліквідацію орендаря – в такому разі, ймовірно, суборендарю прийдеться нести витрати у подвійному розмірі (оскільки він вже сплатив за суборенду недобросовісному орендарю та додатково йому доведеться сплачувати кошти безпосередньо орендодавцю, при цьому такі кошти не можуть вважатися платою за суборенду або оренду).<br /> <br /> Якщо ж після ліквідації орендаря заінтересована сторона звернеться до державного реєстратора із відповідною заявою, то припинення права оренди буде зареєстровано, про що така особа отримає витяг. Тобто для цього необхідно, аби заінтересована сторона звернулася до державного реєстратора з заявою та витягом, що підтверджує факт припинення права оренди.<br /> <br /> Фактично на практиці може скластися ситуація, коли суборендар не будучи повідомленим про припинення права суборенди, втратить сплачені наперед кошти та право користування землею.<br /> <br /> Тому після отримання інформації про ліквідацію орендаря йому доцільно вжити заходи для укладення договору оренди з власником земельної ділянки.<br /> <br /> Згідно Статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]  &quot;Припинення юридичної особи&quot;:<br /> <br /> 1. Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, '''''приєднання''''', поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.<br /> <br /> 2. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.<br /> <br /> '''''Таким чином, підприємство, яке заключало договори оренди ліквідується з передачею своїх прав та обов'язків, майна юридичні особі до якої воно приєднується.'''''<br /> <br /> У Статті 93 ЗКУ &quot;Право оренди земельної ділянки&quot; вказано:<br /> <br /> 1. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.<br /> <br /> 2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.<br /> <br /> 3. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.<br /> <br /> 4. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).<br /> <br /> Проте, '''слід мати на увазі,''' що згідно статті 31 &quot;Припинення договору оренди землі&quot; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України &quot;Про оренду землі&quot;], '''договір оренди землі припиняється в разі ліквідації юридичної особи – орендаря.'''<br /> <br /> Відповідно статті 32 &quot;Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання&quot; [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України &quot;Про оренду землі&quot;], '''перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.'''<br /> <br /> Таким чином юристи сходяться на думці (і як показує практика для уникнення судової тяганини), що  '''''підприємство, яке приєднується''''' '''''– визнається таким, що ліквідовується''''' (ст. 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ]). Згідно ст. 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закону України &quot;Про оренду землі&quot;], договори оренди втрачають свою чинність при ліквідації підприємства. Отже, '''''договори оренди землі, які воно заключило раніше – повинні бути переоформлені та заключні уже новим орендарем – реорганізованим підприємством до якого відбулось приєднання'''''. Тобто норма закону щодо передання прав та обов'язків (відносно оренди землі) іншим юридичним особам – правонаступникам у разі реорганізації для підприємства не діє. Це, на нашу думку, логічно, адже дає право орендодавцю – власнику землі захищати свої інтереси, вільно обирати орендаря і заключати з ним договір оренди.<br /> <br /> В той же час, '''''підприємство, до якого відбулось приєднання''''' '''''– зазнало реорганізації.''''' Наслідком реорганізації є державна реєстрація змін в установчих документах реорганізованого підприємства.  Як зазначено у ст. 32 З[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 акону України &quot;Про оренду землі&quot;], '''''реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Тому вважаємо у підприємства, до якого відбулось приєднання немає необхідності переоформлювати договори оренди землі.'''''<br /> [[Категорія:Земельне право]]<br /> [[Категорія:Цивільне право]]<br /> [[Категорія:Договір оренди]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D0%B5%D0%B7_%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D1%88%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83&diff=21013 2020-06-10T08:29:52Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база == <br /> <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про відпустки&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 11 червня 2012 року №430 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення»] <br /> <br /> == Право на відпустку до досягнення дитиною шестирічного віку ==<br /> <br /> Після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працівниця може оформити відпустку для догляду за дитиною до 6 років. '''Ця відпустка не надається працівниці в обов’язковому порядку, а лише у випадку, коли дитина потребує додаткового домашнього догляду.''' <br /> <br /> '''Частиною шостою статті 179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]''', а також пунктом 3 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»] встановлено, що в разі коли дитина потребує домашнього догляду, жінці обов´язково має бути надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку. <br /> <br /> Звичайно, переважно відпустку оформлює мама дитини, проте законодавством передбачено низку інших осіб, які також можуть скористатися цим правом. '''У ч.7 ст.179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] встановлено''', що відпустка для догляду за дитиною може повністю або частинами використовуватися батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.<br /> <br /> Крім цього, '''відповідно до ч.8 ст.179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП]''' за бажанням жінки або осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.<br /> <br /> '''Роботодавець не може відмовити в наданні відпустки за власний рахунок, адже працівникам гарантується право на отримання відпустки для догляду за дитиною до 6 років Законом про відпустки (п.1 ч.3 ст.25) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] (ч.6 ст.179).'''<br /> <br /> '''Відпустку для догляду за дитиною можна перервати, це не заборонено на законодавчому рівні''' та гарантується ч.7 ст.179 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] України. Для цього працівниця має написати відповідну заяву. Перервати та повторно оформити відпустку без збереження заробітної плати можна необмежену кількість разів, проте в межах строку дії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12 довідки № 080-1/о.]<br /> <br /> '''Згідно зі ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП] України''' відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати, на підставі медичного висновку – до 6 років, зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.<br /> == Підстава та порядок надання відпустки ==<br /> <br /> '''Відповідно до п.3 ч.1 ст.25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України &quot;Про відпустки&quot;]''' працівникові може надаватися відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6 років. Це один із видів відпусток, за яку не нараховується заробітна плата. Тобто це відпустка без збереження заробітної плати, або відпустка за власний рахунок.<br /> Одна з головних умов, за якої роботодавець має надати таку відпустку працівнику, — це потреба дитини у домашньому догляді, що зумовлено проблемами зі здоров’ям. Таку вимогу недостатньо сформувати в усному вигляді чи написати у довільній формі. Вимога працівника на оформлення відпустки має підтверджуватися відповідним медичним висновком.<br /> <br /> Отже, для того щоб скористатися правом на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, жінка повинна подати роботодавцю заяву про надання відпустки, в якій вона вказує дату, з якої йде в таку відпустку. До заяви слід додати медичний висновок про необхідність домашнього догляду за дитиною, що є підставою для надання цієї відпустки. <br /> <br /> На підставі отриманих документів роботодавець видає наказ (розпорядження) про надання відпустки (ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП], ст. 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону про відпустки]).<br /> <br /> '''Важливою умовою оформлення даного виду відпустки є медичний висновок про необхідність домашнього догляду за дитиною.'''<br /> <br /> == Підтвердження необхідності домашнього догляду за дитиною ==<br /> Так, при підтвердженні необхідності домашнього догляду за дитиною одному з батьків, бабі, дідові або іншим особам, які фактично доглядають за ним, видається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12 довідка за формою № 080-1/о,] затвердженої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1173-12 наказом МОЗ «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення» від 11.06.2012 р. № 430], для надання відпустки без збереження заробітної плати (п.3 Інструкції № 430).<br /> <br /> '''Термін дії довідки встановлюється індивідуально з урахуванням захворювання, його перебігу, ефективності протирецидивних і реабілітаційних заходів і становить не менше 6 місяців. Слід зазначити, що інформація, яка міститься в довідці за формою №080-1/о, є інформацією з обмеженим доступом і не підлягає розголошенню (п.17, 18 Інструкції № 430).''' <br /> <br /> У разі необхідності продовження або поновлення відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичними показаннями всю вищевикладену процедуру доведеться проходити заново. А саме: заново оформити в дитячій поліклініці довідку за формою № 080-1/о, написати роботодавцю заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. На підставі цих документів роботодавець видасть наказ (розпорядження) про надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною.<br /> <br /> == Особливості видачі довідки про потребу дитини у домашньому догляді ==<br /> Як зазначено вище, право на отримання даної відпустки прямо пов’язане із потребую дитини у домашньому догляді, що має бути підтверджено відповідним медичним документом.<br /> <br /> Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді»:<br /> <br /> * пункт 4: форма № 080-1/о надається закладами охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК);<br /> * пункт 11: Пункти 5 та 6 Форми заповнюються на підставі облікової форми N 112/о &quot;Історія розвитку дитини&quot;, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27 грудня 1999 року N 302 &quot;Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)&quot;;<br /> * пункт 14: довідку підписують лікуючий лікар, завідуючий відділенням, голова ЛКК закладу охорони здоров'я;<br /> * пункт 17: строк дії довідки встановлюється індивідуально з урахуванням захворювання, його перебігу, ефективності протирецидивних та реабілітаційних заходів і становить не менше 6 місяців.<br /> '''Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.06.2012 року №430, Форма № 080-1/о''' заповнюється медичним персоналом закладу охорони здоров'я, відповідальним за видачу довідок, за умови надання згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» за формою «Інформована добровільна згода пацієнта на обробку персональних даних», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974.<br /> <br /> '''Форма №080-1/о надається''' ''для дитини (дитини-інваліда), яка потребує домашнього догляду, одному з батьків, усиновителю, опікуну, піклувальнику дитини-інваліда, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати та фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом'', у разі якщо дитина-інвалід потребує домашнього догляду, на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії для звернення до органів праці та соціального захисту населення за отриманням надбавки на догляд за дитиною-інвалідом відповідно до Закону України від 16.11.2000 № 2109 &quot;Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам&quot; та жінці, батькові, бабці, дідові чи іншим родичам, які фактично доглядають за дитиною, для надання відпустки без збереження заробітної плати.<br /> ‎<br /> [[Категорія:Трудове право]]<br /> [[Категорія:Відпустка]]<br /> [[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=21011 2020-06-10T07:54:32Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК)]<br /> <br /> == Загальні положення спеціального досудового розслідування ==<br /> <br /> Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], з урахуванням положень глави 24-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].<br /> <br /> Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.<br /> <br /> === Злочини, що яких можливе спеціальне досудове === <br /> ст. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 109] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади;&lt;br /&gt;<br /> ст. 110 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України;&lt;br /&gt;<br /> ст. 110-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України;&lt;br /&gt;<br /> ст. 111 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Державна зрада;&lt;br /&gt;<br /> ст. 112 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Посягання на життя державного чи громадського діяча;&lt;br /&gt;<br /> ст. 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Диверсія;&lt;br /&gt;<br /> ст. 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Шпигунство;&lt;br /&gt;<br /> ст. 114-1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань;&lt;br /&gt;<br /> ст. 115 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Умисне вбивство;&lt;br /&gt;<br /> ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання;&lt;br /&gt;<br /> ст. 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця;&lt;br /&gt;<br /> частинами другою - п’ятою статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ] - Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем);&lt;br /&gt;<br /> статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]<br /> <br /> Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.<br /> <br /> === Стосовно кого може здійснюватись спеціальне досудове розслідування: ===<br /> # щодо підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та <br /> # оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. <br /> <br /> Якщо у кримінальному провадженні повідомлено про підозру декільком особам, слідчий, прокурор вправі звернутися до слідчого судді із клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування лише стосовно тих підозрюваних, щодо яких наявні передбачені вищевказані підстави, а стосовно інших підозрюваних подальше досудове розслідування у цьому самому кримінальному провадженні здійснюватиметься згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.<br /> <br /> == Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування ==<br /> З клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором.&lt;br /&gt;<br /> У клопотанні зазначаються:&lt;br /&gt;<br /> 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;&lt;br /&gt;<br /> 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;&lt;br /&gt;<br /> 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини;&lt;br /&gt;<br /> 4) відомості щодо оголошення особи у міждержавний та/або міжнародний розшук;&lt;br /&gt;<br /> 5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;&lt;br /&gt;<br /> 6) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.<br /> <br /> == Розгляд клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування ==<br /> <br /> Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею не пізніше десяти днів з дня його надходження до суду за участі особи, яка подала клопотання, та захисника.<br /> <br /> Якщо підозрюваний самостійно не залучив захисника, слідчий суддя зобов’язаний вжити необхідних заходів для залучення захисника.<br /> Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування.<br /> <br /> == Вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування ==<br /> <br /> Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.<br /> <br /> Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов’язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.<br /> <br /> За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.<br /> <br /> Повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім випадків наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.<br /> Копія ухвали надсилається прокурору, слідчому та захиснику.<br /> <br /> '''Якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з’явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.'''<br /> <br /> Відомості щодо підозрюваних, стосовно яких слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, невідкладно, але не пізніше 24 годин після постановлення ухвали, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.<br /> <br /> == Порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового ==<br /> <br /> Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов’язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.<br /> <br /> Друкований орган, у якому публікуються протягом наступного року повістки про виклик підозрюваного, визначається не пізніше 1 грудня поточного року в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.<br /> <br /> Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.<br /> <br /> [[Категорія:Слідчі дії‏‎]]<br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право‏‎‏‎]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BA%D1%83%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BC%D0%B8&diff=20901 2020-06-04T08:55:36Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/120.php Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]13 квітня 2012 року № 4651-VI<br /> <br /> == Поняття опіки та піклування, її завдання ==<br /> Одним із показників сучасної держави є рівень її турботи про осіб, що потребують особливих форм соціально-правової допомоги та захисту. Однією з форм такої турботи в Україні є опіка та піклування, завданням яких, відповідно до ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного Кодексу України] (далі — ЦК), є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Ця категорія громадян потребує окремих гарантій власних прав. Однією з гарантій прав підопічних виступає закріплена у ст. 167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального Кодексу України] (далі — КК) кримінальна відповідальність за зловживання опікунськими правами.<br /> <br /> Актуальність дослідження питань кримінальної відповідальності за зловживання опікунськими правами обумовлена низкою важливих соціальних чинників, серед яких сутнісне місце займає вразливе становище особи, над якою встановлюється опіка та піклування. Що стосується проблем теорії кримінального права, то традиційно серед них виділяються питання складу злочину та його елементів: об’єкта, об’єктивної і суб’єктивної сторони, суб’єкта.<br /> <br /> == Об’єкт злочину ==<br /> Питання щодо об’єкта злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 167 КК], обумовлені багато в чому місцем статті в системі Особливої частини КК. Стаття розташована в розділі V КК України — «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», а тому родовим об’єктом злочинів, передбачених цим розділом, вважають суспільні відносини, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина. Що стосується структури розділу, в науці виокремлюють в ньому шість підрозділів. «Зловживання опікунськими правами» належить до підрозділу «злочинів проти сім’ї». Серйозні розбіжності є при визначенні безпосереднього об’єкта злочину. Зокрема, одні вчені зазначають, що об’єктом цього злочину є права підопічних громадян, деякі вчені відносять до об’єкта майнові та інші права осіб, стосовно яких встановлено опіку чи піклування. Існує також точка зору, відповідно до якої об’єктом є майнові права й інтереси особи, щодо якої встановлені опіка та піклування. Отже, розв’язання зазначених розбіжностей можливе лише через аналіз змісту структурних елементів суспільних відносин, що безпосередньо охороняються нормою ст. 167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК.]<br /> <br /> Потерпілими від злочину законодавець визначає підопічних осіб. Такими є особи, над якими встановлюється опіка чи піклування. Відповідно до положень ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 55 ЦК]). Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 56 ЦК]).<br /> <br /> === Об'єктивна сторона злочину ===<br /> Об’єктивна сторона злочину виражається у використанні опіки та піклування на шкоду підопічному. У ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 167 КК] названі лише дві форми використання опіки чи піклування на шкоду підопічному: зайняття житлової площі та використання майна. Їх перелік законодавець залишив невичерпним, що обумовлює дослідження інших форм зловживання опікою чи піклуванням, зокрема, привласнення речей підопічного; розтрата його цінностей; порушення майнових прав потерпілого внаслідок укладання невигідних для нього договорів; використання доходів підопічних (пенсій, допомоги або аліментів, інших поточних надходжень або доходів від майна, що належить їм) для задоволення власних потреб; порушення передбачених законом обмежень і порядку при здійсненні правочинів, де однією стороною виступає підопічний; невиконання опікунських обов’язків на шкоду підопічному (при цьому опікун (піклувальник) отримує матеріальні блага від інших осіб); управління майном підопічного з порушенням установлених правил; відмова від належних підопічному майнових прав та ін.<br /> <br /> Зазначені форми суспільно небезпечного діяння (дії, бездіяльності), потребують детального вивчення, згрупування їх у окремі підгрупи за спільними ознаками та надання характеристики цим підгрупам.<br /> <br /> За конструкцією об’єктивної сторони, що наведена в диспозиції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 167 КК,] злочин є формальним і визнається закінченим з моменту виконання опікуном (піклувальником) певного діяння, незалежно від наслідків, що були або могли бути спричинені підопічному.<br /> <br /> === Суб'єктивна сторона злочину ===<br /> У суб’єктивній стороні цього злочину обов’язковими її ознаками є прямий умисел та корислива мета на отримання вигоди майнового характеру за рахунок підопічної особи.<br /> <br /> == Суб’єкт злочину ==<br /> Існують також проблемні питання щодо суб’єкта злочину. Згідно диспозиції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 167 КК] він є спеціальним. Це особа, яка призначена у встановленому законом порядку опікуном або піклувальником. Проте відповідно до ЦК, в окремих випадках опіку та піклування може здійснювати орган опіки та піклування та спеціальні заклади (навчальні заклади, заклади охорони здоров’я або заклади соціального захисту населення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 65 - 66 ЦК]). Отже, виникає питання про кримінальну відповідальність службових осіб органу опіки та піклування чи спеціального закладу в разі зловживання ними опікунськими правами.<br /> <br /> Із суб’єктом цього злочину пов’язана ще одна проблема. В науці цивільного права визнається, що батьки й усиновлювачі щодо дітей до 18-річного віку є опікунами і піклувальниками без спеціального призначення. Отже, виникає питання щодо можливості та необхідності притягнення до кримінальної відповідальності батьків та усиновлювачів, які вчинили діяння, передбачене диспозицією [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 167 КК.]<br /> <br /> == Проблеми відмежування зловживання опікунськими правами від суміжних складів злочинів ==<br /> Потребують розв’язання також проблеми відмежування зловживання опікунськими правами від суміжних складів злочинів, зокрема від торгівлі людьми ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 149 КК]), насильницького донорства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 144 КК]), вимагання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 189 КК]), шахрайства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (ст. 190 КК]), експлуатації дітей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 150 КК]), злісного невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 166 КК]).<br /> <br /> Викладене свідчить про значну кількість серйозних проблем, пов’язаних із встановленням ознак складу злочину «зловживання опікунськими правами» та застосування с[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 т. 167 КК.] Особливістю цих проблем є те, що вони знаходяться в точках перетину галузей кримінального, цивільного та сімейного права, а отже потребують комплексного підходу до їх вирішення.<br /> <br /> [[Категорія:Сімейне право]]<br /> [[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми‎]]<br /> [[Категорія:Кримінальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%83_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%BA%D1%83_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2_(%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%83)&diff=20894 2020-06-04T08:36:51Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> # [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III.]<br /> # [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X.]<br /> # [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3852-12 Лісовий кодекс України від 21.01.1994 року № 3852-ХІІ.]<br /> # [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/665-2008-%D0%BF Постанова КМУ “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу” № 665 від 23 липня 2008 року.]<br /> # [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0085-10 Правила рубок головного користування, затверджений наказом державного комітету лісового господарства України № 364 від 23.12.2009 року.]<br /> # [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/724-2007-%D0%BF Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджені постановою КМУ № 724 від 12 травня 2007 року.]<br /> # [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” № 7 від 10 грудня 2004 року.]<br /> <br /> == Опис суттєвих аспектів, що впливають на один із варіантів вирішення проблеми ==<br /> <br /> Відповідно до ст. 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12 Лісового кодексу України] порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Зокрема, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.<br /> <br /> == Кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу ==<br /> Кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу регламентується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 '''ст. 246 Кримінального кодексу України''',] а саме '''''незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду''''', - карається штрафом від тисячі до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.&lt;br&gt;<br /> '''Істотною шкодою вважається така шкода''', яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.&lt;br&gt;<br /> '''''Вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб''''', -карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''''Вищевказані дії, вчинені у заповідниках або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах''''', - караються штрафом від тисячі п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.&lt;br&gt;<br /> '''Якщо злочином було спричинено тяжкі наслідки''', він карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.&lt;br&gt;<br /> Тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.&lt;br&gt;<br /> ''Даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.''&lt;br&gt;<br /> <br /> === Суб'єкт злочину ===<br /> <br /> Суб'єкт злочину загальний. <br /> Суб'єктами злочинів проти довкілля можуть бути особи, які досягли 16-річного віку.<br /> <br /> === Суб'єктивна сторона злочину ===<br /> <br /> Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. <br /> <br /> === Об'єкт злочину ===<br /> <br /> Об'єктом цього злочину є встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища. <br /> При цьому предметом злочину є дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду.<br /> <br /> Слід звернути увагу, що предметом кримінального правопорушення за ст. 246 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] є сироростучі (живі) дерева і чагарники, які знаходяться на пні (не відділені від коріння), у т.ч. порубку сіянців, саджанців, підліска. Не визнаються предметом трава, очерет, пеньки, хмиз - мертві стовбури дерев або їх частин, які лежать на поверхні ґрунту.<br /> <br /> === Об'єктивна сторона злочину ===<br /> <br /> З об'єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і чагарників.<br /> <br /> При цьому, відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля”] № 7 від 10 грудня 2004 року, визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена:<br /> # без відповідного дозволу;<br /> # за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства;<br /> # до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків;<br /> # не на призначених ділянках чи понад установлену кількість;<br /> # не тих порід дерев, які визначені в дозволі;<br /> # порід, вирубку яких заборонено.<br /> Також слід зазначити, що кваліфікація дій за ст. 246 залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об'єктів, де здійснюється порубка. Так, незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це заподіяло істотну шкоду. Водночас вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за ст. 246 - істотна шкода у такому випадку не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину.<br /> <br /> У справах про злочини, відповідальність за які передбачена ст. 246 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], шкода визнається істотною, коли:<br /> # були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості;<br /> # погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу;<br /> # виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; <br /> # знизилась якість атмосферного повітря;<br /> # змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту тощо.<br /> Також, для обчислення розміру заподіяної шкоди використовується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/665-2008-%D0%BF Постанова КМУ “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу” № 665 від 23 липня 2008 року].<br /> <br /> === Порядок притягнення до кримінальної відповідальності ===<br /> Загальний порядок притягнення до кримінальної відповідальності:<br /> # [[Повідомлення про підозру]].<br /> # [[Досудове розслідування: загальні положення|Досудове розслідування.]]<br /> # [[Форми закінчення досудового розслідування|Закінчення досудового розслідування.]]<br /> # Судовий розгляд.<br /> <br /> === Строк притягнення до кримінальної відповідальності ===<br /> <br /> Відповідно до ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] за вчинення незаконної порубки лісу особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули 5 років (закінчення строку давності для злочину середньої тяжкості).<br /> <br /> == Адміністративна відповідальність за незаконну порубку і пошкодження дерев і чагарників ==<br /> <br /> Адміністративна відповідальність регламентується '''ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]''', а саме: '''''незаконна порубка і пошкодження дерев або чагарників; перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев або чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення''''', - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.&lt;br&gt;<br /> <br /> '''''Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вищезазначених порушень''''', - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від шістдесяти до дев’яноста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шестисот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br /> <br /> <br /> === Суб'єкт адміністративного правопорушення ===<br /> <br /> Особи, які досягли 16 років та посадові особи.<br /> <br /> === Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення ===<br /> <br /> Суб'єктивна сторона характеризується умислом щодо незаконної порубки дерев і чагарників; як умислом, так і необережністю — щодо інших дій, передбачених ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП.]<br /> <br /> === Об'єкт адміністративного правопорушення ===<br /> <br /> Об'єктом є суспільні відносини, що виникають у сфері раціонального використання лісу, його відтворення та охорони.<br /> Предметом цього адміністративного правопорушення є дерева, чагарники, різноманітні лісові культури та інша рослинність лісу.<br /> <br /> === Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення ===<br /> <br /> Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення за ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] загалом співпадає з об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 246 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], за винятком розміру шкоди, що спричиняється діями винної особи (тобто для притягнення особи до адміністративної відповідальності достатньо самого факту вчинення порушення, при цьому розмір завданої шкоди значення не має).<br /> <br /> === Порядок притягнення до адміністративної відповідальності ===<br /> <br /> Протоколи за правопорушення передбачені статтею 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] мають право складати уповноважені посадові особи органів, які здійснюють розгляд цього правопорушення. <br /> <br /> Зокрема, відповідно до статті 241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], справи про адміністративне правопорушення за статтею 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (станом на 2017 рік таким органом є Державне агенство лісових ресурсів України).<br /> <br /> Також, від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.<br /> <br /> Крім того, протоколи за правопорушення, передбачене статтею 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] мають право складати: <br /> <br /> 1) громадський лісовий інспектор;<br /> <br /> 2) громадський інспектор з охорони довкілля.<br /> <br /> === Строк притягнення до адміністративної відповідальності ===<br /> <br /> Відповідно до ч. 1 ст. 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] адміністративне стягнення за ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.<br /> <br /> [[Категорія: Кримінальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%96%D1%88%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B6%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8&diff=20237 2020-05-12T13:12:13Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України &quot;Про автомобільні дороги&quot;]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України &quot;Про дорожній рух&quot;]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України &quot;Про регулювання містобудівної діяльності&quot;]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/198-94-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 &quot;Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони&quot;]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 &quot;Про Правила дорожнього руху&quot;]<br /> <br /> == Поняття &quot;пішохідна доріжка&quot; ==<br /> '''Пішохідна доріжка''' – доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.13 ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 &quot;Про Правила дорожнього руху&quot;]).&lt;br /&gt;<br /> '''Пішохідна доріжка''' – елемент дороги, призначений для руху пішоходів, облаштований у її межах чи поза нею і позначений дорожнім знаком ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2067-2003-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 &quot;Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами&quot;]).&lt;br /&gt;<br /> '''Тротуар''' - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 &quot;Про Правила дорожнього руху&quot;]) .<br /> <br /> == Порядок користування пішохідними доріжками ==<br /> Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись ''правого боку''.&lt;br /&gt;<br /> Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів.&lt;br /&gt;<br /> Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому — по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.<br /> <br /> == Відповідальність за порушення порядку користування пішохідними доріжками ==<br /> * Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (стаття 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). <br /> * Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом порушення землекористувачами правил утримання пішохідних доріжок у межах закріплених за ними ділянок тягне за собою відповідальність у вигляді попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП]). <br /> * Невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, що спричинило матеріальну та моральну шкоду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-15 Закон України &quot;Про автомобільні дороги&quot;], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3353-12 Закон України &quot;Про дорожній рух&quot;]), тягне за собою цивільно правову відповідальність у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди. <br /> * Порушення порядку користування пішохідними доріжками шляхом здійснення перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів (стаття 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закону України &quot;Про благоустрій населених пунктів&quot;)] тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою. <br /> <br /> == Способи захисту порушених прав ==<br /> * За порушення порядку користування пішохідними доріжками, яке передбачене статей 122, 142 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], настає адміністративна відповідальність відповідно до санкцій вказаних статей. <br /> * [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8,_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Відшкодування матеріальної та моральної шкоди], завданої внаслідок невиконання органами, у віданні яких знаходяться пішохідні доріжки, функцій з контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та усунення виявлених пошкоджень, здійснюється шляхом добровільного відшкодування шкоди органом, у відання якого перебуває пішохідна доріжка, або у порядку [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96 цивільного судочинства] шляхом подання позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Здійснення будь-яких перешкод у користуванні об'єктами благоустрою населених пунктів, зокрема, пішохідними доріжками тягне за собою цивільно правову відповідальність шляхом звернення до суду у порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України, з позовною заявою про зобов’язання усунення перешкод у користуванні пішохідною доріжкою.<br /> <br /> [[Категорія: Земельне право]] <br /> [[Категорія: Адміністративне процесуальне право]] <br /> [[Категорія: Цивільне процесуальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE,_%D0%B4%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B0,_%D1%89%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94_%D1%83_%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%84%D0%A0%D0%94%D0%A0&diff=20226 2020-05-12T09:27:03Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> # [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> # [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» № 1640/0/4-12]<br /> == Який порядок внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) ==<br /> <br /> Головним завданням держави у випадках вчинення злочинів є захист законних прав та інтересів громадян. Тому діяльність органів, які здійснюють кримінальне провадження, має бути спрямована на реальне забезпечення гарантій учасників провадження, і ефективне поновлення їхніх прав у разі порушення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> З 19 листопада 2012 року дані про злочин спочатку вносяться до ЄРДР, перевірка проводиться у порядку досудового розслідування і, коли відсутній склад або подія злочину, кримінальне провадження підлягає закриттю.<br /> Відповідно до приписів ст. 214 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс] України (далі – КПК України) досудове розслідування починається з моменту внесення слідчим або прокурором відповідних відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Такі відомості мають бути внесені до ЄРДР не пізніше 24 годин після подання заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слідчий, прокурор невідкладно після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-яких джерел обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей в ЄРДР. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.&lt;br /&gt;<br /> == Які відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) ==<br /> <br /> До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:<br /> * дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;<br /> * прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;<br /> * інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;<br /> * короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;<br /> * попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;<br /> * прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;<br /> * інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> == Які є підстави оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) ==<br /> &lt;br /&gt;<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] передбачає можливість оскарження учасниками кримінального провадження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування до слідчого судді (статті 303-307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), що є проявом гарантій захисту прав учасників кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У ч. 1 ст. 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] наведено вичерпний перелік випадків і коло субʼєктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні. Серед інших, оскарженню підлягає і бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Зокрема під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.&lt;br /&gt;<br /> == Порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) == <br /> <br /> [[Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого|Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого]] чи прокурора, передбачені ч.1 ст. 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.<br /> Враховуючи викладене, з метою здійснення ефективного захисту та поновлення прав у разі бездіяльності слідчого або прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР, постраждалим доцільно:<br /> * мати документальне підтвердження про прийняття та реєстрацію заяви про вчинення кримінального правопорушення. Згідно з п. 1 ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] заявник має право вимагати від органу, до якого подана заява про вчинення кримінального правопорушення, надати йому відповідний підтверджуючий документ;<br /> * уточнювати у канцелярії органу досудового розслідування інформацію про вручення заяви слідчому/прокурору та внесення ним протягом 24 годин відповідних відомостей до ЄРДР;<br /> * у заяві про вчинення кримінального правопорушення чітко вказати попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, його склад та кваліфікуючі ознаки;<br /> * не пропустити десятиденний строк на звернення до суду із скаргою на бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей ЄРДР;<br /> * пам’ятати, що відповідно до ст. 12 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»] дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.<br /> * право людини на захист свого життя і здоров’я, честі та гідності, своїх прав і свобод є основоположним. Згідно з п. 3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 р. і ратифікованого Україною 19 жовтня 1973 р., кожна держава зобов’язана забезпечити будь-якій особі, яка перебуває у межах її території та під її юрисдикцією, ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав та свобод. право на захист повинно бути забезпечено державою, її компетентними органами влади;<br /> * відповідно до ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади;<br /> * положення ст. 21 і 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] гарантують, що держава зобов’язана забезпечити кожному можливість відстоювати свою точку зору, свої права у суперечці з будь-якими органами і службовими особами, у тому числі тими, які здійснюють досудове розслідування. Процесуальний порядок такого оскарження дозволяє громадянам реалізовувати свої права в межах кримінального судочинства. Ці повноваження учасників процесу закріплено в ст. 303–309 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України.]<br /> Позитивним для громадян є положення п. 1 ч. 1 ст. 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], який визначає право заявника, потерпілого (його представника чи законного представника), підозрюваного (його захисника чи законного представника) подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання відповідної заяви чи повідомлення. Обов’язковою умовою подання скарги згаданими особами є набуття ними відповідного процесуального статусу.<br /> Момент набуття особою прав заявника закріплено в ст. 60 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], зокрема після звернення фізичної або юридичної особи із заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування. Законодавець також чітко наголошує на тому, що заявником може бути фізична або юридична особа, яка не є потерпілою.<br /> Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можна подавати впродовж десяти днів після їх ухвалення чи вчинення (ч. 1 ст. 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії.<br /> Скарга повертається, якщо:<br /> # скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;<br /> # скарга не підлягає розгляду в цьому суді;<br /> # скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.<br /> Згідно вимог ст. 306 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], з урахуванням положень цієї глави.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в процесі досудового розслідування виноситься ухвала згідно з правилами ст. 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Така ухвала слідчого судді може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов’язання припинити дію, зобов’язання вчинити певну дію, відмову в задоволенні скарги. Ухвалу слідчого судді щодо результатів розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не можна оскаржити, окрім ухвали про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> == Аналіз судової практики ==<br /> <br /> Наразі склалася така ситуація, за якої постраждалому необхідно самостійно відслідковувати стан поданої ним заяви/повідомлення, зокрема, уточнювати у черговій частині або канцелярії органу досудового розслідування або органу прокуратури інформацію про вручення заяви слідчому/прокурору та внесення ним відповідних відомостей до ЄРДР. Проявляти ініціативу постраждалому в цьому випадку необхідно ще й для того, аби не пропустити десятиденний строк на оскарження бездіяльності слідчого або прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слід зазначити, що і суди не поспішають ставати на бік постраждалих у цій категорії справ. Непоодинокими є випадки, коли слідчі судді відмовляють у задоволенні скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Перед безпосередньо власним аналізом доцільно навести дані існуючих узагальнень, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1640740-12 листа ВССУ від 09.11.2012 № 1640/0/4-12] та узагальнення Апеляційного суду м. Києва.<br /> У листі від 09.11.2012 ВССУ тлумачить термін «бездіяльність з невнесення до ЄРДР» та роз’яснює порядок обчислення строків. У пункті 2 цього листа надається визначення бездіяльності, згідно якого, це невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення». &lt;br /&gt;<br /> <br /> Також, суд вказує на порядок обчислення цього строку у 24 години, а саме:<br /> * заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо);<br /> * у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Стосовно ж строків на оскарження ВССУ вказує, що частиною 1 ст. 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] встановлено десятиденний строк, упродовж якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Цей строк обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що наступає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.&lt;br /&gt;<br /> <br /> На практиці часто виникає ситуація, коли після подання заяви, наприклад, поштою, заявник чекає відповіді чи повідомлення про розгляд заяви та включення інформації про злочин до ЄРДР. Після тривалого часу очікування заявник починає встановлювати інформацію щодо розгляду заяви і виявляється, що відомості до ЄРДР не внесені, а строки на оскарження бездіяльності вже пропущені.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Отже, для того, щоб не втратити можливість оскарження бездіяльності, необхідно уточнювати у черговій частині або канцелярії органу досудового розслідування інформацію про вручення повідомлення про злочин слідчому, а також звертатись до суду зі скаргою на його бездіяльність у межах десятиденного строку з моменту вручення цього повідомлення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Докладну інформацію щодо статистики оскарження бездіяльності, дій та рішень слідчого містить узагальнення Апеляційного суду м. Києва.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Виявляється, що з 829 скарг, поданих до районних судів м. Києва, задоволені були лише 85, а за 155 було відмовлено у відкритті провадження, за 270 було відмовлено у задоволенні скарги, 80 скарг було повернуто, а за 199 рішення взагалі не було прийнято, за 25 скаргами провадження закрите, за 15 відмовлено у розгляді. Таким чином, було задоволено менш ніж 10 відсотків скарг. При цьому підставами відхилення решти 90 відсотків скарг послугували формальні причини.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За результатами власного аналізу судових рішень щодо оскарження невнесення відомостей про злочин до ЄРДР, вбачається, що у задоволенні скарг відмовляли також здебільшого з формальних причин.<br /> Серед яких:<br /> # повідомлення про злочин не містило обставин, об’єктивних даних, посилань на докази та ін., які вказують на наявність ознак злочину;<br /> # заявник оскаржив не бездіяльність, а дії щодо надання відповіді у порядку [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»], відмову, рішення про невнесення та ін.;<br /> # скаржник не долучив до скарги доказів звернення до правоохоронного органу із заявою або повідомленням про злочин;<br /> # до скарги на бездіяльність слідчого не було долучено належну довіреність;<br /> # було порушено строк для звернення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Так, ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року за провадженням № 753/3188/13 повернуто скаргу фізичної особи – представника підприємства на бездіяльність прокурора, яка полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підставою для повернення скарги стало те, що з поданої до суду копії довіреності представника, де чітко перераховані повноваження, не вбачалось, що такий представник наділений правом подавати скарги на дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора ( п.1 ч.2 ст. 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду від 06 лютого 2013 за провадженням № 755/2515/13-к було повернуто скаргу оскільки скаржником до скарги не надано жодних доказів того, що прокуратурою Дніпровського району м. Києва взагалі було отримано заяви-повідомлення про вчинення правопорушень певними особами, у зв'язку з чим, в супереч положень ст. ст. 214, 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], неможливо встановити дату та час імовірного отримання таких повідомлень прокуратурою Дніпровського району м. Києва.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 30 січня 2013 року за справою № 757/11/13-к відмовив у задоволенні скарги, оскільки направлення заяви скаржника до прокуратури Закарпатської області за територіальним принципом відповідають вищезазначеним положенням кримінального процесуального закону та наказу Генерального прокурора України №125 від 03.12.2012р., тому в даному випадку відсутня будь - яка бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань його заяви про кримінальне правопорушення від 07.12.2012 року, а також у нездійсненні інших процесуальних дій.<br /> Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 11.04.2014 року за справою № 760/4895/14-к щодо невнесення даних до ЄРДР було відмовлено у задоволенні скарги через, те що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Той самий суд ухвалою від 18 лютого 2014 року за справою № 1-кс/760/92/14 відмовив у скарзі, оскільки на думку слідчого судді, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки конкретного кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального, якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.<br /> Зрозуміло, що усі ці скарги стосується одного й того самого явища – невнесення з якихось причин даних про злочин протягом 24 годин. Отже, у випадку об’єктивного і розумного підходу до розгляду цих скарг, у будь-якому випадку очевидний, прямий і безпосередній факт порушення слідчим або прокурором закону повинен знайти своє відображення у судовому рішенні.<br /> <br /> [[Категорія: Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]<br /> [[Категорія: Правоохоронні органи]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2,_%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%96%D0%B7-%D0%B7%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%83&diff=20220 2020-05-12T07:43:58Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> <br /> == Види іноземних доходів ==<br /> Питання оподаткування грошових переказів, що отримуються фізичними особами — резидентами України з-за кордону, набуло останнім часом особливої актуальності.<br /> <br /> Так, Міндоходів зазначає, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України] кошти, перераховані з-за меж України на поточні або карткові рахунки громадян, вважаються іноземними доходами, і при їх отриманні громадянин повинен подати річну декларацію, у якій указати отриману суму та, відповідно, сплатити з неї податок на доходи фізичних осіб.<br /> <br /> Чи завжди грошові перекази з-за кордону є іноземними доходами та які існують види іноземних доходів, розберемося далі.<br /> <br /> Пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 162.1 ПКУ] встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) є фізичні особи — резиденти, які отримують доходи як із джерела їх походження в Україні, так й іноземні доходи.<br /> <br /> Під іноземним доходом для цілей оподаткування слід розуміти дохід, отриманий від джерел за межами України, тобто будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, уключаючи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п.п. 14.1.55 ПКУ]):<br /> <br /> * проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів;<br /> * спадщину;<br /> * подарунки;<br /> * виграші;<br /> * призи;<br /> * доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами;<br /> * доходи від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України;<br /> * доходи від продажу майна, розташованого за межами України;<br /> * дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо;<br /> * інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, не підконтрольних митним органам.<br /> <br /> Ураховуючи, що податківці у своїх роз’ясненнях наголошують на необхідності включення до оподатковуваного доходу сум грошових коштів, отриманих з-за кордону від фізичних осіб, які є родичами, зупинимося на цьому питанні докладніше. Отже, перше запитання, яке тут виникає: чи будуть ці суми доходом для фізособи — отримувача таких коштів? Все залежатиме від того, хто перераховує ці кошти фізособі — резиденту України.<br /> <br /> Згідно з нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлено обов’язок:<br /> * дружини і чоловіка матеріально підтримувати один одного (ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ]). При цьому заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним із подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ]);<br /> * батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей (до 18 років) (ст. 180 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ]), повнолітніх дітей, які продовжують навчання (до 23 років) (ст. 199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ]), повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги (за умови, що батьки дитини мають можливість надавати таку допомогу) (ст. 198 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ]);<br /> * повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ]).<br /> <br /> Ураховуючи наявність такого обов’язку, можна стверджувати, що перерахування коштів із-за кордону дружиною (чоловіком) для чоловіка (дружини), матір’ю (батьком) для дітей у зазначених вище випадках, а також дітьми непрацездатним батькам є, по суті, передачею грошових коштів усередині сім’ї і повинно розглядатися як виконання обов’язку з утримання, установленого СКУ, а не як отримання доходу із джерелом походження з-за кордону. Тобто якщо фізособа отримує грошові кошти від свого чоловіка (або дружини чи батька), який працює за кордоном, то сума таких коштів не буде для цієї фізособи доходом.<br /> <br /> Разом із тим фізична особа — резидент України, яка отримує дохід за кордоном, згідно з чинним законодавством зобов’язана задекларувати такий дохід в Україні та сплатити з нього ПДФО (розмір ставки ПДФО на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п.167.2-167.5 ПКУ] складає 18%).<br /> <br /> У всіх інших випадках перекази, отримані з-за кордону від родичів чи інших фізичних осіб, підлягають оподаткуванню, проте тільки в тому випадку, якщо такі надходження не згадуються у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 ст. 165 ПКУ] серед тих, які не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (наприклад, видача та повернення позики, аліменти тощо).<br /> <br /> == Порядок оподаткування ==<br /> Згідно з п.п. 163.1.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ] об’єктом оподаткування фізичної особи — резидента є у тому числі й іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані із джерел за межами України. <br /> Оподаткування таких доходів регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п. 170.11 ПКУ.]<br /> Іноземні доходи включаються до складу річного оподатковуваного доходу та відповідно до пп. 167.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ] обкладаються ПДФО за ставкою 18%. Винятком є дивіденди з іноземним джерелом походження, оподатковувані за ставкою 5 % відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п. 167.2 ПКУ].<br /> Згідно з п.п. 170.11.2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ] в разі отримання іноземних доходів при поданні річної декларації платник податків може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, якщо між країною, у якій виплачується дохід, та Україною укладено договір (конвенцію) про уникнення подвійного оподаткування.<br /> <br /> [https://balance.ua/ua/news/all/post/perechen-stran-ob-izbeganii-dvoynogo-nalogooblogeniya-010117 Перелік країн, з якими Україною укладені міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування] (станом на 01.01.2017 р.), наведено в листі ДФС України від 24.01.2017 р. №1414/7/99-99-01-02-02-17.<br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п. 13.5 ПКУ] для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де було виплачено такий дохід, довідку про суму сплаченого в цій країні податку, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.<br /> <br /> Звертаємо увагу: не можна буде зарахувати у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податків:<br /> * податки на капітал (приріст капіталу);<br /> * податки на майно;<br /> * поштові податки;<br /> * податки на реалізацію (продаж);<br /> * інші непрямі податки незалежно від того, належать вони до категорії прибуткових податків чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.<br /> <br /> При розрахунку суми річного податкового зобов’язання слід мати на увазі, що сума податку з іноземного доходу платника податків — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податків відповідно до законодавства України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п.п. 170.11.4 ПКУ]).<br /> <br /> Окремо зупинимося на ситуації, коли резидент України легально працює за кордоном та перераховує грошові кошти своїм родичам чи іншим особам, щодо яких [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СКУ] не встановлено обов’язок з їх утримання. Виходить, що «гастарбайтер» повинен за підсумками року задекларувати свої іноземні доходи. Якщо працював він офіційно, то з його заробітної плати сплачувався податок за правилами країни отримання доходу. За наявності договору (конвенції) про уникнення подвійного оподаткування між Україною та країною отримання доходу платник податків може отримати зазначену вище довідку і в такому разі зменшити суму річного податкового зобов’язання. Що ж до фізособи, якій «гастарбайтер» перераховував грошові кошти, то для неї такий дохід буде іноземним. За підсумками року з такого доходу має бути сплачено ПДФО (причому отримувач уже не зможе зменшити річне податкове зобов’язання, оскільки безпосередньо він не сплачував податок за кордоном).<br /> <br /> == Порядок декларування іноземних доходів == <br /> <br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 пп. 168.2.1 і 170.11.1 ПКУ], якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу платника податків — отримувача, який при цьому зобов’язаний подати річну податкову декларацію.<br /> <br /> Згідно з п. 164.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ] при нарахуванні (отриманні) доходів у вигляді валюти такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ на момент нарахування (отримання) таких доходів.<br /> Строк подання декларації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п.п. 49.18.4 ПКУ] — '''до 1 травня року''', наступного за звітним, крім окремих випадків, передбачених розд. IV ПКУ*.<br /> <br /> * У разі відсутності у платника податків підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, такий платник зобов’язаний подати до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п.п. 170.11.2. ПКУ]).<br /> <br /> * Платники податків — резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п. 179.3 ПКУ]).<br /> <br /> За неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п. 120.1 ПКУ] передбачено штраф у розмірі 170 грн.<br /> <br /> Крім того, якщо фізична особа у звітному році мала доходи, що підлягають оподаткуванню, та не задекларувала їх у встановленому порядку, і про це стало відомо контролюючим органам, і якщо вони змогли довести факт отримання таких доходів платником податків, то на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п. 123.1. ПКУ] такі контролюючі органи мають право самостійно визначити суму податкового зобов’язання, що тягне накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми такого зобов’язання.<br /> <br /> Згідно з п. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 179.7 ПКУ] фізична особа зобов’язана самостійно '''до 1 серпня року''', наступного за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації.<br /> <br /> Якщо платник податків не сплатив суму грошового зобов’язання за декларацією протягом зазначеного строку, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п. 126.1 ПКУ] він притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:<br /> <br /> * у разі затримки до 30 календарних днів уключно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;<br /> <br /> * у разі затримки більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.<br /> <br /> Також у разі, якщо фізична особа зобов’язана була задекларувати іноземні доходи та сплатити суму податку за декларацією, але своєчасно не зробила цього, несплату податку, що виникла, може бути кваліфіковано як умисну, і в цьому випадку фізичній особі загрожує кримінальна відповідальність, передбачена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 212 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III].<br /> <br /> Чинне на сьогодні законодавство вимагає від фізичних осіб декларувати доходи із джерелом їх походження за кордоном, а за відсутності їх декларування або несплаті у строк узгодженого в декларації податкового зобов’язання передбачає відповідальність аж до кримінальної.<br /> <br /> Як уже зазначалося, у випадках, коли йдеться про перерахування грошових коштів між членами однієї сім’ї, в особи, яка їх отримує, не виникає дохід у розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п.п. 14.1.55 ПКУ], і відповідно декларувати такі перерахування та сплачувати з них податок відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/page21 п.п. 17.11.1 ПКУ] немає підстав.<br /> <br /> [[Категорія: Податкове право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83,_%D1%89%D0%BE_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E&diff=20213 2020-05-12T07:22:29Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 року № 1618-IV]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 Закон України &quot;Про міжнародні договори України&quot; від 29.06.2004 року N 1906-IV]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України &quot;Про міжнародне приватне право&quot; від 23.06.2005 року № 2709-IV]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08/page Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердження наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]<br /> <br /> == Умови визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню ==<br /> Відповідно до ст. 462 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.<br /> <br /> == Строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання ==<br /> Відповідно до ст. 463 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.<br /> <br /> == Суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ==<br /> Відповідно до ст. 464 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.<br /> <br /> == Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ==<br /> Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади <br /> України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.<br /> <br /> == Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду == <br /> Вимоги до клопотання передбачені ст. 466 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], відповідно до якої, клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:&lt;br /&gt;<br /> <br /> # ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;<br /> # ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;<br /> # мотиви подання клопотання.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Документи, що додаються до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду == <br /> До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Відповідно до ч. 3 ст. 466 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:<br /> # засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;<br /> # офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);<br /> # документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;<br /> # документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);<br /> # документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);<br /> # засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.<br /> <br /> == Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду == <br /> Про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.&lt;br /&gt;<br /> <br /> За заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.<br /> <br /> == Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду == <br /> Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:<br /> # якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;<br /> # якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;<br /> # якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;<br /> # якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;<br /> # якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;<br /> # якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;<br /> # якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;<br /> # в інших випадках, встановлених законами України.<br /> <br /> == Оскарження ухвали суду == <br /> Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України].<br /> <br /> == Звернення до примусового виконання рішення іноземного суду == <br /> На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.<br /> <br /> [[Категорія:Цивільне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Виконання судових рішень]]<br /> [[Категорія:Суди]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0&diff=20206 2020-05-12T06:35:10Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> *[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> *[https://drive.google.com/file/d/0B84Fn7fObiluMkFSdDYyYlp6NUE/view Узагальнення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», станом на 12.01.2017]<br /> <br /> == Тимчасове вилучення майна як вид заходу забезпечення кримінального провадження, підстави та порядок його застосування ==<br /> Тимчасове вилучення майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження, може кореспондуватися з таким заходом забезпечення кримінального провадження як арешт майна (ч.ч. 1, 2 ст. 131 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).<br /> &lt;br&gt;<br /> Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про '''арешт''' майна або його '''повернення''' (ч. 1 ст.167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).<br /> &lt;br&gt;<br /> Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: <br /> 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; <br /> 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; <br /> 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом; <br /> 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).<br /> &lt;br&gt;<br /> Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно '''затримав''' особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом (ч. 1 ст. 168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).<br /> &lt;br&gt;<br /> Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час '''обшуку''', '''огляду'''. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду (ч. 2 ст. 168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).<br /> &lt;br&gt;<br /> Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста (ч. 3 ст. 168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК)].<br /> &lt;br&gt;<br /> Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний '''протокол''', копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику (ч. 4 ст. 168 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК)].<br /> <br /> == Припинення тимчасового вилучення майна ==<br /> Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу (ч. 1 ст. 100 КПК).<br /> &lt;br&gt;<br /> Тимчасово вилучене майно '''повертається''' особі, у якої воно було вилучено:<br /> &lt;br&gt;<br /> 1) за постановою '''прокурора''', якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;<br /> &lt;br&gt;<br /> 2) за ухвалою '''слідчого судді''' чи '''суду''', у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;<br /> &lt;br&gt;<br /> 3) у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 171 цього Кодексу ('''клопотання''' слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано '''не пізніше''' наступного робочого дня після вилучення майна, '''інакше''' майно має бути негайно '''повернуто''' особі, у якої його було вилучено), частиною шостою статті 173 цього Кодексу ('''ухвалу''' про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє '''не пізніше''' сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, '''інакше''' таке майно '''повертається''' особі, у якої його було вилучено)<br /> &lt;br&gt;<br /> 4) у разі '''скасування арешту'''.<br /> &lt;br&gt;<br /> Копія судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, копія судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна негайно після його оголошення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копія надсилається таким особам не пізніше наступного робочого дня.<br /> &lt;br&gt;<br /> Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про '''арешт''' тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове '''скасування арешту''' тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо '''виконання''' судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.<br /> <br /> == Оскарження бездіяльності слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна ==<br /> На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:<br /> &lt;br&gt;<br /> бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у '''неповерненні тимчасово вилученого майна''' згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, '''володільцем тимчасово вилученого майна''', іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (п. 1 ч. 1 ст. 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).<br /> &lt;br&gt;<br /> Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК)].<br /> &lt;br&gt;<br /> Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються '''слідчим суддею місцевого суду''', а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - '''слідчим суддею Вищого антикорупційного суду''' згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави (ч. 1 ст. 306 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК)].<br /> &lt;br&gt;<br /> Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 3 ст. 306 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).<br /> &lt;br&gt;<br /> За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється '''ухвала''' згідно з правилами цього Кодексу.Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов’язання припинити дію; 3) '''зобов’язання''' вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги (ч.ч. 1,2 ст. 306 КПК).<br /> <br /> == Висновки узагальненої судової практики ==<br /> У січні 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснено '''узагальнення''' судової практики з питання «оскарження бездіяльності слідчого з '''неповернення тимчасово вилученого майна''' згідно з вимогами ст. 169 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]».<br /> &lt;br&gt;<br /> Відповідно до ч. 1 ст. 167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.<br /> &lt;br&gt;<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] передбачає можливість тимчасового вилучення майна у трьох випадках: &lt;br&gt;<br /> 1) у затриманої особи; &lt;br&gt;<br /> 2) при проведенні огляду; &lt;br&gt;<br /> 3) при проведенні обшуку. &lt;br&gt;<br /> Майно є тимчасово вилученим до його повернення або вирішення питання про його арешт.<br /> &lt;br&gt;<br /> Згідно з  ч. 5 ст. 171 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно повинно бути негайно повернуто особі, у якої воно вилучено.<br /> &lt;br&gt;<br /> Саме невиконання процесуального обов’язку щодо негайного повернення майна особі й зумовлює існування процесуального механізму щодо оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, визначеного в п. 1 ч. 1 ст. 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].<br /> &lt;br&gt;<br /> При цьому, зі змісту узагальнення судової практики з цього питання вбачається, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зробив окремі '''акценти на нижчевикладених процесуальних питаннях''': <br /> # суб'єкти оскарження, <br /> # залежність повернення вилученого майна від процесуального порядку його одержання, <br /> # перебіг строку на оскарження, <br /> # недостатня коректність скарги, <br /> # неналежність процесуальних рішень.<br /> <br /> == Щодо суб’єктів оскарження == <br /> &lt;br&gt;<br /> У контексті питання про суб’єкта, який наділений повноваженням оскаржити бездіяльність з неповернення майна, необхідно враховувати, що п.1 ч. 1 ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 303 КПК] передбачає процесуальну можливість оскарження трьох видів бездіяльності, а перелік суб’єктів оскарження '''єдиний''' для всіх видів. <br /> &lt;br&gt;<br /> Водночас одним із таких суб’єктів є '''володілець''' тимчасово вилученого майна, який, зокрема, і наділений правом оскарження бездіяльності, яка аналізується в межах цього підрозділу.<br /> &lt;br&gt;<br /> Результат аналізу судової практики свідчить про те, що неоднаково і не завжди обґрунтовано вирішується питання участі представника власника тимчасово вилученого майна у справах цієї категорії.<br /> &lt;br&gt;<br /> Так, в одних випадках слідчі судді повертають скарги на бездіяльність слідчого, подані захисником в інтересах скаржника, оскільки захисник не є володільцем тимчасово вилученого майна.<br /> * ''Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29.10.2015 скаргу адвоката К. в інтересах Ч. на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, разом з усіма доданими до неї документами повернуто скаржнику К., оскільки скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, подано не володільцем тимчасово вилученого майна, а його представником.''<br /> &lt;br&gt;<br /> В інших випадках слідчі судді обґрунтовано розглядають такі скарги на бездіяльність слідчого по суті, оскільки правовідносини, які виникають у зв’язку з такими скаргами, не виключають '''представництво'''.<br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Так, ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30.11.2015 скаргу адвоката Р., який діє в інтересах ОСОБА_3, на бездіяльність начальника та слідчих щодо неповернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження N****305067000**** задоволено, оскільки слідчим органом не були надані докази на підтвердження того, що вилучені під час обшуку грошові кошти визнані речовими доказами.''<br /> *<br /> <br /> == Щодо процесуального порядку одержання тимчасово вилученого майна органом досудового розслідування ==<br /> &lt;br&gt;<br /> Слідчим суддям необхідно ретельно оцінювати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 167 КПК], оскільки вони залежать від процесуального порядку його '''одержання''' органом досудового розслідування.<br /> <br /> &lt;br&gt;<br /> Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст.235 та ст. 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на '''обшук''' житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. <br /> &lt;br&gt;<br /> Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. <br /> &lt;br&gt;<br /> Таким чином, якщо стосовно вилученого під час обшуку майна, яке '''не було включено до відповідного переліку''', передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор '''не внесли клопотання''' в порядку і строки, встановлені ч. 5 ст. 171 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК,] слідчі судді обґрунтовано задовольняють скарги на бездіяльність зазначених суб’єктів з неповернення відповідного майна.<br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12.02.2015 задоволено скаргу К. на бездіяльність слідчого СВ Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області М. у кримінальному провадженні N ****412007000**** та зобов’язано слідчого СВ Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області М. у кримінальному провадженні N****412007000**** негайно передати К. на зберігання автомобіль.'' <br /> &lt;br&gt;<br /> Задовольняючи цю скаргу, слідчий суддя виходив з того, що у володільця майна під час проведення обшуку вилучено майно, '''перелік якого не був прямо визначений в ухвалі''' слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, стосовно вилученого майна не вносилось клопотання про накладення арешту і на це майно не поширювався режим тимчасово вилученого майна.<br /> &lt;br&gt;<br /> Водночас результати аналізу судової практики свідчать про те, що володільці вилученого майна або їх представники досить часто у відповідних скаргах порушують питання повернення майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук. &lt;br&gt;<br /> Слідчі судді у таких випадках '''обґрунтовано відмовляють''' у задоволенні скарг, оскільки вилучення майна, яке відповідає передбаченим ч. 2 ст. 167 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] ознакам, у такий спосіб '''не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту''' на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].<br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Так, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 17.07.2015 відмовлено у задоволенні скарги представника ПП &quot;НВК &quot;Х&quot;, адвоката Б., на бездіяльність слідчого з ОВС 1-го ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Донецькій області М. щодо неповернення тимчасово вилученого майна, яке належить ПП &quot;НВК &quot;Х&quot;, за кримінальним провадженням N ****50505000000**** за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК.''<br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Так, в ухвалі слідчого судді від 16.06.2015 було прямо надано дозвіл слідчому на відшукання та вилучення речей і документів, у тому числі належних ПП &quot;НВК &quot;Х&quot;, за визначеним переліком, тому вказані речі та документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном. Відповідно, посилання представника скаржника на відсутність надання слідчим суддею прямої вказівки на вилучення під час проведення обшуку документів та речей ПП &quot;НВК &quot;Х&quot;, які були вилучені 30.06.2015 слідчим М., слідчий суддя не приймає.''<br /> &lt;br&gt;<br /> Таким чином, правильність розгляду скарг на бездіяльність стосовно неповернення тимчасово вилученого майна значною мірою залежить від '''чіткості переліку''', сформованого в ухвалі слідчого судді про обшук. <br /> &lt;br&gt;<br /> Отже, слідчим суддям, з огляду на непорушність права власності, слід ретельно оцінювати доводи скаржника стосовно того, що вилучення певного майна здійснене з виходом '''за межі''', регламентовані ухвалою про обшук.<br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Так, слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ухвалою від 01.04.2015 визнав протиправною бездіяльність з неповернення тимчасово вилученого майна у тому випадку, коли ухвалою слідчого судді про обшук було надано дозвіл для виявлення та, відповідно, вилучення &quot;ігрових столів для гри в покер, ігрових фішок, які використовуються для гри в покер, інших предметів, які мають відношення до грального бізнесу&quot;, а в ході обшуку, крім зазначених предметів, було вилучено грошові кошти, а саме: 28436 гривень, 40000 угорських форинтів, 70 доларів США та 450 євро. З огляду на те що на вилучені кошти не було у встановленому законодавством порядку накладено арешт, слідчий суддя обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність з неповернення зазначених коштів та зобов'язав уповноважених суб’єктів відповідні кошти повернути.''<br /> <br /> &lt;br&gt;<br /> Результат аналізу ухвал слідчих суддів свідчить про те, що аргументом сторони обвинувачення, яким ця сторона послуговується для підтвердження законності залишення майна у володінні органів досудового розслідування та відсутності підстав для його повернення, є визнання такого майна '''речовими доказами'''. &lt;br&gt;<br /> Однак слід враховувати, що якщо ці докази були одержані під час обшуку і не були визначені в ухвалі про обшук як майно, для виявлення якого надано дозвіл на обшук, визнання такого майна речовими доказами без звернення з '''клопотанням''' про його арешт не може вважатись належним порядком забезпечення правомірності володіння відповідним майном органами досудового розслідування. <br /> &lt;br&gt;<br /> З огляду на це обґрунтованими є ухвали слідчих суддів щодо '''зобов’язання повернення''' такого майна.<br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Так, слідчим суддею Лубенського міськрайонного суду від 25.05.2015 постановлено ухвалу про повернення вилученого в ході обшуку майна. Постановляючи ухвалу, слідчий суддя зазначив: &quot;вилучені комплектуючі до комп’ютерів, не дивлячись на те, що вони визнані речовими доказами, необхідно повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_6, власнику майна&quot;.''<br /> &lt;br&gt;<br /> Наведене ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. <br /> &lt;br&gt;<br /> Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.<br /> <br /> &lt;br&gt;<br /> Те саме стосується майна, яке вилучене не в ході проведення обшуку, а під час '''затримання''' особи в порядку, передбаченому ст. 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК,] та при огляді місця події. <br /> &lt;br&gt;<br /> Якщо стосовно такого вилученого майна '''не накладено арешт''' і воно перебуває у володінні органів досудового розслідування без належної правової підстави, слідчі судді постановляють обґрунтовані ухвали про зобов’язання повернення такого майна. <br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Так, слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ухвалою від 27.10.2015 задовольнив скаргу на бездіяльність з неповернення грошових коштів, які були вилучені під час затримання особи та в арешті яких у встановленому порядку було відмовлено.''<br /> <br /> == Щодо перебігу строку на оскарження ==<br /> &lt;br&gt;<br /> На окрему увагу заслуговують питання, пов’язані з обчисленням строку на звернення зі скаргою на бездіяльність з неповернення тимчасово вилученого майна. У судовій практиці мають місце випадки застосування положень ст. 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] щодо граничного строку аналізованого виду бездіяльності, починаючи з того моменту, коли особа дізналась про відповідне неповернення тимчасово вилученого майна, у зв’язку з чим слідчі судді ухвалюють рішення про повернення таких скарг на підставі п. 2 ч. 2 ст.304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] з огляду на пропущений скаржником десятиденний строк.<br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Залишаючи в силі відповідну ухвалу слідчого судді, колегія суддів апеляційного суду м. Києва в ухвалі від 16.03.2015 зазначила таке: на підставі ухвали суду 22.12.2014 за вказаною адресою був проведений обшук, під час якого і було вилучено відповідне майно та документи, про повернення яких і ставиться питання у скарзі. Таким чином, перебіг строку на оскарження бездіяльності слідчого відповідно до кримінального процесуального закону розпочався з 24.12.2014, отже з того часу товариство мало право звернутись до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчих органів, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна, не порушуючи при цьому питання про поновлення пропущених строків, у термін до 05.01.2015. З огляду на наведене, оскільки з відповідною скаргою директор товариства звернувся до слідчого судді лише 06.02.2015, надіславши її поштою, яка була отримана судом 09.02.2015, без заявлення клопотання про поновлення строку на таке звернення, слідчий суддя обґрунтовано повернув вказану скаргу особі, яка її подала.''<br /> &lt;br&gt;<br /> Цей підхід не можна визнати обґрунтованим, ураховуючи таке. У ч. 1 ст. 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] встановлено строки звернення особи зі скаргою, у тому числі на бездіяльність, які становлять 10 днів з моменту такої бездіяльності. <br /> &lt;br&gt;<br /> Однак, на відміну від бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, та бездіяльності, що полягає у нездійсненні окремих процесуальних дій, які слідчий чи прокурор зобов’язані вчинити, бездіяльність з неповернення майна слід віднести до категорії '''триваючих'''. <br /> &lt;br&gt;<br /> Так, результати аналізу змісту ч.5 ст. 171 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] свідчать про те, що вона встановлює обов’язок слідчого, прокурора подати клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна. У свою чергу, за умови невиконання такого обов’язку у зазначених суб’єктів виникає інший обов’язок - негайно повернути особі вилучене майно, строк виконання якого '''не обмежується в часі''', а отже, моментом завершення виконання такого обов’язку є винятково його виконання. <br /> &lt;br&gt;<br /> Саме тому немає підстав повертати скарги на бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, з підстав пропущеного строку звернення з такою скаргою, оскільки така бездіяльність має лише початковий момент, однак '''не має кінцевого строку'''.<br /> <br /> == Щодо недостатньої коректності скарги ==<br /> &lt;br&gt;<br /> Як випливає з аналізу судової практики, є поодинокі випадки необґрунтованої відмови у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність з неповернення тимчасово вилученого майна, яка недостатньо коректно з цього приводу сформульована скаржником.<br /> &lt;br&gt;<br /> * ''Так, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою від 29.02.2016 відмовив у відкритті провадження за скаргою про зобов’язання процесуального прокурора у кримінальному провадженні N ****500000000**** винести постанову, якою визнати безпідставним вилучення майна в ході обшуку 16.01.2016 за місцем його володіння та проживання. Таким чином, з огляду на те, що скаргу було сформульовано не так, як цього вимагає п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, і незважаючи на те, що по суті перед слідчим суддею порушувалось питання бездіяльності з неповернення тимчасово вилученого майна, відповідне питання з формальних міркувань по суті розглянуто не було.''<br /> &lt;br&gt;<br /> Слідчим суддям доцільно уникати таких '''порушень'''.<br /> <br /> == Щодо неналежних процесуальних рішень ==<br /> &lt;br&gt;<br /> Також у судовій практиці є випадки прийняття неналежних процесуальних рішень за результатами розгляду скарг на аналізований вид бездіяльності. <br /> &lt;br&gt;<br /> Зокрема, замість рішення про відмову в задоволенні скарги слідчі судді приймають рішення про її повернення. &lt;br&gt;<br /> * ''Так, слідчий суддя Іллічівського міського суду Одеської області ухвалою від 30.11.2015 повернув скаргу на бездіяльність, встановивши, що стосовно майна, яке було предметом скарги, постановлено ухвалу про арешт.'' <br /> &lt;br&gt;<br /> Враховуючи те що така обставина не входить до переліку визначених ч. 3 ст. 304 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] підстав, які зумовлюють повернення скарги, у цьому випадку слідчий суддя повинен був ухвалити рішення про '''відмову''' в задоволенні скарги.<br /> [[Категорія:Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування]]<br /> [[Категорія:Правоохоронні органи]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8&diff=20204 2020-05-12T06:19:51Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div><br /> == Нормативна база ==<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BA%D0%B7%D0%BF%D0%BF Кодекс законів про працю України] <br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу »]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»] <br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/704-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1153/2008 Указ Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»] <br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09 Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затверджена наказом Міністром оборони України від 10.04.2009 № 170] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1375-14 Наказ Міністра оборони України від 13.10.2014 № 1067 «Про затвердження Настанови з фізичної підготовки у Збройних Силах України»] <br /> &lt;br /&gt;<br /> <br /> == Прийняття на військову службу за контрактом ==<br /> На військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу приймаються: громадяни призивного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби; військовозобов’язані, а також жінки, які не мають військових звань офіцерського складу, з відповідною освітою та спеціальною підготовкою; військовослужбовці, які проходять строкову військову службу; військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. &lt;br /&gt;<br /> Вік для прийняття кандидатів на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського та старшинського складу становить від 18 до 40 років. (Стаття 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України &quot;Про військовий обов’язок і військову службу&quot;] ) <br /> <br /> == Основні вимоги ==<br /> Основними (вимогами) під час відбору та прийняття на військову службу за контрактом є: стан здоров’я та придатність до військової служби за медичними показниками та показниками профвідбору; фізична підготовленість та психологічна стійкість кандидата на військову службу; загальноосвітній рівень; мотивація до військової служби; рівень сформованості ідейних цінностей, моральних та професійних якостей. Вимоги до прийняття на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу іноземців та осіб без громадянства.<br /> Іноземці та особи без громадянства раніше не судимі та які перебувають в Україні на законних підставах, можуть бути прийняті на військову службу за контрактом до Збройних Сил України на посади рядового, сержантського і старшинського складу, з випробувальним терміном два місяці. Основними (вимогами) під час відбору та прийняття на військову службу за контрактом є: вік до 45 років; стан здоров’я та придатність до військової служби за медичними показниками; відсутність судимостей; фізична підготовленість та професійно - психологічний відбір. (Стаття 211,212[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 . Закону України &quot;Про військовий обов’язок і військову службу&quot;] ).<br /> <br /> == Строки ==<br /> * Для громадян України, які вперше прийняті на військову службу за контрактом, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: з військовослужбовцями, прийнятими на посади рядового складу — строком на 3 роки;<br /> * з військовослужбовцями, прийнятими на посади сержантського і старшинського складу—строком від 3 до 5 років залежно від згоди сторін;<br /> * з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану—до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію; <br /> * з військовослужбовцями строкової військової служби та військовослужбовцями військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію —строком на 6 місяців.<br /> * В особливий період військовослужбовці, які вислужили 18 місяців з дати продовження дії контракту та які вислужили 24 місяці військової служби за контрактом, укладеного на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, за бажанням можуть продовжувати військову службу без укладення нового контракту.<br /> (У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково, відповідно Стаття 231. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»]).<br /> <br /> Порядок відбору кандидатів<br /> Процедура відбору громадян для прийняття на військову службу '''за контрактом передбачає''': вивчення особистих якостей, установлення відповідності рівня їх освіти та професійної підготовки; організації медичного огляду; перевірки рівня фізичної підготовки; проведення заходів професійно-психологічного відбору; проведення спеціальної перевірки (у разі необхідності).<br /> Довідково. У разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України контракт з громадянином (військовослужбовцем) укладається до отримання результатів спеціальної перевірки.<br /> Громадяни, які виявили '''бажання проходити військову службу за контрактом''', подають до '''військових комісаріатів за місцем перебування на військовому обліку або реєстрацією місця проживання чи перебування''' заяву, а військовослужбовці строкової військової служби подають рапорт на ім’я командира військової частини з проханням щодо прийняття їх на військову службу за контрактом, а також за встановленими формами письмові згоди на використання та обробку персональних даних, проведення спеціальної перевірки відомостей.<br /> Районні (міські) військові комісаріати, на підставі переліку вакантних посад, пропонують потенційним кандидатам посади, з урахуванням пріоритетності в їх комплектуванні.<br /> На громадян призовного віку, військовозобов’язаних і жінок, стосовно яких за результатами попереднього вивчення прийняте позитивне рішення, командиром військової частини надається письмова згода на проведення відбору та оформлення особової справи та направлення до військової частини (або навчального центру) для укладення контракту.<br /> На громадян, які звернулися із заявою безпосередньо до військової частини до Письмової згоди обов’язково додаються матеріали проведеного у військовій частині професійно-психологічного відбору та перевірки рівня фізичної підготовки.<br /> Наявність '''Письмової згоди''' військової частини до районного (міського) військового комісаріату на проведення вивчення громадян, які виявили бажання проходити військову службу за контрактом, є невід’ємною умовою для початку відбору кандидата на військову службу за контрактом.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Перед '''прийняттям на військову службу за контрактом кандидат подає до військового комісаріату, де перебуває на військовому обліку, або військової частини за місцем проходження строкової військової служби такі документи''': &lt;br /&gt;<br /> * автобіографію в рукописному і надрукованому примірниках; &lt;br /&gt;<br /> * копію паспорта громадянина України та довідки про присвоєння індивідуального ідентифікаційного номера фізичної особи платника податків та інших обов’язкових платежів;&lt;br /&gt;<br /> * копії документів про освіту та трудову діяльність;&lt;br /&gt;<br /> * службову характеристику (з місця роботи або навчання); &lt;br /&gt;<br /> * копії документів про народження та сімейний стан; &lt;br /&gt;<br /> * медичну довідку про стан здоров’я; &lt;br /&gt;<br /> * довідку про склад сім’ї та місце реєстрації або фактичного проживання; &lt;br /&gt;<br /> * військовий квиток (для військовозобов’язаних);&lt;br /&gt;<br /> * письмову згоду на проведення спеціальної перевірки (у разі необхідності).&lt;br /&gt;<br /> <br /> З кандидатами, визнаними придатними за станом здоров’я для прийняття на військову службу за контрактом, у '''військовій частині організовується перевірка рівня фізичної підготовленості за нормативами''', визначеними [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1095-19 наказом Міністра оборони України «Про затвердження Настанови з фізичної підготовки у Збройних Силах України»].<br /> ('''Пункт 2.16 Розділу 2. «Військова служба за контрактом», [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0438-09 «Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»)]'''<br /> <br /> == Пільги та гарантії ==<br /> '''Під час проходження військової служби за контрактом військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського мають право на наступні пільги:'''<br /> 1. Отримання житла за рахунок держави.<br /> Довідково. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, можуть розміщуватися в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні— у сімейних гуртожитках. Військовослужбовці, які мають вислугу військової служби 20 років і більше, мають право на отримання постійного житла.<br /> 2. Речове забезпечення у відповідності до визначених норм.<br /> 3. Використання щорічної основної відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.<br /> 4. Отримання підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби, при переїзді на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв’язку з передислокацією військової частини.<br /> 5. Забезпечення військовослужбовців за контрактом безкоштовними обідами у робочі дні (або за бажанням грошовою компенсацією у розмірі вартості набору продуктів на приготування обіду).<br /> 6. Безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я .<br /> 7. Право на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України (один раз на рік).<br /> 8. Отримання освіти у вищих навчальних закладах (вищих військових навчальних закладах) без відриву від проходження військової служби (за заочною формою навчання).<br /> '''Довідково''': Особи рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та продовжили строк військової служби за новим контрактом, мають право навчатися без відриву від військової служби у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, а у разі відсутності можливості підготовки за спеціальностями у цих навчальних закладах, — в інших вищих навчальних закладах з метою здобуття вищої освіти.<br /> Після завершення першого контракту (у тому числі 6 — ти місячного контракту), військовослужбовці, які продовжили строк військової служби за новим контрактом, можуть безкоштовно отримати вищу освіту (спеціальність).<br /> 9. Право на пенсійне забезпечення незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 25 років і більше або за наявності трудового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба.<br /> Разом з тим відповідно до ст. 119 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 «Кодексу законів про працю України»] <br /> (із змінами) внесено зміни щодо розширення прав громадян України, їх соціального захисту, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або прийнятими на військову службу за контрактом, а саме:<br /> за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.<br /> <br /> == Грошове забезпечення ==<br /> Грошове забезпечення військовослужбовця '''залежить від займаної посади, військового звання, кваліфікації, терміну проходження військової служби'''. На сьогоднішній час грошове забезпечення осіб рядового, сержантського та старшинського складу становить від 7000 до 8500 грн.<br /> Один раз на рік надається:<br /> * -матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного окладу грошового утримання (на підставі відповідних підтверджуючих документів)<br /> * -грошова допомога на оздоровлення у разі надання щорічної чергової відпустки, у розмірі місячного грошового забезпечення.<br /> При переїзді до нового місця військової служби в інший населений пункт виплачується грошова допомога у розмірі 100% місячного грошового забезпечення на військовослужбовця та 50 місячного грошового забезпечення на кожного члена сім’ї.<br /> Крім того, постановою КМУ від 14.05.2015 № 406 з червня 2015 року впроваджено грошову винагороду для осіб, яких призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у разі їх прийняття на військову службу за контрактом (рядовому складу — вісім мінімальних заробітних плат, особам сержантського та старшинського складу — дев’ять мінімальних заробітних плат, особами офіцерського складу — десять мінімальних заробітних плат.<br /> <br /> [[Категорія: Військова служба]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%82%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80_%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8_%D0%BF%D0%BE_%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8E&diff=19819 2020-04-28T12:34:29Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база == <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1533-14&amp;p=1314627761835151 Закон України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття&quot;]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України &quot;Про зайнятість населення&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF#n181 Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792 &quot;Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу&quot;]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 &quot;Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2020 року № 244 &quot;Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу]<br /> * [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0821-15 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 15 червня 2015 року № 613 «Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01 Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455 &quot;Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою&quot;]<br /> <br /> == Кому надається допомога == <br /> <br /> Допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.<br /> &lt;br /&gt;<br /> '''Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи'''.<br /> <br /> Статус безробітного надається цим особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (центр зайнятості), незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Куди звертатися за допомогою ==<br /> <br /> Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.&lt;br /&gt;<br /> Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України “Про зайнятість населення”], підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Перелік документів необхідних для отримання допомоги ==<br /> <br /> '''Допомога з безробіття призначається на підставі:'''<br /> * особистої заяви безробітного [//wiki.legalaid.gov.ua/images/1/18/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F.doc Медіа:Заява про призначення.doc], <br /> * довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (кількома місцями) роботи чи служби,<br /> * трудової книжки, <br /> * військового квитка, <br /> * копії цивільно-правового договору та пред’явленням свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування(за наявності),<br /> * паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.&lt;br /&gt;<br /> &lt;br /&gt;<br /> Військовослужбовці Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до Законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, органів внутрішніх справ, органів і підрозілів цивільного захисту, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійниій основі (далі — військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, звільнені зі служби, подають довідку (довідки) з військового комісаріату, військової частини або іншого формування, яке виплачує грошове забезпечення, про строки проходження служби, які включаються та (або) прирівнюються до страхового стажу, а також розмір і строки виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням<br /> Відповідні довідки подають також особи, які проходили державну службу в підрозділах міліції та були звільнені у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію або звільнені за станом здоров’я.&lt;br /&gt;<br /> <br /> До державної служби зайнятості громадяни подають копії відповідних документів (трудової книжки, цивільно-правового договору про виконання робіт (надання послуг), диплома або іншого документа про освіту, довідки ІПН), які зберігаються в їхній особовій справі (абзац 7 п. 3 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/198-2013-%D0%BF Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних]).<br /> <br /> Відповідно до п.2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/244-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2020 р. № 244 &quot;Про внесення змін до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу]&quot; у період встановлення карантину реєстрація безробітного здійснюється з першого дня після подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного за формою, визначеною Державним центром зайнятості. <br /> <br /> Призначення виплати допомоги по безробіттю у такому разі здійснюється з першого дня реєстрації безробітного.<br /> <br /> Після завершення карантину безробітний зобов’язаний протягом 10 робочих днів подати центру зайнятості перелік документів, визначених пунктами 17-19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF#n10 Порядку]. Такий період може бути продовжений з урахуванням поважної причини, передбаченої пунктом 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/792-2018-%D0%BF#n10 Порядку]. У такому разі документи подаються до центру зайнятості на наступний день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв’язку з поважною причиною&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Яким документом оформляється рішення про призначення допомоги з безробіття? ==<br /> <br /> Рішення про призначення допомоги з безробіття, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний має бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку ухвалених рішень керівництва центру зайнятості.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю ==<br /> <br /> Згідно з п.1 ст.23 [http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1533-14&amp;p=1314627761835151 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»] застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Розмір цієї допомоги визначається у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1266-2001-%D0%BF Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266], ''залежно від страхового стажу:'' &lt;br /&gt;<br /> * до двох років — 50%, &lt;br /&gt;<br /> * від двох до шести років — 55, &lt;br /&gt;<br /> * від шести до 10 — 60, &lt;br /&gt;<br /> * понад 10 років — 70%.&lt;br /&gt;<br /> <br /> ''Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру'': &lt;br /&gt;<br /> * перші 90 календарних днів — 100%,&lt;br /&gt;<br /> * упродовж наступних 90 календарних днів — 80;&lt;br /&gt;<br /> * у подальшому — 70%.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, установленого Законом.&lt;br /&gt;<br /> Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України], молодь, яка закінчила або припинила навчання, звільнилась з військової або невійськової служби, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.&lt;br /&gt;<br /> Мінімальний розмір встановлюється Правління Фонду.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1112-18#n10 постановою від 12.09.2018 № 175] установило з 01 січня 2019 року мінімальний розмір допомоги по безробіттю: 1) для осіб, зазначених у частині другій статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»], у розмірі 610 гривень;<br /> <br /> 2) для осіб, зазначених у частині першій статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»,] у розмірі 1 630 гривень.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Виплата допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, починається з 91-го календарного дня.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2 років. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів, для осіб, які шукають роботу вперше, та інших незастрахованих осіб — 180 календарних днів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == У яких випадках допомога по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів? ==<br /> <br /> '''Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0821-15 Порядку надання допомоги по безробіттю] тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:'''<br /> <br /> 1) недотримання письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а саме: невідвідування безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, у визначений і погоджений з ним час; невідвідування роботодавця упродовж 7 календарних днів відповідно до виданого направлення на працевлаштування на підходящу роботу; відмова від проходження професійного навчання у випадках, передбачених частиною другою статті 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України &quot;Про зайнятість населення&quot;]; невиконання без поважних причин обов’язків за договорами про надання соціальних послуг відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законів України &quot;Про зайнятість населення&quot;] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14 &quot;Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття&quot;], наданими безробітному в письмовій формі (з дня відвідування, під час якого з’ясовано недотримання рекомендацій, що були надані під час попереднього відвідування, або з дня призначеного відвідування особою центру зайнятості, узгодженого з безробітним, яке не відбулось);<br /> <br /> 2) порушення строку звернення без поважних причин до центру зайнятості після закінчення (припинення без поважних причин) професійного навчання за направленням центру зайнятості (з дня, призначеного з урахуванням часу на проїзд для відвідування центру зайнятості).<br /> <br /> Поважними причинами є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років, відвідування закладів охорони здоров’я, судових та правоохоронних органів, військових комісаріатів, інших державних установ та інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють відвідування центру зайнятості, що підтверджується відповідними документами.<br /> <br /> У разі якщо з причин, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту, виплата допомоги по безробіттю скорочується вперше за дворічний період її виплати, строк скорочення становить 15 календарних днів. У кожному наступному разі строк скорочення збільшується на 15 календарних днів, але не більше як на 90 календарних днів.<br /> <br /> == Відвідування центру зайнятості ==<br /> Зареєстрований безробітний, який з поважної причини не зміг звернутися до центру зайнятості у строк, установлений кар’єрним радником для відвідування, повинен відвідати центр зайнятості не пізніше ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв’язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами.<br /> <br /> '''Поважними причинами''', наявність яких підтверджена відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім’ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років, відвідування лікарні, судових та правоохоронних органів, районних військкоматів, інших державних установ та інші обставини, які унеможливлюють відвідування центру зайнятості.<br /> <br /> Дата наступного відвідування зареєстрованим безробітним центру зайнятості, в якому він зареєстрований, встановлюється кар’єрним радником не рідше ніж один раз на 30 календарних днів з урахуванням ситуації, яка склалася на регіональному ринку праці, за погодженням із зареєстрованим безробітним, що зазначається в додатку до персональної картки, та може бути відстрочена більш як на 30 календарних днів у зв’язку з поданням:<br /> * довідки-виклику на сесію та заяви зареєстрованого безробітного про невідвідування центру зайнятості протягом періоду сесії чи захисту дипломної роботи в разі навчання за заочною чи вечірньою формою у закладах освіти не за направленням центру зайнятості (до наступного робочого дня після закінчення сесії чи захисту дипломної роботи з урахуванням часу, необхідного для проїзду від місця навчання);<br /> * повістки про призов на навчальні або перевірочні збори у Збройні Сили відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”] (до наступного робочого дня після закінчення зборів з урахуванням часу, необхідного для проїзду від місця зборів);<br /> * заяви про надання дозволу не відвідувати центр зайнятості у зв’язку із:<br /> * санаторно-курортним лікуванням (для осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення);<br /> * проходженням психологічної реабілітації та професійної адаптації (для осіб, звільнених з військової служби після участі у проведенні антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення);<br /> * оздоровленням та літнім відпочинком дітей віком до 14 років (перерва між відвідуваннями може становити 40 календарних днів один раз протягом календарного року)<br /> <br /> == Припинення та поновлення виплати допомоги по безробіттю ==<br /> Виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі:<br /> * закінчення строку її виплати (з наступного дня після закінчення строку виплати);<br /> * припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості);<br /> * припинення реєстрації безробітного за невідвідування без поважних причин центру зайнятості протягом 30 робочих днів (з наступного дня після останнього відвідування безробітним центру зайнятості);<br /> * подання письмової заяви про бажання бути зареєстрованим в іншому центрі зайнятості (з дня подання такої заяви);<br /> * призначення допомоги по вагітності та пологах (з дня набуття права на допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами відповідно до медичної довідки).<br /> Поновлення виплати та розрахунок залишку допомоги по безробіттю здійснюються в межах дворічного періоду з дня:<br /> * перереєстрації безробітного;<br /> * подання зареєстрованою безробітною жінкою заяви про її бажання здійснювати пошук роботи після закінчення періоду отримання допомоги по вагітності та пологах.<br /> [[Категорія: Безробіття]]<br /> [[Категорія:Трудове право]]<br /> [[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%96_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_(%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97)&diff=19815 2020-04-28T12:20:31Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативно-правова база ==<br /> <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників];<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України];<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників»].<br /> <br /> == Поняття екстрадиції ==<br /> <br /> '''Екстрадиція''' - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.&lt;br&gt;<br /> Відповідно до ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Європейської конвенції] про видачу правопорушників видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців.&lt;br&gt;<br /> В ч. 2 вказаної конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.<br /> За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.&lt;br&gt;<br /> За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.&lt;br&gt;<br /> Згідно з ч. 1 ст. 573 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.&lt;br&gt;<br /> ''Звертаємо Вашу увагу'', що відповідно до ч. 4 ст. 573 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального Процесуального кодексу України] центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.&lt;br&gt;<br /> == Порядок видачі особи (екстрадиція) ==<br /> ''Процедура видачі особи ( екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями:&lt;br&gt;''<br /> 1. Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні злочину і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;<br /> &lt;br&gt;<br /> 2. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави;&lt;br&gt;<br /> 3. Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасовий або екстрадиційний арешт (після надходження запиту);&lt;br&gt;<br /> 4. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).<br /> 5. Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного запиту;&lt;br&gt;<br /> 6. Екстрадиційна перевірка;&lt;br&gt;<br /> 7. Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі;&lt;br&gt;<br /> 8. Фактична передача особи запитуючій державі.&lt;br&gt;<br /> '''Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року ухвалила законопроект № 6149 &quot;Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників&quot;.''' Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію.&lt;br&gt;<br /> Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України.&lt;br&gt;<br /> Згідно з чинною редакцією [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.<br /> <br /> == Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції) ==<br /> <br /> Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання ''має право на адвоката''. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників міліції.&lt;br&gt;<br /> Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці.&lt;br&gt;<br /> '''При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:''' <br /> * наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань; <br /> * складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; <br /> * захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;<br /> * оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.<br /> '''Крім зазначених дій адвокат повинен:'''&lt;br&gt;<br /> 1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальним кодексом України].&lt;br&gt;<br /> 2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.&lt;br&gt;<br /> '''Крім того, суттєву допомогу можуть також надати іноземні колеги-адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.'''&lt;br&gt;<br /> ''Згідно ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 589 КПК України] у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо'':&lt;br&gt;<br /> 1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;&lt;br&gt;<br /> 2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;&lt;br&gt;<br /> 3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;&lt;br&gt;<br /> 4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);&lt;br&gt;<br /> 5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;&lt;br&gt;<br /> 5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;&lt;br&gt;<br /> 6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.<br /> <br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%83_%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E&diff=19813 2020-04-28T11:58:53Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база: ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України «Про землеустрій»] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України «Про оренду землі»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закон України «Про Державний земельний кадастр»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/ru/va507565-00/sp:wide Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000]<br /> <br /> == Загальні положення про набуття права власності на земельну ділянку під придбаною нерухомістю ==<br /> Придбання житлового будинку, будівлі або споруди обов’язково потребує врегулювання питання правового режиму земельної ділянки, на якій такі об’єкти нерухомості розташовано. Тому правильним стає питання, , як визначити межі земельної ділянки, на яку виникає право, пов’язане з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, а також потрібно зазначення кадастрового номера земельної ділянки у договорі, який передбачає набуття частки у праві власності на житловий будинок, будівлю або споруду.<br /> <br /> Земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, віднесено до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), як зазначається в частині першій ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу].<br /> <br /> Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки згідно ст. 179 цього Кодексу).<br /> <br /> Крім того, цивільне законодавство виокремлює «складові частини речі» та «складні речі». Так, згідно зі ст. 187 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу] складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.<br /> <br /> Слід зазначити, що будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури є об’єктами будівництва, згідно абзацу п’ятий частини першої ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»].<br /> <br /> Також відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, споруди – це будівельні системи, пов’язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі – це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.<br /> <br /> До будівель належать: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, медичних закладів та закладів освіти тощо.<br /> <br /> Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу]).<br /> <br /> Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об’єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.<br /> <br /> Водночас якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч. 1ст. 188 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу]).<br /> <br /> Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю. Адже будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки – земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об’єкта нерухомості, розміщеного на ній.<br /> <br /> == Порядок набуття права власності на земельну ділянку під придбаною нерухомістю ==<br /> Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 1 та 4 ст. 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу]).<br /> <br /> Водночас згідно зі статтями 125 та 126 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу] право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.<br /> <br /> Земельним кодексом визначено поняття земельної ділянки – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.<br /> <br /> Установлення меж земельної ділянки здійснюється шляхом межування земель.<br /> <br /> Межування земель – комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка (ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону про землеустрій]).<br /> <br /> Тобто межу земельної ділянки можливо визначити за встановленими межовими знаками. Саме у встановлених межах реалізується право на земельну ділянку, в тому числі на забудову.<br /> Згідно з частиною першою ст. 791 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу] формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.<br /> <br /> У свою чергу, земельній ділянці, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (ч. 1 та 2 ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]).<br /> <br /> Частиною другою ст. 377 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу] та частиною шостою ст. 120 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу] встановлено вимоги щодо обов’язковості зазначення в договорі, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, кадастрового номера земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на ці об’єкти, крім об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.<br /> При цьому зауважимо, що інформація про кадастрові номери земельних ділянок міститься винятково в Державному земельному кадастрі.<br /> <br /> Слід зазначити, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними (ст. 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]).<br /> <br /> Відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами, зокрема, у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг з кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги (ст. 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]).<br /> <br /> У свою чергу, Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить відомості, зокрема, про кадастровий номер земельної ділянки (ч. 1 ст. 25 зазначеного Закону).<br /> <br /> Таким чином, достовірну інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, зайнятої відчужуваним об’єктом нерухомості, можна отримати з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.<br /> <br /> Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав винятково з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 та 10 ст. 791 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу]).<br /> <br /> Як уже зазначалося, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.<br /> <br /> Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 1 та 9 ст. 791 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу]).<br /> <br /> При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 9 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).]<br /> <br /> Формування земельної ділянки супроводжується розробкою відповідної документації із землеустрою, яка і є підставою для державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номера.<br /> <br /> '''Земельну ділянку, на якій розташовано об’єкт нерухомості, який планується відчужити, можливо сформувати:'''<br /> - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок;<br /> - шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;<br /> - шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом<br /> <br /> Слід зазначити, що формування земельної ділянки в порядку, встановленому ст. 791 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу,] здійснюється відповідно до законодавства в кожному випадку окремо.<br /> <br /> Необхідно звернути увагу на особливості присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, на якій розташовано житловий будинок. Пунктом 3 розділу VII [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»] установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння. <br /> <br /> При цьому, як визначено в ч. 9 ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону України «Про землеустрій»], дозволу на розробку технічної документації органу, який згідно зі ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу] передає земельні ділянки у власність або у користування, не вимагається.<br /> <br /> У такому випадку достатньою умовою для проведення робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) буде договір між юридичною чи фізичною особою (земле-власником і землекористувачем) та розробником документації із землеустрою згідно з положеннями частини першої ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закону «Про землеустрій»].<br /> <br /> Зазначимо, що відповідно до частини другої ст. 26 цього Закону розробниками документації із землеустрою є:<br /> - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;<br /> - фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.<br /> <br /> Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.<br /> <br /> Слід звернути увагу, що подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.<br /> <br /> Порядок державної реєстрації земельної ділянки (внесення відомостей про земельну ділянку) в Державному земельному кадастрі регламентовано ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр]».<br /> <br /> Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором.<br /> <br /> '''Для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:'''<br /> - заява за встановленою формою<br /> - оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки<br /> - документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (ч. 4 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр»]).<br /> <br /> Заява і додані документи надаються заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилаються поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.<br /> <br /> На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (ч. 8 ст. 24 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17 Закону України «Про Державний земельний кадастр]»).<br /> [[Категорія:Право власності на землю]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83_%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=19802 2020-04-28T10:09:52Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України]<br /> <br /> '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування»]''' <br /> == Поняття огляду ==<br /> '''Огляд''' – це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення<br /> == Мета огляду ==<br /> Метою проведення огляду є виявлення та фіксація відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.<br /> == Види оглядів ==<br /> Можна виділити такі види оглядів:<br /> <br /> '''&lt;big&gt;1) огляд місцевості;&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> '''&lt;big&gt;2) огляд приміщень;&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> '''&lt;big&gt;3) огляд речей;&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> '''&lt;big&gt;4) огляд документів;&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> '''&lt;big&gt;5) огляд трупа;&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> '''&lt;big&gt;6) огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією.&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> '''&lt;big&gt;Комплексною слідчою (розшуковою) дією є огляд житла чи іншого володіння особи&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> Відповідно до частини 2 статті 237 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний Кодекс України] передбачає, що проведення огляду житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.<br /> <br /> '''''Огляд житла чи іншого володіння особи''''' здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.<br /> <br /> ''Слідчий, прокурор має право до постановлений ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише:''<br /> * - у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);<br /> * - за добровільною згодою особи, яка ними володіє (ч. 1 ст. 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).<br /> Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.<br /> <br /> Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.<br /> <br /> Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.<br /> <br /> При проведенні огляду дозволяється вилучення лише '''&lt;big&gt;речей і документів&lt;/big&gt;''', які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.<br /> <br /> Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.<br /> <br /> При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.<br /> <br /> Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.<br /> <br /> '''&lt;big&gt;Комплексною слідчою (розшуковою) дією є також огляд місця події&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> Як визначено законом, у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР ('''ч. 3 ст. 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]''').<br /> <br /> '''&lt;big&gt;Огляд трупа&lt;/big&gt;'''<br /> <br /> У відповідності до закону огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.<br /> <br /> Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил КПК про огляд житла чи іншого володіння особи.<br /> <br /> Закон встановлює, що після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора, незалежно від того, яким уповноваженим органом досудового розслідування здійснюється досудове провадження і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.<br /> === Проведення огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією === <br /> Згідно з КПК ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.<br /> <br /> <br /> Труп виймається з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядається з додержанням правил '''ст. 238 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]'''. Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан. Законом передбачено, що у разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Про проведену слідчу (розшукову) дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої (розшукової) дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об'єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.<br /> == Підстава для проведення огляду ==<br /> Фактичною підставою для проведення огляду є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. При наявності достатніх даних, що вказують на необхідність проведення огляду, слідчий чи прокурор приймає рішення про його проведення. Як правило, це рішення ніде спеціально не фіксується. Вимога закону обов'язково отримати вмотивовану ухвалу слідчого судді встановлена, тільки коли необхідно здійснити огляд житла чи іншого володіння особи.<br /> <br /> == Порядок проведення огляду ==<br /> Відповідно до вимог закону слідчий або прокурор повинні вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення огляду осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені (див. також '''ч. 3 ст. 223 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]'''). Найчастіше мова йде про власників житла чи іншого володіння особи, речей чи документів, які повинні бути оглянуті в ході огляду. їх присутність під час огляду є гарантією законного та об'єктивного відображення результатів цієї слідчої дії, дотримання правових приписів кримінального процесуального закону.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.<br /> Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.&lt;br /&gt;<br /> '''Згідно зі змінами, внесеними до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], необхідна обов’язкова присутність під час огляду житла чи іншого володіння особи адвоката, оскільки якщо під час виконання ухвали про дозвіл на огляд житла чи іншого володіння особи адвоката не було допущено до цієї слідчої (розшукової) дії, отримані докази є неприпустимими. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження.'''&lt;br /&gt;<br /> Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.<br /> При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.<br /> <br /> <br /> Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.<br /> При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.<br /> <br /> == Фіксування результатів огляду ==<br /> До основних способів фіксації огляду належать: <br /> * '''протоколювання;''' <br /> * '''фотографування, відеозапис, кінозйомка, звукозапис;''' <br /> * '''копіювання та моделювання;''' <br /> * '''вимірювання, складання планів і схем;''' <br /> * '''вилучення предмета разом із слідами.'''<br /> &lt;br /&gt;<br /> '''Згідно зі змінами, внесеними до статті 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування»] виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Тому проведення огляду житла чи іншого володіння особи також проводиться з обов’язковою фіксацією.'''&lt;br /&gt;<br /> Основним способом фіксації результатів огляду є '''складання протоколу'''. Складання протоколу вимагає дотримання ряду певних вимог: протокол повинен бути повним і містити детальний опис окремих слідів та інших обставин злочину; всі виявлені об'єкти, предмети та обставини повинні бути зафіксовані у протоколі огляду точно у такому вигляді, в якому вони знаходилися у момент здійснення огляду та спостерігалися слідчим. Якщо до обстановки вносилися певні зміни, то факти внесення таких змін повинні бути встановлені слідчим, шляхом проведення інших слідчих дій - допитами, експертизами, відтворенням обстановки та обставин події тощо.<br /> Протокол огляду складається з 3-х основних частин: вступної, описової та заключної.&lt;br /&gt;<br /> <br /> У вступній частині протоколу зазначається: час і місце складання протоколу; посада та прізвища осіб, які проводили огляд та брали участь у його проведенні, прізвища та адреси понятих; підстави для проведення огляду та посилання на відповідні норми КПК України; відмітки про роз'яснення учасникам огляду і понятим їх прав і обов'язків; умови в яких проводився огляд; час початку та закінчення огляду.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Описова частина протоколу має містити відомості щодо послідовності дій під час проведення огляду та отримані в результаті огляду відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи. В протоколі послідовно описуються окремі об'єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини, якщо такі будуть встановлені.<br /> Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації.&lt;br /&gt;<br /> <br /> Заключна частина протоколу містить відомості щодо вилучених предметів та слідів, умов та методів їх виявлення, фіксації (фото-, кіно-, відеозйомка, дані про чутливість плівки, умови зйомки, параметри зйомки) та вилучення (копіювання на дактоплівку, виготовлення гіпсового зліпку тощо). У цій частини протоколу зазначається про наявність або відсутність зауважень понятих та інших учасників огляду щодо порядку огляду, вилучення слідів та інших предметів, а також інших дій, вчинених слідчим. Протокол підписує слідчий, а також поняті та інші учасники огляду.&lt;br /&gt;<br /> <br /> До протоколу огляду місця події можуть додаватися плани, схеми місця події, фотознімки, кіно- та відеоплівки.<br /> При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення.<br /> На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням &quot;північ-південь&quot; для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об'єкти.&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Всі технічні засоби, які використовують для фіксації процесу огляду та його результатів, можна згрупувати таким чином:'''<br /> - фотографічні засоби;<br /> - кінематографічні;<br /> - відеозаписуючі;<br /> - звукозаписуючі;<br /> - вимірювальні;<br /> - моделюючі;<br /> - аналітичні:<br /> - пошукові;<br /> - кібернетичні.<br /> [[Категорія:Слідчі дії]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8,_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F%D0%BC%D0%B8_%D1%96_%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BC_%D0%B4%D0%BE_%D1%82%D1%80%D1%8C%D0%BE%D1%85_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=19792 2020-04-28T09:03:14Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативно-правова база ==<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]&lt;br /&gt;<br /> <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page6 Кримінально-виконавчий кодекс України]&lt;br /&gt;<br /> <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0471-13 Наказ Міністерства юстиції України від 21.03.2013  № 500/5/219 « Про затвердження Типового положення про будинок дитини при виправній колонії»]&lt;br /&gt;<br /> <br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»] &lt;br /&gt;<br /> <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14/paran19#n19 Наказ Міністерства юстиції України 15.08.2014  № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі»]&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Особливості відбування покарання засудженими жінками ==<br /> Призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок здійснюється на загальних підставах, що передбачені чинним кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством. Термін покарання, що може бути призначений жінкам становить від 1 до 25 років, до жінок також застосовується довічне позбавлення волі (окрім тих, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку).<br /> &lt;br /&gt;<br /> Аналіз кримінально-виконавчого законодавства вказує на відсутність окремої системи кримінально-виконавчих норм, які б виключно регулювали виконання та відбування покарання жінками засудженими до позбавлення волі. Хоча варто зазначити, що у Кримінально-виконавчому кодексі України передбачено декілька статей, що розкривають особливості відбування жінками покарання у виді позбавлення волі. Такими нормами є [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 ст. ст. 18, 92, 101, 108, 111, 112, 115, 118, 120, 132, 141, 142 КВК України]. Їх аналіз дозволяє прийти висновку, що особливості відбування покарання у виді позбавлення волі зводяться до встановлення у статтях КВК України певних пом’якшень режиму тримання та особливостей влаштування побуту жінок. Пом’якшення режиму тримання пояснюється відношенням до жінки у нашому суспільстві, в тому числі і до засуджених жінок, їх фізіологічними та фізичними особливостями.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Після призначення покарання і вступу вироку суду у законну силу жінки доправляються до виправної колонії на загальних підставах. За загальним правилом жінки засуджені до позбавлення волі направляються до виправних колоній під охороною, окремо від інших засуджених.<br /> <br /> '''Види виправних колоній до яких направляються засуджені жінки'''<br /> {| class=&quot;wikitable&quot;<br /> |-<br /> ! Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання !! Колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання !! Колоній середнього рівня безпеки жінки<br /> |-<br /> | Направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]. '''Виняток: Не підлягають розподілу та направленню із СІЗО до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років.''' || Направляються жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України] || Направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії<br /> <br /> |}<br /> <br /> Прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного підрозділу, підрозділів нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень, соціально-виховної та психологічної роботи, інтендантського та господарського забезпечення та медичної частини. Склад комісії щороку затверджується наказом начальника установи виконання покарань.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить первинний медичний огляд засуджених відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767].<br /> &lt;br /&gt;<br /> Протягом доби засуджені проходять медичний огляд, і за ними встановлюється медичний нагляд тривалістю 14 діб. У разі виявлення в цей період інфекційно хворих вони терміново ізолюються в медичній частині установи виконання покарань, а в установі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов’язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань. Вони інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Жінкам, які відбувають покарання у виправних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одну засуджену у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Так у дворах для прогулянки жінок з дітьми і вагітних жінок засівається трава або висаджуються квіти. Для дітей влаштовуються пісочниці.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Протягом строку відбування покарання у дільниці ресоціалізації жінки зобов’язані працювати, за винятком жінок, яким виповнилося понад п’ятдесят п’ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Забороняється використовувати працю засуджених:<br /> &lt;br /&gt;<br /> а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;<br /> &lt;br /&gt;<br /> б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);<br /> &lt;br /&gt;<br /> в) на посадах продавців, бухгалтерів–операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;<br /> &lt;br /&gt;<br /> г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;<br /> &lt;br /&gt;<br /> ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;<br /> &lt;br /&gt;<br /> д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.<br /> Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно–побутових умов засуджених або забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.<br /> == Організаційно-правові засади діяльності будинку дитини при виправній колонії ==<br /> При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. <br /> &lt;br /&gt;<br /> Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Приймання до будинку дитини, перебування та вибуття з нього дитини і засудженої жінки, яка має при собі дитину (дітей) віком до трьох років, здійснюються за заявою матері дитини, яку вона подає начальнику виправної колонії.<br /> Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Відвідування близькими родичами дитини, яка перебуває в будинку дитини, та умови їх спілкування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Діти, які перебувають у будинку дитини, за згодою батьків можуть передаватися їхнім родичам та за згодою батьків та рішенням органу опіки і піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом.<br /> &lt;br /&gt;<br /> Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері.<br /> &lt;br /&gt;<br /> '''Жінки, які мають дітей у будинку дитини, мають право:'''<br /> * працювати за власним бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії виправної колонії;<br /> * здійснювати короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більш як три доби).<br /> Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування - іншим особам або після досягнення ними трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.<br /> '''Жінки, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, зобов’язані:'''<br /> * дотримуватись правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії;<br /> * брати участь у програмах диференційованого виховного впливу, медико-соціальної допомоги, розвитку батьківських навичок;<br /> * відповідати за життя і здоров’я дитини;<br /> * здійснювати догляд, годування і виховання дитини;<br /> * годувати дітей їжею, що приготовлена на кухні будинку дитини;<br /> * під наглядом лікаря-педіатра, вихователя проводити роботу з дітьми, яка сприяє їх розвитку;<br /> * дотримуватись правил особистої гігієни;<br /> * утримувати в чистоті жилі і комунально-побутові приміщення будинку дитини, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм;<br /> * зберігати продукти харчування і предмети особистого користування у відведених для цього місцях;<br /> * виконувати законні вимоги персоналу будинку дитини;<br /> * виконувати роботи із благоустрою території будинку дитини і роботи з поліпшення культурно-побутових умов щодо перебування і виховання дітей у будинку дитини;<br /> * виконувати заходи протиепідемічного характеру;<br /> * сумлінно виконувати рекомендації лікаря і медичного персоналу у разі захворювання дитини;<br /> * виконувати протипожежні правила і правила техніки безпеки.<br /> '''Жінкам, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, забороняється:'''<br /> * без дозволу адміністрації виправної колонії самовільно залишати територію будинку дитини;<br /> * курити на території будинку дитини;<br /> * створювати конфліктні ситуації;<br /> * годувати дитину продуктами харчування на власний розсуд або приготовленою власноруч їжею.<br /> Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати у будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй надається можливість вільно спілкуватися з дитиною з урахуванням правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії.<br /> Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов'язків.<br /> Відвідування будинку дитини засудженими жінками, які не виявили бажання проживати спільно зі своїми дітьми, здійснюється відповідно до розпорядку дня засуджених, що затверджується начальником виправної колонії.<br /> <br /> == Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії ==<br /> Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1086 ст. 142 КВК України] засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, може бути дозволено проживання за межами виправної колонії. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії. Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка. &lt;br /&gt;<br /> Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.<br /> <br /> '''Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:'''<br /> * оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;<br /> * можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;<br /> * можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;<br /> * користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;<br /> * у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;<br /> * після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.<br /> Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.<br /> &lt;br /&gt;Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).<br /> &lt;br /&gt;Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов’язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування.<br /> Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.<br /> Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов’язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.<br /> &lt;br /&gt;Засуджені до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.<br /> &lt;br /&gt;Діти засуджених жінок, які відбувають покарання, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправних колоніях. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація.<br /> Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.<br /> &lt;br /&gt;Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.<br /> &lt;br /&gt;Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.<br /> &lt;br /&gt;У лікувальних закладах кримінально-виконавчої системи жінки тримаються окремо від чоловіків.<br /> <br /> [[Категорія:Кримінально-виконавче право]]<br /> [[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83&diff=19613 2020-04-23T09:20:30Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div><br /> == Нормативна база ==<br /> <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0219-02 Порядок проведення судово-психіатричної експертизи – МОЗ України; Порядок від 08.10.2001 № 397 (із наст. змін. та доп.)&lt;br /&gt;]<br /> == Поняття примусових заходів медичного характер ==<br /> <br /> Примусові заходи медичного характеру – це заходи державного примусу, які застосовуються судами до осіб, які вчинили суспільно-небезпечні діяння в стані неосудності або в стані осудності, але захворіли до винесення вироку чи під час відбування покарання, на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керуватися ними. &lt;br /&gt;<br /> Ці заходи не є покаранням, не тягнуть судимості і не переслідують мети виправлення, а застосовуються для лікування і соціальної адаптації душевно хворих, запобігання вчиненню ними нових суспільно-небезпечних діянь, а також для охорони їх самих. Вони застосовуються незалежно від бажання хворого, його законних представників чи родичів, змінюються і припиняються лише судом.&lt;br /&gt;<br /> Примусові заходи медичного характеру мають подвійний характер. З одного боку – це заходи примусу, тобто юридичні, з другого – це заходи медичні, оскільки зміст їх зводиться до діагностичного обстеження, лікування, клінічного нагляду, проведення реабілітаційних заходів.&lt;br /&gt;<br /> == Підстави для застосування примусових заходів медичного характеру ==<br /> <br /> Відповідно до чинного [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального Кодексу України] підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру:&lt;br /&gt;<br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що:&lt;br /&gt;<br /> * особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;&lt;br /&gt;<br /> * особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.&lt;br /&gt;<br /> Якщо під час '''досудового розслідування''' будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.&lt;br /&gt;<br /> Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Особливості досудового розслідування кримінальних проваджень щодо застосування примусових заходів медичного характеру ==<br /> <br /> Стаття 504 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] визначає загальні положення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб. Закон не містить вказівок на якийсь особливий порядок здійснення досудового розслідування за фактом вчинення душевнохворим суспільно небезпечного діяння. У низці випадків слідчому чи прокурору може бути відомо, що суспільно небезпечну дію, передбачену КК України, вчинив душевнохворий. Наявність таких даних зобов’язує їх внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. &lt;br /&gt;<br /> Досудове розслідування провадиться слідчим відповідно до загальних правил, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], з урахуванням положень гл. 39. Це розслідування провадиться за загальними правилами без будь-яких винятків до встановлення психічного стану особи, яка вчинила суспільно небезпечні дії. &lt;br /&gt;<br /> Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими гл. 39 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]. Особа, яка в стані обмеженої осудності вчинила злочин, залишається його суб’єктом та підлягає кримінальній відповідальності. Йдеться лише про зменшену винуватість і можливість пом’якшення покарання та застосування примусового заходу медичного характеру.&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до ч. 4 ст. 374 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] суд, який ухвалює вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусового заходу медичного характеру. &lt;br /&gt;<br /> Положення ст. 505 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] зобов’язують слідчого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановити:&lt;br /&gt;<br /> * час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення;&lt;br /&gt;<br /> * вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою;&lt;br /&gt;<br /> * наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування;&lt;br /&gt;<br /> * поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення і після нього; &lt;br /&gt;<br /> * небезпечність особи внаслідок її психічного стану для себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;&lt;br /&gt;<br /> * характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням.&lt;br /&gt;<br /> Це деталізовані та конкретизовані обставини, передбачені загальним предметом доказування по кожному кримінальному провадженню. Предмет доказування під час досудового розслідування щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей. &lt;br /&gt;<br /> По-перше, в ньому не ставиться питання про винуватість особи у вчиненні кримінального провадження, а йде мова про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння. По-друге, найважливіше значення має питання про наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування. &lt;br /&gt;<br /> Під час досудового розслідування особа, до якої можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру або вирішується питання про їх застосовування, користується правами підозрюваного в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання і здійснює їх через законного представника чи захисника. Характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання такої особи визначається відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи. Слідчі та процесуальні дії за участю такої особи можуть бути проведені лише тоді, коли її психічний стан дозволяє це. &lt;br /&gt;<br /> Прокурор має право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі особи, якщо характер розладу психічного захворювання перешкоджає цьому. '''Конституційне право осіб на юридичну допомогу''' в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру набуває першочергового значення тому, що йдеться про захист законних інтересів осіб, які самі такий захист не в змозі здійснити. '''Обов’язкова участь захисника забезпечується у провадженні щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, з моменту встановлення факту наявності у особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності'''.&lt;br /&gt;<br /> Захисник допускається з моменту винесення постанови про призначення психіатричної експертизи, якщо він раніше не брав участі в цьому кримінальному провадженні. При кримінальному провадженні обов’язковою є також участь законного представника особи, щодо якої воно проводиться. Участь законного представника не замінює участі захисника. Запобіжні заходи до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, є засобами впливу на таку особу з метою обмеження її свободи або встановлення за нею нагляду. &lt;br /&gt;<br /> У ст. 508 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] передбачені лише два запобіжних заходи:&lt;br /&gt;<br /> * передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї при обов’язковому лікарському нагляді;&lt;br /&gt;<br /> * поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають небезпечну поведінку такої особи.&lt;br /&gt;<br /> Право на застосування таких запобіжних заходів належить слідчому судді, суду. Такі заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. &lt;br /&gt;<br /> Однією з особливостей кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру є обов’язкове проведення психіатричної експертизи. Призначати таку експертизу слідчий, прокурор повинен лише у випадку, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які свідчать, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані. Можлива ситуація, що особа вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час досудового розслідування особа направляється до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи за клопотанням сторони кримінального провадження – ухвалою слідчого судді, а під час судового провадження – ухвалою суду. &lt;br /&gt;<br /> Експерт (експерти) повинні дати відповідь на питання про ступінь і характер психічного захворювання такої особи. Стаціонарна психіатрична експертиза проводиться в психіатричних стаціонарах, де організовуються психіатричні експертні комісії, що складаються не менше ніж з трьох лікарів-психіатрів: голови, члена комісії, доповідача, який проводить спостереження за досліджуваною особою. Оскільки проведення такої експертизи вимагає тривалого спостереження за особою та дослідження її здоров’я, така особа повинна бути направлена до відповідного медичного закладу на строк до двох місяців. Ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову його в такому направленні може бути оскаржена в апеляційному порядку.&lt;br /&gt;<br /> Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути об’єднано в одне провадження з провадженням, яке здійснюється в загальному порядку. Виділення в окреме кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можливе за наявності підстав, передбачених ст. 217 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України.] Досудове розслідування по такій категорії кримінальних проваджень закінчується закриттям даного провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Тільки прокурор виносить постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1-6 ч. 1 ст. 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Така постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому п. 4 ч. 1 ст. 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Скарга на постанову прокурора може бути подана особою протягом десяти днів з моменту отримання нею копії такої постанови. Постанова прокурора про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров’я. Якщо слідчий складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характер, то прокурор затверджує його і надсилає суду. Прокурор може самостійно скласти клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надіслати його суду у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 292 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Одночасно із переданням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до суду, прокурор зобов’язаний під розписку надати копію такого клопотання та реєстру матеріалів досудового розслідування законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування цих заходів.<br /> <br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D1%8F%D0%BA_%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4&diff=19599 2020-04-23T08:02:55Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України &quot;Про безоплатну правову допомогу&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1363]<br /> <br /> == Загальні положення ==<br /> <br /> Кримінальне процесуальне затримання є різновидом саме запобіжного заходу, а не слідчою дією, з приводу чого окремі вчені до цього часу ведуть дискусію, бо вичерпний зміст затримання полягає в запобіганні ухилення підозрюваного, обвинуваченого від слідства і суду, припиненні його злочинної діяльності, запобіганні фальсифікації ним доказів. Разом з тим треба підкреслити, що затримання не може бути віднесено до категорії слідчих дій, оскільки здійснюється, за виключенням його застосування з метою забезпечення приводу, до внесення відомостей про правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а слідчі дії можуть проводитись лише після цього (можливість проведення у невідкладних випадках слідчого огляду до внесення відомостей до Єдиного реєстру як екстраординарна дія не спростовує висловлене твердження).&lt;br /&gt;Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] '''затримання особи передбачає два порядки затримання''':&lt;br /&gt;&lt;u&gt;1) затримання підозрюваного, обвинуваченого на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу (ст.ст. 187-191 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);&lt;br /&gt;2) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, яке в свою чергу поділяється на законне затримання (ст. 207 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]) та затримання уповноваженою службовою особою (ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).&lt;/u&gt;&lt;br /&gt;Ці види затримання мають суттєві відмінності. Вони відрізняються за метою, підставами, процесуальним порядком застосування та суб'єктами здійснення.<br /> <br /> == Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу (статті 187-191 КПК України) ==<br /> <br /> Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду з метою приводу полягає у короткочасному (до 36 годин) утриманні підозрюваного обвинуваченого під вартою, щоб забезпечити його можливість постати перед слідчим суддею, судом для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.&lt;br /&gt;Даний порядок затримання має такі ''особливості'':&lt;br /&gt;1) юридична підстава - ухвала слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу;&lt;br /&gt;2) фактична підстава:&lt;br /&gt;- неприбуття підозрюваного, обвинувачений для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою за умови, що ухвала про привід не була виконана (ч. 3 ст. 187 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). Неявка підозрюваного, обвинуваченого для розгляду клопотання про обрання інших запобіжних заходів не є підставою для винесення ухвали про затримання з метою приводу;&lt;br /&gt;- неприбуття без поважних причин, чи наявність ризику неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ст. 188 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]);&lt;br /&gt;3) мета затримання - привід підозрюваного, обвинуваченого до суду для забезпечення його участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу;&lt;br /&gt;4) строк затримання - до 36 годин. Такий строк затримання обумовлений необхідністю найшвидшого доставлення до слідчого судді, суду, адже у даному випадку не потрібно звертатися до суду з клопотанням про застосування до затриманої особи запобіжного заходу. В цей період часу підозрюваного, обвинуваченого необхідно лише доставити до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу, або звільнити (ч. 1 ст. 191 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).&lt;br /&gt;З клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого, відповідно до ч. 2 ст. 188 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], прокурор, слідчий за погодженням з прокурором може звернутися:&lt;br /&gt;- одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;&lt;br /&gt;- після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;&lt;br /&gt;- після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.&lt;br /&gt;Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу розглядається слідчим суддею, судом негайно після його одержання у закритому судовому засіданні за участю прокурора.&lt;br /&gt;У судовому засідання прокурор має довести наявність обставин, які вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого а також наявність достатніх підстав вважати, що ця особа переховується від органів досудового розслідування чи суду, чи одержавши відомості про звернення до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, до початку розгляду даного клопотання, вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу й зазначені у ст. 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Якщо прокурор не доведе наявність вказаних обставин, то слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу.&lt;br /&gt;Повторне звернення до суду з клопотанням про дозвіл на затримання однієї і тієї ж особи по тому самому кримінальному провадженню після винесення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у задоволенні такого клопотання можливе лише при виникненні нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою та обґрунтовані у клопотанні.&lt;br /&gt;Форма і зміст ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу повинна відповідати вимогам, зазначеним в ч. 1, 2 ст. 190 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Дана ухвала має бути виконана у строк, встановлений у цій ухвалі.&lt;br /&gt;Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:&lt;br /&gt;- приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;&lt;br /&gt;- закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення 6 місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;&lt;br /&gt;- відкликання ухвали прокурором (ч. 3 ст. 190 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).&lt;br /&gt;Ухвала про дозвіл на затримання оскарженню не підлягає. Втім, ухвалу про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 309 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК].&lt;br /&gt;Затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду здійснюється уповноваженою службовою особою, яка зобов'язана негайно вручити підозрюваному, обвинуваченому копію ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, що є гарантією забезпечення прав затриманого.&lt;br /&gt;Уповноважена службова особа, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.&lt;br /&gt;Наведений вище різновид затримання за своєю суттю є примусовим заходом забезпечення явки підозрюваного, обвинуваченого до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою.<br /> <br /> == Затримання без ухвали слідчого судді, суду (ст. 207-213 КПК) ==<br /> <br /> Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду є основним видом цього тимчасового запобіжного заходу, який здійснюється з метою припинення кримінального правопорушення, попередження уникнення від слідства чи суду та запобігання спробам перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Можливість затримання особи без попереднього отримання рішення суду обумовлена тим, що часто необхідність затримання виникає раптово і має невідкладний характер.&lt;br /&gt;Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду як тимчасовий запобіжний захід поділяється на такі різновиди:&lt;br /&gt;- законне затримання (ст. 207 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]);&lt;br /&gt;- затримання уповноваженою службовою особою (ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).&lt;br /&gt;'''Законне затримання''' регламентовано частинами 2, 3 ст. 207 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], в якій визначено, що кожен має право затримати будь-яку особу за наявності таких підстав:&lt;br /&gt;1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;&lt;br /&gt;2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.&lt;br /&gt;Затримання безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення має місце тоді, коли часова і просторова ознаки находження особи щодо події і місця вчинення кримінального правопорушення дають підстави запідозрити особу у його вчиненні. Затримання особи під час її переслідування буде законним тоді, коли дії з переслідування були безперервними, суцільними та істотно не припинялися в часі.&lt;br /&gt;Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою і затримав відповідну особу не вправі вчиняти щодо неї інших дій, які не пов'язані із обмеженням затриманої особи в свободі пересування та тимчасовим вилученням майна, зокрема - речей, документів, грошей, які використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди.&lt;br /&gt;Після затримання, кожен, хто не є уповноваженою службовою особою і затримав відповідну особу, зобов'язаний негайно доставити її до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи. Одночасно із доставлянням, особа, яка здійснила затримання, зобов'язана передати і тимчасово вилучене майно, що має бути зафіксовано в протоколі (ч. 1 ст. 168 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).&lt;br /&gt;Якщо в силу певних причин не має можливості доставити затриманого до уповноваженої службової особи, то закон зобов'язує особу, яка здійснила затримання, негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.&lt;br /&gt;'''Затримання уповноваженою службовою особою''' регламентовано ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], в якій передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину лише у випадках:<br /> <br /> 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;&lt;br /&gt;2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, у тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ч. 1 ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).&lt;br /&gt;3) якщо підозрюваний не виконав обов'язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує (ч. 2 ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).&lt;br /&gt;До умов затримання уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду (на підставі ч. 1 ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]) законодавець відносить те, що на відміну від затримання, яке регламентоване ст. 207 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], уповноважена службова особа може затримати лише за умови, що особа підозрюється у вчиненні злочину (а не кримінального проступку) за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.&lt;br /&gt;Винятком із цього правила є випадки затримання підозрюваного, обвинуваченого на підставі, визначеній у ч. 2 ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] (у разі невиконання обов'язків, які були покладені при обранні запобіжного заходу, або невиконання вимог щодо внесення коштів як застави). У даному випадку затримання може бути здійснено і при підозрі особи у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.&lt;br /&gt;Відповідно до ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] затримання здійснюється уповноваженою службовою особою - працівником ОВС, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який має право здійснити затримання особи.&lt;br /&gt;При затриманні уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи, під час проведення якого мають бути присутніми не менше двох понятих. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.&lt;br /&gt;Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право: мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Вимога негайного повідомлення про права затриманого обумовлена тим, що це є гарантією реального та своєчасного забезпечення прав, свобод та інтересів затриманої особи.&lt;br /&gt;Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого.&lt;br /&gt;Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. У випадках відмови затриманого підписати протокол затримання про це зазначається в протоколі. Затриманому надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу затримання. Факт відмови затриманого від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень щодо причин такої відмови відповідно до ст. 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] засвідчуються підписом захисника, а у разі його відсутності - понятих.&lt;br /&gt;Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.&lt;br /&gt;У практичному сенсі досить важливо, щоб вся інформація стосовно місця затримання та періоду часу, протягом якого відбувається позбавлення волі, заносилася до протоколу. Це має виняткове значення для забезпечення можливості оскарження законності та обґрунтованості затримання та зобов'язує органи, які здійснюють затримання, суворо дотримуватися вимог закону щодо його процедури, підстав, строків, порядку процесуального закріплення. Тому й міжнародні документи, які встановлюють стандарти поводження з в'язнями, вимагають деталізації всіх обставин затримання у відповідному протоколі.&lt;br /&gt;Уповноважена службова особа зобов'язана доставити затриману особу до найближчого підрозділу органу досудового розслідування (будь-якої відомчої належності), в якому негайно реєструються дата, точний час (година і хвилини) доставлення затриманого та інші відомості, передбачені законодавством. Про кожне затримання уповноважена службова особа одразу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування.&lt;br /&gt;'''Строк затримання''' особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати 72 годин з моменту затримання. При цьому затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше 60 годин з моменту затримання повинна бути або звільнена, або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу (ст. 211 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Даний строк надається для виконання всіх процесуальних дій, пов'язаних із затриманням, та встановлення фактичних даних причетності затриманої особи до вчиненого злочину.<br /> <br /> Крім того, протягом 24 годин з моменту затримання орган досудового розслідування повинен вручити затриманій особі повідомлення про підозру, у випадку якщо протягом зазначеного часу особі не вручено повідомлення про підозру, то така особа підлягає негайному звільненню.<br /> <br /> При обчисленні строків затримання важливе значення має момент затримання. Так, ст. 209 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] чітко визначила, що момент затримання - це момент, з якого особа силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Якщо ж особа затримана не уповноваженою на затримання особою, відповідно до вимог ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], то моментом затримання такої особи є той момент, коли фактично затримана особа переходить у розпорядження уповноваженої службової особи.&lt;br /&gt;Варто відмітити, що в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] 1960 року не було врегульовано питання щодо визначення моменту, з якого необхідно обчислювати строк затримання. Тому на практиці по різному підходили до його вирішення. Строк затримання вираховували або з моменту доставлення особи до органу дізнання чи до слідчого, або з моменту складання протоколу затримання.&lt;br /&gt;Визначення місця затримання має важливе юридичне значення як для забезпечення належного виконання вимог ст. 210 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК], щодо доставлення затриманого до органу досудового розслідування, так і для визначення моменту затримання, що обумовлює законність обчислення строку затримання.<br /> Крім того, якщо затримана без ухвали слідчого судді, суду особа з об'єктивних причин не могла бути доставлена у строк не пізніше 60 годин із моменту затримання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, розгляд клопотання про застосування запобіжних заходів до затриманої особи може здійснюватися слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана (ч. 1 ст. 192 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).&lt;br /&gt;Визначення місця затримання, здебільшого, не складає труднощів. Втім, певні особливості встановлено у разі затримання особи на транспорті. Так, у ч. 2-4 ст. 191 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] передбачено, що:&lt;br /&gt;- у разі затримання на транспорті, місцем затримання вважається територія району, на якій особа затримана;&lt;br /&gt;- у разі затримання особи на громадському транспорті, незапланована зупинка якого неможлива без зайвих труднощів, місцем затримання вважається територія району, на якій розташована найближча попутна зупинка громадського транспорту;&lt;br /&gt;- у разі затримання особи на авіаційному або морському транспорті під час здійснення рейсу за межі державного кордону України, місцем затримання вважається порт у межах державного кордону України, в якому почався цей рейс.&lt;br /&gt;Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана здійснити заходи щодо повідомлення інших осіб про затримання (ст. 213 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]), а саме:&lt;br /&gt;надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи. Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності;<br /> <br /> * негайно повідомити про затримання особи орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги у відповідності до Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 року № 1363;]<br /> * у разі затримання неповнолітньої особи - негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування;<br /> * у разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків - негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган.<br /> Перевірка дотримання вищевказаних вимог покладається на службову особу, відповідальну за перебування затриманих, якими відповідно до ч. 2 ст. 212 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] не можуть бути слідчі. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, у разі нездійснення повідомлення про затримання зобов'язана здійснити ці дії самостійно.&lt;br /&gt;У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] визначені особливості затримання окремих категорій осіб. Так, затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків і пов'язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу (ч. 6 ст. 208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]). Затримання судді, народного депутата України, або обрання стосовно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту до ухвалення обвинувального вироку судом не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України (ст. 482 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).&lt;br /&gt;<br /> Про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку повідомляються: 1) щодо адвокатів - відповідні органи адвокатського самоврядування; 2) щодо інших категорій осіб, передбачених статтею 480 КПК України,- органи і службові особи, які їх обрали або призначили чи відповідають за заміщення їхніх посад. ( ст.483 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК]).<br /> <br /> Порядок звільнення затриманої особи, щодо якої був обраний запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою, залежить від виду запобіжного заходу, який був обраний за ухвалою слідчого судді, суду. Так, в ст. 202 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК] визначено, що:&lt;br /&gt;- у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно;&lt;br /&gt;- у разі застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно після надання його поручителями визначеного зобов'язання;&lt;br /&gt;- у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти або негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання.<br /> <br /> == Порядок залучення захисника у випадку затримання особи за підозрою в учиненні кримінального правопорушення ==<br /> Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»] особи, які відповідно до кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги <br /> <br /> З метою реалізації права затриманих осіб на безоплатну вторинну правову допомогу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1363-2011-%D0%BF Кабінетом Міністрів України 28.12.2011 року затверджено Порядок інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою] (надалі за текстом – Порядок). <br /> <br /> Відповідно до п. 2 Порядку уповноважена службова особа суб’єкта подання інформації (відповідно до п. 1 Порядку такими суб’єктами є органи, уповноважені здійснювати адміністративне затримання або затримання згідно з дорученнями правоохоронних органів, або затримання осіб органами досудового розслідування), яка здійснила затримання, негайно після фактичного затримання особи суб’єкт подання інформації повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв’язку на єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги) та інші телефонні номери, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги відповідному регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (надалі за текстом - регіональний центр) наступну інформацію: <br /> * прізвище, ім’я, по батькові та дату народження затриманої особи; <br /> * час та підстави затримання особи; <br /> * точну адресу місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою; <br /> * найменування суб’єкта подання інформації, його поштову адресу, номери телефону та адресу електронної пошти; <br /> * прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, що передала повідомлення. <br /> Адвокат призначається регіональним центром протягом години з моменту реєстрації повідомлення про затримання. Призначений регіональним центром адвокат повинен прибути за зазначеною адресою місця для конфіденційного побачення із затриманою особою протягом години з моменту видачі йому доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, а у виняткових випадках - не пізніше ніж протягом шести годин з моменту видачі йому доручення.. <br /> <br /> Повноваження адвоката підтверджуються, відповідно до ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України,] свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером, дорученням центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. <br /> <br /> Час прибуття адвоката до затриманої особи для конфіденційного побачення та/або участі в процесуальних діях фіксується уповноваженою службовою особою суб’єкта подання інформації, органа (установи), де перебувають затримані особи, в системі та/або відповідному журналі реєстрації.<br /> <br /> Якщо призначений центром з надання допомоги адвокат не прибув у встановлений цим строк за зазначеною адресою місця для конфіденційного побачення із затриманою особою, суб’єкт подання інформації негайно повідомляє про це зазначеному центру. <br /> <br /> Слід зауважити, що на суб’єкта подання інформації покладається обов’язок щодо забезпечення вільного доступу призначеного центром з надання допомоги адвоката до затриманої особи, відведення необхідного часу та належного місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою до першого її допиту, створення можливості для ознайомлення адвоката з матеріалами справи, реалізацію інших, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією] та законами України прав та гарантій діяльності адвокатів. Обов’язковим є також інформування під час затримання кожної особи про право та можливість отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».] <br /> <br /> Слід також додатково вказати на неможливість проведення допиту особи до проведення конфіденційного побачення з адвокатом. <br /> <br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Суди]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=19327 2020-04-14T10:57:26Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база == <br /> <br /> # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]<br /> # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»]<br /> # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/554-2004-%D0%BF Порядок використання коштів виконавчого провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.]<br /> # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5.]<br /> # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1300-16 Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»] <br /> # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003760-10 Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»]<br /> <br /> == Опис суттєвих аспектів фінансування виконавчого провадження ==<br /> <br /> Кошти виконавчого провадження складаються з:<br /> # виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»], або основної винагороди приватного виконавця;<br /> # авансового внеску стягувача;<br /> # стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.<br /> <br /> == Виконавчий збір ==<br /> <br /> Поняття виконавчого збору, порядок стягнення та випадки не стягнення виконавчого збору визначені статтею 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»].<br /> <br /> === Поняття виконавчого збору ===<br /> <br /> Виконавчий збір — це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.<br /> <br /> === Розмір виконавчого збору ===<br /> <br /> Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.<br /> Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сума виконавчого збору зазначається в розмірі 10 % з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.<br /> За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі:<br /> - двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20 Закону України &quot;Про державний бюджет України на 2020 рік&quot;] мінімальна заробітна плата складає 4723,00 грн., тобто розмір виконавчого збору становить 4723,00*2 = 9446,00 грн.).<br /> - чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (тобто розмір виконавчого збору становить 4723,00*4 = 18892,00 грн.).<br /> <br /> === Порядок стягнення виконавчого збору ===<br /> <br /> У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України &quot;Про виконавче провадження&quot;].<br /> Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.<br /> За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. <br /> Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об’єднаним у зведене. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Про розмір стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.<br /> <br /> === Випадки, коли виконавчий збір не стягується ===<br /> <br /> Виконавчий збір не стягується<br /> # за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; <br /> # у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; <br /> # якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4901-17 Законом України &quot;Про гарантії держави щодо виконання судових рішень&quot;]; <br /> # за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; <br /> # у разі виконання рішення приватним виконавцем; <br /> # за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1730-19 Закону України &quot;Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії&quot;], а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. <br /> Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.<br /> У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.<br /> <br /> == Авансовий внесок ==<br /> <br /> === Розмір авансового внеску ===<br /> <br /> До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.<br /> <br /> === Пільги по сплаті авансового внеску ===<br /> <br /> Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:<br /> # стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;<br /> # обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;<br /> # відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;<br /> # стягнення аліментів;<br /> # відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.<br /> Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.<br /> У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.<br /> <br /> === Повернення авансового внеску ===<br /> <br /> Згідно ч. 3 статті 43 Закону після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.<br /> Таким чином, у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу (у тому числі без прийняття до виконання) невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу впродовж 3 робочих днів з дня винесення відповідної постанови (повідомлення). Якщо стягнуті з боржника витрати виконавчого провадження були здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску.<br /> Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, які було сплачено на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.<br /> При поверненні виконавчого документа з підстав, передбачених частиною 1 статті 37 Закону, звіт про використання авансового внеску надається стягувачу на його письмову вимогу.<br /> Статтею 45 Закону передбачено, що при розподілі стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій.<br /> <br /> == Витрати виконавчого провадження ==<br /> <br /> Крім авансового внеску стягувача, джерелом витрат виконавчого провадження є кошти, стягнуті з боржника на витрати виконавчого провадження.<br /> <br /> === Поняття витрат виконавчого провадження ===<br /> <br />  Витрати виконавчого провадження - витрати органів державної виконавчої служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.<br /> До витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:<br /> # перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;<br /> # послуг експертів, суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання та – інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;<br /> # поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;<br /> # проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;<br /> # розміщення оголошення в засобах масової інформації;<br /> # виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;<br /> # інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.<br /> <br /> === Порядок стягнення витрат виконавчого провадження ===<br /> <br /> Відповідно до змісту положень частини четвертої статті 42 та статті 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»](далі Закон), кошти на витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, про що виконавцем виноситься постанова про стягнення витрат виконавчого провадження.<br /> Також згідно з частиною четвертою статті 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»], постанова про стягнення витрат виноситься у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.<br /> Випадки необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження визначені пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень.<br /> Так, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі якщо:<br /> # стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;<br /> # у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;<br /> # стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;<br /> # стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;<br /> # у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;<br /> # боржник — фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;<br /> # законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.<br /> Також постанова про стягнення витрат виноситься у разі закінчення виконавчого провадження у разі:<br /> # визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;<br /> # затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;<br /> # прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;<br /> # письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;<br /> # закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;<br /> # фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;<br /> # надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;<br /> # якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;<br /> # якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача — заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закону України «Про іпотеку»] за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;<br /> У разі якщо витрати не стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження підлягає виконанню в порядку встановленому Законом.<br /> З огляду на те, що відповідно до частини четвертої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»], приватний виконавець не може виконувати рішення за яким він є стягувачем, приватний виконавець не може відкрити виконавче провадження за цією постановою. Така постанова підлягає виконанню іншим приватним виконавцем або органом державної виконавчої служби.<br /> <br /> [[Категорія: Виконання судових рішень]]<br /> [[Категорія: Виконавче провадження]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%AE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D1%8E%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%8F&diff=19326 2020-04-14T10:43:29Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211 Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 року]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_861 Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх («Ер-Ріядські керівні принципи») від 14 грудня 1990 року]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384 Декларація прав дитини]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2558-14 Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19 Законі України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року № 1401-VIII]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/2011 Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, схвалена Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»]<br /> <br /> == Ювенальна юстиція ==<br /> Поняття «ювенальна юстиція» походить від латинського «juvenalis» юнацький та «justitia» правосуддя. Ювенальна юстиція включає в себе профілактику підліткової злочинності та соціально-психологічну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили злочин (у тому числі засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі), так і неповнолітніх жертв злочинів. Ювенальна юстиція направлена на роботу із двома категоріями дітей – це діти-правопорушники та діти, які опинились у складних життєвих обставинах (сироти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні, свідки та жертви злочинів тощо).<br /> <br /> == Функції ювенальної юстиції ==<br /> До основних функцій ювенальної юстиції відносяться:<br /> # Охоронна, що передбачає забезпечення судового захисту неповнолітнього як потерпілого, підсудного, засудженого тощо шляхом закриття справи про злочин неповнолітнього або про посягання на злочин, зменшення розміру покарання у зв’язку з неповноліттям відповідно до Кримінального кодексу України; надання переваги виховному впливу перед примусовими заходами тощо; цей принцип пов’язаний із відновною та примирною функціями;Саме тому поступово складається концепція комплексної (змішаної) юрисдикції ювенального суду, якому мають бути підсудними всі справи, де потерпілою особою є дитина;<br /> # Відновна та примирна, відповідно до якої правосуддя у справах неповнолітніх має бути не каральним, а перш за все таким, що відновлює порушені права та свободи жертви злочину або потерпілого від правопорушення, сприяє усвідомленню правопорушником необхідності відповідати за свої вчинки і здійсненню заходів для відшкодування завданої шкоди. Залагодження конфліктів та вирішення ситуацій, пов’язаних з правопорушеннями, відбувається шляхом досягнення порозуміння між сторонами судового процесу із залученням їх соціального оточення та представників місцевих громад;<br /> # Реабілітаційна, яка передбачає, що реабілітація стосується і дитини, яка потерпіла від жорстокого поводження або недбалого піклування, і неповнолітнього правопорушника, який має бути ресоціалізований. Для цього ювенальний суд має стати координатором програм і проектів, а також центральною інституцією серед низки державних та недержавних, які працюють з дітьми.<br /> <br /> == Правосуддя щодо неповнолітніх в міжнародному праві ==<br /> Центральним документом щодо забезпечення прав неповнолітніх є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини] 1989 р. Згідно з цією Конвенцією, дітьми вважаються всі особи, які не досягли 18 років.<br /> <br /> Визначальним міжнародним нормативно-правовим актом, який безпосередньо стосується відповідальності неповнолітніх є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211 Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 року.] «Пекінські правила» у якості основних цілей передбачають: прагнення всіх держав сприяти благополуччю неповнолітніх (п. 1.1); створення умов для забезпечення змістовного життя підлітка у суспільстві (п. 1.2); реалізації заходів щодо мобілізації всіх можливих ресурсів з метою сприяння благополуччю підлітка; максимального зменшення втручання в життя підлітка закону; ефективного, справедливого та гуманного поводження з підлітком, який перебуває у конфлікті з законом (п. 1.3); всебічного забезпечення в межах кожної країни соціальної справедливості для всіх неповнолітніх (п. 1.4); створення системи підвищення кваліфікації персоналу для служби правосуддя стосовно неповнолітніх (п. 1.6)<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211 «Пекінські правила»] вперше конкретизували поняття «неповнолітнього правопорушника», під яким розуміється «дитина або молода людина, яка в межах існуючої правової системи може бути притягнута до відповідальності за правопорушення в такій формі, яка відрізняється від відповідальності, що застосовується до дорослих», тобто вперше особа неповнолітнього правопорушника визначається у якості спеціального суб’єкта юридичної відповідальності у віковому діапазоні від 7 до 18 років або старше, що пов’язане з різними мінімальними віковими межами залежно від історичних і культурних особливостей розвитку тієї чи іншої держави.<br /> <br /> «Пекінські правила» також мають подвійну специфіку застосування у просторі: по-перше, їх норми сформульовані таким чином, щоб вони могли застосовуватися в рамках різних правових систем; по-друге, вони визначають єдині мінімальні стандарти, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх.<br /> <br /> Серед міжнародних актів щодо поводження з неповнолітніми певна роль належить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_861 Керівним принципам ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх] («Ер-Ріядські керівні принципи»), які були ухвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1990 року.<br /> <br /> У ст. 5 «Ер-Ріядських керівних принципів» наголошується на тому, що «...варто уникати... покарання дитини за поведінку, яка не заподіює серйозної шкоди розвиткові самої дитини або шкоди іншим». Таким чином, «Ер-Ріядські керівні принципи» визначають, що вчинки молодих людей або їх поведінка, яка не відповідає нормам і цінностям, прийнятним у конкретному суспільстві або конкретній державі, у багатьох випадках пов’язані із процесом дорослішання, тобто поведінка більшості індивідів з часом як правило змінюється.<br /> <br /> Керівні принципи тлумачаться і застосовуються в широких межах, запропонованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальною декларацією прав людини], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042 Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародним пактом про громадянські і політичні права], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384 Декларацією прав дитини] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенцією про права дитини] та в контексті Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила), а також інших документів і норм, що стосуються інтересів і благополуччя всіх дітей і молоді.<br /> <br /> Згідно з рекомендаціями «Ер-Ріядських керівних принципів» національне планування запобігання злочинності неповнолітніх повинно включати у себе наступні обов’язкові заходи:<br /> * поглиблений аналіз проблем;<br /> * переліки існуючих програм, послуг, установ і наявних ресурсів;<br /> * чіткі обов’язки компетентних організації, установ і співробітників, що беруть участь у діяльності щодо запобігання злочинності неповнолітніх;<br /> * механізми для належної координації діяльності урядових і неурядових установ в галузі запобігання злочинності неповнолітніх;<br /> * політику, програми і стратегії на основі прогнозування, які повинні знаходитися під постійним контролем і піддаватися ретельному аналізу в ході їх здійснення;<br /> * методи ефективного зниження можливості здійснення правопорушень неповнолітніми;<br /> * участь общини у межах широкого кола послуг і програм щодо запобігання злочинності неповнолітніх;<br /> * тісна співпраця між національними, державними і місцевими органами управління за участю приватного сектора, представників общини, а також установ, що займаються питаннями праці неповнолітніх, догляду за дітьми тощо в ухваленні і проведенні спільних заходів із запобігання злочинності серед неповнолітніх і молоді;<br /> * наявність кваліфікованого персоналу на всіх рівнях.<br /> На Секретаріат Організації Об’єднаних Націй покладене завдання спільно із зацікавленими установами проводити дослідження, координувати наукову співпрацю, розробляти та рекомендувати варіанти національної політики і здійснювати контроль з їх реалізацією, а також слугувати джерелом надійної інформації про ефективні шляхи запобігання правопорушень серед неповнолітніх.<br /> <br /> == Ювенальна юстиція в Україні ==<br /> Питання запровадження ювенальної юстиції та відновного правосуддя для України є дуже актуальним, оскільки стан підліткової злочинності в державі викликає глибоку занепокоєність та зумовлює необхідність пошуку нових засобів її попередження.<br /> <br /> На сьогодні система ювенальної юстиції в Україні перебуває в процесі становлення.<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/2011 Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011], схвалена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/2011 Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні], яка має забезпечити створення в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити законність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов'язаного з її перевихованням та дальшою соціальною підтримкою, а також надати змогу сформувати у громадськості розуміння важливості питання особливого захисту прав і інтересів дітей, зменшити рівень дитячої злочинності.<br /> <br /> Відправною точкою стало прийняття в 2012 році нового [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], глава 38 якого присвячена кримінальному провадженню щодо неповнолітніх.<br /> <br /> Черговий важливим етапом по запровадженню механізмів ювенальної юстиції в Україні стали зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] прийняті у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19 Законі України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII]., статтею 125 якого передбачено створення ювенальних (спеціалізованих) судів.<br /> <br /> == Основні заходи з розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх ==<br /> Розвиток кримінальної юстиції щодо неповнолітніх має передбачати здійснення таких заходів: <br /> <br /> 1) удосконалення превентивної та профілактичної роботи шляхом: <br /> * підвищення ролі сім'ї та громадськості у процесі виховання дітей шляхом надання правової, консультативної й іншої інформаційної допомоги дітям, їх батькам та особам, які виконують обов'язки щодо виховання дітей;<br /> * організації проведення низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють з дітьми, стимулювання державою розвитку волонтерських програм; <br /> * запровадження інноваційних, сформованих на основі відновного та проактивного підходів методів та форм роботи з дітьми, схильними до вчинення правопорушень; <br /> * забезпечення відкритості та доступності широкій громадськості інформації про принципи, норми та правила, на яких грунтується законодавство про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх;<br /> * удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та додержання прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом; <br /> * створення належних умов для життя, забезпечення необхідної медичної допомоги у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах; <br /> * визначення механізмів взаємодії у сфері кримінальної юстиції державних органів; <br /> * гарантування соціального патронажу неповнолітніх, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах та закладах соціальної реабілітації або звільнені з них; <br /> 2) забезпечення під час здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, додержання їх прав з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку шляхом:<br /> * забезпечення доступу неповнолітніх до безоплатної правової допомоги; <br /> * підготовки працівників органів внутрішніх справ, суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх;<br /> * запровадження спеціалізації суддів з розгляду судових справ щодо неповнолітніх; <br /> * надання судам рекомендацій щодо призначення оптимальних заходів впливу (виховного та профілактичного характеру) до неповнолітніх, які вчинили правопорушення;<br /> * створення центрів екстреної допомоги, які працюватимуть у цілодобовому режимі, із залученням адвокатів та соціальних працівників;<br /> 3) сприяння розвитку програм відновного правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, шляхом: <br /> * упровадження процедури медіації як ефективного засобу добровільного примирення потерпілого та правопорушника; <br /> * сприяння формуванню у неповнолітнього правопорушника почуття відповідальності за свої вчинки, заохочення до взяття ним на себе відповідальності за заподіяну шкоду, а також до позитивних змін у його поведінці; <br /> * залучення громадськості до розв'язання конфлікту в разі активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод про відшкодування завданої правопорушником шкоди; <br /> 4) створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ре соціалізації шляхом:<br /> * розроблення корекційних, освітньо-інформаційних та психолого-педагогічних програм; розроблення і впровадження в систему реабілітації заходів виховного, профілактичного, культурного та духовного характеру;<br /> * сприяння створенню служби пробації для неповнолітніх, однією з функцій якої має бути збір, узагальнення та надання суду інформації соціально-психологічного характеру про особу неповнолітнього правопорушника, а також забезпечення здійснення належного патронажу щодо неповнолітніх, які перебувають у спеціальних виховних установах або звільнені з них, сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції, зокрема, шляхом забезпечення таких неповнолітніх соціальним житлом, надання допомоги у працевлаштуванні, отриманні освіти; <br /> * надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім правопорушникам та їх сім'ям; <br /> * залучення неповнолітніх правопорушників до суспільно корисної праці.<br /> <br /> * надання правової, онсультативної й іншої інформаційної допомоги дітям, їх батькам та особам, які виконують обов'язки щодо виховання дітей; <br /> * організації проведення низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють з дітьми, стимулювання державою розвитку волонтерських програм; <br /> * запровадження інноваційних, сформованих на основі відновного та проактивного підходів методів та форм роботи з дітьми, схильними до вчинення правопорушень; <br /> * забезпечення відкритості та доступності широкій громадськості інформації про принципи, норми та правила, на яких грунтується законодавство про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх; <br /> * удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та додержання прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом; <br /> * створення належних умов для життя, забезпечення необхідної медичної допомоги у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах; <br /> * визначення механізмів взаємодії у сфері кримінальної юстиції державних органів; <br /> * гарантування соціального патронажу неповнолітніх, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах та закладах соціальної реабілітації або звільнені з них; <br /> 5) забезпечення під час здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, додержання їх прав з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку шляхом: <br /> * забезпечення доступу неповнолітніх до безоплатної правової допомоги; <br /> * підготовки працівників органів внутрішніх справ, суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх; <br /> * запровадження спеціалізації суддів з розгляду судових справ щодо неповнолітніх; <br /> * надання судам рекомендацій щодо призначення оптимальних заходів впливу (виховного та профілактичного характеру) до неповнолітніх, які вчинили правопорушення; <br /> * створення центрів екстреної допомоги, які працюватимуть у цілодобовому режимі, із залученням адвокатів та соціальних працівників; <br /> 6) сприяння розвитку програм відновного правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, шляхом: <br /> * упровадження процедури медіації як ефективного засобу добровільного примирення потерпілого та правопорушника; <br /> * сприяння формуванню у неповнолітнього правопорушника почуття відповідальності за свої вчинки, заохочення до взяття ним на себе відповідальності за заподіяну шкоду, а також до позитивних змін у його поведінці; <br /> * залучення громадськості до розв'язання конфлікту в разі активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод про відшкодування завданої правопорушником шкоди; <br /> 7) створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ресоціалізації шляхом: <br /> * розроблення корекційних, освітньо-інформаційних та психолого-педагогічних програм; <br /> * розроблення і впровадження в систему реабілітації заходів виховного, профілактичного, культурного та духовного характеру; <br /> * сприяння створенню служби пробації для неповнолітніх, однією з функцій якої має бути збір, узагальнення та надання суду інформації соціально-психологічного характеру про особу неповнолітнього правопорушника, а також забезпечення здійснення належного патронажу щодо неповнолітніх, які перебувають у спеціальних виховних установах або звільнені з них, сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції, зокрема, шляхом забезпечення таких неповнолітніх соціальним житлом, надання допомоги у працевлаштуванні, отриманні освіти; <br /> * надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім правопорушникам та їх сім'ям; <br /> * залучення неповнолітніх правопорушників до суспільно корисної праці. <br /> [[категорія:Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[категорія:Слідчі дії]]<br /> [[категорія:Діти]]<br /> [[категорія:Кримінальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96,_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%83_%D1%82%D0%B0_%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=19087 2020-04-09T13:15:28Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]&lt;br&gt;<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2475-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів»]&lt;br&gt;<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенція про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956 року]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року]<br /> <br /> == Аліменти як спосіб виконання батьківського обов'язку ==<br /> Аліменти є одним із способів виконання батьками обов'язку по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.<br /> Стягнення аліментів не залежить від того, чи знаходяться в шлюбі батьки дитини, розлучені вони або взагалі не перебували в ньому. Аліменти на дитину стягуються на користь одного з батьків, з яким проживає дитина, є його власністю і повинні використовуватися за цільовим призначенням, тобто саме на утримання дитини.<br /> <br /> == Договір про сплату аліментів на дитину ==<br /> Згідно законодавства передбачена можливість укладення між батьками договору про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір та строки виплати. При цьому умови такого договору не можуть порушувати права дитини, передбачені чинним законодавством.<br /> Договір про сплату аліментів укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).<br /> <br /> == Стягнення аліментів на утримання дитини на підставі рішення суду ==<br /> У разі неможливості досягнення між батьками угоди про добровільне відрахування (сплату) одним з них аліментів, кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу платника і (або) у твердій грошовій сумі (ст. 183, ст. 184 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).<br /> Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть до суду докази того, що він вживав заходів для отримання аліментів з відповідача, але не міг їх отримати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 3 роки (стаття 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).<br /> <br /> == Заборгованність по аліментам ==<br /> При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Водночас, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім (стаття 195 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).&lt;br&gt;<br /> [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%83_%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2&amp;oldid=8239 Законодавством передбачено адміністративна відповідальність за несплату аліментів.]<br /> <br /> == Відповідальність за ухилення від сплати аліментів == <br /> <br /> Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) аліментів. Це дії чи бездіяльність, що фактично унеможливлюють виконання вказаного обов’язку: пряма відмова від сплати встановлених судом аліментів, приховування доходу, що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміна місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо.&lt;br&gt;<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2234-19 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів»] передбачено нові засоби примусового виконання рішень до боржника, який не сплачує аліменти більше ніж шість місяців.&lt;br&gt;<br /> Несплата аліментів, що призвела до виникнення заборгованості понад шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. При наявності такої заборгованості державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1831 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу про адміністративні правопорушення України], та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.&lt;br&gt;<br /> Таким чином, Закон впроваджує новий вид адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, які боржник виконуватиме у вільний від роботи чи навчання час. Вид таких робіт визначатимуть органи місцевого самоврядування. Водночас, суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років.&lt;br&gt;<br /> У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду (судді) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом. Тоді строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює 15 годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати 15 діб.&lt;br&gt;<br /> Законом внесені зміни і до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], які передбачають право того із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку - за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.&lt;br&gt;<br /> Така довідка видається органом державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом десяти днів і дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.&lt;br&gt;<br /> Внесені зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] передбачають також, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про:&lt;br&gt;<br /> * тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України;<br /> * тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;<br /> * тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та вихолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;<br /> * тимчасове обмеження боржника у праві полювання.&lt;br&gt;<br /> При цьому визначається ряд застережень, коли тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано, зокрема, у разі:&lt;br&gt;<br /> * якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;<br /> * використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;<br /> * проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;<br /> * розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.&lt;br&gt;<br /> Порушення обмеження боржника у праві керування транспортним засобом тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.&lt;br&gt;<br /> Щодо інших обмежувальних заходів, які можуть застосовуватися виконавцем щодо несумлінного боржника по аліментах, то таких немає.&lt;br&gt;<br /> Відповідно до ст. 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] встановлено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Санкція статті передбачає громадські роботи на строк від 80 до 120 годин або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років.&lt;br&gt;<br /> Відповідно до ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків карається штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.&lt;br&gt;<br /> При цьому під злісним ухиленням від сплати аліментів на дітей або непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.<br /> <br /> <br /> == Розстрочка, відстрочка чи звільнення від аліментів ==<br /> З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.<br /> За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла в зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.<br /> Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти (стаття 197 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).<br /> <br /> == Сплата аліментів після повноліття ==<br /> Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється в разі припинення навчання (стаття 199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України)].<br /> <br /> == Стягнення аліментів за кордоном ==<br /> Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_425 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном] можливо виконати рішення суду України на території 61 країни або на підставі наданих документів прийняти рішення про стягнення аліментів у цих державах.<br /> Якщо у вас немає рішення суду про стягнення аліментів з відповідача, який проживає за кордоном, вам потрібно подати документи через територіальні управління Міністерства юстиції для розгляду цього питання в іноземній державі. Таке звернення подається позивачем письмово в довільній формі. До нього додається заява про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, а також переклад заяви і документів, що до неї додаються, на офіційну мову тієї країни, де пропонується стягнути аліменти, а якщо це неможливо, – на англійську чи французьку мову. Міністерство юстиції надсилає заяву органу країни, де знаходиться відповідач, протягом місяця від дня її надходження.<br /> <br /> == Дострокове припинення права на аліменти на дитину ==<br /> За угодою між батьками обов’язок зі сплати аліментів того з батьків, який проживає окремо, може бути достроково припинений шляхом укладення договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).<br /> <br /> == Звільнення від сплати аліментів ==<br /> Батьки за рішенням суду можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/stru#Stru ст. 188 СК]). Однак, якщо дитина перестала отримувати дохід, або її дохід зменшився, заінтересована особа може звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Зразок позовної заяви про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ==<br /> [[Файл:Стягнення аліментів на дитину.docx|міні|Позовна заява про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини]]&lt;br /&gt;<br /> <br /> [[Категорія: Сімейне право]]<br /> [[Категорія:Кримінальне право]]<br /> [[Категорія:Житлове право ]]<br /> [[Категорія:Цивільне процесуальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%BE_%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96_%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA&diff=19084 2020-04-09T12:58:31Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] <br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закон України «Про пробацію»]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правову допомогу»]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]<br /> == Загальне законодавчо визначене понять, що стосуються звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк ==<br /> === Визначення понять ===<br /> ==== Звільненні особи ====<br /> Звільнені особи - особи, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільнені від подальшого відбування зазначених видів покарань на підставах, передбачених законом.<br /> ==== Соціальна адаптація ====<br /> Соціальна адаптація - процес засвоєння звільненими особами соціального досвіду з метою повернення їх до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.<br /> ==== Соціальний патронаж ====<br /> Соціальний патронаж - допомога звільненим особам шляхом здійснення комплексу правових, економічних, організаційних, психологічних, соціальних та інших заходів, зокрема надання послуг, спрямованих на їх соціальну адаптацію.<br /> ==== Спеціалізовані установи для звільнених осіб ====<br /> Спеціалізовані установи для звільнених осіб - установи, діяльність яких спрямована на надання допомоги звільненим особам, їх підтримку та соціальну адаптацію.<br /> ==== Суб’єкти соціального патронажу ====<br /> Суб’єкти соціального патронажу - центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, об’єднання громадян, а також фізичні особи, які здійснюють соціальний патронаж.<br /> ==== Суб’єкти пробації ====<br /> Суб’єкти пробації - засуджені, щодо яких за рішенням суду та відповідно до закону застосовуються наглядові, соціально-виховні заходи, та обвинувачені, щодо яких органом пробації готується досудова доповідь.<br /> ==== Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ====<br /> Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:<br /> # не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;<br /> # не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;<br /> # не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.<br /> Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаранням.<br /> == Порядок взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк ==<br /> З метою соціальної адаптації перед звільненням з установи виконання покарань адміністрацією зазначеної установи вживаються заходи з підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, спільно із суб’єктами соціального патронажу, які надають цим особам допомогу щодо трудового і побутового влаштування за обраним ними місцем проживання.&lt;br&gt;<br /> Порядок взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, затверджується наказом центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної правової політики, державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, сім’ї та дітей, освіти і науки, молоді та спорту, охорони здоров’я, та Міністерства внутрішніх справ України (стаття 6 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]).<br /> === Повноваження установи виконання покарань (слідчого ізолятора) ===<br /> Установа виконання покарань (слідчий ізолятор) не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання або розгляду на засіданні комісії установи виконання покарань (слідчого ізолятора) питання про подання до суду матеріалів для застосування статей 81, 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] стосовно засудженого, який за період відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк довів своє виправлення або став на шлях виправлення, здійснює моніторинг проблемних питань засуджених, які готуються до звільнення, та їхніх можливих потреб після звільнення.<br /> ==== Моніторинг ====<br /> Моніторинг здійснюється шляхом проведення бесіди із засудженим, під час якої з’ясовуються:<br /> * наміри засудженого щодо його місця проживання після звільнення;<br /> * наявність документа, що посвідчує особу, та потреба у його отриманні (відновленні);<br /> * наявність визначеного місця працевлаштування;<br /> * потреба у влаштуванні (обслуговуванні) до спеціалізованої установи для звільнених осіб (центр соціальної адаптації звільнених осіб, спеціальний будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю І і ІІ груп) або закладу для бездомних осіб (центр обліку, будинок нічного перебування, центр реінтеграції, соціальний готель);<br /> * потреба у здійсненні соціального супроводу, влаштуванні до центру соціально-психологічної допомоги, соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (стосовно осіб віком 18-23 роки), соціального центру матері та дитини (стосовно жінок на 7-9 місяці вагітності, жінок з дітьми віком від народження до 18 місяців), центру ресоціалізації наркозалежної молоді (стосовно осіб, які пройшли курс лікування від наркотичної залежності);<br /> * необхідність госпіталізації до закладів охорони здоров’я;<br /> * інші проблемні питання.<br /> За результатами моніторингу від засудженого приймається заява щодо обраного ним місця проживання після звільнення та наявності визначеного місця працевлаштування, яка після звільнення засудженого долучається до його особової справи, та вживаються заходи з організації надання допомоги у вирішенні інших проблемних питань.<br /> ==== Вирішення проблемних питань при підготовці до звільнення ====<br /> При підготовці до звільнення та вирішенні проблемних питань засуджених, які готуються до звільнення, установа виконання покарань (слідчий ізолятор):<br /> * співпрацює із уповноваженим органом з питань пробації за територіальним місцем розташування обраного засудженим місця проживання;<br /> * забезпечує вільний доступ персоналу уповноваженого органу з питань пробації до засуджених, які готуються до звільнення, а також до матеріалів їх особових справ;<br /> * звертається до уповноваженого органу з питань пробації щодо залучення спостережної комісії та суб'єктів соціального патронажу з питань проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи;<br /> * проводить із засудженими, які готуються до звільнення, роз’яснювальну роботу щодо положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законів України «Про зайнятість населення»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»], порядку отримання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, порядку реєстрації за обраним ним місцем проживання у виконавчому органі сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), у тому числі через центр надання адміністративних послуг.<br /> ==== Повідомлення - запит ====<br /> Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання засудженого до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення-запит уповноваженого органу з питань пробації для з’ясування можливості проживання засудженого після звільнення за обраним місцем проживання та працевлаштування.&lt;br&gt;<br /> Стосовно засуджених осіб віком до 35 років включно установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення-запит (додаток 3) до уповноваженого органу з питань пробації для організації заходів соціального патронажу, у тому числі здійснення соціального супроводу, влаштування (за наявності) до закладів соціального обслуговування.&lt;br&gt;<br /> Стосовно засуджених старше 35 років, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування, засуджених осіб похилого віку, осіб з інвалідністю I і II груп, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов'язані їх утримувати, або втратили зв’язок із сім’єю, установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення-запит до уповноваженого органу з питань пробації для організації заходів соціального патронажу, зокрема влаштування до спеціалізованих установ для звільнених осіб, інших закладів соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб.&lt;br&gt;<br /> У разі зазначення в заяві засудженим місця працевлаштування та надання документального підтвердження з підприємства, установи, організації (далі - підприємство) про можливість працевлаштування після звільнення за три місяці до розгляду питання про подання до суду матеріалів для застосування статей 81, 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає запит до уповноваженого органу з питань пробації за місцем розташування адміністрації та бухгалтерії підприємства для уточнення інформації щодо можливості працевлаштування засудженого. Разом із запитом надсилається копія зазначеного документального підтвердження.&lt;br&gt;<br /> Про засуджених, які звернулись за допомогою у працевлаштуванні після звільнення, адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) надсилає повідомлення до уповноваженого органу з питань пробації для організації трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання.&lt;br&gt;<br /> Зазначені повідомлення надсилаються також стосовно засуджених, яким до настання передбаченого законодавством терміну можливого застосування умовно-дострокового звільнення залишилося не більше трьох місяців та які характеризуються адміністрацією установи виконання покарань (слідчого ізолятора) як такі, що довели своє виправлення.&lt;br&gt;<br /> У разі направлення спільно зі спостережною комісією до суду подання про застосування до засудженого статті 82 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] обов’язково додаються форма первинної облікової документації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12 № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого»] (далі - Форма 027/о) та довідка про результати попереднього вирішення питання щодо місця проживання та роботи після звільнення засудженого(ї).&lt;br&gt;<br /> У разі отримання відповіді на повідомлення-запит про відсутність можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання засудженого повідомляють про це та про заходи соціального патронажу, які можуть бути вжиті відповідними суб’єктами соціального патронажу стосовно нього після звільнення.<br /> ==== Повідомлення про звільнення ====<br /> За двадцять днів до звільнення засудженого установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення про звільнення:<br /> # до відповідного органу (підрозділу) поліції та протягом трьох діб з моменту звільнення - сповіщення до підрозділу інформаційно-аналітичної підтримки територіального органу Національної поліції України;<br /> # до спостережної комісії для надання допомоги у соціальній адаптації після звільнення;<br /> # до відповідного уповноваженого органу з питань пробації стосовно осіб, які звільняються від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі у зв'язку із заміною невідбутої частини покарання більш м’яким;<br /> # до міського, районного, міськрайонного центрів зайнятості, філій регіонального центру зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості) за обраним місцем проживання стосовно працездатних засуджених працездатного віку для надання допомоги в їх працевлаштуванні відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».<br /> # до Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за обраним засудженим місцем проживання - разом з інформаційною картою, яка складається персоналом установи виконання покарань (слідчого ізолятора), стосовно:<br /> <br /> {| class=&quot;wikitable&quot;<br /> |-<br /> | засуджених осіб віком до 35 років включно для організації заходів соціального патронажу, у тому числі здійснення соціального супроводу, влаштування (за наявності) до закладів соціального обслуговування<br /> |-<br /> | працездатних засуджених старше 35 років, які звернулись та/або потребують влаштування до центру соціальної адаптації звільнених осіб, закладів для бездомних осіб. До повідомлення про звільнення додаються особиста заява засудженого, Форма 027/о, висновок соціального педагога (за наявності)<br /> |-<br /> |засуджених похилого віку, осіб з інвалідністю I і II груп, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування, для організації влаштування до спеціальних будинків-інтернатів, інших закладів соціальної підтримки (догляду) відповідно до законодавства. До повідомлення про звільнення додаються особиста заява засудженого, Форма 027/о, форма первинної облікової документації № 157-3/о «Довідка про направлення інваліда в будинок-інтернат, довідка про розмір призначеної пенсії або інших соціальних виплат (за наявності), довідка медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності (за наявності), індивідуальна програма реабілітації інваліда (за наявності)<br /> |}<br /> У разі звільнення таких осіб достроково або на підставі акта про помилування повідомлення про звільнення надсилається не пізніше ніж протягом трьох днів після звільнення.&lt;br&gt;<br /> Стосовно засуджених, які на день звільнення не досягли вісімнадцятирічного віку, за двадцять днів до звільнення установа виконання покарань (слідчий ізолятор) додатково надсилає повідомлення про звільнення до підрозділу превентивної діяльності територіального органу Національної поліції України.&lt;br&gt;<br /> Стосовно осіб, звільнених від відбування покарання умовно-достроково, повідомлення про звільнення установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає також до відповідної спостережної комісії.&lt;br&gt;<br /> Стосовно осіб, звільнених від покарання на підставі указу Президента України про помилування (далі - акт про помилування), а також звільнених осіб, яким у період відбування покарання скорочено строк покарання на підставі акта про помилування, у повідомленнях про звільнення, обов’язково вказуються номер, дата указу Президента України та вид помилування.&lt;br&gt;<br /> Для забезпечення виконання рішення суду стосовно осіб, яким покарання замінено більш м’яким, до уповноваженого органу з питань пробації установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає копії вироку (ухвали суду), постанови суду про заміну покарання більш м’яким, завірені печаткою, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12 Форми 027/о], листів з питань погодження місця проживання та роботи після звільнення засудженого, підписку про явку засудженого до уповноваженого органу з питань пробації в триденний строк після звільнення та довідку про особу із зазначенням анкетних даних засудженого, дати звільнення, прізвища, імені, по батькові родичів та їх місця проживання.&lt;br&gt;<br /> Протягом доби після звільнення засудженого з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) стосовно осіб, яким покарання замінено на громадські роботи, установа виконання покарань (слідчий ізолятор) надсилає повідомлення, до уповноваженого органу з питань пробації за обраним місцем проживання. Стосовно засуджених, яким покарання замінено на виправні роботи, повідомлення надсилаються до уповноваженого органу з питань пробації за фактичним місцем роботи, яке зазначене у відповіді уповноваженого органу з питань пробації про результати перевірки (у тому числі щодо тих осіб, обране місце проживання яких не збігається з адміністративно-територіальним розташуванням місця роботи).&lt;br&gt;<br /> У разі надходження від органу (підрозділу) поліції повідомлення про неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання, зазначеного в повідомленні про звільнення, установою виконання покарань (слідчим ізолятором) додатково надсилається інформаційне повідомлення до органу (підрозділу) поліції, на території обслуговування якого ймовірна його поява, ураховуючи особисті дані засудженого.<br /> ==== Звільнення особи хворою на туберкульоз ====<br /> Після остаточного з’ясування місця проживання чи перебування, обраного засудженим, який звільняється і є хворим на заразну форму туберкульозу, не пізніше ніж за двадцять днів до звільнення до органів охорони здоров’я за обраним звільненою особою місцем проживання надсилається інформація про засуджених осіб, які звільняються і є хворими на заразну форму туберкульозу.&lt;br&gt;<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12 Форма 027/о] та копія форми п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0467-13 ервинної облікової документації № 081-1/0 «Медична картка лікування хворого на туберкульоз ТБ 01»] надсилаються до територіального протитуберкульозного закладу за обраним звільненою особою місцем проживання. Копія виписки з медичної карти стаціонарного хворого видається звільненій особі.&lt;br&gt;<br /> На засудженого, який звільняється за рішенням суду, інформація подається протягом трьох робочих днів з моменту оголошення судом рішення про звільнення. На взятих під варту осіб, які звільняються зі слідчих ізоляторів, інформація подається протягом трьох робочих днів після звільнення.&lt;br&gt;<br /> Перед звільненням засудженого, хворого на туберкульоз, медичний працівник проводить з ним бесіду, під час якої додатково роз’яснює положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Законів України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 «Про захист населення від інфекційних хвороб»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»] щодо необхідності медичного (диспансерного) нагляду та лікування за обраним особою, яка звільняється, місцем проживання і надає для засвідчення відповідну пам'ятку (додаток 18), копія якої долучається до історії хвороби засудженого.&lt;br&gt;<br /> При звільненні засудженого, хворого на заразну форму туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптованого, відповідна установа виконання покарань (слідчий ізолятор) попереджає його про необхідність дотримання протиепідемічного режиму, що засвідчується письмово, та за його згодою доставляє такого хворого санітарним транспортом до найближчого територіального протитуберкульозного закладу для госпіталізації та продовження лікування. У разі відсутності такої загрози питання примусової госпіталізації такого хворого вирішується в порядку, встановленому статтею 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз».]&lt;br&gt;<br /> При звільненні засудженого, хворого на заразну форму туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптованого, із числа осіб, які обрали (потребують) після звільнення спеціалізовану установу для звільнених осіб, інший заклад соціальної підтримки (догляду), заклад для бездомних осіб, установа виконання покарань (слідчий ізолятор) направляє його до найближчого протитуберкульозного закладу санітарним транспортом протитуберкульозного закладу за територіальним розташуванням та інформує про це протягом трьох днів структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) за територіальним розташуванням спеціалізованої установи для звільнених осіб, іншого закладу соціальної підтримки (догляду), закладу соціального захисту для бездомних осіб, куди буде направлено звільнену особу після завершення лікування, з наданням відповідного медичного висновку (за згодою).&lt;br&gt;<br /> При звільненні засудженого робиться відповідний запис про проведення профілактичного медичного огляду на туберкульоз у довідці про звільнення, передбаченій Інструкцією про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0957-12 наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0957-12 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (зі змінами).]<br /> ==== Роз'яснювальна робота ====<br /> Копії усіх запитів та відповідей на них, а також інші матеріали, що стосуються підготовки засудженого до звільнення, долучаються до його особової справи.&lt;br&gt;<br /> При звільненні засудженого з ним додатково проводиться роз’яснювальна робота щодо положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Законів України «Про зайнятість населення»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»], інших законодавчих та нормативно-правових актів з питань отримання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні, а також порядку реєстрації за обраним ним місцем проживання та вручається під підпис відповідна пам'ятка (додаток 19), копія якої долучається до особової справи засудженого.&lt;br&gt;<br /> (пункти 1-18 розділу І [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказу Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»])<br /> === Повноваження уповноваженого органу з питань пробації ===<br /> Уповноважений орган з питань пробації за зверненням установи виконання покарань (слідчого ізолятора) вживає заходів щодо залучення спостережних комісій, суб’єктів соціального патронажу тощо до процесу підготовки засуджених до звільнення, зокрема участі у проведенні інформаційно-роз’яснювальної роботи.<br /> ==== Сприяння засудженим, які готуються до звільнення ====<br /> За повідомленням адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора) через державні органи та органи місцевого самоврядування уповноважений орган з питань пробації сприяє засудженим, які готуються до звільнення, у:<br /> *визначенні намірів щодо місця проживання після звільнення;<br /> *працевлаштуванні працездатних осіб працездатного віку;<br /> *влаштуванні до спеціалізованої установи для звільнених осіб, іншої установи (закладу) соціальної підтримки (догляду), закладу для бездомних осіб), закладів соціального обслуговування;<br /> *наданні соціальних послуг;<br /> *госпіталізації до закладів охорони здоров’я;<br /> *вирішенні інших проблемних питань.<br /> ==== Вирішення проблемних питань ====<br /> З метою сприяння у вирішенні зазначених питань уповноважений орган з питань пробації:<br /> *має право проводити бесіди із засудженими, які готуються до звільнення, та ознайомлюватись з матеріалами їх особових справ;<br /> *надсилає повідомлення та запити до суб'єктів соціального патронажу щодо надання засудженому послуг з трудового і побутового влаштування за обраним ним місцем проживання.<br /> Інформація, необхідна уповноваженому органу з питань пробації у процесі підготовки засуджених до звільнення, щодо вирішення питання трудового і побутового влаштування та строки її надання визначаються законодавством.&lt;br&gt;<br /> У разі надходження з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) повідомлення-запиту щодо можливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання уповноважений орган з питань пробації звертається до органу житлово-комунального господарства, об’єднання співвласників багатоповерхового будинку або органу місцевого самоврядування з метою перевірки наявності житлового приміщення, осіб, які в ньому проживають, та права засудженого на проживання в зазначеному приміщенні після звільнення.&lt;br&gt;<br /> У разі якщо право на проживання в житловому приміщенні потребуватиме погодження з фізичними або юридичними особами, уповноважений орган з питань пробації звертається для з’ясування цього питання до фізичних або юридичних осіб.&lt;br&gt;<br /> За результатами перевірки можливості проживання засудженого за обраним місцем проживання уповноважений орган з питань пробації надсилає відповідне повідомлення до адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора).<br /> ==== Повідомлення - запит ====<br /> Уповноважений орган з питань пробації надсилає до Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за обраним засудженим місцем проживання повідомлення-запит у разі:<br /> # виявлення факту неможливості проживання засудженого за обраним ним місцем проживання для визначення шляхів щодо організації притулку;<br /> # необхідності надання роз’яснень з питань соціального захисту населення;<br /> # надходження від установи виконання покарань (слідчого ізолятора) повідомлення-запиту стосовно:<br /> *засуджених осіб віком до 35 років включно з метою організації соціального супроводу центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, отримання соціальних послуг у закладах соціального обслуговування;<br /> *засуджених віком старше 35 років, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування, засуджених осіб похилого віку та осіб з інвалідністю І і ІІ груп, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати, або втратили зв’язок із сім’єю, з метою організації влаштування до спеціалізованої установи для звільнених осіб, інших закладів соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб, організації надання соціальних послуг.<br /> Про результати проведеної роботи уповноважений орган з питань пробації одразу сповіщає установу виконання покарань (слідчий ізолятор).&lt;br&gt;<br /> При отриманні повідомлення з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) стосовно осіб, які звернулись за допомогою у працевлаштуванні, уповноважений орган з питань пробації надсилає повідомлення-запит (додаток 21) до центру зайнятості за обраним засудженим місцем проживання для організації трудового влаштування засудженого після звільнення.&lt;br&gt;<br /> Якщо під час встановлення фактичного місця роботи було виявлено, що воно не збігається з розташуванням адміністрації та бухгалтерії підприємства, уповноважений орган з питань пробації надсилає до уповноваженого органу з питань пробації за місцем дислокації фактичного місця роботи копію відповіді за результатами проведеної роботи, яка надається установі виконання покарань (слідчому ізолятору). Зазначені матеріали надсилаються до уповноваженого органу з питань пробації одночасно з відповіддю установі виконання покарань (слідчому ізолятору).<br /> Уповноважений орган з питань пробації звертається до підприємства з письмовим запитом для з’ясування можливості працевлаштування засудженого після звільнення з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) та надсилає повідомлення з копією повідомлення від підприємства до установи виконання покарань (слідчого ізолятора) про проведену роботу не пізніше тридцяти діб з дня отримання запиту.&lt;br&gt;<br /> У десятиденний строк після надходження на виконання матеріалів стосовно особи, якій замінено покарання на більш м’яке, уповноважений орган з питань пробації надсилає до установи виконання покарань (слідчого ізолятора) повідомлення про отримання матеріалів.&lt;br&gt;<br /> (пункти 1-9 розділу ІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказу Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»];стаття 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/160-19 Закону України «Про пробацію»])<br /> === Повноваження органу (підрозділу) поліції ===<br /> Орган (підрозділ) поліції при надходженні з установи виконання покарань (слідчого ізолятора) повідомлення про звільнення засудженого проводить перевірку прибуття звільненого до обраного ним місця проживання, про що робиться відмітка у журналі контролю за прибуттям та постановленням на облік раніше судимих осіб (далі - журнал контролю). За наявності технічних можливостей журнал контролю ведеться в електронному вигляді в підсистемі інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції».&lt;br&gt;<br /> Протягом місяця після звільнення засудженого орган (підрозділ) поліції інформує установу виконання покарань (слідчий ізолятор) про його прибуття та взяття на облік в органі (підрозділі) поліції (направляється відривний талон повідомлення про прибуття звільненого).&lt;br&gt;<br /> Стосовно осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, у журналі контролю заповнюються графи про прибуття та постановлення на облік раніше судимих осіб. Дільничний офіцер поліції вживає заходів щодо роз’яснення таким особам вимог законодавства з питань постановлення на облік, реєстрації за обраним місцем проживання, працевлаштування та дотримання загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.&lt;br&gt;<br /> У місячний строк після постановлення на облік осіб, які на підставі акта про помилування були звільнені від подальшого відбування покарання, орган (підрозділ) поліції надсилає до Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України повідомлення стосовно кожного з них.&lt;br&gt;<br /> У разі неприбуття звільненого до обраного ним місця проживання протягом десяти днів після звільнення орган (підрозділ) поліції інформує про це установу виконання покарань (слідчий ізолятор).&lt;br&gt;<br /> У разі засудження особи, яка була звільнена від подальшого відбування покарання на підставі акта про помилування та перебуває на обліку в органі (підрозділі) поліції, за рішенням суду, яке набрало законної сили, до Департаменту з питань помилування Адміністрації Президента України протягом десяти днів орган (підрозділ) поліції надсилає повідомлення).&lt;br&gt;<br /> За зверненням протитуберкульозного закладу орган (підрозділ) поліції надає інформацію про прибуття за обраним місцем проживання осіб, які мають хворобу за кодами А15 - А19 за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям, Десятого перегляду і які звільнені з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).&lt;br&gt;<br /> У разі ухилення від обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або від продовження лікування особи, хворої на заразну форму туберкульозу, щодо якої судом ухвалено рішення про обов’язкову госпіталізацію або про продовження лікування, за зверненням керівника протитуберкульозного закладу орган (підрозділ) поліції надає у межах своїх повноважень медичним працівникам допомогу у забезпеченні виконання рішення суду.&lt;br&gt;<br /> (пункти 1-7 розділу ІІІ [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказу Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]).<br /> === Повноваження структурного підрозділу з питань соціального захисту населення ===<br /> Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій не пізніше ніж за двадцять днів після надходження від уповноваженого органу з питань пробації повідомлення-запиту про засуджених осіб, щодо яких здійснюється процес підготовки до звільнення, інформує уповноважений орган з питань пробації про:<br /> *центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, заклад соціального обслуговування у населеному пункті за обраним засудженим місцем проживання після звільнення з метою організації соціального патронажу, надання соціальних послуг, здійснення (за потреби) соціального супроводу осіб віком до 35 років включно;<br /> *центр соціальної адаптації звільнених осіб, заклад для бездомних осіб у населеному пункті за обраним засудженим місцем проживання після звільнення, кількість та наявність вільних ліжко-місць, соціальні послуги, що надаються цими закладами (установами), умови та порядок влаштування до них з метою організації соціального патронажу (у тому числі надання соціальних послуг (притулок, соціальна адаптація тощо) працездатних осіб віком старше 35 років, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування;<br /> *спеціальний будинок-інтернат для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, інші заклади соціальної підтримки (догляду) з метою влаштування до цих установ громадян похилого віку, осіб з інвалідністю I і II груп, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування та не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов'язані їх утримувати, або втратили зв’язок із сім’єю.<br /> У разі відсутності спеціалізованих установ для звільнених осіб, закладів для бездомних осіб, інших закладів (установ) соціальної підтримки (догляду), закладів соціального обслуговування у населеному пункті за обраним засудженим, щодо якого здійснюється процес підготовки до звільнення, місцем проживання Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформує уповноважений орган з питань пробації про наявність таких закладів (установ) на території області.&lt;br&gt;<br /> Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської міських державних адміністрацій повідомляє протягом п’яти робочих днів структурний підрозділ з питань соціального захисту населення міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) за обраним засудженим місцем проживання про:<br /> *засуджених осіб віком до 35 років включно, щодо яких здійснюється процес підготовки до звільнення і надійшли відповідні повідомлення-запити від уповноваженого органу з питань пробації, з метою організації соціального патронажу, у тому числі здійснення соціального супроводу, надання соціальних послуг центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, закладами соціального обслуговування;<br /> *засуджених працездатних осіб віком старше 35 років, які втратили зв’язок із сім’єю, не мають постійного місця проживання або перебування, щодо яких здійснюється процес підготовки до звільнення і надійшли відповідні повідомлення-запити від уповноваженого органу з питань пробації, з метою організації соціального патронажу, надання соціальних послуг центром соціальної адаптації звільнених осіб, закладом для бездомних осіб.<br /> У разі відсутності спеціалізованих установ для звільнених осіб, закладів для бездомних осіб, інших закладів (установ) соціальної підтримки (догляду), закладу соціального обслуговування за обраним засудженим місцем проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) за обраним засудженим місцем проживання вживає заходів щодо організації його влаштування до такого закладу (установи) поза межами обраного засудженим місця проживання, у тому числі із залученням спостережної комісії, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі благодійних організацій, а також окремих громадян.&lt;br&gt;<br /> У разі надходження від засудженого з числа громадян похилого віку, осіб з інвалідністю І і ІІ груп заяви про влаштування до будинку-інтернату, у тому числі спеціального, та документів, необхідних для здійснення влаштування до такої установи, Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій приймає відповідне рішення (надає путівку).&lt;br&gt;<br /> Після надходження відповіді від структурного підрозділу з питань соціального захисту населення міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) та прийняття рішення щодо влаштування особи до спеціального будинку-інтернату, іншого закладу соціальної підтримки (догляду), закладу соціального обслуговування Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій інформує уповноважений орган з питань пробації про готовність та ризики щодо здійснення соціального патронажу, у тому числі із залученням спостережної комісії, засуджених осіб, щодо яких надійшло повідомлення-запит.&lt;br&gt;<br /> При надходженні інформації від органів охорони здоров’я про засуджених (узятих під варту) осіб, які звільняються і мають хворобу за кодами А15-А19 за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям, Десятого перегляду, Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій повідомляють про них заклади для бездомних осіб, спеціалізовані установи для звільнених осіб, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, заклади соціального обслуговування.&lt;br&gt;<br /> До спеціалізованих установ для звільнених осіб, інших установ (закладів) соціальної підтримки (догляду), закладів для бездомних осіб, закладів соціального обслуговування приймаються особи, які пройшли медичний огляд на туберкульоз, мають Форму 027/о та можуть перебувати у колективі.&lt;br&gt;<br /> Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) за запрошенням уповноваженого органу з питань пробації та з урахуванням попередньо наданого переліку питань, що потребують роз’яснень, направляє відповідних спеціалістів до установи виконання покарань (слідчого ізолятора) для надання додаткових роз’яснень з питань соціального захисту населення засудженим у процесі підготовки їх до звільнення.&lt;br&gt;<br /> Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу місцевого самоврядування (у разі його створення) сприяє залученню до підготовки до звільнення засуджених осіб об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі благодійних організацій, а також окремих громадян.&lt;br&gt;<br /> (пункти 1-7 розділу ІV [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказу Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]).<br /> === Повноваження органів та закладів охорони здоров’я ===<br /> ==== Орган охорони здоров’я ====<br /> Орган охорони здоров’я:<br /> #після отримання інформації від установи виконання покарань (слідчого ізолятора) про засуджену або узяту під варту особу, яка звільняється і є хворою на заразну форму туберкульозу, протягом трьох днів повідомляє про це орган (підрозділ) поліції, Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, центр зайнятості;<br /> #щокварталу надає Міністерству охорони здоров’я України інформацію про осіб, хворих на туберкульоз, які звільнені з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів) і які не стали на диспансерний облік у протитуберкульозному закладі;<br /> #надсилає до органу (підрозділу) поліції запит про прибуття за обраним місцем проживання осіб, які мають хворобу за кодами А15 - А19 за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям, Десятого перегляду і які звільнені з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).<br /> ==== Заклад охорони здоров’я ====<br /> Заклад охорони здоров’я:<br /> #веде письмовий облік повідомлень, що надійшли з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), про звільнених осіб, хворих на туберкульоз;<br /> #у разі якщо особа, звільнена з установи виконання покарань (слідчого ізолятора), яка хвора на заразну форму туберкульозу, протягом десяти днів не стала на диспансерний облік у протитуберкульозному закладі, здійснює активний патронаж цієї особи за ймовірним місцем проживання чи перебування, вказаним у повідомленні установи виконання покарань (слідчого ізолятора), у разі відсутності хворого - повідомляє про це органи (підрозділи) поліції;<br /> #забезпечує надання необхідної лікувально-профілактичної допомоги особам, звільненим з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), хворим на туберкульоз, які стали на диспансерний облік у протитуберкульозному закладі;<br /> #госпіталізує санітарним транспортом протитуберкульозного закладу до найближчого протитуберкульозного закладу осіб, звільнених з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), хворих на заразні форми туберкульозу, в тому числі соціально дезадаптованих, за їх згодою;<br /> #у разі звернення осіб, які направлені Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування (у разі їх створення), спеціалізованими установами для звільнених осіб, закладами для бездомних осіб, закладами соціального обслуговування, забезпечує на належному рівні профілактичні медичні огляди на туберкульоз таких осіб та надає відповідні висновки, рекомендації, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0682-12 Форму № 027/о;]<br /> #направляє до Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій вилікуваних від туберкульозу осіб, звільнених з установ виконання покарань (слідчих ізоляторів), які мають право на поселення до будинків-інтернатів, у тому числі спеціальних, надає відповідні висновки з метою подальшого прийняття рішення щодо поселення таких осіб до зазначених установ.<br /> (пункти 1-2 розділу V [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0408-18 Наказу Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2018 № 974/5/467/609/280 «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк»]).<br /> == Безоплатна правова допомога ==<br /> Особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі мають право на всі види безоплатної вторинної правової допомоги, а саме: <br /> #захист;<br /> #здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;<br /> #складення документів процесуального характеру.<br /> (Частина 2 статті 13, пункт 7 частини 1 статті 14 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»]).<br /> [[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]<br /> [[Категорія:Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%94%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC,_%D1%8F%D0%BA%D1%96_%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=19064 2020-04-09T08:31:26Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально виконавчий кодекс України]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про застосування амністії в Україні&quot;] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України &quot;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування&quot;] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк] <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/980_161 Рада Європи. Європейський суд по правам людини. Судове рішення від 18.06.1971 ДЕ ВИЛЬДЕ (DE WILDE), OОМС (OOVS) И ВЕРСИП (VERSYP) проти БЕЛЬГІЇ]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські пенітенціарні правила-1 (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські та політичні права]<br /> == Підстави для звільнення від відбування покарань ==<br /> Відповідно до стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] зазначає, що підставами звільнення від відбування покарання є:<br /> * Відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;<br /> * Закон України про амністію;<br /> * Акт про помилування;<br /> * Скасування вироку суду і закриття кримінального провадження;<br /> * Закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;<br /> * Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;<br /> * Хвороба;<br /> * Інші підстави, передбачені законом.<br /> Треба звернути увагу ще на один момент. Кримінально- процесуальне право знає цілу низку підстав, за якими кримінальне провадження може бути закрито на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду справи. Але потрібно відрізняти закриття провадження на вказаних стадіях та закриття після скасування вироку, оскільки закриття справи на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду не може бути підставою для звільнення від покарання, оскільки покарання ще не «виникло» відносно певної особи.<br /> === Відбуття строку покарання, призначеного вироком суду ===<br /> Кримінально-виконавчий закон встановлює такий порядок звільнення засуджених у зв’язку з відбуттям строку покарання: Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа, — в останній день цього місяця. Йдеться, зокрема, про випадки, коли закінчення строку покарання припадає на 29 лютого. Якщо рік, коли строк покарання закінчується, не має такого числа, засуджений звільнюється 28 лютого. Момент звільнення з місць позбавлення волі по закінченню строку призначеного покарання є значно важливим, оскільки будь-яке тримання в установах виконання покарань поза його межами є незаконним та таким, що суттєво порушує право особи на свободу і особисту недоторканність, передбачене ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод.] <br /> <br /> Навіть якщо особа сама висловлює згоду на подальше ув’язнення, таке ув’язнення може бути незаконним та порушувати статтю 5 Конвенції (Європейський Суд довів це у справі Де Вільде, Оомс та Версіп проти Бельгії). <br /> Європейські тюремні правила також наголошують, що «… всі засуджені звільняються одразу ж після закінчення строку їх ув’язнення…» (правило 33.1.) ЄВРОПЕЙСЬКІ ПЕНІТЕНЦІАРНІ ПРАВИЛА-1 ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць)]).<br /> <br /> Якщо засуджених з якихось причин не звільнили з місця відбування покарання вчасно, такий стан справ зумовлює виникнення у засуджених, які були звільнені не в останній день строку покарання, права на відшкодування спричиненої подібними незаконними діями моральної та матеріальної шкоди. Це витікає з наступного. Згідно зі ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. <br /> <br /> Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права], ст. 38 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Декларації прав і свобод людини та громадянина], ч. 5 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004/ed19900101 Конвенції про захист прав і основних свобод людини], кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.<br /> === Закон України про амністію ===<br /> Однією з підстав звільнення засуджених від відбування покарання є амністія. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про застосування амністії в Україні»] в ст. 1 визначає, що амністія — це повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. <br /> <br /> Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 Закону «Про застосування амністії в Україні»]. Такий закон може бути прийнято не частіше одного разу протягом календарного року. В законі про амністію вказуються:<br /> *категорії осіб, які підлягають звільненню за цією амністією;<br /> *види покарань, від яких звільнюються засуджені;<br /> *обсяг амністії, тобто її поширення на частину або на все покарання;<br /> *категорії осіб, до яких не застосовується амністія;<br /> *органи, на які покладається виконання закону про амністію;<br /> *та інші питання.<br /> <br /> Закон підлягає публікації в офіційних виданнях Кабінету Міністрів та Верховної Ради України. Особи, на яких поширюється дія закону про амністію, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією, не повертається. Отже, законом про амністію може бути передбачено:<br /> # повне звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначено судом покарання (повна амністія);<br /> # часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).<br /> <br /> Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості стосовно осіб, які звільняються від відбуванні покарання. Що стосується питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано амністію, то воно вирішується відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], виходячи із виду і терміну фактично відбутого засудженим покарання. <br /> <br /> Амністія не може бути застосована до таких категорій засуджених:<br /> *осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі; <br /> *осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії;<br /> *осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; <br /> *осіб, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб; <br /> *осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин. <br /> &lt;br&gt;<br /> Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть. Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється. <br /> === Акт про помилування ===<br /> &lt;br&gt;<br /> Помилування – це також акт прощення засудженного та звільнення його від покарання. Але воно відрізняється від аміністії цілою низкою ознак. Зокрема, помилування — це акт, який видає Президент України. Це означає, що Президент, як гарант прав і свобод людини, наділений правом прощення навіть найнебезпечнішого злочинця, реалізуючи таким чином соціальну спрямованість держави Україна. Акт помилування має індивідуальний характер, оскільки стосується конкретного засудженого, на відміну від амністії, яка спрямована на невизначену кількість засуджених. Якщо видання амністії не залежить від засудженого, його бажання та волевиявлення, то подання клопотання про помилування — це право засудженого і саме він є його ініціатором. <br /> Помилування на відміну від амністії не має обмежень щодо категорій засуджених, які можуть бути звільнені на підставі акту помилування. Але актом помилування може бути замінене одне покарання на інше, більш м’яке. <br /> Помилування засуджених здійснюється у виді: <br /> * — заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років (У такому випадку клопотання про помилування може бути подано після відбуття не менше двадцяти років призначеного покарання);<br /> * — повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;<br /> * — заміни покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням.<br /> Особи, які засуджені за тяжкі чи особливо тяжкі злочини або мають дві і більше судимостей за вчинення умисних злочинів чи відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, можуть бути помилувані у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин. <br /> Право клопотати про помилування має особа, яка:<br /> *засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;<br /> *засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;<br /> *засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;<br /> *є захисником, одним із батьків, дружиною (чоловіком), дитиною, іншим членом сім'ї, законним представником зазначених категорій осіб.<br /> &lt;br&gt;<br /> Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляд і справи в касаційному порядку після прийняття рішення відповідним судом. З наведеного переліку видно, що визначальним моментом щодо подання клопотання про помилування є закон, за яким виконується рішення (вирок) про покарання і той факт чи погоджуються іноземні держави визнавати вирок суду України.<br /> <br /> === Скасування вироку суду і закриття кримінального провадження ===<br /> Згідно із ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України] підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування. З вказаних статей витікає, що особа може бути визнана винуватою та зазнати правообмежень тільки на підставі обвинувального вироку суду. Тільки цей акт судової влади дає підстави застосовувати до особи правообмеження, які передбачені певною мірою покарання. Відповідно, у випадку скасування вироку, засуджений негайно звільняється від відбування покарання. Існування саме такої підстави — «звільнення у зв’язку з скасуванням вироку і закриттям кримінальної справи» обумовлене тим, ще само по собі скасування вироку не завжди означає автоматичного звільнення засудженого. &lt;br /&gt;<br /> В деяких випадках у засудженого змінюється статус. Наприклад, якщо вирок скасований але справа направлена на новий розгляд до суду, засуджений втрачає статус засудженого, але може бути взятий під варту та етапований до слідчого ізолятора. Що стосується скасування вироку касаційною інстанцією, то такі випадки настільки рідкісні для вітчизняної правозастосовчої діяльності, що ця підстава звільнення не заслуговує на окреме виділення; її можна називати серед інших підстав звільнення. Оскільки ця підстава звільнення все ж таки сформульована в Кримінально-виконавчому кодексі України, то це означає, що вирок набрав законної сили, особа набула статус засудженого та почала відбувати покарання. Пояснюється це тим, що якщо вирок не набрав законної сили, особа має статус підозрюваного або підсудного і такі випадки регулюються нормами інших нормативних актів (про попереднє ув’язнення, тримання під вартою тощо). Для установ та органів виконання покарання скасування вироку суду та закриття кримінальної справи є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування покарання. &lt;br /&gt;<br /> Порядок звільнення за цією підставою тотожній порядку дострокового звільнення засудженого. Звільнення засудженого проводиться у день надходження документу, яким вирок суду скасований (постанови чи ухвали суду про скасування відповідного вироку) в орган (установу) виконання покарань, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня, — у першій половині наступного дня. Якщо звільнення проводиться за зазначеною підставою від покарання у виді виправних або громадських робіт, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, кримінально-виконавча інспекція не пізніше наступного робочого дня після одержання документів (ухвали або постанови суду про скасування ви- року) направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання або працював, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати або зняття обмежень щодо права займати певні посади або займатися певною діяльністю. &lt;br /&gt;<br /> Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього. Треба звернути увагу ще на один момент. Кримінально- процесуальне право знає цілу низку підстав, за якими кримінальну справу може бути закрито на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду справи. Але потрібно відрізняти закриття кримінальної справи на вказаних стадіях та закриття кримінальної справи після скасування вироку, оскільки закриття справи на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду справи не може бути підставою для звільнення від покарання, оскільки покарання ще не «виникло» відносно певної особи.<br /> <br /> === Закінчення строків давності виконання обвинувального вироку ===<br /> Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. <br /> Згідно із ст. 327 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] рішення про застосування строків давності приймає суд, причому вимоги ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] для суду є обов’язковими, за винятком розгляду цього питання щодо осіб, які були засуджені до довічного позбавлення волі. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі. <br /> Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:<br /> *1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;<br /> *2) три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;<br /> *3) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;<br /> *4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;<br /> *5) п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.<br /> Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання.<br /> Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.<br /> Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та безпеки людства.<br /> Зі спливом вказаних строків виконання обвинувального вироку не здійснюється, а засуджений підлягає звільненню від відбування покарання. <br /> === Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ===<br /> Призначаючи покарання, суд обов’язково вказує строк, протягом якого засуджений повинен його відбувати. Але покарання, яке має на меті в тому числі і кару, це не самоціль. Воно призначається для досягнення певного позитивного ефекту, а саме для виправлення і , ресоціалізації засуджених, а також попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Передбачається, що вказана мета буде досягнута за той строк, який визначив суд у своєму вироку. <br /> Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Обов’язковою умовою застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є відбуття засудженим певної, встановленої законом частини строку покарання. <br /> Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:<br /> *1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;<br /> *2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;<br /> *3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.<br /> === Хвороба ===<br /> Однією з підстав звільнення від відбування покарання законодавець називає хворобу засудженого. Якщо засуджений захворів хворобою, яка фактично перешкоджає здійсненню на нього виправного впливу, то такий засуджений підлягає звільненню. Підставою для порушення питання про можливість звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою є факт захворювання засудженого на психічну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання. Головною ознакою є те, що хвороба перешкоджає засудженому відбувати покарання. Мається на увазі, що стан захворювання таким чином змінює свідомість та поведінку засудженого, що він або перестає сприймати покарання як таке, або фактично втрачає свої антисуспільні риси. Як видно зі змісту закону, існує два види звільнення засуджених від відбування покарання за хворобою:<br /> *1. звільнення у зв’язку з захворюванням психічною хворобою;<br /> *2. звільнення у зв’язку з захворюванням іншою тяжкою хворобою<br /> Але для установ (органів) виконання покарань визначальною ознакою є винесення постанови судом про звільнення засудженого від відбування покарання або відмову такого звільнення та застосування, наприклад, примусових заходів медичного характеру. Тобто з точки зору кримінально-виконавчого права ця підстава звільнення лише тоді дійсно стає підставою, коли є відповідна постанова суду.<br /> Обстеження хворих засуджених, діагностика та рекомендації щодо стану здоров’я засудженого і можливості його звільнення від відбування покарання здійснюють лікарсько-трудові комісії (ЛТК), які утворюються при лікарнях для засуджених. З урахуванням висновків ЛТК начальник установи (органу) виконання покарань готує та надсилає до суду подання про звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилаються висновок ЛТК й особова справа засудженого. На сьогодні перелік захворювань є таким:<br /> *1. Туберкульоз;<br /> *2. Інфекція вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ/СНІД);<br /> *3. Лепра;<br /> *4. Новоутворення (пухлини);<br /> *5. Хвороби ендокринної системи (наприклад, діабет у своїх «крайніх» формах);<br /> *6. Психічні розлади;<br /> *7. Хвороби нервовоїсистеми та органів чуття;<br /> *8. Хвороби органів кровообігу;<br /> *9. Хвороби органів дихання;<br /> *10. Хвороби органів травлення;<br /> *11. Хвороби нирок з хронічною нирковою недостатністю в термінальній стадії;<br /> *12. Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини;<br /> *13. Хвороби обміну;<br /> *14. Анатомічні дефекти внаслідок захворювання чи травми в період останнього строку відбування покарання (висока ампутація верхніх або нижніх кінцівок, ін.);<br /> *15. Променева хвороба.<br /> === Інші підстави, передбачені законом ===<br /> У статті 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України] законодавець наводить не вичерпний перелік підстав звільнення від відбування покарання. Непоодинокими є випадки, коли певне діяння втрачає суспільну небезпечність. Йдеться про так звану «декриміналізацію» злочинів. Тоді засуджені за відповідні злочини звільняються, оскільки суспільство більше не вважає такі діяння небезпечними. Наприклад, були прийняті зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу,] які знач- но пом’якшили відповідальність за цілу низку господарських злочинів. Значить, особи, засуджені за такі злочині до більш суворих покарань, ніж ті, які передбачені змінами, повинні бути звільнені від них з застосуванням більш м’яких покарань, передбачених новими редакціями відповідних статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], як того вимагає ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]. <br /> Так, чинний КК України передбачає такі підстави, які не ввійшли в ст. 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]. Це, наприклад, стаття 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] «Звільнення від відбування покарання з випробуванням». Якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Як видно, суб’єктом звільнення за цією підставою є суд. Тобто установи (органи) виконання покарання не беруть участі у вирішення питання про застосування цієї підстави звільнення. <br /> Другий приклад — ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] «Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років». <br /> Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку. Вказана підстава застосовується судом але за поданням керівництва установи (органу) виконання покарань. Загалом установи (органи) виконання покарань беруть активну участь у процесі звільнення засуджених від покарання, оскільки більшість підстав звільнення передбачають відбуття засудженим певної частини строку покарання.<br /> == Припинення відбування покарання і порядок звільнення ==<br /> Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону. <br /> Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку покарання. Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця. <br /> З особою, яка звільняється, в обов'язковому порядку проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, або перераховуються на вказаний засудженим рахунок чи відкритий для нього рахунок, а також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається довідка. Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання. <br /> Дострокове звільнення від відбування покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня - у першій половині наступного дня. Уповноважений орган з питань пробації в день закінчення строку покарання у виді громадських чи виправних робіт, а при звільненні за іншими підставами - не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє повідомлення суду, який постановив вирок, а також власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.<br /> == Допомога особам, які звільнені від відбування покарання ==<br /> Надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні <br /> Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення, влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених, госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби), працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб. <br /> В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення. Інваліди першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України &quot;Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування&quot;] у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки інвалідів і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування. <br /> Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/3160-17/conv?lang=ru Законом України &quot;Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк&quot;], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України. <br /> Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України. <br /> У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. <br /> Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.<br /> <br /> [[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]<br /> [[Категорія: Кримінальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%A2%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85&diff=19054 2020-04-09T06:30:38Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативні акти ==<br /> &lt;br&gt;<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]&lt;br&gt;<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]&lt;br&gt;<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]&lt;br&gt;<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально процесуальний кодекс]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув’язнення»]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах]<br /> == Загальні положення ==<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 стаття 31] як одну з конституційних гарантій визначає право кожного на на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.&lt;br&gt;<br /> Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.&lt;br&gt;<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.&lt;br&gt;<br /> Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.&lt;br&gt;<br /> Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.&lt;br&gt;<br /> Відповідно до вимог статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.&lt;br&gt;<br /> Особи, взяті під варту, відповідно до вимог статті 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»] можуть листуватися з родичами, іншими громадянами, а також з підприємствами, установами й організаціями тільки з письмового дозволу особи або органу, яка (який) здійснює кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили засуджені здійснюють листування відповідно до вимог статті 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України.]&lt;br&gt;<br /> Листування між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі і ''не є родичами,'' допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань на підставі письмової заяви засудженого.<br /> Відповідно до вимог статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»] і статей 8, 113[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, узятих під варту, та засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, '''підлягають перегляду'''.&lt;br&gt;<br /> Кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, ''адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України''', '''перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.''' Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.&lt;br&gt;<br /> Звернення (кореспонденція) засуджених чи осіб, взятих під варту, до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань подаються до адміністрації установи виконання покарань, слідчого ізолятора.&lt;br&gt;<br /> Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому чи особі, взятій під варту, '''видається талон-підтвердження'''. ''Протягом трьох діб'' (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.<br /> Відправлення кореспонденції, здійснюється відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%25D0%25BF постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270], з обов’язковим зазначенням прізвища, ім’я та по батькові відправника.&lt;br&gt;<br /> Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до безпосередньо під час побачення з ним.&lt;br&gt;<br /> Кореспонденція засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, переглядається спеціалістом (по контролю за виконанням режимних вимог). У слідчих ізоляторах перегляд письмової кореспонденції осіб, узятих під варту, та засуджених покладається на '''інспектора з обліку''' або зазначені функції виконує інша особа, призначена для цього наказом начальника слідчого ізолятора.&lt;br&gt;<br /> Інспектори працюють в окремих приміщеннях адміністративного будинку. Доступ інших осіб до цих приміщень, за винятком начальника установи виконання покарань (слідчого ізолятора), першого заступника начальника установи виконання покарань (слідчого ізолятора), осіб, які виконують їх обов'язки, а також працівників оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора), забороняється<br /> == Порядок отримання, приймання та відправлення кореспонденції засуджених і осіб, узятих під варту ==<br /> Кореспонденція засуджених та осіб, узятих під варту, отримується та відправляється в приміщенні найближчого поштового відділення уповноваженим представником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) на підставі довіреності, оформленої в установленому законодавством порядку.&lt;br&gt;<br /> На кожного засудженого і особу, взяту під варту, інспекторами заводяться '''обліково-адресні картки''' за формою згідно до Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, які у разі вибуття таких осіб із установ виконання покарань та слідчих ізоляторів долучаються до їх особових справ.&lt;br&gt;<br /> Уся кореспонденція, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, узяті під варту, обліковується інспектором в обліково-адресних картках окремо.&lt;br&gt;<br /> '''Рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, кореспонденція, передбачена цією Інструкцією, та листи, що містять відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення, що надходять з поштових відділень або надсилаються за реєстром''', реєструються окремо у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі виконання покарань (слідчому ізоляторі).&lt;br&gt; <br /> Уся вхідна (вихідна) кореспонденція, що підлягає перегляду, '''протягом трьох діб переглядається інспектором і вручається (надсилається) адресатам'''.&lt;br&gt;<br /> Листи, що містять відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення щодо особистих інтересів цих осіб, негайно передаються психологу установи під підпис у Журналі з приміткою «Лист психотравмуючого змісту» для невідкладного ознайомлення адресатів та надання їм психологічної допомоги.&lt;br&gt;<br /> Кореспонденцію, засуджені чи особи, взяті під варту, особисто запечатують у конверти (із зазначенням адресата). У разі відсутності у відправника конверта адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) забезпечує засудженого (особу, взяту під варту) конвертом та поштовою маркою.&lt;br&gt;<br /> Така кореспонденція перегляду не підлягає і надсилається адресату протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, що надійшла від органів (осіб), засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті).&lt;br&gt;<br /> Зазначена вхідна та вихідна письмова кореспонденція у закритому вигляді реєструється в '''Журналі з приміткою «Закритий конверт»'''. Помітки чи написи на зазначеній кореспонденції не проставляються, якщо це не передбачено діючими поштовими правилами.&lt;br&gt;<br /> В інших випадках засуджені вкидають кореспонденцію для відправлення в '''незапечатаному вигляді в поштові скриньки'''. Засуджені, які відбувають покарання у приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, і особи, взяті під варту, кореспонденцію для відправлення в н''езапечатаному вигляді передають старшому корпусного відділення, який здає її інспектору або особі, яка виконує його обов'язки''.<br /> Проста кореспонденція вручається засудженим і особам, узятим під варту, начальниками відділень соціально-психологічної служби (вихователями), старшими корпусного відділення, а рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, - інспектором під особистий підпис у Журналі.&lt;br&gt;<br /> ''Кореспонденція засуджених з поштових скриньок виймається щодня, крім вихідних та святкових днів.''&lt;br&gt;<br /> У разі відсутності на особовому рахунку засудженого (особи, взятої під варту) коштів відправлення кореспонденції, здійснюється за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).<br /> Вручення адресатам поштового відправлення, що потребує додаткової оплати, здійснюється за відомістю про відрахування вартості додатково наданих поштових послуг, форма якої визначена в додатку до цієї Інструкції, на підставі якої бухгалтерія установи виконання покарань (слідчого ізолятора) проводить відрахування вартості додатково наданих поштових послуг.&lt;br&gt;<br /> Кореспонденція підлягає поверненню у поштове відділення на підставі письмової відмови адресата, а у разі смерті адресата (одержувача) або неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) - з позначкою «Адресат вибув, підлягає поверненню відправнику» за підписом інспектора.&lt;br&gt;<br /> Рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю при поверненні відправникові обов'язково реєструються в Журналі.<br /> == Порядок листування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, з громадянами, які проживають за кордоном ==<br /> Письмова кореспонденція осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, адресована за кордон (крім кореспонденції, адресованої Європейському суду з прав людини та міжнародним організаціям) або дипломатичним представництвам іноземних держав, акредитованим в Україні, приймається інспектором у незапечатаному вигляді і після перегляду відправляється за належністю.&lt;br&gt;<br /> До перегляду та перекладу кореспонденції, викладеної іноземною мовою, дозволяється залучати перекладачів.<br /> == Порядок перегляду і вилучення кореспонденції (листування) та вкладень ==<br /> Листи, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, написані нерозбірливим почерком, а також відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим або особам, узятим під варту, не вручаються, а вилучаються.&lt;br&gt;<br /> За кожним фактом вилучення кореспонденції складається акт про вилучення листа, форма якого визначена в додатку до цієї Інструкції, в одному примірнику, який підписується інспектором та працівником оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником.&lt;br&gt;<br /> Про вилучення кореспонденції засудженому або особі, взятій під варту, повідомляється під особистий підпис із зазначенням мотивованих підстав.&lt;br&gt;<br /> Акт разом із вилученою письмовою кореспонденцією підшивається в хронологічному порядку до номенклатурної справи інспектора.&lt;br&gt;<br /> Гроші, цінності та інші речі, які заборонені для використання в установах виконання покарань, що виявлені в кореспонденції засуджених, вилучаються. Про вилучення грошей посадова особа установи виконання покарань складає протокол, який направляється до суду для прийняття рішення щодо передачі їх у дохід держави.&lt;br&gt;<br /> У разі винесення судом рішення про відмову у передачі вилучених грошей та цінних речей у дохід держави гроші, вилучені з кореспонденції засуджених, зараховуються на їх особовий рахунок, а цінні речі здаються на зберігання до їх звільнення.&lt;br&gt;<br /> Вилучені в осіб, узятих під варту, при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в дохід держави за мотивованою постановою начальника слідчого ізолятора, санкціонованою прокурором, копія якої долучається до особової справи особи, яка тримається під вартою.&lt;br&gt;<br /> Виявлені в поштових відправленнях, що надійшли на ім’я засуджених або осіб, узятих під варту, їх особисті документи (паспорти, трудові книжки, свідоцтва про народження та шлюб, дипломи, атестати про закінчення закладів освіти тощо) підлягають вилученню.&lt;br&gt;<br /> За кожним фактом вилучення таких документів складається у двох примірниках акт про вилучення документа, форма якого визначена в додатку 6 до цієї Інструкції, який підписується інспектором, працівником оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) та керівником відділу (групи) по контролю за виконанням судових рішень і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником. З актом про вилучення документа засуджений (особа, взята під варту) ознайомлюється під особистий підпис.&lt;br&gt;<br /> Перший примірник акта разом із вилученим документом передається до відділу (групи) по контролю за виконанням судових рішень для зберігання в конверті, долученому до особової справи засудженого (особи, взятої під варту), а другий підшивається в хронологічному порядку до номенклатурної справи інспектора.&lt;br&gt;<br /> У разі звільнення засудженого (особи, взятої під варту) звільнений розписується на внутрішньому боці другого аркуша обкладинки особової справи за отримані особисті документи, речі, коштовності з обов’язковим особистим записом про те, що він не має (має) претензій (претензії) до адміністрації установи виконання покарань (слідчого ізолятора).<br /> <br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Кримінально-виконавче право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%8F_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=19048 2020-04-09T06:15:22Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div><br /> == Нормативна база ==<br /> # [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br /> # [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]<br /> # [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]<br /> <br /> '''Орендар (наймач)''' — це фізична або юридична особа (суб'єкт господарювання, організація) яка бере у тимчасове користування нерухоме або рухоме майно. У договорі оренди це — сторона якій передано майно в оренду за окрему плату у тимчасове користування, де друга сторона це — '''Орендодавець''' (власник, суб'єкт господарювання, організація) яка передає в оренду майно для орендаря[1].<br /> <br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] встановлює низку прав і обов'язків сторін договору оренди приватного житла, які ніяким чином не можуть бути змінені ними в договірному порядку.<br /> <br /> Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК] сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.<br /> <br /> == Права орендодавця (наймодавця) ==<br /> <br /> Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди житла за рішенням суду [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3981 (ч.2 ст.825 Цивільного кодексу України)] у разі:<br /> <br /> * • невнесення орендарем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк,а при короткостроковому наймі — понад два рази;<br /> * • руйнування або псування житла орендарем або іншими особами, за дії яких він відповідає.<br /> <br /> За рішенням суду орендареві може бути наданий строк не більше одного року для відновлення житла. Якщо протягом строку, визначеного судом, орендар не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом орендодавця постановляє рішення про розірвання договору оренди житла. На прохання орендаря суд може відстрочити виконання рішення не більше, ніж на один рік (п.2 і п. 3 ч.2 ст.825 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).<br /> <br /> Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) в разі необхідності використання житла для проживання самого орендодавця та членів його сім'ї (п.1 ч. 3 ст.825 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України)]. Орендодавець повинен попередити орендаря про розірвання договору не пізніше, ніж за два місяці (п.2 ч. 3 ст.825 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).<br /> <br /> Якщо орендар житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів, орендодавець може попередити орендаря про необхідність усунення цих порушень (п.1 ч.4 ст.825 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).<br /> <br /> Якщо орендар або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди житла (п.2 ч.4 ст.825 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).<br /> <br /> Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення житла, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (ч.2 ст.785 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу] України).<br /> <br /> == Обов'язки орендодавця (наймодавця) ==<br /> <br /> Орендодавець при укладенні договору оренди зобов'язаний повідомити орендарю про всі права третіх осіб на житло, що передається в оренду. Якщо орендодавець не повідомив орендарю про всі права третіх осіб на житло, що передається в оренду, орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати або розірвання договору та відшкодування збитків (ч.2 ст.769 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> Орендодавець зобов'язаний попередити орендаря про особливі властивості та недоліки житла, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб або призвести до пошкодження самого житла під час користування ним (ч.2 ст.767 — за, аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> Якщо договором обов'язок проведення капітального ремонту не покладений на орендаря (ч.2 ст.819), орендодавець зобов'язаний при виникненні невідкладної потреби в капітальному ремонті провести його в «розумний строк» (п.2 ч.2 ст.776 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> == Права орендаря (наймача) ==<br /> <br /> Якщо орендодавець не передає орендареві житло негайно (в день укладення договору) або в інший строк, якщо такий строк встановлений в договорі (ч.1 ст.765 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8), орендар має право за своїм вибором:<br /> <br /> * вимагати від орендодавця передання житла і відшкодування збитків, завданих затримкою;<br /> * відмовитися від договору оренди і вимагати відшкодування завданих йому збитків (4.1ст.766—за аналогією закону в силу 4.1 ст.8).<br /> <br /> Орендар звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого житло не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (п.6 ст.762 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> Орендар має право за згодою з особами, які проживають разом з ним, і з попереднім повідомленням орендодавця дозволити тимчасове проживання в помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців) (ч.1 ст.818).<br /> <br /> Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом. <br /> Вони можуть користуватися лише тими приміщеннями, якими їм дозволили орендар та інші мешканці, і не можуть дозволити проживання в помешканні інших осіб. Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них орендарем або орендодавцем вимоги про звільнення помешкання (чч.2 і 3 ст.818).<br /> <br /> Таке право надається законом орендарю, якщо договір укладений на строк від одного року (ч.2ст.821).<br /> <br /> Орендар має право користуватися в багатоквартирному житловому будинку майном, що обслуговує будинок (ч. 3 ст.812).<br /> <br /> Орендар має право на вилучення зроблених ним поліпшення житла, якщо вони можуть бути відокремлені без пошкодження житла (ч.2 ст.778 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8) незалежно від того, чи давав орендодавець згоду на такі поліпшення.<br /> <br /> Якщо поліпшення житла зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок орендної плати (ч. 3 ст.778 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> Орендар набуває право спільної з орендодавцем власності на нову річ, створену в результаті поліпшення житла, зробленого за згодою орендодавця (ч.4 ст.778 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> Орендар має переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди житла на новий строк у разі спливу строку договору (п.1 ч.1 ст.822) — за винятком випадку, коли договір укладений на строк до одного року (ч.2 ст.821).<br /> <br /> Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору оренди житла орендодавець може запропонувати орендареві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити орендаря про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо орендодавець не попередив орендаря, а орендар не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк (п.2 ч.1 ст.822): Якщо орендодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом одного року уклав договір оренди житла з іншою особою, орендар має право вимагати переведення на нього прав орендаря та (або) відшкодування збитків (ст ст.22, 623), завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк (п.3 ч.1 ст.822).<br /> <br /> Орендар має переважне перед іншими особами право на придбання житла, яке було предметом договору оренди, у разі його продажу (ч.2 ст.822) за винятком випадку, коли договір укладений на строк до одного року (ч.2 ст.821).<br /> <br /> Таким чином, орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря про намір продати житло, вказавши ціну та інші умови, на яких він його продає. <br /> <br /> Якщо орендар відмовився від здійснення переважного права купівлі чи не здійснив цього права протягом одного місяця, орендодавець має право продати житло іншій особі (ч.2 ст.362 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> Якщо в якості орендаря виступає кілька осіб, які виявили бажання придбати житло, орендодавець має право вибору серед таких осіб (ч. З ст.362 — за аналогією закону всилу ч.1 ст.8).<br /> <br /> У разі продажу житла з порушенням переважного права купівлі орендар може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав і обов'язків покупця. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (ч.4 ст.362 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> Передання орендарем свого переважного права придбання житла іншій особі не допускається (ч.5 ст. 362—за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> Орендар має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору оренди, письмово попередивши про це орендодавця за три місяці (п.1 ч.1 ст.825).<br /> <br /> Якщо орендар звільнив помешкання без попередження, орендодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо орендодавець доведе, що він не міг укласти договір оренди житла на таких самих умовах з іншою особою (п.2ч.1 ст.825).<br /> <br /> Орендар має право відмовитися від договору оренди житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання в ньому (п. 3 ч.1 ст. 825).<br /> <br /> == Обов'язки орендаря (наймача) ==<br /> <br /> При прийнятті житла в своє володіння орендар зобов'язаний перевірити належний стан житла. Якщо орендар у момент передання житла в його володіння не переконається в його належному стані, житло вважається таким, що передане в належному стані (ч. З ст.767 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8) (див. «інші умови», п.1).<br /> <br /> <br /> * Орендар зобов'язаний використовувати житло лише для проживання в ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані (ч.1 ст.815).<br /> * Якщо орендарем є юридична особа, вона зобов'язана використовувати житло лише для проживання в ньому інших фізичних осіб (ч.2 ст.813). Правовою підставою для цього може бути договір суборенди (піднайму) житла (ст.823).<br /> * Орендар зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло (ч. З ст.815).<br /> * Орендар несе відповідальність перед орендодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним (ч.2 ст.816).<br /> * Орендар зобов'язаний усунути погіршення житла, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення житла орендодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків (чч.1, 2 ст.779—за аналогією закону в силуч.1 ст.8).<br /> <br /> Якщо договором обов'язок проведення капітального ремонту покладений на орендаря (4.2 ст.819), орендар зобов'язаний при виникненні невідкладне7 потреби в капітальному ремонті провести його в «розумний строк» (абз.2 ч.2 ст.776 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> У разі розірвання договору оренди житла орендар та інші особи, які проживали в помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду без надання їм іншого житла (ч.1ст.826).<br /> <br /> Орендар, який затримав повернення житла орендодавцеві, несе ризик його випадкового знищення або пошкодження (4.1 ст.772 — за аналогією закону в силу ч.1 ст.8).<br /> <br /> [[Категорія:Суди]]<br /> [[Категорія:Договір оренди]]<br /> [[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]<br /> [[Категорія:Право користування чужим майном]]<br /> [[Категорія:Житлове право]]<br /> <br /> <br /> <br /> == Примітки ==<br /> <br /> # Новини орендар [1] http://orendar.com/ua/Orendar-tse/<br /> # Договір найму (оренди) [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BC%D1%83_(%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8)&amp;oldid=1707]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9E%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0&diff=17957 2020-03-25T12:17:08Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n17 Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень,] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0592-17#n6 Перелік регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України,] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 затверджений наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5]<br /> == Поняття оціночно-земельної експертизи ==<br /> '''Оціночно-земельна експертиза''' - є підвидом основного виду ''інженерно-технічних експертиз'' та проводиться для вирішення питань з визначення вартості земельної ділянки або прав на неї. Вона проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. &lt;br&gt;&lt;br&gt;Призначається судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарським процесуальним] кодексами України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правопорушення], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Законами України &quot;Про судову експертизу&quot;], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 &quot;Про виконавче провадження&quot;,] іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.<br /> <br /> Оціночно-земельна експертиза проводиться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, а саме:<br /> # '''[http://dniprondise.dp.ua/ Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз]''' (Дніпропетровська і Запорізька області)<br /> # '''[http://dnise.dn.ua/ Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз]''' (Донецька і Луганська області)<br /> # '''[http://kndise.gov.ua/ Київський науково-дослідний інститут судових експертиз]''' (м. Київ, Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька та Чернігівська області)<br /> # '''Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз''' (Автономна Республіка Крим.)<br /> # '''[https://minjust.gov.ua/m/lvivskiy-naukovo-doslidniy-institut-sudovih-ekspertiz Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз]''' (Волинська, Закарпатська, Львівська та Рівненська області)<br /> # '''[http://ondise.minjust.gov.ua/ Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз]''' (Миколаївська, Одеська та Херсонська області)<br /> # '''[http://www.hniise.gov.ua/ Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса]''' (Сумська, Полтавська, Харківська області та м. Севастополь)<br /> <br /> == Основні завдання оціночно-земельної експертизи ==<br /> * експертна грошова оцінка земельних ділянок;<br /> * експертна грошова оцінка прав на земельні ділянки;<br /> * визначення відповідності виконаної оцінки земельної ділянки або прав на неї вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.<br /> == Орієнтовний перелік вирішуваних питань ==<br /> * Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, ліквідаційна, спеціальна, інвестиційна тощо) земельної ділянки?<br /> * Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, ліквідаційна, спеціальна, інвестиційна тощо) частки (зазначити частку: -1/2, -1/4 тощо) земельної ділянки?<br /> * Яка вартість права користування (зазначити право: постійного користування, оренди тощо) земельною ділянкою?<br /> * Чи відповідає виконана оцінка земельної ділянки (або права користування земельною ділянкою) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?<br /> == Документи, які необхідні експерту для проведення оціночно-земельної експертизи ==<br /> Для вирішення питання з визначення вартості земельної ділянки або прав на неї експерту необхідно надати правовстановлювальну та технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку із зазначенням адреси місцезнаходження ділянки, її кадастрового номера, площі, цільового призначення, плану (схеми), даних щодо зовнішніх меж земельної ділянки, а також даних щодо наявності обмежень та обтяжень на дату оцінки. У разі наявності на земельній ділянці поліпшень (будівель, споруд тощо) на дослідження необхідно надати правовстановлювальну документацію на такі об'єкти, матеріали технічної інвентаризації, а також іншу документацію та інформацію, необхідну для проведення оцінки.<br /> [[Категорія:Право власності на землю]]<br /> [[Категорія:Право власності на майно]]<br /> [[Категорія:Право користування землями]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2&diff=17955 2020-03-25T11:52:31Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== '''Нормативна база''' ==<br /> <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] <br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4004-12 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення&quot;]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1489-14 Закон України «Про психіатричну допомогу»] <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2861-17 Закон України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»]<br /> * [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Законом України «Про захист прав споживачів»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними»] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2586-14 Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз»]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ru/v0014700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»]<br /> == '''Загальні питання юридичної відповідальності медичних працівників''' ==<br /> '''Юридична відповідальність''' в галузі медицини — форма державного примусового впливу на осіб, які вчинили правопорушення, яка має на меті застосування до них певних санкцій, передбачених чинним законодавством. Крім того, відповідальність настає у разі, якщо лікарська помилка призвела до негативних наслідків для здоров'я особи. Законодавство передбачає, що винна особа має відшкодувати в цьому разі усі майнові та немайнові витрати. В ситуації, коли медичний працівник виконував свої обов'язки належним чином та не передбачав, чи не міг передбачити можливість виникнення (запобігти виникненню) негативних наслідків, він звільняється від відповідальності. У випадках, коли дії чи бездіяльність посадової особи в галузі медицини не спричинили порушення законодавства, прав пацієнта та не призвели до негативних наслідків для здоров'я чи життя, відповідальність не настає.<br /> === Відповідальність ===<br /> Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 80 Закону України &quot; '''Основи законодавства України про охорону здоров'я&quot;'''] особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.<br /> <br /> При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 34 цього Закону лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.<br /> <br /> == '''Цивільно-правова відповідальність''' ==<br /> Відповідно до частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)] цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.<br /> <br /> ''Цивільно-правова відповідальність'' у сфері медичної діяльності - це вид юридичної відповідальності, який виникає внаслідок порушення у галузі майнових або особистих немайнових благ громадян у сфері охорони здоров’я і який полягає переважно в необхідності відшкодування шкоди. До особистих немайнових благ громадян, які безпосередньо пов’язані з медичною діяльністю, належать перш за все життя і здоров’я. З цієї причини можна стверджувати, що цивільно-правова відповідальність - це своєрідний засіб забезпечення захисту особистих немайнових прав (життя і здоров’я) пацієнтів при наданні медичної допомоги.<br /> <br /> Основні аспекти настання цивільно-правової відповідальності прописані в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Цивільному кодексі України].<br /> Цей вид відповідальності поділяється на два види:<br /> * договірна відповідальність (регулюється гл. 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII]) - настає у випадку порушення медичним працівником умов договору про надання медичних послуг. Законодавство вимагає у цьому випадку, за наявності вини виконавця, відшкодування збитків (моральних та матеріальних) у повному обсязі.<br /> * делікатна відповідальність настає у випадку неправомірного заподіяння ним шкоди під час виконання своїх професійних обов’язків.<br /> === Умови притягнення до відповідальності ===<br /> <br /> # доведеного факту протиправного характеру дій чи бездіяльності;<br /> # наявності негативного впливу на здоров’я пацієнта;<br /> # встановлення причинно-наслідкового зв’язку між цими фактами;<br /> # доведення факту вини медика.<br /> Для настання юридичної відповідальності необхідна наявність причинно-наслідкового зв’язку між вчиненням певних дій (бездіяльності) медичного працівника та настанням шкоди для здоров’я пацієнта. Встановлює чи спростовує наявність такого зв’язку судово-медична експертиза. Висновок експертизи встановлює -чи настала шкода для здоров’я пацієнта від дій (бездіяльності) медичного працівника; чи спричинена шкода діями самого пацієнта (недотримання рекомендацій); чи обумовлена шкода індивідуальними особливостями організму пацієнта. В останніх двох випадках особа, що заподіяла шкоду, не буде зобов’язана її компенсувати. Приклад- лікар добросовісно та в повній мірі провів обстеження пацієнта, однак виставив невірний діагноз через нетиповий перебіг хвороби;або – під час проведення оперативного втручання хірург пошкодив артерію через розташування її в нетиповому місці.<br /> === Презумпція вини ===<br /> <br /> Цивільне законодавство передбачає принцип вини особи, яка заподіяла шкоду при наданні медичної допомоги. Відсутність вини особи стає підставою для звільнення від відповідальності. Саме через цей принцип відсутність вини має довести та особа, яка скоїла правопорушення. Однак цивільне законодавство передбачає винятки з цього правила.<br /> ==== Обставини, які передбачають відшкодування завданої пацієнту шкоди ====<br /> <br /> * шкода заподіяна за крайньої потреби;<br /> * шкода заподіяна діяльністю, яка пов’язана зі зберіганням та використанням механізмів, обладнання, хімічних, радіоактивних, вибухонебезпечних та вогненебезпечних речовин;<br /> * шкода заподіяна через певні недоліки в товарі чи роботах (наприклад, вказаної недостовірної інформації в інструкції з застосування виробу чи препарату).<br /> === Принципи відшкодування шкоди, заподіяної медичним працівником ===<br /> <br /> Відповідно до цивільного права, в разі доведення вини медичного працівника, пацієнт претендує на відшкодування усіх видів завданої шкоди:<br /> # майнової — усіх видів майнових витрат;<br /> # немайнової (моральної) — компенсацію порушником законодавства фізичних та духовних страждань, що стали наслідком його правопорушення, у грошовій формі. При розрахунку грошової суми до уваги береться рівень фізичного болю та страждань, яких зазнав пацієнт через каліцтво та інші негативні наслідки для його здоров’я ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print ст. 23 ЦК України]).<br /> '''Майнова шкода''' складається з:<br /> # реальних збитків — витрат майнового характеру, затрачених на відновлення порушеного права;<br /> # втраченої вигоди — прибутків, які могла отримати особа в разі, якби її права не були порушеними.<br /> Розмір відшкодування, в разі доведеного факту відповідальності медичних працівників, у кожному конкретному випадку встановлює суд. Для нарахування суми матеріальних витрат пацієнт має надати до суду відповідні документи (наприклад, аптечні чеки).<br /> <br /> == '''Розрахунок суми компенсації немайнової шкоди''' ==<br /> На даний час відсутня законодавчо закріпнена формула для визначення розміру моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суди керуються принципами:<br /> # повинен бути доведеним факт посягання на немайнові права особи чи порушення цих прав;<br /> # в діях (бездіяльності) медичного працівника повинен бути встановлений факт вини;<br /> # сторона пацієнта повинна довести факт моральних та фізичних страждань;<br /> # компенсація моральної шкоди не залежить від компенсації матеріальної шкоди.<br /> Законодавець не передбачив верхньої та нижньої межі розміру моральної шкоди.<br /> Стаття 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ] частково надає орієнтири, якими має керуватись суд в питанні встановлення розміру грошової компенсації матеріальної шкоди, як одного з видів відповідальності медичних працівників за вчинені правопорушення:<br /> * на розмір суми грошової компенсації впливає характер вчиненого правопорушення; <br /> * ступінь вираженості фізичних та моральних страждань;<br /> * характер зниження здібностей чи позбавлення можливості до реалізації;<br /> * ступінь вираженості вини особи, яка спричинила моральну шкоду;<br /> * до уваги приймаються також інші обставини, які мали суттєвий вплив на ситуацію, вимоги доцільності та справедливості.<br /> Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.<br /> Судово-психіатрична експертиза має на меті встановити ступінь вираженості та характер страждань, психологічний стан пацієнта. &lt;br&gt;<br /> Судово-медична експертиза вирішує питання:<br /> # причина несприятливого результату чи смерті особи;<br /> # підтвердження чи спростування факту наявності помилок в роботі лікаря;<br /> # причини помилкових дій лікаря; <br /> # наявність можливості у лікаря спрогнозувати та попередити негативні наслідки своїх вчинків;<br /> # ймовірні причини настання негативних наслідків в разі правильного лікування;<br /> # наявність чи відсутність порушень в організації охорони здоров’я в медичному закладі, де стався випадок.<br /> Результати судово-медичної експертизи оформляються документом, який має назву висновок експерта.<br /> Результати цих досліджень суд враховує при встановленні розміру компенсації матеріальної шкоди.<br /> <br /> Юридична відповідальність медичних працівників за шкоду, яка була заподіяна пацієнту, покладається на суб’єктів цивільно-правової відповідальності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print (гл. 82 ЦК України)]. А саме на: юридичних осіб – медичні заклади; фізичних осіб, що займаються медичною практикою.<br /> <br /> [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print Стаття 1172 ЦК України] передбачає, що юридичні чи фізичні особи відшкодовують пацієнту шкоду, яку заподіяв його здоров’ю медичний працівник в ході виконання ним своїх професійних обов’язків. Лікар, вина якого встановлена, може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Надалі заклад охорони здоров’я може звертатись до винної особи з регресним позовом та вимагати від неї компенсування повної суми заподіяної шкоди.<br /> <br /> == '''Адміністративна відповідальність''' ==<br /> ''Адміністративна відповідальність'' є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП)<br /> <br /> Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 9 КУпАП] адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.<br /> <br /> До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:<br /> <br /> - порушення санітарних норм (ст. 42 );<br /> <br /> - продаж лікарських засобів без рецепта у заборонених законодавством випадках (ст. 42&lt;sup&gt;-4&lt;/sup&gt; ) ;<br /> <br /> - порушення обмежень, встановлених для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності (ст.44&lt;sup&gt;-2&lt;/sup&gt;);<br /> <br /> - порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (Стаття 45&lt;sup&gt;-1&lt;/sup&gt;.).<br /> <br /> До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення. Варто відмітити, що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.<br /> <br /> == '''Кримінальна відповідальність''' ==<br /> Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видом юридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення, що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності.&lt;br /&gt;Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.<br /> === Приблизний перелік, закріплених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print КК України], діянь, за які наступає кримінальна відповідальність: ===<br /> <br /> * неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби(ст. 131);<br /> * розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132);<br /> * незаконне проведення аборту (ст. 134);<br /> * неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137);<br /> * незаконна лікувальна діяльність (ст. 138);<br /> * ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139);<br /> * неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140);<br /> * порушення прав пацієнта (ст. 141);<br /> * незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142);<br /> * порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143);<br /> * насильницьке донорство (ст. 144);<br /> * незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145);<br /> * підміна дитини (ст. 148);<br /> * незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги (ст. 151);<br /> * розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168);<br /> * порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184);<br /> * незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319);<br /> * порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320);<br /> * порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів (ст. 321&lt;sup&gt;2&lt;/sup&gt;);<br /> * порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325);<br /> * порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами (ст. 326);<br /> * зловживання владою або службовим становищем (ст. 364);<br /> * перевищення влади або службових повноважень (ст. 365);<br /> * службове підроблення (ст. 366);<br /> * службова недбалість (ст. 367);<br /> * прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою(ст. 368)<br /> <br /> ===Порядок притягнення до кримінальної відповідальності===<br /> <br /> Притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється на загальних підставах за вироком суду після проведення досудового розслідування.<br /> <br /> ===Обставини , які виключають притягнення особи до кримінальної відповідальності===<br /> * хвороба самого медичного працівника;<br /> * непереборна сила;<br /> * відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації;<br /> * стан крайньої необхідності;<br /> * відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги.<br /> Перелік обставин не є вичерпним і може бути доповнено у кожному конкретному випадку.<br /> [[Категорія:Право на медичну допомогу]]<br /> [[Категорія:Цивільне право]]<br /> [[Категорія:Кримінальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%94%D1%96%D1%97_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D1%96%D0%B9_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,_%D0%BF%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E&diff=17904 2020-03-24T08:20:26Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://www.president.gov.ua/documents/constitution Конституція України] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/251-16 Конвенція ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року №251-V)] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_102 Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 16 березня 2005 року №2476-IV)] <br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_101 Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року №252-V)]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_172 Додатковий протокол до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року №252-V)] <br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Закон України «Про прокуратуру»]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України»]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12 Закон України «Про Службу безпеки України»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України &quot;Про звернення громадян&quot;]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]<br /> == Основні поняття ==<br /> * '''Корупційне правопорушення''' - діяння, що містить ознаки корупції, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.&lt;br /&gt;<br /> <br /> * '''Корупція''' - використання посадовою особою наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 ст. З Закону України «Про запобігання корупції»] або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.&lt;br /&gt;<br /> <br /> * '''Неправомірна вигода''' - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.&lt;br /&gt;<br /> <br /> * '''Потенційний конфлікт інтересів''' - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.&lt;br /&gt;<br /> <br /> * '''Подарунок''' - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.&lt;br /&gt;<br /> <br /> * '''Приватний інтерес''' - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.&lt;br /&gt;<br /> <br /> * '''Реальний конфлікт інтересів''' - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.<br /> == Хто є суб’єктами корупційних правопорушень?==<br /> '''Суб’єктами, на яких поширюються дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України «Про запобігання корупції]» , є:'''<br /> <br /> '''особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: '''<br /> * Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;<br /> * народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови<br /> * державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;<br /> * військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;<br /> * судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);<br /> * особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України;<br /> * посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;<br /> * Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;<br /> * члени Центральної виборчої комісії;<br /> * поліцейські;<br /> * посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;<br /> * члени державних колегіальних органів;<br /> * Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступник, а також особи, які займають посади патронатної служби, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Законом України &quot;Про державну службу&quot;], крім осіб, які виконують свої обов’язки на громадських засадах, помічники суддів;&lt;br&gt;<br /> <br /> '''особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:'''<br /> * посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;<br /> * особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);<br /> * представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних та дисциплінарних комісій, утворених відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19 Закону України &quot;Про державну службу&quot;], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14 Закону України &quot;Про службу в органах місцевого самоврядування&quot;,] інших законів (крім іноземців-нерезидентів, які входять до складу таких комісій), Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону України &quot;Про судоустрій і статус суддів&quot;], і при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1, підпункті &quot;а&quot; пункту 2 частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/ed20200102 Закону України &quot;Про запобігання корупції&quot;];<br /> * особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом;<br /> * кандидати у народні депутати України, зареєстровані у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4061-17 Законом України &quot;Про вибори народних депутатів України&quot;,] кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/474-14 Законом України &quot;Про вибори Президента України&quot;], кандидати в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, кандидати на посади сільських, селищних, міських голів та старост.<br /> <br /> == Про що повідомляти?==<br /> Якщо вам відомо про корупційні діяння, зокрема, про:<br /> * отримання посадовцем (будь-який державний службовець, суддя, прокурор, слідчий, працівник поліції, адвокат, нотаріус, тощо) неправомірної вигоди (неправомірна вигода, подарунок, якісь преференції тощо),<br /> * використання посадовцем будь-якого державного чи комунального майна або коштів в приватних інтересах,<br /> * суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; (це може бути, наприклад, участь у державних закупівлях підприємств, які пов’язані з посадовцями, що мають вплив на прийняття рішень щодо цих закупівель), [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran358#n358 розділ 5] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 ЗУ «Про запобігання корупції»,]<br /> * порушення обмеження спільної роботи близьких осіб ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran348#n348 ст. 27 Закону]),<br /> * недотримання обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran335#n335 статті 25, 26 Закону]),<br /> * порушення правил етичної поведінки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran416#n416 розділ 6 Закону]),<br /> * неподання, або подання неправдивої декларації особою, яка зобов’язана декларувати свої доходи і видатки ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran438#n438 розділ 7 Закону])<br /> * надання керівництвом незаконних доручень ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/paran434#n434 стаття 44 Закону]).<br /> <br /> == Кому і як повідомляти? ==<br /> {| class=&quot;wikitable&quot;<br /> |-<br /> ! Назва органу !! Компетенція !! Як повідомити<br /> |-<br /> | '''Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)''' || <br /> # Інформація про корупційне правопорушення містить дані, які можуть бути перевірені детективами НАБУ, та стосується осіб, підслідних НАБУ ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України]).;&lt;br&gt;<br /> # Розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).&lt;br&gt;<br /> # Інші випадки, передбачені законодавством.&lt;br&gt;<br /> || <br /> * За телефоном 0-800-503-200 (будні дні з 9:00 до 18:00)&lt;br&gt;<br /> * Письмово, надіславши заяву за адресою: 03035, м.Київ, вул. Василя Сурикова, 3&lt;br&gt;<br /> * Усно, завітавши до громадської приймальні НАБУ за адресою м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3&lt;br&gt;<br /> * У електронному вигляді, використавши форму на офіційному [https://nabu.gov.ua/ веб-сайті НАБУ]&lt;br&gt;<br /> <br /> |-<br /> | '''Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК)''' || <br /> # Порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо фінансового контролю.&lt;br&gt;<br /> # Порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших обмежень щодо запобігання корупції.&lt;br&gt;<br /> # Порушення вимог Закону України «Про політичні партії в Україні».&lt;br&gt;<br /> # Порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», які пов’язані з організацією роботи із запобігання і виявлення корупції.&lt;br&gt;<br /> # Порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» працівниками Національного агентства.&lt;br&gt;<br /> || <br /> * За телефонами +38 (044) 200-06-91; факс: +38 (044) 200-06-97 &lt;br&gt;<br /> * Письмово, надіславши заяву за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28&lt;br&gt;<br /> * У електронному вигляді, використавши [https://nazk.gov.ua/report-corruption форму на офіційному сайті]&lt;br&gt;<br /> |-<br /> | '''Національна поліція України''' || Інформація про корупційне правопорушення, яке має ознаки злочинів, підслідних органам Національної поліції України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України]) || <br /> * За телефоном 102&lt;br&gt;<br /> * Письмово, звернувшись до відділення поліції за місцем вчинення правопорушення&lt;br&gt;<br /> <br /> |}<br /> <br /> '''Зверніть увану!''' зараз все більше з’являється можливостей звертатись з повідомленням про корупційні злочини і анонімно. Анонімне повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація:&lt;br&gt;<br /> * стосується конкретної особи; <br /> * містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. &lt;br&gt;<br /> <br /> == Інші органи та організації, яким можна повідомити про факти корупції ==<br /> <br /> * '''1. Уповноважені підрозділи з питань запобігання та виявлення корупції органів державної влади.'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> До зазначених підрозділів слід звертатись у випадку, якщо корупційне правопорушення стосується посадових чи службових осіб, які працюють у органах влади.&lt;br /&gt;<br /> <br /> * '''2. Керівники підприємств, установ, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, якщо корупційне правопорушення стосується робітників цих підприємств.'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> В даному випадку слід звернути увагу, що дієвість таких повідомлень може буде досить низькою. Рекомендується паралельно звертатись і до правоохоронних органів.&lt;br /&gt;<br /> <br /> * '''3. Громадські організації, що спеціалізуються на виявленні та протидії корупції, та журналісти-розслідувачі.'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> У випадку, якщо ви володієте інформацією щодо фактів корупційних правопорушень, ви маєте можливість повідомити про це у письмовій формі чи електронним листом громадським організаціям, які спеціалізуються саме на розслідуванні корупційних правопорушень, або журналістам-розслідувачам.<br /> <br /> '''Переваги:'''<br /> * такі організації і журналісти мають напрацьований досвід супроводження та адвокатування корупційних справ<br /> * напрацьовані контакти з правоохоронними органами<br /> * централізація інформації щодо корупційних правопорушень<br /> * об’єднання зусиль та  активна громадська позиція&lt;br /&gt;<br /> <br /> '''Ризики:''' громадські організації і журналісти не наділені каральними функціями, тому необхідно все одно звертатись до правоохоронних органів, а також контролювати хід просування вашої заяви.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == Термін розгляду звернення ==<br /> <br /> Повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає перевірці у термін не більше '''п’ятнадцяти днів''' від дня його отримання. Якщо у вказаний термін перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують термін розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання.&lt;br&gt;<br /> <br /> У випадку звернення до правоохоронних органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування, з заявою про вчинення корупційного кримінального правопорушення, уповноважеа особа не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України]).<br /> <br /> == Адміністративна та кримінальна відповідальність за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією ==<br /> '''Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] встановлена адміністративна відповідальність за наступні правопорушення, пов’язані з корупцією:'''<br /> * порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 172-4]);<br /> * порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 172-5]);<br /> * порушення вимог фінансового контролю ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 172-6]);<br /> * порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 172-7]);<br /> * незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 172-8]);<br /> * невжиття заходів щодо протидії корупції ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 172-9, 172-9-1]);<br /> * невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 стаття 188-46]).<br /> '''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] корупційними злочинами вважаються:'''<br /> * нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 210]);<br /> * підкуп працівника підприємства, установи чи організації ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 354]);<br /> * зловживання владою або службовим становищем ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 364]);<br /> * зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 364-1]);<br /> * зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 365-2]);<br /> * декларування недостовірної інформації ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 366-1]);<br /> * прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 368]);<br /> * незаконне збагачення ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 368-2]);<br /> * підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 368-3]);<br /> * підкуп особи, яка надає публічні послуги ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 368-4]);<br /> * пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 369]);<br /> * зловживання впливом ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 369-2]);<br /> * провокація підкупу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 370]).&lt;br&gt;<br /> '''Крім того, до корупційних злочинів належать наступні злочини, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем:'''&lt;br /&gt;<br /> <br /> * привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 191]);<br /> * викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 262]);<br /> * викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 308]);<br /> * викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 312]);<br /> * викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 313]);<br /> * порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 320]);<br /> * викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 357]);<br /> * викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 410]).<br /> <br /> [[Категорія:Адміністративне право]]<br /> [[Категорія:Кримінальне право]]<br /> [[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]<br /> [[Категорія:Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом]]<br /> [[Категорія:Суди]]<br /> [[Категорія:Правоохоронні органи]]<br /> [[Категорія:Громадський сектор]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,_%D1%8F%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD_%D0%B7%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8&diff=17903 2020-03-24T07:32:42Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах];<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права];<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України].<br /> <br /> == Порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України ==<br /> Відповідно до ст. 582 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою.&lt;br&gt;<br /> Уповноваженою службовою особою вважається особа до повноважень якої належать здійснення затримання в порядку чинного законодавства України, в даному випадку - це працівники Національної поліції України, Служби безпеки України тощо. '''Затримання особи, яка вчинила правопорушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопорушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.'''&lt;br&gt;<br /> ''Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжнародний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, міждержавний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральнім бюро Інтерполу на території держав - учасниць МОКП-Інтерполу відповідно до норм міжнародного права.''<br /> Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.''&lt;br&gt;''<br /> Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує відповідну регіональну прокуратуру.&lt;br&gt;<br /> Про затримання таких осіб відповідна регіональна прокуратура протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.&lt;br&gt;<br /> Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, відповідна регіональна прокуратура також повідомляє Міністерство закордонних справ України.&lt;br&gt;<br /> '''Згідно з ч. 6 ст. 582 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:'''&lt;br&gt;<br /> 1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;&lt;br&gt;<br /> 2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.&lt;br&gt;<br /> Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здійснюється відповідно до статей 206 та 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу] України з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.&lt;br&gt;<br /> ''У ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенції про правову допомогу і правові відносини] у цивільних, сімейних і кримінальних справах «Взяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу» передбачається, що: «Особа, видача якої потрібна, за клопотанням може бути узята під варту і до одержання вимоги про видачу. У клопотанні повинно бути посилання на постанову про узяття під варту або на вирок, що вступив у законну силу, і вказівка на те, що вимога про видачу буде представлена додатково. Клопотання про узяття під варту до одержання вимоги про видачу може бути передано поштою, телеграфом, телексом або телефаксом. Особа може бути затримана і без клопотання, передбаченого в пункті 1 цієї статті, якщо маються передбачені законодавством підстави підозри, що вона зробила на території іншої Договірної Сторони злочин, що тягне за собою видачу. Про узяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу необхідно негайно повідомити іншу Договірну Сторону».&lt;br&gt;''<br /> '''Міжнародний пакт про громадянські і політичні права визначає такі важливі засади, яких слід дотримуватись при застосуванні будь-якого, зокрема й екстрадиційного затримання. Особа, затримана за кримінальним обвинуваченням, у терміновому порядку має бути доставлена до судді або іншої посадової особи, якій належить за законом право здійснювати судову владу. Особа, позбавлена волі внаслідок тримання під вартою, має право на розгляд її справи в суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності її затри­мання і прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.'''<br /> '''<br /> [[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]<br /> [[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]'''</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%B7%D0%B0_%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8E&diff=17858 2020-03-23T08:30:06Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України &quot;Про військовий обов'язок і військову службу&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України &quot;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту&quot;]<br /> * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про відпустки&quot;]<br /> * [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS190216.html Рішення Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18]<br /> <br /> == Законодавчі підстави ==<br /> У випадку звільнення військовослужбовця йому виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної, а також додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону «Про відпустки»] та п. 12 ч. 1 ст. 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]. При цьому право на отримання таких виплат не обмежується будь-яким строком.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Відповідно до статті 16-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»] (далі – Закон) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»], особам, реабілітованим відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»], із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.&lt;br&gt;Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0745-18 затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0745-18 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197] (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.&lt;br&gt;Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону № 504/96-ВР] та пунктом 12 частини першої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону № 3551-ХІІ.]<br /> == Куди звернутись ==<br /> === Позасудовий порядок ===<br /> Під час звільнення від проходження військової служби подати заяву про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки до командира військової частини, де проходив службу військовослужбовець.<br /> === Судовий порядок ===<br /> У випадку отримання відмови у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки звернутись із адміністративним позовом до окружного адміністративного суду.&lt;br&gt;<br /> Відповідно до ч. 2 ст. 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.<br /> == Судова практика ==<br /> Відповідно до частини 10 статті 290 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: 1) ознаки типових справ; 2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; 3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.&lt;br&gt;Зразковим у даній ситуації є [https://taxlink.ua/ua/court/rishennja-verhovnogo-sudu-vid-16052019-620421818/ рішення Верховного Суду від 16.05.2019 року по справі №620/4218/18].&lt;br&gt;<br /> [[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]<br /> [[Категорія:Військова служба]]<br /> [[Категорія:Військовослужбовці]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE_%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B1%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%83&diff=17788 2020-03-20T09:13:02Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== '''Нормативна база''' ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку»]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/586-14 Закон України «Про місцеві державні адміністрації»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій]<br /> * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-04 Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 N 4-рп/2004]<br /> <br /> == '''Спільна власність громадян''' ==<br /> Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України &quot;Про приватизацію державного житлового фонду&quot;] та [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v004p710-04 Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004] допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безплатно і окремо приватизації не підлягають. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.'''&lt;br /&gt;'''<br /> Згідно зі статтею 382 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] власникам квартир у дво- або багатоквартирному будинку належать '''на праві сумісної власності''' приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == '''Допоміжні приміщення, їх призначення''' ==<br /> Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»] '''до допоміжних належать приміщення''', призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).&lt;br /&gt;<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0007509-05 У додатку Б до ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»] надані терміни та визначення понять, де, зокрема вказано, що «Приміщення технічні - приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень, ліфтів, холодильних установок тощо)».&lt;br /&gt;<br /> Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76], зареєстрованим в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0377-09 Міністерстві юстиції 25.08.2009 за N 927/11207], допоміжні приміщення житлового будинку призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування населення.&lt;br /&gt;<br /> <br /> == '''Передача допоміжного приміщення''' ==<br /> Передача будь-якого допоміжного приміщення у володіння і користування одного або декількох співвласників зачіпає інтереси інших мешканців будинку і може призвести в подальшому до обмеження прав у користуванні інших співвласників.&lt;br /&gt;<br /> Якщо ж приміщення у житловому будинку визначені як нежитлові (приміщення громадського призначення) у проектній документації на будинок та відповідно зареєстровані у бюро технічної інвентаризації і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, то будь-які дії з ними їх власника не потребують узгодження з іншими мешканцями житлового будинку.&lt;br /&gt;<br /> Крім того, '''питання поділу майна, що є у спільній сумісній власності, регулюється Цивільним кодексом України, зокрема [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2015#n2015 статтею 372].'''&lt;br /&gt;<br /> Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 законами України «Про місцеве самоврядування в Україні»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14 «Про місцеві державні адміністрації»] повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства належать органам місцевого самоврядування та місцевим державним адміністраціям, куди і слід звернутися для з'ясування порушених питань.Спірні питання вирішуються у судовому порядку.<br /> <br /> [[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]<br /> [[Категорія:Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%B7%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96&diff=17714 2020-03-18T14:03:21Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України в редакції від 30.09.2016 року]&lt;br&gt;<br /> [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV в редакції від 15.12.2017] року&lt;br&gt;<br /> <br /> == '''Визначення процесуальних форм контролю за виконанням судового рішення в адміністративному судочинстві''' ==<br /> <br /> Відповідно до статті 129¹ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.&lt;br&gt;<br /> [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] (далі – КАС України) передбачає такі процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням рішень в адміністративних справах:<br /> # зобов’язання судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;<br /> # суд може накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в разі неподання звіту про виконання рішення;<br /> # шляхом вирішення і розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.&lt;br&gt;<br /> == '''Зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення''' ==<br /> <br /> Відповідно до ст. 382 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України] '''суд, який ухвалив судове рішення''' в адміністративній справі, '''може зобов’язати суб’єкта владних повноважень''', не на користь якого ухвалене судове рішення, '''подати у встановлений судом строк звіт''' про виконання судового рішення.&lt;br&gt;<br /> Такий '''контроль здійснюється судом першої інстанції''' шляхом '''зобов’язання надати звіт про виконання судового рішення''', розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а у разі неподання такого звіту – шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Позивачеві необхідно подавати клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень до винесення постанови у справі.<br /> &lt;br&gt;<br /> == '''Накладення на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу''' ==<br /> Щодо накладення судом штрафу слід зазначити, що це доволі дієвий стимул для ефективного виконання рішення суб’єктом владних повноважень. Адже штраф накладається не на весь державний орган, а персонально на його керівника. &lt;br&gt;<br /> За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.&lt;br&gt;<br /> Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.&lt;br&gt;<br /> Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.&lt;br&gt;<br /> Сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов’язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.<br /> == '''Розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця''' ==<br /> Третьою процесуальною формою судового контролю в адміністративному процесі є розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця в порядку, визначеному ст. 287 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України]. Ця стаття надає право учаснику виконавчого провадження (крім державного та приватного виконавця) звернутися до суду з позовною заявою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.&lt;br&gt;<br /> Позовну заяву може бути подано до суду:&lt;br&gt;<br /> 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;&lt;br&gt;<br /> 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.&lt;br&gt;<br /> Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.&lt;br&gt;<br /> Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.&lt;br&gt;<br /> Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.&lt;br&gt;<br /> Апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.&lt;br&gt;<br /> Суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.<br /> [[категорія: Адміністративне процесуальне право]]</div>

Mariia.kuzminska https://legalaid.wiki/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B7_%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1,_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D1%82%D0%B0_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1-%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%86%D1%96%D0%B2&diff=17712 2020-03-18T12:59:04Z

<p>Mariia.kuzminska: </p> <hr /> <div>== Нормативна база ==<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Закон України &quot;Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань&quot;]<br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]<br /> * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran2793#n2793 Цивільний кодекс України] <br /> * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанова пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»]<br /> == Вступ ==<br /> Одним з найбільш розповсюджених судових спорів – є спір про стягнення заборгованості з юридичних та фізичних осіб. Заборгованість може виникати як за договором (поставка, оренда, трудовий договір, інше) так і у не договірних правовідносинах (деліктна відповідальність, публічна обіцянка винагороди). Слід не плутати з поняттям укладеного договору у спрощений спосіб, коли договірні правовідносини відбулись, але договір у письмовій формі не укладався, оскільки закон дозволяє укладення певних договорів у спрощений спосіб. Важливо лише, щоб у кредитора залишились докази виконання усного договору, це може бути товарно-транспортна накладна, розписка про отримання грошових коштів у борг, інше.<br /> Заборгованість за договором як правило виникає внаслідок невиконання умов договору. Деліктна відповідальність, наступає у разі завдання будь-кому шкоди, за відсутності договірних відносин між потерпілим та особою, що завдала шкоду.<br /> Перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, необхідно провести аналіз ситуації та отримати відповіді на наступні питання:<br /> * Чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості;<br /> * Чи настав строк виконання зобов’язання;<br /> * Чи можливо довести існування заборгованості у боржника наявними у кредитора доказами;<br /> * Які додаткові докази слід отримати перед зверненням до суду.<br /> == Перевірка боржника, контрагента ==<br /> Перше питання на яке необхідно звернути увагу — чи є реальна можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Буває так, що саме рішення, вигравши процес, отримати легко, а вже виконати його можливості не має, через відсутність майна та грошових коштів у боржника. Якщо майно чи грошові кошти у боржника наявні, то доцільно розглянути питання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та кошти боржника. Якщо боржник це велика компанія зі значними обігом та прибутками, то накладення арештів може бути як недоцільним так і в край ефективним. В той час якщо боржником є фізична особа, чи юридична особа з невеликим капіталом та сумнівною репутацією і є майно на яке може бути звернено стягнення, то разом з позовною заявою про стягнення заборгованості буде доцільним подати заяву про забезпечення позову, в якій необхідно просити суд накласти арешт на активи боржника. Такі дії можуть завадити боржнику перевести активи на іншу особу.<br /> Крім того, якщо боржником є юридична особа, чи фізична особа-підприємець, варто перевірити його на предмет відкритих виконавчих проваджень, та чи не перебуває він у банкрутстві чи в стані припинення. Це можна зробити за допомогою Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.<br /> Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, можливо онлайн отримати інформаційну довідку, в якій будуть відображені відомості про наявність чи відсутність нерухомого майна у фізичної чи юридичної особи. У інформаційній довідці буде також зазначена інформація стосовно наявності чи відсутності арештів на нерухомому майні особи відносно якої здійснюється запит. Таким чином, перед зверненням до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості необхідно зібрати якомога більше інформації про боржника, оцінити перспективу справи та розглянути можливість накладення арешту на майно боржника. Якщо цього не зробити, то можливо витратити купу грошей на юридичну допомогу, судові витрати, і в решті виявиться, що у боржника відсутнє майно та кошти на які можна звернути стягнення.<br /> == Підготування позовної заяви ==<br /> Для початку необхідно з’ясувати, чи настав строк виконання зобов’язання боржником, якщо настав, а боржник не бажає розраховуватись, то відкривається можливість для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Необхідно також сплатити судовий збір, та направити з описом вкладення чи прикріпити до позову копії позовної заяви з додатками для сторін, в залежності від судочинства.<br /> Також слід з’ясувати, чи не пропущено строк позовної давності, загальна тривалість якого складає 3 роки. Відлік строку позовної давності починається у даному випадку з моменту прострочення виконання боржником грошового зобов’язання. Якщо такий строк пройшов, і в судовому засіданні боржник подасть клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то в задоволенні позову буде з великою вірогідністю буде відмовлено.<br /> Якщо у договорі не встановлено строк виконання зобов’язання, то за приписами діючого законодавства вважається, що заборгованість не виникла. В такому випадку на адресу боржника слід направити поштою претензію з описом вкладення у конверт. Якщо боржник не сплатить заборгованість у строк вказаний у претензії, то буде вважатись, що строк виконання зобов’язання настав. Доказом прострочення виконання зобов’язання будуть претензія, чек про надання послуги поштового зв’язку та опис вкладення у конверт.<br /> У випадку, якщо боржник за умовами договору повинен був сплатити грошові кошти на банківський рахунок кредитора, належним доказом підтверджуючим невиконання боржником грошового зобов’язання буде банківська виписка по рахунку кредитора, яку необхідно буде отримати у банку.<br /> == Підвідомчість справи ==<br /> Відповідно до ч.1 ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України], підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.<br /> Згідно ч.1 ст. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України], кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.<br /> З викладеного вбачається, якщо стороною спору є фізична особа (за виключенням третіх осіб) то спір буде розглядатись в загальному суді. Якщо спір про стягнення заборгованості виник між юридичними особами чи фізичною особою-підприємцем та юр. особою – такий спір буде розглядатись в господарському суді.<br /> Таким чином, в залежності від суб’єктного складу сторін спір буде підвідомчий або господарському суду, або загальному суду.<br /> == Підсудність цивільних справ ==<br /> Відповідно до ст.109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням.<br /> Таким чином, спори про стягнення заборгованості, підвідомчі загальним судам, розглядаються за місцем знаходження відповідача — боржника. Виключенням з цього правила є:<br /> * розгляд позовів про стягнення заборгованості по аліментам;<br /> * стягнення заборгованості за заробітною платою;<br /> * відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину;<br /> * позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;<br /> * позови про захист прав споживачів.<br /> Такі позови, у порядку ст.110 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК] можуть розглядатись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.<br /> == Підсудність господарських справ ==<br /> Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ст.15 ГПК України], справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.<br /> Таким чином, спори про стягнення заборгованості, підвідомчі господарським судам, розглядаються за місцем знаходження відповідача. На практиці зустрічаються непоодинокі випадки штучного змінення територіальної підсудності, коли кредитор укладає договір поруки з афілійованим підприємством, за яким таке підприємство поручається символічною сумою за боржника по вже простроченому зобов’язання.<br /> Внаслідок таких маніпуляцій, з’являється 2 боржника, перший основний, а другий штучний, з необхідною адресою реєстрації, внаслідок чого з’являється можливість звернутись до господарського суду за місцем реєстрації афілійованого підприємства, в порядку [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ч.3 ст. 15 ГПК України].<br /> == Стягнення пені, інфляційних витрати ==<br /> Як визначено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ч.3 ст. 549 ЦК України], пеня — це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов’язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.<br /> Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України], нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.<br /> Таким чином, [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ч.6 ст. 232] встановлює, що період часу за який можна нараховувати пеню складає 6 місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.<br /> До вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давності, яка у відповідності до п.1 ч.1 ст. 258 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] становить 1 рік.<br /> Слід також зазначити, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/543/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»] обмежено розмір пені який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Максимальний розмір пені, який можна стягувати з юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців складає подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення виконання зобов’язання. Положення вказаного закону нажаль не розповсюджуються на фізичних осіб, внаслідок чого, при стягненні банками заборгованості за кредитами, дуже часто можна спостерігати як банки намагаються стягнути пеню, яка перевищує суму основного боргу у декілька разів.<br /> Крім того у відповідності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 625 ЦК України], встановлена можливість стягнення інфляційних витрат та 3 відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов’язання.<br /> Відповідно до п.3.1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0014600-13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»], інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України,] не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання.<br /> Згідно п.4.1. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.13 р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.<br /> До вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних застосовується загальна позовна давність тривалістю 3 роки.<br /> <br /> [[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]<br /> [[Категорія: Господарський процес‎]]</div>

Mariia.kuzminska