WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці

2026-04-16T09:25:00Z

Malanchuk.Iryna: уточнено гіперпосилання на конкретні статті

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 Наказ Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]

== Загальна інформація ==
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом України "Про державну таємницю"].

'''Державна таємниця''' (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]).

'''Звід відомостей, що становлять державну таємницю''' - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Законом України "Про державну таємницю"] сферах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]) .

'''Віднесення інформації до державної таємниці''' - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]) .

'''Допуск до державної таємниці''' - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]) .

'''Доступ до державної таємниці''' - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]) .

Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, '''громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n35 частина перша статті 3] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] ).

Передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому цим Законом. У разі, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то застосовуються правила міжнародного договору України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n35 частина 2 статті 3 Закону України "Про державну таємницю"])

== Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Статтею 28 Закону України "Про державну таємницю"] визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, '''зобов'язаний''':
* не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
* не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
* не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
* виконувати вимоги режиму секретності;
* повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
* додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n378 Статтею 29 Закону України "Про державну таємницю"] установлено, що '''громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві [[Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання|виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу]] до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею'''.

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text пунктом першим частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону] (якою визначено, що виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Законом України "Про державну таємницю"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#n34 Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в '''одноденний строк''' повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону ([https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Адміністрація Державної прикордонної служби України]).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю (частина друга статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#n73 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"], то застосовуються правила міжнародного договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#n73 стаття 13 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"].

'''Таким чином, для того щоб стверджувати, що громадянин обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу повинна бути наступна сукупність обставин щодо громадянина:'''

# громадянину було надано допуск до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n286 стаття 22 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний допуск до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# громадянин взяв на себе зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці;
# громадянину було надано доступ до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n357 стаття 27 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний доступ до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# з громадянином був укладений договір, як з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]);
# громадянин був реально обізнаний з інформацією, що є державною таємницею;
# вказана інформація, з якою громадянин був обізнаний, є державною таємницею, і віднесена до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю];
# вказана державна таємниця не є розсекреченою;
# з державою, в яку громадянин бажає виїхати на постійне місце проживання, не укладено відповідні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
# граничні строки (п’ять років) з часу припинення громадянином діяльності, пов'язаної з державною таємницею, не закінчились.
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n412 Статтею 39 Закону України "Про державну таємницю"]''' визначено '''в'''ідповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.

Так, посадові особи та громадяни, винні у:

* розголошенні державної таємниці;
* втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
* недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
* засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 цього Закону;
* навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної інформації;
* безпідставному засекречуванні інформації, у тому числі з порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
* наданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, яка не становить державної таємниці, або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставному скасуванні чи зниженні грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;
* порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
* порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
* невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;
* провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
* недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;
* невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами, -

несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

== Див. також ==
* [[Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність]]
* [[Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці]]
* [[Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю]]
* [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю]]
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці

2026-04-16T09:18:10Z

Malanchuk.Iryna: уточнено гіперпосилання на статті

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Закон України "Про державну таємницю"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3857-12 Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 Наказ Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"]

== Загальна інформація ==
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Законом України "Про державну таємницю"].

'''Державна таємниця''' (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]).

'''Звід відомостей, що становлять державну таємницю''' - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Законом України "Про державну таємницю"] сферах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]) .

'''Віднесення інформації до державної таємниці''' - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]) .

'''Допуск до державної таємниці''' - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]) .

'''Доступ до державної таємниці''' - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text стаття 1 Закону України "Про державну таємницю"]) .

Дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, '''громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 частина перша статті 3] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"] ).

Передані Україні відомості, що становлять таємницю іноземної держави чи міжнародної організації, охороняються в порядку, передбаченому цим Законом. У разі, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, установлено інші, ніж передбачені цим Законом, правила охорони таємниці іноземної держави чи міжнародної організації, то застосовуються правила міжнародного договору України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text:~:text=%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. частина 2 статті 3 Закону України "Про державну таємницю"])

== Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 28 Закону України "Про державну таємницю"] визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, '''зобов'язаний''':
* не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
* не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
* не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
* виконувати вимоги режиму секретності;
* повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
* додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 Статтею 29 Закону України "Про державну таємницю"] установлено, що '''громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві [[Оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання|виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу]] до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею'''.

Також, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text пунктом першим частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону] (якою визначено, що виїзд з України громадянина України, який обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю України, може бути не дозволено у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n369 Законом України "Про державну таємницю"]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"] визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в '''одноденний строк''' повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону ([https://dpsu.gov.ua/ua/structure/administraciya-derzhavnoi-prikordonnoi-sluzhbi-ukraini/ Адміністрація Державної прикордонної служби України]).

Обмеження повинні бути доведені до відома громадян власником або уповноваженим ним органом, керівником навчального закладу, командуванням військової частини під час прийняття на роботу (навчання) та зарахування на військову службу, пов'язаних з допуском до відомостей, що становлять державну таємницю (частина друга статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#n73 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжнародні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#Text Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"], то застосовуються правила міжнародного договору ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3857-12#n73 стаття 13 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"]).

На громадянина також поширюються обмеження свободи інформаційної діяльності, що випливають з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#n13 Закону України "Про державну таємницю"].

'''Таким чином, для того щоб стверджувати, що громадянин обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу повинна бути наступна сукупність обставин щодо громадянина:'''

# громадянину було надано допуск до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 22 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний допуск до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# громадянин взяв на себе зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці;
# громадянину було надано доступ до державної таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 стаття 27 Закону України "Про державну таємницю"]);
# вказаний доступ до державної таємниці був наданий у порядку, встановленому законодавством;
# з громадянином був укладений договір, як з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0006-95 наказом Державного комітету України з питань державних секретів від 08 грудня 1994 року № 44 "Про затвердження Типової форми трудового договору з працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та Зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці"]);
# громадянин був реально обізнаний з інформацією, що є державною таємницею;
# вказана інформація, з якою громадянин був обізнаний, є державною таємницею, і віднесена до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю];
# вказана державна таємниця не є розсекреченою;
# з державою, в яку громадянин бажає виїхати на постійне місце проживання, не укладено відповідні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
# граничні строки (п’ять років) з часу припинення громадянином діяльності, пов'язаної з державною таємницею, не закінчились.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12 '''Статтею 39 Закону України "Про державну таємницю"'''] визначено '''в'''ідповідальність за порушення законодавства про державну таємницю.

Так, посадові особи та громадяни, винні у:

* розголошенні державної таємниці;
* втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
* недодержанні встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;
* засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 цього Закону;
* навмисному невіднесенні до державної таємниці інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам національної безпеки України, а також необгрунтованому заниженні ступеня секретності або необгрунтованому розсекречуванні секретної інформації;
* безпідставному засекречуванні інформації, у тому числі з порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
* наданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, яка не становить державної таємниці, або ненаданні грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставному скасуванні чи зниженні грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;
* порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
* порушенні встановленого законодавством режиму секретності та невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці;
* невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці;
* провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
* недодержанні вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства і проведення роботи з ними;
* невиконанні норм і вимог технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами, -

несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

== Див. також ==
* [[Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність]]
* [[Зберігання, захист, використання та розкриття банківської таємниці]]
* [[Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю]]
* [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю]]
[[index.php?title=Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми

2026-02-17T18:39:03Z

Malanchuk.Iryna: доповнено додатково двома механізмами міжнародного співробітництва

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_162 Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 02 грудня 1949 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_036 Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_858#Text Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16 травня 2005 року]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0258905-23#Text Наказ Офісу Генерального прокурора "Про організацію роботи органів прокуратури України у сфері міжнародного співробітництва" від 12.09.2023 № 258]

== Загальна інформація ==
'''Міжнародне співробітництво''' під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.

'''Міжнародна правова допомога''' - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4212 пункт 1 частини першої статті 541 КПК України]).
== Органи, уповноважені звертатися із запитами про міжнародну правову допомогу ==
За загальним правилом, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 статтею 545 КПК України], відносини з питань правової допомоги у кримінальному провадженні здійснюються через центральні органи України, а саме: '''[https://www.gp.gov.ua/ Офіс Генерального прокурора]''' (під час досудового розслідування) та '''[https://minjust.gov.ua/ Міністерство юстиції України]''' (під час судового провадження).

Офіс Генерального прокурора звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.

Міністерство юстиції України звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.

Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції України у триденний строк надсилають до Національного антикорупційного бюро України отримані (надані) у рамках надання міжнародної правової допомоги матеріали, які стосуються фінансових та корупційних кримінальних правопорушень, у вигляді довідки.
== Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях про торгівлю людьми ==
Міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми останнім часом набуває все більш важливого значення. Це пов'язано з тим, що без такого співробітництва неможливо зібрати докази, які знаходяться за кордоном, здійснити кримінальне переслідування винних осіб, забезпечити охорону прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві, відшкодувати завдану злочином шкоду - у разі, якщо злочин має транснаціональний характер.

У випадку, якщо у кримінальному провадженні про торгівлю людьми має місце потреба в отриманні доказів за кордоном та немає можливості їх одержання при проведенні процесуальних дій на території України, існують підстави для звернення до іноземних правоохоронних органів про правову допомогу та використання таких підходів, як:

– міжнародна організація оперативно-розшукової діяльності, що передбачає узгодження планів, цілей, напрямів, організацію транснаціональних оперативно-розшукових підрозділів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_789#Text Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року]). Використання механізмів міжнародно-правової допомоги. Проведення відео-/телефонних конференцій. Транснаціональний характер злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, зумовлює необхідність відпрацьовувати всі обставини їх вчинення, зокрема ті, що за межами державних кордонів;

– міжнародне співробітництво щодо міжнародної правової допомоги у кримінальних справах ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_036#Text Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року]);

– міжнародне співробітництво щодо видачі (екстрадиції) правопорушників ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033#Text Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року]);

– міжнародне співробітництво щодо передачі кримінального переслідування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_008#Text:~:text=%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20(ETS%20N%2073) (Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 року]);

- міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполуміжнародна співпраця з компетентними іноземними органами каналами Інтерполу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0849-20#Text Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5]);

-обмін інформацією за допомогою мережевого додатка для безпечного обміну інформацією (SIENA), який функціонує на базі Європолу;

- одним із головних інструментів міжнародного права, який містить визначення злочину про торгівлю людьми є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_791#Text:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%96%20%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D1%8C%D0%BC%D0%B8%2C%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%20%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%96%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%D1%97%2C%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%8E%D1%94%20%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8E%20%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%9E%D0%B1%27%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї], що доповнює [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_789#Text:~:text=%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%9E%D0%B1%27%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%9D%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%20%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності] 2000 року (відомий як «Палермський протокол»). Відповідно до статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_791#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202%20%0A%0A%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%20%D0%A6%D1%96%D0%BB%D1%96 Палермського протоколу], Держави, які ратифікують цей Протокол, зобов'язані: попереджувати торгівлю людьми і боротися з нею; захищати та допомагати постраждалим від такої торгівлі; заохочувати співробітництво між Державами-учасницями. Україна ратифікувала Палермський протокол 21 травня 2004 року і за міжнародним правом має юридичне зобов'язання виконувати ці положення. Для правоохоронних органів ключовим положенням Протоколу є стаття 3, яка містить визначення злочину торгівлі людьми: «торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу;

- зважаючи на те, що Україна є членом Ради Європи, важливим механізмом у міжнародному співробітництві є положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_858#Text Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року], яку Україна ратифікувала 21 вересня 2010 року.

Міжнародно-правова допомога може надаватись також на підставі наявного між двома державами договору про взаємну допомогу у кримінальних справах. Обсяг допомоги, тобто можливості проведення за запитом тих чи інших процесуальних дій з метою одержання доказів, визначаються договором, а також законодавством запитуваної держави.

Відповідно до статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_036#Text:~:text=1.%20%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BD%D1%96%20%20%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8,%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%8E%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 року] сторони зобов’язуються надавати одна одній, відповідно до положень цієї Конвенції, якнайширшу взаємну допомогу у кримінальному переслідуванні правопорушень, покарання яких, на момент прохання про надання допомоги, підпадає під юрисдикцію запитуючої сторони.

Звернення за правовою допомогою повинно базуватись на національному законодавстві, а докази - отримуватися у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4229 статтею 544 КПК України] передбачена можливість звернення за міжнародною правовою допомогою за відсутності міжнародного договору України на засадах взаємності за обов'язкової умови додержання встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку передачі запиту.

Отже, за наявності відповідних підстав для проведення процесуальних дій на території іноземної держави та можливості забезпечення їх виконання згідно з чинними міжнародними договорами та іншим законодавством України готується запит про надання міжнародної правової допомоги у кримінальній справі.

Слід звернути увагу на те, що у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] прописані процедури тимчасової передачі особи для допиту або участі в інших процесуальних діях ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4340 стаття 565 КПК України]), виклику особи, що перебуває за межами України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4348 стаття 566 КПК України]), проведення компетентними органами іноземної держави за запитом про правову допомогу допиту шляхом відео- або телефонної конференції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4352 стаття 567 КПК України]), розшуку, арешту і конфіскації майна за запитом щодо правової допомоги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4362 стаття 568 КПК України]), контрольованої поставки, прикордонного переслідування та діяльності спільних міждержавних слідчих груп ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4374 статті 569]–[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4380 571 КПК України]), які використовуються правоохоронними органами України у забезпеченні якісної протидії злочинам торгівлі людьми, що мають транснаціональний характер.
== Порядок зносин з міжнародними інституціями ==
Порядок направлення запитів українськими компетентними органами чітко визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4243 статтями 548] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4257 551 КПК України].

Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.

У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом '''десяти днів''' надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.

Закон також передбачає використання сучасних засобів зв'язку для '''прискореної передачі запитів'''. А саме, частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4243 статті 548 КПК України] передбачено можливість надіслання запиту за кордон у невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. У разі використання таких сучасних комунікаційних можливостей закон зобов'язує уповноважений (центральний) орган надіслати оригінал запиту поштою не пізніше '''трьох днів''' з моменту його передання іншим засобом зв'язку.

У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4257 частина четверта статті 551 КПК України]).

Можливість безпосереднього порядку зносин передбачена '''міжнародними договорами України'''. Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_518 Другим додатковим протоколом до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616_174 Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/498_604 Договором між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року] та іншими угодами.

У таких випадках на орган, визначений [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або чинним міжнародним договором України, поширюються повноваження, передбачені частинами першою та другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4235 статті 545 КПК України].

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.
== Див. також ==
* [[Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини]]
* [[Одноразова матеріальна допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми]]
* [[Надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми]]
[[index.php?title=Категорія:Міжнародне право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]
[[index.php?title=Категорія:Міністерства]]

Кримінальне провадження на підставі угод

2025-12-20T13:30:18Z

Malanchuk.Iryna: приведено у відповідність до змін, внесених згідно із Законами № 4033-IX від 29.10.2024Б № 4555-IX від 22.07.2025, № 4560-IX від 31.07.2025

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1679740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 № 223-1679/0/4-12 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-15 Постанова пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод»]

== Загальні положення угоди про примирення ==
Угода про примирення, як своєрідний компроміс, укладається між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим і втілює їхню домовленість про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, порядок та характер її відшкодування, міру покарання для підозрюваного/обвинуваченого або звільнення його від відбування покарання з випробувальним строком (стаття 471 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3790 КПК України]).

Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Угоду про примирення може ініціювати як потерпілий, так і підозрюваний/обвинувачений від моменту '''повідомлення останньому про підозру до моменту виходу суду до нарадчої кімнати''' для ухвалення рішення щодо [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінальних проступків]], нетяжких злочинів та у [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення|кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 стаття 469 КПК України)]. Угода може бути укладена як під час досудового розслідування так і під час судового провадження.

Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
Укладена угода перевіряється у судовому засіданні. Якщо суд переконається, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, він затверджує угоду своїм вироком.

=== Сторони угоди про примирення ===
[[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|'''Потерпілим''']] у кримінальному провадженні згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 статтею 55 КПК України] може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Угода про примирення може бути укладеною з юридичною особою (потерпілим), незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, за умови заподіяння останній кримінальним правопорушенням майнової шкоди. Представляє інтереси останньої у разі заподіяння кримінальним правопорушенням такої шкоди, в тому числі під час укладенні угоди, представник юридичної особи (керівник юридичної особи, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за дорученням керівника юридичної особи за довіреністю на представництво, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні, згідно з укладеною з нею угодою на представництво).

Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

'''[[Права та обов'язки підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному процесі|Підозрюваним]]''' у кримінальному провадженні є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

'''[[Права та обов'язки підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному процесі|Обвинуваченим (підсудним)]]''' є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статтею 291 КПК України.]

У разі якщо у '''кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих''' від одного кримінального правопорушення, угода може бути '''укладена та затверджена лише з усіма потерпілими.'''

Якщо '''у кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень''' і '''згоди щодо укладення угоди досягнуто не з усіма потерпілими''', угоду може бути '''укладено з одним чи кількома потерпілими в рамках того чи іншого кримінального провадження, де досягнуто згоди.''' У такому випадку '''угода про примирення укладається з кожним потерпілим окремо,''' а '''кримінальне провадження''', щодо якого сторони досягли згоди, '''підлягає виділенню в окреме провадження.'''

У разі якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного чи кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними або обвинуваченими, угода може бути укладена з одним (кількома) з підозрюваних чи обвинувачених.

'''Угода про примирення може бути укладена і тоді, коли її сторонами (стороною) є неповнолітні(й)'''. У цьому випадку угода укладається за участю законних представників (стаття 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n856 КПК України]) і захисників (адвокатів) неповнолітніх. '''Якщо при цьому неповнолітній досяг 16-ти річного віку,''' він має право укладати '''угоду про примирення самостійно,''' але за наявності згоди його законного представника. Якщо ж неповнолітній не досяг 16-ти річного віку, то угоду про примирення за його згодою укладає його законний представник. Про те, що неповнолітній надав згоду, його законний представник обов'язково повинен зазначити в угоді про примирення.

'''Не допускається укладення угоди про примирення,''' незалежно від ступеня тяжкості вчиненого діяння, у '''кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи,''' яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється кримінальне провадження щодо юридичної особи.

=== Зміст угоди про примирення та відшкодування завданої шкоди ===
В угоді про примирення зазначаються:
# сторони її укладення (найменування сторони, прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство);
# формулювання підозри чи обвинувачення викладається із зазначенням часу, місця вчинення кримінального правопорушення, а також інших суттєвих обставин, які впливають на правову кваліфікацію діянь підозрюваного (обвинуваченого);
# правова кваліфікація вказується із зазначенням конкретної статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України.]
В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

До істотних, для відповідного кримінального провадження, обставин можна віднести обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, посткримінальна поведінка особи, дії особи по сприянню у розкритті кримінального правопорушення та інші.

Шкода, заподіяна потерпілому, незалежно від її характеру зазначається у грошовому еквіваленті. Ця шкода може бути відшкодована підозрюваним (обвинуваченим) до моменту укладення угоди, або в угоді може бути зазначено строк відшкодування шкоди. Зокрема, якщо в результаті вчинення кримінального правопорушення потерпілому було заподіяно каліцтво або інше тяжке ушкодження здоров'я, в угоді може бути закріплено обов'язок підозрюваного (обвинуваченого) проводити щомісячні пожиттєві або до суттєвого покращення здоров'я потерпілого платежі на його користь.

Відшкодування шкоди можливе не лише у грошовому виразі, а також шляхом вчинення винною особою певних дій на користь потерпілого. Крім дій, спрямованих на відшкодування матеріальної шкоди, '''на підозрюваного (обвинуваченого) може бути покладено обов'язок вчинення дій, спрямованих на компенсацію моральної шкоди,''' зокрема, вибачитися перед потерпілим, публічно або через засоби масової інформації визнати свою вину.

'''В угоді про примирення детально роз'яснюється сторонам, що в результаті її укладення вони позбавляються права на оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку''' з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У заключній частині угоди зазначаються дата та місце її складання, а також підписи сторін угоди.

'''''[https://docs.google.com/document/d/0B84Fn7fObiluSllSaW1kRUlzNzg/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&resourcekey=0-TC3KsRQRdLUkQT2XpdJkQQ&rtpof=true&sd=true Зразок угоди про примирення]'''''

=== Наслідки укладення угоди про примирення ===

'''Підозрюваний (обвинувачений)''' позбавляється права на оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. При цьому обвинуваченим, його захисником, законним представником бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав: - призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; - ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;

'''Потерпілий''' крім зазначених прав на апеляційне або касаційне оскарження позбавляється права змінювати в подальшому розмір вимог про відшкодування заподіяної йому шкоди, а також звертатися за відшкодуванням заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства. Крім того, заявляти клопотання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення потерпілий може лише у випадку невиконання обвинуваченим у подальшому умов угоди.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним може бути оскаржений в апеляційному порядку потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав:
* призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
* ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
* нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
== Загальні положення угоди про визнання винуватості ==

'''Угода про визнання винуватості''' – оформлена відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3793 статті 472 КПК України]домовленість, за якою прокурор та підозрюваний/обвинувачений досягають згоди про повне та беззастережне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї винуватості, про обов’язки підозрюваного/обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення чи проступку, вчиненого іншою особою (якщо це питання ставиться в рамках домовленості), а також про наслідки, які настануть для підозрюваного чи обвинуваченого в результаті укладення угоди (про міру покарання або звільнення особи від кримінальної відповідальності з випробуванням).

=== Умови укладення угоди про визнання винуватості ===
Угода про визнання винуватості може бути укладена '''за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого'''.

''Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим може бути укладена у провадженнях щодо [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 (ч.4 ст. 469 КПК України]):''

1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією);

2) корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані);

3) корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано);

4) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

'''Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.''' Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, який є організатором злочину, не може бути укладена у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, за винятком випадку укладання угоди на підставі пункту 2 цієї частини та за умови викриття ним іншого організатора корупційного кримінального правопорушення або кримінального правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Укладаючи угоду про визнання винуватості, особа беззастережно визнає свою вину і погоджується на призначення узгодженого покарання відмовляючись таким чином, від права на судовий розгляд своєї справи, під час якого прокурор повинен довести вину особи.

У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.

У разі якщо кримінальне провадження здійснюється стосовно кількох осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згоди щодо укладення угоди досягнуто не з усіма підозрюваними (обвинуваченими), відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 469 КПК України] угоду може бути укладено з одним (кількома) із підозрюваних (обвинувачених). Кримінальне провадження стосовно особи (осіб), з якими досягнуто згоди щодо укладення угоди про визнання винуватості, на підставі постанови прокурора або ухвали суду підлягає виділенню в окреме провадження залежно від того, на якій із двох стадій кримінального процесу (досудового розслідування або судового розгляду) сторонами було ініційовано укладення угоди. Виділення кримінального провадження проводиться у порядку, визначеному положеннями статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2875 КПК України.]
=== Обставини, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості ===

Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов’язаний враховувати такі обставини:
# ступінь та характер сприяння підозрюваного/обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
# характер і тяжкість обвинувачення (підозри);
# наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень;
# наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
У кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим здійснюється з врахуванням таких обставин:

1) у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків або нетяжкого злочину - за погодженням з першим заступником Генерального прокурора або заступником Генерального прокурора, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником;

2) у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину - за погодженням з Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов’язки) або його першим заступником чи заступником, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником;

3) у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину - за погодженням з Генеральним прокурором (особою, яка виконує його обов’язки) або його першим заступником чи заступником;

4) у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків або нетяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, - за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов’язки) або його першим заступником чи заступником, керівником підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

5) у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, - за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов’язки) або його першим заступником чи заступником;

6) у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, досудове розслідування якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України або яке було направлено до суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, - за погодженням із заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (особою, яка виконує його обов’язки).

=== Зміст угоди про визнання винуватості ===
В угоді про визнання винуватості зазначаються:
* сторони угоди;
* формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
* істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення;
* обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце);
* умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення;
* узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням;
* наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3796 473 КПК України], наслідки невиконання угоди.

У заключній частині угоди зазначається дата та місце її складання, а також підписи сторін угоди.

'''''[https://docs.google.com/document/d/0B84Fn7fObiluTlhDbjU4c3BfeGs/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&resourcekey=0--f6k7ebOHovGm0GD9fuyVA&rtpof=true&sd=true Зразок угоди про визнання винуватості]'''''

=== Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для підозрюваного/обвинуваченого ===
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржена лише з таких підстав:
# призначення судом суворішого покарання, ніж було узгоджено сторонами;
# ухвалення вироку без згоди особи на призначення покарання;
# невиконання самим судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою та сьомою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 статті 474 КПК України,] у тому числі не роз'яснення особі наслідків укладення угоди.
Відмова від реалізації певних прав (права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на користь особи).

== Порядок судового провадження на підставі угод ==
Якщо '''угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.''' Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди.

Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Перед ухваленням рішення про затвердження у'''годи про визнання винуватості''' суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

# що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
# наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3796 473 КПК України];
# характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;
# вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Перед прийняттям рішення про затвердження '''угоди про примирення''' суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

# що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов’язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
# наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3796 473 КПК України];
# характер кожного обвинувачення;
# вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з’ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Суд зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з’ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.

Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] та/або закону.

Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
# умови угоди суперечать вимогам Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
# умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
# умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
# існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
# очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;
# відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

У разі незгоди однієї із сторін із продовженням судового провадження у загальному порядку досудове розслідування продовжується в загальному порядку.

У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії судового провадження, останнє продовжується у загальному порядку.

До моменту видалення суду до нарадчої кімнати сторони угоди мають право ініціювати зміни до укладеної угоди та у разі досягнення згоди укласти нову угоду.

Повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

== Оскарження вироку суду за результатами укладення угоди про примирення та угоди про визнання винуватості ==
За наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, повинен прийняти одне із таких рішень:
* '''затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення;'''
* '''відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених частиною сьомою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 статті 474 КПК України.]'''

В апеляційному порядку вирок суду першої інстанції на підставі угоди (незалежно від її виду) може бути оскаржено лише сторонами судового провадження (виняток становить можливість оскарження прокурором вироку на підставі угоди про примирення) та на підставах, визначених законом. Зокрема, обвинувачений, його захисник та законний представник можуть оскаржити такі судові рішення лише якщо:
* судом призначено покарання суворіше ніж узгоджене сторонами угоди;
* вирок ухвалено без згоди обвинуваченого на призначення покарання;
* суд не виконав вимоги, встановлені частинами четвертою - сьомою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 474 КПК України,] зокрема, не роз'яснив обвинуваченому наслідків укладення угоди.

Потерпілий, його представник, законний представник може оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення лише з таких підстав:
* призначення обвинуваченому покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
* ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання;
* невиконання судом вимог процесуального закону щодо необхідності у судовому засіданні переконатися, що потерпілий угоду про примирення уклав добровільно, а також невжиття заходів для з'ясування, чи справді угоду було укладено добровільно, нездійснення або неналежне здійснення судом перевірки змісту угоди на відповідність її вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3793 КПК України] та закону України про кримінальну відповідальність;
* нероз'яснення судом потерпілому перед ухваленням рішення про затвердження угоди про примирення наслідків укладення та затвердження такої угоди.

Прокурор може оскаржити:
* вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення лише з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 469 КПК України] угоду не може бути укладено;
* вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості з підстав: а) призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; б) затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3773 469 КПК України] угоду не може бути укладено.

До таких кримінальних проваджень слід віднести:
# провадження щодо кримінальних проступків, нетяжких чи тяжких злочинів, внаслідок яких шкоду завдано правам та інтересам фізичної та/або юридичної особам;
# провадження щодо особливо тяжких злочинів незалежно від кола суб'єктів, яким завдано шкоду внаслідок їх вчинення. Тобто угоду про визнання винуватості не може бути укладено у будь-якому випадку.

В касаційному порядку можуть бути оскаржені вирок суду першої інстанції на підставі угоди (незалежно від її виду) після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок. Оскаржити зазначені рішення можуть лише сторони судового провадження з тих же підстав, що й в апеляційному порядку, за винятком визначених у пункті третьому частини третьої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3486 424 КПК України] підстав оскарження прокурором.

== Наслідки невиконання угоди ==

У разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для судового розгляду.

Суд своєю ухвалою скасовує вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що засуджений не виконав умови угоди. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
Ухвала про скасування вироку, яким була затверджена угода, або про відмову у скасуванні вироку може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Сексуальне насильство

2025-10-19T16:11:53Z

Malanchuk.Iryna: гіперпосилання на кодекс змінено на гіперпосилання на статті

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-08 Постанова Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Про алгоритм дій постраждалої особи у випадку вчинення щодо неї кримінальних правопорушень проти статевої свободи в умовах воєнного стану детальніше в консультації:

[[Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни (СНПК)|'''Дії осіб, які постраждали від сексуального насильства під час війни''']].

[https://legalaid.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/dopomoga-pry-snpk.pdf Буклет «Допомога людям, які пережили сексуальне насильство» (розроблено та випущено системою надання безоплатної правничої допомоги спільно з БФ «Сильні»).]
|}
== Елементи складу злочину ==
'''Сексуальне насильство''' — злочин, який полягає у в<ins>чиненні будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних </ins>із <ins>проникненням в тіло іншої особи</ins>, <ins>без добровільної згоди </ins>потерпілої <ins>особи (стаття 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 Кримінального кодексу України (далі - КК України)]</ins>.
 11.01.2019 набрали чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19#n63 зміни до КК України], які уточнюють кваліфікацію кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (розділ IV) в більш реалістичному контексті. Раніше термін «зґвалтування» розумівся з медико-біологічної точки зору як вагінальний секс між чоловіком та жінкою, а все інше – задоволення статевої пристрасті неприроднім способом. Як наслідок, суб‘єктом цього злочину майже завжди були чоловіки і доволі нечасто – жінки (але у формі співучасті, наприклад організатори). Це викликало безліч проблем в частині кваліфікації, розслідування, експертиз тощо. Такий категоріальний апарат у питанні кваліфікації не відповідав вимогам часу і дозволяв уникати відповідальності ґвалтівникам.

Тому, з 11 січня 2019 року зґвалтуванням є будь-який секс (проникнення вагінальне, анальне, оральне), якщо на це немає добровільної згоди особи (її не треба нотаріально посвідчувати, це робиться в будь-який спосіб, часто невербальний) (стаття 152 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Якщо сексу не було, тобто проникнення в тіло особи, це може бути кваліфіковане як сексуальне насильство без згоди особи. Відрізняє цей злочин від зґвалтування лише спосіб задоволення статевої потреби — неприродний, не фізіологічний акт.

'''Основний безпосередній об'єкт злочину''' - статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, нормальний розвиток неповнолітніх.
Під статевою свободою слід розуміти право повнолітньої і психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері статевого спілкування будь-якого примусу. Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню.

'''Потерпілим від злочину є''' особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 14 років, залежно від характеру вчинюваних дій. Так, наприклад, при мужолозтві - це чоловік, при лесбіянстві - жінка, а в інших випадках можуть бути як жінка, так і чоловік. Співвиконавцем цього злочину може бути будь-яка особа незалежно від виду дії сексуального характеру. Потерпілою від цього злочину може бути й особа, яка перебуває з винним в офіційно зареєстрованому або фактичному шлюбі. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфікуватись за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1006 ст.156 КК України] (розбещення неповнолітніх) або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n999 ст. 155] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] (Вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку). Задоволення статевої пристрасті неприродним способом відносно малолітньої чи малолітнього завжди кваліфікується за ч. 4 ст. 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 КК України]. Оскільки дитина віком до 14-ти років не розуміє значення таких дій і не може чинити їм опір, то всілякі сексуальні дії відносно неї утворюють зґвалтування з використанням винним безпорадного стану потерпілого.

'''Об’єктивна сторона злочину''' насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом може бути у вигляді: 1) неприродного зв’язку чоловіка із жінкою (зносини per os або per anum); 2) мужолозтва, тобто педерастії чи інших випадків чоловічого гомосексуалізму (наприклад, орогенітального контакту чоловіка з чоловіком - per os); 3) лесбіянства, тобто зносин жінки з жінкою; 4) інших дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації penis’a). Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом виключає природний статевий акт.

Зазначені статеві зв’язки чи інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, мають супроводжуватися фізичним насильством або погрозою його застосування, або використанням безпорадного стану потерпілої особи. Отже, суспільно небезпечне діяння, що скоюється винною особою, складається принаймні із двох дій (складене діяння). Перша - обов’язкова для об’єктивної сторони злочину дія сексуального характеру - це задоволення статевої пристрасті неприродним способом; друга - до-поміжна, але необхідна для вчинення першої - фізичне або психічне насильство або використання безпорадного стану потерпілої особи (можливі випадки поєднання цих дій, коли, наприклад, винна особа від погроз переходить до фізичного насильства).

Добровільна згода особи на здійснення з нею дій сексуального характеру, описаних у ст. 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 КК України,] виключає кримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпіла особа, яка не досягла 16 років, особі, яка вже досягла такого віку, вчинене кваліфікується за ст. 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1006 КК України].

За конструкцією об’єктивної сторони склад цього злочину формальний, а тому злочин вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Тому лише застосування, наприклад, фізичного насильства, спрямованого на задоволення статевої пристрасті, за відсутності початку здійснення дій сексуального характеру з причин, що не залежали від волі винної особи, треба кваліфікувати як незакінчений замах на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 та відповідна частина ст. 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 КК України]).

'''Суб'єктом злочину''' є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи. Співвиконавцем злочину - учасником групового зґвалтування може бути особа, яка фізіологічне неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим.

Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бути і необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов'язані з віком потерпілої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповнолітньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен це передбачити.

'''Суб'єктивна сторона''' здійснюється з прямим умислом та з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Мотиви вчинення злочину не обов’язково повинні мати сексуальну мотивацію. Злочин може бути вчинений із помсти чи із хуліганських спонукань. Тому мотиви, як і віддалені цілі (наприклад, таким чином примусити потерпілу особу дати згоду на подальші добровільні природні статеві зв’язки), не є ознаками складу злочину.
== Куди звертатися у разі скоєння злочину ==
У разі скоєння злочину згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 ст. 153 КК України] сексуального насильства або якщо про вчинення неправомірних дій стало відомо з якихось інших джерел/ чи якщо громадянин не був свідком, але знає і/або має факти вчинення неправомірної дії '''необхідно звернутися до відділу поліції за підсудністю (місцю) скоєння злочину''':
* зателефонувавши на номер екстреної служби поліції "'''102'''", та у разі необхідності на екстрений номер служби скорої допомоги "'''103'''"
АБО
* з`явитися особисто та написати відповідну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 ст. 153 КК України]
== До моменту прибуття співробітників поліції необхідно: ==
* залишатися на місці скоєння злочину;
* не чіпати нічого руками (не викидати/переставляти/прибирати/знищувати речі), так як це може завадити в подальшому слідству;
* зберегти одяг, інші речі, які були задіяні при скоєнні злочину, тощо - все що може бути визнано слідством речовими доказами по кримінальній справі;
== Психологічні моменти ==
Якщо Ви стали свідком злочину:
* намагайтеся знаходиться поруч с потерпілою особою, заспокоїти, не залишати одну;
* рекомендується розмовляти з потерпілою особою спокійним тоном голосу, навіть у разі, якщо потерпілий/потерпіла нічого не відповідає, так як знаходиться у стресовому стані;
* не потрібно випитувати насильно будь-яку інформацію про скривдника, обставини справи, тощо;
* все що потрібно бути поруч, не виявляти до потерпілого неприязнь, неповагу чи казати образливі речі;
* треба пам'ятати, що особа стосовно, якої було здійснено насильницькі дії замикається від стороннього світу, її заповнює у середині сором, страх, паніка, думки про своє майбутнє, думка інших людей про нього/неї, людський осуд, тощо;
* важливо, щоб потерпіла особа відчувала від близьких людей - любов, розуміння, підтримку.
== Набуття статусу потерпілого ==
Відповідно до ст. 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 КПК України], потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
 
'''Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого'''.
 
'''Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.'''
 
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
== Допит потерпілої ==
Допит потерпілої (лого) має важливе значення, оскільки їй відомі важливі подробиці вчиненого щодо неї сексуального насильства, можливо, дані про особу ґвалтівника. Допит проводять негайно після порушення кримінальної справи. При допиті з'ясовуються всі важливі істотні обставини, які матимуть значення.
 
'''Якщо потерпілій відома особа, яка вчинила злочин''', з’ясовується все, що стосується характеру взаємин між нею та підозрюваним (чи не було підстав у підозрюваного вважати, що опір потерпілої був удаваним).
== Розшук та затримання злочинця ==
Розшук та затримання злочинця належать до оперативних дій (іноді по «гарячих слідах»). У цих випадках допомога потерпілого (лої) дуже важлива слідству, так як саме потерпілий може охарактеризувати зовнішність злочинця. У розшуку та затриманні злочинця беруть участь працівники карного розшуку. Слідчий може дати доручення працівникам органів дізнання, яке є обов’язковим для виконання. Як правило, у такому дорученні вказується, що саме необхідно зробити, визначаються строки виконання.
== Огляд місця події ==
Огляд місця події, як правило, проводиться з участю потерпілої (лого). Особливу увагу при цьому приділяють виявленню та опису місця сексуального насильства, його розташуванню у напрямі до дороги, житлових будинків тощо. Оцінюють, чи збігається обстановка на місці події з отриманими раніше показаннями або поясненнями заявника, виявляють сліди, що вказують на сексуальне насильство, або речі, що належать злочинцю чи потерпілій(лому) (окуляри, ґудзики, хусточка тощо).
 
У процесі огляду звертають увагу на можливість наявності на одязі, взутті та тілі насильника ґрунтових забруднень та рослинних часток, беруть їх проби для експертних досліджень. Пошук мікрочасток проводять під час огляду місця події (важливо дотримуватися заходів, що запобігають їх втраті, а також забезпечити, щоб ніхто з учасників огляду не зміг залишити на місці події побічних мікрочасток або слідів).
== Обшук та виїмка ==
При затриманні підозрюваного проводяться такі види обшуку:
 
а) обшук особи;
 
б) обшук за місцем проживання;
 
в) обшук за місцем роботи.
'''Мета обшуку''' — відшукати предмети, що були у підозрюваного в момент зґвалтування або раніше належали потерпілій. Проводиться обшук при неухильному дотриманні вимог закону.
 
До виїмки звертаються, як правило, на початку розслідування. Ця слідча дія проводиться у всіх випадках порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, оскільки на одязі потерпілої та підозрюваного майже завжди залишаються сліди насильства (плями крові, сперми та ін.), які пізніше використовуються як докази. Вилучається той одяг, який був на потерпілій та підозрюваному в момент події.
== Огляд одягу ==
Важливі предмети одягу висушуються (тільки не на сонці чи біля відкритого вогню). Для його дослідження застосовують ультрафіолетові освітлювачі (наприклад, УФО-4). Для огляду запрошуються поняті (не менше двох), а в необхідних випадках — спеціалісти. Старанно оглядають внутрішній та зовнішній бік, кишені, манжети, застібки, шви. Навіть якщо при огляді не виявлено нічого істотного, але є підстави вважати, що одяг з чимось контактував, його слід упакувати та відправити на експертизу. Для цього одяг розкладають на папері, перекладають папером та згортають. Мікрочастки вилучають окремо, щоб при транспортуванні вони не були втрачені або пошкоджені.
== Судово-медична експертиза статевих злочинів ==
Після проведення необхідних дій співробітниками поліції на місці злочину, наступним важливим кроком у справі є '''підготовка та направлення до суду слідчим клопотань про призначення судово-медичної експертизи''', для виявлення даних про статеві зносини, які мали місце, а також встановлення тілесних ушкоджень, що вказують на насильницьке вчинення статевого акту.
 
З її допомогою визначають:
 
а) наявність факту статевих зносин та
 
б) наслідки сексуального насильства (зараження венеричною хворобою, вагітність, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень).
 
Якщо потерпіла (лий) внаслідок зґвалтування '''одержала тяжкі тілесні ушкодження і госпіталізована''', то судово-медична '''експертиза проводиться в лікарні'''. У разі, коли місцеві умови не дозволяють своєчасно провести судово-медичну експертизу, звертаються до освідування.
 
Згідно зі ст. 241 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2250 КПК України] '''освідування''' може бути проведено для виявлення на тілі, одязі, в якому особа перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. За наявності відповідних даних підозрюваний також підлягає освідуванню або направляється на судово-медичну експертизу.
 
Під час розслідування зґвалтувань досить часто призначається '''експертиза матеріалів, речовин та виробів з них''', що дозволяють отримувати цінні докази для виявлення злочинців. Як правило, це мікрочастки, що залишаються на місці події, на злочинцеві та потерпілій або на їх одязі.
 
'''Судово-біологічна експертиза''' може бути призначена у разі необхідності дослідити одяг потерпілої або підозрюваного для виявлення групової належності плям крові, слини та інших виділень людського організму.
 
'''Судово-психологічна експертиза''' призначається для вирішення питань, що стосуються психологічної характеристики особи потерпілої та насильника, особливо якщо вони неповнолітні.
== Винесення постанови слідчого про підозру особі ==
Слідчий виносить відповідну постанову, у відповідності до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 276-279 КПК України] , повідомляє про підозру особу, або особу, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. З цього самого моменту особа набуває статусу "підозрюваний".
== Допит підозрюваного ==
Допит підозрюваного належить до першочергових слідчих дій. Однак при розслідуванні зґвалтувань проводять його після допиту потерпілої з використанням тих даних, які вона повідомила. Мета допиту — встановлення не тільки причетності підозрюваного до даного злочину, а й з’ясування його стосунків з потерпілою, обставин та мотивів вчинення зґвалтування.
 
На початку допиту підозрюваному повідомляється у вчиненні якого злочину він підозрюється та роз’яснюються його права. Далі пропонується дати показання про обставини вчинення злочину, а також про інші відомі йому обставини справи.
== Перевірка показань на місці ==
Під час такої перевірки пояснення потерпілої або обвинуваченого зіставляють з раніше отриманими від них свідченнями, а також з фактичною обстановкою місця злочину. Таким шляхом виявляють суперечності в показаннях, нові речові докази (наприклад, дрібні предмети, що належали потерпілій або підозрюваному). Перевірка показань на місці важлива й тим, що вона сприяє пожвавленню асоціативних зв’язків, особа одержує можливість повніше і точніше згадати та відтворити окремі обставини події.
Крім того, при розслідуванні зґвалтування виникає '''необхідність у пред’явленні для впізнання''' (потерпілій, свідкам або підозрюваному) осіб або предметів.
== Кваліфікуючі ознаки злочину ==
Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його;
# повторно;
# групою осіб;
# особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 ст.ст. 152 або 154 КК України];
# щодо неповнолітнього або неповнолітньої ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 3 ст. 153 КК України]),
# <ins>вчинення таких діянь </ins>щодо <ins>подружжя </ins>чи <ins>колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах</ins>
# <ins>щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності</ins>
== Обвинувальний акт ==
Після проведених усіх необхідних дій, слідчий складає та погоджує з прокурором обвинувальний акт, з яким ознайомлюють під підпис підозрювану особу та направляють матеріали кримінальної справи до суду.
Саме з цього моменту обвинуваченим (підсудний) у порядку, передбаченому статтею 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 КПК України] набуває свого статусу "обвинувачений".
== Судовий розгляд справи ==
Наступним кроком є розгляд кримінальної справи у суді І інстанції.
Всіх учасників процесу викликають на розгляд справи у судове засідання, на поштову адресу направляються повістки про виклик до суду, з зазначенням дати, часу, місця розгляду справи, тощо.
 
'''Розгляд кримінальних справ про сексуальне насильство допускається в закритому судовому '''
засіданні за мотивованою постановою судді чи ухвалою суду.
 
Під час судового розгляду потерпіла особа, свідки, обвинувачений, які допитувалися слідчим на досудовому розслідуванні, допитуються судом.
Саме показання усіх сторін по справі, які надаються у судовому засіданні, речові докази, висновки судових експертиз, обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання суд бере до уваги при винесенні вироку.
== Кримінальна відповідальність ==
Кримінальна відповідальність за скоєння насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом визначена '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 статтею 153 Кримінальним кодексом України]''', а саме:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 Частина-1.] <ins>Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних </ins>із <ins>проникненням в тіло іншої особи</ins>, <ins>без добровільної згоди </ins>потерпілої <ins>особи (сексуальне насильство) </ins>- карається позбавленням волі на строк до п'яти років''.''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 Частина-2.] <ins>Сексуальне насильство</ins>, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152<ins>, </ins>154<ins>, 155 </ins>цього [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кодексу], <ins>або вчинення таких діянь </ins>щодо <ins>подружжя </ins>чи <ins>колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв'язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов'язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності</ins>, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 Частина-3.] <ins>Сексуальне насильство</ins>, вчинене <ins>групою осіб</ins>, або <ins>сексуальне насильство щодо неповнолітньої особи -</ins>

карається позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 Частина-4.]Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди - <ins>караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років</ins>

[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частина-5.<ins> Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, що спричинили </ins>тяжкі наслідки, <ins>-</ins>] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 <ins>караються </ins>позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 Частина - 6.] Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 152, статтею 155 або частиною другою статті 156 цього Кодексу, - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=156%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%2C%20%2D-,%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%BF%E2%80%99%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96.,-%7B%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20153%20%D1%96%D0%B7 караються позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі].
== Моральна шкода ==
Потерпіла особа, законний представник потерпілої особи має право в досудовому, судовому розгляді справи подати в рамках кримінального провадження '''позовну заяву про стягнення з винної особи моральної шкоди'''.
 
'''Судовий збір у рамках розгляду кримінальної справи - не сплачується!'''
 
У разі, якщо позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не були озвучені по кримінальній справі, потерпіла особа законний представник потерпілої особи мають право звернутися до суду у рамках цивільного провадження з вищевказаним позовом.
 
Однак при цьому заявник повинен оплатити судовий збір.
== Судова практика ==
* Постанова Верховного суду від 19 вересня 2023 року у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113651233 756/8251/19] щодо обвинувачення у вчиненні злочинів сексуального характеру, не пов`язаних з проникненням в тіло іншої людини передбачених ст. 153 ч. 1, ст. 153 ч. 2 КК України.
* Постанова Верховного суду від 19 липня 2023 року у справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406112 696/1163/21], щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частинами 4, 6 ст. 153, ч. 6 ст. 152 КК України щодо насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років.
* Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2018 року у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72190789 577/4436/16-к], щодо обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою ст. 185, частиною другою ст. 156 та частиною третьою ст. 153 КК України, вчинене щодо малолітнього'''. '''
* Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 7 лютого 2018 року у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72046595 164/2507/17], щодо вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 153 КК України.
* Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2017 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/70800329 у справі № 361/7455/17], щодо вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.153 КК України, вчинене щодо повнолітньої жінки.
* Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2017 року [http://reyestr.court.gov.ua/Review/69816925 у cправі № 682/3376/15-к], (ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 122 КК України).
== Корисні посилання ==
*[http://pravoznavec.com.ua/books/162/12169/28/#chapter Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України]
* [https://buklib.net/books/21972/ Криміналістика, за ред. В. Ю. Шепітька. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 728 с.]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Втручання в діяльність захисника чи представника особи

2025-09-17T08:22:58Z

Malanchuk.Iryna: переформолювання однго речення для кращого розуміння змісту, та коректуквання гіперпосилання на статтю ККУ

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] (ЦПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України] (ГПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-03#Text Постанова Пленуму верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві"]
== Загальна інформація ==
Втручання в діяльність захисника чи представника особи визнається [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінальним проступком]] відповідно до статті 397 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2811 КК України] та полягає у вчиненні в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
== Безпосередній об'єкт кримінального проступку ==
Об'єктом кримінального проступку є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині забезпечення права особи на захист чи представлення її інтересів під час розгляду справи у суді, а також нормальна діяльність захисника чи представника особи.
== Потерпілий від кримінального проступку ==
Потерпілим від кримінального проступку є:
* захисник у кримінальному чи адміністративному провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n742 стаття 45 КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n624 стаття 271 КУпАП], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]);
* представник (законний представник) підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та відповідача, а також юридичної особи у цивільному, господарському, кримінальному чи адміністративному провадженнях ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6462 статті 58 - 60 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n848 статті 58, 59, 63, 64, 641 КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n618 стаття 270 КУпАП], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 стаття 56, 57 КАС України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 статті 56 - 58 ГПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]).
== Об'єктивна сторона кримінального проступку ==
Об'єктивна сторона кримінального проступку характеризується діянням, яке може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності шляхом:

→ вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги;

→ порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
<blockquote>Такі перешкоди можуть створюватися, зокрема, шляхом відмови в наданні необхідних матеріалів, документів або іншої інформації.

До прикладу, в ''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/83807524 ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 13.08.2019 у справі № 607/17667/19] за результатами розгляду скарги адвоката на постанову про закриття кримінального провадження зазначено, що а''двокат вказував на втручання в його адвокатську діяльність службовими особами ГУНП у Тернопільській області та прокуратури Тернопільської області, шляхом використання матеріалів НСРД у кримінальному провадженні № 12017210000000203 щодо спілкування адвоката із законним представником неповнолітнього підозрюваного</blockquote>
Склад кримінального проступку є '''формальним''', та визнається закінченим із моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь, незалежно від їх наслідків.

Втручання є впливом на свідомість та волю захисника (представника особи), для здійснення якого винний може використовувати різні способи (форми) як активної (дія), так і пасивної.

Вчинення в будь-якій формі перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника (представника особи) передбачає створення таких умов, які перешкоджають останнім надавати ефективну правову допомогу і реалізовувати надані ним законом права ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 46, 58, 63 КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 статя 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]). Ці перешкоди можуть створюватися шляхом застосування психічного або фізичного впливу щодо потерпілого (погрози, залякування, підкуп, відмова в наданні необхідних матеріалів, документів або іншої інформації, незаконне позбавлення права здійснювати захист чи представляти інтереси клієнта у відповідному провадженні тощо).

На кваліфікацію кримінального проступку не впливає, на якій стадії провадження створюються перешкоди для законної діяльності потерпілого і при розгляді якої категорії справ здійснюється таке втручання. Форми (усна, письмова) та способи такого втручання можуть бути різними (прохання, умовляння, рекомендації, вказівки, вимоги, розпорядження, залякування, обіцянки різних вигід тощо).

Якщо способом втручання в діяльність потерпілого є вчинення більш тяжкого злочину проти правосуддя, відповідальність настає за спеціальною нормою КК України. Зокрема, якщо фізичне насильство чи погроза його застосуванням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 398 КК України]), знищення чи пошкодженням майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 399 КК України]) або посягання на життя захисника чи представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 400 КК України]) використовувалися як спосіб створення перешкод в їх діяльності щодо надання правової допомоги, тобто були формою втручання у здійснення такої діяльності, вчинене слід кваліфікувати лише за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 398-400 КК України]. Кваліфікація таких діянь ще й за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 397 КК України] можлива лише за наявності реальної сукупності цих кримінальних правопорушень.

Порушенням встановлених законом гарантій діяльності та професійної таємниці захисника чи представника особи є вчинення будь-яких протиправних діянь, таких як прохання, вимога чи примушування надати відомості, що становлять адвокатську таємницю; незаконне прослуховування телефонних розмов; порушення порядку призначення захисника або допуску представника до участі за справою; необґрунтована заборона використання науково-технічних засобів під час участі у провадженні; відмова в наданні доказів тощо.

Відповідальність за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 397 КК України] можлива лише за умови, якщо втручання було незаконним, а діяльність захисника (представника), у яку втручаються, навпаки, була законною (правомірною). Якщо втручання в діяльність захисника (представника) містить ознаки підбурювання до вчинення конкретного кримінального правопорушення (наприклад, до знищення чи підроблення документів), вчинене утворює [[Повторність, сукупність і рецидив кримінальних правопорушень|сукупність кримінальних правопорушень]].

Діяльність захисника чи представника, у здійснення якої винний незаконно втручається, має бути пов’язана з наданням особі саме правової допомоги, бо перешкоджання іншій діяльності (наприклад, науковій, публіцистичній, педагогічній тощо) не утворює складу кримінального проступку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 397 КК України]. Не може розглядатися як втручання в діяльність захисника (представника) і звичайне прохання, не пов’язане з впливом на них, або загальні заклики до справедливості та гуманізму. Не підлягають кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 397 КК України] і такі дії, які вчиняються із мотивів помсти вже після виконання захисником (представником) своїх обов’язків щодо надання правової допомоги. За інших необхідних умов такі дії можуть кваліфікуватися за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтями 398-400 КК України].

За ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 астиною другою статті 397 КК України] караються ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, тобто встановлена відповідальність за спеціальний вид службового зловживання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 364 КК України]). Такі дії охоплюються ознаками складу кримінального проступку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 397 КК України] і додаткової кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною першою статті 364 КК України] не потребують. Проте, якщо зазначені дії: а) спричинили тяжкі наслідки або б) вчинені працівником правоохоронного органу, то вони утворюють сукупність кримінальних правопорушень і у першому випадку кваліфікуються за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 364] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 397 КК України], а у другому - за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною третьою статті 364] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 397 КК України]. Якщо такою службовою особою є особа, що провадить дізнання, досудове слідство, прокурор або суддя, а втручання в діяльність захисника призводить до порушення права на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, вчинене слід кваліфікувати ще й за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 374 КК України].

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0008700-03#Text постанові Пленуму верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві"] зазначено, що суди повинні гостро реагувати на факти безпідставного усунення захисника від участі у справі. Встановивши факти втручання будь-якої особи в діяльність захисника, суд зобов'язаний повідомити про це постановою чи ухвалою прокурора для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статтею 397 КК України].
== Суб'єктивна сторона кримінального проступку ==
Суб’єктивна сторона кримінального проступку характеризується лише прямим умислом. Мотиви можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
== Суб'єкт кримінального проступку ==
Суб’єкт кримінального проступку за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною першою статті 397 КК України] - загальний, тобто особа, що досягла 16-річного віку, а за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 397 КК Украни] - спеціальний - лише службова особа.
== Санкція (відповідальність) ==
1. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
== Фіксація факту втручання в діяльність захисника чи представника особи ==
Про факт втручання в діяльність захисника чи представника особи необхідно повідомити раду адвокатів регіону, в якому трапилося подібне. І її представники мають допомогти вирішити проблему або ж від ради задокументувати факт порушення.

Окрім цього, можна зателефонувати на 102 і викликати наряд поліції. Поліційські можуть відібрати від вас пояснення щодо такого факту.

Поруч із вищенаведеним, можна самостійно задокументувати факт порушення професійних прав і гарантій діяльності як адвоката, шляхом складання відповідного акту.
[[index.php?title=Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Господарський процес]]

Участь перекладача в кримінальному провадженні

2025-08-18T07:18:06Z

Malanchuk.Iryna: відредаговано гіперпосилання на статті

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
== Загальні положення ==
'''Перекладач у кримінальному провадженні''' - це особа, яка здійснює переклад з мови, якою провадиться судочинство на мову особи, котра не володіє мовою судочинства та навпаки.

До цього статусу також належать особи, які проводять переклад жестовою мовою (сурдоперекладачі). На залучення перекладача (сурдоперекладача) мають право: [[Права та обов'язки підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному процесі|підозрюваний, обвинувачений,]] [[Визнання особи потерпілою, її права та обов’язки|потерпілий]], [[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність|свідок]] та інші учасники процесу.

Статтею 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n921 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)] визначено, що у разі необхідності перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

Докази, які отримані під час проведення слідчих та процесуальних дій з особою, яка не володіє мовою, якою ведеться кримінальне провадження можуть визнаватися недопустимими.

Статус перекладача в кримінальному процесі має також особа, запрошена до участі в справі для роз'яснення знаків німого чи глухого. '''Сурдопереклад''' - це переклад особою, яка має навички сурдоперекладу, усної мови через жестову мову (прямий переклад) для глухих учасників кримінального провадження. Крім того, вона має вміти здійснювати зворотний переклад жестової мови глухих на усну мову (зворотний переклад).

Відповідно до статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n431 КПК України] мова, якою здійснюється кримінальне провадження, є однією із загальних засад, яким повинні відповідати його зміст і форма.

Обов’язок слідчого судді, суду, прокурора, слідчого забезпечити право користуватись послугами перекладача передбачений частиною третьою статті 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n559 КПК України]. Вони забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись за потреби послугами перекладача в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Право на перекладача, зокрема, мають підозрюваний, обвинувачений (пункт 18 частини третьої статті 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 КПК України]), потерпілий (пункт 9 частини першої статті 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n812 КПК України]), свідок (пункт 4 частини першої статті 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n902 КПК України]), особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (частина друга статті 581 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4444 КПК України]) тощо.

Порушення права підозрюваного, обвинуваченого на надання йому компетентного перекладача є істотним порушенням кримінального процесуального закону і тягне за собою визнання доказів недопустимими через порушення права особи на захист.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 КПК України] перекладач є учасником кримінального провадження і може брати в ньому участь як на стадії досудового розслідування (досудове слідство та дізнання), так і на стадії судового провадження.

== Права перекладача: ==
# ставити запитання з метою уточнень для правильного перекладу;
# знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;
# одержати винагороду за виконаний переклад та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;
# заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом (частина друга статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n921 КПК України]).
== Обов'язки перекладача: ==
# прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
# заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом
# здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом;
# не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі перекладачу у зв’язку з виконанням його обов’язків (частина третя статті 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n921 КПК України]).
== Відповідальність перекладача: ==
* кримінальна:
◇ за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків - стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2751 385 Кримінального кодексу України] (КК України);

◇ за завідомо неправильний переклад - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2745 стаття 384 КК України];

◇ за розголошення даних досудового слідства чи дізнання - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2760 стаття 387 КК України];
* адміністративна (за злісне ухилення від явки в суд та до органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування) - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1981 статті 1853, 1854 КУпАП].
== Залучення перекладача до кримінального провадження ==
Перед початком процесуальної дії сторона кримінального провадження, яка залучила перекладача, чи слідчий суддя або суд пересвідчуються в особі і компетентності перекладача, з’ясовують його стосунки з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком і роз’яснюють його права і обов’язки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n921 частина четверта статті 68 КПК України]).

Залучення перекладача на стадії досудового розслідування здійснюється на підставі '''постанови''' слідчого чи прокурора або ухвали слідчого судді, а на стадії судового провадження на підставі '''ухвали''' суду.

За завідомо неправильний переклад або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків перекладач несе відповідальність, встановлену законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n921 частина п'ята статті 68 КПК України]).

Перекладач залучається до участі в кримінальному провадженні для здійснення як усного перекладу усних пояснень, показань, клопотань, заперечень, зауважень тощо, так і письмових документів, з якими учасники кримінального провадження ознайомлюються під час проведення конкретних слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, при ознайомленні учасників з матеріалами досудового розслідування до його завершення (стаття 221 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2090 КПК України]), при відкритті матеріалів іншій стороні (стаття 290 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2593 КПК України]), при ознайомленні учасників судового провадження з матеріалами кримінального провадження після призначення справи до судового розгляду (стаття 317 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2793 КПК України]), а також для здійснення письмового перекладу процесуальних документів, копії яких за законом обов'язково вручаються учасникам кримінального провадження, зокрема, повідомлення про підозру (стаття 278 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2503 КПК України]), копії постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження (частина шоста статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 КПК України]), копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (стаття 293 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2629 КПК України]) тощо.

Правовий статус, роль перекладача у досудовому розслідуванні та судовому провадженні, окремі вимоги та гарантії його незалежності встановлені статтями 29, 42, 56, 66, 79, 80, 83, 122, 126, 224, 327, 376, 517, 567, 581, 584 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України].

Про порядок виклику перекладача слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом та наслідки неявки його без поважних причин передбачено статтями 133 - 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#top КПК України].

Згідно з частиною другою статті 327 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2838 КПК України] прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом) забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки перекладача шляхом здійснення [[Виклик (повістка) в кримінальному провадженні|судового виклику]].

== Судова практика ==
У справах "Брозісек проти Італії" (Brozicek v. Italy); "Таба проти Франції" (Tabai v.France) Європейський суд з прав людини вказував, - якщо встановлено, що обвинувачений має недостатнє знання мови, на якій надається інформація, '''органи влади зобов'язані надати йому переклад.'''
У справі "Х. проти Австрії" (X. v. Austria) – '''«обвинувачений не має права на повний переклад матеріалів справи»'''.

У справі "Luedicke, Belkacem і Koç проти Німеччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що витрати, спричинені перекладом обвинувальних матеріалів, '''мають покладатись на державу''', відповідно до статті 6 § 3 e) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод], яка гарантує право на безкоштовну допомогу перекладача.
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Військові адміністративні правопорушення

2025-07-16T07:25:11Z

Malanchuk.Iryna: доповнено перелік суб'єктів адміністративних правопорушень, відкоректовано гіперпосинання на нормативні акти

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (зі змінами)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1068-17 Закон України "Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту" від 05 березня 2009 року № 1068-VI (зі змінами)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3460-15 Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (зі змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#Text Наказ Міністерства оборони України від 03 листопада 2020 року № 394 "Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1622-21#Text Наказ Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 "Про затвердження Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення"]
== Загальні положення ==
'''Військове правопорушення''' - правопорушення, вчинене військовослужбовцем, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, що тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3792 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення] (надалі за текстом - КУпАП).

'''Військовослужбовець''' - особа, яка проходить військову службу.
== Розгляд справ про адміністративні правопорушення ==
'''Протокол про військове адміністративне правопорушення складається протягом 3-х діб з моменту встановлення даних, які підтверджують факт вчинення військовослужбовцем такого правопорушення. При цьому, необхідно дотримуватися вимог щодо форми та змісту, установлених статтею 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n497 КУпАП].'''

''Складати протокол мають право:''
* командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів);
* уповноважена посадова особа органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 (ст. 255 КУпАП).]
Уповноважена посадова особа складає протокол не пізніше 24 годин з моменту виявлення військовослужбовця (військовозобов’язаного, резервіста), що вчинив військове адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається військовослужбовцю (військовозобов’язаному/резервісту під час проходження зборів), який притягується до адміністративної відповідальності.

У разі відмови військовослужбовця (військовозобов’язаного/резервіста під час проходження зборів), який притягується до адміністративної відповідальності, від отримання примірника протоколу в ньому робиться відповідний запис.

'''''Важливо, уповноважена посадова особа, яка складає Протокол, зобов’язана роз’яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її права і обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 ст. 63 Конституції України] та ст. 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n607 КУпАП], про що робиться відмітка в Протоколі та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про ознайомлення. Крім цього, особі пропонується надати письмові пояснення по суті вчиненого правопорушення та зауваження щодо змісту Протоколу, які засвідчуються її підписом та додаються до Протоколу.'''''

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Складений Протокол та інші матеріали протягом 3-х робочих днів формуються у справу, а наступного робочого дня справа про військове адміністративне правопорушення разом із супровідним листом надсилається до районного, районного у місті (міського, міськрайонного) суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n182 КУпАП] законодавець визначив шість обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. Втім, для військового адміністративного правопорушення обтяжуючими обставинами є: вчинення протиправних дій під час несення прикордонної служби та виконання інших військово-службових завдань.

''За результатами розгляду справи судом, протягом 1-єї доби з дня надходження копії судового рішення до органу управління Служби правопорядку, зміст цього рішення повинен бути донесений до відповідного командира (начальника) військової частини.''
== Адміністративні стягнення ==
'''За військові адміністративні правопорушення до військовослужбовців можуть застосовуватися такі види стягнень:'''
# ''Попередження (зауваження).''
# ''Штраф.''
# ''Арешт з утриманням на гауптвахті (гауптвахта - спеціальне приміщення, яке обладнано в органах управління Служби правопорядку (підрозділах Служби правопорядку) з метою виконання покарання заарештованих в адміністративному порядку та затриманих військовослужбовців і військовозобов’язаних, або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах.'' Арешт з утриманням на гауптвахті призначається районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами). Особливості цього виду стягнення те, що воно '''''не може застосовуватися до військовослужбовців-жінок''''' (ст. 321 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2032%2D1.%20%D0%90%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%20%D0%B7%20%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B3%D0%B0%D1%83%D0%BF%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%85%D1%82%D1%96 КУпАП]). 
За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

До зазначених осіб '''''не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт, а до військовослужбовців строкової служби – водіїв транспортних засобів Збройних сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань у разі порушення правил дорожнього руху, крім того - штраф''''' (ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%80%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C КУпАП]).

У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.

Також, ці особи несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарний статут Збройних Сил України], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1068-17 Дисциплінарний статут служби цивільного захисту], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-15 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України]).

Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає загальні види адміністративних стягнень за військові адміністративні правопорушення, але в умовах особливого періоду законодавчо закріплено більш суворішу відповідальність.

'''''Особливий період''''' – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, відповідно до частини 5 статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%80%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено, що за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
== Особливості відповідальності за військові адміністративні правопорушення ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] виділяє наступні військові адміністративні правопорушення:''' 
=== Відмова від виконання законних вимог командира (начальника) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3793 ст. 17210 КУпАП] ===
''Відмова від виконання законних вимог командира (начальника)'' передбачає накладення штрафу від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – н.м.д.г.) або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану'' - тягнуть за собою штраф від 500 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від 10 до 15 діб.
=== [[Дезертирство. Самовільне залишення військової частини або місця служби|Самовільне залишення військової частини або місця служби]] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3796 ст. 17211 КУпАП] ===
''Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до 3-х діб '' передбачає арешт з утриманням на гауптвахті до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення,'' - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті від 7 до 15 діб.

''Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до 10-ти діб'' передбачає штраф від 500 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Вищезазначені діяння, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану'' - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Необережне знищення або пошкодження військового майна [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3801 ст. 17212 КУпАП] ===
Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна передбачає накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння вчинені в умовах особливого періоду'', - тягнуть за собою штраф від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб.
=== Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3804 ст. 17213 КУпАП] ===
''Незаконне використання військовою службовою особою (військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування) транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, використання військовослужбовця для виконання завдань, не пов’язаних з військовою службою, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливою метою чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб'' - тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння, які вчинені в умовах особливого періоду'', - передбачають штраф від 1000 до 2000 н.м.д.г. або утримання на гауптвахті від 10 до 15 діб.

Важливо! Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
=== Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3808 ст. 17214 КУпАП] ===
''Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень'' передбачає накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені в умовах особливого періоду,'' - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Недбале ставлення до військової служби [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3811 ст. 17215 КУпАП] ===
''Недбале ставлення військової службової особи до військової служби'' - тягне за собою накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті ж діяння, вчинене в умовах особливого періоду'', - передбачає накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Бездіяльність військової влади [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3814 ст. 17216 КУпАП] ===
''Умисне невжиття заходів щодо припинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов’язків'' передбачає штраф від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння вчинені в умовах особливого періоду'', - накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Порушення правил несення бойового чергування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3817 ст. 17217 КУпАП] ===
''Порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України'' передбачає накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені в умовах особливого періоду'', - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від 10 до 15 діб.
=== Порушення правил несення прикордонної служби [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3820 ст. 17218 КУпАП] ===
П''орушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України'' передбачають штраф від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені в умовах особливого періоду'', - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або утримання на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3823 ст. 17219 КУпАП] ===
''Порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також з радіоактивними матеріалами'' передбачає штраф від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті до 10 діб.

''Діяння, вчинені в умовах особливого періоду'', - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г., або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб.
=== Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3826 ст. 17220 КУпАП] ===
''Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об’єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, або виконання ними обов’язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння'' передбачають штраф від 100 до 500 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 7 діб.

''Участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов’язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов’язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп’яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп’яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів'' - тягнуть за собою накладення штрафу від 500 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду'', - передбачають накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від 10 до 15 діб.
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2839-20#Text:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%B1%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96 Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці]» від 13 грудня 2022 року № 2839–IX набрав чинності 27 січня 2023 року. Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено новою статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2839-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20266%2D1.%20%D0%9E%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D0%97%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%A1%D0%B8%D0%BB%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2C%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%E2%80%99%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%85%20%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97 266-1], приписами якої передбачено можливість огляду військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України (щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції.
|}
 
[[Категорія: Адміністративне право]]

Військові адміністративні правопорушення

2025-07-16T07:18:15Z

Malanchuk.Iryna: уточнено субєкта правопорушення, добавлено гіперпосинання на норми чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Закон України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (зі змінами)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1068-17 Закон України "Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту" від 05 березня 2009 року № 1068-VI (зі змінами)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3460-15 Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (зі змінами)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#Text Наказ Міністерства оборони України від 03 листопада 2020 року № 394 "Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1622-21#Text Наказ Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 "Про затвердження Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення"]
== Загальні положення ==
'''Військове правопорушення''' - правопорушення, вчинене військовослужбовцем, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, що тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3792 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення] (надалі за текстом - КУпАП).

'''Військовослужбовець''' - особа, яка проходить військову службу.
== Розгляд справ про адміністративні правопорушення ==
'''Протокол про військове адміністративне правопорушення складається протягом 3-х діб з моменту встановлення даних, які підтверджують факт вчинення військовослужбовцем такого правопорушення. При цьому, необхідно дотримуватися вимог щодо форми та змісту, установлених статтею 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 КУпАП].'''

''Складати протокол мають право:''
* командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів);
* уповноважена посадова особа органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n366 (ст. 255 КУпАП).]
Уповноважена посадова особа складає протокол не пізніше 24 годин з моменту виявлення військовослужбовця (військовозобов’язаного, резервіста), що вчинив військове адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається військовослужбовцю (військовозобов’язаному/резервісту під час проходження зборів), який притягується до адміністративної відповідальності.

У разі відмови військовослужбовця (військовозобов’язаного/резервіста під час проходження зборів), який притягується до адміністративної відповідальності, від отримання примірника протоколу в ньому робиться відповідний запис.

'''''Важливо, уповноважена посадова особа, яка складає Протокол, зобов’язана роз’яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її права і обов’язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20268.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 КУпАП], про що робиться відмітка в Протоколі та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про ознайомлення. Крім цього, особі пропонується надати письмові пояснення по суті вчиненого правопорушення та зауваження щодо змісту Протоколу, які засвідчуються її підписом та додаються до Протоколу.'''''

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Складений Протокол та інші матеріали протягом 3-х робочих днів формуються у справу, а наступного робочого дня справа про військове адміністративне правопорушення разом із супровідним листом надсилається до районного, районного у місті (міського, міськрайонного) суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n182 КУпАП] законодавець визначив шість обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. Втім, для військового адміністративного правопорушення обтяжуючими обставинами є: вчинення протиправних дій під час несення прикордонної служби та виконання інших військово-службових завдань.

''За результатами розгляду справи судом, протягом 1-єї доби з дня надходження копії судового рішення до органу управління Служби правопорядку, зміст цього рішення повинен бути донесений до відповідного командира (начальника) військової частини.''
== Адміністративні стягнення ==
'''За військові адміністративні правопорушення до військовослужбовців можуть застосовуватися такі види стягнень:'''
# ''Попередження (зауваження).''
# ''Штраф.''
# ''Арешт з утриманням на гауптвахті (гауптвахта - спеціальне приміщення, яке обладнано в органах управління Служби правопорядку (підрозділах Служби правопорядку) з метою виконання покарання заарештованих в адміністративному порядку та затриманих військовослужбовців і військовозобов’язаних, або приміщення (намет), яке може тимчасово обладнуватися на полігонах, у навчальних центрах та районах.'' Арешт з утриманням на гауптвахті призначається районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами). Особливості цього виду стягнення те, що воно '''''не може застосовуватися до військовослужбовців-жінок''''' (ст. 321 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2032%2D1.%20%D0%90%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%20%D0%B7%20%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B3%D0%B0%D1%83%D0%BF%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%85%D1%82%D1%96 КУпАП]). 
За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

До зазначених осіб '''''не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт, а до військовослужбовців строкової служби – водіїв транспортних засобів Збройних сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань у разі порушення правил дорожнього руху, крім того - штраф''''' (ст. 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%80%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C КУпАП]).

У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.

Також, ці особи несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/551-14 Дисциплінарний статут Збройних Сил України], [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1068-17 Дисциплінарний статут служби цивільного захисту], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-15 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України]).

Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає загальні види адміністративних стягнень за військові адміністративні правопорушення, але в умовах особливого періоду законодавчо закріплено більш суворішу відповідальність.

'''''Особливий період''''' – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, відповідно до частини 5 статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2015.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%80%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C Кодексу України про адміністративні правопорушення] передбачено, що за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
== Особливості відповідальності за військові адміністративні правопорушення ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] виділяє наступні військові адміністративні правопорушення:''' 
=== Відмова від виконання законних вимог командира (начальника) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3793 ст. 17210 КУпАП] ===
''Відмова від виконання законних вимог командира (начальника)'' передбачає накладення штрафу від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – н.м.д.г.) або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану'' - тягнуть за собою штраф від 500 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від 10 до 15 діб.
=== [[Дезертирство. Самовільне залишення військової частини або місця служби|Самовільне залишення військової частини або місця служби]] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3796 ст. 17211 КУпАП] ===
''Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до 3-х діб '' передбачає арешт з утриманням на гауптвахті до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення,'' - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті від 7 до 15 діб.

''Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до 10-ти діб'' передбачає штраф від 500 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Вищезазначені діяння, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану'' - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Необережне знищення або пошкодження військового майна [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3801 ст. 17212 КУпАП] ===
Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна передбачає накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння вчинені в умовах особливого періоду'', - тягнуть за собою штраф від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб.
=== Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3804 ст. 17213 КУпАП] ===
''Незаконне використання військовою службовою особою (військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування) транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна, використання військовослужбовця для виконання завдань, не пов’язаних з військовою службою, а також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливою метою чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб'' - тягнуть за собою накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння, які вчинені в умовах особливого періоду'', - передбачають штраф від 1000 до 2000 н.м.д.г. або утримання на гауптвахті від 10 до 15 діб.

Важливо! Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
=== Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3808 ст. 17214 КУпАП] ===
''Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень'' передбачає накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені в умовах особливого періоду,'' - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Недбале ставлення до військової служби [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3811 ст. 17215 КУпАП] ===
''Недбале ставлення військової службової особи до військової служби'' - тягне за собою накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті ж діяння, вчинене в умовах особливого періоду'', - передбачає накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Бездіяльність військової влади [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3814 ст. 17216 КУпАП] ===
''Умисне невжиття заходів щодо припинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов’язків'' передбачає штраф від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння вчинені в умовах особливого періоду'', - накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Порушення правил несення бойового чергування [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3817 ст. 17217 КУпАП] ===
''Порушення правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України'' передбачає накладення штрафу від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені в умовах особливого періоду'', - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від 10 до 15 діб.
=== Порушення правил несення прикордонної служби [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3820 ст. 17218 КУпАП] ===
П''орушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України'' передбачають штраф від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі діяння, вчинені в умовах особливого періоду'', - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або утримання на гауптвахті від 10 до 15 діб. 
=== Порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3823 ст. 17219 КУпАП] ===
''Порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також з радіоактивними матеріалами'' передбачає штраф від 100 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті до 10 діб.

''Діяння, вчинені в умовах особливого періоду'', - тягнуть за собою накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г., або арешт з утриманням на гауптвахті від 10 до 15 діб.
=== Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3826 ст. 17220 КУпАП] ===
''Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об’єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, або виконання ними обов’язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння'' передбачають штраф від 100 до 500 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 7 діб.

''Участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов’язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов’язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп’яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп’яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів'' - тягнуть за собою накладення штрафу від 500 до 1000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.

''Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду'', - передбачають накладення штрафу від 1000 до 2000 н.м.д.г. або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від 10 до 15 діб.
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2839-20#Text:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9%20%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8%20%D0%B2%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B2%20%D0%B1%D0%BE%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96 Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці]» від 13 грудня 2022 року № 2839–IX набрав чинності 27 січня 2023 року. Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено новою статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2839-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20266%2D1.%20%D0%9E%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D0%97%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%A1%D0%B8%D0%BB%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%2C%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%E2%80%99%D1%8F%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D0%B2%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%85%20%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97 266-1], приписами якої передбачено можливість огляду військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України (щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції.
|}
 
[[Категорія: Адміністративне право]]

Підготовче засідання у кримінальному процесі

2025-06-09T09:48:56Z

Malanchuk.Iryna: відредаговоні гіперпосилання на статті КПК

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Закон України від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України"]
== Загальна інформація ==
Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов'язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до судового розгляду.

Підставою для проведення такого засідання має бути надходження до суду одного з таких матеріалів: обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Ніякі інші документи не можуть бути підставою для призначення підготовчого судового засідання.

З моменту одержання судом обвинувального акта та інших документів підозрюваний набуває статусу обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 частина друга статті 42 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України). Одержавши один з чотирьох названих документів, суд своєю ухвалою '''не пізніше п'яти днів''' з дня їх надходження призначає підготовче судове засідання і доручає викликати учасників судового провадження (частина перша статті 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2768 КПК України]). Відлік часу для призначення підготовчого судового засідання починається з наступного дня після одержання судом обвинувального акта або одного зі згаданих клопотань. Наприклад, якщо документи до суду надійшли в понеділок, підготовче судове засідання має бути призначене не пізніше суботи цього тижня.

Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 Кодексом] для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2921 342-345 цього Кодексу], головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
== Завдання підготовчого судового засідання ==
Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, ефективність якого залежить від повноти, всебічності та ретельності його підготовки, що значною мірою ускладнюється нормами частини четвертої статті 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 КПК України], за буквальним змістом яких надавати суду будь-які документи, окрім обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, розписки обвинуваченого про одержання цих документів,розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації, до початку судового розгляду забороняється.

У підготовчому судовому засіданні суд повинен вирішити наступні завдання:
* визначити, чи підсудне йому дане кримінальне провадження з огляду на чіткі правила встановлення територіальної підсудності. Якщо подане йому кримінальне провадження надійшло з порушенням правил визначення територіальної підсудності, суд направляє обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до відповідного суду для вирішення підсудності. В цьому разі розгляд справи в даному суді припиняється;
* встановити, чи немає [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|підстав для закриття провадження]], передбачених пунктами 5-8,10 частини першої або частиною другою статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 КПК України,] а саме: смерть підозрюваного, обвинуваченого, якщо немає заяви про його реабілітацію; скасування новим законом кримінальної відповідальності за діяння, вчинене особою; наявність вироку за тим же обвинуваченням або ухвали суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; відмова потерпілого (його представника) від обвинувачення в [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення|кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення]]; [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення особи від кримінальної відповідальності]]; відмова прокурора від підтримання обвинувачення, якщо потерпілий також відмовляється підтримувати обвинувачення в суді; відсутність згоди держави, яка видала особу, стосовно кримінального правопорушення; після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. За наявності однієї із вказаних підстав суд закриває провадження своєю ухвалою, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* встановити, чи відповідають вимогам закону обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Якщо в названих документах будуть виявлені недоліки, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, суд повертає надіслані йому документи прокурору для виправлення їх змісту та форми згідно з вимогами закону. Ухвала суду про повернення прокурору даних матеріалів може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами; угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Якщо угода за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (частина сьома статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування;
* коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження підсудне даному суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до суду прокурором матеріали відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України], угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Судовий розгляд має здійснюватись за процедурою провадження у першій інстанції з дотриманням в окремих випадках особливого порядку кримінального провадження, передбаченого главою 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України] "[[Кримінальне провадження на підставі угод]]";
* доручити представнику персоналу органу пробації скласти [[Досудова доповідь|досудову доповідь]].
Під час підготовчого судового засідання, з метою підготовки до судового розгляду суд (частина друга статті 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2779 КПК України]):

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документів;

здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3196 КПК України] обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|покарання у виді довічного позбавлення волі]], під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього [[Суд присяжних|судом присяжних]].

Відповідно до частини третьої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3196 384 КПК України] суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Під час підготовчого судового засідання суд роз’яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів (частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2779 315 КПК України).]
== Наслідки підготовчого судового засідання ==
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3769 статтями 468-475 КПК України];

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 284 КПК України];

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь (частина третя статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 314 КПК України]).
== Проблемні питання, що найчастіше виникають при підготовчому судовому засіданні ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України]» розтлумачив підстави повернення обвинувального акта прокурору. Так, суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Окремим проблемним питанням, яке потребує роз’яснення та конкретизації, є порядок розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 статей 314-316 КПК України.]

Деякі скарги, які заявляються обвинуваченим, його представниками є досить складними та потребують ретельної перевірки, що призводить до затягування судового процесу. Неконкретизованими є дії суду на стадії підготовчого засідання, якщо скарга обвинуваченого чи його представника потребує витребування додаткових відомостей або матеріалів від прокурора у взаємозв’язку з частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статті 291 КПК України], якою забороняється надання суду інших документів до початку судового розгляду.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Підготовче засідання у кримінальному процесі

2025-06-09T09:42:39Z

Malanchuk.Iryna: відредаговоні гіперпосинання на кодекс

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Закон України від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України"]
== Загальна інформація ==
Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов'язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до судового розгляду.

Підставою для проведення такого засідання має бути надходження до суду одного з таких матеріалів: обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Ніякі інші документи не можуть бути підставою для призначення підготовчого судового засідання.

З моменту одержання судом обвинувального акта та інших документів підозрюваний набуває статусу обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 частина друга статті 42 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України). Одержавши один з чотирьох названих документів, суд своєю ухвалою '''не пізніше п'яти днів''' з дня їх надходження призначає підготовче судове засідання і доручає викликати учасників судового провадження (частина перша статті 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2768 КПК України]). Відлік часу для призначення підготовчого судового засідання починається з наступного дня після одержання судом обвинувального акта або одного зі згаданих клопотань. Наприклад, якщо документи до суду надійшли в понеділок, підготовче судове засідання має бути призначене не пізніше суботи цього тижня.

Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 Кодексом] для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 Кодексу], головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
== Завдання підготовчого судового засідання ==
Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, ефективність якого залежить від повноти, всебічності та ретельності його підготовки, що значною мірою ускладнюється нормами частини четвертої статті 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 КПК України], за буквальним змістом яких надавати суду будь-які документи, окрім обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, розписки обвинуваченого про одержання цих документів,розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації, до початку судового розгляду забороняється.

У підготовчому судовому засіданні суд повинен вирішити наступні завдання:
* визначити, чи підсудне йому дане кримінальне провадження з огляду на чіткі правила встановлення територіальної підсудності. Якщо подане йому кримінальне провадження надійшло з порушенням правил визначення територіальної підсудності, суд направляє обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до відповідного суду для вирішення підсудності. В цьому разі розгляд справи в даному суді припиняється;
* встановити, чи немає [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|підстав для закриття провадження]], передбачених пунктами 5-8,10 частини першої або частиною другою статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 КПК України,] а саме: смерть підозрюваного, обвинуваченого, якщо немає заяви про його реабілітацію; скасування новим законом кримінальної відповідальності за діяння, вчинене особою; наявність вироку за тим же обвинуваченням або ухвали суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; відмова потерпілого (його представника) від обвинувачення в [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення|кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення]]; [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення особи від кримінальної відповідальності]]; відмова прокурора від підтримання обвинувачення, якщо потерпілий також відмовляється підтримувати обвинувачення в суді; відсутність згоди держави, яка видала особу, стосовно кримінального правопорушення; після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. За наявності однієї із вказаних підстав суд закриває провадження своєю ухвалою, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* встановити, чи відповідають вимогам закону обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Якщо в названих документах будуть виявлені недоліки, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, суд повертає надіслані йому документи прокурору для виправлення їх змісту та форми згідно з вимогами закону. Ухвала суду про повернення прокурору даних матеріалів може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами; угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Якщо угода за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (частина сьома статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування;
* коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження підсудне даному суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до суду прокурором матеріали відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України], угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Судовий розгляд має здійснюватись за процедурою провадження у першій інстанції з дотриманням в окремих випадках особливого порядку кримінального провадження, передбаченого главою 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України] "[[Кримінальне провадження на підставі угод]]";
* доручити представнику персоналу органу пробації скласти [[Досудова доповідь|досудову доповідь]].
Під час підготовчого судового засідання, з метою підготовки до судового розгляду суд (частина друга статті 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2779 КПК України]):

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документів;

здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3196 КПК України] обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|покарання у виді довічного позбавлення волі]], під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього [[Суд присяжних|судом присяжних]].

Відповідно до частини третьої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3196 384 КПК України] суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Під час підготовчого судового засідання суд роз’яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів (частина четверта статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2779 315 КПК України).]
== Наслідки підготовчого судового засідання ==
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтями 468-475 КПК України];

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2537 284 КПК України];

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь (частина третя статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 314 КПК України]).
== Проблемні питання, що найчастіше виникають при підготовчому судовому засіданні ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України]» розтлумачив підстави повернення обвинувального акта прокурору. Так, суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Окремим проблемним питанням, яке потребує роз’яснення та конкретизації, є порядок розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 статей 314-316 КПК України.]

Деякі скарги, які заявляються обвинуваченим, його представниками є досить складними та потребують ретельної перевірки, що призводить до затягування судового процесу. Неконкретизованими є дії суду на стадії підготовчого засідання, якщо скарга обвинуваченого чи його представника потребує витребування додаткових відомостей або матеріалів від прокурора у взаємозв’язку з частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статті 291 КПК України], якою забороняється надання суду інших документів до початку судового розгляду.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Підготовче засідання у кримінальному процесі

2025-06-09T09:26:49Z

Malanchuk.Iryna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2213-19 Закон України від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 "Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України"]
== Загальна інформація ==
Підготовче судове засідання в судовому провадженні у першій інстанції є обов'язковою і самостійною стадією кримінального процесу, в якій суд визначає можливість на законних підставах призначати кримінальне провадження до судового розгляду.

Підставою для проведення такого засідання має бути надходження до суду одного з таких матеріалів: обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Ніякі інші документи не можуть бути підставою для призначення підготовчого судового засідання.

З моменту одержання судом обвинувального акта та інших документів підозрюваний набуває статусу обвинуваченого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина друга статті 42 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України). Одержавши один з чотирьох названих документів, суд своєю ухвалою '''не пізніше п'яти днів''' з дня їх надходження призначає підготовче судове засідання і доручає викликати учасників судового провадження (частина перша статті 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2768 КПК України]). Відлік часу для призначення підготовчого судового засідання починається з наступного дня після одержання судом обвинувального акта або одного зі згаданих клопотань. Наприклад, якщо документи до суду надійшли в понеділок, підготовче судове засідання має бути призначене не пізніше суботи цього тижня.

Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 Кодексом] для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2769 Кодексу], головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
== Завдання підготовчого судового засідання ==
Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, ефективність якого залежить від повноти, всебічності та ретельності його підготовки, що значною мірою ускладнюється нормами частини четвертої статті 291 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 КПК України], за буквальним змістом яких надавати суду будь-які документи, окрім обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову, розписки обвинуваченого про одержання цих документів,розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації, до початку судового розгляду забороняється.

У підготовчому судовому засіданні суд повинен вирішити наступні завдання:
* визначити, чи підсудне йому дане кримінальне провадження з огляду на чіткі правила встановлення територіальної підсудності. Якщо подане йому кримінальне провадження надійшло з порушенням правил визначення територіальної підсудності, суд направляє обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру до відповідного суду для вирішення підсудності. В цьому разі розгляд справи в даному суді припиняється;
* встановити, чи немає [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|підстав для закриття провадження]], передбачених пунктами 5-8,10 частини першої або частиною другою статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України,] а саме: смерть підозрюваного, обвинуваченого, якщо немає заяви про його реабілітацію; скасування новим законом кримінальної відповідальності за діяння, вчинене особою; наявність вироку за тим же обвинуваченням або ухвали суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; відмова потерпілого (його представника) від обвинувачення в [[Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення|кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення]]; [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення особи від кримінальної відповідальності]]; відмова прокурора від підтримання обвинувачення, якщо потерпілий також відмовляється підтримувати обвинувачення в суді; відсутність згоди держави, яка видала особу, стосовно кримінального правопорушення; після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. За наявності однієї із вказаних підстав суд закриває провадження своєю ухвалою, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* встановити, чи відповідають вимогам закону обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Якщо в названих документах будуть виявлені недоліки, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, суд повертає надіслані йому документи прокурору для виправлення їх змісту та форми згідно з вимогами закону. Ухвала суду про повернення прокурору даних матеріалів може бути оскаржена в апеляційному порядку;
* затвердити угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення або угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами; угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Якщо угода за змістом і процедурою укладення не відповідає приписам закону (частина сьома статті 474 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]), суд своєю ухвалою відмовляє в затвердженні угоди та повертає кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування;
* коли за правилами визначення підсудності кримінальне провадження підсудне даному суду, підстав для закриття провадження не виявлено, направлені до суду прокурором матеріали відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України], угоду про примирення або про визнання винуватості затверджено, суд одержує право своєю ухвалою призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру або клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру. Судовий розгляд має здійснюватись за процедурою провадження у першій інстанції з дотриманням в окремих випадках особливого порядку кримінального провадження, передбаченого главою 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України] "[[Кримінальне провадження на підставі угод]]";
* доручити представнику персоналу органу пробації скласти [[Досудова доповідь|досудову доповідь]].
Під час підготовчого судового засідання, з метою підготовки до судового розгляду суд (частина друга статті 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2779 КПК України]):

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документів;

здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до частини другої статті 384 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|покарання у виді довічного позбавлення волі]], під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього [[Суд присяжних|судом присяжних]].

Відповідно до частини третьої статті 384 суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.

Під час підготовчого судового засідання суд роз’яснює обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів (частина четверта статті 315 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
== Наслідки підготовчого судового засідання ==
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтями 468-475 КПК України];

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України];

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України];

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь (частина третя статті 314 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]).
== Проблемні питання, що найчастіше виникають при підготовчому судовому засіданні ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1430740-12 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 03 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України]» розтлумачив підстави повернення обвинувального акта прокурору. Так, суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3801 КПК України]: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Окремим проблемним питанням, яке потребує роз’яснення та конкретизації, є порядок розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статей 314-316 КПК України.]

Деякі скарги, які заявляються обвинуваченим, його представниками є досить складними та потребують ретельної перевірки, що призводить до затягування судового процесу. Неконкретизованими є дії суду на стадії підготовчого засідання, якщо скарга обвинуваченого чи його представника потребує витребування додаткових відомостей або матеріалів від прокурора у взаємозв’язку з частиною четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 291 КПК України], якою забороняється надання суду інших документів до початку судового розгляду.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Геноцид: поняття та характеристика

2025-05-16T08:27:05Z

Malanchuk.Iryna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU48K03U Конвенція про запобігання злочинові геноцид та покарання за нього від 9 грудня 1948 р. Ратифікована УРСР 22 липня 1954 р.]
*[https://ips.ligazakon.net/document/mu56k04u?an=2 Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, суміжних з рабством, від 21 березня 1949 р. Ратифікована УРСР 31 жовтня 1958 p.]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU26K02U Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 р. Підписана УPCP 29 серпня 1956 р].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_105#Text Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 p. Ратифікована УРСР21 січня 1969 р.]
* [https://ips.ligazakon.net/document/MU74011 Європейська конвенція про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів від 25 січня 1974 р.]
* [https://ips.ligazakon.net/document/mu73k05u?an=2 Конвенція про запобігання злочину апартеїд і покарання за нього від 30 листопада 1973 р. Ратифікована УРСР 15 жовтня 1975 р.]
* [https://ips.ligazakon.net/document/MU81004R Декларація ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань від 25 листопада 1981 р.]
* [https://ips.ligazakon.net/document/mu93378?an=2&ed=1993_10_09 Віденська декларація Ради Європи від 9 жовтня 1993 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_055 Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин від 18 квітня 1995 р.]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 стаття 442 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) злочином визнається '''геноцид''', тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом:

1) позбавлення життя членів цієї групи;

2) заподіяння членам групи серйозної шкоди;

3) створення для групи життєвих умов, спрямованих на повне чи часткове її фізичне знищення;

4) впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в такій групі;

5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу

'''Національна група (нація)''' - це така, що історично склалася стійка спільнота людей, для якої характерні спільна територія, економічні зв’язки, своя мова, відмітні особливості побуту, культури І духовності.

'''Етнічна група (етнос)''' - така, що історична склалася стійка соціальна група людей, для якої характерні єдність культури і духовності, особливості побуту, звичаїв (плем’я, народність, народ). Для неї можуть не бути характерними ознаки, що є визначальними для національної групи (наприклад, євреї тривалий час не мали спільної території, не були пов’язані між собою економічно, багато із них не володіли своєю мовою).

'''Расова група (раса)''' - така, що історично склалася група людства, об’єднана спільністю фізичних ознак, що наслідуються (колір шкіри, волосся та очей, форма черепа, зріст тощо), обумовлених спільністю походження і початкового розселення.

'''Релігійна (конфесійна) група''' - група людей, для якої спільною є сукупність духовних уявлень про надприродні сили та істоти, яким ця група поклоняється.

Поняття геноциду визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_155#Text Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього]. У документі від 1948 року геноцид визначено як ''«дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу».''

Стаття II Конвенції визначає п’ять дій, які відповідають визначенню «геноцид».
* вбивство членів такої групи;
* заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або психічного розладу членам такої групи;
* умисне створення для такої групи умов життя, розрахованих призвести до її повного або часткового фізичного знищення;
* впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в такій групі;
* примусове переміщення дітей такої групи до іншої групи.
Також визначення злочину геноциду міститься в статті VI Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

'''За вчинення воєнних злочинів, геноциду не має строку давності притягнення до відповідальності. Особливістю цих злочинів є те, що відповідальність за їх вчинення несуть конкретні особи, які віддають накази вчинити такі злочинні дії.'''
== Склад злочину ==
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом геноциду '''є безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп'''

Потерпілими від цього злочину можуть бути тільки члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи, на знищення якої спрямоване діяння винних осіб - як громадяни України, так і іноземні громадяни чи особи без громадянства. До найбільш небезпечних сучасних форм дискримінації належать расизм, антисемітизм, нетерпимість стосовно арабів і мусульман, негрофобія, ксенофобія (ворожість до будь-яких іноземців). Видом геноциду є апартеїд - обмеження прав громадян за расовою ознакою.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
3 об'єктивної сторони злочин проявляється в суспільне небезпечних діях або бездіяльності, формами якого є:
# позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи;
# заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;
# створення для національної, етнічної, расової чи релігійної групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення; передбачає економічну блокаду групи та позбавлення її реальної можливості забезпечувати для себе достатнє харчування і медичне забезпечення, заборону існування групи за межами невеликої території резервації чи гетто, експропріація землі, що належить групі або її членам, примусове переміщення населення з місця його споконвічного проживання, насильницьке переселення (депортацію) в місцевість, несприятливу для проживання людей, поширення епідемій тощо. Найбільш яскравими проявами геноциду у цій формі в історії України були масова депортація населення у віддалені регіони СРСР у 1929-1931 pp. і голодомор 1932-1933 pp.;
# скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі. Може відбуватися шляхом застосування методів генної інженерії, примусової кастрації і стерилізації, насильницької контрацепції, примушування жінок до вчинення аборту, незаконного позбавлення волі чоловіків групи або створення умов для окремого проживання чоловіків та жінок, заборони шлюбів між членами однієї расової, етнічної чи національної групи тощо. Способом запобігання дітонародженню є і кастрація, яка водночас розглядається як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;
# насильницька передача дітей з однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи в іншу. Метою цієї передачі звичайно є стирання із пам'яті дитини інформації, що ідентифікує її у власному уявленні як члена певної групи з наступним біологічним розчиненням її нащадків серед представників іншої групи;
# публічні заклики, виготовлення та розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій; публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам в їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню). Під матеріалами слід розуміти будь-які матеріальні носії інформації: друковану і рукописну продукцію, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски тощо. Поняттям «виготовлення» охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Розповсюдження матеріалів - будь- яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).
Цей злочин вважається '''закінченим''': у перших двох формах — з моменту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних ушкоджень, а в інших формах — коли вчинено зазначені діяння.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
З суб'єктивної сторони злочин характеризується '''виною у вигляді прямого умислу'''.

'''Спеціальною ознакою''' геноциду у '''перших його п'яти формах є мета - повне або часткове знищення''' будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи. Тому дискримінаційні дії, що позбавляють громадян певної групи можливості повністю використовувати свої права і свободи - право на свободу пересування, на підприємницьку діяльність, на судовий захист, на охорону здоров'я, на освіту, на користування і навчання рідною мовою, на розвиток національних культурних традицій, на створення культурних і навчальних закладів національних меншин, на участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо, - але не спрямовані на знищення цієї групи, кваліфікуються за статтею 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 КК України].

Метою виготовлення матеріалів із закликами до геноциду є їх розповсюдження. Для таких форм злочину, як публічні заклики до геноциду і розповсюдження матеріалів із закликами до геноциду, мета не є обов'язковою ознакою складу.

'''Ніякі строки давності не застосовуються до геноциду в частині застосування частини першої статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 КК України], незалежно від часу його вчинення.'''
=== Суб'єкт злочину ===
Суб'єкт '''злочину загальний'''. Для складу злочину не має значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом. Так само не має значення, чи належать суб'єкт злочину і потерпілі до однієї раси, національності, етносу, конфесії.
== Санкція (покарання) ==
* Геноцид (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 статті 442 КК України]) карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
* Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів (частина друга статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 КК України]) - караються пробаційним наглядом на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

== Судовий процес України проти Російської Федерації через вторгнення російських військ в Україну та геноцид українського народу ==
26 лютого 2022 року Україна подала позов до Міжнародного суду ООН щодо порушення Росією Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Також Україна відразу подала клопотання про запобіжні заходи, в якому, по суті, просить МС ООН наказати Росії зупинити ведення війни в Україні. Зазначене має на меті притягнути до відповідальності країну - агресора.

16 березня 2022 року Суд ухвалив проміжне рішення щодо запобіжних заходів. [https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rishennya-mizhnarodnogo-sudu-oon Знаковий Наказ суду від 16 березня 2022 року зобов’язав Росію «негайно призупинити військові операції, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України»], а також «забезпечити, аби будь-які збройні формування, будь-які організації, особи, які керуються або підтримуються Росією та перебувають під її впливом, не здійснювали жодних воєнних заходів. Цей Наказ є обов’язковим і становить окреме порушення міжнародного права.

32 держави-сторони Конвенції про геноцид долучились до справ, щоб представити Суду свою позицію щодо тлумачення Конвенції – ця кількість є безпрецедентною. Усі держави, які долучились, тлумачать Конвенцію таким чином, щоб юрисдикція Міжнародного суду щодо позову України була безсумнівною.

Наразі судовий процес не завершився.

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Геноцид: поняття та характеристика

2025-05-16T08:11:02Z

Malanchuk.Iryna: Додбавлено ще один розділ, відкореговано точний зміст нормативно правової норми

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU48K03U Конвенція про запобігання злочинові геноцид та покарання за нього від 9 грудня 1948 р. Ратифікована УРСР 22 липня 1954 р.]
*[https://ips.ligazakon.net/document/mu56k04u?an=2 Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, суміжних з рабством, від 21 березня 1949 р. Ратифікована УРСР 31 жовтня 1958 p.]
*[https://ips.ligazakon.net/document/MU26K02U Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 р. Підписана УPCP 29 серпня 1956 р].
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_105#Text Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 p. Ратифікована УРСР21 січня 1969 р.]
* [https://ips.ligazakon.net/document/MU74011 Європейська конвенція про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів від 25 січня 1974 р.]
* [https://ips.ligazakon.net/document/mu73k05u?an=2 Конвенція про запобігання злочину апартеїд і покарання за нього від 30 листопада 1973 р. Ратифікована УРСР 15 жовтня 1975 р.]
* [https://ips.ligazakon.net/document/MU81004R Декларація ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань від 25 листопада 1981 р.]
* [https://ips.ligazakon.net/document/mu93378?an=2&ed=1993_10_09 Віденська декларація Ради Європи від 9 жовтня 1993 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_055 Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин від 18 квітня 1995 р.]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 стаття 442 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) злочином визнається '''геноцид''', тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом:

1) позбавлення життя членів цієї групи;

2) заподіяння членам групи серйозної шкоди;

3) створення для групи життєвих умов, спрямованих на повне чи часткове її фізичне знищення;

4) впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в такій групі;

5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу

'''Національна група (нація)''' - це така, що історично склалася стійка спільнота людей, для якої характерні спільна територія, економічні зв’язки, своя мова, відмітні особливості побуту, культури І духовності.

'''Етнічна група (етнос)''' - така, що історична склалася стійка соціальна група людей, для якої характерні єдність культури і духовності, особливості побуту, звичаїв (плем’я, народність, народ). Для неї можуть не бути характерними ознаки, що є визначальними для національної групи (наприклад, євреї тривалий час не мали спільної території, не були пов’язані між собою економічно, багато із них не володіли своєю мовою).

'''Расова група (раса)''' - така, що історично склалася група людства, об’єднана спільністю фізичних ознак, що наслідуються (колір шкіри, волосся та очей, форма черепа, зріст тощо), обумовлених спільністю походження і початкового розселення.

'''Релігійна (конфесійна) група''' - група людей, для якої спільною є сукупність духовних уявлень про надприродні сили та істоти, яким ця група поклоняється.

Поняття геноциду визначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_155#Text Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього]. У документі від 1948 року геноцид визначено як ''«дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу».''

Стаття II Конвенції визначає п’ять дій, які відповідають визначенню «геноцид».
* вбивство членів такої групи;
* заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або психічного розладу членам такої групи;
* умисне створення для такої групи умов життя, розрахованих призвести до її повного або часткового фізичного знищення;
* впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в такій групі;
* примусове переміщення дітей такої групи до іншої групи.
Також визначення злочину геноциду міститься в статті VI Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

'''За вчинення воєнних злочинів, геноциду не має строку давності притягнення до відповідальності. Особливістю цих злочинів є те, що відповідальність за їх вчинення несуть конкретні особи, які віддають накази вчинити такі злочинні дії.'''
== Склад злочину ==
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом геноциду '''є безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп'''

Потерпілими від цього злочину можуть бути тільки члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи, на знищення якої спрямоване діяння винних осіб - як громадяни України, так і іноземні громадяни чи особи без громадянства. До найбільш небезпечних сучасних форм дискримінації належать расизм, антисемітизм, нетерпимість стосовно арабів і мусульман, негрофобія, ксенофобія (ворожість до будь-яких іноземців). Видом геноциду є апартеїд - обмеження прав громадян за расовою ознакою.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
3 об'єктивної сторони злочин проявляється в суспільне небезпечних діях або бездіяльності, формами якого є:
# позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи;
# заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;
# створення для національної, етнічної, расової чи релігійної групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення; передбачає економічну блокаду групи та позбавлення її реальної можливості забезпечувати для себе достатнє харчування і медичне забезпечення, заборону існування групи за межами невеликої території резервації чи гетто, експропріація землі, що належить групі або її членам, примусове переміщення населення з місця його споконвічного проживання, насильницьке переселення (депортацію) в місцевість, несприятливу для проживання людей, поширення епідемій тощо. Найбільш яскравими проявами геноциду у цій формі в історії України були масова депортація населення у віддалені регіони СРСР у 1929-1931 pp. і голодомор 1932-1933 pp.;
# скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі. Може відбуватися шляхом застосування методів генної інженерії, примусової кастрації і стерилізації, насильницької контрацепції, примушування жінок до вчинення аборту, незаконного позбавлення волі чоловіків групи або створення умов для окремого проживання чоловіків та жінок, заборони шлюбів між членами однієї расової, етнічної чи національної групи тощо. Способом запобігання дітонародженню є і кастрація, яка водночас розглядається як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;
# насильницька передача дітей з однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи в іншу. Метою цієї передачі звичайно є стирання із пам'яті дитини інформації, що ідентифікує її у власному уявленні як члена певної групи з наступним біологічним розчиненням її нащадків серед представників іншої групи;
# публічні заклики, виготовлення та розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій; публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам в їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню). Під матеріалами слід розуміти будь-які матеріальні носії інформації: друковану і рукописну продукцію, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски тощо. Поняттям «виготовлення» охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Розповсюдження матеріалів - будь- яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).
Цей злочин вважається '''закінченим''': у перших двох формах — з моменту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних ушкоджень, а в інших формах — коли вчинено зазначені діяння.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
З суб'єктивної сторони злочин характеризується '''виною у вигляді прямого умислу'''.

'''Спеціальною ознакою''' геноциду у '''перших його п'яти формах є мета - повне або часткове знищення''' будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи. Тому дискримінаційні дії, що позбавляють громадян певної групи можливості повністю використовувати свої права і свободи - право на свободу пересування, на підприємницьку діяльність, на судовий захист, на охорону здоров'я, на освіту, на користування і навчання рідною мовою, на розвиток національних культурних традицій, на створення культурних і навчальних закладів національних меншин, на участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо, - але не спрямовані на знищення цієї групи, кваліфікуються за статтею 161 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 КК України].

Метою виготовлення матеріалів із закликами до геноциду є їх розповсюдження. Для таких форм злочину, як публічні заклики до геноциду і розповсюдження матеріалів із закликами до геноциду, мета не є обов'язковою ознакою складу.

'''Ніякі строки давності не застосовуються до геноциду в частині застосування частини першої статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 КК України], незалежно від часу його вчинення.'''
=== Суб'єкт злочину ===
Суб'єкт '''злочину загальний'''. Для складу злочину не має значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом. Так само не має значення, чи належать суб'єкт злочину і потерпілі до однієї раси, національності, етносу, конфесії.
== Санкція (покарання) ==
* Геноцид (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 статті 442 КК України]) карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
* Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів (частина друга статті 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 КК України]) - караються пробаційним наглядом на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

== Судовий процес України проти Російської Федерації через вторгнення російських військ в Україну та геноцид українського народу ==
Одразу після повномаштабного вторгнення російськитх військ на територію України, [https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rishennya-mizhnarodnogo-sudu-oon Україна подала позов проти Російської Федерації до Міжнародного Суду ООН в Гаазі] та запит на наказ Суду про тимчасові заходи проти Росії. Зазначене має на меті притягнути до відповідальності країну - агресора.

16 березня 2022 року Суд ухвалив проміжне рішення щодо запобіжних заходів. [https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rishennya-mizhnarodnogo-sudu-oon Знаковий Наказ суду від 16 березня 2022 року зобов’язав Росію «негайно призупинити військові операції, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України»], а також «забезпечити, аби будь-які збройні формування, будь-які організації, особи, які керуються або підтримуються Росією та перебувають під її впливом, не здійснювали жодних воєнних заходів. Цей Наказ є обов’язковим і становить окреме порушення міжнародного права.

32 держави-сторони Конвенції про геноцид долучились до справ, щоб представити Суду свою позицію щодо тлумачення Конвенції – ця кількість є безпрецедентною. Усі держави, які долучились, тлумачать Конвенцію таким чином, щоб юрисдикція Міжнародного суду щодо позову України була безсумнівною.

Наразі судовий процес не завершився.

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]