WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого документа на виконання

2021-06-02T08:17:24Z

Maksym.palianytsia:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]

== Строк пред’явлення виконавчого документа до виконання ==
Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох років''', крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання '''протягом трьох місяців''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n139 частина перша статті 12 Закон України "Про виконавче провадження"]).

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання '''протягом усього періоду''', на який присуджені платежі (частина третя статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"]).

== Куди звертатися ==
Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

{| class="wikitable"
|-
| '''Поновлення пропущеного строку можливе лише щодо виконавчого документа, виданого судом. Щодо інших виконавчих документів, виданих іншими юрисдикційними органами, пропущені строки поновленню не підлягають.'''
|}
== Хто є суб’єктом звернення ==
Суб’єктом звернення до суду з цього питання є '''стягувач'''. Також, зазначене право належить і '''правонаступнику стягувача''', у випадках, якщо нормами матеріального права допускається правонаступництво.

== Підстава поновлення строку ==
Зазначений строк є процесуальним і може бути поновленим.
Підставою для поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання є поважність причин пропуску такого строку. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавством не визначено, а тому суди дають оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

З судової практики поважними причинами для поновлення строку здебільшого визнаються отримання не з вини стягувачів виконавчих листів після закінчення строку пред’явлення їх до виконання. Так, у справі № 607/21808/13-ц суди встановили, що стягувач пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин, оскільки судом першої інстанції при оформленні та видачі виконавчих листів порушено норми Інструкції з діловодства та Закону України «Про виконавче провадження», стягувач не отримав виконавчих листів, тобто фактично не мав можливості вимагати виконання судового рішення.

У справі №2а/0470/4250/11 судами встановлено, що стягувач звернувся до суду із заявами про видачу виконавчого листа з дотриманням встановленого законом строку, однак, виконавчий лист було видано судом після строку, встановленого законодавством для пред'явлення виконавчих листів для виконання, тому суди дійшли висновку про наявність поважних причин для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. А у справі № 2а-12192/09/0470 суди дійшли висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання пропущено не з вини заявника, оскільки стягувач своєчасно звертався до окружного адміністративного суду з відповідною заявою, проте через те, що адміністративна справа перебувала на розгляді у Вищому адміністративному суді України, суд своєчасно не видав виконавчий лист.

Також вимогу про поновлення строку пред’явлення до виконання виконавчого документа може бути заявлено одночасно з проханням видати дублікат такого виконавчого документу. Поширеним є подання таких заяв при втраті виконавчого документу під час примусового виконання або при пересиланні виконавчого документу з одного органу державної виконавчої служби до іншого. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили (постанова ВС від 29.08.2018 у справі № 344/5708/15-ц, постанова від 17.10.2018 у справі № 1304/8184/12, постанова від 12.06.2019 у справі № 2-1316/736/11).

== Вартість ==
Чинне законодавство не передбачає стягнення судового збору як оплати заяви про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Але в судовій практиці є думка про те, що за подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2021 році - 68,1 грн. (0,03 * 2270 грн.) (див. [http://reyestr.court.gov.ua/Review/79966754 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі № 813/1776/14 про залишення позовної заяви без руху]).

== Строки розгляду заяви ==
Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. '''Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.'''

== Порядок оскарження ==
За результатами розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 п. 24 частини першої статті 353 ЦПК України]).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Виконавче провадження]]

Нотаріальне посвідчення правочинів

2021-03-26T07:54:33Z

Maksym.palianytsia: Додано посилання на судову практику з питання оскарження нотаріальних дій.

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України];
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»];
* [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України «Про іпотеку»];
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5479-17 Закон України «Про аграрні розписки»];
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»].

== Поняття правочинів ==
'''Правочинами''' визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. 
'''Правочин''' - це правомірна дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна у власність шляхом купівлі-продажу; здача майна в оренду, надання послуг тощо).
==== Види правочинів ====
# одностороні;
# дво- чи багатосторонні.

===== Односторонніми є =====
* Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту). 
* Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. 
* Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. 
===== Дво- чи багатосторонніми =====
* Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. 

'' Правочин посвідчується нотаріусом '', якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. 
Коли нотаріус з'ясує дійсні наміри сторін і виявить суттєві моменти правочину, він зобов'язаний перевірити, чи відповідає зміст цього правочину вимогам закону. 
== Вимоги до документів, в яких викладається правочин ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 43 Закону України «Про нотаріат»] під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. 
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. 

'''''При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії'''''

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Стаття 43 ЗУ « Про нотаріат»] визначає, що встановлення особи здійснюється за ''паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина'', який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю внаслідок війни чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. 

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 47 Закону України «Про нотаріат»] встановлюються й чіткі та однозначні вимоги до документів, в яких викладається правочин: 

* документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ. 
* тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко. 
* дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. 
* прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами - із зазначенням дати їх народження. 
* для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи.
* мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем. 
=== правочини, нотаріальне посвідчення яких передбачено законом ===
* договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання, спадковий договір) нерухомого майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1345 ст. 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК України]); 
* іпотечні договори, договори про заставу засобів, космічних об'єктів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»], ст. 13 Закону України «[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Про заставу]», ст. 577 ЦК України); 
* договори про спільну часткову на земельну ділянку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст. 88, 128, 132,142 Земельного кодексу України], ст. 14 Закону України «[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/899-15 Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)]»); 
* договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n351 ст. 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України]); 
* договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1345 стаття 793 ЦК України]); 
* договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,, договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1345 ст. 799, 828 ЦК України]); 
* договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1345 ст. 153 ЦК України]); 
* договори управління нерухомим майном ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1345 ст. 1031 ЦК України]); 
* договори про зміну черговості одержання права на спадкування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1345 ст. 1259 ЦК України]); заповіти ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1345 ст.ст. 1247, 1249 ЦК України]); 
* довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в порядку передоручення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1345 ст. 245 ЦК України]); 
* інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена обов'язкова нотаріальна форма. 

За домовленістю сторін нотаріуси посвідчують інші правочини, укладені у письмовій формі, нотаріальне посвідчення яких законом не передбачено (наприклад: договори позики, позички, договори про визначення часток або про зміну розміру часток, договір доручення тощо).
== Місце вчинення нотаріальної дії ==
1. Нотаріальні дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 Закону України „Про нотаріат”] (далі - Закон) та іншими актами законодавства України. 

2. Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#n87 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]). 

3. Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями. Запис про вчинення нотаріальної дії поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, заноситься до Журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи робочого місця (контори) приватного нотаріуса. 

4. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законодавством. 

5. Приватний нотаріус має право мати лише одне приміщення для розміщення робочого місця (контори), яке повинно знаходитись у межах нотаріального округу, в якому здійснюється нотаріальна діяльність.

== Вартість ==
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 19 Закону України «Про нотаріат»]. 
Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не повертається. 
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 31 Закону України «Про нотаріат»] 

== Строки розгляду питання ==
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Водночас нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальну дію, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб також інші документи, які вбачаються необхідними для вчинення нотаріальної дії (відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/3425-12/ed20120517 ст. 47 Закону України "Про нотаріат"]). 

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/3425-12/ed20120517 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про нотаріат"] за умови здійснення оплати нотаріальної дії, сплати інших загальнообов'язкових платежів нотаріальна дія повинна бути вчинена в день подачі всіх документів. Отже, у випадку наявності всіх підстав вчинення нотаріальної дії нотаріус не має права відкладати чи зупинити її вчинення. 

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від інших осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. 

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця. 

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. 

Згідно з [http://zakon3.rada.gov.ua/rada/show/3425-12/ed20120517 п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про нотаріат"] нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії. Саме цей критерій повинен бути основою вчинення будь-якої нотаріальної дії або здійснення відмови в її вчиненні. 

Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій. 

== Підстави для відмови ==

Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України «Про нотаріат»] нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 

# вчинення такої дії суперечить законодавству України; 
# не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 
# дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 
# є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 
# з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 
# правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 
# особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 
# особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 
# в інших випадках, передбачених законом. 

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. 

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. 

Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. 
== Порядок оскарження ==
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. 

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. 

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 статті 50 Закону України "Про нотаріат"] йдеться про оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії та нотаріального акта. Оскарження відбувається в порядку позовного провадження. У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред'явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус - працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори. 

Оскарження нотаріальної дії може мати місце у випадку, якщо особа вважає її вчинення неправомірним або таким, що не відбулося. У такому разі предметом спору буде правомірність вчинення нотаріальної дії, питання про визнання її недійсною або невчиненою. Слід зазначити, що правомірність вчинення нотаріальної дії існує доти, доки інше не доведено в судовому порядку. 

Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що нотаріус безпідставно (неправомірно) відмовив у вчиненні нотаріальної дії, порушивши тим самим покладений на нього обов'язок щодо вчинення нотаріальних дій. У такому разі оскаржується постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій повинні обов'язково обґрунтовуватися причини такої відмови (див. коментар до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України "Про нотаріат]"). 

Окремо слід звернути увагу на питання оскарження нотаріального акта. Поняття нотаріального акта є значно ширшим за поняття "нотаріальна дія" і являє собою будь-яку дію, що є складовою частиною нотаріальної діяльності, і вчиняється нотаріусом у межах виконання власних повноважень (див. коментар до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 34 Закону України "Про нотаріат"]). Наприклад, до нотаріальних актів слід відносити надіслання запитів у рамках спадкової справи тощо. Таким чином, винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії також є нотаріальним актом. Поряд із цим винесення такої постанови не передбачено стосовно нотаріального акта. При цьому законом не забороняється оскарження будь-яких нотаріальних актів з метою заборони нотаріусу вчиняти певні процесуальні дії або навпаки - зобов'язання його до вчинення необхідних дій. З огляду на це виглядає необґрунтованою думка, що певні нотаріальні акти взагалі не оскаржуються, оскільки мають проміжний характер та безпосереднім чином не впливають на права та обов'язки учасників нотаріального процесу. 

Положення закону про можливість оскарження нотаріального акта є важливим з точки зору захисту прав та інтересів особи, інтересів якої стосується вказаний акт. Зокрема, це надає право оскаржити не тільки нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, але й окрему конкретну дію нотаріуса, яка не відповідає чинному законодавству. Наприклад, у разі заведення спадкової справи нотаріусом у порушення вимог щодо належного місця її заведення (див. коментар до ст. 67 до Закону України "Про нотаріат"), що само по собі не є вчиненням нотаріальної дії, заінтересований спадкоємець має право оскаржити цей нотаріальний акт у судовому порядку і визнати його недійсним як такий, що вчинено з порушеннями. 

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Тобто закон визначає досить широке коло осіб, які правомочні оскаржувати нотаріальні дії, відмови в їх вчиненні та нотаріальні акти. Так, якщо відмова у вчиненні нотаріальної дії можлива лише відносно особи, яка звернулася за її вчиненням (див. коментар до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України "Про нотаріат"]), то право на оскарження такої відмови має не тільки ця особа, але й інші, чиїх прав та інтересів стосується даний нотаріальний акт або нотаріальна дія (наприклад, спадкоємці померлого). 

В юридичній літературі вказується на те, що предметом судової діяльності по даній категорії справ є перевірка законності та обґрунтованості дії нотаріальних органів, інших органів або посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії або які відмовили в їх вчиненні. При оскарженні в суд відмови у вчиненні нотаріальної дії предмет доведення повинен визначатися з урахуванням підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 ст. 49 Закону України "Про нотаріат"]. Оскільки від встановлення або невстановлення перелічених обставин залежить висновок про законність та обґрунтованість відмови у вчиненні нотаріальної дії, факти, які підтверджують або спростовують їх наявність чи відсутність, увійдуть до предмета доведення по даній справі. 

Важливо також зазначити, що оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе лише у разі винесення нотаріусом постанови про відмову в її вчиненні ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 див. коментар до ст. 49 Закону України "Про нотаріат")].

Питання оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні детально розглянуті в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002740-14#Text Постанові Пленуму Вищого спеціалізованного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №2 від 07.02.2014] "Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" та [https://ips.ligazakon.net/document/VRR00137 Листі Вищого спеціалізованного суду з розгляду цивільних і кримінальних справ] "Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні".
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]
[[Категорія:Нотаріат‎‎]]

Особливості прийняття спадщини дитиною

2021-03-26T07:25:10Z

Maksym.palianytsia: Додано приклад судової практики прийняття спадщини неповнолітніми

== Нормативна база ==
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/63/96 Указ Президента України "Про Національну програму "Діти України" від 18 січня 1996 року N 63]
# [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
== Правовий статус дитини ==
Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 статтею 1 Конвенції про права дитини], '''дитиною''' є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягне повноліття раніше (наприклад, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу; повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини; після набрання законної сили рішенням суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності).

[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Статтею 6 Сімейного кодексу України], встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, '''малолітньою''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 31 Цивільного Кодексу України]), '''неповнолітньою''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 стаття 32 Цивільного Кодексу України]).

Захист прав і законних інтересів дитини відповідно до норм [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] покладається, в першу чергу, на сім'ю, органи опіки та піклування, прокуратуру, суд.
== Прийняття спадщини ==
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про [http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8&oldid=9965 відмову від прийняття спадщини] ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 1268 ЦКУ]). 

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.3-4 ст. 1269 ЦКУ]).

''Так, рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2010 року (справа № 2-376/10) задоволено позов М. та визначено додатковий строк два місяці для прийняття спадщини.''

При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував, що неповнолітня М., яка є спадкоємицею за заповітом, прийняла спадщину в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК, а тому підстав для задоволення позову немає.

Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавцю заповіту '''нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування.'''
== Право малолітніх дітей на обов'язкову частку в спадщині ==
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця '''мають право, незалежно від змісту заповіту на обов’язкову частку''' (половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, тобто діти.
== Перелік документів, які необхідно мати при собі для отримання свідоцтва про право на спадщину ==
'''Звертаючись до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно підготувати наступний перелік документів:''' 
* свідоцтво про смерть спадкодавця;
* документи, подані на підтвердження факту місця відкриття спадщини (довідка житлово-експлуатаційної організації, довідка правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; запис у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідка адресного бюро, довідка райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою);
* свідоцтво про народження дитини та її паспорт (за наявності), довідка про присвоєння індивідуального номеру платника податків дитини;
* документи, за якими встановлюється черга спадкування дитини за законом із (свідоцтва, рішення суду, тощо), або заповіт на ім’я дитини;
* правовстановлюючі документи на спадкове майно;
* звіт (акт) про оцінку майна, здійснену уповноваженим суб’єктом оцінювання крім спадкоємців першої та другої черги спадкування;
* заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, подана та підписана батьками (батьком, матір’ю, якщо помер інший з батьків), що діють від імені та в інтересах малолітньої дитини, або заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, подана та підписана неповнолітньою дитиною яка досягла 14 років.

'''У разі, якщо дитина є спадкоємцем після померлих батька та матері, дитина може отримати свідоцтво про право на спадщину у наступних випадках: ''' 
# після набуття повного обсягу цивільної дієздатності (18 років – повнолітня особа та у випадках, передбачених законом)
# після призначення опікуна (піклувальника) відповідно опікуном (дитиною за згодою піклувальника).

== Див. додатково ==
* Див. додатково [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]]
* Див. додатково [[Відмова від прийняття спадщини]]

[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Визнання дійсними договорів відчуження, посвідчених біржею

2021-02-15T13:37:32Z

Maksym.palianytsia: /* Хто є суб’єктом звернення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 Закон України «Про товарну біржу»]

== Вступ ==

Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв’язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються. Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об’єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

== Куди звернутися ==

До суду за місцем знаходження майна. Зазначена норма поширюється на цивільні справи.

== Хто є суб’єктом звернення ==

Суб’єктом звернення до суду з цього питання є Позивач. Велику частку справ про визнання угод дійсними займають позови про визнання дійсними угод, посвідчених на товарній біржі.

Право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1956-12 статтею 15 Закону України “Про товарну біржу”] № 1956-ХП від 10.12.1991 року. 

Однак, реєстрація договору на товарній біржі не може замінити його нотаріальне посвідчення. Проте, нотаріально посвідчити ці угоди сторони не можуть, оскільки біржові договори вже зареєстровані в органах бюро технічної інвентаризації. 

При розгляді справ цієї категорії необхідно враховувати, що наявність лише однієї біржової угоди не є безумовною підставою для ухвалення рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Біржова угода може бути письмовим доказом того, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, однак визнання договору дійсним на підставі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 220 ЦК України] можливе за дотримання всіх вимог, зазначених у цих правових нормах. 
Іноді нотаріальне посвідчення договору може бути компенсоване рішенням суду. Це можливо за дотримання таких вимог:
# сторони домовились щодо усіх істотних умов договору;
# така домовленість підтверджена письмовим доказом;
# відбулося повне або часткове виконання договору;
# одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
У разі позитивного рішення суду наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується, в такому випадку судове рішення має „компенсаторне” значення.
Дане правило не може бути застосоване: якщо сторонами не була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору; якщо відсутні письмові докази того, що така угода мала місце; якщо не відбулося повне або часткове виконання договору.
При визнанні договору дійсним суд має перевірити, чи підлягає цей договір нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений і чи не містить даний договір якихось протиправних умов, а також чи відповідає правочин загальним вимогам, зазначеним у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 203 ЦК України], а саме:
* відповідність змісту правочину ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
* наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності;
* вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність його внутрішній волі;
* правочин повинен бути вчинений у форму, встановленій законом;
* правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
* правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 
Лише перевірка та встановлення всіх перерахованих вище обставин, за наявності встановлення факту ухилення сторони від нотаріального посвідчення, може бути підставою для ухвалення законного рішення про задоволення позову про визнання дійсною угоди. 
При зверненні до суду з позовами про визнання дійсними угод, укладених на біржі, позивачі подавали лише копії цих угод та заяви від сторін про розгляд справи за їх відсутності. Лише на підставі цих доказів суд ухвалював рішення про задоволення позовів. При цьому суд не перевіряв, чи є такі угоди законними, чи мали право відчужувачі на розпорядження майном, яке продається, чи не порушуються при цьому права інших осіб. Розгляд справи за відсутності сторін позбавляє суд можливості навіть оглянути оригінали цих угод. 

Такий недолік є типовим для всіх справ, особливо тих, що розглянуті у 2004-2005 роках. 

Лише починаючи з 2006 року в деяких справах наявні правовстановлювальні документи та технічні паспорти на відчужуване майно.

'''''Прикладом є справа № 2-6581/04 (суддя Петушков С.А.), по якій позивач Г. просив визнати дійсним договір купівлі-продажу 9/500 частин будівель магазину, придбаних у ТОВ „ВКФ „Ірина і К” на універсальній товарній біржі „Партнер” в квітні 2003 року. До позову додано лише ксерокопію договору купівлі-продажу, квитанцію про сплату судового збору 8,50 грн. та заяви від позивача та представника відповідача з проханням розглянути справу у їх відсутність. В рішенні суду вказано, що укладена угода відповідає вимогам ст.ст. 655,656, 662, 689, 692 ЦК України, не зважаючи на те, що угода укладена у 2003 році і до цих правовідносин мають бути застосовані положення Цивільного кодексу Української РСР. Правовстановлювального документу на відчужуване майно в матеріалах справи немає.'''''

Також мають місце випадки безпідставного визнання договорів купівлі-продажу дійсними, коли майно, що продається, належить продавцю на підставі договору, посвідченого біржею, який не є належним документом, що підтверджує право власності відчужувача на нерухоме майно.

'''''Наприклад, справа № 2-3227/08 (суддя Квітка О.М.). З. звернувся з позовом до Б. про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованого на біржі у 2002 році. Продавцю Б. квартира належала на підставі договору купівлі-продажу, укладеного і зареєстрованого на біржі у 1999 року, і цей договір не був нотаріально посвідчений, а тому право власності продавця не підтверджувалося належним правовстановлювальним документом. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд на це увагу не звернув. Між тим, визнання договору від 2002 року дійсним могло мати місце лише після того, як суд, за позовом Б., визнав би дійсним договір купівлі-продажу, укладений у 1999 році.'''''

Відкритим в судовій практиці лишається питання, чи потребував нотаріальної реєстрації договір купівлі-продажу житла, вчинений в 90-х роках 20 століття.

Судова практика з цього приводу неоднозначна.

'''Перша позиція: нотаріальне посвідчення обов’язкове.'''

''Так, серед мотивів, з яких виходив Верховний Суд, та застосованих норм права в Постанові від 01 квітня 2020 року по справі № 754/1466/15-ц зазначено наступне:''

«У період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу (12 травня 1997 р.) існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.

За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (частина перша статті 128 ЦК Української РСР), а відповідно до статті 153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Отже, положення статті 227 ЦК Української РСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний. Таким чином, договір купівлі-продажу (міни) житлового будинку ( в нашому випадку квартири), укладений на біржі в простій письмовій формі, може бути визнаний недійсним.»

'''Друга позиція: нотаріальне посвідчення НЕ обов’язкове.'''

''В той же час, той же суд в Постанові від 10 квітня 2020 року по справі № 522/14088/17 зазначає наступне:''

«Доводи касаційної скарги договір купівлі-продажу у 1995 року укладено з порушенням діючого законодавства, оскільки такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню не заслуговують уваги з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини першої статті 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 1995 року) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.»
[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Суди]]

Визнання дійсними договорів відчуження, посвідчених біржею

2021-02-15T13:30:53Z

Maksym.palianytsia: /* Нормативна база */

Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні

2020-03-16T17:26:52Z

Maksym.palianytsia:

== '''Нормативна база''' ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція організації примусового виконання рішень затверджена наказом Міністерства юстиції України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-16 Постанова '''ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 03.06.2016 № 5''' "'''Про судову практику в справах про зняття арешту з майна"''']
== '''Зняття арешту з майна у виконавчому провадженні''' ==
Статтею 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] встановлено, що '''у разі закінчення виконавчого провадження''' (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), '''повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.''' 
Слід зазначити, що '''про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження''' або '''повернення виконавчого документа''', яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до статті 59 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] '''особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту'''.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
'''У разі виявлення порушення порядку накладення арешту''', встановленого цим Законом, '''арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби''', якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
== '''Обов’язок виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника''' ==
'''Виконавець зобов’язаний зняти арешт''' з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня '''з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення''' згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"] (ст. 59 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ЗУ «Про виконавче провадження»]). 
Оскільки, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 48 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»] '''забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання''', відкритих відповідно до статті 15-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про електроенергетику"], на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закону України "Про теплопостачання"], на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закону України "Про теплопостачання"], статті 18-1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2918-14 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення"], на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1868-15 Закону України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки"], на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
== '''Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини''' ==
{| class="wikitable"
|+
! colspan="2" |Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
|-
|1
|отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
|-
|2
|надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
|-
|3
|отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
|-
|4
|наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
|-
|5
|відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
|-
|6
|отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
|-
|7
|погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
|-
|8
|отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
|}
<big>'''У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.'''</big>
== '''Зняття арешту з майна, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням''' ==
{| class="wikitable"
|+
!'''ВАЖЛИВО! При скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного''' виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна '''боржника''' без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження.
|}
Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження (п. 15 розділу VIII [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкції з організації примусового виконання рішень]).

У разі якщо завершене виконавче провадження знищено у зв’язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

== '''Порядок та способи зняття арешту з розрахункових рахунків під час виконавчого провадження''' ==
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачений цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено,ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом , кошти, що перебувають на рахунка із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк , інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Так відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення на стягнення та такі кошти заборонено законом. Перелік коштів на які заборонено звертати стягнення зазначений у статті 73 Закону України «Про виконавче провадження»:

'''Кошти, на які не може бути звернено стягнення:'''
* 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
* 2) компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
* 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
* 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
* 5) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
* 6) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;
* 7) допомогу при усиновленні дитини;
* 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
* 9) допомогу на дітей одиноким матерям;
* 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
* 11) допомогу на лікування;
* 12) допомогу на поховання;
* 13) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
* 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
'''Стягнення не здійснюється також із сум:'''
* 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
* 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
* 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;
* 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
* 5) грошової допомоги, пов’язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Також відповідно до статті 72 Закону України «Про виконавче провадження» ''' ''' Звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства.

Стягнення допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, тобто на дані виплати можна звертати стягнення, але ні якому разі не можна накладати арешт на дані кошти.

'''Окремо слід звернути увагу на накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати або пенсії.'''

У разі накладення арешту на рахунок, на який надходить пенсія або заробітна плата, арешт з даних рахунків знімається, так як законодавством передбачено окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати та пенсійних виплат (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Тому арешт даних коштів позбавляє боржника джерел до існування та порушує його право на соціальний захист.

Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Так ст. 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ч. 1 ст. 115, ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ст. 22, ч. ч. 1, 6 ст. 24, ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Отже, накладення арешту на рахунок боржника який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Статтею 57 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника направлений насамперед для забезпечення реального виконання рішення, тобто стягнення сум за виконавчим документом на користь стягувача. В той же час при наявності законодавчого обмеження та заборони на стягнення таких коштів, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян.

Вищевказане узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові ВГСУ, справа N [http://reyestr.court.gov.ua/Review/84847733 905/3472/15], 29.11.16.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/82672393 916/73/19]; постанові від 27.03.2018 у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73250049 922/808/16]; постанові від 16.05.2018 у справі №[http://reyestr.court.gov.ua/Review/74478838 905/294/15]; постанові від 11.06.2018 у справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/74649083 910/4153/13]; постанові 09.08.2019 у справі №[http://reyestr.court.gov.ua/Review/83537715 913/958/16].)

Але все ж таки якщо арешт на вищезазначені кошти накладено, то боржнику необхідно звернутися до виконавця з заявою, в якій зазначити що арештований рахунок має спеціальний режим використання і до заяви додати довідку, яка свідчить, які саме кошти надходять на рахунок і відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен зняти арешт з рахунку. Якщо він відмовляється, то залишається єдиний вихід - це подача скарги або позовної заяви до суду на незаконну бездіяльність державного виконавця в частині не зняття арешту з коштів боржника.

Подача скарги відбувається в порядку розділу VII ЦПК України шляхом визнання постанови державного виконавця неправомірною і зобов"язання виконавця скасувати арешт коштів боржника (подібне рішення прийнято Лубенським міськрайонним судом Полтавської області по справі № [http://reyestr.court.gov.ua/Review/83834813 539/1997/18]).

Можливим є також подання позову про визнання права власності та зняття арешту з коштів боржника. Подібне рішення прийняв Борівський районний суд Харківської області в справі №[https://verdictum.ligazakon.net/document/82455825 614/386/19]. Позивач звернувся до суду із позовом до стягувача, третьою особою виступала державна виконавча служба. Вищевказаним рішенням постанову головного державного виконавця про арешт майна боржника скасовано в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок як заробітна плата.

== '''Див. також''' ==
* [[Порядок зняття обтяження, накладеного договором іпотеки|'''<big>Порядок зняття обтяження, накладеного договором іпотеки</big>''']]
[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]