WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Землі історико-культурного призначення та їх правове регулювання

2024-12-19T10:48:44Z

Maksym.haidei: приведено у відповідність до Постанови перелік додатків до охоронного договору

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 Закон України "Про охорону культурної спадщини"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574-17 Закон України "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768 "Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини"]
== Поняття земель історико-культурного призначення їх види та форми власності ==
До складу земель історико-культурного призначення відповідно із положенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 53 Земельного Кодексу України] належать землі на яких розташовані:
* історико-культурні заповідники,
* історико-культурні заповідні території,
* музеї просто неба,
* меморіальні музеї-садиби,
* пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі),
* охоронювані археологічніх території.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 частини першої статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»], землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

В зв’язку з відсутністю класифікації земель історико-культурного призначення можливо застосовувати розподіл відповідно до класифікації об’єктів культурної спадщини, наведеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 у ст.2 Закону України «Про охорону культурної спадщини»].

'''За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на:'''

1. споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;

2. комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;

3. визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

'''За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на:'''

1. археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;

2. історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

3. об'єкти монументального мистецтва - твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);

4. об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;

5. об'єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;

6. об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;

7. ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність;

8. об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

'''Форми власності земель історико-культурного призначення'''

За формою власності землі історико-культурного призначення поділяють відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ч.1 статті 54 Земельного Кодексу України] на:

- Державну власність;

- Комунальну власність;

- Приватну власність.
== Правове регулювання земль історико культурного призначення та правовий режим використання даного виду земель ==
Правове регулювання використання, забезпечення раціонального використання та здійснення охорони земель історико-культурного призначення покладені в першу чергу на центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури України (МКУ). Про що зазначено в положенні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини».]

В забезпеченні раціонального використання та охорони земель історико-культурного призначення зводиться до здійснення трьох груп повноважень, а саме повноважень щодо:
* визначення меж земельних ділянок історико-культурного призначення;
* уточнення правового режиму їх використання та охорони;
* регулювання використання земельних ділянок історико-культурного призначення.
В цілому, законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення, що передбачено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини»] Але необхідно враховувати, що відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини»]

Усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Органом охорони культурної спадщини виступає Управління охорони культурної спадщини, діюче при Міністерстві культури України.

Форма охоронного договору та процедура його укладення передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-2001-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини».]

Відповідно до положень статті 162 Земельного Кодексу України здійснюється забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Але істотні особливості правового режиму цих земель безпосередньо випливають із цільового призначення. Хоча пряма вказівка на це у законодавстві відсутня, на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Даний принцип походить від загального порядку використання земельних ділянок за цільовим призначенням, що передбачено положеннями статей 91, 96 Земельного Кодексу України .Оскільки всі землі історико-культурного призначення мають єдине цільове призначення, це розміщення об’єктів культурної спадщини вони підлягають підвищеній охороні земель.
== Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1768-2001-%D0%BF до п.1 та п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини»] охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

В охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, наведеному у постанові Кабінету Міністрів України зазначаються особливості режиму використання пам'ятки чи її частини, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

до охоронного договору додаються:
* акт технічного стану пам’ятки (форма якого визначається Міністерством культури та стратегічних комунікацій) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п’ять років. Якщо стан пам’ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам’ятці, - протягом п’яти календарних днів після його зміни;
* опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам’ятки, розташовуються на її території чи пов’язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;
* технічний паспорт;
* план пам’ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта);
* план території пам’ятки;
* паспорт пам’ятки (форма якого визначається Міністерством культури та стратегічних комунікацій).
Власник пам'ятки або уповноважений ним орган (особа) повинен забезпечити дотримання вимог протипожежної, санітарної, екологічної безпеки, виконання режиму використання пам'яток та пов'язаних з ними будівель, територій, культурних цінностей. Зміни до укладених охоронних договорів, погоджені з відповідним органом охорони культурної спадщини, вносяться шляхом укладення додаткових угод і набирають чинності з моменту їх підписання.
== Охорона земель історико-культурного призначення та правова відповідальність за неналежне використання даного виду земель ==
Одним із основних видів захисту і охорони земель в першу чергу виступає заборона відчуження та передача в приватну власність, земель історико- культурного призначення що перебувають в державній та комунальній власності про що чітко закріплено в положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного Кодексу України] .Схожий за своєю сутністю із попереднім видом захисту охорони земель виступає створення переліку об’єктів культурної спадщини, які не підлягають приватизації, що автоматично перешкоджає і приватизації земельних ділянок під ними. Про що чітко зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574-17 Законі України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації»]. Здійснюється зонування прилеглих територій навколо окремих об’єктів з метою їх захисту та збереження традиційного середовища розташування. Встановлюються «зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, про що прямо зазначається в положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14 статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»].<blockquote>Корисні джерела де можна знайти інформацію про Охорону земель історико- культурного призначеня.:
1)https://mkip.gov.ua/

2)https://culture.voicecrimea.com.ua/uk/kulturna-spadshchyna-ukrainy-v-okupovanomu-krymu/</blockquote>
== Відповідальність за неналежне використання земель історико-культурного призначення ==
'''Вид правової відповідальності відносно порядку користування землями історико-культурного призначення можна умовно поділити:'''
* відповідальність за порушення правового режиму земель історико-культурного призначення;
* відповідальність за порушення цільового використання земель.
'''Відповідальність за порушення правового режиму земель історико-культурного призначення:'''
* кримінальна відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 положень статті 298 Кримінального кодексу України]: незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини
* адміністративна відповідальність відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 статті 92 Кодексу України про адміністративне правопорушення] : порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини .
'''Відповідальність за порушення цільового використання земель:'''
* кримінальна відповідальність відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 до положень статті 239 Кримінального кодексу України] : забруднення або псування земель
* адміністративна відповідальність відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 положень статті 53 Кодексу України про адміністративне правопорушення:] порушення правил використання земель
* правова відповідальність в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статей 141 та 143 Земельного Кодексу України] .
[[Категорія:Земельне право]]
== Див. також ==
* [[Відповідальність та порядок визначення шкоди внаслідок вчинення земельного правопорушення]].

Порядок оскарження реєстраційних дій державного реєстратора

2024-09-16T10:43:34Z

Maksym.haidei: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-п Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0024-20#Text Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09 січня 2020 року № 71/5]

== Способи оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора ==
[[Файл:Скарга на дії чи бездіяльність реєстратора в умовах воєнного стану.jpg|міні]]
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені:
* у позасудовому порядку;
* до суду.
== Позасудовий порядок оскарження ==
=== Куди звернутись ===
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також дії, пов’язані з автоматичною державною реєстрацією прав,можуть бути оскаржені '''до Міністерства юстиції України, його територіальних органів''' (''стаття 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]'')
[[Файл:Оскарження рішень дій державного реєстратора.jpg|міні|Оскарження рішень дій державного реєстратора]]
'''Які скарги розглядає Міністерство юстиції України?'''

Міністерство юстиції України розглядає скарги:
# на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ( крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
# на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
'''Які скарги розглядає територіальний орган Міністерства юстиції України?''' 
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги:
# на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
# на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
=== Хто може звернутися зі скаргою ===
'''Скарга''' на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України '''подається особою, яка вважає, що її права порушено''' (''наприклад, особа дізналась про факт незаконної перереєстрації нерухомого майна, яке знаходиться у її власності, на іншу особу, тощо'').
=== Строк подання скарги ===
{| class="wikitable"
|-
! Рішення, дії або бездіяльність, що оскаржується !! Суб’єкт розгляду скарги !! Строк звернення
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав'''|| Міністерство юстиції України та його територіальні органи|| '''протягом 60 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''територіальних органів Міністерства юстиції України'''|| Міністерство юстиції України|| '''протягом 15 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
|}
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв’язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
=== Колегіальний розгляд скарг ===
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядком].

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін’юстом чи його територіальними органами утворюються '''постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації''' (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін’юстом. Склад колегій затверджується Мін’юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд Колегією скарги здійснюється в такій послідовності:

1) доповідь посадової особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу по суті скарги, відповіді на питання членів Колегії;

2) надання усних пояснень по суті скарги скаржником, державним реєстратором, іншими особами, запрошеними на засідання Колегії, а також представниками неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, у тому числі представниками Ради бізнес-омбудсмена, відповіді на питання членів Колегії;

3) обговорення Колегією скарги;

4) винесення членом Колегії на голосування проєкту рішення за результатом розгляду скарги;

5) голосування Колегією за результатом розгляду скарги.

Особи, запрошені на засідання Колегії, а також представники неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, мають право бути присутніми на засіданні Колегії виключно під час надання усних пояснень по суті такої скарги.

Посадові особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу можуть бути присутні на засіданні Колегії з дозволу головуючого на засіданні Колегії.

За результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.

'''Висновок Колегії має містити:'''
* дату та місце проведення засідання Колегії;
* перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги;
* реквізити та суть скарги;
* рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги;
* мотиви рішення Колегії у стислому викладенні;
* мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються;
* результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.
Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов'язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу другого цього пункту для прийняття Колегією рішення, Мін'юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.
=== Форма скарги ===
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
* повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
* реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
* зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності (яким реєстратором прийнято рішення та з яких підстав) та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
* викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
* відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
* відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді скарги, а також спосіб, в який скаржник та/або представник бажає отримати повідомлення про розгляд скарги по суті (в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом перегляду оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги);
* підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності). 
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. 
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. 
При засвідченні копій документів, що додаються до скарги, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, відмітка «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії. В разі подачі скарги від юридичної особи на копіях проставляється печатка (за наявності). 
У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.
=== Строк розгляду скарги ===
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Законом України "Про звернення громадян"]. 
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому '''загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.'''
=== Перевірка підстав для відмови у задоволені скарги ===
Мін’юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
* оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
* наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
* наявність інформації про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
* наявність рішення Мін’юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
* здійснення Мін’юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
* подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
* закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
* розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін’юсту чи його територіального органу.
Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін’юст чи відповідний територіальний орган приймає '''не пізніше десяти робочих днів''' з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. 
Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.
=== Розгляд скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону ===
У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін’юст чи відповідний територіальний орган здійснює '''колегіальний розгляд такої скарги''' на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін’юстом скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, '''розгляд такої скарги здійснюється Мін’юстом невідкладно без розгляду її колегіально.'''
=== Рішення за результатами розгляду скарги ===
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення у формі наказу про:
* відмову в задоволенні скарги;
* задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
# скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
# виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
# усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
# тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
# анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги. 
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, '''надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.'''
=== Повідомлення правоохоронним органам про виявлені порушення ===
У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб’єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
=== Підстави для відмови у задоволенні скарги ===
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
# скарга оформлена без дотримання встановлених вимог;
# на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
# наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
# наявна інформація про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
# є рішення цього органу з того самого питання;
# в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
# скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
# закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
# розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
# державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
=== Оскарження ===
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів '''можуть бути оскаржені до суду'''.
== Судовий порядок ==
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені в суді в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|порядку адміністративного судочинства]]. 
== Наслідки скасування судом рішення Мінюсту ==
У разі скасування судом рішення Мін’юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін’юст забезпечує:
* повторний розгляд такої скарги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF#Text Порядку];
* внесення не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону (у разі скасування судом рішення Мін’юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації).
== Див. також ==
[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Порядок оскарження реєстраційних дій державного реєстратора

2024-09-16T10:42:48Z

Maksym.haidei: /* Нормативна база */ змінено посилання на чиний нормативний акт

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-п Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0024-20#TextПоложення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09 січня 2020 року № 71/5]

== Способи оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора ==
[[Файл:Скарга на дії чи бездіяльність реєстратора в умовах воєнного стану.jpg|міні]]
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені:
* у позасудовому порядку;
* до суду.
== Позасудовий порядок оскарження ==
=== Куди звернутись ===
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також дії, пов’язані з автоматичною державною реєстрацією прав,можуть бути оскаржені '''до Міністерства юстиції України, його територіальних органів''' (''стаття 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]'')
[[Файл:Оскарження рішень дій державного реєстратора.jpg|міні|Оскарження рішень дій державного реєстратора]]
'''Які скарги розглядає Міністерство юстиції України?'''

Міністерство юстиції України розглядає скарги:
# на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ( крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
# на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
'''Які скарги розглядає територіальний орган Міністерства юстиції України?''' 
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги:
# на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
# на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
=== Хто може звернутися зі скаргою ===
'''Скарга''' на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України '''подається особою, яка вважає, що її права порушено''' (''наприклад, особа дізналась про факт незаконної перереєстрації нерухомого майна, яке знаходиться у її власності, на іншу особу, тощо'').
=== Строк подання скарги ===
{| class="wikitable"
|-
! Рішення, дії або бездіяльність, що оскаржується !! Суб’єкт розгляду скарги !! Строк звернення
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав'''|| Міністерство юстиції України та його територіальні органи|| '''протягом 60 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''територіальних органів Міністерства юстиції України'''|| Міністерство юстиції України|| '''протягом 15 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
|}
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв’язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
=== Колегіальний розгляд скарг ===
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядком].

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін’юстом чи його територіальними органами утворюються '''постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації''' (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін’юстом. Склад колегій затверджується Мін’юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд Колегією скарги здійснюється в такій послідовності:

1) доповідь посадової особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу по суті скарги, відповіді на питання членів Колегії;

2) надання усних пояснень по суті скарги скаржником, державним реєстратором, іншими особами, запрошеними на засідання Колегії, а також представниками неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, у тому числі представниками Ради бізнес-омбудсмена, відповіді на питання членів Колегії;

3) обговорення Колегією скарги;

4) винесення членом Колегії на голосування проєкту рішення за результатом розгляду скарги;

5) голосування Колегією за результатом розгляду скарги.

Особи, запрошені на засідання Колегії, а також представники неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, мають право бути присутніми на засіданні Колегії виключно під час надання усних пояснень по суті такої скарги.

Посадові особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу можуть бути присутні на засіданні Колегії з дозволу головуючого на засіданні Колегії.

За результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.

'''Висновок Колегії має містити:'''
* дату та місце проведення засідання Колегії;
* перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги;
* реквізити та суть скарги;
* рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги;
* мотиви рішення Колегії у стислому викладенні;
* мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються;
* результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.
Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов'язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу другого цього пункту для прийняття Колегією рішення, Мін'юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.
=== Форма скарги ===
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
* повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
* реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
* зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності (яким реєстратором прийнято рішення та з яких підстав) та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
* викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
* відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
* відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді скарги, а також спосіб, в який скаржник та/або представник бажає отримати повідомлення про розгляд скарги по суті (в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом перегляду оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги);
* підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності). 
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. 
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. 
При засвідченні копій документів, що додаються до скарги, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, відмітка «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії. В разі подачі скарги від юридичної особи на копіях проставляється печатка (за наявності). 
У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.
=== Строк розгляду скарги ===
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Законом України "Про звернення громадян"]. 
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому '''загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.'''
=== Перевірка підстав для відмови у задоволені скарги ===
Мін’юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
* оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
* наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
* наявність інформації про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
* наявність рішення Мін’юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
* здійснення Мін’юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
* подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
* закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
* розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін’юсту чи його територіального органу.
Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін’юст чи відповідний територіальний орган приймає '''не пізніше десяти робочих днів''' з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. 
Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.
=== Розгляд скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону ===
У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін’юст чи відповідний територіальний орган здійснює '''колегіальний розгляд такої скарги''' на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін’юстом скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, '''розгляд такої скарги здійснюється Мін’юстом невідкладно без розгляду її колегіально.'''
=== Рішення за результатами розгляду скарги ===
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення у формі наказу про:
* відмову в задоволенні скарги;
* задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
# скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
# виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
# усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
# тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
# анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги. 
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, '''надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.'''
=== Повідомлення правоохоронним органам про виявлені порушення ===
У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб’єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
=== Підстави для відмови у задоволенні скарги ===
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
# скарга оформлена без дотримання встановлених вимог;
# на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
# наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
# наявна інформація про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
# є рішення цього органу з того самого питання;
# в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
# скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
# закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
# розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
# державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
=== Оскарження ===
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів '''можуть бути оскаржені до суду'''.
== Судовий порядок ==
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені в суді в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|порядку адміністративного судочинства]]. 
== Наслідки скасування судом рішення Мінюсту ==
У разі скасування судом рішення Мін’юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін’юст забезпечує:
* повторний розгляд такої скарги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF#Text Порядку];
* внесення не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону (у разі скасування судом рішення Мін’юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації).
== Див. також ==
[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Договір комісії

2024-08-15T12:05:08Z

Maksym.haidei: замінено "комітент зробив відповідну доплату за майно" на "комісіонер заплатив різницю в ціні"

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0079-95#Text Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 року № 37]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0324-97 Інструкція про порядок оформлення суб’єктами господарювання операції при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08 липня 1997 року № 343]

== Поняття договору комісії ==
Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1011 ЦК України] за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
== Предмет договору ==
Предметом договору комісії є вчинення одного чи декількох правочинів. Це робить інститут комісії схожим до інституту комерційного посередництва, що оформлюється агентськими договорами, предметом яких також є вчинення правочинів, зокрема, укладення договорів, і, відповідно, відрізняє від інституту доручення, предметом якого є "вчинення юридичних дій", в тому числі укладення договорів.

Комісія традиційно застосовується у сфері торгівлі. Зважаючи на це, наказами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0079-95 Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 13 березня 1995 р. № 37 затверджені Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами], а [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0324-97 від 8 липня 1997 р. № 343 - Інструкція про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами]. Однак все частіше предметом договору комісії стають цінні папери. За допомогою договорів комісії здійснюються різного роду банківські операції, здійснюється реалізація газу, електроенергії тощо.
== Форма договору ==
Договір комісії укладається в простій письмовій формі (з урахуванням [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 208 ЦК України]). Нотаріальне посвідчення в цьому випадку не потрібне, але при бажанні сторони можуть засвідчити договір у нотаріуса.
== Сторони договору ==
Сторонами договору комісії є комісіонер і комітент. Комісіонер є виконавцем доручення, що дає комітент.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] не містить вказівок ані щодо правової форми сторін договору комісії (юридичні чи фізичні особи), ані щодо їх правового статусу (суб'єкти господарської (підприємницької) діяльності чи ні). Тому статус комісіонера і комітента залежить від сфери діяльності, в межах якої укладаються договори, що передбачені договором комісії.

Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1015 ЦК України] за згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.
== Виконання договору комісії==
Законодавство встановлює певні правила виконання договору комісії, які визначають поведінку сторін за договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] комісіонер зобов'язаний вчиняти правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Це може стосуватися ціни, за яку комісіонер продає або купує майно; способів його зберігання та транспортування; умов, за якими комісіонер його страхує, та ін. Якщо у комітента виникають сумніви, комісіонер має довести, що під час виконання комісійного доручення він діяв сумлінно, правочин вчинено ним на найбільш вигідних для комітента умовах, а зроблені витрати були необхідними.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] вирішується питання щодо вигоди, яку комісіонер додатково отримав за договором, укладеним із третьою особою. Якщо комісіонер визначив умови договору, а комітент учинив правочин на більш вигідних умовах, то відповідно до ч. 2 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] вигода, яку отримав комісіонер, належить комітентові. Слід вважати, що сторони можуть визначити інший, ніж установлено в законі, режим вигоди, яку отримав комісіонер.

У зв'язку з тим, що комісіонер діє за рахунок комітента, він має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків (ст. 1024 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Такі витрати можуть бути пов'язані з переїздом комісіонера в іншу місцевість для вчинення правочину, необхідністю оренди транспортних засобів або приміщення, зберіганням або страхуванням майна тощо. Право на відшкодування витрат за певних умов зберігається за комісіонером навіть у разі, якщо він не виконав комісійного доручення і не вчинив правочин.

Комісіонер може отримати відшкодування, якщо: а) він вжив усіх заходів щодо вчинення правочину; б) не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (наприклад, різка зміна цін на ринку певних товарів або послуг, відсутність необхідного товару тощо).

Комісіонер зобов'язаний діяти відповідно до вказівок комітента (ч. 1 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). При вчиненні договору з третьою особою може виникнути непередбачена ситуація, коли комісіонер не може виконати усі вказівки комітента. У такому разі необхідно отримати нові розпорядження комітента щодо виконання правочину.

Комісіонер має право відступити від указівок комітента і вчинити правочин на інших, ніж передбачено договором умовах, за двох обставин: а) якщо цього вимагають інтереси комітента; б) комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав від нього відповіді на свій запит у розумний строк.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] встановлені спеціальні правила, які стосуються відступу комісіонера від вказівок комітента під час учинення ним договорів купівлі та продажу майна (ч. З, ч. 4 ст. 1017 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Кодекс регулює два види відносин, які тут можуть виникнути: 1) комісіонер продав майно за нижчою ціною порівняно з тією, яка була встановлена комітентом; 2) комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була визначена. Зрозуміло, що як у першому, так і в другому випадку комісіонер відступив від указівок комітента щодо умов договору і не в найкращий для нього спосіб, тому така ситуація потребує спеціального законодавчого вирішення.

Якщо комісіонер продав майно за нижчою ціною, він повинен заплатити різницю комітентові. Унаслідок цього комітент отримує ту ціну, за якою він хотів продати майно. Ця норма є способом забезпечення інтересів комітента і певною санкцією проти комісіонера, який діяв неправомірно. Комісіонер звільняється від обов'язку сплатити різницю в ціні, якщо доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Дії комісіонера щодо продажу майна за нижчою ціною можуть бути вимушеними і пояснюватися реальною ситуацією, яка склалася на ринку товарів. Комісіонер повинен довести, що він продав майно хоча і за нижчою, ніж за договором, але найбільш вигідною ціною, яка могла бути отримана за таких умов, а непродаж майна, враховуючи тенденції розвитку ринку, міг спричинити ще більші збитки для комітента. Доказ вказаних обставин є достатнім для комісіонера, який є підприємцем і якому було надано право відступати від вказівок комітента без попереднього залиту про це. Якщо за нижчою ціною продав майно інший комісіонер, він має довести, що не міг попередньо запитати комітента про необхідність знижки ціни або не отримав у розумний строк відповіді на свій запит.

Якщо склалася протилежна ситуація й комісіонер купив майно за вищою, ніж була погоджена, ціною, для забезпечення своїх інтересів комітент може:
* не прийняти майно, яке комісіонер придбав для нього, сповістивши комісіонера про своє рішення в розумний строк після отримання повідомлення про цю купівлю;
* отримати різницю у ціні від комітента, який вимушений буде це зробити, бо вийшов за межі, які були встановлені комітентом. Якщо комісіонер заплатив різницю у ціні, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання договору.
Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Існує чимало випадків, коли комісіонер не може здійснити виконання доручення, якщо комітент не забезпечить йому необхідних умов (комісіонер не може продати майно, яке належить комітентові, у зв'язку з тим, що товар не поступив на його склад; комітент не забезпечив комісіонера необхідними документами, які підтверджують якість товару, не надав технічної документації щодо його експлуатації тощо). У разі невиконання комітентом обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 1016 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], може ставитися питання про застосування правил щодо прострочення боржника (ст. 613 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Відповідно до цього, якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
== Відступ від вказівок комітента ==
Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1017 ЦК України)].
== Субкомісія ==
За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1015 ЦК України)].
== Виконання договору укладеного комісіонером з третьою особою ==
Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ч. ч. 3, 4 ст. 1016 ЦК України)].
== Право власності на придбане комісіонером майно ==
Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1018 ЦК України)]. ''Проте'', комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові. У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1019 ЦК України)]. ''В той же час'', комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1021 ЦК України)].
== Строк дії договору ==
Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ч. 1 ст. 1012 ЦК України)].
== Плата ==
Договір комісії є платним, тобто за надані послуги комісіонер отримує комісійну винагороду, розмір якої встановлюється договором.

Якщо договір комісії не виконано із причин, що залежать від комітента, комісіонер має право на комісійну винагороду на загальних підставах.

Також потрібно чітко вказати в договорі не тільки розмір комісійної винагороди, але й порядок її виплати комісіонеру. Розмір винагороди комісіонера можна встановити в договорі різними способами. Це може бути: відсоток від суми правочинів; тверда грошова сума; комбінована форма: тверда грошова сума та диференційований відсоток залежно від суми правочинів; різниця (або частина різниці) між ціною, призначеною комітентом, і ціною продажу товару (роботи, послуги) комісіонером.

Порядок виплати винагороди комісіонеру також буває різний: 1) винагорода виплачується комітентом після затвердження звіту комісіонера; 2) комісіонер самостійно утримує винагороду з виручки, отриманої від правочинів.

Якщо комісіонер здійснить операцію на більш вигідних умовах, ніж це визначено комітентом (наприклад, продасть продукцію комітента за більш високою в порівнянні із зазначеною в договорі ціною), додатково отримана вигода належить комітенту. Рекомендуємо чітко прописати в договорі моменти, пов'язані з поверненням нереалізованого товару, прийнятого на комісію: строки, порядок, документи, які при цьому оформляються.
== Інші умови договору комісії ==
Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1022 ЦК України)].

Форма звіту та строки його подання законодавством не визначено.
== Припинення договору комісії ==
Договір комісії з урахуванням його особливостей також має і своєрідні підстави припинення.

Ці підстави можна об'єднати у дві групи:

а) відмова від виконання договору, причому в односторонньому порядку, при загальній презумпції про неприпустимість односторонньої відмови;

б) друга група підстав припинення комісійного договору не залежить від волі сторін договору: щодо фізичних осіб - смерть особи, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною і позбавлення особи дієздатності; щодо юридичних осіб - ліквідація, позбавлення ліцензії, реорганізація. Особливість підстав припинення договору комісії обумовлена наданням комісіонеру права виступати від свого імені. У той самий час, якщо щось (за аналогією з дорученням) сталося із стороною договору-комітентом, сам по собі цей факт ніякого впливу на відносини за договором не має, допоки спадкоємці чи правонаступники не заявлять про інше.

Стаття 1025 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] закріплює право комітента відмовитися в односторонньому порядку від договору. Ця норма носить імперативний характер і, на відміну від норми, яка регулює аналогічні питання в договорі доручення і містить додаткове застереження про недійсність угоди сторін про інше, по суті не впливає на беззастережність такого права комітента. Наслідками односторонньої відмови є відшкодування витрат, зроблених на виконання договору комісіонером, обов'язок попередити про відмову від безстрокового договору не пізніше ніж за місяць до розірвання та обов'язок розпорядитися майном, якщо воно знаходиться у контрагента. Комісіонер, на противагу повіреному за договором дорученню, не вправі відмовитися в односторонньому порядку від договору, крім випадків, коли такий договір було укладено на невизначений строк і комісіонер попередив комітента не пізніше 30 днів до моменту припинення відносин. При цьому він повинен ужити всіх заходів до збереження майна і продовжувати його зберігати впродовж 15 днів із дня отримання комітентом повідомлення про розірвання договору. У випадку відмови комісіонера від угоди на законних підставах за ним зберігається право на винагороду щодо тих правочинів, які були укладені на виконання комісійного зобов'язання.

Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу чи пошкодження майна за наявності його вини. Але таке положення закріплене як загальне правило. Якщо договором комісії був передбачений обов'язок застрахувати майно, а комісіонер не зробив цього, то звільнити його від відповідальності за втрату чи пошкодження майна може тільки непереборна сила або випадок. Відповідальність комісіонера не обмежується відповідальністю за втрату, недостачу чи пошкодження майна комітента. Неналежне виконання договору комісії може призвести до виникнення збитків у комітента. Обов'язок відшкодування збитків настає для сторони на загальних підставах, які передбачені для договорів про надання послуг.

Незалежно від наявності титульного володільця майна, комітент як власник несе ризик його випадкової загибелі чи втрати (ст. 323 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Витрати за зберігання майна відшкодовуються комітентом, якщо інше не передбачено законом чи договором (ст. 1024 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
== Наслідки смерті фізичної особи або припинення юридичної особи - комісіонера ==
<blockquote>У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи -комісіонера договір комісії припиняється.</blockquote>Якщо юридична особа - комісіонер припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог, комітент не повідомить про відмову від договору.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір факторингу

2024-07-12T09:45:47Z

Maksym.haidei: /* Основні права та обов’язки сторін */

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_210#Text Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг про міжнародний факторинг]

== Основні поняття ==
'''Факторинг''' – це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора.

Тобто, у розумінні Цивільного Кодексу, це угода, яка дозволяє кредитору отримати від третьої особи суму в рахунок зобов'язань боржника (відступлення права грошової вимоги). По суті, це заміна кредитора в зобов'язанні.

'''За договором факторингу''' (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грощової вимоги до третьої особи (боржника) (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1077 Цивільного кодексу України]).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

== Істотні умови договору ==
* предмет договору;
* суб’єкти договору;
* зміст договору;
* основні права та обов’язки сторін;
* відповідальність за порушення договору.

== Предмет договору ==
'''Матеріальний предмет''' – грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають із надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому, грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу (наявна вимога), так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше (майбутня вимога).

'''Юридичний предмет''' – дії сторін – надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

'''Предметом договору факторингу''' згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1078 ЦК України] може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене '''певною подією''', воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

== Суб’єкти договору ==
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт:
* '''''фактор''''' – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції;
* '''''клієнт''''' – фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності (фізичні особи найчастіше передають свої вимоги в межах договору купівлі-продажу прав вимоги, тобто загального відступлення вимог).

== Зміст договору ==
Клієнту прямо надана можливість відступити фактору майбутню вимогу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1078 ЦК України]).

Клієнта наділено правом відступити вимогу й у тих випадках, коли це заборонено чи обмежено умовами договору між клієнтом і третіми особами ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1080 Цивільного кодексу України]). Однак, з метою захисту інтересів третіх осіб, що порушуються таким відступленням, клієнт несе відповідальність перед боржником за порушення договірної умови та має відшкодувати пов’язані з цим збитки.

Законодавством встановлено неприпустимість подальшого відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Однак, вказане правило носить диспозитивний характер, оскільки сторони можуть передбачити можливість відступлення такої вимоги в договорі факторингу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1083 Цивільного кодексу України]).

== Основні права та обов’язки сторін ==
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги. Клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1084 ЦК України]).

Фактор зобов’язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу, у випадку, коли відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1084 ЦК України])

Клієнт зобов’язаний сплатити факторові залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 абз. 2 ч. 2 ст. 1084 ЦК України]).

'''''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_210#Text Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг] (Оттава, 28 травня 1988 року, дата набрання чинності для України: 01.07.2007) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:'''''

* фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів;
* ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості;
* пред'явлення до сплати грошових вимог;
* захист від несплат боржників;

Боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги.

== Відповідальність за порушення договору ==
Клієнт відповідає перед фактором '''за дійсність грошової вимоги''', право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1081 ЦК України]).

Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1081 ЦК України]).

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч. 3 ст. 1081 ЦК України]).

== Щодо захисту прав боржника ==

'''Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови,''' що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1082 ЦК України]).

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1082 ЦК України]).

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1082 Цивільного кодексу України], звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1082 ЦК України]).

Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1085 ЦК України])

У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1086 ЦК України]).

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1086 ЦК України]).

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Договір факторингу

2024-07-12T09:45:03Z

Maksym.haidei: Цивільно процесуального Кодексу на Цивільно Кодексу

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закон України «Про банки і банківську діяльність»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2664-14 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_210#Text Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг про міжнародний факторинг]

== Основні поняття ==
'''Факторинг''' – це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.

Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора.

Тобто, у розумінні Цивільного Кодексу, це угода, яка дозволяє кредитору отримати від третьої особи суму в рахунок зобов'язань боржника (відступлення права грошової вимоги). По суті, це заміна кредитора в зобов'язанні.

'''За договором факторингу''' (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грощової вимоги до третьої особи (боржника) (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1077 Цивільного кодексу України]).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

== Істотні умови договору ==
* предмет договору;
* суб’єкти договору;
* зміст договору;
* основні права та обов’язки сторін;
* відповідальність за порушення договору.

== Предмет договору ==
'''Матеріальний предмет''' – грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають із надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому, грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу (наявна вимога), так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше (майбутня вимога).

'''Юридичний предмет''' – дії сторін – надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

'''Предметом договору факторингу''' згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1078 ЦК України] може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене '''певною подією''', воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

== Суб’єкти договору ==
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт:
* '''''фактор''''' – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції;
* '''''клієнт''''' – фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності (фізичні особи найчастіше передають свої вимоги в межах договору купівлі-продажу прав вимоги, тобто загального відступлення вимог).

== Зміст договору ==
Клієнту прямо надана можливість відступити фактору майбутню вимогу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1078 ЦК України]).

Клієнта наділено правом відступити вимогу й у тих випадках, коли це заборонено чи обмежено умовами договору між клієнтом і третіми особами ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1080 Цивільного кодексу України]). Однак, з метою захисту інтересів третіх осіб, що порушуються таким відступленням, клієнт несе відповідальність перед боржником за порушення договірної умови та має відшкодувати пов’язані з цим збитки.

Законодавством встановлено неприпустимість подальшого відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Однак, вказане правило носить диспозитивний характер, оскільки сторони можуть передбачити можливість відступлення такої вимоги в договорі факторингу ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1083 Цивільного кодексу України]).

== Основні права та обов’язки сторін ==
Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги. Клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1084 ЦК України]).

Фактор зобов’язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу, у випадку, коли відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1084 ЦК України])

Клієнт зобов’язаний сплатити факторові залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 абз. 2 ч. 2 ст. 1084 ЦК України]).

'''''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_210#Text Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг] (Оттава, 28 травня 1988 року, дата набрання чинності для України: 01.07.2007) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:'''''

* фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів;
* ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості;
* пред'явлення до сплати грошових вимог;
* захист від несплат боржників;
* боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги.

== Відповідальність за порушення договору ==
Клієнт відповідає перед фактором '''за дійсність грошової вимоги''', право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1081 ЦК України]).

Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1081 ЦК України]).

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (ч. 3 ст. 1081 ЦК України]).

== Щодо захисту прав боржника ==

'''Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови,''' що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1082 ЦК України]).

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1082 ЦК України]).

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1082 Цивільного кодексу України], звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 3 ст. 1082 ЦК України]).

Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1085 ЦК України])

У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1086 ЦК України]).

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 2 ст. 1086 ЦК України]).

[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право‎]]

Пред'явлення вимог кредитором до суб'єкта господарювання, відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство

2024-05-17T13:43:38Z

Maksym.haidei: додано п. 7 в підстави закриття провадження у справі

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n152 Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-19 Закон України "Про фінансову реструктуризацію"]
== Загальна інформація ==
'''''Кредитор''''' - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника.

'''''Види кредиторів:'''''

♦ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;

♦ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

♦ поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
== Звернення з вимогами ==
''Конкурсні кредитори'' за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України (якщо зобов’язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим [https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=15.05.2020&period=daily Національним банком України] на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

''Забезпечені кредитори'' зобов’язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
|}
=== Вимоги кредиторів, заявлені з порушенням встановленого строку ===
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, [[Процедура банкрутства юридичної особи|задовольняються в порядку черговості]], встановленої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n458 Кодексом].

Кредитори, вимоги яких '''заявлені після завершення 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення''' про відкриття провадження у справі про банкрутство є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти '''поверненню не підлягають'''.
== Перелік необхідних документів ==
'''''Заява кредитора має містити:'''''
# найменування господарського суду, до якого подається заява;
# найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
# ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
# розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);
# виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;
# відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;
# перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви в обов’язковому порядку додаються докази сплати [[Порядок сплати судового збору|судового збору]], докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Господарський суд зобов’язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n458 Кодексу] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарського процесуального кодексу України], про що '''постановляється ухвала''', в якій зазначається дата попереднього засідання суду.
== Розгляд вимог кредиторів ==
Розпорядник майна '''не пізніше ніж на 10 день''' з дня закінчення встановленого строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду '''письмовий звіт''' про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
== Розгляд вимог судом ==
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані протягом 30 днів розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд '''постановляє ухвалу''' про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
== Закриття провадження у справі про банкрутство ==
'''''Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:'''''

# боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
# юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
# смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім боржника - фізичної особи;
# у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;
# відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;
# затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n1241 Кодексом України з процедур банкрутства];
# затвердженно звіт ліквідатора в порядку передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#n1241 Кодексом України з процедур банкрутства];
# до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;
# справа не підлягає розгляду в господарських судах України;
# господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;
# укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n3004 статті 192 Господарського процесуального кодексу України;]
# прийняття рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;
# в інших випадках, передбачених законом.
== Див. також ==
* [[Процедура банкрутства юридичної особи]]
* [[Процедура банкрутства фізичних осіб]]
* [[Стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з підприємства банкрута]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія: Господарський процес]]

Договір комісії

2023-09-07T06:59:36Z

Maksym.haidei:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0079-95#Text Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 року № 37]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0324-97 Інструкція про порядок оформлення суб’єктами господарювання операції при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08 липня 1997 року № 343]
== Поняття договору комісії ==
Згідно зі [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1011 ЦК України] за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
== Предмет договору ==
Предметом договору комісії є вчинення одного чи декількох правочинів. Це робить інститут комісії схожим до інституту комерційного посередництва, що оформлюється агентськими договорами, предметом яких також є вчинення правочинів, зокрема, укладення договорів, і, відповідно, відрізняє від інституту доручення, предметом якого є "вчинення юридичних дій", в тому числі укладення договорів.

Комісія традиційно застосовується у сфері торгівлі. Зважаючи на це, наказами [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0079-95 Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 13 березня 1995 р. № 37 затверджені Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами], а [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0324-97 від 8 липня 1997 р. № 343 - Інструкція про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами]. Однак все частіше предметом договору комісії стають цінні папери. За допомогою договорів комісії здійснюються різного роду банківські операції, здійснюється реалізація газу, електроенергії тощо.
== Форма договору ==
Договір комісії укладається в простій письмовій формі (з урахуванням [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 208 ЦК України]). Нотаріальне посвідчення в цьому випадку не потрібне, але при бажанні сторони можуть засвідчити договір у нотаріуса.
== Сторони договору ==
Сторонами договору комісії є комісіонер і комітент. Комісіонер є виконавцем доручення, що дає комітент.
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] не містить вказівок ані щодо правової форми сторін договору комісії (юридичні чи фізичні особи), ані щодо їх правового статусу (суб'єкти господарської (підприємницької) діяльності чи ні). Тому статус комісіонера і комітента залежить від сфери діяльності, в межах якої укладаються договори, що передбачені договором комісії.

Згідно зі [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1015 ЦК України] за згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.
== Виконання договору комісії==
Законодавство встановлює певні правила виконання договору комісії, які визначають поведінку сторін за договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] комісіонер зобов'язаний вчиняти правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Це може стосуватися ціни, за яку комісіонер продає або купує майно; способів його зберігання та транспортування; умов, за якими комісіонер його страхує, та ін. Якщо у комітента виникають сумніви, комісіонер має довести, що під час виконання комісійного доручення він діяв сумлінно, правочин вчинено ним на найбільш вигідних для комітента умовах, а зроблені витрати були необхідними.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] вирішується питання щодо вигоди, яку комісіонер додатково отримав за договором, укладеним із третьою особою. Якщо комісіонер визначив умови договору, а комітент учинив правочин на більш вигідних умовах, то відповідно до ч. 2 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] вигода, яку отримав комісіонер, належить комітентові. Слід вважати, що сторони можуть визначити інший, ніж установлено в законі, режим вигоди, яку отримав комісіонер.

У зв'язку з тим, що комісіонер діє за рахунок комітента, він має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків (ст. 1024 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Такі витрати можуть бути пов'язані з переїздом комісіонера в іншу місцевість для вчинення правочину, необхідністю оренди транспортних засобів або приміщення, зберіганням або страхуванням майна тощо. Право на відшкодування витрат за певних умов зберігається за комісіонером навіть у разі, якщо він не виконав комісійного доручення і не вчинив правочин.

Комісіонер може отримати відшкодування, якщо: а) він вжив усіх заходів щодо вчинення правочину; б) не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (наприклад, різка зміна цін на ринку певних товарів або послуг, відсутність необхідного товару тощо).

Комісіонер зобов'язаний діяти відповідно до вказівок комітента (ч. 1 ст. 1014 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). При вчиненні договору з третьою особою може виникнути непередбачена ситуація, коли комісіонер не може виконати усі вказівки комітента. У такому разі необхідно отримати нові розпорядження комітента щодо виконання правочину.

Комісіонер має право відступити від указівок комітента і вчинити правочин на інших, ніж передбачено договором умовах, за двох обставин: а) якщо цього вимагають інтереси комітента; б) комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав від нього відповіді на свій запит у розумний строк.

У [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] встановлені спеціальні правила, які стосуються відступу комісіонера від вказівок комітента під час учинення ним договорів купівлі та продажу майна (ч. З, ч. 4 ст. 1017 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Кодекс регулює два види відносин, які тут можуть виникнути: 1) комісіонер продав майно за нижчою ціною порівняно з тією, яка була встановлена комітентом; 2) комісіонер купив майно за вищою ціною, ніж була визначена. Зрозуміло, що як у першому, так і в другому випадку комісіонер відступив від указівок комітента щодо умов договору і не в найкращий для нього спосіб, тому така ситуація потребує спеціального законодавчого вирішення.

Якщо комісіонер продав майно за нижчою ціною, він повинен заплатити різницю комітентові. Унаслідок цього комітент отримує ту ціну, за якою він хотів продати майно. Ця норма є способом забезпечення інтересів комітента і певною санкцією проти комісіонера, який діяв неправомірно. Комісіонер звільняється від обов'язку сплатити різницю в ціні, якщо доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Дії комісіонера щодо продажу майна за нижчою ціною можуть бути вимушеними і пояснюватися реальною ситуацією, яка склалася на ринку товарів. Комісіонер повинен довести, що він продав майно хоча і за нижчою, ніж за договором, але найбільш вигідною ціною, яка могла бути отримана за таких умов, а непродаж майна, враховуючи тенденції розвитку ринку, міг спричинити ще більші збитки для комітента. Доказ вказаних обставин є достатнім для комісіонера, який є підприємцем і якому було надано право відступати від вказівок комітента без попереднього залиту про це. Якщо за нижчою ціною продав майно інший комісіонер, він має довести, що не міг попередньо запитати комітента про необхідність знижки ціни або не отримав у розумний строк відповіді на свій запит.

Якщо склалася протилежна ситуація й комісіонер купив майно за вищою, ніж була погоджена, ціною, для забезпечення своїх інтересів комітент може:
* не прийняти майно, яке комісіонер придбав для нього, сповістивши комісіонера про своє рішення в розумний строк після отримання повідомлення про цю купівлю;
* отримати різницю у ціні від комітента, який вимушений буде це зробити, бо вийшов за межі, які були встановлені комітентом. Якщо комітент зробив відповідну доплату за майно, комітент не має права відмовитися від прийняття виконання договору.
Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Існує чимало випадків, коли комісіонер не може здійснити виконання доручення, якщо комітент не забезпечить йому необхідних умов (комісіонер не може продати майно, яке належить комітентові, у зв'язку з тим, що товар не поступив на його склад; комітент не забезпечив комісіонера необхідними документами, які підтверджують якість товару, не надав технічної документації щодо його експлуатації тощо). У разі невиконання комітентом обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 1016 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], може ставитися питання про застосування правил щодо прострочення боржника (ст. 613 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Відповідно до цього, якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
== Відступ від вказівок комітента ==
Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1017 ЦК України)].
== Субкомісія ==
За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1015 ЦК України)].
== Виконання договору укладеного комісіонером з третьою особою ==
Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ч. ч. 3, 4 ст. 1016 ЦК України)].
== Право власності на придбане комісіонером майно ==
Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1018 ЦК України)]. ''Проте'', комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові. У разі оголошення комітента банкрутом комісіонер вважається заставодержателем притриманої ним речі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1019 ЦК України)]. ''В той же час'', комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1021 ЦК України)].
== Строк дії договору ==
Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ч. 1 ст. 1012 ЦК України)].
== Плата ==
Договір комісії є платним, тобто за надані послуги комісіонер отримує комісійну винагороду, розмір якої встановлюється договором.

Якщо договір комісії не виконано із причин, що залежать від комітента, комісіонер має право на комісійну винагороду на загальних підставах.

Також потрібно чітко вказати в договорі не тільки розмір комісійної винагороди, але й порядок її виплати комісіонеру. Розмір винагороди комісіонера можна встановити в договорі різними способами. Це може бути: відсоток від суми правочинів; тверда грошова сума; комбінована форма: тверда грошова сума та диференційований відсоток залежно від суми правочинів; різниця (або частина різниці) між ціною, призначеною комітентом, і ціною продажу товару (роботи, послуги) комісіонером.

Порядок виплати винагороди комісіонеру також буває різний: 1) винагорода виплачується комітентом після затвердження звіту комісіонера; 2) комісіонер самостійно утримує винагороду з виручки, отриманої від правочинів.

Якщо комісіонер здійснить операцію на більш вигідних умовах, ніж це визначено комітентом (наприклад, продасть продукцію комітента за більш високою в порівнянні із зазначеною в договорі ціною), додатково отримана вигода належить комітенту. Рекомендуємо чітко прописати в договорі моменти, пов'язані з поверненням нереалізованого товару, прийнятого на комісію: строки, порядок, документи, які при цьому оформляються.
== Інші умови договору комісії ==
Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ru/ed20131011#Text (ст. 1022 ЦК України)].

Форма звіту та строки його подання законодавством не визначено.
== Припинення договору комісії ==
Договір комісії з урахуванням його особливостей також має і своєрідні підстави припинення.

Ці підстави можна об'єднати у дві групи:

а) відмова від виконання договору, причому в односторонньому порядку, при загальній презумпції про неприпустимість односторонньої відмови;

б) друга група підстав припинення комісійного договору не залежить від волі сторін договору: щодо фізичних осіб - смерть особи, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною і позбавлення особи дієздатності; щодо юридичних осіб - ліквідація, позбавлення ліцензії, реорганізація. Особливість підстав припинення договору комісії обумовлена наданням комісіонеру права виступати від свого імені. У той самий час, якщо щось (за аналогією з дорученням) сталося із стороною договору-комітентом, сам по собі цей факт ніякого впливу на відносини за договором не має, допоки спадкоємці чи правонаступники не заявлять про інше.

Стаття 1025 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] закріплює право комітента відмовитися в односторонньому порядку від договору. Ця норма носить імперативний характер і, на відміну від норми, яка регулює аналогічні питання в договорі доручення і містить додаткове застереження про недійсність угоди сторін про інше, по суті не впливає на беззастережність такого права комітента. Наслідками односторонньої відмови є відшкодування витрат, зроблених на виконання договору комісіонером, обов'язок попередити про відмову від безстрокового договору не пізніше ніж за місяць до розірвання та обов'язок розпорядитися майном, якщо воно знаходиться у контрагента. Комісіонер, на противагу повіреному за договором дорученню, не вправі відмовитися в односторонньому порядку від договору, крім випадків, коли такий договір було укладено на невизначений строк і комісіонер попередив комітента не пізніше 30 днів до моменту припинення відносин. При цьому він повинен ужити всіх заходів до збереження майна і продовжувати його зберігати впродовж 15 днів із дня отримання комітентом повідомлення про розірвання договору. У випадку відмови комісіонера від угоди на законних підставах за ним зберігається право на винагороду щодо тих правочинів, які були укладені на виконання комісійного зобов'язання.

Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу чи пошкодження майна за наявності його вини. Але таке положення закріплене як загальне правило. Якщо договором комісії був передбачений обов'язок застрахувати майно, а комісіонер не зробив цього, то звільнити його від відповідальності за втрату чи пошкодження майна може тільки непереборна сила або випадок. Відповідальність комісіонера не обмежується відповідальністю за втрату, недостачу чи пошкодження майна комітента. Неналежне виконання договору комісії може призвести до виникнення збитків у комітента. Обов'язок відшкодування збитків настає для сторони на загальних підставах, які передбачені для договорів про надання послуг.

Незалежно від наявності титульного володільця майна, комітент як власник несе ризик його випадкової загибелі чи втрати (ст. 323 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Витрати за зберігання майна відшкодовуються комітентом, якщо інше не передбачено законом чи договором (ст. 1024 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
== Наслідки смерті фізичної особи або припинення юридичної особи - комісіонера ==
<blockquote>У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи -комісіонера договір комісії припиняється.</blockquote>Якщо юридична особа - комісіонер припиняється і встановлюються її правонаступники, права та обов'язки комісіонера переходять до правонаступників, якщо протягом строку, встановленого для заявлення кредиторами своїх вимог, комітент не повідомить про відмову від договору.
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порядок оскарження реєстраційних дій державного реєстратора

2023-05-02T08:29:46Z

Maksym.haidei:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-п Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0024-20/ed20210501#Text Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09 січня 2020 року № 71/5]
== Способи оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора ==
[[Файл:Скарга на дії чи бездіяльність реєстратора в умовах воєнного стану.jpg|міні]]
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені:
* у позасудовому порядку;
* до суду.
== Позасудовий порядок оскарження ==
=== Куди звернутись ===
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також дії, пов’язані з автоматичною державною реєстрацією прав,можуть бути оскаржені '''до Міністерства юстиції України, його територіальних органів''' (''стаття 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]'')
[[Файл:Оскарження рішень дій державного реєстратора.jpg|міні|Оскарження рішень дій державного реєстратора]]
'''Які скарги розглядає Міністерство юстиції України?'''

Міністерство юстиції України розглядає скарги:
# на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ( крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
# на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
'''Які скарги розглядає територіальний орган Міністерства юстиції України?''' 
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги:
# на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
# на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
=== Хто може звернутися зі скаргою ===
'''Скарга''' на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України '''подається особою, яка вважає, що її права порушено''' (''наприклад, особа дізналась про факт незаконної перереєстрації нерухомого майна, яке знаходиться у її власності, на іншу особу, тощо'').
=== Строк подання скарги ===
{| class="wikitable"
|-
! Рішення, дії або бездіяльність, що оскаржується !! Суб’єкт розгляду скарги !! Строк звернення
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав'''|| Міністерство юстиції України та його територіальні органи|| '''протягом 60 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''територіальних органів Міністерства юстиції України'''|| Міністерство юстиції України|| '''протягом 15 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
|}
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв’язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
=== Колегіальний розгляд скарг ===
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядком].

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін’юстом чи його територіальними органами утворюються '''постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації''' (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін’юстом. Склад колегій затверджується Мін’юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд Колегією скарги здійснюється в такій послідовності:

1) доповідь посадової особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу по суті скарги, відповіді на питання членів Колегії;

2) надання усних пояснень по суті скарги скаржником, державним реєстратором, іншими особами, запрошеними на засідання Колегії, а також представниками неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, у тому числі представниками Ради бізнес-омбудсмена, відповіді на питання членів Колегії;

3) обговорення Колегією скарги;

4) винесення членом Колегії на голосування проєкту рішення за результатом розгляду скарги;

5) голосування Колегією за результатом розгляду скарги.

Особи, запрошені на засідання Колегії, а також представники неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, мають право бути присутніми на засіданні Колегії виключно під час надання усних пояснень по суті такої скарги.

Посадові особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу можуть бути присутні на засіданні Колегії з дозволу головуючого на засіданні Колегії.

За результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.

'''Висновок Колегії має містити:'''
* дату та місце проведення засідання Колегії;
* перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги;
* реквізити та суть скарги;
* рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги;
* мотиви рішення Колегії у стислому викладенні;
* мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються;
* результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.
Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов'язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу другого цього пункту для прийняття Колегією рішення, Мін'юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.
=== Форма скарги ===
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
* повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
* реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
* зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності (яким реєстратором прийнято рішення та з яких підстав) та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
* викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
* відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
* відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді скарги, а також спосіб, в який скаржник та/або представник бажає отримати повідомлення про розгляд скарги по суті (в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом перегляду оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги);
* підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності). 
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. 
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. 
При засвідченні копій документів, що додаються до скарги, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, відмітка «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії. В разі подачі скарги від юридичної особи на копіях проставляється печатка (за наявності). 
У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.
=== Строк розгляду скарги ===
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Законом України "Про звернення громадян"]. 
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому '''загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.'''
=== Перевірка підстав для відмови у задоволені скарги ===
Мін’юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
* оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
* наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
* наявність інформації про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
* наявність рішення Мін’юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
* здійснення Мін’юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
* подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
* закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
* розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін’юсту чи його територіального органу.
Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін’юст чи відповідний територіальний орган приймає '''не пізніше десяти робочих днів''' з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. 
Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.
=== Розгляд скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону ===
У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін’юст чи відповідний територіальний орган здійснює '''колегіальний розгляд такої скарги''' на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін’юстом скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, '''розгляд такої скарги здійснюється Мін’юстом невідкладно без розгляду її колегіально.'''
=== Рішення за результатами розгляду скарги ===
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення у формі наказу про:
* відмову в задоволенні скарги;
* задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
# скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
# виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
# усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
# тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
# анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги. 
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, '''надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.'''
=== Повідомлення правоохоронним органам про виявлені порушення ===
У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб’єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
=== Підстави для відмови у задоволенні скарги ===
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
# скарга оформлена без дотримання встановлених вимог;
# на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
# наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
# наявна інформація про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
# є рішення цього органу з того самого питання;
# в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
# скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
# закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
# розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
# державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
=== Оскарження ===
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів '''можуть бути оскаржені до суду'''.
== Судовий порядок ==
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені в суді в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|порядку адміністративного судочинства]]. 
== Наслідки скасування судом рішення Мінюсту ==
У разі скасування судом рішення Мін’юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін’юст забезпечує:
* повторний розгляд такої скарги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF#Text Порядку];
* внесення не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону (у разі скасування судом рішення Мін’юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації).
== Див. також ==
[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Порядок реєстрації місця проживання/перебування, у тому числі новонародженої дитини

2022-10-07T07:51:59Z

Maksym.haidei:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий Кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1364-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1364 "Про реалізацію експериментального проекту щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання в електронній формі"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1450-2021-п#Text Порядком встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1450] передбачено, що запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та полягає у забороні декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, крім зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб у разі одночасного декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій воєнний стан не введено.

Військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування приймає рішення про запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб, яке негайно доводиться до відома населення через засоби масової інформації.

У рішенні зазначаються обставини, що склалися в Україні або в окремих її місцевостях, і несприятливі фактори воєнного характеру, що створюють загрозу для населення та істотно знижують рівень забезпечення його життєдіяльності, шляхи протидії таким факторам.

'''У рішенні також зазначаються:'''
* обґрунтування необхідності запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* строки запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* перелік осіб, яким забороняється або обмежується вибір місця перебування чи місця проживання;
* населені пункти, в яких запроваджується заборона або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб;
* інші заходи, що полягають у забезпеченні виконання указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
|}
== Загальні положення ==
'''Місце перебування''' - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги (абзац четвертий частини першої статті 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"].

'''Місце проживання''' - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

'''Реєстрація місця проживання (перебування) особи''' - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (пункт 12 частини першої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні"] (далі - Закон). 
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:
# створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;
# ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;
# використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках (стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону]).
Особа може зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад"] (далі - Порядок).

На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону] не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
== Куди звернутися ==
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради (у тому числі [https://guide.diia.gov.ua/asc/ через центр надання адміністративних послуг]) (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).

'''Орган реєстрації''' - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи (пункт 7 частини першої статті 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону].

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) за адресою житла незалежно від форми власності (пункт 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
== Хто може звернутися ==
Особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування). Однак, до досягнення особою 18-річного віку, реєстрація її місця проживання (перебування) здійснюється за '''згодою''' батьків або інших законних представників такої особи, крім випадків коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти (пункт 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за '''згодою''' іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Така згода може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
=== Особливості реєстрації місця проживання (перебування) деяких категорій осіб ===
▷ Спеціалізована соціальна установа, інший надавач соціальних послуг з проживанням подає заяву про реєстрацію місця проживання бездомних та інших осіб, які не мають постійного місця проживання. Такі особи реєструються за адресою відповідного закладу.

▷ Орган опіки та піклування подає заяву про реєстрацію місця проживання або зміну місця проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Такі особи реєструються за адресою закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім’ї.

'''Увага!''' Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/691-2019-%D0%BF#n19Порядку надання комплексної послуги "єМалятко", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року № 691 "Про реалізацію експериментального проекту щодо створення сприятливих умов для реалізації прав дитини"], зареєструвати місце проживання новонародженої дитини можна скориставшись [["єМалятко" - комплекс реєстраційних послуг для новонароджених|послугою "єМалятко"]].

Також є можливість зареєструвати місце проживання новонародженої одночасно з подачею заяви на державну допомогу при народженні дитини.
== Перелік необхідних документів ==
Для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:
* заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8;
* паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);
* свідоцтво про [[Отримання свідоцтва про народження дитини|народження]] (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
* довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);
* документи, що підтверджують:
# право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім’ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;
# право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах);
* відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);
* військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
* письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника (у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов’язань);
* документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини (пункт 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
== Строк надання послуги ==
Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється в день отримання органом реєстрації документів (пункт 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
== Вартість послуги ==
За реєстрацію місця проживання справляється адміністративний збір у розмірі:
* 1,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2022 році адміністративний збір складає 37,22 грн.), - за реєстрацію місця проживання у разі звернення особи протягом встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Законом] строку;
* 2,5 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (у 2022 році адміністративний збір складає 62,03 грн.), - за реєстрацію місця проживання у разі звернення особи з порушенням встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Законом] строку, тобто після спливу 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або 3 місяців з дня реєстрації народження дитини (пункт 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
За декларування/реєстрацію місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір справляється лише за одну адміністративну послугу (декларування/реєстрація місця проживання).

'''Адміністративний збір не справляється:'''
# за реєстрацію місця проживання/зміну місця проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, у закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї;
# за реєстрацію місця перебування/зміну зареєстрованого місця перебування.
== Підстави для відмови у наданні послуги: ==
* у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов’язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на реєстрацію місця проживання);
* відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;
* особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;
* у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;
* звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;
* житлу, в якому особа реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;
* за адресою житла, в якому особа реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об’єкт нерухомого майна, який не належить до житла;
* відомості реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини;
* дані реєстру територіальної громади щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною (пункт 87 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265-2022-%D0%BF#Text Порядку]).
Не може бути підставою для відмови у реєстрації місця проживання (перебування) відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про житло, в якому реєструється місце проживання (перебування) особи.

Рішення про відмову в реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи, законного представника (представника), уповноваженої особи житла або уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закону України "Про соціальні послуги"], про що орган реєстрації інформує таких осіб із зазначенням підстав для відмови засобами поштового, телефонного або електронного зв’язку, в тому числі засобами Порталу Дія.
== Скасування відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) особи ==
Відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) особи скасовуються органом реєстрації у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом (стаття 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871-20#Text Закону]).
== Відповідальність ==
Якщо під час подання документів встановлено, що особа, яка є громадянином України, звернулася для реєстрації нового місця проживання після закінчення 30 календарних днів після зняття з реєстрації з попереднього місця проживання або подала для реєстрації місця проживання недійсний паспорт громадянина України, посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг складає протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 197 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексу України про адміністративні правопорушення].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88933237 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 642/5375/17] (відсутність будь-якого місця проживання дитини не виключає необхідності отримання згоди батька на реєстрацію).
== Корисні посилання ==
* [https://guide.diia.gov.ua/view/reiestratsiia-mistsia-prozhyvannia-c17772e7-17df-43b8-9b6f-dcfa0766b513 Реєстрація місця проживання/Зміна реєстрації місця проживання (раніше прописка)]
== Див. також ==
* [[Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання]]
* [[Порядок електронного декларування місця проживання]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Порядок оскарження реєстраційних дій державного реєстратора

2022-05-03T13:42:34Z

Maksym.haidei:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-п Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0024-20/ed20210501#Text Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09 січня 2020 року № 71/5]

== Способи оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора ==
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені:
* у позасудовому порядку;
* до суду.

== Позасудовий порядок оскарження ==
=== Куди звернутись ===
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені '''до Міністерства юстиції України, його територіальних органів''' (''стаття 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]'')
[[Файл:Оскарження рішень дій державного реєстратора.jpg|міні|Оскарження рішень дій державного реєстратора]]
'''Які скарги розглядає Міністерство юстиції України?'''

Міністерство юстиції України розглядає скарги:
# на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ( крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
# на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

'''Які скарги розглядає територіальний орган Міністерства юстиції України?''' 
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги:
# на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
# на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

=== Хто може звернутися зі скаргою ===
'''Скарга''' на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України '''подається особою, яка вважає, що її права порушено''' (''наприклад, особа дізналась про факт незаконної перереєстрації нерухомого майна, яке знаходиться у її власності, на іншу особу, тощо'').

=== Строк подання скарги ===

{| class="wikitable"
|-
! Рішення, дії або бездіяльність, що оскаржується !! Суб’єкт розгляду скарги !! Строк звернення
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав'''|| Міністерство юстиції України та його територіальні органи|| '''протягом 60 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''територіальних органів Міністерства юстиції України'''|| Міністерство юстиції України|| '''протягом 15 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
|}

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв’язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

=== Колегіальний розгляд скарг ===
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядком].

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін’юстом чи його територіальними органами утворюються '''постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації''' (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін’юстом. Склад колегій затверджується Мін’юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд Колегією скарги здійснюється в такій послідовності:

1) доповідь посадової особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу по суті скарги, відповіді на питання членів Колегії;

2) надання усних пояснень по суті скарги скаржником, державним реєстратором, іншими особами, запрошеними на засідання Колегії, а також представниками неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, у тому числі представниками Ради бізнес-омбудсмена, відповіді на питання членів Колегії;

3) обговорення Колегією скарги;

4) винесення членом Колегії на голосування проєкту рішення за результатом розгляду скарги;

5) голосування Колегією за результатом розгляду скарги.

Особи, запрошені на засідання Колегії, а також представники неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, мають право бути присутніми на засіданні Колегії виключно під час надання усних пояснень по суті такої скарги.

Посадові особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу можуть бути присутні на засіданні Колегії з дозволу головуючого на засіданні Колегії.

За результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.

'''Висновок Колегії має містити:'''

* дату та місце проведення засідання Колегії;
* перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги;
* реквізити та суть скарги;
* рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги;
* мотиви рішення Колегії у стислому викладенні;
* мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються;
* результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.

Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов'язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу другого цього пункту для прийняття Колегією рішення, Мін'юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.

=== Форма скарги ===
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
* повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
* реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
* зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності (яким реєстратором прийнято рішення та з яких підстав) та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
* викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
* відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
* відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді скарги, а також спосіб, в який скаржник та/або представник бажає отримати повідомлення про розгляд скарги по суті (в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом перегляду оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги);
* підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності). 
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. 
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. 
При засвідченні копій документів, що додаються до скарги, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, відмітка «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії. В разі подачі скарги від юридичної особи на копіях проставляється печатка (за наявності). 

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

=== Строк розгляду скарги ===
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Законом України "Про звернення громадян"]. 
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому '''загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.'''

=== Перевірка підстав для відмови у задоволені скарги ===
Мін’юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
* оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
* наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
* наявність інформації про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
* наявність рішення Мін’юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
* здійснення Мін’юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
* подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
* закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
* розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін’юсту чи його територіального органу.

Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін’юст чи відповідний територіальний орган приймає '''не пізніше десяти робочих днів''' з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. 
Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

=== Розгляд скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону ===
У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін’юст чи відповідний територіальний орган здійснює '''колегіальний розгляд такої скарги''' на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін’юстом скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, '''розгляд такої скарги здійснюється Мін’юстом невідкладно без розгляду її колегіально.'''

=== Рішення за результатами розгляду скарги ===
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення у формі наказу про:
* відмову в задоволенні скарги;
* задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
# скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
# виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
# усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
# тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
# анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги. 
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, '''надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.'''

=== Повідомлення правоохоронним органам про виявлені порушення ===
У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб’єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

=== Підстави для відмови у задоволенні скарги ===
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
# скарга оформлена без дотримання встановлених вимог;
# на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
# наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
# наявна інформація про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
# є рішення цього органу з того самого питання;
# в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
# скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
# закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
# розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
# державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

=== Оскарження ===
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів '''можуть бути оскаржені до суду'''.

== Судовий порядок ==
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені в суді в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|порядку адміністративного судочинства]]. 

== Наслідки скасування судом рішення Мінюсту ==
У разі скасування судом рішення Мін’юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін’юст забезпечує:
* повторний розгляд такої скарги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF#Text Порядку];
* внесення не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону (у разі скасування судом рішення Мін’юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації).

== Див. також ==
[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]

Порядок оскарження реєстраційних дій державного реєстратора

2021-11-03T08:07:51Z

Maksym.haidei:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далы - Порядок)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1141-2011-п Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0024-20/paran40#n40 Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09 січня 2020 року № 71/5]

== Способи оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора ==
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені:
* у позасудовому порядку;
* до суду.

== Позасудовий порядок оскарження ==
=== Куди звернутись ===
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені '''до Міністерства юстиції України, його територіальних органів''' (''стаття 37 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]'')
[[Файл:Оскарження рішень дій державного реєстратора.jpg|міні|Оскарження рішень дій державного реєстратора]]
'''Які скарги розглядає Міністерство юстиції України?''' 
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
# на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав ( крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
# на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

'''Які скарги розглядає територіальний орган Міністерства юстиції України?''' 
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги:
# на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
# на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

=== Хто може звернутися зі скаргою ===
'''Скарга''' на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України '''подається особою, яка вважає, що її права порушено''' (''наприклад, особа дізналась про факт незаконної перереєстрації нерухомого майна, яке знаходиться у її власності, на іншу особу, тощо'').

=== Строк подання скарги ===

{| class="wikitable"
|-
! Рішення, дії або бездіяльність, що оскаржується !! Суб’єкт розгляду скарги !! Строк звернення
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав'''|| Міністерство юстиції України та його територіальні органи|| '''протягом 60 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю
|-
| Рішення, дії або бездіяльність '''територіальних органів Міністерства юстиції України'''|| Міністерство юстиції України|| '''протягом 15 календарних днів''' з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
|}

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв’язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

=== Колегіальний розгляд скарг ===
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF Порядком].

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін’юстом чи його територіальними органами утворюються '''постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації''' (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін’юстом. Склад колегій затверджується Мін’юстом чи відповідним територіальним органом.

Розгляд Колегією скарги здійснюється в такій послідовності:

1) доповідь посадової особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу по суті скарги, відповіді на питання членів Колегії;

2) надання усних пояснень по суті скарги скаржником, державним реєстратором, іншими особами, запрошеними на засідання Колегії, а також представниками неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, у тому числі представниками Ради бізнес-омбудсмена, відповіді на питання членів Колегії;

3) обговорення Колегією скарги;

4) винесення членом Колегії на голосування проєкту рішення за результатом розгляду скарги;

5) голосування Колегією за результатом розгляду скарги.

Особи, запрошені на засідання Колегії, а також представники неурядових організацій, що представляють та захищають інтереси бізнесу в Україні, мають право бути присутніми на засіданні Колегії виключно під час надання усних пояснень по суті такої скарги.

Посадові особи Мін'юсту чи відповідного територіального органу можуть бути присутні на засіданні Колегії з дозволу головуючого на засіданні Колегії.

За результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні. Якщо половина від кількості членів Колегії, присутніх на відповідному засіданні, проголосувала за рішення, а решта проголосувала проти або утрималася, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосував головуючий на засіданні.

'''Висновок Колегії має містити:'''

* дату та місце проведення засідання Колегії;
* перелік членів Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги;
* реквізити та суть скарги;
* рекомендації щодо задоволення (відмови у задоволенні) скарги;
* мотиви рішення Колегії у стислому викладенні;
* мотиви рішення Колегії у розгорнутому викладенні, зокрема відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються;
* результати голосування ("за", "проти", "утримався") членів Колегії.

Висновок Колегії підписують усі члени Колегії, які брали участь у засіданні, на якому прийнято рішення за результатом розгляду скарги. Якщо внаслідок звільнення члена Колегії, який брав участь у відповідному засіданні Колегії, його тимчасової непрацездатності або з інших причин, пов'язаних з відповідним членом Колегії, висновок Колегії не може бути ним підписаний, у висновку зазначається причина такого непідписання. Якщо через відповідні причини кількість членів Колегії, які підписали висновок, є меншою ніж кількість, необхідна відповідно до абзацу другого цього пункту для прийняття Колегією рішення, Мін'юст, відповідний територіальний орган забезпечує новий розгляд скарги Колегією в іншому складі.

=== Форма скарги ===
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
* повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником, а також адреса для листування, засоби зв’язку (номер телефона та/або електронна адреса);
* реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
* зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності (яким реєстратором прийнято рішення та з яких підстав) та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
* викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
* відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;
* відомості про про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді скарги, а також спосіб, в який скаржник та/або представник бажає отримати повідомлення про розгляд скарги по суті (в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом перегляду оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги);
* підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності). 
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. 
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. 
При засвідченні копій документів, що додаються до скарги, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, відмітка «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії. В разі подачі скарги від юридичної особи на копіях проставляється печатка (за наявності). 

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

=== Строк розгляду скарги ===
Розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Законом України "Про звернення громадян"]. 
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому '''загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.'''

=== Перевірка підстав для відмови у задоволені скарги ===
Мін’юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
* оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
* наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
* наявність інформації про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
* наявність рішення Мін’юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
* здійснення Мін’юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
* подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
* закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
* розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін’юсту чи його територіального органу.

Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін’юст чи відповідний територіальний орган приймає '''не пізніше десяти робочих днів''' з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. 
Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

=== Розгляд скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону ===
У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін’юст чи відповідний територіальний орган здійснює '''колегіальний розгляд такої скарги''' на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін’юстом скарги у сфері державної реєстрації не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту, '''розгляд такої скарги здійснюється Мін’юстом невідкладно без розгляду її колегіально.'''

=== Рішення за результатами розгляду скарги ===
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення у формі наказу про:
* відмову в задоволенні скарги;
* задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
# скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
# виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
# усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
# тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
# анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України ''('''рішення приймається виключно Міністерством юстиції України''')'';
# направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги. 
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, '''надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.'''

=== Повідомлення правоохоронним органам про виявлені порушення ===
У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб’єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

=== Підстави для відмови у задоволенні скарги ===
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
# скарга оформлена без дотримання встановлених вимог;
# на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
# наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
# наявна інформація про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
# є рішення цього органу з того самого питання;
# в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
# скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
# закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
# розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
# державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

=== Оскарження ===
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів '''можуть бути оскаржені до суду'''.

== Судовий порядок ==
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені в суді в [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|порядку адміністративного судочинства]]. 

== Наслідки скасування судом рішення Мінюсту ==
У разі скасування судом рішення Мін’юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін’юст забезпечує:
* повторний розгляд такої скарги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1128-2015-%D0%BF#Text Порядку];
* внесення не пізніше наступного робочого дня з дня надходження судового рішення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону (у разі скасування судом рішення Мін’юсту про задоволення скарги у сфері державної реєстрації).

== Див. також ==
[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі]]

[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]