WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Порядок отримання службового житла

2025-08-15T07:06:22Z

Maksym.dvorovenko: Редагування посилань на акти законодавства

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України«Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/500-17 Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/147/98-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в частині затвердження Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/783-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 783 «Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціального захисту»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18#Text Наказ Мiнiстерства оборони України від 31.07.2018 № 380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/900-2025-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2025 року № 900 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів із забезпечення житлом медичних працівників з метою заповнення вакантних посад у сільській місцевості»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2013-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень»]

== Правовий статус службового житла ==

Службове житлове приміщення – це таке житлове приміщення, яке призначається для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 1 Положення]). Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

== Умови надання службових житлових приміщень ==

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 3 Положення]).

До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 4 Положення])Жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Службові житлові приміщення надаються особам за рішенням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства без урахування їх перебування/неперебування на обліку, пільг, а також черговості. 
Особа, якій надається службове житло, повинна постійно проживати та бути зареєстрована у населеному пункті, де знаходиться такий орган, підприємство, установа, організація.
Службове житло надається на всіх членів сім’ї, які проживаються разом з ним. При цьому, службове житлове приміщення може бути також надане на дружину та неповнолітніх дітей, що проживають окремо, в тому числі в іншому населеному пункті. 
Як і у випадку надання житла для постійного проживання, службові житлові приміщення надаються із розрахунку не більше 13,65 кв.м житлової площі на кожного члена сім’ї. Слід також зауважити на тому, що при наданні службового житла не враховується наявність у особи, якій надається службове житло, а також членів її сім’ї, приватизації. 

== Які категорії працівників мають право на службове житло ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20119.%20%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F статті 119] Житлового кодексу України, службові житлові приміщення можуть бути надані лише категоріям осіб, що визначені у відповідному Переліку, затвердженому [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37].

==== Службове житло для медичних працівників у сільській місцевості (нова державна програма з 2025 року) ====
Лікарі та інші медичні працівники, які працевлаштувалися в комунальні медзаклади сільських населених пунктів на пріоритетні вакансії, можуть отримати службове житло на час роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/900-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%83%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%BC%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%20%D1%83%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Порядок], за яким держава фінансуватиме купівлю житла для медиків, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2025 року № 900.

==== Забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ та їх родин ====
Військовослужбовцям, які проходять службу далеко від місця постійного проживання, надається службове житло. Це тимчасове житло, яке вони можуть використовувати протягом служби. Після закінчення служби це житло підлягає поверненню державі або звільненню.

Питання забезпечення житлом військовослужбовців та членів їхніх родин, включаючи звільнених, регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2013-%D0%BF#n11:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97,%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D1%8C Порядком] який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450.

== Порядок надання службових житлових приміщень ==

Для одержання службового жилого приміщення працівник подає заяву до адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається [https://docs.google.com/document/d/1_r9dZ6S0BnU0jXkWE5FOELL7t5iibYFCMQtuQAnWzIg/edit?usp=sharing довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб]. 
Адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває службове житло, приймає рішення про надання службового житла та направляє клопотання до виконавчого комітету відповідної ради, на території якої знаходиться жиле приміщення, про затвердження відповідного рішення адміністрації. 
Виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради приймається відповідне рішення та заносяться відповідні дані в [https://docs.google.com/document/d/1Q9XwSRD4MEbmH3oNiecDZW_BwNWfEdNNy-40jfByUpM/edit?usp=sharing журнал обліку службових жилих приміщень]. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті). 
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення, виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. 

== Приватизація службових житлових приміщень ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F,%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4. ч. 1 ст. 8] Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, що створюються державними органами виконавчої влади на місцях чи органами місцевого самоврядування, а також державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208.%20%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Стаття 8] Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено такі основні умови, виключно з дотриманням яких може відбутись приватизація:
* здійснення приватизації уповноваженими на це органами;
* згода всіх повнолітніх членів сім’ї;
* постійне проживання у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку;
* згода тимчасово відсутніх членів сім’ї, за якими зберігається право на житло. 
Першою умовою для проведення приватизації є її здійснення уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201.%20%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D1%83 ст. 1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.%20%D0%A1%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97 ст. 3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%208.%20%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 ст. 8] Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18/conv#n364:~:text=10.%20%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96,%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%BC. Пунктом 10 розділу 7] Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров’я, віком, у зв’язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання

== Виселення зі службових житлових приміщень ==

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20124.%20%D0%92%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F ст.124] Житлового кодексу України у разі звільнення працівника з посади, яка дає право на службове житло, він підлягає виселенню (разом з усією родиною) без надання іншого житла. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20125.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F ст.125] Житлового кодексу України без надання іншого житла не можна виселяти: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністюз числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії;
* сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби;
* сім'ї військовослужбовців;
* осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення;
* осіб з інвалідністю внаслідок професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

==== Кого не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення ====
Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/conv#n573:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20124.,%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 124] Житлового кодексу України, не може бути виселено:

* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;

* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;

* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;

* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Даний перелік передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/conv#n575:~:text=%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%2C%20%D0%B2%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D1%97%D0%BC%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%20%D1%8F%D0%BA%20%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B ст. 125] Житлового кодексу України.

Також вони мають право звернутись із відповідною заявою про надання їм іншого (замість службового) житла з державного чи громадського житлового фонду, або зняття з даного житла статусу службового. І лише після вирішення цього питання таке житло може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»].

== Підсудність та юрисдикція розгляду справ ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6169 ст. 19] Цивільного процесуального кодексу України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202.%20%D0%97%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 ст. 2] Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) як суб’єктом публічного права та суб’єктом приватного права, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у [https://docs.google.com/document/d/1ryYxHYC1HKfa-rWA7D3Qk-cGNG0TAUMHGL_dR6c8_PM/edit?usp=sharing постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15], роз’яснено, що спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов’язання взяти на квартирний облік підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов’язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

[[Категорія: Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]

Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи

2025-08-15T06:51:09Z

Maksym.dvorovenko: Відредаговані посилання на сайт ВРУ

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
== Загальні положення про відшкодування шкоди ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203.,%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8. Статтею 3] Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У зв'язку з цим великого значення набуває вирішення питання відшкодування шкоди, завданої цим благам.

Відшкодування шкоди є одним із найважливіших правових способів захисту порушених цивільних прав та інтересів учасників цивільних відносин. У сучасних ринкових умовах цей спосіб захисту є основним для відновлення матеріального стану чи компенсації моральної шкоди потерпілій особі. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201168.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8E%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 ст. 1168] ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201169.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%20%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82 ст. 1169] ЦК України шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201171.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%83%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 ст. 1171] ЦК України шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.
== Відшкодування шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201195.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F ч. 1 ст. 1195] ЦК України Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

При визначенні розміру заробітку (доходу), який втратив потерпілий внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, важливу роль відіграє той факт, чи перебуває особа на момент заподіяння їй шкоди у трудових відносинах. Якщо так, то розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, якщо її немає — загальної працездатності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=1.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%20%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE,%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%2D%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. ч. 1 ст. 1197] ЦК України). 
Згідно зі ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201198.%20%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%83%2C%20%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2D%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%86%D1%8F 1198] ЦК України, для обрахування середньомісячного заробітку (доходу) фізичної особи—підприємця та фізичної особи, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокат, особа, що зайнята творчою діяльністю тощо), слід виходити з річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, на підставі даних органу державної податкової служби, поділеного на 12 місяців. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. 
'''До втраченого заробітку (доходу) не включаються''' одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=3.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BA%D1%83%20(%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%83)%20%D0%B2%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%81%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%B7%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%87%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%2C%20%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%85%2C%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D1%83. ч. 3 ст. 1197] ЦК України). 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=4.%20%D0%AF%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BA,%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8. Ч. 4 ст. 1197] ЦК України передбачає, що якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни. 
Якщо ж потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, або виходячи з його заробітку до звільнення, або виходячи із звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%AF%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%B9%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%B2%2C%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BA%20(%D0%B4%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%B4)%20%D0%BE%D0%B1%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%2C%20%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%83%20%D1%86%D1%96%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. ч. 3 ст. 1197] ЦК України). 
'''Розмір втраченого заробітку (доходу) може бути зменшено''':
* у разі грубої необережності потерпілого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=2.%20%D0%AF%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B1%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%8F%D0%BB%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D1%82%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20(%D0%B0%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B0%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%2D%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8)%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч. 2 ст. 1193] ЦК України). Якщо ж мав місце умисел потерпілого, завдана школа не відшкодовується;
* залежно від матеріального становища потерпілого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=4.%20%D0%A1%D1%83%D0%B4%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B7%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%97%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B0%2C%20%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%BC%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. ч. 4 ст. 1193] ЦК України);
* якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, що була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201204.%20%D0%97%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B0%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8 ст. 1204] ЦК України). 
'''Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди можливо''':
* за договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=4.%20%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%B7%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%8F%D0%B3%20%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F. ч. 4 ст. 1195] ЦК України);
* якщо працездатність потерпілого знизилася порівняно з тією, що була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201203.%20%D0%97%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 1203] ЦК України);
* у разі підвищення вартості життя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201208.%20%D0%97%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8 ч. 1 ст. 1208] ЦК України);
* у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=2.%20%D0%97%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B7%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8E%2C%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83. ч. 2 ст. 1208] ЦК України). 
Ще однією особливістю відшкодування додаткових витрат є те, що при визначенні їх розміру вина потерпілого не враховується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=3.%20%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%201195%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%2C%20%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8E%20%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. ч. 3 ст. 1193] ЦК України). 
Крім відшкодування втраченого заробітку (доходу) та додаткових витрат особа, якій заподіяно каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, має право вимагати відшкодування їй моральної шкоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201168.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8E%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 ст. 1168] ЦК України).
== Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи ==
Стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201199.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 1199] ЦК України передбачає, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
== Особливості відшкодування шкоди завданої смертю ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201200.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8E%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE ст. 1200] ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:
* дитині — до досягнення нею 18 років, а у разі, якщо дитина є учнем або студентом, — до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років;
* чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, — довічно;
* особі з інвалідністю, яку потерпілий зобов'язаний був утримувати, — впродовж строку інвалідності;
* одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому з членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення останніми 14 років;
* іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — 5 років після його смерті.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Особам у продовж вказаного строку відшкодовується шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за аналогічними правилами, які встановлено для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478:~:text=2.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%BD%20%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%B2. ч. 2 ст. 1200] ЦК України).

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

== Позовна давність справ про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи ==
Позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2018 року по справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78715455 210/5259/16-ц]).

== Підсудність справ про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи ==
Згідно положень Цивільного процесуального кодексу України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ст. 27] ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0 ст. 28] ЦПК України).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=1.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч. 1 ст. 27] ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=3.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8E%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%87%D0%B8%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8. ч. 3 ст. 28] ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Положенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=6.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%83%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8. ч. 6 ст. 28] ЦПК України передбачено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, позивачу належить ''право вибору'' між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72814024 Постанова Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2018 року у справі № 462/2377/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72523801 Постанова Верховного суду від 21.02.2018 року у справі № 212/1945/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/23671658 Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2012 року у справі № 6-5418св12]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/10719160 Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.06.2010 року у справі № 6-22040св09]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/3731916 Рішення Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.05.2009 року у справі № 6-20361св08]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72680179 Постанова Апеляційного суду Олеської області від 27.02.2018 року у справі № 523/2163/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/67663996 Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 06.07.2017 року у справі № 554/10920/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/69671230 Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 359/1517/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/58699350 Рішення Апеляційного суду Одеської області від 21.06.2016 року у справі № 494/742/14-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21115586 Рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2011 року у справі № 6-29893св11]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72814024 Постанова Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2018 року у справі № 462/2377/17]
*[https://court.gov.ua/fair/sud9951/ Постанова Верховного суду від 12.05.2020 у справі №635/6172/17.]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/78715455 Постанова Верховного Суду від 17 грудня 2018 року по справі № 210/5259/16-ц]
[[Категорія: Відшкодування шкоди]]
[[Категорія: Суди]]

Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи

2025-08-15T06:10:54Z

Maksym.dvorovenko: Доповнено розділами позовна давність та підсудність справ про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
== Загальні положення про відшкодування шкоди ==
Статтею 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У зв'язку з цим великого значення набуває вирішення питання відшкодування шкоди, завданої цим благам.

Відшкодування шкоди є одним із найважливіших правових способів захисту порушених цивільних прав та інтересів учасників цивільних відносин. У сучасних ринкових умовах цей спосіб захисту є основним для відновлення матеріального стану чи компенсації моральної шкоди потерпілій особі. Відповідно до ст. 1168 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України], моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 1169 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України] шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.

Відповідно до ст. 1171 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України] шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.
== Відшкодування шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я ==
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України] Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

При визначенні розміру заробітку (доходу), який втратив потерпілий внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, важливу роль відіграє той факт, чи перебуває особа на момент заподіяння їй шкоди у трудових відносинах. Якщо так, то розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, якщо її немає — загальної працездатності (ч. 1 ст. 1197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 
Згідно зі ст. 1198 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України], для обрахування середньомісячного заробітку (доходу) фізичної особи—підприємця та фізичної особи, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокат, особа, що зайнята творчою діяльністю тощо), слід виходити з річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, на підставі даних органу державної податкової служби, поділеного на 12 місяців. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. 
'''До втраченого заробітку (доходу) не включаються''' одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо (ч. 3 ст. 1197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 
Ч. 4 ст. 1197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України] передбачає, що якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни. 
Якщо ж потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, або виходячи з його заробітку до звільнення, або виходячи із звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості (ч. 3 ст. 1197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 
'''Розмір втраченого заробітку (доходу) може бути зменшено''':
* у разі грубої необережності потерпілого (ч. 2 ст. 1193 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). Якщо ж мав місце умисел потерпілого, завдана школа не відшкодовується;
* залежно від матеріального становища потерпілого (ч. 4 ст. 1193 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]);
* якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, що була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1204 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 
'''Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди можливо''':
* за договором (ч. 4 ст. 1195 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]);
* якщо працездатність потерпілого знизилася порівняно з тією, що була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1203 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]);
* у разі підвищення вартості життя (ч. 1 ст. 1208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]);
* у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 
Ще однією особливістю відшкодування додаткових витрат є те, що при визначенні їх розміру вина потерпілого не враховується (ч. 3 ст. 1193 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 
Крім відшкодування втраченого заробітку (доходу) та додаткових витрат особа, якій заподіяно каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, має право вимагати відшкодування їй моральної шкоди (ст. 1168 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]).
== Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи ==
Стаття 1199 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України] передбачає, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.
== Особливості відшкодування шкоди завданої смертю ==
Відповідно до ст. 1200 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України] у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:
* дитині — до досягнення нею 18 років, а у разі, якщо дитина є учнем або студентом, — до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років;
* чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, — довічно;
* особі з інвалідністю, яку потерпілий зобов'язаний був утримувати, — впродовж строку інвалідності;
* одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому з членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення останніми 14 років;
* іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — 5 років після його смерті.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Особам у продовж вказаного строку відшкодовується шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за аналогічними правилами, які встановлено для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (ч. 2 ст. 1200 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]).

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

'''Увага! У''' '''висновках щодо застосування норм права''' в постанові ВС від 12.05.2020 у справі №635/6172/17.наголошено, що передбачене у ч.1 ст.19 закону №638-IV право на відшкодування державою відповідно до закону шкоди, завданої терористичним актом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від України такого відшкодування за моральну шкоду, завдану внаслідок загибелі людини під час терористичного акту, зокрема у періоди проведення АТО, Операції об’єднаних сил, незалежно від того, на якій території —

підконтрольній чи непідконтрольній Україні — мав місце вказаний акт.

Самі по собі факти загибелі людей на підконтрольній державі території, тобто на тій, на якій вона здійснює юрисдикцію у сенсі ст.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (зокрема у межах її кордонів у періоди проведення АТО, Операції об’єднаних сил), не означають автоматичне порушення гарантій права на життя за статтею 2 конвенції. Тим більше не означає таке автоматичне порушення і загибель людей на території, яку держава у межах її кордонів із незалежних від неї причин не контролює (тобто на тій, на якій вона не здійснює юрисдикцію у сенсі статті 1 конвенції). Аналогічно не є підставою для покладення на державу відповідальності за конвенцією самі по собі факти порушення у межах кордонів України (зокрема і у періоди проведення АТО, Операції об’єднаних сил) громадського порядку, миру, знищення чи пошкодження майна, створення загрози безпеці людей унаслідок вибухів, обстрілів тощо, у тому числі з боку осіб, які не діяли як агенти цієї держави.

== Позовна давність справ про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи ==
Позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2018 року по справі № [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78715455 210/5259/16-ц]).

== Підсудність справ про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи ==
Згідно положень Цивільного процесуального кодексу України існує загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ст. 27] ЦПК України) та альтернативна підсудність за вибором позивача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2028.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0 ст. 28] ЦПК України).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=1.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. ч. 1 ст. 27] ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=3.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%20%D1%83%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8E%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%87%D0%B8%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8. ч. 3 ст. 28] ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Положенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6213:~:text=6.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%83%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8. ч. 6 ст. 28] ЦПК України передбачено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Таким чином, позивачу належить ''право вибору'' між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа.

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72814024 Постанова Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2018 року у справі № 462/2377/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72523801 Постанова Верховного суду від 21.02.2018 року у справі № 212/1945/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/23671658 Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2012 року у справі № 6-5418св12]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/10719160 Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.06.2010 року у справі № 6-22040св09]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/3731916 Рішення Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.05.2009 року у справі № 6-20361св08]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72680179 Постанова Апеляційного суду Олеської області від 27.02.2018 року у справі № 523/2163/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/67663996 Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 06.07.2017 року у справі № 554/10920/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/69671230 Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 359/1517/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/58699350 Рішення Апеляційного суду Одеської області від 21.06.2016 року у справі № 494/742/14-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21115586 Рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2011 року у справі № 6-29893св11]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/72814024 Постанова Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2018 року у справі № 462/2377/17]
*[https://court.gov.ua/fair/sud9951/ Постанова Верховного суду від 12.05.2020 у справі №635/6172/17.]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/78715455 Постанова Верховного Суду від 17 грудня 2018 року по справі № 210/5259/16-ц]
[[Категорія: Відшкодування шкоди]]
[[Категорія: Суди]]

Порядок отримання службового житла

2025-08-14T14:00:36Z

Maksym.dvorovenko: Зміна розділів

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України«Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/500-17 Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/147/98-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в частині затвердження Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/783-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 783 «Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціального захисту»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18#Text Наказ Мiнiстерства оборони України від 31.07.2018 № 380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/900-2025-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2025 року № 900 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів із забезпечення житлом медичних працівників з метою заповнення вакантних посад у сільській місцевості»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2013-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень»]

== Правовий статус службового житла ==

Службове житлове приміщення – це таке житлове приміщення, яке призначається для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 1 Положення]). Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

== Умови надання службових житлових приміщень ==

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 3 Положення]).

До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 4 Положення])Жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Службові житлові приміщення надаються особам за рішенням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства без урахування їх перебування/неперебування на обліку, пільг, а також черговості. 
Особа, якій надається службове житло, повинна постійно проживати та бути зареєстрована у населеному пункті, де знаходиться такий орган, підприємство, установа, організація.
Службове житло надається на всіх членів сім’ї, які проживаються разом з ним. При цьому, службове житлове приміщення може бути також надане на дружину та неповнолітніх дітей, що проживають окремо, в тому числі в іншому населеному пункті. 
Як і у випадку надання житла для постійного проживання, службові житлові приміщення надаються із розрахунку не більше 13,65 кв.м житлової площі на кожного члена сім’ї. Слід також зауважити на тому, що при наданні службового житла не враховується наявність у особи, якій надається службове житло, а також членів її сім’ї, приватизації. 

== Які категорії працівників мають право на службове житло ==
Відповідно до статті 119 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу УРСР], службові житлові приміщення можуть бути надані лише категоріям осіб, що визначені у відповідному Переліку, затвердженому [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37].

==== Службове житло для медичних працівників у сільській місцевості (нова державна програма з 2025 року) ====
Лікарі та інші медичні працівники, які працевлаштувалися в комунальні медзаклади сільських населених пунктів на пріоритетні вакансії, можуть отримати службове житло на час роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/900-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%83%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%BC%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%20%D1%83%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Порядок], за яким держава фінансуватиме купівлю житла для медиків, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2025 року № 900.

==== Забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ та їх родин ====
Військовослужбовцям, які проходять службу далеко від місця постійного проживання, надається службове житло. Це тимчасове житло, яке вони можуть використовувати протягом служби. Після закінчення служби це житло підлягає поверненню державі або звільненню.

Питання забезпечення житлом військовослужбовців та членів їхніх родин, включаючи звільнених, регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2013-%D0%BF#n11:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97,%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D1%8C Порядком] який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450.

== Порядок надання службових житлових приміщень ==

Для одержання службового жилого приміщення працівник подає заяву до адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається [https://docs.google.com/document/d/1_r9dZ6S0BnU0jXkWE5FOELL7t5iibYFCMQtuQAnWzIg/edit?usp=sharing довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб]. 
Адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває службове житло, приймає рішення про надання службового житла та направляє клопотання до виконавчого комітету відповідної ради, на території якої знаходиться жиле приміщення, про затвердження відповідного рішення адміністрації. 
Виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради приймається відповідне рішення та заносяться відповідні дані в [https://docs.google.com/document/d/1Q9XwSRD4MEbmH3oNiecDZW_BwNWfEdNNy-40jfByUpM/edit?usp=sharing журнал обліку службових жилих приміщень]. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті). 
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення, виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. 

== Приватизація службових житлових приміщень ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»] передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, що створюються державними органами виконавчої влади на місцях чи органами місцевого самоврядування, а також державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»] визначено такі основні умови, виключно з дотриманням яких може відбутись приватизація:
* здійснення приватизації уповноваженими на це органами;
* згода всіх повнолітніх членів сім’ї;
* постійне проживання у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку;
* згода тимчасово відсутніх членів сім’ї, за якими зберігається право на житло. 
Першою умовою для проведення приватизації є її здійснення уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до статей 1, 3, 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»], приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Пунктом 10 розділу 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18#Text Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями], затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров’я, віком, у зв’язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання

== Виселення зі службових житлових приміщень ==

Згідно зі ст.124 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу] у разі звільнення працівника з посади, яка дає право на службове житло, він підлягає виселенню (разом з усією родиною) без надання іншого житла. Відповідно до ст.125 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу] без надання іншого житла не можна виселяти: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністюз числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії;
* сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби;
* сім'ї військовослужбовців;
* осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення;
* осіб з інвалідністю внаслідок професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

==== Кого не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення ====
Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/conv#n573:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20124.,%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 124] Житлового кодексу, не може бути виселено:

* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;

* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;

* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;

* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Даний перелік передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/conv#n575:~:text=%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%2C%20%D0%B2%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D1%97%D0%BC%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%20%D1%8F%D0%BA%20%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B ст. 125] Житлового кодексу.

Також вони мають право звернутись із відповідною заявою про надання їм іншого (замість службового) житла з державного чи громадського житлового фонду, або зняття з даного житла статусу службового. І лише після вирішення цього питання таке житло може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»].

== Підсудність та юрисдикція розгляду справ ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6169 ст. 19] Цивільного процесуального кодексу України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи положення ст. 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України], не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) як суб’єктом публічного права та суб’єктом приватного права, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у [https://docs.google.com/document/d/1ryYxHYC1HKfa-rWA7D3Qk-cGNG0TAUMHGL_dR6c8_PM/edit?usp=sharing постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15], роз’яснено, що спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов’язання взяти на квартирний облік підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов’язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

[[Категорія: Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]

Порядок отримання службового житла

2025-08-14T13:58:26Z

Maksym.dvorovenko: Доповнено розділ Які категорії працівників мають право на службове житло. Доповнено підрозділ Кого не можна висилити з службового житла. Доповнено нормативну базу.

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України«Про приватизацію державного житлового фонду»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/500-17 Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/147/98-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в частині затвердження Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/783-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 783 «Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціального захисту»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18#Text Наказ Мiнiстерства оборони України від 31.07.2018 № 380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/900-2025-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2025 року № 900 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів із забезпечення житлом медичних працівників з метою заповнення вакантних посад у сільській місцевості»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2013-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень»]

== Правовий статус службового житла ==

Службове житлове приміщення – це таке житлове приміщення, яке призначається для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 1 Положення]). Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

== Умови надання службових житлових приміщень ==

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 3 Положення]).

До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF#Text п. 4 Положення])Жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Службові житлові приміщення надаються особам за рішенням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства без урахування їх перебування/неперебування на обліку, пільг, а також черговості. 
Особа, якій надається службове житло, повинна постійно проживати та бути зареєстрована у населеному пункті, де знаходиться такий орган, підприємство, установа, організація.
Службове житло надається на всіх членів сім’ї, які проживаються разом з ним. При цьому, службове житлове приміщення може бути також надане на дружину та неповнолітніх дітей, що проживають окремо, в тому числі в іншому населеному пункті. 
Як і у випадку надання житла для постійного проживання, службові житлові приміщення надаються із розрахунку не більше 13,65 кв.м житлової площі на кожного члена сім’ї. Слід також зауважити на тому, що при наданні службового житла не враховується наявність у особи, якій надається службове житло, а також членів її сім’ї, приватизації. 

== Які категорії працівників мають право на службове житло ==
Відповідно до статті 119 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу УРСР], службові житлові приміщення можуть бути надані лише категоріям осіб, що визначені у відповідному Переліку, затвердженому [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37].

==== Службове житло для медичних працівників у сільській місцевості (нова державна програма з 2025 року) ====
Лікарі та інші медичні працівники, які працевлаштувалися в комунальні медзаклади сільських населених пунктів на пріоритетні вакансії, можуть отримати службове житло на час роботи.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/900-2025-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%83%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%BC%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%20%D1%83%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Порядок], за яким держава фінансуватиме купівлю житла для медиків, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2025 року № 900.

==== Забезпечення житлом військовослужбовців ЗСУ та їх родин ====
Військовослужбовцям, які проходять службу далеко від місця постійного проживання, надається службове житло. Це тимчасове житло, яке вони можуть використовувати протягом служби. Після закінчення служби це житло підлягає поверненню державі або звільненню.

Питання забезпечення житлом військовослужбовців та членів їхніх родин, включаючи звільнених, регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2013-%D0%BF#n11:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97,%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D1%8C Порядком] який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 450.

== Порядок надання службових житлових приміщень ==

Для одержання службового жилого приміщення працівник подає заяву до адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається [https://docs.google.com/document/d/1_r9dZ6S0BnU0jXkWE5FOELL7t5iibYFCMQtuQAnWzIg/edit?usp=sharing довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб]. 
Адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває службове житло, приймає рішення про надання службового житла та направляє клопотання до виконавчого комітету відповідної ради, на території якої знаходиться жиле приміщення, про затвердження відповідного рішення адміністрації. 
Виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради приймається відповідне рішення та заносяться відповідні дані в [https://docs.google.com/document/d/1Q9XwSRD4MEbmH3oNiecDZW_BwNWfEdNNy-40jfByUpM/edit?usp=sharing журнал обліку службових жилих приміщень]. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті). 
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення, виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. 

==== Кого не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення ====
Без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/conv#n573:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20124.,%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. статті 124] Житлового кодексу, не може бути виселено:

* осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;

* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;

* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;

* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Даний перелік передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/conv#n575:~:text=%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D1%96%2C%20%D0%B2%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8%20%D1%97%D0%BC%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%88%20%D1%8F%D0%BA%20%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B ст. 125] Житлового кодексу.

Також вони мають право звернутись із відповідною заявою про надання їм іншого (замість службового) житла з державного чи громадського житлового фонду, або зняття з даного житла статусу службового. І лише після вирішення цього питання таке житло може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»].

== Приватизація службових житлових приміщень ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»] передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, що створюються державними органами виконавчої влади на місцях чи органами місцевого самоврядування, а також державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»] визначено такі основні умови, виключно з дотриманням яких може відбутись приватизація:
* здійснення приватизації уповноваженими на це органами;
* згода всіх повнолітніх членів сім’ї;
* постійне проживання у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку;
* згода тимчасово відсутніх членів сім’ї, за якими зберігається право на житло. 
Першою умовою для проведення приватизації є її здійснення уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до статей 1, 3, 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»], приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Пунктом 10 розділу 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18#Text Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями], затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров’я, віком, у зв’язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання

== Виселення зі службових житлових приміщень ==

Згідно зі ст.124 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу] у разі звільнення працівника з посади, яка дає право на службове житло, він підлягає виселенню (разом з усією родиною) без надання іншого житла. Відповідно до ст.125 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу] без надання іншого житла не можна виселяти: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністюз числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії;
* сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби;
* сім'ї військовослужбовців;
* осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення;
* осіб з інвалідністю внаслідок професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Підсудність та юрисдикція розгляду справ ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6169 ст. 19] Цивільного процесуального кодексу України, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи положення ст. 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України], не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) як суб’єктом публічного права та суб’єктом приватного права, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у [https://docs.google.com/document/d/1ryYxHYC1HKfa-rWA7D3Qk-cGNG0TAUMHGL_dR6c8_PM/edit?usp=sharing постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15], роз’яснено, що спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов’язання взяти на квартирний облік підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов’язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

[[Категорія: Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]

Праця неповнолітніх: оплата, відпустка, пільги та гарантії

2024-12-04T09:27:03Z

Maksym.dvorovenko: Добавлено абзац щодо стажування неповнолітніх працівників

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20#Text Закон України "Про основні засади молодіжної політики"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0183-96#Text Наказ МОЗ від 22.03.96 р. №59 «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми»]
== Тривалість робочого часу неповнолітніх ==
Трудовим законодавством передбачена скорочена [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого часу]] для неповнолітніх (п.1 ч.1 ст. 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 
{||border="1"class="wikitable mw-datatable" style="text-align: center;" style="border:2px solid #006400;"
|+'''Тривалість робочого часу неповнолітніх'''
|-
| style="background-color:#006400; width:20%; " | '''Категорія працівників''' || style="background-color:#006400; text-align:center;"| '''Учні віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул''' || style="background-color:#006400; text-align:center; width:25%; " | '''Неповнолітні віком від 15 до 16 років''' || style="background-color:#006400;text-align:center; width:25%; "| '''Неповнолітні віком від 16 до 18 років'''
|-
| rowspan="2" style="background-color:#FFE4C4;" | '''Тривалість робочого часу''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''24 години на тиждень''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''24 години на тиждень''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''36 годин на тиждень''' 
|-
| colspan="3" style="border:2px solid #006400;"| Дещо іншим є робочий час для '''''неповнолітніх, які працюють протягом навчального року'''''. Тривалість їх робочого часу не повинна перевищувати половини відповідних максимальних норм скороченого робочого часу. Тобто, якщо працівнику 17 років і він працює під час навчання, то тривалість його робочого часу не повинна перевищувати 18 годин на тиждень (максимально допустима для його віку тривалість - 36 годин, відповідно половина – 18 годин).
{| class="wikitable" style="width:100%; margin:auto; clear:both;"
|-
|style="background-color:#90EE90;text-align:center;" |'''12 годин на тиждень''' || style="background-color:#90EE90;text-align:center; width:30%; " |'''12 годин на тиждень''' || style="background-color:#90EE90;text-align:center;width:30%; " |'''18 годин на тиждень''' 
|}
|}
== Оплата праці ==
Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи '''виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи'''. 
Тобто, скорочення робочого часу для неповнолітніх означає, що їх скорочений робочий час оплачується за тією ж тарифною ставкою (тим же посадовим окладом), що й нормальний робочий час дорослого працівника того ж фаху, кваліфікації і за інших рівних умов. 
{||border="1"class="wikitable mw-datatable" style="text-align: center;" style="border:2px solid #006400;"
|+'''Оплата праці неповнолітніх'''
|-
| style="background-color:#006400; width:15%; " | '''Категорія працівників''' || style="background-color:#FFDAB9; text-align:center;border:2px solid #006400;"| '''Працівники молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи''' || style="background-color:#FFDAB9; text-align:center; border:2px solid #006400;"| '''Працівники молодше 18 років, допущені до відрядних робіт''' || style="background-color:#FFDAB9;text-align:center;border:2px solid #006400;"|'''Учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час'''
|-
| style="background-color:#006400;" | '''Оплата праці''' || style="text-align:left; border:2px solid #006400;" |'''в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи''' || style="text-align:left;border:2px solid #006400;" |'''за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників''' || style="text-align:left;border:2px solid #006400;"|'''пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати''' 
|-
| style="background-color:#006400;" |'''Підстава''' || style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 1 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'''|| style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 2 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]''' || style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 3 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]''' 
|-
|}
== Відпустка ==
* Особи віком до 18 років мають '''право на щорічну основну відпустку''' тривалістю 31 календарний день '''у зручний для них час''' (ч.2 ст.75, ч. 1 ст. 195 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], ч. 8 ст. 6, ч. 13 ст. 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]). 
Це означає, що при складанні графіків надання відпусток власник та [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|профспілковий комітет]] зобов’язані врахувати зазначену норму. Неповнолітній працівник має бути повідомлений власником про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижня до початку відпустки (ст.79 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
* Щорічна основна відпустка неповнолітнім може надаватись також у перший рік роботи за їх заявою '''до настання шестимісячного строку безперервної роботи''' на даному підприємстві, в організації, установі (ч.2 ст. 195 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], ч. 7 ст. 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]) .
* '''Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється'''. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
* Інші види [[Щорічні та додаткові відпустки|відпусток]] надаються на загальних підставах відповідно до положень [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"].
== Пільги та гарантії ==
* '''Право на безкоштовний медичний огляд'''. Усіх неповнолітніх осіб приймають на роботу лише після попереднього [[Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення|медичного огляду]]. Надалі, до досягнення ними 21 року, вони щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. За особами у віці до 21 року, які вже працюють, на час проходження медичного огляду зберігається середня заробітна плата. (ст. ст.169, 191 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 

* '''Набути статусу [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітного]] та стати на облік до центру зайнятості''' може особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, [[Процедура скорочення чисельності або штату працівників|скороченням чисельності (штату) працівників]] (ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"]). 

* Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають '''право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта,''' на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час (ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"] . Відомості про проходження стажування вносяться до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення. 

* '''Перше робоче місце на строк не менше двох років''' надається працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти|вищих навчальних закладах]], завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається (ч. 1 ст. 197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 

* '''Робота за фахом на період не менше трьох років''' надається молодим спеціалістам - [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти|випускникам]] державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями. Порядок надання визначається Кабінетом Міністрів України.
* '''Неповнолітніх працівників не мають права залучати:'''
** до виконання важкої роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також до підземних робіт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1042 ст. 190], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1042 192 КЗпП]);
** до надурочних робіт, підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми ваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0183-96#Text Наказ МОЗ від 22.03.96 р. №59 «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми»])
** '''Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню''' встановлюється для: 
# осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; 
# [[Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування|дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]; 
# молоді, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу; 
== Див. також ==
* [[Праця неповнолітніх: прийняття на роботу і звільнення, обмеження]]
* [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти]]
* [[Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]
* [[Норма тривалості робочого часу]]
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Порядок надання щорічних відпусток]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці‎]]
[[Категорія:Відпустка‎]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Господарські зобов’язання та їх особливості

2024-10-13T17:19:08Z

Maksym.dvorovenko: Доповнено пункт "Відповідальність за порушення господарських зобов’язань"

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_003#Text Конвенцією ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 р]
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
'''''Господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 1 ст. 173 ГК України]).

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 2 ст. 173 ГК України])
== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
Господарські зобов'язання можуть виникати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 174 ГК України]):
* безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
* з акту управління господарською діяльністю;
* з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
* внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
* у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
== Види господарських зобов’язань ==
* Майново-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 175 ГК України]);
* Організаційно-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 176 ГК України]);
* Соціально-комунальні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 177 ГК України)];
* Публічні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 178 ГК України)];
* Господарсько-договірні зобов’язання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 179 -188 ГК України)]. 
'''Майново-господарськими''' визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

 
'''Організаційно-господарськими''' визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. ( ст. 176 ГК України).

Суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

'''Соціально-комунальні''' - це зобов'язання за якими місцева ради приймає рішення за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

'''Публічні зобов'язання''' - за якими суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.
== Виконання та припинення господарських зобов’язань. ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 197 ГК України], господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
У разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 196 ГК України)]. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ч. 2 ст. 196 ГК).]

У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прийняття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання.

Виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 202 ГК України]Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 203 ГК України]).

Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 204 ГК України]).

Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 205 ГК України]).
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 216 ГК України]).

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 3, ст. 216 ГК України]).:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 2, ст. 217 ГК України]).::''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 2. ст. 216 ГКУ], застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Відповідно до ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такі самі наслідки передбачено й у ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 218 ГКУ] ГКУ, яка передбачає, що суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин передбачено також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_003#Text Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р]. Так, відповідно до ч. 4 ст. 79 зазначеної Конвенції сторона, яка не виконує свого зобов’язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов’язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

'''Форс-мажор у господарських зобов'язаннях.'''

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n3076:~:text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B8%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8F%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%86%D0%B5%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8. ч.1 ст.617 ЦК], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/conv#n1508:~:text=%D0%A3%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD,%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D1%88%D1%82%D1%96%D0%B2. ч.2 ст.218 Господарського кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/671/97-%D0%B2%D1%80/conv#n116:~:text=%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%20%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%81%2D%D0%BC%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%20(%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8) ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні"]).

Однак, сертифікат ТПП не є беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин. Обставини форс-мажору ''мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами'' (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108320255 Постанова ВС від 07.06.2023 у справі 906/540/22]

Верховний Суд в даному рішенні звертає увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

[[Категорія:Господарське право]]

Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи

2024-04-22T07:48:04Z

Maksym.dvorovenko: доповнено абзацом про відшкодування шкоди. Добавлено речення про оплату праці.

Вахтовий метод роботи, умови та оплата праці

2024-04-22T07:27:29Z

Maksym.dvorovenko: Добавлено абзац про оплату праці, також щодо відпустки.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12#Text Закон України "Про колективні договори"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-вр#Text Закон України "Про оплату праці"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану "]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0994-17#Text Наказ Міністерства екології та природних ресурсів від 24.07.2017 № 275 «Про затвердження Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/490-99-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0463739-12#Text Лист Міністерства соціальної політики України від 30.11.2012 № 463/13/116-62 «Щодо тривалості робочої зміни'''»''']
== Поняття вахтового методу ==
'''''Вахтовий метод''''' - це особлива форма організації робіт, заснована на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умови, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця постійного проживання. 
Вахтовий метод застосовується при значній відстані виробничих об'єктах (ділянках) від місця знаходження підприємства, об'єднання та організації (2), при недоцільності виконання робіт звичайними методами, а також з метою скорочення термінів будівництва об'єктів виробничого і соціального призначення в необжитих і віддалених районах і в районах з високими темпами робіт при незабезпеченості даного району відповідними трудовими ресурсами. 
Робота організовується за спеціальним режимом праці, як правило, при підсумованого обліку робочого часу, а міжвахтовий відпочинок надається в місцях постійного проживання. 
Місцем роботи при вахтовому методі вважаються об'єкти (Ділянки), на яких здійснюється безпосередня трудова діяльність. Переміщення працівників у зв'язку зі зміною місця дислокації об'єктів (дільниць) роботи не є переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівників.
Направлення працівника на вахту не є службовим відрядженням. 
Часом вахти вважаються періоди виконання робіт і міжзмінного відпочинку на об'єкті (ділянці). 
'''Тривалість вахти не повинна перевищувати одного місяця.''' '''В виняткових випадках на окремих об'єктах (ділянках) робіт з дозволу міністерства, відомства і відповідного центрального комітету, профспілок тривалість вахти може бути збільшена до двох місяців'''. 
Вахтовий змінний персонал в період перебування на об'єкті (Ділянці) проживає в спеціально створюваних вахтових селищах, польових містечках, а також в інших спеціально обладнаних під житло приміщеннях. 
Рішення про введення вахтового методу організації робіт приймається керівником підприємства за погодженням з профспілковим комітетом з дозволу вищестоящої організації на підставі техніко-економічних розрахунків з урахуванням ефективності його застосування у порівнянні з іншими методами ведення робіт. 
Також при введення вахтового методу організації робіт необхідно внести зміни чи доповнення до колективного договору який встановлює взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин (стаття 7 Закону України «Про колективні договори»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3356-12#Text])

Умови організації виробництва при вахтовому методі робіт відображаються в розробленій підприємством проектно-технологічної документації.
Витрати, пов'язані із застосуванням вахтового методу, відносяться на собівартість промислової продукції, виконаних робіт і перевезень (в межах встановленого планом рівня витрат). 
Доцільність застосування вахтового методу на об'єктах будівництва обґрунтовується техніко-економічними розрахунками при розробці проектів організації будівництва і інших проектно-технологічних документів.

Питання, пов'язані із застосуванням вахтового методу організації робіт і не обумовлені в цих Основних положеннях, вирішуються відповідно до чинного законодавством.
== Організація роботи ==
Організація роботи вахтовим методом повинна забезпечувати ритмічність, безперервність, комплексність виконання робіт на об'єктах (ділянках). Робота повинна виконуватися, як правило, укрупненими бригадами із застосуванням підрядних принципів організації та оплати праці та забезпечувати спадкоємність вахтового персоналу, збереження матеріальних цінностей. 
Комплектування вахтового (змінного) персоналу забезпечується працівниками за їх згодою, що складаються в штаті підприємств, що здійснюють роботи вахтовим методом, що не мають медичних протипоказань до виконання робіт зазначеним методом і проживають в місцях знаходження цих підприємств.
До робіт, виконуваних вахтовим методом, не можуть залучатися робітники і службовці молодше 18 років, вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до півтора років. 
Комплектування вахтового (змінного) персоналу поза місцем знаходження підприємства здійснюється за погодженням з місцевими органами з праці та соціальних питань, яким підвідомча територія, де передбачається набір працівників. 
З метою організованого комплектування вахт робітниками кадрами та спеціалістами міністерства і відомства можуть переводити працівників з їх згоди з одного підвідомчого підприємства на інше для виконання робіт вахтовим методом. При цьому в наказі (Розпорядженні) про переведення обумовлюється, що керівник підприємства зобов'язаний надавати зазначеним працівникам по закінченні строку трудового договору попередню роботу (посаду), а при її відсутності - іншу рівноцінну роботу (посаду) на тому ж підприємстві. У наказі також вказується мета переводу: "Для роботи вахтовим методом ".
Підприємства, на які зазначені працівники переведені, укладають з ними строкові трудові договори. 
Доставка працівників на вахту здійснюється організовано від місця знаходження підприємства або від пункту збору до місця роботи і назад економічно доцільними видами транспорту на основі довгострокових договорів, що укладаються підприємствами з організаціями і підприємствами транспортних міністерств. Для доставки працівників може використовуватися транспорт, що належить підприємствам, які застосовують вахтовий метод.
Пункт збору встановлюється адміністрацією підприємства. 
Проїзд працівників від місця їх постійного проживання до пункту збору та місця роботи (об'єкта, ділянки) і назад оплачується підприємством.
При вахтовому методі організації робіт встановлюється, як правило, підсумований облік робочого часу за місяць, квартал або за інший більш тривалий період, але не більше, ніж за рік. 
Обліковий період охоплює весь робочий час, час у дорозі від місця знаходження підприємства або від пункту збору до місця роботи і назад і час відпочинку, що припадає на даний календарний відрізок часу. При цьому тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин, встановлених законодавством.
== Режим праці та відпочинку, облік робочого часу ==
При вахтовому методі організації роботи відповідно до статті 61 КЗпП України запроваджується підсумований облік робочого часу.

На підприємствах ведеться спеціальний облік робочого часу і часу відпочинку на кожного працівника по місяцях і наростаючим підсумком за весь обліковий період. 
Робочий час і час відпочинку в рамках облікового періоду регламентується графіком роботи на вахті, який затверджується адміністрацією підприємства за погодженням з відповідним профспілковим комітетом, як правило, на рік і доводиться до відома працівників не пізніше ніж за один місяць до введення його в дію. У графіках також передбачаються дні, необхідні для доставки працівників на вахту і назад. Дні перебування в дорозі до місця роботи і назад у норму робочого часу не включаються і можуть припадати на дні міжвахтового відпочинку.

Тривалість щоденної роботи (зміни) не повинна перевищувати 12 годин. 
Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку працівників з урахуванням обідніх перерв може бути зменшена до 12 годин. Недовикористані в цьому випадку години щоденного (Міжзмінного) відпочинку, а також дні щотижневого відпочинку підсумовуються і надаються у вигляді додаткових вільних від роботи днів (дні міжвахтового відпочинку) протягом облікового періоду. Число днів щотижневого відпочинку в поточному місяці повинно бути не менше числа повних тижнів цього місяця. дні щотижневого відпочинку можуть припадати на будь-які дні тижня.

Працівникам, які звільнилися до закінчення облікового періоду, дата звільнення за їх згодою може вказуватися з урахуванням належних днів міжвахтового відпочинку. 
Керівникам підприємств за погодженням з профспілковим комітетом надається право вводити для майстрів, виконробів, начальників ділянок (зміни) та іншого лінійного (цехового) персоналу, який безпосередньо здійснює керівництво на об'єкті (Ділянці), режим праці та відпочинку, встановлений для основного персоналу робітників. 
Для інших керівників, фахівців і службовців, також працюючих на вахті, підсумований облік робочого часу не вводиться. Нормальна кількість годин, яку працівник повинен відпрацьовувати в обліковому періоді, визначається виходячи з шестиденному робочому тижні і тривалості робочої зміни 7 годин і шестигодинний робочої зміни в передвихідні і передсвяткові дні (при 41-годинному робочому тижні). При цьому на роботах з шкідливими умовами праці норма робочого часу обчислюється виходячи з встановленого законодавством скороченого робочого часу.

Вихідними днями для працівників, робота яких організована вахтовим методом, вважаються дні міжвахтового відпочинку.

Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку працівників з урахуванням обідньої перерви становить 14 годин. Дні міжвахтового відпочинку надаються відповідно до графіка змінності й можуть припадати на будь-які дні тижня.

Щорічні основна та додаткова відпустки працівникам, які зайняті на роботах вахтовим методом, надаються відповідно до Закону України «Про відпустки», після використання днів міжвахтового відпочинку (відгулів).

У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки".

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, визначеного частиною першою цієї статті. Тривалість такої відпустки визначається угодою сторін.

== Форми та система оплати ==
Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників

Оплата праці працівників при вахтовому методі організації робіт проводиться:
* робітників-відрядників - за обсяг виконаних робіт по укрупненим, комплексним і іншим чинним нормам і розцінками; 
* почасових робітників - за весь фактично відпрацьований час у годинах з розрахунку встановлених тарифних ставок привласнених розрядів; 
* майстрів, виконробів, начальників дільниць (змін) та іншого лінійного (цехового) персоналу, який безпосередньо здійснює керівництво на об'єкті (ділянці), - за весь фактично відпрацьований за графіком час (в годинах) з розрахунку встановлених місячних посадових окладів. 
* Годинна ставка працівників в цих випадках визначається шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість робочих годин за календарем розрахункового місяця; 
* Інших керівників, фахівців і службовців, також працюючих на вахті, - за фактично відпрацьований час (у днях) з розрахунку встановлених місячних посадових окладів. 
Оплата праці за роботу в надурочний час при підсумованому обліку робочого часу провадиться (згідно зі статтею 106 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/322-08 Кодекс законів про працю України]). 
Преміювання працівників здійснюється відповідно до діючими на підприємстві положеннями про преміювання. При цьому премія нараховується на заробітну плату без урахування оплати днів міжвахтового відпочинку.
Підприємство може матеріально заохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх і спортивних установ і організацій, організацій громадського харчування і інших організацій, що обслуговують трудовий колектив, що виконує роботи вахтовим методом, і не входять до складу підприємства.
До заробітної плати всіх працівників, які виконують роботи вахтовим методом (включаючи працівників підприємств і організацій торгівлі та громадського харчування, зв'язку, транспорту, установ охорони здоров'я та інших, на які покладено обслуговування колективів, які працюють вахтовим методом), застосовуються коефіцієнти (районні, за високогірні, пустельність і безводного) в розмірах, встановлених для працівників основної діяльності в місцях виконання робіт, незалежно від місця знаходження підприємств, в обліковому складі яких вони складаються.
Дні відпочинку (відгули) у зв’язку із роботою у надурочний час в обліковому періоді в межах графіка роботи на вахті оплачуються в розмірі тарифної ставки, окладу, одержуваних працівниками до дня настання відпочинку (відгулу), з розрахунку за повний робочий день.
Особам, які працюють вахтовим методом, за кожний день перебування на вахті, крім виплати основної заробітної плати, виплачується надбавка за вахтовий метод роботи у порядку та розмірі, визначених колективним договором, але не менше розміру добових, встановленого працівникам при службових відрядженнях по Україні.
Витрати, пов’язані з виплатою надбавки за вахтовий метод роботи й оплатою за час перебування і затримки в дорозі, здійснюються в межах кошторисів і витрат на провадження робіт і послуг.
== Соціально-побутове забезпечення ==
Проживають у вахтових селищах забезпечуються транспортним, торгово-побутовим обслуговуванням, а також щоденним триразовим гарячим громадським харчуванням.

Для здешевлення вартості харчування в їдальнях (буфетах) вахтового селища при необхідності використовуються кошти фонду соціального розвитку підприємства.

Профспілковий комітет та адміністрація підприємства, об'єднання, організації, установи можуть за згодою трудового колективу вирішувати питання про першочергове надання путівок на санаторно-курортне лікування, відпочинок і туризм працівникам, працюють вахтовим методом. Для зазначених осіб можуть виділятися цільовим призначенням фонди на товари підвищеного попиту, включаючи товари довготривалого користування.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.(стаття 8 Закон України «Про охорону праці»)

Працівники, які залучаються до роботи вахтовим методом, підлягають проходженню попереднього і періодичних медичних оглядів відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 (із змінами).

У період дії воєнного стану Державна служба України з питань праці та її структурні управління на місцях можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог законодавтсва в період дії воєнного стану, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
[[Категорія:Оплата праці]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації]]

Господарські зобов’язання та їх особливості

2024-04-22T07:10:00Z

Maksym.dvorovenko: Добавлено абзаци щодо виконання господарських зобовязань. А також добавлено визначення видів господарськи зобовязань.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_003#Text Конвенцією ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 р]
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
'''''Господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 1 ст. 173 ГК України]).

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 2 ст. 173 ГК України])
== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
Господарські зобов'язання можуть виникати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 174 ГК України]):
* безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
* з акту управління господарською діяльністю;
* з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
* внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
* у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
== Види господарських зобов’язань ==
* Майново-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 175 ГК України]);
* Організаційно-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 176 ГК України]);
* Соціально-комунальні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 177 ГК України)];
* Публічні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 178 ГК України)];
* Господарсько-договірні зобов’язання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 179 -188 ГК України)]. 
'''Майново-господарськими''' визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

 
'''Організаційно-господарськими''' визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. ( ст. 176 ГК України).

Суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

'''Соціально-комунальні''' - це зобов'язання за якими місцева ради приймає рішення за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

'''Публічні зобов'язання''' - за якими суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.
== Виконання та припинення господарських зобов’язань. ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 197 ГК України], господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
У разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 196 ГК України)]. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ч. 2 ст. 196 ГК).]

У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прийняття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання.

Виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 202 ГК України]Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 203 ГК України]).

Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 204 ГК України]).

Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 205 ГК України]).
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 216 ГК України]).

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 3, ст. 216 ГК України]).:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 2, ст. 217 ГК України]).::''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 2. ст. 216 ГКУ], застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Відповідно до ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такі самі наслідки передбачено й у ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 218 ГКУ] ГКУ, яка передбачає, що суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин передбачено також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_003#Text Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р]. Так, відповідно до ч. 4 ст. 79 зазначеної Конвенції сторона, яка не виконує свого зобов’язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов’язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
[[Категорія:Господарське право]]

Праця неповнолітніх: оплата, відпустка, пільги та гарантії

2024-03-19T08:58:12Z

Maksym.dvorovenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20#Text Закон України "Про основні засади молодіжної політики"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0183-96#Text Наказ МОЗ від 22.03.96 р. №59 «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми»]
== Тривалість робочого часу неповнолітніх ==
Трудовим законодавством передбачена скорочена [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого часу]] для неповнолітніх (п.1 ч.1 ст. 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 
{||border="1"class="wikitable mw-datatable" style="text-align: center;" style="border:2px solid #006400;"
|+'''Тривалість робочого часу неповнолітніх'''
|-
| style="background-color:#006400; width:20%; " | '''Категорія працівників''' || style="background-color:#006400; text-align:center;"| '''Учні віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул''' || style="background-color:#006400; text-align:center; width:25%; " | '''Неповнолітні віком від 15 до 16 років''' || style="background-color:#006400;text-align:center; width:25%; "| '''Неповнолітні віком від 16 до 18 років'''
|-
| rowspan="2" style="background-color:#FFE4C4;" | '''Тривалість робочого часу''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''24 години на тиждень''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''24 години на тиждень''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''36 годин на тиждень''' 
|-
| colspan="3" style="border:2px solid #006400;"| Дещо іншим є робочий час для '''''неповнолітніх, які працюють протягом навчального року'''''. Тривалість їх робочого часу не повинна перевищувати половини відповідних максимальних норм скороченого робочого часу. Тобто, якщо працівнику 17 років і він працює під час навчання, то тривалість його робочого часу не повинна перевищувати 18 годин на тиждень (максимально допустима для його віку тривалість - 36 годин, відповідно половина – 18 годин).
{| class="wikitable" style="width:100%; margin:auto; clear:both;"
|-
|style="background-color:#90EE90;text-align:center;" |'''12 годин на тиждень''' || style="background-color:#90EE90;text-align:center; width:30%; " |'''12 годин на тиждень''' || style="background-color:#90EE90;text-align:center;width:30%; " |'''18 годин на тиждень''' 
|}
|}
== Оплата праці ==
Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи '''виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи'''. 
Тобто, скорочення робочого часу для неповнолітніх означає, що їх скорочений робочий час оплачується за тією ж тарифною ставкою (тим же посадовим окладом), що й нормальний робочий час дорослого працівника того ж фаху, кваліфікації і за інших рівних умов. 
{||border="1"class="wikitable mw-datatable" style="text-align: center;" style="border:2px solid #006400;"
|+'''Оплата праці неповнолітніх'''
|-
| style="background-color:#006400; width:15%; " | '''Категорія працівників''' || style="background-color:#FFDAB9; text-align:center;border:2px solid #006400;"| '''Працівники молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи''' || style="background-color:#FFDAB9; text-align:center; border:2px solid #006400;"| '''Працівники молодше 18 років, допущені до відрядних робіт''' || style="background-color:#FFDAB9;text-align:center;border:2px solid #006400;"|'''Учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час'''
|-
| style="background-color:#006400;" | '''Оплата праці''' || style="text-align:left; border:2px solid #006400;" |'''в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи''' || style="text-align:left;border:2px solid #006400;" |'''за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників''' || style="text-align:left;border:2px solid #006400;"|'''пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати''' 
|-
| style="background-color:#006400;" |'''Підстава''' || style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 1 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'''|| style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 2 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]''' || style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 3 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]''' 
|-
|}
== Відпустка ==
* Особи віком до 18 років мають '''право на щорічну основну відпустку''' тривалістю 31 календарний день '''у зручний для них час''' (ч.2 ст.75, ч. 1 ст. 195 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], ч. 8 ст. 6, ч. 13 ст. 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]). 
Це означає, що при складанні графіків надання відпусток власник та [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|профспілковий комітет]] зобов’язані врахувати зазначену норму. Неповнолітній працівник має бути повідомлений власником про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижня до початку відпустки (ст.79 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
* Щорічна основна відпустка неповнолітнім може надаватись також у перший рік роботи за їх заявою '''до настання шестимісячного строку безперервної роботи''' на даному підприємстві, в організації, установі (ч.2 ст. 195 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], ч. 7 ст. 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]) .
* '''Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється'''. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
* Інші види [[Щорічні та додаткові відпустки|відпусток]] надаються на загальних підставах відповідно до положень [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"].
== Пільги та гарантії ==
* '''Право на безкоштовний медичний огляд'''. Усіх неповнолітніх осіб приймають на роботу лише після попереднього [[Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення|медичного огляду]]. Надалі, до досягнення ними 21 року, вони щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. За особами у віці до 21 року, які вже працюють, на час проходження медичного огляду зберігається середня заробітна плата. (ст. ст.169, 191 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 

* '''Набути статусу [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітного]] та стати на облік до центру зайнятості''' може особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, [[Процедура скорочення чисельності або штату працівників|скороченням чисельності (штату) працівників]] (ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"]). 

* Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають '''право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта,''' на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час (ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"]) 

* '''Перше робоче місце на строк не менше двох років''' надається працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти|вищих навчальних закладах]], завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається (ч. 1 ст. 197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 

* '''Робота за фахом на період не менше трьох років''' надається молодим спеціалістам - [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти|випускникам]] державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями. Порядок надання визначається Кабінетом Міністрів України.
* '''Неповнолітніх працівників не мають права залучати:'''
** до виконання важкої роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також до підземних робіт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1042 ст. 190], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1042 192 КЗпП]);
** до надурочних робіт, підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми ваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0183-96#Text Наказ МОЗ від 22.03.96 р. №59 «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми»])
** '''Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню''' встановлюється для: 
# осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; 
# [[Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування|дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]; 
# молоді, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу; 
== Див. також ==
* [[Праця неповнолітніх: прийняття на роботу і звільнення, обмеження]]
* [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти]]
* [[Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]
* [[Норма тривалості робочого часу]]
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Порядок надання щорічних відпусток]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці‎]]
[[Категорія:Відпустка‎]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Праця неповнолітніх: оплата, відпустка, пільги та гарантії

2024-03-19T08:55:15Z

Maksym.dvorovenko: Доповнено нормативно правову базу. Доповнено пункт "Пільги та та гарантії".

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20#Text Закон України "Про основні засади молодіжної політики"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України "Про зайнятість населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0183-96#Text Наказ МОЗ від 22.03.96 р. №59 «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми»]
== Тривалість робочого часу неповнолітніх ==
Трудовим законодавством передбачена скорочена [[Норма тривалості робочого часу|тривалість робочого часу]] для неповнолітніх (п.1 ч.1 ст. 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 
{||border="1"class="wikitable mw-datatable" style="text-align: center;" style="border:2px solid #006400;"
|+'''Тривалість робочого часу неповнолітніх'''
|-
| style="background-color:#006400; width:20%; " | '''Категорія працівників''' || style="background-color:#006400; text-align:center;"| '''Учні віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул''' || style="background-color:#006400; text-align:center; width:25%; " | '''Неповнолітні віком від 15 до 16 років''' || style="background-color:#006400;text-align:center; width:25%; "| '''Неповнолітні віком від 16 до 18 років'''
|-
| rowspan="2" style="background-color:#FFE4C4;" | '''Тривалість робочого часу''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''24 години на тиждень''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''24 години на тиждень''' || style="background-color:#FFE4C4;text-align:center;" |'''36 годин на тиждень''' 
|-
| colspan="3" style="border:2px solid #006400;"| Дещо іншим є робочий час для '''''неповнолітніх, які працюють протягом навчального року'''''. Тривалість їх робочого часу не повинна перевищувати половини відповідних максимальних норм скороченого робочого часу. Тобто, якщо працівнику 17 років і він працює під час навчання, то тривалість його робочого часу не повинна перевищувати 18 годин на тиждень (максимально допустима для його віку тривалість - 36 годин, відповідно половина – 18 годин).
{| class="wikitable" style="width:100%; margin:auto; clear:both;"
|-
|style="background-color:#90EE90;text-align:center;" |'''12 годин на тиждень''' || style="background-color:#90EE90;text-align:center; width:30%; " |'''12 годин на тиждень''' || style="background-color:#90EE90;text-align:center;width:30%; " |'''18 годин на тиждень''' 
|}
|}
== Оплата праці ==
Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи '''виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи'''. 
Тобто, скорочення робочого часу для неповнолітніх означає, що їх скорочений робочий час оплачується за тією ж тарифною ставкою (тим же посадовим окладом), що й нормальний робочий час дорослого працівника того ж фаху, кваліфікації і за інших рівних умов. 
{||border="1"class="wikitable mw-datatable" style="text-align: center;" style="border:2px solid #006400;"
|+'''Оплата праці неповнолітніх'''
|-
| style="background-color:#006400; width:15%; " | '''Категорія працівників''' || style="background-color:#FFDAB9; text-align:center;border:2px solid #006400;"| '''Працівники молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи''' || style="background-color:#FFDAB9; text-align:center; border:2px solid #006400;"| '''Працівники молодше 18 років, допущені до відрядних робіт''' || style="background-color:#FFDAB9;text-align:center;border:2px solid #006400;"|'''Учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час'''
|-
| style="background-color:#006400;" | '''Оплата праці''' || style="text-align:left; border:2px solid #006400;" |'''в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи''' || style="text-align:left;border:2px solid #006400;" |'''за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників''' || style="text-align:left;border:2px solid #006400;"|'''пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати''' 
|-
| style="background-color:#006400;" |'''Підстава''' || style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 1 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]'''|| style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 2 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]''' || style="text-align:center; border:2px solid #006400;"|'''ч. 3 ст. 194 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]''' 
|-
|}
== Відпустка ==
* Особи віком до 18 років мають '''право на щорічну основну відпустку''' тривалістю 31 календарний день '''у зручний для них час''' (ч.2 ст.75, ч. 1 ст. 195 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], ч. 8 ст. 6, ч. 13 ст. 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]). 
Це означає, що при складанні графіків надання відпусток власник та [[Первинна організація профспілки. Профспілковий представник|профспілковий комітет]] зобов’язані врахувати зазначену норму. Неповнолітній працівник має бути повідомлений власником про дату початку відпустки не пізніше, ніж за два тижня до початку відпустки (ст.79 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]).
* Щорічна основна відпустка неповнолітнім може надаватись також у перший рік роботи за їх заявою '''до настання шестимісячного строку безперервної роботи''' на даному підприємстві, в організації, установі (ч.2 ст. 195 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], ч. 7 ст. 10 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"]) .
* '''Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється'''. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
* Інші види [[Щорічні та додаткові відпустки|відпусток]] надаються на загальних підставах відповідно до положень [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про відпустки"].
== Пільги та гарантії ==
* '''Право на безкоштовний медичний огляд'''. Усіх неповнолітніх осіб приймають на роботу лише після попереднього [[Медичні огляди працівників: підстави та порядок проведення|медичного огляду]]. Надалі, до досягнення ними 21 року, вони щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові. За особами у віці до 21 року, які вже працюють, на час проходження медичного огляду зберігається середня заробітна плата. (ст. ст.169, 191 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 

* '''Набути статусу [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітного]] та стати на облік до центру зайнятості''' може особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, [[Процедура скорочення чисельності або штату працівників|скороченням чисельності (штату) працівників]] (ст. 43 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"]). 

* Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають '''право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта,''' на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час (ст. 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закону України "Про зайнятість населення"]) 

* '''Перше робоче місце на строк не менше двох років''' надається працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти|вищих навчальних закладах]], завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається (ч. 1 ст. 197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 

* '''Робота за фахом на період не менше трьох років''' надається молодим спеціалістам - [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти|випускникам]] державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями. Порядок надання визначається Кабінетом Міністрів України.
* '''Неповнолітніх працівників не мають права залучати:'''
** до виконання важкої роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також до підземних робіт ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1042 ст. 190], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1042 192 КЗпП]);
** до надурочних робіт, підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми ваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0183-96#Text Наказ МОЗ від 22.03.96 р. №59 «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми»]) '''Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню''' встановлюється для: 
# осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; 
# [[Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування|дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]; 
# молоді, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу; 
== Див. також ==
* [[Праця неповнолітніх: прийняття на роботу і звільнення, обмеження]]
* [[Працевлаштування випускників закладів вищої освіти]]
* [[Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]
* [[Норма тривалості робочого часу]]
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
* [[Порядок надання щорічних відпусток]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Оплата праці‎]]
[[Категорія:Відпустка‎]]
[[Категорія:Гарантії і компенсації‎]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]

Індексація аліментів, визначених судом в твердій грошовій сумі

2024-01-22T13:29:04Z

Maksym.dvorovenko: дію Закону відновлено

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n380 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1368-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»]
== Загальна інформація ==
'''[[Індексація грошових доходів населення та відповідальність за її невиплату|Індексація грошових доходів населення]]''' - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»]).

Відповідно до статті 184 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n380 Сімейного кодексу України] [[Визначення розміру аліментів на дитину|розмір аліментів]], визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, '''щорічно''' підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
== Умови проведення індексації ==
Частиною першої статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/conv#n658 Закону України «Про виконавче провадження»] визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Разом з цим, в абзаці третьому частини першої статті 71 Закону вказано, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктом 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078] (далі - Порядок) закріплено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені '''до червня 2016 року''', обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1368-19 Законом України від 17 травня 2016 року № 1368-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі"].

При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати '''50 %''' грошового [[Звернення стягнення на доходи боржника|доходу платника]] аліментів.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі '''103 %''' (абзац другий пункту 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку]).

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно із пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку] індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника.

Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частині першій статті 7 Закону України "Про виконавче провадження"], індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"].

Слід зазначити, що чинним законодавством не визначено обов’язкову форму документу, який складає виконавець при проведенні індексації.
== Проведення індексації за минулий час ==
Суд може присудити [[Стягнення аліментів за минулий час|аліменти за минулий час]], але не більш як '''за десять років''' (частина друга статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n984 Сімейного кодексу України]). При цьому гроші, які стягуються за минулий час, теж мають бути проіндексовані. Виплати будуть індексуватися окремо для кожного періоду, залежно від того, як змінювався розмір прожиткового мінімуму у кожному кварталі.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/35667395 Постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-113цс13]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75042659 Постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 341/915/16-ц]
== Див. також ==
* [[Визначення розміру аліментів на дитину]]
* [[Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини]]
* [[Порядок збільшення аліментів]]
* [[Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Індексація аліментів, визначених судом в твердій грошовій сумі

2024-01-22T13:28:30Z

Maksym.dvorovenko: Було видалено інформацію про зупинення дії ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення", так як дію даного Закону відновлено.

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n380 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1368-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»](дію Закону зупинено)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»]
== Загальна інформація ==
'''[[Індексація грошових доходів населення та відповідальність за її невиплату|Індексація грошових доходів населення]]''' - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»]).

Відповідно до статті 184 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n380 Сімейного кодексу України] [[Визначення розміру аліментів на дитину|розмір аліментів]], визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, '''щорічно''' підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
== Умови проведення індексації ==
Частиною першої статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/conv#n658 Закону України «Про виконавче провадження»] визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Разом з цим, в абзаці третьому частини першої статті 71 Закону вказано, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктом 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078] (далі - Порядок) закріплено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені '''до червня 2016 року''', обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1368-19 Законом України від 17 травня 2016 року № 1368-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі"].

При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати '''50 %''' грошового [[Звернення стягнення на доходи боржника|доходу платника]] аліментів.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі '''103 %''' (абзац другий пункту 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку]).

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно із пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку] індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника.

Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частині першій статті 7 Закону України "Про виконавче провадження"], індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"].

Слід зазначити, що чинним законодавством не визначено обов’язкову форму документу, який складає виконавець при проведенні індексації.
== Проведення індексації за минулий час ==
Суд може присудити [[Стягнення аліментів за минулий час|аліменти за минулий час]], але не більш як '''за десять років''' (частина друга статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n984 Сімейного кодексу України]). При цьому гроші, які стягуються за минулий час, теж мають бути проіндексовані. Виплати будуть індексуватися окремо для кожного періоду, залежно від того, як змінювався розмір прожиткового мінімуму у кожному кварталі.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/35667395 Постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-113цс13]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75042659 Постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 341/915/16-ц]
== Див. також ==
* [[Визначення розміру аліментів на дитину]]
* [[Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини]]
* [[Порядок збільшення аліментів]]
* [[Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Індексація аліментів, визначених судом в твердій грошовій сумі

2023-11-23T09:02:23Z

Maksym.dvorovenko: Доповнено розділ "Умови проведення індексації"

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n380 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1368-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»](дію Закону зупинено)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»]
== Загальна інформація ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#Text Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»], зокрема, '''зупинено дію [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12#Text Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".]''' 
'''Тобто у 2023 році зупиняється обов'язок індексації доходів населення:'''
* заробітної плати;
* пенсії;
* стипендії;
* грошового забезпечення;
* суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування;
* суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
*''' розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.'''
|}
'''[[Індексація грошових доходів населення та відповідальність за її невиплату|Індексація грошових доходів населення]]''' - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»]).

Відповідно до статті 184 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n380 Сімейного кодексу України] [[Визначення розміру аліментів на дитину|розмір аліментів]], визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, '''щорічно''' підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
== Умови проведення індексації ==
Частиною першої статті 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/conv#n658 Закону України «Про виконавче провадження»] визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Разом з цим, в абзаці третьому частини першої статті 71 Закону вказано, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктом 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078] (далі - Порядок) закріплено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені '''до червня 2016 року''', обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1368-19 Законом України від 17 травня 2016 року № 1368-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі"].

При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати '''50 %''' грошового [[Звернення стягнення на доходи боржника|доходу платника]] аліментів.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі '''103 %''' (абзац другий пункту 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку]).

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно із пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку] індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника.

Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частині першій статті 7 Закону України "Про виконавче провадження"], індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"].

Слід зазначити, що чинним законодавством не визначено обов’язкову форму документу, який складає виконавець при проведенні індексації.
== Проведення індексації за минулий час ==
Суд може присудити [[Стягнення аліментів за минулий час|аліменти за минулий час]], але не більш як '''за десять років''' (частина друга статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n984 Сімейного кодексу України]). При цьому гроші, які стягуються за минулий час, теж мають бути проіндексовані. Виплати будуть індексуватися окремо для кожного періоду, залежно від того, як змінювався розмір прожиткового мінімуму у кожному кварталі.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/35667395 Постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-113цс13]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75042659 Постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 341/915/16-ц]
== Див. також ==
* [[Визначення розміру аліментів на дитину]]
* [[Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини]]
* [[Порядок збільшення аліментів]]
* [[Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність

2023-09-14T08:05:52Z

Maksym.dvorovenko: Внесено зміни в абзац де вказано строки заповнення трудової книги, змінено тижневий строк на пять днів. Також відреаговано абзац де зазначається відповідно до ст. 48 КЗпп, викладено його в новій редакції. Облік трудових книжок доповнено новим абзацом.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі-КЗпП України)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядок виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У період дії воєнного стану (''стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]''):
* порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці;
* сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Окрім того, згідно зі ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], у разі перебування підприємства в районі активних бойових дій роботодавець самостійно вирішує питання зберігання кадрових документів і може приймати рішення про видачу трудових книжок працівникам під підпис. Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
|}
== Загальні поняття ==
[[Файл:2222.jpg|міні]]
'''Трудова книжка''' є основним документом про трудову діяльність працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n314 ст. 48 КЗпП України]). Трудові книжки ведуться на:
* всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи-підприємця (ФОП) понад п'ять днів;
* позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
* студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Трудові книжки старого зразка дійсні і обміну не підлягають.

Облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".
== Оформлення трудової книжки вперше ==
У статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 24 КЗпП України] зазначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності її у працівника) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки:
* така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.
* заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше пяти днів після прийняття на роботу.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' '''''День прийняття на роботу''''':
* день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу;
* день видання наказу, якщо точна дата прийняття на роботу не зазначена у наказі;
* день фактичного допуску до роботи, якщо наказ не був виданий.
|}
== Порядок заповнення трудової книжки ==
Трудові книжки заповнюють у відповідних розділах українською мовою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 пункт 2.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] (далі - Інструкція). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою.
==== <big>Що вноситься і що не вноситься до трудової книжки:</big> ====
До трудової книжки вносяться ''':
* відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
* відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
* відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
* відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди.
До трудової книжки не вносяться ''':
* [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|стягнення]];
* премії, передбачені системою заробітної плати, або виплата яких носить регулярний характер.
==== <big>Строки внесення записів</big> ====
Всі записи у трудовій книжці робить власник або уповноважений ним орган після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, причому записи мають точно відповідати тексту наказу. З кожним записом до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення та звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці.

Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Після чого трудова книжка повертається працівнику.
=== Заповнення першої сторінки ===
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження ([https://docs.google.com/document/d/11nhpYSa3DmewI1m6AWTIs61R2mo0H0Ffyn8ER1iJUPo/edit Трудова книжка]).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміну записів у трудових книжках про прізвище, ім’я та по батькові і дату народження виконує власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів). Зазначені зміни вносять на першу сторінку (титульну) трудової книжки. Однією рискою закреслюють, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дату народження, записують нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряють підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
=== Внесення записів до розділу "Відомості про роботу" ===
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про прийняття на роботу ====
|bgcolor=#E8E8E8| У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься;
* у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу;
* у графі 3 пишеться: "''Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво''" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду ([https://docs.google.com/document/d/13hzh91jH7cOei7JEGC-1YEIAN6E8CEYN11WWQYCw2wE/edit Розділ "Відомості про роботу"])
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про перейменування підприємства, установи, організації ====
|bgcolor=#E8E8E8|Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком
* у графі 3 трудової книжки робиться запис: "''Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то''";
* у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]).
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про звільнення ====
|bgcolor=#E8E8E8| Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису;
* у графі 2 - дата звільнення;
* у графі 3 - причина звільнення;
* у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "''Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, пункт 4 статті 40'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 КЗпП України]".

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "''Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахування у вищий навчальний заклад, стаття 38'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n218 КЗпП України]".
|}
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' '''''Днем звільнення''''' вважається останній день роботи.
|}
==== ''' '''Інші записи''' ''' ====
До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи:
* про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби;
* про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо);
* про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції];
* про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників;
* про час догляду за особою з інвалідністю 1 групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (пункт є стаття 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n545 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], у тому числі за пристарілим, який досяг 80-річного віку (згідно з медичним висновком);
* [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітним особам]] про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.
Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
=== Внесення записів до розділів "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" ===
До трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" відносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці ([https://docs.google.com/document/d/1XI06E5ca62ojYuIj_5CxTBXj8AeM-153YwZKTK6906Y/edit Розділ "Відомості про нагородження"], [https://docs.google.com/document/d/1Q_4ZAsVhsurxyNX5PvM-d-J3Cu3-O3fu4chrc5vQuWY/edit розділ "Відомості про заохочення"]). '''Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення''':
* у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства;
* нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника);
* у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення;
* у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням;
* у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа).
== Порядок дій у разі виявлення неправильних чи неточних записів ==
У разі наявності розбіжностей щодо написання прізвища, ім'я чи по батькові до трудової книжки вносяться зміни згідно з п. 2.13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції]. Так, зміна запису, зокрема про ім’я, вноситься на першій сторінці трудової книжки: однією рискою закреслюють ім’я, що внесено з помилкою, і записують правильне. На внутрішньому боці обкладинки зазначають відповідні документи, що є підставою для внесення зміни, які завіряються підписом керівника підприємства або уповноваженого органу і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Під уповноваженим органом слід розуміти відділ кадрів або інший підрозділ установи, який здійснює оформлення працівників, або відповідальну особу установи, на яку згідно з посадовою інструкцією покладено обов’язок ведення трудових книжок працівників.

Зміна запису про ПІБ людини виконується роботодавцем або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документа людини (паспорта, свідоцтва про народження тощо), із зазначенням номеру та дати документа.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції], якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – архівом.

Згідно з пунктом 2.10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції], у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
==== Зміна запису відомостей про роботу ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)''"
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
==== Визнання запису недійсним у разі незаконного звільнення (переведення) і поновлення на попередній роботі ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі''".
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
==== Зміна формулювання причини звільнення ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним" звільнений...''" і зазначається нове формулювання
* у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
== Вкладиш до трудової книжки ==
# Оформляється у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів.
# Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки вгорі ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з написом «Виданий вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
# Він має встановлену форму ([https://docs.google.com/document/d/1c-_uv-yAhmUpnCeRpNgkgzXx8cixNXtcO2vHjZaiSDE/edit Вкладиш до трудової книжки]).
# Вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. У ньому не можна робити скорочені записи.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Вкладиш без трудової книжки недійсний.
|}
== Дублікат трудової книжки ==
'''Дублікат трудової книжки''' – це другий екземпляр трудової книжки, який:
* має однакову з оригіналом юридичну силу, відповідно видається повторно, тобто у випадку, коли з певних причин неможливо скористатися оригіналом;
* відображає всі відомості, які є в оригіналі документу, а саме:
# відомості про працівника;
# відомості про роботу;
# відомості про нагородження;
# відомості про заохочення.
=== Коли і як видається дублікат? ===
Якщо з оригіналом трудової книжки, який існує в одному екземплярі, що-небудь трапляється, виникає необхідність поновлення відомостей, які знаходяться в ньому. Видача дублікату вирішує цю проблему.

'''Підстави для видачі дублікату трудової книжки:'''
# '''''Втрата трудової книжки.'''''Особа, яка згубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов’язана негайно заявити про це власнику чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - у інші строки, власник або уповноважений ним орган видає працівникові іншу трудову книжку із написом “''Дублікат''” у правому верхньому куті першої сторінки.
# '''''Трудова книжка працівника стала непридатною для подальших записів'''''. Наприклад, обгоріла, розірвалася, забруднилася тощо. Перш, ніж видати дублікат такої книжки, на першій сторінці старої трудової необхідно зробити напис: “''Замість видано дублікат''”. Лише після цього працівнику видають дублікат трудової книжки. При влаштуванні на нове місце роботи працівник повинен пред’являти такий дублікат.
# '''''Відсутність доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації''''', передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом цивільного захисту України] або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі.
=== Як заповнюється дублікат? ===
[[Файл:Зразок дублікату.jpg|міні|Зразок заповнення дублікату трудової книжки]]
Дублікат трудової книжки чи вкладиш до неї заповнюється згідно із загальними правилами ведення трудових книжок.

У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження” і “Відомості про заохочення” при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

У разі якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки до розділу “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до працевлаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, у які періоди часу та на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Порахувати стаж можна за допомогою [http://hrzone.com.ua '''Калькулятора стажу'''].
|}
Для підтвердження стажу роботи працівника на попередніх місцях роботи йому необхідно звернутися ''':
* до своїх попередніх роботодавців для отримання документів, які підтвердять такий стаж. До останніх належить: витяги з наказів, копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, копії особових карток тощо. Такі документи повинні бути підписані посадовими особами підприємств, на яких трудився власник втраченої трудової книжки, та засвідчені печаткою.
* до місцевої державної архівної установи, якщо підприємство — попереднє місце роботи — ліквідоване та більше не функціонує. Архівні довідки про підтвердження трудового стажу оформлюються лише за той період роботи, відомості про який є в документах архіву. Водночас зазначаються точна назва посади, яку обіймала фізична особа, і період її роботи на цій посаді. Відомості про роботу в різних установах надаються в одній довідці (пункт 1 розділу 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]).
Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
== Видача трудової книжки ==
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
|}
'''''При затримці видачі трудової книжки''''' з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середній заробіток]] за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції].

'''''Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення''''', то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

'''''Пересилання трудової книжки поштою''''' з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

'''''У разі смерті працівника''''' трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у графі 3 записується: "Роботу припинено у зв'язку зі смертю", далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.
[[Категорія: Трудова книжка. Трудовий стаж]]
[[Категорія: Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія: Атестація]]

Господарські зобов’язання та їх особливості

2022-10-23T15:27:37Z

Maksym.dvorovenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_003#Text Конвенцією ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 р]
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
'''''Господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 1 ст. 173 ГК України]).

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 2 ст. 173 ГК України])
== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
Господарські зобов'язання можуть виникати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 174 ГК України]):
* безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
* з акту управління господарською діяльністю;
* з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
* внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
* у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
== Види господарських зобов’язань ==
* Майново-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 175 ГК України]);
* Організаційно-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 176 ГК України]);
* Соціально-комунальні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 177 ГК України)];
* Публічні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 178 ГК України)];
* Господарсько-дого¬вірні зобов’язання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 179 -188 ГК України)]. 
'''Майново-господарськими''' визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. 
'''Організаційно-господарськими''' визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. ( ст. 176 ГК України).

Суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.
== Виконання та припинення господарських зобов’язань. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 197 ГК України], господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
У разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 196 ГК України)]. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ч. 2 ст. 196 ГК).]

У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прийняття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання.
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 202 ГК України]Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 203 ГК України]).

Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 204 ГК України]).

Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 205 ГК України]).
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 216 ГК України]).

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 3, ст. 216 ГК України]).:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 2, ст. 217 ГК України]).::''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 2. ст. 216 ГКУ], застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Відповідно до ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такі самі наслідки передбачено й у ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 218 ГКУ] ГКУ, яка передбачає, що суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин передбачено також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_003#Text Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р]. Так, відповідно до ч. 4 ст. 79 зазначеної Конвенції сторона, яка не виконує свого зобов’язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов’язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
[[Категорія:Господарське право]]

Господарські зобов’язання та їх особливості

2022-10-23T15:27:03Z

Maksym.dvorovenko: 1. Доповнено посилання на нормативно - правові акти. 2. Доповнено пункт "Відповідальність за порушення господарського зов'язання" інформацією про форс-мажор.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_003#Text Конвенцією ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11.04.1980 р]
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
'''''Господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 1 ст. 173 ГК України]).

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 2 ст. 173 ГК України])
== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
Господарські зобов'язання можуть виникати ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 174 ГК України]):
* безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
* з акту управління господарською діяльністю;
* з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
* внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
* у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
== Види господарських зобов’язань ==
* Майново-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 175 ГК України]);
* Організаційно-господарські зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ст. 176 ГК України]);
* Соціально-комунальні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 177 ГК України)];
* Публічні зобов’язаня [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 178 ГК України)];
* Господарсько-дого¬вірні зобов’язання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ст. 179 -188 ГК України)]. 
'''Майново-господарськими''' визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор. 
'''Організаційно-господарськими''' визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. ( ст. 176 ГК України).

Суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.
== Виконання та припинення господарських зобов’язань. ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 197 ГК України], господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
У разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 196 ГК України)]. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text (ч. 2 ст. 196 ГК).]

У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прийняття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання.
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 202 ГК України]Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 203 ГК України]).

Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 204 ГК України]).

Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 205 ГК України]).
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ст. 216 ГК України]).

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 3, ст. 216 ГК України]).:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text п. 2, ст. 217 ГК України]).::''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text ч. 2. ст. 216 ГКУ], застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Відповідно до ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Такі самі наслідки передбачено й у ст. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text 218 ГКУ] ГКУ, яка передбачає, що суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Зауважимо, що звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин передбачено також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_003#Text Конвенцією ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р]. Так, відповідно до ч. 4 ст. 79 зазначеної Конвенції сторона, яка не виконує свого зобов’язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність здійснити виконання. Якщо інша сторона не отримала це повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов’язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.
[[Категорія:Господарське право]]

Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність

2022-09-23T08:01:03Z

Maksym.dvorovenko:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі-КЗпП України)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядок виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У період дії воєнного стану (''стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]''):
* порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці;
* сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Окрім того, згідно зі ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], у разі перебування підприємства в районі активних бойових дій роботодавець самостійно вирішує питання зберігання кадрових документів і може приймати рішення про видачу трудових книжок працівникам під підпис. Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
|}
== Загальні поняття ==
[[Файл:2222.jpg|міні]]
'''Трудова книжка''' є основним документом про трудову діяльність працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n314 ст. 48 КЗпП України]). Трудові книжки ведуться на:
* всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи-підприємця (ФОП) понад п'ять днів;
* позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
* студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Трудові книжки старого зразка дійсні і обміну не підлягають.
== Оформлення трудової книжки вперше ==
У статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 24 КЗпП України] зазначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки:
* така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.
* заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' '''''День прийняття на роботу''''':
* день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу;
* день видання наказу, якщо точна дата прийняття на роботу не зазначена у наказі;
* день фактичного допуску до роботи, якщо наказ не був виданий.
|}
== Порядок заповнення трудової книжки ==
Трудові книжки заповнюють у відповідних розділах українською мовою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 пункт 2.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] (далі - Інструкція). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою.
==== <big>Що вноситься і що не вноситься до трудової книжки:</big> ====
До трудової книжки вносяться ''':
* відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
* відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
* відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
* відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди.
До трудової книжки не вносяться ''':
* [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|стягнення]];
* премії, передбачені системою заробітної плати, або виплата яких носить регулярний характер.
==== <big>Строки внесення записів</big> ====
Всі записи у трудовій книжці робить власник або уповноважений ним орган після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, причому записи мають точно відповідати тексту наказу. З кожним записом до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення та звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці.
=== Заповнення першої сторінки ===
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження ([https://docs.google.com/document/d/11nhpYSa3DmewI1m6AWTIs61R2mo0H0Ffyn8ER1iJUPo/edit Трудова книжка]).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміну записів у трудових книжках про прізвище, ім’я та по батькові і дату народження виконує власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів). Зазначені зміни вносять на першу сторінку (титульну) трудової книжки. Однією рискою закреслюють, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дату народження, записують нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряють підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
=== Внесення записів до розділу "Відомості про роботу" ===
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про прийняття на роботу ====
|bgcolor=#E8E8E8| У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься;
* у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу;
* у графі 3 пишеться: "''Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво''" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду ([https://docs.google.com/document/d/13hzh91jH7cOei7JEGC-1YEIAN6E8CEYN11WWQYCw2wE/edit Розділ "Відомості про роботу"])
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про перейменування підприємства, установи, організації ====
|bgcolor=#E8E8E8|Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком
* у графі 3 трудової книжки робиться запис: "''Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то''";
* у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]).
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про звільнення ====
|bgcolor=#E8E8E8| Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису;
* у графі 2 - дата звільнення;
* у графі 3 - причина звільнення;
* у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "''Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, пункт 4 статті 40'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 КЗпП України]".

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "''Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахування у вищий навчальний заклад, стаття 38'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n218 КЗпП України]".
|}
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' '''''Днем звільнення''''' вважається останній день роботи.
|}
==== ''' '''Інші записи''' ''' ====
До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи:
* про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби;
* про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо);
* про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції];
* про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників;
* про час догляду за особою з інвалідністю 1 групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (пункт є стаття 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n545 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], у тому числі за пристарілим, який досяг 80-річного віку (згідно з медичним висновком);
* [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітним особам]] про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.
Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
=== Внесення записів до розділів "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" ===
До трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" відносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці ([https://docs.google.com/document/d/1XI06E5ca62ojYuIj_5CxTBXj8AeM-153YwZKTK6906Y/edit Розділ "Відомості про нагородження"], [https://docs.google.com/document/d/1Q_4ZAsVhsurxyNX5PvM-d-J3Cu3-O3fu4chrc5vQuWY/edit розділ "Відомості про заохочення"]). '''Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення''':
* у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства;
* нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника);
* у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення;
* у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням;
* у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа).
== Порядок дій у разі виявлення неправильних чи неточних записів ==
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції], якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – архівом.

Згідно з пунктом 2.10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції], у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
==== Зміна запису відомостей про роботу ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)''"
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
==== Визнання запису недійсним у разі незаконного звільнення (переведення) і поновлення на попередній роботі ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі''".
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
==== Зміна формулювання причини звільнення ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним" звільнений...''" і зазначається нове формулювання
* у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
== Вкладиш до трудової книжки ==
# Оформляється у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів.
# Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки вгорі ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з написом «Виданий вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
# Він має встановлену форму ([https://docs.google.com/document/d/1c-_uv-yAhmUpnCeRpNgkgzXx8cixNXtcO2vHjZaiSDE/edit Вкладиш до трудової книжки]).
# Вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. У ньому не можна робити скорочені записи.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Вкладиш без трудової книжки недійсний.
|}
== Дублікат трудової книжки ==
'''Дублікат трудової книжки''' – це другий екземпляр трудової книжки, який:
* має однакову з оригіналом юридичну силу, відповідно видається повторно, тобто у випадку, коли з певних причин неможливо скористатися оригіналом;
* відображає всі відомості, які є в оригіналі документу, а саме:
# відомості про працівника;
# відомості про роботу;
# відомості про нагородження;
# відомості про заохочення.
=== Коли і як видається дублікат? ===
Якщо з оригіналом трудової книжки, який існує в одному екземплярі, що-небудь трапляється, виникає необхідність поновлення відомостей, які знаходяться в ньому. Видача дублікату вирішує цю проблему.

'''Підстави для видачі дублікату трудової книжки:'''
# '''''Втрата трудової книжки.'''''Особа, яка згубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов’язана негайно заявити про це власнику чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - у інші строки, власник або уповноважений ним орган видає працівникові іншу трудову книжку із написом “''Дублікат''” у правому верхньому куті першої сторінки.
# '''''Трудова книжка працівника стала непридатною для подальших записів'''''. Наприклад, обгоріла, розірвалася, забруднилася тощо. Перш, ніж видати дублікат такої книжки, на першій сторінці старої трудової необхідно зробити напис: “''Замість видано дублікат''”. Лише після цього працівнику видають дублікат трудової книжки. При влаштуванні на нове місце роботи працівник повинен пред’являти такий дублікат.
# '''''Відсутність доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації''''', передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом цивільного захисту України] або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі.
=== Як заповнюється дублікат? ===
[[Файл:Зразок дублікату.jpg|міні|Зразок заповнення дублікату трудової книжки]]
Дублікат трудової книжки чи вкладиш до неї заповнюється згідно із загальними правилами ведення трудових книжок.

У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження” і “Відомості про заохочення” при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

У разі якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки до розділу “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до працевлаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, у які періоди часу та на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Порахувати стаж можна за допомогою [http://hrzone.com.ua '''Калькулятора стажу'''].
|}
Для підтвердження стажу роботи працівника на попередніх місцях роботи йому необхідно звернутися ''':
* до своїх попередніх роботодавців для отримання документів, які підтвердять такий стаж. До останніх належить: витяги з наказів, копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, копії особових карток тощо. Такі документи повинні бути підписані посадовими особами підприємств, на яких трудився власник втраченої трудової книжки, та засвідчені печаткою.
* до місцевої державної архівної установи, якщо підприємство — попереднє місце роботи — ліквідоване та більше не функціонує. Архівні довідки про підтвердження трудового стажу оформлюються лише за той період роботи, відомості про який є в документах архіву. Водночас зазначаються точна назва посади, яку обіймала фізична особа, і період її роботи на цій посаді. Відомості про роботу в різних установах надаються в одній довідці (пункт 1 розділу 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]).
Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
== Видача трудової книжки ==
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
|}
'''''При затримці видачі трудової книжки''''' з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середній заробіток]] за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції].

'''''Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення''''', то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

'''''Пересилання трудової книжки поштою''''' з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

'''''У разі смерті працівника''''' трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у графі 3 записується: "Роботу припинено у зв'язку зі смертю", далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.
[[Категорія: Трудова книжка. Трудовий стаж]]
[[Категорія: Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія: Атестація]]

Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність

2022-09-23T08:00:26Z

Maksym.dvorovenko: Доповнено розділ щодо видачі трудової книжки у воєнний час

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі-КЗпП України)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядок виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

У період дії воєнного стану (''стаття 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону]''):
* порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці;
* сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Окрім того, згідно зі ст. 7 ЗУ[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], у разі перебування підприємства в районі активних бойових дій роботодавець самостійно вирішує питання зберігання кадрових документів і може приймати рішення про видачу трудових книжок працівникам під підпис. Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
|}
== Загальні поняття ==
[[Файл:2222.jpg|міні]]
'''Трудова книжка''' є основним документом про трудову діяльність працівника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n314 ст. 48 КЗпП України]). Трудові книжки ведуться на:
* всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи-підприємця (ФОП) понад п'ять днів;
* позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
* студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Трудові книжки старого зразка дійсні і обміну не підлягають.
== Оформлення трудової книжки вперше ==
У статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141 24 КЗпП України] зазначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки:
* така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.
* заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' '''''День прийняття на роботу''''':
* день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу;
* день видання наказу, якщо точна дата прийняття на роботу не зазначена у наказі;
* день фактичного допуску до роботи, якщо наказ не був виданий.
|}
== Порядок заповнення трудової книжки ==
Трудові книжки заповнюють у відповідних розділах українською мовою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 пункт 2.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] (далі - Інструкція). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою.
==== <big>Що вноситься і що не вноситься до трудової книжки:</big> ====
До трудової книжки вносяться ''':
* відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
* відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
* відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
* відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди.
До трудової книжки не вносяться ''':
* [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|стягнення]];
* премії, передбачені системою заробітної плати, або виплата яких носить регулярний характер.
==== <big>Строки внесення записів</big> ====
Всі записи у трудовій книжці робить власник або уповноважений ним орган після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, причому записи мають точно відповідати тексту наказу. З кожним записом до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення та звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці.
=== Заповнення першої сторінки ===
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження ([https://docs.google.com/document/d/11nhpYSa3DmewI1m6AWTIs61R2mo0H0Ffyn8ER1iJUPo/edit Трудова книжка]).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміну записів у трудових книжках про прізвище, ім’я та по батькові і дату народження виконує власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів). Зазначені зміни вносять на першу сторінку (титульну) трудової книжки. Однією рискою закреслюють, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дату народження, записують нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряють підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
=== Внесення записів до розділу "Відомості про роботу" ===
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про прийняття на роботу ====
|bgcolor=#E8E8E8| У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься;
* у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу;
* у графі 3 пишеться: "''Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво''" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду ([https://docs.google.com/document/d/13hzh91jH7cOei7JEGC-1YEIAN6E8CEYN11WWQYCw2wE/edit Розділ "Відомості про роботу"])
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про перейменування підприємства, установи, організації ====
|bgcolor=#E8E8E8|Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком
* у графі 3 трудової книжки робиться запис: "''Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то''";
* у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]).
|-
|bgcolor=#FFEFDB|
==== Записи про звільнення ====
|bgcolor=#E8E8E8| Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису;
* у графі 2 - дата звільнення;
* у графі 3 - причина звільнення;
* у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "''Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, пункт 4 статті 40'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 КЗпП України]".

При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "''Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахування у вищий навчальний заклад, стаття 38'' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n218 КЗпП України]".
|}
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' '''''Днем звільнення''''' вважається останній день роботи.
|}
==== ''' '''Інші записи''' ''' ====
До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи:
* про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби;
* про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо);
* про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції];
* про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників;
* про час догляду за особою з інвалідністю 1 групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (пункт є стаття 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n545 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], у тому числі за пристарілим, який досяг 80-річного віку (згідно з медичним висновком);
* [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітним особам]] про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.
Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
=== Внесення записів до розділів "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" ===
До трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" відносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці ([https://docs.google.com/document/d/1XI06E5ca62ojYuIj_5CxTBXj8AeM-153YwZKTK6906Y/edit Розділ "Відомості про нагородження"], [https://docs.google.com/document/d/1Q_4ZAsVhsurxyNX5PvM-d-J3Cu3-O3fu4chrc5vQuWY/edit розділ "Відомості про заохочення"]). '''Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення''':
* у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства;
* нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника);
* у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення;
* у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням;
* у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа).
== Порядок дій у разі виявлення неправильних чи неточних записів ==
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 2.8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції], якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – архівом.

Згідно з пунктом 2.10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93#o15 Інструкції], у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
==== Зміна запису відомостей про роботу ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)''"
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
==== Визнання запису недійсним у разі незаконного звільнення (переведення) і поновлення на попередній роботі ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі''".
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
==== Зміна формулювання причини звільнення ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним" звільнений...''" і зазначається нове формулювання
* у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
== Вкладиш до трудової книжки ==
# Оформляється у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів.
# Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки вгорі ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з написом «Виданий вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
# Він має встановлену форму ([https://docs.google.com/document/d/1c-_uv-yAhmUpnCeRpNgkgzXx8cixNXtcO2vHjZaiSDE/edit Вкладиш до трудової книжки]).
# Вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. У ньому не можна робити скорочені записи.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Вкладиш без трудової книжки недійсний.
|}
== Дублікат трудової книжки ==
'''Дублікат трудової книжки''' – це другий екземпляр трудової книжки, який:
* має однакову з оригіналом юридичну силу, відповідно видається повторно, тобто у випадку, коли з певних причин неможливо скористатися оригіналом;
* відображає всі відомості, які є в оригіналі документу, а саме:
# відомості про працівника;
# відомості про роботу;
# відомості про нагородження;
# відомості про заохочення.
=== Коли і як видається дублікат? ===
Якщо з оригіналом трудової книжки, який існує в одному екземплярі, що-небудь трапляється, виникає необхідність поновлення відомостей, які знаходяться в ньому. Видача дублікату вирішує цю проблему.

'''Підстави для видачі дублікату трудової книжки:'''
# '''''Втрата трудової книжки.'''''Особа, яка згубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов’язана негайно заявити про це власнику чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - у інші строки, власник або уповноважений ним орган видає працівникові іншу трудову книжку із написом “''Дублікат''” у правому верхньому куті першої сторінки.
# '''''Трудова книжка працівника стала непридатною для подальших записів'''''. Наприклад, обгоріла, розірвалася, забруднилася тощо. Перш, ніж видати дублікат такої книжки, на першій сторінці старої трудової необхідно зробити напис: “''Замість видано дублікат''”. Лише після цього працівнику видають дублікат трудової книжки. При влаштуванні на нове місце роботи працівник повинен пред’являти такий дублікат.
# '''''Відсутність доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації''''', передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом цивільного захисту України] або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі.
=== Як заповнюється дублікат? ===
[[Файл:Зразок дублікату.jpg|міні|Зразок заповнення дублікату трудової книжки]]
Дублікат трудової книжки чи вкладиш до неї заповнюється згідно із загальними правилами ведення трудових книжок.

У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження” і “Відомості про заохочення” при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

У разі якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки до розділу “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до працевлаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, у які періоди часу та на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Порахувати стаж можна за допомогою [http://hrzone.com.ua '''Калькулятора стажу'''].
|}
Для підтвердження стажу роботи працівника на попередніх місцях роботи йому необхідно звернутися ''':
* до своїх попередніх роботодавців для отримання документів, які підтвердять такий стаж. До останніх належить: витяги з наказів, копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, копії особових карток тощо. Такі документи повинні бути підписані посадовими особами підприємств, на яких трудився власник втраченої трудової книжки, та засвідчені печаткою.
* до місцевої державної архівної установи, якщо підприємство — попереднє місце роботи — ліквідоване та більше не функціонує. Архівні довідки про підтвердження трудового стажу оформлюються лише за той період роботи, відомості про який є в документах архіву. Водночас зазначаються точна назва посади, яку обіймала фізична особа, і період її роботи на цій посаді. Відомості про роботу в різних установах надаються в одній довідці (пункт 1 розділу 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]).
Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
== Видача трудової книжки ==
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
|}
'''''При затримці видачі трудової книжки''''' з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середній заробіток]] за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції].

'''''Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення''''', то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

'''''Пересилання трудової книжки поштою''''' з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

'''''У разі смерті працівника''''' трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у графі 3 записується: "Роботу припинено у зв'язку зі смертю", далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.
[[Категорія: Трудова книжка. Трудовий стаж]]
[[Категорія: Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія: Атестація]]

Відкриття приватного закладу дошкільної освіти

2022-03-25T12:53:40Z

Maksym.dvorovenko: Оновлення нормативної бази

== Норматина база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 Закон України "Про дошкільну освіту"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/222-19 Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/305-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Мінстрів України від 12 березня 2003 року № 305 "Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 86 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 305"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1187-2015-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1187 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0563-16 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 24 березня 2016 року № 234 "Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0010488-21#Text Постанова головного державного санітарного лікаря України від 06 вересня 2021 року № 10]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/305-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 року № 305 "Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1124-2009-%D0%BF?fbclid=IwAR28ObMTxaSe-rYCNtDHsWOQXI1RhzWNPlrTdOsvqVkIwwt9xMJ1sXAfWeY#Text Положення про центр розвитку дитини, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.2009 № 1124 «Про затвердження Положення про центр розвитку дитини»]

== Поняття закладу дошкільної освіти ==
Заклад дошкільної освіти, фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи публічного чи приватного права, що провадять освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, повинні бути забезпечені педагогічними працівниками чи іншими фізичними особами, які мають право провадити освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, необхідними для реалізації освітнього процесу та виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

== Типи закладів дошкільної освіти ==
Відповідно до потреб громадян України '''створюються такі заклади дошкільної освіти:'''
* '''заклад дошкільної освіти (ясла) для дітей віком від одного до трьох років''', де забезпечуються догляд за ними, а також їх розвиток і виховання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;
* '''заклад дошкільної освіти (ясла-садок) для дітей віком від одного до шести (семи) років''', де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;
* '''заклад дошкільної освіти (дитячий садок) для дітей віком від трьох до шести (семи) років''', де забезпечуються їх розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;
* '''заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу для дітей з особливими освітніми потребами віком від двох до семи (восьми) років'''. Заклади дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу поділяються на спеціальні та санаторні;
* '''будинок дитини''' - заклад дошкільної освіти системи охорони здоров'я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з фізичними та (або) інтелектуальними порушеннями від народження до трьох (для здорових дітей) та до чотирьох (для хворих дітей) років;
* '''заклад дошкільної освіти (дитячий будинок) інтернатного типу''' забезпечує розвиток, виховання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дошкільного та шкільного віку, які перебувають у родинних стосунках та утримуються за рахунок держави;
* '''заклад дошкільної освіти (ясла-садок) сімейного типу''' для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, які перебувають в родинних стосунках і де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти;
* '''заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу''' для дітей віком від одного до шести (семи, восьми) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, інклюзивні, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров'я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку;
* '''заклад дошкільної освіти (центр розвитку дитини)''', в якому забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші навчальні заклади чи виховуються вдома.

== Порядок реєстрації ==

Заклад дошкільної освіти діє на підставі статуту. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність, діють на підставі власних положень про них. 
Дошкільний навчальний заклад має печатку і штамп встановленого зразка, бланки з власними реквізитами, реєстраційний рахунок в органах Державного казначейства (для державних і комунальних закладів), рахунки в банках (для приватних закладів). 
Заклад дошкільної освіти здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку.

Приватний дошкільний навчальний заклад повинен відповідати вимогам: 

'''Розробити установчі документи та здійснити реєстраційні дії'''. 
Установчі документи розробляються відповідно до Конституції України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону України "Про освіту"], Положення про заклад дошкільної освіти, що затверджується Кабінетом Міністрів України, інших нормативно-правових актів. 
Приміщення, у якому хочуть відкрити приватний дитячий дошкільний навчальний заклад, повинне відповідати [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0563-16 Санітарному регламенту для дошкільних навчальних закладів, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24 березня 2016 року № 234], який визначає санітарно-епідеміологічні вимоги до дошкільних навчальних закладів усіх форм власності (створених у тому числі в житлових та нежитлових приміщеннях), виконання яких дозволяє створити нешкідливі умови розвитку, виховання, навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я дітей. 
Підготовка навчально-методичної та матеріально-технічної бази. 
Погодження відповідності приміщень та матеріально-технічної бази санітарним нормам, вимогам правил пожежної безпеки, нормам охорони праці. 
'''Для отримання погодження необхідно мати наступні документи:''' 
* Акт про проходження перевірки від Державної санітарно-епідеміологічної служби; 
* Акт про проходження перевірки від Управління Держпраці; 
* Акт про відповідність вимогам правил пожежної безпеки від Управління МНС 
'''Робочий навчальний план''' 
Укладений план необхідно затвердити в районному відділи освіти робочий навчальний план 
'''Отримання ліцензії''' 
Звернутися до Департаменту освіти і науки облдержадміністрації з документами для отримання ліцензії. 
'''Для отримання ліцензії необхідні документи:''' 
* Заява про отримання ліцензії
* Копія установчих документів юридичної особи
* Копія документів, що засвідчують право власності чи користування основними засобами для здійснення навчально-виховного процесу на термін не менше трьох років
* Копія документів про відповідність приміщень та матеріально-технічної бази санітарним нормам, вимогам пожежної безпеки, нормам охорони праці.
* Копія затвердженого та погодженого в установленому порядку робочого навчального плану
* Відомості про кількісні та якісні показники кадрового і матеріально-технічного забезпечення, освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, необхідного для виконання базового компонента шкільної освіти
* Відомості про навчально-методичне забезпечення освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, необхідного для виконання Базового компонента шкільної освіти
* Копія документа, що засвідчує рівень освіти і кваліфікації керівника закладу освіти (Документа про вищу педагогічну освіту)
* Опис документів, що подаються для отримання ліцензії (розширення провадження освітньої діяльності у двох екземплярах)
Орган ліцензування протягом '''трьох робочих днів''' з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду, і в разі їх наявності ухвалює відповідне рішення.
У разі встановлення відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії під час розгляду заяви про отримання ліцензії, орган ліцензування ухвалює рішення про видачу ліцензії.
Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить '''десять робочих днів''' з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.
Завершальний етап це формування штатного розпису та залучення професійних педагогічних кадрів.

[[Категорія:Господарське право]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Індексація аліментів, визначених судом в твердій грошовій сумі

2021-11-29T13:25:49Z

Maksym.dvorovenko: Змінено структуру та доповнено посилання на нормативно правові акти

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n380 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1368-19 Закон України від 17 травня 2016 року № 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»]

== Загальна інформація ==

'''Індексація грошових доходів населення''' - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»]).

Відповідно до статті 184 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n380 Сімейного кодексу України] розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, '''щорічно''' підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
== Умови проведення індексації ==
Пунктом 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078] (далі - Порядок) закріплено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені '''до червня 2016 року''', обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1368-19 Законом України від 17 травня 2016 року № 1368-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі"].( пункт 10-4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку]).

У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів. При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати '''50 %''' грошового доходу платника аліментів ( пункт 10-4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку]).

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі '''103 %''' (абзац другий пункту 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку]).

Індексації підлягають аліменти в межах прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Згідно із пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку] індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника.

Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів (підпункт 6 пункту 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1078-2003-%D0%BF Порядку])

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 частині першій статті 7 Закону України "Про виконавче провадження"], індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1282-12 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"].

== Проведення індексації за минулий час ==
Суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як '''за десять років''' (частина друга статті 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n984 Сімейного кодексу України]). При цьому гроші, які стягуються за минулий час, теж мають бути проіндексовані. Виплати будуть індексуватися окремо для кожного періоду, залежно від того, як змінювався розмір прожиткового мінімуму у кожному кварталі.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/35667395 Постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-113цс13]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75042659 Постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 341/915/16-ц]

== Див. також ==
* [[Визначення розміру аліментів на дитину]]
* [[Зміна розміру аліментів, що стягуються на утримання дитини]]
* [[Порядок збільшення аліментів]]
* [[Стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Господарські зобов’язання та їх особливості

2021-11-29T12:51:56Z

Maksym.dvorovenko: Доповнено посилання на нормативно - правові акти

Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи

2021-10-28T14:08:31Z

Maksym.dvorovenko: Доповнені розділи новими пунктами, вставлено посилання на нормативно - правові акти

Порядок отримання службового житла

2021-09-29T18:54:59Z

Maksym.dvorovenko: Оновлено нормативнi акти законодавства, добавлено посилання.

Порядок отримання службового житла

2021-09-29T18:34:56Z

Maksym.dvorovenko:

Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність

2021-06-02T09:03:25Z

Maksym.dvorovenko: Оновлено нормативну базу

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі-КЗпП України)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядок виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1084-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1084 "Про запровадження обліку трудової діяльності працівника, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі"]

== Загальні поняття ==
[[Файл:2222.jpg|міні]]
'''Трудова книжка''' є основним документом про трудову діяльність працівника (ст.48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). 
Трудові книжки ведуться на: 
* всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи-підприємця (ФОП) понад п'ять днів;
* позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
* студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Трудові книжки старого зразка дійсні і обміну не підлягають. 

== Оформлення трудової книжки вперше ==
У статті 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] зазначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. 

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки: 
* така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. 
* заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''День прийняття на роботу''''':
* день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу;
* день видання наказу, якщо точна дата прийняття на роботу не зазначена у наказі;
* день фактичного допуску до роботи, якщо наказ не був виданий.
|}
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється '''не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу'''. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється '''не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування''' (ст.48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

== Порядок заповнення трудової книжки ==
Трудові книжки заповнюють у відповідних розділах українською мовою. (пункт 2.1. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] (далі - Інструкція). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою. 

==== <big>Що вноситься і що не вноситься до трудової книжки:</big> ====
До трудової книжки вносяться (пункт 2.2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції] ):
* відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
* відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
* відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
* відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди. 
''' '''До трудової книжки не вносяться:
* [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|стягнення]];
* премії, передбачені системою заробітної плати, або виплата яких носить регулярний характер. 

==== <big>Строки внесення записів</big> ====
Всі записи у трудовій книжці робить власник або уповноважений ним орган після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, причому записи мають точно відповідати тексту наказу 
З кожним записом до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення та звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці. 
=== Заповнення першої сторінки ===
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження ([https://docs.google.com/document/d/11nhpYSa3DmewI1m6AWTIs61R2mo0H0Ffyn8ER1iJUPo/edit Трудова книжка]). 

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. 

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. 

Зміну записів у трудових книжках про прізвище, ім’я та по батькові і дату народження виконує власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів). Зазначені зміни вносять на першу сторінку (титульну) трудової книжки. Однією рискою закреслюють, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дату народження, записують нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряють підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. 

=== Внесення записів до розділу "Відомості про роботу" ===

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про прийняття на роботу ====
| bgcolor="#E8E8E8" | У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься;
* у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу;
* у графі 3 пишеться: "''Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво''" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду ([https://docs.google.com/document/d/13hzh91jH7cOei7JEGC-1YEIAN6E8CEYN11WWQYCw2wE/edit Розділ "Відомості про роботу"])
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про перейменування підприємства, установи, організації ====
| bgcolor="#E8E8E8" |Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком 
* у графі 3 трудової книжки робиться запис: "''Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то''"; 
* у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]).
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про звільнення ====
| bgcolor="#E8E8E8" | Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: 
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису; 
* у графі 2 - дата звільнення; 
* у графі 3 - причина звільнення; 
* у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. 
Повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "''Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40'' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]". 
При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "''Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст.38'' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]". 
|}

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Днем звільнення''''' вважається останній день роботи.
|}

==== ''' '''Інші записи ====

До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: 
* про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби; 
* про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); 
* про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]; 
* про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників; 
* про час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. є ст.56 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], у тому числі за пристарілим, який досяг 80-річного віку (згідно з медичним висновком); 
* [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітним особам]] про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. 

Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві. 

=== Внесення записів до розділів "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" ===
До трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" відносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці ([https://docs.google.com/document/d/1XI06E5ca62ojYuIj_5CxTBXj8AeM-153YwZKTK6906Y/edit Розділ "Відомості про нагородження"], [https://docs.google.com/document/d/1Q_4ZAsVhsurxyNX5PvM-d-J3Cu3-O3fu4chrc5vQuWY/edit розділ "Відомості про заохочення"]). 
'''Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення''': 
* у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства, 
* нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника); 
* у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення; 
* у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням; 
* у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа). 

== Порядок дій у разі виявлення неправильних чи неточних записів ==
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. 
Відповідно до пункту 2.8. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції], якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – архівом. 
Згідно з п. 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції], у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. 
==== Зміна запису відомостей про роботу ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)''"
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 
==== Визнання запису недійсним у разі незаконного звільнення (переведення) і поновлення на попередній роботі ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі''".
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 

==== Зміна формулювання причини звільнення ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним" звільнений...''" і зазначається нове формулювання
* у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. 

== Вкладиш до трудової книжки ==
# Оформляється у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів.
# Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки вгорі ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з написом «Виданий вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
# Він має встановлену форму ([https://docs.google.com/document/d/1c-_uv-yAhmUpnCeRpNgkgzXx8cixNXtcO2vHjZaiSDE/edit Вкладиш до трудової книжки]).
# Вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. У ньому не можна робити скорочені записи. 
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Вкладиш без трудової книжки недійсний.
|}

== Дублікат трудової книжки ==
Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

'''Дублікат трудової книжки''' – це другий екземпляр трудової книжки, який: 
* має однакову з оригіналом юридичну силу, відповідно видається повторно, тобто у випадку, коли з певних причин неможливо скористатися оригіналом; 
* відображає всі відомості, які є в оригіналі документу, а саме: 
# відомості про працівника;
# відомості про роботу;
# відомості про нагородження;
# відомості про заохочення. 

=== Коли і як видається дублікат? ===
Якщо з оригіналом трудової книжки, який існує в одному екземплярі, що-небудь трапляється, виникає необхідність поновлення відомостей, які знаходяться в ньому. Видача дублікату вирішує цю проблему. 
'''Підстави для видачі дублікату трудової книжки:'''
# '''''Втрата трудової книжки.'''''Особа, яка згубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов’язана негайно заявити про це власнику чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - у інші строки, власник або уповноважений ним орган видає працівникові іншу трудову книжку із написом “''Дублікат''” у правому верхньому куті першої сторінки. 
# '''''Трудова книжка працівника стала непридатною для подальших записів'''''. Наприклад, обгоріла, розірвалася, забруднилася тощо. Перш, ніж видати дублікат такої книжки, на першій сторінці старої трудової необхідно зробити напис: “''Замість видано дублікат''”. Лише після цього працівнику видають дублікат трудової книжки. При влаштуванні на нове місце роботи працівник повинен пред’являти такий дублікат.
# '''''Відсутність доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації''''', передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом цивільного захисту України] або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі. 

=== Як заповнюється дублікат? ===
[[Файл:Зразок дублікату.jpg|міні|Зразок заповнення дублікату трудової книжки]]
Дублікат трудової книжки чи вкладиш до неї заповнюється згідно із загальними правилами ведення трудових книжок. 

У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження” і “Відомості про заохочення” при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). 

У разі якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки до розділу “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до працевлаштування на це підприємство, який підтверджується документами. 
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, у які періоди часу та на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. 
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Порахувати стаж можна за допомогою [http://hrzone.com.ua '''Калькулятора стажу'''].
|}
''' '''Для підтвердження стажу роботи працівника на попередніх місцях роботи йому необхідно звернутися : 
* до своїх попередніх роботодавців для отримання документів, які підтвердять такий стаж. До останніх належить: витяги з наказів, копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, копії особових карток тощо. Такі документи повинні бути підписані посадовими особами підприємств, на яких трудився власник втраченої трудової книжки, та засвідчені печаткою.
* до місцевої державної архівної установи, якщо підприємство — попереднє місце роботи — ліквідоване та більше не функціонує. Архівні довідки про підтвердження трудового стажу оформлюються лише за той період роботи, відомості про який є в документах архіву. Водночас зазначаються точна назва посади, яку обіймала фізична особа, і період її роботи на цій посаді. Відомості про роботу в різних установах надаються в одній довідці (п. 1 розділу 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]). 

Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. 

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним. 

== Видача трудової книжки ==

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням. 

У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади. 

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. 
|}

'''''При затримці видачі трудової книжки''''' з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середній заробіток]] за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]. 

'''''Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення''''', то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. 

'''''Пересилання трудової книжки поштою''''' з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. 

'''''У разі смерті працівника''''' трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у графі 3 записується: "Роботу припинено у зв'язку зі смертю", далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.

== Електронна трудова книжка ==
[[Електронна трудова книжка або порядок обліку трудової діяльності працівника в електронній формі]]
[[Категорія: Трудова книжка. Трудовий стаж]]
[[Категорія: Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія: Атестація]]

Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність

2021-06-02T08:59:33Z

Maksym.dvorovenko: Доповнені посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі-КЗпП України)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядок виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]
* [[Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі"]]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1084-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1084 "Про запровадження обліку трудової діяльності працівника, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі"]

== Загальні поняття ==
[[Файл:2222.jpg|міні]]
'''Трудова книжка''' є основним документом про трудову діяльність працівника (ст.48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). 
Трудові книжки ведуться на: 
* всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи-підприємця (ФОП) понад п'ять днів;
* позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
* студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Трудові книжки старого зразка дійсні і обміну не підлягають. 

== Оформлення трудової книжки вперше ==
У статті 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] зазначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. 

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки: 
* така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. 
* заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''День прийняття на роботу''''':
* день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу;
* день видання наказу, якщо точна дата прийняття на роботу не зазначена у наказі;
* день фактичного допуску до роботи, якщо наказ не був виданий.
|}
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється '''не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу'''. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється '''не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування''' (ст.48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

== Порядок заповнення трудової книжки ==
Трудові книжки заповнюють у відповідних розділах українською мовою. (пункт 2.1. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] (далі - Інструкція). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою. 

==== <big>Що вноситься і що не вноситься до трудової книжки:</big> ====
До трудової книжки вносяться (пункт 2.2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції] ):
* відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
* відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
* відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
* відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди. 
''' '''До трудової книжки не вносяться:
* [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|стягнення]];
* премії, передбачені системою заробітної плати, або виплата яких носить регулярний характер. 

==== <big>Строки внесення записів</big> ====
Всі записи у трудовій книжці робить власник або уповноважений ним орган після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, причому записи мають точно відповідати тексту наказу 
З кожним записом до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення та звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці. 
=== Заповнення першої сторінки ===
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження ([https://docs.google.com/document/d/11nhpYSa3DmewI1m6AWTIs61R2mo0H0Ffyn8ER1iJUPo/edit Трудова книжка]). 

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. 

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. 

Зміну записів у трудових книжках про прізвище, ім’я та по батькові і дату народження виконує власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів). Зазначені зміни вносять на першу сторінку (титульну) трудової книжки. Однією рискою закреслюють, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дату народження, записують нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряють підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. 

=== Внесення записів до розділу "Відомості про роботу" ===

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про прийняття на роботу ====
| bgcolor="#E8E8E8" | У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься;
* у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу;
* у графі 3 пишеться: "''Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво''" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду ([https://docs.google.com/document/d/13hzh91jH7cOei7JEGC-1YEIAN6E8CEYN11WWQYCw2wE/edit Розділ "Відомості про роботу"])
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про перейменування підприємства, установи, організації ====
| bgcolor="#E8E8E8" |Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком 
* у графі 3 трудової книжки робиться запис: "''Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то''"; 
* у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]).
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про звільнення ====
| bgcolor="#E8E8E8" | Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: 
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису; 
* у графі 2 - дата звільнення; 
* у графі 3 - причина звільнення; 
* у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. 
Повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "''Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40'' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]". 
При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "''Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст.38'' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]". 
|}

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Днем звільнення''''' вважається останній день роботи.
|}

==== ''' '''Інші записи ====

До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: 
* про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби; 
* про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); 
* про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]; 
* про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників; 
* про час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. є ст.56 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], у тому числі за пристарілим, який досяг 80-річного віку (згідно з медичним висновком); 
* [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітним особам]] про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. 

Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві. 

=== Внесення записів до розділів "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" ===
До трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" відносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці ([https://docs.google.com/document/d/1XI06E5ca62ojYuIj_5CxTBXj8AeM-153YwZKTK6906Y/edit Розділ "Відомості про нагородження"], [https://docs.google.com/document/d/1Q_4ZAsVhsurxyNX5PvM-d-J3Cu3-O3fu4chrc5vQuWY/edit розділ "Відомості про заохочення"]). 
'''Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення''': 
* у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства, 
* нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника); 
* у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення; 
* у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням; 
* у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа). 

== Порядок дій у разі виявлення неправильних чи неточних записів ==
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. 
Відповідно до пункту 2.8. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції], якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – архівом. 
Згідно з п. 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції], у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. 
==== Зміна запису відомостей про роботу ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)''"
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 
==== Визнання запису недійсним у разі незаконного звільнення (переведення) і поновлення на попередній роботі ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі''".
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 

==== Зміна формулювання причини звільнення ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним" звільнений...''" і зазначається нове формулювання
* у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. 

== Вкладиш до трудової книжки ==
# Оформляється у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів.
# Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки вгорі ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з написом «Виданий вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
# Він має встановлену форму ([https://docs.google.com/document/d/1c-_uv-yAhmUpnCeRpNgkgzXx8cixNXtcO2vHjZaiSDE/edit Вкладиш до трудової книжки]).
# Вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. У ньому не можна робити скорочені записи. 
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Вкладиш без трудової книжки недійсний.
|}

== Дублікат трудової книжки ==
Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

'''Дублікат трудової книжки''' – це другий екземпляр трудової книжки, який: 
* має однакову з оригіналом юридичну силу, відповідно видається повторно, тобто у випадку, коли з певних причин неможливо скористатися оригіналом; 
* відображає всі відомості, які є в оригіналі документу, а саме: 
# відомості про працівника;
# відомості про роботу;
# відомості про нагородження;
# відомості про заохочення. 

=== Коли і як видається дублікат? ===
Якщо з оригіналом трудової книжки, який існує в одному екземплярі, що-небудь трапляється, виникає необхідність поновлення відомостей, які знаходяться в ньому. Видача дублікату вирішує цю проблему. 
'''Підстави для видачі дублікату трудової книжки:'''
# '''''Втрата трудової книжки.'''''Особа, яка згубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов’язана негайно заявити про це власнику чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - у інші строки, власник або уповноважений ним орган видає працівникові іншу трудову книжку із написом “''Дублікат''” у правому верхньому куті першої сторінки. 
# '''''Трудова книжка працівника стала непридатною для подальших записів'''''. Наприклад, обгоріла, розірвалася, забруднилася тощо. Перш, ніж видати дублікат такої книжки, на першій сторінці старої трудової необхідно зробити напис: “''Замість видано дублікат''”. Лише після цього працівнику видають дублікат трудової книжки. При влаштуванні на нове місце роботи працівник повинен пред’являти такий дублікат.
# '''''Відсутність доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації''''', передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом цивільного захисту України] або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі. 

=== Як заповнюється дублікат? ===
[[Файл:Зразок дублікату.jpg|міні|Зразок заповнення дублікату трудової книжки]]
Дублікат трудової книжки чи вкладиш до неї заповнюється згідно із загальними правилами ведення трудових книжок. 

У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження” і “Відомості про заохочення” при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). 

У разі якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки до розділу “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до працевлаштування на це підприємство, який підтверджується документами. 
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, у які періоди часу та на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. 
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Порахувати стаж можна за допомогою [http://hrzone.com.ua '''Калькулятора стажу'''].
|}
''' '''Для підтвердження стажу роботи працівника на попередніх місцях роботи йому необхідно звернутися : 
* до своїх попередніх роботодавців для отримання документів, які підтвердять такий стаж. До останніх належить: витяги з наказів, копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, копії особових карток тощо. Такі документи повинні бути підписані посадовими особами підприємств, на яких трудився власник втраченої трудової книжки, та засвідчені печаткою.
* до місцевої державної архівної установи, якщо підприємство — попереднє місце роботи — ліквідоване та більше не функціонує. Архівні довідки про підтвердження трудового стажу оформлюються лише за той період роботи, відомості про який є в документах архіву. Водночас зазначаються точна назва посади, яку обіймала фізична особа, і період її роботи на цій посаді. Відомості про роботу в різних установах надаються в одній довідці (п. 1 розділу 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]). 

Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. 

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним. 

== Видача трудової книжки ==

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням. 

У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади. 

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. 
|}

'''''При затримці видачі трудової книжки''''' з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середній заробіток]] за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]. 

'''''Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення''''', то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. 

'''''Пересилання трудової книжки поштою''''' з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. 

'''''У разі смерті працівника''''' трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у графі 3 записується: "Роботу припинено у зв'язку зі смертю", далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.

== Електронна трудова книжка ==
[[Електронна трудова книжка або порядок обліку трудової діяльності працівника в електронній формі]]
[[Категорія: Трудова книжка. Трудовий стаж]]
[[Категорія: Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія: Атестація]]

Трудова книжка - основний документ про трудову діяльність

2021-06-02T08:56:31Z

Maksym.dvorovenko: Оновлено нормативні документи. Довнено розділ про електронну трудову книжку та відредаговані деякі розділи статті.

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] (далі-КЗпП України)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/301-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядок виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]
* Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі"
* Постанова Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1084 "Про запровадження обліку трудової діяльності працівника, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі"

== Загальні поняття ==
[[Файл:2222.jpg|міні]]
'''Трудова книжка''' є основним документом про трудову діяльність працівника (ст.48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]). 
Трудові книжки ведуться на: 
* всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи-підприємця (ФОП) понад п'ять днів;
* позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
* студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
Трудові книжки старого зразка дійсні і обміну не підлягають. 

== Оформлення трудової книжки вперше ==
У статті 24 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] зазначено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. 

У випадку, якщо особа шукає роботу вперше і до цього на неї не було оформлено трудової книжки: 
* така трудова книжка оформлюється за першим місцем роботи. Для цього працівник подає власнику або уповноваженому органу (особі, відповідальній за ведення трудових книжок) паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. 
* заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''День прийняття на роботу''''':
* день, погоджений сторонами та зазначений у тексті наказу про прийом на роботу;
* день видання наказу, якщо точна дата прийняття на роботу не зазначена у наказі;
* день фактичного допуску до роботи, якщо наказ не був виданий.
|}
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється '''не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу'''. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється '''не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування''' (ст.48 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

== Порядок заповнення трудової книжки ==
Трудові книжки заповнюють у відповідних розділах українською мовою. (пункт 2.1. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників] (далі - Інструкція). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою. 

==== <big>Що вноситься і що не вноситься до трудової книжки:</big> ====
До трудової книжки вносяться (пункт 2.2. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції] ):
* відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
* відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
* відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
* відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди. 
''' '''До трудової книжки не вносяться:
* [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|стягнення]];
* премії, передбачені системою заробітної плати, або виплата яких носить регулярний характер. 

==== <big>Строки внесення записів</big> ====
Всі записи у трудовій книжці робить власник або уповноважений ним орган після видання наказу, але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, причому записи мають точно відповідати тексту наказу 
З кожним записом до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення та звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці. 
=== Заповнення першої сторінки ===
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження ([https://docs.google.com/document/d/11nhpYSa3DmewI1m6AWTIs61R2mo0H0Ffyn8ER1iJUPo/edit Трудова книжка]). 

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. 

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. 

Зміну записів у трудових книжках про прізвище, ім’я та по батькові і дату народження виконує власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім’я та по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів). Зазначені зміни вносять на першу сторінку (титульну) трудової книжки. Однією рискою закреслюють, наприклад, колишнє прізвище або ім’я, по батькові, дату народження, записують нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряють підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. 

=== Внесення записів до розділу "Відомості про роботу" ===

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про прийняття на роботу ====
| bgcolor="#E8E8E8" | У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком:
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься;
* у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу;
* у графі 3 пишеться: "''Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво''" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду ([https://docs.google.com/document/d/13hzh91jH7cOei7JEGC-1YEIAN6E8CEYN11WWQYCw2wE/edit Розділ "Відомості про роботу"])
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про перейменування підприємства, установи, організації ====
| bgcolor="#E8E8E8" |Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком 
* у графі 3 трудової книжки робиться запис: "''Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то''"; 
* у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]).
|-
| bgcolor="#FFEFDB" |
==== Записи про звільнення ====
| bgcolor="#E8E8E8" | Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: 
* у графі 1 ставиться порядковий номер запису; 
* у графі 2 - дата звільнення; 
* у графі 3 - причина звільнення; 
* у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. 
Повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "''Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40'' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]". 
При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад, "''Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахування у вищий навчальний заклад, ст.38'' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]". 
|}

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' '''''Днем звільнення''''' вважається останній день роботи.
|}

==== ''' '''Інші записи ====

До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: 
* про час служби у складі Збройних Сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення із служби; 
* про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); 
* про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у п.2.16. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]; 
* про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників; 
* про час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. є ст.56 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], у тому числі за пристарілим, який досяг 80-річного віку (згідно з медичним висновком); 
* [[Реєстрація центром зайнятості безробітних осіб, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні|безробітним особам]] про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. 

Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві. 

=== Внесення записів до розділів "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" ===
До трудових книжок працівників у розділ "Відомості про нагородження" відносяться відомості про нагородження державними нагородами України та відзнаками України; у розділ "Відомості про заохочення" вносяться відомості про заохочення за успіхи у праці ([https://docs.google.com/document/d/1XI06E5ca62ojYuIj_5CxTBXj8AeM-153YwZKTK6906Y/edit Розділ "Відомості про нагородження"], [https://docs.google.com/document/d/1Q_4ZAsVhsurxyNX5PvM-d-J3Cu3-O3fu4chrc5vQuWY/edit розділ "Відомості про заохочення"]). 
'''Порядок внесення відомостей про нагороди і заохочення''': 
* у графі 3 відповідного розділу трудової книжки пишеться у вигляді заголовку назва підприємства, 
* нижче у графі 1 зазначається порядковий номер запису (нумерація, що зростає протягом усього періоду трудової діяльності працівника); 
* у графі 2 ставиться дата нагородження або заохочення; 
* у графі 3 записується, ким нагороджений або заохочений працівник, за які досягнення і якою нагородою або заохоченням; 
* у графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис (із посиланням на дату, номер і найменування документа). 

== Порядок дій у разі виявлення неправильних чи неточних записів ==
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. 
Відповідно до пункту 2.8. [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції], якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності – архівом. 
Згідно з п. 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції], у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. 
==== Зміна запису відомостей про роботу ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)''"
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 
==== Визнання запису недійсним у разі незаконного звільнення (переведення) і поновлення на попередній роботі ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі''".
* у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 

==== Зміна формулювання причини звільнення ====
* у графі 1 зазначається відповідний порядковий номер
* у графі 2 ставиться дата внесення запису
* в графі 3 пишеться: "''Запис за N таким-то є недійсним" звільнений...''" і зазначається нове формулювання
* у графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. 

== Вкладиш до трудової книжки ==
# Оформляється у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів.
# Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки вгорі ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з написом «Виданий вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
# Він має встановлену форму ([https://docs.google.com/document/d/1c-_uv-yAhmUpnCeRpNgkgzXx8cixNXtcO2vHjZaiSDE/edit Вкладиш до трудової книжки]).
# Вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. У ньому не можна робити скорочені записи. 
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Вкладиш без трудової книжки недійсний.
|}

== Дублікат трудової книжки ==
Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

'''Дублікат трудової книжки''' – це другий екземпляр трудової книжки, який: 
* має однакову з оригіналом юридичну силу, відповідно видається повторно, тобто у випадку, коли з певних причин неможливо скористатися оригіналом; 
* відображає всі відомості, які є в оригіналі документу, а саме: 
# відомості про працівника;
# відомості про роботу;
# відомості про нагородження;
# відомості про заохочення. 

=== Коли і як видається дублікат? ===
Якщо з оригіналом трудової книжки, який існує в одному екземплярі, що-небудь трапляється, виникає необхідність поновлення відомостей, які знаходяться в ньому. Видача дублікату вирішує цю проблему. 
'''Підстави для видачі дублікату трудової книжки:'''
# '''''Втрата трудової книжки.'''''Особа, яка згубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов’язана негайно заявити про це власнику чи уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення - у інші строки, власник або уповноважений ним орган видає працівникові іншу трудову книжку із написом “''Дублікат''” у правому верхньому куті першої сторінки. 
# '''''Трудова книжка працівника стала непридатною для подальших записів'''''. Наприклад, обгоріла, розірвалася, забруднилася тощо. Перш, ніж видати дублікат такої книжки, на першій сторінці старої трудової необхідно зробити напис: “''Замість видано дублікат''”. Лише після цього працівнику видають дублікат трудової книжки. При влаштуванні на нове місце роботи працівник повинен пред’являти такий дублікат.
# '''''Відсутність доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації''''', передбаченої [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодексом цивільного захисту України] або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі. 

=== Як заповнюється дублікат? ===
[[Файл:Зразок дублікату.jpg|міні|Зразок заповнення дублікату трудової книжки]]
Дублікат трудової книжки чи вкладиш до неї заповнюється згідно із загальними правилами ведення трудових книжок. 

У розділі “Відомості про роботу”, “Відомості про нагородження” і “Відомості про заохочення” при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). 

У разі якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки до розділу “Відомості про роботу” у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до працевлаштування на це підприємство, який підтверджується документами. 
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, у які періоди часу та на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. 
{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Порахувати стаж можна за допомогою [http://hrzone.com.ua '''Калькулятора стажу'''].
|}
''' '''Для підтвердження стажу роботи працівника на попередніх місцях роботи йому необхідно звернутися : 
* до своїх попередніх роботодавців для отримання документів, які підтвердять такий стаж. До останніх належить: витяги з наказів, копії наказів про прийняття та звільнення з роботи, копії особових карток тощо. Такі документи повинні бути підписані посадовими особами підприємств, на яких трудився власник втраченої трудової книжки, та засвідчені печаткою.
* до місцевої державної архівної установи, якщо підприємство — попереднє місце роботи — ліквідоване та більше не функціонує. Архівні довідки про підтвердження трудового стажу оформлюються лише за той період роботи, відомості про який є в документах архіву. Водночас зазначаються точна назва посади, яку обіймала фізична особа, і період її роботи на цій посаді. Відомості про роботу в різних установах надаються в одній довідці (п. 1 розділу 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0251-15 Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 березня 2015 року № 295/5]). 

Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. 

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним. 

== Видача трудової книжки ==

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням. 

У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади. 

{| class="wikitable"
|-
| bgcolor="#EED8AE" |'''ВАЖЛИВО!''' Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. 
|}

'''''При затримці видачі трудової книжки''''' з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середній заробіток]] за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0110-93 Інструкції]. 

'''''Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення''''', то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. 

'''''Пересилання трудової книжки поштою''''' з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. 

'''''У разі смерті працівника''''' трудова книжка видається на руки його найближчим родичам під розписку або надсилається поштою на їх вимогу. У трудовій книжці померлого працівника у розділі "Відомості про роботу" і дати запису у графі 3 записується: "Роботу припинено у зв'язку зі смертю", далі - заповнюється графа 4 - зазначаються дата і номер наказу (розпорядження). Цей запис засвідчується у встановленому порядку.

== Електронна трудова книжка ==
[[Електронна трудова книжка або порядок обліку трудової діяльності працівника в електронній формі]]
[[Категорія: Трудова книжка. Трудовий стаж]]
[[Категорія: Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія: Розірвання трудового договору, звільнення]]
[[Категорія: Атестація]]

Суд присяжних

2021-03-29T12:27:51Z

Maksym.dvorovenko: Доповнено розділ щодо підстави для відводу захисника, представника у кримінальному провадженні

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закон України «Про судоустрій і статус суддів»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2453-17#Text Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1492-19 Закон України від 07 вересня 2016 року № 1492-VIII "Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/171-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0198750-16#Text Наказ Державної судової адміністрації України від 05 жовтня 2016 року № 198 "Про затвердження Порядку виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов’язків у суді"]

== Загальні положення ==

Відповідно до [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 частини четвертої статті 124 Конституції України] народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

В статтях 63-68 Глави 3 Розділу ІІІ [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»] (далі - Закон) розкривається статус, окреслюються вимоги до присяжного, процедура затвердження списків присяжних, обов’язки, строк повноважень, підстави і порядок увільнення від виконання обов'язків, залучення присяжних до виконання обов'язків у суді, гарантії прав присяжних.

'''''Присяжним''''' є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя (частина перша статті 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n483 Закону]).

Обов’язки присяжного:

* справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
* дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів;
* виявляти повагу до учасників процесу;
* не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;
* виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції (частина друга статті 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n483 Закону]).

== Порядок затвердження списків присяжних ==
Для затвердження списку присяжних [https://dsa.court.gov.ua/dsa/about_dsa/tu/ територіальне управління Державної судової адміністрації України] звертається з '''поданням''' до відповідних місцевих рад, які формують і затверджують у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на територіях, на які поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, відповідають вимогам [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 статті 65 Закону] і дали згоду бути присяжними.

Список присяжних для розгляду господарських справ затверджується в порядку, визначеному законом, з числа осіб, які відповідають вимогам [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 статті 65 Закону] і дали згоду бути присяжними (''наразі, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарський процесуальний кодекс України] не містить відповідних положень щодо участі в розгляді господарських справ присяжних, окрім встановленої [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 пунктом 4 частини першої статті 67], заборони допиту в якості свідка судді та присяжного - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, що стала відома судді під час врегулювання спору за його участю'').

У разі неприйняття місцевою радою (місцевими радами) протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних [https://dsa.court.gov.ua/dsa/about_dsa/tu/ територіальне управління Державної судової адміністрації України] звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.

Список присяжних затверджується на '''три роки''' і переглядається в разі необхідності для заміни осіб, які вибули зі списку, за поданням [https://dsa.court.gov.ua/dsa/about_dsa/tu/ територіального управління Державної судової адміністрації України]. Після затвердження списку присяжних такий список передається до відповідного окружного суду, в тому числі в електронній формі. Інформацію, що міститься у зазначеному списку, не може бути використано для цілей, що не пов'язані із добором присяжних.

'''''Пунктом 37 Розділу XII /Прикінцеві та перехідні положення/ [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону] визначено, що списки присяжних мають бути сформовані відповідно до процедури, передбаченої цим Законом, протягом шести місяців з дня набрання ним чинності.''''' '''До списків присяжних дозволяється включати громадян, обраних народними засідателями'''.

== Вимоги до присяжного ==
[[Файл:Присяжні.jpg|міні|https://ln.hr.court.gov.ua/sud2024/pres-centr/news/723687/]]
Присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 стаття 65 Закону]). 

'''Не включаються до списків присяжних громадяни:'''

* визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
* які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків присяжного;
* які мають незняту чи непогашену судимість;
* народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники правоохоронних органів (органів правопорядку), військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя;
* особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
* громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років;
* особи, які не володіють державною мовою.

Особа, включена до списку присяжних, зобов'язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.

Спеціальна перевірка щодо осіб, під час розгляду питання про включення їх до списку народних засідателів та присяжних, '''не проводиться ('''підпункт 5 пункту 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/171-2015-%D0%BF#Text Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №171]).

'''Підстави і порядок увільнення від виконання обов'язків присяжного''': За наявності обставин, зазначених у частині другій [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 статті 65] , голова суду повинен увільнити особу, яку було включено до списку присяжних, від виконання обов'язків присяжного.

Голова суду також увільняє від виконання обов'язків присяжного:
* особу, яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також особу, яка має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримує дітей з інвалідністю або членів сім'ї похилого віку;
* керівника або заступника керівника органу місцевого самоврядування;
* особу, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;
* іншу особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 частина друга статті 66 Закону]).

Зазначені особи увільняються від виконання обов'язків присяжного за '''заявою''', поданою до початку виконання цих обов'язків.

Увільнення від виконання обов'язків присяжного внаслідок відводу (самовідводу) у конкретній справі здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом або за поданням головуючого судді.

== Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді ==
Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя '''у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік''', крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю.

Добір осіб для запрошення до участі у здійсненні правосуддя як присяжних здійснюється за допомогою автоматизованої системи.

'''Письмове запрошення''' для участі у здійсненні правосуддя суд надсилає присяжному не пізніше ніж за сім днів до початку судового засідання. Запрошення містить інформацію про права та обов'язки присяжного, вимоги до нього, а також підстави для увільнення від виконання обов'язків. Одночасно із запрошенням надсилається '''письмове повідомлення''' для роботодавця про залучення особи як присяжного.

Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді та їх виклик здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом.

Роботодавець зобов'язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя. Відмова в увільненні від роботи вважається [[Притягнення до відповідальності за неповагу до суду|неповагою до суду]].

Присяжний зобов'язаний вчасно з'явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання без поважних причин вважається [[Притягнення до відповідальності за неповагу до суду|неповагою до суду]] ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 стаття 67 Закону]).

== Гарантії прав присяжних ==
♦ Присяжним за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0198750-16#Text Порядку виплати винагороди та відшкодування витрат, виплати добових присяжному за час виконання ним обов'язків у суді», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 05 жовтня 2016 року № 198] (далі - Порядок). Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0198750-16#Text Порядку] присяжному за час виконання ним обов'язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду (із застосуванням відповідного регіонального коефіцієнту) з урахуванням фактично відпрацьованого часу у порядку, визначеному статтею 135 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"], з урахуванням пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n600 Закону].

'''До фактично відпрацьованого часу належить:'''

* ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний;
* участь присяжного в судовому засіданні;
* перебування присяжного в нарадчій кімнаті;
* час очікування присяжним початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання).

Базовою одиницею для нарахування винагороди присяжному є кількість відпрацьованих годин. У разі, якщо присяжним для виконання обов'язків витрачено менше години, цей час зараховується як одна година.

Виплата винагороди присяжному за час виконання ним обов'язків у суді здійснюється відповідним [https://dsa.court.gov.ua/dsa/about_dsa/tu/ територіальним управлінням Державної судової адміністрації України] за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя на підставі '''письмової заяви''' присяжного. До заяви присяжний додає копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків.

Перерахування коштів здійснюється на відкритий банком рахунок, вказаний у заяві присяжного.

♦ За присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.

♦ На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1402-19 стаття 68 Закону]).

== Перешкоджання явці до суду народного засідателя та присяжного, відповідальність за протиправні дії щодо них ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text статті 1855 Кодексу України про адміністративні правопорушення] перешкоджання посадовою особою під будь-яким приводом явці до суду народного засідателя, присяжного для виконання покладених на них обов'язків тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Погроза або насильство, посягання на життя щодо народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів, умисне знищення або пошкодження майна належного народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, - караються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статей 377, 378, 379 Кримінального кодексу України].

== Присяжні в цивільному процесі ==

У випадках, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина друга статті 34 ЦПК України]).

[https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Пунктом 4 частини першої статті 70 ЦПК України] встановлена заборона допиту в якості свідка присяжного про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, або про інформацію, що стала відома судді під час врегулювання спору за його участю.

Крім того, в порядку окремого провадження розгляд справ може проводитися судом у складі одного судді і двох присяжних у випадках:

* обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
* визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
* усиновлення;
* надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
* примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ([https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 293 ЦПК України]).

== Присяжні в кримінальному процесі ==
=== Особливості кримінального провадження стосовно присяжного ===

Згадка про народного засідателя в [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальному процесуальному кодексі України] (далі - КПК України) - відсутня, мова йде лише про присяжного.

В [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункті 7 частини другої статті 65 КПК України] міститься заборона допиту у якості свідка присяжного про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали.

Розслідування кримінальних правопорушень, у випадку їх вчинення, зокрема присяжним (під час виконання ним обов'язків у суді), за підслідністю справ здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 2062, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 3661, 368, 3685, 369, 3692, 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 Кримінального кодексу України] детективами [https://nabu.gov.ua/ Національного антикорупційного бюро України].

Також, щодо присяжного на час виконання ним обов'язків у суді застосовується особливий порядок кримінального провадження відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункту 2 частини першої статті 480 КПК України], а [[повідомлення про підозру]] здійснюється Генеральним прокурором або його заступником ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 3 частини першої статті 481 КПК України]).

=== Категорії кримінальних проваджень, які розглядаються судом присяжних ===
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Частиною третьою статті 31 КПК України] передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено [[Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі|довічне позбавлення волі]], здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.
=== Визначення присяжних для судового розгляду ===
Визначення присяжних для судового розгляду відбувається з числа осіб, які внесені до списку присяжних за допомогою автоматизованої системи документообігу суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text пункт 2 частини першої статті 35 КПК УКраїни]).
=== Обставини, що виключають участь присяжного в кримінальному провадженні, відвід присяжного ===
'''Присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статті 75, 76 КПК України]):

* якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
* якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
* якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
* за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
* у випадку порушення встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною третьою статті 35 КПК України] порядку визначення присяжного для розгляду справи;
* якщо він є родичем будь-кого зі складу суду, що здійснює судове провадження.
За наявності підстав, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтями 75, 76 КПК України] присяжний зобов'язаний заявити самовідвід ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 80 КПК України]).

Захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, '''присяжний''', прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина перша статті 78 КПК України]).

Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні за наявності цих підстав можуть заявити [[Відводи у кримінальному процесі|відвід]] присяжному ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина друга статті 80 КПК України]).

=== Провадження в суді присяжних ===
Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити '''клопотання''' про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Після призначення судового розгляду судом присяжних головуючий дає секретарю судового засідання розпорядження про виклик присяжних у кількості семи осіб, які визначаються автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних.

Письмовий виклик має бути вручений присяжному під розписку не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. У виклику зазначаються день, час і місце проведення судового засідання, права та обов'язки присяжного, перелік вимог до присяжних, а також підстави для увільнення їх від виконання обов'язків, припис про явку, а також обов'язок присяжного (чи іншої особи, яка одержала виклик для передачі його присяжному) невідкладно повідомити суд про причини неможливості явки ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 385 КПК України]).

На підставі письмового виклику роботодавець зобов'язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя.

'''Права і обов'язки присяжного'''

Присяжний має право:
* брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні;
* робити нотатки під час судового засідання;
* з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються;
* просити головуючого роз'яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Присяжний зобов'язаний:

* правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених цим Кодексом або законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе;
* додержуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого;
* не відлучатися із залу судового засідання під час судового розгляду;
* не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього;
* не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням;
* не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв'язку з виконанням його обов'язків ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 386 КПК України]).
'''Відбір присяжних у суді'''

Відбір присяжних здійснюється після відкриття судового засідання.

Головуючий повідомляє присяжним, яке провадження підлягає розгляду, роз'яснює їм права та обов'язки, а також умови їх участі в судовому розгляді. Кожен із присяжних має право заявити про неможливість його участі в судовому розгляді, вказавши на причину цього, та заявити собі самовідвід.

Головуючий з'ясовує, чи немає передбачених [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] або законом підстав, які перешкоджають залученню громадянина в якості присяжного або є підставою для звільнення окремих присяжних від виконання їх обов'язків, а так само для звільнення присяжних від виконання їх обов'язків за їх усними чи письмовими заявами.

Для з'ясування обставин, що можуть перешкоджати участі присяжного в судовому розгляді, прокурор, потерпілий, обвинувачений з дозволу головуючого можуть ставити присяжним відповідні запитання.

Усі питання, пов'язані зі звільненням присяжних від участі в розгляді кримінального провадження, а також із самовідводом і відводом присяжних, вирішуються '''ухвалою суду''' у складі двох суддів, що постановляється після проведення наради на місці без виходу до нарадчої кімнати, крім випадків, коли вихід до нарадчої кімнати буде визнаний судом необхідним ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина п'ята статті 387 КПК України]).

Після відбору основних присяжних відбирається двоє запасних присяжних, які під час судового засідання постійно перебувають на відведених їм місцях і до ухвалення вироку можуть бути включені до складу основних присяжних у разі неможливості кого-небудь з основних присяжних продовжувати участь у судовому розгляді. Про заміну вибулих основних присяжних запасними суд присяжних постановляє ухвалу ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 387 КПК України]).

'''Приведення присяжних до присяги'''

Після закінчення відбору основних і запасних присяжних вони займають місця, відведені їм головуючим.

За пропозицією головуючого присяжні складають присягу такого змісту:

''"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю виконувати свої обов'язки чесно і неупереджено, брати до уваги лише досліджені в суді докази, при вирішенні питань керуватися законом, своїм внутрішнім переконанням і совістю, як личить вільному громадянину і справедливій людині"''.

Текст присяги зачитує кожен присяжний, після чого підтверджує, що його права, обов'язки та компетенція йому зрозумілі ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 388 КПК України])

'''Усунення присяжного'''

Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження у таких випадках:
* у разі невиконання присяжним обов'язків, передбачених [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини другої статті 386 КПК України];
* за наявності обґрунтованих підстав вважати, що присяжний у результаті незаконного впливу втратив неупередженість, необхідну для вирішення питань кримінального провадження відповідно до закону.

Присяжний може бути усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження за ініціативою головуючого рішенням більшості від складу суду присяжних, яке приймається в нарадчій кімнаті та оформлюється '''вмотивованою ухвалою'''.

У разі усунення присяжного до складу суду включається запасний присяжний, після чого судовий розгляд продовжується, або, у разі відсутності запасного присяжного, здійснюється відбір нового присяжного після чого судове провадження розпочинається з початку ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 390 КПК України]).

'''Порядок наради і голосування в суді присяжних'''

Нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ставить на обговорення питання, передбачені [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 368 КПК України], проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів.

Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.

Ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У цьому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування.

Кожен із складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.

У випадку, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, відсутні судді, головуючий зобов'язаний надати допомогу присяжним у складенні судового рішення ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 391 КПК України]).

=== Особливості [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3191 КПК України] щодо участі присяжного в прийнятті судом рішень, інше ===

* під час здійснення судового провадження судом присяжних особисто головуючий вирішує питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою і за наявності підстав суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина третя статті 331 КПК України]);
* заборона проведення огляду на місці під час здійснення провадження судом присяжних ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частина перша статті 361 КПК України]);
* прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального провадження протягом усього судового розгляду забороняється спілкуватися з присяжними інакше, ніж у порядку, передбаченому [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 389 КПК України]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Цікаво!''' [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00218.html Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року № 223-106/0/4-17 "Про деякі питання здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції судом присяжних"]
|}

[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Господарські зобов’язання та їх особливості

2020-08-19T12:17:43Z

Maksym.dvorovenko:

Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи

2020-08-19T11:30:46Z

Maksym.dvorovenko:

Порядок отримання службового житла

2020-08-19T06:55:39Z

Maksym.dvorovenko: 1 Виключено абзац 2 пункту - Правовий статус службового приміщення;

Порядок отримання службового житла

2019-12-10T12:57:07Z

Maksym.dvorovenko: Видалено наказ, який втратив чинність. Виявлено дублювання деяких НПА.

Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю особи

2019-09-13T07:55:33Z

Maksym.dvorovenko:

== Нормативна база ==
 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 Цивільний кодекс України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України] 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»] 
== Загальні положення про відшкодування шкоди ==

Відповідно до ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У зв'язку з цим великого значення набуває вирішення питання відшкодування шкоди, завданої цим благам. 

Зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, є специфічним видом деліктних зобов'язань, що характеризується певною низкою особливостей. '''Найважливіше значення має''' одна з них: життя і здоров'я - особисті немайнові блага, які не підлягають грошовій оцінці, тому завдана шкода не може бути відшкодована в натуральному вигляді або компенсована грошима. Однак при цьому в потерпілого виникають майнові втрати, оскільки внаслідок ушкодження здоров'я він тимчасово або постійно позбавляється заробітку чи іншого доходу. Крім того, у особи з'являються додаткові витрати, наприклад, на лікування. У випадку смерті фізичної особи втрати несуть утриманці померлого, а також особи, які витратили кошти на поховання. У будь-якому разі нанесення такої шкоди завдає фізичних і душевних страждань. 

Поняттям "'''''каліцтво'''''" охоплюється дві основні категорії: травма та професійне ушкодження здоров'я. ''Травма'' характеризується раптовим та, як правило, одноразовим зовнішнім впливом на організм, внаслідок чого йому заподіюється фізичне ушкодження, наприклад, удар результатом якого є перелом кісток. ''Професійне захворювання'' — це таке ушкодження здоров'я, що передбачено чинним законодавством та стало результатом не одноразового, а, як правило, систематичного та тривалого впливу на організм людини шкідливих факторів, що є властиво для певного виду професії. Наприклад, хронічний бронхіт є професійним захворюванням осіб, які працюють на шахтах, рудниках, відкритих кар'єрах тощо. 

Поняттям "'''''інше ушкодження здоров'я'''''" охоплюється будь-яке, непов'язане з каліцтвом, пошкодження здоров'я, що настало внаслідок так званого загального захворювання. 

Під поняттям '''''смерть''''' слід розуміти певний стан організму фізичної особи, який посвідчується висновком компетентного медичного органу і характеризується непоправними руйнівними процесами центральної нервової системи та кори головного мозку, що наступали внаслідок припинення функціонування життєво важливих систем людини (судинно-кровоносної, дихальної, нервової). 

Слід зазначити, що вина заподіювача шкоди у цьому деліктному злобов’язанні, як і за загальними правилами, презюмується, аж допоки він не доведе свою невинність. Однак у випадках, якщо цю шкоду завдано незаконними діяннями органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів, джерелом підвищеної небезпеки та в деяких інших випадках, що прямо передбачено законом, то вона відшкодовується незалежно від вини особи, яка завдала цю шкоду. 

'''Потрібно зауважити''', що на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється (ч. 1 ст. 268 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

Відшкодування такої шкоди здійснюється, як правило, щомісячними платежами. Однак, за наявності обставин, що мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. 

У разі припинення юридичної особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата таких щомісячних платежів покладається на її правонаступників. 

Відповідно до ст. 1168 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України], моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. 

'''Особливості відшкодування шкоди залежать від обставин та умов, за яких вона була заподіяна''':
* під час виконання особою договірних зобов'язань;
* джерелом підвищеної небезпеки;
* під час виконання трудових обов'язків;
* фізичній особі-підприємцю;
* малолітній або неповнолітній особі. 
== Відшкодування шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я ==

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням її здоров'я, зобов'язана відшкодувати потерпілому майнові збитки та моральну шкоду. 

Тож, у разі завдання шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, відшкодування, за загальним правилом, відбувається за такою формулою: 

'''Ршз = З + ДВ + МШ''', де 
Ршз — розмір шкоди, що завдано здоров'ю; 
З — заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; 
ДВ — додаткові витрати; 
МШ — моральна шкода. 

При визначенні розміру заробітку (доходу), який втратив потерпілий внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, важливу роль відіграє той факт, чи перебуває особа на момент заподіяння їй шкоди у трудових відносинах. Якщо так, то розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, якщо її немає — загальної працездатності (ч. 1 ст. 1197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. 

Згідно зі ст. 1198 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України], для обрахування середньомісячного заробітку (доходу) фізичної особи—підприємця та фізичної особи, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокат, особа, що зайнята творчою діяльністю тощо), слід виходити з річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, на підставі даних органу державної податкової служби, поділеного на 12 місяців. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. 

Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків. 
'''До втраченого заробітку (доходу) включаються''' всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. 

'''До втраченого заробітку (доходу) не включаються''' одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо (ч. 3 ст. 1197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

Окрім можливості визначити та відшкодувати реальний втрачений середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого, встановлено також можливість вимагати відшкодувати також і той заробіток (дохід), який він міг би отримувати в майбутньому. А саме ч. 4 ст. 1197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України] передбачає, що якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни. 

Якщо ж потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, або виходячи з його заробітку до звільнення, або виходячи із звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості (ч. 3 ст. 1197 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

На розмір втраченого заробітку (доходу) впливає також і ступінь втрати професійної працездатності, а за її відсутності — загальної працездатності. Втрата працездатності може бути тимчасовою, що посвідчується листком тимчасової працездатності, або стійкою (тривалою), що посвідчується медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК). 

На підставі рішення МСЕК встановлюється ступінь втрати професійної чи загальної працездатності особи, ступінь якого визначається у відсотках. Порядок відшкодування шкоди у разі втрати працездатності від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання встановлено [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]. 

Однак визначену втрату заробітку (доходу) залежно від різних чинників може бути змінено як у бік зменшення, так і в бік збільшення. 

'''Розмір втраченого заробітку (доходу) може бути зменшено''':
* у разі грубої необережності потерпілого (ч. 2 ст. 1193 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). Якщо ж мав місце умисел потерпілого, завдана школа не відшкодовується;
* залежно від матеріального становища потерпілого (ч. 4 ст. 1193 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]);
* якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, що була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1204 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

'''Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди можливо''':
* за договором (ч. 4 ст. 1195 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]);
* якщо працездатність потерпілого знизилася порівняно з тією, що була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1203 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]);
* у разі підвищення вартості життя (ч. 1 ст. 1208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]);
* у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

Ще одним видом видатків, які має бути відшкодовано потерпілому внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, '''є його додаткові витрати''', які зумовлені необхідністю допомоги та догляду. І тому, в разі обґрунтованості та доведеності, потерпілий може вимагати додаткових витрат на:
* посилене харчування;
* санаторно-курортне лікування;
* придбання ліків;
* протезування;
* сторонній догляд. 

Цей перелік не є вичерпним, відтак, за необхідності може бути відшкодовано також і витрати на придбання спеціальних транспортних засобів, підготовку до іншої професії тощо. 

Ще однією особливістю відшкодування додаткових витрат є те, що при визначенні їх розміру вина потерпілого не враховується (ч. 3 ст. 1193 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

Крім відшкодування втраченого заробітку (доходу) та додаткових витрат особа, якій заподіяно каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, має право вимагати відшкодування їй моральної шкоди (ст. 1168 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

'''Важливо'''! Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної особі у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. 

'''''Отже''''', будь-яке каліцтво або інше ушкодження здоров'я, що знизило здатність особи до професійної праці, призводить до встановлення відповідного відсотка втрати професійної працездатності. При цьому слід враховувати, що одні й ті ж самі наслідки ушкодження здоров'я по-різному впливають на працездатність осіб різних професій. За відсутності у особи певної професії (фаху) встановлюється ступінь втрати нею загальної працездатності. 

Розмір відшкодування, яке підлягає виплаті, залежить від таких обставин:
* розміру заробітку потерпілого;
* ступеня втрати професійної працездатності;
* вини потерпілого. 

== Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи ==

Стаття 1199 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України] передбачає, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. 

Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов'язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов'язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. 

Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. 

Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. 

Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. 

== Особливості відшкодування шкоди завданої смертю ==

У разі, якщо шкоду завдано смертю, то відшкодування відбувається за такою формулою: 

'''Ршс = (Сз x n) / (n + 1) + ВП + МШ''', де 
Ршс — розмір шкоди, що завдано внаслідок смерті особи; 
Сз — середньомісячний заробіток; 
n — кількість осіб, які перебували на утриманні померлого та мають право на відшкодування шкоди, що завдано його смертю; 
ВП — витрати на поховання; 
МШ — моральна шкода. 

Відшкодування шкоди полягає в тому, що результатом шкоди, завданої життю людини, є її смерть. Тому сама особа не може виступати суб’єктом даних правовідносин, оскільки зі смертю особи припиняється її право- та дієздатність. 

Право на відшкодування шкоди, що завдано смертю особи, мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (ч. 1 ст. 1200 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

'''Коло непрацездатних осіб, які були на утриманні померлого потерпілого''' або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також строк, упродовж якого вони мають право отримувати відповідне відшкодування шкоди, визначаються таким чином: 

* дитині — до досягнення нею 18 років, а у разі, якщо дитина є учнем або студентом, — до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років;
* чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, — довічно;
* інваліду, якого потерпілий зобов'язаний був утримувати, — впродовж строку його інвалідності;
* одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому з членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення останніми 14 років;
* іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — 5 років після його смерті. 

Зазначеним особам у продовж вказаного строку відшкодовується шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за аналогічними правилами, які встановлено для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (ч. 2 ст. 1200 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

Окрім розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, особи, яким завдано шкоди смертю годувальника, мають право вимагати відшкодування моральної шкоди, що пов'язана зі смертю годувальника (ч. 2 ст. 1168 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]) та витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника особі, яка зробила ці витрати (ст. 1201 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. 

Визначений сукупний розмір відшкодування не може бути зменшено навіть у разі, якщо заподіянню смерті сприяла вина потерпілого (ч. 3 ст. 1193 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). І лише залежно від матеріального становища заподіювача шкоди (крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину) суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, яку завдано фізичною особою (ч. 4 ст. 1193 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

'''Збільшення розміру відшкодування шкоди, яку завдано смертю годувальника, може відбуватись на підставі рішення суду у випадках''': 
а) підвищення вартості життя (ч. 1 ст. 1208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]); 
б) збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1208 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]) тощо. 

Визначений кінцевий розмір відшкодування, обчислений для кожної з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім випадків: 

а) народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; 
б) призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (ч. 4 ст. 1200 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran5478#n5478 ЦК України]). 

'''''Варто вказати''''' на те, що право дружини померлого на відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника зберігається за нею також у випадку реєстрації нового шлюбу. За дітьми це право зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або коли в майбутньому до досягнення зазначеного віку вони стали інвалідами. 

Право на одержання відшкодування у зв’язку з втратою годувальника виникає і у тому разі, коли останній помер внаслідок одержаної травми (що підтверджено висновком лікарської експертизи) через деякий період після призначення суми відшкодування або встановлення групи інвалідності у зв’язку з даним каліцтвом. 

'''Пам’ятайте''', що непрацездатні члени сім’ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті можуть бути визнаними утриманцями померлого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. 

Зазначеним особам впродовж вказаного строку відшкодовується шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. 
== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72814024 Постанова Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2018 року по справі № 462/2377/17] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72523801 Постанова Верховного суду від 21.02.2018 року по справі № 212/1945/16-ц] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23671658 Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2012 року по справі № 6-5418св12] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10719160 Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.06.2010 року по справі № 6-22040св09] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3731916 Рішення Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.05.2009 року по справі № 6-20361св08] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72680179 Постанова Апеляційного суду Олеської області від 27.02.2018 року по справі № 523/2163/16-ц] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67663996 Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 06.07.2017 року по справі № 554/10920/16-ц] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69671230 Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.10.2017 року по справі № 359/1517/16-ц] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58699350 Рішення Апеляційного суду Одеської області від 21.06.2016 року по справі № 494/742/14-ц] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21115586 Рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2011 року по справі № 6-29893св11] 
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72814024 Постанова Апеляційного суду Львівської області від 12.03.2018 року по справі № 462/2377/17]

[[Категорія: Відшкодування шкоди]]
[[Категорія: Суди]]

Порядок отримання службового житла

2019-09-13T07:30:30Z

Maksym.dvorovenko:

== Нормативна база ==

* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/5464-10 Житловий кодекс Української РСР];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/500-17 Закон України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/147/98-%D0%B2%D1%80 Закон України від 03 березня 1998 року № 147/98-ВР «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0778-15 Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 27 квітня 2015 року № 84 «Про затвердження Положення про гуртожитки»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/783-2007-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2007 року № 783 «Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для осіб, які потребують соціального захисту»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в частині затвердження Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків)];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/470-84-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0109-10 Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян»];
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF Постанова Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення»].

== Правовий статус службового житла ==

Законодавство не містить чіткого визначення поняття «службове житлове приміщення», однак, із аналізу положень вказаних вище нормативно-правових актів вбачається, що службове житлове приміщення – це таке житлове приміщення, яке призначається для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього. 
Для того, щоб житлове приміщення набуло статусу службового, відповідний орган місцевого самоврядування, на підставі клопотання адміністрації органу, закладу, установи, підприємства, повинен прийняти рішення про включення житла до числа службових. На підставі такого рішення службове житлове приміщення закріплюється як службове за відповідним органом, закладом, установою, підприємством. 
''Варто зауважити'', що у випадку, коли підприємство, установа організація розташована на території одного населеного пункту, а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом за місцем знаходження приміщення.
Після прийняття рішення про визнання житла службовим, в журнал обліку службових житлових приміщень відповідного виконавчого комітету місцевої ради, заноситься запис про визнання житла службовим та його відомча належність певному підприємству, установі, організації.

== Умови надання службових житлових приміщень ==

Призначенням службового житла є забезпечення можливості працівників проживати поблизу роботи, враховуючи особливий характер їх роботи. 
За загальним правилом службове житло надається особам, що не забезпечені житловими приміщеннями. Водночас, коли розташування власного житла унеможливлює належне виконання своїх трудових (службових) обов’язків, особа також може бути забезпечена службовим житловим приміщенням. 
Відповідно до статті 119 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу УРСР], службові житлові приміщення можуть бути надані лише категоріям осіб, що визначені у відповідному Переліку, затвердженому [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/37-88-%D0%BF постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37]. 
Службові житлові приміщення надаються особам за рішенням адміністрації органу, закладу, установи, підприємства без урахування їх перебування/неперебування на обліку, пільг, а також черговості. 
Особа, якій надається службове житло, повинна постійно проживати та бути зареєстрована у населеному пункті, де знаходиться такий орган, підприємство, установа, організація.
Службове житло надається на всіх членів сім’ї, які проживаються разом з ним. При цьому, службове житлове приміщення може бути також надане на дружину та неповнолітніх дітей, що проживають окремо, в тому числі в іншому населеному пункті. 
Як і у випадку надання житла для постійного проживання, службові житлові приміщення надаються із розрахунку не більше 13,65 кв.м житлової площі на кожного члена сім’ї. Слід також зауважити на тому, що при наданні службового житла не враховується наявність у особи, якій надається службове житло, а також членів її сім’ї, приватизації. 

== Порядок надання службових житлових приміщень ==

Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). 
Для одержання службового жилого приміщення працівник подає заяву до адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається [https://docs.google.com/document/d/1_r9dZ6S0BnU0jXkWE5FOELL7t5iibYFCMQtuQAnWzIg/edit?usp=sharing довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб]. 
Адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває службове житло, приймає рішення про надання службового житла та направляє клопотання до виконавчого комітету відповідної ради, на території якої знаходиться жиле приміщення, про затвердження відповідного рішення адміністрації. 
Виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради приймається відповідне рішення та заносяться відповідні дані в [https://docs.google.com/document/d/1Q9XwSRD4MEbmH3oNiecDZW_BwNWfEdNNy-40jfByUpM/edit?usp=sharing журнал обліку службових жилих приміщень]. 
Службове жиле приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (а також на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від заявника в даному або в іншому населеному пункті). 
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення, виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення. 
''Звертаємо увагу на те'', що громадяни, які мешкають у службових жилих приміщеннях, та пропрацювали на підприємстві (установі, організації), що надало їм службове жиле приміщення, не менше як 10 років не можуть бути виселені з нього без надання іншого жилого приміщення (ст. 125 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ЖК УРСР]). 
Також вони мають право звернутись із відповідною заявою про надання їм іншого (замість службового) житла з державного чи громадського житлового фонду, або зняття з даного житла статусу службового. І лише після вирішення цього питання таке житло може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»].

== Приватизація службових житлових приміщень ==

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»] передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на те органами, що створюються державними органами виконавчої влади на місцях чи органами місцевого самоврядування, а також державними підприємствами, організаціями, установами, в повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд. 
Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають у квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. 
Отже, ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»] визначено такі основні умови, виключно з дотриманням яких може відбутись приватизація:
* здійснення приватизації уповноваженими на це органами;
* згода всіх повнолітніх членів сім’ї;
* постійне проживання у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку;
* згода тимчасово відсутніх членів сім’ї, за якими зберігається право на житло. 
Першою умовою для проведення приватизації є її здійснення уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. 
Відповідно до статей 1, 3, 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»], приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

== Виселення зі службових житлових приміщень ==

Як уже зазначалося вище, службове житло надається лише у зв'язку з виконанням певних трудових обов'язків і, відповідно, лише на час такого виконання. Згідно зі ст.124 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу] у разі звільнення працівника з посади, яка дає право на службове житло, він підлягає виселенню (разом з усією родиною) без надання іншого житла. Але з цього загального правила існують винятки. Відповідно до ст.125 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу] без надання іншого житла не можна виселяти: 
* інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії;
* сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті вітчизни чи при виконанні інших обов'язків військової служби;
* сім'ї військовослужбовців;
* інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
* осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
* осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;
* осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;
* пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів, членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення;
* інвалідів праці I і II груп, інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;
* одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

== Підсудність та юрисдикція розгляду справ ==

У судовій практиці виникали ускладнення під час вирішення питання юрисдикції справ цієї категорії. Такі справи розглядалися судами як у порядку цивільного, так і адміністративного судочинства. 
Відповідно до ст. 19 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. 
Враховуючи положення ст. 2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексу адміністративного судочинства України], не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) як суб’єктом публічного права та суб’єктом приватного права, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. 
У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду/гуртожитку, тобто перебуває з громадянином не у публічно-правових, а у приватноправових відносинах. 
Тому справи за позовами: про визнання права на приватизацію державного житлового фонду; про усунення перешкод у здійсненні приватизації житла; про встановлення факту проживання у гуртожитку; про виселення з гуртожитку; про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у гуртожитку, розглядаються у порядку цивільного судочинства. 
Крім того, наголошуємо, що згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у [https://docs.google.com/document/d/1ryYxHYC1HKfa-rWA7D3Qk-cGNG0TAUMHGL_dR6c8_PM/edit?usp=sharing постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2139цс15], роз’яснено, що спори про зняття з квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та про зобов’язання взяти на квартирний облік підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного, а не особистого немайнового права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов’язаний з вирішенням питання щодо права на житло. 
Натомість справи за позовами про оскарження рішень і дій органів місцевого самоврядування щодо вирішення питання про надання дозволу на передання громадянам житла у власність шляхом приватизації, оскарження визначення іншого порядку використання житла, в яких відсутній спір про право (наприклад, справи за позовами про оскарження рішень органів місцевого самоврядування про визначення порядку використання гуртожитку, який не передбачає його подальшої приватизації) '''у залежності від предмета спору''' можуть розглядатися як у порядку цивільного, так і у порядку адміністративного судочинства.

[[Категорія: Забезпечення громадян жилими приміщеннями]]

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T14:17:50Z

Maksym.dvorovenko: /* Припинення господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]

2) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]

3) [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]

4) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]

==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 1 ст. 173 ГК України]).

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

* за якими минув строк позовної давності;
* про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;
* про довічне утримання;
* в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:

* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.

''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:37:49Z

Maksym.dvorovenko: /* Загальні положення про господарські зобов’язання */

== Нормативна база ==
1) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]

2) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]

3) [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]

4) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]

==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print ч. 1 ст. 173 ГК України]).

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:

* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.

''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:34:22Z

Maksym.dvorovenko: /* Загальні положення про господарські зобов’язання */

== Нормативна база ==
1) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]

2) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]

3) [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]

4) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]

==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України]]). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:

* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.

''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:17:33Z

Maksym.dvorovenko: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
1) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]

2) [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодексом України]

3) [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс Украни]

4) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний Кодекс України]

==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:

* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.

''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:12:41Z

Maksym.dvorovenko: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;

2) Цивільний кодекс України;

3) Господарський кодекс України;

4) Господарський процесуальний Кодекс України;

==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:

* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.

''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:11:41Z

Maksym.dvorovenko: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;

2) Цивільний кодекс України;

3) Господарський кодекс України;

4) Господарський процесуальний кодекс України;

==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:

* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.

''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:10:55Z

Maksym.dvorovenko: /* Відповідальність за порушення господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;
2) Цивільний кодекс України;
3) Господарський кодекс України;
4) Господарський процесуальний кодекс України;
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.

'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:

* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.

''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:09:58Z

Maksym.dvorovenko: /* Припинення господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;
2) Цивільний кодекс України;
3) Господарський кодекс України;
4) Господарський процесуальний кодекс України;
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.
'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.
''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:
* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:09:30Z

Maksym.dvorovenko: /* Припинення господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;
2) Цивільний кодекс України;
3) Господарський кодекс України;
4) Господарський процесуальний кодекс України;
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

* виконанням, проведеним належним чином;
* зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
* у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
* за згодою сторін;
* через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.
'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.
''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:
* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:08:32Z

Maksym.dvorovenko: /* Виконання та припинення господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;
2) Цивільний кодекс України;
3) Господарський кодекс України;
4) Господарський процесуальний кодекс України;
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.

'''Важливо!''' Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.

Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.

Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.

Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;

* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Зобов'язання має бути виконане також:

* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);

* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.

У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.

Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:

# якщо інше передбачено законом або договором;

# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.

Проте вона допускається в певних випадках:

* передбачених законом;

* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);

* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).

=== Припинення господарських зобов’язань ===

'''Господарське зобов’язання припиняється, якщо:'''

# виконанням, проведеним належним чином;

# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;

# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;

# за згодою сторін;

# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.

Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.

У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.

Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.

Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:

* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;

* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;

* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.

Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.

'''Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:'''

# за якими минув строк позовної давності;

# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;

# про довічне утримання;

# в інших випадках, передбачених законом.

Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.

Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.
'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.
''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:
* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:02:49Z

Maksym.dvorovenko: /* Види господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;
2) Цивільний кодекс України;
3) Господарський кодекс України;
4) Господарський процесуальний кодекс України;
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;

4) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;

5) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.
Важливо! Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.
Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.
Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.
Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.
Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;
* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;
* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Зобов'язання має бути виконане також:
* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);
* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.
У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.
Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:
# якщо інше передбачено законом або договором;
# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.
Проте вона допускається в певних випадках:
* передбачених законом;
* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);
* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Господарське зобов’язання припиняється:
# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.
Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.
У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.
Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.
Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:
* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;
* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;
* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.
Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.
Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:
# за якими минув строк позовної давності;
# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;
# про довічне утримання;
# в інших випадках, передбачених законом.
Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.
Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.
'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.
''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:
* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:01:38Z

Maksym.dvorovenko: /* Види господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;
2) Цивільний кодекс України;
3) Господарський кодекс України;
4) Господарський процесуальний кодекс України;
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;
3) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;
4) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''

'''Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:'''
* суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
* суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
* суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
* суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
* в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.

Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.

Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.

Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.

Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.
Важливо! Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.
Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.
Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.
Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.
Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;
* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;
* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Зобов'язання має бути виконане також:
* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);
* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.
У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.
Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:
# якщо інше передбачено законом або договором;
# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.
Проте вона допускається в певних випадках:
* передбачених законом;
* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);
* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Господарське зобов’язання припиняється:
# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.
Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.
У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.
Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.
Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:
* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;
* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;
* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.
Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.
Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:
# за якими минув строк позовної давності;
# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;
# про довічне утримання;
# в інших випадках, передбачених законом.
Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.
Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.
'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.
''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:
* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T11:00:22Z

Maksym.dvorovenko: /* Види господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;
2) Цивільний кодекс України;
3) Господарський кодекс України;
4) Господарський процесуальний кодекс України;
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''

1) суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;
3) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;
4) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''

На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.

'''Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).'''''Курсивний текст''
Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:
 суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
 суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
 суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
 суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
 в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.
Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.
Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.
Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.
Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.
Важливо! Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.
Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.
Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.
Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.
Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;
* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;
* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Зобов'язання має бути виконане також:
* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);
* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.
У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.
Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:
# якщо інше передбачено законом або договором;
# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.
Проте вона допускається в певних випадках:
* передбачених законом;
* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);
* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Господарське зобов’язання припиняється:
# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.
Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.
У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.
Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.
Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:
* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;
* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;
* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.
Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.
Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:
# за якими минув строк позовної давності;
# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;
# про довічне утримання;
# в інших випадках, передбачених законом.
Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.
Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.
'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.
''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:
* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання

Господарські зобов’язання та їх особливості

2019-04-04T10:58:15Z

Maksym.dvorovenko: /* Види господарських зобов’язань */

== Нормативна база ==
1) Конституція України;
2) Цивільний кодекс України;
3) Господарський кодекс України;
4) Господарський процесуальний кодекс України;
==Загальні положення про господарські зобов’язання ==
В умовах ринкової економіки господарське зобов'язання виступає в якості головного механізму встановлення і регулювання стосунків між суб'єктами господарсько-виробничих та організаційно-господарських відносин.
 
Господарське зобов'язання конкретно регулює майнові та організаційно – господарські відносини у сфері виробництва і господарського обороту.
Термін «зобов’язання» досить часто вживається в різних значеннях. Іноді під ним розуміють угоду між особами, тобто договір. В певних випадках він означає обов’язок, борг якої-небудь особи. Крім того, в юридичній літературі вживається поняття «зобов’язальне право», яке можна визначити, як сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини по передачі майна, виконанням робіт, наданням послуг, відшкодування шкоди. 

При аналізі господарського зобов'язання необхідно враховувати, що поняття «зобов'язання» є загальноправовим. Його не можна розглядати лише як цивільно-правовий інститут. Ще Покровський і Гірке наполягали на тому, що «поняттю зобов'язання передувало більш широке поняття відповідальності (Haftung) і боргу (Schuld), що підсилення майнового змісту зобов'язання потягнуло відповідні «теоретичні перебільшення». 

Всі ділові зв’язки між собою, громадян з будь-якими організаціями та підприємствами між собою в своїй основній масі виступають саме в формі зобов’язально-правових відносин.
''Отже, '''господарськими зобов'язаннями''' є зобов'язання,'' що виникає між суб’єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). 

В переважній більшості господарських зобов'язань кожна із сторін в господарських зобов'язаннях є одночасно і кредитором, і боржником, оскільки з одного боку має права передбачені законодавством, а з іншого обов'язок виконати певні дії (поставка товарів, виконання послуг, капітальне будівництво, лізинг тощо).

== Підстави виникнення господарських зобов'язань ==
# закон чи інший нормативно – правовий акт, що регулює господарську діяльність;
# акт (державних органів) управління господарською діяльністю;
# господарський договір та інші угоди передбачені законом, а також з угод не передбачених законом але таких, які йому не суперечать відповідно зобов’язання є договірні і бездоговірні;
# внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
# у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Даний перелік підстав, не є вичерпним, зокрема, вони передбачені ст. 11 ЦК України та іншими законами.

== Види господарських зобов’язань ==
Перехід до ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності і організаційно-правових форм суб'єктів господарюван¬ня, форм виробничої діяльності і господарювання, широким колом і різноманітністю господарських договорів і зобов'язань, які з них вини¬кають. 

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Крім того, у ГК України сформульовано поняття соціально-комунальних зобов’язань (ст. 177 ГК України), публічних зобов’язань (ст. 178 ГК України), а також господарсько-дого¬вірних зобов’язань (ст. 179 ГК України). 

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин під час здійснення господарської діяльності, на підставі яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. 

'''Потрібно зауважити, що''' і цивільно-правові зобов’язання, і майново-господарські зобов’язання регулюються ЦК. Разом з тим, положення ЦК України поширюються на майново-господарські зобов’язання з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. 

'''Об'єктом''' таких зобов'язань є певна господарська дія – виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії.

Суб'єкти виконання майново-господарського зобов'язання іменуються боржником та кредитором.

'''Суб’єктами майново-господарських зобов’язань можуть бути:'''
1)суб’єкти господарювання - господарські організації, юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності;
2) не господарюючі суб’єкти — юридичні особи;
3) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Також, можна виокремити як окремий вид майново-господарських зобов'язань публічні зобов'язання суб'єктів господарювання.
За публічним зобов'язанням (ст. 178 ГК України) суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності в нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.
'''Важливо! Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.'''
На відміну від майново-господарських зобов’язань (що певною мірою є подібними до цивільно-правових зобов’язань), організаційно-господарські зобов’язання є новим явищем у сучасному українському законодавстві.
Організаційно-господарськими є господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, у силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку( ст. 176 ГК України).
Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між:
 суб'єктом господарювання та власником, який є засновником даного суб'єкта;
 суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;
 суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;
 суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством;
 в інших випадках, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами або установчими документами суб'єкта господарювання.
Треба мати на увазі, що в організаційно-господарському зобов’язанні сторонами будуть не боржник і кредитор, як у майново-господарському зобов’язанні, а зобов’язана сторона і управлена сторона.
Предметом організаційно-господарського зобов’язання буде не господарська дія, а управлінсько-господарська (організаційна) дія.
Одним з видів організаційно-господарських зобов’язань є соціально-комунальні зобов’язання суб’єктів господарювання.
Згід¬но зі ст. 177 ГК суб’єкти господарювання зобов’язані за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підготовку.

== Виконання та припинення господарських зобов’язань ==
Виконання зобов’язання являє собою заключну стадію розвитку зобов’язального правовідношення, на якій виконуються обов’язки і реалізуються суб’єктивні права.
Важливо! Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і в натурі.
Виконання зобов'язання належним чином полягає у такому його виконанні, що відповідає вимогам закону, інших актів законодавства, договору, а за відсутності в цих правових документах конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (іншими словами - відповідно до звичаїв господарсько-ділового обігу). Це стосується і місця, і часу виконання зобов'язання, і можливості (неможливості) розстрочення виконання.
Головну роль в виконанні зобов’язання виконує боржник (зобов’язана сторона), проте і на кредитора (управлену сторону) покладаються певні обов’язки – прийняти виконання зобов’язання, здійснити дії без яких боржник не може виконати своїх обов’язків.
Для боржника виконання зобов’язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов’язання.
Відповідно до ст. 197 ГК України, господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:
* за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на нерухоме майно (будівлю, земельну ділянку, інше нерухоме майно) - за місцезнаходженням нерухомості;
* за грошовими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) управленої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем проживання) за умови, що управлена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;
* за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
Необхідно зауважити, що господарське зобов'язання має виконуватися зазвичай зобов'язаною особою. Проте, відповідно до ст. 194 ГК, господарське зобов'язання може бути виконане в цілому або в частині третьою особою, що не є стороною в зобов'язанні. При цьому управлена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Кожна сторона господарського зобов'язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського (публічного) інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Проте застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє його (суб'єкта) від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Зобов'язання має бути виконане також:
* в повному обсязі (управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання);
* вчасно, тобто у встановлені законом та/або договором строки; зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає зі змісту зобов'язання.
У господарському зобов'язані можуть брати участь кілька управлених або кілька зобов'язаних суб'єктів (ст. 196 ГК України). У такому випадку кожний з управлених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. Виконання за участю кількох зобов'язаних осіб має бути солідарним (ч. 2 ст. 196 ГК). При такому виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (статті 541-544), якщо інше не передбачено законом.
Вимога закону щодо виконання господарського зобов'язання в натурі підкріплюється положенням ч. 2 ст. 194 ГК України, відповідно до якого неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натуральній формі, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 193 ГК України:
# якщо інше передбачено законом або договором;
# якщо управлена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Одностороння відмова від виконання господарського зобов'язання зазвичай вважається порушенням.
Проте вона допускається в певних випадках:
* передбачених законом;
* у разі неналежного виконання іншою стороною (згідно з ч. 6 ст. 193 ГК, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання);
* у разі відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).
=== Припинення господарських зобов’язань ===
Господарське зобов’язання припиняється:
# виконанням, проведеним належним чином;
# зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;
# у разі поєднання управленої та зобов’язаної сторін в одній особі;
# за згодою сторін;
# через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених ГК або іншими законами.
Також, господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Виконання зобов’язання, проведене відповідним чином, належить до найпоширеніших способів припинення зобов’язань.
У разі якщо зобов’язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов’язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов’язання), господарське зобов’язання припиняється виконанням.
Господарське зобов’язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов’язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов’язання.
Для того, щоб зобов’язання вважати виконаним необхідна обов’язкова наявність певних умов, а саме:
* вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з різних взаємних зобов’язань між двома особами;
* вимоги повинні бути однорідними. Як правило, ідеться про взаємні вимоги грошових сум;
* настання строку виконання за всіма зустрічними вимогами.
Наявність зазначених умов надає право одній із сторін здійснити зарахування, повідомивши про це другу сторону. За своєю юридичною природою зарахування являє собою односторонній правочин, який викликає відповідні юридичні наслідки. У тому випадку, коли зустрічні вимоги сторін є рівними, то зобов’язання припиняється.
Зверніть увагу! Не допускається зарахування вимог за зобов’язаннями:
# за якими минув строк позовної давності;
# про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров’я або заподіянням смерті;
# про довічне утримання;
# в інших випадках, передбачених законом.
Господарське зобов’язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов’язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов’язко¬вому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов’язання.
Господарське зобов’язання припиняється в разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі. Зобов’язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов’язану сторону від відповідальності за невиконання зобов’язання відповідно до вимог закону.
Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб’єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов’язанням.
У разі неспроможності суб’єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом
== Відповідальність за порушення господарських зобов’язань ==
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки це відповідальність за господарські правопорушення (правопорушення, вчинені у сфері господарської діяльності), санкції за них встановлює господарський закон. Такий вид відповідальності у теорії господарського права визначається як господарсько-правова відповідальність.
'''Господарсько-правова відповідальність''' - це відповідальність, яку несуть учасники господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.
''Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:''
# потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
# сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
# у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.
Отже, зі змісту принципів господарського законодавства можна дійти висновку, що господарська відповідальність загалом є матеріальною відповідальністю і за правопорушення у сфері господарювання до правопорушника застосовуються санкції майнового (економічного) характеру.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Проте у певних випадках учасник господарських відносин може бути звільнений від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме якщо він доведе, що:
* ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення;
* належне виконання зобов'язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за таких умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Застосування цієї підстави звільнення від господарсько-правової відповідальності є можливим тільки у разі, коли інше не передбачено законом або договором.
''У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:''
* відшкодування збитків.
* штрафні санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносив зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання;
* оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Як зазначено в ч. 2. ст. 216 ГКУ, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасниками господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання