WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Припинення примусових заходів медичного характеру. Порядок та умови

2024-10-18T15:59:41Z

Maksym.dizanov: /* Відновлення кримінального провадження, яке було зупинене у зв'язку із застосування примусових заходів медичного характеру. */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України “Про судових збір”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України «Про судоустрій та статус суддів»]

== Поняття та мета примусових заходів медичного характеру ==
1. [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|Примусові заходи медичного характеру]] - це надання за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України (далі за текстом - ККУ), з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь. Ці заходи не є кримінальним покаранням. Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ККУ, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Психіатрична допомога являє собою комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених законом, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медикосоціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Застосування до неосудної (обмежено осудної) особи примусових заходів медичного характеру є можливим лише за умови, якщо:

1) доведено вчинення нею суспільно небезпечного діяння, що містать ознаки конкретного злочину;

2) за своїм психічним станом особа являє небезпеку для суспільства.

2. Примусові заходи медичного характеру є одним із видів психіатричної допомоги громадянам, які страждають на психічні розлади. Крім зазначених у ст. 92 ККУ, іншими видами такої допомоги є: психіатричний огляд, добровільна госпіталізація особи до психіатричного закладу, поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання, переведення особи із цього закладу до будинку-інтернату (пансіонату) для громадян похилого віку та інвалідів.

Головна відмінність примусових заходів медичного характеру від інших видів психіатричної допомоги полягає у тому, що лише перші застосовуються до осіб, які визнані судом неосудними чи обмежено осудними у зв'язку із вчиненням ними суспільне небезпечного діяння, передбаченого ККУ.

3. Відповідно до ст. 151 ККУ, поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини визнається злочином.

== Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру ==
Згідно зі ст. 93 ККУ примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили:

1) суспільне небезпечне діяння у стані неосудності, що передбачене ч. 2 ст. 19 ККУ. Такі особи не підлягають кримінальній відповідальності;

2) злочин у стані обмеженої осудності, що передбачене ст. 20 ККУ. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності;

3) злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання, що передбачене ч. З ст. 19 ККУ. Ці особи не підлягають покаранню, до них за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання вони можуть підлягати покаранню.

== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до частини 1 статті 94 Кримінального кодексу України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

== Порядок та умови припинення примусових заходів медичного характеру ==
Припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

Розгляд питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 ККУ та статтею 512 Кримінальго процесуального кодексу України (далі - КПКУ) порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність припинення застосування таких примусових заходів.

Припинення застосування примусових заходів медичного характеру також може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи іншого законного представника, у разі якщо така особа за своїм станом здоров’я не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.

Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення застосування таких заходів. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до суду із заявою про припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для припинення застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Стаття 514 КПКУ регулює у тому числі припинення застосування примусових заходів медичного характеру лише щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння в стані неосудності.

Питання припинення застосування примусових заходів медичного характеру вирішується судом, у межах територіальної юрисдикції якого застосовується такий захід чи відбувається лікування. Суд за місцем лікування такої особи вирішує ці питання в тому випадку, коли ухвала суду виконується поза місцем діяльності суду, який застосував заходи медичного характеру.

Припинення застосування примусових заходів медичного характеру може відбутися, якщо особа видужала або коли в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру і вона не становить більше небезпеки для суспільства.

У судове засідання викликаються: прокурор, захисник, представник медичного закладу, представник лікарської комісії, що дала висновок, особа щодо якої вирішується питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру (якщо дозволяє стан її здоров'я).

Якщо особі судовим рішенням суду іноземної держави призначено застосування примусового заходу медичного характеру і ця особа передана в Україну в порядку, передбаченому ст.ст. 605-611 КПКУ, то питання про продовження застосування цього заходу вирішується лише за результатами судового розгляду в Україні.

Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру.

Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з'ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.

Під час вирішення питання про дострокове звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру суд має керуватися положеннями ст. 539 КПКУ. Рішення про звільнення від примусових заходів виховного характеру може бути прийняте судом за наявності двох умов: 1) відповідного клопотання осіб, зазначених 2) з'ясування думки ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.

Під час ухвалення судом рішення про звільнення від примусових заходів виховного характеру не беруться до уваги строки, передбачені ч. З ст. 81 ККУ для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Рішення про звільнення неповнолітнього від примусових заходів виховного характеру не зупиняє виконання судового рішення про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок учинення суспільно небезпечного діяння, ухваленого у порядку цивільного судочинства.

Приписами постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 03.06.2005 року, про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування, вказано, що враховуючи специфіку справ про застосування примусових заходів медичного характеру, їх скасування (припинення), зумовлену станом психічного здоров'я людини, судам належить без зволікання вирішувати питання про призначення цих справ до розгляду й оперативно їх розглядати. При розгляді справи про скасування (припинення) застосування примусових заходів медичного характеру суд, за наявності сумніву в правильності висновків комісії лікарів-психіатрів, може викликати в судове засідання представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надавав особі психіатричну допомогу, а за потреби - призначити судово-психіатричну експертизу. Суди повинні мати на увазі, що у справах про скасування (припинення) примусових заходів медичного характеру повідомлення про день і місце судового розгляду представника адміністрації психіатричного закладу і самої особи, щодо якої вирішується таке питання, є обов'язковим, а відповідно до частини 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, у зв’язку з чим суди у обов’язковому порядку враховують Постанову ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ №7 від 03.06.2005 про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування.

== Відновлення кримінального провадження, яке було зупинене у зв'язку із застосування примусових заходів медичного характеру ==
У разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру.

Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.

У разі засудження цієї особи до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи позбавлення волі час її перебування в медичній установі зараховується у строк відбування покарання.

Якщо на час розгляду питання про відновлення кримінального провадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або прийнято закон, який усуває кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.

== Документи, які необхідні для звернення до суду щодо припинення примусових заходів медичного характеру. ==
* Заява про припинення заходу медичного характеру(звернення до суду здійснюється лікарем-психіатром, особою, стосовно якої припиняється захід медичного характеру або представником особи, стосовно якої припиняється захід медичного характеру);
* Ордер про надання правничої допомоги, якщо із заявою звертається представник особи, стосовно якої припиняється захід медичного характеру;
* Копія паспорта громадянина України особи, стосовно якої припиняється захід медичного характеру;
* Копія постанови суду відповідно до якої здійснювався примусовий захід медичного характеру;
* Копія медичного висновку комісії лікарів-психіатрів, висновок лікаря-психіатра та інші документи, що підверджують одужання особи.
Копії документів надаються відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Вищезазначений перелік не є вичерпаний, але є обов’язковим.

== Сплата судового збору ==
Згідно пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

== Приклади судової практики ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82380647 Ухвала Кілійського районного суду Одеської області від 13.06.2019 року по справі № 502/964/19]

[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/82938361 Постанова Верховного суду від 19 червня 2019 року м. Київ справа № 206/4148/17-ц]

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]

Припинення примусових заходів медичного характеру. Порядок та умови

2024-10-18T15:26:22Z

Maksym.dizanov: Доповнено новим розділом

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закон України “Про психіатричну допомогу”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України “Про судових збір”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-05#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” від 03.06.2005 № 7]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України «Про судоустрій та статус суддів»]

== Поняття та мета примусових заходів медичного характеру ==
1. [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|Примусові заходи медичного характеру]] - це надання за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила суспільно небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України (далі за текстом - ККУ), з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь. Ці заходи не є кримінальним покаранням. Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ККУ, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Психіатрична допомога являє собою комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених законом, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медикосоціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Застосування до неосудної (обмежено осудної) особи примусових заходів медичного характеру є можливим лише за умови, якщо:

1) доведено вчинення нею суспільно небезпечного діяння, що містать ознаки конкретного злочину;

2) за своїм психічним станом особа являє небезпеку для суспільства.

2. Примусові заходи медичного характеру є одним із видів психіатричної допомоги громадянам, які страждають на психічні розлади. Крім зазначених у ст. 92 ККУ, іншими видами такої допомоги є: психіатричний огляд, добровільна госпіталізація особи до психіатричного закладу, поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання, переведення особи із цього закладу до будинку-інтернату (пансіонату) для громадян похилого віку та інвалідів.

Головна відмінність примусових заходів медичного характеру від інших видів психіатричної допомоги полягає у тому, що лише перші застосовуються до осіб, які визнані судом неосудними чи обмежено осудними у зв'язку із вчиненням ними суспільне небезпечного діяння, передбаченого ККУ.

3. Відповідно до ст. 151 ККУ, поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини визнається злочином.

== Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру ==
Згідно зі ст. 93 ККУ примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили:

1) суспільне небезпечне діяння у стані неосудності, що передбачене ч. 2 ст. 19 ККУ. Такі особи не підлягають кримінальній відповідальності;

2) злочин у стані обмеженої осудності, що передбачене ст. 20 ККУ. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності;

3) злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання, що передбачене ч. З ст. 19 ККУ. Ці особи не підлягають покаранню, до них за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання вони можуть підлягати покаранню.

== Види примусових заходів медичного характеру ==
Відповідно до частини 1 статті 94 Кримінального кодексу України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

== Порядок та умови припинення примусових заходів медичного характеру ==
Припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

Припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

Розгляд питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 ККУ та статтею 512 Кримінальго процесуального кодексу України (далі - КПКУ) порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність припинення застосування таких примусових заходів.

Припинення застосування примусових заходів медичного характеру також може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи іншого законного представника, у разі якщо така особа за своїм станом здоров’я не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.

Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення застосування таких заходів. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до суду із заявою про припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося це питання судом в зазначений період. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про необхідність застосування до неї примусових заходів медичного характеру. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для припинення застосування примусових заходів медичного характеру. Адміністрація закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, а також адміністрація кримінально-виконавчої установи, якщо примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи за місцем відбування покарання, зобов’язані забезпечити безперешкодну можливість обстеження особи обраним нею незалежним лікарем-психіатром на території закладу з надання психіатричної допомоги або кримінально-виконавчої установи відповідно.

Стаття 514 КПКУ регулює у тому числі припинення застосування примусових заходів медичного характеру лише щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння в стані неосудності.

Питання припинення застосування примусових заходів медичного характеру вирішується судом, у межах територіальної юрисдикції якого застосовується такий захід чи відбувається лікування. Суд за місцем лікування такої особи вирішує ці питання в тому випадку, коли ухвала суду виконується поза місцем діяльності суду, який застосував заходи медичного характеру.

Припинення застосування примусових заходів медичного характеру може відбутися, якщо особа видужала або коли в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру і вона не становить більше небезпеки для суспільства.

У судове засідання викликаються: прокурор, захисник, представник медичного закладу, представник лікарської комісії, що дала висновок, особа щодо якої вирішується питання про припинення застосування примусових заходів медичного характеру (якщо дозволяє стан її здоров'я).

Якщо особі судовим рішенням суду іноземної держави призначено застосування примусового заходу медичного характеру і ця особа передана в Україну в порядку, передбаченому ст.ст. 605-611 КПКУ, то питання про продовження застосування цього заходу вирішується лише за результатами судового розгляду в Україні.

Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру.

Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання неповнолітнього, його захисника, законного представника або прокурора, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання. Під час розгляду клопотання суд з'ясовує думку ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.

Під час вирішення питання про дострокове звільнення неповнолітнього від примусового заходу виховного характеру суд має керуватися положеннями ст. 539 КПКУ. Рішення про звільнення від примусових заходів виховного характеру може бути прийняте судом за наявності двох умов: 1) відповідного клопотання осіб, зазначених 2) з'ясування думки ради спеціальної навчально-виховної установи, в якій перебуває неповнолітній, щодо можливості його дострокового звільнення від примусового заходу виховного характеру.

Під час ухвалення судом рішення про звільнення від примусових заходів виховного характеру не беруться до уваги строки, передбачені ч. З ст. 81 ККУ для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Рішення про звільнення неповнолітнього від примусових заходів виховного характеру не зупиняє виконання судового рішення про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок учинення суспільно небезпечного діяння, ухваленого у порядку цивільного судочинства.

Приписами постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 03.06.2005 року, про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування, вказано, що враховуючи специфіку справ про застосування примусових заходів медичного характеру, їх скасування (припинення), зумовлену станом психічного здоров'я людини, судам належить без зволікання вирішувати питання про призначення цих справ до розгляду й оперативно їх розглядати. При розгляді справи про скасування (припинення) застосування примусових заходів медичного характеру суд, за наявності сумніву в правильності висновків комісії лікарів-психіатрів, може викликати в судове засідання представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надавав особі психіатричну допомогу, а за потреби - призначити судово-психіатричну експертизу. Суди повинні мати на увазі, що у справах про скасування (припинення) примусових заходів медичного характеру повідомлення про день і місце судового розгляду представника адміністрації психіатричного закладу і самої особи, щодо якої вирішується таке питання, є обов'язковим, а відповідно до частини 5 та 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, у зв’язку з чим суди у обов’язковому порядку враховують Постанову ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ №7 від 03.06.2005 про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування.

== Відновлення кримінального провадження, яке було зупинене у зв'язку із застосування примусових заходів медичного характеру. ==
У разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру.

Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.

У разі засудження цієї особи до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи позбавлення волі час її перебування в медичній установі зараховується у строк відбування покарання.

Якщо на час розгляду питання про відновлення кримінального провадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або прийнято закон, який усуває кримінальну відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.

== Документи, які необхідні для звернення до суду щодо припинення примусових заходів медичного характеру. ==
* Заява про припинення заходу медичного характеру(звернення до суду здійснюється лікарем-психіатром, особою, стосовно якої припиняється захід медичного характеру або представником особи, стосовно якої припиняється захід медичного характеру);
* Ордер про надання правничої допомоги, якщо із заявою звертається представник особи, стосовно якої припиняється захід медичного характеру;
* Копія паспорта громадянина України особи, стосовно якої припиняється захід медичного характеру;
* Копія постанови суду відповідно до якої здійснювався примусовий захід медичного характеру;
* Копія медичного висновку комісії лікарів-психіатрів, висновок лікаря-психіатра та інші документи, що підверджують одужання особи.
Копії документів надаються відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Вищезазначений перелік не є вичерпаний, але є обов’язковим.

== Сплата судового збору ==
Згідно пункту 5 статті 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники у справах, щодо спорів пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги.

== Приклади судової практики ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82380647 Ухвала Кілійського районного суду Одеської області від 13.06.2019 року по справі № 502/964/19]

[https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/82938361 Постанова Верховного суду від 19 червня 2019 року м. Київ справа № 206/4148/17-ц]

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінально-процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]

Захист права власності

2024-08-19T15:29:02Z

Maksym.dizanov: /* Практика Верховного Суду у справах про захист речових прав */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |''Увага!!!'' '''''З 5:30 24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони по всій території України запроваджено воєнний стан згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»], який затверджений Верховною Радою України.'''''
'''''Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України], а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України «Про правовий режим воєнного стану»].'''''

''(Під час воєнного стану може примусово відчужуватися майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, майна державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text Закон України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”]).''

''Примусове відчуження майна – позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.''

''Рішення про примусове відчудження майна приймається військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження здійснюється за рішенням військового командування без погодження з такими органами.''

''Про примусове відчуження або вилучення майна складається акт встановленої форми.''

''Компенсація за відчужене майно:''
#''Попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.''
#''Наступна повна компенсація: колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до військового комісаріату за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.''
''Повернення відчуженого майна: підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили якщо після скасування правового режиму воєнного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна. Одночасно особа зобов’язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв’язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.''

''Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо (стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text Закон України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”]).''

Див. додатково: [[Примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного часу чи надзвичайного стану]].
|}
==Поняття захисту права власності==
[[Файл:Захист права власності 1.jpg|міні]]
Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 статті 41 Конституції України], кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
==Способи захисту права власності==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2101 до статті 392 ЦК України]''',''' власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду справ за такими позовами:
#про визнання права власності на майно;
# про витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування його вартості;
#про поділ спільного майна або виділ з нього частки;
#про визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності;
#про визначення часток у спільній сумісній власності;
#про визначення порядку володіння, користування та розпорядження майном, що є спільною власністю;
#про визнання недійсними правочинів про відчуження майна;
#про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном;
#про переведення прав та обов´язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової власності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника даної спільної власності на переважне право купівлі;
#про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню;
#про припинення права особи на частку у спільному майні;
#про визнання недійсними правочинів про відчуження квартир з громадського житлового фонду з порушенням, наприклад, права наймача на придбання цього приміщення у власність або переведення на нього прав та обов´язків набувача за цим договором;
#про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих особі порушенням її права власника (включаючи і не одержані доходи);
#про виключення майна з опису тощо.
Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, юридичною наукою традиційно виділяються ''речово-правові'' та ''зобов´язально-правові'' засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав, що покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб, закріплені в розділі VIII Закону України «Про власність».
[[Файл:Захист права власності.jpg|міні|310x310пкс]]
==='''До речово-правових позовів відносяться:'''===
*вимоги не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна ''(віндикаційний позов);''
*вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов´язані з володінням ''(негаторний позов);''
* вимоги власника про визнання права власності.
Зобов´язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов´язаннях.
===До зобов´язально-правових позовів відносяться позови про: ===
*відшкодування збитків, які настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання договору;
*повернення речей, які були надані у володіння (за договором схову, застави, перевезення);
*про визнання правочинів недійсними;
*про захист права власності в деліктних зобов´язаннях;
*про повернення безпідставно набутого чи збереженого майна.
==Засади захисту права власності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2078 статті 386 ЦК України]''',''' держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2084 статтею 388 ЦК України]''',''' право власника на витребування майна від добросовісного набувача

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ([[Витребування майна від добросовісного набувача|добросовісний набувач]]), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
#було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
#було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
#вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
==Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння==
Як встановлює норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2094 статті 390 ЦК України]''',''' власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

[[Витребування майна від добросовісного набувача|Добросовісний набувач]] (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2106 статті 394 ЦК України], власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.
==Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n130 ст. 22 ЦК України], особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:
*втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
*доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до висновку Великої Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та Висновку Верховного суду в Постанові від 17.02.2021 року справа № 760/5686/17, провадження №61-3318св19, Положення ст.625 Цивільного кодексу України (нарахування 3 % річних та інфляційних втрат) застосовуються до зобов’язань щодо відшкодування шкоди.
==Судовий захист права власності: практика Верховного Суду==
[[Файл:Судова Практика.jpg|міні]]
'''ВИКЛЮЧНА ПІДСУДНІСТЬ, ПЕРЕДБАЧЕНА ЧАСТИНОЮ ТРЕТЬОЮ СТАТТІ 30 ГПК УКРАЇНИ, ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДО ТИХ ПОЗОВІВ, ВИМОГИ ЗА ЯКИМИ СТОСУЮТЬСЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА ЯК БЕЗПОСЕРЕДНЬО, ТАК І ОПОСЕРЕДКОВАНО, А СПІР МОЖЕ СТОСУВАТИСЯ ЯК ПРАВОВОГО РЕЖИМУ НЕРУХОМОГО МАЙНА, ТАК І ІНШИХ ПРАВ ТА ОБОВ`ЯЗКІВ, ЩО ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ НЕРУХОМИМ МАЙНОМ''' Постанова ВП ВС від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18: ▪ Приписи статті 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів. ▪ Так, відповідно до частини третьої статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. ▪ Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. ▪ На час звернення позивача з позовом у цій справі змінено положення ГПК України щодо правил визначення виключної підсудності спорів. У частині третій статті 16 ГПК України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном. Натомість у частині третій статті 30 ГПК України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено. ▪ Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

'''СПІР ПРО СКАСУВАННЯ РІШЕННЯ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ РЕЧОВОГО ПРАВА НА НЕРУХОМЕ МАЙНО МАЄ РОЗГЛЯДАТИСЬ ЯК СПІР, ПОВ`ЯЗАНИЙ З ПОРУШЕННЯМ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ПОЗИВАЧА НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ІНШОЮ ОСОБОЮ, ЗА ЯКОЮ ЗАРЕЄСТРОВАНЕ АНАЛОГІЧНЕ ПРАВО ЩОДО ТОГО Ж НЕРУХОМОГО МАЙНА'''. ▪ Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору. ▪ Спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства. Постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 823/588/16 (№ в ЄДРСР 86401165) Постанова КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19: '''ВІДНОСИНИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ РЕЧОВОГО ПРАВА ВИНИКАЮТЬ МІЖ СУБ'ЄКТОМ ЗВЕРНЕННЯ ЗА ТАКОЮ ПОСЛУГОЮ ТА СУБ'ЄКТОМ, УПОВНОВАЖЕНИМ ЗДІЙСНЮВАТИ ВІДПОВІДНІ РЕЄСТРАЦІЙНІ ДІЇ''' Постанова ВП ВС від 28.08.2019 у справі № 752/8287/18 (цивільна юрисдикція): ▪ Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ▪ За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону). ▪ Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. ▪ Спірні правовідносини у справі виникли між позивачкою та третьою особою у справі, які в різний період часу вважали себе власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На думку позивачів, як убачається з позовної заяви, третя особа не мала правових підстав для набуття права власності на зазначене нерухоме майно. ▪ Наслідки вирішення цієї справи безпосередньо впливають на зміст і стан речового права третьої особи у справі. Постанова ВП ВС від 21.08.2019 у справі № 520/2834/17 (адміністративна юрисдикція): ▪ Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, визнаного за позивачем на підставі судового рішення, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру прав. ▪ Позивач указав, що підставою такої відмови стали розбіжності у площі цього майна, що було раніше за ним зареєстровано на підставі судового рішення, у подальшому скасованого, і площі цього ж майна, визнаного за ним на праві власності іншим судовим рішенням, яке і є підставою для здійснення державної реєстрації. Питання правомірності/неправомірності набуття ОСОБА_1 чи третьою особою права власності на це нерухоме майно, визнання права власності на нього в певному обсязі позивач перед судом не порушував, а відповідачем визначив суб`єкта владних повноважень, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. ▪ Тобто з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. '''ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ НЕ Є СПОСОБОМ НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ, А ЛИШЕ СТАНОВИТЬ ЗАСІБ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ФАКТІВ НАБУТТЯ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО Постанова ОП КГС ВС''' від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18: ▪ Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. ▪ П. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. ▪ Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ▪ За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6: ▪ Позивач звернувся до суду із позовом про скасування прийнятого приватним нотаріусом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме про реєстрацію права власності на незавершене будівництво та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення цієї ділянки від залишків будівельних матеріалів, які на ній розміщені. ▪ Рішенням місцевого господарського суду від 04.10.2017, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 19.12.2017, позов задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язано одного із відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. У частині вимог до іншого відповідача у задоволенні позову відмовлено. ▪ Під час здійснення касаційного провадження КГС ВС дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тій обставині, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій. ▪ Задовольняючи позов у відповідній частині, суди не встановили та не зазначили у рішенні, відсутність яких саме документів, визначених нормами чинного законодавства, не давала підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії. ▪ Тобто суди не зазначили, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування. ▪ Ураховуючи наведене, за результатами касаційного перегляду постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду КГС ВС скасував, а справу № 921/403/17-г/6 передав на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

'''НАВІТЬ ЯКЩО БУДЕ ВСТАНОВЛЕНО, ЩО СУБ'ЄКТ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ ДОТРИМАВСЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРИ ВНЕСЕННІ ЗАПИСУ ПРО ПРОВЕДЕНУ ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ПРАВА ЗА ІНШОЮ ОСОБОЮ, ЦЕ НЕ Є ПЕРЕШКОДОЮ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ ЩОДО СКАСУВАННЯ ЦЬОГО ЗАПИСУ, ЯКЩО НАЯВНІСТЬ ТАКОГО ЗАПИСУ ПОРУШУЄ ПРАВА ЧИ ОХОРОНЮВАНІ ЗАКОНОМ ІНТЕРЕСИ ПОЗИВАЧА''' Постанова КГС ВС від 11.02.2020 у справі № 915/572/17: ▪ Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). ▪ Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. ▪ При цьому навіть якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача. УХВАЛЕННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ, '''ПОВ’ЯЗАНИХ З ПИТАННЯМИ''' '''ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ, ОБОВ’ЯЗКОВО МАЄ СУПРОВОДЖУВАТИСЯ ОДНОЧАСНИМ ВИЗНАННЯМ, ЗМІНОЮ ЧИ ПРИПИНЕННЯМ ЦИМ РІШЕННЯМ РЕЧОВИХ ПРАВ, ОБТЯЖЕНЬ РЕЧОВИХ ПРАВ''' ▪ Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні – гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. ▪ Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. ▪ Як правило, суб’єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). ▪ Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції. Постанова КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 : ▪ Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. ▪ У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. ▪ Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Постанова КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 : ▪ Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. ▪ При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов’язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Постанова КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19 : '''ЗА ЗАГАЛЬНИМ ПРАВИЛОМ СУДОВЕ РІШЕННЯ НЕ ПОРОДЖУЄ ПРАВА ВЛАСНОСТІ, А ЛИШЕ ПІДТВЕРДЖУЄ НАЯВНЕ ПРАВО ВЛАСНОСТІ, НАБУТЕ РАНІШЕ НА ЗАКОННИХ ПІДСТАВАХ, У ВИПАДКАХ, КОЛИ ЦЕ ПРАВО НЕ ВИЗНАЄТЬСЯ, ЗАПЕРЕЧУЄТЬСЯ АБО ОСПОРЮЄТЬСЯ''' ▪ У цій справі позивач просив суд визнати за ним право власності на підвальні приміщення, які, на думку позивача, є невід'ємною частиною будівлі магазину продовольчих товарів, на підставі статті 392 ЦК України. ▪ Позивач аргументував свої вимоги придбанням спірного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу, в якому спірне підвальне приміщення помилково не було зазначено. ▪ Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд послався на висновок будівельно-технічної експертизи, згідно з яким відповідні підвальні приміщення є невід'ємною частиною будівлі магазину, їх неможливо відокремити від конструктивних елементів надземного поверху будівлі без пошкодження та істотного знецінення. ▪ Натомість апеляційний господарський суд, скасовуючи це рішення та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що позивач не надав доказів, які беззаперечно свідчили би про те, що спірне майно є його власністю. Тобто під час розгляду справи № 923/1283/16 суди не встановили жодної із передбачених законодавством підстав набуття позивачем права власності на спірні підвальні приміщення. ▪ КГС ВС підтримав наведену позицію апеляційного господарського суду. За висновками суду касаційної інстанції положення статті 392 ЦК України спрямовані на захист існуючого права власності, однак не встановлюють способу його набуття, як цього вимагає позивача у справі. Крім того, відповідач у зазначеному випадку не оспорює та не заперечує права власності позивача на спірні приміщення. Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові КГС ВС від 27.06.2018 усправі№904/8186/17Постанова КГС ВС від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16 '''ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ВИЗНАЧАЄ ЛИШЕ МОМЕНТ, ПІСЛЯ ЯКОГО ВИНИКАЄ ПРАВО ВЛАСНОСТІ, ЗА НАЯВНОСТІ ІНШИХ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ ЯК НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ. ПРИ ЦЬОМУ ФОРМУЛЮВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ СТАТТІ 376 ЦК УКРАЇНИ ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ІСНУВАННЯ ІНШИХ СПОСОБІВ ЛЕГІТИМІЗАЦІЇ САМОЧИННОГО БУДІВНИЦТВА ТА НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ТАКЕ НЕРУХОМЕ МАЙНО, НІЖ ТІ, ЩО ВСТАНОВЛЕНІ ЦІЄЮ СТАТТЕЮ''' ▪ Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов’язується можливість матеріального об’єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього. ▪ Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. ▪ Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. ▪ Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті. (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13) Постанова КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14: '''ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НЕ ПОРОДЖУЄ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ – ВОНО ЛИШЕ ФІКСУЄ ФАКТ НАЯВНОСТІ ВІДПОВІДНОГО ПРАВА, АЛЕ НЕ Є ПРАВОЧИНОМ, НА ПІДСТАВІ ЯКОГО ЦЕ ПРАВО ВИНИКАЄ, ЗМІНЮЄТЬСЯ ЧИ ПРИПИНЯЄТЬСЯ''' Постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 925/797/17: ▪ Позивач послався на те, що його законне право та інтерес порушені внаслідок видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим просив суд визнати зазначене свідоцтво недійсним. ▪ Рішенням місцевого господарського суду від 01.11.2017 у задоволенні цього позову відмовлено. Постановою апеляційного господарського суду від 21.03.2018 рішення місцевого господарського суду залишено без змін. ▪ Переглядаючи судові рішення, прийняті у справі, КГС ВС у тому числі зазначив, що видачу свідоцтва про право власності передбачено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (у редакції видачі спірного свідоцтва), яким визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. ▪ За висновками суду касаційної інстанції, свідоцтво про право власності не породжує виникнення відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. ▪ Отже, оскільки рішення міської ради та її виконавчого комітету, які стали підставами для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстрації речових прав на нерухоме майно, не скасовані та є чинними, визнати це свідоцтво недійсним не можна. ▪ Ураховуючи викладене, КГС ВС визнав, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цьому спорі.

'''ВИЗНАННЯ МАЙНОВОГО ПРАВА НА ОБ'ЄКТИ НЕЗАВЕРШЕНОГО БУДІВНИЦТВА''' /інвестування/ Постанова ВП ВС від 11.09.2019 у справі № 761/4771/15-ц: ▪ Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами. ▪ Встановивши, що будинок закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, позивач виконала свої договірні зобов`язання, а саме повністю оплатила вартість об`єкта будівництва, тобто вчинила дії спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, а відповідач заперечує та не визнає таких прав позивача, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову та визнання майнових прав за позивачем на об`єкт інвестування. ▪ Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 761/8259/15-ц (провадження № 14-602цс18) у справі № 761/9951/15-ц (провадження № 14-614цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 761/10028/15-ц (провадження № 14-27цс19) та інших і підстав для відступлення від таких висновків Велика Палата Верховного Суду не вбачає. '''ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НЕГАТОРНОГО /усунення перешкод права власності/ ТА ВІНДИКАЦІЙНОГО /витребування з незаконного володіння/ ПОЗОВІВ Постанова КГС ВС''' від 27.08.2019 у справі № 925/366/18: ▪ Згідно зі статтею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. ▪ Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. ▪ У свою чергу, відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. ▪ Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. ▪ При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

'''ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА З ЧУЖОГО НЕЗАКОННОГО ВОЛОДІННЯ Є ФОРМОЮ ЗАХИСТУ ПРАВА, А НЕ ОКРЕМИМ ОБОРОТОЗДАТНИМ МАЙНОВИМ ПРАВОМ''' Постанова КГС ВС від 30.08.2019 у справі № 914/970/18: ▪ Витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтями 16, 387 Цивільного кодексу України саме як форма захисту права власності, а не як окреме оборотоздатне майнове право, яке може відчужуватися в порядку положень статті 656 цього Кодексу, на користь інших осіб, зважаючи, що речові права безпосередньо пов`язані із конкретною річчю і переходять у зв`язку з переходом зазначених об`єктів; на підтвердження наявності у позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно, чого, як уже зазначалося, ним зроблено не було. ▪ Попередні судові інстанції також зазначили, що предметом договору купівліпродажу від 01.03.2016, як і договору від 21.03.2014, є майнове право (право вимоги) витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання та оформлення права власності за ТОВ на нерухоме майно (будівлі та споруди паливного складу), яке за своїм змістом є цивільно-правовим способом захисту права власності та нерозривне з ним, не може бути здійснено окремо від права власності, тому не може здійснюватися іншою особою та не в інтересах власника, яким позивач не є. РІШЕННЯ СУДУ ПРО '''ВИТРЕБУВАННЯ МАЙНА З ЧУЖОГО НЕЗАКОННОГО ВОЛОДІННЯ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВНЕСЕННЯ ЗАПИСУ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ЗА ПОЗИВАЧЕМ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, ЗАРЕЄСТРОВАНЕ У РЕЄСТРІ ЗА ВІДПОВІДАЧЕМ''' Постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (14-208цс18): ▪ Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). ▪ Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ▪ З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. ▪ Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

'''ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА МАЙНО І ЗНЯТТЯ З НЬОГО АРЕШТУ''' (стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження") ▪ Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Таке право передбачено статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження". ▪ Позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлено власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або з іншої законної підстави майном, що не належить боржникові (речове право на чуже майно). ▪ Відповідачами у такій справі можуть бути боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано. ▪ Під час розгляду та вирішення відповідних спорів важливо враховувати, що формальна зміна титулу спірного майна (здійснена не з метою створення реальних правових наслідків у виді переходу права власності, а для його приховання від органів державної виконавчої служби та ухилення від виконання судових рішень) не може бути підставою для застосування положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також статей 328, 392 ЦК України. Постанова КГС ВС від 17.01.2018 у справі № 905/3038/16.

'''ФІЗИЧНА ОСОБА, ЯК ВЛАСНИК НЕЖИТЛОВОГО ПРИМІЩЕННЯ, МАЄ ПРАВО ВИКОРИСТОВУВАТИ ЙОГО ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БЕЗ НАБУТТЯ СТАТУСУ ПІДПРИЄМЦЯ Постанова ВП ВС''' від 19.06.2019 у справі № 209/2077/17 (цивільна юрисдикція): ▪ Суб`єктом права власності може бути фізична особа, оскільки ЦК України не містить заборони щодо перебування у власності окремої фізичної особи нерухомого майна нежитлового призначення, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності. ▪ Сама особа - власник майна визначає, у якому статусі вона відчужує чи передає в оренду вказане майно. ▪ У справі, що переглядається, позовні вимоги фізичної особи стосувалися невиконання належним чином ТОВ умов договору оренди нежитлового приміщення, укладеного позивачем (як фізичною особою, якій як фізичній особі належать ці нежитлові приміщення на праві власності) з відповідачем - юридичною особою, у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати оренди. ▪ Матеріали справи не містять підтверджень наявності у позивача статусу ФОП. ▪ За таких обставин, на думку Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначивши, що його слід розглядати в порядку господарського судочинства, неправильно визначився із суб`єктною юрисдикцією цього спору в частині вимог ОСОБА_2 до ТОВ про розірвання договору оренди.

'''БАЛАНСОУТРИМУВАЧ НЕ МАЄ ПРАВА ЗАЯВЛЯТИ ВИМОГУ ПРО ПОВЕРНЕННЯ МАЙНА З ОРЕНДИ ТА ПОВІДОМЛЯТИ ПРО ВІДСУТНІСТЬ НАМІРУ ПРОДОВЖИТИ ДОГОВІР''' Постанова ОП КГС ВС від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18: ▪ Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. ▪ В даному видку саме балансоутримувач, а не орендодавець після закінчення строку дії договору у місячний термін повідомив відповідача про необхідність добровільно у десятиденний термін звільнити орендоване приміщення та передати його по акту прийому-передачі представникам балансоутримувача. ▪ Оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов’язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір у балансоутримувача відсутні повноваження щодо здійснення повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжити договір.

'''НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО. КРИТЕРІЇ ДОБРОСОВІСНОСТІ НАБУВАЧА''' Постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 ▪ Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. ▪ Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України). ▪ Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Дніпропетровської ОДА - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Суди дійшли правильного висновку, що вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення, на що звертає увагу Піщанська сільська рада, не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки із земель лісогосподарського призначення, а також про те, що був вияв волі повноважної особи на її відчуження. Постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 ▪ Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). ▪ Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Постанова ВП ВС від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 ▪ Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. ▪ Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови ВП ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Постанова ВП ВС від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (12-128 гс 19) ▪ Водночас, з метою забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 711/802/17 та від 6 червня 2018 року у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Протилежні висновки викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 521/8368/15-ц (61-17779св18) ▪ Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. ▪ Не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. ▪ Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов'язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.

[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті

2024-08-19T13:31:52Z

Maksym.dizanov: Доповнено судовою практикою

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
== Перехід зобов’язання зі сплати аліментів спадкодавця до спадкоємців ==
Згідно з ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, до складу спадщини не входять, зокрема, обов’язки особи як боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою і у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою (ст. ст. 1219, 608 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]).

Обов’язок щодо сплати аліментів на дитину припиняється у разі смерті платника аліментів і не входить до складу спадщини, оскільки дане зобов’язання нерозривно пов’язане з особою батька/матері та дитини і не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до вимог частин першої, четвертої ст. 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до позиції викладеної в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995 '''''постанові Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц'''''] за змістом статті 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину.

Зазначене узгоджується також із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від від 12.08.2020 у справі № 199/5826/16-ц, від 11.11.2020 у справі № 161/11682/15-ц та від 16.06.2021 у справі № 754/17704/18.

Зі спадкоємця можна стягнути заборгованість з аліментів спадкодавця, але при цьому зобов'язання щодо відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення сплати аліментів є відповідальністю боржника, не входять до складу спадщини, а тому підстав для стягнення таких штрафних санкцій зі спадкоємця боржника немає.
== Порядок пред’явлення вимоги щодо виплати заборгованості за аліментами ==
Статтею 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст. 1282 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995 Постанова Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90985719 Постанова Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 199/5826/16-ц (провадження № 61-20217св19)]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Порядок приєднання до мережі електропостачання

2024-07-19T17:20:46Z

Maksym.dizanov: особливості тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу у період дії в Україні воєнного стану

== '''Нормативна база''' ==
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18#n6 КОДЕКС систем розподілу]

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0673-08 Правила взаємовідносин між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та суб'єктами (об'єктами) електроенергетики в умовах паралельної роботи в складі Об'єднаної енергетичної системи України, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 02 червня 2008 року № 303, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 липня 2008 року за № 673/15364]

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ Постанова №352 від 26.03.2022 року "Про особливості тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу у період дії в Україні воєнного стану" [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0352874-22#Text]
=='''Порядок приєднання до електроустановок''' ==
'''Приєднання електроустановки''' (далі - приєднання) – надання електропередавальною організацією послуги замовнику зі створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж електропередавальної організації (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності.

Замовником може бути фізична або юридична особа, яка повідомила електропередавальну організацію про намір приєднання до електричних мереж письмово або через web-сайт електропередавальної організації в мережі Інтернет із застосуванням електронного цифрового підпису в установленому законодавством порядку.

'''Послуга з приєднання надається на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18#n6 договору про приєднання]''', що укладається за типовою формою (Додаток 1).

Для отримання проекту договору про приєднання замовник звертається до електропередавальної організації за місцем розташування його електроустановок із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18#n6 заявою про приєднання електроустановки певної потужності] (додаток 2).

До заяви про приєднання електроустановки певної потужності додаються:

1) копія документа, що підтверджує право власності чи користування цим об'єктом, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, або, за відсутності об'єкта, копія документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі відсутності кадастрового номера у свідоцтві про право власності на земельну ділянку - викопіювання з топографо-геодезичного плану або плану забудови території із зазначенням місця розташування земельної ділянки;

2) копія ситуаційного плану та копія викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 (1:1000, 1:500 або 1:200) із зазначенням (вказанням) місця розташування об'єкта (об'єктів) замовника, земельної ділянки замовника та прогнозної точки приєднання (для об'єктів, що приєднуються до електричних мереж уперше);

''{Підпункт 2 пункту 4.4.2 глави 4.4 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1209 від 24.06.2020}''

3) копія паспорта або належним чином оформлена довіреність чи інший документ на право укладати та підписувати договір про приєднання, а також подання та отримання документів;

4) ТЕО (за наявності).

У разі приєднання фотоелектричної станції, що розташована на об'єкті архітектури (дах, фасад), до заяви про приєднання додаються:

копія документа, що підтверджує право власності чи користування об'єктом архітектури або право власності чи користування частиною об'єкта архітектури (дах, фасад);

копія ситуаційного плану із зазначенням прогнозної точки приєднання;

лист погодження від власника об'єкта архітектури, на якому буде здійснено будівництво та експлуатація фотоелектричної станції, щодо надання дозволу на улаштування точки приєднання на межі земельної ділянки власника об'єкта архітектури, на якому буде розташована відповідна фотоелектрична станція.

Замовник - юридична особа або фізична особа-підприємець додатково надає копію витягу з Реєстру платників єдиного податку або копію свідоцтва платника податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Замовник - фізична особа додатково надає реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку в паспорті (або слово «відмова» у разі, якщо паспорт виготовлений у формі картки) - серія та номер паспорта);

5) інформаційна довідка-повідомлення (довільної форми) щодо наявності або відсутності намірів брати участь в аукціоні з розподілу річної квоти підтримки.

''У разі коли об'єкт (земельна ділянка) замовника перебуває у власності (користуванні) декількох осіб, електропередавальна організація укладає договір про приєднання з одним із співвласників (користувачів) за умови наявності письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відповідна відмітка в договорі.''

У разі якщо в межах території, на якій розташовані електроустановки або передбачається будівництво нових електроустановок замовника, здійснюють свою діяльність декілька електропередавальних організацій, замовник обирає електропередавальну організацію, яка буде надавати послугу з приєднання.

'''Точка приєднання електроустановок замовника зазначається в договорі про приєднання.''' Точка приєднання має бути розташована на межі земельної ділянки замовника або, за згодою замовника, на території цієї земельної ділянки.

На підставі заяви замовника про приєднання електроустановки певної потужності та викопіювання із ситуаційного плану протягом двох робочих днів електропередавальна організація визначає точки забезпечення потужності, виходячи зі структури електричних мереж та навантаження у зоні можливого приєднання.

Для населення з індивідуальною забудовою житла за однією адресою у разі перерозподілу потужності між власниками (співвласниками) без зміни сумарної величини приєднаної потужності об'єкта архітектури, зміни категорії електроустановок щодо надійності електропостачання або зміни точки приєднання технічні умови не видаються. За необхідності здійснення монтажу (демонтажу) додаткових елементів електричної мережі відповідна реконструкція здійснюється електропередавальною організацією згідно з укладеним договором.
== '''Особливості приєднання комплексної забудови''' ==
Відповідно до п.4.1.13 Кодексу системи розподілу, приєднання електроустановок замовника на території, що підлягає комплексній забудові (мікрорайон/квартал, вулиця), здійснюється після виконання електропередавальною організацією, яка здійснює на цій території ліцензовану діяльність, електрифікації території, що підлягає комплексній забудові, згідно з планами забудови відповідної території.

Функції замовника електрифікації території, що підлягає комплексній забудові, може виконувати суб'єкт, уповноважений згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частина 3 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством. Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

''Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.''

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

'''Детальний план території визначає''':

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

У разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб '''забороняється'''.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території '''забороняється'''.

Комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об’єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об’єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

Після здійснення електрифікації території, що підлягає комплексній забудові, всі електричні мережі залишаються у власності електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташована територія комплексної забудови.

Рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах та рішення про розміщення об’єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районна державна адміністрація відповідно до їх повноважень у порядку, передбаченому Законом .

Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території.
Функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством.

Електрифікація території, що підлягає комплексній забудові, здійснюється за рахунок складової тарифу на передачу електричної енергії або, за згодою суб'єкта, який виконує функції замовника електрифікації, за рахунок поворотної фінансової допомоги.

У разі якщо хоча б один об'єкт, розташований на земельній ділянці, яка перебуває в межах території, що підлягає комплексній забудові, приєднаний до електричних мереж електропередавальної організації в установленому порядку, така територія вважається електрифікованою, а об'єкти всіх замовників на інших земельних ділянках у межах цієї території мають бути приєднані електропередавальною організацією відповідно до вимог Правил у залежності від типу приєднання.

Враховуючи зазначене, орган місцевого самоврядування, на території якого розташовано обєкт, що будується, повинен звернутися до електропередавальної організації за отриманням технічних умов на зовнєшнє електропостачання нових вулиць, кварталу або мікрорайону. За отриманними технічними умовами повинна бути здійснена електрофікація, після чого з’явиться можливість підключення окремих фізичних осіб.
== '''Типи приєднання''' ==
Для визначення типу приєднання (стандартне приєднання або приєднання, яке не є стандартним) за точку забезпечення потужності приймається найближча точка в існуючих (діючих) електричних мережах (повітряна лінія, трансформаторна підстанція або розподільний пункт) електропередавальної організації ступеня напруги, що відповідає ступеню напруги в точці приєднання.

Для замовника послуги з приєднання технічні умови мають містити виключно вимоги щодо проектування електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та щодо безпеки електропостачання.

'''''Приєднання електроустановок об’єктів до електричних мереж може бути стандартним або нестандартним.'''''
=== '''Стандартне приєднання передбачає виконання комплексу таких робіт:''' ===
- розроблення технічних умов, включаючи вимоги щодо влаштування вузла комерційного обліку;

- підготовку технічного завдання на проєктування;

- розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проєктної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника);

- здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення об’єктів електроенергетики;

- перевірка та погодження ОСР проєктної документації замовника на відповідність вимогам технічних умов у частині вибору параметрів електричного обладнання на станційному об'єкті (трансформаторна підстанція) замовника та узгодження електричних мереж замовника із електричними мережами ОСР на напрузі приєднання 6 кВ та вище;

- виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Послуга зі стандартного приєднання '''не включає''' послугу з влаштування комерційного обліку електричної енергії.

1. Подання замовником до електропередавальної організації заяви про приєднання електроустановки певної потужності відповідно до додатка 2 Кодексу системи розподілу, необхідних документів та оплату замовником електропередавальній організації вартості приєднання відповідно до умов договору про приєднання.

''У разі відсутності повного комплекту документів, що додаються до заяви про приєднання електроустановки певної потужності, електропередавальна організація протягом двох робочих днів від дня отримання заяви повідомляє про це замовнику та повертає заяву про приєднання з додатками без розгляду.''

2. Електропередавальна організація безоплатно надає замовнику підписаний договір про приєднання, з визначенням у ньому розміру плати за приєднання, невід'ємною частиною якого є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок .

''У разі якщо визначена в заяві замовника точка приєднання розташована на відстані, більшій ніж це передбачено для стандартного приєднання, приєднання не є стандартним і електропередавальна організація надає замовнику письмову обґрунтовану відмову у забезпеченні стандартного приєднання. У цьому випадку порядок приєднання визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18#n436 п.4.3 Кодексу системи розподілу]'' .

3. Електропередавальна організація готує технічні вимоги до проекту зовнішнього електрозабезпечення, забезпечує виконання проектної документації, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію новозбудованих чи реконструйованих електроустановок до точки приєднання замовника.

Під час проектування електричних мереж електропередавальна організація використовує типові проекти та проекти повторення.

'''Строк надання послуги зі стандартного приєднання для електроустановок замовника першого ступеня потужності становить 45 календарних днів, починаючи з наступного робочого дня від дати оплати замовником ОСР вартості приєднання відповідно до договору про приєднання. Для електроустановок замовника другого ступеня потужності цей строк становить 60 календарних днів, починаючи з наступного робочого дня від дати оплати замовником ОСР вартості приєднання відповідно до договору про приєднання.'''

''Встановлені строки надання послуг зі стандартних приєднань можуть бути змінені за згодою сторін договору про приєднання у разі впливу істотних факторів на тривалість будівельно-монтажних робіт або з інших причин, погоджених сторонами договору про приєднання.''

У разі необхідності збільшення строку надання послуги зі стандартного приєднання через затримку здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики (затримка в погодженні власника (власників) або Користувача (Користувачів) земельної ділянки (земельних ділянок)) ОСР не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку надання послуги з приєднання письмово (або у спосіб, узгоджений із замовником) повідомляє замовника про збільшення строку проєктування не більше ніж на 10 календарних днів (з наданням документального підтвердження причин виникнення затримки та зазначенням найменування організацій, до яких звернувся ОСР щодо питання вирішення землевідведення з наданням копій офіційного листування). У разі неможливості здійснення ОСР у зазначені строки заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики (із причин, не залежних від ОСР) пеня за порушення строків виконання зобов'язання за договором про приєднання на строк здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики не сплачується, а плата за приєднання не підлягає зменшенню.

ОСР зобов'язаний, а замовник має право здійснювати всі можливі заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питання щодо відведення в установленому порядку земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики, у тому числі направлення відповідних листів до органів місцевого самоврядування та контролюючих органів, ініціювання проведення узгоджувальних нарад та робочих зустрічей в органах місцевого самоврядування за участю замовника (уповноваженого представника замовника) тощо з метою максимального прискорення здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики.

Після завершення здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики продовжується перебіг строку надання послуги з приєднання, встановленого умовами договору про приєднання, про що ОСР інформує замовника.

4. Енергопостачальник надає замовнику підписаний договір про постачання електричної енергії або договір про користування електричною енергією не пізніше 5 робочих днів після введення в експлуатацію об'єкта замовника та електроустановок зовнішнього електрозабезпечення від точки приєднання до об'єкта замовника, підписання між електропередавальною організацією та замовником двох примірників акта про надання/отримання послуги з приєднання електроустановок до електричних мереж та виконання усіх зобов'язань за договором про приєднання.

5. Підключення електроустановки замовника до електричних мереж електропередавальної організації здійснюється на підставі заяви протягом 5 днів, якщо підключення не потребує припинення електропостачання інших споживачів, або 10 днів, якщо підключення потребує припинення електропостачання інших споживачів, після введення в експлуатацію об'єкта замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування.
==='''Приєднання''' яке не є стандартним, передбачає''':''' ===
1. Подання замовником до електропередавальної організації заяви про приєднання електроустановки певної потужності відповідно до додатка 2 до Правил та необхідних документів.

- при приєднанні електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії, потужністю 70 МВт та більше замовник звертається із заявою про приєднання електроустановок до ліцензіата з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

- при приєднанні електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії, потужністю до 10 МВт замовник звертається із заявою про приєднання електроустановок до електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника.

- при приєднанні електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії, потужністю від 10 до 70 МВт замовник може звернутись із заявою про приєднання електроустановок до електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої розташовані електроустановки замовника, або до ліцензіата з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами. Остаточне рішення щодо приєднання електроустановок замовника визначається техніко-економічним обґрунтуванням з урахуванням впливу на якість електричної енергії в зоні можливого приєднання.

'''''У разі відсутності повного комплекту документів, що додаються до заяви про приєднання електроустановки певної потужності, електропередавальна організація протягом трьох робочих днів від дня отримання заяви повідомляє про це замовнику та повертає заяву про приєднання з додатками без розгляду.'''''

2. Безоплатну підготовку та видачу електропередавальною організацією проекту договору про приєднання відповідно до додатка 1 до Правил та підписаних технічних умов, які є невід'ємною частиною договору про приєднання (не пізніше 10 робочих днів від дня подання заяви замовника про приєднання електроустановки та 20 робочих днів у разі необхідності їх узгодження з власником магістральних/міждержавних електричних мереж).

Технічні умови приєднання, яке не є стандартним, до електричних мереж електроустановок складаються за типовою формою відповідно до додатка 4 до Правил.

''Визначення вартості послуги з приєднання, яке не є стандартним, відповідно до методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж.''

У разі якщо для приєднання електроустановок замовника необхідно здійснити будівництво, реконструкцію чи технічне переоснащення електричних мереж на ступені напруги 110 - 150 кВ, приєднати електроустановки потужністю 5 МВт та більше або якщо за розрахунками електропередавальної організації точка забезпечення потужності розташована в мережах ліцензіата з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, проект технічного завдання на проектування в строк не пізніше 10 робочих днів від дня подання заяви замовника про приєднання електроустановки надається електропередавальною організацією ліцензіату з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами для формування технічних вимог.

Ліцензіат з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами впродовж 15 робочих днів від дня отримання проекту технічного завдання на проектування надає електропередавальній організації технічні вимоги щодо реконструкції та/або будівництва об'єктів магістральних та міждержавних електричних мереж, які є складовою частиною технічного завдання на проектування.

3. Підписання договору про приєднання сторонами.

4. Забезпечення електропередавальною організацією проектування розвитку електричних мереж від точки забезпечення потужності до точки приєднання електроустановок замовника відповідно до технічного завдання на проектування та здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики (у разі необхідності), які необхідно спорудити для інженерного забезпечення електроустановок замовника.

Узгодження електропередавальною організацією з іншими заінтересованими сторонами проектної документації щодо розвитку електричних мереж від точки забезпечення потужності до точки приєднання електроустановок замовника.

5. У разі якщо для забезпечення потужності замовника відповідно до проектної документації будуть використовуватися електричні мережі інших ліцензіатів з передачі електричної енергії та/або ліцензіата з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами, ці ліцензіати беруть дольову участь у наданні послуги з приєднання та є сторонами договору про приєднання. Проектна документація у цьому випадку виконується окремими розділами (томами), у тому числі з окремими за кожним ліцензіатом кошторисами.

6. Здійснення замовником оплати електропередавальній організації вартості послуги з приєднання відповідно до умов договору про приєднання.

7. Забезпечення електропередавальною організацією виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію новозбудованих чи реконструйованих електроустановок до точки приєднання замовника.

Нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення електричних мереж від точки приєднання до об'єкта замовника здійснюються замовником або за рахунок коштів замовника.

Нове будівництво, реконструкція та/або технічне переоснащення електричних мереж (об'єктів електроенергетики) від узгодженої точки приєднання до точки забезпечення потужності в електричних мережах електропередавальної організації здійснюється цією електропередавальною організацією на конкурентних засадах за рахунок коштів, отриманих як плата за приєднання.

'''Строк надання послуги з приєднання ("під ключ"), яке не є стандартним, становить (не більше):'''

- 120 календарних днів (у тому числі 30 днів для проєктування електричних мереж лінійної частини приєднання) - для замовників із заявленою до приєднання потужністю електроустановок до 160 кВт (включно);

- 230 календарних днів (у тому числі 30 днів для проєктування електричних мереж лінійної частини приєднання) - для замовників із заявленою до приєднання потужністю електроустановок від 160 кВт до 400 кВт (включно);

- 280 календарних днів (у тому числі 45 днів для проєктування електричних мереж лінійної частини приєднання) - для замовників із заявленою до приєднання потужністю електроустановок від 400 кВт до 1000 кВт (включно);

- 350 календарних днів (у тому числі 60 днів для проєктування електричних мереж лінійної частини приєднання) - для замовників із заявленою до приєднання потужністю електроустановок від 1000 кВт до 5000 кВт (включно).

Якщо величина заявленої до приєднання потужності електроустановок замовника становить більше 5000 кВт, строк надання послуги з приєднання визначається з урахуванням строків виконання відповідних заходів згідно з проєктною документацію.

'''Перебіг строку надання послуги з приєднання починається з дня, наступного за днем оплати замовником ОСР вартості послуги з приєднання до електричних мереж відповідно до умов договору про приєднання.'''

''Встановлені строки надання послуги з приєднання, яке не є стандартним, можуть бути змінені за згодою сторін договору про приєднання у разі впливу істотних факторів на тривалість будівельно-монтажних робіт або з інших причин, погоджених сторонами договору про приєднання.''

У разі необхідності збільшення строку надання послуги з нестандартного приєднання через затримку здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об’єктів електроенергетики (затримка в погодженні власника (власників) або Користувача (Користувачів) земельної ділянки (земельних ділянок)) ОСР не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення строку проєктування електричних мереж лінійної частини приєднання письмово та відповідно до вимог цього розділу повідомляє замовника про збільшення строку проєктування на 30 календарних днів (з наданням документального підтвердження причин виникнення затримки). У разі неможливості здійснення ОСР у зазначені строки заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об’єктів електроенергетики (із причин, не залежних від ОСР) пеня за порушення строків виконання зобов’язання за договором про приєднання на строк здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об’єктів електроенергетики не сплачується, а плата за приєднання не підлягає зменшенню.

ОСР зобов’язаний, а замовник має право здійснювати усі можливі заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питання щодо відведення в установленому порядку земельних ділянок для розміщення об’єктів електроенергетики, у тому числі направлення відповідних листів до органів місцевого самоврядування та контролюючих органів, ініціювання проведення узгоджувальних нарад та робочих зустрічей в органах місцевого самоврядування за участю замовника (уповноваженого представника замовника) тощо з метою максимального прискорення здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об’єктів електроенергетики.

Після завершення процедури відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об’єктів електроенергетики продовжується перебіг строку надання послуги з приєднання, встановленого умовами договору про приєднання, про що ОСР інформує замовника.

Технічні умови та технічне завдання на проєктування є чинними до завершення будівництва, реконструкції та/або технічного переоснащення електроустановок зовнішнього інженерного забезпечення та об’єкта замовника відповідно до договору про приєднання.

Проєктні, будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи, пов’язані з виконанням договору про приєднання, мають виконуватися юридичними та/або фізичними особами-підприємцями, які мають право на виконання цих робіт.

8. Енергопостачальник надає замовнику підписаний договір про постачання електричної енергії або договір про користування електричною енергією не пізніше 5 робочих днів після введення в експлуатацію об'єкта замовника та електроустановок зовнішнього електрозабезпечення від точки приєднання до об'єкта замовника, підписання між електропередавальною організацією та замовником двох примірників акта про надання/отримання послуги з приєднання електроустановок до електричних мереж та виконання усіх зобов'язань за договором про приєднання.

9. Забезпечення власниками транзитних електроустановок їх оперативно-технічного обслуговування.

10. Підключення електроустановки замовника до електричних мереж електропередавальної організації здійснюється на підставі заяви протягом 5 днів, якщо підключення не потребує припинення електропостачання інших споживачів, або 10 днів, якщо підключення потребує припинення електропостачання інших споживачів, після введення в експлуатацію об'єкта замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування.

'''ДОДАТКИ:'''

Додаток 1

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18#n4012 ТИПОВИЙ ДОГОВІР про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу]

Додаток 2

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18#n4012 ТИПОВИЙ ДОГОВІР про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу з проєктуванням лінійної частини приєднання]

Додаток 3

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0310874-18#n4012 ЗАЯВА про приєднання електроустановки певної потужності до Типового договору]

== '''Особливості тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу у період дії в Україні воєнного стану''' ==
З метою забезпечення можливості приєднання до електричних мереж на територіях, де можливі або тривають активні бойові дії, з урахуванням вимог безпеки і захисту здоров’я та життя виробничого персоналу операторів систем розподілу НКРЕКП продовжила надання операторами систем розподілу послуг з приєднання відповідно до Порядку тимчасового приєднання електроустановок до системи розподілу у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.03.2022 №352 (Порядок), виключно для замовників, які звернулись із заявою про приєднання електроустановок:

* об’єктів, що використовуються для тимчасового розміщення переміщених (евакуйованих) осіб з метою їх тимчасового проживання в модульних містечках, та для задоволення потреб підприємств із сфери управління Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України та Міністерства економіки України, а також підприємств Державного концерну «Укроборонпром», які залучені до виконання мобілізаційного завдання, Збройних Сил України, інших військових формувань України, правоохоронних органів і сил цивільного захисту;
* розташованих на територіях, де можливі бойові дії, територіях активних бойових дій та/або території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, визначених згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

=== Інформація щодо процедури приєднання електроустановок замовників до електричних мереж ===
Приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників до електричних мереж регулюється Кодексом систем розподілу, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 310 (із змінами і доповненнями).

Стандартне приєднання - приєднання електроустановки замовника до діючих мереж оператора системи розподілу на відстань, що не перевищує 300 метрів по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання, яке диференціюється за ступенем потужності:

* перший ступінь - до 16 кВт включно;
* другий ступінь - від 16 кВт до 50 кВт включно;

Нестандартне приєднання - приєднання до електричних мереж електроустановки, за умов приєднання якої ступені напруги в точці приєднання та точці забезпечення потужності не збігаються та/або за умови перевищення числових значень для стандартного приєднання, приєднання до електричних мереж суб’єкта господарювання, який не є ОСР.

У випадку приєднання електроустановок, замовнику для отримання технічних умов із приєднання до електричних мереж , необхідно звернутись до Оператора в «єдине вікно» відповідного району електричних мереж (поштові адреси «єдиних вікон», телефони та електронні адреси) незалежно від типу приєднання, з заявою встановленого зразка та необхідними документами, а саме:

# копія паспорта у разі відсутності унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (для фізичних осіб);
# належним чином оформлений документ, що посвідчує право на представництво інтересів особи у випадку подання заяви представником;
# копія документа, що підтверджує право власності чи користування об’єктом нерухомого майна у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
# графічні матеріали із зазначенням місця розташування об'єкта (об'єктів) замовника, земельної ділянки замовника та прогнозованої точки приєднання (для об'єктів, що приєднуються до електричних мереж уперше);
# техніко-економічне обґрунтування (у визначених цим Кодексом випадках, в інших випадках – за наявності);
# інформаційна довідка-повідомлення (довільної форми) щодо наявності або відсутності намірів брати участь в аукціоні з розподілу річної квоти підтримки (для суб’єктів господарювання – виробників ВДЕ).

У разі приєднання фотоелектричної станції, що розташована на об'єкті архітектури (дах, фасад), технічних засобів телекомунікації на об’єкті архітектури до заяви про приєднання додатково додаються:

# копія документа, що підтверджує право власності чи користування об'єктом архітектури або право власності чи користування частиною об'єкта архітектури (дах, фасад) (у разі приєднання фотоелектричної станції);
# копія договору з доступу (у випадку приєднання технічних засобів телекомунікації відповідно до Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж»);
# графічні матеріали із зазначенням (вказанням) місця розташування об'єкта (об'єктів) замовника, земельної ділянки замовника та прогнозованої точки приєднання (для об'єктів, що приєднуються до електричних мереж уперше);
# лист-погодження від власника об'єкта архітектури, на якому буде здійснено будівництво та експлуатацію фотоелектричної станції, технічних засобів телекомунікації, щодо надання дозволу на улаштування точки приєднання на межі земельної ділянки власника об'єкта архітектури, на якому буде розташована відповідна фотоелектрична станція, технічні засоби телекомунікації. Точка приєднання фотоелектричної станції, що розташована на об'єкті архітектури (дах, фасад), технічних засобів телекомунікації має бути розташована на межі земельної ділянки власника об'єкта архітектури, на якому буде розташована відповідна фотоелектрична станція, технічні засоби телекомунікації.

У разі приєднання індустріального парку, створеного відповідно до вимог законодавства, замовником з приєднання індустріального парку додатково до заяви додаються:

# копія документа про право власності чи користування земельною ділянкою, кадастрові номери земельних ділянок, на яких створено індустріальний парк;
# копія витягу з Реєстру індустріальних (промислових) парків;
# копія договору про створення та функціонування індустріального парку (якщо замовником послуги з приєднання індустріального парку є керуюча компанія індустріального парку).

У разі приєднання до електричних мереж суб'єкта господарювання згідно з пунктом 4.1.11 глави 4.1 Кодексу систем розподілу до заяви про приєднання додаються технічні вимоги та/або вихідні дані, отримані від суб'єкта господарювання.

У заяві про приєднання зазначаються відомості про:

# номер запису про право власності та реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
# унікальний номер запису замовника (фізичної особи) в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
# реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку в паспорті (або слово «відмова» у разі, якщо паспорт виготовлений у формі картки) – серія та номер паспорта) (за наявності);
# наявність/відсутність статусу платника єдиного податку;
# індивідуальний податковий номер (для юридичних осіб);
# код ЄДРПОУ у випадку подання заяви юридичною особою.

Послуга зі стандартного приєднання надається на підставі типового договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, який є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за типовою формою.

При стандартному приєднанні ОСР готує технічні умови на приєднання, забезпечує виконання проектної документації, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію новозбудованих чи реконструйованих електроустановок до точки приєднання замовника.

Технічні умови на стандартне приєднання надаються замовнику ОСР протягом 10 робочих днів з наступного робочого дня від дати реєстрації заяви та повного пакета документів, передбачених Кодексом систем розподілу. Договір про приєднання вважається укладеним з дати подання замовником належним чином оформленої заяви про приєднання та документів, що додаються до неї. Технічні умови набирають чинності після оплати замовником вартості послуги з приєднання. Якщо замовник не оплатив послугу зі стандартного приєднання протягом 20 днів з дня отримання технічних умов, розрахунку вартості плати за приєднання до електричних мереж та рахунка на оплату плати за приєднання, такий договір вважається розірваним, а технічні умови такими, що не набрали чинності

Строк надання послуги зі стандартного приєднання для електроустановок замовника першого ступеня потужності становить 45 календарних днів, починаючи з наступного робочого дня від дати оплати замовником ОСР вартості приєднання відповідно до договору про приєднання. Для електроустановок замовника другого ступеня потужності цей строк становить 60 календарних днів, починаючи з наступного робочого дня від дати оплати замовником ОСР вартості приєднання відповідно до договору про приєднання.

У разі стандартного приєднання та нестандартного приєднання «під ключ» розроблення проектно-кошторисної документації на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення здійснюється ОСР (та включає ввідний пристрій з комутаційним апаратом (ввідним)).

Послуга з нестандартного приєднання надається на підставі типового договору про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу «під ключ» або з проєктуванням лінійної частини приєднання замовником, який є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за відповідною типовою формою.

При бажанні, замовник може здійснювати проектування лінійної частини приєднання, про що робить відмітку у заяві.

Перебіг строку надання послуги з приєднання починається з дня, наступного за днем оплати Замовником ОСР вартості послуги з приєднання до електричних мереж відповідно до умов договору про приєднання.

ОСР зобов'язаний, а замовник має право здійснювати всі можливі заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питання щодо відведення в установленому порядку земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики, у тому числі направлення відповідних листів до органів місцевого самоврядування та контролюючих органів, ініціювання проведення узгоджувальних нарад та робочих зустрічей в органах місцевого самоврядування за участю замовника (уповноваженого представника замовника) тощо з метою максимального прискорення здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики.

ОСР після завершення робіт з приєднання повідомляє замовника у спосіб, указаний у заяві про приєднання, про готовність власних мереж до підключення електроустановок замовника шляхом надання повідомлення про надання послуги з приєднання в частині зовнішнього електрозабезпечення. Зазначене повідомлення про надання послуги з приєднання є підставою для укладання замовником договорів (або внесення змін до діючих договорів) згідно з вимогами, встановленими на ринку електричної енергії.

Фактом виконання зобов'язання ОСР з приєднання об'єкта замовника (будівництва електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності в точку приєднання) є факт подачі напруги в узгоджену точку приєднання та встановлення в точці приєднання ввідного пристрою із комутаційним апаратом (ввідним). Факт надання послуги з приєднання підтверджується наданим ОСР замовнику повідомленням про надання послуги з приєднання.

Послуга з приєднання вважається наданою з дати надання ОСР замовнику повідомлення.

Після отримання довідки про виконання технічних умов у частині зовнішнього електрозабезпечення Замовник надає ОСР заяву на підключення, до якої додаються:

* документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію (сертифікат або декларація) новозбудованих, реконструйованих або технічно переоснащених об’єктів Замовника;
* документи, що підтверджують укладання Замовником договорів (або внесення змін до діючих договорів) згідно з вимогами, встановленими на ринку електричної енергії;
* документи, що підтверджують отримання Замовником послуги з улаштування комерційного обліку електричної енергії.

Підключення електроустановок Замовника до електричної мережі здійснюється протягом 5 робочих днів після отримання заяви Замовника або 10 робочих днів, якщо підключення потребує припинення електропостачання інших Користувачів.

Плата за стандартне приєднання електроустановок до електричних мереж розраховується Товариством у відповідності до «Методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу» затвердженої постановою НКРЕКП від 18.12.2018 р. № 1965, із застосуванням ставок, затверджених постановою НКРЕКП № 2700 від 23.12.2020 р., «Про затвердження ставок плати за стандартне приєднання на 2021 рік» та постановою НКРЕКП № 2701 від 23.12.2020 р. «Про затвердження ставок плати за нестандартне приєднання потужності та ставок плати за лінійну частину приєднання на 2021 рік».

Порядок розгляду проєктної документації

1. Загальні положення

1.1. Замовник послуги з приєднання до електричних мереж оператора системи розподілу (далі ОСР) повинен забезпечити розроблення проєктної документації та її узгодження з ОСР та іншими зацікавленими організаціями у разі:

1.1.1. нестандартного приєднання, з проєктуванням замовником лінійної частини приєднання: на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення (будівництва електричних мереж лінійної частини приєднання від точки забезпечення потужності до точки приєднання);

1.1.2. нестандартного приєднання «під ключ» або нестандартного приєднання, з проєктуванням замовником лінійної частини приєднання для об’єктів напругою в точці приєднання вище 27,5 кВ: на електроустановки внутрішнього електрозабезпечення (у межах земельної ділянки Замовника) від точки приєднання до об'єкта Замовника на території цієї земельної ділянки;

1.1.3. стандартного приєднання, нестандартного приєднання «під ключ» або нестандартного приєднання, з проєктуванням замовником лінійної частини приєднання: на улаштування вузла комерційного обліку електричної енергії (у випадку, якщо не застосовуються типові проєктні рішення).

1.2. Проєктна документація має бути розроблена окремими частинами (томами) на електроустановки:

- зовнішнього електрозабезпечення (будівництва електричних мереж лінійної частини приєднання від точки забезпечення потужності до точки приєднання);

- внутрішнього електрозабезпечення (у межах земельної ділянки Замовника) від точки приєднання до об'єкта Замовника на території цієї земельної ділянки та улаштування вузла комерційного обліку електричної енергії.

1.3. Строк розгляду проєктної документації, отриманої ОСР на узгодження, не може перевищувати 15 робочих днів, починаючи з наступного робочого дня від дати отримання, а у разі необхідності узгодження з іншими ОСР - 30 робочих днів.

1.4. У разі наявності обґрунтованих зауважень з боку ОСР, Замовник здійснює доопрацювання проєктної документації у термін 30 робочих днів з дня отримання зауважень до неї. Замовник може продовжити строк доопрацювання проєктної документації шляхом письмового повідомлення ОСР, направленого не пізніше ніж за 2 робочі дні до закінчення строку доопрацювання.

1.5. Узгодження проєктної документації здійснюється ОСР безоплатно.

1.6. За результатами розгляду проєктної документації ОСР, що видав технічні умови, оформлює узагальнене технічне рішення щодо проєкту. Технічним рішенням проєктна документація або узгоджується, або до неї надаються обґрунтовані зауваження, що потребують доопрацювання проєкту. Обґрунтовані зауваження до проєктної документації мають містити посилання на вимоги стандартів та нормативних документів.

2. Вимоги до розроблення та оформлення проєктної документації

2.1. Проєктна документація оформлюється українською мовою, відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації», «Порядку розроблення проектної документації на будівництво об’єктів» затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 16.05.2011, вихідних даних та чинного законодавства України з урахуванням нормативних та галузевих документів.

2.2. Назва об’єкта будівництва за проєктною документацією має відповідати завданню на проєктування, не змінюватися на всіх стадіях проєктування та відображати вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт) та його місце розташування.

2.3. Проектна документація на паперових носіях повинна бути зброшурована та завірена печатками і підписами відповідальних виконавців.

2.4. У складі проєктної документації обов’язкова наявність:

- завдання на проєктування, технічних умов та інших вихідних даних;

- копій кваліфікаційних сертифікатів відповідальних виконавців інженерів-проектувальників та наказу про призначення відповідальних інженерів-проєктувальників;

- розрахунку класу наслідків об’єкту будівництва;

- обґрунтування застосування коефіцієнтів на умови виконання робіт у розділі ПОБ (охоронна зона, щільна забудова і т.д.);

- актуальної топографічної зйомки з нанесеними кадастровими межами земельних ділянок;

- погоджень усіх зацікавлених організацій;

- креслення застосованих типових вузлів та опор з прив’язкою до конкретного об’єкту.

2.5. У специфікації матеріалів і устаткування необхідно вказувати тип матеріалів, устаткування і комплектуючих, повну назву підприємства-виробника або постачальника; надавати опитувальні листи, прайс-листи заводів-виробників або цінову пропозицію на основне устаткування.

3. Вимоги до передачі проєктної документації

3.1. Розроблена проєктна документація передається на узгодження у:

- 4-х примірниках у паперовому вигляді та електронному примірнику (на електронному носії або на e-mail: pkv@hoe.com.ua) – на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення (від точки забезпечення потужності до точки приєднання);

- 2-ох примірниках у паперовому вигляді та електронному примірнику (на електронному носії або на e-mail: pkv@hoe.com.ua) – на електроустановки внутрішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об'єкта Замовника).

3.2. Проєктна документація на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення у паперовому вигляді має містити план трас проєктованих електромереж з оригіналами погоджень усіх зацікавлених організацій.

3.3. Проєктна документація в електронному примірнику має бути надана у форматі в «pdf» (скановані копії оригінальних документів з підписами виконавців та погодження зацікавлених організацій). Додатково кошторисна документація на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення надається у форматі «ims» програмного комплексу АВК-5 або форматі іншого програмного комплексу по випуску кошторисів.
[[Категорія:Інші питання цивільного права‎]]

Порядок приєднання до мережі електропостачання

2024-07-19T17:10:02Z

Maksym.dizanov: Посилання на Постанову

Придбання, зберігання, носіння та перевезення мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї та бойових припасів до неї

2024-03-19T14:32:36Z

Maksym.dizanov: Форма медичної довідки яка необхідна для реєстрації зброї

== Нормативна база ==
♦ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
♦ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна"] 
♦ [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622] ♦ [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/706-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 року № 706 "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії"]

♦ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0273-22#Text Наказом Міністерства внутрішній справ від 01.03.2022 року №170 “Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану”]

== Поняття мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї ==
Мисливська вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, що відповідає вимогам, установленим до мисливської зброї технічним регламентом, а за його відсутності - національним (галузевим) стандартом (пункт 8.8 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622]).

== Порядок отримання дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії ВОЄННОГО СТАНУ ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0273-22#Text Наказом Міністерства внутрішній справ від 01.03.2022 року №170 “Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану”] був змінений порядок видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв (далі-дозвіл) на час дії воєнного стану на території України.

Для отримання дозволу під час дії воєнного стану громадянину України необхідно:

- Подати на ім’я керівника органу поліції за місцем проживання (перебування) заявника '''письмову заяву про видачу дозволу''', за наявності документу, що посвідчує особу, додавши до заяви копії сторінок паспорта громадянина України (для осіб, яким видано паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм,- копію паспорта та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання).

За наявності, до заяви також подається: копія військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу, копія посвідчення пенсіонера або ветерана військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, служби цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України, або копія посвідчення члена громадського формування з охорони громадського порядку, або копія дозволу на зброю.

- Дочекатись проведення за можливості органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати '''двох днів''' та отримати дозвіл.

У випадку, якщо буде встановлена наявність таких обставин:

- наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку (притягнення два чи більше разів протягом року до адміністративної відповідальності за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

- систематичне порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 (далі - Інструкція), щодо зберігання, перевезення, використання раніше придбаної зброї, пристроїв (притягнення два чи більше разів протягом року до адміністративної відповідальності за статтями 174, 190, 191, 193, 194, 195 КУпАП);

- керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за частинами другою, третьою статті 130 КУпАП);

- незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності два чи більше разів за статтею 44 КУпАП);

- вчинення домашнього насильства (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП);

- наявність інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через не встановлення її місцезнаходження;

- наявності в особи судимості за тяжкий злочин, особливо тяжкий злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку;

- протягом року з дня набрання законної сили рішенням суду, про конфіскацію чи оплатне вилучення зброї;

у наданні дозволу буде '''ВІДМОВЛЕНО''', а випадку, якщо вже був виданий такий дозвіл, він буде '''АНУЛЬОВАНИЙ'''.

'''Важливо!''' Дозвіл надаєть тільки на час дії правового режиму воєнного стану. '''Не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану''' в Україні громадяни зобов’язані '''здати''' вогнепальну зброю та набої до неї до органів поліції для прийняття та обліку вогнепальної зброї. Вся отримана вогнепальна зброя та набої до неї, не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, може бути оформлена за наявності підстав та з дотриманням звичайних умов, визначених Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 або реалізована у встановленому порядку.
== Придбання зброї ==
'''Право''' 
Правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї - 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї - 18-річного віку. Кількість зброї, яку може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна"]). 

'''Дозвіл на придбання та зберігання мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї'<nowiki/>''''' Для одержання громадянами в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи''''':'''

• заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;

заповнена картка-заява (додаток 14);

• медична довідка (крім охолощеної зброї);

• платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги;

• копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.

Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо).

Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів.
Якщо громадянин, який звертається до органу поліції для оформлення дозволу на придбання зброї, пристрою, вже має у власності чи у користуванні зброю, пристрій, він надає копію дозволу на зберігання цієї зброї, пристрою, а документи (довідки), які були подані при отриманні дозволу на придбання, зберігання (перереєстрації), є дійсними, повторно не оформляються, власник подає їх копії.
Для одержання в органах поліції дозволу на придбання основних частин до мисливської вогнепальної зброї громадянами подаються:
заява щодо видачі дозволу на придбання основних частин зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;
копія дозволу на право зберігання, носіння зброї відповідного виду, моделі;
платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Заміна основних частин зброї, в майстернях, які мають ліцензії МВС України, здійснюється без отримання додаткового дозволу на їх придбання.
Особи, що звернулися до органів поліції за видачею дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв, персонально відповідають за достовірність наданих документів відповідно до законодавства України.

 
''Для одержання дозволу на зберігання та носіння мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної і охолощенної зброї, пристроїв власниками до органів поліції подаються:''
* '' заява щодо видачі дозволу на зберігання та носіння зброї на ім'я керівника органу поліції;''
* дві фотокартки розміром 3 х 4 см;
* Мед. довідку про те, що протипоказань на придбання зброї немає. Форма 127/о.
* дублікат дозволу з відміткою магазину про продаж зброї, пристрою або з відміткою про переоформлення їх у встановленому законодавством порядку;
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування (крім охолощеної зброї).

Для одержання дозволу на зберігання колекційної холодної зброї її власник подає в орган поліції за місцем проживання:

заяву щодо видачі дозволу на зберігання колекційної холодної зброї на ім'я керівника органу поліції;

фотографії зброї розміром 15 х 15 см;

платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.

На підставі поданих документів орган поліції видає дозвіл на зберігання такої зброї. У дозволі ставиться штамп "колекція".
У разі потреби перевезення такої зброї органи поліції, у яких така зброя зареєстрована, видають дозволи на її перевезення в порядку, визначеному для надання дозволу на перевезення вогнепальної зброї.

Мисливські ножі придбаваються громадянами за наявності дозволу органу поліції на право зберігання та носіння мисливської вогнепальної зброї. При цьому в дозволі на право зберігання та носіння такої зброї магазином робиться відмітка про реалізацію ножа. 
За відсутності в громадянина зазначеного вище дозволу мисливські ножі придбаваються за дозволом на право придбання холодної зброї в порядку, установленому пунктом 12.2 цієї глави. 
У разі неможливості зробити в дозволі на право зберігання та носіння мисливської зброї відмітку про придбання ножа магазином видається довідка, яка в 10-денний строк разом з відповідною заявою про реєстрацію подається власником до органу поліції за місцем реєстрації мисливської зброї. 
Для перереєстрації зброї, пристроїв (продовження терміну дії дозволу на їх зберігання та носіння), які придбані відповідно до законодавства, до органів поліції власник подає:
* заяву про продовження терміну дії дозволу;
* медичну довідку;
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанцію) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування. 
Власниками пристроїв до заяви додаються документи, які підтверджують статус особи щодо права їх придбання, зберігання і носіння. 
Перереєстрація (продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння) охолощеної зброї не проводиться[https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 (Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622]).

=== Перереєстрація зброї ===
Для перереєстрації зброї, пристроїв (продовження терміну дії дозволу на їх зберігання та носіння), які придбані відповідно до законодавства, до органів поліції власник подає:
• заяву про продовження терміну дії дозволу;
• медичну довідку;
• платіжний документ (платіжне доручення, квитанцію) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування.
Власниками пристроїв до заяви додаються документи, які підтверджують статус особи щодо права їх придбання, зберігання і носіння.
Перереєстрація (продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння) охолощеної зброї не проводиться ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622] ).

== Зберігання, перевезення та носіння зброї та боєприпасів до неї ==
Вогнепальна мисливська зброя, основні частини зброї, бойові припаси до неї, пневматична, холодна, охолощена зброя, пристрої та зазначені патрони громадянами України перевозяться через митний кордон України на підставі дозволів на право перевезення зброї територією України, які видаються УП ЦОУП, ГУНП. 
Перевезення громадянами України зброї, якою вони нагороджені уповноваженими посадовими особами іноземних держав, здійснюється за дозволом УП ЦОУП на перевезення зброї через митний кордон України.
Дозвіл на перевезення через митний кордон України нагородної вогнепальної зброї, врученої відповідно до законодавства України іноземцям, оформляється відповідно до листа (клопотання) органу державної влади, який здійснював нагородження. До листа (клопотання) додаються:
засвідчена в установленому законодавством порядку копія документа про нагородження зброєю;
копії 1 та 2 сторінок паспорта особи, якій вручено нагородну зброю;
платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
. 

''''''Власник зброї у разі зміни місця проживання зобов’язаний звернутися до органу поліції із проханням щодо зняття її з обліку, вказавши при цьому нову адресу.''''''
Після прибуття на нове місце проживання власник зобов’язаний у десятиденний строк (у прикордонній місцевості протягом 24 годин) поставити на облік особисту зброю в місцевому органі поліції ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" ]).

= Обмеження в праві на придбання, зберігання і носіння зброї громадянам=
Органи поліції не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб'єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі:
• наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків та володіння зброєю;
• наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, вчинення домашнього насильства, що підтверджується документально;
• наявності вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
• надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження;
• наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку;
• відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;
• відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Військово-транспортний обов’язок: вилучення транспортних засобів під час мобілізації

2024-03-18T16:03:47Z

Maksym.dizanov: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]
* Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, та Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.https://www.president.gov.ua/documents/492024-49741
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69/2022#top Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 59/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2916-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3058- IX, Указом від 26 липня 2023 року № 452/2023, затвердженим Законом У країни від 27 липня 2023 року № 3276-IX, та Указом від 6 листопада 2023 року № 735/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3430-IX), продовжити з 14 лютого 2024 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов’язок»]
== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»] на всій території України введено правовий режим воєнного стану.

За таких умов виникає необхідність забезпечити Збройних Сил України, інші військові формування необхідними транспортними засобами і технікою для виконання завдань із захисту держави.

Відповідно до пункту 3 статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69/2022#top Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію»] місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців мають організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Військово-транспортний обов’язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. ч. 1 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]

Також, статтею 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] передбачено, що підприємства, установи та організації, зокрема зобов’язані надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України щокварталу подають до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомості про реєстрацію (перереєстрацію), переобладнання та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають у власності підприємств, установ та організацій і можуть бути призначені для задоволення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Порядок виконання військово-транспортного обов’язку для задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв’язку та Держспецтрансслужби на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положенням про військово-транспортний обов'язок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 (далі - Положення).]

Дія цього Положення не поширюється на дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, представництва іноземних та міжнародних організацій, іноземців та осіб без громадянства.

Від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися підприємства, установи та організації у зв’язку з виконанням ними встановлених мобілізаційних завдань за наявності укладеного з Міноборони договору на виконання мобілізаційних завдань, а також за умови, що їх транспортні засоби і техніка задіяні у виробничому процесі виконання мобілізаційних завдань. Від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися також підприємства, установи та організації, у яких є висока суспільна потреба, та банки державного сектору. При цьому перелік підприємств, установ та організацій, у яких є висока суспільна потреба, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міноборони.

== Підготовка транспортних засобів і техніки для передачі ==
Військово-транспортний обов’язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов’язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.(пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]

Перелік транспортних засобів і техніки, які можуть призначатися для задоволення потреб військових формувань на особливий період, визначається Міноборони.(пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).] Посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов’язку відповідно до закону. (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]

Завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації встановлюються '''розпорядженнями''' місцевих держадміністрацій за поданням ТЦК та СП та доводяться до відома через відповідні ТЦК та СП до керівників підприємств, установ та організацій шляхом вручення відповідних '''часткових нарядів''' та громадян - власників транспортних засобів у разі введення правового режиму воєнного стану шляхом вручення '''часткових нарядів''' (пункт 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]

Для [[Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобіля|державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів]] у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС (крім транспортних засобів, власниками яких є громадяни), крім документів, необхідних для реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку, представником підприємства, установи чи організації, транспортні засоби яких підлягають реєстрації (перереєстрації), зняттю з обліку, подається '''довідка''', форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника ТЦК та СП про постановку транспортного засобу на військовий облік або зняття з такого обліку.

Для забезпечення ведення ТЦК та СП та органами військового управління військового обліку транспортних засобів і техніки територіальні органи з надання сервісних послуг МВС, органи Державної служби з безпеки на транспорті, інспекцій державного технічного нагляду місцевих держадміністрацій подають до ТЦК та СП інформацію про реєстрацію (перереєстрацію), зміну реєстраційних даних та зняття з обліку транспортних засобів і техніки на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Зазначена інформація подається щороку не пізніше 20 червня та 20 грудня або протягом п’яти робочих днів з дати надходження відповідних запитів ТЦК та СП.

Керівники підприємств, установ та організацій подають ТЦК та СП щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення.]

У разі зміни найменування підприємства, установи та організації або форми власності, відправки транспортних засобів і техніки в інші регіони або за межі території України на тривалий час, передачі права власності на транспортні засоби і техніку іншим юридичним особам або громадянам, в довгострокову оренду ([[Фінансовий лізинг автотранспорту. Визнання договору фінансового лізингу автотранспорту недійсним|лізинг]]), а також якщо транспортний засіб або техніка є предметом застави як виконання зобов’язання за [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|договорами про надання кредиту]] та [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань|гарантії]] перед банківською установою, та в інших випадках, коли унеможливлюється передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням, керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані у семиденний строк повідомити про це ТЦК та СП, на військовому обліку яких перебувають транспортні засоби і техніка (пункт 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]

У випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), ліквідації або банкрутства підприємства, установи та організації, транспортні засоби і техніка яких призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, місцеві держадміністрації (виконавчі органи сільських, селищних, міських рад) повідомляють про це ТЦК та СП з поданням пропозиції щодо покладення завдання з підготовки та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням на правонаступників або на інші підприємства, установи та організації, які розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Визначена техніка підлягають не частіше одного разу на рік, але не рідше трьох разів на п’ять років в мирний час перевірці їх мобілізаційної готовності представниками ТЦК та СП.

Перевірка мобілізаційної готовності транспортних засобів і техніки проводиться за окремими графіками та планами, що розробляються ТЦК та СП, погоджуються з місцевими держадміністраціями, затверджуються обласними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та доводяться районними (міськими) ТЦК та СП до відома керівників підприємств, установ та організацій.

За результатами перевірки складається '''акт''' у чотирьох примірниках, один з яких подається місцевій держадміністрації, другий - підприємству, установі чи організації, транспортні засоби і техніка яких перевірялися, третій - ТЦК та СП, четвертий - військовій частині (підрозділу), установі чи організації військового формування, для яких призначені транспортні засоби і техніка, що перевірялися (пункт 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]
== Порядок передачі транспортних засобів ==
Керівники підприємств, установ та організацій забезпечують доставку і передачу військовим формуванням в установлені строки у визначених пунктах передачі транспортних засобів і техніки у технічно справному стані з відповідними реєстраційними документами та документами, що засвідчують їх технічний стан, а також укомплектованих запасними частинами, шанцевим інструментом і заправним інвентарем, відповідно вимогам, визначеним у додатку 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення.] Доставка транспортних засобів і техніки до пунктів передачі, проведення підготовчих заходів для встановлення на них обладнання, дообладнання згідно з комплектацією, встановленою заводом-виробником, здійснюються силами і засобами підприємств, установ та організацій.

Для забезпечення доставки транспортних засобів і техніки до визначених пунктів передачі місцеві держадміністрації (органи місцевого самоврядування) за поданням ТЦК та СП створюють на нафтобазах, автозаправних станціях незалежно від форми власності незнижувальний запас пально-мастильних матеріалів у обсязі, достатньому для забезпечення заправки пальним встановленої кількості транспортних засобів і техніки.

Технічний стан транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, та їх обладнання повинні відповідати вимогам чинних в Україні правил, нормативів, стандартів і забезпечувати використання (експлуатацію) транспортних засобів і техніки за призначенням.

Залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним '''актом приймання-передачі''' за формою згідно з додатком 4 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення.]

Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником ТЦК та СП або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.

В акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року).

За власною ініціативою власника та за рахунок його коштів може проводитися незалежна оцінка транспортного засобу або техніки шляхом залучення суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. В такому разі в акті приймання-передачі транспортного засобу і техніки зазначається вартість транспортного засобу або техніки, визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки.

Після взяття на облік в установленому порядку у відповідній військовій частині (підрозділі), установі та організації військових формувань прийнятих транспортних засобів і техніки проводиться їх відомча реєстрація із здійсненням обов’язкового технічного контролю (у разі відсутності документів, що підтверджують його здійснення).
== Повернення транспортних засобів і техніки залучених під час мобілізації ==
Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через ТЦК та СП, які здійснили таке залучення.

Для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, звертаються до ТЦК та СП за місцем їх залучення з відповідною '''заявою'''.

Строки та пункти повернення транспортних засобів і техніки визначаються ТЦК та СП за погодженням з місцевими держадміністраціями і доводяться до відома керівників підприємств, установ та організацій.

Командири (начальники) військових частин (підрозділів), керівники установ та організацій військових формувань під час повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки зобов’язані забезпечити:

# технічне обслуговування транспортних засобів і техніки та їх заправку пальним в обсягах, що дадуть змогу доставити транспортні засоби і техніку до пунктів повернення із залишком пального після повернення в обсягах, які були на момент передачі;
# здійснення (у разі потреби) визначення обсягу шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації;
# своєчасну доставку транспортних засобів і техніки у визначені пункти повернення.

Транспортні засоби і техніка повертаються з відповідними реєстраційними документами та державними номерними знаками.
== Визначення обсягу шкоди, у випадку її заподіяння, транспортним засобам і техніці залученим під час мобілізації ==
Обсяг шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається під час підготовки військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань транспортних засобів і техніки до повернення підприємствам, установам та організаціям та здійснюється суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання, суб’єктом оціночної діяльності - органом державної влади та органом місцевого самоврядування або судовим експертом за результатами проведення оцінки майна у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, відповідно до встановлених стандартів та методик за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування військових формувань, для задоволення потреб яких залучалися транспортні засоби і техніка.

Про повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації, складається '''акт''' за формою згідно з додатками 6 і 7 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення.]. До акта про повернення транспортних засобів і техніки додається '''висновок експерта''' (експертне дослідження) або '''звіт про оцінку майна''' (акт оцінки майна). Звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), складений за результатами її проведення, підлягає рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
== Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації ==
Право на компенсацію шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності, транспортні засоби і техніка яких залучалися для задоволення потреб військових формувань під час мобілізації.

Компенсація шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки підприємствам, установам та організаціям.

Для отримання компенсації шкоди керівник підприємства, установи та організації, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки звертається до ТЦК та СП за місцем їх залучення із '''заявою''', до якої додаються акт приймання-передачі, акт про повернення під час демобілізації транспортних засобів і техніки і висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

У заяві зазначаються такі відомості про підприємство, установу та організацію:

# повне найменування;
# місцезнаходження;
# реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# реквізити банківського рахунка.

ТЦК та СП розглядає заяву протягом 10 робочих днів з дати її подання.

У разі виникнення потреби в перевірці викладених у заяві фактів та з’ясуванні додаткових обставин заява розглядається протягом одного місяця з повідомленням про це заявнику.

За результатами розгляду заяви ТЦК та СП оформляє '''висновок''' про здійснення виплати для компенсації шкоди, завданої транспортному засобу або техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, за формою згідно з додатком 8 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення,] який підписується керівником ТЦК та СП із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Зазначений висновок складається у трьох примірниках, один з яких передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, а третій зберігається у ТЦК та СП.

Виплата компенсації шкоди здійснюється ТЦК та СП у порядку черговості оформлення висновків.

У разі коли внаслідок залучення під час мобілізації транспортний засіб або техніка були знищені, їх власнику відшкодовується майнова шкода, визначена за результатами незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на дату проведення такої оцінки.

Визначення майнової шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування військових формувань, для задоволення потреб яких залучалися транспортні засоби і техніка.

Звіт про оцінку майна разом з документами, які підтверджують знищення транспортного засобу або техніки, військові формування надають власнику транспортного засобу і техніки.

Транспортні засоби і техніка, які були знищені внаслідок їх залучення під час мобілізації, підлягають списанню з балансового обліку підприємств, установ та організацій на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких транспортних засобів і техніки.

Спори, пов’язані з виплатою компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, та відшкодування майнової шкоди за знищені транспортні засоби і техніку розв’язуються в судовому порядку.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Військово-транспортний обов’язок: вилучення транспортних засобів під час мобілізації

2024-03-18T15:57:00Z

Maksym.dizanov:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69/2022#top Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов’язок»]
== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»] на всій території України введено правовий режим воєнного стану.

За таких умов виникає необхідність забезпечити Збройних Сил України, інші військові формування необхідними транспортними засобами і технікою для виконання завдань із захисту держави.

Відповідно до пункту 3 статті 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69/2022#top Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію»] місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців мають організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Військово-транспортний обов’язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів. ч. 1 ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]

Також, статтею 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»] передбачено, що підприємства, установи та організації, зокрема зобов’язані надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України щокварталу подають до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомості про реєстрацію (перереєстрацію), переобладнання та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають у власності підприємств, установ та організацій і можуть бути призначені для задоволення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Порядок виконання військово-транспортного обов’язку для задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв’язку та Держспецтрансслужби на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положенням про військово-транспортний обов'язок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1921 (далі - Положення).]

Дія цього Положення не поширюється на дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, представництва іноземних та міжнародних організацій, іноземців та осіб без громадянства.

Від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися підприємства, установи та організації у зв’язку з виконанням ними встановлених мобілізаційних завдань за наявності укладеного з Міноборони договору на виконання мобілізаційних завдань, а також за умови, що їх транспортні засоби і техніка задіяні у виробничому процесі виконання мобілізаційних завдань. Від передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації можуть звільнятися також підприємства, установи та організації, у яких є висока суспільна потреба, та банки державного сектору. При цьому перелік підприємств, установ та організацій, у яких є висока суспільна потреба, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міноборони.

== Підготовка транспортних засобів і техніки для передачі ==
Військово-транспортний обов’язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов’язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.(пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]

Перелік транспортних засобів і техніки, які можуть призначатися для задоволення потреб військових формувань на особливий період, визначається Міноборони.(пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).] Посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов’язку відповідно до закону. (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]

Завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації встановлюються '''розпорядженнями''' місцевих держадміністрацій за поданням ТЦК та СП та доводяться до відома через відповідні ТЦК та СП до керівників підприємств, установ та організацій шляхом вручення відповідних '''часткових нарядів''' та громадян - власників транспортних засобів у разі введення правового режиму воєнного стану шляхом вручення '''часткових нарядів''' (пункт 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]

Для [[Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобіля|державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів]] у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС (крім транспортних засобів, власниками яких є громадяни), крім документів, необхідних для реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку, представником підприємства, установи чи організації, транспортні засоби яких підлягають реєстрації (перереєстрації), зняттю з обліку, подається '''довідка''', форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника ТЦК та СП про постановку транспортного засобу на військовий облік або зняття з такого обліку.

Для забезпечення ведення ТЦК та СП та органами військового управління військового обліку транспортних засобів і техніки територіальні органи з надання сервісних послуг МВС, органи Державної служби з безпеки на транспорті, інспекцій державного технічного нагляду місцевих держадміністрацій подають до ТЦК та СП інформацію про реєстрацію (перереєстрацію), зміну реєстраційних даних та зняття з обліку транспортних засобів і техніки на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Зазначена інформація подається щороку не пізніше 20 червня та 20 грудня або протягом п’яти робочих днів з дати надходження відповідних запитів ТЦК та СП.

Керівники підприємств, установ та організацій подають ТЦК та СП щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення.]

У разі зміни найменування підприємства, установи та організації або форми власності, відправки транспортних засобів і техніки в інші регіони або за межі території України на тривалий час, передачі права власності на транспортні засоби і техніку іншим юридичним особам або громадянам, в довгострокову оренду ([[Фінансовий лізинг автотранспорту. Визнання договору фінансового лізингу автотранспорту недійсним|лізинг]]), а також якщо транспортний засіб або техніка є предметом застави як виконання зобов’язання за [[Кредитний договір: порядок укладення, його зміна, розірвання та виконання|договорами про надання кредиту]] та [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань|гарантії]] перед банківською установою, та в інших випадках, коли унеможливлюється передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням, керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані у семиденний строк повідомити про це ТЦК та СП, на військовому обліку яких перебувають транспортні засоби і техніка (пункт 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]

У випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), ліквідації або банкрутства підприємства, установи та організації, транспортні засоби і техніка яких призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, місцеві держадміністрації (виконавчі органи сільських, селищних, міських рад) повідомляють про це ТЦК та СП з поданням пропозиції щодо покладення завдання з підготовки та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням на правонаступників або на інші підприємства, установи та організації, які розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Визначена техніка підлягають не частіше одного разу на рік, але не рідше трьох разів на п’ять років в мирний час перевірці їх мобілізаційної готовності представниками ТЦК та СП.

Перевірка мобілізаційної готовності транспортних засобів і техніки проводиться за окремими графіками та планами, що розробляються ТЦК та СП, погоджуються з місцевими держадміністраціями, затверджуються обласними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та доводяться районними (міськими) ТЦК та СП до відома керівників підприємств, установ та організацій.

За результатами перевірки складається '''акт''' у чотирьох примірниках, один з яких подається місцевій держадміністрації, другий - підприємству, установі чи організації, транспортні засоби і техніка яких перевірялися, третій - ТЦК та СП, четвертий - військовій частині (підрозділу), установі чи організації військового формування, для яких призначені транспортні засоби і техніка, що перевірялися (пункт 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення).]
== Порядок передачі транспортних засобів ==
Керівники підприємств, установ та організацій забезпечують доставку і передачу військовим формуванням в установлені строки у визначених пунктах передачі транспортних засобів і техніки у технічно справному стані з відповідними реєстраційними документами та документами, що засвідчують їх технічний стан, а також укомплектованих запасними частинами, шанцевим інструментом і заправним інвентарем, відповідно вимогам, визначеним у додатку 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення.] Доставка транспортних засобів і техніки до пунктів передачі, проведення підготовчих заходів для встановлення на них обладнання, дообладнання згідно з комплектацією, встановленою заводом-виробником, здійснюються силами і засобами підприємств, установ та організацій.

Для забезпечення доставки транспортних засобів і техніки до визначених пунктів передачі місцеві держадміністрації (органи місцевого самоврядування) за поданням ТЦК та СП створюють на нафтобазах, автозаправних станціях незалежно від форми власності незнижувальний запас пально-мастильних матеріалів у обсязі, достатньому для забезпечення заправки пальним встановленої кількості транспортних засобів і техніки.

Технічний стан транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, та їх обладнання повинні відповідати вимогам чинних в Україні правил, нормативів, стандартів і забезпечувати використання (експлуатацію) транспортних засобів і техніки за призначенням.

Залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним '''актом приймання-передачі''' за формою згідно з додатком 4 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення.]

Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником ТЦК та СП або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.

В акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року).

За власною ініціативою власника та за рахунок його коштів може проводитися незалежна оцінка транспортного засобу або техніки шляхом залучення суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. В такому разі в акті приймання-передачі транспортного засобу і техніки зазначається вартість транспортного засобу або техніки, визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки.

Після взяття на облік в установленому порядку у відповідній військовій частині (підрозділі), установі та організації військових формувань прийнятих транспортних засобів і техніки проводиться їх відомча реєстрація із здійсненням обов’язкового технічного контролю (у разі відсутності документів, що підтверджують його здійснення).
== Повернення транспортних засобів і техніки залучених під час мобілізації ==
Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через ТЦК та СП, які здійснили таке залучення.

Для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, звертаються до ТЦК та СП за місцем їх залучення з відповідною '''заявою'''.

Строки та пункти повернення транспортних засобів і техніки визначаються ТЦК та СП за погодженням з місцевими держадміністраціями і доводяться до відома керівників підприємств, установ та організацій.

Командири (начальники) військових частин (підрозділів), керівники установ та організацій військових формувань під час повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки зобов’язані забезпечити:

# технічне обслуговування транспортних засобів і техніки та їх заправку пальним в обсягах, що дадуть змогу доставити транспортні засоби і техніку до пунктів повернення із залишком пального після повернення в обсягах, які були на момент передачі;
# здійснення (у разі потреби) визначення обсягу шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації;
# своєчасну доставку транспортних засобів і техніки у визначені пункти повернення.

Транспортні засоби і техніка повертаються з відповідними реєстраційними документами та державними номерними знаками.
== Визначення обсягу шкоди, у випадку її заподіяння, транспортним засобам і техніці залученим під час мобілізації ==
Обсяг шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається під час підготовки військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань транспортних засобів і техніки до повернення підприємствам, установам та організаціям та здійснюється суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання, суб’єктом оціночної діяльності - органом державної влади та органом місцевого самоврядування або судовим експертом за результатами проведення оцінки майна у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, відповідно до встановлених стандартів та методик за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування військових формувань, для задоволення потреб яких залучалися транспортні засоби і техніка.

Про повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації, складається '''акт''' за формою згідно з додатками 6 і 7 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення.]. До акта про повернення транспортних засобів і техніки додається '''висновок експерта''' (експертне дослідження) або '''звіт про оцінку майна''' (акт оцінки майна). Звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), складений за результатами її проведення, підлягає рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
== Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації ==
Право на компенсацію шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності, транспортні засоби і техніка яких залучалися для задоволення потреб військових формувань під час мобілізації.

Компенсація шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки підприємствам, установам та організаціям.

Для отримання компенсації шкоди керівник підприємства, установи та організації, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки звертається до ТЦК та СП за місцем їх залучення із '''заявою''', до якої додаються акт приймання-передачі, акт про повернення під час демобілізації транспортних засобів і техніки і висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

У заяві зазначаються такі відомості про підприємство, установу та організацію:

# повне найменування;
# місцезнаходження;
# реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# реквізити банківського рахунка.

ТЦК та СП розглядає заяву протягом 10 робочих днів з дати її подання.

У разі виникнення потреби в перевірці викладених у заяві фактів та з’ясуванні додаткових обставин заява розглядається протягом одного місяця з повідомленням про це заявнику.

За результатами розгляду заяви ТЦК та СП оформляє '''висновок''' про здійснення виплати для компенсації шкоди, завданої транспортному засобу або техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, за формою згідно з додатком 8 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-п#Text Положення,] який підписується керівником ТЦК та СП із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Зазначений висновок складається у трьох примірниках, один з яких передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, а третій зберігається у ТЦК та СП.

Виплата компенсації шкоди здійснюється ТЦК та СП у порядку черговості оформлення висновків.

У разі коли внаслідок залучення під час мобілізації транспортний засіб або техніка були знищені, їх власнику відшкодовується майнова шкода, визначена за результатами незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на дату проведення такої оцінки.

Визначення майнової шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування військових формувань, для задоволення потреб яких залучалися транспортні засоби і техніка.

Звіт про оцінку майна разом з документами, які підтверджують знищення транспортного засобу або техніки, військові формування надають власнику транспортного засобу і техніки.

Транспортні засоби і техніка, які були знищені внаслідок їх залучення під час мобілізації, підлягають списанню з балансового обліку підприємств, установ та організацій на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких транспортних засобів і техніки.

Спори, пов’язані з виплатою компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, та відшкодування майнової шкоди за знищені транспортні засоби і техніку розв’язуються в судовому порядку.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Воєнний стан]]

Застосування строків позовної давності у справах про визнання батьківства

2024-03-18T15:26:08Z

Maksym.dizanov: /* Застосування позовної давності у справах про визнання батьківства якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено за вказівкою матері або у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебува */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
== Поняття строку та позовну давність ==
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

'''''Строки, у справах про визнання батьківства, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України.'''''

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
== Загальна інформація про застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n118 ст. 20 Сімейного кодексу України (далі- СК України)]:

1. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків передбачених:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n366 частиною другою статті 72 СК України], - до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n623 частиною другою статті 129 СК України], - до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n661 частиною третьою статті 138 СК України], - до вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n666 частиною третьою статті 139 СК України], - до вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.
2. У випадках, передбачених частиною першою статті 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], позовна давність застосовується судом відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України].

У п.7.10. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) вказано: "Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог". Тобто, перед застосуванням позовної давності, суд мусить дослідити та відобразити у рішенні, чи були порушені право чи інтерес, захищені законом, на захист яких позивач подав позов. Якщо встановлено, що порушення не мало місця, суд відкидає позов через його неґрунтовність. Однак, якщо порушення права чи захищеного законом інтересу підтверджено, але термін для подачі позову вже вийшов і це було оголошено протилежною стороною, суд відмовить у задоволенні позову через пропущений термін позовної давності, за відсутності достатніх причин для його пропуску з боку позивача. Отже, коли суд відмовляє у задоволенні позову через непорушення прав, додаткове обговорення питання позовної давності в рішенні як додаткової причини для відмови не потрібне.
== Застосування позовної давності у справах про визнання батьківства якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено за вказівкою матері або у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n616 ст. 128 СК України], визнання батьківства за рішенням суду визначається за відсутності заяви про визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, право на подання якої встановлено статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n609 126 СК України]. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено за вказівкою матері або у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина, що передбачено частиною першою статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n641 135 СК України].

У даному випадку строк позовної давності застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України.

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/110599405 Постанові] Верховного Суду України, винесеному 1 травня 2023 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, було підтримано рішення судів перших та других інстанцій за справою № 753/7593/21. Згідно з цим рішенням, бажання позивачки змінити інформацію про батька в актовому записі про народження дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України не було визнано достатньою підставою для задоволення її позову.

Суд мотивував відмову задовольнити позов відсутністю в матеріалах справи доказів про те, що будь-яка інша особа заявляла про своє батьківство щодо зазначеної дитини. Таким чином, запит позивачки про вилучення з актового запису інформації про батька без надання підтверджуючих доказів був визначений як недостатньо обґрунтований. Це рішення підкреслює важливість наявності конкретних доказів при спробах зміни юридичних документів, пов'язаних із встановленням батьківства.

== Застосування позовної давності у справах про визнання батьківства у разі спору про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини ==
Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У даному випадку строк позовної давності один рік, який починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство, але, відповідно до правової позиції постанови Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/66301111 справі за № 6-617цс17 від 27.04.2017], суд за власною ініціативою не має права застосувати вищезазначену норму про позовну давність. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1468 частиною 3 статті 267 ЦК України].

У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108516060 постанові] Верховного Суду України від 11 січня 2023 року, винесеній колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було наголошено, що ігнорування батьком своїх обов'язків щодо дитини протягом тривалого часу не може служити аргументом проти визнання його батьківства. Верховний Суд підкреслив, що основною метою визнання батьківства є захист прав та інтересів дитини, а також надання юридичної основи для встановлення батьківських обов'язків, зокрема фінансової підтримки дитини.

== Cудово-біологічна (судово-генетична) експертиза при розгляді справ про визнання батьківства ==
В Постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18 (провадження № 61-18654св20 вказано: “Відповідно до частини другої статті 129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Верховний Суд звертає увагу, що передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною. Для з’ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства» (рішення від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації»). '''''Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення у процесі дослідження факту батьківства.”'''''

== 19 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «М. Т. проти України» (''«M.T. v. Ukraine»'', заява № 950/17) (далі також - Рішення) щодо порушення у цій справі Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ==
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання батьківства поза межами встановленого законодавством строку, та згідно з нормами законодавства мали повноваження поновити цей строк за наявності вагомих підстав.

Надаючи клопотання про поновлення строку, позивач наполягав, що він пропустив його з поважних причин, оскільки, доки йому не перешкоджали у регулярному спілкуванні з дитиною, не хотів порушувати її сімейне становище, оскільки в неї був законний батько. Позивач втрутився лише тоді, коли дізнався про рішення матері виїхати з країни разом з дитиною.

Незважаючи на складну фактичну ситуацію дитини (наявність ймовірного біологічного батька, законного батька та вітчима), її фактичні стосунки з цими трьома чоловіками залишилися абсолютно непроаналізованими. А питання про те, чи було в '''''найкращих інтересах дитини''''' '''''поновити позивачеві позовну давність, не було розглянуте.''''' Отже, за таких обставин не було проведено жодного аналізу для забезпечення балансу між інтересами дитини та позивача щодо встановлення його батьківства (§ 25 Рішення), а суди апеляційної та касаційної інстанцій не забезпечили поваги до приватного життя позивача, на яке він має право відповідно до статті 8 Конвенції (§ 26 Рішення).

З огляду на висновки за статтею 8 Конвенції ЄСПЛ зазначив, що немає необхідності розглядати скаргу щодо стверджуваного порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (§ 29 Рішення).

[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

2023-10-20T14:25:23Z

Maksym.dizanov: доповнено посаду

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закон України "Про статус народного депутата України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17 Закон України "Про Регламент Верховної Ради України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 Закон України "Про статус депутатів місцевих рад"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19 Закон України "Про Рахункову палату"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]
== Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 480 Кримінального процесуального кодексу України] особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
# Народного депутата України;
# Судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого антикорупційного суду, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
# Кандидата у Президенти України;
# Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
# Голови, іншого члена Рахункової палати;
# Депутата місцевої ради;
# Адвоката;
# Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
# Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
# Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.
== Народні депутати ==
Згідно зі статтею 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12#n326 Закону України "Про статус народного депутата України"] народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) стосовно народного депутата України передбачений cтаттею 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].

Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора).

Розгляд таких клопотань, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється слідчим суддею, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Такі клопотання розглядаються за обов’язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку.

Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.

Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора), дозволяється затримання народного депутата України лише у разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.

Орган або посадові особи, які затримали народного депутата України, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Голову Верховної Ради України.

У разі вчинення дій, зазначених в абзаці 6 частини статті 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], стосовно Голови Верховної Ради України орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Першого заступника Голови Верховної Ради України.

Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (пункт 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України](частина 5 статті 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого Антикорупційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n437 Згідно зі статтею 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи, за винятком:
# якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв’язку з таким діянням;
# затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину.
Суддя має бути негайно звільнений, якщо мета такого затримання (попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину) досягнута.

Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

'''Окремо:'''

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо судді Вищого антикорупційного суду клопотання учасників кримінального провадження розглядає слідчий суддя, визначений пунктом 18 частини першої статті 3 цього Кодексу, в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Таким слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Повідомлення про підозру судді Вищого антикорупційного суду здійснюється Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

'''Присяжні'''

Народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов’язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України «Про судоустрій і статус суддів»].

Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних.

Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206'''-2''', 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366'''-1''', 368, 368'''-5''', 369, 369'''-2''', 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], якщо наявна умова:

кримінальне правопорушення вчинено: суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, '''присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді'''), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
== Кандидат у Президенти України ==
Особливості кримінального провадження щодо кандидата у Президенти України закріплені в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України].

Відповідно до частини 6 статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчого кодексу України] '''забороняється''' проведення передвиборної агітації або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, подарункових сертифікатів, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок виборчого фонду, що містять візуальні зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, такі як плакати, листівки, календарі, блокноти, ручки, запальнички, сірники, значки, бейджі, USB-флешки, вимпели, прапори, книги, пакети, футболки, кепки, шарфи, парасолі та інші матеріали передвиборної агітації, вартість яких не перевищує 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), пільг, переваг, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних та нематеріальних активів, у тому числі від імені благодійних організацій, засновниками або членами яких є кандидат (кандидати), партія (місцева організація партії), та інших благодійних організацій, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата (кандидатів), партію (місцеву організацію партії) або згадуванням імені кандидата, назви партії (місцевої організації партії), символіки партії.

Передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок виборчого фонду, що містять візуальні зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, такі як плакати, листівки, календарі, блокноти, ручки, запальнички, сірники, значки, бейджі, USB-флешки, вимпели, прапори, книги, пакети, футболки, кепки, шарфи, парасолі та інші матеріали передвиборної агітації, вартість яких не перевищує 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), пільг, переваг, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних та нематеріальних активів, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата (кандидатів), згадуванням імені такого кандидата (кандидатів) або партійної символіки, вважається підкупом виборців.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 481 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] повідомлення про підозру кандидату у Президенти України повідомляється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора), або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
== Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 частини 3 статті 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»] Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Разом з тим, у випадку припинення повноважень уповноваженого Верховної Ради України з прав людини встановлених законом України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", яке оформлюються постановою Верховної Ради України, особа втрачає статус Уповноваженого та підпадає під дію загального порядку кримінального провадження.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) - п.2 ч.1 ст.481 Кримінального процесуального кодексу України.
== Щодо осіб Рахункової палати ==
Особливий порядок кримінального провадження застосовується і щодо осіб Рахункової палати. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати або іншому члену Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора), або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
== Депутат місцевої ради ==
Згідно зі статтею 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93-15#Text Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"] повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної обласної прокуратури. Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру.

Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.
== Адвокати ==
Особливості кримінального провадження щодо адвокатів полягає в тому, що адвокат здійснюючі свої професійні обов’язки забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, які утворюють адвокатську таємницю, якими він володіє.

У зв’язку з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків, законодавець передбачає гарантії його діяльності, які стосуються заборони будь-яких втручань і перешкод в здійсненні адвокатської діяльності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 стаття 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]).

У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 пункт 2-4 частини 1 статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"].

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Гарантією адвокатів, як окремої категорії осіб у кримінальному процесі, передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 65 Кримінального процесуального кодексу України], в якій зазначено, що не можуть бути допитані, як свідки адвокати про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини 1 статті 481 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Генеральний прокурор України ==
Організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України,] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Законом України "Про прокуратуру"], іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами та розпорядженнями.

Особливості кримінального провадження щодо Генерального прокурора України, його заступника, це:
# повідомлення про підозру Генеральному прокурору України повідомляється заступником Генерального прокурора України;
# здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступником, віднесено до повноважень слідчих органів державного бюро розслідувань;
# судове провадження здійснюється у складі суду, визначеному відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 12 статті 31 Кримінального процесуального кодексу України].
== Директор та працівники Національного антикорупційного бюро України, члени Національного агентства з питань запобігання корупції ==
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові, заступнику Голови Національного агентства може бути здійснено лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З клопотанням про відсторонення від посади Голови або заступника Голови Національного агентства, який підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор, його заступник або керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 частина 5 статті 9 Закону України "Про запобігання корупції"]).

== Висновок Конституційного суду України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003v710-01#Text рішення Конституційного суду України від 11.07.2001 року №3-в/2001] недоторканність певної категорії посадових осіб - це не їх привілей; вона пов'язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції і міжнародно-правових зобов'язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів, Президента, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

2023-10-20T12:21:36Z

Maksym.dizanov: Зміни щодо досудового розслідування відносно Генерального прокурора, першого заступника та заступників

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закон України "Про статус народного депутата України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17 Закон України "Про Регламент Верховної Ради України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 Закон України "Про статус депутатів місцевих рад"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19 Закон України "Про Рахункову палату"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]
== Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 480 Кримінального процесуального кодексу України] особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
# Народного депутата України;
# Судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого антикорупційного суду, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
# Кандидата у Президенти України;
# Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
# Голови, іншого члена Рахункової палати;
# Депутата місцевої ради;
# Адвоката;
# Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
# Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
# Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.
== Народні депутати ==
Згідно зі статтею 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12#n326 Закону України "Про статус народного депутата України"] народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) стосовно народного депутата України передбачений cтаттею 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].

Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора).

Розгляд таких клопотань, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється слідчим суддею, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Такі клопотання розглядаються за обов’язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку.

Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.

Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора), дозволяється затримання народного депутата України лише у разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.

Орган або посадові особи, які затримали народного депутата України, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Голову Верховної Ради України.

У разі вчинення дій, зазначених в абзаці 6 частини статті 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], стосовно Голови Верховної Ради України орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Першого заступника Голови Верховної Ради України.

Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (пункт 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України](частина 5 статті 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого Антикорупційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n437 Згідно зі статтею 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи, за винятком:
# якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв’язку з таким діянням;
# затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину.
Суддя має бути негайно звільнений, якщо мета такого затримання (попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину) досягнута.

Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

'''Окремо:'''

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо судді Вищого антикорупційного суду клопотання учасників кримінального провадження розглядає слідчий суддя, визначений пунктом 18 частини першої статті 3 цього Кодексу, в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Таким слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Повідомлення про підозру судді Вищого антикорупційного суду здійснюється Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

'''Присяжні'''

Народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов’язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України «Про судоустрій і статус суддів»].

Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних.

Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206'''-2''', 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366'''-1''', 368, 368'''-5''', 369, 369'''-2''', 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], якщо наявна умова:

кримінальне правопорушення вчинено: суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, '''присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді'''), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
== Кандидат у Президенти України ==
Особливості кримінального провадження щодо кандидата у Президенти України закріплені в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України].

Відповідно до частини 6 статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчого кодексу України] '''забороняється''' проведення передвиборної агітації або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, подарункових сертифікатів, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок виборчого фонду, що містять візуальні зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, такі як плакати, листівки, календарі, блокноти, ручки, запальнички, сірники, значки, бейджі, USB-флешки, вимпели, прапори, книги, пакети, футболки, кепки, шарфи, парасолі та інші матеріали передвиборної агітації, вартість яких не перевищує 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), пільг, переваг, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних та нематеріальних активів, у тому числі від імені благодійних організацій, засновниками або членами яких є кандидат (кандидати), партія (місцева організація партії), та інших благодійних організацій, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата (кандидатів), партію (місцеву організацію партії) або згадуванням імені кандидата, назви партії (місцевої організації партії), символіки партії.

Передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок виборчого фонду, що містять візуальні зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, такі як плакати, листівки, календарі, блокноти, ручки, запальнички, сірники, значки, бейджі, USB-флешки, вимпели, прапори, книги, пакети, футболки, кепки, шарфи, парасолі та інші матеріали передвиборної агітації, вартість яких не перевищує 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), пільг, переваг, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних та нематеріальних активів, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата (кандидатів), згадуванням імені такого кандидата (кандидатів) або партійної символіки, вважається підкупом виборців.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 481 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] повідомлення про підозру кандидату у Президенти України повідомляється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора), або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
== Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 частини 3 статті 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»] Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Разом з тим, у випадку припинення повноважень уповноваженого Верховної Ради України з прав людини встановлених законом України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", яке оформлюються постановою Верховної Ради України, особа втрачає статус Уповноваженого та підпадає під дію загального порядку кримінального провадження.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) - п.2 ч.1 ст.481 Кримінального процесуального кодексу України.
== Щодо осіб Рахункової палати ==
Особливий порядок кримінального провадження застосовується і щодо осіб Рахункової палати. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати або іншому члену Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора), або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
== Депутат місцевої ради ==
Згідно зі статтею 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93-15#Text Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"] повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної обласної прокуратури. Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру.

Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.
== Адвокати ==
Особливості кримінального провадження щодо адвокатів полягає в тому, що адвокат здійснюючі свої професійні обов’язки забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, які утворюють адвокатську таємницю, якими він володіє.

У зв’язку з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків, законодавець передбачає гарантії його діяльності, які стосуються заборони будь-яких втручань і перешкод в здійсненні адвокатської діяльності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 стаття 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]).

У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 пункт 2-4 частини 1 статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"].

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Гарантією адвокатів, як окремої категорії осіб у кримінальному процесі, передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 65 Кримінального процесуального кодексу України], в якій зазначено, що не можуть бути допитані, як свідки адвокати про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини 1 статті 481 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Генеральний прокурор України ==
Організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України,] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Законом України "Про прокуратуру"], іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами та розпорядженнями.

Особливості кримінального провадження щодо Генерального прокурора України, його заступника, це:
# повідомлення про підозру Генеральному прокурору України повідомляється заступником Генерального прокурора України;
# здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступником, віднесено до повноважень слідчих органів державного бюро розслідувань;
# судове провадження здійснюється у складі суду, визначеному відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 12 статті 31 Кримінального процесуального кодексу України].
== Директор та працівники Національного антикорупційного бюро України, члени Національного агентства з питань запобігання корупції ==
Письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

З клопотанням про відсторонення від посади члена Національного агентства, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор або його заступник ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 частина 5 статті 9 Закону України "Про запобігання корупції"]).

== Висновок Конституційного суду України ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003v710-01#Text рішення Конституційного суду України від 11.07.2001 року №3-в/2001] недоторканність певної категорії посадових осіб - це не їх привілей; вона пов'язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції і міжнародно-правових зобов'язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів, Президента, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Захист права власності

2023-08-18T12:50:00Z

Maksym.dizanov: додано судову практику

Захист права власності

2023-08-18T12:27:47Z

Maksym.dizanov: види позовів до суду для захисту права власності

Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті

2023-08-18T07:25:07Z

Maksym.dizanov: Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України]
== Перехід зобов’язання зі сплати аліментів спадкодавця до спадкоємців ==
Згідно з ст. 1216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог частин першої, четвертої ст. 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до позиції викладеної в [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995 '''''постанові Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц'''''] за змістом статті 194 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину.

Зі спадкоємця можна стягнути заборгованість з аліментів спадкодавця, але при цьому зобов'язання щодо відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення сплати аліментів є відповідальністю боржника, не входять до складу спадщини, а тому підстав для стягнення таких штрафних санкцій зі спадкоємця боржника немає.
== Порядок пред’явлення вимоги щодо виплати заборгованості за аліментами ==
Статтею 1281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст. 1282 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995 Постанова Верховного суду від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/90985719 Постанова Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 199/5826/16-ц (провадження № 61-20217св19)]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Спадкове право]]

Строк та термін в цивільному праві

2023-04-03T07:25:29Z

Maksym.dizanov:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)»]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] '''у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], продовжуються на строк його дії. ''Факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.'''''

Згідно висновку Верховного касаційного адімінстративного суду в постанові від 29.09.2022 року по справі №500/1912/22, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
|}
== Поняття строку та терміну в цивільному праві ==
Відповідно до ст. 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України]:
* Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
* Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 
'''''Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.'''''
== Види цивільно-правових строків ==
Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації. ''Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:''

'''''Залежно від того, де і ким вони визначаються строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Законні || це строки, що визначаються законодавчими органами в актах цивільного законодавства (у ЦК, законах України, указах Президента тощо). Так, наприклад, закон встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини або відмови від неї (ст. 1270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]), строк позовної давності та інші.
|-
| Договірні || це строки, що визначаються сторонами в правочинах за їхнім бажанням, будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено в законі.
|-
| Судові строки || це строки, що встановлюються процесуальними законами або судом. Наприклад, суд може визначити строк для примирення сторін.
|}
'''''Залежно від того, які правові наслідки вони створюють строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Правовстановлюючі або правостворюючі || це строки, з якими пов´язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов´язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов´язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права.
|-
| Правоприпиняючі || це строки, з перебігом яких законодавець пов´язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов´язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя.
|-
| Правозмінюючі || це строки по закінченню яких припиняються одні права та обов´язки і виникають інші. Наприклад, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на цю річ виникає у держави.
|}
'''''Залежно від ступеня самостійності сторін у встановленні строку вини поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Імперативні строки || тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки).
|-
| Диспозитивні строки || це строки, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов´язання, визначене моментом витребування в 20-денний строк від дня пред´явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов´язання.
|}
'''''Залежно від способу визначення строки поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Визначені календарною датою || Наприклад (строк повернення боргу)
|-
| Певним періодом часу || (поставка продукції - поквартальна, щомісячна)
|-
| Вказівкою на подію|| яка неодмінно має настати (настання навігації - за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події)
|}
== Порядок визначення моменту спливу строку та закінчення строку ==
Відповідно до ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
''Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.''
* Що стосується закінчення строку то згідно ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
* Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
* До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.
* Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.
* Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
* Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
* Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
== Порядок вчинення дій в останній день строку ==
Відповідно до ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
* Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
* Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
== Продовження строків на період дії карантину ==
2 квітня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)» (далі – Закон № 540-ІХ)], яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), '''строки,''' визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також '''інші процесуальні строки''' щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами '''продовжуються на строк дії такого карантину».'''

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди]]

Компенсація шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок

2023-04-03T06:53:33Z

Maksym.dizanov:

[[Файл:1517929785280897985.gif]]
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1529-17 Типові правила благоустрою території населеного пункту, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 року №310]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №270]
== Хто має відповідати ==
У випадку заподієння шкоди здоров'ю людині, завданої внаслідок падіння бурульок з даху будинку, відповідальність несе управитель зазначеного будинку.

Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з п.1.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій], затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року, та п.1.1.8.6. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року], <big>'''''балансоутримувач зобов'язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду'''''</big>. До такого ж висновку прийшла колегія ВССУ у справі № 6-15405св15.

У випадку заподієння шкоди здоров'ю людині, завданої внаслідок падіння бурульок з даху будинку, який використовується підприємством (фізичною-особою підприємцем) або є його власнітю, відповідальність несе власник підприємства (фізична-особа підприємець).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України "Про благоустрій наслених пунктів" утримувати в належному стані об’єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об’єктів територію.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.18 Закону України "Про благоустрій наслених пунктів" відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
== Дії при нанесенні шкоди здоров'ю, завдані внаслідок падіння бурульок ==
# Звернення до швидкої допомоги або медичного закладу; 
# Звернення до органів поліції з заявою про скоєння злочину за ст.367 КК України "Службове недбальство"; 
# Звернутись до міської ради із заявою про розслідування нещасного випадку невиробничого характеру; 
# Звернутись до управління житлово-комунального господарства ЖКГ з запитом про надання інформації хто є власником будинку, з якого людина через падіння бурульок зазнали пошкодження здоров'я; 
# Звернутись з заявою про відшкодування шкоди до власника (управитель багатоквартирного будинку) будинку; 
# В разі відмови такого відшкодування, звернутись з позовом до суду.
== Судовий порядок стягнення відшкодуванню шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок ==
Якщо відповідачем є суб’єктом владних повноважень необхідно звертатись до до суду з '''адміністративним позовом''' 
Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг 
Якщо відповідач фізична особа необхідно звертатись до суду з цивільним позовом.

Від сплати судового збору позивач буде '''''звільнений''''' на підставі п.2 ч.1 ст.5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"],
Крім матеріальної шкоди, потеріпілий має право також на стягнення моральної шкоди, відповідно до ст.23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]
== Докази в судовому процесі ==
* Фотографії з прив'язкою до вивісок магазинів, балкону, вікон, інших елементів, які ідентифікують будинок з якого впали бурульки 
* Показання свідків 
* Виписки з медичної картки, довідки, епікризи 
* Квитанції (чеки) про придбання ліків або надання послуг з діагностування травм 
* Постанова слідчого чи прокурора про закриття кримінального провадження ( у випадку звернення з заявою про злочин) 
* Акт про нещасний випадок невиробничого характеру (у випадку звернення з заявою про розслідування нещасного випадку)
== Судова практика ==
'''Позиція Верховного суду України''': Житлово-експлуатаційні підприємства зобов'язані прибирати дахи і карнізи від льоду. Невиконання цього обов`язку буде підставою для відповідальності. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/52523367 Ухвала ВССУ у справі № 6-15405СВ15 від 07.10.15].
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Застосування строків позовної давності у справах про визнання батьківства

2022-12-19T08:33:28Z

Maksym.dizanov:

Державне регулювання діяльності у сфері азартних ігор

2022-11-21T11:07:57Z

Maksym.dizanov:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/743-19#Text Закон України "Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань"]
*Цивільний процесуальний кодекс [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text України]
*Кодекс України про адміністративні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text правопорушення]
== Діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор ==
Органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - Уповноважений орган). Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/891-2020-%D0%BF#n12 Положення про Уповноважений орган] (далі - Положення) затверджується Кабінетом Міністрів України. Уповноважений орган забезпечує відкритість своєї діяльності, тому порядок денний засідань Уповноваженого органу підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Уповноваженого органу не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення засідання.

Закони України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3166-17#Text "Про центральні органи виконавчої влади"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text "Про державну службу"], інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, застосовуються до Уповноваженого органу з урахуванням особливостей, визначених Законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20#Text "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор"]

На території України дозволяється організовувати та проводити виключно такі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор:

1) організація та проведення азартних ігор у гральних закладах казино;

2) організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет;

3) організація та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет;

4) організація та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів;

5) організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет.

До азартних ігор не належать:

1) організація та проведення творчих конкурсів, спортивних змагань тощо, незважаючи на те, передбачається чи не передбачається умовами проведення грошовий або майновий виграш;

2) гра в більярд, гра в кеглі (боулінг) та інші ігри, що проводяться без одержання гравцем призу (виграшу);

3) гра на автоматах типу "кран-машина" (двокоординатні автомати), в якій як виграш (приз) гравець отримує виключно матеріальні речі (іграшки, цукерки тощо);

4) випуск та проведення лотерей;

5) організація та проведення спортивного покеру.

Державний нагляд (контроль) за ринком азартних ігор здійснюється шляхом проведення планових, позапланових перевірок, фактичних перевірок (методом контрольних закупок) та моніторингу діяльності організаторів азартних ігор з використанням Державної системи онлайн-моніторингу.

Планові перевірки організаторів азартних ігор, їх відокремлених підрозділів проводяться не частіше ніж один раз на рік, але не рідше ніж один раз на три роки відповідно до планів, затверджених Уповноваженим органом.

Позапланові перевірки проводяться за рішенням Уповноваженого органу з питань, зазначених у таких рішеннях. Рішення про проведення позапланової перевірки приймається:

1) '''''на підставі письмового чи електронного звернення про порушення законодавства, стандартів чи інших нормативних документів у сфері організації та проведення азартних ігор;'''''

2) з метою перевірки виконання розпоряджень чи приписів про усунення раніше виявлених порушень;

3) у разі виявлення недостовірності даних, зазначених у документах обов’язкової звітності, поданих організатором азартних ігор, або у разі отримання таких даних через Державну систему онлайн-моніторингу;

4) з метою перевірки дотримання організатором азартних ігор вимог щодо підключення грального обладнання до Державної системи онлайн-моніторингу.

== Обов'язки організаторів азартних ігор ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/768-20/conv#n389 Передбачені ст.15 Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" .]

У місцях провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор у вільному доступі для гравців та відвідувачів розміщуються інформаційні матеріали щодо ігрової залежності та відповідальної гри, зокрема про обмеження віку гравця, шанси на виграш, принципи відповідальної гри, місця, де можна отримати допомогу у разі гральної залежності, викладені державною мовою та переведені на англійську мову.

Організатор азартних ігор, який одержав розпорядження або припис уповноваженої посадової особи Уповноваженого органу про усунення порушень законодавства у сфері організації та проведення азартних ігор, зобов’язаний у встановлений розпорядженням чи приписом строк усунути виявлені порушення та подати до Уповноваженого органу відповідну інформацію. Строк усунення організатором азартних ігор порушень законодавства про азартні ігри не повинен перевищувати двох місяців з дня отримання організатором азартних ігор відповідного розпорядження чи припису Уповноваженого органу.
== Обмеження в доступі до азартних ігор ==
Згідно Закону гравцями не можуть бути:
* недієздатні та обмежено дієздатні особи;
* особи, які не досягли 21-річного віку;
* особи, які відповідно до законодавства мають відповідні обмеження;
* особи, які перебувають в стані наркотичного чи алкогольного сп’яніння;
* особи, визнані організатором азартних ігор небажаними;
* особи, внесені до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх.
Якщо особа, незважаючи на встановлену цим Законом, правилами участі в азартній грі заборону, взяла участь в азартній грі, такий договір про участь в азартній грі, укладений між організатором азартної гри та такою особою, є нікчемним. Виплата (видача) виграшів (призів) за нікчемними договорами не здійснюється.

Обмеження участі особи в азартних іграх шляхом внесення до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, здійснюється:

1) самостійно за заявою особи шляхом особистого подання організатору азартних ігор або Уповноваженому органу письмової заяви (заяви про самообмеження) з одночасним пред’явленням документа, що посвідчує особу

Така заява повинна містити:

* відомості про прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) фізичної особи, яка подає заяву;
* відомості про прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) особи, стосовно якої встановлюється обмеження, дані документа, що посвідчує особу (найменування документа, серія (за наявності), номер, дата видачі, найменування державного органу, що видав документ, офіційна назва органу іноземної держави, в якому видано документ)
* строк відмови від відвідування гральних закладів та участі в інших видах азартних ігор;
* дату заяви та особистий підпис заявника (крім звернення, що подається в електронній формі);

Подання заяви будь-якому організатору азартних ігор або Уповноваженому органу розглядається як подання заяви всім організаторам азартних ігор на території України.

2) Уповноваженим органом за обґрунтованою заявою членів сім’ї першого ступеня споріднення або законних представників (заяви про обмеження) на строк до шести місяців у порядку, визначеному цією статтею;

3) за рішенням суду.

Гравець може бути обмежений у відвідуванні гральних закладів та в участі у азартних іграх шляхом його внесення до Реєстру осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів та/або участь в азартних іграх, Уповноваженим органом за заявою членів сім’ї першого ступеня споріднення або законних представників тимчасово до ухвалення рішення суду, але не більше шести місяців у разі:
* перевищення витрат на гру над особистими доходами гравця, що ставить гравця або його сім’ю у скрутне матеріальне становище;
* наявності боргових зобов’язань на суму більш як 100 прожиткових мінімумів доходів громадян;
* ухилення особи від сплати аліментів впродовж більше трьох місяців;
* якщо особа або члени її сім’ї є отримувачами житлової субсидії чи пільг на сплату житлово-комунальних послуг.
При поданні заяви про обмеження в ній зазначається обґрунтування необхідності встановлення такого обмеження.

У разі якщо гравець шляхом участі в азартних іграх завдає шкоду самому собі та/або своїй сім’ї через приведення до тяжкого матеріального стану, такий гравець може бути обмежений у відвідуваннях гральних закладів та участі в азартних іграх на строк від шести місяців до трьох років за рішенням суду. Для цього РОЗДІЛ IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] доповнено главою 2-1 «Розгляд судом справ про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх» (ст.ст. 300-1 — 300-5 ЦПК України).

Заяву про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх може бути подано членами сім’ї першого ступеня споріднення або законними представниками такої особи. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Заява про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх подається до суду за місцем проживання такої особи. Справи про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх судом розглядаються в окремому провадженні за участю заявника та особи, стосовно якої розглядається справа.

Судові витрати пов’язані з провадженням справи про обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх, відносяться на рахунок держави.
== Адміністративна відповідальність за участь в організованих без дозволу азартних іграх. ==
Відповідно до статті 181 Кодексу України про адміністративні правопорушення участь в організованих без дозволу азартних іграх (карти, рулетку, "наперсток" та інші) на гроші, речі та інші цінності тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального приладдя, а також грошей, речей та інших цінностей, що є ставкою у грі, або без такої.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, тягнуть за собою накладення штрафу від семи до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального приладдя, а також грошей, речей та інших цінностей, що є ставкою у грі, або без такої.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Звернення до суду: окреме провадження]]
[[Категорія:Особливості організації та проведення азартних ігор]]

Право земельного сервітуту

2022-10-26T11:26:58Z

Maksym.dizanov: Відповідно до змін в законодавстві

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14/conv/print1482220648784246 Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав]
== Загальні визначення ==
'''Право земельного сервітуту''' - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) відповідно до статті 98 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодеку України].
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2135 статтею 100 Земельного кодексу України] Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

УВАГА!!! Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою.
== Види сервітутів ==
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" | Види сервітутів
|-
| Особистий сервітут || Сервітуарієм за особистим сервітутом є певна особа, інтересам якої служить обслуговуюча річ. Права, що випливають з особистого сервітуту, належать лише цій конкретно визначеній особі та не можуть бути передані сервітуарієм іншій особі, навіть її спадкоємцям. 
За особистим сервітутом права закріплені особисто за сервітуарієм та припиняються після його смерті. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2156 ч.1 ст. 405 Цивільного кодексу України]). У таких правовдіносинах підлягають застосуванню не норми ЖК УРСР, а норми, передбачені главою 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2135 Цивільного кодексу України]. Тобто стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2156 статті 405 Цивільного кодексу України]. 
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n378 статей 71, 72 Житловий Кодекс Української РСР] застосуванню не підлягають. Таких висновків дійшов [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14/conv/print1482220648784246 Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5.]
|-
| Земельний сервітут || Право земельного сервітуту закріплено за певним обтяжуючим об’єктом по відношенню до іншого обтяженого об’єкту, а не щодо конкретної особи, відтак - не залежить від власників відповідних об’єктів сервітуту. 
Земельним кодексом України право земельного сервітуту визначається як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право: вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом; на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту. 
Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту, спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".] 
Щодо змісту договору про встановлення земельного сервітуту, то, виходячи з його цільової спрямованості, слід чітко викласти усі права та обов'язки, що надаватимуться сервітуарію (особі, в інтересах якої встановлений сервітут). Також невід'ємною частиною договору земельного сервітуту є технічний (кадастровий) план спірної земельної ділянки, яким визначається обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки на яку поширюється право сервітуту. Земельний сервітут не підлягає відчуженню, зокрема він не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n861 ч.3 ст. 101 Земельного кодексу України]).
|}
== Земельні сервітути за терміном дії ==
Земельний кодекс України поділяє земельні сервітути за терміном їх дії (на постійні та строкові). Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n838 ч. 2 ст. 98 Земельного кодексу України].

Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. У разі переходу права власності на об’єкт нафтогазовидобування, об’єкт трубопровідного транспорту, об’єкт енергетики, передачі електричної енергії, для розміщення якого встановлений земельний сервітут, право земельного сервітуту (права та обов’язки особи, на користь якої встановлений земельний сервітут) переходить до нового власника такого об’єкта на тих самих умовах. У такому разі волевиявлення землевласника (землекористувача) та внесення змін до договору про встановлення земельного сервітуту не вимагаються. Документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт, для розміщення якого встановлений земельний сервітут, є підставою для державної реєстрації переходу права земельного сервітуту згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n838 ч. 1 ст. 101 Земельного кодексу України]

'''Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n843 ст. 99 Земельного кодексу України].'''

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

♦ право проходу та проїзду на велосипеді;

♦ право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

♦ право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

♦ право на будівництво та розміщення об’єктів нафтогазовидобування;

♦ право на розміщення об’єктів трубопровідного транспорту;

♦ право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 Земельного Кодексу України;

♦ право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

♦ право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

♦ право розміщення (переміщення, пересування) об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

♦ право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

♦ право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

♦ право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

♦ право прогону худоби по наявному шляху;

♦ право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

♦ право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків;

♦ інші земельні сервітути.
{| class="wikitable"
|-
| '''Зазначений перелік не є вичерпним.'''
|}
== Нотаріальне посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 100 Земельного кодексу України] за домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.
== Плата за користування сервітутом ==
Плата за користування сервітутом. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n861 ч. 4 ст. 101 Земельного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2144 ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України] власник або користувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких він встановлений, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Визначення розміру плати за встановлення сервітуту віднесено до компетенції суб'єктів сервітутних відносин. При цьому сторони повинні виходити з того, що плата має враховувати ті обмеження, які перешкоджатимуть власнику реалізовувати своє право на обтяжене сервітутом майно.

Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.

Сервітут є самостійним речовим правом на земельну ділянку. Однак він не підлягає відчуженню окремо від неї. Тому сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особі, яка не є власником ділянки, для забезпечення користування якою його встановлено. У цьому розумінні сервітут має акцесорний характер щодо того права, в інтересах реалізації якого його встановлено.
== Припинення сервітуту ==
'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статті 102 Земельного кодексу України]дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:'''
# поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;
# відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;
#рішення суду про скасування земельного сервітуту;
# закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут;
# невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;
# порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.
'''На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія сервітуту може бути припинена в судовому порядку у випадках:'''
# припинення підстав його встановлення;
# встановлення земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням.
Договір сервітуту земельної ділянки може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо сервітуарій користується суміжною земельною ділянкою без технічної документації на землю та за відсутності встановлених меж ділянки в натурі (на місцевості)
== Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку ==
Встановити земельний сервітут на сусідній земельній ділянці може тільки власник або користувач іншої сусідньої земельної ділянки. Позовні вимоги інших осіб, зацікавлених у встановленні сервітуту на земельну ділянку, в судовому порядку задоволенню не підлягають. Не підлягають також задоволенню у судовому порядку вимоги щодо усунення перешкод в користуванні майном (земельною ділянкою) у випадку, коли власник сусідньої ділянки не вчиняє протиправних дій.

Якщо доступ до земельної ділянки ускладнено завдяки існуванню сусідньої земельної ділянки, особа має право вимагати саме встановлення сервітуту щодо такої сусідньої ділянки, а не вимагати усунути перешкоди в користуванні вашим майном (негаторний позов) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2099 статті 391 Цивільного кодексу України]. Звернутись з вимогою щодо встановлення сервітуту можна тільки до власника або користувача сусідньої (суміжної) земельної ділянки. Вимоги до інших осіб також не будуть задоволені судом.

Зверненню до суду з позовом щодо встановлення сервітуту має передувати письмове звернення до власника сусідньої земельної ділянки з пропозицією щодо укладення договору сервітуту. Якщо подати позов без такого звернення, суд також відмовить у задоволені позову.

За результатами розгляду справи, суд може встановити земельний сервітут тільки у випадку неможливості позивача задовольнити потреби щодо своєї земельної ділянки іншим способом. Якщо суд встановить, що неможливість нормально використовувати ділянку зумовлена діями самого позивача, суд відмовить в задоволені позову.

Обґрунтування меж і площі, а також обов’язок виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, на яку необхідно встановити сервітут, покладається на позивача. Встановлений сервітут має враховувати витрати власника земельної ділянки по сплаті орендної плати, земельного податку згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]. В рішенні суду має бути чітко вказано, який вид сервітуту встановлюється на суміжній земельній ділянці.

Отже, обов’язковими умовами звернення до відповідного суду з позовом щодо встановлення сервітуту мають бути:
* підтвердження права власності або користування земельною ділянкою, яка потребує сервітуту на суміжній земельній ділянці;
* підтвердження факту звернення до власника чи користувача сусідньої земельної ділянки з письмовою пропозицією укласти договір сервітуту;
* підтвердження неможливості задовольнити свої потреби в інший спосіб, крім встановлення сервітуту.
[[Файл:Договір сервітуту.docx|міні|Договір сервітуту]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88522559 Постанова Верховного суду від 26.03.2020 у справі № 383/153/17] в якій суд відмовив у дозволі на обтяження сервітутом земельної ділянки, оскільки особа не довела, що єдиним способом забезпечення проїзду до складського приміщення можливе лише шляхом проїзду через земельну ділянку відповідача.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79250242 Постанова Верховного суду від 17.01.2019 у справі № 607/12777/17] в якій зазначена аналогічна ситуація, коли суд відмовив у зв’язку з тим що позивачу необхідність встановлення сервітуту зводиться до певного рівня комфорту в користуванні майном, а реальної необхідності, підкріпленої доказами неможливості користування майном, без встановлення сервітуту позивачем не наведено.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73565527 Постанова Верховного суду від 16.04.2018 у справі №302/1464/14-ц] щодо меж втручання держави в право власності шляхом встановлення сервітуту: «Втручання держави в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання».
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77586902 Постанова Верховного суду від 01.11.2018 у справі №642/3165/17] щодо належних суб’єктів правовідносин, які виникають при встановленні сервітуту: «Вимога про встановлення сервітуту має пред'являтися до власника (володільця) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут».
*Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20червня 2018 року №569/12538/16-а [https://reyestr.court.gov.ua/Review/75296576] в якій зроблено висновок, що спір у справі щодо права користування земельною ділянкою за умови встановлення сервітуту на проїзд між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
[[Категорія: Право користування чужим майном]]
[[Категорія: Право користування землями]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Земельне право]]
[[Категорія: Нотаріат]]

Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

2022-10-18T10:46:30Z

Maksym.dizanov:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12 Закон України "Про статус народного депутата України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1861-17 Закон України "Про Регламент Верховної Ради України"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/93-15 Закон України "Про статус депутатів місцевих рад"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/576-19 Закон України "Про Рахункову палату"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18 Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]
== Особи, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 480 Кримінального процесуального кодексу України] особливий порядок кримінального провадження застосовується стосовно:
# Народного депутата України;
# Судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого антикорупційного суду, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
# Кандидата у Президенти України;
# Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
# Голови, іншого члена Рахункової палати;
# Депутата місцевої ради;
# Адвоката;
# Генерального прокурора, його заступника, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
# Директора та працівників Національного антикорупційного бюро України;
# Голови Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступника.
== Народні депутати ==
Згідно зі статтею 27 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12#n326 Закону України "Про статус народного депутата України"] народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, а також при здійсненні депутатських повноважень, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) стосовно народного депутата України передбачений cтаттею 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України].

Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому цим Кодексом.

Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора).

Розгляд таких клопотань, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється слідчим суддею, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Такі клопотання розглядаються за обов’язкової участі народного депутата України. Слідчий суддя зобов’язаний завчасно повідомити народного депутата України про розгляд зазначеного клопотання, крім клопотання про застосування негласних слідчих (розшукових) дій або обшуку.

Якщо народний депутат України без поважної причини не прибув на судове засідання або не повідомив про причини своєї відсутності, таке клопотання може розглядатися без участі народного депутата України.

Без дозволу слідчого судді, винесеного на підставі клопотання, погодженого Генеральним прокурором (особою, що виконує обов’язки Генерального прокурора), дозволяється затримання народного депутата України лише у разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.

Орган або посадові особи, які затримали народного депутата України, повідомили йому про підозру або застосували до нього запобіжний захід, або здійснили інші слідчі дії (крім обшуку та негласних слідчих (розшукових) дій), зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Голову Верховної Ради України.

У разі вчинення дій, зазначених в абзаці 6 частини статті 482-2 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], стосовно Голови Верховної Ради України орган або посадові особи зобов’язані негайно, але не пізніше 24 години з моменту вчинення таких дій, повідомити про це Першого заступника Голови Верховної Ради України.

Ухвали за результатами розгляду таких клопотань можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України].

Письмове повідомлення про підозру народному депутату України здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (пункт 2 частини 1 статті 481 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).

Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, вчиненого народним депутатом України, іншим органам досудового розслідування, крім Національного антикорупційного бюро України та центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності, визначеної [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України](частина 5 статті 36 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Судді, судді Конституційного Суду України, судді Вищого Антикорупційного Суду України, а також присяжного на час виконання ним обов’язків у суді, Голови, заступника Голови, члена Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n437 Згідно зі статтею 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"] без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи, за винятком:
# якщо Вищою радою правосуддя надано згоду на затримання судді у зв’язку з таким діянням;
# затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо таке затримання є необхідним для попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину.
Суддя має бути негайно звільнений, якщо мета такого затримання (попередження вчинення злочину, відвернення чи попередження наслідків злочину або забезпечення збереження доказів цього злочину) досягнута.

Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя.

'''Окремо:'''

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо судді Вищого антикорупційного суду клопотання учасників кримінального провадження розглядає слідчий суддя, визначений пунктом 18 частини першої статті 3 цього Кодексу, в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Таким слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Повідомлення про підозру судді Вищого антикорупційного суду здійснюється Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

'''Присяжні'''

Народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов’язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України «Про судоустрій і статус суддів»].

Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних.

Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206'''-2''', 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366'''-1''', 368, 368'''-5''', 369, 369'''-2''', 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], якщо наявна умова:

кримінальне правопорушення вчинено: суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, '''присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді'''), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
== Кандидат у Президенти України ==
Особливості кримінального провадження щодо кандидата у Президенти України закріплені в [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України].

Відповідно до частини 6 статті 57 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчого кодексу України] '''забороняється''' проведення передвиборної агітації або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, подарункових сертифікатів, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок виборчого фонду, що містять візуальні зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, такі як плакати, листівки, календарі, блокноти, ручки, запальнички, сірники, значки, бейджі, USB-флешки, вимпели, прапори, книги, пакети, футболки, кепки, шарфи, парасолі та інші матеріали передвиборної агітації, вартість яких не перевищує 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), пільг, переваг, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних та нематеріальних активів, у тому числі від імені благодійних організацій, засновниками або членами яких є кандидат (кандидати), партія (місцева організація партії), та інших благодійних організацій, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата (кандидатів), партію (місцеву організацію партії) або згадуванням імені кандидата, назви партії (місцевої організації партії), символіки партії.

Передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок виборчого фонду, що містять візуальні зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, такі як плакати, листівки, календарі, блокноти, ручки, запальнички, сірники, значки, бейджі, USB-флешки, вимпели, прапори, книги, пакети, футболки, кепки, шарфи, парасолі та інші матеріали передвиборної агітації, вартість яких не перевищує 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), пільг, переваг, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних та нематеріальних активів, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата (кандидатів), згадуванням імені такого кандидата (кандидатів) або партійної символіки, вважається підкупом виборців.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 481 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] повідомлення про підозру кандидату у Президенти України повідомляється Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора), або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
== Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80 частини 3 статті 20 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»] Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Разом з тим, у випадку припинення повноважень уповноваженого Верховної Ради України з прав людини встановлених законом України "Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", яке оформлюються постановою Верховної Ради України, особа втрачає статус Уповноваженого та підпадає під дію загального порядку кримінального провадження.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може бути здійснено Уповноваженому лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора) - п.2 ч.1 ст.481 Кримінального процесуального кодексу України.
== Щодо осіб Рахункової палати ==
Особливий порядок кримінального провадження застосовується і щодо осіб Рахункової палати. Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Голові Рахункової палати або іншому члену Рахункової палати може бути здійснено лише Генеральним прокурором України (виконувачем обов’язків Генерального прокурора), або заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
== Депутат місцевої ради ==
Згідно зі статтею 31 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93-15#Text Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"] повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради може бути здійснено відповідно Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора, керівником відповідної обласної прокуратури. Прокурор, який здійснив повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення депутату місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення про підозру.

Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу.
== Адвокати ==
Особливості кримінального провадження щодо адвокатів полягає в тому, що адвокат здійснюючі свої професійні обов’язки забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, які утворюють адвокатську таємницю, якими він володіє.

У зв’язку з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків, законодавець передбачає гарантії його діяльності, які стосуються заборони будь-яких втручань і перешкод в здійсненні адвокатської діяльності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 стаття 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]).

У разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 пункт 2-4 частини 1 статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"].

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону. Для забезпечення його участі службова особа, яка буде проводити відповідну слідчу дію чи застосовувати захід забезпечення кримінального провадження, завчасно повідомляє про це раду адвокатів регіону за місцем проведення такої процесуальної дії.

Гарантією адвокатів, як окремої категорії осіб у кримінальному процесі, передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 65 Кримінального процесуального кодексу України], в якій зазначено, що не можуть бути допитані, як свідки адвокати про відомості, які становлять адвокатську таємницю.

Письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини 1 статті 481 Кримінального процесуального кодексу України]).
== Генеральний прокурор України ==
Організація, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України,] [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 Законом України "Про прокуратуру"], іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами та розпорядженнями.
Особливості кримінального провадження щодо Генерального прокурора України, його заступника, це:
# повідомлення про підозру Генеральному прокурору України повідомляється заступником Генерального прокурора України;
# здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених Генеральним прокурором України, його заступниками, віднесено до повноважень слідчих органів державного бюро розслідувань, а до моменту створення відповідного органу – слідчих органів прокуратури;
# судове провадження здійснюється у складі суду, визначеному відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частини 12 статті 31 Кримінального процесуального кодексу України].
== Директор та працівники Національного антикорупційного бюро України, члени Національного агентства з питань запобігання корупції ==
Письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України).

З клопотанням про відсторонення від посади члена Національного агентства, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, має право звернутися у встановленому законом порядку Генеральний прокурор або його заступник ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 частина 5 статті 9 Закону України "Про запобігання корупції"]).

== Висновок Конституційного суду України ==
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 11.07.2001 року №3-в/2001 недоторканність певної категорії посадових осіб - це не їх привілей; вона пов'язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції і міжнародно-правових зобов'язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів, Президента, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Захист права власності

2022-09-20T07:27:27Z

Maksym.dizanov: /* Практика Верховного Суду у справах про захист речових прав */

Захист права власності

2022-08-22T11:06:11Z

Maksym.dizanov:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
'''''З 5:30 24 лютого 2022 року по всій території України запроваджено воєнний стан. Воєнний стан запроваджений Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Верховною Радою України. Таке рішення ухвалено у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони відповідно до українського законодавства.'''''

'''''У зв’язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». захисту права власності.'''''

''(Під час воєнного стану може примусово відчужуватися майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, майна державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку (Закон України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”).''

''Примусове відчуження майна – позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.''

''Рішення про примусове відчудження майна приймається військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження здійснюється за рішенням військового командування без погодження з такими органами.''

''Про примусове відчуження або вилучення майна складається акт встановленої форми.''

''Компенсація за відчужене майно:''
# ''Попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.''
# ''Наступна повна компенсація: колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до військового комісаріату за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.''
''III. Повернення відчуженого майна: підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили якщо після скасування правового режиму воєнного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна. Одночасно особа зобов’язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв’язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.''

''Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо (стаття 12 Закон України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”).''
[[Файл:Захист права власності 1.jpg|міні]]
Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 статті 41 Конституції України], кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
== Способи захисту права власності ==
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2101 до статті 392 ЦК України]''',''' власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду справ за такими позовами:
# про визнання права власності на майно;
# про витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування його вартості;
# про поділ спільного майна або виділ з нього частки;
# про визначення порядку володіння, користування та розпорядження майном, що є спільною власністю;
# про визнання недійсними правочинів про відчуження майна;
# про визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном;
# про переведення прав та обов´язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової власності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника даної спільної власності на переважне право купівлі;
# про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню;
# про визнання недійсними правочинів про відчуження квартир з громадського житлового фонду з порушенням, наприклад, права наймача на придбання цього приміщення у власність або переведення на нього прав та обов´язків набувача за цим договором;
# про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих особі порушенням її права власника (включаючи і не одержані доходи);
# про виключення майна з опису тощо.
Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, юридичною наукою традиційно виділяються ''речово-правові'' та ''зобов´язально-правові'' засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав, що покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб, закріплені в розділі VIII Закону України «Про власність».
[[Файл:Захист права власності.jpg|міні|310x310пкс]]
=== '''До речово-правових позовів відносяться:''' ===
* вимоги не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна ''(віндикаційний позов);''
* вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов´язані з володінням ''(негаторний позов);''
* вимоги власника про визнання права власності.
Зобов´язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов´язаннях.
=== До зобов´язально-правових позовів відносяться позови про: ===
* відшкодування збитків, які настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання договору;
* повернення речей, які були надані у володіння (за договором схову, застави, перевезення);
* про визнання правочинів недійсними;
* про захист права власності в деліктних зобов´язаннях;
* про повернення безпідставно набутого чи збереженого майна.
== Засади захисту права власності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2078 статті 386 ЦК України]''',''' держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2084 статтею 388 ЦК України]''',''' право власника на витребування майна від добросовісного набувача

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ([[Витребування майна від добросовісного набувача|добросовісний набувач]]), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
# було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
# було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
# вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безоплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
== Розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння ==
Як встановлює норма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2094 статті 390 ЦК України]''',''' власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

[[Витребування майна від добросовісного набувача|Добросовісний набувач]] (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2106 статті 394 ЦК України], власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.
== Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n130 ст. 22 ЦК України], особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:
* втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
* доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
== Практика Верховного Суду у справах про захист речових прав ==
[[Файл:Судова Практика.jpg|міні]]
Позиція ВСУ №1. '''У спорах про захист речових прав власника нерухомого майна строки позовної давності не застосовуються.'''

Такої позиції дотримується Верховний Суд, визначаючи, що позови про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а також позови про витребування майна з чужого незаконного володіння можуть бути пред'явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим.

Відповідна позиція Верховного Суду відображена у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/75296538 постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №653/1096/16-ц] щодо застосування негаторного способу захисту, а також у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/72692253 постановах від 06.03.2018 р. у справі №904/9159/16] та від [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73032824 22.03.2018 р. у справі №904/12521/16] щодо застосування віндикації. Варто зазначити, що таку судову практику було започатковано ще з прийняттям [http://reyestr.court.gov.ua/Review/62058323 постанови Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі №916/2129/15].

Позиція ВСУ №2. '''Дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю.'''

До такого висновку дійшов Верховний Суд у [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73627618 постанові від 11.04.2018 р. у справі №742/2916/15-ц]. У цій справі Верховний Суд відзначив, що громадяни, які добросовісно, відкрито та безперервно користуються земельною ділянкою 15 років, але не мають документів, які свідчили б про наявність у них прав на цю земельну ділянку, не мають жодних переваг. Аналіз [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1017 ст. 119 ЗК України] дає підстави для висновку, що для таких осіб не передбачено жодних переваг, їм належить лише право на звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування. Вказана норма ЗК України не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам у разі дотримання передбаченої законом процедури звернення, адже зі змісту статті вбачається, що передача землі здійснюється на розсуд органів, уповноважених приймати відповідне рішення.

Позиція ВСУ №3. '''Об'єкт нерухомого майна, що зазнав перетворень внаслідок дій набувача, може бути витребуваний з чужого незаконного володіння.'''

Показовим у цьому контексті є висновок Верховного Суду, відображений у [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74221278 постанові від 10.05.2018 р. у справі №29/5005/6381/2011]. Верховний Суд відзначив, що створені внаслідoк фoрмальнoго пoдiлу oб'єкти не мoжуть вважатися новoствореними у розумінні нoрм ЦК України. Тобто, внaслідoк такoго пoділу об'єкта мaйна поперeдній влaсник не позбaвлений правa звернyтися з позoвом про витрeбування майна з чужого незаконнoго волoдіння, навіть якщо майнo зазналo тих чи інших перетвoрень. Відчужeне поза вoлею влaсника майно мoже бути витребуванe з чужoго незакoнного волoдіння навіть у разі зaкриття відповіднoго розділу в Державному рeєстрі та скасувaння індивідуaльного номeра об'єктa нерyхомого мaйна.

Позиція ВСУ №4 '''Одночасне заявлення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.'''

Відповідно до висновку ВС від 29.03.2018 у справі № 904/4573/16 у випадку коли відповідач незаконно володіє чужим майном, вважає себе власником спірного майна і не визнає права власності позивача на це майно (при цьому, сторони не перебувають між собою у зобов’язальних відносинах), у позивача виникає можливість одночасного заявлення позовних вимог про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Право власності на землю]]

Адміністративні комісії, розгляд справ та порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення

2022-07-20T06:40:45Z

Maksym.dizanov: /* Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_vasu_2_23-01-2015/ Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5540-11 Положення про адміністративні комісії Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 9 березня 1988 року № 5540-XI]
== Адміністративні комісії та їх компетенція ==
Чинним законодавством України передбачений вичерпний перелік органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Одним з таких органів є адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.
Адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування, до складу яких входять голова, заступник голови, відповідальний секретар, а також не менш як 6 членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії.
До складу адміністративної комісії не можуть входити представники державних органів, службові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, а також працівники прокуратури, суду і адвокати.
Адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних у містах рад утворюються у разі надання районній у місті раді та її виконавчому комітету відповідних повноважень міською радою.
До виключної компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені КУпАП:
* в галузі охорони здоров’я (ст.ст. 45, 46);
* у сфері охорони культурної спадщини (ст. 92);
* у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (ст.ст. 99, 103-1);
* у сільському господарстві (ст. 104-1);
* на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку (ст.ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), 138, 141, 142);
* в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст.ст. 149-152, ч. 1,2 ст. 152-1, ч. 1 ст. 154);
* в галузі торгівлі ст.ст. 155, 155-2, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 156-1, 156-2, 159);
* що посягають на громадську безпеку (ст. 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст.ст. 179, 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ст. 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183);
* що посягають на встановлений порядок управління (ст.ст. 185-12, 186, 186-1, 189, 189-1, 212-1).
До виключної компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних рад відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені КУпАП:
* у сфері охорони культурної спадщини (ст. 92);
* у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів (ст.ст. 99 (коли правопорушення вчинено громадянином, 103-1, 103-2);
* у сільському господарстві (ст. 104);
* на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку (ст.ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), 141, 142);
* в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (ст.ст. 150-152, ч. 1,2 ст. 152-1);
* в галузі торгівлі ст.ст. 155, 155-2, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 156-1, 156-2, 159);
* що посягають на громадську безпеку (ст. 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст.ст. 179, 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 183);
* що посягають на встановлений порядок управління (ст.ст. 186, 186-1, 196, 212-1).
== Правомочність засідань та повноваження посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення ==
Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як половини членів їх складу.

По справі про адміністративне правопорушення адміністративна комісія виносить одну з таких постанов:
# про накладення адміністративного стягнення;
# про закриття справи.
Адміністративні комісії при розгляді справ про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення у вигляді: попередження; штрафу; оплатного вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення.
Накладення адміністративного стягнення можливе лише у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
== Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення ==
Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією є протокол про адміністративне правопорушення, складений у встановленому порядку уповноваженою на те службовою особою або представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності.
Справа про адміністративні правопорушення має розглядатися адміністративною комісією за місцем проживання порушника та в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи строк.
Підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При підготовці до розгляду справи відповідальним секретарем адміністративної комісії повинно бути вирішено наступні питання:
# чи належить до компетенції адміністративної комісії розгляд даної справи;
#чи правильно складено протокол та інші матеріали справи. Відповіно до вимог ст. 256 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] протокол повинен містити наступну інформацію: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність матеріальної шкоди; відмітка про роз'яснення прав і обов'язків передбачених ст. 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками і потерпілими та іншими особами при їх наявності. А в разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, робиться запис про це. Окрім цього особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
# чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Вручення повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншим особам, які беруть участь у провадженні по справі вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду. Оскільки справа повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розгляд справи без такої особи можливий лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
# чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
# чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
== Розгляд справ про адміністративне правопорушення ==
Розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочинається з оголошення головуючим на засіданні адміністративної комісії, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи про їх права і обов'язки визначені ст.ст. 268-274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], після чого оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

Обов’язковою умовою при розгляді кожної справи про адміністративне
правопорушення адміністративною комісією є ведення протоколу, в якому повинно бути зазначено: 1) дата і місце засідання; 2) найменування і склад комісії; 3) зміст справи, що розглядається; 4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; 5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду; 6) документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; 7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження.

Протокол засідання адміністративної комісії підписується головуючим на засіданні і відповідальним секретарем.
== Постанова по справі про адміністративне правопорушення ==
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, адміністративна комісія виносить постанову по справі.

Постанова адміністративної комісії приймається простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні.

Постанова повинна містити наступну інформацію: найменування органу; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Якщо одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові зазначається розмір шкоди, порядок і строк її відшкодування. В разі вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова підписується головуючим на засіданні і відповідальним секретарем комісії.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається під розписку або висилається особі, щодо якої її винесено, потерпілому на його прохання, про що робиться відповідна відмітка у справі.
== Порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення ==
Постанову адміністративної комісії може бути оскаржена як у виконавчий комітет відповідної ради, так і в районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне
правопорушення, звільняється від сплати судового збору .

[http://reyestr.court.gov.ua/Review/88952415 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17] відступила від попередньої правової позиції визначивши, що за оскарження постанови про адміністративне правопорушення,необхідно платити судовий збір. '''Розмір судового збору''', який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає '''за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб'''.

Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП], як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"], які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховний Суд України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Порядок приєднання до мережі електропостачання

2022-07-18T15:09:46Z

Maksym.dizanov:

Військово-транспортний обов’язок: вилучення транспортних засобів під час мобілізації

2022-07-05T13:00:57Z

Maksym.dizanov:

Нормативно-правова база:

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/69/2022#top Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».]

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000-%D0%BF#Text Постанова КМУ № 1921 від 28.12.2000 року «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов’язок».]

'''Загальна інформація'''

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено правовий режим воєнного стану.

За таких умов виникає необхідність забезпечити ЗСУ, інші військові формування необхідними транспортними засобами і технікою для виконання завдань із захисту держави. Разом з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», також виданий Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», який в ч.3 п.8 зазначає, що місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки ''(надалі ТЦК та СП)'', за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Також ст. 21 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що підприємства, установи та організації зобов’язані надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Так, для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою, у ст. 6 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено військово-транспортний обов’язок, який поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Порядок виконання військово-транспортного обов’язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв’язку та Держспецтрансслужби на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації регулюється Постановою КМУ №1921 від 28.12.2000 року «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов'язок».

Дія цього Положення поширюється на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадян - власників транспортних засобів, та не поширюється на дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, представництва іноземних та міжнародних організацій, іноземців та осіб без громадянства.

'''Підготовка транспортних засобів і техніки для передачі:'''

Військово-транспортний обов’язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов’язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Військово-транспортний обов’язок виконується в особливий період шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням ТЦК та СП та доводяться до відома через відповідні ТЦК та СП до керівників підприємств, установ та організацій шляхом вручення відповідних часткових нарядів та громадян - власників транспортних засобів у разі введення правового режиму воєнного стану шляхом вручення часткових нарядів.

Для державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС (крім транспортних засобів, власниками яких є громадяни), крім документів, необхідних для реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку, представником підприємства, установи чи організації, транспортні засоби яких підлягають реєстрації (перереєстрації), зняттю з обліку, подається довідка, форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника ТЦК та СП про постановку транспортного засобу на військовий облік або зняття з такого обліку.

Для забезпечення ведення ТЦК та СП та органами військового управління військового обліку транспортних засобів і техніки територіальні органи з надання сервісних послуг МВС, органи Державної служби з безпеки на транспорті, інспекцій державного технічного нагляду місцевих держадміністрацій подають до ТЦК та СП інформацію про реєстрацію (перереєстрацію), зміну реєстраційних даних та зняття з обліку транспортних засобів і техніки на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Зазначена інформація подається щороку не пізніше 20 червня та 20 грудня або протягом п’яти робочих днів з дати надходження відповідних запитів ТЦК та СП.

Керівники підприємств, установ та організацій подають ТЦК та СП щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з '''Додатком 1.'''

У разі зміни найменування підприємства, установи та організації або форми власності, відправки транспортних засобів і техніки в інші регіони або за межі території України на тривалий час, передачі права власності на транспортні засоби і техніку іншим юридичним особам або громадянам, в довгострокову оренду (лізинг), а також якщо транспортний засіб або техніка є предметом застави як виконання зобов’язання за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою, та в інших випадках, коли унеможливлюється передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням, керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані у семиденний строк повідомити про це ТЦК та СП, на військовому обліку яких перебувають транспортні засоби і техніка.

У випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), ліквідації або банкрутства підприємства, установи та організації, транспортні засоби і техніка яких призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, місцеві держадміністрації (виконавчі органи сільських, селищних, міських рад) повідомляють про це територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки з поданням пропозиції щодо покладення завдання з підготовки та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням на правонаступників або на інші підприємства, установи та організації, які розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Визначена техніка підлягають не частіше одного разу на рік, але не рідше трьох разів на п’ять років в мирний час перевірці їх мобілізаційної готовності представниками ТЦК та СП.

Перевірка мобілізаційної готовності транспортних засобів і техніки проводиться за окремими графіками та планами, що розробляються ТЦК та СП, погоджуються з місцевими держадміністраціями, затверджуються обласними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та доводяться районними (міськими) ТЦК та СП до відома керівників підприємств, установ та організацій.

За результатами перевірки складається акт у чотирьох примірниках, один з яких подається місцевій держадміністрації, другий - підприємству, установі чи організації, транспортні засоби і техніка яких перевірялися, третій - ТЦК та СП, четвертий - військовій частині (підрозділу), установі чи організації військового формування, для яких призначені транспортні засоби і техніка, що перевірялися.

'''Порядок передачі транспортних засобів:'''

Керівники підприємств, установ та організацій забезпечують доставку і передачу військовим формуванням в установлені строки у визначених пунктах передачі транспортних засобів і техніки у технічно справному стані з відповідними реєстраційними документами та документами, що засвідчують їх технічний стан, а також укомплектованих запасними частинами, шанцевим інструментом і заправним інвентарем, відповідно вимогам, визначеним у '''Додатку 2'''.

Доставка транспортних засобів і техніки до пунктів передачі, проведення підготовчих заходів для встановлення на них обладнання, дообладнання згідно з комплектацією, встановленою заводом-виробником, здійснюються силами і засобами підприємств, установ та організацій.

Для забезпечення доставки транспортних засобів і техніки до визначених пунктів передачі місцеві держадміністрації (органи місцевого самоврядування) за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки створюють на нафтобазах, автозаправних станціях незалежно від форми власності незнижувальний запас пально-мастильних матеріалів у обсязі, достатньому для забезпечення заправки пальним встановленої кількості транспортних засобів і техніки.

Технічний стан транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, та їх обладнання повинні відповідати вимогам чинних в Україні правил, нормативів, стандартів і забезпечувати використання (експлуатацію) транспортних засобів і техніки за призначенням.

Залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з '''Додатком 4.'''

Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.

В акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року).

За власною ініціативою власника та за рахунок його коштів може проводитися незалежна оцінка транспортного засобу або техніки шляхом залучення суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. В такому разі в акті приймання-передачі транспортного засобу і техніки зазначається вартість транспортного засобу або техніки, визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки.

Після взяття на облік в установленому порядку у відповідній військовій частині (підрозділі), установі та організації військових формувань прийнятих транспортних засобів і техніки проводиться їх відомча реєстрація із здійсненням обов’язкового технічного контролю (у разі відсутності документів, що підтверджують його здійснення).

'''Повернення транспортних засобів і техніки залучених під час мобілізації.'''

Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснили таке залучення.

Для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, звертаються до ТЦК та СП за місцем їх залучення з відповідною заявою.

Строки та пункти повернення транспортних засобів і техніки визначаються ТЦК та СП за погодженням з місцевими держадміністраціями і доводяться до відома керівників підприємств, установ та організацій.

Командири (начальники) військових частин (підрозділів), керівники установ та організацій військових формувань під час повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки зобов’язані забезпечити:

1. технічне обслуговування транспортних засобів і техніки та їх заправку пальним в обсягах, що дадуть змогу доставити транспортні засоби і техніку до пунктів повернення із залишком пального після повернення в обсягах, які були на момент передачі;

2. здійснення (у разі потреби) визначення обсягу шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації;

3. своєчасну доставку транспортних засобів і техніки у визначені пункти повернення.

Транспортні засоби і техніка повертаються з відповідними реєстраційними документами та державними номерними знаками.

'''Визначення обсягу шкоди, у випадку її заподіяння, транспортним засобам і техніці залученим під час мобілізації:'''

Обсяг шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається під час підготовки військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань транспортних засобів і техніки до повернення підприємствам, установам та організаціям. Визначення обсягу шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, здійснюється суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання, суб’єктом оціночної діяльності - органом державної влади та органом місцевого самоврядування або судовим експертом за результатами проведення оцінки майна у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, відповідно до встановлених стандартів та методик за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування військових формувань, для задоволення потреб яких залучалися транспортні засоби і техніка.

Про повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації, складається акт за формою згідно з додатками 6 і 7. До акта про повернення транспортних засобів і техніки додається висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна). Звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), складений за результатами її проведення, підлягає рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

'''Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації:'''

Право на компенсацію шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності, транспортні засоби і техніка яких залучалися для задоволення потреб військових формувань під час мобілізації.

Компенсація шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки підприємствам, установам та організаціям.

Для отримання компенсації шкоди керівник підприємства, установи та організації, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки звертається до ТЦК та СП за місцем їх залучення із заявою, до якої додаються акт приймання-передачі, акт про повернення під час демобілізації транспортних засобів і техніки і висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

У заяві зазначаються такі відомості про підприємство, установу та організацію:

- повне найменування;

- місцезнаходження;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- реквізити банківського рахунка.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки розглядає заяву протягом 10 робочих днів з дати її подання.

У разі виникнення потреби в перевірці викладених у заяві фактів та з’ясуванні додаткових обставин заява розглядається протягом одного місяця з повідомленням про це заявнику.

За результатами розгляду заяви територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оформляє висновок про здійснення виплати для компенсації шкоди, завданої транспортному засобу або техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, за формою згідно з '''Додатком 8''', який підписується керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Зазначений висновок складається у трьох примірниках, один з яких передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, а третій зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на підставі згаданого висновку визначає потребу в коштах, яка враховується Міноборони у бюджетному запиті на наступний бюджетний період після оголошення демобілізації.

Виплата компенсації шкоди здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у порядку черговості оформлення висновків.

У разі коли внаслідок залучення під час мобілізації транспортний засіб або техніка були знищені, їх власнику відшкодовується майнова шкода, визначена за результатами незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на дату проведення такої оцінки.

Визначення майнової шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування військових формувань, для задоволення потреб яких залучалися транспортні засоби і техніка.

Звіт про оцінку майна разом з документами, які підтверджують знищення транспортного засобу або техніки, військові формування надають власнику транспортного засобу і техніки.

Відшкодування майнової шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації. Транспортні засоби і техніка, які були знищені внаслідок їх залучення під час мобілізації, підлягають списанню з балансового обліку підприємств, установ та організацій на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких транспортних засобів і техніки.

Спори, пов’язані з виплатою компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, та відшкодування майнової шкоди за знищені транспортні засоби і техніку розв’язуються в судовому порядку.

Додатки:

Додаток 1

ВІДОМІСТЬ про наявність і технічний стан транспортних засобів і техніки, а також про громадян, які працюють на підприємстві, в установі та організації на таких транспортних засобах і техніці

Додаток 2

ВИМОГИ до укомплектованості транспортних засобів і техніки запасними частинами, шанцевим інструментом і заправним інвентарем

Додаток 4

АКТ приймання-передачі транспортних засобів і техніки

Додаток 6

АКТ про повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації

Додаток 8

ВИСНОВОК про здійснення виплати для компенсації шкоди, завданої транспортному засобу або техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації (виплати майнової шкоди за знищений транспортний засіб або знищену техніку)

Військово-транспортний обов’язок: вилучення транспортних засобів під час мобілізації

2022-07-05T11:51:01Z

Maksym.dizanov:

Військово-транспортний обов’язок: вилучення транспортних засобів під час мобілізації

2022-07-05T11:24:48Z

Maksym.dizanov: Створена сторінка: Нормативно-правова база: ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Указ Прези...

Нормативно-правова база:

ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Постанова КМУ № 1921 від 28.12.2000 року «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов’язок».

'''Загальна інформація'''

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено правовий режим воєнного стану.

За таких умов виникає необхідність забезпечити ЗСУ, інші військові формування необхідними транспортними засобами і технікою для виконання завдань із захисту держави. Разом з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», також виданий Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», який в ч.3 п.8 зазначає, що місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки ''(надалі ТЦК та СП)'', за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Також ст. 21 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що підприємства, установи та організації зобов’язані надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Так, для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою, у ст. 6 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено військово-транспортний обов’язок, який поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Порядок виконання військово-транспортного обов’язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв’язку та Держспецтрансслужби на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації регулюється Постановою КМУ №1921 від 28.12.2000 року «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов'язок».

Дія цього Положення поширюється на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадян - власників транспортних засобів, та не поширюється на дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, представництва іноземних та міжнародних організацій, іноземців та осіб без громадянства.

'''Підготовка транспортних засобів і техніки для передачі:'''

Військово-транспортний обов’язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов’язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Військово-транспортний обов’язок виконується в особливий період шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням ТЦК та СП та доводяться до відома через відповідні ТЦК та СП до керівників підприємств, установ та організацій шляхом вручення відповідних часткових нарядів та громадян - власників транспортних засобів у разі введення правового режиму воєнного стану шляхом вручення часткових нарядів.

Для державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС (крім транспортних засобів, власниками яких є громадяни), крім документів, необхідних для реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку, представником підприємства, установи чи організації, транспортні засоби яких підлягають реєстрації (перереєстрації), зняттю з обліку, подається довідка, форма якої визначається Міноборони, з відміткою керівника ТЦК та СП про постановку транспортного засобу на військовий облік або зняття з такого обліку.

Для забезпечення ведення ТЦК та СП та органами військового управління військового обліку транспортних засобів і техніки територіальні органи з надання сервісних послуг МВС, органи Державної служби з безпеки на транспорті, інспекцій державного технічного нагляду місцевих держадміністрацій подають до ТЦК та СП інформацію про реєстрацію (перереєстрацію), зміну реєстраційних даних та зняття з обліку транспортних засобів і техніки на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Зазначена інформація подається щороку не пізніше 20 червня та 20 грудня або протягом п’яти робочих днів з дати надходження відповідних запитів ТЦК та СП.

Керівники підприємств, установ та організацій подають ТЦК та СП щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з '''Додатком 1.'''

У разі зміни найменування підприємства, установи та організації або форми власності, відправки транспортних засобів і техніки в інші регіони або за межі території України на тривалий час, передачі права власності на транспортні засоби і техніку іншим юридичним особам або громадянам, в довгострокову оренду (лізинг), а також якщо транспортний засіб або техніка є предметом застави як виконання зобов’язання за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою, та в інших випадках, коли унеможливлюється передача транспортних засобів і техніки військовим формуванням, керівники підприємств, установ та організацій зобов’язані у семиденний строк повідомити про це ТЦК та СП, на військовому обліку яких перебувають транспортні засоби і техніка.

У випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), ліквідації або банкрутства підприємства, установи та організації, транспортні засоби і техніка яких призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, місцеві держадміністрації (виконавчі органи сільських, селищних, міських рад) повідомляють про це територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки з поданням пропозиції щодо покладення завдання з підготовки та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням на правонаступників або на інші підприємства, установи та організації, які розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Визначена техніка підлягають не частіше одного разу на рік, але не рідше трьох разів на п’ять років в мирний час перевірці їх мобілізаційної готовності представниками ТЦК та СП.

Перевірка мобілізаційної готовності транспортних засобів і техніки проводиться за окремими графіками та планами, що розробляються ТЦК та СП, погоджуються з місцевими держадміністраціями, затверджуються обласними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та доводяться районними (міськими) ТЦК та СП до відома керівників підприємств, установ та організацій.

За результатами перевірки складається акт у чотирьох примірниках, один з яких подається місцевій держадміністрації, другий - підприємству, установі чи організації, транспортні засоби і техніка яких перевірялися, третій - ТЦК та СП, четвертий - військовій частині (підрозділу), установі чи організації військового формування, для яких призначені транспортні засоби і техніка, що перевірялися.

'''Порядок передачі транспортних засобів:'''

Керівники підприємств, установ та організацій забезпечують доставку і передачу військовим формуванням в установлені строки у визначених пунктах передачі транспортних засобів і техніки у технічно справному стані з відповідними реєстраційними документами та документами, що засвідчують їх технічний стан, а також укомплектованих запасними частинами, шанцевим інструментом і заправним інвентарем, відповідно вимогам, визначеним у '''Додатку 2'''.

Доставка транспортних засобів і техніки до пунктів передачі, проведення підготовчих заходів для встановлення на них обладнання, дообладнання згідно з комплектацією, встановленою заводом-виробником, здійснюються силами і засобами підприємств, установ та організацій.

Для забезпечення доставки транспортних засобів і техніки до визначених пунктів передачі місцеві держадміністрації (органи місцевого самоврядування) за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки створюють на нафтобазах, автозаправних станціях незалежно від форми власності незнижувальний запас пально-мастильних матеріалів у обсязі, достатньому для забезпечення заправки пальним встановленої кількості транспортних засобів і техніки.

Технічний стан транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, та їх обладнання повинні відповідати вимогам чинних в Україні правил, нормативів, стандартів і забезпечувати використання (експлуатацію) транспортних засобів і техніки за призначенням.

Залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з '''Додатками 4 і 5.'''

Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.

В акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року).

За власною ініціативою власника та за рахунок його коштів може проводитися незалежна оцінка транспортного засобу або техніки шляхом залучення суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. В такому разі в акті приймання-передачі транспортного засобу і техніки зазначається вартість транспортного засобу або техніки, визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки.

Після взяття на облік в установленому порядку у відповідній військовій частині (підрозділі), установі та організації військових формувань прийнятих транспортних засобів і техніки проводиться їх відомча реєстрація із здійсненням обов’язкового технічного контролю (у разі відсутності документів, що підтверджують його здійснення).

'''Повернення транспортних засобів і техніки залучених під час мобілізації.'''

Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснили таке залучення.

Для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, звертаються до ТЦК та СП за місцем їх залучення з відповідною заявою.

Строки та пункти повернення транспортних засобів і техніки визначаються ТЦК та СП за погодженням з місцевими держадміністраціями і доводяться до відома керівників підприємств, установ та організацій.

Командири (начальники) військових частин (підрозділів), керівники установ та організацій військових формувань під час повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки зобов’язані забезпечити:

1. технічне обслуговування транспортних засобів і техніки та їх заправку пальним в обсягах, що дадуть змогу доставити транспортні засоби і техніку до пунктів повернення із залишком пального після повернення в обсягах, які були на момент передачі;

2. здійснення (у разі потреби) визначення обсягу шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації;

3. своєчасну доставку транспортних засобів і техніки у визначені пункти повернення.

Транспортні засоби і техніка повертаються з відповідними реєстраційними документами та державними номерними знаками.

'''Визначення обсягу шкоди, у випадку її заподіяння, транспортним засобам і техніці залученим під час мобілізації:'''

Обсяг шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається під час підготовки військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань транспортних засобів і техніки до повернення підприємствам, установам та організаціям. Визначення обсягу шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, здійснюється суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання, суб’єктом оціночної діяльності - органом державної влади та органом місцевого самоврядування або судовим експертом за результатами проведення оцінки майна у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, відповідно до встановлених стандартів та методик за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування військових формувань, для задоволення потреб яких залучалися транспортні засоби і техніка.

Про повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації, складається акт за формою згідно з додатками 6 і 7. До акта про повернення транспортних засобів і техніки додається висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна). Звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), складений за результатами її проведення, підлягає рецензуванню відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

'''Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації:'''

Право на компенсацію шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності, транспортні засоби і техніка яких залучалися для задоволення потреб військових формувань під час мобілізації.

Компенсація шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки підприємствам, установам та організаціям.

Для отримання компенсації шкоди керівник підприємства, установи та організації, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, після оголошення демобілізації та повернення транспортних засобів і техніки звертається до ТЦК та СП за місцем їх залучення із заявою, до якої додаються акт приймання-передачі, акт про повернення під час демобілізації транспортних засобів і техніки і висновок експерта (експертне дослідження) або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна).

У заяві зазначаються такі відомості про підприємство, установу та організацію:

- повне найменування;

- місцезнаходження;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- реквізити банківського рахунка.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки розглядає заяву протягом 10 робочих днів з дати її подання.

У разі виникнення потреби в перевірці викладених у заяві фактів та з’ясуванні додаткових обставин заява розглядається протягом одного місяця з повідомленням про це заявнику.

За результатами розгляду заяви територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оформляє висновок про здійснення виплати для компенсації шкоди, завданої транспортному засобу або техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, за формою згідно з '''Додатком 8''', який підписується керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

Зазначений висновок складається у трьох примірниках, один з яких передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, а третій зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на підставі згаданого висновку визначає потребу в коштах, яка враховується Міноборони у бюджетному запиті на наступний бюджетний період після оголошення демобілізації.

Виплата компенсації шкоди здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у порядку черговості оформлення висновків.

У разі коли внаслідок залучення під час мобілізації транспортний засіб або техніка були знищені, їх власнику відшкодовується майнова шкода, визначена за результатами незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на дату проведення такої оцінки.

Визначення майнової шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування військових формувань, для задоволення потреб яких залучалися транспортні засоби і техніка.

Звіт про оцінку майна разом з документами, які підтверджують знищення транспортного засобу або техніки, військові формування надають власнику транспортного засобу і техніки.

Відшкодування майнової шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету протягом п’яти наступних бюджетних періодів після оголошення демобілізації. Транспортні засоби і техніка, які були знищені внаслідок їх залучення під час мобілізації, підлягають списанню з балансового обліку підприємств, установ та організацій на підставі наданих військовими формуваннями документів, які підтверджують знищення таких транспортних засобів і техніки.

Спори, пов’язані з виплатою компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації, та відшкодування майнової шкоди за знищені транспортні засоби і техніку розв’язуються в судовому порядку.

Компенсація шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок

2022-06-21T09:59:50Z

Maksym.dizanov:

[[Файл:1517929785280897985.gif]]
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1529-17 Типові правила благоустрою території населеного пункту, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 року №310]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №270]

== Хто має відповідати ==
У випадку заподієння шкоди здоров'ю людині, завданої внаслідок падіння бурульок з даху будинку, відповідальність несе управитель зазначеного будинку.

Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з п.1.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій], затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року, та п.1.1.8.6. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року], <big>'''''балансоутримувач зобов'язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду'''''</big>. До такого ж висновку прийшла колегія ВССУ у справі № 6-15405св15.

== Дії при нанесенні шкоди здоров'ю, завдані внаслідок падіння бурульок ==

# Звернення до швидкої допомоги або медичного закладу 
# Звернення до органів поліції з заявою про скоєння злочину за ст.367 КК України "Службове недбальство" 
# Звернутись до міської ради із заявою про розслідування нещасного випадку невиробничого характеру 
# Звернутись до управління житлово-комунального господарства ЖКГ з запитом про надання інформації хто є власником будинку, з якого людина через падіння бурульок зазнали пошкодження здоров'я 
# Звернутись з заявою про відшкодування шкоди до власника (управитель багатоквартирного будинку) будинку 
# В разі відмови такого відшкодування, звернутись з позовом до суду 

== Судовий порядок стягнення відшкодуванню шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок ==
Якщо відповідачем є суб’єктом владних повноважень необхідно звертатись до суду з '''адміністративним позовом''' 
Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг 

Якщо відповідач фізична особа необхідно звертатись до до суду з цивільним позовом.

Від сплати судового збору позивач буде '''''звільнений''''' на підставі п.2 ч.1 ст.5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"],
Крім матеріальної шкоди, потеріпілий має право також на стягнення моральної шкоди, відповідно до ст.23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]
На відповідача покладено обов’язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві
== Докази в судовому процесі ==

* Фотографії з прив'язкою до вивісок магазинів, балкону, вікон, інших елементів, які ідентифікують будинок з якого впали бурульки 
* Показання свідків 
* Виписки з медичної картки, довідки, епікризи 
* Квитанції (чеки) про придбання ліків або надання послуг з діагностування травм 
* Постанова слідчого чи прокурора про закриття кримінального провадження ( у випадку звернення з заявою про злочин) 
* Акт про нещасний випадок невиробничого характеру (у випадку звернення з заявою про розслідування нещасного випадку)

== Судова практика ==
'''Позиція Верховного суду України''': Житлово-експлуатаційні підприємства зобов'язані прибирати дахи і карнізи від льоду. Невиконання цього обов`язку буде підставою для відповідальності. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/52523367 Ухвала ВССУ у справі № 6-15405СВ15 від 07.10.15].
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Компенсація шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок

2022-06-21T09:58:21Z

Maksym.dizanov:

[[Файл:1517929785280897985.gif]]
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1529-17 Типові правила благоустрою території населеного пункту, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 року №310]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №270]

== Хто має відповідати ==
У випадку заподієння шкоди здоров'ю людині, завданої внаслідок падіння бурульок з даху будинку, відповідальність несе управитель зазначеного будинку.

Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з п.1.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій], затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року, та п.1.1.8.6. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року], <big>'''''балансоутримувач зобов'язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду'''''</big>. До такого ж висновку прийшла колегія ВССУ у справі № 6-15405св15.

== Дії при нанесенні шкоди здоров'ю, завдані внаслідок падіння бурульок ==

# Звернення до швидкої допомоги або медичного закладу 
# Звернення до органів поліції з заявою про скоєння злочину за ст.367 КК України "Службове недбальство" 
# Звернутись до міської ради із заявою про розслідування нещасного випадку невиробничого характеру 
# Звернутись до управління житлово-комунального господарства ЖКГ з запитом про надання інформації хто є власником будинку, з якого людина через падіння бурульок зазнали пошкодження здоров'я 
# Звернутись з заявою про відшкодування шкоди до власника (управитель багатоквартирного будинку) будинку 
# В разі відмови такого відшкодування, звернутись з позовом до суду 

== Судовий порядок стягнення відшкодуванню шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок ==
Якщо відповідачем є суб’єктом владних повноважень необхідно звертатись до до суду з '''адміністративним позовом''' 
Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг Якщо відповідач фізична особа необхідно звертатись до суду з цивільним позовом.

Від сплати судового збору позивач буде '''''звільнений''''' на підставі п.2 ч.1 ст.5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"],
Крім матеріальної шкоди, потеріпілий має право також на стягнення моральної шкоди, відповідно до ст.23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]

На відповідача покладено обов’язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
== Докази в судовому процесі ==

* Фотографії з прив'язкою до вивісок магазинів, балкону, вікон, інших елементів, які ідентифікують будинок з якого впали бурульки 
* Показання свідків 
* Виписки з медичної картки, довідки, епікризи 
* Квитанції (чеки) про придбання ліків або надання послуг з діагностування травм 
* Постанова слідчого чи прокурора про закриття кримінального провадження ( у випадку звернення з заявою про злочин) 
* Акт про нещасний випадок невиробничого характеру (у випадку звернення з заявою про розслідування нещасного випадку)

== Судова практика ==
'''Позиція Верховного суду України''': Житлово-експлуатаційні підприємства зобов'язані прибирати дахи і карнізи від льоду. Невиконання цього обов`язку буде підставою для відповідальності. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/52523367 Ухвала ВССУ у справі № 6-15405СВ15 від 07.10.15].
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Компенсація шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок

2022-06-21T09:57:08Z

Maksym.dizanov:

[[Файл:1517929785280897985.gif]]
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1529-17 Типові правила благоустрою території населеного пункту, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 року №310]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №270]

== Хто має відповідати ==
У випадку заподієння шкоди здоров'ю людині, завданої внаслідок падіння бурульок з даху будинку, відповідальність несе управитель зазначеного будинку.

Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з п.1.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій], затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року, та п.1.1.8.6. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року], <big>'''''балансоутримувач зобов'язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду'''''</big>. До такого ж висновку прийшла колегія ВССУ у справі № 6-15405св15.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

== Дії при нанесенні шкоди здоров'ю, завдані внаслідок падіння бурульок ==

# Звернення до швидкої допомоги або медичного закладу 
# Звернення до органів поліції з заявою про скоєння злочину за ст.367 КК України "Службове недбальство" 
# Звернутись до міської ради із заявою про розслідування нещасного випадку невиробничого характеру 
# Звернутись до управління житлово-комунального господарства ЖКГ з запитом про надання інформації хто є власником будинку, з якого людина через падіння бурульок зазнали пошкодження здоров'я 
# Звернутись з заявою про відшкодування шкоди до власника (управитель багатоквартирного будинку) будинку 
# В разі відмови такого відшкодування, звернутись з позовом до суду 

== Судовий порядок стягнення відшкодуванню шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок ==
Якщо відповідачем є суб’єктом владних повноважень необхідно звертатись до до суду з '''адміністративним позовом''' 
Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг 

Якщо відповідач фізична особа необхідно звертатись до до суду з цивільним позовом.

Від сплати судового збору позивач буде '''''звільнений''''' на підставі п.2 ч.1 ст.5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"],
Крім матеріальної шкоди, потеріпілий має право також на стягнення моральної шкоди, відповідно до ст.23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]

На відповідача покладено обов’язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
== Докази в судовому процесі ==

* Фотографії з прив'язкою до вивісок магазинів, балкону, вікон, інших елементів, які ідентифікують будинок з якого впали бурульки 
* Показання свідків 
* Виписки з медичної картки, довідки, епікризи 
* Квитанції (чеки) про придбання ліків або надання послуг з діагностування травм 
* Постанова слідчого чи прокурора про закриття кримінального провадження ( у випадку звернення з заявою про злочин) 
* Акт про нещасний випадок невиробничого характеру (у випадку звернення з заявою про розслідування нещасного випадку)

== Судова практика ==
'''Позиція Верховного суду України''': Житлово-експлуатаційні підприємства зобов'язані прибирати дахи і карнізи від льоду. Невиконання цього обов`язку буде підставою для відповідальності. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/52523367 Ухвала ВССУ у справі № 6-15405СВ15 від 07.10.15].
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]

Строк та термін в цивільному праві

2022-05-05T06:24:21Z

Maksym.dizanov: /* Види цивільно-правових строків */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)»]
== Поняття строку та терміну в цивільному праві ==
Відповідно до ст. 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного Кодексу України]:
* Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
* Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 

'''''Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.'''''
== Види цивільно-правових строків ==
Розмаїття строків, що регулюються цивільним правом, зумовлює потребу їхньої класифікації. ''Строки у цивільному праві групуються за різними критеріями:''

'''''Залежно від того, де і ким вони визначаються строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Законні || це строки, що визначаються законодавчими органами в актах цивільного законодавства (у ЦК, законах України, указах Президента тощо). Так, наприклад, закон встановлює 6-місячний строк для прийняття спадщини або відмови від неї (ст. 1270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦКУ]), строк позовної давності та інші.
|-
| Договірні || це строки, що визначаються сторонами в правочинах за їхнім бажанням, будь-якої тривалості, якщо інше не передбачено в законі.
|-
| Судові строки || це строки, що встановлюються судом, господарським або третейським судом. Наприклад, суд може визначити строк для примирення сторін.

|}

'''''Залежно від того, які правові наслідки вони створюють строки поділяються''''' 
{| class="wikitable"
|-
| Правовстановлюючі або правостворюючі || це строки, з якими пов´язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов´язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18-ти років) законодавець пов´язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права.
|-
| Правоприпиняючі || це строки, з перебігом яких законодавець пов´язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов´язків. Так, по закінченню певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя.
|-
| Правозмінюючі || це строки по закінченню яких припиняються одні права та обов´язки і виникають інші. Наприклад, якщо особа загубила річ, і ця річ певний час зберігалася в органах внутрішніх справ, то по закінченню визначеного строку особа перестає бути власником речі і право власності на цю річ виникає у держави.
|}

'''''Залежно від ступеня самостійності сторін у встановленні строку вини поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Імперативні строки || тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки).
|-
| Диспозитивні строки || це строки, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін. Наприклад, боржник повинен виконати зобов´язання, визначене моментом витребування в 20-денний строк від дня пред´явлення вимоги кредитором, якщо сторони в договорі не передбачили негайного виконання цього зобов´язання.
|}
'''''Залежно від способу визначення строки поділяються'''''
{| class="wikitable"
|-
| Визначені календарною датою || (строк повернення боргу).
|-
| Певним періодом часу || (поставка продукції - поквартальна, щомісячна).
|-
| Вказівкою на подію|| яка неодмінно має настати (настання навігації - за договором перевезення водним транспортом: кожного року неможливо визначити конкретну дату настання цієї події).
|}

== Порядок визначення моменту спливу строку та закінчення строку ==
Відповідно до ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
''Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.''
* Що стосується закінчення строку то згідно ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
* Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
* До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.
* Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.
* Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
* Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
* Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

== Порядок вчинення дій в останній день строку ==
Відповідно до ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]:
* Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
* Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

== Продовження строків на період дії карантину ==
2 квітня 2020 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID–19)» (далі – Закон № 540-ІХ)], яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), '''строки,''' визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також '''інші процесуальні строки''' щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред’явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами '''продовжуються на строк дії такого карантину».'''

[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]
[[Категорія:Суди]]

Компенсація шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок

2022-05-03T13:13:58Z

Maksym.dizanov: /* Судовий порядок стягнення відшкодуванню шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок */

[[Файл:1517929785280897985.gif]]
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2807-15 Закон України "Про благоустрій населених пунктів"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1529-17 Типові правила благоустрою території населеного пункту, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 року №310]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затверджений наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року №150]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/270-2001-%D0%BF Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 року №270]

== Хто має відповідати ==
У випадку заподієння шкоди здоров'ю людині, завданої внаслідок падіння бурульок з даху будинку, відповідальність несе управитель даного будинку.

Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно з п.1.5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій], затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17 травня 2005 року, та п.1.1.8.6. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1046-04 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року], <big>'''''балансоутримувач зобов'язаний регулярно виконувати роботи по скиданню з дахів і покрівель снігу та льоду'''''</big>. До такого ж висновку прийшла колегія ВССУ у справі № 6-15405св15.

== Дії при нанесенні шкоди здоров'ю, завдані внаслідок падіння бурульок ==

# Звернення до швидкої допомоги або медичного закладу 
# Звернення до органів поліції з заявою про скоєння злочину за ст.367 КК України "Службове недбальство" 
# Звернутись до міської ради із заявою про розслідування нещасного випадку невиробничого характеру 
# Звернутись до управління житлово-комунального господарства ЖКГ з запитом про надання інформації хто є власником будинку, з якого особа через падіння бурульок зазнала пошкодження здоров'я 
# Звернутись з заявою про відшкодування шкоди до власника (управитель багатоквартирного будинку) будинку 
# В разі відмови такого відшкодування, звернутись з позовом до суду 

== Судовий порядок стягнення відшкодуванню шкоди здоров'ю, завданої внаслідок падіння бурульок ==
Якщо відповідачем є суб’єктом владних повноважень необхідно звертатись до до суду з '''адміністративним позовом''' 
Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг 

Якщо відповідач фізична особа-підприємець необхідно звертатись до суду з цивільним позовом.

Від сплати судового збору позивач буде '''''звільнений''''' на підставі п.2 ч.1 ст.5 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"],
Крім матеріальної шкоди, потеріпілий має право також на стягнення моральної шкоди, відповідно до ст.23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]
== Докази в судовому процесі ==

* Фотографії з прив'язкою до вивісок магазинів, балкону, вікон, інших елементів, які ідентифікують будинок з якого впали бурульки; 
* Показання свідків; 
* Виписки з медичної картки, довідки, епікризи; 
* Квитанції (чеки) про придбання ліків або надання послуг з діагностування травм; 
* Постанова слідчого чи прокурора про закриття кримінального провадження; ( у випадку звернення з заявою про злочин) 
* Акт про нещасний випадок невиробничого характеру; (у випадку звернення з заявою про розслідування нещасного випадку)

== Судова практика ==
'''Позиція Верховного суду України''': Житлово-експлуатаційні підприємства зобов'язані прибирати дахи і карнізи від льоду. Невиконання цього обов`язку буде підставою для відповідальності. [https://reyestr.court.gov.ua/Review/52523367 Ухвала ВССУ у справі № 6-15405СВ15 від 07.10.15].
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Відшкодування моральної шкоди]]

Придбання, зберігання, носіння та перевезення мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї та бойових припасів до неї

2022-04-26T09:17:35Z

Maksym.dizanov: /* Порядок отримання дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії ВОЄННОГО СТАНУ */

== Нормативна база ==
♦ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
♦ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна"] 
♦ [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622] ♦ [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/706-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 року № 706 "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії"]

♦ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0273-22#Text Наказом Міністерства внутрішній справ від 01.03.2022 року №170 “Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану”]

== Поняття мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї ==
Мисливська вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, що відповідає вимогам, установленим до мисливської зброї технічним регламентом, а за його відсутності - національним (галузевим) стандартом (пункт 8.8 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622]).

== Порядок отримання дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії ВОЄННОГО СТАНУ ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0273-22#Text Наказом Міністерства внутрішній справ від 01.03.2022 року №170 “Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану”] був змінений порядок видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв (далі-дозвіл) на час дії воєнного стану на території України.

Для отримання дозволу під час дії воєнного стану громадянину України необхідно:

- Подати на ім’я керівника органу поліції за місцем проживання (перебування) заявника '''письмову заяву про видачу дозволу''', за наявності документу, що посвідчує особу, додавши до заяви копії сторінок паспорта громадянина України (для осіб, яким видано паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм,- копію паспорта та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання). Крім того, за наявності, до заяви також подається копія військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу, копія посвідчення пенсіонера або ветерана військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, служби цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України, або копія посвідчення члена громадського формування з охорони громадського порядку, або копія дозволу на зброю.

- Дочекатись проведення за можливості органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати '''двох днів''' та отримати дозвіл.

У випадку, якщо буде встановлена наявність таких обставин:

- наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку (притягнення два чи більше разів протягом року до адміністративної відповідальності за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

- систематичне порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 (далі - Інструкція), щодо зберігання, перевезення, використання раніше придбаної зброї, пристроїв (притягнення два чи більше разів протягом року до адміністративної відповідальності за статтями 174, 190, 191, 193, 194, 195 КУпАП);

- керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за частинами другою, третьою статті 130 КУпАП);

- незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності два чи більше разів за статтею 44 КУпАП);

- вчинення домашнього насильства (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП);

- наявність інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через не встановлення її місцезнаходження;

- наявності в особи судимості за тяжкий злочин, особливо тяжкий злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку;

- протягом року з дня набрання законної сили рішенням суду, про конфіскацію чи оплатне вилучення зброї;

у наданні дозволу буде '''ВІДМОВЛЕНО''', а випадку, якщо вже був виданий такий дозвіл, він буде '''АНУЛЬОВАНИЙ'''.

'''Важливо!''' Дозвіл надаєть тільки на час дії правового режиму воєнного стану. '''Не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану''' в Україні громадяни зобов’язані '''здати''' вогнепальну зброю та набої до неї до органів поліції для прийняття та обліку вогнепальної зброї. Вся отримана вогнепальна зброя та набої до неї, не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, може бути оформлена за наявності підстав та з дотриманням звичайних умов, визначених Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 або реалізована у встановленому порядку.
== Придбання зброї ==
'''Право''' 
Правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї - 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї - 18-річного віку. Кількість зброї, яку може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна"]). 

'''Дозвіл на придбання та зберігання мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї'<nowiki/>''''' ''
''Для одержання громадянами в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи''''':'''
• заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;
• заповнена картка-заява (додаток 14);
• медична довідка (крім охолощеної зброї);
• платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги;
• копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.
Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо).
Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів.
Якщо громадянин, який звертається до органу поліції для оформлення дозволу на придбання зброї, пристрою, вже має у власності чи у користуванні зброю, пристрій, він надає копію дозволу на зберігання цієї зброї, пристрою, а документи (довідки), які були подані при отриманні дозволу на придбання, зберігання (перереєстрації), є дійсними, повторно не оформляються, власник подає їх копії.
Для одержання в органах поліції дозволу на придбання основних частин до мисливської вогнепальної зброї громадянами подаються:
заява щодо видачі дозволу на придбання основних частин зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;
копія дозволу на право зберігання, носіння зброї відповідного виду, моделі;
платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Заміна основних частин зброї, в майстернях, які мають ліцензії МВС України, здійснюється без отримання додаткового дозволу на їх придбання.
Особи, що звернулися до органів поліції за видачею дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв, персонально відповідають за достовірність наданих документів відповідно до законодавства України.

 
''Для одержання дозволу на зберігання та носіння мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної і охолощенної зброї, пристроїв власниками до органів поліції подаються:''
* '' заява щодо видачі дозволу на зберігання та носіння зброї на ім'я керівника органу поліції;''
* дві фотокартки розміром 3 х 4 см;
* дублікат дозволу з відміткою магазину про продаж зброї, пристрою або з відміткою про переоформлення їх у встановленому законодавством порядку;
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування (крім охолощеної зброї).
Для одержання дозволу на зберігання колекційної холодної зброї її власник подає в орган поліції за місцем проживання:
заяву щодо видачі дозволу на зберігання колекційної холодної зброї на ім'я керівника органу поліції;
фотографії зброї розміром 15 х 15 см;
платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
На підставі поданих документів орган поліції видає дозвіл на зберігання такої зброї. У дозволі ставиться штамп "колекція".
У разі потреби перевезення такої зброї органи поліції, у яких така зброя зареєстрована, видають дозволи на її перевезення в порядку, визначеному для надання дозволу на перевезення вогнепальної зброї.
Мисливські ножі придбаваються громадянами за наявності дозволу органу поліції на право зберігання та носіння мисливської вогнепальної зброї. При цьому в дозволі на право зберігання та носіння такої зброї магазином робиться відмітка про реалізацію ножа. 
За відсутності в громадянина зазначеного вище дозволу мисливські ножі придбаваються за дозволом на право придбання холодної зброї в порядку, установленому пунктом 12.2 цієї глави. 
У разі неможливості зробити в дозволі на право зберігання та носіння мисливської зброї відмітку про придбання ножа магазином видається довідка, яка в 10-денний строк разом з відповідною заявою про реєстрацію подається власником до органу поліції за місцем реєстрації мисливської зброї. 
Для перереєстрації зброї, пристроїв (продовження терміну дії дозволу на їх зберігання та носіння), які придбані відповідно до законодавства, до органів поліції власник подає:
* заяву про продовження терміну дії дозволу;
* медичну довідку;
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанцію) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування. 
Власниками пристроїв до заяви додаються документи, які підтверджують статус особи щодо права їх придбання, зберігання і носіння. 
Перереєстрація (продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння) охолощеної зброї не проводиться[https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 (Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622]).

=== Перереєстрація зброї ===
Для перереєстрації зброї, пристроїв (продовження терміну дії дозволу на їх зберігання та носіння), які придбані відповідно до законодавства, до органів поліції власник подає:
• заяву про продовження терміну дії дозволу;
• медичну довідку;
• платіжний документ (платіжне доручення, квитанцію) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування.
Власниками пристроїв до заяви додаються документи, які підтверджують статус особи щодо права їх придбання, зберігання і носіння.
Перереєстрація (продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння) охолощеної зброї не проводиться ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622] ).

== Зберігання, перевезення та носіння зброї та боєприпасів до неї ==
Вогнепальна мисливська зброя, основні частини зброї, бойові припаси до неї, пневматична, холодна, охолощена зброя, пристрої та зазначені патрони громадянами України перевозяться через митний кордон України на підставі дозволів на право перевезення зброї територією України, які видаються УП ЦОУП, ГУНП. 
Перевезення громадянами України зброї, якою вони нагороджені уповноваженими посадовими особами іноземних держав, здійснюється за дозволом УП ЦОУП на перевезення зброї через митний кордон України.
Дозвіл на перевезення через митний кордон України нагородної вогнепальної зброї, врученої відповідно до законодавства України іноземцям, оформляється відповідно до листа (клопотання) органу державної влади, який здійснював нагородження. До листа (клопотання) додаються:
засвідчена в установленому законодавством порядку копія документа про нагородження зброєю;
копії 1 та 2 сторінок паспорта особи, якій вручено нагородну зброю;
платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
. 

'<nowiki/>'''''Власник зброї у разі зміни місця проживання зобов’язаний звернутися до органу поліції із проханням щодо зняття її з обліку, вказавши при цьому нову адресу.''''''
Після прибуття на нове місце проживання власник зобов’язаний у десятиденний строк (у прикордонній місцевості протягом 24 годин) поставити на облік особисту зброю в місцевому органі поліції ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" ]).

= Обмеження в праві на придбання, зберігання і носіння зброї громадянам=
Органи поліції не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб'єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі:
• наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків та володіння зброєю;
• наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, вчинення домашнього насильства, що підтверджується документально;
• наявності вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
• надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження;
• наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку;
• відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;
• відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Придбання, зберігання, носіння та перевезення мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї та бойових припасів до неї

2022-04-26T09:16:56Z

Maksym.dizanov: Доданий Порядок отримання дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану

== Нормативна база ==
♦ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення] 
♦ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна"] 
♦ [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622] ♦ [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/706-93-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 року № 706 "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії"]

♦ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0273-22#Text Наказом Міністерства внутрішній справ від 01.03.2022 року №170 “Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану”]

== Поняття мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї ==
Мисливська вогнепальна зброя - вогнепальна зброя, що відповідає вимогам, установленим до мисливської зброї технічним регламентом, а за його відсутності - національним (галузевим) стандартом (пункт 8.8 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622]).

== Порядок отримання дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії ВОЄННОГО СТАНУ ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0273-22#Text Наказом Міністерства внутрішній справ від 01.03.2022 року №170 “Про особливості видачі громадянам України дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв до неї під час дії воєнного стану”] був змінений порядок видачі дозволу на придбання, зберігання та носіння мисливської зброї та набоїв (далі-дозвіл) на час дії воєнного стану на території України.

Для отримання дозволу під час дії воєнного стану громадянину України необхідно:

- Подати на ім’я керівника органу поліції за місцем проживання (перебування) заявника '''письмову заяву про видачу дозволу''', за наявності документу, що посвідчує особу, додавши до заяви копії сторінок паспорта громадянина України (для осіб, яким видано паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм,- копію паспорта та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання). Крім того, за наявності, до заяви також подається копія військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу, копія посвідчення пенсіонера або ветерана військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, служби цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України, або копія посвідчення члена громадського формування з охорони громадського порядку, або копія дозволу на зброю.

- Дочекатись проведення за можливості органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати '''двох днів''' та отримати дозвіл.

У випадку, якщо буде встановлена наявність таких обставин:

- наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку (притягнення два чи більше разів протягом року до адміністративної відповідальності за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

- систематичне порушення вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 (далі - Інструкція), щодо зберігання, перевезення, використання раніше придбаної зброї, пристроїв (притягнення два чи більше разів протягом року до адміністративної відповідальності за статтями 174, 190, 191, 193, 194, 195 КУпАП);

- керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за частинами другою, третьою статті 130 КУпАП);

- незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності два чи більше разів за статтею 44 КУпАП);

- вчинення домашнього насильства (притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП);

- наявність інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через не встановлення її місцезнаходження;

- наявності в особи судимості за тяжкий злочин, особливо тяжкий злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку;

- протягом року з дня набрання законної сили рішенням суду, про конфіскацію чи оплатне вилучення зброї;

у наданні дозволу буде '''ВІДМОВЛЕНО''', а випадку, якщо вже був виданий такий дозвіл, він буде '''АНУЛЬОВАНИЙ'''.
'''Важливо!''' Дозвіл надаєть тільки на час дії правового режиму воєнного стану. '''Не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану''' в Україні громадяни зобов’язані '''здати''' вогнепальну зброю та набої до неї до органів поліції для прийняття та обліку вогнепальної зброї. Вся отримана вогнепальна зброя та набої до неї, не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, може бути оформлена за наявності підстав та з дотриманням звичайних умов, визначених Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 або реалізована у встановленому порядку.
== Придбання зброї ==
'''Право''' 
Правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї - 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї - 18-річного віку. Кількість зброї, яку може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна"]). 

'''Дозвіл на придбання та зберігання мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї'<nowiki/>''''' ''
''Для одержання громадянами в органах поліції дозволу на придбання мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної та охолощеної зброї громадянами подаються такі документи''''':'''
• заява щодо видачі дозволу на придбання зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;
• заповнена картка-заява (додаток 14);
• медична довідка (крім охолощеної зброї);
• платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги;
• копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта громадянина України.
Якщо фактичне проживання громадянина інше, ніж зазначене в паспорті, необхідно надати документ, що підтверджує фактичне місце проживання громадянина (договір оренди житлового приміщення, свідоцтво про право власності на житлове приміщення тощо).
Дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв оформляються, переоформляються після проведення органами поліції у встановленому порядку перевірок, тривалість яких не повинна перевищувати один місяць, щодо відсутності обставин, визначених у пункті 5.1 глави 5 розділу I цієї Інструкції, та достовірності документів, які подані для отримання, перереєстрації зазначених дозволів.
Якщо громадянин, який звертається до органу поліції для оформлення дозволу на придбання зброї, пристрою, вже має у власності чи у користуванні зброю, пристрій, він надає копію дозволу на зберігання цієї зброї, пристрою, а документи (довідки), які були подані при отриманні дозволу на придбання, зберігання (перереєстрації), є дійсними, повторно не оформляються, власник подає їх копії.
Для одержання в органах поліції дозволу на придбання основних частин до мисливської вогнепальної зброї громадянами подаються:
заява щодо видачі дозволу на придбання основних частин зброї на ім'я керівника органу поліції за місцем проживання заявника;
копія дозволу на право зберігання, носіння зброї відповідного виду, моделі;
платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Заміна основних частин зброї, в майстернях, які мають ліцензії МВС України, здійснюється без отримання додаткового дозволу на їх придбання.
Особи, що звернулися до органів поліції за видачею дозволів на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв, персонально відповідають за достовірність наданих документів відповідно до законодавства України.

 
''Для одержання дозволу на зберігання та носіння мисливської вогнепальної нарізної, гладкоствольної зброї, пневматичної зброї, холодної і охолощенної зброї, пристроїв власниками до органів поліції подаються:''
* '' заява щодо видачі дозволу на зберігання та носіння зброї на ім'я керівника органу поліції;''
* дві фотокартки розміром 3 х 4 см;
* дублікат дозволу з відміткою магазину про продаж зброї, пристрою або з відміткою про переоформлення їх у встановленому законодавством порядку;
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування (крім охолощеної зброї).
Для одержання дозволу на зберігання колекційної холодної зброї її власник подає в орган поліції за місцем проживання:
заяву щодо видачі дозволу на зберігання колекційної холодної зброї на ім'я керівника органу поліції;
фотографії зброї розміром 15 х 15 см;
платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
На підставі поданих документів орган поліції видає дозвіл на зберігання такої зброї. У дозволі ставиться штамп "колекція".
У разі потреби перевезення такої зброї органи поліції, у яких така зброя зареєстрована, видають дозволи на її перевезення в порядку, визначеному для надання дозволу на перевезення вогнепальної зброї.
Мисливські ножі придбаваються громадянами за наявності дозволу органу поліції на право зберігання та носіння мисливської вогнепальної зброї. При цьому в дозволі на право зберігання та носіння такої зброї магазином робиться відмітка про реалізацію ножа. 
За відсутності в громадянина зазначеного вище дозволу мисливські ножі придбаваються за дозволом на право придбання холодної зброї в порядку, установленому пунктом 12.2 цієї глави. 
У разі неможливості зробити в дозволі на право зберігання та носіння мисливської зброї відмітку про придбання ножа магазином видається довідка, яка в 10-денний строк разом з відповідною заявою про реєстрацію подається власником до органу поліції за місцем реєстрації мисливської зброї. 
Для перереєстрації зброї, пристроїв (продовження терміну дії дозволу на їх зберігання та носіння), які придбані відповідно до законодавства, до органів поліції власник подає:
* заяву про продовження терміну дії дозволу;
* медичну довідку;
* платіжний документ (платіжне доручення, квитанцію) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування. 
Власниками пристроїв до заяви додаються документи, які підтверджують статус особи щодо права їх придбання, зберігання і носіння. 
Перереєстрація (продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння) охолощеної зброї не проводиться[https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 (Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622]).

=== Перереєстрація зброї ===
Для перереєстрації зброї, пристроїв (продовження терміну дії дозволу на їх зберігання та носіння), які придбані відповідно до законодавства, до органів поліції власник подає:
• заяву про продовження терміну дії дозволу;
• медичну довідку;
• платіжний документ (платіжне доручення, квитанцію) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
Також власник зброї пред’являє договір страхування.
Власниками пристроїв до заяви додаються документи, які підтверджують статус особи щодо права їх придбання, зберігання і носіння.
Перереєстрація (продовження строку дії дозволу на зберігання та носіння) охолощеної зброї не проводиться ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" від 21.08.1998 № 622] ).

== Зберігання, перевезення та носіння зброї та боєприпасів до неї ==
Вогнепальна мисливська зброя, основні частини зброї, бойові припаси до неї, пневматична, холодна, охолощена зброя, пристрої та зазначені патрони громадянами України перевозяться через митний кордон України на підставі дозволів на право перевезення зброї територією України, які видаються УП ЦОУП, ГУНП. 
Перевезення громадянами України зброї, якою вони нагороджені уповноваженими посадовими особами іноземних держав, здійснюється за дозволом УП ЦОУП на перевезення зброї через митний кордон України.
Дозвіл на перевезення через митний кордон України нагородної вогнепальної зброї, врученої відповідно до законодавства України іноземцям, оформляється відповідно до листа (клопотання) органу державної влади, який здійснював нагородження. До листа (клопотання) додаються:
засвідчена в установленому законодавством порядку копія документа про нагородження зброєю;
копії 1 та 2 сторінок паспорта особи, якій вручено нагородну зброю;
платіжний документ (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.
. 

'<nowiki/>'''''Власник зброї у разі зміни місця проживання зобов’язаний звернутися до органу поліції із проханням щодо зняття її з обліку, вказавши при цьому нову адресу.''''''
Після прибуття на нове місце проживання власник зобов’язаний у десятиденний строк (у прикордонній місцевості протягом 24 годин) поставити на облік особисту зброю в місцевому органі поліції ([https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0637-98.%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" ]).

= Обмеження в праві на придбання, зберігання і носіння зброї громадянам=
Органи поліції не мають права давати згоду керівникам підприємств, установ, організацій та суб'єктам господарювання на укладення трудових договорів на виконання таких робіт, а також видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі:
• наявності в особи медичних протипоказань до виконання вказаних функціональних обов'язків та володіння зброєю;
• наявності даних про систематичне (два чи більше разів) порушення такою особою громадського порядку, зловживання спиртними напоями, вживання наркотичних речовин без призначення лікаря, інших одурманюючих засобів, вчинення домашнього насильства, що підтверджується документально;
• наявності вмотивованої постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
• надходження від уповноваженого органу до УП ЦОУП, УП ГУНП інформації про повідомлення такій особі про підозру або інформації про складення щодо такої особи повідомлення про підозру, що не вручене через невстановлення її місцезнаходження;
• наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку;
• відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;
• відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.

[[Категорія: Адміністративне право]]

Порядок приєднання до мережі електропостачання

2021-09-10T07:02:15Z

Maksym.dizanov: /* Стандартне приєднання передбачає: */

Порядок приєднання до мережі електропостачання

2021-09-09T05:35:37Z

Maksym.dizanov: