WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Правове регулювання утилізації батарей та акумуляторів

2022-09-30T14:13:19Z

Maiia.zalizniak:

=='''Нормативна база'''==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Закон України «Про відходи»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Закон України «Про хімічні джерела струму»]
=='''Загальні положення.'''==
'''Хімічні джерела струму''' - джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення;

'''Сфера хімічних джерел струму''' - відносини, що виникають при розробці, виробництві, реалізації, імпорті та експлуатації хімічних джерел струму, заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму;
=='''Законодавство України про регулювання утилізації акумуляторних батарей та акумуляторів.'''==
'''Батареї та акумулятори''' - небезпечні відходи, які підлягають утилізації відповідно до законодавства України . Відходи батарей та акумуляторів містять у собі токсичні хімічні елементи: кадмій, ртуть, свинець, сірчана кислота, а також небезпечний електроліт .

Для забезпечення навколишнього середовища та здоров’я людини від згубних наслідків відходів батарей та акумуляторів є їх утилізація.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про відходи»] від 05.03.1998 року № 187/98 ВР встановлює, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text ( стаття 1).]

Закон регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина ( стаття 4). Закон передбачає державний контроль та відповідальність у сфері використання відходів.

Порядок утилізації батарей та акумуляторів ємність яких більше 7 А/год. в Україні регулюється Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text «Про хімічні джерела струму»] від 23 лютого 2006 року

№ 3503-IV (надалі Закон).

Даним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Законом] регулюються особливості відносин, що виникають у зв'язку із закупівлею хімічних джерел струму за державні кошти та/або в межах державного оборонного замовлення, відносин, пов'язаних з реалізацією хімічних джерел струму, які є виробами військового призначення або подвійного використання та/або містять дорогоцінні метали, визначаються окремими законодавчими актами України, що регулюють такі відносини [[(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text|(стаття 1)]].

Державний контроль і нагляд за якістю хімічних джерел струму та забезпеченням екологічної безпеки технологічних процесів виробництва здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного екологічного контролю, в порядку, встановленому законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття 15)].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Статтею 17 Закону] визначені обов’язки юридичних та фізичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності), які використовують хімічні джерела струму.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Статтею18 даного Закону] передбачено, що заготівля відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється спеціалізованими виробництвами з утилізації та спеціалізованими підприємствами з утилізації безпосередньо або через мережу приймальних пунктів.

Закон визначає сплату екологічного грошового закладу, якій покладається на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності хімічні джерела струму ємністю 7 А/год та більше, та становить ''п'ять відсотків'' від ціни хімічного джерела струму, визначеної без урахування податку на додану вартість [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття19)].

Утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється на спеціалізованому виробництві з утилізації чи спеціалізованим підприємством з утилізації із застосуванням технологій і устаткування, що забезпечують екологічну безпеку технологічних процесів утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму та вилучення вторинної сировини для використання у виробництві хімічних джерел струму, з додержанням вимог нормативно-правових актів, екологічних вимог та норм цього Закону ( стаття 20).
=='''Державний контроль та відповідальність у сфері хімічних джерел струму.'''==
Відповідальність у сфері хімічних джерел струму, передбачена Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text «Про хімічні джерела струму»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення.]

Державний контроль у сфері хімічних джерел струму здійснюють центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - стосовно реалізації загальнодержавних, галузевих та регіональних програм у сфері хімічних джерел струму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття 22)].

Згідно з вимогами Кодексу України Про адміністративні правопорушення: Порушення порядку обліку придбання та експлуатації хімічних джерел струму або порядку обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ''трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Ненадання в установленому порядку інформації або надання неправдивої інформації щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб ''від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Непередача в установленому порядку відпрацьованих небезпечних хімічних джерел струму ємністю 7 А/год та більше на утилізацію підприємствам, що здійснюють діяльність із заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян ''від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''
=='''Алгоритм дій громадян по утилізації батарейок і акумуляторів.'''==
Оскільки батарейки та акумулятори містять небезпечні хімічні реагенти і речовини, вони здатні завдати серйозної шкоди екології внаслідок порушення вимог їхньої утилізації. Одна батарейка може забруднити до 10 кв. м. площі.

Таким чином, для збереження екології від забруднення відпрацьовані батарейки і акумулятори необхідно здавати до маркованого сортувальних боксів, які розташовані в супермаркетах і торгових центрах, магазинах електроніки та аксесуарів до них. У великих містах контейнери для прийому батарейок на утилізацію встановлюються і в інших прохідних місцях.
[[Категорія:Екологічне право]]

Правове регулювання утилізації батарей та акумуляторів

2022-09-30T14:07:00Z

Maiia.zalizniak:

=='''Нормативна база'''==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Закон України «Про відходи»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Закон України «Про хімічні джерела струму»]
=='''Загальні положення.'''==
Хімічні джерела струму - джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення;

Сфера хімічних джерел струму - відносини, що виникають при розробці, виробництві, реалізації, імпорті та експлуатації хімічних джерел струму, заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму;
=='''Законодавство України про регулювання утилізації акумуляторних батарей та акумуляторів.'''==
Батареї та акумулятори - небезпечні відходи, які підлягають утилізації відповідно до законодавства України . Відходи батарей та акумуляторів містять у собі токсичні хімічні елементи: кадмій, ртуть, свинець, сірчана кислота, а також небезпечний електроліт .

Для забезпечення навколишнього середовища та здоров’я людини від згубних наслідків відходів батарей та акумуляторів є їх утилізація.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про відходи»] від 05.03.1998 року № 187/98 ВР встановлює, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text ( стаття 1).]

Закон регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина ( стаття 4). Закон передбачає державний контроль та відповідальність у сфері використання відходів.

Порядок утилізації батарей та акумуляторів ємність яких більше 7 А/год. в Україні регулюється Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text «Про хімічні джерела струму»] від 23 лютого 2006 року

№ 3503-IV (надалі Закон).

Даним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Законом] регулюються особливості відносин, що виникають у зв'язку із закупівлею хімічних джерел струму за державні кошти та/або в межах державного оборонного замовлення, відносин, пов'язаних з реалізацією хімічних джерел струму, які є виробами військового призначення або подвійного використання та/або містять дорогоцінні метали, визначаються окремими законодавчими актами України, що регулюють такі відносини [[(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text|(стаття 1)]].

Державний контроль і нагляд за якістю хімічних джерел струму та забезпеченням екологічної безпеки технологічних процесів виробництва здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного екологічного контролю, в порядку, встановленому законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття 15)].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Статтею 17 Закону] визначені обов’язки юридичних та фізичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності), які використовують хімічні джерела струму.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Статтею18 даного Закону] передбачено, що заготівля відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється спеціалізованими виробництвами з утилізації та спеціалізованими підприємствами з утилізації безпосередньо або через мережу приймальних пунктів.

Закон визначає сплату екологічного грошового закладу, якій покладається на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності хімічні джерела струму ємністю 7 А/год та більше, та становить ''п'ять відсотків'' від ціни хімічного джерела струму, визначеної без урахування податку на додану вартість [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття19)].

Утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється на спеціалізованому виробництві з утилізації чи спеціалізованим підприємством з утилізації із застосуванням технологій і устаткування, що забезпечують екологічну безпеку технологічних процесів утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму та вилучення вторинної сировини для використання у виробництві хімічних джерел струму, з додержанням вимог нормативно-правових актів, екологічних вимог та норм цього Закону ( стаття 20).
=='''Державний контроль та відповідальність у сфері хімічних джерел струму.'''==
Відповідальність у сфері хімічних джерел струму, передбачена Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text «Про хімічні джерела струму»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення.]

Державний контроль у сфері хімічних джерел струму здійснюють центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - стосовно реалізації загальнодержавних, галузевих та регіональних програм у сфері хімічних джерел струму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття 22)].

Згідно з вимогами Кодексу України Про адміністративні правопорушення: Порушення порядку обліку придбання та експлуатації хімічних джерел струму або порядку обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ''трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Ненадання в установленому порядку інформації або надання неправдивої інформації щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб ''від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Непередача в установленому порядку відпрацьованих небезпечних хімічних джерел струму ємністю 7 А/год та більше на утилізацію підприємствам, що здійснюють діяльність із заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян ''від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''
=='''Алгоритм дій громадян по утилізації батарейок і акумуляторів.'''==
Оскільки батарейки та акумулятори містять небезпечні хімічні реагенти і речовини, вони здатні завдати серйозної шкоди екології внаслідок порушення вимог їхньої утилізації. Одна батарейка може забруднити до 10 кв. м. площі.

Таким чином, для збереження екології від забруднення відпрацьовані батарейки і акумулятори необхідно здавати до маркованого сортувальних боксів, які розташовані в супермаркетах і торгових центрах, магазинах електроніки та аксесуарів до них. У великих містах контейнери для прийому батарейок на утилізацію встановлюються і в інших прохідних місцях.
[[Категорія:Екологічне право]]

Правове регулювання утилізації батарей та акумуляторів

2022-09-30T14:05:27Z

Maiia.zalizniak:

'''Зміст:'''
*Нормативна база
*Загальні положення
*Законодавство України про регулювання утилізації акумуляторних батарей та акумуляторів'''.'''
*Державний контроль та відповідальність у сфері хімічних джерел струму.
*Алгоритм дій громадян по утилізації батарейок і акумуляторів
=='''Нормативна база'''==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Закон України «Про відходи»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Закон України «Про хімічні джерела струму»]
=='''Загальні положення.'''==
Хімічні джерела струму - джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення;

Сфера хімічних джерел струму - відносини, що виникають при розробці, виробництві, реалізації, імпорті та експлуатації хімічних джерел струму, заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму;
=='''Законодавство України про регулювання утилізації акумуляторних батарей та акумуляторів.'''==
Батареї та акумулятори - небезпечні відходи, які підлягають утилізації відповідно до законодавства України . Відходи батарей та акумуляторів містять у собі токсичні хімічні елементи: кадмій, ртуть, свинець, сірчана кислота, а також небезпечний електроліт .

Для забезпечення навколишнього середовища та здоров’я людини від згубних наслідків відходів батарей та акумуляторів є їх утилізація.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про відходи»] від 05.03.1998 року № 187/98 ВР встановлює, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text ( стаття 1).]

Закон регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина ( стаття 4). Закон передбачає державний контроль та відповідальність у сфері використання відходів.

Порядок утилізації батарей та акумуляторів ємність яких більше 7 А/год. в Україні регулюється Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text «Про хімічні джерела струму»] від 23 лютого 2006 року

№ 3503-IV (надалі Закон).

Даним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Законом] регулюються особливості відносин, що виникають у зв'язку із закупівлею хімічних джерел струму за державні кошти та/або в межах державного оборонного замовлення, відносин, пов'язаних з реалізацією хімічних джерел струму, які є виробами військового призначення або подвійного використання та/або містять дорогоцінні метали, визначаються окремими законодавчими актами України, що регулюють такі відносини [[(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text|(стаття 1)]].

Державний контроль і нагляд за якістю хімічних джерел струму та забезпеченням екологічної безпеки технологічних процесів виробництва здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного екологічного контролю, в порядку, встановленому законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття 15)].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Статтею 17 Закону] визначені обов’язки юридичних та фізичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності), які використовують хімічні джерела струму.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Статтею18 даного Закону] передбачено, що заготівля відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється спеціалізованими виробництвами з утилізації та спеціалізованими підприємствами з утилізації безпосередньо або через мережу приймальних пунктів.

Закон визначає сплату екологічного грошового закладу, якій покладається на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності хімічні джерела струму ємністю 7 А/год та більше, та становить ''п'ять відсотків'' від ціни хімічного джерела струму, визначеної без урахування податку на додану вартість [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття19)].

Утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється на спеціалізованому виробництві з утилізації чи спеціалізованим підприємством з утилізації із застосуванням технологій і устаткування, що забезпечують екологічну безпеку технологічних процесів утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму та вилучення вторинної сировини для використання у виробництві хімічних джерел струму, з додержанням вимог нормативно-правових актів, екологічних вимог та норм цього Закону ( стаття 20).
=='''Державний контроль та відповідальність у сфері хімічних джерел струму.'''==
Відповідальність у сфері хімічних джерел струму, передбачена Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text «Про хімічні джерела струму»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення.]

Державний контроль у сфері хімічних джерел струму здійснюють центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - стосовно реалізації загальнодержавних, галузевих та регіональних програм у сфері хімічних джерел струму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття 22)].

Згідно з вимогами Кодексу України Про адміністративні правопорушення: Порушення порядку обліку придбання та експлуатації хімічних джерел струму або порядку обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ''трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Ненадання в установленому порядку інформації або надання неправдивої інформації щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб ''від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Непередача в установленому порядку відпрацьованих небезпечних хімічних джерел струму ємністю 7 А/год та більше на утилізацію підприємствам, що здійснюють діяльність із заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян ''від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''
=='''Алгоритм дій громадян по утилізації батарейок і акумуляторів.'''==
Оскільки батарейки та акумулятори містять небезпечні хімічні реагенти і речовини, вони здатні завдати серйозної шкоди екології внаслідок порушення вимог їхньої утилізації. Одна батарейка може забруднити до 10 кв. м. площі.

Таким чином, для збереження екології від забруднення відпрацьовані батарейки і акумулятори необхідно здавати до маркованого сортувальних боксів, які розташовані в супермаркетах і торгових центрах, магазинах електроніки та аксесуарів до них. У великих містах контейнери для прийому батарейок на утилізацію встановлюються і в інших прохідних місцях.
[[Категорія:Екологічне право]]

Правове регулювання утилізації батарей та акумуляторів

2022-09-30T13:59:20Z

Maiia.zalizniak: Створена сторінка: '''Зміст:''' * Нормативна база * Загальні положення * Законодавство України про регулюван...

'''Зміст:'''

* Нормативна база
* Загальні положення
* Законодавство України про регулювання утилізації акумуляторних батарей та акумуляторів'''.'''
* Державний контроль та відповідальність у сфері хімічних джерел струму.
* Алгоритм дій громадян по утилізації батарейок і акумуляторів

== '''Нормативна база''' ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text Закон України «Про відходи»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Закон України «Про хімічні джерела струму»]

== '''Загальні положення.''' ==
Хімічні джерела струму - джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення;

Сфера хімічних джерел струму - відносини, що виникають при розробці, виробництві, реалізації, імпорті та експлуатації хімічних джерел струму, заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму;

== '''Законодавство України про регулювання утилізації акумуляторних батарей та акумуляторів.''' ==
Батареї та акумулятори - небезпечні відходи, які підлягають утилізації відповідно до законодавства України . Відходи батарей та акумуляторів містять у собі токсичні хімічні елементи: кадмій, ртуть, свинець, сірчана кислота, а також небезпечний електроліт .

Для забезпечення навколишнього середовища та здоров’я людини від згубних наслідків відходів батарей та акумуляторів є їх утилізація.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text Закон України «Про відходи»] від 05.03.1998 року № 187/98 ВР встановлює, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text ( стаття 1).]

Закон регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, сортуванням, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина ( стаття 4). Закон передбачає державний контроль та відповідальність у сфері використання відходів.

Порядок утилізації батарей та акумуляторів ємність яких більше 7 А/год. в Україні регулюється Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text «Про хімічні джерела струму»] від 23 лютого 2006 року

№ 3503-IV (надалі Закон).

Даним [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Законом] регулюються особливості відносин, що виникають у зв'язку із закупівлею хімічних джерел струму за державні кошти та/або в межах державного оборонного замовлення, відносин, пов'язаних з реалізацією хімічних джерел струму, які є виробами військового призначення або подвійного використання та/або містять дорогоцінні метали, визначаються окремими законодавчими актами України, що регулюють такі відносини [[(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text|(стаття 1)]].

Державний контроль і нагляд за якістю хімічних джерел струму та забезпеченням екологічної безпеки технологічних процесів виробництва здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного екологічного контролю, в порядку, встановленому законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття 15)].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Статтею 17 Закону] визначені обов’язки юридичних та фізичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності), які використовують хімічні джерела струму.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text Статтею18 даного Закону] передбачено, що заготівля відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється спеціалізованими виробництвами з утилізації та спеціалізованими підприємствами з утилізації безпосередньо або через мережу приймальних пунктів.

Закон визначає сплату екологічного грошового закладу, якій покладається на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують у своїй діяльності хімічні джерела струму ємністю 7 А/год та більше, та становить ''п'ять відсотків'' від ціни хімічного джерела струму, визначеної без урахування податку на додану вартість [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття19)].

Утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму здійснюється на спеціалізованому виробництві з утилізації чи спеціалізованим підприємством з утилізації із застосуванням технологій і устаткування, що забезпечують екологічну безпеку технологічних процесів утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму та вилучення вторинної сировини для використання у виробництві хімічних джерел струму, з додержанням вимог нормативно-правових актів, екологічних вимог та норм цього Закону ( стаття 20).

== '''Державний контроль та відповідальність у сфері хімічних джерел струму.''' ==
Відповідальність у сфері хімічних джерел струму, передбачена Законом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text «Про хімічні джерела струму»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення.]

Державний контроль у сфері хімічних джерел струму здійснюють центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - стосовно реалізації загальнодержавних, галузевих та регіональних програм у сфері хімічних джерел струму [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3503-15#Text ( стаття 22)].

Згідно з вимогами Кодексу України Про адміністративні правопорушення: Порушення порядку обліку придбання та експлуатації хімічних джерел струму або порядку обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ''трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Ненадання в установленому порядку інформації або надання неправдивої інформації щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію -

тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб ''від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Непередача в установленому порядку відпрацьованих небезпечних хімічних джерел струму ємністю 7 А/год та більше на утилізацію підприємствам, що здійснюють діяльність із заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян ''від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

== '''Алгоритм дій громадян по утилізації батарейок і акумуляторів.''' ==
Оскільки батарейки та акумулятори містять небезпечні хімічні реагенти і речовини, вони здатні завдати серйозної шкоди екології внаслідок порушення вимог їхньої утилізації. Одна батарейка може забруднити до 10 кв. м. площі.

Таким чином, для збереження екології від забруднення відпрацьовані батарейки і акумулятори необхідно здавати до маркованого сортувальних боксів, які розташовані в супермаркетах і торгових центрах, магазинах електроніки та аксесуарів до них. У великих містах контейнери для прийому батарейок на утилізацію встановлюються і в інших прохідних місцях.

[[Категорія:Екологічне право]]

Збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку

2022-01-27T07:56:28Z

Maiia.zalizniak: /* Судова практика */

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України «Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1734-19 Закон України «Про споживче кредитування»]

== Поняття та види процентної ставки за користування кредитом ==
'''Процентна ставка''' — сума, зазначена в процентному вираженні до суми кредиту, яку платить одержувач кредиту за користування ним в розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік).

'''Види процентної ставки''' відповідно до ч. 1, 2, 4, 6 ст. 1056-1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]
* фіксована
* змінювана
Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

== Порядок збільшення банком розміру процентної ставки за користування кредитом ==
Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки '''''не пізніш як за 15 календарних днів''''' до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу.

Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

'''Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.'''

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
В період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором (пункт 13 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України])
|}
== Нарахування відсотків на заборгованість по кредиту після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання ==
'''ВАЖЛИВО!''' Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України], а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України].

Отже, з видачею судового наказу про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору не припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом є законним.

'''Строк договору''' - це час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (відповідно до частини першої ст. 631 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України])

За змістом ст.ст. 525, 526 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] '''зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк'''.

'''Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається'''.

У відповідності до частин першої та третьої ст. 1049 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

'''Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.'''
Ст. 536 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні [https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish облікової ставки Національного банку України].

У випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.
Окрім того, підлягають застосуванню положення ст. 625 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] із поєднанням зі ст. 1048 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] у разі прострочення виконання боржником грошового зобов’язання.

'''Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:'''
# поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;
# індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;
# значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

== Судова практика ==
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/58248516 Постанова Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16]
* [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-82cs16 Постанова Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-82цс16]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/61260190 Постанова Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74838904 Постанова Великої палати Верховного Суду України від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12]

== Додатково дивись також: ==
* [[Стягнення неустойки за несвоєчасне повернення банківського вкладу]]

[[Категорія: Позика, кредит, банківський вклад]]

Застава земельних ділянок або прав на них

2021-11-29T13:58:10Z

Maiia.zalizniak: /* Які земельні ділянки не можуть передаватись у заставу */

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text Закон України "Про заставу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14#Text Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закон України «Про виконавче провадження»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text Закон України «Про іпотеку»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]

== Які земельні ділянки можуть передаватись у заставу ==
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1198 ст 133 Земельного кодексу України] в заставу можуть передаватися земельні ділянки державної, комунальної та приватної власності, якщо інше не встановлено законом, а також права на них - право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом.

== Які земельні ділянки не можуть передаватись у заставу ==
відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 п. 15 Перехідних положень ЗК України] до 1 січня 2024 року забороняється купівля-продаж або відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом, у частині їх купівлі-продажу та відчуження в інший спосіб на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів), є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Земельний сервітут також не може бути предметом застави.

== Умови передачі земельної ділянки в заставу ==

* присвоєння земельній ділянці кадастрового номера
* передача в заставу може здійснюватися лише власником
* обов'язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації угоди
* угода укладається за місцезнаходженням земельної ділянки
* Взаємопов'язаність та взаємообумовленість відносин «Заставою може забезпечуватися дійсна вимога,- що випливає з договору»
* Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки
* Передача в заставу частини земельної ділянки (або права на частину земельної ділянки) здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до документації із землеустрою
* Земельна ділянка, що перебуває у спільній власності (або право спільної оренди земельної ділянки), може бути передана у заставу за згодою всіх співвласників (співорендарів)

== Момент виникнення права на заставу ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text ст. 16 ЗУ «Про заставу»] момент виникнення права застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.
Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

== Право заставодавця розпорядження заставленим майном ==

Відповідно до ст.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2654-12#Text 17 ЗУ «Про заставу»] говорить, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

== Звернення стягнення на заставлену земельну ділянку ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ст. 572 ЦКУ], "в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)." "Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2886 ч. 1 ст. 575 ЦКУ]).

'''Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється'''
# на підставі рішення суду,
# виконавчого напису нотаріуса або
# згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку"]).
У першому та другому пункті земельна ділянка підлягає продажу "на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку"]). Також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 ст. 139 ЗКУ] передбачає, що у разі звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності громадянина чи юридичної особи, земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону". Процедура проведення земельних торгів у формі аукціону передбачена ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 ст. 137 ЗКУ])
У третьому пункті звернення стягненняздійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку"]).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати
1. передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання
2. право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки регламентується [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text ст. 37 Закону України "Про іпотеку"].

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Дисциплінарна відповідальність адвоката

2021-08-10T08:29:48Z

Maiia.zalizniak: /* Підстави для відмови */

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pologennya/2021-03-19-polozhennya-23_606ecb7147239.pdf Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджений рішенням Ради адвокатів України від «30» серпня 2014 року № 120]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pravila/2019-03-15-pravila-2019_5cb72d3191e0e.pdf Правила адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09 червня 2017 року]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/reglamenti/2021-03-19-reglamenti-23_606ecbe1361c2.pdf Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 268]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2017-09-23-r-shennya-rau-203_5c370fc4cfc74.pdf Рішення РАУ № 203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури»] 

== Професійні обов’язки адвоката ==
Стаття 21 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] визначає професійні обов’язки адвоката. 
Під час здійснення адвокатської діяльності '''адвокат зобов’язаний''': 
# дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 
# на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 
# невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 
# підвищувати свій професійний рівень; 
# виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 
# виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

'''Адвокату забороняється''': 
# використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; 
# без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; 
# займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; 
# відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом. 
Адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних. 
Адвокат також повинен дотримуватися адвокатської таємниці. Якщо адвокат у своїй професійної діяльності порушує обов’язки, які були перераховані вище, то він притягуються до відповідальності.

== Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
Притягнення адвоката до '''дисциплінарної відповідальності''' регулюється ст. 34 Закону України [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] та Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. 
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку: 
# Порушення вимог несумісності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]);
# Порушення присяги адвоката України ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]);
# Порушення [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pravila/2019-03-15-pravila-2019_5cb72d3191e0e.pdf Правил адвокатської етики];
# Розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]);
# Невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;
# Невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
# Порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
 
Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку. 

Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність адвоката має кожен, кому відомі факти поведінки адвоката, які можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. 

== Види дисциплінарних стягнень ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
* '''попередження''';
* '''зупинення''' права на заняття адвокатською діяльністю на строк '''від 1 місяця до 1 року''';
* для адвокатів України - '''позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю''' з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - '''виключення з Єдиного реєстру адвокатів України'''. 

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності '''протягом 1 року''' з дня вчинення дисциплінарного проступку. Заяви (скарги), подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 

== Процедура притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. 

''Не допускається зловживання правом'' на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. 

''Адвокат вважається невинуватим'' у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. 
''Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість'' у вчиненні дисциплінарного проступку.
Обов'язок ''доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу,'' яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. 
Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

До заяв (скарг) щодо поведінки адвоката (далі узагальнено (скарги)) слід відносити: 
* скарги громадян, 
* окремі ухвали судів, постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, 
* подання ради адвокатів регіону або її членів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або її членів, 
* заяви адвокатів, адвокатських об'єднань, адвокатських бюро, об’єднань адвокатів, 
* заяви підприємств, установ, організацій, громадян та інших осіб на дії адвокатів.

=== Куди звернутися? ===
Із заявою (скаргою) щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, необхідно звернутися до відповідної '''кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону''', що визначається згідно зареєстрованої адреси робочого місця адвоката, зазначеної в [http://erau.unba.org.ua/ Єдиному реєстрі адвокатів України]. 

=== Що зазначати у заяві (скарзі)? ===
Згідно пункту 14 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr120871-14#Text Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність], у заяві (скарзі) обов’язково має бути зазначено:
* найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга);
* ПІБ (найменування) заявника для посадової та службової особи,(скаржника), посада, місце роботи поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти (за наявності);
* ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
* зміст дисциплінарного проступку адвоката, згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»];
* виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку;
* вимоги заявника (скаржника);
* виклад обставин, якими обґрунтовуються вимоги заявника (скаржника);
* зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, викладену у заяві (скарзі), перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

На підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга),заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов’язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування. 

До заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату, щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційно-технічне забезпечення її розгляду. 

За розгляд заяв (скарг) поданих суддями не у рамках наданих їх повноважень процесуальним законодавством України здійснюється оплата за організаційно-технічне забезпечення їх розгляду.

Заява (скарга) підписується заявником (скаржником) або його представником, із зазначенням дати її подання. 
У разі подання заяви (скарги) представником, у ній зазначаються ПІБ представника, його поштова адреса, а також номер засобів зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з заявою (скаргою) подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

При виникненні конфлікту між адвокатами, наслідком якого є звернення одного з них зі скаргою до кваліфікаційнодисциплінарної комісії адвокатури регіону, адвокат, який ініціював звернення, зобов’язаний надати докази того, що ним вжиті заходи мирного врегулювання такого конфлікту, зокрема, документи, що свідчать про звернення останнього до Ради адвокатів регіону за робочим місцем адвоката згідно відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України, а стосовно адвоката іноземної держави – асоціації адвокатів чи правового товариства відповідної держави.

Заява (скарга), оформлена без дотримання вищезазначених вимог, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз'ясненням не пізніше 10 днів від дня її надходження. 
Повернення заяви (скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. 
Визнаються анонімними і розгляду не підлягають заяви (скарги) без зазначення місця проживання (місцезнаходження) заявника (скаржника), не підписані автором, а також такі, з яких неможливо встановити авторство. 

Не підлягають розгляду і повертаються повторні заяви (скарги) до однієї і тієї ж кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від одного і того ж заявника (скаржника) з одного і того ж питання, якщо перша заява (скарга) вирішена по суті; заяви (скарги), подані до неналежної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також заяви (скарги) осіб, визнаних судом недієздатними.

=== Вартість ===
[https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2017-09-23-r-shennya-rau-203_5c370fc4cfc74.pdf Рішенням РАУ № 203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури»] встановлено та затвердити плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду: 
- заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності; 
- скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 
- скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури 
у розмірі '''одного прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб, установленого законом на день подання заяви (скарги).
 

Від зазначеної плати звільняються:
* заявники (скаржники), які мають відповідні пільги щодо звільнення від оплати судового збору та визначені Законом України «Про судовий збір, а саме особи: які страждають на психічні розлади, та їх представники; з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори під час виконання службових обов’язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України»; 
* органи адвокатського самоврядування, їх робочі органи (комітети, центри, комісії та ін.); 
* суди, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, що звертаються з заявами (скаргами) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності в рамках, наданих їм повноважень процесуальним законодавством України; 
* особи, які перебувають у місцях позбавлення, обмеження волі, місцях тимчасового тримання або під вартою, якщо заява (скарга) подана через установу, в якій перебуває скаржник. 
 
У разі відмови, або відкликання своєї заяви (скарги) заявником (скаржником) після внесення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяви (скарги), така плата скаржнику '''не повертається'''. 

Заявник (скаржник) має право на відшкодування витрат, понесених за організаційно-технічне забезпечення розгляду його заяви (скарги), у разі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за рахунок адвоката, стосовно якого прийнято відповідне рішення. У свою чергу, у разі задоволення ВКДКА скарги адвоката на рішення КДКА, адвокат має право на '''відшкодування понесених витрат''' за організаційно-технічне забезпечення розгляду та підготовку скарги '''за рахунок заявника (скаржника)''', який звернувся із заявою (скаргою) до КДКА.

=== Строки розгляду питання ===
Звернення громадян підлягають розгляду відповідними головами органів адвокатського самоврядування, яким вони адресовані, в порядку, передбаченому [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»]. 

=== Підстави для відмови ===
Заява (скарга), оформлена без дотримання вимог [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr120871-14#Text пункту 14 Положення], повертається заявникові (скаржникові) з відповідним
роз'ясненням не пізніше '''10 днів''' від дня її надходження. 

''Повернення заяви'' (скарги) ''не перешкоджає повторному зверненню'' із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. 

Визнаються ''анонімними'' і розгляду ''не підлягають заяви (скарги)'' без зазначення місця проживання (місцезнаходження) заявника (скаржника), не підписані автором, а також такі, з яких неможливо встановити авторство. 

''Не підлягають розгляду і повертаються'' повторні заяви (скарги) до однієї і тієї ж кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від одного і того ж заявника (скаржника) з одного і того ж питання, якщо перша заява (скарга) вирішена по суті; заяви (скарги), подані до неналежної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також заяви (скарги) осіб, визнаних судом недієздатними. 

Рішення про повернення та залишення без розгляду заяви (скарги) приймає Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якій/якому адресовано заяву (скаргу), про що повідомляється особа, яка її подала, крім анонімних заяв (скарг).

=== Порядок оскарження ===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, '''має право оскаржити рішення''' у дисциплінарній справі '''протягом тридцяти днів з дня його прийняття''' до '''Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури''' або до '''суду'''. Оскарження рішення не зупиняє його дії. 

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури '''протягом 10 днів з дня отримання заяви''' (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури '''та забезпечує розгляд скарги''' на рішення у дисциплінарній справі '''протягом 30 днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи'''. 

'''<big>Оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури</big>''' 

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 
# залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;
# змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
# скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;
# направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії. 

Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури '''може бути оскаржено до суду протягом 30 днів з дня його прийняття'''.

[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Дисциплінарна відповідальність адвоката

2021-08-10T08:25:38Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pologennya/2021-03-19-polozhennya-23_606ecb7147239.pdf Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджений рішенням Ради адвокатів України від «30» серпня 2014 року № 120]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pravila/2019-03-15-pravila-2019_5cb72d3191e0e.pdf Правила адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09 червня 2017 року]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/reglamenti/2021-03-19-reglamenti-23_606ecbe1361c2.pdf Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2013 року № 268]
* [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2017-09-23-r-shennya-rau-203_5c370fc4cfc74.pdf Рішення РАУ № 203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури»] 

== Професійні обов’язки адвоката ==
Стаття 21 [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] визначає професійні обов’язки адвоката. 
Під час здійснення адвокатської діяльності '''адвокат зобов’язаний''': 
# дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 
# на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 
# невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 
# підвищувати свій професійний рівень; 
# виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 
# виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

'''Адвокату забороняється''': 
# використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; 
# без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; 
# займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; 
# відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом. 
Адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних. 
Адвокат також повинен дотримуватися адвокатської таємниці. Якщо адвокат у своїй професійної діяльності порушує обов’язки, які були перераховані вище, то він притягуються до відповідальності.

== Підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
Притягнення адвоката до '''дисциплінарної відповідальності''' регулюється ст. 34 Закону України [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] та Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. 
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку: 
# Порушення вимог несумісності ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]);
# Порушення присяги адвоката України ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.11 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]);
# Порушення [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pravila/2019-03-15-pravila-2019_5cb72d3191e0e.pdf Правил адвокатської етики];
# Розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»]);
# Невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;
# Невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
# Порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
 
Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку. 

Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність адвоката має кожен, кому відомі факти поведінки адвоката, які можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. 

== Види дисциплінарних стягнень ==
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
* '''попередження''';
* '''зупинення''' права на заняття адвокатською діяльністю на строк '''від 1 місяця до 1 року''';
* для адвокатів України - '''позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю''' з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - '''виключення з Єдиного реєстру адвокатів України'''. 

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності '''протягом 1 року''' з дня вчинення дисциплінарного проступку. Заяви (скарги), подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. 

== Процедура притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності ==
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. 

''Не допускається зловживання правом'' на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. 

''Адвокат вважається невинуватим'' у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. 
''Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість'' у вчиненні дисциплінарного проступку.
Обов'язок ''доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу,'' яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. 
Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.

До заяв (скарг) щодо поведінки адвоката (далі узагальнено (скарги)) слід відносити: 
* скарги громадян, 
* окремі ухвали судів, постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, 
* подання ради адвокатів регіону або її членів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або її членів, 
* заяви адвокатів, адвокатських об'єднань, адвокатських бюро, об’єднань адвокатів, 
* заяви підприємств, установ, організацій, громадян та інших осіб на дії адвокатів.

=== Куди звернутися? ===
Із заявою (скаргою) щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, необхідно звернутися до відповідної '''кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону''', що визначається згідно зареєстрованої адреси робочого місця адвоката, зазначеної в [http://erau.unba.org.ua/ Єдиному реєстрі адвокатів України]. 

=== Що зазначати у заяві (скарзі)? ===
Згідно пункту 14 [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vr120871-14#Text Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність], у заяві (скарзі) обов’язково має бути зазначено:
* найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга);
* ПІБ (найменування) заявника для посадової та службової особи,(скаржника), посада, місце роботи поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти (за наявності);
* ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
* зміст дисциплінарного проступку адвоката, згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»];
* виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку;
* вимоги заявника (скаржника);
* виклад обставин, якими обґрунтовуються вимоги заявника (скаржника);
* зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, викладену у заяві (скарзі), перелік документів та інших матеріалів, що додаються. 

На підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга),заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов’язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування. 

До заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату, щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційно-технічне забезпечення її розгляду. 

За розгляд заяв (скарг) поданих суддями не у рамках наданих їх повноважень процесуальним законодавством України здійснюється оплата за організаційно-технічне забезпечення їх розгляду.

Заява (скарга) підписується заявником (скаржником) або його представником, із зазначенням дати її подання. 
У разі подання заяви (скарги) представником, у ній зазначаються ПІБ представника, його поштова адреса, а також номер засобів зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з заявою (скаргою) подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

При виникненні конфлікту між адвокатами, наслідком якого є звернення одного з них зі скаргою до кваліфікаційнодисциплінарної комісії адвокатури регіону, адвокат, який ініціював звернення, зобов’язаний надати докази того, що ним вжиті заходи мирного врегулювання такого конфлікту, зокрема, документи, що свідчать про звернення останнього до Ради адвокатів регіону за робочим місцем адвоката згідно відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України, а стосовно адвоката іноземної держави – асоціації адвокатів чи правового товариства відповідної держави.

Заява (скарга), оформлена без дотримання вищезазначених вимог, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз'ясненням не пізніше 10 днів від дня її надходження. 
Повернення заяви (скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. 
Визнаються анонімними і розгляду не підлягають заяви (скарги) без зазначення місця проживання (місцезнаходження) заявника (скаржника), не підписані автором, а також такі, з яких неможливо встановити авторство. 

Не підлягають розгляду і повертаються повторні заяви (скарги) до однієї і тієї ж кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від одного і того ж заявника (скаржника) з одного і того ж питання, якщо перша заява (скарга) вирішена по суті; заяви (скарги), подані до неналежної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також заяви (скарги) осіб, визнаних судом недієздатними.

=== Вартість ===
[https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/rishennya/2017-09-23-r-shennya-rau-203_5c370fc4cfc74.pdf Рішенням РАУ № 203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури»] встановлено та затвердити плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду: 
- заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності; 
- скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 
- скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури 
у розмірі '''одного прожиткового мінімуму''' для працездатних осіб, установленого законом на день подання заяви (скарги).
 

Від зазначеної плати звільняються:
* заявники (скаржники), які мають відповідні пільги щодо звільнення від оплати судового збору та визначені Законом України «Про судовий збір, а саме особи: які страждають на психічні розлади, та їх представники; з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори під час виконання службових обов’язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України»; 
* органи адвокатського самоврядування, їх робочі органи (комітети, центри, комісії та ін.); 
* суди, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, що звертаються з заявами (скаргами) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності в рамках, наданих їм повноважень процесуальним законодавством України; 
* особи, які перебувають у місцях позбавлення, обмеження волі, місцях тимчасового тримання або під вартою, якщо заява (скарга) подана через установу, в якій перебуває скаржник. 
 
У разі відмови, або відкликання своєї заяви (скарги) заявником (скаржником) після внесення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяви (скарги), така плата скаржнику '''не повертається'''. 

Заявник (скаржник) має право на відшкодування витрат, понесених за організаційно-технічне забезпечення розгляду його заяви (скарги), у разі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за рахунок адвоката, стосовно якого прийнято відповідне рішення. У свою чергу, у разі задоволення ВКДКА скарги адвоката на рішення КДКА, адвокат має право на '''відшкодування понесених витрат''' за організаційно-технічне забезпечення розгляду та підготовку скарги '''за рахунок заявника (скаржника)''', який звернувся із заявою (скаргою) до КДКА.

=== Строки розгляду питання ===
Звернення громадян підлягають розгляду відповідними головами органів адвокатського самоврядування, яким вони адресовані, в порядку, передбаченому [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Законом України «Про звернення громадян»]. 

=== Підстави для відмови ===
Заява (скарга), оформлена без дотримання вимог [https://unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pologennya/2019-06-26-polozhennya-73_5d3ad44640239.pdf пункту 14 Положення], повертається заявникові (скаржникові) з відповідним
роз'ясненням не пізніше '''10 днів''' від дня її надходження. 

''Повернення заяви'' (скарги) ''не перешкоджає повторному зверненню'' із заявою (скаргою) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. 

Визнаються ''анонімними'' і розгляду ''не підлягають заяви (скарги)'' без зазначення місця проживання (місцезнаходження) заявника (скаржника), не підписані автором, а також такі, з яких неможливо встановити авторство. 

''Не підлягають розгляду і повертаються'' повторні заяви (скарги) до однієї і тієї ж кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від одного і того ж заявника (скаржника) з одного і того ж питання, якщо перша заява (скарга) вирішена по суті; заяви (скарги), подані до неналежної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також заяви (скарги) осіб, визнаних судом недієздатними. 

Рішення про повернення та залишення без розгляду заяви (скарги) приймає Голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, якій/якому адресовано заяву (скаргу), про що повідомляється особа, яка її подала, крім анонімних заяв (скарг).

=== Порядок оскарження ===
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»] адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, '''має право оскаржити рішення''' у дисциплінарній справі '''протягом тридцяти днів з дня його прийняття''' до '''Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури''' або до '''суду'''. Оскарження рішення не зупиняє його дії. 

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури '''протягом 10 днів з дня отримання заяви''' (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури '''та забезпечує розгляд скарги''' на рішення у дисциплінарній справі '''протягом 30 днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи'''. 

'''<big>Оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури</big>''' 

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 
# залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;
# змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
# скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;
# направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії. 

Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури '''може бути оскаржено до суду протягом 30 днів з дня його прийняття'''.

[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]
[[Категорія: Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва

2021-04-02T06:26:06Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база. ==
* 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України].
* 2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1279-97-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. №1279] «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню». 

== '''Поняття та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва''' ==

Глава 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] присвячена Відшкодуванню втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. 

В даній главі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу] норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників) з метою збереження їх кількісного і якісного стану. 

Поняття втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва чинним законодавством не визначено.
Відповідно до ст. 207 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають:
-
* втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об’єктів нафтогазовидобування, облаштування родовища та надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення. 

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. 

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. 

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 

Отже, відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості цих земель. 

== '''Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню''' ==

Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1279-97-%D0%BF#Text постановою КМУ від 17.11.1997р. № 1279]. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовуються за нормативами, затвердженими зазначеною постановою. 

Втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:
'''Бд
'''Рв = Пд х Нв х''' '''----- х Кінт,'''
Бо'''
де '''Рв''' - розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Пд''' - площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів; '''Нв''' - норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Бд''' - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається; '''Бо''' - бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю; '''Кінт''' - коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).
Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісових земель і чагарників (вкритих лісовою рослинністю земель, незімкнутих лісових культур, лісових розсадників, плантацій, рідколісся, згарищ, загиблих насаджень, зрубів, галявин, лісових шляхів, просік, протипожежних розривів тощо), для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, визначаються на основі нормативів втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:
'''Рв = Пд х Нв х Кі,'''
де '''Рв''' - розмір втрат лісогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Пд''' - площа ділянки лісових земель і чагарників, що вилучається, гектарів; '''Нв''' - норматив втрат лісогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Кі''' - коефіцієнт продуктивності лісових земель і чагарників за типами лісорослинних умов (визначається за таблицею).
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, визначаються за формулою:
'''Рв = (1-К) х Нв х Пд,'''
де '''Рв''' - розмір втрат, тис. гривень; '''К''' - коефіцієнт зниження продуктивності угіддя; '''Нв''' - середній розмір втрат з розрахунку на 1 гектар, що визначається відповідно до пунктів 1 або 2 цього Порядку; '''Пд''' - площа ділянки, гектарів. 

Для визначення показника зниження продуктивності сільськогосподарських угідь використовуються дані агрохімічної паспортизації земельних ділянок, а для лісових земель і чагарників - дані лісотаксації.
Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання. 

'''Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють ''Держгеокадастр та його територіальні органи.'''''
Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій». Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в тому числі розрахунок втрат), які надійшли до Державного фонду документації із землеустрою, надаються у користування за письмовим запитом відповідно до Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1279-97-%D0%BF#Text Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004р]. 

== '''Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва''' ==

Відповідно до ст. 208 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються:
-громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, у разі використання земельних ділянок для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, а також всеукраїнські громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю.
Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. 

== '''Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва''' ==

Відповідно до ст. 209 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text Бюджетним кодексом України].
Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.
[[Категорія: Земельне право]]

Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва

2021-04-01T13:53:46Z

Maiia.zalizniak: Створена сторінка: == Нормативна база. == * 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України]. * 2. [https://zako...

== Нормативна база. ==
* 1. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України].
* 2. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1279-97-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. №1279] «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню». 

== '''Поняття та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва''' ==

Глава 36 Земельного кодексу України присвячена Відшкодуванню втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. 

В даній главі Земельного кодексу норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників) з метою збереження їх кількісного і якісного стану. 

Поняття втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва чинним законодавством не визначено.
Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають:
-
* втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об’єктів нафтогазовидобування, облаштування родовища та надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення. 

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. 

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. 

Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 

Отже, відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості цих земель. 

== '''Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню''' ==

Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений постановою КМУ від 17.11.1997р. № 1279. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва відшкодовуються за нормативами, затвердженими зазначеною постановою. 

Втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сіножатей, пасовищ) для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, визначаються на основі нормативів цих втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:
'''Бд
'''Рв = Пд х Нв х''' '''----- х Кінт,'''
Бо'''
де '''Рв''' - розмір втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Пд''' - площа ділянки сільськогосподарських угідь, гектарів; '''Нв''' - норматив втрат сільськогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Бд''' - бал бонітету ділянки сільськогосподарських угідь, що вилучається; '''Бо''' - бал бонітету сільськогосподарських угідь по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю; '''Кінт''' - коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (відношення показника диференціального доходу оцінки ріллі землеоцінного району, в якому відводиться земельна ділянка, до аналогічного показника в цілому по Автономній Республіці Крим, області, містах Києву та Севастополю).
Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісових земель і чагарників (вкритих лісовою рослинністю земель, незімкнутих лісових культур, лісових розсадників, плантацій, рідколісся, згарищ, загиблих насаджень, зрубів, галявин, лісових шляхів, просік, протипожежних розривів тощо), для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, визначаються на основі нормативів втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:
'''Рв = Пд х Нв х Кі,'''
де '''Рв''' - розмір втрат лісогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Пд''' - площа ділянки лісових земель і чагарників, що вилучається, гектарів; '''Нв''' - норматив втрат лісогосподарського виробництва, тис. гривень; '''Кі''' - коефіцієнт продуктивності лісових земель і чагарників за типами лісорослинних умов (визначається за таблицею).
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, визначаються за формулою:
'''Рв = (1-К) х Нв х Пд,'''
де '''Рв''' - розмір втрат, тис. гривень; '''К''' - коефіцієнт зниження продуктивності угіддя; '''Нв''' - середній розмір втрат з розрахунку на 1 гектар, що визначається відповідно до пунктів 1 або 2 цього Порядку; '''Пд''' - площа ділянки, гектарів. 

Для визначення показника зниження продуктивності сільськогосподарських угідь використовуються дані агрохімічної паспортизації земельних ділянок, а для лісових земель і чагарників - дані лісотаксації.
Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання. 

'''Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють ''Держгеокадастр та його територіальні органи.'''''
Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій». Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в тому числі розрахунок втрат), які надійшли до Державного фонду документації із землеустрою, надаються у користування за письмовим запитом відповідно до Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004р. 

== '''Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва''' ==
Відповідно до ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються:
-громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, у разі використання земельних ділянок для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, а також всеукраїнські громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю.
Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами провадиться без відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. 

== '''Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва''' ==
Відповідно до ст. 209 Земельного кодексу України, втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-02T06:39:50Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання(перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

У разі неможливості одержання довідки про наявність і розмір аліментів від органів державної виконавчої служби / приватних виконавців, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, тимчасова допомога призначається на підставі письмової заяви одного з батьків про одержання (неодержання) аліментів.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ==

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування;
* сплати аліментів одним з батьків.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити '''у десятиденний строк''' орган праці та соціального захисту населення.
'''Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.'''

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ '''у триденний строк''' повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.

Для підтвердження даних про смерть одержувачів або дітей використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які передаються до Мінсоцполітики шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін’юсту та Мінсоцполітики через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

У разі коли одержувачем навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на тимчасову допомогу та визначення її розміру, а також у разі неповідомлення або невчасного повідомлення про виникнення обставин, за яких виплата тимчасової допомоги припиняється, на наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через 12 місяців з місяця виявлення порушення (виникнення обставин).

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган Національної поліції у строк '''до трьох календарних днів''' повідомляє про це одержувачу, органу соціального захисту населення, посадовій особі, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суду за місцезнаходженням виконавчого листа.

Орган державної виконавчої служби / приватний виконавець у строк '''до трьох календарних днів''' після встановлення факту сплати аліментів одним з батьків інформує одержувача та орган соціального захисту населення за місцем одержання допомоги.

Орган соціального захисту населення у строк '''до п’яти календарних днів''' повідомляє одержувачу про припинення виплати допомоги.

Якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у зв’язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення:

* визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця);
* повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення;
* у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку.

Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок органу соціального захисту населення, '''протягом 10 календарних днів''' зараховуються на рахунок органу Казначейства.

Тимчасова допомога виплачується шляхом перерахування коштів одержувачу або через виплатні об’єкти АТ "Укрпошта" за місцем його проживання або на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-02T06:38:11Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання(перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

У разі неможливості одержання довідки про наявність і розмір аліментів від органів державної виконавчої служби / приватних виконавців, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, тимчасова допомога призначається на підставі письмової заяви одного з батьків про одержання (неодержання) аліментів.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ==

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування;
* сплати аліментів одним з батьків.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити '''у десятиденний строк''' орган праці та соціального захисту населення.
'''Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.'''

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ '''у триденний строк''' повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.

Для підтвердження даних про смерть одержувачів або дітей використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які передаються до Мінсоцполітики шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін’юсту та Мінсоцполітики через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

У разі коли одержувачем навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на тимчасову допомогу та визначення її розміру, а також у разі неповідомлення або невчасного повідомлення про виникнення обставин, за яких виплата тимчасової допомоги припиняється, на наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через 12 місяців з місяця виявлення порушення (виникнення обставин).

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган Національної поліції у строк '''до трьох календарних днів''' повідомляє про це одержувачу, органу соціального захисту населення, посадовій особі, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суду за місцезнаходженням виконавчого листа.

Орган державної виконавчої служби / приватний виконавець у строк '''до трьох календарних днів''' після встановлення факту сплати аліментів одним з батьків інформує одержувача та орган соціального захисту населення за місцем одержання допомоги.

Орган соціального захисту населення у строк '''до п’яти календарних днів''' повідомляє одержувачу про припинення виплати допомоги.

Якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у зв’язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення:

* визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця);
* повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення;

у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку.

Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок органу соціального захисту населення, '''протягом 10 календарних днів''' зараховуються на рахунок органу Казначейства.

Тимчасова допомога виплачується шляхом перерахування коштів одержувачу або через виплатні об’єкти АТ "Укрпошта" за місцем його проживання або на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-02T06:35:45Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання(перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

У разі неможливості одержання довідки про наявність і розмір аліментів від органів державної виконавчої служби / приватних виконавців, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, тимчасова допомога призначається на підставі письмової заяви одного з батьків про одержання (неодержання) аліментів.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ==

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування;
* сплати аліментів одним з батьків.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у '''десятиденний строк'''''Курсивний текст'' орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги ''припиняється з першого числа місяця'''''Жирний текст''', що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у '''триденний строк'''''Курсивний текст'' повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.

Для підтвердження даних про смерть одержувачів або дітей використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, які передаються до Мінсоцполітики шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін’юсту та Мінсоцполітики через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

У разі коли одержувачем навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на тимчасову допомогу та визначення її розміру, а також у разі неповідомлення або невчасного повідомлення про виникнення обставин, за яких виплата тимчасової допомоги припиняється, на наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через 12 місяців з місяця виявлення порушення (виникнення обставин).

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган Національної поліції у строк до ''трьох календарних днів'''''Жирний текст''' повідомляє про це одержувачу, органу соціального захисту населення, посадовій особі, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суду за місцезнаходженням виконавчого листа.

Орган державної виконавчої служби / приватний виконавець у строк '''до трьох календарних днів'''''Курсивний текст'' після встановлення факту сплати аліментів одним з батьків інформує одержувача та орган соціального захисту населення за місцем одержання допомоги.

Орган соціального захисту населення у строк '''до п’яти календарних днів'''''Курсивний текст'' повідомляє одержувачу про припинення виплати допомоги.

Якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у зв’язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення:

* визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця);
* повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення;

у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку.

Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок органу соціального захисту населення, '''протягом 10 календарних днів''' зараховуються на рахунок органу Казначейства.

Тимчасова допомога виплачується шляхом перерахування коштів одержувачу або через виплатні об’єкти АТ "Укрпошта" за місцем його проживання або на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T13:56:46Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання(перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву за ормою, затверрженою Мінсоцполітики;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

У разі неможливості одержання довідки про наявність і розмір аліментів від органів державної виконавчої служби / приватних виконавців, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, тимчасова допомога призначається на підставі письмової заяви одного з батьків про одержання (неодержання) аліментів.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ==

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування;
* сплати аліментів одним з батьків.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.

Для підтвердження даних про смерть одержувачів або дітей використовуються відомості з Державного реєстру актів цивільного
стану громадян, які передаються до Мінсоцполітики шляхом автоматизованого обміну електронними даними між інформаційними ресурсами Мін’юсту та Мінсоцполітики через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

У разі коли одержувачем навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на тимчасову допомогу та визначення її
розміру, а також у разі неповідомлення або невчасного повідомлення про виникнення обставин, за яких виплата тимчасової допомоги припиняється, на наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через 12 місяців з місяця виявлення порушення (виникнення обставин).

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган Національної поліції у строк до трьох календарних днів повідомляє про це одержувачу, органу соціального захисту населення, посадовій особі, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суду за місцезнаходженням виконавчого листа.

Орган державної виконавчої служби / приватний виконавець у строк до трьох календарних днів після встановлення факту сплати аліментів одним з батьків інформує одержувача та орган соціального захисту населення за місцем одержання допомоги.

Орган соціального захисту населення у строк до п’яти календарних днів повідомляє одержувачу про припинення виплати допомоги.

Якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або встановлено місце проживання (перебування) одного з батьків, у
зв’язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган соціального захисту населення:

* визначає суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та встановлює строки її повернення (протягом місяця);
* повідомляє одному з батьків про суму сплаченої тимчасової допомоги, яка підлягає поверненню, та строк її повернення;

у разі неповернення коштів добровільно в установлені строки вирішує питання про їх стягнення у судовому порядку.

Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Кошти, перераховані одним з батьків на рахунок органу соціального захисту населення, протягом 10 календарних днів зараховуються на рахунок органу Казначейства.

Тимчасова допомога виплачується шляхом перерахування коштів одержувачу або через виплатні об’єкти АТ “Укрпошта” за місцем його проживання або на його особовий рахунок, відкритий в установі уповноваженого банку.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T13:48:44Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання(перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву за ормою, затверрженою Мінсоцполітики;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

У разі неможливості одержання довідки про наявність і розмір аліментів від органів державної виконавчої служби / приватних виконавців, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, тимчасова допомога призначається на підставі письмової заяви одного з батьків про одержання (неодержання) аліментів.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ==

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування;
* сплати аліментів одним з батьків.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T13:39:12Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання(перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву за ормою, затверрженою Мінсоцполітики;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.

У разі неможливості одержання довідки про наявність і розмір аліментів від органів державної виконавчої служби / приватних виконавців, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, тимчасова допомога призначається на підставі письмової заяви одного з батьків про одержання (неодержання) аліментів.

Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ==

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T13:17:43Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ==

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T13:14:50Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

=== Кому не призначається тимчасова державна допомога? ===

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T13:06:06Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== Кому не призначається тимчасова державна допомога? == 

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T13:05:08Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]) 

== '''Кому не призначається тимчасова державна допомога?''' ==
'''Тимчасова допомога не призначається, якщо:'''
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T13:03:01Z

Maiia.zalizniak:

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T12:58:28Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

'''Тимчасова допомога не призначається, якщо:'''
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"])
|}

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T12:57:07Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні. Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"])
|}

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T12:56:04Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні.
Якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"])
|}

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T12:54:34Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років. 

Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні.
Разом з цим, якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"])
|}

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T12:53:41Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років.
Тимчасова допомога не призначається, якщо:
* дитина перебуває під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні.
Разом з цим, якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
* відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
* заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"])
|}

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T12:48:22Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років.

Проте, на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні тимчасова державна допомога не призначається.
Разом з цим, якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"])
|}

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T07:07:07Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"]

== Обов’язок батьків утримувати дитину ==

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного,духовного і соціального розвитку (стаття 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"]).
Одним із найголовніших та найважливіших обов’язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини. Це, зокрема, виявляється в забезпеченні неповнолітньої дитини мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Отже, батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов’язок закріплений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] (статті 51, 52), а також в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейному кодексі України] (статті 180-201). 

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.], яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

== Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Держава несе субсидіарний (додатковий) обов’язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами.

Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. ЇЇ випата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Насамперед, метою призначення тимчасової державної допомоги є тимчасове утримання неповнолітньої дитини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/189-2006-%D0%BF#Text Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме"] (далі – тимчасова державна допомога).

Відповідно до положень цієї постанови тимчасова державна допомога призначається у разі, коли:
* відомості про одного з батьків (платника аліментів), які внесено до Єдиного реєстру боржників у зв’язку з несплатою ним аліментів;
* стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
* місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

При цьому слід зазначити, що така допомога призначається дитині віком до 18 років.

Проте, на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні тимчасова державна допомога не призначається.
Разом з цим, якщо дитина, яка перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, перебуває вдома під час літніх канікул або карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зазначена допомога призначається та виплачується за повні місяці такого перебування на підставі довідки закладу освіти про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні;
відсутні відомості про одного з батьків (платника аліментів) у Єдиному реєстрі боржників;
заявник у місячний строк не подав необхідних документів, які додаються до заяви.

Питання щодо призначення і виплати тимчасової державної допомоги слід вирішувати за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину (далі - одержувач), в управлінні праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, структурному підрозділі з питань праці та соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради (далі - орган праці та соціального захисту населення).
При цьому слід зазначити, що у разі зміни місця проживання (перебування) одержувача виплата тимчасової державної допомоги продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання (перебування) з місяця звернення одержувача.

Варто звернути увагу на перелік документів, які необхідні для призначення тимчасової державної допомоги.
Так, одержувач повинен подати до соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):
# заяву;
# копію свідоцтва про народження дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
# довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.
Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:
# рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
# довідка відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
# повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено.
Призначається така допомога кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи. Для призначення допомоги на наступний шестимісячний строк одержувач повинен подати лише заяву, в якій повідомляє про обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати допомоги.

{| class="wikitable"
|-
| '''Увага!'''
На період карантину, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211] строк виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, яку було призначено раніше, продовжується на період карантину та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення (підпункт 1 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2020-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги"])
|}

== Припинення виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів ==
Основними обставинами припинення виплати вказаної допомоги є:
* встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
* виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
* досягнення дитиною 18-річного віку;
* виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
* влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
* скасування або визнання усиновлення недійсним;
* усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
* відмови від стягнення аліментів;
* добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
* скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
* смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
* смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
* позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
* відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
* встановлення над дитиною опіки чи піклування.
Про виникнення зазначених у цьому пункті обставин одержувач зобов’язаний повідомити у десятиденний строк орган праці та соціального захисту населення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому виникла одна із зазначених обставин.

У разі встановлення місця проживання (перебування) одного з батьків і припинення його розшуку орган внутрішніх справ у триденний строк повідомляє про це одержувача, орган соціального захисту населення, посадову особу, яка винесла ухвалу (постанову) про розшук, а також суд за місцем знаходження виконавчого листа.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Стягнення аліментів]]

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T06:46:54Z

Maiia.zalizniak:

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T06:26:52Z

Maiia.zalizniak:

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T06:23:21Z

Maiia.zalizniak:

Соціальна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

2020-10-01T06:14:11Z

Maiia.zalizniak:

Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери

2020-09-30T08:35:59Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Підстави пенсійного забезпечення за вислугу років==
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. 

== Категорії осіб, які мають право на пенсію за вислугу років ==
Відповідно до ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] право на пенсію за вислугу років мають:
* працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів. 
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постановою Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Розміри пенсій за вислугу років ==
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"]. 
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 

== Порядок призначення пенсії за вислугу років ==
Пенсія за вислугу років призначається та виплачується після звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи й передбачені в Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 рок, це правило визначене ст. 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2246 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] 
Пунктом 71 Прикінцевих положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону], працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. 

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги, затверджений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1191-2011-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2019 року № 1191].

[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери

2020-09-30T08:34:30Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Підстави пенсійного забезпечення за вислугу років==
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. 

== Категорії осіб, які мають право на пенсію за вислугу років ==
Відповідно до ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] право на пенсію за вислугу років мають:
* працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів. 
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постановою Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Розміри пенсій за вислугу років ==
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"]. 
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 

== Порядок призначення пенсії за вислугу років ==
Пенсія за вислугу років призначається та виплачується після звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи й передбачені в Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 рок, це правило визначене ст. 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2246 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] 
Пунктом 71 Прикінцевих положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону], працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. 

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2019 року № 1191.

[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери

2020-09-30T08:11:10Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Підстави пенсійного забезпечення за вислугу років==
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. 

== Категорії осіб, які мають право на пенсію за вислугу років ==
Відповідно до ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] право на пенсію за вислугу років мають:
* працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів. 
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постановою Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Розміри пенсій за вислугу років ==
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"]. 
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 

== Порядок призначення пенсії за вислугу років ==
Пенсія за вислугу років призначається та виплачується після звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи й передбачені в Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 рок, це правило визначене ст. 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2246 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] 
Пунктом 71 Прикінцевих положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону], працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. 

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. 

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери

2020-09-30T08:04:07Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Підстави пенсійного забезпечення за вислугу років==
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. 

== Категорії осіб, які мають право на пенсію за вислугу років ==
Відповідно до ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] право на пенсію за вислугу років мають:
* працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів. 
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постановою Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Розміри пенсій за вислугу років ==
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"]. 
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 

== Порядок призначення пенсії за вислугу років ==
Пенсія за вислугу років призначається та виплачується після звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи й передбачені в Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 рок, це правило визначене ст. 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2246 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] 
Пунктом 71 Прикінцевих положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону], працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"], і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери

2020-09-30T08:02:40Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Підстави пенсійного забезпечення за вислугу років==
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. 

== Категорії осіб, які мають право на пенсію за вислугу років ==
Відповідно до ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] право на пенсію за вислугу років мають:
* працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів. 
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постановою Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Розміри пенсій за вислугу років ==
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"]. 
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 

== Порядок призначення пенсії за вислугу років ==
Пенсія за вислугу років призначається та виплачується після звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи й передбачені в Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 рок, це правило визначене ст. 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2246 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] 
Пунктом 71 Прикінцевих положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону], працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери

2020-09-30T07:51:45Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постанова Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Підстави пенсійного забезпечення за вислугу років==
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. 

== Категорії осіб, які мають право на пенсію за вислугу років ==
Відповідно до ст. 52 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"] право на пенсію за вислугу років мають:
* працівники освіти, охорони здоров’я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів. 
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-93-п Постановою Кабінету міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"]

== Розміри пенсій за вислугу років ==
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#n353 Закону України "Про пенсійне забезпечення"]. 
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 

== Порядок призначення пенсії за вислугу років ==
Пенсія за вислугу років призначається та виплачується після звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи й передбачені в Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року це правило визначине ст. 114 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2246 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]) 
Пунктом 71 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

[[Категорія: Пенсійне забезпечення]]

Конфіскація земельної ділянки

2020-04-03T09:32:12Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
== Підстави припинення права власності на земельну ділянку ==

Відповідно до ст. 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗКУ], підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця, відчуження земельної ділянки за рішенням власника, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскація за рішенням суду, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. 
Таким чином, таким чином одна із підстав позбавлення права власності на земельну ділянку - її конфіскація за рішенням суду. 

== Підстави для конфіскації земельної ділянки ==
Відповідно до ч. 1 ст. 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ], покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. 
Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. 
Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ]), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2,3 ст. 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ]), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ]) та ін.) 

== Порядок виконання рішення конфіскації земельної ділянки ==
Відповідно до ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ЗУ "Про виконавче провадження"] виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.
Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 

[[Категорія:Земельне право]]

Порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення

2020-02-03T09:23:33Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України «Про теплопостачання»]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0982-19 ПОРЯДОК відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169]

== Право споживача на відключення централізованого опалення ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"] споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення індивідуального опалення у багатоповерхових житлових будинках регулюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення], затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0982-19 ПОРЯДКОМ відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води], який затверджено наказом Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169 (далі – Порядок). 

Згідно з пунктом 26 Правила відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Саме тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено. 

Отже, реалізація права споживача на відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води можливе лише за умови комплексного урахування технічних, економічних та правових аспектів вирішення цього питання. Зазначений вище Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення (далі - ЦО) та постачання гарячої води (далі - ГВП). Для реалізації такого права споживачів, орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – Комісія). Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування.
Орган місцевого самоврядування розглядає звернення про відключення від ЦО та/або ГВП у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян" [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80].

Також, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги"] '''у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов’язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку''' відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні

== Порядок відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП ==
Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання. Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП.
Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП передається на розгляд Комісії, яка на найближчому засіданні розглядає відповідну заяву за участю заявника чи його уповноваженого представника. Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п’яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.
Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові.
Для відключення будівлі власник (співвласники) забезпечує розроблення проєкту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.
Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб’єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження відповідної господарської діяльності. ''Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється лише в міжопалювальний період, але не пізніше ніж 01 вересня.'' Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається відповідний акт про відключення будівлі - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб’єкта господарювання (у разі їх залучення). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами.

==Порядок відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП==
Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
''Інформація про перелік багатоквартирних будинків, у яких не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, розміщується на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування, виконавців відповідних комунальних послуг.''
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Цю заяву розглядає Комісія за участю заявника або його уповноваженого представника. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
Для відключення квартири власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання у такій квартирі. Усі витрати, пов’язані з відокремленням (відключенням) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, здійснюються за рахунок власника.
Для виконання робіт із відокремлення від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги». До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення).
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається відповідний акт (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб’єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення. Такий акт підписується присутніми під час відокремлення сторонами.
Не допускається примусове відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до ЦО та ГВП, у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП інших власників квартир та нежитлових приміщень.

== Порядок оскарження відмов ==
Рішення органів місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення та влаштування індивідуальної системи опалення може бути оскаржене в судовому порядку. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96]. 

'''Увага!''' Законодавством не передбачено відключення індивідуальних споживачів теплової енергії, що мешкають у багатоповерхових будинках, від мереж централізованого опалення. Таке відключення можливе виключно щодо окремих житлових будинків, за наявності згоди всіх власників квартир, розташованих в будинку та з урахуванням технічних можливостей газопостачання, електропостачання, водопостачання даного населеного пункту щодо забезпечення живлення запропонованої власником системи теплопостачання.

[[категорія: Житлове право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення

2020-02-03T09:22:54Z

Maiia.zalizniak:

Порядок встановлення індивідуальної (автономної) системи опалення

2020-02-03T09:19:57Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2633-15 Закон України «Про теплопостачання»]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0982-19 ПОРЯДОК відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169]

== Право споживача на відключення централізованого опалення ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"] споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відключення від мереж централізованого опалення та можливість встановлення індивідуального опалення у багатоповерхових житлових будинках регулюється [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/630-2005-%D0%BF Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення], затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0982-19 ПОРЯДКОМ відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води], який затверджено наказом Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169 (далі – Порядок). 

Згідно з пунктом 26 Правила відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Саме тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено. 

Отже, реалізація права споживача на відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води можливе лише за умови комплексного урахування технічних, економічних та правових аспектів вирішення цього питання. Зазначений вище Порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення (далі - ЦО) та постачання гарячої води (далі - ГВП). Для реалізації такого права споживачів, орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – Комісія). Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування.
Орган місцевого самоврядування розглядає звернення про відключення від ЦО та/або ГВП у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян" [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80].

Також, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги"] '''у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов’язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку''' відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні

== Порядок відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від ЦО та/або ГВП ==
Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання. Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП.
Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП передається на розгляд Комісії, яка на найближчому засіданні розглядає відповідну заяву за участю заявника чи його уповноваженого представника. Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п’яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.
Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові.
Для відключення будівлі власник (співвласники) забезпечує розроблення проєкту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.
Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб’єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження відповідної господарської діяльності. ''Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється лише в міжопалювальний період, але не пізніше ніж 01 вересня.'' Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається відповідний акт про відключення будівлі - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб’єкта господарювання (у разі їх залучення). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами.

==Порядок відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП==
Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
''Інформація про перелік багатоквартирних будинків, у яких не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, розміщується на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування, виконавців відповідних комунальних послуг.''
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Цю заяву розглядає Комісія за участю заявника або його уповноваженого представника. Комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проєктної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.
Для відключення квартири власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення системи індивідуального теплопостачання у такій квартирі. Усі витрати, пов’язані з відокремленням (відключенням) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, здійснюються за рахунок власника.
Для виконання робіт із відокремлення від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги». До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення).
Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається відповідний акт (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб’єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення. Такий акт підписується присутніми під час відокремлення сторонами.
Не допускається примусове відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до ЦО та ГВП, у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП інших власників квартир та нежитлових приміщень.

== Порядок оскарження відмов ==
Рішення органів місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на відключення від централізованого опалення та влаштування індивідуальної системи опалення може бути оскаржене в судовому порядку. [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83:_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96 ]. 

'''Увага!''' Законодавством не передбачено відключення індивідуальних споживачів теплової енергії, що мешкають у багатоповерхових будинках, від мереж централізованого опалення. Таке відключення можливе виключно щодо окремих житлових будинків, за наявності згоди всіх власників квартир, розташованих в будинку та з урахуванням технічних можливостей газопостачання, електропостачання, водопостачання даного населеного пункту щодо забезпечення живлення запропонованої власником системи теплопостачання.

[[категорія: Житлове право]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Пільги на оплату житлово-комунальних послуг колишнім працівникам та ветеранам МВС

2019-10-09T13:47:07Z

Maiia.zalizniak: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == * [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/203/98-вр Закон України «Про статус вете...

== Нормативно-правова база ==
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/203/98-вр Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2019-п Постанова Кабінету міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі»]

== Категорії осіб з числа колишніх працівників та ветеранів МВС які мають право на пільги з оплати житлово-комунальних послуг ==

Відповідно до ч. 6 ст. 6 50-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном або 50-відсоткову знижку вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення мають: ветерани органів внутрішніх справ, ветерани Національної поліції, ветерани податкової міліції, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби України ([https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/203/98-вр п. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»])

== Куди звертатись за отриманням пільги на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі ==
За призначенням пільг та включенням особи до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (далі — Реєстр), пільговик звертається до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) за місцем реєстрації (проживання).

== Механізм виплати пільги ==
Виплата розрахованої суми пільги здійснюється у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ “Ощадбанк” на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ “Ощадбанк” договору (далі - рахунок для виплати пільг).
За заявою пільговика, поданою структурному підрозділу з питань соціального захисту населення до 15 жовтня (15 травня), у якій зазначаються виплатні реквізити, виплата пільги здійснюється у грошовій готівковій формі з початку опалювального (неопалювального) сезону.
Пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов’язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитої послуги з урахуванням суми пільги, перерахованої управителям, об’єднанням, виконавцям комунальних послуг або виплаченої таким пільговикам готівкою.

== Відповідальність за подання неправдивих відомостей ==
Пільговик зобов’язаний повідомляти структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про зміну всіх обставин, які впливають на надання пільг.
Суми пільг, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пільговика, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення повертається пільговиком до державного бюджету.
У разі відмови пільговика добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) пільги питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку.

[[Категорія: Квартирна плата та комунальні послуги‎]]
[[Категорія: Територіальні органи]]
[[Категорія: Законодавство у сфері соціального захисту]]

Пенсія за вислугу років для працівників бюджетної сфери

2019-10-08T12:53:03Z

Maiia.zalizniak:

Ціни і ціноутворення у сфері господарювання

2019-04-09T08:47:00Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5007-17 Закон України «Про ціни і ціноутворення»]
== Ціна у господарських зобов'язаннях ==

Відповідно до ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ГКУ] '''ціна''' в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. 
== Види цін у господарських зобов’язаннях ==
Відповідно до ч. 3 ст. 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ГКУ] суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності '''вільні''' та '''державні''' регульовані ціни. 
== Вільні ціни ==
'''Вільні ціни''' визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни (ч. 1 ст. 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ГКУ]).
Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ч. 2 ст. 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ГКУ]). 
== Державні регульовані ціни ==
'''Державні''' регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ГКУ]).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ГКУ] державне регулювання цін здійснюється згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5007-17 Законом України "Про ціни і ціноутворення"]

Згідно ч. 3 ст. 191 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ГКУ] державні регульовані ціни встановлюються на бланки документів, у тому числі суворого обліку, які використовуються органами виконавчої влади, іншими державними органами для оформлення результатів надання адміністративних послуг (крім власних бланків цих органів), відповідно до закону. 
== Державне регулювання цін ==
Відповідно до ч. 1 ст. 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5007-17 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»] державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. 
== Способи державного регулювання цін ==
Державне регулювання цін здійснюється шляхом: 
1) установлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання: 
* фіксованих цін;
* граничних цін;
* граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);
* граничних нормативів рентабельності;
* розміру постачальницької винагороди;
* розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);
2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни. 
== Порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари ==
Ст. 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5007-17 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»] встановлює порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари.
Під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб’єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Міждержавний обмін товарами здійснюється за цінами, визначеними відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 
== Органи державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення ==
Відповідно до ст. 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5007-17 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»] органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є:
* центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами;
* інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов’язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5007-17 Законом], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16 Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»] та іншими законами. 
== Основні функції уповноважених органів ==
Відповідно до ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-16 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»] основними функціями уповноважених органів є:
* виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
* здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;
* запобігання порушенням у сфері ціноутворення. 
== Права уповноважених органів ==
Ст. 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5007-17 ЗУ «Про ціни і ціноутворення»] визначає що уповноважені органи мають право: 
1) проводити у суб’єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: 
достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов’язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;
наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; 
2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; 
3) одержувати безоплатно від суб’єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб’єктами господарювання на їх вимогу; 
4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій; 
5) вимагати від суб’єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 
6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 
7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 
8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. 
== Адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про ціни і ціноутворення ==
До суб’єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за: 
1) порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки; 
2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 відсотків вартості проданих (реалізованих) товарів; 
3) надання уповноваженим органам недостовірних відомостей - штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
4) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
[[Категорія:Господарське право]]

Ціни і ціноутворення у сфері господарювання

2019-04-09T08:37:45Z

Maiia.zalizniak: Створена сторінка: == Нормативна база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодекс України] * [https://zakon.rada....

Користувачка:Maiia.zalizniak

2018-06-23T13:43:08Z

Maiia.zalizniak: Замінено вміст на «Краматорський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги т...»

Краматорський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги 

тел. 099-266-91-62 
IP: 36101

Представництво в цивільному процесі

2018-06-23T13:38:35Z

Maiia.zalizniak: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]; * [http://zakon5.rada.gov.ua...

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України];
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правову допомогу»];
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
== Поняття та підстави представництва, участь представника у цивільній справі ==
Відповідно до ст. 237 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], <big>'''представництвом'''</big> є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Ст. 58 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Також, для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги видає доручення, яким уповноважує на представництво Клієнта Центру адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, або співробітника Відділу представництва Центру. 
== Правочини, які може вчиняти представник, та правові наслідки вчинення правочину представником ==
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. 
== Передоручення, вчинення правочинів з перевищенням повноважень ==
Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст.ст.240, 241 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). 

== Представництво за законом ==

Відповідно до ст. 59 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам. 

== Комерційне представництво ==
Ст. 243 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачає, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом. 

== Документи, що посвідчують повноваження представників ==

Згідно ст. 62 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦПК України] повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи.
Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"].
Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

== Повноваження представника в суді ==
Відповідно до ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов’язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України.
Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.
У разі припинення повноважень представника на здійснення представництва особи у справі представник не може бути у цій самій справі представником іншої сторони, третьої особи на іншій стороні або третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору.

== Припинення представництва за довіреністю ==
Припинення представництва за довіреністю регулюється ст. 248 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].

Представництво за довіреністю припиняється у разі:
* закінчення строку довіреності;
* скасування довіреності особою, яка її видала;
* відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
* припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
* припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
* смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;
* смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення.
У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.
== Скасування довіреності ==
Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.
Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.
== Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю ==
Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою цієї статті.
== Представництво сторін у виконавчому провадженні ==
Відповідно до ст. 16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ЗУ «Про виконавче провадження»], сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.
Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.

Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. 
Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. 

Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності. 

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги.
До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг засвідчується підписами сторін договору.
== Особи, які не можуть бути представниками ==

Відповідно до ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] не може бути представником в суді особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок або є помічником судді, який розглядає справу.
Особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.
Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

А відповідно до ст. 17 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ЗУ «Про виконавче провадження»], представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:
* особи, які не мають повної цивільної дієздатності;
* судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;
* інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.

Встановлення факту родинних відносин

2018-01-10T11:46:59Z

Maiia.zalizniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
* [https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluT2FGSnpjUHNEa3c лист Верховного суду України від 01.01.2012 "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]

== Порядок та підстави встановлення факту родинних відносин ==
'''Родинні відносини (споріднення)''' (у теорії права) - кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Стосунки між подружжям не є родинними.

Встановлення факту родинних відносин здійснюється судом [[Звернення до суду: окреме провадження|в порядку окремого провадження]].

'''Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника''': право на спадщину, право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

(''пункт 1 частини першої статті 315 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], пункт 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»]'').

== Куди звернутись ==
Заява фізичної особи про встановлення факту родинних відносин, подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцем її проживання.
Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України (''стаття 257 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]'').

== Хто може звернутись до суду ==
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути:
* спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв’язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки;
* особи, які мають право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини;
* інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб;
* прокурор у порядку статей [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page2 45, 46 ЦПК України] відповідно до статті 23 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page2 Закону України «Про прокуратуру»] також має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин для осіб, інтереси яких він представляє за законом.

Водночас справи про встановлення факту родинних відносин з метою одержання спадщини не можуть розглядатися судами, якщо заявник відповідно до статті 1224 Цивільного кодексу України усунений від права на спадкування.

Разом із заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть брати участь і заінтересовані особи з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

== Вартість ==

За подання заяви особа [http://court.gov.ua/sudytax/ сплачує судовий збір у розмірі], передбаченому [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 статтею 4 Закону України «Про судовий збір»].

== Перелік необхідних документів ==
Заява про встановлення факту родинних відносин повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Згідно з статтею 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] у заяві повинно бути зазначено:
* який факт заявник просить встановити та з якою метою;
* причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
* докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів ([https://drive.google.com/open?id=0B84Fn7fObiluZW1rU0pGT3J0UVU зразок заяви]).

До заяви про встановлення факту родинних відносин можуть додаватися такі документи та докази:
# докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);
# довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;
# пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

== Підстави для відмови у відкритті провадження у справі ==
'''Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі''', якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, '''вбачається спір про право''', а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Наприклад, для розгляду в порядку окремого провадження не може бути прийнята заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення або на обмін жилого приміщення. У разі відмови в задоволенні вимог про визнання права на жилу площу або на обмін жилого приміщення, заінтересована особа має право звернутись до суду з відповідним позовом.

{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Тобто, рішення суду про встановлення родинних відносин не може бути підставою для внесення виправлень, змін чи доповнень в актовий запис, видачі заявнику нового паспорта.
|}

[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження]]
[[Категорія:Суди]]

Встановлення факту смерті особи

2017-12-26T15:30:57Z

Maiia.zalizniak: /* Підстави для проведення державної реєстрації смерті */

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану" ]

== Документи, на підставі яких органом державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється реєстрація смерті. ==

* документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою;
* рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

== Підстави для проведення державної реєстрації смерті ==
Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 п.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року] підставами для проведення державної реєстрації смерті є:
* лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545], зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
* фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545], зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
* лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
* рішення суду про оголошення особи померлою;
* рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
* повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів;
* повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У разі відсутності медичного висновку щодо причини смерті чи відсутності медичної довідки, в якій констатується факт смерті та неможливості надання даних документів до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для проведення державної реєстрації смерті, справа про встановлення юридичного факту смерті особи відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України] вирішується в судовому порядку.
Заява подається родичами померлого або їх законними представниками, і в ній повинно бути зазначено:
- який факт заявник просить встановити та з якою метою;
- виклад доказів, що підтверджують факт смерті (доказами у справі можуть бути - пояснення заявників, свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко - і відеозаписи, висновки експертів).

== Розгляд заяви про встановлення факту смерті в судовому порядку ==

Така заява розглядається судом невідкладно з моменту надходження відповідної заяви.
За результатами розгляду заяви суд постановляє рішення про встановлення факту смерті особи або (у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів) про повернення заяви, або ( у разі недостатніх доказів) про відмову. Суд має роз’яснити порядок оскарження рішення та невідкладно видати копію рішення заявнику ( у разі відсутності заявника під час проголошення рішення копію рішення про встановлення факту смерті суд надсилає до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті).
Для отримання свідоцтва про смерть особа подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та паспорт громадянина України.
У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість одержання документів та квитанція про сплату судового збору. 

Судовий збір не справляється за подання Заяви щодо особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

[[Категорія: Цивільне право‎]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]