WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

2023-07-07T07:58:53Z

Liudmyla.tuieshyn: Визнання рішення іноземного суду служить підтвердженням цивільних та інших прав і обов'язків у такому ж ступені, що і рішення відповідного вітчизняного суду. В одних випадках досить, щоб рішення було визнано, і не передбачає його примусового виконання. Відповідно до пункту 1 ст. 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, піс

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 Закон України "Про міжнародні договори України"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2709-15 Закон України "Про міжнародне приватне право"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0573-08/page Наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 "Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-99 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України"]
== Загальні умови та поняття визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==
Визнання рішення іноземного суду служить підтвердженням цивільних та інших прав і обов'язків у такому ж ступені, що і рішення відповідного вітчизняного суду. В одних випадках досить, щоб рішення було визнано, і не передбачає його примусового виконання.

Відповідно до пункту 1 ст. 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з цією Конвенцією, а в не передбачених нею випадках — відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої. Положення цієї статті відносяться і до рішень з опіки і піклування, а також до рішень про розірвання шлюбу, винесеними установами, компетентними відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої винесене рішення.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Коли ж судове рішення потребує примусового виконання (наприклад, про стягнення боргу, стягнення аліментів тощо), згідно вимог статті 54 вказаної Конвенції, воно може виконуватися на території країни – учасниці Конвенції лише після проходження у її компетентному суді спеціальної процедури його визнання та допуску до виконання.

Відповідно до положень окремих міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, рішення іноземних судів, ухвалені компетентними органами на території держави, з якою України уклала двосторонній договір про правову допомогу, і які не потребують виконання, вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур з їх визнання.

== Види визнання судового рішення іноземного суду ==
Залежно від виду судового рішення визнання може бути простим і кваліфікованим.

'''Просте визнання''' застосовується відносно до рішень, що не вимагають примусового виконання. У цьому випадку юридичні наслідки визнання пов'язані з дією властивостей неспростовності, винятковості і преюдиціальності. Просте визнання без подальшого провадження в справі можливе за відсутності заперечень з боку заінтересованої особи, які вона може заявити протягом певного часу. Встановлена законом презумпція відсутності заперечень щодо визнання рішення може бути спростована заінтересованою особою.

'''Кваліфіковане визнання''' являє собою більш складну процедуру, що складається з підтвердження дії законної чинності судового рішення і санкціонування (допущення) примусового виконання. Допущення примусового виконання не відбувається автоматично, виходячи з визнання, для цього необхідна заява клопотання стягувачем протягом строку виконавчої давнини.

[[Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню]].

Отже, під визнанням іноземного судового рішення варто розуміти дозвіл дії законної чинності судового рішення, що проявляється у властивостях неспростовності, винятковості, преюдиціальності, а також допущення примусового виконання.

У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
== Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==
Згідно зі ст. 471 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] (ст.ст. 464-466) для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених законом.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:

# ім’я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

2. ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

3. мотиви подання клопотання.

Суд за заявою особи, яка подає клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду такого клопотання, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи:

# засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;
# офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
# документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи;
# документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
# документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником);
# засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.

У випадку подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1-4 частини третьої цієї статті, можуть подаватися у копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаного клопотання. У разі неподання вказаних документів клопотання повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.

== Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню ==
Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, закріплений у ст. 473 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересованих осіб.

Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, провадиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно до яких суду відомо про своєчасне вручення їм повісток про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 468 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] .

Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
== Судова практика ==

* [https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-325cs17/ Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-325цс17]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Виконання судових рішень]]
[[Категорія:Суди]]

Проведення фото-, кіно-, теле-, відеозйомок фізичної особи

2023-04-05T10:18:36Z

Liudmyla.tuieshyn: Яка відповідальність фотографа за використання зображень людей без їхньої згоди? Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою її дітей, вдови (вдівця), батьків, братів та сестер. Публікувати матеріали зйомки з фізичною особою можливо за умови, якщо ця особа не забороняла зйомку з її участю, хоча могла це зробити. Згоду особи може бути відкликано (нею або її близ

=== Нормативна база ===
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
== Загальні поняття ==
"Фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомка" - процес фіксації фактів на відповідний фото-, кіно-, теле-, чи відеоносій.

Законодавець визначає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку у випадку її згоди. Ця гарантія створена з тією метою, що процес відповідної зйомки може певним чином суттєво порушувати особисті немайнові права фізичної особи.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди, отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода. При цьому така згода повинна бути отримана до моменту початку зйомки:

♦ ясно виражена згода - згода, надана в письмовому вигляді;

♦ усна згода - особа в усній формі перед камерою висловлює свою згоду на зйомки та транслювання зйомок у засобах масової інформації;

♦ мовчазна згода - особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок.

Конкретна ж форма повинна бути обумовлена обставинами, при яких провадиться відповідна зйомка. Але в будь-якому випадку, така згода на проведення фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомки фізичної особи повинна бути отримана до моменту початку зйомки. Проте, в окремих випадках згода особи на зйомку презюмується, тобто фізична особа вважається такою, що погодилась на зйомку, аж поки вона не виразить своє заперечення щодо цього. До таких випадків презумпції згоди на знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку законодавець відносить зйомки, які проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. У випадку, коли фізична особа заперечила щодо її фіксації на відповідну плівку, то зйомка повинна бути припинена, а моменти з її участю вилучені.
== Використання фотографій, на яких зображена особа ==
Відповідно до статті 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України "Про інформацію"] збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди можливе лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Відповідно до статті 308 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно '''показані, відтворені, розповсюджені''' лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), батьків, братів та сестер.

Поширення (розповсюдження) фотографій - люди мають необмежений доступ до фотографій в будь-який час і в будь-якому місці.

Публічний показ - демонстрація оригінального або розмноженого запису за допомогою плівки, телекадру або будь-якого іншого пристрою в тих місцях, де знаходяться особи, що не належать до кругу сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.

Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб (частина третя статті 308 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 Цивільного кодексу України]).
== Відмова особи у проведенні зйомки ==
Якщо особа заперечила щодо своєї фіксації, то зйомку потрібно припинити, а фрагменти з її участю вилучити.

Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою (частина друга статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 Цивільного кодексу України]).
[[Файл:Проведення фото-, кіно-, теле чи відеозйомки.jpg|міні]]
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи у публічних місцях та на робочому місці ==
'''"Публічні місця"''' - це:
* місця, де можуть бути присутні особи, які не є членами чи близькими знайомими;
* де людина не може усамітниться або якимось чином розкривати своє приватне життя з упевненістю, що його ніхто не побачить.
До таких місць можна віднести: вулиці, прощі, робочі кабінети, ринки, вокзали тощо.

Публічні особи – це особи, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, кажучи в ширшому сенсі, особи, які відіграють певну роль у громадському житті – в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері.

Відкрите проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок у громадських місцях абсолютно законні і для них не потрібна письмова згода громадян. Однак, є певні нюанси, а саме:
* Не можна відкрито проводити фото- кіно- теле- відеозйомок у місцях приватного користування таких як туалет, ванна кімната, роздягальня.
* Не можна знімати без дозволу в транзитних будівлях, будівлях суду (частина четверта та п'ята статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n42 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"] в частині трансляції судового засідання та розгляду справи у закритому судовому засіданні), урядових будівлях.
* Не можна знімати в громадських місцях, які є приватною власністю, за умови, якщо є попередження про заборону зйомок.
Проведення фото- кіно- теле- відеозйомок у громадських місцях має проводитись відкрито, камери спостереження у громадських місцях має бути видно.
== Особливості проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок дитини ==
Відповідно до статті 32 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] ніхто не може зазнавати втручань в особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України]. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно зі статтею 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою вважається дитина віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Статті 30-32 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] які регламентують питання цивільної дієздатності, містять вичерпний перелік правочинів, які можуть вчиняти діти. При цьому визначено, що інші правочинни неповнолітня особа може вчиняти лише за згодою її законних представників.

Згідно зі статтею 242 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Саме законні представники відповідальні за реалізацію права на безпеку, обігу персональних даних про дітей, в тому числі давати згоду на проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок дитини та розповсюдження їх результатів.
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи в місцях особистого користування ==
«Місця особистого користування» - приміщення або окремі кімнати в приміщенні.

До них відносяться туалети, роздягальні, ванні кімнати, або інша приватна власність, що займає певну площу. В вище перерахованих місцях проведення фото- кіно- теле- відеозйомок без дозволу взагалі заборонено.

Проте, існують деякі винятки: наприклад, згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність"], підрозділи, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність мають право негласно знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби лише з рішенням суду.
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи поліцією ==
Поліція може застосовувати як один із превентивних заходів застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (пункт 9 частини другої статті 31 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України "Про Національну поліцію"]).

Згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію"] поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, '''з метою''':
* попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
* забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

'''Яка відповідальність фотографа за використання зображень людей без їхньої згоди?'''

Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою її дітей, вдови (вдівця), батьків, братів та сестер. Публікувати матеріали зйомки з фізичною особою можливо за умови, якщо ця особа не забороняла зйомку з її участю, хоча могла це зробити. Згоду особи може бути відкликано (нею або її близькими родичами) з вимогою подальшого відшкодування збитків. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті − її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.

Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Якщо фото-, відеознімання особи, публічний показ, відтворення, розповсюдження зображень з нею здійснювалися без її дозволу і вона вважає, що такими діями їй завдано матеріальної та/або моральної шкоди, вона має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідною позовною заявою.

== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/980_324 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2004 року у справі "Ганновер проти Німеччини"]

* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/3138312 Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2007 року у справі № 2-973/07] (на зображенні позивач дивиться прямо в об'єктив, не подає жодних ознак протесту, своєю поведінкою демонструє цілковиту згоду на здійснення фотознімків. В такий спосіб, погоджуючись на фотозйомку, вважається, що позивач розумів наслідки та призначення фотографії на опублікування її в пресі, проте до виходу публікації в газеті не направив будь яких заперечень щодо недопущення такого публікування фото і доказів цьому не надав).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/8413187 Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2009 року у справі № 2-537/2009] (проведення фотозйомки у аптеці як господарській структурі є публічним і згоди продавців та покупців не потребується).
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Проведення фото-, кіно-, теле-, відеозйомок фізичної особи

2023-04-05T10:11:49Z

Liudmyla.tuieshyn: Яка відповідальність фотографа за використання зображень людей без їхньої згоди?

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
== Загальні поняття ==
"Фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомка" - процес фіксації фактів на відповідний фото-, кіно-, теле-, чи відеоносій.

Законодавець визначає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку у випадку її згоди. Ця гарантія створена з тією метою, що процес відповідної зйомки може певним чином суттєво порушувати особисті немайнові права фізичної особи.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди, отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода. При цьому така згода повинна бути отримана до моменту початку зйомки:

♦ ясно виражена згода - згода, надана в письмовому вигляді;

♦ усна згода - особа в усній формі перед камерою висловлює свою згоду на зйомки та транслювання зйомок у засобах масової інформації;

♦ мовчазна згода - особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок.
== Використання фотографій, на яких зображена особа ==
Відповідно до статті 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України "Про інформацію"] збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди можливе лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Відповідно до статті 308 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно '''показані, відтворені, розповсюджені''' лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), батьків, братів та сестер.

Поширення (розповсюдження) фотографій - люди мають необмежений доступ до фотографій в будь-який час і в будь-якому місці.

Публічний показ - демонстрація оригінального або розмноженого запису за допомогою плівки, телекадру або будь-якого іншого пристрою в тих місцях, де знаходяться особи, що не належать до кругу сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.

Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб (частина третя статті 308 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 Цивільного кодексу України]).
== Відмова особи у проведенні зйомки ==
Якщо особа заперечила щодо своєї фіксації, то зйомку потрібно припинити, а фрагменти з її участю вилучити.

Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою (частина друга статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 Цивільного кодексу України]).
[[Файл:Проведення фото-, кіно-, теле чи відеозйомки.jpg|міні]]
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи у публічних місцях та на робочому місці ==
'''"Публічні місця"''' - це:
* місця, де можуть бути присутні особи, які не є членами чи близькими знайомими;
* де людина не може усамітниться або якимось чином розкривати своє приватне життя з упевненістю, що його ніхто не побачить.
До таких місць можна віднести: вулиці, прощі, робочі кабінети, ринки, вокзали тощо.

Публічні особи – це особи, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, кажучи в ширшому сенсі, особи, які відіграють певну роль у громадському житті – в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері.

Відкрите проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок у громадських місцях абсолютно законні і для них не потрібна письмова згода громадян. Однак, є певні нюанси, а саме:
* Не можна відкрито проводити фото- кіно- теле- відеозйомок у місцях приватного користування таких як туалет, ванна кімната, роздягальня.
* Не можна знімати без дозволу в транзитних будівлях, будівлях суду (частина четверта та п'ята статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n42 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"] в частині трансляції судового засідання та розгляду справи у закритому судовому засіданні), урядових будівлях.
* Не можна знімати в громадських місцях, які є приватною власністю, за умови, якщо є попередження про заборону зйомок.
Проведення фото- кіно- теле- відеозйомок у громадських місцях має проводитись відкрито, камери спостереження у громадських місцях має бути видно.
== Особливості проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок дитини ==
Відповідно до статті 32 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] ніхто не може зазнавати втручань в особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України]. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно зі статтею 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою вважається дитина віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Статті 30-32 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] які регламентують питання цивільної дієздатності, містять вичерпний перелік правочинів, які можуть вчиняти діти. При цьому визначено, що інші правочинни неповнолітня особа може вчиняти лише за згодою її законних представників.

Згідно зі статтею 242 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Саме законні представники відповідальні за реалізацію права на безпеку, обігу персональних даних про дітей, в тому числі давати згоду на проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок дитини та розповсюдження їх результатів.
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи в місцях особистого користування ==
«Місця особистого користування» - приміщення або окремі кімнати в приміщенні.

До них відносяться туалети, роздягальні, ванні кімнати, або інша приватна власність, що займає певну площу. В вище перерахованих місцях проведення фото- кіно- теле- відеозйомок без дозволу взагалі заборонено.

Проте, існують деякі винятки: наприклад, згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність"], підрозділи, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність мають право негласно знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби лише з рішенням суду.
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи поліцією ==
Поліція може застосовувати як один із превентивних заходів застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (пункт 9 частини другої статті 31 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України "Про Національну поліцію"]).

Згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію"] поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, '''з метою''':
* попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
* забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/980_324 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2004 року у справі "Ганновер проти Німеччини"]

* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/3138312 Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2007 року у справі № 2-973/07] (на зображенні позивач дивиться прямо в об'єктив, не подає жодних ознак протесту, своєю поведінкою демонструє цілковиту згоду на здійснення фотознімків. В такий спосіб, погоджуючись на фотозйомку, вважається, що позивач розумів наслідки та призначення фотографії на опублікування її в пресі, проте до виходу публікації в газеті не направив будь яких заперечень щодо недопущення такого публікування фото і доказів цьому не надав).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/8413187 Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2009 року у справі № 2-537/2009] (проведення фотозйомки у аптеці як господарській структурі є публічним і згоди продавців та покупців не потребується).
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Проведення фото-, кіно-, теле-, відеозйомок фізичної особи

2023-04-05T10:02:54Z

Liudmyla.tuieshyn: Конкретна ж форма повинна бути обумовлена обставинами, при яких провадиться відповідна зйомка. Але в будь-якому випадку, така згода на проведення фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомки фізичної особи повинна бути отримана до моменту початку зйомки. Проте, в окремих випадках згода особи на зйомку презюмується, тобто фізична особа вважається такою, що погодилась на зйомку, аж поки вона не виразить своє заперечення щодо цього. Яка відповідальність фотографа за використання зображень людей без їхньої

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закон України "Про Національну поліцію"]
== Загальні поняття ==
"Фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомка" - процес фіксації фактів на відповідний фото-, кіно-, теле-, чи відеоносій.

Законодавець визначає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку у випадку її згоди. Ця гарантія створена з тією метою, що процес відповідної зйомки може певним чином суттєво порушувати особисті немайнові права фізичної особи.

[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] не встановлює певної конкретної форми для вираження згоди, отже, вона може бути виражена у будь-який спосіб: письмово або усно, а також можлива мовчазна згода. При цьому така згода повинна бути отримана до моменту початку зйомки:

♦ ясно виражена згода - згода, надана в письмовому вигляді;

♦ усна згода - особа в усній формі перед камерою висловлює свою згоду на зйомки та транслювання зйомок у засобах масової інформації;

♦ мовчазна згода - особа знала й бачила, що її знімають на фото чи відеокамеру, але не висловила своїх заперечень щодо проведення зйомок.

Конкретна ж форма повинна бути обумовлена обставинами, при яких провадиться відповідна зйомка. Але в будь-якому випадку, така згода на проведення фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомки фізичної особи повинна бути отримана до моменту початку зйомки.

Проте, в окремих випадках згода особи на зйомку презюмується, тобто фізична особа вважається такою, що погодилась на зйомку, аж поки вона не виразить своє заперечення щодо цього. До таких випадків презумпції згоди на знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку законодавець відносить зйомки, які проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. У випадку, коли фізична особа заперечила щодо її фіксації на відповідну плівку, то зйомка повинна бути припинена, а моменти з її участю вилучені.

== Використання фотографій, на яких зображена особа ==
Відповідно до статті 11 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закону України "Про інформацію"] збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди можливе лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Відповідно до статті 308 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно '''показані, відтворені, розповсюджені''' лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), батьків, братів та сестер.

Поширення (розповсюдження) фотографій - люди мають необмежений доступ до фотографій в будь-який час і в будь-якому місці.

Публічний показ - демонстрація оригінального або розмноженого запису за допомогою плівки, телекадру або будь-якого іншого пристрою в тих місцях, де знаходяться особи, що не належать до кругу сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.

Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб (частина третя статті 308 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 Цивільного кодексу України]).
== Відмова особи у проведенні зйомки ==
Якщо особа заперечила щодо своєї фіксації, то зйомку потрібно припинити, а фрагменти з її участю вилучити.

Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою (частина друга статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1683 Цивільного кодексу України]).
[[Файл:Проведення фото-, кіно-, теле чи відеозйомки.jpg|міні]]
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи у публічних місцях та на робочому місці ==
'''"Публічні місця"''' - це:
* місця, де можуть бути присутні особи, які не є членами чи близькими знайомими;
* де людина не може усамітниться або якимось чином розкривати своє приватне життя з упевненістю, що його ніхто не побачить.
До таких місць можна віднести: вулиці, прощі, робочі кабінети, ринки, вокзали тощо.

Публічні особи – це особи, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, кажучи в ширшому сенсі, особи, які відіграють певну роль у громадському житті – в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері.

Відкрите проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок у громадських місцях абсолютно законні і для них не потрібна письмова згода громадян. Однак, є певні нюанси, а саме:
* Не можна відкрито проводити фото- кіно- теле- відеозйомок у місцях приватного користування таких як туалет, ванна кімната, роздягальня.
* Не можна знімати без дозволу в транзитних будівлях, будівлях суду (частина четверта та п'ята статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n42 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"] в частині трансляції судового засідання та розгляду справи у закритому судовому засіданні), урядових будівлях.
* Не можна знімати в громадських місцях, які є приватною власністю, за умови, якщо є попередження про заборону зйомок.
Проведення фото- кіно- теле- відеозйомок у громадських місцях має проводитись відкрито, камери спостереження у громадських місцях має бути видно.
== Особливості проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок дитини ==
Відповідно до статті 32 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] ніхто не може зазнавати втручань в особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України]. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно зі статтею 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою вважається дитина віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Статті 30-32 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] які регламентують питання цивільної дієздатності, містять вичерпний перелік правочинів, які можуть вчиняти діти. При цьому визначено, що інші правочинни неповнолітня особа може вчиняти лише за згодою її законних представників.

Згідно зі статтею 242 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Саме законні представники відповідальні за реалізацію права на безпеку, обігу персональних даних про дітей, в тому числі давати згоду на проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок дитини та розповсюдження їх результатів.
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи в місцях особистого користування ==
«Місця особистого користування» - приміщення або окремі кімнати в приміщенні.

До них відносяться туалети, роздягальні, ванні кімнати, або інша приватна власність, що займає певну площу. В вище перерахованих місцях проведення фото- кіно- теле- відеозйомок без дозволу взагалі заборонено.

Проте, існують деякі винятки: наприклад, згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність"], підрозділи, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність мають право негласно знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби лише з рішенням суду.
== Проведення фото- кіно- теле- відео- зйомок фізичної особи поліцією ==
Поліція може застосовувати як один із превентивних заходів застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (пункт 9 частини другої статті 31 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 Закону України "Про Національну поліцію"]).

Згідно зі [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію"] поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, '''з метою''':
* попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
* забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

== Яка відповідальність фотографа за використання зображень людей без їхньої згоди? ==
Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою її дітей, вдови (вдівця), батьків, братів та сестер. Публікувати матеріали зйомки з фізичною особою можливо за умови, якщо ця особа не забороняла зйомку з її участю, хоча могла це зробити. Згоду особи може бути відкликано (нею або її близькими родичами) з вимогою подальшого відшкодування збитків. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті − її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.Якщо фото-, відеознімання особи, публічний показ, відтворення, розповсюдження зображень з нею здійснювалися без її дозволу і вона вважає, що такими діями їй завдано матеріальної та/або моральної шкоди, вона має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідною позовною заявою.

== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/980_324 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2004 року у справі "Ганновер проти Німеччини"]

* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/3138312 Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2007 року у справі № 2-973/07] (на зображенні позивач дивиться прямо в об'єктив, не подає жодних ознак протесту, своєю поведінкою демонструє цілковиту згоду на здійснення фотознімків. В такий спосіб, погоджуючись на фотозйомку, вважається, що позивач розумів наслідки та призначення фотографії на опублікування її в пресі, проте до виходу публікації в газеті не направив будь яких заперечень щодо недопущення такого публікування фото і доказів цьому не надав).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/8413187 Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28 грудня 2009 року у справі № 2-537/2009] (проведення фотозйомки у аптеці як господарській структурі є публічним і згоди продавців та покупців не потребується).
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Порушення правил про валютні операції

2022-11-03T10:38:41Z

Liudmyla.tuieshyn: Якщо після накладення адміністративного штрафу тією ж особою протягом року будуть повторно вчинені незаконні валютні операції, то за їх здійснення передбачається вже кримінальна відповідальність, передбачена ст. 80 Кримінального кодексу України. Конкретна міра відповідальності визначається за рішенням суду. Якщо ж незаконні валютні операції здійснені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений вищезазначеною статтею КК, а також у великих розмірах, то такі злочини кара

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12 Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19#Text Закон України «Про валюту і валютні операції»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14 Закони України «Про Національний банк України»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1590-12#Text Постанова Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013500-19#Text Постанова Правління Національного банку України від 03 січня 2019 року № 13 «Про затвердження Положення про валютний нагляд»]
== Загальна інформація ==
<big>'''Порушення правил про валютні операції''' – незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.</big>

'''Валютні правовідносини''' – це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, які виникають в процесі здійснення валютних операцій, проведення валютного контролю і регламентування валютного обігу .Об'єктами валютних правовідносин є валютні цінності.

'''Валютні цінності (кошти)''' –це матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин.

'''До валютних цінностей України відповідно чинного законодавства відносять:'''
'''Національна валюта (гривня)''':
# валюту України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, 2.
# внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;2 платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
# іноземну валюту '''–''' іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
# платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
# банківські метали це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів .
'''Іноземна валюта''':
# грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;
# кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті;
# електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.
'''Валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак''':
* операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов’язаних з цим зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;
* торгівля валютними цінностями;
* транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
*Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції»'''.''' Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України. Валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
*'''Валютний контроль''' в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, уповноваженими банками, Державною податковою інспекцією, Державним митним комітетом, Міністерством зв’язку.
== Адміністративна відповідальність за порушення правил про валютні операції ==
Адміністративну відповідальність за незаконні валютні операції передбачено статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній визначено, що Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави -тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері обігу валютних цінностей. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в здійсненні незаконних скуповування, продажу, обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.

Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Суб'єктами правопорушення можуть бути особи, яким виповнилося 16 років.

Якщо після накладення адміністративного штрафу тією ж особою протягом року будуть повторно вчинені незаконні валютні операції, то за їх здійснення передбачається вже кримінальна відповідальність, передбачена ст. 80 Кримінального кодексу України. Конкретна міра відповідальності визначається за рішенням суду. Якщо ж незаконні валютні операції здійснені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений вищезазначеною статтею КК, а також у великих розмірах, то такі злочини караються позбавленням волі на термін від п'яти до десяти років з конфіскацією майна і валютних цінностей. 
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Банківське право]]

Порушення правил про валютні операції

2022-11-03T10:34:57Z

Liudmyla.tuieshyn: Валютні правовідносини – це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, які виникають в процесі здійснення валютних операцій, проведення валютного контролю і регламентування валютного обігу .Об'єктами валютних правовідносин є валютні цінності. Валютні цінності (кошти) –це матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин. До валютних цінностей України відповідно чинного законодавства відносять: Національна валюта (гривня

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12 Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2473-19#Text Закон України «Про валюту і валютні операції»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14 Закони України «Про Національний банк України»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/265/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14 Закону України «Про банки і банківську діяльність»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1590-12#Text Постанова Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013500-19#Text Постанова Правління Національного банку України від 03 січня 2019 року № 13 «Про затвердження Положення про валютний нагляд»]
== Загальна інформація ==
<big>'''Порушення правил про валютні операції''' – незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.</big>

'''Валютні правовідносини''' – це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, які виникають в процесі здійснення валютних операцій, проведення валютного контролю і регламентування валютного обігу .Об'єктами валютних правовідносин є валютні цінності.

'''Валютні цінності (кошти)''' –це матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин.

'''До валютних цінностей України відповідно чинного законодавства відносять:'''
'''Національна валюта (гривня)''':

# валюту України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, 2.
# внесках в банківських та інших фінансових установах на території України;2 платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
# іноземну валюту '''–''' іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
# платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
# банківські метали це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів .

'''Іноземна валюта''':
# грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу;
# кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті;
# електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах.
'''Валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак''':
* операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов’язаних з цим зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;
* торгівля валютними цінностями;
* транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
*Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції»'''.''' Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України. Валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
*'''Валютний контроль''' в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, уповноваженими банками, Державною податковою інспекцією, Державним митним комітетом, Міністерством зв’язку.
== Адміністративна відповідальність за порушення правил про валютні операції ==
Адміністративну відповідальність за незаконні валютні операції передбачено статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній визначено, що Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави -тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері обігу валютних цінностей. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в здійсненні незаконних скуповування, продажу, обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.

Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Суб'єктами правопорушення можуть бути особи, яким виповнилося 16 років. 
[[Категорія: Адміністративне право]]
[[Категорія: Банківське право]]

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2022-10-20T08:14:00Z

Liudmyla.tuieshyn: Після оформлення акта-претензії, ви можете подати в ЖЕК заяву про порушення умов договору. Де вказуєте, що між вами і ЖЕКом був укладений договір від такого-то числа, згідно з яким ЖЕК зобов’язався надавати такі-то послуги. Але їх не надав, про що є акт від такого-то числа. У зв’язку з чим на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 18, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#n436 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України«Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/482-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 482 "Про затвердження Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості"]
== Загальні відомості ==
'''Неякісне надання послуги невідповідної якост'''і - надання управителем послуги з порушенням вимог щодо її якості, передбачених договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а також стандартами, нормативами, нормами, порядками і правилами, зокрема надання послуги з порушенням періодичності виконання (надання) робіт (послуг), визначених договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, та/або ненадання управителем окремих складових послуги; 
'''Споживач''' — фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, є власником (орендарем, наймачем) житлового будинку, квартири (житлового приміщення в гуртожитку), власником (орендарем, наймачем) нежитлового приміщення. Споживач зобов’язаний укладати договір на надання житлово-комунальних послуг, оскільки договір – саме той документ, на підставі якого споживач може пред’являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, а також вимагати виконання перерахунку та відшкодування збитків. Крім того, відповідно до законодавства надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку. 
Згідно Законів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 «Про житлово-комунальні послуги»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 «Про захист прав споживачів»] особа, яка регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до виробника із вимогою поновити надання послуг.

І все ж таки, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Без таких актів у кожному конкретному випадку усі претензії до виконавця послуг є абсолютно безпідставні. Або, коли споживач у суді заявляє про те, що послуги йому не надавалися – він повинен це чимось довести. Чинним законодавством визначено порядок складання актів-претензій та їх подання виконавцеві послуг. І тільки такі претензії будуть прийняті виконавцем або судом у якості доказів. Варто знати також, що згідно законодавства виконавець зобов’язаний підготувати та укласти зі споживачем письмовий договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Одним з дієвих та необхідних інструментів захисту прав споживача є складання акту-претензії. 
'''Акт-претензія — це документ встановленої форми, що складається споживачем при перерві в наданні житлово-комунальних послуг, їх ненаданні або наданні не в повному обсязі, та який є підставою для здійснення перерахунку суми оплати за них.'''
== Порядок оформлення акту - претензій споживачів ==
Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Порядок оформлення та подачі претензії визначається статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов’язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п’яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

У разі надходження актів-претензій від споживачів, а виконавцем послуг встановлено, що роботи зазначені у акті провести неможливо, здійснюється перерахунок вартості ненаданих послуг споживачу протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії відповідно до Постанови КМУ від 11.12.2013р. № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі».

У разі відмови в задоволенні споживачу його прав передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги», останній має право звернутися із скаргою оформленою відповідно до Закону України «Про звернення громадян» в територіальний орган Держпродспоживслужби за місцем здійснення господарської діяльності суб’єктом господарювання.

Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до згаданого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Порядку].
 
[[Файл:Акт претензія.docx]]
== Порядок отримання належних документальних підтверджень ==
У разі неприбуття представника надавача послуг на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та підписання акта-претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі, зазначивши свої адресу, ПІБ, підпис. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії. Потрібно повідомити представника виконавця. 
Для підтвердження виклику представника виконавця, окрім особистого/телефонного спілкування радимо надати до канцелярії виконавця лист-виклик у довільній формі, отримавши на вашому примірнику/копії листа відмітку канцелярії з проставленою датою та підписом відповідальної за прийняття особи. У крайньому випадку, якщо виконавець уникає отримання листа, ви маєте змогу надіслати виклик поштовим відправленням з описом вкладення, чек та опис від якого також будуть підтвердженням належного виклику. 
Акт-претензію радимо складати у двох екземплярах із оригінальними (некопійованими) підписами — як у випадку підписання його представником виконавця, так і при складанні з іншими споживачами (сусідами) через неприбуття представника. У такому разі, подавши перший примірник виконавцю (аналогічним до виклику способом — із проставлянням відмітки канцелярією, або листом з описом), другий оригінал-примірник лишиться у вас на руках для можливого судового оскарження на випадок “втрати” першого. Якщо представник виконавця відмовляється підписати акт, то запропонуйте йому зробити про це відповідний запис у акті, а у випадку відмови — зафіксуйте цей факт разом із підписами інших споживачів. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді, вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Якщо послуга не надавалась, то виконавець комунальної послуги/управитель зобов’язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

Після оформлення акта-претензії, ви можете подати в ЖЕК заяву про порушення умов договору. Де вказуєте, що між вами і ЖЕКом був укладений договір від такого-то числа, згідно з яким ЖЕК зобов’язався надавати такі-то послуги. Але їх не надав, про що є акт від такого-то числа.

У зв’язку з чим на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 18, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», ви просите наступне: по-перше, усунути те-то і те-то (прибрати, перерахувати); по-друге, повідомити вам письмово про результат розгляду вашої заяви.

Навіть, якщо ви не плануєте звертатися до суду, документи треба оформлювати відповідно до судових вимог: зберігати всі заяви (з копіями підтверджуючих документів), залучати для експертизи ліцензованих експертів-оцінювачів, які могли б дати офіційний висновок про наявність дефекту і вартості його усунення (наприклад, ремонту). Витрати на залучення таких фахівців потім будуть включені в суму відшкодування, які ви вимагаєте від ЖЕКу через суд.

== Оскарження відмови у задоволенні претензії ==
Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені. У випадку отримання офіційної відмови у задоволенні вимог щодо перерахунку, ви маєте право оскаржити дане рішення у судовому порядку. Основою доказової бази у справі слугуватимуть договір про надання відповідних послуг, квитанції про сплату за послуги, належним чином складений акт-претензія, фото- та відеоматеріали пошкодженого майна, покази свідків.
Нагадаємо, спори стосовно задоволення претензій споживачів вирішуються в судовому порядку, при цьому, споживачі звільняються від сплати судового збору згідно з [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17].
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2022-10-20T08:10:47Z

Liudmyla.tuieshyn: Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг. Порядок оформлення та подачі претензії визначається статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#n436 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України«Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/482-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 482 "Про затвердження Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості"]
== Загальні відомості ==
'''Неякісне надання послуги невідповідної якост'''і - надання управителем послуги з порушенням вимог щодо її якості, передбачених договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а також стандартами, нормативами, нормами, порядками і правилами, зокрема надання послуги з порушенням періодичності виконання (надання) робіт (послуг), визначених договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, та/або ненадання управителем окремих складових послуги; 
'''Споживач''' — фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, є власником (орендарем, наймачем) житлового будинку, квартири (житлового приміщення в гуртожитку), власником (орендарем, наймачем) нежитлового приміщення. Споживач зобов’язаний укладати договір на надання житлово-комунальних послуг, оскільки договір – саме той документ, на підставі якого споживач може пред’являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, а також вимагати виконання перерахунку та відшкодування збитків. Крім того, відповідно до законодавства надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку. 
Згідно Законів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 «Про житлово-комунальні послуги»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 «Про захист прав споживачів»] особа, яка регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до виробника із вимогою поновити надання послуг.

І все ж таки, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Без таких актів у кожному конкретному випадку усі претензії до виконавця послуг є абсолютно безпідставні. Або, коли споживач у суді заявляє про те, що послуги йому не надавалися – він повинен це чимось довести. Чинним законодавством визначено порядок складання актів-претензій та їх подання виконавцеві послуг. І тільки такі претензії будуть прийняті виконавцем або судом у якості доказів. Варто знати також, що згідно законодавства виконавець зобов’язаний підготувати та укласти зі споживачем письмовий договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Одним з дієвих та необхідних інструментів захисту прав споживача є складання акту-претензії. 
'''Акт-претензія — це документ встановленої форми, що складається споживачем при перерві в наданні житлово-комунальних послуг, їх ненаданні або наданні не в повному обсязі, та який є підставою для здійснення перерахунку суми оплати за них.'''
== Порядок оформлення акту - претензій споживачів ==
Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Порядок оформлення та подачі претензії визначається статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов’язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.

Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п’яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

У разі надходження актів-претензій від споживачів, а виконавцем послуг встановлено, що роботи зазначені у акті провести неможливо, здійснюється перерахунок вартості ненаданих послуг споживачу протягом наступного місяця з дати отримання виконавцем акта-претензії відповідно до Постанови КМУ від 11.12.2013р. № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі».

У разі відмови в задоволенні споживачу його прав передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», «Про житлово-комунальні послуги», останній має право звернутися із скаргою оформленою відповідно до Закону України «Про звернення громадян» в територіальний орган Держпродспоживслужби за місцем здійснення господарської діяльності суб’єктом господарювання.

Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до згаданого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Порядку].
 
[[Файл:Акт претензія.docx]]
== Порядок отримання належних документальних підтверджень ==
У разі неприбуття представника надавача послуг на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та підписання акта-претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі, зазначивши свої адресу, ПІБ, підпис. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії. Потрібно повідомити представника виконавця. 
Для підтвердження виклику представника виконавця, окрім особистого/телефонного спілкування радимо надати до канцелярії виконавця лист-виклик у довільній формі, отримавши на вашому примірнику/копії листа відмітку канцелярії з проставленою датою та підписом відповідальної за прийняття особи. У крайньому випадку, якщо виконавець уникає отримання листа, ви маєте змогу надіслати виклик поштовим відправленням з описом вкладення, чек та опис від якого також будуть підтвердженням належного виклику. 
Акт-претензію радимо складати у двох екземплярах із оригінальними (некопійованими) підписами — як у випадку підписання його представником виконавця, так і при складанні з іншими споживачами (сусідами) через неприбуття представника. У такому разі, подавши перший примірник виконавцю (аналогічним до виклику способом — із проставлянням відмітки канцелярією, або листом з описом), другий оригінал-примірник лишиться у вас на руках для можливого судового оскарження на випадок “втрати” першого. Якщо представник виконавця відмовляється підписати акт, то запропонуйте йому зробити про це відповідний запис у акті, а у випадку відмови — зафіксуйте цей факт разом із підписами інших споживачів. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді, вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Якщо послуга не надавалась, то виконавець комунальної послуги/управитель зобов’язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.
== Оскарження відмови у задоволенні претензії ==
Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені. У випадку отримання офіційної відмови у задоволенні вимог щодо перерахунку, ви маєте право оскаржити дане рішення у судовому порядку. Основою доказової бази у справі слугуватимуть договір про надання відповідних послуг, квитанції про сплату за послуги, належним чином складений акт-претензія, фото- та відеоматеріали пошкодженого майна, покази свідків.
Нагадаємо, спори стосовно задоволення претензій споживачів вирішуються в судовому порядку, при цьому, споживачі звільняються від сплати судового збору згідно з [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17].
[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

2022-09-02T12:12:37Z

Liudmyla.tuieshyn: В чинному КК України вперше виділено розділ (ХV), присвячений особливостям кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Встановлюючи ці особливості законодавець виходив з того, що норми даного розділу повинні сприяти врахуванню вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку неповнолітніх, які вчинили злочин. Необхідність виокремлення спеціальних норм про кримінальну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму, економ

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]
== Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх ==
В чинному КК України вперше виділено розділ (ХV), присвячений особливостям кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Встановлюючи ці особливості законодавець виходив з того, що норми даного розділу повинні сприяти врахуванню вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку неповнолітніх, які вчинили злочин.

Необхідність виокремлення спеціальних норм про кримінальну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму, економії кримінальної репресії. Особливості психології неповнолітніх, зокрема їх схильність до сприйняття стороннього впливу, з одного боку, спонукають максимально обмежувати їх спілкування з повнолітніми злочинцями, які розміщуються в окремих установах з відбування покарання, а з другого, - дає змогу обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м’якими заходами, достатніми для забезпечення їх виправлення і перевиховання. Суспільство не має права висувати до неповнолітніх такі самі суворі вимоги, як до своїх дорослих членів. Тому часто щодо неповнолітніх достатніми є міри виховно-педагогічного, а не карального характеру.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу.

У розділі ХV КК України передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:

* за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
* скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;
* визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
* передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
* встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.

Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.

== Неповнолітня особа як суб'єкт злочину ==
Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від 14 до 16 років.

Згідно з частиною другою статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] особи, що вчинили злочини у віці '''від 14 до 16 років''', підлягають кримінальній відповідальності за:
* [[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки|умисне вбивство]];
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень|умисне тяжке тілесне ушкодження]];
* [[умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]];
* [[Диверсія: поняття та форми|диверсію]];
* бандитизм;
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|терористичний акт]];
* захоплення заручників;
* [[зґвалтування]];
* [[сексуальне насильство]];
* [[Крадіжка|крадіжку]];
* [[грабіж]];
* розбій;
* вимагання;
* [[умисне знищення або пошкодження майна]];
* пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
* угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;
* [[незаконне заволодіння транспортним засобом]];
* [[Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність|хуліганство]];
* жорстоке поводження з тваринами
*на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.
== Види покарань, що застосовуються до неповнолітньої особи ==
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі '''види покарань''':

♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні:]]'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]] – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# громадські роботи – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]] – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді арешту|арешт]] – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб (стаття 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]] особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткові]]:'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]];
# [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю]].
#'''Важливо !'''.Матеріальні збитки, завдані неповнолітнім правопорушником відшкодовуються за рахунок його батьків (якщо в самого неповнолітнього немає доходів). Крім того, законодавством передбачені додаткові права неповнолітніх при проведенні досудового розслідування, а саме — обов'язкова участь адвоката, участь законного представника, а у разі необхідності участь психолога чи педагога тощо.
== Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності ==
До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення від кримінальної відповідальності]] (передбачені статтями 45-48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] та законами про [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністію]]).

Відповідно до статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків]] давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці '''до 18 років''', застосовується з урахуванням того, що для них частина друга статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає скорочені строки давності.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п’ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-2, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

У разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 151-2-156-1, 301-1-303 цього Кодексу, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи обчислення строків, визначених частинами першою і другою цієї статті, розпочинається з дня, коли така потерпіла особа досягла повноліття або, у разі її смерті, мала б досягти повноліття.
== Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання ==
Законодавство передбачає [[Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання|звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання]] з особливостями передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності:

у зв’язку з дійовим каяттям;

у зв’язку примирення винного з потерпілим;

у зв’язку з передачею винного на поруки;

у зв’язку із зміною обстановки.

Також до неповнолітнього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Проте, останній вид застосовується тільки до тих, кого було засуджено до позбавлення волі.

Відповідно до статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України], при застосуванні до нього покарання у вигляді [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]].

Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
# застереження;
# обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
# передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
# покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
# направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]] (стаття 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України]).

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] з урахуванням особливостей, передбачених главою 38.
== Див. також ==
* [[Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні]]
* [[Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх]]
* [[Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2022-07-13T09:20:17Z

Liudmyla.tuieshyn: Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 26.02.2021 № 43 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
*[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 26.02.2021 № 43 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.
== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).
== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}
== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==
== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2022-07-13T09:17:07Z

Liudmyla.tuieshyn: Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 26.02.2021року № 43 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
*[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 26.02.2021року № 43 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.
== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).
== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}
== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==
== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2022-07-13T09:15:25Z

Liudmyla.tuieshyn: Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 26 лютого 2021року №43 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
*[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 26 лютого 2021 року №43 "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.
== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).
== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}
== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==
== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2022-07-12T14:07:36Z

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
*[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
* Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 26.02.2021року № 43 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text]
== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.
== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).
== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}
== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==
== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2022-07-12T14:01:25Z

Liudmyla.tuieshyn: Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 16 квітня 2021року № 521/36143 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
*[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
* Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 16 квітня 2021року № 521/36143 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text] 
== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.
== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).
== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}
== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==
== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2022-07-12T13:59:50Z

Liudmyla.tuieshyn: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
*[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
* Наказ міністерства у справах ветеранів війни України від 16 квітня 2021року № 521/36143 «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0521-21#Text]
== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.
== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).
== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}
== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==
== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2022-07-12T13:46:33Z

Liudmyla.tuieshyn: Закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», який визнає учасників боротьби за самостійність нашої держави у XX ст. головними суб’єктами боротьби за відновлення державності, а також надає їм право на соціальні гарантії, пільги або інші виплати.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
*[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1244-19 Наказ Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07 листопада 2019 року № 76 "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Закон «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», який визнає учасників боротьби за самостійність нашої держави у XX ст. головними суб’єктами боротьби за відновлення державності, а також надає їм право на соціальні гарантії, пільги або інші виплати.

Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.
== Кому надається статус? ==
Відповідно до закону, учасниками бойових дій визнано осіб, "які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).
== Куди звертатится?==
Порядок передбачає, що рішення про надання відповідним особам статусу УБД ухвалює комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утворена Міністерством оборони (далі - комісія).
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особі, яка претендує на нього, потрібно звернутися до комісії за місцем реєстрації або проживання, і подати заяву в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі вищеназваних організацій.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}
== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==
== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2022-07-12T13:41:13Z

Liudmyla.tuieshyn: Відповідно до закону, учасниками бойових дій визнано осіб, "які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі Для отримання статусу учасника бойових дій особі, яка претендує на нього, потрібно звернутися до комісії за місцем реєстрації або проживання, і подати заяву в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі вищеназваних організацій.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
*[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1244-19 Наказ Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07 листопада 2019 року № 76 "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.
== Кому надається статус? ==
Відповідно до закону, учасниками бойових дій визнано осіб, "які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).
== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''
== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особі, яка претендує на нього, потрібно звернутися до комісії за місцем реєстрації або проживання, і подати заяву в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі вищеназваних організацій.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.
=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.
== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.
{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}
== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==
== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Договір перевезення вантажу

2022-04-29T12:28:57Z

Liudmyla.tuieshyn: постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2022 року № 368 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1955-15 Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 Правила перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/368-2022-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2022 року № 368 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»]

== Поняття та загальна характеристика договору перевезення вантажу ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 У ст. 909 ЦК України] закріплено загальне визначення договору перевезення вантажу:'''за даним договором одна сторона (перевізник) зобов´язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов´язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату'''.

Договір перевезення вантажу є ''двостороннім'' (кожна зі сторін набуває за договором прав і обов´язків),''реальним'' (вважається укладеним з моменту передачі вантажу транспортній організації) та ''від-платним'' (за перевезення вантажу його відправник або одержувач зобов´язаний сплатити перевізнику обумовлену договором провізну плату).

Суб´єктний склад договору перевезення характеризується тим, що окрім сторін, якими є перевізник і відправник вантажу, в договірних відносинах, зазвичай, бере участь ще й одержувач вантажу.

'''Відправником''' вантажу (вантажовідправником) є фізична чи юридична особа, яка подає вантаж для перевезення.

'''Одержувачем''' вантажу (вантажоодержувачем) є фізична або юридична особа, зазначена в документі на перевезення вантажу, яка за дорученням вантажовідправника приймає вантаж і заповнює перевізні документи в пункті призначення.
Закон не виключає, що одна і та ж особа може бути і відправником, і одержувачем вантажу.

''Предметом договору'' перевезення є транспортні послуги, що полягають у переміщенні певного вантажу. Однак слід розмежовувати поняття предмета договору і предмета перевезення, яким виступає конкретний вантаж.

Звертаємо увагу, що для перевезення небезпечних вантажів необхідно отримати ліцензію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#Text Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»].

== Провізна плата ==

Плата за договором перевезення встановлюється відповідно до затверджених тарифів на перевезення вантажу, що застосовуються на певному виді транспорту згідно із законодавством про державне регулювання цін і тарифів, а в разі їх відсутності - за взаємною домовленістю сторін, якщо цим не порушуються вимоги антимонопольного законодавства.

При невизначенні сторонами в договорі розміру провізної плати стягується розумна плата ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 916 ЦК України]). Встановити "розумність плати" можна виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 632 ЦК України]). Якщо перевізник на вимогу вантажовідправника чи вантажоодержувача, який є власником (володільцем) вантажу, виконує роботи чи надає послуги, не передбачені тарифами, це оплачується додатково за домовленістю сторін ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 916 ЦК України]).

Організації і підприємства транспорту загального користування за свій рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законодавством, можуть встановлювати пільгові умови перевезень вантажу.

== Строки доставки вантажу ==

Строки доставки вантажу встановлюються кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Якщо строк перевезення нормативно не визначений, він може встановлюватися договором.

У разі відсутності нормативних і договірних строків вважається, що перевізник повинен доставити вантаж у розумний строк ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 919 ЦК України]). ''Розумним слід вважати такий строк'', який необхідний транспортній організації для транспортування вантажу за наявних умов перевезення. кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань з перевезення вантажу ==

Права та обов´язки суб´єктів зобов´язань з перевезення вантажу визначаються в актах транспортного законодавства та договорах. Кожний вид перевезення вантажу має певні особливості змісту відповідного договору. Однак можна виділити деякі права та обов´язки перевізника, відправника і одержувача, що є загальними для всіх договорів перевезення вантажу.

=== Права та обов'язки перевізника ===
'''За договором перевезення вантажу перевізник зобов´язаний:'''
* надати придатні для перевезення транспортні засоби у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 917 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
Розрізняють технічну й комерційну придатність транспортних засобів для перевезень. Технічна придатність характеризує їх справність, а комерційна - інші властивості транспортних засобів. Надані транспортні засоби чи контейнери можуть бути технічно справними, однак забрудненими, зі стійким запахом, не продезінфікованими тощо, і це може негативно вплинути під час транспортування на якість вантажу. В такому разі їх слід розглядати як непридатні в комерційному відношенні для перевезення певного вантажу;
* своєчасно здійснити завантажувально-розвантажувальні роботи у випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами) і (або) договорами;
* забезпечити під час транспортування цілісність і схоронність вантажу.
Для перевезень певних видів вантажу обов´язок перевізника забезпечити цілісність і схоронність вантажу набуває особливого значення, оскільки його виконання полягає в додержанні особливих правил перевезення. Так, швидкопсувні вантажі перевозяться відповідно до Правил перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873];
* своєчасно доставити вантаж до пункту призначення;
* після доставки вантажу в пункт призначення повідомити про це вантажоодержувача та передати йому вантаж. На цьому закінчується виконання договору перевезення;
* в окремих випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами), при здачі вантажу одержувачу перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу. Наприклад, такі випадки при перевезенні вантажу залізницею визначені в п. 52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу в пошкодженому вагоні, а також у вагоні з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу, завантаженого залізницею тощо).

'''Перевізник має право:'''
* застави на переданий йому вантаж або ж притримати його для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов´язання ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 916 ЦК України]);
* відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 917 ЦК України]).

=== Права та обов'язки відправника ===
'''На відправника покладаються обов´язки:'''
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами);
* пред´явити комплект заповнених транспортних документів;
* пред´явити вантаж, який підлягає перевезенню, у належній тарі та (або) упаковці, замаркований відповідно до встановлених вимог.
Належність тари і упаковки означає, що при розміщенні в них товару (вантажу) вони забезпечують його захист від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, а в окремих випадках ще й захист довкілля від забруднення;
* у випадках, передбачених договором, своєчасно здійснити завантажувальні роботи із додержанням правил, встановлених актами транспортного законодавства.
''Відправник вантажу має право'' відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним (як у технічному, так і в комерційному аспектах) для перевезення цього вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 917 ЦК України]).

=== Права та обов'язки одержувача ===
''Одержувач набуває обов´язків переважно з моменту прибуття вантажу. '''Він зобов´язується''':''
* прийняти вантаж у перевізника;
* у випадках, передбачених договором, здійснити розвантажувальні роботи, а також повністю очистити рухомий склад всередині та зовні у строки, встановлені транспортними кодексами (статутами) або договором;
* своєчасно вивезти зі станції вантаж. У разі порушення строків вивезення вантажу стягується додаткова плата за його зберігання на залізниці;
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами).

'''Права одержувача:'''
* перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу, залучивши до цього представника перевізника і оплативши його участь;
* відмовитися від прийняття вантажу в разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

== Відповідальність сторін ==
У разі порушення зобов´язань, що випливають з договору перевезення вантажу, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю між ними, якщо інше не передбачено законом. ЦК України визначає лише загальні умови відповідальності перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача за порушення зобов´язань, що випливають з договору перевезення вантажу. Детальніше питання відповідальності регулюються транспортними кодексами (статутами).

'''Відповідальність перевізника настає у разі:'''
# ненадання транспортного засобу;
# втрати, нестачі, пошкодження, псування вантажу;
# прострочення доставки вантажу;
# подачі під навантаження непридатного транспортного засобу тощо.
Відповідальність перевізника завжди є обмеженою, оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично заподіяні збитки. Так, на залізничному транспорті перевізник несе відповідальність за втрату чи недостачу вантажу лише в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, — у розмірі оголошеної вартості, а якщо перевізник доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. У будь-якому випадку сума збитків не може перевищувати вартості втраченого вантажу.

У разі втрати вантажу перевізник відшкодовує не лише збитки, а й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення, транспортними кодексами (статутами), не підлягають відшкодуванню.

'''Відправник несе відповідальність за:'''
# незабезпечення завантаження маршруту;
# невикористання наданого транспортного засобу;
# несвоєчасне пред´явлення вантажу;
# затримку завантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника;
# пред´явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей;
# неправильне зазначення в масі, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача тощо.

'''На одержувача покладається відповідальність за:'''
# здавання після вивантаження неочищеного рухомого складу або контейнерів;
# пошкодження і втрату вагонів, контейнерів, перевізних пристосувань (піддонів, строп тощо), що належать перевізнику;
# затримку в прийманні вантажу, здійсненні розвантажувальних робіт тощо.
Строк позовної давності за договором перевезення вантажу становить 1 рік (ч.3 ст.925 ЦК України).

== Зразок договору ==
[//wiki.legalaid.gov.ua/images/4/44/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%BC_.doc Медіа:Договір_перевезення_транспортом_.doc].
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір перевезення вантажу

2022-04-29T12:24:22Z

Liudmyla.tuieshyn: Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1955-15 Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 Правила перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/368-2022-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2022 року № 368 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»]

== Поняття та загальна характеристика договору перевезення вантажу ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 У ст. 909 ЦК України] закріплено загальне визначення договору перевезення вантажу:'''за даним договором одна сторона (перевізник) зобов´язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов´язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату'''.

Договір перевезення вантажу є ''двостороннім'' (кожна зі сторін набуває за договором прав і обов´язків),''реальним'' (вважається укладеним з моменту передачі вантажу транспортній організації) та ''від-платним'' (за перевезення вантажу його відправник або одержувач зобов´язаний сплатити перевізнику обумовлену договором провізну плату).

Суб´єктний склад договору перевезення характеризується тим, що окрім сторін, якими є перевізник і відправник вантажу, в договірних відносинах, зазвичай, бере участь ще й одержувач вантажу.

'''Відправником''' вантажу (вантажовідправником) є фізична чи юридична особа, яка подає вантаж для перевезення.

'''Одержувачем''' вантажу (вантажоодержувачем) є фізична або юридична особа, зазначена в документі на перевезення вантажу, яка за дорученням вантажовідправника приймає вантаж і заповнює перевізні документи в пункті призначення.
Закон не виключає, що одна і та ж особа може бути і відправником, і одержувачем вантажу.

''Предметом договору'' перевезення є транспортні послуги, що полягають у переміщенні певного вантажу. Однак слід розмежовувати поняття предмета договору і предмета перевезення, яким виступає конкретний вантаж.

Звертаємо увагу, що для перевезення небезпечних вантажів необхідно отримати ліцензію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#Text Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»].

== Провізна плата ==

Плата за договором перевезення встановлюється відповідно до затверджених тарифів на перевезення вантажу, що застосовуються на певному виді транспорту згідно із законодавством про державне регулювання цін і тарифів, а в разі їх відсутності - за взаємною домовленістю сторін, якщо цим не порушуються вимоги антимонопольного законодавства.

При невизначенні сторонами в договорі розміру провізної плати стягується розумна плата ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 916 ЦК України]). Встановити "розумність плати" можна виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 632 ЦК України]). Якщо перевізник на вимогу вантажовідправника чи вантажоодержувача, який є власником (володільцем) вантажу, виконує роботи чи надає послуги, не передбачені тарифами, це оплачується додатково за домовленістю сторін ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 916 ЦК України]).

Організації і підприємства транспорту загального користування за свій рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законодавством, можуть встановлювати пільгові умови перевезень вантажу.

== Строки доставки вантажу ==

Строки доставки вантажу встановлюються кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Якщо строк перевезення нормативно не визначений, він може встановлюватися договором.

У разі відсутності нормативних і договірних строків вважається, що перевізник повинен доставити вантаж у розумний строк ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 919 ЦК України]). ''Розумним слід вважати такий строк'', який необхідний транспортній організації для транспортування вантажу за наявних умов перевезення. кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань з перевезення вантажу ==

Права та обов´язки суб´єктів зобов´язань з перевезення вантажу визначаються в актах транспортного законодавства та договорах. Кожний вид перевезення вантажу має певні особливості змісту відповідного договору. Однак можна виділити деякі права та обов´язки перевізника, відправника і одержувача, що є загальними для всіх договорів перевезення вантажу.

=== Права та обов'язки перевізника ===
'''За договором перевезення вантажу перевізник зобов´язаний:'''
* надати придатні для перевезення транспортні засоби у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 917 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
Розрізняють технічну й комерційну придатність транспортних засобів для перевезень. Технічна придатність характеризує їх справність, а комерційна - інші властивості транспортних засобів. Надані транспортні засоби чи контейнери можуть бути технічно справними, однак забрудненими, зі стійким запахом, не продезінфікованими тощо, і це може негативно вплинути під час транспортування на якість вантажу. В такому разі їх слід розглядати як непридатні в комерційному відношенні для перевезення певного вантажу;
* своєчасно здійснити завантажувально-розвантажувальні роботи у випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами) і (або) договорами;
* забезпечити під час транспортування цілісність і схоронність вантажу.
Для перевезень певних видів вантажу обов´язок перевізника забезпечити цілісність і схоронність вантажу набуває особливого значення, оскільки його виконання полягає в додержанні особливих правил перевезення. Так, швидкопсувні вантажі перевозяться відповідно до Правил перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873];
* своєчасно доставити вантаж до пункту призначення;
* після доставки вантажу в пункт призначення повідомити про це вантажоодержувача та передати йому вантаж. На цьому закінчується виконання договору перевезення;
* в окремих випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами), при здачі вантажу одержувачу перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу. Наприклад, такі випадки при перевезенні вантажу залізницею визначені в п. 52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу в пошкодженому вагоні, а також у вагоні з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу, завантаженого залізницею тощо).

'''Перевізник має право:'''
* застави на переданий йому вантаж або ж притримати його для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов´язання ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 916 ЦК України]);
* відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 917 ЦК України]).

=== Права та обов'язки відправника ===
'''На відправника покладаються обов´язки:'''
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами);
* пред´явити комплект заповнених транспортних документів;
* пред´явити вантаж, який підлягає перевезенню, у належній тарі та (або) упаковці, замаркований відповідно до встановлених вимог.
Належність тари і упаковки означає, що при розміщенні в них товару (вантажу) вони забезпечують його захист від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, а в окремих випадках ще й захист довкілля від забруднення;
* у випадках, передбачених договором, своєчасно здійснити завантажувальні роботи із додержанням правил, встановлених актами транспортного законодавства.
''Відправник вантажу має право'' відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним (як у технічному, так і в комерційному аспектах) для перевезення цього вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 917 ЦК України]).

=== Права та обов'язки одержувача ===
''Одержувач набуває обов´язків переважно з моменту прибуття вантажу. '''Він зобов´язується''':''
* прийняти вантаж у перевізника;
* у випадках, передбачених договором, здійснити розвантажувальні роботи, а також повністю очистити рухомий склад всередині та зовні у строки, встановлені транспортними кодексами (статутами) або договором;
* своєчасно вивезти зі станції вантаж. У разі порушення строків вивезення вантажу стягується додаткова плата за його зберігання на залізниці;
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами).

'''Права одержувача:'''
* перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу, залучивши до цього представника перевізника і оплативши його участь;
* відмовитися від прийняття вантажу в разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

== Відповідальність сторін ==
У разі порушення зобов´язань, що випливають з договору перевезення вантажу, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю між ними, якщо інше не передбачено законом. ЦК України визначає лише загальні умови відповідальності перевізника, вантажовідправника і вантажоодержувача за порушення зобов´язань, що випливають з договору перевезення вантажу. Детальніше питання відповідальності регулюються транспортними кодексами (статутами).

'''Відповідальність перевізника настає у разі:'''
# ненадання транспортного засобу;
# втрати, нестачі, пошкодження, псування вантажу;
# прострочення доставки вантажу;
# подачі під навантаження непридатного транспортного засобу тощо.
Відповідальність перевізника завжди є обмеженою, оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично заподіяні збитки. Так, на залізничному транспорті перевізник несе відповідальність за втрату чи недостачу вантажу лише в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, — у розмірі оголошеної вартості, а якщо перевізник доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. У будь-якому випадку сума збитків не може перевищувати вартості втраченого вантажу.

У разі втрати вантажу перевізник відшкодовує не лише збитки, а й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення, транспортними кодексами (статутами), не підлягають відшкодуванню.

'''Відправник несе відповідальність за:'''
# незабезпечення завантаження маршруту;
# невикористання наданого транспортного засобу;
# несвоєчасне пред´явлення вантажу;
# затримку завантажувальних робіт, що проводяться засобами відправника;
# пред´явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, з неправильним зазначенням його найменування або властивостей;
# неправильне зазначення в масі, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача тощо.

'''На одержувача покладається відповідальність за:'''
# здавання після вивантаження неочищеного рухомого складу або контейнерів;
# пошкодження і втрату вагонів, контейнерів, перевізних пристосувань (піддонів, строп тощо), що належать перевізнику;
# затримку в прийманні вантажу, здійсненні розвантажувальних робіт тощо.
Строк позовної давності за договором перевезення вантажу становить 1 рік (ч.3 ст.925 ЦК України).

== Зразок договору ==
[//wiki.legalaid.gov.ua/images/4/44/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%BC_.doc Медіа:Договір_перевезення_транспортом_.doc].
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Договір перевезення вантажу

2022-04-29T11:56:35Z

Liudmyla.tuieshyn: Поняття та загальна характеристика договору перевезення вантажу У ст. 909 ЦК України закріплено загальне визначення договору перевезення вантажу:за даним договором одна сторона (перевізник) зобов´язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов´язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу є двостороннім (кожна зі сторі

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1955-15 Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 Правила перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873]

== Поняття та загальна характеристика договору перевезення вантажу ==
[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 У ст. 909 ЦК України] закріплено загальне визначення договору перевезення вантажу:'''за даним договором одна сторона (перевізник) зобов´язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов´язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату'''.

Договір перевезення вантажу є ''двостороннім'' (кожна зі сторін набуває за договором прав і обов´язків),''реальним'' (вважається укладеним з моменту передачі вантажу транспортній організації) та ''від-платним'' (за перевезення вантажу його відправник або одержувач зобов´язаний сплатити перевізнику обумовлену договором провізну плату).

Суб´єктний склад договору перевезення характеризується тим, що окрім сторін, якими є перевізник і відправник вантажу, в договірних відносинах, зазвичай, бере участь ще й одержувач вантажу.

'''Відправником''' вантажу (вантажовідправником) є фізична чи юридична особа, яка подає вантаж для перевезення.

'''Одержувачем''' вантажу (вантажоодержувачем) є фізична або юридична особа, зазначена в документі на перевезення вантажу, яка за дорученням вантажовідправника приймає вантаж і заповнює перевізні документи в пункті призначення.
Закон не виключає, що одна і та ж особа може бути і відправником, і одержувачем вантажу.

Істотною умовою договору перевезення вантажу є предмет договору - транспортні послуги, тобто послуги щодо переміщення (транспортування), зберігання, завантаження, вивантаження вантажу тощо. Предметом перевезення є конкретний вантаж.

'''Форма договору -''' проста письмова Укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (є 2, ч.З ст. 909 ЦК України).

Звертаємо увагу, що для перевезення небезпечних вантажів необхідно отримати ліцензію відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19#Text Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1001-2015-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»].

== Провізна плата ==

Плата за договором перевезення встановлюється відповідно до затверджених тарифів на перевезення вантажу, що застосовуються на певному виді транспорту згідно із законодавством про державне регулювання цін і тарифів, а в разі їх відсутності - за взаємною домовленістю сторін, якщо цим не порушуються вимоги антимонопольного законодавства.

При невизначенні сторонами в договорі розміру провізної плати стягується розумна плата ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 916 ЦК України]). Встановити "розумність плати" можна виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладення договору ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 632 ЦК України]). Якщо перевізник на вимогу вантажовідправника чи вантажоодержувача, який є власником (володільцем) вантажу, виконує роботи чи надає послуги, не передбачені тарифами, це оплачується додатково за домовленістю сторін ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 916 ЦК України]).

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

== Строки доставки вантажу ==

Строки доставки вантажу встановлюються кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Якщо строк перевезення нормативно не визначений, він може встановлюватися договором.

Перевізник зобов´язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків — у розумний строк.

У разі відсутності нормативних і договірних строків вважається, що перевізник повинен доставити вантаж у розумний строк ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 919 ЦК України]). ''Розумним слід вважати такий строк'', який необхідний транспортній організації для транспортування вантажу за наявних умов перевезення. кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

== Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань з перевезення вантажу ==

Права та обов´язки суб´єктів зобов´язань з перевезення вантажу визначаються в актах транспортного законодавства та договорах. Кожний вид перевезення вантажу має певні особливості змісту відповідного договору. Однак можна виділити деякі права та обов´язки перевізника, відправника і одержувача, що є загальними для всіх договорів перевезення вантажу.

=== Права та обов'язки перевізника ===
'''За договором перевезення вантажу перевізник зобов´язаний:'''
* надати придатні для перевезення транспортні засоби у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 917 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).
Розрізняють технічну й комерційну придатність транспортних засобів для перевезень. Технічна придатність характеризує їх справність, а комерційна - інші властивості транспортних засобів. Надані транспортні засоби чи контейнери можуть бути технічно справними, однак забрудненими, зі стійким запахом, не продезінфікованими тощо, і це може негативно вплинути під час транспортування на якість вантажу. В такому разі їх слід розглядати як непридатні в комерційному відношенні для перевезення певного вантажу;
* своєчасно здійснити завантажувально-розвантажувальні роботи у випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами) і (або) договорами;
* забезпечити під час транспортування цілісність і схоронність вантажу.
Для перевезень певних видів вантажу обов´язок перевізника забезпечити цілісність і схоронність вантажу набуває особливого значення, оскільки його виконання полягає в додержанні особливих правил перевезення. Так, швидкопсувні вантажі перевозяться відповідно до Правил перевезення швидкопсувних вантажів, затверджених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1031-02 наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873];
* своєчасно доставити вантаж до пункту призначення;
* після доставки вантажу в пункт призначення повідомити про це вантажоодержувача та передати йому вантаж. На цьому закінчується виконання договору перевезення;
* в окремих випадках, передбачених транспортними кодексами (статутами), при здачі вантажу одержувачу перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу. Наприклад, такі випадки при перевезенні вантажу залізницею визначені в п. 52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу в пошкодженому вагоні, а також у вагоні з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу, завантаженого залізницею тощо).

'''Перевізник має право:'''
* застави на переданий йому вантаж або ж притримати його для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов´язання ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 4 ст. 916 ЦК України]);
* відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. З ст. 917 ЦК України]).

=== Права та обов'язки відправника ===
'''На відправника покладаються обов´язки:'''
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами);
* пред´явити комплект заповнених транспортних документів;
* пред´явити вантаж, який підлягає перевезенню, у належній тарі та (або) упаковці, замаркований відповідно до встановлених вимог.
Належність тари і упаковки означає, що при розміщенні в них товару (вантажу) вони забезпечують його захист від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, а в окремих випадках ще й захист довкілля від забруднення;
* у випадках, передбачених договором, своєчасно здійснити завантажувальні роботи із додержанням правил, встановлених актами транспортного законодавства.
''Відправник вантажу має право'' відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним (як у технічному, так і в комерційному аспектах) для перевезення цього вантажу ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 917 ЦК України]).

=== Права та обов'язки одержувача ===
''Одержувач набуває обов´язків переважно з моменту прибуття вантажу. '''Він зобов´язується''':''
* прийняти вантаж у перевізника;
* у випадках, передбачених договором, здійснити розвантажувальні роботи, а також повністю очистити рухомий склад всередині та зовні у строки, встановлені транспортними кодексами (статутами) або договором;
* своєчасно вивезти зі станції вантаж. У разі порушення строків вивезення вантажу стягується додаткова плата за його зберігання на залізниці;
* оплатити перевезення вантажу та додаткові послуги, надані перевізником, якщо це встановлено договором або транспортними кодексами (статутами).

'''Права одержувача:'''
* перевірити вагу, кількість місць і стан вантажу, залучивши до цього представника перевізника і оплативши його участь;
* відмовитися від прийняття вантажу в разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

== Відповідальність сторін ==
У разі порушення зобов'язань, що випливають iз договору перевезення, сторони несуть вiдповiдальнiсть, встановлену за домовленістю сторiн, якщо інше не встановлено ЦК, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

'''1. Вiдповiдальнiсть перевізника за ненадання транспортного засобу i вiдповiдальнiст вiдправника за невикористання наданого транспортного засобу.'''

Перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з iнших причин несуть відповідаль встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).

Перевізник i вiдправник вантажу звiльняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їх вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).

Відповідальність перевізника завжди є обмеженою, оскільки відшкодуванню підлягають лише фактично заподіяні збитки. Так, на залізничному транспорті перевізник несе відповідальність за втрату чи недостачу вантажу лише в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, — у розмірі оголошеної вартості, а якщо перевізник доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість. У будь-якому випадку сума збитків не може перевищувати вартості втраченого вантажу.

'''2. Вiдповiдальнiсть перевізника за прострочення доставки вантажу.'''

У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний вiдшкодувати другій стороні збитки завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми вiдповiдальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

'''3. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти.'''

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмiрi фактичноï шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У разі втрати вантажу перевізник відшкодовує не лише збитки, а й стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення, транспортними кодексами (статутами), не підлягають відшкодуванню.

'''На одержувача покладається відповідальність за:'''
# здавання після вивантаження неочищеного рухомого складу або контейнерів;
# пошкодження і втрату вагонів, контейнерів, перевізних пристосувань (піддонів, строп тощо), що належать перевізнику;
# затримку в прийманні вантажу, здійсненні розвантажувальних робіт тощо.
Строк позовної давності за договором перевезення вантажу становить 1 рік (ч.3 ст.925 ЦК України).

== Зразок договору ==
[//wiki.legalaid.gov.ua/images/4/44/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BE%D0%BC_.doc Медіа:Договір_перевезення_транспортом_.doc].
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Порушення правил про валютні операції

2021-11-19T10:46:40Z

Liudmyla.tuieshyn:

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2021-10-22T12:28:34Z

Liudmyla.tuieshyn:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#n436 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України«Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/482-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 №482 "Про затвердження Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості"]

== Загальні відомості ==
'''Неякісне надання послуги невідповідної якост'''і - надання управителем послуги з порушенням вимог щодо її якості, передбачених договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а також стандартами, нормативами, нормами, порядками і правилами, зокрема надання послуги з порушенням періодичності виконання (надання) робіт (послуг), визначених договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, та/або ненадання управителем окремих складових послуги; 
'''Споживач''' — фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, є власником (орендарем, наймачем) житлового будинку, квартири (житлового приміщення в гуртожитку), власником (орендарем, наймачем) нежитлового приміщення. Споживач зобов’язаний укладати договір на надання житлово-комунальних послуг, оскільки договір – саме той документ, на підставі якого споживач може пред’являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, а також вимагати виконання перерахунку та відшкодування збитків. Крім того, відповідно до законодавства надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку. 
Згідно Законів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 «Про житлово-комунальні послуги»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 «Про захист прав споживачів»] особа, яка регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до виробника із вимогою поновити надання послуг.

І все ж таки, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Без таких актів у кожному конкретному випадку усі претензії до виконавця послуг є абсолютно безпідставні. Або, коли споживач у суді заявляє про те, що послуги йому не надавалися – він повинен це чимось довести. Чинним законодавством визначено порядок складання актів-претензій та їх подання виконавцеві послуг. І тільки такі претензії будуть прийняті виконавцем або судом у якості доказів. Варто знати також, що згідно законодавства виконавець зобов’язаний підготувати та укласти зі споживачем письмовий договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Одним з дієвих та необхідних інструментів захисту прав споживача є складання акту-претензії. 
'''Акт-претензія — це документ встановленої форми, що складається споживачем при перерві в наданні житлово-комунальних послуг, їх ненаданні або наданні не в повному обсязі, та який є підставою для здійснення перерахунку суми оплати за них.'''

== Порядок оформлення акту - претензій споживачів ==

У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем. 
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. 
У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю рекомендованим листом. 
Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі, форма і наявність якого передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Порядком] . Виконавець комунальної послуги протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до згаданого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Порядку].
 
[[Файл:Акт претензія.docx]]

== Порядок отримання належних документальних підтверджень ==
У разі неприбуття представника надавача послуг на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та підписання акта-претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі, зазначивши свої адресу, ПІБ, підпис. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії. Потрібно повідомити представника виконавця. 
Для підтвердження виклику представника виконавця, окрім особистого/телефонного спілкування радимо надати до канцелярії виконавця лист-виклик у довільній формі, отримавши на вашому примірнику/копії листа відмітку канцелярії з проставленою датою та підписом відповідальної за прийняття особи. У крайньому випадку, якщо виконавець уникає отримання листа, ви маєте змогу надіслати виклик поштовим відправленням з описом вкладення, чек та опис від якого також будуть підтвердженням належного виклику. 
Акт-претензію радимо складати у двох екземплярах із оригінальними (некопійованими) підписами — як у випадку підписання його представником виконавця, так і при складанні з іншими споживачами (сусідами) через неприбуття представника. У такому разі, подавши перший примірник виконавцю (аналогічним до виклику способом — із проставлянням відмітки канцелярією, або листом з описом), другий оригінал-примірник лишиться у вас на руках для можливого судового оскарження на випадок “втрати” першого. Якщо представник виконавця відмовляється підписати акт, то запропонуйте йому зробити про це відповідний запис у акті, а у випадку відмови — зафіксуйте цей факт разом із підписами інших споживачів. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді, вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Якщо послуга не надавалась, то виконавець комунальної послуги/управитель зобов’язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

== Оскарження відмови у задоволенні претензії ==
Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені. У випадку отримання офіційної відмови у задоволенні вимог щодо перерахунку, ви маєте право оскаржити дане рішення у судовому порядку. Основою доказової бази у справі слугуватимуть договір про надання відповідних послуг, квитанції про сплату за послуги, належним чином складений акт-претензія, фото- та відеоматеріали пошкодженого майна, покази свідків.
Нагадаємо, спори стосовно задоволення претензій споживачів вирішуються в судовому порядку, при цьому, споживачі звільняються від сплати судового збору згідно з [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17].

[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2021-10-22T12:03:43Z

Liudmyla.tuieshyn:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19#n436 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України«Про захист прав споживачів»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі»]

== Загальні відомості ==
'''Неналежна якість Послуг''' — відхилення кількісних і якісних показників Послуги від нормативних, надання Послуги не у відповідності зі стандартами, нормативами, нормами, порядками, правилами, вимогами, затвердженої структури, періодичності та строків її надання, а також фактичне ненадання Послуги. 
'''Споживач''' — фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, є власником (орендарем, наймачем) житлового будинку, квартири (житлового приміщення в гуртожитку), власником (орендарем, наймачем) нежитлового приміщення. Споживач зобов’язаний укладати договір на надання житлово-комунальних послуг, оскільки договір – саме той документ, на підставі якого споживач може пред’являти претензії за ненадані або за неякісно надані послуги, а також вимагати виконання перерахунку та відшкодування збитків. Крім того, відповідно до законодавства надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку. 
Згідно Законів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19 «Про житлово-комунальні послуги»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 «Про захист прав споживачів»] особа, яка регулярно сплачує за житлово-комунальні послуги, але не отримує їх, має право звернутися до виробника із вимогою поновити надання послуг.

І все ж таки, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Без таких актів у кожному конкретному випадку усі претензії до виконавця послуг є абсолютно безпідставні. Або, коли споживач у суді заявляє про те, що послуги йому не надавалися – він повинен це чимось довести. Чинним законодавством визначено порядок складання актів-претензій та їх подання виконавцеві послуг. І тільки такі претензії будуть прийняті виконавцем або судом у якості доказів. Варто знати також, що згідно законодавства виконавець зобов’язаний підготувати та укласти зі споживачем письмовий договір на надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання. Одним з дієвих та необхідних інструментів захисту прав споживача є складання акту-претензії. 
'''Акт-претензія — це документ встановленої форми, що складається споживачем при перерві в наданні житлово-комунальних послуг, їх ненаданні або наданні не в повному обсязі, та який є підставою для здійснення перерахунку суми оплати за них.'''

== Порядок оформлення акту - претензій споживачів ==

У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем. 
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. 
У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю рекомендованим листом. 
Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій про перерву в наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх ненадання або надання не в повному обсязі, форма і наявність якого передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Порядком] . Виконавець комунальної послуги протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Форма акту-претензії є чітко визначеною та затверджена додатком до згаданого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/970-2013-%D0%BF Порядку].
 
[[Файл:Акт претензія.docx]]

== Порядок отримання належних документальних підтверджень ==
У разі неприбуття представника надавача послуг на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та підписання акта-претензії, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі, зазначивши свої адресу, ПІБ, підпис. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії. Потрібно повідомити представника виконавця. 
Для підтвердження виклику представника виконавця, окрім особистого/телефонного спілкування радимо надати до канцелярії виконавця лист-виклик у довільній формі, отримавши на вашому примірнику/копії листа відмітку канцелярії з проставленою датою та підписом відповідальної за прийняття особи. У крайньому випадку, якщо виконавець уникає отримання листа, ви маєте змогу надіслати виклик поштовим відправленням з описом вкладення, чек та опис від якого також будуть підтвердженням належного виклику. 
Акт-претензію радимо складати у двох екземплярах із оригінальними (некопійованими) підписами — як у випадку підписання його представником виконавця, так і при складанні з іншими споживачами (сусідами) через неприбуття представника. У такому разі, подавши перший примірник виконавцю (аналогічним до виклику способом — із проставлянням відмітки канцелярією, або листом з описом), другий оригінал-примірник лишиться у вас на руках для можливого судового оскарження на випадок “втрати” першого. Якщо представник виконавця відмовляється підписати акт, то запропонуйте йому зробити про це відповідний запис у акті, а у випадку відмови — зафіксуйте цей факт разом із підписами інших споживачів. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді, вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Якщо послуга не надавалась, то виконавець комунальної послуги/управитель зобов’язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

== Оскарження відмови у задоволенні претензії ==
Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені. У випадку отримання офіційної відмови у задоволенні вимог щодо перерахунку, ви маєте право оскаржити дане рішення у судовому порядку. Основою доказової бази у справі слугуватимуть договір про надання відповідних послуг, квитанції про сплату за послуги, належним чином складений акт-претензія, фото- та відеоматеріали пошкодженого майна, покази свідків.
Нагадаємо, спори стосовно задоволення претензій споживачів вирішуються в судовому порядку, при цьому, споживачі звільняються від сплати судового збору згідно з [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00228.html Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.08.2017 № 93-1517/0/4-17].

[[Категорія:Квартирна плата та комунальні послуги]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

2021-09-27T08:48:02Z

Liudmyla.tuieshyn: Зміст У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?

== ''У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?'' ==

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]

== Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх ==

Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

У розділі ХV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
* за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
* скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;
* визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
* передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
* встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.
Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.

== Неповнолітня особа як суб'єкт злочину ==

Відповідно до частини першої статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, законодавством передбачене і зниження віку кримінальної відповідальності – від 14 до 16 років.

Згідно з частиною другою статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] особи, що вчинили злочини у віці '''від 14 до 16 років''', підлягають кримінальній відповідальності за:
* [[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки|умисне вбивство]];
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень|умисне тяжке тілесне ушкодження]];
* [[умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]];
* [[Диверсія: поняття та форми|диверсію]];
* бандитизм;
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|терористичний акт]];
* захоплення заручників;
* [[зґвалтування]];
* [[сексуальне насильство]];
* [[Крадіжка|крадіжку]];
* [[грабіж]];
* розбій;
* вимагання;
* [[умисне знищення або пошкодження майна]];
* пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
* угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;
* [[незаконне заволодіння транспортним засобом]];
* [[Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність|хуліганство]];
* посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.

== Види покарань, що застосовуються до неповнолітньої особи ==

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі '''види покарань''':

♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні:]]'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]] – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# громадські роботи – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]] – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді арешту|арешт]] – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб (стаття 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]] особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткові]]:'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]];
# [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю]].

== Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності ==

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення від кримінальної відповідальності]] (передбачені статтями 45-48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] та законами про [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністію]]).

Відповідно до статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків]] давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці '''до 18 років''', застосовується з урахуванням того, що для них частина друга статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає скорочені строки давності.

== Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання ==

Законодавство передбачає [[Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання|звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання]] з особливостями передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

Відповідно до статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України], при застосуванні до нього покарання у вигляді [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]].

Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
# застереження;
# обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
# передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
# покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
# направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]] (стаття 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України]).

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] з урахуванням особливостей, передбачених главою 38.

== Див. також ==
* [[Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні]]
* [[Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх]]
* [[Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія:У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?|У яких випадках неповнолітню особу можуть засудити до позбавлення волі?]]

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

2021-09-22T14:40:59Z

Liudmyla.tuieshyn: До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності: у зв’язку з дійовим каяттям; у зв

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]

== Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх ==

Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

У розділі ХV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
* за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
* скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;
* визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
* передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
* встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.
Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.

== Неповнолітня особа як суб'єкт злочину ==

Відповідно до частини першої статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, законодавством передбачене і зниження віку кримінальної відповідальності – від 14 до 16 років.

Згідно з частиною другою статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] особи, що вчинили злочини у віці '''від 14 до 16 років''', підлягають кримінальній відповідальності за:
* [[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки|умисне вбивство]];
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень|умисне тяжке тілесне ушкодження]];
* [[умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]];
* [[Диверсія: поняття та форми|диверсію]];
* бандитизм;
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|терористичний акт]];
* захоплення заручників;
* [[зґвалтування]];
* [[сексуальне насильство]];
* [[Крадіжка|крадіжку]];
* [[грабіж]];
* розбій;
* вимагання;
* [[умисне знищення або пошкодження майна]];
* пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
* угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;
* [[незаконне заволодіння транспортним засобом]];
* [[Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність|хуліганство]];
* посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.

== Види покарань, що застосовуються до неповнолітньої особи ==

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі '''види покарань''':

♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні:]]'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]] – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# громадські роботи – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]] – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді арешту|арешт]] – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб (стаття 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]] особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткові]]:'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]];
# [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю]].

== Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності ==

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності передбачені : статтями 45-48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] та законами про [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністію]])

у зв’язку з дійовим каяттям;

у зв’язку примирення винного з потерпілим;

у зв’язку з передачею винного на поруки;

у зв’язку із зміною обстановки.

Також до неповнолітнього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Проте, останній вид застосовується тільки до тих, кого було засуджено до позбавлення волі. (

Відповідно до статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків]] давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці '''до 18 років''', застосовується з урахуванням того, що для них частина друга статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає скорочені строки давності.

== Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання ==

Законодавство передбачає [[Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання|звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання]] з особливостями передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

Відповідно до статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України], при застосуванні до нього покарання у вигляді [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]].

Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
# застереження;
# обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
# передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
# покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
# направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]] (стаття 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України]).

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] з урахуванням особливостей, передбачених главою 38.

== Див. також ==
* [[Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні]]
* [[Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх]]
* [[Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

2021-09-22T14:37:16Z

Liudmyla.tuieshyn: Сьогодні чимало злочинів вчиняються неповнолітніми, до того ж, правопорушниками стають дедалі молодші особи. Багато хто вважає, що неповно

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]

== Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх ==

Сьогодні чимало злочинів вчиняються неповнолітніми, до того ж, правопорушниками стають дедалі молодші особи. Багато хто вважає, що неповнолітньому ніщо не загрожує та він зможе уникнути відповідальності.

Так, кримінальній відповідальності підлягають усі, кому до вчинення злочину виповнилося 16 років. За найтяжчі злочини (вбивство, крадіжка, пограбування, злісне хуліганство тощо) відповідальність настає з 14 років.

Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

У розділі ХV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
* за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
* скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;
* визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
* передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
* встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.
Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.

== Неповнолітня особа як суб'єкт злочину ==

Відповідно до частини першої статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, законодавством передбачене і зниження віку кримінальної відповідальності – від 14 до 16 років.

Згідно з частиною другою статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] особи, що вчинили злочини у віці '''від 14 до 16 років''', підлягають кримінальній відповідальності за:
* [[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки|умисне вбивство]];
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень|умисне тяжке тілесне ушкодження]];
* [[умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]];
* [[Диверсія: поняття та форми|диверсію]];
* бандитизм;
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|терористичний акт]];
* захоплення заручників;
* [[зґвалтування]];
* [[сексуальне насильство]];
* [[Крадіжка|крадіжку]];
* [[грабіж]];
* розбій;
* вимагання;
* [[умисне знищення або пошкодження майна]];
* пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
* угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;
* [[незаконне заволодіння транспортним засобом]];
* [[Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність|хуліганство]];
* посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.

== Види покарань, що застосовуються до неповнолітньої особи ==

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі '''види покарань''':

♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні:]]'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]] – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# громадські роботи – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]] – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді арешту|арешт]] – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб (стаття 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]] особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткові]]:'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]];
# [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю]].

== Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності ==

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|звільнення від кримінальної відповідальності]] (передбачені статтями 45-48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] та законами про [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністію]]).

Відповідно до статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків]] давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці '''до 18 років''', застосовується з урахуванням того, що для них частина друга статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає скорочені строки давності.

== Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання ==

Законодавство передбачає [[Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання|звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання]] з особливостями передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

Відповідно до статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України], при застосуванні до нього покарання у вигляді [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]].

Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
# застереження;
# обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
# передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
# покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
# направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]] (стаття 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України]).

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] з урахуванням особливостей, передбачених главою 38.

== Див. також ==
* [[Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні]]
* [[Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх]]
* [[Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

2021-09-22T14:20:16Z

Liudmyla.tuieshyn:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-06 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"]

== Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх ==

Сьогодні чимало злочинів вчиняються неповнолітніми, до того ж, правопорушниками стають дедалі молодші особи. Багато хто вважає, що неповнолітньому ніщо не загрожує та він зможе уникнути відповідальності.

Так, кримінальній відповідальності підлягають усі, кому до вчинення злочину виповнилося 16 років. За найтяжчі злочини (вбивство, крадіжка, пограбування, злісне хуліганство тощо) відповідальність настає з 14 років.

Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи. Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 2 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

У розділі ХV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
* за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
* скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;
* визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
* передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
* встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців.
Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.

== Неповнолітня особа як суб'єкт злочину ==

Відповідно до частини першої статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, законодавством передбачене і зниження віку кримінальної відповідальності – від 14 до 16 років.

Згідно з частиною другою статті 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] особи, що вчинили злочини у віці '''від 14 до 16 років''', підлягають кримінальній відповідальності за:
* [[Умисне вбивство: склад злочину та кваліфікуючі ознаки|умисне вбивство]];
* [[Нанесення тяжких тілесних ушкоджень|умисне тяжке тілесне ушкодження]];
* [[умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]];
* [[Диверсія: поняття та форми|диверсію]];
* бандитизм;
* [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|терористичний акт]];
* захоплення заручників;
* [[зґвалтування]];
* [[сексуальне насильство]];
* [[Крадіжка|крадіжку]];
* [[грабіж]];
* розбій;
* вимагання;
* [[умисне знищення або пошкодження майна]];
* пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;
* угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;
* [[незаконне заволодіння транспортним засобом]];
* [[Хуліганство: поняття, ознаки види, порядок звернення із заявою до правоохоронних органів, відповідальність|хуліганство]];
* посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.

== Види покарань, що застосовуються до неповнолітньої особи ==

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі '''види покарань''':

♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|основні:]]'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]] – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах від п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 99 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# громадські роботи – можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправні роботи]] – можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому судом, в межах від п’яти до десяти відсотків (стаття 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Виконання покарання у виді арешту|арешт]] – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб (стаття 101 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
# [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі на певний строк]] особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 102 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК україни]);
♦ '''[[Основні і додаткові кримінальні покарання|додаткові]]:'''
# [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штраф]];
# [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю]].

== Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності ==

До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності (передбачені статтями 45-48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] та законами про [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування|амністію]]):

1.у зв’язку з дійовим каяттям;

2.у зв’язку примирення винного з потерпілим;

3.у зв’язку з передачею винного на поруки;

4.у зв’язку із зміною обстановки.

Відповідно до статті 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності|звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків]] давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці '''до 18 років''', застосовується з урахуванням того, що для них частина друга статті 106 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає скорочені строки давності.

== Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання ==

Законодавство передбачає [[Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання|звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання]] з особливостями передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

Відповідно до статті 104 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] [[звільнення від відбування покарання з випробуванням]] застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України], при застосуванні до нього покарання у вигляді [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]] або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]].

Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Стаття 105 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України] передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
# застереження;
# обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
# передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
# покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
# направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким|умовно-дострокове звільнення від відбування покарання]] (стаття 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 КК України]).

Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] з урахуванням особливостей, передбачених главою 38.

== Див. також ==
* [[Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні]]
* [[Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх]]
* [[Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою]]
* [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб]]
* [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2021-06-17T07:24:34Z

Liudmyla.tuieshyn: Нормативна база :Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1244-19 Наказ Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07 листопада 2019 року № 76 "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
# '''[http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]'''

== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.

== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі:
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).

== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''

== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.

=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.

== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.

{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}

== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==

== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2021-06-16T08:18:34Z

Liudmyla.tuieshyn:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1244-19 Наказ Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07 листопада 2019 року № 76 "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
# [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]

== Правовий статус борців за незалежність України у XX столітті ==
Держава визнає, що борці за незалежність України у XX столітті, визначені у Законі, відіграли головну роль у відновленні української державності, закріпленої Актом проголошення незалежності України, ухваленим Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті.

Правовою основою надання правового статусу борцям за незалежність України у XX столітті є міжнародні акти та національне законодавство України, відповідно до положень яких держава вважає правомірними форми і методи боротьби за незалежність України у XX столітті.

== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі :
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).

== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''

== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.

=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.

== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.

{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}

== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==

== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті

2021-06-16T08:08:20Z

Liudmyla.tuieshyn:

== Нормативна база ==
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#n68 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 604 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, яких визнано борцями за незалежність України у XX столітті"]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1244-19 Наказ Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України від 07 листопада 2019 року № 76 "Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»]
# [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T150314.html Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»]

== Кому надається статус? ==
Учасникам боротьби за незалежність України у XX столітті надали статус учасників бойових дій. Надано статус учасника бойових дій особам, які брали участь у всіх формах збройної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі :
* Української повстанської армії;
* Української повстанчої армії отамана Тараса Боровця (Бульби) "Поліська Січ";
* Української народної революційної армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ";
* Української військової організації (УВО);
* збройних підрозділів Організації українських націоналістів (далі - особа).

== Куди звертатится?==
Рішення про надання особам статусу учасника бойових дій приймається комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореною Міноборони (далі - комісія).

Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається до комісії '''за місцем реєстрації або проживання.'''

== Перелік необхідних документів ==
Для отримання статусу учасника бойових дій особа звертається із заявою в довільній формі, в якій зазначається період перебування особи у складі організацій, структур та формувань.

До заяви додаються копія документа, що посвідчує особу, а також документи, які є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

== Підстави для надання особі статусу учасника бойових дій==
Підставою для надання особі статусу учасника бойових дій є наявність в неї не менш як одного з таких матеріалів:
* документи про нагороди та військові ступені, грамоти, відзнаки відповідного періоду учасників боротьби за незалежність України, що зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* фотографії (оригінали), матеріали періодичних друкованих видань за відповідний період, які містять інформацію про участь особи у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку];
* архівні матеріали чи інші документи відповідного періоду із зазначенням прізвища, імені, по батькові особи, на підставі яких можна зробити достовірний висновок про належність особи до організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку]. Зазначені архівні матеріали та інші документи, повинні бути завірені підписом керівника чи уповноваженої особи установи, яка видала документ, і скріплені печаткою такої установи.

=== У випадку відсутності необхідних документів ===
За відсутності в особи з незалежних від неї причин необхідних документів, які підтверджують її право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги завірені в установленому законодавством порядку показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, разом із такою особою брали участь у збройній боротьбі у складі організацій, структур та формувань, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/604-2019-%D0%BF пункті 1 Порядку], та отримали статус учасника бойових дій за такий період.

== Строк прийняття рішення ==
Комісія вивчає подані документи, у разі потреби заслуховує пояснення свідків чи особи, щодо якої приймається рішення, та '''в місячний строк''' із дня надходження заяви та відповідних документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій або відмови в наданні такого статусу.

У разі прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій '''не пізніше ніж через три робочі дні''' комісія письмово інформує про це особу.

За відсутності підстав для надання статусу учасника бойових дій комісія '''протягом п’яти робочих днів''' повертає особі документи разом з обґрунтованою письмовою відповіддю, що містить роз’яснення причин відмови.

{| class="wikitable"
|-
| У разі відмови в наданні особі статусу учасника бойових дій питання про надання такого статусу може вноситися на розгляд комісії повторно.
|}

== Встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях==
Особа має право у порядку, визначеному законодавством, звернутися до [[Звернення до суду: окреме провадження|суду в порядку окремого провадження]] стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

== [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій|Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій і відповідного нагрудного знаку]] ==

== Див.також ==
* [[Отримання статусу учасника бойових дій та позбавлення такого статусу]]
* [[Порядок видачі посвідчення учасника бойових дій]]
* [[Соціальні гарантії учасникам АТО]]
* [[Пільги учасникам АТО щодо сплати податків та зборів]]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО‎]]
[[Категорія:Територіальні органи‎]]
[[Категорія:військова служба]]

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2020-04-22T07:33:17Z

Liudmyla.tuieshyn: /* Складання акту-притензії */

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2020-04-22T07:32:54Z

Liudmyla.tuieshyn: /* Складання акту-притензії */

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2020-04-22T07:32:08Z

Liudmyla.tuieshyn: /* Складання акту-притензії */

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2020-04-22T07:31:25Z

Liudmyla.tuieshyn:

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2020-04-22T07:30:45Z

Liudmyla.tuieshyn: /* Складання акту-притензії */

Неякісне надання послуг з утримання будинків

2020-04-22T07:27:41Z