WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Користувач:Liudmyla.tserkovna

2018-07-23T11:44:14Z

Liudmyla.tserkovna:

== Церковна Людмила Анатоліївна - начальник відділу організації надання БВПД та роботи з адвокатами ==
== Богодухівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях ==

Користувач:Liudmyla.tserkovna

2018-07-23T11:43:11Z

Liudmyla.tserkovna: Створена сторінка: == Начальник відділу організації надання БВПД та роботи з адвокатами == == Богодухівський...

== Начальник відділу організації надання БВПД та роботи з адвокатами ==
== Богодухівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях ==

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

2018-07-20T07:11:26Z

Liudmyla.tserkovna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Поняття і сутність адміністративного правопорушення ==
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. 

== Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність ==
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. 
До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. 
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 183-1, 185, 190-195 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. 
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.

== Поняття і сутність адміністративної відповідальності ==
Адміністративна відповідальність - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру.Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці . Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. 
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. 
Відповідно до ст. 24 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
* попередження;
* штраф;
* штрафні бали;
* оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
* конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
* позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
* громадські роботи;
* виправні роботи;
* адміністративний арешт;
* арешт з утриманням на гауптвахті.
Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. 

Відповідно до ст. 24-1 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
* зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
* попередження;
* догана або сувора догана;
* передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. 

== Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення ==
Відповідно до ст. 213 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
* адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
* виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
* районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
* органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення.

[[Категорія: Доробити]]

Режим окремого проживання подружжя та його правові наслідки

2018-07-20T07:10:44Z

Liudmyla.tserkovna:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний Кодекс України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний Кодекс України.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний Кодекс України.]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Пленум ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року.]

== Основні положення ==

'''''Сепарація''''' (від лат. «separation» - відокремлення, розлучення, розділення) – право подружжя на встановлення режиму окремого проживання. 

Даний режим спрямований на забезпечення майнових прав та прав на батьківство одного чи обох з подружжя. Так норма закріплює той факт, що майно набуте в режимі сепарації, хоч і набуте в шлюбі, не буде вважатись спільним сумісним, також що дитина народжена '''через десять місяців''' після встановлення відповідного режиму не буде вважатись такою, що походить від чоловіка, з яким зареєстрований шлюб (ст. 120 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

== Підстави встановлення режиму окремого проживання подружжя ==

# за '''взаємною заявою подружжя''', коли дружина та чоловік не можуть проживати разом і не заперечують на встановлення такого режиму;
# за '''позовом одного з подружжя''' у разі небажання дружини або чоловіка проживати спільно, коли ініціатором роздільного проживання виступає лише один із подружжя (ст. 119 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України]).

== Порядок звернення до суду ==

Режим окремого проживання подружжя встановлюється виключно судами. Порядок його встановлення залежить від того, як ставиться дружина та чоловік до факту роздільного проживання.
* '''За взаємною згодою подружжя'''.
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/page9 ч. 3 ст. 293 ЦПК України] суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

Окреме провадження – це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).
* '''За позовом одного з подружжя'''.
Справа розглядається судом в порядку позовного провадження. Позовна заява про встановлення режиму окремого проживання подружжя пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Позивач має право в позовній заяві заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом, що передбачено [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran7319#n7319 ст. 184 ЦПК України.]
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Форма та зміст позовної заяви:
* найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
* повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
* зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
* зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
* виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
* відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;
* відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
* перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
* попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;
* підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

== Строки тривалості режиму окремого проживання подружжя ==

Право вибору строку дії режиму окремого проживання подружжя належить позивачу з урахуванням думки відповідача. Суд може встановити режим окремого проживання без обмеження строку або обмежити його певним терміном. Для припинення встановленого судом зазначеного режиму потрібна взаємна згода подружжя, що підтверджується поновленням сімейних відносин або їх припиненням за їхньою заявою рішенням суду.

== Порядок припинення режиму окремого проживання подружжя ==

# відновлення сторонами сімейних відносин;
# за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Сторони фактично можуть відновити свої сімейні відносини і це буде свідчити про припинення режиму окремого проживання. Однак, одночасно буде зберігати чинність рішення суду про встановлення режиму окремого проживання, оскільки сторони або одна з них звільнені від необхідності звернення до суду. Внаслідок цього фактично такий режим буде припинено, а юридично він зберігатиметься.

== Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя ==

Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором. 

Із встановленням режиму окремого проживання подружжя настають наслідки, пов'язані з правом власності подружжя на майно набуте під час режиму окремого проживання. 

Так, у ч. 2 ст. 120 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 СК України] зазначено, що у разі встановлення режиму окремого проживання:

* майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
* дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

[[Категорія:Сімейне право]]

Стягнення аліментів в порядку наказного провадження

2018-07-19T15:08:10Z

Liudmyla.tserkovna:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2037-viii Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/3674-17 Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran18#n18 ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII]
== Стягнення аліментів на підставі судового наказу ==
Судовий наказ про стягнення аліментів є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 п.4 ч.1 ст.161 ЦПК]
* про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - '''''однієї чверті''''', на двох дітей - '''''однієї третини''''', на трьох і більше дітей - '''''половини заробітку (доходу) платника аліментів''''', але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
* про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі '''''50 відсотків прожиткового мінімуму''''' для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

== Підсудність заяви про видачу судового наказу ==
Заява про видачу судового наказу може подаватися до суду першої інстанції як за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування боржника, так і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування заявника.

== Форма, зміст заяви про видачу судового наказу, порядок її розгляду ==
Заява про видачу судового наказу подається у [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%83.doc письмовій формі] та підписується заявником або його представником. 
Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 163 ЦПК] у ній повинно бути зазначено:
# найменування суду, до якого подається заява;
# прізвище, ім'я та по-батькові заявника та боржника, їх місце проживання, РНОКПП заявника та боржника за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника, а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
# ім'я (прізвище, ім'я та по-батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
# вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються;
# перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Заявник має право відкликати заяву про видачу судового наказу до її розгляду судом.
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом 5 днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

== Наслідки видачі судового наказу про стягнення аліментів ==
Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст) боржникові разом з копією заяви про видачу судового наказу та доданими до неї документами. Судовий наказ про стягнення аліментів скасуванню не підлягає. Протягом 5 днів з дня набрання судовим наказом законної сили суд надсилає його копію (текст) стягувачу. Відповідно до ст. 3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19/paran18#n18 ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII] судовий наказ є виконавчим документом, підлягає примусовому виконанню та може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені аліменти.

== Час, з якого присуджуються аліменти на дитину ==
В разі подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, вони присуджуються до стягнення із дня подання такої заяви.

== Судовий збір ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 п. 3 ч.1 Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Таким чином, судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів не справляється.

[[Категорія: Сімейне право]]
[[Категорія: Стягнення аліментів]]

Встановлення факту смерті особи

2018-07-19T14:27:54Z

Liudmyla.tserkovna:

== Нормативна база ==

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану" ]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI]

== Документи, на підставі яких органом державної реєстрації актів цивільного стану здійснюється реєстрація смерті. ==

* документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров’я або судово-медичною установою;
* рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2398-17 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»]).

== Підстави для проведення державної реєстрації смерті ==
Згідно [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 п.5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року] підставами для проведення державної реєстрації смерті є:
* лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545], зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
* фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1150-06 наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545], зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
* лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
* рішення суду про оголошення особи померлою;
* рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
* повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів;
* повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

У разі відсутності медичного висновку щодо причини смерті чи відсутності медичної довідки, в якій констатується факт смерті та неможливості надання даних документів до відділу державної реєстрації актів цивільного стану для проведення державної реєстрації смерті, справа про встановлення юридичного факту смерті особи відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України] вирішується в судовому порядку.
Заява подається родичами померлого або їх законними представниками, і в ній повинно бути зазначено:
- який факт заявник просить встановити та з якою метою;
- виклад доказів, що підтверджують факт смерті (доказами у справі можуть бути - пояснення заявників, свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко - і відеозаписи, висновки експертів).

== Розгляд заяви про встановлення факту смерті в судовому порядку ==
=== Підсудність справ про встановлення факту смерті: ===
* Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
* Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.
* Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана до суду за межами такої території України.

=== Вимоги до заяви про встановлення факту смерті ===
Відповідно до ст. 318 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України] У заяві повинно бути зазначено:
* який факт заявник просить встановити та з якою метою;
* причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
* докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. 

Відповідно до положень ст.3 ч.2 п.16 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI] судовий збір не справляється за подання [http://wiki.legalaid.gov.ua:8555/index.php/%D0%92%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%83_%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%96_%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE_%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%D1%85 заяви щодо особи, яка загинула або пропала безвісті '''в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій''']. В інших випадках судовий збір сплачується в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, відповідно до ст. 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/page ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI].

[[Категорія: Цивільне право‎]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Землі рекреаційного призначення

2018-07-19T11:01:53Z

Liudmyla.tserkovna:

== Нормативно-правова база ==
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний Кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III] 
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 № 324/95-ВР]
== Поняття земель, які використовуються для організації відпочинку населення ==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 50 Земельного кодексу України], землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів є землями рекреаційного призначення. 
'''Юридичними ознаками земель рекреаційного призначення''' може бути:
* можливість використання їх для організації масового організованого відпочинку населення у зв'язку з наявною сукупністю на них природних, природно-соціальних умов та природно-антропогенних комплексів; 
* підтвердження в порядку, передбаченому законодавством, якостей земельних ділянок суші та водного простору, які сприяють фізіологічному, психологічному, генетичному та духовному оздоровленню людей; 
* встановлення порядку користування такими землями для масового довгострокового та короткострокового відпочинку населення, обліку, моніторингу; 
* оголошення у встановленому порядку меж, розмірів земельних ділянок суші та водного простору рекреаційного призначення. 
Наявність цих ознак дає підставу для визнання відповідних територій землями рекреаційного призначення. 
Вирішальним фактором віднесення ділянок суші та водного простору до зазначених земель є можливість їхнього цільового використання для організації масового відпочинку населення.
== Склад земель рекреаційного призначення ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 51 Земельного кодексу України] до земель рекреаційного призначення належать: 
# земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів 
# земельні ділянки навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас 
# земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів 
# земельні ділянки стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів 
# земельні ділянки будинків рибалок і мисливців 
# земельні ділянки дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів 
# земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації
== Використання земель рекреаційного призначення ==
Відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 52 Земельного кодексу України] землі рекреаційного призначення '''можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності'''. 
Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 
'''До земель загального користування дачного кооперативу належать''' земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. 
На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. 
Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом. 

[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Право користування землями]]