WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян

2023-07-26T07:11:08Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* Закон України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text]
* Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] 
== Об’єкт злочину ==
За завідомо неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці, знищення чи пошкодження об’єктів власності передбачена кримінальна відповідальність за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України]. А '''об'єктом злочину''' є громадська безпека. 
Громадська безпека – це стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об’єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння ними шкоди. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Ч. 1 ст. 3 Конституції України] встановлює, що безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальних цінностей. 
Безпеці людей завдають шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлено їх велику суспільну небезпечність. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства. 
Предметом цього злочину є інформація, котра містить відомості про відсутність небезпеки. Впливаючи на неї шляхом перекручення її змісту (тобто перетворюючи правдиву інформацію на неправдиву), суб’єкт вчинює злочинне діяння.

'''Засобом злочину''' є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. 
== Об'єктивна сторона злочину ==
'''Об'єктивна сторона злочину''' полягає в активних суспільно-небезпечних діях, які полягають в повідомленні (усне, письмове, з використанням телефону, радіо чи інших технічних засобів) про неправдиві події або обставини, яке містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей або для їх об'єднань чи держави (терористичний акт) і спрямовано на поширення інформації такі загальнонебезпечні дії. 
Неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів приватної, комунальної чи державної власності має такі ознаки:
* містить вигадані відомості про вчинення загальнонебезпечних злочинів (про збройні напади, про закладену в тому чи іншому приміщенні вибухівку, про підготовлені підпали тощо) або про стихійне чи інше загальне лихо (землетрус, викиди радіоактивних речовин, дуже небезпечні епідемії тощо);
* відзначається правдоподібністю і може сприйматися тими, кому воно адресоване, як реальна загроза їх безпеці;
* про відсутність загрози безпеці насправді заявнику заздалегідь відомо (повідомлення може бути відкритим (під час мітингу, зборів тощо), замаскованим під чужим іменем або анонімним). 
Злочин вважається закінченим з моменту повідомлення про саму загрозу безпеці громадян, їх об'єднанням чи державі або про загрозу знищення чи пошкодженим об'єктів приватної, комунальної чи державної власності загальнонебезпечним способом. Тому вияв лише умислу діяти таким чином не може розглядатися як злочин. Злочином вважається доведення повідомлення про вказану загрозу до відома громадян, організацій чи органів влади. 
Якщо ж таке повідомлення спричинило тяжкі наслідки (завдало значної шкоди правам та законним інтересам громадян, наприклад, вони вимушені були залишити на певний час своє житло, відмовитись від сплачених послуг тощо; їх об'єднанням чи державі, наприклад, було зупинено виробництво, запроваджена додаткова охорона об'єкта, проведена пошукова робота з залученням спеціалістів тощо), відповідальність настає за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 259 КК України]. 
== Суб'єкт злочину ==
'''Суб'єктом злочину''' є фізична, осудна особа, котра вчинила злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України], у віці не молодше 16-ти років. 
== Суб’єктивна сторона злочину ==
'''Суб’єктивна сторона злочину''' виражається у прямому умислі (особа усвідомлює про суспільно небезпечний характер свого діяння (повідомлення), знає про її неправдивість та бажає довести його до відома невизначеної кількості людей чи представників організацій, установ або органів влади). Відсутність умислу виключає кримінальну відповідальність. Непрямий умисел при вчиненні злочину, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 259 КК України], також виключається.
=== Особливості злочину (мета, мотиви) ===
Особливістю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], є те, що вона передбачає наявність складної вини: прямого умислу щодо завідомо неправдивого повідомлення про загрозу громадській безпеці і необережності щодо настання тяжких наслідків. У багатьох випадках завідомо неправдиві повідомлення вчиняються за наявності умислу, що виник раптово, але відомі і факти вчинення цього злочину із заздалегідь обдуманим умислом. 
Диспозиція ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не містить будь-якої вказівки на мотив цього злочину. З огляду на це мотив та мета вчинення розгляданого злочину можуть бути різними. 
Вчинення завідомо неправдивого повідомлення без мети виключає прямий умисел, а значить і злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.259 КК України]. Винний у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення може мати за мету викликати неспокій людей, паніку або їх розгубленість; бажання розважитись або помститися за завдану винному образу чи відмову в його проханні з боку приватного, колективного чи державного об’єднання або з боку органів влади; з метою забезпечення вчинення в інших містах реальних терористичних актів або інших тяжких злочинів, вивчення складу оперативної групи та їх можливостей з метою вдосконалення ефективності злочинних дій тощо. Таким чином, мета цього злочину може бути різною, тому у кожному конкретному випадку мета повинна з’ясовуватися судом при визначенні ступеня суспільної небезпеки вчиненого і призначення покарання винній особі.

Мотивами неправдивого повідомлення про терористичний акт можуть бути різні спонукання - кар'єризм, помста, хуліганство тощо.
== Відповідальність за злочин ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України] "Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності"

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - карається позбавленням волі на строк від двох до шести років. 
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки, 2) вчинений повторно.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text] абзац перший частини другої викласти в такій редакції: "2. Те саме діяння, якщо об’єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об’єкти інфраструктури або будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, або заклади охорони здоров’я, або заклади освіти або якщо воно спричинило тяжкі наслідки чи вчинене повторно".

доповнити приміткою такого змісту: "Примітка. Термін "критично важливі об’єкти інфраструктури" вживається у значенні, визначеному в Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

Відповідно до статті 1 п. 16 Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] критично важливі об’єкти інфраструктури (далі - об’єкти критичної інфраструктури) - підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей;
== Судова практика ==
* '''Постанова Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 06 червня 2018 року''' (справа №520/9685/13-к (провадження №51-905км8 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74687902]) для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 259 КК, необхідно встановити, що саме ЦЯ особа з використанням конкретного засобу зв’язку повідомила інформацію про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, маючи прямий умисел на вчинення саме таких дій
* '''Постанова Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 лютого 2023 року''' (''справа № 678/527/22 (провадження № 51-3544 км 22'') [https://reyestr.court.gov.ua/Review/109273642] твердження, що за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 259 КК України, особам, які його вчинили, призначається покарання не пов`язане із реальним його відбуванням у виді позбавлення волі є неспроможним з огляду на те, що виходячи з положень ст. 75 КК України. Зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України випливає, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати на підставі ст. 71 КК України остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Наведена позиція відображена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №127/10266/19.
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Отримання (застосування) податкової соціальної пільги

2023-07-26T06:59:27Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227 “Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/323-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року № 23 "Деякі питання користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану на території України"]
== Що таке податкова соціальна пільга ==
Визначення податкової соціальної пільги в законодавстві відсутнє.

Водночас, виходячи із змісту пункту 169.1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''податкова соціальна пільга''' – сума, на яку платник податку на доходи фізичних осіб, має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати від одного роботодавця.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/323-2022-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року №23 "Деякі питання користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану на території України"] установлено, що в період дії воєнного стану в Україні надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням таких особливостей:'''

'''1) дозволи на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, строк дії яких закінчився в період дії воєнного стану в Україні, продовжуються на період його дії та протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування;'''

'''2) положення Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. №1010, на період дії воєнного стану на території України та протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування не застосовуються, крім випадків надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які раніше не зверталися за такими дозволами, та для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, яким необхідно отримати зазначені дозволи на періоди, що слідують за двома календарними кварталами після припинення або скасування воєнного стану в Україні.'''
== Хто має право на застосування податкової соціальної пільги ==
На застосування до свого доходу податкової соціальної пільги має право кожен платник ПДФО, якщо розмір його місячної заробітної плати не перевищує суми, що дорівнює місячному прожитковому мінімуму діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.Ця сума називається '''''граничним розміром доходу'''''.

Для платників податку на доходи фізичних осіб, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років або є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем), опікуном, піклувальником або утримує дитину з інвалідністю, граничний розмір доходу визначається як добуток суми граничного розміру доходу та відповідної кількості дітей.

Оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року дорівнює 2684 грн, тоді '''граничний дохід для застосування ПСП у 2023 році складає:''' '''2270 грн х 1,4 = 3473,4 грн.'''

'''Які граничні розміри доходу для ПСП у 2023 році для працівників з дітьми'''

Граничний розмір доходу, який надає право на ПСП одному з батьків у випадку та в розмірах, передбачених пп. 169.1.2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 ПКУ] та пп.пп. "а" і "б" пп. 169.1.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 ПКУ], визначають як добуток граничного розміру доходу для застосування ПСП і відповідної кількості дітей (у 2023 році — 3473,4 грн х кількість дітей).

Водночас враховуйте, що право на збільшення розміру граничного доходу кратно кількості дітей має лише один із батьків, про що вказують у відповідній заяві про застосування ПСП.

'''Загальною ПСП зможуть скористатися лише '''працівники, які трудяться на умовах неповного робочого часу, але не завжди'''.'''

''ПСП застосовують до нарахованого місячного доходу у вигляді зарплати лише за одним місцем його нарахування (виплати) (пп. 169.2.1 '''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]''').''

''Тож, якщо особа працює як основний працівник і внутрішній сумісник в одного роботодавця, від якого й отримує зарплату, право на ПСП визначають залежно від усього отриманого ним заробітку за таким місцем роботи. Інакше — якщо особа працює як зовнішній сумісник, тоді вона обирає місце застосування ПСП (основне місце роботи чи за сумісництвом), про що вказує у заяві про самостійне обрання місця застосування ПСП.''

Куди потрібно звернутися, щоб отримати податкову соціальну пільгу.

Якщо ви маєте право на податкову соціальну пільгу, то її можна отримати шляхом подання заяви своєму роботодавцю. Якщо працівник має право на пільгу в розмірі 100% на дітей, в розмірі 150% або 200%, разом із заявою необхідно подати відповідні підтверджуючі документи.

Перелік таких документів для кожної окремої категорії платників визначено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги]».

Отже, якщо ви маєте право на пільгу в розмірі 100% на дітей, в розмірі 150% або 200%, потрібно зібрати необхідні документи та подати роботодавцю заяву.

== Розмір податкової соціальної пільги ==
Оскільки, згідно з п.п. 1 п. 1 ст. 169 розділу ІV Кодексу податкова соціальна пільга складає '''50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи''' (у розрахунку на місяць), встановленого законом '''на 1 січня звітного податкового року''' — для будь-якого платника податку, то впродовж всього 2023 року податкова соціальна пільга складатиме:

– що надається у розмірі 100% — '''1342,00''' грн. (2684 грн. х 50% х 100%);

– що надається у розмірі 150% — '''2013,00''' грн. (2684 грн. х 50% х 150%);

– що надається у розмірі 200% — '''2684,00''' грн. (2684 грн. х 50% х 200%).

== Для кого встановлено 100% розмір податкової соціальної пільги ==
'''''На 100% податкову соціальну пільгу мають право всі працівники заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу для її отримання.''''' Пунктом 169.1.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] встановлено, що для платника податків, '''які утримують двох чи більше дітей до 18 років''', розмір податкової соціальної пільги становить 100% у розрахунку на кожну дитину. При цьому граничний розмір доходу визначається також в залежності від кількості дітей. Слід зазначити, що у пункті 169.1.2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] йде мова про одного з батьків. Тобто, якщо сім’я утримує двох чи більше дітей до 18 років, то на податкову соціальну пільгу на дітей має тільки один з них.
== Для кого встановлений 150% розмір податкової соціальної пільги ==
'''''Податкова соціальна пільга у розмірі 150%, відповідно до пункту 169.1.3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] застосовується до платників податку на доходи фізичних осіб які:'''''
*є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги]» одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.
*утримує дитину з інвалідністю — у розрахунку на кожну таку дитину ''віком до 18 років''.

*є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

*є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;
*є особою з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена підпунктом «б» підпункту 169.1.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України];
*є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
*є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]».
== Для кого встановлений 200% розмір ==
'''''Податкова соціальна пільга у розмірі 200%, відповідно до пункту 169.1.4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] застосовується до платників податку на доходи фізичних осіб які є:'''''
*Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;

*учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та особою з інвалідністю І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»];
*колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою.

*особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

*особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

== Підтвердження права на податкову соціальну пільгу ==
Перелік документів, що підтверджують право платника податку на доходи фізичних осіб на застосування податкової соціальної пільги та порядок їх подання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. N 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги».

Відповідно до Порядку платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за встановленою Державною фіскальною службою України формою. Разом з заявою платник податку надає роботодавцю документи, що підтверджують його право на отримання податкової соціальної пільги.

Періодичність подання підтверджуючих документів для отримання податкової соціальної пільги платниками податку, перерахованими у підпунктах «б», «в» та «ґ» підпункту 169.1.3 та підпункті «б» підпункту 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повинна відповідати встановленим Міністерством охорони здоров’я України строкам їх перегляду.

Відповідно до підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 розділу ІV Кодексу податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати '''з дня отримання роботодавцем заяви''' платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право на отримання ним пільги.
{| class="wikitable"
|'''Перелік платників податку'''
|'''Перелік документів'''
|-
|Будь – який платник, заробітна плата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(п.169.1.1 ПКУ)
|– заява про застосування пільги.
|-
|Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, заробітна плата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.), помножений на кількість дітей (для одного з батьків).

(п.169.1.2 ПКУ)
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни,в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).
|-
|Одинока матір, батько, вдова, вдівець або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.), помножений на кількість дітей.(пп. «а» п.169.1.3 ПКУ)

Для цілей цього пункту одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної підпунктом «а» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі,зареєстрованому згідно із законом;
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

– копія свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець);

– копія паспорта.
|-
|Платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 18 років, зарплата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.), помножений на кількість дітей.

(пп. «б» п. 169.1.3 ПКУ)
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

– пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років;

– медичний висновок, виданий закладами МОЗ в установленому порядку (якщо із заявою. звертається платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років).
|-
|Особи, віднесені законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. «в» п.169.1.3 ПКУ)
|копія посвідчення(дубліката) встановленого зразка:

– громадянина (громадянки), який (яка) постраждав (постраждала) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка;

– учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації;

– громадянина (громадянки), евакуйованого (евакуйованої) у 1986 році із зони відчуження, категорії 2 серії Б;

– громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав (проживала) у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), категорії 2 серії Б.

Особи, нагороджені Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, подають її копію.
|-
|Інваліди I або II групи, у тому числі інваліди з

дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом «б» статті 169.1 ПКУ, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. «ґ» п.169.1.3 ПКУ)
|– копія пенсійного посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи.
|-
|Особи, яким присуджено довічну стипендію як громадянам,що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. ”д” п.169.1.3 ПКУ)
|– копія акта Президента України про призначення зазначеної стипендії.
|-
|Учасники бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (N 3551-XII від 22.10.93 р.), крім осіб, визначених у підпункті «б» підпункту 169.1.4 статті 169 ПКУ, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “е” п.169.1.3ПКУ)*
|– копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни.
|-
|Герої України, герої Радянського Союзу, герої Соціалістичної праці або повні кавалери ордена Слави чи Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. «а» п.169.1.4 ПКУ)
|– копія орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної праці;

– копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів.

Або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння звання Героя України, Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної праці, нагородження орденами Слави чи Трудової Слави трьох ступенів та чотирма медалями «За відвагу».
|-
|Учасники бойових дій під час Другої світової війни або особи, які у той час працювали в тилу, та інваліди I і II групи з числа учасників бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (N 3551-XII від 22.10.93 р.), заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “б” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни;

– пенсійне посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи;

– документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни.
|-
|Колишні в’язні концтаборів або особи, визнані

репресованими чи реабілітованими, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “в” п.169.1.4 ПКУ)
|– довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою
|-
|Колишні в’язні місць примусового утримання під час Другої світової війни, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “в” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення жертви нацистських переслідувань
|-
|Особи, які були насильно вивезені з території

колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “г” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення жертви нацистських

переслідувань або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території

колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками.
|-
|Особи, які перебували на блокадній території

колишнього Ленінграду (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р., заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “ґ ” п.169.1.4 ПКУ)
|– документи, які містять необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграду (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 року.
|}

== До яких доходів не може бути застосована податкова соціальна пільга ==
'''''Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:'''''
*доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
*заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
*доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
*для державних службовців пільга застосовується під час нарахування доходів та до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, але з поданням підтверджуючих документів для встановлення розміру пільги.
Якщо платник податку порушує вищевказані норми податкового законодавства, він втрачає право на отримання ПСП за всіма місцями отримання доходу, починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування ПСП відновлюється.

'''<big>Як відновити податкову соціальну пільгу?</big>'''

Платник податку може відновити право на застосування ПСП, якщо він подасть всім роботодавцям заяви про відмову від такої пільги із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення. На підставі такої заяви кожен роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплаченого податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати. Ця сума погашається за рахунок найближчої зарплати, а у разі, коли її недостатньо – з наступної. Право на застосування ПСП відновлюється з місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф були повністю сплачені.
== Скільки податкових пільг можна застосовувати ==
Відповідно до пункту 169.3.1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], якщо платник податку має право на податкову соціальну пільгу з двох або більше підстав, то застосовується одна пільга з підстави, яка передбачає її найбільший розмір.
Є з цього правила виключення. У разі якщо платник податку утримує двох чи більше дітей, один (кілька) з яких є особою з інвалідністю, податкова соціальна пільга у розмірі 150% на дитину з інвалідністю додається до пільги у розмірі 100% на інших дітей. Є з цього приводу і офіційне роз’яснення [http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/gna/1719-4062.html ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ від 25.02.2011 р. №4062/6/17-0215].

''Слід зазначити, що відповідно до пункту 169.3.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи.''

'''<big>Відповідальність роботодавця за застосування податкової соціальної пільги</big>'''

Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 п. п. 169.2.2 ст. 169 Податкового кодексу України]).

Проте податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 п. п. 169.2.2 цього пункту Податкового кодексу України], але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги»]. У випадку якщо платник має право на застосування пільги за кількома підставами, то в заяві необхідно вказати, яким видом пільги платник хоче скористатись та додати відповідні підтвердні документи. Якщо ж державний службовець має право на підвищений розмір податкової соціальної пільги, то він повинен подати заяву, в якій зазначається, якою саме пільгою він бажає користуватися, та додати до заяви підтвердні документи.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n4155 п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України] особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Враховуючи вищевикладене, відповідальним за сплату податку на доходи фізичних осіб є працедавець, який застосував податкову соціальну пільгу без отримання від працівника заяви про її застосування.

''[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]''

Отримання (застосування) податкової соціальної пільги

2023-07-26T06:54:18Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227 “Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/323-2022-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року № 23 "Деякі питання користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану на території України"]
== Що таке податкова соціальна пільга ==
Визначення податкової соціальної пільги в законодавстві відсутнє.

Водночас, виходячи із змісту пункту 169.1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''податкова соціальна пільга''' – сума, на яку платник податку на доходи фізичних осіб, має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати від одного роботодавця.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/323-2022-п#Text постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2022 року №23 "Деякі питання користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю в умовах воєнного стану на території України"] установлено, що в період дії воєнного стану в Україні надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням таких особливостей:'''

'''1) дозволи на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, строк дії яких закінчився в період дії воєнного стану в Україні, продовжуються на період його дії та протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування;'''

'''2) положення Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. №1010, на період дії воєнного стану на території України та протягом двох календарних кварталів після його припинення або скасування не застосовуються, крім випадків надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, які раніше не зверталися за такими дозволами, та для підприємств та організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, яким необхідно отримати зазначені дозволи на періоди, що слідують за двома календарними кварталами після припинення або скасування воєнного стану в Україні.'''
== Хто має право на застосування податкової соціальної пільги ==
На застосування до свого доходу податкової соціальної пільги має право кожен платник ПДФО, якщо розмір його місячної заробітної плати не перевищує суми, що дорівнює місячному прожитковому мінімуму діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.Ця сума називається '''''граничним розміром доходу'''''.

Для платників податку на доходи фізичних осіб, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років або є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем), опікуном, піклувальником або утримує дитину з інвалідністю, граничний розмір доходу визначається як добуток суми граничного розміру доходу та відповідної кількості дітей.

Оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року дорівнює 2481 грн, тоді '''граничний дохід для застосування ПСП у 2023 році складає:''' '''2270 грн х 1,4 = 3473,4 грн.'''

'''Які граничні розміри доходу для ПСП у 2023 році для працівників з дітьми'''

Граничний розмір доходу, який надає право на ПСП одному з батьків у випадку та в розмірах, передбачених пп. 169.1.2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 ПКУ] та пп.пп. "а" і "б" пп. 169.1.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 ПКУ], визначають як добуток граничного розміру доходу для застосування ПСП і відповідної кількості дітей (у 2023 році — 3473,4 грн х кількість дітей).

Тому, '''за наявності в працівника 2-ох і більше дітей до 18 років, граничний розмір доходу для ПСП зростає кратно кількості дітей та у 2022 році''' становитиме:
* якщо двоє дітей — 6946,8 грн (3473,4 грн х 2);
* якщо троє дітей — 10420,2 грн (3473,4 грн х 3);
* якщо четверо дітей — 15040 грн. (3760 грн. х 4);
* якщо п’ятеро дітей — 18800 грн. (3760 грн. х 5) і.т.д.
Водночас враховуйте, що право на збільшення розміру граничного доходу кратно кількості дітей має лише один із батьків, про що вказують у відповідній заяві про застосування ПСП.

'''Загальною ПСП зможуть скористатися лише '''працівники, які трудяться на умовах неповного робочого часу, але не завжди'''.'''

''ПСП застосовують до нарахованого місячного доходу у вигляді зарплати лише за одним місцем його нарахування (виплати) (пп. 169.2.1 '''[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]''').''

''Тож, якщо особа працює як основний працівник і внутрішній сумісник в одного роботодавця, від якого й отримує зарплату, право на ПСП визначають залежно від усього отриманого ним заробітку за таким місцем роботи. Інакше — якщо особа працює як зовнішній сумісник, тоді вона обирає місце застосування ПСП (основне місце роботи чи за сумісництвом), про що вказує у заяві про самостійне обрання місця застосування ПСП.''

Куди потрібно звернутися, щоб отримати податкову соціальну пільгу.

Якщо ви маєте право на податкову соціальну пільгу, то її можна отримати шляхом подання заяви своєму роботодавцю. Якщо працівник має право на пільгу в розмірі 100% на дітей, в розмірі 150% або 200%, разом із заявою необхідно подати відповідні підтверджуючі документи.

Перелік таких документів для кожної окремої категорії платників визначено [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги]».

Отже, якщо ви маєте право на пільгу в розмірі 100% на дітей, в розмірі 150% або 200%, потрібно зібрати необхідні документи та подати роботодавцю заяву.

== Розмір податкової соціальної пільги ==
Оскільки, згідно з п.п. 1 п. 1 ст. 169 розділу ІV Кодексу податкова соціальна пільга складає '''50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи''' (у розрахунку на місяць), встановленого законом '''на 1 січня звітного податкового року''' — для будь-якого платника податку, то впродовж всього 2023 року податкова соціальна пільга складатиме:

– що надається у розмірі 100% — '''1342,00''' грн. (2684 грн. х 50% х 100%);

– що надається у розмірі 150% — '''2013,00''' грн. (2684 грн. х 50% х 150%);

– що надається у розмірі 200% — '''2684,00''' грн. (2684 грн. х 50% х 200%).

== Для кого встановлено 100% розмір податкової соціальної пільги ==
'''''На 100% податкову соціальну пільгу мають право всі працівники заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу для її отримання.''''' Пунктом 169.1.2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] встановлено, що для платника податків, '''які утримують двох чи більше дітей до 18 років''', розмір податкової соціальної пільги становить 100% у розрахунку на кожну дитину. При цьому граничний розмір доходу визначається також в залежності від кількості дітей. Слід зазначити, що у пункті 169.1.2 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] йде мова про одного з батьків. Тобто, якщо сім’я утримує двох чи більше дітей до 18 років, то на податкову соціальну пільгу на дітей має тільки один з них.
== Для кого встановлений 150% розмір податкової соціальної пільги ==
'''''Податкова соціальна пільга у розмірі 150%, відповідно до пункту 169.1.3 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] застосовується до платників податку на доходи фізичних осіб які:'''''
*є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги]» одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.
*утримує дитину з інвалідністю — у розрахунку на кожну таку дитину ''віком до 18 років''.

*є особою, віднесеною законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

*є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;
*є особою з інвалідністю I або II групи, у тому числі з дитинства, крім осіб з інвалідністю, пільга яким визначена підпунктом «б» підпункту 169.1.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України];
*є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів;
*є учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]».
== Для кого встановлений 200% розмір ==
'''''Податкова соціальна пільга у розмірі 200%, відповідно до пункту 169.1.4 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] застосовується до платників податку на доходи фізичних осіб які є:'''''
*Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особою, нагородженою чотирма і більше медалями «За відвагу»;

*учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, та особою з інвалідністю І і ІІ групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»];
*колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою.

*особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

*особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

== Підтвердження права на податкову соціальну пільгу ==
Перелік документів, що підтверджують право платника податку на доходи фізичних осіб на застосування податкової соціальної пільги та порядок їх подання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. N 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги».

Відповідно до Порядку платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за встановленою Державною фіскальною службою України формою. Разом з заявою платник податку надає роботодавцю документи, що підтверджують його право на отримання податкової соціальної пільги.

Періодичність подання підтверджуючих документів для отримання податкової соціальної пільги платниками податку, перерахованими у підпунктах «б», «в» та «ґ» підпункту 169.1.3 та підпункті «б» підпункту 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повинна відповідати встановленим Міністерством охорони здоров’я України строкам їх перегляду.

Відповідно до підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 розділу ІV Кодексу податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати '''з дня отримання роботодавцем заяви''' платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право на отримання ним пільги.
{| class="wikitable"
|'''Перелік платників податку'''
|'''Перелік документів'''
|-
|Будь – який платник, заробітна плата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(п.169.1.1 ПКУ)
|– заява про застосування пільги.
|-
|Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, заробітна плата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.), помножений на кількість дітей (для одного з батьків).

(п.169.1.2 ПКУ)
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни,в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).
|-
|Одинока матір, батько, вдова, вдівець або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.), помножений на кількість дітей.(пп. «а» п.169.1.3 ПКУ)

Для цілей цього пункту одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної підпунктом «а» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі,зареєстрованому згідно із законом;
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

– копія свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець);

– копія паспорта.
|-
|Платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 18 років, зарплата якого не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.), помножений на кількість дітей.

(пп. «б» п. 169.1.3 ПКУ)
|– копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

– копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

– пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років;

– медичний висновок, виданий закладами МОЗ в установленому порядку (якщо із заявою. звертається платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років).
|-
|Особи, віднесені законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. «в» п.169.1.3 ПКУ)
|копія посвідчення(дубліката) встановленого зразка:

– громадянина (громадянки), який (яка) постраждав (постраждала) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка;

– учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації;

– громадянина (громадянки), евакуйованого (евакуйованої) у 1986 році із зони відчуження, категорії 2 серії Б;

– громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав (проживала) у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), категорії 2 серії Б.

Особи, нагороджені Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, подають її копію.
|-
|Інваліди I або II групи, у тому числі інваліди з

дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена підпунктом «б» статті 169.1 ПКУ, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. «ґ» п.169.1.3 ПКУ)
|– копія пенсійного посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи.
|-
|Особи, яким присуджено довічну стипендію як громадянам,що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. ”д” п.169.1.3 ПКУ)
|– копія акта Президента України про призначення зазначеної стипендії.
|-
|Учасники бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (N 3551-XII від 22.10.93 р.), крім осіб, визначених у підпункті «б» підпункту 169.1.4 статті 169 ПКУ, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “е” п.169.1.3ПКУ)*
|– копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни.
|-
|Герої України, герої Радянського Союзу, герої Соціалістичної праці або повні кавалери ордена Слави чи Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. «а» п.169.1.4 ПКУ)
|– копія орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної праці;

– копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів.

Або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння звання Героя України, Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної праці, нагородження орденами Слави чи Трудової Слави трьох ступенів та чотирма медалями «За відвагу».
|-
|Учасники бойових дій під час Другої світової війни або особи, які у той час працювали в тилу, та інваліди I і II групи з числа учасників бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (N 3551-XII від 22.10.93 р.), заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “б” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни;

– пенсійне посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи;

– документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни.
|-
|Колишні в’язні концтаборів або особи, визнані

репресованими чи реабілітованими, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “в” п.169.1.4 ПКУ)
|– довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою
|-
|Колишні в’язні місць примусового утримання під час Другої світової війни, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “в” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення жертви нацистських переслідувань
|-
|Особи, які були насильно вивезені з території

колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками, заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “г” п.169.1.4 ПКУ)
|– копія посвідчення жертви нацистських

переслідувань або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території

колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками.
|-
|Особи, які перебували на блокадній території

колишнього Ленінграду (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р., заробітна плата яких не перевищує граничний розмір доходу, що дає право на соціальну пільгу (у 2019 році – 2690 грн.).

(пп. “ґ ” п.169.1.4 ПКУ)
|– документи, які містять необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграду (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 року.
|}

== До яких доходів не може бути застосована податкова соціальна пільга ==
'''''Податкова соціальна пільга не може бути застосована до:'''''
*доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
*заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
*доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
*для державних службовців пільга застосовується під час нарахування доходів та до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, але з поданням підтверджуючих документів для встановлення розміру пільги.
Якщо платник податку порушує вищевказані норми податкового законодавства, він втрачає право на отримання ПСП за всіма місцями отримання доходу, починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування ПСП відновлюється.

'''<big>Як відновити податкову соціальну пільгу?</big>'''

Платник податку може відновити право на застосування ПСП, якщо він подасть всім роботодавцям заяви про відмову від такої пільги із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення. На підставі такої заяви кожен роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплаченого податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати. Ця сума погашається за рахунок найближчої зарплати, а у разі, коли її недостатньо – з наступної. Право на застосування ПСП відновлюється з місяця, що настає за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф були повністю сплачені.
== Скільки податкових пільг можна застосовувати ==
Відповідно до пункту 169.3.1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], якщо платник податку має право на податкову соціальну пільгу з двох або більше підстав, то застосовується одна пільга з підстави, яка передбачає її найбільший розмір.
Є з цього правила виключення. У разі якщо платник податку утримує двох чи більше дітей, один (кілька) з яких є особою з інвалідністю, податкова соціальна пільга у розмірі 150% на дитину з інвалідністю додається до пільги у розмірі 100% на інших дітей. Є з цього приводу і офіційне роз’яснення [http://www.profiwins.com.ua/uk/letters-and-orders/gna/1719-4062.html ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ від 25.02.2011 р. №4062/6/17-0215].

''Слід зазначити, що відповідно до пункту 169.3.4 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи.''

'''<big>Відповідальність роботодавця за застосування податкової соціальної пільги</big>'''

Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 п. п. 169.2.2 ст. 169 Податкового кодексу України]).

Проте податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n3914 п. п. 169.2.2 цього пункту Податкового кодексу України], але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги. Перелік таких документів та порядок їх подання затверджено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1227-2010-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги»]. У випадку якщо платник має право на застосування пільги за кількома підставами, то в заяві необхідно вказати, яким видом пільги платник хоче скористатись та додати відповідні підтвердні документи. Якщо ж державний службовець має право на підвищений розмір податкової соціальної пільги, то він повинен подати заяву, в якій зазначається, якою саме пільгою він бажає користуватися, та додати до заяви підтвердні документи.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/conv#n4155 п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України] особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Враховуючи вищевикладене, відповідальним за сплату податку на доходи фізичних осіб є працедавець, який застосував податкову соціальну пільгу без отримання від працівника заяви про її застосування.

''[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Оплата праці]]''

Соціальні відпустки. Порядок надання

2023-06-14T05:53:16Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693 "Про затвердження Порядку надання відпустки при народженні дитини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0004323-14 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 23.01.2014 "Право на відпустки.Соціальні відпустки"]
*Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено режим воєнного стану!'''
15 березня 2022 року прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].

'''Згідно з статтею 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] у період дії воєнного стану:'''
* надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
* роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодексу законів про працю України] та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text Закону України "Про відпустки"] у період дії воєнного стану не застосовуються.
* роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
* роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text Закону України "Про відпустки"].
* роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text Закону України "Про відпустки".]
|}
==Поняття та види відпусток==
'''Відпу́стка'''— час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом, що регулює відпустки є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про відпустки"].

'''Згідно з законодавством відпустки поділяються на''':
*щорічні відпустки;
*додаткові відпустки у зв'язку з навчанням ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 13, 14 і 15 Закону України "Про відпустки"]);
*творчі відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 16 Закону України "Про відпустки"]);
*соціальні відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 17, 18, 18-1, 19 Закону України "Про відпустки"]);
*відпустки без збереження заробітної плати ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 25, 26 Закону України "Про відпустки"]).
''Також, законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.''
==Види соціальних відпусток==
'''Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 з Законом України "Про відпустки"] соціальні відпустки поділяються на такі види:'''
===Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами===
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
*''до пологів - 70 календарних днів;''
*''після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.''
===Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку===
Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
===Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини===
Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла '''не пізніше трьох місяців''' з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.
{| class="wikitable"
|-
|Чоловік, який усиновив дитину дружини від попереднього шлюбу, права на соцільну відпустку у зв'язку з усиновленням дитини не має.
|}
===Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи===
'''Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років''', або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''''10 календарних днів''''' без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

''За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.''

Див. статтю [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]]
===Відпустка при народженні дитини===
Підприємство, установа, організація за рахунок власних коштів може надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Хто має право на відпустку при народжені дитини (надається лише одній особі з нижчезазначених:)
* чоловік, дружина якого народила дитину;
* батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;
* баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).
Така відпустка є одноразовою, оплачуваною і надається тривалістю до 14 календарних днів (без врахування святкових та неробочих днів).
==Порядок надання соціальних відпусток==
'''Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами''' обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається за заявою жінки або осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n209 частині третій статті 18 Закон]у, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років''' не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).
Особам, зазначеним у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 частині третій статті 18 Закону України "Про відпустки"] (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років''' надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтями 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки"], а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку.

'''Відпустка при народженні дитини''' надається власником або уповноваженим ним органом на підставі письмової заяви особи. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку. Відпустка надається не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини та повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.

== Надання соціальних відпусток під час воєнного стану ==
Статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text] роботодавцю дали право відмовляти працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо йдеться про виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Правило на час війни передбачає виняток для двох видів соціальних відпусток, а саме:

* у зв’язку вагітністю та пологами
* для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таким чином, на час війни обмеження щодо використання соціальних відпусток встановлені '''лише для працівників об’єктів критичної інфраструктури.'''

== Див. також ==
*[[Особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану]]
*[[Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку]]
*[[Відпустка без збереження заробітної до досягнення дитиною шестирічного віку]]
*[[Щорічні та додаткові відпустки]]
[[Категорія:Відпустка]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]

Реєстрація права власності на майно, що розташоване на окупованій територіїї України

2023-05-17T07:03:45Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0468-16 Наказ Міністерства юстиції від 28 березня 2016 року № 898/5 "Про врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 березня 2016 року за № 468/28598]
*Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3050-20#Text]
== Гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території ==
Положення статті 11 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"] застосовується до тимчасово окупованої території, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#n12 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#n13 2] частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#n14 пунктом 3] частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ст. 11 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"]на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. 
→ '''За фізичними особами''', незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. 
→ '''Набуття та припинення права власності на нерухоме майно''', яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. 
→ На тимчасово окупованій території '''будь-який правочин''' щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18 Закону], інших законів України, '''вважається недійсним''' з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. 
'''Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об’єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованій території і є власністю держави Україна, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України.'''

→← Відповідно до п. 6 ч. 2 II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3050-20#Text] у Законі України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 26, ст. 892 із наступними змінами):

частину третю статті 1 викласти в такій редакції: "3. Дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку";

пункт 3 частини першої статті 3 викласти в такій редакції: "3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку";

== Куди звертатись ==
В умовах воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, місце знаходженням якого є Автономна Республіка Крим, Донецька, Запорізька, Луганська, Миколаївська, Харківська, Херсонська області, місто Севастополь, проводиться незалежно від місце знаходження такого майна.

Ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо нерухомого майна, що розташоване в межах :
* території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, забезпечує [https://just.odessa.gov.ua Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції] (м. Одеса);
* тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, забезпечує [https://kharkivobljust.gov.ua Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції] (м. Харків).
== Необхідні документи ==
* заява (формується та роздруковується реєстратором самостійно, ви лише ставите підпис);
* документ, що посвідчує особу;
* оригінал документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно (наприклад, договір купівлі-продажу, дарування; свідоцтво про право на спадщину, рішення суду про визнання права власності на майно тощо);
* довіреність (у випадку, коли документи подає уповноважена особа, а не власник);
* підтвердження оплати адміністративного збору за проведення реєстраційних дій (за кожну реєстраційну дію проводиться окрема оплата, крім випадків, коли особа звільнена від сплати збору)
== Результат розгляду поданих документів ==
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Після проведення реєстраційних дій та внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, формується витяг з такого реєстру та розміщується на веб-порталі Мін’юсту. Там ви можете знайти його в будь-який час і за необхідності роздрукувати. За бажанням заявника реєстратор/нотаріус може роздрукувати витяг без використання спеціальних бланків з проставленням підпису та печатки. Тобто витяг з реєстру, що підтверджує проведення реєстрації права власності може бути у 2-х формах: в електронній та паперовій, що мають однакову юридичну силу. 
'''Також важливо переглянути консультацію "[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Державна_реєстрація_речових_прав_на_нерухоме_майно Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно]"'''

⇔ Відповідно до п. 7 ч. 2 II Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3050-20#Text] у статті 31-8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" частину 1 викласти в такій редакції: "1. Державна реєстрація права власності на новостворені об’єкти нерухомого майна, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, що проводиться з урахуванням вимог Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" на підставі копій документів, необхідних для такої реєстрації, засвідчених підписом заявника - особи, що здійснювала будівництво такого об’єкта, здійснюється без виконання вимоги абзацу другого частини другої статті 5 Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг";
[[категорія:Цивільне право‏‎]]
[[категорія:Інші питання цивільного права‏‎]]
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[категорія:Житлове право‏‎]]

Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави

2023-04-26T07:49:35Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності]”
== Поняття та правова характеристика звільнення від кримінальної відповідальності ==
'''Звільнення від кримінальної відповідальності''' – це відмова держави від застосування обмежень, засудження та покарання до особи, що вчинила злочин, передбачений кримінальним законом, якщо така особа не становить значної суспільної небезпеки, виконала певні нормативні умови та спроможна виправитися без примусу держави через покарання.

Іншими словами, '''''звільнення від кримінальної відповідальності''''' означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння. Рішення про таке звільнення приймається виключно судом.

Умовами звільнення від кримінальної відповідальності необхідно визнавати сукупність, передбачених правовою підставою вимог, що пред’являються для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею певного злочини, бо, вочевидь, звільнити від відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава для такої відповідальності.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею не тільки закінченого, а й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину індивідуально чи у співучасті.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинення кримінально-правового відношення між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов’язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягаря кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначимим, віддається забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

Поняття звільнення від кримінальної відповідальності ''не можна ототожнювати'' з відстороненням від відповідальності у зв’язку з відсутністю в діях особи складу злочину чи за наявності обставин, які виключають злочинність діяння. Законом передбачається можливість або обов’язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад злочину. Відсутність складу злочину в діях особи виключає можливість звільнення, бо не можна звільняти від кримінальної відповідальності того, хто злочину не вчинив.
== Класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальності ==
=== За сферою поширення ===
* загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Загальній частині [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України (далі - КК Ураїни)];
* спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
=== За характером можливості звільнення від кримінальної відповідальності ===
* обов’язкові (імперативні) види звільнення від кримінальної відповідальності;
* необов’язкові (факультативні, диспозитивні) види звільнення від кримінальної відповідальності.
=== За ознаками наявності чи відсутності певних умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* умовне звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - за умови, що особа протягом року із дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок); ст. 97 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України](якщо суд визнає, що виправлення неповнолітнього можливе без застосування покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру)
* безумовне звільнення від кримінальної відповідальності без жодних умов.
=== Залежно від характеру виникнення умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких виникають у зв’язку з наявністю визначених законом подій;
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких пов’язані з позитивною посткримінальною поведінкою особи.
== Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності ==
* у зв’язку з дійовим каяттям ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 45 КК Ураїни]);
* у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 46 КК України]);
* у зв’язку з передачею особи на поруки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 47 КК України]);
* у зв’язку із зміною обстановки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 48 КК України]);
* у зв’язку із закінченням строків давності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 49 КК України]);
* на підставі закону про амністію або акта помилування;
* у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 97 КК України]);
* спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. З ст. 369 КК України]).
== Порядок звільнення від кримінальної відповідальності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 44 Кримінального кодексу України], особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Так, Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення '''здійснюється виключно судом''' ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України]).

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
== Способи звільнення від покарання та їх застосування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування:

'''звільнення від покарання:''' 
а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст, 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) за хворобою (ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) на підставі закону України про амністію або акта про помилування(ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''звільнення від відбування покарання:''' 
а) з випробуванням (ст. 75, 76, 77, 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) умовно-дострокове (ст. 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''заміна більш м'яким покаранням:''' 
а) невідбутої частини покарання (ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

''У рішенні Конституційного суду України №1-33/2004 від 2 листопада 2004 року зазначено, що безпосереднім вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності є реалізована в нормах Кодексу можливість особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, бути звільненою від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (стаття 45), з примиренням винного з потерпілим та відшкодуванням завданих ним збитків або усуненням заподіяної шкоди (стаття 46), з передачею особи на поруки (стаття 47), зі зміною обстановки (стаття 48); особа може бути звільнена від покарання, якщо на час розгляду справи в суді її не можна вважати суспільно небезпечною (частина четверта статті 74) тощо.''

'''пом'якшення призначеного покарання (ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).''' 
Ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає негайне звільнення особи від призначеного судом покарання у випадку, якщо новий закон усуває караність (декриміналізує) діяння, за вчинення якого її було засуджено, а ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - пом'якшення (зниження) призначеного засудженому покарання, що перевищує санкцію нового закону, до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У вказаних двох випадках звільнення від покарання і зниження покарання провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.

Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] 2001 р. Згідно з п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.

== Судова практика ==
· №735/1121/20 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960086] постанова Великої палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року (у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності чи покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення)

· №756/2922/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106426710] постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 вересня 2021 року (ненадання обвинуваченим документального підтвердження причин неявки на одне із судових засідань суду апеляційної інстанції, не може свідчити про його систематичне та цілеспрямоване ухилення від суду та служити підставою для зупинення або переривання перебігу строку давності, які передбачені частинами 2 і 3 статті 49 КК України).

· №715/3085/21 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106517320] постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" матері, якій було пред'явлено підозру в незаконному перенаправлені через державний кордон України своєї малолітньої дитини з використанням підробленого дозволу батька на право виїзду дитини за кордон у супроводі матері, без зясування питання про те, чи посягає вчинене нею правопорушення на охоронювані інтереси малолітньої дитини, не ґрунтується на вимогах закону)

· №640/20302/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/108628304] постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 24 січня 2023 року (особа, яка вчинила хуліганство не може бути звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46), у разі, якщо , окрім вчиненого майнової шкоди підприємству, що була добровільно відшкодована обвинуваченим, відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно моральну шкоду іншим особа, примирення з якими не відбулось).

· №328/1109/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96179766] постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05 квітня 2021 року (особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності, за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину)

· №715/2106/20 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100292332] постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 жовтня 2021 року(обов’язковою процесуальною умовою для встановлення такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як «примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим» (ст. 46 КК), під час розгляду відповідного питання в суді є підтвердження факту примирення винного з потерпілим, зокрема і під час з’ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за цією підставою)

== Див. також ==
*[[Умови та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки]]
*[[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки]]
*[[Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Пільги для дітей з інвалідністю

2023-03-24T07:07:24Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1073-01#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516 "Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років"]
*Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-12#Text]
*Закон України "Про внесення зміни до статті 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" щодо підвищення дітям з інвалідністю, постраждалим від вибухонебезпечних предметів, розміру державної соціальної допомоги" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1477-20#n5]
*Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2476-19#Text]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають '''позачергово'''.

Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Поняття ==
'''Особою з інвалідністю''' є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

'''Дитина з інвалідністю''' - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

'''Пільги''' - це встановлені законодавством або іншими нормативними актами переваги,що надаються особі(або групі осіб) порівняно з іншими громадянами.
== Право на державну соціальну допомогу та забезпечення нею дітей з інвалідністю ==
Право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю
- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей.
== Порядок та умови визначення потреб,а також їх забезпечення у зв'язку з інвалідністю ==
Відповідно до статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями),установами і організаціями.

Забезпечення державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів відбувається згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1073-01 Переліком медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516]. 
== Розмір державної соціальної допомоги ==
Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: 
* особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

* особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
* особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
* на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
Прожитковий мінімум визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14 Закону України "Про прожитковий мінімум"] та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.

Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму.

'''Відповідно до пункту 1 Закону України "Про внесення зміни до статті 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" щодо підвищення дітям з інвалідністю, постраждалим від вибухонебезпечних предметів, розміру державної соціальної допомоги" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1477-20#n5] статтю 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" після частини 1 доповнити новою частиною такого змісту: "Розмір державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, інвалідність яких пов’язана з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів, з урахуванням всіх надбавок, підвищень та інших доплат, у тому числі передбачених Кабінетом Міністрів України, підвищується на 50 відсотків розміру державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років на підставі документів, визначених Кабінетом Міністрів України. Зв’язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів, отриманим дитиною з інвалідністю до 18 років, встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".'''

Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.

'''Згідно пункту 2 частини 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми" у Законі України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" у частині першій статті 3: доповнити пунктом 5-1 такого змісту: "5-1) допомога на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність";'''
== Державні гарантії та пільги ==
=== Загальні ===
Діти з інвалідністю та особи, які їх супроводжують (не більш як одна особа, яка супроводжує особу дитину з інвалідністю), мають право на позачергове обслуговування в будь-яких касах, а також на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню, в тому числі на позачергове проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій.
=== Освіта ===
Держава гарантує особам з інвалідністю дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.
Дошкільне виховання, навчання осіб з інвалідністю здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

Професійна підготовка або перепідготовка осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці осіб з інвалідністю поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання.

Обдаровані діти з інвалідністю мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.

Навчальні заклади надають освітні послуги особам з інвалідністю нарівні з іншими громадянами, у тому числі шляхом створення належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби особи з інвалідністю.

Для реалізації права на вищу освіту та професійно-технічну освіту особами з інвалідністю вищі навчальні заклади та професійно-технічні заклади створюють їм необхідні умови для здобуття відповідної освіти.

Прийом на навчання до закладів вищої та фахової передвищої освіти осіб з інвалідністю проводиться на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання до закладів вищої та фахової передвищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки.

Спеціальні умови для здобуття вищої освіти за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів надаються:
* особам з інвалідністю, які не спроможні відвідувати навчальний заклад (за рекомендацією органів охорони здоров’я та соціального захисту населення);
* особам, у яких є захворювання, зазначені у Переліку захворювань та патологічних станів, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання;
* особам з інвалідністю I, II групи і дітям з інвалідністю віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю. 
Прийом до професійно-технічного навчального закладу проводиться шляхом конкурсного відбору вступників на навчання.

У разі складення вступних іспитів з позитивним результатом до професійно-технічних навчальних закладів поза конкурсом зараховуються діти з інвалідністю та особи з інвалідністю, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю.

За інших рівних умов переважне право на зарахування до професійно-технічних навчальних закладів мають особи з інвалідністю та діти з малозабезпечених сімей, у яких:
* обидва батьки є особами з інвалідністю;
* один з батьків є особою з інвалідністю, а інший помер;
* одинока матір є особою з інвалідністю;
* батько є особою з інвалідністю та виховує дитину без матері.
Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія (у разі призначення) та пенсія (державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю) виплачуються у повному розмірі.
=== Матеріально-побутове забезпечення ===
Особи з інвалідністю та сім'ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку,передбаченому чинним законодавством.

У разі невідповідності житла особи з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб особи з інвалідністю може провадитись заміна жилої площі.

Діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття мають право на позачергове одержання житла і матеріальну допомогу на його упорядження у разі, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя.

Особи з інвалідністю першої та другої груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Порядок і умови встановлення телефонів особам з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об'єднань осіб з інвалідністю.

Особам з інвалідністю першої, другої груп і сім'ям, у складі яких є двоє або більше осіб з інвалідністю, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою.

Особам з інвалідністю першої, другої груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою.
=== Медичне забезпечення ===
Дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої,протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Діти з інвалідністю мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.

Діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.
=== Транспорт ===
Діти з інвалідністю та особи, які їх супроводжують (не більше однієї особи, яка супроводжує дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду-також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Діти з інвалідністю та особи, які їх супроводжують (не більше однієї особи, яка супроводжує дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про транспорт"].
== Див. також ==
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]
[[Категорія:Усиновлювачі]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]

Пільги для дітей з інвалідністю

2023-03-24T06:56:25Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1073-01#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерство фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516 "Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років"]
*Закон України "Про внесення зміни до статті 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" щодо підвищення дітям з інвалідністю, постраждалим від вибухонебезпечних предметів, розміру державної соціальної допомоги" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1477-20#n5]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Людей з інвалідністю першої групи та дітей з інвалідністю на кордонах пропускають '''позачергово'''.

Для позачергового перетину кордону особою з інвалідністю першої групи або дитиною з інвалідністю разом з супроводжуючими необхідна наявність посвідчення або довідки, зазначених у статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що підтверджують статус особи з інвалідністю першої групи або дитини з інвалідністю, які потребують супроводження. Інших вимог щодо документального підтвердження особи супроводжуючого законодавчо не встановлено.

У пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення пріоритет зазначеним особам надається, якщо вони перетинають кордон пішки або на легковому автомобілі, у якому відсутні інші особи.

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Поняття ==
'''Особою з інвалідністю''' є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

'''Дитина з інвалідністю''' - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

'''Пільги''' - це встановлені законодавством або іншими нормативними актами переваги,що надаються особі(або групі осіб) порівняно з іншими громадянами.
== Право на державну соціальну допомогу та забезпечення нею дітей з інвалідністю ==
Право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю
- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей.
== Порядок та умови визначення потреб,а також їх забезпечення у зв'язку з інвалідністю ==
Відповідно до статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"] порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями),установами і організаціями.

Забезпечення державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів відбувається згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1073-01 Переліком медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516]. 
== Розмір державної соціальної допомоги ==
Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: 

* особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

* особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
* особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
* на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
Прожитковий мінімум визначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966-14 Закону України "Про прожитковий мінімум"] та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України.

Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв'язку із збільшенням прожиткового мінімуму.

'''Відповідно до пункту 1 Закону України "Про внесення зміни до статті 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" щодо підвищення дітям з інвалідністю, постраждалим від вибухонебезпечних предметів, розміру державної соціальної допомоги" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1477-20#n5] статтю 2 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" після частини 1 доповнити новою частиною такого змісту: "Розмір державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, інвалідність яких пов’язана з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів, з урахуванням всіх надбавок, підвищень та інших доплат, у тому числі передбачених Кабінетом Міністрів України, підвищується на 50 відсотків розміру державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років на підставі документів, визначених Кабінетом Міністрів України. Зв’язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів, отриманим дитиною з інвалідністю до 18 років, встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".'''

Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.
== Державні гарантії та пільги ==
=== Загальні ===
Діти з інвалідністю та особи, які їх супроводжують (не більш як одна особа, яка супроводжує особу дитину з інвалідністю), мають право на позачергове обслуговування в будь-яких касах, а також на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню, в тому числі на позачергове проходження передбачених законодавством видів контролю в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з таких територій.
=== Освіта ===
Держава гарантує особам з інвалідністю дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям.
Дошкільне виховання, навчання осіб з інвалідністю здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.

Професійна підготовка або перепідготовка осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці осіб з інвалідністю поряд із загальними допускається застосування альтернативних форм навчання.

Обдаровані діти з інвалідністю мають право на безплатне навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних закладах.

Навчальні заклади надають освітні послуги особам з інвалідністю нарівні з іншими громадянами, у тому числі шляхом створення належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби особи з інвалідністю.

Для реалізації права на вищу освіту та професійно-технічну освіту особами з інвалідністю вищі навчальні заклади та професійно-технічні заклади створюють їм необхідні умови для здобуття відповідної освіти.

Прийом на навчання до закладів вищої та фахової передвищої освіти осіб з інвалідністю проводиться на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання до закладів вищої та фахової передвищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки.

Спеціальні умови для здобуття вищої освіти за державним замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів надаються:
* особам з інвалідністю, які не спроможні відвідувати навчальний заклад (за рекомендацією органів охорони здоров’я та соціального захисту населення);
* особам, у яких є захворювання, зазначені у Переліку захворювань та патологічних станів, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання;
* особам з інвалідністю I, II групи і дітям з інвалідністю віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю. 
Прийом до професійно-технічного навчального закладу проводиться шляхом конкурсного відбору вступників на навчання.

У разі складення вступних іспитів з позитивним результатом до професійно-технічних навчальних закладів поза конкурсом зараховуються діти з інвалідністю та особи з інвалідністю, яким не протипоказане навчання за обраною спеціальністю.

За інших рівних умов переважне право на зарахування до професійно-технічних навчальних закладів мають особи з інвалідністю та діти з малозабезпечених сімей, у яких:
* обидва батьки є особами з інвалідністю;
* один з батьків є особою з інвалідністю, а інший помер;
* одинока матір є особою з інвалідністю;
* батько є особою з інвалідністю та виховує дитину без матері.
Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія (у разі призначення) та пенсія (державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю) виплачуються у повному розмірі.
=== Матеріально-побутове забезпечення ===
Особи з інвалідністю та сім'ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку,передбаченому чинним законодавством.

У разі невідповідності житла особи з інвалідністю вимогам, визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його пристосування до потреб особи з інвалідністю може провадитись заміна жилої площі.

Діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, державних або інших соціальних установах, після досягнення повноліття мають право на позачергове одержання житла і матеріальну допомогу на його упорядження у разі, якщо за висновком медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати самообслуговування і вести самостійний спосіб життя.

Особи з інвалідністю першої та другої груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Порядок і умови встановлення телефонів особам з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських об'єднань осіб з інвалідністю.

Особам з інвалідністю першої, другої груп і сім'ям, у складі яких є двоє або більше осіб з інвалідністю, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою.

Особам з інвалідністю першої, другої груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою.
=== Медичне забезпечення ===
Дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої,протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку.

Діти з інвалідністю мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.

Діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.
=== Транспорт ===
Діти з інвалідністю та особи, які їх супроводжують (не більше однієї особи, яка супроводжує дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду-також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Діти з інвалідністю та особи, які їх супроводжують (не більше однієї особи, яка супроводжує дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про транспорт"].
== Див. також ==
* [[Інвалідність та порядок її встановлення]]
* [[Порядок встановлення інвалідності дитини]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Діти, позбавлені батьківського піклування]]
[[Категорія:Діти-сироти]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]
[[Категорія:Усиновлювачі]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами для непрацюючих жінок

2023-03-24T06:44:46Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2811-12 Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»]
*''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#n27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік"]''
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100]
==Суб’єкти отримання допомоги ==
Відповідно до [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2811-12 статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»] та [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF пункту 3 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок)] право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами (далі- Допомога) '''мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування''', а саме:
* жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби;
*жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги;
*жінки, зареєстровані у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до дати припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) як безробітні;
*аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки закладів професійної (професійно-технічної), '''фахової передвищої та вищої освіти;'''
*непрацюючі жінки;
*жінки, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які не беруть участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
==Умови надання і тривалість виплати допомоги ==
Допомога, якщо звернення за нею надійшло '''не пізніше шести місяців''' з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить '''70 календарних днів''' до пологів і '''56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70 календарних днів)''' після пологів.

Жінкам, віднесеним до '''1-4 категорій осіб''', які постраждали внаслідок '''Чорнобильської катастрофи''', допомога виплачується за '''180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 –після пологів)'''.

Особам, які '''усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження''', допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.
''Допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.''
За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
==Розмір допомоги ==
Відповідно до п. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF#Text Порядку] допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається:

1) жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби - у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення;

2) жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації - у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу. Середня заробітна плата, з якої нараховується допомога, обчислюється згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100];

3) жінкам, зареєстрованим у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до дати припинення їх діяльності) як безробітні - у розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю;

4) аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - у розмірі місячної стипендії. Жінка, яка продовжує навчання, має право на виплату стипендії або допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за її вибором. При цьому допомога призначається з дня припинення виплати стипендії по день закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

''Розмір допомоги у випадках, передбачених підпунктами 1-4 цього пункту, встановлюється шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів тривалості відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, але не менш як 25 відсотків розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць;''

5) непрацюючим жінкам та жінкам, зареєстрованим як суб'єкти підприємницької діяльності, - у розмірі 25 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

''Розмір прожиткового мінімуму відповідно до Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2710-20#n27 "Про Державний бюджет України на 2023 рік"] для працездатної особи '''2684 гривні.'''''
==Куди звернутися ==
Для призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами особами, зазначеними у пункті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1751-2001-%D0%BF#Text Порядку], '''подаються '''інформація про номер запису в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я про сформований медичний висновок про тимчасову непрацездатність категорії “Вагітність та пологи”, заява, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, а також '''довідка:'''
* з основного місця служби або навчання - про те, що жінка служить або навчається;
* ліквідаційної комісії - про те, що жінка звільнена з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;
* центру зайнятості - про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна.
Особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, подають рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

'''Зверніть увагу!''' У разі виявлення невідповідностей у відомостях, що містяться в Реєстрі, уповноважена особа за місцем служби або органу соціального захисту населення повідомляє особі, щодо якої сформовано медичний висновок, про необхідність усунення таких невідповідностей.

'''Зверніть увагу!''' У разі подання раніше виданої лікувально-профілактичним закладом довідки встановленого зразка допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається на підставі такої довідки без вимоги подавати інформацію про номер запису в Реєстрі про сформований медичний висновок.

Для підтвердження даних про те, що жінка, яка є фізичною особою - підприємцем та відповідно до закону звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, не є застрахованою особою та не бере добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, використовується інформація з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку та за формою, що встановлені Пенсійним фондом України та Мінсоцполітики.

Жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів
служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби '''допомога призначається та виплачується за місцем основної служби'''. Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні, аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти і непрацюючим жінкам '''допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання'''.
==Перелік документів для оформлення допомоги по вагітності та пологах ==
'''Підставою для призначення допомоги є:'''
* заява матері, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
* листок непрацездатності – видається жіночою консультацією, в якій вагітна стоїть на обліку;
* довідка з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;
*довідка ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;
* довідка з центру зайнятості про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна;
* довідка з банку про відкриття рахунку для отримання соціальних виплат;
* довідка з органу соціального захисту населення про те, що допомога за місцем реєстрації не призначалася (якщо подається заява за місцем фактичного проживання);
* паспорт;
* картка платника податків;
* трудова книжка;
* рішення про усиновлення чи встановлення опіки для осіб, які усиновили чи взяли під опіку дитину.
== Оскарження в судовому порядку ==
Рішення про призначення або відмову в наданні допомоги може бути оскаржене в порядку '''[[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|адміністративного судочинства]]'''.
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]

Погроза знищення майна

2023-03-24T06:30:30Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"]
*Постанова Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text]
== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статтею 195 КК України] передбачена кримінальна відповідальність за погрозу знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Дане кримінальне правопорушення є [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового розслідування|кримінальним проступком]] відповідно до частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1309 КК України].
== Об'єкт кримінального проступку ==
Основним безпосереднім об'єктом кримінального проступку є право власності, а додатковим обов'язковим об'єктом - психічна недоторканність особи.

''Предметом злочину є '''чуже майно'''''.
== Об'єктивна сторона кримінального проступку ==
З об'єктивної сторони кримінальний проступок полягає в активних діях, спрямованих на залякування потерпілого (власника чи законного володільця майна, особи, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, іншої особи, яка зацікавлена у збереженні цього майна) знищенням майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом.

Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому знищити певне майно, яке є для винного чужим.

Погроза знищення чужого майна утворює склад вище вказаного кримінального проступку лише у випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або загальнонебезпечним способом.

'''Предметом''' кримінального правопорушення є чуже майно.

Слід зазначити, що погроза знищенням окремих видів майна визнається кримінально протиправною, незалежно від способу, в який винний мав намір реалізувати свою погрозу (майна судді, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів, майна військового начальника). Такий підхід пояснюється підвищеною суспільною небезпекою погрози знищення майна у складі цих кримінальних правопорушень, оскільки вона має місце у зв'язку зі службовою чи професійною діяльністю потерпілого (здійсненням правосуддя, наданням правової допомоги, виконанням обов'язків з військової служби тощо).

'''Погроза пошкодження майна не є кримінальне караним діянням'''. Кримінальна відповідальність за таке діяння може наставати лише у спеціально передбачених кримінальним законом випадках, коли погроза пошкодження майна є складовою іншого кримінального правопорушення, наприклад, примушування до вступу в статевий зв'язок ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 154 КК України]), порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (частина друга статті 161 КК України]), [[Кримінальна відповідальність за вимагання|вимагання]] (стаття 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 КК України]), примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (стаття 355 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 КК України]).

Погроза знищення майна може бути виражена усно, письмово, жестами, демонструванням засобів, якими можна привести майно у непридатність (зброя, вибухівка тощо).

Обов'язковою ознакою погрози в складі цього кримінального проступку є наявність реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози.

Погрозу знищення майна, яка утворює склад кримінального правопорушення, слід відрізняти від публічних закликів до погромів, підпалів, знищення майна. В останньому випадку, на відміну від погрози, має місце не залякування потерпілого чи інших осіб знищенням певного майна, а підбурювання невизначеної кількості людей до вчинення зазначених дій, прагненням викликати намір знищити чи пошкодити певне майно.

Це кримінальне правопорушення вважається закінченим в момент сприйняття погрози знищення майна особою, якій вона адресується.

'''Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text] погроза пошкодити чи знищити майно має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому чи його близьким родичам, або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною. Умисне знищення або пошкодження такого майна під час вимагання повністю охоплюється частиною другою, третьою або четвертою статті 189 КК, крім випадків його знищення чи пошкодження шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, яке за наявності до того підстав додатково кваліфікується за частиною другою статті 194 КК.'''
== Суб'єктивна сторона кримінального проступку ==
'''Суб'єктивна сторона кримінального проступку характеризується ''прямим умислом''.'''

Мотиви і мета погрози можуть бути різними — помста, ненависть, нездорова конкуренція тощо. Якщо погроза здійснюється з хуліганських мотивів у процесі вчинення хуліганських дій, вчинене охоплюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 296 КК України] (хуліганство) і додаткової кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 195 КК України] не потребує.
== Суб'єкт кримінального проступку ==
Суб'єкт кримінального проступку загальний, '''будь-яка особа, ''яка досягла 16-ти років''.'''

Знищення або пошкодження чужого майна внаслідок невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 367 Кримінального кодексу України.]
== Покарання ==
Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози,-
'''''карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців''.'''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"] абзац другий частини першої статті 195 після слова "громадян" доповнити словами "або громадськими роботами на строк від шістдесяти до ста двадцяти годин".
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Вирішення спорів щодо виховання дітей: порядок та особливості розгляду

2023-02-27T08:13:49Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"]
*Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1013-2022-%D0%BF#n2]
==Вирішення батьками питань щодо виховання дитини==
Відповідно до статті 11 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закону України «Про охорону дитинства»] кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Повноцінна участь батьків у вихованні дітей максимально забезпечується при їх спільному проживанні з батьками.
В тих випадках, коли батьки, внаслідок розірвання шлюбу або з інших причин, не проживають спільно, можуть виникати спори щодо участі у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини та порядку зустрічей з дитиною того батьків, хто проживає окремо.
Так, частиною третьою статті 157 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.
Одночасно, статтею 15 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України "Про охорону дитинства"] передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
== Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
Законодавством України встановлено, що проживання дитини окремо від батьків або одного з батьків, не позбавляє їх права спілкування та підтримання стосунків.

''Так, у випадку коли батьки не дійшли згоди щодо порядку участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї (стаття 158 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.''

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
== Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї ==
У випадку якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. 
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. 
За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. 
Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
== Порядок вирішення спорів щодо визначення місця проживання дитини ==
За загальним правилом батьки самостійно визначають місце проживання своїх дітей. 
Стаття 160 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] встановлює, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. 
У випадку недосягнення згоди щодо того, з ким з батьків буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. 
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування. 
Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. 
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. 
Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
== Вирішення питання тимчасового виїзду за межі України з батьком з яким дитина проживає ==
Для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою, визначеною частиною п’ятою статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України] (лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи: заяву; копія паспарту заявника; копію паспорта дитини (у разі наявності); довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання); довідку про реєстрацію місця проживання дитини; копію свідоцтва про народження дитини; копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності); копію документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (подається для тимчасового виїзду за межі України дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа або паліативної допомоги).

За результатами розгляду зазначених документів, та проведення процедури перевірки відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, '''яка досягла 14 років''', відповідний орган готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України виноситься рішення: про затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України; '''''Підставами для відмови у затвердженні висновку про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України є'''''

неподання заявником документів, передбачених законодавством

наявність рішення суду, в якому визначено місце проживання дитини з іншим із батьків або відкриття провадження у справі щодо визначення місця проживання дитини;

встановлення під час відвідування дитини, бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, недостовірних відомостей, поданих заявником, щодо місця її проживання.''''' '''''У разі коли '''''протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення/розпорядження''''' його не оскаржено, воно набирає законної сили і його копія, завірена в установленому порядку, видається заявнику для пред’явлення під час перетинання державного кордону України!!!
== Підстави позбавлення батьківських прав ==
Позбавлення батьківських прав застосовується до батьків, які не забезпечують належне виховання своїх дітей і застосовується лише за рішенням суду. 
Підстави для позбавлення батьківських прав передбачені у статті 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], де встановлено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, зокрема, не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. 
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з таких підстав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; хронічний алкоголізм або наркоманія; експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва лише у разі досягнення ними повноліття.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.[[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду]]
==Відповідальність за невиконання батьківських обов'язків ==
Окрім передбаченого статтею 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] такого виду відповідальності як позбавлення батьківських прав, за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені адміністративної та кримінальної відповідальності.
Так, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн.(стаття 184 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від 1700 грн. до 5100 грн.
Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, - тягне за собою накладення штрафу від шести (102 грн.) до восьми (136 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
[[Файл:Ст. 184 КУпАП.jpg|міні]]
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст.150 - 1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]. 
Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - карається штрафом від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]). 
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той
самий строк(Стаття 166 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).

== Судова практика ==

* №754/9026/16-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90021471].(якщо між дитиною і батьком немає психологічного зв’язку й дитина з огляду на її вік та тривале проживання з матір’ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері)
* №175/5360/13-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98671858] (обов’язковою передумовою подання дідом/бабою позову про усунення перешкод у спілкуванні з онуком є наявність порушеного права. Недоведеність наявності таких перешкод – підстава для відмови в задоволенні позовних вимог)
* №757/4643/18-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93053561](при ухваленні рішення про зміну способу участі батька у вихованні дитини оцінка найкращих інтересів дитини передбачає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для рішення, яке не порушує інтересів дитини, з огляду на об’єктивні обставини спору).
* №165/2839/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88707341](звернутися до органів опіки та піклування, а також до суду для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, може також і той із батьків, з яким визначено місце проживання дитини. Відмова органів опіки та піклування у визначенні способу участі іншого з батьків чи суду в задоволенні відповідних позовних вимог лише з мотивів того, що звертається не той із батьків, який проживає окремо, є необґрунтованою)
* №753/9433/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92765431] (зобов’язання матері дитини повідомляти батька про факти захворювання та лікування дитини, про від’їзд (обставини й напрямок) дитини за межі міста більше ніж на два дні, не є діянням, спрямованим на обмеження волевиявлення особи, і входить до поняття надання інформації про дитину, що є складником контакту з дитиною. Водночас повідомлення батьку про важливі факти із життя дитини не можна розцінювати як обтяжливе зобов’язання)
* №264/3435/18-ц (суд може відмовити в задоволенні вимог про зобов’язання того з батьків, із ким проживає дитина, узгоджувати з іншим із батьків порядок, спосіб та лікувальні установи, необхідні для лікування дітей, відвідування дітьми освітніх закладів, якщо це може призвести до порушення прав дітей, коли між сторонами є гострий конфлікт і такі умови погодження при недосягненні згоди між батьками з наведених питань можуть створювати загрозливі для життя та здоров’я дітей ситуації)
* №754/9026/16-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90021471](Якщо між дитиною та батьком немає психологічного зв’язку й дитина з огляду на її вік і тривале проживання з матір’ю повноцінно не сприймає його як батька, зустрічі батька з дитиною доцільно розпочати проводити у присутності матері)
* №176/1955/20 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/100068068] (суд призначає зустрічі малолітніх дітей (2 роки) з батьком без присутності матері, якщо між батьками виникають конфлікти при дітях під час зустрічей за участю матері, що перешкоджає налагодити контакт батька з дітьми й негативно впливає на психологічний та емоційний стан дітей)
* №711/6649/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78626998](встановлення судом часу початку літнього та зимового спільного відпочинку батька і дитини з урахуванням календарного періоду навчання дитини й необхідності підготовки до нього не порушує права батька на працю та відпочинок)
* №643/16210/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/82738256] та №379/1055/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92973133](визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір’ю у вільний від занять у школі час)
* №686/14512/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78327811] (небажання дитини спілкуватися з батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір’ю, яка має конфлікт із батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька в реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею)
* №328/2433/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88857198] (батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов’язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов’язку з виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з нею. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або навчальному закладу, означає, що саме їхній напрям та умови виховання одержали перевагу над тими, які здатні створити батьки, і із цим напрямом батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку)
* №185/8359/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/88667042](ті обставини, що дитина проживає на тимчасово неконтрольованій Україною території, а судове рішення, яке має бути виконуваним, але виконання якого держава не може гарантувати у зв’язку із зазначеними обставинами, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею і позбавлення батька такого законного права)
* №654/4307/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98911478](при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування, захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров’я; (е) право дитини на освіту)
* №295/13297/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90714225](при визначенні способів участі баби у вихованні внука, місця та часу їхнього спілкування суду необхідно дотриматися розумного балансу інтересів між бабою, батьками і внуком та врахувати насамперед інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням її віку, стану здоров’я, психоемоційного стану)
* №638/12278/15-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79313827] та №(дід має право на особисте спілкування з онукою, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом)
* №757/4643/18-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93053561] та 1№27/6439/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93053388] (при ухваленні рішення про зміну способу участі батька у вихованні дитини оцінка найкращих інтересів дитини включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для рішення, яке не порушує інтересів дитини, з огляду на об’єктивні обставини спору)
* №554/9828/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95213104](стан здоров’я чи зміна стану здоров’я батька може бути підставою для зміни способу участі у виховання дітей та режиму спілкування з ними, лише якщо такий стан здоров’я чи таке погіршення буде небезпечним для життя і здоров’я дітей)
* №757/72415/17-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/90202153] (визначення чи зміна способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею має відповідати віковим потребам дитини й бути достатнім для забезпечення участі батька у вихованні дитини за умови сумлінного ставлення батька до виконання свого обов’язку. У разі зміни обставин, пов’язаних із віком дитини, станом її здоров’я, психоемоційним станом, жодна із сторін не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею)
* №658/1267/16-ц [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79744926] та №308/9575/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93504821] , №285/3071/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87950903] (При розгляді спорів, пов’язаних із вихованням дітей, обов’язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування і їхня участь у судовому засіданні. Ухвалення рішення без дотримання цих вимог – це підстава для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд)
* №462/7279/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89209718] та №520/6084/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91337867], №754/22/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78376571] (ухвалюючи рішення, суд здебільшого керується висновком органу опіки та піклування, проте може відступити від нього, адже суд оцінює всю сукупність доказів та звертає увагу на прихильність дитини, навівши відповідні мотиви в рішенні)
* №545/3933/21 та №760/15413/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99876443] (батько / мати, які проживають окремо від дитини, також мають право на особисте спілкування з нею; той з батьків, із ким дитина проживає, не має права перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини. У справах про відібрання дитини, які мають тривалий судовий розгляд, сприяння відновленню відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з батьком чи матір’ю має переважати над намаганням одного з батьків обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з іншим) Крім того, з даного питання є практика Європейського суду з прав людини:
* справа «ВИШНЯКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF VYSHNYAKOV v. UKRAINE) [http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-192006.] було порушено статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) у зв’язку з невиконанням рішення національного суду про надання заявнику доступу до його дитини.
* справа «ГЕН ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF GEN AND OTHERS v. UKRAINE) [http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-211864.]
* справа «ВИХОВАНОК ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF VYKHOVANOK v. UKRAINE)
* справа «БОНДАР ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF BONDAR v. UKRAINE) [https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-200896.]
* справа «ШВЕЦЬ ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHVETS v. UKRAINE) [https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-195711.]
* справа «СПІЦИН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SPITSYN v. UKRAINE) [https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-214068]
* справа «ФАТХУТДІНОВ ПРОТИ РОСІЇ» (CASE OF FATKHUTDINOV v. RUSSIA) [https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-204666]
* справа «КАЦІКЕРОС ПРОТИ ГРЕЦІЇ» (CASE OF KATSIKEROS v. GREECE)

[[Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]

Залишення особи в небезпеці

2023-02-23T06:48:01Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
*Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (далі - Правила)
== Поняття залишення в небезпеці ==
'''Залишення в небезпеці''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина перша статті 135 КК України]).
== Склад злочину ==
=== Обєктивна сторона ===
''З об'єктивної сторони'' злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільне небезпечних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною третьою статті 135 КК України].
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом злочину є життя і здоров'я особи.
=== Потерпіла особа ===
Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак:
*перебуває в небезпечному для життя стані;
*позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
Небезпечний для життя стан може означати, наприклад, ситуацію, коли особа під час пожежі не може вийти із приміщення, альпініст упав у провалину і повиснув на страховому шнурі, рибалка опинився на крижині або у воді, людина, збита автомобілем, залишилась на проїзній частині дороги. Причини, через які особа потрапила в небезпечний для життя стан (її власна необережна чи умисна поведінка або причини об'єктивного характеру), не мають значення для кваліфікації злочину.

Малолітнім визнається особа, яка не досягла 14-річного віку, старим - особа, яка досягла 75-річного віку (але на можливість усвідомлення винним цього вікового стану особи суттєво впливають не тільки фактичний вік останньої, а й зовнішній вигляд, ріст, стан здоров'я, наявність інвалідності та інші фактичні обставини), а хворим - особа з інвалідністю, вагітна жінка, особа, яка отримала серйозні травми чи отруєна, інша особа, хворобливий стан, якої встановлено відповідними документами (медичним висновком, рішенням суду про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства тощо) або через інші причини він є явним для винного.

Іншим безпорадним станом можуть бути визнані втрата особою свідомості, перебування її у стані наркотичного, токсичного чи тяжкого алкогольного сп'яніння, у стані паніки, викликаної, скажімо, пожежею, повінню, зсувом, іншою стихією, або у стані, коли людина фізично не в змозі виправити ситуацію, в якій вона опинилась (наприклад, беззбройна людина, яка знаходиться під охороною, опинилась наодинці з озброєним нападником).
=== Суб'єкт злочину ===
'''''Суб'єкт злочину''''' спеціальний, ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які:
# первісно зобов'язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу;
# самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Частиною другою статті 135 КК України] передбачено вчинення даного кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом - матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

Правовий обов'язок піклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором (договором довічного утримання, перевезення, морського круїзу, на надання туристичних послуг або послуг із забезпечення особистої безпеки особи тощо).

Законодавство України покладає відповідні обов'язки на:
*батьків, усиновителів, прийомних батьків - піклуватися про здоров'я рідних, усиновлених чи прийомних дітей;
*дітей - піклуватися про батьків;
*опікунів і піклувальників - піклуватися про осіб, які перебувають під їх опікою чи піклуванням, доглядати за ними;
*співробітників пожежної охорони, аварійних служб та працівників деяких інших професій - здійснювати рятувальні роботи і подавати першу невідкладну допомогу;
*працівників спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстреної медичної допомоги - надавати допомогу громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо);
*працівників поліції - незалежно від займаних посад, місцезнаходження і часу в разі звернення до них громадян із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці - вживати заходів для рятування людей, надавати їм допомогу;
*членів екіпажу повітряного судна - рятувати пасажирів та надавати їм допомогу;
*водіїв - надавати транспортний засіб для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій;
*капітанів морських суден - йти в найближчий порт, якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо подати в морі;
*працівників пошуково-рятувальних служб, створюваних у сфері туристичної діяльності, - надавати допомогу туристам і захищати їх в екстремальних ситуаціях;
*педагогічних та науково-педагогічних працівників - захищати Дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства тощо.
''Проте, слід враховувати, що зазначене діяння тягне відповідальність за іншими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 КК України], якщо залишення без допомоги вчинене:''
*капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустрінутих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 284 КК України)];
*медичними працівниками хворим ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 139 КК України)];
*службовими особами, якщо відповідний правовий обов'язок лежить на них ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 364 або 426 КК України)].
Основні відмінності залишення в небезпеці ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 135 КК України]) від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 136 КК Україи]): за ознаками об'єктивної сторони складу злочину, за конструкцією основного складу злочину, за формою вини і саме головне - за суб'єктом. Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тож за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 136 КК України] несуть відповідальність будь-які фізичні, осудні особи з 16-річного віку, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом чи іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам.
=== Суб'єктивна сторона ===
'''З суб'єктивної сторони''' злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених частиною третьою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 135 КК України], може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. При цьому для випадків, коли винною є особа, яка зобов'язана була піклуватися про потерпілого, може бути характерним як непрямий умисел (наприклад, пожежник, усвідомлюючи, що внаслідок його бездіяльності особа може загинути, не рятує її із боягузтва), так і необережність (набувач майна за договором довічного утримання протягом тижня не відвідує хворого відчужувача, сподіваючись на те, що хвороба не є тяжкою), а для випадків, коли винною є особа, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, - тільки необережність.

Якщо ж особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, бажає настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків або свідомо допускає можливість їх настання, її бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків.

Якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно створює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів помсти залишає групу альпіністів в горах, звідки вони завідомо для нього не можуть вибратись), внаслідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 115 КК України]. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить й на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 117 ККУ].

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило шкоду здоров'ю потерпілого, тягне відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 137 КК України].
== Відповідальність ==
* Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
== Судова практика ==
* №128/5462/14-к (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться).
*№566/606/15-к (ВС тяжкими наслідками є обставини безпосередньо пов’язані із самим злочином, але такі які виходять за межі його складу. Єдиною обставиною в даній справі, яка обтяжує покарання злочинця є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.Судом призначене найменше покарання передбачене частиною 2, ст. 286 КК Україні, то не зрозуміло як це враховано).
*№351/749/16-к [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92602246] (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.)
*№263/15874/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92602248] (визнав обставинами, що обтяжують покарання - рецедив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також зважив на відсутність обставин, що його пом`якшують. Вірно зауважено, що у даній справі позиція потерпілого, який в місцевому суді не наполягав на суворому покаранні, не може бути вирішальною та повинна враховуватись на ряду із іншими обставинами.)
* №711/798/18 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616559] (ВС зазначив, що навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за ст.135 КК).
* №742/1479/19 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95533147] (ВС зазначив, що за змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності:
1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину;

2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

ВС наголосив, що кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:

а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку;

б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

Обов`язок вчинити певні дії (діяти певним чином) може випливати з різних підстав: із закону або з іншого нормативного акта; із професійних або службових функцій особи; із договору; із родинних відносин; із попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створює небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов`язана надати їй допомогу.

Також ВС зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці).
== Корисні посилання ==
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Неформальне професійне навчання

2023-01-24T09:30:09Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4312-17 Закон України „Про професійний розвиток працівників”]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України „Про зайнятість населення”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103/98-%D0%B2%D1%80 Закон України „Про професійну (професійно-технічну)освіту”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/340-2013-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340 "Про затвердження Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0003-14 Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2013 року № 875/1776 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0897-14 Наказ Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2014 року № 477 "Про затвердження Порядку видачі та форм документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями"]
*Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій" від 01.04.2022 року №2179-IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2179-20#Text]
== Поняття неформального професійного навчання ==
'''''Неформальне професійне навчання''' - набуття особою професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання.'' 
Відповідно до [https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4312-17 Закону України "Про професійний розвиток працівників"] роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне навчання працівників. Формальне навчання робітників на підприємстві завершується кваліфікаційною атестацією. Остання проводиться відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Мінпраці та МОН України.
Дія цього Положення поширюється не лише на професійно-технічні й інші навчальні заклади, а й на відповідні установи, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, у яких може здобуватися професійно-технічна освіта. Учні (слухачі), які завершили повний курс первинної професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації з присвоєнням розрядів (класів, категорій) у навчальних закладах або безпосередньо на підприємствах, проходять кваліфікаційну атестацію – складають кваліфікаційні іспити. 
'''Державні кваліфікаційні іспити включають:'''
* кваліфікаційну пробну роботу; 
* письмову екзаменаційну роботу (творчу роботу, що її замінює) або дипломну роботу, проект для випускників вищого ступеня вищого професійного училища, іншого професійно-технічного навчального закладу третього атестаційного рівня; 
* іспит або захист дипломної роботи, проекту в межах вимог кваліфікаційних характеристик. 
'''Кваліфікаційні іспити включають:'''
* кваліфікаційну пробну роботу;
* іспити або заліки з предметів професійно-теоретичної підготовки.
Для проведення державних кваліфікаційних іспитів у навчальному закладі створюється державна кваліфікаційна комісія.
== Порядок проведення кваліфікаційних іспитів ==
'''''Склад державної кваліфікаційної комісії''''' та зміни до нього затверджуються наказом керівника навчального закладу, що здійснює підготовку кваліфікованих робітників, за погодженням з відповідним регіональним органом управління професійно-технічною освітою. Для проведення кваліфікаційної атестації осіб з професій, спеціальностей та спеціалізацій, пов'язаних з роботами на об'єктах з підвищеною небезпекою праці, що перебувають під наглядом спеціально уповноважених державних органів, до складу державних кваліфікаційних комісій включаються представники цих органів. 
Кваліфікаційні іспити проводяться для визначення відповідності здобутих учнями та слухачами знань, умінь і навиків програмі навчання та вимогам кваліфікаційних характеристик і встановлення на цій основі кваліфікаційних розрядів, класів, категорій з відповідних професій. Кваліфікаційні (пробні) роботи проводяться для визначення рівня засвоєння учнями чи слухачами встановленої технології, передових прийомів і методів праці з відповідної професії, досягнення нормативного рівня продуктивності праці, виконання норм часу (виробітку), дотримання технічних умов виробництва, робіт тощо. 
'''''У процесі складання державних кваліфікаційних іспитів у період виконання кваліфікаційних пробних робіт державна кваліфікаційна комісія проводить засідання, на яких:''''' 
* розглядає підсумкові оцінки успішності, результати виконання кваліфікаційної пробної роботи, виробничу характеристику, щоденник обліку виконання навчально-виробничих робіт, письмову екзаменаційну роботу (творчу, дипломну роботу, проект) та інші матеріали, що характеризують рівень підготовки кожної особи, яка складає іспит; 
* заслуховує пояснення особи про виконання кваліфікаційної пробної роботи, письмової екзаменаційної роботи (творчої, дипломної роботи, проекту); 
* проводить усне опитування особи в межах вимог кваліфікаційної характеристики професії працівника або кваліфікаційної характеристики випускника. 
'''''Державні кваліфікаційні іспити вважаються нескладеними:''''' 
* у разі виявлення браку в кваліфікаційній пробній роботі з вини особи, яка її виконує; 
* у разі невиконання з вини особи, яка виконує кваліфікаційну пробну роботу, норм виробітку (часу), встановлених на її виконання, а також невиконання особами встановлених виробничих вимог та показників у період складання іспитів; 
* якщо за результатами іспитів у особи встановлено відсутність знань, передбачених кваліфікаційною характеристикою професії працівника або кваліфікаційною характеристикою випускника. 
Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація ''"кваліфікований робітник"'' з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України. Відповідні записи про професійне навчання робітників уносяться до трудової книжки працівника. 
Учням, слухачам, які навчалися за професіями, пов'язаними з виконанням робіт з підвищеною небезпекою праці, що перебувають під наглядом спеціально вповноважених державних органів, разом зі свідоцтвом про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації видається посвідчення встановленого зразка про допуск до роботи на цих об'єктах. Наприклад, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності в них національного посвідчення водія відповідної категорії. Учням, слухачам, які не завершили повного курсу навчання, видається довідка встановленого зразка. 
За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, що спричинили погіршення якості продукції чи робіт, робітникові може бути знижена кваліфікація на один розряд. Поновлення розряду провадиться
відповідно до чинного трудового законодавства. 
== Порядок підтвердження результатів ==
''Підтвердження результатів неформального навчання'' осіб за робітничими професіями регламентується [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/340-2013-%D0%BF Порядком підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340]. Відповідно до цієї постанови, підтвердження кваліфікації здійснюється підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, які відповідають вимогам, установленим Мінекономіки та МОН. Перелік суб’єктів підтвердження затверджується Мінекономіки за пропозиціями Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні або Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні 
Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження кваліфікації, та суб'єктів підтвердження затверджується Мінсоцполітики України за пропозиціями Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні. 
Підтвердити кваліфікацію можуть громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну.
== Список необхідних документів для підтвердження кваліфікації ==
Організацію роботи з підтвердження кваліфікації здійснює '''Державна служба зайнятості України''' та її територіальні органи. Територіальний орган Державної служби зайнятості видає особі, яка виявила бажання підтвердити кваліфікацію, анкету самооцінювання за обраною нею робітничою професією, та інформує її про:
# ''вимоги до кваліфікаційного рівня такої робітничої професії (вимоги кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи);''
# ''критерій і показники оцінювання;''
# ''процедуру підтвердження кваліфікації'';
# ''суб'єкти підтвердження, що здійснюють підтвердження кваліфікації за такою робітничою професією, графік та орієнтовну вартість підтвердження кваліфікації''.
За результатами заповнення анкети самооцінювання особа подає територіальному органові заяву про підтвердження кваліфікації, де зазначаються '''прізвище, ім'я та по батькові особи, місце роботи і посада''' (за наявності), назва професії та кваліфікаційний рівень, на який вона претендує, стаж роботи за професією відповідного кваліфікаційного рівня (за наявності вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи), найменування суб'єкта підтвердження, який обрала особа. 
'''До заяви особа додає:'''
# паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України; посвідку на постійне проживання (для іммігранта, іноземця або особи без громадянства, яка постійно проживає в Україні); посвідчення біженця (для біженця); посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або особи, якій надано тимчасовий захист в Україні (для таких осіб);
# копії документа, що засвідчує факт трудових відносин (за наявності), та документа, що засвідчує наявність стажу роботи за професією відповідного кваліфікаційного рівня (за наявності вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту до стажу роботи);
# оригінал документа про освіту (за наявності). За наявності іноземного документа про освіту особа подає також відповідну довідку про його визнання;
# одну фотокартку розміром 3×4 сантиметри;
# медичну довідку (лікарський консультаційний висновок);
# лист роботодавця про направлення працівника на підтвердження результатів неформального професійного навчання (за наявності). 
Для обробки персональних даних особа подає територіальному органу згоду в письмовій формі відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України "Про захист персональних даних"].
Територіальний орган видає особі '''не пізніше ніж на восьмий робочий день з дня подання нею документів''' направлення на підтвердження кваліфікації за формою, встановленою Мінсоцполітики України. У разі подання особою таких документів не в повному обсязі направлення не видається. Територіальний орган зберігає упродовж трьох років подані особою заяву, копії документа, що посвідчує особу, анкети самооцінювання та корінець направлення; веде облік осіб, які виявили бажання підтвердити кваліфікацію, та осіб, яким видано документ про її підтвердження.
== Порядок підтвердження кваліфікації ==
Для підтвердження кваліфікації особа звертається до суб'єкта підтвердження та подає направлення й необхідні документи, визначені порядком підтвердження кваліфікації. Підтвердження кваліфікації здійснюється суб'єктом підтвердження згідно з договором, укладеним суб'єктом підтвердження з особою або роботодавцем. 
Для забезпечення підтвердження кваліфікації суб'єкт підтвердження утворює комісію в порядку, визначеному Мінсоцполітики та МОН України за погодженням зі спільними представницькими органами. Підтвердження кваліфікації здійснюється за результатами визначення рівня професійних знань, умінь і навичок особи із застосуванням засобів вимірювання, критерію та показників оцінювання. 
Засоби вимірювання, критерій і показники оцінювання, анкета самооцінювання за конкретною робітничою професією розробляються та затверджуються суб'єктом підтвердження згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик професій, професійних стандартів за погодженням із спільними представницькими органами, Мінсоцполітики та МОН України. Для професій, пов'язаних з роботами з підвищеною небезпекою, засоби вимірювання, критерії і показники оцінювання та анкети самооцінювання погоджуються також Держгірпромнаглядом України. 
'''Суб'єкти підтвердження''' подають для організації роботи з підтвердження кваліфікації територіальному органові: критерії та показники оцінювання; анкету самооцінювання; графік підтвердження кваліфікації разом з інформацією про вартість послуг з підтвердження кваліфікації, що визначається в установленому законодавством порядку. 
Особі, яка підтвердила кваліфікацію, видається '''''свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації''''' за результатами неформального професійного навчання, форма та порядок видачі якого встановлюються Мінсоцполітики за погодженням з МОН України та спільними представницькими органами. 
У разі виявлення в особи під час процедури підтвердження кваліфікації рівня професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт за професією, суб'єкт підтвердження на підставі рішення комісії видає такій особі сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання, форма та порядок видачі якого встановлюються Мінсоцполітики за погодженням з МОН України та спільними представницькими органами. Особі, яка не підтвердила кваліфікацію, суб'єкт підтвердження надає рекомендації щодо продовження навчання.

У разі виникнення спірних питань, пов’язаних з підтвердженням кваліфікації, особа має право звернутися із заявою до структурного підрозділу з питань освіти місцевого органу влади.

'''У разі втрати або пошкодження документа''' про підтвердження результатів неформального професійного навчання особа звертається з письмовою заявою до суб’єкта підтвердження, який видав первинний документ про підтвердження результатів неформального професійного навчання, для отримання дубліката [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0897-14#Text (п. 15 Порядку видачі та форм документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2014 року № 477)]

Відповідно до пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування національної системи кваліфікацій" від 01.04.2022 року №2179-IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2179-20#Text] у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 Закон України „Про зайнятість населення”] пункт 6 частини 2 статті 22 викласти в такій редакції: "6) організовують роботу з присвоєння/підтвердження професійних та часткових професійних кваліфікацій, визнання результатів неформального та інформального навчання для зареєстрованих безробітних";

а частину 5 статті 35 викласти в такій редакції: "5. Присвоєння/підтвердження професійних та часткових професійних кваліфікацій, визнання результатів неформального та інформального навчання для зареєстрованих безробітних здійснюються в акредитованих кваліфікаційних центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття".
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Право на освіту]]

Патронатна сім’я: поняття та порядок створення

2022-12-29T11:34:06Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 "Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною"]
*Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування зможуть виїхати закордон із супроводжуючими за '''спрощеною процедурою''' під час воєнного стану.

''У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, але які зараховані до закладів різних типів, форм власності та підпорядкування на цілодобове перебування, влаштовані до сімей патронатних вихователів, здійснюється у супроводі особи, уповноваженої керівником відповідного закладу/працівником закладу, який його''

''заміщує або органом опіки та піклування чи обласною військовою адміністрацією, у супроводі патронатного вихователя, який здійснює догляд за дітьми, за наявності:''

1. паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону;

2. наказу директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, або особи, яка його заміщує;

3. письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого Нацсоцслужбою. Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв’язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної

військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, надає Нацсоцслужба, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб/особу, державу остаточного

перебування;

4. рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя та письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової (військово-цивільної) адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України такої сім’ї або дітей, які влаштовані в сім’ю патронатного вихователя, із зазначенням держави їх остаточного перебування;

5. запрошення установ, організацій різних типів та форм власності, які уповноважені державою остаточного перебування дітей або органами місцевого самоврядування такої держави на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн. У запрошенні зазначається держава остаточного перебування дітей, кількість та категорія дітей, умови їх перебування, відповідальна організація, яка буде супроводжувати дітей протягом усього періоду їх перебування за межами України, гарантії щодо повернення дітей на територію України.

При цьому супроводжуючі особи зобов’язані протягом одного робочого дня поставити дітей на консульський облік у консульській установі України в країні перебування.

Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу про взяття дітей на консульській облік. Для виїзду дітей за межі України можуть бути сформовані групи дітей із супроводжуючими особами з розрахунку один супроводжуючий не більш як на 15 дітей/один супроводжуючий не більш як на чотири дитини з інвалідністю.

''(пункт 2-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57]).''

Сторінка Міністерства соціальної політики України в Фейсбук: https://www.facebook.com/MLSP.gov.ua
|}
== Загальні положення ==
'''Патронат над дитиною''' - це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин (ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''Сім’я патронатного вихователя''' - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.

'''Патронатна сім’я''' – це тимчасова форма влаштування дитини у сім’ю, де термін перебування дитини не може перевищувати трьох місяців. Коли є обставини, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя триваліший термін, орган опіки та піклування може його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців.

'''Метою патронату над дитиною''' є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.
== Хто може бути патронатним вихователем ==
'''Патронатний вихователь''' - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї (ч.3 ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).

'''Патронатним вихователем може бути''' повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини в своєму домі.

'''Патронатним вихователем не можуть бути особи''' ''(стаття 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 СК України])''''':'''
* обмежені у дієздатності;
* визнані недієздатними;
* позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
* були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
* перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
* є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
* були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;
* за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
* є особами без громадянства;
* перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
* інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
== Хто приймає рішення про створення патронатної сім’ї==
Служба у справах дітей районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради (далі - служба) щороку на підставі аналізу випадків та причин потрапляння дітей у складні життєві обставини відповідно до пункту 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/587-2020-п#Text Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 587 “Про організацію надання соціальних послуг”], визначає потребу територіальної громади у запровадженні послуги патронату над дитиною з визначенням кількості патронатних сімей та надає пропозиції структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільських, селищних рад, який забезпечує здійснення заходів з планування та забезпечення розвитку послуг соціального супроводу сімей і дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі та первинний відбір забезпечує служба у співпраці з центром надання соціальних послуг/центром соціальних служб або іншим закладом, установою, що надає в територіальній громаді соціальні послуги незалежно від форми власності (далі - соціальний заклад), або фахівцем із соціальної роботи, якщо соціальний заклад в громаді відсутній, також центром зайнятості.

Пошук кандидатів у патронатні вихователі на рівні територіальної громади проводиться шляхом інформаційних кампаній, співбесід і консультацій з особами, які виявили бажання виконувати обов’язки патронатного вихователя, зокрема з числа безробітних.

{{У період запровадження в Україні надзвичайного або воєнного стану регіональний центр може видати рекомендацію про можливість надання пос}}

Відповідно до пункту 35 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у період запровадження в Україні надзвичайного або воєнного стану регіональний центр може видати рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику в разі успішного проходження ними основного курсу навчання.

Рішення про надання послуги патронату над дитиною та укладення договору про умови запровадження патронату приймається протягом п’яти календарних днів за розпорядженням сільського, селищного, міського голови, виданим на підставі підготовленого службою подання з урахуванням рекомендації про можливість надання послуги патронату над дитиною, виданої кандидату в патронатні вихователі регіональним центром.

Розпорядження про влаштування до сім’ї патронатного вихователя дитини, яка залишилась без батьківського піклування, та укладення договору про патронат видається сільським, селищним, міським головою за поданням служби протягом п’яти робочих днів з моменту передачі дитини з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини.

До сім’ї патронатного вихователя за необхідності та за згодою патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які не є рідними братами та сестрами або такими, що виховувались в одній сім’ї. При цьому враховуються наявні житлові умови та згода патронатного вихователя, а чисельність влаштованих дітей, які не є членами однієї сім’ї, не може перевищувати п’яти осіб.

Строк перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя визначає служба з урахуванням обставин надзвичайного або воєнного стану та готує відповідний проект розпорядження голови сільської, селищної, міської ради.

Служба передає патронатному вихователю такі документи на кожну влаштовану дитину:

наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;

акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;

довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина.

У разі неможливості здійснити первинний огляд дитини за потреби термінового влаштування служба забезпечує проведення такого огляду протягом п’яти календарних днів.

У разі відсутності інших документів, передбачених пунктом 18 цього Порядку, та неможливості їх надання служба здійснює заходи для відновлення документів, зокрема шляхом застосування електронних засобів зв’язку.

Служба зобов’язана поінформувати патронатного вихователя про особливості здійснення догляду, виховання, забезпечення безпеки дитини в умовах надзвичайного або воєнного стану.

== Порядок створення патронатної сім’ї ==
=== Відбір кандидатів===
Пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893] (далі - Порядок), особа, яка виявила бажання стати кандидатом у патронатні вихователі, подає до служби за місцем свого фактичного проживання:

1) заяву про намір стати патронатним вихователем;

2) заяву про згоду на влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від усіх членів сім’ї, а також осіб, які фактично проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі, в тому числі біологічних дітей, якщо вони досягли такого віку та розвитку, що можуть її висловити;

3) висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі, добровільного помічника та осіб, які фактично проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатками 4 і 5 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”];

4) довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, кандидата у патронатні вихователі та членів сім’ї, які досягли 14-річного віку і проживають разом з ним;

5) копії таких документів:
* паспортів кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника або за технічної можливості електронні копії паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія);
* паспорта іноземця або посвідки на постійне проживання, що посвідчує особу без громадянства; або електронну копію одного з передбачених Податковим кодексом Українидокументів з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків, що за технічної можливості подається засобами Порталу Дія (крім іноземців та осіб без громадянства);
* свідоцтва про шлюб або інший документ, що підтверджує родинні стосунки або сімейні відносини кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
* документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Заяви з необхідними документами подаються в паперовій чи за технічної можливості в електронній формі.

Якщо органом місцевого самоврядування або військово-цивільною адміністрацією утворено центр надання адміністративних послуг, заява та необхідні документи подаються через такий центр.

Організацію заходів з первинного відбору кандидатів у патронатні вихователі забезпечує служба.

Соціальний заклад/фахівець із соціальної роботи із залученням психолога протягом п’яти робочих днів після надходження запиту проводить за місцем фактичного проживання кандидата у патронатні вихователі оцінку сімейної ситуації та житлово-побутових умов сім’ї кандидата у патронатні вихователі.
=== Проходження навчання===
Відповідно до пункту 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 Порядку] після отримання висновку про оцінку сімейної ситуації та житлово-побутові умови сім’ї кандидата у патронатні вихователі та у разі успішного проходження кандидатом у патронатні вихователі і добровільним помічником первинного відбору служба протягом п’яти робочих днів:
* готує направлення на навчання за програмою підготовки патронатних вихователів згідно з додатком 2 для кандидата у патронатні вихователі та добровільного помічника;
* надсилає зазначене направлення офіційним листом відповідному обласному, Київському міському центру соціальних служб (далі - регіональний центр) для організації навчання;
* інформує про зазначене кандидата в патронатні вихователі та добровільного помічника.
Навчання кандидатів у патронатні вихователі та добровільних помічників за програмою підготовки патронатних вихователів, затвердженою Мінсоцполітики, протягом двох місяців з моменту отримання направлення забезпечує відповідний регіональний центр шляхом залучення до проведення навчання тренерів, які мають сертифікат за даною програмою, з числа працівників регіонального центру, представників громадських, благодійних організацій, закладів вищої освіти тощо.

За результатами навчання регіональний центр протягом місяця після його завершення видає рекомендацію про можливість надання послуги патронату над дитиною кандидату у патронатні вихователі та добровільному помічнику, які успішно завершили повний курс навчання, або вмотивовану відмову у наданні такої рекомендації.
=== Укладення договору про надання послуг з патронату над дитиною===
За результатами первинного відбору та на підставі отриманої рекомендації служба готує рішення органу опіки та піклування та проект договору про умови запровадження та організацію функціонування послуги патронату над дитиною, що надаватиметься сім’єю патронатного вихователя, примірна форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n259 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”].
=== Влаштування дитини в сім'ю і укладення договору про патронат над цією дитиною===
Передача дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється за наказом служби та акта про факт передачі дитини за формою згідно з додатком 2 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”.]

Прийняття наказу служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя здійснюється на підставі одного з таких документів:
* акта про покинуту чи знайдену дитину; дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників, а також наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини;
* рішення органу опіки та піклування про негайне відібрання дитини відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-п#Text Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”;]
* акта про виявлення розлученої із сім’єю дитини, яка не є громадянином України, за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 832;
* заяви/звернення про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя від батька або матері або обох батьків чи особи, яка є законним представником дитини, чи самої дитини, в якій зазначені складні життєві обставини, що підтверджують необхідність влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.
До заяви додається копія паспорта або інший документ, що посвідчує особу та її статус по відношенню до дитини. У разі подання заяви про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя іноземною особою також надається документ, що посвідчує особу та законність перебування її та дитини на території України.

На кожну влаштовану дитину служба передає патронатному вихователю:
# наказ служби про передачу дитини до сім’ї патронатного вихователя;
# акт про факт передачі дитини до сім’ї патронатного вихователя;
# довідку про стан здоров’я дитини за результатами її первинного огляду на момент влаштування до сім’ї патронатного вихователя або виписку із закладу охорони здоров’я, в якому перебувала дитина;
# копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності) або за технічної можливості електронну копію відображення в електронній формі інформації, що міститься у свідоцтві про народження, виготовленому на паперовому бланку, що подається засобами Порталу Дія (для дітей з інвалідністю, дітей віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності), або інший документ, що посвідчує особу;
# медичну картку дитини, карту щеплень дитини (у разі наявності);
# копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
# копії документів, що підтверджують освітній рівень дитини, копію індивідуальної програми розвитку дитини (у разі наявності);
# договір про патронат.
Патронатному вихователю також можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, зберігання контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань.

Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування до сім’ї патронатного вихователя.

Орган опіки та піклування протягом семи робочих днів з моменту передачі дитини приймає рішення/розпорядження про її влаштування до сім’ї патронатного вихователя з урахуванням дати, зазначеної в акті про факт передачі дитини, та укладає договір про патронат над дитиною (далі - договір про патронат), типова форма якого затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 року № 893 “Деякі питання захисту прав дитини та надання послуги патронату над дитиною”.]

Відповідно до пункту 36, 37, 38 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] у разі виникнення загрози життю чи здоров’ю дитини під час дії надзвичайного або воєнного стану:

сім’я патронатного вихователя може переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом, на безпечну територію. При цьому патронатний вихователь зобов’язаний негайно повідомити, зокрема, засобами електронного зв’язку батькам/законним представникам дитини, службі виконавчого органу, який передав дитину під патронат, або службі у справах дітей обласної військової адміністрації про обставини, намір та маршрут переміщення на безпечну територію;

рішення про необхідність переміщення дитини на безпечну територію може прийняти сільський, селищний, міський голова та запропонувати сім’ї патронатного вихователя переміститися разом з дитиною, яка перебуває під патронатом.

Якщо сім’я патронатного вихователя не може або не хоче переміщуватися, за поданням служби сільський, селищний, міський голова приймає рішення про припинення договору про патронат та подальше влаштування дитини і переміщення її на безпечну територію.

У разі прийняття рішення про переміщення сім’ї патронатного вихователя разом із дитиною, яка перебуває під патронатом, сільський, селищний, міський голова повинен визначити/погодити місце тимчасового переміщення, сприяти сім’ї у переміщенні та зобов’язаний надати допомогу у випадку евакуації.

У разі неможливості прийняття рішення про повернення дитини до батьків/законних представників чи місця постійного влаштування з урахуванням її найкращих інтересів у строки, зазначені у пункті 27 цього Порядку, за поданням служби та за згодою патронатного вихователя сільський, селищний, міський голова може видати розпорядження про продовження строку дії договору про патронат над дитиною з урахуванням фактичних обставин, у тому числі і на період надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.

Якщо орган опіки та піклування не має можливості з об’єктивних причин виконувати свої функції, сільський, селищний, міський голова за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя з дитиною за поданням служби видає розпорядження про тимчасову організацію роботи сім’ї патронатного вихователя до видання іншого відповідного розпорядження з урахуванням обставин, у тому числі і до припинення надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення. Про прийняте рішення протягом трьох робочих днів повідомляється Нацсоцслужбі.

У разі вимушеного переміщення сім’ї патронатного вихователя разом з дитиною, влаштованою під патронат:

1) патронатний вихователь після прибуття на місце тимчасового проживання повідомляє службі виконавчого органу за місцем переміщення та службі, яка передала дитину під патронат, нову адресу свого проживання та контактні дані;

2) служба, яка передала дитину під патронат, з використанням засобів електронного зв’язку надсилає копію договору про патронат над дитиною службі за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя;

3) у разі можливості вносить інформацію про тимчасове місце перебування дитини до єдиної інформаційно-аналітичної системи “Діти” або інформує про це Нацсоцслужбу;

4) служба за місцем переміщення сім’ї патронатного вихователя:

сприяє створенню відповідних умов для функціонування сім’ї патронатного вихователя та задоволенню потреб влаштованої дитини;

протягом п’яти робочих днів бере на облік дитину, яка перебуває у сім’ї патронатного вихователя, повідомляє органу соціального захисту населення про розміщення на його території сім’ї патронатного вихователя та надсилає засобами електронного зв’язку відповідне повідомлення службі, яка передала дитину під патронат;

у разі потреби та за згодою патронатного вихователя може здійснювати влаштування дітей під патронат і в тому випадку, коли в сім’ї патронатного вихователя вже перебувають раніше влаштовані діти.

=== Припинення договору про патронат ===
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України] договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Дія договору про патронат припиняється:
* на підставі рішення органу опіки та піклування про повернення дитини в сім’ю у разі подолання дитиною, її батьками, іншими законними представниками складних життєвих обставин або завершенням визначеного у договорі про патронат строку перебування дитини у сім’ї патронатного вихователя, де третьою стороною договору про патронат є батьки/законні представники дитини чи один із них;
* у разі її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до малого групового будинку;
* у разі досягнення дитиною повноліття або у зв’язку із набуттям повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законодавством;
* у разі виникнення у сім’ї патронатного вихователя умов чи наявності фактів, несприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пункті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#Text Порядку];
* у разі смерті дитини, патронатного вихователя чи добровільного помічника.
Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає орган опіки та піклування за результатами розгляду питання комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданого службою пакета документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок міждисциплінарної команди про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із таких документів:
* заява батьків/законних представників дитини про повернення в сім’ю у зв’язку з подоланням обставин, що спричинили влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя;
* заява дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити);
* заява патронатного вихователя про неможливість надання послуги патронату над дитиною у своїй сім’ї внаслідок виникнення обставин, що об’єктивно унеможливлюють їх виконання;
* подання служби про невиконання або неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат;
* подання служби про виведення дитини/особи з патронату у зв’язку з досягненням повноліття та визначенням місця її подальшого проживання, навчання чи працевлаштування.
Під час вибуття з сім’ї патронатного вихователя у разі досягнення повноліття особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, органом опіки та піклування обов’язково вживаються заходи до визначення місця її подальшого проживання, джерел отримання доходу, налагодження контактів з родичами, які надаватимуть їй підтримку, та у разі потреби її соціального супроводу, підбору наставника з урахуванням індивідуальних потреб та рівня готовності до самостійного життя.

Патронатний вихователь протягом семи календарних днів після вибуття дитини з його сім’ї надає батькам/законним представникам, до яких повернулася дитина, консультативну підтримку щодо особливостей її догляду та виховання з метою усунення ризиків повторного виникнення складних життєвих обставин.

Відповідно до пункту 39, 40 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №581 "Про внесення змін до Порядку створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/581-2022-%D0%BF#Text] дія договору про патронат припиняється на підставі розпорядження сільського, селищного, міського голови за поданням служби у разі:

відсутності можливості надавати послугу патронату над дитиною в умовах надзвичайного або воєнного стану;

виникнення у сім’ї патронатного вихователя обставин чи наявності фактів, не сприятливих для перебування дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, або обставин, зазначених у пунктах 5, 30 та абзаці четвертому пункту 35 цього Порядку.

Рішення про припинення дії договору про патронат та вибуття дитини з сім’ї патронатного вихователя приймає сільський, селищний, міський голова на підставі поданих службою документів, що обґрунтовують доцільність прийняття такого рішення.

Підставами для прийняття такого рішення є висновок служби про досягнення цілей, визначених індивідуальним планом соціального захисту дитини, та наявність одного із документів, передбачених пунктом 31 цього Порядку.

== Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя==
Відповідно до ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.

Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Права дитини також застверджені у ст. 6, 7, 8, 9, 10, 15, 16, 17, 18, 19 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text Закон України "Про охорону дитинства"].
== Обов’язки патронатного вихователя==
Відповідно до ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] патронатний вихователь зобов’язаний:
 
1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;
 
2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;
 
3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;
 
4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;
 
5) сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною.

Загальні права та обов’язки патронатного вихователя визначаються договором про умови запровадження патронату.

Особливості здійснення обов’язків щодо догляду, виховання та реабілітації конкретної дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, визначаються договором про патронат.

Регіональний центр у разі потреби, але не рідше ніж один раз на рік, забезпечує проходження патронатним вихователем та добровільним помічником супервізії, за результатами - надає їм рекомендації та пропонує патронатному вихователю участь у заходах з підвищення професійної компетентності за темами, які підвищать його здатність надавати якісні послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини, влаштованої до сім’ї патронатного вихователя.
== Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад протягом п’яти робочих днів після укладення договору про умови запровадження патронату нараховують з відповідного місцевого бюджету поворотну фінансову допомогу (далі - резервні кошти), що виплачується патронатному вихователю для своєчасного забезпечення догляду, виховання та реабілітації дитини (далі - потреб дитини), влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, до моменту отримання державної соціальної допомоги.

При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/893-2021-п#n190 Порядок виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя та оплати послуги патронату над дитиною, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 20 серпня 2021 року № 893.]
== Див. також ==
* [[Патронат над дітьми]]
* [[Оплата послуг патронатного вихователя]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Ненадання допомоги хворому медичним працівником

2022-11-22T09:21:12Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закон України "Про екстрену медичну допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указ Президента України від 15 червня 1992 року № 349 "Про Клятву лікаря"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/343-97-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 343 "Про створення державної служби медицини катастроф"]
== Загальна інформація ==
Згідно з преамбулою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n23 Статтею 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] встановлено, що медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до статті 37 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n318 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. Організація та забезпечення надання екстреної медичної допомоги громадянам та іншим особам здійснюються відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закону України "Про екстрену медичну допомогу"].

Частиною 5 статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1558 Цивільного кодексу України] встановлено, що у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.

У статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n611 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] зазначається, що винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством. При цьому, слід зазначити, що згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 частиною третьою статті 34 цього Закону] лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму. Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.
== Склад кримінального правопорушеня ==
=== Об'єкт ===
Об’єктом кримінального правопорушення є життя і здоров’я людини.
=== Об'єктивна сторона ===
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього. Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і в ненаданні допомоги в обсязі, потрібному в конкретній ситуації.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 статтею 139 ККУ] слід кваліфікувати, зокрема:
* відмову прийняти виклик лікаря; нез'явлення до хворого за викликом;
* відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку;
* відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні;
* поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги;
* відмову надати першу невідкладну медичну допомогу пораненому або травмованому (дати потрібні ліки, провести штучне дихання або масаж серця, зупинити кровотечу тощо);
* припинення активних заходів щодо підтримання життя хворого у випадку, коли стан людини ще не визначений як незворотна смерть.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.

Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.

Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.

Питання про те, чи є причина ненадання допомоги поважною, вирішується у кожному конкретному випадку. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час (наприклад, перебування у відпустці), відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною.

Злочин вважається закінченим з моменту відмови медичного працівника від надання медичної допомоги.
=== Суб'єктивна сторона ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується ''прямим умислом''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, указаних у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 частині 2 статті 189 ККУ], є необережним. У разі встановлення умислу щодо смерті або певних тілесних ушкоджень діяння винного слід кваліфікувати як відповідний умисний злочин проти життя або здоров'я людини.
=== Суб'єкт ===
Суб’єкт кримінального правопорушення спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т. ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 статтею 139 ККУ] можуть нести відповідальність медичні працівники, незалежно від того, яку спеціальну освіту вони мають (лікарі, провізори, акушерки, медичні сестри, фельдшери тощо, у тому числі працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров'я вони працюють. Це можуть бути також особи, які займаються медичною практикою як різновидом господарської діяльності: згідно з чинним законодавством такі особи зобов'язані надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також у разі нещасного випадку та гострих захворювань.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Частиною 2 статті 139 ККУ] передбачає відповідальність за ненадання допомоги хворому, якщо воно спричинило його смерть або інші тяжкі наслідки (кваліфікований склад злочину). Додатково до ознак складу злочину, передбаченого частиною першою, для кваліфікації за цією нормою потрібно встановити настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті потерпілого або інших тяжких наслідків і наявність причинного зв'язку між діянням та суспільно небезпечним наслідком. За відсутності вказаного причинного зв'язку діяння медичного працівника кваліфікується за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 частиною 1 статті 139 ККУ] навіть у тому разі, коли після його вчинення настала смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Іншими тяжкими наслідками можуть бути різні види тілесних ушкоджень (тяжкі або середньої тяжкості).
== Потерпілий ==
Потерпілим є особа, яка потребує медичної допомоги. Це, зокрема, особа з інвалідністю, особа, яка отримала серйозну травму (наприклад, унаслідок вчинення злочину або нещасного випадку), особа, яка отруїлась або перебуває в іншому явно хворобливому стані (наприклад, у стані гіпертонічного кризу).
== Кваліфікуюча ознака ==
Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки.
== Санкція (покарання) ==
#Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
#Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"] абзац другий частини першої статті 139 ККУ після слів "до трьох років" доповнено словами "або громадськими роботами на строк до двохсот годин".

== Судова практика ==
За правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2019 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81020404 №755/2545/15-ц], від 04.11.2020 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92973097 №686/6022/18], від 21.04.2021 у справі [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96544653 №648/2035/17], для настання відповідальності за завдання шкоди здоров`ю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі №3-51гс14 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/40289253] (потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт, що відповідач є заподіювачем шкоди).

Постанова Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.01.2019 року у справі №302/836/17 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/79217213] (неналежне виконання лікарем функціональних обов’язків, зокрема обрання хибної методики лікування хворого, є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення).
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність

2022-09-19T06:44:51Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінально процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України «Про захист персональних даних»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text Закон України "Про інформацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text Закон України "Про доступ до публічної інформації"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12#Text Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001748-09#Text Етичний кодекс лікаря України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text Закон України "Про психіатричну допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
== Поняття лікарської таємниці ==
Конвенції про права людини в біомедицині (Convention on Human Rights and Biomedicine. DIR/JUR (96), 14, Strasbourg 1996) відомості про стан здоров’я людини визнає складовою права на повагу до приватного життя (ст. 10) та охороняється також положеннями Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 8).

'''Правила розпорядження даними, які становлять лікарську таємницю, та інформацією для пацієнта також задекларовані на міжнародному рівні, зокрема у:'''

* Женевській декларації Всесвітньої медичної асамблеї, прийнятій на 2ій Генеральній Асамблеї Всесвітньої медичної асоціації (вересень 1948 року);
* Міжнародному кодексі медичної етики, прийнятому 3ю Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (жовтень 1949 року);
* Положенні про захист прав та конфіденційності пацієнта, прийнятому 45ю Всесвітньою медичною асамблеєю (жовтень 1993 року);
* Положенні та поглядах Всесвітньої психіатричної асоціації про права і юридичний захист психічно хворих, прийнятих Генеральною асамблеєю Всесвітньої психіатричної асоціації на VIII Всесвітньому конгресі із психіатрії (жовтень 1989 року);
* Гавайській декларації Всесвітньої психіатричної асоціації, схваленій Генеральною асамблеєю Всесвітньої психіатричної асоціації (липень 1983 року);
* Резолюції 46/119 «Захист осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги», прийнятій Генеральною асамблеєю ООН (лютий 1992 року);
* Рекомендаціях 818 (1977) щодо ситуації з психічними захворюваннями, прийнятих Парламентською асамблеєю Ради Європи (жовтень 1977 року);
* Рекомендаціях Комітету міністрів державами учасницям стосовно правового захисту осіб, які страждають на психічні захворювання та примусово утримуються як пацієнти (лютий 1983 року).

Відповідно п.3.6. Етичного кодексу лікаря України кожен пацієнт має право на зберігання особистої таємниці.

Лікар, як й інші особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов'язаний зберігати лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, як і факт звернення за медичною допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це захворювання не загрожує його близьким і суспільству.

Таємниця поширюється на всю інформацію, отриману в процесі лікування хворого (у т. ч. діагноз, методи лікування, прогноз тощо).

В нормативно-правових актах, у яких зазначаються відомості, що становлять лікарську таємницю, відсутнє чітке визначення цього терміна.

Відповідно до ст. 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я] «лікарську таємницю» можливо розуміти інформацію, яка стала відома медичні працівники й інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості.

Згідно з ст. 286 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] «лікарську таємницю» можливо розуміти як:
* таємницю про стан здоров'я особи;
* факт звернення за медичною допомогою;
* діагноз;
* інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.
Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
{| class="wikitable"
|-
| Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
|}
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] під поняттям лікарської таємниці слід розуміти такі відомості:
* факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя;
* зараження особи інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстеження з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані у зв'язку з виконанням професійних обов'язків посадовими особами та медичними працівниками закладів охорони здоров'я;
* результати медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (Вони повідомляються лише цим особам. При цьому приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним).
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»] в Україні діють державні інформаційні системи трансплантації: Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин та Державна інформаційна системи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин.

Обробка персональних даних, що є конфіденційною інформацією про фізичних осіб та міститься в інформаційних системах супроводу трансплантації, здійснюється з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text законів України "Про захист персональних даних"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text "Про інформацію"] та інших законів України.

Персональні дані, що є конфіденційною інформацією про фізичну особу, збирання, зберігання і використання яких не передбачено законодавством у сфері охорони здоров’я, та містять вимоги щодо обробки персональних даних в інших інформаційно-телекомунікаційних системах, можуть оброблятися у базах даних державних інформаційних систем трансплантації лише за згодою суб’єктів персональних даних.
== Порядок розголошення лікарської таємниці ==
Відповідно до частини другої статті 39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров’я"] ч.2 ст.285 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).

'''Також лікарська таємниця може бути розголошена без згоди пацієнта у таких випадках:'''
* Якщо пацієнт надає згоду на поширення такої інформації (ст. 21, ч. 2 Закону “Про інформацію”) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text];
* Медичну документацію про особу може отримати лише безпосередньо сама особа, якої це стосується (ч. 1 ст. 285 Цивільного кодексу України), або її представник, на підставі доручення або договору про надання правової допомоги (за умови, що копії зазначених документів будуть долучені до запиту), а також батьки (усиновлювачі, опікун або піклувальник) як законні представники дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).
* Тимчасовий доступ до документів, що містять лікарську таємницю, може надати слідчий суддя або суд в рамках кримінального провадження, якщо при цьому буде встановлено, що інших способів отримання необхідної слідству інформації немає (ч.6 ст. 163 Кримінально процесуального кодексу України).
* Наречені мають право бути взаємно обізнані про стан здоров'я (ст. 30 Сімейного кодексу України).
* Інформація про результати тестування на ВІЛ, про наявність або відсутність в людини ВІЛ-інфекції дозволяється лише: особі, стосовно якої було проведено тестування, батькам чи іншим законним представникам такої особи; іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я – винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи; іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках (ч. 4 ст. 13 Закону “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”).Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо людина, що живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням або ж людина, що живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не отямиться і не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.
* Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для організації надання особі, яка страждає важким психічним розладом, психіатричної допомоги та провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації (стаття 6 Закону “Про психіатричну допомогу”).
* Відомості про лікування в наркологічному закладі можуть бути розголошені правоохоронним органам у разі притягнення такої особи до кримінальної або адміністративної відповідальності (ст. 14, ч. 5 Закону “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”).
Відповідно до ст. 7 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України «Про захист персональних даних»] до обробки персональних даних про здоров’я людини пред’являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю.
== Відповідальність за розголошення лікарської таємниці ==
За незаконне розголошення лікарської таємниці встановлена кримінальна відповідальність (ст. 145 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Так, умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, – карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Згідно зі ст. 132 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

== Судова практика ==
Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду №205/9115/19 від 29.06.2022 року [https://reyestr.court.gov.ua/Review/105110286] (без надання письмової інформованої згоди пацієнтом на розголошення відомостей про позитивний ВІЛ-статус лікар не має права передавати іншій особі, зокрема й іншому лікарю, цю конфіденційну інформацію).

== Див. також ==
* [[Відповідальність медичних працівників]]
* [[Права пацієнта]]
[[Категорія: Право на медичну допомогу]]

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян

2022-08-29T14:09:50Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* Закон України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text]
* Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] 
== Об’єкт злочину ==
За завідомо неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці, знищення чи пошкодження об’єктів власності передбачена кримінальна відповідальність за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України]. А '''об'єктом злочину''' є громадська безпека. 
Громадська безпека – це стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об’єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння ними шкоди. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Ч. 1 ст. 3 Конституції України] встановлює, що безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальних цінностей. 
Безпеці людей завдають шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлено їх велику суспільну небезпечність. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства. 
Предметом цього злочину є інформація, котра містить відомості про відсутність небезпеки. Впливаючи на неї шляхом перекручення її змісту (тобто перетворюючи правдиву інформацію на неправдиву), суб’єкт вчинює злочинне діяння.

'''Засобом злочину''' є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. 
== Об'єктивна сторона злочину ==
'''Об'єктивна сторона злочину''' полягає в активних суспільно-небезпечних діях, які полягають в повідомленні (усне, письмове, з використанням телефону, радіо чи інших технічних засобів) про неправдиві події або обставини, яке містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей або для їх об'єднань чи держави (терористичний акт) і спрямовано на поширення інформації такі загальнонебезпечні дії. 
Неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів приватної, комунальної чи державної власності має такі ознаки:
* містить вигадані відомості про вчинення загальнонебезпечних злочинів (про збройні напади, про закладену в тому чи іншому приміщенні вибухівку, про підготовлені підпали тощо) або про стихійне чи інше загальне лихо (землетрус, викиди радіоактивних речовин, дуже небезпечні епідемії тощо);
* відзначається правдоподібністю і може сприйматися тими, кому воно адресоване, як реальна загроза їх безпеці;
* про відсутність загрози безпеці насправді заявнику заздалегідь відомо (повідомлення може бути відкритим (під час мітингу, зборів тощо), замаскованим під чужим іменем або анонімним). 
Злочин вважається закінченим з моменту повідомлення про саму загрозу безпеці громадян, їх об'єднанням чи державі або про загрозу знищення чи пошкодженим об'єктів приватної, комунальної чи державної власності загальнонебезпечним способом. Тому вияв лише умислу діяти таким чином не може розглядатися як злочин. Злочином вважається доведення повідомлення про вказану загрозу до відома громадян, організацій чи органів влади. 
Якщо ж таке повідомлення спричинило тяжкі наслідки (завдало значної шкоди правам та законним інтересам громадян, наприклад, вони вимушені були залишити на певний час своє житло, відмовитись від сплачених послуг тощо; їх об'єднанням чи державі, наприклад, було зупинено виробництво, запроваджена додаткова охорона об'єкта, проведена пошукова робота з залученням спеціалістів тощо), відповідальність настає за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 259 КК України]. 
== Суб'єкт злочину ==
'''Суб'єктом злочину''' є фізична, осудна особа, котра вчинила злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України], у віці не молодше 16-ти років. 
== Суб’єктивна сторона злочину ==
'''Суб’єктивна сторона злочину''' виражається у прямому умислі (особа усвідомлює про суспільно небезпечний характер свого діяння (повідомлення), знає про її неправдивість та бажає довести його до відома невизначеної кількості людей чи представників організацій, установ або органів влади). Відсутність умислу виключає кримінальну відповідальність. Непрямий умисел при вчиненні злочину, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 259 КК України], також виключається.
=== Особливості злочину (мета, мотиви) ===
Особливістю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], є те, що вона передбачає наявність складної вини: прямого умислу щодо завідомо неправдивого повідомлення про загрозу громадській безпеці і необережності щодо настання тяжких наслідків. У багатьох випадках завідомо неправдиві повідомлення вчиняються за наявності умислу, що виник раптово, але відомі і факти вчинення цього злочину із заздалегідь обдуманим умислом. 
Диспозиція ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не містить будь-якої вказівки на мотив цього злочину. З огляду на це мотив та мета вчинення розгляданого злочину можуть бути різними. 
Вчинення завідомо неправдивого повідомлення без мети виключає прямий умисел, а значить і злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.259 КК України]. Винний у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення може мати за мету викликати неспокій людей, паніку або їх розгубленість; бажання розважитись або помститися за завдану винному образу чи відмову в його проханні з боку приватного, колективного чи державного об’єднання або з боку органів влади; з метою забезпечення вчинення в інших містах реальних терористичних актів або інших тяжких злочинів, вивчення складу оперативної групи та їх можливостей з метою вдосконалення ефективності злочинних дій тощо. Таким чином, мета цього злочину може бути різною, тому у кожному конкретному випадку мета повинна з’ясовуватися судом при визначенні ступеня суспільної небезпеки вчиненого і призначення покарання винній особі.

Мотивами неправдивого повідомлення про терористичний акт можуть бути різні спонукання - кар'єризм, помста, хуліганство тощо.
== Відповідальність за злочин ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України] "Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності"

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - карається позбавленням волі на строк від двох до шести років. 
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки, 2) вчинений повторно.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text] абзац перший частини другої викласти в такій редакції: "2. Те саме діяння, якщо об’єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об’єкти інфраструктури або будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, або заклади охорони здоров’я, або заклади освіти або якщо воно спричинило тяжкі наслідки чи вчинене повторно".

доповнити приміткою такого змісту: "Примітка. Термін "критично важливі об’єкти інфраструктури" вживається у значенні, визначеному в Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

Відповідно до статті 1 п. 16 Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] критично важливі об’єкти інфраструктури (далі - об’єкти критичної інфраструктури) - підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей;
== Судова практика ==
* '''Постанова Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 06 червня 2018 року''' (справа №520/9685/13-к (провадження №51-905км8 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74687902]) для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 259 КК, необхідно встановити, що саме ЦЯ особа з використанням конкретного засобу зв’язку повідомила інформацію про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, маючи прямий умисел на вчинення саме таких дій
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян

2022-08-29T14:08:40Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* Закон України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text]
* Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] 
== Об’єкт злочину ==
За завідомо неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці, знищення чи пошкодження об’єктів власності передбачена кримінальна відповідальність за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України]. А '''об'єктом злочину''' є громадська безпека. 
Громадська безпека – це стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об’єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння ними шкоди. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Ч. 1 ст. 3 Конституції України] встановлює, що безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальних цінностей. 
Безпеці людей завдають шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлено їх велику суспільну небезпечність. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства. 
Предметом цього злочину є інформація, котра містить відомості про відсутність небезпеки. Впливаючи на неї шляхом перекручення її змісту (тобто перетворюючи правдиву інформацію на неправдиву), суб’єкт вчинює злочинне діяння.

'''Засобом злочину''' є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. 
== Об'єктивна сторона злочину ==
'''Об'єктивна сторона злочину''' полягає в активних суспільно-небезпечних діях, які полягають в повідомленні (усне, письмове, з використанням телефону, радіо чи інших технічних засобів) про неправдиві події або обставини, яке містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей або для їх об'єднань чи держави (терористичний акт) і спрямовано на поширення інформації такі загальнонебезпечні дії. 
Неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів приватної, комунальної чи державної власності має такі ознаки:
* містить вигадані відомості про вчинення загальнонебезпечних злочинів (про збройні напади, про закладену в тому чи іншому приміщенні вибухівку, про підготовлені підпали тощо) або про стихійне чи інше загальне лихо (землетрус, викиди радіоактивних речовин, дуже небезпечні епідемії тощо);
* відзначається правдоподібністю і може сприйматися тими, кому воно адресоване, як реальна загроза їх безпеці;
* про відсутність загрози безпеці насправді заявнику заздалегідь відомо (повідомлення може бути відкритим (під час мітингу, зборів тощо), замаскованим під чужим іменем або анонімним). 
Злочин вважається закінченим з моменту повідомлення про саму загрозу безпеці громадян, їх об'єднанням чи державі або про загрозу знищення чи пошкодженим об'єктів приватної, комунальної чи державної власності загальнонебезпечним способом. Тому вияв лише умислу діяти таким чином не може розглядатися як злочин. Злочином вважається доведення повідомлення про вказану загрозу до відома громадян, організацій чи органів влади. 
Якщо ж таке повідомлення спричинило тяжкі наслідки (завдало значної шкоди правам та законним інтересам громадян, наприклад, вони вимушені були залишити на певний час своє житло, відмовитись від сплачених послуг тощо; їх об'єднанням чи державі, наприклад, було зупинено виробництво, запроваджена додаткова охорона об'єкта, проведена пошукова робота з залученням спеціалістів тощо), відповідальність настає за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 259 КК України]. 
== Суб'єкт злочину ==
'''Суб'єктом злочину''' є фізична, осудна особа, котра вчинила злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України], у віці не молодше 16-ти років. 
== Суб’єктивна сторона злочину ==
'''Суб’єктивна сторона злочину''' виражається у прямому умислі (особа усвідомлює про суспільно небезпечний характер свого діяння (повідомлення), знає про її неправдивість та бажає довести його до відома невизначеної кількості людей чи представників організацій, установ або органів влади). Відсутність умислу виключає кримінальну відповідальність. Непрямий умисел при вчиненні злочину, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 259 КК України], також виключається.
=== Особливості злочину (мета, мотиви) ===
Особливістю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], є те, що вона передбачає наявність складної вини: прямого умислу щодо завідомо неправдивого повідомлення про загрозу громадській безпеці і необережності щодо настання тяжких наслідків. У багатьох випадках завідомо неправдиві повідомлення вчиняються за наявності умислу, що виник раптово, але відомі і факти вчинення цього злочину із заздалегідь обдуманим умислом. 
Диспозиція ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не містить будь-якої вказівки на мотив цього злочину. З огляду на це мотив та мета вчинення розгляданого злочину можуть бути різними. 
Вчинення завідомо неправдивого повідомлення без мети виключає прямий умисел, а значить і злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.259 КК України]. Винний у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення може мати за мету викликати неспокій людей, паніку або їх розгубленість; бажання розважитись або помститися за завдану винному образу чи відмову в його проханні з боку приватного, колективного чи державного об’єднання або з боку органів влади; з метою забезпечення вчинення в інших містах реальних терористичних актів або інших тяжких злочинів, вивчення складу оперативної групи та їх можливостей з метою вдосконалення ефективності злочинних дій тощо. Таким чином, мета цього злочину може бути різною, тому у кожному конкретному випадку мета повинна з’ясовуватися судом при визначенні ступеня суспільної небезпеки вчиненого і призначення покарання винній особі.

Мотивами неправдивого повідомлення про терористичний акт можуть бути різні спонукання - кар'єризм, помста, хуліганство тощо.
== Відповідальність за злочин ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України] "Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності"

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - карається позбавленням волі на строк від двох до шести років. 
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки, 2) вчинений повторно.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text] абзац перший частини другої викласти в такій редакції: "2. Те саме діяння, якщо об’єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об’єкти інфраструктури або будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, або заклади охорони здоров’я, або заклади освіти або якщо воно спричинило тяжкі наслідки чи вчинене повторно".

доповнити приміткою такого змісту: "Примітка. Термін "критично важливі об’єкти інфраструктури" вживається у значенні, визначеному в Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

Відповідно до статті 1 п. 16 Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] критично важливі об’єкти інфраструктури (далі - об’єкти критичної інфраструктури) - підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей;

== Судова практика ==

* '''Постанова Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 червня 2018 року''' (справа №520/9685/13-к (провадження №51-905км8 [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74687902]) для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 259 КК, необхідно встановити, що саме ЦЯ особа з використанням конкретного засобу зв’язку повідомила інформацію про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності, маючи прямий умисел на вчинення саме таких дій

[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності

2022-07-28T07:13:38Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]"
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/paran249#n249 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру]" (далі - Порядок № 1051)
*[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінет Міністрів України від 04 березня 2004 року № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 про «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»]
*Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text]
== Хто може звернутись ==
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до підпункту 5 пункту 27 розділу X [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 Земельного кодексу України] у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації '''забороняється'''.
|}
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text] від 24 березня 2022 року встановлено, що Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27) доповнити пунктами 27 і 28 такого змісту: "27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей '''безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.'''

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України] кожен громадянин України може отримати безкоштовно землю для різних потреб. Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування такої земельної ділянки.
== Розміри земельних ділянок, що безоплатно передаються громадянам ==
Кожен громадянин може одночасно отримати та приватизувати 6 земельних ділянок різного призначення, тобто передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, провадиться один раз по кожному виду використання ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частина четверта статті 116 Земельного кодексу України]).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
* для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
* для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
* для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
* для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Для обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням може допомогти [https://map.land.gov.ua/?cc=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=kadastr&bl=ortho10k_all '''Публічна кадастрова карта'''].
== Куди звертатися для отримання земельної ділянки ==
Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України], а саме:
* сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
* районної державної адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення та поза межами населених пунктів для: ведення водного господарства; індивідуального дачного будівництва; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті);
* обласні державні адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена
* [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області] (якщо питання стосується земельних ділянок для сільськогосподарських потреб).
'''17 листопада 2020 року Держгеокадастр видав [https://land.gov.ua/info/nakaz-derzhheokadastru-vid-17-11-2020-485-deiaki-pytannia-peredachi-zemelnykh-dilianok-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-do-komunalnoi-vlasnosti/ наказ №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності»].''' Цим документом керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях зобов’язано передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] '''з 17 листопада 2020 року'''.
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' Клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою можна направити в [https://e.land.gov.ua/services електронній формі].
|}
== Вимоги до клопотання==
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет).jpg|міні]]
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет - частина 2).jpg|міні]]
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) [http://odeska.land.gov.ua/info/zrazky-zaiav-shchodo-realizatsii-povnovazhen-z-peredachi-zemel-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-dlia-vsikh-potreb-holovnym-upravlinniam-derzhheokadastru-v-odeskii-oblasti/ (зразки клопотання (заяви)].[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BA_%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B5%] До клопотання додаються:
# графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, [http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta викопіювання з кадастрової карти]);
# погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
# документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
# копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
# документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (у разі наявності останнього).
'''Увага!''' Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи (частина шоста статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України]).
== Термін розгляду заяви ==
Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади, або про відмову у наданні такого дозволу (мотивовано) має бути прийнято в місячний строк. '''Підставою відмови''' у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку. 
[[Файл:ПЗ про визнання протиправними дій ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ.doc|міні]]
== [[Розроблення документації землеустрою|Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки]] ==
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

'''''Розробником проекту землеустрою''''' можуть бути лише:
# юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою.
# фізична особа - підприємець, яка володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником (частина друга статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 Закону України "Про землеустрій"]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' З переліком суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги, можна ознайомитися на сайті [https://land.gov.ua/ Держаної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру] ("Онлайн сервіси" -"Набори відкритих даних" -"Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників"), або у [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ територіальному органі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру] (Держгеокадастр).
|}
Складання документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник повинен визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати і скласти кадастровий план земельної ділянки для внесення в майбутньому відомостей про виділену земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а також може стати в нагоді для відновлення меж ділянки і захисті права на землю.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблятиметься виконавцем (землевпорядною організацією) на підставі укладеного із замовником [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF договору].

Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати '''6 місяців'''.
== Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі ==
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник) (пункт 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051]).

Заява у паперовій формі разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-129, 135-137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051], подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Заява в електронній формі за допомогою кваліфікованого електронного підпису( печатки) надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку через [https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 Єдиний державний веб-портал електронних послуг], у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви.

'''Увага!''' Подання документації із землеустрою до Держгеокадастру, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 частина четверта статті 26 Закону України “Про землеустрій”]).

Державний кадастровий реєстратор у строк, що '''не перевищує 14 робочих днів''' з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру розглядає подані документи.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей із зазначенням підстав відмови.

'''Підстави для відмови:'''
* документи подані не в повному обсязі;
* невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства;
* розташування земельної ділянки та території дії повноважень іншого кадастрового реєстратора;
* розташування в межах земельної ділянки, яка реєструється, іншої земельної ділянки або її частини.
Не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення в паперовій формі (у разі подання заяви у паперовій формі) або в електронній формі (у разі подання заяви в електронній формі).

'''Вартість: '''внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно (додаток 3 до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/835-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг"]).

Крім того, на підтвердження державної реєстрації заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
== Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ==
Для затвердження проекту землеустрою особі необхідно надати до місцевої ради або місцевої державної адміністрації клопотання про затвердження проекту землеустрою.

До клопотання додаються: екземпляр погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

'''Строк розгляду:''' 2 тижні з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15#Text Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації"] після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянку у власність чи у користування.
== Реєстрація права власності на земельну ділянку ==
Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг; нотаріус.

'''Перелік необхідних документів:'''
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1504-16 заява встановленої форми;]
# документ, що посвідчує особу;
# засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина перша статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).
'''Строк розгляду:''' до 5 робочих днів.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91603052 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 805/4560/17-а] (рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області, а не листом).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/87902179 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 813/731/18] (оскільки Львівським міським головою не було винесено на пленарне засідання Львівської міської ради, зокрема, не включено до порядку денного розгляд клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та не забезпечено дотримання радою порядку і строку їх розгляду, то відповідно міським головою допущено протиправну бездіяльність та порушено вимоги ст. 186-1 ЗК України, ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 31 Регламенту Львівської міської ради 7-го скликання).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86815234 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 09 січня 2020 року у справі № 812/1264/17] (не існує норми закону щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою для ділянок, які включені до переліку за наказом Головного управління Держгеокадастру).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19] (хоч і повноваження Головного управління Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідне клопотання (заяву) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства).
*
*
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/83943059 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі № 420/5288/18] (у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України] особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/7862647 Постанова Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а] (невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць тощо).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77361939 Постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц] (рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом).
== Див. також ==
* [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]
* [[Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби]]
* [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян]]
* [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]
* [[Публічна кадастрова карта та порядок користування]]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Отримання (застосування) податкової соціальної пільги

2022-07-28T07:03:30Z

Liubov.vozniak:

Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави

2022-06-17T07:06:21Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності]”

== Поняття та правова характеристика звільнення від кримінальної відповідальності ==
'''Звільнення від кримінальної відповідальності''' – це відмова держави від застосування обмежень, засудження та покарання до особи, що вчинила злочин, передбачений кримінальним законом, якщо така особа не становить значної суспільної небезпеки, виконала певні нормативні умови та спроможна виправитися без примусу держави через покарання.

Іншими словами, '''''звільнення від кримінальної відповідальності''''' означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння. Рішення про таке звільнення приймається виключно судом.

Умовами звільнення від кримінальної відповідальності необхідно визнавати сукупність, передбачених правовою підставою вимог, що пред’являються для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею певного злочини, бо, вочевидь, звільнити від відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава для такої відповідальності.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею не тільки закінченого, а й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину індивідуально чи у співучасті.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинення кримінально-правового відношення між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов’язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягаря кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначимим, віддається забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

Поняття звільнення від кримінальної відповідальності ''не можна ототожнювати'' з відстороненням від відповідальності у зв’язку з відсутністю в діях особи складу злочину чи за наявності обставин, які виключають злочинність діяння. Законом передбачається можливість або обов’язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад злочину. Відсутність складу злочину в діях особи виключає можливість звільнення, бо не можна звільняти від кримінальної відповідальності того, хто злочину не вчинив.

== Класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальності ==
=== За сферою поширення ===
* загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Загальній частині [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України (далі - КК Ураїни)];
* спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
=== За характером можливості звільнення від кримінальної відповідальності ===
* обов’язкові (імперативні) види звільнення від кримінальної відповідальності;
* необов’язкові (факультативні, диспозитивні) види звільнення від кримінальної відповідальності.
=== За ознаками наявності чи відсутності певних умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* умовне звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - за умови, що особа протягом року із дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок); ст. 97 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України](якщо суд визнає, що виправлення неповнолітнього можливе без застосування покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру)
* безумовне звільнення від кримінальної відповідальності без жодних умов.
=== Залежно від характеру виникнення умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких виникають у зв’язку з наявністю визначених законом подій;
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких пов’язані з позитивною посткримінальною поведінкою особи.

== Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності ==
* у зв’язку з дійовим каяттям ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 45 КК Ураїни]);
* у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 46 КК України]);
* у зв’язку з передачею особи на поруки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 47 КК України]);
* у зв’язку із зміною обстановки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 48 КК України]);
* у зв’язку із закінченням строків давності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 49 КК України]);
* на підставі закону про амністію або акта помилування;
* у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 97 КК України]);
* спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. З ст. 369 КК України]).

== Порядок звільнення від кримінальної відповідальності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 44 Кримінального кодексу України], особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Так, Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення '''здійснюється виключно судом''' ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України]).

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

== Способи звільнення від покарання та їх застосування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування:

'''звільнення від покарання:''' 
а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст, 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) за хворобою (ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) на підставі закону України про амністію або акта про помилування(ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''звільнення від відбування покарання:''' 
а) з випробуванням (ст. 75, 76, 77, 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) умовно-дострокове (ст. 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''заміна більш м'яким покаранням:''' 
а) невідбутої частини покарання (ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''пом'якшення призначеного покарання (ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).''' 
Ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає негайне звільнення особи від призначеного судом покарання у випадку, якщо новий закон усуває караність (декриміналізує) діяння, за вчинення якого її було засуджено, а ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - пом'якшення (зниження) призначеного засудженому покарання, що перевищує санкцію нового закону, до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У вказаних двох випадках звільнення від покарання і зниження покарання провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.

Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] 2001 р. Згідно з п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.

== Див. також ==
*[[Умови та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки]]
*[[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування]]
*[[Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності]]
*Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8]
*[[Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Соціальні відпустки. Порядок надання

2022-06-17T06:59:51Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92 Постанова Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0004323-14 Роз'яснення Міністерства юстиції України від 23.01.2014 "Право на відпустки.Соціальні відпустки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/693-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693 "Про затвердження Порядку надання відпустки при народженні дитини"]
*Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text]

== Поняття та види відпусток ==
'''Відпу́стка'''— час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом, що регулює відпустки є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/504/96-%D0%B2%D1%80#Text Закон України "Про відпустки"].

'''Згідно з законодавством відпустки поділяються на''':
* щорічні відпустки;
* додаткові відпустки у зв'язку з навчанням ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 13, 14 і 15 Закону України "Про відпустки"]);
* творчі відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 стаття 16 Закону України "Про відпустки"]);
* соціальні відпустки ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 17, 18, 18-1, 19 Закону України "Про відпустки"]);
* відпустки без збереження заробітної плати ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статті 25, 26 Закону України "Про відпустки"]).

''Також, законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.''

== Види соціальних відпусток ==
'''Згідно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 з Законом України "Про відпустки"] соціальні відпустки поділяються на такі види:'''

=== Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами ===
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:
* ''до пологів - 70 календарних днів;''
* ''після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.''

=== Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ===
Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

=== Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини ===
Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла '''не пізніше трьох місяців''' з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

{| class="wikitable"
|-
| Чоловік, який усиновив дитину дружини від попереднього шлюбу, права на соцільну відпустку у зв'язку з усиновленням дитини не має.
|}

=== Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи ===
'''Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років''', або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю '''''10 календарних днів''''' без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодексу законів про працю України]).

''За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.''

Див. статтю [[Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю]]

=== Відпустка при народженні дитини ===
Хто має право на відпустку при народжені дитини (надається лише одній особі з нижчезазначених):

1) чоловік, дружина якого народила дитину;

2) батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки;

3) баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).

Така відпустка є одноразовою, оплачуваною і надається тривалістю до 14 календарних днів (без врахування святкових та неробочих днів).

== Порядок надання соціальних відпусток ==
'''Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами''' обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається за заявою жінки або осіб, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n209 частині третій статті 18 Закон]у, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку''' надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років''' не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу).
Особам, зазначеним у [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 частині третій статті 18 Закону України "Про відпустки"] (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

'''Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років''' надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 статтями 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки"], а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку.

'''Відпустка при народженні дитини''' надається власником або уповноваженим ним органом на підставі письмової заяви особи. Особа, яка отримала відпустку при народженні дитини, зобов’язана надати власнику або уповноваженому ним органу копії документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження дитини протягом 30 календарних днів з дня виходу в таку відпустку. Відпустка надається не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини та повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.

'''Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану!'''

'''Згідно частини 2 статті 12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text] у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.'''

== Див. також ==
Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E_%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD_%D0%B2_%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%85_%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83]

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%B4%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B5%D1%8E_%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83]

Відпустка без збереження заробітної до досягнення дитиною шестирічного віку [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D0%B5%D0%B7_%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D1%88%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%83]

Щорічні та додаткові відпустки [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A9%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B8]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Батьки дітей до 3-х/6-ти років]]
[[Категорія:Вагітні жінки]]
[[Категорія:Діти]]
[[Категорія:Одинока мати (батько)]]

Електронні докази в цивільному процесі

2022-05-26T07:29:27Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронні довірчі послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"]

== Електронні докази в в цивільному процесі ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)] '''доказами є''' будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

'''Ці дані встановлюються такими засобами:'''
# письмовими, речовими і '''електронними доказами''';
# висновками експертів;
# показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 100 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] '''електронними доказами''' є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина одинадцята статті 83 ЦПК України]).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 78 ЦПК України]).
== Засвідчення електронного документу електронним підписом ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Частиною другою статті 100 ЦПК України] визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, '''засвідченій електронним підписом,''' прирівняним до власноручного підпису відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закону України "Про електронні довірчі послуги"]. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги»] визначено, що '''кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.'''

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»] визначено, що '''оригіналом електронного документа вважається''' електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text Закону України "Про електронні довірчі послуги"].

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Для підписання електронних документів можна скористатись [https://ca.diia.gov.ua/sign онлайн-сервісом підписання документів електронним підписом на порталі «ДІЯ»].

'''Правовий статус електронного документа та його копії визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»]''':

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

'''Електронний документ не може бути застосовано як оригінал:'''

* ''свідоцтва про право на спадщину;''
* ''документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;''
* ''в інших випадках, передбачених законом.''

Згідно за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»] перевірка цілісності електронного документа може проводитися шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Для перевірки підписання документів електронним підписом можна скористатись [https://ca.diia.gov.ua/verify онлайн-сервісом перевірки підпису на порталі «ДІЯ»].

== Подання до суду електронних доказів ==
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (частина перша статті 83 ЦПК України]).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина третя статті 100 ЦПК України]).

При поданні суду учасником справи копії електроного доказу необхідно зазначати про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 100 ЦПК України]).

В разі подання копії (паперової копії) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 100 ЦПК України]).

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, '''''або вони подані до суду в електронній формі''''', або є публічно доступними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина дев'ята статті 83 ЦПК України]).

Разом з тим, слід враховувати, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text частинами сьомою-восьмою статті 43 ЦПК України] встановлено:
* у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
* якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Водночас, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text абзацем другим частини першої статті 177 ЦПК України] встановлено, що '''''у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.'''''

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина десята статті 83 ЦПК України]).

== Строк подання до суду електронних доказів ==
'''Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази''' разом з поданням позовної заяви, а '''відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази''' разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина третя статті 83 ЦПК України]).

Учасник справи повинен письмово повідомити суд про неможливість подання доказів у встановлений строк і зазначити причини цього з зазначенням доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 83 ЦПК України]).

Суд може встановити додатковий строк для подання доказів в разі, якщо визнає поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 83 ЦПК України]).

В разі зміни обставин, що підлягають доказуванню в справі, в зв’язку зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина сьома статті 83 ЦПК України]).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина восьма статті 83 ЦПК України]).

== Витребування електронних доказів, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом ==
Витребування доказів регламентовано [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 84 ЦПК України], згідно з якою:

* у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи, вправі подати клопотання про витребування доказів судом;
* клопотання про витребування доказів подається в строки, встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частинами другою-третьою статті 83 ЦПК України] або, в разі пропуску вказаних строків, з зазначенням обгрунтування неможливості подання доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від волі учасника;
* у клопотанні повинно бути зазначено:
# доказ який витребовується;
# обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
# підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
# вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
За наслідками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу.

'''У разі неподання''' письмових, речових чи '''''електронних доказів''''', '''що витребувані судом''', без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання '''суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 146 ЦПК України]).

Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

== Забезпечення доказів, судові доручення щодо збирання доказів ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частиною другою статті 116 ЦПК України] '''способами забезпечення судом доказів є''' допит свідків, призначення експертизи, '''витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням''', заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

'''Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу'''.

Забезпечення доказів у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищим антикорупційним судом] за заявою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у випадках, передбачених законом, - також за заявою прокурора Генеральної прокуратури України.

'''Суд вживає зазначені заходи забезпечення доказів до подання позову''' за заявою особи, яка може набути статусу позивача, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 116 ЦПК України]).

В такому разі заявник повинен подати позовну заяву протягом '''десяти днів''' з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина п'ята статті 116 ЦПК України]).

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина четверта статті 116 ЦПК України]).

Вимоги до заяви про забезпечення доказів встановлені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 117 ЦПК України].

За подання заяви про забезпечення доказів сплачується [[Порядок сплати судового збору|судовий збір]] у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Розгляд заяви про забезпечення доказів визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 118 ЦПК України].

'''Суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії'''. Виконання судових доручень щодо збирання доказів регламентоване [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 88 ЦПК України].

Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина одинадцята статті 118 ЦПК України]).

== Огляд доказів за їх місцезнаходженням ==
Огляд доказів за їх місцезнаходженням визначений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 статтею 85 ЦПК України].

Письмові, речові та '''''електронні докази''''', '''які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням'''.

Суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.

Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду.

У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням, можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис.

Суд забезпечує відеофіксацію огляду технічними засобами, якщо огляд здійснюється за відсутності хоча б однієї зі сторін, а також в інших випадках, коли суд визнає це за необхідне.

Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається '''протокол''', що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо.

== Дослідження електронних доказів ==
Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених ЦПК України, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частини перша-третя статті 229 ЦПК України]).

Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові та електронні докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу судового засідання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина перша статті 237 ЦПК України]).

Протоколи огляду речових та електронних доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду доказів на місці, за клопотанням учасника справи оголошуються в судовому засіданні. Учасники справи можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. Учасники справи можуть ставити питання з приводу речових та електронних доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 237 ЦПК України]).

Електронні письмові документи досліджуються в порядку, передбаченому для дослідження письмових доказів за статтею 235 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

'''Відтворення звукозапису, демонстрація відеозапису і їх дослідження проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього''', з відображенням у протоколі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення учасників справи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 (стаття 238 ЦПК України)].

Відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер, а також їх дослідження проводиться за правилами щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень лише за згодою осіб, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 частина восьма статті 7, стаття 236, частина перша статті 238 ЦПК України]).

== Зберігання та повернення оригіналів електронних доказів ==
Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи. За клопотанням особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає такий матеріальний носій, на якому міститься оригінал доказу, цій особі після дослідження вказаного електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання судовим рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 стаття 101 ЦПК України]).

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102812416?fbclid=IwAR12kv9VqxRq3HcJhceHZ_hZTHt1Cz7aowBoDFk1CueSjodyBF2cWzIIo9M Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21] (Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#Text Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"], тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.)
*Постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19 (роздруківки скрін-шотів листування у Viber є належним доказом).
*Постанова Верховного Суду у справі №761/13156/16 (скріншоти має досліджувати експерт).
*Постанова Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19 (видача обмежувального припису є обов’язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства).
*Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 р. у справі №923/566/19 (господарські суди прийняли у якості належних та допустимих доказів скріншоти листування електронною поштою)
*Постанова Верховного Суду від 16 березня 2020 р у справі №910/1162/19 (копії договору, видаткової накладної та електронних листів, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, підписувалися КЕП уповноваженої на те особи. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не є захищеним від внесення правок''').'''
*Постанова Верховного Суду від 07 листопада 2019 р. у справі №908/1264/18 (офіційності електронної адреси однієї зі сторін спору, з якої були відправлені електронні листи, подані як доказ, та особи-відправника цих електронних листів. Зазначені докази не містили КЕП, який дозволив би ідентифікувати відправника, що сукупно дало підстави вважати ці докази неналежними).
*Постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 р. у справі № 667/266/15-ц (якщо особа автора контенту у Facebook оспорюється, то суди часто приходять до висновків, що, оскільки зареєструватися у цій соціальній мережі може будь-хто та під будь-яким іменем, достовірно з’ясувати належність сторінки у цій мережі конкретній людині неможливо, а тому скріншоти із зображенням змісту таких сторінок є неналежним доказом).

== Див. також ==
* [[Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі]]
* [[Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом]]
* [[Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі]]
* [[Подання доказів у цивільному процесі]]
* [[Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі

2022-05-26T07:03:59Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19 Закон України "Про електронні довірчі послуги"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 Закон України "Про інформацію"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/851-15 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг"]
== Загальна інформація ==
'''''Доказами''''' є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]).

'''Ці дані встановлюються такими засобами:'''
# письмовими, речовими і електронними доказами;
# висновками експертів;
# показаннями свідків.

Докази в цивільному процесі повинні відповідати таким вимогам:
* ''належність'' (містити інформацію щодо предмета доказування, де предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text cтаття 77 ЦПК України)];
* ''допустимість'' (суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text cтаття 78 ЦПК України]);
* ''достовірність'' (достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text cтаття 79 ЦПК України]);
* ''достатність'' (достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text cтаття 79 ЦПК України]).
'''Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:'''
* змісту доказів;
* процесуальної форми доказів;
* процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту;
* процесуальної форми доказів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 ЦПК України].

У справах про [[Рівність прав чоловіків та жінок|дискримінацію]] позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача ([[Звільнення з ініціативи роботодавця: ліквідація підприємства (установи, організації)|звільнення]], примушування до звільнення, [[Дисциплінарна відповідальність працівників|притягнення до дисциплінарної відповідальност]]<nowiki/>і, [[Переведення працівника на іншу роботу|переведення]], [[Порядок проведення атестації працівників|атестація]], [[Зміна істотних умов праці|зміна умов праці]], відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закону України "Про запобігання корупції"] іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову ([http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211537 справа № 917/1307/18]), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
|}

== Засоби встановлення фактичних данних (доказів) ==
♦ '''Письмові докази''' - документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6708 ЦПК України]. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених [[Порядок отримання кваліфікованого електронного підпису|кваліфікованим електронним підписом]], прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 95 ЦПК України]).

♦ '''Речові докази -''' предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 97 ЦПК України]).

Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності - сфотографовані. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 98 ЦПК УКраїни]).

Речові докази після огляду та дослідження їх судом повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо такі особи заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. Речові докази, що є об’єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі, після набрання рішенням суду законної сили ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 99 ЦПК УКраїни]).

♦ '''Електронні докази''' - інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 100 ЦПК України]).

Див. додатково консультацію "[[Електронні докази в цивільному процесі]]"

♦ '''Висновок експерта''' - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 102 ЦПК України]).

♦ '''Показання свідка''' - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text стаття 90 ЦПК України]).

Див. додатково консультацію "[[Правовий статус свідка, його права, обов’язки та відповідальність]]"

== Зміст доказів ==
'''Зміст доказів''' — це будь-які фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, у справі за позовом про визнання [[Визнання договору купівлі- продажу недійсним|договору купівлі-продажу недійсним]], змістом наданого позивачем доказу,встановленого на підставі показань свідка, є фактичні дані про перебування продавця у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких закріплюються фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,висновки експертів. Так, за позовом про відновлення порушених [[Авторське право|авторських прав]] на твір образотворчого мистецтва позивач обґрунтовував свої вимоги фактичними даними про те, що видавництво всупереч умовам [[Авторський договір|авторського договору]] самочинно внесло зміни у твір. Процесуальною формою цих доказів став письмовий документ — оригінал авторського договору.

Процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми доказів - це встановлена цивільним процесуальним законом послідовність отримання, дослідження й оцінки змісту доказів та засобів доказування.

Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування:
# обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);
# обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення);
# інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами – всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі.

Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов’язок із доказування, оскільки стаття 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

== Витребування доказів у цивільному процесі ==
Статтею 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] визначені умови та випадки витребування доказів. Так, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/paran6634#n6634 ЦПК України].

'''''При поданні до суду даного клопотання необхідно пам’ятати:''''' позивач подає таке клопотання обов’язково разом з позовною заявою (ч. 1 ст. 84, ч. 2 ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]), а відповідач – разом з відзивом на позовну заяву, у строк встановлений судом для подання відзиву (ч. 1 ст. 84, ч. 3 ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:
* який доказ витребовується;
* обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
* підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
* вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 116-118 ЦПК України.]

Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6634 ЦПК України].

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
{| class="wikitable"
|-
|'''Зверніть увагу!!!''' Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції, а не чекати, коли їм буде відмовлено в задоволенні позовних вимог за недоведеністю, та потім вишукувати нові й долучати їх до апеляційної скарги. Ці положення випливають з частини третьої статті 367 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], яка вимагає, аби докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд приймав лише у виняткових випадках. Зокрема, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання раніше з причин, що об’єктивно не залежали від нього.
|}
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|-
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 353 ЦПК окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771860 Постанова Верховного Суду від 16.06.2021 року у справі № 522/23110/17]
|-
| Колегія суддів вказала, що місцевий суд, закриваючи провадження у справі, допустив порушення норм процесуального права, не вирішивши клопотання позивача про витребування доказів, обмежив право позивача на судовий захист у трудових правовідносинах та на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481675 Постанова Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 752/294/18]
|-
| Доказ може бути належним, але недопустимим або допустимим, однак неналежним, і ці вимоги, які пред'являються до доказів, інколи плутають. Позивач просив суд повернути майно, що безпідставно перебувало в користуванні юридичної особи. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки майно не було поставлене на баланс юридичної особи. Однак такий висновок був неправильним, тому що особа мала відповідний договір і акт приймання-передачі майна, на підставі яких позивач передав належне йому майно юридичній особі. Ці документи є належними доказами, і суд мав їх урахувати під час розгляду справи || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/93708901 Постанова Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 511/2864/16]
|}
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та з огляду на зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на захист жодним чином не допускає обме- ження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд керується теорією рівності зброї, тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип рівності зброї передбачає, що кожній зі сторін пови- нна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

У справі “J.K. AND OTHERS v. SWEDEN” від 23.08.2016 р. [https://hudoc.echr.coe.int/ eng#{%22itemid%22:[%22001-165442%22]] ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. У справах про захист прав та інтересів біженців немає необхідності у тому, щоб суддя був повністю переконаний у правдивості кожного фактичного твер-дження заявника. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також прав- дивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.

ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і ЄСПЛ не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах націо- нального провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Кон- венції водночас не встановлює жодних пра- вил щодо допустимості доказів або спосо- бів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (справа «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 року [https://zakon.rada.gov.ua/ laws/main/974_846.]).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у рішенні № 369/1923/15-ц від 04 липня 2018 року [http://reyestr.court.gov.ua/ Review/75241756] підкреслює, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовими частинами права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні справедливого балансу між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище від- носно іншої сторони

== <big>Див. також</big> ==
* [[Подання доказів у цивільному процесі]]
* [[Електронні докази в цивільному процесі]]
* [[Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом]]
* [[Підстави для звільнення від доказування у цивільному процесі]]
* [[Визнання доказів недопустимими в цивільному процесі]]
[[Категорія:цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:суди]]

Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави

2022-04-26T11:26:37Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності]”

== Поняття та правова характеристика звільнення від кримінальної відповідальності ==
'''Звільнення від кримінальної відповідальності''' – це відмова держави від застосування обмежень, засудження та покарання до особи, що вчинила злочин, передбачений кримінальним законом, якщо така особа не становить значної суспільної небезпеки, виконала певні нормативні умови та спроможна виправитися без примусу держави через покарання.

Іншими словами, '''''звільнення від кримінальної відповідальності''''' означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння. Рішення про таке звільнення приймається виключно судом.

Умовами звільнення від кримінальної відповідальності необхідно визнавати сукупність, передбачених правовою підставою вимог, що пред’являються для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею певного злочини, бо, вочевидь, звільнити від відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава для такої відповідальності.

''Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності'' є вчинення нею не тільки закінченого, а й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину індивідуально чи у співучасті.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинення кримінально-правового відношення між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов’язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягаря кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначимим, віддається забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

Поняття звільнення від кримінальної відповідальності ''не можна ототожнювати'' з відстороненням від відповідальності у зв’язку з відсутністю в діях особи складу злочину чи за наявності обставин, які виключають злочинність діяння. Законом передбачається можливість або обов’язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад злочину. Відсутність складу злочину в діях особи виключає можливість звільнення, бо не можна звільняти від кримінальної відповідальності того, хто злочину не вчинив.

== Класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальності ==
=== За сферою поширення ===
* загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Загальній частині [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України (далі - КК Ураїни)];
* спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
=== За характером можливості звільнення від кримінальної відповідальності ===
* обов’язкові (імперативні) види звільнення від кримінальної відповідальності;
* необов’язкові (факультативні, диспозитивні) види звільнення від кримінальної відповідальності.
=== За ознаками наявності чи відсутності певних умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* умовне звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - за умови, що особа протягом року із дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок); ст. 97 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України](якщо суд визнає, що виправлення неповнолітнього можливе без застосування покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного характеру)
* безумовне звільнення від кримінальної відповідальності без жодних умов.
=== Залежно від характеру виникнення умов звільнення від кримінальної відповідальності ===
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких виникають у зв’язку з наявністю визначених законом подій;
* види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких пов’язані з позитивною посткримінальною поведінкою особи.

== Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності ==
* у зв’язку з дійовим каяттям ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 45 КК Ураїни]);
* у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 46 КК України]);
* у зв’язку з передачею особи на поруки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 47 КК України]);
* у зв’язку із зміною обстановки ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 48 КК України]);
* у зв’язку із закінченням строків давності ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 49 КК України]);
* на підставі закону про амністію або акта помилування;
* у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 97 КК України]);
* спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. З ст. 369 КК України]).

== Порядок звільнення від кримінальної відповідальності ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ст. 44 Кримінального кодексу України], особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Так, Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення '''здійснюється виключно судом''' ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 згідно ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України]).

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

== Способи звільнення від покарання та їх застосування ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування:

'''звільнення від покарання:''' 
а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст, 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) за хворобою (ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) на підставі закону України про амністію або акта про помилування(ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''звільнення від відбування покарання:''' 
а) з випробуванням (ст. 75, 76, 77, 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
в) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
г) умовно-дострокове (ст. 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''заміна більш м'яким покаранням:''' 
а) невідбутої частини покарання (ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]); 
б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]);

'''пом'якшення призначеного покарання (ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).''' 
Ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] передбачає негайне звільнення особи від призначеного судом покарання у випадку, якщо новий закон усуває караність (декриміналізує) діяння, за вчинення якого її було засуджено, а ч. З ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] - пом'якшення (зниження) призначеного засудженому покарання, що перевищує санкцію нового закону, до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У вказаних двох випадках звільнення від покарання і зниження покарання провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.

Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі ч. 2 ст. 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] 2001 р. Згідно з п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.

== Див. також ==

* Умови та порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7_%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%BC]
* Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D0%B7_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B5%D1%8E_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%B8]
* Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%96_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D1%8E_%D0%B0%D0%B1%D0%BE_%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F]
* Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B4_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%83_%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83_%D1%96%D0%B7_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96]
* Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85]

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія: Звільнення від кримінальної відповідальності‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Відповідальність за несплату аліментів

2022-04-26T11:16:12Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://Конституція%20України Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр Закон України «Про звернення громадян»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України «Про виконавче провадження»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2234-19/paran6#n6 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/789-12 Постанова Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Конвенції про права дитини"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2475-19 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів від 21 жовтня 1995 року № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива"]
*Закон України від 15 березня 2022 року №2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2129-20#Text]

==Правові підстави відповідальності за несплату аліментів==
Частинами 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/789-12 Постановою Верховної Ради Української РСР № 789-XII від 27 лютого 1991 року] та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] проголошено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття закріплений також і в ст.180 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного Кодексу України]. Крім того, статтею 8 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закону України «Про охорону дитинства»] визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як говорить практика, деякі батьки виконують цей обов’язок добровільно, інші, на жаль, примусово. Так, в більшості випадків один з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина вимушені звертатись до суду за примусовим стягненням аліментів. Згідно положень частини 3 статті 181 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 179 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Тобто той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

З урахуванням останніх змін, мінімальний розмір аліментів збільшено. Відтепер суд не може визначити на дитину розмір аліментів менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (раніше було 30%).

Зокрема в статті 183 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] зазначається, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до статті 184 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2234-19/paran6#n6 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»], передбачає посилення відповідальності за несплату аліментів і збільшення терміну звернення та періоду, за який можуть бути стягнуті аліменти.

==Види відповідальності==
*Цивільна відповідальність: неустойка за несплату аліментів (стаття 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] (далі - СКУ)).
*Адміністративна відповідальність: суспільно корисні роботи, обмеження у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, користування зброєю та полювання (ст.ст. 183-1, 31-1, глава 31-А [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення], ст. 71 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]). Відмова та позбавлення права на субсидію згідно п.7 ч.14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF постанови 848.]
*Кримінальна відповідальність: покарання у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин, арешт на строк до трьох місяців або обмеження волі на строк до двох років (стаття 164 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ).

==Цивільна відповідальність==
Для виникнення підстави для пред’явлення позову про стягнення пені, повинен бути присутнім '''фактор наявності вини з боку платника'''. Тобто, якщо заборгованість виникла з незалежних від останнього обставин (хвороба, помилка бухгалтера, фактична неможливість здійснювати виплати з інших поважних причин), пеню на неї нараховувати не можна. Якщо ж вина платника наявна, можна сміливо робити розрахунок неустойки за аліментами і '''подавати позов про її стягнення'''. При цьому для суду не має значення форма вини платника (умисел чи необережність).

Положення '''ст. 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]''' поширюються тільки на ті випадки, коли стягнення аліментів проводиться на підставі '''відповідного рішення суду'''.
Звертаємо вашу увагу на те, що у випадку, коли утримання надається на підставі договору про сплату аліментів і в ньому прямо не передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання покладених на сторони зобов’язань, тобто надання утримання, '''неустойка не може бути стягнута'''.

'''Згідно ч. 1 ст. 196 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України], на аліментну заборгованість нараховується пеня, розмір якої становить 1% від суми не сплачених коштів за кожний день прострочення.'''
===Куди звернутися===
Для притягнення платника аліментів до цивільної відповідальності необхідно звернутися '''до суду з [https://docs.google.com/document/d/1hl83gZQoJSrDc8bEeY14ICYg8j8bzqt7U9zaetg5AvU/edit?usp=sharing позовною заявою].'''

===Вартість===
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів чи їх індексацію (п. 3 ч. 1 ст. 5 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"])

===Перелік необхідних документів ===
Вимоги до позовної заяви регламентовані статтями 175-177 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України].

'''Слід зазначити, що не існує вичерпного переліку документів, яких було б достатньо для аргументації позовних вимог. Розглянемо можливий перелік документів:'''
*копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
*копія свідоцтва про народження дитини(дітей);
*копія рішення суду про стягнення аліментів;
*копія розрахунку заборгованості.
'''Даний перелік документів може бути збільшений, з огляду на різноманітність життєвої ситуації.'''
=== Строки розгляду питання===
Цивільна справа в порядку позовного провадження розглядається судом протягом строку, який становить '''не більше 120 днів з дня відкриття провадження справі за винятком випадків, предбачених законодавством'''.

===Приклади судових рішень про притягнення до цивільної відповідальності за несплату аліментів ===
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/71151047 Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року у справі № 181/1104/17]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/71189885 Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.12.2017 року у справі № 754/7045/17]

==Адміністративна відповідальність==
===Підстави для притягнення до адміністративної відповідальності ===
6 лютого 2018 року набрав чинності [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2234-19/paran6#n6 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року № 2234-VIII].
===Обмеження боржника===
ст. 71 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України «Про виконавче провадження»], якою передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за '''''чотири місяці''''', державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
#Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
#Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
#Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
#Про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, вищезазначені постанови, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за '''''три місяці'''''.

Але є і певні винятки. Тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами не може бути застосовано у випадку:

#встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
#використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю І, ІІ групи, визнаної в установленому порядку або дитини з інвалідністю;
#проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
# розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Також, згідно чинного законодавства, встановлюється можливість того з батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина з інвалідністю чи тяжко хвора дитина, самостійно вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою її лікування, навчання, а також відпочинку за наявності заборгованості другого з батьків зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці. При цьому згода другого з батьків не вимагатиметься, якщо дитина виїжджатиме на термін до одного місяця.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за '''''три місяці''''', виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

''За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів вводиться нарахування штрафів:''
*за рік - 20% від суми несплачених аліментів,
*за два роки - 30% від суми несплачених аліментів,
*за три роки - 50% від суми несплачених аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у вищезазначених розмірах, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми вищезазначених штрафів стягуються з боржника і перераховуються стягувачу.
Закон передбачає автоматизований арешт коштів боржника за виконавчим провадженням про стягнення аліментів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України за погодженням з Національним банком.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» автоматизована система виконавчого провадження забезпечує автоматизований арешт коштів боржника за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України за погодженням з Національним банком України.

Якщо розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує 3 місяці, відомості про боржника вносяться до [[Єдиний реєстр боржників|Єдиного реєстру боржників]] (відповідно до положень розділу Х [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1126-16 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5]).

Боржник, який потрапив до даного реєстру, не зможе укласти будь-який договір щодо майна. Так, відповідно до чинного законодавства, державні реєстратори, зокрема нотаріуси, перед здійсненням відповідних угод щодо майна зобов’язані спочатку перевірити інформацію з Єдиного реєстру боржників. У разі, якщо особа, котра звернулась до них, внесена реєстру, нотаріус (реєстратор) відмовляє такому громадянину у здійсненні правочину.

===Суспільно корисні роботи===
За наявності ''заборгованості'' зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів '''за шість місяців, державний виконавець складає протокол''' про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] '''та надсилає його для розгляду до суду''' за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

З метою захисту хворих дітей відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2475-19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»] зменшується сукупний розмір заборгованості за несплату аліментів до '''''трьох місяців''''' для призначення суспільно корисних робіт.

За аявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за '''''шість місяців''''' з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, орган державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом '''''десяти днів''''' видає довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання. Така довідка дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

У разі вчинення повторного протягом року '''''адміністративного правопорушення''''', пов'язаного з несплатою аліментів, передбачається застосування адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на термін від '''''240 до 360 годин'''''.
Щодо осіб, які ухиляються від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, встановлюється адміністративна відповідальність і передбачається покарання у вигляді адміністративного арешту строком '''''до 10 діб''''', що передбачено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4127 '''''ст. 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення'''''].

===Куди звернутися ===
Для притягнення неплатника аліментів до адміністративної відповідальності необхідно звернутися до органу державного виконавчої служби, в якому перебуває на виконанні виконавче провадження про стягнення аліментів.

===Позбавлення права на субсидію===
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-95-%D0%BF п.7 ч.14 постанови Кабінету Міністрів 848] житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім’ї члена домогосподарства є особи, які, за даними Єдиного реєстру боржників, мають заборгованість за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів понад три місяці (крім осіб, які є алко- або наркозалежними, що підтверджується довідкою від лікаря, осіб, до яких застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи (посади), осіб, до яких застосовуються запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою).<blockquote>
'''<big>До набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи:</big>'''

'''<big>громадяни Російської Федерації;</big>'''

'''<big>юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;</big>'''

'''<big>юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.</big>'''

'''<big>Зазначене обмеження не застосовується до громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.</big>''''''<big>Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" [1] тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:</big>'''

'''<big>фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень;</big>'''

'''<big>юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;</big>'''

'''<big>припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);</big>'''

'''<big>визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.</big>'''

'''<big>Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території адміністративно-територіальних одиниць, які тимчасово окуповані внаслідок військової агресії Російської Федерації, у період такої окупації.</big>'''

'''<big>За рішеннями про стягнення аліментів підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, які здійснюють відрахування з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, перераховують стягнуті кошти на визначений у заяві або зверненні стягувача рахунок, а у разі відсутності реквізитів рахунка стягувача - на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця".</big>'''

</blockquote>

==Кримінальна відповідальність==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 Статтею '''''164 Кримінального кодексу України'''''] (далі – КК України) встановлено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

Статтею '''''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1091 165 Кримінального кодексу України]''''' передбачено, що з''лісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків - карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.''

Під ухиленням слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховання доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, які призвели до виникнення заборгованості із сплати коштів у розмірі, що складають суму виплат за три місяці відповідних платежів).

Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.» Згідно із [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2772 '''''ч. 1 ст. 389-2 Кримінального кодексу України'''''] злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт карається позбавленням волі на строк до двох років. Також відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2772 '''ст. 382 Кримінального кодексу України'''] передбачено відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
{| class="wikitable"
|ВАЖЛИВО! відповідно до частини першої статті 477 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 164 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] '''здійснюється у формі приватного обвинувачення і може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.'''
|}

===Підстави для притягнення до кримінальної відповідальності===
*наявність факту звернення одержувача аліментів до суду з позовом про стягнення аліментів, за результатами розгляду якого має бути винесене судове рішення;
*наявність заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів;
* злісний характер ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, що може виражатись у будь-яких діяннях боржника, які спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця).

===Куди звернутися===
Для початку кримінального провадження необхідно подати відповідну заяву про вчинений злочин до чергової частини органу внутрішніх справ(поліції), яка має відповідати нормам [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»]. Зокрема в ній мають бути вказані такі відомості:
*найменування органу/ПІБ посадової особи, якій подається заява;
*ПІБ громадянина, що подає заяву;
*його місце проживання;
*роз’яснення суті питання, з яким звертається громадянин, його аргументація;
*наявність доказів, свідків;
прохання про внесення відомостей до ЄРДР до початок досудового розслідування;
*дата і підпис.
Частиною четвертою статті 214 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] передбачено, '''що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.'''

'''Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.'''

[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Сімейне право]]

Погроза знищення майна

2022-03-28T08:07:07Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
*Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text]

== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Статтею 195 КК України] передбачена кримінальна відповідальність за погрозу знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Дане кримінальне правопорушення є [[Кримінальні проступки: поняття, їх місце в класифікації та порядок досудового рослідування|кримінальним проступком]] відповідно до частини другої статті 12 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1309 КК України].

== Об'єкт кримінального проступку ==
Основним безпосереднім об'єктом кримінального проступку є право власності, а додатковим обов'язковим об'єктом - психічна недоторканність особи.

''Предметом злочину є '''чуже майно'''''.

== Об'єктивна сторона кримінального проступку ==
З об'єктивної сторони кримінальний проступок полягає в активних діях, спрямованих на залякування потерпілого (власника чи законного володільця майна, особи, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, іншої особи, яка зацікавлена у збереженні цього майна) знищенням майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом.

Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому знищити певне майно, яке є для винного чужим.

Погроза знищення чужого майна утворює склад вище вказаного кримінального проступку лише у випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або загальнонебезпечним способом.

'''Предметом''' кримінального правопорушення є чуже майно.

Слід зазначити, що погроза знищенням окремих видів майна визнається кримінально протиправною, незалежно від способу, в який винний мав намір реалізувати свою погрозу (майна судді, присяжного, захисника, представника особи та їх близьких родичів, майна військового начальника). Такий підхід пояснюється підвищеною суспільною небезпекою погрози знищення майна у складі цих кримінальних правопорушень, оскільки вона має місце у зв'язку зі службовою чи професійною діяльністю потерпілого (здійсненням правосуддя, наданням правової допомоги, виконанням обов'язків з військової служби тощо).

'''Погроза пошкодження майна не є кримінальне караним діянням'''. Кримінальна відповідальність за таке діяння може наставати лише у спеціально передбачених кримінальним законом випадках, коли погроза пошкодження майна є складовою іншого кримінального правопорушення, наприклад, примушування до вступу в статевий зв'язок ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 154 КК України]), порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (частина друга статті 161 КК України]), [[Кримінальна відповідальність за вимагання|вимагання]] (стаття 189 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 КК України]), примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (стаття 355 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 КК України]).

Погроза знищення майна може бути виражена усно, письмово, жестами, демонструванням засобів, якими можна привести майно у непридатність (зброя, вибухівка тощо).

Обов'язковою ознакою погрози в складі цього кримінального проступку є наявність реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози.

Погрозу знищення майна, яка утворює склад кримінального правопорушення, слід відрізняти від публічних закликів до погромів, підпалів, знищення майна. В останньому випадку, на відміну від погрози, має місце не залякування потерпілого чи інших осіб знищенням певного майна, а підбурювання невизначеної кількості людей до вчинення зазначених дій, прагненням викликати намір знищити чи пошкодити певне майно.

Це кримінальне правопорушення вважається закінченим в момент сприйняття погрози знищення майна особою, якій вона адресується.

== Суб'єктивна сторона кримінального проступку ==
'''Суб'єктивна сторона кримінального проступку характеризується ''прямим умислом''.'''

Мотиви і мета погрози можуть бути різними — помста, ненависть, нездорова конкуренція тощо. Якщо погроза здійснюється з хуліганських мотивів у процесі вчинення хуліганських дій, вчинене охоплюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 296 КК України] (хуліганство) і додаткової кваліфікації за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 195 КК України] не потребує.

== Суб'єкт кримінального проступку ==
Суб'єкт кримінального проступку загальний, '''будь-яка особа, ''яка досягла 16-ти років''.'''

Знищення або пошкодження чужого майна внаслідок невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 367 Кримінального кодексу України.]

== Покарання ==
Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози,-
'''''карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців''.'''

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text] абзац другий частини першої статті 195 після слова "громадян" доповнити словами "або громадськими роботами на строк від шістдесяти до ста двадцяти годин".

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Умисне знищення або пошкодження майна

2022-03-28T07:23:35Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]
*Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text]
*Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19#Text]
*Постанова Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text]

== Загальна інформація==
Відповідно до частини першої статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1295 194 КК України] злочином визначається умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

У постанові Пленуму Верховного суду України №10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах прро злоични проти власності" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09#Text] зазначається, що погроза пошкодити чи знищити майно має місце лише тоді, коли вона стосується майна, що належить потерпілому чи його близьким родичам, або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною. Крім того, умисне знищення або пошкодження такого майна під час вимагання повністю охоплюється частиною другою, третьою або четвертою статті 189 КК, крім випадків його знищення чи пошкодження шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, яке за наявності до того підстав додатково кваліфікується за частиною другою статті 194 КК.

== Склад злочину ==

=== Об'єкт злочину ===
Безпосереднім об'єктом злочину є право власності.

Додатковими факультативними об'єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя і здоров'я людини.

Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме будь-якої форми власності, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна.

=== Об'єктивна сторона ===
Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, які полягають у знищенні, або пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

'''Знищення чужого майна''' – це доведення майна до повної непридатності, що унеможливлює його використання за призначенням і призводить до втрати споживчих властивостей та економічної цінності або до повного припинення існування (при цьому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені). Наприклад, це спалення будівлі чи споруди, загибель худоби, отруєння напоїв, розтрощення коштовної антикварної речі тощо. У окремих випадках майно може бути знищене без фізичного зіпсування (зокрема, у разі виливання бензину у каналізацію).

'''Пошкодження чужого майна''' – це дії, спрямовані на погіршення якості майна, обмеження можливості його використання за призначенням, при якому споживчі властивості та економічна цінність втрачається не в повному обсязі, а частково. При цьому пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути повістю або частково втрачених корисних якостей для використання його за призначенням, однак для цього необхідні значні витрати коштів і часу. Знищення чи пошкодження чужого майна можуть бути здійснені у будь-який спосіб (розбиття, розламування чи розрізання речі на шматки, дія на річ водою чи повітрям, повне чи часткове розчинення її у воді чи інших рідинах тощо).

Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони злочину полягають у спричиненні знищенням чи пошкодженням чужого майна шкоди '''у великих розмірах''' (кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в '''двісті п'ятдесят''' і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення).

Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n1295 частиною другою статті 194 КК України]. Використання майна за його призначенням, що призвело до припинення його існування (наприклад, спалення палива), не може розглядатися як спосіб його знищення чи пошкодження, а тому не утворює складу розглядуваного злочину. За наявності для того підстав зазначені діяння можуть розглядатися як привласнення чи розтрата такого майна.

=== Суб'єктивна сторона злочину ===
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється велика шкода.

=== Суб'єкт злочину ===
Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n1295 частина перша статті 194 КК України]) або 14-річного ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n1295 частина друга статті 194 КК України]) віку.

Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує додаткової кваліфікації за статтями 364 або 365 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].

== Кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна ==
Кваліфікуючі ознаки:

* заподіяння шкоди в особливо великих розмірах (кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення)

Неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн. проте згідно пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної підпунктом 169.1.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. Станом на січень 2022 року 50% прожиткового мінімуму становить 2481 грн. Таким чином станом на січень 2022 року 2481х600 = 1 488 600 грн.);
*вчинення його шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом;
* спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків (заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком особам або тілесного пошкодження середньої тяжкості двом чи більше особам). Форма вини у даному випадку стосовно наслідків необережна.

== Мотив і мета злочину ==
Такі елементи складу як мотив і мета не є обов'язковими ознаками цього злочину, але їх встановлення є важливим в плані відмежування його від інших злочинів, вчинення яких може супроводжуватись знищенням чи пошкодженням чужого майна. Це, зокрема, стосується таких злочинів, як [[Диверсія: поняття та форми|диверсія]] (стаття 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]), [[Кримінальна відповідальність за вимагання|вимагання]] ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n1295 стаття189 КК України]), [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|терористичний акт]] ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n1295 стаття 258 КК України]), масові заворушення ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/paran1295#n1295 стаття 294 КК України]).

== Санкція (покарання) ==
# '''Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах -''' карається [[Виконання покарання у виді штрафу в кримінальному провадженні|штрафом]] від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або [[Порядок виконання покарання у виді громадських робіт|громадськими роботами]] на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправними роботами]] на строк до двох років, або [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеженням волі]] на строк до трьох років, або [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавленням волі]] на той самий строк.
# '''Умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки''', - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text] у статті 194 абзац другий частини першої викласти в такій редакції: "карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк";

в абзаці другому частини другої слово "п'ятнадцяти" замінити словом "десяти".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2617-19#Text] в абзаці другому частини першої статті 194 слова "до п’ятдесяти" замінити словами "від однієї тисячі до чотирьох тисяч".

У статтях 185-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

У статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення".

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/92765517 Постанова Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 536/621/16-к] (обов'язковою характеристикою злочину, передбаченого частиною другою статті 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах).
*Постанова Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі №301/2178/13-к [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80889416.] (кваліфікований склад, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України, містить кілька альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак: вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах; спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення)

== Див. також ==
* [[Крадіжка]]
* [[Грабіж]]
* [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Права і свободи громадян в умовах воєнного стану

2022-02-28T11:30:42Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Закон України "Про правовий режим воєнного стану"]
*Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-IX#Text]
*Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#n2]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2630-19 Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17 Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0012525-18 Указ Президента України від 26 листопада 2018 року №390/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року "Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/2018 Указ Президента України від 26 листопада 2018 року №393/2018 "Про введення воєнного стану в Україні"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0012525-18 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року №n0012525-18 "Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні" (зі змінами)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/544-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2018 року № 544 "Про затвердження типового плану запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/753-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753 "Про затвердження Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-%D0%BF#n46 Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 "Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]
== Воєєний стан в Україні ==
[[Файл:Воєнний стан.jpeg|200px|thumb|left|Воєнний стан]]
Закон «Про правовий режим воєнного стану» було прийнято у 2000 році за Президента України Леоніда Кучми. Зміни у нього вносились у 2003, 2008, 2010, 2012 та 2014 роках.

У 2015 році Петро Порошенко вніс до парламенту законопроект № 2541. Його було прийнято Верховною Радою України 12 травня і повернуто з підписом Президента України 8 червня.

На виконання нового закону Кабінет Міністрів України затвердив типовий план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

У відповідь на тривалі військові дії у центральних органах виконавчої влади створені відповідні підрозділи. У Мінсоцполітики функціонує відділ соціальної адаптації учасників АТО та військовослужбовців звільнених у запас або у відставку, у Міністерстві охорони здоров'я України — відділ координації та забезпечення медичної допомоги під час антитерористичних операцій, надзвичайного і воєнного стану.

28 травня 2015 року, у програмі «Рік Порошенка» Президент повідомив, що указ про введення воєнного стану в Україні буде підписаний, якщо буде порушено перемир'я і відбудеться наступ на позиції Збройних сил України.

26 листопада 2018 року, після агресії Російської Федерації у Керченській протоці в Україні прийнято рішення щодо запровадження воєнного стану у 10 областях з 26 листопада 2018 року на 30 днів. Порядок введення воєнного стану, повноваження органи державної влади та заходи, що ними здійснюються, визначено [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19 Законом України "Про правовий режим воєнного стану"]. 
Див.також: [[Правовий режим воєнного стану]]

'''24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.'''
== Права і свободи людини і громадянина, які протягом дії воєнного стану можуть обмежуватися ==
Повний перелік наведено в "[[Введення воєнного стану: заборони та обмеження]]". 
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану '''тимчасово''', на період дії правового режиму воєнного стану, '''можуть обмежуватися''' конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n74 частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] (пункт 3 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/2018 Указ Президента України від 26 листопада 2018 року №393/2018 "Про введення воєнного стану в Україні"]: 
[[Файл:7a4445f43e4dfc23b46129da5c7de114.jpg|альт=Перелік обмежень протягом режиму воєнного стану|міні]]
Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. 
Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. 
Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. 
Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. 
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 
Стаття 38. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 
Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. 
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. 
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. 
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. 
Стаття 44. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. 
Стаття 53. Кожен має право на освіту.
 
== Свобода пересування ==
Військове командування може встановлювати заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів, перевірку документів в осіб, а в разі потреби проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. 
Під час воєнного стану може бути запроваджена комендантська година – тобто заборона перебування на вулицях в певний час доби без спеціальних дозволів. 
Комендантська година вводиться за окремим дорученням [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|військового командування]] на встановлений ним період, але не довше строку дії правового режиму воєнного стану.

Під час воєнного стану громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Служби безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки, може заборонятися змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпект України чи Служби зовнішньої розвідки, обмежуватися проходження альтернативної (невійськової) служби.
{| class="wikitable"
|-
| '''''Важливо!'''''
* За інформацією Державної прикордонної служби України з 29 листопада 2018 року заборонено в'їзд на територію тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим іноземцям. Ті іноземці, які до 29 листопада 2018 року в'їхали на зазначену територію на законних підставах, мають право безперешкодно повернутися на материкову територію України. 
* За рішенням Командувача Об’єднаних сил в контрольних пунктах в'їзду-виїзду встановлено особливий режим перетину лінії розмежування, зокрема обмежено виїзд іноземців та осіб без громадянства на тимчасово окуповану територію у Донецькій та Луганській областях. 
Обмеження не застосовуються до представників офіційних спостережних місій ООН, ОБСЄ та Червоного Хреста. Щодо решти іноземних громадян рішення на пропуск до тимчасово окупованої території України буде прийматись при наявності відповідних документів про постійне проживання на окупованій території або потребу перетину лінії зіткнення з гуманітарною метою.
|}
== Вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю ==
Під час воєнного стану може примусово відчужуватися майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, майна державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17 Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]). 
'''Примусове відчуження майна''' - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Рішення про примусове відчудження майна приймається військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження здійснюється за рішенням військового командування без погодження з такими органами. 
Про примусове відчуження або вилучення майна складається [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998-2012-%D0%BF#n46 акт встановленої форми.]
=== Компенсація за відчуджене майно ===
'''I.''' Попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. 
'''II.''' Наступна повна компенсація: колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до військового комісаріату за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна. 
'''III.''' Повернення відчуженого майна: підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили якщо після скасування правового режиму воєнного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна. Одночасно особа зобов’язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв’язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. 
Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17 стаття 12 Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"]).
== Суспільні роботи ==
На території, на якій введено воєнний стан, військове командування разом з іншими органами влади або й самостійно має право запроваджувати трудову повинність та залучати громадян до суспільно-корисних робіт ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/753-2011-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753 "Про затвердження Порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану"]). 
Трудова повинність полягає у виконанні робіт оборонного характеру, а також у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, а також їх наслідків. При цьому тривалість виконання таких робіт та їхня оплата встановлюються відповідно до трудового законодавства. Крім того, військовому командуванню надається право використовувати потужності, ресурси та майно підприємств та організацій усіх форм, а також окремих громадян. 
''Забороняється залучати до суспільно корисних робіт малолітніх дітей та дітей віком від 14-15 років, жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також вагітних жінок у разі, коли виконання таких робіт може негативно вплинути на стан їх здоров'я.'' 
З кожною особою, залученою до суспільно-корисних робіт укладається строковий трудовий договір.
== Див.також ==
* [[Правовий режим воєнного стану]]
* [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження]]
[[Категорія: Конституційне право]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]
[[Категорія: Військовослужбовці]]
[[Категорія: Президент України]]

Файл:7a4445f43e4dfc23b46129da5c7de114.jpg

2022-02-28T11:21:52Z

Liubov.vozniak:

Перелік обмежень протягом режиму воєнного стану

Залишення особи в небезпеці

2022-02-28T10:52:39Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 Кодекс цивільного захисту України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1060-12 Закон України «Про освіту»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
*Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (далі - Правила)
== Поняття залишення в небезпеці ==
'''Залишення в небезпеці''' - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частина перша статті 135 КК України]).

== Історичний розвиток ==
Кримінально-правова заборона залишення в небезпеці починає свій шлях ще за часів Київської Русі, після чого починає поступово розвиватися. Проте,одні з основних своїх ознак кримінально-правова заборона отримала після прийняття в березні 1903 р. Кримінального Уложення, в якому містилася окрема Глава 25 «Про залишення в небезпеці» яка складалась з двох статей.

Перша – це ст. 489 Кримінального Уложення, в якій особа несла кримінальну відповідальність за залишення іншої особи в не- безпечному для життя стані. Важливим аспектом цієї статті був той факт що, суб’єктом вказаного злочину могла бути лише особа, яка згідно з діючим законодавством чи взятому на себе обов’язку, або обов’язку, що виникає із сімейних відносин, зобов’язана була пі- клуватися про особу, яка позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість чи внаслідок фізичних вад, хвороби, будь-якого іншого безпорадного стану.

Друга – це ст. 489, де особа несла кримінальну відповідаль- ність за залишення іншої особи, щодо якої у суб’єкта злочину не було обов’язків по піклуванню, але яку він сам поставив в небезпечний для життя стан і, яка була не здатна вжити заходів до самозбереження. В даній нормі поєднувались два види бездіяльності – бездіяльність-невтручання та бездіяльність, після того, як особа сама поставила потерпілого у небезпечний для життя та здоров’я стан. Також ця стаття передбачала формальний склад злочину. В стат-ті мова йде, про залишення іншої особи в таких умовах, при яких життю потерпілого нічого не загрожувало, але все одно особа, яка повинна була піклуватися про потерпілого несе кримінальну відпо- відальність за вчинене діяння.

Наступним джерелом яке ми не можемо обійти стороною став вже Кримінальний кодекс УРСР 1922 р. Згідно ч. 1 ст. 163 «залишення без допомоги особи, яка знаходиться в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо особа, яка залишила без допомоги, була зобов’язана піклува- тися про таку особу, – карається позбавленням волі на строк до двох років».

А в другій частині цієї статті зазначено: «Якщо залишення без допомоги особи, яка позбавлена можливості до самозбереження і не знаходиться під опікою особи, яка залишила її в небезпеці, останнім була поставлена в завідомо небезпечне для життя становище, – міра покарання може бути збільшена на строк до трьох років позбавлення волі» .

Характерною ознакою залишення в небезпеці за Кримінальним кодексом УРСР, є те, що він визначив дії, злочинними, які пов’язані з залишенням в небезпеці, незалежно від того, чи був покладений на винну особу спеціальний обов’язок піклуватися про потерпілого.

У 1927 р. вступив в силу Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки, який діяв на території України. Даний кодекс діяв до 1961 р. Якщо порівнювати його з Кримі- нальним кодексом УРСР 1922 р. відносно залишення в небезпеці, то можна зробити висновок, що кримінально-правова заборона була уточнена, а відповідальність за залишення в небезпеці стала більш м’якою.

Так кримінально-правова заборона, щодо залишення в небезпеці вже містилась в ст. 158 цього Кодексу. Якщо переходити до змісту статті, то він мав наступний вигляд: «Залишення без допо- моги особи, яка знаходиться в небезпечному для життя стані і по- збавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хвороби чи внаслідок іншого безпорадного стану, якщо особа, яка залишила без допомоги, зобов’язана була піклува- тися про залишеного і мала можливість надати допомогу, – позбавлення волі на строк до одного року чи виправно-трудові роботи на строк до шести місяців» .

Кримінальне законодавство радянського часу (Кримінальний кодекс УРСР 1960 р.) не стояло на місці але і не буле динамічним у своєму розвитку. Проаналізувавши розвиток кримінально-право- вої заборони залишення в небезпеці, ми бачимо деякі відмінності даної норми від норми, яка встановлювала відповідальність згідно Кодексу 1927 р., а саме: відповідальність за залишення в небезпеці стала більш тяжкою, також були зміни і по змісту норми, напри- клад, з’явилися кваліфікуючі обставини.

Кримінально-правова заборона щодо залишення в небезпеці містилась вже у ст. 111 Кримінального кодексу УРСР.

Зміст даної норми виглядав наступним чином: «Завідоме залишення без допомоги особи, що перебуває в небезпечному для життя становищі і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав можливість подати їй допомогу, а так само, якщо він сам поставив потерпілого в небезпечне для життя становище, – карається виправними роботами на строк до двох років.

Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть особи, залишеної без допомоги, або інші тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк до двох років або виправними роботами на той же строк» .

Також слід відмітити, що вперше з’явилося поняття «завідо- мість», в зміст якої вкладали те, що суб’єкт злочину усвідомлює, що потерпілий знаходиться в небезпечному стані, який загрожує його життю. Якщо таке усвідомлення було відсутнє, то особу не притягували до кримінальної відповідальності за ст. 111 КК УРСР 1960 р. .

Після проголошення незалежності України, була прийнята низка нових законів та кодексів. Серед нових законів був прийнятий і новий Кримінальний кодекс України у 2001 р.

Ст. 135 містить в собі кримінально-правову заборону залишення в небезпеці і має наступний вигляд: «Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, – карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, вчинені матір’ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, – караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років» .

Якщо порівнювати дану норму з нормою Кримінального ко- дексу 1960 р., то ми бачимо нова норма була доповнена кваліфікуючою обставиною: «Ті самі дії, вчинені матір’ю стосовно новонаро- дженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, – караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк» (ч. 2 ст. 135).

Також чітко простежується факт посилювання відповідальності за вчинення такого кримінального діяння, як залишення в небезпеці. В новій нормі вже немає такого покарання, як виправні роботи, а існує тільки позбавлення чи обмеження волі винного суб’єкта.

== Склад злочину ==
=== Обєктивна сторона ===
''З об'єктивної сторони'' злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого.

Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога. Настання суспільне небезпечних наслідків певного характеру є підставою для кваліфікації діяння за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною третьою статті 135 КК України].
=== Об'єкт злочину ===
Об'єктом злочину є життя і здоров'я особи.
=== Потерпіла особа ===
Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак:
*перебуває в небезпечному для життя стані;
*позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
Небезпечний для життя стан може означати, наприклад, ситуацію, коли особа під час пожежі не може вийти із приміщення, альпініст упав у провалину і повиснув на страховому шнурі, рибалка опинився на крижині або у воді, людина, збита автомобілем, залишилась на проїзній частині дороги. Причини, через які особа потрапила в небезпечний для життя стан (її власна необережна чи умисна поведінка або причини об'єктивного характеру), не мають значення для кваліфікації злочину.

Малолітнім визнається особа, яка не досягла 14-річного віку, старим - особа, яка досягла 75-річного віку (але на можливість усвідомлення винним цього вікового стану особи суттєво впливають не тільки фактичний вік останньої, а й зовнішній вигляд, ріст, стан здоров'я, наявність інвалідності та інші фактичні обставини), а хворим - особа з інвалідністю, вагітна жінка, особа, яка отримала серйозні травми чи отруєна, інша особа, хворобливий стан, якої встановлено відповідними документами (медичним висновком, рішенням суду про визнання особи недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства тощо) або через інші причини він є явним для винного.

Іншим безпорадним станом можуть бути визнані втрата особою свідомості, перебування її у стані наркотичного, токсичного чи тяжкого алкогольного сп'яніння, у стані паніки, викликаної, скажімо, пожежею, повінню, зсувом, іншою стихією, або у стані, коли людина фізично не в змозі виправити ситуацію, в якій вона опинилась (наприклад, беззбройна людина, яка знаходиться під охороною, опинилась наодинці з озброєним нападником).
=== Суб'єкт злочину ===
'''''Суб'єкт злочину''''' спеціальний, ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які:
# первісно зобов'язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу;
# самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Частиною другою статті 135 КК України] передбачено вчинення даного кримінального правопорушення спеціальним суб'єктом - матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

Правовий обов'язок піклуватися про осіб, які знаходяться в небезпечному для життя стані, може бути обумовлений законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором (договором довічного утримання, перевезення, морського круїзу, на надання туристичних послуг або послуг із забезпечення особистої безпеки особи тощо).

Законодавство України покладає відповідні обов'язки на:
*батьків, усиновителів, прийомних батьків - піклуватися про здоров'я рідних, усиновлених чи прийомних дітей;
*дітей - піклуватися про батьків;
*опікунів і піклувальників - піклуватися про осіб, які перебувають під їх опікою чи піклуванням, доглядати за ними;
*співробітників пожежної охорони, аварійних служб та працівників деяких інших професій - здійснювати рятувальні роботи і подавати першу невідкладну допомогу;
*працівників спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстреної медичної допомоги - надавати допомогу громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо);
*працівників поліції - незалежно від займаних посад, місцезнаходження і часу в разі звернення до них громадян із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці - вживати заходів для рятування людей, надавати їм допомогу;
*членів екіпажу повітряного судна - рятувати пасажирів та надавати їм допомогу;
*водіїв - надавати транспортний засіб для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, надавати першу медичну допомогу потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних подій;
*капітанів морських суден - йти в найближчий порт, якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо подати в морі;
*працівників пошуково-рятувальних служб, створюваних у сфері туристичної діяльності, - надавати допомогу туристам і захищати їх в екстремальних ситуаціях;
*педагогічних та науково-педагогічних працівників - захищати Дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства тощо.
''Проте, слід враховувати, що зазначене діяння тягне відповідальність за іншими статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n860 КК України], якщо залишення без допомоги вчинене:''
*капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном стосовно екіпажу та пасажирів останнього, а також зустрінутих у морі або на іншому водному шляху осіб, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 284 КК України)];
*медичними працівниками хворим ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 139 КК України)];
*службовими особами, якщо відповідний правовий обов'язок лежить на них ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 364 або 426 КК України)].
Основні відмінності залишення в небезпеці ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 135 КК України]) від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 136 КК Україи]): за ознаками об'єктивної сторони складу злочину, за конструкцією основного складу злочину, за формою вини і саме головне - за суб'єктом. Обов'язок подавати невідкладну допомогу особам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров'я стані, закон загалом покладає на всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Тож за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 136 КК України] несуть відповідальність будь-які фізичні, осудні особи з 16-річного віку, крім: 1) медичних працівників; 2) службових осіб, на яких законом чи іншим нормативним актом покладено обов'язок надавати допомогу особам, що перебувають у небезпечному для життя стані; 3) інших осіб, які зобов'язані за законом чи іншим нормативним актом, а також цивільно-правовим договором надавати допомогу вказаним особам.
=== Суб'єктивна сторона ===
'''З суб'єктивної сторони''' злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.

Ставлення винної особи до наслідків, передбачених частиною третьою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 135 КК України], може характеризуватися непрямим умислом або необережністю. При цьому для випадків, коли винною є особа, яка зобов'язана була піклуватися про потерпілого, може бути характерним як непрямий умисел (наприклад, пожежник, усвідомлюючи, що внаслідок його бездіяльності особа може загинути, не рятує її із боягузтва), так і необережність (набувач майна за договором довічного утримання протягом тижня не відвідує хворого відчужувача, сподіваючись на те, що хвороба не є тяжкою), а для випадків, коли винною є особа, що сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, - тільки необережність.

Якщо ж особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, бажає настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків або свідомо допускає можливість їх настання, її бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків.

Якщо особа, яка зобов'язана була піклуватися про іншу особу, умисно створює ситуацію, небезпечну для життя останньої (скажімо, інструктор з мотивів помсти залишає групу альпіністів в горах, звідки вони завідомо для нього не можуть вибратись), внаслідок чого настає смерть потерпілого, діяння кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text статті 115 КК України]. Якщо мати одразу ж після пологів не годує новонароджену дитину або виносить й на мороз тощо з умислом на заподіяння їй смерті, вона несе відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 117 ККУ].

Залишення неповнолітнього без допомоги особою, на яку покладені професійні чи службові обов'язки щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх, внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до цих обов'язків, якщо це спричинило шкоду здоров'ю потерпілого, тягне відповідальність за [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 137 КК України].
== Відповідальність ==
* Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, -
карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, -
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
* Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

== Судова практика ==
№ 351/749/16-к [[посилання]] (ВС зазначив, що з об`єктивної сторони даний злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги зазначеної особи. При цьому при залишенні без допомоги обов’язки щодо порятунку життя і здоров’я особи не виконуються в умовах безпосередньої загрози завдання шкоди цим правоохоронюваним цінностям. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективно могла бути така допомога. Також ВС підкреслив, що з суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто, винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов`язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан і бажає чинити саме так.)

№ 128/5462/14-к (Для кваліфікації дій винного не має значення і те, що хтось надав або намагався надати допомогу, а також тяжкість отриманих тілесних ушкоджень. Зважаючи на викладене і встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, Верховний Суд визнав доведеним факт, що водій відразу після наїзду на пішохода, не зупиняючи автомобіль, не надавши йому допомоги, самовільно залишив місце події, залишивши потерпілого в небезпеці. При цьому ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень згідно із статтею 135 КК до уваги не береться).

№742/1479/19 (ВС зазначив, що за змістом статті 135 КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов’язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.

Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності:

1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину;

2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), яку вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність за своїми соціальними та юридичними властивостями тотожна діянню, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

ВС наголосив, що кримінальна відповідальність за злочинну бездіяльність настає лише за таких умов:

а) на особу було покладено спеціальний обов`язок вчинити активні дії, якими було б відвернене настання суспільно небезпечного наслідку;

б) у особи була реальна можливість у даній конкретній ситуації вчинити відповідні активні дії і запобігти настанню суспільно небезпечних наслідків.

Обов`язок вчинити певні дії (діяти певним чином) може випливати з різних підстав: із закону або з іншого нормативного акта; із професійних або службових функцій особи; із договору; із родинних відносин; із попередньої поведінки особи, якщо вона своїми діями створює небезпеку для іншої особи і внаслідок цього зобов`язана надати їй допомогу.

Також ВС зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).

Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.

Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особа допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці).

* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/ Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Патронатна сім’я: поняття та порядок створення

2021-12-03T13:31:10Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-п#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною"]
*Закон України "Про охорону дитинства" № 2402-III від 26.04.2001 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text]

== Поняття патронату ==
'''Патронат над дитиною''' - це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин (ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).
 
'''Сім’я патронатного вихователя''' - це сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.
 
'''Патронатна сім’я''' – це тимчасова форма влаштування дитини у сім’ю, де термін перебування дитини не може перевищувати трьох місяців. Коли є обставини, що обґрунтовують необхідність і доцільність перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя триваліший термін, орган опіки та піклування може його продовжити, однак не більше ніж до шести місяців.
 
'''Метою патронату над дитиною''' є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на повернення у сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини.
== Хто може бути патронатним вихователем ==
'''Патронатний вихователь''' - це особа, яка за участю членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї (ч.3 ст.252 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України]).
 
'''Патронатним вихователем може бути''' повнолітній громадянин України, який має досвід виховання дитини й відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання й реабілітації дитини в своєму домі.
 
'''Патронатним вихователем не можуть бути особи:'''
* обмежені у дієздатності;
* визнані недієздатними;
* позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
* були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
* перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
* зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
* не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
* страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
* є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
* були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;
* за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
* є особами без громадянства;
* перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
* інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

== Хто приймає рішення про створення патронатної сім’ї==
Районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських рад з урахуванням потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах приймають рішення (розпорядження) про запровадження послуги з патронату над дитиною, яким визначається організація або заклад, на який покладатимуться функції з організації надання такої послуги (далі - соціальний заклад).
 
Соціальним закладом може бути міський, районний, районний у місті центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центр соціальної підтримки дітей та сімей, інший заклад, установа або організація незалежно від форми власності, що надає соціальні послуги дітям і сім’ям з дітьми (крім соціальної послуги стаціонарного догляду).
 
Рішення про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини приймає орган опіки та піклування за місцем проживання або виявлення дитини за результатами розгляду питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини на підставі наданих службою у справах дітей документів, що обґрунтовують доцільність такого влаштування.
== Порядок створення патронатної сім’ї ==
=== Відбір кандидатів===
Пунктом 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-п#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною"] кандидат у патронатні вихователі подає до соціального закладу за місцем проживання такі документи:

1) заяву;

2) копію паспорта громадянина України;

3) копію трудової книжки (у разі наявності);

4) висновки про стан здоров’я кандидата у патронатні вихователі та осіб, які проживають разом з ним, складені за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866;

5) довідку про відсутність судимості, в тому числі членів його сім’ї, які досягли чотирнадцятирічного віку і проживають разом з кандидатом у патронатні вихователі;

6) копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;

7) письмову згоду на влаштування дитини в сім’ю кандидата у патронатні вихователі усіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним, в тому числі дітей, які досягли такого віку та рівня розвитку, що можуть її висловити.

Первинний відбір кандидатів у патронатні вихователі здійснюють соціальна установа разом зі службою у справах дітей місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевої ради відповідно до вимог «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-п#n103 Порядку створення і діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя]», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №148 від 16.03.2017.
 
Рішення про проходження первинного відбору приймається на підставі аналізу документів, поданих кандидатами в патронатні вихователі, і проведеного соціальною установою разом зі службою у справах дітей обстеження умов їх проживання.
 
=== Проходження навчання===
Пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-п#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною"] кандидат у патронатні вихователі, який пройшов первинний відбір, разом з повнолітнім членом своєї сім’ї, що братиме участь у наданні послуги патронату над дитиною (чоловік або дружина кандидата у патронатні вихователі, повнолітня донька або син, які проживають разом з кандидатом, - за згодою), за клопотанням соціального закладу проходить обов’язкове навчання за програмою, затвердженою Мінсоцполітики.

Навчання кандидатів у патронатні вихователі та членів їх сімей, що братимуть участь у наданні послуги з патронату над дитиною, організовує та проводить обласний, Київський та Севастопольський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі - регіональний центр).

За умови успішного проходження навчання кандидату в патронатні вихователі та члену його сім’ї видається довідка про проходження навчання та рекомендації про можливість надання послуги патронату над дитиною.
=== Укладення договору про надання послуг з патронату над дитиною===
У разі отримання рекомендації про можливість надання послуги з патронату над дитиною орган опіки та піклування протягом місяця укладає з кандидатом у патронатні вихователі договір про надання послуги з патронату над дитиною.
=== Влаштування дитини в сім'ю і укладення договору про патронат над цією дитиною===
Рішення про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини приймає орган опіки та піклування за місцем проживання або виявлення дитини. Рішення приймається на підставі наданих службою у справах дітей документів, що обґрунтовують доцільність такого влаштування.

Питання про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини за згодою її батьків/законних представників розглядається на підставі таких документів:

* висновку соціального закладу за результатами оцінки потреб дитини та її сім’ї;
* згоди батьків/законних представників дитини на тимчасове влаштування її в сім’ю патронатного вихователя у зв’язку із складними життєвими обставинами, в яких вона перебуває. У разі коли мати або батько дитини є неповнолітніми, крім їх згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя, необхідна згода їх батьків/законних представників;
* письмової згоди дитини (у разі, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити).

Питання про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини без згоди її батьків/законних представників розглядається на підставі таких документів:

# рішення про негайне відібрання дитини відповідно до пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866;
# акта про покинуту чи знайдену дитину; дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законні представники відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров’я, у разі відсутності відомостей про місце перебування батьків/законних представників, а також наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини;
# акта проведення оцінки рівня безпеки дитини за формою згідно з додатком 10 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, або оцінки потреб дитини та її сім’ї, що підтверджує необхідність влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини, за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Служба у справах дітей передає патронатному вихователю на кожну дитину такі документи:

* акт про факт передачі дитини;
* копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності);
* рішення про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини;
* договір про патронат над дитиною/наказ служби у справах дітей (у разі невідкладного влаштування дитини);
* довідку про стан здоров’я дитини на момент її влаштування в сім’ю патронатного вихователя;
* медичну картку дитини (у разі наявності);
* копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
* документи, що підтверджують освітній рівень дитини (у разі наявності).

Патронатному вихователю можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, забезпечення контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань.

Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування в сім’ю патронатного вихователя. 
Після прийняття рішення про влаштування дитини органом опіки та піклування не пізніше ніж через п’ять робочих днів із патронатним вихователем укладається договір про патронат над дитиною.

Обов’язки, права та відповідальність патронатного вихователя під час перебування дитини у його сім’ї визначаються договором про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148.

=== '''Припинення договору про патронат''' ===
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 253 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейний кодекс України] договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Рішення про вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя приймається органом опіки та піклування за результатами розгляду питання комісією з питань захисту прав дитини на підставі поданого службою у справах дітей та соціальним закладом пакета документів, що обґрунтовують доцільність такого вибуття.

Підставами для прийняття рішення про вибуття дитини є:

* заява батьків/законних представників дитини та висновок міждисциплінарної команди про доцільність повернення дитини до батьків/законних представників внаслідок подолання або мінімізації складних життєвих обставин дитиною та її сім’єю;
* заява патронатного вихователя про неможливість надання послуг з патронату над дитиною у своїй сім’ї внаслідок виникнення обставин, що об’єктивно унеможливлюють їх виконання, або копія свідоцтва про смерть патронатного вихователя;
* рішення про надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та рішення суду про усиновлення або призначення опіки, піклування або рішення органу опіки та піклування про влаштування дитини в сім’ю громадян України (під опіку, піклування, до прийомної сім’ї чи дитячого будинку сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу;
* неналежне виконання патронатним вихователем обов’язків за договором про патронат над дитиною, що може бути підтверджено:

- обстеженням умов проживання дитини в сім’ї патронатного вихователя, проведеним службою у справах дітей згідно з письмовим повідомленням, що надійшло від навчального закладу, закладу охорони здоров’я, соціального захисту населення, іншого структурного підрозділу місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, громадської організації, батьків/законних представників дитини, або зверненням дитини;

- документально засвідченими відомостями, що надійшли від органів Національної поліції, прокуратури та судів;

- наявність інших умов, передбачених договором про патронат над дитиною.

Рішення про вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя не приймається у разі досягнення дитиною повноліття або її смерті.

У разі вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя при досягненні повноліття обов’язково вживаються заходи до визначення місця її подальшого проживання, джерел отримання доходу, налагодження контактів з родичами, які надаватимуть їй підтримку, та у разі потреби її соціального супроводу з урахуванням індивідуальних потреб та рівня готовності до самостійного життя.

Період між вибуттям дитини із сім’ї патронатного вихователя та влаштуванням у його сім’ю наступної дитини не повинен бути меншим ніж сім календарних днів. У разі необхідності невідкладного влаштування дитини за згодою патронатного вихователя цей період може бути скорочено, але не менш як до трьох календарних днів. Після вибуття дитини із сім’ї патронатного вихователя журнал спостережень передається службі у справах дітей.

Договір про патронат над дитиною може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням органу опіки та піклування, суду у разі невиконання патронатним вихователем своїх обов’язків за договором.

== Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя==
Відповідно до ст. 254 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
 
Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків.
 
Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.
 
На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.
 
Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами.
 
Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Права дитини також застверджені у ст. 6, 7, 8, 9, 10, 15, 16, 17, 18, 19 20 Закон України "Про охорону дитинства" № 2402-III від 26.04.2001 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text]
== Обов’язки патронатного вихователя==
Відповідно до ст. 255 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1517 Сімейного кодексу України] патронатний вихователь зобов’язаний:
 
1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;
 
2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;
 
3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини задля подолання складних життєвих обставин у межах та у спосіб, визначені органом опіки та піклування;
 
4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про патронат над дитиною;
 
5) сприяти контактам дитини з батьками, іншими законними представниками, родичами, крім випадків, коли батьки позбавлені батьківських прав або в судовому порядку обмежені у праві спілкування з дитиною.

Пуктом 11, 12, 13 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-п#n13 Постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 148 "Деякі питання здійснення патронату над дитиною"] обов’язки, права та відповідальність патронатного вихователя під час перебування дитини у його сім’ї визначаються договором про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148.

Патронатний вихователь та особи, які проживають разом з ним, не рідше ніж один раз на рік проходять обов’язкове медичне обстеження, що підтверджується висновками про стан здоров’я.

Регіональний центр за направленням соціального закладу забезпечує підвищення кваліфікації патронатного вихователя не рідше ніж один раз на два роки за програмою, затвердженою Мінсоцполітики.

== Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною==
Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
 
При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.
 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/148-2017-п#n103 Порядок оплати послуг патронатного вихователя та виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя] затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148

== Див. також ==
* [[Патронат над дітьми]]
* [[Оплата послуг патронатного вихователя]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми]]
[[Категорія:Опікуни/піклувальники]]

Податкові зміни у зв’язку з карантином

2021-11-03T09:26:56Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-IX Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)"]
*Податковий кодекс України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text]
*Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20#Text]
*Постанова Кабінету Міністрів від 03 лютого 2021 року №<abbr>89-2021-п</abbr> "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/89-2021-п#Text]
*Закон України від 01 грудня 2020 року №1017-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1017-20#Text]
*Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591-20#Text]
*Закон України від 10 червня 2021 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text]
== Податкові зміни у зв’язку з карантином ==

11 березня 2020 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-п постанови Кабінету міністрів України № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»] установлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р.
Дозволено фізичним особам - підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, тимчасово, на період карантину, вести облік доходів і витрат без використання книг обліку доходів і витрат (книг обліку доходів), якщо ведення зазначених книг повинно розпочатися після встановлення карантину, за умови подальшого подання такими особами книг обліку доходів і витрат (книг обліку доходів), до яких внесені дані про доходи та витрати, отримані (здійснені) ними протягом карантину, для реєстрації до контролюючих органів протягом трьох місяців з дня прийняття рішення про відміну карантину.
 
У зв’язку з заборонами та обмеженнями здійснення певних видів господарської діяльності 17 березня 2020 року було прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/533-IX Закон України № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)"]. Цей закон визначає наступні зміни:
* мораторій на застосування штрафів і пені щодо податків, зборів та ЄСВ;
* мораторій на проведення перевірок щодо податків, зборів та ЄСВ;
* тимчасове звільнення від деяких податків і зборів, а також від ЄСВ для окремих категорій платників;
* перенесення строків декларування доходів громадянами;
* відстрочення запровадження РРО-новацій ( реєстратора розрахункових операцій, тобто касового апарата).
25 березня 2020 року Кабінетом міністрів України була прийнята [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/239-2020-п постанова № 239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України»], яка визначає заборону діяльності закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення; заборону регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні; пасажирські перевезення авіаційним транспортом.
!Як виняток, цією постановою дозволено певні види діяльності з обов’язковим дотриманням правил безпеки та відповідних санітарних і протиепідемічних заходів, а також використання засобів індивідуального захисту:
* діяльність закладів громадського харчування щодо адресної доставки замовлень.
* торгівля продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом, засобами зв’язку.
* провадження банківської та страхової діяльності, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з ремонту комп’ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, об’єктів поштового зв’язку.
* перевезення легковими автомобілями.
* перевезення службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ у межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, погодженими з органами Національної поліції.
* перевезення у трамваях, тролейбусах, автобусах, маршрутних таксі дозволяється кількості пасажирів, яка одночасно не перевищує половини кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу та визначених у реєстраційних документах.
Важливим кроком Верховної Ради для пом'якшення негативних економічних наслідків упровадження карантину стало прийняття 30 березня 2020 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/540-20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» №540-IX] , згідно з яким відбулися наступні зміни:
* збільшено обсяги граничного доходу для суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування ;
* добровільна (благодійна) допомога включається до податкової знижки фізичних осіб;
* звільнення від сплати ПДВ;
* справляння податку на прибуток підприємств;
* особливості справляння акцизного податку та екологічного податку;
* митний кодекс України.
== Мораторій на застосування штрафів і пені щодо податків, зборів та ЄСВ ==

У період з 1 березня по 31 травня 2020 р.:

1. Не застосовуються штрафні санкції за порушення податкового законодавства, крім санкцій за:
* порушення нарахування, декларування та сплати ПДВ, акцизного податку, рентної плати;
* порушення правил обліку, виробництва й обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, які застосовуються на загальних підставах;
* відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
* порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії.
2. Не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

У період з 1 березня по 30 квітня 2020 р.:

1. Не застосовуються штрафні санкції за несвоєчасне подання звітності та несвоєчасну сплату ЄСВ.

2. Платникам ЄСВ не нараховується пеня, а вже нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

В період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабміном на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам ЄСВ не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Цю норму визначено в п. 911.2 розділу VIII Закон України від 10 червня 2021 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#Text].

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , який набрав чинності 29.05.2020 р., пересунув дату закінчення періоду штрафного мораторію з 31 травня 2020 року на ''«останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)»''.

== Мораторій на проведення перевірок щодо податків, зборів та ЄСВ ==

На період з 18 березня по 31 травня 2020 р.:
# Установлено мораторій на проведення документальних і фактичних перевірок, крім перевірок з питань бюджетного відшкодування ПДВ (пп. 78.1.8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ]);
# Планові перевірки відповідно до плану-графіка на 2020 рік, що мали розпочатися в період з 18 березня по 31 травня, має бути перенесено;
# Документальні й фактичні перевірки, що розпочато до 18 березня і ще не завершено, мають бути зупинені на період до 31 травня поточного року.
Зверніть увагу! На цей самий період зупинено перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ. Тобто загальний строк 1095 днів фактично подовжено на строк дії цього мораторію.

На період з 18 березня по 18 травня 2020 р.:
# Установлено мораторій на проведення документальних перевірок щодо правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ.
# Документальні перевірки щодо ЄСВ, які розпочато до 18 березня і ще не завершено, мають бути зупинені на період до 18 травня поточного року. Крім того, до 31 травня 2020 р. забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових контрольних заходів у сфері господарської діяльності (крім нагляду за суб'єктами з високим ступенем ризику, у сфері дотримання вимог щодо формування державних регульованих цін та питань санітарного й епідемічного благополуччя).
Скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України , в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

* тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;
* документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;
* документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. N 568-IX);
* документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;
* документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

== Тимчасове звільнення від деяких податків і зборів, а також від ЄСВ для окремих категорій платників ==

За період з 1 березня по 30 квітня 2020 р.:
# Не нараховується і не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності), що використовується у господарській діяльності.
# Не оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
# Звільняються від нарахування й сплати ЄСВ за себе фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства.

== Перенесення строків декларування доходів громадянами ==
# Річну декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік подають до 1 липня 2020 р. (замість 1 травня), а за наявності права на податкову знижку декларацію все одно можна подати до кінця року.
# Сплату податкового зобов'язання, зазначеного в поданій податковій декларації, здійснюють до 1 жовтня 2020 р. (замість 1 серпня).
#До 30.04.2021 включно – для громадян, які відповідно до розділу IV Податкового кодексу України зобов’язані подати податкову декларацію, та осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність. При отриманні іноземних доходів: у разі відсутності у платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел і суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Податкового кодексу України, то згідно з п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. Заява подається до 01.05.2021 (граничний термін подання декларації).
#До 31.12.2021 включно – для громадян, які мають право на податкову знижку. Платники податків – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, повинні подати декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

== Відстрочення запровадження РРО-новацій (реєстратора розрахункових операцій, тобто касового апарата) ==

Також перенесено запровадження нововведень у сфері застосування РРО, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/128-20 Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» № 128-ІХ від 20.09.2019]. Більшість норм наберуть чинності не з 19 квітня (як передбачалося спочатку), а лише з 1 серпня 2020 р. Мова насамперед про запровадження програмних РРО та нові санкції за порушення у сфері застосування РРО. Обов'язкове застосування РРО підприємцями на єдиному податку 2 – 4 груп незалежно від обсягу доходу за окремими видами діяльності, передбачене Законом № 129-ІХ, перенесено з 1 жовтня 2020 на 1 січня 2021 року.

Закон України №1017 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1017-20#Text для платників податків вніс наступні законодавчі зміни:

* обов’язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) для фізичних осіб – підприємців (ФОП) – платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію лікарських засобів та медичних виробів, медичних послуг, складної побутової техніки та ювелірних виробів;
* перенесено до 01.01.2022 року обов’язкове застосування РРО для ФОП – «єдинників» інших ризикових видів діяльності – реалізація товарів у мережі Інтернет, текстилю, автозапчастин та вживаних товарів, діяльність ресторанів, готелів та туристичних агентств;
* відтерміновано до 01.01.2022 року обов’язкове застосування РРО для всіх ФОП – «єдинників» другої – четвертої групи;
* скасовано штраф за невідповідність готівки в касі, штраф за неподання звітності з використання програмного РРО, штраф за попереднє програмування товарів та штраф за не створення контрольної стрічки на програмному РРО;
* скасовується механізм компенсації частини штрафних санкцій покупцю (механізм «кешбек»);
* при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів РРО не застосовується;
* розмір обсягу доходів для платників єдиного податку прив’язаний до мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного року (МЗП):

І група – 167 МЗП, ІІ група – 834 МЗП, ІІІ група – 1167 МЗП);

* розмір обсягу доходу для фізичних осіб – «єдинників» щодо не використання РРО встановлений у розмірі 220 МЗП (станом на 01 січня звітного року).

== Збільшення обсягів граничного доходу для суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування ==

Для суб'єктів першої групи платників єдиного податку обсяг доходу збільшено з 300 тис. грн 00 грн. до 1 млн грн., другої групи - з 1,5 млн грн до 5 млн грн., третьої з 5 млн грн. до 7 млн грн.

== Добровільна (благодійна) допомога включається до податкової знижки фізичних осіб ==

Сума коштів (вартість лікарських засобів) для надання медичної допомоги хворим, дезінфекційних засобів і антисептиків, медичного обладнання та виробів, які добровільно перераховані (передані) громадським об'єднанням (благодійним організаціям), органам виконавчої влади протягом карантину, включається до податкової знижки у повному обсязі при реалізації права на податкову знижку за результатами 2020 року)

== Звільнення від сплати ПДВ ==

На період дії карантину, ввезення на територію України та постачання на території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби, звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.

== Справляння податку на прибуток підприємств ==

Платників податків на прибуток звільнено від застосування податкових різниць, передбачених п. 140.5.9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 ПКУ] (обмеження щодо віднесення до складу витрат понад 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року) щодо коштів (вартості лікарських засобів), які добровільно ними перераховані (передані) для надання медичної допомоги хворим на коронавірус.

Відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ Податкового кодексу України на період до 31.12.2021 р. – для платників податку на прибуток, які відповідають критеріям, визначеним у п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ Податкового кодексу України (зокрема, річний дохід яких не перевищує 3 млн. грн та розмір нарахованої зарплати – не менше 2-х мінімальних зарплат)

Пунктом 136.6 Податковий кодекс України, п. 48 підрозд. 4 розд. XX Податкового кодексу України провадження діяльності з випуску та проведення лотерей

* з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. включно –28 %;
* з 01.01.2021 р. – 30 %.

== Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку ==

Тимчасово спрощено порядок виробництва дезінфекційних засобів, зокрема, надано державним підприємствам, які є виробниками спирту етилового, право використовувати вироблений ними спирт для виробництва дезінфекційних засобів без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників спирту, за умови обладнання місць відпуску дезінфекційних засобів засобами обліку виробленої продукції та участі представників контролюючий органів у контролі за дотриманням умов денатурації спирту. Також до 15 серпня 2020 року включно продовжено терміни погашення податкових векселів, виданих виробниками або імпортерами палива для реактивних двигунів та/або бензинів авіаційних, які припадають на період з 1 березня по 31 травня 2020 року. Для спирту етилового, який використовується для виробництва дезінфекційних засобів, до 31 травня 2020 року акцизний податок встановлено за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту.

== [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України] ==

Уточнено період, на який звільняються від сплати ввізного мита товари, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби, який закінчується останнім числом місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України).

Розділ XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України доповнити пунктом 9-6 такого змісту:

"9-6. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19):

звільняються від сплати ввізного мита лікарські засоби, медичні вироби та/або медичне обладнання, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;

митне оформлення товарів, зазначених в абзаці другому цього пункту, здійснюється першочергово;

на товари, зазначені в абзаці другому цього пункту, допускається подання попередньої або тимчасової декларації за правилами, встановленими цим Кодексом;

плата за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, щодо товарів, зазначених в абзаці другому цього пункту, не справляється".
[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Митне право]]

Ненадання допомоги хворому медичним працівником

2021-10-01T12:28:21Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text] Конституція України
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (стаття 139)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указ Президента України від 15 червня 1992 року № 349 "Про Клятву лікаря"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/343-97-%D0%BF Положення про координаційні комісії державної служби медицини катастроф, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 343]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text] Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"

== Загальна інформація ==
Згідно з преамбулою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] встановлено, що медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до статті 37 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. Організація та забезпечення надання екстреної медичної допомоги громадянам та іншим особам здійснюються відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу".
Частиною 5 статті 284 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] встанволено, що у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної сособи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.
У статті 80 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] зазначається, що винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 34 цього Закону лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ) кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.

== Склад кримінального правопорушеня ==

=== Об'єкт ===
Об’єктом кримінального правопорушення є життя і здоров’я людини.

=== Об'єктивна сторона ===
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.
Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і в ненаданні допомоги в обсязі, потрібному в конкретній ситуації. За ст. 139 КК слід кваліфікувати, зокрема:
- відмову прийняти виклик лікаря; нез'явлення до хворого за викликом;
- відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку;
- відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні;
- поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги;
- відмову надати першу невідкладну медичну допомогу пораненому або травмованому (дати потрібні ліки, провести штучне дихання або масаж серця, зупинити кровотечу тощо);
- припинення активних заходів щодо підтримання життя хворого у випадку, коли стан людини ще не визначений як незворотна смерть.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.
Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.
Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.
Питання про те, чи є причина ненадання допомоги поважною, вирішується у кожному конкретному випадку. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час (наприклад, перебування у відпустці), відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною.

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується ''прямим умислом''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, указаних у ч. 2 ст. 189 КК, є необережним. У разі встановлення умислу щодо смерті або певних тілесних ушкоджень діяння винного слід кваліфікувати як відповідний умисний злочин проти життя або здоров'я людини.

=== Суб'єкт ===
Суб’єкт кримінального правопорушення спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т.ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності. За ст. 139 КК можуть нести відповідальність медичні працівники, незалежно від того, яку спеціальну освіту вони мають (лікарі, провізори, акушерки, медичні сестри, фельдшери тощо, у тому числі працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров'я вони працюють. Це можуть бути також особи, які займаються медичною практикою як різновидом господарської діяльності: згідно з чинним законодавством такі особи зобов'язані надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також у разі нещасного випадку та гострих захворювань.
Ч. 2 ст. 139 КК передбачає відповідальність за ненадання допомоги хворому, якщо воно спричинило його смерть або інші тяжкі наслідки (кваліфікований склад злочину). Додатково до ознак складу злочину, передбаченого частиною першою, для кваліфікації за цією нормою потрібно встановити настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті потерпілого або інших тяжких наслідків і наявність причинного зв'язку між діянням та суспільно небезпечним наслідком. За відсутності вказаного причинного зв'язку діяння медичного працівника кваліфікується за ч. 1 ст. 139 КК навіть у тому разі, коли після його вчинення настала смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Іншими тяжкими наслідками можуть бути різні види тілесних ушкоджень (тяжкі або середньої тяжкості).

== Потерпілий ==
Потерпілим є особа, яка потребує медичної допомоги. Це, зокрема, інвалід, особа, яка отримала серйозну травму (наприклад, унаслідок вчинення злочину або нещасного випадку), особа, яка отруїлась або перебуває в іншому явно хворобливому стані (наприклад, у стані гіпертонічного кризу).

== Кваліфікуюча ознака ==
Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки.

== Санкція (покарання) ==
#Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
#Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Згідно https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text] Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" абзац другий частини першої статті 139 після слів "до трьох років" доповнити словами "або громадськими роботами на строк до двохсот годин".
За правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2019 у справі 755/2545/15-ц, від 04.11.2020 у справі №686/6022/18, від 21.04.2021 по справі №648/2035/17, для настання відповідальності за завдання шкоди здоров`ю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Ненадання допомоги хворому медичним працівником

2021-10-01T07:55:01Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text] Конституція України
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (стаття 139)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/go/349/92 Указ Президента України від 15 червня 1992 року № 349 "Про Клятву лікаря"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/343-97-%D0%BF Положення про координаційні комісії державної служби медицини катастроф, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 343]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text] Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"

== Загальна інформація ==
Згідно з преамбулою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"]кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Відповідно до статті 37 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. Організація та забезпечення надання екстреної медичної допомоги громадянам та іншим особам здійснюються відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу".
У статті 80 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я"] зазначається, що винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть: цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.
При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 34 цього Закону лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Відповідно до статті 139 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ) кримінальним правопорушенням визнається ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого.

== Склад кримінального правопорушеня ==

=== Об'єкт ===
Об’єктом кримінального правопорушення є життя і здоров’я людини.

=== Об'єктивна сторона ===
З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов’язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.
Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і в ненаданні допомоги в обсязі, потрібному в конкретній ситуації. За ст. 139 КК слід кваліфікувати, зокрема:
- відмову прийняти виклик лікаря; нез'явлення до хворого за викликом;
- відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку;
- відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні;
- поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги;
- відмову надати першу невідкладну медичну допомогу пораненому або травмованому (дати потрібні ліки, провести штучне дихання або масаж серця, зупинити кровотечу тощо);
- припинення активних заходів щодо підтримання життя хворого у випадку, коли стан людини ще не визначений як незворотна смерть.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов’язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати екстрену медичну допомогу у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники крім цього, — і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.
Ненадання допомоги може бути виражене у вiдмовi практикуючого лiкаря або медсестри, якi перебувають удома, тобто поза службою, з’явитися за викликом до хворого або його близьких, у вiдмовi надати допомогу при нещасному випадку, подiї на вулицi тощо.
Поважнi причини ненадання допомоги, якi виключають вiдповiдальнiсть, можуть бути рiзними: непереборна сила, стан крайньої необхiдностi, хвороба самого медичного працiвника, що позбавляє його можливостi надати допомогу, некомпетентнiсть цього працiвника, якщо ним вжиті заходи щодо виклику належного фахiвця, вiдсутнiсть медикаментiв або хiрургiчних iнструментiв, невмiння ними манiпулювати та iн. Можливiсть настання тяжких наслiдкiв для хворого у зв’язку з ненаданням йому допомоги має бути реальною, тобто такою, яка за звичайного її розвитку може в конкретних умовах призвести до смертi або iнших тяжких наслiдкiв.
Питання про те, чи є причина ненадання допомоги поважною, вирішується у кожному конкретному випадку. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час (наприклад, перебування у відпустці), відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною.

=== Суб'єктивна сторона ===
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується ''прямим умислом''. Відповідальність виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, указаних у ч. 2 ст. 189 КК, є необережним. У разі встановлення умислу щодо смерті або певних тілесних ушкоджень діяння винного слід кваліфікувати як відповідний умисний злочин проти життя або здоров'я людини.

=== Суб'єкт ===
Суб’єкт кримінального правопорушення спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери тощо, у т.ч. працівники служби екстренної медичної допомоги та медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров’я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності. За ст. 139 КК можуть нести відповідальність медичні працівники, незалежно від того, яку спеціальну освіту вони мають (лікарі, провізори, акушерки, медичні сестри, фельдшери тощо, у тому числі працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров'я вони працюють. Це можуть бути також особи, які займаються медичною практикою як різновидом господарської діяльності: згідно з чинним законодавством такі особи зобов'язані надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному для життя стані, а також у разі нещасного випадку та гострих захворювань.
Ч. 2 ст. 139 КК передбачає відповідальність за ненадання допомоги хворому, якщо воно спричинило його смерть або інші тяжкі наслідки (кваліфікований склад злочину). Додатково до ознак складу злочину, передбаченого частиною першою, для кваліфікації за цією нормою потрібно встановити настання суспільно небезпечного наслідку у вигляді смерті потерпілого або інших тяжких наслідків і наявність причинного зв'язку між діянням та суспільно небезпечним наслідком. За відсутності вказаного причинного зв'язку діяння медичного працівника кваліфікується за ч. 1 ст. 139 КК навіть у тому разі, коли після його вчинення настала смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Іншими тяжкими наслідками можуть бути різні види тілесних ушкоджень (тяжкі або середньої тяжкості).

== Потерпілий ==
Потерпілим є особа, яка потребує медичної допомоги. Це, зокрема, інвалід, особа, яка отримала серйозну травму (наприклад, унаслідок вчинення злочину або нещасного випадку), особа, яка отруїлась або перебуває в іншому явно хворобливому стані (наприклад, у стані гіпертонічного кризу).

== Кваліфікуюча ознака ==
Кримінальне правопорушення, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки.

== Санкція (покарання) ==
#Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов’язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.
#Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Згідно https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-17#Text] Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" абзац другий частини першої статті 139 після слів "до трьох років" доповнити словами "або громадськими роботами на строк до двохсот годин".
За правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2019 у справі 755/2545/15-ц, від 04.11.2020 у справі №686/6022/18, від 21.04.2021 по справі №648/2035/17, для настання відповідальності за завдання шкоди здоров`ю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

[[Категорія:Право на медичну допомогу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян

2021-09-02T08:01:07Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* Закон України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text]
* Закон України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] 

== Об’єкт злочину ==
За завідомо неправдиве повідомлення про загрозу громадській безпеці, знищення чи пошкодження об’єктів власності передбачена кримінальна відповідальність за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України]. А '''об'єктом злочину''' є громадська безпека. 
Громадська безпека – це стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об’єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння ними шкоди. 
[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Ч. 1 ст. 3 Конституції України] встановлює, що безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціальних цінностей. 
Безпеці людей завдають шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлено їх велику суспільну небезпечність. Поширення неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства. 

Предметом цього злочину є інформація, котра містить відомості про відсутність небезпеки. Впливаючи на неї шляхом перекручення її змісту (тобто перетворюючи правдиву інформацію на неправдиву), суб’єкт вчинює злочинне діяння. 

== Об'єктивна сторона злочину ==
'''Об'єктивна сторона злочину''' полягає в активних суспільно-небезпечних діях, які полягають в повідомленні (усне, письмове, з використанням телефону, радіо чи інших технічних засобів) про неправдиві події або обставини, яке містить у собі загрозу для невизначеної кількості людей або для їх об'єднань чи держави (терористичний акт) і спрямовано на поширення інформації такі загальнонебезпечні дії. 

Неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів приватної, комунальної чи державної власності має такі ознаки:
* містить вигадані відомості про вчинення загальнонебезпечних злочинів (про збройні напади, про закладену в тому чи іншому приміщенні вибухівку, про підготовлені підпали тощо) або про стихійне чи інше загальне лихо (землетрус, викиди радіоактивних речовин, дуже небезпечні епідемії тощо);
* відзначається правдоподібністю і може сприйматися тими, кому воно адресоване, як реальна загроза їх безпеці;
* про відсутність загрози безпеці насправді заявнику заздалегідь відомо (повідомлення може бути відкритим (під час мітингу, зборів тощо), замаскованим під чужим іменем або анонімним). 

Злочин вважається закінченим з моменту повідомлення про саму загрозу безпеці громадян, їх об'єднанням чи державі або про загрозу знищення чи пошкодженим об'єктів приватної, комунальної чи державної власності загальнонебезпечним способом. Тому вияв лише умислу діяти таким чином не може розглядатися як злочин. Злочином вважається доведення повідомлення про вказану загрозу до відома громадян, організацій чи органів влади. 
Якщо ж таке повідомлення спричинило тяжкі наслідки (завдало значної шкоди правам та законним інтересам громадян, наприклад, вони вимушені були залишити на певний час своє житло, відмовитись від сплачених послуг тощо; їх об'єднанням чи державі, наприклад, було зупинено виробництво, запроваджена додаткова охорона об'єкта, проведена пошукова робота з залученням спеціалістів тощо), відповідальність настає за [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 259 КК України]. 

== Суб'єкт злочину ==
'''Суб'єктом злочину''' є фізична, осудна особа, котра вчинила злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України], у віці не молодше 16-ти років. 

== Суб’єктивна сторона злочину ==
'''Суб’єктивна сторона злочину''' виражається у прямому умислі (особа усвідомлює про суспільно небезпечний характер свого діяння (повідомлення), знає про її неправдивість та бажає довести його до відома невизначеної кількості людей чи представників організацій, установ або органів влади). Відсутність умислу виключає кримінальну відповідальність. Непрямий умисел при вчиненні злочину, передбаченого [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 1 ст. 259 КК України], також виключається.

=== Особливості злочину (мета, мотиви) ===
Особливістю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], є те, що вона передбачає наявність складної вини: прямого умислу щодо завідомо неправдивого повідомлення про загрозу громадській безпеці і необережності щодо настання тяжких наслідків. У багатьох випадках завідомо неправдиві повідомлення вчиняються за наявності умислу, що виник раптово, але відомі і факти вчинення цього злочину із заздалегідь обдуманим умислом. 

Диспозиція ст. 259 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] не містить будь-якої вказівки на мотив цього злочину. З огляду на це мотив та мета вчинення розгляданого злочину можуть бути різними. 

Вчинення завідомо неправдивого повідомлення без мети виключає прямий умисел, а значить і злочин, передбачений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст.259 КК України]. Винний у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення може мати за мету викликати неспокій людей, паніку або їх розгубленість; бажання розважитись або помститися за завдану винному образу чи відмову в його проханні з боку приватного, колективного чи державного об’єднання або з боку органів влади; з метою забезпечення вчинення в інших містах реальних терористичних актів або інших тяжких злочинів, вивчення складу оперативної групи та їх можливостей з метою вдосконалення ефективності злочинних дій тощо. Таким чином, мета цього злочину може бути різною, тому у кожному конкретному випадку мета повинна з’ясовуватися судом при визначенні ступеня суспільної небезпеки вчиненого і призначення покарання винній особі.

Мотивами неправдивого повідомлення про терористичний акт можуть бути різні спонукання - кар'єризм, помста, хуліганство тощо.

== Відповідальність за злочин ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 259 КК України] "Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності"

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, - карається позбавленням волі на строк від двох до шести років. 
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Кваліфікований вид злочину має місце тоді, коли він: 1) спричинив тяжкі наслідки, 2) вчинений повторно.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 259 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1292-20#Text] абзац перший частини другої викласти в такій редакції: "2. Те саме діяння, якщо об’єктами завідомо неправдивого повідомлення стали критично важливі об’єкти інфраструктури або будівлі чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, або заклади охорони здоров’я, або заклади освіти або якщо воно спричинило тяжкі наслідки чи вчинене повторно".

доповнити приміткою такого змісту: "Примітка. Термін "критично важливі об’єкти інфраструктури" вживається у значенні, визначеному в Законі України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".

Відповідно до статті 1 п. 16 Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text] критично важливі об’єкти інфраструктури (далі - об’єкти критичної інфраструктури) - підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, діяльність яких безпосередньо пов’язана з технологічними процесами та/або наданням послуг, що мають велике значення для економіки та промисловості, функціонування суспільства та безпеки населення, виведення з ладу або порушення функціонування яких може справити негативний вплив на стан національної безпеки і оборони України, навколишнього природного середовища, заподіяти майнову шкоду та/або становити загрозу для життя і здоров’я людей;
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Отримання (застосування) податкової соціальної пільги

2021-07-20T11:25:31Z

Liubov.vozniak:

Отримання (застосування) податкової соціальної пільги

2021-07-16T11:29:46Z

Liubov.vozniak:

Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність

2021-06-29T07:30:28Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* Кримінально процесуальний кодекс України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закон України «Про захист персональних даних»]
* Закон України "Про інформацію" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text]
* Сімейний кодекс України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text]
* Закон України "Про доступ до публічної інформації"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text]
* Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004-12#Text]
* Етичний кодекс лікаря України [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001748-09#Text]
* Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1972-12#Text]
* Закон України "Про психіатричну допомогу" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text]
* Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/62/95-вр#Text]
* Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text]

== Поняття лікарської таємниці ==
Конвенції про права людини в біомедицині (Convention on Human Rights and Biomedicine. DIR/JUR (96), 14, Strasbourg 1996) відомості про стан здоров’я людини визнає складовою права на повагу до приватного життя (ст. 10) та охороняється також положеннями Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 8).

Відповідно п.3.6. Етичного кодексу лікаря України кожен пацієнт має право на зберігання особистої таємниці.

Лікар, як й інші особи, які беруть участь у наданні медичної допомоги, зобов'язаний зберігати лікарську таємницю навіть після смерті пацієнта, як і факт звернення за медичною допомогою, за відсутності іншого розпорядження хворого, або якщо це захворювання не загрожує його близьким і суспільству.

Таємниця поширюється на всю інформацію, отриману в процесі лікування хворого (у т. ч. діагноз, методи лікування, прогноз тощо).

В нормативно-правових актах, у яких зазначаються відомості, що становлять лікарську таємницю, відсутнє чітке визначення цього терміна.

Відповідно до ст. 40 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я] «лікарську таємницю» можливо розуміти інформацію, яка стала відома медичні працівники й інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд і результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості.

Згідно з ст. 286 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] «лікарську таємницю» можливо розуміти як:
* таємницю про стан здоров'я особи;
* факт звернення за медичною допомогою;
* діагноз;
* інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

{| class="wikitable"
|-
| Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
|}

Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] під поняттям лікарської таємниці слід розуміти такі відомості:
* факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя;
* зараження особи інфекційною хворобою, що передається статевим шляхом, проведені медичні огляди та обстеження з цього приводу, дані інтимного характеру, отримані у зв'язку з виконанням професійних обов'язків посадовими особами та медичними працівниками закладів охорони здоров'я;
* результати медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (Вони повідомляються лише цим особам. При цьому приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»] в Україні діють державні інформаційні системи трансплантації: Єдина державна інформаційна система трансплантації органів та тканин та Державна інформаційна системи трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин.

Обробка персональних даних, що є конфіденційною інформацією про фізичних осіб та міститься в інформаційних системах супроводу трансплантації, здійснюється з дотриманням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text законів України "Про захист персональних даних"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text "Про інформацію"] та інших законів України.

Персональні дані, що є конфіденційною інформацією про фізичну особу, збирання, зберігання і використання яких не передбачено законодавством у сфері охорони здоров’я, та містять вимоги щодо обробки персональних даних в інших інформаційно-телекомунікаційних системах, можуть оброблятися у базах даних державних інформаційних систем трансплантації лише за згодою суб’єктів персональних даних.

== Порядок розголошення лікарської таємниці ==
Відповідно до частини другої статті 39 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров’я"] ч.2 ст.285 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).

'''Також лікарська таємниця може бути розголошена без згоди пацієнта у таких випадках:'''
* Якщо пацієнт надає згоду на поширення такої інформації (ст. 21, ч. 2 Закону “Про інформацію”) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12#Text];
* Медичну документацію про особу може отримати лише безпосередньо сама особа, якої це стосується (ч. 1 ст. 285 Цивільного кодексу України), або її представник, на підставі доручення або договору про надання правової допомоги (за умови, що копії зазначених документів будуть долучені до запиту), а також батьки (усиновлювачі, опікун або піклувальник) як законні представники дитини (до 18 років) або підопічного (недієздатної особи).
* Тимчасовий доступ до документів, що містять лікарську таємницю, може надати слідчий суддя або суд в рамках кримінального провадження, якщо при цьому буде встановлено, що інших способів отримання необхідної слідству інформації немає (ч.6 ст. 163 Кримінально процесуального кодексу України).
* Наречені мають право бути взаємно обізнані про стан здоров'я (ст. 30 Сімейного кодексу України).
* Інформація про результати тестування на ВІЛ, про наявність або відсутність в людини ВІЛ-інфекції дозволяється лише: особі, стосовно якої було проведено тестування, батькам чи іншим законним представникам такої особи; іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я – винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи; іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках (ч. 4 ст. 13 Закону “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ”).Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо людина, що живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням або ж людина, що живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність того, що вона не отямиться і не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.
* Допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для організації надання особі, яка страждає важким психічним розладом, психіатричної допомоги та провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації (стаття 6 Закону “Про психіатричну допомогу”).
* Відомості про лікування в наркологічному закладі можуть бути розголошені правоохоронним органам у разі притягнення такої особи до кримінальної або адміністративної відповідальності (ст. 14, ч. 5 Закону “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”).

Відповідно до ст. 7 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 Закону України «Про захист персональних даних»] до обробки персональних даних про здоров’я людини пред’являються особливі вимоги. Персональні дані такого характеру можуть бути предметом збору та обробки тільки у разі необхідності охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров’я, на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю.

== Відповідальність за розголошення лікарської таємниці ==
За незаконне розголошення лікарської таємниці встановлена кримінальна відповідальність (ст. 145 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Так, умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, – карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Згідно зі ст. 132 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

== Див. також ==
* [[Відповідальність медичних працівників]]
* [[Права пацієнта]]
[[Категорія: Право на медичну допомогу]]

Лікарська таємниця: поняття, порядок розголошення, відповідальність

2021-06-23T08:03:21Z

Liubov.vozniak: нормативна база

Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності

2021-02-17T09:00:13Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]"
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/paran249#n249 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру]"(далі - Порядок № 1051)
*[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінет Міністрів України від 04 березня 2004 року № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 про «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»]

== Хто може звернутись ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України] кожен громадянин України може отримати безкоштовно землю для різних потреб. Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування такої земельної ділянки.

== Розміри земельних ділянок, що безоплатно передаються громадянам ==

Кожен громадянин може одночасно отримати та приватизувати 6 земельних ділянок різного призначення, тобто передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, провадиться один раз по кожному виду використання ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частина четверта статті 116 Земельного кодексу України]).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
* для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
* для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
* для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
* для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Для обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням може допомогти [https://map.land.gov.ua/?cc=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=kadastr&bl=ortho10k_all '''Публічна кадастрова карта'''].

== Куди звертатися для отримання земельної ділянки ==

Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із клопотанням про про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України], а саме:
* сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
* районної державної адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення та поза межами населених пунктів для: ведення водного господарства; індивідуального дачного будівництва; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті);
* обласні державні адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена
* [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області] (якщо питання стосується земельних ділянок для сільськогосподарських потреб).
'''17 листопада 2020 року Держгеокадастр видав [https://land.gov.ua/info/nakaz-derzhheokadastru-vid-17-11-2020-485-deiaki-pytannia-peredachi-zemelnykh-dilianok-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-do-komunalnoi-vlasnosti/ наказ №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності»].''' Цим документом керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях зобов’язано передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] '''з 17 листопада 2020 року'''.
{| class="wikitable"
|+

|'''Увага!''' Клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою можна направити в [https://e.land.gov.ua/services електронній формі].
|}

== Вимоги до клопотання==
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет).jpg|міні]]
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет - частина 2).jpg|міні]]

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) [http://odeska.land.gov.ua/info/zrazky-zaiav-shchodo-realizatsii-povnovazhen-z-peredachi-zemel-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-dlia-vsikh-potreb-holovnym-upravlinniam-derzhheokadastru-v-odeskii-oblasti/ (зразки клопотання (заяви)]. До клопотання додаються:
# графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, [http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta викопіювання з кадастрової карти]);
# погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
# документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
# копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
# документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (у разі наявності останнього).
'''Увага!''' Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи (частина шоста статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України]).

== Термін розгляду заяви ==
Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади, або про відмову у наданні такого дозволу (мотивовано) має бути прийнято в місячний строк. '''Підставою відмови''' у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.

== [[Розроблення документації землеустрою|Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки]] ==

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

'''''Розробником проекту землеустрою''''' можуть бути лише:
# юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням (землевпорядні організації) та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
# фізична особа - підприємець, яка володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником (частина друга статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 Закону України "Про землеустрій"]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' З переліком суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги, можна ознайомитися у [https://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/ Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників], або у [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ територіальному органі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру] (Держгеокадастр).
|}
Складання документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник повинен визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати і скласти кадастровий план земельної ділянки для внесення в майбутньому відомостей про виділену земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а також може стати в нагоді для відновлення меж ділянки і захисті права на землю.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблятиметься виконавцем (землевпорядною організацією) на підставі укладеного із замовником [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF договору].

Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати '''6 місяців'''.

== Погодження проекту землеустрою ==
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню з:
# [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ ''територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;'']
# [http://www.dabi.gov.ua/pro-dabi/strukturni-pidrozdily-dabi/ ''управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради''] (у випадку місцезнаходження земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта);
# іншими організаціями (органами лісового, водного господарства, охорони культурної спадщини, екології тощо) в окремих індивідуальних випадках.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-2016-%D0%BF#Text Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580], погодження усіх видів документації із землеустрою територіальними органами Держгеокадастру здійснюється '''за принципом екстериторіальності'''.

На відміну від погодження за місцем розташування земельної ділянки, принцип екстериторіальності за визначенням дозволяє дотриматися об’єктивності та неупередженості під час розгляду документації, вчасності її опрацювання, усунення контактів між розробниками та експертами.

'''''Детальніше див.''''' "[[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]"

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також включає перелік документів, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15/page Законом України "Про землеустрій" (стаття 50)].

'''Строк розгляду:''' протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту або його копії відповідні органи зобов'язані безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

'''Підстава для відмови:''' лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (доповнення).

'''<big>Увага!</big>''' Згідно з підпунктом 4 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»] Держгеокадастром розпочато процедуру передачі земельних ділянок територіальним громадам. В зв’язку з чим, рішення про передачу даних земельних ділянок прийматимуться територіальними громадами, якщо на земельні ділянки було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, але землевпорядна документація не була подана в Держгеокадастр '''до 15 грудня'''.

== Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі ==

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник) (пункт 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051]).

Заява у паперовій формі разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-129, 135-137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051], подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Заява в електронній формі за допомогою кваліфікованого електронного підпису( печатки) надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку через [https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 Єдиний державний веб-портал електронних послуг], у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви.

'''Увага!''' Подання документації із землеустрою до Держгеокадастру, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 частина четверта статті 26 Закону України “Про землеустрій”]).

Державний кадастровий реєстратор у строк, що '''не перевищує 14 робочих днів''' з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру розглядає подані документи.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей із зазначенням підстав відмови.

'''Підстави для відмови:'''
* документи подані не в повному обсязі;
* невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства;
* розташування земельної ділянки та території дії повноважень іншого кадастрового реєстратора;
* розташування в межах земельної ділянки, яка реєструється, іншої земельної ділянки або її частини.
Не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення в паперовій формі (у разі подання заяви у паперовій формі) або в електронній формі (у разі подання заяви в електронній формі).

'''Вартість: '''внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно (додаток 3 до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/835-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг"]).

Крім того, на підтвердження державної реєстрації заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

== Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ==

Для затвердження проекту землеустрою особі необхідно надати до місцевої ради або місцевої державної адміністрації клопотання про затвердження проекту землеустрою.

До клопотання додаються: екземпляр погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

'''Строк розгляду:''' 2 тижні з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15#Text Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації"] після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянку у власність чи у користування.

== Реєстрація права власності на земельну ділянку ==

Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг; нотаріус.

'''Перелік необхідних документів:'''
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1504-16 заява встановленої форми;]
# документ, що посвідчує особу;
# засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина перша статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).
'''Строк розгляду:''' до 5 робочих днів.

== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78626478?fbclid=IwAR0aBrDTR9ktZrkd7POOxc8CKo9loKedvJB-k2JCxm5tdc9rJyt9C0b07uE Постанова Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а] (за позовом громадянина до селищної ради про визнання незаконним рішення ради про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91603052 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 805/4560/17-а] (за позовом громадянина до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86815234 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 09 січня 2020 року у справі №812/1264/17] (за позовом громадянина до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83943059 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі №420/5288/18] [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83943059](за позовом громадина до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493050 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19] (за позовом громадянина до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73042181 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3374/15] (за позовом громадянина до Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, третя особа про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86205955 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі №366/8121/2017] (за касаційною скаргою громадянина на рішення Іванківського районного суду Київської області від 09 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2017 року).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82914956 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 467/1637/16-ц] (за касаційною скаргою громадянина на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2017 року, додаткове рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84195886 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18] <nowiki>http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84195886</nowiki> (за касаційною скаргою Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80269161 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18] (за касаційною скаргою громадянина на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75743891 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.08.2018 року у справі №369/6516/16-ц] (за касаційною скаргою громадянина на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області).
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/87900777 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №813/731/18] (за позовом громадянина до Львівської міської ради, управління "Секретаріат ради" Львівської міської ради, міського голови м. Львова, третя особа - секретар Львівської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди).
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84344118 Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.09.2019 року у справі №710/2564/2012] (за касаційною скаргою громадянина на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2017 року про визнання недійсною та скасування технічної документації, скасування державного акта на право власності на землю та зобов`язання вчинити певні дії).

== Див. також ==
* [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]
* [[Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби]]
* [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян]]
* [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]
* [[Публічна кадастрова карта та порядок користування]]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Безоплатна передача земельної ділянки громадянам із земель державної і комунальної власності

2021-02-17T08:36:18Z

Liubov.vozniak:

== Нормативна база ==
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень]"
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3613-17/paran249#n249 Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру]"(далі - Порядок № 1051)
*[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінет Міністрів України від 04 березня 2004 року № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 про «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»]

== Хто може звернутись ==

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України] кожен громадянин України може отримати безкоштовно землю для різних потреб. Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування такої земельної ділянки.

== Розміри земельних ділянок, що безоплатно передаються громадянам ==

Кожен громадянин може одночасно отримати та приватизувати 6 земельних ділянок різного призначення, тобто передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, провадиться один раз по кожному виду використання ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 частина четверта статті 116 Земельного кодексу України]).

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
* для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;
* для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
* для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
* для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
* для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
* для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Для обрання вільної земельної ділянки за бажаним місцем розташування та з відповідним цільовим призначенням може допомогти [https://map.land.gov.ua/?cc=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=kadastr&bl=ortho10k_all '''Публічна кадастрова карта'''].

== Куди звертатися для отримання земельної ділянки ==

Громадянам, зацікавленим в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності необхідно звернутися із клопотанням про про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України], а саме:
* сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності, які розташовані в населених пунктах);
* районної державної адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення та поза межами населених пунктів для: ведення водного господарства; індивідуального дачного будівництва; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті);
* обласні державні адміністрації (якщо питання стосується земель державної власності у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена
* [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області] (якщо питання стосується земельних ділянок для сільськогосподарських потреб).
'''17 листопада 2020 року Держгеокадастр видав [https://land.gov.ua/info/nakaz-derzhheokadastru-vid-17-11-2020-485-deiaki-pytannia-peredachi-zemelnykh-dilianok-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-do-komunalnoi-vlasnosti/ наказ №485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності»].''' Цим документом керівників головних управлінь Держгеокадастру в областях зобов’язано передати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] '''з 17 листопада 2020 року'''.
{| class="wikitable"
|+

|'''Увага!''' Клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою можна направити в [https://e.land.gov.ua/services електронній формі].
|}

== Вимоги до клопотання==
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет).jpg|міні]]
[[Файл:Приватизація земельної ділянки (буклет - частина 2).jpg|міні]]

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм безоплатної приватизації) [http://odeska.land.gov.ua/info/zrazky-zaiav-shchodo-realizatsii-povnovazhen-z-peredachi-zemel-silskohospodarskoho-pryznachennia-derzhavnoi-vlasnosti-dlia-vsikh-potreb-holovnym-upravlinniam-derzhheokadastru-v-odeskii-oblasti/ (зразки клопотання (заяви)]. До клопотання додаються:
# графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, [http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta викопіювання з кадастрової карти]);
# погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
# документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);
# копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорта громадянина України);
# документ що підтверджує право на пільги при отриманні земельних ділянок (у разі наявності останнього).
'''Увага!''' Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи (частина шоста статті 118 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n992 Земельного кодексу України]).

== Термін розгляду заяви ==
Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади, або про відмову у наданні такого дозволу (мотивовано) має бути прийнято в місячний строк. '''Підставою відмови''' у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.

== [[Розроблення документації землеустрою|Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки]] ==

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

'''''Розробником проекту землеустрою''''' можуть бути лише:
# юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням (землевпорядні організації) та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
# фізична особа - підприємець, яка володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником (частина друга статті 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 Закону України "Про землеустрій"]).
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' З переліком суб’єктів господарювання, що надають відповідні послуги, можна ознайомитися у [https://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/ Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників], або у [https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ територіальному органі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру] (Держгеокадастр).
|}
Складання документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник повинен визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати і скласти кадастровий план земельної ділянки для внесення в майбутньому відомостей про виділену земельну ділянку до Державного земельного кадастру, а також може стати в нагоді для відновлення меж ділянки і захисті права на землю.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблятиметься виконавцем (землевпорядною організацією) на підставі укладеного із замовником [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF договору].

Термін виконання робіт згідно із законодавством не може перевищувати '''6 місяців'''.

== Погодження проекту землеустрою ==
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню з:
# [http://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/ ''територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру;'']
# [http://www.dabi.gov.ua/pro-dabi/strukturni-pidrozdily-dabi/ ''управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради''] (у випадку місцезнаходження земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта);
# іншими організаціями (органами лісового, водного господарства, охорони культурної спадщини, екології тощо) в окремих індивідуальних випадках.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-2016-%D0%BF#Text Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580], погодження усіх видів документації із землеустрою територіальними органами Держгеокадастру здійснюється '''за принципом екстериторіальності'''.

На відміну від погодження за місцем розташування земельної ділянки, принцип екстериторіальності за визначенням дозволяє дотриматися об’єктивності та неупередженості під час розгляду документації, вчасності її опрацювання, усунення контактів між розробниками та експертами.

'''''Детальніше див.''''' "[[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]"

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки також включає перелік документів, визначених [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/858-15/page Законом України "Про землеустрій" (стаття 50)].

'''Строк розгляду:''' протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту або його копії відповідні органи зобов'язані безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

'''Підстава для відмови:''' лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (доповнення).

'''<big>Увага!</big>''' Згідно з підпунктом 4 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1113-2020-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин»] Держгеокадастром розпочато процедуру передачі земельних ділянок територіальним громадам. В зв’язку з чим, рішення про передачу даних земельних ділянок прийматимуться територіальними громадами, якщо на земельні ділянки було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, але землевпорядна документація не була подана в Держгеокадастр '''до 15 грудня'''.

== Реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі ==

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою (у паперовій або електронній формі) розробника документації із землеустрою та оцінки земель від імені замовника, якщо інше не передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник) (пункт 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051]).

Заява у паперовій формі разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-129, 135-137 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/1051-2012-%D0%BF#Text Порядку № 1051], подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Заява в електронній формі за допомогою кваліфікованого електронного підпису( печатки) надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку через [https://my.gov.ua/info/services/byservicescope/86 Єдиний державний веб-портал електронних послуг], у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру, представлену у формі Інтернет-сторінки, що забезпечує формування та подання заяви.

'''Увага!''' Подання документації із землеустрою до Держгеокадастру, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 частина четверта статті 26 Закону України “Про землеустрій”]).

Державний кадастровий реєстратор у строк, що '''не перевищує 14 робочих днів''' з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру розглядає подані документи.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей із зазначенням підстав відмови.

'''Підстави для відмови:'''
* документи подані не в повному обсязі;
* невідповідність поданих документів вимогам чинного законодавства;
* розташування земельної ділянки та території дії повноважень іншого кадастрового реєстратора;
* розташування в межах земельної ділянки, яка реєструється, іншої земельної ділянки або її частини.
Не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення в паперовій формі (у разі подання заяви у паперовій формі) або в електронній формі (у разі подання заяви в електронній формі).

'''Вартість: '''внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно (додаток 3 до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/835-2011-%D0%BF постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2011 року № 835 "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг"]).

Крім того, на підтвердження державної реєстрації заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому зазначаються відомості внесені до Поземельної книги, зокрема, кадастровий номер. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

== Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ==

Для затвердження проекту землеустрою особі необхідно надати до місцевої ради або місцевої державної адміністрації клопотання про затвердження проекту землеустрою.

До клопотання додаються: екземпляр погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

'''Строк розгляду:''' 2 тижні з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1808-15#Text Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації"] після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Рішення про затвердження проекту землеустрою є одночасно рішенням про передачу земельної ділянку у власність чи у користування.

== Реєстрація права власності на земельну ділянку ==

Реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснюють виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг; нотаріус.

'''Перелік необхідних документів:'''
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1504-16 заява встановленої форми;]
# документ, що посвідчує особу;
# засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки;
# витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку;
# документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15 частина перша статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"]).
'''Строк розгляду:''' до 5 робочих днів.

== Судова практика ==
* [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78626478?fbclid=IwAR0aBrDTR9ktZrkd7POOxc8CKo9loKedvJB-k2JCxm5tdc9rJyt9C0b07uE Постанова Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а] (за позовом громадянина до селищної ради про визнання незаконним рішення ради про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/91603052 Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі № 805/4560/17-а] (за позовом громадянина до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити певні дії).
* Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 09 січня 2020 року у справі №812/1264/17 (за позовом громадянина до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про зобов`язання вчинити певні дії).
* Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі №420/5288/18 (за позовом громадина до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства).
* Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19 (за позовом громадянина до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії).
* Постанова Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3374/15 (за позовом громадянина до Львівської міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради, третя особа про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії).
* Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі №366/8121/2017 (за касаційною скаргою громадянина на рішення Іванківського районного суду Київської області від 09 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2017 року).
* Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 467/1637/16-ц (за касаційною скаргою громадянина на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2017 року, додаткове рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29 березня 2017 року).
* Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18 (за касаційною скаргою Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року).
* Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18 (за касаційною скаргою громадянина на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду).
* Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.08.2018 року у справі №369/6516/16-ц (за касаційною скаргою громадянина на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області).
* Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №813/731/18 (за позовом громадянина до Львівської міської ради, управління "Секретаріат ради" Львівської міської ради, міського голови м. Львова, третя особа - секретар Львівської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди).
* Постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.09.2019 року у справі №710/2564/2012 (за касаційною скаргою громадянина на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 квітня 2017 року про визнання недійсною та скасування технічної документації, скасування державного акта на право власності на землю та зобов`язання вчинити певні дії).

== Див. також ==
* [[Порядок державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі]]
* [[Порядок отримання земель для сінокосіння і випасання худоби]]
* [[Приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян]]
* [[Реєстрація права власності на земельну ділянку]]
* [[Розроблення документації землеустрою]]
* [[Публічна кадастрова карта та порядок користування]]
[[Категорія:Право власності на землю‎]]
[[Категорія:Територіальні органи]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України‎]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]
[[Категорія:Нотаріат]]