WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Підсудність провадження або справи та підслідність кримінального правопорушення

2025-10-20T06:40:11Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закон України "Про судоустрій і статус суддів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text Закон України "Про прокуратуру"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18#Text Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2447-19#Text Закон України "Про Вищий антикорупційний суд"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19#Text Закон України "Про Державне бюро розслідувань"]

== Поняття підсудності==
'''Підсудність''' - це сукупність юридично значимих ознак кримінального провадження (кримінальної справи), на підставі яких кримінальний процесуальний закон визначає суд і склад цього суду, які правомочні здійснювати судовий розгляд. Її призначення полягає у правильному розподілі кримінальних проваджень як між судами різних ланок (першої, апеляційної, касаційної інстанцій) судової системи, так і між судами однієї ланки.

== Територіальна підсудність ==
Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, крім кримінальних проваджень, що віднесені до предметної підсудності [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищого антикорупційного суду.]

Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

У разі якщо кримінальне правопорушення, досудове розслідування якого проводилося [https://nabu.gov.ua/ територіальним управлінням Національного антикорупційного бюро України], вчинено у межах територіальної юрисдикції місцевого суду за місцезнаходженням відповідного [https://nabu.gov.ua/ територіального управління Національного антикорупційного бюро України], то кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду за місцезнаходженням відповідного [https://nabu.gov.ua/ територіального управління Національного антикорупційного бюро України], іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя) (стаття 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України]).

== Інстанційна підсудність ==
Кримінальне провадження:
* у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди, а також [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищий антикорупційний суд];
* в [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції|апеляційній інстанції]] здійснюють апеляційні суди, а також [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду];
* у [[Перегляд судових рішень Верховним Судом у кримінальних справах|касаційній інстанції]] здійснює [https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/perelik_sprav/ Верховний Суд];
* за [[Перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами в кримінальному процесі|нововиявленими обставинами]] розглядаються судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

== Підслідність ==
'''Підслідність''' – розподіл кримінальних проваджень між органами, які мають право розслідувати кримінальні правопорушення (стаття 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України]).

Кримінальним процесуальним кодексом України підслідність кримінальних правопорушень визначається за териториторіальністю їх вчинення та органами, уповноваженими на розслідування цих кримінальних правопорушень.
{| class="wikitable"
|+
!№
!Орган, який здійснює розслідування
!Кримінальні правопорушення
|-
|1.
|Слідчі органів [https://www.npu.gov.ua/ Національної поліції]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування
|-
|2.
|Слідчі [https://ssu.gov.ua/ органів безпеки]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n690 109], [[Посягання на територіальну цілісність та територіальну недоторканність держави|110]], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n707 1102], [[Державна зрада|111]], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n726 112], [[Диверсія: поняття та форми|113]], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n733 114], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n738 1141],[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3905 1142] ,[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1353 201], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3500 2011], [[Тероризм: поняття, ознаки та відповідальність|258]]-2586, 2651, [[Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів|305]], [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю|328]], 329, 330, 3321, 3322, 333, 334, 359, 422,[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3885 4351] ,[[Пропаганда війни: поняття та форми|436]], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3891 4362],437, 438, 439, 440, 441, [[Геноцид: поняття та характеристика|442]], 443, 444, 446, 447 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України].
Якщо під час розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями [[Розголошення державної таємниці та втрата документів, що містять державну таємницю|328]], 329, 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], будуть встановлені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 425, 426 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці кримінальні правопорушення віднесено згідно з цією статтею до підслідності [https://nabu.gov.ua/ Національного антикорупційного бюро України].
|-
|3.
|Детективи [https://esbu.gov.ua/ Бюро економічної безпеки]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 199,200,2032 , [[Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів|204]], 2051, 206, [[Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)|212]], 2121, 2181, 219,2201,2202 ,222, 2221, 2231,224,229,231, 232,2321 2322 , 233 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального кодексу України].
Якщо під час розслідування зазначених кримінальних правопорушень будуть встановлені кримінальні правопорушення, передбачені статтями 192, [[Виготовлення, придбання, збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів держаної лотереї|199]], 358, 366, 369 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, такі правопорушення можуть розслідуватися детективами органів Бюро економічної безпеки України, у разі якщо досудове розслідування таких кримінальних правопорушень не віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань чи Національного антикорупційного бюро України
|-
|4.
|Слідчі органів [https://dbr.gov.ua/ державного бюро розслідувань]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень:
* 1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України,Директором Бюро економічної безпеки України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті;
* вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою статті 216 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінального процесуального кодексу України];
* проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), крім кримінальних правопорушень, передбачених статтею 422 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 Кримінального кодексу України].
|-
|5.
|Детективи [https://nabu.gov.ua/ Національного антикорупційного бюро України]
|досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями [[Привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, відмінність від інших майнових злочинів|191]], 2062, [[Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом|209]], 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 3662, 3663, [[Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою|368]], 3685, 369, 3692, 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], якщо наявна хоча б одна з таких умов:
* кримінальне правопорушення вчинено:
- Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником,Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;

- державним службовцем, посада якого належить до категорії "А";

- депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;

- суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text Закону України "Про прокуратуру"];

- особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;

- військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
* розмір предмета кримінального правопорушення передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 Кримінального кодексу України] у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення,а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2 Кримінального кодексу України], у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків); ;

* кримінальне правопорушеня, передбачене статтею 369, частиною першою статті 3692 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України] або у пункті 1.
Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

У разі встановлення підрозділом внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України кримінальних правопорушень, передбачених статтями 354, 364-370 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], які були вчинені службовою особою Національного антикорупційного бюро України (крім Директора Національного антикорупційного бюро України, його першого заступника та заступника), такі кримінальні правопорушення розслідуються детективами зазначеного підрозділу.
|}
У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким почато досудове розслідування.

У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями [[Легалізація (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом|209]] і 2091 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінального кодексу України], досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, який розпочав досудове розслідування або до підслідності якого відноситься суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, крім випадків, коли ці кримінальні правопорушення віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень.

[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Невідкладне надання медичної допомоги затриманому

2025-10-20T06:29:45Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5081-17 Закону України "Про екстрену медичну допомогу"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України "Про попереднє ув’язнення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0793-11#Text Наказ Служби Безпеки України, Міністерства Охорони здоров'я України від 11.05.2011 за № 178/268 Про затвердження Інструкції про порядок надання медичної допомоги, використання лікувально-профілактичних закладів органів охорони здоров'я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз у спеціально відведеному місці для тимчасового тримання (ізоляторі тимчасового тримання) Відділу забезпечення досудового слідства Центрального управління Служби безпеки України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0212-12 Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 № 239/5/104 "Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1868-12#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 "Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії"]

== Поняття затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Статтею 209 КПК України] передбачено, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частини 1 статті 191 КПК України], строк затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати тридцяти шести годин з моменту затримання.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (ч. 1 ст. 211 КПК України)].

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (ч. 2 ст. 211 КПК України)].

== Особливості надання медичної допомоги затриманій особі ==
Відповідно до [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 статті 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення"] , медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/ed20231106#n2017 Підпунктом 6 частини третьої статті 212 КПК України] передбачено, що службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов’язана забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю.

Затриманим та особам, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, перед доставлянням в ІТТ проводиться первинний медичний огляд у закладах охорони здоров'я системи Міністерства охорони здоров'я України державної або комунальної форми власності з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги. У разі виявлення у них тілесних ушкоджень необхідно негайно, але не пізніше доби, письмово повідомляти органи прокуратури. Перед розміщенням їх у камерах вони повинні пройти комплексну санітарну обробку, що включає в себе миття, обробку одягу в дезкамері.

Особи, які поміщуються до ІТТ, обстежуються фельдшером ізолятора, у разі відсутності такої посади опитуються особою, відповідальною за перебування затриманих, черговим по установі про стан здоров'я, оглядаються на наявність педикульозу чи корости. Якщо така особа скаржиться на поганий стан здоров'я або в неї виявлені ознаки захворювання, черговий по ІТТ зобов'язаний негайно викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

Особи, які тривало кашляють, повинні бути обстежені на ймовірність захворювання на туберкульоз шляхом проведення мікроскопії мазка мокротиння.

Якщо за висновком медпрацівника бригади швидкої і невідкладної медичної допомоги затримана або взята під варту особа потребує стаціонарного лікування, її направляють під охороною у відповідний лікувально-профілактичний заклад місцевих органів охорони здоров'я.

Не дозволяється тримати в ІТТ хворих на психічні та інфекційні захворювання, а також осіб з ознаками гострих захворювань, за наявності відповідних медичних документів.

Лікарські засоби, призначені медичними працівниками бригади швидкої та невідкладної медичної допомоги затриманим і взятим під варту особам, зберігаються в чергового ІТТ та приймаються хворим тільки в його присутності.

Наказом [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0212-12 Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 № 239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту»] передбачено надання медичної допомоги затриманим особа, які під час перебування їх у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО). Усі особи, які прибули до СІЗО, у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги.

У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником, який виявив такі ушкодження, складається довідка у трьох примірниках, в якій детально зазначається:

- відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення особи, узятої під варту, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку особи, узятої під варту, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);

- вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я особи, узятої під варту, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;

- припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані особою, узятою під варту, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень особи, узятої під варту. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та форми первинної облікової документації [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-12#n3 № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № ___», затвердженої Наказом № 110], а третій примірник видається особисто особі, узятій під варту.

Про факт виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту,медичний працівник невідкладно, але '''не пізніше 24 годин''' з моменту виявлення таких ушкоджень ''телефоном, електронною поштою та письмовим повідомленням'' '''інформує прокурора та адміністрацію СІЗО''', а у випадках, коли особа, узята під варту, повідомляє, що тілесні ушкодження заподіяно особами рядового та/або начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України або працівниками інших правоохоронних органів, також - '''Державне бюро розслідувань.''' Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку фактів виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які тримаються в СІЗО, форма якого наведена в додатку до цього Порядку, що зберігається у відповідному закладі охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров’я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров’я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров’я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Медичні обстеження (огляди) осіб, узятих під варту, проводяться поза межами чутності і (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості немедичного персоналу.

Консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров’я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини.

'''''Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря.''''' У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО.

'''''Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.'''''

''Відшкодування витрат, пов’язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюється за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів.''

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров’я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров’я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров’я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров’я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров’я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров’я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров’я.

''У випадку погіршення стану здоров’я особи, узятої під варту, та неможливості надання невідкладної медичної допомоги у повному обсязі в умовах медичної частини'' '''здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги''' . Начальник СІЗО забезпечує негайний виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги у разі прийняття такого рішення медичним працівником.

У разі прийняття бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації особи, узятої під варту, така особа невідкладно перевозиться цією бригадою до найближчого до СІЗО закладу охорони здоров’я відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5081-17#Text Закону України "Про екстрену медичну допомогу"]. Начальник СІЗО організовує цілодобову охорону особи, узятої під варту.

У разі госпіталізації особи, узятої під варту, до закладів охорони здоров’я керівництво СІЗО повідомляє особу або орган, у провадженні яких перебуває кримінальна справа, а також родичів особи, узятої під варту, або її законного представника.

При затриманні осіб, які є пацієнтами замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), з метою забезпечення безперервності лікування препаратами ЗПТ або проведення детоксикації затриманому, черговий підрозділу, який здійснив затримання, протягом трьох годин повинен проінформувати найближчий за місцем знаходження заклад охорони здоров`я (розділ 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1868-12#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 р. № 821/937/1549/5/156 «Про затвердження порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безперервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії»]) .

'''Будь-яка особа має право на вибір лікаря. Це регламентовано як Конституцією України, так і міжнародною практикою.'''
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Участь спеціаліста у кримінальному провадженні

2025-10-20T05:40:43Z

Kyiv4.kyiv:

==Нормативна база==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"]
==Статус спеціаліста у кримінальному провадженні==
'''Спеціалістом''' у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n958 стаття 71 КПК України]).

Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання довідок, висновків та інших документів '''у випадках''':

* надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадку з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
* надавати довідки з питань, що належать до сфери його знань, у випадках для здійснення зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису особі, яка є власником або володільцем відповідних приладів або засобів;
* надавати довідки, висновки з питань, що належать до сфери його знань, щодо ідентифікації особи, зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, слідів вибуху або пострілу, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, сильнодіючих лікарських засобів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n958 стаття 71 КПК України]).

Про участь спеціаліста обов’язково зазначається у протоколі, який підписує він та інші учасники. Спеціаліст, який бере участь у проведенні слідчої дії, має право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу цієї слідчої дії.

Письмові пояснення спеціалістів можуть бути додатками до протоколу процесуальної дії, у проведенні якої відповідні спеціалісти брали участь ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1228 стаття 105 КПК України]).

'''Підставою для отримання висновку спеціаліста''' під час з’ясування обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n48 стаття7-1 Закону України «Про судову експертизу»]). Висновок спеціаліста має відповідати вимогам до висновку експерта ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2666 частина перша статті 300 КПК України]).

Для залучення спеціаліста '''''під час досудового розслідування''''' необхідна наявність однієї з таких обставин:
#''проведення досудового розслідування кримінального проступку;''
#наявність обставин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2036 частиною третьою статті 214 КПК України].
'''''Під час судового розгляду''''' суд за клопотанням сторін або за власною ініціативою може залучити спеціаліста, коли дослідження речових доказів або документів потребує застосування спеціальних знань, а також з метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах. Учасники судового провадження можуть ставити запитання спеціалістам щодо документів, а також з приводу речових доказів спеціалістам, які їх оглядали.

Витрати, пов’язані із залученням спеціалістів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила спеціаліста, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1339 статті 122 КПК України].

'''''Спеціаліст не має права брати участі у кримінальному провадженні та відводиться за підставами передбаченими''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1011 частиною першою статті 77 КПК України]''':'''''
*якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
*якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
*якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості;
*якщо він проводив ревізію, інвентаризацію, службове розслідування, аудиторську або іншого характеру перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1022 стаття 79 КПК України]).
Не може бути підставою для відводу спеціаліста його попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, перекладача, експерта і секретаря судового засідання.

Питання про самовідвід чи відвід спеціаліста під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження – суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислуханий спеціаліст, якому заявлено відвід, якщо вів хоче дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1031 стаття 81 КПК України]).
==Права спеціаліста у кримінальному провадженні==
'''Спеціаліст має право:'''

* ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду;
* користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням;
* звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів;
* викладати у висновку відомості, що мають значення для кримінального провадження і щодо яких йому не були поставлені запитання;
* знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;
* одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;
* заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
* надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною третьою статті 214 цього Кодексу;
* надавати довідки з питань, що належать до сфери його знань, у випадках, передбачених частиною третьою статті 245-1 цього Кодексу;
* надавати довідки, висновки з питань, що належать до сфери його знань, щодо ідентифікації особи, зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, слідів вибуху або пострілу, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, сильнодіючих лікарських засобів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n958 частина четверта статті 71 КПК України]).

==Обов'язки спеціаліста у кримінальному провадженні==
'''Спеціаліст зобов'язаний:'''

* прибути за викликом до слідчого, дізнавача, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади;
* виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань;
* не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв’язку з виконанням його обов’язків;
* заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n958 частина п'ята статті 71 КПК України]).

==Відповідальність спеціаліста==
У разі '''неприбуття до суду без поважних причин''' або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні.

За '''завідомо неправдивий висновок''' спеціаліст несе відповідальність, встановлену законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n974 стаття 72 КПК України]).

'''Завідомо неправдивий висновок спеціаліста''', складений для надання або наданий органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, - ''караються виправними роботами на строк до двох років'' або ''арештом на строк до шести місяців'', або ''обмеженням волі на строк до двох років''.

Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - ''караються виправними роботами на строк до двох років'' або ''обмеженням волі на строк до п'яти років'', або ''позбавленням волі на строк від двох до п'яти років'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2745 частина перша статті 384 КК України]).

Крім того, спеціаліста, який брав участь у досудовому розслідуванні, стосується передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2093 статтею 222 КПК України] заборона розголошення відомостей досудового розслідування, за порушення якої настає ''кримінальна відповідальність''.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2760 частини першої статті 387 КК України] '''розголошення без письмового дозволу''' слідчого, прокурора або особи, яка проводила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, карається ''штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян'' або ''виправними роботами на строк до двох років.''

'''Судова практика:''' [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113927796 У Постанові ВС зазначено, що КПК не містить заборони брати до уваги пояснення, усні консультації та письмові роз'яснення спеціалістів у сукупності з доказами у справі ( справа № 165/93/22)]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Слідчі дії]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні

2025-10-20T05:29:53Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%EA/96-%E2%F0 Конституція України]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-18 Закон України від 23 травня 2013 року № 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]
* П[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95 останова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0082700-97 Ухвала (витяг)судової колегії у кримінальних справах Верховного суду України «Рішення суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої громадянинові органами слідства, має бути належно мотивовано і відповідати фактичним обставинам справи» від 11 березня 1997 року]
== Складові предмету доказування (обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні) ==
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України '''доказування у кримінальному провадженні''' - це здійснювана у встановленому законом порядку діяльність, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

А тому елементами процесу доказування є збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 частини першої статті 91 КПК України] '''у кримінальному провадженні підлягають доказуванню''':
# подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
# винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
# вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
# обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
# обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
# обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
# обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
=== Встановлення події кримінального правопорушення ===
При доказуванні мають бути встановлені обставини, які належать до події кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку). При доказуванні обставин, які утворюють подію кримінального правопорушення, встановлюються передбачені нормою кримінального закону діяння, наслідки (для матеріальних складів) та наявність між ними причинно-наслідкового зв'язку. Подія кримінального правопорушення розуміється як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення кримінального правопорушення не визнається обов'язковою кваліфікуючою ознакою кримінальним законом. Незважаючи на це, в кримінальному процесі спосіб вчинення злочину є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному кримінальному провадженню. У теорії доказів спосіб вчинення кримінального правопорушення тлумачиться як комплекс дій, що вчиняється правопорушником у певній послідовності і призводить до злочинного наслідку.

Подія кримінального правопорушення відбувається в реальному місці і часі. Тому доказування обставин, що належать до події кримінального правопорушення, деталізують спосіб його вчинення, підтверджує його наявність і надає можливість перевірки факту вчинення злочину, а також може мати значення для предметного захисту особи, кваліфікації способів вчинення окремих видів кримінальних правопорушень, встановлення кримінально значущих ознак предмета злочину, причинно-наслідкового зв’язку вчинених дій з характером і розміром шкідливих наслідків тощо. Відсутність події злочину тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.
=== Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення ===
'''Винуватість''' - категорія кримінального процесуального права, яка означає доведеність доказами вчинення кримінального правопорушення конкретною особою.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n104 статті 23 КК України] '''виною''' є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності, які, у свою чергу, знаходять прояв у двох видах: умисел - прямий і непрямий ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 24 КК України]), необережність - кримінальна протиправна самовпевненість та кримінальна протиправна недбалість ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 25 КК України]). Відсутність вини тягне за собою закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.

Конкретний зміст вини окремих видів злочинів визначається їх складами, що передбачені нормами Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України]. На ступінь вини особи впливають мета, мотив, місце і час вчинення злочину, життєвий досвід, вік тощо. Тому знання ступеня вини кожної конкретної особи необхідне для індивідуалізації покарання. Склад кримінального правопорушення включає психічне ставлення обвинуваченого до всіх фактичних обставин, які віднесені законодавцем до об'єкта і об'єктивної сторони злочину. Тобто при доказуванні умислу необхідно встановити конкретні фактичні дані, які б свідчили, що інтелектом і волею (умислом) обвинуваченого охоплювались виявлені час, місце, спосіб вчинення злочину тощо, а у злочинах з матеріальним складом - настання злочинних наслідків.

В окремих випадках може встановлюватись осудність обвинуваченого і досягнення ним віку кримінальної відповідальності за дане правопорушення. Факт осудності обвинуваченого за загальним правилом розглядається як очевидний, але при виникненні певних сумнівів він підлягає доказуванню відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 3 частини другої статті 242 КПК України] (визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності).

Вина головним чином характеризує суб'єктивну сторону кримінального правопорушення. Але у ряді складів кримінальних правопорушень для встановлення їх суб'єктивної сторони слід з'ясовувати ще й мотив і мету вчинення посягання.

''Мотив і мету вчинення кримінальних правопорушень часто називають факультативними ознаками складу кримінального правопорушення''. Але для деяких складів кримінальних правопорушень мотив і мета виступають обов'язковими ознаками складу. Це має місце тоді, коли:
# Мотив чи мета прямо названі у диспозиції статті особливої частини статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України];
# Наявність відповідної мети прямо випливає з інших ознак складу кримінального правопорушення.
'''Мотив''' - це те внутрішнє спонукання, яке штовхнуло особу на вчинення кримінального правопорушення. Мотив дозволяє виявити причину протиправної поведінки, дає можливість встановити ознаки вини. Мотиви кримінальних правопорушень можуть бути різноманітними - гроші, заздрість, ревнощі, помста тощо.

Залежно від виду мотиву того, яке значення йому надає законодавець, ''мотив має різне кримінально-правове значення'', а саме:
* виступає ознакою основного складу кримінального правопорушення;
* посилює відповідальність порівняно зі складом кримінального правопорушення, вчиненого без відповідного мотиву;
* послаблює відповідальність порівняно зі складом кримінального правопорушення, вчиненого без відповідного мотиву;
* враховується при визначенні кримінально-правових наслідків кримінального правопорушення.
Кримінально-правове значення мети кримінального правопорушення загалом таке ж, як і його мотиву.

'''Мета кримінального правопорушення'''- це результат, якого прагне досягти винний, вчинюючи правопорушення. Мотив характеризує, чим керується особа, здійснюючи кримінальне правопорушення, мета визначає те, чого прагне ця особа.

Мета, таким чином, прямо пов'язана з вольовим ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Якщо мета і наслідки збігаються, то однозначно особа бажає цих наслідків і має місце прямий умисел.

Однак правопорушник може ставити й іншу чи більш широку мету, яка виходить за межі наслідків, що є ознакою певного складу кримінального правопорушення. Тоді такі наслідки є лише проміжною метою - винний їх лише свідомо допускає для досягнення своєї мети, і це притаманне непрямому умислу. Якщо ж особа усвідомлює неминучість наслідків, які є для неї проміжною метою, то вона теж їх бажає і діє з прямим умислом.

''Отже, у загальному вигляді доказування вини і мотивів вчинення кримінального правопорушення вимагає встановлення:''

- обставин, які свідчать, що наслідки кримінального правопорушення є результатом дій підозрюваного (обвинуваченого);

- факту, що вказана особа усвідомлювала протиправність своїх дій, які охоплюються вилами і формами вини, передбаченими конкретним складом кримінального правопорушення;

- ступеня вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а при вчиненні його кількома особами - ступеня вини кожного з них;

- досягнення підозрюваним (обвинуваченим) на час вчинення кримінального правопорушення віку кримінальної відповідальності (число, місяць, рік та місце народження);

- психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

- конкретних фактичних даних, які свідчать про збуджуючі підозрюваного, обвинуваченого приводи (потреби, інтереси, прагнення та ін.), що викликали у нього рішучість вчинити даний злочин чи кримінальний проступок;

- фактичних даних, які б пояснювали, для чого особа вчинила злочин чи кримінальний проступок.
=== Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат ===
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 3 частини першої статті 91 КПК України] у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Поняття шкоди в кримінальному процесуальному законодавстві не розкривається. Водночас аналіз окремих норм процесуального закону ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 55, 56, 61 КПК України]) дозволяє розмежувати фізичну, моральну і майнову шкоду.

'''Фізична шкода''' - це сукупність змін, що сталися об'єктивно внаслідок вчинення кримінального правопорушення у стані людини як фізичної істоти. До складових фізичної шкоди належать: тілесні ушкодження, розлад здоров'я, фізичні страждання, біль.

Якщо відшкодування фізичної шкоди певним чином ускладнено, то відшкодування витрат на лікування можна визнати компенсаційною формою відшкодування фізичної шкоди, яка піддається обрахуванню. Це питання може стати предметом цивільного позову у кримінальному провадженні (пункт 10 частини першої статті 56, статті 61, 127 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-95#Text постанова Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат"] ). Суб'єктами права на відшкодування шкоди у справах даного виду можуть бути самі потерпілі, а також прокурор відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 12 частини 2 статті 36 КПК].

Згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частиною шостої статті 55 КПК України] у справах про кримінальні правопорушення, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, право на відшкодування шкоди мають також його близькі родичі чи члени сім'ї такої особи, які в установленому законом порядку повинні визнаватися потерпілими. До таких осіб відносяться: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункт 1 частини першої статті З КПК України] ).

Відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»] під '''моральною шкодою''' слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Серед основних обставин, що впливають на розмір компенсації, Пленум визначає: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Під час досудового розслідування і судового провадження існують особливості щодо доказування моральної шкоди. Зокрема, під час досудового розслідування про доказування моральної шкоди можна вести мову в тих випадках, коли є потерпілий, яким заявлений цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 55, 56, 61 КПК України]). При цьому підлягає доказуванню лише сам факт заподіяння моральної шкоди, тобто наявність її фактичних наслідків - характеру й тяжкості погіршення стану здоров'я, тривалості страждань тощо. Визначення конкретного розміру грошової компенсації визначається судом, а тому виходить за межі доказування під час досудового розслідування.

'''Майнова шкода,''' завдана кримінальним правопорушенням чи незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) правоохоронного або судових органів є найбільш поширеним негативним наслідком як вчинення злочину (кримінального правопорушення) так і прийняття незаконного рішення, дії (бездіяльності). Крадіжки, грабежі, розбої, вимагання, знищення або пошкодження майна та деякі інші злочини кримінального права, а також незаконне накладення арешту на майно, незаконне відсторонення від роботи (посади), незаконна конфіскація майна завдають особі майнової шкоди, котра полягає в позбавленні її належних їй цінностей, грошей, майна, матеріальних благ.

У юридичній літературі майнова шкода визначається як сукупність негативних змін у майновій сфері фізичної чи юридичної особи, що об’єктивно відбулися внаслідок вчинення злочину, і розглядаються, як правило, тільки як втрата, привласнення, знищення або пошкодження майна. Майнова шкода відрізняється від інших видів шкоди (фізичної та моральної) можливістю її точного встановлення та вираження в грошовому еквіваленті. Разом з тим, майнова шкода виникає не лише в результаті посягання на відносини власності, а й при посяганні на особу. Зокрема, коли було вчинене злочинне посягання на здоров’я, суб’єктом вимог виступає сам постраждалий, який втрачає заробіток у зв’язку з хворобою, здійснює витрати на лікування, додаткове харчування, протезування, сторонній догляд.

У кримінальних правопорушеннях з формальним складом шкода є лише факультативним елементом предмету доказування. Для даного виду кримінальних правопорушень злочинний результат презюмується, тому для їх кваліфікації достатньо встановити лише вказане в законі діяння. Але дана презумпція стосується не всіх злочинів з формальним складом. Зокрема, встановлення шкоди вимагається, якщо злочин фактично закінчується настанням шкідливих наслідків, що знаходяться за межами складу, але передбачені законом як обставини, котрі впливають на визначення міри відповідальності, або настанням таких наслідків у вигляді майнової чи моральної шкоди, які належить відшкодовувати потерпілому (цивільному позивачу).

Крім виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відповідно [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 до пункту 3 частини першої статті 91 КПК України], у кримінальному провадженні підлягає доказуванню також '''розмір процесуальних витрат,''' тобто витрат, пов’язаних із здійсненням кримінального провадження, які відшкодовуються державою певним суб’єктам кримінального процесу і підлягають стягненню з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину чи, в окремих випадках, зараховуються на рахунок держави.

Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 положень статті 118 КПК України] процесуальні витрати складаються із:
# витрат на правову допомогу;
# витрат, пов’язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;
# витрат, пов’язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;
# витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Порядок визначення розміру та стягнення процесуальних витрат, особи, які мають право отримати компенсацію, порядок зменшення витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат зазначені у [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 главі 8 КПК України].
=== Обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження ===
Предмет доказування також включає обставини, які характеризують обвинуваченого й повинні враховуватись при призначенні покарання. Такий підхід ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, серед яких від суду вимагається індивідуальний підхід, урахування особи винного та обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 пункту 4 частини першої статті 91 КПК] у кожному кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, що впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують чи обтяжують покарання.

'''1. До обставин, які характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують чи обтяжують покарання і підлягають доказуванню, належать:'''
* усі наявні у справі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Якщо будь-яка з обставин, що пом'якшує чи обтяжує покарання, передбачена в статті КК як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом'якшує чи обтяжує ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина третя статті 66 КК України] і [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частина четверта статті 67 КК України]);
* у разі призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 69 КК України]), необхідно встановлювати сукупність обставин, які б позитивно характеризували винну особу до вчинення злочину, а також після цього, що свідчить про можливість виправлення особи і перевиховання без реального застосування до неї призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі (ставлення підсудного до праці, навчання, громадського обов'язку, поведінка на виробництві і в побуті, працездатність, стан здоров'я, сімейний стан, дані про минулі судимості);
* обставини, які становлять соціально-психологічну характеристику обвинуваченого;
* обставини, що впливають на забезпечення в процесі доказування реалізації обвинуваченим своїх законних прав (наявність в обвинуваченого фізичних або психічних вад; володіння рідною мовою, якою ведеться судочинство, тощо). На окремі обставини, які впливають на призначення особі покарання і підлягають встановленню, може бути вказано у самій нормі Особливої частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України].
'''2. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність,''' передбачені [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=912262 статтями 36,37,38,39,40,41,42,43,43-1 КК України]''': н'''еобхідна оборона; уявна оборона; затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення; крайня необхідність; фізичний або психічний примус; виконання наказу або розпорядження; діяння, пов'язане з ризиком; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації; виконання обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

'''3. Закриття кримінального провадження''' є однією з форм закінчення досудового розслідування у кримінальній справі ([https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2151 частина 2 статті 283 КПК України] ). Підстави закриття кримінального провадження передбачені [https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2151 частинами 1,2,3 статті 284 КПК України].

Закриття кримінального провадження слідчим або прокурором здійснюється шляхом прийняття постанови про закриття кримінальної справи ([https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2176 ч.4 ст.284 КК України]), а судом - шляхом постановлення ухвали про закриття кримінального провадження при виявлені певних обставин чи винесення виправдувального вироку ([https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=2176 ч.7 ст.284 КК України]).
=== Обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання ===
Важливим елементом предмета доказування є доведення обставин, що є підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності або покарання. Для прийняття такого рішення необхідно мати достатньо доказів, що вказують на обставини, передбачені законом про кримінальну відповідальність.

Відповідно до положень [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статті 285 КПК України] особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності закріплені у [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 статті 44 КК України].
==== '''Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності''' ====
* у зв’язку з дійовим каяттям ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.45 КК України]);
* у зв’язку з примиренням винного з потерпілим ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.46 КК України]);
* у зв’язку з передачею особи на поруки ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.47 КК України]);
* у зв’язку із зміною обстановки ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.48 КК України]);
* у зв’язку із закінченням строків давності ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.46 КК України]);
* на підставі закону про амністію або акта помилування;
* у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ст.97 КК України]);
* спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=174 ч.2 ст.111, ч.2 ст.114, ч.4 ст.212, ч.3 ст.369 КК України]).
Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз’яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності звільнення від покарання застосовується тільки до вже засуджених осіб. Звільнення від покарання здійснюється тільки судом. [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Розділ XII Загальної частини та розділ ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України] присвячені питанням звільнення від покарання та його відбування, під яким розуміють передбачені в КК випадки незастосування судом до особи, винної у вчиненні злочину, покарання або припинення подальшого його відбування. За наявності визначених у КК підстав винна у вчиненні злочину особа може бути повністю або частково звільнена від покарання за вчинене.
==== '''Види звільнення від покарання та його відбування''': ====
# '''звільнення від покарання:'''
#* щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 74 КК України]);
#* внаслідок втрати особою суспільної небезпечності ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 4 ст. 74 КК України]);
#* у зв'язку із закінченням строків давності ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 5 ст. 74 КК України]);
#* у зв'язку із хворобою ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 84 КК України]);
#* на підставі закону України про амністію або акта про помилування([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 85 КК України]);
#* неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 стаття 97 КК України]).
# '''звільнення від відбування покарання:'''
#* з випробуванням ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 75, 76, 77, 78 КК України]);
#* з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 79 КК України]);
#* у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 80 КК України]);
#* умовно-дострокове ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 81 КК України]);
#* вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 83 КК України]);
#* на підставі закону України про амністію або акта про помилування ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 85 КК України]);
#* у зв'язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 84-1 КК України]);
#* у зв'язку з декриміналізацією діяння, за яке особу засуджено ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 74 КК України]);
# '''заміна більш м'яким покаранням:'''
#* невідбутої частини покарання ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 82 КК України]);
#* покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 85 КК України]);
#* вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч.4 ст.83 КК України]);
# '''пом'якшення призначеного покарання ([http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. З ст. 74 КК України])'''
Випадки заміни покарання більш м'яким та пом'якшення покарання, передбачені КК України, не звільняють засудженого від покарання чи його відбування, проте поліпшують його правове становище і впливають на подальше відбування покарання. Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК України] підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 74 КК України] певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена КК України 2001 р. Згідно з [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК України] особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.
=== Обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення ===
[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Частиною першою статті 961 КК України] встановлено, що '''спеціальна конфіскація''' полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 1591, частиною першою статті 190,статтею 192, частиною першою статей 204, 2091, 210, частинами першою і другою статей 212, 2121, частиною першою статей 222, 229, 2391, 2392, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301,302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 3631, 3641, 3652 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n541 КК України].

'''Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:'''
# Обвинувального вироку суду.
# Ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
# Ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру;
# Ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.
'''У випадках, коли об’єктом спеціальної конфіскації є майно, вилучене з цивільного обороту, вона може бути застосована на підставі:'''
# Ухвали суду про закриття кримінального провадження з інших підстав, аніж звільнення особи від кримінальної відповідальності;
# Ухвали суду, постановленої в порядку частини дев’ятої статті 100 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1156 КПК України], за клопотанням слідчого чи прокурора, якщо кримінальне провадження закривається ними.
'''Відповідно до [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частини першої статті 962 КК України] спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:'''
# одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
# призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
# були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
# були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача. Спеціальна конфіскація також не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у статті 96-КК, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
=== Обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру ===
27 квітня 2014 року набрав чинності [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-18 Закон України від 23 березня 2013 року 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по виконанню Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб»], яким було введено кримінальну відповідальність для юридичних осіб. Цим Законом Загальну частину КК України доповнено розділом XIV1 «Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб».

Підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру передбачені [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=910897 ст.96-3 КК України]. Відповідно до норм законодавства '''до юридичних осіб судом можуть бути застосовані такі заходи кримінально-правового характеру:'''
# штраф;
# конфіскація майна;
# ліквідація.
До юридичних осіб штраф та ліквідація можуть застосовуватися лише як основні заходи кримінально-правового характеру, а конфіскація майна - лише як додатковий. При застосуванні заходів кримінально-правового характеру юридична особа зобов’язана відшкодувати нанесені збитки та шкоду в повному обсязі, а також розмір отриманої неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

При застосуванні до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру судом враховуються ступінь тяжкості вчиненого її уповноваженою особою кримінального правопорушення, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру, розмір завданої шкоди, характер та розмір неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, вжиті юридичною особою заходи для запобігання кримінального правопорушення.
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Визнання батьківства

2025-10-08T15:13:10Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00 Наказ Мін'юсту від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
== Визнання батьківства за спільною заявою батьків==
'''Визнання батьківства''' — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини і це одне з найактуальніших питань у сімейному праві України. Адже факт походження дитини від даного чоловіка спричиняє необхідність виконання обов'язків батька, визначених законодавством. За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. У випадку, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n603:~:text=2.%20%D0%AF%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8,%D0%B7%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83. ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України] походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20122.%20%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0,%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B6%D1%8F. (ч. 1, 2 ст. 122 Сімейного кодексу України).]

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану '''спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини'''. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n586:~:text=3.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B6%D1%8F%2C%20%D0%B0,%D0%B2%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D1%94%20%D1%81%D0%B5%D0%B1%D0%B5%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC. (ч. 3 ст. 122 Сімейного кодексу України).]
=== Перелік необхідних документів ===
# Спільна заява батьків дитини про встановлення батьківства в письмовій формі [//wiki.legalaid.gov.ua/images/e/e0/%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.docx (Заява_про_визнання_батьківства.docx)];
# Паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них);
# Документ, що підтверджує сплату державного мита. 
{| class="wikitable"
|-
| Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
|}
== Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою==
Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За загальним правилом, заяву необхідно подати особисто, що надає можливість впевнитись у добровільному волевиявленні осіб.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
== Визнання батьківства за рішенням суду ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n616:~:text=1.%20%D0%97%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,135%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83. ст. 128 Сімейного кодексу України] за відсутності заяви, право на подання якої встановлено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n609:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20126.%20%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%83%20%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%96%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%20%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E ст. 126 Сімейного кодексу України], батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду в порядку позовного провадження в цивільному судочинстві. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20135.%20%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%2C%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,%D1%96%D0%BC%27%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D1%8E. ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.]
== Встановлення факту батьківства за рішенням суду ==
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20135.%20%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%2C%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,%D1%96%D0%BC%27%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D1%8E. ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n626:~:text=1.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%96,%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%20128%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83. ст. 130 Сімейного кодексу України]).

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Заяву про встановлення факту батьківства слід подавати до суду '''за місцем реєстрації заявника'''. У випадку якщо з такою заявою звертається громадянин України, який проживає за межами країни, підсудність необхідно буде визначати за клопотанням громадянина до Верховного суду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8385:~:text=1.%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97,%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%A1%D1%83%D0%B4%D1%83. ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України]).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012, '''до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи:'''

1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб);

2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі — РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану;

3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником;

4) квитанція про сплату судового збору;

5) висновок судово-генетичної експертизи походження дитини для встановлення батьківства, що проводиться за ухвалою суду;

6) наявність інших доказів, встановлених судовими рішеннями у кримінальних, адміністративних, цивільних , або господарських справах.

Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. Слід також врахувати ту обставину, що заява про встановлення факту батьківства повинна відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.
== Визнання батьківства за рішенням суду в порядку позовного провадження ==
Відповідно до п[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n603:~:text=3)%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83. . 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України] якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n609:~:text=1.%20%D0%9F%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%83%20%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%96%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%20%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E.%20%D0%A2%D0%B0%D0%BA%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%20%D0%B4%D0%BE%2C%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%20%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%80%D0%B5%D1%94%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83. ч. 1 ст. 126 Сімейного кодексу України] походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n616:~:text=1.%20%D0%97%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Ч. 1, 2 ст. 128 Сімейного кодексу України] передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 Сімейного кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641:~:text=1.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96,%D0%B7%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D1%8E. ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06?lang=ru#Text:~:text=9.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE,%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B4. п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] відповідно до статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8008 264], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8020 265 Цивільного процесуального кодексу України] рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише в разі подання іншою особою (біологічним батьком) заяви про своє батьківство. Сімейним законодавством не врегульовано вирішення цього питання в разі смерті особи, яка повинна подати заяву про своє батьківство. Біологічний батько загинув до народження дитини, однак за життя своєю поведінкою визнавав своє батьківство щодо неї. Реалізуючи право дитини знати свого батька та неможливість скасування прав, що випливають із кровної спорідненості, підлягає задоволенню внесення змін до актового запису про народження дитини і включення до нього відомостей особи, яка загинула, як батька ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/98646234 постанова Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц провадження № 61-1452св20]).

Враховуючи [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102892293 постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18 (провадження № 61-18654св20)] чоловік, який не знав про своє батьківство тривалий час та не реалізовував свої права на судовий захист протягом року від дня народження дитини, має право в межах одного року від дня, коли він дізнався про своє батьківство (частина друга статті 129 СК України), звернутися до суду з позовом про визнання батьківства. Спір про визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто захід, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов’язків, зокрема обов’язку з утримання дитини.
=== Порядок звернення до суду ===
Згідно вимог установлених частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/conv#n6210 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України], - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Сформований пакет документів, тобто позовна заява з додатками (а також копія позовної заяви з додатками для відповідача по справі та інших осіб, які беруть участь у справі) подається до канцелярії суду. Позовну заяву можна також направити поштою – цінним листом, обов’язково з описом документів, які надсилаються та поштовим повідомленням.

'''Сплата судового збору'''

Судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32:~:text=%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1-,%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E,0%2C4%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1,-3)%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%3A ''пп. 2 п. 1 ч. 2 ст 4 Закону України «Про судовий збір»'')]. Станом на 01.01.2025 року розмір судового збору складає 1211,20 грн.

'''Докази'''

До суду необхідно надати докази, що підтверджують батьківство відповідача.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі '''пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.''' Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, '''наприклад''':

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

'''Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства''' ([https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 ''постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц'']).

'''Увага!''' Подати до суду можна позовну заяву, в якій одночасно просити визнати батьківство та стягнути аліменти на утримання дитини. Судова практика: рішення [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85721490# Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 справа №178/143/19.] Позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення батьківства та стягнення аліментів, посилаючись на те, у зв'язку з тим, що вона з відповідачем не перебувала у зареєстрованому шлюбі, прізвище дитини та по-батькові було записано зі слів матері, оскільки після виписки з пологового будинку, вона звернулася до ДРАЦС для реєстрації народження дитини, а відповідач не зміг прибути, оскільки працював позмінно і не було можливості відлучитися з роботи. Відповідач надавав дитині допомогу, часто провідував її з дитиною (оскільки спільно не проживав з позивачкою). Відповідач ніколи не заперечував своє батьківство, проте після того як він вступив у відносини з іншою жінкою, перестав надавати синові допомогу. Восени 2018 року жінка звернулася в ДРАЦС для приведення актового запису про народження сина до відповідності. Проте, їй пояснили, що оскільки вона з відповідачем не перебувала у зареєстрованому шлюбі, то походження дитини мало визначатися за їх з відповідачем заявами. Однак, відповідач не прибув в органи ДРАЦС, тому позивачка просить суд визнати відповідача батьком сина та стягнути аліменти на утримання сина. '''Суд виніс рішення, в якому задоволив усі позовні вимоги як в частині визнання батьківства так і щодо проведення стягнення аліментів на утримання дитини.''' Одночасне звернення з такими позовними вимогами дає можливість не втрачати час, адже нарахування аліментів буде здійснюватися з моменту подачі до суду позовної заяви.

'''[https://wiki.legalaid.gov.ua/images/9/93/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0.doc Зразок позовної заяви про визнання батьківства]'''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281916 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74342267 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/96281840 Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18.]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74064505 Постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/98646234 Постанова Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 336/1357/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102892293 Постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 202/5601/18]
[[index.php?title=Категорія:Материнство/батьківство: права та обов'язки батьків і дітей]]
[[index.php?title=Категорія:Центральні органи виконавчої влади]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Преміювання працівників: поняття, види, порядок

2025-10-08T13:59:04Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про оплату праці»]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0186203-04 Методичні рекомендації щодо оплати праці працівникам малих підприємств, схвалені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 року № 186]
== Що таке премія? ==
'''''Премія''''' (від латин. praemium - нагорода, винагорода) - грошова сума, що виплачується понад основну заробітну плату, як стимулювання та заохочення за успішну трудову діяльність.

'''''Премія''''' - основний, найбільш ефективний стимулюючий виробничу, підприємницьку, торговельну або комерційну діяльність вид додаткової, понад основну, заробітної плати, яка виплачується за поліпшення основних показників колективної та індивідуальної праці працівників, а також кінцевих загальних результатів виробничої, підприємницької, торговельної або комерційної діяльності [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0186203-04#Text:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F%20%2D%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%2C%20%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88,%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. (Методичні рекомендації щодо оплати праці працівникам малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 № 186).]

Преміювання здійснюється у двох формах:
* преміювання, передбачене системою оплати праці;
* преміювання як вид заохочення (поза системою оплати праці).
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n15 Ст. 2 Закону України «Про оплату праці»] визначає структуру заробітної плати, а саме:
* основна заробітна плата;
* додаткова заробітна плата;
* інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

'''Додаткова заробітна плата''' - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. '''Вона включає''' доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; '''премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.'''

'''Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать''' виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, '''премії за спеціальними системами і положеннями''', виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
== Які є види премій? ==
Враховуючи основні характеристики премій їх можна поділити на такі види:
* '''''Виробничі''''' - виплачуються відповідно до умов преміювання, як правило, працівникам або групі працівників (підрозділам підприємства), які досягли найкращих результатів у праці, причому ця праця має бути пов'язана саме з виробничим процесом.
* '''''За підсумками роботи за певний період''''' (місяць, квартал, півріччя, рік)
В свою чергу виробничі премії можна розділити на такі підвиди:
# '''Одноразові''' - це премії, які передбачаються до нарахування і виплати тільки один раз при виконанні умов преміювання.
# '''Багаторазові''' (за встановленою преміальною системою) це:
* премії, що можуть бути нараховані тільки один раз протягом певного календарного періоду часу у разі виконання умов преміювання саме в цей період часу. Кількість таких календарних тимчасових періодів, на які поширюється преміювання, може бути як обмеженою, так і не обмеженою. Відповідно, кількість можливих нарахувань премій також може бути обмежена або не обмежена. Після закінчення одного календарного періоду, під час якого діє преміювання, настає наступний, як правило, рівний за тривалістю попередньому. Незалежно від досягнутих працівником або групою працівників результатів у попередньому календарному періоді, вони анулюються при настанні нового календарного періоду і відлік починається з нуля;

* премії, що можуть бути нараховані за кожен випадок виконання умов преміювання незалежно від того, скільки таких випадків станеться протягом того або іншого періоду часу.
І одноразові, і багаторазові премії можуть нараховуватися як окремому працівникові ('''індивідуальні'''), так і групі працівників ('''колективні''').

'''Індивідуальне преміювання''' застосовується у випадку, коли з огляду на специфіку виробництва мають враховуватися індивідуальні результати праці незалежно від результатів праці інших робітників. Показники й умови преміювання встановлюються за окремими професіями або видами робіт. Премія нараховується на основну заробітну плату кожного робітника залежно від індивідуальних результатів роботи.

'''Колективне преміювання''' застосовується як за колективної, так і за індивідуальної організації праці з тим, щоб стимулювати робітників для досягнення найкращих загальних, кінцевих результатів роботи бригади, дільниці, цеху. Колективну премію нараховують на основну заробітну плату бригади (дільниці, цеху) залежно від виконання колективних показників діяльності. Колективну премію розподіляють між працівниками залежно від особистого внеску, відпрацьованого часу і коефіцієнта трудової участі.

''Щодо практичного застосування преміювання, то роботодавець може застосовувати преміювання конкретного працівника за особистий його внесок в роботу та/або преміювання працівників окремих відокремлених підрозділів, структурних підрозділів (відділів та департаментів), в тому числі керівників цих підрозділів, чи загалом всіх працівників підприємства. При цьому, конкретний розмір премії доцільно визначати роботодавцю у кожному окремому випадку, а не затверджувати конкретний розмір у колективному договорі чи у його додатках, що надасть більшої гнучкості у визначенні таких виплат.''
== Що собою являє система преміювання? ==
{| class="wikitable"
|-
СИСТЕМА ПРЕМІЮВАННЯ
|-
| Показники преміювання || Умови преміювання || Коло працівників, які одержують || Розмір коштів, які спрямовуються на преміювання працівників (джерело преміювання) || Шкала преміювання
|}
В основі організації преміювання лежить розробка положень про преміювання (преміальних систем).

Будь-яка преміальна система включає у себе такі параметри:
*'''<big>Показники преміювання</big>''' - показують, які конкретні результати праці стимулюються за допомогою даної системи преміювання.
Показники преміювання повинні бути конкретними, піддаються точному оперативному обліку. В якості показників преміювання для кожної групи працівників повинні вибиратися такі найважливіші показники, на величину яких працівники можуть безпосередньо впливати.

Стимулювання за допомогою системи преміювання поліпшення одних показників виробничої діяльності, може сприяти погіршенню інших важливих показників. Щоб цього не сталося, положення про преміювання має, поряд з показниками преміювання, містити умови преміювання.
*'''<big>Умови преміювання</big>''' - певні вимоги, дотримання яких необхідно для отримання премії за виконання показників преміювання.
Умови преміювання можуть бути основними і додатковими.

'''''Основні умови преміювання''''' - це вимоги, при недотриманні яких, премія за виконання показників преміювання взагалі не нараховується.

'''''Додаткові умови преміювання''''' - це вимоги, при недотриманні яких, премія за виконання показників преміювання зменшується на певну величину (зазвичай до 50%).

Кількість показників і умов преміювання не повинно перевищувати двох-трьох. Якщо показників і умов преміювання буде більше, то становище стає малозрозумілим для виконавців, ускладнюються розрахунки по нарахуванню премії, тощо. Непродумані або нечітко сформульовані умови преміювання, неправильно вибрані показники можуть призвести не до позитивних, а до негативних наслідків.
*'''<big>Шкала преміювання</big>''' - показує величини показників, за досягнення яких нараховується премія і відповідні їм розміри премій. При преміювання за кількома показниками, коли поліпшення одних показників не може досягатися за рахунок погіршення інших, для кожного показника зазвичай розробляється окрема шкала преміювання;
*'''<big>Коло премійованих</big>''' - точне встановлення переліку професій робітників по ділянках і робочих місць, на які поширюється це положення про преміювання. Коло премійованих повинно включати тільки тих працівників, які можуть безпосередньо та істотно впливати на поліпшення показників преміювання;
*'''<big>Джерело преміювання</big>''' - зазвичай вказується, з якого фонду виплачується премія.
== Порядок призначення та виплати премій ==
Нині питання преміювання на підприємствах встановлюються у колективному договорі підприємства. Юридичною основою для цього є норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n95 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n617 ст. 97 Кодексу законів про працю України]. При цьому мають бути дотримані норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Слід також взяти до уваги, що роботодавець ці питання зобов’язаний вирішувати разом з профспілкою. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14#n272:~:text=3)%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%BC%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%88%D1%83%D1%94%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%2C%20%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%20%D1%96%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%20%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%2C%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BA%2C%20%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%84%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BA%2C%20%D1%81%D1%85%D0%B5%D0%BC%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA%2C%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%2C%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%B9%2C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%87%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%2C%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%3B п. 3 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»] виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації разом з роботодавцем вирішує питання оплати праці, у тому числі й премій, винагород та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Отже, всі питання щодо преміювання працівників підприємства вирішують самостійно, шляхом розробки Положення про преміювання. Положення про преміювання є складовою частиною діючої системи оплати праці на підприємстві і, як правило, затверджується як додаток до колективного договору. При цьому, як і колективний договір, зазначене Положення має бути узгоджене з профспілковим або іншим, уповноваженим на представництво трудовим колективом, органом, а за його відсутності – представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

У Положенні про преміювання визначається коло працівників, на яких поширюється дія системи преміювання, показники, конкретні умови, розмір, терміни, а також порядок нарахування премій по кожній категорії працівників.

Таке положення може складатись з наступних основних розділів:
*загальні положення;
*умови та порядок виплат премій, доплат та надбавок;
*порядок визначення розміру виплат, їх перегляду;
*умови та порядок їх виплати працівникам.
'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!''' '''''Розмір премії працівників граничними розмірами законодавчо не обмежується'''''.

В установі немає Положення про преміювання? Бувають й такі випадки. Але це не значить, що працівникам не можна виплачувати премії. Так, усіма зарплатними нормативно-правовими документами керівнику установи надано право в межах фонду оплати праці преміювати працівників. Тож, навіть якщо в установі немає Положення про преміювання або про можливість встановлення премій не сказано в колективному договорі, то виробничу премію виплачують за наказом керівника установи. Проте, звісно, краще все ж таки затвердити відповідне положення.

Розмір виробничої премії може обчислюватися будь-яким способом. Наприклад, встановлюватися як відсоткове відношення до певної бази (посадового окладу чи посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг тощо). Також премія може виплачуватися в розмірі середньомісячної зарплати або у фіксованому розмірі.

Колективна премія розподіляється між членами колективу, яким належить виплатити премію. Такий розподіл може здійснюватися з використанням коефіцієнта трудової участі (КТУ) кожного члена колективу в досягнутому результаті, з урахуванням розміру тарифної ставки, посадового окладу або (та) рівня кваліфікації робітника. Порядок розподілу премії між членами колективу зазначається в Положенні про преміювання і в колективному договорі.

Головне і при розподілі заробітку, і при розподілі премії - це обґрунтоване визначення КТУ, який повинен враховувати не тільки результати праці і особистий внесок працівника в результат роботи колективу, але й особисті здібності працівника.

Розмір премії конкретного працівника залежить від особистого внеску в загальні результати роботи підрозділу, установи.

Наказ про преміювання працівників не потребує погодження з профспілковим комітетом, оскільки розробляється на основі положення, яке профспілковий комітет погоджував.

Преміювання здійснюється відповідно до встановленого Положення про преміювання, за наявності достатньої суми коштів, закладених у кошторисі доходів і видатків, та економії фонду заробітної плати. Зазначена економія може виникнути, зокрема, за наявності вільних вакансій, у разі перебування працівників на лікарняному та у відпустках без збереження заробітної плати, та інших випадках. Крім того, враховуючи, що на сьогодні майже всі бюджетні установи здійснюють господарську діяльність з метою виконання дохідної та видаткової частини спеціального фонду кошторису, розмір премії також залежить від його наповнення.

'''''Особливістю премії є те, що вона має нестійкий характер: може збільшуватись, зменшуватись, а може не нараховуватись зовсім. Нарахування премії, на відміну від доплат та надбавок, не є обов'язковим для підприємства.''
== Чи можливо позбавити працівника премії? ==
В Положенні про преміювання мають визначатися виробничі упущення чи інші недоліки в роботі, за які працівники позбавляються премії повністю чи частково. Одним із таких показників може бути порушення працівником трудової дисципліни.

Якщо така норма передбачена Положенням про преміювання, то в разі накладення на працівника дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни розмір премії зменшується або працівник позбавляється права на премію повністю. У Положенні має бути обумовлено порядок і термін депреміювання працівників.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n862 зі ст. 151 Кодексу законів про працю України] протягом строку дисциплінарного стягнення до працівника не застосовуються заходи заохочення. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n862:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20143.,%D0%B2%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%80%D1%96%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83. Ст. 143 Кодексу законів про працю України] встановлено, що до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Наприклад, заходом заохочення є премія до державних і професійних свят або ювілейних дат. Саме такі премії не виплачують протягом строку дисциплінарного стягнення.

'''ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!''' Зазначене не стосується премій, передбачених системою оплати праці, оскільки відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n15 ст. 2 Закону України "Про оплату праці"] премія є додатковою зарплатою і пов’язана з виконанням виробничих завдань і функцій.

Отже, премія, передбачена системою оплати праці, не є заходом заохочення і у період дії догани повинна виплачуватись працівникові на загальних підставах, якщо інше '''не передбачено Положенням про преміювання'''.

Депреміювання працівників має провадитися тільки за той розрахунковий період, у якому було допущено порушення трудової дисципліни, що оформлюється наказом керівника з обов’язковим зазначенням конкретних обставин, які спричинили депреміювання.
[[index.php?title=Категорія:Оплата праці]]

Вступ до закладу вищої освіти

2025-09-23T10:46:32Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0312-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%0A%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%202025%20%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%96 Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 10 лютого 2025 року № 266]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/673-2018-%D0%BF Порядок пільгового кредитування для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2018 року № 673]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-2018-%D0%BF#Text Порядок реалізації права на першочергове зарахування до закладів вищої (фахової передвищої) медичної, мистецької та педагогічної освіти за державним (регіональним) замовленням осіб, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищі міського типу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 року № 417]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2015-%D0%BF Порядок відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 658]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-%D0%BF Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/789-2009-%D0%BF Порядок прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" галузі знань "Публічне управління та адміністрування", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 789]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#n16 Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 01 березня 2021 року № 271]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1353-15 Положення про приймальну комісію вищого навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2015 року № 1085]
== Загальні положення щодо здобуття вищої освіти ==
=== Типи закладів вищої освіти ===
'''Університет''' - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

'''Академія, інститут''' - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

'''Коледж''' - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n443 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про вищу освіту”]).
=== Хто має право на вищу освіту? ===
Кожен має право на вищу освіту.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров’я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації.

Для реалізації права на вищу освіту особами з особливими освітніми потребами заклади вищої освіти створюють їм необхідні умови для здобуття якісної вищої освіти.

Для реалізації права на вищу освіту особами, які потребують соціальної підтримки відповідно до законодавства, здійснюється повне або часткове фінансове забезпечення їх утримання у період здобуття ними вищої освіти за кожним освітнім рівнем.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту за другою спеціальністю у державних та комунальних закладах вищої освіти, якщо за станом здоров’я вони втратили можливість виконувати службові чи посадові обов’язки за отриманою раніше кваліфікацією, що підтверджується рекомендаціями у сфері зайнятості відповідно до законодавства та/або в інших випадках, передбачених законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n64 частина 1 ст. 4 Закону України “Про вищу освіту”]).

=== Чи мають право здобувати вищу освіту на території України іноземці та особи без громадянства? ===
Іноземці та особи без громадянства, у тому числі закордонні українці, які постійно проживають в Україні, особи, яких визнано біженцями, та особи, які потребують додаткового захисту, а також інші категорії іноземців та осіб без громадянства у передбачених законом та/або міжнародним договором України випадках, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України, у тому числі за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між закладами вищої освіти про міжнародну академічну мобільність.

Усі особи, які здобувають вищу освіту у закладах вищої освіти, мають рівні права та обов’язки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n73 частина друга ст. 4 Закону України “Про вищу освіту”]).
== Доступ до вищої освіти ==
Прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти.

Умови прийому на навчання до закладів вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закладу вищої освіти.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Брати участь у конкурсі в межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти (наукових установ) України мають право діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа, за результатами вступних іспитів з конкурсних предметів у закладі вищої освіти в межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти (наукових установ) України мають право особи (за їхнім вибором), які мають захворювання, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання, особи, яких законом визнано учасниками бойових дій та які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції (операції об’єднаних сил), забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а також військовослужбовці військової служби за контрактом - при вступі до військових закладів вищої освіти та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Для осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України та отримали документ про повну загальну середню освіту, прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється у межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти України.

Держава забезпечує деяким категоріям осіб державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18?find=1&text=%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%83+%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%83+%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D1%83#w1_1:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2044.%20%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8 ст. 44 Закону України "Про вищу освіту"]).

''Детальніше:'' [[Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти#:~:text=Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти|Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти]]
== Прийом на навчання для здобуття вищої освіти ==
=== Загальні положення ===
Підставою для оголошення прийому на навчання є ліцензії Міністерства освіти і науки України на провадження освітньої діяльності на рівні (рівнях) вищої освіти, за освітніми програмами, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання на певному рівні вищої освіти, та правила прийому, які затверджено відповідно до закону та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0312-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%0A%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%202025%20%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%96 Порядку].

Прийом на навчання здійснюється закладами вищої освіти на конкурсній основі.

Організацію прийому вступників здійснює приймальна комісія - робочий орган закладу вищої освіти. Приймальна комісія діє згідно з положенням про приймальну комісію закладу вищої освіти, розробленим з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1353-15#Text Положення про приймальну комісію вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2015 року № 1085, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2015 року за № 1353/27798]. Положення про приймальну комісію закладу вищої освіти оприлюднюється на його офіційному вебсайті.

Керівник закладу вищої освіти забезпечує дотримання законодавства України, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0312-25#Text:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%0A%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%202025%20%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%96 Порядку], Правил прийому, а також відкритість та прозорість роботи приймальної комісії.

Рішення приймальної комісії, прийняте в межах її компетенції, є підставою для відповідного наказу та/або виконання процедур вступної кампанії.

Усі питання, пов’язані з прийомом на навчання, вирішуються приймальною комісією на її засіданнях. Рішення приймальної комісії оприлюднюються на офіційному вебсайті закладу вищої освіти не пізніше наступного дня після їх прийняття.

=== Які умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти? ===
Прийом до закладів вищої освіти здійснюється на засадах об’єктивності та відкритості.

Заклад вищої освіти зобов’язаний створити умови для ознайомлення вступників з ліцензією на здійснення освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах.

Відповідальність за забезпечення об’єктивності та відкритості прийому до закладів вищої освіти несуть їх керівники ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n747:~:text=13.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE,%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%85%20%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8. частина 13 статті 44 Закону України "Про вищу освіту"])

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0312-25#n104:~:text=1.%20%D0%94%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F,%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8. пункту 1 розділу ІІ Порядку] для здобуття вищої освіти приймаються:
{| class="wikitable"
!Категорія вступників
!Освітній ступінь, для здобуття якого приймаються вступники
|-
|Вступники на основі ПЗСО
|для здобуття ступеня бакалавра, а також магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування
|-
|Вступники на основі НРК5
|для здобуття ступеня бакалавра, магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування зі скороченим строком навчання з урахуванням вимог стандартів вищої освіти до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за освітніми програмами відповідної спеціальності та обсягу кредитів ЄКТС, необхідних для здобуття відповідного ступеня вищої освіти
|-
|Вступники на основі НРК6 або НРК7
|для здобуття ступеня магістра
|-
|Вступники на основі НРК7
|для здобуття ступеня доктора філософії / доктора мистецтва (в асистентуру-стажування).
|}
'''Пояснення скорочень:'''

# ПЗСО - повна загальна середня освіта (профільна середня освіта).
# НРК5 - освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра, освітній ступінь молодшого бакалавра.
# НРК6 - освітній ступінь бакалавра.
# НРК7 - освітній ступінь магістра.

Вступники приймаються на навчання на перший рік навчання. Вступникам на основі НРК5 заклад вищої освіти може перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначено стандартом вищої освіти бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного, ветеринарного спрямувань) (за відсутності стандарту - не більше 60 кредитів ЄКТС).

Для здобуття ступеня бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) на основі НРК6, НРК7 за регульованими спеціальностями особи можуть прийматись на навчання зі скороченим строком навчання (заклад освіти може перезарахувати не більше 120 кредитів ЄКТС). Для здобуття ступеня магістра за спеціальністю I8 «Фармація (за спеціалізаціями)» на основі НРК6 за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» особи можуть прийматись на навчання зі скороченим строком навчання (заклад освіти може перезарахувати не більше 120 кредитів ЄКТС) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0312-25#n104:~:text=%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8.-,2.%20%D0%92%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D1%96%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.%20%D0%92%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0,%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20(%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20120%20%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%84%D0%9A%D0%A2%D0%A1).,-3.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0 пункт 2 розділу ІІ Порядку]).

=== Спеціальності за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти ===
Прийом на навчання проводиться на конкурсні пропозиції за спеціальностями (спеціалізаціями, предметними спеціальностями) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-п#n11 Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266] та на міждисциплінарні освітні (освітньо-наукові) програми, які відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0454-21#n13 Вимогам до міждисциплінарних освітніх (наукових) програм, затверджених наказом Міністерства освіти у науки України від 01 лютого 2021 року № 128 «Про затвердження Вимог до міждисциплінарних освітніх (наукових) програм».]

== Див. також: ==

* [[Пільгові категорії вступників]]
* [[Пільги щодо здобуття освіти, передбачені законодавством для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]
* [[Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти]]

[[index.php?title=Категорія:Право на освіту]]

Ювенальна юстиція

2025-09-12T17:32:19Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [https://ips.ligazakon.net/document/view/MU85321?an=2&ed=1985_11_29 Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 року]
* [https://ips.ligazakon.net/document/mu90377?an=&ed=&dtm=&le= Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх («Ер-Ріядські керівні принципи») від 14 грудня 1990 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальна декларація прав людини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_384#Text Декларація прав дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2558-14 Закон України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text Закон України "Про медіацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19 Законі України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/2011 Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, схвалена Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року № 2 "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"]
== Ювенальна юстиція ==
Пріоритетною метою системи ювенальної юстиції, яку задекларовано в усіх відповідних міжнародних положеннях щодо захисту прав людини, є реабілітація та соціальна реінтеграція дитини.

Поняття «ювенальна юстиція» походить від латинського «juvenalis» юнацький та «justitia» правосуддя. Ювенальна юстиція включає в себе профілактику підліткової злочинності та соціально-психологічну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили злочин (у тому числі засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі), так і неповнолітніх жертв злочинів. Ювенальна юстиція направлена на роботу із двома категоріями дітей – це діти-правопорушники та діти, які опинились у складних життєвих обставинах (сироти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні, свідки та жертви злочинів тощо).

У світі функціонування ювенальної юстиції базується на трьох основних моделях:

* Англосаксонській (Австралія, США), яка передбачає обмежену предметну підсудність: ювенальний суд розглядає усі види правопорушень неповнолітніх, окрім тяжких злочинів
* Континентальній (Німеччина, Франція), в якій ювенальні суди мають широку предметну підсудність : всі види правопорушень неповнолітніх розглядаються саме там і, разом з тим, суд розглядає справи дітей, які потребують допомоги з боку держави.
* Скандинавській (Швеція), в якій поєднується судова й адміністративна ювенальна юстиція. У ній немає окремих ювенальних судів, але в місцевому суді працює ювенальний суддя або створюється ювенальний відділ суду для розгляду справ неповнолітніх. Провідну роль серед державних інститутів, відіграє соціальна служба, організована за територіальним принципом.

== Функції ювенальної юстиції ==
До основних функцій ювенальної юстиції відносяться:
# Охоронна, що передбачає забезпечення судового захисту неповнолітнього як потерпілого, підсудного, засудженого тощо шляхом закриття справи про злочин неповнолітнього або про посягання на злочин, зменшення розміру покарання у зв’язку з неповноліттям відповідно до Кримінального кодексу України; надання переваги виховному впливу перед примусовими заходами тощо; цей принцип пов’язаний із відновною та примирною функціями;Саме тому поступово складається концепція комплексної (змішаної) юрисдикції ювенального суду, якому мають бути підсудними всі справи, де потерпілою особою є дитина;
# Відновна та примирна, відповідно до якої правосуддя у справах неповнолітніх має бути не каральним, а перш за все таким, що відновлює порушені права та свободи жертви злочину або потерпілого від правопорушення, сприяє усвідомленню правопорушником необхідності відповідати за свої вчинки і здійсненню заходів для відшкодування завданої шкоди. Залагодження конфліктів та вирішення ситуацій, пов’язаних з правопорушеннями, відбувається шляхом досягнення порозуміння між сторонами судового процесу із залученням їх соціального оточення та представників місцевих громад;
# Реабілітаційна, яка передбачає, що реабілітація стосується і дитини, яка потерпіла від жорстокого поводження або недбалого піклування, і неповнолітнього правопорушника, який має бути ресоціалізований. Для цього ювенальний суд має стати координатором програм і проектів, а також центральною інституцією серед низки державних та недержавних, які працюють з дітьми.
== Правосуддя щодо неповнолітніх в міжнародному праві ==
Центральним документом щодо забезпечення прав неповнолітніх є [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини] 1989 р. Згідно з цією Конвенцією, дітьми вважаються всі особи, які не досягли 18 років.

Визначальним міжнародним нормативно-правовим актом, який безпосередньо стосується відповідальності неповнолітніх є [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211 Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 року.] «Пекінські правила» у якості основних цілей передбачають: прагнення всіх держав сприяти благополуччю неповнолітніх (п. 1.1); створення умов для забезпечення змістовного життя підлітка у суспільстві (п. 1.2); реалізації заходів щодо мобілізації всіх можливих ресурсів з метою сприяння благополуччю підлітка; максимального зменшення втручання в життя підлітка закону; ефективного, справедливого та гуманного поводження з підлітком, який перебуває у конфлікті з законом (п. 1.3); всебічного забезпечення в межах кожної країни соціальної справедливості для всіх неповнолітніх (п. 1.4); створення системи підвищення кваліфікації персоналу для служби правосуддя стосовно неповнолітніх (п. 1.6)

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211 «Пекінські правила»] вперше конкретизували поняття «неповнолітнього правопорушника», під яким розуміється «дитина або молода людина, яка в межах існуючої правової системи може бути притягнута до відповідальності за правопорушення в такій формі, яка відрізняється від відповідальності, що застосовується до дорослих», тобто вперше особа неповнолітнього правопорушника визначається у якості спеціального суб’єкта юридичної відповідальності у віковому діапазоні від 7 до 18 років або старше, що пов’язане з різними мінімальними віковими межами залежно від історичних і культурних особливостей розвитку тієї чи іншої держави.

«Пекінські правила» також мають подвійну специфіку застосування у просторі: по-перше, їх норми сформульовані таким чином, щоб вони могли застосовуватися в рамках різних правових систем; по-друге, вони визначають єдині мінімальні стандарти, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх.

Серед міжнародних актів щодо поводження з неповнолітніми певна роль належить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_861 Керівним принципам ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх] («Ер-Ріядські керівні принципи»), які були ухвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 грудня 1990 року.

У ст. 5 «Ер-Ріядських керівних принципів» наголошується на тому, що «...варто уникати... покарання дитини за поведінку, яка не заподіює серйозної шкоди розвиткові самої дитини або шкоди іншим». Таким чином, «Ер-Ріядські керівні принципи» визначають, що вчинки молодих людей або їх поведінка, яка не відповідає нормам і цінностям, прийнятним у конкретному суспільстві або конкретній державі, у багатьох випадках пов’язані із процесом дорослішання, тобто поведінка більшості індивідів з часом як правило змінюється.

Керівні принципи тлумачаться і застосовуються в широких межах, запропонованих [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015 Загальною декларацією прав людини], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042 Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародним пактом про громадянські і політичні права], [https://chl.kiev.ua/default.aspx?id=331 Декларацією прав дитини] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенцією про права дитини] та в контексті Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила), а також інших документів і норм, що стосуються інтересів і благополуччя всіх дітей і молоді.

Згідно з рекомендаціями «Ер-Ріядських керівних принципів» національне планування запобігання злочинності неповнолітніх повинно включати у себе наступні обов’язкові заходи:
* поглиблений аналіз проблем;
* переліки існуючих програм, послуг, установ і наявних ресурсів;
* чіткі обов’язки компетентних організації, установ і співробітників, що беруть участь у діяльності щодо запобігання злочинності неповнолітніх;
* механізми для належної координації діяльності урядових і неурядових установ в галузі запобігання злочинності неповнолітніх;
* політику, програми і стратегії на основі прогнозування, які повинні знаходитися під постійним контролем і піддаватися ретельному аналізу в ході їх здійснення;
* методи ефективного зниження можливості здійснення правопорушень неповнолітніми;
* участь общини у межах широкого кола послуг і програм щодо запобігання злочинності неповнолітніх;
* тісна співпраця між національними, державними і місцевими органами управління за участю приватного сектора, представників общини, а також установ, що займаються питаннями праці неповнолітніх, догляду за дітьми тощо в ухваленні і проведенні спільних заходів із запобігання злочинності серед неповнолітніх і молоді;
* наявність кваліфікованого персоналу на всіх рівнях.
На Секретаріат Організації Об’єднаних Націй покладене завдання спільно із зацікавленими установами проводити дослідження, координувати наукову співпрацю, розробляти та рекомендувати варіанти національної політики і здійснювати контроль з їх реалізацією, а також слугувати джерелом надійної інформації про ефективні шляхи запобігання правопорушень серед неповнолітніх.
== Ювенальна юстиція в Україні ==
Питання запровадження ювенальної юстиції та відновного правосуддя для України є дуже актуальним, оскільки стан підліткової злочинності в державі викликає глибоку занепокоєність та зумовлює необхідність пошуку нових засобів її попередження.

На сьогодні система ювенальної юстиції в Україні перебуває в процесі становлення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/2011 Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011], схвалена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/597/2011 Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні], яка має забезпечити створення в Україні повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити законність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов'язаного з її перевихованням та дальшою соціальною підтримкою, а також надати змогу сформувати у громадськості розуміння важливості питання особливого захисту прав і інтересів дітей, зменшити рівень дитячої злочинності.

Відправною точкою стало прийняття в 2012 році нового [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України], глава 38 якого присвячена кримінальному провадженню щодо неповнолітніх.

Черговий важливим етапом по запровадженню механізмів ювенальної юстиції в Україні стали зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] прийняті у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19 Законі України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII], статтею 125 якого передбачено створення ювенальних (спеціалізованих) судів.
== Основні заходи з розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх ==
Розвиток кримінальної юстиції щодо неповнолітніх має передбачати здійснення таких заходів:

1) удосконалення превентивної та профілактичної роботи шляхом:
* підвищення ролі сім'ї та громадськості у процесі виховання дітей шляхом надання правової, консультативної й іншої інформаційної допомоги дітям, їх батькам та особам, які виконують обов'язки щодо виховання дітей;
* організації проведення низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють з дітьми, стимулювання державою розвитку волонтерських програм;
* запровадження інноваційних, сформованих на основі відновного та проактивного підходів методів та форм роботи з дітьми, схильними до вчинення правопорушень;
* забезпечення відкритості та доступності широкій громадськості інформації про принципи, норми та правила, на яких грунтується законодавство про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх;
* удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та додержання прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом;
* створення належних умов для життя, забезпечення необхідної медичної допомоги у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах;
* визначення механізмів взаємодії у сфері кримінальної юстиції державних органів;
* гарантування соціального патронажу неповнолітніх, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах та закладах соціальної реабілітації або звільнені з них;
2) забезпечення під час здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, додержання їх прав з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку шляхом:
* забезпечення доступу неповнолітніх до безоплатної правничої допомоги;
* підготовки працівників органів внутрішніх справ, суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх;
* запровадження спеціалізації суддів з розгляду судових справ щодо неповнолітніх;
* надання судам рекомендацій щодо призначення оптимальних заходів впливу (виховного та профілактичного характеру) до неповнолітніх, які вчинили правопорушення;
* створення центрів екстреної допомоги, які працюватимуть у цілодобовому режимі, із залученням адвокатів та соціальних працівників;
3) сприяння розвитку програм відновного правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, шляхом:
* упровадження процедури медіації як ефективного засобу добровільного примирення потерпілого та правопорушника;
* сприяння формуванню у неповнолітнього правопорушника почуття відповідальності за свої вчинки, заохочення до взяття ним на себе відповідальності за заподіяну шкоду, а також до позитивних змін у його поведінці;
* залучення громадськості до розв'язання конфлікту в разі активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод про відшкодування завданої правопорушником шкоди;
4) створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ре соціалізації шляхом:
* розроблення корекційних, освітньо-інформаційних та психолого-педагогічних програм; розроблення і впровадження в систему реабілітації заходів виховного, профілактичного, культурного та духовного характеру;
* сприяння створенню служби пробації для неповнолітніх, однією з функцій якої має бути збір, узагальнення та надання суду інформації соціально-психологічного характеру про особу неповнолітнього правопорушника, а також забезпечення здійснення належного патронажу щодо неповнолітніх, які перебувають у спеціальних виховних установах або звільнені з них, сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції, зокрема, шляхом забезпечення таких неповнолітніх соціальним житлом, надання допомоги у працевлаштуванні, отриманні освіти;
* надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім правопорушникам та їх сім'ям;
* залучення неповнолітніх правопорушників до суспільно корисної праці.

* надання правової, консультативної й іншої інформаційної допомоги дітям, їх батькам та особам, які виконують обов'язки щодо виховання дітей;
* організації проведення низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють з дітьми, стимулювання державою розвитку волонтерських програм;
* запровадження інноваційних, сформованих на основі відновного та проактивного підходів методів та форм роботи з дітьми, схильними до вчинення правопорушень;
* забезпечення відкритості та доступності широкій громадськості інформації про принципи, норми та правила, на яких грунтується законодавство про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх;
* удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та додержання прав дітей, які потрапили у конфлікт із законом;
* створення належних умов для життя, забезпечення необхідної медичної допомоги у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах;
* визначення механізмів взаємодії у сфері кримінальної юстиції державних органів;
* гарантування соціального патронажу неповнолітніх, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах та закладах соціальної реабілітації або звільнені з них;
5) забезпечення під час здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, додержання їх прав з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку шляхом:
* забезпечення доступу неповнолітніх до безоплатної правничої допомоги;
* підготовки працівників органів внутрішніх справ, суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань здійснення дізнання, досудового слідства та правосуддя щодо неповнолітніх;
* запровадження спеціалізації суддів з розгляду судових справ щодо неповнолітніх;
* надання судам рекомендацій щодо призначення оптимальних заходів впливу (виховного та профілактичного характеру) до неповнолітніх, які вчинили правопорушення;
* створення центрів екстреної допомоги, які працюватимуть у цілодобовому режимі, із залученням адвокатів та соціальних працівників;
6) сприяння розвитку програм відновного правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, шляхом:
* упровадження процедури медіації як ефективного засобу добровільного примирення потерпілого та правопорушника;
* сприяння формуванню у неповнолітнього правопорушника почуття відповідальності за свої вчинки, заохочення до взяття ним на себе відповідальності за заподіяну шкоду, а також до позитивних змін у його поведінці;
* залучення громадськості до розв'язання конфлікту в разі активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод про відшкодування завданої правопорушником шкоди;
7) створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх, які вчинили правопорушення, з метою їх перевиховання та ресоціалізації шляхом:
* розроблення корекційних, освітньо-інформаційних та психолого-педагогічних програм;
* розроблення і впровадження в систему реабілітації заходів виховного, профілактичного, культурного та духовного характеру;
* сприяння створенню служби пробації для неповнолітніх, однією з функцій якої має бути збір, узагальнення та надання суду інформації соціально-психологічного характеру про особу неповнолітнього правопорушника, а також забезпечення здійснення належного патронажу щодо неповнолітніх, які перебувають у спеціальних виховних установах або звільнені з них, сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції, зокрема, шляхом забезпечення таких неповнолітніх соціальним житлом, надання допомоги у працевлаштуванні, отриманні освіти;
* надання соціально-психологічної підтримки неповнолітнім правопорушникам та їх сім'ям;
* залучення неповнолітніх правопорушників до суспільно корисної праці.
[[категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[категорія:Слідчі дії]]
[[категорія:Діти]]
[[категорія:Кримінальне право]]

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки

2025-09-12T17:29:58Z

Kyiv4.kyiv:

==Нормативна база==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
==Загальні положення==
Особиста порука - один із м'яких запобіжних заходів, який меншою мірою обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, ніж інші запобіжні заходи, застосовується на підставі ухвали слідчого судді, суду за мотивованим клопотанням прокурора, слідчого, погодженого з прокурором, і полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони, по-перше, зобов'язуються за необхідності доставити підозрюваного чи обвинуваченого до органу досудового розслідування чи в суд, на першу про те вимогу, а, по-друге, поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до [https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=1338 ч. 5 статті 194 КПК України].

Особиста порука ґрунтується на тому, що за поведінку підозрюваного, обвинуваченого відповідають інші особи − поручителі, які, як правило, мають особисті чи службові зв'язки з особою, за яку вони поручились, і морально можуть впливати на неї. На поручителя покладається обов'язок забезпечити не тільки явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, а і виконання покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов'язків відповідно до [https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=1338 ст.194 КПК України], зокрема: утримуватися від спілкування із будь-якою особою, не відвідувати визначені місця, пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності, докласти зусиль до пошуку роботи або для навчання тощо.

== Умови та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки ==

===Мета і підстави застосування===
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text до статті 177 КПК України]:
*метою застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі особистої поруки, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків;
*підставою для застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі особистої поруки, є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та доведення слідчим, прокурором наявності ризику того, що особа може вчинити хоча б одну з наступних дій:
#переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
#знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
#незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
#перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
#вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
===Умови застосування===
*поручителями можуть бути особи, що заслуговують на довіру − громадяни з високими моральними рисами, які є соціально адаптованими, сумлінно ставляться до праці та виконання громадських обов’язків, мають авторитет у колективі чи за місцем проживання, а також користуються повагою в підозрюваного, обвинуваченого та можуть завдяки цьому забезпечити його належну поведінку. Ці дані можуть бути встановлені шляхом витребування характеристик на поручителів, довідок тощо;
*кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, керуючись критерієм достатності для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Закон не обмежує максимальну кількість поручителів, але визначає, що наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру ([https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=1338 ч.2 ст.180 КПК]);
*цей запобіжний захід може бути застосовано тільки за клопотанням або за згодою поручителів. Зокрема, у [https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=1338 ч.2 ст. 202 КПК] визначено, що у разі застосування запобіжного заходу особистої поруки підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий, звільняється з-під варти негайно після надання його поручителями визначеного зобов’язання.
[https://vsude.com.ua/obrazcy/zayava-na-poruky.docx Зразок клопотання про передачу особи на поруки] .
===Процесуальний порядок застосування особистої поруки===
==='''Поручителем можуть бути особи, які заслуговують на довіру та мають особисті чи службові зв'язки з підозрюваним/обвинуваченим.'''===
*громадяни, що виявили бажання бути поручителями, подають до слідчого, прокурора чи суду відповідну заяву;
*слідчий за погодженням з прокурором, прокурор звертаються до слідчого судді, суду з вмотивованим клопотанням про застосування запобіжного заходу особистої поруки та подають докази на підтвердження його обрання;
*слідчий суддя, суд має впевнитися в тому, що поручителі дійсно можуть позитивно впливати на поведінку підозрюваного, обвинуваченого, забезпечити його явку на першу про те вимогу чи виконання покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов'язків;
*поручителю роз’яснюється:
#у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа;
#яке передбачене законом покарання за його вчинення;
#обов'язки поручителя і наслідки їх невиконання;
#право поручителя відмовитись від взятих на себе зобов'язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність.
*слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про обрання як запобіжного заходу особистої поруки, із зазначенням у ній зобов'язань підозрюваного, обвинуваченого, в тому числі одного або кількох із тих, що передбачені у [https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=1338 ч. 5 ст. 194 КПК], зобов'язань і прав поручителя, ознайомлення їх з ухвалою та роз'яснення наслідків відмови від поручительства чи його скасування. Ухвала суду, слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу особистої поруки підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає ([https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=1338 ст. 205 КПК]);
*кожний поручитель дає письмове зобов’язання про те, що він ручається за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до [https://ips.ligazakon.net/document/T124651?an=1338 ст. 194 КПК] і зобов'язується за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
''Поручитель може відмовитись від поручительства в будь-який час з будь-яких мотивів'', але лише до того, як виникнуть підстави, які тягнуть за собою його особисту відповідальність. В разі своєчасного повідомлення про відмову з поручителів знімається відповідальність за поведінку та явку підозрюваного, обвинуваченого, а особиста порука заміняється іншим запобіжним заходом. У випадку відмови поручителя від взятих на себе зобов'язань, він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

''Контроль за виконанням зобов'язань про особисту поруку'' на стадії досудового розслідування здійснює слідчий, у провадженні якого перебуває справа, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор, який затвердив та направив до суду обвинувальний акт, прокурор, який підтримує (підтримував) державне обвинувачення в суді першої інстанції.
==Відповідальність за порушення==
Якщо підозрюваний, обвинувачений буде поводитися протиправно чи буде ухилятися від явки слідчих органів чи суду, слідчий чи орган дізнання складає про це протокол та приєднує його до матеріалів справи. За це існує юридична відповідальність:

· ''щодо обвинуваченого'' — прийняття суворішого запобіжного заходу (аж до взяття під варту);

· ''щодо поручителя'' —
*у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м’яке покарання, - від двох до п’яти розмірів мінімальної заробітної плати;
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, - від п’яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
*у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п’ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій

2025-09-12T17:25:32Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12/page Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5]
== Загальні положення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
'''Негласні слідчі (розшукові) дії (далі- НСРД)''' - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальним процесуальним кодексом України] (далі - КПК України) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text стаття 246 КПК України]).

Відповідно до пункту 1.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12/page#Text Інструкцї про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5] (далі- Інструкція), '''суб'єктами, уповноваженими на проведення негласних слідчих (розшукових) дій є''':слідчі органів прокуратури ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text на час дії п. 1 розділу XI "Перехідних положень" КПК України]), органів внутрішніх справ, органів безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань (з дня початку його діяльності), а також уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які проводять негласні слідчі (розшукові) дії за письмовим дорученням слідчого, прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів слідчими під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

'''НСРД проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частина друга статті 246 КПК України])'''

Підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) визначені Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК) і полягають у наявності достатніх відомостей, які вказують на:

* '''Можливість досягнення мети''': НСРД.
* '''Неможливість''': отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб, окрім як за допомогою НСРД.
* '''Обґрунтування''': виду, мети та строку проведення НСРД.
* '''Можливість отримання доказів''', що мають суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

== Види негласних слідчих (розшукових) дій ==
'''НСРД можна умовно поділити на дві категорії:'''
* '''Втручання у приватне спілкування''': аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

* '''Інші види негласних слідчих (розшукових) дій''': обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України), моніторинг банківських рахунків (ст. 2691 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), контроль за вчиненням злочину (ст. 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]), негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
== Підстави та строки проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
Відповідно до частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text третьої статті 246 КПК України] '''рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор''', а у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], - с'''лідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором.'''

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частинами третьою-четвертою статті 246 КПК України] слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій. ''Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.''

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частиною п'ятою статті 246 КПК України] передбачено, що у рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text частини шостої статті 246 КПК України] проводити НСРД мають право - проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 250 КПК України] у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов'язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої(розшукової) дії інформація повинна бути знищена.
== Підстави та порядок отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій ==
'''НСРД проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.'''

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12/page#Text пунктом 2.1 Інструкції] рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор викладає в постанові, яка має відповідати вимогам статей 246, 251 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], якщо ця дія проводиться без дозволу слідчого судді, або в невідкладних випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 250 КПК України.]

Відповідно до пункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12/page#Text 2.2. Інструкції] клопотання слідчого, прокурора слідчому судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинне відповідати вимогам, зазначеним у статті 248 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], та матеріалам кримінального провадження, які надаються лише на вимогу слідчого судді для підтвердження необхідності проведення негласної слідчої (розшукової) дії. У клопотанні слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді не зазначається уповноважений оперативний підрозділ, який має виконувати негласну слідчу (розшукову) дію.

Так у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12/page#Text пунктах 2.3 та 2.4 Інструкції] зазначено, що виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (стаття 271 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). У разі прийняття рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у ході якої необхідно провести іншу негласну слідчу (розшукову) дію, яка вимагає постановлення ухвали слідчого судді, слідчий, прокурор звертається до нього з клопотанням у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text статтею 248 КПК України.]
[[Категорія:Слідчі дії]]

Осудність у кримінальному процесі

2025-09-12T17:15:25Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
== Загальні положення ==
Відповідно частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n85 статті 18 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) '''суб'єктом кримінального правопорушення''' є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n85 КК України] може наставати кримінальна відповідальність.

Обов'язковою ознакою суб'єкта кримінального правопорушення є його осудність. Тільки осудна особа здатна правильно оцінювати фактичні обставини вчинюваного діяння, усвідомлювати його суспільно небезпечний характер, керувати своїми діями (бездіяльністю). Тільки осудна особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 частиною першою статті 19 КК України] '''осудною''' визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Осудність характеризується двома критеріями - медичним (біологічним) і юридичним (психологічним).

'''Медичний (біологічний) критерій:'''

Вказує на психічне здоров'я особи, відсутність психічних захворювань, недоумства або інших хворобливих станів психіки, які можуть перешкоджати розумінню дій та керуванню ними.

'''Юридичний (психологічний) критерій:'''

Цей критерій полягає в реальній, фактичній здатності особи під час злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Якщо виникає сумнів з приводу осудності, органи досудового розслідування чи суд призначають [[Порядок проведення судово-психіатричної експертизи|судово-психіатричну експертизу]]. Особа повинна бути визнана судом осудною чи неосудною не взагалі, а лише стосовно діяння, що їй інкримінується.
== Стан неосудності особи ==
'''Неосудність''' - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Неосудність виключає можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 частина друга статті 19 КК України]).

Станом на сьогодні існує чотири види психічних захворювань, які підпадають під медичний критерій неосудності:

♦ Хронічне психічне захворювання - розлад психічної діяльності, що має тривалий перебіг і тенденцію до наростання хворобливих явищ. До хронічних психічних захворювань належать: шизофренія, епілепсія, прогресуючий параліч тощо.

♦ Тимчасовий розлад психічної діяльності - психічне захворювання, що розпочинається раптово, характеризується швидким розвитком, триває відносно недовго і як правило закінчується повним одужанням особи (гострий алкогольний психоз, реактивний стан, тобто хворобливий розлад внаслідок тяжкого психічного потрясіння, так звані виняткові стани - патологічне сп'яніння, патологічний афект тощо).

♦ Недоумство, або як його ще називають, олігофренія,- стійкий і такий, що характеризується неповноцінністю розумової діяльності, хворобливий стан психіки (вроджений, набутий у ранньому дитинстві або ж такий, що розвинувся внаслідок якогось психічного захворювання).

♦ Інший хворобливий стан психіки - це такий стан, що у вузькому розумінні не є психічним захворюванням, але інколи його перебіг є досить тяжким, супроводжується різними порушеннями психічної діяльності (наприклад, тяжкі форми психопатії, стан абстиненції).

Стан неосудності особи визначається лише на момент вчинення нею суспільно небезпечного діяння. Оскільки неосудний не може бути суб'єктом кримінального правопорушення, він не підлягає кримінальній відповідальності, але згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 частиною другою статті 19 КК України] до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|примусові заходи медичного характеру]], які не є покаранням. Закон передбачає такі види примусових заходів медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним, посиленим чи суворим наглядом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n522 стаття 94 КК України]).

Якщо особа вчиняє кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, вона не підлягає покаранню. До такої особи суд може застосувати примусові заходи медичного характеру [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (частина третя статті 19 КК України, стаття 93 КК України).] Після одужання ця особа може підлягати покаранню, якщо не закінчився [[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності|строк давності]] притягнення її до кримінальної відповідальності або не з'явилися інші [[Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави|підстави звільнення її від кримінальної відповідальності]] чи підстави звільнення від покарання.
== Обмежена осудність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 статті 20 КК України] особа підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

Медичний критерій обмеженої осудності вказує на наявність у винного певного психічного розладу: різного роду психопатії, невротичні розлади, розлади особистості, залишкові явища черепно-мозкових травм, розумова відсталість.

Юридичний критерій обмеженої осудності складається із двох ознак - інтелектуальної (нездатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії чи бездіяльність) та (або) вольової ознаки (нездатність особи повною мірою керувати ними). Наявність такого психопатологічного стану, як обмежена осудність, безумовно, значно ослаблює здатність особи до розуміння характеру вчинюваного нею діяння і контролю за своєю поведінкою.

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|застосування примусових заходів медичного характеру.]]

==== Судова практика ====
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85869081 Постанова Верховного Суду від 19 листопада 2019 року по справі 130/2612/17] У Постанові вказано на особливості оцінки злочину, який вчинила неосудна особа.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

2025-09-12T17:11:38Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]

==Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n459 статті 83 Кримінального кодексу України] (далі - ККУ) засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Строк звільнення від відбування покарання визначається судом у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4115 пункту 4 частини першої статті 537 КПК України] звільнення від відбування покарання застосовується до засуджених за умови, що засуджена має сім'ю або родичів, які дали згоду на спільне з нею проживання, або засуджена має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.
== Підставами для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Підставами для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n459 статті 83 ККУ] є:
* наявність вагітності, що повинна мати місце під час відбування покарання або народження в цей же період дитини, крім осіб, які засуджені до позбавлення волі за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини на строк більше п'яти років;
* засудження особи до обмеження волі або позбавлення волі;
* недоцільність тримання таких засуджених осіб у місцях позбавлення волі, у зв'язку з вагітністю або народженням дитини.
== Умови для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Умови для звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років:
* Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини;
*
* Згода родичів на спільне проживання з засудженою особою.
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є правом, а не обов'язком суду.

Рішення про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, суд приймає з урахуванням вищезазначених підстав і умов.

Нагляд за звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання.

==== Судова практика ====
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/121015823 Ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 14 серпня 2024 року, по справі 363/5233/23] - судом задоволено клопотання фахівця Державної установи «Центр пробації» про звільнення від відбування покарання у зв`язку із встановленням вагітності засудженої.

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/120327973 Ухвала Роменського міськрайонного суду Сумської Області від 10 липня 2024, по справі № 585/4521/19] - на переконання суду, особа не заслуговує на застосування статті 83 КК України, так як за попереднім вироком вона була засуджена з іспитовим строком, проте вона не виконала покладені на неї обов`язки у зв`язку з чим було скасовано звільнення з іспитовим строком і направлено на відбування покарання. Після цього, за її клопотанням, суд надав їй відстрочку виконання вироку на 3 роки до досягнення дитиною трирічного віку. Після винесення останнього вироку , за клопотанням, їй було відстрочено виконання вироку. Тобто особі вже двічі надавалися судом відстрочки виконання вироку у зв`язку з народженням дитини.
== Підстави, згідно з якими суд може скасувати рішення про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років ==
Перелік підстав, згідно з якими суд може скасувати звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є вичерпним.

Скасувати своє рішення суд може, лише у випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text частиною п'ятою статті 83 ККУ], а саме якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила нове кримінальне правопорушення, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 71 і 72 ККУ].
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Застосування запобіжного заходу у вигляді застави

2025-09-12T16:59:51Z

Kyiv4.kyiv:

==Нормативна база==
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу»]
==Умови та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді застави==
'''''Застава''''' - вид запобіжного заходу, не пов'язаний з обмеженням свободи особи.

''Застава'' ''полягає'' у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді чи суду.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України] (далі - КПК України):
*метою застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків;
*підставою для застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі застави, є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та доведення слідчим, прокурором наявності ризику того, що особа може вчинити хоча б одну з наступних дій:
#переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
#знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
#незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
#перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
#вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 статті 182 КПК України], застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і заставодавцем - іншою фізичною чи юридичною особою, яка вносить кошти від свого імені згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2012-%D0%BF#n8 Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №15].

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.

==Розміри застави==
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо не помірним для нього.

Розмір застави встановлюється слідчим суддею, судом, у розмірах, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1766 частиною п'ятою статті 182 КПК України]:
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, — від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, — від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
*щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n7320 статей 629-631 КПК України].

==== Практика ЄСПЛ щодо визначення розміру застави ====
[https://hudoc.echr.coe.int/rus#%7B%22tabview%22:%5B%22document%22%5D,%22itemid%22:%5B%22001-218275%22%5D%7D Справа "Істоміна проти України"] Порушення п. 3 ст. 5 Конвенції • Обґрунтованість тримання під вартою під час досудового розслідування • Ненаведення національними судами відповідного та достатнього обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави для заявниці • Відсутність оцінки відповідних факторів і ненадання задовільного пояснення надзвичайно великого розміру застав

[https://hudoc.echr.coe.int/app/conversion/pdf/?library=ECHR&id=001-184428&filename=CASE%20OF%20GAF%C3%80%20v.%20MALTA%20-%20%5BUkrainian%20Translation%5D%20by%20Drozdova%20%26%20Partners%0A.pdf Справа "Гафа проти Мальти"] Порушення п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини.

==Форма==
Застава може бути застосована як окремий запобіжний захід, так і як частина взяття під варту.

У випадку, якщо слідчий суддя, суд встановлять ''заставу як окремий запобіжний захід'', підозрюваний, обвинувачуваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд роз'яснюють підозрюваному, обвинуваченому його обов'язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 частиною сьомою статтею 42 КПК] та покладені на нього відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1882 частини п'ятої статті 194 КПК] наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.

Також ''при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту'' слідчий суддя, суд встановлюють розмір застави, сплата якої тягне за собою негайне звільнення взятого під варту. Обов'язок здійснення роз'яснень підозрюваному, обвинуваченому та заставодавцю щодо умов застосування застави як запобіжного заходу покладено на уповноважену службову особу місця ув'язнення. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1958 частина четверта стаття 202 КПК України]).

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1783 до ч.4 ст.183 КПК України] слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1723 статтями 177] та 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
*щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
*щодо злочину, який спричинив загибель людини;
*щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
*щодо злочину, передбаченого статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1695 255 - 255-3 Кримінального кодексу України];
*щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Обмеження щодо застави:

* Застава не застосовується, якщо злочин вчинено із застосуванням насильства або погрозою його застосування, спричинив загибель людини, або якщо особа вже порушувала заставу в цьому провадженні.
* Не може бути заставлене майно, вилучене з цивільного обігу, національні культурні цінності та інше майно, застава якого заборонена законом.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
{| class="wikitable"
|Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України], має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].
|}

==Наслідки порушення==
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Копія постанови слідчого судді, ухвали суду про звернення застави в дохід держави протягом п'яти днів із дня набрання нею законної сили надсилається слідчим суддею, судом, який її постановив, до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу. Питання про звернення застави в дохід держави може бути вирішене й вироком суду (п.14 ч.1 ст.368 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу
==Застава, яка не була звернена в дохід держави==
За відсутності підстав для звернення застави в дохід держави суд при ухваленні вироку повинен прийняти рішення про повернення застави особі, яка її внесла (підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю). Якщо заставу було внесено підозрюваним, обвинуваченим, вона може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, передусім на відшкодування завданої злочином шкоди. Таке звернення застави, внесеної заставодавцем, можливе тільки за його згодою.

Коли під час кримінального провадження застава як запобіжний захід скасовується, в тому числі у випадках закриття кримінального провадження з усіх передбачених законом підстав, або коли вона змінюється на інший запобіжний захід (за відсутності підстав для звернення її в дохід держави), слідчий суддя, суд повинен цією ж або окремою ухвалою прийняти рішення про повернення застави особі, яка її внесла.

Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунку – готівкою через банки або підприємства поштового зв’язку.

Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи :

- заяву особи чи заставодавця, в якій обов’язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка – відомості про банк чи підприємство поштового зв’язку;

- засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави;

- копія платіжного або ншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.

Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п’яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства.

Якщо з якихось причин питання про повернення застави під час кримінального провадження залишилось не вирішеним, особа, яка її внесла, має право звернутися до суду з клопотанням про його вирішення на стадії виконання судових рішень (ст.537 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України]).
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Вступ до закладу вищої освіти

2025-09-05T13:44:18Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 Закон України "Про вищу освіту"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24#n14 Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році, затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України від 06 березня 2024 року № 266]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/673-2018-%D0%BF Порядок пільгового кредитування для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2018 року № 673]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-2018-%D0%BF#Text Порядок реалізації права на першочергове зарахування до закладів вищої (фахової передвищої) медичної, мистецької та педагогічної освіти за державним (регіональним) замовленням осіб, які уклали угоду про відпрацювання не менше трьох років у сільській місцевості або селищі міського типу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 року № 417]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2015-%D0%BF Порядок відшкодування коштів державного або місцевого бюджету, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 658]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-%D0%BF Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/789-2009-%D0%BF Порядок прийому на навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" галузі знань "Публічне управління та адміністрування", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 789]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0505-21#n16 Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 01 березня 2021 року № 271]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1353-15 Положення про приймальну комісію вищого навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2015 року № 1085]
== Загальні положення щодо здобуття вищої освіти ==
=== Типи закладів вищої освіти ===
'''Університет''' - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

'''Академія, інститут''' - галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

'''Коледж''' - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Статус коледжу отримує заклад освіти (структурний підрозділ закладу освіти), в якому обсяг підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра становить не менше 30 відсотків загального ліцензованого обсягу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n443 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про вищу освіту”]).
=== Хто має право на вищу освіту? ===
Кожен має право на вищу освіту.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров’я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації.

Для реалізації права на вищу освіту особами з особливими освітніми потребами заклади вищої освіти створюють їм необхідні умови для здобуття якісної вищої освіти.

Для реалізації права на вищу освіту особами, які потребують соціальної підтримки відповідно до законодавства, здійснюється повне або часткове фінансове забезпечення їх утримання у період здобуття ними вищої освіти за кожним освітнім рівнем.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту за другою спеціальністю у державних та комунальних закладах вищої освіти, якщо за станом здоров’я вони втратили можливість виконувати службові чи посадові обов’язки за отриманою раніше кваліфікацією, що підтверджується рекомендаціями у сфері зайнятості відповідно до законодавства та/або в інших випадках, передбачених законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n64 частина 1 ст. 4 Закону України “Про вищу освіту”]).

=== Чи мають право здобувати вищу освіту на території України іноземці та особи без громадянства? ===
Іноземці та особи без громадянства, у тому числі закордонні українці, які постійно проживають в Україні, особи, яких визнано біженцями, та особи, які потребують додаткового захисту, а також інші категорії іноземців та осіб без громадянства у передбачених законом та/або міжнародним договором України випадках, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України, у тому числі за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між закладами вищої освіти про міжнародну академічну мобільність.

Усі особи, які здобувають вищу освіту у закладах вищої освіти, мають рівні права та обов’язки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n73 частина друга ст. 4 Закону України “Про вищу освіту”]).
== Доступ до вищої освіти ==
Прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання до закладів вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти.

Умови прийому на навчання до закладів вищої освіти оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу до закладу вищої освіти.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Брати участь у конкурсі в межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти (наукових установ) України мають право діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа, за результатами вступних іспитів з конкурсних предметів у закладі вищої освіти в межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти (наукових установ) України мають право особи (за їхнім вибором), які мають захворювання, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання, особи, яких законом визнано учасниками бойових дій та які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції (операції об’єднаних сил), забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а також військовослужбовці військової служби за контрактом - при вступі до військових закладів вищої освіти та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Для осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України та отримали документ про повну загальну середню освіту, прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється у межах установлених квот прийому до закладів вищої освіти України.

Держава забезпечує деяким категоріям осіб державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18?find=1&text=%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%83+%D1%86%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D1%83+%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BA%D1%83#w1_1:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2044.%20%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8 ст. 44 Закону України "Про вищу освіту"]).

''Детальніше:'' [[Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти]]
== Прийом на навчання для здобуття вищої освіти ==
=== Загальні положення ===
Підставою для оголошення прийому на навчання є ліцензії Міністерства освіти і науки України на провадження освітньої діяльності на рівні (рівнях) вищої освіти, за освітніми програмами, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання на певному рівні вищої освіти, та правила прийому, які затверджено відповідно до закону та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24?find=1&text=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%8E+%D0%B4%D0%BB%D1%8F+%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83#Text:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%B2%202024%20%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%96 Порядку].

Прийом на навчання здійснюється закладами вищої освіти на конкурсній основі.

Організацію прийому вступників здійснює приймальна комісія - робочий орган закладу вищої освіти. Приймальна комісія діє згідно з положенням про приймальну комісію закладу вищої освіти, розробленим з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1353-15#Text Положення про приймальну комісію вищого навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 15 жовтня 2015 року № 1085, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2015 року за № 1353/27798]. Положення про приймальну комісію закладу вищої освіти оприлюднюється на його офіційному вебсайті.

Керівник закладу вищої освіти забезпечує дотримання законодавства України, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24#n14 Порядку], Правил прийому, а також відкритість та прозорість роботи приймальної комісії.

Рішення приймальної комісії, прийняте в межах її компетенції, є підставою для відповідного наказу та/або виконання процедур вступної кампанії.

Усі питання, пов’язані з прийомом на навчання, вирішуються приймальною комісією на її засіданнях. Рішення приймальної комісії оприлюднюються на офіційному вебсайті закладу вищої освіти не пізніше наступного дня після їх прийняття.

=== Які умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти? ===
Прийом до закладів вищої освіти здійснюється на засадах об’єктивності та відкритості.

Заклад вищої освіти зобов’язаний створити умови для ознайомлення вступників з ліцензією на здійснення освітньої діяльності, сертифікатами про акредитацію, правилами прийому, відомостями про обсяг прийому за кожною спеціальністю та освітнім рівнем, кількістю місць, виділених для вступу на пільгових умовах.

Відповідальність за забезпечення об’єктивності та відкритості прийому до закладів вищої освіти несуть їх керівники ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#n747:~:text=13.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE,%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%85%20%D0%BA%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8. частина 13 статті 44 Закону України "Про вищу освіту"])

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24#n92:~:text=%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%8E%20%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E%C2%BB.-,II.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8,1.%20%D0%94%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%3A,-%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96 пункту 1 розділу ІІ Порядку] для здобуття вищої освіти приймаються:
{| class="wikitable"
!Категорія вступників
!Освітній ступінь, для здобуття якого приймаються вступники
|-
|Вступники на основі ПЗСО
|для здобуття ступеня бакалавра, а також магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування
|-
|Вступники на основі НРК5
|для здобуття ступеня бакалавра, магістра медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування зі скороченим строком навчання з урахуванням вимог стандартів вищої освіти до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за освітніми програмами відповідної спеціальності та обсягу кредитів ЄКТС, необхідних для здобуття відповідного ступеня вищої освіти
|-
|Вступники на основі НРК6 або НРК7
|для здобуття ступеня магістра
|-
|Вступники на основі НРК7
|для здобуття ступеня доктора філософії / доктора мистецтва (в асистентуру-стажування).
|}
'''Пояснення скорочень:'''

# ПЗСО - повна загальна середня освіта (профільна середня освіта).
# НРК5 - освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра, освітній ступінь молодшого бакалавра.
# НРК6 - освітній ступінь бакалавра.
# НРК7 - освітній ступінь магістра.

Вступники приймаються на навчання на перший рік навчання. Вступникам на основі НРК5 заклад вищої освіти може перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначено стандартом вищої освіти бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного, ветеринарного спрямувань) (за відсутності стандарту - не більше 60 кредитів ЄКТС). Такі особи можуть прийматись на навчання зі скороченим строком навчання.

Для здобуття ступеня бакалавра за нерегульованими спеціальностями на основі НРК6, НРК 7 особи можуть прийматись на навчання зі скороченим строком навчання.

Для здобуття ступеня бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) на основі НРК6, НРК7 за спеціальностями, необхідними для доступу до професій, для яких запроваджене додаткове регулювання, особи можуть прийматись на навчання зі скороченим строком навчання (заклад вищої освіти може перезарахувати не більше 120 кредитів ЄКТС). Для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» на основі НРК6 особи можуть прийматись на навчання зі скороченим строком навчання (заклад вищої освіти може перезарахувати не більше 180 кредитів ЄКТС).

Здобувачі вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста на основі ПЗСО або НРК5, які були відраховані або перервали навчання у зв’язку з академічною відпусткою, мають право бути поновленими для продовження навчання для здобуття ступеня магістра на такій самій основі за тією самою або спорідненою в межах галузі знань спеціальністю у тому самому або в іншому закладі вищої освіти ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-24#n92:~:text=2.%20%D0%92%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F,%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8. пункт 2 розділу ІІ Порядку]).

=== Спеціальності за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти ===
Прийом на навчання проводиться на конкурсні пропозиції за спеціальностями (спеціалізаціями, предметними спеціальностями) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-п#n11 Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266] та на міждисциплінарні освітні (освітньо-наукові) програми, які відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0454-21#n13 Вимогам до міждисциплінарних освітніх (наукових) програм, затверджених наказом Міністерства освіти у науки України від 01 лютого 2021 року № 128 «Про затвердження Вимог до міждисциплінарних освітніх (наукових) програм».]

== Див. також: ==

* [[Пільгові категорії вступників]]
* [[Пільги щодо здобуття освіти, передбачені законодавством для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування]]
* [[Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти]]

[[Категорія:Право на освіту]]

Дорожньо-транспортна пригода за кордоном за участю громадянина України: як діяти?

2025-09-05T12:19:07Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2709-15#Text Закон України «Про міжнародне приватне право»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text:~:text=ENG-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%2D%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%203720%2DIX Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»] 
== Що таке Міжнародна система автомобільного страхування «Зелена картка»? ==
Міжнародна система автомобільного страхування «Зелена картка» (далі - Система «Зелена картка») заснована у травні 1949 року. Підставою створення стали Рекомендації робочої групи з автомобільного транспорту Комітету по внутрішньому транспорту Європейської економічної комісії ООН. Основними завданнями системи було створення дієвого механізму захисту інтересів власників транзитних автомобілів та потерпілих від цих автомобілів у країні відвідування. Система являє собою партнерство національних ринків автострахування та урядів відповідних країн. Фактичними суб’єктами Системи виступають Бюро країн та страхові компанії - їх члени, уповноважені здійснювати обов’язкове страхування цивільної відповідальності. '''Міжнародний страховий сертифікат «Зелена картка» в усіх країнах має уніфіковану форму.''' Його наявність є обов’язковою передумовою для водіїв, які планують виїхати за кордон на власному автомобілі до країн-членів Міжнародної системи. 01.01.2005 року прийнято рішення про набуття Україною статусу «повного члена» в міжнародній системі автомобільного страхування “Зелена картка”. На сьогодні налічується 48 країн-учасниць угоди «Зелена карта». 
== Що необхідно для виїзду за кордон власним транспортним засобом? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20#Text:~:text=4.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D1%97%D0%B7%D0%B4%D1%83,%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%97%D1%85%D0%BD%D1%8E%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83. ч. 4 ст. 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів]» у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", чинним на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу. Виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", чинним на території такої іноземної держави, '''забороняється.''' Міжнародний договір страхування може укладатися строком на 15 календарних днів, 21 календарний день, один місяць, два місяці, три місяці, чотири місяці, п’ять місяців, шість місяців, сім місяців, вісім місяців, дев’ять місяців, десять місяців, одинадцять місяців або один рік ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA+15+%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B2%2C#w2_2:~:text=8.%20%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0%2015%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B2%2C%2021%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8C%2C%20%D0%B4%D0%B2%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%2C%20%D1%82%D1%80%D0%B8%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%2C%20%D1%87%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%B8%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BF%E2%80%99%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%88%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%81%D1%96%D0%BC%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BC%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B4%D0%B5%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D1%8C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D1%80%D1%96%D0%BA. ч. 8 ст. 11 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]). Вартість даного полісу залежить від типу авто, країни, яку Ви збираєтесь відвідати, а також терміну дії договору (від 15 днів до 1 року). Вартість полісу встановлюється законодавчо і є однаковою у всіх страхових компаніях. У кожній країні, яка входить до складу Міжнародної системи функціонує Національне бюро, яке є єдиною компетентною організацією з усіх питань, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, завданої з вини водія-нерезидента на території такої країни. 
== Що робити, якщо Ви потрапили у ДТП за кордоном? ==
У разі настання ДТП з Вашої вини за кордоном, Ви повинні:

* увімкнути аварійний сигнал;
* встановити аварійний знак на дорозі, щоб сповістити інших учасників руху про ДТП;
* викликати поліцію та, за необхідності, інші служби і не залишати місце ДТП до їх приїзду.
* при наявності постраждалих, викликати швидку допомогу, та надати їм першу допомогу;
* візьміть по можливості всі дані потерпілої сторони (сторін) – ПІБ водія, дані водійського посвідчення, контактний телефон, назву страхової компанії та номер полісу; запишіть інформацію про свідків та їх контактні дані, сфотографуйте місце ДТП, пошкодження всіх транспортних засобів або іншого майна, зафіксувавши координати місця ДТП (дані геолокації), або зробіть відеозапис з місця ДТП;
* сфотографуйте всі документи, які були оформлені на місці ДТП (довідка поліції, європротоколу тощо);
* заповніть бланк Європротоколу або будь-який інший тією мовою, якою володієте;
* в жодному випадку не підписуйте документів, зміст яких Вам незрозумілий, але якщо цього не уникнути, зазначте українською мовою, що Ви не розумієте змісту документа та мови, якою він складений.
* віддайте другому учаснику копію полісу. '''Оригінал полісу «Зелена карта» не віддавайте ні в якому разі;'''
* по поверненню в Україну негайно з’явіться в свою страхову компанію заявою про настання страхового випадку.

У разі настання ДТП, в якій Ви є потерпілим, порядок Ваших дій буде аналогічний. 

== Як здійснюється виплата страхового відшкодування? ==
Виплата страхового відшкодування здійснюється згідно із нормами законодавства про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності автовласників країни, на території якої стався страховий випадок. Гарантом виплати страхового відшкодування за договорами «Зелена картка» в Україні виступає [https://mtsbu.ua/greencard МТСБУ] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20?find=1&text=%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA+15+%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B2%2C#n417:~:text=1.%20%D0%9C%D0%A2%D0%A1%D0%91%D0%A3%20%D1%94,%D1%82%D0%B0%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82%D1%83. п. 40.1 ст. 40 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»]). Якщо у ДТП винні Ви, то компенсувати збитки потерпілому буде національне Бюро держави, в якій відбулася подія. Потім Бюро двох країн роблять взаєморозрахунки. Вам необхідно лише правильно заповнити документи і надати повну інформацію про подію. Якщо у ДТП Ви є потерпілим, то у цьому випадку також необхідно звернутися в Бюро і в страхову компанію, надавши їм необхідні документи. Точний перелік, необхідно дізнатись, зателефонувавши. Але, в першу чергу, необхідно надати:
* права тієї людини, яка була за кермом;
* документи на авто;
* повідомлення про ДТП і будь-які інші документи, які вдалося зібрати під час оформлення події;
* документи, чеки, що підтверджують відновлювальні витрати. 
Сума виплати буде визначатися після оцінки пошкоджень машини експертом. Строк виплати індивідуальний. Він може становити від декількох днів до декількох місяців. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3720-20?find=1&text=%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%B0%D0%B1%D0%BE+%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D1%83+%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1+%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%82#w1_1:~:text=5.%20%D0%AF%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%9C%D0%A2%D0%A1%D0%91%D0%A3,%D0%B2%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%8F%D0%B7%D1%96. ч. 5 ст. 43 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів]» у разі якщо МТСБУ відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" здійснило відшкодування шкоди за страховика - члена МТСБУ або за власника транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, який використовував за кордоном підроблений або змінений у незаконний спосіб страховий сертифікат "Зелена картка" та спричинив дорожньо-транспортну пригоду, відповідні витрати МТСБУ та регламентні виплати з фонду страхових гарантій компенсуються такими особами МТСБУ в повному обсязі.

[[Категорія:Міжнародне право]]

Порядок отримання матеріальної допомоги від закордонних дип. установ України для захисту прав та інтересів громадян України за кордоном

2025-09-05T11:04:31Z

Kyiv4.kyiv:

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/127/94#Text Указ Президента України від 02.04.1994 №127/94 "Про Консульський статут України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/99/2021#Text Указ Президента України від 15.03.2021 №99/2021 "Про Положення про закордонні дипломатичні установи України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2012 №651 «Про затвердження Порядку формування і використання закордонними дипломатичними установами України коштів державного бюджету для здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном і внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 381»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»] 
==Що таке закордонна дипломатична установа?==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/99/2021#n16 п. 2 Положення про закордонні дипломатичні установи України] '''закордонні дипломатичні установи України''' є постійно діючими органами дипломатичної служби, основними завданнями яких є:

1) представництво України в державах перебування або при міжнародних організаціях та підтримання з ними офіційних відносин;

2) відстоювання національних інтересів України, виконання консульських функцій, у тому числі захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. 
==Які є закордонні дипломатичні установи?==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/99/2021#n17 п. 3 Положення про закордонні дипломатичні установи України] закордонними дипломатичними установами України є:
* Посольство України;
* Посольство України з резиденцією Надзвичайного і Повноважного Посла України в Києві;
* Постійне представництво України при міжнародній організації;
* Представництво України при міжнародній організації;
* Місія України при міжнародній організації;
* консульська установа України (Генеральне консульство України, Консульство України, Віце-консульство України та Консульське агентство України). 

==Які є можливі шляхи звернення до закордонної дипломатичної установи за допомогою, перебуваючи за кордоном?==
'''У разі виникнення проблемних ситуацій, які потребують отримання допомоги, перебуваючи за кордоном, можна звернутись до закордонних дипломатичних установ у будь-якій формі''' (усній, письмовій, в телефонному режимі чи електронною поштою). Зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/127/94#o74 ст. 21 Консульського статуту України] передбачено, що Консул зобов'язаний приймати як письмові, так і усні звернення юридичних осіб та громадян України. Повний перелік закордонних дипломатичних установ України із контактними даними міститься на сайті [https://mfa.gov.ua/diplomatichni-ustanovi/inozemni-diplomatichni-ustanovi-v-ukrayini Міністерства Закордонних Справ України] (далі - МЗС). В телефонному режимі можна звернутись на:
* Урядову "гарячу лінію" для громадян України, які перебувають за кордоном, яка функціонує цілодобово – за номером телефону +38 (044) 284-19-15;
* "Гарячу лінію" МЗС України (у разі кризових ситуацій з громадянами України за кордоном) – за номером телефону +38 (044) 238 15 88;
* "Гарячу лінію" Посольства чи Консульства України у країні, де перебуває громадянин України.
Також можливим є звернення на електронну пошту МЗС - cons_or@mfa.gov.ua, zsmfa@mfa.gov.ua. 

==Порядок отримання матеріальної допомоги від закордонних дипломатичних установ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#n16 п. 5 Порядку формування і використання закордонними дипломатичними установами України коштів державного бюджету для здійснення заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України за кордоном] (далі - Порядок 651) захист прав та інтересів громадян України за кордоном забезпечується шляхом:

1) надання громадянам України, які постраждали під час перебування за кордоном, матеріальної допомоги;

2) оплати оренди житлових приміщень для тимчасового проживання зазначених громадян України до їх повернення в Україну;

3) оплати вартості проїзду з держави перебування в Україну громадянам України, які постраждали під час перебування за кордоном;

4) оплати вартості послуг з перевезення з держави перебування в Україну важко хворих громадян України;

5) оплати вартості послуг іноземних ритуальних служб, пов’язаних з оформленням документів та репатріацією в Україну загиблих або померлих за кордоном громадян України;

5'''-1''') оплати вартості послуг з надання професійної правничої допомоги;

6) евакуації громадян України, в тому числі працівників закордонних дипломатичних установ та членів їх сімей, з території держави, в якій виникла надзвичайна ситуація або існує загроза її виникнення;

7) здійснення заходів з посилення безпеки службових приміщень закордонних дипломатичних установ, їх працівників та членів їх сімей у державах місцезнаходження таких установ, у тому числі щодо матеріального забезпечення закордонних дипломатичних установ на випадок виникнення надзвичайної ситуації;

7'''-1''') оплати витрат з оренди автомобільного та інших видів транспорту для перевезення громадян України з території держави, в якій виникли надзвичайна ситуація, стихійне лихо, техногенна катастрофа, або від місця попереднього збору до пунктів евакуації, а також для перевезення продуктів харчування, питної води, санітарно-гігієнічних засобів, теплих речей, предметів першої необхідності з метою задоволення потреб таких громадян;

8) тимчасового залучення у державі перебування за цивільно-правовими договорами осіб для проведення робіт, пов’язаних з виконанням закордонними дипломатичними установами консульських функцій, у разі, коли неможливо забезпечити виконання штатними працівниками таких робіт;

9) організації відряджень консульських посадових осіб у межах консульського округу закордонної дипломатичної установи та до держав, у яких зазначеною установою виконуються консульські функції, пов’язані із захистом прав та інтересів громадян України.

Кошти, передбачені для фінансування витрат, що зазначені у підпунктах 1-4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#n16 п. 5 Порядку 651], використовуються закордонними дипломатичними установами з метою надання допомоги громадянам України:
* які постраждали під час перебування за кордоном та залишилися без засобів до існування внаслідок злочинних дій третіх осіб, нещасних випадків або аварій;
* які стали жертвами торгівлі людьми, що становить у державі перебування загрозу їх життю чи здоров’ю. 

Матеріальна допомога, зазначена у підпункті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#n16 п. 5 Порядку 651], надається '''не більше одного разу на місяць''' у розмірі, що не перевищує двократної суми добових витрат, установлених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/98-2011-%D0%BF#n54 додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”]. 
=== Порядок звернення до закордонної дипломатичної установи для одержання допомоги ===
Для одержання відповідної допомоги громадяни України особисто або через своїх законних представників звертаються до закордонної дипломатичної установи '''з письмовою заявою.'''

Рішення про надання зазначеної допомоги приймається керівником закордонної дипломатичної установи за умови подання заявником документів, які підтверджують, що постраждалий є громадянином України, та документів, виданих компетентними органами, установами чи організаціями держави перебування для підтвердження фактів, викладених у письмовій заяві, які підтверджують необхідність надання допомоги.

Рішення про надання зазначеної допомоги приймається керівником закордонної дипломатичної установи за погодженням з Державним секретарем МЗС та після консультацій з Громадською радою при МЗС.

Закордонні дипломатичні установи ведуть '''реєстр постраждалих під час перебування за кордоном осіб''', яким була надана зазначена допомога, до якого вносяться відомості про таких осіб, підстави для надання допомоги та її обсяг ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#n29 п. 6 Порядку 651]). Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#n31 п. 7 Порядку 651] рішення про оплату вартості послуг, передбачених підпунктом 5 п. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-2012-%D0%BF#Text Порядку 651], приймається керівником закордонної дипломатичної установи за погодженням з [https://mfa.gov.ua/ МЗС] на підставі:

* документів, що підтверджують смерть чи загибель громадянина України за кордоном;

* заяви його родичів на ім’я керівника зазначеної установи про оплату таких послуг за рахунок коштів державного бюджету та документів, виданих уповноваженими органами та установами України, про розмір доходів найближчих родичів (дружина, чоловік, батьки, повнолітні діти, рідні брати, сестри), що підтверджують неспроможність заявників здійснити оплату вартості послуг за власний рахунок;
* документів про склад сім’ї померлого, а також документів, що підтверджують родинний зв'язок родичів з померлою особою. 
'''''Оплата вартості таких послуг здійснюється закордонною дипломатичною установою після визначення найбільш економного варіанта виходячи з необхідного мінімального переліку ритуальних послуг'''''. 

Вибір найбільш економного варіанта здійснюється шляхом порівняння цін на такі послуги, що склалися на ринку держави місцезнаходження закордонної дипломатичної установи. Закордонні дипломатичні установи ведуть '''реєстр оплати послуг іноземних ритуальних служб''', пов’язаних з оформленням документів, похованням загиблих або померлих за кордоном громадян України, до якого вносяться відомості про таких осіб, обсяг здійснених платежів, реквізити документів, що підтверджують неспроможність найближчих родичів загиблого чи померлого громадянина України здійснити оплату вартості послуг за власний рахунок, реквізити відповідного листа-погодження МЗС про оплату послуг за рахунок коштів державного бюджету. 

Закордонні дипломатичні установи подають щомісяця копії таких реєстрів [https://mfa.gov.ua/ МЗС.]

[[Категорія:Міжнародне право]]

Права та обов'язки особи у зв'язку з випадковим пошкодженням або знищенням нею товару на території торгівельного об'єкту

2025-08-19T13:26:54Z

Kyiv4.kyiv: Незначні зміни, а саме, виправлено пунктуаційні помилки, додано актуальні посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1023-12 Закон України "Про захист прав споживачів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів"]
== Загальні положення ==
'''''Будівлі торговельні''''' - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17?find=1&#n10473 підпункт "в" підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПКУ])

'''''Торговельними об'єктами''''' у сфері роздрібної торгівлі, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF#o23 пункту 7 '''Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833'''] є: ♦ у сфері оптової торгівлі:
* склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний);
* магазин-склад;
♦ у сфері роздрібної торгівлі:
* магазин, який може бути:
# продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною спеціалізацією);
# універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом);
# з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів);
* павільйон;
* кіоск, ятка;
* палатка, намет;
* лоток, рундук;
* склад товарний;
* крамниця-склад, магазин-склад.

'''''Торговельне приміщення''''' - майновий комплекс, який займає окрему споруду (офісне приміщення) або який розміщено у спеціально призначеній та обладнаній для торгівлі споруді, де суб'єкт господарювання здійснює діяльність з реалізації товару ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#n13 пункт 26 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів")]. 

'''Відповідно до пункту 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF#o49 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833]''' ''суб'єкти господарювання повинні забезпечити відповідність приміщення (місця) для провадження діяльності у сфері торгівлі і ресторанного господарства необхідним санітарним нормам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування – вимогам нормативно-правових актів щодо зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці.''

'''Випадковим знищенням або випадковим пошкодженням майна (товару) визнається''' таке знищення або пошкодження, яке сталося не з вини учасників договору, а в силу випадкових причин і обставин (непереборної сили, простого випадку).
== Момент набуття права власності на майно ==
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1806 (стаття 334 ЦКУ)].
== Права та обов'язки споживачів==
{| class="wikitable"
|-
! Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: !! Споживачі зобов'язані:
|-
|
* захист своїх прав державою;
* належну якість продукції та обслуговування;
* безпеку продукції;
* необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
* обслуговування державною мовою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#n243 ст. 30 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"];
* відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
* звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
* об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). 

Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
||
* перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;
* в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
* користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
* з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
|}
== Обов'язки продавця ==
Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту, у будь-який спосіб обмежувати використання ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати.

Продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.
== Ризик випадкового знищенням ==
Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1759 (статті 323 ЦКУ)].

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n3286 (стаття 668 ЦКУ)]

== Заборона нечесної підприємницької практики та агресивної діяльності ==
У випадку, коли адміністрація/охорона магазину переходить до більш рішучих дій і взагалі не випускає покупця з приміщення, слід згадати ще й про [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#n449 ч. 1, 4 і 5 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»], в яких йдеться про заборону нечесної підприємницької практики та агресивної діяльності. Так, агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає або може впливати на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
 
Крім того, як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, '''є недійсними.'''

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

== Висновки ==
Таким чином можна зробити наступні висновки:
# Доки товар знаходиться на території торговельного об'єкту, він є власністю продавця й він зобов'язаний сприяти покупцеві у його намаганні придбати товар.
# Покупець набуває права власності на товар тільки після розрахунку та/або передачі йому товару. Він має право на вільний вибір найменування, асортименту товару, способу розрахунку за нього та захисту своїх прав.
# Відповідальність за збереження несе власник товару й доки покупець за нього не розрахувався, він не зобов'язаний відшкодовувати її вартість продавцю при пошкодженні.
# Продавець зобов'язаний забезпечити належні умови зберігання товару та сприяти покупцю у вільному виборі товарів та розрахунку за них.
# В разі якщо сталося випадкове знищення або пошкодження товару на території торговельного об'єкту (полиці, вітрині тощо) до того, як особа розрахувалась за придбану річ, отримала її й набула права власності продавець нічого не може вимагати від покупця. Сам факт пошкодження може бути зафіксований продавцем.
# Покупець буде нести відповідальність лише у випадку, якщо він придбав товар. В решті випадків визначити обов'язок відшкодувати вартість може лише суд. Погрози та інші примушування з боку продавця можуть тягнути відповідальність згідно чинного законодавства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2452 (стаття 355 КК України)].
# Кожен покупець має право знати свої права та обов'язки, право на повагу честі та гідності, право на захист своїх законних інтересів у суді [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4233 (розділ ІІ Конституції України)].
# В разі вчинення тиску на покупця з боку продавця покупець може негайно звернутись за захистом своїх прав та інтересів до правоохоронних органів або до [https://dpss.gov.ua/ Держпродспоживслужби.]
# У разі відсутності згоди покупця на відшкодування матеріальної шкоди її може бути здійснено тільки в судовому порядку.
== Див. додатково ==
Див. додатково [[Захист прав споживачів]]

[[Категорія:Договір купівлі- продажу]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Захист прав споживачів]]

Порушення правил добросусідства при користуванні землею

2025-08-18T15:46:03Z

Kyiv4.kyiv: Незначні зміни, а саме, в тексті деталізовано статті ЗК України, виправлено технічні, пунктуаційні помилки, виправлено структуру речення для більшої зрозумілості та уникнення повторів

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/ed20060220/stru Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]
== Зміст добросусідства ==
'''''Зміст добросусідства''' визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n902 статтею 103 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)], і полягає в наступному:''
* власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);

* власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
* власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо). 
'''Прикладом''' неприпустимого впливу на сусідню земельну ділянку є втрата можливості власником або землекористувачем вирощувати сільськогосподарську продукцію, здійснювати будівництво будинків та інших споруд тощо, що є перепоною для використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Також незручності, зокрема, можуть створювати зелені насадження, які ростуть на сусідній земельній ділянці або ж на межі земельних ділянок (затіняють ділянку, заважають вирощуванню городини). 
== Захист прав власності на землю ==
'''Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 ч. 2 ст. 104 ЗК України)].

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n909 (ст. 105 ЗК України)].

Спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. '''Витрати на встановлення спільних меж, несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n911 (ч. 1 ст. 106 ЗК України)'''.''']

Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об’єктах не встановлюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n912 (ч. 2 ст. 106 ЗК України).]

Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n914 (ч. 3 ст. 106 ЗК України).]

У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2557 (ч. 4 ст. 106 ЗК України).].

Місцезназнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань,а також на кадастрових планах земельних ділянок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2557 (ч. 5 ст. 106 ЗК України).]
Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані дотримуватися меж земельних ділянок [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n2557][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 (ч. 6 ст. 106 ЗК України).]
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1541 ст. 152 ЗК України], держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків. 
'''Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:'''
* визнання прав;
* відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
* визнання угоди недійсною;
* визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
* відшкодування заподіяних збитків;
* застосування інших, передбачених законом, способів. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1551 ст. 153 ЗК України] власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, '''''допускається викуп земельної ділянки'''''. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, '''має право звернутися до суду''' з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов'язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб.

 
'''Відповідальність за порушення правил добросусідства'''

Досить часто власники чи землекористувачі здійснюють самовільне знищення зелених насаджень, які їм заважають, не усвідомлюючи юридичних наслідків таких дій. Законодавство чітко розмежовує:

* допустимим є лише відрізання коренів чи гілок дерев і кущів, що проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення реально перешкоджає використанню власної ділянки за цільовим призначенням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n909 (ст. 105 ЗК України)];
* у всіх інших випадках власники та землекористувачі '''не мають права''' знищувати чи пошкоджувати зелені насадження, які ростуть на суміжних територіях.

У будь-якому іншому разі, положення земельного та цивільного законодавства, не дають права власникам (землекористувачам) на знищення чи іншого роду пошкодження зелених насаджень, які проникають з сусідньої ділянки, під загрозою відповідальності, зокрема:
* особа, винна у самовільному знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, що розміщені на території суміжної приватної земельної ділянки, несе цивільну відповідальність у вигляді відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої майну іншої особи;
* особа, винна у знищенні чи пошкодженні зелених насаджень, розміщених на суміжній земельній ділянці державної чи комунальної власності, несе адміністративну відповідальність та відшкодовує нанесенні збитки. 
== Способи захисту прав добросусідства ==
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійсненні власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Збитки, завданівласникам земельних ділянок внаслідок визнання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

'''''Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.'''''

'''ВИКЛЮЧНО''' '''судом''' вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

'''Органи місцевого самоврядування''' вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1578 (ст. 158 ЗК України).]

'''Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин''', вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

'''''В досудовому порядку розгляд земельних спорів''''' здійснюється органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
=== Досудовий порядок розгляду спору ===
У випадку виникнення спору щодо додержання громадянами правил добросусідства, передбачено досудовий порядок шляхом звернення землевласника (землекористувача) у відповідну сільську, селищну, міську раду із заявою.

Подана заява '''розглядається у тижневий строк''' з дня подання, за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї зі сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладення розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. ''Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.''

У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання.

Рішення передається сторонам у '''триденний строк''' з дня його прийняття.

За наслідками розгляду спору приймається рішення, виконання якого здійснюється органом, який прийняв це рішення. 
Спори щодо додержання правил добросусідства – обов’язку власників і землекористувачів обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення розглядаються судами і в тому разі, коли вони попередньо не розглядалися відповідними органами місцевого самоврядування.

Однак, перш ніж звертатися до суду, на доказ того, що Ваше право порушено, необхідно зібрати такі документи, як акт перевірки, експертний висновок тощо.

Зафіксувати порушення земельного законодавства мають право:
* органи Держекоінспекції;
* незалежний експерт.
== Судовий порядок розгляду спору з приводу порушення правил добросусідства при користуванні землею ==
Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, '''пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини'''. 
'''Предмет доказування:'''
* факти завдання незручностей власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо);
* користування земельною ділянкою способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив);
* факти попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку;
* факти визнання спільних меж земельних ділянок;
* факти порушення спільного використанням межових споруд;
* використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок.
'''Приблизний перелік необхідних доказів''':
* договір оренди;
* сертифікат на земельну частку (пай);
* план (схема) земельної ділянки, яка надається в оренду;
* копія державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб;
* кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
* акти, які підтверджують порушення права власності на земельну ділянку;
* матеріали фото- або відеофіксації;
* показання свідків.
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/86162430 Постанова Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 133/670/18] (інститут земельних відносин добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників ( землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідних земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.
== Див. також: ==
* [[Добросусідство]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія:Добросусідство‏]]

Припинення права власності на земельну ділянку

2025-08-12T07:33:18Z

Kyiv4.kyiv: /* Територіальні громади як суб’єкти та форми права власності на землю */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України (ЗК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]"
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]
==Загальна характеристика права власності на земельну ділянку==
'''Право на землю''' – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах.

Правомочності '''володіння''' дають можливість володіти землею на основі закону, тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого [[Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)|незаконного володіння]].

'''Користування''' дає можливість вилучати із землі корисні властивості. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Статтею 20 ЗК України] встановлений порядок [[Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок|зміни цільового призначення земельних ділянок]].

Правомочність '''розпорядження''' проявляється в тому, що власник на свій вибір може [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продати]], [[Договір дарування нерухомого майна|подарувати]], [[Договір міни земельної ділянки|обміняти]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкувати]], здати в [[Оренда земельних ділянок|оренду]], [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань|закласти]] земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.

== Громадяни та юридичні особи як суб’єкти та форми права власності на землю ==
Законодавцем визначені наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю, а саме:

'''''Громадяни та юридичні особи'' –''' на землі приватної власності. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

''Іноземці та особи без громадянства'' можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (Статті 81 та 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України])

'''Юридичні особи''' (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

''Юридичні особи,'' створені та зареєстровані відповідно до законодавства іноземної держави, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину юридичними особами, які відповідно до цього Кодексу не можуть набувати їх у власність, підлягають відчуженню протягом одного року. держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.

== Територіальні громади як суб’єкти та форми права власності на землю ==
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, '''є комунальною власністю''' (Стаття 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]).

У ''комунальній власності'' перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: передачі їм земель державної власності; відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

== Держава як суб’єкт та форма права власності на землю ==
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (Стаття 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]).

''Право державної власності на землю'' набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

'''Держава набуває права власності на землю у разі:'''

* відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
* придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* прийняття спадщини;
* передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;
* конфіскації земельної ділянки.

==Підстави припинення права власності на земельну ділянку==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Глава 22 ЗК України] визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" |'''Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:'''
|-
|1||добровільна відмова власника від права на земельну ділянку
|-
|2||смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця
|-
|3||відчуження земельної ділянки за рішенням власника
|-
|4||[[Порядок звернення стягнення на майно боржника|звернення стягнень на земельну ділянку]] на вимогу кредитора
|-
|5||відчуження земельної ділянки з [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|мотивів суспільної необхідності]] та для суспільних потреб
|-
|6||[[Конфіскація земельної ділянки|конфіскація]] за рішенням суду
|-
|7||[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування|невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства]] у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом
|-
|8
|примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
|}
♦ Добровільна відмова власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його '''письмовою заявою''' і тільки на користь держави чи територіальної громади.

У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають '''угоду про передачу права власності''' на земельну ділянку, яка підлягає [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться '''безкоштовно'''.

♦ Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продажу]], [[Договір міни земельної ділянки|міни]], [[Договір ренти|ренти]], [[Договір дарування нерухомого майна|дарування]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкування]] та інших цивільно-правових угод.

♦ Право власності може бути припинене також '''у разі смерті власника земельної ділянки''' за відсутності спадкоємця.

♦ Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і '''примусовим'''. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку (стаття 143 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]):
*використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини;
*неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель ([https://land.gov.ua/ Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру]);
*конфіскація земельної ділянки;
*примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
*примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
*примусове звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов’язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Статтею 144 ЗК України] встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складають '''протокол про адміністративне правопорушення, накладають на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення''' та видають цій особі припис про його усунення '''у 30-денний строк.'''

Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

''Рішення'' органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].

♦ Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати '''відчуження земельної ділянки''' з мотивів суспільної необхідності . Такі підстави визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|з мотивів суспільної необхідності]] за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Примусове '''вилучення земельних ділянок''' з мотивів суспільної необхідності здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів»].

♦ Власника земельної ділянки '''''з''а рішенням суду''' можуть позбавити права на земельну ділянку у разі примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях її власника. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у [[Звернення стягнення на предмет застави|заставу]] згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 133 ЗК України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України «Про заставу»], чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»], і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.

♦ Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути [[Конфіскація земельної ділянки|конфісковані]] за рішенням (вироком) суду відповідно до закону.

♦ Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.
|}
==Судова практика==
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/86654484 Рішення Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19] - особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
==Див. також==
*[[Звернення стягнення на предмет застави]]
*[[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності]]
*[[Викуп земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб]]
*[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування]]
*[[Конфіскація земельної ділянки]]
[[Категорія: Право власності на землю]]

Припинення права власності на земельну ділянку

2025-08-12T07:31:36Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України (ЗК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]"
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]
==Загальна характеристика права власності на земельну ділянку==
'''Право на землю''' – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах.

Правомочності '''володіння''' дають можливість володіти землею на основі закону, тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого [[Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)|незаконного володіння]].

'''Користування''' дає можливість вилучати із землі корисні властивості. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Статтею 20 ЗК України] встановлений порядок [[Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок|зміни цільового призначення земельних ділянок]].

Правомочність '''розпорядження''' проявляється в тому, що власник на свій вибір може [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продати]], [[Договір дарування нерухомого майна|подарувати]], [[Договір міни земельної ділянки|обміняти]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкувати]], здати в [[Оренда земельних ділянок|оренду]], [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань|закласти]] земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.

== Громадяни та юридичні особи як суб’єкти та форми права власності на землю ==
Законодавцем визначені наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю, а саме:

'''''Громадяни та юридичні особи'' –''' на землі приватної власності. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

''Іноземці та особи без громадянства'' можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (Статті 81 та 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України])

'''Юридичні особи''' (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

''Юридичні особи,'' створені та зареєстровані відповідно до законодавства іноземної держави, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину юридичними особами, які відповідно до цього Кодексу не можуть набувати їх у власність, підлягають відчуженню протягом одного року. держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.

== Територіальні громади як суб’єкти та форми права власності на землю ==
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, '''є комунальною власністю''' (Стаття 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n697 ЗК України]).

У ''комунальній власності'' перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: передачі їм земель державної власності; відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

== Держава як суб’єкт та форма права власності на землю ==
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (Стаття 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n697 ЗК України]).

''Право державної власності на землю'' набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

'''Держава набуває права власності на землю у разі:'''

* відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
* придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* прийняття спадщини;
* передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;
* конфіскації земельної ділянки.

==Підстави припинення права власності на земельну ділянку==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Глава 22 ЗК України] визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" |'''Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:'''
|-
|1||добровільна відмова власника від права на земельну ділянку
|-
|2||смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця
|-
|3||відчуження земельної ділянки за рішенням власника
|-
|4||[[Порядок звернення стягнення на майно боржника|звернення стягнень на земельну ділянку]] на вимогу кредитора
|-
|5||відчуження земельної ділянки з [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|мотивів суспільної необхідності]] та для суспільних потреб
|-
|6||[[Конфіскація земельної ділянки|конфіскація]] за рішенням суду
|-
|7||[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування|невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства]] у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом
|-
|8
|примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
|}
♦ Добровільна відмова власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його '''письмовою заявою''' і тільки на користь держави чи територіальної громади.

У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають '''угоду про передачу права власності''' на земельну ділянку, яка підлягає [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться '''безкоштовно'''.

♦ Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продажу]], [[Договір міни земельної ділянки|міни]], [[Договір ренти|ренти]], [[Договір дарування нерухомого майна|дарування]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкування]] та інших цивільно-правових угод.

♦ Право власності може бути припинене також '''у разі смерті власника земельної ділянки''' за відсутності спадкоємця.

♦ Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і '''примусовим'''. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку (стаття 143 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]):
*використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини;
*неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель ([https://land.gov.ua/ Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру]);
*конфіскація земельної ділянки;
*примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
*примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
*примусове звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов’язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Статтею 144 ЗК України] встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складають '''протокол про адміністративне правопорушення, накладають на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення''' та видають цій особі припис про його усунення '''у 30-денний строк.'''

Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

''Рішення'' органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].

♦ Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати '''відчуження земельної ділянки''' з мотивів суспільної необхідності . Такі підстави визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|з мотивів суспільної необхідності]] за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Примусове '''вилучення земельних ділянок''' з мотивів суспільної необхідності здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів»].

♦ Власника земельної ділянки '''''з''а рішенням суду''' можуть позбавити права на земельну ділянку у разі примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях її власника. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у [[Звернення стягнення на предмет застави|заставу]] згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 133 ЗК України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України «Про заставу»], чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»], і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.

♦ Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути [[Конфіскація земельної ділянки|конфісковані]] за рішенням (вироком) суду відповідно до закону.

♦ Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.
|}
==Судова практика==
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/86654484 Рішення Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19] - особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
==Див. також==
*[[Звернення стягнення на предмет застави]]
*[[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності]]
*[[Викуп земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб]]
*[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування]]
*[[Конфіскація земельної ділянки]]
[[Категорія: Право власності на землю]]

Припинення права власності на земельну ділянку

2025-08-12T07:28:19Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України (ЗК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]"
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]
==Загальна характеристика права власності на земельну ділянку==
'''Право на землю''' – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах.

Правомочності '''володіння''' дають можливість володіти землею на основі закону, тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого [[Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)|незаконного володіння]].

'''Користування''' дає можливість вилучати із землі корисні властивості. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Статтею 20 ЗК України] встановлений порядок [[Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок|зміни цільового призначення земельних ділянок]].

Правомочність '''розпорядження''' проявляється в тому, що власник на свій вибір може [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продати]], [[Договір дарування нерухомого майна|подарувати]], [[Договір міни земельної ділянки|обміняти]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкувати]], здати в [[Оренда земельних ділянок|оренду]], [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань|закласти]] земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.

== Громадяни та юридичні особи як суб’єкти та форми права власності на землю ==
Законодавцем визначені наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю, а саме:

'''''Громадяни та юридичні особи'' –''' на землі приватної власності. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

''Іноземці та особи без громадянства'' можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (Статті 81 та 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України])

'''Юридичні особи''' (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

''Юридичні особи,'' створені та зареєстровані відповідно до законодавства іноземної держави, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину юридичними особами, які відповідно до цього Кодексу не можуть набувати їх у власність, підлягають відчуженню протягом одного року. держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.

== Територіальні громади як суб’єкти та форми права власності на землю ==
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, '''є комунальною власністю''' (Стаття 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n636 ЗК України]).

У ''комунальній власності'' перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: передачі їм земель державної власності; відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

== Держава як суб’єкт та форма права власності на землю ==
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (Стаття 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n636 ЗК України]).

''Право державної власності на землю'' набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

'''Держава набуває права власності на землю у разі:'''

* відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
* придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* прийняття спадщини;
* передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;
* конфіскації земельної ділянки.

==Підстави припинення права власності на земельну ділянку==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Глава 22 ЗК України] визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" |'''Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:'''
|-
|1||добровільна відмова власника від права на земельну ділянку
|-
|2||смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця
|-
|3||відчуження земельної ділянки за рішенням власника
|-
|4||[[Порядок звернення стягнення на майно боржника|звернення стягнень на земельну ділянку]] на вимогу кредитора
|-
|5||відчуження земельної ділянки з [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|мотивів суспільної необхідності]] та для суспільних потреб
|-
|6||[[Конфіскація земельної ділянки|конфіскація]] за рішенням суду
|-
|7||[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування|невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства]] у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом
|-
|8
|примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
|}
♦ Добровільна відмова власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його '''письмовою заявою''' і тільки на користь держави чи територіальної громади.

У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають '''угоду про передачу права власності''' на земельну ділянку, яка підлягає [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться '''безкоштовно'''.

♦ Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продажу]], [[Договір міни земельної ділянки|міни]], [[Договір ренти|ренти]], [[Договір дарування нерухомого майна|дарування]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкування]] та інших цивільно-правових угод.

♦ Право власності може бути припинене також '''у разі смерті власника земельної ділянки''' за відсутності спадкоємця.

♦ Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і '''примусовим'''. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку (стаття 143 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]):
*використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини;
*неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель ([https://land.gov.ua/ Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру]);
*конфіскація земельної ділянки;
*примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
*примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
*примусове звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов’язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Статтею 144 ЗК України] встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складають '''протокол про адміністративне правопорушення, накладають на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення''' та видають цій особі припис про його усунення '''у 30-денний строк.'''

Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

''Рішення'' органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].

♦ Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати '''відчуження земельної ділянки''' з мотивів суспільної необхідності . Такі підстави визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|з мотивів суспільної необхідності]] за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Примусове '''вилучення земельних ділянок''' з мотивів суспільної необхідності здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів»].

♦ Власника земельної ділянки '''''з''а рішенням суду''' можуть позбавити права на земельну ділянку у разі примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях її власника. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у [[Звернення стягнення на предмет застави|заставу]] згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 133 ЗК України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України «Про заставу»], чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»], і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.

♦ Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути [[Конфіскація земельної ділянки|конфісковані]] за рішенням (вироком) суду відповідно до закону.

♦ Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.
|}
==Судова практика==
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/86654484 Рішення Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19] - особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
==Див. також==
*[[Звернення стягнення на предмет застави]]
*[[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності]]
*[[Викуп земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб]]
*[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування]]
*[[Конфіскація земельної ділянки]]
[[Категорія: Право власності на землю]]

Припинення права власності на земельну ділянку

2025-08-04T10:52:10Z

Kyiv4.kyiv: +

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/254к/96-вр Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України (ЗК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Закон України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності]"
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закон України "Про заставу"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Закон України "Про іпотеку"]
==Загальна характеристика права власності на земельну ділянку==
'''Право на землю''' – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗК України]).

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельне законодавство ввело норми, що визначають специфіку реалізації правомочностей в земельних відносинах.

Правомочності '''володіння''' дають можливість володіти землею на основі закону, тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Крім того, власник на підставі цього права може вимагати повернення землі з будь-якого [[Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов)|незаконного володіння]].

'''Користування''' дає можливість вилучати із землі корисні властивості. Власник може використовувати землю так, як буде вважати за потрібне, але в межах цільового призначення земельної ділянки. Статтею 20 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України] (далі - ЗК України), встановлений порядок [[Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок|зміни цільового призначення земельних ділянок]].

Правомочність '''розпорядження''' проявляється в тому, що власник на свій вибір може [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продати]], [[Договір дарування нерухомого майна|подарувати]], [[Договір міни земельної ділянки|обміняти]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкувати]], здати в [[Оренда земельних ділянок|оренду]], [[Засоби забезпечення виконання зобов'язань|закласти]] земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю.

== Громадяни та юридичні особи як суб’єкти та форми права власності на землю ==
Законодавцем визначені наступні суб'єкти та відповідні форми прав власності на землю, а саме:

'''''Громадяни та юридичні особи'' –''' на землі приватної власності. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

''Іноземці та особи без громадянства'' можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (Статті 81 та 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n636 ЗК України])

'''Юридичні особи''' (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом.

''Юридичні особи,'' створені та зареєстровані відповідно до законодавства іноземної держави, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину юридичними особами, які відповідно до цього Кодексу не можуть набувати їх у власність, підлягають відчуженню протягом одного року. держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.

== Територіальні громади як суб’єкти та форми права власності на землю ==
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, '''є комунальною власністю''' (Стаття 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n636 ЗК України]).

У ''комунальній власності'' перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: передачі їм земель державної власності; відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону.

== Держава як суб’єкт та форма права власності на землю ==
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (Стаття 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/conv#n636 ЗК України]).

''Право державної власності на землю'' набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

'''Держава набуває права власності на землю у разі:'''

* відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
* придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
* прийняття спадщини;
* передачі у власність державі земельних ділянок комунальної власності територіальними громадами;
* конфіскації земельної ділянки.

==Підстави припинення права власності на земельну ділянку==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Глава 22 ЗК України] визначає підстави, порядок і механізм припинення прав на землю як для юридичних осіб, так і для громадян.
{| class="wikitable"
|-
! colspan="2" |'''Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:'''
|-
|1||добровільна відмова власника від права на земельну ділянку
|-
|2||смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця
|-
|3||відчуження земельної ділянки за рішенням власника
|-
|4||[[Порядок звернення стягнення на майно боржника|звернення стягнень на земельну ділянку]] на вимогу кредитора
|-
|5||відчуження земельної ділянки з [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|мотивів суспільної необхідності]] та для суспільних потреб
|-
|6||[[Конфіскація земельної ділянки|конфіскація]] за рішенням суду
|-
|7||[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування|невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства]] у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом
|-
|8
|примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
|}
♦ Добровільна відмова власника земельної ділянки від права приватної власності на землю проводиться за його '''письмовою заявою''' і тільки на користь держави чи територіальної громади.

У разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування укладають '''угоду про передачу права власності''' на земельну ділянку, яка підлягає [[Нотаріальне посвідчення правочинів|нотаріальному посвідченню]]. При добровільній відмові від права приватної власності на землю передача земельної ділянки державі чи територіальній громаді проводиться '''безкоштовно'''.

♦ Власник земельної ділянки може за своїм власним рішенням відчужити земельну ділянку. Відчуження може бути в результаті [[Договір купівлі-продажу нерухомого майна|продажу]], [[Договір міни земельної ділянки|міни]], [[Договір ренти|ренти]], [[Договір дарування нерухомого майна|дарування]], [[Оформлення спадщини на земельний пай|успадкування]] та інших цивільно-правових угод.

♦ Право власності може бути припинене також '''у разі смерті власника земельної ділянки''' за відсутності спадкоємця.

♦ Разом з тим відчуження земельної ділянки чи права на неї може бути і '''примусовим'''. Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку (стаття 143 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України]):
*використання земельної ділянки не за цільовим призначенням або способами, які суперечать екологічним вимогам та вимогам охорони культурної спадщини;
*неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель ([https://land.gov.ua/ Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру]);
*конфіскація земельної ділянки;
*примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
*примусове звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
*примусове звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов’язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Статтею 144 ЗК України] встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, згідно з яким у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища складають '''протокол про адміністративне правопорушення, накладають на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення''' та видають цій особі припис про його усунення '''у 30-денний строк.'''

Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку припис державного інспектора щодо припинення правопорушення, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель чи державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк.

''Рішення'' органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|судовому порядку]].

♦ Підставою для припинення права приватної власності землі може слугувати '''відчуження земельної ділянки''' з мотивів суспільної необхідності . Такі підстави визначені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1559-17 Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»]. Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток [[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності|з мотивів суспільної необхідності]] за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Примусове '''вилучення земельних ділянок''' з мотивів суспільної необхідності здійснюється відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2116-20#Text Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів»].

♦ Власника земельної ділянки '''''з''а рішенням суду''' можуть позбавити права на земельну ділянку у разі примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях її власника. Це може відбутись у разі, коли власник земельної ділянки (права на земельну ділянку) передав свою власність у [[Звернення стягнення на предмет застави|заставу]] згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 133 ЗК України] та [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2654-12 Закону України «Про заставу»], чи отримав під свою власність іпотечний кредит, згідно з [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/898-15 Законом України «Про іпотеку»], і не виконав забезпеченого заставою зобов’язання чи не виконав забезпеченого іпотекою зобов’язання, а кредитор (заставодержатель чи іпотекодержатель) звернувся до суду з метою одержання задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна чи за рахунок предмета іпотеки.

♦ Земельна ділянка чи речове (майнове) право на неї можуть бути [[Конфіскація земельної ділянки|конфісковані]] за рішенням (вироком) суду відповідно до закону.

♦ Іноземні особи та особи без громадянства у випадку не відчуження ними земельної ділянки у встановлений строк у випадках, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ЗК України], за рішенням суду також позбавляються права власності на земельні ділянки.
{| class="wikitable"
|'''Увага!''' У разі продажу власного будинку, будівлі чи споруди, які розташовані на земельній ділянці, громадянин втрачає право користування цією земельною ділянкою (її частиною), що виділена та призначена для їх обслуговування.
|}
==Судова практика==
*[http://reyestr.court.gov.ua/Review/86654484 Рішення Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19] - особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
==Див. також==
*[[Звернення стягнення на предмет застави]]
*[[Примусове відчуження земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності]]
*[[Викуп земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб]]
*[[Право іноземців/осіб без громадянства на землі сільськогосподарського призначення в порядку спадкування]]
*[[Конфіскація земельної ділянки]]
[[Категорія: Право власності на землю]]

Пенсійне забезпечення осіб, які під час відбування покарання у місцях позбавлення волі отримали інвалідність

2025-08-01T13:38:14Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/page#Text Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15#Text Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#Text Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text:~:text=ENG-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%20z0990%2D14 Порядок організації медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України № 1348/5/572 від 15.08.2014]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 року № 22-1]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9A%D0%90%D0%91%D0%86%D0%9D%D0%95%D0%A2%20%D0%9C%D0%86%D0%9D%D0%86%D0%A1%D0%A2%D0%A0%D0%86%D0%92%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%90%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%90,%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n20 абзацу четвертого статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"] інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. '''Втрата здоров'я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n22 абзац шостий статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]).

'''Особа з інвалідністю''' - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n16 абзац другий статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]).

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n521 статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"].

== Порядок пенсійного забезпечення осіб, які під час відбування покарання у місцях позбавлення волі отримали інвалідність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n907 частини 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України] засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. '''Отже, призначення пенсії по інвалідності, яка настала під час відбування покарання у місцях позбавлення волі, здійснюється в порядку, встановленому для призначення пенсії засудженим на загальних підставах.''' Тому особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням. '''Також адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання. '''До заяви про призначення пенсії по інвалідності додається, серед іншого, виписка з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#n35:~:text=2.2.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8,%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%9C%D0%A1%D0%95%D0%9A. (абзац другий пункту 2.2 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1])

Оцінювання повсякденного функціонування засудженого (встановлення або переогляд групи інвалідності визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#n695:~:text=107%D0%B2%D1%96%D0%B4%2016.01.2025%7D-,1.%20%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85,-%7B%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BA%20%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%201 Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 № 1348/5/572.]

Оцінювання повсякденного функціонування засудженого (встановлення або переогляд групи інвалідності) повнолітнім засудженим проводять експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n145:~:text=%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8.-,%D0%97%D0%90%D0%A2%D0%92%D0%95%D0%A0%D0%94%D0%96%D0%95%D0%9D%D0%9E%0A%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%9A%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%83%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%0A%D0%B2%D1%96%D0%B4%2015%20%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B0%202024%20%D1%80.%20%E2%84%96%201338,%D0%9F%D0%9E%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%9E%D0%9A%0A%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8,-%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0 Порядку проведення оцінювання] за направленням лікаря закладу охорони здоров’я ДКВС після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1338-2024-%D0%BF#n453:~:text=%D0%9A%D0%A0%D0%98%D0%A2%D0%95%D0%A0%D0%86%D0%87%0A%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8F%D0%BA%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 Критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338]

Експертна команда, що провела оцінювання засудженого, у разі встановлення інвалідності у триденний строк надсилає до територіального органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням УВП (для розгляду права на призначення пенсії) чи структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням УВП (для розгляду права на призначення державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання, що призначається замість пенсії) витяг та рекомендації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#n695:~:text=10.%20%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0,%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8F%D0%B3%20%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97. пункт десятий розділу 5 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі).]

== Призначення пенсії по інвалідності ==
'''Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"]'''.

''У випадку, коли у особи з інвалідністю відсутня достатня кількість страхового стажу, вона може звернутися до управління соціального захисту населення за місцем проживання із заявою про призначення йому допомоги за нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15#Text Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».]''

'''Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.'''

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464 статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування]", пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
== Виплати пенсії ==
Виплата особам, засудженим до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF#n9 порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.]

При цьому не менш як 50 відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2043 стаття 48-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Засуджені]]

Пенсійне забезпечення осіб, які під час відбування покарання у місцях позбавлення волі отримали інвалідність

2025-07-30T14:12:24Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/page#Text Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15#Text Закон України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#Text Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#Text Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2015 року № 22-1]
== Загальна інформація ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n20 абзацу четвертого статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"] інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. '''Втрата здоров'я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n22 абзац шостий статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]).

'''Особа з інвалідністю''' - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2961-15#n16 абзац другий статті 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"]).

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n521 статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"].

== Порядок пенсійного забезпечення осіб, які під час відбування покарання у місцях позбавлення волі отримали інвалідність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n907 частини 2 статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України] засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. '''Отже, призначення пенсії по інвалідності, яка настала під час відбування покарання у місцях позбавлення волі, здійснюється в порядку, встановленому для призначення пенсії засудженим на загальних підставах.''' Тому особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням. '''Також адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання. '''До заяви про призначення пенсії по інвалідності додається, серед іншого, виписка з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1566-05#n35:~:text=2.2.%20%D0%94%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8,%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B0%20%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%9C%D0%A1%D0%95%D0%9A. (абзац другий пункту 2.2 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1])

Особливості проведення медико-соціальної експертизи засудженим (встановлення або переогляд групи інвалідності) визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14#Text Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 № 1348/5/572.]

Медико-соціальна експертиза повнолітнім засудженим проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК) відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF#Text Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317], за направленням лікаря закладу охорони здоров'я ДКВС після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Після надходження до установи виконання покарань довідки до акта огляду МСЕК, що підтверджує наявність у засудженого інвалідності, адміністрація установи виконання покарань негайно вживає заходів щодо сприяння у призначенні або продовженні виплати пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, шляхом надсилання письмового звернення про розгляд відповідних питань до органів Пенсійного фонду та/або структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням установи виконання покарань.
== Перелік необхідних документів ==
'''Для отримання пенсій особам з інвалідністю, які відбувають покарання, потрібно мати такі документи:'''
* заява на пенсію по інвалідності
* паспорт + ідентифікаційний код
* виписка з акта огляду МСЕК
* документи про стаж і зарплату
* фотокартка (для видачі пенсійного посвідчення)
== Призначення пенсії по інвалідності ==
'''Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#Text Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"]'''.

''У випадку, коли у особи з інвалідністю відсутня достатня кількість страхового стажу, він може звернутися до управління праці і соціального захисту населення за місцем проживання із заявою про призначення йому допомоги за нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15#Text Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».]''

'''Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.'''

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464 статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування]", пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
== Виплати пенсії ==
Виплата особам, засудженим до до обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF#n9 порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.]

При цьому не менш як 50 відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2043 стаття 48-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]).
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Особи з інвалідністю]]
[[Категорія:Засуджені]]

Розгляд судом справ про усиновлення

2025-07-29T14:10:39Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України “Про судовий збір”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 “Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/n0020700-08 Узагальнення Верховного Суду України від 11.12.2008 “Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми”]

== Що таке усиновлення? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1047 частини 1 статті 207 Сімейного кодексу України] '''усиновленням''' є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1440 статтею 282 Сімейного кодексу України], а саме, усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України.

'''Усиновлення''' – це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками та дитиною, і який полягає у передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої, це прийняття у сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих так і з боку дитини.

[[Усиновлення дитини громадянами України, зміна її прізвища, ім'я та по батькові|Усиновлення дитини]] провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1048 частина 2 статті 207 Сімейного кодексу України]).
== Куди звертатись? ==
'''Заява про усиновлення''' дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, '''подається до суду''' за місцем їх проживання ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8334 стаття 310 Цивільного процесуального кодексу України]).

Заявником може бути особа, яка бажає усиновити дитину, подання заяви про усиновлення дитини через представника не допускається ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1158 частина 1 статті 223 Сімейного кодексу України]).

Перед тим, як звернутись до суду, особи, які бажають усиновити дитину, повинні дотриматись досить складної процедури, яка визначена [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 № 905 “Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей”]. Так, після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються спочатку до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини із '''заявою про бажання усиновити дитину''', яка складається українською мовою. Після розгляду та перевірки поданих документів служба у справах дітей оформлює та видає '''висновок про доцільність такого усиновлення.'''

== Процесуальні особливості судового розгляду справи ==
=== Які документи необхідно подати до суду? ===
* заява про усиновлення дитини, яка повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров’я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини;
* копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;
* медичний висновок про стан здоров'я заявника;
* довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;
* документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
* інші документи, визначені законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8338 частина 2 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України]).
'''До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями''', крім вже зазначених документів, додаються:

1) дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади;

2) висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами;

3) дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави;

4) зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

'''До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави''', крім вже зазначених документів, додаються:

1) згода законного представника дитини;

2) згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

'''Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав, мають бути''' у встановленому законодавством порядку '''[[Порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном|легалізовані]]''', якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути засвідчений нотаріально ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8346 частина 5 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України]).

'''Заява про [[Порядок усиновлення повнолітньої особи|усиновлення повнолітньої особи]]''' повинна містити відомості, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8337 частині 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України], а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви мають бути додані документи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8339 пункті 1 частини 2 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України], а також згода особи на усиновлення.

Також обов'язковою є '''сплата [[Порядок сплати судового збору|судового збору]]''', розмір якого у цій категорії справ '''становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32:~:text=)%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3B%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE,0%2C2%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1 пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”]).
=== Підготовка справи до розгляду ===
Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу [[Опіка і піклування над дітьми|опіки та піклування]], а у справах, провадження в яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого органу виконавчої влади.

Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:

1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання;

2) свідоцтво про народження дитини;

3) медичний висновок про стан здоров’я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток;

4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров’я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.

'''Суд у разі необхідності може вимагати подання інших документів''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8348 (стаття 312 Цивільного процесуального кодексу України).]
=== Судовий розгляд справи ===
Ця категорія справ розглядається [[Звернення до суду: окреме провадження|в порядку окремого провадження]].

'''В судовому засіданні обов'язково мають бути присутні:'''
* заявник;
* орган опіки та піклування або представник уповноваженого органу виконавчої влади;
* дитина, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення;
* заінтересовані та інші особи, яких суд визнає за потрібне допитати.
'''У разі розгляду справи про усиновлення повнолітньої особи''' обов'язковою є участь заявника (заявників), усиновлюваної особи, заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Розгляд справи за відсутності заявника є підставою для скасування ухваленого рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07#n20:~:text=5.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE,%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 № 3 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав”]).

Заява (заяви) про усиновлення двох або більше дітей підлягає розгляду судом в одному провадженні, навіть якщо ці діти не є між собою братами або сестрами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07#n20:~:text=%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B0%20(%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8)%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%83%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%B9%20%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94%20%0A%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%B2%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%2C%20%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D1%86%D1%96%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%20%D1%94%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%20%0A%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%20%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8. пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України 30.03.2007 № 3 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав”]).

<big>'''Таємниця усиновлення'''</big>

Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.

Крім того, дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Однак після досягнення чотирнадцяти років дитина має право на одержання інформації щодо свого усиновлення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1174 (стаття 226 Сімейного кодексу України).]

Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1174:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20227.,%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D1%97%D1%97%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B0%D0%BC. частина 1, 2 статті 227 Сімейного кодексу України]).

Особи, яким у зв’язку з виконанням службових обов’язків доступна інформація щодо усиновлення, а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов’язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1174:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20228.,%D0%BD%D0%B5%20%D1%94%20%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D0%BC. частина 1 статті 228 Сімейного кодексу України]).

'''Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейним кодексом України],''' '''суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.'''

'''Увага!''' Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв’язку з цивільною справою чи кримінальним провадженням.

Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1129 стаття 218 Сімейного кодексу України]), якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8361 частина 4 статті 313 Цивільного процесуального кодексу України]).

Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:

1) невідомі;

2) визнані безвісно відсутніми;

3) визнані недієздатними;

4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;

5) протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім'ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n641:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20135.%20%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%2C%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE,%D0%BF%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5%2C%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B5%20%D1%96%D0%BC%27%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2. статті 135 Сімейного кодексу України].

Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1137:~:text=2.%20%D0%A3%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B5%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%2C%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B4%20%D1%88%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%2C%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D1%97%20%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%BB%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D1%83%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%97%D1%97. частина 2 статті 219 Сімейного кодексу України]).
== Рішення суду у справах щодо усиновлення ==
За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8363 частина 1 статті 314 Цивільного процесуального кодексу України]).

Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:
* стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
* мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
* мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;
* взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;
* особу дитини та стан її здоров'я;
* ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1161 частина 1 статті 224 Сімейного кодексу України]).
'''Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1169 частина 3 статті 224 Сімейного кодексу України]).

'''У разі задоволення заяви''' суд зазначає '''у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини''' або повнолітньої особи заявником (заявниками).

За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.

'''Судові витрати,''' пов'язані з розглядом справи про усиновлення, '''відносяться на рахунок заявника (заявників)'''.

Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи.

У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.

'''Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду.''' Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої влади ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8362 стаття 314 Цивільного процесуального кодексу України]).

== Див. також ==
* [[Усиновлення громадянами України, які проживають за її межами, та іноземцями дитини, яка проживає в Україні]]
* [[Усиновлення дитини громадянами України, зміна її прізвища, ім'я та по батькові]]
* [[Усиновлення одним з подружжя дитини іншого з подружжя]]
* [[Порядок усиновлення повнолітньої особи]]
* [[Недійсність та скасування усиновлення дитини]]
* [[Здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей]]
[[Категорія:Усиновлення, опіка та піклування над дітьми‎ ]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎ ]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право ‎‎]]
[[Категорія:Суди ‎‎]]

Розроблення генерального плану населеного пункту та внесення до нього змін

2025-07-24T14:33:35Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3059-14 Закон України "Про Генеральну схему планування території України]"
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Закон України "Про основи містобудування]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закон України "Про архітектурну діяльність"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/525-v Закон України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1468-11 Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 926 «Про затвердження Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 632 "Про визначення формату електронних документів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/548-2011-п Порядок проведення експертизи містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 548]
* [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-1040 ДБН Б.1.1-15:2012 Склад і зміст генерального плану населеного пункту, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 липня 2012 року № 358]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України №654 від 02 червня 2021 року "Про затвердження Класифікації обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території"]
== Генеральний план населеного пункту ==
'''Генеральний план населеного пункту''' (далі - генеральний план) - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n14 пункт 2 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] (далі - Закон).

Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n151 (частина 1 статті 17 Закону).]

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n159 (частина 3 статті 17 Закону).]

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-11#o76 (п. 4.6 Порядку розроблення містобудівної документації)]. Для населених пунктів, занесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text Списку історичних населених місць України], в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об’єкти культурної спадщини та зони їх охорони [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n160 (частина 4 статті 17 Закону).]

Обов’язковою складовою генерального плану населеного пункту є '''план зонування території цього населеного пункту.'''

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації '''є замовниками''', які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n163 (частина 7 статті 17 Закону).]

'''Розробником генерального плану населеного пункту''' може бути суб’єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закону України "Про архітектурну діяльність"] та документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закону України "Про землеустрій"].

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Генеральний план населеного пункту розробляється '''у формі електронного документа''', формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які його розробили, - архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та сертифікованим інженером-землевпорядником.

'''Строк дії генерального плану''' населеного пункту не обмежується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n172 частина 9 статті 17 Закону]).
== Внесення змін до генерального плану ==
Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік. Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"] для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"], а якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, - у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"] для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n150:~:text=13.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE,%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83. частина 13 статті 17 Закону]).

Підставами для прийняття рішення щодо розроблення або внесення змін до генерального плану населеного пункту є:

1) відсутність генерального плану населеного пункту, якщо його розроблення передбачено у комплексному плані;

2) відсутність генерального плану населеного пункту, якщо територія територіальної громади включає лише територію населеного пункту і розроблення комплексного плану не передбачено;

3) рішення органу місцевого самоврядування за результатами розгляду звіту про містобудівний моніторинг реалізації генерального плану населеного пункту, який містить пропозицію щодо внесення змін до генерального плану;

4) прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо ініціювання внесення змін до генерального плану населеного пункту через виникнення державної необхідності, якщо це рішення містить положення щодо забезпечення фінансування розроблення зазначених змін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#n107:~:text=26.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F,%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD. пункт 26 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації]).

'''Внесення змін до генерального плану населеного пункту у разі наявності комплексного плану допускається за умови їх відповідності комплексному плану або внесення відповідних змін до комплексного плану''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#n107:~:text=27.%20%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D1%97%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83. пункт 27 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації]).

== Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану або змін до нього ==
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#Text Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації] та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n150:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82,%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC. абзац 3 частини 2 статті 17 Закону]).

Розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, '''генеральних планів населених пунктів''', детальних планів території) щодо території територіальної громади, оновлення та внесення змін до неї здійснюється '''трьома організаційними етапами:''' підготовчий, основний, завершальний, які реалізуються у послідовності, визначеній [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#n199 пунктами 42-44 Порядку].
{| class="wikitable"
|+
!Етап
!Заходи, які включає етап
!Хто приймає рішення
|-
| rowspan="14" |'''І.Підготовчий'''
|Прийняття рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні
|Відповідна сільська, селищна, міська рада. У разі коли на територію не розповсюджуються повноваження жодної сільської, селищної чи міської ради, прийняття рішень та виконання функцій замовника з розроблення детального плану території здійснює райдержадміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - Рада міністрів Автономної Республіки Крим або відповідна облдержадміністрація.
|-
|Оприлюднення рішення щодо розроблення, оновлення або внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні та підстав для його прийняття, зокрема результатів містобудівного моніторингу на веб-сайті замовника містобудівної документації шляхом публікації відповідних посилань на геопортал Містобудівного кадастру на державному рівні
|Замовник
|-
|Вжиття заходів до отримання доступу до всіх чинних кадастрів та реєстрів або щодо забезпечення взаємодії між його інформаційною системою та чинними кадастрами та реєстрами відповідно до законодавства, що визначає порядок їх ведення;
|Замовник
|-
|Для комплексних планів, '''генеральних планів населених пунктів (для мм. Києва та Севастополя, адміністративних центрів областей та районів)''' - отримання відомостей щодо державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад шляхом подання ним до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад суміжних територіальних громад, районних, обласних держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим запитів щодо визначення державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад для їх врахування під час розроблення генерального плану населеного пункту.
|Замовник
|-
|Формування переліку раніше розробленої містобудівної документації для відповідної території, в тому числі актуальної містобудівної документації та незатверджених проектів, а також матеріалів затверджених раніше історико-архітектурних опорних планів із визначеними межами історичних ареалів та інформацією про об’єкти культурної спадщини та затверджені зони їх охорони, відомостей про об’єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони (у разі затвердження); пам’ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони (у разі затвердження); затверджені правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони (у разі затвердження); охоронювані археологічні території, музеї; визначення відомостей, які необхідні для врахування у планувальних рішеннях містобудівної документації
|Замовник та розробник
|-
|Формування переліку документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, проектів, програм, інших документів щодо сучасного стану та планів розвитку відповідних територій), шляхом отримання від відповідних структурних підрозділів виконавчого органу сільської, селищної, міської ради та її виконавчого органу, визначення переліку передбачених зазначеними документами планувальних рішень, які повинні бути враховані в містобудівній документації
|Замовник
|-
|Інформування через місцеві медіа (за наявності), на веб-сайті сільської, селищної і міської ради, веб-сайті замовника про початок розроблення генерального плану населеного пункту та порядок і строк внесення пропозицій юридичними та фізичними особами із забезпеченням дотримання строків інформування
|Замовник
|-
|Забезпечення розміщення на веб-сайті сільської, селищної і міської ради та веб-сайті замовника інформації щодо отриманих пропозицій до генерального плану населеного пункту від фізичних та юридичних осіб із дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних” та забезпеченням можливості коментування користувачами веб-сайтів
|Замовник
|-
|Складення переліку раніше розроблених схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, впорядкування територій для містобудівних потреб, встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, планів земельно-господарського устрою, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у межах території територіальної громади, а також інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних, інженерно-гідрометеорологічних вишукувальних, проектно-вишукувальних, планувальних та інших робіт та досліджень на території проектування, затверджених до прийняття рішення про розроблення генерального плану населеного пункту (із зазначенням року розроблення, розробника, місцезнаходження матеріалів), матеріали та/або інформація щодо яких наявні у розпорядженні замовника або можуть бути отримані в установленому порядку
|Замовник
|-
|Складення переліку намірів суб’єктів містобудівної діяльності (інформація щодо виданих містобудівних умов та обмежень, будівельних паспортів, заявок на отримання земельних ділянок, наявних інвестиційних проектів)
|Замовник
|-
|Для організації проведення громадського обговорення з формування завдання на розроблення комплексних планів, збору та аналізу даних, проведення додаткових попередніх досліджень замовник може залучати інші організації та установи, відносини з якими можуть регулюватися договором про закупівлю, укладеним відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, який укладається з урахуванням положень, встановлених Законом України “Про публічні закупівлі”, залучати кошти міжнародної технічної та/або фінансової допомоги, у тому числі у вигляді грантів
|Замовник
|-
|Проведення процедур закупівель або спрощеної закупівлі щодо розроблення, оновлення, внесення змін до містобудівної документації відповідно до положень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text:~:text=ENG-,%D0%97%D0%90%D0%9A%D0%9E%D0%9D%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%83%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BB%D1%96,-(%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 Законом України “Про публічні закупівлі”] та з урахуванням вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/909-2024-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9A%D0%90%D0%91%D0%86%D0%9D%D0%95%D0%A2%20%D0%9C%D0%86%D0%9D%D0%86%D0%A1%D0%A2%D0%A0%D0%86%D0%92%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98%0A%D0%9F%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%90%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%90,%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96 постанови Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2024 р. № 909 “Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо запровадження Містобудівного кадастру на державному рівні”]
|Замовник
|-
|Визначення розробника з урахуванням положень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19 Законом України “Про публічні закупівлі”] та укладання договору, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text:~:text=ENG-,%D0%93%D0%9E%D0%A1%D0%9F%D0%9E%D0%94%D0%90%D0%A0%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%98%D0%99%20%D0%9A%D0%9E%D0%94%D0%95%D0%9A%D0%A1%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98,-(%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B8 Господарського кодексу України], який укладається з урахуванням положень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19 Законом України “Про публічні закупівлі”]
|Замовник
|-
|Створення, внесення (завантаження) рішення про розроблення, оновлення або внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні та інформацію (матеріали) щодо підстав для його прийняття у випадках, визначених законодавством з використанням Реєстру містобудівної документації Містобудівного кадастру на державному рівні.
|Замовник
|-
| rowspan="12" |'''ІІ. Основний'''
|Забезпечення розробнику надання:
- вихідних даних для розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з використанням засобів Містобудівного кадастру на державному рівні;
- надання доступу до кадастрів, реєстрів та інформаційних систем в обсязі, необхідному для розроблення містобудівної документації відповідно до бази геоданих;
- надання матеріалів щодо державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад, пропозицій до розроблення або внесення змін до містобудівної документації, наданих фізичними та юридичними особами;
- надання всіх наявних результатів містобудівного моніторингу виконання затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні;
- надання геопросторових даних щодо офіційно зареєстрованих меж території територіальної громади
|Замовник
|-
|Надання розробнику картографічної основи у цифровій формі в місцевій системі координат відповідного регіону, однозначно зв’язаній із Державною геодезичною референцною системою координат УСК-2000, складеної відповідно до вимог законодавства
|Замовник
|-
|Проведення обробки та аналізу даних, експертних консультацій відповідно до визначених на етапі формування завдання тематичних напрямів громадського обговорення з формування завдання за участю замовника, а також досліджень, передбачених у завданні та запропонованих розробником і погоджених замовником. Для проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів проектів містобудівної документації розробник за погодженням із замовником може залучати інші організації та установи, у тому числі шляхом укладення відповідних цивільно-правових договорів
|Розробник
|-
|Під час розроблення генеральних планів населених пунктів, планувальних рішень генеральних планів населених пунктів у складі комплексних планів, внесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text:~:text=%D0%9A%D0%90%D0%91%D0%86%D0%9D%D0%95%D0%A2%20%D0%9C%D0%86%D0%9D%D0%86%D0%A1%D0%A2%D0%A0%D0%86%D0%92%20%D0%A3%D0%9A%D0%A0%D0%90%D0%87%D0%9D%D0%98,%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D1%8C%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8 Списку історичних населених місць України], здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, цього Порядку, державних будівельних норм та інших норм законодавства
|Розробник
|-
|Врахування під час розроблення містобудівної документації

* державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад, а у разі наявності суперечностей або необхідності уточнення положень, які містяться у повідомленнях щодо державних інтересів та інтересів суміжних територіальних громад, - забезпечення замовником разом з розробником проведення відповідних нарад та консультацій для узгодження позицій щодо відповідних положень, результати яких вносяться до протоколів узгодження позицій щодо державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад. Протоколи узгодження позицій підписуються відповідними уповноваженими особами районної, обласної держадміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для територіальних громад мм. Києва та Севастополя, адміністративним центрами яких є адміністративні центри областей), та уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради;
* проектних рішень містобудівної документації, в тому числі визначення проектних рішень містобудівної документації на місцевому рівні нижчого рівня, що передбачається не враховувати у разі розроблення та затвердження проекту містобудівної документації на місцевому рівні вищого рівня, із зазначенням необхідності внесення змін у відповідну містобудівну документацію на місцевому рівні нижчого рівня, даних Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою;
* положень та рішень документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, програм, планів, проектів тощо), та/або підготовка пропозицій щодо внесення змін до відповідних документів державного планування, що здійснюється до оголошення про строки проведення громадських обговорень проекту містобудівної документації на місцевому рівні, для забезпечення узгодження положень відповідних документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, програм, планів, проектів тощо), та положень проекту містобудівної документації на місцевому рівні;
* пропозицій до розроблення або внесення змін до містобудівної документації, наданих фізичними та юридичними особами
|Замовник
|-
|Надання пропозицій щодо проектних показників
|Розробник
|-
|Забезпечення здійснення процедури стратегічної екологічної оцінки проекту містобудівної документації на місцевому рівні
|Замовник
|-
|Підготовка матеріалів (електронних документів, графічних матеріалів містобудівної документації, інформаційно-довідкових матеріалів) для забезпечення проведення громадських обговорень з розгляду проекту містобудівної документації, засідання архітектурно-містобудівної ради, погодження відповідних проектних рішень містобудівної документації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], експертизи містобудівної документації
|Розробник
|-
|Організація проведення за участю розробника громадського обговорення проекту містобудівної документації
|Замовник
|-
|Організація за участю розробника попереднього розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня, який повинен бути здійснений ''протягом одного місяця від дати подання'' відповідного звернення архітектурно-містобудівною радою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (за наявності); у разі відсутності архітектурно-містобудівної ради виконавчого органу сільської, селищної, міської ради - архітектурно-містобудівною радою райдержадміністрації, у разі її відсутності - архітектурно-містобудівною радою Автономної Республіки Крим, відповідної облдержадміністрації
|Замовник
|-
|Коригування проекту містобудівної документації на місцевому рівні за погодженням із замовником за результатами громадського обговорення та розгляду проекту містобудівної документації відповідною архітектурно-містобудівною радою
|Розробник
|-
|Публікація після відповідного коригування проекту містобудівної документації на місцевому рівні, протоколів громадського обговорення, засідання відповідної архітектурно-містобудівної ради, довідок щодо громадських слухань та консультацій з органами виконавчої влади на веб-сайті сільської, селищної і міської ради та веб-сайті замовника, геопорталі Містобудівного кадастру на державному рівні (за наявності технічної можливості)
|Замовник
|-
| rowspan="6" |'''ІІІ.Завершальний'''
|Подання проекту містобудівної документації для проведення експертизи в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-2011-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 548 “Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації”] (Офіційний вісник України, 2011 р. № 40, ст. 1642)
|Замовник
|-
|Погодження проекту містобудівної документації відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1732:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20186.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%8E статті 186 Земельного кодексу України]
|Розробник
|-
|Подання проекту містобудівної документації на місцевому рівні на затвердження сільській, селищній, міській раді у форматі електронного документа відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2021-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 632 “Про визначення формату електронних документів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території”] та завдання.
|Замовник
|-
|Подання документів, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n19 Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051] (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), державному кадастровому реєстратору для внесення відомостей про об’єкти Державного земельного кадастру, передбачені містобудівною документацією, до Державного земельного кадастру і отримання відповідних витягів
|Розробник
|-
|Розгляд та прийняття рішення щодо затвердження проектів генеральних планів населених пунктів ''протягом трьох місяців з дня подання відповідного проекту''
|Сільською, селищною, міською радою
|-
|Забезпечення доступу до матеріалів містобудівної документації на місцевому рівні
|Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради
|}

== Строк прийняття рішення ==
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом '''трьох місяців''' з дня їх подання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n150:~:text=14.%20%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%2C%20%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%2C%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BE%D0%BC%20%D1%82%D1%80%D1%8C%D0%BE%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. частина чотирнадцята статті 17 Закону]).
== Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватись генеральним планом населеного пункту ==
==== Класифікація обмежень : ====
'''Клас 1.''' Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території щодо:
* території в червоних лініях;
* території в зелених лініях;
* території в блакитних лініях;
* території в жовтих лініях;
* території в лініях регулювання забудови.
''' Клас 2'''. Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території відповідно до нормативних розмірів, визначених законами, підзаконними актами, державними будівельними нормами та санітарними правилами щодо:
* санітарно-захисної зони навколо об’єкта;
* санітарної відстані (розриву) від об’єкта;
* санітарно-захисної смуги об’єкта водопостачання;
* першого поясу зони санітарної охорони джерел та об’єктів централізованого питного водопостачання (суворого режиму);
* водоохоронної зони;
* прибережної захисної смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах;
* прибережної захисної смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах;
* пляжної зони;
* території, до складу якої входять земельні ділянки, необхідні для розміщення об’єктів, щодо яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 2 червня 2021 р. "Про затвердження Класифікації обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території "])
== Корисні посилання ==
* [https://www.adm-km.gov.ua/?page_id=16697 Розроблення (оновлення) містобудівної документації]
== Див. також ==
* [[Порядок та норми розроблення проектної документації на будівництво]]
* [[Процедура здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності]]
* [[Детальний план території]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту

2025-07-24T08:30:37Z

Kyiv4.kyiv: виправлення

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"]
* [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 № 649 "Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту"]
== Хто має право на отримання статусу біженця або додаткового захисту в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"] (далі - Закон) '''Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом:'''
* визнання біженцем;
* визнання особою, яка потребує додаткового захисту;
* визнання особами, які потребують тимчасового захисту.
'''''Біженець''''' - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

'''''Особа, яка потребує додаткового захисту''''' - особа, яка не є біженцем відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011 Конвенції про статус біженців 1951 року] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_363 Протоколу щодо статусу біженців 1967 року] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Закону] , але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань
'''''Особи, які потребують тимчасового захисту''''' - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.[[Файл:Процедура отримання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту.png|міні|Процедура отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту]]
== Куди звертатись ==
Особа, яка має намір звернутися за захистом в Україні (далі - заявник), '''повинна протягом п’яти робочих днів''' з дня легального перетину державного кордону звернутися до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html відповідного територіального органу Державної міграційної служби України] із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається заявником або його законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n62 стаття 5 Закону]).

У випадку незаконного перетину кордону, така особа повинна '''без зволікань''' звернутися за захистом. До того ж, особа може звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до посадової особи Державної прикордонної служби України під час незаконного перетину державного кордону, проте така особа зобов'язана надати пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n62 частина 2 статті 5 Закону]).

У такому випадку особа звільняється від відповідальності за незаконний перетин державного кордону та порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#n62 частина 4 статті 5 Закону]).

Також особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, за яких така особа не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, '''до закінчення строку перебування на території України''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n62 частина 5 статті 5 Закону]).
== Перелік необхідних документів ==
'''Заявник, якому виповнилося 18 років, подає наступні документи:'''
* заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження (відомості щодо заявників, яким не виповнилося 18 років, зазначається в заяві одного із її законних представників);
* документи, що посвідчують особу заявника (якщо такі документи відсутні або є фальшивими, заявник повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин);
* документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* 4 (чотири) фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли 18 років, відомості про яких внесено до заяви ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n83 стаття 7 Закону]).
'''''Важливо!''''' У деяких областях України територіальні органи Державної міграційної служби України можуть попросити надати додаткові документи для підтвердження обставин справи.

У випадку, якщо заявнику ще не виповнилося 18 років, пакет документів для звернення за захистом готує та подає законний представник такого заявника (див. [[Особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України]])
== Порядок розгляду заяви ==
=== Прийняття заяви про звернення за захистом ===
В першу чергу, територіальний орган Державної міграційної служби України приймає рішення про прийняття до розгляду заяву заявника про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову у прийнятті такої заяви.

У випадку прийняття заяви про звернення за захистом, в той же день територіальний орган міграційної служби видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

'''Рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається в разі, якщо:'''
# заявник видає себе за іншу особу;
# якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов для такого визнання, якщо зазначені умови не змінилися.
=== Попередній розгляд заяви ===
Після прийняття заяви про звернення за захистом, орган міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n107 частина 5 статті 8 Закону]).

'''Протягом 15 робочих днів''' з дня реєстрації заяви орган міграційної служби:
# проводить співбесіду із заявником;
# розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи;
# вимагає додаткові відомості щодо заявників;
# приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Під час попереднього розгляду заяви, орган міграційної служби забезпечує заявника перекладачем з мови, якою заявник може спілкуватися. Також заявник має право залучити перекладача за свій рахунок і право користуватися послугами адвоката ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n107 стаття 8 Закону]).

За результатами попереднього розгляду заяви на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, приймається рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 стаття 8 Закону]).

У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган Державної міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, про що уповноважена посадова особа територіального органу Державної міграційної служби заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні. Строк дії довідки продовжується на шість місяців ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#n18 пункт 4.5 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту]).

'''Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту приймаються на підставі:'''
* заяви, яка є очевидно необґрунтованою, тобто якщо у заявника відсутні умови для визнання її біженцем або особою, що потребує додаткового захисту;
* заяви, що носить характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу;
* заяви, поданої особою, якій було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
* у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо зазначені умови не змінилися ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n107 стаття 8 Закону]).
=== Розгляд заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ===
Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіальними органами Державної міграційної служби України] '''протягом двох місяців''' з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але '''не більш як до трьох місяців''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n121 стаття 9 Закону]).

Під час розгляду заяви працівником територіальними органами Державної міграційної служби України проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України приймає рішення:
* про визнання біженцем,
* про визнання особою, яка потребує додаткового захисту,
* про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Таке рішення приймається '''протягом місяця''' з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку від територіального органу Державної міграційної служби України. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником органу міграційної служби але '''не більш як до трьох місяців.'''

У разі якщо Державна міграційна служба України прийняла рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, заявнику '''протягом 7 робочих днів''' з дня його отримання територіальним органом надсилається або видається письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

'''Протягом 15 робочих днів''' з дня прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України оформлює та видає кожній особі, яка досягла 16-річного віку (як виняток 14-річного віку для реалізації права на освіту, медичну допомогу тощо), '''посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту''' строком на '''5 років.'''
{| class="wikitable"
|-
| '''Цікаво!''' Детально див. [https://www.unhcr.org/ua/ Представництво Агентства ООН у справах біженців в Україні]
|}
== Правовий статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#Text статті 14 Закону] '''особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України''', крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, яких визнано '''біженцями''' в Україні, '''вважаються такими, які постійно проживають в Україні,''' з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями, '''а особи, яким надано додатковий захист''' – такими, які '''безстроково на законних підставах перебувають на території України'''.
{| class="wikitable"
|'''Права біженців та осіб, які потребують додаткового захисту'''
|'''Обов’язки біженців та осіб, які потребують додаткового захисту'''
|-
|1. Мають рівні з громадянами України права на:
* пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;
* працю;
* провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;
* охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
* відпочинок;
* освіту;
* свободу світогляду і віросповідання;
* направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
* володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
* оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
* звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
* безоплатну правничу допомогу в установленому порядку.
2. мають рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах

3. мають право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання (стаття 15 Закону).
|1. повідомляти протягом десяти робочих днів орган міграційної служби, про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;
2. знятися з обліку і стати на облік територіального органу міграційної служби, за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого територіального органу міграційної служби;

3. проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби, за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється Державною міграційною службою України (стаття 16 Закону).
|}
== Порядок оскарження ==
Рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, '''протягом п'яти робочих днів''' з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені Державної міграційної служби України, а також до суду у встановлені строки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n199 стаття 12 Закону] ).
{| class="wikitable"
|'''Вид відмови'''
|'''Строки'''
|'''Можливість оскарження до Державної міграційної служби України'''
|'''Можливість оскарження в порядку адміністративного судочинства'''
|-
|Відмова в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно п.6 ст.5 Закону)
| rowspan="3" |'''протягом п'яти робочих днів''' з дня отримання повідомлення про відмову
|'''+'''
|'''+'''
|-
|Відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно п.6 ст.8 Закону)
|'''+'''
|'''+'''
|-
|Відмова у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно ст.6 Закону)
|'''-'''
|'''+'''
|}
== Правовий статус особи, яка звернулася за захистом в Україні ==
{| class="wikitable"
|'''Права особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту'''
|'''Обов’язки особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту'''
|-
|1. тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;
2. проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;

3. безоплатну правничу допомогу в установленому порядку;

4. конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;

5. інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.
|1. подати органу міграційної служби, відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
2. відбути до визначеного місця тимчасового проживання у разі одержання направлення органу міграційної служби;

3. проходити медичне обстеження на вимогу органу міграційної служби;

4. з'являтися до органу міграційної служби у визначений ним строк;

5. повідомляти органу міграційної служби, про свої поїздки за межі адміністративно-територіальної одиниці України, на території якої вона проживає (стаття 13 Закону).
|}
Особа, яка оскаржує в будь-якому порядку відмову органу міграційної служби, має права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17/ed20230803#n218 статтею 13 Закону].

Також [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#Text стаття 17 Закону] встановлює право заявника, якому було відмовлено раніше, повторно звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у разі виникнення нових обставин, через які заявник підпадає під визначення «біженець» або «особа, яка потребує додаткового захисту» згідно Закону. Цією ж статтею закріплений обов’язок заявника, який отримав повідомлення суду про підтвердження відмови органу міграційної служби, залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Законом] законних підстав для перебування в Україні.
== Див. також ==
* [[Оскарження рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту]]
{| class="wikitable"
|Підготовлено експертами [https://dk.od.ua/ '''ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ"'''] за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні
|}
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]
[[Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[Категорія:Біженці / особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту]]

Відмова від права власності

2025-07-24T08:23:12Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»]
== Шляхи відмови від права власності ==
Власник може відмовитися від права власності двома шляхами:
* прямо заявити про це;
* вчинити дії, які свідчать про його відмову від права власності на майно.

Момент '''припинення права власності''' на ту чи іншу річ залежить від її якостей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1888 стаття 347 Цивільного кодексу України]):
# якщо права власності на майно не підлягають державній реєстрації (як правило, рухомі речі), то право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову;
# якщо права на майно, підлягають державній реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1054 стаття 182 Цивільного кодексу України]), то право власності на це майно припиняється не з моменту відмови власника, а '''з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.'''

Остаточне вирішення спорів щодо нерухомого майна та майна, право на яке підлягає реєстрації, від яких відмовився власник, належить суду. Ймовірним предметом спору щодо цього майна будуть вимоги про визнання права власності на нього зі сторони його володільця, який вимагатиме зміни свого статусу. В такій ситуації для суду істотного значення набудуть і загальні обставини відмови від права власності на майно, і спосіб набуття спірної речі у володіння останнього набувача, його ставлення до свого володіння, характер його добросовісності, відкритості, тривалість строків такого володіння тощо. За таких обставин реєстрація відмови від права власності власника матиме не найголовніше значення для вирішення справи.
== Порядок припинення права власності ==
Пунктом 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-2015-%D0%BF#Text Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127], що для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт будівництва у зв’язку з відмовою власника від права власності подаються:

1) заява власника (співвласників) закінченого будівництвом об’єкта чи об’єкта будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України “Про нотаріат”. Якщо майно відповідно до закону належить на праві спільної сумісної власності подружжю (колишньому подружжю), заява підписується кожним з подружжя (колишнього подружжя) незалежно від наявності державної реєстрації права власності лише в одного з них;

2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об’єкт чи об’єкт будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).

Державна реєстрація припинення права власності на об’єкт будівництва, щодо якого відсутня державна реєстрація права власності в Державному реєстрі прав чи в його невід’ємній архівній складовій частині, не проводиться.

== Відмова від права власності на земельну ділянку на користь користь держави або територіальної громади ==
Відповідно до статті 140 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є підставою припинення права власності на земельну ділянку.

Порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою визначає стаття 142 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України].

Так, для оформлення добровільної відмови від права власності на земельну ділянку на користь держави або територіальної громади насамперед необхідно звернутися із заявою до відповідних органів.

Після розгляду заяви орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо надання згоди на одержання права власності на земельну ділянку або відмовляє в наданні згоди.

У разі надання згоди відповідним органом, потрібно звернутися до нотаріуса для укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку.

В процесі укладення і нотаріального посвідчення угоди нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку за державою чи територіальною громадою право власності особи припинено.

Тільки після проходження всієї процедури добровільної відмови від права власності на земельну ділянку з укладанням нотаріально посвідченої угоди земельна ділянка зараховується до земель державної або комунальної власності.

Відмовитися від права власності на земельну ділянку можна щодо земель '''будь-якого цільового призначення,''' крім тих, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого пунктом 15 Перехідних положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]. Угода про перехід права власності на земельну ділянку по своїй суті є її відчуженням, а, отже, відмовитися від права власності на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельні ділянки, що виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства,а також земельних часток (паїв) можна після 1 січня 2024 року.

Докладніше про [[порядок відмови від земельної ділянки яка знаходиться у користуванні у разі добровільної відмови землекористувача]]
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/107984722 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року справа 126/2200/20]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493183 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року справа № 490/7017/16-ц]
== Див. також ==
* [[Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно]]
⇒ '''[https://minjust.gov.ua/pages/list_of_state_registrars_and_officials_ministry_of_justice Перелік державних реєстраторів та посадових осіб Міністерства юстиції, його територіальних органів, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація].'''

⇒ '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna Перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна]'''.
[[Категорія:Право власності на майно]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Право користування землями]]

Розроблення генерального плану населеного пункту та внесення до нього змін

2025-07-23T14:11:58Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3059-14 Закон України "Про Генеральну схему планування території України]"
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2780-12 Закон України "Про основи містобудування]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закон України "Про архітектурну діяльність"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/525-v Закон України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1468-11 Порядок розроблення містобудівної документації, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 926 «Про затвердження Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 632 "Про визначення формату електронних документів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#Text Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/548-2011-п Порядок проведення експертизи містобудівної документації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 548]
* [https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-1040 ДБН Б.1.1-15:2012 Склад і зміст генерального плану населеного пункту, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13 липня 2012 року № 358]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-п#Text Постанова Кабінету Міністрів України №654 від 02 червня 2021 року "Про затвердження Класифікації обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території"]
== Генеральний план населеного пункту ==
'''Генеральний план населеного пункту''' (далі - генеральний план) - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n14 пункт 2 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"] (далі - Закон).

Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n151 (частина 1 статті 17 Закону).]

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n159 (частина 3 статті 17 Закону).]

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-11#o76 (п. 4.6 Порядку розроблення містобудівної документації)]. Для населених пунктів, занесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text Списку історичних населених місць України], в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об’єкти культурної спадщини та зони їх охорони [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n160 (частина 4 статті 17 Закону).]

Обов’язковою складовою генерального плану населеного пункту є '''план зонування території цього населеного пункту.'''

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації '''є замовниками''', які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n163 (частина 7 статті 17 Закону).]

'''Розробником генерального плану населеного пункту''' може бути суб’єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/687-14 Закону України "Про архітектурну діяльність"] та документації із землеустрою відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Закону України "Про землеустрій"].

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Генеральний план населеного пункту розробляється '''у формі електронного документа''', формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які його розробили, - архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та сертифікованим інженером-землевпорядником.

'''Строк дії генерального плану''' населеного пункту не обмежується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n172 частина 9 статті 17 Закону]).
== Внесення змін до генерального плану ==
Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік. Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"] для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"], а якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, - у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Законом України "Про землеустрій"] для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n150:~:text=13.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE,%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83. частина 13 статті 17 Закону]).

Підставами для прийняття рішення щодо розроблення або внесення змін до генерального плану населеного пункту є:

1) відсутність генерального плану населеного пункту, якщо його розроблення передбачено у комплексному плані;

2) відсутність генерального плану населеного пункту, якщо територія територіальної громади включає лише територію населеного пункту і розроблення комплексного плану не передбачено;

3) рішення органу місцевого самоврядування за результатами розгляду звіту про містобудівний моніторинг реалізації генерального плану населеного пункту, який містить пропозицію щодо внесення змін до генерального плану;

4) прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щодо ініціювання внесення змін до генерального плану населеного пункту через виникнення державної необхідності, якщо це рішення містить положення щодо забезпечення фінансування розроблення зазначених змін ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#n107:~:text=26.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F,%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD. пункт 26 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації]).

'''Внесення змін до генерального плану населеного пункту у разі наявності комплексного плану допускається за умови їх відповідності комплексному плану або внесення відповідних змін до комплексного плану''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#n107:~:text=27.%20%D0%92%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%83%20%D1%83%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D1%97%D1%85%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83. пункт 27 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації]).

== Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану або змін до нього ==
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#Text Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації] та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n150:~:text=%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82,%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC. абзац 3 частини 2 статті 17 Закону]).

Розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, '''генеральних планів населених пунктів''', детальних планів території) щодо території територіальної громади, оновлення та внесення змін до неї здійснюється '''трьома організаційними етапами:''' підготовчий, основний, завершальний, які реалізуються у послідовності, визначеній [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#n199 пунктами 42-44 Порядку].
{| class="wikitable"
|+
!Етап
!Заходи, які включає етап
!Хто приймає рішення
|-
| rowspan="14" |'''І.Підготовчий'''
|Прийняття рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні
|Відповідна сільська, селищна, міська рада. У разі коли на територію не розповсюджуються повноваження жодної сільської, селищної чи міської ради, прийняття рішень та виконання функцій замовника з розроблення детального плану території здійснює райдержадміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - Рада міністрів Автономної Республіки Крим або відповідна облдержадміністрація.
|-
|Оприлюднення рішення щодо розроблення, оновлення або внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні та підстав для його прийняття, зокрема результатів містобудівного моніторингу на веб-сайті замовника містобудівної документації шляхом публікації відповідних посилань на геопортал Містобудівного кадастру на державному рівні
|Замовник
|-
|Вжиття заходів до отримання доступу до всіх чинних кадастрів та реєстрів або щодо забезпечення взаємодії між його інформаційною системою та чинними кадастрами та реєстрами відповідно до законодавства, що визначає порядок їх ведення;
|Замовник
|-
|Для комплексних планів, '''генеральних планів населених пунктів (для мм. Києва та Севастополя, адміністративних центрів областей та районів)''' - отримання відомостей щодо державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад шляхом подання ним до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад суміжних територіальних громад, районних, обласних держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим запитів щодо визначення державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад для їх врахування під час розроблення генерального плану населеного пункту.
|Замовник
|-
|Формування переліку раніше розробленої містобудівної документації для відповідної території, в тому числі актуальної містобудівної документації та незатверджених проектів, а також матеріалів затверджених раніше історико-архітектурних опорних планів із визначеними межами історичних ареалів та інформацією про об’єкти культурної спадщини та затверджені зони їх охорони, відомостей про об’єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони (у разі затвердження); пам’ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони (у разі затвердження); затверджені правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони (у разі затвердження); охоронювані археологічні території, музеї; визначення відомостей, які необхідні для врахування у планувальних рішеннях містобудівної документації
|Замовник та розробник
|-
|Формування переліку документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, проектів, програм, інших документів щодо сучасного стану та планів розвитку відповідних територій), шляхом отримання від відповідних структурних підрозділів виконавчого органу сільської, селищної, міської ради та її виконавчого органу, визначення переліку передбачених зазначеними документами планувальних рішень, які повинні бути враховані в містобудівній документації
|Замовник
|-
|Інформування через місцеві медіа (за наявності), на веб-сайті сільської, селищної і міської ради, веб-сайті замовника про початок розроблення генерального плану населеного пункту та порядок і строк внесення пропозицій юридичними та фізичними особами із забезпеченням дотримання строків інформування
|Замовник
|-
|Забезпечення розміщення на веб-сайті сільської, селищної і міської ради та веб-сайті замовника інформації щодо отриманих пропозицій до генерального плану населеного пункту від фізичних та юридичних осіб із дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних” та забезпеченням можливості коментування користувачами веб-сайтів
|Замовник
|-
|Складення переліку раніше розроблених схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, проектів землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб, встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, планів земельно-господарського устрою, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у межах території територіальної громади, а також інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних, інженерно-гідрометеорологічних вишукувальних, проектно-вишукувальних, планувальних та інших робіт та досліджень на території проектування, затверджених до прийняття рішення про розроблення генерального плану населеного пункту (із зазначенням року розроблення, розробника, місцезнаходження матеріалів), матеріали та/або інформація щодо яких наявні у розпорядженні замовника або можуть бути отримані в установленому порядку
|Замовник
|-
|Складення переліку намірів суб’єктів містобудівної діяльності (інформація щодо виданих містобудівних умов та обмежень, будівельних паспортів, заявок на отримання земельних ділянок, наявних інвестиційних проектів)
|Замовник
|-
|Для організації проведення громадського обговорення з формування завдання на розроблення комплексних планів, збору та аналізу даних, проведення додаткових попередніх досліджень замовник може залучати інші організації та установи, відносини з якими можуть регулюватися договором, укладеним відповідно до вимог Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів, який укладається з урахуванням положень, встановлених Законом України “Про публічні закупівлі”, залучати кошти міжнародної технічної та/або фінансової допомоги, у тому числі у вигляді грантів
|Замовник
|-
|Проведення тендерних закупівель щодо розроблення, оновлення, внесення змін до містобудівної документації відповідно до положень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19 Законом України “Про публічні закупівлі”]
|Замовник
|-
|Визначення розробника з урахуванням положень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19 Законом України “Про публічні закупівлі”] та укладання договору, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] та інших нормативно-правових актів, який укладається з урахуванням положень, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19 Законом України “Про публічні закупівлі”]
|Замовник
|-
|Публікація на веб-сайті замовника календарного плану виконання робіт з розроблення, оновлення або внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні відповідно до укладеного договору на розроблення, оновлення, внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні.
|Замовник
|-
| rowspan="12" |'''ІІ. Основний'''
|Забезпечення розробнику доступу до визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-п#Text Порядком] даних, кадастрів, реєстрів та інформаційних систем, матеріалів, результатів містобудівного моніторингу для розроблення містобудівної документації на місцевому рівні
|Замовник
|-
|Надання розробнику картографічної основи у цифровій формі в Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000, складеної відповідно до вимог законодавства, через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.
|Замовник
|-
|Проведення обробки та аналізу даних, а також досліджень, передбачених у завданні та запропонованих розробником і погоджених замовником. Для проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів проектів містобудівної документації розробник за погодженням із замовником може залучати інші організації та установи, в тому числі шляхом укладення відповідних цивільно-правових договорів
|Розробник
|-
|Розроблення генеральних планів населених пунктів відповідно до завдання, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-п#Text Порядку], державних будівельних норм та інших норм законодавства

* Під час розроблення генеральних планів населених пунктів, внесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text Списку історичних населених місць України], здійснюється розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до завдання, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/926-2021-%D0%BF#Text Порядку], державних будівельних норм та інших норм законодавства.
|Розробник
|-
|Врахування під час розроблення містобудівної документації

* державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад, а у разі наявності суперечностей або необхідності уточнення положень, які містяться у повідомленнях щодо державних інтересів та інтересів суміжних територіальних громад, - забезпечення замовником разом з розробником проведення відповідних нарад та консультацій для узгодження позицій щодо відповідних положень, результати яких вносяться до протоколів узгодження позицій щодо державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад. Протоколи узгодження позицій підписуються відповідними уповноваженими особами райдержадміністрації, облдержадміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Мінінфраструктури (для територіальних громад мм. Києва та Севастополя, з центрами в адміністративних центрах областей) та уповноваженою особою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради;
* проектних рішень містобудівної документації, в тому числі визначення проектних рішень містобудівної документації на місцевому рівні нижчого рівня, що передбачається не враховувати у разі розроблення та затвердження проекту містобудівної документації на місцевому рівні вищого рівня, із зазначенням необхідності внесення змін у відповідну містобудівну документацію на місцевому рівні нижчого рівня, даних Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою;
* положень та рішень документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, програм, планів, проектів тощо), та/або підготовка пропозицій щодо внесення змін до відповідних документів державного планування, що здійснюється до оголошення про строки проведення громадських обговорень проекту містобудівної документації на місцевому рівні, для забезпечення узгодження положень відповідних документів державного планування, затверджених сільською, селищною і міською радою (концепцій, стратегій, програм, планів, проектів тощо), та положень проекту містобудівної документації на місцевому рівні;
* пропозицій до розроблення або внесення змін до містобудівної документації, наданих фізичними та юридичними особами;
|Розробник
|-
|Надання пропозицій щодо коригування індикаторів реалізації містобудівної документації
|Розробник
|-
|Забезпечення здійснення процедури стратегічної екологічної оцінки проекту містобудівної документації на місцевому рівні
|Замовник
|-
|Підготовка матеріалів (електронних документів, графічних матеріалів містобудівної документації, інформаційно-довідкових матеріалів) для забезпечення проведення громадських слухань з розгляду проекту містобудівної документації, засідання архітектурно-містобудівної ради, погодження відповідних проектних рішень містобудівної документації відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельного кодексу України], експертизи містобудівної документації
|Розробник
|-
|Організація проведення за участю розробника громадського обговорення проекту містобудівної документації
|Замовник
|-
|Організація за участю розробника попереднього розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня, який повинен бути здійснений ''протягом одного місяця від дати подання'' відповідного звернення архітектурно-містобудівною радою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (за наявності); у разі відсутності архітектурно-містобудівної ради виконавчого органу сільської, селищної, міської ради - архітектурно-містобудівною радою райдержадміністрації, у разі її відсутності - архітектурно-містобудівною радою Автономної Республіки Крим, відповідної облдержадміністрації
|Замовник
|-
|Коригування проекту містобудівної документації на місцевому рівні за погодженням із замовником за результатами громадського обговорення та розгляду проекту містобудівної документації відповідною архітектурно-містобудівною радою
|Розробник
|-
|Публікація після відповідного коригування проекту містобудівної документації на місцевому рівні, протоколів громадського обговорення, засідання відповідної архітектурно-містобудівної ради, довідок щодо громадських слухань та консультацій з органами виконавчої влади на веб-сайті сільської, селищної і міської ради та веб-сайті замовника.
|Замовник
|-
| rowspan="6" |'''ІІІ.Завершальний'''
|Подання проекту містобудівної документації для проведення експертизи в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/548-2011-%D0%BF#Text постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 548 “Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації”] (Офіційний вісник України, 2011 р. № 40, ст. 1642)
|Замовник
|-
|Погодження проекту містобудівної документації
|Розробник
|-
|Подання проекту містобудівної документації на місцевому рівні на затвердження сільській, селищній, міській раді у форматі електронного документа відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/632-2021-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 632 “Про визначення формату електронних документів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території”] та завдання.
|Замовник
|-
|Подання документів, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1051-2012-%D0%BF#n19 Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051] (Офіційний вісник України, 2012 р., № 89, ст. 3598), державному кадастровому реєстратору для внесення відомостей про об’єкти Державного земельного кадастру, передбачені містобудівною документацією, до Державного земельного кадастру і отримання відповідних витягів
|Розробник
|-
|Розгляд та прийняття рішення щодо затвердження проектів генеральних планів населених пунктів ''протягом трьох місяців з дня подання відповідного проекту''
|Сільською, селищною, міською радою
|-
|Забезпечення доступу до матеріалів містобудівної документації на місцевому рівні
|Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради
|}

== Строк прийняття рішення ==
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом '''трьох місяців''' з дня їх подання (частина чотирнадцята [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n150 статті 17 Закону]).
== Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватись генеральним планом населеного пункту ==
==== Класифікація обмежень : ====
'''Клас 1.''' Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території щодо:
* території в червоних лініях;
* території в зелених лініях;
* території в блакитних лініях;
* території в жовтих лініях;
* території в лініях регулювання забудови.
''' Клас 2'''. Обмеження у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території відповідно до нормативних розмірів, визначених законами, підзаконними актами, державними будівельними нормами та санітарними правилами щодо:
* охоронної зони навколо (уздовж) об’єкта транспорту;
* охоронної зони навколо (уздовж) об’єкта зв’язку;
* охоронної зони навколо (уздовж) об’єкта енергетичної системи;
* санітарно-захисної зони навколо об’єкта;
* санітарної відстані (розриву) від об’єкта;
* санітарно-захисної смуги об’єкта водопостачання;
* першого поясу зони санітарної охорони джерел та об’єктів централізованого питного водопостачання (суворого режиму);
* водоохоронної зони;
* прибережної захисної смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах;
* прибережної захисної смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах;
* берегової смуги водних шляхів;
* пляжної зони;
* території, до складу якої входять земельні ділянки, необхідні для розміщення об’єктів, щодо яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 2 червня 2021 р. "Про затвердження Класифікації обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території "])
== Корисні посилання ==
* [https://www.adm-km.gov.ua/?page_id=16697 Розроблення (оновлення) містобудівної документації]
== Див. також ==
* [[Порядок та норми розроблення проектної документації на будівництво]]
* [[Процедура здійснення контролю у сфері містобудівної діяльності]]
* [[Детальний план території]]
[[Категорія: Господарське право]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Земельне право]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Відведення земельної ділянки під ОСББ

2025-07-17T15:04:41Z

Kyiv4.kyiv: Виправлено стилістично неточні слова, розділові знаки,актуалізовано назви законів і статей (зокрема, правильне формулювання «Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76]
* [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/D6E76505026C114EC225813100370781?OpenDocument Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності в місті Києві, затверджений рішенням Київради від 20 квітня 2017 року № 241/2463]

== Загальні поняття ==
'''Об'є́днання співвла́сників багатокварти́рного буди́нку''', або '''ОСББ''' — юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»]).

'''ОСББ є однією із форм управління багатоквартирним будинком.''' Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку регулюються положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»].

'''Прибудинкова територія''' — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, згідно з ''ч.1 ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закону України "Про особливості здійснення право власності у багатоквартирному будинку"].'' Таким чином до прибудинкової території можна віднести не тільки земельну ділянку на якій розташований сам будинок, а й тротуари та проїзди, ігрові майданчики, озеленені території, майданчики для тимчасового зберігання автомобілів тощо.
== Що належить до земельної ділянки багатоквартирного будинку ==
Згідно ''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 зі статтею 42 Земельного кодексу України,]'' земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
До земельної ділянки багатоквартирного будинку належать:
* земля, на якій розміщено житловий будинок;
* земля, на якій знаходяться будівлі і споруди, що стосуються такого будинку;
* прибудинкова територія.
Розміри і конфігурація земельної ділянки, на якій розміщений багатоквартирний будинок, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
== Навіщо оформлювати землю під багатоквартирним будинком? ==
# '''Для органів місцевого самоврядування''' оформлення прав на землю означає формування земельних ділянок як об’єктів оподаткування та визначення платників податку (власників відповідних земельних ділянок або землекористувачів). Отже, кожна оформлена земельна ділянка — це додаткові надходження до бюджету.
# Якщо йдеться про нове будівництво, наявність оформленого права на землю є обов’язковою умовою '''для початку будівельних робіт'''.
# Для співвласників будинку оформлення прав на землю — це спосіб відгородитися (інколи буквально — шляхом установлення паркана) як від формальних зазіхань на свою територію (відведення ділянок іншим особам), так і фактичного її використання «''чужими''» (установлення тимчасових споруд, паркування транспортних засобів тощо). Також це дає можливість, наприклад, облаштувати парковку під цілодобовою охороною з встановленням охоронного пункту. Крім того, можна здати в оренду частину земельної ділянки під розміщення літнього кафе або тимчасової споруди, а вилучені кошти спрямовувати на ремонт будинку.
# Згідно із законодавством України, до будівельних робіт належить не лише нове будівництво, але й капітальний ремонт, реставрація, реконструкція. І якщо остання проводиться зі зміною зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, то для цього також потрібно мати оформлене право на земельну ділянку (''див''. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n432 ч. 4 ст. 34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності"] ). Потреба в цьому виникає, зокрема, при намірі пристосувати приміщення на першому, другому чи цокольному поверхах для підприємницької діяльності. Звичайною умовою в цьому випадку є влаштування окремої вхідної групи, що, як правило, супроводжується зміною зовнішніх геометричних розмірів. І якщо згадати кількість магазинів, відділень банків, перукарень, аптек й інших комерційних об’єктів у багатоквартирних житлових будинках, це питання є надзвичайно актуальним.
== Хто може оформлювати права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком ==
Відповідно до ''ст. 42 та ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]'', співвласники багатоквартирного будинку мають право на безоплатну передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки, на якій розташовано їхній будинок та належні до нього споруди. Проте, якщо ОСББ не створено, оформити земельну ділянку можуть усі співвласники будинку спільно, шляхом подання колективного клопотання. При цьому потрібно отримати письмову згоду всіх без винятку власників житлових і нежитлових приміщень.

Якщо створено ОСББ, то саме ОСББ може виступати ініціатором оформлення прав на земельну ділянку. Для цього на загальних зборах співвласників приймається рішення про оформлення права на землю; складається протокол зборів з відповідним рішенням; обирається (або уповноважується) представник від ОСББ, який діє від імені об’єднання для подання документів, підписання заяв тощо.

Повноваження представника ОСББ повинні бути вказані в протоколі зборів співвласників'''.''' Також функції представника об'єднання мають право виконувати члени правління ОСББ.

ОСББ діє як представник співвласників, подає документи від їхнього імені, однак право власності на землю належить не ОСББ, а співвласникам будинку у частках, пропорційних до площі їхніх приміщень.

Частиною 2 ст. 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначено, що: «земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Тобто земля може передаватись безоплатно у власність, або у постійне користування. Однак на практиці передача у постійне користування застосовується лише у виключних випадках, наприклад, для державних або комунальних установ, тому для ОСББ і співвласників житла фактично застосовується передача саме у власність. Для того, щоб отримати у власність земельну ділянку перш за все необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку та прийняти відповідне рішення й оформити його протоколом, у якому також зазначити відповідальну за цю процедуру особу. Згідно з практикою, такою особою зазвичай є голова правління ОСББ або інший уповноважений представник, якого визначено зборами.

== Порядок передачі земельної ділянки ==
Так як Кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства:
# Для отримання земельної ділянки у власність чи користування потрібно '''звернутися із клопотанням''' про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ''«до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 122 Земельного кодексу України], передають у власність або користування такі земельні ділянки»'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України]). Якщо багатоквартирний будинок розташований в межах населеного пункту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 38 ЗКУ ]), таким органом буде міська, селищна, сільська рада ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.1 ст. 122 ЗКУ]).
У клопотанні слід зазначити:
#* орієнтовний розмір земельної ділянки (точний буде визначено самим проектом землеустрою);
#* цільове призначення земельної ділянки (рекомендуємо вказати його згідно з КВЦПЗ: ''«код 02.03. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку»'';
#* вид права на землю (для передання у власність або постійне користування);
#* місцезнаходження земельної ділянки (адресу будинка).
''
До клопотання потрібно додати:''
#* графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Такими матеріалами можуть бути: (черговий) кадастровий план, викопіювання з генерального плану чи детального плану територій або будь-які інші графічні матеріали. Але при цьому бажано використовувати матеріали, які дозволяють чітко визначити місце розташування земельної ділянки, бажано з прив’язкою до існуючого кадастрового поділу. Доволі зручним варіантом у цьому плані є роздруківка відповідного фрагмента з публічної кадастрової карти;
#* письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Така згода зокрема потрібна, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні замовника будівництва (не сплив строк договору оренди).
# Отримавши клопотання, відповідна рада зобов’язана '''розглянути його в місячний строк''' і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.3 ст. 123 ЗКУ]). '''Підставою відмови''' може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання й охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
# Після отримання дозволу здійснюється '''розроблення проекту землеустрою'''.
Розробити проект землеустрою можуть:
#* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і в складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
#* фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. № 858-IV]). При укладенні договору на розробку проекту землеустрою варто скористатися типовим договором, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2004 р. № 266. Водночас особливу увагу рекомендуємо звернути на строк виконання робіт і відповідальність виконавця за порушення договору.
# Наступний крок - '''погодження проекту землеустрою'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.ч. 1, 2 ст. 186 ЗКУ]1 , проект землеустрою підлягає погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (нині це відповідний підрозділ Держгеокадастру України), і структурним підрозділом районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, — виконавчого органу міської ради у сфері містобудування й архітектури. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 1861 ЗКУ], за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.ч. 2 і 3 згаданої статті], — завірені ним копії проекту. Відповідний орган зобов’язаний протягом '''10 робочих''' днів із дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом із повідомленням розробнику свої висновки про його погодження чи про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті згідно з ними нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови в погодженні може бути лише невідповідність положень проекту вимогам законів і прийнятих згідно з ними нормативно-правових актів, документації із землеустрою чи містобудівній документації. У разі відмови в погодженні у відповідному висновку має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути подовжений). Повторна відмова допускається, лише якщо не було усунено недоліки, на яких наголошувалося в попередньому висновку.
# Сформована внаслідок розробки проекту землеустрою земельна ділянка '''має бути зареєстрована як об’єкт права в державному земельному кадастрі'''.
Наслідком такої реєстрації будуть:
#* присвоєння земельній ділянці унікального кадастрового номера;
#* поява земельної ділянки на публічній кадастровій карті;
#* отримання замовником витягу з державного земельного кадастру.
# '''Протягом двох тижнів''' із дня отримання погодженого проекту землеустрою відповідна '''рада приймає рішення про його затвердження та надання земельної ділянки''' у власність або постійне користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 123 ЗКУ]). Зважаючи на специфіку діяльності місцевих рад (зокрема, періодичність чергових пленарних засідань), зазначений строк на практиці є істотно довшим.
# '''Реєстрація речового права на земельну ділянку''' врегульована [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV]. Вона аналогічна і для права власності, і для права постійного користування. Єдина відмінність полягає в тому, що в разі виникнення права власності власник отримає додатковий документ — свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Для проведення реєстрації державному реєстратору (безпосередньо або через центр надання адміністративних послуг) необхідно подати:
#* заяву;
#* витяг із державного земельного кадастру;
#* рішення відповідної ради про надання земельної ділянки у власність або постійне користування;
#* витяг або виписку з ЄДР (для підтвердження статусу юридичної особи заявника);
#* документ, що підтверджує повноваження представника заявника, і документ, що посвідчує особу представника;
#* документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
#* документ про сплату адміністративного збору. '''Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує п’яти робочих днів''' (ч. 5 ст. 15 Закону про реєстрацію). За результатами реєстрації замовник '''отримує витяг із державного реєстру прав''', який і підтверджуватиме набуте право на землю.
== Судова практика ==
Судова практика визнає за ОСББ право отримати безоплатно у власність, або ж у користування земельну ділянку.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74505993 Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80555603 Постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81241382 Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №461/8315/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89868871 Постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 522/15253/16-а]

Судове рішення щодо переходу права оренди. Відповідно до правових висновків якого - перехід прав на земельну ділянку від однієї особи до іншої можливий лише на тих же самих умовах, тобто змінюється лише суб'єктний склад правовідносин, а обсяг прав на земельну ділянку залишається незмінним.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75663908 Рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року у справі № 924/267/18]
== Див. також ==
* [http://www.osbb-inform.com.ua/2017/08/01/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96-%D0%B2-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0/ Стаття Віктора Кобилянського та Ольги Нікодімової «Передання землі у постійне користування співвласникам будинку - правові підстави]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Компенсація коштів, витрачених на ремонт під'їзду/даху багатоквартирного будинку

2025-07-16T15:39:32Z

Kyiv4.kyiv: зміни

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/page Житловий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2189-19/page Закон України "Про житлово-комунальні послуги"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/712-2018-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 05.09.2018 № 712 "Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76]
== Загальні положення ==
'''Багатоквартирний будинок - '''житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна.

Співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартири або нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку. Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.

=== Надання житлово-комунальних послуг ===
Надання житлово-комунальних послуг '''''здійснюється виключно на договірних засадах'''.'' Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

=== Істотні умови договору ===
'''Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:'''
* перелік послуг;
* вимоги до якості послуг;
* права і обов’язки сторін;
* відповідальність сторін за порушення договору;
* ціна послуги;
* порядок оплати послуги;
* порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;
* строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

== Укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком ==
Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов’язковим для виконання всіма співвласниками.

У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування.

В одному багатоквартирному будинку договір про надання послуг з управління може укладатися одночасно не більш як з одним управителем.

Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається ''строком на один рік.'' Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладений від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, може бути достроково розірваний у випадках та порядку, визначених законом.

== Учасники відносин у сфері житлово-комунальних послуг ==
Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2189-19/page Законом України «Про житлово-комунальні послуги»] учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є:
* власник,
* споживач,
* виконавець,
* виробник.
Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05#Text Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій] '''балансоутримувач будинку''' - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
=== Обов'язки наймодавця ===
Згідно з частинами 1-3 статті 176 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10/page#n809 Житлового кодексу України] наймодавець зобов'язаний своєчасно провадити ремонт жилих будинків, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання будинків і жилих приміщень, належне утримання під'їздів, інших місць загального користування будинків і придомової території. 
Капітальний ремонт жилих будинків, технічне обслуговування їх інженерного обладнання, а також поточний ремонт жилих приміщень, що його зобов'язаний '''проводити наймодавець''', здійснюються відповідно до правил користування жилим приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території, правил і норм технічної експлуатації житлового фонду.
=== Наслідки невиконання обов'язків щодо ремонту приміщення ===
Невиконання наймодавцем обов'язків по ремонту жилого приміщення у випадках, викликаних невідкладною необхідністю, дає наймачеві жилого приміщення право провести ремонт і '''стягнути з наймодавця вартість ремонту або зарахувати її в рахунок квартирної плати'''.

== Досудовий порядок ==
У випадку, коли наймач житлового приміщення самостійно провів ремонт і бажає стягнути вартість ремонту, йому необхідно '''письмово''' звернутися до наймодавця з вимогою відшкодування коштів, витрачених на ремонт. Також в якості обґрунтування сум понесених витрат необхідно долучити документи, що підтверджують факти сплати грошових сум. Це можуть бути, зокрема, чеки, квитанції, акти виконаних робіт тощо.

== Судовий порядок ==
Якщо наймодавець не погодиться на добровільне відшкодування, для захисту своїх прав можна звернутися до суду з позовною заявою про компенсацію коштів, витрачених на ремонт під'їзду/даху багатоквартирного будинку.
=== Вартість ===
За подання позову особа сплачує '''судовий збір''' у розмірі, передбаченому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України «Про судовий збір»].
{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/99547103 Постанова Дніпровського апеляційного суду, справа № 185/8209/19] - позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди '''задоволено частково'''
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/77700878 Рішення Пирятинського районного суд Полтавської області справа № 544/1214/18] - '''відмовлено''' у стягненні матеріальних збитків за проведення ремонтних робіт
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/110460147# Рішення Галицького районного суду міста Львів, справа № 461/5441/22] - позовні вимоги про відшкодування шкоди завданої залиттям квартири, '''задоволено повністю.'''
== Див. також ==
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
* [[Отримання компенсації за пошкоджене/зруйноване майно внаслідок збройного конфлікту]]
[[Категорія:Житлове право]]

Відведення земельної ділянки під ОСББ

2025-07-16T15:04:59Z

Kyiv4.kyiv: Незначні зміни, а саме, вірно вказане визначення поняття об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та прибрано не чинну статтю

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0927-05 Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76]
* [http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/D6E76505026C114EC225813100370781?OpenDocument Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності в місті Києві, затверджений рішенням Київради від 20 квітня 2017 року № 241/2463]

== Загальні поняття ==
'''Об'є́днання співвла́сників багатокварти́рного буди́нку''', або '''ОСББ''' — юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»])

'''ОСББ є однією із форм управління багатоквартирним будинком.''' Створення та діяльність ОСББ регулюються нормами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-14#Text Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»].

'''Прибудинкова територія''' — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, згідно ''ч.1 ст.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-19 Закону України "Про особливості здійснення право власності у багатоквартирному будинку"].'' Таким чином до прибудинкової території можна віднести не тільки земельну ділянку на якій розташовано сам будинок, а й тротуари та проїзди, ігрові майданчики, озеленені території, майданчики для тимчасового зберігання автомобілів тощо.
== Що належить до земельної ділянки багатоквартирного будинку ==
Згідно ''[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 статті 42 Земельного кодексу України,]'' земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
До земельної ділянки багатоквартирного будинку належать:
* земля, на якій розміщено житловий будинок;
* земля, на якій знаходяться будівлі і споруди, що стосуються такого будинку;
* прибудинкова територія.
Розміри і конфігурація земельної ділянки, на якій розміщений багатоквартирний будинок, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.
== Навіщо оформлювати землю під багатоквартирним будинком? ==
# '''Для органів місцевого самоврядування''' оформлення прав на землю означає формування земельних ділянок як об’єктів оподаткування та визначення платників податку (власників відповідних земельних ділянок або землекористувачів). Отже, кожна оформлена земельна ділянка — це додаткові надходження до бюджету. .
# Якщо йдеться про нове будівництво, наявність оформленого права на землю є обов’язковою умовою '''для початку будівельних робіт'''.
# Для співвласників будинку оформлення прав на землю — це спосіб відгородитися (інколи буквально — шляхом установлення паркана) як від формальних зазіхань на свою територію (відведення ділянок іншим особам), так і фактичного її використання «''чужими''» (установлення тимчасових споруд, паркування транспортних засобів тощо). Можливість зробити парковку під цілодобовою охороною з встановленням пункту охорони. Крім того, можна здати в оренду частину земельної ділянки під розміщення літнього кафе, або тимчасової споруди, а вилучені кошти спрямовувати на ремонт будинку.
# Згідно із законодавством України, до будівельних робіт належить не лише нове будівництво, але й капітальний ремонт, реставрація, реконструкція. І якщо остання проводиться зі зміною зовнішніх геометричних розмірів фундаменту в плані, то для цього також потрібно мати оформлене право на земельну ділянку (''див''. ч. 4 ст. 34 Містобудівного закону [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#n432]). Потреба в цьому виникає, зокрема, при намірі пристосувати приміщення на першому, другому чи цокольному поверхах для підприємницької діяльності. Звичайною умовою в цьому випадку є влаштування окремої вхідної групи, що, як правило, й означає зміну зовнішніх геометричних розмірів. І якщо згадати кількість магазинів, відділень банків, перукарень, аптек й інших комерційних об’єктів у багатоквартирних жилих будинках, проблема є вельми актуальною.
== Хто може оформлювати права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком ==
Відповідно до ''ст. 116 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України]'', мешканці багатоквартирних будинків мають право відвести земельну ділянку в постійне користування незалежно від створення ОСББ. Проте, якщо ОСББ не створено, відведення земельної ділянки можливе лише при згоді всіх без виключення власників житлових і нежитлових приміщень будинку, а на практиці такої згоди досягти майже неможливо.

Якщо створено ОСББ, то рішення про оформлення земельної ділянки необхідно прийняти на зборах співвласників і скласти відповідний протокол. Такий документ, безперечно, знадобиться при оформленні земельної ділянки.

На зборах також слід визначити представника від ОСББ, який буде діяти від імені об'єднання, а саме:
* оформлювати документи;
* підписувати договори;
* подавати клопотання.
'''Повноваження представника ОСББ повинні бути вказані в протоколі зборів співвласників.''' Також функції представника об'єднання мають право виконувати члени правління ОСББ.

Статтею 42 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України] визначено, що: «земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»

Тобто земля може передаватись безоплатно у власність, або у постійне користування. Для того, щоб отримати у власність земельну ділянку перш за все необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку та прийняти відповідне рішення й оформити його протоколом, у якому також зазначити відповідальну за цю процедуру особу. Як правило, це голова правління ОСББ (управдом).
== Порядок передачі земельної ділянки ==
Так як Кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства:
# Для отримання земельної ділянки у власність чи користування потрібно '''звернутися із клопотанням''' про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ''«до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 122 Земельного кодексу України], передають у власність або користування такі земельні ділянки»'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України]). Оскільки житлові будинки розташовані в межах населеного пункту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ст. 38 ЗКУ ]), таким органом буде місцева (міська, селищна, сільська) рада ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.1 ст. 122 ЗКУ]).
У клопотанні слід зазначити:
#* орієнтовний розмір земельної ділянки (точний буде визначено самим проектом землеустрою);
#* цільове призначення земельної ділянки (рекомендуємо вказати його згідно з КВЦПЗ: ''«код 02.03. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку»'';
#* вид права на землю (для передання у власність або постійне користування);
#* місцезнаходження земельної ділянки (адресу будинка).
''
До клопотання потрібно додати:''
#* графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Такими матеріалами можуть бути: (черговий) кадастровий план, викопіювання з генерального плану чи детального плану територій або будь-які інші графічні матеріали. Але при цьому бажано використовувати матеріали, які дозволяють чітко визначити місце розташування земельної ділянки, бажано з прив’язкою до існуючого кадастрового поділу. Доволі зручним варіантом у цьому плані є роздруківка відповідного фрагмента з публічної кадастрової карти;
#* письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Така згода зокрема потрібна, якщо земельна ділянка перебуває в користуванні замовника будівництва (не сплив строк договору оренди).
# Отримавши клопотання, відповідна рада зобов’язана '''розглянути його в місячний строк''' і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивовану відмову в його наданні ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.3 ст. 123 ЗКУ]). '''Підставою відмови''' може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання й охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
# Після отримання дозволу здійснюється '''розроблення проекту землеустрою'''.
Розробити проект землеустрою можуть:
#* юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням і в складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
#* фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text ст. 26 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 р. № 858-IV]). При укладенні договору на розробку проекту землеустрою варто скористатися типовим договором, затвердженим постановою КМУ від 04.03.2004 р. № 266. Водночас особливу увагу рекомендуємо звернути на строк виконання робіт і відповідальність виконавця за порушення договору.
# Наступний крок - '''погодження проекту землеустрою'''. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.ч. 1, 2 ст. 186 ЗКУ]1 , проект землеустрою підлягає погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (нині це відповідний підрозділ Держгеокадастру України), і структурним підрозділом районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, — виконавчого органу міської ради у сфері містобудування й архітектури. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 1 ст. 1861 ЗКУ], за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч.ч. 2 і 3 згаданої статті], — завірені ним копії проекту. Відповідний орган зобов’язаний протягом '''10 робочих''' днів із дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом із повідомленням розробнику свої висновки про його погодження чи про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті згідно з ними нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови в погодженні може бути лише невідповідність положень проекту вимогам законів і прийнятих згідно з ними нормативно-правових актів, документації із землеустрою чи містобудівній документації. У разі відмови в погодженні у відповідному висновку має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути подовжений). Повторна відмова допускається, лише якщо не було усунено недоліки, на яких наголошувалося в попередньому висновку.
# Сформована внаслідок розробки проекту землеустрою земельна ділянка '''має бути зареєстрована як об’єкт права в державному земельному кадастрі'''.
Наслідком такої реєстрації будуть:
#* присвоєння земельній ділянці унікального кадастрового номера;
#* поява земельної ділянки на публічній кадастровій карті;
#* отримання замовником витягу з державного земельного кадастру.
# '''Протягом двох тижнів''' із дня отримання погодженого проекту землеустрою відповідна '''рада приймає рішення про його затвердження та надання земельної ділянки''' у власність або постійне користування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text ч. 6 ст. 123 ЗКУ]). Зважаючи на специфіку діяльності місцевих рад (зокрема, періодичність чергових пленарних засідань), зазначений строк на практиці є істотно довшим.
# '''Реєстрація речового права на земельну ділянку''' врегульована [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV]. Вона аналогічна і для права власності, і для права постійного користування. Єдина відмінність полягає в тому, що в разі виникнення права власності власник отримає додатковий документ — свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Для проведення реєстрації державному реєстратору (безпосередньо або через центр надання адміністративних послуг) необхідно подати:
#* заяву;
#* витяг із державного земельного кадастру;
#* рішення відповідної ради про надання земельної ділянки у власність або постійне користування;
#* витяг або виписку з ЄДР (для підтвердження статусу юридичної особи заявника);
#* документ, що підтверджує повноваження представника заявника, і документ, що посвідчує особу представника;
#* документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
#* документ про сплату адміністративного збору. '''Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує п’яти робочих днів''' (ч. 5 ст. 15 Закону про реєстрацію). За результатами реєстрації замовник '''отримує витяг із державного реєстру прав''', який і підтверджуватиме набуте право на землю.
== Судова практика ==
Судова практика визнає за ОСББ право отримати безоплатно у власність, або ж у користування земельну ділянку.
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74505993 Постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/80555603 Постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 263/68/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81241382 Постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №461/8315/17]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89868871 Постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 522/15253/16-а]

Судове рішення щодо переходу права оренди. Відповідно до правових висновків якого - перехід прав на земельну ділянку від однієї особи до іншої можливий лише на тих же самих умовах, тобто змінюється лише суб'єктний склад правовідносин, а обсяг прав на земельну ділянку залишається незмінним.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/75663908 Рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 липня 2018 року у справі № 924/267/18]
== Див. також ==
* [http://www.osbb-inform.com.ua/2017/08/01/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96-%D0%B2-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0/ Стаття Віктора Кобилянського та Ольги Нікодімової «Передання землі у постійне користування співвласникам будинку - правові підстави]
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Органи місцевого самоврядування]]

Вогнепальна зброя, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя

2025-06-27T12:00:10Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ "Про право власності на окремі види майна"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»]
== Загальна інформація ==
За правилом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n315 статті 60 Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n331:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2063.%20%D0%97%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%B6%D1%8F%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%81%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%20%D0%BC%D1%96%D0%B6%20%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8. статтею 63 Сімейного кодексу України] дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n356 частини першої статті 70 Сімейного кодексу України] у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

'''Важливо!''' До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність '''не застосовується''' до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n296 пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України] особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Громадяни набувають права власності на вогнепальну зброю, придбану ними з відповідного дозволу, що надається органами внутрішніх справ, згідно зі Спеціальним порядком набуття права власності громадянами на окремі види майна, установленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2471-12 постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ "Про право власності на окремі види майна"].
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|+
|'''Увага!''' Проаналізувавши судову практику стає зрозумілим, що зброя не може вважатися об`єктом індивідуального користування когось із подружжя, а тому не є особистою приватною власністю. Як правило, суди залишають зброю у власності тієї особи, у якої є [[Право на отримання дозволу на зброю|дозвіл на її зберігання]], однак з компенсацією половини вартості такої зброї іншому з подружжя.
Однак, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. У разі придбання майна у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
|}
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481679 Постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/20563/16-ц]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85798735 Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року у справі № 761/32835/16-ц]
== Див. також ==
* [[Право на отримання дозволу на зброю]]
* [[Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя]]
* [[Право особистої приватної власності дружини та чоловіка]]
* [[Розподіл майна подружжя шляхом укладення спеціального договору]]
* [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі]]
[[Категорія:Поділ спільного майна подружжя]]

Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім

2025-06-26T14:16:55Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
== Що таке повна цивільна дієздатність? ==
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто, це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n183 (стаття 30 Цивільного кодексу України).]

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n214 ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України]). [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n218 ст. 35], передбачена можливість надання повної цивільної дієздатності до досягнення повноліття (емансипація) чи до одруження у разі, якщо неповнолітня особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини.

Надання повної цивільної дієздатності здійснюється на підставі рішення органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Тільки у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Тобто, набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності відбувається:
*на підставі зазначених в законі юридичних фактів;
*на підставі рішення уповноваженого органу у випадках, передбачених законом.
== Набуття повної цивільної дієздатності ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n215 ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу України] визначено, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності. Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n128 ч. 1 ст. 22 Сімейного кодексу України]).

Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n133 ч. 2 ст. 23 Сімейного кодексу України]). Надання права на укладення шлюбу відоме під назвою "диспенсація".
== Підстави надання повної цивільної дієздатності ==
*'''Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини'''. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.
*'''Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю'''. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця
'''При цьому слід звернути увагу, що відповідність неповнолітньої особи зазначеним вимогам ще не означає, що повна цивільна дієздатність буде надана даній особі. Повна цивільна дієздатність виникає з моменту прийняття рішення уповноваженими на те законом органами'''.
== Чи зберігається повна цивільна дієздатність у разі припинення обставин, які були підставами для її набуття? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n215 п. 2,3 ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу України] зазначає, що у разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання його недійсним (''лише у разі якщо це не пов'язано з протиправною поведінкою неповнолітньої особи''), набута неповнолітньою особою повна цивільна дієздатність зберігається. У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n224 ч. 5 ст. 35 Цивільного кодексу України] зазначено, що у разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
== Порядок надання повної цивільної дієздатності ==
=== Куди звертатись? ===
* Для надання повної цивільної дієздатності '''неповнолітній звертається із заявою до органу опіки та піклування''' за місцем свого проживання. Саме по собі укладення трудового договору чи реєстрація підприємницької діяльності не надає повної цивільної дієздатності. Це є підставою для звернення у відповідні органи.
Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування лише у разі наявності письмової згоди обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n220 ч. 2 ст. 35 Цивільного кодексу України]).
* Відсутність письмової згоди хоча б одного з батьків (усиновлювачів) створює для неповнолітнього можливість надання повної цивільної дієздатності лише в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n220 ч. 2 ст. 35 Цивільного кодексу України]).
=== Судовий порядок надання повної цивільної дієздатності ===
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто [[Звернення до суду: окреме провадження|в порядку окремого провадження]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8307 ст.301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8311 стаття 302 Цивільного процесуального кодексу України]).

[https://sr.od.court.gov.ua/sud1525/inshe/zrazkipozovnihzayav/zayavapronadannianepovnolitniosobipovnoitsivilnoidiezdatnosti Зразок заяви про надання повної цивільної дієздатності для неповнолітньої матері]

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8313 стаття 303 Цивільного процесуального кодексу України]).

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

'''<big>Моментом надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності є момент набрання рішенням суду законної сили.</big>'''

'''Після набрання законної сили рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності надсилається органу опіки та піклування'''. Це рішення є підставою для зняття піклування органами опіки і піклування. Повна цивільна дієздатність, надана неповнолітній фізичній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, поширюється на усі цивільні права і обов'язки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n218 ст. 35 Цивільного кодексу України]).

''Водночас слід звернути увагу на те, що в окремих, виключних випадках, закон пов'язує набуття деяких цивільних прав та обов'язків з досягненням певного віку, тому навіть надання повної цивільної дієздатності для їх реалізації недостатньо. Наприклад, право на створення фермерського господарства має громадянин, який досяг 18 років'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n39 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство"]).

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/106442680 Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2022 року у справі № 301/2624/22]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/78281104 Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року у справі № 229/5387/18]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85770643 Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 686/19464/19]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія:Суди]]

Надання повної цивільної дієздатності неповнолітнім

2025-06-26T14:07:12Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-07 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"]
== Що таке повна цивільна дієздатність? ==
Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Тобто, це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n183 (стаття 30 Цивільного кодексу України).]

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n214 ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України]). [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільним кодексом України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n218 ст. 35], передбачена можливість надання повної цивільної дієздатності до досягнення повноліття (емансипація) чи до одруження у разі, якщо неповнолітня особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини.

Надання повної цивільної дієздатності здійснюється на підставі рішення органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Тільки у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Тобто, набуття неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності відбувається:
*на підставі зазначених в законі юридичних фактів;
*на підставі рішення уповноваженого органу у випадках, передбачених законом.
== Набуття повної цивільної дієздатності ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n215 ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу України] визначено, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності. Момент набуття повної цивільної дієздатності — реєстрація шлюбу. Шлюбний вік для чоловіків і жінок встановлений у вісімнадцять років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n128 ч. 1 ст. 22 Сімейного кодексу України]).

Однак за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n133 ч. 2 ст. 23 Сімейного кодексу України]). Надання права на укладення шлюбу відоме під назвою "диспенсація".
== Підстави надання повної цивільної дієздатності ==
*'''Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини'''. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.
*'''Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю'''. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця
'''При цьому слід звернути увагу, що відповідність неповнолітньої особи зазначеним вимогам ще не означає, що повна цивільна дієздатність буде надана даній особі. Повна цивільна дієздатність виникає з моменту прийняття рішення уповноваженими на те законом органами'''.
== Чи зберігається повна цивільна дієздатність у разі припинення обставин, які були підставами для її набуття? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n215 п. 2,3 ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу України] зазначає, що у разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття або визнання його недійсним (''лише у разі якщо це не пов'язано з протиправною поведінкою неповнолітньої особи''), набута неповнолітньою особою повна цивільна дієздатність зберігається. У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n224 ч. 5 ст. 35 Цивільного кодексу України] зазначено, що у разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
== Порядок надання повної цивільної дієздатності ==
=== Куди звертатись? ===
* Для надання повної цивільної дієздатності '''неповнолітній звертається із заявою до органу опіки та піклування''' за місцем свого проживання. Саме по собі укладення трудового договору чи реєстрація підприємницької діяльності не надає повної цивільної дієздатності. Це є підставою для звернення у відповідні органи.
Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування лише у разі наявності письмової згоди обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n220 ч. 2 ст. 35 Цивільного кодексу України]).
* Відсутність письмової згоди хоча б одного з батьків (усиновлювачів) створює для неповнолітнього можливість надання повної цивільної дієздатності лише в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n220 ч. 2 ст. 35 Цивільного кодексу України]).
=== Судовий порядок надання повної цивільної дієздатності ===
Питання про надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності розглядаються в безспірному порядку, тобто [[Звернення до суду: окреме провадження|в порядку окремого провадження]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8307 ст.301-304 Цивільного процесуального кодексу України]).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8311 стаття 302 Цивільного процесуального кодексу України]).

[https://docs.google.com/document/d/0B84Fn7fObiluc2NSQ18yR21aOWs/edit?usp=sharing&ouid=108485453809394847258&resourcekey=0-Nu5qHKKYkpdrsMNGHRNc9g&rtpof=true&sd=true Зразок заяви про надання повної цивільної дієздатності.]

[https://sr.od.court.gov.ua/sud1525/inshe/zrazkipozovnihzayav/zayavapronadannianepovnolitniosobipovnoitsivilnoidiezdatnosti Зразок заяви про надання повної цивільної дієздатності для неповнолітньої матері]

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов’язковою. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8313 стаття 303 Цивільного процесуального кодексу України]).

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

'''<big>Моментом надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності є момент набрання рішенням суду законної сили.</big>'''

'''Після набрання законної сили рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності надсилається органу опіки та піклування'''. Це рішення є підставою для зняття піклування органами опіки і піклування. Повна цивільна дієздатність, надана неповнолітній фізичній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку, поширюється на усі цивільні права і обов'язки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n218 ст. 35 Цивільного кодексу України]).

''Водночас слід звернути увагу на те, що в окремих, виключних випадках, закон пов'язує набуття деяких цивільних прав та обов'язків з досягненням певного віку, тому навіть надання повної цивільної дієздатності для їх реалізації недостатньо. Наприклад, право на створення фермерського господарства має громадянин, який досяг 18 років'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#n39 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство"]).

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/106442680 Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2022 року у справі № 301/2624/22]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/78281104 Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року у справі № 229/5387/18]

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85770643 Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 686/19464/19]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Цивільні справи окремого провадження‎]]
[[Категорія:Суди]]

Повернення майна чи відшкодування його вартості депортованим особам або їх спадкоємцям

2025-06-19T09:47:51Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1223-18 Закон України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-12 Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/357-2019-%D0%BF Постанова Кабінету міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 357 «Про затвердження Порядку повернення майна чи відшкодування його вартості депортованим особам або у разі їх смерті спадкоємцям таких осіб»]
== Депортовані особи та їх спадкоємці ==
'''Згідно з ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1223-18 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»] депортованими особами визнаються громадяни колишнього СРСР, хто набули громадянства України, та належать до:'''
* осіб кримськотатарського народу та інших національностей, які були насильницьки переселені за національною ознакою на спецпоселення згідно з рішенням органів державної влади колишнього СРСР або союзних республік з місць постійного проживання, що є територією сучасної України;
* осіб, які були примусово направлені на спецпоселення до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо;
* осіб, які на момент депортацій перебували за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких згодом були поширені обмеження прав і свобод за національною ознакою, у тому числі заборона на повернення і проживання в місцях постійного проживання;
* осіб, які народилися в сім’ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання, але не пізніше набрання чинності цим Законом.
Окремими законами України може встановлюватися порядок відновлення прав інших категорій осіб, яких було піддано насильницькому переселенню.
Спадкоємцями можуть виступати фізичні та юридичні особи в залежності від типу спадкування ([[Спадкування за законом|за законом]] та [[Спадкування за заповітом|за заповітом]]).
== Порядок звернення із заявою про повернення майна чи відшкодування його вартості ==
=== Хто має право на компенсацію ===
Депортовані особи та їх спадкоємці, у тому числі [[Встановлення факту внутрішнього переміщення особи та отримання відповідної довідки|ті, кого взято на облік як внутрішньо переміщені особи,]] мають право на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок депортації.
=== Які документи потрібно надати ===
Документи, що подаються для повернення майна:
* заява про повернення майна чи відшкодування його вартості;
* копія паспорта громадянина України;
* копія посвідчення особи, депортованої за національною ознакою;
* копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
* копія документів, що підтверджують право власності заявника на майно, а також інших документів (у тому числі архівних) про вилучення майна, його якісні характеристики (модель, марка тощо). 
Для відшкодування вартості вилученого майна подаються такі документи:

* для майна - звіт про оцінку майна, складений відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”];
* для земельної ділянки, вільної від забудов - звіт з експертної грошової оцінки земельної ділянки, складений відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1378-15 Закону України “Про оцінку земель”].
=== Порядок звернення ===
Депортовані особи або їх спадкоємці не пізніше трьох років із дня набуття статусу депортованої особи подають пакет документів за місцезнаходженням майна до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації або до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (у разі, якщо майно, стосовно якого подається заява, знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення. 
=== Підстави для відмови ===
{| class="wikitable"
|-
! Підстави для відмови в реєстрації заяви !! Підстави для відмови в поверненні майна чи відшкодуванні його вартості
|-
| 1) недотримання строку подання заяви; 
2) неподання передбачених документів; 
3) закінчення строку дії звіту про оцінку майна, звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки (у разі наявності).
|| 1) виявлення недостовірної інформації в документах, поданих заявником; 
2) підтвердження факту надання депортованій особі після повернення її до місця постійного проживання у власність житла, збудованого або придбаного за рахунок державного або місцевих бюджетів, чи компенсації за рішеннями органів влади колишнього СРСР, Кабінету Міністрів України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; 
3) непідтвердження права власності заявника на майно або факту, що особа є спадкоємцем.
|}
== Повернення майна чи відшкодування його вартості ==
=== Повернення майна ===
Протягом одного місяця приймається рішення про передачу майна заявнику та здійснює оформлення відповідних документів, необхідних для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
{| class="wikitable"
|-
| Загальний строк – не більше 2 місяців після прийняття рішення.
|}
Повернення майна відбувається на '''безоплатній основі.''' 
=== Відшкодування вартості майна ===
Відшкодування вартості майна відбувається поетапно протягом 5 років після прийняття рішення. Мінімальна одноразова виплата - '''не менше ніж одна п’ята частина нарахованої суми відшкодування.'''

 
У разі смерті депортованої особи після прийняття відповідного рішення вартість майна відшкодовується її спадкоємцям.
{| class="wikitable"
|[[Файл:Лого_Рада_Європи.jpg|праворуч|безрамки|70x70пкс|посилання=https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B8.jpg]]<center>'''''Консультацію перевірено за підтримки проєкту Ради Європи''''' '''''"Внутрішнє переміщення в Україні: розробка тривалих рішень. Фаза ІІ"'''''</center>
|}
== Корисні посилання ==
* [https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/185935_derzhava-vdshkodu-deportovanim-osobam-vartst-viluchenogo-mayna Держава відшкодує депортованим особам вартість вилученого майна]
* [https://zib.com.ua/ua/109129-yak_otrimati_status_osobi_deportovanoi_za_nacionalnoyu_oznak.html Як отримати статус депортованого за національною ознакою?]
[[Категорія: Особисті немайнові права фізичної особи]]
[[Категорія: Внутрішньо переміщені особи]]
[[Категорія: Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія: Реабілітовані особи]]
[[Категорія: Інші питання цивільного права]]

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини

2025-06-19T09:40:25Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Ратифікована Україною 17 липня 1997 р.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"]
== Загальні положення ==
Незаконне позбавлення волі або викрадення людей є одним із найбільш серйозних порушень прав людини, яке порушує їх основні конституційні та міжнародні гарантії.

В [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] закріплено, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищими соціальними цінностями" (ст. 3). Ці положення відображені і в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейській конвенції з прав людини], яка гарантує право на життя, недоторканність особистого життя та свободу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1382-15#Text Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"] кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
== Склад кримінального правопорушення ==
=== Суб’єкт ===
'''''Суб'єкт''''' '''''злочину''' -'' загальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Проте суб'єктом цього злочину не можуть бути особи, які відповідно до закону мають право тримати особу в місці, де вона не бажає перебувати, або поміщати її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити, але тільки з мотивів піклування про фізичне і психічне здоров'я підопічного чи з інших суспільно корисних мотивів (батьки, усиновителі, прийомні батьки стосовно своїх рідних, усиновлених чи прийомних дітей, опікуни і піклувальники стосовно осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, педагогічні та науково-педагогічні працівники стосовно піднаглядних дітей, працівники міліції, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, посадові особи інших відомств, задіяних до антитерористичної операції тощо, стосовно будь-яких громадян у випадках, передбачених відповідними законами України, тощо). Але тривала заборона дитині її батьками протягом відносно тривалого строку (кількох тижнів чи місяців) залишати квартиру, вчинювана як виховний примусовий захід, дає підстави для кваліфікації діяння за [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ст. 146 КК України] як незаконного позбавлення волі.
=== Суб’єктивна сторона ===
'''''Суб'єктивна сторона''' '''злочину''''' характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що за законом вона не має права позбавляти волі чи викрадати іншу особу, але бажає це зробити. Мотиви незаконного позбавлення волі можуть бути різними, крім суспільно корисних.

Ставлення особи до тяжких наслідків незаконного позбавлення волі або викрадення людини, передбачених [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ч. 3 ст. 146 КК України], може бути тільки необережним. У разі, якщо незаконне позбавлення волі, наприклад, є способом умертвіння людини, діяння винного кваліфікується за відповідними частиною і пунктом [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ст. 115 КК України].

Дії особи, яка викрала особу і умисно вбила її, мають кваліфікуватися за [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ч. 3 ст. 146 КК України] за ознакою спричинення тяжких наслідків і за [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 п. 3 ч. 2 ст. 115 КК України].
=== Об’єкт ===
''Основним безпосереднім '''об'єктом злочину''' є воля, честь і гідність особи.''

Волю людини слід розуміти як право ніким не бути примушеним робити те, що не передбачено законодавством, право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 19 і 23 Конституції України]), як гарантовану можливість реалізації нею таких конституційних прав і свобод як, зокрема: свобода та особиста недоторканність, право на невтручання в її особисте життя, свобода пересування і право на вільний вибір місця проживання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 29, 32, 33 Конституції України]).

''Честь'' - це сукупність моральних принципів, якими керується людина у своїй поведінці.

''Гідність'' людини передбачає усвідомлення людиною як носієм сукупності певних моральних, світоглядних, професійних тощо якостей своєї суспільної цінності, що створює у неї підстави для самоповаги. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ст. 28 Конституції України] кожен має право на повагу до його гідності.

Додатковим факультативним об'єктом злочину можуть бути життя, здоров'я особи, громадська безпека тощо.

Обов'язковою ознакою цього злочину є ''потерпілий.'' Потерпілою від злочину є будь-яка особа, що досягла 14 років. Вчинення цього злочину щодо особи, якій не виповнилося 14 років, утворює кваліфікований вид злочину ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ч. 2 ст. 146 КК]).
=== Об’єктивна сторона ===
''Об'єктивна сторона'' цього діяння має дві форми.
==== 1. Позбавлення волі ====
Позбавлення волі може полягати у триманні особи в місці, де вона взагалі не бажає або більше не бажає перебувати, або в поміщенні її в місце, яке вона не має змоги вільно залишити, хоча бажає цього. Воно може бути здійснено із застосуванням насильства, з погрозою його застосування, а також зі створенням обстановки неможливості рухатись, залишити певну територію (замикання в приміщенні, вивезення у віддалене безлюдне місце), доведення до безпорадного стану. Незаконним позбавлення волі є у всіх випадках, коли воно здійснюється не відповідно до Конституції, законів України, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України'','' згідно з якими жодна людина не може бути позбавлена волі інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і лише у певних випадках.
===== Способи незаконного позбавлення волі =====
- обман;

- зловживання довір'ям;

- відібрання засобів пересування;

- відібрання ключів чи інших необхідних засобів тощо.
==== 2. Викрадення людини ====
Викрадення людини означає заволодіння нею і незаконне переміщення її з одного певного місця, де вона вільно перебувала згідно з власною волею, до іншого'','' яке супроводжується фактичним обмеженням її свободи пересування. За своїм змістом протиправність переміщення людини збігається з незаконністю позбавлення її волі.
===== Способи викрадення =====
''- таємний'' (викрадення вчинене за відсутності інших осіб щодо людини, яка не розуміє значення вчинюваних з нею дій у зв'язку з малоліттям, знаходженням у безпорадному стані тощо);
- відкритий (коли особи, у присутності яких здійснюється викрадення, на думку винного, розуміють значення вчинюваних ним злочинних дій. Таке заволодіння може відбутися, скажімо, шляхом грабежу чи розбійного нападу);

- ''шляхом обману чи зловживання довірою'' (скажімо, винна особа забирає людину із притулку для старих на підставі підроблених документів);

- ''насильницький'' (заволодіння людиною в результаті вимушено-добровільної передачі її винному під погрозою насильства над її батьком, усиновителем, опікуном, піклувальником, вихователем тощо, або під погрозою насильства над особами, близькими для останніх, або розголошення відомостей, що ганьблять їх, пошкодження чи знищення їхнього майна).

Діяння як у формі незаконного позбавлення волі, так і у формі викрадення людини вважаються закінченими з моменту фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого. При цьому необхідно враховувати, що і незаконне позбавлення волі, і викрадення людини належать до триваючих злочинів, тому зазначені діяння вважаються вчинюваними аж до часу фактичного звільнення потерпілого.
== Кваліфікуючі ознаки злочину ==
'''Кваліфікуючими ознаками''' злочину ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ч. 2 ст. 146 КК]) є вчинення його:

1) щодо малолітнього: діяння вчинялися щодо дитини, якій на момент позбавлення волі або викрадення не виповнилося 14 років; при цьому, винний знав, допускав або в залежності від обставин передбачав малолітній вік потерпілого (незаконне позбавлення волі або викрадення дитини, яку винний помилково вважав малолітньою, підлягає кваліфікації за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 146, а також ч. 1 ст. 146 КК України);

2) із корисливих мотивів: винна особа при скоєнні таких діянь прагне досягти будь-якої матеріальної вигоди для себе особисто або для інших осіб (заволодіти майном потерпілого чи інших осіб, одержати вигоди майнового характеру), а також намагається позбутися матеріальних витрат (не повертати боргу, звільнитися від виконання обов’язків майнового характеру по утриманню непрацездатної особи, по виплаті матеріального відшкодування);

3) щодо двох або більше осіб: заволодіння та подальше тримання двох або більше потерпілих одночасно або при незначному проміжку у часі, якщо дії щодо декількох осіб об’єднані єдиним умислом на це (у випадках послідовного викрадення двох або більше осіб при виникненні самостійного конкретизованого умислу щодо кожного потерпілого вчинене кваліфікується як одиничні злочини з посиланням на відповідні частини [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ст. 146 КК]);

4) за попередньою змовою групою осіб: коли в злочині брали участь не менше двох виконавців, які домовились про вчинення злочину, і кожен із співвиконавців вчинив хоча б одне з діянь, які утворюють об’єктивну сторону, а також якщо, крім виконавця (виконавців), у вчиненні злочину були задіяні організатор, підбурювач або пособник;

5) способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого: дії, які заподіяли особі легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння реально створювали небезпеку настання смерті потерпілого, загрозу заподіяння йому тяжких, середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, загрозу заподіяння іншої шкоди його здоров’ю (наприклад, введення в організм особи наркотичних засобів, психотропних речовин, лікарських препаратів, отрути та інших сильнодіючих речовин, використання електрошокеру, мордування, здушення шиї, застосування зброї, спеціальних знарядь, утримання в сирому, холодному або темному приміщенні);

6) пов'язане із заподіянням потерпілому фізичних страждань: сильний фізичний біль, що відчуває потерпілий внаслідок побоїв, мордування, катування, тримання потерпілого в умовах, непридатних або непристосованих для перебування людини (висока або низька температура в приміщенні, нестача повітря, освітлення, позбавлення їжі, води, сну, засобів гігієни;

7) із застосуванням зброї: використання будь-якого виду вогнепальної або холодної зброї для фізичного впливу на потерпілого (заподіяння тілесних ушкоджень, іншої шкоди здоров’ю) або психічного впливу на особу (погроза застосування зброї, яка створювала реальну небезпеку для життя та здоров’я особи, демонстрація оголеної або приведеної до бойової готовності зброї або її оголення);

8) протягом тривалого часу: тривалий час є оціночною ознакою, наявність чи відсутність якої має визначатися судом з урахуванням конкретного астрономічного строку, протягом якого особа була позбавлена волі, місця, де вона трималась, способу її утримання, інших конкретних обставин справи та особи потерпілого. Зазвичай це принаймні кілька тижнів.

Кваліфікуюча ознака тривалого часу вчинення діяння може стосуватись лише незаконного позбавлення волі особи, бо інша форма розглядуваного злочину – викрадення людини – не є триваючим злочином.

'''Особливо кваліфікуючими ознаками злочину''' '''є''' ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ч. 3 ст. 147 КК]):

1) вчинення його організованою групою: здійснення злочинної діяльності внутрішньо стійким об’єднанням трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою ряду викрадень, або тільки одного злочину, який потребує ретельної довготривалої підготовки;

2) спричинення ним тяжких наслідків: у разі настання смерті або самогубства потерпілої особи, втрата нею будь-якого органу чи втрата органом його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності. (наприклад, смерті, самогубства потерпілого, тяжких тілесних ушкоджень тощо).
== Санкція (покарання) ==
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ч.1 ст. 146 КК]).
Ті самі діяння, вчинені щодо малолітнього або з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ч.2 ст. 146 КК]).

Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ч.3 ст.146 КК]).

За статтею [https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 146 КК] карається лише незаконне позбавлення волі, тому відповідальність виключається, якщо особу було позбавлено волі внаслідок необхідної оборони ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ст. 36 КК]), правомірного затримання особи, що вчинила злочин ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ст. 38 КК]), або крайньої необхідності ([https://ips.ligazakon.net/document/T012341?an=758 ст. 39 КК]). Виключається відповідальність у випадках, коли батьки застосовують примусово-виховні заходи щодо своїх неповнолітніх дітей. Питання законного позбавлення волі регулюються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією] та іншими законами України.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування

2025-06-19T09:35:13Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р.]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_034 Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників 1975 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_518 Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р.]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_025 Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України] (далі - КПК України)
== Поняття ==
'''Видача особи (екстрадиція)''' - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4212 (частина 1 статті 541 КПК України).]

'''Міжнародна правова допомога''' - проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4212 (частина 1 статті 541 КПК України).]

'''Компетентний орган''' - орган, що здійснює кримінальне провадження, який звертається із запитом згідно з цим розділом або який забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (частина 1 статті 541 КПК України).]
== Підстави застосування ==
Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. 
Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4395 (частина 1 статті 573 КПК України)].

Виходячи зі змісту [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4400 статті 574 КПК України], видачі підлягають такі категорії осіб:

- підозрювані під час провадження на стадії досудового розслідування;

- обвинувачені (засуджені) у провадженнях на стадії судового розгляду або виконання вироку.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_025#Text статті 2 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р.] особу, засуджену на території однієї держави, може бути передано на територію іншої держави для відбування призначеного їй покарання.

Договірні держави зобов’язуються видавати одна одній всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої держави за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами, з метою виконання вироку або постанови про взяття під варту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033#Text стаття 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р.]).
== Центральний орган України щодо видачі особи (екстрадиції) ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4400 Відповідно до статті 574 КПК України], центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
* Генеральна прокуратура України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.
* Міністерство юстиції України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку.
Центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції) відповідно до кримінального процесуального законодавства:
* звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення;
* розглядають запити компетентних органів іноземних держав про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення та приймають рішення щодо них;
* організовують проведення екстрадиційної перевірки;
* організовують прийом-передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;
* здійснюють інші повноваження, визначені цим розділом або міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4400 частина 4 статті 574 КПК України]).
== Порядок підготовки документів та направлення запитів ==
Процесуальний порядок підготовки документів та направлення запиту про видачу особи (екстрадицію) передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4410 статтею 575 КПК України.]

Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених КПК України та відповідним міжнародним договором України.

Клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину. До клопотання додаються такі документи:
# засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;
# копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;
# довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;
# положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;
# висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;
# довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;
# інформація про перебіг строків давності;
# інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.
== Спрощений порядок видачі осіб з України ==
# Особі, щодо якої надійшов запит про її видачу, повідомляється про право звертатися з проханням згідно з цією статтею про застосування спрощеного порядку видачі і роз’яснюється порядок надання відповідної заяви.
# Спрощений порядок видачі з України особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення в повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для видачі.
# Прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про затвердження згоди особи на видачу. Слідчий суддя розглядає клопотання за участю особи, що підлягає видачі, її захисника та прокурора. Слідчий суддя зобов’язаний переконатися, що особа, яка підлягає видачі, добровільно погоджується на свою видачу і усвідомлює всі наслідки цієї видачі, після чого постановляє ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу або про відмову в цьому.
# У разі отримання заяви про згоду особи на видачу запитуючій стороні та її затвердження ухвалою слідчого судді прокурор передає заяву на розгляд центральному органу України, який протягом трьох днів розглядає її та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі.
# Якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, застосовується звичайний порядок розгляду запиту про видачу.
# Після затвердження слідчим суддею згоди особи на застосування спрощеного порядку видачі така згода не може бути відкликана [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 (стаття 588 КПК України).]
== Відмова у видачі особи (екстрадиції) ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4527 статті 589 КПК України], у видачі особи іноземній державі може бути відмовлено, якщо:

1) ця особа на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин непередбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав даних, без яких неможливе прийняття рішення про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;

5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

Особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров’ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України.

У разі відмови у видачі з мотивів громадянства та наявності статусу біженця або з інших підстав, що не виключають здійснення кримінального провадження, за клопотанням компетентного органу іноземної держави Офіс Генерального прокурора доручає здійснення досудового розслідування стосовно цієї особи в порядку, передбаченому КПК України.
== Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію) ==
* Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.
* Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.
* У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.
* Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.
== Порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію) ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4542 Статтею 591 КПК України] визначено порядок оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію):
# Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 статтею 588 КПК України]. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України.
# Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під вартою, уповноважена службова особа місця ув’язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це відповідну обласну прокуратуру.
# Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п’яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні.
# При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію).
# За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою: залишає скаргу без задоволення; задовольняє скаргу і скасовує рішення про видачу (екстрадицію).
# Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.
# Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою.
Завершення процедури екстрадиції відбувається за умов передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4559 статтею 593 КПК України], а саме:

1. З метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України.

2. Передача особи має бути здійснена протягом п’ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передачі, крім випадку, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4520 статтею 588 КПК України]. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.

3. Якщо компетентний орган іноземної держави з незалежних від нього обставин не може прийняти таку особу, центральний орган України встановлює нову дату передачі у строки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4559 частиною другою статті 593 КПК України.]

4. Під час фактичної передачі особи компетентний орган іноземної держави інформується про строк перебування її під вартою в Україні.

5. Доставлення до установ системи виконання покарань особи, щодо якої компетентним органом іноземної держави прийнято рішення про видачу в Україну, забезпечують компетентні органи України за дорученням (зверненням) центрального органу України.
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Зарахування трудового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі

2025-06-12T13:06:58Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/643_142 Угода про порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року]

== Загальні положення ==
15.01.1993 року набула чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі] та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення. Цією Угодою було чітко регламентовано умови набуття права на пенсію особами, які працювали на в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі та надано право дострокового виходу на пенсію.

=== Умови виходу на пенсію ===
Відповідно до пункту 1 статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасової Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі] громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком):
* чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років,
* жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.

Ця пільга застосовується при обчисленні страхового стажу набутого особою за періоди до 1 січня 1991 року та безпосередньо впливає на збільшення розміру пенсії.
{| class="wikitable"
!'''Важливо !''' Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як у районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи у районах Крайньої Півночі.
|}
У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

=== Відшкодування витрат на виплату пенсії ===
Відповідно до статті 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_004 Тимчасової Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року] , при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року.

У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін.

Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно з законодавством України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року).

== Перелік документів для обчислення пільгового стажу ==
* трудова книжка, в якій є існуючий штамп підприємства про поширення пільг щодо обчислення стажу роботи (тільки запису в трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не достатньо для обчислення стажу з урахуванням кратності);
* письмовий трудовий договір, або довідки підприємства, установи, організації, де працювала особа, в яких зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період.

Право на пільгове обчислення стажу підтверджується документами, що засвідчують факт укладання особами трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях '''прирівняних до них строком не менше трьох років,''' так як законодавством у ті часи було надано право на пільги щодо обчислення стажу роботи '''лише особам, які укладали строкові трудові договори не менше ніж на три роки.'''

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до [https://zakononline.com.ua/documents/show/140599___529171 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі"], [https://ips.ligazakon.net/document/view/KC600148?an=2 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі"], Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"] період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

'''''До «пільгового» стажу НЕ зараховуються періоди,''''' які можуть бути зараховані до загального стажу: (наприклад: служба в армії, навчання, догляд за дитиною). Це пов'язано з тим, що законодавець надав певні пільги особам за особливо складні умови праці, негативний вплив навколишнього природного середовища на організм людини.

== Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі ==
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений [https://ips.ligazakon.net/document/KC671029?an=2&ed=1990_06_23 постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029].
{| class="wikitable"
|-
! Території!! Місцевості
|-
| Райони Крайньої Півночі || усі острови Північного Льодовитого океану і його морів, а також острови Берингового й Охотського морів;
Мурманська область, крім міста Кандалакші з територією, яка знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалазької міськради;

Архангельська область – Ненецький національний округ і місто Сєвєродвінськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Сєвєродвінської міськради;

Комі АРСР – міста Воркута і Інта з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, і Усінський район, крім території Усть-Лижинської сільради;

Тюменська область – Ямало-Ненецький національний округ;

Красноярський край – Таймирський (Долгано-Ненецький) і Евенкійський національні округи;

міста Ігарка і Норильськ з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їхніх міських Рад народних депутатів, Північно-Єнісейський і Туруханський райони;

Іркутська область – Катангський район;

Якутська АРСР;

Магаданська область;

Камчатська область;

Хабаровський край – Аяно-Майський і Охотський райони;

Сахалінська область – райони: Курільський, Ноглікський, Охінський, Північно-Курильський і Південно-Курильський;

місто Оха.
|-
| Місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі || Мурманська область – місто Кандалакша з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Кандалакшської міської Ради народних депутатів;
Архангельська область – райони: Лешуконський, Мезенський і Пінежський;

Комі АРСР – райони: Вуктильський, Іжемський, Печорський, Сосногорський, Троїцько-Печорський, Удорський і Усть-Цилемський;

міста Печора і Ухта з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ухтиської міської Ради народних депутатів;

Усть-Лижинської сільради Усинського району;

Тюменська область – Ханти-Мансійський автономний округ;

Томська область – райони: Олександрівський, Бакчарський, Верхньокетський, Каргасокський, Колпашівський, Кривошеїнський, Молчанівський, Парабельський і Чаїнський; міста Колпашего і Стрежевий;

Красноярський край – райони: Богучанський, Енісейський, Кежемський і Мотигінський; міста Єнісейськ і Лєсосибірськ із територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Лєсосибірської міської Ради народних депутатів;

Іркутська область – райони: Бодайбінський, Братський, Казачинсько-Лєнський, Кіренський, Мамсько-Чуйський, Нижнєілімський, Усть-Ілімський і Усть-Кутський;

міста Бодайбо, Усть-Ілімськ, Усть-Кут і Братськ з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Братської міської ради народних депутатів;

Бурятська АРСР – Баунтовський і Північно-Байкальський райони;

Читинськая область – райони: Каларський, Тунгило-Олєкмінський і Тунгокоченський;

Амурська область – райони: Зейський, Селемджинський і Тиндінський;

міста Зея і Тинда з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Тиндинської міської ради народних депутатів;

Приморський край – райони: Дальнєгорський, Кавалєровський, Ольгінський і Тернейський;

робітниче селище Схід Червоноармійського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Востокської селищної ради народних депутатів; Богуславецька, Востєцовська, Дальнєкутська, Ізмайліхінська, Мєльнічна, Рощинська і Таєжненська сільради Червоноармійського району;

Хабаровський край – райони: Ванінський, Верхнєбуреїнський, Комсомольський,

Миколаївський, імені Поліни Осипенко, Радянсько-Гаванський, Сонячний, Тугуро-Чумканський і Ульчський;

міста Амурськ, Комсомольск-на-Амурі, Ніколаєвськ-на-Амурі і Радянська Гавань;

робітниче селище Ельбан Амурського району з територією, що знаходиться в адміністративному підпорядкуванні Ельбанської селищної ради народних депутатів; Вознесенська і Падалинська сільради Амурського району;

Сахалінська область – усі місцевості, за винятком місцевостей, перерахованих у переліку районів Крайньої Півночі.

[[Категорія:Призначення пенсії]]
|}

== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85645695 постанова Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №265/6105/16-а]

Аліменти на повнолітню дитину з інвалідністю

2025-06-06T14:23:45Z

Kyiv4.kyiv: Унесено незначні зміни, а саме: виправлено орфографічні та пунктуаційні помилки, а також доповнено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанова Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір]"

== Загальні положення про сплату аліментів ==

Аліменти – це утримання, яке у визначених законом або договором випадках надається одним членом сім’ї іншому, якщо останній не має власних коштів для існування. Право на аліменти особа з інвалідністю має як неповнолітня або повнолітня дитина, батько чи мати, а також як чоловік чи дружина.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1018 статті 198 Сімейного кодексу України] батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Дитина після досягнення 18 років у разі її непрацездатності (зокрема у зв’язку з інвалідністю), має право на отримання матеріальної допомоги від батьків, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Існує декілька способів отримання аліментів на дитину з інвалідністю:

* Добровільна сплата аліментів за попередньою домовленістю між батьками.
* Укладення письмового договору про сплату аліментів на дитину з інвалідністю, у якому визначено розмір та строки виплати (такий договір підлягає нотаріальному посвідченню).
* Сплата аліментів за рішенням суду (до позовної заяви необхідно додати документи, що підтверджують інвалідність дитини, та документи, які засвідчують щомісячні витрати на догляд за дитиною (квитанції, довідки тощо).

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх особами з інвалідністю І, ІІ групи присуджуються на строк встановленої інвалідності.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n446 статтею 88 Сімейного кодексу України] якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

'''Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право:'''

1) один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю; 2) дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; 3) цей із подружжя опікується нею; 4) другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини першої статті 80 Сімейного кодексу України], без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n407 зі статті 80 Сімейного кодексу України], аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі з урахуванням обставин, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 статті 182 Сімейного кодексу України]. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

== Порядок виплати аліментів на дитину з інвалідністю ==

Виплати можуть бути як добровільними, так і стягуватися на підставі рішення суду.
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n958 зі статтею 187 Сімейного кодексу України] один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

=== Сплата аліментів в добровільному порядку ===
Статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n967 189 Сімейного кодексу України] передбачений [[договір між батьками про сплату аліментів на дитину]]. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

=== Стягнення аліментів в судовому порядку ===
Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 статтею 27 Цивільного процесуального кодексу України], позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6213 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України], передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зміну способу їх стягнення можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. 

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n933 Статею 182 Сімейного кодексу України] визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує:'''

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n1024 частини другої статті 200 Сімейного кодексу України], при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості.

== Документи та підсудність справи ==

'''Для звернення до суду з позовною заявою необхідно зібрати наступні документи:'''

* копія всіх сторінок паспорта Позивача;
* копія ідентифікаційного номера Позивача;
* копія свідоцтва про шлюб/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/копія рішення суду про розірвання шлюбу;
* копія свідоцтва про народження дитини (дітей);
* копія довідки про місце реєстрації дитини;
* копії довідок з медустанови, що підтверджують наявність інвалідності у дитини.

Звернення до суду відбувається за правилами альтернативної підсудності, яка надає стягувачу право обрати суд, до якого він звернеться із заявою чи позовом. Так, звернутися до місцевого загального суду стягувач може як за місцем власного проживання, так і за місцем проживання платника аліментів (боржника).

== Як збільшити або зменшити розмір аліментів ==

Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. Відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n987 статті 192 Сімейного кодексу України] зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі і навпаки. Згідно з частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 статті 181 Сімейного кодексу України] за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Враховуючи зміст [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n914 статтей 181], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n987 192] Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У пункті 23 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-06 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"] судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

== Оплата судового збору ==

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text ст. 5 Закону України "Про судовий збір"]).
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Особи з інвалідністю]]

Пенсійне забезпечення пенсіонерів (з числа військовослужбовців) у разі повторного прийняття на службу

2025-06-04T12:23:43Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014 Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/2015 Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2015-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 "Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України".]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07 Постанова правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6 "Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення"]
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/73194457 Постанова Верховного Суду України від 03 квітня 2018 року по справі № 569/5311/17]
== Умови пенсійного забезпечення пенсіонерів ==
Умови пенсійного забезпечення пенсіонерів з числа військовослужбовців передбачено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#n49:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2004.04.2006%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202.%20%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%B9%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%97%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%BD%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8.,-%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%203. ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"].
{| class="wikitable"
|-
! № !! Суб’єкт !! Підстава !! Виплата пенсії
|-
|1.|| rowspan="3" |Пенсіонери з числа військовослужбовців|| повторне прийняття на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України|| припиняється
|-
| 2||призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення|| не припиняється
|-
| 3|| прийняття на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення || не припиняється
|-
|}
== Розмір пенсії ==
Пенсіонерам з числа військовослужбовців ('' виплату пенсій яким, на час їх служби, припинено ''), '''розрахунок розміру та виплата пенсії здійснюється при звільненні із служби з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення'''.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців ('' виплату пенсій яким, на час їх служби, не припинено ''), '''виплата пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, прийняття на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення, до дня фактичного звільнення'''.

Тобто, виплата раніше призначеної пенсії не припиняється, а після звільнення зі служби – підлягає перерахунку.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Якщо новий розмір пенсії буде нижчим за розмір, який пенсіонер отримував до призову або повторного прийняття на службу, виплата пенсії здійснюється у розмірі, який пенсіонер отримував до призову або прийняття на службу в особливий період.'''
|}
=== Куди звертатися для перерахунку пенсії ===
Для перегляду розмірів пенсій, уповноваженим структурним підрозділам міністерств, служб, інспекцій, де пенсіонер проходив службу, або особисто пенсіонеру, необхідно звернутися до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі ''(тобто, до того управління, де особа є одержувачем пенсії)'' та надати підтверджуючі документи прийняття/звільнення зі служби, зокрема, грошовий атестат, довідка про додаткові види грошового забезпечення, розрахунок вислуги років тощо.
== Порядок та строки оскарження дій ПФУ ==
Рішення про припинення виплати пенсії, відмову у перерахунку пенсії тощо, може бути оскаржено до '''вищих органів''' або до '''суду'''.
=== Позасудовий порядок ===
У разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у '''органі Пенсійного фонду України вищого рівня'''.
{| class="wikitable"
|-
| ''Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник).''
|}
Подання скарги не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07#Text:~:text=2.%20%D0%A3%20%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96,%D0%B4%D0%BE%20%20%20%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%0A%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. (п. 2, 3 Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення)](далі - Порядок).

==== Куди звернутися ====
Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.
{| class="wikitable"
|-
|'''Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.'''
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07#Text:~:text=4.%20%20%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%20%20%D0%BD%D0%B0,%D1%89%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D1%83. (п. 4 Порядку).]
|}
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
У скарзі має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника;

2) найменування органу Пенсійного фонду України, яким прийнято рішення;

3) суть порушеної вимоги;

4) інформація про оскарження рішення органу Пенсійного фонду України в суді (у разі оскарження рішення).

Скарга повинна бути викладена в письмовій формі та підписана заявником із зазначенням дати. Скарга надсилається до органу Пенсійного фонду України поштою або передається заявником особисто [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07#Text:~:text=5.%20%D0%A3%20%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B7%D1%96,%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%0A%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%83. (п. 5 Порядку).]
==== Строки розгляду питання ====
Орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін '''не більше одного місяця від дня надходження скарги''' на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що '''письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку.''' При цьому загальний термін розгляду скарги ''' ''не може перевищувати сорока п'яти днів'' '''.
{| class="wikitable"
|-
| ''На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду cкарги може бути скорочено від встановленого терміну.''
''У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.''
|}
Орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
* залишає скаргу без задоволення;
* повністю або в певній частині задовольняє скаргу.
У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
==== Підстави для відмови ====
Скарга, оформлена без дотримання вимог, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1241-07#Text:~:text=5.%20%D0%A3%20%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B7%D1%96,%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE. п. 5 Порядку], що не дає можливості розглянути скаргу по суті, повертається заявнику з відповідними обґрунтуваннями ''' ''не пізніше ніж через десять днів від дня отримання такої скарги'' '''. У разі необхідності, заявник може подавати інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються заявнику.
==== Порядок оскарження ====
Оскільки, Міністерство соціальної політики відповідно до покладених на нього завдань ''([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423-2015-%D0%BF#Text:~:text=21)%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5%20%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20(%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%83)%20%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%B9%20%D1%83%20%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%96%3B п. 21 ч. 4 Положення про Міністерство соціальної політики, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423]),'' здійснює державне регулювання та нагляд за дотриманням закону щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі, то подання скарги відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення не позбавляє заявника права '''звернутися із скаргою на рішення Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики''' та, в подальшому, '''до суду'''.
=== Судовий порядок ===
==== Підсудність ====
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9685:~:text=1.%20%D0%AE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85,%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3B Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України] визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, в тому числі й спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ''(нормативно-правових актів чи індивідуальних актів)'', дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки управління Пенсійного фонду України є суб‘єктами владних повноважень, тому, спори щодо оскарження прийнятих ними рішень, відносяться до юрисдикції ''' ''адміністративних судів'' '''.
==== Строки звернення до суду ====
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401:~:text=2.%20%D0%94%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%88%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%2C%20%D0%BE%D0%B1%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2. Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України] встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401:~:text=1.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83. Статтею 123 цього ж Кодексу] передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!! Оскільки кожна ситуація є особливою, позовна давність не обмежується строками зазначеними у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401:~:text=2.%20%D0%94%D0%BB%D1%8F%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%88%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B5%2C%20%D0%BE%D0%B1%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%97%D1%85%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2. ч. 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.]'''
Тому, у разі подання позовної заяви до адміністративного суду після закінчення шестимісячного строку, установленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10401:~:text=%D1%96%D0%B7%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BE%D1%8E.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20122.%20%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83,-1.%20%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України], необхідно подати клопотання про поновлення пропущеного строку із вказівкою на причини такого пропуску та додати докази поважності цих причин. Також у конкретній ситуації необхідно вказати ''' ''посилання на постанови Верховного Суду України'' '''.
|}
==== Перелік та зразки необхідних документів ====
До адміністративного суду особа подає ''' ''позовну заяву'' ''', в якій викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

'''В позовній заяві зазначаються:'''

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості особи представника.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10693:~:text=5.%20%D0%92%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9,%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83. (ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України).]

==== Судовий збір ====
За подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2025 році становить 1211, 20 грн. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32:~:text=%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1-,3.%20%D0%97%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%3A,0%2C4%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1,-2)%20%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B8 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"])

''' Суб'єкти, які мають пільги зі сплати судового збору, визначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2003.10.2017%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%205.%20%D0%9F%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B8%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83,-1.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"].'''

[[Судові витрати:поняття, види, порядок оплати|Судовий збір]] перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

За подання до суду процесуальних документів в електронній формі судовий збір може бути сплачено за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17?find=1&text=%D0%A1%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80+%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA+%D0%BC%D0%B0%D1%94+%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE+%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B8+%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7+%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%96+%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%96%D1%81%D0%B8+%D0%9C%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0+%D0%AE%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97+%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8%2C+%D0%B2+%D1%82%D0%BE%D0%BC#n73:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2022.05.2015%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%206.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%81%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83,%D0%B7%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%20%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%20%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D1%83%20%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%82%20%D1%83%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%96%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%83.,-%7B%D0%A7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D1%83%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96 (ст. 6 Закону України "Про судовй збір")].

Реквізити для сплати судового збору можна дізнатися на сайті [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Судова влада України] або звернутися безпосередньо до відповідного суду.
==== Судова практика ====
Органи Пенсійного фонду України можуть прийняти ''рішення про припинення виплати пенсії,'' аргументуючи це тим що особа уклала контракт про проходження військової служби в Збройних силах України.

Однак, якщо контракт укладено в період з 17 березня 2014 року і по сьогодні, то ''навіть відсутність у ньому положення про особливі умови (а саме – термін його дії до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію),'' не є підставою для припинення виплати пенсії.

Так, '''відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2262-12#n49:~:text=%D0%9F%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BC%20%D1%96%D0%B7%20%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0,%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4. до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»]''', встановлено, що ''пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення'' виплата пенсій на час такої служби не припиняється.

'''Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3543-12#Text:~:text=%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4%20%2D%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4,%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%3B ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»]''', '''особливий період''' – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/303/2014#Text Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014]''' була оголошена ''часткова мобілізація,'' у зв'язку із загостренням суспільно-політичної ситуації в країні.

Тобто, '''з 17 березня 2014 року в Україні діє особливий період.'''

В подальшому, '''14 січня 2015 року № 15/2015 було видано новий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15/2015#Text Указ Президента України «Про часткову мобілізацію».]''' Вказаним Указом передбачено проведення мобілізації із збереженням ряду пільг для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

''Крім того, оскільки законодавством України не встановлено чіткого порядку припинення особливого періоду, то закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.''

'''Тому, укладені контракти на проходження військової служби в період з 17.03.2014 р. і по сьогодні, ''є такими, що укладалися у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці і не існують поза межами особливого періоду,'' що, у свою чергу, є підставою для продовження виплати пенсії в період проходження військової служби.'''
{| class="wikitable"
|-
|'''Аналогічна правова позиція міститься і в [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73194457 постанові ВС/КАС, справа № 569/5311/17 від 03.04.2018р.]'''
|}
== Корисні посилання ==
* [https://portal.pfu.gov.ua Пенсійний фонд України. Портал електронних послуг]
* [https://court.gov.ua Судова влада України]
* [[ Порядок і умови перерахунку пенсії ]]
* [[ Пенсійне забезпечення військовослужбовців ]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]
[[Категорія:Пенсіонери‎]]
[[Категорія:Перерахунок пенсії‎]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Оскарження дій державних виконавців

2025-05-29T14:10:28Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18#n7:~:text=ENG-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8%2C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%20z1195%2D18 Наказ Міністерства юстицій України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Для пошуку інформації щодо державного виконавця можна скористатися єдиним номером телефону гарячої лінії державної виконавчої служби: 0 800 356 917, або ж звернутися до місцевого відділу державної виконавчої служби, який можна знайти на сайті Міністерства юстиції https://minjust.gov.ua/
|}
== Що таке виконавче провадження? ==
'''''Виконавче провадження''''' як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201.,%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E. (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження")].
== Хто має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця? ==
# Сторони виконавчого провадження: '''боржник та стягувач''';
# '''Інші учасники та особи''' (представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], статті 51-2 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
== Куди може звернутися особа з метою оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця? ==
# До начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім боржника).
# До керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, якщо оскаржуються дії, рішення, бездіяльність начальника відділу.
# До суду, який видав виконавчий документ (щодо виконання судового рішення).
# До відповідного адміністративного суду (щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів)[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n699:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2074.%20%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8 (стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження")].
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби '''виключно в судовому порядку.'''

''Засобом юридичного захисту сторін виконавчого провадження'' при проведенні виконавчих дій є '''судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах''', який передбачає, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також '''обов'язок суду розглянути скарги''' на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14#Text:~:text=%D0%9E%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2,%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C. (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах")].

'''Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.'''

'''Справи щодо оскарження постанов державного виконавця''' про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, '''належать до компетенції адміністративних судів'''.

Начальник відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19?find=1&text=%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA+%D0%BC%D0%B0%D1%94+%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE+%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C+%D0%B4%D1%96%D1%97+%D0%B0%D0%B1%D0%BE+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C+%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8F+%D1%82%D0%B0+%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85+%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85#n699:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2074.%20%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8 (стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження")].

Оскарження стягувачем рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби в передбачених Законом України "Про виконавче провадження" випадках не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги судом, оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після прийняття її судом.
== Форма звернення суб'єктів, які оскаржують дії, рішення, або бездіяльність державного виконавця ==
'''''Скарга''''' - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n18:~:text=%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%20%2D%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BC%D0%B8%20(%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E)%2C%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%2C%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%2C%20%D0%BE%D0%B1%27%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1. стаття 3 Закону України "Про звернення громадян"]).

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n699:~:text=4.%20%D0%A1%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B0%20%D1%83,%D0%B4%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B8. (частина четверта статті 74 Закону України "Про виконавче провадження")].
== Строк для оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця: ==
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені '''протягом 10 робочих днів''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене '''протягом трьох робочих днів''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n699:~:text=%D0%B4%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B8.-,5.%20%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8,%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B0%20%D0%B4%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%2C%20%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%20%D1%87%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2.,-%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%BB%20XI%0A%D0%92%D0%86%D0%94%D0%9F%D0%9E%D0%92%D0%86%D0%94%D0%90%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%86%D0%A1%D0%A2%D0%AC (частина п'ята статті 74 Закону України "Про виконавче провадження")].
== [[:Файл:Скарга.docx|Зразок скарги на дії державного виконавця]] ==
== Корисні посилання ==
* [https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/202715_yak-zayaviti-vdvd-derzhavnomu-vikonavtsyu-abo-vsm-derzhavnim-vikonavtsyam-vddlu-dvs?utm_source=facebook.com&utm_medium=postlypskyi&utm_campaign=20210406_biz_lypskyi&fbclid=IwAR1e_51djNfRz2sHuEiZaQcPqGYBFdynyTDe Як заявити відвід державному виконавцю або всім державним виконавцям відділу ДВС]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/sud_pract/2022_05_13_Oglyad_KCS_sud_rish_1.pdf Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність приватного/державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах]
[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Файл:Скарга.docx

2025-05-29T13:45:41Z

Kyiv4.kyiv: Lytvyn.Lidiia завантажив нову версію Файл:Скарга.docx

Оскарження дій державних виконавців

2025-05-28T14:02:18Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про звернення громадян"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1403-19 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1195-18#n7:~:text=ENG-,%D0%9F%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BE%D0%BA%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8%2C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2,-%D0%94%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%20z1195%2D18 Наказ Міністерства юстицій України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5 "Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Для пошуку інформації щодо державного виконавця можна скористатися єдиним номером телефону гарячої лінії державної виконавчої служби: 0 800 356 917, або ж звернутися до місцевого відділу державної виконавчої служби, який можна знайти на сайті Міністерства юстиції https://minjust.gov.ua/
|}
== Що таке виконавче провадження? ==
'''''Виконавче провадження''''' як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201.,%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E. (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження")].
== Хто має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця? ==
# Сторони виконавчого провадження: '''боржник та стягувач''';
# '''Інші учасники та особи''' (представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України], статті 51-2 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення]).
== Куди може звернутися особа з метою оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця? ==
# До начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім боржника).
# До керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, якщо оскаржуються дії, рішення, бездіяльність начальника відділу.
# До суду, який видав виконавчий документ (щодо виконання судового рішення).
# До відповідного адміністративного суду (щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів)[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n699:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2074.%20%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8 (стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження")].
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби '''виключно в судовому порядку.'''

''Засобом юридичного захисту сторін виконавчого провадження'' при проведенні виконавчих дій є '''судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах''', який передбачає, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також '''обов'язок суду розглянути скарги''' на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006740-14#Text:~:text=%D0%9E%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2,%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C. (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах")].

'''Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.'''

'''Справи щодо оскарження постанов державного виконавця''' про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, '''належать до компетенції адміністративних судів'''.

Начальник відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19?find=1&text=%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA+%D0%BC%D0%B0%D1%94+%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE+%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C+%D0%B4%D1%96%D1%97+%D0%B0%D0%B1%D0%BE+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C+%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8F+%D1%82%D0%B0+%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85+%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85#n699:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2074.%20%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8 (стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження")].

Оскарження стягувачем рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби в передбачених Законом про виконавче провадження випадках не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги судом, оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після прийняття її судом.
== Форма звернення суб'єктів, які оскаржують дії, рішення, або бездіяльність державного виконавця ==
'''''Скарга''''' - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (стаття 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України "Про звернення громадян"]).

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:
# найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
# повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
# реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
# зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
# викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
# підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги (частина четверта статті 74 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]).
== Строк для оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця: ==
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені '''протягом 10 робочих днів''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене '''протягом трьох робочих днів''' з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ята статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закону України "Про виконавче провадження"]).
== [[:Файл:Скарга.docx|Зразок скарги на дії державного виконавця]] ==
== Корисні посилання ==
* [https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/202715_yak-zayaviti-vdvd-derzhavnomu-vikonavtsyu-abo-vsm-derzhavnim-vikonavtsyam-vddlu-dvs?utm_source=facebook.com&utm_medium=postlypskyi&utm_campaign=20210406_biz_lypskyi&fbclid=IwAR1e_51djNfRz2sHuEiZaQcPqGYBFdynyTDe Як заявити відвід державному виконавцю або всім державним виконавцям відділу ДВС]
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/sud_pract/2022_05_13_Oglyad_KCS_sud_rish_1.pdf Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність приватного/державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах]
[[Категорія: Виконавче провадження]]
[[Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[Категорія: Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна

2025-05-19T21:06:12Z

Kyiv4.kyiv: Відповідно статтю доповнено: 1) практикою Європейського суду з прав людини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року); 2) практикою ВС України у справі № 712/4702/19

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page#Text Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закон України «Про нотаріат»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2623-15 Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/572-92-%D0%BF/print Правила користування приміщеннями житлових будинків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року N 572]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]

== Загальні положення законодавства ==

'''Сімейні правовідносини''' − це особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Одним з актуальних питань сімейних правовідносин є аліментні зобов’язання.

Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні, чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина відібрана у батьків тимчасово без позбавлення батьківських прав. Зазначене регламентується Конституцією України та Сімейним кодексом України.

Зокрема також, Європейський суд з прав людини вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, '''особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини''', які за своєю природою та важливістю '''мають переважати над інтересами батьків''' (''HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року'').

Однією з форм матеріального утримання дитини, що не досягла повноліття, є '''аліменти''' – кошти на утримання дитини, які визначаються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 180 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України (далі - СК України)] батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. 

Згідно ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] батьки самостійно визначають спосіб виконання свого обов'язку по утриманню дитини. 

Цей обов’язок може припинятися раніше, ніж дитина досягла повноліття, наприклад, у разі смерті дитини або платника аліментів чи оголошення їх померлими. 

Аліментні платежі є власністю дитини, однак стягуються на користь того з батьків з ким проживає дитина. 

Контроль за цільовим використанням аліментів в інтересах дитини здійснюють органи опіки та піклування.

== Розмір аліментів на дитину в Україні ==
У ст. 182 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] зазначено, що аліментні платежі повинні забезпечувати повноцінний, всебічний розвиток дітей на достатньому рівні.
Мінімальний гарантований розмір аліментних виплат на одну дитину встановлений на рівні не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментних виплат на одну дитину встановлений на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за умови, що батько може виплатити дану суму.
Ст. 183 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] встановлює скільки відсотків аліменти становлять від доходу громадян, а саме:
* на одну дитину аліментні виплати встановлюються в розмірі ¼ доходу платника аліментів;
* на двох дітей аліментні виплати встановлюються в розмірі ⅓ доходу платника аліментів;
* на трьох дітей аліментні виплати встановлюються в розмірі 1/2 доходу платника аліментів.
Розмір аліментних виплат може бути встановлений у відсотках до доходу платника аліментів або у фіксованій грошовій сумі.
Якщо аліментні виплати встановлюються у фіксованій сумі, то сума аліментів може бути індексована надалі, відповідно до ст. 184 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України.]

==== Звільнення від обов'язку сплачувати аліменти ====
Суд може звільнити батьків від обов'язку утримувати дитину, якщо її дохід набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби. 

== Передача нерухомого майна в рахунок сплати аліментів ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України] у ст. 190 передбачено припинення права на аліменти на дитину '''у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно.''' Це означає, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку). 

Укладення такого договору позбавляє того з батьків, хто відступив нерухоме майно, обов’язку грошового утримання дитини у вигляді сплати аліментів, однак, згідно ч. 3 ст. 190 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text СК України], '''не звільняє його від обовʼязку брати участь у додаткових витратах на дитину.'''

Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Варто зазначити, що положення статті 190 СК України застосовуються '''виключно з метою припинення права на аліменти для дитини''' у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно, а тому договір дарування нерухомого майна дитині не може вважатися підставою припинення права на аліменти. Зазначена підтверджується постановою Верховного Суду України від 27.05.2020, де у матеріалах справи №712/4702/19 суд не встановив належності та допустимості доказів того, що особа подарувала квартиру своїй дитині '''в рахунок саме аліментних платежів або з метою припинення права на аліменти для дитини''', та що між сторонами було укладено договір про припинення права на аліменти, що передбачено в ст. 190 СК України.

'''Алгоритм дій для передачі майна в рахунок аліментів:'''

1. Необхідно зібрати документи та отримати дозвіл від органу опіки та піклування за місцем проживання.

При собі необхідно мати: паспорт, ідентифікаційний код матері дитини; паспорт, ідентифікаційний код батька; свідоцтво про народження дитини; правовстановлюючі документи на майно.

Саме на підставі поданих документів розглядатиметься можливість надання дозволу на укладення договору. В першу чергу до уваги братимуться права та інтереси дитини, адже укладення договору не повинно їх порушувати.

2. Наступним кроком є безпосереднє укладення договору. Договір підлягає підписанню сторонами та нотаріальному засвідченю, а також підлягає державній реєстрації укладеного договору. Варто враховувати те, що посвідчення здійснюється за місцезнаходженням нерухомості або за місцем реєстрації однієї із сторін договору.

=== Особливості договору про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна ===

* Договір про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна укладається в письмовій формі, нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації.
* Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.
* Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.
* У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її.
* На майно, одержане за договором не може бути звернене стягнення.
* Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.
* За позовом відчужувача нерухомого майна договір, може бути розірваний у разі невиконання тим із батьків, з ким проживає дитина, обов'язку по її утриманню.

Виходячи з вимог частини четвертої статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12 Закону України «Про нотаріат»], посвідчення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно провадиться за місцезнаходженням цього майна або за місцем реєстрації однієї із сторін відповідного правочину. 

==== Види майна ====
Види майна, яке можна передати за цим договором - все майно, що передбачене ст. 181 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], де зазначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. До нерухомих речей належать: земля, будинки, споруди як житлового, так і виробничого призначення. 

==== Суб'єкти договору ====
Договір укладається між батьками. 

Якщо дитина досягла 14-річного віку, вона бере участь в укладенні цього договору. 

'''Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.'''

== Визнання договору про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею нерухомого майна недійсним ==

Договір може бути визнаний судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини.
У разі визнання договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

{| class="wikitable"
|-
| Цікаво! [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2015_2_50 Стаття Мельник М.Б., аспірантки Інституту законодавства Верховної Ради України "Інститут припинення права на аліменти у зв'язку з набуттям дитиною права власності на нерухоме майно".]
|}
=== Приклад договору про припинення права на аліменти ===
https://protocol.ua/ua/dogovir_pro_pripinennya_prava_na_alimenti/
[[Категорія:Стягнення аліментів]]
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Суди]]

Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу

2025-05-19T13:27:55Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень"]
== Загальні положення ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2554 статті 365 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) передбачена кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
== Склад кримінального правопоручення ==
=== Об'єкт ===
Безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що регулюють правила роботи правоохоронних органів.
=== Об'єктивна сторона ===
Відповідне кримінальне правопорушення є правопорушенням з матеріальним складом і з об'єктивної сторони полягає лише в активній поведінці – діях, які:
# зумовлені службовим становищем винного;
# пов’язані з реалізацією його службових повноважень;
# явно виходять за межі цих повноважень;
# заподіюють '''істотну шкоду''' (шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб;
# перебувають у причинному зв’язку із зазначеними наслідками, з настанням яких кримінальне правопорушення визнається закінченим.
Відповідальність за статтею 365 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2554 КК України] настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними чи службовими повноваженнями. Якщо такого зв'язку не встановлено, дії винного за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2554 КК України], що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо (пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03#Text Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень"] (далі - Постанова).
Характер і обсяг повноважень, а також порядок (умови) їх реалізації визначаються компетенцією службової особи, яка закріплена в різних законах, статутах, положеннях, наказах, інструкціях, правилах та інших нормативних актах. Тому для вирішення питання про те, чи виходять дії службової особи за межі її повноважень, необхідно з’ясовувати, яким нормативним актом вони регулюються і які саме положення цього акта були порушені.

Найбільш характерними способами (формами) вчинення перевищення влади судова практика визнає вчинення дій:
* які входять до компетенції будь-якої іншої (а не цього) працівника правоохоронного органу (є компетенцією вищестоящого працівника чи працівника іншого відомства);
* виконання яких можливе лише за наявності особливих і відсутніх у даній ситуації умов — в особливих випадках, обстановці, з особливого дозволу або з додержанням особливого порядку;
* які могли бути виконані лише колегіально, тоді як винний здійснив їх одноособово;
* які жоден працівник і за жодних умов не має права здійснювати або дозволяти (пункт 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015700-03#Text Постанови]).
=== Суб'єктивна сторона ===
Характеризується умисною формою вини. Одним з важливих факторів є ставлення до наслідків, що може виражатися як умислом, так і необережністю, тобто:
* усвідомлення, що дії, які працівник правоохоронного органу вчиняє, виходять за межі наданих йому владних чи службових повноважень,;
* бажання їх вчинити;
* передбачення настання істотної шкоди;
* бажання чи свідоме припущення настання істотної шкоди або не передбачення можливості їх настання, хоча міг і повинен був передбачити (необережність).
Мотив і мета таких дій на кваліфікацію не впливають.
=== Суб'єкт ===
Суб’єктом даного правопорушення може бути виключно посадова особа правоохоронного органу (до 2014 року могла бути будь-яка інша службова особа, яка здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування).
== Кваліфікуючі ознаки ==
=== Кваліфікуючі ознаки ===
Вчинення дій, вказаних в об'єктивній стороні кримінального правопорушення, якщо вони супроводжувалися:

→ насильством або погрозою застосування насильства (як фізичне, так і психічним (погроза). Фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв, мордуванні, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а психічне - у реальній погрозі застосування будь-якого за тяжкістю фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких;

→ застосуванням зброї (предмети, призначені для ураження живої цілі. Сама зброя може бути як вогнепальною (у тому числі гладкоствольною), так і холодною) чи спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, отруйні гази, водомети тощо). При перевищенні влади припускається не тільки заподіяння чи спроба заподіяння за їх допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу ними;

→ болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування - дії, що завдають йому особливого фізичного болю чи моральних страждань і полягають у протиправному тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла, залишенні її у шкідливих для здоров’я умовах, використанні вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2554 статті 365 КК України]).
=== Особливо кваліфікуючі ознаки ===
Вчинення дій, вказаних в об'єктивній стороні кримінального правопорушення або дій, зазначених в кваліфікуючих ознаках, якщо вони спричинили тяжкі наслідки - такі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2554 статті 365 КК України]).
== Санкція (покарання) ==
1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/78426368 Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 справа №301/2178/13-к] ( надано правовий висновок щодо застосування норми ч. 2 ст. 365 КК України до перевищення влади та службових повноважень, якими заподіюється немайнова шкода правам і свободам людини)

== Див. також ==

* [[Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги]]
* [[Кримінологічна характеристика кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності]]
* [[Кримінальна відповідальність за службове підроблення]]

[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Правоохоронні органи]]

Звільнення від покарання у зв'язку з втратою особою суспільної небезпечності

2025-05-19T13:21:00Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012700-05#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності]
== Загальні положення ==
'''Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності''' — це відмова держави від призначення покарання особі, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, і яку з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною (частина четверта [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 статті 74 КК України]).
== Підстави звільнення ==
Особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Тобто, звільнення від покарання внаслідок втрати суспільної небезпечності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, допускається тільки за сукупності таких умов:
# вчинення особою кримінального проступку або нетяжкого злочину за виключенням вказаних окремих видів кримінальних правопорушень;
# її бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці, які дають суду підстави вважати, що особа не вчинить нового кримінального правопорушення і, відповідно, її суспільну небезпечність можна вважати втраченою.
Поведінка особи є бездоганною, якщо особа не лише утримується від вчинення кримінальних правопорушень, а й цілком дотримується загальноприйнятих норм поведінки та моралі, іншими словами, поводить себе ідеально.
== Особливості ==
Для застосування частини четвертої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 статті 74 КК України] необхідно встановити, що після вчинення кримінального проступку або нетяжкого злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення кримінального правопорушення та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.

Особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового кримінального проступку або злочину.

'''''Звільнення від покарання у разі втрати особою суспільної небезпечності застосовується виключно судом'''''. Суд постановляє обвинувальний вирок (без призначення покарання) і звільняє особу від покарання. Таким вироком особа визнається винною у вчиненні злочину і тим самим засуджується від імені держави.

Звільнення від покарання з підстав, зазначених в частині 4 статті 74 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n393 КК України] є правом, а не обов’язком суду, і носить безумовний характер. Особа, яка звільнена від покарання, у цьому разі визнається такою, що не має судимості (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 статті 88 КК України] ).
[[Категорія:Звільнення від покарання]]

Порядок та підстави набуття статусу особи, яка належить до числа жертв нацистських переслідувань

2025-05-14T06:05:52Z

Kyiv4.kyiv: відредаговано

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про звернення громадян»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закон України «Про жертви нацистських переслідувань»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1467-2000-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1467 «Про затвердження порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів, талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань»]
== Визначення основних понять ==
Відповідно до статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''жертви нацистських переслідувань''' – особи, які в роки Другої світової війни постраждали від нацистських переслідувань з мотивів політичного, національного і релігійного характеру, ворожого ставлення до націонал-соціалізму.

'''У свою чергу, під термінологією «Нацистські переслідування» слід розуміти''' злочинне позбавлення Німеччиною в роки Другої світової війни волі мирного населення на тимчасово окупованій території України або за її межами шляхом ув'язнення його у концентраційних таборах, гетто, інших місцях примусового тримання, а також насильне вивезення мирного населення на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав.

'''Жертвам нацистських переслідувань''' видаються відповідні посвідчення замість раніше виданого посвідчення ветерана війни. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Закону України "Про жертви нациських переслідувань"]

== Визначення кола осіб, державні гарантії ==
Статтею 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] передбачено, що '''особами, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, є:'''
* колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання та місць примусових робіт у роки Другої світової війни;
* особи, які були насильно вивезені з території колишнього Союзу РСР на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав;
* діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт;
* діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням (частина 1 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]).
* особи, які у роки Другої світової війни були насильно вивезені з території інших держав, що після 1944 року увійшли до складу колишнього Союзу РСР;
* особи, які після звільнення з концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання та місць примусових робіт були переселені на територію України (частина 2 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]).
== Права жертв нацистських переслідувань та їх громадських організацій ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text статті 3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»], жертви нацистських переслідувань користуються правами і свободами, передбаченими Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Жертви нацистських переслідувань '''мають право ('''особисто або через своїх представників, у тому числі через громадські організації) на відшкодування у встановленому порядку завданої їм націонал-соціалістським режимом у роки Другої світової війни шкоди, в тому числі моральної (немайнової), і на соціальний захист.

Громадські організації жертв нацистських переслідувань утворюються з метою реалізації ними своїх прав і свобод та діють у межах повноважень, що передбачені законодавством України про об'єднання громадян та їх статутами, зареєстрованими в установленому порядку.

== Визначення кола осіб, державні гарантії ==
Статтею 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] передбачено, що '''особами, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, є:'''
* колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання та місць примусових робіт у роки Другої світової війни;
* особи, які були насильно вивезені з території колишнього Союзу РСР на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав;
* діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт;
* діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням (частина 1 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]).
* особи, які у роки Другої світової війни були насильно вивезені з території інших держав, що після 1944 року увійшли до складу колишнього Союзу РСР;
* особи, які після звільнення з концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання та місць примусових робіт були переселені на територію України (частина 2 статті 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»]).

== Пільги жертвам нацистських переслідувань та їх громадських організацій ==
Відповідно до статті 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] '''держава забезпечує соціальний захист жертв нацистських переслідувань та їх громадських організацій шляхом надання''' '''пільг:'''
* колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Другої світової війни, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків;
* колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, які визнані особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин;
* колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;
* дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;
* громадським організаціям жертв нацистських переслідувань.
Окрім передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14#Text Законом України «Про жертви нацистських переслідувань»] пільг, жертви нацистських переслідувань, які мають право на підвищення та/або надбавку до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону та щомісячної грошової виплати, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2454-20#Text Законом України "Про щомісячну грошову виплату деяким категоріям громадян"] – держава гарантує проведені виплати за однією з підстав за вибором особи.

'''Фінансування витрат,''' пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Передбачені законодавством ''' пільги не надаються''' особам, які у роки Другої світової війни під час перебування у концентраційних таборах, гетто, інших місцях примусового тримання та місцях примусових робіт вчинили злочин проти Батьківщини і людства, а також особам, які добровільно виїхали до Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР.
== Порядок отримання статусу жертви нацистських переслідувань ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1467-2000-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1467 «Про затвердження порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів, талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань»] посвідчення видаються особам, які відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1584-14 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»] визнані такими, що належать до числа жертв нацистських переслідувань '''на підставі''' '''одного з таких документів:'''
* довідки, виданої органами служби безпеки, державними архівами, архівами МВС, Міноборони, архівними установами інших держав;
* довідки Військово-медичного музею колишнього СРСР (м. Санкт Петербург);
* довідки Міжнародної служби розшуку Червоного Хреста;
* довідки з архівів-музеїв, утворених в місцях розташування колишніх фашистських концтаборів (Освенцім, Бухенвальд, Дахау, Маутхаузен, Равенсбрюк та інші), гетто та інших місцях примусового тримання і примусових робіт у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також архівів іноземних антифашистських організацій;
* довідки Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років при Верховній Раді України.
В '''окремих випадках''' посвідчення можуть видаватися також на підставі документів, які містять необхідні відомості про факт нацистських переслідувань, а саме:
* довідки, витягу з документів особової справи за місцем роботи;
* довідки з книг руху вихованців дитячих закладів із зазначенням назви цих закладів та часу перебування в них особи, яка звернулася за отриманням посвідчення;
* свідчення іноземних громадян, які проживають нині у Федеративній Республіці Німеччині або в інших державах, про нацистські переслідування особи, яка звернулася за отриманням посвідчення, засвідчених за місцем проживання у відповідних державних органах цих країн.
До документів про факт нацистських переслідувань, складених іноземною мовою, обов'язково додається '''''переклад на українську мову''''', засвідчений в установленому порядку.

Замість оригіналу документа, який підтверджує факт нацистських переслідувань, до розгляду приймаються копії цих документів, засвідчених у встановленому порядку.

Документи подаються громадянином '''особисто або представником за довіреністю''' до відповідних територіальних органів праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Документи подаються громадянином '''особисто або представником за довіреністю''' за місцем проживання суб'єкта звернення до:
* Центру з надання адміністративних послуг;
* Управління соціального захисту населення при районних адміністраціях міських рад, районних державних адміністраціях.;
* Виконавчих органів сільських та селищних рад.Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1467 «Про затвердження порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів, талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань» передбачено, що посвідчення видаються '''безоплатно.'''

'''Витрати,''' пов'язані з видачею посвідчень жертвам нацистських переслідувань, фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

'''За результатами розгляду''' наданих документів територіальним органом праці і соціального захисту населення приймається одне з наступних '''рішень:'''

* надати особі статус жертви нацистських переслідувань та видати відповідне посвідчення;
* надати вмотивовану відмову у наданні зазначеного статусу.

== Посвідчення жертви нацистських переслідувань ==
Відповідно до пункту 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1467-2000-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1467 «Про затвердження порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів, талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань»] '''посвідчення жертви нацистських переслідувань''' - це розгорнута книжечка розміром 70 х 200 міліметрів у твердій обкладинці, обтягнутій ледерином відповідного кольору. Написи на лицьовому боці посвідчення робляться фарбою золотистого кольору. Папір усередині посвідчення має захисну сітку.

Згідно з пунктом 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1467-2000-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1467 «Про затвердження порядку виготовлення та видачі посвідчень, листів, талонів на право одержання пільгових проїзних документів (квитків) жертвам нацистських переслідувань»] посвідчення видаються жертвам нацистських переслідувань особисто або за їхнім дорученням рідним чи іншим особам за місцем проживання жертв нацистських переслідувань органами праці та соціального захисту населення.

При отриманні посвідчення '''одержувач розписується у відповідному обліковому документі.'''

У посвідченні прізвище, ім'я, по батькові власника посвідчення та найменування організації, що його видала, зазначаються без скорочень.

Записи у посвідченні засвідчуються підписом керівника організації, що його видала. Підпис керівника організації, а також особистий підпис і фотокартка власника посвідчення скріплюються гербовими печатками.
== Оскарження відмови у наданні статусу жертви нацистських переслідувань ==
Рішення територіального органу праці і соціального захисту населення може бути оскаржене в '''адміністративному чи судовому порядку.'''

Відповідно до статті 16 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про звернення громадян»] скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 55 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України] кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок звернення до суду передбачений процесуальним законодавством, зокрема, [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України] (далі – КАС України).

Так, стаття 2 [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 КАС України] визначає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
== Див. також ==
* [[Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України]]
* [[Порядок і умови перерахунку пенсії]]
* [[Застосування пільг при сплаті житлових послуг]]
* [[Право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів]]
* [[Виплата грошової компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку та вартості самостійного санаторно-курортного лікування]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]

Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою

2025-05-13T13:39:01Z

Kyiv4.kyiv: судова практика

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"]
==Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітньою особою==
Неповнолітні особи (особи у віці від 14 до 18 років) визнаються повністю делікгоздатними, а отже такими, що можуть самостійно у повному обсязі нести покладену на них відповідальність. Таким чином, згідно з ч.1 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1179 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ)] неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду,завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

За загальним правилом, закріпленим у [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч. 1 ст. 1166 ЦКУ], майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1179 ЦКУ] '''неповнолітня особа''' (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) '''відповідає за завдану нею шкоду самостійно''' на загальних підставах.

Загальне правило про самостійну відповідальність неповнолітнього за завдану ним шкоду має виняток - обов´язок батьків (усиновлювачів) або піклувальника відшкодувати завдану шкоду в разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування. їхня відповідальність має додатковий (субсидіарний) характер.

Субсидіарність даної відповідальності полягає в тому, що:

- основна вимога про відшкодування завданої шкоди пред’являється до неповнолітнього;

- додаткова вимога пред’являється до батьків (усиновлювачів) або піклувальника неповнолітнього, лише у '''разі відсутності у неповнолітньої особи майна''', достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Субсидіарна відповідальність за неповнолітнього покладається на обох батьків за принципом рівної дольової відповідальності незалежно від того, проживають вони разом чи окремо.

Субсидіарна відповідальність за неповнолітнього покладається на обох батьків за принципом рівної дольової відповідальності незалежно від того, проживають вони разом чи окремо.

При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав. 
'''Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі''', який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Учбові, виховні і лікувальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час знаходження його під їх наглядом. 
'''Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу''', який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду '''припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна''', достатнього для відшкодування шкоди.
==Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності==
Згідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1180 ЦКУ] шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, '''відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.'''

Підстави набуття повної цивільної дієздатності закріплені '''ст. 35 ЦК України'''. Вона може бути надана фізичній особі:

- яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;

- яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю;

- неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Для набуття повної дієздатності необхідна наявність письмової згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі її відсутності - рішення суду про надання такого права.

'''У разі відсутності у неповнолітньої особи,''' яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.
==Відшкодування шкоди, завданої кількома неповнолітніми особами==
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 1182 ЦКУ] шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду. 
Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду. 
В даному випадку діє загальне правило про дольовий характер зобов’язань із множинністю осіб: частки відповідальності зобов’язаних осіб (батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників) є рівними, крім випадків, коли один із них не доведе, що його вина у неналежному вихованні та здійсненні нагляду є меншою від інших.
{| class="wikitable"
|-
|Ступінь вини самих неповнолітніх осіб, які завдали шкоди, на розмір відповідальності їх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників не впливає.
|}
==Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав==
Відповідно [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 до статті 1183 Цивільного кодексу України] батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків.. 
Зміст відповідальності батьків, позбавлених батьківських прав за шкоду, завдану їх неповнолітньою дитиною, визначається аналогічно до змісту відповідальності батьків, які не втратили свого батьківського статусу. 
Однак особи, позбавлені батьківських прав, '''не нестимуть відповідальності''', якщо доведуть, що нанесена шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язком. 
Особи, позбавлені батьківських прав, притягуються до відповідальності за власну вину, тому при виконанні ними обов’язку з відшкодування шкоди вони не набувають права регресної вимоги до своєї дитини як до безпосереднього заподіювача шкоди. 
Отже, вирішуючи питання про притягнення батьків, позбавлених батьківських прав, до відповідальності за шкоду, завдану їх неповнолітніми дітьми, встановлюється наявність вини батьків та причинний зв’язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою. 
Відповідно до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ч.5 ст. 1191 ЦКУ] батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою, які відшкодували шкоду, завдану малолітньою або неповнолітньою особою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, не мають права зворотної вимоги до цієї особи.
==Судова практика==
Законодавче положення щодо обов’язку батьків чи осіб, які їх замінюють, відшкодувати шкоду, завдану неповнолітньою особою, якщо вони не доведуть, що шкоду завдано не з їх вини, на практиці має як позитивне, так і негативне застосування. 
Позитивним є те, що в такій ситуації інтереси потерпілого захищено: якщо відсутнє майно в неповнолітньої особи, то відшкодовують шкоду її батьки (усиновлювачі) чи піклувальник. 
Недолік такої схеми полягає в тому, що на практиці буває складно процесуально довести відсутність чи наявність вини батьків або осіб, які їх замінюють, у заподіянні шкоди неповнолітньою особою.
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/38590278 Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 06 травня 2014 р. у справі № 218/2770/13-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/37041827 Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2014 року у справі № 320/10264/13-ц]
*Рішенння Зборівського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2024року у справі № 599/513/24
[[Категорія:Цивільне право‎]]
[[Категорія:Інші питання цивільного права]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди‎]]
[[Категорія:Суди]]

Встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду

2025-05-08T13:17:25Z

Kyiv4.kyiv:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Закон України "Про соціальні послуги "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9697 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1317-2009-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 року "Питання медико-соціальної експертизи"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 року "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1666-13#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 року № 667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0510-21#Text Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я"]

== Загальна інформація ==
Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text Законом України "Про соціальні послуги ".] Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України .

''Детальніше'': [[Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)|Оформлення постійного догляду за особами, які його потребують постійного догляду за особами, які його потребують (особи з інвалідністю, громадяни похилого віку)]]

== Документи, які підтверджують факт здійснення догляду ==

=== Довідка про отримання компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі ===
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону України "Про соціальні послуги" без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n213 (частина 7 статті 13 Закону України "Про соціальні послуги ").]

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF?find=1&text=%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D1%94#Text:~:text=3.%20%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F,%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%96. пунктів 3 та 7 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок)] компенсація призначається і виплачується '''структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад''' за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, відповідних документів у паперовій або електронній формах.

===== Необхідний перелік документів для отримання компенсації: =====
Призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів:

'''1) у паперовій формі:'''

* заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
* заяви про згоду отримувати соціальні послуги;
* копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі);
* декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги;
* копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю) або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
* висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;
* висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;
* копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;
* довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;
* копії рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
* копії рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників).
* Копії поданих документів засвідчуються посадовими особами уповноваженого органу або центру надання адміністративних послуг, який прийняв заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги.

'''2) в електронній формі'''

* заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
* заяви про згоду отримувати соціальні послуги;
* декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім’ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги, та відомості про членів її сім’ї (прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності), сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, внесені до паспорта громадянина України;
* відомостей про свідоцтво про народження дитини (серія, номер, дата видачі, прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) дитини, прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) батьків);
* сканованих копій документів, зазначених в абзацах шостому - дванадцятому підпункту пункту 2 пункту 7 Постанови, з урахуванням категорії особи, яка потребує надання соціальних послуг.

Якщо в державних електронних інформаційних ресурсах наявні необхідні відомості, відповідні документи/копії не подаються. Зазначені відомості, необхідні для призначення компенсації, отримуються органом, що приймає рішення про призначення компенсації:

через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів;

через інформаційні системи або бази даних;

шляхом надіслання запитів до власників (розпорядників) зазначених відомостей.

Орган перевіряє подані/надіслані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документи/відомості, зазначає кількість прийнятих документів, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість неподаних документів, які необхідно подати, і дату, до якої такі документи повинно бути подано.

Повідомлення про прийняття заяви з пакетом документів видається особисто фізичній особі, яка надає соціальні послуги, під час їх подання або надсилається протягом одного робочого дня з дати подання заяви на поштову адресу або адресу електронної пошти такої особи. Якщо заява з пакетом документів надсилається поштою, днем подання заяви вважається дата відправлення, зазначена на календарному штемпелі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF?find=1&text=%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D1%94#w1_1:~:text=%D0%A3%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D1%94,%D0%BD%D0%B0%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%88%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%96. (підпункт пункту 2 пункту 7 Порядку).]

Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, уповноважений орган протягом трьох робочих днів із дати отримання заяви надсилає на поштову адресу або адресу електронної пошти фізичної особи, яка надає соціальні послуги, повідомлення про те, що документи потрібно подати. Якщо документи подано не пізніше ніж через один місяць з дня отримання повідомлення, днем подання заяви вважається день її прийняття уповноваженим органом або відправлення поштою.

Згідно із положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF?find=1&text=%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D1%94#w1_1:~:text=%D0%A3%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BE%D0%BC%20%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85,V%20%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%83%20%D1%80%D1%83%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96. Порядку] уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює '''комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг''', за показниками згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF?find=1&text=%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D1%94#n188:~:text=%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BA%0A%D0%B4%D0%BE%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83,%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3 додатком.]

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров’я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF?find=1&text=%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D1%94#n188:~:text=%D0%9F%D0%9E%D0%9A%D0%90%D0%97%D0%9D%D0%98%D0%9A%D0%98%2C%0A%D0%B7%D0%B0%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D1%94%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3 додатком].

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом '''протягом 10 днів з дати подання документів''', зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF?find=1&text=%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D1%94#w1_1:~:text=7.%20%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%B7%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B8%2C%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2%3A пункті 7 Порядку,] і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF?find=1&text=10+%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B2#w1_1:~:text=%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D0%B2%20%D1%97%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BC%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BE%D0%BC%2010%20%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%20%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%83%20%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%96%207%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%2C%20%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BB%D1%8F%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%94%20%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B8. п. 14 Порядку).]

'''КОМПЕНСАЦІЯ НЕ ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ:'''

1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/859-2020-%D0%BF?find=1&text=%D0%9A%D0%9E%D0%9C%D0%9F%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%AF+%D0%9D%D0%95+%D0%9F%D0%A0%D0%98%D0%97%D0%9D%D0%90%D0%A7%D0%90%D0%84%D0%A2%D0%AC%D0%A1%D0%AF%3A#w1_2:~:text=%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%96%D0%BD%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E,9%2C%20%D1%81%D1%82.%20306). пункті 1 Порядку], якщо такі особи отримують: соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду; виплати на догляд відповідно до Законів України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” (крім осіб з інвалідністю з дитинства I групи);

2) фізичним особам, які надають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу”;

3) фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.

=== Акт встановлення факту здійснення догляду ===
Порядок отримання акту встановлення здійснення догляду регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF#Text Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 року "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України".]

Відповідно до положень вказаної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/57-95-%D0%BF?find=1&text=%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C+%D1%8F%D0%BA%D1%96+%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C+%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83+%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C+%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%BE%D0%BD+%D1%83+%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%96+%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+#w4_1:~:text=%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C,%D1%81%D1%82%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B1%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%3B Постанови] особи, які потребують постійного догляду мають право перетинати державний кордон у супроводі одного із членів сім’ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України]) за наявності документів, що підтверджують родинні зв’язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я про потребу у постійному сторонньому догляді та '''акта встановлення факту здійснення догляду.'''

Акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, '''до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду.'''

====== Для отримання АКТУ подаються наступні ДОКУМЕНТИ: ======

* Копії паспорта та ідентифікаційного коду особи, яка здійснює догляд та особи, за якою здійснюється догляд.
* Копії довідок про взяття на облік, як внутрішньо переміщених осіб.
* Копії документів, які підтверджують факт спільного проживання (за потребою).
* Копія довідки МСЕК про групу інвалідності (за наявності).
* Копії висновку лікарсько – консультативної комісії про потребу у сторонньому догляді.
* Копії документів, які підтверджують родинний зв’язок (за потреби).

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ: всі копії документів подаються з пред’явленням їх '''оригіналів'''.

У випадку, якщо особа, яка потребує постійного догляду, є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради '''не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після надходження заяви''' складається акт встановлення факту здійснення догляду '''в довільній формі'''. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням.

=== Встановлення факту здійснення постійного догляду в судовому порядку ===

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем проживання фізичної особи (заявника). Заінтересованою стороною у справі є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій/виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та/або інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб тощо.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8396:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2001.07.2022%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20318.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8,-1.%20%D0%A3%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D1%96 статті 318 Цивільного процесуального кодексу України] у заяві повинно бути зазначено:

''1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;''

''2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;''

''3) докази, що підтверджують факт.''

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

'''Доказами, підтверджують факт здійснення догляду за особою, яка його потребує, можуть бути:'''

* висновок лікарсько-консультативної комісії'';''
* виписка з протоколу засідання лікарсько-консультативної комісії'';''
* довідка до акта огляду МСЕК'';''
* виписка з амбулаторної картки стаціонарного хворого'';''
* висновку про стан здоров`я заявника'';''
* акт обстеження проживання'';''
* довідка про склад сім`ї'';''
* витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб тощо.

За подання до суду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення фізичним особам необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб . [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32:~:text=%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1-,%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E,0%2C2%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%D1%83%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1,-4%2D1)%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83 (пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»)]

Станом на 2025 рік - 605.60 грн.

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8370:~:text=%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%206.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F главою 6 Розділу IV Цивільного процесуального кодексу України.]

Розгляд судом цієї категорії справ здійснюється у порядку окремого провадження.
{| class="wikitable"
|+
!Важливо! Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
|}
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Слід зазначити, якщо юридичний факт може бути підтверджений в позасудовому порядку, встановленому чинним законодавством, і оформлений рішенням відповідного органу, то суд може відмовити у відкритті провадження.

'''Факт здійснення постійного догляду за особою, що його потребує за станом здоров’я, для звільнення з військової служби встановлюється в позасудовому порядку. Законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров’я потребує соціальної послуги з догляду, у зв’язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.'''

== Судова практика ==

# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/114614272 Рішення Буського районного суду Львівської області від 01.11.2023 у справі № 943/1241/23;]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/114181353 Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 16.10.2023 у справі № 299/6413/23;]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/113927268 Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04.10.2023 у справі № 569/16625/23.]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/115729352 Ухвала Жидачівського районного суду Львівської області від 19.12.2023 у справі № 443/2284/23.]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/117572547 Постанова Львівського апеляційного суду від 11.03.2024 у справі № 443/2284/23.]
# [https://reyestr.court.gov.ua/Review/119579700 Постанова Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі № 283/1199/23 (провадження № 61-12851св23)]

[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]