WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Судимість. Правові наслідки судимості

2021-04-20T14:26:17Z

Kuzomko.olha: заміна поняття "злочин" на "кримінальне правопорушення"?

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]

== Поняття та кримінально-правове значення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.
 
У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

=== Ознаки судимості ===
Судимість має характерні їй ознаки а саме:
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.
Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення,протягом певного часу вважається такою, що має судимість.У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо). З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності(з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість. Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України], для досягнення і закріплення мети покарання.

== Правові наслідки судимості ==
Судимість - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків. Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 частиною першою статті 88 Кримінального кодексу України], особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: 1) «раніше не судимого», 2) «раніше судимого» , 3) «згідно із ст. 89 КК України не судимого». '''Формулювання «згідно із ст. 89 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page КК України] не судимого» кримінально-правових наслідків немає.'''
 Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові. Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. Кримінальний кодекс кваліфікуюче значення надає судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення. (наприклад, ч. 3 ст. 212 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]) Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч. 4 ст. 32 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;
* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення (ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]);
* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]), передачею особи на поруки (ст. 47 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]), зміною обстановки (ст. 48 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]);
* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]);
* враховується для вибору окремих видів покарання (ч. 2 ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч. 2 ст. 58 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]);
* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]);
* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (п. 1 ч.1 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у ч. ч. 2 і 4 ст. 67 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ];
* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69–1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]);
* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]);
* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені ст. ст. 437–439 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ] та ч. 1 ст. 442 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]);
* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п. 2 ч. 3 ст. 81, п. 2 ч. 3 ст. 107 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч. 4 ст. 82 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text ККУ]).

Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість. Це зокрема:
* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно ст.76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] не може бути обраним до ВРУ громадянин, який має судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.
* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;
* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;
* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);
* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;
* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;
* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;
* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);
* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
Як видно з вказаних видів, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.

[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2021-03-11T13:59:12Z

Kuzomko.olha: Внесені зміни у зв'язку з втратою чинності раніше вказаних інструкцій та порядків. Консультація приведена до актуального стану.

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]. 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0633-19#Text Наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України"] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF#n11 Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку"]. 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0038-21#Text Наказ Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394 "Про затвердження Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців".] 
== Коло осіб, які тримаються у слідчому ізоляторі ==
 
{| class="wikitable"
|-
| '''Ув'язнені особи''' ||
# Особи, які тримаються під вартою відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою, про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до Кримінального кодексу України та КПК, та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
# Особи, щодо яких вироком суду передбачено тримання під вартою до набрання ним законної сили.
|} 
{| class="wikitable"
|-
| '''Засуджені особи''' ||
# ''Вперше засуджені до позбавлення волі за нетяжкі чи тяжкі кримінальні правопорушення,'' які на підставі статті 89 КВК '''залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування;'''
# Особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК '''підлягають направленню до місця відбування покарання''';
# Особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК '''підлягають відправленню до установ виконання покарань;'''
# Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК '''тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО''' з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії;
# Особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК '''переміщуються під вартою з однієї установи до іншої.''' 
|}
== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення"] '''ув’язнені''' мають право одержувати '''передачі''' або '''посилки''' та '''грошові перекази''' і '''передачі'''. 
Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 114 Кримінально-виконавчого кодексу України], '''засуджені''' мають право без обмеження '''одержувати грошові перекази''' і '''відправляти грошові перекази''' родичам, а з '<nowiki/>'''дозволу адміністрації колонії'''' - й іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1775-13 частини 2 розділу 8 "Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, увятих під варту та затриманих військовослужбовців]" '''засуджені військовослужбовці''' мають право '''одержувати''' і '''відправляти''' посилки (передачі) і бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого військовослужбовця. 
=== Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази ===
* У національній валюті; 
* Через поштові відділення, банки або касу СІЗО; 
* Грошові перекази зараховуються на особові рахунки. 
=== Процедура одержання та відправлення грошових передач ===
* Для здійснення грошової передачі '''ув’язненому''' чи '''засудженому''' родич або інша особа '''подає заяву у двох примірниках''', де зазначається '''сума коштів''', яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. 
*
* Особі, яка '''внесла кошти''', видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого. 
*
* Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів '''ув’язненим''' чи '''засудженим''' подається особиста письмова заява начальнику СІЗО. 
== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей ==

* Передачі приймаються для '''ув’язнених''' загальною '''вагою не більше 50 кг''' на місяць. 
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих '''для хворих''', що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, '''вагітних жінок''' і '''жінок, що мають при собі дітей''', а також '''неповнолітніх'''.
|}
* Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 76 Кримінально-виконавчого кодексу України] "'''засуджені військовослужбовці'''" мають право на одержання посилок (передач) і бандеролей '''без обмеження їх кількості. '''
* '''Засуджені''' одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 статті 112 КВК України]: 
# Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують засуджені до арешту та позбавлення волі, не обмежується; 
# Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування. 
# Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами; 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF#n11 пункту 14 Правил надання послуг поштового зв'язку] "Внутрішні поштові відправлення повинні мати такі розміри і граничну масу": 
{| class="wikitable"
|-
! '''Вид поштового відправлення''' !! '''Гранична маса, кілограмів''' !! '''Розмір в упаковці, міліметрів'''
|-
| Бандеролі з вкладенням однієї книжки || 2 || максимальний: 600 в одному вимірі (причому сума довжини, ширини і товщини не може перевищувати 900),
а згорнутих трубкою (рулони): 700 - завдовжки і 150 - у діаметрі
|-
| Посилки || 30 ||
{| class="wikitable"
|максимальний: 600 х 700 х 700
|-
|мінімальний: 90 х 140 х 50
|}
|}
=== Процедура одержання ув'язненими і засудженими передач ===
{| class="wikitable" style="vertical-align:top"
|-
! '''Порядок''' !! '''Алгоритм дій''' !! '''Примітка'''
|- style="vertical-align:top"
| '''Заповнення і підпис заяви''' ||
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках ''(додаток 17)'', обидва примірники заяви, передачу, паспорт або інший документ, що посвідчує особу, здає молодшому інспектору чергової зміни, який перевіряє вміст передачі за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає її відповідно до порядку огляду вмісту посилок (передач) та бандеролей ''(додаток 18)''.

Додаток 17

до Правил внутрішнього розпорядку

слідчих ізоляторів

Державної кримінально-виконавчої служби України

(пункт 3 глави 2 розділу VI)

=== ЗАЯВА ===
{| class="wikitable"
|Від громадянина(ки) ___________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові)

_____________________________________________________________________________________

(місце проживання)

Прошу прийняти передачу для ув'язненого(ї) (засудженого(ї)) ________________________________

_____________________________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові, рік народження)
|}
{| class="wikitable"
|№

з/п
|Найменування продуктів

(предметів)
|Вага

(кг)
|Кількість
|Примітка
|-
|1
|2
|3
|4
|5
|-
|
|
|
|
|
|}
{| class="wikitable"
| colspan="3" |_____________________________________________________________________________________

(підпис, прізвище, ініціали особи, яка доставила передачу)

"___" ____________ 20__ р.

Передачу прийняв молодший

інспектор чергової зміни
|-
|_________________

(звання)
|______________

(підпис)
|__________________

(прізвище)
|-
| colspan="3" |"___" ____________ 20__ р.
|-
| colspan="3" |Передачу отримав(ла) __________________________________________________________________

(підпис, прізвище, ініціали ув'язненого(ї) (засудженого(ї)))

"___" ____________ 20__ р.
|}
{| class="wikitable"
|Додаток 18

до Правил внутрішнього розпорядку

слідчих ізоляторів Державної

кримінально-виконавчої служби України

(пункт 3 глави 2 розділу VI)
|}
'''ПОРЯДОК'''

'''огляду вмісту посилок (передач) та бандеролей'''

1. Хлібні вироби (булки, батони, хлібини тощо) розрізають на декілька частин.

2. Продукти в рідкому стані переливають в інший посуд або посуд СІЗО.

3. Запечатані упаковки за потреби розкривають.

4. Рибу розрізають на декілька частин.

5. Ковбасні вироби розрізають на декілька частин.

6. Сипучі продукти пересипають.

7. Цукерки приймають без обгорток.

8. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів, перевіряють у такому самому порядку й так, щоб продукти не втрачали своєї якості.

9. Речі і предмети також слід ретельно перевіряти. За потреби використовують технічні засоби виявлення.

10. Консерви у скляних і металевих банках до камер не видають. Перед видачею до камери їх відкривають і вміст перекладають у посуд одноразового використання. Інші консерви здають на склад СІЗО для зберігання.
||
# Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів; 
# Для приймання передач обладнується окрема кімната; 
# У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, '''скринька для скарг та заяв'''; 
# На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач; 
# Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим; 
# Приймання передач, адресованих хворим, які перебувають у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
|- style="vertical-align:top"
| '''Звірка''' || Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. ||
|- style="vertical-align:top"
| '''Отримання передачі ув'язненим, засудженим''' || Після приймання передачі молодший інспектор чергової зміни повертає перший примірник заяви особі, яка принесла передачу, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого щодо одержання передачі долучає до його особової справи.
У картці обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 19) робиться відмітка про одержання передачі, її вміст і вагу, після чого передачу видають зазначеним особам.

Отримані від родичів ув’язнених та засуджених чи інших осіб лікарські засоби або їх аналоги зберігаються в медичній частині (лікарняному закладі) в окремих шафах. Їх облік та видачу здійснюють працівники медичної частини (лікарняного закладу) відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами).У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу адміністрація СІЗО робить про це відмітку на другому примірнику заяви. Вміст передачі повертають особам, які принесли передачу (за можливості), або знищують за згодою ув’язненого чи засудженого, про що складається акт, який підписує персонал СІЗО, ув’язнений або засуджений. Ув’язнений або засуджений може викласти в акті зауваження та пояснення щодо причин відмови прийняти передачу. Після цього акт разом з другим примірником заяви на приймання передачі долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
|
# У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим. 
# Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО. 
# У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата.
# Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством.
|} 
=== Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: ===
* звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО;
* смерті ув’язненого чи засудженого;
* відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, вибуття більше ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в лікарняному закладі або закладі охорони здоров’я);
* відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу;
* відбування стягнення у вигляді поміщення до карцеру чи дисциплінарного ізолятора, переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери);
* наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого одержати передачу.відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я);
{| class="wikitable"
|-
| '''Зверніть увагу!!!''' У разі виявлення в посилках і бандеролях продуктів харчування, речей і предметів, я'''кі заборонені для зберігання і використання ув’язненими та засудженими''' і за передавання яких передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність, проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
Виявлені в посилках і бандеролях продукти харчування, речі і предмети, які заборонено передавати ув’язненим і засудженим, за їх письмовою заявою можуть бути здані на склад СІЗО з метою повернення родичам або іншим особам, зазначеним у заяві.

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника '''знищуються в присутності адресата''', про що '''складається акт''', який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим.
|}
=== Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках: ===
* Звільнення або вибуття адресата із СІЗО;
* Смерті ув’язненого чи засудженого;
* Наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого.
* Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню".
* Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту за формою.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим н'''е пізніше доби з дня їх отримання''', а у випадку '''тимчасового вибуття''' цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. '''Посилки та бандеролі''', що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, з'''даються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері'''. '''Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки!!!'''
|}
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Пред’явлення особи та речей для впізнання

2019-09-09T11:57:37Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* Кримінальний процесуальний кодекс України.
== Поняття пред'явлення для впізнання ==
Пред'явлення для впізнання - слідча дія, що полягає в пред'явленні свідкові чи іншій особі об'єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності. 

Відповідно до ч. 1 ст.223 КПК України слідчою дією є діяння, спрямоване на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. 

Пред'явлення для впізнання передбачає показ певних об'єктів в умовах, що дозволяють сприйняти загальні та окремі ознаки. Тотожність при впізнанні встановлюють за ознаками об'єктів, сприйнятих особою і збережених в її пам'яті. Це окрема форма ідентифікації, яка істотно відрізняється від випадків ідентифікації за матеріальними слідами. У процесі впізнання свідок спостерігає ознаки пред'явленого об'єкта, порівнює і співставляє їх із збереженими в пам'яті й доходить певного висновку щодо наявності чи відсутності тотожності або групової належності об'єкта.
== Які дії мають передувати пред’явленню до впізнання? ==
Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. 
''Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.'' Особа, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.\

Слід також враховувати, що дана слідча (розшукова) дія майже завжди пов’язана з тактичним ризиком: особа, яка впізнає, може добросовісно помилятися або навмисно не впізнавати об’єкт, що може заперечити вірну версію слідчого та ускладнити розслідування. Тому, при наявності у слідчого сумнівів щодо успішного результату пред’явлення для впізнання, слід утриматися від його проведення і використати інші можливості для перевірки висунутої версії. 
'''Пред'явленню для впізнання особи повинно передувати виконання процесуальних та деяких допоміжних дій, а саме:'''

- попередній допит особи, яка впізнає;

- підбір об’єктів, серед яких необхідно провести впізнання;

- визначення місця і умов пред’явлення для впізнання;

- визначення необхідних учасників пред’явлення для впізнання;

- визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів.

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання.

При пред’явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодексом вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у цій нормі. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню. Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

При пред’явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

За правилами цієї норми може здійснюватися пред’явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання.
== Пред’явлення речей для впізнання ==
Перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі.

'''Забороняється''' попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети. Річ, що підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на річ, яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала. Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред’являється в одному екземплярі.

Про проведення пред’явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу/ річ або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу / річ. Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред’являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі якщо пред’явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред’явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Слідчі дії]]

Пред’явлення особи та речей для впізнання

2019-09-09T11:54:41Z

Kuzomko.olha: /* Які дії мають передувати пред’явленню до впізнання? */

Затримання особи, яка вчинила злочин за межами України

2019-09-09T11:16:42Z

Kuzomko.olha: /* Нормативна база */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України].

== Порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України ==
Відповідно до ст. 582 КПК України затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою. 
Уповноваженою службовою особою вважається особа до повноважень якої належать здійснення затримання в порядку чинного законодавства України, в даному випадку - це працівники Національної поліції України, Служби безпеки України тощо. '''Затримання особи, яка вчинила правопорушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопорушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.''' 
''Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжнародний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, міждержавний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральнім бюро Інтерполу на території держав - учасниць МОКП-Інтерполу відповідно до норм міжнародного права.
Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.'' 
Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує відповідну регіональну прокуратуру. 
Про затримання таких осіб відповідна регіональна прокуратура протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави. 
Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, відповідна регіональна прокуратура також повідомляє Міністерство закордонних справ України. 
'''Згідно з ч. 6 ст. 582 КПК України затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:''' 
1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту; 
2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється. 
Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здійснюється відповідно до статей 206 та 208 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. 
''У ст. 61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах «Взяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу» передбачається, що: «Особа, видача якої потрібна, за клопотанням може бути узята під варту і до одержання вимоги про видачу. У клопотанні повинно бути посилання на постанову про узяття під варту або на вирок, що вступив у законну силу, і вказівка на те, що вимога про видачу буде представлена додатково. Клопотання про узяття під варту до одержання вимоги про видачу може бути передано поштою, телеграфом, телексом або телефаксом. Особа може бути затримана і без клопотання, передбаченого в пункті 1 цієї статті, якщо маються передбачені законодавством підстави підозри, що вона зробила на території іншої Договірної Сторони злочин, що тягне за собою видачу. Про узяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу необхідно негайно повідомити іншу Договірну Сторону». ''
'''Міжнародний пакт про громадянські і політичні права визначає такі важливі засади, яких слід дотримуватись при застосуванні будь-якого, зокрема й екстрадиційного затримання. Особа, затримана за кримінальним обвинуваченням, у терміновому порядку має бути доставлена до судді або іншої посадової особи, якій належить за законом право здійснювати судову владу. Особа, позбавлена волі внаслідок тримання під вартою, має право на розгляд її справи в суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності її затримання і прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
'''
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]

Затримання особи, яка вчинила злочин за межами України

2019-09-09T11:16:19Z

Kuzomko.olha: Створена сторінка: == Нормативна база == [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові в...

== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах];
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права];
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України].
== Порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України ==
Відповідно до ст. 582 КПК України затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою. 
Уповноваженою службовою особою вважається особа до повноважень якої належать здійснення затримання в порядку чинного законодавства України, в даному випадку - це працівники Національної поліції України, Служби безпеки України тощо. '''Затримання особи, яка вчинила правопорушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопорушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.''' 
''Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжнародний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, міждержавний розшук - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральнім бюро Інтерполу на території держав - учасниць МОКП-Інтерполу відповідно до норм міжнародного права.
Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.'' 
Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує відповідну регіональну прокуратуру. 
Про затримання таких осіб відповідна регіональна прокуратура протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави. 
Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, відповідна регіональна прокуратура також повідомляє Міністерство закордонних справ України. 
'''Згідно з ч. 6 ст. 582 КПК України затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:''' 
1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту; 
2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється. 
Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здійснюється відповідно до статей 206 та 208 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. 
''У ст. 61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах «Взяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу» передбачається, що: «Особа, видача якої потрібна, за клопотанням може бути узята під варту і до одержання вимоги про видачу. У клопотанні повинно бути посилання на постанову про узяття під варту або на вирок, що вступив у законну силу, і вказівка на те, що вимога про видачу буде представлена додатково. Клопотання про узяття під варту до одержання вимоги про видачу може бути передано поштою, телеграфом, телексом або телефаксом. Особа може бути затримана і без клопотання, передбаченого в пункті 1 цієї статті, якщо маються передбачені законодавством підстави підозри, що вона зробила на території іншої Договірної Сторони злочин, що тягне за собою видачу. Про узяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу необхідно негайно повідомити іншу Договірну Сторону». ''
'''Міжнародний пакт про громадянські і політичні права визначає такі важливі засади, яких слід дотримуватись при застосуванні будь-якого, зокрема й екстрадиційного затримання. Особа, затримана за кримінальним обвинуваченням, у терміновому порядку має бути доставлена до судді або іншої посадової особи, якій належить за законом право здійснювати судову владу. Особа, позбавлена волі внаслідок тримання під вартою, має право на розгляд її справи в суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності її затримання і прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
'''
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]

Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

2019-09-09T10:04:36Z

Kuzomko.olha: /* Порядок здійснення видачі особи (екстрадиції) */

== Нормативно-правова база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників»].

== Поняття екстрадиції ==

'''Екстрадиція''' - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця. 
Відповідно до ч. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців. 
В ч. 2 вказаної конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.
За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності. 
За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом. 
Згідно з ч. 1 ст. 573 Кримінального процесуального кодексу України запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. 
''Звертаємо Вашу увагу'', що відповідно до ч. 4 ст. 573 Кримінального Процесуального кодексу України центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції. 
== Порядок видачі особи (екстрадиція) ==
''Процедура видачі особи ( екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями: ''
1. Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні злочину і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;
 
2. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави; 
3. Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасовий або екстрадиційний арешт (після надходження запиту); 
4. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).
5. Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного запиту; 
6. Екстрадиційна перевірка; 
7. Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі; 
8. Фактична передача особи запитуючій державі. 
'''Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року ухвалила законопроект № 6149 "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників".''' Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію. 
Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України. 
Згідно з чинною редакцією Кримінального процесуального кодексу України спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.

== Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції) ==

Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання ''має право на адвоката''. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників міліції. 
Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці. 
'''При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:'''
* наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
* складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
* захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;
* оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.
'''Крім зазначених дій адвокат повинен:''' 
1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із Кримінальним кодексом України. 
2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі. 
'''Крім того, суттєву допомогу можуть також надати іноземні колеги-адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.''' 
''Згідно ст. 589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо'': 
1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 
2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 
3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 
4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 
5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України; 
5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 
6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]

Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

2019-09-09T10:03:57Z

Kuzomko.olha: /* Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції) */

== Нормативно-правова база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників»].

== Поняття екстрадиції ==

'''Екстрадиція''' - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця. 
Відповідно до ч. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців. 
В ч. 2 вказаної конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.
За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності. 
За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом. 
Згідно з ч. 1 ст. 573 Кримінального процесуального кодексу України запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. 
''Звертаємо Вашу увагу'', що відповідно до ч. 4 ст. 573 Кримінального Процесуального кодексу України центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції. 
== Порядок здійснення видачі особи (екстрадиції) ==
''Процедура видачі особи ( екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями: ''
1. Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні злочину і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;
 
2. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави; 
3. Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасовий або екстрадиційний арешт (після надходження запиту); 
4. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).
5. Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного запиту; 
6. Екстрадиційна перевірка; 
7. Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі; 
8. Фактична передача особи запитуючій державі. 
'''Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року ухвалила законопроект № 6149 "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників".''' Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію. 
Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України. 
Згідно з чинною редакцією Кримінального процесуального кодексу України спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.
== Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції) ==

Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання ''має право на адвоката''. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників міліції. 
Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці. 
'''При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:'''
* наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
* складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
* захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;
* оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.
'''Крім зазначених дій адвокат повинен:''' 
1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із Кримінальним кодексом України. 
2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі. 
'''Крім того, суттєву допомогу можуть також надати іноземні колеги-адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.''' 
''Згідно ст. 589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо'': 
1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 
2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 
3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 
4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 
5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України; 
5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 
6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]

Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

2019-09-09T10:03:31Z

Kuzomko.olha: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == * [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу...

== Нормативно-правова база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_033 Європейська конвенція про видачу правопорушників];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України];
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2577-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників»].

== Поняття екстрадиції ==

'''Екстрадиція''' - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця. 
Відповідно до ч. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців. 
В ч. 2 вказаної конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.
За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності. 
За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом. 
Згідно з ч. 1 ст. 573 Кримінального процесуального кодексу України запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. 
''Звертаємо Вашу увагу'', що відповідно до ч. 4 ст. 573 Кримінального Процесуального кодексу України центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені цим Кодексом або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції. 
== Порядок здійснення видачі особи (екстрадиції) ==
''Процедура видачі особи ( екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями: ''
1. Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні злочину і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;
 
2. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави; 
3. Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасовий або екстрадиційний арешт (після надходження запиту); 
4. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію).
5. Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного запиту; 
6. Екстрадиційна перевірка; 
7. Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі; 
8. Фактична передача особи запитуючій державі. 
'''Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року ухвалила законопроект № 6149 "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників".''' Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію. 
Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України. 
Згідно з чинною редакцією Кримінального процесуального кодексу України спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.
== Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції) ==

Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання ''має право на адвоката''. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників міліції. 
Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці. 
'''При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:'''
* наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
* складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
* захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;
* оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.
'''Крім зазначених дій адвокат повинен:''' 
1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із Кримінальним кодексом України. 
2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі. 
'''Крім того, суттєву допомогу можуть також надати іноземні колеги-адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.''' 
''Згідно ст. 589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо'': 
1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; 
2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; 
3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; 
4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); 
5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України; 
5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України; 
6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

Категорія:Зразки документів в галузі житлового права

2019-08-28T08:03:22Z

Kuzomko.olha:

[[Категорія:Зразки документів правового та процесуального характеру]]

* [[Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.docx|міні|Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням]]
* [[Файл:Заява про надання довідки про склад сім'ї.docx|міні|Заява про надання довідки про склад сім'ї]]
* [[Файл:Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб.docx|міні|Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб]]
* [[Файл:Заява про заміну сторони виконавчого провадження.docx|міні|Заява про заміну сторони виконавчого провадження]]
* [[Файл:Колективна_скарга_на_працівників_ЖЕКУ‎.docx|міні|Колективна_скарга_на_працівників_ЖЕКУ]]

Категорія:Зразки документів в галузі житлового права

2019-08-28T08:02:23Z

Kuzomko.olha:

[[Категорія:Зразки документів правового та процесуального характеру]]

* [[Файл:Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.docx|міні|Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням]]
* [[Файл:Заява про надання довідки про склад сім'ї.docx|міні|Заява про надання довідки про склад сім'ї]]
* [[Файл:Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб.docx|міні|Акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб]]
* [[Файл:Заява про заміну сторони виконавчого провадження.docx|міні|Заява про заміну сторони виконавчого провадження]]
* [[Файл:Колективна_скарга_на_працівників_ЖЕКУ.docx‎.docx|міні|Колективна_скарга_на_працівників_ЖЕКУ]]

Файл:Колективна скарга на працівників ЖЕКУ.docx

2019-08-28T07:54:45Z

Kuzomko.olha:

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2018-11-08T13:43:28Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Порядок надання і проведення побачень ==
''Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.''
За [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 ст. 110 КВК України] особи, позбавлені волі мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії.
 Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
'''Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.''' 
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення:
* паспорт
* посвідчення водія
* для неповнолітніх - свідоцтво про народження
Документ, які підтверджує родинні зв’язки подружжя - свідоцтво про шлюб. 
Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування. 
Засуджена особа, яка прибула на побачення у стані алкогольного сп’яніння до такого побачення не допускається. 
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або черговий помічник начальника установи. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. 
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n531 пунктом 1] розділу ХXIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
'''Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться.''' У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 1 ст. 59 Конституції України] закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 ч. 3 статті 63 Конституції України], засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених </gallery>, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
''Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань''. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
'''Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи''' час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
'''Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою''', '''в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.''' 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час. 
''У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.'' 
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиничної камери), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
''Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. ''
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.''' 
Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас. 
Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється.
У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця. 
Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки. 
'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:''' 
* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.
Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. 
Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет. 
Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи. 
Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець. 
При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі

2018-11-07T15:07:20Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 № 1129-IV] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення» від 06.09.2016 № 1487-VIII] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правовому допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI]
== Поняття дисциплінарного проступку та види заходів дисциплінарного стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі ==
'''Дисциплінарним проступком''' особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. 
Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.'' 
За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: 
* Попередження - письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення; 
* Догана, сувора догана - дисциплінарні стягнення, що застосовується до працівників та до порушників режиму в установах відбування покарання і полягає у власному усному чи письмовому засудженні неправомірної поведінки винного; 
* Грошовий штраф до двох розмірів мінімальної заробітної плати; 
* Скасування поліпшених умов тримання; 
* Поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб. 
* Поміщення засуджених у карцер, тримання в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб. 
* Переведення засуджених до приміщення камерного типу (диночної камери) тримання у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, - на строк до трьох місяців.
''Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.''
== Процедура здійснення дисциплінарного провадження відносно осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі ==
 
Адміністрація колонії при встановленні факту порушення зобов’язана невідкладно розпочати перевірку: 
* Причин, обставин, мотивів вчинення порушення; 
* Поведінки особи до вчинення проступку; 
* Визначити кількість і характер раніше накладених стягнень; 
* Отримати пояснення про суть проступку. 
Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і ''не пізніше '''десяти діб''''' з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась '''перевірка''', то з дня її закінчення, але не пізніше '''шести''' місяців з дня вчинення проступку. 
Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у '''виняткових''' випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його '''накладення'''. Якщо протягом '''місяця''' з дня накладення стягнення воно '''не було звернено''' до виконання, то це стягнення не виконується. 
Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через '''шість місяців''' з дня відбуття стягнення.
Стягнення накладається лише '''письмово'''. 
За наслідками перевірки приймається рішення про '''доцільність''' або '''недоцільність''' застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення '''обмежитися іншими профілактичними заходами''', це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під "'''підпис'''". 
Доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. 
'''Cклад дисциплінарної комісії''':
* начальник установи виконання покарань;
* заступники та начальники служб установи;
* співробітники які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
''Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов’язки. ''
На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу. 
'''Процедура розгляду дисціплінарною комісією доцільності застосування стягнень'''
#Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, ''має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії'' не пізніше ніж '''за одну добу''' до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути '''продовжено''', але не більш як на дві доби. 
#Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. 
#Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його '''представника, свідків, інших осіб''', залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п’ятої статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 135 Кримінально-виконавчого кодексу України], адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. 
#Рішення про притягнення до відповідальності '''приймається''' більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. 
Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком '''до однієї доби''' до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі. 
Поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рішенням суду. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація установи виконання покарань '''протягом двадцяти чотирьох годин''' направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії. 
Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. 
Засудженому протягом '''трьох робочих днів''' видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження. 
== Право засудженої особи на захисника при застосуванні адміністрацією установи виконання покарань заходів стягнення ==
Право засудженої особи на адвоката передбачене [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 п. 7 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правовому допомогу»]. Дане право реалізується через центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Засуджені особи мають право на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правовому допомогу»], а саме:
#захист;
#здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
#складення документів процесуального характеру. 
У разі звернення осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі, Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання такої допомоги, що оформлюється відповідним наказом, протягом п’яти днів з дня надходження письмового звернення. 
Після видачі доручення на підставі наказу центру, адвокат зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
'''Строк дії доручення''', яке видає Регіональний центр для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, засудженій до позбавлення волі, діє до закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; використання всіх національних засобів правового захисту; звільнення особи з місця виконання покарання. 
6 вересня 2016 року Президент України підписав [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення»], згідно якого право засуджених осіб до позбавлення волі при застосуванні заходів дисциплінарного стягнення передбачив право на адвоката. 
'''Засуджений та/або його представник мають право''':
* отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; 
* бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 
* ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; 
* надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; 
* подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. 
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-11-07T13:10:51Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-18 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги»]

== Звернення осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі і порядок їх розгляду ==
Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України] та міжнародними конвенціями ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про права людини], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]). 
Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4262 Ст. 31 Конституція України] визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 Ст. 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. 
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 ст. 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 ч. 2 ст. 8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу"] центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі. 
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: дату винесення вироку, найменування суду, статті Кримінального кодексу України за якими засуджено особу, строк відбування покарання, суть питання, яке потребує вирішення за допомогою отримання безоплатної вторинної правової допомоги, а також початок та кінець строку відбування покарання. (завантажити [http://wiki.legalaid.gov.ua/images/2/2f/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B2%D0%BF%D0%B4_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96.docx зразок заяви] про надання бвпд).
 
Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом видачі відповідного доручення про призначення захисника, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
20 липня 2018 року набув чинності [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-18 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги»], згідно якого на місцеві центри з надання БВПД покладаються повноваження щодо забезпечення складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Разом з тим, Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги продовжують забезпечувати захист особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі у межах кримінального законодавства за зверненням такої особи або за ухвалою суду.
Відтепер, доручення на призначення захисника особі, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі з питань що стосуються: сімейного, спадкового, трудового, земельного, адміністративного, договірного, житлового права та ін. видають місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Доручення на призначення захисника особі, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі з питань, які потребують вирішення у межах кримінального законодавства видають Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
 
== Право осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на звернення ==
Відповідно до ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n9 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 ст. 113 Криміналь-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
 
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
 
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням.
 
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
 
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
 
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
 
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
 
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
 
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Права осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 ч. 1 ст. 8 КВК України] засуджені мають право: 
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів); 
* на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-11-07T13:04:32Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-18 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги»]

== Звернення осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі і порядок їх розгляду ==
Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України] та міжнародними конвенціями ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про права людини], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]). 
Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4262 Ст. 31 Конституція України] визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 Ст. 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. 
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 ст. 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 ч. 2 ст. 8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу"] центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі. 
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: дату винесення вироку, найменування суду, статті Кримінального кодексу України за якими засуджено особу, строк відбування покарання, суть питання, яке потребує вирішення за допомогою отримання безоплатної вторинної правової допомоги, а також початок та кінець строку відбування покарання. 
Завантажити [http://wiki.legalaid.gov.ua/images/2/2f/%D0%97%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B1%D0%B2%D0%BF%D0%B4_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1_%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B4%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%96.docx зразок заяви] про надання бвпд
Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом видачі відповідного доручення про призначення захисника, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
20 липня 2018 року набув чинності[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-18 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги»], згідно якого на місцеві центри з надання БВПД покладаються повноваження щодо забезпечення складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Разом з тим, Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги продовжують забезпечувати захист особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі у межах кримінального законодавства за зверненням такої особи або за ухвалою суду.
Відтепер, доручення на призначення захисника особі, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі з питань що стосуються: сімейного, спадкового, трудового, земельного, адміністративного, договірного, житлового права та ін. видають місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Доручення на призначення захисника особі, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі з питань, які потребують вирішення у межах кримінального законодавства видають Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
 
== Право осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на звернення ==
Відповідно до ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n9 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 ст. 113 Криміналь-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
 
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
 
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням.
 
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
 
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
 
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
 
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
 
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
 
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Права осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 ч. 1 ст. 8 КВК України] засуджені мають право: 
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів); 
* на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Файл:Зразки заяв про надання бвпд для осіб засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі.docx

2018-11-07T13:03:22Z

Kuzomko.olha: Kuzomko.olha завантажив нову версію Файл:Зразки заяв про надання бвпд для осіб засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі.docx

Файл:Зразки заяв про надання бвпд для осіб засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі.docx

2018-11-07T12:54:11Z

Kuzomko.olha:

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-11-07T12:49:41Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"] 
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-18 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги»]

== Звернення осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі і порядок їх розгляду ==
Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України] та міжнародними конвенціями ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про права людини], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]). 
Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4262 Ст. 31 Конституція України] визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. 
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4291 Ст. 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. 
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 ст. 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 ч. 2 ст. 8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу"] центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі. 
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: дату винесення вироку, найменування суду, статті Кримінального кодексу України за якими засуджено особу, строк відбування покарання, суть питання, яке потребує вирішення за допомогою отримання безоплатної вторинної правової допомоги, а також початок та кінець строку відбування покарання. 
Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом видачі відповідного доручення про призначення захисника, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
20 липня 2018 року набув чинності[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0774-18 Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги»], згідно якого на місцеві центри з надання БВПД покладаються повноваження щодо забезпечення складання документів процесуального характеру та здійснення представництва інтересів особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, за зверненням такої особи або за ухвалою суду в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Разом з тим, Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги продовжують забезпечувати захист особи, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі у межах кримінального законодавства за зверненням такої особи або за ухвалою суду.
Відтепер, доручення на призначення захисника особі, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі з питань що стосуються: сімейного, спадкового, трудового, земельного, адміністративного, договірного, житлового права та ін. видають місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Доручення на призначення захисника особі, засудженої до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі з питань, які потребують вирішення у межах кримінального законодавства видають Регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
 
== Право осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на звернення ==
Відповідно до ст. 1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#n9 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 ст. 113 Криміналь-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
 
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
 
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням.
 
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
 
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
 
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
 
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
 
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
 
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Права осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 ч. 1 ст. 8 КВК України] засуджені мають право: 
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів); 
* на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання

2018-11-07T09:04:20Z

Kuzomko.olha:

Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років

2018-11-06T15:36:54Z

Kuzomko.olha:

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page6 Кримінально-виконавчий кодекс України] 

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0471-13 Наказ Міністерства юстиції України від 21.03.2013 № 500/5/219 « Про затвердження Типового положення про будинок дитини при виправній колонії»] 

* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»] 

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14/paran19#n19 Наказ Міністерства юстиції України 15.08.2014 № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі»] 

== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==
Призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок здійснюється на загальних підставах, що передбачені чинним кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством. Термін покарання, що може бути призначений жінкам становить від 1 до 25 років, до жінок також застосовується довічне позбавлення волі (окрім тих, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку).
 
Аналіз кримінально-виконавчого законодавства вказує на відсутність окремої системи кримінально-виконавчих норм, які б виключно регулювали виконання та відбування покарання жінками засудженими до позбавлення волі. Хоча варто зазначити, що у Кримінально-виконавчому кодексі України передбачено декілька статей, що розкривають особливості відбування жінками покарання у виді позбавлення волі. Такими нормами є [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 ст. ст. 18, 92, 101, 108, 111, 112, 115, 118, 120, 132, 141, 142 КВК України]. Їх аналіз дозволяє прийти висновку, що особливості відбування покарання у виді позбавлення волі зводяться до встановлення у статтях КВК України певних пом’якшень режиму тримання та особливостей влаштування побуту жінок. Пом’якшення режиму тримання пояснюється відношенням до жінки у нашому суспільстві, в тому числі і до засуджених жінок, їх фізіологічними та фізичними особливостями.
 
Після призначення покарання і вступу вироку суду у законну силу жінки доправляються до виправної колонії на загальних підставах. За загальним правилом жінки засуджені до позбавлення волі направляються до виправних колоній під охороною, окремо від інших засуджених.

'''Види виправних колоній до яких направляються засуджені жінки'''
{| class="wikitable"
|-
! Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання !! Колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання !! Колоній середнього рівня безпеки жінки
|-
| Направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України. '''Виняток: Не підлягають розподілу та направленню із СІЗО до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років.''' || Направляються жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК України || Направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії

|}

Прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного підрозділу, підрозділів нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень, соціально-виховної та психологічної роботи, інтендантського та господарського забезпечення та медичної частини. Склад комісії щороку затверджується наказом начальника установи виконання покарань.
 
Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить первинний медичний огляд засуджених відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767.
 
Протягом доби засуджені проходять медичний огляд, і за ними встановлюється медичний нагляд тривалістю 14 діб. У разі виявлення в цей період інфекційно хворих вони терміново ізолюються в медичній частині установи виконання покарань, а в установі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.
 
Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов’язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань. Вони інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.
 
Жінкам, які відбувають покарання у виправних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одну засуджену у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов.
 
Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Так у дворах для прогулянки жінок з дітьми і вагітних жінок засівається трава або висаджуються квіти. Для дітей влаштовуються пісочниці.
 
Жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
 
Протягом строку відбування покарання у дільниці ресоціалізації жінки зобов’язані працювати, за винятком жінок, яким виповнилося понад п’ятдесят п’ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Забороняється використовувати працю засуджених:
 
а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;
 
б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);
 
в) на посадах продавців, бухгалтерів–операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;
 
г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
 
ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;
 
д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.
Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно–побутових умов засуджених або забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.
== Організаційно-правові засади діяльності будинку дитини при виправній колонії ==
При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку.
 
Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.
 
Приймання до будинку дитини, перебування та вибуття з нього дитини і засудженої жінки, яка має при собі дитину (дітей) віком до трьох років, здійснюються за заявою матері дитини, яку вона подає начальнику виправної колонії.
Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України, направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.
 
Відвідування близькими родичами дитини, яка перебуває в будинку дитини, та умови їх спілкування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
 
Діти, які перебувають у будинку дитини, за згодою батьків можуть передаватися їхнім родичам та за згодою батьків та рішенням органу опіки і піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
 
Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом.
 
Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері.
 
'''Жінки, які мають дітей у будинку дитини, мають право:'''
* працювати за власним бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії виправної колонії;
* здійснювати короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більш як три доби).
Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування - іншим особам або після досягнення ними трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
'''Жінки, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, зобов’язані:'''
* дотримуватись правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії;
* брати участь у програмах диференційованого виховного впливу, медико-соціальної допомоги, розвитку батьківських навичок;
* відповідати за життя і здоров’я дитини;
* здійснювати догляд, годування і виховання дитини;
* годувати дітей їжею, що приготовлена на кухні будинку дитини;
* під наглядом лікаря-педіатра, вихователя проводити роботу з дітьми, яка сприяє їх розвитку;
* дотримуватись правил особистої гігієни;
* утримувати в чистоті жилі і комунально-побутові приміщення будинку дитини, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм;
* зберігати продукти харчування і предмети особистого користування у відведених для цього місцях;
* виконувати законні вимоги персоналу будинку дитини;
* виконувати роботи із благоустрою території будинку дитини і роботи з поліпшення культурно-побутових умов щодо перебування і виховання дітей у будинку дитини;
* виконувати заходи протиепідемічного характеру;
* сумлінно виконувати рекомендації лікаря і медичного персоналу у разі захворювання дитини;
* виконувати протипожежні правила і правила техніки безпеки.
'''Жінкам, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, забороняється:'''
* без дозволу адміністрації виправної колонії самовільно залишати територію будинку дитини;
* курити на території будинку дитини;
* створювати конфліктні ситуації;
* годувати дитину продуктами харчування на власний розсуд або приготовленою власноруч їжею.
Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати у будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй надається можливість вільно спілкуватися з дитиною з урахуванням правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії.
Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов'язків.
Відвідування будинку дитини засудженими жінками, які не виявили бажання проживати спільно зі своїми дітьми, здійснюється відповідно до розпорядку дня засуджених, що затверджується начальником виправної колонії.

== Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії ==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1086 ст. 142 КВК України] засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, може бути дозволено проживання за межами виправної колонії. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії. Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка. 
Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

'''Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:'''
* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;
* можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;
* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;
* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;
* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.
Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.
 Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).
 Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов’язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування.
Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов’язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
 Засуджені до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
 Діти засуджених жінок, які відбувають покарання, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправних колоніях. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація.
Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.
 Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.
 Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.
 У лікувальних закладах кримінально-виконавчої системи жінки тримаються окремо від чоловіків.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Судимість. Правові наслідки судимості

2018-11-06T15:26:34Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний – процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості" від 26.12.2003 N 16]

== Поняття, кримінально-правове значення та ознаки судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинений нею злочин і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.
 
У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.
 
Судимість має характерні їй ознаки а саме:
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого злочину, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.
Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинений злочин,протягом певного часу вважається такою, що має судимість.У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше злочином (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).
 
З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності(з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.
 
Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею злочин, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених КК України, для досягнення і закріплення мети покарання.
 

== Правові наслідки судимості ==
 
Судимість - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення злочину до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.
 
Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч.1 ст. 88 Кримінального кодексу України], особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. 
На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: 1) «раніше не судимого», 2) «раніше судимого» , 3) «згідно із ст. 89 КК України не судимого». '''Формулювання «згідно із ст. 89 КК України не судимого» кримінально-правових наслідків немає.'''
 
Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.
 
Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість: 
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового злочину. Кримінальний кодекс кваліфікуюче значення надає судимості лише за тотожний чи однорідний злочин (наприклад, ч. 3 ст. 212) Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення злочину повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч. 4 ст. 32). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується; 
* враховується при визнанні рецидиву злочинів (ст. 34); 
* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45), примиренням винного з потерпілим (ст. 46), передачею особи на поруки (ст. 47), зміною обстановки (ст. 48); 
* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49); 
* враховується для вибору окремих видів покарання (ч. 2 ст. 62), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч. 2 ст. 58); 
* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84); 
* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за злочини, вчинені повторно та у випадку рецидиву злочинів (п. 1 ч.1 ст. 67). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у ч. ч. 2 і 4 ст. 67; 
* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69–1); 
* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75); 
* за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені ст. ст. 437–439 та ч. 1 ст. 442, є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80); 
* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п. 2 ч. 3 ст. 81, п. 2 ч. 3 ст. 107), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч. 4 ст. 82).
 
Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість. Це зокрема:
* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно ст.76 Конституції України не може бути обраним до ВРУ громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.
* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;
* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;
* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину);
* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;
* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;
* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;
* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);
* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів).
Як видно з вказаних видів, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.
[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2018-11-06T15:00:36Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Порядок надання і проведення побачень ==
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.
За [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 ст. 110 КВК України] особи, позбавлені волі мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії.
 Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
'''Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.''' 
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення:
* паспорт
* посвідчення водія
* для неповнолітніх - свідоцтво про народження
Документ, які підтверджує родинні зв’язки подружжя - свідоцтво про шлюб. 
Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування. 
Засуджена особа, яка прибула на побачення у стані алкогольного сп’яніння до такого побачення не допускається. 
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або черговий помічник начальника установи. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. 
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n531 пунктом 1] розділу ХXIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 1 ст. 59 Конституції України] закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 ч. 3 статті 63 Конституції України], засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених </gallery>
, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови. 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиничної камери), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. 
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються. 
Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас. 
Інтернет-клас обладнується необхідною кількістю робочих місць - зон доступу засуджених до Інтернету, оснащених необхідними засобами для користування веб-ресурсами (далі - робоче місце), які об’єднуються у локальну мережу. 
Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється. 
У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.
На підставі Переліку веб-сайтів, до яких дозволяється доступ засудженим, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148 (далі - Перелік), адміністрація установи з урахуванням вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, розробляє список електронних адрес, до яких дозволяється доступ (далі - список). 
За заявою засуджених список може бути доповнений адміністрацією установи електронними адресами, зміст яких не суперечить вимогам [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України]. 
Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки. 
'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:''' 
* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.
Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. 
Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет. 
Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи. 
Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець. 
При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі

2018-11-06T13:43:22Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України від 11.07.2003 № 1129-IV] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний – процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення» від 06.09.2016 № 1487-VIII] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правовому допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI]
== Поняття дисциплінарного проступку та види заходів дисциплінарного стягнення, що застосовуються до засуджених осіб ==
'''Дисциплінарним проступком''' особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. 
'''''Важливо!!!''' Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.'' 
== Види стягнень, які застосовуються до осіб позбавлених волі ==
''За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення:''
{| class="wikitable"
|-
| Попередження || '''попередження''' - це '''письмове''' застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення.
|-
| Догана || [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%28%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B5_%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%29 вид дисциплінарного стягнення, що застосовується до працівників та до порушників режиму в установах відбування покарання і полягає у власному усному чи письмовому засудженні неправомірної поведінки винного.]
|-
| Сувора догана
|-
| Грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати || розмір мінімальної заробітної плати на 2018 рік затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2246-19 Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 р. N 2246-VIII] та становить '''3723''' грн. Верхня межа грошового штрафу складає '''7446''' грн.
|-
| Скасування поліпшених умов тримання ||
|-
| Поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор || чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, з виведенням або без виведення на роботу чи навчання '''на строк до чотирнадцяти діб''', а засуджених жінок - '''до десяти діб.'''
|-
| Поміщення засуджених у карцер || тримання в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, без виведення на роботу '''на строк до чотирнадцяти діб.'''
|-
| Переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери) || тримання у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, '''на строк до трьох місяців.'''
|}
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!''' Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) '''не поміщаються'''.
|}
== Процедура здійснення дисциплінарного провадження відносно осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі ==
Адміністрація колонії при встановленні факту порушення зобов’язана невідкладно розпочати перевірку:
# Причин, обставин, мотивів вчинення порушення;
# Поведінки особи до вчинення проступку;
# Визначити кількість і характер раніше накладених стягнень;
# Отримати пояснення про суть проступку.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!!!'''
#Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.
#За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається '''одне''' стягнення.
#Стягнення може бути накладене лише на '''особу''', яка вчинила проступок, і ''не пізніше '''десяти діб''''' з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась '''перевірка''', то з дня її закінчення, але не пізніше '''шести''' місяців з дня вчинення проступку.
#Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у '''виняткових''' випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його '''накладення'''. Якщо протягом '''місяця''' з дня накладення стягнення воно '''не було звернено''' до виконання, то це стягнення не виконується.
#Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через '''шість місяців''' з дня відбуття стягнення.
#Стягнення накладається лише '''письмово'''.
|}
За наслідками перевірки приймається рішення про '''доцільність''' або '''недоцільність''' застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення '''обмежитися іншими профілактичними заходами''', це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під "'''підпис'''"; 

Доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні '''дисциплінарної комісії''' установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є '''повноважним''', якщо на ньому '''присутні більше половини''' членів дисциплінарної комісії.

'''Cклад дисциплінарної комісії''':
* начальник установи виконання покарань;
* заступники та начальники служб установи;
* співробітники які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
{| class="wikitable"
|-
| Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов’язки.
|}
На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу. 
'''Процедура розгляду дисціплінарною комісією доцільності застосування стягнень'''
#Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, ''має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії'' не пізніше ніж '''за одну добу''' до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути '''продовжено''', але не більш як на дві доби. 
#Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. 
#Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його '''представника, свідків, інших осіб''', залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п’ятої статті [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 135 Кримінально-виконавчого кодексу України], адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. 
#Рішення про притягнення до відповідальності '''приймається''' більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. 
* Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком '''до однієї доби''' до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі. 
* Поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться '''за рішенням суду'''. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація установи виконання покарань '''протягом двадцяти чотирьох годин''' направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії. 
* Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. 
* Засудженому протягом '''трьох робочих днів''' видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження. 
== Право засудженої особи на захисника при застосуванні адміністрацією установи виконання покарань заходів стягнення ==
Право засудженої особи на адвоката передбачене [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 п. 7 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правовому допомогу»]. Дане право реалізується через центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.Засуджені особи мають право на всі види правових послуг, передбачені [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правовому допомогу»], а саме:
#захист;
#здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
#складення документів процесуального характеру. 

У разі звернення осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі, '''регіональний центр''':
* приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним '''наказом протягом п’яти днів''' з дня надходження письмового звернення;
* або відмовляє на підставі коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду.

Після видачі доручення на підставі наказу центру, '''адвокат зобов’язаний протягом п’яти днів''' з дня видачі такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
{| class="wikitable"
|-
| '''строк дії доручення''', яке видає регіональний центр для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, засудженій до позбавлення волі, діє до закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень; використання всіх національних засобів правового захисту; звільнення особи з місця виконання покарання.
|}

[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1487-19 6 вересня 2016 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо вдосконалення порядку застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення»], згідно якого право засуджених осіб до позбавлення волі при застосуванні заходів дисциплінарного стягнення передбачив право на адвоката. 

'''Засуджений та/або його представник мають право''':отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, '''не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії''';бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності;ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. 
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]

Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання

2018-06-14T06:56:45Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”]

== Загальне поняття ==
На сьогодні положення про те, що особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння, незалежно від його ступеня, підлягає кримінальній відповідальності, не викликає сумнівів. Дійсно, в '''ст.21 КК України''' встановлено, що особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. Винятки становлять випадки так званого “паталогічного сп’яніння”, яке в літературі відносять до медичного критерію неосудності. Законодавець у своєму негативному ставленні до осіб, що вчинили злочини у стані сп’яніння, не обмежується положенням, що передбачене в '''ст. 21 КК України'''. Крім того, в '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України''' йдеться про те, що вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, визнається обставиною, що обтяжує покарання. Проте таке законодавче рішення не можна вважати досконалим та безспірним.

== Актуальні питання ==
Незважаючи на значну кількість праць, присвячених даній проблемі, багато питань залишаються спірними.
До таких питань можна віднести, зокрема, такі:
* чим саме обґрунтовується віднесення законодавцем стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання;
* чи може в окремих випадках стан сп’яніння пом’якшувати покарання;
* яким чином впливає на кримінальну відповідальність особи стан сп’яніння, коли особа опинилася у такому стані внаслідок примусу чи помилки? 
В '''ст. 21 КК''' законодавець вживає термін сп ’яніння як родове поняття для позначення стану, що виникає внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин. Проте не зрозуміло, з яких причин в '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' йдеться про стан алкогольного сп’яніння і про стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Адже ці стани тотожні і в '''ст. 21 КК України''' законодавець позначає їх одним родовим поняттям - стан сп’яніння.
 
Про це свого часу писав ще М.С. Таганцев, вказуючи: “Оскільки сп’яніння з точки зору судової медицини є окремим випадком отруєння, то все, що стосується цього стану, повинно відноситися і до всіх інших видів отруєнь, що призводять до психічних розладів. Адже відрізняються вони від звичайного сп’яніння лише характером припадків, їхньою силою, ступенем та наслідками для організму”. Оскільки для позначення всіх станів, що виникають внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин, а також інших одурманюючих речовин, використовується родове поняття - стан сп’яніння, то є всі підстави для того, щоб і усі ці речовини також об’єднати в одне поняття. На сьогодні '''Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я 10-го перегляду''' вводить родове поняття “психоактивні речовини”, відносячи до них алкоголь, тютюн, галюциногени, седативні та снодійні засоби, опіоїди, кокаїн, кофеїн, інші стимулятори, канабіоїди, летючі розчинники, складні лікарські засоби та інші психоактивні речовини.

== Види сп’яніння та їх характеристика ==
Враховуючи обставини, за яких особа опинилася у стані сп’яніння, та (або) психічне ставлення особи до факту приведення себе у стан сп’яніння, пропонують розрізняти принаймні чотири види сп’яніння: вимушене, випадкове, умисне та намірене. 
Вимушене сп’яніння має місце в тих випадках, коли особу привели до такого стану проти її волі. Таке сп’яніння, на думку вчених, повинно пом’якшувати кримінальну відповідальність або в окремих випадках виключати її. 
Випадкове сп’яніння буде мати місце тоді, коли особа привела себе у такий стан без мети вчинити в такому стані злочин. Таке сп’яніння матиме значення пом’якшуючої обставини лише в тих випадках, коли особа по молодості та недосвідченості або в силу інших обставин не знала і не могла знати про можливі наслідки сп’яніння. 
Про умисне сп’яніння говорять в тих випадках, коли особа привела себе в такий стан без спеціальної мети вчинити в такому стані злочин, але за таких обставин, коли вона могла і повинна була усвідомлювати, що в такому стані вона може його вчинити. Таке сп’яніння повинно обтяжувати відповідальність. 
До четвертого виду відносять свідоме або намірене сп’яніння. Воно має місце тоді, коли особа привела себе у такий стан для того, щоб в такому стані вчинити злочин, або ж в подальшому послатися на такий стан як на обставину, що його виправдовуватиме. Таке сп’яніння завжди повинно обтяжувати покарання. 
Вказану класифікацію детально критикував свого часу М.С. Таганцев, вказуючи хоча б на те, що і у випадку наміренного сп’яніння немає підстав для обов’язкового посилення покарання. Хоча таке сп’яніння визнається обставиною, що обтяжує покарання, більшістю вчених. Справа в тому, що, як зазначає М.С. Таганцев, невідомо, хто з двох злочинців становить собою більшу суспільну небезпеку: той, хто вчинив злочин без жодного страху, чи той, хто для вчинення злочину мав штучно “підігріти” себе. 
Також розрізняють фізіологічне і патологічне спяніння.При фізіологічному сп'янінні (алкогольному, наркотичному, токсичному) в особи послаблюється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю. Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа приводить себе у стан сильного сп'яніння, що, хоча і порушує психічні процеси, але не є хворобливим станом.
 
Інший зміст має патологічне сп'яніння, яке може настати для особи раптово, навіть при вживанні невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Патологічне сп'яніння є хворобливим станом, що належить до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. За патологічного сп'яніння присутні психологічний і медичний критерії неосудності.
 
Патологічне сп'яніння виявляється в основному в двох формах: епілептоїдної і параноїчної. За епілептоїдної форми в особи виникає спотворене сприйняття навколишнього середовища, сутінковий стан свідомості, що призводить до неправомірної поведінки. За параноїчної форми виникають галюцинації, маревні ідеї. У особи, яка перебуває у такому стані, виникає неадекватне сприйняття реальної дійсності, у неї виникає почуття страху, тривоги, що породжує прагнення рятуватися, захищатися, нападати на «ворогів» тощо. Характерною ознакою патологічного сп'яніння у таких випадках може бути відсутність фізичних ознак сп'яніння. Поведінка особи відзначається точними рухами, впевненою ходою, чіткою мовою. Стан патологічного сп'яніння має короткочасний характер і звичайно закінчується глибоким сном з повною втратою спогадів про здійснене (амнезія). Психіатри вважають, що патологічне алкогольне сп'яніння має характер одиничного випадку і не має тенденції до повторення.
 
Відповідно до '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, є обставиною, що обтяжує покарання. Таке рішення законодавця, очевидно, передбачає те, що стан сп’яніння не може бути визнаний обставиною, що пом’якшує покарання за жодних обставин. В літературі така позиція законодавця пояснюється тим, що вживання речовин, що викликають стан сп’яніння, сприяє виникненню соціального ексцесу та обумовлює виникнення мотиву вчинення конкретного злочину у осіб із сформованими антисоціальними поглядами. Особи, які вживають вказані речовини, безумовно, знають про це, а тому, вживаючи вказані речовини, свідомо допускають можливість “соціального ексцесу”. Разом з тим науковцями вже давно визнається, що стан сп’яніння не у всіх випадках вчинення злочину підвищує ступінь його суспільної небезпеки. В окремих випадках такий стан є з кримінальної точки зору нейтральним. З цього приводу Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 11 жовтня 1985 року № 7 (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 3 жовтня 1986 р., 4 червня 1993 р., 13 січня 1995 р., 3 грудня 1997 р.) “Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння” вказав, що “залежно від характеру злочину суд може не визнати дану обставину, як таку, що обтяжує відповідальність, лише у випадках, коли вчинення злочину особою в стані сп’яніння не вплинуло на ступінь суспільної небезпечності вчиненого або не пов’язано з наслідками, що настали, а також з врахуванням особливих умов, за яких винний опинився в такому стані (наприклад, при доведенні неповнолітнього дорослою особою до стану сп’яніння)”. Проте таке правильне по своїй суті положення не можна було вважати правильним з формальної точки зору. Справа в тому, що відповідно до п. 11 ст. 41 КК 1960 р. суд міг не враховувати цю обставину як таку, що обтяжує відповідальність, лише з урахуванням характеру вчиненого злочину. Так само сформульована ч. 2 ст. 67 КК 2001 р. Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК 2001 р. суд не може не врахувати цю обставину як таку, що обтяжує покарання з урахуванням обставин, за яких особа, що вчинила злочин, опинилася у стані сп’яніння. Оскільки в ч.2 ст. 67 КК 2001 р. вказано, що суд має право, лише залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати стан алкогольного сп’яніння чи стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, обставиною, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку. Таким чином, з формальної точки зору тільки характер злочину може вплинути на те, чи буде врахований стан сп’яніння як обставина, що обтяжує покарання, чи ні. Хоча Пленум Верховного Суду України в постанові '''від 24 жовтня 2003 р. № 7''' “Про практику призначення судами кримінального покарання” знову дає розширене тлумачення вказаної норми. Так, в '''п. 6''' вказується, що “обставини, передбачені пунктами '''1, 3, 4, 5, 8, 11, 13 ч. 1 ст. 67 КК''', суд залежно від конкретних обставин справи (зокрема, за відсутності зв’язку якоїсь із названих у цих пунктах обставин зі злочином) вправі не визнати обтяжуючими, навівши у вироку відповідні мотиви”.

== Недосконалість законодавчого вирішення питання про віднесення стану сп’яніння до обставин що обтяжують покарання ==

В цілому законодавче вирішення питання про віднесення стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання, є недосконалим з таких причин:
* по-перше, не зрозуміло, за яким критерієм визначати, які за характером злочини можуть бути обумовлені станом сп’яніння, який при цьому підвищує їх ступінь суспільної небезпеки, а які ні, адже характер злочину визначається його місцем в системі Особливої частини КК;
* по-друге, стан сп’яніння з психологічної точки зору, з урахуванням особливостей його впливу на організм людини, може полегшити вчинення будь-якого злочину, незалежно від його характеру. До речі, дуже тяжко з процесуальної точки зору довести, що стан сп’яніння обумовив чи не обумовив вчинення конкретного злочину;
* по-третє, взагалі спірним є віднесення законодавцем стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання. Адже обумовити вчинення злочину, зокрема підвищити агресивність, послабити соціальний контроль за своєю поведінкою можуть не тільки психоактивні речовини, але й добровільне тривале безсоння, медитація (про що свідчать методи впливу на психіку людини у різного роду сектах), вплив атмосферних явищ, зайняття єдиноборствами і т.п. При цьому не можна однозначно стверджувати, що саме стан сп’яніння в більшій мірі обумовлює вчинення злочину, ніж перелічені фактори. Як приклад, можна навести нервову анорексію (добровільну відмову від їжі), яка в своїх тяжких проявах обумовлює підвищену агресивність, неврівноваженість, що може призводити до вчинення насильницьких злочинів. Незважаючи на добровільність її виникнення, нервову анорексію відносять до затяжних реактивних станів, вважають особливою формою психогенної реакції, а отже, вона може бути віднесена до медичного критерію неосудності і, зрозуміло, не може вважатися обставиною, що обтяжує покарання. М.С. Таганцев, який взагалі вважав, що стан повного сп’яніння повинен виключати кримінальну відповідальність, не випадково порівнював стан сп’яніння зі станом тривалого голодування, зазначаючи, що “подібно сп’янінню і тривалий стан голоду призводить до упадку сил, супроводжується безсиллям, втратами свідомості, галюцинаціями, які іноді переходять в повне затьмарення свідомості”;
* по-четверте, стан сп’яніння відповідно до законодавчого визначення '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' повинен визнаватися обставиною, що обтяжує покарання, і в тих випадках, коли мало місце випадкове передозування медикаментів, що викликало стан сп’яніння, коли особу привели в стан сп’яніння шляхом насильства чи обману, або ж коли особа опинилася у такому стані випадково через незнання властивостей відповідних речовин;
* по-п’яте, держава не повинна одночасно заохочувати вживання окремих видів речовин, що викликають стан сп’яніння (йдеться про алкогольні напої) і в той же час посилювати кримінальну відповідальність за вчинення в такому стані злочинів. Про те, що держава зацікавлена у вживанні алкогольних напоїв, свідчить хоча б те, що дохідна частина бюджету значною мірою формується за рахунок надходжень, що пов’язані із виготовленням та продажем алкогольних напоїв. Крім того, навіть на державних телеканалах успішно рекламуються алкогольні напої. 

Таким чином, навряд чи на сьогодні є переконливі аргументи на користь того, щоб визнавати стан сп’яніння обставиною, що обтяжує покарання. Адже існують випадки, коли такий стан може бути підставою для пом’якшення кримінальної відповідальності або взагалі виключатиме відповідальність. Законодавче положення в '''ч. 2 ст. 67 КК''' не дає можливості забезпечити диференційований підхід до різних випадків сп’яніння. В зв’язку з цим видається доцільним відмовитися від визнання стану сп’яніння обставиною, що обтяжує покарання, адже такий стан може бути відповідно врахований судом при призначенні покарання як ознака, що характеризує особу винного.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання

2018-06-14T06:54:51Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]

* [https://mkh10.com.ua/ Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду (МКХ-10)]

* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/120.php Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”]

== Загальне поняття ==
На сьогодні положення про те, що особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння, незалежно від його ступеня, підлягає кримінальній відповідальності, не викликає сумнівів. Дійсно, в '''ст.21 КК України''' встановлено, що особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. Винятки становлять випадки так званого “паталогічного сп’яніння”, яке в літературі відносять до медичного критерію неосудності. Законодавець у своєму негативному ставленні до осіб, що вчинили злочини у стані сп’яніння, не обмежується положенням, що передбачене в '''ст. 21 КК України'''. Крім того, в '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України''' йдеться про те, що вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, визнається обставиною, що обтяжує покарання. Проте таке законодавче рішення не можна вважати досконалим та безспірним.

== Актуальні питання ==
Незважаючи на значну кількість праць, присвячених даній проблемі, багато питань залишаються спірними.
До таких питань можна віднести, зокрема, такі:
* чим саме обґрунтовується віднесення законодавцем стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання;
* чи може в окремих випадках стан сп’яніння пом’якшувати покарання;
* яким чином впливає на кримінальну відповідальність особи стан сп’яніння, коли особа опинилася у такому стані внаслідок примусу чи помилки? 
В '''ст. 21 КК''' законодавець вживає термін сп ’яніння як родове поняття для позначення стану, що виникає внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин. Проте не зрозуміло, з яких причин в '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' йдеться про стан алкогольного сп’яніння і про стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Адже ці стани тотожні і в '''ст. 21 КК України''' законодавець позначає їх одним родовим поняттям - стан сп’яніння.
 
Про це свого часу писав ще М.С. Таганцев, вказуючи: “Оскільки сп’яніння з точки зору судової медицини є окремим випадком отруєння, то все, що стосується цього стану, повинно відноситися і до всіх інших видів отруєнь, що призводять до психічних розладів. Адже відрізняються вони від звичайного сп’яніння лише характером припадків, їхньою силою, ступенем та наслідками для організму”. Оскільки для позначення всіх станів, що виникають внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин, а також інших одурманюючих речовин, використовується родове поняття - стан сп’яніння, то є всі підстави для того, щоб і усі ці речовини також об’єднати в одне поняття. На сьогодні '''Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я 10-го перегляду''' вводить родове поняття “психоактивні речовини”, відносячи до них алкоголь, тютюн, галюциногени, седативні та снодійні засоби, опіоїди, кокаїн, кофеїн, інші стимулятори, канабіоїди, летючі розчинники, складні лікарські засоби та інші психоактивні речовини.

== Види сп’яніння та їх характеристика ==
Враховуючи обставини, за яких особа опинилася у стані сп’яніння, та (або) психічне ставлення особи до факту приведення себе у стан сп’яніння, пропонують розрізняти принаймні чотири види сп’яніння: вимушене, випадкове, умисне та намірене. 
Вимушене сп’яніння має місце в тих випадках, коли особу привели до такого стану проти її волі. Таке сп’яніння, на думку вчених, повинно пом’якшувати кримінальну відповідальність або в окремих випадках виключати її. 
Випадкове сп’яніння буде мати місце тоді, коли особа привела себе у такий стан без мети вчинити в такому стані злочин. Таке сп’яніння матиме значення пом’якшуючої обставини лише в тих випадках, коли особа по молодості та недосвідченості або в силу інших обставин не знала і не могла знати про можливі наслідки сп’яніння. 
Про умисне сп’яніння говорять в тих випадках, коли особа привела себе в такий стан без спеціальної мети вчинити в такому стані злочин, але за таких обставин, коли вона могла і повинна була усвідомлювати, що в такому стані вона може його вчинити. Таке сп’яніння повинно обтяжувати відповідальність. 
До четвертого виду відносять свідоме або намірене сп’яніння. Воно має місце тоді, коли особа привела себе у такий стан для того, щоб в такому стані вчинити злочин, або ж в подальшому послатися на такий стан як на обставину, що його виправдовуватиме. Таке сп’яніння завжди повинно обтяжувати покарання. 
Вказану класифікацію детально критикував свого часу М.С. Таганцев, вказуючи хоча б на те, що і у випадку наміренного сп’яніння немає підстав для обов’язкового посилення покарання. Хоча таке сп’яніння визнається обставиною, що обтяжує покарання, більшістю вчених. Справа в тому, що, як зазначає М.С. Таганцев, невідомо, хто з двох злочинців становить собою більшу суспільну небезпеку: той, хто вчинив злочин без жодного страху, чи той, хто для вчинення злочину мав штучно “підігріти” себе. 
Також розрізняють фізіологічне і патологічне спяніння.При фізіологічному сп'янінні (алкогольному, наркотичному, токсичному) в особи послаблюється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю. Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа приводить себе у стан сильного сп'яніння, що, хоча і порушує психічні процеси, але не є хворобливим станом.
 
Інший зміст має патологічне сп'яніння, яке може настати для особи раптово, навіть при вживанні невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Патологічне сп'яніння є хворобливим станом, що належить до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. За патологічного сп'яніння присутні психологічний і медичний критерії неосудності.
 
Патологічне сп'яніння виявляється в основному в двох формах: епілептоїдної і параноїчної. За епілептоїдної форми в особи виникає спотворене сприйняття навколишнього середовища, сутінковий стан свідомості, що призводить до неправомірної поведінки. За параноїчної форми виникають галюцинації, маревні ідеї. У особи, яка перебуває у такому стані, виникає неадекватне сприйняття реальної дійсності, у неї виникає почуття страху, тривоги, що породжує прагнення рятуватися, захищатися, нападати на «ворогів» тощо. Характерною ознакою патологічного сп'яніння у таких випадках може бути відсутність фізичних ознак сп'яніння. Поведінка особи відзначається точними рухами, впевненою ходою, чіткою мовою. Стан патологічного сп'яніння має короткочасний характер і звичайно закінчується глибоким сном з повною втратою спогадів про здійснене (амнезія). Психіатри вважають, що патологічне алкогольне сп'яніння має характер одиничного випадку і не має тенденції до повторення.
 
Відповідно до '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, є обставиною, що обтяжує покарання. Таке рішення законодавця, очевидно, передбачає те, що стан сп’яніння не може бути визнаний обставиною, що пом’якшує покарання за жодних обставин. В літературі така позиція законодавця пояснюється тим, що вживання речовин, що викликають стан сп’яніння, сприяє виникненню соціального ексцесу та обумовлює виникнення мотиву вчинення конкретного злочину у осіб із сформованими антисоціальними поглядами. Особи, які вживають вказані речовини, безумовно, знають про це, а тому, вживаючи вказані речовини, свідомо допускають можливість “соціального ексцесу”. Разом з тим науковцями вже давно визнається, що стан сп’яніння не у всіх випадках вчинення злочину підвищує ступінь його суспільної небезпеки. В окремих випадках такий стан є з кримінальної точки зору нейтральним. З цього приводу Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 11 жовтня 1985 року № 7 (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 3 жовтня 1986 р., 4 червня 1993 р., 13 січня 1995 р., 3 грудня 1997 р.) “Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння” вказав, що “залежно від характеру злочину суд може не визнати дану обставину, як таку, що обтяжує відповідальність, лише у випадках, коли вчинення злочину особою в стані сп’яніння не вплинуло на ступінь суспільної небезпечності вчиненого або не пов’язано з наслідками, що настали, а також з врахуванням особливих умов, за яких винний опинився в такому стані (наприклад, при доведенні неповнолітнього дорослою особою до стану сп’яніння)”. Проте таке правильне по своїй суті положення не можна було вважати правильним з формальної точки зору. Справа в тому, що відповідно до п. 11 ст. 41 КК 1960 р. суд міг не враховувати цю обставину як таку, що обтяжує відповідальність, лише з урахуванням характеру вчиненого злочину. Так само сформульована ч. 2 ст. 67 КК 2001 р. Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК 2001 р. суд не може не врахувати цю обставину як таку, що обтяжує покарання з урахуванням обставин, за яких особа, що вчинила злочин, опинилася у стані сп’яніння. Оскільки в ч.2 ст. 67 КК 2001 р. вказано, що суд має право, лише залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати стан алкогольного сп’яніння чи стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, обставиною, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку. Таким чином, з формальної точки зору тільки характер злочину може вплинути на те, чи буде врахований стан сп’яніння як обставина, що обтяжує покарання, чи ні. Хоча Пленум Верховного Суду України в постанові '''від 24 жовтня 2003 р. № 7''' “Про практику призначення судами кримінального покарання” знову дає розширене тлумачення вказаної норми. Так, в '''п. 6''' вказується, що “обставини, передбачені пунктами '''1, 3, 4, 5, 8, 11, 13 ч. 1 ст. 67 КК''', суд залежно від конкретних обставин справи (зокрема, за відсутності зв’язку якоїсь із названих у цих пунктах обставин зі злочином) вправі не визнати обтяжуючими, навівши у вироку відповідні мотиви”.

== Недосконалість законодавчого вирішення питання про віднесення стану сп’яніння до обставин що обтяжують покарання ==

В цілому законодавче вирішення питання про віднесення стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання, є недосконалим з таких причин:
* по-перше, не зрозуміло, за яким критерієм визначати, які за характером злочини можуть бути обумовлені станом сп’яніння, який при цьому підвищує їх ступінь суспільної небезпеки, а які ні, адже характер злочину визначається його місцем в системі Особливої частини КК;
* по-друге, стан сп’яніння з психологічної точки зору, з урахуванням особливостей його впливу на організм людини, може полегшити вчинення будь-якого злочину, незалежно від його характеру. До речі, дуже тяжко з процесуальної точки зору довести, що стан сп’яніння обумовив чи не обумовив вчинення конкретного злочину;
* по-третє, взагалі спірним є віднесення законодавцем стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання. Адже обумовити вчинення злочину, зокрема підвищити агресивність, послабити соціальний контроль за своєю поведінкою можуть не тільки психоактивні речовини, але й добровільне тривале безсоння, медитація (про що свідчать методи впливу на психіку людини у різного роду сектах), вплив атмосферних явищ, зайняття єдиноборствами і т.п. При цьому не можна однозначно стверджувати, що саме стан сп’яніння в більшій мірі обумовлює вчинення злочину, ніж перелічені фактори. Як приклад, можна навести нервову анорексію (добровільну відмову від їжі), яка в своїх тяжких проявах обумовлює підвищену агресивність, неврівноваженість, що може призводити до вчинення насильницьких злочинів. Незважаючи на добровільність її виникнення, нервову анорексію відносять до затяжних реактивних станів, вважають особливою формою психогенної реакції, а отже, вона може бути віднесена до медичного критерію неосудності і, зрозуміло, не може вважатися обставиною, що обтяжує покарання. М.С. Таганцев, який взагалі вважав, що стан повного сп’яніння повинен виключати кримінальну відповідальність, не випадково порівнював стан сп’яніння зі станом тривалого голодування, зазначаючи, що “подібно сп’янінню і тривалий стан голоду призводить до упадку сил, супроводжується безсиллям, втратами свідомості, галюцинаціями, які іноді переходять в повне затьмарення свідомості”;
* по-четверте, стан сп’яніння відповідно до законодавчого визначення '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' повинен визнаватися обставиною, що обтяжує покарання, і в тих випадках, коли мало місце випадкове передозування медикаментів, що викликало стан сп’яніння, коли особу привели в стан сп’яніння шляхом насильства чи обману, або ж коли особа опинилася у такому стані випадково через незнання властивостей відповідних речовин;
* по-п’яте, держава не повинна одночасно заохочувати вживання окремих видів речовин, що викликають стан сп’яніння (йдеться про алкогольні напої) і в той же час посилювати кримінальну відповідальність за вчинення в такому стані злочинів. Про те, що держава зацікавлена у вживанні алкогольних напоїв, свідчить хоча б те, що дохідна частина бюджету значною мірою формується за рахунок надходжень, що пов’язані із виготовленням та продажем алкогольних напоїв. Крім того, навіть на державних телеканалах успішно рекламуються алкогольні напої. 

Таким чином, навряд чи на сьогодні є переконливі аргументи на користь того, щоб визнавати стан сп’яніння обставиною, що обтяжує покарання. Адже існують випадки, коли такий стан може бути підставою для пом’якшення кримінальної відповідальності або взагалі виключатиме відповідальність. Законодавче положення в '''ч. 2 ст. 67 КК''' не дає можливості забезпечити диференційований підхід до різних випадків сп’яніння. В зв’язку з цим видається доцільним відмовитися від визнання стану сп’яніння обставиною, що обтяжує покарання, адже такий стан може бути відповідно врахований судом при призначенні покарання як ознака, що характеризує особу винного.
[[Категорія:Кримінальне право]]

Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання

2018-06-14T06:51:20Z

Kuzomko.olha:

Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми

2018-06-13T13:48:39Z

Kuzomko.olha: /* Особливості відбування покарання засудженими жінками */

== Нормативна база ==
* [[ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15|Кримінально-виконавчий кодекс України]]

== Особливості відбування покарання неповнолітніми ==

В рамках широкого соціального середовища встановлюються матеріальні, державно-політичні, правові, моральні й інші соціальні відносини, що формують особистість як безпосередньо (наприклад, через засоби масової інформації), так і опосередковано — через її найближче оточення. За допомогою цих відносин держава здійснює управління мікросередовищем, використовуючи спеціальні інститути соціалізації особистості (навчально-виховні, культурно-освітні й інші установи), трудові колективи, громадські й інші організації.Саме це спонукає законодавця створювати окремі виправні установи для відбування покарання неповнолітніми і відокремлювати їх від дорослих засуджених задля запобігання кримінальному впливу. Таким чином реалізується принцип диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування заходів виправного впливу на засуджених. Крім того, акцент законодавця на термін «виховні» не є випадковим, бо саме в цих установах (порівняно з виправними) приділено більше уваги застосуванню різних форм і методів психолого-педагогічного і виховного впливу; створенню умов утримання з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей, психічного і фізичного стану неповнолітнього. 

Законодавство передбачає, що '''неповнолітні засуджені віком від 14 до 18 років''' відбувають покарання в одній виховній установі, як правило, наближеній до місця мешкання засудженого, що має особливе значення для збереження соціально корисних зв'язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення. Засуджені, '''які досягли вісімнадцятирічного віку''', переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей. 
З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, '''які досягли 18-річного віку''', можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж '''до досягнення ними 22 років''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (ст.148 Кримінально-виконавчого кодексу України)].Залишення засуджених, які досягли 18-річного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою зі службою у справах дітей. На таких засуджених поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли 18-річного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю. 

Засуджені неповнолітні користуються усіма правами та мають обов'язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством. Зокрема у виховних колоніях '''засуджені мають право''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (ст. 143 КВК)] 
* ''витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу''; 
* ''одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення''; 
* ''безкоштовно одержувати середню освіту''. 

При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання ''після відбуття не менше 1/4 строку покарання'' засуджені мають право на '''поліпшення умов тримання''' і їм '''може бути дозволено:''' 
* ''одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії''

[[ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15|Кримінально-виконавчий кодекс України]] встановлює окремі '''заходи заохочення та стягнення,''' що застосовуються до неповнолітніх, а саме: 
1) за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання,
активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних
заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися
такі '''заходи заохочення''': 
— ''надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії (але не пізніше двадцятої години)''; 
— ''надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати 8 годин''; 

2) за порушення встановленого порядку і умов відбування
покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи стягнення''': 
— ''попередження''; 
— ''догана''; 
— ''сувора догана''; 
— ''призначення на позачергове чергування щодо прибирання приміщень і території колонії''; 
— ''скасування поліпшених умов тримання, передбачених'' [[ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15|ст. 143 Кримінально-виконавчого кодексу України]] 
— ''поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 5 діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу''.<br /<

У виховних колоніях організовується єдиний навчально-виховний процес, що поєднує у собі загальноосвітню та професійну підготовку з залученням неповнолітнього засудженого до трудової діяльності, з метою його виправлення та підготовки до самостійного життя на волі. 

Для успішної реалізації складних та багатопланових завдань виховної колонії до організації виховного процесу залучаються педагоги та психологи, які проводять спеціальні заходи (програми) щодо виправлення неповнолітніх, їх соціальної адаптації з урахуванням фізіологічних особливостей, особистісних якостей, інтересів, установок тощо. 
Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в організації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішенні питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільняються, при виховних колоніях створюється '''піклувальна рада''' з ''представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій'' [[ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15|(ст. 149 Кримінально-виконавчого кодексу України)]], організація і діяльність якої визначаються положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Також з метою підвищення ефективності виховного впливу на засуджених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-психологічної служби можуть створюватися [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0100-13/paran4#n4 '''батьківські комітети''']. Діяльність батьківського комітету визначається положенням, яке затверджує начальник виховної колонії. 
Участь громадськості в роботі виховних колоній спрямована на нейтралізацію негативних соціально-психологічних факторів відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підтримку та закріплення соціально корисних зв'язків, на профілактику рецидиву як в період відбування покарання, так і після звільнення.

== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==

Особливий статус жінки у суспільстві як матері, виховательки підростаючого покоління, трудівниці, висуває підвищені вимоги до її моральності, поведінки та соціальної відповідальності.Діапазон злочинної діяльності жінок досить великий: від крадіжок до вчинення вбивств, так само як і застосування до них різних видів покарання — від штрафу до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. 

Обрання такого виду покарання, як позбавлення волі на певний строк задля досягнення мети виправлення засуджених жінок може обернутися невідворотними негативними наслідками, а саме тим, що цей вид покарання відзначається високим рівнем репресивності, і як свідчать численні дослідження вітчизняних та іноземних науковців, найбільш пов'язаний із негативними для особи наслідками (вторинна криміналізація, стигматизація, втрата соціальних навичок, втрата суспільно корисних зв'язків тощо). Після відбування покарання засуджені жінки майже не можуть відновитися як особистості в суспільстві. Тому '''законодавець передбачає особливий статус жінки в умовах ізоляції від суспільства, надає їй пільгові умови під час відбування покарання'''. Особливо це стосується '''вагітних жінок, жінок-годувальниць''' та '''жінок, які мають дітей віком до 3 років.''' 
Стаття 141 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає порядок відбування покарання вказаною категорією жінок. Зокрема, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються '''будинки дитини.''' Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини. 
'''Матері-годувальниці''' і '''вагітні жінки''' можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком. '''Засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці''' або '''які мають при собі дітей віком до З років''' у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 83 Кримінального кодексу України] направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення 3-річного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. Лише у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано. 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Статтею 142 Кримінально-виконавчого кодексу України] передбачено, що засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням зі спостережною комісією може бути дозволено '''проживання за межами виправної колонії''' ''на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами'', а також ''до досягнення дитиною 3-річного віку''. 
'''Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:''' 
* ''оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії''; 
* ''можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі''; 
* ''можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок''; 
* ''користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії''; 
* ''у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я''; 
* ''після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду''. 
'''Харчуванням, одягом''', а також '''комунально-побутовими послугами''' жінки забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. ''У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання''. 
'''Організація праці засуджених жінок''' має певне педагогічне навантаження і тому має відповідати таким вимогам: 
* ''робота має бути виконаною за кількісними і якісними показниками''; 
* ''вона має бути співмірною з фізичними та духовними силами засудженої жінки''; 
* ''має поступово ускладнюватись з погляду виробничих завдань пропорційно набуттю трудових навичок і підвищенню виробничої кваліфікації''; 
* ''має становити не лише творчий, а й матеріальний інтерес для засудженої''. 
Обов'язково слід створювати матеріальні і моральні стимули у досягненні успіхів у праці і розкривати її суспільну користь. Однак більшість позитивних інволюцій праці засуджених зводиться нанівець у зв'язку із тим, що багато засуджених не бачать перспективи у житті, під якою розуміють емоційно наповнене уявлення про необхідне майбутнє, більш-менш віддалене у часі, що стимулює діяльність людей. Справа ще й у тому, що засуджені нерідко нехтують перспективами у житті, які досягаються соціально-конформними засобами. Отже, першочерговим завданням є подолання такої суперечності, оскільки відсутність життєвих перспектив чи їх девіантність у свідомості засудженої особи є вагомим фактором контрресоціалізаційного плану, що зводить більшість засобів виправлення до формальної проекції, адже особистісні якості, внутрішній світ ув'язненої людини є апперцепцією виправного процесу. 
Варто враховувати, що деякі засуджені жінки до арешту не працювали, не вчилися і не одержували пенсії. Багато з них не мали спеціальності: одні до суду були зайняті у власному господарстві, а інші — вели паразитичний спосіб життя, бродяжили тощо. Залучення засуджених жінок до виробничої діяльністі має починатися з набуття ними професії. Слід враховувати також, що багатьом засудженим жінкам доводиться в колонії перекваліфіковуватись, одержувати іншу професію, тому що у виправній колонії вони не можуть працювати за тією спеціальністю, яку мали до засудження. У повторно засуджених жінок, як правило, є спеціальність швачки-мотористки, яку вони отримали під час попереднього відбування покарання. Ситуацію ускладнює сучасна проблема трудової зайнятості населення та висока конкуренція на ринку праці. Фактично з огляду на це засудженим жінкам пропонується робота, яка переважно стомлює жінок і зазвичай не привчає до усвідомлення перспективності наполегливої праці для досягнення соціально-конформної мети в житті засудженої, яку вона могла набути у результаті свідомої соціальної реінтеграції.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми

2018-06-13T13:42:41Z

Kuzomko.olha: /* Особливості відбування покарання засудженими жінками */

Відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками і неповнолітніми

2018-06-13T13:39:38Z

Kuzomko.olha: /* Особливості відбування покарання засудженими жінками */

== Нормативна база ==
* [[ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15|Кримінально-виконавчий кодекс України]]

== Особливості відбування покарання неповнолітніми ==

В рамках широкого соціального середовища встановлюються матеріальні, державно-політичні, правові, моральні й інші соціальні відносини, що формують особистість як безпосередньо (наприклад, через засоби масової інформації), так і опосередковано — через її найближче оточення. За допомогою цих відносин держава здійснює управління мікросередовищем, використовуючи спеціальні інститути соціалізації особистості (навчально-виховні, культурно-освітні й інші установи), трудові колективи, громадські й інші організації.Саме це спонукає законодавця створювати окремі виправні установи для відбування покарання неповнолітніми і відокремлювати їх від дорослих засуджених задля запобігання кримінальному впливу. Таким чином реалізується принцип диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування заходів виправного впливу на засуджених. Крім того, акцент законодавця на термін «виховні» не є випадковим, бо саме в цих установах (порівняно з виправними) приділено більше уваги застосуванню різних форм і методів психолого-педагогічного і виховного впливу; створенню умов утримання з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей, психічного і фізичного стану неповнолітнього. 

Законодавство передбачає, що '''неповнолітні засуджені віком від 14 до 18 років''' відбувають покарання в одній виховній установі, як правило, наближеній до місця мешкання засудженого, що має особливе значення для збереження соціально корисних зв'язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення. Засуджені, '''які досягли вісімнадцятирічного віку''', переводяться із виховної колонії для дальшого відбування покарання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії вирішується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань за рішенням педагогічної ради і поданням начальника виховної колонії, погодженим із службою у справах дітей. 
З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, '''які досягли 18-річного віку''', можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж '''до досягнення ними 22 років''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (ст.148 Кримінально-виконавчого кодексу України)].Залишення засуджених, які досягли 18-річного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради постановою начальника колонії, погодженою зі службою у справах дітей. На таких засуджених поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, встановлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли 18-річного віку, встановлюються відповідно до законодавства про працю. 

Засуджені неповнолітні користуються усіма правами та мають обов'язки, передбачені кримінально-виконавчим законодавством. Зокрема у виховних колоніях '''засуджені мають право''' [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (ст. 143 КВК)] 
* ''витрачати для придбання продуктів харчування, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, одержані за переказами, за рахунок пенсії та іншого доходу, без обмеження їх обсягу''; 
* ''одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення''; 
* ''безкоштовно одержувати середню освіту''. 

При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання ''після відбуття не менше 1/4 строку покарання'' засуджені мають право на '''поліпшення умов тримання''' і їм '''може бути дозволено:''' 
* ''одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії''

[[ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15|Кримінально-виконавчий кодекс України]] встановлює окремі '''заходи заохочення та стягнення,''' що застосовуються до неповнолітніх, а саме: 
1) за сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання,
активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних
заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися
такі '''заходи заохочення''': 
— ''надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії (але не пізніше двадцятої години)''; 
— ''надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється начальником колонії, але не може перевищувати 8 годин''; 

2) за порушення встановленого порядку і умов відбування
покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі '''заходи стягнення''': 
— ''попередження''; 
— ''догана''; 
— ''сувора догана''; 
— ''призначення на позачергове чергування щодо прибирання приміщень і території колонії''; 
— ''скасування поліпшених умов тримання, передбачених'' [[ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15|ст. 143 Кримінально-виконавчого кодексу України]] 
— ''поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до 5 діб з виведенням чи без виведення на навчання або роботу''.<br /<

У виховних колоніях організовується єдиний навчально-виховний процес, що поєднує у собі загальноосвітню та професійну підготовку з залученням неповнолітнього засудженого до трудової діяльності, з метою його виправлення та підготовки до самостійного життя на волі. 

Для успішної реалізації складних та багатопланових завдань виховної колонії до організації виховного процесу залучаються педагоги та психологи, які проводять спеціальні заходи (програми) щодо виправлення неповнолітніх, їх соціальної адаптації з урахуванням фізіологічних особливостей, особистісних якостей, інтересів, установок тощо. 
Для надання допомоги адміністрації виховної колонії в організації навчально-виховного процесу і зміцненні матеріально-технічної бази колонії, вирішенні питань соціального захисту засуджених, трудового і побутового влаштування осіб, які звільняються, при виховних колоніях створюється '''піклувальна рада''' з ''представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій'' [[ http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15|(ст. 149 Кримінально-виконавчого кодексу України)]], організація і діяльність якої визначаються положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Також з метою підвищення ефективності виховного впливу на засуджених і надання допомоги адміністрації виховної колонії при відділеннях соціально-психологічної служби можуть створюватися [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0100-13/paran4#n4 '''батьківські комітети''']. Діяльність батьківського комітету визначається положенням, яке затверджує начальник виховної колонії. 
Участь громадськості в роботі виховних колоній спрямована на нейтралізацію негативних соціально-психологічних факторів відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, підтримку та закріплення соціально корисних зв'язків, на профілактику рецидиву як в період відбування покарання, так і після звільнення.

== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==

Особливий статус жінки у суспільстві як матері, виховательки підростаючого покоління, трудівниці, висуває підвищені вимоги до її моральності, поведінки та соціальної відповідальності.Діапазон злочинної діяльності жінок досить великий: від крадіжок до вчинення вбивств, так само як і застосування до них різних видів покарання — від штрафу до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. 

Обрання такого виду покарання, як позбавлення волі на певний строк задля досягнення мети виправлення засуджених жінок може обернутися невідворотними негативними наслідками, а саме тим, що цей вид покарання відзначається високим рівнем репресивності, і як свідчать численні дослідження вітчизняних та іноземних науковців, найбільш пов'язаний із негативними для особи наслідками (вторинна криміналізація, стигматизація, втрата соціальних навичок, втрата суспільно корисних зв'язків тощо). Після відбування покарання засуджені жінки майже не можуть відновитися як особистості в суспільстві. Тому '''законодавець передбачає особливий статус жінки в умовах ізоляції від суспільства, надає їй пільгові умови під час відбування покарання'''. Особливо це стосується '''вагітних жінок, жінок-годувальниць''' та '''жінок, які мають дітей віком до 3 років.''' 
Стаття 141 Кримінально-виконавчого кодексу України]] передбачає порядок відбування покарання вказаною категорією жінок. Зокрема, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності організовуються '''будинки дитини.''' Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини. 
'''Матері-годувальниці''' і '''вагітні жінки''' можуть одержувати продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які визначаються медичним висновком. '''Засуджені жінки з вагітністю понад 4 місяці''' або '''які мають при собі дітей віком до З років''' у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 83 Кримінального кодексу України] направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення 3-річного віку направляються до відповідних дитячих закладів. Якщо у матері дитини, яка досягла 3-річного віку, невідбута частина строку покарання не перевищує 1 року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. Лише у разі злісного порушення матір'ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано. 

[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Статтею 142 Кримінально-виконавчого кодексу України] передбачено, що засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії за погодженням зі спостережною комісією може бути дозволено '''проживання за межами виправної колонії''' ''на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами'', а також ''до досягнення дитиною 3-річного віку''. 
'''Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:''' 
* ''оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії''; 
* ''можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі''; 
* ''можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок''; 
* ''користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії''; 
* ''у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я''; 
* ''після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду''. 
'''Харчуванням, одягом''', а також '''комунально-побутовими послугами''' жінки забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. ''У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання''. 
'''Організація праці засуджених жінок''' має певне педагогічне навантаження і тому має відповідати таким вимогам: 
* ''робота має бути виконаною за кількісними і якісними показниками''; 
* ''вона має бути співмірною з фізичними та духовними силами засудженої жінки''; 
* ''має поступово ускладнюватись з погляду виробничих завдань пропорційно набуттю трудових навичок і підвищенню виробничої кваліфікації''; 
* ''має становити не лише творчий, а й матеріальний інтерес для засудженої''. 
Обов'язково слід створювати матеріальні і моральні стимули у досягненні успіхів у праці і розкривати її суспільну користь. Однак більшість позитивних інволюцій праці засуджених зводиться нанівець у зв'язку із тим, що багато засуджених не бачать перспективи у житті, під якою розуміють емоційно наповнене уявлення про необхідне майбутнє, більш-менш віддалене у часі, що стимулює діяльність людей. Справа ще й у тому, що засуджені нерідко нехтують перспективами у житті, які досягаються соціально-конформними засобами. Отже, першочерговим завданням є подолання такої суперечності, оскільки відсутність життєвих перспектив чи їх девіантність у свідомості засудженої особи є вагомим фактором контрресоціалізаційного плану, що зводить більшість засобів виправлення до формальної проекції, адже особистісні якості, внутрішній світ ув'язненої людини є апперцепцією виправного процесу. 
Варто враховувати, що деякі засуджені жінки до арешту не працювали, не вчилися і не одержували пенсії. Багато з них не мали спеціальності: одні до суду були зайняті у власному господарстві, а інші — вели паразитичний спосіб життя, бродяжили тощо. Залучення засуджених жінок до виробничої діяльністі має починатися з набуття ними професії. Слід враховувати також, що багатьом засудженим жінкам доводиться в колонії перекваліфіковуватись, одержувати іншу професію, тому що у виправній колонії вони не можуть працювати за тією спеціальністю, яку мали до засудження. У повторно засуджених жінок, як правило, є спеціальність швачки-мотористки, яку вони отримали під час попереднього відбування покарання. Ситуацію ускладнює сучасна проблема трудової зайнятості населення та висока конкуренція на ринку праці. Фактично з огляду на це засудженим жінкам пропонується робота, яка переважно стомлює жінок і зазвичай не привчає до усвідомлення перспективності наполегливої праці для досягнення соціально-конформної мети в житті засудженої, яку вона могла набути у результаті свідомої соціальної реінтеграції.

[[Категорія: Доробити]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2018-06-13T13:25:18Z

Kuzomko.olha: /* Порядок огляду передач та посилок */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]. 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0445-13 ПРАВИЛА внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5].

== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==

''Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі.'' 
Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на особові рахунки. 

Для здійснення грошової передачі ув’язненому чи засудженому родич або інша особа подає заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. 
Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів ув’язненим чи засудженим подається особиста письмова заява начальнику СІЗО. 

Облік грошових переказів та передач здійснюється бухгалтерією СІЗО.

== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей. ==

'''Передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць.''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих для хворих, що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, вагітних жінок і жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх. 
Засуджені одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до статті 112 КВК України: 
• число посилок (передач) і бандеролей, що одержують ув’язнені, не обмежується; 
• максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами; 
• лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування. 
Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач обладнується окрема кімната, яка розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора з відвідувачами. Зазначене вікно виконується з міцними дверцятами та ґратами, що зсередини зачиняються на замок. 
У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач, а також часу і порядку надання побачень, Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим, та інша необхідна інформація. 
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за формою. Обидва примірники заяви і передача здаються молодшому інспектору, який перевіряє її вміст за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає передачу відповідно до встановленого цими Правилами порядку огляду передач та посилок .
 
Порядок приймання і вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

== Порядок огляду передач та посилок ==
Огляд передач здійснюється молодшим інспектором, який перевіряє їх вагу та асортимент. Вкладення перевіряються ретельно і акуратно. У необхідних випадках хлібобулочні вироби та інші продукти розрізаються, сипучі продукти пересипаються, а інші ретельно оглядаються. Особлива увага приділяється консервним банкам та різним упаковкам, у яких можуть бути спиртні напої, наркотичні речовини, гроші та інші предмети, заборонені для зберігання та використання засудженим в установах виконання покарань, у разі необхідності вони розкриваються і оглядаються.
 
Відкриття й огляд вмісту посилки проводиться молодшими інспекторами нагляду і безпеки в присутності адресата, у разі його відсутності — комісійно. Під час огляду і перевірки речей та продуктів, що надійшли в посилках, дотримується такий самий порядок, що й під час приймання передач. Вміст посилок реєструється в спеціальній книзі.
 
Харчові продукти оглядаються в наступному порядку:
 
1. Хлібні вироби (булки, батони, хлібини тощо) розрізуються на декілька частин. 

2. Продукти в рідкому стані переливаються в інший посуд або посуд СІЗО. 

3. Запечатані упаковки при необхідності розкриваються. 

4. Риба розрізується на декілька частин. 

5. Ковбасні вироби розрізуються на декілька частин. 

6. Сипучі продукти пересипаються. 

7. Цукерки приймаються без обгорток. 

8. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів, перевіряються у такому самому порядку. Це робиться таким чином, щоб продукти не втрачали своєї якості. 

9. Речі і предмети також ретельно перевіряються. За потреби використовуються технічні засоби виявлення. 

10. Консерви у скляних та металевих банках у камери не видаються. Перед видачею в камеру вони відкриваються, а їх вміст перекладається у посуд одноразового використання. Інші консерви здаються на склад для зберігання. 
Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. 

У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата. 

Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством. 

Після прийняття передачі посадова особа СІЗО повертає перший примірник заяви особі, яка її принесла, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого в одержанні передачі долучає до особової справи такої особи. При відмові ув’язненого чи засудженого розписатися на заяві на ній робиться відповідна відмітка та складається комісійний акт про вручення передачі. У довідковій картці на ув’язненого чи засудженого робиться відмітка про одержання передачі та її вагу, після чого передача видається зазначеним особам. 

У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим. 

Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО. 

Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: 

• звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я); 

• перевищення встановленої загальної ваги передачі. У такому випадку на розсуд особи, яка принесла передачу, частина передачі, що спричиняє перевищення ваги, повертається; 

• відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого в прийомі передачі на свою адресу. 

У камерах СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см) з розрахунку - один на камеру, одержані від родичів ув’язнених (засуджених) або інших осіб. Для отримання телевізора ув’язнений чи засуджений подає начальнику СІЗО письмову заяву. 

Передача телевізорів від родичів або інших осіб оформлюється актом, де зазначаються: модель телевізора, назва заводу-виробника, рік випуску, характерні ознаки та за наявності технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший видається особі (власнику), яка передала телевізор, другий долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО. У кількість та вагу передач телевізори не враховуються. 

Ув’язненим чи засудженим, які одержали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу з ладу телевізора його ремонт здійснюється в майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після здійснення ремонту за відповідною заявою телевізори видаються в камери. 

У разі вибуття ув’язнених та засуджених в інші установи або до місця відбування покарання телевізори за їх письмовою заявою повертаються особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого, а при тимчасовому вибутті для проведення слідчих дій чи участі в судових засіданнях зберігаються на складі СІЗО. Видавати у користування телевізори ув’язнених або засуджених, які вибули до інших установ, у камери або для передачі в інші установи виконання покарань забороняється. Про повернення телевізорів адміністрація СІЗО завчасно повідомляє власників, а їх видача здійснюється під розписку у другому примірнику акта. Зазначені акти здаються в архів для зберігання. 

До повернення телевізорів особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого вони вилучаються персоналом СІЗО з камер та здаються на склад СІЗО для зберігання. Облік телевізорів на складі здійснюється у спеціальних журналах, до кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища, ініціалів власника та реєстраційного номера згідно з журналом. 

Посилки та бандеролі приймаються від поштових відділень посадовими особами СІЗО. 

Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснюються комісією в кількості не менше трьох посадових осіб СІЗО, яка призначається начальником СІЗО, у присутності адресата, відповідно до порядку огляду передач та посилок (бандеролей). 

За результатами розкриття та огляду посилок і бандеролей складається акт, у якому зазначаються: найменування, вага та кількість продуктів і речей, їх зовнішні ознаки та ступінь зносу, а також перелік продуктів або речей, вилучених і зданих на зберігання. Акт підписується членами комісії, оголошується під розписку адресату, після чого підшивається в номенклатурну справу. 

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що складається акт, який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим. 

За результатами виявлення в посилках і бандеролях заборонених для зберігання і використання ув’язненими та засудженими речей і предметів проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
'''Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках:''' 

• звільнення або вибуття адресата із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого. 

• Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню". 

Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту.
Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим не пізніше доби з дня їх отримання, а у випадку тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, здаються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері. Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2018-06-13T13:02:02Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]. 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0445-13 ПРАВИЛА внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5].

== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==

''Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі.'' 
Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на особові рахунки. 

Для здійснення грошової передачі ув’язненому чи засудженому родич або інша особа подає заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. 
Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів ув’язненим чи засудженим подається особиста письмова заява начальнику СІЗО. 

Облік грошових переказів та передач здійснюється бухгалтерією СІЗО.

== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей. ==

'''Передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць.''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих для хворих, що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, вагітних жінок і жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх. 
Засуджені одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до статті 112 КВК України: 
• число посилок (передач) і бандеролей, що одержують ув’язнені, не обмежується; 
• максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами; 
• лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування. 
Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач обладнується окрема кімната, яка розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора з відвідувачами. Зазначене вікно виконується з міцними дверцятами та ґратами, що зсередини зачиняються на замок. 
У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач, а також часу і порядку надання побачень, Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим, та інша необхідна інформація. 
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за формою. Обидва примірники заяви і передача здаються молодшому інспектору, який перевіряє її вміст за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає передачу відповідно до встановленого цими Правилами порядку огляду передач та посилок .
 
Порядок приймання і вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

== Порядок огляду передач та посилок ==
Огляд передач здійснюється молодшим інспектором, який перевіряє їх вагу та асортимент. Вкладення перевіряються ретельно і акуратно. У необхідних випадках хлібобулочні вироби та інші продукти розрізаються, сипучі продукти пересипаються, а інші ретельно оглядаються. Особлива увага приділяється консервним банкам та різним упаковкам, у яких можуть бути спиртні напої, наркотичні речовини, гроші та інші предмети, заборонені для зберігання та використання засудженим в установах виконання покарань, у разі необхідності вони розкриваються і оглядаються.
 
Відкриття й огляд вмісту посилки проводиться молодшими інспекторами нагляду і безпеки в присутності адресата, у разі його відсутності — комісійно. Під час огляду і перевірки речей та продуктів, що надійшли в посилках, дотримується такий самий порядок, що й під час приймання передач. Вміст посилок реєструється в спеціальній книзі.
 
Харчові продукти оглядаються в наступному порядку:
 
1. Хлібні вироби (булки, батони, хлібини тощо) розрізуються на декілька частин. 

2. Продукти в рідкому стані переливаються в інший посуд або посуд СІЗО. 

3. Запечатані упаковки при необхідності розкриваються. 

4. Риба розрізується на декілька частин. 

5. Ковбасні вироби розрізуються на декілька частин. 

6. Сипучі продукти пересипаються. 

7. Цукерки приймаються без обгорток. 

8. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів, перевіряються у такому самому порядку. Це робиться таким чином, щоб продукти не втрачали своєї якості. 

9. Речі і предмети також ретельно перевіряються. За потреби використовуються технічні засоби виявлення. 

10. Консерви у скляних та металевих банках у камери не видаються. Перед видачею в камеру вони відкриваються, а їх вміст перекладається у посуд одноразового використання. Інші консерви здаються на склад для зберігання. 
Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. 

У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата. 

Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством. 

Після прийняття передачі посадова особа СІЗО повертає перший примірник заяви особі, яка її принесла, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого в одержанні передачі долучає до особової справи такої особи. При відмові ув’язненого чи засудженого розписатися на заяві на ній робиться відповідна відмітка та складається комісійний акт про вручення передачі. У довідковій картці на ув’язненого чи засудженого робиться відмітка про одержання передачі та її вагу, після чого передача видається зазначеним особам. 

У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим. 

Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО. 

Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: 

• звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я); 

• перевищення встановленої загальної ваги передачі. У такому випадку на розсуд особи, яка принесла передачу, частина передачі, що спричиняє перевищення ваги, повертається; 

• відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого в прийомі передачі на свою адресу. 

У камерах СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см) з розрахунку - один на камеру, одержані від родичів ув’язнених (засуджених) або інших осіб. Для отримання телевізора ув’язнений чи засуджений подає начальнику СІЗО письмову заяву. 

Передача телевізорів від родичів або інших осіб оформлюється актом, де зазначаються: модель телевізора, назва заводу-виробника, рік випуску, характерні ознаки та за наявності технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший видається особі (власнику), яка передала телевізор, другий долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО. У кількість та вагу передач телевізори не враховуються. 

Ув’язненим чи засудженим, які одержали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу з ладу телевізора його ремонт здійснюється в майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після здійснення ремонту за відповідною заявою телевізори видаються в камери. 

У разі вибуття ув’язнених та засуджених в інші установи або до місця відбування покарання телевізори за їх письмовою заявою повертаються особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого, а при тимчасовому вибутті для проведення слідчих дій чи участі в судових засіданнях зберігаються на складі СІЗО. Видавати у користування телевізори ув’язнених або засуджених, які вибули до інших установ, у камери або для передачі в інші установи виконання покарань забороняється. Про повернення телевізорів адміністрація СІЗО завчасно повідомляє власників, а їх видача здійснюється під розписку у другому примірнику акта. Зазначені акти здаються в архів для зберігання. 

До повернення телевізорів особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого вони вилучаються персоналом СІЗО з камер та здаються на склад СІЗО для зберігання. Облік телевізорів на складі здійснюється у спеціальних журналах, до кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища, ініціалів власника та реєстраційного номера згідно з журналом. 

Посилки та бандеролі приймаються від поштових відділень посадовими особами СІЗО. 

Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснюються комісією в кількості не менше трьох посадових осіб СІЗО, яка призначається начальником СІЗО, у присутності адресата, відповідно до порядку огляду передач та посилок (бандеролей). 

За результатами розкриття та огляду посилок і бандеролей складається акт, у якому зазначаються: найменування, вага та кількість продуктів і речей, їх зовнішні ознаки та ступінь зносу, а також перелік продуктів або речей, вилучених і зданих на зберігання. Акт підписується членами комісії, оголошується під розписку адресату, після чого підшивається в номенклатурну справу. 

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що складається акт, який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим. 

За результатами виявлення в посилках і бандеролях заборонених для зберігання і використання ув’язненими та засудженими речей і предметів проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
'''Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках:''' 

• звільнення або вибуття адресата із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого. 

• Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню". 

Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту.
Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим не пізніше доби з дня їх отримання, а у випадку тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, здаються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері. Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки. 

[[Категорія:Доробити]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2018-06-13T12:58:45Z

Kuzomko.olha: /* Порядок огляду передач та посилок */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]. 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0445-13 ПРАВИЛА внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5].

== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==

''Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі.'' 
Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на особові рахунки. 

Для здійснення грошової передачі ув’язненому чи засудженому родич або інша особа подає заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. 
Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів ув’язненим чи засудженим подається особиста письмова заява начальнику СІЗО. 

Облік грошових переказів та передач здійснюється бухгалтерією СІЗО.

== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей. ==

'''Передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць.''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих для хворих, що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, вагітних жінок і жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх. 
Засуджені одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до статті 112 КВК України: 
• число посилок (передач) і бандеролей, що одержують ув’язнені, не обмежується; 
• максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами; 
• лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування. 
Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач обладнується окрема кімната, яка розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора з відвідувачами. Зазначене вікно виконується з міцними дверцятами та ґратами, що зсередини зачиняються на замок. 
У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач, а також часу і порядку надання побачень, Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим, та інша необхідна інформація. 
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за формою. Обидва примірники заяви і передача здаються молодшому інспектору, який перевіряє її вміст за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає передачу відповідно до встановленого цими Правилами порядку огляду передач та посилок .
 
Порядок приймання і вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

== Порядок огляду передач та посилок ==
 
Огляд передач здійснюється молодшим інспектором, який перевіряє їх вагу та асортимент. Вкладення перевіряються ретельно і акуратно. У необхідних випадках хлібобулочні вироби та інші продукти розрізаються, сипучі продукти пересипаються, а інші ретельно оглядаються. Особлива увага приділяється консервним банкам та різним упаковкам, у яких можуть бути спиртні напої, наркотичні речовини, гроші та інші предмети, заборонені для зберігання та використання засудженим в установах виконання покарань, у разі необхідності вони розкриваються і оглядаються.
 
Відкриття й огляд вмісту посилки проводиться молодшими інспекторами нагляду і безпеки в присутності адресата, у разі його відсутності — комісійно. Під час огляду і перевірки речей та продуктів, що надійшли в посилках, дотримується такий самий порядок, що й під час приймання передач. Вміст посилок реєструється в спеціальній книзі.
 
Харчові продукти підлягають наступному оглядовому порядку:
 
1. Хлібні вироби (булки, батони, хлібини тощо) розрізуються на декілька частин. 

2. Продукти в рідкому стані переливаються в інший посуд або посуд СІЗО. 

3. Запечатані упаковки при необхідності розкриваються. 

4. Риба розрізується на декілька частин. 

5. Ковбасні вироби розрізуються на декілька частин. 

6. Сипучі продукти пересипаються. 

7. Цукерки приймаються без обгорток. 

8. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів, перевіряються у такому самому порядку. Це робиться таким чином, щоб продукти не втрачали своєї якості. 

9. Речі і предмети також ретельно перевіряються. За потреби використовуються технічні засоби виявлення. 

10. Консерви у скляних та металевих банках у камери не видаються. Перед видачею в камеру вони відкриваються, а їх вміст перекладається у посуд одноразового використання. Інші консерви здаються на склад для зберігання. 
Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. 

У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата. 

Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством. 

Після прийняття передачі посадова особа СІЗО повертає перший примірник заяви особі, яка її принесла, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого в одержанні передачі долучає до особової справи такої особи. При відмові ув’язненого чи засудженого розписатися на заяві на ній робиться відповідна відмітка та складається комісійний акт про вручення передачі. У довідковій картці на ув’язненого чи засудженого робиться відмітка про одержання передачі та її вагу, після чого передача видається зазначеним особам. 

У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим. 

Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО. 

Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: 

• звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я); 

• перевищення встановленої загальної ваги передачі. У такому випадку на розсуд особи, яка принесла передачу, частина передачі, що спричиняє перевищення ваги, повертається; 

• відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого в прийомі передачі на свою адресу. 

У камерах СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см) з розрахунку - один на камеру, одержані від родичів ув’язнених (засуджених) або інших осіб. Для отримання телевізора ув’язнений чи засуджений подає начальнику СІЗО письмову заяву. 

Передача телевізорів від родичів або інших осіб оформлюється актом, де зазначаються: модель телевізора, назва заводу-виробника, рік випуску, характерні ознаки та за наявності технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший видається особі (власнику), яка передала телевізор, другий долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО. У кількість та вагу передач телевізори не враховуються. 

Ув’язненим чи засудженим, які одержали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу з ладу телевізора його ремонт здійснюється в майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після здійснення ремонту за відповідною заявою телевізори видаються в камери. 

У разі вибуття ув’язнених та засуджених в інші установи або до місця відбування покарання телевізори за їх письмовою заявою повертаються особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого, а при тимчасовому вибутті для проведення слідчих дій чи участі в судових засіданнях зберігаються на складі СІЗО. Видавати у користування телевізори ув’язнених або засуджених, які вибули до інших установ, у камери або для передачі в інші установи виконання покарань забороняється. Про повернення телевізорів адміністрація СІЗО завчасно повідомляє власників, а їх видача здійснюється під розписку у другому примірнику акта. Зазначені акти здаються в архів для зберігання. 

До повернення телевізорів особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого вони вилучаються персоналом СІЗО з камер та здаються на склад СІЗО для зберігання. Облік телевізорів на складі здійснюється у спеціальних журналах, до кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища, ініціалів власника та реєстраційного номера згідно з журналом. 

Посилки та бандеролі приймаються від поштових відділень посадовими особами СІЗО. 

Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснюються комісією в кількості не менше трьох посадових осіб СІЗО, яка призначається начальником СІЗО, у присутності адресата, відповідно до порядку огляду передач та посилок (бандеролей). 

За результатами розкриття та огляду посилок і бандеролей складається акт, у якому зазначаються: найменування, вага та кількість продуктів і речей, їх зовнішні ознаки та ступінь зносу, а також перелік продуктів або речей, вилучених і зданих на зберігання. Акт підписується членами комісії, оголошується під розписку адресату, після чого підшивається в номенклатурну справу. 

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що складається акт, який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим. 

За результатами виявлення в посилках і бандеролях заборонених для зберігання і використання ув’язненими та засудженими речей і предметів проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
'''Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках:''' 

• звільнення або вибуття адресата із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого. 

• Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню". 

Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту.
Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим не пізніше доби з дня їх отримання, а у випадку тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, здаються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері. Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки. 

[[Категорія:Доробити]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2018-06-13T12:58:02Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]. 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0445-13 ПРАВИЛА внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5].

== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==

''Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі.'' 
Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на особові рахунки. 

Для здійснення грошової передачі ув’язненому чи засудженому родич або інша особа подає заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. 
Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів ув’язненим чи засудженим подається особиста письмова заява начальнику СІЗО. 

Облік грошових переказів та передач здійснюється бухгалтерією СІЗО.

== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей. ==

'''Передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць.''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих для хворих, що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, вагітних жінок і жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх. 
Засуджені одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до статті 112 КВК України: 
• число посилок (передач) і бандеролей, що одержують ув’язнені, не обмежується; 
• максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами; 
• лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування. 
Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач обладнується окрема кімната, яка розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора з відвідувачами. Зазначене вікно виконується з міцними дверцятами та ґратами, що зсередини зачиняються на замок. 
У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач, а також часу і порядку надання побачень, Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим, та інша необхідна інформація. 
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за формою. Обидва примірники заяви і передача здаються молодшому інспектору, який перевіряє її вміст за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає передачу відповідно до встановленого цими Правилами порядку огляду передач та посилок .
 
Порядок приймання і вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

== Порядок огляду передач та посилок ==
 
Огляд передач здійснюється молодшим інспектором, який перевіряє їх вагу та асортимент. Вкладення перевіряються ретельно і акуратно. У необхідних випадках хлібобулочні вироби та інші продукти розрізаються, сипучі продукти пересипаються, а інші ретельно оглядаються. Особлива увага приділяється консервним банкам та різним упаковкам, у яких можуть бути спиртні напої, наркотичні речовини, гроші та інші предмети, заборонені для зберігання та використання засудженим в установах виконання покарань, у разі необхідності вони розкриваються і оглядаються.
 
Відкриття й огляд вмісту посилки проводиться молодшими інспекторами нагляду і безпеки в присутності адресата, у разі його відсутності — комісійно. Під час огляду і перевірки речей та продуктів, що надійшли в посилках, дотримується такий самий порядок, що й під час приймання передач. Вміст посилок реєструється в спеціальній книзі.
 
Харчові продукти підлягають наступному порядку огляду:
1. Хлібні вироби (булки, батони, хлібини тощо) розрізуються на декілька частин. 

2. Продукти в рідкому стані переливаються в інший посуд або посуд СІЗО. 

3. Запечатані упаковки при необхідності розкриваються. 

4. Риба розрізується на декілька частин. 

5. Ковбасні вироби розрізуються на декілька частин. 

6. Сипучі продукти пересипаються. 

7. Цукерки приймаються без обгорток. 

8. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів, перевіряються у такому самому порядку. Це робиться таким чином, щоб продукти не втрачали своєї якості. 

9. Речі і предмети також ретельно перевіряються. За потреби використовуються технічні засоби виявлення. 

10. Консерви у скляних та металевих банках у камери не видаються. Перед видачею в камеру вони відкриваються, а їх вміст перекладається у посуд одноразового використання. Інші консерви здаються на склад для зберігання. 
Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. 

У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата. 

Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством. 

Після прийняття передачі посадова особа СІЗО повертає перший примірник заяви особі, яка її принесла, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого в одержанні передачі долучає до особової справи такої особи. При відмові ув’язненого чи засудженого розписатися на заяві на ній робиться відповідна відмітка та складається комісійний акт про вручення передачі. У довідковій картці на ув’язненого чи засудженого робиться відмітка про одержання передачі та її вагу, після чого передача видається зазначеним особам. 

У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим. 

Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО. 

Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: 

• звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я); 

• перевищення встановленої загальної ваги передачі. У такому випадку на розсуд особи, яка принесла передачу, частина передачі, що спричиняє перевищення ваги, повертається; 

• відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого в прийомі передачі на свою адресу. 

У камерах СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см) з розрахунку - один на камеру, одержані від родичів ув’язнених (засуджених) або інших осіб. Для отримання телевізора ув’язнений чи засуджений подає начальнику СІЗО письмову заяву. 

Передача телевізорів від родичів або інших осіб оформлюється актом, де зазначаються: модель телевізора, назва заводу-виробника, рік випуску, характерні ознаки та за наявності технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший видається особі (власнику), яка передала телевізор, другий долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО. У кількість та вагу передач телевізори не враховуються. 

Ув’язненим чи засудженим, які одержали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу з ладу телевізора його ремонт здійснюється в майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після здійснення ремонту за відповідною заявою телевізори видаються в камери. 

У разі вибуття ув’язнених та засуджених в інші установи або до місця відбування покарання телевізори за їх письмовою заявою повертаються особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого, а при тимчасовому вибутті для проведення слідчих дій чи участі в судових засіданнях зберігаються на складі СІЗО. Видавати у користування телевізори ув’язнених або засуджених, які вибули до інших установ, у камери або для передачі в інші установи виконання покарань забороняється. Про повернення телевізорів адміністрація СІЗО завчасно повідомляє власників, а їх видача здійснюється під розписку у другому примірнику акта. Зазначені акти здаються в архів для зберігання. 

До повернення телевізорів особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого вони вилучаються персоналом СІЗО з камер та здаються на склад СІЗО для зберігання. Облік телевізорів на складі здійснюється у спеціальних журналах, до кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища, ініціалів власника та реєстраційного номера згідно з журналом. 

Посилки та бандеролі приймаються від поштових відділень посадовими особами СІЗО. 

Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснюються комісією в кількості не менше трьох посадових осіб СІЗО, яка призначається начальником СІЗО, у присутності адресата, відповідно до порядку огляду передач та посилок (бандеролей). 

За результатами розкриття та огляду посилок і бандеролей складається акт, у якому зазначаються: найменування, вага та кількість продуктів і речей, їх зовнішні ознаки та ступінь зносу, а також перелік продуктів або речей, вилучених і зданих на зберігання. Акт підписується членами комісії, оголошується під розписку адресату, після чого підшивається в номенклатурну справу. 

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що складається акт, який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим. 

За результатами виявлення в посилках і бандеролях заборонених для зберігання і використання ув’язненими та засудженими речей і предметів проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
'''Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках:''' 

• звільнення або вибуття адресата із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого. 

• Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню". 

Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту.
Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим не пізніше доби з дня їх отримання, а у випадку тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, здаються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері. Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки. 

[[Категорія:Доробити]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2018-06-13T08:28:42Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]. 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0445-13 ПРАВИЛА внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5].

== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==

''Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі.'' 
Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на особові рахунки. 

Для здійснення грошової передачі ув’язненому чи засудженому родич або інша особа подає заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. 
Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів ув’язненим чи засудженим подається особиста письмова заява начальнику СІЗО. 

Облік грошових переказів та передач здійснюється бухгалтерією СІЗО.

== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей. ==

'''Передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць.''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих для хворих, що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, вагітних жінок і жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх. 
Засуджені одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до статті 112 КВК України: 
• число посилок (передач) і бандеролей, що одержують ув’язнені, не обмежується; 
• максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами; 
• лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування. 
Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач обладнується окрема кімната, яка розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора з відвідувачами. Зазначене вікно виконується з міцними дверцятами та ґратами, що зсередини зачиняються на замок. 
У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач, а також часу і порядку надання побачень, Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим, та інша необхідна інформація. 
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за формою. Обидва примірники заяви і передача здаються молодшому інспектору, який перевіряє її вміст за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає передачу відповідно до встановленого цими Правилами порядку огляду передач та посилок .
 
Порядок приймання і вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

== Порядок огляду передач та посилок ==

1. Хлібні вироби (булки, батони, хлібини тощо) розрізуються на декілька частин. 

2. Продукти в рідкому стані переливаються в інший посуд або посуд СІЗО. 

3. Запечатані упаковки при необхідності розкриваються. 

4. Риба розрізується на декілька частин. 

5. Ковбасні вироби розрізуються на декілька частин. 

6. Сипучі продукти пересипаються. 

7. Цукерки приймаються без обгорток. 

8. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів, перевіряються у такому самому порядку. Це робиться таким чином, щоб продукти не втрачали своєї якості. 

9. Речі і предмети також ретельно перевіряються. За потреби використовуються технічні засоби виявлення. 

10. Консерви у скляних та металевих банках у камери не видаються. Перед видачею в камеру вони відкриваються, а їх вміст перекладається у посуд одноразового використання. Інші консерви здаються на склад для зберігання. 
Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. 

У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата. 

Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством. 

Після прийняття передачі посадова особа СІЗО повертає перший примірник заяви особі, яка її принесла, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого в одержанні передачі долучає до особової справи такої особи. При відмові ув’язненого чи засудженого розписатися на заяві на ній робиться відповідна відмітка та складається комісійний акт про вручення передачі. У довідковій картці на ув’язненого чи засудженого робиться відмітка про одержання передачі та її вагу, після чого передача видається зазначеним особам. 

У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим. 

Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО. 

Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: 

звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО; 

смерті ув’язненого чи засудженого; 

відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я); 

перевищення встановленої загальної ваги передачі. У такому випадку на розсуд особи, яка принесла передачу, частина передачі, що спричиняє перевищення ваги, повертається; 

відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу; 

наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого в прийомі передачі на свою адресу. 

У камерах СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см) з розрахунку - один на камеру, одержані від родичів ув’язнених (засуджених) або інших осіб. Для отримання телевізора ув’язнений чи засуджений подає начальнику СІЗО письмову заяву. 

Передача телевізорів від родичів або інших осіб оформлюється актом, де зазначаються: модель телевізора, назва заводу-виробника, рік випуску, характерні ознаки та за наявності технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший видається особі (власнику), яка передала телевізор, другий долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО. У кількість та вагу передач телевізори не враховуються. 

Ув’язненим чи засудженим, які одержали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу з ладу телевізора його ремонт здійснюється в майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після здійснення ремонту за відповідною заявою телевізори видаються в камери. 

У разі вибуття ув’язнених та засуджених в інші установи або до місця відбування покарання телевізори за їх письмовою заявою повертаються особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого, а при тимчасовому вибутті для проведення слідчих дій чи участі в судових засіданнях зберігаються на складі СІЗО. Видавати у користування телевізори ув’язнених або засуджених, які вибули до інших установ, у камери або для передачі в інші установи виконання покарань забороняється. Про повернення телевізорів адміністрація СІЗО завчасно повідомляє власників, а їх видача здійснюється під розписку у другому примірнику акта. Зазначені акти здаються в архів для зберігання. 

До повернення телевізорів особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого вони вилучаються персоналом СІЗО з камер та здаються на склад СІЗО для зберігання. Облік телевізорів на складі здійснюється у спеціальних журналах, до кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища, ініціалів власника та реєстраційного номера згідно з журналом. 

Посилки та бандеролі приймаються від поштових відділень посадовими особами СІЗО. 

Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснюються комісією в кількості не менше трьох посадових осіб СІЗО, яка призначається начальником СІЗО, у присутності адресата, відповідно до порядку огляду передач та посилок (бандеролей). 

За результатами розкриття та огляду посилок і бандеролей складається акт, у якому зазначаються: найменування, вага та кількість продуктів і речей, їх зовнішні ознаки та ступінь зносу, а також перелік продуктів або речей, вилучених і зданих на зберігання. Акт підписується членами комісії, оголошується під розписку адресату, після чого підшивається в номенклатурну справу. 

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що складається акт, який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим. 

За результатами виявлення в посилках і бандеролях заборонених для зберігання і використання ув’язненими та засудженими речей і предметів проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
'''Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках:''' 

• звільнення або вибуття адресата із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого. 

• Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню". 

Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту.
Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим не пізніше доби з дня їх отримання, а у випадку тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, здаються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері. Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки. 

[[Категорія:Доробити]]

Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач в слідчий ізолятор

2018-06-13T08:27:55Z

Kuzomko.olha: /* Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей. */

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]. 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України «Про попереднє ув'язнення»]. 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0445-13 ПРАВИЛА внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 № 460/5].

== Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач ==

''Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі.'' 
Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на особові рахунки. 

Для здійснення грошової передачі ув’язненому чи засудженому родич або інша особа подає заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. 
Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів ув’язненим чи засудженим подається особиста письмова заява начальнику СІЗО. 

Облік грошових переказів та передач здійснюється бухгалтерією СІЗО.

== Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей. ==

'''Передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць.''' Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих для хворих, що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, вагітних жінок і жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх. 
Засуджені одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до статті 112 КВК України: 
• число посилок (передач) і бандеролей, що одержують ув’язнені, не обмежується; 
• максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами; 
• лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини колонії для їхнього лікування. 
Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач обладнується окрема кімната, яка розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора з відвідувачами. Зазначене вікно виконується з міцними дверцятами та ґратами, що зсередини зачиняються на замок. 
У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач, а також часу і порядку надання побачень, Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим, та інша необхідна інформація. 
Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за формою. Обидва примірники заяви і передача здаються молодшому інспектору, який перевіряє її вміст за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає передачу відповідно до встановленого цими Правилами порядку огляду передач та посилок .
Порядок приймання і вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

== Порядок огляду передач та посилок ==

1. Хлібні вироби (булки, батони, хлібини тощо) розрізуються на декілька частин. 

2. Продукти в рідкому стані переливаються в інший посуд або посуд СІЗО. 

3. Запечатані упаковки при необхідності розкриваються. 

4. Риба розрізується на декілька частин. 

5. Ковбасні вироби розрізуються на декілька частин. 

6. Сипучі продукти пересипаються. 

7. Цукерки приймаються без обгорток. 

8. Усі інші продукти, які можуть бути використані для приховування в них листування і заборонених предметів, перевіряються у такому самому порядку. Це робиться таким чином, щоб продукти не втрачали своєї якості. 

9. Речі і предмети також ретельно перевіряються. За потреби використовуються технічні засоби виявлення. 

10. Консерви у скляних та металевих банках у камери не видаються. Перед видачею в камеру вони відкриваються, а їх вміст перекладається у посуд одноразового використання. Інші консерви здаються на склад для зберігання. 
Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі. 

У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата. 

Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством. 

Після прийняття передачі посадова особа СІЗО повертає перший примірник заяви особі, яка її принесла, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого в одержанні передачі долучає до особової справи такої особи. При відмові ув’язненого чи засудженого розписатися на заяві на ній робиться відповідна відмітка та складається комісійний акт про вручення передачі. У довідковій картці на ув’язненого чи засудженого робиться відмітка про одержання передачі та її вагу, після чого передача видається зазначеним особам. 

У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим. 

Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО. 

Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках: 

звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО; 

смерті ув’язненого чи засудженого; 

відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я); 

перевищення встановленої загальної ваги передачі. У такому випадку на розсуд особи, яка принесла передачу, частина передачі, що спричиняє перевищення ваги, повертається; 

відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу; 

наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого в прийомі передачі на свою адресу. 

У камерах СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см) з розрахунку - один на камеру, одержані від родичів ув’язнених (засуджених) або інших осіб. Для отримання телевізора ув’язнений чи засуджений подає начальнику СІЗО письмову заяву. 

Передача телевізорів від родичів або інших осіб оформлюється актом, де зазначаються: модель телевізора, назва заводу-виробника, рік випуску, характерні ознаки та за наявності технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший видається особі (власнику), яка передала телевізор, другий долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО. У кількість та вагу передач телевізори не враховуються. 

Ув’язненим чи засудженим, які одержали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу з ладу телевізора його ремонт здійснюється в майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після здійснення ремонту за відповідною заявою телевізори видаються в камери. 

У разі вибуття ув’язнених та засуджених в інші установи або до місця відбування покарання телевізори за їх письмовою заявою повертаються особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого, а при тимчасовому вибутті для проведення слідчих дій чи участі в судових засіданнях зберігаються на складі СІЗО. Видавати у користування телевізори ув’язнених або засуджених, які вибули до інших установ, у камери або для передачі в інші установи виконання покарань забороняється. Про повернення телевізорів адміністрація СІЗО завчасно повідомляє власників, а їх видача здійснюється під розписку у другому примірнику акта. Зазначені акти здаються в архів для зберігання. 

До повернення телевізорів особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого вони вилучаються персоналом СІЗО з камер та здаються на склад СІЗО для зберігання. Облік телевізорів на складі здійснюється у спеціальних журналах, до кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища, ініціалів власника та реєстраційного номера згідно з журналом. 

Посилки та бандеролі приймаються від поштових відділень посадовими особами СІЗО. 

Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснюються комісією в кількості не менше трьох посадових осіб СІЗО, яка призначається начальником СІЗО, у присутності адресата, відповідно до порядку огляду передач та посилок (бандеролей). 

За результатами розкриття та огляду посилок і бандеролей складається акт, у якому зазначаються: найменування, вага та кількість продуктів і речей, їх зовнішні ознаки та ступінь зносу, а також перелік продуктів або речей, вилучених і зданих на зберігання. Акт підписується членами комісії, оголошується під розписку адресату, після чого підшивається в номенклатурну справу. 

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що складається акт, який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим. 

За результатами виявлення в посилках і бандеролях заборонених для зберігання і використання ув’язненими та засудженими речей і предметів проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
'''Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках:''' 

• звільнення або вибуття адресата із СІЗО; 

• смерті ув’язненого чи засудженого; 

• наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого. 

• Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню". 

Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту.
Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим не пізніше доби з дня їх отримання, а у випадку тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, здаються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері. Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки. 

[[Категорія:Доробити]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-04-02T12:51:22Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"] 
* [http://www.legalaid.gov.ua/images/legislation/CC_order_25_12_14%2033.pdf Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги від 25.12.2014 року №33 " Питання видання дручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги"] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] 

== Звернення засуджених і порядок їх розгляду ==
У сучасному українському праві питання відкритості та доступу до інформації, щодо діяльності органів влади для забезпечення реалізації прав та законних інтересів громадян а також порушенням прав людини у кримінально-виконавчій сфері, приділяли увагу велика кількість науковців, проте, залишаються малодослідженими питання щодо удосконалення процедури звернення засуджених до органів влади та її нормативно-правове урегулювання на сучасному етапі розвитку суспільства. 
Справжня велич держави полягає в добробуті та безпеці її громадян. Час визначає необхідність спрямування юридичної науки, насамперед, на забезпечення істини й справедливості, захист прав та свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну культурну основу майбутнього. 
Існують недоліки чинного законодавства, зокрема в тій частині, що пов’язана з недосконалістю процедур реалізації прав людини у кримінально-виконавчій сфері, у тому числі права на звернення за захистом своїх прав, як до органів державної влади у широкому розумінні, так і безпосередньо до пенітенціарних органів. Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені Конституцією України та міжнародними конвенціями ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про права людини], [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]). Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду. 
[http://Конституція%20України Конституція України], зокрема, стаття 31, визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. [http://Ст.%2040%20Конституції%20України Ст. 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. Згідно зі [http://ст.%2059%20Конституції%20України ст. 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
Відповідно до [http://стт.%2013,%2014%20Закону%20України%20«Про%20безоплатну%20правову%20допомогу» стт. 13, 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»] та [http://Наказу%20Координаційного%20центру%20з%20надання%20правової%20допомоги Наказу Координаційного центру з надання правової допомоги «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги»] Регіональний центр забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі. 
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: коли, яким судом, за якими статтями [http://Кримінального%20кодексу%20України Кримінального кодексу України] та на який строк засуджено особу, початок та кінець строку відбування покарання. 
Регіональний центр приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видання такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
Згідно з [http://ч.2%20ст.8%20КВК%20України ч.2 ст.8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.
 

== Право на звернення ==
Відповідно, до [http://ст.1%20Закону%20України%20«Про%20звернення%20громадян» ст.1 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Проте, зустрічаються випадки, коли засуджені зловживають вищезазначеними правами на нормами. [http://Мінімальні%20стандартні%20правила%20поводження%20з%20в'язнями Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] зазначають, що заяви повинні розглядатися терміново і відповідати на них потрібно без затримки, за винятком заяв, що мають поверховий або безпредметний характер (ч.4 ст.36). 
Відповідно до ст.113 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page4 Криміналь-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
 
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
 
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Доплатні листи оплачуються за рахунок адресата.
 
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
 
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
 
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
 
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
 
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
 
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Права засуджених ==
Відповідно до [http://ч.1%20ст.8%20КВК%20України ч.1 ст.8 КВК України] засуджені мають право: 
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [http://Основами%20законодавства%20України%20про%20охорону%20здоров'я Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів); 
* на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

== Висновок ==
На сьогоднішній день право засуджених до позбавлення волі на звернення та листування, навіть з обмеженнями, встановленими кримінально-виконавчим законодавством, у повному обсязі в установах виконання покарань не гарантується і в цьому напрямку ще слід плідно попрацювати і законодавцю, і органам, що реалізують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-04-02T12:23:47Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] 
* * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] 
* * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс] 
* * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"] 
* * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12 * Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"] 
* *[http://www.legalaid.gov.ua/images/legislation/CC_order_25_12_14%2033.pdf Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги від 25.12.2014 року №33 " Питання видання дручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги"] 
* *[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] 

== Звернення засуджених і порядок їх розгляду ==
У сучасному українському праві питання відкритості та доступу до інформації, щодо діяльності органів влади для забезпечення реалізації прав та законних інтересів громадян а також порушенням прав людини у кримінально-виконавчій сфері, приділяли увагу велика кількість науковців, проте, залишаються малодослідженими питання щодо удосконалення процедури звернення засуджених до органів влади та її нормативно-правове урегулювання на сучасному етапі розвитку суспільства. 
Справжня велич держави полягає в добробуті та безпеці її громадян. Час визначає необхідність спрямування юридичної науки, насамперед, на забезпечення істини й справедливості, захист прав та свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну культурну основу майбутнього. 
Існують недоліки чинного законодавства, зокрема в тій частині, що пов’язана з недосконалістю процедур реалізації прав людини у кримінально-виконавчій сфері, у тому числі права на звернення за захистом своїх прав, як до органів державної влади у широкому розумінні, так і безпосередньо до пенітенціарних органів. Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені Конституцією України та міжнародними конвенціями ([http://Конвенція%20про%20права%20людини Конвенція про права людини], [http://Конвенція%20про%20правову%20допомогу%20і%20правові%20відносини%20у%20цивільних,%20сімейних%20і%20кримінальних%20справах Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]). Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду. 
[http://Конституція%20України Конституція України], зокрема, стаття 31, визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. [http://Ст.%2040%20Конституції%20України Ст. 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. Згідно зі [http://ст.%2059%20Конституції%20України ст. 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
Відповідно до [http://стт.%2013,%2014%20Закону%20України%20«Про%20безоплатну%20правову%20допомогу» стт. 13, 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»] та [http://Наказу%20Координаційного%20центру%20з%20надання%20правової%20допомоги Наказу Координаційного центру з надання правової допомоги «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги»] Регіональний центр забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі. 
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: коли, яким судом, за якими статтями [http://Кримінального%20кодексу%20України Кримінального кодексу України] та на який строк засуджено особу, початок та кінець строку відбування покарання. 
Регіональний центр приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видання такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
Згідно з [http://ч.2%20ст.8%20КВК%20України ч.2 ст.8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.
 

== Право на звернення ==
Відповідно, до [http://ст.1%20Закону%20України%20«Про%20звернення%20громадян» ст.1 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Проте, зустрічаються випадки, коли засуджені зловживають вищезазначеними правами на нормами. [http://Мінімальні%20стандартні%20правила%20поводження%20з%20в'язнями Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] зазначають, що заяви повинні розглядатися терміново і відповідати на них потрібно без затримки, за винятком заяв, що мають поверховий або безпредметний характер (ч.4 ст.36). 
Відповідно до ст.113 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page4 Криміналь-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
 
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
 
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Доплатні листи оплачуються за рахунок адресата.
 
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
 
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
 
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
 
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
 
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
 
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Права засуджених ==
Відповідно до [http://ч.1%20ст.8%20КВК%20України ч.1 ст.8 КВК України] засуджені мають право: 
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [http://Основами%20законодавства%20України%20про%20охорону%20здоров'я Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів); 
* на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

== Висновок ==
На сьогоднішній день право засуджених до позбавлення волі на звернення та листування, навіть з обмеженнями, встановленими кримінально-виконавчим законодавством, у повному обсязі в установах виконання покарань не гарантується і в цьому напрямку ще слід плідно попрацювати і законодавцю, і органам, що реалізують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-04-02T12:17:15Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"] 
* [http://www.legalaid.gov.ua/images/legislation/CC_order_25_12_14%2033.pdf Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги від 25.12.2014 року №33 " Питання видання дручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги"] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] 

== Звернення засуджених і порядок їх розгляду ==
У сучасному українському праві питання відкритості та доступу до інформації, щодо діяльності органів влади для забезпечення реалізації прав та законних інтересів громадян а також порушенням прав людини у кримінально-виконавчій сфері, приділяли увагу велика кількість науковців, проте, залишаються малодослідженими питання щодо удосконалення процедури звернення засуджених до органів влади та її нормативно-правове урегулювання на сучасному етапі розвитку суспільства. 
Справжня велич держави полягає в добробуті та безпеці її громадян. Час визначає необхідність спрямування юридичної науки, насамперед, на забезпечення істини й справедливості, захист прав та свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну культурну основу майбутнього. 
Існують недоліки чинного законодавства, зокрема в тій частині, що пов’язана з недосконалістю процедур реалізації прав людини у кримінально-виконавчій сфері, у тому числі права на звернення за захистом своїх прав, як до органів державної влади у широкому розумінні, так і безпосередньо до пенітенціарних органів. Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені Конституцією України та міжнародними конвенціями ([http://Конвенція%20про%20права%20людини Конвенція про права людини], [http://Конвенція%20про%20правову%20допомогу%20і%20правові%20відносини%20у%20цивільних,%20сімейних%20і%20кримінальних%20справах Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]). Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду. 
[http://Конституція%20України Конституція України], зокрема, стаття 31, визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. [http://Ст.%2040%20Конституції%20України Ст. 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. Згідно зі [http://ст.%2059%20Конституції%20України ст. 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
Відповідно до [http://стт.%2013,%2014%20Закону%20України%20«Про%20безоплатну%20правову%20допомогу» стт. 13, 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»] та [http://Наказу%20Координаційного%20центру%20з%20надання%20правової%20допомоги Наказу Координаційного центру з надання правової допомоги «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги»] Регіональний центр забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі. 
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: коли, яким судом, за якими статтями [http://Кримінального%20кодексу%20України Кримінального кодексу України] та на який строк засуджено особу, початок та кінець строку відбування покарання. 
Регіональний центр приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видання такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
Згідно з [http://ч.2%20ст.8%20КВК%20України ч.2 ст.8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.
 

== Право на звернення ==
Відповідно, до [http://ст.1%20Закону%20України%20«Про%20звернення%20громадян» ст.1 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Проте, зустрічаються випадки, коли засуджені зловживають вищезазначеними правами на нормами. [http://Мінімальні%20стандартні%20правила%20поводження%20з%20в'язнями Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] зазначають, що заяви повинні розглядатися терміново і відповідати на них потрібно без затримки, за винятком заяв, що мають поверховий або безпредметний характер (ч.4 ст.36). 
Відповідно до ст.113 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page4 Криміналь-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
 
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
 
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Доплатні листи оплачуються за рахунок адресата.
 
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
 
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
 
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
 
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
 
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
 
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Права засуджених ==
Відповідно до [http://ч.1%20ст.8%20КВК%20України ч.1 ст.8 КВК України] засуджені мають право: 
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [http://Основами%20законодавства%20України%20про%20охорону%20здоров'я Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів); 
* на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

== Висновок ==
На сьогоднішній день право засуджених до позбавлення волі на звернення та листування, навіть з обмеженнями, встановленими кримінально-виконавчим законодавством, у повному обсязі в установах виконання покарань не гарантується і в цьому напрямку ще слід плідно попрацювати і законодавцю, і органам, що реалізують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. 

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-04-02T12:14:21Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінальний-виконавчий кодекс] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009 Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон "Про безоплатну правову допомогу"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80 Закон "Про звернення громадян"] 
* [http://www.legalaid.gov.ua/images/legislation/CC_order_25_12_14%2033.pdf Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги від 25.12.2014 року №33 " Питання видання дручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги"] 
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] 

== Звернення засуджених і порядок їх розгляду ==
У сучасному українському праві питання відкритості та доступу до інформації, щодо діяльності органів влади для забезпечення реалізації прав та законних інтересів громадян а також порушенням прав людини у кримінально-виконавчій сфері, приділяли увагу велика кількість науковців, проте, залишаються малодослідженими питання щодо удосконалення процедури звернення засуджених до органів влади та її нормативно-правове урегулювання на сучасному етапі розвитку суспільства. 
Справжня велич держави полягає в добробуті та безпеці її громадян. Час визначає необхідність спрямування юридичної науки, насамперед, на забезпечення істини й справедливості, захист прав та свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну культурну основу майбутнього. 
Існують недоліки чинного законодавства, зокрема в тій частині, що пов’язана з недосконалістю процедур реалізації прав людини у кримінально-виконавчій сфері, у тому числі права на звернення за захистом своїх прав, як до органів державної влади у широкому розумінні, так і безпосередньо до пенітенціарних органів. Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені Конституцією України та міжнародними конвенціями ([http://Конвенція%20про%20права%20людини Конвенція про права людини], [http://Конвенція%20про%20правову%20допомогу%20і%20правові%20відносини%20у%20цивільних,%20сімейних%20і%20кримінальних%20справах Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]). Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду. 
[http://Конституція%20України Конституція України], зокрема, стаття 31, визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. [http://Ст.%2040%20Конституції%20України Ст. 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. Згідно зі [http://ст.%2059%20Конституції%20України ст. 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
Відповідно до [http://стт.%2013,%2014%20Закону%20України%20«Про%20безоплатну%20правову%20допомогу» стт. 13, 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»] та [http://Наказу%20Координаційного%20центру%20з%20надання%20правової%20допомоги Наказу Координаційного центру з надання правової допомоги «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги»] Регіональний центр забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі. 
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: коли, яким судом, за якими статтями [http://Кримінального%20кодексу%20України Кримінального кодексу України] та на який строк засуджено особу, початок та кінець строку відбування покарання. 
Регіональний центр приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видання такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
Згідно з [http://ч.2%20ст.8%20КВК%20України ч.2 ст.8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.
 

== Право на звернення ==
Відповідно, до [http://ст.1%20Закону%20України%20«Про%20звернення%20громадян» ст.1 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Проте, зустрічаються випадки, коли засуджені зловживають вищезазначеними правами на нормами. [http://Мінімальні%20стандартні%20правила%20поводження%20з%20в'язнями Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] зазначають, що заяви повинні розглядатися терміново і відповідати на них потрібно без затримки, за винятком заяв, що мають поверховий або безпредметний характер (ч.4 ст.36). 
Відповідно до ст.113 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page4 Криміналь-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
 
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
 
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Доплатні листи оплачуються за рахунок адресата.
 
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
 
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
 
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
 
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
 
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
 
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Права засуджених ==
Відповідно до [http://ч.1%20ст.8%20КВК%20України ч.1 ст.8 КВК України] засуджені мають право: 
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [http://Основами%20законодавства%20України%20про%20охорону%20здоров'я Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів); 
* на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

== Висновок ==
На сьогоднішній день право засуджених до позбавлення волі на звернення та листування, навіть з обмеженнями, встановленими кримінально-виконавчим законодавством, у повному обсязі в установах виконання покарань не гарантується і в цьому напрямку ще слід плідно попрацювати і законодавцю, і органам, що реалізують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. 

[[Категорія:Доробити]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2018-04-02T11:01:50Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 Наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]

== Порядок надання і проведення побачень ==
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.
За ст. 110 КВК України особи, позбавлені волі мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово. 
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, посвідчення водія, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування. 
Засуджена особа, яка прибула на побачення у стані алкогольного сп’яніння до такого побачення не допускається. 
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. 
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до ч. 3 статті 63 Конституції України, засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови. 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. 
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються. 
Для організації надання засудженим послуг доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях житлової зони поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби у місці, доступному для відвідування усіма засудженими установи, або у комп’ютерному класі загальноосвітнього навчального закладу установи обладнується інтернет-клас. 
Інтернет-клас обладнується необхідною кількістю робочих місць - зон доступу засуджених до Інтернету, оснащених необхідними засобами для користування веб-ресурсами (далі - робоче місце), які об’єднуються у локальну мережу. 
Доступ до Інтернету засудженим надається виключно у приміщенні інтернет-класу, надання його в інший спосіб, у тому числі у жилих приміщеннях та камерах, забороняється. 
У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.
На підставі Переліку веб-сайтів, до яких дозволяється доступ засудженим, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148 (далі - Перелік), адміністрація установи з урахуванням вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433 (далі - Правила), розробляє список електронних адрес, до яких дозволяється доступ (далі - список). 
За заявою засуджених список може бути доповнений адміністрацією установи електронними адресами, зміст яких не суперечить вимогам статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України. 
Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки. 
Під час користування Інтернетом засудженим забороняється: 
* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.
Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. 
Відомості про надання засудженим права на користування Інтернетом обов’язково реєструються у журналі обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет. 
Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи. 
Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець. 
При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2018-04-02T10:49:42Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 Наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]

== Порядок надання і проведення побачень ==
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.
За ст. 110 КВК України особи, позбавлені волі мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово. 
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, посвідчення водія, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування. 
Засуджена особа, яка прибула на побачення у стані алкогольного сп’яніння до такого побачення не допускається. 
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. 
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до ч. 3 статті 63 Конституції України, засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови. 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. 
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються. 
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2018-04-02T10:45:06Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14/page Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 Наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]

== Порядок надання і проведення побачень ==
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.
За ст. 110 КВК України особи, позбавлені волі мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово. 
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, посвідчення водія, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування. 
Засуджена особа, яка прибула на побачення у стані алкогольного сп’яніння до такого побачення не допускається. 
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. 
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до ч. 3 статті 63 Конституції України, засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови. 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. 
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються. 
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2018-04-02T09:58:35Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14/page Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]

== Порядок надання і проведення побачень ==
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.
За ст. 110 КВК України особи, позбавлені волі мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово. 
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, посвідчення водія, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування. 
Засуджена особа, яка прибула на побачення у стані алкогольного сп’яніння до такого побачення не допускається. 
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. 
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до ч. 3 статті 63 Конституції України, засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови та надання доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови. 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. 
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються. 
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Особливості відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років

2018-04-02T09:55:05Z

Kuzomko.olha: Створена сторінка: == Нормативно-правова база == * [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] *...

== Нормативно-правова база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] 

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page6 Кримінально-виконавчий кодекс України] 

* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0471-13 Наказ Міністерства юстиції України від 21.03.2013 № 500/5/219 « Про затвердження Типового положення про будинок дитини при виправній колонії»] 

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14 Наказ Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»] 

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0990-14/paran19#n19 Наказ Міністерства юстиції України 15.08.2014 № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі»] 

== Особливості відбування покарання засудженими жінками ==
Призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок здійснюється на загальних підставах, що передбачені чинним кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством. Термін покарання, що може бути призначений жінкам становить від 1 до 25 років, до жінок також застосовується довічне позбавлення волі (окрім тих, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку).
 
Аналіз кримінально-виконавчого законодавства вказує на відсутність окремої системи кримінально-виконавчих норм, які б виключно регулювали виконання та відбування покарання жінками засудженими до позбавлення волі. Хоча варто зазначити, що у Кримінально-виконавчому кодексі України передбачено декілька статей, що розкривають особливості відбування жінками покарання у виді позбавлення волі. Такими нормами є ст. ст. 18, 92, 101, 108, 111, 112, 115, 118, 120, 132, 141, 142 КВК України. Їх аналіз дозволяє прийти висновку, що особливості відбування покарання у виді позбавлення волі зводяться до встановлення у статтях КВК України певних пом’якшень режиму тримання та особливостей влаштування побуту жінок. Пом’якшення режиму тримання пояснюється відношенням до жінки у нашому суспільстві, в тому числі і до засуджених жінок, їх фізіологічними та фізичними особливостями.
 
Після призначення покарання і вступу вироку суду у законну силу жінки доправляються до виправної колонії на загальних підставах. За загальним правилом жінки засуджені до позбавлення волі направляються до виправних колоній під охороною, окремо від інших засуджених.

'''Види виправних колоній до яких направляються засуджені жінки'''
{| class="wikitable"
|-
! Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання !! Колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання !! Колоній середнього рівня безпеки жінки
|-
| Направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України. '''Виняток: Не підлягають розподілу та направленню із СІЗО до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років.''' || Направляються жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК України || Направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії

|}

Прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного підрозділу, підрозділів нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень, соціально-виховної та психологічної роботи, інтендантського та господарського забезпечення та медичної частини. Склад комісії щороку затверджується наказом начальника установи виконання покарань.
 
Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить первинний медичний огляд засуджених відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767.
 
Протягом доби засуджені проходять медичний огляд, і за ними встановлюється медичний нагляд тривалістю 14 діб. У разі виявлення в цей період інфекційно хворих вони терміново ізолюються в медичній частині установи виконання покарань, а в установі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.
 
Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов’язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань. Вони інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.
 
Жінкам, які відбувають покарання у виправних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одну засуджену у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов.
 
Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Так у дворах для прогулянки жінок з дітьми і вагітних жінок засівається трава або висаджуються квіти. Для дітей влаштовуються пісочниці.
 
Жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
 
Протягом строку відбування покарання у дільниці ресоціалізації жінки зобов’язані працювати, за винятком жінок, яким виповнилося понад п’ятдесят п’ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Забороняється використовувати працю засуджених:
 
а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;
 
б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);
 
в) на посадах продавців, бухгалтерів–операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;
 
г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
 
ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;
 
д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.
Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно–побутових умов засуджених або забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.
== Організаційно-правові засади діяльності будинку дитини при виправній колонії ==
При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку.
 
Засуджені жінки можуть проживати із своїми дітьми віком до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної колонії створює необхідні умови для проживання і контролю за поведінкою жінок у будинку дитини.
 
Приймання до будинку дитини, перебування та вибуття з нього дитини і засудженої жінки, яка має при собі дитину (дітей) віком до трьох років, здійснюються за заявою матері дитини, яку вона подає начальнику виправної колонії.
Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно до статті 83 Кримінального кодексу України, направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок дитини.
 
Відвідування близькими родичами дитини, яка перебуває в будинку дитини, та умови їх спілкування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
 
Діти, які перебувають у будинку дитини, за згодою батьків можуть передаватися їхнім родичам та за згодою батьків та рішенням органу опіки і піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
 
Спірні питання між матір’ю та батьком щодо місця проживання дитини вирішуються органом опіки та піклування або судом.
 
Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері.
 
'''Жінки, які мають дітей у будинку дитини, мають право:'''
* працювати за власним бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії виправної колонії;
* здійснювати короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не більш як три доби).
Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування - іншим особам або після досягнення ними трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
'''Жінки, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, зобов’язані:'''
* дотримуватись правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії;
* брати участь у програмах диференційованого виховного впливу, медико-соціальної допомоги, розвитку батьківських навичок;
* відповідати за життя і здоров’я дитини;
* здійснювати догляд, годування і виховання дитини;
* годувати дітей їжею, що приготовлена на кухні будинку дитини;
* під наглядом лікаря-педіатра, вихователя проводити роботу з дітьми, яка сприяє їх розвитку;
* дотримуватись правил особистої гігієни;
* утримувати в чистоті жилі і комунально-побутові приміщення будинку дитини, дотримуватись санітарно-гігієнічних норм;
* зберігати продукти харчування і предмети особистого користування у відведених для цього місцях;
* виконувати законні вимоги персоналу будинку дитини;
* виконувати роботи із благоустрою території будинку дитини і роботи з поліпшення культурно-побутових умов щодо перебування і виховання дітей у будинку дитини;
* виконувати заходи протиепідемічного характеру;
* сумлінно виконувати рекомендації лікаря і медичного персоналу у разі захворювання дитини;
* виконувати протипожежні правила і правила техніки безпеки.
'''Жінкам, які проживають спільно зі своєю дитиною у будинку дитини, забороняється:'''
* без дозволу адміністрації виправної колонії самовільно залишати територію будинку дитини;
* курити на території будинку дитини;
* створювати конфліктні ситуації;
* годувати дитину продуктами харчування на власний розсуд або приготовленою власноруч їжею.
Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати у будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй надається можливість вільно спілкуватися з дитиною з урахуванням правил внутрішнього розпорядку будинку дитини і виправної колонії.
Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов'язків.
Відвідування будинку дитини засудженими жінками, які не виявили бажання проживати спільно зі своїми дітьми, здійснюється відповідно до розпорядку дня засуджених, що затверджується начальником виправної колонії.

== Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії ==
Відповідно до ст. 142 КВК України засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і додержують вимог режиму, може бути дозволено проживання за межами виправної колонії. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії. Дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення встановленого зразка. 
Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

'''Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами виправної колонії:'''
* оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під наглядом адміністрації колонії;
* можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі;
* можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користуватися мобільним зв'язком за свій рахунок;
* користуються правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії;
* у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
* після закінчення періоду звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю та пологами виконують роботу за вказівкою адміністрації виправної колонії, їм нараховується заробіток на загальних підставах з іншими засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії даного виду.
Харчуванням, одягом, а також комунально-побутовими послугами вони забезпечуються за нормами, встановленими для засуджених, які відбувають покарання у виправній колонії. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування покарання.
 Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).
 Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов’язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування.
Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і піклування — іншим особам або після досягнення трирічного віку направляються до відповідних дитячих закладів.
Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку, не відбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона сумлінно виконує свої материнські обов’язки, перебування дитини в будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання рішення про продовження перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
 Засуджені до позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
 Діти засуджених жінок, які відбувають покарання, до трирічного віку забезпечуються харчуванням і речовим майном за нормами, установленими для дітей, які перебувають у будинках дитини при виправних колоніях. За бажанням засуджених за харчування та речове майно дитини може видаватися грошова компенсація.
Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи їй та на її дитину може видаватись грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.
 Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.
 Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їх діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.
 У лікувальних закладах кримінально-виконавчої системи жінки тримаються окремо від чоловіків.

[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2018-03-22T12:26:34Z

Kuzomko.olha:

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14/page Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України « Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]

== Порядок надання і проведення побачень ==
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.
За ст. 110 КВК України особи, позбавлені волі мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово. 
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, посвідчення водія, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування. 
Засуджена особа, яка прибула на побачення у стані алкогольного сп’яніння до такого побачення не допускається. 
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. 
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до ч. 3 статті 63 Конституції України, засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови. 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. 
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються. 
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-01-16T13:44:16Z

Kuzomko.olha: /* Нормативна база */

== Звернення засуджених і порядок їх розгляду ==
У сучасному українському праві питання відкритості та доступу до інформації, щодо діяльності органів влади для забезпечення реалізації прав та законних інтересів громадян а також порушенням прав людини у кримінально-виконавчій сфері, приділяли увагу велика кількість науковців, проте, залишаються малодослідженими питання щодо удосконалення процедури звернення засуджених до органів влади та її нормативно-правове урегулювання на сучасному етапі. 

== Вступ ==
Справжня велич держави полягає в добробуті та безпеці її громадян. Час визначає необхідність спрямування юридичної науки, насамперед, на забезпечення істини й справедливості, захист прав та свобод людини, честі, гідності й репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну культурну основу майбутнього. 
Існують недоліки чинного законодавства, зокрема в тій частині, що пов’язана з недосконалістю процедур реалізації прав людини у кримінально-виконавчій сфері, у тому числі права на звернення за захистом своїх прав, як до органів державної влади у широкому розумінні, так і безпосередньо до пенітенціарних органів. Можливість звернення до органів влади за захистом своїх прав чи публічною інформацією є додатковою гарантією засудженим повною мірою реалізувати свої права, передбачені Конституцією України та міжнародними конвенціями ([http://Конвенція%20про%20права%20людини Конвенція про права людини], [http://Конвенція%20про%20правову%20допомогу%20і%20правові%20відносини%20у%20цивільних,%20сімейних%20і%20кримінальних%20справах Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах]). Реалізація права на звернення – важливий інструмент для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі та мають достатньо обмежень, передбачених законодавчими актами та вироком суду. 
[http://Конституція%20України Конституція України], зокрема, стаття 31, визначає, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. [http://Ст.%2040%20Конституції%20України Ст. 40 Конституції України] зазначає, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь в установлений законом термін. Згідно зі [http://ст.%2059%20Конституції%20України ст. 59 Конституції України] кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
Відповідно до [http://стт.%2013,%2014%20Закону%20України%20«Про%20безоплатну%20правову%20допомогу» стт. 13, 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»] та [http://Наказу%20Координаційного%20центру%20з%20надання%20правової%20допомоги Наказу Координаційного центру з надання правової допомоги «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги»] Регіональний центр забезпечує надання безоплатної вторинної правової допомоги за зверненням осіб, засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі. 
У зверненні про надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно зазначити: коли, яким судом, за якими статтями [http://Кримінального%20кодексу%20України Кримінального кодексу України] та на який строк засуджено особу, початок та кінець строку відбування покарання. 
Регіональний центр приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, що оформлюється відповідним наказом протягом п’яти днів з дня отримання звернення, крім випадків коли безоплатна вторинна правова допомога надається зазначеній категорії осіб на підставі ухвали суду, та призначає адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги, який зобов’язаний протягом п’яти днів з дня видання такого доручення прибути до засудженої особи для конфіденційного побачення. 
Згідно з [http://ч.2%20ст.8%20КВК%20України ч.2 ст.8 КВК України] кожному засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров'я.
 

== Право на звернення ==
Відповідно до [http://«Положення%20про%20відділення%20соціально-психологічної%20служби» «Положення про відділення соціально-психологічної служби»], затвердженого наказом Міністерства юстиції України, у розділі 3 частини 7 зазначено, що до обов’язків начальника входить згідно із затвердженим графіком здійснювати прийом засуджених з особистих питань, вирішувати порушені в їх заявах і скаргах питання, надавати допомогу в захисті їх законних прав та інтересів. 
Відповідно, до [http://ст.1%20Закону%20України%20«Про%20звернення%20громадян» ст.1 Закону України «Про звернення громадян»] - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Проте, зустрічаються випадки, коли засуджені зловживають вищезазначеними правами на нормами. [http://Мінімальні%20стандартні%20правила%20поводження%20з%20в'язнями Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями] зазначають, що заяви повинні розглядатися терміново і відповідати на них потрібно без затримки, за винятком заяв, що мають поверховий або безпредметний характер (ч.4 ст.36). 
Відповідно до ст.113 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page4 Криміналь-виконавчого кодексу України] засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
 
Відправлення засудженими листів і звернень проводиться тільки через адміністрацію установ виконання покарань. З цією метою на території установ вивішуються поштові скриньки, які щоденно відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Засуджені, які тримаються у камерах, передають листи для відправлення представникам адміністрації. Листи опускаються до поштових скриньок або передаються представникам адміністрації в незапечатаному вигляді та в подальшому реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.
 
Листи, що надійшли на ім'я засудженого після його вибуття з установи, не пізніше триденного строку відправляються за його новим місцезнаходженням. Доплатні листи оплачуються за рахунок адресата.
 
Листи засуджених, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, а також ті, що мають цинічний характер або відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, про що оголошується засудженому, і знищуються.
 
Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право на звернення до державних і громадських організацій. Звернення, адресовані до цих організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установ в обов'язковому порядку супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
 
Звернення, подані в письмовому вигляді, реєструються у канцелярії установи і не пізніше як у триденний строк відправляються адресатам. Усні звернення реєструються у журналі приймання засуджених з особистих питань. Відповіді про наслідки розгляду звернень оголошуються засудженим під розпис при надходженні, але не пізніше як у триденний строк, і долучаються до особових справ засуджених.
 
Відшкодування витрат за пересилання звернень проводиться з коштів, які є на особистих рахунках засуджених. Звернення засуджених неповнолітніх, інвалідів першої та другої груп, жінок з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючих жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючих чоловіків, віком понад шістдесят років, і жінок, понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також осіб, звільнених від роботи через хворобу, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу, пересилаються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань.
 
Адміністрація установ виконання покарань за заявою засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ відповідних документів, що стосуються справи, зокрема, судових та інших рішень. У разі надходження до установи цих документів адміністрація надає їх засудженому для зберігання та можливого долучення до звернення до Європейського суду з прав людини.
 
Конверт з кореспонденцією, що надійшов до засудженого з Європейського суду з прав людини або відправляється до нього, в закритому виді реєструється у журналі обліку кореспонденції осіб, які тримаються в установі. Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом терміни засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

== Права засуджених ==
Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Відповідно до [http://ч.1%20ст.8%20КВК%20України ч.1 ст.8 КВК України] засуджені мають право: 
* на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
* на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону; засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним дослідженням незалежно від їх згоди;
* звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату;
* давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань;
* на охорону здоров'я в обсязі, встановленому [http://Основами%20законодавства%20України%20про%20охорону%20здоров'я Основами законодавства України про охорону здоров'я], за винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від зазначених захворювань;
* на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення пенсій, відповідно до законів України;
* отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів); 
* на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці. При цьому тривалість робочого дня не може становити більше восьми годин і тривалість робочого часу - більше 40 годин на тиждень;
* на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов'язані із ставленням до релігії, у тому числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення релігійних таїнств і обрядів;
* на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України;
* на отримання копій документів з їхніх особових справ та інших, пов’язаних з реалізацією їхніх прав, документів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. 

== Висновок ==
На сьогоднішній день право засуджених до позбавлення волі на звернення та листування, навіть з обмеженнями, встановленими кримінально-виконавчим законодавством, у повному обсязі в установах виконання покарань не гарантується і в цьому напрямку ще слід плідно попрацювати і законодавцю, і органам, що реалізують державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. 

== Нормативна база ==
* http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_004
* http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/997_009
* http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
* http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3460-17
* http://www.legalaid.gov.ua/images/legislation/CC_order_25_12_14%2033.pdf
* http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
* http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1129-15
* http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1863-13
* http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-вр
* http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_212
* http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2801-12
* http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15/page4
[[Категорія:Доробити]]

Звернення засуджених, у тому числі щодо надання безоплатної вторинної правничої допомоги, і порядок їх розгляду

2018-01-16T13:40:43Z

Kuzomko.olha: Листування та звернення засуджених з органами державної влади

Судимість. Правові наслідки судимості

2018-01-12T11:09:02Z

Kuzomko.olha: Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon...

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний – процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості" від 26.12.2003 N 16]

== Поняття, кримінально-правове значення та ознаки судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинений нею злочин і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.
 
У постанові Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості" остання визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.
 
Судимість відіграє роль сприятливого правового засобу досягнення й закріплення цілей кримінальної відповідальності. З нею законодавець пов'язує можливість обмеження суб'єктивних прав особи, тобто загальноправові наслідки, або настання певних кримінально-правових обтяжень, тобто наслідки кримінально-правового характеру. Факт наявності судимості сам по собі ще не створює підстав для обмеження суб'єктивних прав особи.
 
Слід відмітити, що судимість – не просто констатація факту засудження особи за злочин, а й наявність у зв’язку з цим певних правовідносин між державою і злочинцем. Судимість особи завжди має конкретний характер. Вона тісно пов’язана з певним злочином, мірою покарання за нього і має реальний зміст.
 
Судимість має характерні їй ознаки а саме:
* 1) являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* 2) стосується лише окремого злочину, вчиненого конкретною особою;
* 3) передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* 4) особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.
Наявність інституту судимості, як засобу кримінально- правового впливу, у кримінальному праві зумовлена потребою протидії рецидиву злочинів, оскільки його(рецидиву) масштаби є реальною загрозою успішному здійсненню соціально-економічних реформ. Статистичні показники рецидивної злочинності перебувають в тісному зв’язку з динамікою первинної злочинності та судимості. Тому закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинений злочин,протягом певного часу вважається такою, що має судимість.У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше злочином (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).
 
З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності(з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.
 
Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею злочин, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених КК України, для досягнення і закріплення мети покарання.
 
Юридична природа судимості полягає в тому, що ця правова категорія належить до правозмінюючих юридичних фактів, з якими разом з тим пов’язано виникнення, існування і припинення особливого різновиду кримінально-правових відносин. З точки зору правореалізаційних процесів в кримінальному праві судимість особи, яка визнана винною у вчиненні злочину і відбула відповідний вид покарання, є завершальним етапом реалізації щодо вказаної особи кримінальної відповідальності. Дискусію при цьому викликає вирішення питання про включення в зміст відповідальності судимості.
Отже, судимість - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення злочину до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.
== Правові наслідки судимості ==
 
Правові наслідки, які виникають з визнанням особи судимою, хоча і передбачені в законі, але їх дійсний обсяг для кожного засудженого різний і залежить від виду, ступеня тяжкості вчиненого злочину, соціального статусу особи та ін. Наявність конкретної судимості є не тільки біографічною компрометуючою особу «плямою» у повсякденному розумінні, а й тягне для неї у зазначених законом випадках обмеження її конституційних, загальносоціальних прав і свобод та несприятливі кримінально-правові наслідки.
 
Згідно з ч.1 ст. 88 Кримінального кодексу України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: 1) «раніше не судимого», 2) «раніше судимого» , 3) «згідно із ст. 89 КК України не судимого». Якщо перші два словосполучення не викликають заперечень, оскільки особа або судима, або не судима, то щодо третього є певні зауваження, оскільки таке формулювання вступає в часткову суперечність з принципами презумпції невинуватості та змагальності сторін.
 
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України «особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили», а також згідно з ч. 2 ст. 22 «сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом». Формулювання ж «згідно із ст. 89 КК України не судимого» в підсумкових процесуальних документах, незважаючи на те, що немає кримінально-правових наслідків, може наперед формувати думку суду про винуватість особи, наприклад, при подальшому оскарженні вироку в апеляційному порядку, оскільки ознайомлення зі справою суд починає саме з аналізу попереднього судового рішення.
 
Взагалі всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.
 
Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість: 1) може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового злочину.КК кваліфікуюче значення надає судимості лише за тотожний чи однорідний злочин (наприклад, ч. 3 ст. 212) Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення злочину повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч. 4 ст. 32). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується; 2) враховується при визнанні рецидиву злочинів (ст. 34); 3) є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45), примиренням винного з потерпілим (ст. 46), передачею особи на поруки (ст. 47), зміною обстановки (ст. 48); 4) враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49); 5) враховується для вибору окремих видів покарання (ч. 2 ст. 62), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч. 2 ст. 58); 6) як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65), а також у разі звільнення від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84); 7) виступає як обставина, яка обтяжує покарання за злочини, вчинені повторно та у випадку рецидиву злочинів (п. 1 ч.1 ст. 67). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у ч. ч. 2 і 4 ст. 67; 8) за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69–1); 9) може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75); 10) за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені ст. ст. 437–439 та ч. 1 ст. 442, є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80); 11) враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п. 2 ч. 3 ст. 81, п. 2 ч. 3 ст. 107), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч. 4 ст. 82).
 
Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість. Це зокрема:
* 1)заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно ст.76 Конституції України не може бути обраним до ВРУ громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.
* 2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;
* 3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;
* 4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину);
* 5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;
* 6) обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;
* 7) позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;
* 8) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);
* 9) заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів).
Як видно з вказаних видів, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.
[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2017-08-01T08:52:45Z

Kuzomko.olha: Створена сторінка: == Нормативна база: == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://za...

== Нормативна база: ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1656-14/page Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань] 

== Порядок надання і проведення побачень ==
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.
За ст. 110 КВК України особи, позбавлені волі мають право на два види побачень: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі — до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово. 
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, посвідчення водія, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця круг близьких родичів визначається шляхом його опитування. 
Засуджена особа, яка прибула на побачення у стані алкогольного сп’яніння до такого побачення не допускається. 
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. 
Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу. 
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. 
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення. 
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.
Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. 
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. 
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам. 
Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється. 
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено. 
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби. 
У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення. 
За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання. 
== Побачення засудженої особи з адвокатом ==
Частиною 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. 
Відповідно до ч. 3 статті 63 Конституції України, засуджений користується всіма правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленими вироком суду. 
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. 
Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. 
Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги. 
Побачення засуджених з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, у кількість побачень, установлених Кримінально-виконавчим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в неробочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою». 
Одержання правової допомоги поширюється на засуджених, що перебувають на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я. Охорона засуджених у таких випадках здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров'я. 
== Право засуджених осіб до позбавлення волі на телефонні розмови ==
Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. 
Засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. 
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань. 
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови. 
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених. 
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон. 
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується. 
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються. 
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]