WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Оформлення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон

2025-12-18T11:57:30Z

Kulakova.Valentyna: зміни по тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 153 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним, знищення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм" (далі - Порядок № 153)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 756 "Деякі питання оформлення і видачі документів, що посвідчують особу, яка потребує додаткового захисту та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення посвідчення особи, яка потребує додаткового захист" (далі - Порядок № 756)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FN081087 Наказ Державної міграційної служби України від 23 лютого 2024 року N 51 «Про затвердження типових інформаційних карток і зразків технологічних карток адміністративних послуг ДМС стосовно іноземців та осіб без громадянства»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
== Загальні положення ==
'''Особою без громадянства''' є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. 
Для виїзду за межі України особі без громадянства необхідно отримати '''посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон''' (документ, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання нею державного кордону України і перебування за кордоном) відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF пункт 1 Порядку № 153].
== Хто має право отримати посвідчення та куди звернутися ==
Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (далі - посвідчення) оформляється особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, за їх особистим зверненням (якщо особа досягла 16 років), або за зверненням батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника (якщо особа не досягла 16 років або визнані обмежено дієздатною чи недієздатною) про одержання посвідчення до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби України (далі - орган ДМС)]за місцем проживанням особи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF пункт 9 Порядку № 153] ).
== Перелік необхідних документів ==
Для оформлення посвідчення необхідно надати такі документи:
* заяву-анкету ''(заповнюється працівником органу ДМС під час звернення)'';
* посвідку на постійне проживання чи посвідку на тимчасове проживання, видану особі без громадянства;
* документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;
* документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником;
* у разі оформлення посвідчення особі без громадянства, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - одну кольорову фотокартку розміром 10 x 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303 та МВС;
* у разі, коли до посвідчення вносяться дані про неповнолітніх дітей, додатково подаються: 
# свідоцтво про народження дитини; 
# посвідка на постійне проживання чи посвідка на тимчасове проживання дитини; 
# на дитину віком від 5 до 16 років - дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, одна з яких вклеюється в посвідчення і скріплюється печаткою, а друга вноситься до заяви-анкети батька (матері) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF (пункт 23 Порядку № 153)]. Оригінали документів (крім документів, що підтверджують сплату адміністративного збору) повертаються заявнику, а до заяви-анкети додаються їх копії, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
== Строк прийняття рішення ==
Посвідчення видається особі без громадянства органом ДМС '''протягом 15 робочих днів''' з дня прийняття зазначених документів у формі книжечки з безконтактним електронним носієм. '''Термін дії''' посвідчення — посвідчення видається на строк дії посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання, виданої особі без громадянства.([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Порядок № 153)] 
== Вартість послуги та пільги ==
Для оформлення документів необхідно сплатити:
# державне мито у розмірі 85 грн. (підпункт "г" пункту 6 статті 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]);
# вартість адміністративної послуги у розмірі 452 грн. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Перелік адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 770 "Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції"]). 
Від сплати мита звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю І та ІІ групи (пункт 18 статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).
== Підстави для відмови у видачі посвідчення: ==
* особа без громадянства, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або її представник, який не має документального підтвердження повноважень на отримання посвідчення;
* особа без громадянства вже отримала посвідчення, яке є дійсним на день звернення;
* особа без громадянства не надала всіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі посвідчення;
* дані, отримані з баз даних Реєстру, не підтверджують інформацію, надану особою без громадянства;

* в інших випадках, передбачених законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text ( пункт 43 Порядку № 153)].

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідчення із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня його прийняття видається особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі. Особа без громадянства має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими їй було відмовлено в оформленні чи видачі посвідчення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Порядок № 153)].
== Обмін посвідчення ==
Обмін посвідчення здійснюється у випадку:
* зміни інформації, внесеної до посвідчення (крім додаткової змінної інформації);
* виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідчення;
* закінчення строку дії посвідчення;
* непридатності посвідчення для подальшого використання. 
Обмін посвідчення здійснюється у порядку аналогічному оформленню посвідчення вперше.
== Оформлення посвідчення замість втраченого або викраденого ==
Для оформлення посвідчення замість втраченого або викраденого особа без громадянства подає наступні документи:
# заяву про оформлення посвідчення у зв’язку з його втратою або викраденням;
# заяву-анкету ''(заповнюється працівником органу ДМС під час звернення)'';
# витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення посвідчення) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2021-%D0%BF#Text (пункт 30 Порядку № 756)];
# квитанцію про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text (пункт 23 Порядку № 153)];
# документи для оформлення посвідчення (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обміну подаються до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання особи без громадянства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text (пункт 9 Порядку № 153)].
== Порядок оскарження ==
Рішення про відмову в оформленні та видачі посвідчення може бути оскаржено особою без громадянства в [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду|адміністративному порядку]] до [https://dmsu.gov.ua/ Державної міграційної служби України] або до [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, за наявності підстав зобов’язати їх відмінити попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідчення і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома особи без громадянства в установлений законодавством строк.
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]

Оформлення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон

2025-12-15T12:01:46Z

Kulakova.Valentyna: Додано НПА, зміни по тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 153 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним, знищення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм" (далі - Порядок № 153)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 756 "Деякі питання оформлення і видачі документів, що посвідчують особу, яка потребує додаткового захисту та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення посвідчення особи, яка потребує додаткового захист" (далі - Порядок № 756)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FN081087 Наказ Державної міграційної служби України від 23 лютого 2024 року N 51 «Про затвердження типових інформаційних карток і зразків технологічних карток адміністративних послуг ДМС стосовно іноземців та осіб без громадянства»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"]
== Загальні положення ==
'''Особою без громадянства''' є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. 
Для виїзду за межі України особі без громадянства необхідно отримати '''посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон''' (документ, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання нею державного кордону України і перебування за кордоном) відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF пункт 1 Порядку № 153].
== Хто має право отримати посвідчення та куди звернутися ==
Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (далі - посвідчення) оформляється особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, за їх особистим зверненням (якщо особа досягла 16 років), або за зверненням батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника (якщо особа не досягла 16 років або визнані обмежено дієздатною чи недієздатною) про одержання посвідчення до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби України (далі - орган ДМС)]за місцем проживанням особи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF пункт 9 Порядку № 153] ).
== Перелік необхідних документів ==
Для оформлення посвідчення необхідно надати такі документи:
* заяву-анкету ''(заповнюється працівником органу ДМС під час звернення)'';
* посвідку на постійне проживання чи посвідку на тимчасове проживання, видану особі без громадянства;
* документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;
* документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником;
* у разі оформлення посвідчення особі без громадянства, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - одну кольорову фотокартку розміром 10 x 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303 та МВС;
* у разі, коли до посвідчення вносяться дані про неповнолітніх дітей, додатково подаються: 
# свідоцтво про народження дитини; 
# посвідка на постійне проживання чи посвідка на тимчасове проживання дитини; 
# на дитину віком від 5 до 16 років - дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, одна з яких вклеюється в посвідчення і скріплюється печаткою, а друга вноситься до заяви-анкети батька (матері) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF (пункт 23 Порядку № 153)]. Оригінали документів (крім документів, що підтверджують сплату адміністративного збору) повертаються заявнику, а до заяви-анкети додаються їх копії, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
== Строк прийняття рішення ==
Посвідчення видається особі без громадянства органом ДМС '''протягом 15 робочих днів''' з дня прийняття зазначених документів у формі книжечки з безконтактним електронним носієм. '''Термін дії''' посвідчення — 3 роки([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Порядок № 153)] 
== Вартість послуги та пільги ==
Для оформлення документів необхідно сплатити:
# державне мито у розмірі 85 грн. (підпункт "г" пункту 6 статті 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]);
# вартість адміністративної послуги у розмірі 452 грн. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Перелік адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 770 "Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції"]). 
Від сплати мита звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю І та ІІ групи (пункт 18 статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).
== Підстави для відмови у видачі посвідчення: ==
* особа без громадянства, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або її представник, який не має документального підтвердження повноважень на отримання посвідчення;
* особа без громадянства вже отримала посвідчення, яке є дійсним на день звернення;
* особа без громадянства не надала всіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі посвідчення;
* дані, отримані з баз даних Реєстру, не підтверджують інформацію, надану особою без громадянства;

* в інших випадках, передбачених законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text ( пункт 43 Порядку № 153)].

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідчення із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня його прийняття видається особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі. Особа без громадянства має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими їй було відмовлено в оформленні чи видачі посвідчення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Порядок № 153)].
== Обмін посвідчення ==
Обмін посвідчення здійснюється у випадку:
* зміни інформації, внесеної до посвідчення (крім додаткової змінної інформації);
* виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідчення;
* закінчення строку дії посвідчення;
* непридатності посвідчення для подальшого використання. 
Обмін посвідчення здійснюється у порядку аналогічному оформленню посвідчення вперше.
== Оформлення посвідчення замість втраченого або викраденого ==
Для оформлення посвідчення замість втраченого або викраденого особа без громадянства подає наступні документи:
# заяву про оформлення посвідчення у зв’язку з його втратою або викраденням;
# заяву-анкету ''(заповнюється працівником органу ДМС під час звернення)'';
# витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення посвідчення) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2021-%D0%BF#Text (пункт 30 Порядку № 756)];
# квитанцію про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text (пункт 23 Порядку № 153)];
# документи для оформлення посвідчення (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обміну подаються до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання особи без громадянства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text (пункт 9 Порядку № 153)].
== Порядок оскарження ==
Рішення про відмову в оформленні та видачі посвідчення може бути оскаржено особою без громадянства в [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду|адміністративному порядку]] до [https://dmsu.gov.ua/ Державної міграційної служби України] або до [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, за наявності підстав зобов’язати їх відмінити попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідчення і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома особи без громадянства в установлений законодавством строк.
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[index.php?title=Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Звернення до третейського суду

2025-12-10T11:58:27Z

Kulakova.Valentyna: Додано до нормативної бази НПД, зроблено виправлення по тексту

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 Закон України «Про третейські суди»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
== Загальне поняття третейського суду ==
<div align="justify">
'''Третейський суд''' це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносини.

Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Третейські суди діють відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#Text Закону України «Про третейські суди»] та не є судами загальної юрисдикції.

В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).

Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи. Відповідно до ст. 125 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституції України] третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції та не є органами правосуддя.

Третейські суди не входять до складу судової системи України, проте рішення третейського суду мають юридичну силу і можуть виконуватися органами державної виконавчої служби у порядку, встановленому для рішень судів загальної юрисдикції.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин є одним з видів недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування різноманітних методів арбітрування.

Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.

Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд. Третейський суддя це фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до Закону для вирішення спорів у третейському суді. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що передбачено законом про третейські суди, то застосовуються норми міжнародного договору. Дія Закону України «Про третейські суди» не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

Відповідно до ст. 50 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#Text Закону України "Про третейські суди"] сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.
==Підвідомчість справ третейським судам==
<div align="justify">
Відповідно до ст. 5 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 Закону України “Про третейські суди”], юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. 
== Спори, які не можуть розглядатися третейським судом ==
Згідно з ст. 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15#n50 Закону України “Про третейські суди”] третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
* справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
*справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;
*справ, пов’язаних з державною таємницею;
*справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
*справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
*справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
*справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
*справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
*справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
*справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
*інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
*справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
*справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
*справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
</div>
==Третейська угода==
<div align="justify">
Третейська угода може бути укладена у вигляді:
*третейського застереження в договорі, контракті;
*окремої письмової угоди. 
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв’язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому. Якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у разі заміни кредитора у зобов'язанні останній повинен повідомити нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої (інших) сторони (сторін) угоди.
</div>
==Склад витрат при вирішенні спору третейським судом==
<div align="justify">
Склад витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відрізняється від складу витрат, які передбачені судами загальної та спеціальної юрисдикції, а саме (наведемо лише ті витрати, які відрізняються):
*гонорари третейських суддів;
*третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду (при зверненні до суду загальної або спеціальної юрисдикції сторони несуть відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України “Про судовий збір”]):
*витрати, понесені третейськими суддями у зв'язку з участю в третейському розгляді, в тому числі витрати, понесені третейськими суддями на оплату проїзду до місця вирішення спору;
*витрати, пов'язані з організаційним забезпеченням третейського розгляду;
*витрати на листування третейського суду;
*витрати на телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв'язок;
*гонорар секретаря третейського суду та інші витрати, визначені регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею.
</div>
==Третейський розгляд та виконання рішення третейського суду==
<div align="justify">
Третейський розгляд регулюється розділом V [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 Закону України “Про третейські суди”] Місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду. Рішення третейського суду є обов'язковим до виконання. Рішення третейського суду є остаточним і оскарження не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 Закону]; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду. Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню. Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п'яти днів з дня її прийняття.
Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.
Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Законом України "Про виконавче провадження"]
</div>
==Особливості==
<div align="justify">
Всім відомо, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Проте, вказана норма не застосовується до обставин, встановлених рішенням третейського суду, тому такі обставини все рівно підлягають доказуванню. На відміну від [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України], [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 ГПК України] передбачає однією із підстав припинення провадження у справі, укладення сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду. [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України] передбачає дії суду лише як залишення позову без розгляду випадку коли між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді. Тобто, в першому випадку, повторне звернення до суду із тим самим позову неможливо, тоді як в другому випадку, таке звернення можливе.
==Судова практика ==
*[https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Ogljad.doc.pdf '''Огляд практики розгляду Верховним Судом України справ про оскарження рішень третейських судів''' та видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, віднесених до юрисдикції господарських судів] (Рішення, внесені до ЄДРСР, за травень 2019 року – червень 2020 року).
== Див. також==
*[https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2#:~:text=%D0%A0%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D1%94%20%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%BC%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC. Оскарження рішень третейських судів]
[[index.php?title=Категорія:Господарський процес]]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]

Оформлення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон

2025-12-10T11:13:43Z

Kulakova.Valentyna: Видалено із нормативної бази НПА, який втратив чинність

== Нормативна база[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"] ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5492-17 Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 153 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним, знищення посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм" (далі - Порядок № 153)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2021-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 року № 756 "Деякі питання оформлення і видачі документів, що посвідчують особу, яка потребує додаткового захисту та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення посвідчення особи, яка потребує додаткового захист" (далі - Порядок № 756)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]
* [https://ips.ligazakon.net/document/FN081087 Наказ Державної міграційної служби України від 23 лютого 2024 року N 51 «Про затвердження типових інформаційних карток і зразків технологічних карток адміністративних послуг ДМС стосовно іноземців та осіб без громадянства»]
== Загальні положення ==
'''Особою без громадянства''' є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. 
Для виїзду за межі України особі без громадянства необхідно отримати '''посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон''' (документ, що посвідчує особу без громадянства під час перетинання нею державного кордону України і перебування за кордоном) відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF пункт 1 Порядку № 153].
== Хто має право отримати посвідчення та куди звернутися ==
Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон (далі - посвідчення) оформляється особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, за їх особистим зверненням (якщо особа досягла 16 років), або за зверненням батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника (якщо особа не досягла 16 років або визнані обмежено дієздатною чи недієздатною) про одержання посвідчення до [https://dmsu.gov.ua/pro-dms/struktura-ta-kontakti/teritorialni-organi-dms.html територіального органу або підрозділу Державної міграційної служби України (далі - орган ДМС)]за місцем проживанням особи ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF пункт 9 Порядку № 153] ).
== Перелік необхідних документів ==
Для оформлення посвідчення необхідно надати такі документи:
* заяву-анкету ''(заповнюється працівником органу ДМС під час звернення)'';
* посвідку на постійне проживання чи посвідку на тимчасове проживання, видану особі без громадянства;
* документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;
* документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником;
* у разі оформлення посвідчення особі без громадянства, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, - одну кольорову фотокартку розміром 10 x 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303 та МВС;
* у разі, коли до посвідчення вносяться дані про неповнолітніх дітей, додатково подаються: 
# свідоцтво про народження дитини; 
# посвідка на постійне проживання чи посвідка на тимчасове проживання дитини; 
# на дитину віком від 5 до 16 років - дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, одна з яких вклеюється в посвідчення і скріплюється печаткою, а друга вноситься до заяви-анкети батька (матері) [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF (пункт 23 Порядку № 153)]. Оригінали документів (крім документів, що підтверджують сплату адміністративного збору) повертаються заявнику, а до заяви-анкети додаються їх копії, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
== Строк прийняття рішення ==
Посвідчення видається особі без громадянства органом ДМС '''протягом 15 робочих днів''' з дня прийняття зазначених документів у формі книжечки з безконтактним електронним носієм. 
'''Термін дії''' посвідчення — 3 роки. 
== Вартість послуги та пільги ==
Для оформлення документів необхідно сплатити:
# державне мито у розмірі 85 грн. (підпункт "г" пункту 6 статті 3 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]);
# вартість адміністративної послуги у розмірі 452 грн. ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/770-2016-%D0%BF Перелік адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2016 року № 770 "Деякі питання надання адміністративних послуг у сфері міграції"]). 
Від сплати мита звільняються: особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; особи з інвалідністю І та ІІ групи (пункт 18 статті 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/7-93 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито"]).
== Підстави для відмови у видачі посвідчення: ==
* особа без громадянства, яка не досягла шістнадцятирічного віку, або її представник, який не має документального підтвердження повноважень на отримання посвідчення;
* особа без громадянства вже отримала посвідчення, яке є дійсним на день звернення;
* особа без громадянства не надала всіх документів та інформації, необхідних для оформлення і видачі посвідчення;
* дані, отримані з баз даних Реєстру, не підтверджують інформацію, надану особою без громадянства;

* в інших випадках, передбачених законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text ( пункт 43 Порядку № 153)].

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідчення із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п’ять робочих днів з дня його прийняття видається особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі. Особа без громадянства має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС в разі зміни або усунення обставин, у зв’язку з якими їй було відмовлено в оформленні чи видачі посвідчення ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF Порядок № 153)].
== Обмін посвідчення ==
Обмін посвідчення здійснюється у випадку:
* зміни інформації, внесеної до посвідчення (крім додаткової змінної інформації);
* виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідчення;
* закінчення строку дії посвідчення;
* непридатності посвідчення для подальшого використання. 
Обмін посвідчення здійснюється у порядку аналогічному оформленню посвідчення вперше.
== Оформлення посвідчення замість втраченого або викраденого ==
Для оформлення посвідчення замість втраченого або викраденого особа без громадянства подає наступні документи:
# заяву про оформлення посвідчення у зв’язку з його втратою або викраденням;
# заяву-анкету ''(заповнюється працівником органу ДМС під час звернення)'';
# витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення посвідчення) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/756-2021-%D0%BF#Text (пункт 30 Порядку № 756)];
# квитанцію про сплату державного мита або оригінал і копію документа про звільнення від сплати [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text (пункт 23 Порядку № 153)];
# документи для оформлення посвідчення (у тому числі замість втраченого або викраденого), його обміну подаються до територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання особи без громадянства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/153-2014-%D0%BF#Text (пункт 9 Порядку № 153)].
== Порядок оскарження ==
Рішення про відмову в оформленні та видачі посвідчення може бути оскаржено особою без громадянства в [[Вимоги до оформлення звернень громадян та терміни їх розгляду|адміністративному порядку]] до [https://dmsu.gov.ua/ Державної міграційної служби України] або до [[Звернення до суду: провадження в адміністративній справі|суду]].

ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, за наявності підстав зобов’язати їх відмінити попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідчення і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.

Інформація про результати розгляду скарги доводиться до відома особи без громадянства в установлений законодавством строк.
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Іноземці/особи без громадянства]]
[[index.php?title=Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Порядок спадкування та приватизація нерухомого майна

2025-03-13T13:28:44Z

Kulakova.Valentyna: граматичні та орфографічні помилки. доповнення речення

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
*[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2482-12 Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду "]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2269-19 Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Зверніть увагу!''' ''У зв’язку із введенням на території України воєнного стану ''та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
'''Зверніть увагу! з 18.06.2023''' зазначена норма скасовується ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діятиме загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.
На виконання [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text постанови Кабінету Міністрів України № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»] наказом Міністерства юстиції України від 3 травня 2022 р. № 1760/5 затверджено '''[https://minjust.gov.ua/m/perelik-notariusiv-yakimi-v-umovah-voennogo-stanu-vchinyayutsya-notarialni-dii-schodo-tsinnogo-mayna перелік нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна.]'''

Крім того, відповідно до останніх змін, внесених до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5], в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

Тобто під час дії воєнного стану можливо прийняти спадщину, перебуваючи в своєму населеному пункті, скориставшись послугами місцевого нотаріуса. Якщо ж інші спадкоємці вже встигли подати заяву про прийняття спадщини в іншій місцевості – можна засвідчити заяву про прийняття спадщини в будь-якого нотаріуса за своїм поточним місцем проживання та надіслати її до нотаріуса, у якого заведено спадкову справу.
|}
== Загальні засади права власності ==
'''Право власності''' - право особи на річ (майно), яке вона реалізує відповідно до закону за своєї волі незалежно від будь-яких третіх осіб. Право власності регулюється Конституцією, Цивільним кодексом України та іншими законами і підзаконними актами.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 Відповідно до ст. 41 Конституції України:]
{| class="wikitable"
|-
|''Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.'' ''Право власності набувається в порядку визначеному законом.'' ''Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.'' ''Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.'' ''Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом»''
|}
'''Види права власності:'''
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1765 приватна власність(ст.325 ЦК України);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1770 державна власність(ст.326 ЦК України);]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1775 комунальна власність(ст.327 ЦК України).]

== Набуття права власності ==
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правовідносини власності виникають, змінюються та припиняються на підставі певних юридичних фактів, які називають підставами набуття права власності: заповіт, рішення суду, договір купівлі-продажу, дарування, тощо.

Поряд із підставами існують і способи набуття права власності: передання речі, державна реєстрація правочину або права тощо.

== Поняття та види спадкування ==
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна:
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BC '''спадкування за заповітом;''']
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC '''спадкування за законом.''']
Іноді буває і одночасне спадкування, в тих випадках, коли наприклад частина майна спадкоємцю заповідана, а іншу частину він успадкував за законом.
{| class="wikitable"
|-
| '''Важливо!'''
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1268 ЦК України] спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтею 1270 ЦК України], він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статті 1273 ЦК україни.]

Незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Незалежно від того, на якій із цих двох підстав отримується спадок, '''на прийняття спадщини у спадкоємця є 6 місяців з моменту її відкриття'''. За цей час він повинен або прийняти спадщину, або відмовитись від неї. 
В тих випадках, коли спадкоємець '''пропустив строк''' на прийняття спадщини, йому '''потрібно звернутися з відповідною заявою до суду, щоб цей термін йому було продовжено.'''
|}

== Отримання свідоцтва про право на спадщину. Місце відкриття спадщини==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Згідно статті 1296 ЦК України] спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Спадкоємець зобов’язаний особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява подається за місцем її відкриття, яким є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за ваідсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Після отримання заяви, нотаріусом заводиться спадкова справа. Для цього спадкоємець подає в нотаріальну контору наступні документи:

# свідоцтво про смерть спадкодавця;
# довідка з житлово-експлуатаційної контори про останнє місце проживання та прописку спадкодавця до дати смерті за вказаною адресою;
# документ, що посвідчує особу спадкоємця та реєстраційний номер облікової картки платника податків;
# документ, що підтверджує родинні стосунки (свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження, тощо);
# документи, які посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме та рухоме майно.

Треба пам’ятати, що спадкова справа заводиться за останнім місцем проживання спадкодавця. Тобто, якщо ваш родич проживав у певному селі, то вам потрібно звертатись до нотаріуса, який здійснює свою діяльність в цьому селі.

Запровадження воєнного стану вплинуло і на процедуру отримання спадщини. Наприклад, в умовах мирного часу подати заяву можна було лише за місцем останнього проживання спадкодавця – місцем відкриття спадщини. Якщо воно невідоме – за місцем, де розташована нерухомість. Але в умовах воєнного стану уряд запровадив для переселенців принцип екстериторіальності: будь-який нотаріус в Україні заводить справу за зверненням заявника незалежно від місця відкриття спадщини. І тоді необхідно почекати до закінчення строку на прийняття спадщини, тобто 6 місяців.

Зверніть увагу, що деякі нотаріуси відмовляють ВПО у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нібито спадкові справи мають бути передані їхнім колегам у громади, де мешкав спадкодавець на момент смерті. Головний аргумент – населений пункт, де проживав спадкодавець на момент смерті, не є тимчасово окупованим. Це може бути й деокупована територія або ж належати до громад, де ведуться активні бойові дії.

На підтвердження місця відкриття спадщини нотаріусу подається довідка органу місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію місця проживання спадкодавця, а також будинкова книга, у якій міститься запис про реєстрацію місця проживання спадкодавця.

Свідоцтво про право на спадщину видається або на ім’я всіх спадкоємців, або кожному окремо. В будь-якому випадку в свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці, та визначається частка спадщини спадкоємця, якому воно видане.

Іншими словами свідоцтво про право на спадщину є документом, що підтверджує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємця. Видача свідоцтва про право на спадщину ніякими строками не обмежена. Тож звертатися за одержанням документу можна в будь-який час після закінчення шестимісячного терміну. Коли ви отримаєте свідоцтво на руки – обов’язково потрібно зареєструвати право власності в Реєстрі речових прав на нерухоме майно у нотаріуса або державного реєстратора місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування.

== Відмова від прийняття спадщини ==
Інколи спадкоємці бажають відмовитись від прийняття спадщини, з самих різноманітних поглядів.

Це буває як через борги спадкодавця, так і через якісь інші особисті причини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 статтею 1270 ЦК України.] Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Якщо відмовляється від спадщини спадкоємець за заповітом, то він має право зробити це на користь іншого спадкоємця за заповітом. Відмовитись від спадку на користь спадкоємця за законом він не може. Натомість спадкоємець за законом може відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-якого зі спадкоємців за законом, незалежно від того, до якої черги він належить.
== Приватизація державного майна ==
'''Приватизація державного майна''' – це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна». До об’єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об’єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

До об'єктів малої приватизації належать:
* майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;
* об'єкти незавершенного будівництва та законсервовані об'єкти;
* акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.
Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення.

До таких об'єктів відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Законодавство України зазначає, що приватизація передбачає безоплатну передачу громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою–потрібно буде доплатити за надлишкові метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то видаються житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м.

'''Для здійснення приватизації потрібні такі документи:'''

# заява встановленого зразка, підписану всіма повнолітніми членами сім'ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі. У заяві зазначаються всі зареєстровані в квартирі (будинку) члени сім'ї, в т. ч. тимчасово відсутні і новонароджені. Підписати заяву замість тимчасово відсутнього члена сім'ї може інший член сім'ї за наявності нотаріально завіреної довіреності, що підтверджує згоду тимчасово відсутнього члена сім'ї на приватизацію житла;
# довідка про склад сім'ї наймача і про займані ним приміщення;
# технічна документацію на квартиру;
# документи, що засвідчують факт використання чи не використання заявником права на приватизацію житла за попереднім місцем проживання;
# довідка з банку про використання суми житлового чека і його залишку (за умови їх наявності);
# копії документа, що підтверджують право на пільгові умови приватизації;
# квитанція про оплату послуг за оформлення документів на приватизацію;
# копії паспортів всіх повнолітніх членів сім'ї;
# копія ордера на квартиру.

Зібрані документи необхідно подати до відділу приватизації житлового фонду в районній державній адміністрації за місцем знаходження житла. При цьому необхідно мати при собі паспорти всіх повнолітніх членів сім'ї та свідоцтва про народження неповнолітніх мешканців квартири (будинку).

Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця.

Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорти всіх повнолітніх мешканців квартири і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних доручень.

Свідоцтво про право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме у Державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже, приватною власністю, яку можна продавати, дарувати, заповідати та інше.

Необхідно звернути увагу, що Уряд вніс зміни до постанов № 952 від 23 серпня 2022 року та № 1364 від 6 грудня 2022 року .

Ухвалені зміни передбачають, що під час воєнного стану, та протягом 3 місяців після його припинення (скасування), приватизація державного і комунального майна на територіях активних бойових дій не проводитиметься.

Нагадаємо: території бойових дій визначаються згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані російською федерацією. Цей Перелік затверджений наказом Мінреінтеграції від 22 грудня 2022 року № 309 та періодично оновлюється.
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Договірне (зобов’язальне) право]]

Дії особи у разі втрати багажу перевізником

2024-10-15T10:21:17Z

Kulakova.Valentyna: Виправлення

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/457-98-%D0%BF Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1996 року № 457]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційні правила України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу", затверджені наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239]

== Права пасажирів в разі втрати багажу ==
Перевезення, які здійснюються будь-яким видом транспорту: повітряним, залізничним, автомобільним, включають в себе низку правил, зокрема і ті, які забезпечують дотримання прав пасажирів. Досить часто наші поїздки мають такі негативні моменти, як втрата багажу.

За загальним правилом, передбаченим '''ст. 924 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]''' визначається: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Гранична межа відповідальності оператора мультимодальних перевезень визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1887-20#Text Законом України "Про мультимодальні перевезення"].

=== Втрата багажу на залізничному транспорті ===
Вищезазначена загальна стаття дублюється у '''п. 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/457-98-%D0%BF Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1996 року № 457]''', за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження), прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у '''розмірі фактично заподіяної шкоди''', якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

''Які дії необхідно вчинити при виявленні ознак недостачі, пошкодження чи втрати багажу:''

По-перше, працівник станції (вокзалу) зобов'язаний зробити перевірку багажу і про результати скласти комерційний акт, який підписують: представник станції, який брав участь при перевірці багажу; начальник станції або його заступник; пасажир, якщо він був присутній при складанні комерційного акта, або два свідки. Комерційний акт є підставою для подання пасажиром претензії до перевізника.

У всіх випадках один примірник комерційного акта після підпису видається пасажиру при видачі багажу. Якщо пасажир не визнає фактів, установлених комерційним актом, то він має право вимагати від працівників станції та за її рахунок, щоб стан багажу, а також причини і обсяг збитків були встановлені експертизою.

За втрату багажу залізниця несе відповідальність у таких розмірах:

а) за багаж, прийнятий до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну вартість, - у розмірі дійсної вартості;

б) за багаж, прийнятий до перевезення без оголошеної вартості, - у розмірі дійсної вартості багажу, встановлену згідно з Правилами перевезень пасажирів;

в) за псування і пошкодження багажу і вантажобагажу - у розмірах тієї суми, на яку було знижено їх вартість.

Якщо місць багажу було декілька, а оголошена цінність була загальною для всіх місць, то розмір виплати розраховується пропорційно до ваги втраченої чи пошкодженої частини багажу.

Якщо стан багажу визначався експертизою, то пасажиру повертається вартість частини чи всього багажу згідно з оцінкою, зробленою експертизою, але не більше суми оголошеної цінності.

В разі відмови перевізника задовольнити претензію, пасажир має право звернутися до суду.

Відповідальність за збереження ручної поклажі, яку пасажир перевозить з собою, лежить на пасажирі.
=== Вимоги до багажу пасажирів при повітряному перевезенні ===
Згідно з розділом XI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу", затверджені наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239]:

1. Багаж пасажира приймається до повітряного перевезення під час його оформлення в аеропорту відправлення, аеропорту трансферу, аеропорту зупинки або в іншому пункті реєстрації, визначеному авіаперевізником.

2. Речі пасажира залежно від їх розміру, ваги та особливостей можуть перевозитися як зареєстрований багаж або незареєстрований багаж (ручна поклажа).

3. Як зареєстрований багаж можуть перевозитися місця багажу вагою не більше ніж 32 кг. Сума трьох вимірів окремого місця багажу (довжини, ширини, висоти) не має перевищувати 158 см.

Наднормовий багаж, негабаритний багаж та місце багажу вагою понад 32 кг приймається до повітряного перевезення тільки за згодою авіаперевізника та за наявності на борту повітряного судна вільної для провезення ємності, а також за умови оплати пасажиром перевезення такого багажу, крім випадків, коли перевезення такого багажу вже попередньо погоджене з авіаперевізником та оплачене.

Багаж, що не відповідає вимогам цього пункту, пасажир має оформляти для повітряного перевезення як вантаж.

'''Умови прийняття до повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю'''

Умови прийняття до повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю та вартість такої послуги встановлюються правилами авіаперевізника.

У разі втрати або пошкодження багажу з оголошеною цінністю сума відшкодування обмежується його заявленою цінністю.

'''Повітряне перевезення, яке здійснюють декілька послідовних авіаперевізників'''

Повітряне перевезення, яке здійснюють декілька послідовних авіаперевізників, вважається єдиним перевезенням, якщо з початку перевезення авіаперевізники розглядали таку операцію як єдине перевезення і таке перевезення було оформлено складеним квитком.

У разі втрати багажу пасажир має право направити претензію або подати позов до першого чи останнього авіаперевізника, а також до авіаперевізника, який виконував перевезення, під час якого сталася втрата багажу.

Якщо не можна визначити авіаперевізника, з вини якого сталася втрата, багажу, авіаперевізники несуть солідарну відповідальність перед пасажиром.

'''Змішані перевезення'''

Змішані перевезення, які здійснюються частково повітряним і частково будь-яким іншим видом транспорту.

Авіаперевізник за втрату багажу, яка сталася у період перевезення такими іншими видами транспорту, відшкодовує суму, що обмежується сумою, сплаченою пасажиром за таке перевезення.

'''Обов’язки авіаперевізника та розмір компенсації за заподіяну шкоду'''

Авіаперевізник відповідає за шкоду, заподіяну в разі втрати зареєстрованого багажу, виключно у разі, якщо дія, яка спричинила втрату багажу, відбулась на борту повітряного судна або у період часу, коли авіаперевізник був відповідальним за збереження зареєстрованого багажу.

Авіаперевізник відповідає за шкоду, заподіяну з його вини або з вини його працівників чи агентів з обслуговування незареєстрованому багажу, у тому числі особистим речам пасажира.

Якщо авіаперевізник визнав втрату зареєстрованого багажу або якщо зареєстрований багаж не прибув протягом 21 дня з дати, коли він мав прибути, пасажир може пред’явити авіаперевізнику вимогу відповідно до умов договору повітряного перевезення та положень Авіаційних правил.

'''Порядок висування претензій та подання позовів щодо неналежного перевезення багажу'''

Отримання зареєстрованого багажу особою, яка має право на його отримання, без пред’явлення претензій передбачає до доведення протилежного, що багаж було доставлено у належному стані й відповідно до перевізного документа або запису, який зберігається іншими засобами збереження інформації.

Пасажир повинен засвідчити протилежне шляхом оформлення акта про неналежне перевезення багажу (PIR - Property Irregularity Report) або акта про пошкодження багажу (DBR - Damage Baggage Report) до виходу з багажного відділення аеропорту.

Претензії щодо втрати багажу висуваються до перевізника після того, як багаж буде визнано втраченим. Багаж уважається втраченим, якщо його не виявлено за результатами розшуку протягом 21 календарного дня з дати, наступної за тією, коли багаж мав прибути до місця призначення. У такому разі претензію до авіаперевізника має бути пред’явлено протягом двох років (для міжнародного перевезення) та трьох років (для рейсів у межах України) з дати прибуття повітряного судна до місця призначення, або з дати, коли повітряне судно мало прибути до місця призначення, або з дати, коли припинилося перевезення.

Відповідальність авіаперевізника у разі знищення, втрати зареєстрованого багажу обмежується сумою 1288 СПЗ.

Якщо претензію висунуто щодо відшкодування частково втраченого багажу вагою до 1 кілограма, для відшкодування вартості частково втраченого багажу можуть використовуватись вагові показники, зазначені у рекомендованій практиці ІАТА 1751 (додаток А).

За відсутності претензій у вище зазначений 21-денний строк під час міжнародних повітряних перевезень жодні позови до перевізника щодо неналежного перевезення багажу не приймаються, крім випадків застосування перевізником обману. Висування претензій щодо неналежного перевезення багажу на внутрішніх рейсах здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

=== Втрата багажу при перевезеннях автомобільним транспортом ===
Згідно '''п. 78 Розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176]''', пасажир під час здавання багажу для перевезення має право оголосити його цінність, сплативши встановлену суму.

Багаж (його частина), не доставлений особі протягом 14 діб після надходження заяви про його видачу, вважається втраченим і пасажирові, що оголосив цінність багажу, повертається компенсація у зазначеному розмірі та плата, що справлялася за його перевезення.

У разі коли цінність не оголошувалася, пасажирові повертається плата, що справлялася за перевезення багажу, а розмір компенсації визначається у судовому порядку.

Якщо втрачений багаж знайдено протягом року з дня подання заяви про його видачу, автомобільний перевізник повинен повідомити про це пасажирові. Пасажир може одержати такий багаж протягом 30 днів, повернувши автомобільному перевізникові гроші, виплачені як компенсація за втрату багажу.

У разі виявлення втраченого багажу чи ручної поклажі водій зобов'язаний за участю двох свідків скласти акт довільної форми з детальним описом зовнішнього вигляду речей і здати їх разом з актом автомобільному перевізнику.

Незатребувані протягом місяця у пункті призначення багаж чи ручна поклажа вважаються знахідкою.

[[Категорія:Цивільне право]]

Одноразова матеріальна допомога особам, які постраждали від торгівлі людьми

2024-10-15T10:11:46Z

Kulakova.Valentyna:

==Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17 Закон України "Про протидію торгівлі людьми"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 417 "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/660-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 660 "Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1677-12#n6 Наказ Міністерства соціальної політики України від 14 вересня 2012 року № 577 "Про затвердження форми відомості про виплату одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми"]

==Суб'єкти отримання матеріальної допомоги==
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17 Статтею 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми»] визначено, що торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] визнаються злочином. Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Для встановлення статусу дитині, яка постраждала від торгівлі людьми, заява подається до місцевої держадміністрації її законним представником або особою, якій стало відомо про таку дитину.

Заяви реєструються відповідальною посадовою особою структурного підрозділу місцевої держадміністрації у відповідному паперовому або електронному журналі за формою, затвердженою Мінсоцполітики, а особам, які їх подали, повідомляється про можливість одержання допомоги та її види. Особа, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
# інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
# медичної, психологічної, правової та іншої допомоги незалежно від місця проживання;
# тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.
Матеріальна допомога виплачується особі, якій встановлено статус постраждалої від торгівлі людьми в порядку [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-2012-%D0%BF Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 417 "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми"]

== Куди звертатися ==
Виплата матеріальної допомоги здійснюється органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад '''за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від торгівлі людьми.'''
== Розмір допомоги ==
Одноразово у розмірі '''трьох прожиткових мінімумів''' для відповідної категорії осіб (діти віком до шести років; діти віком від шести до 18 років; працездатні особи; особи, які втратили працездатність), установлених на момент звернення особи за матеріальною допомогою.
== Перелік необхідних документів==
Для отримання матеріальної допомоги особа або законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи подає такі документи:

* заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
* копію довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
* копію документа, що посвідчує особу;
* копію документа, що підтверджує непрацездатність особи (у разі потреби). 

Іноземець або особа без громадянства, що не володіє українською або російською мовою, заповнює заяву з перекладачем. 

Матеріальну допомогу може отримати уповноважена особа, законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи.

== Порядок виплати матеріальної допомоги ==

Виплата матеріальної допомоги здійснюється згідно з відомістю, яка складається органом соціального захисту населення за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1677-12#n6 формою], затвердженою Мінсоцполітики, через державне підприємство поштового зв’язку або шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок. 
Витрати на оплату послуг державного підприємства поштового зв’язку, пов’язаних з виплатою матеріальної допомоги, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до заявки органу соціального захисту населення. 
Матеріальна '''допомога виплачується особі не пізніше одного місяця''' з дня її звернення до органу соціального захисту населення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.
У разі коли особа, якій встановлено статус постраждалої від торгівлі людьми, не отримала матеріальної допомоги протягом відповідного бюджетного періоду з поважних причин, вона має право звернутися за її отриманням у наступному бюджетному періоді та отримати матеріальну допомогу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб (діти віком до шести років, діти віком від шести до 18 років, працездатні особи, особи, які втратили працездатність), установлених на момент звернення особи за отриманням матеріальної допомоги.

Районні органи соціального захисту населення подають щомісяця до 10 числа регіональним органам соціального захисту населення реєстри виплат (перерахування) матеріальної допомоги з метою контролю за здійсненням відповідних видатків для подання до 15 числа Мінсоцполітики звіту про використання бюджетних коштів.

== Див.також ==

* [[Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини]]
* [[Надання допомоги та захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми]]

[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері соціального захисту]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Дії особи у разі втрати багажу перевізником

2024-10-15T10:10:46Z

Kulakova.Valentyna:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/457-98-%D0%BF Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1996 року № 457]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційні правила України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу", затверджені наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239]

== Права пасажирів в разі втрати багажу. ==
Перевезення, які здійснюються будь-яким видом транспорту: повітряним, залізничним, автомобільним, включають в себе низку правил, зокрема і ті, які забезпечують дотримання прав пасажирів. Досить часто наші поїздки мають такі негативні моменти, як втрата багажу.

За загальним правилом, передбаченим '''ст. 924 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України]''' визначається: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Гранична межа відповідальності оператора мультимодальних перевезень визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1887-20#Text Законом України "Про мультимодальні перевезення"].

=== Втрата багажу на залізничному транспорті. ===
Вищезазначена загальна стаття дублюється у '''п. 113 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/457-98-%D0%BF Статуту залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1996 року № 457]''', за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження), прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у '''розмірі фактично заподіяної шкоди''', якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

''Які дії необхідно вчинити при виявленні ознак недостачі, пошкодження чи втрати багажу:''

По-перше, працівник станції (вокзалу) зобов'язаний зробити перевірку багажу і про результати скласти комерційний акт, який підписують: представник станції, який брав участь при перевірці багажу; начальник станції або його заступник; пасажир, якщо він був присутній при складанні комерційного акта, або два свідки. Комерційний акт є підставою для подання пасажиром претензії до перевізника.

У всіх випадках один примірник комерційного акта після підпису видається пасажиру при видачі багажу. Якщо пасажир не визнає фактів, установлених комерційним актом, то він має право вимагати від працівників станції та за її рахунок, щоб стан багажу, а також причини і обсяг збитків були встановлені експертизою.

За втрату багажу залізниця несе відповідальність у таких розмірах:

а) за багаж, прийнятий до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну вартість, - у розмірі дійсної вартості;

б) за багаж, прийнятий до перевезення без оголошеної вартості, - у розмірі дійсної вартості багажу, встановлену згідно з Правилами перевезень пасажирів;

в) за псування і пошкодження багажу і вантажобагажу - у розмірах тієї суми, на яку було знижено їх вартість.

Якщо місць багажу було декілька, а оголошена цінність була загальною для всіх місць, то розмір виплати розраховується пропорційно до ваги втраченої чи пошкодженої частини багажу.

Якщо стан багажу визначався експертизою, то пасажиру повертається вартість частини чи всього багажу згідно з оцінкою, зробленою експертизою, але не більше суми оголошеної цінності.

В разі відмови перевізника задовольнити претензію, пасажир має право звернутися до суду.

Відповідальність за збереження ручної поклажі, яку пасажир перевозить з собою, лежить на пасажирі.
=== Вимоги до багажу пасажирів при повітряному перевезенні. ===
Згідно з розділом XI [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0141-19 Авіаційних правил України "Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу", затверджені наказом Державної авіаційної служби України від 26 листопада 2018 року № 1239]:

1. Багаж пасажира приймається до повітряного перевезення під час його оформлення в аеропорту відправлення, аеропорту трансферу, аеропорту зупинки або в іншому пункті реєстрації, визначеному авіаперевізником.

2. Речі пасажира залежно від їх розміру, ваги та особливостей можуть перевозитися як зареєстрований багаж або незареєстрований багаж (ручна поклажа).

3. Як зареєстрований багаж можуть перевозитися місця багажу вагою не більше ніж 32 кг. Сума трьох вимірів окремого місця багажу (довжини, ширини, висоти) не має перевищувати 158 см.

Наднормовий багаж, негабаритний багаж та місце багажу вагою понад 32 кг приймається до повітряного перевезення тільки за згодою авіаперевізника та за наявності на борту повітряного судна вільної для провезення ємності, а також за умови оплати пасажиром перевезення такого багажу, крім випадків, коли перевезення такого багажу вже попередньо погоджене з авіаперевізником та оплачене.

Багаж, що не відповідає вимогам цього пункту, пасажир має оформляти для повітряного перевезення як вантаж.

'''Умови прийняття до повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю'''

Умови прийняття до повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю та вартість такої послуги встановлюються правилами авіаперевізника.

У разі втрати або пошкодження багажу з оголошеною цінністю сума відшкодування обмежується його заявленою цінністю.

'''Повітряне перевезення, яке здійснюють декілька послідовних авіаперевізників'''

Повітряне перевезення, яке здійснюють декілька послідовних авіаперевізників, вважається єдиним перевезенням, якщо з початку перевезення авіаперевізники розглядали таку операцію як єдине перевезення і таке перевезення було оформлено складеним квитком.

У разі втрати багажу пасажир має право направити претензію або подати позов до першого чи останнього авіаперевізника, а також до авіаперевізника, який виконував перевезення, під час якого сталася втрата багажу.

Якщо не можна визначити авіаперевізника, з вини якого сталася втрата, багажу, авіаперевізники несуть солідарну відповідальність перед пасажиром.

'''Змішані перевезення'''

Змішані перевезення, які здійснюються частково повітряним і частково будь-яким іншим видом транспорту.

Авіаперевізник за втрату багажу, яка сталася у період перевезення такими іншими видами транспорту, відшкодовує суму, що обмежується сумою, сплаченою пасажиром за таке перевезення.

'''Обов’язки авіаперевізника та розмір компенсації за заподіяну шкоду'''

Авіаперевізник відповідає за шкоду, заподіяну в разі втрати зареєстрованого багажу, виключно у разі, якщо дія, яка спричинила втрату багажу, відбулась на борту повітряного судна або у період часу, коли авіаперевізник був відповідальним за збереження зареєстрованого багажу.

Авіаперевізник відповідає за шкоду, заподіяну з його вини або з вини його працівників чи агентів з обслуговування незареєстрованому багажу, у тому числі особистим речам пасажира.

Якщо авіаперевізник визнав втрату зареєстрованого багажу або якщо зареєстрований багаж не прибув протягом 21 дня з дати, коли він мав прибути, пасажир може пред’явити авіаперевізнику вимогу відповідно до умов договору повітряного перевезення та положень Авіаційних правил.

'''Порядок висування претензій та подання позовів щодо неналежного перевезення багажу'''

Отримання зареєстрованого багажу особою, яка має право на його отримання, без пред’явлення претензій передбачає до доведення протилежного, що багаж було доставлено у належному стані й відповідно до перевізного документа або запису, який зберігається іншими засобами збереження інформації.

Пасажир повинен засвідчити протилежне шляхом оформлення акта про неналежне перевезення багажу (PIR - Property Irregularity Report) або акта про пошкодження багажу (DBR - Damage Baggage Report) до виходу з багажного відділення аеропорту.

Претензії щодо втрати багажу висуваються до перевізника після того, як багаж буде визнано втраченим. Багаж уважається втраченим, якщо його не виявлено за результатами розшуку протягом 21 календарного дня з дати, наступної за тією, коли багаж мав прибути до місця призначення. У такому разі претензію до авіаперевізника має бути пред’явлено протягом двох років (для міжнародного перевезення) та трьох років (для рейсів у межах України) з дати прибуття повітряного судна до місця призначення, або з дати, коли повітряне судно мало прибути до місця призначення, або з дати, коли припинилося перевезення.

Відповідальність авіаперевізника у разі знищення, втрати зареєстрованого багажу обмежується сумою 1288 СПЗ.

Якщо претензію висунуто щодо відшкодування частково втраченого багажу вагою до 1 кілограма, для відшкодування вартості частково втраченого багажу можуть використовуватись вагові показники, зазначені у рекомендованій практиці ІАТА 1751 (додаток А).

За відсутності претензій у вище зазначений 21-денний строк під час міжнародних повітряних перевезень жодні позови до перевізника щодо неналежного перевезення багажу не приймаються, крім випадків застосування перевізником обману. Висування претензій щодо неналежного перевезення багажу на внутрішніх рейсах здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

=== Втрата багажу при перевезеннях автомобільним транспортом. ===
Згідно '''п. 78 Розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/176-97-%D0%BF Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176]''', пасажир під час здавання багажу для перевезення має право оголосити його цінність, сплативши встановлену суму.

Багаж (його частина), не доставлений особі протягом 14 діб після надходження заяви про його видачу, вважається втраченим і пасажирові, що оголосив цінність багажу, повертається компенсація у зазначеному розмірі та плата, що справлялася за його перевезення.

У разі коли цінність не оголошувалася, пасажирові повертається плата, що справлялася за перевезення багажу, а розмір компенсації визначається у судовому порядку.

Якщо втрачений багаж знайдено протягом року з дня подання заяви про його видачу, автомобільний перевізник повинен повідомити про це пасажирові. Пасажир може одержати такий багаж протягом 30 днів, повернувши автомобільному перевізникові гроші, виплачені як компенсація за втрату багажу.

У разі виявлення втраченого багажу чи ручної поклажі водій зобов'язаний за участю двох свідків скласти акт довільної форми з детальним описом зовнішнього вигляду речей і здати їх разом з актом автомобільному перевізнику.

Незатребувані протягом місяця у пункті призначення багаж чи ручна поклажа вважаються знахідкою.

[[Категорія:Цивільне право]]

Праця засуджених до позбавлення волі

2024-10-15T10:09:00Z

Kulakova.Valentyna: Розділові знаки

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2017 року № 80 "Про затвердження Порядку відшкодування вартості витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13 Наказ Міністерства юстиції України від 07 березня 2013 року № 396/5 "Про затвердження інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі"]
== Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці. ==
Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг.

Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов’язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України].

Засудженим, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"], особам з інвалідністю першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їхнім бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Засуджені не мають права припиняти роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів.

Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою установ виконання покарань і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ виконання покарань продовольством. До цих робіт засуджені залучаються '''в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день'''.
== Умови праці засуджених до позбавлення волі. ==
Для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Місце та вид роботи, час початку та закінчення роботи (зміни) визначаються адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю.

З урахуванням характеру виконуваних засудженим робіт допускається підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.
== Оплата праці засуджених до позбавлення волі. ==
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0387-13#top Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки] встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

У виправних колоніях '''на особовий рахунок засуджених''', які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, '''зараховується''' незалежно від усіх відрахувань '''не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку'''.
== Відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до позбавлення волі. ==
Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, відшкодовують витрати на їх утримання, крім вартості харчування, взуття, одягу, білизни, спецхарчування та спецодягу. У виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці, зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як п’ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Утримання засуджених в установах виконання покарань полягає у створенні належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання, визначених [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчим кодексом України] та іншими нормативно-правовими актами.

Відшкодування засудженими витрат на утримання, що належить до власних надходжень виправних колоній, здійснюється після відрахування податку на доходи фізичних осіб і аліментів. Відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання за звітний місяць здійснюється із заробітку, пенсій та іншого доходу, що нараховані засудженим у місяці, що настає за звітним. Засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами, незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як двадцять п’ять відсотків загальної суми заробітку.

Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов’язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

Утримання засуджених в установах виконання покарань включає в себе надання житлово-комунальних та побутових послуг.

До житлово-комунальних послуг, що надаються засудженим, належать:
* комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
*послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
До побутових послуг, що можуть надаватися засудженим, належать послуги:
* з ремонту взуття;
* з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;
* з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
* з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури;
* з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;
* з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
* лазень;
* з дрібного ремонту, прасування білизни та одягу;
* перукарень.
Побутові послуги, що можуть надаватися засудженим, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0051569-02#Text галузевим класифікатором “Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування” (ГК 201-01-2001)].

Вартість витрат на утримання засуджених в установах виконання покарань, яка відшкодовується із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу, розраховується за видами наданих послуг, які безпосередньо пов’язані із забезпеченням створення належних матеріально-побутових умов під час відбування покарання.

Кошти, які установа виконання покарань отримує від відшкодування засудженими вартості витрат на їх утримання, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету та використовуються в порядку, встановленому законодавством.
== Загальнообов’язкове державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі ==
Засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням.

Адміністрація виправного закладу '''не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання''' забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання.

Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання.

Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80-2017-%D0%BF порядку], встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому '''не менш як п’ятдесят відсотків пенсії зараховується''' установою за місцем відбування покарання '''на особовий рахунок засудженого'''.
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[Категорія:Засуджені]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Пенсійне забезпечення]]