WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Правовий статус викривачів корупції

2026-04-19T08:57:52Z

Kuksa.Olha: /* Хто такий викривач? */

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу]"
== Хто такий викривач? ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n21 абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - ЗУ «Про запобігання корупції»)] '''викривач''' - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Разом з тим, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] (далі - КПК України) викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389:~:text=16%2D2)%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%20%2D%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D1%94%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%8E%2C%20%D0%B7%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%83%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BE%D1%8E%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%BF%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3B п. 162 ч. 1 ст. 3] КПК України).

Викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/8073-10#n4352 ч. 3 ст. 272] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП).

Таким чином, викривачем може бути особа, яка повідомила про:

1) будь-які інші порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»];

2) корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, визначені у примітці [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n198 ст. 45 Кримінального кодексу України];

3) пов’язані з корупцією адміністративні правопорушення, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1813 главою 13-А КУпАП].

== Які права має викривач? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 Ст. 533 ЗУ «Про запобігання корупції»] передбачає наступні права та гарантії захисту викривача:
* бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»];
* подавати докази на підтвердження своєї заяви;
* отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
* давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
* на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
* на конфіденційність;
* повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text ЗУ «Про запобігання корупції»] без зазначення відомостей про себе (анонімно);
* у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
* на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
* на винагороду у визначених законом випадках;
* на отримання психологічної допомоги;
* на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
* отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.

== Право викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу ==
Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правничої допомоги, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»] (далі - ЗУ «Про БПД» ), або залучити адвоката самостійно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 (ч.ч. 1,3 ст. 53 ЗУ «Про запобігання корупції»] ).

Викривач має право на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 п. 5 ч. 2 статті 533 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14] ЗУ «Про БПД» викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення мають право на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 ч. 2 ст. 13] цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням.

Дане право включає такі види правничих послуг:

1) захист;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

'''''Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу'''''

Звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про БПД»], подаються особами, які досягли повноліття, до [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ Центру з надання безоплатної правничої допомоги] в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу.

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про БПД»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про БПД»]).

''Документами, що підтверджують належність особи до категорії '''викривачів''' є документи, що підтверджують здійснення особою повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, якими можуть бути, зокрема:''

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»].

== Що означає державний захист викривачів? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 ст. 53] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»] викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"].

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n70 ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"] заходами забезпечення безпеки є:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

г) заміна документів та зміна зовнішності;

д) зміна місця роботи або навчання;

е) переселення в інше місце проживання;

є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.
== Юридична відповідальність викривача ==
Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 ЗУ «Про запобігання корупції»], поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 1 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 2 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення. У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 3 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»] ).
== Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення? ==
''Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.''

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2739 ст. 383 Кримінального кодексу України] завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення карається виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.

Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

== Корисні посилання ==

* [https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/ Викривачі корупції (роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції)]

[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав

2026-03-17T14:05:30Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n702 Закон України «Про авторське право і суміжні права»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/na018700-06#Text Узагальнення Верховного Суду України від 01.01.2006 щодо застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності статті 51-2, 164-9 КУпАП)]
== Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 стаття 41]).

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому цивільним, адміністративним і кримінальним законодавством.
== Цивільно-правова відповідальність ==
Цивільно-правова відповідальність передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2299 статтею 431 Цивільного кодексу України], в якій зазначається, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену зазначеним Кодексом, іншим законом чи договором.

Підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n703 статтею 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] (далі - Закон) порушенням особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є, зокрема:
* плагіат - опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору;
* використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, без дозволу суб’єкта таких прав, у тому числі:
** піратство у сфері авторського права і суміжних прав - відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження піратських примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне використання програм організації мовлення, камкординг, а також Інтернет-піратство, тобто незаконне використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав із застосуванням мережі Інтернет;
** ввезення на митну територію України без дозволу суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, записів передач організації мовлення;
** камкординг - фіксування аудіовізуального твору під час публічного демонстрування аудіовізуального твору в кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, у якому відбувається таке публічне демонстрування, для будь-яких цілей без дозволу суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав, об’єкти яких складають аудіовізуальний твір;
* використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, з дозволу суб’єкта таких прав, але з порушенням умов, на яких такий дозвіл було надано (перевищення передбаченого договором тиражу, використання об’єкта способом, не передбаченим договором, порушення умов публічної ліцензії тощо);
* зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди суб’єкту авторського права або суб’єкту суміжних прав;
* будь-які дії з недозволеного обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, у тому числі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/38229 кардшейрінг], а також виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
* підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами (інформації, що ідентифікує об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт авторське право та/або суміжні права, або інформації про умови використання об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до копії об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав або вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома), зокрема в електронній (цифровій) формі, без дозволу відповідного суб’єкта авторського права або суб’єкта суміжних прав;
* імпорт, розповсюдження примірників об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів майнових прав на ці об’єкти вилучено чи у яких змінено інформацію про управління правами, зокрема в електронній (цифровій) формі;
* управління веб-сайтом, який шляхом індексації метаданих твору або об’єкта суміжних прав та наданням пошукової системи, дозволяє користувачам цього веб-сайту знаходити та поширювати твір або об’єкт суміжних прав у межах однорангової мережі без дотримання майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав.
== Адміністративно-правова відповідальність ==
Адміністративно-правова відповідальність встановлена за окремі порушення авторських та суміжних прав та передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП).

Особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за наступні порушення:
* незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n300 ст. 512 КУпАП]);
* незаконне виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1481 стаття 16413 КУпАП]);
* порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2958 стаття 16417 КУпАП]);
* наведення завідомо недостовірної інформації у заявах про припинення авторського права і (або) суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2963 стаття 16418 КУпАП]).
== Кримінально-правова відповідальність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 статті 176 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) кримінальна відповідальність настає за незаконне відтворення, використання та розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, інших творів, а так само незаконне відтворення, використання та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди, у значному розмірі, або якщо такі дії вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1163 Стаття 177 КК України] встановлює відповідальність за порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, або якщо такі дії вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі.

Згідно з приміткою до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 статті 176 КК України], у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 176] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1163 177] Кримінального кодексу матеріальна шкода вважається завданою в:
* '''значному розмірі''' - якщо її розмір у двадцять разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
* '''великому розмірі''' - якщо її розмір у двісті і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
* '''особливо великому розмірі''' - якщо її розмір у тисячу і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1361 статтею 2031 КК України] передбачена відповідальність за незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізацію та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, а також якщо ці дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах.

Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Розрахунок суми для кваліфікації розраховуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3914 підпунктом 169.1.1 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Прожитковий мінімум встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#n26 статтею 7] Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік". Станом на січень 2026 року 50% прожиткового мінімуму становить 1664 грн. 00 коп.

== Див. також ==
* [[Авторське право]]
* [[Суміжні права]]
* [[Охорона авторського права на фотографії у мережі Інтернет]]
* [[Договір про передання майнових прав інтелектуальної власності]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Право інтелектуальної власності]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]

Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав

2026-03-16T08:46:31Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n702 Закон України «Про авторське право і суміжні права»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/na018700-06#Text Узагальнення Верховного Суду України від 01.01.2006 щодо застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності статті 51-2, 164-9 КУпАП)]
== Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 стаття 41]).

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
== Цивільно-правова відповідальність ==
Цивільно-правова відповідальність передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2299 статтею 431 Цивільного кодексу України], в якій зазначається, що за порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену зазначеним Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n703 статтею 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] (далі - Закон) порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є:
* вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n217 11] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n509 37] Закону, та їх майнові права, визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n226 12], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n519 38], 3[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n546 9 - 41] Закону, з урахуванням передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n309 22-28], і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n618 43] Закону обмежень майнових прав;
* плагіат - опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору;
* використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, без дозволу суб’єкта таких прав, у тому числі:
** піратство у сфері авторського права і суміжних прав - відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження піратських примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне використання програм організації мовлення, камкординг, а також Інтернет-піратство, тобто незаконне використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав із застосуванням мережі Інтернет;
** ввезення на митну територію України без дозволу суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, записів передач організації мовлення;
** камкординг - фіксування аудіовізуального твору під час публічного демонстрування аудіовізуального твору в кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, у якому відбувається таке публічне демонстрування, для будь-яких цілей без дозволу суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав, об’єкти яких складають аудіовізуальний твір;
* використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, з дозволу суб’єкта таких прав, але з порушенням умов, на яких такий дозвіл було надано (перевищення передбаченого договором тиражу, використання об’єкта способом, не передбаченим договором, порушення умов публічної ліцензії тощо);
* зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди суб’єкту авторського права або суб’єкту суміжних прав;
* будь-які дії з недозволеного обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, у тому числі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/38229 кардшейрінг], а також виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
* підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами (інформації, що ідентифікує об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт авторське право та/або суміжні права, або інформації про умови використання об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до копії об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав або вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома), зокрема в електронній (цифровій) формі, без дозволу відповідного суб’єкта авторського права або суб’єкта суміжних прав;
* імпорт, розповсюдження примірників об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів майнових прав на ці об’єкти вилучено чи у яких змінено інформацію про управління правами, зокрема в електронній (цифровій) формі;
* управління веб-сайтом, який шляхом індексації метаданих твору або об’єкта суміжних прав та наданням пошукової системи, дозволяє користувачам цього веб-сайту знаходити та поширювати твір або об’єкт суміжних прав у межах однорангової мережі без дотримання майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав.
== Адміністративно-правова відповідальність ==
Адміністративно-правова відповідальність встановлена за окремі порушення авторських та суміжних прав та передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП).

Особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за наступні порушення:
* незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n300 ст. 512 КУпАП]);
* порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2958 стаття 16417 КУпАП]);
* наведення завідомо недостовірної інформації у заявах про припинення авторського права і (або) суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2963 стаття 16418 КУпАП]).
* незаконне виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1481 стаття 16413 КУпАП])
== Кримінально-правова відповідальність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 статті 176 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) кримінальна відповідальність настає за незаконне відтворення, використання та розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, інших творів, а так само незаконне відтворення, використання та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, ''якщо це завдало'' '''''матеріальної шкоди''''', починаючи від значного розміру.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1163 Стаття 177 КК України] встановлює відповідальність за порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.

Згідно з приміткою до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 статті 176 КК України], у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 176] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1163 177] Кримінального кодексу матеріальна шкода вважається завданою в:
* '''значному розмірі''' - якщо її розмір у двадцять разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
* '''великому розмірі''' - якщо її розмір у двісті і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
* '''особливо великому розмірі''' - якщо її розмір у тисячу і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1361 статтею 2031 КК України] передбачена відповідальність за незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах.

Також відповідальність передбачена за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах.

Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Розрахунок суми для кваліфікації розраховуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3914 підпунктом 169.1.1 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Прожитковий мінімум встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4695-20#n26 статтею 7] Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік". Станом на січень 2026 року 50% прожиткового мінімуму становить 1664 грн. 00 коп.

== Див. також ==
* [[Авторське право]]
* [[Суміжні права]]
* [[Охорона авторського права на фотографії у мережі Інтернет]]
* [[Договір про передання майнових прав інтелектуальної власності]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Право інтелектуальної власності]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2026-02-20T09:08:36Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5 «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]

== Загальні положення ==
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчим кодексом України] (далі - КВК України), законами України і встановлених вироком суду.

Засудженому гарантується право на побачення у порядку, встановленому КВК України (частина 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 статті 8] КВК України). Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110] КВК України та розділами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 XIV] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n310 XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань] (далі - Правила внутрішнього розпорядку).

== Побачення засуджених з родичами та іншими особами ==

=== Види побачень, порядок їх надання ===
Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 стаття 110] КВК України).

Кількість побачень в установах виконання покарань суворо регламентована залежно від рівня безпеки установи та конкретної дільниці, в якій тримається засуджений.

Кількість і види побачень встановлюються:

* засудженим, що знаходяться в '''дільниці посиленого контролю''', надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці;
* засудженим, що знаходяться в '''дільниці ресоціалізації''', надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці;
* засудженим, що перебувають в '''дільниці соціальної адаптації та соціальної реабілітації''', надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення щомісяця;

Кількість і види побачень '''для особливих категорій засуджених''':

* '''засуджені до довічного позбавлення волі''' мають право одержувати один раз на місяць короткострокове побачення та один раз на два місяці тривале побачення з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти (частина 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1163 статті 151] КВК України);
* '''засуджені неповнолітні''' у виховних колоніях мають право одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення (частина 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1100 статті 143] КВК України);
* '''засудженим військовослужбовцям''' короткострокові побачення з родичами чи іншими особами надаються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону. Тривалі побачення надаються тільки з близькими родичами один раз на три місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного батальйону (частини 1-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n506 статті 73] КВК України).

Перші побачення, крім побачень з особами, які надають правничу допомогу засудженому надаються після переведення його з дільниці карантину, діагностики і розподілу до дільниці ресоціалізації або дільниці посиленого контролю.

Наступне побачення надається після закінчення періоду, що дорівнює частині строку від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, на які засуджений має право протягом року.

Об’єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, його першим заступником або особами, які виконують їх обов’язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення (пункт 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 розділу XIV] Правил внутрішнього розпорядку).

Документами, що посвідчують особу, яка прибула на побачення, є документи, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#n119 частиною 1] статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n27 пункт 16] частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб, а для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтва про народження спільних неповнолітніх дітей.

Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення (абзац 18 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 розділу XIV] Правил внутрішнього розпорядку).

У разі запровадження в установі виконання покарань режиму особливих умов побачення можуть бути тимчасово відмінені.

Час, протягом якого засудженим не надавалися побачення у зв’язку з карантином, стихійним лихом або переведенням установ виконання покарань на режим особливих умов, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.

Короткострокові та тривалі побачення засудженим, які перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров’я ЦОЗ ДКВС України, надаються за відсутності у засуджених медичних протипоказань.

На побачення допускаються дорослі особи, з якими можуть бути неповнолітні особи.

'''Кількість осіб''', які одночасно можуть бути присутні на побаченні із засудженим, визначається залежно від пропускної спроможності приміщень для надання побачень згідно з передбаченими нормами, а також можливостей забезпечення їхньої безпеки.

'''Тривалість побачень''' установлюється адміністрацією установи виконання покарань залежно від пропускної спроможності приміщень, у яких вони проводяться, а також з урахуванням поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на коротших строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. У разі порушення встановленого законодавством порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється.

'''Короткострокові побачення''' надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії.

З урахуванням поведінки засудженого під час відбування покарання, допущених порушень правил поведінки під час попередніх побачень, а також рекомендацій психолога короткострокові побачення можуть надаватися як у відкритих (без суцільного розмежувального скла та переговорного пристрою), так і в закритих умовах (через суцільне розмежувальне скло та переговорний пристрій).

Для засуджених військовослужбовців - у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону.

'''Тривалі побачення''' надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і '''подружжю, яке''' проживало однією сім'єю, але '''не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти'''.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Адміністрація установи виконання покарань звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень.

Засудженим, які перебувають у закладах охорони здоров’я, тривалі побачення не надаються.

У разі тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, близьким родичам, дружині (чоловіку) засудженого(ї) надається дозвіл на його '''відвідування'''. Таке відвідування у рахунок побачень не зараховується.

=== Порядок проведення побачень, обмеження і винятки ===
Осіб, які прибули на побачення попереджають про обов’язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених Правил внутрішнього розпорядку.

Гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються для зберігання на час побачення.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n531 розділу ХXIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку].

Якщо особа, яка прибула на побачення, відмовилась від огляду речей і одягу, їй може бути надане із засудженим лише короткострокове побачення у закритих умовах.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

На період тривалих побачень засудженим можуть видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора чергової зміни з проведення побачень, або цивільний одяг, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають особистому обшуку з роздяганням. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень засоби особистої гігієни, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми, літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком напоїв із вмістом алкоголю та енергетичної дії, пива, дріжджів) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.

== Побачення засудженої особи з захиником, адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 першою статті 59 Конституції України] закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно.

Для одержання правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою їхніх родичів та/або ініціативою осіб, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110] КВК України, мають право на невідкладні побачення без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години із захисником у кримінальному провадженні, адвокатом, законним представником, який представляє особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом, фахівцем у галузі права, який представляє особу в Європейському суді з прав людини, захисником, який представляє особу в Міжнародному кримінальному суді, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - із своїм законним представником. Побачення засуджених з зазначеними особами є конфіденційними.

Право на такі побачення мають усі засуджені незалежно від рівня безпеки колонії, в якій вони тримаються.

Побачення забезпечується при пред’явленні документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера, договора із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Побачення є конфіденційними.

Присутність на побаченні персоналу колонії можлива виключно за письмовою заявою особи, визначеної абзацом першим частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 статті 8] КВК України, або засудженого, складеної ним у присутності особи (осіб), яка (які) прибула (прибули) до нього.

Аудіофіксація такого побачення забороняється.

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється. Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються засуджений та/або особа, яка до нього прибула.

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови засудженого з особою, яка до нього прибула.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою. Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги.

Засуджені, які перебувають на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров’я, мають право на одержання правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень). Охорона засуджених у таких випадках забезпечується Міністерством юстиції України Департамент з питань виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я.

== Право осіб, засуджених до позбавлення волі, на телефонні розмови ==
Згідно з частини 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статті 110 КВК України], засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 розділ XIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку]).

З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, '''тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин'''.

Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).

Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон та використовувати не більше двох ідентифікаційних телекомунікаційних карток операторів зв’язку (SIM-картка).

Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонних номерів, якими він користується.

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, що зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або SIM-картку, вони вилучаються, зберігаються на складі виправного центру та повертаються засудженому після його звільнення.

'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються.'''

== Надання особам, засудженим до позбавлення волі, доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Надання особам, засудженим до позбавлення волі, доступу до глобальної мережі Інтернет регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17#n16 Порядком організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет], що затверджений Наказом Міністерства юстиції України 19.10.2017 за № 3233/5 (далі - Порядок)

Послуга доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв’язку через Інтернет надається засудженим у приміщенні інтернет-класу.

За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшетного комп’ютера без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами (далі - планшету) надається засудженим безпосередньо у відділеннях соціально-психологічної служби.

У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв’язку через Інтернет у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшету таким засудженим надається безпосередньо в камері.

Засуджені, на яких накладено стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), за наявності технічної можливості можуть відправляти онлайн-звернення за допомогою планшету.

Список адрес веб-сайтів, до яких дозволяється доступ (далі - список) розробляється адміністрацією установи на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17#n70 Переліку веб-сайтів, до яких дозволяється доступ засудженим], затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148 (далі - Перелік).

Так, до Переліку входять:

* Офіційні веб-сайти органів державної влади України, державних установ, офіційні веб-сайти інших країн, їх посольств.
* Веб-сайти Європейського суду з прав людини та електронного комунікаційного сервісу Європейського суду з прав людини (eComms).
* Офіційні веб-сайти органів місцевого самоврядування.
* Веб-сайти зареєстрованих медіа.
* Веб-сайти міжнародних організацій.
* Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери освіти та науки, зокрема сайти навчальних закладів.
* Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери культури та мистецтв.
* Веб-сайти закладів охорони здоров’я.
* Веб-сайти політичних, громадських та релігійних організацій.
* Спортивні веб-сайти.
* Творчі веб-сайти.
* Довідкові веб-сайти.
* Юридичні веб-сайти.

За заявою засуджених список може бути доповнений адміністрацією установи адресами веб-сайтів, зміст яких не суперечить вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статті 110] КВК України.

Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

Адміністрація установи ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених.

При ознайомленні зі змістом вхідних та вихідних повідомлень адміністрації та персоналу установи, які здійснюють перегляд, забороняється в будь-який інший спосіб використовувати електронну пошту та обліковий запис засудженого, крім дій, спрямованих на ознайомлення зі змістом вхідних та вихідних повідомлень.

Під час реєстрації електронних поштових скриньок або доступу до вже наявних надають адміністратору логін та пароль від поштових скриньок, які адміністратор реєструє у журналі реєстрації логінів та паролів поштових скриньок засуджених.

'''Доступ до поштових скриньок засудженим, які не надали логіни та паролі від них, забороняється.'''

Листування між засудженими та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Європейським судом з прав людини, судами, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, прокурором, захисником у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження, перегляду не підлягає.

'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:'''

* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.

Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Для упорядкування користування Інтернетом та забезпечення права всіх засуджених адміністратор складає графік роботи інтернет-класу, який затверджується начальником установи. Графік роботи інтернет-класу розміщується у вигляді наочної інформації.

Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

Засуджені під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання Мін’юсту, з дозволу адміністрації установи можуть мати при собі та користуватися під контролем адміністрації портативними персональними комп’ютерами з доступом до Інтернету відповідно до Порядку.

[[index.php?title=Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2026-02-19T18:41:04Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5 «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]

== Загальні положення ==
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчим кодексом України] (далі - КВК України), законами України і встановлених вироком суду.

Засудженому гарантується право на побачення у порядку, встановленому КВК України (частина 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 статті 8] КВК України). Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110] КВК України та розділами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 XIV] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n310 XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань] (далі - Правила внутрішнього розпорядку).

== Побачення засуджених з родичами та іншими особами ==

=== Види побачень, порядок їх надання ===
Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 стаття 110] КВК України).

Кількість побачень в установах виконання покарань суворо регламентована залежно від рівня безпеки установи та конкретної дільниці, в якій тримається засуджений.

Кількість і види побачень встановлюються:

* засудженим, що знаходяться в '''дільниці посиленого контролю''', надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на три місяці;
* засудженим, що знаходяться в '''дільниці ресоціалізації''', надається одне короткострокове побачення на місяць і одне тривале побачення на два місяці;
* засудженим, що перебувають в '''дільниці соціальної адаптації та соціальної реабілітації''', надаються короткострокові побачення без обмежень та тривале побачення щомісяця;

Кількість і види побачень для особливих категорій засуджених:

* '''засуджені до довічного позбавлення волі''' мають право одержувати один раз на місяць короткострокове побачення та один раз на два місяці тривале побачення з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти (ч. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1163 ст.151] КВК України);
* '''засуджені неповнолітні''' у виховних колоніях мають право одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення (частина 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1100 статті 143] КВК України);
* '''засудженим військовослужбовцям''' короткострокові побачення з родичами чи іншими особами надаються один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону. Тривалі побачення надаються тільки з близькими родичами один раз на три місяці тривалістю до трьох діб з правом спільного проживання в спеціально обладнаних приміщеннях дисциплінарного батальйону (частини 1-3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n506 статті 73] КВК України).

Перші побачення, крім побачень з особами, які надають правничу допомогу засудженому надаються після переведення його з дільниці карантину, діагностики і розподілу до дільниці ресоціалізації або дільниці посиленого контролю.

Наступне побачення надається після закінчення періоду, що дорівнює частині строку від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, на які засуджений має право протягом року.

Об’єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, його першим заступником або особами, які виконують їх обов’язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення (пункт 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 розділу XIV] Правил внутрішнього розпорядку).

Документами, що посвідчують особу, яка прибула на побачення, є документи, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#n119 частиною 1] статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n27 пункт 16] частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб, а для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтва про народження спільних неповнолітніх дітей.

Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення (абзац 18 пункту 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 розділу XIV] Правил внутрішнього розпорядку).

У разі запровадження в установі виконання покарань режиму особливих умов побачення можуть бути тимчасово відмінені.

Час, протягом якого засудженим не надавалися побачення у зв’язку з карантином, стихійним лихом або переведенням установ виконання покарань на режим особливих умов, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.

Короткострокові та тривалі побачення засудженим, які перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров’я ЦОЗ ДКВС України, надаються за відсутності у засуджених медичних протипоказань.

На побачення допускаються дорослі особи, з якими можуть бути неповнолітні особи.

'''Кількість осіб''', які одночасно можуть бути присутні на побаченні із засудженим, визначається залежно від пропускної спроможності приміщень для надання побачень згідно з передбаченими нормами, а також можливостей забезпечення їхньої безпеки.

'''Тривалість побачень''' установлюється адміністрацією установи виконання покарань залежно від пропускної спроможності приміщень, у яких вони проводяться, а також з урахуванням поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на коротших строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні. У разі порушення встановленого законодавством порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється.

'''Короткострокові побачення''' надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії.

З урахуванням поведінки засудженого під час відбування покарання, допущених порушень правил поведінки під час попередніх побачень, а також рекомендацій психолога короткострокові побачення можуть надаватися як у відкритих (без суцільного розмежувального скла та переговорного пристрою), так і в закритих умовах (через суцільне розмежувальне скло та переговорний пристрій).

Для засуджених військовослужбовців - у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону.

'''Тривалі побачення''' надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і '''подружжю, яке''' проживало однією сім'єю, але '''не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти'''.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Адміністрація установи виконання покарань звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень.

Засудженим, які перебувають у закладах охорони здоров’я, тривалі побачення не надаються.

У разі тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, близьким родичам, дружині (чоловіку) засудженого(ї) надається дозвіл на його '''відвідування'''. Таке відвідування у рахунок побачень не зараховується.

=== Порядок проведення побачень, обмеження і винятки ===
Осіб, які прибули на побачення попереджають про обов’язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених Правил внутрішнього розпорядку.

Гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються для зберігання на час побачення.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n531 розділу ХXIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку].

Якщо особа, яка прибула на побачення, відмовилась від огляду речей і одягу, їй може бути надане із засудженим лише короткострокове побачення у закритих умовах.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

На період тривалих побачень засудженим можуть видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора чергової зміни з проведення побачень, або цивільний одяг, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають особистому обшуку з роздяганням. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень засоби особистої гігієни, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми, літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком напоїв із вмістом алкоголю та енергетичної дії, пива, дріжджів) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.

== Побачення засудженої особи з захиником, адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 першою статті 59 Конституції України] закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно.

Для одержання правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою їхніх родичів та/або ініціативою осіб, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110] КВК України, мають право на невідкладні побачення без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години із захисником у кримінальному провадженні, адвокатом, законним представником, який представляє особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом, фахівцем у галузі права, який представляє особу в Європейському суді з прав людини, захисником, який представляє особу в Міжнародному кримінальному суді, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - із своїм законним представником. Побачення засуджених з зазначеними особами є конфіденційними.

Право на такі побачення мають усі засуджені незалежно від рівня безпеки колонії, в якій вони тримаються.

Побачення забезпечується при пред’явленні документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера, договора із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Побачення є конфіденційними.

Присутність на побаченні персоналу колонії можлива виключно за письмовою заявою особи, визначеної абзацом першим частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 статті 8] КВК України, або засудженого, складеної ним у присутності особи (осіб), яка (які) прибула (прибули) до нього.

Аудіофіксація такого побачення забороняється.

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється. Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються засуджений та/або особа, яка до нього прибула.

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови засудженого з особою, яка до нього прибула.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою. Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги.

Засуджені, які перебувають на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров’я, мають право на одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень). Охорона засуджених у таких випадках забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я.
== Право осіб, засуджених до позбавлення волі, на телефонні розмови ==
Згідно з ч. 5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 ст. 110 КВК України], засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 розділом XIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку] встановлено, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час.

З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, '''тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин'''.

Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).

Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон та використовувати не більше двох ідентифікаційних телекомунікаційних карток операторів зв’язку (SIM-картка).

Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонних номерів, якими він користується.

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, що зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або SIM-картку, вони вилучаються у встановленому цими Правилами порядку, зберігаються на складі виправного центру та повертаються засудженому після його звільнення.

'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються.'''

== Надання особам, засудженим до позбавлення волі, доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Надання особам, засудженим до позбавлення волі, доступу до глобальної мережі Інтернет регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17#n16 Порядком організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет], що затверджений Наказом Міністерства юстиції України 19.10.2017 за № 3233/5.

Послуга доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв’язку через Інтернет надається засудженим у приміщенні інтернет-класу.

За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшетного комп’ютера без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами(далі - планшету) надається засудженим безпосередньо у відділеннях соціально-психологічної служби.

У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв’язку через Інтернет у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшету таким засудженим надається безпосередньо в камері.

Засуджені, на яких накладено стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), за наявності технічної можливості можуть відправляти онлайн-звернення за допомогою планшету.

Список адрес веб-сайтів, до яких дозволяється доступ (далі - список) розробляється адміністрацією установи на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17#n70 Переліку веб-сайтів, до яких дозволяється доступ засудженим], затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148 (далі - Перелік).

Так, до Переліку входять:

* Офіційні веб-сайти органів державної влади України, державних установ, офіційні веб-сайти інших країн, їх посольств.
* Веб-сайти Європейського суду з прав людини та електронного комунікаційного сервісу Європейського суду з прав людини (eComms).
* Офіційні веб-сайти органів місцевого самоврядування.
* Веб-сайти зареєстрованих медіа.
* Веб-сайти міжнародних організацій.
* Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери освіти та науки, зокрема сайти навчальних закладів.
* Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери культури та мистецтв.
* Веб-сайти закладів охорони здоров’я.
* Веб-сайти політичних, громадських та релігійних організацій.
* Спортивні веб-сайти.
* Творчі веб-сайти.
* Довідкові веб-сайти.
* Юридичні веб-сайти.

За заявою засуджених список може бути доповнений адміністрацією установи адресами веб-сайтів, зміст яких не суперечить вимогам статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

Адміністрація установи ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених.

При ознайомленні зі змістом вхідних та вихідних повідомлень адміністрації та персоналу установи, які здійснюють перегляд, забороняється в будь-який інший спосіб використовувати електронну пошту та обліковий запис засудженого, крім дій, спрямованих на ознайомлення зі змістом вхідних та вихідних повідомлень.

Під час реєстрації електронних поштових скриньок або доступу до вже наявних надають адміністратору логін та пароль від поштових скриньок, які адміністратор реєструє у журналі реєстрації логінів та паролів поштових скриньок засуджених.

'''Доступ до поштових скриньок засудженим, які не надали логіни та паролі від них, забороняється.'''

Листування між засудженими та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Європейським судом з прав людини, судами, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, прокурором, захисником у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження, перегляду не підлягає.

'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:'''

* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.

Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Для упорядкування користування Інтернетом та забезпечення права всіх засуджених адміністратор складає графік роботи інтернет-класу, який затверджується начальником установи. Графік роботи інтернет-класу розміщується у вигляді наочної інформації.

Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

Засуджені під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання Мін’юсту, з дозволу адміністрації установи можуть мати при собі та користуватися під контролем адміністрації портативними персональними комп’ютерами з доступом до Інтернету відповідно до цього Порядку.
[[index.php?title=Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Ухилення від призову на строкову військову службу

2026-01-19T17:31:04Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352 <nowiki>''Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом''</nowiki>]
= Загальна інформація =
'''Військовий обов’язок''' установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина воно має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».]

У разі ухилення громадянина від проходження альтернативної служби, місцева державна адміністрація може скасувати своє рішення про направлення його на альтернативну службу, про що протягом п’яти календарних днів у письмовій формі повідомляє громадянина і територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, після чого громадянин підлягає призову на строкову військову службу на загальних підставах (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#n32 статті 8] Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу») .

'''Військова служба''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України може здійснюватися у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Види військової служби:

* '''базова військова служба''' ''(до 11.04.2024 - строкова військова служба)'';
* військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
* військова служба за контрактом осіб рядового складу;
* військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
* військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти;
* військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
* військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
* військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

'''Базову військову службу''' громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку (частина 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" ).

Від проходження базової військової служби звільняються призовники:

* які визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби;
* які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.

Направлення громадян України для проходження базової військової служби включає прибуття за зазначеними в повістці районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки адресою та часом для відправлення у навчальну частину (центр) для проходження базової військової служби та знаходження у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (обласному збірному пункті) до відправлення у навчальну частину (центр).

У разі неявки призовника без поважних причин за викликом відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на комісію з питань направлення для проходження базової військової служби він несе відповідальність, установлену законом (частина 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" ).

= Кримінальна відповідальність =
Ухилення від призову на строкову (базову) військову службу - кримінальний проступок, що передбачений статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України та карається '''[[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеженням волі]]''' на строк до трьох років.
=== Склад кримінального правопорушення ===
==== Об’єкт кримінального правопорушення ====
Родовим об’єктом ухилення від призову на базову військову службу є суспільні відносини, що забезпечують безпеку та обороноздатність України.

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4215 статтею 17 Конституції України] захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Безпосереднім об’єктом ухилення від призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу є встановлений відповідно до чинного законодавства порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.
==== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ====
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в ухиленні від призову на базову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).

'''Призов на базову військову службу '''- це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування Збройних сил та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування).

Ухиленням є неявка призовника без поважних причин за викликом відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на комісію з питань направлення для проходження базової військової служби.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, визнаються:

* перешкода стихійного характеру, хвороба призовника, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
* смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
У разі неприбуття громадянин зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Ухилення також може полягати у:

* підробці документів про хворобу;

* від’їзді із місця постійного проживання;
* умисному спричиненні собі тілесного ушкодження або іншої хвороби;
* симуляції хвороби;
* підкупі відповідальних осіб;
* в прямій відмові від несення обов’язків військової служби.

Початком проходження військової служби для призовників є день відправлення у військову частину. Тому особа, яка прибула до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки і була відправлена у військову частину, але вже після цього ухилилась від відправлення у війська, є військовослужбовцем і її дії треба кваліфікувати за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2875 407], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2884 408] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2891 409] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 КК України].

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту отримання повного або тимчасового звільнення від військової служби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби, підробка документів, інший обман можуть за наявності відповідних підстав кваліфікуватися як замах на ухилення від призову на базову військову службу.

Готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України], не тягне кримінальної відповідальності згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ч. 2 ст. 14 КК України].
==== Суб’єкт кримінального правопорушення ====
Суб’єктом є громадянин України, який підлягає черговому призову на базову військову службу і якому не надано відстрочку.

Відповідно до частини 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Від проходження базової військової служби звільняються призовники які визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби, а також ті, які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.

Відстрочка від направлення для проходження базової військової служби надається призовникам, які:

* визнані тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я;
* навчаються у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, вищої духовної освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти, в інтернатурі або докторантурі (зазначена відстрочка надається до досягнення особою 24-річного віку);
* обрали відповідний рік, в якому бажають пройти базову військову службу;
* мають право на звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n469 статті 26] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".

Відстрочка від направлення для проходження базової військової служби надається призовникам, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно яких кримінальна справа розглядається судом, до прийняття відповідного рішення.

У випадках, не передбачених Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу", відстрочка від направлення для проходження базової військової служби може бути надана призовникам згідно з рішенням комісії вищого рівня за поданням районних (міських) комісій з питань направлення на базову військову службу.

Особи, виконання якими військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять ''невійськову (альтернативну) службу'' на підставі рішення відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб’єктами ухилення від призову на базову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване на підставах, передбачених законодавством.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на базову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відповідна відстрочка, - протягом дії відстрочки.

Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці, організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника, притягується до відповідальності за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 27] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України, а за відповідних обставин і за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 125], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n831 130], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n848 133] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо, скажімо, самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2469 358] чи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо нею було підроблено відповідні документи).
==== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ====
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України] характеризується прямим умислом. Якщо призовник не з’явився на призовний пункт у зв’язку з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.
== Див. також ==
* [[Відстрочка та звільнення від призову на базову військову службу]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Військова служба]]
[[index.php?title=Категорія:Військовослужбовці]]

Заява до міжнародного Реєстру збитків про катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання (А2.5)

2026-01-19T14:20:07Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text Загальна декларація прав людини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085#Text Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_f48#Text Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадянські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_212#Text Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text Конвенція про права дитини]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text Конвенція про права осіб з інвалідністю]
* [https://rm.coe.int/16806f40e5 Рекомендація Rec (2006) 13 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасницям щодо застосування тримання під вартою, умов, у яких воно відбувається, і запровадження гарантій від зловживань 27 вересня 2006 року]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3432-20#Text Закон України "Про приєднання України до Розширеної часткової угоди про Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 № 365 "Про затвердження Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг"]
* [https://rd4u.coe.int/documents/358068/386726/RD4U-Board%282024%2904-UA+-+%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C+%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%B8+%D1%82%D0%B0+%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%97%D0%B0%D1%8F%D0%B2.pdf/ce9a146f-89eb-a3c2-7dd9-81ad88ba8219?t=1734967519115 Правила подання, обробки та внесення Заяв прийняті Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 21 березня 2024 року та затверджені Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України 26 березня 2024 року]

== Загальна інформація ==
Міжнародний Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, збирає заяви про компенсацію збитків, втрат чи шкоди, завданих агресією Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року, на території України в межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також відповідні докази. Реєстр створений Україною, ЄС та ще 42 країнами.

Відповідно до [https://drive.google.com/file/d/1uLzc7YTA_susBgYcJWKFd3Gnr8LqoJLF/view статті 13 Правил подання, обробки та внесення Заяв, прийнятих Радою Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 21 березня 2024 року та затверджених Конференцією Учасників Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, 26 березня 2024 року]:

* усі заяви повинні бути подані за допомогою Форми Заяви в електронному вигляді через Дію. Ніякі інші формати подання не допускаються, Заяви в інших форматах розглядатися не будуть.
* заява буде вважатися заповненою та поданою, коли Заявник заповнить всю інформацію та надасть документацію, що вимагається у Формі Заяви в Дії, перевірить всю таку інформацію та документацію, та підпише Форму Заяви в електронному вигляді в Дії.
* після завершення подання Заяви Заявник отримає через Дію підтвердження про те, що Заяву подано, яке містить унікальний номер Заявника та номер Заяви, а також автоматично згенерований перелік інформації та Доказів, поданих разом із Заявою. Це слугуватиме підтвердженням завершення подання Заяви та дати її подання до Реєстру.
* після подання заяви Заявник зможе завантажити та зберегти повну копію, включаючи всю інформацію та всі подані докази.

Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України є системою обліку заяв, поданих фізичними та юридичними особами та державою Україна про відшкодування збитків, втрат та шкоди, заподіяних агресією Російської Федерації проти України. У Реєстрі також зберігатимуться докази, якими будуть обґрунтовані ці вимоги.

Завданням Реєстру є приймання та опрацювання заяв і пов'язаних з ними доказів. Це включає в себе категоризацію, класифікацію та систематизацію цих заяв на основі певних критеріїв. Рада Реєстру оцінює заяви та визначає їхню прийнятність. Прийнятні заяви вносяться до Реєстру для подальшого їх розгляду та оцінки.

Детальніше про реєстр: [[Міжнародний реєстр збитків завданих агресією Російської Федерації проти України|'''Міжнародний реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України''']].

=== Що означає катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання? ===
'''«Катування»'''

Відповідно до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, – термін «катування» означає «будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисно заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа, чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди» ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085#o15 стаття 1]).

'''«Нелюдське поводження або покарання»'''

Нелюдське поводження або покарання означає будь-яку дію, що спричиняє сильні моральні або фізичні страждання, які навмисно заподіюються особою, наділеною владними повноваженнями, силою або контролем, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

'''«Поводження або покарання, що принижують гідність»'''

Поводження або покарання, що принижують гідність, означає будь-яку дію, що принижує та знецінює людину, підриває її гідність і самоповагу, які навмисно заподіюються особою, наділеною владними повноваженнями, силою або контролем, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Для цілей цієї категорії «Катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання» мають бути навмисно застосовані особою, наділеною владними повноваженнями, владою або контролем, або з відома та згоди цієї особи.

Приклади такого поводження можуть включати:

# заподіяння сильного фізичного болю або моральних страждань, щоб отримати інформацію або зізнання, покарати або залякати особу, з метою примусу до чогось;
# заподіяння сильних моральних страждань;
# приниження у спосіб, що підриває гідність та самоповагу особи.

Доказами, які підтверджують цей вищевказаний факт є:

# свідчення (заяви) заявника та/або інших осіб щодо події (за наявності);
# медичні довідки, записи та звіти, а також медичні документи про отримані серйозні тілесні ушкодження внаслідок катування або нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання (за наявності);
# документи, які підтверджують суми витрат, понесених заявником на лікування та реабілітацію отриманих серйозних тілесних ушкоджень внаслідок катування або нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання (наприклад: рахунки або квитанції про сплату медичних послуг тощо);
# документ про приналежність заявника до підгрупи (у випадках, якщо особа, що подає заяву є військовим, медиком, працівником критичної інфраструктури і тд). Наприклад: службові посвідчення, трудові договори, накази тощо.

'''Наданий перелік можливих доказів не є вичерпним.'''

== Умови подання заяви ==
Заява подається за умови, якщо:

* особа зазнала катувань або нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання;
* катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання відбулись внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року;
* катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання були вчинені в межах міжнародно визнаних кордонів України, включаючи тимчасово окуповані території та територіальні води, або за межами території України, але безпосередньо були пов’язані з подією, що сталася на території України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n461 пункт 49 Порядку подання заяв про відшкодування збитків, втрат чи шкоди, що завдані агресією Російської Федерації проти України, до Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України, засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 № 365] (далі – '''Порядок подання заяв''').

== Хто може подати заяву? ==
Заяви в цій категорії можуть бути подані особою, яка зазнала катувань або нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання.

Заяви в інтересах неповнолітних можуть бути подані їх законними представниками — батьками, якщо ступінь спорідненості може бути підтверждений в ДРАЦС.

Заяву можна подати, починаючи з 18 років або 16 років, якщо ви маєте повну цивільну дієздатність і можете її довести. Якщо особа неповнолітня, то законний представник може подати заяву в її інтересах.

== Форма та зміст заяви ==
Форма заяви «Катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання» доступна в електронному вигляді у [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a25-katuvannia-abo-neliudski-chy-taki-shcho-prynyzhuiut-hidnist-vydy-povodzhennia-abo-pokarannia Єдиному порталі державних послуг Дія](далі - Портал Дія).

Ця Форма Заяви також застосовується для подання Заяв щодо катування або нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання, що сталися за межами території України, але безпосередньо пов'язані з подією, що сталася на території України.

Для формування заяви засобами Порталу Дія вносяться відомості про заявника, передбачені пунктом 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n125 Порядку подання заяв], та відомості про катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання:

* тип, дата, місце та опис події, під час якої було вчинено катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання;
* свідчення (заяви) заявника та/або інших осіб щодо події (за наявності);
* інші докази щодо події (за наявності);
* опис серйозних тілесних ушкоджень, отриманих під час катування або нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання (за наявності);
* медичні документи та записи про отримані серйозні тілесні ушкодження внаслідок катування або нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання (за наявності);
* сума витрат, понесених заявником, які безпосередньо пов’язані з серйозними тілесними ушкодженнями, зокрема витрати на лікування та реабілітацію (за наявності);
* відомості про відповідні судові справи або розслідування правоохоронних органів стосовно події, під час якої було вчинено катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання (за наявності).

За бажанням заявник може додати до заяви додаткові матеріали (докази), що підтверджують, зокрема, особу заявника, подію, під час якої було вчинено катування або нелюдські чи такі, що принижують гідність, види поводження або покарання, серйозні тілесні ушкодження, отримані внаслідок катування або нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання, витрати, безпосередньо пов’язані з серйозними тілесними ушкодженнями, а також інші матеріали щодо завданих збитків, витрат чи шкоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/365-2024-%D0%BF#n461 пункт 51 Порядку подання заяв]).

== Дії, які потрібно вчинити для подання заяви ==
Для подання заяви заявник:

▶ створює особистий електронний кабінет користувача на Порталі Дія та проходить процедуру електронної ідентифікації та автентифікації, зокрема з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, кваліфікованого електронного підпису та/або печатки, або удосконаленого електронного підпису та/або печатки, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або печатки, а також інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу;

▶ вносить відомості для формування заяви засобами Порталу Дія.

Для подання заяви заявник накладає кваліфікований електронний підпис чи удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

З додатковими технічними роз’ясненнями щодо подання заяви можна ознайомитись на [https://diia.gov.ua/services/zaiava-v-katehorii-a25-katuvannia-abo-neliudski-chy-taki-shcho-prynyzhuiut-hidnist-vydy-povodzhennia-abo-pokarannia Порталі Дія].

{| class="wikitable"
|<center>'''''Консультацію створено за підтримки [https://dk.od.ua/ ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ"] ''''' ''''''''''</center>
|}

Затримання особи, яка вчинила злочин за межами України

2025-12-18T07:33:00Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0849-20#Text Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Офісу генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідування, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5 "Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол"]
== Порядок затримання особи, яка вчинила злочин за межами України ==
Порядок затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України та розгляду скарг про їх затримання, здійснюється відповідно до статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1974 206] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1998 208] КПК України з урахуванням особливостей, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4210 розділом ІХ КПК України].

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4456 статті 582 КПК України] затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою. Уповноваженою службовою особою вважається особа, до повноважень якої належать здійснення затримання в порядку законодавства України, в даному випадку - це працівники Національної поліції України, Служби безпеки України тощо.

'''Затримання особи, яка вчинила правопорушення за межами України, може здійснюватися лише за однією підставою - наявністю достатніх даних, що вказують на вчинення цією особою правопорушення за межами України та оголошення її у розшук іноземною державою у зв'язку із вчиненням такого правопорушення.'''

Затриманню передує оголошення особи у міждержавний або міжнародний розшук. Оголошення підозрюваного (обвинуваченого) у розшук пов'язано з тим, що відповідні заходи розшуку, вжиті державою - ініціатором розшуку, не призвели до встановлення або затримання розшукуваної особи. Зокрема, '''міждержавний розшук''' - це комплекс розшукових, інформаційно-довідкових та інших заходів, що здійснюються Національним центральним бюро [https://www.interpol.int/en Інтерполу] на території держав-учасниць Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу відповідно до норм міжнародного права.

Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.

Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує відповідну обласну прокуратуру, яка '''протягом шістдесяти годин''' після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.

Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, відповідна обласна прокуратура також повідомляє [https://mfa.gov.ua/ Міністерство закордонних справ України].

'''Затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:'''

1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;

2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.

'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043#Text Міжнародний пакт про громадянські і політичні права] визначає такі важливі засади, яких слід дотримуватись при застосуванні будь-якого, зокрема й екстрадиційного затримання. Особа, затримана за кримінальним обвинуваченням, у терміновому порядку має бути доставлена до судді або іншої посадової особи, якій належить за законом право здійснювати судову владу. Особа, позбавлена волі внаслідок тримання під вартою, має право на розгляд її справи в суді, щоб цей суд міг невідкладно винести постанову щодо законності її затримання і прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.'''
== Див. також ==
* [[Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування]].
* [[Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)]].
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження]]

Правовий статус викривачів корупції

2025-12-18T07:03:12Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу]"
== Хто такий викривач? ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n21 абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - ЗУ «Про запобігання корупції»)] '''викривач''' - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n630 ч. 3 ст. 272] КУпАП).

Разом з тим, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] (далі - КПК України) викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 п. 162 ч. 1 ст. 3] КПК України).

Таким чином, викривачем може бути особа, яка повідомила про:

1) корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, визначені у примітці [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n198 ст. 45 Кримінального кодексу України];

2) пов’язані з корупцією адміністративні правопорушення, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1813 главою 13-А КУпАП];

3) будь-які інші порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»].

== Які права має викривач? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 Ст. 533 ЗУ «Про запобігання корупції»] передбачає наступні права та гарантії захисту викривача:
* бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»];
* подавати докази на підтвердження своєї заяви;
* отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
* давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
* на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
* на конфіденційність;
* повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text ЗУ «Про запобігання корупції»] без зазначення відомостей про себе (анонімно);
* у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
* на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
* на винагороду у визначених законом випадках;
* на отримання психологічної допомоги;
* на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
* отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.

== Право викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу ==
Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правничої допомоги, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»], або залучити адвоката самостійно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 (ч.ч. 1,3 ст. 53 ЗУ «Про запобігання корупції»] ).

Викривач має право на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 п. 5 ч. 2 статті 533 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14] Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (далі - ЗУ «Про БПД» ) викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням.

Дане право включає такі види правничих послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

'''''Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу'''''

Звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про БПД»], подаються особами, які досягли повноліття, до [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ Центру з надання безоплатної правничої допомоги] в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу (ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 . 1 ст. 18 ЗУ «Про БПД»]).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про БПД»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про БПД»]).

''Документами, що підтверджують належність особи до категорії '''викривачів''' є документи, що підтверджують здійснення особою повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, якими можуть бути, зокрема:''

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»].

== Що означає державний захист викривачів? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 ст. 53] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»] викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"].

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n70 ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"] заходами забезпечення безпеки є:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

г) заміна документів та зміна зовнішності;

д) зміна місця роботи або навчання;

е) переселення в інше місце проживання;

є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.
== Юридична відповідальність викривача ==
Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 ЗУ «Про запобігання корупції»], поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 1 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 2 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення. У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 3 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»] ).
== Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення? ==
''Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.''

Так, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2739 ст. 383 Кримінального кодексу України] завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення - карається виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

== Корисні посилання ==

* [https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/ Викривачі корупції (роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції)]

[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Правовий статус викривачів корупції

2025-12-16T11:38:37Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України «Про запобігання корупції»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12 Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу]"
== Хто такий викривач? ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n21 абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - ЗУ «Про запобігання корупції»)] '''викривач''' - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Крім того, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n630 ч. 3 ст. 272] КУпАП).

Разом з тим, згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України] (далі - КПК України) викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 п. 162 ч. 1 ст. 3] КПК України).

Таким чином, викривачем може бути особа, яка повідомила про:

1) корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, визначені у примітці [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n198 ст. 45 Кримінального кодексу України];

2) пов’язані з корупцією адміністративні правопорушення, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1813 главою 13-А КУпАП];

3) будь-які інші порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»].

== Які права має викривач? ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 Ст. 533 ЗУ «Про запобігання корупції»] передбачає наступні права та гарантії захисту викривача:
* бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»];
* подавати докази на підтвердження своєї заяви;
* отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
* давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
* на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
* на конфіденційність;
* повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text ЗУ «Про запобігання корупції»] без зазначення відомостей про себе (анонімно);
* у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
* на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
* на винагороду у визначених законом випадках;
* на отримання психологічної допомоги;
* на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
* отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.

== Право викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу ==
Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правничої допомоги, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»], або залучити адвоката самостійно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 (ч.ч. 1,3 ст. 53 ЗУ «Про запобігання корупції»] ).

Викривач має право на безоплатну правничу допомогу у зв’язку із захистом прав викривача ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1515 п. 5 ч. 2 статті 533 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14] Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (далі - ЗУ «Про БПД» ) викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням.

Дане право включає такі види правничих послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

'''''Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правничу допомогу'''''

Звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про БПД»], подаються особами, які досягли повноліття, до [https://legalaid.gov.ua/tsentry/ Центру з надання безоплатної правничої допомоги] в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу (ч[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 . 1 ст. 18 ЗУ «Про БПД»]).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи (копії документів, завірені в установленому порядку), що ідентифікують особу, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, та підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n85 ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про БПД»] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n138 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про БПД»]).

''Документами, що підтверджують належність особи до категорії '''викривачів''' є документи, що підтверджують здійснення особою повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, якими можуть бути, зокрема:''

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»].

== Що означає державний захист викривачів? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n512 ст. 53] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n3 ЗУ «Про запобігання корупції»] викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"].

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#n70 ст. 7 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві"] заходами забезпечення безпеки є:

а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б) видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;

в) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;

г) заміна документів та зміна зовнішності;

д) зміна місця роботи або навчання;

е) переселення в інше місце проживання;

є) поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;

ж) забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

з) закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.
== Юридична відповідальність викривача ==
Викривач не несе юридичної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 ЗУ «Про запобігання корупції»], поширення зазначеної у повідомленні інформації, незважаючи на можливе порушення таким повідомленням своїх службових, цивільних, трудових чи інших обов’язків або зобов’язань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 1 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, не може розглядатися як порушення умов конфіденційності, передбачених цивільним, трудовим або іншим договором (контрактом) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 2 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»]).

Викривач звільняється від цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, завдану внаслідок здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення. У разі неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації вона підлягає спростуванню у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільним кодексом України] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1552 ч. 3 ст. 538 ЗУ «Про запобігання корупції»] ).
== Яка відповідальність за неправдиві повідомлення про вчинене корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення? ==
''Викривач повинен уважно ставитися до інформації, яку повідомляє і пам’ятати, що він надає інформацію на власний розсуд і відповідальність. Викривач має бути обґрунтовано переконаний в тому, що інформація, яку він повідомляє, є достовірною. В протилежному випадку йому не буде надано державний захист, в тому числі, якщо він не доклав зусиль, щоб перевірити достовірність інформації, маючи таку можливість. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вчинене викривачем, карається згідно з чинним законодавством України.''

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2739 ст. 383 Кримінального кодексу України] завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення - карається виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

== Корисні посилання ==

* [https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/ Викривачі корупції (роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції)]

[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі

2025-11-19T21:04:48Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правничу допомогу»]
== Загальні положення ==
'''Дисциплінарним проступком''' особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою (ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1553 ст. 1311] [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України).

Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення (ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 ст. 132 КВК України]):
* попередження - письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення;
* догана, сувора догана - дисциплінарні стягнення, що застосовується до працівників та до порушників режиму в установах відбування покарання і полягає у власному усному чи письмовому засудженні неправомірної поведінки винного;
* грошовий штраф до двох розмірів мінімальної заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених у карцер, тримання в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери) тримання у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, - на строк до трьох місяців.
{| class="wikitable"
|-
| ''Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.''
|}
== Процедура здійснення дисциплінарного провадження відносно осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі ==
Адміністрація колонії при встановленні факту порушення зобов’язана невідкладно розпочати перевірку (ч.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 ст. 134 КВК України]):
# причин, обставин, мотивів вчинення порушення;
# поведінки особи до вчинення проступку;
# визначити кількість і характер раніше накладених стягнень;
# отримати пояснення про суть проступку .
Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше '''десяти діб''' з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась '''перевірка''', то з дня її закінчення, але не пізніше '''шести''' місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у '''виняткових''' випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його '''накладення'''. Якщо протягом '''місяця''' з дня накладення стягнення воно '''не було звернено''' до виконання, то це стягнення не виконується.

Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через '''шість місяців''' з дня відбуття стягнення.

Стягнення накладається лише '''письмово'''.

За наслідками перевірки приймається рішення про '''доцільність''' або '''недоцільність''' застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення '''обмежитися іншими профілактичними заходами''', це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під "'''підпис'''" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 ст. 134 КВК України]).

Доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії (ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 ст. 135 КВК України]).

'''Cклад дисциплінарної комісії''':
* начальник установи виконання покарань;
* заступники та начальники служб установи;
* співробітники які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
''Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов’язки.''

На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.

'''Процедура розгляду дисциплінарною комісією доцільності застосування стягнень'''
#Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж '''за одну добу''' до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути '''продовжено''', але не більш як на дві доби.
#Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
#Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його '''представника, свідків, інших осіб''', залучених відповідно до ч.3 та абзацу сьомого ч. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 ст. 135 КВК України], адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
#Рішення про притягнення до відповідальності '''приймається''' більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.
Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком '''до однієї доби''' до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі.

Поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рішенням суду. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація установи виконання покарань '''протягом двадцяти чотирьох годин''' направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Засудженому протягом '''трьох робочих днів''' видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
== Права засудженої особи при застосуванні адміністрацією установи виконання покарань заходів стягнення ==
'''Засуджений та/або його представник мають право''':
* отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;
* бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
* ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;
* надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;
* подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності (ч.5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 ст. 135 КВК України]).
Згідно ч. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 ст. 135 КВК України] Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, '''має право користуватися''' за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії '''послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права''', який представлятиме її інтереси під час засідання зазначеної комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або іншого фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарань невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту отримання відповідного звернення такої особи або її близьких родичів, надає особі, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, можливість звернутися за отриманням безоплатної правничої допомоги до суб’єктів надання такої допомоги. У такому разі дисциплінарна комісія зупиняє дисциплінарне провадження до моменту отримання копії рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Зупинення дисциплінарного провадження зупиняє перебіг строку накладення стягнення..

Звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, що засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, подається такими особами до відповідного центру з надання безоплатної правничої допомоги через адміністрацію установи виконання покарань (ч.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17/print1422529038872784#n138 ст.18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»] ).

Контакти центрів з надання безоплатної правничої допомоги можна знайти на офіційному сайті системи безоплатної правничої допомоги за посиланням: https://legalaid.gov.ua/tsentry/

[[index.php?title=Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]

Процедура застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі

2025-11-19T20:58:51Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України «Про безоплатну правничу допомогу»]
== Загальні положення ==
'''Дисциплінарним проступком''' особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою (ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1553 ст. 1311] [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України).

Персонал установи виконання покарань зобов’язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

За невиконання покладених обов’язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення (ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n979 ст. 132 КВК України]):
* попередження - письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення;
* догана, сувора догана - дисциплінарні стягнення, що застосовується до працівників та до порушників режиму в установах відбування покарання і полягає у власному усному чи письмовому засудженні неправомірної поведінки винного;
* грошовий штраф до двох розмірів мінімальної заробітної плати;
* скасування поліпшених умов тримання;
* поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
* поміщення засуджених у карцер, тримання в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб;
* переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери) тримання у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, - на строк до трьох місяців.
{| class="wikitable"
|-
| ''Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.''
|}
== Процедура здійснення дисциплінарного провадження відносно осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі ==
Адміністрація колонії при встановленні факту порушення зобов’язана невідкладно розпочати перевірку (ч.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 ст. 134 КВК України]):
# причин, обставин, мотивів вчинення порушення;
# поведінки особи до вчинення проступку;
# визначити кількість і характер раніше накладених стягнень;
# отримати пояснення про суть проступку .
Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше '''десяти діб''' з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась '''перевірка''', то з дня її закінчення, але не пізніше '''шести''' місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у '''виняткових''' випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його '''накладення'''. Якщо протягом '''місяця''' з дня накладення стягнення воно '''не було звернено''' до виконання, то це стягнення не виконується.

Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через '''шість місяців''' з дня відбуття стягнення.

Стягнення накладається лише '''письмово'''.

За наслідками перевірки приймається рішення про '''доцільність''' або '''недоцільність''' застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення '''обмежитися іншими профілактичними заходами''', це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під "'''підпис'''" ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n994 ст. 134 КВК України]).

Доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії (ч.1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 ст. 135 КВК України]).

'''Cклад дисциплінарної комісії''':
* начальник установи виконання покарань;
* заступники та начальники служб установи;
* співробітники які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
''Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов’язки.''

На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.

'''Процедура розгляду дисціплінарною комісією доцільності застосування стягнень'''
#Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж '''за одну добу''' до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути '''продовжено''', але не більш як на дві доби.
#Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
#Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його '''представника, свідків, інших осіб''', залучених відповідно до ч.3 та абзацу сьомого ч. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 ст. 135 КВК України], адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
#Рішення про притягнення до відповідальності '''приймається''' більшістю голосів членів дисциплінарної комісії.
Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком '''до однієї доби''' до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі.

Поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рішенням суду. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація установи виконання покарань '''протягом двадцяти чотирьох годин''' направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.

Засудженому протягом '''трьох робочих днів''' видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
== Права засудженої особи при застосуванні адміністрацією установи виконання покарань заходів стягнення ==
'''Засуджений та/або його представник мають право''':
* отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;
* бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
* ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;
* надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;
* подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності (ч.5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 ст. 135 КВК України]).
Згідно ч. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1018 ст. 135 КВК України] Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, '''має право користуватися''' за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії '''послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права''', який представлятиме її інтереси під час засідання зазначеної комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або іншого фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарань невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту отримання відповідного звернення такої особи або її близьких родичів, надає особі, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, можливість звернутися за отриманням безоплатної правничої допомоги до суб’єктів надання такої допомоги. У такому разі дисциплінарна комісія зупиняє дисциплінарне провадження до моменту отримання копії рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Зупинення дисциплінарного провадження зупиняє перебіг строку накладення стягнення..

Звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, що засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, подається такими особами до відповідного центру з надання безоплатної правничої допомоги через адміністрацію установи виконання покарань (ч.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17/print1422529038872784#n138 ст.18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»] ).

Контакти центрів з надання безоплатної правничої допомоги можна знайти на офіційному сайті системи безоплатної правничої допомоги за посиланням: https://legalaid.gov.ua/tsentry/

[[index.php?title=Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[index.php?title=Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]
[[index.php?title=Категорія:Засуджені]]

Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав

2025-11-19T14:13:10Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n702 Закон України «Про авторське право і суміжні права»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/na018700-06#Text Узагальнення Верховного Суду України від 01.01.2006 щодо застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності статті 51-2, 164-9 КУпАП)]
== Відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 стаття 41]).

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
== Цивільно-правова відповідальність ==
Цивільно-правова відповідальність передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2299 статтею 431 Цивільного кодексу України], в якій зазначається, що за порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену зазначеним Кодексом, іншим законом чи договором.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n703 статтею 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права»] (далі - Закон) порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є:
* вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n217 11] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n509 37] Закону, та їх майнові права, визначені статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n226 12], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n519 38], 3[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n546 9 - 41] Закону, з урахуванням передбачених статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n309 22-28], і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20#n618 43] Закону обмежень майнових прав;
* плагіат - опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору;
* використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, без дозволу суб’єкта таких прав, у тому числі:
** піратство у сфері авторського права і суміжних прав - відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження піратських примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне використання програм організації мовлення, камкординг, а також Інтернет-піратство, тобто незаконне використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав із застосуванням мережі Інтернет;
** ввезення на митну територію України без дозволу суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, записів передач організації мовлення;
** камкординг - фіксування аудіовізуального твору під час публічного демонстрування аудіовізуального твору в кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, у якому відбувається таке публічне демонстрування, для будь-яких цілей без дозволу суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав, об’єкти яких складають аудіовізуальний твір;
* використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, з дозволу суб’єкта таких прав, але з порушенням умов, на яких такий дозвіл було надано (перевищення передбаченого договором тиражу, використання об’єкта способом, не передбаченим договором, порушення умов публічної ліцензії тощо);
* зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди суб’єкту авторського права або суб’єкту суміжних прав;
* будь-які дії з недозволеного обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, у тому числі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/term/38229 кардшейрінг], а також виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
* підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами (інформації, що ідентифікує об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт авторське право та/або суміжні права, або інформації про умови використання об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до копії об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав або вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома), зокрема в електронній (цифровій) формі, без дозволу відповідного суб’єкта авторського права або суб’єкта суміжних прав;
* імпорт, розповсюдження примірників об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів майнових прав на ці об’єкти вилучено чи у яких змінено інформацію про управління правами, зокрема в електронній (цифровій) формі;
* управління веб-сайтом, який шляхом індексації метаданих твору або об’єкта суміжних прав та наданням пошукової системи, дозволяє користувачам цього веб-сайту знаходити та поширювати твір або об’єкт суміжних прав у межах однорангової мережі без дотримання майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав.
== Адміністративно-правова відповідальність ==
Адміністративно-правова відповідальність встановлена за окремі порушення авторських та суміжних прав та передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодексом України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП).

Особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за наступні порушення:
* незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n309 (ст. 512 КУпАП);]
* порушення умов і правил, що визначають порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3957 стаття 16417 КУпАП]);
* наведення завідомо недостовірної інформації у заявах про припинення авторського права і (або) суміжних прав, вчинених з використанням мережі Інтернет ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3962 стаття 16418 КУпАП]).
* незаконне виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1563 стаття 16413 КУпАП])
== Кримінально-правова відповідальність ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 статті 176 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) кримінальна відповідальність настає за незаконне відтворення, використання та розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, інших творів, а так само незаконне відтворення, використання та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, ''якщо це завдало'' '''''матеріальної шкоди''''', починаючи від значного розміру.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1163 Стаття 177 КК України] встановлює відповідальність за порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.

Згідно з приміткою до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 статті 176 КК України], у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1154 176] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1163 177] Кримінального кодексу матеріальна шкода вважається завданою в:
* '''значному розмірі''' - якщо її розмір у двадцять разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
* '''великому розмірі''' - якщо її розмір у двісті і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
* '''особливо великому розмірі''' - якщо її розмір у тисячу і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім того, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1361 статтею 2031 КК України] передбачена відповідальність за незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах.

Також відповідальність передбачена за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах.

Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Розрахунок суми для кваліфікації розраховуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n8013 пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України] '''в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги''', визначеної [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n3914 підпунктом 169.1.1 Податкового кодексу України], а саме у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Прожитковий мінімум встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20#n27 статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2025 рік"]. Станом на січень 2025 року 50% прожиткового мінімуму становить 1514 грн. 00 коп.

== Див. також ==
* [[Авторське право]]
* [[Суміжні права]]
* [[Охорона авторського права на фотографії у мережі Інтернет]]
* [[Договір про передання майнових прав інтелектуальної власності]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Право інтелектуальної власності]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне право]]

Необхідна оборона. Особливості кримінально-правового регулювання

2025-10-17T10:39:04Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"]

== Право на необхідну оборону ==

Кожна людина має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4247 стаття 27 Конституції України]), а [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 41] – гарантує непорушність права власності.

'''Необхідна оборона''' - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 статті 36 Кримінального кодексу України]) (далі - КК України).

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина друга статті 36 КК України]).

=== Підстава та ознаки необхідної оборони ===

'''Підстава необхідної оборони''' складається з двох елементів: суспільно небезпечне посягання та необхідність в негайному його відверненні.

Суспільно небезпечним посяганням визнається не тільки кримінально протиправне посягання, а також й будь-яке інше суспільно-небезпечне посягання, що не є кримінальним правопорушенням (наприклад, посягання особи, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, неосудного чи особи, що діє невинувато, тощо).

Воно може полягати не лише у нападі, але й у діях, що не мають характеру нападу у (наприклад, замах на крадіжку). Умовою необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, яке означає, що воно повинно бути наявним, дійсним, реальним, а не в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n164 уяві особи], тобто таким, що фактично розпочалось і ще не закінчилось. Як правило, виявляється воно в активних умисних діях особи, що здійснює посягання: застосування насильства, намагання протиправно заволодіти майном, заподіяти шкоду, перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій тощо.

Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B4%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"] (далі - постанова ВСУ) стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
[[Файл:Необхідна оборона у схемі.jpg|міні|Необхідна оборона у схемі]]
'''Ознаки необхідної оборони:'''

* мета - захист правоохоронюваних інтересів або прав особи, що захищається, іншої особи, суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання;
* спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди - шкода завдається лише тому, хто посягає. Якщо шкода заподіяна іншим особам, вона не підпадає під ознаки необхідної оборони. В цих випадках питання про відповідальність вирішується на загальних підставах або за правилами [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]];
* характер дій того, хто захищається - поведінка при необхідній обороні того, хто захищається, може бути тільки активною, тобто виражатися лише в діях, що можуть проявлятися як у фізичних зусиллях особи, що захищається (наприклад, завдання ударів кулаком), так і використання різноманітних знарядь, предметів, механізмів, пристроїв тощо, причому не тільки тих, що підібрані, виявлені або захоплені на місці захисту, а й тих, що були при особі, яка захищається, або навіть спеціально підготовлені нею для захисту (наприклад, використання ножа або вогнепальної зброї, заздалегідь узятих для захисту, тощо);
* своєчасність оборони - дії особи, що захищається, визнаються правомірними лише у разі, якщо вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання. Якщо посягання вже закінчено і це усвідомлюється потерпілим, стан необхідної оборони виключається, але виникає право на затримання правопорушника. Разом з тим, якщо захист здійснено безпосередньо хоча б і за закінченим посяганням, але для особи, яка обороняється момент закінчення посягання не був ясним, стан необхідної оборони не втрачається;
* cпіврозмірність оборони - заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, а заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) має відповідати двом обставинам, взятим у єдності:
** небезпечності посягання: визначається цінністю блага, яке охороняється законом і на яке спрямоване посягання (життя, здоров’я, власність, тілесна недоторканність, громадський порядок і тощо), та реальною загрозою заподіяння шкоди цьому благу з боку того, хто посягає;
** обстановці захисту: визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для відвернення чи припинення посягання. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, яка захищається, і особи, яка посягає.

== Перевищення меж необхідної оборони ==
Перевищення меж необхідної оборони (ексцес оборони) свідчить про те, що особа, яка захищається, перебуваючи у стані необхідної оборони, порушила вимогу про співрозмірність оборони.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частиною третьою статті 36 КК України] перевищенням меж необхідної оборони визначається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n771 118] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n801 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.

Особа, яка захищається, повинна усвідомлювати про явну невідповідність тяжкої шкоди, яку вона завдає, характеру і ступеню посягання та обстановці захисту. Вирішальним тут є суб’єктивне ставлення особи до заподіяної шкоди, тобто вона має місце при наявності прямого умислу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=5.%20%D0%A9%D0%BE%D0%B1%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8,%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94. пункту 5 постанови ВСУ] для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, повинні враховуватись не лише відповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини, (наприклад, наявність зброї, інших предметів, загрозливі висловлювання, рухи, поведінка, тощо).

Питання про співвідношення суспільно небезпечного посягання і захисних дій вирішується у кожному конкретному випадку. Закон не вимагає, щоб знаряддя чи засоби, які використовуються для захисту були адекватними тим, які застосовує особа, що здійснює посягання, наприклад, вогнепальна зброя проти металевого прута, чи коли той, хто посягає, взагалі не використовує ніяких знарядь, предметів, але за своїм фізичними параметрами переважає особу, яка захищається, володіє прийомами боротьби тощо. За певних обставин неозброєна особа може становити значну небезпеку для життя чи здоров’я.

Встановлення, оцінка та кваліфікація цих обставин у правозастосовчій практиці є досить складними. Наприклад, застосування вогнепальної зброї проти особи, яка наносить удар кулаком. При поверхневому підході це може розцінюватись як явна неспіврозмірність засобів захисту і небезпечності посягання, тобто як перевищення меж необхідної оборони. Але нанесення удару кулаком може потягти наслідки рівнозначні пострілу із пістолета. Наприклад, особа володіє прийомами боксу, східних єдиноборств. Крім того у особи, яка захищається, не залишається часу на аналіз цих обставин, оскільки вона повинна діяти негайно, що є вимогою кримінального закону.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

== Умови, за яких особа не підлягає кримінальній відповідальності ==

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно-небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина четверта статті 36 КК України]).

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено й межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

== Застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 Частина п'ята статті 36 КК України] дає право громадянину на застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту від нападу озброєної особи, групи осіб, при відверненні протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення і, незалежно від тяжкості заподіяної шкоди тому, хто посягає, звільняє його від кримінальної відповідальності.

Однак і за таких умов це право не надає громадянину або особі, яка виконує свої професійні обов’язки по захисту законних інтересів, впевненості у правильності застосування зброї чи інших предметів для самозахисту. За певних обставин особи, які їх застосували під час захисту (наприклад, при відсутності свідків), з потерпілих можуть перетворюватись у підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, бувають менш захищеними, змушені виправдовуватися щодо правомірності своїх дій.

== Корисні посилання ==

* [http://mego.info/матеріал/стаття-36-необхідна-оборона Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73758539 Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 342/538/14-к] (закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є – напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя).
[[[[:Категорія:Кримінальне право]]]]

Необхідна оборона. Особливості кримінально-правового регулювання

2025-10-17T10:36:18Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"]

== Право на необхідну оборону ==

Кожна людина має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4247 стаття 27 Конституції України]), а [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 41] – гарантує непорушність права власності.

'''Необхідна оборона''' - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 статті 36 Кримінального кодексу України]) (далі - КК України).

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина друга статті 36 КК України]).

=== Підстава та ознаки необхідної оборони ===

'''Підстава необхідної оборони''' складається з двох елементів: суспільно небезпечне посягання та необхідність в негайному його відверненні.

Суспільно небезпечним посяганням визнається не тільки кримінально протиправне посягання, а також й будь-яке інше суспільно-небезпечне посягання, що не є кримінальним правопорушенням (наприклад, посягання особи, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, неосудного чи особи, що діє невинувато, тощо).

Воно може полягати не лише у нападі, але й у діях, що не мають характеру нападу у (наприклад, замах на крадіжку). Умовою необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, яке означає, що воно повинно бути наявним, дійсним, реальним, а не в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n164 уяві особи], тобто таким, що фактично розпочалось і ще не закінчилось. Як правило, виявляється воно в активних умисних діях особи, що здійснює посягання: застосування насильства, намагання протиправно заволодіти майном, заподіяти шкоду, перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій тощо.

Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B4%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"] (далі - постанова ВСУ) стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
[[Файл:Необхідна оборона у схемі.jpg|міні|Необхідна оборона у схемі]]
'''Ознаки необхідної оборони:'''

* мета - захист правоохоронюваних інтересів або прав особи, що захищається, іншої особи, суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання;
* спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди - шкода завдається лише тому, хто посягає. Якщо шкода заподіяна іншим особам, вона не підпадає під ознаки необхідної оборони. В цих випадках питання про відповідальність вирішується на загальних підставах або за правилами [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]];
* характер дій того, хто захищається - поведінка при необхідній обороні того, хто захищається, може бути тільки активною, тобто виражатися лише в діях, що можуть проявлятися як у фізичних зусиллях особи, що захищається (наприклад, завдання ударів кулаком), так і використання різноманітних знарядь, предметів, механізмів, пристроїв тощо, причому не тільки тих, що підібрані, виявлені або захоплені на місці захисту, а й тих, що були при особі, яка захищається, або навіть спеціально підготовлені нею для захисту (наприклад, використання ножа або вогнепальної зброї, заздалегідь узятих для захисту, тощо);
* своєчасність оборони - дії особи, що захищається, визнаються правомірними лише у разі, якщо вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання. Якщо посягання вже закінчено і це усвідомлюється потерпілим, стан необхідної оборони виключається, але виникає право на затримання правопорушника. Разом з тим, якщо захист здійснено безпосередньо хоча б і за закінченим посяганням, але для особи, яка обороняється момент закінчення посягання не був ясним, стан необхідної оборони не втрачається;
* cпіврозмірність оборони - заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, а заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) має відповідати двом обставинам, взятим у єдності:
** небезпечності посягання: визначається цінністю блага, яке охороняється законом і на яке спрямоване посягання (життя, здоров’я, власність, тілесна недоторканність, громадський порядок і тощо), та реальною загрозою заподіяння шкоди цьому благу з боку того, хто посягає;
** обстановці захисту: визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для відвернення чи припинення посягання. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, яка захищається, і особи, яка посягає.

== Перевищення меж необхідної оборони ==
Перевищення меж необхідної оборони (ексцес оборони) свідчить про те, що особа, яка захищається, перебуваючи у стані необхідної оборони, порушила вимогу про співрозмірність оборони.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частиною третьою статті 36 КК України] перевищенням меж необхідної оборони визначається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n771 118] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n801 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.

Особа, яка захищається, повинна усвідомлювати про явну невідповідність тяжкої шкоди, яку вона завдає, характеру і ступеню посягання та обстановці захисту. Вирішальним тут є суб’єктивне ставлення особи до заподіяної шкоди, тобто вона має місце при наявності прямого умислу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=5.%20%D0%A9%D0%BE%D0%B1%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8,%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94. пункту 5 постанови ВСУ] для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, повинні враховуватись не лише відповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини, (наприклад, наявність зброї, інших предметів, загрозливі висловлювання, рухи, поведінка, тощо).

Питання про співвідношення суспільно небезпечного посягання і захисних дій вирішується у кожному конкретному випадку. Закон не вимагає, щоб знаряддя чи засоби, які використовуються для захисту були адекватними тим, які застосовує особа, що здійснює посягання, наприклад, вогнепальна зброя проти металевого прута, чи коли той, хто посягає, взагалі не використовує ніяких знарядь, предметів, але за своїм фізичними параметрами переважає особу, яка захищається, володіє прийомами боротьби тощо. За певних обставин неозброєна особа може становити значну небезпеку для життя чи здоров’я.

Встановлення, оцінка та кваліфікація цих обставин у правозастосовчій практиці є досить складними. Наприклад, застосування вогнепальної зброї проти особи, яка наносить удар кулаком. При поверхневому підході це може розцінюватись як явна неспіврозмірність засобів захисту і небезпечності посягання, тобто як перевищення меж необхідної оборони. Але нанесення удару кулаком може потягти наслідки рівнозначні пострілу із пістолета. Наприклад, особа володіє прийомами боксу, східних єдиноборств. Крім того у особи, яка захищається, не залишається часу на аналіз цих обставин, оскільки вона повинна діяти негайно, що є вимогою кримінального закону.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

== Умови, за яких особа не підлягає кримінальній відповідальності ==

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно-небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина четверта статті 36 КК України]).

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено й межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

== Застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 Частина п'ята статті 36 КК України] дає право громадянину на застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту від нападу озброєної особи, групи осіб, при відверненні протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення і, незалежно від тяжкості заподіяної шкоди тому, хто посягає, звільняє його від кримінальної відповідальності.

Однак і за таких умов це право не надає громадянину або особі, яка виконує свої професійні обов’язки по захисту законних інтересів, впевненості у правильності застосування зброї чи інших предметів для самозахисту. За певних обставин особи, які їх застосували під час захисту (наприклад, при відсутності свідків), з потерпілих можуть перетворюватись у підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, бувають менш захищеними, змушені виправдовуватися щодо правомірності своїх дій.

== Корисні посилання ==

* [http://mego.info/матеріал/стаття-36-необхідна-оборона Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73758539 Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 342/538/14-к] (закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є – напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя).
[[[[Index.php?title=Категорія:Кримінальне право|Категорія:Кримінальне право]]]]

Необхідна оборона. Особливості кримінально-правового регулювання

2025-10-17T10:33:57Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"]

== Право на необхідну оборону ==

Кожна людина має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4247 стаття 27 Конституції України]), а [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 41] – гарантує непорушність права власності.

'''Необхідна оборона''' - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 статті 36 Кримінального кодексу України]) (далі - КК України).

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина друга статті 36 КК України]).

=== Підстава та ознаки необхідної оборони ===

'''Підстава необхідної оборони''' складається з двох елементів: суспільно небезпечне посягання та необхідність в негайному його відверненні.

Суспільно небезпечним посяганням визнається не тільки кримінально протиправне посягання, а також й будь-яке інше суспільно-небезпечне посягання, що не є кримінальним правопорушенням (наприклад, посягання особи, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, неосудного чи особи, що діє невинувато, тощо).

Воно може полягати не лише у нападі, але й у діях, що не мають характеру нападу у (наприклад, замах на крадіжку). Умовою необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, яке означає, що воно повинно бути наявним, дійсним, реальним, а не в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n164 уяві особи], тобто таким, що фактично розпочалось і ще не закінчилось. Як правило, виявляється воно в активних умисних діях особи, що здійснює посягання: застосування насильства, намагання протиправно заволодіти майном, заподіяти шкоду, перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій тощо.

Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B4%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"] (далі - постанова ВСУ) стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
[[Файл:Необхідна оборона у схемі.jpg|міні|Необхідна оборона у схемі]]
'''Ознаки необхідної оборони:'''

* мета - захист правоохоронюваних інтересів або прав особи, що захищається, іншої особи, суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання;
* спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди - шкода завдається лише тому, хто посягає. Якщо шкода заподіяна іншим особам, вона не підпадає під ознаки необхідної оборони. В цих випадках питання про відповідальність вирішується на загальних підставах або за правилами [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]];
* характер дій того, хто захищається - поведінка при необхідній обороні того, хто захищається, може бути тільки активною, тобто виражатися лише в діях, що можуть проявлятися як у фізичних зусиллях особи, що захищається (наприклад, завдання ударів кулаком), так і використання різноманітних знарядь, предметів, механізмів, пристроїв тощо, причому не тільки тих, що підібрані, виявлені або захоплені на місці захисту, а й тих, що були при особі, яка захищається, або навіть спеціально підготовлені нею для захисту (наприклад, використання ножа або вогнепальної зброї, заздалегідь узятих для захисту, тощо);
* своєчасність оборони - дії особи, що захищається, визнаються правомірними лише у разі, якщо вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання. Якщо посягання вже закінчено і це усвідомлюється потерпілим, стан необхідної оборони виключається, але виникає право на затримання правопорушника. Разом з тим, якщо захист здійснено безпосередньо хоча б і за закінченим посяганням, але для особи, яка обороняється момент закінчення посягання не був ясним, стан необхідної оборони не втрачається;
* cпіврозмірність оборони - заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, а заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) має відповідати двом обставинам, взятим у єдності:
** небезпечності посягання: визначається цінністю блага, яке охороняється законом і на яке спрямоване посягання (життя, здоров’я, власність, тілесна недоторканність, громадський порядок і тощо), та реальною загрозою заподіяння шкоди цьому благу з боку того, хто посягає;
** обстановці захисту: визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для відвернення чи припинення посягання. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, яка захищається, і особи, яка посягає.

== Перевищення меж необхідної оборони ==
Перевищення меж необхідної оборони (ексцес оборони) свідчить про те, що особа, яка захищається, перебуваючи у стані необхідної оборони, порушила вимогу про співрозмірність оборони.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частиною третьою статті 36 КК України] перевищенням меж необхідної оборони визначається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n771 118] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n801 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.

Особа, яка захищається, повинна усвідомлювати про явну невідповідність тяжкої шкоди, яку вона завдає, характеру і ступеню посягання та обстановці захисту. Вирішальним тут є суб’єктивне ставлення особи до заподіяної шкоди, тобто вона має місце при наявності прямого умислу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=5.%20%D0%A9%D0%BE%D0%B1%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8,%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94. пункту 5 постанови ВСУ] для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, повинні враховуватись не лише відповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини, (наприклад, наявність зброї, інших предметів, загрозливі висловлювання, рухи, поведінка, тощо).

Питання про співвідношення суспільно небезпечного посягання і захисних дій вирішується у кожному конкретному випадку. Закон не вимагає, щоб знаряддя чи засоби, які використовуються для захисту були адекватними тим, які застосовує особа, що здійснює посягання, наприклад, вогнепальна зброя проти металевого прута, чи коли той, хто посягає, взагалі не використовує ніяких знарядь, предметів, але за своїм фізичними параметрами переважає особу, яка захищається, володіє прийомами боротьби тощо. За певних обставин неозброєна особа може становити значну небезпеку для життя чи здоров’я.

Встановлення, оцінка та кваліфікація цих обставин у правозастосовчій практиці є досить складними. Наприклад, застосування вогнепальної зброї проти особи, яка наносить удар кулаком. При поверхневому підході це може розцінюватись як явна неспіврозмірність засобів захисту і небезпечності посягання, тобто як перевищення меж необхідної оборони. Але нанесення удару кулаком може потягти наслідки рівнозначні пострілу із пістолета. Наприклад, особа володіє прийомами боксу, східних єдиноборств. Крім того у особи, яка захищається, не залишається часу на аналіз цих обставин, оскільки вона повинна діяти негайно, що є вимогою кримінального закону.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

== Умови, за яких особа не підлягає кримінальній відповідальності ==

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно-небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина четверта статті 36 КК України]).

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено й межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

== Застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 Частина п'ята статті 36 КК України] дає право громадянину на застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту від нападу озброєної особи, групи осіб, при відверненні протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення і, незалежно від тяжкості заподіяної шкоди тому, хто посягає, звільняє його від кримінальної відповідальності.

Однак і за таких умов це право не надає громадянину або особі, яка виконує свої професійні обов’язки по захисту законних інтересів, впевненості у правильності застосування зброї чи інших предметів для самозахисту. За певних обставин особи, які їх застосували під час захисту (наприклад, при відсутності свідків), з потерпілих можуть перетворюватись у підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, бувають менш захищеними, змушені виправдовуватися щодо правомірності своїх дій.

== Корисні посилання ==

* [http://mego.info/матеріал/стаття-36-необхідна-оборона Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73758539 Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 342/538/14-к] (закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є – напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя).
<nowiki>[[Категорія:Кримінальне право]]</nowiki>

Необхідна оборона. Особливості кримінально-правового регулювання

2025-10-17T10:28:23Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"]

== Право на необхідну оборону ==

Кожна людина має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4247 стаття 27 Конституції України]), а [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 41] – гарантує непорушність права власності.

'''Необхідна оборона''' - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 статті 36 Кримінального кодексу України]) (далі - КК України).

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина друга статті 36 КК України]).

=== Підстава та ознаки необхідної оборони ===

'''Підстава необхідної оборони''' складається з двох елементів: суспільно небезпечне посягання та необхідність в негайному його відверненні.

Суспільно небезпечним посяганням визнається не тільки кримінально протиправне посягання, а також й будь-яке інше суспільно-небезпечне посягання, що не є кримінальним правопорушенням (наприклад, посягання особи, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, неосудного чи особи, що діє невинувато, тощо).

Воно може полягати не лише у нападі, але й у діях, що не мають характеру нападу у (наприклад, замах на крадіжку). Умовою необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, яке означає, що воно повинно бути наявним, дійсним, реальним, а не в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n164 уяві особи], тобто таким, що фактично розпочалось і ще не закінчилось. Як правило, виявляється воно в активних умисних діях особи, що здійснює посягання: застосування насильства, намагання протиправно заволодіти майном, заподіяти шкоду, перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій тощо.

Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B4%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"] (далі - постанова ВСУ) стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
[[Файл:Необхідна оборона у схемі.jpg|міні|Необхідна оборона у схемі]]
'''Ознаки необхідної оборони:'''

* мета - захист правоохоронюваних інтересів або прав особи, що захищається, іншої особи, суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання;
* спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди - шкода завдається лише тому, хто посягає. Якщо шкода заподіяна іншим особам, вона не підпадає під ознаки необхідної оборони. В цих випадках питання про відповідальність вирішується на загальних підставах або за правилами [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]];
* характер дій того, хто захищається - поведінка при необхідній обороні того, хто захищається, може бути тільки активною, тобто виражатися лише в діях, що можуть проявлятися як у фізичних зусиллях особи, що захищається (наприклад, завдання ударів кулаком), так і використання різноманітних знарядь, предметів, механізмів, пристроїв тощо, причому не тільки тих, що підібрані, виявлені або захоплені на місці захисту, а й тих, що були при особі, яка захищається, або навіть спеціально підготовлені нею для захисту (наприклад, використання ножа або вогнепальної зброї, заздалегідь узятих для захисту, тощо);
* своєчасність оборони - дії особи, що захищається, визнаються правомірними лише у разі, якщо вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання. Якщо посягання вже закінчено і це усвідомлюється потерпілим, стан необхідної оборони виключається, але виникає право на затримання правопорушника. Разом з тим, якщо захист здійснено безпосередньо хоча б і за закінченим посяганням, але для особи, яка обороняється момент закінчення посягання не був ясним, стан необхідної оборони не втрачається;
* cпіврозмірність оборони - заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, а заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) має відповідати двом обставинам, взятим у єдності:
** небезпечності посягання: визначається цінністю блага, яке охороняється законом і на яке спрямоване посягання (життя, здоров’я, власність, тілесна недоторканність, громадський порядок і тощо), та реальною загрозою заподіяння шкоди цьому благу з боку того, хто посягає;
** обстановці захисту: визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для відвернення чи припинення посягання. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, яка захищається, і особи, яка посягає.

== Перевищення меж необхідної оборони ==
Перевищення меж необхідної оборони (ексцес оборони) свідчить про те, що особа, яка захищається, перебуваючи у стані необхідної оборони, порушила вимогу про співрозмірність оборони.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частиною третьою статті 36 КК України] перевищенням меж необхідної оборони визначається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n771 118] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n801 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.

Особа, яка захищається, повинна усвідомлювати про явну невідповідність тяжкої шкоди, яку вона завдає, характеру і ступеню посягання та обстановці захисту. Вирішальним тут є суб’єктивне ставлення особи до заподіяної шкоди, тобто вона має місце при наявності прямого умислу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=5.%20%D0%A9%D0%BE%D0%B1%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8,%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94. пункту 5 постанови ВСУ] для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, повинні враховуватись не лише відповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини, (наприклад, наявність зброї, інших предметів, загрозливі висловлювання, рухи, поведінка, тощо).

Питання про співвідношення суспільно небезпечного посягання і захисних дій вирішується у кожному конкретному випадку. Закон не вимагає, щоб знаряддя чи засоби, які використовуються для захисту були адекватними тим, які застосовує особа, що здійснює посягання, наприклад, вогнепальна зброя проти металевого прута, чи коли той, хто посягає, взагалі не використовує ніяких знарядь, предметів, але за своїм фізичними параметрами переважає особу, яка захищається, володіє прийомами боротьби тощо. За певних обставин неозброєна особа може становити значну небезпеку для життя чи здоров’я.

Встановлення, оцінка та кваліфікація цих обставин у правозастосовчій практиці є досить складними. Наприклад, застосування вогнепальної зброї проти особи, яка наносить удар кулаком. При поверхневому підході це може розцінюватись як явна неспіврозмірність засобів захисту і небезпечності посягання, тобто як перевищення меж необхідної оборони. Але нанесення удару кулаком може потягти наслідки рівнозначні пострілу із пістолета. Наприклад, особа володіє прийомами боксу, східних єдиноборств. Крім того у особи, яка захищається, не залишається часу на аналіз цих обставин, оскільки вона повинна діяти негайно, що є вимогою кримінального закону.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

== Умови, за яких особа не підлягає кримінальній відповідальності ==

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно-небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина четверта статті 36 КК України]).

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено й межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

== Застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 Частина п'ята статті 36 КК України] дає право громадянину на застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту від нападу озброєної особи, групи осіб, при відверненні протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення і, незалежно від тяжкості заподіяної шкоди тому, хто посягає, звільняє його від кримінальної відповідальності.

Однак і за таких умов це право не надає громадянину або особі, яка виконує свої професійні обов’язки по захисту законних інтересів, впевненості у правильності застосування зброї чи інших предметів для самозахисту. За певних обставин особи, які їх застосували під час захисту (наприклад, при відсутності свідків), з потерпілих можуть перетворюватись у підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, бувають менш захищеними, змушені виправдовуватися щодо правомірності своїх дій.

== Корисні посилання ==

* [http://mego.info/матеріал/стаття-36-необхідна-оборона Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73758539 Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 342/538/14-к] (закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є – напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя).
[[[[Index.php?title=Категорія:Кримінальне право|Категорія:Кримінальне право]]]]

Необхідна оборона. Особливості кримінально-правового регулювання

2025-10-17T10:25:42Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"]

== Право на необхідну оборону ==

Кожна людина має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4247 стаття 27 Конституції України]), а [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text стаття 41] – гарантує непорушність права власності.

'''Необхідна оборона''' - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 статті 36 Кримінального кодексу України]) (далі - КК України).

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно-небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина друга статті 36 КК України]).

=== Підстава та ознаки необхідної оборони ===

'''Підстава необхідної оборони''' складається з двох елементів: суспільно небезпечне посягання та необхідність в негайному його відверненні.

Суспільно небезпечним посяганням визнається не тільки кримінально протиправне посягання, а також й будь-яке інше суспільно-небезпечне посягання, що не є кримінальним правопорушенням (наприклад, посягання особи, що не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, неосудного чи особи, що діє невинувато, тощо).

Воно може полягати не лише у нападі, але й у діях, що не мають характеру нападу у (наприклад, замах на крадіжку). Умовою необхідної оборони є наявність суспільно небезпечного посягання, яке означає, що воно повинно бути наявним, дійсним, реальним, а не в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n164 уяві особи], тобто таким, що фактично розпочалось і ще не закінчилось. Як правило, виявляється воно в активних умисних діях особи, що здійснює посягання: застосування насильства, намагання протиправно заволодіти майном, заподіяти шкоду, перешкодити нормальній роботі підприємств, установ, організацій тощо.

Як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=%D0%A1%D0%BB%D1%96%D0%B4%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0,%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону"] (далі - постанова ВСУ) стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання.
[[Файл:Необхідна оборона у схемі.jpg|міні|Необхідна оборона у схемі]]
'''Ознаки необхідної оборони:'''

* мета - захист правоохоронюваних інтересів або прав особи, що захищається, іншої особи, суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання;
* спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди - шкода завдається лише тому, хто посягає. Якщо шкода заподіяна іншим особам, вона не підпадає під ознаки необхідної оборони. В цих випадках питання про відповідальність вирішується на загальних підставах або за правилами [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]];
* характер дій того, хто захищається - поведінка при необхідній обороні того, хто захищається, може бути тільки активною, тобто виражатися лише в діях, що можуть проявлятися як у фізичних зусиллях особи, що захищається (наприклад, завдання ударів кулаком), так і використання різноманітних знарядь, предметів, механізмів, пристроїв тощо, причому не тільки тих, що підібрані, виявлені або захоплені на місці захисту, а й тих, що були при особі, яка захищається, або навіть спеціально підготовлені нею для захисту (наприклад, використання ножа або вогнепальної зброї, заздалегідь узятих для захисту, тощо);
* своєчасність оборони - дії особи, що захищається, визнаються правомірними лише у разі, якщо вони були вчинені протягом усього часу здійснення посягання. Якщо посягання вже закінчено і це усвідомлюється потерпілим, стан необхідної оборони виключається, але виникає право на затримання правопорушника. Разом з тим, якщо захист здійснено безпосередньо хоча б і за закінченим посяганням, але для особи, яка обороняється момент закінчення посягання не був ясним, стан необхідної оборони не втрачається;
* cпіврозмірність оборони - заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна бути необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, а заподіяна тому, хто посягає, тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження) має відповідати двом обставинам, взятим у єдності:
** небезпечності посягання: визначається цінністю блага, яке охороняється законом і на яке спрямоване посягання (життя, здоров’я, власність, тілесна недоторканність, громадський порядок і тощо), та реальною загрозою заподіяння шкоди цьому благу з боку того, хто посягає;
** обстановці захисту: визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для відвернення чи припинення посягання. Характер такої обстановки залежить від реального співвідношення сил, можливостей і засобів особи, яка захищається, і особи, яка посягає.

== Перевищення меж необхідної оборони ==
Перевищення меж необхідної оборони (ексцес оборони) свідчить про те, що особа, яка захищається, перебуваючи у стані необхідної оборони, порушила вимогу про співрозмірність оборони.

За [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частиною третьою статті 36 КК України] перевищенням меж необхідної оборони визначається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n771 118] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n801 124 КК України]. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.

Особа, яка захищається, повинна усвідомлювати про явну невідповідність тяжкої шкоди, яку вона завдає, характеру і ступеню посягання та обстановці захисту. Вирішальним тут є суб’єктивне ставлення особи до заподіяної шкоди, тобто вона має місце при наявності прямого умислу.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02#Text:~:text=5.%20%D0%A9%D0%BE%D0%B1%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8,%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94. пункту 5 постанови ВСУ] для того, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, повинні враховуватись не лише відповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини, (наприклад, наявність зброї, інших предметів, загрозливі висловлювання, рухи, поведінка, тощо).

Питання про співвідношення суспільно небезпечного посягання і захисних дій вирішується у кожному конкретному випадку. Закон не вимагає, щоб знаряддя чи засоби, які використовуються для захисту були адекватними тим, які застосовує особа, що здійснює посягання, наприклад, вогнепальна зброя проти металевого прута, чи коли той, хто посягає, взагалі не використовує ніяких знарядь, предметів, але за своїм фізичними параметрами переважає особу, яка захищається, володіє прийомами боротьби тощо. За певних обставин неозброєна особа може становити значну небезпеку для життя чи здоров’я.

Встановлення, оцінка та кваліфікація цих обставин у правозастосовчій практиці є досить складними. Наприклад, застосування вогнепальної зброї проти особи, яка наносить удар кулаком. При поверхневому підході це може розцінюватись як явна неспіврозмірність засобів захисту і небезпечності посягання, тобто як перевищення меж необхідної оборони. Але нанесення удару кулаком може потягти наслідки рівнозначні пострілу із пістолета. Наприклад, особа володіє прийомами боксу, східних єдиноборств. Крім того у особи, яка захищається, не залишається часу на аналіз цих обставин, оскільки вона повинна діяти негайно, що є вимогою кримінального закону.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

== Умови, за яких особа не підлягає кримінальній відповідальності ==

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно-небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 частина четверта статті 36 КК України]).

Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено й межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

== Застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n158 Частина п'ята статті 36 КК України] дає право громадянину на застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту від нападу озброєної особи, групи осіб, при відверненні протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення і, незалежно від тяжкості заподіяної шкоди тому, хто посягає, звільняє його від кримінальної відповідальності.

Однак і за таких умов це право не надає громадянину або особі, яка виконує свої професійні обов’язки по захисту законних інтересів, впевненості у правильності застосування зброї чи інших предметів для самозахисту. За певних обставин особи, які їх застосували під час захисту (наприклад, при відсутності свідків), з потерпілих можуть перетворюватись у підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, бувають менш захищеними, змушені виправдовуватися щодо правомірності своїх дій.

== Корисні посилання ==

* [http://mego.info/матеріал/стаття-36-необхідна-оборона Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/73758539 Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 342/538/14-к] (закон передбачає винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Цими винятками є – напад озброєної особи, напад групи осіб або протиправне насильницьке вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя).
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне право]]

Процес доказування та збирання доказів у кримінальному провадженні

2025-10-17T09:43:32Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v012p710-11#n54 Рішення Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
== Сутність доказування у кримінальному провадженні ==
'''Доказування''' полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 статті 91] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Процес доказування нерозривно пов'язаний із конституційними гарантіями прав людини, зокрема, з принципом '''презумпції невинуватості'''. Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4373 статтею 62] Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

'''Кримінальному провадженні підлягають доказуванню:'''
# подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
# винуватість обвинуваченого у вчиненні цього правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
# вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
# обставини, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
# обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
# обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
# обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 статті 91] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
Процес доказування, під час якого відбувається відтворення реальної картини події правопорушення, з'ясування її суті (опанування достовірними знаннями про юридично значимі факти), супроводжується прийняттям відповідних процесуальних рішень. Крім цього, він складається з комплексу процесуальних дій і відносин, які можна згрупувати в окремі відносно самостійні елементи:

♦ '''висунення версії''' (обґрунтоване припущення щодо окремого факту або групи фактів, які мають або можуть мати значення для кримінального провадження і пояснення про походження цих фактів, їх зв'язок між собою та зміст, що слугує цілям встановлення об'єктивної істини). У системі доказування висунення версій найбільш характерне для початкової стадії провадження, пов'язаної з розкриттям правопорушення та викриттям осіб, винних у його вчиненні (у кожному провадженні є щонайменше дві версії);

♦ '''збирання доказів''' (діяльність сторін із пошуку та виявлення носіїв доказової інформації стосовно події правопорушення, пов'язаних з нею обставин, вилучення та фіксації (закріплення) цієї інформації, а також вжиття заходів до її збереження відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Докази можуть бути:
* залежно від відношення до предмета доказування:
# прямі (безпосередньо вказують на саму кримінально-правову дію, час, місце, спосіб її вчинення, на того, хто її вчинив, і на особу потерпілого);
# побічні (непрямі) (вказують на обставини, із яких можна зробити висновок про інші факти, що встановлюються у кримінальному провадженні);
* за джерелом формування:
# первинні (наприклад, показання свідка, який був очевидцем вчинення кримінального правопорушення, оригінал документа);
# похідні (наприклад, копії документів, виготовлені на місці події, відбитки слідів тощо);
* стосовно предмета обвинувачення:
# обвинувальні (докази, які вказують на обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення певною особою або обтяжують її покарання);
# виправдувальні (докази, що спростовують вчинення кримінального правопорушення певною особою або пом’якшують її покарання);
* за процесуальною формою:
# показання;
# речові докази;
# документи;
# висновки експертів.
♦ '''перевірка доказів''' (проводиться шляхом їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій з метою пошуку нових доказів, підтвердження або спростування раніше зібраних доказів);

♦ '''оцінка доказів''' (здійснювана в логічних формах розумова діяльність суб'єктів кримінального процесу, які за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1098 стаття 94] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
== Суб'єкти доказування у кримінальному провадженні ==
Суб'єктів доказування умовно можна поділити на дві групи:
* службові особи правоохоронних органів, які зобов'язані висувати версії, збирати, перевіряти, оцінювати й використовувати докази: слідчий, керівник органу досудового розслідування, оперативні й інші підрозділи правоохоронних органів, прокурор - відповідно до наданої компетенції;
* зацікавлені особи - учасники кримінального провадження, які мають право брати участь у доказуванні: підозрюваний, обвинувачений, захисник, їх законний представник, потерпілий та інші суб'єкти, заінтересовані у результатах вирішення кримінального провадження.
== Процесуальний порядок збирання доказів сторонами кримінального провадження ==
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Водночас сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1092 стаття 93] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

=== [[Порядок ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування|Ініціювання збирання доказів стороною захисту]] ===
Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.

Рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути оскаржені особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником (пункт 7 частини першої статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України])

(''Положення частини третьої статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020'') Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5735 91] частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. (''Положення частини третьої статті 309 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] щодо заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 5-р/2020 від 17.03.2020).''

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина восьма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1102 статті 95] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). Ці пояснення можуть використовуватися стороною захисту (потерпілим) в обґрунтування своїх доводів при заявленні клопотань, впливаючи на результати вирішення цих клопотань слідчим та прокурором.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2097 статті 223] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). '''Слідчі (розшукові) дії''' мають детально регламентовану законом процесуальну форму, дотримання якої надає певні гарантії одержання достовірних доказів у кримінальному провадженні.

[[Негласні слідчі (розшукові) дії|'''Негласні слідчі (розшукові) дії''']] - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи яких не підлягають розголошенню (за винятком випадків, передбачених КПК (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2295 статті 246] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2369 статті 256] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до '''Єдиного реєстру досудових розслідувань''' (за винятком огляду місця події у невідкладних випадках чи здійснення розслідування на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України) та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2868 статті 333] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Будь-які слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (частина восьма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2097 статті 223] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

'''Зберігання речових доказів слідчим''', прокурором здійснюється у встановленому [[Порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів|порядку]].
== Див. також ==
* [[Порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів]]
* [[Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні]]
* [[Негласні слідчі (розшукові) дії]]
* [[Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій]]
* [[Порядок ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Процес доказування та збирання доказів у кримінальному провадженні

2025-10-17T08:14:22Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0918-17 Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 липня 2017 року № 570 "Про організацію діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України"]
== Сутність доказування у кримінальному провадженні ==
'''Доказування''' полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 статті 91] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). '''Кримінальному провадженні підлягають доказуванню:'''
# подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
# винуватість обвинуваченого у вчиненні цього правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
# вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
# обставини, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
# обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
# обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
# обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1081 статті 91] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
Процес доказування, під час якого відбувається відтворення реальної картини події правопорушення, з'ясування її суті (опанування достовірними знаннями про юридично значимі факти), супроводжується прийняттям відповідних процесуальних рішень. Крім цього, він складається з комплексу процесуальних дій і відносин, які можна згрупувати в окремі відносно самостійні елементи:

♦ '''висунення версії''' (обґрунтоване припущення щодо окремого факту або групи фактів, які мають або можуть мати значення для кримінального провадження і пояснення про походження цих фактів, їх зв'язок між собою та зміст, що слугує цілям встановлення об'єктивної істини). У системі доказування висунення версій найбільш характерне для початкової стадії провадження, пов'язаної з розкриттям правопорушення та викриттям осіб, винних у його вчиненні (у кожному провадженні є щонайменше дві версії);

♦ '''збирання доказів''' (діяльність сторін із пошуку та виявлення носіїв доказової інформації стосовно події правопорушення, пов'язаних з нею обставин, вилучення та фіксації (закріплення) цієї інформації, а також вжиття заходів до її збереження відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Докази можуть бути:
* залежно від відношення до предмета доказування:
# прямі (безпосередньо вказують на саму кримінально-правову дію, час, місце, спосіб її вчинення, на того, хто її вчинив, і на особу потерпілого);
# побічні (непрямі) (вказують на обставини, із яких можна зробити висновок про інші факти, що встановлюються у кримінальному провадженні);
* за джерелом формування:
# первинні (наприклад, показання свідка, який був очевидцем вчинення кримінального правопорушення, оригінал документа);
# похідні (наприклад, копії документів, виготовлені на місці події, відбитки слідів тощо);
* стосовно предмета обвинувачення:
# обвинувальні (докази, які вказують на обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення певною особою або обтяжують її покарання);
# виправдувальні (докази, що спростовують вчинення кримінального правопорушення певною особою або пом’якшують її покарання);
* за процесуальною формою:
# показання;
# речові докази;
# документи;
# висновки експертів.
♦ '''перевірка доказів''' (проводиться шляхом їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій з метою пошуку нових доказів, підтвердження або спростування раніше зібраних доказів);

♦ '''оцінка доказів''' (здійснювана в логічних формах розумова діяльність суб'єктів кримінального процесу, які за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1098 стаття 94] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).
== Суб'єкти доказування у кримінальному провадженні ==
Суб'єктів доказування умовно можна поділити на дві групи:
* службові особи правоохоронних органів, які зобов'язані висувати версії, збирати, перевіряти, оцінювати й використовувати докази: слідчий, керівник органу досудового розслідування, оперативні й інші підрозділи правоохоронних органів, прокурор - відповідно до наданої компетенції;
* зацікавлені особи - учасники кримінального провадження, які мають право брати участь у доказуванні: підозрюваний, обвинувачений, захисник, їх законний представник, потерпілий та інші суб'єкти, заінтересовані у результатах вирішення кримінального провадження.
== Процесуальний порядок збирання доказів сторонами кримінального провадження ==
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України].

Водночас сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1092 стаття 93] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

=== [[Порядок ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування|Ініціювання збирання доказів стороною захисту]] ===
Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.

Рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути оскаржені особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником (пункт 7 частини першої статті 303 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України])

(''Положення частини третьої статті 307 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020'') Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5735 91] частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. (''Положення частини третьої статті 309 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України] щодо заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 5-р/2020 від 17.03.2020).''

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина восьма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1102 статті 95] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). Ці пояснення можуть використовуватися стороною захисту (потерпілим) в обґрунтування своїх доводів при заявленні клопотань, впливаючи на результати вирішення цих клопотань слідчим та прокурором.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2097 статті 223] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). '''Слідчі (розшукові) дії''' мають детально регламентовану законом процесуальну форму, дотримання якої надає певні гарантії одержання достовірних доказів у кримінальному провадженні.

[[Негласні слідчі (розшукові) дії|'''Негласні слідчі (розшукові) дії''']] - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи яких не підлягають розголошенню (за винятком випадків, передбачених КПК (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2295 статті 246] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]). Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (частина перша [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2369 статті 256] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до '''Єдиного реєстру досудових розслідувань''' (за винятком огляду місця події у невідкладних випадках чи здійснення розслідування на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України) та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2868 статті 333] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]. Будь-які слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (частина восьма [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2097 статті 223] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

'''Зберігання речових доказів слідчим''', прокурором здійснюється у встановленому [[Порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів|порядку]].
== Див. також ==
* [[Порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів]]
* [[Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні]]
* [[Негласні слідчі (розшукові) дії]]
* [[Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій]]
* [[Порядок ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій на стадії досудового розслідування]]
[[index.php?title=Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Правоохоронні органи]]

Відповідальність за незаконне збагачення

2025-09-20T18:18:28Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2541 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 Закон України "Про запобігання корупції"]
== Що варто розуміти під незаконним збагаченням особи? ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 ст. 3685 Кримінального кодексу України] під незаконним збагаченням варто розуміти набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи. 
Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n26 пункті 1] та у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n1969 підпункті "ґ"] пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n2 Про запобігання корупції]". 
Під набуттям активів слід розуміти набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 
Під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов’язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

== Що відноситься до законних доходів особи? ==
'''Під законними доходами особи слід розуміти доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема визначених пунктами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n459 7] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n461 8] частини першої статті 46 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n2 "Про запобігання корупції"].'''

Так, до законних доходів особи відносяться доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

== Визнання активів необґрунтованими, відповідальність за незаконне збагачення ==
Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються [https://hcac.court.gov.ua/hcac/info_sud/competence/ Вищим антикорупційним судом] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6195 стаття 23 Цивільного процесуального кодексу України]).

Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.

Позов пред’являється щодо:

* активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/263-20#n2 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів]", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п’ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 статтею 3685] Кримінального кодексу України;
* активів, набутих після дня набрання чинності Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/263-20#n2 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів]", якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п’ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 статтею 3685] Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2541 пунктів 3], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2542 4], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2543 5], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2546 8], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n5894 10] частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;
* доходів, отриманих від активів, зазначених в двох попередніх пунктах.

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред’явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8233 стаття 290 Цивільного процесуального кодексу України]).

У разі якщо ухвалення судового рішення щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може вплинути на права та обов’язки третіх осіб щодо таких активів, позивач зобов’язаний одночасно з пред’явленням позову повідомити про це таких третіх осіб і подати до суду заяву про залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. 
Судом апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 Статтею ст. 3685 Кримінального кодексу України] передбачена кримінальна '''відповідальність''' за незаконне збагачення у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідальність за незаконне збагачення

2025-09-20T18:15:07Z

Kuksa.Olha:

Судова експертиза у кримінальному процесі

2025-09-01T18:18:37Z

Kuksa.Olha:

==Нормативна база==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/710-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710 "Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5 "Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах"]
==Поняття та види судової експертизи==
'''Судова експертиза''' – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n13 ст. 1] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n2 Закону України «Про судову експертизу»]) .

'''Основні види (підвиди) експертизи:'''
* Криміналістична: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; техногенних вибухів; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів та виробів з них; наявності шкідливих речовин (пестицидів) у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин; вибухових речовин, продуктів вибуху (пострілу)); біологічна.
* Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; експертиза електронних комунікацій, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна експертиза. Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту.
* Економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.
* Товарознавча: машин, обладнання, сировини та споживчих товарів; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння.
* Експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.
* Психологічна.
* Мистецтвознавча.
* Військова.
* Судово-ветеринарна.
* Гемологічна.
* Історико-археологічна.
З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики щодо вирішення питань, які потребують застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань, експертними установами організовується проведення інших видів експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), у тому числі й тих, що перебувають у стадії наукової розробки.

Згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

'''Первинною''' є експертиза, коли об’єкт досліджується вперше.

'''Додатковою''' є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об’єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

'''Повторною''' є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

'''Комісійною''' є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

'''Комплексною''' є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
==Підстави проведення судової експертизи==
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Підставою для отримання висновку спеціаліста при з'ясуванні обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n48 ст. 7-1 Закону України "Про судову експертизу"]).

Слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2256 ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України]).

== Експертні установи==
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12/ed20250101#Text Законом України "Про судову експертизу"] .

До державних спеціалізованих установ належать:
* науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
* науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;
* експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. (частина 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12/ed20250101#n65 статті 10] Закону України "Про судову експертизу").
{| class="wikitable"
!'''Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n38 стаття 7 Закону України "Про судову експертизу"]).
|}
== Строк проведення експертизи ==
Згідно пункту 1.13 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень] '''строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи''' (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і '''не повинен перевищувати 90 календарних днів.'''

У випадках, коли визначені законом строки є меншими ніж строки проведення судової експертизи, передбачені зазначеною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 Інструкцією], строк проведення судової експертизи не може перевищувати визначені законом строки.

У разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

Час попереднього вивчення матеріалів не повинен перевищувати п’ятнадцяти робочих днів.

У разі відмови органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у погодженні запропонованого розумного строку проведення експертизи матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб’єктам судово-експертної діяльності, визначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n38 статті 7 Закону України «Про судову експертизу»].

Якщо протягом 30 календарних днів з дня направлення листа щодо погодження більшого строку проведення експертизи відповіді від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не отримано, запропонований строк вважається погодженим.

У разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об’єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об’єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
== Оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень)==
Згідно розділу III [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень] експертиза (дослідження) проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та зазначеної [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Інструкції], а у випадку проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) для державної реєстрації геномної інформації людини - після подання документів та біологічного матеріалу людини, оформлених відповідно до законодавства у цій сфері.

'''До експертної установи (експерту) надаються:'''
* документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження);
* об’єкти;
* зразки для порівняльного дослідження;
* за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).
'''У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані:'''
* місце й дата винесення постанови чи ухвали;
* посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта);
* назва суду;
* назва справи та її номер;
* обставини справи, які мають значення для проведення експертизи;
* підстави для призначення експертизи;
* прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові;
* перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи);
* інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об’єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки. Якщо під час проведення експертизи об'єкт (об'єкти) дослідження може(уть) бути пошкоджений(і) або знищений(і), у документі про призначення експертизи (залучення експерта) повинен міститися дозвіл на його пошкодження або знищення.
== Якщо об'єкт дослідження не може бути представлений експертові==
Коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об’єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). 
== Фінансування судово-експертної діяльності==
Проведення науково-дослідними установами судових експертиз наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, суду та у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.

Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень судово-медичними та судово-психіатричними установами здійснюється за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету, за винятком випадків, передбачених частиною 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12/ed20250101#n105 статті 15] Закону України "Про судову експертизу"

Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється '''за рахунок замовника.'''

Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров’я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється '''за рахунок замовника.'''

Державні спеціалізовані установи, а також фахівці, що не є працівниками цих установ, виконують інші роботи '''на договірних засадах.'''
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]
[[Категорія: Слідчі дії]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Правнича допомога

2025-08-19T16:15:10Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n9697 Цивільний процесуальний кодекс України] (далі - ЦПК України)
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n12675 Кодекс адміністративного судочинства України] (далі - КАС України)

== Право на професійну правничу допомогу ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статті 59] Конституції України '''кожен має право на професійну правничу допомогу'''. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

'''Правнича допомога''' - це надання правничих послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Правничі послуги включають надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.

'''Представництво в суді''', як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6153 стаття 15 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9659 стаття 16 КАС України])

Крім того, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статті 59] Конституції України у випадках, передбачених законом, правнича допомога надається безоплатно.

==Поняття безоплатної правничої допомоги==
[[Файл:Порядок звернення до МЦ або бюро для отримання БПД.jpg|міні|Порядок звернення до Центру для отримання БПД]]
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел

Право на безоплатну правничу допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну '''первинну правничу допомогу''', а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну '''вторинну правничу допомогу''' у випадках, передбачених Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Про безоплатну правничу допомогу]" (далі - Закон). [[Файл:Безоплатна правова допомога.png|міні]]
==Безоплатна первинна правнича допомога==
'''Безоплатна первинна правнича допомога''' - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи та обов’язки, порядок їх реалізації та виконання, відновлення прав у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
{| class="wikitable"
|Безоплатна '''первинна правнича допомога''' включає такі види правничих послуг:
|
* надання правової інформації;
*надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
*складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
*надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.
|}
===Суб'єкти права на безоплатну первинну правничу допомогу===
Право на безоплатну '''первинну''' правничу допомогу згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституцією України] та Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Про безоплатну правничу допомогу]" мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
===Суб'єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги===
Суб'єктами надання безоплатної первинної правничої допомоги в Україні є:
#органи виконавчої влади;
#органи місцевого самоврядування;
#центри з надання безоплатної правничої допомоги;
#спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги, утворені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади;
#юридичні особи приватного права, які мають право надавати правничу допомогу, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку;
#адвокати та інші фахівці у відповідній галузі права, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
==Безоплатна вторинна правнича допомога==
'''Безоплатна вторинна правнича допомога''' - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі '''види правничих послуг''':

#захист;
#здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
#складення документів процесуального характеру.

===Суб'єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу===
Згідно статті 14 Закону право на безоплатну '''вторинну правничу допомогу''' мають такі категорії осіб:
*повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0714-24#n14 методики], затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"] і "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю]", у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону;
*діти - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 цього Закону;
*особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону;
*особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону;
*особи, які відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] вважаються затриманими, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 цього Закону, а також на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктом 2] частини другої статті 13 Закону, у разі якщо такі особи є заявниками, визнані потерпілими або є свідками в іншому кримінальному провадженні, у зв’язку з незаконністю такого затримання, у разі порушення прав затриманої особи, застосування насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження під час затримання, до завершення відповідних проваджень;
*особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, а також на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктом 2] частини другої статті 13 Закону, у разі застосування до таких осіб насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження під час перебування під вартою;
*особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] залучається захисник для здійснення захисту за призначенням, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, а також на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктом 2] частини другої статті 13 Закону, у разі застосування до таких осіб насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження;
*особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] залучається захисник для проведення окремої процесуальної дії, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону;
*особи, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону;
*особи, на яких поширюється дія Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту]", - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою;
*іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з моменту затримання;
*особи, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з дня подання особою заяви про визнання особою без громадянства до прийняття остаточного рішення за заявою, а також під час оскарження відмови про визнання особою без громадянства, отримання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на тимчасове чи постійне проживання;
*особи, які не мають документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з оформленням та видачею таких документів;
*внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону;
*особи, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, що пов’язані з оскарженням рішення про відмову в отриманні довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання зазначеної довідки або з питань, пов’язаних із встановленням фактів, що мають юридичне значення стосовно таких осіб;
*громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території або на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (у тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України;
*ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону;
*особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]", - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, що пов’язані з отриманням такого статусу;
*особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, та особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону;
*особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, що пов’язані з реабілітацією;
*особи, які постраждали від торгівлі людьми, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17 Про протидію торгівлі людьми]";
*особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених законами України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Про запобігання та протидію домашньому насильству]" і "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15 Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків]";
*потерпілі від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень;
*особи, стосовно яких суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною; поновлення цивільної дієздатності недієздатних фізичних осіб та фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, звільнення від повноважень опікунів чи піклувальників таких осіб, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;
*особи, стосовно яких суд розглядає справи про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку або примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;
*викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням;
*особи, які повідомили про активи, зазначені у пунктах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#n77 1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#n77 11] частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням;
*особи, стосовно яких згідно із Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20 Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей]" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону, на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
*близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав чи інтересів та/або прав чи інтересів особи, зниклої безвісти за особливих обставин, визначених Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";
*громадяни України, які звернулися з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з відновленням втрачених документів, необхідних для отримання компенсації відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2923-20 Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України]", - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають таке саме право на безоплатну вторинну правничу допомогу, як і громадяни України, крім винятків, встановлених Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, які перебувають під юрисдикцією іноземної держави, з якою Україна уклала відповідний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу на підставах та в порядку, передбачених відповідним міжнародним договором України.

Суб’єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої статті 14 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Про безоплатну правничу допомогу]", мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.

===Суб'єкти надання безоплатної вторинної правничої допомоги===
[[Файл:Отримання БПД за кордоном.png|міні|Отримання БПД за кордоном]]
Суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є:
#центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
#адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
===Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги===
Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
#особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n396 частинами першою - третьою] статті 14 Закону;
#особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу;
#вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством;
#особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання;
#особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n428 частини четвертої] статті 14 Закону;
#особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги.
У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги на цій підставі, до рішення про відмову додається письмове роз'яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

===Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17/ed20240628#n171 статті 23] Закону надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у разі якщо:
#особою подано неправдиві відомості з метою віднесення її до однієї з категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу ''(у разі припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до цього пункту 1 особа, яка отримувала таку допомогу, зобов’язана відшкодувати вартість фактичних витрат, пов’язаних з наданням допомоги);''
#обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до однієї з категорій осіб, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n396 частинами першою - третьою] статті 14 Закону, припинили своє існування;
#особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до Закону ''(рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом або працівником центру, до якого додається копія документа, що підтверджує повноваження іншого захисника/представника, залученого особою. Копія рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги надсилається слідчому, дізнавачу, прокурору, слідчому судді чи суду);''
#особа використала всі національні засоби правового захисту у справі ''(рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру)'';
#особа відмовилася від отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, крім випадків, якщо участь захисника (адвоката) є обов’язковою;
#особа, якій надається безоплатна вторинна правнича допомога, померла, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, крім випадків щодо реабілітації померлої особи, скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою;
#особа подала повторне звернення з одного і того самого правового питання, з якого особі надавалася безоплатна правнича допомога, про що стало відомо після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги ''(рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру)'';
#особа безпідставно не надає документів та доказів, що обґрунтовують вимоги особи щодо захисту її прав ''(рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру)'';
#особа безпідставно не виконує обов’язки суб’єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n510 пунктами 1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n511 2], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n513 4], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n514 5] частини другої статті 26-1 Закону;
#кримінальне провадження, в якому особі надається безоплатна вторинна правнича допомога, зупинено.
Надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється у разі повного виконання суб’єктом надання безоплатної вторинної правничої допомоги своїх зобов’язань.

===Підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу===
Адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.

Адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі:

#хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги;
#неналежного виконання адвокатом своїх зобов’язань за умовами договору ''(у цьому випадку центр з надання безоплатної правничої допомоги може запропонувати Координаційному центру з надання правничої допомоги виключити такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу)'';
#відмови адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги від виконання доручення/рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги з підстав, передбачених законом;
#зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення;
#припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
#неналежного надання безоплатної вторинної правничої допомоги працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;
#припинення трудового договору з працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;
#зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю;
#виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу;
#наявності інших підстав, передбачених законом.

Під час заміни одного адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги іншим адвокатом або працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

==Відповідальність за порушення законодавства про безоплатну правничу допомогу==
*Особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
*Особи, які подали завідомо неправдиві відомості або фальшиві документи, що стали підставою для віднесення їх до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
==Див. також==
*[[Правничі послуги]]
*[[Договір про надання правничої допомоги]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Правнича допомога

2025-08-19T16:06:21Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-20#Text Закон України "Про Державний бюджет на 2024 рік"]

== Право на професійну правничу допомогу ==
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статті 59] Конституції України '''кожен має право на професійну правничу допомогу'''. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

'''Правнича допомога''' - це надання правничих послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Правничі послуги включають надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.

'''Представництво в суді''', як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6153 стаття 15 ЦПК України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n9659 стаття 16 КАС України])

Крім того, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 статті 59] Конституції України у випадках, передбачених законом, правнича допомога надається безоплатно.

==Поняття безоплатної правничої допомоги==
[[Файл:Порядок звернення до МЦ або бюро для отримання БПД.jpg|міні|Порядок звернення до Центру для отримання БПД]]
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел

Право на безоплатну правничу допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну '''первинну правничу допомогу''', а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну '''вторинну правничу допомогу''' у випадках, передбачених Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Про безоплатну правничу допомогу]" (далі - Закон). [[Файл:Безоплатна правова допомога.png|міні]]
==Безоплатна первинна правнича допомога==
'''Безоплатна первинна правнича допомога''' - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи та обов’язки, порядок їх реалізації та виконання, відновлення прав у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
{| class="wikitable"
|Безоплатна '''первинна правнича допомога''' включає такі види правничих послуг:
|
* надання правової інформації;
*надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
*складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
*надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.
|}
===Суб'єкти права на безоплатну первинну правничу допомогу===
Право на безоплатну '''первинну''' правничу допомогу згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text Конституцією України] та Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Про безоплатну правничу допомогу]" мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
===Суб'єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги===
Суб'єктами надання безоплатної первинної правничої допомоги в Україні є:
#органи виконавчої влади;
#органи місцевого самоврядування;
#центри з надання безоплатної правничої допомоги;
#спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги, утворені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади;
#юридичні особи приватного права, які мають право надавати правничу допомогу, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку;
#адвокати та інші фахівці у відповідній галузі права, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
==Безоплатна вторинна правнича допомога==
'''Безоплатна вторинна правнича допомога''' - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі '''види правничих послуг''':

#захист;
#здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
#складення документів процесуального характеру.

===Суб'єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу===
Згідно статті 14 Закону право на безоплатну '''вторинну правничу допомогу''' мають такі категорії осіб:
*повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0714-24#n14 методики], затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14 "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю"] і "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю]", у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону;
*діти - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 цього Закону;
*особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону;
*особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону;
*особи, які відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] вважаються затриманими, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 цього Закону, а також на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктом 2] частини другої статті 13 Закону, у разі якщо такі особи є заявниками, визнані потерпілими або є свідками в іншому кримінальному провадженні, у зв’язку з незаконністю такого затримання, у разі порушення прав затриманої особи, застосування насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження під час затримання, до завершення відповідних проваджень;
*особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, а також на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктом 2] частини другої статті 13 Закону, у разі застосування до таких осіб насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження під час перебування під вартою;
*особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] залучається захисник для здійснення захисту за призначенням, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, а також на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктом 2] частини другої статті 13 Закону, у разі застосування до таких осіб насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження;
*особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінального процесуального кодексу України] залучається захисник для проведення окремої процесуальної дії, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n81 пунктами 1] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону;
*особи, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону;
*особи, на яких поширюється дія Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17 Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту]", - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою;
*іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з моменту затримання;
*особи, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з дня подання особою заяви про визнання особою без громадянства до прийняття остаточного рішення за заявою, а також під час оскарження відмови про визнання особою без громадянства, отримання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на тимчасове чи постійне проживання;
*особи, які не мають документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з оформленням та видачею таких документів;
*внутрішньо переміщені особи - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону;
*особи, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, що пов’язані з оскарженням рішення про відмову в отриманні довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання зазначеної довідки або з питань, пов’язаних із встановленням фактів, що мають юридичне значення стосовно таких осіб;
*громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території або на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (у тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України;
*ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону;
*особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту]", - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, що пов’язані з отриманням такого статусу;
*особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, та особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону;
*особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, що пов’язані з реабілітацією;
*особи, які постраждали від торгівлі людьми, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17 Про протидію торгівлі людьми]";
*особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених законами України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 Про запобігання та протидію домашньому насильству]" і "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15 Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків]";
*потерпілі від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень;
*особи, стосовно яких суд розглядає справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною; поновлення цивільної дієздатності недієздатних фізичних осіб та фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, звільнення від повноважень опікунів чи піклувальників таких осіб, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;
*особи, стосовно яких суд розглядає справи про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку або примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;
*викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням;
*особи, які повідомили про активи, зазначені у пунктах [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#n77 1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#n77 11] частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав у зв’язку з таким повідомленням;
*особи, стосовно яких згідно із Законом України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20 Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей]" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, - на всі види правничих послуг, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n80 частиною другою] статті 13 Закону, на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
*близькі родичі та члени сім’ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав чи інтересів та/або прав чи інтересів особи, зниклої безвісти за особливих обставин, визначених Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";
*громадяни України, які звернулися з питань встановлення в судовому порядку фактів, що мають юридичне значення, пов’язаних з відновленням втрачених документів, необхідних для отримання компенсації відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2923-20 Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України]", - на правничі послуги, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n83 пунктами 2] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n84 3] частини другої статті 13 Закону.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають таке саме право на безоплатну вторинну правничу допомогу, як і громадяни України, крім винятків, встановлених Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, які перебувають під юрисдикцією іноземної держави, з якою Україна уклала відповідний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу на підставах та в порядку, передбачених відповідним міжнародним договором України.

Суб’єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої статті 14 Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text Про безоплатну правничу допомогу]", мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.

===Суб'єкти надання безоплатної вторинної правничої допомоги===
[[Файл:Отримання БПД за кордоном.png|міні|Отримання БПД за кордоном]]
Суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є:
#центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
#адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
===Підстави для відмови в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги===
Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
#особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n396 частинами першою - третьою] статті 14 Закону;
#особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу;
#вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством;
#особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання;
#особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n428 частини четвертої] статті 14 Закону;
#особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги.
У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги на цій підставі, до рішення про відмову додається письмове роз'яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

===Підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17/ed20240628#n171 статті 23] Закону надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у разі якщо:
#особою подано неправдиві відомості з метою віднесення її до однієї з категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу ''(у разі припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до цього пункту 1 особа, яка отримувала таку допомогу, зобов’язана відшкодувати вартість фактичних витрат, пов’язаних з наданням допомоги);''
#обставини чи підстави, за наявності яких особа була віднесена до однієї з категорій осіб, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n396 частинами першою - третьою] статті 14 Закону, припинили своє існування;
#особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до Закону ''(рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом або працівником центру, до якого додається копія документа, що підтверджує повноваження іншого захисника/представника, залученого особою. Копія рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги надсилається слідчому, дізнавачу, прокурору, слідчому судді чи суду);''
#особа використала всі національні засоби правового захисту у справі ''(рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру)'';
#особа відмовилася від отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, крім випадків, якщо участь захисника (адвоката) є обов’язковою;
#особа, якій надається безоплатна вторинна правнича допомога, померла, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, крім випадків щодо реабілітації померлої особи, скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою;
#особа подала повторне звернення з одного і того самого правового питання, з якого особі надавалася безоплатна правнича допомога, про що стало відомо після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги ''(рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру)'';
#особа безпідставно не надає документів та доказів, що обґрунтовують вимоги особи щодо захисту її прав ''(рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги приймається на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру)'';
#особа безпідставно не виконує обов’язки суб’єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n510 пунктами 1], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n511 2], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n513 4], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n514 5] частини другої статті 26-1 Закону;
#кримінальне провадження, в якому особі надається безоплатна вторинна правнича допомога, зупинено.
Надання безоплатної вторинної правничої допомоги припиняється у разі повного виконання суб’єктом надання безоплатної вторинної правничої допомоги своїх зобов’язань.

===Підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу===
Адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.

Адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі:

#хвороби, повної або часткової втрати працездатності, смерті адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги;
#неналежного виконання адвокатом своїх зобов’язань за умовами договору ''(у цьому випадку центр з надання безоплатної правничої допомоги може запропонувати Координаційному центру з надання правничої допомоги виключити такого адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу)'';
#відмови адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги від виконання доручення/рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги з підстав, передбачених законом;
#зміни підсудності провадження або справи чи підслідності кримінального правопорушення;
#припинення дії договору про надання безоплатної вторинної правничої допомоги;
#неналежного надання безоплатної вторинної правничої допомоги працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;
#припинення трудового договору з працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги;
#зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю;
#виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу;
#наявності інших підстав, передбачених законом.

Під час заміни одного адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги іншим адвокатом або працівником центру з надання безоплатної правничої допомоги забезпечується безперервність надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

==Відповідальність за порушення законодавства про безоплатну правничу допомогу==
*Особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
*Особи, які подали завідомо неправдиві відомості або фальшиві документи, що стали підставою для віднесення їх до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.
==Див. також==
*[[Правничі послуги]]
*[[Договір про надання правничої допомоги]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Законодавство у сфері адвокатської діяльності]]

Судова експертиза у кримінальному процесі

2025-08-19T11:36:55Z

Kuksa.Olha:

==Нормативна база==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/710-96-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710 "Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 "Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11 Наказ Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5 "Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах"]
==Поняття та види судової експертизи==
'''Судова експертиза''' – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об’єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n13 ст. 1] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n2 Закону України «Про судову експертизу»]) .

'''Основні види (підвиди) експертизи:'''
* Криміналістична: почеркознавча; лінгвістична експертиза мовлення; технічна експертиза документів; експертиза зброї та слідів і обставин її використання; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи); фототехнічна, портретна; відео-, звукозапису; вибухотехнічна; техногенних вибухів; матеріалів, речовин та виробів (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; спиртовмісних сумішей; ґрунтів; металів і сплавів та виробів з них; наявності шкідливих речовин (пестицидів) у навколишньому середовищі; речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин; харчових продуктів; сильнодіючих і отруйних речовин; вибухових речовин, продуктів вибуху (пострілу)); біологічна.
* Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; експертиза електронних комунікацій, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна експертиза. Поряд із вказаними видами інженерно-технічних експертиз експертними установами можуть проводитись також інші їх види (підвиди) та комплексні технічні дослідження із залученням відповідних фахівців у певних галузях знань, у тому числі авіаційного та водного транспорту.
* Економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.
* Товарознавча: машин, обладнання, сировини та споживчих товарів; транспортно-товарознавча; військового майна, техніки та озброєння.
* Експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.
* Психологічна.
* Мистецтвознавча.
* Військова.
* Судово-ветеринарна.
* Гемологічна.
* Історико-археологічна.
З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики щодо вирішення питань, які потребують застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань, експертними установами організовується проведення інших видів експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), у тому числі й тих, що перебувають у стадії наукової розробки.

Згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

'''Первинною''' є експертиза, коли об’єкт досліджується вперше.

'''Додатковою''' є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об’єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

'''Повторною''' є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

'''Комісійною''' є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.

'''Комплексною''' є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
==Підстави проведення судової експертизи==
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Підставою для отримання висновку спеціаліста при з'ясуванні обставин вчинення кримінального проступку є запит службової особи підрозділу дізнання органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, уповноваженої особи іншого підрозділу зазначених органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n48 ст. 7-1 Закону України "Про судову експертизу"]).

Слідчий або прокурор зобов’язані забезпечити проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2256 ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України]).

== Експертні установи==
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12/ed20250101#Text Законом України "Про судову експертизу"] .

До державних спеціалізованих установ належать:
* науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;
* науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;
* експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. (частина 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12/ed20250101#n65 статті 10] Закону України "Про судову експертизу").
{| class="wikitable"
!'''Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n38 стаття 7 Закону України "Про судову експертизу"]).
|}
== Строк проведення експертизи ==
'''Строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи''' (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і '''не повинен перевищувати 90 календарних днів.'''

У випадках, коли визначені законом строки є меншими ніж строки проведення судової експертизи, передбачені цією Інструкцією, строк проведення судової експертизи не може перевищувати визначені законом строки.

У разі значного завантаження експерта (за наявності у нього на виконанні одночасно понад десять експертиз, у тому числі комісійних та комплексних) більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

Час попереднього вивчення матеріалів не повинен перевищувати п’ятнадцяти робочих днів.

У разі відмови органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у погодженні запропонованого розумного строку проведення експертизи матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб’єктам судово-експертної діяльності, визначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#n38 статті 7 Закону України «Про судову експертизу»].

Якщо протягом 30 календарних днів з дня направлення листа щодо погодження більшого строку проведення експертизи відповіді від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), не отримано, запропонований строк вважається погодженим.

У разі невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об’єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об’єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день складання висновку експерта (повідомлення про неможливість надання висновку). Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається наступний за ним робочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, усунення недоліків, допущених органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
== Оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень)==
Експертиза (дослідження) проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98/paran25#n25 Інструкції], а у випадку проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) для державної реєстрації геномної інформації людини - після подання документів та біологічного матеріалу людини, оформлених відповідно до законодавства у цій сфері.

'''До експертної установи (експерту) надаються:'''
* документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження);
* об’єкти;
* зразки для порівняльного дослідження;
* за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).
'''У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані:'''
* місце й дата винесення постанови чи ухвали;
* посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта);
* назва суду;
* назва справи та її номер;
* обставини справи, які мають значення для проведення експертизи;
* підстави для призначення експертизи;
* прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові;
* перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи);
* інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об’єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки. Якщо під час проведення експертизи об'єкт (об'єкти) дослідження може(уть) бути пошкоджений(і) або знищений(і), у документі про призначення експертизи (залучення експерта) повинен міститися дозвіл на його пошкодження або знищення.
== Якщо об'єкт дослідження не може бути представлений експертові==
Коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об’єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). 
== Фінансування судово-експертної діяльності==
Проведення науково-дослідними установами судових експертиз наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, суду та у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.

Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень судово-медичними та судово-психіатричними установами здійснюється за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету, за винятком випадків, передбачених частиною 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12/ed20250101#n105 статті 15] Закону України "Про судову експертизу"

Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється '''за рахунок замовника.'''

Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров’я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється '''за рахунок замовника.'''

Державні спеціалізовані установи, а також фахівці, що не є працівниками цих установ, виконують інші роботи '''на договірних засадах.'''
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування]]
[[Категорія: Слідчі дії]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Суди]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]

Кримінологічна характеристика кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності

2025-07-19T09:03:58Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (далі - КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-98 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією»]
== Загальні відомості ==
Правова держава і громадянське суспільство повинні гарантувати особі максимальну свободу і вільний розвиток її особистості. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4285 статтею 38] Конституції України – громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Тобто за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституцією України] кожен має право бути допущеним до управління державними справами, тільки потрібно відповідати певним критеріям. Одним з таких критеріїв є відповідність своєму службовому становищу, цінування такого становища, а також додержання законності, тобто виконання своїх обов’язків в рамках законів України. Усі порушення цих правил перелічені у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Розділі XVII КК України «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг».]
== Кримінологічна характеристика кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Розділом XVII] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України] передбачена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.

Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України], можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів кримінальних правопорушень, вчинюваних у сфері службової діяльності, оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності.

'''''Об'єктом службових кримінальних правопорушень'' є''' правомірна діяльність державних чи самоуправлінських органів (апарату), підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності у будь-яких галузях їх діяльності і їх авторитет.

'''''З об'єктивної сторони'' необхідно, щоб:'''
# мало місце порушення службовою особою обумовлених її службовим положенням обов’язків;
# в результаті таких дій службової особи була заподіяна шкода охоронюваним законом правам, свободам і інтересам окремих громадян або державним або громадським інтересам або інтересам юридичних осіб;
# мав місце причинний зв'язок між кримінально протиправним діянням службової особи та наслідками, що настали.
Це не відноситься до тих норм [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 Розділу XVII] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України], які передбачають відповідальність за кримінальних правопорушень з формальним складом. При цьому діяння, що утворює об’єктивну сторону будь-якого службового кримінального правопорушення, вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і таким, що суперечить тим цілям і завданням, заради досягнення яких функціонує апарат управління відповідних організацій і для рішення яких службові особи цього апарату наділяються певними повноваженнями. Обумовленість діяння службовим становищем суб'єкта та вчинення його всупереч інтересам служби є обов'язковою ознакою, що характеризує об’єктивну сторону, вчинюваного у сфері службової діяльності.

'''''Суб'єктом''''' цих кримінальних правопорушень (крім передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2628 статтею 369] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України]) може бути лише службова особа.

'''Із ''суб'єктивної сторони''''' службові кримінальні правопорушення, за виключенням службової недбалості, вчиняються лише умисно. Службова недбалість – це необережне кримінальне правопорушення.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених частинами першими статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 364], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2547 3641], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2554 365] , [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2563 3652] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2577 367] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України], є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Істотна шкода може виявлятися у заподіянні:

а) матеріальних (майнових) збитків;

б) нематеріальної (фізичної, моральної тощо) шкоди;

в) матеріального збитку у сполученні з наслідками нематеріального характеру.

Згідно з пунктом 3 примітки до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 статті 364] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2533 КК України] коли шкода полягає у заподіянні матеріальних збитків, то вона визнається істотною лише за умови, якщо сума таких збитків в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Питання про те, чи є шкода істотною, якщо вона полягає у заподіянні суспільно небезпечних наслідків нематеріального характеру (фізичного, морального) характеру вирішується органами досудового слідства та судом у кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи. При вирішенні цього питання необхідно враховувати ступінь негативного впливу протиправного діяння на нормальну діяльність органів влади та управління, роботу підприємств, установ та організацій, характер завданої ним нематеріальної шкоди, кількість потерпілих громадян, тяжкість заподіяної ним фізичної, моральної шкоди тощо.

Судова практика визнає істотною таку шкоду, яка полягає в обмеженні основних конституційних (виборчих, трудових, житлових) прав і свобод особи, у підриві престижу та авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування, у порушенні громадської безпеки та громадського порядку, у створенні обстановки та умов, що утруднюють підприємствам, установам та організаціям виконання їх основних функцій.

Істотною практика визнає і шкоду, що настає у разі використання службовою особою свого службового становища для:
* сприяння чи потурання вчиненню кримінальних правопорушень іншими особами;
* вчинення поряд зі службовим, іншого кримінального правопорушення;
* приховування кримінального правопорушення, раніше вчиненого нею самою чи іншими особами.
Шкода також є істотною, якщо внаслідок порушення службовою особою своїх службових обов’язків кримінальне правопорушення вчиняється іншими особами.

Не є службовими особами працівники, які виконують суто професійні (лікар тощо), виробничі (водій, тощо) або технічні (друкарка, сторож тощо) функції. Проте, якщо особа здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг і вчиняє кримінальне правопорушення саме у цій сфері (наприклад, лікар отримує незаконну винагороду за видачу листа непрацездатності), відповідальність настає за відповідними статтями.

Також, усі службові кримінальні правопорушення можуть бути класифіковані на:
* службові кримінальні правопорушення корисливої спрямованості (неправомірна вигода);
* некорисливої спрямованості (зловживання владою, перевищення влади, службова недбалість, службове підроблення).
Серед них найбільшу суспільну небезпечність становлять кримінальні правопорушення пов’язані із неправомірною вигодою. Такі кримінальні правопорушення призводять до дезорганізації управлінської діяльності, підриву авторитету органів влади і управління. Особи, що вчиняють кримінальні правопорушення, пов’язані з порушенням службових обов’язків, належать, як правило, до працівників, що мають безпосередній доступ до майна (комірники, касири, старші продавці, завідувачі відділів, складів, магазинів), або до співробітників, що здійснюють контроль за діяльністю останніх (бухгалтери, ревізори, інвентаризатори). Переважна більшість службових осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності – представники середньої і найнижчої управлінської ланки.
== Причини службових кримінальних правопорушень ==
Кримінологічний аналіз причин службових кримінальних правопорушень можливий передусім з урахуванням базисних економічних процесів і становища службових осіб у системі існуючих суспільно-економічних відносин. Криміногенні фактори, які визначають причини і умови службових кримінальних правопорушень, досить численні, різноманітні і визначені наперед істотними змінами у соціально-економічному житті суспільства.

За сутнісною характеристикою їх можна розподілити на п’ять основних груп:
* політичні;
* економічні;
* організаційно-управлінські;
* соціально-психологічні;
* правові фактори.
Причини та умови службових кримінальних правопорушень відображають як загальний стан суспільства, об’єктивно існуючі в ньому суперечності, так і суб’єктивні фактори, у тому числі недостатність політичної волі керівних найвищих органів державної влади вести рішучу боротьбу з цим негативним соціальним явищем.
== Запобігання службовим кримінальним правопорушенням ==
Запобігання службовим кримінальним правопорушенням становить узгоджену систему заходів політичного, економічного, соціального, організаційно-правового характеру, спрямованих на випередження появи передумов цих кримінальних правопорушень, їх послаблення, нейтралізацію та усунення.

Запобіжні заходи політичного характеру зводяться до програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад у різних сферах суспільної організації, зокрема у системі управління суспільством.

Заходи запобігання службовим кримінальним правопорушенням соціального характеру передбачають доведення рівня оплати праці державних службовців до рівня задоволення соціально значущих потреб відповідно до їх соціального статусу.

Запобігання службовим кримінальним правопорушенням заходами правового характеру означає запровадження кримінологічної експертизи проектів нормативно-правових актів, здійснення повної систематизації антикорупційного законодавства. У сфері державного управління з метою запобігання кримінальним правопорушенням необхідно в обов’язковому порядку дотримуватися правил підбору та розстановки кадрів, які базуються на конкурсній основі; запровадити практику обов’язкової ротації керівних працівників та інших працівників правоохоронних органів.

Попри всю важливість заходів запобігання через об’єктивні та суб’єктивні обставини вони не завжди досягають своєї мети. Виявлення службових кримінальних правопорушень через специфіку їх прояву становить надзвичайну складність. Це зумовлює високий рівень їх латентності, перебування поза сферою юридичної відповідальності значної кількості осіб, діяльність яких є суспільно небезпечною.

З метою вдосконалення діяльності спеціальних органів, які виявляють і запобігають службовим кримінальним правопорушенням, необхідно переорієнтувати їх із виявлення незначних фактів корупції на виявлення найбільш небезпечних кримінальних правопорушень та проявів у найбільш важливих сферах життя держави, а також там, де ця кримінальна протиправність набула найбільшого поширення; чітко визначити порядок повної та своєчасної реєстрації повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші правопорушення і встановити юридичну відповідальність за його порушення працівниками правоохоронних органів. Ефективна боротьба зі службовими кримінальним правопорушенням не може бути здійснена в результаті разових і короткочасних акцій будь-якого ступеня активності та суворості на певному рівні, а потребує довгострокових соціально-економічних, політичних і правових перетворень.

Згідно аналізу кримінального законодавства, можна визначити, що '''кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності''' – це суспільно небезпечне діяння, вчинене навмисно чи з необережності службовою особою всупереч інтересам служби, що грубо порушує нормальну діяльність органів влади, а також органів управління підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, або спричинило тяжкі наслідки.

До цих кримінальних правопорушень відносяться:
# Зловживання владою або службовим становищем (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 364] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2547 3641] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3677 3642] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2554 365] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# [[Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги]] (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2563 3652] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3754 3653] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Службове підроблення (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Декларування недостовірної інформації (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3761 3662] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3767 3663] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Службова недбалість (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2577 367] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2583 368] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2605 3683] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Підкуп особи, яка надає публічні послуги (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2617 3684] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Незаконне збагачення (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3649 3685] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2628 369] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Зловживання впливом (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2640 3692] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3322 3693] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]);
# Провокація підкупу (стаття [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2649 370] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 КК України]).
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]

Автотоварознавча експертиза

2025-07-19T08:40:31Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Закон України "Про судову експертизу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2658-14#Text Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n14 Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n17 Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Науково-методичні рекомедації)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1074-03#Text Наказ Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів"]

== Загальні положення ==
'''Транспортно-товарознавча експертиза''' - є підвидом ''товарознавчої експертизи.'' До числа основних завдань транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього. Перед транспортно-товарознавчою експертизою можуть ставитись також питання про складові основного завдання або споріднені з ним, якщо такі питання пов'язані з придбанням та експлуатацією колісних транспортних засобів. (пункт 2.1 глави 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n1453 розділу IV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#top Науково-методичних рекомендацій]). 

'''Підставою''' для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є ''процесуальний документ про призначення експертизи'', складений уповноваженою на те особою (органом), ''договір з експертом чи експертною установою'', укладений за письмовим зверненням особи, ''реєстраційна картка або інший документ'' у випадках, передбачених законом. У письмовому зверненні (заяві) обов’язково зазначаються найменування або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи, що звертається, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об’єкти, що підлягають дослідженню. В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов’язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв’язанню, а також об’єктів, що надаються. Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта. (пункт 1.8. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n25 розділу І] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#Text Інструкції]). 

Призначення судових експертиз судовими експертами державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальним процесуальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільним процесуальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарським процесуальним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексом України про адміністративні правопорушення], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодексом адміністративного судочинства України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 законами України "Про судову експертизу"], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 "Про виконавче провадження",] іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

== Орієнтовний перелік вирішуваних питань ==
* Яка ринкова вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний реєстраційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку визначається його вартість)?
* Яка вартість КТЗ (зазначаються марка, модель КТЗ, ідентифікаційний номер), його складових, що ввозяться на митну територію України, на дату оцінки (зазначається дата, на яку визначається його вартість)?
* Яка ринкова вартість сільськогосподарської та будівельної техніки? Примітка: визначається вартість техніки, обладнаної силовим агрегатом та самохідним шасі, зокрема тракторів, комбайнів тощо.
* Яке значення становить величина втрати товарної вартості КТЗ на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість)?
* Яка утилізаційна вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний реєстраційний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість)?
* Яка скрапова вартість КТЗ (зазначаються марка, модель і державний реєстраційний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість)?
* Яка ліквідаційна вартість КТЗ (зазначаються його марка, модель і державний або ідентифікаційний номер) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється його вартість)?
* Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого(ї) власнику КТЗ (зазначаються прізвище, ім'я та по батькові власника, марка, модель КТЗ, його державний реєстраційний номер) унаслідок (зазначається подія, що призвела до матеріальної шкоди) на дату оцінки (зазначається дата, на яку оцінюється вартість)?
* Чи укомплектовано КТЗ відповідно до нормативно-технічної документації підприємства-виробника? Якщо ні, то в чому саме полягає неукомплектованість?
* Яка дата виготовлення даного КТЗ (його складової)?
* До якого типу належить даний двигун, які його основні характеристики?
* Чи можливо провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого КТЗ (його складових)? Якщо можливо, то який обсяг, характер і вартість цих робіт на дату оцінки (зазначається дата, на яку проводиться оцінка майна)?
* Яке значення становить коефіцієнт фізичного зносу складових зазначеного КТЗ?
* Яке значення становить процентний показник ринкової вартості КТЗ?
* Чи відповідають виконані ремонтно-відновлювальні роботи нормативним вимогам?
* Яким характеристикам (у тому числі типу) відповідає КТЗ згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/674%D0%B0-20#n3 Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності]? ( пункт 2.2 глави 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n1453 розділу IV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#top Науково-методичних рекомендацій]). 

== Документи, які необхідні експерту для проведення експертизи ==
На дослідження експерту надаються КТЗ та документація, що стосується його реєстрації, матеріали розслідування події, що призвела до матеріальної шкоди, а також документи, у яких зафіксовані інші вихідні дані, необхідні для вирішення поставленого питання. У разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд КТЗ здійснюється замовником експертизи із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду (після їх узгодження з експертом). Орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) забезпечити можливість огляду КТЗ та належні безпечні умови (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних боків тощо).

== Науково-дослідні установи, що проводять транспортно-товарознавчу експертизу ==
# '''[http://dniprondise.dp.ua/ Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз]'''
# '''[http://kndise.gov.ua/ Київський науково-дослідний інститут судових експертиз]'''
# '''[http://lndise.in.ua/ Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз]'''
# '''[http://ondise.minjust.gov.ua/ Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз]'''
# '''[https://nncise.org.ua/ Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»]'''

[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія: Цивільне процесуальне право]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2025-06-03T08:20:58Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5 «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]

== Загальні положення ==
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчим кодексом України] (далі - КВК України), законами України і встановлених вироком суду.

Засудженому гарантується право на побачення у порядку, встановленому КВК України ( частина 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n41 статті 8] КВК України). Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110] КВК України та розділами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 XIV] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n310 XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань] .

== Побачення засуджених з родичами та іншими особами ==

=== Види побачень, порядок їх надання ===
Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб.

Перші побачення засудженому надаються після переведення його з дільниці карантину, діагностики і розподілу до дільниці ресоціалізації або дільниці посиленого контролю.

На побачення допускаються дорослі особи, з якими можуть бути неповнолітні особи.

Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення.

'''Короткострокові побачення''' надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Для засуджених військовослужбовців — один раз на місяць тривалістю до чотирьох годин у спеціально обладнаному приміщенні під контролем представника дисциплінарного батальйону у вільний від роботи та занять час у дні і години, встановлені командиром дисциплінарного батальйону.

З урахуванням поведінки засудженого під час відбування покарання, допущених порушень правил поведінки під час попередніх побачень, а також рекомендацій психолога короткострокові побачення можуть надаватися як у відкритих (без суцільного розмежувального скла та переговорного пристрою), так і в закритих умовах (через суцільне розмежувальне скло та переговорний пристрій).

'''Тривалі побачення''' надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і '''подружжю, яке''' проживало однією сім'єю, але '''не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти'''.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Засудженим на їхнє бажання дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.

Документами, що посвідчують особу, яка прибула на побачення, є документи, визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#n119 частиною першою] статті 13 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5492-17#Text Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус]» та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#n27 пунктом 16] частини першої статті 1 Закону України «[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства]», для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб, а для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтва про народження спільних неповнолітніх дітей.

Засудженим, які перебувають у закладах охорони здоров’я, тривалі побачення не надаються.

У разі тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, близьким родичам, дружині (чоловіку) засудженого(ї) надається дозвіл на його '''відвідування'''. Таке відвідування у рахунок побачень не зараховується.

=== Порядок проведення побачень, обмеження і винятки ===
'''Кількість осіб''', які одночасно можуть бути присутні на побаченні із засудженим, визначається залежно від пропускної спроможності приміщень для надання побачень згідно з передбаченими нормами, а також можливостей забезпечення їхньої безпеки.

'''Тривалість побачень''' установлюється адміністрацією установи виконання покарань залежно від пропускної спроможності приміщень, у яких вони проводяться, а також з урахуванням поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на коротших строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

Осіб, які прибули на побачення попереджають про обов’язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановленого цими Правилами порядку.

Гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються для зберігання на час побачення.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n531 розділу ХXIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань].

Якщо особа, яка прибула на побачення, відмовилась від огляду речей і одягу, їй може бути надане із засудженим лише короткострокове побачення у закритих умовах.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

На період тривалих побачень засудженим можуть видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора чергової зміни з проведення побачень, або цивільний одяг, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають особистому обшуку з роздяганням. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень засоби особистої гігієни, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми, літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком напоїв із вмістом алкоголю та енергетичної дії, пива, дріжджів) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.

Адміністрація установи виконання покарань звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень.

== Побачення засудженої особи з захиником, адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 першою статті 59 Конституції України] закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно.

Згідно з ч. 3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 ст. 110 КВК України], для одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою їхніх родичів та/або ініціативою осіб, визначених цією статтею, мають право на невідкладні побачення без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години із захисником у кримінальному провадженні, адвокатом, законним представником, який представляє особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом, фахівцем у галузі права, який представляє особу в Європейському суді з прав людини, захисником, який представляє особу в Міжнародному кримінальному суді, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - із своїм законним представником. Побачення засуджених з зазначеними особами є конфіденційними.

Право на такі побачення мають усі засуджені незалежно від рівня безпеки колонії, в якій вони тримаються.

Побачення забезпечується при пред’явленні документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера, договора із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою. Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги.

Засуджені, які перебувають на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров’я, мають право на одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень). Охорона засуджених у таких випадках забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я.
== Право осіб, засуджених до позбавлення волі, на телефонні розмови ==
Згідно з ч. 5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 ст. 110 КВК України], засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 розділом XIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань], що затверджені Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року за № 2823/5, встановлено, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час.

З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, '''тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин'''.

Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).

Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон та використовувати не більше двох ідентифікаційних телекомунікаційних карток операторів зв’язку (SIM-картка).

Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонних номерів, якими він користується.

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, що зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або SIM-картку, вони вилучаються у встановленому цими Правилами порядку, зберігаються на складі виправного центру та повертаються засудженому після його звільнення.

'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються.'''

== Надання особам, засудженим до позбавлення волі, доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Надання особам, засудженим до позбавлення волі, доступу до глобальної мережі Інтернет регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17#n16 Порядком організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет], що затверджений Наказом Міністерства юстиції України 19.10.2017 за № 3233/5.

Послуга доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв’язку через Інтернет надається засудженим у приміщенні інтернет-класу.

За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшетного комп’ютера без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами(далі - планшету) надається засудженим безпосередньо у відділеннях соціально-психологічної служби.

У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв’язку через Інтернет у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшету таким засудженим надається безпосередньо в камері.

Засуджені, на яких накладено стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), за наявності технічної можливості можуть відправляти онлайн-звернення за допомогою планшету.

Список адрес веб-сайтів, до яких дозволяється доступ (далі - список) розробляється адміністрацією установи на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17#n70 Переліку веб-сайтів, до яких дозволяється доступ засудженим], затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148 (далі - Перелік).

Так, до Переліку входять:

* Офіційні веб-сайти органів державної влади України, державних установ, офіційні веб-сайти інших країн, їх посольств.
* Веб-сайти Європейського суду з прав людини та електронного комунікаційного сервісу Європейського суду з прав людини (eComms).
* Офіційні веб-сайти органів місцевого самоврядування.
* Веб-сайти зареєстрованих медіа.
* Веб-сайти міжнародних організацій.
* Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери освіти та науки, зокрема сайти навчальних закладів.
* Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери культури та мистецтв.
* Веб-сайти закладів охорони здоров’я.
* Веб-сайти політичних, громадських та релігійних організацій.
* Спортивні веб-сайти.
* Творчі веб-сайти.
* Довідкові веб-сайти.
* Юридичні веб-сайти.

За заявою засуджених список може бути доповнений адміністрацією установи адресами веб-сайтів, зміст яких не суперечить вимогам статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

Адміністрація установи ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених.

При ознайомленні зі змістом вхідних та вихідних повідомлень адміністрації та персоналу установи, які здійснюють перегляд, забороняється в будь-який інший спосіб використовувати електронну пошту та обліковий запис засудженого, крім дій, спрямованих на ознайомлення зі змістом вхідних та вихідних повідомлень.

Під час реєстрації електронних поштових скриньок або доступу до вже наявних надають адміністратору логін та пароль від поштових скриньок, які адміністратор реєструє у журналі реєстрації логінів та паролів поштових скриньок засуджених.

'''Доступ до поштових скриньок засудженим, які не надали логіни та паролі від них, забороняється.'''

Листування між засудженими та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Європейським судом з прав людини, судами, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, прокурором, захисником у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження, перегляду не підлягає.

'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:'''

* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.

Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Для упорядкування користування Інтернетом та забезпечення права всіх засуджених адміністратор складає графік роботи інтернет-класу, який затверджується начальником установи. Графік роботи інтернет-класу розміщується у вигляді наочної інформації.

Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

Засуджені під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання Мін’юсту, з дозволу адміністрації установи можуть мати при собі та користуватися під контролем адміністрації портативними персональними комп’ютерами з доступом до Інтернету відповідно до цього Порядку.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Побачення засуджених з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови

2025-06-03T06:55:55Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17 Наказ Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5 «Про затвердження Порядку організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет»]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18 Наказ Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»]
== Порядок надання і проведення побачень ==
Засудженому гарантується право на побачення у порядку, встановленому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text Кримінально-виконавчим кодексом України] (далі - КВК України). Порядок надання і проведення побачень із засудженими до позбавлення волі визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 статтею 110] КВК України та розділами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 XIV] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n310 XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань ].

Засуджені мають право на короткострокові побачення тривалістю до чотирьох годин і тривалі побачення - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і '''подружжю, яке''' проживало однією сім'єю, але '''не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти'''.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення.

'''Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є:'''
* паспорт;
* для неповнолітніх - свідоцтво про народження.
'''Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є:'''
* свідоцтво про шлюб;
* для подружжя, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі - свідоцтво про народження спільних неповнолітніх дітей.
Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n531 розділу ХXIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань].

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.

'''Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться.''' У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговий помічник начальника установи виконання покарань, які приймають остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління Департаменту розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.
== Побачення засудженої особи з захиником, адвокатом ==
Частиною [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4363 першою статті 59 Конституції України] закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно.

Згідно з ч. 3. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 ст. 110 КВК України], для одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою їхніх родичів та/або ініціативою осіб, визначених цією статтею, мають право на невідкладні побачення без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години із захисником у кримінальному провадженні, адвокатом, законним представником, який представляє особу під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, адміністративних, цивільних, господарських справ у суді, юристом, фахівцем у галузі права, який представляє особу в Європейському суді з прав людини, захисником, який представляє особу в Міжнародному кримінальному суді, а також, якщо засуджений є неповнолітнім, - із своїм законним представником. Побачення засуджених з зазначеними особами є конфіденційними.

Право на такі побачення мають усі засуджені незалежно від рівня безпеки колонії, в якій вони тримаються.

Побачення забезпечується при пред’явленні документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера, договора із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права в приміщенні без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою. Засуджений має право під час побачення з адвокатом передавати йому звернення та скарги.

Засуджені, які перебувають на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров’я, мають право на одержання правової допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень). Охорона засуджених у таких випадках забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я.
== Право осіб, засуджених до позбавлення волі, на телефонні розмови ==
Згідно з ч. 5. [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n795 ст. 110 КВК України], засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

Так, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 розділом XIV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1010-18#n264 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань], що затверджені Наказом Міністерства юстиції України 28 серпня 2018 року за № 2823/5, встановлено, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час.

З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, '''тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин'''.

Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).

Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон та використовувати не більше двох ідентифікаційних телекомунікаційних карток операторів зв’язку (SIM-картка).

Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонних номерів, якими він користується.

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені, що зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або SIM-картку, вони вилучаються у встановленому цими Правилами порядку, зберігаються на складі виправного центру та повертаються засудженому після його звільнення.

'''Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються.'''

== Надання особам, засудженим до позбавлення волі, доступу до глобальної мережі Інтернет ==
Надання особам, засудженим до позбавлення волі, доступу до глобальної мережі Інтернет регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17#n16 Порядком організації надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет], що затверджений Наказом Міністерства юстиції України 19.10.2017 за № 3233/5.

Послуга доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв’язку через Інтернет надається засудженим у приміщенні інтернет-класу.

За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшетного комп’ютера без можливості апаратної підтримки будь-яких видів SIM-карт з програмно заблокованими камерами(далі - планшету) надається засудженим безпосередньо у відділеннях соціально-психологічної служби.

У структурних дільницях установ, де передбачено тримання засуджених у приміщеннях камерного типу, для надання засудженим доступу до Інтернету, користування засобами IP-телефонії та використання засобів відеозв’язку через Інтернет у відокремлених приміщеннях обладнуються ізольовані робочі місця.

За наявності технічної можливості послуга доступу до Інтернету та відправлення онлайн-звернень за допомогою планшету таким засудженим надається безпосередньо в камері.

Засуджені, на яких накладено стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), за наявності технічної можливості можуть відправляти онлайн-звернення за допомогою планшету.

Список адрес веб-сайтів, до яких дозволяється доступ (далі - список) розробляється адміністрацією установи на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1280-17#n70 Переліку веб-сайтів, до яких дозволяється доступ засудженим], затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2017 року № 3233/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2017 року за № 1280/31148 (далі - Перелік).

Так, до Переліку входять:

* Офіційні веб-сайти органів державної влади України, державних установ, офіційні веб-сайти інших країн, їх посольств.
* Веб-сайти Європейського суду з прав людини та електронного комунікаційного сервісу Європейського суду з прав людини (eComms).
* Офіційні веб-сайти органів місцевого самоврядування.
* Веб-сайти зареєстрованих медіа.
* Веб-сайти міжнародних організацій.
* Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери освіти та науки, зокрема сайти навчальних закладів.
* Веб-сайти установ та організацій, що відносяться до сфери культури та мистецтв.
* Веб-сайти закладів охорони здоров’я.
* Веб-сайти політичних, громадських та релігійних організацій.
* Спортивні веб-сайти.
* Творчі веб-сайти.
* Довідкові веб-сайти.
* Юридичні веб-сайти.

За заявою засуджених список може бути доповнений адміністрацією установи адресами веб-сайтів, зміст яких не суперечить вимогам статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Засуджені можуть створювати електронну поштову скриньку та користуватися нею під контролем адміністрації установи. Засуджений може використовувати виключно особистий обліковий запис електронної поштової скриньки.

Адміністрація установи ознайомлюється зі змістом вхідних та вихідних повідомлень у разі, якщо це необхідно з огляду на індивідуальні ризики окремих засуджених.

При ознайомленні зі змістом вхідних та вихідних повідомлень адміністрації та персоналу установи, які здійснюють перегляд, забороняється в будь-який інший спосіб використовувати електронну пошту та обліковий запис засудженого, крім дій, спрямованих на ознайомлення зі змістом вхідних та вихідних повідомлень.

Під час реєстрації електронних поштових скриньок або доступу до вже наявних надають адміністратору логін та пароль від поштових скриньок, які адміністратор реєструє у журналі реєстрації логінів та паролів поштових скриньок засуджених.

'''Доступ до поштових скриньок засудженим, які не надали логіни та паролі від них, забороняється.'''

Листування між засудженими та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Європейським судом з прав людини, судами, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, прокурором, захисником у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження, перегляду не підлягає.

'''Під час користування Інтернетом засудженим забороняється:'''

* вносити будь-яку інформацію, у тому числі направляти листи, коментарі, знаки тощо та реєструватися на веб-сайтах, крім випадків створення та користування електронною поштовою скринькою в порядку, визначеному цим Порядком, а також у разі необхідності здійснення реєстрації для користування дозволеними сайтами;
* формувати будь-які бази даних та накопичувальні диски, у тому числі віртуальні;
* відвідувати веб-сайти соціальних мереж, сайти, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту, переглядати сайти, що можуть негативно вплинути на психічний стан засудженого, а також відвідувати сайти, що не входять до Переліку та списку.

Користування Інтернетом проводиться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.

Для упорядкування користування Інтернетом та забезпечення права всіх засуджених адміністратор складає графік роботи інтернет-класу, який затверджується начальником установи. Графік роботи інтернет-класу розміщується у вигляді наочної інформації.

Заяви на користування Інтернетом засуджені подають до адміністрації установи.

Користування Інтернетом оплачується власними коштами засуджених або коштами інших осіб шляхом їх внесення на електронний гаманець.

При розрахунку для засуджених вартості оплати за користування Інтернетом враховуються вартість тарифного плану підключення установи до провайдера, час, впродовж якого засуджений користувався Інтернетом, витрати на обслуговування мережі та інтернет-класу.

Засуджені під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання Мін’юсту, з дозволу адміністрації установи можуть мати при собі та користуватися під контролем адміністрації портативними персональними комп’ютерами з доступом до Інтернету відповідно до цього Порядку.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Виконання покарань у виді позбавлення волі]]

Кримінальні правопорушення у сфері медичної діяльності

2025-06-03T06:19:42Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0040323-11#top Лист Міністерства юстиції України від 20 червня 2011 року "Відповідальність медичних працівників"]
== Загальні положення ==
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n611 стаття 80] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]). Водночас лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму (частина п'ята [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 статті 34] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]).

Відповідно до законодавства кримінальна відповідальність настає за '''кримінальне правопорушення''' - передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text Кримінальним кодексом України] (далі - КК України) суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.

Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох складових: як загальний суб'єкт та як спеціальний суб'єкт вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного зі здобуттям ним медичної освіти, – так звані "професійні кримінальні правопорушення".

'''Під професійним медичним кримінальним правопорушенням слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов’язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.'''
== Групи медичних кримінальних правопорушень та їх характеристика ==
Умовно кримінальні правопорушення, що вчиняються медичними працівниками, можна поділити на:

▶ кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я особи (пацієнта);

▶ кримінальні правопорушення проти прав особи (пацієнта);

▶ кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності з медичної практики;

▶ кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

▶ інші кримінальні правопорушення, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їхньою професійною діяльністю.

Так, до кримінальних правопорушень у сфері медичної діяльності відносяться:
* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n840 стаття 131] КК України);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n845 стаття 132] КК України);
* незаконне проведення аборту або стерилізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n855 стаття 134] КК України);
* незаконна лікувальна діяльність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n882 стаття 138] КК України);
* [[ненадання допомоги хворому медичним працівником]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 стаття 139] КК України);
* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n891 стаття 140] КК України);
* порушення прав пацієнта ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n896 стаття 141] КК України);
* незаконне проведення дослідів над людиною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n900 стаття 142] КК України);
* порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n905 стаття 143] КК України);
* насильницьке донорство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n916 стаття 144] КК України);
* незаконне розголошення лікарської таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n923 стаття 145] КК України);
* порушення права на безоплатну медичну допомогу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1203 стаття 184] ККУ);
Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]], тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n172 стаття 39] КК України).

Для того, щоб такі випадки могли бути розглянуті з позиції крайньої необхідності, що передбачає виключення кримінальної протиправності діяння лікаря, необхідно вказати критерії правомірності акту крайньої необхідності у сфері медичної діяльності. До них належать:
* небезпека повинна бути справжньою (реальною). Патологічний стан, який потребував надання екстреної медичної допомоги, що пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю людини, повинен бути таким насправді;
* небезпека повинна становити реальну загрозу. Тут мова йде про те, що захворювання (травма) безпосередньо (а не опосередковано, проявившись через визначений час) загрожує життю і здоров'ю людини;
* усунути цю небезпеку за даних обставин не можна іншими засобами, крім тих, які пов'язані із заподіянням шкоди. Іншими словами, без заподіяння шкоди людині за даних обставин не можливо усунути ту причину (захворювання, травму), яка становить небезпеку для життя і здоров'я.
== Причини, що зумовлюють вивчення питань кримінально-правової відповідальності медичних працівників ==
В рамках аналізу питань кримінальної відповідальності медиків важливо говорити саме про "професійні кримінальні правопорушення", тобто такі, за які відповідальність покладається на медичного працівника в силу:

# вчинення ним суспільно небезпечного діяння;
# приналежності особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до медичної професії;
# прямого зв'язку дії (бездіяльності) з медичною практикою та виконанням професійних обов'язків;
# наявності ознак порушення стандартів надання медичної допомоги, з якими останній обізнаний в силу своєї кваліфікації, спеціалізації та професії в цілому;
# негативних наслідків, які настали для життя та здоров'я особи.

Більшість кримінальних правопорушень у сфері медичного обслуговування містять матеріальний склад, тобто наявність негативних наслідків для життя та здоров'я пацієнта є обов'язковою умовою. Для інкримінування медику "кримінальної протиправної поведінки" необхідне встановлення вини та причинно-наслідкового зв'язку між діяннями, що потягли за собою негативні наслідки у вигляді тілесного ушкодження або смерті людини. Якщо ж шкода здоров'ю не є наслідком протиправної поведінки медичного працівника, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій, внаслідок непередбачуваних анатомічних особливостей організму пацієнта, неповної клінічної картини, яку лікар не міг встановити в силу причин, які від нього не залежали), причинний зв'язок виключається та кримінальна відповідальність не настає.
== Див. також ==
* [[Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я]]
* [[Відповідальність медичних працівників]]
* [[Відповідальність лікаря-стоматолога за правопорушення, вчинене ним при здійсненні професійної діяльності]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Кримінальні правопорушення у сфері медичної діяльності

2025-06-03T06:05:38Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0040323-11#top Лист Міністерства юстиції України від 20 червня 2011 року "Відповідальність медичних працівників"]
== Загальні положення ==
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n611 стаття 80] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]). Водночас лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму (частина п'ята [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#n254 статті 34] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"]).

Відповідно до законодавства кримінальна відповідальність настає за '''кримінальне правопорушення''' - передбачене [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text Кримінальним кодексом України] (далі - КК України) суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.

Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох складових: як загальний суб'єкт та як спеціальний суб'єкт вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного зі здобуттям ним медичної освіти, – так звані "професійні кримінальні правопорушення".

'''Під професійним медичним кримінальним правопорушенням слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов’язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.'''
== Групи медичних кримінальних правопорушень та їх характеристика ==
Умовно кримінальні правопорушення, що вчиняються медичними працівниками, можна поділити на:

▶ кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я особи (пацієнта):
* неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n840 стаття 131] КК України);
* розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n845 стаття 132] КК України);
* незаконне проведення аборту або стерилізації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n855 стаття 134] КК України);
* незаконна лікувальна діяльність ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n882 стаття 138] КК України);
* [[ненадання допомоги хворому медичним працівником]] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n885 стаття 139] КК України);
* неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n891 стаття 140] КК України);
* порушення прав пацієнта ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n896 стаття 141] КК України);
* незаконне проведення дослідів над людиною ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n900 стаття 142] КК України);
* порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n905 стаття 143] КК України);
* насильницьке донорство ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n916 стаття 144] КК України);
* незаконне розголошення лікарської таємниці ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n923 стаття 145] КК України);
▶ кримінальні правопорушення проти прав особи (пацієнта);
# порушення права на безоплатну медичну допомогу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 184 ККУ]);
▶ кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності з медичної практики;

▶ кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

▶ інші кримінальні правопорушення, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їхньою професійною діяльністю.

Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані [[Крайня необхідність|крайньої необхідності]], тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#Text стаття 39 КК України]).

Для того, щоб такі випадки могли бути розглянуті з позиції крайньої необхідності, що передбачає виключення кримінальної протиправності діяння лікаря, необхідно вказати критерії правомірності акту крайньої необхідності у сфері медичної діяльності. До них належать:
* небезпека повинна бути справжньою (реальною). Патологічний стан, який потребував надання екстреної медичної допомоги, що пов'язана із заподіянням шкоди здоров'ю людини, повинен бути таким насправді;
* небезпека повинна становити реальну загрозу. Тут мова йде про те, що захворювання (травма) безпосередньо (а не опосередковано, проявившись через визначений час) загрожує життю і здоров'ю людини;
* усунути цю небезпеку за даних обставин не можна іншими засобами, крім тих, які пов'язані із заподіянням шкоди. Іншими словами, без заподіяння шкоди людині за даних обставин не можливо усунути ту причину (захворювання, травму), яка становить небезпеку для життя і здоров'я.
== Причини, що зумовлюють вивчення питань кримінально-правової відповідальності медичних працівників ==
В рамках аналізу питань кримінальної відповідальності медиків важливо говорити саме про "професійні кримінальні правопорушення", тобто такі, за які відповідальність покладається на медичного працівника в силу: 1) вчинення ним суспільно небезпечного діяння;

2) приналежності особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до медичної професії;

3) прямого зв'язку дії (бездіяльності) з медичною практикою та виконанням професійних обов'язків;

4) наявності ознак порушення стандартів надання медичної допомоги, з якими останній обізнаний в силу своєї кваліфікації, спеціалізації та професії в цілому;

5) негативних наслідків, які настали для життя та здоров'я особи.

Більшість кримінальних правопорушень у сфері медичного обслуговування містять матеріальний склад, тобто наявність негативних наслідків для життя та здоров'я пацієнта є обов'язковою умовою. Для інкримінування медику "кримінальної протиправної поведінки" необхідне встановлення вини та причинно-наслідкового зв'язку між діяннями, що потягли за собою негативні наслідки у вигляді тілесного ушкодження або смерті людини. Якщо ж шкода здоров'ю не є наслідком протиправної поведінки медичного працівника, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій, внаслідок непередбачуваних анатомічних особливостей організму пацієнта, неповної клінічної картини, яку лікар не міг встановити в силу причин, які від нього не залежали), причинний зв'язок виключається та кримінальна відповідальність не настає.
== Див. також ==
* [[Оскарження неправомірних рішень і дії медичних працівників, закладів та органів охорони здоров'я]]
* [[Відповідальність медичних працівників]]
* [[Відповідальність лікаря-стоматолога за правопорушення, вчинене ним при здійсненні професійної діяльності]]
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[[Категорія:Право на медичну допомогу]]

Таємниця кореспонденції засуджених

2025-05-19T15:27:57Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України "Про попереднє ув’язнення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкція з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2013 року № 1304/5]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#Text Порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затверджений наказ Міністерства оборони України від 04 червня 2021 року № 155]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4262 стаття 31] як одну з конституційних гарантій визначає право кожного на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n340 Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

=== Листування осіб, взятих під варту ===
Особи, взяті під варту, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#n130 статті 13] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»] можуть листуватися з родичами, іншими громадянами, а також з підприємствами, установами й організаціями з письмового дозволу особи або органу, яка (який) здійснює кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили засуджені здійснюють листування відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України.]

Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.

Кореспонденція, у тому числі в електронній формі, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за відповідною адресою протягом доби з моменту її подання. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

У слідчих ізоляторах перегляд письмової кореспонденції осіб, узятих під варту покладається на '''інспектора з обліку''' або зазначені функції виконує інша особа, призначена для цього наказом начальника слідчого ізолятора (пункт 5 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

=== Листування засуджених до позбавлення волі ===
Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України) засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Листування між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань на підставі '''письмової заяви''' засудженого (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]).

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

Кореспонденція, у тому числі в електронній формі, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за відповідною адресою протягом доби з моменту її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним.

Кореспонденція засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, переглядається спеціалістом (по контролю за виконанням режимних вимог). У слідчих ізоляторах перегляд письмової кореспонденції осіб, узятих під варту, та засуджених покладається на '''інспектора з обліку''' або зазначені функції виконує інша особа, призначена для цього наказом начальника слідчого ізолятора (пункт 5 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

== Порядок отримання, приймання та відправлення кореспонденції засуджених і осіб, узятих під варту, її перегляд ==
Кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, '''перегляду не підлягає''' і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.

Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, '''перегляду не підлягає'''.

'''Таку кореспонденцію засуджені чи особи, взяті під варту, особисто запечатують у конверти''' (із зазначенням адресата).

У разі відсутності у відправника конверта адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) забезпечує засудженого (особу, взяту під варту) конвертом та поштовою маркою. У разі відсутності на особовому рахунку засудженого (особи, взятої під варту) коштів відправлення кореспонденції, здійснюється за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).

Така кореспонденція надсилається адресату протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, що надійшла від зазначених органів (осіб), засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті).

Зазначена вхідна та вихідна письмова кореспонденція у закритому вигляді реєструється в Журналі з приміткою «Закритий конверт». Помітки чи написи на зазначеній кореспонденції не проставляються, якщо це не передбачено діючими поштовими правилами.

'''В інших випадках засуджені вкидають кореспонденцію для відправлення в''' '''незапечатаному вигляді в поштові скриньки'''.

Уся вхідна (вихідна) кореспонденція, що підлягає перегляду, '''протягом трьох діб переглядається інспектором і вручається (надсилається) адресатам'''.

Проста кореспонденція вручається засудженим і особам, узятим під варту, начальниками відділень соціально-психологічної служби (вихователями), старшими корпусного відділення, а рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, - інспектором під особистий підпис у Журналі.

Кореспонденція засуджених з поштових скриньок виймається щодня, крім вихідних та святкових днів (пункт 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n26 розділу ІІ] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

Кореспонденція, що надійшла на ім’я засудженого (особи, взятої під варту), який вибув з установи виконання покарань (слідчого ізолятора), пересилається за місцем його вибуття (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n26 розділу ІІ] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).
== Листування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, з громадянами, які проживають за кордоном ==
Письмова кореспонденція осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, адресована за кордон (крім кореспонденції, адресованої Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду та іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій) або дипломатичним представництвам іноземних держав, акредитованим в Україні, приймається інспектором у незапечатаному вигляді і після перегляду відправляється за належністю. (пункт 1 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

До перегляду та перекладу кореспонденції, викладеної іноземною мовою, дозволяється залучати перекладачів.
== Листування засуджених військовослужбовців ==
Засудженим військовослужбовцям дозволяється відправляти і отримувати листи та телеграми без обмеження їх кількості. Вручення листів, що надходять, проводиться представником дисциплінарного батальйону, в присутності якого засуджений військовослужбовець зобов'язаний їх розпечатати. '''Зміст листів перевірці не підлягає'''. Виявлені при цьому заборонені вкладення вилучаються. Розпечатувати листи, які відправляють засуджені, заборонено.

== Вилучення кореспонденції (листування) та вкладень ==
Листи, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, написані нерозбірливим почерком, а також відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим або особам, узятим під варту, не вручаються, а вилучаються (пункт 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n47 розділу IV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

Про вилучення кореспонденції засудженому або особі, взятій під варту, повідомляється під особистий підпис із зазначенням мотивованих підстав.

Гроші, цінності та інші речі, які заборонені для використання в установах виконання покарань, що виявлені в кореспонденції засуджених, вилучаються. Про вилучення грошей посадова особа установи виконання покарань складає '''протокол''', який направляється до суду для прийняття рішення щодо передачі їх у дохід держави. У разі винесення судом рішення про відмову у передачі вилучених грошей та цінних речей у дохід держави гроші, вилучені з кореспонденції засуджених, зараховуються на їх особовий рахунок, а цінні речі здаються на зберігання до їх звільнення.

Вилучені в осіб, узятих під варту, при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в дохід держави за '''мотивованою постановою''' начальника слідчого ізолятора, санкціонованою прокурором, копія якої долучається до особової справи особи, яка тримається під вартою (пункт 3 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

Виявлені в поштових відправленнях, що надійшли на ім’я засуджених або осіб, узятих під варту, їх особисті документи (паспорти, трудові книжки, свідоцтва про народження та шлюб, дипломи, атестати про закінчення закладів освіти тощо) підлягають вилученню.

За кожним фактом вилучення таких документів складається у двох примірниках '''акт про вилучення документа''', форма якого визначена в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n96 додатку 6] до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n98 Інструкції], який підписується інспектором, працівником оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) та керівником відділу (групи) по контролю за виконанням судових рішень і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником. З актом про вилучення документа засуджений (особа, взята під варту) ознайомлюється під особистий підпис.

== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_095#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Волосюк проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_938#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16 лютого 2012 року у справі "Бєляєв та Дігтяр проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a45#Text Рішення Європейського суду з прав людини 23 жовтня 2014 року у справі "Вінтман проти України"]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/76536508 Постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 585/3179/17] (законодавством встановлено, що перегляду не підлягає кореспонденція, яку засуджені адресують, у тому числі до суду і отримують із суду)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95961550 Постанова Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 610/697/20]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Таємниця кореспонденції засуджених

2025-05-19T14:24:33Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закон України "Про попереднє ув’язнення"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270-2009-%D0%BF Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкція з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 липня 2013 року № 1304/5]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1124-21#Text Порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, затверджений наказ Міністерства оборони України від 04 червня 2021 року № 155]
== Загальні положення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України], а саме [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4262 стаття 31] як одну з конституційних гарантій визначає право кожного на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n340 Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] встановлено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

=== Листування осіб, взятих під варту ===
Особи, взяті під варту, відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12#n130 статті 13] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3352-12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»] можуть листуватися з родичами, іншими громадянами, а також з підприємствами, установами й організаціями з письмового дозволу особи або органу, яка (який) здійснює кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили засуджені здійснюють листування відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України.]

Скарги, заяви, клопотання і листи (кореспонденція) осіб, взятих під варту, переглядає адміністрація місця попереднього ув’язнення, за винятком випадків, передбачених цією статтею.

Кореспонденція, у тому числі в електронній формі, яку особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за відповідною адресою протягом доби з моменту її подання. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

У слідчих ізоляторах перегляд письмової кореспонденції осіб, узятих під варту покладається на '''інспектора з обліку''' або зазначені функції виконує інша особа, призначена для цього наказом начальника слідчого ізолятора (пункт 5 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

=== Листування засуджених до позбавлення волі ===
Відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України) засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Листування між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань на підставі '''письмової заяви''' засудженого (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n840 статті 113] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України]).

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

Кореспонденція, у тому числі в електронній формі, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за відповідною адресою протягом доби з моменту її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним.

Кореспонденція засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, переглядається спеціалістом (по контролю за виконанням режимних вимог). У слідчих ізоляторах перегляд письмової кореспонденції осіб, узятих під варту, та засуджених покладається на '''інспектора з обліку''' або зазначені функції виконує інша особа, призначена для цього наказом начальника слідчого ізолятора (пункт 5 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

== Порядок отримання, приймання та відправлення кореспонденції засуджених і осіб, узятих під варту ==
Уся вхідна (вихідна) кореспонденція, що підлягає перегляду, '''протягом трьох діб переглядається інспектором і вручається (надсилається) адресатам'''.

Листи, що містять відомості про смерть близьких або інші термінові повідомлення щодо особистих інтересів цих осіб, негайно передаються психологу установи під підпис у Журналі з приміткою "Лист психотравмуючого змісту" для невідкладного ознайомлення адресатів та надання їм психологічної допомоги (пункт 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n26 розділу ІІ] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

Кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, '''перегляду не підлягає''' і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

'''Таку кореспонденцію засуджені чи особи, взяті під варту, особисто запечатують у конверти''' (із зазначенням адресата).

У разі відсутності у відправника конверта адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) забезпечує засудженого (особу, взяту під варту) конвертом та поштовою маркою.

У разі відсутності на особовому рахунку засудженого (особи, взятої під варту) коштів відправлення кореспонденції, здійснюється за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установ виконання покарань (слідчих ізоляторів).

Така кореспонденція надсилається адресату протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, що надійшла від зазначених органів (осіб), засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті).

Зазначена вхідна та вихідна письмова кореспонденція у закритому вигляді реєструється в Журналі з приміткою «Закритий конверт». Помітки чи написи на зазначеній кореспонденції не проставляються, якщо це не передбачено діючими поштовими правилами.

В інших випадках засуджені вкидають кореспонденцію для відправлення в '''незапечатаному вигляді в поштові скриньки'''.

Проста кореспонденція вручається засудженим і особам, узятим під варту, начальниками відділень соціально-психологічної служби (вихователями), старшими корпусного відділення, а рекомендовані листи, листи з оголошеною цінністю, - інспектором під особистий підпис у Журналі.

Кореспонденція засуджених з поштових скриньок виймається щодня, крім вихідних та святкових днів (пункт 6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n26 розділу ІІ] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

Кореспонденція, що надійшла на ім’я засудженого (особи, взятої під варту), який вибув з установи виконання покарань (слідчого ізолятора), пересилається за місцем його вибуття (пункт 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n26 розділу ІІ] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).
== Порядок листування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, з громадянами, які проживають за кордоном ==
Письмова кореспонденція осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, адресована за кордон (крім кореспонденції, адресованої Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду та іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій) або дипломатичним представництвам іноземних держав, акредитованим в Україні, приймається інспектором у незапечатаному вигляді і після перегляду відправляється за належністю. (пункт 1 розділу ІІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

До перегляду та перекладу кореспонденції, викладеної іноземною мовою, дозволяється залучати перекладачів.
== Листування, ведення телефонних розмов, одержання посилок (передач) і бандеролей та побачення засуджених військовослужбовців ==
Засудженим військовослужбовцям дозволяється відправляти і отримувати листи та телеграми без обмеження їх кількості. Вручення листів, що надходять засудженим військовослужбовцям, проводиться командиром дисциплінарної роти (командиром групи утримання офіцерів) або старшиною дисциплінарної роти (заступником командира групи утримання офіцерів), у присутності якого засуджений військовослужбовець зобов’язаний їх розпечатати, крім листів, які засуджені отримують від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноважених осіб таких міжнародних організацій, прокурора, захисника у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до кримінального процесуального законодавства. Якщо засуджений відмовляється розпечатати лист, це здійснюється комісійно в присутності засудженого, про що складається акт у довільній формі. Зміст листів перевірці не підлягає. Виявлені при цьому заборонені вкладення вилучаються.

Розпечатувати листи, які відправляють засуджені військовослужбовці, заборонено.

Засуджені військовослужбовці можуть звертатися з пропозиціями, заявами та скаргами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних та громадських організацій, а також посадових осіб у порядку, визначеному законодавством.
== Порядок перегляду і вилучення кореспонденції (листування) та вкладень ==
Листи, виконані тайнописом, шифром або із застосуванням інших умовностей, написані нерозбірливим почерком, а також відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим або особам, узятим під варту, не вручаються, а вилучаються (пункт 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n47 розділу IV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

Про вилучення кореспонденції засудженому або особі, взятій під варту, повідомляється під особистий підпис із зазначенням мотивованих підстав.

Гроші, цінності та інші речі, які заборонені для використання в установах виконання покарань, що виявлені в кореспонденції засуджених, вилучаються. Про вилучення грошей посадова особа установи виконання покарань складає '''протокол''', який направляється до суду для прийняття рішення щодо передачі їх у дохід держави. У разі винесення судом рішення про відмову у передачі вилучених грошей та цінних речей у дохід держави гроші, вилучені з кореспонденції засуджених, зараховуються на їх особовий рахунок, а цінні речі здаються на зберігання до їх звільнення.

Вилучені в осіб, узятих під варту, при доставленні в місця попереднього ув’язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув’язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в дохід держави за '''мотивованою постановою''' начальника слідчого ізолятора, санкціонованою прокурором, копія якої долучається до особової справи особи, яка тримається під вартою (пункт 3 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13 Інструкції]).

Виявлені в поштових відправленнях, що надійшли на ім’я засуджених або осіб, узятих під варту, їх особисті документи (паспорти, трудові книжки, свідоцтва про народження та шлюб, дипломи, атестати про закінчення закладів освіти тощо) підлягають вилученню.

За кожним фактом вилучення таких документів складається у двох примірниках '''акт про вилучення документа''', форма якого визначена в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n96 додатку 6] до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1110-13#n98 Інструкції], який підписується інспектором, працівником оперативного підрозділу установи виконання покарань (слідчого ізолятора) та керівником відділу (групи) по контролю за виконанням судових рішень і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником. З актом про вилучення документа засуджений (особа, взята під варту) ознайомлюється під особистий підпис.

== Судова практика ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_095#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Волосюк проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_938#Text Рішення Європейського суду з прав людини від 16 лютого 2012 року у справі "Бєляєв та Дігтяр проти України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a45#Text Рішення Європейського суду з прав людини 23 жовтня 2014 року у справі "Вінтман проти України"]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/76536508 Постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 585/3179/17] (законодавством встановлено, що перегляду не підлягає кореспонденція, яку засуджені адресують, у тому числі до суду і отримують із суду)
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95961550 Постанова Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у справі № 610/697/20]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Ухилення від призову на строкову військову службу

2025-05-19T09:04:41Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2002 року № 352 <nowiki>''Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом''</nowiki>]
= Загальна інформація =
'''Військовий обов’язок''' установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина воно має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».]

У разі ухилення громадянина від проходження альтернативної служби, місцева державна адміністрація може скасувати своє рішення про направлення його на альтернативну службу, про що протягом п’яти календарних днів у письмовій формі повідомляє громадянина і територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, після чого громадянин підлягає призову на строкову військову службу на загальних підставах (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#n32 статті 8] Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».) .

'''Військова служба''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України може здійснюватися у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Види військової служби:

* '''базова військова служба''' ''(до 11.04.2024 - строкова військова служба)'';
* військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
* військова служба за контрактом осіб рядового складу;
* військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
* військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти;
* військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
* військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
* військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

'''Базову військову службу''' громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку (частина 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" ).

Від проходження базової військової служби звільняються призовники:

* які визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби;
* які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.

Направлення громадян України для проходження базової військової служби включає прибуття за зазначеними в повістці районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки адресою та часом для відправлення у навчальну частину (центр) для проходження базової військової служби та знаходження у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (обласному збірному пункті) до відправлення у навчальну частину (центр).

У разі неявки призовника без поважних причин за викликом відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на комісію з питань направлення для проходження базової військової служби він несе відповідальність, установлену законом (частина 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" ).

= Кримінальна відповідальність =
Ухилення від призову на строкову (базову) військову службу - кримінальний проступок, що передбачений статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України та карається '''[[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеженням волі]]''' на строк до трьох років.
=== Склад кримінального правопорушення ===
==== Об’єкт кримінального правопорушення ====
Родовим об’єктом ухилення від призову на базову військову службу є суспільні відносини, що забезпечують безпеку та обороноздатність України.

Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4215 статтею 17 Конституції України] захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Безпосереднім об’єктом ухилення від призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу є встановлений відповідно до чинного законодавства порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.
==== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ====
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в ухиленні від призову на базову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).

'''Призов на базову військову службу '''- це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування Збройних сил та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування).

Ухиленням є неявка призовника без поважних причин за викликом відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на комісію з питань направлення для проходження базової військової служби.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, визнаються:

* перешкода стихійного характеру, хвороба призовника, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
* смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
Ухилення також може полягати у:

* підробці документів про хворобу;

* від’їзді із місця постійного проживання;
* умисному спричиненні собі тілесного ушкодження або іншої хвороби;
* симуляції хвороби;
* підкупі відповідальних осіб;
* в прямій відмові від несення обов’язків військової служби.

Початком проходження військової служби для призовників є день відправлення у військову частину. Тому особа, яка прибула до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки і була відправлена у військову частину, але вже після цього ухилилась від відправлення у війська, є військовослужбовцем і її дії треба кваліфікувати за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2875 407], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2884 408] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2891 409] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 КК України].

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту отримання повного або тимчасового звільнення від військової служби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби, підробка документів, інший обман можуть за наявності відповідних підстав кваліфікуватися як замах на ухилення від призову на базову військову службу.

Готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України], не тягне кримінальної відповідальності згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ч. 2 ст. 14 КК України].
==== Суб’єкт кримінального правопорушення ====
Суб’єктом є громадянин України, який підлягає черговому призову на базову військову службу і якому не надано відстрочку.

Відповідно до частини 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Від проходження базової військової служби звільняються призовники які визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби, а також ті, які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.

Відстрочка від направлення для проходження базової військової служби надається призовникам, які:

* визнані тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я;
* навчаються у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, вищої духовної освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти, в інтернатурі або докторантурі (зазначена відстрочка надається до досягнення особою 24-річного віку);
* обрали відповідний рік, в якому бажають пройти базову військову службу;
* мають право на звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n469 статті 26] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".

Відстрочка від направлення для проходження базової військової служби надається призовникам, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно яких кримінальна справа розглядається судом, до прийняття відповідного рішення.

У випадках, не передбачених Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу", відстрочка від направлення для проходження базової військової служби може бути надана призовникам згідно з рішенням комісії вищого рівня за поданням районних (міських) комісій з питань направлення на базову військову службу.

Особи, виконання якими військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять ''невійськову (альтернативну) службу'' на підставі рішення відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб’єктами ухилення від призову на базову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване на підставах, передбачених законодавством.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на базову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відповідна відстрочка, - протягом дії відстрочки.

Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці, організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника, притягується до відповідальності за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 27] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України, а за відповідних обставин і за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 125], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n831 130], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n848 133] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо, скажімо, самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2469 358] чи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо нею було підроблено відповідні документи).
==== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ====
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України] характеризується прямим умислом. Якщо призовник не з’явився на призовний пункт у зв’язку з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.
== Див. також ==
* [[Відстрочка та звільнення від призову на базову військову службу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Ухилення від призову на строкову військову службу

2025-05-19T09:00:28Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12 Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/352-2002-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2002 року № 352 <nowiki>''Про затвердження Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом''</nowiki>]
= Загальна інформація =
'''Військовий обов’язок''' установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина воно має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституцією України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».]

У разі ухилення громадянина від проходження альтернативної служби, місцева державна адміністрація може скасувати своє рішення про направлення його на альтернативну службу, про що протягом п’яти календарних днів у письмовій формі повідомляє громадянина і територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, після чого громадянин підлягає призову на строкову військову службу на загальних підставах (частина третя [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#n32 статті 8] Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».) .

'''Військова служба''' є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України може здійснюватися у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Види військової служби:

* '''базова військова служба''' ''(до 11.04.2024 - строкова військова служба)'';
* військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
* військова служба за контрактом осіб рядового складу;
* військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
* військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти;
* військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
* військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
* військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

'''Базову військову службу''' громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку (частина 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" ).

Від проходження базової військової служби звільняються призовники:

* які визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби;
* які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.

Направлення громадян України для проходження базової військової служби включає прибуття за зазначеними в повістці районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки адресою та часом для відправлення у навчальну частину (центр) для проходження базової військової служби та знаходження у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (обласному збірному пункті) до відправлення у навчальну частину (центр).

У разі неявки призовника без поважних причин за викликом відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на комісію з питань направлення для проходження базової військової служби він несе відповідальність, установлену законом (частина 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" ).

= Кримінальна відповідальність =
Ухилення від призову на строкову (базову) військову службу - кримінальний проступок, що передбачений статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України та карається '''[[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеженням волі]]''' на строк до трьох років.
=== Склад кримінального правопорушення ===
==== Об’єкт кримінального правопорушення ====
Родовим об’єктом ухилення від призову на базову військову службу є суспільні відносини, що забезпечують безпеку та обороноздатність України.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4215 статті 17 Конституції України] захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Безпосереднім об’єктом ухилення від призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу є встановлений відповідно до чинного законодавства порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.
==== Об’єктивна сторона кримінального правопорушення ====
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в ухиленні від призову на базову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій).

'''Призов на базову військову службу '''- це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування Збройних сил та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування).

Ухиленням є неявка призовника без поважних причин за викликом відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на комісію з питань направлення для проходження базової військової служби.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, визнаються:

* перешкода стихійного характеру, хвороба призовника, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк;
* смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.
Ухилення також може полягати у:

* підробці документів про хворобу;

* від’їзді із місця постійного проживання;
* умисному спричиненні собі тілесного ушкодження або іншої хвороби;
* симуляції хвороби;
* підкупі відповідальних осіб;
* в прямій відмові від несення обов’язків військової служби.

Початком проходження військової служби для призовників є день відправлення у військову частину. Тому особа, яка прибула до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки і була відправлена у військову частину, але вже після цього ухилилась від відправлення у війська, є військовослужбовцем і її дії треба кваліфікувати за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2875 407], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2884 408] або [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2891 409] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 КК України].

Кримінальне правопорушення є закінченим з моменту отримання повного або тимчасового звільнення від військової служби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби, підробка документів, інший обман можуть за наявності відповідних підстав кваліфікуватися як замах на ухилення від призову на базову військову службу.

Готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України], не тягне кримінальної відповідальності згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ч. 2 ст. 14 КК України].
==== Суб’єкт кримінального правопорушення ====
Суб’єктом є громадянин України, який підлягає черговому призову на базову військову службу і якому не надано відстрочку.

Згідно частина 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n214 статті 15] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Від проходження базової військової служби звільняються призовники які визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби, а також ті, які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах.

Відстрочка від направлення для проходження базової військової служби надається призовникам, які:

* визнані тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я;
* навчаються у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, вищої духовної освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти, в інтернатурі або докторантурі (зазначена відстрочка надається до досягнення особою 24-річного віку);
* обрали відповідний рік, в якому бажають пройти базову військову службу;
* мають право на звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n469 статті 26] Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".

Відстрочка від направлення для проходження базової військової служби надається призовникам, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно яких кримінальна справа розглядається судом, до прийняття відповідного рішення.

У випадках, не передбачених Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу", відстрочка від направлення для проходження базової військової служби може бути надана призовникам згідно з рішенням комісії вищого рівня за поданням районних (міських) комісій з питань направлення на базову військову службу.

Особи, виконання якими військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять ''невійськову (альтернативну) службу'' на підставі рішення відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб’єктами ухилення від призову на базову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване на підставах, передбачених законодавством.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на базову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відповідна відстрочка, - протягом дії відстрочки.

Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці, організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника, притягується до відповідальності за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 27] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 335] КК України, а за відповідних обставин і за статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n804 125], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n831 130], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n848 133] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо, скажімо, самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2469 358] чи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2571 366] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 Кримінального кодексу України] (якщо нею було підроблено відповідні документи).
==== Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення ====
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2332 ст. 335 КК України] характеризується прямим умислом. Якщо призовник не з’явився на призовний пункт у зв’язку з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.
== Див. також ==
* [[Відстрочка та звільнення від призову на базову військову службу]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Військова служба]]
[[Категорія:Військовослужбовці]]

Трасологічна експертиза

2025-04-19T08:40:48Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12 Закон України "Про судову експертизу"]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція)]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Рекомендації)]

== Загальні положення ==
'''Трасологічна експертиза''' - процес дослідження матеріально фіксованих слідів-відображень (слідів людини, тварини, їх діяльності тощо), слідоутворюючих та слідосприймаючих об’єктів, умов та механізму слідоутворення, що проводиться особами (експертами), які володіють спеціальними знаннями у галузі трасології (як науки про сліди, що є частиною криміналістики) з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для органів досудового розслідування та суду.

Предмет експертизи: фактичні дані, що встановлюються за результатами проведення досліджень будови слідоутворюючих об’єктів за їх ознаками (що відобразилися в слідах), умов та механізму слідоутворення, їх зв’язок із обставинами події, та які (фактичні дані) мають значення для провадження.

Об’єкт експертизи: сліди-відображення, що утворилися внаслідок діяльності людей та тварин (процесів), а також природних явищ, зокрема:

* сліди людини (гомеоскопічні та механогомічні експертизи);
* сліди тварин (експертиза слідів тварин);
* сліди знарядь (інструментів) та механізмів (механоскопічні експертизи);
* сліди розділення цілого на частини (експертиза цілого за частинами).

Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - '''висновку експерта'''.

== Основні завдання трасологічної експертизи ==
Основними завданнями трасологічної експертизи є:
* ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об'єктів за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь;
* діагностика (установлення властивостей, станів) об'єктів;
* ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо);
* встановлення фактів, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об'єктів;
* наявність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об'єктів (підпункт 5.1 пункту 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n272 розділу І] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).
Для вирішення ідентифікаційних завдань експерту необхідно надати:
# предмети зі слідами, а якщо вилучити їх неможливо, то копії слідів (зліпки, фотознімки);
# об'єкти, якими, за припущенням органу (особи), який призначив експертизу (залучив експерта), могли бути залишені ці сліди;
# дані про час виявлення слідів, умови, у яких були об'єкти зі слідами до їх направлення на експертизу.

== Види трасологічної експертизи ==
Розрізняються такі основні підвиди трасологічної експертизи:
* експертиза слідів рук людини;
* експертиза слідів ніг людини, її взуття, шкарпеток, панчіх;
* експертиза слідів рукавичок, одягу людини, слідів пошкоджень на об'єктах, слідів нашарувань на об'єктах;
* експертиза слідів ніг (лап) тварини;
* експертиза знарядь, агрегатів, інструментів, холодної зброї і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами, експертиза слідів знаряддя та інструментів;
* експертиза слідів транспортних засобів;
* експертиза замикальних та контрольних засобів;
* експертиза слідів поділу цілого на частини;
* експертиза рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах;
*експертиза вузлів та петель;
* експертиза за слідами інших слідоутворювальних об'єктів, зокрема зубів (інших частин тіла людини або тварини), різного роду предметів масового виробництва тощо (підпункт 5.4 пункту 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n272 розділу І] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).

=== Експертиза слідів рук (дактилоскопічна експертиза) ===
'''Основним завданням дактилоскопічної експертизи є''' ідентифікація особи за слідами її рук, які залишені на місці події.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Чи є на об'єкті сліди рук?
* Чи придатні дані сліди для ідентифікації особи?
* Чи залишені сліди рук конкретною (однією) особою?
* Чи залишені однією особою сліди рук, вилучені в різних місцях?
* Чи є на даному предметі сліди рук і якщо так, то чи придатні вони для ідентифікації?
* Якою рукою і якими пальцями руки залишено сліди?
* Які особливості мають руки людини, що залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо)?
* Якими ділянками поверхні долоні залишено сліди?
* У результаті якої дії залишено слід (захват, торкання тощо)?
* Чи були сліди до вилучення на поверхні конкретного об'єкта?
* Чи є ознаки перенесення вилучених слідів з однієї поверхні на іншу? (підпункт 6.2 пункту 6 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій])
'''Об'єктами дослідження''' з метою ідентифікації особи за папілярними лініями рук є сліди пальців та (або) долонь.

'''Детальніше див.:''' [[Порядок та підстави проведення дактилоскопічної експертизи]]

=== Експертиза слідів ніг людини та взуття ===
'''Основними завданнями''' є ідентифікація людини за слідами: босих ніг, шкарпеток, панчіх, взуття та вирішення діагностичних завдань з установлення особливостей пересування людини, розміру взуття, зросту людини тощо.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Чи є на даній поверхні (даному предметі) сліди босих ніг (панчіх, шкарпеток, взуття) людини та чи придатні ці сліди для ідентифікації людини (панчіх, шкарпеток, взуття)?
* Чи залишені сліди даною особою чи це сліди від шкарпеток, панчіх чи взуття, вилучених у певної особи?
* Чи залишені сліди ніг (шкарпеток, панчіх, взуття), виявлені в різних місцях, однією особою (сліди тих самих шкарпеток, панчіх, взуття)?
* Взуттям якого виду залишені дані сліди і які його характеристики і особливі ознаки (розмір, ступінь зношування тощо)?
* Який орієнтовно зріст людини, яка залишила сліди?
* Які особливості ходи людини відбились у "доріжці слідів"?
* Який механізм утворення слідів взуття? (підпункт 7.2 пункту 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n272 розділу І] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій])

=== Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин ===
Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин проводиться з метою ідентифікації конкретної тварини за слідами її ніг (лап), зубів та вирішення діагностичних і ситуаційних завдань (установлення властивостей, станів слідоутворювальних об'єктів, механізму утворення слідів).

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Чи залишені дані сліди ногами (лапами), зубами даної тварини?
* Чи є залишені сліди підков коня слідами даних підков?
* Чи залишені сліди, знайдені в різних місцях, ногами (лапами), зубами однієї і тієї самої тварини?
* Як порівняльні матеріали надаються експериментальні зліпки слідів ніг (лап), зубів тварини, яка ідентифікується, якщо слід об'ємний, або відбитки ніг (лап), якщо слід поверхневий.
На експертизу направляються фотознімки та/або зліпки слідів ніг (лап), зубів, виявлених на місці події. Якщо сліди залишені ногами підкованого коня, то після виготовлення порівняльних зліпків підкови необхідно зняти і також направити експерту (підпункт 8.2 пункту 8 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).

=== Експертиза слідів злому, інструментів, виробів масового виробництва ===
'''Основні завдання'''
* установлення конкретного екземпляра або виду (характерних особливостей) знаряддя, інструмента, агрегату за слідами його дії;
* установлення механізму (способу) злому (іншої дії), напрямку, в якому проводився злом перешкоди (з внутрішнього або зовнішнього боку), типу (виду) виробу, що залишив слід, способу його виготовлення тощо.
'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Чи даним знаряддям (інструментом) було вчинено злом або іншу дію (зрубано дерево, спиляно гілку, перекушено дріт тощо)?
* Чи не залишено сліди злому, вилучені з різних місць подій, тим самим знаряддям?
* Одним чи декількома знаряддями було вчинено злом?
* Знаряддям якого виду вчинено злом?
* З якого боку (внутрішнього чи зовнішнього) було вчинено злом перешкоди (стіни, вікна, ґрат тощо)?
* Яким способом розділено предмет (шляхом розрізування, розрубування, розпилювання, свердління тощо)?
* Чи виготовлено виріб за допомогою заводського обладнання?
* Чи виготовлений(і) даний виріб (дані вироби) масового виробництва на певному агрегаті (прес-формі, штампі тощо)?
* Знаряддям (інструментом) якого виду проведено обробку виробу?
* Заводським чи саморобним способом закупорені пляшки?
* Яким способом відкривались або закупорювались пляшки (інша тара)?
* Яким способом (заводським чи саморобним) наклеювались етикетки (контрольні марки)?
* Чи переклеювалися етикетки (контрольні марки)?
Для дослідження, як правило, експерту надається(ються) предмет (предмети) зі слідами. Як виняток, можуть бути надані зліпки з об'ємних об'єктів. Якщо об'єкт є громіздким (наприклад, прес), надаються його слідоутворювальні деталі.

Якщо об'єктом дослідження є сліди свердління, розпилювання, роздроблення, експерту слід надавати також стружки, ошурки, тирсу, тріски, що знайдені на місці події, і вказати їх локалізацію відносно перешкоди чи іншого об'єкта. Якщо з обставин справи видно, що згадані частки можуть утворитися внаслідок дії не лише тих знарядь, які перевіряються, про це слід повідомити експерта (підпункт 9.4 пункту 9 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).

=== Експертиза замикальних та запобіжних (контрольних) пристроїв (засобів) ===
'''Об'єктами експертизи є''' замки та інші замикальні пристрої, пломби, контрольні пристрої (засоби). '''Основними завданнями експертизи є''' встановлення факту і способу відмикання (злому) пристрою, видів предметів, що були використані для цього, ідентифікація цих предметів, а для пломб, крім того, - ідентифікація пломбувальних лещат, факту переклеювання паперових контрольних засобів.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Чи справний механізм замка? Якщо ні, то в чому полягає несправність?
* Чи був відімкнений замок сторонніми предметами (відмичками, підібраними або підробленими ключами)?
* У який спосіб відімкнений (зламаний) замок?
* Чи одним способом відімкнені (зламані) надані замки?
* У якому стані (замкненому, відімкненому) був замок у момент його пошкодження?
* Чи можливо відімкнути даний контрольний замок без пошкодження контрольного вкладиша?
* Чи можливо відімкнути даний замок за допомогою інструмента (предмета), що був вилучений у особи (прізвище, ім’я, по батькові)?
* Знаряддям якого виду зламано замок?
* Чи зламано замок знаряддям, вилученим у особи (прізвище, ім’я, по батькові)?
* Чи відмикався замок за допомогою даного ключа (відмички)?
* Чи є на ключі-оригіналі ознаки, характерні для виготовлення його копії або зліпка?
* Чи була обтиснена пломба даними пломбувальними лещатами?
* Чи одними пломбувальними лещатами були обтиснені пломби?
* Чи розкривалась і обтискувалась повторно пломба після її обтиснення пломбувальними лещатами?
* У який спосіб і за допомогою якого знаряддя була розкрита і повторно обтиснена пломба?
* Чи можливо з даної пломби витягти матеріал, що використовувався при опломбуванні (дріт, шпагат, шнур), без порушення її цілісності?
* Знаряддям якого виду розкривалась пломба?
* Який зміст цифрових та буквених знаків на контактних поверхнях пломби?
* Чи не розкривалась пломба наданим знаряддям?
Якщо об'єктом дослідження є замки, експерту, крім замків, направляються відмички й інші предмети, які могли використовуватися для відмикання або злому замка, а також усі ключі від цих замків. Замки надаються на дослідження у тому стані, у якому вони знайдені на місці події та вилучені. Устромляти у замкову щілину будь-які предмети (у тому числі штатні ключі), а також проводити інші експерименти із замками до їх експертного дослідження забороняється. Вилучення замків із сейфів та інших сховищ слід доручати експертові (спеціалістові) (підпункт 10.4 пункту 10 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).

=== Експертиза цілого за частинами ===
'''Експертизою встановлюється,''' чи мають частини предмета (знайдені уламки, шматки, осколки тощо) спільну лінію (поверхню) розділення, тобто чи становили вони раніше одне ціле.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Чи становили знайдені частини єдине ціле (чи є осколки скла частинами розсіювача фар даного автомобіля, чи відколота дана тріска від певного поліна тощо)?
* Яким способом відокремлено від предмета його частину?
* Який механізм відокремлення від предмета його частини (частин)?
* Чи становили складно-складове ціле конструктивні частини об'єкта?
* До якого виду належить предмет, частина якого вилучена з місця події?
На експертизу надаються всі знайдені частини, які, можливо, раніше складали один предмет (підпункт 11.3 пункту 11 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).

=== Експертиза вузлів та петель ===
У більшості випадків об'єктами досліджень є вузли та петлі, що виконані (утворені) на мотузках, ременях тощо.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* До якого виду належить даний вузол, чи не має він ознак, що вказують на професію виконавця?
* Чи не належать декілька вузлів до одного виду?
* Чи є вузол простим (професійним)?
* Які професійні навички має особа, що зробила вузол (петлю)?
* Чи є особа, що зробила вузол (петлю), правшею (шульгою)?
* Чи є однаковим спосіб виконання вузлів (петель)?
Перед направленням об'єкта на експертизу доцільно сфотографувати вузол з усіх боків за правилами масштабної зйомки для усунення труднощів дослідження у випадках, коли в процесі експертизи проводитимуться експерименти (розв'язування і зав'язування вузла тощо) (підпункт 12.3 пункту 12 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).

=== Експертиза рельєфних знаків ===
Об'єктами досліджень цього виду можуть бути відновлені, спиляні (забиті), слабовидимі номери та інші рельєфні зображення на різного роду виробах. Експертизою встановлюються факт та спосіб змінення зображень.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Чи піддавався зміні номер на даному екземплярі зброї, агрегатах транспортного засобу тощо?
* Яким був первісний номер на об'єкті дослідження?
* Яким способом був знищений або змінений номер (знак) на даному об'єкті?
* Чи були на даному об'єкті маркувальні позначення?
* Чи піддавались зміні маркувальні позначення на даному об'єкті?
* Чи виконане маркування об'єкта із застосуванням конкретних засобів?
Об'єкти, які підлягають дослідженню, не можна очищати від забруднень, фарби чи іржі (підпункт 13.2 пункту 13 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).

=== Експертиза механічних пошкоджень одягу ===
Проведення даного підвиду трасологічної експертизи дає змогу вирішувати ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні завдання. У процесі дослідження встановлюються характер пошкоджень та механізм їх утворення, вирішуються питання, пов'язані з ідентифікацією (ототожненням) знаряддя за пошкодженнями, що є на даному одязі тощо. Окрему групу становлять питання, що пов'язані з установленням належності єдиному цілому частин одягу, що досліджується.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Чи є на одязі, що наданий для дослідження, пошкодження?
* Який механізм утворення пошкоджень на одязі?
* Чи є пошкодження на одязі розривом, розрізом, розрубом тощо?
* Знаряддям (предметом) якого виду утворені пошкодження одягу?
* Чи є сліди тертя, тиску, волочіння тощо на одязі, що наданий для дослідження?
* Чи утворені пошкодження на одязі предметами, що надані для дослідження?
* Чи належать одному цілому частини одягу, що надані для дослідження?
Дослідження пошкоджень одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень людині, належить до компетенції судово-медичної експертизи.

Якщо стосовно одягу проводилися судово-хімічні, судово-біологічні, судово-медичні та інші експертизи, треба про це вказувати, а за необхідності надавати результати досліджень експерту.

Одяг, що надається для дослідження, повинен бути в сухому вигляді. Потрібно вказувати, чи піддавався одяг, що наданий для дослідження, після події пранню, ремонту, чищенню тощо (підпункт 14.3 пункту 14 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).

=== Експертиза нашарувань на одязі (взутті) ===
Трасологічною експертизою у комплексі з експертами інших спеціальностей можуть вирішуватися питання щодо дослідження нашарувань на одязі (взутті) - ґрунту, плям зелені, фарби, паливно-мастильних матеріалів тощо.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Який механізм утворення нашарувань ґрунту (плям зелені, фарби, паливно-мастильних матеріалів тощо)?
* Яка послідовність утворення нашарувань на одязі? (підпункт 15.2 пункту 15 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій])

=== Експертиза слідів транспортних засобів ===
'''Основними завданнями''' трасологічної експертизи слідів транспортних засобів є ідентифікація (ототожнення) конкретної одиниці транспортного засобу за частинами та слідами, що залишені його частинами; діагностика (установлення властивостей та стану об'єктів) та ситуаційні завдання (установлення механізму слідоутворення, механізму взаємодії транспортного засобу з іншими об'єктами).

Сліди транспортних засобів містять значний обсяг інформації, яка може бути використана для встановлення виду (типу), марки транспортного засобу, напрямку його руху тощо.

'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань'''
* Яким видом (типом, моделлю) та якими частинами транспортного засобу залишені сліди?
* Чи залишені сліди даним транспортним засобом (його частинами)?
* Яким колесом транспортного засобу залишені сліди (правим, лівим, переднім, заднім)?
* Якою моделлю шини залишені сліди?
* Чи піддавалася покришка шини транспортного засобу, слід якої виявлений на місці події та наданий для дослідження, відновлювальному ремонту?
* Чи є на даному об'єкті (одязі потерпілого, огорожі дороги, дорожньому покритті тощо) сліди транспортного засобу?
* Чи утворилися сліди на об'єкті в результаті його переїзду колесами транспортного засобу?
* Яка послідовність утворення пошкоджень на транспортному засобі?
* Який механізм утворення слідів на транспортному засобі?
* Чи є знайдений предмет (його фрагмент) (уламки кронштейна, гайки, фрагменти фарного розсіювача або вітрового скла, фрагменти лакофарбового покриття) частиною наданого для дослідження транспортного засобу?
* Який механізм утворення пошкоджень на вітровому склі транспортного засобу?
* На який вид транспортного засобу був установлений розсіювач, уламки якого надані для дослідження?
* Яка причина руйнування (механічний удар, термічний вплив, вибух тощо) скла, розсіювача?
* Яке взаємне розташування транспортного засобу і пішохода у момент наїзду?
* Чи мав місце факт контактної взаємодії транспортного засобу з іншим об'єктом (ділянкою місця події)?
Надані в переліку питання можуть вирішуватися під час проведення комплексного дослідження разом з іншими спеціалістами (підпункт 16.2 пункту 16 розділу І [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Рекомендацій]).
==Установи, які проводять дослідження==
Трасологічну експертизу проводять, зокрема, наступні експертні установи:

♦ [http://dniprondise.dp.ua/ Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз]

♦ [http://kndise.gov.ua/ Київський науково-дослідний інститут судових експертиз]

♦ [http://lndise.in.ua/ Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз]

♦ [http://ondise.minjust.gov.ua/ Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз]

♦ [https://nncise.org.ua/ Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса]

== Корисні посилання ==
* [https://kndise.gov.ua/trasologichna/#%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F Трасологічна експертиза]
* [https://minjust.gov.ua/legal_expertise Інформація щодо судових експертиз на сайті Міністерства юстиції]
* [https://rase.minjust.gov.ua/ Реєстр атестованих судових експертів]

==Див. також==
*[[Судова експертиза у кримінальному процесі]]
*[[Військова експертиза]]
*[[Експертиза зброї та слідів її використання]]
*[[Порядок проведення судово-психіатричної експертизи]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]

Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов

2025-04-19T08:30:38Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України (ЦК України)]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-89 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-04 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»]

== Хто і коли відшкодовує шкоду завдану кримінальним правопорушенням ==
Кримінальне правопорушення тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається за допомогою цивільного позову. Адже кримінальним правопорушенням може бути завдано як матеріальну так і моральну шкоду.

Шкоду завдану кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Так, згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1359 статті 127] КПК України відшкодування (компенсацію) шкоди потерпілому може бути здійснено:

# добровільно підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою на будь-якій стадії кримінального провадження;
# через стягнення судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні;
# за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

== Хто має право на відшкодування (компенсацію) шкоди ==
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1363 стаття 128] [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України], статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5466 1166], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5471 1167,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5509 1177] [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]).

Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні.

На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. Також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права у випадках, встановлених законом, цивільний позов може бути поданий прокурором.

Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором.

== Цивільний позов та порядок його подання ==
Для відновлення та захисту своїх прав потерпілий під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’являє [[Звернення до суду: позовне провадження у цивільному процесі|цивільний позов]], який за своєю формою та змістом повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства (відповідати вимогам, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n7328 статтею 175] [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ЦПК України]). Цивільний позов подається до органу судового розслідування або суду, в якого на розгляді перебуває кримінальне провадження.

Позов про відшкодування (компенсацію) шкоди завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути подано і до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства, якщо особа, не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, або її цивільний позов було залишено без розгляду.

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Подання цивільного позову у кримінальному процесі має деякі переваги, оскільки одночасний розгляд судом кримінальної справи й цивільного позову забезпечує більш повне та об'єктивне дослідження обставин справи — адже розмір заподіяної шкоди нерідко впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення та міру покарання, а тому цивільному позивачеві легше доказувати наявність підстав і розміру цивільного позову саме в кримінальному процесі.

[[Файл:Приклад цивільного позову у кримінальному провадженні.docx|міні|Приклад цивільного позову у кримінальному провадженні]]

== Розгляд цивільного позову та ухвалення рішення ==
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України.] Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільного процесуального кодексу України] за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1363 стаття 128] [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2834 статті 326] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК] України, суд залишає позов без розгляду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1371 стаття 129] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 КПК України]).

== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/78750068 Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 910/4014/16]
[[Категорія: Подання цивільного позову у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Відшкодування шкоди]]
[[Категорія:Представництво інтересів особи, визнаної потерпілою, у кримінальному провадженні]]
[[Категорія:Суди]]

Судимість. Правові наслідки судимості

2025-03-12T11:08:43Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"]
== Загальні положення визначення судимості ==
'''Суди́мість''' - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинене нею кримінальне правопорушення і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

У постанові [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0016700-03 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості"] судимість визначається як правовий стан особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за перелічених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків.

Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

За вчинення кримінального проступку, на відміну від злочину, судимість не передбачено. Це пов'язано з тим, що за кримінальні проступки не передбачене покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі.
== Ознаки судимості ==
'''Судимість має характерні їй ознаки, а саме:'''
* являє собою специфічний правовий наслідок засудження особи, що виникає після виконання (відбуття) покарання;
* стосується лише окремого кримінального правопорушення, вчиненого конкретною особою;
* передбачає наявність початкового і кінцевого моментів;
* особа, яка має судимість, зазнає певних кримінально-правових і загальноправових наслідків.
Закон про кримінальну відповідальність встановлює правило, відповідно до якого особа, яка відбула відповідний вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення, протягом певного часу вважається такою, що має судимість. У цей період на особу покладаються певні обмеження її правового статусу, пов’язані з учиненим раніше кримінальним правопорушенням (обмеження при прийомі на роботу, при виїзді за кордон тощо).

З відбуттям засудженим покарання реалізація кримінальної відповідальності не закінчується. Завдяки цьому останнім елементом, що складає зміст кримінальної відповідальності (з точки зору статики розуміння кримінальної відповідальності як кримінально-правової категорії), з відбуттям якого вона вважається вичерпаною, є судимість.

Судимість - це правовий стан особи, що є результатом засудження її судом до будь-якого виду покарання за вчинений нею кримінальне правопорушення, який триває з дня набрання обвинувальним вироком законної сили до закінчення обмеженого законом строку або до визнання судом цього строку достатнім і полягає в настанні для особи відповідних наслідків загальноправового, кримінально- правового і кримінально-виконавчого характеру у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page Кримінальним кодексом України] (далі - КК України), для досягнення і закріплення мети покарання.
== Правові наслідки судимості ==
''Судимість'' - це специфічне (особливе) правове становище особи, яка засуджена обвинувальним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення до конкретної міри покарання і зазнає несприятливих правових наслідків.

Згідно з [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n484 ч. 1 ст. 88 КК України] особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

На сьогодні у вироках у кримінальному провадженні використовуються такі словосполучення, що стосуються судимості: «раніше не судимого», «раніше судимого», «згідно із статтею 89 КК України не судимого» (кримінально-правові наслідки не настають). Всі наслідки, до яких призводить судимість, прийнято поділяти на кримінально-правові та загальноправові.

'''Кримінально-правовими наслідками судимості є те, що судимість:'''
* може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового кримінального правопорушення. Кримінальний кодекс України надає кваліфікуюче значення судимості лише за тотожні чи однорідні кримінальні правопорушення (наприклад, ч.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1447 ст. 212 КК України]). Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Закон визнає судимість різновидом повторності (ч.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n145 ст. 32 КК України]). Якщо судимість прямо не передбачена законом як кваліфікуюча ознака, вона при кваліфікації вчиненого не враховується;

* враховується при визнанні рецидиву кримінального правопорушення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n153 ст. 34 КК України]);

* є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n198 ст. 45 КК України]), примиренням винного з потерпілим ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n201 ст. 46 КК України]), передачею особи на поруки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n204 ст. 47 КК України]), зміною обстановки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n207 ст. 48 КК України]);

* враховується при визначенні того, чи є переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n210 ч.3 ст. 49 КК України]);

* враховується для вибору окремих видів покарання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n292 ч.2 ст. 62 КК України]), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n277 ч.2 ст. 58 КК України]);

* як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n303 п.3 ч.1 ст. 65 КК України]), а також у разі звільнення від покарання через хворобу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1452953226375018#n467 ч.2 ст. 84 КК України]);

* виступає як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальне правопорушення, вчинені повторно та у випадку рецидиву кримінального правопорушення (п. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n328 ч.1 ст. 67 КК України]). Судимість може не враховуватися як обставина, що обтяжує покарання, з підстав, вказаних у частинах другій і четвертій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n328 ст. 67 КК України];

* за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n352 ст. 69 КК України]) та відмови у застосуванні положень про обмеження покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n356 ст. 69 1 КК України]);

* може бути підставою для відмови у звільненні від відбування покарання з випробуванням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400 ч.1 ст. 75 КК України]);

* за кримінальне правопорушення проти миру та безпеки людства, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3035 ст.ст. 437-439 КК України] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3056 ч.1 ст. 442 КК України], є підставою для незастосування давності виконання обвинувального вироку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n429 ч.6 ст. 80 КК України]);

* враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (п.2 ч.3 ст. 81, п.2 ч.3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n671 ст. 107 КК України]), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п.2 ч.4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n449 ст. 82 КК України]).
'''Загальноправові наслідки судимості полягають у різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або не зняту судимість, це зокрема:'''
* заборона приймати на певні посади. В одних випадках така заборона встановлена безвідносно до виду злочину, за який є судимість, в інших – береться до уваги судимість лише за умисний злочин чи певний вид злочинів. Так, особи, які мають не зняту чи непогашену судимість, не можуть обіймати посаду прокурора або слідчого прокуратури, судді, бути народними засідателями, адвокатами, нотаріусами. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4406 ч. 3 ст. 76 Конституції України] не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. В окремих законах міститься заборона на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката особами, що мають судимість.

* обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду;

* обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що є умовою обіймання певних посад;

* обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого кримінального правопорушення);

* збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

* обмеження, пов’язані із застосуванням адміністративного нагляду;

* позбавлення права на отримання певних пільг. Так, у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством;

* обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, деякі інші злочини);

* заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, яка відбуває покарання у виді обмеження волі за вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень).
Враховуючи викладене, наслідки судимості надзвичайно широкі, тому з особливою обережністю потрібно підходити до вказівки в офіційних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи. Одним із аспектів практичного застосування інституту судимості в Україні, що потребує уточнення, є вказівка в кримінально-процесуальних документах на наявність чи відсутність судимості у певної особи у випадку, коли вона знята чи погашена.

''[[Категорія:Судимість‎]]
[[Категорія:Кримінальне право‎]]''

Причетність до кримінального правопорушення

2025-03-12T10:30:01Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України]
== Загальні положення ==
'''Причетність до кримінального правопорушення''' - це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням кримінального правопорушення, але не є співучастю в ньому.

На підставі положень частин шостої-сьомої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 статті 27 КК України], з урахуванням теорії і сформованої практики, виділяються такі види причетності до кримінального правопорушення:
# заздалегідь не обіцяне (тобто не обіцяне до закінчення (завершення) кримінального правопорушення) приховування кримінального правопорушення, тобто переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів учинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом;
# заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, добутого кримінально протиправним шляхом;
# заздалегідь не обіцяне потурання кримінальному правопорушенню;
# заздалегідь обіцяне (тобто обіцяне до закінчення кримінального правопорушення) неповідомлення про достовірно відоме підготовлюване або вчинюване кримінальне правопорушення.
Причому перші три види причетності є самостійними кримінальними правопорушеннями і тому тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Що ж стосується неповідомлення, то особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.
== Види причетності до кримінального правопорушення ==
=== Приховування кримінального правопорушення ===
Це активна діяльність особи по приховуванню особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, засобів і знарядь вчинення кримінального правопорушення, його слідів або предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом. Причому мова йде тільки про заздалегідь не обіцяне приховування, тобто про приховування, не обіцяне до закінчення (завершення) кримінального правопорушення. Це, наприклад, випадок, коли вбивця в закривавленому одязі після вчинення кримінального правопорушення прийшов до свого знайомого і, розповівши про те, що трапилося, попросив дати йому інший одяг, а закривавлений спалити, що знайомий і вчинив. Перед нами заздалегідь не обіцяне приховування як злочинця, так і слідів кримінального правопорушення. Така особа несе відповідальність за статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2807 396 КК України].

Ця стаття встановлює відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування лише тяжких або особливо тяжких злочинів. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину карається пробаційним наглядом на строк до трьох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Приховування нетяжкого злочину або проступку кримінальній відповідальності не підлягає. Причому в силу ч.2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2807 ст. 396 КК України] не підлягають кримінальній відповідальності за приховування тяжких і особливо тяжких злочинів члени сім'ї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також її близькі родичі, коло яких визначається законом. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 п. 1 ч.1 ст. 3 КПК України] ними вважаються чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1699 Статтею 256 КК України] передбачена відповідальність за найбільш небезпечний вид заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій чи укриття їх злочинної діяльності. Закон встановлює, що за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також за заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, винні підлягають покаранню у виді позбавлення волі на строк до п'яти років. Покарання посилюється від п'яти до десяти років позбавлення волі із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, якщо такі дії вчинені службовою особою або повторно. Якщо ж таке приховування було обіцяне до початку чи в процесі вчинення кримінального правопорушення, але до його закінчення, таке приховування, як вже зазначалося, розглядається як співучасть у кримінальному правопорушенні у виді [[Співучасть у кримінальному правопорушенні|пособництва]].
=== Придбання чи збут майна, здобутого кримінально протиправним шляхом ===
Це активна діяльність особи, що виявляється у купівлі або іншій сплатній передачі майна, здобутого кримінально протиправним шляхом, або зберіганні такого майна. Мова йде лише про дії, заздалегідь не обіцяні. Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні, то вони утворять, у силу частини п'ятої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 статті 27 КК України] ([[Співучасть у кримінальному правопорушенні|пособництво]]). Придбання і збут, що не були заздалегідь обіцяні до закінчення кримінального правопорушення, тягнуть за собою відповідальність за самостійне кримінальне правопорушення за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1332 статтею 198 КК України] - як вид причетності до кримінального правопорушення (частина шоста [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 статті 27 КК України]). Дане кримінальне правопорушення передбачає знання суб'єктом того, що придбане ним майно здобуто кримінально протиправним шляхом, тобто в результаті конкретного кримінального правопорушення (крадіжки, розбою тощо).
=== Потурання ===
Потурання виражається в тому, що особа, яка зобов'язана була і могла перешкодити вчиненню кримінального правопорушення, не перешкоджає - кримінальне правопорушення відбувається. Наприклад, працівник поліції, знаючи про кримінальне правопорушення, що готується, його не припиняє, хоча зобов'язаний був це зробити, а тому кримінальне правопорушення вчиняється.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n9 Загальній частині] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України] прямо не встановлено відповідальність за потурання. Питання про відповідальність за потурання вирішується таким чином:
# якщо воно було заздалегідь обіцяним, то стає пособництвом, тому що таке потурання є не що інше, як усунення перешкод вчиненню кримінального правопорушення чи сприяння його приховуванню (частина п'ята [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n117 статті 27 КК України]);
# заздалегідь же не обіцяне потурання утворює собою у випадках, передбачених в Особливій частині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text КК України], службове кримінальне правопорушення (зловживання владою або службовим становищем - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2535 стаття 364 КК України], службова недбалість - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2577 стаття 367 КК України]). Можлива і відповідальність за згаданою вище [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1699 статтею 256 КК України], а також за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2982 статтею 426 КК України].
Таким чином, з закону випливає, що наявність заздалегідь даної обіцянки чи її відсутність дає можливість дати різну юридичну оцінку приховуванню, придбанню або збуту предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, і потуранню. Якщо ці дії (бездіяльність) були заздалегідь обіцяні - це пособництво кримінальному правопорушенню, якщо така обіцянка була дана після закінчення кримінального правопорушення, відповідальність настає за самостійне кримінальне правопорушення у випадках, передбачених у [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].
=== Неповідомлення ===
Виражається у неповідомленні органам влади про кримінальне правопорушення, що готується або вже вчинене. На відміну від приховування, неповідомлення - це діяльність пасивна (бездіяльність). Незалежно від того, було чи не було воно заздалегідь обіцяно, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] воно кримінальним правопорушенням не визнається. Лише у випадку, якщо в діях такої особи містяться ознаки іншого самостійного складу кримінального правопорушення, вона підлягає за нього кримінальній відповідальності. Так, наприклад, якщо така особа незаконно зберігала вогнепальну зброю, вона підлягає відповідальності за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1780 статтею 263 КК України]).
== Корисні посилання ==
* [http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2021/3/40.pdf До питання про зміст поняття «причетність до кримінального правопорушення»]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Перегляд судових рішень Верховним Судом у кримінальних справах

2025-02-19T17:41:33Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4976 Конституція України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n250 Закон України "Про судоустрій та статус суддів"]

== Загальна інформація ==
Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4768 стаття 125] Конституції України), який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

'''До повноважень Верховного Суду належать:'''
# здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом;
# здійснює аналіз судової статистики, узагальнення судової практики;
# надає висновки щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов’язаних із функціонуванням системи судоустрою;
# надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неспроможність виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;
# звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4976 Конституції України];
# забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом;
# забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування;
# здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління;
# здійснює інші повноваження, визначені законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n250 стаття 36] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n250 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"]).

== Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку ==

У касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів [[Примусові заходи медичного характеру: умови та порядок застосування|медичного]] чи [[Застосування заходів виховного характеру відносно малолітніх осіб|виховного]] характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.

Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3486 КПК України]. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені '''в касаційному порядку:'''

*засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3805 четвертою - сьомою статті 474] КПК України, у тому числі нероз’яснення засудженому наслідків укладення угоди;
*потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3822 частинами шостою] чи [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3823 сьомою статті 474] КПК України; нероз’яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
*прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/page16 статті 469 КПК України] угода не може бути укладена ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 стаття 424 КПК України]).

Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

== Право на касаційне оскарження ==
'''Касаційну скаргу мають право подати''':

*засуджений, його законний представник чи захисник - у частині, що стосується інтересів засудженого;
*виправданий, його законний представник чи захисник - у частині мотивів і підстав виправдання;
*підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
*законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
*законний представник чи захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
*прокурор;
*потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
*цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
*цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
*представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів юридичної особи.
Особам, які мають право подати касаційну скаргу, надається можливість ознайомитися в суді з матеріалами кримінального провадження для вирішення питання про подання касаційної скарги.

=== Порядок і строки касаційного оскарження ===
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана '''протягом трьох місяців''' з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
[[Файл:32215363 427027834409318 4185298926754070528 n.jpg|міні| Порядок і строки касаційного оскарження]]

Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути витребувані з суду, який виконує судове рішення, окрім суду касаційної інстанції ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3506 стаття 426 КПК України]).

=== Вимоги до касаційної скарги ===

Касаційна скарга подається в письмовій формі.

'''У касаційній скарзі зазначаються''':

*найменування суду касаційної інстанції;
*прізвище, ім’я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
*судове рішення, що оскаржується;
*обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
*вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
*перелік матеріалів, які додаються.

Якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає це в касаційній скарзі.

Касаційна скарга підписується особою, яка її подає. Якщо касаційну скаргу подає захисник, представник потерпілого, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 вимог КПК України].

До касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються, та копії касаційної скарги з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.
=== Відмова у відкритті касаційного провадження ===

Підстави для відмови у відкритті касаційного провадження:

1) касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку;

2) з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3526 пунктом 1 частини 2 статті 428] КПК України, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3510 статті 427] КПК України.

Суд касаційної інстанції не вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 428 КПК України, якщо оскаржується судове рішення, яким згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3584 статті 437] КПК України судом апеляційної інстанції було погіршено становище підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого.

Про відкриття або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє '''ухвалу'''. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надсилається особі, яка подала касаційну скаргу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3523 стаття 428] КПК України).
== Касаційний розгляд ==
Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3485 главою 32] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3486 КПК України].

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3486 КПК України] або рішенням суду касаційної інстанції є обов’язковою, касаційний розгляд відкладається.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги по суті ухвалює судові рішення у формі '''постанов, які оскарженню не підлягають''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3604 стаття 442 КПК України]).
== Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ==
Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

→ залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;

→ скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

→ скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

→ змінити судове рішення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n3578 стаття 436 КПК України]).
=== Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції: ===
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

=== Новий розгляд справи після скасування судового рішення судом касаційної інстанції ===

Після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5253 КПК України], в іншому складі суду.

Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

При новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

=== Повернення матеріалів кримінального провадження ===

Після закінчення касаційного провадження матеріали кримінального провадження не пізніше як у '''семиденний строк''' направляються до суду першої інстанції, якщо інше не випливає з судового рішення суду касаційної інстанції.

== Передача кримінального провадження на розгляд палати, об’єднаної або Великої Палати Верховного Суду ==
'''Підстави для передачі кримінального провадження на розгляд палати, об’єднаної або Великої Палати Верховного Суду''':

* Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає таке кримінальне провадження на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї палати або у складі такої палати.
* Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об’єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об’єднаної палати.
* Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об’єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду.
* Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об’єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія суддів (палата, об’єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
* Суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5786 стаття 4341] КПК України).

Питання про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом більшістю від складу, що його розглядає, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про постановляється ухвала з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному частинами першою - четвертою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5786 статті 4341] КПК України, або із обґрунтуванням підстав, визначених частиною п’ятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran5253#n5786 статті 4341] КПК України.

Питання про передачу кримінального провадження на розгляд палати, об’єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

== Див. також ==
* [[Оскарження вироку в суді апеляційної інстанції]]
* [[Порядок виконання вироку]]
* [[Підготовче засідання у кримінальному процесі]]

[[Категорія: Оскарження рішення суду]]
[[Категорія: Суди]]

Психологічна експертиза

2025-02-19T16:54:00Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12#Text Закон України "Про судову експертизу"]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98 Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98#n17 Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0249-15#Text наказ Міністерства юстиції України від 03 березня 2015 року № 301/5 "Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів"]

== Поняття психологічної експертизи ==
'''Психологічна експертиза''' є одним з основних видів (підвидів) експертизи. Також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо в органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки (психолого-психіатрична експертиза, психолого-медико-психіатрична, медико-психологічна та психолого-автотехнічна експертиза). До цього переліку також можуть належати психолого-почеркознавча та психолого-лінгвістична експертизи.
 
Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.
== Об'єкт судово-психологічної експертизи ==
Об’єктом судово-психологічної експертизи (СПЕ) є психічно здорові особи такі як: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, виправданий, засуджений, свідок, потерпілий, позивач, відповідач; малолітні, неповнолітні, дорослого та похилого віку.
== Основні завдання психологічної експертизи ==
'''Основними завданнями психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи:'''
* індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості;
* мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки;
* емоційних реакцій та станів;
* закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.
При проведенні психологічних експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці психологічні методики і такі, що пройшли державну атестацію, та їх авторські модифікації, що відбираються з урахуванням специфіки експертних досліджень і конкретних питань, поставлених перед психологічною експертизою.
== Психологічна експертиза у кримінальному процесі ==
=== Експертиза емоційних реакцій та станів, індивідуально-психологічних особливостей підекспертної особи і їх впливу на її поведінку під час здійснення інкримінованого діяння ===
'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань:'''
* Які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа?
* Чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, які суттєво вплинули на характер її протиправних дій або злочину чи злочинних дій (зазначається, що саме має значення для органу (особи), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта): підвищена агресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні установки, мотиваційна сфера)?
* Які психологічні особисті якості та провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа? У якому зв'язку вони перебувають з обставинами справи?
* Чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час скоєння нею протиправних дій (або злочину)?
* Який індивідуально-рольовий статус має підекспертна особа у злочинній групі (лідер, підвладний, ведений тощо) і чи це зумовлено її індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання)?
* Які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертної особи (у справах про статеві злочини)?
* Чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що суттєво вплинули на характер її свідчень у справі?
=== Експертиза стосовно неповнолітніх ===
'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань:'''
* Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, одного чи обох із них), особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини?
* Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини?
* Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих?
* Чи є у підекспертної особи зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам тощо)?
* Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (прізвище, ім'я та по батькові)? Якщо так, то чи завдані особі (прізвище, ім'я та по батькові) страждання (моральна шкода)?
* Чи спричинені особі (прізвище, ім'я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації), що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім'я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду)?
* Чи спроможна підекспертна особа з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо) усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою свідомо керувати ними і передбачати їх наслідки?
* Чи здатна підекспертна особа з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання?
* Чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо керування транспортом або механізмами й автоматизованими системами на виробництві тощо)?
* Чи перебувала підекспертна особа на момент скоєння протиправних дій в емоційному стані (і в якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація тощо)), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку (або згідно зі справою на діяльність, виконання професійних обов'язків)?
* Чи перебувала підекспертна особа в стані вираженого емоційного збудження або емоційного напруження, що може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання?
* Чи перебувала підекспертна особа на момент скоєння протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання?
=== Експертиза психічного стану особи, яка покінчила життя самогубством ===
'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань:'''
* У якому емоційному стані перебувала підекспертна особа в період, який передував її самогубству?
* Чи виник емоційний стан підекспертної особи в період, який передував її самогубству, унаслідок дій певної особи (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо)?
=== Експертиза щодо потерпілих, у тому числі у справах про статеві злочини ===
'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань:'''
* Чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, правильно розуміти характер та значення скоюваних з нею дій та здійснювати опір (у справах про статеві злочини)?
* Чи здатна підекспертна особа з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей розуміти характер і фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки?
* Чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання? Якщо має, то якими саме є ці ознаки?
* Чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (зазначити залежно від того, що має значення у справі: пам'ять, увага, сприймання, мислення, особливості емоційних реакцій) чи функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у показаннях?
* Чи використовувались при проведенні семінарів та інших масових заходів, що проводили представники організації (зазначити якої), будь-які методи психологічного впливу на свідомість та поведінку присутніх? Якщо так, то які саме та в якій формі?
* Чи формувався у потерпілих стан психологічної омани щодо цілей організації? Чи спонукались потерпілі до певної поведінки (вказати, якої саме)?
* Чи міг психологічний вплив, якщо такий мав місце, суттєво змінити вільне волевиявлення учасників комунікативного процесу?
* Чи міг психологічний вплив призвести до дій осіб без осмислення їх можливих наслідків та у заданому обвинуваченими напрямку?
* Чи була ситуація, що пов'язана з перебуванням осіб у зазначеній організації, психотравмувальною для них? Якщо так, то в чому саме полягав її психотравмувальний зміст?
* Чи є методи психологічного впливу (якщо такі використовувались в організації) психологічно руйнівними для психіки учасників комунікативного процесу? Якщо так, то до яких наслідків вони призвели?
* Які психологічні особливості має процес відтворення особою обстановки та обставин подій (за матеріалами відеозапису слідчих дій, проведених за участю цієї особи)?
* Яка психологічна характеристика комунікативної діяльності особи (прізвище, ім’я та по батькові) у процесі відтворення нею подій (вказати, яких саме) під час проведення (вказати дату) за її участю слідчої дії (за матеріалами відеозапису зазначеної слідчої дії)?
* Чи наявні в поведінці особи психологічні особливості, властиві для самостійного (несамостійного) відтворення нею певних подій під час проведення за її участю відповідної слідчої дії?
* Чи є у відеозаписі відтворення обстановки та обставин подій (дата проведення) за участю особи (прізвище, ім’я та по батькові) ознаки здійснення на неї психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії?
 Відповідно до особливостей конкретних обставин справи вирішувані психологічною експертизою питання у разі потреби узгоджуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), при консультуванні з експертом з метою їх компонування у доцільні для справи блоки.
== Судово-психологічна експертиза у цивільному процесі ==
=== Експертиза у справах про відшкодування моральної шкоди ===
'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань:'''
* Чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (зазначаються прізвище, ім’я та по-батькові)?
* Якщо так, то чи завдані особі (зазначаються прізвище, ім’я та по-батькові) страждання (моральна шкода)?
* Якщо особі (зазначаються прізвище, ім’я та по-батькові) завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання?
=== Експертиза у справах про визнання недійсними угод ===
'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань:'''
* Які індивідуально-психологічні особливості має особа (зазначаються прізвище, ім’я та по батькові)?
* Яка особистісна значимість для особи обставин, за яких була укладена угода?
* У якому емоційному стані була особа під час укладання угоди?
* Чи здатна була особа з урахуванням визначених обставин повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та реалізовувати його своїми діями?
* Чи здатна була особа, з урахуванням визначених обставин, усвідомлювати -і якою мірою - фактичний зміст власних дій та їх наслідків?
* Чи здатна була особа повною мірою прогнозувати наслідки власних дій?
* Чи здатна була особа повною мірою усвідомлено приймати рішення, адекватне ситуації, та повною мірою усвідомлено реалізовувати його?
=== Експертиза у справах, пов’язаних із спорами про право на виховання дітей ===
'''Орієнтовний перелік вирішуваних питань:'''
* Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, одного чи обох з них), особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини?
* Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини?
* Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих?
== Застосування комп'ютерного поліграфа при проведенні психологічної експертизи ==
З метою отримання орієнтувальної інформації можуть проводитися опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп’ютерного поліграфа.

Предметом опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп’ютерного поліграфа є отримання орієнтувальної інформації щодо:
* ступеня ймовірності повідомленої опитуваною особою інформації;
* повноти наданої опитуваною особою інформації;
* джерела отриманої опитуваною особою інформації;
* уявлень опитуваної особи про певну подію;
* іншої орієнтувальної інформації, необхідної для конструювання версій розслідування певних подій.
 Такі опитування можуть проводитись тільки за наявності письмової згоди особи, яка проходитиме опитування. 
Висновок психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа є джерелом доказів у кримінальному ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1048 ст. 84] КПК), цивільному ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6586 ст. 76] ЦПК), господарському ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n2054 ст. 73] ГПК) та адміністративному ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#n10104 ст. 72] КАСУ) процесах.

Висновок психофізіологічної експертизи з використанням поліграфа буде прийнятий судом як доказ виключно, якщо експертизу проведено у суворій відповідності з вимогами законодавства, а сам висновок матиме всі необхідні складові частини.
== Орієнтований перелік документів, необхідних для проведення психологічної експертизи ==
Для проведення дослідження орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), надає експерту можливість психологічного обстеження підекспертної особи та матеріали справи. 
Для проведення психологічної експертизи (з огляду на вік підекспертної особи та виходячи з питань, поставлених перед експертом) експерту необхідно надати: медичну документацію, особову справу, шкільні характеристики і характеристики з місця роботи, свідчення співучнів, педагогів, колег, друзів, знайомих, родичів та інших людей, з якими підекспертна особа близько спілкувалася. У свідченнях рідних та близьких повинні бути відображені особливості її розвитку та поведінки, умов життя, оточення, притаманні їй схильності, захоплення, інтереси. За наявності також надаються щоденники, листи, зразки творчості підекспертної особи. 
Органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особливу увагу слід приділити свідченням або відомостям про особливості поведінки підекспертної особи у проблемних ситуаціях (конфлікти, покарання, втрати тощо) та свідченням про особливості її емоційного стану в певних обставинах (безпосередньо у момент подій, у час, що передував подіям, а також після їх завершення). 
Під час проведення психологічної експертизи досліджуються автентичні показання, тобто такі, які не залежать від будь-якого стороннього впливу або примусу.
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Цивільне процесуальне право‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Допит. Особливості проведення допиту свідка, потерпілого, малолітньої або неповнолітньої особи у кримінальному процесі

2025-01-19T11:00:06Z

Kuksa.Olha:

==Нормативна база==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України (далі - КК України)]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
==Поняття та загальні вимоги до проведення допиту==
'''Допит''' - це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по справі.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2110 ст. 224] КПК України допит проводиться '''за місцем проведення досудового розслідування''' або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

Допит не може продовжуватися '''без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.'''

Перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі якщо вік особи не встановлено, але є підстави вважати, що особа є малолітньою або неповнолітньою, до встановлення віку такої особи її допит проводиться за правилами, передбаченими для допиту малолітньої або неповнолітньої особи. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.
{| class="wikitable"
|-
| Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 ст. 63 Конституції України] особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
|}
[[Файл:Право дітей на БПД 1.png|міні]]
У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.
[[Файл:Право дітей на БПД 2.png|міні]]
'''Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі''' (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілі - за давання завідомо неправдивих показань.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставлені запитання. Особи, які беруть участь у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

У кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо кримінальних правопорушень, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях '''не може бути проведений''' за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.
== Допит під час досудового розслідування в судовому засіданні==
Допит під час досудового розслідування в судовому засіданні регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2123 статтею 225] КПК України.

У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я особи, її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

У порядку, визначеному цієї статтею, може бути допитаний свідок, потерпілий, а також особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони не перешкоджає проведенню такого допиту в судовому засіданні.

Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.

Для допиту тяжко хворої особи під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання.

При ухваленні судового рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження суд може не врахувати докази, отримані в порядку, передбаченому цією статтею, лише навівши мотиви такого рішення.

Суд під час судового розгляду має право допитати особу, яка допитувалася відповідно до правил цієї статті, зокрема у випадках, якщо такий допит проведений за відсутності сторони захисту або якщо є необхідність уточнення показань чи отримання показань щодо обставин, які не були з’ясовані в результаті допиту під час досудового розслідування.

З метою перевірки правдивості показань особи та з’ясування розбіжностей з показаннями, наданими в порядку, передбаченому цією статтею, вони можуть бути оголошені при її допиті під час судового розгляду.

== Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи==
Особливості допиту малолітньої або неповнолітньої особи визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2131 статтею 226 КПК].

Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.

Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

До початку допиту особам, зазначеним у частині першій цієї статті, роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання.

== Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого ==
Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2977 статтею 354 КПК].

Допит малолітнього свідка і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря.

Свідку, який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене питання.

У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

Допит малолітнього або неповнолітнього потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених цією статтею.

== Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря у слідчих (розшукових) діях за участю малолітньої або неповнолітньої особи==
При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.

До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі.

У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2136 ст. 227 КПК України]).
==Способи виклику та місце проведення допиту ==
'''Особа може бути викликана на допит:'''
* повісткою, надісланою поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком;
* телеграмою;
* повідомленням по телефону безпосередньо особі, яка підлягає допиту;
* через адміністрацію ізолятора тимчасового тримання або слідчого ізолятора (затримані або взяті під варту підозрювані та обвинувачені).
У повістці, телеграмі, повідомленні зазначається: хто і в якості кого викликається, куди, на який час та до кого необхідно прибути.

'''Місце допиту''':
* кабінет слідчого,
* місце події;
* місце проживання чи знаходження допитуваного (ізолятор тимчасового тримання, слідчий ізолятор, санаторій тощо);
* місце роботи;
* лікувальна установа (з дозволу лікаря).
== Див. також ==
* [[Особливості допиту свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні слідчим суддею]]
* [[Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час кримінального провадження]]
* [[Порядок допиту свідків у цивільному процесі]]
[[Категорія: Слідчі дії]]
[[Категорія: Кримінальне право]]
[[Категорія: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх]]
[[Категорія: Правоохоронні органи]]
[[Категорія: Суди]]

Малозначність діяння

2025-01-18T09:15:58Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text Кодекс України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n58 Кримінальний кодекс України (надалі - КК України)]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85323291 Постанова Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 266/3228/16-а]
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/55253289 Постанова Верховного Суду від 24.12.2015 у справі № 5-221кс15]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6802323-13#Text Лист Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v3814872-15#Text Лист Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 33814/7/99-99-17-03-01-17]

== Загальна інформація ==

Малозначність правопорушення – це поняття в праві, яке означає, що хоча певна дія або бездіяльність формально порушує закон, вона не є настільки серйозною, щоб тягнути за собою покарання.

== Які адміністративні правопорушення вважаються малозначними ==
Законодавство не містить повного переліку малозначних діянь або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Однак можна зробити висновок, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам.

'''Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, звільняє правопорушника від адміністративної відповідальності в кожному випадку окремо, зважаючи на характер вчинюваного діяння та обставини справи''' - про це йдеться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v6802323-13#Text листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11].

Державна фіскальна служба України у своєму [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v3814872-15#Text Листі від 11.09.2015 № 33814/7/99-99-17-03-01-17] рекомендує кваліфікувати правопорушення як малозначне, якщо сума боргу (недоїмки) з ЄСВ, яка є предметом об'єкта складу правопорушення, не перевищує 10 гривень.

== Звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n106 Стаття 22] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] встановлює, що '''''при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.'''''

Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення.

'''Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження означає невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.'''

Згідно примітки до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n106 статті 22] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n965 частиною четвертою статті 121] (Порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n3539 частиною п’ятою статті 122] (Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n998 статтею 1222] (Невиконання водіями вимог про зупинку);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1004 статтею 1224] (Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n2979 частиною третьою статті 123] (Порушення правил руху через залізничні переїзди);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1038 частинами другою - п’ятою статті 126] (Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1082 статтею 130] (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4607 статтею1611] (Порушення порядку торгівлі пальним);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n1867 статтею1732] (Вчинення домашнього насильства).

== Розмежування усного зауваження та попередження ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] чітко розмежовує усне зауваження й попередження.

'''Усне зауваження''' не міститься у переліку видів адміністративних стягнень, які визначені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n112 статтею 24] КУпАПу, втой час як '''попередження''' наявне серед видів стягнення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n112:~:text=%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%96%20%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3A-,1)%20%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3B,-2)%20%D1%88%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%84%3B п.1 ч.1 ст. 24], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n135 ст. 26] і в санкціях статей Особливої частини КУпАП).

'''Попередження, будучи мірою стягнення, виноситься в письмовій формі або фіксується іншим установленим способом.'''

Для застосування усного зауваження та звільнення від відповідальності не потрібно спеціального зазначення про таку можливість в акті про відповідальність за конкретний вчинок.

Призначення усного зауваження здійснюється на розсуд посадової особи, що вирішує справу відповідно до оцінки нею всіх обставин провини й особистості порушника.

'''Не передбачено обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а лише право прийняти таке рішення. '''

У зв’язку із цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.

== Судова практика у справах про адміністративні правопорушення ==

Вирішення питання про застосування положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n106 статті 22] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text КУпАП] суд вирішує з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення де зазначено,''' що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено. '''

Проте, у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Суд зазначив, що "сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку Управління патрульної поліції)".

Тому ВС дійшов висновку, що, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своєї компетенції, тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/85323291 Постанова Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 266/3228/16-а]

== Малозначність діяння в кримінальному праві ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n58 ч.2 ст. 11 КК України] не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Встановлення малозначності діяння в контексті положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n58 ч.2 ст. 11 КК України] полягає в обов’язковій сукупності трьох умов:

1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину.

2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;

3) малозначне діяння не повинно бути суб’єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити.

Зміст поняття істотної шкоди у контексті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n58 ч.2 ст. 11 КК України] носить оціночний характер і визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/55253289 Постанова Верховного Суду від 24.12.2015 у справі № 5-221кс15]

== Див. додатково ==

* [[Накладення адміністративних стягнень]]
* [[Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність]]

[[Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні

2024-12-17T14:17:45Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] (СК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
== Загальні положення ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенцією про права дитини] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n8 статті 1 Закону України «Про громадянство України»] дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років (дитина) визначається поняттями "малолітня" та "неповнолітня".

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n389 п.п. 11-12 статті 3] КПК України:

* '''''Малолітньою''''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;
* '''''Неповнолітньою''''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років;

У Кримінальному кодексі України поняття неповнолітньої особи не міститься, але встановлюється 16-річний вік, по досягненню якого неповнолітній підлягає кримінальній відповідальності (ч. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 ст. 22] КК України). Разом з тим, в окремих випадках, коли мова йдеться про злочини, що являють підвищену суспільну небезпеку або їх значну поширеність, до кримінальної відповідальності притягуються особи, які на момент вчинення злочину досягли 14-річного віку. Вичерпний перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років, встановлено у положеннях ч. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 ст. 22 КК] України.

== Статус неповнолітньої особи у кримінальному провадженні ==
У кримінальному провадженні неповнолітня особа може перебувати у статусі:
* свідка;
* дитини, що потерпіла від кримінального правопорушення;
* правопорушника - дитини, яка вчинила кримінальне правопорушення.
'''Свідком''' є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n886 стаття 65 КПК України]).

'''''Потерпілою''''' особою є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, що визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 статтею 55 КПК України].

У свою чергу, '''неповнолітній правопорушник''', який досягнув віку, з якого особа може бути притягнена до відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, в залежності від етапу кримінального процесу може мати статус '''''підозрюваного''''' або '''''обвинуваченого'''''.

'''''Підозрюваним''''' за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 статтею 42 КПК України] є особа, якій у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не було вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для вручення повідомлень.

'''''Обвинуваченим (підсудним)''''' є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статтею 291 КПК України]. Проте підозрювана/обвинувачена особа може бути піддана кримінальному покаранню у разі її осудності, тобто яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 стаття 19] КК України).

== Участь неповнолітнього в кримінальному провадженні як свідка або потерпілого ==
Права та обов’язки '''свідка''' чітко зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n902 статті 66 КПК України]. Слідчий, прокурор чітко вказують про обов’язки, зокрема, про обов’язок з’явитись за викликом та дати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, якому виповнилося 16 років повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Повістка про '''виклик''' неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1408 стаття 135] КПК України).

Згідно частини 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1448 статті 140] КПК України привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи.

У випадку проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого допит осіб, впізнання осіб чи речей '''під час досудового розслідування''' можуть бути проведені у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2161 стаття 232] КПК України).

У разі проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого '''судове провадження''' може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2880 стаття 336] КПК України).

'''Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого''' '''визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2977 статтею 354] КПК України.'''

Допит '''малолітнього свідка''' і, за розсудом суду, '''неповнолітнього свідка''' проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря.

Свідку, який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене питання. У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

Допит '''малолітнього або неповнолітнього потерпілого''' проводиться з дотриманням правил, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2977 статтею 354] КПК України.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n856 Статтею 59 КПК України] визначено, що коли потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні визначено положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n736 статті 44 КПК України.]

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378 стаття 63] Конституції України).

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, '''''одночасний допит''''' двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях '''''не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1408 стаття 135] КПК України).

При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2136 стаття 227] КПК України).

== Участь неповнолітнього у кримінальному провадженні як підозрюваного або обвинуваченого ==
{| class="wikitable"
|+
|У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2027 стаття 213] КПК України).
|}

==== Підстави кримінальної відповідальності неповнолітніх ====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 статті 22] КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося '''16 років.''' Діти віком '''до 14 років''' не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, але до них можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру. Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці '''від 14 до 16 років''', підлягають кримінальній відповідальності лише за:
# умисне вбивство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n745 статті 115-117]'');
# посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правничої допомоги, представника іноземної держави (''статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n726 112], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2405 348], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2712 379], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2830 400], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3061 443]'');
# умисне тяжке тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n786 стаття 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2386 частина третя статті 345], статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
# умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 стаття 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2384 частина друга статей 345], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
#жорстоке поводження з тваринами (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 стаття 299]'');
# диверсію (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n729 стаття 113]'');
# бандитизм (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1704 стаття 257]'');
# терористичний акт (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 стаття 258]'');
# захоплення заручників (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n934 статті 147], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2409 349]'');
# зґвалтування (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 статті 152]'');
# сексуальне насильство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 статті 153]'');
# крадіжку (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 стаття 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1774 частина перша статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# грабіж (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 статті 186], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# розбій (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 стаття 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1778 частина третя статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# вимагання (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 статті 189], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# умисне знищення або пошкодження майна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1298 частина друга статей 194], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2399 347], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2425 352], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2706 378], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2826 частина друга] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2828 третя статті 399]'');
# пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1905 стаття 277]'');
# угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1913 стаття 278]'');
# незаконне заволодіння транспортним засобом (''частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1981 друга], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1983 третя статті 289]'');
# хуліганство [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 (''стаття 296'']).
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n313 статті 66] КК України вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім є обставиною, яка пом'якшуює покарання.

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n605 Розділом XV] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 Кримінального кодексу України].

==== Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх ====
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами КПК з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3880 главою 38 КПК України «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх»].

Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, '''''зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього''''' та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3882 стаття 484] КПК України).

===== Участь законного представника =====
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n736 статті 44] КПК України якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.

Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3900 стаття 488] КПК України).

===== Виклик неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого =====
Неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3904 стаття 489] КПК України).

===== Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого =====
Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК України, у присутності захисника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3906 стаття 490] КПК України).

Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання. До початку допиту малолітній або неповнолітній особі роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2131 стаття 226] КПК України).

Якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3908 стаття 491] КПК України).

===== Застосування до неповнолітнього запобіжного заходу =====
За наявності підстав, передбачених КПК України, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених КПК. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n1723 статті 177] КПК України. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3911 стаття 492] КПК України).

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3915 стаття 493] КПК України).

== Забезпечення гарантій справедливого кримінального провадження за участю дітей ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378:~:text=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B7%D1%80%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%2C%20%D0%BE%D0%B1%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82. Статтею 63] Конституції України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n465:~:text=2.%20%D0%A3%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20(%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D1%96%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE)%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%8F%D0%BC%D0%B8. статтею 10] КПК України у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом неповнолітні під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Частиною чотирнадцятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569:~:text=14.%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85. статті 31] КПК України передбачено, що розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи - обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"] на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

Тому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n102:~:text=6.%20%D0%A1%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B5%D1%8E%2C%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96. статтею 18] Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено спеціалізацію суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх та визначено критерії відбору таких суддів: наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років з наявним досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Схожа норма міститься і в частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 статті 499] КПК України - здійснення досудового розслідування слідчим, дізнавачем, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

=== Безоплатна вторинна правнича допомога як вид державної гарантії ===
[[Правнича допомога|Безоплатна вторинна правнича допомога]] - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 стаття 13] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»] )

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8%20%2D%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%81%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2013%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%3B п. 2 ч. 1 статті 14] Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» '''''діти''''' мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 статті 13] цього Закону, а саме:

# захист;
# здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
# складення документів процесуального характеру.

Пункти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%2C%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%85%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%3B другий] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=3)%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83. третій] '''включають в себе в тому числі,''' '''представництво інтересів потерпілого, свідка у кримінальному провадженні та написання документів процесуального характеру саме в інтересах неповнолітнього потерпілого або свідка'''.

=== Обов'язкова участь захисника ===
Пунктами 1 та 2 частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 статті 52] КПК України визначено, що особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, або стосовно яких передбачається застосування [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|примусових заходів виховного характеру]], забезпечується обов’язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Обов’язок залучити захисника за призначенням згідно з процесуальним законодавством покладається на слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд.'''

У даному випадку постановою чи ухвалою (судді, суду) доручається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-14#Text Стандартів якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року № 386/5], після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права із врученням відповідної пам’ятки (буклета), наданої(го) центром, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає відповідний протокол за формою згідно з додатком 1 до цих Стандартів.

== Див. також ==
* [[Ювенальна юстиція]]
* [[Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні

2024-12-17T12:19:57Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] (СК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
== Загальні положення ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенцією про права дитини] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n8 статті 1 Закону України «Про громадянство України»] дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років (дитина) визначається поняттями "малолітня" та "неповнолітня".

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=11)%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0,%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B п.п. 11-12 статті 3] КПК України:

* '''''Малолітньою''''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;
* '''''Неповнолітньою''''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років;

У Кримінальному кодексі України поняття неповнолітньої особи не міститься, але встановлюється 16-річний вік, по досягненню якого неповнолітній підлягає кримінальній відповідальності (ч. 1 ст. 22 КК України). Разом з тим, в окремих випадках, коли мова йдеться про злочини, що являють підвищену суспільну небезпеку або їх значну поширеність, до кримінальної відповідальності притягуються особи, які на момент вчинення злочину досягли 14-річного віку. Вичерпний перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років, встановлено у положеннях ч. 2 ст. 22 КК України.

== Статус неповнолітньої особи у кримінальному провадженні ==
У кримінальному провадженні неповнолітня особа може перебувати у статусі:
* свідка;
* дитини, що потерпіла від кримінального правопорушення;
* правопорушника - дитини, яка вчинила кримінальне правопорушення.
'''Свідком''' є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n886 стаття 65 КПК України]).

'''''Потерпілою''''' особою є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, що визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 статтею 55 КПК України].

У свою чергу, '''неповнолітній правопорушник''', який досягнув віку, з якого особа може бути притягнена до відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, в залежності від етапу кримінального процесу може мати статус '''''підозрюваного''''' або '''''обвинуваченого'''''.

'''''Підозрюваним''''' за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 статтею 42 КПК України] є особа, якій у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не було вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для вручення повідомлень.

'''''Обвинуваченим (підсудним)''''' є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статтею 291 КПК України]. Проте підозрювана/обвинувачена особа може бути піддана кримінальному покаранню у разі її осудності, тобто яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (стаття 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 КК України]).

== Участь неповнолітнього в кримінальному провадженні як свідка або потерпілого ==
Права та обов’язки '''свідка''' чітко зазначені в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n902 статті 66 КПК України]. Слідчий, прокурор чітко вказують про обов’язки, зокрема, про обов’язок з’явитись за викликом та дати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, якому виповнилося 16 років повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1408 стаття 135] КПК України).

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n736:~:text=%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8 частини 2 статті 140] КПК України привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи.

У випадку проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого допит осіб, впізнання осіб чи речей '''під час досудового розслідування''' можуть бути проведені у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2161 стаття 232] КПК України).

У разі проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого '''судове провадження''' може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2880 стаття 336] КПК України).

'''Особливості допиту малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого''' '''визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2977 статтею 354] КПК України.'''

Допит малолітнього свідка і, за розсудом суду, неповнолітнього свідка проводиться в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря.

Свідку, який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми під час допиту, а також право протестувати проти запитань та ставити запитання. Головуючий має право відвести поставлене питання. У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження).

Допит малолітнього або неповнолітнього потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2977 статтею 354] КПК України.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n856 Статтею 59 КПК України]'' визначено - якщо потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні визначено положеннями ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n736 статтею 44 КПК України.]''

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

У кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, '''''одночасний допит''''' двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях '''''не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним''''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1408 стаття 135] КПК України).

При проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи забезпечується участь законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. До початку слідчої (розшукової) дії законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі. У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого, слідчий, прокурор за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2136 стаття 227] КПК України).

== Участь неповнолітнього у кримінальному провадженні як підозрюваного або обвинуваченого ==
{| class="wikitable"
|+
|У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов’язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2027 стаття 213] КПК України).
|}

==== Підстави кримінальної відповідальності неповнолітніх ====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 22 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося '''16 років.'''

Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці '''від чотирнадцяти до шістнадцяти років''', підлягають кримінальній відповідальності лише за:

# умисне вбивство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n745 статті 115-117]'');
# посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правничої допомоги, представника іноземної держави (''статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n726 112], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2405 348], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2712 379], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2830 400], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3061 443]'');
# умисне тяжке тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n786 стаття 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2386 частина третя статті 345], статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
# умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 стаття 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2384 частина друга статей 345], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
#жорстоке поводження з тваринами (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 стаття 299]'');
# диверсію (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n729 стаття 113]'');
# бандитизм (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1704 стаття 257]'');
# терористичний акт (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 стаття 258]'');
# захоплення заручників (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n934 статті 147], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2409 349]'');
# зґвалтування (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 статті 152]'');
# сексуальне насильство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 статті 153]'');
# крадіжку (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 стаття 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1774 частина перша статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# грабіж (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 статті 186], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# розбій (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 стаття 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1778 частина третя статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# вимагання (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 статті 189], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# умисне знищення або пошкодження майна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1298 частина друга статей 194], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2399 347], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2425 352], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2706 378], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2826 частина друга] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2828 третя статті 399]'');
# пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1905 стаття 277]'');
# угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1913 стаття 278]'');
# незаконне заволодіння транспортним засобом (''частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1981 друга], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1983 третя статті 289]'');
# хуліганство [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 (''стаття 296'']).
Згідно статті 66 КК України вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім є обставиною, яка пом'якшуює покарання.

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх передбачені Розділом XV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 Кримінального кодексу України].

==== Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх ====
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами КПК з урахуванням особливостей, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3880 главою 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх»].

Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, '''''зобов’язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього''''' та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз’яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3882 стаття 484] КПК України).

===== Участь законного представника =====
Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n736 статті 66] КПК України якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній.

Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3900 стаття 488] КПК України).

===== Виклик неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого =====
Неповнолітній підозрюваний чи обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею чи судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3904 стаття 489] КПК України).

===== Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого =====
Допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК України, у присутності захисника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3906 стаття 490] КПК України).

Допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання. До початку допиту малолітній або неповнолітній особі роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n2131 стаття 226] КПК України).

Якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, дізнавача, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3908 стаття 491] КПК України).

===== Застосування до неповнолітнього запобіжного заходу =====
За наявності підстав, передбачених КПК України, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3911 стаття 492] КПК України).

До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи. Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/paran6456#n3915 стаття 493] КПК України).

== Забезпечення гарантій справедливого кримінального провадження за участю дітей ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4378:~:text=%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B7%D1%80%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%2C%20%D0%BE%D0%B1%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D0%B0%D1%94%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82. Статтею 63] Конституції України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n465:~:text=2.%20%D0%A3%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20(%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D1%96%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE)%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%8F%D0%BC%D0%B8. статтею 10] КПК України у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом неповнолітні під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Частиною чотирнадцятою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n569:~:text=14.%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85. статті 31] КПК України передбачено, що розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи - обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"] на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

Тому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n102:~:text=6.%20%D0%A1%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B5%D1%8E%2C%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%BC,%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96. статтею 18] Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено спеціалізацію суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх та визначено критерії відбору таких суддів: наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років з наявним досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Схожа норма міститься і в частині першій [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n3937 статті 499] КПК України - здійснення досудового розслідування слідчим, дізнавачем, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

=== Безоплатна вторинна правнича допомога як вид державної гарантії ===
[[Правнича допомога|Безоплатна вторинна правнича допомога]] - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 стаття 13] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»] )

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8%20%2D%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%81%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2013%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%3B п. 2 ч. 1 статті 14] Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» '''''діти''''' мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 статті 13] цього Закону, а саме:

# захист;
# здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
# складення документів процесуального характеру.

Пункти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%2C%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%85%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%3B другий] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=3)%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83. третій] '''включають в себе в тому числі,''' '''представництво інтересів потерпілого, свідка у кримінальному провадженні та написання документів процесуального характеру саме в інтересах неповнолітнього потерпілого або свідка'''.

=== Обов'язкова участь захисника ===
Пунктами 1 та 2 частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n781 статті 52] КПК України визначено, що особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, або стосовно яких передбачається застосування [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|примусових заходів виховного характеру]], забезпечується обов’язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Обов’язок залучити захисника за призначенням згідно з процесуальним законодавством покладається на слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд.'''

У даному випадку постановою чи ухвалою (суддя , суд) доручається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-14#Text Стандартів якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року № 386/5], після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права із врученням відповідної пам’ятки (буклета), наданої(го) центром, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає відповідний протокол за формою згідно з додатком 1 до цих Стандартів.

== Див. також ==
* [[Ювенальна юстиція]]
* [[Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні

2024-12-16T22:00:02Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] (СК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
== Загальні положення ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенцією про права дитини] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n8 статті 1 Закону України «Про громадянство України»] дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років (дитина) визначається поняттями "малолітня" та "неповнолітня".

'''''Малолітньою''''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46 стаття 6] СК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n187 стаття 31] ЦК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=11)%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%2D%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D1%87%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B стаття 3] КПК України).

'''''Неповнолітньою''''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46 стаття 6] СК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n193 стаття 32] ЦК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=12)%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%2D%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D1%86%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B стаття 3] КПК України).

У Кримінальному кодексі України поняття неповнолітньої особи не міститься, але встановлюється 16-річний вік, по досягненню якого неповнолітній підлягає кримінальній відповідальності (ч. 1 ст. 22 КК України). Разом з тим, в окремих випадках, коли мова йдеться про злочини, що являють підвищену суспільну небезпеку або їх значну поширеність, до кримінальної відповідальності притягуються особи, які на момент вчинення злочину досягли 14-річного віку. Вичерпний перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років, встановлено у положеннях ч. 2 ст. 22 КК України.
== Вступ адвокатів на стадії досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні ==
Відповідно до статті 10 КПК України у випадках і порядку, передбачених цим КПК неповнолітні під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Статус неповнолітньої особи у кримінальному провадженні може бути наступний:

* свідок;
* дитина, що потерпіла від кримінального правопорушення;
* правопорушник - дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення.

'''''Потерпілою''''' особою є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, що визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 статтею 55 КПК України].

У свою чергу, неповнолітній правопорушник, який досягнув віку, з якого може бути притягнений до відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, в залежності від етапу кримінального процесу може мати статус підозрюваного або обвинуваченого.

'''''Підозрюваним''''' за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 статтею 42 КПК України] є особа, якій у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не було вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для вручення повідомлень.

'''''Обвинуваченим (підсудним)''''' є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статтею 291 КПК України]. Проте підозрювана/обвинувачена особа може бути піддана кримінальному покаранню у разі її осудності, тобто яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (стаття 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 22 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося '''16 років.''' Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці '''від чотирнадцяти до шістнадцяти років''', підлягають кримінальній відповідальності лише за:

# умисне вбивство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n745 статті 115-117]'');
# посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правничої допомоги, представника іноземної держави (''статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n726 112], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2405 348], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2712 379], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2830 400], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3061 443]'');
# умисне тяжке тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n786 стаття 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2386 частина третя статті 345], статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
# умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 стаття 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2384 частина друга статей 345], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
#жорстоке поводження з тваринами (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 стаття 299]'');
# диверсію (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n729 стаття 113]'');
# бандитизм (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1704 стаття 257]'');
# терористичний акт (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 стаття 258]'');
# захоплення заручників (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n934 статті 147], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2409 349]'');
# зґвалтування (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 статті 152]'');
# сексуальне насильство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 статті 153]'');
# крадіжку (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 стаття 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1774 частина перша статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# грабіж (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 статті 186], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# розбій (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 стаття 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1778 частина третя статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# вимагання (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 статті 189], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# умисне знищення або пошкодження майна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1298 частина друга статей 194], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2399 347], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2425 352], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2706 378], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2826 частина друга] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2828 третя статті 399]'');
# пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1905 стаття 277]'');
# угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1913 стаття 278]'');
# незаконне заволодіння транспортним засобом (''частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1981 друга], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1983 третя статті 289]'');
# хуліганство [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 (''стаття 296'']).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»] передбачено надання [[Правнича допомога|безоплатної вторинної правничої допомоги]] (далі – БВПД) як виду державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8%20%2D%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%81%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2013%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%3B п. 2 ч. 1 статті 14] Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» '''''діти''''' мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 статті 13] цього Закону, а саме:

* захист;
* здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
* складення документів процесуального характеру.

Згідно зі ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n465:~:text=2.%20%D0%A3%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20(%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D1%96%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE)%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%8F%D0%BC%D0%B8. статтею 10 КПК України]'' у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб, зокрема, неповнолітні, під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. Пункти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%2C%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%85%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%3B другий] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=3)%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83. третій] включають в себе в тому числі, представництво інтересів потерпілого, свідка у кримінальному провадженні та написання документів процесуального характеру саме в інтересах неповнолітнього потерпілого або свідка.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n856 Статтею 59 КПК України]'' визначено - якщо потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні визначено положеннями ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n736 статтею 44 КПК України.]''

Права та обов’язки свідка чітко зазначені в ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n902 статті 66 КПК України]''. Слідчий, прокурор чітко вказують про обов’язки, зокрема, про обов’язок з’явитись за викликом та дати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, якому виповнилося 16 років повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

''Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.''

Законодавець вказав про неможливість застосування приводу так як неповнолітній може не виконати певні обов’язки в зв’язку з байдужістю дорослих.

Крім того, неможливо допитати одночасно двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним, що є позитивним у чинному законодавстві.

Порядок допиту малолітньої чи неповнолітньої особи регулюється ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 226 КПК України]''. Він проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Вказаним особам роз’яснюється обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Проте щодо присутності адвоката вимоги не має, який міг би слідкувати за дотриманням прав дитини, адже допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Про таку тривалість особа, що допитує не повідомляє, а тому законний представник може цього і не знати.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

'''''Під час проведення слідчих (розшукових) дій звужується обсяг прав законного представника, педагога, психолога, лікаря, яким надається можливість за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі'''.''

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктом 3 частини першої статті 232 КПК України]'' визначено про проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування - ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 354 КПК України]'').

Згідно з пункту 6 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/conv Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
== Забезпечення гарантій справедливого кримінального провадження за участю дітей ==
''Статтею 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]'' передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктами 1 та 2 частини другої статті 52 КПК України]'' визначено, що особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, або стосовно яких передбачається застосування [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|примусових заходів виховного характеру]], забезпечується обов’язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Обов’язок залучити захисника за призначенням згідно з процесуальним законодавством покладається на слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд.'''

У даному випадку постановою чи ухвалою (суддя , суд) доручається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-14#Text Стандартів якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року № 386/5], після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права із врученням відповідної пам’ятки (буклета), наданої(го) центром, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає відповідний протокол за формою згідно з додатком 1 до цих Стандартів.
{| class="wikitable"
|+
|-
|Підозра про вчинення кримінального правопорушення вручається затриманій особі протягом 24 годин з моменту фактичного затримання, а клопотання про обрання запобіжного заходу має бути розглянуте не пізніше 72 годин з моменту затримання.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 Кримінальний кодекс України] містить цілий Розділ XV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» та Главу 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх». Як пом’якшуюча обставина є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Частиною чотирнадцятою статті 31 КПК України]'' передбачено розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи - обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"]'' на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Тому ''статтею 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]'' передбачено спеціалізацію суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх та визначено критерії відбору таких суддів: наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років з наявним досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Схожа норма міститься і в ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частині першій статті 499 КПК України]'' - здійснення досудового розслідування слідчим, дізнавачем, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Крім того, судове провадження може здійснюватися в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться за межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого (частина перша статті 336 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880 КПК України]).

У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження) (частина четверта статті 354 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2977 КПК України]).
== Див. також ==
* [[Ювенальна юстиція]]
* [[Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні

2024-12-16T21:12:16Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] (СК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
== Загальні положення ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенцією про права дитини] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n8 статті 1 Закону України «Про громадянство України»] дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років (дитина) визначається поняттями "малолітня" та "неповнолітня".

'''''Малолітньою''''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46 стаття 6] СК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n187 стаття 31] ЦК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=11)%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%2D%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D1%87%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B стаття 3] КПК України).

'''''Неповнолітньою''''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46 стаття 6] СК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n193 стаття 32] ЦК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=12)%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%2D%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D1%86%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B стаття 3] КПК України).

У Кримінальному кодексі України поняття неповнолітньої особи не міститься, але встановлюється 16-річний вік, по досягненню якого неповнолітній підлягає кримінальній відповідальності (ч. 1 ст. 22 КК України). Разом з тим, в окремих випадках, коли мова йдеться про злочини, що являють підвищену суспільну небезпеку або їх значну поширеність, до кримінальної відповідальності притягуються особи, які на момент вчинення злочину досягли 14-річного віку. Вичерпний перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років, встановлено у положеннях ч. 2 ст. 22 КК України.
== Вступ адвокатів на стадії досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні ==
Статус неповнолітньої особи у кримінальному провадженні може бути наступний:

* правопорушник - дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення,
* потерпіла дитина від кримінального правопорушення,
* свідок (може бути будь-якого віку).

Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

'''''Потерпілою''''' особою є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, що визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 статтею 55 КПК України].

У свою чергу, неповнолітній правопорушник, який досягнув віку, з якого може бути притягнений до відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, в залежності від етапу кримінального процесу може мати статус підозрюваного або обвинуваченого.

'''''Підозрюваним''''' за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 статтею 42 КПК України] є особа, якій у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не було вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для вручення повідомлень.

'''''Обвинуваченим (підсудним)''''' є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статтею 291 КПК України]. Проте підозрювана/обвинувачена особа може бути піддана кримінальному покаранню у разі її осудності, тобто яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (стаття 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 22 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося '''16 років.''' Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці '''від чотирнадцяти до шістнадцяти років''', підлягають кримінальній відповідальності лише за:

# умисне вбивство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n745 статті 115-117]'');
# посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правничої допомоги, представника іноземної держави (''статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n726 112], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2405 348], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2712 379], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2830 400], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3061 443]'');
# умисне тяжке тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n786 стаття 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2386 частина третя статті 345], статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
# умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 стаття 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2384 частина друга статей 345], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
#жорстоке поводження з тваринами (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 стаття 299]'');
# диверсію (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n729 стаття 113]'');
# бандитизм (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1704 стаття 257]'');
# терористичний акт (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 стаття 258]'');
# захоплення заручників (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n934 статті 147], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2409 349]'');
# зґвалтування (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 статті 152]'');
# сексуальне насильство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 статті 153]'');
# крадіжку (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 стаття 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1774 частина перша статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# грабіж (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 статті 186], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# розбій (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 стаття 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1778 частина третя статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# вимагання (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 статті 189], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# умисне знищення або пошкодження майна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1298 частина друга статей 194], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2399 347], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2425 352], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2706 378], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2826 частина друга] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2828 третя статті 399]'');
# пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1905 стаття 277]'');
# угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1913 стаття 278]'');
# незаконне заволодіння транспортним засобом (''частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1981 друга], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1983 третя статті 289]'');
# хуліганство [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 (''стаття 296'']).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»] передбачено надання [[Правнича допомога|безоплатної вторинної правничої допомоги]] (далі – БВПД) як виду державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8%20%2D%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%81%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2013%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%3B п. 2 ч. 1 статті 14] Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» '''''діти''''' мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 статті 13] цього Закону, а саме:

* захист;
* здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
* складення документів процесуального характеру.

Згідно зі ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n465:~:text=2.%20%D0%A3%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20(%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D1%96%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE)%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%8F%D0%BC%D0%B8. статтею 10 КПК України]'' у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб, зокрема, неповнолітні, під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. Пункти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%2C%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%85%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%3B другий] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=3)%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83. третій] включають в себе в тому числі, представництво інтересів потерпілого, свідка у кримінальному провадженні та написання документів процесуального характеру саме в інтересах неповнолітнього потерпілого або свідка.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n856 Статтею 59 КПК України]'' визначено - якщо потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні визначено положеннями ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n736 статтею 44 КПК України.]''

Права та обов’язки свідка чітко зазначені в ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n902 статті 66 КПК України]''. Слідчий, прокурор чітко вказують про обов’язки, зокрема, про обов’язок з’явитись за викликом та дати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, якому виповнилося 16 років повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

''Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.''

Законодавець вказав про неможливість застосування приводу так як неповнолітній може не виконати певні обов’язки в зв’язку з байдужістю дорослих.

Крім того, неможливо допитати одночасно двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним, що є позитивним у чинному законодавстві.

Порядок допиту малолітньої чи неповнолітньої особи регулюється ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 226 КПК України]''. Він проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Вказаним особам роз’яснюється обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Проте щодо присутності адвоката вимоги не має, який міг би слідкувати за дотриманням прав дитини, адже допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Про таку тривалість особа, що допитує не повідомляє, а тому законний представник може цього і не знати.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

'''''Під час проведення слідчих (розшукових) дій звужується обсяг прав законного представника, педагога, психолога, лікаря, яким надається можливість за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі'''.''

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктом 3 частини першої статті 232 КПК України]'' визначено про проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування - ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 354 КПК України]'').

Згідно з пункту 6 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/conv Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
== Забезпечення гарантій справедливого кримінального провадження за участю дітей ==
''Статтею 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]'' передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктами 1 та 2 частини другої статті 52 КПК України]'' визначено, що особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, або стосовно яких передбачається застосування [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|примусових заходів виховного характеру]], забезпечується обов’язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Обов’язок залучити захисника за призначенням згідно з процесуальним законодавством покладається на слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд.'''

У даному випадку постановою чи ухвалою (суддя , суд) доручається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-14#Text Стандартів якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року № 386/5], після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права із врученням відповідної пам’ятки (буклета), наданої(го) центром, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає відповідний протокол за формою згідно з додатком 1 до цих Стандартів.
{| class="wikitable"
|+
|-
|Підозра про вчинення кримінального правопорушення вручається затриманій особі протягом 24 годин з моменту фактичного затримання, а клопотання про обрання запобіжного заходу має бути розглянуте не пізніше 72 годин з моменту затримання.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 Кримінальний кодекс України] містить цілий Розділ XV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» та Главу 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх». Як пом’якшуюча обставина є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Частиною чотирнадцятою статті 31 КПК України]'' передбачено розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи - обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"]'' на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Тому ''статтею 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]'' передбачено спеціалізацію суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх та визначено критерії відбору таких суддів: наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років з наявним досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Схожа норма міститься і в ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частині першій статті 499 КПК України]'' - здійснення досудового розслідування слідчим, дізнавачем, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Крім того, судове провадження може здійснюватися в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться за межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого (частина перша статті 336 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880 КПК України]).

У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження) (частина четверта статті 354 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2977 КПК України]).
== Див. також ==
* [[Ювенальна юстиція]]
* [[Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Участь неповнолітньої особи в кримінальному провадженні

2024-12-16T14:33:28Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (КК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України] (КПК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України] (СК України)
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14 Закон України "Про громадянство України"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"]
== Загальні положення ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенцією про права дитини] дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#n8 статті 1 Закону України «Про громадянство України»] дитина – особа до 18 років.

В цивільному та сімейному законодавсті України особа, що не досягла 18 років (дитина) визначається поняттями "малолітня" та "неповнолітня".

'''''Малолітньою''''' вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46 стаття 6] СК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n187 стаття 31] ЦК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=11)%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%2D%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B5%D1%8E%20%D1%87%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B стаття 3] КПК України).

'''''Неповнолітньою''''' вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n46 стаття 6] СК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n193 стаття 32] ЦК України, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text:~:text=12)%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%2D%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B6%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D1%86%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%86%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2%3B стаття 3] КПК України).
== Вступ адвокатів на стадії досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні ==
Статус неповнолітньої особи у кримінальному провадженні може бути наступний:

* правопорушник - дитина, яка вчинила кримінальне правопорушення,
* потерпіла дитина від кримінального правопорушення,
* свідок (може бути будь-якого віку).

Обмеження щодо віку настає тоді, коли йдеться мова про відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

'''''Потерпілою''''' особою є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, що визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n801 статтею 55 КПК України].

У свою чергу, неповнолітній правопорушник, який досягнув віку, з якого може бути притягнений до відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, в залежності від етапу кримінального процесу може мати статус підозрюваного або обвинуваченого.

'''''Підозрюваним''''' за [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n696 статтею 42 КПК України] є особа, якій у визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] порядку, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не було вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text КПК України] для вручення повідомлень.

'''''Обвинуваченим (підсудним)''''' є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2607 статтею 291 КПК України]. Проте підозрювана/обвинувачена особа може бути піддана кримінальному покаранню у разі її осудності, тобто яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (стаття 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n91 КК України]).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статті 22 КК України] кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося '''16 років.''' Особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці '''від чотирнадцяти до шістнадцяти років''', підлягають кримінальній відповідальності лише за:

# умисне вбивство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n745 статті 115-117]'');
# посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правничої допомоги, представника іноземної держави (''статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n726 112], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2405 348], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2712 379], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2830 400], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3061 443]'');
# умисне тяжке тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n786 стаття 121], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2386 частина третя статті 345], статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
# умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n792 стаття 122], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2384 частина друга статей 345], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2391 346], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2413 350], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2698 377], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2816 398]'');
#жорстоке поводження з тваринами (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2063 стаття 299]'');
# диверсію (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n729 стаття 113]'');
# бандитизм (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1704 стаття 257]'');
# терористичний акт (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1707 стаття 258]'');
# захоплення заручників (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n934 статті 147], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2409 349]'');
# зґвалтування (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n976 статті 152]'');
# сексуальне насильство (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n986 статті 153]'');
# крадіжку (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 стаття 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1774 частина перша статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# грабіж (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 статті 186], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# розбій (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 стаття 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1778 частина третя статей 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# вимагання (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 статті 189], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2140 308]'');
# умисне знищення або пошкодження майна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1298 частина друга статей 194], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2399 347], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2425 352], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2706 378], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2826 частина друга] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2828 третя статті 399]'');
# пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1905 стаття 277]'');
# угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1913 стаття 278]'');
# незаконне заволодіння транспортним засобом (''частини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1981 друга], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1983 третя статті 289]'');
# хуліганство [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2023 (''стаття 296'']).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17 Законом України «Про безоплатну правничу допомогу»] передбачено надання [[Правнича допомога|безоплатної вторинної правничої допомоги]] (далі – БВПД) як виду державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B8%20%2D%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%81%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96%2013%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%3B п. 2 ч. 1 статті 14] Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» '''''діти''''' мають право на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78 статті 13] цього Закону, а саме:

* захист;
* здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
* складення документів процесуального характеру.

Згідно зі ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n465:~:text=2.%20%D0%A3%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D1%85%20%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%BC%2C%20%D0%BF%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D1%96%20%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%20(%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%96%2C%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D1%96%20%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D1%82%D0%BE%D1%89%D0%BE)%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%8F%D0%BC%D0%B8. статтею 10 КПК України]'' у випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб, зокрема, неповнолітні, під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. Пункти [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=2)%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B2%20%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%83%20%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%83%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%83%2C%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%85%2C%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%2C%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%80%D1%8F%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BC%D0%B8%3B другий] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#n78:~:text=3)%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%83. третій] включають в себе в тому числі, представництво інтересів потерпілого, свідка у кримінальному провадженні та написання документів процесуального характеру саме в інтересах неповнолітнього потерпілого або свідка.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n856 Статтею 59 КПК України]'' визначено - якщо потерпілим є неповнолітня особа, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні визначено положеннями ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n736 статтею 44 КПК України.]''

Права та обов’язки свідка чітко зазначені в ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n902 статті 66 КПК України]''. Слідчий, прокурор чітко вказують про обов’язки, зокрема, про обов’язок з’явитись за викликом та дати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, якому виповнилося 16 років повідомляється про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

''Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику.''

Законодавець вказав про неможливість застосування приводу так як неповнолітній може не виконати певні обов’язки в зв’язку з байдужістю дорослих.

Крім того, неможливо допитати одночасно двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним, що є позитивним у чинному законодавстві.

Порядок допиту малолітньої чи неповнолітньої особи регулюється ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 статтею 226 КПК України]''. Він проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Вказаним особам роз’яснюється обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Проте щодо присутності адвоката вимоги не має, який міг би слідкувати за дотриманням прав дитини, адже допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день. Про таку тривалість особа, що допитує не повідомляє, а тому законний представник може цього і не знати.

Особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

'''''Під час проведення слідчих (розшукових) дій звужується обсяг прав законного представника, педагога, психолога, лікаря, яким надається можливість за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі'''.''

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктом 3 частини першої статті 232 КПК України]'' визначено про проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування - ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 стаття 354 КПК України]'').

Згідно з пункту 6 частини першої статті 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17/conv Закону України «Про судовий збір»] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
== Забезпечення гарантій справедливого кримінального провадження за участю дітей ==
''Статтею 63 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України]'' передбачено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Пунктами 1 та 2 частини другої статті 52 КПК України]'' визначено, що особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, або стосовно яких передбачається застосування [[Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності|примусових заходів виховного характеру]], забезпечується обов’язкова участь захисника з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

'''Обов’язок залучити захисника за призначенням згідно з процесуальним законодавством покладається на слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд.'''

У даному випадку постановою чи ухвалою (суддя , суд) доручається відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0337-14#Text Стандартів якості надання безоплатної вторинної правничої допомоги у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 25 лютого 2014 року № 386/5], після отримання доручення центру захисник у визначений законодавством або розумний строк ознайомлюється з матеріалами кримінального провадження, проводить конфіденційне побачення з клієнтом, під час якого роз’яснює йому його права із врученням відповідної пам’ятки (буклета), наданої(го) центром, з’ясовує обставини кримінального правопорушення у викладенні клієнта, отримує від нього інформацію, що має правове значення, узгоджує правову позицію з клієнтом та за результатами складає відповідний протокол за формою згідно з додатком 1 до цих Стандартів.
{| class="wikitable"
|+
|-
|Підозра про вчинення кримінального правопорушення вручається затриманій особі протягом 24 годин з моменту фактичного затримання, а клопотання про обрання запобіжного заходу має бути розглянуте не пізніше 72 годин з моменту затримання.
|}
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n100 Кримінальний кодекс України] містить цілий Розділ XV «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх» та Главу 38 «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх». Як пом’якшуюча обставина є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Частиною чотирнадцятою статті 31 КПК України]'' передбачено розгляд кримінального провадження стосовно неповнолітньої особи - обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Законом України "Про судоустрій і статус суддів"]'' на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх. Тому ''статтею 18 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України "Про судоустрій і статус суддів"]'' передбачено спеціалізацію суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх та визначено критерії відбору таких суддів: наявність стажу роботи на посаді судді не менше десяти років з наявним досвідом здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

Схожа норма міститься і в ''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 частині першій статті 499 КПК України]'' - здійснення досудового розслідування слідчим, дізнавачем, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

Крім того, судове провадження може здійснюватися в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться за межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема у разі проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого (частина перша статті 336 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880 КПК України]).

У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав малолітнього чи неповнолітнього свідка, за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції (дистанційне судове провадження) (частина четверта статті 354 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2977 КПК України]).
== Див. також ==
* [[Ювенальна юстиція]]
* [[Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні]]
[[Категорія: Кримінальне процесуальне право]]

Арешт майна у кримінальному процесі та порядок зняття арешту

2024-12-16T13:27:08Z

Kuksa.Olha:

== Нормативна база ==

* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податковий кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/n0001740-14 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінаьних справ від 07 лютого 2014 року]

== Арешт майна ==

'''Арешт майна''' є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1379 статтею 131] КПК України, суть якого полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає [[Спеціальна конфіскація|спеціальній конфіскації]] у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, [[Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях|конфіскації]] у юридичної особи, для забезпечення [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|цивільного позову]], стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1662 частина перша статті 170 КПК України]).

'''Арешт майна застосовується з''' '''метою забезпечення''':
* збереження речових доказів;
* [[Спеціальна конфіскація|спеціальної конфіскації]];
* [[Конфіскація майна за вироком суду у кримінальних провадженнях|конфіскації майна]] як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
* [[Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов|відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов)]], чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

== Порядок накладення арешту ==

З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також - цивільний позивач ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1668 частина перша статті 171 КПК України]).

Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано '''не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна''' (у випадку, якщо таке вилучення відбулося під час обшуку, огляду на підставі ухвали слідчого судді - '''протягом 48 годин після вилучення'''), інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1668 частина п'ята статті 171 КПК України]).

Сторона кримінального провадження (прокурор, слідчий), яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1662:~:text=8.%20%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0,%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%8E. частина восьма статті 170 КПК України]), або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001740-14#Text:~:text=6)%20%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D1%8E%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D1%87%D0%B8%20%D0%BE%D0%B1%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0. вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті], яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

У випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом '''не пізніше 2 днів''' з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1680 частина перша статті 172 КПК України]).

Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна має бути постановлено не пізніше '''сімдесяти двох годин''' із дня находження до суду відповідного клопотання ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1685:~:text=6.%20%D0%A3%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%20%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%87%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F%2C%20%D1%81%D1%83%D0%B4%20%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%94%20%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BD%D1%96%D1%88%D0%B5%20%D1%81%D1%96%D0%BC%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8F%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%20%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%20%D1%96%D0%B7%20%D0%B4%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D1%88%D0%B5%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%2C%20%D1%83%20%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BE. частина шоста статті 173 КПК України]). Аналіз судової практики свідчить про те, що є випадки порушення цього строку.
== Майно, на яке може бути накладено арешт ==

Арешт може бути накладено на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

'''''З метою забезпечення збереження речових доказів''''' арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме: було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

'''З метою забезпечення ''спеціальної конфіскації''''' арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n544 статті 962] Кримінального кодексу України, а саме у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

# одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
# призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
# були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
# були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

'''З метою забезпечення ''конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи''''' арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

== Майно, на яке забороняється накладати арешт ==
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. При цьому не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1662 ч.ч. 11-12 статті 170 КПК України]).

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Також, згідно зі статтею 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1680 Кримінального процесуального кодексу України] '''забороняється''' накладати арешт на:
* на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#n17481 статтею 351] Податкового кодексу України;
* на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
* на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80#n344 статті 151] Закону України "Про електроенергетику" на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2633-15#n261 191] Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2633-15#n388 261] Закону України "Про теплопостачання" і статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2918-14#n296 181] Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1868-15#n3 Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки]".

== Порядок скасування арешту майна ==
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається '''слідчим суддею''', а під час судового провадження - '''судом'''.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу '''відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1703 частина перша статті 174 КПК України]).

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше '''трьох днів після''' його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1703 частина четверта статті 174 КПК України]).

Тобто, '''арешт майна має бути скасованим повністю або частково, якщо:'''

* відпали підстави його застосування;
* арешт було накладено необґрунтовано.

Необхідність скасування накладення арешту майна можуть обумовити такі обставини:

* відшкодування підозрюваним, обвинуваченим завданої ним шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт;
* зміна кваліфікації дій підозрюваного, обвинуваченого на статтю Кримінального кодексу, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у вигляді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення;
* помилкове накладення арешту на майно осіб, які не мають статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії.

'''Підставою скасування арешту майна є:'''
* ухвала слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано;
* винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження;
* ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Заходи забезпечення кримінального провадження]]