WikiLegalAid - Внесок користувача [uk]

Зміна черговості одержання права на спадкування

2026-04-16T07:23:43Z

Kseniia.fadieieva: Внесено коректні посилання та актуальний розмір судового збору

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]

== Зміст та способи зміни черговості одержання права на спадкування ==
Зміна черговості одержання права на спадкування — це встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом.

Існують два способи зміни черговості одержання права на спадкування: за домовленістю спадкоємців (договірний) та судовий.
* Договірний спосіб полягає в укладенні договору про зміну черговості між заінтересованими спадкоємцями. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.
* Судовий порядок полягає у пред'явленні позову спадкоємцями наступних черг до спадкоємців тієї черги, яка безпосередньо закликається до спадкування в разі достатності підстав.

== Договірний спосіб зміни черговості одержання права на спадкування ==
=== Загальне поняття договору. ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5886:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201259.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F ч. 1 ст. 1259 Цивільного кодексу України] (далі - ЦК України) черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.

Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
=== Сторони договору ===
Договір про зміну черговості спадкування укладається між спадкоємцями тієї черги, що закликається до спадкування, з однієї сторони, та спадкоємцем подальшої черги, з іншої сторони.

'''Згоди інших спадкоємців''' черги, яка закликається до спадкування, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5792:~:text=%D1%81%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201241.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%96,-1.%20%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96 (ст. 1241 ЦК України)], на укладення цього договору не вимагається, оскільки укладення даного договору жодним чином не звужує змісту наявних у них на даний момент спадкових прав.

Законом не встановлено особливі умови закликання до спадкування спадкоємця подальшої черги. Тобто це може бути спадкоємець третьої черги при закликанні до спадкування спадкоємців першої черги. Вказаний спадкоємець не обов'язково повинен проживати разом зі спадкодавцем, надавати йому матеріальну допомогу, бути непрацездатним тощо; однак має належати до кола спадкоємців за законом та погодитися прийняти спадщину.

Враховуючи, що договір укладається між спадкоємцями за законом, його сторонами можуть бути лише фізичні особи, визначені хоча б у одній з черг спадкоємців за законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5895:~:text=1.%20%D0%A3%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D1%83,%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. (ст. 1261–1265 ЦК України).] Відтак нотаріусу необхідно надати докази родинних, шлюбних чи інших відносин таких осіб зі спадкодавцем. У разі якщо будь-хто зі спадкоємців, який бажає брати участь у цьому договорі, не може надати відповідні докази, він не може укласти договір про зміну черговості.

Договір про зміну черговості одержання права на спадкування може бути укладений з особою, яка спадкує [[Спадкування за законом|за правом представлення]] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5908:~:text=%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%20%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201266.%20%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,-1.%20%D0%92%D0%BD%D1%83%D0%BA%D0%B8%2C%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%83%D0%BA%D0%B8 (ст. 1266 ЦК України).] Можливість укладення договору такими особами пов'язане з тим, що спадкоємці за правом представлення є безпосередніми та самостійними наступниками спадкодавця.

'''Щодо майна малолітніх дітей''' - правочини вчиняються їх батьками або іншими особами, які їх замінюють. Згідно зі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n867:~:text=%D0%BD%D0%B8%D1%85%2C%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%8E%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20177.%20%D0%A3%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8,-1.%20%D0%91%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8%20%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C ст. 177 Сімейного кодексу України] батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, та відмовлятися від майнових прав дитини. Таким чином, для укладення договору про зміну черговості одержання права на спадкування батьками малолітньої дитини необхідна згода органу опіки та піклування, якщо внаслідок цього буде зменшуватися спадкова частка дитини. Договір за участю неповнолітньої особи може укладатися лише за нотаріально посвідченою згодою батьків та з дозволу органу опіки та піклування.

Недієздатна особа може належати до різних черг спадкоємців. Тому укладення договору, за яким недієздатна особа буде спадкувати разом із спадкоємцями попередніх черг, є цілком імовірною. Такий перехід до спадкоємців черги, яка спадкує, без сумніву, покращить майновий стан недієздатної особи. У зв'язку з цим опікуни можуть укладати такі договори з дозволу органу опіки та піклування.

Стороною договору про зміну черговості одержання права на спадкування не може виступати спадкоємець, позбавлений батьківських прав щодо спадкодавця, чи усунений від спадкування відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717:~:text=%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%80%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201224.%20%D0%A3%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,-1.%20%D0%9D%D0%B5%20%D0%BC%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C ст. 1224 ЦК України.]
=== Предмет договору ===
Предметом договору про зміну черговості одержання права на спадкування є закликання до спадкування спадкоємця наступної черги, який за загальним правилом черговості не має права на спадкування. Змінюючи порядок черговості, жодна сторона за договором не втрачає своїх прав.

Зміна черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування провадиться після відкриття спадщини до видачі свідоцтв про право на спадщину.

Ця ж умова передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#n646:~:text=4.7.%20%D0%AF%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD,%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%83. п. 4.7 глави 10 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» .]
=== Зміст договору ===
Як зазначено у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5886:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201259.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F ст. 1259 ЦК України], '''договір про зміну черговості одержання права на спадкування не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі''', а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Це означає, що спадкоємці, укладаючи такий договір, не можуть змінити частку у спадщині того спадкоємця, який не є стороною за договором. Не може бути змінена і частка у спадщині спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, розмір якої імперативно встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5792:~:text=%D1%81%D1%83%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B8.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201241.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%96,-1.%20%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96%2C%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%96 ст. 1241 ЦК України.]

А тому спадкоємці укладають договір про зміну черговості одержання права на спадкування лише щодо тих часток, які вони мають успадкувати. Розмір спадкових часток при цьому залежить від волі заінтересованих спадкоємців та встановлюється договором. Тобто, змістом цього договору не можуть бути інші питання, зокрема, одночасна зміна часток у спадщині спадкоємців за законом.
=== Інші умови договору ===
Договір про зміну черговості одержання права на спадкування є '''безоплатним'''.

Укладення договору про зміну черговості одержання права на спадкування не позбавляє спадкоємця необхідності прийняти спадщину.

== Судовий порядок зміни черговості одержання права на спадкування ==
=== Сторони по справі ===
Відповідачами у справі про зміну черговості права на спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця, та які заперечують проти зміни черговості права на спадкування шляхом укладення відповідного договору.
=== Загальні вимоги для зміни черговості одержання права на спадкування в судовому порядку ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5886:~:text=2.%20%D0%A4%D1%96%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B0%20%D1%94,%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%B1%D1%83%D0%B2%20%D1%83%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96. ч. 2 ст. 1259 ЦК України] фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, '''за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані'''.

Судовий порядок може бути застосований, зокрема, у разі, якщо найближчі родичі ухилялися від виконання обов'язку щодо догляду за спадкодавцем, який потребував допомоги через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, і такий догляд протягом тривалого часу здійснювали інші особи, які хоча й входять до кола спадкоємців за законом, проте не є спадкоємцями черги, яка закликається до спадкування. Водночас, спадкоємці черги, яка закликається до спадкування заперечують проти зміни черговості права на спадкування шляхом укладення відповідного договору.

Слід підкреслити, що за правилом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5717:~:text=5.%20%D0%97%D0%B0%20%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D1%83%D1%81%D1%83%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%2C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B5%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%2C%20%D1%89%D0%BE%20%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%D1%83%D1%85%D0%B8%D0%BB%D1%8F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D0%B5%D0%B2%D1%96%2C%20%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%20%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B9%20%D0%B2%D1%96%D0%BA%2C%20%D1%82%D1%8F%D0%B6%D0%BA%D1%83%20%D1%85%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%83%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE%20%D0%B1%D1%83%D0%B2%20%D1%83%20%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96. ч. 5 ст. 1224 ЦК України], спадкоємець, котрий ухилявся він надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, може бути [[Спадкування за законом|усунений від спадкування за рішенням суду]]. Однак наслідком такого усунення буде спадкування іншими спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкування. Відтак, особа, яка тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала спадкодавця, може взагалі не отримати права на спадкування через наявність більш близьких родичів. Судовий порядок зміни черговості одержання права на спадкування надає таким особам у наведеному вище випадку можливість успадкувати майно спадкодавця, хоча й разом з тими спадкоємцями, хто ухилявся він надання допомоги спадкодавцеві.

'''Підставами для задоволення такого позову''' є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:
# здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами);
# матеріальне забезпечення спадкодавця;
# надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, тощо;
# тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3;
# безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
# Усі вищеперераховані юридичні факти встановлюються судом на власний розсуд з урахуванням усіх обставин справи.
Під поняттям '''"опікувалася"''' в контексті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5886:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201259.%20%D0%97%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%20%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F ст. 1259 ЦК України] потрібно розуміти не здійснення цивільних прав та обов'язків від імені підопічного, а надання особі, яка перебувала у безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги, звичайних фактичних послуг у придбанні продуктів, медикаментів, приготуванні їжі, прибиранні квартири тощо. Тобто можна стверджувати, що "опікувалася" вживається в розумінні "турбувалася", "допомагала". 
Надання допомоги спадкодавцеві протягом тривалого часу - оціночна категорія та має визначатися судом з огляду на обставини конкретної справи. У будь-якому разі, дії спадкоємця не повинні носити разовий, епізодичний характер і допомога, що надається, має бути систематичною.

=== Судовий збір ===
Для зміни черговості одержання права на спадкування в судовому порядку необхідно подати до суду позовну заяву. Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B4%2031.10.2024%7D-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83,-1.%20%D0%A1%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»] ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в 2026 році становить - '''1331,20 грн.'''

[[index.php?title=Категорія:Спадкове право]]
[[index.php?title=Категорія:Нотаріальні дії]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]
[[index.php?title=Категорія:Нотаріат]]

Файл:Зразок клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (1).docx

2026-02-12T10:36:03Z

Kseniia.fadieieva:

Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час кримінального провадження

2026-02-12T10:32:14Z

Kseniia.fadieieva: Статтю актуалізовано відповідно до законодавства

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закон України "Про судоустрій та статус суддів"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1845910-21#Text Рішення Вищої Ради Правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи»]
== Визначення поняття ==
'''Відеоконференція''' - телекомунікаційна технологія інтерактивної взаємодії двох або більше віддалених учасників судового провадження з можливістю обміну аудіо- та відеоінформацією в реальному часі [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1845910-21#Text:~:text=5.1%2D1)%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F%20%2D%20%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%B7%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%97%20%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%85%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E%20%D0%BE%D0%B1%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%83%20%D0%B0%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%BE%2D%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%94%D1%8E%20%D0%B2%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%96%3B (підпункт 5.1-1 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21], далі - Положення).

'''Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система''' (далі - ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1845910-21#Text:~:text=3.%20%D0%84%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0,%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B8%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%20%D0%84%D0%A1%D0%86%D0%A2%D0%A1. (пункт 3 Положення).]

'''Підсистема відеоконференцзв’язку забезпечує:'''

1) відео- та звукозапис судових засідань, бронювання (резервування) залів судових засідань, можливість подання учасниками справи під час проведення судового засідання в режимі відеоконференції документів (у тому числі процесуальних документів, письмових та електронних доказів тощо);

2) можливість користувачам брати участь у засіданнях інших органів та установ системи правосуддя в режимі відеоконференції. Особливості порядку проведення таких засідань можуть встановлюватися відповідними органами та установами системи правосуддя [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1845910-21#Text:~:text=45.%20%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B7%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D1%83%D1%94%3A (пункт 45 Положення).]

== Порядок допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування ==
'''Порядок проведення''' допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (дистанційне досудове розслідування) передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2161:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20232.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F статтею 232 Кримінального процесуального кодексу України] (далі – КПК України).

Дистанційне досудове провадження може бути проведено у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення у випадках:

1) неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

5) наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.

'''Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування приймається слідчим, прокурором:'''

- за власною ініціативою або

- за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

У разі, якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий '''заперечує проти здійснення дистанційного досудового''' розслідування, слідчий, прокурор, слідчий суддя може прийняти рішення про його здійснення '''лише вмотивованою постановою''' (ухвалою), обґрунтувавши в ній прийняте рішення.

Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування, в якому дистанційно перебуватиме підозрюваний, '''не може бути прийняте''', якщо він проти цього заперечує.

Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій '''повинно забезпечувати''' належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої (розшукової) дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати відповіді осіб, які беруть участь у слідчій (розшуковій) дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, передбачені цим Кодексом.

Допит особи у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2123:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20225.%20%D0%94%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 статтями 225-227 КПК України.]

Впізнання осіб чи речей у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно з правилами, передбаченими [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2140:~:text=%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20228.%20%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%B2%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,-1.%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%20%D1%82%D0%B8%D0%BC статтями 228 та 229 КПК України.]

Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться '''у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або на території міста, в якому він розташований''', службова особа цього органу досудового розслідування зобов’язана:

1) вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права;

2) перевірити її документи, що посвідчують особу;

3) перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії.

Якщо особа, яка братиме участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, '''знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування, або поза територією міста, в якому він розташований''', слідчий, прокурор своєю постановою доручає в межах компетенції органу Національної поліції, органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, на території юрисдикції якого перебуває така особа, Національному антикорупційному бюро України або Державному бюро розслідувань, здійснити наступні дії:

1) вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права;

2) перевірити її документи, що посвідчують особу;

3) перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії.

Якщо особа, яка буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно, '''утримується в установі попереднього ув’язнення або установі виконання покарань''', то службова особа такої установи зобов’язана:

1) вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права;

2) перевірити її документи, що посвідчують особу;

3) перебувати поряд з нею до закінчення слідчої (розшукової) дії.

Хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, '''фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису'''.

Особа, '''якій забезпечується захист''', може бути допитана в режимі відеоконференції з такими '''змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо було б упізнати.'''

Слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності кримінального '''провадження має право провести у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи''', яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора.

За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, '''слідчий, прокурор складає рапорт''', у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв’язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо- чи відеозапису.

Слідчий, прокурор зобов’язаний вжити заходів з метою встановлення особи опитуваного у режимі відео- або телефонної конференції та зазначити в рапорті, яким чином була підтверджена особа опитуваного.

У разі необхідності отримання показань від опитаних осіб слідчий, прокурор проводить їх допит.

'''У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через'''

- існування небезпеки для життя і здоров’я особи,

- її тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань,

сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням '''провести допит такої особи в судовому засіданні''', в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2123:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20225.%20%D0%94%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96 (стаття 225 КПК України).]

У цьому випадку допит здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворої особи в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

'''Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування приймається слідчим суддею''' з власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження чи інших учасників кримінального провадження.

У такому порядку '''може бути допитаний''' свідок, потерпілий, а також особа, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого.

Неприбуття сторони, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони '''не перешкоджає''' проведенню такого допиту в судовому засіданні.

Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.

'''Для допиту тяжко хворої особи під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання.'''

Проведення дистанційного досудового розслідування за рішенням слідчого судді здійснюється згідно з положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2161:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20232.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%D1%83%2C%20%D0%B2%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F статті 232] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20336.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D1%83%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F статті 336 КПК України.]

== Проведення судового провадження в режимі відеоконференції ==
'''Порядок проведення''' процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20336.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D1%83%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F статтею 336 КПК України.]

'''Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду''' (дистанційне судове провадження), '''у разі:'''

1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;

4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;

5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

'''Дистанційне судове провадження згідно з правилами цієї статті може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду.'''

'''Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження:'''

- за власною ініціативою або

- за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий '''заперечує проти''' здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення.

Суд '''не має права''' прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, '''якщо він проти цього заперечує''', крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи '''повинен попередньо зареєструватися в Електронному кабінеті'''. Учасник справи також повинен перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним Інструкцією користувача підсистеми відеоконференцзв'язку, для роботи із системою відеоконференцзв'язку [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1845910-21#Text:~:text=49.%20%D0%94%D0%BB%D1%8F%20%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%96%D0%B7%20%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%8E%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D0%B7%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D1%83. (пункт 49 Положення).]

Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, '''знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією суду, або на території міста, в якому розташований суд''', судовий розпорядник або секретар судового засідання цього суду зобов’язаний

1) вручення такій особі пам’ятки про її процесуальні права;

2) перевірити її документи, що посвідчують особу;

3) перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.

Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, '''знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією юрисдикції суду та поза територією міста, в якому розташований суд''', суд своєю ухвалою може доручити суду, на території юрисдикції якого перебуває така особа, зобов’язана

1) вручити такій особі пам’ятки про її процесуальні права;

2) перевірити її документи, що посвідчують особу;

3) перебувати поряд з нею до закінчення судового засідання.

Суд, що отримав доручення, за погодженням із судом, що надав доручення, зобов’язаний у визначений в ухвалі строк організувати виконання зазначеного доручення.

Якщо особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, тримається '''в установі попереднього ув’язнення або установі виконання покарань''', то вручення такій особі пам’ятки про її процесуальні права, перевірка її документи, що посвідчують особу, та перебування поряд з нею до закінчення судового засідання, здійснюються службовою особою такої установи.

Особа, яка тримається в установі попереднього ув’язнення або установі виконання покарань, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні такої установи '''за допомогою її технічних засобів та з використанням власного кваліфікованого електронного підпису'''.

У разі відсутності власного кваліфікованого електронного підпису участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції здійснюється з '''використанням електронного кабінету установи або кабінету її службової особи'''.

'''Технічну можливість''' участі у відеоконференції, належну якість зображення та звуку, інформаційну безпеку тощо '''забезпечує така установа'''.

Особа, якій забезпечується захист, може бути допитана в режимі відеоконференції з такими '''змінами зовнішності і голосу, за яких її неможливо впізнати'''.

'''Участь у судовому засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.'''

Учасник кримінального провадження '''подає клопотання''' про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду '''не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.''' Копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження.

Учасники кримінального провадження беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису

'''Ризики технічної неможливості''' участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв’язку тощо '''несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання'''.

У разі технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв’язку в учасника кримінального провадження, участь якого є обов’язковою, '''суд відкладає судовий розгляд'''.

Якщо технічна неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв’язку мають '''ознаки зловживання''' '''правом з метою затягування судового розгляду''', суд своєю вмотивованою ухвалою може '''позбавити учасника кримінального провадження права участі в відеоконференції''' поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цьому кримінальному провадженні.

'''Увага!''' Допит свідка, потерпілого, спеціаліста може здійснюватися у судовому засіданні в режимі відеоконференції виключно у приміщенні суду, визначеному судом. У виключних випадках '''в умовах воєнного або надзвичайного стану''' суд має право допитати свідка, потерпілого в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у порядку, передбаченому частинами [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20336.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D1%83%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F 4-6 статті 336 КПК України.]

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, '''фіксуються за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису'''. Відео- та звукозапис відеоконференції зберігаються в матеріалах кримінального провадження в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1845910-21#top Положенням.]

== Особливості проведення процесуальних дій з використанням відеоконференції ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2951:~:text=3.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%8E%20336%20%D1%86%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83. частиною 3 статті 351 КПК України] у разі здійснення судового розгляду '''стосовно декількох обвинувачених''', якщо цього вимагають інтереси кримінального провадження або безпека обвинуваченого, допит одного з обвинувачених на підставі вмотивованої ухвали суду може здійснюватися з використанням відеоконференції при трансляції з іншого приміщення в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20336.%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D1%96%D0%B9%20%D1%83%20%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D0%BC%D1%96%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%20%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F статтею 336 КПК України.]

У випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин та/або захисту прав '''малолітнього чи неповнолітнього свідка''', за ухвалою суду він може бути допитаний поза залом судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконференції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2977:~:text=4.%20%D0%A3%20%D0%B2%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B0%D1%85%2C%20%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%20%D1%86%D0%B5%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%E2%80%99%D1%8F%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%B1%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%20%D1%82%D0%B0/%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%87%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B0%2C%20%D0%B7%D0%B0%20%D1%83%D1%85%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%8E%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83%20%D0%B2%D1%96%D0%BD%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20(%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F). (частина 4 статті 354 КПК України).]

Особливості проведення допиту за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n4352:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20567.%20%D0%94%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BC%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85%D0%BE%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BE%2D%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97 статтею 567 КПК України.]

Допит '''за запитом компетентного органу іноземної держави''' проводиться у присутності слідчого судді за місцезнаходженням особи за допомогою відео- або телефонної конференції у '''таких випадках:'''

- неможливості прибуття певних осіб до компетентного органу іноземної держави;

- для забезпечення безпеки осіб;

- з інших підстав, визначених слідчим суддею (судом)

Допит шляхом відео- або телефонної конференції виконується у '''порядку, передбаченому процесуальним законом запитуючої сторони у тій мірі, в якій такий порядок не суперечить засадам кримінального процесуального законодавства України''' та загальновизнаним стандартам забезпечення прав людини і основоположних свобод.

Компетентний орган запитуючої сторони повинен забезпечити '''участь перекладача''' під час проведення відео- або телефонної конференції.

Якщо під час допиту слідчий суддя виявив порушення порядку проведення допиту особою, яка здійснює допит, він повідомляє про це учасників процесуальної дії та зупиняє допит з метою вжиття заходів для його усунення. Допит продовжується тільки після узгодження з компетентним органом запитуючої сторони необхідних змін у процедурі.

Протокол допиту та носії відео- або аудіо-інформації надсилаються до компетентного органу запитуючої сторони.

== Права та обов’язки учасників судового засідання під час дистанційного судового провадження ==
У разі участі особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів пам’ятка про її права та обов’язки, передбачені цим Кодексом, надсилається такій особі завчасно разом з її викликом у судове засідання. Під час судового засідання головуючий з’ясовує, чи зрозумілі такій особі права та обов’язки, і у разі необхідності роз’яснює їх [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2929:~:text=3.%20%D0%A3%20%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%96,%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%96%20%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D0%B1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%E2%80%99%D1%8F%D1%81%D0%BD%D1%8E%D1%94%20%D1%97%D1%85. (частина 3 статті 345 КПК України).]

Учасникам кримінального провадження '''має бути забезпечена можливість''' чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, передбачені КПК України. Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології '''мають забезпечувати належну якість зображення і звуку''', дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2880:~:text=3.%20%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D0%B2,%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D1%86%D0%B8%D0%BC%20%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%BC. (частина 3 статті 336 КПК України).]

На осіб, які беруть участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції покладаються такі самі обов’язки як і на осіб присутніх у залі судового засідання фізично і передбачені статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2844:~:text=%D1%87%D0%B0%D1%81%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.-,%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20329.%20%D0%9E%D0%B1%D0%BE%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BA%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96%D1%85%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D1%96%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F,-1.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%2C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96 329 КПК України.]

Особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження допитують свідків та заявляють клопотання, подають заперечення стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Свідки, експерти, спеціалісти дають показання, стоячи на місці, призначеному для свідків. Особи, присутні в залі, заслуховують вирок суду стоячи. Відхилення від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні.

Сторони та учасники кримінального провадження, інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених КПК України, здійснюється судове провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, а також у разі їх участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, '''зобов’язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого в судовому засіданні'''.

У разі порушення порядку або невиконання розпоряджень головуючого у судовому засіданні, яке здійснюється в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, до учасників кримінального провадження, інших осіб, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження, та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, '''застосовується попередження''', а в разі повторного вчинення таких дій '''суд має право постановити ухвалу про накладення грошового стягнення''' в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n1473:~:text=%D0%BF%D0%BE%D1%8F%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B8%D0%BD%20%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F.-,%D0%93%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%2012.%20%D0%9D%D0%B0%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,-%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20144. главою 12 КПК України.]

== Порядок фіксації ходу і результатів процесуальних дій проведених у режимі відеоконференції ==
'''Порядок фіксації ходу і результатів процесуальних дій''' проведених у режимі відеоконференції передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1845910-21#n70:~:text=III.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%84%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%20(%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%B2)%20%D0%84%D0%A1%D0%86%D0%A2%D0%A1 розділом ІІІ Положення.]

У разі проведення судового засідання в режимі відеоконференції секретар судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС '''забезпечує ведення протоколу (журналу) судового засідання в електронній формі та технічний запис судового засідання'''.

До матеріалів справи в паперовій формі за необхідності '''приєднується роздрукований паперовий примірник''' протоколу (журналу) судового засідання з посиланням на технічний запис судового засідання.

Після закінчення засідання секретар судового засідання '''підписує кваліфікованим електронним підписом протокол''' '''(журнал)''' у визначені процесуальним законодавством строки, після чого засобами ЄСІТС обмежуються можливості внесення змін до протоколу (журналу).

Письмові зауваження користувачів до протоколу (журналу) подаються через Електронний кабінет з урахуванням порядку та обмежень, які визначені законодавством.

Технічний запис судового засідання засобами підсистеми ЄСІТС '''автоматично зберігається''' у централізованому файловому сховищі.

Підписаний протокол (журнал) судового засідання, який містить вебпосилання на технічний запис судового засідання в централізованому файловому сховищі, переноситься (передається, імпортується) до АСДС.

У випадку фіксування судового засідання засобами підсистеми відеоконференцзв’язку технічний запис судового засідання та технічний носій, на якому зберігається цей '''запис, приєднуються до матеріалів справи''' (зберігаються в матеріалах справи) у вигляді протоколу (журналу) судового засідання, в якому вказано посилання на цей запис у централізованому файловому сховищі.

У цьому випадку технічним носієм інформації є частина централізованого файлового сховища, на якому зберігається запис судового засідання та на яке є посилання в протоколі (журналі) судового засідання.

'''Зберігання резервних копій''' протоколу та відеозапису судового засідання забезпечується засобами ЄСІТС.

За заявою учасника справи та після сплати відповідного судового збору такий '''учасник може отримати копію технічного запису''' судового засідання на власний вибір шляхом:

1) отримання засобами підсистеми відеоконференцзв’язку доступу до технічного запису судового засідання в Електронному кабінеті користувача;

2) отримання запису на оптичному диску у виді файлу.

У разі сплати судового збору безпосередньо в Електронному кабінеті учаснику справи автоматично надається доступ для скачування технічного запису судового засідання в Електронному кабінеті. При цьому до АСДС автоматично надсилаються відповідне повідомлення про видачу копії технічного запису судового засідання та квитанція про сплату судового збору.

Файл:Зразок клопотання про проведення дистанційного досудового розслідування (1).docx

2026-02-12T09:34:11Z

Kseniia.fadieieva:

Зразок клопотання про проведення дистанційного досудового розслідування.

Порядок сплати судового збору

2025-12-10T08:44:20Z

Kseniia.fadieieva: Відредаговано відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодекс України з процедур банкрутства]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20#Text Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Закон України "Про санкції"]
== Поняття судового збору ==
'''Судовий збір''' - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України "Про судовий збір"]. Судовий збір включається до складу судових витрат [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n7 (стаття 1 Закону України "Про судовий збір").]
=== У яких випадках сплачується судовий збір? ===
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n11 до статті 3 Закону України «Про судовий збір»] судовий збір стягується:
* за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства;
* за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
* за видачу судами документів;
* у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
=== Судовий збір не стягується за подання: ===
* заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
* заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку '''виконання судового рішення''';
* заяви про '''поворот виконання судового рішення''';
* заяви про винесення '''додаткового судового рішення''';
* заяви про '''розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою''';
* заяви про '''встановлення факту каліцтва''', якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
* заяви про встановлення '''факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин''', що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
* заяви про надання особі '''психіатричної допомоги в примусовому порядку''';
* заяви про '''обов'язкову госпіталізацію''' до протитуберкульозного закладу;
* заяви '''про видачу обмежувального припису''';
* позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;
* заяви, апеляційної та касаційної скарги '''про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб''';
* клопотання '''про визнання і виконання рішення іноземного суду''' відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах;
* заяви '''про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти''' в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
* позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
* позовної заяви, апеляційної скарги у справах '''про тимчасове обмеження права громадян України''' на виїзд за межі території України;
*позовної заяви, апеляційної скарги у справах про заборону політичної партії, анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії;
*позовних заяв та заяв Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях;
*апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами '''розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця''' або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення;
* позовної заяви з питання порушених прав споживача (цей пункт на відміну від інших не перелічений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n11 статті 3 Закону України "Про судовий збір"], він знаходиться в частині 3 статті 22 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#n499 "Про захист прав споживачів"], детальніше в статті: [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2 "Сплата судового збору за позовом про захист прав споживачів")]
== Розміри ставок судового збору ==
'''Судовий збір''' стягується відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%207.%20%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D0%B7%201%20%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F%202025%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%83%20%D0%B2%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8C%20%D1%83%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%96%202920%20%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%B0%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%20%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3A Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік"] станом на 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі - '''3028 гривні.'''
{| class="wikitable"
|+Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
!Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору
!Ставка судового збору
|-
|'''1. За подання до суду:'''
|
|-
|1) позовної заяви майнового характеру, яка подана:
|
|-
|юридичною особою
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана:
|
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою
|0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|3) позовної заяви:
|
|-
|про розірвання шлюбу
|0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|про поділ майна при розірванні шлюбу
|1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4) заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про роз’яснення судового рішення, які подано; заяви про сприяння третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу) в отриманні доказів:
|
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем
|0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою
|0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4-1) заяви про видачу судового наказу
|0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4-2) заяви про скасування судового наказу
|0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4-3) заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України
|0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме:
|
|-
|позовної заяви немайнового характеру
|0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|позовної заяви про відшкодування моральної шкоди
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|6) апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, яка подана:
|
|-
|юридичною особою
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
|-
|фізичною особою або фізичною особою - підприємцем
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров’ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|7) касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана:
|
|-
|юридичною особою
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
|-
|фізичною особою або фізичною особою - підприємцем
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров’ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|9) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду:
|
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою
|0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|'''2. За подання до господарського суду:'''
|
|-
|1) позовної заяви майнового характеру
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|2) позовної заяви немайнового характеру
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|3) заяви про видачу судового наказу
|0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4) заяви про скасування судового наказу
|0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову; заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про скасування рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; заяви про роз’яснення судового рішення
|0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|6) апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
|-
|7) касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
|-
|8) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|9) заяви про відкриття процедури превентивної реструктуризації
|2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|10) апеляційної скарги на ухвалу суду в процедурі превентивної реструктуризації
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви
|-
|11) касаційної скарги на ухвалу суду про затвердження / про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації; про закриття процедури превентивної реструктуризації
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви
|-
|'''2-1. За подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність):'''
|
|-
|1) заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство
|10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|2) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом
|2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|3) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність)
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4) позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність)
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника; заяви ліквідатора, кредитора про субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства
|2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|6) апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність)
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
|-
|7) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|8) апеляційної і касаційної скарги на постанову суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (погашення боргів боржника)
|2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|9) касаційної скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність)
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
|-
|'''3. За подання до адміністративного суду:'''
|
|-
|1) адміністративного позову:
|
|-
|майнового характеру, який подано:
|
|-
|суб’єктом владних повноважень, юридичною особою
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|немайнового характеру, який подано:
|
|-
|суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою
|0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|2) апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|3) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|6) заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення
|0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|'''4. За видачу судами документів:'''
|
|-
|1) за повторну видачу копії судового рішення
|0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш паперу
|-
|4) за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання
|0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, звертається до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень"
|0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії
|-
|6) за виготовлення копій документів, долучених до справи
|0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії
|-
|'''5. У разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення'''
|0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|}
'''Зверніть увагу!''' При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83 (частина 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).]

Ознайомитись з вищеописаними ставками в грошовому еквіваленті (в гривнях) можна на сайті '''[https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy/ Судова влада України]''' обравши необхідний суд, та натиснувши на відповідну категорію з вище перелічених.

== Пільги щодо стягнення судового збору ==
Під час розгляду справ в усіх судових інстанціях '''від сплати судового збору звільняються:'''
* позивачі - у справах про '''стягнення заробітної плати та поновлення на роботі''';
* позивачі - у справах про '''відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;'''
* позивачі - у справах '''про стягнення аліментів,''' збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
* позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про '''реабілітацію''' жертв політичних репресій на Україні";
* '''особи, які страждають на психічні розлади''', та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
* позивачі - у '''справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення''';
* громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
* особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* '''особи з інвалідністю I та II груп,''' законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* позивачі - громадяни, віднесені до '''1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;'''
* виборці - у справах про уточнення списку виборців;
* військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - '''у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку,''' а також під час виконання службових обов’язків;
* '''учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України''' - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про '''біженців '''та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
* фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - '''кредитори''', які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
* органи місцевого самоврядування''' - '''за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
* позивачі - за подання позовів щодо '''спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій''' відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
* засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
* центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи;
* заявники - у справах за заявами '''про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією''', збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - '''у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди''' у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
*центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - у справах про застосування санкції, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#n24 пунктом 1'''-1''' частини першої статті 4 Закону України "Про санкції"];
* Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#n624 статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"].
* Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на час дії воєнного стану - за подання позовів, предметом яких є стягнення штрафу;
* центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
* позивачі – за подання позовів щодо стягнення штрафів за правопорушення у галузі цивільної авіації, вчинені суб’єктами авіаційної діяльності на тимчасово окупованій території.
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8290:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20299.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2 частиною 2 статті 299 Цивільного процесуального кодексу України] судові витрати, пов’язані з '''провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи''', відносяться на рахунок держави та відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n8290:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20133.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82 частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України] судові витрати складаються в тому числі з судового збору. Проте існує негативна практика судів, оскільки процедура віднесення витрат на рахунок держави детально законодавчо непрописана тому суди дуже часто залишають позовні заяви без руху посилаючись на відсутність сплати судового збору, також це пов'язано з тим що в минулому в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законі України "Про судовий збір"] було прописано звільнення цієї категорії справ від сплати судового збору проте це положення було виключено з закону. Таким чином подаючи позов без сплати судового збору з цього питання можна стикнутись з залишенням позову без руху у зв'язку з спірним трактуванням законодавства місцевими судами.

Для звільнення від сплати судового збору слід прописати в позовній заяві до якої з даних категорій ви належите та прописати що просите суд звільнити вас від сплати судового збору (та долучити до позовної заяви як додаток відповідне посвідчення, наприклад особи з інвалідністю відповідної групи).[[Файл:Звільнення від судового збору.docx|міні]]
== Порядок сплати судового збору ==
Судовий збір сплачується готівкою або перераховується у безготівковій формі.

'''Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати можна знайти на сайті [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Судова влада України]''' (на сайті слід обрати ваш суд та перейти на нього) або безпосередньо зайти за допомогою пошуку в інтернеті на сайті суду до якого ви подаєте заяву та обрати вкладку громадянам, судовий збір. Перейшовши на вкладку судовий збір вам слід обрати ставку судового збору з перелічених натиснувши на неї та в вікні що з'явиться вести свої дані та обрати спосіб оплати (онлайн оплата чи формування квитанції на оплату в банку).

Після проведення оплати вам слід зберегти квитанцію про оплату, оскільки вона долучається до позовної заяви як додаток (у випадку оплати онлайн вам також сформується квитанція яку слід роздрукувати).

'''Іноземець''' за подання позовної заяви, якщо ціна визначена в іноземній валюті, може сплачувати судовий збір в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному відповідно до ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

'''Якщо розмір позовних вимог збільшено''' або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. '''У разі зменшення розміру позовних вимог''' питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n90 статті 7 Закону України "Про судовий збір"].

Див. також: [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати]].
{|
|+'''Особливості сплати судового збору'''
|За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер
|судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру
|-
|За подання позовної заяви в якій об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру
|судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру
|-
|За подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна
|судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна
|-
|Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням)
|судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум)
|-
|За повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляд
|судовий збір сплачується на загальних підставах
|-
|За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами
|судовий збір справляється на загальних підставах
|-
|У разі вибуття із справи позивача
|судовий збір сплачується його правонаступником, якщо збір не був сплачений
|}
У разі '''роз'єднання судом позовних вимог судовий збір''', сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.

Якщо '''позов подається одночасно кількома позивачами''' до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 установлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір"] за подання позову немайнового характеру.

'''Судовий збір стягується з урахуванням загальної суми позову також у разі:'''
* подання позову одним позивачем до кількох відповідачів;
* об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.
== Повернення судового збору ==
Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n90 7 Закону України "Про судовий збір"] '''сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду''' в разі:
# зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
# повернення заяви або скарги;
# відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
# залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
# закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Якщо судовий збір '''сплачено в більшому розмірі чи зменшено розмір позовних вимог''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n90 пункт 1 частини 1 статті 7 ЗУ "Про судовий збір"]) - судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n90 частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір"]- повністю.

'''У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції,''' відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про '''повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору,''' сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

'''У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку''' суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про '''повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору,''' сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

'''А в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем''' досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики відповідно до [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787]

[https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 .Див. також:] [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати]].
== Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ==
'''Враховуючи майновий стан сторони''', '''суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору''' на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі '''за таких умов:'''
* '''розмір судового збору''' '''перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи''' за попередній календарний рік.
'''Або позивачами у справі є:'''
* військовослужбовці;
* батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
* одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
* члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
* особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.
* '''предметом позову є''' захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.
* заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка '''перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів''', за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
'''Важливо:''' '''Суд також може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати враховуючи майновий стан сторони.'''
== Судова практика ==
[https://reyestr.court.gov.ua/Review/85613193 Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18] встановлено, що вимоги «визнати протиправним», «скасувати», «визнати нечинним», «зобов’язати вчинити дію» є взаємопов’язаними та утворюють одну позовну вимогу немайнового характеру, тому судовий збір сплачується як за одну вимогу.

Свою позицію Суд мотивує наступним чином:

«Системний аналіз частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір", частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою».

== Див. також ==
* [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати]]
* [[Судові витрати:поняття, види, порядок оплати]]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2 Сплата судового збору за позовом про захист прав споживачів]

Порядок сплати судового збору

2025-12-10T07:59:44Z

Kseniia.fadieieva:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 Кодекс адміністративного судочинства України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20#Text Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#Text Закон України "Про санкції"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text Кодекс України з процедур банкрутства]
== Поняття судового збору ==
'''Судовий збір''' - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Законом України "Про судовий збір"]. Судовий збір включається до складу судових витрат [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n7 (стаття 1 Закону України "Про судовий збір").]
=== У яких випадках сплачується судовий збір? ===
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n11 до статті 3 Закону України «Про судовий збір»] судовий збір стягується:
* за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства;
* за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
* за видачу судами документів;
* у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
=== Судовий збір не стягується за подання: ===
* заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
* заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку '''виконання судового рішення''';
* заяви про '''поворот виконання судового рішення''';
* заяви про винесення '''додаткового судового рішення''';
* заяви про '''розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою''';
* заяви про '''встановлення факту каліцтва''', якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
* заяви про встановлення '''факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин''', що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
* заяви про надання особі '''психіатричної допомоги в примусовому порядку''';
* заяви про '''обов'язкову госпіталізацію''' до протитуберкульозного закладу;
* заяви '''про видачу обмежувального припису''';
* позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;
* заяви, апеляційної та касаційної скарги '''про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб''';
* клопотання '''про визнання і виконання рішення іноземного суду''' відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду, подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах;
* заяви '''про встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти''' в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;
* позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
* позовної заяви, апеляційної скарги у справах '''про тимчасове обмеження права громадян України''' на виїзд за межі території України;
*позовної заяви, апеляційної скарги у справах про заборону політичної партії, анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії;
*позовних заяв та заяв Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях;
*апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами '''розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця''' або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення;
* позовної заяви з питання порушених прав споживача (цей пункт на відміну від інших не перелічений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n11 статті 3 Закону України "Про судовий збір"], він знаходиться в частині 3 статті 22 Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-12#n499 "Про захист прав споживачів"], детальніше в статті: [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2 "Сплата судового збору за позовом про захист прав споживачів")]
== Розміри ставок судового збору ==
'''Судовий збір''' стягується відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4059-20#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%207.%20%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%20%D0%B7%201%20%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F%202025%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%83%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%83%20%D0%B2%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8C%20%D1%83%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%96%202920%20%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%8C%2C%20%D0%B0%20%D0%B4%D0%BB%D1%8F%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%96%20%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%20%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%3A Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік"] станом на 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі - '''3028 гривні.'''
{| class="wikitable"
|+Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:
!Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору
!Ставка судового збору
|-
|'''1. За подання до суду:'''
|
|-
|1) позовної заяви майнового характеру, яка подана:
|
|-
|юридичною особою
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана:
|
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою
|0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|3) позовної заяви:
|
|-
|про розірвання шлюбу
|0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|про поділ майна при розірванні шлюбу
|1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4) заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про роз’яснення судового рішення, які подано; заяви про сприяння третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу) в отриманні доказів:
|
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем
|0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою
|0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4-1) заяви про видачу судового наказу
|0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4-2) заяви про скасування судового наказу
|0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4-3) заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України
|0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме:
|
|-
|позовної заяви немайнового характеру
|0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|позовної заяви про відшкодування моральної шкоди
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|6) апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, яка подана:
|
|-
|юридичною особою
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
|-
|фізичною особою або фізичною особою - підприємцем
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров’ю (крім моральної шкоди), - не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|7) касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана:
|
|-
|юридичною особою
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
|-
|фізичною особою або фізичною особою - підприємцем
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров’ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|9) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду:
|
|-
|юридичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою
|0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|'''2. За подання до господарського суду:'''
|
|-
|1) позовної заяви майнового характеру
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|2) позовної заяви немайнового характеру
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|3) заяви про видачу судового наказу
|0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4) заяви про скасування судового наказу
|0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову; заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про скасування рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; заяви про роз’яснення судового рішення
|0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|6) апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
|-
|7) касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги
|-
|8) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|9) заяви про відкриття процедури превентивної реструктуризації
|2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|10) апеляційної скарги на ухвалу суду в процедурі превентивної реструктуризації
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви
|-
|11) касаційної скарги на ухвалу суду про затвердження / про відмову у затвердженні плану превентивної реструктуризації; про закриття процедури превентивної реструктуризації
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви
|-
|'''2-1. За подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність):'''
|
|-
|1) заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство
|10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|2) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом
|2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|3) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність)
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|4) позовної заяви немайнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність)
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника; заяви ліквідатора, кредитора про субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства
|2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|6) апеляційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність); про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність)
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
|-
|7) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність)
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|8) апеляційної і касаційної скарги на постанову суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (погашення боргів боржника)
|2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|9) касаційної скарги на ухвали суду про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність);
про результати розгляду грошових вимог кредиторів; рішення суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність)
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми
|-
|'''3. За подання до адміністративного суду:'''
|
|-
|1) адміністративного позову:
|
|-
|майнового характеру, який подано:
|
|-
|суб’єктом владних повноважень, юридичною особою
|1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|немайнового характеру, який подано:
|
|-
|суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|фізичною особою
|0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|2) апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами
|150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|3) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду
|200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду
|1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|6) заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення
|0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|'''4. За видачу судами документів:'''
|
|-
|1) за повторну видачу копії судового рішення
|0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш паперу
|-
|4) за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання
|0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|-
|5) за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, звертається до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень"
|0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії
|-
|6) за виготовлення копій документів, долучених до справи
|0,003 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний аркуш копії
|-
|'''5. У разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення'''
|0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
|}
'''Зверніть увагу!''' При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%204.%20%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BA%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83 (частина 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).]

Ознайомитись з вищеописаними ставками в грошовому еквіваленті (в гривнях) можна на сайті '''[https://court.gov.ua/sudova-vlada/sudy/ Судова влада України]''' обравши необхідний суд, та натиснувши на відповідну категорію з вище перелічених.

== Пільги щодо стягнення судового збору ==
Під час розгляду справ в усіх судових інстанціях '''від сплати судового збору звільняються:'''
* позивачі - у справах про '''стягнення заробітної плати та поновлення на роботі''';
* позивачі - у справах про '''відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;'''
* позивачі - у справах '''про стягнення аліментів,''' збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
* позивачі - у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про '''реабілітацію''' жертв політичних репресій на Україні";
* '''особи, які страждають на психічні розлади''', та їх представники - у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
* позивачі - у '''справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення''';
* громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;
* особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
* '''особи з інвалідністю I та II груп,''' законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
* позивачі - громадяни, віднесені до '''1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;'''
* виборці - у справах про уточнення списку виборців;
* військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - '''у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку,''' а також під час виконання службових обов’язків;
* '''учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України''' - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про '''біженців '''та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
* фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) - '''кредитори''', які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;
* органи місцевого самоврядування''' - '''за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;
* позивачі - за подання позовів щодо '''спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій''' відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
* засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов’язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
* центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи;
* заявники - у справах за заявами '''про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією''', збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* заявники - '''у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв’язку із воєнним станом,''' надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру;
* позивачі - '''у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди''' у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;
* позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
*центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - у справах про застосування санкції, передбаченої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1644-18#n24 пунктом 1'''-1''' частини першої статті 4 Закону України "Про санкції"];
* Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4452-17#n624 статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"].
* Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на час дії воєнного стану - за подання позовів, предметом яких є стягнення штрафу;
* центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
* позивачі – за подання позовів щодо стягнення штрафів за правопорушення у галузі цивільної авіації, вчинені суб’єктами авіаційної діяльності на тимчасово окупованій території.
Для звільнення від сплати судового збору слід прописати в позовній заяві до якої з даних категорій ви належите та прописати що просите суд звільнити вас від сплати судового збору (та долучити до позовної заяви як додаток відповідне посвідчення, наприклад особи з інвалідністю відповідної групи).[[Файл:Звільнення від судового збору.docx|міні]]
== Порядок сплати судового збору ==
Судовий збір сплачується готівкою або перераховується у безготівковій формі.

'''Реквізити для сплати судового збору, формування квитанції або онлайн сплати можна знайти на сайті [https://court.gov.ua/affairs/sudytax/ Судова влада України]''' (на сайті слід обрати ваш суд та перейти на нього) або безпосередньо зайти за допомогою пошуку в інтернеті на сайті суду до якого ви подаєте заяву та обрати вкладку громадянам, судовий збір. Перейшовши на вкладку судовий збір вам слід обрати ставку судового збору з перелічених натиснувши на неї та в вікні що з'явиться вести свої дані та обрати спосіб оплати (онлайн оплата чи формування квитанції на оплату в банку).

Після проведення оплати вам слід зберегти квитанцію про оплату, оскільки вона долучається до позовної заяви як додаток (у випадку оплати онлайн вам також сформується квитанція яку слід роздрукувати).

'''Іноземець''' за подання позовної заяви, якщо ціна визначена в іноземній валюті, може сплачувати судовий збір в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному відповідно до ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

'''Якщо розмір позовних вимог збільшено''' або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. '''У разі зменшення розміру позовних вимог''' питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n90 статті 7 Закону України "Про судовий збір"].

Див. також: [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати]].
{|
|+'''Особливості сплати судового збору'''
|За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер
|судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
|-
|За подання позовної заяви в якій об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру
|судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру
|-
|За подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна
|судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна
|-
|Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням)
|судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум)
|-
|За повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляд
|судовий збір сплачується на загальних підставах.
|-
|За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами
|судовий збір справляється на загальних підставах.
|-
|У разі вибуття із справи позивача
|судовий збір сплачується його правонаступником, якщо збір не був сплачений.
|}
У разі '''роз'єднання судом позовних вимог судовий збір''', сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.

Якщо '''позов подається одночасно кількома позивачами''' до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n32 установлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір"] за подання позову немайнового характеру.

Судовий збір стягується з урахуванням загальної суми позову також у разі:
* подання позову одним позивачем до кількох відповідачів;
* об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.
== Повернення судового збору ==
Згідно статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n90 7 Закону України "Про судовий збір"] '''сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду''' в разі:
# зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
# повернення заяви або скарги;
# відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
# залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
# закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Якщо судовий збір '''сплачено в більшому розмірі чи зменшено розмір позовних вимог''' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n90 пункт 1 частини 1 статті 7 ЗУ "Про судовий збір"]) - судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n90 частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір"]- повністю.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення '''''у справі судом першої інстанції''''', відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем '''''на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку''''' суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики відповідно до [https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1650-13 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 .Див. також:] [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати]].
== Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати ==
'''Враховуючи майновий стан сторони''', '''суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору''' на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі '''за таких умов:'''
* '''розмір судового збору''' '''перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи''' за попередній календарний рік;
'''або позивачами у справі є:'''
* військовослужбовці;
* батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
* одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
* члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
* особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.
'''Важливо:''' '''Суд також може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати враховуючи майновий стан сторони.'''
== Судова практика ==
[http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85613193 Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18] (судовий збір за декілька прохань суду "визнати протиправним акт", "скасувати", "визнати нечинним", "зобов’язати прийняти рішення" тощо сплачується як за одну позовну вимогу немайнового характеру).
== Див. також ==
* [[Порядок та підстави повернення судового збору. Відстрочення та розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати]]
* [[Судові витрати:поняття, види, порядок оплати]]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B7%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%83_%D0%B7%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D1%82_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2 Сплата судового збору за позовом про захист прав споживачів]
[[index.php?title=Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Адміністративне процесуальне право]]
[[index.php?title=Категорія:Суди]]

Відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням

2025-11-14T12:08:06Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#Text Закон України "Про систему громадського здоров’я" від 6 вересня 2022 року № 2573-IX]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 Закон України від 17 березня 2020 року № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-п Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1496-15 Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року № 1376]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0291-95 Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року № 64 «Про затвердження Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства»]

== Поняття та види юридичної відповідальності за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням ==
За порушення режиму карантину як громадяни, так і посадові особи можуть нести наступні види юридичної відповідальності:
* цивільно-правову;
* дисциплінарну;
* адміністративну;
* кримінальну.
Оскільки підстави та порядок притягнення до цивільної та [[Застосування дисциплінарних стягнень та їх оскарження|дисциплінарної відповідальності]] регулюються загальними галузевими нормами (розділами Цивільного кодексу, Кодексу законів про працю, іншими актами законодавства), найбільш актуальним для громадськості є розуміння підстав та порядку притягнення саме до адміністративної та кримінальної відповідальності.

===== Заходи щодо припинення порушення вимог санітарного законодавства =====
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#n819 статті 53 Закону України "Про систему громадського здоров'я"] повне або часткове зупинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг у разі їх невідповідності вимогам медико-санітарних нормативів та правил здійснюється за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг, що становлять загрозу для здоров’я та(або) життя людини, на строк не більше 10 календарних днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

Тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг понад строк, зазначений у частині другій цієї статті, можливе виключно за рішенням суду на строк, необхідний для усунення виявлених порушень.

Суб’єкт господарювання має право відновити виробництво та(або) обіг продукції, виконання робіт, надання послуг, якщо:

1) до суду не подано заяву про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг протягом строку, зазначеного в пункті четвертому частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#n819 статті 53 Закону України "Про систему громадського здоров’я]";

2) суд не прийняв будь-якого рішення до закінчення строку тимчасового припинення, зазначеного в рішенні посадової особи органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері;

3) суд прийняв рішення на користь суб’єкта господарювання;

4) орган державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері відкликав заяву, подану до суду, або скасував рішення про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг.

Суд одночасно з прийняттям рішення за заявою про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг на користь суб’єкта господарювання вирішує питання про скасування рішення про тимчасове припинення виробництва та(або) обігу продукції, виконання робіт, надання послуг.

За вмотивованим письмовим рішенням керівника або уповноваженої посадової особи органу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного законодавства у відповідній сфері власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи відстороняють від роботи, навчання, відвідування закладів дошкільної освіти осіб, які є носіями збудників інфекційних хвороб, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби або осіб, які були в контакті з такими хворими.

== Підстави притягнення до адміністративної відповідальності ==

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n228 статті 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення] (далі - КУпАП) '''порушення санітарних норм''' тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею регулюється статтею [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n167 236 КУпАП] та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0291-95 Наказом МОЗ «Про затвердження Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства» N 64 від 14.04.95]. Так, відповідно до статті 236 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 КУпАП] справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням санітарних норм розглядають органи державної санітарно-епідеміологічної служби. Окрім цього частиною 2 зазначеної статті передбачено перелік органів та посадових осіб, які можуть від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об’єктів нагляду, визначених законодавством.

До прийняття Закону України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20 № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»] відповідальність за порушення санітарних норм була передбачена лише вищезазначеною [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n228 статтею 42 КУпАП] «Порушення санітарних норм». Однак стрімке поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та здійснення обмежувальних заходів щодо її запобігання спричинили необхідність внесення змін до деліктного законодавства в частині посилення відповідальності за невиконання правил карантину.

З моменту запровадження на території України карантинних заходів КУпАП доповнено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4415 статтею 44-3] '''"Порушення правил щодо карантину людей"'''. Відповідно до статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4415 44-3 КУпАП] '''''порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами''''', - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 до 34 тис. грн) і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 до 170 тис. грн). Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов’язковими для виконання.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#Text Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (стаття 1)] термін «карантин» визначено як адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Щодо санітарно-протиепідемічних правил і норм, під ними слід розуміти нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (МОЗ), вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

Так, відповідно до статті 29 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n241 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»], карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, які і є відповідними правилами, відповідальність за які передбачена диспозицією [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4415 статті 44-3 КУпАП].

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-п Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211] на період карантину початково встановлено лише декілька [[Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки|обмежувальних заходів]]. У подальшому до вказаної постанови було внесено зміни, а ряд обмежень розширився.

Окрім цього, варто зазначити, що [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-п Постановою КМУ від 11.03.2020 №211] введено конкретний перелік обмежень, проте у цей же час органи місцевого самоврядування можуть самостійно запроваджувати обмеження, які в свою чергу можуть бути більш жорсткими аніж правила, встановлені Кабінетом Міністрів.
{| class="wikitable sortable"
|-
|'''Увага!!!''' Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 '''відмінено''' з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
|}
Перелік повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину визначається [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n250 статтею 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»].

Тобто, для конкретного встановлення факту порушення особою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n4415 статті 44-3 КУпАП] слід керуватися рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами також (якщо такі рішення були прийняті).

== Порядок притягнення до адміністративної відповідальності ==

Що стосується безпосередньо процесуальних моментів притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей (оформлення адміністративних матеріалів та розгляду справи про адміністративні правопорушення) слід вказати наступне:

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1496-15#n22 пункту 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції] суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП, за якою складено протокол. В даному випадку службовій особі, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, потрібно володіти конкретними нормативними актами для того, щоб викласти суть правопорушення із посиланням на відповідне рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є доказом вчинення особою порушення правил карантину. До протоколу в обов’язковому порядку мають бути долучені пояснення особи, яка притягається до відповідальності, матеріали відеофіксації вчиненого правопорушення, пояснення свідків, документи та інші письмові докази тощо.

Надалі розгляд справи про порушення правил щодо карантину людей відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n45 статті 221 КУпАП] здійснюється суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Аналіз судової практики у даних справах дозволяє дійти висновку, що більшість адміністративних матеріалів судами відправляється на доопрацювання, оскільки працівники правоохоронних органів обмежуються лише формальним констатуванням “порушення правил карантину”, не вказуючи конкретну порушену норму.

Відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (завданих) юридичними та фізичними особами, здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", іншими законодавчими актами.

Відшкодування шкоди (збитків), заподіяної (завданих) незаконними діями посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сферах господарської діяльності, які можуть становити ризик для здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення, здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-20#n819:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2055.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20(%D0%B7%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2) стаття 55 Закону України «Про систему громадського здоров’я"])

== Підстави та порядок притягнення до кримінальної відповідальності ==

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/530-20#Text Законом України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»] викладено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2273 статтю 325 Кримінального кодексу України]Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням" у наступній редакції:

'''''1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань,'''-''карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

'''''2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,''''' - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Диспозиція статті також є бланкетною і відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють санітарні правила і норми щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням. Такими нормативними актами є, як вже зазначалося вище, зокрема, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n3 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України №211] від 11.03.2020 р. та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/215-2020-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України №215] від 16.03.2020 р. та ін.

Відповідно до диспозиції [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2273 статті 325 КК України], кримінальна відповідальність на відміну від адміністративної наступає лише тоді, коли порушення правил та норм спричинили, або завідомо могли спричинити поширення відповідних захворювань.

== Корисні посилання ==
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/227372381965839/?__tn__=kC-R&eid=ARDAN4C9fASUVyPH428Vtaopr9WBWHKxhRVxCjW0LLjmlKc-l8A99GFQV3-AM1KCt-B7a0tXoDKDqfL1&hc_ref=ARQHqU3uuYvJ6QBlSRsjOEDYEbUBiBT48ZBljHAd-7y-5zTgkLIHZdnQQCC7oR7EbjY&fref=nf&__xts__ Відеоролик системи надання безоплатної правової допомоги щодо введення на території України карантину]
* [https://www.facebook.com/Centre.4.Legal.Aid/videos/1383462811861812/UzpfSTEwMDAwNDEwNDI4MTQwNjpWSzoxNDEyNTc5MTU1NTk2MTIx/?multi_permalinks=1412579155596121&notif_id=1585303260676912&notif_t=group_activity Відеоролик "Карантин: обмеження прав та відповідальність за порушення"]

== Див. також ==
*[[Карантин: які права обмежуються та чи виникають додаткові обов’язки]]
*[[Заходи запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19]]
*[[Санітарні норми для торгівельних закладів (магазинів) під час карантину]]
*[[Виконання зобов’язань в умовах карантину]]
*[[Звільнення від оподаткування на період здійснення заходів спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби]]
*[[Умови введення надзвичайного стану]]

[[index.php?title=Категорія:Адміністративне правопорушення]]

Дисциплінарне провадження щодо державного службовця

2025-10-13T13:40:50Z

Kseniia.fadieieva: Виправлені посилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон України "Про державну службу"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#Text Постанова Кабінету міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 "Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-16/ed20170105/sp:head Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49 "Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-organizaciyi-roboti-derzhavnih-sluzhbovciv-ta-pracivnikiv-derzhavnih-organiv-u-period-voyennogo-stanu-440 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2022 року № 440 "Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану"] у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби,або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку,до державного службовця може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.
|}

==Ініціювання дисциплінарного провадження==
Відповідно до ч. 1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700 Закону України “Про державну службу”] (далі - Закон) підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2066.%20%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D1%97%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Згідно ст. 66 Закону] до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
 
1) зауваження;
 
2) догана;
 
3) попередження про неповну службову відповідність;
 
4) звільнення з посади державної служби.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2068.%20%D0%A1%D1%83%D0%B1%E2%80%99%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%B8%2C%20%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F п. 2 ч. 1 ст. 68 Закону] дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):
*міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;
*суб’єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 
1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А":
*зауваження - суб’єктом призначення;
* інші види дисциплінарних стягнень - суб’єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;
2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В":
*зауваження - суб’єктом призначення;
* інші види дисциплінарних стягнень - суб’єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%202.%20%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B2 п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону] суб’єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади. 
Таким чином, ініціювати провадження щодо конкретного державного службовця категорій "Б" і "В" може посадова особа, до компетенції якої відповідно до положення про орган (структурний підрозділ) належать повноваження щодо призначення та звільнення цього держслужбовця. Надалі дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) суб’єкта призначення.

==Порядок здійснення дисциплінарного провадження==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2069.%20%D0%94%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F ч. 1 ст. 69 Закону] для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2069.%20%D0%94%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F ч.2 ст. 69 Закону] дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб’єкт призначення.
Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Зазначена комісія діє у складі не менше трьох членів, які виконують обов'язки на громадських засадах.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2071.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F п. 1 ст. 71 Закону] порядок здійснення дисциплінарного провадження (повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; порядок формування дисциплінарної комісії; порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі) затверджується Кабінетом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#n8 Міністрів]

Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема:

1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії;

2) порядок формування дисциплінарної комісії;

3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

==Формування дисциплінарної справи==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2073.%20%D0%94%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0 ч. 1 ст. 73 Закону] з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Перелік документів, які повинна містити дисциплінарна справа, передбачений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2073.%20%D0%94%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0 ч. 2 ст. 73 Закону:]

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Загальні вимоги щодо обліку та роботи з дисциплінарними справами, які формуються під час здійснення дисциплінарного провадження визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-16/ed20170105/sp:head наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49 "Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами".] Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2076.%20%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%20%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D0%B8%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8 ст. 76 Закону] державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

==Проведення службового розслідування та прийняття рішення==
Дисциплінарна комісія готує подання, яке має рекомендаційний характер для суб’єкта призначення, однак є обов’язковим до розгляду. Відповідно до п. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#top Порядку здійснення дисциплінарного провадження затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039] - Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб’єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб’єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб’єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб’єкту призначення відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2075.%20%D0%9F%D0%BE%D1%8F%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F ст. 75 Закону.] 
Суб’єкт призначення або інша посадова особа, уповноважена накладати стягнення, протягом 10 календарних днів зобов’язані прийняти рішення на підставі подання або надати вмотивовану відмову ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n700:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2069.%20%D0%94%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D1%8F%20%D0%B7%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D1%97%D1%97%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F ч. 11 ст. 69 Закону]). Рішення оформляється відповідним актом (наказом, розпорядженням).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон] доповнено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51:~:text=%22%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%209%2D1.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%B0%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2 ст. 9-1 згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019] щодо порядку доведення до відома державного службовця інформації або документів. 
1. Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв’язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку за наявними в особовій справі контактними даними.

3. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов’язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв’язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

4. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв’язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п’ятий календарний день з моменту їх відправлення.
[[index.php?title=Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання

2025-08-08T05:47:11Z

Kseniia.fadieieva: Замінені неправильні гіперпосилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські та політичні права]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські пенітенціарні правила1 (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць)]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально виконавчий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про застосування амністії в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12#Text Наказ Міністерства юстиції України від 12 березня 2012 року № 394/5 "Про затвердження Порядку та умов надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання"]
== Підстави та порядок звільнення від відбування покарання ==
'''Підстави звільнення від відбування покарання:'''
* відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;
* закон України про амністію;
* акт про помилування;
*прийняття уповноваженим органом рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого;
*скасування вироку суду і закриття кримінального провадження;
*закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;
*умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
*умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби;
*хвороба;
*інші підстави, передбачені законом. (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1194 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України).
=== Відбуття строку покарання, призначеного вироком суду ===
Відбування покарання у виді [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю]], [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]], [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]], [[Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців|тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців]], [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]] припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця (до прикладу, 29 лютого).

Момент звільнення з місць позбавлення волі по закінченню строку призначеного покарання є важливим, оскільки будь-яке тримання в установах виконання покарань поза його межами є незаконним та таким, що суттєво порушує право особи на свободу і особисту недоторканність, передбачене статтею 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод].

Відповідно до правила 33.1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейських пенітенціарних правил1 (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць)] всі ув'язнені повинні бути звільнені відразу ж після закінчення строку їхнього ув'язнення або при винесенні судом або іншим органом постанови про звільнення.

Якщо засудженого з якихось причин не звільнили з місця відбування покарання вчасно, то засуджений, якого звільнено не в останній день строку покарання, має право на відшкодування спричиненої подібними незаконними діями [[Відшкодування моральної шкоди|моральної]] та матеріальної шкоди.
=== Закон України про амністію та акт про помилування ===
'''Амністія''' — повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про застосування амністії в Україні»]. Такий закон може бути прийнято не частіше одного разу протягом календарного року.

'''Помилування''' – акт прощення засудженого та звільнення його від покарання.
Акт про помилування має індивідуальний характер, оскільки стосується конкретного засудженого, на відміну від амністії, яка спрямована на невизначену кількість засуджених. Якщо видання амністії не залежить від засудженого, його бажання та волевиявлення, то подання клопотання про помилування - це право засудженого і саме він є його ініціатором. Помилування на відміну від амністії не має обмежень щодо категорій засуджених, які можуть бути звільнені на підставі акту помилування.

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування]]

=== Прийняття уповноваженим органом рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого. ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n3940 статті 84-1 КК України] звільняється від відбування покарання засуджений, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про його передачу для обміну як військовополоненого та яким надано письмову згоду на проведення такого обміну.

Якщо обмін такого засудженого не відбувся, суд за клопотанням прокурора приймає рішення про направлення засудженого, звільненого від відбування покарання у зв'язку з його передачею для обміну як військовополоненого, для подальшого відбування призначеного раніше покарання.

У разі вчинення особою, яку було звільнено судом від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про її передачу для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

=== Скасування вироку суду і закриття кримінального провадження ===
Згідно із статтею 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n20 КВК України] підставою виконання і відбування покарання є '''вирок суду''', який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування. Якщо вирок не набрав законної сили, особа має статус підозрюваного або підсудного і такі випадки регулюються нормами інших нормативних-правових актів (про попереднє ув’язнення, тримання під вартою тощо).

Однак, само по собі скасування вироку не завжди означає автоматичного звільнення засудженого, оскільки в деяких випадках у засудженого змінюється статус. Наприклад, якщо вирок скасований, але справа направлена на новий розгляд до суду, засуджений втрачає статус засудженого, але може бути взятий під варту та етапований до слідчого ізолятора.

Для установ та органів виконання покарання скасування вироку суду та закриття кримінальної справи є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування покарання.

Порядок звільнення за цією підставою тотожній порядку дострокового звільнення засудженого. Звільнення засудженого проводиться у день надходження документу, яким вирок суду скасований (постанови чи ухвали суду про скасування відповідного вироку) в орган (установу) виконання покарань, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня, - у першій половині наступного дня. Якщо звільнення проводиться за зазначеною підставою від покарання у виді виправних або громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації не пізніше наступного робочого дня після одержання документів (ухвали або постанови суду про скасування вироку) направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання або працював, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися [[Порядок відновлення документів особам, які звільняються або звільнилися з місць позбавлення волі|довідка]] про відбуття покарання або про звільнення від нього (частина шоста статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1205 КВК України]).

'''Важливо!''' Кримінальне процесуальне право визначає підстави, відповідно до яких [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|кримінальну справу може бути закрито]] на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду справи. Однак, потрібно відрізняти закриття кримінальної справи на вказаних стадіях та закриття кримінальної справи після скасування вироку, оскільки закриття справи на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду справи не може бути підставою для звільнення від покарання, оскільки особа ще не вважається засудженою, а відтак до неї не може застосовуватися покарання.
=== Закінчення строків давності виконання обвинувального вироку ===
Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися.

Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

→ два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

→ три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;

→ п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

→ десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

→ п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин (частина перша статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності]]
=== Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ===
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Обов’язковою умовою застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є відбуття засудженим певної, встановленої законом частини строку покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

→ не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;

→ не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;

→ не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання (частина третя статті 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n441 КК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким]]
=== Хвороба ===
Однією з підстав звільнення від відбування покарання законодавець називає хворобу засудженого. Якщо засуджений захворів хворобою, яка фактично перешкоджає здійсненню на нього виправного впливу, то такий засуджений підлягає звільненню. Підставою для порушення питання про можливість звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою є факт захворювання засудженого на психічну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання (стаття 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n467 КК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким]]
=== Інші підстави, передбачені законом ===
Статтею 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1194 КВК України] передбачено не вичерпний перелік підстав звільнення від відбування покарання.

До прикладу, засудженого може бути звільнено від подальшого відбування покарання у зв'язку з втратою діянням, за яке його засуджено, суспільної небезпечності (так звана «декриміналізація» кримінального правопорушення). Так, прийнято зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], які значно пом’якшили відповідальність за цілу низку кримінальних правопорушень у сфері господарських відносин. Отже, особи, засуджені за такі кримінальні правопорушення до більш суворих покарань, ніж ті, які передбачені змінами, повинні бути звільнені від них із застосуванням більш м’яких покарань, передбачених новими редакціями відповідних статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], як того вимагає стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n30 КК України].

Також, відповідно до частини першої статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n400 Кримінального кодексу України], якщо суд, крім випадків засудження за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі строком не більше п’яти років, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він має право ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням]]

Другий приклад — стаття 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n459 КК України] «Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років».

Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку (частина перша статті 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Вказана підстава застосовується судом, але за поданням керівництва установи (органу) виконання покарань.

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років]]
== Припинення відбування покарання і порядок звільнення ==
Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пробаційного нагляду, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.

Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку покарання. Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця.

З особою, яка звільняється, в обов'язковому порядку проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, або перераховуються на вказаний засудженим рахунок чи відкритий для нього рахунок, а також [[Порядок відновлення документів особам, які звільняються або звільнилися з місць позбавлення волі|довідка]] встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається довідка (частина третя статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1205 КВК України]).

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання.

'''Детальніше див.:''' [[Порядок відновлення документів особам, які звільняються або звільнилися з місць позбавлення волі]]

Дострокове звільнення від відбування покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня - у першій половині наступного дня.

Уповноважений орган з питань пробації в день закінчення строку покарання у виді громадських чи виправних робіт, а при звільненні за іншими підставами - не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє повідомлення суду, який постановив вирок, а також власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

Уповноважений орган з питань пробації в день закінчення строку покарання у виді пробаційного нагляду, а при звільненні за іншими підставами - не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє відповідне повідомлення суду, який постановив вирок. Засудженому на його вимогу може бути видано довідку про відбуття покарання або про звільнення від нього.
== Допомога особам, які звільнені від відбування покарання ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань '''не пізніше ніж за три місяці''' до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення, влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених, госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби), працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб.

'''Детальніше див.:''' [[Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк]]

В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення. Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n464 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/3160-17/conv?lang=ru Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.

Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України. У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно (частина друга статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1194 КВК України]).

Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12#Text Порядком та умовами надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2012 року № 394/5], грошова допомога виплачується у сумі однієї або двох норм добових витрат, що відшкодовується відрядженим у межах України, залежно від часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи у межах України. При визначенні часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи особи, яка звільнена з місць відбування покарань, враховується час звільнення, час відправлення транспортного засобу з місцевості, де ця особа відбувала покарання, відстань до місця проживання або роботи в межах України.

Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.
== Корисні посилання ==
* [https://books.google.com.ua/books?id=TDfVBgAAQBAJ&pg=PA392&lpg=PA392&dq=%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%8C+%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE+%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0+%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B0+%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%94+%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83+%D0%BD%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5+%D1%83%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,+%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5+%D1%83%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5+%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8+%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BC+%D1%82%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8E+5+%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97+(%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9+%D0%A1%D1%83%D0%B4+%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B2+%D1%86%D0%B5+%D1%83+%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96+%D0%94%D0%B5+%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%B5,+%D0%9E%D0%BE%D0%BC%D1%81+%D1%82%D0%B0+%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%96%D0%BF+%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8+%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D1%96%D1%97)&source=bl&ots=KAW-GRm3C1&sig=ACfU3U2Dj5kDnE0oqCQBRIvS2JFbWlZWjw&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwig4Ia-2PX4AhXkkYsKHTWCAvMQ6AF6BAgCEAM#v=onepage&q=%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%94%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D1%83%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5%20%D1%83%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8E%205%20%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20(%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%A1%D1%83%D0%B4%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B2%20%D1%86%D0%B5%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%94%D0%B5%20%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%B5%2C%20%D0%9E%D0%BE%D0%BC%D1%81%20%D1%82%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%96%D0%BF%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D1%96%D1%97)&f=false Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України]
[[Категорія:Звільнення від покарання]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Спори з питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра

2025-07-15T13:45:09Z

Kseniia.fadieieva:

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80 Кодекс України про надра]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1039-14 Закон України "Про угоди про розподіл продукції"]
* [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1127-14 Гірничий закон України]
* [https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/sud_pract/Oglyad_KAS_korist_nadra.pdf Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах щодо захисту права на користування надрами в Україні]
* [https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Oglyad_dovkillya_ekolog_prava_2021_11_17.pdf Огляд за результатами вивчення судової практики вирішення КГС ВС спорів, що виникають у сфері захисту довкілля та екологічних прав]
* [https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Daidjest_Ekologia.pdf Дайджест судової практики Верховного Суду у спорах, що виникають у сфері захисту довкілля та екологічних прав]

== Визначення термінів ==
'''Надра''' - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#n15 стаття 1 Кодексу України про надра]).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#n27 Статтею 4 Кодексу України про надра] передбачено, що надра є '''виключною власністю Українського народу''' і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Державний фонд надр '''охоплює всі ділянки надр''' - як ті, що використовуються, так і не залучені до використання, включаючи континентальний шельф і виключну (морську) економічну зону (стаття 5 Кодексу України про надра).

'''Родовища корисних копалин''' - це природні або техногенні скупчення мінералів, придатні для промислового використання. Техногенні родовища утворюються з відходів видобутку, переробки, транспортування або втрат під час зберігання мінеральної сировини.

Усі родовища з промислово оціненими запасами формують Державний фонд родовищ корисних копалин, попередньо оцінені - резерв цього фонду.

Обидва фонди є частиною державного фонду надр і формуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр - '''Державна служба геології та надр України''' (Держгеонадра).

== Порядок розгляду спорів з питань користування надрами ==
'''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#n710:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2067.,%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%BC%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%BC. Статтею 67 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»] встановлено, що спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються:'''

- судом;

- місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Спори підприємств, установ і організацій України у галузі охорони навколишнього природного середовища з підприємствами, установами та організаціями інших держав, - розглядаються комісіями, що утворюються на паритетних засадах із представників України і заінтересованих держав, або третейським судом.

'''Порядок розгляду спорів з питань користування надрами передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2064.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%20%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8 статтею 64 Кодексу України про надра.]'''

Спори з питань користування надрами розглядаються у порядку, встановленому законодавством України.

'''Право звернутися''' до особи (юридичної особи), що завдала збитків державі внаслідок порушення законодавства про надра, з претензією про необхідність відшкодування збитків '''мають''':

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр - Державна служба геології та надр України ('''Держгеонадра''');

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці - Державна служба України з питань праці ('''Держпраці''');

- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів - Державна екологічна інспекція України ('''Держекоінспекція''').

Якщо така особа (юридична особа) відмовляється відшкодовувати завдані збитки добровільно, відповідний центральний орган виконавчої влади '''має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів та відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про надра'''.

Спори з питань користування надрами, які виникають з іншими державами, а також між іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами та надрокористувачем, розглядаються відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Спори з питань користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції вирішуються відповідно до умов, передбачених відповідною угодою про розподіл продукції, укладеною відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14#Text Закону України «Про угоди про розподіл продукції».]

== Відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Загальні положення про '''відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища''' передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2068.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B0 статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».]

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України '''дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність'''.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть '''особи, винні у:'''

- порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

- порушенні норм екологічної безпеки;

- порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля;

- самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

- невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

- невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам;

- приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни '''зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства''' про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності '''не звільняє винних від компенсації шкоди''', заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція '''підлягають безоплатному вилученню''', а знаряддя правопорушення - '''конфіскації'''. Одержані від їх реалізації доходи '''спрямовуються''' в Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Загальні положення про '''відповідальність за порушення законодавства про надра''' передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2065.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B0 статтею 65 Кодексу України про надра.]

Порушення законодавства про надра тягне за собою '''дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність''' згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть '''особи, винні у''':

- самовільному користуванні надрами;

- порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;

- вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;

- наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;

- пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

- порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

- невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

- знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;

- незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;

- невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства про надра.

== Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про надра полягає у застосуванні дисциплінарних стягнень до працівників, які вчинили дисциплінарні правопорушення (проступки).

'''Так посадові особи та спеціалісти''', винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням Держекоінспекції, згідно з рішеннями їх органів управління '''позбавляються премій''' за основними результатами господарської діяльності повністю або частково. Порядок позбавлення премій визначається законодавством України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2068.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B0 (стаття 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».).]

Крім того, до дисциплінарної відповідальності можуть притягатись '''особи, винні у''' діяннях, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2049.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B3%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0 статтею 49 Гірничого закону України:]

- невиконання правил безпеки та правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при підривних роботах та інших нормативно-правових актів, що регулюють безпеку проведення гірничих робіт, прийнятих у встановленому законодавством порядку;

- прийняття технічних рішень, що не відповідають вимогам гірничого законодавства;

- проведення гірничих робіт без затвердженої в установленому порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням їх вимог;

- перекручення розрахунків і показників безпеки гірничих робіт;

- невиконання законних вимог відповідних центральних органів виконавчої влади у сфері проведення гірничих робіт;

- пошкодження вентиляційних приладів, засобів протипожежного захисту та порушення режиму вентиляції;

- порушення встановлених правил вибухозахисту електроустаткування;

- невиконання заходів щодо запобігання газодинамічним явищам;

- паління та користування відкритим вогнем на гірничих підприємствах, а також проведення вогневих і підривних робіт з порушенням правил безпеки;

- проведення гірничих робіт на гірничих підприємствах без виконання протиаварійних заходів;

- виведення з ладу апаратури газового, струмового та протиаварійного захисту, сигналізації та зв'язку, а також самовільне проникнення у підземні гірничі виробки;

- інші передбачені законами України правопорушення

За порушення гірничого законодавства працівники гірничих підприємств несуть дисциплінарну відповідальність згідно з Положенням про дисципліну працівників гірничих підприємств, що затверджується Кабінетом Міністрів України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1127-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2051.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D0%B3%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2 (стаття 51 Гірничого закону України).]

== Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, '''відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала''' [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5466:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%201166.%20%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%83%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83 (стаття 1166 Цивільного кодексу України).]

Загальні положення про '''відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди''' передбачено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n130:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2022.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96%20%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B8 статтею 22 Цивільного кодексу України.]

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, '''має право''' на їх відшкодування. '''Збитками є:'''

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються '''у повному обсязі''', якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. ''' '''

'''Особливості застосування цивільної відповідальності''' містяться у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2069.%20%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».]

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації '''в повному обсязі'''.

Особи, яким завдано такої шкоди, '''мають право''' на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, '''зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду''' громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2029.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%20%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%97 статті 29 Закону України «Про угоди про розподіл продукції».]

Разом з тим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/132/94-%D0%B2%D1%80#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2067.%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B7%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B2%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BA%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B0 статтею 67 Кодексу України про надра] передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

== Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#top:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2070.%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8 (стаття 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).]

Зокрема, відповідальність '''за порушення права державної власності на надра''' встановлена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2047.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97%20%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B0 статтею 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення.] - Самовільне користування надрами, укладення угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності на надра, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Відповідальність за '''порушення вимог щодо охорони надр''' встановлена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2057.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%80 статтею 57 Кодексу України про адміністративні правопорушення.]

- Самовільна забудова площ залягання корисних копалин, невиконання правил охорони надр і вимог щодо охорони довкілля, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, зв'язаних з користуванням надрами, знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків - ''тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

- Вибіркова відробка багатих ділянок родовищ, яка призводить до необгрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин, наднормативні втрати і наднормативне розубожування корисних копалин при видобуванні, псування родовищ корисних копалин та інші порушення вимог раціонального використання їх запасів - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

- Втрата маркшейдерської документації, невиконання вимог щодо приведення гірничих виробок і бурових свердловин, які ліквідуються або консервуються, в стан, що забезпечує безпеку населення, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і бурових свердловин на час консервації - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

- Порушення особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, якщо це не пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - ''тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та фізичних осіб від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Отримання доходу у '''великих розмірах''' має місце, коли його сума у '''триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян'''.

Відповідальність за '''порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр''' встановлена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2058.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83%20%D0%B2%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8E%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%80 статтею 58 Кодексу України про адміністративні правопорушення.]

- Порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр, яке може призвести чи призвело до недостовірної оцінки розвіданих запасів корисних копалин або умов для будівництва та експлуатації підприємств по видобуванню корисних копалин, а також підземних споруд, не зв'язаних з видобуванням корисних копалин, втрата геологічної документації, дублікатів проб корисних копалин і керна, необхідних при дальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ, - ''тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

Відповідальність за '''порушення вимог щодо видобутку корисних копалин''' встановлена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2058%2D1.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B3%20%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BA%D1%83%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD статтею 58-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.]

- Видобування корисних копалин з використанням обладнання, яке не пройшло відповідно до закону обов’язкову сертифікацію,- ''тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

- Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - ''тягне за собою накладення штрафу на громадян і посадових осіб від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.''

== Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про надра ==
Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кримінальним кодексом України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2070.%20%D0%90%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%B7%D0%B0%20%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%96%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8 (стаття 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовище»).]

Зокрема, відповідальність за '''порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин''' встановлена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20240.%20%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%20%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8%20%D0%B0%D0%B1%D0%BE%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D1%80%2C%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD статтею 240 Кримінального кодексу України], а саме:

- Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі - ''караються штрафом від п’ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.''

- Порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення - ''караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.''

- Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду або вчинені за попередньою змовою групою осіб, або вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи службовою особою з використанням службового становища, - ''караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.''

- Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, - ''караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.''

'''Зверніть увагу!''' Незаконне видобування корисних копалин місцевого значення вважається вчиненим у '''значному розмірі''', якщо їх вартість у '''тридцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян'''. Незаконне видобування корисних копалин місцевого значення вважається вчиненим у '''великому розмірі''', якщо їх вартість у '''сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян'''.

Відповідальність за '''незаконне видобування, збут, придбання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину''' встановлена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20240%2D1.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%B7%D0%B1%D1%83%D1%82%2C%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D1%80%D1%88%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%83 статтею 240-1 Кримінального кодексу України], а саме:

- Незаконне видобування бурштину, а так само збут, придбання, зберігання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину, законність походження якого не підтверджується відповідними документами, - ''караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.''

- Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або у значних розмірах, або на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, - ''караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років з конфіскацією майна.''

- Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені службовою особою шляхом використання свого службового становища, - ''караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна.''
[[Категорія:Екологічне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Спори з питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра

2025-07-15T13:40:03Z

Kseniia.fadieieva: Відредаговано, внесено повну актуальну інформацію

Повторне голосування на місцевих виборах

2025-06-10T12:14:01Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20 Виборчий кодекс України]

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''''Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text], в Україні введено [[Введення воєнного стану: заборони та обмеження|режим воєнного стану]]!'''''

Відповідно до статті 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону] умовах воєнного стану забороняються: проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Верховна Рада України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо чергові або позачергові вибори до відповідних органів мали бути проведені в період, на який було введено воєнний стан, приймає рішення про призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих виборів.'''''
|}
==Підстави призначення повторних місцевих виборів==
===Підстави призначення повторних виборів у багатомандатному виборчому окрузі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n4061 стаття 280 Виборчого кодексу України]):===
#до виборчого бюлетеня для голосування в день виборів або в день повторного голосування на виборах депутатів в багатомандатному виборчому окрузі, сільського, селищного, міського голови було включено лише одного кандидата, і кількість голосів виборців, поданих на його підтримку, становить не більше 50 відсотків кількості виборців, які взяли участь у голосуванні;
#до виборчого бюлетеня для голосування на виборах міського голови (міста з кількістю виборців 75 тисяч і більше) в день виборів було включено два кандидати на посаду міського голови, і за результатами голосування жоден із кандидатів не отримав на свою підтримку більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні;
#до виборчого бюлетеня для голосування в день повторного голосування було включено два або більше кандидати, і за результатами повторного голосування найбільшу і водночас однакову кількість голосів виборців подано за двох або більше кандидатів;
#за результатами виборів депутатів в багатомандатному виборчому окрузі залишилися вакантні депутатські мандати (кількість осіб, обраних депутатами в багатомандатному окрузі, є меншою, ніж кількість мандатів, які розподілялися в цьому окрузі). Повторні вибори у такому окрузі призначаються з кількістю мандатів, які залишилися вакантними;
#станом на день голосування у виборчому бюлетені не залишилося жодного кандидата у депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови;
#голосування у день голосування (день повторного голосування) було визнано недійсним або не було організовано і проведено відповідно до цього Кодексу на всіх виборчих дільницях відповідного виборчого округу;
#особа після її обрання не набула депутатського мандата, повноважень сільського, селищного, міського голови у порядку, встановленому цим Кодексом, з підстав, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n3151 пунктах 3-6 частини першої та частини четвертої статті 231 цього Кодексу];
#о7соба, обрана сільським, селищним, міським головою, визнана такою, що відмовилася від депутатського мандата, посади сільського, селищного, міського голови;
#виборчий процес місцевих виборів був зупинений в зв’язку з введенням в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану.
===Підстави призначення повторних виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті, а також міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n4061 частина 2 статті 280 Виборчого кодексу України]):===
#у виборчому бюлетені в день голосування не залишилося жодного виборчого списку організації партії в єдиному багатомандатному виборчому окрузі;
#за результатами виборів неможливо сформувати 2/3 складу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради;
#виборчий процес місцевих виборів був зупинений в зв’язку з введенням в Україні чи в окремих її місцевостях воєнного або надзвичайного стану.
==Виборчий бюлетень для повторного голосування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n4067 частини 3, 4, 6 статті 281 Виборчого кодексу України])==
До виборчого бюлетеня для повторного голосування включаються:
#кандидати у депутати в багатомандатному виборчому окрузі, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, які за результатами голосування на відповідних виборах набрали найбільшу і водночас однакову кількість голосів виборців (крім тих кандидатів, які після дня голосування відмовилися від балотування).
#два кандидати на посаду міського голови (міста з кількістю виборців 75 тис. та більше), які за підсумками голосування на виборах міського голови отримали найбільшу кількість голосів виборців (крім тих кандидатів, які після дня голосування відмовилися від балотування).
Якщо не пізніше, як за 5 днів до дня повторного голосування всі кандидати, включені до виборчого бюлетеня для повторного голосування, окрім одного, відмовились бути кандидатами або вибули з балотування, територіальна виборча комісія приймає рішення про скасування повторного голосування та про визнання обраним кандидата, з числа включених до виборчого бюлетеня для повторного голосування, який не подав такої заяви.

Якщо всі кандидати в сільські, селищні, міські голови, крім одного, не пізніш як за п’ять днів до дня повторного голосування відмовилися бути кандидатами або вибули з балотування відповідно, відповідна територіальна комісія приймає рішення про скасування повторного голосування та про визнання обраним кандидата з числа включених до виборчого бюлетеня для повторного голосування, який не подав заяви про відмову від балотування.
==Списки виборців ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n4067 частина 7 статті 281 Виборчого кодексу України])==
'''Списки виборців на спеціальних виборчих дільницях'''

Списки виборців для повторного голосування на спеціальних виборчих дільницях, утворених у стаціонарних закладах охорони здоров’я, виготовляються відповідними дільничними виборчими комісіями не пізніш як за два дні до дня повторного голосування на підставі відомостей, поданих керівниками цих закладів.

'''Списки виборців для повторного голосування на виборах депутатів в багатомандатному виборчому окрузі'''

До списку виборців для повторного голосування на виборах депутатів в багатомандатному виборчому окрузі включаються лише виборці, виборча адреса яких належить до відповідного багатомандатного виборчого округу.

'''Форма списку виборців'''

Форму списку виборців для повторного голосування встановлює Центральна виборча комісія.
Іменні запрошення передаються органами ведення Державного реєстру виборців відповідним дільничним виборчим комісіям звичайних виборчих дільниць не пізніш як за п’ять днів до дня повторного голосування.
Дільнична виборча комісія надсилає або доставляє в інший спосіб кожному виборцю іменне запрошення не пізніш як за три дні до дня повторного голосування.
==Підготовка і проведення повторного голосування ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#n4067 частина 8 статті 281 Виборчого кодексу України])==
Повторне голосування призначається на неділю в межах тритижневого строку після дня прийняття рішення про призначення повторного голосування. Підготовка і проведення повторного голосування здійснюються дільничними виборчими комісіями у тому самому складі, який проводив голосування на відповідних виборах у відповідних виборчих округах.
== Див. також ==
* [[Порядок обрання депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою]]
* [[Порядок організації голосування виборців за місцем перебування]]
* [[Тимчасова зміна місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси]]
[[Категорія: Виборче право‎]]

Незаконне заволодіння транспортним засобом

2025-05-14T06:48:54Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочин проти життя і здоров'я людини»]

* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 Постанова Пленуму Верховного суду України 06 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"]

== Поняття незаконного заволодіння транспортним засобом ==
'''Незаконне заволодіння транспортним засобом''' – вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Суспільна небезпечність цього злочину зумовлюється неконтрольованим використанням транспортних засобів як джерел підвищеної небезпеки, що нерідко призводить до вчинення інших транспортних злочинів. Характерно, що ці злочини дуже часто вчиняють особи, які перебувають у стані сп'яніння, які позбавлені або зовсім не мають прав на керування транспортними засобами, неповнолітні. Ці особи, як правило, не здатні виконувати у сфері дорожнього руху необхідні функції керування транспортним засобом, особливо при складній дорожній обстановці.

За [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 289 КК України] кваліфікується незаконне заволодіння всіма видами автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Найчастіше предметом цього злочинного посягання є механічні транспортні засоби, зазначені у примітці до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1961 ст. 286 КК України]. Відповідальність за угон залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна передбачена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1913 ст. 278 КК України].

За [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 289 КК України] незаконне заволодіння транспортним засобом кваліфікується, вчинене різними способами, тобто таємно, відкрито, із застосуванням обману або зловживання довір'ям, без застосування насильства чи з насильством.
Незаконність як ознака заволодіння чужим транспортним засобом означає, що особа, яка вчинює це посягання, не має ні дійсного, ні уявного права щодо захопленого транспортного засобу.

Злочин є закінченим з моменту заволодіння транспортним засобом та початку його руху будь-яким способом.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1978 частини другої статті 289 КК України] під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями 185, 186, 187, 189-191, 262, 290, 410 Кримінального кодексу України.

== Склад злочину передбачений ст. 289 КК України ==
=== Об'єкт злочину ===
Основним безпосереднім '''<nowiki/>'<nowiki/>''об’єктом злочину'<nowiki/>''''' є контрольоване використання транспортних засобів, перелічених у примітці до [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 286 КК України]. Під транспортними засобами в розумінні статті 289 КК України слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Ці транспортні засоби виступають предметом цього злочину.

Додатковим обов’язковим або факультативним об’єктом — залежно від конкретного способу вчинення цього злочину — можуть виступати життя і здоров’я особи, власність, інші блага.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом.
Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає змогу виділити такі ''ознаки діяння при вчиненні цього злочину'':
# воно полягає лише в активній поведінці — дії;
# дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом;
# поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює;
# заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або законного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману).
Закінченим злочин вважається з моменту, коли транспортний засіб почав рухатися унаслідок запуску двигуна чи буксирування або ж перевезення на іншому транспортному засобі, а якщо заволодіння відбувається під час руху такого засобу, - з моменту встановлення контролю над ним. Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину.

Юридичними ознаками транспортного засобу як предмета злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 289 КК України], що, по-перше, такий транспортний засіб повинен бути чужим для винного, по-друге, він, як правило, має належати на праві власності іншому суб’єкту права власності.
Протиправність діяння тут означає, що заволодіння чужим транспортним засобом:
# у спосіб, який заборонено законом;
# особою, яка не має права на таке майно;
# безоплатно.
Чужим слід визнавати транспортний засіб, який не перебуває у власності чи законному володінні винного. ''Не є власниками'' транспортного засобу колективних підприємств, підприємств, які засновані на власності об’єднань громадян, акціонерних товариств члени (акціонери) цих підприємств, об’єднань і товариств, а. тому незаконне заволодіння ними такими транспортними засобами утворює склад злочину, передбаченого [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ст. 289 КК України].

''Не є чужим'' для кожного з подружжя, а отже не може визнаватися предметом злочину, передбаченого ст. 289 КК транспортний засіб, який нажитий подружжям за час шлюбу і який знаходиться у спільній сумісній власності подружжя.

''Не є чужим'' для осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, транспортний засіб такого господарства, оскільки він належить їм за правом сумісної власності.

Під безоплатністю розуміється вилучення майна на користь винного або інших осіб без еквівалентної заміни, тобто без рівноцінного відшкодування вилучених матеріальних цінностей іншим майном, грошовими коштами або людською працею. Часткове (нееквівалентне) відшкодування вартості вилученого майна не виключає наявності в діях винної особи складу зазначених злочинів.

Вилучення у вказаний вище спосіб майна призводить до заподіяння його власникові чи іншому володільцю реальної і прямої майнової шкоди. Заподіяння матеріальної шкоди у вигляді упущеної (втраченої) вигоди не може визнаватися ознакою цих злочинів, оскільки при цьому не відбувається вилучення майна із фондів його власника.

Діяння, які характеризуються протиправним заволодінням транспортним засобом здійснюється, як правило, проти волі власника. Отже, способом такого заволодіння(протиправного вилучення) може бути будь-який (таємний, відкритий, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства чи погроз, тощо.
* '''Таємним''' визнається таке заволодіння транспортним засобом, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило заволодіння транспортним засобом вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців транспортного засобу, осіб, під охороною яких він перебуває, очевидців тощо). Таємним визнається також таке заволодіння транспортним засобом, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб.
Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у при сутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп’яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного заволодіння транспортним засобом: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного. Це також стосується випадків, коли протиправне заволодіння транспортним засобом здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що даний транспортний засіб належить йому на праві власності або він має право розпорядитися ним. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним заволодінням транспортним засобом, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму даного транспортного засобу — його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого транспортного засобу. Заволодіння транспортним засобом за таких обставин, винний розраховує, що його дії не будуть сприйматися особами, у присутності яких це заволодіння здійснюється, як протиправні. При цьому для введення сторонніх осіб в оману щодо законності своїх дій винний може як використовувати обставини, що об’єктивно склалися на момент заволодіння транспортним засобом, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом демонстрації певних документів, використання спеціального одягу чи транспорту) сам створювати у таких осіб враження про їх правомірність.

Викрадання визнається таємним і тоді, коли винний заволодів транспортним засобом у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи інших підстав (родинні зв’язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин заволодіння перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх “мовчання” з приводу його дій.

Як незаконне заволодіння транспортним засобом слід розглядати протиправне вилучення чужого транспортного засобу особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого транспортного засобу, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до нього (наприклад, водій).
* '''Відкритим''' визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться транспортний засіб, на який здійснюється посягання, очевидці.
З об’єктивної сторони вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом відкритим способом можливе у формі:
# Відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування. При ненасильницькому грабежі винний при заволодінні транспортним засобом не звертається до застосування насильства або погрози до потерпілого чи інших осіб (не здійснює цілеспрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканість), а обмежується прикладенням певних зусиль лише безпосередньо для заволодіння транспортним засобом.
# Відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування.
При насильницькому заволодінні транспортним засобом винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо заволодіти транспортним засобом, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб. При цьому насильство застосовується як засіб протиправного заволодіння транспортним засобом. У разі, коли винний вже отримав можливість розпорядитися, користуватися транспортний засіб, яким протиправно заволодів, і застосовує насильство лише з метою звільнення від затримання, його дії не можуть визнаватися насильницькими. Застосування насильства у такому випадку утворює окремий злочин проти особи й повинно отримати самостійну правову оцінку залежно від характеру насильства і заподіяної потерпілому фізичної шкоди.

Незаконне заволодіння транспортним засобом може бути поєднане з з насильством, яке:
# не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого;
# поєднане з погрозою застосування такого насильства.
Заволодіння транспортним засобом може вчинятись у формі нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння транспортним засобом. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). Напад органічно пов’язаний із фізичним або психічним насильством, яке має так званий інструментальний характер – виступає способом заволодіння транспортним засобом або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров’я умовах). Застосування чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи може здійснюватись з метою ухилитись від затримання після закінченого нападу. Насильство при заволодіння транспортним засобом застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває транспортний засіб, на який здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення злочину і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні транспортним засобом. 
* '''Заволодіння транспортним засобом шляхом обману чи зловживання довірою'''.
Способами вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом може бути також: 1. '''Обман''' як спосіб заволодіння чужим транспортним засобом та придбання права на нього полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов’язковості або вигідності передачі транспортного засобу (права на нього) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим транспортного засобу. Змістом обману як способу незаконного заволодіння транспортним засобом можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких злочинець вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних транспортних засобів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна транспортного засобу, його фальсифікація тощо), у тому числі конклюдентних. Різновидом обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати транспортний засіб без належної його оплати. До найбільш поширених випадків застосування обману як способу незаконного заволодіння транспортним засобом належать: вчинення різних угод щодо транспортного засобу (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається транспортний засіб гіршої якості, або ж предметом угоди виступає транспортний засіб, який не існує в об’єктивній реальності або не належать винній особі. 2. '''Зловживання довірою''' полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого для заволодіння чужим транспортним засобом. Винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем транспортного засобу. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв’язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо.
Спосіб та дистанція переміщення транспортного засобу і строк користування ним на кваліфікацію не впливають.

Відповідальність за незаконне заволодіння чужим транспортним засобом не залежить і не може залежати від величини відстані, на яку транспортний засіб було відігнано, перетягнуто, відбуксовано тощо.

Незаконне заволодіння чужим транспортним засобом є формальним складом злочину у тому розумінні, що для визнання його закінченим не потрібне настання якихось наслідків.

=== Суб'єкт злочину ===
Суб’єктом злочину є особа, яка не має права на користування транспортним засобом, щодо якого здійснюється незаконне заволодіння.
Суб’єктами цього злочину ''не можуть'' виступати:
# водії транспортних засобів, закріплених за ними адміністрацією підприємств, установ, організацій, в яких працюють такі водії;
# особи, відповідальні за технічний стан та експлуатацію транспортних засобів, закріплених за ними (начальник колони, інженер з експлуатації тощо);
# особи, яким власник видав доручення на управління транспортним засобом;
# співвласники транспортного засобу;
# особи, які користуються транспортним засобом за згодою власника чи законного користувача, хоча б ця згода і не була належно оформлена. Кримінальній відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 289, підлягають осудні особи, які досягли 16-річного, а за злочини, передбачені ч. 2 та 3 ст. 289,— 14-річного віку.

=== Суб’єктивна сторона злочину ===
Суб’єктивна сторона злочину виражається тільки в прямому умислі. Особа розуміє, що протиправно заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає так діяти. Якщо особа допустила фактичну помилку і вважала, що завдяки його службовому стану або дружніх стосунків чи на правах родичів, він має право користуватися транспортними засобами, то відповідальність за цією статтею не наступає. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета. Заволодіння може відбуватися з будь-якою метою: для привласнення транспортного засобу, для доставки вантажу, для того, щоб доїхати до певного місця, або навіть покататися, тощо. Згідно з чинним законодавством метою вилучення транспортного засобу може бути наступне його обернення на свою користь або користь інших осіб. Проте вона в законі не конкретизована, чим підкреслюється, що змістом кримінально-правової заборони заволодіння транспортним засобом може бути як заволодіння ним з наміром ніколи не повертати його власникові (законному володільцю), так і з наміром використати його для проїзду у певний пункт або для прогулянки, а потім повернути власникові (законному володільцю) чи кинути на дорозі.
== Кваліфікуючі ознаки ==
Кваліфікуючими ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом є вчинення цього діяння:
# за попередньою змовою групою осіб;
# повторно;
# у поєднанні з насильством, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства;
# з проникненням у приміщення чи інше сховище або завдання значної матеріальної шкоди потерпілому ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ч. 2 ст. 289 КК]).
Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або кримінальне правопорушення, передбачене статтями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1209 185], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1225 186], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1237 187], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1254 189-191], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1773 262], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n1991 290], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n2898 410] КК України.

Згідно з пунктом 2 примітки до ст. 289 КК повторне має місце тоді, коли особа раніше вчинила такий злочин або замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, незалежно від того, чи була вона засуджена за нього, якщо судимість за попередній злочин не була знята або погашена, а також якщо до моменту вчинення повторного злочину не минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. Неодноразова спроба реалізації умислу на вчинення злочину (наприклад, спроба запуску двигуна кількох транспортних засобів з метою викрадення одного з них) не утворює повторності, або злочинів, передбачених статтями 185-187, 189-191, 262, 290, 410 КК України.

Вчинення злочину ''за попередньою змовою групою осіб'' означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь — означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об’єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі — усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.
Учасники вчинення злочину такою групою діють як співвиконавці. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль. Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо.

Незаконне заволодіння транспортним засобом ''за попередньою змовою групою осіб має місце'', тоді, коли в ньому брали участь принаймні дві особи, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом при цьому настає для всіх співучасників, незважаючи на те, що транспортним засобом керував один з них. Щоб не допустити помилок при кваліфікації діяння за цією ознакою, треба уважно аналізувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті.

Під ''насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого'', слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров’я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння).
Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, є психічним насильством, яке по лягає у залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, винна особа може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів побоїв, обмеження чи позбавлення волі тощо), а може і не робити цього. Встановлюючи зміст погрози, слід враховувати всю сукупність об’єктивних і суб’єктивних обставин справи (час, місце, обстановка вчинення посягання, кількість осіб, які посягають, і потерпілих предмет, яким погрожував винний, суб’єктивне сприйняття погрози потерпілим тощо.

''Проникнення'' — це вторгнення у приміщення чи сховище з метою незаконного заволодіння транспортним засобом. Воно може здійснюватися як таємно, так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору людей, так і безперешкодно, шляхом обману тощо, а також за допомогою різних знарядь, які дають змогу винній особі незаконно заволодіти транспортним засобом, що знаходиться в приміщенні чи сховищі без входу до нього, Спосіб проникнення значення для кваліфікації не має.

Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи даної обтяжуючої обставини, слід з’ясувати, з якою метою особа опинилася у приміщенні чи сховищі і коли у неї виник умисел на заволодіння транспортним засобом. Така обставина має місце лише тоді, коли проникнення до приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння транспортним засобом. Не можна кваліфікувати як вчинені з проникненням у приміщення чи сховище дії особи, яка потрапила до приміщення чи сховища без наміру вчинити викрадення, а потім заволоділа чужим майном. Якщо ж вона потрапила у приміщення чи сховище з відповідного дозволу, використавши для цього дійсний чи вигаданий привід, з метою викрадення транспортного засобу чи заволодіння ним, її дії слід кваліфікувати як вчинені з проникненням у приміщення чи сховище.

Не утворює цієї ознаки викрадення транспортного засобу з приміщення чи сховища особою, яка відповідно до свого службового становища, у зв’язку з роботою, правовим статусом, особливим характером діяльності підприємства, установи, організації була наділена правом безперешкодного доступу до них. Це, зокрема, стосується викрадення транспортного засобу службовцями та робітниками з службових чи виробничих приміщень, в яких вони працюють, відвідувачами магазинів, виставок — з приміщень чи сховищ, де здійснюються продаж чи виставка транспортного засобу і доступ до яких є вільним для всіх бажаючих. Інше приміщення — це різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей чи матеріальних цінностей (виробниче чи службове приміщення підприємства, установи, організації, гараж, інша будівля господарського призначення, яка відокремлена від житлових будівель, тощо). Під сховищем слід розуміти частину території, відведену для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка обладнана огорожею або технічними засобами чи забезпечена іншою охороною, а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, сейфи і тому подібні сховища.

Судова практика не визнає сховищем неогороджену і таку, що не охороняється, площу території. Водночас не кожна територія, що охороняється, може бути визнана сховищем. Ним визнається лише територія, спеціально відведена для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей.
Значна шкода визначається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому завдані збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, незважаючи на законодавче визначення поняття “значна шкода”, ця ознака значною мірою залишається оціночною. Закон лише вказує на два критерії, за допомогою яких ця ознака має визначатися на практиці.

Перший критерій передбачає необхідність при визначенні значної шкоди враховувати матеріальне становище потерпілого. При Цьому така можливість знову ж таки обмежена зазначеними вище рамками суми спричинених потерпілому збитків. Другий із них стосується розміру завданих потерпілому збитків — сума незаконно вилученого майна, яка дає підстави визнавати відповідний таким, що заподіяв значної шкоди потерпілому, має становити від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Це означає, що у будь-якому разі спричинення потерпілому збитків на меншу (до ста) чи більшу (понад двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) суму не може визнаватися значною шкодою.

Визначення у законі поняття значної шкоди в контексті спричинення значних збитків потерпілому дає змогу дійти висновку про те, що ця ознака може бути інкримінована винному лише у випадку посягання ним на майно, яке є приватною власністю. Таким чином, розмір майна, яке вилучив чи яким заволодів винний в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише його вартістю, яка виражається у грошовій оцінці (ціні) конкретної речі
== Особливо кваліфікуючі ознаки ==
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:
# організованою групою (це стійке об'єднання декількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів);
# у поєднанні з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяних (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, застосування зброї, спеціальних знарядь тощо));
# заподіяння великої матеріальної шкоди (ч. 3 ст. 289 КК України).
При визначенні вартості транспортного засобу, та розміру матеріальних збитків слід керуватися нормами законодавства про ціни і ціноутворення та спеціальних нормативно-правових актів, якими передбачено порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням, нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних цінностей.
 
Вартість викраденого майна визначається за роздрібними, закупівельними чи іншими цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків — за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. При цьому застосовуються встановлені для даних випадків нормативно-правовими актами кратність, коефіцієнти, індекси тощо/
Роздрібними визнаються не тільки державні фіксовані ціни, а й регульовані, а також договірні (вільні) ціни, за якими товари реалізуються.

Що ж стосується викрадення, вимагання приватного майна, його привласнення, розтрати чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, то розмір заподіяних потерпілому збитків слід визначати виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується і тих випадків, коли вилучені у потерпілого предмети були створені ним у результаті трудової діяльності. Якщо потерпілий придбав майно за ринковими чи комісійними цінами, вартість повинна визначатися виходячи із цих цін на час вчинення злочину. За відсутності цін на майно його вартість може бути визначена шляхом проведення експертизи.

Якщо умисел винного був спрямований на заволодіння майном у великих або особливо великих розмірах, але не був реалізований до кінця з причин, які від нього не залежали, вчинене слід розцінювати як замах на викрадення, вимагання чи інше заволодіння майном відповідно у великих чи особливо великих розмірах.

При вчиненні посягання на власність групою осіб за попередньою змовою або організованою групою розмір визначається вартістю всього незаконно вилученого майна.

'''Умовами спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності''' за вчинення злочину, передбаченого ст. 289, згідно з ч. 4 цієї статті, є:
# вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом вперше. Ця ознака має місце, коли:
* такі дії раніше ніколи не вчинялися;
* сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинене незаконне заволодіння транспортним засобом (відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n210 ч. 1 ст. 49 КК України]);
* судимість у особи, яка була засуджена за ст. 289, погашена або знята;
# під час незаконного заволодіння транспортним засобом не були застосовані будь-яке насильство до потерпілого чи погроза такого насильства;
# добровільна заява про вчинене правоохоронним органам, тобто заява, зроблена за власною волею, незалежно від мотивів і не у зв’язку з тим, що про вчинене стало відомо правоохоронним органам. Добровільною заява буде і тоді, коли особа зробила її під впливом своїх родичів чи близьких;
# повернення транспортного засобу власникові. Видається, що така умова буде виконана і в тому випадку, коли транспортний засіб повернуто законному користувачеві, якщо він був вилучений у нього;
# повне відшкодування завданих збитків. Збитки можуть бути відшкодовані як винним, так і іншими особами. Часткове відшкодування збитків не відповідає змісту цієї умови.
За наявності сукупності вказаних умов '''звільнення від кримінальної відповідальності''' є обов’язковим і безумовним.

Не визнається злочином самовільне використання транспортних засобів за власним розсудом робітниками державних, колективних та інших підприємств або установ, якщо такі особи мали доступ до транспортних засобів за службою. Це, як правило, водії таких підприємств незалежно від форм їх власності. За подібні дії вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством про працю. 

== Відповідальність ==
Незаконне заволодіння транспортним засобом - карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України, та добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.
[[Категорія: Кримінальне право]]

Принципи вибору за відкритими партійними списками

2025-05-13T09:06:23Z

Kseniia.fadieieva: Додатково прибране застаріле посилання. Зразок заповнення бюлетеню є на фото у самій консультації.

==Нормативна база==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text Виборчий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/93-15#Text Закон України “Про статус депутатів місцевих рад”]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0295359-20#Text Постанова Центральної виборчої комісії від 24 вересня 2020 року № 295 "Про затвердження форми та кольору виборчих бюлетенів з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у місті, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів"]
==Поняття відкритих списків==
'''Відкриті списки''' – це не лише публікація списків, це фактично голосування за конкретного кандидата в цьому списку і хто більше набирає, той піднімається в цьому рейтингу вище. Тобто це зміна рейтингу за рахунок голосування за окремого кандидата в списку партії.

Виборець голосує не за партію, а за кандидата від партії. Загальний результат партії буде залежати від кількості голосів, які в сукупності набрали кандидати.
==Формування партією списків кандидатів==
Кожна партія формуватиме '''два типи списків кандидатів'''.
* '''Перший''' – єдиний для міста (району, області) та кілька окремих для територіальних виборчих округів. До цього списку входять усі кандидати, яких партія висунула в межах міста (району, області). Партія самостійно встановлює черговість розміщення кандидатів у ньому. В єдиному списку партії може бути стільки кандидатів, скільки депутатів нараховується в місцевій раді.
* '''Другий ''' – це списки для окремих територіальних виборчих округів, куди розподілять кандидатів із загального списку (окрім першого номера). У таких виборчих списках число кандидатів не може бути меншим за 5 і більшим за 12 осіб. Висунуті партією кандидати до місцевої ради не можуть дублюватися в різних територіальних списках.
==Процедура голосування==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0295359-20#Text Бюллетень для голосування] за відкритими списками матиме перелік і номери усіх партій, які беруть участь у виборах і поле для позначки виборця. 
Під назвою кожної партії буде перелік прізвищ та номерів кандидатів із регіонального виборчого списку цієї партії. Також бюллетень матиме поле для написання номера кандидата в депутати з регіонального списку. 
[[Файл:Як обирати за відкритими списками.png|міні|Як обирати за відкритими списками]]
''' '''Для того аби проголосувати потрібно''' ''':
# Обрати партію, як і раніше, поставивши позначку у клітинці напроти назви партії.
# Визначитися і з конкретним кандидатом від цієї партії, вписавши номер обраного зі списку. Якщо такий номер не вказати, то буде врахований тільки голос за партію. 
Партія отримає мандат, якщо подолає 5-відсотковий бар'єр. В такому разі кандидат під першим номером у цьому списку гарантовано отримає депутатський мандат. 
Кандидати, які наберуть 25 відсотків і більше від виборчої квоти голосів свого округу, потрапляють на початок списку в порядку зменшення кількості голосів за них. У разі отримання рівної кількості голосів, черговість кандидатів залишиться такою, яка була визначена партією на момент балотування. Після кандидатів, які пройшли до ради за квотою, решту розміщують в черговості, визначеній партією. 
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' '''Виборча квота''' – це кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата. Виборчу квоту визначає територіальна виборча комісія. Для цього їй треба буде загальну кількість голосів за ті партії, які здобули не менше 5 відсотків голосів виборців і тепер беруть участь у розподілі мандатів, поділити на кількість мандатів.
|}
Кількість мандатів, на яку треба буде ділити голоси виборців, – це різниця між кількістю місць у раді та кількістю гарантованих мандатів для кожної партії, яка пройшла до ради (по одному мандату на партію).
[[Категорія:Виборче право]]

Принципи вибору за відкритими партійними списками

2025-05-13T08:59:28Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

Зміна черговості одержання права на спадкування

2025-04-11T07:35:48Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»]

== Зміст та способи зміни черговості одержання права на спадкування ==
Зміна черговості одержання права на спадкування — це встановлення іншого, ніж передбачено законом, порядку закликання до спадкування спадкоємців за законом.

Існують два способи зміни черговості одержання права на спадкування: за домовленістю спадкоємців (договірний) та судовий.
* Договірний спосіб полягає в укладенні договору про зміну черговості між заінтересованими спадкоємцями. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.
* Судовий порядок полягає у пред'явленні позову спадкоємцями наступних черг до спадкоємців тієї черги, яка безпосередньо закликається до спадкування в разі достатності підстав.

== Договірний спосіб зміни черговості одержання права на спадкування ==
=== Загальне поняття договору. ===
Відповідно до ч. 1 ст. 1259 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)] черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. 

Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
=== Сторони договору ===
Договір про зміну черговості спадкування укладається між спадкоємцями тієї черги, що закликається до спадкування, з однієї сторони, та спадкоємцем подальшої черги, з іншої сторони. 

'''Згоди інших спадкоємців''' черги, яка закликається до спадкування, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (ст. 1241 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]), на укладення цього договору не вимагається, оскільки укладення даного договору жодним чином не звужує змісту наявних у них на даний момент спадкових прав. 

Законом не встановлено особливі умови закликання до спадкування спадкоємця подальшої черги. Тобто це може бути спадкоємець третьої черги при закликанні до спадкування спадкоємців першої черги. Вказаний спадкоємець не обов'язково повинен проживати разом зі спадкодавцем, надавати йому матеріальну допомогу, бути непрацездатним тощо; однак має належати до кола спадкоємців за законом та погодитися прийняти спадщину. 

Враховуючи, що договір укладається між спадкоємцями за законом, його сторонами можуть бути лише фізичні особи, визначені хоча б у одній з черг спадкоємців за законом (ст. 1261–1265 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Відтак нотаріусу необхідно надати докази родинних, шлюбних чи інших відносин таких осіб зі спадкодавцем. У разі якщо будь-хто зі спадкоємців, який бажає брати участь у цьому договорі, не може надати відповідні докази, він не може укласти договір про зміну черговості. 

Договір про зміну черговості одержання права на спадкування може бути укладений з особою, яка спадкує [[Спадкування за законом|за правом представлення]] (ст. 1266 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Можливість укладення договору такими особами пов'язане з тим, що спадкоємці за правом представлення є безпосередніми та самостійними наступниками спадкодавця. 

'''Щодо майна малолітніх дітей''' - правочини вчиняються їх батьками або іншими особами, які їх замінюють. Згідно зі ст. 177 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України] батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, та відмовлятися від майнових прав дитини. Таким чином, для укладення договору про зміну черговості одержання права на спадкування батьками малолітньої дитини необхідна згода органу опіки та піклування, якщо внаслідок цього буде зменшуватися спадкова частка дитини. Договір за участю неповнолітньої особи може укладатися лише за нотаріально посвідченою згодою батьків та з дозволу органу опіки та піклування.

Недієздатна особа може належати до різних черг спадкоємців. Тому укладення договору, за яким недієздатна особа буде спадкувати разом із спадкоємцями попередніх черг, є цілком імовірною. Такий перехід до спадкоємців черги, яка спадкує, без сумніву, покращить майновий стан недієздатної особи. У зв'язку з цим опікуни можуть укладати такі договори з дозволу органу опіки та піклування.

Стороною договору про зміну черговості одержання права на спадкування не може виступати спадкоємець, позбавлений батьківських прав щодо спадкодавця, чи усунений від спадкування відповідно до ст. 1224 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України].
=== Предмет договору ===
Предметом договору про зміну черговості одержання права на спадкування є закликання до спадкування спадкоємця наступної черги, який за загальним правилом черговості не має права на спадкування. Змінюючи порядок черговості, жодна сторона за договором не втрачає своїх прав. 

Зміна черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування провадиться після відкриття спадщини до видачі свідоцтв про право на спадщину. 

Ця ж умова передбачена п. 4.7 глави 10 розділу ІІ [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12 Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»] .
=== Зміст договору ===
Як зазначено у ст. 1259 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], '''договір про зміну черговості одержання права на спадкування не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі''', а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Це означає, що спадкоємці, укладаючи такий договір, не можуть змінити частку у спадщині того спадкоємця, який не є стороною за договором. Не може бути змінена і частка у спадщині спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, розмір якої імперативно встановлений ст. 1241 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]. 

А тому спадкоємці укладають договір про зміну черговості одержання права на спадкування лише щодо тих часток, які вони мають успадкувати. Розмір спадкових часток при цьому залежить від волі заінтересованих спадкоємців та встановлюється договором. Тобто, змістом цього договору не можуть бути інші питання, зокрема, одночасна зміна часток у спадщині спадкоємців за законом.
=== Інші умови договору ===
Договір про зміну черговості одержання права на спадкування є '''безоплатним'''. 

Укладення договору про зміну черговості одержання права на спадкування не позбавляє спадкоємця необхідності прийняти спадщину.

== Судовий порядок зміни черговості одержання права на спадкування ==
=== Сторони по справі ===
Відповідачами у справі про зміну черговості права на спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця, та які заперечують проти зміни черговості права на спадкування шляхом укладення відповідного договору.
=== Загальні вимоги для зміни черговості одержання права на спадкування в судовому порядку ===
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, '''за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані'''. 

Судовий порядок може бути застосований, зокрема, у разі, якщо найближчі родичі ухилялися від виконання обов'язку щодо догляду за спадкодавцем, який потребував допомоги через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, і такий догляд протягом тривалого часу здійснювали інші особи, які хоча й входять до кола спадкоємців за законом, проте не є спадкоємцями черги, яка закликається до спадкування. Водночас, спадкоємці черги, яка закликається до спадкування заперечують проти зміни черговості права на спадкування шляхом укладення відповідного договору. 

Слід підкреслити, що за правилом ч. 5 ст. 1224 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України], спадкоємець, котрий ухилявся він надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, може бути [[Спадкування за законом|усунений від спадкування за рішенням суду]]. Однак наслідком такого усунення буде спадкування іншими спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкування. Відтак, особа, яка тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала спадкодавця, може взагалі не отримати права на спадкування через наявність більш близьких родичів. Судовий порядок зміни черговості одержання права на спадкування надає таким особам у наведеному вище випадку можливість успадкувати майно спадкодавця, хоча й разом з тими спадкоємцями, хто ухилявся він надання допомоги спадкодавцеві. 

'''Підставами для задоволення такого позову''' є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:
# здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами);
# матеріальне забезпечення спадкодавця;
# надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, тощо;
# тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3;
# безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
# Усі вищеперераховані юридичні факти встановлюються судом на власний розсуд з урахуванням усіх обставин справи. 
Під поняттям '''"опікувалася"''' в контексті ст. 1259 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] потрібно розуміти не здійснення цивільних прав та обов'язків від імені підопічного, а надання особі, яка перебувала у безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги, звичайних фактичних послуг у придбанні продуктів, медикаментів, приготуванні їжі, прибиранні квартири тощо. Тобто можна стверджувати, що "опікувалася" вживається в розумінні "турбувалася", "допомагала". 
Надання допомоги спадкодавцеві протягом тривалого часу - оціночна категорія та має визначатися судом з огляду на обставини конкретної справи. У будь-якому разі, дії спадкоємця не повинні носити разовий, епізодичний характер і допомога, що надається, має бути систематичною.

=== Судовий збір ===
Для зміни черговості одержання права на спадкування в судовому порядку необхідно подати до суду позовну заяву. Відповідно до ст. 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»] ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в 2025 році становить - '''1211,20 грн.'''

[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріальні дії]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Правове регулювання діяльності свиноферм

2025-03-12T13:41:13Z

Kseniia.fadieieva:

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України «Про фермерське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1445-17 Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветиринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування, затверджені наказом Головного державного інспектора ветиринарної медицини України від 03 липня 2001 року № 53]
* [https://ips.ligazakon.net/document/DBN00037 Державні будівельні норми України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва", затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27 січня 1995 року № 17]
== Види господарств за кількістю свиней ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветеринарно-санітарних правил для птахівничих господарств і вимог до їх проектування] господарства розподіляють за кількістю свиней, які одночасно утримуються в особистих селянських чи фермерських господарствах (юридичні особи):
# дрібне господарство – до 15 голів свиней;
# мале сільськогосподарське підприємство – до 200 голів свиней.
== Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації ==
Відповідно до пп.14 п.7 ст.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] до повноважень державних органів ветеринарної медицини належать, зокрема, проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об’єктів), що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин.

Відповідно до ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, кролів та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тих, що вирощуються з рекреаційною метою, зобов’язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються ім’я власника тварин, адреса, телефон та інша інформація, види тварин, що утримуються відповідною особою, кількість тварин кожного виду. Оператори потужностей (об’єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов’язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об’єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об’єктів) та за необхідності - назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1445-17#Text Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»] юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов’язані:

подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин;

ідентифікувати усіх тварин у господарстві;

вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин;

зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства;

здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами;

подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій;

проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Об’єктом ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози. Індивідуальний ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин. Великій рогатій худобі, вівцям, козам та коням присвоюється виключно індивідуальний номер. Груповий ідентифікаційний номер може присвоюватися групі тварин у межах одного господарства і є унікальним для господарства у межах України.

Відповідно до п. 2.1. [https://ips.ligazakon.net/document/DBN00037 Державних будівельних норм України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва"] будівлі і споруди для тваринництва слід проектувати, як правило, одноповерховими, прямокутної форми в плані, однопрогоновими або з декількома паралельно розміщеними прогонами. Кількість прогонів, їх ширина і висота обумовлюються технологічною необхідністю та економічною доцільністю. Загальна ширина одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати 24 м. Більша ширина будівель і споруд можлива при техніко-економічному та технологічному обгрунтуванні.

Будівлі та споруди в залежності від природно-кліматичних умов та технологічних вимог можуть бути горищні або безгорищні.

Введення тварин на комплекс (ферму) дозволяється після прийняття в експлуатацію об’єкта (реєстрація декларації або отримання сертифіката) й завершення передпускової профілактичної дезінфекції.

Територія господарської діяльності дрібних особистих селянських та малих сільськогосподарських підприємств планується таким чином, щоб мати окреме місце складування гною, окреме водопостачання та водовідведення. Площа земельної ділянки має бути достатньою для забезпечення повного використання, зберігання та переробки органічних решток (гною) або його реалізацію після переробки та знезараження шляхом біотермічного перетворення в компостну суміш.

== Профілактичний карантин свиней ==
Відповідно до ст. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»]тварини, що надходять до стада з інших потужностей (об’єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених ізольованих місцях (карантинних пунктах) під наглядом державного ветеринарного інспектора, уповноваженого або ліцензованого лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного ветеринарного інспектора.
== Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних правил ==
За правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов’язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону.

Сплата штрафів не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди.

'''''Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини:'''''

Справи про правопорушення, передбачені Законом України «Про ветеринарну медецину», розглядають Департамент, його територіальні органи і регіональні служби не пізніш як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі тривалого правопорушення - двох місяців з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Департаменту, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні державні ветеринарні інспектори та їх заступники.

На вимогу спеціалістів державної служби ветеринарної медицини виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини в необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів Національної поліції, служби безпеки.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються відповідними постановами. Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені до суду.
== Як вберегтися від несприятливого впливу свиноферм? ==
Речовини, які викликають появу смороду від свиноферм є небезпечними для людини. В достатніх концентраціях вони є токсичними та можуть викликати проблеми зі здоров’ям. Найбільшим джерелом забруднення на свинофермі є гній. Від нього в атмосферне повітря викидається чотири основні небезпечні речовини. Це сірководень, метан, аміак та вуглекислий газ.
''Як уникнути згубного впливу свиноферми на здоров’я та що робити, якщо сусідство з нею викликає дискомфорт?''
Необхідно пам’ятати, що '''розміщення свиноферми на території вашого населеного пункту неможливе без згоди органу місцевого самоврядування''' – депутатів місцевої ради, обраних представляти ваші інтереси. Так, відповідно до п. 38 ст. 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 Закону України “Про місцеве самоврядування”] виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Крім того, кожен має право брати участь в обговоренні проекту рішення щодо розміщення свиноферми у вашому населеному пункті. Формою такої участі є громадські обговорення, під час яких громада може ознайомлюватися з проектами рішень щодо розміщення свиноферми, документами, на підставі яких приймається таке рішення та іншими необхідними матеріалами. Крім того, громада може брати участь в громадських слуханнях, проведення яких у даному випадку є обов’язковим. Порядок проведення громадських обговорень регулюються положенням “Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля”.

Громадськість також має право подавати свої пропозиції та зауваження до детального плану території, без якого передача земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб є заборонена (ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”]). Керуючись ст. 21 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, в тому числі детального плану території без проведення громадських слухань забороняється.

Як вже було зазначено, діяльність будь-якої свиноферми супроводжується викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а відповідно до статті 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”] викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Тому, діяльність свиноферми без відповідного дозволу є заборонена. На чому варто наголосити, так це те, що питання про видачу дозволу також повинно бути узгоджене з громадою. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302, суб’єкт господарювання, який має намір отримати дозвіл зобов’язаний помістити в місцевих ЗМІ повідомлення про намір отрмати такий дозвіл із зазначення адреси місцевої адміністрації, до якої громадяни мають право надавати свої зауваження. Крім того, у разі потреби, місцеві держадміністрації можуть організовувати їх публічне обговорення.

Також варто знати, що мінімальна відстань від свиноферм до житлових будинків, так-звана санітарно-захисна зона, повинна становити не менше 500 м. Відповідно до Додатку 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96 “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”], затверджених наказом МОЗ від 19 червня 1996 р., санітарно-захисна зона в 500 м встановлюється для тих ферм, які розраховані на 12 000 голів в рік. В залежності від кількості свиней, вимоги до мінімальної відстані до житлових будинків можуть бути вищими та становити 1500 м та 2000 м.

Якщо ж Ви переконані в тому, що санітарно-захисна зона при розміщенні свиноферми не дотримана, '''необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів''' (Держпродспоживслужби), яка уповноважена здійснювати державний контроль у галузі дотримання вимог санітарного законодавства з проханням провести перевірку відповідної свиноферми. Якщо вас турбує сморід від свиноферми, до повноважень Держпродспоживслужби також належить відібрання проб атмосферного повітря для перевірки їх на відповідність гранично-допустимим концентраціям забруднюючих речовин.

Поява неприємного запаху на свинофермі може бути також спричинена відсутністю або ж несправністю устаткування для очищення викидів. Відповідно до ст. 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”] підприємства, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовища, незалежно від часу введення їх у дію зобов’язані бути обладнані спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидів або їх знешкодження.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D0%BF Положення “Про Державну екологічну інспекцію України”] ДЕІ України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин та забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів. '''Тому, якщо ви вважаєте, що діяльність свиноферми порушує ваше право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, необхідно звернутися до Державної екологічної інспекції з вимогою провести перевірку дотримання природоохоронного законодавства.'''

Отже, варто не забувати про те, що коли у вашому населеному пункті планується будівництво свиноферми ви маєте право подавати свої зауваження, пропозиції та брати участь в процесі обговорення рішення щодо можливості такого будівництва. Крім того, ваша участь є можливою і у процесі розробки детального плану території, без якого передача в оренду чи у власність земельної ділянки є забороненою, так і у процесі видачі дозволу на викиди, без якого свиноферма не має права функціонувати. При належному обґрунтуванні ваша позиція неодмінно повинна бути врахована. У випадку, якщо вже діюча свиноферма, на ваш погляд, негативно впливає на довкілля та ваше здоров’я, спричиняє вам певні незручності, як-от нестерпний запах, необхідно звернутися до Держпродспоживслужби та Державної екологічної інспекції (зразки скарг внизу) з вимогою провести перевірку діяльності такого підприємства.
[[Файл:Скарга в Держпродспоживслужбу.docx|міні]]
[[Файл:Скарга в Державну екологічну інспекцію.docx|міні]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Призначення на посаду керівника загальноосвітнього навчального закладу

2025-03-12T07:20:05Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність, виправлено граматичні помилки у тексті

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закон України "Про повну загальну середню освіту" (далі - Закон)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text Закон України "Про освіту"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-%D0%BF Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2015 року № 1109]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1417-13 Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 08 серпня 2013 року № 1135]
* [https://drive.google.com/file/d/1ZZtTsNn0_Y2tMDpqCY4M3qB6reBANndS/view?usp=sharing Лист Міністерства освіти і науки України від 08 квітня 2020 року № 1/9-201 "Щодо нагальних питань впровадження Закону України "Про повну загальну середню освіту"]
== Хто може бути керівником закладу загальної середньої освіти ==
Керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка:
# є громадянином України, вільно володіє державною мовою;
# має вищу освіту ступеня не нижче магістра;
# стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років (крім керівників приватних, корпоративних закладів освіти);
# організаторські здібності;
# стан фізичного і психічного здоров’я, що не перешкоджає виконанню професійних обов’язків;
# пройшла конкурсний відбір та визнана переможцем конкурсу відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону] ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n540 частина перша статті 38 Закону]).
Не може обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти особа, яка:
# є недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена;
# має судимість за вчинення злочину;
# позбавлена права обіймати відповідну посаду;
# за рішенням суду визнана винною у вчиненні корупційного правопорушення;
# за рішенням суду визнана винною у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією;
# підпадає під заборону, встановлену [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1682-18 Законом України "Про очищення влади"].
== Хто призначає керівника загальноосвітнього навчального закладу ==
Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти обирається на посаду за результатами '''конкурсу''', що проводиться відповідно до вимог [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону] та положення про конкурс, затвердженого засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n591 частина перша статті 39 Закону]).

Конкурсна комісія має складати від 6 до 15 людей на паритетних засадах:

• представник або представники засновника;

• представник відповідної місцевої державної адміністрації чи територіального органу центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти (державні службовці);

• представники інститутів громадянського суспільства (громадських об’єднань керівників закладів освіти, професійних об’єднань педагогічних працівників, районної (міської) профспілкової організації та інших громадських формувань, а також експертів, фахівців у сфері загальної середньої освіти тощо).

Не може бути включена людина, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена; має судимість або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення; є близькою людиною учасника конкурсу або особою, яка може мати конфлікт інтересів.

Керівник приватного, корпоративного закладу загальної середньої освіти обирається та призначається на посаду засновником (засновниками) відповідно до установчих документів закладу освіти.

У роботі конкурсної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники органів громадського самоврядування закладу освіти, на посаду керівника якого оголошено конкурс.

== Порядок проведення конкурсу ==
Рішення про проведення конкурсу приймається '''засновником''' державного чи комунального закладу загальної середньої освіти або уповноваженим ним органом (посадовою особою).

Рішення про конкурс потрібно ухвалити не менше ніж за два місяці до закінчення контракту попереднього директора. Або разом із затвердженням статуту нового закладу. Або протягом 10 робочих днів із дня, коли визнали, що конкурс не відбувся чи з дня дострокового припинення трудового договору попереднього керівника. Оголосити про конкурс на сайті засновника й закладу освіти треба на наступний робочий день після ухвалення рішення про конкурс. В оголошенні обов'язково зазначаються: найменування і місцезнаходження закладу освіти, посада та умови оплати праці, кваліфікаційні вимоги до керівника закладу освіти відповідно до Закону, вичерпний перелік, кінцевий строк і місце подання документів для участі в конкурсі, дата та місце початку конкурсного відбору, етапи його проведення та тривалість, прізвище та ім’я, номер телефону та адресу електронної пошти особи, яка уповноважена надавати інформацію про конкурс та приймати документи для участі в конкурсі.

Конкурсний відбір переможця конкурсу здійснюється за результатами:
* перевірки знання законодавства у сфері загальної середньої освіти, зокрема [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону України "Про освіту"] та інших нормативно-правових актів у сфері загальної середньої освіти;
* перевірки професійних компетентностей шляхом письмового виконання ситуаційного завдання;
*публічної та відкритої презентації державною мовою перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти, а також надання відповідей на запитання членів конкурсної комісії в межах змісту конкурсного випробування.
Загальна тривалість конкурсу не може перевищувати двох місяців з дня його проголошення.

=== Перелік документів необхідних для участі у конкурсі ===
Для участі в конкурсі подаються такі документи:
# заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";
# автобіографія та/або резюме (за вибором учасника конкурсу);
# копія паспорта громадянина України;
# копія документа про вищу освіту (з додатком, що є його невід’ємною частиною) не нижче освітнього ступеня магістра (спеціаліста);
# документ, що підтверджує вільне володіння державною мовою;
# копія трудової книжки чи інших документів, що підтверджують стаж педагогічної (науково-педагогічної) роботи не менше трьох років на день їх подання (крім приватних та корпоративних закладів освіти);
# довідка про відсутність судимості;
# довідка про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду;
# мотиваційний лист, складений у довільній формі ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n591 частина п'ята статті 39 Закону]).
Особа може надати інші документи, що підтверджують її професійні та/або моральні якості.

Визначені документи подаються '''особисто''' (або уповноваженою згідно з довіреністю особою) до конкурсної комісії у визначений в оголошенні строк, що може становити від 20 до 30 календарних днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурсу.

'''До участі у конкурсі не можуть бути допущені особи, які:'''
* не можуть обіймати посаду керівника закладу загальної середньої освіти відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону];
* подали не всі документи, визначені цим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text Законом], для участі в конкурсі;
* подали документи після завершення строку їх подання.
Засновник зобов’язаний організувати та забезпечити ознайомлення кандидатів із закладом загальної середньої освіти, його трудовим колективом та представниками органів громадського самоврядування такого закладу не пізніше п’яти робочих днів до початку проведення конкурсного відбору.
=== Визначення переможця конкурсу ===
Конкурсна комісія протягом '''двох робочих днів''' з дня завершення конкурсного відбору визначає переможця конкурсу та оприлюднює результати конкурсу на офіційному вебсайті засновника ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n591 частина дев'ята статті 39 Закону]).
== Укладення трудового договору з переможцем конкурсу ==
Протягом '''трьох робочих днів''' з дня оприлюднення рішення про переможця конкурсу посадова особа засновника (голова відповідної ради чи керівник державного органу) або керівник уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним [[строковий трудовий договір]].

Трудовий договір укладається '''на шість років''' на підставі рішення конкурсної комісії. З особою, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше, укладається трудовий договір строком на '''два роки'''. Після закінчення строку дії такого строкового трудового договору та за умови належного його виконання сторони мають право продовжити строк дії відповідного строкового трудового договору ще на '''чотири роки''' без проведення конкурсу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#n591 частина дванадцята статті 39 Закону]).

Особа не може бути керівником одного і того ж закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (крім тих, що розташовані в населених пунктах з одним закладом загальної середньої освіти).
[[Категорія:Трудовий договір. Призначення на посаду/прийняття на роботу]]
[[Категорія:Працевлаштування окремих категорій працівників]]

Правове регулювання діяльності свиноферм

2025-03-12T07:14:04Z

Kseniia.fadieieva: Додано активне посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України «Про фермерське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1445-17 Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветиринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування, затверджені наказом Головного державного інспектора ветиринарної медицини України від 03 липня 2001 року № 53]
* [https://ips.ligazakon.net/document/DBN00037 Державні будівельні норми України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва", затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27 січня 1995 року № 17]
== Види господарств за кількістю свиней ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветеринарно-санітарних правил для птахівничих господарств і вимог до їх проектування] господарства розподіляють за кількістю свиней, які одночасно утримуються в особистих селянських чи фермерських господарствах (юридичні особи):
# дрібне господарство – до 15 голів свиней;
# мале сільськогосподарське підприємство – до 200 голів свиней.
== Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації ==
Відповідно до пп.14 п.7 ст.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] до повноважень державних органів ветеринарної медицини належать, зокрема, проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об’єктів), що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин.

Відповідно до ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, кролів та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тих, що вирощуються з рекреаційною метою, зобов’язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються ім’я власника тварин, адреса, телефон та інша інформація, види тварин, що утримуються відповідною особою, кількість тварин кожного виду. Оператори потужностей (об’єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов’язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об’єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об’єктів) та за необхідності - назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1445-17#Text Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»] юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов’язані:

подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин;

ідентифікувати усіх тварин у господарстві;

вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин;

зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства;

здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами;

подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій;

проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Об’єктом ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози. Індивідуальний ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин. Великій рогатій худобі, вівцям, козам та коням присвоюється виключно індивідуальний номер. Груповий ідентифікаційний номер може присвоюватися групі тварин у межах одного господарства і є унікальним для господарства у межах України.

Відповідно до п. 2.1. Державних будівельних норм України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва" будівлі і споруди для тваринництва слід проектувати, як правило, одноповерховими, прямокутної форми в плані, однопрогоновими або з декількома паралельно розміщеними прогонами. Кількість прогонів, їх ширина і висота обумовлюються технологічною необхідністю та економічною доцільністю. Загальна ширина одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати 24 м. Більша ширина будівель і споруд можлива при техніко-економічному та технологічному обгрунтуванні.

Будівлі та споруди в залежності від природно-кліматичних умов та технологічних вимог можуть бути горищні або безгорищні.

Введення тварин на комплекс (ферму) дозволяється після прийняття в експлуатацію об’єкта (реєстрація декларації або отримання сертифіката) й завершення передпускової профілактичної дезінфекції.

Територія господарської діяльності дрібних особистих селянських та малих сільськогосподарських підприємств планується таким чином, щоб мати окреме місце складування гною, окреме водопостачання та водовідведення. Площа земельної ділянки має бути достатньою для забезпечення повного використання, зберігання та переробки органічних решток (гною) або його реалізацію після переробки та знезараження шляхом біотермічного перетворення в компостну суміш.

== Профілактичний карантин свиней ==
Відповідно до ст. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»]тварини, що надходять до стада з інших потужностей (об’єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених ізольованих місцях (карантинних пунктах) під наглядом державного ветеринарного інспектора, уповноваженого або ліцензованого лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного ветеринарного інспектора.
== Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних правил ==
За правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов’язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону.

Сплата штрафів не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди.

'''''Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини:'''''

Справи про правопорушення, передбачені Законом України «Про ветеринарну медецину», розглядають Департамент, його територіальні органи і регіональні служби не пізніш як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі тривалого правопорушення - двох місяців з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Департаменту, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні державні ветеринарні інспектори та їх заступники.

На вимогу спеціалістів державної служби ветеринарної медицини виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини в необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів Національної поліції, служби безпеки.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються відповідними постановами. Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені до суду.
== Як вберегтися від несприятливого впливу свиноферм? ==
Речовини, які викликають появу смороду від свиноферм є небезпечними для людини. В достатніх концентраціях вони є токсичними та можуть викликати проблеми зі здоров’ям. Найбільшим джерелом забруднення на свинофермі є гній. Від нього в атмосферне повітря викидається чотири основні небезпечні речовини. Це сірководень, метан, аміак та вуглекислий газ.
''Як уникнути згубного впливу свиноферми на здоров’я та що робити, якщо сусідство з нею викликає дискомфорт?''
Необхідно пам’ятати, що '''розміщення свиноферми на території вашого населеного пункту неможливе без згоди органу місцевого самоврядування''' – депутатів місцевої ради, обраних представляти ваші інтереси. Так, відповідно до п. 38 ст. 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 ЗУ “Про місцеве самоврядування”] виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Крім того, кожен має право брати участь в обговоренні проекту рішення щодо розміщення свиноферми у вашому населеному пункті. Формою такої участі є громадські обговорення, під час яких громада може ознайомлюватися з проектами рішень щодо розміщення свиноферми, документами, на підставі яких приймається таке рішення та іншими необхідними матеріалами. Крім того, громада може брати участь в громадських слуханнях, проведення яких у даному випадку є обов’язковим. Порядок проведення громадських обговорень регулюються положенням “Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля”.

Громадськість також має право подавати свої пропозиції та зауваження до детального плану території, без якого передача земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб є заборонена (ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності”]). Керуючись ст. 21 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, в тому числі детального плану території без проведення громадських слухань забороняється.

Як вже було зазначено, діяльність будь-якої свиноферми супроводжується викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а відповідно до статті 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”] викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Тому, діяльність свиноферми без відповідного дозволу є заборонена. На чому варто наголосити, так це те, що питання про видачу дозволу також повинно бути узгоджене з громадою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302, суб’єкт господарювання, який має намір отримати дозвіл зобов’язаний помістити в місцевих ЗМІ повідомлення про намір отрмати такий дозвіл із зазначення адреси місцевої адміністрації, до якої громадяни мають право надавати свої зауваження. Крім того, у разі потреби, місцеві держадміністрації можуть організовувати їх публічне обговорення.

Також варто знати, що мінімальна відстань від свиноферм до житлових будинків, так-звана санітарно-захисна зона, повинна становити не менше 500 м. Відповідно до Додатку 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96 “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”], затверджених наказом МОЗ від 19 червня 1996 р., санітарно-захисна зона в 500 м встановлюється для тих ферм, які розраховані на 12 000 голів в рік. В залежності від кількості свиней, вимоги до мінімальної відстані до житлових будинків можуть бути вищими та становити 1500 м та 2000 м.

Якщо ж Ви переконані в тому, що санітарно-захисна зона при розміщенні свиноферми не дотримана, '''необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів''' (Держпродспоживслужби), яка уповноважена здійснювати державний контроль у галузі дотримання вимог санітарного законодавства з проханням провести перевірку відповідної свиноферми. Якщо вас турбує сморід від свиноферми, до повноважень Держпродспоживслужби також належить відібрання проб атмосферного повітря для перевірки їх на відповідність гранично-допустимим концентраціям забруднюючих речовин.

Поява неприємного запаху на свинофермі може бути також спричинена відсутністю або ж несправністю устаткування для очищення викидів. Відповідно до ст. 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”] підприємства, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовища, незалежно від часу введення їх у дію зобов’язані бути обладнані спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидів або їх знешкодження.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D0%BF Положення “Про Державну екологічну інспекцію України”] ДЕІ України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин та забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів. '''Тому, якщо ви вважаєте, що діяльність свиноферми порушує ваше право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, необхідно звернутися до Державної екологічної інспекції з вимогою провести перевірку дотримання природоохоронного законодавства.'''

Отже, варто не забувати про те, що коли у вашому населеному пункті планується будівництво свиноферми ви маєте право подавати свої зауваження, пропозиції та брати участь в процесі обговорення рішення щодо можливості такого будівництва. Крім того, ваша участь є можливою і у процесі розробки детального плану території, без якого передача в оренду чи у власність земельної ділянки є забороненою, так і у процесі видачі дозволу на викиди, без якого свиноферма не має права функціонувати. При належному обґрунтуванні ваша позиція неодмінно повинна бути врахована. У випадку, якщо вже діюча свиноферма, на ваш погляд, негативно впливає на довкілля та ваше здоров’я, спричиняє вам певні незручності, як-от нестерпний запах, необхідно звернутися до Держпродспоживслужби та Державної екологічної інспекції (зразки скарг внизу) з вимогою провести перевірку діяльності такого підприємства.
[[Файл:Скарга в Держпродспоживслужбу.docx|міні]]
[[Файл:Скарга в Державну екологічну інспекцію.docx|міні]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Правове регулювання діяльності свиноферм

2025-03-12T07:10:32Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2498-12 Закон України "Про ветеринарну медицину"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15 Закон України «Про особисте селянське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України «Про фермерське господарство»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1445-17 Закон України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветиринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств і вимоги до їх проектування, затверджені наказом Головного державного інспектора ветиринарної медицини України від 03 липня 2001 року № 53]
* Державні будівельні норми України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва", затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27 січня 1995 року № 17
== Види господарств за кількістю свиней ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0565-01#Text Ветеринарно-санітарних правил для птахівничих господарств і вимог до їх проектування] господарства розподіляють за кількістю свиней, які одночасно утримуються в особистих селянських чи фермерських господарствах (юридичні особи):
# дрібне господарство – до 15 голів свиней;
# мале сільськогосподарське підприємство – до 200 голів свиней.
== Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації ==
Відповідно до пп.14 п.7 ст.7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] до повноважень державних органів ветеринарної медицини належать, зокрема, проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, потужностей (об’єктів), що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин.

Відповідно до ст. 34 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»] особи, які вирощують тварин для власного споживання, включаючи велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, кролів та птицю, за винятком непродуктивних тварин, а також тих, що вирощуються з рекреаційною метою, зобов’язані реєструватися у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються ім’я власника тварин, адреса, телефон та інша інформація, види тварин, що утримуються відповідною особою, кількість тварин кожного виду. Оператори потужностей (об’єктів), що використовуються для промислового вирощування (розведення) тварин, зобов’язані зареєструвати їх у відповідних державних органах ветеринарної медицини. У реєстрі зазначаються види тварин, що утримуються на відповідних потужностях (об’єктах), кількість тварин кожного виду, назва оператора потужностей (об’єктів) та за необхідності - назва власника тварин, адреси, телефон та інша інформація.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1445-17#Text Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин»] юридичні та фізичні особи, що провадять діяльність з розведення та утримання тварин, зобов’язані:

подавати для реєстрації дані про ідентифікованих тварин, господарства їх розведення та утримання, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж тварин;

ідентифікувати усіх тварин у господарстві;

вести облік усіх тварин у господарстві, в тому числі щодо їх народження, ідентифікаційних номерів, усіх переміщень тварин між господарствами, а також про забій, утилізацію та падіж тварин;

зберігати відомості про тварину протягом трьох років після її смерті (забій, падіж, утилізація) або переміщення її з господарства;

здійснювати переміщення тварин з ідентифікаційними документами;

подавати дані до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, про усі переміщення тварин, надходження нових тварин у господарство, а також забій, утилізацію, падіж тварин протягом 5 робочих днів з дати таких дій або подій;

проводити забій, утилізацію лише ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Об’єктом ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози. Індивідуальний ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин. Великій рогатій худобі, вівцям, козам та коням присвоюється виключно індивідуальний номер. Груповий ідентифікаційний номер може присвоюватися групі тварин у межах одного господарства і є унікальним для господарства у межах України.

Відповідно до п. 2.1. Державних будівельних норм України В.2.2-1-95 "Будівлі і споруди для тваринництва" будівлі і споруди для тваринництва слід проектувати, як правило, одноповерховими, прямокутної форми в плані, однопрогоновими або з декількома паралельно розміщеними прогонами. Кількість прогонів, їх ширина і висота обумовлюються технологічною необхідністю та економічною доцільністю. Загальна ширина одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати 24 м. Більша ширина будівель і споруд можлива при техніко-економічному та технологічному обгрунтуванні.

Будівлі та споруди в залежності від природно-кліматичних умов та технологічних вимог можуть бути горищні або безгорищні.

Введення тварин на комплекс (ферму) дозволяється після прийняття в експлуатацію об’єкта (реєстрація декларації або отримання сертифіката) й завершення передпускової профілактичної дезінфекції.

Територія господарської діяльності дрібних особистих селянських та малих сільськогосподарських підприємств планується таким чином, щоб мати окреме місце складування гною, окреме водопостачання та водовідведення. Площа земельної ділянки має бути достатньою для забезпечення повного використання, зберігання та переробки органічних решток (гною) або його реалізацію після переробки та знезараження шляхом біотермічного перетворення в компостну суміш.

== Профілактичний карантин свиней ==
Відповідно до ст. 35 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2498-12#Text Закону України «Про ветеринарну медицину»]тварини, що надходять до стада з інших потужностей (об’єктів) або придбані на внутрішньому ринку, підлягають обов’язковому профілактичному карантину протягом визначеного періоду. Протягом профілактичного карантину тварини утримуються окремо у спеціально відведених ізольованих місцях (карантинних пунктах) під наглядом державного ветеринарного інспектора, уповноваженого або ліцензованого лікаря ветеринарної медицини та підлягають ветеринарно-санітарному обстеженню. Тварини допускаються у стадо тільки після закінчення профілактичного карантину тварин на підставі письмового дозволу державного ветеринарного інспектора.
== Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних правил ==
За правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов’язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону.

Сплата штрафів не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди.

'''''Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини:'''''

Справи про правопорушення, передбачені Законом України «Про ветеринарну медецину», розглядають Департамент, його територіальні органи і регіональні служби не пізніш як протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі тривалого правопорушення - двох місяців з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Департаменту, його територіальних органів і регіональних служб мають право головні державні ветеринарні інспектори та їх заступники.

На вимогу спеціалістів державної служби ветеринарної медицини виконання заходів щодо припинення порушень законодавства з питань ветеринарної медицини в необхідних випадках здійснюється із залученням працівників органів Національної поліції, служби безпеки.

Рішення про накладення штрафів за правопорушення в галузі ветеринарної медицини оформляються відповідними постановами. Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені до суду.
== Як вберегтися від несприятливого впливу свиноферм? ==
Речовини, які викликають появу смороду від свиноферм є небезпечними для людини. В достатніх концентраціях вони є токсичними та можуть викликати проблеми зі здоров’ям. Найбільшим джерелом забруднення на свинофермі є гній. Від нього в атмосферне повітря викидається чотири основні небезпечні речовини. Це сірководень, метан, аміак та вуглекислий газ.
''Як уникнути згубного впливу свиноферми на здоров’я та що робити, якщо сусідство з нею викликає дискомфорт?''
Необхідно пам’ятати, що '''розміщення свиноферми на території вашого населеного пункту неможливе без згоди органу місцевого самоврядування''' – депутатів місцевої ради, обраних представляти ваші інтереси. Так, відповідно до п. 38 ст. 26 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 ЗУ “Про місцеве самоврядування”] виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються питання надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Крім того, кожен має право брати участь в обговоренні проекту рішення щодо розміщення свиноферми у вашому населеному пункті. Формою такої участі є громадські обговорення, під час яких громада може ознайомлюватися з проектами рішень щодо розміщення свиноферми, документами, на підставі яких приймається таке рішення та іншими необхідними матеріалами. Крім того, громада може брати участь в громадських слуханнях, проведення яких у даному випадку є обов’язковим. Порядок проведення громадських обговорень регулюються положенням “Про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля”.

Громадськість також має право подавати свої пропозиції та зауваження до детального плану території, без якого передача земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб є заборонена (ч. 3 ст. 24 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності”]). Керуючись ст. 21 ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності” затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, в тому числі детального плану території без проведення громадських слухань забороняється.

Як вже було зазначено, діяльність будь-якої свиноферми супроводжується викидами в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а відповідно до статті 11 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2707-12 ЗУ “Про охорону атмосферного повітря”] викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Тому, діяльність свиноферми без відповідного дозволу є заборонена. На чому варто наголосити, так це те, що питання про видачу дозволу також повинно бути узгоджене з громадою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302, суб’єкт господарювання, який має намір отримати дозвіл зобов’язаний помістити в місцевих ЗМІ повідомлення про намір отрмати такий дозвіл із зазначення адреси місцевої адміністрації, до якої громадяни мають право надавати свої зауваження. Крім того, у разі потреби, місцеві держадміністрації можуть організовувати їх публічне обговорення.

Також варто знати, що мінімальна відстань від свиноферм до житлових будинків, так-звана санітарно-захисна зона, повинна становити не менше 500 м. Відповідно до Додатку 5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0379-96 “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”], затверджених наказом МОЗ від 19 червня 1996 р., санітарно-захисна зона в 500 м встановлюється для тих ферм, які розраховані на 12 000 голів в рік. В залежності від кількості свиней, вимоги до мінімальної відстані до житлових будинків можуть бути вищими та становити 1500 м та 2000 м.

Якщо ж Ви переконані в тому, що санітарно-захисна зона при розміщенні свиноферми не дотримана, '''необхідно звернутися до територіального органу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів''' (Держпродспоживслужби), яка уповноважена здійснювати державний контроль у галузі дотримання вимог санітарного законодавства з проханням провести перевірку відповідної свиноферми. Якщо вас турбує сморід від свиноферми, до повноважень Держпродспоживслужби також належить відібрання проб атмосферного повітря для перевірки їх на відповідність гранично-допустимим концентраціям забруднюючих речовин.

Поява неприємного запаху на свинофермі може бути також спричинена відсутністю або ж несправністю устаткування для очищення викидів. Відповідно до ст. 51 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12 ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”] підприємства, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовища, незалежно від часу введення їх у дію зобов’язані бути обладнані спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидів або їх знешкодження.
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/275-2017-%D0%BF Положення “Про Державну екологічну інспекцію України”] ДЕІ України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин та забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних і біологічних факторів. '''Тому, якщо ви вважаєте, що діяльність свиноферми порушує ваше право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, необхідно звернутися до Державної екологічної інспекції з вимогою провести перевірку дотримання природоохоронного законодавства.'''

Отже, варто не забувати про те, що коли у вашому населеному пункті планується будівництво свиноферми ви маєте право подавати свої зауваження, пропозиції та брати участь в процесі обговорення рішення щодо можливості такого будівництва. Крім того, ваша участь є можливою і у процесі розробки детального плану території, без якого передача в оренду чи у власність земельної ділянки є забороненою, так і у процесі видачі дозволу на викиди, без якого свиноферма не має права функціонувати. При належному обґрунтуванні ваша позиція неодмінно повинна бути врахована. У випадку, якщо вже діюча свиноферма, на ваш погляд, негативно впливає на довкілля та ваше здоров’я, спричиняє вам певні незручності, як-от нестерпний запах, необхідно звернутися до Держпродспоживслужби та Державної екологічної інспекції (зразки скарг внизу) з вимогою провести перевірку діяльності такого підприємства.
[[Файл:Скарга в Держпродспоживслужбу.docx|міні]]
[[Файл:Скарга в Державну екологічну інспекцію.docx|міні]]
[[Категорія:Екологічне право]]

Укладення мирової угоди у справах про банкрутство

2025-02-10T07:55:02Z

Kseniia.fadieieva: Втрата чинності Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вилучено неактуальну інформацію.

{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#FF4500;" |У зв'язку з набранням чинності 21 квітня 2019 року Кодексу України з процедур банкрутства із переліку судових процедур виключено процедуру мирової угоди, її елементи вважатимуться складовими плану санації.
|}

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 Господарський процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19 Кодекс України з процедур банкрутства]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1193600-04 Рекомендації Президії Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04 червня 2004 року № 04-5/1193]

== Загальна інформація про особливості мирової угоди у справі про банкрутство ==

Відповідно до ст. 192 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#Text Господарського процесуального кодексу України] мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Мирова угода разом із санацією є способами уникнути ліквідації боржника. В деяких випадках її застосування дозволяє значно скоротити строк процедури банкрутства, а кредиторам – раніше отримати кошти (іноді отримати більше коштів, ніж у результаті ліквідації).

Водночас досягнення мирової угоди дозволяє врахувати інтереси не лише кредиторів, але й боржника, оскільки надає можливість зберегти підприємство та робочі місця. '''Особливістю мирової угоди є те, що''' вона може бути укладена на будь-якій стадії процедури банкрутства, але не раніше ніж затвердження реєстру кредиторів. Таке обмеження необхідне, оскільки в мировій угоді мають бути враховані інтереси всіх кредиторів, порушення інтересів окремого кредитора не допускається.

Виходячи із положень ст. 604 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2 Цивільного кодексу України] можна зробити висновок про те, що законодавець поряд із визнанням її окремою процедурою в ході провадження у справі про банкрутство розглядає мирову угоду як новацію зобов'язання боржника перед кредиторами.

Відповідно до п. 12 ст. 90 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#top Кодексу України з процедур банкрутства] Господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі укладення мирової угоди між боржником та кредиторами відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України.

== Затвердження мирової угоди господарським судом ==

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової угоди, має перевірити:
* правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, зокрема: чи було засідання комітету кредиторів правомочним, чи є повноваження у представників кредиторів брати участь у засіданнях комітету кредиторів та приймати рішення про укладення мирової угоди тощо;
* повноваження особи, яка є головою комітету кредиторів;
* дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди;
* чи не суперечать умови мирової угоди законодавству;
* чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб.
Господарський суд, отримавши заяву про затвердження мирової угоди з доданими документами, зобов'язаний призначити засідання для розгляду мирової угоди, про що повідомити сторони та усіх учасників провадження у справі про банкрутство, які подали суду чи комітету кредиторів заперечення проти укладення мирової угоди. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 12.6 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v1193600-04 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"]про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, у якій має надати оцінку правомірності рішення комітету кредиторів про укладення мирової угоди, розглянути усі заперечення проти укладення мирової угоди, заявлені кредиторами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також зазначити про припинення провадження у справі про банкрутство та про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Як зазначено у ч. 5 ст. 192 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12#n4452 Господарського процесуального кодексу], суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
# умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними;
# одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

== Виконання мирової угоди ==

Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Законом України "Про виконавче провадження"].

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

== Див. також ==
* [[Процедура відновлення платоспроможності боржника у випадку банкрутства (санація)]]
[[Категорія:Цивільне право]]
[[Категорія:Господарське право]]

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців

2025-01-15T14:38:33Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон України “Про державну службу”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 "Про затвердження Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0186859-23#n6 Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 17.11.2023 № 186-23 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", моніторингу їх виконання та перегляду"]
== Загальні положення про оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ==
Відповідно до ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону України «Про державну службу»] результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар’єри. 
Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб’єктом призначення.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов’язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). 
Відповідно до п. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640] (далі –Порядок) завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

 
З метою надання допомоги службам управлінням персоналом та іншим учасникам процесу оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В" у плануванні й організації процесу визначення/перегляду завдань і ключових показників [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0186859-23#n6 Національним агентством України з питань державної службирозроблено Методичні рекомендації щодо визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", моніторингу їх виконання та перегляду, які затверджено наказом від 17.11.2023 № 186-23]

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] оцінювання проводиться в три етапи:
=== Визначення завдань і ключових показників ===
Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.

Завдання і ключові показники для державного службовця на поточний рік визначаються у січні - вересні цього року:
* у разі призначення (переведення) на посаду державної служби або виходу на роботу після відсутності на службі у випадках, передбачених абзацами третім - п’ятим пункту 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] ''(відсутність на службі у зв’язку із призовом, проходженням спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді, відстороненням від виконання посадових обов’язків)'' - протягом десяти робочих днів після такого призначення (переведення) або виходу на роботу;
* у разі проведення повторного оцінювання - протягом п’яти робочих днів після завершення такого оцінювання (крім випадку отримання негативної оцінки за результатами повторного оцінювання).
Якщо завдання і ключові показники для державного службовця (крім державного секретаря міністерства) неможливо визначити у строки, передбачені цим пунктом, у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю, відпусткою або професійним навчанням, вони визначаються протягом п’яти робочих днів після виходу на роботу, а в разі відсторонення від виконання посадових обов’язків (повноважень) - протягом п’яти робочих днів після початку виконання посадових обов’язків. Завдання і ключові показники для таких державних службовців на поточний рік не визначаються, якщо вихід на роботу або початок виконання посадових обов’язків настають у серпні - грудні цього року.

Оформлення документів, здійснюється його учасниками у паперовій формі з використанням власноручних підписів або в електронній формі з накладенням кваліфікованих електронних підписів.
=== Визначення результатів виконання завдань ===
Для визначення результатів виконання завдань суб’єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається:

'''1) Список державних службовців'''

При формуванні списку державних службовців, результати виконання завдань якими підлягають оцінці, необхідно врахувати наступне: визначення результатів виконання завдань, затвердження висновку не проводиться, якщо на дату прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань державний службовець:
* працює на займаній посаді у звітному році з визначеними йому завданнями менше трьох місяців;
* перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, без збереження заробітної плати відповідно до пунктів 3 і 18 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text Закону України “Про відпустки”];
* відсутній на службі у зв’язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду;
* відсутній на службі у зв’язку з проходженням спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді відповідно до статті 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України “Про судоустрій і статус суддів”];
* відсторонений від виконання посадових обов’язків (повноважень) у порядку, визначеному законом.
'''2) Строк визначення результатів виконання завдань'''

Строк визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, встановлюється з урахуванням того, що результати виконання завдань безпосередніх керівників визначаються після результатів виконання завдань підпорядкованих їм державних службовців.

Оцінювання проводиться щороку у жовтні — грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

'''3) Доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).'''

Визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов’язків за посадою державної служби категорії “А”, “Б” або “В”, здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, '''''оціночну співбесіду.'''''
У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв’язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.
Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п додатком 8 Порядку] у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.
У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.
Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. Обговорення та співбесіди з учасниками оцінювання, передбачені на відповідних етапах оцінювання, можуть проводитися за фізичної присутності учасників або дистанційно шляхом застосування технічних засобів.
=== Затвердження висновку ===
Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п додатком 8 Порядку] у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п#Text Порядку].

Безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п з додатком 8 Порядку] для зберігання в особовій справі такого державного службовця.

Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] затверджується наказом (розпорядженням) суб’єкта призначення.

Із результатами оцінювання державний службовець ознайомлюється під підпис (у додатку 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку]) протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Державний службовець зобов’язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п’яти робочих днів після виходу на роботу. У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Висновок щодо результатів оцінювання зберігається у службі управління персоналом.

У разі коли жодне із завдань державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, не підлягає оцінюванню, висновок не затверджується. Відповідні відомості зазначаються в особовій картці такого державного службовця.

На підставі висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В” та з урахуванням визначених завдань і ключових показників на наступний звітний рік такий державний службовець разом із службою управління персоналом складає індивідуальну програму підвищення рівня професійної компетентності за формою згідно з додатком 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку], яку погоджує безпосередній керівник такого державного службовця та затверджує керівник самостійного структурного підрозділу, в якому він працює (у разі наявності).
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Атестація]]

Примусове виконання рішення про відібрання дитини

2024-12-05T12:41:09Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_188 Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1018 Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-14 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року № 13 "Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя"]
== Рішення про відібрання дитини ==
Дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]).
=== Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав застосовується у випадку: ===
# ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання (стаття 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
За загальним правилом подібний захід застосовується за рішенням суду, однак у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, ''орган опіки та піклування або прокурор'' мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

В такому разі під час постановлення рішення про відібрання дитини від батьків орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити про це прокурора та у '''семиденний строк''' після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав (частина друга статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення цих осіб батьківських прав]], яке має безстроковий характер. Тому якщо зникнуть підстави, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.

'''Обов’язкова участь органів опіки та піклування'''

Розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав здійснюється судом з обов'язковою участю органу опіки і опікування. Під час ухвалення рішення суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Одночасно з рішенням питання про обмеження батьків в їх правах суд вирішує і питання про [[Визначення розміру аліментів на дитину|стягнення аліментів на дитину з батьків або одного з них]].

'''Кому передається дитина'''

У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам (за їхнім бажанням) або органові опіки та піклування.

Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов'язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав.

Оскільки названі особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім'ї, передбачене статтею 4 Сімейного кодексу України.
=== Відібрання дитини від другого з батьків: ===
якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (частина перша статті 162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Винятком є лише випадок, коли залишення дитини за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

'''''Цікаво!''''' [http://reyestr.court.gov.ua/Review/71014450 Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі № 752/17200/17]
== Примусове виконання рішення про відібрання дитини ==
Примусове виконання рішення про відібрання дитини здійснюється [https://minjust.gov.ua/ddvs/regional-offices/upr-ta-viddily-dvs органами державної виконавчої служби] в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Законом України "Про виконавче провадження"], на підставі виконавчих листів, що видаються судами.

'''Увага!''' Приватний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати виконання рішення про відібрання дитини (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закон України "Про виконавче провадження"].

Під час примусового виконання рішення суду про відібрання дитини '''обов'язковою умовою''' для проведення виконавчих дій є присутність особи, якій дитина передається на виховання, та представників органів опіки та піклування. Державний виконавець може звернутися до суду з заявою про поміщення дитини в дитячий або лікувальний заклад (стаття 64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закон України "Про виконавче провадження"].

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини (пункт 4 розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1018 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]).

Розшук боржника - фізичної особи або дитини здійснюють органи поліції.

'''Сторони виконавчого провадження мають право [[Оскарження дій державних виконавців|звернутися до уповноваженого органу із скаргою]], якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.'''
== Умисне перешкоджання виконанню рішення суду ==
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.), та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі (3400 грн.) та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"]).

Слід зазначити, що при виконанні рішення про відібрання дитини не допускається застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.
== Вирішення питання щодо розшуку боржника або дитини ==
Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. У разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про відібрання дитини, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Таке звернення державного виконавця є обов’язковим. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

Суд розглядає подання державного виконавця '''протягом 10 днів''' (стаття 438 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

Ухвала суду про оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини може бути оскаржена в апеляційному порядку.
== Судова практика ==

* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/95475922 рішення Житомирського апеляційного суду України від 09 березня 2021 року у справі №279/6386/20]

* [https://ips.ligazakon.net/document/view/vss00942?utm_source=jurliga.ligazakon.net&utm_medium=news&utm_content=jl03&_ga=2.205259600.1947219686.1668769235-1132755508.1648182874 Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах зі спорів щодо визначення місця проживання дитини та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав за 2018]

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Розроблення документації землеустрою

2024-11-11T13:40:48Z

Kseniia.fadieieva: Вилучене неактивне посилання

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Закон України "Про землеустрій"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#n1290 Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закон України "Про Державний земельний кадастр"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1553-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)]
== Поняття та суть документації із землеустрою ==
Документація із землеустрою (землевпорядна документація)- затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Головним завданням документації із землеустрою є формалізація проектних рішень, що приймаються спеціально підготовленими фахівцями – інженерами-землевпорядниками.

Сутність проектного рішення у землеустрої полягає у авторському задумі об’єкту землеустрою (окремої земельної ділянки, землекористування, територіальної зони, адміністративно-територіального утворення тощо) з визначенням його просторових характеристик, правового режиму, вирішенням соціальних, економічних, екологічних, санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних аспектів, що фіксуються в графічній і текстовій частинах документації із землеустрою.

Важливою умовою прийняття проектного рішення є його відповідність чинним нормативно-правовим актам, стандартам, нормам і правилам. Проектне рішення реалізується шляхом перенесення його в натуру (на місцевість), в т.ч. із закріпленням спеціальними знаками, та реєстрацією відповідних речових прав на земельні ділянки та/або обмежень цих прав.
== Види документації із землеустрою ==
Перелік основних видів документації із землеустрою визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n203 статтею 25 Закону України «Про землеустрій»] :
# схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;
#проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;
#проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;
#містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);
#проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
#проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
#проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
#проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
#проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
#проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;
#проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
#робочі проекти землеустрою;
#технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
#технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;
#технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
#технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;
#технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів;
#технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини.
Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України «Про землеустрій».] 
Відповідність документації із землеустрою в електронному вигляді положенням нормативно-технічних документів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, з використанням кваліфікованої електронної позначки часу, а в паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.
== Хто може бути замовником документації із землеустрою ==
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 ст. 26 Закону України «Про землеустрій»]).
== Хто може бути розробником документації із землеустрою ==
'''Розробники документації із землеустрою''' - юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою (абзац другий пункту 1.2 розділу I [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 11 квітня .2013 р. № 255 (зі змінами)], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»]).

Положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n753 статті 66 Закону України «Про землеустрій»] визначено, що сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, а також стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, які склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Відповідно до частини восьмої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n820 статті 68 Закону України «Про землеустрій»] складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, '''забороняється'''. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною.

Тому, щоб переконатися, що '''суб’єкт господарювання є розробником документації із землеустрою''' відповідно до вимог частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»] необхідно на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України (http://land.gov.ua) знайти розділ «Напрями діяльності», підрозділ «Сертифікація» та зайти у Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників й пересвідчитися, чи працюють у складі такого суб’єкта господарювання два сертифікованих інженери-землевпорядники (якщо розробником документації із землеустрою є юридична особа) або чи є відомості про фізичну особу-підприємця у цьому реєстрі.

Розробником комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території є суб’єкт господарювання, що відповідає критеріям, визначеним частиною другою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n226 статті 26 Закону України «Про землеустрій»], та відповідно до закону може розробляти містобудівну документацію.

 
Відповідно до змін виконавець (розробник) робіт із землеустрою при проведенні цих робіт повинен, крім іншого, дотримуватися таких технологічних вимог:
* передавати матеріали виконаних робіт в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису до Державного фонду документації із землеустрою '''у місячний строк''' після їх затвердження;
* подавати документацію із землеустрою до Держгеокадастру, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації із землеустрою, якщо інше не встановлено договором. 
До пункт 3.2 III Розділу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0694-13#Text Вимог] визначено, що '''документація із землеустрою, розроблена виконавцями (розробниками) робіт із землеустрою''', підписується:
* '''у паперовій формі''' - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;
* '''в електронній формі''' - із використанням кваліфікованого електронного підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.
== Порядок укладання договору про розроблення проекту землеустрою ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n190 Статтею 22 Закону України «Про землеустрій»] зазначено, що підставою проведення землеустрою є укладання договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками та землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перелік таких осіб розміщений на офіційному [http://land.gov.ua/ сайті Держгеокадастру] за адресою: www.land.gov.ua («Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників» підрозділу «Сертифікація» розділу «Напрями діяльності»). 
Після того як замовник домовився із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт та інші умови, необхідно укласти відповідний договір. Будь-якою із сторін може бути запропонований проект договору. 
Сторона, яка одержала проект договору, в разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні.
Необхідно '''звернути увагу''' на те, щоб у договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! '''Термін виконання робіт''' згідно із законодавством <big>не може перевищувати 6 місяців</big>. 
У разі виникнення заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей самий строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною. Якщо згода досягнута, вона повинна бути підтверджена у письмовій формі.Під час укладення договору слід керуватися нормами Цивільного, Господарського кодексів України, інших законодавчих актів, одним з яких є Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/266-2004-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266]. У ньому передбачено такі істотні умови договору, як предмет договору, вартість робіт, строк виконання робіт, порядок приймання і передачі робіт, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Як невід’ємна частина до договору додаються: завдання на виконання робіт, календарний план виконання робіт, протокол погодження договірної ціни на виконання робіт, кошторис на виконання робіт. Основний договір можна доповнювати й уточнювати додатковими угодами, які укладаються в тому самому порядку і формі, що й основний договір. 
В результаті землевпорядна організація повинна виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений у паперовій формі та у формі електронного документа.
== Основні вимоги до складу, змісту та оформлення документації з землеустрою ==
=== Вимоги до текстової частини документації із землеустрою ===
Текстова частина документації із землеустрою має містити:
# підстави розроблення документації із землеустрою;
# завдання замовника на розроблення документації із землеустрою;
# копії документів, які були додані до клопотання (заяви) про надання згоди на розроблення документації із землеустрою, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки;
# документи щодо правового статусу земельної ділянки;
# документи щодо існуючих та можливих обмежень та обтяжень;
# письмові висновки осіб, що погоджують документацію із землеустрою (додаються у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);
# письмові висновки осіб щодо можливості передачі земельної ділянки в оренду (додаються у разі розроблення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду);
# пояснювальна записка з матеріалами, що обґрунтовують проектне рішення або без таких матеріалів;
# документи про зацікавлену особу (згідно з переліком);
# інші матеріали, безпосередньо передбачені законодавством;
# інші матеріали, які на думку землевпорядної організації мають бути долученими до документації
=== Вимоги до пояснювальної записки документації із землеустрою ===
Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов’язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:
# підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);
# основні відомості про об’єкт (об’єкти) землеустрою;
# використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;
# використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;
# використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;
# використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;
# використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;
# використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;
# опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);
# опис та обґрунтування проектного рішення;
# інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);
# інформація про наявні в межах об’єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;
# виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;
# умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);
# інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;
# інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об’єднання, вилучення земельних ділянок;
# заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.
До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.
=== Вимоги до графічної частини документації із землеустрою ===
У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об’єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text Закону України "Про Державний земельний кадастр"], креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).
== Погодження і затвердження землевпорядної документації ==
Проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку:

1) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою.

Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення);

2) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються.

У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку;

3) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів затверджуються їх замовниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, затверджуються органами, що відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджують науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини, що визначає обмеження у використанні земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляються з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів культурної всесвітньої спадщини, не пізніше 30 календарних днів до дня їх затвердження публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати їх затвердження;

4) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються органами виконавчої влади, що здійснюють розпорядження земельними ділянками державної власності відповідно до повноважень, визначених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text статтею 122 Кодексу].

Проекти землеустрою щодо приватизації земель комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій погоджуються рішенням загальних зборів працівників таких підприємств, установ та організацій (іншими суб’єктами, визначеними законодавством) і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами;

5) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджуються відповідною сільською, селищною, міською радою та затверджуються на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у власності (користуванні) такого сільськогосподарського підприємства, що оформляється відповідним протоколом;

6) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text аттею 122 Кодексу];

7) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб затверджуються сільськими, селищними, міськими радами;

8) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затверджуються їх замовниками;

9) у разі наявності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, земель, зарезервованих для заповідання, або прибережних захисних смуг, інших територій екологічної мережі проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.
3. Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою затверджуються їх замовниками.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають здійснення заходів на земельних ділянках державної та комунальної власності, розташованих на територіях чи об’єктах природно-заповідного фонду, їх охоронних зонах, землях, зарезервованих для заповідання, прибережних захисних смугах, інших територіях екологічної мережі, погоджуються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Технічна документація із землеустрою погоджується і затверджується у такому порядку:

1) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту;

2) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України;

3) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у частині положень, що передбачають внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2004 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, погоджується з власниками таких земельних ділянок, а якщо такі земельні ділянки перебувають у користуванні фізичних, юридичних осіб - також із землекористувачами.

Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується:

- щодо земельних ділянок приватної власності - власником земельних ділянок;

- щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу;

- щодо земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, та земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), - сільською, селищною, міською радою;

4) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, крім технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки місцевого значення, її зони охорони, меж історико-культурного заповідника місцевого значення, що затверджується органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об’єктів культурної спадщини не пізніше 30 календарних днів до її затвердження публікується на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, уповноваженого здійснювати її затвердження;

5) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем;

6) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об’єктів погоджується користувачами земельних ділянок державної, комунальної власності, крім випадків, визначених законом, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища та затверджується органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Затверджена документація із землеустрою в електронній формі подається розробником до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти, визначені цією статтею, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб’єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";

- надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб’єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб’єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

<nowiki/>''<nowiki/>''
== Підстави для відмови щодо погодження проекту землеустрою ==
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
== Гарантії захисту прав замовників документації із землеустрою та третіх осіб ==
Відповідно до пп. 36 п. 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"] відповідальність розробників документації із землеустрою перед замовниками такої документації та третіми особами за шкоду, що може бути заподіяна внаслідок необережності, недогляду і професійних помилок, допущених при складанні документації із землеустрою, підлягає обов’язковому страхуванню згідно із Законом України "Про страхування".

Страховим випадком є заподіяння замовнику та/або третій особі шкоди внаслідок складання документації із землеустрою.

Страхова сума встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншою за 1 тисячу мінімальних розмірів заробітної плати.

Максимальний розмір страхового тарифу з розрахунку на один рік страхування становить:

- 0,3 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування не передбачено встановлення франшизи;

- 0,1 відсотка страхової суми, якщо договором обов’язкового страхування передбачено встановлення франшизи.

Розмір франшизи (частини збитків, що не відшкодовується страховиком) визначається за згодою сторін у договорі обов’язкового страхування, але не може перевищувати 5 відсотків розміру страхової суми.

У разі настання страхового випадку страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі заподіяної замовнику та/або третій особі майнової шкоди, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, або письмовою вимогою (претензією) замовника та/або третьої особи, визнаною страхувальником та погодженою страховиком.

Страхове відшкодування здійснюється страховиком відповідно до договору обов’язкового страхування на підставі судового рішення, що набрало законної сили, або визнаної страхувальником та погодженої страховиком письмової вимоги (претензії) замовника та/або третьої особи".

== Відповідальність за порушення законодавства в сфері землеустрою. ==
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/main/858-15 Законом України "Про землеустрій".]
 Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав:

- встановлення Кваліфікаційною комісією факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою та Державного земельного кадастру, що призвело до порушення прав та/або законних інтересів замовників документації із землеустрою, юридичних або фізичних осіб, держави, територіальної громади, на підставі розгляду письмових звернень таких осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

- рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;

- наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення;

- з’ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.

Рішення про зупинення дії кваліфікаційного сертифіката сертифікованого інженера-землевпорядника приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у разі:

- невиконання вимог частини шостої статті 32, частини тринадцятої статті 66 цього Закону;

- зазначення завідомо неправдивих даних, що призвело до викривлення інформації в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Дія кваліфікаційного сертифіката поновлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у тижневий строк після усунення особою наявних зауважень.

Притягнення осіб, винних у порушенні законодавства у сфері землеустрою, до відповідальності, передбаченої законами України, не звільняє їх від обов’язку відшкодувати шкоду, заподіяну в результаті порушення цього законодавства.

[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Територіальні органи]]

Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України

2024-10-15T07:27:34Z

Kseniia.fadieieva: Відредаговано відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2739-15 Закон України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-20#Text Закон України "Про митний тариф України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1428-05 Наказ Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118 Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/451-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №451 "Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1372-12 Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Тимчасово з 01 квітня 2022 року до 1 липня 2022 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2142-20#n2 відповідно до Закону України від 24 березня 2022 року № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податковою кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану»] операції з ввезення фізичними особами на митну територію України транспортних засобів звільнялись від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком.

'''01 липня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2325-20#Text Закон України від 21 червня 2022 року №2325-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування"] відповідно до якого імпорт товарів, що ввозяться фізичними особами-підприємцями та юридичними особами незалежно від системи оподаткування, знову обкладатиметься ввізним митом.''' А “спрощенці” І-ІІІ групи, які не є платниками ПДВ, знову ввозитимуть товари зі сплатою податку на додану вартість.

Ці платежі повертаються і на імпорт окремих транспортних засобів, що ввозяться громадянами (автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів).

Див. детальніше [https://customs.gov.ua/news/zagalne-20/post/vidsogodni-z-1-lipnia-pripinili-diiati-pilgi-na-import-okremikh-transportnikh-zasobiv-shcho-vvoziatsia-gromadianami-na-mitnu-teritoriiu-ukrayini-900 на сайті Державної митної служби України].
|}
==Загальні положення==
'''Митне оформлення (розмитнення)''' - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.(ст. 4 Митного кодексу України)[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text]. '''Транспортні засоби''' - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі(ст. 4 Митного кодексу України)[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text].

'''Транспортні засоби''' - товари, що класифікуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697%D0%B1-20#n1000 з групами Митного тарифу України]

Для декларування та митного оформлення транспортного засобу, з огляду на складність процедури, можна залучити '''митного брокера''' - підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 ст. 416 Митного кодексу України]). Реєстр митних брокерів є в загальному доступі на [https://customs.gov.ua/statistika-ta-reiestri сайті Державної митної служби України].
==Обмеження щодо імпорту транспортних засобів==
Митне оформлення (розмитнення) з метою вільного обігу та першу державну реєстрацію в Україні ввезених транспортних засобів, що були в користуванні, здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" (в ЄС діють з 1995 року), а нових транспортних засобів - за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-5" (в ЄС діють з 2009 року), згідно з технічними регламентами та національними стандартами, не нижче рівня "ЄВРО-6" - з 1 січня 2025 року, за винятком транспортних засобів, вироблених в Україні або ввезених на митну територію України до 31 грудня 2024 року включно ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2739-15 Закон України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів"] ). Документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб ("ЄВРО-2" - "ЄВРО-6" або іншому рівню). Позначення рівня екологічних норм, якому відповідає транспортний засіб, має бути внесено до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
==Куди звернутися==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 частини 7 статті 365 Митного кодексу України], митне оформлення транспортних засобів здійснюється у будь-якому митному органі на всій митній території України з пред’явленням їх цьому органу. Інформацію про адреси місць оформлення, а також реквізити можна знайти на [https://customs.gov.ua/ сайті Державної митної служби України]. 
При цьому подання попередньої митної декларації, доставка та пред’явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов’язковими. При митному оформленні таких товарів у пункті пропуску через державний кордон України попередня митна декларація не подається. 
Форма декларації, що використовується для декларування громадянами транспортних засобів для вільного обігу затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій»].
==Ввезення транспортного засобу на митну територію України ==
===Попередня декларація для громадян (ПДГ)===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1428-05 підпункту 1.3, 1.5 пункту 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України], особа, яка бажає ввезти на митну територію України транспортний засіб для вільного обігу, звертається до митного органу за місцем постійного (тимчасового) проживання для оформлення попередньої декларації для громадян (далі ПДГ). Для оформлення ПДГ громадянин, який бажає ввезти в Україну транспортний засіб з метою вільного обігу, або вповноважена на те особа подає заяву довільної форми. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1428-05 Підпунктом 1.6 пункту 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України] передбачено, що оформлення ПДГ можливе за умови надання митному органу повної інформації про ТЗ, а саме: тип, модель та марка, колір, рік виготовлення та введення в експлуатацію, ідентифікаційний номер, номери кузова, шасі (рами), двигуна, об'єм двигуна (куб. см).
|}
ПДГ дійсна та може бути використана для ввезення в Україну ТЗ протягом трьох місяців з дати оформлення, тобто з дня присвоєння їй реєстраційного номера та проставлення на паперових примірниках відбитка штампа "Під митним контролем". Після закінчення цього строку пропуск ТЗ на митну територію України за цією ПДГ забороняється, а ПДГ анулюється.
===Перетин державного кордону України===
Придбане за кордоном авто необхідно зняти із реєстрації у країні придбання, оформити тимчасові номери, укласти договір страхування, а також оформити експортну декларацію, яка підтверджуватиме, що даний автомобіль продається за кордон. 
Власник транспортного засобу або вповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів:
*що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);
* реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом;
*що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні);
*паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо;
*довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). 
У випадках необхідності вирішення питань щодо визначення року виготовлення транспортного засобу, класифікації транспортного засобу, митної вартості або порушення справи про порушення митних правил посадова особа митного органу може вимагати деякі чи всі з перелічених документів:
*митні документи країни придбання ТЗ;
*сервісну книжку;
*експертний висновок;
*фотографії;
*технічну документацію. 
Водночас, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1428-05 пункту 9 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України], не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, зокрема:
*номер кузова (або ідентифікаційний номер), шасі (рами) чи двигуна якого знищено, підроблено або який не відповідає запису в реєстраційних документах;
*що ввозиться в Україну громадянином для вільного обігу, не знятий з обліку в реєстраційних органах країни придбання або іншої країни;
*увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);
*що ввозиться для вільного обігу й за який не сплачено податки і збори, що підлягають сплаті при переміщенні ТЗ через митний кордон України. 
==Декларування та митне оформлення (розмитнення) транспортного засобу ==
Після проходження митного огляду транспортного засобу у пункті пропуску через державний кордон України, який здійснюється з обов'язковим складанням Акта про проведення митного огляду товарів за формами, наведеними в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1372-12 додатках 2 та 4 до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа] та прийняття позитивного рішення щодо можливості направлення транспортного засобу до митного органу призначення уповноваженою посадовою особою митного органу, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон, на оригіналах усіх документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), реєстраційних, технічних документах і документі контролю за доставкою (ДКД) проставляються відмітки особистого митного забезпечення.
Особі, яка здійснює переміщення транспортного засобу, видаються наступні документи:
оригіналами технічних та інших документів, що були підставою для митних процедур у пункті пропуску через державний кордон України;
примірник ДКД, оформлений в установленому порядку;
примірник квитанції МД-1 (у разі внесення грошової застави);
завірена посадовою особою митного органу копія Акта митного огляду.
Ці документи, а також сертифікат відповідності екологічним нормам, який виготовляється на території України [https://mtu.gov.ua/content/perelik-priznachenih-organiv-iz-sertifikacii-kolisnih-transportnih-zasobiv.html спеціально уповноваженими органами], необхідно буде подати при декларуванні та митному оформленні транспортного засобу.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Протягом 10 днів власник ТЗ повинен прибути до митного органу, у зоні діяльності якого постійно або тимчасово проживає (або має намір проживати власник ТЗ, який є громадянином-нерезидентом), для проведення декларування ТЗ шляхом подання вантажної митної декларації (далі ВМД), після чого особа може звертатися до сервісного центру МВС для постановки ТЗ на облік.
|}
==Вартість митного оформлення транспортного засобу==
Відповідно до частини першої [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 статті 377 Митного кодексу України] товари, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].
===Ввізне мито===
Згідно з Законом України “Про митний тариф України” '''ввізне мито становить 10% від суми митної вартості транспортного засобу'''. Точний розмір ввізного мита можна визначити за посиланням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697%D0%B1-20#n1000]
=== Акцизний податок===
П. 215.3.5-1. Ст. 215 Податкового Кодексу України [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text] передбачено, що Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, гоночні автомобілі, у тому числі автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв’язку із зміною моделі транспортного засобу, що до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД:

Ставка акцизного податку розраховується за формулою:
<center>'''Ставка = Ставкабазова х Кдвигун х Квік'''</center>
де '''Ставкабазова''' - ставка податку в євро за 1 штуку транспортного засобу:
з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з об’ємом циліндрів до 3000 куб. сантиметрів (включно) - 50,0;
з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з об’ємом циліндрів понад 3000 куб. сантиметрів - 100,0;
з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об’ємом циліндрів до 3500 куб. сантиметрів (включно) - 75,0;
з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об’ємом циліндрів понад 3500 куб. сантиметрів - 150,0; 
'''Кдвигун''' - коефіцієнт, що визначається діленням об’єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в куб. сантиметрах на 1000 куб. сантиметрів; 
'''К вік''' - коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку (для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися понад п’ятнадцять повних календарних років, коефіцієнт дорівнює 15).

Ставка податку для транспортних засобів, зазначених у товарних підкатегоріях 8703 80 10 10, 8703 80 90 10 згідно з УКТ ЗЕД, оснащених виключно електричними двигунами (одним чи кількома), встановлюється у розмірі 1 євро за 1 кіловат-годину ємності електричного акумулятора таких транспортних засобів.

Ставка податку для транспортних засобів, зазначених у товарних підкатегоріях 8703 10 18 00 (для транспортних засобів, що приводяться в рух тільки електричним двигуном, одним або кількома), 8703 80 10 90, 8703 80 90 90, 8703 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, встановлюється у розмірі 100 євро за 1 штуку.

===Збір до пенсійного фонду===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/400/97-%D0%B2%D1%80 пункту 8 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"] розмір збору дорівнює:
*3 відсотки - якщо вартість транспортного засобу не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;
*4 відсотки - якщо вартість транспортного засобу перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;
*5 відсотків - вартість транспортного засобу перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року.
{| class="wikitable"
|-
|Для підрахунку вартості митного оформлення транспортного засобу можна скористатися онлайн калькуляторами, наприклад, на сайті [https://auto.ria.com/uk/rastamozhka-avto/calculator/ AUTO.RIA]
|}
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Митне право]]

Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом

2024-09-10T08:45:13Z

Kseniia.fadieieva: Переглянуто на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15 Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859]
== Що таке податкова знижка? ==
'''Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом''' – це сума, на яку дозволяється зменшити розмір сплаченого особою податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у зв’язку із оплатою нею процентів за користування іпотечним житловим кредитом. 
У випадку, якщо у кредитному договорі зазначена лише загальна сума, що підлягає сплаті, і не розмежовано її на тіло кредиту та проценти до сплати, то у платника податків відсутні підстави для отримання податкової знижки. 
Так, відповідно до пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 та п. 175.1 ст. 175 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] платник податку має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. 
Згідно із п. 175.4 ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:'''
* об’єкт житлової іпотеки придбавається;
* збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.
У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.
== Хто має право на отримання податкової знижки? ==
Отримати податкову знижку за користування іпотечним житловим кредитом можна за наявності наступних '''умов:'''
# Користувач іпотечного житлового кредиту є громадянином України та не зареєстрований в органах ДФС як суб’єкт підприємницької діяльності.
# Відповідно до пп. 166.4.1. п. 166.4. ст. 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.
# Відповідно до п. 175.1. ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу Україн]и '''користувач іпотечного житлового кредиту має право на отримання податкової знижки, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання (згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла).'''
# Розмір річної заробітної плати (оподаткованого доходу) платника податків є вищим суми податкової знижки (враховується заробітна плата із вирахуваннями ЄСВ, обов’язкових страхових Накопичувального фонду та до недержавного пенсійного фонду).
# Об’єкт іпотеки не було відчужено протягом звітного податкового року.
== Які документи необхідні для отримання податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом? ==
Для отримання податкової знижки необхідно подати до органу державної фіскальної служби наступні '''документи:'''
# Копію паспорта платника податків з позначкою про реєстрацію за місцезнаходженням житлового будинку (квартири, кімнати) щодо якого оформлено іпотечний житловий кредит
# Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера (крім фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта)
# Довідку про доходи за формою №3
# Кредитний договір та нотаріально завірений договір іпотеки. У кредитному договорі обов’язково повинно зазначатись, що його видано на придбання (будівництво) житла. Позика повинна бути видана лише банком, а строк кредиту не повинен бути менше 5 років
# Відповідні платіжні документи, в яких чітко визначено суму сплачених процентів за користування іпотечним кредитом та прізвище, ім’я, по-батькові платника податку як платника цих процентів (рахунок з печаткою про перерахування коштів через касу, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів)
# Податкову декларацію про майновий стан і доходи.
Порядок заповнення та подання податкової декларації регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15 Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859]. Декларацію необхідно подати до органу державної фіскальної служби за місцем реєстрації до 31 грудня року, наступного за звітним (тобто декларація про доходи за 2023 рік подається до 31 грудня 2024 року). Слід зазначити, що у разі якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. 
При цьому, за вибором платника декларація може бути подана в один із таких способів:
* особисто або уповноваженою на це особою;
* надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
* засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу.
== Розрахунок податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом ==
Розрахунок коефіцієнту згідно статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] здійснюється наступним чином:

К = МП/ФП,

де К – коефіцієнт;

МП – мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 квадратним метрам;

ФП – фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

У разі якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Суборенда земельної ділянки

2024-09-10T08:41:39Z

Kseniia.fadieieva: Відредаговано станом на 10.09.2024

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 Закон України "Про оренду землі"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/220-2004-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану»] від 24.03.2022 р. № 2145-IX визначено '''особливості регулювання земельних відносин на час дії воєнного стану''', серед яких, зокрема:

Укладення, виконання, зміна, поновлення і припинення договорів оренди землі та набуття права оренди, суборенди земельних ділянок в Україні або окремих її місцевостях, у яких введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n1913 пунктів 27 і 28 розділу X] "Перехідні положення" Земельного кодексу України".
|}
== Поняття суборенди земельної ділянки ==
'''Суборенда землі''' - це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина перша ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

Передача в суборенду земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об’єктом, земельних ділянок, (крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь) на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина сьома ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

Якщо орендарем земельної ділянки є інвестор із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями", передача в суборенду земельних ділянок державної або комунальної власності, визначених таким спеціальним інвестиційним договором як необхідні для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, забороняється.

== Сторони договору суборенди ==
'''Сторонами договору суборенди є:'''
* орендар (користувач) земельної ділянки ;
* суборендар.
Якщо орендарем земельної ділянки є '''ініціатор''' створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.

Якщо орендарем земельної ділянки є '''інвестор''' із значними інвестиціями, з яким укладено спеціальний інвестиційний договір відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1116-20#Text Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні"], передача в суборенду земельних ділянок державної або комунальної власності, визначених таким спеціальним інвестиційним договором як необхідні для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями, забороняється.

== Умови договору суборенди земельної ділянки ==
Умови договору суборенди земельної ділянки ''повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому'' ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина друга ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]). ''Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.''

Плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах. (частина третя ст. 8 Закону України "Про оренду землі"

Строк суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка передається на земельних торгах в суборенду акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, яка була передана зазначеному господарському товариству в оренду відповідно до статті 120-1 Земельного кодексу України, не може становити більше 14 років, а для земельних ділянок, переданих в суборенду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), - більше 25 років. (частина четверта ст. 8 Закону України "Про оренду землі")

Плата за суборенду земельної ділянки державної власності, що орендується акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебувала така земельна ділянка, визначається за результатами земельних торгів і сплачується орендарю в порядку, визначеному договором суборенди земельної ділянки. (частина одинадцята ст. 8 Закону України "Про оренду землі")

'''Форма договору суборенди земельної ділянки''' Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина шоста ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]). За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Державна реєстрація договорів суборенди земельної ділянки проводиться в порядку, визначеним для державної реєстрації договорів оренди землі. 

'''Права та обов'язки землекористувачів''' Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом чи договором, '''мають право:'''
* самостійно господарювати на землі;
* власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;
* використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
* на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
* споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 
Землекористувачі '''зобов'язані:'''
* забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;
* додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
* своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
* не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
* підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
* своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
* дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
* зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;
* не допускати випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
* обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати земельні ділянки, прилеглі до торфовищ, полезахисних лісових смуг, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць. 

== Зміна, припинення та розірвання договору суборенди земельної ділянки ==
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 ст. 30 Закону України "Про оренду землі"]).

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161-14 частина п'ята ст. 8 Закону України "Про оренду землі"]).

'''Договір суборенди землі може бути розірваний за згодою сторін'''. На вимогу однієї із сторін договір суборенди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Якщо ж орендар відмовляється від розірвання договору, єдиним способом його дострокового припинення є звернення до суду. Договір суборенди може бути достроково розірваний за рішенням суду, у разі невиконання сторонами обов’язків.

'''[[:Файл:ДОГОВІР суборенди.docx]]'''
[[Категорія:Право користування землями]]
[[Категорія:Договір оренди]]

Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільненні від відбування покарання

2024-08-15T11:02:58Z

Kseniia.fadieieva: Відредаговано станом на 15.08.2024

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_043 Міжнародний пакт про громадянські та політичні права]
*[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські пенітенціарні правила1 (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць)]
*[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17 Кримінально процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально виконавчий кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про застосування амністії в Україні"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3160-17 Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12#Text Наказ Міністерства юстиції України від 12 березня 2012 року № 394/5 "Про затвердження Порядку та умов надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання"]
== Підстави та порядок звільнення від відбування покарання ==
'''Підстави звільнення від відбування покарання:'''
* відбуття строку покарання, призначеного вироком суду;
* закон України про амністію;
* акт про помилування;
*прийняття уповноваженим органом рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого;
*скасування вироку суду і закриття кримінального провадження;
*закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;
*умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
*умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби;
*хвороба;
*інші підстави, передбачені законом. (стаття 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 Кримінально-виконавчого кодексу України] (далі - КВК України).
=== Відбуття строку покарання, призначеного вироком суду ===
Відбування покарання у виді [[Позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Порядок виконання|позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю]], [[Виконання покарання у виді арешту|арешту]], [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]], [[Порядок відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців|тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців]], [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]] припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця (до прикладу, 29 лютого).

Момент звільнення з місць позбавлення волі по закінченню строку призначеного покарання є важливим, оскільки будь-яке тримання в установах виконання покарань поза його межами є незаконним та таким, що суттєво порушує право особи на свободу і особисту недоторканність, передбачене статтею 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод].

Відповідно до правила 33.1. [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейських пенітенціарних правил1 (Рекомендація № R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць)] всі ув'язнені повинні бути звільнені відразу ж після закінчення строку їхнього ув'язнення або при винесенні судом або іншим органом постанови про звільнення.

Якщо засудженого з якихось причин не звільнили з місця відбування покарання вчасно, то засуджений, якого звільнено не в останній день строку покарання, має право на відшкодування спричиненої подібними незаконними діями [[Відшкодування моральної шкоди|моральної]] та матеріальної шкоди.
=== Закон України про амністію та акт про помилування ===
'''Амністія''' — повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституції України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] (далі - КК України) та [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про застосування амністії в Україні»]. Такий закон може бути прийнято не частіше одного разу протягом календарного року.

'''Помилування''' – акт прощення засудженного та звільнення його від покарання.
Акт про помилування має індивідуальний характер, оскільки стосується конкретного засудженого, на відміну від амністії, яка спрямована на невизначену кількість засуджених. Якщо видання амністії не залежить від засудженого, його бажання та волевиявлення, то подання клопотання про помилування - це право засудженого і саме він є його ініціатором. Помилування на відміну від амністії не має обмежень щодо категорій засуджених, які можуть бути звільнені на підставі акту помилування.

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування]]

=== Прийняття уповноваженим органом рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого. ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n467 ст. 84-1 КК України] звільняється від відбування покарання засуджений, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про його передачу для обміну як військовополоненого та яким надано письмову згоду на проведення такого обміну.

Якщо обмін такого засудженого не відбувся, суд за клопотанням прокурора приймає рішення про направлення засудженого, звільненого від відбування покарання у зв'язку з його передачею для обміну як військовополоненого, для подальшого відбування призначеного раніше покарання.

У разі вчинення особою, яку було звільнено судом від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про її передачу для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

=== Скасування вироку суду і закриття кримінального провадження ===
Згідно із статтею 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України] підставою виконання і відбування покарання є '''вирок суду''', який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування. Якщо вирок не набрав законної сили, особа має статус підозрюваного або підсудного і такі випадки регулюються нормами інших нормативних-правових актів (про попереднє ув’язнення, тримання під вартою тощо).

Однак, само по собі скасування вироку не завжди означає автоматичного звільнення засудженого, оскільки в деяких випадках у засудженого змінюється статус. Наприклад, якщо вирок скасований, але справа направлена на новий розгляд до суду, засуджений втрачає статус засудженого, але може бути взятий під варту та етапований до слідчого ізолятора.

Для установ та органів виконання покарання скасування вироку суду та закриття кримінальної справи є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування покарання.

Порядок звільнення за цією підставою тотожній порядку дострокового звільнення засудженого. Звільнення засудженого проводиться у день надходження документу, яким вирок суду скасований (постанови чи ухвали суду про скасування відповідного вироку) в орган (установу) виконання покарань, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня, - у першій половині наступного дня. Якщо звільнення проводиться за зазначеною підставою від покарання у виді виправних або громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації не пізніше наступного робочого дня після одержання документів (ухвали або постанови суду про скасування вироку) направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання або працював, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися [[Порядок відновлення документів особам, які звільняються або звільнилися з місць позбавлення волі|довідка]] про відбуття покарання або про звільнення від нього (частина шоста статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1194 КВК України]).

'''Важливо!''' Кримінальне процесуальне право визначає підстави, відповідно до яких [[Підстави закриття провадження у кримінальній справі|кримінальну справу може бути закрито]] на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду справи. Однак, потрібно відрізняти закриття кримінальної справи на вказаних стадіях та закриття кримінальної справи після скасування вироку, оскільки закриття справи на стадії досудового слідства або дізнання та стадії судового розгляду справи не може бути підставою для звільнення від покарання, оскільки особа ще не вважається засудженою, а відтак до неї не може застосовуватися покарання.
=== Закінчення строків давності виконання обвинувального вироку ===
Кримінальне законодавство встановлює правило, згідно з яким звільненню від відбування покарання підлягають особи, відносно яких строки давності виконання обвинувального вироку закінчилися.

Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:

→ два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі;

→ три роки - у разі засудження до покарання у виді обмеження волі;

→ п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

→ десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

→ п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин (частина перша статті 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності]]
=== Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ===
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Обов’язковою умовою застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є відбуття засудженим певної, встановленої законом частини строку покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

→ не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;

→ не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;

→ не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання (частина третя статті 81 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким]]
=== Хвороба ===
Однією з підстав звільнення від відбування покарання законодавець називає хворобу засудженого. Якщо засуджений захворів хворобою, яка фактично перешкоджає здійсненню на нього виправного впливу, то такий засуджений підлягає звільненню. Підставою для порушення питання про можливість звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою є факт захворювання засудженого на психічну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання (стаття 84 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким]]
=== Інші підстави, передбачені законом ===
Статтею 152 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 КВК України] передбачено не вичерпний перелік підстав звільнення від відбування покарання.

До прикладу, засудженого може бути звільнено від подальшого відбування покарання у зв'язку з втратою діянням, за яке його засуджено, суспільної небезпечності (так звана «декриміналізація» кримінального правопорушення). Так, прийнято зміни до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], які значно пом’якшили відповідальність за цілу низку кримінальних правопорушень у сфері господарських відносин. Отже, особи, засуджені за такі кримінальні правопорушення до більш суворих покарань, ніж ті, які передбачені змінами, повинні бути звільнені від них із застосуванням більш м’яких покарань, передбачених новими редакціями відповідних статей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], як того вимагає стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України].

Також, відповідно до статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] якщо суд, крім випадків засудження за [[Відповідальність за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення|корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією]], [[порушення правил безпеки дорожнього руху]] або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді [[Виконання покарання у виді виправних робіт|виправних робіт]], службового обмеження для військовослужбовців, [[Обмеження волі, як вид кримінального покарання|обмеження волі]], а також [[Порядок і умови покарання у виді позбавлення волі|позбавлення волі]] на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням (частина перша статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]).

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від відбування покарання з випробуванням]]

Другий приклад — ст. 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України] «Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років».

Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку (частина перша статті 83 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України]). Вказана підстава застосовується судом, але за поданням керівництва установи (органу) виконання покарань.

'''Детальніше див.:''' [[Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років]]
== Припинення відбування покарання і порядок звільнення ==
Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пробаційного нагляду, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.

Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку покарання. Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця.

З особою, яка звільняється, в обов'язковому порядку проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, або перераховуються на вказаний засудженим рахунок чи відкритий для нього рахунок, а також [[Порядок відновлення документів особам, які звільняються або звільнилися з місць позбавлення волі|довідка]] встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається довідка (частина третя статті 153 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1194 КВК України]).

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання.

'''Детальніше див.:''' [[Порядок відновлення документів особам, які звільняються або звільнилися з місць позбавлення волі]]

Дострокове звільнення від відбування покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня - у першій половині наступного дня.

Уповноважений орган з питань пробації в день закінчення строку покарання у виді громадських чи виправних робіт, а при звільненні за іншими підставами - не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє повідомлення суду, який постановив вирок, а також власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати. Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

Уповноважений орган з питань пробації в день закінчення строку покарання у виді пробаційного нагляду, а при звільненні за іншими підставами - не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє відповідне повідомлення суду, який постановив вирок. Засудженому на його вимогу може бути видано довідку про відбуття покарання або про звільнення від нього.
== Допомога особам, які звільнені від відбування покарання ==
Уповноважений орган з питань пробації спільно з адміністрацією установи виконання покарань '''не пізніше ніж за три місяці''' до закінчення строку покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк організовує здійснення заходів щодо сприяння засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення, влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених, госпіталізації до закладів охорони здоров’я (за потреби), працевлаштуванні після звільнення працездатних осіб.

'''Детальніше див.:''' [[Підготовка до звільнення осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк]]

В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення. Особи з інвалідністю першої та другої груп, а також особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"] у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки осіб з інвалідністю і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

Заходи щодо соціального патронажу осіб, звільнених від покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/3160-17/conv?lang=ru Законом України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк"], а порядок взаємодії суб’єктів соціального патронажу - Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством юстиції України.

Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України. У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно (частина друга статті 157 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#n1194 КВК України]).

Одноразова грошова допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0394-12#Text Порядком та умовами надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2012 року № 394/5], грошова допомога виплачується у сумі однієї або двох норм добових витрат, що відшкодовується відрядженим у межах України, залежно від часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи у межах України. При визначенні часу, необхідного для прибуття до місця проживання або роботи особи, яка звільнена з місць відбування покарань, враховується час звільнення, час відправлення транспортного засобу з місцевості, де ця особа відбувала покарання, відстань до місця проживання або роботи в межах України.

Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.
== Судова практика ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/980_161 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.06.1971 у справі "Де Вільде, Oомс і Версіп проти Бельгії]" (Навіть якщо особа сама висловлює згоду на подальше ув’язнення, таке ув’язнення може бути незаконним та порушувати статтю 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]).
== Корисні посилання ==
* [https://books.google.com.ua/books?id=TDfVBgAAQBAJ&pg=PA392&lpg=PA392&dq=%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%8C+%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE+%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0+%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B0+%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%94+%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83+%D0%BD%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5+%D1%83%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F,+%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5+%D1%83%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F+%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5+%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8+%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BC+%D1%82%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8+%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8E+5+%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97+(%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9+%D0%A1%D1%83%D0%B4+%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B2+%D1%86%D0%B5+%D1%83+%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96+%D0%94%D0%B5+%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%B5,+%D0%9E%D0%BE%D0%BC%D1%81+%D1%82%D0%B0+%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%96%D0%BF+%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8+%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D1%96%D1%97)&source=bl&ots=KAW-GRm3C1&sig=ACfU3U2Dj5kDnE0oqCQBRIvS2JFbWlZWjw&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwig4Ia-2PX4AhXkkYsKHTWCAvMQ6AF6BAgCEAM#v=onepage&q=%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%8C%20%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE%20%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B0%20%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B0%20%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%94%20%D0%B7%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B5%20%D1%83%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%2C%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5%20%D1%83%D0%B2%E2%80%99%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%20%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8%20%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BC%20%D1%82%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8E%205%20%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97%20(%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%A1%D1%83%D0%B4%20%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B2%20%D1%86%D0%B5%20%D1%83%20%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96%20%D0%94%D0%B5%20%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%B5%2C%20%D0%9E%D0%BE%D0%BC%D1%81%20%D1%82%D0%B0%20%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%96%D0%BF%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D0%91%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D1%96%D1%97)&f=false Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України]
[[Категорія:Звільнення від покарання]]
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]
[[Категорія:Засуджені]]

Прийняття працівника на декретну посаду (у зв’язку із виходом основного працівника у відпустку по догляду за дитиною до трьох років)

2024-08-15T08:14:06Z

Kseniia.fadieieva: На дату перегляду статті інформація актуальна

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
*[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про відпустки"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
24 березня 2022 року набрав чинності [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"], відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України].
|}
==Порядок та підстави прийняття працівника на «декретну» посаду==
На період перебування основного працівника у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку роботодавець '''має право''' прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на роботу працівника, який перебуває у відпустці. Тому з таким працівником укладається '''строковий трудовий договір''' (п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 23 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)].

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Правове становище працівників, що уклали строкові трудові договори, переважно не відрізняється від правового становища працівників, що уклали трудові договори на невизначений строк. Зокрема, працівники, що уклали строкові трудові договори, користуються правом на відпустку чи на одержання грошової компенсації на невикористану відпустку (невикористані дні відпустки).
На роботу такого працівника приймають згідно зі штатним розписом, затвердженим підприємством, і посадовим окладом, визначеним штатним розписом. Тобто співробітнику не можна встановити інший оклад, ніж той, що визначено штатним розписом для такої посади.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий самий, як і за безстроковим. Але при цьому потрібно врахувати певні нюанси, зазначені нижче.

У наданій на підприємство заяві на прийняття на роботу тимчасовий працівник обов’язково повинен вказати на строковість трудових відносин. Причому формулювання має бути чітким, аби уникнути непорозумінь у разі звільнення у зв’язку із фактом виходу основного працівника з відпустки. Наприклад: ''«Прошу прийняти мене на роботу на посаду головного спеціаліста за строковим трудовим договором на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку головного спеціаліста Заєць М.А. до дня її фактичного виходу з відпустки для догляду за дитиною до трьох років»''.

На підставі заяви видається наказ про прийняття на роботу працівника за строковим трудовим договором, де також обов’язково вказують: «Прийняти до фактичного виходу основного працівника на роботу».

До трудової книжки працівника, який працюватиме за строковим трудовим договором, вноситься запис у загальному порядку, без зазначення виду трудового договору.
==Порядок звільнення працівника прийнятого на «декретну» посаду==
Після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років основного працівника, з працівником, якого було прийнято за строковим трудовим договором, трудові відносини можуть бути розірвані за п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] (у зв’язку із закінченням строку його трудового договору). Для проведення процедури звільнення, заяви працівника не потрібно, оскільки свою згоду на це він вже висловив у заяві про прийняття на роботу на визначений строк — його звільняють за наказом роботодавця, який, зазвичай, видається в останній день дії строкового трудового договору.

Попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору немає потреби, адже в заяві та наказі про прийняття на роботу термін трудових відносин обумовлений.

Відповідно до ст. 39-1 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України], якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

У разі виходу на роботу основного працівника у зв’язку з припиненням відпустки (достроково або після закінчення терміну відпустки), працівник, якого було прийнято на місце основного працівника за строковим трудовим договором, підлягає звільненню на підставі п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

Якщо ж основна працівниця, яка перебувала у відпустці у зв’язку із вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, знайде під час відпустки собі іншу роботу і звільнитися з вашого підприємства, '''то ви зможете змінити строковий трудовий договір з працівником, який працював на її посаді, на безстроковий.'''
==Тимчасове переведення «свого» працівника на «декретну» посаду==
Згідно з статтею 33 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України], тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Отже, переведення працівника на посаду тимчасово відсутнього працівника (у нашому випадку того, хто перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), відбувається за згодою сторін трудового договору, а тому строк тимчасового переведення роботодавець і працівник встановлюють за домовленістю, що визначається конкретним терміном або часом настання певної події (наприклад, фактичний вихід на роботу працівниці з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Згоду на тимчасове переведення працівник, як правило, висловлює у заяві про переведення, в якій обов’язково зазначає, що на час тимчасового переведення, робоче місце за попередньою посадою за ним зберігається.
''Зразок : Прошу тимчасово перевести мене на посаду головного спеціаліста, на період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника Заєць М.А. з 1 червня 2019 року по день її фактичного виходу на роботу зі збереженням посади за попереднім місцем роботи. ''

Рішення про переведення оформлюється наказом, в якому обов’язково має бути зазначено, окрім звичайних відомостей (прізвища, ім’я, по батькові працівника, його теперішньої посади та тієї, на яку він переводиться, умови оплати праці тощо) характер переведення (у нашому випадку — тимчасово), його дата і строк, а також наведено вичерпний перелік підстав для переведення — за вказаних обставин такими підставами будуть наказ про надання основному працівнику відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та заява працівника про переведення.

'''Зверніть увагу,''' що у разі переведення працівника на посаду, яку «постійно» обіймає працівник, який оформив відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами чи відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, обов’язково слід зазначати про тимчасовий характер цього переведення — інакше, якщо факт саме тимчасового переведення не буде зафіксовано у заяві працівника та в наказі про переведення, працівник буде позбавлений права повернення на свою попередню посаду і підлягатиме звільненню у зв’язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України].

Після виходу основного працівника з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід перевести працівника, який тимчасово обіймав «декретну» посаду на «свою». Працівникові писати заяву про таке «зворотне» переведення не потрібно — буде достатньо наказу, який роботодавець має видати у день, що передує фактичному виходу на роботу працівника, який перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

І останнім кроком буде звільнення працівника, прийнятого на час тимчасового переведення основного працівника, для чого слід видати стандартний наказ про звільнення за п. 2 ст. 36 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text КЗпП України] у зв’язку із закінченням строку трудового договору, а також видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок, на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
[[Категорія: Трудове право]]

Порушення митних правил та відповідальність за них

2024-07-16T05:38:37Z

Kseniia.fadieieva: Редаговано відповідно до змін у Митному кодексі

== Нормативна база ==
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
# [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]

== Поняття порушення митних правил як адміністративного правопорушення ==
Відповідно до ст. 458 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митного кодексу України] - порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органом для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
 
Згідно ст. 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

З даних визначень можна виділити ознаки митного правопорушення:
* являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність;
* посягають на порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи ;
* протиправність діяння, тобто заборона даного вчинку нормами митного права;
* винність вчинку в формі умислу або необережності;
* караність, тобто покарання органами влади за правопорушення, яке передбачається нормами права (адміністративного, митного);
* шкідливість даного правопорушення, тобто його посягання на встановлений порядок управління, громадський порядок, власність, свободу громадян.

== Склад митного адміністративного правопорушення ==
Для того, щоб суб’єкт який вчинив митне правопорушення поніс відповідальність за нього необхідно, щоб був наявний склад митного правопорушення, який включає в себе:
 
'''Суб’єкт''' - громадяни, які скоїли шкідливе діяння, визначене законом як правопорушення; на момент скоєння досягли 16 років, а також посадові особи підприємств.
Вік, з якого можливе настання адміністративної відповідальності, повинен обчислюватися з моменту вчинення адміністративного порушення, тобто відповідальність може наступити тільки в тому випадку, якщо 16 років виконалося особі саме до моменту здійснення протиправного діяння, а не до часу розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності. 

Під посадовими особами у відповідних статтях КУАП признаються працівники, що знаходяться на державній або суспільній службі і займаючі посади, пов'язані із здійсненням організаційно-владних, адміністративно-управлінських функцій, внаслідок яких виникають певні правові наслідки для осіб і організацій, яким вони адресовані. Щоб визначити коло цих осіб, необхідно звернутися до аналізу чинного законодавства, яке визначає правовий статус працівників органів державної виконавчої влади, адміністрації державних установ і підприємств, а також органів управління (адміністрації), громадських організацій (об'єднань). 

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text п.43 ст.4 Митного Кодексу України], посадові особи підприємств – це керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов’язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку. 

'''Об’єкт''' - cуспільні відносини, які охороняються законом і яким в результаті посягання завдається чи може бути завдана шкода; - це те, на що спрямоване посягання.

Загальний об’єкт (в тому числі й для порушень митних правил) – це вся сукупність суспільних відносин, що виникають в сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави й охоронювані засобами адміністративної відповідальності. Родовий об’єкт порушення митних правил – це окрема група однорідних суспільних відносин, що виникають в зв’язку зі здійсненням митної справи і урегульована нормами митного права. У нашому випадку цим об’єктом виступають суспільні відносини в галузі державної митної справи, предметом яких, зокрема, являються порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи; 
'''Суб’єктивна сторона.''' Суб’єктивна сторона порушення митних правил характеризує внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до скоєного ним діяння та його негативних наслідків. Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Порушення митних правил визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити, наприклад, втрата товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем. 

'''Об’єктивна сторона''' - це система передбачених нормою митного права ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Об’єктивна сторона включає в себе передусім такі основні складові, як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки та причинно-наслідковий зв’язок між діянням та його шкідливими наслідками. Так, наприклад, порушення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності митних правил може знаходити свій зовнішній вираз у різноманітних діяннях: відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, пошкодження пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення або нез’явлення за встановленою формою точних відомостей про товари, транспортні засоби. Наслідками таких діянь можуть бути: уникнення від сплати мита та митних платежів або зменшення їх розміру. Варто мати на увазі, що діяння повинно знаходитись у причинно-наслідковому зв’язку з шкідливими наслідками, яке воно спричинило. Встановити такий причинно-наслідковий зв’язок – означає з’ясувати обставини виникнення шкідливих наслідків, визначити, чи настали вони в результаті скоєння протиправного діяння, чи внаслідок іншого, як дане діяння вплинуло на розмір цих наслідків.
== Відповідальність за вчинення порушення митних правил ==
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text Митним Кодексом України], настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Суб’єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
 
Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє зазначених осіб від обов'язку сплати мита та інших податків і зборів.
 
Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил визначається, що вчинення правопорушень, передбачених статтями Митного кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text стаття 268 Митного Кодексу України]), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч.3 ст. 469 Митного Кодексу України] (видача без дозволу митного органу або втрата товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ст. 470 Митного Кодексу України] (недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення, видача їх без дозволу митного органу або втрата);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ч. 3 ст. 478 Митного Кодексу України] (видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.);
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text ст. 481 Митного Кодексу України] ( перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів).

== Види митних правопорушень ==
'''Стаття 468. Порушення режиму зони митного контролю'''

1. Проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, перетинання меж зони митного контролю громадянами, які не перетинають митний кордон України, та посадовими особами державних органів, які не проводять заходи офіційного контролю, та їх пересування в межах цієї зони з порушенням порядку, встановленого статтею 332 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 469. Неправомірні операції з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, або з транспортними засобами особистого користування, тимчасово ввезеними на митну територію України чи поміщеними у митний режим транзиту'''

1. Проведення з товарами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, операцій, не передбачених статтями 203, 325 цього Кодексу, або проведення операцій, передбачених зазначеними статтями, без дозволу митного органу, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Зміна стану товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, а так само невжиття передбачених частиною четвертою статті 204 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк тимчасового зберігання яких під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Видача без дозволу митного органу або втрата товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 470. Перевищення строку транзитних перевезень (доставки) товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення в Україні, видача їх без дозволу митного органу або втрата'''

1. Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення в Україні (а при переміщенні в межах зони діяльності однієї митниці - від одного підрозділу цієї митниці до іншого), митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби не більше ніж на одну добу - тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих документів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) товарів, крім транспортних засобів особистого користування, більше ніж на двадцять діб, а так само втрата цих товарів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на тридцять діб, а так само видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу або встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту строку транзитних перевезень (доставки) транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.

'''Стаття 471. Недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами'''

1. Недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.

2. Недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

3. Недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.

Примітка. Недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".

'''Стаття 472. Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення'''

1. Недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.

'''Стаття 473. Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання'''

1. Пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання законодавством України та актами Всесвітнього поштового союзу, - тягне за собою конфіскацію цих товарів.

'''Стаття 474. Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів, документів'''

1. Перешкоджання посадовій особі митного органу під час здійснення нею митного контролю або провадження в справі про контрабанду чи порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів, документів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перешкоджання посадовій особі митного органу, невиконання її вимог під час проведення перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, чи документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 475. Неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем'''

1. Неподання утримувачем магазину безмитної торгівлі, складу тимчасового зберігання, митного складу, вантажного митного комплексу, особою, відповідальною за експлуатацію складу організації - отримувача гуманітарної допомоги, митному органу звіту про рух товарів, а також порушення порядку ведення обліку таких товарів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 476. Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності'''

1. Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності.

'''Стаття 477. Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони'''

1. Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів з цієї території, проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони, а так само порушення встановленого частиною другою статті 436 цього Кодексу строку розпорядження товарами, розміщеними у вільній митній зоні, у разі скасування чи анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію цієї зони - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 478. Порушення порядку зберігання товарів на митних складах та здійснення операцій із цими товарами'''

1. Проведення з товарами, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, операцій, передбачених частиною другою статті 127 цього Кодексу, без дозволу митного органу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Зміна стану товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, без дозволу митного органу, невжиття передбачених частиною п’ятою статті 129 цього Кодексу заходів щодо товарів, строк зберігання яких в режимі митного складу закінчився, а так само порушення встановленого частиною другою статті 429 цього Кодексу строку розпорядження товарами, які зберігаються на митному складі, у разі скасування чи анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію цього складу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 479. Порушення порядку або строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі'''

1. Порушення встановлених цим Кодексом порядку або строків розпорядження товарами, розміщеними у магазині безмитної торгівлі, у разі ліквідації магазину або зупинення, скасування чи анулювання дозволу на його відкриття та експлуатацію - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 479-1. Перевищення магазином безмитної торгівлі встановлених законом обсягів реалізації тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв одній особі протягом однієї доби'''

1. Перевищення магазином безмитної торгівлі встановлених цим Кодексом обсягів реалізації тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв одній особі протягом однієї доби, вчинене у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від вісімсот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 480. Порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів'''

1. Порушення встановленого цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядку здійснення операцій з переробки товарів, у тому числі невивезення за межі митної території України (неввезення на митну територію України) товарів, що переміщувалися через митний кордон України з метою переробки, та/або продуктів їх переробки після закінчення строку переробки, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

'''Стаття 481. Перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення або строку тимчасового вивезення товарів чи втрата транспортних засобів'''

1. Перевищення встановленого відповідно до цього Кодексу строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України не більше ніж на три доби - тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на три доби, але не більше ніж на десять діб - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4. Перевищення строку тимчасового ввезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на двадцять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

5. Перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на двадцять діб, але не більше ніж на тридцять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. Перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.

'''Стаття 482. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем'''

1. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, транспортних засобів і транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза митним контролем.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 483 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 200 відсотків вартості товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, транспортних засобів і транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза митним контролем.

'''Стаття 483. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю'''

1. Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 482 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 150 до 200 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю.

'''Стаття 484. Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю'''

1. Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів або їх конфіскацію.

'''Стаття 485. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів'''

1. Заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.

== Стягнення за порушення митних правил ==
За вчинення порушення митних правил можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
* попередження;
* штраф;
* конфіскація - конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
 
'''Основні і додаткові адміністративні стягнення'''
Конфіскація предметів може застосовуватись як основне, так і додаткове адміністративне стягнення; штраф і попередження можуть застосовуватись тільки як основні.За одне і те саме порушення митних правил може бути накладене основне або основне і додаткове стягнення. Якщо санкцією статті Митного кодексу України передбачене накладення основного і додаткового стягнення, застосовування тільки додаткового стягнення суперечить чинному законодавству ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n839 ст. 25 КУпАП] ). 
Згідно з Митним кодексом України, стаття 462 “Основні і додаткові види стягнення” визначається, що попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення.
 
Конфіскація товарів транспортних засобів комерційного призначення безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу-, застосовується як основний або як додатковий вид стягнення.
 
За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, за винятком випадків, [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text передбачених частиною другою статті 467 Митного кодексу України].
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статті 463 МКУ] '''“Попередження”''' є:
попередження як стягнення за порушення митних правил є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у майбутньому. Рішення про попередження приймається керівником митного органу або його заступником у формі постанови про накладення адміністративного стягнення.
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статті 464 МКУ] '''“Штраф”'''є:
штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов’язку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text статті 465 МКУ] '''“Конфіскація”''' є:
Конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об’єкти конфіскації.
 
Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text пункті 3 статті 461 Митного кодексу України], застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.
Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються Митним кодексом України.
 
Забезпечення законності у разі застосування адміністративних стягнень до порушників митних правил:
* Адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.
* Додержання митними органами вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України.
'''Стаття 522. Органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил'''

1. Справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п’ятою статті 470, частинами першою і другою статті 471, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п’ятою статті 481 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

2. Справи про порушення митних правил, передбачені частиною шостою статті 470, частиною третьою статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-485 цього Кодексу, а також усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку, розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

'''Стаття 523. Повноваження посадових осіб митних органів щодо розгляду справ про порушення митних правил'''

1. Від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

'''Стаття 524. Місце розгляду справи про порушення митних правил'''

1. Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

'''Стаття 525. Строк розгляду справи про порушення митних правил'''

1. Справа про порушення митних правил розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

'''Стаття 526. Присутність під час розгляду справи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представника'''

1. Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

2. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

3. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний митний орган.

4. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

'''Стаття 527. Види постанов у справі про порушення митних правил'''

1. У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі.

2. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, завдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права громадянина, шкодити господарській діяльності юридичної особи.

'''Стаття 528. Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил'''

1. Справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.

2. У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.

3. У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету. 

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#n640 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення] при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
== Обставини, що впливають на відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n173 За статтею 34 КУпАП] обставинами, що ''пом’якшують відповідальність'' за адміністративні правопорушення є:
* щире розкаяння винного;
* відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
* вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
* вчинення правопорушення неповнолітнім;
* вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n182 За ст. 35 КУпАП] обставинами, що ''обтяжують відповідальність'' за адміністративні правопорушення є:
* продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
* повторне протягом одного року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
* втягнення неповнолітнього в правопорушення;
* вчинення правопорушення групою осіб;
* вчинення правопорушення в умовах в умовах стихійного лиха або інших надзвичайних обставин;
* вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Орган, який накладає стягнення може не визнати цю обставину обтяжуючою.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#n327 За ст. 247 КУпАП] обставинами, що виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення є:
* відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
* недосягнення особою на момент вчинення правопорушення 16 річного віку;
* неосудність особи;
* вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
* видання акта амністії;
* скасування акта, що встановлює відповідальність;
* закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків;
* наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
* смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
== Судова практика ==
{| class="wikitable"
|+ Заголовок
! Правова позиція !! Рішення суду
|-
| Абзац 2 ст 471 Митного Кодексу України є неконституційною нормою, а саме покарання за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів". || Р[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-21#Text ішення Конституційного Суду України від 21.07.2021 №3-р(II)/2021 у справі №3-261/2019(5915/19)] за конституційною скаргою Одінцової О.А. щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу другого статті 471
|-
| Особа, що притягується до відповідальності порушила встановлений Митним кодексом України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувані норму переміщення через митний кордон України. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/102863693 Постанова Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2022 у справі № № 953/19131/2]
|-
| Особа звільняється від відповідальності за статтею 470 Митного кодексу України в разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події. Отже, такі факти, як вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили. || [https://reyestr.court.gov.ua/Review/89849195 Постанова Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 461/3667/16-а]
|}
[[Категорія: Митне право]]

Спори з питань користування надрами. Відповідальність за порушення законодавства про надра

2024-07-12T11:11:39Z

Kseniia.fadieieva: Переглянуто на актуальність, замінено посилання на поточну редакцію

Пільги учасникам бойових дій щодо сплати податків та зборів

2024-05-15T08:24:11Z

Kseniia.fadieieva: Відредаговано згідно із Законом № 3603-IX від 23.02.2024

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"]
{| class="wikitable"
|+
!У зв’язку з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, Верховна Рада України постановляє:1. Підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 13-17, ст. 112) доповнити пунктом 69 такого змісту:
Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії або акцизного складу, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії або акцизні склади, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.
|}
== Податок на дохід фізичних осіб (далі – ПДФО) ==
Учасники АТО отримують пільги при оподаткуванні ПДФО щодо наступних видів доходів:
=== Пільги зі сплати судового збору ===
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України "Про судовий збір"] від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
* учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав;
* позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов’язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].
=== Щорічна разова грошова допомога ===
Відповідно до підпункту «з» пункту 165.1.1 статті 165 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України], від оподаткування звільняється сума щорічної разової грошової допомоги, яка надається згідно із [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»].
15.04.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" , яким внесено зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань". Відповідно до нововведень щорічна разова грошова виплата до 5 травня змінюється на '''виплату до Дня Незалежності.'''

Разова грошова виплата виплачуватиметься щороку до Дня Незалежності України у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України

'''Див. додатково [[Виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України]]'''
=== Благодійна допомога ===
Відповідно до пп. «а» п. п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги, виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об’єднаних сил (ООС), в порядку, визначеному Законом України від 05 липня 2012 року №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» на користь:
* учасників бойових дій - військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, поліцейських та працівників Національної поліції України, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; працівників підприємств, установ, організацій, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів сімей таких учасників бойових дій, які під час участі в антитерористичній операції, участі в забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи визнані безвісно відсутніми в установленому порядку
* учасників масових акцій громадського протесту в Україні, які зазнали поранення контузії чи іншого ушкодження здоров’я під час участі в цих акціях у період з 21 листопада 2013 року до 28 лютого 2014 року, а також 02 травня 2014 року в місті Одесі, або на користь членів сімей таких учасників, які загинули чи померли внаслідок отриманих у цей період поранень, контузії чи іншого ушкодження здоров’я або визнані безвісно відсутніми в установленому порядку;
* фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах;
* фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
=== Пенсії ===
Відповідно до пп."е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.
== Військовий збір ==
Що стосується сплати військового збору, то Податковим кодексом України передбачено звільнення від оподаткування цим збором доходів у вигляді грошового забезпечення на час безпосередньої участі особи в антитерористичній операції (''підпункту 1.7 пункту 16''-1 ''підрозділу 10 розділу ХХ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]'').
Наприклад: Особі, яка перебуває у зоні АТО виплачують грошове забезпечення. На період перебування такої особи у зоні антитерористичної операції вся сума грошового забезпечення не підлягає оподаткуванню військовим збором.
Період безпосередньої участі в АТО, може підтверджуватися:
# довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
# витягами із наказів командира військової частини про вибуття для виконання завдань антитерористичної операції та прибуття після їх виконання.
# витягами із наказів (по стройовій частині) першого заступника керівника Антитерористичного центру (командира сектору) про прибуття для виконання завдань антитерористичної операції та вибуття до місця постійної дислокації.
# витягами із наказів керівника, (першого заступника, заступника керівника) Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції;
# витягами з наказів ГУМВС, УМВС України в областях, місті Києві, на транспорті, вищих навчальних закладів про відрядження до АТО тощо.
== Оподаткування доходів учасників АТО у вигляді банківських процентів ==
Згідно з п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ) ,доходи у вигляді виграшів включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Термін «пасивні доходи» означає, зокрема, доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок. Відповідно до внесених змін до п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ ставка податку для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді процентів, становить 18 відсотків. Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПКУ). Особливостей стосовно оподаткування даних доходів для окремих категорій платників не встановлено. Враховуючи викладене вище, доходи фізичної особи, що має статус учасника бойових дій, у вигляді процентів, які нараховані на суму вкладного (депозитного) банківського рахунка, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуються за ставкою 18 відсотків.
== Оподаткування заробітної плати ==
Пунктом 18 частини першої ст. 12 Закону [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”] встановлено, що учасникам бойових дій надається пільга зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства. Відповідно до п. 7.3 ст. 7 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] будь-які питання оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, де визначено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (п. 164.2 ст. 164 ПКУ) та доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ). Також ст. 169 ПКУ встановлено порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу. Отже, положеннями розділу IV Податкового кодексу України не встановлено повного звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб жодної категорії платників незалежно від соціального статусу, майнового стану тощо. Також п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ). Враховуючи зазначене вище, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету у межах середнього заробітку, звільняється від оподаткування ПДФО та військовим збором. А дохід у вигляді заробітної плати учасникам АТО, що отримали статус учасника бойових дій, оподатковується ПДФО та військовим збором відповідно до норм Податкового кодексу України.
== Земельний податок ==
Від сплати податку звільняються ветерани війни та особи, на яких поширюється дія [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"]. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених статтею 281 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України].
 
== Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. ==
Що стосується місцевих податків, то місцевими радами можуть надаватися пільги щодо їх сплати. Відповідно до пп. 266.4.2. п. 266.4 ст. 266 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України], сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.

Крім того, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України]).

Для отримання інформації щодо права на користування додатковими пільгами зі сплати податку, які встановлюють сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, особи мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації).
== Податок на додану вартість ==
Також, положенням Податкового кодексу встановлено, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України шоломів, бронежилетів та інших спецзасобів захисту, оптичних приладів для зброї, а також ліків і медикаментів, призначених для учасників АТО, чиє здоров'я було порушене (п. 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України).
== Пільги для мобілізованих фізичних осіб – підприємців ==
Фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність - призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь період їх військової служби звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку. Якщо зазначені особи мають найманих працівників і на строк своєї військової служби уповноважують іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, то обов'язок з нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб з таких виплат на строк військової служби самозайнятої особи несе ця уповноважена особа. Податок на доходи фізичних осіб, що був нарахований та утриманий уповноваженою особою з таких виплат фізичним особам, сплачується до бюджету демобілізованою самозайнятою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. Податкова звітність про суми податку, нарахованого та утриманого протягом строку військової служби самозайнятої особи уповноваженою особою з найманих працівників, подається демобілізованою самозайнятою особою, без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
== Єдиний внесок, мобілізація ==
Самозайняті особи (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь період їх військової служби звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розділу IV Податкового кодексу України, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (п. 25 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу ДФС фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.

Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації). Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов'язання здійснює така уповноважена особа. Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою - підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій. При цьому демобілізована фізична особа - підприємець у заяві зазначає дані про нарахований єдиний внесок на суму таких виплат уповноваженою особою протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця.
== Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи ==
Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою - підприємцем без нарахування штрафних і фінансових санкцій. Для платників єдиного внеску призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2464-17 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»] в якій передбачені заходи впливу та стягнення.
[[Категорія:Податкове право]]
[[Категорія:Ветерани війни та учасники АТО]]

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців

2024-05-15T07:51:08Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон України “Про державну службу”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 "Про затвердження Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0186859-23#n6 Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 17.11.2023 № 186-23 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", моніторингу їх виконання та перегляду"]
== Загальні положення про оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ==
Відповідно до ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону України «Про державну службу»] результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар’єри. 
Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб’єктом призначення.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов’язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). 
Відповідно до п. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640] (далі –Порядок) завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні.

 
З метою надання допомоги службам управлінням персоналом та іншим учасникам процесу оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В" у плануванні й організації процесу визначення/перегляду завдань і ключових показників [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0186859-23#n6 Національним агентством України з питань державної службирозроблено Методичні рекомендації щодо визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", моніторингу їх виконання та перегляду, які затверджено наказом від 17.11.2023 № 186-23]

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).
== Етапи проведення оцінювання ==
Відповідно до п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] оцінювання проводиться в три етапи:
=== Визначення завдань і ключових показників ===
Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.

Завдання і ключові показники для державного службовця на поточний рік визначаються у січні - вересні цього року:
* у разі призначення (переведення) на посаду державної служби або виходу на роботу після відсутності на службі у випадках, передбачених абзацами третім - п’ятим пункту 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] ''(відсутність на службі у зв’язку із призовом, проходженням спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді, відстороненням від виконання посадових обов’язків)'' - протягом десяти робочих днів після такого призначення (переведення) або виходу на роботу;
* у разі проведення повторного оцінювання - протягом п’яти робочих днів після завершення такого оцінювання (крім випадку отримання негативної оцінки за результатами повторного оцінювання).
Якщо завдання і ключові показники для державного службовця (крім державного секретаря міністерства) неможливо визначити у строки, передбачені цим пунктом, у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю, відпусткою або професійним навчанням, вони визначаються протягом п’яти робочих днів після виходу на роботу, а в разі відсторонення від виконання посадових обов’язків (повноважень) - протягом п’яти робочих днів після початку виконання посадових обов’язків. Завдання і ключові показники для таких державних службовців на поточний рік не визначаються, якщо вихід на роботу або початок виконання посадових обов’язків настають у серпні - грудні цього року.

Оформлення документів, здійснюється його учасниками у паперовій формі з використанням власноручних підписів або в електронній формі з накладенням кваліфікованих електронних підписів.
=== Визначення результатів виконання завдань ===
Для визначення результатів виконання завдань суб’єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається:

'''1) Список державних службовців'''

При формуванні списку державних службовців, результати виконання завдань якими підлягають оцінці, необхідно врахувати наступне: визначення результатів виконання завдань, затвердження висновку не проводиться, якщо на дату прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань державний службовець:
* працює на займаній посаді у звітному році з визначеними йому завданнями менше трьох місяців;
* перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, без збереження заробітної плати відповідно до пунктів 3 і 18 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text Закону України “Про відпустки”];
* відсутній на службі у зв’язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду;
* відсутній на службі у зв’язку з проходженням спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді відповідно до статті 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України “Про судоустрій і статус суддів”];
* відсторонений від виконання посадових обов’язків (повноважень) у порядку, визначеному законом.
'''2) Строк визначення результатів виконання завдань'''

Строк визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, встановлюється з урахуванням того, що результати виконання завдань безпосередніх керівників визначаються після результатів виконання завдань підпорядкованих їм державних службовців.

Оцінювання проводиться щороку у жовтні — грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

'''3) Доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).'''

Визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов’язків за посадою державної служби категорії “А”, “Б” або “В”, здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, '''''оціночну співбесіду.'''''
У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв’язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.
Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п додатком 8 Порядку] у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.
У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.
Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. Обговорення та співбесіди з учасниками оцінювання, передбачені на відповідних етапах оцінювання, можуть проводитися за фізичної присутності учасників або дистанційно шляхом застосування технічних засобів.
=== Затвердження висновку ===
Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п додатком 8 Порядку] у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п#Text Порядку].

Безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п з додатком 8 Порядку] для зберігання в особовій справі такого державного службовця.

Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] затверджується наказом (розпорядженням) суб’єкта призначення.

Із результатами оцінювання державний службовець ознайомлюється під підпис (у додатку 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку]) протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Державний службовець зобов’язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п’яти робочих днів після виходу на роботу. У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Висновок щодо результатів оцінювання зберігається у службі управління персоналом.

У разі коли жодне із завдань державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, не підлягає оцінюванню, висновок не затверджується. Відповідні відомості зазначаються в особовій картці такого державного службовця.

На підставі висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В” та з урахуванням визначених завдань і ключових показників на наступний звітний рік такий державний службовець разом із службою управління персоналом складає індивідуальну програму підвищення рівня професійної компетентності за формою згідно з додатком 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку], яку погоджує безпосередній керівник такого державного службовця та затверджує керівник самостійного структурного підрозділу, в якому він працює (у разі наявності).
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Атестація]]

Формальні помилки у тендерах

2024-04-18T13:02:54Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закон України «Про публічні закупівлі»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0715-20#Text Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 № 710 «Про затвердження Переліку формальних помилок»]

== Поняття "формальні помилки" у тендерних закупівлях ==
З метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, Верховною радою України прийнято [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закон України «Про публічні закупівлі»], який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад.

Одним з ключових термінів при здійснені закупівель є термін «тендерна документація».

Відповідно до п.31 частини першої статті 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закон України «Про публічні закупівлі»] '''<big>тендерна документація</big>''' - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

У [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text частині другій статті 22 Закон України «Про публічні закупівлі»] визначено які відомості повинні бути зазначені у тендерній документації.

'''Зверніть увагу!''' Ч.3 ст. 22 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закону України «Про публічні закупівлі»] встановлено, що '''Тендерна документація''' може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text п.19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі»] тендерна документація повинна містити опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх тендерних пропозицій.

'''<big>Формальними (несуттєвими)</big> вважаються помилки, ''що пов’язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.'''''

== Перелік формальних помилок ==
Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 11 частини першої статті 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text Закону України "Про публічні закупівлі"] Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято наказ від 15.04.2020 № 710 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0715-20#Text «Про затвердження Переліку формальних помилок»] визначено наступний перелік формаьних помилок:

1. Інформація/документ, подана учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, містить помилку (помилки) у частині:
* уживання великої літери;
* уживання розділових знаків та відмінювання слів у реченні;
* використання слова або мовного звороту, запозичених з іншої мови;
* зазначення унікального номера оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір про закупівлю - помилка в цифрах;
* застосування правил переносу частини слова з рядка в рядок;
* написання слів разом та/або окремо, та/або через дефіс;
* нумерації сторінок/аркушів (у тому числі кілька сторінок/аркушів мають однаковий номер, пропущені номери окремих сторінок/аркушів, немає нумерації сторінок/аркушів, нумерація сторінок/аркушів не відповідає переліку, зазначеному в документі).
2. Помилка, зроблена учасником процедури закупівлі під час оформлення тексту документа/унесення інформації в окремі поля електронної форми тендерної пропозиції (у тому числі комп'ютерна коректура, заміна літери (літер) та/або цифри (цифр), переставлення літер (цифр) місцями, пропуск літер (цифр), повторення слів, немає пропуску між словами, заокруглення числа), що не впливає на ціну тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та не призводить до її спотворення та/або не стосується характеристики предмета закупівлі, кваліфікаційних критеріїв до учасника процедури закупівлі. 

3. Невірна назва документа (документів), що подається учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, зміст якого відповідає вимогам, визначеним замовником у тендерній документації. 

4. Окрема сторінка (сторінки) копії документа (документів) не завірена підписом та/або печаткою учасника процедури закупівлі (у разі її використання). 

5. У складі тендерної пропозиції немає документа (документів), на який посилається учасник процедури закупівлі у своїй тендерній пропозиції, при цьому замовником не вимагається подання такого документа в тендерній документації. 

6. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що не містить власноручного підпису уповноваженої особи учасника процедури закупівлі, якщо на цей документ (документи) накладено її кваліфікований електронний підпис. 

7. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що складений у довільній формі та не містить вихідного номера. 

8. Подання документа учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що є сканованою копією оригіналу документа/електронного документа. 

9. Подання документа учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, який засвідчений підписом уповноваженої особи учасника процедури закупівлі та додатково містить підпис (візу) особи, повноваження якої учасником процедури закупівлі не підтверджені (наприклад, переклад документа завізований перекладачем тощо). 

10. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, що містить (містять) застарілу інформацію про назву вулиці, міста, найменування юридичної особи тощо, у зв'язку з тим, що такі назва, найменування були змінені відповідно до законодавства після того, як відповідний документ (документи) був (були) поданий (подані). 

11. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції, в якому позиція цифри (цифр) у сумі є некоректною, при цьому сума, що зазначена прописом, є правильною. 

12. Подання документа (документів) учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції в форматі, що відрізняється від формату, який вимагається замовником у тендерній документації, при цьому такий формат документа забезпечує можливість його перегляду.

'''Цей перелік фомальних (несуттєвих) помилок є вичерпним, він повинен бути зазначений в тендерній документації, та їх допущення учасниками закупівель не повинно призвести до відхилення їх тендерних пропозицій.'''''<big></big>'' 
'''Важливо!''' Ознайомитися з усіма державними публічними закупівлями України, взяти участь у закупівлях, запропонувати державі товари або послуги, скористатися всіма супутніми сервісами можна на онлайн-платформі Електронної системи публічних закупівель [https://www.prozorro.gov.ua/ Prozorro].

== Корисні посилання ==
* [[Спрощені закупівлі при проведенні електронного аукціону]]
* [[Порядок придбання нерухомого майна з аукціону]]
* [[Особливості укладання договорів на біржах, аукціонах та конкурсах]]

[[Категорія:Господарське право]]

Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням

2024-04-17T06:30:40Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»].
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/634-97-%D0%BF Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 634]. 
== Пільги для працівників, які проходять виробниче навчання ==
'''Виробниче навчання -'''
# навчання, спрямоване на професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників
# організовує власник або уповноважений орган
# здійснюється за рахунок підприємства, установи, організації
# буває індивідуальне, бригадне, курсове тощо.
Роботодавець повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням для працівників, які проходять виробниче навчання (ст. 202 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
* '''Заохочення працівників, які поєднують роботу з навчанням''' (ст. 203 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). При підвищенні кваліфікаційних розрядів або при просуванні по роботі повинні враховуватися успішне проходження працівниками виробничого навчання, загальноосвітня і професійна підготовка та успішне проходження працівниками навчання в закладах освіти.

* '''Здійснення виробничого навчання в робочий час''' (ст. 204 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Теоретичні заняття і виробниче навчання при підготовці нових працівників безпосередньо на виробництві шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання провадяться в межах [[Норма тривалості робочого часу|робочого часу]], встановленого законодавством про працю для працівників відповідних віку, професій і виробництв.

* '''Неприпустимість залучення до роботи, що не стосується спеціальності, яка вивчається''' (ст. 205 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). У період виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівники не можуть використовуватись на будь-якій роботі, що не стосується спеціальності, яка вивчається ними.

* '''Надання роботи у відповідності з набутою кваліфікацією''' (ст. 206 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). Працівникові, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюється кваліфікація відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника і надається робота відповідно до набутої ним кваліфікації та присвоєного розряду.

* '''Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям''' (ст. 207 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]) За час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівникам виплачується [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітна плата]] в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством.
== Пільги для працівників, які навчаються у середніх навчальних закладах ==
<big>'''Скорочення робочого часу із збереженням заробітної плати'''</big>

Для працівників, які навчаються без відриву від виробництва у закладах середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти:
* встановлюється скорочений [[Норма тривалості робочого часу|робочий тиждень]] або скорочена тривалість щоденної роботи із збереженням заробітної плати у встановленому порядку; їм надаються також і інші пільги.
* звільнення від роботи протягом навчального року не більш як на 36 робочих днів при шестиденному робочому тижні або на відповідну їм кількість робочих годин. При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни при збереженні кількості вільних від роботи годин.
* виплата 50 відсотків [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середньої заробітної плати]] за основним місцем роботи за час звільнення від роботи, але не нижче [[Оплата праці: поняття, види та форми|мінімального розміру заробітної плати]] (ст. 209 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України]). 
<big>'''Звільнення від роботи без збереження заробітної плати'''</big> 
У період навчального року працівнику можуть надаватися один-два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати за таких умов:
* це не завдаватиме шкоди виробничій діяльності
* бажання працівника.
<big>'''Відпустки'''</big> 
'''Особливості надання щорічних відпусток:'''
* [[Порядок надання щорічних відпусток|щорічні відпустки]] повної тривалості за перший рік роботи надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації за таких умов:
# працівники успішно навчаються;
# навчання відбувається без відриву від виробництва;
# бажання працівника приєднати відпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою. Воно оформлюється відповідною заявою про надання відпустки.
* Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, [[Щорічні та додаткові відпустки|щорічні відпустки]] за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.
* Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, [[Щорічні та додаткові відпустки|щорічні відпустки]] за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.
'''Додаткові відпустки''' 
Працівникам, які здобувають загальну середню освіту у закладах середньої освіти з очною (вечірньою) чи заочною формою навчання, надається [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткова оплачувана]] відпустка на період складання:
* державної підсумкової атестації для завершення здобуття базової загальної середньої освіти - тривалістю '''''10 календарних днів''''';
* державної підсумкової атестації для завершення здобуття повної загальної середньої освіти - тривалістю '''''23 календарних дні''''';
* річного оцінювання під час здобуття базової загальної середньої та повної загальної середньої освіти - '''''від 4 до 6 календарних днів'''''.
Працівникам, які складають державну підсумкову атестацію для завершення здобуття базової загальної середньої освіти або повної загальної середньої освіти за [[Екстернатна форма навчання|екстернатною]] формою навчання, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно '''''21 та 28 календарних днів'''''.
== Пільги для працівників, які навчаються у професійно-технічних навчальних закладах ==
Працівники, які навчаються без відриву від виробництва в професійно-технічних навчальних закладах, мають право на: 
# '''''Встановлення [[Норма тривалості робочого часу|скороченого робочого тижня]]''''' або скороченої тривалості щоденної роботи.
# '''''Збереження [[Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати|заробітної плати]]'''''.
# '''''Додаткову оплачувану відпустку''''' для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю '''''35 календарних днів''''' протягом навчального року (ст. 213 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України] та ст. 14 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закону України «Про відпустки»]).
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' Забороняється залучати в дні занять до [[Робочий час працівників. Надурочні роботи|надурочних робіт]] працівників, які навчаються без відриву від виробництва в:
* середніх навчальних закладах;
* професійно-технічних навчальних закладах (ст. 220 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|}
== Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти ==
* '''Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням'''. Працівникам, які навчаються у закладах вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються [[Щорічні та додаткові відпустки|додаткові відпустки]] у зв’язку з навчанням (ст.215 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08/page КЗпП України]). Такі відпустки бувають оплачувані та неоплачувані (без збереження заробітної плати).
* '''Вільні від роботи дні'''
* '''Відпустки, пов'язані з особливостями навчального процесу.''' Законодавством встановлюються додаткові оплачувані та неоплачувані відпустки для осіб, які навчаються за напрямками філологія (мова та література), культура (народна художня творчість), музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання),театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія), кіно-телемистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-телеоператорство).
* '''Оплата проїзду'''. Власник або уповноважений ним орган оплачує працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах із вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження навчального закладу і назад один раз на рік.
''Детальніше:'' [[Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі]]
{| class="wikitable"
|-
|bgcolor=#EED8AE|'''ВАЖЛИВО!''' За працівниками за основним місцем роботи '''''зберігається [[Порядок обчислення середньої заробітної плати|середня заробітна плата]] на час додаткових відпусток у зв'язку з навчанням''''' у:
* середніх навчальних закладах
* професійно-технічних навчальних закладах
* закладах вищої освіти
* навчальних закладах післядипломної освіти
* аспірантурі. 
(ст. 217 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08 КЗпП України])
|}
== Див. також ==
* [[Пільги для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти та аспірантурі]]
* [[Право особи на освіту]]
* [[Зарахування учнів до закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти та їх відрахування]]
* [[Проходження інтернатури випускниками медичних і фармацевтичних закладів освіти]]
* [[Норма тривалості робочого часу]]
* [[Щорічні та додаткові відпустки]]
[[Категорія: Право на освіту]]
[[Категорія: Трудове право]]
[[Категорія: Оплата праці]]
[[Категорія: Відпустка]]
[[Категорія: Робочий час]]
[[Категорія: Гарантії і компенсації]]

Проходження іспиту на визначення рівня володіння державною мовою

2024-03-27T07:51:04Z

Kseniia.fadieieva: Відредаговано відповідно до чинного законодавства

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/page#n290 Закон України "Про державну службу"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161/2010#Text Указ президента України від 15 лютого 2010 року N 161/2010 "Про Концепцію державної мовної політики"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/246-2016-%D0%BF/paran10#n10 Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 246 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби"]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/409-2021-п#n10 Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 409 "Про затвердження Порядку проведення іспитів на рівень володіння державною мовою"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0897-21#Text Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 № 20 "Про затвердження Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдиних вимог до процедури проведення іспитів та критеріїв оцінювання"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0933-21#Text Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 27.05.2021 № 24 "Про затвердження Порядку оскарження результатів іспиту на рівень володіння державною мовою та розгляду скарг"]
== Загальні положення ==
Іспит на визначення рівня володіння державною мовою проводиться [https://mova.gov.ua/diyalnist-i-proyekti/ispit-na-riven-volodinnya-derzhavnoyu-movoyu Національною комісією зі стандартів державної мови], за попередньою реєстрацією шляхом здачі іспиту за наслідками якого видається державний сертифікат про рівень володіння державною мовою.

Проходження іспиту на визначення рівня володіння державною мовою є обов'язковим для:
# [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Підстави_набуття_громадянства_України набуття громадянства України;]
# визначення рівня володіння державною мовою для виконання службових обов'язків (перелік посад та професій визначенні в ст. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної").]
== Реєстрація і подання заявки на іспит ==
Реєстрація на іспит проводиться на сайті Національної комісії з стандартів державної мови - [https://exam.mova.gov.ua/ exam.mova.gov.ua.]

На іспит слід Зареєструватись на сайті, натиснувши кнопку [https://id.gov.ua/ "Авторизуватися через id.gov.ua".] та вказавши свої дані та електрону пошту, оберіть потрібний іспит та натисніть "Подати заяву на іспит". та Оберіть область і центр іспитування. Після цього натисніть у полі "Оберіть дату" (у календарі будуть активними тільки ті дати, на які в обраному центрі є вільні місця, інакше ви побачите повідомлення, що вільних місць у центрі немає. Якщо вільні місця є, то треба натиснути на доступну дату, і тоді стане активним поле "Проміжок часу". (який слід обрати)

Якщо вам потрібні спеціальні умови для складання іспиту (для осіб з інвалідністю), поставте відповідну позначку (якщо їх подано безпідставно, їх скасують без права подати нову раніше, ніж через 4 місяці)

Завершаться реєстрація шляхом підтвердження "Подати заяву" ( в меню "Заяви на іспити" ви побачите подану заяву, натиснувши на кнопку "Посилання на вашу заяву", можна подивитися її подробиці.
== Проведення іспиту ==
Претендент повинен прибути для участі в іспиті на визначення рівня володіння державною мовою у день, час та місце, затверджені графіком, і мати при собі документ, що посвідчує особу. До іспиту допускаються особи, присутність яких зафіксована перед початком такого іспиту відповідно до списку осіб, які подали заявки.

Перед початком іспиту на визначення рівня володіння державною мовою претендентів ознайомлюють з процедурою його проведення.

Тривалість іспиту для осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, не може перевищувати 60 хвилин, із яких 30 хвилин передбачено для виконання тестових завдань письмової частини, 20 хвилин - для виконання завдання відкритого типу письмової частини та 10 хвилин - для виконання завдання усної частини.

Тривалість іспиту для осіб, які мають намір набути громадянство України, іноземців та осіб без громадянства, які мають намір підтвердити свій рівень володіння українською мовою, не може перевищувати 150 хвилин, із яких: 75 хвилин передбачено для виконання тестових завдань письмової частини: «Слухання» (15 хвилин), «Читання» (60 хвилин); 40 хвилин передбачено для виконання завдань відкритого типу письмової частини: «Письмо», з яких 15 хв. на створення короткого повідомлення з опертям на умову; 25 хв. на створення докладного тексту за обраною темою; 35 хвилин - для виконання завдань відкритого типу усної частини: «Говоріння», з яких 10 хв. - на опис побаченого, 10 хв. - на відповіді на запитання, 15 хв. - на монологічне висловлювання).

Претендент має право відмовитися від виконання завдань будь-якої із частин іспиту в будь-який час. Для цього у відповідному службовому полі особистого кабінету претендента передбачено пункт меню «Відмовитися від іспитування».

Інформацію про відмову претендента від виконання завдань письмової та/або усної частин іспиту інструктор повідомляє відповідальній особі, яка супроводжує перебіг іспиту, або інформує Національну комісію зі стандартів державної мови через офіційні канали зв’язку в той самий день або не пізніше наступного дня, коли була зафіксована відмова.

Претендента, який відмовився виконувати завдання письмової та/або усної частин, визнають таким, що не пройшов процедури визначення рівня володіння державною мовою, а виконані завдання не оцінюють.

Претендент переходить до усної частини іспиту на визначення рівня володіння державною мовою лише після завершення виконання завдань письмового блоку або закінчення часу, відведеного для них.

Претендент отримує державний сертифікат в електронній формі за умови, якщо за результатами складення іспиту на рівень володіння державною мовою він підтвердив володіння державною мовою на одному з рівнів, визначених Національною комісією зі стандартів державної мови.

Під час іспиту за дотриманням процедури його проведення стежить інструктор із розрахунку один інструктор не менш як для одного претендента і не більш як для п’яти претендентів упродовж однієї іспитової сесії.

== Встановлення результатів ==
Оцінювання завдань письмової та усної частин іспиту здійснюють за єдиними критеріями відповідно до розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0897-21#Text Рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 № 20 "Про затвердження Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдиних вимог до процедури проведення іспитів та критеріїв оцінювання"]

Результат іспиту на рівень володіння державною мовою встановлюється на підставі підрахунку балів за письмову та усну частини іспиту та перетворення їх у відсотки від 0 % до 100 %.

Усі чотири частини іспиту для осіб, які мають намір набути громадянство України, іноземців та осіб без громадянства, які мають намір підтвердити свій рівень володіння українською мовою, рівноважні, результат за кожну становить максимум 25 % від загальної оцінки.

Особи, яка має намір набути громадянство України, іноземці та особи без громадянства, які мають намір підтвердити свій рівень володіння українською мовою, отримують державний сертифікат середнього рівня першого ступеня (серія УМІ), якщо за результатами складення іспиту на цей рівень вони набрали від 70 % до 100 % від максимально можливого результату.

Результат іспиту для осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, встановлюють у такому співвідношенні: результат за тестові завдання письмової частини становить 40 % у загальному результаті, результат за завдання відкритого типу письмової частини становить 30 % у загальному результаті, результат за усну частину становить 30 % у загальному результаті.

Особа, яка зобов’язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, отримує державний сертифікат початкового рівня першого ступеня (серія УМД), якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 30 % до 39 % від максимально можливого результату.

Особа, яка зобов’язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, отримує державний сертифікат початкового рівня другого ступеня (серія УМД), якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 40 % до 49 % від максимально можливого результату.

Особа, яка зобов’язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, отримує державний сертифікат середнього рівня першого ступеня (серія УМД), якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 50 % до 59 % від максимально можливого результату.

Особа, яка зобов’язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, отримує державний сертифікат середнього рівня другого ступеня (серія УМД), якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 60 % до 69 % від максимально можливого результату.

Особа, яка зобов’язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня (серія УМД), якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 70 % до 89 % від максимально можливого результату.

Особа, яка зобов’язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня (серія УМД), якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 90 % до 100 % від максимально можливого результату.

Якщо особи, які мають намір набути громадянство України, іноземці та особи без громадянства, які мають намір підтвердити свій рівень володіння українською мовою, за результатами складання іспиту на середній рівень першого ступеня набрали від 0 % до 69 % від максимально можливого результату, то Національна комісія зі стандартів державної мови ухвалює рішення про відмову у видачі їм державного сертифіката (серія УМІ).

Якщо особа, яка зобов’язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 0 % до 29 % від максимально можливого результату, то Національна комісія зі стандартів державної мови ухвалює рішення про відмову у видачі їй державного сертифіката (серія УМД). іспиту встановлюються не пізніше 15 календарних днів від дати складення іспиту. Після того, як Комісія ухвалює рішення про надання / ненадання претендентові державного сертифіката на підставі підсумкового електронного протоколу перевірки, запис про видачу державного сертифіката заноситься до Реєстру державних сертифікатів не пізніше наступного дня після встановлення результатів іспиту. Державний сертифікат вважається виданим у момент внесення до Реєстру відповідного запису.

За результатами іспиту на визначення рівня володіння державною мовою претендент отримує Державний сертифікат.

Якщо запис до Реєстру не був внесений упродовж трьох календарних днів від дати встановлення рівня володіння державною мовою, який надає право на отримання відповідного державного сертифіката, такий державний сертифікат вважається виданим.

Державний сертифікат діє безстроково.
== Порядок оскарження результатів іспиту на рівень володіння державною мовою та розгляду скарг ==
Процедура оскарження складається з таких етапів: подання скарги, розгляд скарги та прийняття рішення Комісії.

Скаргу викладають у довільній формі з визначенням суті порушеного питання та надсилають до Комісії протягом трьох календарних днів із дня, коли претендент отримав офіційні результати іспиту через електронний кабінет.

Розгляд скарги, а також прийняття рішення Комісії, відбувається протягом 30 календарних днів із дати надходження скарги до Комісії.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях Комісії, приймаються шляхом відкритого голосування на підставі наявних матеріалів та інформації, що були викладені у скарзі.

За результатами розгляду скарг щодо порушення процедури проведення іспиту, що може вплинути на об’єктивність результату іспиту, Комісія приймає одне з таких рішень:
# відмовити в задоволенні скарги у зв’язку з непідтвердженням факту порушення процедури проведення іспиту;
# відмовити в задоволенні скарги у зв’язку з тим, що виявлене порушення процедури проведення іспиту не впливає на об’єктивність результату іспиту;
# задовольнити скаргу претендента у разі виявлення порушень процедури проведення іспиту, що вплинули на об’єктивність результату іспиту, і допустити до повторного складання іспиту.
Комісія письмово повідомляє скаржників про результати розгляду та перевірки скарг і суть прийнятого Комісією рішення у строки, передбачені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

== Див. також ==
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%8E_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%86%D0%B5%D0%BC_%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81%D1%83_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B8 Підтвердження рівня вільного володіння державною мовою переможцем конкурсу на зайняття посади державної служби]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%83_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D1%83_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%86%D1%8F Вступ на державну службу та заробітна плата державного службовця]
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Державна_мова_в_сфері_обслуговування_та_застосування_санкцій_за_недотримання_такої_вимоги Державна мова в сфері обслуговування та застосування санкцій за недотримання такої вимоги]
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Трудове право]]

Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом

2024-02-20T14:44:58Z

Kseniia.fadieieva:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15 Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859]
== Що таке податкова знижка? ==
'''Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом''' – це сума, на яку дозволяється зменшити розмір сплаченого особою податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у зв’язку із оплатою нею процентів за користування іпотечним житловим кредитом. 
У випадку, якщо у кредитному договорі зазначена лише загальна сума, що підлягає сплаті, і не розмежовано її на тіло кредиту та проценти до сплати, то у платника податків відсутні підстави для отримання податкової знижки. 
Так, відповідно до пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 та п. 175.1 ст. 175 розділу IV [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] платник податку має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. 
Згідно із п. 175.4 ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] '''право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:'''
* об’єкт житлової іпотеки придбавається;
* збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання. 
У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.
== Хто має право на отримання податкової знижки? ==
Отримати податкову знижку за користування іпотечним житловим кредитом можна за наявності наступних '''умов:'''
# Користувач іпотечного житлового кредиту є громадянином України та не зареєстрований в органах ДФС як суб’єкт підприємницької діяльності.
# Відповідно до пп. 166.4.1. п. 166.4. ст. 166 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу України] податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті.
# Відповідно до п. 175.1. ст. 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податкового кодексу Україн]и '''користувач іпотечного житлового кредиту має право на отримання податкової знижки, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання (згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла).'''
# Розмір річної заробітної плати (оподаткованого доходу) платника податків є вищим суми податкової знижки (враховується заробітна плата із вирахуваннями ЄСВ, обов’язкових страхових Накопичувального фонду та до недержавного пенсійного фонду).
# Об’єкт іпотеки не було відчужено протягом звітного податкового року.
== Які документи необхідні для отримання податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом? ==
Для отримання податкової знижки необхідно подати до органу державної фіскальної служби наступні '''документи:'''
# Копію паспорта платника податків з позначкою про реєстрацію за місцезнаходженням житлового будинку (квартири, кімнати) щодо якого оформлено іпотечний житловий кредит
# Копію довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера (крім фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта)
# Довідку про доходи за формою №3
# Кредитний договір та нотаріально завірений договір іпотеки. У кредитному договорі обов’язково повинно зазначатись, що його видано на придбання (будівництво) житла. Позика повинна бути видана лише банком, а строк кредиту не повинен бути менше 5 років
# Відповідні платіжні документи, в яких чітко визначено суму сплачених процентів за користування іпотечним кредитом та прізвище, ім’я, по-батькові платника податку як платника цих процентів (рахунок з печаткою про перерахування коштів через касу, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів)
# Податкову декларацію про майновий стан і доходи.
Порядок заповнення та подання податкової декларації регулюється [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1298-15 Інструкцією щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859]. Декларацію необхідно подати до органу державної фіскальної служби за місцем реєстрації до 31 грудня року, наступного за звітним (тобто декларація про доходи за 2023 рік подається до 31 грудня 2024 року). Слід зазначити, що у разі якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. 
При цьому, за вибором платника декларація може бути подана в один із таких способів:
* особисто або уповноваженою на це особою;
* надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
* засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу.
== Розрахунок податкової знижки за користування іпотечним житловим кредитом ==
Розрахунок коефіцієнту згідно статті 175 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text Податкового кодексу України] здійснюється наступним чином:

К = МП/ФП,

де К – коефіцієнт;

МП – мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 квадратним метрам;

ФП – фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

У разі якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія:Позика, кредит, банківський вклад]]

Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців

2024-01-03T09:18:14Z

Kseniia.fadieieva: Вилучено посилання, що втратило чинність

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон України “Про державну службу”]
*[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Постанова Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640 "Про затвердження Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців"]
* МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", моніторингу їх виконання та перегляду [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0186859-23#n6]
== Загальні положення про оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ==
Відповідно до ст. 44 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону України «Про державну службу»] результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар’єри. 
Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", здійснюється суб’єктом призначення.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов’язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). 
Відповідно до п. 10 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року № 640] (далі –Порядок) завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні. 
З метою надання допомоги службам управлінням персоналом та іншим учасникам процесу оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В" у плануванні й організації процесу визначення/перегляду завдань і ключових показників розроблено МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо визначення завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", моніторингу їх виконання та перегляду [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0186859-23#n6] .

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).
== Етапи проведення оцінювання ==
Відповідно до п. 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] оцінювання проводиться в три етапи:
=== Визначення завдань і ключових показників ===
Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному.

Завдання і ключові показники для державного службовця на поточний рік визначаються у січні - вересні цього року:
* у разі призначення (переведення) на посаду державної служби або виходу на роботу після відсутності на службі у випадках, передбачених абзацами третім - п’ятим пункту 14 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] ''(відсутність на службі у зв’язку із призовом, проходженням спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді, відстороненням від виконання посадових обов’язків)'' - протягом десяти робочих днів після такого призначення (переведення) або виходу на роботу;
* у разі проведення повторного оцінювання - протягом п’яти робочих днів після завершення такого оцінювання (крім випадку отримання негативної оцінки за результатами повторного оцінювання).
Якщо завдання і ключові показники для державного службовця (крім державного секретаря міністерства) неможливо визначити у строки, передбачені цим пунктом, у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю, відпусткою або професійним навчанням, вони визначаються протягом п’яти робочих днів після виходу на роботу, а в разі відсторонення від виконання посадових обов’язків (повноважень) - протягом п’яти робочих днів після початку виконання посадових обов’язків. Завдання і ключові показники для таких державних службовців на поточний рік не визначаються, якщо вихід на роботу або початок виконання посадових обов’язків настають у серпні - грудні цього року.

Оформлення документів, здійснюється його учасниками у паперовій формі з використанням власноручних підписів або в електронній формі з накладенням кваліфікованих електронних підписів.
=== Визначення результатів виконання завдань ===
Для визначення результатів виконання завдань суб’єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається:

'''1) Список державних службовців'''

При формуванні списку державних службовців, результати виконання завдань якими підлягають оцінці, необхідно врахувати наступне: визначення результатів виконання завдань, затвердження висновку не проводиться, якщо на дату прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань державний службовець:
* працює на займаній посаді у звітному році з визначеними йому завданнями менше трьох місяців;
* перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, без збереження заробітної плати відповідно до пунктів 3 і 18 частини першої статті 25 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#Text Закону України “Про відпустки”];
* відсутній на службі у зв’язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду;
* відсутній на службі у зв’язку з проходженням спеціальної підготовки кандидатами на посаду судді відповідно до статті 77 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text Закону України “Про судоустрій і статус суддів”];
* відсторонений від виконання посадових обов’язків (повноважень) у порядку, визначеному законом.
'''2) Строк визначення результатів виконання завдань'''

Строк визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, встановлюється з урахуванням того, що результати виконання завдань безпосередніх керівників визначаються після результатів виконання завдань підпорядкованих їм державних службовців.

Оцінювання проводиться щороку у жовтні — грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань.

'''3) Доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби).'''

Визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов’язків за посадою державної служби категорії “А”, “Б” або “В”, здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, '''''оціночну співбесіду.'''''
У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв’язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше.
Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п додатком 8 Порядку] у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання.
У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником.
Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. Обговорення та співбесіди з учасниками оцінювання, передбачені на відповідних етапах оцінювання, можуть проводитися за фізичної присутності учасників або дистанційно шляхом застосування технічних засобів.
=== Затвердження висновку ===
Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п додатком 8 Порядку] у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п#Text Порядку].

Безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, за відповідний рік згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п з додатком 8 Порядку] для зберігання в особовій справі такого державного службовця.

Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій “Б” і “В”, в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку] затверджується наказом (розпорядженням) суб’єкта призначення.

Із результатами оцінювання державний службовець ознайомлюється під підпис (у додатку 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку]) протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Державний службовець зобов’язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п’яти робочих днів після виходу на роботу. У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Висновок щодо результатів оцінювання зберігається у службі управління персоналом.

У разі коли жодне із завдань державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В”, не підлягає оцінюванню, висновок не затверджується. Відповідні відомості зазначаються в особовій картці такого державного службовця.

На підставі висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії “Б” або “В” та з урахуванням визначених завдань і ключових показників на наступний звітний рік такий державний службовець разом із службою управління персоналом складає індивідуальну програму підвищення рівня професійної компетентності за формою згідно з додатком 9 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/640-2017-п Порядку], яку погоджує безпосередній керівник такого державного службовця та затверджує керівник самостійного структурного підрозділу, в якому він працює (у разі наявності).
[[Категорія:Адміністративне право]]
[[Категорія:Атестація]]

Митне оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України

2024-01-03T09:05:48Z

Kseniia.fadieieva: Вилучено посилання, що втратило чинність

== Нормативна база ==
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 Митний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковий кодекс України]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2739-15 Закон України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-20#Text Закон України "Про митний тариф України"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1428-05 Наказ Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118 Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/451-2012-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №451 "Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними]"
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1372-12 Наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Тимчасово з 01 квітня 2022 року до 1 липня 2022 року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2142-20#n2 відповідно до Закону України від 24 березня 2022 року № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податковою кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану»] операції з ввезення фізичними особами на митну територію України транспортних засобів звільнялись від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком.

'''01 липня 2022 року набрав чинності [https://customs.gov.ua/news/zagalne-20/post/skasovuiutsia-pilgi-na-import-tovariv-ta-okremikh-transportnikh-zasobiv-899 Закон України від 21 червня 2022 року №2325-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування"] відповідно до якого імпорт товарів, що ввозяться фізичними особами-підприємцями та юридичними особами незалежно від системи оподаткування, знову обкладатиметься ввізним митом.''' А “спрощенці” І-ІІІ групи, які не є платниками ПДВ, знову ввозитимуть товари зі сплатою податку на додану вартість.

Ці платежі повертаються і на імпорт окремих транспортних засобів, що ввозяться громадянами (автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів).

Див. детальніше [https://customs.gov.ua/news/zagalne-20/post/vidsogodni-z-1-lipnia-pripinili-diiati-pilgi-na-import-okremikh-transportnikh-zasobiv-shcho-vvoziatsia-gromadianami-na-mitnu-teritoriiu-ukrayini-900 на сайті Державної митної служби України].
|}
==Загальні положення==
'''Митне оформлення (розмитнення)''' - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.(ст. 4 Митного кодексу України). '''Транспортні засоби''' - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі(ст. 4 Митного кодексу України).

'''Транспортні засоби''' - товари, що класифікуються згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697%D0%B1-20#n1000 з групами Митного тарифу України]

Для декларування та митного оформлення транспортного засобу, з огляду на складність процедури, можна залучити '''митного брокера''' - підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 ст. 416 Митного кодексу України]). Реєстр митних брокерів є в загальному доступі на [https://customs.gov.ua/statistika-ta-reiestri сайті Державної митної служби України].
==Обмеження щодо імпорту транспортних засобів==
Митне оформлення (розмитнення) з метою вільного обігу та першу державну реєстрацію в Україні ввезених транспортних засобів, що були в користуванні, здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" (в ЄС діють з 1995 року), а нових транспортних засобів - за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-5" (в ЄС діють з 2009 року), згідно з технічними регламентами та національними стандартами ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2739-15 Закон України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів"] ). Документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб ("ЄВРО-2" - "ЄВРО-6" або іншому рівню). Позначення рівня екологічних норм, якому відповідає транспортний засіб, має бути внесено до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
==Куди звернутися==
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 частини 7 статті 365 Митного кодексу України], митне оформлення транспортних засобів здійснюється у будь-якому митному органі на всій митній території України з пред’явленням їх цьому органу. Інформацію про адреси місць оформлення, а також реквізити можна знайти на [https://customs.gov.ua/ сайті Державної митної служби України]. 
При цьому подання попередньої митної декларації, доставка та пред’явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов’язковими. При митному оформленні таких товарів у пункті пропуску через державний кордон України попередня митна декларація не подається. 
Форма декларації, що використовується для декларування громадянами транспортних засобів для вільного обігу затверджена [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/450-2012-%D0%BF постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій»].
==Ввезення транспортного засобу на митну територію України ==
===Попередня декларація для громадян (ПДГ)===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1428-05 підпункту 1.3 пункту 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України], особа, яка бажає ввезти на митну територію України транспортний засіб для вільного обігу, звертається до митного органу за місцем постійного (тимчасового) проживання для оформлення попередньої декларації для громадян (далі ПДГ). Для оформлення ПДГ громадянин, який бажає ввезти в Україну транспортний засіб з метою вільного обігу, або вповноважена на те особа подає заяву довільної форми. 
{| class="wikitable"
|-
|'''Увага!''' [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1428-05 Підпунктом 1.6 пункту 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України] передбачено, що оформлення ПДГ можливе за умови надання митному органу повної інформації про ТЗ, а саме: тип, модель та марка, колір, рік виготовлення та введення в експлуатацію, ідентифікаційний номер, номери кузова, шасі (рами), двигуна, об'єм двигуна (куб. см).
|}
ПДГ дійсна та може бути використана для ввезення в Україну ТЗ протягом трьох місяців з дати оформлення, тобто з дня присвоєння їй реєстраційного номера та проставлення на паперових примірниках відбитка штампа "Під митним контролем". Після закінчення цього строку пропуск ТЗ на митну територію України за цією ПДГ забороняється, а ПДГ анулюється. 
За відсутності ПДГ, пропуск ТЗ при в’їзді в Україну здійснюється за умови застосування заходів гарантування його доставки до митниці призначення. Для здійснення контролю за ввезенням ТЗ на митну територію України з органу доходів і зборів відправлення на кордоні до органу доходів і зборів призначення, в зоні діяльності якого постійно проживає (тимчасово перебуває) його власник, використовується попередня митна декларація або митна декларація у митному режимі транзиту, оформлені в установленому порядку.
===Перетин державного кордону України===
Придбане за кордоном авто необхідно зняти із реєстрації у країні придбання, оформити тимчасові номери, укласти договір страхування, а також оформити експортну декларацію, яка підтверджуватиме, що даний автомобіль продається за кордон. 
Власник транспортного засобу або вповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів:
*що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);
* реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом;
*що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні);
*паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо;
*довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). 
У випадках необхідності вирішення питань щодо визначення року виготовлення транспортного засобу, класифікації транспортного засобу, митної вартості або порушення справи про порушення митних правил посадова особа митного органу може вимагати деякі чи всі з перелічених документів:
*митні документи країни придбання ТЗ;
*сервісну книжку;
*експертний висновок;
*фотографії;
*технічну документацію. 
Водночас, відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1428-05 пункту 9 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України], не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, зокрема:
*номер кузова (або ідентифікаційний номер), шасі (рами) чи двигуна якого знищено, підроблено або який не відповідає запису в реєстраційних документах;
*що ввозиться в Україну громадянином для вільного обігу, не знятий з обліку в реєстраційних органах країни придбання або іншої країни;
*увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження);
*що ввозиться для вільного обігу й за який не сплачено податки і збори, що підлягають сплаті при переміщенні ТЗ через митний кордон України. 
==Декларування та митне оформлення (розмитнення) транспортного засобу ==
Після проходження митного огляду транспортного засобу у пункті пропуску через державний кордон України, який здійснюється з обов'язковим складанням Акта про проведення митного огляду товарів за формами, наведеними в [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1372-12 додатках 2 та 4 до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа] та прийняття позитивного рішення щодо можливості направлення транспортного засобу до митного органу призначення уповноваженою посадовою особою митного органу, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон, на оригіналах усіх документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), реєстраційних, технічних документах і документі контролю за доставкою (ДКД) проставляються відмітки особистого митного забезпечення.
Особі, яка здійснює переміщення транспортного засобу, видаються наступні документи:
оригіналами технічних та інших документів, що були підставою для митних процедур у пункті пропуску через державний кордон України;
примірник ДКД, оформлений в установленому порядку;
примірник квитанції МД-1 (у разі внесення грошової застави);
завірена посадовою особою митного органу копія Акта митного огляду.
Ці документи, а також сертифікат відповідності екологічним нормам, який виготовляється на території України [https://mtu.gov.ua/content/perelik-priznachenih-organiv-iz-sertifikacii-kolisnih-transportnih-zasobiv.html спеціально уповноваженими органами], необхідно буде подати при декларуванні та митному оформленні транспортного засобу.
{| class="wikitable"
|-
|'''Важливо!''' Протягом 10 днів власник ТЗ повинен прибути до митного органу, у зоні діяльності якого постійно або тимчасово проживає (або має намір проживати власник ТЗ, який є громадянином-нерезидентом), для проведення декларування ТЗ шляхом подання вантажної митної декларації (далі ВМД), після чого особа може звертатися до сервісного центру МВС для постановки ТЗ на облік.
|}
==Вартість митного оформлення транспортного засобу==
Відповідно до частини першої [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 статті 377 Митного кодексу України] товари, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 Податковим кодексом України].
===Ввізне мито===
Згідно з Законом України “Про митний тариф України” '''ввізне мито становить 10% від суми митної вартості транспортного засобу'''. Точний розмір ввізного мита можна визначити за посиланням [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697%D0%B1-20#n1000]
=== Акцизний податок===
Ставка акцизного податку розраховується за формулою:
<center>'''Ставка = Ставкабазова х Кдвигун х Квік'''</center>
де '''Ставкабазова''' - ставка податку в євро за 1 штуку транспортного засобу:
з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з об’ємом циліндрів до 3000 куб. сантиметрів (включно) - 50,0;
з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом з об’ємом циліндрів понад 3000 куб. сантиметрів - 100,0;
з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об’ємом циліндрів до 3500 куб. сантиметрів (включно) - 75,0;
з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об’ємом циліндрів понад 3500 куб. сантиметрів - 150,0; 
'''Кдвигун''' - коефіцієнт, що визначається діленням об’єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в куб. сантиметрах на 1000 куб. сантиметрів; 
'''К вік''' - коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку (для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися понад п’ятнадцять повних календарних років, коефіцієнт дорівнює 15).
===Збір до пенсійного фонду===
Відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/400/97-%D0%B2%D1%80 пункту 8 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"] розмір збору дорівнює:
*3 відсотки - якщо вартість транспортного засобу не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;
*4 відсотки - якщо вартість транспортного засобу перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;
*5 відсотків - вартість транспортного засобу перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року.
{| class="wikitable"
|-
|Для підрахунку вартості митного оформлення транспортного засобу можна скористатися онлайн калькуляторами, наприклад, на сайті [https://auto.ria.com/uk/rastamozhka-avto/calculator/ AUTO.RIA]
|}
[[Категорія: Податкове право]]
[[Категорія: Митне право]]

Примусове виконання рішення про відібрання дитини

2023-12-15T11:03:44Z

Kseniia.fadieieva: Перевірено на актуальність

== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_188 Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України "Про охорону дитинства"]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2342-15 Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/20/95-%D0%B2%D1%80 Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1018 Наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень"]
== Рішення про відібрання дитини ==
Забезпечується те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_021 Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року]).
=== Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав застосовується у випадку: ===
# ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
# жорстоко поводяться з дитиною;
# є хронічними алкоголіками або наркоманами;
# вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
# в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання (стаття 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).
За загальним правилом подібний захід застосовується за рішенням суду, однак у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, ''орган опіки та піклування або прокурор'' мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

В такому разі під час постановлення рішення про відібрання дитини від батьків орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити про це прокурора та у '''семиденний строк''' після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав (частина друга статті 170 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]).

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від [[Позбавлення батьківських прав: підстави та порядок розгляду|позбавлення цих осіб батьківських прав]], яке має безстроковий характер. Тому якщо зникнуть підстави, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.

'''Обов’язкова участь органів опіки та піклування'''

Розгляд справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав здійснюється судом з обов'язковою участю органу опіки і опікування. Під час ухвалення рішення суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Одночасно з рішенням питання про обмеження батьків в їх правах суд вирішує і питання про [[Визначення розміру аліментів на дитину|стягнення аліментів на дитину з батьків або одного з них]].

'''Кому передається дитина'''

У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам (за їхнім бажанням) або органові опіки та піклування.

Необхідною умовою передачі дитини другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам є їхня згода на це, яка надається у письмовій формі. І тільки в разі відсутності у дитини будь-яких родичів або неможливості передачі дитини жодній з вказаних фізичних осіб дитина передається органу опіки та піклування, який зобов'язаний забезпечити її тимчасове влаштування, вирішити питання про встановлення опіки чи піклування над нею та вживати заходів щодо захисту її особистих та майнових прав.

Оскільки названі особи є кровними родичами дитини, передача дитини їм забезпечує право дитини на проживання в сім'ї, передбачене статтею 4 Сімейного кодексу України.
=== Відібрання дитини від другого з батьків: ===
якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (частина перша статті 162 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 Сімейного кодексу України]). Винятком є лише випадок, коли залишення дитини за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

'''''Цікаво!''''' [http://reyestr.court.gov.ua/Review/71014450 Рішення Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у справі № 752/17200/17]
== Примусове виконання рішення про відібрання дитини ==
Примусове виконання рішення про відібрання дитини здійснюється [https://minjust.gov.ua/ddvs/regional-offices/upr-ta-viddily-dvs органами державної виконавчої служби] в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Законом України "Про виконавче провадження"], на підставі виконавчих листів, що видаються судами.

'''Увага!''' Приватний виконавець не наділений повноваженнями здійснювати виконання рішення про відібрання дитини (стаття 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закон України "Про виконавче провадження"].

Під час примусового виконання рішення суду про відібрання дитини '''обов'язковою умовою''' для проведення виконавчих дій є присутність особи, якій дитина передається на виховання, та представників органів опіки та піклування. Державний виконавець може звернутися до суду з заявою про поміщення дитини в дитячий або лікувальний заклад (стаття 64 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#n610 Закон України "Про виконавче провадження"].

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини (пункт 4 розділу IX [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0489-12#n1018 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5]).

Розшук боржника - фізичної особи або дитини здійснюють органи поліції.

'''Сторони виконавчого провадження мають право [[Оскарження дій державних виконавців|звернутися до уповноваженого органу із скаргою]], якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.'''
== Умисне перешкоджання виконанню рішення суду ==
У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.), та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі (3400 грн.) та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (статті 75 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19#Text Закону України "Про виконавче провадження"]).

Слід зазначити, що при виконанні рішення про відібрання дитини не допускається застосовувати до дитини заходи фізичного впливу.
== Вирішення питання щодо розшуку боржника або дитини ==
Розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. У разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про відібрання дитини, державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Таке звернення державного виконавця є обов’язковим. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

Суд розглядає подання державного виконавця '''протягом 10 днів''' (стаття 438 [https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України]).

Ухвала суду про оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини може бути оскаржена в апеляційному порядку.
== Судова практика ==

* [https://ips.ligazakon.net/document/view/VSS00942?an=1 Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах зі спорів щодо визначення місця проживання дитини та відібрання дитини без позбавлення батьківських прав]

[[Категорія:Виконавче провадження]]
[[Категорія:Сімейне право]]
[[Категорія:Суди]]
[[Категорія:Місцеві державні адміністрації, інші органи державного управління в адміністративно-територіальних одиницях України]]
[[Категорія:Центральні органи виконавчої влади (агентство, інспекція, служба)]]

Дисциплінарне провадження щодо державного службовця

2023-10-17T12:16:19Z

Kseniia.fadieieva:

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон України "Про державну службу"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади"]
* Постанова Кабінету міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 "Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#Text]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-16/ed20170105/sp:head Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49 "Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-organizaciyi-roboti-derzhavnih-sluzhbovciv-ta-pracivnikiv-derzhavnih-organiv-u-period-voyennogo-stanu-440 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2022 року № 440 "Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану"] у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби,або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку,до державного службовця може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.
|}

==Ініціювання дисциплінарного провадження==
Відповідно до ч. 1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону України “Про державну службу”] (далі - Закон) підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

За статею 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
 
1) зауваження;
 
2) догана;
 
3) попередження про неповну службову відповідність;
 
4) звільнення з посади державної служби.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):
*міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;
*суб’єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 
1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А":
*зауваження - суб’єктом призначення;
* інші види дисциплінарних стягнень - суб’єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії;
2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В":
*зауваження - суб’єктом призначення;
* інші види дисциплінарних стягнень - суб’єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] суб’єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади. 
Таким чином, ініціювати провадження щодо конкретного державного службовця категорій "Б" і "В" може посадова особа, до компетенції якої відповідно до положення про орган (структурний підрозділ) належать повноваження щодо призначення та звільнення цього держслужбовця. Надалі дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) суб’єкта призначення.

==Порядок здійснення дисциплінарного провадження==
Відповідно до ч. 1 ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до ч.2 ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n755 Закону] дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб’єкт призначення.
Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Зазначена комісія діє у складі не менше трьох членів, які виконують обов'язки на громадських засадах.

Відповідно до п. 1 ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] порядок здійснення дисциплінарного провадження (повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; порядок формування дисциплінарної комісії; порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі) затверджується Кабінетом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#n8 Міністрів]

Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема:

1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії;

2) порядок формування дисциплінарної комісії;

3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

==Формування дисциплінарної справи==
Відповідно до ч. 1 ст. 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Перелік документів, які повинна містити дисциплінарна справа, передбачений ч. 2 ст. 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону]:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Загальні вимоги щодо обліку та роботи з дисциплінарними справами, які формуються під час здійснення дисциплінарного провадження визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-16/ed20170105/sp:head наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49 "Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами".] Відповідно до ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

==Проведення службового розслідування та прийняття рішення==
Дисциплінарна комісія готує подання, яке має рекомендаційний характер для суб’єкта призначення, однак є обов’язковим до розгляду. Відповідно до п. 35 Порядку здійснення дисциплінарного провадження затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 04 грудня 2019 року № [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#top 1039] - Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб’єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб’єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб’єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб’єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#top] 
Суб’єкт призначення або інша посадова особа, уповноважена накладати стягнення, протягом 10 календарних днів зобов’язані прийняти рішення на підставі подання або надати вмотивовану відмову (ч. 11 ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону]). Рішення оформляється відповідним актом (наказом, розпорядженням).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон] доповнено статтею 9-1 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Законом № 117-IX від 19.09.2019] щодо порядку доведення до відома державного службовця інформації або документів. 
1. Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв’язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку за наявними в особовій справі контактними даними.

3. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов’язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв’язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

4. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв’язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п’ятий календарний день з моменту їх відправлення.
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Дисциплінарне провадження щодо державного службовця

2023-10-17T09:11:39Z

Kseniia.fadieieva: Додано посилання

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон України "Про державну службу"]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади"]
* Постанова Кабінету міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039 "Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження"[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#Text]

* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-16/ed20170105/sp:head Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49 "Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами"]
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до пункту 3 [https://www.kmu.gov.ua/npas/deyaki-pitannya-organizaciyi-roboti-derzhavnih-sluzhbovciv-ta-pracivnikiv-derzhavnih-organiv-u-period-voyennogo-stanu-440 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2022 року № 440 "Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану"] у разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника державної служби,або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, оформленому в установленому порядку,до державного службовця може бути застосоване дисциплінарне стягнення відповідно до закону.
|}

==Ініціювання дисциплінарного провадження==
Відповідно до ч. 1 ст. 65 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону України “Про державну службу”] (далі - Закон) підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

За статею 66 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
 
1) зауваження;
 
2) догана;
 
3) попередження про неповну службову відповідність;
 
4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 68 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження):
*міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства;
*суб’єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 
1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А":
*зауваження - суб’єктом призначення; 
* інші види дисциплінарних стягнень - суб’єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 
2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": 
*зауваження - суб’єктом призначення; 
* інші види дисциплінарних стягнень - суб’єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії. 
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] суб’єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади. 
Таким чином, ініціювати провадження щодо конкретного державного службовця категорій "Б" і "В" може посадова особа, до компетенції якої відповідно до положення про орган (структурний підрозділ) належать повноваження щодо призначення та звільнення цього держслужбовця. Надалі дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження) суб’єкта призначення.

==Порядок здійснення дисциплінарного провадження==
Відповідно до ч. 1 ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Відповідно до ч.2 ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv#n755 Закону] дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб’єкт призначення.
Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Зазначена комісія діє у складі не менше трьох членів, які виконують обов'язки на громадських засадах.

Відповідно до п. 1 ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] порядок здійснення дисциплінарного провадження (повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; порядок формування дисциплінарної комісії; порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі) затверджується Кабінетом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#n8 Міністрів]

==Формування дисциплінарної справи==
Відповідно до ч. 1 ст. 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Перелік документів, які повинна містити дисциплінарна справа, передбачений ч. 2 ст. 73 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону]:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Загальні вимоги щодо обліку та роботи з дисциплінарними справами, які формуються під час здійснення дисциплінарного провадження визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-16/ed20170105/sp:head наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03 березня 2016 року № 49 "Про затвердження Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами".] Відповідно до ст. 76 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону] державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

==Проведення службового розслідування та прийняття рішення==
Дисциплінарна комісія готує подання, яке має рекомендаційний характер для суб’єкта призначення, однак є обов’язковим до розгляду. 
Суб’єкт призначення або інша посадова особа, уповноважена накладати стягнення, протягом 10 календарних днів зобов’язані прийняти рішення на підставі подання або надати вмотивовану відмову (ч. 11 ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закону]). Рішення оформляється відповідним актом (наказом, розпорядженням).

[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19/conv Закон] доповнено статтею 9-1 згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20/conv/paran51#n51 Законом № 117-IX від 19.09.2019] щодо порядку доведення до відома державного службовця інформації або документів. 
1. Доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв’язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку за наявними в особовій справі контактними даними.

3. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов’язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв’язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

4. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв’язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п’ятий календарний день з моменту їх відправлення.
[[Категорія:Відповідальність за порушення трудового законодавства]]

Діяльність органів учнівського самоврядування

2023-10-17T09:01:17Z

Kseniia.fadieieva: Вилучено неактивне посилання та додано абзац щодо визначення поняття та завдань учнівського самоврядування.

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://rm.coe.int/168071b58f Європейська хартія про участь молоді в муніципальному та регіональному житті]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закон України «Про освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону України «Про повну загальну середню освіту»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14 Закон України «Про охорону дитинства»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20#Text Закон України «Про основні засади молодіжної політики»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/579-2021-%D0%BF#Text Державна цільова соціальна програма “Молодь України” на 2021-2025 роки , затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2021 року № 579]

== Нормативне визначення ==

Відповідно до ч. 1 ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону України «Про освіту»] громадське самоврядування в закладі освіти - це право учасників освітнього процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту їхніх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених законом та установчими документами закладу освіти.

У закладі освіти можуть діяти:
* органи самоврядування працівників закладу освіти;
* органи самоврядування здобувачів освіти;
* органи батьківського самоврядування;
* інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.

Відповідно до ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону України «Про повну загальну середню освіту»] громадське самоврядування в закладі освіти здійснюється на принципах, визначених ч. 8 ст. 70 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 Закону України "Про освіту"]. Інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу можуть утворюватися і діяти відповідно до установчих документів закладу освіти. Повноваження, відповідальність, засади формування та діяльності органів громадського самоврядування визначаються цим Законом та установчими документами закладу освіти. У діяльність будь-якого органу громадського самоврядування закладу освіти не мають права втручатися представники іншого органу громадського самоврядування цього закладу освіти.

Статтею 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону України «Про повну загальну середню освіту»] безпосередньо визначаються засади функціонування такої ланки громадського самоврядування закладу освіти як учнівське самоврядування. У закладах освіти та їхніх структурних підрозділах може діяти учнівське самоврядування з метою формування та розвитку громадянських, управлінських і соціальних компетентностей учнів, пов’язаних з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту, здорового способу життя тощо.

Учнівське самоврядування здійснюється учнями безпосередньо і через органи учнівського самоврядування. Учні мають рівні права на участь в учнівському самоврядуванні, зокрема на участь у роботі дорадчих (консультативних із певних питань), робочих (робочих групах тощо) та інших органів учнівського самоврядування, а також вільно обирати та бути обраними до виборних органів учнівського самоврядування.

Керівник закладу освіти сприяє та створює умови для діяльності органів учнівського самоврядування. Інші учасники освітнього процесу не повинні перешкоджати і втручатися в діяльність органів учнівського самоврядування.

== Органи учнівського самоврядування ==

П.15 [https://rm.coe.int/168071b58f Європейської хартії про участь молоді в муніципальному та регіональному житті] визначено, що місцеві та регіональні органи влади повинні активно заохочувати участь молоді в шкільному житті. Їм слід надавати фінансову та іншу підтримку, таку як приміщення для зустрічей, щоб уможливити створення молодими людьми демократичних об’єднань учнів. Ці об’єднання повинні бути незалежними і самоврядними, і якщо вони бажають цього, вони повинні мати право брати участь в ухваленні рішень, що стосуються управління школою разом з викладачами та адміністрацією шкіл.

Учнівське самоврядування — невід'ємна частина громадського самоврядування, що забезпечує захист прав і інтересів учнів, й їхню участь в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом.
Функціонує з метою забезпечення виконання учнями своїх обов'язків і захисту їхніх прав й сприяє гармонійному розвитку особистості, формуванню навичок майбутнього організатора, керівника.
В учнівському самоврядуванні беруть участь особи, які навчаються у загальноосвітньому навчальному закладі. Усі такі особи мають рівне право на участь в учнівському самоврядуванні.

Засади учнівського самоврядування визначаються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Законом України «Про повну загальну середню освіту»] та положенням про учнівське самоврядування закладу освіти (за наявності), що затверджується загальними зборами уповноважених представників класів закладу освіти.

Законом визначено, що учнівське самоврядування може діяти на рівні класу, пансіону (за наявності) та іншого структурного підрозділу закладу освіти. Органи учнівського самоврядування утворюються за ініціативою учнів та можуть бути одноособовими, колегіальними, а також можуть мати різноманітні форми і назви.

Окрім зазначено, законом не встановлено конкретної форми діяльності учнівського самоврядування. Так, вищим органом учнівського самоврядування закладу освіти можуть бути, для прикладу, загальні збори або учнівська конференція. Окрім цього, можуть бути створені виконавчий орган (учнівський комітет, рада учнівського колективу, рада старост, парламент), які є підзвітним загальним зборам. Таким чином, відсутність імперативного правового регулювання форм діяльності учнівського самоврядування надає можливість учасникам освітнього процесу обирати її самостійно, визначивши (або ні) основні засади у положенні про учнівське самоврядування закладу освіти.

== Основні напрями діяльності органів учнівського самоврядування ==
Учнівське самоврядування – це спосіб залучення до учнів до систематичної участі у навчально-виховному процесі. Самоврядування – самостійна діяльність учнів, яка відбувається за координації відповідального педагога.
Завдання учнівського самоврядування:

# Залучення дітей та молоді до прийняття рішень.
# Захист прав та інтересів учнів.
# Реалізація інтересів учнів, підтримка їхніх здібностей, прав та свобод.
# Створення умов для самореалізації учнів.
# Налагодження контактів та реалізація спільних проектів, ініційованих учнями

У своїй діяльності органи учнівського самоврядування керуються законодавством, правилами внутрішнього розпорядку та положенням про учнівське самоврядування закладу освіти (за наявності). Рішення органу учнівського самоврядування виконується учнями на добровільних засадах.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону України «Про повну загальну середню освіту»] органи учнівського самоврядування мають право:

# брати участь в обговоренні питань удосконалення освітнього процесу, науково-дослідної роботи, організації дозвілля, оздоровлення, побуту та харчування;
# проводити за погодженням з керівником закладу освіти організаційні, просвітницькі, наукові, спортивні, оздоровчі та інші заходи та/або ініціювати їх проведення перед керівництвом закладу освіти;
# брати участь у заходах (процесах) із забезпечення якості освіти відповідно до процедур внутрішньої системи забезпечення якості освіти;
# захищати права та інтереси учнів, які здобувають освіту у цьому закладі освіти;
# вносити пропозиції та/або брати участь у розробленні та/або обговоренні плану роботи закладу освіти, змісту освітніх і навчальних програм;
# через своїх представників брати участь у засіданнях педагогічної ради з усіх питань, що стосуються організації та реалізації освітнього процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20 Закону України «Про повну загальну середню освіту»] з питань захисту честі, гідності та/або прав учнів закладу освіти керівник учнівського самоврядування має право на невідкладний прийом керівником закладу освіти. Керівник закладу освіти зобов’язаний розглянути усну чи письмову вимогу керівника учнівського самоврядування про усунення порушень щодо честі, гідності чи прав учня закладу освіти та вжити заходів відповідно до правил внутрішнього розпорядку та/або законодавства.

Діяльність органів учнівського самоврядування не повинна призводити до порушення законодавства, установчих документів закладу освіти, правил внутрішнього розпорядку, прав та законних інтересів інших учасників освітнього процесу. Органи учнівського самоврядування мають право, але не зобов’язані вести протоколи чи будь-які інші документи щодо своєї діяльності.

[[Категорія:Громадський сектор]]
[[Категорія:Право на освіту‎]]
[[Категорія:Діти‎]]